№ 11 (028) 10 - 17 червня 2010 року ціна 45 коп.

ПРАВОЗАХИСНИК ЛЬВІВЩИНИ

Закінчення на 3-й стор.Читайте на 4-й стор.

нас підписали вже 11 089 читачів!

наш індекс 49127

www.vybir- lviv.com

Закінчення на 2-й стор.

Останній урок. Останній дзвінок. сльози прощання і розставання. Зі школою, з улюбленими вчителями, однокласниками.

придбати нашу гаЗету ви мОжете

в кіосках «високий Замок»

Тут, за партами, пролетіли найприємніші роки життя. Коли знайомилися зі світом, слухаючи розповіді вчителів, читаючи під-ручники, зустрічаючи цікавих лю-дей. Перші уроки, перші почуття, перше кохання.

Незабутні почуття і незабут-ні враження. Щасливі й водночас трохи розгублені обличчя випус-кників. Попереду життя. Вже са-мостійне. Не буде поруч вчителів, вихователів. Тих, хто підстраху-вав би, підставив плече. Вони так само, трохи розчулено, спостері-гають за дітьми, які виросли на їхніх очах, змужніли, набралися першого досвіду.

Втретє Львівська спеціалізо-вана школа «Надія», з поглибле-ним вивченням предметів еколо-го-правового профілю, випустила у світ своїх вихованців. Прощаль-ні слова, танці, фото на пам’ять. Тридцять вчорашніх учнів дяку-ють за проведені у шкільних сті-нах роки.

«Надія» - школа молода. Але встигла набути у Львові популяр-ності. З-посеред інших навчаль-них закладів вона вирізняєть-ся тим, що є єдиною школою, яка завершує середню освіту за ук-раїнсько-канадською програмою

У життя – з «Надією» в серці

минули 100 днів нової влади. нова команда вже повністю освоїлася і веде україну запланованим шляхом. водночас опозиція заявляє, що ця дорога не обіцяє нашій країні нічого доброго, оскільки передбачає здачу національних інтересів, авторитаризм і другу хвилю фінансово-економічної кризи. і погрожує акціями протесту. Однак чомусь народ байдуже спостерігає за опозиційною істерією. таке враження, що всі махнули рукою на політичні страшилки і вдовольнилися владою, яку отримали. чи так це? про це наша розмова з головою обласної організації партії захисників вітчизни павлом барнацьким.

лідери-самОЗванці

- павле степановичу, чому ж опозиційні заклики не знаходять відгуку в народних серцях?

- А про яку опозицію ви гово-рите? Де ви її бачите? У нас, в Ук-раїні, її просто немає.

- ви не жартуєте?- Які жарти! Одне розчаруван-

ня, коли спостерігаєш за так зва-ними опозиційними потугами. За роки незалежності у нас демокра-тична опозиція, як не прикро, так і не сформувалася. А те, що спос-терігаємо сьогодні, більше нага-дує фарс. Намагання більше де-сятка так званих ура-патріотів натягти на себе мантію ліде-ра, ще не означає, що вони здат-ні на це. Навіть захід це визнає. Я уважно переглянув коментарі іноземних фахівців і журналістів, присв’ячених 100 дням правління

Януковича. Їхня думка одностайна – Януковичу, як новому Президен-тові, за цей короткий період вда-лося фактично зосередити в своїх руках всю повноту влади, що за-грожує диктатурою. Якщо би була в Україні дієва опозиція, хіба гово-рили б ми сьогодні про загрозу ав-торитарного режиму, тощо.

- а як же розцінювати діяль-ність Комітету захисту україни?

- Сама ідея створення Коміте-ту заслуговує схвалення. Але, на жаль, ті ж ура-патріоти, які розва-люють тіньовий Кабмін і працю-ють на замовлення влади, і тут роблять все для його дискреди-тації. Про опозицію можна гово-рити тоді, коли є особистість, за якою піде народ. За приклада-ми далеко ходити не треба. По-дивіться, що відбулося у Франції. За останні п’ять років негри у пе-редмістях Парижа видресирували французів так, що навіть місцева

поліція боїться затримувати чор-ношкірих злочинців. Це, можли-во, перекіс, але яскрава картинка, як повинна вести себе опозиція. Якщо вона дієва і ефективна, як заявляють у нас, то нинішня вла-да боялась би навіть дихнути в її

бік. А так – це мильна бульбашка, оскільки основна тема опозиціо-нерів – переляк перед можливи-ми репресіями. Коли є страх у лі-дерів, то хто за ними піде?

Павло Барнацький: «100 днів без опозиції»

«Все для дому» СоболяДрогобицький міжрайонний прокурор нама-гається «переписа-ти» Кримінальний кодекс України під себе

У попередньому номері в стат-ті «Який закон, коли хочеться!» ми розповіли про рейдерську спро-бу посадових осіб ОП «Все для дому» та ТзОВ «Т.F.С. Лтд» прихо-пити Державне підприємство роз-дрібної торгівлі – магазин у Стеб-нику на вул. В. Великого, 12-а, та складські приміщення на вул. Шептицького, 5.

Зрозуміло, що в певних лю-дей починається слиновиділення, коли бачать ласі шматки. А потім починається посилене розумо-ве кипіння, аби знайти спосіб при-власнити це собі. Навіть в обхід закону. Самовиправдання просте: так зараз багато хто в Україні ро-бить, адже міліція і прокуратура в більшості закриває очі на такі на-хабні дії. Очевидно, не за «так».

От і в даному випадку керівники ОП «Все для дому» та ТзОВ «Т.F.С. Лтд» кинули своє ненаситне око на магазин, який із 5 лютого 2004 року перебуває на балансі кому-нальної власності міста. А щоб якось узаконити оборудку, спершу взяли ці приміщення загальною площею 2118 кв. м в оренду. Бюд-жет Стебника із нових оренда-торів отримував аж... по 4 копійки за кв. м. Погодьтеся, доволі вигід-ні умови.

А поки дія договору тривала, орендарі швиденько підробили документи, на підставі яких при-хватизували приміщення на фірму «Т.F.С. Лтд». Зробили все тихцем, аби ніхто не здогадався.

Не добившись на місцевому рівні відповіді, яким чином шах-раям вдалося отримати позитив-не рішення господарських судів, а потім - свідоцтво на право влас-ності, депутати Стебницької місь-кої ради звернулися за допомогою до народного депутата України Юрія Кармазіна.

Він, ознайомившись із матера-лами, скерував депутатський за-пит на ім’я прокурора Львівської області О. Баганця щодо перевір-ки фактів рейдерського захоплен-ня шляхом підробки свідоцтва на право власності та договору купів-лі-продажу Державного підпри-ємства роздрібної торгівлі – ма-газину посадовими особами ОП

реКлама

у «виборі»

тел. +38 050 4304704

2

Закінчення. Поч. на 1 стор.

Павло Барнацький: «100 днів без опозиції»В оПоЗиції до… корита?

- Чи не надто категорично?- А це не лише мої думки. Це

оцінки міжнародних аналітиків. Значна частина тих, хто сьогодні називає себе демократами і опо-зиціонерами, двадцять незалеж-них років, а особливо останніх п’ять, протринькали на політичні ігрища і задоволення власних ам-біцій. І не більше. Янукович, хоче-мо цього чи ні, продемонстрував, що мав зробити Ющенко 5 років тому. Віктор Андрійович свої пер-ші сто днів витратив на популізм та самозакохані пасажі, які закін-чилися бензиновою та цукровими кризами. Можна нарікати на регіо-налів, на кого завгодно, але одне питання – хіба не було у демок-ратів фори? Янукович, на відміну від голослівних попередників, по-казав, як слід захоплювати і ко-ристатися владою. Ясна річ, що за його спиною стоять прекрас-ні режисери і диригенти, здебіль-шого східного «походження». А хто заважав Ющенкові зробити те ж саме? Або його оточенню? Ну, скажіть, який тепер із Яценю-ка опозиціонер? Або з Гриценка? Хіба всі ці роки вони були не при владі і «хлібних» посадах? Вони в опозиції до чого – до корита, від якого їх ніхто й не відривав?

Реальна опозиція – це та, яка близька до народу. А хіба можна бути близьким до людей, мешка-ючи в палацах, роз’їжджаючи на престижних іномарках і отриму-ючи багатотисячні зарплати. Це все блеф одного сценариста. Їх, як і інших нинішніх претендентів на роль лідерів опозиції, випусти-ли, аби дискредитувати саму ідею опозиційності. Реальна опозиція у нас поки в дитячій колисці і навіть не здатна вкусити. Беззуба. Різці їй ще треба наростити. Доказом цього став провал спроб опози-ції підняти народ – хоча б тільки у Західній і Центральній Україні – на акції протесту проти лінії Янукови-ча на зближення з Росією.

коЗирі самі Віддали В руки…

- Ви говорите про сценарис-та…

- Потенціал Януковича та його команди в Україні добре знають. І цілком зрозуміло, що очікува-ти від них таких вивірених кроків по захопленню влади, - нереаль-но. Сценарій писали ті, хто має добрий досвід у цьому. Три поїзд-ки Януковича до Росії в перші дні правління чітко вказують на режи-серів. Причім вправних. Незаба-ром матимемо владу однієї лю-дини. Ми вже сьогодні, живучи при парламентсько-президентсь-кій Конституції, маємо президент-сько-парламентську форму прав-ління. Президент за 100 днів взяв під контроль основні гілки влади – парламент, уряд, суди, силовиків.

Досвідчений преферансист Ле-онід Кучма після приходу до вла-ди розкривав карти поступово, іноді використовуючи «покерний» блеф. Віктор Янукович виклав не тільки всю колоду, а й перебив карти суперників заздалегідь за-готовленими козирями. Тактика гри, хоч і прямолінійна, але ефек-

тивна, бо розрахована на відсут-ність в країні реальної опозиції та її неспроможність протистояти ан-тиконституційним діям влади.

- Ви натякаєте на грубе мані-пулювання конституцією…

- Не натякаю, а відкрито гово-рю. Янукович грубо маніпулює Конституцією. Про це слід кричати

на всіх перехрестях, бо якщо Га-рант переступає Основний Закон, то чого очікувати від інших.

Але знову ж – хто кричатиме? Одна-дві людини? Це ще не опо-зиція. Прикро констатувати, але ми сами віддали Януковичу козирі в руки. За 20 років незалежності, на жаль, ми дожилися до того, що назвати себе патріотом вважаєть-ся ледь не принизливо. А якщо ти говориш, що працюєш в органах влади і не крадеш, то на тебе див-ляться як на ідіота. Істинні людсь-кі цінності спотворено. Тож, дивно було б, аби на цій духовно знеці-неній ниві не проросли паростки авторитаризму.

Час горлоПаніВминуВ

- З ваших слів випливає якась безвихідь: шанси втрачено, ми на порозі нової дикатури…

- Вихід, без сумніву, є, і народ ще підніметься. А безвихідь - для тих, хто довів Україну до цього. І пока-зав своє реальне обличчя. Найгір-ше, що зробив Віктор Ющенко, це те, що своєю злочинною бездіяль-ністю, а інколи і діями, він вбив в народі України віру в перемогу

над злом. Адже всі гасла, які лу-нали на майдані 2004 року, Ющен-ко поховав в перші 100 днів свого правління. До цих президентсь-ких виборів у людей ще зберіга-лася якась примарна довіра до політичних преферансистів. Але примарність розвіялася. Україна у важкому стані. Знаючи, наскільки

м ін іма ль -ні ресур-си для ви-р і ш е н н я с о ц і а л ь -н о - е к о -н о м і ч н и х п р о б л е м наявні в а р с е н а л і к о м а н д и Я н у к о в и -ча, неваж-ко спро-гнозувати, що кризові явища в країні най-б л и ж ч и й період не зникнуть.

Сьогод-ні сам час грає на тих, хто розра-ховував на інший сце-нарій. Хоча слід виз-нати, що у влади ще є міфіч-ний кре-дит довіри. В усіх на вустах, що мінімальна з а р п л а т а буде 1200 грн., пенсії збільшені... Усі чека-ють, що влада зро-бить абсо-лютно всіх багатими. П р а в д а ,

окрім бідних. Чекають якоїсь ман-ни небесної, дива. Для того, щоб люди розчарувалися, щоб опози-ція не нав’язувала себе їм, щоб вони самі почали шукати опози-цію - потрібен час. Щонайменше до осені. Народ довго не чекати-ме. Люди хочуть все й сьогодні. В українців такий менталітет. А якщо ще й додати, що влада шля-хом прийняття нових законів на-магається суттєво втяти соціальні та трудові права українців, то на-род може не дочекати навіть до осені.

Сьогодні у парламенті готові законопроекти від влади щодо підвищення пенсійного віку жінок і чоловіків - до 65 років (середнь-остатистичний українець живе 62-63 роки), робочий тиждень про-довжити до 48 годин (як це було за совєтів), збільшення комуналь-них послуг, то гадаю, вже через два-три місяці люди почнуть бу-янити й звертатися до опозиції із проханням захистити їхні права. І не буде потрібно платити їм по 100-150 гривень, аби вони зібра-лися на мітинг, висловили своє невдоволення владою. Вони при-ходитимуть самі. Питання – куди? Два-три місяці – час невеликий, аби сформувати реального опо-

зиційного лідера. Але й не ма-лий. Так вже повелося, що ліде-ри з’являлися спочатку в регіонах. Львівщина ніколи не стражда-ла браком кадрового потенціалу. Але слід поставити крапку на тих крикунах, які маніпулюють людсь-кою думкою вже 10-20 років. Для них був достатній термін прояви-ти себе. Ставку слід робити не на горлопанів, а на тих, хто реальни-ми справами доводить свої мож-ливості відстоювати народні інте-реси.

на Вибори йду одноЗнаЧно

- і ви бачите таких, зокрема, на львівщині?

- Головне, щоб бачив не я, а на-род. Ми вже не політичні немовля-та. За спиною – чимало виборів. Мабуть, достатньо наступати на одні й ті ж граблі. Попереду виб-ори до місцевих рад. Це хороший тест народові на його політич-ну зрілість. А то виходить часто, що спочатку дружно голосують за політичних шулерів, а потім хапа-ються за голову: йой, кого ж виб-рали і хто тепер захищатиме наші інтереси!

- Ви вважаєте, що наступні вибори можуть дозволити но-вим особам з’явитися в радах?

- А іншого шляху немає. Всі ос-танні дискусії - і передвиборні, і в ході президентських виборів по-казали, що більшість виборців не-вдоволена тією жорсткою пропор-ційною моделлю, на підставі якої формувалися органи місцевого са-моврядування на попередніх виб-орах і продовжують формуватися зараз. Адже депутатські манда-ти отримали чимало грошовитих, далеких від порядності осіб і на-віть відвертих злочинців. А людей цікавить вирішення їхніх нагаль-них проблем, а не грошові інте-реси обранців. На рівні сільських, селищних і міських громад вибо-ри мають будуватися за мажори-тарним принципом, бо тоді забез-печується максимальна прив’язка депутатів до своїх виборців.

А от на виборах рівня областей і районів, там, де представлені ін-тереси декількох громад, можли-ва змішана модель, при якій одну половину депутатів обирають за мажоритарною основою, а іншу - від політичних партій або вибо-ри за відкритими списками. Таким чином, зберігаються можливості політичної структуризації жит-тя в регіонах, і водночас забез-печується максимальна прив’язка депутата до своїх виборців. Підви-щується рівень відповідальності, прозорості і, відповідно, скасо-вується розрив, якого припусти-лися на останніх виборах, коли в деяких радах, наприклад, цілі райони не були представлені свої-ми депутатами. Я вважаю, що саме такий варіант може бути ком-промісним.

- а ви, як голова обласної ор-ганізації ПЗВ, знову збираєтеся брати участь у виборах до міс-цевих рад?

- Однозначно. За останні роки ПЗВ на Львівщині виросла і чи-сельно, і якісно. Переконавшись, що наша політична сила реально бере участь у вирішенні проблем на місцях, люди все більше нам довіряють. Після попередніх виб-орів я неодноразово чув від виб-орців, мовляв, шкода, що голосу-вали за інших, а не за вас, бо там лише словоблудство, а у вас ре-альні справи. Як не дивно, до нас переходять люди з інших полі-тичних партій. Зокрема, з «Нашої України» та навіть із БЮТ. Вони готові по-справжньому попрацю-вати на розвиток регіону і на від-стоювання людських інтересів.

Слухають всіх!В Україні прослуховуванням

масово займаються, як держав-ні структури, так і приватні компанії, політичні партії, при-ватні особи. Про це заявив ви-сокопосадовий співробітник одного з органів, уповноваже-них займатися спецзаходами. Ось що він розповів.

«В Україні зараз дивує не той факт, що когось незаконно слуха-ють, а той факт, що прослуховують усе й усіх. У цієї системи є кілька рівнів. Перший рівень — це будь-який радіоринок або Інтернет, де можна купити за доступними ціна-ми різне шпигунське радіоустатку-вання. Які тут можуть бути облік та контроль? За продаж «жучків» у нас існує необтяжливий штраф — 800 гривень, та й накладають його вкрай рідко: контролери теж мають частку. Об’єктове прослу-ховування, відеокамери, «жучки» можуть бути скрізь, стежити мо-жуть за ким завгодно. Вартість цих приладів — від 100—200 до-ларів. Якщо необхідно вираху-вати контакти людини, найбільш бюджетний і доступний варіант — зв’язатися з хакерами, які лама-ють сервери, а частіше — домо-вляються з операторами зв’язку. За 100—300 доларів можна про-тягом доби без проблем отрима-ти повний трафік — список усіх контактів конкретного абонента, із роздруківкою даних на власни-ків контрактних телефонів із цьо-го списку.

Другий рівень прослуховуван-ня — більш професійний. Будь-яка фірма, яка себе хоч трохи поважає, купує комплект для дис-танційного контролю GSM-зв’язку. Це на вигляд звичайний ноутбук. Устаткування встановлюється в машині поруч із об’єктом, який ці-кавить, і звідти пишеться весь трафік, усі розмови. Вартість нор-мального бюджетного комплекту: нижній ціновий сегмент — від 15 тис. дол., середній — від 250 ти-сяч дол., вищий — від мільйона доларів. Є й дорожчі — вибір ве-личезний. У 2008 році за незакон-не прослуховування в Україні по-садили двох осіб, 2009-го — трьох.У Дніпропетровську взяли групу, котра першому-ліпшому продава-ла прослуховування телефону по 150 дол. за добу.

Третій рівень прослуховуван-ня — держструктури і найбіль-ші фінансово-промислові групи. У них теж є усілякі види спецтех-ніки, устаткування і спеціаліс-ти для «розколювання» шифрів та систем захисту. Вони мають у своєму розпорядженні перешко-достійку техніку. Але головне — у них є можливості несанкціонова-ного доступу до серверів опера-торів зв’язку. Це справжній клон-дайк. Якщо необхідно отримати дані, тепер не проблема встано-вити, де, у якому точно будинку ви перебуваєте, телефони яких або-нентів містяться поруч із вами, причому це трасування можна от-римати навіть через рік-два і про-аналізувати. Через доступ до сер-верів можна отримати доступ до прослуховування всієї бази або-нентів. Можна послати в необ-хідний телефон шпигунську про-граму, і тоді ваш телефон буде використано як мікрофон для за-писування. Ми живемо в прозо-рому світі. Якщо серйозна люди-на розмовляє по телефону, навіть по телефону зі скремблером, у де-яких ситуаціях — таких, як вибор-ча кампанія, наприклад, — це все одно що розмовляти на вулиці. GSM-зв’язок — практично, не за-хищений, про це ніколи не слід за-бувати.

ПОдрОбиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.vybir-lviv.com

3

Закінчення. Поч. на 1-й стор.

«Все для дому» Соболя«Все для дому» та ТзОВ «Т.F.С. Лтд», вжиття відповідних заходів реагування з усунення порушень чинного законодавства України та притягнення винних осіб до від-повідальності. І взяв на контроль його виконання.

Здавалось би, для прокурату-ри не повинно становити великих труднощів з’ясувати, звідки рос-туть ноги у цієї шахрайської обо-рудки і хто виступає зацікавле-ними особами? Достатньо було витребувати матеріали із госпо-дарських судів і встановити шах-райську схему заволодіння де-ржавним майном. Але для цього треба було проявити державниць-ку позицію і прокурорську відпові-дальність.

Натомість Дрогобицький між-районний прокурор О. Соболь, на якого Баганець скерував пере-вірку цих матеріалів, вирішив на-чхати на державницькі інтереси і надав обласному прокуророві недостовірні дані. А той замість того, аби проаналізувати надані матеріали, «розродився» черго-вою відпискою. У своїй відповіді він намагається переконати тепер вже і народного депутата Украї-ни, що в результаті серії судових процесів право власності на при-міщення магазину закріплено за ОП «Все для дому».

Причім, робить це настіль-ки незграбно, що навіть юрист-першокурсник здатний поміти-ти юридичні «провали». Цитуємо: «Встановлено, що 11.06.2008 року рішенням господарського суду Львівської області за позовом ОП «Все для дому» до ТзОВ «Стебни-цький калійний завод» визнано за орендним підприємством право власності на приміщення складу площею 280,9 кв. м. на вул. Шепти-цького, 5, та приміщення магазину площею 2118 кв. м. на вул. В. Ве-ликого, 12-а, а також зобов’язано товариство звільнити приміщен-ня з подальшою її реєстрацією в

Дрогобицькому ДКМ БТІ та ЕО». Виникають логічні запитання.

Чому раптом «Все для дому» ви-рішило судитися не з міськрадою, яка є власником, а з якоюсь ма-лозрозумілою приватною струк-турою, яка не має жодного від-

ношення до цілісного майнового комплексу? Мало того, саме це сумнівне суддівське рішення рап-том стало підставою узаконення рейдерського захоплення громад-ського майна.

Дивна позиція прокурорату-ри. Замість того, аби розібратися у питанні, як приватній фірмі вда-лося через тин та коліно захопити приміщення, вона фактично стає на захист шахраїв. При цьому у

відповідповіді наголошується, що прокурорські працівники доволі посилено попрацювали над пе-ревіркою викладених у депутат-ському запиті фактів. Цікаво яких, якщо не помітитли чорної кішки в білій кімнаті. Чи ті, кому доручено

було перевірку, працювали в чор-них окулярах? Бо тільки в такому випадку можна проігнорувати усі очевидні факти.

Зокрема той, що в суді фактич-но судилися між собою рідні бра-ти (саме вони стоять за приват-ними фірмами «Все для дому» та «Стебницький калійний завод») Одне слово, влаштували в суді своєрідний безпрограшний ро-динний міжсобойчик, де за будь-

Інвалідність таки призначилиРізні листи приходять у ПЗВ. Переважно, люди звертаються, як до останньої інстанції, коли вже не знають, до кого ще стукати, і коли їм всюди відмовили. От і пенсіонерка із с. Довге-Гірське, що на Дрогобиччині, А. Антоняк написала про свою біду.

«Шановний Юрію Анатолійо-вичу!

Дякую Вам за Вашу принци-повість та небайдужість до про-блем простих людей. Мені 82 роки. Я отримую пенсію, якої бра-кує на найнеобхідніше, а тут ще утримую сина-інваліда М. Анто-няка. Мій син після перенесено-го інсульту захворів на тяжку психічну хворобу і 9 місяців пере-буває в Львівській психіатричній лікарні. Я і моя дочка неоднора-зово зверталися до керівництва відділом з проханням винести питання стану здоров’я сина на лікарську комісію і призначити йому групу інвалідності. Однак отримуємо лише відписки.

На свою скромну пенсію мені надзвичайно важко оплачувати ліки та утримувати сина.

В мене залишилася єдина надія на Вас, Юрію Анатолійовичу, бо в інших інстанціях, куди звертала-ся, від мене відмахнулися. Про-шу Вас, допоможіть встановити сину групу інвалідності для при-значення йому хоч якихось кош-тів на лікування.

Щиро дякую А. С. Антоняк» І справді все рідше у нас відгу-

куються на чужий біль. Шкода, що у чиновників не знаходиться часу для літніх людей, які часто-густо залишаються наодинці зі своїми проблемами та бідами.

Юрій Кармазін доручив розібра-тися в ситуації своєму помічнику-консультанту Павлові Барнацько-му.

В Міністерстві охорони здо-ров’я, куди він звернувся за роз’ясненням, відповіли, що при такому діагнозі, який лікарі вста-новили М. Антоняку, хворому слід призначити щонайменше ІІ групу інвалідності. На підставі отрима-ної консультації Ю. Кармазін ске-рував депутатське звернення на ім’я головного лікаря Львівської психіатричної лікарні О. Фільца з проханням не залишитись байду-жим до прохання пенсіонерки. Го-ловний лікар відразу відреагував на звернення і повідомив, що Ан-тоняку призначено І групу інвалід-ності.

яких обставин один із братів зали-шався власником комунального майна. Але навіщо тоді в Дрогоби-чі сидить міжрайонний прокурор, якщо для з’ясування цих обставин потрібно підключати представ-ників Верховної Ради України? І за що він отримує високу проку-рорську зарплату, якщо всю ро-боту за нього виконують народні обранці та їхні помічники-консуль-танти?

У своїх висновках, наданих об-ласній прокуратурі, Соболь нама-гається переконати, що шахраї діяли за... законом. Або точніше, на його переконання, шахрайство в Україні вже... узаконено. Дивує, чому свою відписку Дрогобицький міжрайонний прокурор скерував своєму керівництву (підставивши його), а не відразу, скажімо, спі-керу Верховної Ради В. Литвину - з проханням внести поправки в Кримінальний кодекс України, аби остаточно вигородити рейдерів з ОП «Все для дому».

Це питання Юрій Кармазін пов-торно адресував прокуророві Львівської області О. Баганцю з проханням з’ясувати, які обов’язки міжрайонного прокурора Собо-ля має за нього виконувати Вер-ховна Рада? Чи легше вже перед Генеральною прокуратурою пос-тавити питання: хто інший може виконувати ці обов’язки замість Соболя?

Для з’ясування обставин він скерував для перевірки фактажу на місці свого помічника-консуль-танта Павла Барнацького. Навіть поверхове знайомство з доку-ментацією засвідчило, що справ-ді Дрогобицька міжрайонна про-куратура вирішила закрити очі на очевидне шахрайство.

Достатньо згадати, що ці при-міщення - не єдині в Дрогобицько-му регіоні, які спритники під шумок незаконно захопили при повному потуранні міжрайонної прокура-тури. Останній скандал із маши-нобудівним заводом. Скільки ще шахраям треба розікрасти кому-нального і державного майна, аби Львівська обласна прокуратура нарешті прозріла і визначилась із професійною придатністю Собо-ля та йому подібних?

Селом керує... злочинецьІ це не розіграш. Звичайно, в нашій ненці Україні,

здається, вже мало чим можна здивувати. Але щоб людина, яка за вироком суду повинна відбувати термін ще й одночасно керувала селом – це вже тема для Книги рекордів Гіннеса.

Але в нас усе можливе. Тіль-ки, очевидно, не для пересічних громадян. Голова ж Кротошинсь-кої сільської ради Пустомитівсь-кого району Я. Продан пересічним себе аж ніяк не вважає. Він – лю-дина особлива. Навіть неординар-на. Принаймні де ще в світі віднай-ти таку нахабну особу?

Одне слово, 3 жовтня 2008 року Пустомитівський районний суд засудив Продана на п’ять років ув’язнення за перевищення вла-ди і службове підроблення. Так була поставлена крапка у затяж-ній кримінальній історії, в якій він виступав головним фігурантом. От тільки в колонію його відразу не відправили, оскільки суд знай-шов пом’якшувальні обставини і звільнив його під випробувально-іспитовий термін тривалістю на 2 роки.

Та навіть це не скасовує виро-ку. Іспитовий термін - не іспито-вий, людина засуджена і баста! Вона автоматично позбавляється керівної посади. Так – за законом. І його дотримання повинні відсте-жувати правоохоронні структури.

Але наші правоохоронні орга-

ни давно вже перетворилися в ла-кейські по відношенню до сильних світу цього. Це вони на не грошо-витих громадянах «відтягуються», кидаючи за грати за незначні пра-вопорушення, поліпшуючи статис-тику «боротьби зі злочинністю» і заробляючи чергові зірочки на по-гони.

А от перти проти навіть засуд-женого голови сільради – киш-ка тонка. Цим і користаються такі особи, як Продан. От і він чха-ти хотів на закон. І після проголо-шення вироку, наче ні в чому не бувало, вийшов на роботу і плюх-нувся в крісло голови. А оторопі-лим депутатам заявив, що й на-далі керуватиме селом. Мовляв, най не розслабляються: як пору-шував закон, так і далі порушува-тиму.

Прокуратура Львівської облас-ті, яка вела розслідування, внесла касаційне подання до Верховно-го Суду, вважаючи невідповідним такий малий термін відносно тяж-кості скоєним Проданом злочи-ну. ВС задовольнив оскарження і встановив, що вирок є занадто м’яким та передав справу на но-

вий розгляд. Втім, що до того Продану. Поки

Пустомитівський райсуд зволікає зі слуханням справи, він продов-жує керувати селом. Заразом бло-куючи можливість сільській гро-маді переобрати його.

Близько 80 мешканців Крото-шина звернулася із заявою до на-родного депутата Юрія Кармазіна. У ній вони попросили допомогти у вирішенні питання проведення по-зачергових виборів. Він же скеру-вав депутатське звернення голові Комітету ВРУ з питань державно-го будівництва та місцевого само-врядування О. Омельченку.

Редакція отримала копію від-повіді О. Омельченка.

Отже, за висновками Комітету, дії Продана є цілком незаконни-ми і є сферою вивчення правоохо-ронних органів. Щодо повнова-жень Кротошинського сільського голови, то вони є давно достро-ково припиненими з дня набут-тя законної сили обвинувально-го вироку - 18 жовтня 2008 року. На думку О. Омельченка, дивним залишається той факт, що депу-тати Кротошинської сільради не скористалися своїми законними повноваженнями і дозволили за-судженому за тяжкий злочин Про-дану понад 1,5 роки протиправ-но керувати сільською громадою. Сільська рада згідно із законом

зобов’язана прийняти рішення щодо звільнення його із займаної посади. А тимчасово виконувати обов’язки голови повинен секре-тар сільради. І саме він, не пізні-ше, ніж на 15-тий день після звіль-нення з посади голови, повинен звернутися до Верховної Ради з клопотанням щодо призначення позачергових виборів нового сіль-ського голови.

Заразом Комітет звернувся до голови Львівської облдержад-міністрації з проханням проконт-ролювати виконання Кротошинсь-кою сільрадою вимог чинного законодавства України.

Три гривні - щоб наїлися Ще один тривожний лист надій-

шов із Дніпропетровська від пенсіонера Віктора Бабича:

«Добрий день, шановний Юрію Анатолійовичу!

Я пенсіонер. За життя зварив сотні кілометрів газопроводів, підключивши тисячі будинків до тепла. Але тепер отримую пенсію: доплата за січень і лю-тий склала усього 2 грн. 70 коп. Я дуже вас просив би зачитати цей лист із трибуни Верховної Ради України, аби всі почули, до якого цинізму дійшла нова коаліція.

Разом із листом надсилаю три гривні. Роздайте їх так. Одну гривню Литвину – нехай ку-

пить батькам окуляри, а то всю-ди розповідає, що у батьків одні окуляри на двох. Як спікер може думати про таких як я, коли на-віть за батьків не думає?

Одну гривню віддайте Єфре-мову. І ще одну – Петру Симонен-кові, борцеві за права трудящих.

Я надсилатиму цю грошову добавку їм щомісяця, може, вони хоч тоді наїдяться.

З повагою Віктор Васильович Бабич»

Від редакції: Прохання пенсіонера Юрій Кар-

мазін виконав: три одногривневі купюри передав вказаним політи-кам.

БАчили ОчІ, щО ОБиРАли

Подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.vybir-lviv.com

4

Засновник: Львівська обласна органцізація Партії захисників ВітчизниВидавець: обласна організація ПЗВ

Шеф-редактор: П. С. Барнацький Виходить: двічі на місяць pzv_lviv_obl@ukr.net

Реєстраційне свідоцтво ЛВ № 892/145 від 19 листопада 2008 р., видане Держкомітетом телебачення і радіомовлення УкраїниЦіна договірна C

MYKНадруковано на партійному ротопринтері, свідоцтво

державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

№ замовлення: 28. Тираж: 20 000 екз.

5 років життя – на магазиниСкільки жін-

ки витрача-ють на бродін-ня по магазинах. П р е д с т а в н и к и Британського со-ціологічного цен-тру, дослідивши це, дійшли вра-жаючого виснов-ку. Виявляєть-ся, представники прекрасної по-ловини людс-тва в гонитві за модним одягом, взуттям, пошу-ком смачної їжі та інших речей в середньому вит-рачають понад 5 років життя.

Переважно, щороку вони пов-них 23 дні проводять у магазинах. Це майже 550 годин і понад 330 походів. При цьому, як з’ясували

дослідники, най-більше часу йде на придбання одя-гу (45 відвідувань магазинів та 130 годин у рік) і про-дуктів (94 відвіду-вання магазинів й 165 годин). Виб-ір взуття займає в них 60,5 годин, ак-сесуарів - 34 годи-ни.

До цього можна легко приплюсу-вати і 48,5 годин, які жінки щороку проводять, прос-

то розглядаючи привабливі вітри-ни. 40,5 годин йде в них на прид-бання парфумерії та косметики, 39,5 годин - подарунків, а 30,5 го-дин - книжок та різних жіночих журналів.

Товстіють від… ароматівХто б міг подумати, що

запахи деяких продуктів можуть викликати… ожи-ріння.

Але саме це довели вчені Сан-Франциска, які обнародували дня-ми результати свого досліджен-ня. Як свідчать оприлюднені дані, ризик ожиріння вже виникає з кух-ні, де готується їжа. Причім у групі ризику не тільки кухарі й кондите-ри, а й ті, хто мешкає поблизу при-міщень, призначених для приготу-вання продуктів.

Вчені з’ясували, що лише запах багатьох продуктів, які обробля-ють на кухні, провокують апетит. Найбільшу небезпеку для фігури, на їхню думку, становить приготу-вання котлет, смаженої картоплі, піци, відбивних, а також продук-тів, що розігрівають у фритюрни-ці. Професори запевняють, що частий вплив таких ароматів може стати причиною появи 3-4 зайвих кілограмів щомісяця. А особливо сприятливими до впливу запахів є діти та молоді жінки.

Закінчення. Поч. на 1 стор.

До лікаря приходить молода жінка, вся в синцях і саднах.

Лікар:- Господи, що сталося?- Розумієте, лікарю, щоразу,

коли мій чоловік повертається додому п’яний, б’є мене до крові руками й ногами, поки не впаду.

- Не хвилюйтеся, у мене є ліки від цього. Наступного разу, коли ваш чоловік прийде додому п’яний, тримайте напоготові від-вар ромашки. Як тільки він увій-де, починайте полоскати горло.

Через пару тижнів жінка зно-ву приходить до лікаря квітуча й без єдиного синця:

- Лікарю, ви просто чарів-ник! Коли мій чоловік приходить п’яний додому, я набираю в рот розчин ромашки й полощу, і він навіть пальцем мене не чіпає!

Лікар повчально:- От бачите, як допомагає

іноді просто когось не діставати!* * *

Зібралися в ресторані фа-шист, демократ і український регіонал. Виникла суперечка, в кого краща ідеологія. Нарешті зійшлися на думці, хто своєю ідеологією змусить кішку з’їсти гірчицю, той і переміг.

Фашист схопив кішку, заштов-хнув їй у пащу ложку гірчиці... Зжерла!

Інші обурилися:- Це насильство!Наступний демократ, взяв

два шматочки ковбаси, поклав в середину гірчиці, кинув – кіш-ка з’їла!

Знову інші обурились: «Об-ман!»

Тоді регіонал зловив кішку, змазав їй гірчицею під хвостом. Кішка з виттям кинулася злизу-вати.

Регіонал зверхньо: «Зверніть увагу! Добровільно й з піснями!»

* * *Суддя:- Ваша дружина стверджує, що

ви її тримаєте в постійному страху.- Але, ваша честь...Суддя (пошепки):

- Скажіть неофіційно, як чоловік чоловіку, як це вам вдалося?

* * * У селі немає такого поняття як

біотуалет, там є поняття біополе.* * *

Всупереч законам аеродинамі-ки саме жінки з пишними форма-ми чинять найбільший опір.

* * * Новий українець вирішив од-

ружитися. Майбутня теща неза-доволена вибором дочки: «Так він же - бездара, пальцем об па-

лець не вдарить, та навіть цвяха не заб’є...»

Наречений не витримує: «Е-е, мамусю, це ви дарма! А ну давай-те адресу цього Цвяха?»

* * * Смак у горілки однаковий, а

пригоди завжди різні!

* * * - Хто у вас із Тетяною був ініціа-

тором стосунків?- Алкоголь.

* * * Вирішив львів’янин проїхати-

ся Україною. Заїхав у невеличке провінційне містечко. На першому ж перехресті ледве не випадає з машини від подиву. На перехресті зі спущеними штанами в позі «ра-ком» стоїть даішник. На наступ-ному перехресті - така ж карти-на. І так по всьому місту. Нарешті

львів’янин не витримує і запи-тує у місцевого: «Чоловіче, а що у вас тут за клоунада з даішни-ками?»

- Із колонії втік рецидивіст-пе-дераст, так даішникам наказали ловити його на живця…

* * * Два бомжі сидять

біля смітника. Один до одного:

- Ти чув – криза у світі!

- А це що?- Як тобі пояс-

нити… От у тебе є друзі-олігархи?

- Ні.- Значить, будуть!

* * * - Я вчора на вечір-

ці познайомився з дівчиною, й ми якось відразу перейшли на «ти».

- Отак сходу?- Так. Вона відразу

мені сказала: «Та пі-шов ти!..»

* * * Розмовляють дві

блондинки: - Чуєш, Маріє, цьо-

го року 8 березня буде в п’ятницю?

- Так, у п’ятницю. Тільки б не тринадцятого!

* * * Дівчина із криком підбігає до

міліціонера:- Мене хочуть зґвалтувати!- Хто?- Якийсь маніяк...- Він що - сліпий?

* * * Китайський філософ Чанг Інг

Ю якось сказав: «Людині, що протягом дня носиться, наче бд-

жола, є сильною, наче бик, і оре, як кінь, але ввечері повертаєть-ся додому втомленою, наче пес, варто сходити на прийом до ве-теринара: велика ймовірність, що він – осел».

* * * Два нових українця (НУ) вирі-

шили пожартувати над офіціан-том (О) у новому елітному рес-торані.

НУ: - Скажіть, у вас є що-не-будь екзотичне?

О: - У нас є абсолютно всі ек-зотичні блюда!

НУ: - А чорна ковбаса є?Офіціант забарився й, по-

обіцявши уточнити, пішов на кух-ню. НУ сидять і регочуть. Через деякий час офіціант повернувся й каже:

- На жаль, «Чорної ковбаси» сьогодні немає, зате є «Чорне молоко».

НУ здивувалися й вирішили замовити. Виходить до них груба чорна негритянка з величезними персами, хапає обох за шкварки, притискає до грудей і давай їх частувати молоком. Коли ті вже знесилили, кинула їх на підлогу і пішла.

Один НУ іншому в знемозі:- Добре що в них чорної ковба-

си не виявилося!* * *

Маля, прокинувшись о третій годині ночі, просить:

- Неню, ну розповіси ж яку-не-будь казку.

- Зараз, прийде татко і роз-повість казочку нам обом.

* * * - Знаєш, що буває з дівчата-

ми, які не з’їдають свою кашу? - запитує мама маленьку дочку.

- Знаю, вони стають манекен-ницями.

В життя – із «Надією» в серці

«Лицем до дитини». Шість років тому учні початкових шкіл «Дже-рельце», «Радості» та інших впер-ше переступили її поріг. І от випус-кний.

Обнадійливими словами ви-пускників привітала директор шко-ли Ірина Хміль. Виступила перед ними і начальник управління ос-віти Львівської міської ради Надія Оксенчук. Свого часу, працюю-чи директором початкової школи «Джерельце», вона мріяла про та-кий освітній заклад, який би був продовженням навчальної про-грами початкових інноваційних шкіл. Нині Надія Володимирівна

у випускниках заледве впізнава-ла тих несміливих першокласни-ків, які колись вперше завітали до «Джерельця». І приємно, що із 30 випускників четверо – Катери-на Барнацька, Ярина Ватаг, Анна Шевченко, Надія Сараматинська – закінчили школу із золотими та срібними медалями.

Особливістю цьогорічного свя-та було те, що батькам випуск-ників довірили вести прощальну програму. Це внесло в урочистості додатковий елемент тепла й щи-рості.

А потім отець Іван благословив присутніх святою водою на добрі справи і на щасливу долю. Про-

щ а л ь н и й вальс став завершаль-ним акор-дом в уро-чистостях.

На про-щання ди-ректор Іри-на Хміль н а г о л о -сила, що « Н а д і я » б уд ь - к о л и г о с т и н -но зустріне кожного з випускників, адже вони тепер ста-ли часточ-ками вели-кої шкільної

родини. Випущені в небо білі голуби та

повітряні кульки символізували початок вільного польоту в їхнь-ому житті, яке відтепер на них че-кає. Кожен із них обрав свій шлях та свою долю, особистісну і не-повторну. Але незабутніми зали-шаться перші кроки, зроблені з допомогою дбайливої опіки вчи-телів. І якими б суворими і прискіп-ливими вони не здавалися протя-гом шкільних років, у їхніх серцях тепер навіки залишиться слід від спілкування і стосунків із кожним з вихованців.

Щасливого життєвого старту вам, випускники!

подробиці читайте на сайтах www.pzv.lviv.ua та www.vybir-lviv.com