ПередПлатний індекс

газета виходить з 1960 року

газета виходить з 1960 року

24.03.2010

№14(5004)

фот

о Ро

ман

а Ки

Рея

46 каналів телебачення

влучний погляд на сучасне життя

ww

w.m

ch

.co

m.u

a

•на годину вперед 28 березня о третій годині ночі стрілки годинника переведуть на годину вперед

сторінка 2

•лікарняний детективЩо насправді сталося в Уманській райлікарні?

сторінка 4

•театральна ЧеркащинаВід кінця XIX століття до наших днів

сторінка 8

•ех, дороги...За попередньою інформацією п’ята частина шляхів області потребує ремонту

сторінка 10

•додому – з медалямиЧеркащанин здобув три нагороди на Параолімпійських іграх

сторінка 11

•вода для людейкопання криниць – справа сімейна

сторінка 12

Не заплатиш – не зупинять

Відмінити три зупинки дизельних потягів на території обласного центру та зменшити кількість рейсів, що курсують сполученням «ст. Шевченка – Гребінка» та «ст. Шевченка – Черкаси», обіцяють залізничники, якщо черкаська міська влада не сплатить борг

сторінка 2

24 березня 20102 наші новиниРейсові пРоблеми•

Не заплатиш – не зупинятьВідмінити три зупинки дизельних потягів на території обласного центру та зменшити кількість рейсів, що курсують сполученням «ст. Шевченка – Гребінка» та «ст. Шевченка – Черкаси», погрожу-ють залізничники, якщо чер-каська міська влада не сплатить борг за перевезення пільговиків-жителів міста та не переукладе договір на їх обслуговування на цей рік.– Згідно із законом, залізничники зобов’язані перевозити пільговиків і ма-ють право на відшкодування своїх збитків, – розповідає начальник пасажирського сектору Шевченківської дирекції заліз­ничних перевезень Світлана Яковлєва. – 44 райдержадміністрації у п’яти областях компенсують нам перевезення пасажирів. У Черкаській охоплюємо дев’ятнадцять районів.

Залізничники кажуть, що усі райони йдуть їм назустріч і якщо не стовідсотково, то принаймні частково відшкодовують кошти за перевезення пільговиків.

– Найбільша проблема у нас із містом Чер-каси, – продовжує Світлана Яковлєва. – Тут торік перевезли пасажирів на 1 мільйон 238 тисяч гривень. А відшкодувань маємо «нуль». Навіть якщо взяти Черкаси і Чер-каський район, то останній постійно відш-кодовує майже стовідсотково.

Залізничники не знають, яким чином вози-ти пільговиків цьогоріч, оскільки:

– З Черкасами ми ніяк не можемо знайти спільної мови, – нарікає пані Світлана.

Тому Шевченківська дирекція залізнич-них перевезень має намір звернутися до Укрзалізниці, щоб уже в літньому графіку переглянути рух дизель-потягів територією міста. Передусім залізничники планують відмінити зупинки «Буддеталь», «ЗТА» та «Соснівка». А також розглядають відміну кількох дизель-потягів сполученням «ст. Шевченка – Гребінка» та «ст. Шевченка – Черкаси». Проте від такого рішення пос-траждають не лише пільговики, а й ті жи-телі міста, які законослухняно оплачують проїзд.

Як пояснив заступник міського голови Андрій Дзюба, у Черкасах не вистачає грошей навіть на пільгові перевезення тро-лейбусами, не те що залізницею.

– Відшкодування залізничникам досить вагомі, більші, ніж може дозволити собі міський бюджет, – прокоментував Андрій Дзюба.

Наталія ЗАЇКА

актуально•

Не забудьте перейти на “годину вперед”28 березня о третій годині ночі за київським часом на території України вводиться “літній час” – стрілки го-динника будуть переведені на 1 годи-ну вперед.Традиційно перехід на “літній” час здійснюється в останню неділю березня. За оцінкою деяких ек-спертів, близько 10-15% населення цей перехід може сприйняти хворобливо. Разом з тим, пси-хологи відзначають, що якихось серйозних про-блем це не викликає, і вже через 2-3 дні настає звикання, і стан людини нормалізується.

М.Ч.

Година Землі, що об’єднує світУ суботу, 27 березня, о 20:30 люди по всій планеті вимкнуть світло на одну годину – Годину Землі – щоб про-демонструвати урядам країн світу, бізнес-організаціям та населенню, що дії проти глобального потепління не тільки необхідні, але й можливі. Година Землі була започаткована в Сіднеї (Авс-тралія) в 2007 році, вже через рік ця подія стала світовою екологічною ініціативою, до якої долу-чилося більше 100 мільйонів людей у 35 країнах світу. А в 2009-му Україна, разом з 87 іншими країнами світу, також долучилася до всесвітньої акції «Година Землі»!

М.Ч.

реклама 32-25-84

ФотоФакт•

Минулих вихідних у Черкасах у готель-но-розважальному комплексі «Апель-син» у рамках конкурсу Mini miss та Mini Mister України 2010 проведено відбірний тур Міні Міс, Міні Містер, Міні Топ-модель Черкащини. У черкасько-му етапі конкурсі, організатором якого була президент Агенції «Мирослава» Ірина Мирославівна Малицька, взяли участь 26 представників від Черкась-кої, Хмельницької та Полтавської об-ластей.

Серед наших юних земляків Гран-прі та право представляти Черкащину у фінальній частині конкурсу, який від-будеться влітку цього року, отрима-ли: Мілана Богданова (13 років, м. Кам’янка), Леся Орленко (11 років, м. Золотоноша), Євгенія Литвиненко (8 років, м. Черкаси), Вікторія Безсмерт­на (7 років, м. Черкаси), Владислав Подкіч (13 років, м. Золотоноша) та Міс Обличчя конкурсу Анна Гнатій (13 років, м. Золотоноша).

фот

о М

арин

и КО

РОЛ

ЬОВО

Ї

занепокоєння•

УНП Черкащини вимагає навести лад на дорогахЧеркаські організації Української народної партії та ВО “свобода” розпочали акцію “Владу до відповідальності!” із вимогою навести лад на дорогах Черкас та області. Першим її етапом стало пікетування центрального май­дану обласного центу під гаслом “дякуємо владі за х…і дороги!”

Мітингувальники вимагали від міського голови сергія Одарича публічного звіту щодо виконання його перед­виборчих обіцянок “Європейські дороги”, “комфортні вулиці”, а також прозвітувати про використання бюд­жетних коштів на будівництво та ремонт доріг. Партійці звернулись до депутатів міської та обласної рад заслухати питання стану автодоріг і розробити дієвий план його термінового покращення. активісти УнП та “свободи” вимагають встановити жорсткий контроль за якістю робіт і матеріалів та схемами витрачених коштів у 2010 р.

Лідер УНП Черкащини Леонід Даценко наголосив:

– Ще ніколи після В.Олійника черкаські дороги не були у такому жахливому стані, як цієї весни. і це притому, що міський голова сергій Одарич обіцяв, що за три роки буде зроблено капітальний ремонт усіх доріг, які стануть європейськими, а вулиці комфортними. Витрачаються сотні тисяч бюджетних коштів на всілякі модернові про­екти (геотекстиль, “холодний асфальт”, дорога техніка), а ефект нульовий. складається враження, що ремонт доріг залишається віртуальним, а бюджетні кошти осідають у чиїсь конкретні кишені. Ми звертаємось до правоохо­ронних та контролюючих органів, щоб вони предметно дослідили ці питання і повідомили про результати своїх перевірок. Черкаська обласна організація Української народної партії, наші партійні депутати у Верховній раді беруть під громадський контроль стан автошляхів у Чер­касах та області, – наголосив леонід даценко.

Нестор СТЕЦІВ

№14 3наші новини

На кожен колектор існує свій… антиколектор. Такого прин ципу дотримуватиметь-ся Черкаське регіональне представництво із захисту прав позичальників, яке на початку квітня почне фун-кціонувати у Черкасах. У межах України воно стало п’ятнадцятим. Юристи пред-ставництва допомагатимуть черкащанам-боржникам, що набралися кредитів та потер-пають від фірм, які ці кредити „вибивають”.

За даними голови координаційної ради Асоціації антиколекторів та пра­

возахисників України „Ваша надія” Федора Олексика, упродовж минулого року тридцятеро черкащан звертались до центрального офісу антиколекторів у Києві. Зокрема, житель Звенигородки Сергій, заборгувавши банку, з відчаю добровільно віддав за борги машину та навіть оформив на банк довіреність на продаж квартири. В останню мить, на прохання рідних, звернувся до антико-лекторів і таки повернув житло. Окрім жителя Звенигородки, до київських фахівців звертались і мешканці Сміли, Черкас та Золотоноші.

Загалом, як зауважує Федір Олексик, люди у стані страху та відчаю йдуть на поступки банкам, хоча й мають вели-кі шанси відстояти свої інтереси. Як

розповідає юрист, колекторські фір-ми застосовують психологічний тиск: використовують модулятор голосу (з низьким тембром), унаджуються дзво-нити „жертвам” уночі, нагадуючи про борги, та погрожують членам родини, – все задля того, щоб навести жаху. За офіційними даними, упродовж ми-нулого року п’ятнадцять українців че-рез посилений шантаж колекторських фірм зрештою покінчили життя само-губством.

Федір Олексик нагадує черкащанам про їхні права, а надто ж тим, хто має проблеми із валютними кредитами.

– Усі черкащани, які мають доларо-вий кредит, можуть подати позов до суду про визнання кредиту недійсним,

допомога•

«Соломинка» для боржниківВідтепер черкащани-боржники по кредитах, зможуть протистояти колекторським фірмам

адже банки не мали індивідуальної ліцензії, – роз’яснює жителям облас-ного центру Федір Олексик. – До того ж 99-ою статтею Конституції України визначено, що єдиною грошовою оди-ницею в країні є гривня.

За даними пана Олексика, в Україні діє 50 колекторських фірм, десять з яких – всеукраїнського масштабу. Підсумки їхньої роботи за минулий рік поки що невідомі, а от 2008-го колекто-ри «вибили» з українців-позичальників понад 30 млрд. гривень.

Слово колектор (латинське – collector) означає «збирач». Колекторське агентство – органі-зація, яка здійснює збір боргів. Колекторські послуги — комплекс дій, спрямованих на мотиву-вання боржників до погашення дебіторської заборгованості на користь кредиторів.

Євгенія МОЛЧАНОВА

В поле зору нашої редакції потрапи-ло повідомлення інтернет-порталу «Україна криміналь-на» (www.cripo.com.ua) про те, що нібито минулого тижня в Черкасах тутешня міліція зробила не-вдалу спробу затри-мання небезпечного злочинця. Особливо цей факт нас заці-кавив тим, що події розгорталися через дорогу від редакції нашої газети. І ще було дивно, що в місцевих міліцейсь-ких зведеннях про згаданий інцидент не йшлося. Отож «Молодіжка» спробу-вала провести своє міні-розслідування.

Як стверджує сайт, подія трапилася посеред білого дня за адресою: буль-вар Шевченка, 241. Зі слів мешканців будинку, машина їхнього сусіда Сергія “Тойота-Прадо” щосили вдарила припар-ковану біля стіни новень-ку “Тойоту-Авенсіс”. До Сергія бігли й стріляли якісь люди в цивільному. Автівка сусіда рвонула до арки. Дорогу їй загородив чорний автомобіль КІА.

Утікач зупинився, здав метрів на п’ять назад і, набравши швидкість, що-сили ударив автівку, яка перекрила проїзд.

Від удару чорну КІА від-кинуло вбік. “Тойота-Пра-до” нахилилась, ставши на два колеса. Правим боком, що опинився вгорі, переїхала через лобове скло машини і, зачепивши бордюр на виїзді з двору, зникла. Загалом події розгорталися протягом кількох секунд.

Один з очевидців чув, як сварилися пересліду-вачі.

– Треба було “калаша” брати, а не “макарова”, – казав один із них. – Тоді б не втік.

Від пригоди найбільше постраждала “Тойота-Авенсіс”. Подейкують, що за три дні до цього власник купив її в одному із салонів. Застрахувати не встиг. Ремонт авто обійдеться в кілька тисяч доларів.

Більшість представ-ників відповідних служб правоохоронних органів інформацію коментувати або категорично відмов-лялися, або пояснювали, що зайняті, і просили подзвонити пізніше.

В управлінні ДАІ стверд-жують, що ніяких дорож-ньо-транспортних пригод

неподалік Шевченка, 241 того дня зафіксовано не було.

Однак дещо нам усе-таки вдалося з’ясувати. Наприклад, за інформа-цією «України криміналь-ної», особа, яку намагали-ся затримати, – колишній офіцер СБУ. А за інфор-мацією прес-служби Уп-равління служби безпеки України в Черкаській області, утікач не був офіцером СБУ. Останні десять років цей 38-річний черкащанин не працює в управлінні, а за часів сво-го перебування там мав звання прапорщика. Тоді він працював у підрозділі спеціального зв’язку, що на той час входив до СБУ. На сьогодні це окреме відомство державної служби зв’язку та захисту інформації України.

Інша інформація, про яку вдалося дізнатися кореспондентам «Мо-лодіжки» і яка багато про що свідчить, зводиться до того, що працівники відділу внутрішньої безпе-ки головного управління МВС в області за даним фактом проводять служ-бову перевірку. Отже, можна припустити, що без участі правоохоронців (можливо, і не місцевих) у цій історії не обійшлося...

Олена БЕРЕСТЕНКО

зміни•

Черкаська міліція – з новим очільникомНачальником ГУМВС Украї-ни у Черкаській області став полковник міліції Валерій Дерновий (на знімку). Зранку 23 березня нового головного міліціонера Черкащини пред-ставили особовому складу. На цій посаді він змінив генерал-майора Миколу Лушпієнка.На початку 90-их років Валерій Дерно-вий очолював Черкаський УБОЗ. Зго-дом його було переведено на службу до Вінницького УБОЗу, а потім він ке-рував мукачівською міліцією.

М. Ч.

фот

о з

сайт

у w

ww

.crip

o.co

m.u

a

фот

о на

дане

ВЗГ

ГУ

УМВС

Укр

аїни

в Ч

ерка

ські

й об

ласт

і

В УДАІ стверджують, що ДТП не було...

пРо це говоРять•

Детективна історія в центрі Черкас

24 березня 20104

нужденним•

Гуманітарка з-за кордонуУ 2009 році гуманітарною допо-могою визнано 86 вантажів від іноземних донорів загальною вагою 1 141 059,7 кг, а також 10 одиниць транспортних засобів, з яких 4 легкові автомобілі для інвалідів. Допомогу коштами отримано в розмірі 164 072 анг-лійські фунти стерлінгів. Вклю-чено до Єдиного реєстру отри-мувачів гуманітарної допомоги 4 юридичні організації. Про це повідомили в комісії з питань гуманітарної допомоги при облдержадміністрації.

Легкові автомобілі іноземних марок з-за кордону через Головне управ-ління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації от-римали 4 інваліди. Кошти надходили лише благодійній установі „Надійся тепер” і були спрямовані на надання допомоги малозабезпеченим верс-твам населення, на ремонт та облаш-тування дитячого будинку сімейного типу “Рідна оселя” (с. Микільське Світловодського району Кіровоград-ської області), на поточні потреби церкви “Бога живого” та іншим уста-новам і товариствам.

М.Ч.

об’єктив

Реклама

аРмія•

На усіх місць може не вистачитиУ Смілянському і Канівському районах перед початком призовного сезону на одне місце в армії претендувало майже 15 юнаків.Цієї весни Черкащина має забезпечити поповнення ук-раїнської армії у кількості 861 призовника. Із них 86 ва-кантних місць, за повідомленням військового комісара Смілянсько­Кам’янського об’єднаного військового комісаріату Івана Марченка, зобов’язуються заповни-ти його райони. Для проходження весняної призовної ко-місії у Канівському і Смілянському районах викликають-ся понад 1467 юнаків. Проте до фінішу дійдуть не всі.

Як показали перші медичні огляди, призовники не від-значаються відмінним здоров’ям, багато з них потребу-ють лікування (хвороби серця, органів травлення), 10 % – непридатні до військової служби (вади хребта – сколіоз, остеохондроз). Багато документів подано на відстрочку.

До речі, явка призовників на виклик військкомату для медогляду становить 70% від облікових даних. А як же з рештою 30%?

– Розшук призовників, які не з’явилися на призовну ко-місію, – розповідає Іван Марченко, – здійснюється у тісній взаємодії з місцевими органами внутрішніх справ, які ма-ють постанову з санкцією міжрайонного прокурора на роз-шук і примусовий привід громадян на призовну комісію.

Скільки призовників цієї весни пройде крізь сито відбо-ру, казати рано. Торік, наприклад, кількість охочих із цих двох районів проходити військову службу перевищувала наряд на призов більш ніж удвічі.

На сьогодні вже відомо, що 5 юнаків із числа призовної молоді та 4 дівчини виявили бажання проходити військо-ву службу за контрактом.

Іван ГОРШАНОВ

Щастя народження синочка для молодої сім’ї з Умані обернуло-ся драмою – дитина, на думку батьків, під час пологів отримала травму і стала інвалі-дом. Батьки впевнені, що сталося це через недбалість акушера-гінеколога Уманської райлікарні. Втім, лікар, який приймав пологи, своєї помилки не визнає.

– Ми впевнені, що під час пологів нашому Артурчи-кові лікар зламав ключицю, руку біля ліктика та потяг-нув нерв. Усю серйозність травми дитини від нас було приховано, — розповідає бать-ко півторарічного Артурчика Вадим Офліян. – По меддопо-могу він нам порадив зверну-тися лише через місяць. Якби ми так і зробили, то наш син залишився б на все життя на-півпаралізованим.

Весь період вагітності, за словами мами Артурчика Ла-риси Офліян, проходив добре.

– За 2-3 дні до пологів у цій же лікарні я робила УЗД, яке показало, що вага плоду близько 4 кг. Я відразу пора-дилася з лікарем: чи слід роби-ти кесарів розтин? А він запев-нив, що все гаразд і операцію робити не треба.

Лариса стверджує, що по-логи пройшли нормально, без ускладнень (народжувала вже удруге).

– Пологи були звичайними. Дитина закричала, ніяких ус-кладнень в родовій діяльності не було. Як лікар зламав ди-тині ключицю, – я не розумію. Вже потім медсестра в дитячо-

му відділенні мені сказала, що з моєю дитиною щось не те – не рухається права ручка.

Дружина, плачучи в трубку, відразу розповіла телефоном чоловікові, що дитина народи-лася травмована. Вадим за-питав у лікаря, який приймав пологи, що він порадить.

– Акушер-гінеколог запев-нив, що з нашим сином усе гаразд, що пологи пройшли успішно і радив звернутися до хірурга лише за місяць, – роз-повідає Вадим Офліян. – Він заспокоїв: «То все так мине. Не хвилюйтеся! Тут нічого страшного немає. В дитячій поліклініці вам запропонують стаціонар, але ви не погод-жуйтеся, бо вони туди всіх від-правляють». Я лікареві пові-рив і тоді навіть не запідозрив, яка біда нависла над нашим сином.

В дитячій поліклініці, на ог-ляді, слова акушера-гінеко-лога Сергія Г. справдилися. Подивившись хлопчика, лікарі

наполягали на негай-ній госпіталізації.

– Я їм не повірив, що у дитини серйозні проблеми, бо був пе-реконаний у правоті лікаря, який прий-мав пологи. Однак мені сказали, якщо я відмов ляюся від госпіталізації сина, то маю написати роз-писку. Це мене на-сторожило. Я забрав дитину додому.

– Лікар, яка нагля-дала за станом сина, сказала нам, що якби звернулися че-рез місяць, то права ручка малюка могла залишитися назавж-

ди паралізованою, – говорить Лариса. Тепер лікувати сина потрібно до 20 років. Поки росте тіло, треба постійно ро-бити масаж, щоб хвора руч-ка дитини не відрізнялась від здорової. Минуло вже більше року, але ми не припиняємо ні на день лікувати Артурчика.

Акушер-гінеколог пологово-го відділення Уманської рай-лікарні Сергій Г. каже, що не пам’ятає ці пологи, втім, пере-конаний, що його вини немає.

Головний акушер-гінеколог Уманської районної лікарні Ігор Терентюк вивчав згадані пологи, розмовляв із лікарем-гінекологом та акушеркою. Але вини лікаря теж не бачить. Мовляв, медики діяли за так званими лікарськими протоко-лами.

Тим часом батьки Артурчи-ка Офліяна витрачають на лі-кування сина від 1000 гривень щомісяця.

Дзвенислава КАРПЛЮК

пеРспективи•

Експерти прогнозами «багатіють»...Віктор Янукович сприятиме фінансу-ванню «Золотої підкови Черкащини» та Шевченківського музею. Такого вис-новку дійшли екс-перти круглого столу “ChеkassyNewsTV», який відбувся мину-лої п’ятниці в облас-ному центрі.

На їх думку, Черкаська область найближчим часом стане регіоном, у якому новообраний Президент України Віктор Янукович нама-гатиметься збільшити своє електоральне поле. – Для того щоб порозумітися з чер-каськими виборцями та показати їм свою не-байдужість до нашого

краю, Віктор Янукович демонструватиме чер-кащанам, що він дотич-ний до Шевченківської спадщини та до інших важливих місцевих духовних об’єктів, – висловив свою думку голова Черкаської обласної організації Комітету виборців України Максим Мих­лик. – Є ймовірність, що «Золота підкова Черкащини» теж стане для черкащан авансом від Януковича.

Олена БЕРЕСТЕНКО

ситуація•

Загадкова травма немовляти

№14 5

об’єктив

наша маркаспільна спРава•

Комунальний оптимізм, підкріплений здобутками

Опалювальний сезон добігає кінця. Як зізнаються комунальники об-ласного центру, ця зима піднесла їм чимало сюрпризів: і найнижчими за останні роки температурними показниками, і «прохолодою» у про-платі населення та організацій за надані послуги. Утім, директор КП «Черкаситеплокомун енерго» Микола Кушнір сповнений оптимізму, під-кріпленого не лише вірою у власні сили та згуртованістю колективу, а й оцінкою національного бізнес-рейтингу. За його підсумками у номінації серед усіх українських підприємств-виробників пари та гарячої води «Черкаситеплокомуненерго» посіло сьоме місце, а серед комунальних – перше (до уваги, зокрема, бралися такі показники, як кількість вироб-леної продукції, середня зарплата працівників, прибуток, продуктивність праці). Не забувають на підприємстві й про впровадження у виробництво новацій, найсучасніших технологій. Керівник комунального підприємс-тва Микола Кушнір з радістю поділився з кореспондентами «Молодіжки» найближчими планами та деякими труднощами на шляху їх реалізації.

– Миколо Івановичу, хотілося б детальніше про оновлення, модерні­зацію... Адже відомо, що багато аналогічних під­приємств про таке тільки мріють, лише підтримую­чи у робочому стані наяв­ні потужності.

– У цій справі наше під-приємство – серед лідерів. Ми розуміємо, що впро-вадження новітніх техно-логій, зрештою, позитивно позначиться й на кінцевій вартості опалення, яку оп-лачує споживач. Позитив-но на цифру в платіжках вплинуло введення в екс-плуатацію когенераційної установки, яка зменшила наші витрати приблизно на 4 млн. грн., а місячний тариф споживачів – на 3-4 відсотки. Увага до онов-лення та якісного ремонту мереж (на що ми щорічно виділяємо значні кошти) окуповується вдвічі мен-шим за нормативи під-живленням, бо що менше теплоносія ми втрачаємо через пориви та несправ-ності, то менше його дово-диться додавати в мережу. На черзі – встановлення новітніх котлів із більшим коефіцієнтом корисної дії, які зможуть працювати навіть на біопаливі, ре-конструкція індивідуальних теплових пунк тів у 104 ба-гатоповерхових будинках (це дозволить мешканцям власноруч регулювати рі-вень опалення, а отже й економити), встановлення на виходах із котлів ре-купераційної техніки, яка дасть змогу раціональніше використовувати тепло, що йде в атмосферу. У планах навіть використовувати тепло каналізаційних стіч-них вод: завдяки проекту, включеному в державну програму фінансування, у двох котельнях плануємо встановити теплові насоси

та сонячні колектори. – Це вже ніби з нау­

кової фантастики. А чи оцінить такі новації спо­живач, адже часто­густо виплекане вашим підпри­ємством тепло «вилітає» в прочинені кватирки, не­утеплені двері та вікна...

– Ще й через підвали, під’їзди та технічні повер-хи, де незасклені вікна, не-утеплені фасади будинків, пошкоджені покрівлі... На-веду такий приклад. В од-ному польському містечку з населенням 70 тисяч осіб через підвищення вдвічі ціни на послуги теплопос-тачання вирішили економи-ти й зайнялися утепленням будинків та зменшенням втрат теплової енергії. За-вдяки простим, дешевим та доступним (і для нас) заходам там удалося змен-шити споживання тепла більш ніж удвічі! Це заміна вікон на енергозберігальні, утеплення стін, покрівель, підвалів, реконструкція систем опалення, встанов-лення приладів обліку. Тож навіть за новими тарифами споживачі стали платити за тепло менше. На мою дум-ку, для черкащан це най-перше завдання – зменши-ти втрати теплової енергії. Адже більшість багатопо-верхівок обласного центру мають вади в цьому плані. Працівники нашого підпри-ємства готові допомогти усім охочим перевірити й усунути втрати тепла в бу-динку. Задля цього прид-бали прилад – тепловізор. Він дає змогу наочно пере-свідчитися в потребі утеп-лення тієї чи іншої частини будівлі. Можемо порадити і як утеплювати – одним із сучасних підходів до проблеми є утеплення пі-нополіуретаном. Але тут ініціатива має належати споживачам та тим, хто ут-римує будинки.

– А як із іншою «ініціа­тивою» – проплатою за надані вашим підпри­ємством послуги? Адже тепло – не електрика, і вимкнути його в окремій квартирі – нереально.

– Справді, це питання стоїть сьогодні досить го-стро. Є громадяни, які не вважають за потрібне спла-чувати рахунки за наші послуги. Проте й на таких є управа: 13 тисяч абонен-тів уже пройшли через суд, внаслідок чого накладено арешт на їхнє майно, на-віть отримані заборони на відчуження житла. Поруш-ники платіжної дисципліни не зможуть ні продати, ні віддати у спадок квартиру чи будинок. Вилучене май-но, серед якого, до речі, є й автомобілі, реалізуємо через аукціони. Хоча біль-шість черкащан сумлінно розраховуються з нами, загалом же, рівень оплати дещо знизився.

– Чи вплинуло на це введення двоставкових тарифів?

– Можливо, адже в опа-лювальний сезон спожи-вачам доводиться платити дещо більше, проте в теплу пору року сума в платіжках зменшується. Це зручно для нашого підприємства, адже саме восени, взимку та навесні найбільше для нас фінансове наванта-ження – ми розраховуємо-ся за спожитий газ. Улітку ж кошти потрібні для про-ведення ремонтів мереж, забезпечення міста гаря-чою водою.

– Чи очікувати цьогоріч у теплий період безпере­бійного постачання гаря­чої води?

– Хочу порадувати меш-канців обласного центру й обіцяю постачання гарячої води не менше 340 днів на рік.

Роман КИРЕЙ

На балансі КП ТМ «Черкаситеплокомун-енерго» перебуває:34 котельні,1 когенераційна установка208,4 км теплових мереж82 централізовані теплові пункти

На підприємстві трудиться 918 працівників, середня зар-плата становить 1766 грн.

Відсутня заборгованість перед постачальниками природ-ного газу

Виробнича діяльність за 2009 рік:– вироблено 349,4 тис. Гкал тепла– вироблено 11 млн. кВт електроенергії– виконано ремонтних робіт на 11,2 млн. грн.– надано послуг з опалення та гарячого водопостачання 39 тис. абонентів – проводиться теплопостачання в 472 житлові будинки, 92-ом бюджетним установам та 499 госпрозрахунковим організаціям

Здобутки за останні 10 років на об’єктах теплового господарства підприємства:– Установка 21 модернізованого котла НІІСТУ-5 з паль-никами попереднього змішування газу (ПГПЗ), що дало можливість підвищити ККД котлів до 90% і зекономити до 500 тис. м3 газу за рік– Заміна 22 морально застарілих котлів НІІСТУ-55 на сучасні котли з ККД 92 %, що економить до 100 тис. м3 газу на рік– Когенераційна установка з річним виробництвом елект-роенергії обсягом 9,5 тис. кВт/год та 10 тис. Гкал тепла– Частотні перетворювачі на електроприводах насосів, димососів і вентиляторів у котельнях і ЦТП, що дало мож-ливість зекономити 730 тис. кВт/год електроенергії на рік– На 35 ЦТП впроваджено автоматизацію подачі тепло-носія залежно від температури зовнішнього повітря– На 18 ЦТП обладнано автоматику знімання і передачі параметрів їхньої роботи– Заміна теплових мереж із застосуванням попередньо ізольованих труб протяжністю 22 км, зокрема в 2009 р. – 1,7 км– Заміна на котельнях вузлів обліку газу на лічильники з класом точності 1,0

фот

о Ро

ман

а Ки

Рея

“Черкаситеплокомуненерго” – найкраще серед аналогічних підприємств України

24 березня 20106 профорієнтир

Запрошуємо випускників 1967 року спеціальності «елект­рифікація сільського господарства» Черкаського технікуму гідромеліорації і електрифікації сільського господарства на зустріч, яка буде проведена 10 квітня 2010 року з 930 за адресою: м.Черкаси, вул. ільїна, 226.

контактні телефони технікуму: (0472) 36­07­28, (0472) 36­07­29організаторів зустрічі:

Уваров Ігор Іванович (0472) 64-22-10, 050-351-82-49, Бояров Валерій Олександрович (0472) 39-25-37, 095-138-36-28

день відкритих дверей – 15 травня 2010 р., початок о 1000 год.детальна інформація на сайті http://polytechnic.ск.ua е­mail: ck-chpt@uch.net

Запрошує на навчання в 2010 році за спеціальностями:

• Монтаж, обслуговування та ремонт електротехнічних установок в агропромисловому комплексі;

• Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд;

• Розробка програмного забезпечення;• економіка підприємства; • Оціночна діяльність;• Обслуговування верстатів з програмним управлінням і робототехніч-

них комплексів; • Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях;• Обслуговування і ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів;• Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів.

ЧЕРКАСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ТЕХНІКУМ вищий навчальний заклад І рівня акредитації

ліц

. МО

нУ

аВ №

482

964

від

12.1

0.20

09.

Технологія виробів легкої промисловості• Швейні вироби з елементами дизайну

Економіка підприємства:• ріелторські технології• фінансова аналітика та інвестиційна діяльність

Київський національний університет технологій та дизайну

Факультет ринкових, інформаційних та інноваційних технологій

ліц

. аВ

№42

0689

від

07.

10.0

8

Акредитація МОН україни за ІV рівнем

Державний навчальний заклад

Дні відкритих дверей 27 березня, 24 квітня,15 травня 2010 року. Початок 1100

Адреса факультету м.Черкаси – 28, вул. Енгельса, 164ател. (0472) 64­44­10

Оголошує набір на курси по підготовці до зовнішнього незалежного оцінювання та вступу в університет за напрямами Комп’ютерна

інженерія• системне

програмування• спеціалізовані

комп’ютерні системиДизайн

• графічний дизайн• художнє моделюван­

ня костюму• комп’ютерний

дизайн інтер’єру та меблів

Академія акредитована за ІV рівнем акредитації. Сертифікат РД-ІV №177058. Ліцензія АВ №395242. Ліцензований обсяг – 955 осіб.

Шановний абітурієнте!ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ запрошує на навчання за напрямками підготовки:

36003 м.Полтава-3, вул. Сковороди, 1/3e-mail: uo@pdaa.com.ua

www.pdaa.com.uaтелефон: 2-29-94

ПОЛТАВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ

оголошує набір студентів на 2010-2011 навчальний рік

ДЕНЬ ВІДКРИТИХ

ДВЕРЕЙ 27 березня 2010 року

об 1100 годині (актова зала, корпус 1)

Студенти всіх спеціальностей мають можливість пройти стажування за кордоном (Данія, Швеція, Франція, Нідерланди, Швейцарія, Німеччина, Норвегія, Австралія, США та ін.)

Академія проводить навчання іноземних громадян та громадян СНД та надає послуги з набуття ДРУГОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Процеси, машини та обладнання агропромислового виробництватехнологія виробництва і переробки продукції тваринництваОблік і аудитФінанси і кредитекономіка підприємства

Ветеринарна медицинаМенеджментагрономія

Лисянський професійний аграрний ліцей проводить набір учнів на навчання в 2010-2011 навчальному році за інтегрованими спеціальностями:

• тракторист­машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) ви­робництва (категорія «а»,); слюсар з ремонту сільсь­когосподарських машин та устаткування ііі розряду; водій автотранспортних засобів (категорія “с”)

• Муляр ііі розряду, штука­тур ііі розряду, лицюваль­ник­плиточник ііі розряду

• Оператор комп’ютерного набору; секретар керівника підприємства (організації, установи)

Примітка: за вище-вказаними спеціаль-ностями приймаються учні на базі 9-ти класів. Термін навчання – 3 роки (з отриманням середньої освіти)

• тракторист­машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) ви­робництва (категорія «а»,); водій автотранспортних засобів (категорія “В”, “с”)

• Оператор комп’ютерного набору; секретар керівника підприємства (організації, установи)

• Офіціант іV розряду, бармен IV розряду. термін навчання – 1,5 роки.

Примітка: за вище-вказаними спеціаль-ностями приймаються учні на базі 11-ти класів.

Учні ліцею забезпечуються стипендією, гуртожитком, безкоштовним триразовим харчуванням. Навчання проводиться на новітній техніці вітчизняного та іноземного виробництва.Документи приймаються до 25 серпня. Початок навчання 1 вересня.

По довідки та умови вступу

звертатись за адресою: 19300, смт Лисянка,

вул. Леніна, 50 факс 8(04749)6­20­80

тел. 8(04749)6­23­52ел.пошта lys_licey@ukrpost.ua

сайт: www.lys­pal.narod.ru

ДНЗ «Звенигородський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів»(ПТУ №16 м.Звенигородка)

Оголошує набір учнів на 2010-1011 навчальний рікЦентр готує кваліфікованих спеціалістів на базі повної і базової загальної середньої освіти з наступних професій:у відділенні Центру м. Звенигородка:

Термін навчання 3 роки:1. Сировар-майстер (на базі 9 кл.)2. Апаратник пастеризації та охолодження молока (на базі 9 кл.)

Термін навчання 1,8 років:1. Сировар-майстер (на базі 11 кл.)

Термін навчання 1,5 років:1. Кухар. Кондитер (на базі 11 кл.)

2. електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Водій категорії «В», «С» (на базі 11 кл.)у відділенні Центру в с. Козацьке:

Термін навчання 3 роки:

1. Тракторист-машиніст с/г виробництва категорії «А». Слюсар з ремонту с/г машин та устаткування 3 розряду. Водій автотранспортних засобів категорії «В», «С» (на базі 9 кл.)2. Кухар. Пекар (на базі 9 кл.)

Термін навчання 1 рік:

1. Тракторист-машиніст с/г виробництва категорії «А». Водій автотранспортних засобів категорії «В», «С» (на базі 11 кл.)

На базі спеціалізованої школи-інтернат без отримання повної загальної середньої

освіти з терміном навчання 2 роки:1. Бджоляр В Центр приймають юнаків та дівчат до 28 років з усіх регіонів України. із вступниками проводиться співбесіда. Зарахування в число учнів проводиться до 25 серпня. навчання безкоштовне.

Учні забезпечуються гуртожитком, харчуванням, стипендією та при проходженні виробничої практики отримують 50% заробітку. Час навчання в Центрі зараховується до трудового стажу.

Випускники Центру за бажанням мають змогу продовжити навчання за скороченим терміном на базі Білоцерківського та Полтавського технолого­економічних коледжів, тальян­ківського державного аграрного технікуму, Черкаського ко­мерційного коледжу, Звенигородського філіалу Уманського агротехнічного коледжу при даУ.

адреса Центру: 20200 Черкаська обл. м. Звенигородка, вул.. Кірова 38, тел. (04740) 2-24-85, 2-37-68; факс 2-24-85

адреса відділення: 20240 Черкаська область, Звениго-родський район, с. Козацьке, вул. Леніна, 65тел. (04740) 93-5-32, 2-01-54л

іцен

зії а

Б №

1756

58, а

В №

3631

06, а

Б №

2988

90

Хлопець по великому блату вступає до інституту. Екзаменатор:

– А тепер питання на засипку: між ким і ким була російсько-японська війна?

На вступному іспиті:– Ваші ім’я й прізвище? – запитує екза-

менатор.– Василь Іванов.– А чому ви посміхаєтеся?– Задоволений, що добре відповів на

перше запитання!

РЕКЛАМА32-25-84

Ре

кл

ам

а

№14 7

бРейн-Ринг•

вільна думкаУ лівому куті

Леонід ТУМеНКО,

журналіст

– Віталію Васильовичу, сьогодні вже наче спав інтерес до вашої служби, а все ж таки давайте погово­римо про справи насущні.

– Із задоволенням приймаю пропозицію.

– Отже, запитання тради­ційне – коли і як з’явилася державна санітарно­епі­деміологічна служба?

– За царя обов’язки з контролю за дотримання санітарних норм покладалися на земських лікарів, а за ра-дянської влади було надано нашій службі державної ваги – і ось уже 83 роки стоїмо на санітарно-епідеміологічній сторожі. Наша діяльність регламентується ст.49 Кон-ституції України: «Держава забезпечує санітарно-епі-деміологічне благополуччя населення». Цій нормі прямої дії вторить Закон України «Про забезпечення санітар-ного та епідеміологічного благополуччя населення».

– Тобто держава серйоз­но опікується санітарно­епідеміологічним благо­получчям. Як на мене, то справді повне благополуч­чя залежить у першу чергу від цього.

– Вже в пологовому будин-ку наші лікарі стежать, щоб новонароджений з’явився на світ у нормальних санітарних умовах, пізніше – дитсадок, школа, інститут, робота, побут – усе під контролем, та й сумно говорити – похо-вання теж регламентується санітарними нормами. А стосовно того, що стих до нас інтерес – то помиляєтеся. Ми відслідковуємо ситуа-цію із сезонним грипом та пандемічним штамом AH1N1, донедавна його називали «свинячим», тепер світ відмо-вився від такої назви. Так от, із 1 листопада 2009 року по 15 березня 2010 року грипом та гострими респіраторними вірусними інфекційними за-хворюваннями було уражено 180 тисяч черкащан, понад 7 тисяч – саме грипом.

– А чи не зловживають тут медики – немає такої вказівки згори: не бажано фіксувати сезонний грип, а надто AH1N1, краще «спи­сати» все на прозаїчний ГРЗ?

– Не скажіть. У кожного лікаря є протокол лікування, в якому чітко вказується діагноз і прописано процес лікування, від якого – ні на крок. А лікувальний заклад подає інформацію в тери-торіальну санепідстанцію. І халтурити просто не можна. Хоча, згоден із вами – лікар може поставити діагноз на грунті своєї внутрішньої пере-конаності.

– Це майже як суддя...– Щось у цьому сенсі – і

лікар, і суддя відповідають за свій вердикт.

– 180 тисяч – це теж немало.

– Але не настільки багато, щоб бити на сполох. Щодо згадуваної пандемії, то роз-почалася вона торік 1 листо-пада, за підйомом – спад, а тоді – друга хвиля.

– Часом, не накриє вона нас?

– Не біймося, цей штам покриває не точково. Як знаєте, гуляв він Західною Європою, Росією, захопив й Україну, звісно ж, Черкащи-ну. До речі, крива захворюва-ності в нашій області ідентич-на кривій по Україні.

– Заспокоїли, називаєть­ся.

– Важко заспокоїти. Бо пандемічний штам забрав життя 42 черкащан, із них – трьох вагітних жінок та п’ятьох дітей. Такого ніко-ли на Черкащині не було. Прошу мені повірити, що цей показник міг би бути нижчим – адже кожен, хто покинув цей світ, не прищепився від сезонного грипу.

– А погодився на вакци­націю – то від того ж щеп­лення і копита кинеш.

– Боже борони! Маєте на увазі краматорську історію? Так у ній же не доведено, що

смерть настала саме внаслі-док щеплення. Як і в нашій сумній історії – просто ніяк не можна точно діагностувати, що смерть настала саме від грипу, а не від ускладнень. Ось ще одна тривожна циф-ра. Спеціалісти обстежили з грудня по березень 190 хворих (переважно в реані-маційних відділеннях), то у 62-ох виявлено штам типу AH1N1. Так що підступний вірус однозначно був і є на Черкащині.

– Повернімося до вакци­нації.

– Будь ласка. Засоби масової інформації розіграли істерію, і люди почали масово відмовлятися від щеплень. А варто підкреслити, що вакци-нація в Україні – обов’язкова.

– Але ж у нас демократія. Спробуй примусити, коли я не хочу...

– Не хочеш – мусиш. Особ-ливо це стосується школярів. Директора школи можуть притягнути до кримінальної відповідальності за те, що він допускає до занять нещеп-лених. Адже це ризик для сусіда по парті. Але прошу вас – без зайвої істерії.

– Дякую за застережен­ня. «Молодь Черкащини» і вирізняється тим, що в погоні за сенсацією не смажить факти. У цьому житті найдорожче коштує спокій.

– Похвально. Але повідом-те таке: у зв’язку із повним провалом щеплення проти кору і краснухи існують ризики втратити проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

– А це вже чому?– Не дай Боже, розгулятися

епідемії цих хвороб – хто до нас приїде?

– Бажаю, щоб ваші лихі прогнози не справдилися.

– А хто проти? Але ж факти таки річ уперта. Проти сезон-ного грипу лише 300 черка-щан пройшли щеплення.

– Багато це чи мало?– Хіба не бачите – дуже

мало. Існує європейський стандарт, і держава та її на-род здорові, коли 25 відсотків населення щеплені. І ось невтішна арифметика – це складає 300 тисяч черкащан. От і борись та забезпечуй санітарно-епідеміологічне благополуччя населення. Бачте, воно у великій мірі в руках того населення. Але ми своїх не опускаємо. Ось послухайте і запишіть: торік наші лікарі зняли з реалізації 65 тонн небезпечних харчо-вих продуктів.

– Та це ж цілісінький вагон!

– Ще й трохи більше! І ви-лучений вагон убезпечив від можливих харчових отруєнь 400 тисяч черкащан.

– А вони, черкащани, й не підозрюють, кому дякувати.

– Це ж ви висловилися, що обласна, міські та районні СЕС працюють якось тихо. Та й навіщо нам галасувати? Але тихо-тихо торік обстежи-ли 17,6 тисячі об’єктів підви-щеного епідемічного ризику, в тому числі харчові, про-мислові, комунально-побутові підприємства, навчально-ви-ховні заклади.

– Санстанцій бояться, як грому і блискавки. І напе­ред готують «дари».

– Я на посаді з 1994 року, і за цей час нічого такого не виявлено. Так що і ви будьте обережнішими з висловами. Працюємо згідно з пла-ном, за календарем. А що готуються до візиту лікаря, ліквідуючи недоліки – то це чудово. А що після кожного приходу – приписи, штрафи – то це явище нормальне. Вкотре повторюся – дбаємо про благополуччя людей.

– А чи не про своє?– Знову ви за рибу гроші?– На кожного з нас,

хочемо того чи ні, тисне один метр атмосферного повітря, а скільки у чистому кубометрі повітря водиться всякої нечисті.

– Похвально, що вживаєте «хочемо того чи ні», це озна-чає – об’єктивна реальність. Так от, маючи найсучасніше обладнання, торік проведено понад мільйон різноманітних

досліджень з 500 показників. У поле зору приладів потрап-ляють близько 30 хімічних ре-човин, усі бактерії, які мають клінічне значення.

– Чи не означає, що мільйони різних бактерій, мікробів, вірусів – а отже, зарази чигають на вас.

– Це по-простому, а по-на-уковому – то це світ, у якому живемо. Хоча згоден, що він поскладнішав. Скажімо, на початку двадцятого століття людство боялося епідемій холери, тифів, лихоманки, сьогодні їх 36.

– Прогрес!– Та кому він такий пот-

рібен! Змінюються люди – чудово. Але й бактерії стають мінливими, спробуй їх розпізнай.

– А політикам. Он і грипу AH1N1 надали політичного забарвлення, одягнувши марлеві пов’язки...

– Отут не поділяю ваших поглядів. Пандемія була, були створені надзвичайні комісії, були відповідні заходи на державному рівні, яких обов’язково треба дотриму-ватися. А ви так скептично. Хоча скептики ще нікому не зашкодили. Бажано ще раз загострити на головному за-вданні санітарно-епідеміоло-гічної служби: локалізувати і ліквідувати вогнище інфекції, епідемії. І поки що нам це вдається.

– І кому за це подяка?– Натяк зрозумів. Жодного

з моїх попередників не було звільнено саме за «недоліки в роботі», як бачите, і я на посаді.

– Щодо санкцій. Багато з нас вважає, що санстанція приходить тільки для того, щоб оштрафувати...

– Це зовсім не самоціль. Якщо санкції покликані забезпечити санітарно-епі-деміологічне благополуччя людей, а не благополуччя власників та керівників підприємств усіх видів влас-ності, то звичайно ж ми їх застосовуємо.

– Переконали. Що ж – нія­ких вам епідемій та пан­демій та всіляких інфекцій.

– І вам теж не хворіти.

У правому куті Віталій СаМОТУГа, 1948 р.н., Львівський державний медичний інститут, головний державний санітарний лікар Черкаської області

«А що після кожного приходу – приписи, штрафи – то це явище нормальне»

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

Ки

24 березня 2010№148

калейдоскоп

Золотонісців «боялися» навіть корифеїЯк не дивно, але понад століття тому осередками театрального життя були не чималі вже на той час Черкаси, в яких мешкало щось близько 30 ти­сяч люду, а глуха сільська провінція. саме там наприкінці ХіХ століття ви­никли перші аматорські колективи. Умови їхньої творчої діяльності були непростими. З 1883 до 1893 року була чинною директива київського генерал­губернатора дрентельна, яка забороняла будь­які вистави ук­раїнських п’єс. тож сільських митців власті сприймали як потенційних заколотників або й революціонерів. на щастя, про ті часи збереглося кілька свідчень перших шануваль­ників Мельпомени, занотованих місцевими краєзнавцями ще у мину­лому столітті. так, зокрема, Микола Щербина пише: “розповідаючи про виставу М.старицького “Як ковбаса та чарка, то минеться сварка”, якою розпочав свою діяльність колектив під керівництвом техніка і.руденка на цукроварні в селі сидорівці канівсь­кого повіту київської губернії, один із учасників гуртка згадує про ви­нахідливість аматорів. У вільний від роботи час гуртківці – селяни, техні­ки й робітники заводу, переобладна­ли стару казарму на театральне приміщення і, не маючи коштів при­дбати для глядачів ослони, запропо­нували їм розміститися на долівці. Художник­аматор намалював деко­рації олійними фарбами на полотні, ті ж фарби виконавці використову­вали для гримування. Перуки та на­клейки робили зі штучних, наклад­них кіс. Виконавцю ролі Шпонки не вистачило штучного матеріалу на бороду і вуса – він обстриг гриву і хвіст лошати і зробив собі бороду”. Однак розвиток народного театру був невпинним, тож владі довелося сприймати цей процес як доконаний факт. Уже наприкінці 1890­их років ця тема обговорюється на сторінках газет, вноситься до порядку денного засідань громадських організацій і навіть земств. так, Золотоніське земство винесло ухвалу про будів­ництво, як би тепер сказали, бюд­жетним коштом, народного дому, “де б містилися зали для народних театральних вистав”. Про це згадує на сторінках книги “народний те­атр”, виданої у 1900 році у львові, відомий письменник Б.Грінченко. саме у Золотоноші влітку 1897

року д.кравчинський, к.Марченко й О.Жигадло відкрили театр у при­міщенні чайної кураторства народ­ної творчості. і як тут не згадати, що саме на золотоніській сцені дебю­тувала майбутня зірка сцени і кіно, володарка американської кінопремії “Оскар”, а тоді – проста вчителька наталія Ужвій. Про атмосферу де­бютного у її кар’єрі театру пізніше вона згадувала: “У ньому брали участь люди різних професій. Вони були віддані аматорському театрові: за свої гроші шили костюми, самі оформляли спектаклі, й таких лю­дей у Золотоноші було немало”.

У 1904 році літературно­художній гурток почав діяти в Умані. Принци­повою відмінністю від попередніх була його діяльність на основі стату­ту, про що сповіщала навіть “киев­ская газета”. театральне життя здо­було визнання періодики – відтепер про нього пишуть не лише губернсь­кі газети, але й місцеві. Зокрема, про уманську постановку чеховського “дяді Вані” дізнаємося з “Провинци­ального голоса” й “Голоса Умани”. У роки революції 1905­1907 років роз­виткові самодіяльного сценічного мистецтва всіляко сприяло культур­но­освітнє товариство “Просвіта”. У роки реакції його осередки було ліквідовано, але з 1915 року почало­ся їхнє відродження і до 1918 року на Черкащині було створено десятки самодіяльних театральних колек­тивів.

Спочатку ми були «франківцями»а що ж Черкаси? наприкінці ХіХ століття теперішня столиця краю те­атральним центром, м’яко кажучи, не вважалася. Гастролюючи, трупи їх, звісно, не оминали, але для них завжди існував ризик опинитися поза сценою. а все тому, що тоді у місті не було стаціонарного театрально­го майданчика, і грати доводилося здебільшого у помешканнях замож­них міщан. Більш­менш прогнозоване для артистів життя настало тоді, коли купець Житомирський кілька сезонів поспіль надавав артистам сцену свого будинку (зараз на цьому місці розта­шований медичний коледж). Згодом головним театром Черкас став “Цирк Фастівського”: недолуга дерев’яна споруда, на місці якої сьогодні зна­ходиться універмаг Центрального ринку. Про нього можна було б і не згадувати, якби не одна обставина:

на сцені “Фастівського” у 1900 році вперше виступила М.Заньковецька. а вже в 1902 році підприємець і.Яровий побудував на дубасівській (нині – Хре­щатик, територія дитячого парку) приміщення постійного театру, конку­ренцію якому склала сцена народного дому: його звели земським коштом навпроти теперішнього входу на Цен­тральний ринок з Благовісної. тож на якийсь час апетити професійних і не дуже гастролюючих колективів були вдоволені – сцен не бракувало, ну, а що то були за сцени – питання окре­ме. Цікаво, що репертуар оновлював­ся щодня: цього вимагали фінансові інтереси, адже тодішнім черкаським театралам ніколи б не спало на дум­ку переглянути виставу двічі. Відтак п’єсок та водевілів, які вискакували з­під пера письменників­початківців, не бракувало. Відбувалося те саме, що сьогодні спостерігаємо на теле­екрані: фільмів – десятки, а… ди­витися нічого. Зрештою, наше місто “доросло” й до місцевих драматич­них гуртків. У 1909 році такими були “Гайдамаки”, “любителі” та колектив В.нестеровського. Вік їхній був недов­гим, але, як кажуть, “сам факт”…

лише у 1920 році в Черкасах роз­почав роботу професійний колектив драматичного театру імені івана Франка. В 1921 році театр здійснив першу постановку безсмертної ко­медії Миколи Гоголя “ревізор”, та головною складовою репертуару була українська класика і п’єси про­летарських авторів.

З іменем Кобзарятак сталося, що “свідоцтво про на­родження” театр, знаний сьогодні далеко за межами України як Чер­каський академічний український обласний музично­драматичний імені тараса Шевченка, отримав на Житомирщині у квітні 1932 року. тоді збірна трупа переїздила з міста до міста і від села до села у пошуках постійної сцени і бо­дай якихось “соціальних гарантій”. Був колектив, був репертуар, були плани, та не було рідної театраль­ної домівки. а дебютною роботою колективу стала вистава “родина щіткарів” за популярною на той час п’єсою М.ірчана. У 1933 році ново­створений урядовою постановою іі робітничо­колгоспний театр, який започаткувала група вихідців 3­ої Майстерні мистецького об’єднання “Березіль”, нарешті опинилася “у потрібний час і в потрібному місці” – у Черкасах, тодішньому райцентрі київської області. Перше офіційне пошанування майстерності прийш­ло із п’єсами “Вороги” М.Горького та “Борис Годунов” за О.Пушкіним: у 1937 році з ними театр переміг у республіканському конкурсі черво­

них робітничо­селянських театрів у києві. За два роки від нагоди 125­річчя з дня народження т.Шевченка театр був удостоєний імені поета. до цієї дати трупа підготувала виставу “назар стодоля”.

кілька повоєнних років театр, який відновив свою діяльність у червні 1944 року виставою “Безталанна” і.карпенка­карого, залишався з “тимчасовою пропискою”. Значні зміни в його житті сталися з утворен­ням Черкаської області в 1954 році: театр реорганізовується у стаціо­нарний, тож на найвищому рівні ви­рішується питання про будівництво приміщення. Втім, лише через п’ять років, у грудні 1959­го, був закладе­ний перший камінь тієї самої “кла­сично­соціалістичної” будівлі: відому усім, її відкрили 1 вересня 1965 року. Це був перший театр у республіці, збудований, як би тепер сказали, у “хайтеківських” формах з урахуван­ням останніх досягнень будівельної техніки та сценічного обладнання. тут уперше в Україні була змонтована максимально рухома сцена, а авто­матичне керування дозволило пере­міщати елементи й декорації вагою до 14 тонн. крім того, вперше було передбачено використання освітлю­вальних пристроїв, які дозволяли візуально виокремити найдрібніші деталі реквізиту, а також комплексна установка стереофонічного звучан­ня. на довершення архітектурно­тех­нічної теми слід згадати, що у березні 2007 року в театрі була завершена реконструкція глядацької зали, в яку вклали 5 мільйонів гривень. Вона ста­ла вишуканою й художньо багатою, а неповторною окрасою оновленого приміщення можна вважати люстру діаметром 4,5 метра з австрійського кришталю, на виготовлення якої тер­нопільські майстри використали 17 тисяч “камінців”.

Про творчу складову життя театру за ці роки стисло не розповісти, ос­кільки у його новітній історії одних лише постановок було здійснено по­над 460. Загалом за цей час зіграно майже 40 500 спектаклів, а щорічно театр дає близько 220 вистав. “Ярос­лав Мудрий”, “сад Гет симанський”, “ленін love, сталін love”, “Цигансь­кий барон”… Що не прем’єра – то подія. невеличкий колектив, у якому лише 30 акторів і 10 артистів бале­ту, невтомний у творчому пошуку. а відтак і крапка наприкінці матеріалу доречна лише з огляду на норми правопису. але не сьогодні. сьогод­ні – знак оклику. Зі святом, театре!

Максим МАЙСТРЕНКО

27 березня – Міжнародний день театруТеатральні хроніки

Черкащини

1940 рік. Трупа театру. В центрі – Йосип Гірняк, відомий режисер і актор, який працював з Лесем Курбасом і очолював черкаський театральний колектив у 1940-1941 рр.

1938 рік. В антракті після денної вистави. Приміщення театру

– неподалік теперішнього кінопалацу «Салют»

Театральна афіша 1940 року

1936 рік. У ролі Бориса Годунова – заслужений

артист республіки Микола Попов

1958 рік. Актори черкаського театру після шефської вистави у Будинку офіцерів

автор вдячний керівникові літературно-драматичної частини театру Варварі Присяжненко за консультацію та надані фотоматеріали

9

калейдоскоп

історичний об’єктивБайки про Байду: критична версія черкаських істориків

Одна з відомих центральних вулиць Черкас носить ім’я людини надзвичай-ної хоробрості і відваги, палкого захис-ника українських порубіжних земель від татаро-турецької агресії, авантюристич-ного козака і талановитого військовика – Дмитра Івановича Вишневецького, прозваного в народі Байдою. Однак кан-дидат історичних наук Юрій Михай-люк (на знімку) упевнений, що й “понині чимало сторінок життя та діяльності цього найвідомішого козакуючого князя

литовської доби або ж оповиті легендами, або ж є недо-статньо з’ясованими”. Це стосується й ступеня ймовірності старостування Д. Вишневецького в Черкасах і Каневі.

Власне живучим залишається іс-торіографічний міф про це старо-стування. Ю. Михайлюк називає кілька питань, які видаються про-блемними за ретельного співстав-лення фактів. Першим із них є проблема встановлення часу, коли Дмитро Вишневецький старосту-вав у Черкасах та Каневі (якщо це було насправді). Іншими сюжетами із його біографії, що не вміщають-ся у загальноприйняте бачення, є його кар’єрні дані, та ще багато чого.

Одним із перших, хто припису-вав Вишневецькому підпорядку-вання вказаних адміністративних одиниць, був Володимир Антоно-вич, який згадував про період пер-шої половини XVI ст. Про це також промовляли дослідження Дмитра Яворницького, Володимира Голо-буцького, Володимира Сергійчука. Переважно йдеться про 1550-ий або ж 1551 роки.

– Однак майже всі прихильники такої думки лише констатують її, не підтверджуючи документаль-ними матеріалами, – зазначає Юрій Михайлюк. – Чи не єдиний, хто намагався аргументувати свої судження джерелами, – В. Голобу-цький. Проте його докази більше нагадують підтасування фактів і легкі до спростування.

Трактуючи Д. Вишневецького як черкаського й канівського старо-сту, свої аргументи Голобуцький виводив із літописного запису 1556 р., в якому йшлося про появу на Дніпрі російського загону під про-водом дяка Ржевського, до якого “пристали литовські люди, отама-ни черкаські, Млинським зовуть та Михайло Єськович, а з ним триста козаків, канівських черкас”. Істо-рик зауважив, що їх до Ржевського надіслав Д. Вишневецький, наголо-шуючи, що то були саме канівські козаки, а не запорозькі. Але якщо навіть справді канівські козаки були спрямовані Д. Вишневецьким, то це не вимагає від останнього обов’язково бути тамтешнім старо-стою. Адже, зазвичай, козаки були вільні в своєму виборі й могли на-віть без дозволу місцевої адмініст-рації вдаватися до пошуку “козаць-кого хліба” разом із відчайдушним князем. Ю. Михайлюк наголошує ще й на тому, що козаків у ті часи частіше називали “черкасами”, ніж “запорожцями” – ця назва закріпи-

лася за козаками пізніше. Спросто-вує дослідник і інші здогади Голобу-цького.

Зрештою, жодне джерело не міс-тить прямої та конкретної вказівки на те, що Д. Вишневецький обій-мав замкові уряди в Черкасах і Каневі. Натомість, він фігурував у документах як страж південно-го порубіжжя Великого князівства Литовського. Крім того, кримський хан звертався до польського коро-ля з проханням дати розпоряджен-ня порубіжним урядовцям (київсь-кому, черкаському й канівському) на арешт князя. Це зайвий раз засвідчує той факт, що відповідні староства на той час очолював не Д. Вишневецький.

І найголовніший аргумент, який заперечує можливість старосту-вання у Черкасах і Каневі Д. Виш-невецького – відомий на сьогодні й підтверджений джерелами та нау-ковими дослідженнями хронологіч-ний порядок черкаських і канівських старост. Зокрема, він свідчить про те, що з 29.09.1544 р. до 06.09.1547 р. місцевим урядовцем був Оникій Остафійович Горностай, упродовж 1547-1552 рр. цю посаду обіймав Ян Хрщонович, а його наступником став князь Дмитро Федорович Сан-гушкович (Сангушко), ім’я якого як старости черкаського й канівського фігурує у джерелах уже серед актів 1552 р. Термін його урядування за-вершився восени – на початку зими 1553-1554 рр., коли він самовільно залишив Черкаси й Канів і за зброй-ний напад на м.Острог 03.01.1554 р. був засуджений королівським судом до смертної кари. Після того черкаським й канівським старостою був Йосип Михайлович Халецький (1554-1559 рр.), який поступився по-садою Вишневецькому, але іншому – Михайлові (1559-1584).

– Єдиний проміжок часу, коли Д.Вишневецький міг би старо-стувати – це 1554 рік, – зазначає Юрій Михайлюк – Проте таке при-пущення не підкріплюється жод-ним джерелом. Мабуть, саме тому такі авторитетні дослідники історії Київської землі литовської доби, як Андрій Яковлів та Павло Кле-патський, наводячи персональний перелік та хронологічний порядок черкаських намісників і старост XV-XVI ст., не згадують там про легендарного князя.

Сергій ШАМАРА

Місто собі на умі: історіяУ червні 1870 року уряд Російської імперії цілком у “реформаторському стилі” затвердив положення про міське самоврядування, скасоване на землях Над-дніпрянської України у 1830-их роках. У кожному місті було запроваджено загальностанову думу, що складалася з Міських ви-борчих зборів та Міської управи. До кінця 1870-их років міське самовряду-вання стало реальністю і в Черкасах. Першим міським головою був титулярний радник Яків Вишневський.

Відповідно до положен-ня, право голосу на місь-ких виборах отримували громадяни міста, що мали певний майновий ценз, а також – юридичні особи, які платили внески у місь-кий бюджет. Законодавець розрізняв 3 категорії (курії) виборців (відповідно до сум платежів міських податків): великих, середніх і дрібних. Кожна курія обирала тре-тину складу міської думи.

У 1892 році було видане ще одне положення, згідно з яким управління містом була уповноважена здій-снювати Міська дума, яка складалася з виборних гласних. До участі у ви-борах із правом бути обра-ним гласним допускалися лише громадяни, що во-лоділи нерухомістю, оціне-ною не менш ніж в 1 тисячу рублів, а також власники торгівельно-промислових закладів найвищих купець-ких гільдій.

Як ми бачимо, розпо-рядча влада належала думі, точніше – виборним гласним Міських зборів, а виконавча – міській управі на чолі з міським головою. Міська управа і її керівник неодноразово перевищу-вали свої повноваження і гальмували рішення думи. А часом до цього спонука-ли і вищі за рангом органи влади, наприклад Київсь-ке губернське у міських справах присутствіє. Тобто мешканці міста, які справ-но сплачували податки і на-віть ті, хто входив до орга-ну самоврядування, досить часто опинялися в ситуації, коли їхні рішення ігнору-вали. Часом причиною цього були не тільки при-писи вищих щаблів влади, а й суто станові інтереси членів думи. Краєзнавець Василь Мельниченко на-водить представництво різних соціальних станів

у Черкаській міській думі 1898 р., що була обрана на чотирирічний термін. Тоді серед 21 гласного було 9 міщан, 5 купців, 4 чиновники різних рангів, 2 селянина і один рабин. Неважко здогадатися, на чию користь ухвалювало-ся більшість рішень такої думи. І хоча міське само-врядування тих часів стало в нагоді багатьом суспіль-но корисним справам (у частині освіти, медицини, екології і влаштування доб-робуту), перебільшувати його значення не можна саме через олігархічний стиль керування Черкась-кої міської управи.

Фальсифікації – давня політична технологіяПро хитрощі із фальсифі-каціями виборів у Черка-сах сторічної перспективи можна судити із матеріалів Державного архіву Чер-каської області, зокрема із заяви жителів міста до Черкаської міської управи початку ХХ ст., в якій вони висловлювали своє неза-доволення тим, що вибори гласних міської Думи про-водилися не із закінченням терміну їхньої служби, а лише через півроку після цього. Річ у тому, що біль-шість черкасців, які мали право брати участь у ви-борах, займалися госпо-дарськими промислами, а тому ранньої весни зали-шали місто і поверталися тільки восени. Цим і ско-ристалися деякі зацікав-ленні особи, які встанови-ли вибори гласних у літній час.

У зв’язку з цим майже половина міських вибор-ців була позбавлена пра-

ва брати участь в обранні гласних, а друга половина мала повну можливість агітувати на свою користь, – через що вибори відбу-лися в інтересах незначної кількості осіб. Цілком ло-гічно, що після таких мані-пуляцій мешканці Черкас просили перенести вибо-ри на січень, як це і мало бути.

У ще одній своїй заяві до Міської управи черкасці внесли пропозицію розді-лити місто на виборчі діль-ниці, щоб кожен учасник міг обирати зі своєї діль-ниці гласних у Міську думу окремо. Надто доцільно це було через те, що тоді міс-то в ширину простягалося вже на 6 верст, і багато виборців не мали ніякої ін-формації про кандидатів, бо ж декого взагалі не знали. Місто пропонувало-ся поділити на 4 виборчі дільниці. Перша дільниця – від початку міста з боку лісу до Музичної вулиці, від якої передбачалося оби-рати 6 гласних; друга – від Музичної до Митницької вулиць (16 гласних); третя – від Митницької вулиці до Ново-Пречистенської (8 гласних) і четверта – від Ново-Пречистенської до кінця міста (5 гласних). Із цих відомостей можемо зробити висновок, що кіль-кість гласних до Міської думи у Черкасах постійно зростала, громадяни міста прагнули демократизації управління, висловлюючи подекуди достатньо слушні думки також щодо його оп-тимізації.

Сергій ШАМАРА

Про Черкаську міську думу і виборчі фальсифікації

Самоврядування

томуроків

24 березня 201010 сигнал

Відомо, що праців-ники ДаІ покликані стежити за порядком на автошляхах, кара-ти правопорушників, допомагати водіям у нестандартних ситуа-ціях. але не секрет, що чимало автомобілістів звертаються до судів зі скаргами на непра-вомірні, на їх думку, дії інспекторів ДаІ. Кіль-кість таких позовів збільшується щорічно. Скажімо, тільки за два з половиною місяця цьогоріч Смілянський міськрайсуд розглянув близько ста позовів водіїв, причому не тільки з нашого регіо-ну. І що характерно: більшість із них задо-волені судом.

Чому ж служителі Феміди на боці водіїв?– Це зовсім не означає, що державтоінспектор покарав водія незаслужено, і ніяких симпатій судді не мають до правопорушників, – пояснює заступник голови Смілянсь­кого міськрайсуду, суддя Володимир Сухомудренко. – Просто у матеріалах ДАІ, наданих суду, часто не зазна-чені безспірні докази вчинен-ня водіями правопорушень.

Для прикладу нам надали кілька постанов суду з цього питання. Ось одна з них. Не-щодавно Смілянський міськ-райсуд розглянув справу за позовом Ковальова А.В. до інспектора ОДР Городи-щенського ВДАІ України в Черкаській області Петренка О.О. про визнання незакон-

ною та скасування постано-ви у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності. Інспектор Петренко наклав на водія Ко-вальова штраф у розмірі 425 грн. за порушення правил проїзду перехресть у Городи-щі. Однак водій стверджував, що він цього правопорушен-ня не вчиняв, а відповідач на судове засідання не з’явився, хоч і був належним чином попереджений. Тому справа розглядалася без його участі на підставі наявних доказів.

Суд постановив поновити строк звернення Ковальова до суду з адмінпозовом, а сам позов задовольнив: виз-нав незаконною і скасував постанову інспектора Пет-ренка О.О. про накладання на Ковальова А.В. штрафу.

Про підстави для рішеньПозивач зазначив у позовній заяві, що він не порушував правил проїзду перехресть, рухався не транзитом через місто, а згідно з дорожнім листком прямував на підпри-ємство у Городищі. ДАІ цьо-го не спростовувала і ніяких незаперечних доказів вчи-нення позивачем умисного правопорушення не надала. Тому, вважає суд, Ковальова притягнуто до адміністратив-ної відповідальності безпід-ставно.

Схожі аргументи і в інших подібних справах. Як би там не було, а водіям та інспекто-рам слід добре знати закони і правильно ними користува-тися. Тоді буде менше клопо-ту всім учасникам дорожньо-го руху, і суддям також.

Іван ГОРШАНОВ

досвід•

Як проїжджати нерівності дороги1. Зазвичай нерівність трохи не доходить до краю дорожнього полотна. Якщо направити на рівну ділянку біля бордюру праві (ліві) колеса, нерівність можна пройти відносно комфор-тно.

Небезпека: якщо погано відчуваєш машину, ризи-куєш боковиною колеса зачепити бордюр.

2. Проходити нерівності під кутом, тобто по діагоналі. Хоча це не завжди зруч-но – вимагає значного простору (якого може й не бути) та відсутності інших учасників руху.

3. Перед нерівностями різко скинути газ, а за 1-2 метри легко придавити педаль газу й після того як передні колеса «проско-чать», знову скинути газ.

Тобто перед нерівністю на-вантажити передні колеса.

Коли водій зненацька бачить на дорозі яму, він робить дві основні помилки: а) різко гальмує й влітає в колодов-бину із заблокованим колесом (слід перед ударом зняти ногу з гальма,

щоб полегшити наслідки удару); б) різко повертає кермо вправо, коли яма під лівим колесом, або вліво, коли під правим.

Треба робити навпаки: проходити

яму без гальмування, якщо дозволяє дорожня ситуація, при проїзді ями лі-вим колесом різко повернути кермо вліво, а під правим – управо, розван-таживши так колесо, що влітає в яму.

Окремо – про проїзд ям

поРади бувалих•

АМОРТИЗАТОРИ: що ми про них знаємо?Відомо, що амортизатор – це демпфуючий еле-мент у підвісці автомобіля. Саме йому перепадає найбільше «стусанів» від неремонтованих доріг, з яких, як кажуть водії, асфальт зійшов разом зі снігом. але як же виявити й попередити “хворо-би” амортизатора?

Звичайне диво технікиКонструкцій амортизаторів у механіці відомо багато. Проте в сучасній автопромисловості набули значного поширення лише дві – гідравлічна і гідропневматична. Їхня робота грун-тується на двох основних властивостях рідини – нестискува-ності та в’язкості. Як відомо, енергія не може взятися нізвідки і подітися в нікуди. Кінетична енергія коливань, що поглинаєть-ся амортизатором, перетворюється на тепло і завдяки при-родному теплообміну “йде” в навколишнє середовище. Демп-фування здійснюється за рахунок гідравлічного опору рідини при проході через систему клапанів амортизатора. Амортиза-тор, окрім забезпечення комфорту пасажирів, має запобігати відриву коліс від дороги, тобто забезпечувати належне зчеп-лення. Тож від амортизаторів залежать навіть динамічні по-казники автомобіля. Але амортизатори часто обділені увагою – адже їхні “хвороби” видно не одразу. Дослідження, проведені Німецьким автомобільним клубом, показали, що більше 30% перевірених автомобілів мали принаймні один несправний амортизатор, а 3% – непридатні три або навіть усі чотири.

Головне – правильний діагнозДіагностика – ось що потрібно амортизаторам. Краще, коли її проводять фахівці, адже у них є все необхідне обладнан-ня. Знавці рекомендують проходити діагностику не рідше, ніж через кожні 20 тис. км пробігу. Про незадовільний стан амор-тизаторів можна “здогадатися” із погіршення експлуатаційних характеристик автомобіля, а також за нерівномірним (пляма-ми) зносом шин. Протікання амортизатора, виявлене при ог-ляді, не дає інших варіантів, окрім як його викинути. Вм’ятини на корпусі можуть частково або повністю заблокувати пере-міщення поршня – висновок той же. Іржа на штоку – час бити на сполох. У цьому випадку велика вірогідність руйнування деталей ущільнення і подальшого витікання рідини. Якщо слі-ди корозії або тріщини виявлені на елементах кріплення амор-тизатора до кузова, то відбувається руйнування цих деталей у процесі руху.

Варто розвіяти один поширений у нас міф. Метод розгойду-вання кузова при перевірці працездатності амортизаторів не завжди дає правильні результати. Річ у тім, що шарніри підвіски автомобіля після тривалої експлуатації набувають високого внутрішнього тертя. При перевірці такого автомобі-ля енергія ваших дій, навіть при несправному амортизаторі, може поглинутися шарнірами підвіски, і ваші висновки вияв-ляться хибними. Є й протилежний варіант – шарніри вашого автомобіля мають низьке внутрішнє тертя, а амортизатори мають прогресивну характеристику. В такому разі, через малі швидкості коливань, демпфування буде мінімальним і кузов розгойдуватиметься навіть при справних амортизаторах...

Віталій РІПАК

закон, даі та водії•

Чому позови до суду на ДАІ задовольняються?

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

Ки

П’ята частина доріг Черкащини в незадовільному стані. Із 6 136 кілометрів доріг області 1 177 кілометрів потребують ремонту.Проте це ще не остаточний вердикт, адже точні дані щодо стану шляхів будуть відомі після весняного огляду, який вже за тиждень-другий проводитиме Служба автомобільних доріг у Черкаській області разом із ДАІ.Ситуацію в обласному центрі наразі також чітко ніхто не коментує, посилаючись на погодні умови. У Черкаському міськвиконкомі кілометраж, що підлягає ремонту, підраховувати поки не беруться.

Наталія ЗАЇКА

№14 11черкаси-спорт

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в О

лег

КУ

КС

А

Волейбол. Жінки. Суперліга. ІІ етап. І тур

Баскетбол. Чоловіки. Вища лігастаном на 22.03.2010

М Команда I В П О

1 Черкаські Мавпи 16 16 0 322 кремінь 16 13 3 293 ктУ 16 9 7 254 авантаж­Політехнік 16 7 9 235 Вінницькі Зубри 16 6 10 226 Волиньбаскет 16 5 11 217 динамо 16 4 12 208 скорпіони 16 4 12 20

М Команда I В П С/П О

1 сєверодончанка 3 2 1 8:6 82 джінестра 3 2 1 8:5 63 Галичанка 3 1 2 4:7 64 Круг 3 1 2 6:8 4

Фехтування•

П’ять медалей чемпіонату УкраїниУ Миколаєві завершився чемпіонат України з фехту-вання. Черкаські шаблісти-юніори повернулися звідти з п’ятьма медалями.Команда черкаських юніорок, як і торік, стала чемпіонкою України. Це звання завоювали Настя та Юля Єр-моловичі, Марина Семенько і Ксенія Перцева. Наші хлопці вибороли третє командне місце. Бронзовими призерами чемпіонату стали Роман Сидоренко, Олександр Красовсь-кий, Іван Бомко та Іван Нікітін.

На рахунку черкащан також три бронзові нагороди в особистому заліку. Їх здобули Р.Сидоренко, Н.Єрмолович та М.Семенько. Саме вони готуватимуться у складі збірної України до чемпіонату світу в Баку.

каРате•

Нові успіхи наших спортсменівПредставники Черкащини взяли участь у міжнарод-ному турнірі з Шорінзірю Кенкокан карате-до «Кубок Співдружності», який відбув-ся в Донецьку. Крім україн-ців, за нагороди змагалися каратисти з Ростова, Моск-ви, азербайджану.Честь Черкаської області захищали вихованці клубів «Гепард» і «Бойо-вий кіт» із Черкас та смілянських «Монарх» і ДЮСШ «Олімп». Очолю-вав збірну Сергій Пітенко. У підсум-ку наші земляки стали четвертими. В їхньому активі 9 медалей, чотири з яких золоті. Відзначимо високу май-стерність Євгена Коротича, Дмитра Анохіна, Владислава Шаповала та інших спортсменів-черкащан.

Дмитро ГАЙДАШ

паРаолімпійські ігРи•

Три нагороди з першої спроби

У канадсько-му Ванкувері заверши-лися Пара-олімпійські ігри, на яких збірна Ук-раїни посіла V командне місце. В ак-тиві наших спортсменів 19 медалей – 5 золотих,

8 срібних та 6 бронзових.Три із цих нагород на рахунку черка-щанина Григорія Вовчинського (на знімку), який уперше брав участь у змаганнях такого рівня. Спочатку Григорій виборов бронзу на біатлон-ній дистанції 3 км у гонці пересліду-вання. Потім була срібна медаль та-кож у біатлоні (12,5 км). Відзначився наш земляк і в лижних гонках, де здобув бронзову нагороду на дис-танції 10 км.

«Зоря» готується до сезону

баскетбол•

Чергові перемоги «Мавп»Баскетболісти «Черкаських Мавп» довели свою пе-реможну серію в чемпіонаті України до 24-ох матчів. Черговою жертвою підопічних Воло-димира Холопова став луцький «Во-линьбаскет».У першому поєдин-ку господарі Палацу спорту «Будівельник» розтрощили суперни-ка з рахунком 109:62. Все стало зрозуміло вже після стартової чверті, коли на 30 очок черкасців гості спромог-лися відповісти лише вісьмома. Особливо вдавалися гравцям «Мавп» дальні кидки: з 24-ох вони реалізува-ли 17, тобто понад дві третини. Такого в історії черкаського клубу ще не було.

Трохи оговтатись після глибокого нокдауну «Волиньбаскет» зміг у другій половині матчу. Хоч і тут йому не вда-лося виграти жодного періоду, та різниця в рахунку була вже не такою відчутною. У господарів знову можна відзначити командні дії: відразу семеро черкас-ців набрали 10 і більше очок. Найбільше з усіх вдалося здобути Арте-му Хітову – 14. Знову дабл-дабл оформив Сергій Копил – 11 очок та 10 підбирань.

У другому матчі Воло-димир Холопов вирішив дати більше ігрового часу резервістам. Утім, це не завадило «Черкаським Мавпам» здобути переконливу перемогу – 84:68. Єди-не, що вдалося волиня-нам – виграти заключну чверть, коли долю гри вже було вирішено. Таким чином, «Мавпи» продовжують утриму-вати за собою перший рядок турнірної таблиці.

Найближчих вихідних підопічні Володимира Холопова зіграють у Вінниці із «Зубрами». волейбол•

Ніхто не хотів поступатися

легка атлетика•

Перший млинець – не глевкийЗмаганнями з легко-атлетичного кросу, які приймав Ужгород, стартували II спортив-ні ігри України серед студентів.Команда ЧНУ імені Б.Хмельницького вела боротьбу серед вузів III-IV рівнів акредитації, де є інсти-тути чи факультети фізичної культури та спорту. Чолові-ки долали дистанцію 5 км, а жінки – трикілометрову. До загального заліку йшли 24 найкращі індивідуальні результати. Як розповів начальник СК «Богдан» ЧНУ Володимир Хіміч, черка-щани у підсумку показали третій командний результат, поступившись суперникам із Закарпаття. Бронзові медалі завоювали Мар’яна Вареник, Олена Продан, Олександр Зозуля та Вадим Баб’як. Го-тували кросменів до змагань тренери Леонід та Олена Нечипоренки.

Юрій ЗІМЕНКОВ

В Одесі відбувся I тур фі-нальної частини чемпіонату України з волейболу серед жіночих клубів Суперліги. Він виявився вельми напру-женим – жодній з команд не вдалося уникнути втрат.Черкаський «Круг» у цьому турі один поєдинок виграв і в двох зазнав пора-зок. Проте дорікнути підопічним Сер-гія Голотова язик не повертається. У першому матчі черкащанки зуміли на тай-брейку здолати чинного чемпіона «Сєверодончанку», програючи в ході

зустрічі 0:2. У такій же ситуації наші землячки опинилися і в поєдинку з «Джінестрою». Програвши дві стар-тові партії, вони змогли відігратися, але на тай-брейку фортуна посміх-нулася одеситкам. В останній ігровий день черкаські волейболістки посту-пилися тернопільській «Галичанці» – 1:3 і з чотирма очками поки перебу-вають на останній сходинці квартету найсильніших.

Тепер команди переїжджають до Черкас, де 26-28 березня відбудуться матчі II туру.

міжсезоння•

Як розповів директор ФК «Зоря» Юрій Колес-ник, суперниками бі-лозірців були місцевий «УкрАгроКом», кіро-воградський «Олімпік» та «Аметист» з Олек-сандрії. Спочатку фут-болісти «Зорі» обіграли «Аметист» з рахунком

2:0, а потім зіграли вні-чию з «Олімпіком» та «УкрАгроКомом» – від-повідно 1:1 та 0:0.

Заключним етапом підготовки «Зорі» до сезону стане участь у турнірі В’ячеслава Пер-шина, який розпочнеть-ся 27 березня у Смілі.

Футболісти білозірської «Зорі» продовжують під-готовку до чемпіонату та Кубка Черкащини 2010 року. Черговим її етапом стала участь у традицій-ному турнірі на Кубок ТОВ «УкрагроКом» на Кіровоградщині.

єдинобоРства•

Двічі на п’єдесталі пошаниЧеркаський палац спорту «Будівельник» став місцем проведення чемпіонату України з джиу-джитсу. Участь у змаганнях взяли близько 140 спортсменів з різних регіонів держави.Честь нашої області захищали 10 осіб – члени Черкаського осередку Федерації джиу-джит-су України, який очолює Петро Буркацький. В їхньому активі дві медалі – золота та бронзова. Переможцем у розділі «лайт-контакт» у ваговій категорії до 85 кг став Олександр Пустогвар (на знімку), який у складі збірної України готуватиметься до чем-піонату Європи. Бронзу в цьому ж розділі (вага до 77 кг) виборов Андрій Гусаченко.

фот

о Ро

ман

а Ки

Рея

фот

о на

дане

ФК

"Зор

я"

Ба, знайомі всі обличчя!

фот

о з

сайт

у vs

eves

ti.co

m

24 березня 201012

якщо хтось із ваших рідних, знайомих, сусідів має унікальний талант або володіє незвичайними здібностями, які втілює у виготовленні

цікавих предметів і приладів, телефонуйте і пишіть до редакції.

18002, м.Черкаси, бул.Шевченка, 266/1, к.108-111molodchercass@uch.net32-25-85 або067 472-28-12

а вам слабо?

Рід Вознюків – знаний. Не маєтками чи арабсь-кими скакунами. а роботою, на перший погляд, надто простою. Всі чоловіки цього роду копають криниці у своєму селі Дубіївці, у навколиш-ніх населених пунктах та й по Черкащині.– Розпочинав колись дід Дмит-ро, – розповідає Сергій Вознюк. – Батько Микола був спочатку підсобником у діда, підучився і сам узявся за важке і часом небезпечне ремесло.

А справа таки ризикова. От дядько Василь загинув – при-сипало піском у незакінченій криниці.

Та облишимо сумне. Микола Вознюк уже встиг викопати тисяч зо п’ять колодязів, тисячу – тільки в Дубіївці.

– От у батька я і навчився людям дарувати воду, – аж знітився Сергій від сказаних ви-соких слів. – На перший погляд, і справді робота дуже проста – бери лопату і копай. Але як правильно взяти ту лопату, щоб мозолів не набути – теж неабия-ка майстерність.

– Бери й копай. На яку гли­бину?

– Найглибша криниця була у Сунках на Смілянщині – 45 метрів. Уявіть собі чотирнадця-типоверховий будинок.

– Навіть важко уявити.А я доходив до такої позначки.

Знову ж таки уявіть, як важливо точно вертикально виставити створ колодязя, щоб залізобе-тонні кільця чітко стали на своє місце, не завадивши одне одно-му. Не дай Боже, загуркотять...

– Найближче до води скіль­ки?

– Траплялися криниці з трьох кілець. До води дістати – ще не все. Он є бурильні установки, які за кілька годин викопають вам криницю. А от виставити воду машині не під силу. Тільки вміла людська рука може виста-вити рівень води та її... смак.

– А чи траплялося щось страшне?

– Одного разу трапилося – я злякався на все життя. Копав, копав, натрапив на твердий шар,

вирішив його пройти. Пройшов. Ризикнув кільця не опускати, поки дійду до джерел. Після твердого грунту – пісок. От він і поси-пався – засипав мене по груди. Тривожний сигнал нагору – і мене витягли живого-здоро-вого, але перелякано-го. Від того пам’ятного дня душа стала

передбачати загрозу. Пояснити, що це за почуття – не можу. Але підходжу до місця майбутньої криниці – і по всьому тілу якийсь мандраж. Отже, треба бути мак-симально обережним.

– До речі, як обирається міс­це для криниці? Колись цим промишляли лозохідці.

– Рамкою користуюся і я. Її вектори сходяться – коли відчувають воду. А взагалі, тут теж «нутро» відіграє роль. От відчуваю, де треба копати – і все. Хоча господарю, та й мені, не байдуже – і щоб місце було зручним, і щоб легко та доступ-но вийшло до криниці прокласти мережі – і вода була в хаті.

– А на поклади каменю рам­ка реагує?

– Зовсім ні. Був випадок у В’язівку Городищенського райо-ну. Натрапив на граніт. Метрів півтора довелося бити і перфо-ратором, і підручним знаряддям. Слава Богу, пройшли і дістали-ся води.

– Чи доводилося покидати недокопані криниці?

– Дуже рідко, бо коли камінь заліг більш ніж на два метри, – то не б’ємо... Буває, що добу-лися води – а вона жовта. Не треба засипати таку криницю – природа сама очистить воду, профільтрує, і з часом вона стане смачною. Якщо взяти, що за п’ять років я викопав двісті криниць, то відсоток невдалих – мізерний.

– Це ж скільки кубометрів землі перекопав, Сергію?

– Порахуйте. У середньому по п’ять кубів на криницю. А то й більше. Ще я хочу застерегти – горілку до криниці не допуска-ти ні в якому разі. Он у Старосіл-лі бригада кинула копачеві на го-лову цебро. Вижив, ще й згодом докопав. Але навіщо таке?

Спочатку пішов до батька у підсобники, але вже п’ять років Сергій Вознюк – сам майстер.

– Попервах за день копав чо-тири метри, зараз десять метрів – звична норма. Рекорд був – 22 метри з батьком за день.

Робили і роблять Вознюки просту, але величну справу – дістають і дають людям воду. Ось сніг із землі – і вперед.

Леонід ТУМЕНКО

Це залізяччя ще й їздить?!Нині стало дуже модно гасати на мотоциклах, відвідувати різні мотоз’їзди, називаючи себе байкером. Проте, на думку Дмитра Ше-вельова, справжній байкер той, хто власними руками може перетворити банальне залізяччя на двоколісне диво мотомистецтва.

– Це неймовірне відчуття, коли ти крутиш різні деталі, приєднуєш одні запчастини до інших, а потім виявляєть-ся, що все це ще й пересу-ватися здатне! – сміється Дмитро. – Це не просто хобі, а сенс життя.

Любов до мотоциклів у Дмитра із самого дитинс-тва. Ще в початковій школі він створив свого першого двоколісного друга.

– То був мопед, – розпові-дає Дмитро. – Склав його зі звичайного брухту, який ре-шта дітей здавали в школу. Ось так одні приносили його, а я забирав собі.

Саме з цього викинутого металу восьмирічний Дмитро й задумав зметикувати щось таке, що змогло б їздити. А оскільки хлопець сам досте-менно ще не розумів, як купу брухту перетворити на засіб пересування, то попрохав допомоги старших школярів. І диво трапилося – перший Дімин мопед став придатний для їзди! Хоча диво-техніка протягла недовго – місяці через три мопед розвалився. Але й цього часу вистачило, щоб Дмитро остаточно зако-хався у двоколісну техніку, навіть незважаючи на те, що перший саморобний мопед ще довго нагадував про себе численними синцями...

Вже у четвертому класі Діма твердо наполіг, і батьки йому купили новий мопед. І хоча хлопець був ще замалий для їзди, дорослі нічого не могли вдіяти – Дмитро умуд-рявся ганяти на «дирчику» по непримітних вулицях Черкас.

І навіть нові синці та кілька аварій не зупиняли його, – що дорослішим ставав юнак, то серйознішу техніку опановував.

– Власного гаража у нас тоді не було, – розповідає Дмитро. – На щастя, моя бабуся жила у приватному секторі, тому я облаштував собі майстерню у невеличко-му сарайчику.

Нині ж Дмитро профі у мотосправі, у його голові постійно крутяться нові задумки та ідеї. Ну, хто б додумався брати деталі із машин і вмайстровувати їх... у мотоцикл або створювати запчастини власноруч. І це притому, що у Дмитра дале-ко не технічна освіта.

– Не встигаєш доробити одну модель, як руки вже сверблять братися за іншу. На пам’яті й такий випадок, коли мотоцикл уже був під-готовлений для фарбування, а мені в останню хвилину заманулося із двоколісної техніки зробити триколісну. І тоді почав усе з нуля! – зга-дує чоловік.

У 90 років – на залізного коня!Дмитро не лише крутив гайки у бабусиному сараї, а

й заохочував стареньку до двоколісної техніки. Вона чи не єдина з усіх родичів, хто постійно підтримував Дмитра, і не лише морально, а й фізично.

– Не раз таке було, що бабуся допомагала мені пхати мотоцикл, – хвалить-ся Дмитро. – Нині ж їй уже дев’яносто років, але вона й досі з великим задоволен-ням катається на мотоциклі, звісно, не за кермом, а в ролі пасажирки. Навіть швидкість 150 км на годину її не лякає!

До того ж дев’яносторічна екстремалка непогано розбирається у мототехніці. Якщо якийсь мотоцикл, складений онуком, їй не подобається, вона прямим текстом говорить про це. І Дімі доводиться вдосконалю-вати модель.

– Нині я не часто бачуся з бабцею, але як тільки при-ходжу до неї в гості, вона відразу запитує: а який новий мотоцикл склав? А інколи і в моєму гаражі буває дивиться, як працюю над новими моделями. Ось така у мене бабуся, тому я й вважаю її своєю найпер-шою натхненницею у ство-ренні мотоциклів, – каже Дмитро.

Наталія ЗАЇКА

і Сергій копає криниці

Дід копав, батько копав,

мотоциклістом

«Сідлати» двоколісних коней черкащанина надихає 90-річна бабуся

Черкасця Дмитра Шевельова інколи називають екстре-малом, особливо ж коли бачать, як він ганяє на мотоциклі. а ті, хто знає Дмитра ближче, з упевненіс-тю кажуть, що без мандрів та унікальної мототехніки він би не зміг жити, бо чоловік із голови до п’ят – справжній байкер. адже він не лише вправно водить мото-цикли, а й власноруч їх вигадує та складає.Народжений бути

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

Ки

фот

о на

дане

гер

оєм

пуб

ліка

ції

Ось таку диво-техніку можна змайструвати за лічені місяці

№14 13не хворіємо

ДерМАТОвенерОлОГ

вул.Смілянська, 76 (вхід з вулиці)АнОнІМнО

т. 56-49-41, 094 984-59-41

Ліц. МОЗУ АБ №292716 від 12.10.05 р.

кандидат медичних наукконсультації • діагностика

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в Т

им

оф

ій Н

АГО

РН

ИЙ

НевропатологДанько Руслан Володимирович

Кандидат медичних наук

Ліц

. МО

ЗУ

АВ

№11

6339

від

19.

04.0

6

Лікування гострого болючого синдрому

Головний більЗахворювання хребтаУЗД (доплерографія)

судин голови та шиї

м.Черкаси, вул.Менделєєва, 11т. (0472) 32­98­30, 050 352­36­67Черкаський пансіонат ветеранів

здоРов’я•

Навколо чимало людей, які страждають від підвищеної чутливості до холоду. Взимку це мало кого дивує. але річ час-то не в погоді, тому що навіть у теплі дні в “мерзляків” і “мерзлячок” руки кри-жані. Чому ж так? За статистикою, кожна третя представниця слаб-кої статі – мерзлячка, якій буває холодно в будь-яку погоду без очевидних причин. У чоловіків цей “феномен” зустрічається рідше, у них краще нала-годжена система терморегуляції. Але підвищена чутливість до холоду викликана не тільки природ-ними факторами.

Причини виникненняВегетосудинна дистонія. У людей, які страждають від дистонії, час від часу відбуваються збої в роботі судин. Наприклад, вени і капіляри починають скорочу-ватися, замість того, щоб перебувати в спокої. Вини-кають спазми, коли тканини й органи погано забезпе-чуються кров’ю і, відповідно, киснем. До кінцівок кров просто не доходить, тому мерзнуть руки, мерзнуть ноги. А також виявляється холодним ніс.

Залізодефіцитна анемія. За медичними даними, люди, які недоодержують необхідну денну норму за-ліза, набагато швидше втрачають тепло. Заповнити дефіцит заліза в організмі допоможе раціон, у який включені гречка, курага, яблука, теляча печінка. А та-кож вітамінні комплекси з високим умістом заліза.

Брак жирів. У тому числі вітаміну А (жиророзчинного) і вітаміну Е. Вітамін А можна придбати в будь-якій ап-теці. Дефіцит вітаміну Е можна заповнити, якщо випи-вати щодня чайну ложку олії. Це оздоровлює капіляри і сприяє кращому кровообігу.

Щитовидна залоза. Порушення роботи цього органа – ще одна можлива причина звички постійно мерзну-ти. Якщо щитовидка виробляє недостатньо гормонів, організм не виділяє необхідної кількості енергії на обігрів. Узагалі погана робота щитовидної залози по-мітно позначається на тонусі. Через проблеми зі щи-товидкою жінки повільно рухаються, у них слабка ре-акція, вони байдужі до сексу і скаржаться на пам’ять. Якщо у вас постійно мерз нуть руки і ноги, відвідайте ендокринолога і здайте аналізи на гормони. Можливо, ваша щитовидка має потребу в лікуванні.

на замітку•

Що з’їсти, щоб схуднути?Існують продукти, які не тільки не додають нам зайвих кілограмів, але і допомагають залишати-ся завжди в тій же вазі, а то і спалюють зайві, накопичені жири.

ГрейпфрутВін знижує рівень інсуліну, а це, у свою чергу, знижує ваше бажан-ня щось перекусити. Регулярне вживання з кожним прийомом їжі половини плоду грейпфрута чи 150 г його соку може в серед-ньому знизити вагу за 2 тижні на 2 кг. Сік грейпфрута можна змішувати із соком апельсина і лимона. Це додатково буде зміцнювати ваш імунітет і очи-щати організм від шлаків.

Зелений чайВін запобігає утворенню рако-вих кліток. Допомагає запобіг-ти виникненню серцево-судин-них захворювань. Благотворно впливає на процеси метаболізму в організмі. Випиваючи 5 чашок зеленого чаю на день, ви втра-чаєте 70-80 калорій.

Гостра їжаГострі спеції змушують ваш організм упрівати, збільшують серцебиття, що у свою чер-гу прискорює метаболізм. Але якщо ви любите гострі чипси чи гостру смажену їжу – це навряд чи допоможе вам скинути кілька кілограмів.

Нежирні молочні продуктиВони не тільки постачають ваш організм кальцієм, але і збіль-шують виробництво організмом гормону кальцитріола, який зму-шує клітини спалювати більше жиру.

ВодаВам буде складно скинути вагу, якщо ви вживаєте недостатньо рідини у вигляді чистої води. При нестачі рідини в організмі сповільнюються процеси мета-болізму. Може знижуватися рі-вень глюкози в крові. З’являється слабкість і запаморочення.

КорицяУсього лише чверть чайної лож-ки кориці, що з’їдається з прийо-мом їжі, допомагає засвоювати цукор більш ефективно і знижу-вати його рівень у крові. А висо-кий рівень цукру в крові, як ві-домо, призводить до утворення все нових і нових жирових від-кладень. Корицю також можна використовувати замість цукру, тому що вона має натуральний солодкий смак.

Білкова їжаДля утворення м’язової маси необхідні білки. А що більше у вас м’язів, то більше жирів ви спалюєте – навіть якщо просто відпочиваєте. Більше того, для засвоєння білків витрачається більше калорій, ніж для засвоєн-ня жирів і вуглеводів. Кращі джерела білка – куряча грудин-ка, риба, яєчні білки, індичка.

хвоРоби•

Чому мерзнуть руки і ноги?

7 рецептів проти холодних кінцівок1. Контрастні ванночки для рук і ніг. Налийте в один таз

гарячу воду, а в другий – холодну. Опускайте в них руки поперемінно, але обов’язково починайте і закінчуйте процедуру гарячою водою.

2. Лазня, сауна. Регулярно відвідуйте їх, за умови, звичай-но, що немає протипоказань – чергування температур чудово стимулює млявий кровообіг. При цьому добре користуватися віником із в’яза – він добре розганяє кров.

3. Гімнастика. Біг на місці і вправа “велосипед” у поло-женні лежачи – чудовий спосіб нормалізувати кровообіг, необхідний холодним кінцівкам. Якщо холодно на вулиці, не потрібно зіщулюватися. Замість цього краще розправ-те плечі і напружте м’язи спини.

4. Масаж. Якщо відчуваєте, що ваші руки холодні, розслаб-те для початку кисті й інтенсивно потрясіть ними. Потім енергійно розітріть руки одна об одну. Інший варіант – стискати і розтискати кулаки.

5. Правильне харчування. Їжте невеликими порціями 5-6 разів на день. Включіть у раціон імбир, і – якщо немає проблем зі шлунком – червоний пекучий перець. Ці продукти розширюють судини, поліпшуючи тим самим кровообіг.

6. Правильний одяг і взуття. Усе, що облягає, втягує, здається вузьким і тісним, – шкодить судинам. Тому носіть зручне взуття і забудьте про обтислі колготки і занадто вузькі джинси.

7. Не курити. Нікотин провокує спазм судин. І якщо ви навіть улітку спите в шкарпетках, не зловживайте сига-ретами.

реклама32-25-84

До старості – без окулярівПрофілактика погір-шення зору містить у собі чимало компо-нентів, у тому числі і дотримання тих же правил харчуван-ня, що встановлені для профілактики атеросклерозу. адже судин в оці ніяк не менше, ніж у будь-якому іншому органі.

Гарний профілактичний ефект можна одержати, якщо регулярно виконувати вправи для очей. наприклад, тренування з фіксації погляду на кінчику носа, на міжбрівному проміжку, на позна­ченому на стіні невеликому чорному кружечку. Відстань до кружка має бути 50 см.

У кожному з цих положень потрібно утри­мувати погляд протягом 1­2 хвилин. Потім очі заплющити і дати їм відпочити. такі вправи пот­рібно виконувати двічі на день – вранці та ввечері – не менше 10 хвилин (час включає і фіксацію, і відпочинок).

тонізує очні нерви масаж очей. Він передбачає погладжування кінчиками пальців заплющених очей, легкий натиск на повіки, їх легке розминан­ня і масаж усією долонею.

найбільш зручний прийом, коли обидва ока масажують двома пальцями (вказівним і серед­нім). По нижньому краю повік пальці повинні рухатися у напрямку від скроні до носа. По верхньому краю – у протилежному, під бровами. рух повторюється 8­15 разів.

непоганим стимулом для очей є холодна вода. Вранці можна 3­4 рази занурити обличчя в холодну воду на 3­4 секунди, або кілька разів бризнути долонями воду у розплющені очі.

дуже корисно посидіти і подивитися якийсь час на тиху водяну гладь озера, заводі, ставка. Це стимулює нервову систему, в тому числі й очні нерви.

Звичайно, всім цим потрібно займати не від випадку до випадку, а постійно. не забуваючи при цьому і про активний спосіб життя. адже тренуючи тіло, ви тренуєте свої судини, м’язи, а виходить, і очі.

24 березня 201014 кримінальне чтивоБандитський котел: черкаськi хронiки

Новий РаскольніковОлег К. ніколи не читав Ф.Достоєвського, відтак сном-духом не чув про голов ного героя роману «Злочин і кара», інакше був би здивований, настільки його власні пере-конання схожі на погляди Родіона Розкольникова. Втім, історія, яка трапилася кілька років тому на околиці Соснів-ки, лише підтвердила, що і у наш комп’ютерний вік не бракує людей, котрі увірували для себе, що їм можна все, зокрема вбивати. Почала-ся вона з того, що одного вересневого вечора у двері помешкання, яке належало сімдесятип’ятирічній Вален-тині О., хтось ввічливо посту-кав. Звільнивши їх від замка, жінка побачила молодого чоловіка, схожого на студен-та. Він і справді відрекоменду-вався студентом Національ-ного університету і розповів хазяйці, що розшукує у цьому районі бабусю Валю, яка здає першокурсникам кімнату.

– Це я і є, – відповіла жінка. – Але я уже пообіцяла житло двом дівчатам…

На обличчі молодого чоловіка промайнула тінь розчарування.

– Відмовте їм зараз же, – несподівано зажадав гість. – Я обіцяю вам платити удвічі більше…

Остання фраза насторожи-ла співрозмовницю, для якої давно не було секретом, що студенти – люди небагаті і, як правило, бояться переплати-ти зайву копійку, а тут така пропозиція. «Може, юнак – не студент, а тільки удає себе за нього?» – подумала вона і пе-рейшла у наступ зі словами:

– Ти хто такий? Ану, заби-райся геть, а то міліцію викли-чу!..

Вранці наступного дня сусідка знайшла Валентину О. зарубаною у коридорі влас-ного будинку. Закривавлена сокира, яка і стала знаряддям вбивства, валялася поруч. Холоднокровний кат виявився обачним і не залишив після себе ніяких слідів. З будинку він виніс дещо із цінних речей

і невелику суму грошей, яку покійна встигла зібрати «на смерть».

Спочатку виникла версія, що Валентину О. зарубали наркомани у стані так званої «ломки». Поки тривало її відпрацювання, у Соснівсь-кому районному суді почався процес у справі про вчинення групою осіб цілої серії квар-тирних пограбувань. Слухання тривало недовго, усі учасники отримали вироки, серед них і Олег К., який ледве діждався, поки загратований автомо-біль відвезе його у виправну колонію, розташовану на території Вінницької облас-ті. Нетерпіння засудженого пояснювалося просто: допоки він ув’язнений – міліція ніколи не вийде на автора крива-вої драми, що вересневого вечора трапилася на околиці Соснівки. Так воно й сталося: перевіривши безліч версій, черкаська міліція виявилася безсилою і відклала справу про вбивство Валентини О. до кращих часів.

За три роки відсидки Олег К. не змінився ні на йоту. Про-те дійшов висновку, що того, кого грабуєш, не обов’язково вбивати (щоб потім ховатись від кари у колоніях), набагато простіше – морально натис-нути на жертву, залякати її, позбавити можливості чинити опір. Хто найбільш уразливий у цьому плані – і коню відомо, звичайно ж, старі, немічні люди, які доживають віку у віддалених від Черкас селах і які так само, як і покійна бабуся Валя, відщипують від пенсії дрібні крихти на влас-ний похорон. Відтак задовго до звільнення в Олеговій голові міцно засів план, чим він займатиметься після того, як вийде на волю.

Джин із пляшкиНезважаючи на те, що за вироком суду Олег К. мав пробути в колонії три роки, в Черкаси він повернувся на рік раніше. Джина з пляшки (в його особі) тюремне начальс-тво випустило за «бездоганну поведінку». На вокзалі його зустрічав брат, який теж

не так давно відбув термін ув’язнення, і якийсь хлопець зі щільним татуюванням на обох руках. Усі троє зайшли у найб-лижче кафе і протягом години про все домовилися. Вже наступного дня компанія, оз-броївшись скотчем і масками, найняла біля «Кооператора» таксі і виїхала у бік Чигирина. І не дарма: більше ніде немає таких Богом забутих сіл, як у цій стороні – губляться у гущавині посірілі хати, скрізь таке безлюддя, немов у тундрі чи пустелі, єдиний цар і Бог тут – сільський листоноша. Раз на місяць приносить стареньким пенсію, в інші дні – буханку хліба, брусок мила, нову електролампочку. Мож-на лише уявити, як переляка-лися кури, коли сюди вкотив вишневого кольору «Ланос» із «чашечками» зверху. Відразу при в’їзді пасажири наказали водієві зупинитись, заявивши, що далі вони підуть пішки. Той з півслова виконав коман-ду. Коли таксі сховалося за деревами, приїжджі дружно одягли на себе маски і увірва-лися у найближчу хату. Ті, хто був у ній, можливо, вперше за сто останніх років пізнали, що таке бандитський наліт та липкий скотч на зап’ястках. Щоб старенькі не спробували кричати, на їхні роти теж ляг-ли липкі стрічки. Де схованка з грошима, Олег К. здога-дався після того, як спіймав тривожний погляд старого у бік ліжка...

– Ну, що, провідали рідних? – запитав таксист у пасажи-рів, коли ті повернулися до автомобіля.

– Авжеж, – відповів Олег. – Поїдемо тепер до ще од-них…

БезпредєльщикиЗвістка про те, що група невідомих злочинців нано-сить «візити» у приміські села і безжально грабує людей похилого віку, швидко

розповзлася по всіх-усю-дах. З чуток випливало, що організовує нальоти вмілий організатор, який ніби нюхом чує, в якій хаті водяться не тільки гроші, а й ювелірні вироби, сяка-така побутова техніка. На обличчях бандитів завжди чорні маски, а тому їх неможливо розгледіти. Якщо «гості» довго не знаходять грошей, то застосовують про-ти стареньких силу. Вже були випадки, коли ті не витри-мували катувань і віддавали Богові душу. Страх оселився

після цих розповідей мало не в кожній сільській оселі. Боя-чись стати жертвами домо-рощених Зорро, люди почали зачинятися на всі замки, щільно зашторювати вікна, відпускати з ціпків собак. Однак такі заходи безпеки мало допомагали – грабунки й далі траплялися і в день, і вночі. Більше того, географія безчинств банди значно роз-ширилася, перекинувшись на сусідні з Черкаським райони.

Терпець міліції увірвався, коли до неї дійшло повідом-лення, що під час чергового пограбування шайка застосу-вала зброю травматичної дії. Відтак затримання знахабні-лих волоцюг стало для опе-ративників справою честі. До слідчо-розшукових дій були залучені найсвітліші уми. До-помогла, як завжди, інформа-ція, одержана від прихованого джерела – про те, що в одній

з черкаських квартир дорогих речей не менше, ніж у комісій-ному магазині, що вряди-годи до будинку під’їжджає таксі вишневого кольору, з якого молоді люди виносять нові й нові речі.

Викликаний для бесіди так-сист виявився досить балаку-чим і повідомив, що принайм-ні раз на тиждень обслуговує трьох друзів, які їздять по селах відвідувати родичів, повертаючись до авто з пода-рунками і у доброму гуморі.

– Одного з них звуть

Олегом, імена інших мені не відомі, – зізнався таксист.

– Це часом не він? – запи-тав чоловіка оперативник, простягнувши фотокартку.

– Так-так, це він … А що? Хлопці щось недобре накої-ли?

– Ці виродки переступили межу… – почув у відповідь.

***Їх узяли «тепленькими» на виході одного з черкаських ресторанів, де подільники пе-ред цим добряче гульнули на старечі гроші. Правоохоронці й гадки не мали, що слідом за вже порушеними 20 кримі-нальними справами доведеть-ся заводити нові – настільки великим виявився масштаб злочинних діянь. Чи з’явилася серед них справа багаторіч-ної давнини про вбивство соснівської бабусі Валі – поки що невідомо.

Володимир УШАНОВ

Криваві лихі 2000-ні

візаві

рекл

ама

№14 15

Шановні наші читачі!Особливістю рубрики «Зво-ротний зв’язок» є те, що у ній, на цілій сторінці, друкуються листи читачів. У запропоно-ваних нами розділах у вас є можливість стисло розповісти про ту чи іншу подію, проблему, висловити свою думку, пропо-зицію, поділитися особистим досвідом або просто надіслати замітку, фотознімок чи спогади (в листі обов’язково вказуйте вік і професію).

Листи пропонуємо надсилати у такі підрозділи:

«вітаємо» – скористайтесь нагодою безкош­товно привітати рідних, близьких, знайомих із днем народження, ювілеєм, будь­яким святом;

«мозаїка» – думки про поточні події в нашій області (не більше 5 рядків);

«Чому?» – у цьому розділі експерти відпові­датимуть читачам на запитання з охорони здоров’я, освіти, економіки, щодо пошуків роботи, а також консультуватимуть стосовно житлових та інших проблем. (Запитання читачів та відповіді експертів публікуватимуть­ся без посилання на конкретних авторів чи офіційних осіб);

«не може бути» – про незвичайні історії з вашого життя; або розповіді про цікаві си­туації, у які потрапляли рідні, сусіди, знайомі, знайомі знайомих;

«дякую» – можна висловити вдячність близьким, друзям і просто стороннім людям, які чимось допомогли: перемогти хворобу, повернути втрачений гаманець або надали допомогу на місці нещасного випадку;

«Чи можете ви допомогти?» – різ­ні прохання: знайти якусь книгу або загублену улюблену тваринку, нагадати назву фільму двадцятирічної давнини, знайти «загублених» однокласників або родичів;

«альбом» – сюди можна надсилати фото­знімки з весіль, днів народження, святкувань з приводу виходу на пенсію тощо;

«гумоР» – гуморески та карикатури, веселі історії з життя;

«втеЧа з міста» – рекомендації читачів газети, за якими маршрутами у вихідні можна провести цікаву подорож по Черкащині (мож­ливо, ви живете там, де є маловідомі пам’ятки історії чи культури або гарні краєвиди);

«РозпоРядок дня» – запрошення взяти участь у неофіційних заходах, наприклад, у роботі клубу або місцевих святкуваннях;

«пеРевіРено на собі» – тут можна поділитися своїм досвідом у швидкому приго­туванні їжі, як кажуть, «з топора», ефективному використанні старих і непотрібних речей. або розповісти про знайомих вам людей із «золо­тими руками» та їхні винаходи, також про те, як можна «виживати» в скрутний економічний час.

Приватні оголошення некомерційного характеру та оголошення про пошук вакантних місць або наявність вільних вакансій публікуються БеЗКОшТОВНО.

Всі інші оголошення – ПЛАТНІ (до 15 слів – 10 грн.): • юридичних осіб • надання послуг • про втрату доку-ментів • про недійсність статутних документів • банкрутство • розпродаж майна в зв’язку з банкрутством .

Від

повід

ал

ьн

ість

за д

осто

вір

ніс

ть ін

фор

мац

ії н

есе

ре

кл

ам

од

аве

ць.

Ого

лош

ен

ня п

ри

йм

аю

ться л

иш

е н

а к

уп

он

ах

наш

ої га

зе

ти.

оголошення приймаються за адресою редакції

оголошеннякупон

(не більше 15 слів)

телефон/адреса:

дані для редакції (вгазетіне

друкуються)

ПІБадресател.:дата/підпис

4Послуги з охорони об’єктів з підключенням на пульт централізованого нагляду. Відеонагляд, охоронно-пожеж-на сигналізація. Електромон-тажні роботи. ( 38-21-22, 63-49-09.

4Куплю насіння люцерки. Неве-лика партія. ( 067 772-72-70.

4Здаю за домовленістю житло у Черкасах у приватному секторі порядним квартиронаймачам. Є заїзд, сад, город. ( 050 464-26-16.

4Продам земельний пай 2,20 га у Шполянському районі. Ціна договірна. ( 067 772-72-70.

4Продаю стул металличес-кий с мягким покрытием, с регулировкой высоты, для слесарных работ. Цена 80 грн. ( 45-90-87.

4Продам магнитофон-при-ставку “Маяк-231 стерео”, кассетный, хорошее состоя-ние. Цена 80 грн. ( 45-90-87.

4Робота і додатковий заробі-ток. Вік: 25-55 років. 10-15 год. на тиждень. 500-2000 грн. за тиждень. ( 096 433-64-58; 093 908-72-02.

ДОШКа ОГОлОШЕнь

зворотний зв’язок

рекл

ама

ви запитували•

Як вибрати мед– На що слід звертати увагу, купуючи мед? Ка-жуть, що різні хвороби «потребують» різних його видів.

Оксана, м. Сміла

На запитання читачки від-повідає пасічник Сергій Посмерега.

– Якщо мед свіжий і на-туральний, то він матиме суцільні консистенцію та колір. Тобто в одній посудині він не може розділятися на рідкий і густий шар. Якщо, скажімо, взимку продають мед з акації і він рідкий, то це значить, що мед «розпу-щений» на вогні, втрачено багато мікроелементів.

Дійсно, обираючи мед, слід орієнтуватися на індивіду-альні потреби людського організму. Мед з білої ака-ції, скажімо, рекомендують усім, хто веде малорухли-вий спосіб життя та алер-гетикам. Також акацієвий мед рекомендують вживати як загальнозміцнювальний засіб, при безсонні, шлун-ково-кишкових захворю-ваннях.

Липовий мед краще вжива-ти при респіраторних захво-рюваннях. У кого проблеми з нирками – тим радше ку-пувати мед із соняшнику. Але не можна сказати, що є корисний мед, а є неко-рисний. Усі його види хоро-ші по-своєму.

Олена БЕРЕСТЕНКО

Вперше за багато років у селі Кліщинці Чорно-баївського району народними гуляннями люди про-воджали зиму та зустрічали весну. Селяни весели-лися, брали участь у різноманітних конкурсах та змаганнях. на заваді не ставали ні сніг, ні холод. а щоб гуляння було повноцінним, місцеві господині приготували смачнючі вареники, галушки, шашли-ки та юшку. Веселе свято у Кліщинцях відбулося за підтримки місцевих фермерських господарств.

гумоР•«Рейтинг депутатів-прогульни-ків очолює депутат Василь В. (Партія регіонів). З усіх сесій міської ради він відвідав лише 8 засідань, відповідно прогу-лявши аж 43...».

(«Молодь Черкащини», №10 від 24.02.2010 року)

Фото для згадкиПрочитав статтю чинушаВ газеті про себе –Що на сесії не ходить,Й вигукнув: «Це ж треба!»І напружив він свій мозок,Аби пригадати –Скільки ж це доводилосьВ міськраді бувати?Пригадалася вечірка,Випивка, закуска,І яка ж була смачненькаЗ яблуками гуска!Пригадався відпочинокВлітку біля моря,Пиво, сушені кальмариІ дівчина Оля.Пригадав, як ловив раківГолими руками,Біля вогнища пісніЗ чужими жінками.Пригадав свої шкільніІ студентські роки,Як любив прогулювати Пари і уроки.Й ще багато і багатоЧого пригадав.А от коли був у міськраді,Так і не згадав.І такі його сумні Думки огорнули:«Це ж, напевно, що колегиМене вже й забули...»Й вирішив, що доведеться Піти на роботу:«Занесу однопартійцямДля згадки хоч фото...»

Антон ЗАЙЦЕВ, м. Ватутіне

За зіпсовану ікру – шампанське та цукеркиЗнаєте, а таки корисно читати «Молодь Черкащини». Досі я не завжди брала в тор-гівельних закладах чеки. А прочитала брейн-ринг із начальником обласного управління у справах захисту прав споживачів Миколою Залізняком – і прихоплюю тепер обов’язково.

І недарма. В одному з магазинів придбала ікру кабачкову (піст усе ж таки). Прийшла додому, родина взяла ложки в руки. А тут – облом! Ікра «заграла». Наступного дня – у той же магазин. Так і так, мовляв. Продавці давай падати мені в ноги (і було чого – про-дукт прострочений, придатний до серпня минулого року), повернули гроші, на додачу – пляшку шампанського і коробку цукерок вру-чили – тільки простіть нас.

Простила, а всім раджу читати «Молодь Черкащини».

Ольга СТОЛЯРЕНКО, м. Черкаси

лист у Редакцію•

ФотоФакт•

Про людей і собакЯ – з Ірдиня. Прочитала про оленів, які при-

йшли до людей, і що з того вийшло.А тут знову біда: на узліссі побачила трьох

загризених косуль – постаралися собаки.І знову – винні люди, які вигнали з подвір’я, з

квартир собак. Скільки таке триватиме?Світлана ПОЛІЩУК,

смт Ірдинь Черкаського району

фот

о Во

лоди

мир

а СВ

ІТЛ

еНКА

24 березня 201016 на диванІ

Будьте уважні! наша газета – «Молодь Черкащини» (пере­дплатний індекс 61072), яка виходить з 1960 року, не має ніякого відношення до газети «нова молодь Черкащини».

наша передплатане закінчується ніколи

триває сезон передплати на газету «Молодь Черкащини» на 2010 рік. Газета на 16 сторінках формат а3 з телепрограмою на 16 сторінках (а3)

Передплату на 2010 рік

можна оформити у будь-якому поштовому відділенні

Черкаської області до 20 числа кожного місяця.

ihдекс 61072

1 місяць – 6,50 грн3 місяці – 19,50 грн6 місяців – 39,00 грнВ

ар

тіс

ть ціни вказані

без вартості приймання передплати «Укрпоштою»

ПП «Видавництво «Прессбол­2008» 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 266/1, к.108­111. molodchercass@uch.net,molod­108@uch.net (рекламний відділ)32­25­85 (журналісти), 32­25­84 (реклама).

«Видавничо-поліграфічний комплекс редакції газети «Вісті...»

м. Бровари, вул. Красовського, 16.

Газета віддрукована в друкарні

Засновник і видавець:Адреса редакції:

Газета виходить щосереди. Верстка та оформлення є інтелектуальною власністю редакції.

Передрук та використання матеріалів газети «Молодь Черкащини» без згоди редакції заборонені.

редакція не несе відповідальності за достовірність та зміст рекламної інформації.

редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора.Матеріали з позначкою, публікуються

на правах політичної реклами, а в рубриках «наша марка» і «Знак якості» – на правах реклами.

рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають.листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети.

Віктор Яременко Роман КирейОлег Кукса

Головний редактор:Заступник редактора:

Відповідальний секретар:

ЧС №608Реєстраційне свідоцтво:

e-mail:

тел./факс:

Замовлення № 027­14 Зага

льни

й ти

раж

– 1

4 60

0

рекл

ама

Коментатор футбольного матчу по радіо:

– Родрігес виходить до воріт. Удар головою – штанга! Ще удар головою – штанга! Знову удар головою – штанга! Дайте йому нарешті м’яч або якось при-пиніть цю істерику!

В’язниця. При-ходить наглядач у камеру і каже:

– Сьогодні Пасха, і кожен одержить по яйцю...

Зеки:– Ура!Наглядач:– Ось цією палицею!

Учитель запи-тує:

– Ваську, ду ю спік інгліш?

– Що-о?– Маню, ду ю спік

інгліш?– Що-о?– Миколо, ду ю спік

інгліш?– Ноу, ай донт спік

інгліш.– Що-о?

Мати пише у в’язницю сину:

«Синку, як тебе по-садили, сил немає, ніхто не допомагає по господарству – город нескопаний, картопля непосад-жена, що робити – не знаю!».

Син пише у від-повідь:

«Мамо, в городі не копайся, нако-паєш таке, що і тебе поса-дять, і мені термін дода-дуть».

Мама знову пише сину:

«Синку, як надійшов твій лист, приїхали менти, перерили весь город, нічого не знайшли – поїха-ли злі, матюкали-ся».

Син пише відповідь:«Мамо! Чим зміг – до-

поміг, картоплю саджайте самі».

Їде бабця в маршрутці з негра-ми і запитує їх:– Хлопці, а ви японці?– Ні, бабусю, ми негри.Через якийсь час бабуся знову:– Хлопці, а може, ви китайці?

– Ні, бабусю! Ми негри!

Через якийсь час баб-ця знову:

– Хлопці, а може, ви корейці?

– Так, бабусю! Ми корейці!

– Ой, а так на негрів схожі!

Червона Ша-почка підійшла до будиночку і посту-кала в двері.

– Хто там? – проскри-пів старечий голос.

– Це я, Червона Ша-почка.

– Дитинко, смикни за мотузочку – двері й відчиняться.

– Бабцю, дурепо! Це справді я, Червона Шапочка. Знімай розтяжку!

Маленький Вовочка запитує:– Тітко, а чому у вас із дядьком ще немає дітей?– Знаєш, Вово, нам лелека нікого ще не приніс.– А-а-а, – розчаро-ваний маленький Вовочка. – Ну, якщо ви ще в ле-леку вірите, тоді зрозуміло.

Повертається мужик із відряд-ження. Заходить у коридор і чує стогін дружини зі спальні. Він уривається в опочивальню і ба-чить голу дружину в ліжку.

– Що з тобою!?– Ой, у мене серцевий

напад, біжи, дзвони у «швидку»!

Мужик несеться в коридор до телефо-ну і натикається на маленького

сина.– Тату, а в шафі си-

дить голий дядько Вася!

Мужик біжить назад, відчи-няє шафу і... бачить голого сусіда.– Ну, ти, негіднику! Моя дружина помирає, а ти тут з дітьми в піжмурки граєшся!

Бізнес-мена запи-

тують, як він став мільйонером.

– Завдяки дружині.– ?!!– Мені було ці-

каво, на якому етапі вона припинить скар-житися на брак грошей.

– Яка я була дурна! Мала цілу юрбу шанувальників і усіх відшила, – журиться дру-жина.

– Шкода, – від-повідає чоловік, – що в цій юрбі не було мене!

Дзвінок у прямий ефір:

– А ми тут на уроці фізкультури підтя-гуємося на турніку.

– А ми тут у студії п’ємо пиво, так що давайте, підтягуй-теся.

Батько пере-віряє зошит малень-кого сина:

– Чому ти так неpівно пишеш гачечки?

– Це не гачечки, тату, це інтегpали.

Чоловік знайо-мить своїх друзів із дружиною. Жінка небувалих габа-ритів: дуже товста й надто низька на зріст.

– Познайомтеся! Це моя дружина! – І, бачачи спантели-чення друзів, додає:

– Де брошка, там перед!

Hапис на знач-ку у 150-кілогpамо-вого чолов’яги:

“Хочеш померти? Тоді спитай мене, чи хочу я схудну-ти!”.

– Ти чого такий стомлений і сум-ний?

– Робота... Робота... Одна робота... Вран-ці й увечері...

– І давно ти так пра-цюєш?

– Завтра починаю.

Чоловік із дру-жиною дивляться кіно. На екрані ви-свічується: «Жахи».

Дружина: – Ой, мама...Чоловік: – Теща? Схожа...

– Як я ненавид-жу Льва Тол-стого! “Війну і мир” написав чотири томи!Отетеріти мож-на!– Ти що, читав?– Ксерив!...

Моло-дий і недосвід-чений пілот уперше здійс-нює посадку на маленький аеродром у нічний час. Пе-ред посадкою вирішує пока-зати диспетче-рам, що типу крутий. Замість

звичайних позивних каже:

– Вгадай, хто! А диспетчер теж із

гумором гасить посадкові вогні й відповідає:

– Вгадай, куди!

рекл

ама