ПередПлатний індекс

газета виходить з 1960 року

14.04.2010

№17(5007)

Ставши народним депутатом України, черкащанин Володимир Олійник обіцяє зробити все, щоб громадяни обласного центру обрали гідного міського голову

46 каналів телебачення

влучний погляд на сучасне життя

ww

w.m

ch

.co

m.u

a

фот

окол

аж Р

оман

а Ки

Рея

•черкаські довгобуди Влада обласного центру має намір карати несумлінних забудовників

сторінка 4

•штрафи проти порушеньЯк на Черкащині борються з тютюнопалінням і випивкою в громадських місцях

сторінка 5

•поглинута моремПівстоліття тому почалося затоплення «старої Митниці»

сторінка 6

•пернатий спів­мешканецьБаба Ганна з Москаленків дала прихисток лелеці

сторінка 8

•під ножем пластичного хірургаЗважуючись на операцію, будьте впевнені, що вона вам потрібна – радять лікарі

сторінка 9

•дива з бісеруЖителька Золотоніщини не уявляє своє життя без улюбленої справи

сторінка 12

«Мене згадали всі, кому я потрібен і не потрібен»

сторінка 7

Володимир Олійник:

14 квітня 20102

рекламний відділ газети

«молодь черкащини»

32-25-84

об’єктив

реклама

розбій•

пильність•

візит•

Митники готові до роботиЧеркаська митниця спроможна відшукувати резерви для наповнення бюджету. В цьому чер­каські митни­ки запевнили заступни­ка голови Держмит­служби Петра Онопенка під час його візиту до Черкас 12 квітня.– Ще 2008 року на території Чер-каської області працювали потужні підприємства, завдяки яким митарі забезпечили надходження до бюд-жету у розмірі 1 мільярда 8 мільйонів гривень. На жаль, 2009 року деякі підприємства припинили свою діяль-ність, і тому ми не змогли повторити успіх попереднього року, – зазна-чив начальник черкаської митниці Юрій Котляренко (на знімку). – Од-нак у першому кварталі 2010-го вже є тенденція до нарощування обсягів зовнішньоекономічної діяльності під-приємств області. А це позитивно впливає на виконання завдань, пос-тавлених перед митницею.

Зокрема, за перший квартал 2010 року від митниці до державного бюд-жету надійшло 167 мільйонів 74,1 тисячі гривень (98% від запланова-ного). Найбільші обсяги експортних операцій за три перші місяці мали ВАТ «Азот», ЗАТ «Агроекопродукт», ТОВ «Українська торгово-агропромислова компанія» та інші. Тим часом такі під-приємства як ТОВ «КоронАгро», ТОВ «Катеринопільський елеватор», ЗАТ «Графія Україна» здійснюють найбіль-ші імпортні зовнішньоторговельні опе-рації.

Наталія ЗАЇКА

ДовіДКА:Флешмоб (англ. flash mob — «спалахуючий натовп») – зазда-легідь спланована масова акція, в якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом кількох хвилин виконує заздалегідь обумовлені дії, і потім швидко роз-ходиться. Учасники одного й того заходу можуть мати на меті різне. Серед можливих варіантів розвага, порушення повсяк-денного ходу життя, справити враження на оточення, відчуття причетності до спільної справи.

Наталія ЗАЇКА

ФотоФакт•

Танцювальний флешмоб відбувся у Черкасах минулої су-боти. Близько 50 юних черкащан зібралося по обіді у цен-трі міста і синхронно почали виконувати різні танцювальні рухи. Дійство тривало рівно п’ять хвилин. Потім учасники флешмобу швидко розійшлися.Це вже не перший флешмоб у Черкасах: 8 березня, біля Бу-динку торгівлі одночасно цілувалося кілька закоханих пар. Утім, для жителів міста такі заходи поки що дивина.

Та на заваді успішному сироварінню стала податкова міліція, адже молочну продукцію бізнесмен виготов-ляв без належного документального оформлення. У результаті перевірки податківці вилучили 130 кілогра-мів сиру.

Поки триває слідство, сир перебуває на зберіганні. Якщо буде визначено, що продукт безпечний для вжи-вання, його, найімовірніше, пустять на переробку.

До речі, востаннє подібну незаконну сироварню на Черкащині прикрили торік восени. Тоді двоє грома-дян Грузії облаштували підпільний міні-завод у селі Мошни Черкаського району і також підробляли «Су-лугуні».

М.Ч.

Вдале затриманняТого дня близько 20­ої до будинку приватного під­приємця у селі Білозір’ї увірвалося четверо осіб у масках. За хвилину зло­вмисники вже зв’язували домочадцям руки та ноги. Не пожаліли навіть 5­річ­ного сина господаря. Підприємця та його дружину жорс-токо катували. Зловмисники навіть погрожували в якості заручника викрасти їхнього сина. Зі страху за життя своєї сім’ї, не витримавши тортур, потерпілий віддав всю на-явну готівку. Не погребували зло-дії також золотими виробами, по-бутовою технікою. Отримавши те, по що приїхали, нападники зникли у невідомому напрямку. Весь той жах для родини тривав близько години.

Оговтавшись від того, що трапи-лось, потерпілий зателефонував до Черкаського райвідділу міліції. Слідчо-оперативна група на міс-ці події намагалася віднайти хоч

якісь сліди злодіїв. Однак ті діяли професійно й нічого по собі не за-лишили. Почалося відпрацювання осіб, які притягувалися до кримі-нальної відповідальності за анало-гічні злочини.

Як зазначив начальник ГУМвС України в Черкаській області полковник міліції валерій Дерно-вий, у результаті 20-денної напру-женої роботи працівники карного розшуку вийшли на слід злочинців. Ними виявилися четверо вихідців із різних областей України, яких об’єднувало кримінальне минуле.

Правоохоронці з’ясували, що піс-ля скоєного двоє підозрюваних із частиною награбованого перебу-вали на території Кіровоградської області, а інші вже збували викра-дене у Миколаївській. Черкаські оперативники вдало провели опе-рацію із затримання злодюг. Тепер розбійники відповідатимуть за свої вчинки відповідно до статті 187 Кримінального кодексу України.

М.Ч.

По 38 гривень за кіло правив уманський підпри­ємець за сир, зварений у підпільному цеху. Не­легальну сироварню уманчанин облаштував у орендованому приміщенні на території одного з агропромислових підприємств Умані, де разом із найманими працівниками виготовляв кілька видів сиру. Найкраще продавався «Сулугуні» – варили по сто кілограмів щодня. Підпільну продукцію реалізо­вували не лише на базарах та в невеликих магази­нах Черкащини, а й на території Київської області. У результаті такої діяльності щомісяця підприємець отримував до 20 тисяч гривень зиску.

Мишоловка для незаконного сиру

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

Ки

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

Ки

знайшов лазівку•

Гроші «пішли» через вікноЩоб дістати гроші на розваги, студент Лисянського ПТУ пограбував 82­річну стареньку.В Лисянський райвідділ міліції звернулася 82-річна пенсіонерка, жителька села Журжинців із заявою про те, що з її будинку викраде-но гроші. Й сума виявилася чималенькою – майже 4 ти-сячі гривень. Для потерпілої це значна втрата.

Правоохоронці встановили, що крадіжку скоїв непов-нолітній, який навчався у районному ПТУ. Гроші хлопець забирав частина-ми – виймав віконне скло в будинку своєї жертви та залазив до хати. Поцуплені гроші горе-студент витра-чав на особисті потреби та розваги. Однак довго розважатися 17-річному крадієві не вдалося, бо проти нього вже порушено кримінальну справу.

М.Ч.

№17 3ре

клам

а

наші новини

оголошенняУ зв’язку зі сторіччям Ват «Черкасипиво» новий власник заводу звертається до всіх, хто може надати будь-яку цікаву інформацію про це підприємс-тво і його історію. Винагорода гаран-тується. Звертатися за

тел. 64-17-91 та

моб.тел. 067-132-36-20.

ситуація•

Від банків вимагають кредитних канікул

доручили•

За Черкащину відповідатиме Міністерство фінансів

комуналка•

Одні готуються до гідравлічних випробовувань, інші – до відсутності гарячої води

призначення•

Попит перевищує пропозиціюДві перші зустрічі новопризначено­го голови обласної державної адмініст­рації Сергія Тулуба з черкащанами викликали неабия­кий інтерес і прохо­дили в переповне­них залах.Один із наших прогнозів, який ще два тижні тому здавався майже ней-мовірним, здійснився – місце губернатора Черкащини посів пред-ставник Донецького ре-гіону. Відтепер областю керуватиме досвідчений фахівець у вугільній та енергетичній галузях 56-річний Сергій Борисович Тулуб, за плечима якого майже п’ять років мініс-терського стажу. Наскіль-ки вдалим є призначення Президентом України Віктором Януковичем на посаду голови Черкась-кої облдержадміністрації Сергія Тулуба – покаже час. Поки що чуються обережні висловлювання щодо того, чи зможе сіль-ськогосподарським регіо-ном керувати повний ка-валер знаків “Шахтарська слава” та “Шахтарська доблесть” і, до речі, Герой України, Сергій Тулуб. Але, з іншого боку – до цього Черкащиною якось же керував банкір.

Представлення нового губернатора відбулося минулого тижня на збо-рах адміністративного активу області. В залі не

було, як то кажуть, яблу-ку де впасти. Така веле-людність події зрозуміла. Багатьох держслужбовців цікавило, що їх очікує в майбутньому. Ще свіжа у пам’яті зміна обласного голови п’ять років тому, яка зумовила тотальні кадрові пертурбації.

Та новий голова обл-держадміністрації запев-нив, що ніяких люстрацій «зразка п’ятирічної дав-нини» (читай – радикаль-них змін) не буде і роботи вистачить усім професіо-налам, які бажають пра-цювати, і в яких немає проблем із законом. Усім керівникам структурних підрозділів та районів було запропоновано підготува-ти план подальших дій.

А вже через два дні в приміщенні обласної держ адміністрації прове-ли засідання регіональ-ного комітету з еконо-мічних реформ, у якому взяли участь керівники структурних підрозділів облдержадміністрації , територіальних органів міністерств, підприємств, організацій, установ, представники ЗМІ. І зно-ву організатори не вга-дали з кількістю охочих побачити і почути нового губернатора Черкащини – попит удруге перевищу-вав пропозицію. Щоправ-да, дехто здивував своєю неприсутністю. Губерна-тор хотів перекинутися кількома словами із ме-ром Черкас Сергієм Ода-

ричем, але того в залі не виявилось…

Щодо самого засідан-ня, то на ньому обгово-рювалося питання про визначення пріоритетів проведення економічних реформ в області, кінце-вою метою яких є реальне покращення рівня життя пересічного громадянина. Часу для внесення про-позицій щодо реформ залишилося обмаль. Це потрібно зробити до кінця квітня. Саме тоді Віктор Янукович презентува-тиме проект загально-національної Програми економічних реформ, яка має врахувати і побажан-ня регіонів. До речі, до-лучитися до формування регіональної програми економічних реформ, як зазначив Сергій Тулуб, може кожний охочий жи-тель нашої області.

Юрій МихАйлов

Кабінет Міністрів України закріпив мініс-терства за областями. Як повідомив 7 квітня під час візиту на Черкащину Віце-прем’єр міністр України з питань регіональ-ної політики Віктор Тихонов, за наш регіон відповідатиме Міністерство фінансів.

За словами Віктора Тихонова, таке “шефство” дасть змогу спільними зусил-лями центральної влади і обласного керів-ництва вирішити чимало регіональних проблем.

М. Ч.

тим часом, близько двох тисяч черка-щан, які мешкають по вулиці корольова та Одеській, мають шанс знову на все літо залишитися без гарячої води, якщо влада не вирішить іншу давню проблему: ці будинки обслуговуються котельнею «Фотоприладу», яка після завершення опалювального сезону при-пиняє свою роботу та опломбовується.

Втім, як повідомив мер Черкас Сергій Одарич, заплановано прокласти тепло-мережу довжиною 600 м і під’єднати її до котельні «Черкаситеплокомун-енерго». кошти на мережу візьмуть із Програми соціально-економічного роз-витку міста на 2010 рік. За попередніми розрахунками потрібно близько трьох мільйонів гривень.

Євгенія МолЧАНовА

Із закінченням опа­лювального сезону у черкаських тепловиків нові турботи – на носі гідравлічні випро­бування. Цьогоріч їх будуть проводити за торішньою схемою: га­рячу воду відключати­муть не по всьому місту відразу, а за районами почергово. За словами директора КП «Чер-каситеплокомуненерго» Миколи Кушніра, торік під час гідравлічних випробовувань у місті було зафік-совано 206 поривів.

– Настав час, шановні, віддавати кредит

На захист черкащан, які не­спроможні віддавати кредити, стають профспілки та громад­ські організації.У вісім разів – із 72 до 575 млн. грн. зріс порт-фель проблемних кредитів, узятих жителями нашої області за останні півтора року. Про це минулого тижня на засіданні круглого столу на підтримку кредитних боржників повідо-мив голова управління Національного банку України в Черкаській області Сергій Забуд-ський.

Учасники заходу (а це представники Об-ласної федерації профспілок, Управління за-хисту прав споживачів області, громадських організацій, національного банку України в Черкаській області та багато інших) вимагали від банків надання кредитних канікул та змен-шення тиску на клієнтів-боржників. із 57 банків, які діють на Черкащині, найменш лояльним до клієнтів, за словами учас-ників круглого столу, є «Приватбанк». Голова федерації профспілок Черкась-кої області Петро Шевченко стверджує – представники колекторської фірми, що співпрацює з «Приватбанком», за-стосовуючи фізичну силу та нехтуючи законами, відбирали у проблемних по-зичальників автомобілі та особисті речі.

на зустріч прийшло кілька черкащан, які запевняли, що представники «Приватбанку» начебто без ухвали суду забирали у них авто-мобілі, взяті у кредит.

тим часом прес-секретар «Приватбанку» Олег Серга у розмові з кореспондентом за-уважив, що протиправних дій працівники банку не чинили.

– Є випадки, коли ми забираємо автомобілі у злісних неплатників, для збереження застави, – коментує пан Олег. – але ці машини стоять у нас на штрафмайданчиках, чекаючи виплат. думаю, скільки негативної інформації проти «Приватбанку» саме тому, що ми одними з пер-ших розпочали повернення проблемних кре-дитів. Зараз по Україні маємо 120 тис. судових позовних заяв проти кредитних боржників.

олена БЕРЕСТЕНКо

фот

о М

арин

и КО

РОЛ

ЬОВО

Ї

Сергій Тулуб обіцяє, що роботи вистачить на усіх – було б бажання

14 квітня 20104 об’єктив

рекл

ама

нововведення•

Забудовників «поставлять на лічильник»?Проект рішення про «покарання» забудовників, які невчасно здають об’єкти в експлуатацію, най­ближчим часом запропонують на розгляд депута­там Черкаської міської ради.Зважаючи на поширену практику прострочення терміну буді-вельних робіт, довгобуди в Черкасах ростуть, як гриби після дощу. Тож міська влада вирішила карати несумлінних забу-довників накладанням додаткової плати за землю.

Як розповів «Молодіжці» начальник Управління земельних ре-сурсів та землеустрою Черкаського міськвиконкому Руслан Алдаганов, планується, що тим, хто перевищує нормативний термін здачі будівництва на півроку, доведеться сплатити у міську казну 5% від вартості оренди землі. Забудовнику, що прострочив термін здачі будівництва на рік, слід буде заплатити 8% від вар-тості оренди. Тим, хто спізнився на півтора року – 12%.

Появу проекту такого рішення Руслан Алдаганов пояснює тенденцією черкаських забудовників до прострочення здачі об’єктів в експлуатацію. Окрема тема – будівництво житла за рахунок інвестицій покупців. Пан Алдагаєв зауважує, що сьо-годні в місті побачиш не один недобудований будинок, квар-тири в якому практично всі вже розкуплені. Виникають питан-ня – за які кошти його добудовувати, як запобігти утворенню нових проблемних багатоповерхівок та що робити людям, які віддали гроші за житло, а квадратних метрів не отримали.

Фахівці стверджують – якщо забудовник має поважні причи-ни затримки будівництва, то йому слід негайно звернутися у міськраду і домовитись про продовження терміну робіт.

Начальник Управління планування та архітектури міськви-конкому Микола Упир пояснює: раніше в управлінні функціону-вала комісія, яка відслідковувала кількість незавершених об’єктів. Проте зараз такого контролюючого органу вже не існує, а тому порахувати кількість об’єктів, що «зависли», – неможливо.

– Терміни будівництва, встановлені документами, завжди розраховані на ідеальне дотримання вимог та роботу без за-тримок, – додає пан Упир. – Але в Черкасах плани і реальні показники часто не збігаються. В обласному центрі є об’єкти житлово-громадського призначення, які простоюють по десят-ку років. За словами пана Упиря, це, скажімо, панельні будинки у Південно-Західному районі міста. Їх будівництво не може бути завершене через ряд причин, серед яких – відсутність комбі-натів із виробництва будматеріалів старого зразка, застарілий тип конструкції, невідповідність сьогоднішнім вимогам тощо.

– Багато недобудов, які я бачу, їдучи містом, як більмо на оці, – зізнається головний архітектор міста. – Це і будівництво на розі вул. Б. Хмельницького і бул.Шевченка, і висотка на розі вулиць Героїв Сталінграда та Гагаріна. Ріже око триповерхо-ва будівля, що виросла на розі Енгельса-Шевченка. Неприєм-ним «сюрпризом» стало й те, що будівництво «Фонтан-сіті» на площі за драматичним театром після кризи теж «зависло». Взагалі, архітектура Черкас – то наболіла тема. Зовні наш об-ласний центр уже не село, але ще й не місто.

За словами начальника інспекції державного архітектур-но-будівельного контролю у Черкаській області Анатолія Шабатька, сьогодні при наданні дозволу на виконання буді-вельних робіт інспекція не має права вимагати гарантій за-безпечення фінансування будов та обумовлювати терміни їх

введення, крім нормативно передбачених проектом, а це далеко від реалій:

– На мій погляд, органи місцевого самовряду-вання при винесенні рішення про виділення зе-мельної ділянки під забудову повинні погодити із замовником, що і коли він побудує. Тобто при розгляді матеріалів по землі у забудовника має бути хоча б ескізний проект і бізнес-план.

олена БЕРЕСТЕНКо

Каштани викорчують і пересадять?Найболючіша проблема в об-ласному центрі — дороги і транспорт. Згідно з генпланом, залізницю пропонують винести за межі Черкас. А ту частину міста, котра вивільниться, хо-чуть використати для будівниц-тва сучасної автостради (?!). На продовження «дорожньої теми» у підприємців виник-ло запитання – чи правда, що бульвар Шевченка розширять, позбувшись каштанової алеї:

– Хтось навмисне поширює цю інформацію, щоб дискреди-тувати міську владу. Без цьо-го бульвару не буде Черкас, це зрозуміло. Але його треба якось упорядковувати. Так, хворі каштани замінятимуть но-вими. І взагалі, їх стане менше, бо деякі дерева дуже близько ростуть біля дороги, – відповів архітектор.

По вовках і лободі – торгівельним центром!Усі розмови про те, що наше місто “зелене” – це лише міф. За словами Миколи Упиря, зе-лених насаджень у Черкасах катастрофічно бракує. Тому планується відновити зелені насадження в прибережній зоні та й в інших куточках міста. І відразу в промовця полетів “ка-мінчик” – а чого ж тоді сквер за драмтеатром віддали під будів-ництво торговельного цент-ру (якщо зелених насаджень бракує)? Архітектор знітився, а потім пояснив, що на той час він ще не займав свою посаду.

А тоді відкрив таємницю:– Нашому департаменту пос-

тавлено завдання повернути цю земельну ділянку у влас-ність міста і відкрити таким чином вулицю Гоголя. Фонтан планується реанімувати і зро-бити його декоративним. Чи вийде це – не знаю. Але перед нами стоїть стратегічне завдан-ня, – пояснив Микола Упир.

Щодо ще одного одіозного будівництва – торговельного центру біля філармонії — ар-хітектор не був надто оптиміс-тичним:

– Нещодавно там вовки біга-ли і лобода росла. А потім, на емоціях від побаченого “Глобу-са” в Києві, вирішили зробити натомість триярусну стоянку для автомобілів. Але в МНС цей проект не погодили. Тому розмістимо там торговельні точки. От тільки не знаємо, хто їх орендуватиме, бо зараз ве-личезний новозбудований тор-говельний центр на розі Смі-лянської і Благовісної стоїть пусткою.

Англійці не сплятьНайцікавішим виявилося об-говорення намиву на Дніпрі, який уже встигли охрестити “сіті-центром” або ж “Черкаса-ми-2”. Якщо вірити головному архітектору, цей намив має в перспективі стати своєрідним черкаським Лас-Вегасом.

Підприємці відразу зацікавились питанням – як вкласти гроші у цей намив, щоб потім отри-мати там гектар землі і організувати бізнес. Але інформація про інтерес до “сіті-центру” англійських компаній була для чер-

каських бізнесменів як серпом по живому:

– Знаєте, як воно – впускати іншу господиню до себе в хату? Думаєш: хіба вони знають про наше місто краще за нас? Але англійські компанії, крім розробки проекту, також шука-тимуть інвесторів, які допомо-жуть зробити реальністю про-ект великого намиву на Дніпрі, – зізнався Микола Упир.

Наостанок президент Об-ласного союзу промисловців і підприємців Борис Райков про всяк випадок зауважив, що “в залі сидять потенційні інвесто-ри”. Підприємці розходилися, жартуючи, що треба вже зараз іти домовлятися про купівлю ді-лянок у «Лас-Вегасі».

Від слів до діла дорога неблизькаЧи не втомилися жителі облас-ного центру від байок про чер-гове будівництво «замків на піс-ку»? Варто згадати лише деякі «прожекти» міської влади: ав-тобан Черкаси-Київ, міжнарод-ний аеропорт «Черкаси»... Ох, усього відразу й не згадаєш. А тут ще кілька новацій, передба-чених у генплані, які без потуж-них інвесторів не вирішити. Чи спокусяться добрі дяді із міш-ками грошей на інвестиційний проект напередодні місцевих виборів – покаже час.

віта СЕРЕДА

проекти на піску•

Почім ділянки у черкаському “Лас-Вегасі”?

Проект генерального плану Черкас, презентований головним архітектором міста Миколою Упирем, викликав у місцевих підприємців багато запитань

На сьогодні в Черкасах видано дозволів на вико-нання будівельних робіт: 16 – багатоповерхових

житлових будинків, 19 – об’єктів промисло-

вого призначення, 26 – об’єктів торгівель-

ного призначення з торговою площею більше 500 м2.

Крім цього, ще діють дозволи, видані інспек-ціями органів місцевого самоврядування.

Неприємний сюрприз в центрі Черкас – будівництво "Фонтан-сіті" "зависло"

фот

о Ро

ман

а Ки

Рея

№17 5об’єктив

Де не можна пити пиво і курити11 лютого цього року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких зако­нодавчих актів щодо обме­ження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», який прийнято Верховною Радою України 21 січня 2010 року.

Забороняється споживати пиво (крім безалкогольного), алкогольні і слабоалкогольні напої:

• у закладах охорони здоров’я; • у навчальних та освітньо-вихов-

них закладах; • у громадському транспорті, на

зупинках транспорту, у підзем-них переходах;

• у закладах культури; • у закритих спортивних спорудах

(крім пива у пластиковій тарі); • у ліфтах і таксофонах; • на дитячих майданчиках; • на спортивних майданчиках; • у приміщеннях органів держав-

ної влади та органів місцевого самоврядування, інших держав-них установ.

Забороняється куріння тютю-нових виробів:

• у ліфтах і таксофонах; • у закладах охорони здоров’я; • у навчальних та освітньо-вихов-

них закладах; • на дитячих майданчиках; • на спортивних майданчиках; • у під’їздах житлових будинків; • у підземних переходах; • у громадському транспорті

(включаючи транспорт міжна-родного сполучення).

Забороняється, крім спеціаль-но відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів:

• у закладах громадського харчування;

• у приміщеннях органів держав-ної влади та органів місцевого самоврядування, інших держав-них установ;

• у приміщеннях закладів куль-тури;

• у приміщеннях закритих спор-тивних споруд;

• у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

Крім цього, Законом зокрема забороняється продаж пива (крім безалкогольного), ал-когольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів:

• особами, які не досягли 18 років; • особам, які не досягли 18 років

ситуація•

Під контролем правоохоронців?нагадаємо, що на початку лютого Верховна рада України внесла зміни до адміністративного кодексу, згід-но з якими на законодавчому рівні були визначенні місця, де не можна продавати тютюнові вироби, а та-кож місця, в яких не дозволяється курити та пити спиртне. контроль за виконанням вимог, зрозуміло, покладений на працівників право-охоронних органів, податківців та муніципальних інспекцій.

Як розповів «Молодіжці» заступ-ник начальника управління гро-мадської безпеки ГУ МВС України у Черкаській області Сергій Альошкін, робота у цьому напрямку їх відомс-твом ведеться однаково інтенсивно як до, так і після підняття штрафів. так, зокрема, з початку року в об-ласті міліція зафіксувала 37 фактів продажу алкогольних та тютюнових виробів неповнолітнім особам. П’ять – у Черкасах. Більшість порушень виявили за останні два місяці, у ре-зультаті оштрафовано 22 продавці.

не залишилися поза увагою курці, які смалять, де заманеться.

Починаючи з січня, міліціянти склали майже дві тисячі протоколів за куріння у невідведених для цього місцях. У 46 випадках курці сплатили штраф, а 28 осіб докурилися до повторного адмін-протоколу. В обласному центрі на кур-ців складено 555 протоколів, повторно попалося тільки дві особи.

– За розпиття алкоголю або ж за пе-ребування у громадських місцях у стані сп’яніння 326 черкащан були оштрафо-вані, – інформує сергій альошкін.

Утім, будь-який закон можна обійти. Якщо пиво заборонили пити у громад-ських місцях, то варто лише загорнути пляшку у паперовий пакет, і пий собі далі. Перевіряти пакет без особливих підстав міліція не може. Цим уже дав-но користуються на Заході, де встигли переконатися у декларативності таких законів.

Щодо роботи податківців, то не-щодавно регіональним управлінням департаменту сат дПа України в Чер-каській області спільно з криміналь-ною міліцією у справах дітей ГУМВс в області проведено ряд спільних пере-вірок з метою недопущення продажу алкогольних напоїв неповнолітнім. Зокрема, в Черкасах було виявлено факт реалізації в магазині біля Парку 50-ти річчя пива неповнолітньому гро-мадянину. За порушення законодавства фізична особа – підприємець має спла-тити до бюджету 6800 грн. штрафу.

У Черкасах, крім міліції, контроль за виконанням законодавства і рішень Черкаської міської ради про упорядку-вання тютюнокуріння у місті здійснює і департамент муніципальної інспекції

Черкаського міськвиконкому. За словами заступника директора

цього департаменту Ольги Швець, кількість інспекторів упливає на якість роботи. на весь обласний центр є лише дванадцять працівників муніципальної інспекції, які відслідковують порушни-ків та проводять роз’яснювальну ро-боту серед населення. для ефективної роботи, на думку пані Швець, потрібно, щоб на кожній вулиці обласного центру чергував щонайменше один інспектор.

Проте, незважаючи на чималу кіль-кість складених протоколів, не всі вва-жають роботу міліціонерів у цьому на-прямку ефективною. так, координатор руху «Твереза Україна» по Черкаській області Ігор Гриценко неодноразово бачив, як правоохоронці самі палять на зупинках та, до речі, не завжди реагу-ють на зауваження представника гро-мадської організації.

А як же на селі?В селі побачити людину із цигаркою в зубах чи пляшкою пива в руках най-частіше можна біля клубу, магазину та кафе. Зі слів сільських голів, якщо із підняттям штрафів пити стали менше, то ряди курців не рідшають. склада-ти адміністративні протоколи нікому, адже сільська влада не уповноважена це робити, а дільничних не вистачає. скажімо, на весь Катеринопільський район працює тільки троє дільничних, тоді як має бути дев’ять.

– люди знають про закон та штра-фи, – коментує вже голова села Вільховець Звенигородського району Тетяна Колосенко. – У громадських місцях у нас навіть таблички розвішані, а ще ми проводимо із жителями села роз’яснювальну роботу, переважно з молоддю, але ж не всі слухаються. Як тільки бачать, що дорогою йде хтось із керівництва, то відразу кидають ци-гарку. а от старшому поколінню важче щось довести.

– Помітно, що нині молодь інфор-мована, бо раніше запросто наважу-валися і в самому Будинку культури цигарку прикурити, а зараз такого немає, – каже голова сільської ради Москаленків Чорнобаївського району Петро Пащина.

схожа ситуація і в інших селах та районах Черкащини. разом з тим, селя-ни переконані, що дія закону актуаль-ніша для великих міст, де громадських місць набагато більше.

Цікаво, що сільським, селищним та міським радам на час проведення масових заходів, згідно із законодавс-твом, надано право забороняти або обмежувати споживання пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та куріння тютюнових виробів.

В Україні вже два місяці діють жорсткіші правила контролю за любителями алкогольних напоїв та кур­цями, але великого ажіотажу щодо цього, як навколо позаторішнього підняття штрафів даішниками, поки

не спостерігається.

«Молодіжка» запитала у черкащан, чи хочуть вони, щоб жителі міста пили і палили у громадських місцях.Руслан, 29 років – Я вважаю, що система боротьби з курінням не до-

статньо налагоджена. Я сам нерідко палю у громадських місцях, але ще жодного разу до мене не підходили ні міліціонери, ні представники муніципальної інспекції. Біля шкіл, закладів охо-рони здоров’я, вважаю, диміти справді не слід. решта визначе-них заборонених місць – то зайве. Я сам, у принципі, намагаюсь курити там, де невелике скупчення народу.

Іван Пантелейович, 67 років – Я проти куріння і розпиття спиртних напоїв де прийдеться. Часто бачу і юних дівчат, які в одній руці тримають новона-родженого, а в другій – цигарку чи пляшку пива. Про яку здорову націю ми можемо мріяти, коли тут молодь п’є на кожному кроці? думаю, багато залежить і від самих людей, адже одним лише збільшенням кількості міліціонерів проблему не вирі-шимо. треба пропагувати серед молоді здоровий спосіб життя. а також заборо-нити рекламу алкоголю. Я сам колишній

курець, але категорично проти куріння у громадських місцях.

Галина Володимирівна, 66 років – Я взагалі не можу дивитись, як молоді люди труять себе тими цигарками. а загалом, медики стверджують, що біль-ше шкоди від тютюну отримує не курець, а той, хто поряд. Чому я повинна стояти, скажімо, на зупинці і нюхати той дим? надіюсь, нововведення вплинуть на по-рушників і хоч якось їх дисциплінують. Ще мені не подобається, коли в транспорті чи в ліфті нецензурно висловлюються. іноді на таке навіть реагувала зауваженнями.

Сергій, 22 роки – Вважаю те, що я палю на зупинці, чекаючи транспорт, нормальним явищем. ну а що, всі курять, чим я гірший? Повинні відводити спеціальні місця для курців, а не лише обмежувати їхні права. Є люди, які палять по 10-15 років, їм важко пристосовуватися до таких обмежень. до речі, курити тут не боюсь, бо не бачив ще жодного міліціонера, який би штрафував за куріння на зупинках у центрі.

Ніна, 25 років – до заборони палити і до підвищених штрафів я ставлюся позитивно. У громадських місцях не заведено – це підтримую. Що нижчими будуть штрафи, то менше на них реагуватиме наш народ. тому високі штра-фи – це правильно. страх перед сплатою великої суми зупинятиме порушника. Я жодного разу не робила зауваження кур-цям, не доводилось, але якби потрапила у подібну ситуацію, то неодмінно зробила б зауваження.

Сто

рін

ку

під

готу

ва

ли

Ол

ена

БЕ

РЕ

СТЕ

НК

О,

Ната

лія

ЗА

ЇКА

Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях• було попередження або штраф від 17 до 85

гривень• стало 51-170 гривень. За повторне порушення

доведеться витягти з гаманця від 170 до 340 гривень.

За продаж алкоголю чи цигарок з рук, на вулицях, вокзалах тощо

• було – від 17 до 119 гривень• стало 510 – 850 гривень, Якщо на цьому попада-

ються вдруге, то порушнику доведеться викласти від 2550 до 4250 гривень.

Продаж неповнолітньому тютюнових чи алкогольних виробів

• було 1700 гривень.• стало 6800 гривень та навіть позбавлення ліцензії.

покликані лікуватиШтрафи,

на заміткуСлабоалкогольні напої – це алкоголь-ні напої з умістом етилового спирту від 1,2% до 8,5% об’ємних одиниць і екстрактив-них речовин не більше 14,0 г на 100 куб. см, виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інг-редієнтів, напівфабри-катів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю.

За розпиття алкоголю або ж за перебування у громадських міс-цях у стані сп’яніння – поперед-ження чи штраф у розмірі 17-85 гривень (за повторне порушення 51-119 гривень). Якщо заборона порушується втретє за рік – штраф (102-136 гривень) або 1-2 місяці громадських робіт, або адміністративний арешт на 15 діб. На 3 400 гривень можуть бути оштрафовані власники кафе, ресторану, якщо там не буде від-ведено місць чи залів для курін-ня із відповідними табличками.

Штрафи

фот

о Ро

ман

а Ки

Рея

12 квітня 2010 року. Черкаси. Центр міста.

Йде жвава торгівля цигарками

14 квітня 20106

Якщо й спіткали часом митнян які напасті, то це повені. траплялися вони нечасто, та вже як топи-ло – то так, що у разі, коли вода підіймалася на якийсь метр-півтора, старі казали: “Хіба це вода? тьху, а не вода, і матні не намочиш. Ось коли я був молодим…” і мали на те підстави, бо, траплялося, Митниця й справді “плавала” разом зі своїми сло-весними і безсловесними мешканцями. найбільші паводки траплялися в 1845, 1865, 1877, 1888, 1907, 1908 роках, а за радянських часів згадки про стихій-не лихо датовані 1917, 1931, 1947 роками. найбіль-ші – це такі, коли рівень води долав позначку у 2,5 метра поверх звичного. Очевидці дореволюційних підтоплень писали про свавілля стихії: “Хаты по крыши в воде, многие водою унесены. Уверяют даже, что из какой-то слободки, с верху днепра, взята была волнами церковь и плыла торжествен-но… словом, разлив ужасный. Бедные жители! Без хат, без хлеба…”. і ще: “Вода прибывала так быстро, что многие не могли выбраться своевре-менно, и их имущество разорено. случалось, что жители были пробуждаемы ночью страшным гу-лом и сотрясением дома от ворвавшейся из окна воды… Множество поросят, кур, собак и даже не-сколько лошадей потоплено. Множество людей, иногда – целыми семействами, со всем скарбом, располагаются на кровлях сараев, на чердаках…” не дарма “народні” назви багаточисельних митни-цьких провулків рясніли малосимпатичною харак-терністю місцевості: Болотний, топкий, Піщаний, Мулкий і навіть Потопельний.

Однак, корінне населення добровільно дуже рідко перебиралося у горішню частину міста. така необхідність виникла лише у середині 50-их, коли почалося будівництво кременчуцького гідровузла. сьогодні вже не секрет, що енергетичні потреби країни були лише приводом для його споруджен-ня. насправді, каскад Гес на дніпрі мав оборонну мету: у разі наступу військ натО дамби і греблі штучних морів мали бути підірвані, що спричини-ло б руйнування гідрохвилею комунікацій, мостів і затоплення частини києва, Черкас, дніпропет-ровська, Запоріжжя, Херсона… Болота завширш-ки 30-40 кілометрів по всій течії дніпра – ось що, на думку радянських військових стратегів, мало зупинити просування натівських танкових частин углиб країни. і хто там думав про якісь хатки на

черкаській Митниці, для яких така “повінь” вияви-лася б останньою, коли могли піти під воду сотні тисяч квадратних кілометрів української землі.

24 жовтня 1959 року русло у районі кременчука було перекрите: почалося наповнення чаші водо-сховища. для більшості черкаських сімей зухвале вбивство старої Митниці, а за ним – переселення із зони затоплення у панельні будинки Зеленої – Хімселища, стало найбільшою трагедією у жит-ті. Були й такі, хто свідомо залишився з Митницею назавжди…

історичний об’єктив

народжена, поглинута

50 років тому розпочали затоплення “старої Митниці” – черкаської околиці, яка упродовж кількох століть була найбільш густонаселеним та економічно розвиненим районом міста, із якого власне й починалася його історія.

Розквіткраєзнавці дійшли висновку, що своєю назвою Митниця має завдячувати міс-цевим збирачам податків, які на річці з такою назвою (нині поглинутою вода-ми водосховища) ще у литовську добу обкладали даниною прибулих купців. Горішньої частини Черкас тоді, фактично, ще не існувало, зате біля дніпра життя вирувало усім розмаїттям українського середньовіччя. саме на пра-Митниці було засновано перший міський магістрат і суд, виникло два великі торжища, було збудовано церкву, зрештою – з’явилися перші вулиці, населені простим людом – ремісниками й рибалками.

Період найбільшого розквіту Митниці припав на другу половину ХіХ – дорево-люційні роки ХХ століття. Її площа тоді сягала близько 15 квадратних кіломет-рів: шести уздовж дніпра та двох-трьох від ріки до підніжжя тераси. тут знаходи-лося близько двох десятків великих про-мислових об’єктів із 30-ти діючих у Чер-касах. Зокрема, на “План міста Черкаси 1893 року”, що зберігся до наших днів, нанесені найбільші – ливарний завод каурова, винокурня Беня, пивоварний завод Гомолки, парові млини і лісопильні “спадкоємців Грінберга”, купців лембер-зьких, тополянського, Урицького, братів Чорнобильських, Цейтліна, кальницько-го, маслобійня Вакського та кілька інших індустріальних об’єктів. тут знаходилися кілька пристаней, нафтобаза, цегельні, кузні, слюсарні майстерні і навіть завод

з виробництва ґудзиків із мушель дніп-ровських молюсків. на сучасний лад придніпровську місцину можна було б назвати “вільною економічною зоною”. настільки вільною, що навіть посадов-ці міської думи воліли задовольнятися стабільними надходженнями з місцево-го бізнесу, не втручаючись у схеми його ведення. на Митниці завжди можна було підробитися: наймалися на годину, день, тиждень, адже велика ріка цілий рік да-вала роботу й гроші всім, хто бажав їх мати. За день підробітків на митницьких підприємствах заробляли 1,2-1,5 рубля (зважаючи на тодішні ціни, гроші цілком пристойні). сто років тому півторакі-лограмова хлібина коштувала 7 копійок, кілограм яловичини – 20 копійок, свини-ни – 22 копійки, а за городину в сезон до-рожче п’ятака за відро ніхто не правив.

Промислові пріоритети старої околиці збереглися й після пролетарської ре-волюції. Щоправда, на той час Черкаси вже “перебралися на гору”, та Митниця, яка від площі міста тепер займала лише п’яту частину, залишалася його голов-ним районом. тут виросли найбільші на середньому дніпрі деревообробний ком-бінат, судоремонтний завод, були модер-нізовані й колишні капіталістичні підпри-ємства. Після війни сюди з Харкова був переведений механічний завод. до того ж радянська влада суттєво “окультури-ла” цю територію: відкрилася семирічна школа, вісім робітничих клубів і бібліо-тек, стадіони “труд” і “Червона зірка” та три відкриті плавальні басейни.

Від повеней до потопу

роботи з очищення майбутнього дна штучно-го моря біля Черкас велися ударними, а якщо по-простому – авральними темпами. У грудні 1959 року виконком Черкаської міськради, виділяючи на їх завершення 541 тисячу кар-бованців, застеріг будівельників: у першій декаді квітня 1960 року на місці, де тривають роботи, вже буде велика вода. З берега дніп-ра треба було перебазувати великі промислові об’єкти, культурно-побутові заклади, відсели-ти на нові місця у південній частині міста по-над 1500 сімей. краєвид старої околиці змі-нювався щогодини. ревіла техніка, сипалися білі хатки, спричиняючи, попри березень, страшну куряву. дерлися вгору нав’ючені не-

хитрим скарбом підводи й вантажівки, тягли вузли і вузлики дорослі й діти. Голосили жін-ки, і їх безпорадний розпач губився у захмелі-лих акордах гармошки, бо мужики, стримую-чи сльозу, вдавалися до традиційного п’яного втішання душі. Хтось поспіхом рубав курей, хтось за безцінь спродував казбетським кіз… Зрештою, сюрреалізм соціалізму завершив квітневе полотно 1960 року: купи битої цег-ли, спалені стріхи, пеньки від готових до буяння дерев. та у місцевій пресі про це не писали. статті про переселення були зразком непоборного радянського оптимізму і віри у світле комуністичне майбутнє, наблизити яке ціною власного життя мала й старень-

ка Митниця. “Ми побували у новоселів, колишніх мешканців Митниці. на вули-ці Зеленій, у чепурному будинку проживає старшина бакенщиків трохим Миколайович Подячний з дружиною Яриною Прокопівною. – не сумуєте за Митницею? – запитую Ярину Прокопівну. – спочатку було таке. адже поруч нас ніс свої води дніпро. Звикли ми до нього, зріднилися з ним. Однак і тут у нас свої при-нади – будинок хороший, дерева посадили. Зручностей маємо куди більше. наше селище благоустроюється.

Останні дні доживає Митниця. Прощай, стара околице! нехай живе нове, чарівне дніпровське море!”

У 1968 році вийшла Постанова держбуду

Урср “Про створення показового містобудів-ного комплексу “Митниця”, якою передба-чалося “впровадження будівельних новацій найвищого архітектурного достоїнства”. Про-ектом планувалося облаштування на налив-них островах, з’єднаних мостами, “дитячої флотилії”, гребного каналу для підготовки спортсменів, будівництво двох кінотеатрів, закладання скверів біля підніжжя схилів, впо-рядкування спусків від центральної частини міста і навіть відкриття тролейбусного марш-руту вулицею Гагаріна. наскільки це вдалося – відповів час.

Максим МАЙСТРЕНКО

Трагедія околиці

фот

о Ка

тери

ни Ю

ХНО

фот

о Ка

тери

ни Ю

ХНО

фот

о з

сайт

у w

ww

.apa

rtmen

t.2m

cl.c

om

Митниця на початку ХХ століття

Коли води черкаського моря відступають, дно

оголює правду минулого

Дніпромморем

№17 7вільна думкабрейн-ринг•

У пра во му ку ті Ле о нід ТУ меН КО, 1947 р.н., жур на ліст

У лівому куті Володимир ОЛІйНиК,

1957 р.н., Харківський юридичний інститут,

народний депутат України, заслужений юрист України

«Мене згадали всі, кому я потрібен і не потрібен»– володимире Миколайо-

вичу, бачу і бачив вас: завж-ди попереду, на білім коні, із шаблею в правиці. Погодьте-ся чи спростуйте цей образ.

– Ні вашим, ні нашим. Я – фі-лософ. А йому, як відомо...

– Чи не в діжці сидіти, як Діоген? Бо останні два роки володимира олійника – ні чути, ні бачити.

– Не в діжці. Але я свідомо не йшов на контакти з журналіста-ми, не виходив на люди.

– Тобто «Молодь Черкащи-ни» має бути щасливою, що однією з перших зустрічається з народним депутатом України володимиром олійником.

– Справді, 30 березня я прий-няв присягу народного депута-та. Та багатьом, якщо не всім, відомо, що я вже працював у Верховній Раді.

– Тепер незручне запитання – оті з багатьох назвали вас зрадником, перебіжчиком із Блоку Юлії Тимошенко до Партії регіонів.

– Хай би вони не поспішали з такою негативною оцінкою. До речі, я таки пережив якусь не-зручність за той мій крок. Лак-мусовим папірцем було для мене ставлення односельців із Бузівки Жашківського району, де я на-родився (16 квітня – прим. авт.) і звідки пішов у великий світ. Спо-чатку вони заціпеніли, а згодом потихеньку-потихеньку повірили, що мій вчинок виправданий. Про це вони першому сказали бать-кові, який дав добро на мої візити у село.

– Селяни зрозуміли і виправ-дали той крок. А все ж таки, що спонукало до нього?

– Вам, у вашому житті, не доводилося приймати рішення, проти якого волав розум, а те, що називаємо душею, так і кли-кало: зроби отак?

– Було-було! Але за оце рі-шення, ухвалене серцем, за-вжди доводилося страждати.

– Олійник не страждав. Він ішов своїм шляхом. Давайте порозмірковуємо у ці святі дні – не йдемо своїм шляхом, а не-семо свого хреста. У кожного з нас він свій, відмінний від інших. Приміром, у когось такий вели-чезний за розміром, а за вагою, як із пінопласту. От і галасує той носій про свою важливість, значущість. А хтось несе такий маленький, але такий важкий. З отим «хрестом» прийшов я на обласну конференцію партії «Батьківщина». Але її очіль-ники туди мене не впускають. Оце демократія! Тоді я йду далі: Юліє Володимирівно, у мій день

народження зробіть мені пода-рунок – прийміть, поговоримо. Прийняла, побалакали. І я зро-зумів, що у списках БЮТу мені не знайдеться рядка. Адже я на-смілився засумніватися, що у цій партії кожен може сказати те, що думає, і зробити те, що вміє.

– Натяк зрозумів, а конк-ретніше...

– Куди вже конкретніше – у БЮТ існує своя служба безпе-ки, яку очолює відомий Андрій Кожемякін. Після засідання Верховної Ради підійшов до мене друг Володимир Сівкович. Почали гомоніти. Аж тут дощ. Сідаємо в автомобіль. І скіль-ки мені потім довелося давати пояснень на кшталт: про що і як говорили. Хіба це демократія!

– і тоді – у Партію регіонів. Але ж це та структура, якою не один десяток років ляка-ють не дітей, а людей.

– А дарма! У цій фракції ко-жен має право бути кожним. Не звітуй про свої думки, про свої балачки. Будь народним депу-татом України.

– А все ж таки, де володи-мир олійник «сидів», до того як став нардепом від Партії регіонів?

– Він працював юристом у центральному штабі Віктора Януковича. При цьому Віктор Ющенко встиг підписати указ про присвоєння мені звання «Заслужений юрист України».

– З якого дива?– А з того, що юриспруден-

ція не має партійного кольору. Багато з того, що я пропонував Ющенку, втілилося у закони, але ще більше Віктор Андрійо-вич побоявся зробити. Але я вдячний екс-президенту за ве-лику науку: як втратити рейтинг, авторитет... Вікторові Янукови-чу аж ніяк не можна повторити шлях попередника! Але про це нижче. А зараз скажу про те, про що не говорять тільки ле-дачі. Йдеться про газові угоди з Росією. Миколі Азарову до-водиться нині переварити вже зварений борщ. На мою думку, це дуже і дуже важко зробити. Чому Російська Федерація не хоче змінювати умови угоди? Бо вони їй вигідні на всі двісті відсотків. А «знищення» посе-редників? Після цієї «вдалої» операції Юлії Тимошенко чому газ подорожчав, а не подешев-шав? А як довго Олег Дубина чекав директив від уряду, як поводитися на перемовинах. Але не уряд давав ті вказівки, а Юлія Володимирівна написала їх на коліні сама. Чи не кримі-нальна за це відповідальність?

– «Наїзди» серйозні. ви і досі аргументуєте правильність свого кроку щодо переходу?

– Не тільки, не забуваймо, що я юрист. А ми, правники, пере-важно не галасуємо про свої «відкриття». Ми більше аналі-зуємо і пропонуємо.

– Поговоримо про день сьо-годнішній. володимир олій-ник – ...

– Народний депутат України, член фракції Партії регіонів, член коаліції. А також член коміте-ту Верховної Ради з правового забезпечення діяльності право-охоронних органів. Є перспекти-ва стати першим заступником голови цього комітету. Я вже вніс проект постанови Верхов-ної Ради України про створення тимчасової слідчої комісії з роз-слідування зловживань у системі Держкомрезерву України. Є дум-ка, що я її очолю. Як можна терпі-ти, щоб так звані тендери вигра-вала фірма, яка зорганізувалась два дні тому, цапала 20 мільйонів гривень і тікала?! Не втечуть, знайдемо, покараємо.

– Це ж те саме: «бандитам – тюрми»?

– Сказав би устами Гліба Жеглова: «Вор должен сидеть в тюрьме». І він там сидітиме. Як і педофіли. Факти є, вони до-ведені. І ми будемо судити тих людей не за те, що вони в іншій партії, а за те, що вони педофі-ли. Я покладу всі свої вміння, всі свої переконання на те, щоб Віктор Лозинський теж опинив-ся там, де йому належить бути за скоєний злочин.

– Різкі заяви.– За ними мають іти

обов’язково різкі дії. Народу України надокучили майже 20-річні розмови про наведення порядку в державі. Тільки Вік-тор Янукович піде шляхом по-передників «заговорити» цей процес – його чекатиме теж доля невдахи. Судячи з його переконань, із перших дій, він обрав інший шлях.

– Знову нас закинуло на-гору. існує думка, що воло-димир олійник стане не ким іншим, як «смотрящим» по Черкащині.

– Не лякайте людей. Давайте будемо аналізувати. Хто із на-родних депутатів цікавиться про-блемами і здобутками Черкась-кої області? Не морщіть чоло – не назвете. Добрим словом згадаємо Володимира Єщенка. Цей чоловік справді не відірвав-ся від регіону. І я хочу повторити успіх цього народного обранця. А то й піти далі. Вже сьогодні можу сказати, що у Черкасах починає діяти громадська прий-мальня народного депутата Ук-раїни Володимира Олійника, а згодом може з’явитися ще одна. Роботи у нас непочатий край. Є

вже й перша справа – захистити тих людей, які чужою волею опи-нилися на базарі. Люди вкрай обурені, нинішні владці знищили ВАТ «Темп» та Черкаський ДОК, відібрали у трудівників робочі місця, витурили їх на вулицю, але вони вижили – знайшли на базарі джерело виживання. До речі, за мого головування теж ішла війна влади з вулични-ми базарами. Пам’ятаю навіть страшні епізоди. Виїхали ми у Південно-Західний район. Поруч зі мною – міліцейський началь-ник. От він і каже: посилаємо бульдозер, хай він усе зрівняє із землею. Стоп, так далеко зайдемо. А якщо там наші діти, хай навіть чужі! Ні, за Олійника такого ніколи не буде. А йшлося лишень про те, щоб заборонити торгувати м’ясом із землі. В ін-тересах же городян. Я завжди сповідував таку заповідь: якщо хочеш зробити добро собі – со-твори його іншим. І у стосунках із людьми має бути в основі діа-лог. Про все можна домовитись, поступися собі – поступляться і тобі. Але нинішня війна міської влади із базаром діалогу не пе-редбачає.

– А чи не втратив володи-мир олійник важелі впливу на Черкаси, не надавши значен-ня тому, що коли не стане лю-дина олійника на чолі міста – то Черкасам гаплик.

– Черкащанам у пам’ятку, як проти Олійника, який ризикнув критикувати горішню владу, було порушено кримінальну справу, як допитували мене, моїх друзів та соратників, моїх дітей. Та, незважаючи на це, я не розлюбив свого міста. Воно мені дороге. І тому, як ви ка-жете, не «моя» людина керує містом, і Черкаси втратили. Скажу вголос: на наше місто було спрямовано грубу і сильну рейдерську атаку. Чужинці його окупували. Мало того, на мою думку, вони розікрали його.

– У вас таки живе вічний юрист.

– Інакше й бути не може. Я дуже радий, що Черкаська об-ласна рада не виконала «муд-рої вказівки» Юлії Тимошенко перейти в опозицію до влади. Адже це б означало бути в опо-зиції до самої себе – більшість у раді – бютівська.

– Ковтнули ще один «укол». А як щодо плітки, що олійник мав ось-ось посісти посаду проку-рора Черкаської області?

– Пропозиція була, але я б ліпше пішов у судові органи. Адже в моїй біографії записано таке – у 25 років суддя Придніп-ровського районного суду, че-рез три роки – його голова.

– А чи був такий момент, коли здалося, що життя зупи-нилося?

– Коли на мій день народжен-ня вручили трудову з останнім записом: «Міський голова міста Черкаси» з припискою «звіль-нений», гадав, що життя зупи-нилося. Ба ж ні. Воно триває, воно цікаве. Тільки, вступивши на черговий пост, треба чітко усвідомити: надійде той день і година, коли доведеться піти, передавши іншому, якого теж чекає «піти». Наприклад, став-ши народним депутатом Украї-ни, я вже чітко знаю, що це не на все життя.

– володимире Миколайови-чу, кого ви бачите наступни-ком одарича?

– Прізвища жодного не буду називати. Але зроблю все, щоб громадяни Черкас обрали гід-ного їх голову. Не будемо ви-находити велосипед. Колись сильною структурою було гро-мадське об’єднання «Мій дім – Черкаси». Реанімувати його не так складно. Так от, людина вже надбала високий автори-тет. Скажімо, головний лікар, директор школи, журналіст – набралося таких десяток. Цей десяток зустрічається майже з усіма мешканцями Черкас. А «Мій дім – Черкаси» фіксує плюси та мінуси після кожної зустрічі. І в кого найбільше плюсів – той буде кандидатом на міського голову.

– Пірніть у минуле – як було головувати?

– О, це були романтичні роки! Депутатами прийшли справді романтики. Вони прибули з ву-лиць та майданів, які спрагло хотіли демократії. Вони не про-понували рішень із криміналь-ним душком, а я не міг теж кри-вити душею. Робили все, щоб Черкаси розвивалися.

– А собі щось та потягнути на «чорний день»?

– Якби я незаконно хоч сірни-ка взяв – то... Чому ж так рили під мене, нічого не наривши. А хіба я не міг придбати хоча б два магазини, яких тільки в центрі міста були десятки. А за-водик, його не одного взяли у власність хитріші та діловитіші. Достатньо було піймати когось на крадіжці й запропонувати продати акції.

– Справді, так робили і ма-ють. А що має олійник?

– Переконаний, більше за тих. Статус людини вимірюєть-ся не статками. У ті роки приїз-див мер штатівського Де-Мой-на. Наші міста схожі, проблеми ідентичні. Погомоніли, а амери-канець запитує: а у тебе є мо-лильна кімната? Тоді її у мене не було. Тепер перед кожною справою я звертаюсь до Бога простими словами допомогти її звершити. А друзям, які запиту-ють і просять допомоги, кажу: я за тебе сьогодні помолився.

фот

о М

арин

и КО

РОЛ

ЬОВО

Ї

14 квітня 20108 людина і світісторії з сільської вулиці• родовід•

Черкаська рідня Ольги Кобилянської

У дитинстві маленький Діма не раз чув оповіді про те, якою простою і скромною за життя була Ольга Кобилянсь-ка. Мама розповідала знайомим, що письмен-ниця полюбляла носити класичні речі, а також була дуже привітною, пунктуальною. Та до п’ятого класу Дмитро навіть не здогадувався, що почула вона про це від його бабусі Олени Кучер. І коли на одному з уроків складали кожен своє генеало-гічне дерево, хлопець довідався, що відома українська письменни-ця Ольга Кобилянська – двоюрідна сестра його прапрабабусі Са-біни Кобилянської.

Кобилянська актуальна й сьогодніУ юному віці Дмитро не надто цікавився життям відомої родички. Проте у старших класах його зацікавила творча спадщина Ольги Кобилянської. Тож вирі-шив познайомитися поближче і з життєвим шляхом пращурки.

Можливо, приклад Ольги Кобилянської вплинув і на вибір Дмитром майбутньої професії – зараз він закінчує навчання в одному з черкаських вишів за спеціальністю «Історія України».

– Мені дуже приємно, що я – нащадок такої видатної письменниці, адже її знають не лише в Україні, а й за кордо-ном, – говорить Діма. – Я для себе відкрив багато цікавого у напи-саному пані Ольгою. У нашій домашній бібліо-теці є кілька томів із творами письменниці.

Як розповідає Дмитро, найбільше його вразила повість «Земля», адже навіть сам Франко назвав цей твір таким, що демонс-трує дух українського народу і його побут. Також полюбляє пере-читувати невеличкий нарис Кобилянської «Про себе саму».

– Тут вона зізнаєть-ся, що в «Землі»

фактично немає вигаданих персонажів. Тобто певною мірою він є автобіографічним, що ще більше приваб-лює мене як читача. А як історик, я розумію цінність таких спогадів, адже вони відобража-ють повсякдення тих років, – додає хлопець. – І взагалі, тема ук-раїнського селянства, я вважаю, актуальна завжди. Ще мені до вподоби, що Ольга не стояла на місці – тема-тика її творів, залежно від часу та подій, змі-нювалася. Тобто в усі роки Кобилянська була актуальною. Цікаво читаються її твори й сьогодні.

Музейні планиНині Дмитро планує відвідати Чернівецький літературно-меморіаль-ний музей Ольги Кобилянської, в якому за роки роботи вже побували сотні тисяч відвідувачів із різних регіонів України та з-за закордону.

Музей створений на честь письменниці у будинку в Чернів-цях, де вона мешкала понад п’ятдесят років. Цінність його в тому, що саме тут вона написала найкращі твори: повісті “Земля”, “У неділю рано зілля копала...”, “За ситуа-ціями”, “Ніоба”, роман “Апостол Черні”.

Як зізнається Дмит-ро, у музеї хочеться побувати й через те, що там дуже тонко відтворена атмосфера років життя письменни-ці: є навіть її свідоцтво про народження, уч-нівський зошит, шкіль-не приладдя, малюнки,

альбоми із записами народних пісень, сімей-ні фотографії, перші проби пера, лампа, при якій Ольга писала і читала, костюм для верхової їзди та інші не менш цікаві речі. На-віть настінний годин-ник, який показує час, коли перестало битися серце письменниці — о 13 годині 30 хвилині 21 березня 1942 року.

Власною стежкоюЗараз Дмитро зай-мається музикою, якою почав захоплюватися 2000 року, коли помер батько. Він залишив сину у спадок гітару. Дмитро вступив до му-зичної школи, опанував цей інструмент, а піз-ніше почав писати му-зику і слова до пісень. 2007 року Діма разом із другом Володими-ром заснував рок-гурт «Сади Аккаду».

У планах хлопця після закінчення вишу отримати другу вищу освіту. Зараз Дмитро активно цікавиться журналістикою, теорією управління, піар-техно-логіями. Себе вважає цілеспрямованим та наполегливим, а тому задля досягнення мети навіть подумує про заробітчанство за кордоном.

– У якийсь момент я зрозумів, що у рідному місті, та і в країні зага-лом, молоді, на жаль, важко влаштувати своє життя та знайти гідну роботу, – підсумовує. – І на такий стан речей не вплине ані талант, ані бажання, ані родин-ні зв’язки із найвідомі-шими людьми світу.

олена БЕРЕСТЕНКо

минулої зими господа Ганни Займак із села москаленків Чорнобаївського району мало не перетворилася на зоопарк. До жінки майже щодня прихо­дили діти, кожен хотів подиви­тися на лелеку, якого господиня прихистила на зимівлю.

Врятована від холодуЯкось восени баба Ганна вийшла з дому, аби в магазин сходити по хліб.

– Йду дорогою, роздивляюся на всі боки, аж ген бачу – біля сусідського дво-ру якась птаха стоїть. Принишкла так і сумно зиркає на перехожих.

Старенька придивилася до неї і стра-шенно здивувалася – то лелека застиг під сусідським парканом.

– Ох, моя ж ти матінко, як же це ти відстав від своєї зграї? Та й надворі вже така холоднеча! – пожаліла вголос баба Ганна птаха і попростувала далі.

Та й по поверненні додому згадка про сумного лелеку не давала бабці спокою. Вона весь час про нього думала, перей-малася, що ж із божим створінням буде, адже як-не-як, а на носі зима.

– Може, він уже відлетів, – міркувала Ганна, вийшовши згодом на вулицю.

І ноги самі повели стареньку в той бік, де ще зранку сидів птах. А той навіть із місця не зрушив. Баба Ганна кинула йому кілька шматків хліба. Шкода стало жінці лелеку. Треба рятувати, – твердо вирішила та й почала манити птаху до своєї господи. А та, помалу переступа-ючи довгими лапками, попрямувала за старенькою.

Щойно лелека зайшов у двір, баба Ганна швиденько закрила за ним хвір-тку. Треба було чимось годувати вели-кого птаха, тому Гана Петрівна миттю подалася до хати та витягла з холодиль-ника кілька рибинок. Апетит у лелеки був добрий, бо з’їв увесь делікатес.

З Бусею по хлібНаступного дня баба Ганна прокину-

лася – й відразу на подвір’я, чи не від-летіла бува довгонога птаха? Але та сміливо походжала господою.

– Зібралась я тоді йти до магазину по хліб, вийшла з хати й жартома кажу птасі: а ходімо зі мною? – пригадує жін-ка.

І як же здивувалася Ганна, коли бусел справді за нею попрямував.

– Як оглянуся, а Буся за мною чим-чикує, – знизує плечима жіночка. – Чо-ловіки біля магазину від реготу мало з лавок не попадали.

Для лелеки – аристократичні обідиБуся – саме так Ганна Петрівна назвала свою крилату «домашню тварину». А та ніби й відгукувалася на таке прізвисько, особливо ж тоді, коли жінка годувала її то м’ясцем, то рибкою.

– Частенько спеціально для неї й купувала м’ясо або ж свій шматок не-доїм, а їй віддам. Бувало й таке, що ночами не сплю, думаю, чим же зранку Бусю нагодувати, – клопоталася жінка. – Адже Буся вже відмовлялася їсти хліб та й від сиру чи макаронів довгим дзьо-бом крутила.

Інколи й односельці підсобляли у годівлі лелеки. Проте добре серце вия-вилося не в усіх москаленчан, бо ж дех-то шкодував харчів для пернатого.

З курми не житимуКоли вдарили морози, баба Ганна за-проторила Бусю до курей, але вже на-ступного дня пошкодувала про це. Бо після такої «неаристократичної» ночівлі бузько навідріз відмовився їсти й пити.

– Ось такий протест улаштувала Буся проти співмешкання із курми, – сміється баба Ганна. – Тому довелося перевести птаху до сараю. Буся ніч там переночу-вала, а звідти вилетіла на горище. Ось так ми й зимували.

Щоб годувати Бусю, 74-річній бабі Ганні доводилося самотужки лазити по драбині на горище, адже птаха їла тіль-ки з її рук.

Коли пригріло весняне сонце, лелека вилетіла зі свого горища-готелю. Мах-нула крилами та знялася в небо. Тричі облетіла хату своєї рятівниці, а за на-родними повір’ями – це добрий знак.

– Зараз на горищі Буся вже не ночує. Цілий день десь літає, а коли сонце йде на захід, повертається додому на вече-рю, – сміється баба Галя. – А тоді пос-тійно ходить за мною або ж сидить на хаті.

Єдине, за чим нині журиться баба Ган-на, що в її улюбленої Бусі пари немає. Але жінка буде не проти, якщо Буся не відлетить її шукати, а залишиться в неї назавжди.

Наталія ЗАЇКА

Що про лелек кажуть народні повір’я:

– У стародавніх германців білий лелека був посланцем богів.

– У німців, слов’ян, балтів лелека вважався птахом долі, провісни-ком щастя і добробуту.

– Селяни вірили, що в дім, на яко-му звили гніздо лелеки, прийде щастя і злагода, в сім’ї ущухнуть сварки, діти ростимуть здоровими.

До магазину... з лелекоюДомашнім улюбленцем 74-річної баби Ганни став лелека на ім’я Буся

У генеалогічному дереві місцевого сту­дента простежується коліно спорідненості з відомою українською письменницею.

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

Ки Баба Ганна: – Смачного тобі, Бусе

Нащадок Кобилянської живе музикою

фот

о з

особ

исто

го а

рхів

у ге

роя

публ

ікац

ії

№17 9не хворіємоціна краси •

Клієнтам черкаського пластичного хірурга від 6 до 80 років!

Скільки коштує пластична операція в Черкасах

Нині найзатребуваніші операції пластичної хірургії – на обличчі та грудях

олена БЕРЕСТЕНКо

За словами облас-ного пластичного хірурга із 16-річним стажем володими-ра Цапенка (на знім-ку), який працює і в опіковому відділенні Першої міської лікар-ні Черкас, нині серед черкащан найбільшою популярністю корис-туються операції на грудях, вухах та носі. Далі за поширеністю – операції на повіках та ліфтинг (підтяжка) шиї. Рідше роблять операції зі збільшення губ, пластику живота

та ліпосакцію (відсмоктування жиру). Здебіль-шого клієнтами пластичного хірурга стають жінки різного віку, хоча приводять і дітей, яким виправляють форму вух та носів.

Наймолодшим пацієнтом лікаря став 6-річ-ний хлопець, якому змінювали форму вух. Най-старшою – 70-річна жінка, яка робила підтяжку шкіри обличчя та шиї.

– Ми не дуже хотіли братися за неї, бо у тако-му віці ризиковані будь-які хірургічні втручання, – розповідає лікар. – Але вона приходила май-

же щодня з проханням допомогти. Зрештою, ми погодилися, і все пройшло добре. До речі, люди, які звертаються до пластичної хірургії, керуються не лише комплексами чи естетич-ними міркуваннями. Скажімо, груди не лише збільшують, а й зменшують, адже є жінки, що страждають від їх надвеликого розміру – у них болить спина, поперек, з’являються мозолі від бюстгальтера.

Як розповідає Володимир Цапенко, є жінки, які, бажаючи повернути красу і молодість, зби-рають гроші на операцію роками! Одна із клієн-ток Володимира Цапенка щопівроку робить різноманітні операції, відкладаючи кошти на них зі своєї пенсії. Вона вже зробила підтяжку обличчя, повік, а зараз готується до операції на верхній губі.

Клієнтами пластичного хірурга стають і чо-ловіки, які приходять зазвичай виправляти ніс і вуха. Між тим, лише окремі черкащани мали бажання збільшити розмір статевих органів. Проте операції такого плану хірург поки не практикує.

Інколи до лікаря звертаються зовсім юні дів-чата, які хочуть, скажімо, «прибрати на обличчі зморшки».

– Мені подобається працювати з клієнтами, які мають адекватні мрії, – зауважує пластич-ний хірург. – А то буває приходить зелене дівча і просить “омолодити” їй обличчя.

через уколи – до краси

Найактивніший 2007 рікЗагальної кількості своїх па-цієнтів за всі роки роботи лікар не підраховував. Але щороку близько двадцяти черкаща-нок лягають на операцію зі зміни форми грудей. Ще май-же два десятки роблять під-тяжку обличчя. Від двадцяти до тридцяти черкащан на рік змінюють форму вух. Така ж кількість омолоджує повіки. Дещо менше пацієнтів прихо-дить на пластику живота.

Як розповідає Володимир Цапенко, 2007 року черка-

щани були найактивнішими у плані пластичних операцій: упродовж року тільки охочих змінити форму грудей вияви-лося 35.

Поновлювати прооперовані місця можна через різні пе-ріоди – усе залежить від віку пацієнта.

– З роками тканини жіночо-го тіла й обличчя просідають, – пояснює лікар. – А тому, що молодша жінка, то довше вона збереже результат опе-рації.

Процес реабілітаціїПластична операція, як і будь-яка інша – це біль і дискомфорт, а можливо – й ускладнення. Володимир Ца-пенко не приховує – імовірні й кровотечі, і нагноєння.

– Клієнт повинен бути готовим до ускладнень, які трапляються, як і при будь-якому хірургічному втручанні, – зауважує лікар. – Скажімо, при пластиці повік і губ такі загрози мінімальні, а от при ліпосакції ризик більший.

Слід додати, що людям, які хворіють на цукровий діабет, стенокардію, гіпертонію чи мають ендокринні недуги, операції протипоказані.

– Зважуючись на пласти-ку, слід бути упевненим, що вона потрібна, – додає лікар. – Чоловіки пацієнток, до речі, часто запитують у них перед операцією «для кого ти це ро-биш?». Тобто іноді їм легше миритися з якимись зовнішні-ми недоліками коханої, аніж дозволити їй «лягати під ніж».

аби перехитрити час, жінки вдаються до найрізноманітніших процедур. Зараз дедалі більшої популярності на Черка-щині набуває мезотерапія та контурна пластика. суть цих процедур зводиться до вколювання на кілька міліметрів під шкіру речовин, які розгладжують змор-шки та коригують риси обличчя.

Як розповідає косметолог Валенти-на Дубровіна, мезотерапію застосову-ють у боротьбі зі зморшками, «в’ялою» шкірою, пігментацією. коктейлі з віта-мінів та активних речовин вводять під шкіру. Вартість однієї процедури скла-дає від 400 до 1000 гривень, залежно від речовини, яку вводять, та склад-ності самої процедури.

контурна пластика дозволяє при-брати носо-губні зморшки, зморшки навколо куточків рота та скоригувати

тонкі губи. Під час контурної пластики під шкіру вводять спеціальні гелі, які створюють об’єм. Одне уколювання коштує від 650 до 2000 тис. грнивень.

Поновлювати ефект, отриманий шляхом мезотерапії чи контурної пластики, потрібно щороку. Омолод-жувальні речовини, які вколюють під шкіру, виводяться за рахунок обміну речовин.

Валентина дубровіна додає: жін-кам, які вирішили омолодитися шля-хом таких процедур, слід пам’ятати і про побічні ефекти. По-перше, кожен організм по-різному реагує на препа-рати, а тому алергікам слід бути особ-ливо уважними. По-друге, після уколів на обличчі жінки можуть проступити синці, які сходять протягом тижня. і останнє, але найважливіше: помилка косметолога при вколюванні може коштувати вам зовнішності.

– Якщо, скажімо, неправильно зро-бити укол в лоб, то це призведе до опу-щення повіки, – наводить приклад Ва-лентина дубровіна. – а тому серйозно підходьте до вибо ру фахівця та вима-гайте у нього сертифікат, що засвідчує його професіоналізм.

До всього слід додавати по 150 грн. за добу перебування у стаціонарі та по тисячі гри­вень за наркоз

НевропатологДанько Руслан володимирович

Кандидат медичних наук

Ліц

. МО

ЗУ

АВ

№11

6339

від

19.

04.0

6

Лікування гострого болючого синдрому

Головний більЗахворювання хребтаУЗД (доплерографія)

судин голови та шиї

м.Черкаси, вул.Менделєєва, 11т. (0472) 32-98-30, 050 352-36-67Черкаський пансіонат ветеранів

– Перший тиждень після пластики на грудях я марила бажанням поїхати до лікаря і витягти назад імплантати, – розповідає «Молодіжці» 31-річна черкащанка Таня, яка два роки тому зробила опе-рацію з відновлення форми грудей, що втратили форму після пологів. – Пам’ятаю, операцію мені зробили у п’ятницю, а в понеділок я вже змушена була вийти на роботу. Перші тижні я навіть спати боялася, акуратно переверталася уві сні. За два місяці я оговталася від опера-ції фізично і морально. Лише тоді усвідомила, що щасли-ва, бо нарешті позбулася ком-плексів та почала залюбки споглядати себе в дзеркалі. Як розповідає Таня, чоловік був не проти пластичної опе-рації, адже в родині вже була дитина, а вдруге черкащанка вирішила не народжувати.

Зараз клієнткою пластич-ного хірурга стала Тетянина мати, яка зробила підтяжку обличчя, повернувши себе, за словами дівчини, на 20 років назад у молодість.

Головне – адекватні бажання

консультує косметолог•

фот

о Ол

ени

БеРе

СТеН

КО

14 квітня 201010 профорієнтир

київський національний

авіаційний університет

Харківський національний

аерокосМіЧний університет

м.Черкаси, б. Шевченка, 333/2, каб., 203 (між Сєдова та Енгельса, зуп. Сєдова) Тел.: 56-15-12, моб.: 093 22-100-23, 067 931-97-13www.xai.ck.ua е-maiІ: xai_vinc@maіl.ru

Ліц

. АБ

№17

5712

від

03.

10.2

005;

АА

№52

1887

від

23.

06.0

3 р.

вид

. МОН

У

випускники технікумів та коледжів приймаються на старші курси

(без тестів, без іспитів)Університети – ДЕРЖАвНі! + військова кафедра

Філіалу 12 років!

Міністерство освіти і науки України

всі 100% випускників наших курсів – сьогодні студенти!

Черкаська філія запрошує на спеціалізовані до тестування підго-товчі курси з таких предметів (на вибір):

1 Інженерна механіка (двигуни, транспортні технології)

2 Робототехнічні комп’ютерні системи

3 Газотурбінні установки та КС4 Автомобільний транспорт5 Телекомунікації (супутни-

ковий, мобільний, цифровий зв’язок,телебачення)

6 Комп’ютерна інженерія 7 Маркетинг (+ митна справа)

8 Геодезія, Картографія, Земле-устрій

9 Фінанси та кредит (Банківська та податкова справи)

10 Менеджмент (туристично-го бізнесу, адміністрування, логістика)

11 Психологія (загальна + бізнесу)

12 Облік та аудит13 економіка

4. іноземні мови5. історія України6. Біологія

Більше 50% –

за бюджетом

+ працевлаштування!

Прискорений

варіант

курсів!

1. Українська мова та література2. Математика3. Географія

Факультет фінансів та обліку• Міжнародна економіка• Фінанси і кредит• облік і аудит

Факультет Економіки і менеджменту• Економіка підприємства• Економічна кібернетика• Управління персоналом і економіка праці• Менеджмент• інформатика

Товарознавчо-комерційний факультет• Товарознавство і торгівельне підприємництво• Маркетинг

Університет акредитований за ІV рівнем ДАК України 02.07.2009 р., його обрали для фахової підготовки 15 тисяч студентів із різних регіонів

України, Росії, Азербайджану, Молдови, Німеччини, Туреччини, Китаю, Нігерії

Ліц

. МО

НУ

АВ

№42

0523

від

01.

07.2

008

р.

Полтавський університет споживчої кооперації України

Приймальна комісія:36014, м. Полтава,

вул. Коваля, 3, перший поверх

головного корпусу, тел. (05322) 7-91-60

факс (05322) 7-91-60

Оголошує набір студентів на 2010-2011 навчальний

рік за напрямами:

Технологічний факультет• харчові технології та інженерія• Готельно-ресторанна справа

До викладацького складу входить більше

60 докторів наук та професорів, 304 кандидати наук та доцентів.

Технологія виробів легкої промисловості• Швейні вироби з елементами дизайну

Економіка підприємства:• ріелторські технології• фінансова аналітика та інвестиційна діяльність

Київський національний університет технологій та дизайну

Факультет ринкових, інформаційних та інноваційних технологій

ліц

. аВ

№42

0689

від

07.

10.0

8

Акредитація МОН україни за ІV рівнем

Державний навчальний заклад

Дні відкритих дверей 27 березня, 24 квітня,15 травня 2010 року. Початок 1100

Адреса факультету м.Черкаси – 28, вул. Енгельса, 164ател. (0472) 64-44-10

Оголошує набір на курси по підготовці до зовнішнього незалежного оцінювання та вступу в університет за напрямами Комп’ютерна

інженерія• системне

програмування• спеціалізовані

комп’ютерні системиДизайн

• графічний дизайн• художнє моделюван-

ня костюму• комп’ютерний

дизайн інтер’єру та меблів

дерЖавна академіЯ статистики, оБліку та аудиту

ліц

. МО

н У

краї

ни а

В №

395

131

від

17.1

2.20

07 р

оку

адреса: м.Черкаси, вул. Смілянська, 116тел./факс: 63-74-55

е-mail: dasoa.dasoa@rambler.ru

ЧЕРКАСЬКА ФІЛІЯпроводить такі види освітньої діяльності, як надання вищої освіти рівня

бакалавр за спеціальністю «Облік і аудит»

По закінченні навчання видається державний диплом.

• на базі повної середньої освіти. Термін навчання – 4 роки.Абітурієнти зараховуються за конкурсом сертифікатів незалежного оцінювання з математики та української мови;

• на базі технікумів та коледжів з дипломами молодшого спеціаліста. Термін навчання – 2 роки. Абітурієнти зараховуються за співбесідою.

Лисянський професійний аграрний ліцей проводить набір учнів на навчання в 2010-2011 навчальному році за інтегрованими спеціальностями:

• тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) ви-робництва (категорія «а»,); слюсар з ремонту сільсь-когосподарських машин та устаткування ііі розряду; водій автотранспортних засобів (категорія “с”)

• Муляр ііі розряду, штука-тур ііі розряду, лицюваль-ник-плиточник ііі розряду

• Оператор комп’ютерного набору; секретар керівника підприємства (організації, установи)

Примітка: за вище-вказаними спеціаль-ностями приймаються учні на базі 9-ти класів. Термін навчання – 3 роки (з отриманням середньої освіти)

• тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) ви-робництва (категорія «а»,); водій автотранспортних засобів (категорія “В”, “с”)

• Оператор комп’ютерного набору; секретар керівника підприємства (організації, установи)

• Офіціант іV розряду, бармен IV розряду. термін навчання – 1,5 роки.

Примітка: за вище-вказаними спеціаль-ностями приймаються учні на базі 11-ти класів.

Учні ліцею забезпечуються стипендією, гуртожитком, безкоштовним триразовим харчуванням. Навчання проводиться на новітній техніці вітчизняного та іноземного виробництва.Документи приймаються до 25 серпня. Початок навчання 1 вересня.

По довідки та умови вступу

звертатись за адресою: 19300, смт лисянка,

вул. леніна, 50 факс 8(04749)6-20-80

тел. 8(04749)6-23-52ел.пошта lys_licey@ukrpost.ua

сайт: www.lys-pal.narod.ru

Батько сина-абітурієнта розмов-ляє з ректором вузу:

– Мій син завтра складає іспити, але я думаю, що він не складе.

– А закладемося на три тисячі до-ларів, що складе?

– Вчора в студентському гурто-житку пожежа була, чотири кімнати вигоріло, кілька тисяч жертв...

– Звідки в чотирьох кімнатах стільки жертв?

– Та люди не постраждали, але студенти наполягли, щоб у число жертв тарганів уключили.

Сидить у підземному переході студентка і грає на баяні... Перед нею табличка: “Допоможіть бідній студентці на Інтернет!”.

Два викладачі розмовляють.Один другому:– Терпіти не можу, коли на моїх па-

рах хлопці дивляться на годинник!Інший викладач:– Це ще нічого, а от коли вони

дивляться, а потім підносять їх до вуха...

про студентів

– Вам без труднощів удається налагоджувати доброзичливі стосунки з колегами і керівництвом.– Ви вмієте впливати на людей так, щоб вони приймали вашу позицію.– Ви постійно змушуєте себе чинити саме так, тому що треба, а не тому, що хочеться.– Відповідальні й ризиковані заходи викликають у вас приплив сил і енергії.– Ви часто впливаєте на винесення рішень колегами.– У невизначених ситуаціях ви здатні зупинитися на одній чіткій меті і без вагань іти до неї.– Ви обов’язково звільните співробітника, якщо він несумлінно виконує свої обов’язки.– Ви постійно прагнете удосконалювати свої вміння і навички.– Якщо людина часто змінює свої переконання, то вона їх просто не має.– Службові справи вимагають поступитися багатьма задоволеннями життя.– Ви завжди можете знайти рішення, яке задовольнить вас.

тест•

Чи гарний ви менеджер?ІнструкціїЗа кожну відповідь “так” поставте собі 1 бал, за кож­ну відповідь “ні” – 0 балів. Підсумовуйте отримані бали.

Результати тестуДо 5 балів. У вас не спос-

терігається здібностей до подібної роботи, але, можливо, згодом ви зможете стати непо-ганим менеджером. Працюйте над собою, і у вас усе вийде.

6-11 балів. Ви природжений менеджер. У вас гарні здібності впливу на людей. Ви здатні чітко ставити перед собою мету і швидко досягати її. Єдина порада – вдосконалюйте свої навички.

Тест дозволяє оцінити, чи є у вас здатність до роботи менеджером. Якщо ви згодні з наведеним твердженням, поставте “так”, якщо не згодні, поставте “ні”.

реклама

№17 11черкаси-спорт

Баскетбол. Чоловіки. Вища лігастаном на 12.04.2010

М Команда I в П о

1 Черкаські Мавпи 20 20 0 402 кремінь 20 15 5 353 ктУ 20 11 9 314 авантаж-Політехнік 20 9 11 295 динамо 20 7 13 276 Вінницькі Зубри 20 6 14 267 Волиньбаскет 20 6 14 268 скорпіони 20 6 14 25

Волейбол. Чоловіки. Суперліга. ІІ етап. ІІ тур

М Команда I в П С/П о

1 кримсода 6 4 2 15:8 142 локомотив 6 4 2 12:12 133 ІмпексагроСпорт 6 2 4 10:13 94 Будівельник 6 2 4 10:14 6

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в О

лег

КУ

КС

А

обласний Футбол•

«Зоря» здобула головний призминулої суботи фінішував традиційний турнір пам’яті заслуженого тренера України, майс­тра спорту СРСР В’ячеслава Першина, який стартував 27 березня. Змагання проходили на футбольних полях міст Сміли та Черкас.

В останньому турі було зафіксовано такі результати:«Явір» – «Хімік» – 0:4«Аметист-2001» – «Зоря» – 0:3«Шпола-ЛНЗ-Лебедин» – «Холодний Яр» – 2:2.Таким чином, переможцем турніру стала «Зоря» з

Білозір’я, футболістам якої вручено пам’ятний приз Феде-рації футболу області. Були визначені і найкращі гравці в різних амплуа:

воротар – дмитро рудик (Фк «аметист» Олександрія)захисник – Володимир Макаров (Фк “Хімік” Воронеж)напівзахисник – Владислав Голуб (Фк “Шпола-лнЗ-лебедин”)нападник – Олег Гопка (Фк “Холодний Яр” кам’янка)найкращий гравець – Олександр агарін (Фк “Зоря” Білозір’я).

кУбОк чеРкаСЬкОЇ ОблаСті З ФУтбОлУ 1/16 фіналу. 17.04.2010. Початок матчів о 14.00

Фк «Городище» Городище – Фк «явір» сміла

«Колос» костянтинівка – «Златодар-Колос» Чорнобай

«Нібулон» Чигирин – Фк «Спартак» Золотоноша

Фк «Зеніт» канів – Фк «Зоря» Білозір’я

Фк «явір-2» сміла – Зат «Боровицьке» Чигирин

«Кристал» Пальміра – Фк «Драбів» драбів

«Штурм» Перервинці – ФОк «Колос-Златогор» Золотніський р-н

«Рось» к.-Шевченківський – Фк «Холодний яр» кам’янка

«Христинівка» Христинівка – Фк «Авангард» Монастирище

«Маньківка» Маньківка – Фк «Жашків» Жашків

Фк «Звенигородка» Звенигородка – Фк «Іллічівець-Умань» Умань

«ятрань» собківка – «Метровагонмаш-ШЗЗЧ» Шпола

«ДАШ-Бент-Сольва» лисянка – «Наша Ряба» катеринопіль

«ЛНЗ-Лебедин» лебедин – «Колос» Вільшана

«Наша Ряба-2» Єрки – Фк «Шпола-ЛНЗ-Лебедин» Шпола

«Садівник-ДВТ» Мліїв – Фк «Тальне-Газовик» тальне

баскетбол•

перед стартом•

Петро Славінський: «Боротимемося за чемпіонство»Найближчої суботи матчами Кубка області на Черкащині почнеться футбольний сезон 2010 року. А на початку трав­ня стартує чемпіонат області у вищій лізі.Про підготовку до нового сезону та плани чинного чемпіона Черкащини Фк «Шпола-лнЗ-лебедин» нашій газеті розповів тренер команди Петро Славінський:

– Цього року корективи у підготовку внесла погода, але все ж нам удалося виконати запланований обсяг робіт. тренування поєд-нувалися з участю гравців у різних турнірах, зокрема зимовому чемпіонаті Черкас з міні-футболу та турнірі пам’яті В’ячеслава Першина, який зазвичай збирає сильний склад учасників, тому ми охоче беремо в ньому участь. У міжсезоння ми зберегли кістяк команди. Її залишили тільки Василь Гречаний, який перейшов на тренерську роботу в смілянський «Явір», та воротар Гринько. натомість виявили бажання продовжити кар’єру в Шполі вихованець драбівського футболу Владислав Голуб, сергій Янчук («Холодний Яр»), Володимир трегубов з Умані, Володимир Щербина («наша ряба») та Віктор александров, який торік виступав за черкаський «Ходак». на жаль, нині п’ятеро гравців основного складу команди травмовані, але ми розраховує-мо на них у майбутньому. У цьому сезоні намагатимемося утримати чемпіонське звання та потрапити у фінал кубка області. Зараз керівництво клубу вивчає питання щодо реконструкції стадіону в лебедині (це поблизу Шполи), щоб команда мала свою тренувальну базу.

Закріпилися на третьому місціУ Черкасах відбулися поєдинки II туру фінального етапу чемпіонату України з волейболу серед чоловічих клубів супер­ліги. місцевий «ІмпексагроСпорт» здобув 4 очки з дев’яти можливих і закріпився на третій сходинці турнірної таблиці.Звітний тур підопічні Юрія Мельничука почали вдало, здолавши чернівецький «Будівельник-Буковину» – 3:1. Господарі впевнено провели цей матч, лише в III партії допустивши збій. Близькими до успіху наші земляки були і в поєдинку з харківським «локомотивом». Після мінімаль-но програної стартової партії (23:25) черкасці у наступних двох довели свою перевагу (25:19 і 29:27). У цей час вдало в їхньому складі діяв Олексій клямар (на знімку), майже всі удари якого досягали мети. Однак четвертий та п’ятий сети господарі провалили, програвши у підсумку 2:3. а заключного ігрового дня черкаські волейболісти, як і в I турі, «всуху» програли «кримсоді», хоча в кожній із партій перевага суперників була незначною.

Після цього туру «кримсода» і «локомотив» досить сут-тєво відірвалися від опонентів. Поєдинки III туру команди зіграють у красноперекопську 16-18 квітня, а заключний тур відбудеться у Харкові 28-30 квітня.

Підсумкова турнірна таблиця і в Н П СМ о

1 Фк “Зоря” Білозір’я 5 4 1 0 12-3 132 Фк “Холодний Яр” кам’янка 5 2 3 0 9-5 93 Фк “Хімік” Воронеж 5 1 3 1 7-5 64 Фк “Шпола-лнЗ-лебедин” 5 1 3 1 7-8 65 Фк “аметист” Олександрія 5 1 2 2 4-7 56 Фк “Явір” сміла 5 0 0 5 2-13 0

волейбол•

спорт у регіонах•«Будівельник» – володар Кубка СмілиЧимало цікавих турнірів з футзалу відбулися цього року на паркеті смілянського спорткомплексу стадіону «Авангард».

Це й відкритий чемпіонат сміли на кубок міського голови, дитячий турнір на призи вихованця місцевого футболу Олександра ковпака, фінал чемпіонату України серед юних футболістів 2001 р.н., етапи обласних змагань серед ветеранів і дорослих гравців. У смілі в різних турнірах брали участь футбольні команди з корсуня-Шевченківсь-кого, Шполи, Городища, Матусова, Білозір’я, Харкова, Запоріжжя, кам’янця-Подільського та інших міст України. Завершив зимовий сезон на «авангарді» кубок сміли за участю восьми колективів. Головний приз турніру виборов «Будівельник», обігравши у фіналі «Зеніт». третє місце посів «Факел».

Юрій ЗіМЕНКов

Фехтування•Срібло чемпіонату світуУ столиці азербайджану Баку завершився особистий чемпіонат світу з фехтування серед юніорів, у якому взяли участь і троє черкась-ких шаблістів – Марина семенько, анастасія Єрмолович і роман сидоренко. найуспішніше серед них виступила Марина семенько, яка стала срібною призеркою чемпіонату світу. У двобої за вихід до вісімки найсильніших вона здолала суперницю із Франції, у чверть-фіналі – шаблістку з Польщі, а у півфіналі – угорку. У фінальному поєдинку Марина зустрілася ще з однією українкою аліною комащук із нетішина Хмельницької області. сильнішою у цьому двобої стала хмельничанка, яка й здобула звання чемпіонки світу.

«Черкаські мавпи» про­довжили безпрограш­ну серію в чемпіонаті України у вищій лізі. Підопічні Володимира Холопова на паркеті Палацу спорту «Буді­вельник» двічі обіграли головного пересліду­вача кременчуцький «Кремінь» – 81:56 і 90:75 (в овертаймі).

У першому матчі господарі були на голову вищі за своїх суперників. інт-рига зникла вже після першої поло-вини зустрічі, яку «Мавпи» виграли з

перевагою 30 очок (50:20). наступні дві чверті мінімально виграли гості, однак на загальний рахунок це впли-нути вже не змогло. У свою чергу, тренерський штаб черкащан дав можливість відпочити своїй основі напередодні другого протистояння. на жаль, не обійшлося без ложки дьогтю в бочці меду: в третьому пе-ріоді у боротьбі за підбирання трав-му отримав сергій копил.

Після легкої перемоги у першому матчі налаштуватися на другий матч господарям було не так і легко. Це довів сам поєдинок, який цілком підтримав статус центрального в се-зоні і ледь не зупинив безпрограшну

серію команди Володимира Холопо-ва. У першому періоді обидві коман-ди показали захисний баскетбол. У стартовій десятихвилинці мінімаль-на перевага була на боці гостей. У наступній чверті мало що змінилося. та все ж під завісу періоду зусилля-ми Зозулі та Пархоменка «Мавпи» зуміли досягти прийнятної різниці в рахунку після другої чверті – 38:31 та 55:46 – після третьої.

Усе найцікавіше почалося у за-ключній чверті. Гості змогли лікві-дувати 9-очкове відставання і пере-вести гру в овертайм. Це не на жарт розлютило фаворитів вищої ліги, які в додатковій 5-хвилинці не зали-шили від суперників каменя на ка-мені, вигравши з приголомшливою різницею – 19:4. В цьому відрізку

гри розігралися ткаченко і насен-нік, які на двох набрали 11 очок, а останній навіть оформив свій пер-ший дабл-дабл у Черкасах. а найре-зультативнішим гравцем матчу став його герой – Юрій Зозуля (20 очок, 2 передачі, 4 підбирання).

Ця драматична перемога впритул наблизила «Черкаські Мавпи» до золотих нагород вищої ліги, які черкащани за певних обставин можуть здобути достроково вже в наступному турі. найближчих вихідних вони вдома зіграють із київськими «скорпіонами».

Два різні поєдинки

фот

о Ро

ман

а Ки

Рея

фот

о Ол

ега

КУКС

и

Син В.Першина Сергій Першин (ліворуч) вручає Кубок капітану “Зорі” Олексію Тобілку

14 квітня 201012 а вам слабо?

Коли люди бачать Ва­лентинині картини, то спершу довго не вірять, що вони вишиті не нит­ками, а бісером.

Через упертість – до талантуБісероплетіння – це те, без чого й дня не може прожити житель-ка села Пальміри Золотоніського району Валентина Магазінова. Цьо-го мистецтва вона вже рік навчає школярів місцевої школи.

дерева, квіти, колоски, пейзажі з бісеру – це лише маленька частинка того, що власними руками зробила Валентина. Якби всі роботи майс-трині зібрати докупи, то навряд чи вони помістилися б в одній кімнаті.

– не знаю, звідки у мене потяг до бісеру, адже у моїй родині ні-чим подібним ніхто не займався, – міркує Валентина Магазінова. – та якось я побачила сплетене з бісеру деревце. Воно мені так сподоба-лося, що навіть промайнула думка – невже я сама не зможу зробити

щось подібне?тому, недовго думаючи, Ва-

лентина купила кілька пакетиків бісеру і почала над ним метикува-ти. спершу бісеринки випадали з пучок, розсипалися по долівці, не трималися купи... У когось іншого не вистачило б нервів на дрібні на-мистинки, та Валя, зціплюючи зуби, продовжувала нанизувати їх одна до одної. наполегливість допомог-ла, адже невдовзі перед нею стояло неймовірно гарне дерево з бісеру. Перший диво-виріб став справж-нім поштовхом для створення всіх наступних. до того ж, що далі, то складніші витвори намагалася зро-бити Валентина.

– надовго готові роботи в мене не затримуються, я їх відразу дарую друзям. Буває, щойно закінчу виріб, як уже наступного дня віддаю ко-мусь в дарунок, – каже майстриня.

А картина таки справді з бісеру!коли Валя самотужки опанувала бісероплетіння і їй під силу стало

зробити будь-яке дерево чи квітку, тоді вона почала ускладнювати собі завдання.

– Заманулося вишити бісером картину. і я почала творити. а за-вдання собі ускладнила тим, що вишивала не на тканині, а саме по-лотно сплела з бісеру, – розповідає жінка. – Ось так упродовж місяця нанизувала бісеринку до бісеринки.

Вважається, що бісероплетіння – це клопітка та напружена робота, але Валя іншої думки – каже, що саме за такою роботою вона най-швидше може заспокоїтися.

– Я сідаю вечорами перед телеві-зором і починаю плести. але на бла-китний екран навіть очі не підвод-жу, тільки звук чую, бо ж головне дійство відбувається у моїх руках, – каже майстриня.

Ось так і народжувалися різні картинки-бісеринки, серед яких є навіть портрет тараса Шевченка та ікона.

– інколи на виставках люди не вірять, що зображений Шевченко – з бісеру. тому часто спостеріга-ла такі ситуації, коли відвідувачі

впритул підходили до картини і ніби випадково проводили по ній рукою. а потім ще довго між собою пере-мовлялися: «а картина таки справді з бісеру», – сміється авторка.

Бісероплетіння – то «заразна річ»нині Валентина Магазінова не лише сама не випускає бісер з рук, а й навчає майстерності інших, до того ж не тільки школярів:

– Плетіння бісером – це «заразне» хобі, бо нині до мене звертається багато людей із проханням навчити і їх. сусіди частенько заходять, та на-віть люди із сусідніх сіл приїздять, – хвалиться.

а от чоловіку захоплення дружи-ни попервах не подобалося. Щойно жінка брала до рук бісеринки, той постійно казав: «О, знову сіла гра-тися». а інколи навіть злився, коли в хаті постійно натрапляв на гірки бісеру. та й який чоловік стерпить, коли жінка замість того, щоб над ве-черею чаклувати, як порядна дружи-на, годинами сидить над бісером.

– лише коли милується заверше-ною роботою, починає мене вихваля-ти: ось, мовляв, яка талановита у мене половина, – розповідає Валя, натхнен-на такою оцінкою на нові роботи.

Наталія ЗАЇКА

ХРОнОлОгія2003 січень стас знайомиться з Євгеном, в ре-

зультаті чого з’являється група «The Вельвет»червень в групі з’являється Максим 2004 концерти в клубах докер-паб, Барви (київ),

фестивалі та концерти в Черкасах. Фестиваль Вели-ка рок-н-рольна битва (київ).

2005 концерти в Черкасах, клуб 44 (київ), фести-валь Євро-кемп (київ).

2007 жовтень в групі з’являється Поліна2008 лютий група «The Вельвет» припиняє своє існування2009 лютий з’являється група «The BigBen» в тому ж складі та з новим бара-банщиком Богданом27 квітня концерт с Черкаським ка-мерним оркестром23 травня виступ на дні містачервень з’являється духова секція (труба і 2 тромбони), з неї в складі групи залишається Валентин (тромбон)2 червня виступ на Бітлз-фестивалі11-12 липня фестиваль Цвіт папороті (коломия)крім цих виступів, торік група відіграла

близько 50-ти концертів на різних майданчиках2010 лютий в групі з’являється сергій (труба).

Запис пісні В полоні5 березня клуб «Wall-Street» (Черкаси) вечірка

«Shake’n’Roll»27 березня концерт у клубі «Route 66» (київ)1 квітня клуб «Баррель» (слов’янськ)2 квітня клуб «Фієста» (краматорськ)8 квітня Палац спорту (Запоріжжя), виступ з гру-

пою «тік» в «народному турі»9 квітня клуб «ленін» (київ)17 квітня паб «BierLoga» (Черкаси), концерт груп

«к-402» (львів) та «The BigBen»

СкладПоліна Мойсей – вокал, рояльМаксим Кривобородов – соло-гітараЄвген «Джексон» Мойсей – ритм-гітараСтаніслав «Lennon» Юрченко – бас-гітараБогдан яцентюк – ударніВалентин Петренко – тромбонСергій Масляний – труба

Пий каву з Група «The BigBen» – єдина в Україні, яка поєднала рок з камерною музикою, зробивши концерт з Черкаським камерним оркестром

TOP 5 Of «The BigBen»1 Пий каву2 Я маю день3 Блюз на згадку4 В полоні5 Поза зоною

Хтось любить футбол, хтось Ніцше, хтось – шопінг, чіз­бургери, пиво, автомобілі або побазікати про неми­нуче і постійне зростання цін, брехню політиків чи пришелепкуватих сусідів. А героїв нашої публікації, як ви можете здогадатися з назви групи, об’єднує пристрасть до британської музики. Отже, любіть і жалуйте: учасники черкаського музичного бо­монду – група «The BigBen». – тривалий час весь цей процес називався «The Вельвет». Були моменти сварок, коли ми не грали зовсім. Запрошували різних музи-кантів, аби вони внесли якесь своє бачення в усе те, що робилося. Отож з огляду на те, що наш склад помінявся, залишатися зі старою назвою було нелогічно, – згадує Євген.

Хотіли відійти від старого матеріалу, від своєї колишньої музики, тобто прагнули змі-нитися самі, й тому почали зі зміни назви.

– називаючи групу «The BigBen», ми хоті-ли, щоб одразу виникала асоціація з англією. Провідна ідея – грати британський рок, змік-сований з українською музичною традицією. Хоча ми не обмежуємо себе в плані стилю, – розповідає Поліна.

В групі «The Вельвет» було 90% баладних речей. Зараз вони намагаються створювати музику, яку можна і послухати, і потанцюва-ти під неї. тексти і основну мелодію пісень створює станіслав, Максим додає соло-пар-тії, разом оформляють вступ та коду. аран-жування колективне.

тривалий період група не давала концер-тів узагалі. і перший виступ після відновлен-ня колективу був із Черкаським камерним оркестром. За 1,5 місяця зробили програму і виступили в Черкаській обласній філармонії. Хоча аншлагу не було, але, як-не-як, а 400 слухачів в одному залі не збирала жодна черкаська команда. на різноманітних фес-тивалях юрмилося й більше людей, але там виступало багато команд, а от одна команда – не збирала.

– двадцять три класичні музиканти та ди-ригент за спиною!.. Яскраво, дуже яскраво, – захоплено згадує Богдан.

– Це був гарний поштовх. Після цього нас запросили відіграти на Бітлз-фестивалі, а торік 10-11 липня ми грали в коломиї на фестивалі «Цвіт папороті», – хвалиться станіслав.

26 вересня 2009-го група вперше виступила в черкаському пабі «BierLoga», в якому зроби-ла ще близько 15 концертів і щоразу намага-лись привести з собою ще якусь групу.

– Зараз у Черкасах багато колективів, але коли пропонуєш їм виступити, часто кажуть

«ми не готові», або «а скільки грошей запла-тять?», «ми зі своїм стилем не вліземо, не сподобаємося, в Черкасах нема наших слуха-чів». Про гроші говорити ще дуже рано. У нас є можливість зіграти – ми граємо. нехай при-йшли три слухачі, але ж вони прийшли. 17 квіт-ня хочемо привести в BierLog’у львівську групу «к-402». Ми їм допомагали записати перший альбом, – розповідає Євген.

– нам пощастило пото-варишувати з музикантами групи «тік», які запросили нас виступити разом у за-порізькому Палаці спорту. Що ми і зробили 8 квітня. Це було феєрично, – додає станіслав. – Зараз концерти нам дозволяють сплачувати за репетиції. Якщо музика приноситиме 50 відсотків заробітку, який ми маємо на своїх основних роботах – роботи будемо ки-дати, – ділиться бігбенівець, – бо на даному етапі стало великою проблемою поєднувати музику і роботу. концертів стало більше, ре-петицій потрібно більше і більше, і не кожен роботодавець буде це терпіти. рівень треба підвищувати, прагнемо заробляти музикою і жити тільки нею. Музикант повинен займа-тися тільки музикою.

Станіслав КоліСНиК

Намистинка до намистинки – то радість для жінкиЖителька Золотоніського району творить дива з бісеру

фот

о на

дані

гер

оям

и пу

блік

ації

фот

о На

талі

ї ЗАЇ

Ки

Гордість Валі – портрет Тараса Шевченка

Поліна на концерті в запорізькому

Палаці спорту

Черкаси. Палац «Дружба народів»

№17 13добрі порадиС

тор

інку

під

готу

ва

ла

Ната

лія

ПО

ЗД

НЯ

КО

ВА

Обрізка дерев і кущів

на часі•

З поновленням активної жит-тєдіяльності рослин навесні активізуються і їхні “нахлібни-ки”. З початком розкривання бруньок із перезимованих яєць попе лиць відроджуються їхні личинки і мідяниці, гусениці де-яких листоверток, п’ядаків, со-вок, молей, виходять із зимових укриттів жуки яблучного квітої-да, стригуни, трубковерти.

У цей період за сприятливих умов починається і розвиток збудників хвороб рослин. Ран-ньовесняний період, від початку розсування брунькових лусок до початку цвітіння дуже важливий для захисту саду від шкідливих організмів і триває він від двох тижнів до місяця, залежно від динаміки весняних температур.

Під час набрякання бруньок яблучний квітоїд з-під опалого листя піднімається в крону. Щоб перехопити шкідника на цьому шляху, здавна в нижній чи се-редній частині штамба наклада-ли ловчі пояси чи струшували жуків на розстелену підстилку.

Струшувати жуків, і не тільки

квітоїда, добре допомагає пала-юча сірка й інше димлення під деревами. Струшування кра-ще проводити при температурі нижче 10 градусів, поки жуки малоактивні і не дуже розбіга-ються, тобто рано-вранці. Опа-лих жуків збирають і зсипають у цебро з водою чи в банку, а потім знищують. Кілька струшу-вань – і шкоду можна звести до мінімуму.

Для захисту від перезимова-них у землі шкідників, що праг-нуть швидше вилізти на дерева – накладають на штамби ловчі пояси за 30-40 см від землі.

Дуже зручні ловчі пояси зі старої, трохи розпушеної вати. Комахи не можуть пробратися через смужку вати і застрягають у ній. Клейові ловчі пояси виго-товляють зі щільного паперу чи тонкого картону і намазують із внутрішнього боку смужку ши-риною 7-8 см невисихаючим ентомологічним (спеціальним) клеєм “пестифікс”. Для захис-ту від дощу над поясом бажано пристосувати козирок із поліе-

тиленової плівки. У старих дерев рекомендується очистити штамб від старої, від-мерлої кори, під якою зимує ба-гато шкідників, у тому числі й гусениці деяких плодожерок.

Усі дерева до розпускання бруньок корисно обприскати «вапняним молоком» (1,5 кг сві-жогашеного густого вапна на 10 літрів води з додаванням для кращого прилипання 1 л зне-жиреного молока). На побілені гілки самки квітоїда й інших довгоносиків не відкладають яйця. Від парші корисно провес-ти обприскування 4% розчином сечовини (400 г на 10 л води) дерева і землю до початку роз-пускання бруньок.

З інтервалом 7-10 днів об-робку сечовиною повторюють у саду ще кілька разів, але кон-центрацію розчину використо-вують уже 0,5% (50 г сечовини на 10 л води). Одночасно це

буде і корисним некореневим підживленням.

У період початку розпускан-ня бруньок (“зелений конус”) на них з’являються гусениці листо-верток, п’ядаків, плодової молі. У цю пору вони доступні для об-робки пестицидами (іскра, де-цис, кінмікс, карате й інші).

Проводити обприскування за низької чисельності чи “про всяк випадок” не варто. Такою обробкою можна дуже нашко-дити корисним ентомофагам, які з’являються в цей час у кро-нах дерев і ягідників.

У садах, де щорічно завдають великої шкоди моніліоз, парша, клястероспоріоз та інші грибкові хвороби, й умови з весни скла-даються сприятливо для їхнього розвитку, краще провести об-

робку 3% розчином бордоської рідини по “зеленому конусу” (з розрахунку по 300 г мідного ку-поросу і вапна на 10 літрів води, кількість вапна можна збільши-ти до 400 г). Пізніше застосо-вується 1% бордоська рідина. Проти справжньої борошнистої роси вона не ефективна, тому від борошнистої роси доціль-но застосувати колоїдну сірку (тільки не на аґрусі).

Від дорослих мідяниць, жуків-довгоносиків окурюють дерева у вечірній час димом від спа-лювання тютюнового пилу. Роз-водять багаття в старому цебрі із сухого матеріалу, а зверху кладуть або гнилу деревину, або початки від кукурудзи, або напівсуху траву і жменю тютю-нового пилу. Переставляючи цебро з місця на місце, намага-ються окурити весь сад.

Для залучення корисних ко-мах розсаджують і висівають під деревами рослини-некта-роноси: гірчицю, кріп, кмин, коріандр, мелісу лимонну, ко-товник, м’яту, тагетес, насінни-ки моркви.

Що і як висівати в грунт

Висаджування і щеплення культур

Засоби боротьби зі шкідниками

Весна квапить садівника. У квітні продовжується обріз-ка плодових дерев. Не слід проводити її в сиру погоду через небезпеку заражен-ня зрізів і зачищених раней збудниками хвороб. Вва-жається, що яблуню мож-на обрізати аж до самого цвітіння, а на думку деяких фахівців, і влітку.

Але надійніше закінчити цю роботу до періоду роз-сування брунькових лусок. Попереду багато інших робіт. Під час агротехнічної обрізки не можна забувати і про санітарну. Треба заод-но замазувати зрізи гілок діаметром більше 1 см і всі зачищені виразки на штамбі та кістякових гілках. Якщо миші заподіяли деревам шкоду, то невеликі рани піс-ля зачищення треба зама-зати садовим варом, а над значними ушкодженнями зробити щеплення міст ком чи зняту в іншім місці кору прибити на рани цвяхами – приживається.

Крім того, що необхідно закінчити обрізку дерев, треба видалити і зайву прикореневу поросль. По-росль видаляють до основи кореня, бо якщо зробити поверхневий зріз порослі й залишити пеньок, вона рос-тиме сильніше за колиш-ню. Поросль, необхідну для посадки, відкопують чи відразу відокремлюють від материнської рослини і за-лишають на місці для кра-щого укорінення. Особливо це стосується порослі ірги, мигдалю й інших культур, що воліють за рахунок мате-ринської рослини майже не утворювати своїх коренів.

Крім видалення всіх старих гілок ягідників, які втратили продуктивність, необхідно зрізати і знищи-ти ушкоджені борошнистою росою верхівки в смороди-ни й аґрусу. Не залишаючи пенька, треба вирізати всі ушкоджені, а також усохлі й обламані гілки.

При обрізці ягідників тре-ба уважно оглянути торішній приріст і визначити ступінь заселення його яйцями тлі. Припустима кількість – до 15 яєць тлі на кожен погон-ний метр 1-2-річних гілок. При такій чисельності фіто-фагів обробка пестицидами не потрібна. При ряснішому заселенні треба до початку цвітіння провести обробку.

На малині навесні може знадобитися обрізка під-мерзлих узимку пагонів і за-гиблих у результаті поломки при пригинанні й укриванні.

У квітні необхідно забрати збережене торішнє листя. Цю роботу старанно почи-нають у березні, і закінчити її треба якомога раніше, бо на опалому листі зимує ба-гато грибкової, бактеріаль-ної і вірусної інфекції, яка рано навесні починає свій розвиток.

Першими висівають салат, шпинат, круглий редис, пет-рушку, моркву і цибулю на-сінням на зелень і головку. Їх сіють під укриття і прямо у відкритий ґрунт. Слідом про-довжують посів ріпи, гороху, бобів, пастернаку, листової гірчиці, висаджують цибулю на головку дрібну фракцію (овсюжку), озимий часник,

що перезимував у прикопі, огіркову траву. З пряних і аро-матичних трав – час посіву анісу, кмину. Багаторічники звільняють від укриттів, злег-ка спушують, підживлюють.

У квітні сіють фізаліси, мож-на виростити розсаду чабру, фенхеля, змієголовника, ва-силька, майорану. Не забудь-те про квіти.

У квітні ще треба посадити саджанці на постій-не місце. Садити треба дерева, що вже проки-нулися, і встигнути це зробити до розпускання бруньок. Ямки мають бути підготовлені з осені, а якщо навесні, то перед посадкою на удобре-ний ґрунт роблять прошарок з городньої землі.

Смородина – відносно тіньовитривала і во-логолюбна, для неї завжди можна знайти міс-це в саду.

На черзі приємна і відповідальна пора – щеп-лення і перещеплення. Цим можна займатися весь місяць. Раніше треба закінчити щеплення

кісточкових культур – при пізньому щепленні відсоток приживлюваності знижується.

Серед обов’язкових робіт цієї гарячої пори – і внесення добрив у ґрунт. Однак зловжи-вати ними не варто. Якщо фосфор і калій із частиною азоту внесені восени, то з весни за-лишається зробити кореневу в поєднанні з не-кореневою підгодівлю азотом. Некоренева об-робка саду з інтервалом 7-8 днів кілька разів 0,5% розчином сечовини (50 м на 10 літрів води) – це не тільки корисне підживлення, але і засіб боротьби з паршою на зерняткових та іншими інфекціями саду.

Корені ягідних чагарників і суниці, що вкри-ваються на зиму, розміщені близько до повер-хні ґрунту. Ушкодження коренів морозом у цей період небезпечне для культур, є ризик недо-одержати врожай ягід. Відкривати суницю ре-комендується у період, як тільки розтане лід на найближчому до ділянки озері. Малину – коли підуть бруньки в ріст, це друга половина квіт-ня, частіше навіть ближче до травня.

Суницю – як тільки підсохне ґрунт – рекомен-дується до чи на самому початку відростання культури очистити від сухого листя. При цьому злегка спушують поверхневий шар ґрунту, що поліпшує умови росту для рослин у найперший період вегетації.

14 квітня 201014

Поклик звіраОдного зимового дня муляра Петра Д. нестримно потягло додому. Відтак, доручивши кладку стіни напарнику, він пішов в офіс і заявив началь-ству, що хоче з’їздити у рідне село, щоб запросити на будів-ництво котеджів когось зі своїх односельців. Ідея начальству сподобалася: ще жодного року фірма не відчувала та-кого голоду на представників будівельних професій. Тож швидко переодягнувшись, Петро Д. невдовзі вже був на бульварі Шевченка. Він не раз ловив таксі саме тут, давши собі обітницю ніколи не їздити на маршрутних автобусах. Так було й зараз: вручивши водієві сріблястого «Ланоса» вісімде-сят гривень завдатку, Петро Д. наказав тому їхати за вказа-ною адресою.

– Решту дружина заплатить по приїзді, – запевнив він сим-патичного чолов’ягу у шкіряній куртці.

Водій схвально кивнув го-ловою і завів мотор. Йому і на думку не спало, що ніяка дружина не чекає його паса-жира, що сказані ним слова не містять і грама правди. Адже вже минуло чотири роки, як подружжя Д. розірвало пута Гімінея. Причиною стала тра-гедія, яка одного дня трапила-ся в їхній сім’ї з вини чоловіка. Будучи добряче «під мухою», Петро Д. посадив на мотоцик-ла свою шестирічну доньку і на великій швидкості врізався у бетонний пасинок електроопо-ри. Вдарившись головою, дів-чатко загинуло на місці, тоді як горе-батько, отримавши чис-ленні травми, залишився жи-вий. Петрові Д. дивом вдалося уникнути тюрми, однак ще до того, як лікарі виписали його з лікарні, дружина залишила дім і відбула у невідомому на-прямку. Одні казали, що пої-хала на заробітки в Росію, інші – що в Польщу. Відтак Петрові Д. нічого не залишалося, як згадати про свою здобуту ще у молодості спеціальність і вла-

штуватися на роботу в одній із черкаських будівельних фірм. Так що, сидячи тепер у таксі, він навіть не уявляв, що могло очікувати його попереду. Го-ловним для нього було те, що автомобіль, долаючи кілометр за кілометром, віз його вперед – до якоїсь ще неусвідомленої мети, яка немов тьмяне світло протуберанців, вимальовува-лася на горизонті.

У райцентрі Ш. пасажир попросив таксиста зупинитися біля продуктової лавки, щоб купити, як сам пояснив, щось для «зігріву». Повернувшись у салон із пляшкою оковитої, миттю відкрив її, зробивши кілька ковтків. Водієві це не дуже сподобалося.

– Ще довго їхати? – похмуро запитав він у Петра Д.

– Вісім кілометрів, – прозву-чало у відповідь.

Після того, як останні будівлі райцентру зникли за поворо-том, Петро Д. знову приклався до пляшки. Шосте відчуття під-казало таксисту, що з п’яним пасажиром у нього невдовзі можуть виникнути проблеми. Різко натиснувши на гальма, він просунув руку під заднє сидіння і видобув звідти шма-ток труби з нержавіючої сталі. Петро Д., який сидів попереду, все побачив і зрозумів. Швид-ким рухом він вихопив трубу і щосили вдарив нею водія по голові. Таксист, знепритомнів-ши, похилився на спинку сидін-ня. Петро Д. полегшено зітхнув і вийшов з автомобіля. Почав ходити навколо нього, розмір-ковуючи, що йому робити далі. У якусь мить йому здалося, що таксист прийшов до тями і розплющив очі. Цього було досить, щоб знову накинутися на людину, яка кілька хвилин тому стала для нього най-лютішим ворогом. Зімкнувши пальці на шиї таксиста, Петро Д. витягнув його з автомобіля і не відпускав доти, поки той не захарчав. «Як усе просто» – подумав Петро Д. Неподалік від обочини він помітив бетон-ну дренажну трубу і вирішив, що кращого місця, аби там за-

ховати тіло таксиста, йому не віднайти. Перш ніж затягнути вбитого всередину, Петро Д. зняв із жертви куртку і витру-сив із кишені мобільний теле-фон. Після цього таксі взяло курс назад у райцентр.

Стежкою вбивціМобілка таксиста виявилася козирною, тому якийсь хло-пець, не роздумуючи, віддав за неї сто гривень. Куртки не-біжчика Петро Д. без жалю позбувся на залізничному вок-залі, вкинувши її у туалет. На привокзальній площі він також залишив і автомобіль. Ще че-рез деякий час дизель-поїзд Умань – Черкаси повіз його у напрямку обласного центру.

– Ну як? Загітував когось із хлопців? – запитав його брига-дир мулярів.

– Даремна справа! – махнув рукою Петро Д. – Виявляється, для них краще лежати на печі і дудлити горілку. Більше не поїду…

Останню фразу Петро Д. вжив для красного слівця, бо не минуло й двох тижнів, як він знову направив ступні у рідні краї. Прибувши у село, він ще на автобусній зупинці дізнав-ся, що повернулася з Польщі його колишня дружина. Відтак, не відчуваючи під собою ніг, муляр поспішив до неї. В бу-динку екс-дружина виявилась не одна. За столом сидів її син від першого шлюбу – житель Києва. Попри сподівання ці обоє зустріли Петра Д. досить холодно. Йому в їхній компанії не світили ні вечеря, ні нічліг. Однак надворі якраз настав Святий вечір – і ця обставина розтопила лід відчуження між рідними колись людьми. Пет-рові Д. не тільки налили до куті чарку, а й постелили на теплій лежанці – щоправда, з умо-вою, що вранці він залишить оселю.

Наступного дня Петро Д. викликав сина колишньої дру-жини на розмову. Про що вони

говорили, було відомо одно-му Всевишньому, однак після бесіди син сказав матері, що на півгодини відлучиться з ко-лишнім вітчимом з дому, аби у лісосмузі, що за селом, взяти «на замітку» з десяток сухих дерев, а потім, коли пройдуть святки, зрубають їх на дрова. Насправді Петро Д. повів хлоп-ця до дренажної труби. Там він показав сину колишньої дру-жини труп таксиста.

– Допоможи витягти тіло, – попросив він супутника ти-хим голосом, ніби йшлося про вербову колоду чи щось інше.

З обличчям, схожим на сувій полотна, хлопець відступив назад.

– Тягни сам, убивце… – мо-вив юнак кудись у порожнечу. Петро Д. ніяк не відреагував на репліку колишнього пасинка і заходився робити невдячну справу сам. Знявши з убитого кросівки, він знову затягнув труп у трубу, цього разу якомо-га далі.

– Я повідомлю про вбивство в міліцію, – попередив хлопець дорогою додому.

– А я на першому ж допиті скажу, що це ти його ухайдо-кав, – озвався Петро Д., впев-нений, що цим охолодить сина колишньої дружини.

Розв’язкаВтім, хлопець слова дотри-мав і того ж дня зателефону-вав до місцевого райвідділу. Правоохоронці приїхали без затримки. Юнак повів їх до дренажної труби і показав міс-

це злочину. Шукали Петра Д. оперативники недовго: у тому ж таки селі він зайшов у гості до свого шкільного товариша і залишився у нього святкувати Різдво. Він був настільки впев-нений, що пасинок його не за-кладе, що навіть не викинув із сумки зняті з убитого таксиста кросівки.

Ще в статусі підозрюваного, Петро Д. в усьому зізнався. Однак незадовго до передачі справи до суду почав різко змі-нювати показання. За однією з версій, він начебто поїхав на батьківщину дизель-поїздом. На залізничному вокзалі випив горілки, а потім сів в автобус і, не доїхавши з кілометр до села, відчув зле і далі пішов пішки. Йдучи узбіччям, поба-чив у дренажній трубі мертвого чоловіка, з кишені куртки яко-го долинав дзвінок мобільного телефону.

Коли ця версія не спрацюва-ла, вдався до іншої: начебто, йдучи дорогою, зустрів двох незнайомих чоловіків. Один стояв біля автомобіля і курив, інший неподалік порпався у кюветі. Побачивши небажано-го свідка, незнайомці ускочи-ли в автівку й хутко зникли. У цей час з кювету до вух Петра Д. буцімто долинув телефон-

ний дзвінок. Він змусив чо-ловіка спуститись у кювет, де лежала куртка з мобільним телефоном. Вирішивши, що незнайомці у поспіху забули це добро взяти із собою, при-хопив його, але, діставшись до дизель-поїзда, «прозрів» і від гріха подалі викинув кур-тку в туалет, а телефон про-дав. Аби бути якомога «прав-доподібнішим», підозрюваний навіть заявив, що до арешту на нього тиснули незнайомі чоловіки, яких він випадково зустрів того вечора. Отож, на його думку, саме вони є при-четними до вбивства. Втім, фантастичні вигадки не допо-могли Петрові Д. і цього разу. Річ у тому, що слідчі після затримання виявили у нього ушкодження на лівій руці. Це були сліди від укусів таксиста. Висновок судово-медичної ек-спертизи показав, що ці укуси дійсно зробила жертва, і біль-ше ніхто.

володимир УШАНов

кримінальне чтивоБандитський котел: черкаськi хронiки

ЛиХІ 2000-ні

рекл

ама

МЕСНИК

На СлИЗЬКІЙ ДороЗІ

№17 15слухається справа

– Зброю і боєприпаси ми здобува­ли в боях, – згадував Олександр Васильо­вич. – Немає боєприпасів – могли і перепочити, уникаючи сутичок, а ось кожно­му бійцю щодня мали дати міні­мум півкіло хліба. На­голошую – щодня.

За хліб партизанам – двадцять літ каторги

Тетяна КАлиНовСьКА, Петро ЖУК

Служив у німців? У табори!Між двома вогнямиВійну студент Київського річкового технікуму зустрів під Переми-шлем на посаді політрука 245-го полку корпусної артилерії. Під Уманню потрапив у оточення. Полон. Чотиримісячне перебування в сумнозвісній Уманській ямі. Під час етапування до Вінниці втік. Дістався до рідного села. Працював на різних роботах в одно-му з громадських господарств, на які були перетворені колгоспи. А восени 1942 року громада на загальних зборах села вирішила обрати двадцятичотирирічного колишнього студента Київського технікуму річкового транспорту старостою сільської управи. Юр-ченко двічі відмовлявся. Мовляв, у селі є більш досвідчені люди. Але селяни наполягали. Нарешті дав згоду і відразу опинився між двома вогнями. З одного боку, комендант, жандармерія, поліція. З іншого – односельчани, більшість з яких була пов’язана з холодно-ярськими партизанами. З ким порадитись? Старенькою матір’ю, друзями? І в ліс не підеш, і не звернешся: «Де ви, народні месни-ки?» Правда, коли через Холодний Яр проходили наумовці, хотів було зв’язатися з ними, але не вийшло. Повсюди чатували жан-дарми, поліція. Та й наумовці не жалували прислужників. Їм ніко-ли було розслідувати, уточнювати. Посібник німців, і шлях один – до канави. І все ж поступово почали налагоджуватися контакти з холодноярцями. Почав із простого. Довідавшись, що в село по-винні прибути жандарми і поліцаї, щоб мобілізувати молодь для відправки до Німеччини – повідомляв про це сусідам, знайомим хлопцям та дівчатам. І по селу від хати до хати повзли тенетами попередження – ховайтеся. А згодом із ним зустрілися підпільники і командир партизанського загону Петро Дубовий.

Із протесту головного військового прокурора, генерал-лейтенан-та юстиції Горного до військової колегії Верховного Суду СРСР:

«Із додаткового розслідування видно, що Юрченко, будучи старостою сільуправи, використав своє становище для надання активної допомоги партизанському загону Дубового, з яким мав постійний зв’язок. Улітку і восени 1943 року Юрченко через парти-занських зв’язкових неодноразово переправляв у загін підводами у великій кількості борошно, мед, м’ясо та інші харчі. Щоб не бути запідозреним, складав фіктивні акти про списання цих продуктів на німецькі підрозділи, що проходили через село, і давав на за-твердження їх німецькому коменданту… Юрченко попереджав про облави і відправку молоді до Німеччини. Систематично нада-вав партизанам транспорт. Так, у серпні 1943 року він спеціально дав підводи для перевезення відремонтованих гвинтівок та куле-метів із села Колонтаєвого».

Чим харчувалися народні месники?Тему харчування партизанів чомусь сором’язливо оминають у своїх спогадах і Сидір Ковпак, і Петро Вершигора, і Михайло Наумов, і керівники партизанських за-гонів Черкащини Андрій Куценко, Петро Дубовий, Григорій Гончар, Кузьма Гриб та решта. Не секрет, що там, де керівники загонів не приділяли цьому питанню на-лежної уваги, процвітало мародерство, реквізиції. У Холодному Яру діяло кілька партизанських загонів та груп – Петра Дубового, Григорія Гончара, Андрія Куценка. Загальна їх кількість сягала більше тисячі бійців. А це значить, що їм кожного дня потрібно було більш ніж півтонни хліба. А хліб, як відомо, на дубах не росте. І лантух паляниць, який іноді випікала тітка Марина, справу не вирішував. А до цього пот-рібно мати бараболю, капусту, квасолю, не кажучи вже про м’ясо і рибу. Ми вкотре переглядаємо звіти керівників цих загонів, які зберігаються у Державному архіві об-ласті, перечитуємо книги спогадів Григорія Гончара «Заграви над Тясмином», Ле-оніда Бернштейна «Через чорну трясовину», Тамари Горб-Дубової «Лебедина пісня серця». В них є все. Детально розповідається про землянки, бойові операції, розвід-ку, лікування партизан. І жодного слова про те, яким чином загони забезпечувалися продуктами. Випадково? Ні. Річ у тім, що переважна більшість тих, хто постачав партизанам продукти, працювали в установах окупаційної влади. І після визволен-ня їх (як прислужників німців) відразу заарештовували і відправляли в концтабори обживати сибірські простори. Про одного з таких і йдеться в кримінальній справі №4593 ФПД – Юрченка Михайла Касяновича, 1918 року народження, мешканця села Розсошинці Чигиринського району.

Якось під час зустрічі з нами легендарний організатор партизанського руху в Україні, Герой Радянського Союзу Олександр Тканко завів мову не про підірвані ешелони, не про розгромлені гарнізони, а про забезпечення бійців харчами, одягом, взуттям.

Так чому ж тоді він отримав двадцять літ каторги? Річ у тім, що оперативники із управління контррозвідки СМЕРШ 4-ої гвардійської ар-мії відразу ж після звільнення села Розсошинців, Суботова, Боровиці, Трушівців зааре-штували тих, хто працював у німецьких установах. Фронт зупинився на Тясмині. Отже, свідків зв’язку Юрченка з партизанами не було. Всі вони перебували в німецько-му тилу. А акти за підписом агрокоменданта про здачу німецькій армії 16 корів, від-правку 600 центнерів зерна були в руках контррозвідни-ків. Пригадали йому і трав-неві збори селян, на яких він нібито розхвалював німецьку армію. І вже 1 лютого 1944 року військовий трибунал 4-ої гвардійської армії на підставі указу Президії Вер-ховної Ради СРСР від 19 сер-пня 1943 року виніс вирок як німецькому прислужнику – 20 років каторги з поразкою у правах на п’ять літ.

А як же командування пар-тизанського загону? Річ у тім, що партизани прорвали обо-рону лише в ніч із 6-го на 7 січня в районі сіл Зам’ятинці – Деменці та з’єдналися із 373-ою дивізією. А 9 січня разом із бійцями цієї дивізії розпочали наступ на Лубен-ці, Куликівку, Сунки. 17 січня

1944 року за розпорядженням УШПР партизанський загін був розформований, і коман-дування виїхало до Мелітопо-ля у представництво штабу. Там більшість причетних до керівництва загону були пере-кинуті на виконання інших за-вдань. Контррозвідники 4-ої гвардійської армії вирішили не втрачати часу в пошуках холодноярців. Тим більше, що формально вони мали у своїх руках акти, які свідчили про заготівлю продуктів для німецької армії. І на початку лютого двадцятип’ятирічний староста був відправлений у концтабір. Після десятиріч-ного перебування у концта-борі йому вдалося добитися скасування цілого ряду зви-нувачень. Залишилися лише пункти про те, що він був ста-ростою сільуправи і за цей час здав німцям 16 корів, 600 центнерів хліба, у травні 1943 року на зборах селян зводив наклеп на Радянську Армію. Логіка залізна. Ніби на зборах села в глибоко-му німецькому тилу він міг виголошувати здравицю на честь Сталіна. Це нагадувало звинувачення перевіряючим закарпатського письменни-ка Семена Панька, який в 1942 році видав у Будапешті збірку віршів про кохання. На зауваження одного з авторів цих рядків, що Панько не міг

видати цю збірку ні в Моск-ві, ні в Києві, бо німці стояли під Москвою, господарювали в Києві, а Ужгород, де жив Панько, підпорядковувався Будапешту – перевіряючий глибоко обурився. Мовляв, Панько не мусив видавати книгу, а чекав приходу Чер-воної Армії. І все ж Юрченко, за статтею 54-1б КК УРСР, за визначенням військового трибуналу Туркестанського військового округу, мав від-сидіти лише п’ять років ВТТ, а відсидів усі десять. І лише піс-ля листа 20 травня 1961 року до Л.І.Брежнєва від ворку-тинського шахтаря Юрченка Михайла Касяновича колегія Верховного Суду СРСР 8 сер-пня 1961 року всі звинувачен-ня відкинула, справу було за-крито за відсутністю складу злочину. І головне – визнано, що ті злощасні 16 корів і 600 центнерів хліба були передані не німцям, а партизанам.

«Я був і завжди залишався вірним сином нашого народу, про що свідчать заяви моїх односельців і партизанів Петра Дубового», – писав він у листі до Л.І.Брежнєва. Віру у справедливість у ньо-го не вбили ні «чистильники» СМЕРШу 4-ої гвардійської армії, ні десятилітнє перебу-вання у Воркутинських конц-таборах. Він був і залишився вірним сином свого народу.

14 квітня 201016 на диванІ

Будьте уважні! наша газета – «Молодь Черкащини» (пере-дплатний індекс 61072), яка виходить з 1960 року, не має ніякого відношення до газети «нова молодь Черкащини».

наша передплатане закінчується ніколи

триває сезон передплати на газету «Молодь Черкащини» на 2010 рік. Газета на 16 сторінках формат а3 з телепрограмою на 16 сторінках (а3)

Передплату на 2010 рік

можна оформити у будь­якому поштовому відділенні

Черкаської області до 20 числа кожного місяця.

ihдекс 61072

1 місяць – 6,50 грн3 місяці – 19,50 грн6 місяців – 39,00 грнВ

ар

тіс

ть ціни вказані

без вартості приймання передплати «Укрпоштою»

ПП «Видавництво «Прессбол-2008» 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 266/1, к.108-111. molodchercass@uch.net,molod-108@uch.net (рекламний відділ)32-25-85 (журналісти), 32-25-84 (реклама).

«Видавничо-поліграфічний комплекс редакції газети «Вісті...»

м. Бровари, вул. Красовського, 16.

Газета віддрукована в друкарні

Засновник і видавець:Адреса редакції:

Газета виходить щосереди. Верстка та оформлення є інтелектуальною власністю редакції.

Передрук та використання матеріалів газети «Молодь Черкащини» без згоди редакції заборонені.

редакція не несе відповідальності за достовірність та зміст рекламної інформації.

редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора.Матеріали з позначкою, публікуються

на правах політичної реклами, а в рубриках «наша марка» і «Знак якості» – на правах реклами.

рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають.листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети.

Віктор Яременко Роман КирейОлег Кукса

Головний редактор:Заступник редактора:

Відповідальний секретар:

ЧС №608Реєстраційне свідоцтво:

e-mail:

тел./факс:

Замовлення № 027-17 Зага

льни

й ти

раж

– 1

4 60

0

рекл

ама

Мужик прибігає в поховальне бюро.

– У вас є труни?– Так, ось із черво-

ного дерева – 1200 доларів.

– Мені б подешевше.– Ось лакована з

інкрустацією – 850 доларів.

– Мені ще дешевше.– От проста, із

сосни, оббита чер-воною ганчіркою – 200 доларів.

– А дешевше є?– Слухайте, ви кого

ховаєте?– Тещу.– А-а-а-а, ну так би

відразу і сказали. Можемо за 10 до-ларів ручки прямо до неї прибити.

– Куме, а де це ви були?

– У прокуратурі.– А щось штани у

вас сухі і нічим не смердять.

У місті проходить ярма-рок, де продають всякий непот-ріб. На стенді з електротехнікою висить вентилятор з неоновим підсві-чуванням навколо лопат. Підходить мужик і починає повільно сунути туди палець. Про-давець, дивлячись на це, йому пові-домляє:

– Зацікавило? Це спеціальний вентилятор для залучення комах!

На що мужик від-повідає:

– Отож дивлюся – мене затягує...

– Ну от, ко-хана, тепер, коли ми одружені, ти можеш мені сказа-ти, скільки у тебе було чоловіків?

– А ти не будеш мені потім дорікати?

– Ні, не буду.– Ну, добре – сім.– Тобто я – сьомий?– Та ні, що ти. Ти

– четвертий.

Приходить мужик у госпо-дарський магазин:

– Дайте мені мило і мотузку.

– Ви що, повіситися хочете?

– (саркастично) Ні, я помиюся – і в скелелази!

– Дівчино, скільки коштують ваші послуги на ніч?

– Два долари.– А чого так деше-

во?– Хропу...

– Коляне, а ти ворожкам віриш?

– Ні.– А чому?– Приходжу я до

однієї, стукаю в двері, а у від-повідь: “Хто там?”.

– Закурити... не буде?

– Я – боксер... і три дні тому пояснив, що не курю.

– Вибачите, око заплило, не впізнав... Багатим будете...

Приходить чоловік до психо-аналітика і каже:

– У мене проблеми з дружиною. Ми постійно спере-чаємося. Вона мені слово, я їй два. Вона мені два, я – чотири.

– І за ким же зали-шається останнє слово?

– Ну звичайно ж, за мною!

– І яке це слово?– Чорт із тобою,

купуй!

Чоловік і дру-жина приїжджають на вокзал з вели-чезним багажем.

– Шкода, що ми не захопили піаніно, – сказав чоловік.

– Недотепно, – від-повіла дружина.

– Справді, недотеп-но, – зітхнув чо-ловік, – річ у тому, що на піаніно я залишив квитки.

Жінка, в якої помер чоловік, звертається в стра-хову компанію. Страховик їй каже:

– На жаль, ваш чо-ловік був застра-хований тільки на випадок пожежі.

– Так, саме тому я його кремувала.

У кущах знайшли кістяк. Це був кістяк чемпіона світу з піжмурок.

– А мені дів-чина на Новий рік секс подарувала!

– Яка вона в тебе не-оригінальна – усім дарує одне і теж!

Біля повії зупиняється джип, опускається вікно і чийсь голос запитує:

– Що вмієш за сто баксів?

– Абсолютно все.– Тоді сідай, допо-

можеш бетонувати фундамент.

Розмовляють двоє п’яничок. Один запитує:

– Цікаво, чому мені дали кличку Джин? Напевно, тому, що я багато що можу?

– Ні, Джине, прос-то як тільки хтось починає відкривати пляш-ку, ти відразу з’являєшся.

– А що це в тебе за синець під оком?– Побився через кохану жінку.– Ух, ти! А з ким?– Із дружиною...

Абонент, власник пейд-жера:– Дівчино, до мене не доходять повідомлення!Оператор:– Прочитайте їх ще раз.

рекл

ама

Приватні оголошення некомерційного характеру та оголошення про пошук вакантних місць або наявність вільних вакансій публікуються БеЗКОШТОВНО.

Всі інші оголошення – ПЛАТНІ (до 15 слів – 10 грн.): • юридичних осіб • надання послуг • про втрату доку-ментів • про недійсність статутних документів • банкрутство • розпродаж майна в зв’язку з банкрутством .

Від

повід

ал

ьн

ість

за д

осто

вір

ніс

ть ін

фор

мац

ії н

есе

ре

кл

ам

од

аве

ць.

Ого

лош

ен

ня п

ри

йм

аю

ться л

иш

е н

а к

уп

он

ах

наш

ої га

зе

ти.

оголошення приймаються за адресою редакції

оголошеннякупон

(не більше 15 слів)

телефон/адреса:

дані для редакції (вгазетіне

друкуються)

ПІБадресател.:дата/підпис

4Куплю насіння люцерки. Невелика партія. ( 067 772-72-70.

4Продам земельний пай 2,20 га у Шполянському районі. Ціна договірна. ( 067 772-72-70.

4Продаю стул металлический с мягким покрытием, с регули-ровкой высоты, для слесарных работ. Цена 80 грн. ( 45-90-87.

4Продам магнитофон-приставку “Маяк-231 стерео”, кассетный, хорошее состояние. Цена 80 грн. ( 45-90-87.

4Продається цегляний будинок у Канівському районі. Ціна договірна. ( 098 688-50-45.

ДОшКа ОГОлОшЕНь