влучний погляд на сучасне життя

ãàçåòà âèõîäèòü ç 1960 ðîêó

19.01.2011

¹3(5047)w

ww

.mc

h.c

om

.ua

•Сумлінні платникиДеякі підприємства Черкащини у 2010 році збільшили сплату податків

сторінка 3

•Кадрові призначенняВісім районів області отримали нових керівників

сторінка 4

•Державні засікиФахівці переконані, що потрібно створити нову систему керування держрезервом

сторінка 5 Брудні ігри

з грішмиЯка вона, сучасна «хабарницька кухня»?

сторінка 6 День

соборностіВідомі черкаські політики – про історичне значення Акта злуки українських земель

сторінки 8 - 9

Світ своїми рукамиУманські майстрині створюють незвичайні декоративні дерева

сторінка 13

Комунальна рахівниця: два пишемо,

півтора – в умі...

Міська влада Черкас, спочатку налякавши подвійним

тарифом на послуги СУБів, дещо зменшила апетити

стор. 2

2 19 січня 2011

Молодь Черкащини №3

об’єктивнаші новини – Черкаси

фот

о Ро

ман

а КИ

РЕЯ

ПЕРТУРБАЦІЇ

Медичні заклади Черкас реформуютьДолю Другої міської лікарні незабаром вирішать депутатиРяд нововведень у сфері медицини найближчим часом відбудеться в обласному центрі. Так, за ініціативи Черкаської обласної лікарні кардіоло-гічний центр Другої міської лікарні перенесуть у стіни обласної. Тим часом на території лікарні №2 заплановано облаштувати хоспіс.

– Якщо депутати проголо-сують за такі зміни, то бе-зумовно постане питання про функціонування Другої міської, адже лікарня пов-ноцінно працює лише за умови, що в ній не менше 70 ліжко-місць, – розпові-дає начальник департа-менту охорони здоров’я Черкаського міськвиконко-му Олег Стадник. – На сьогодні їх 120. Якщо пе-реїде відділення кардіології – залишиться якраз 70. Тому ми плануємо відкрити хоспіс – заклад, де піклуватимуться про невиліковно хворих до останніх їхніх днів. Зараз обговорюють саме цей варіант, адже на базі терапевтичного відділення є 20 ліжок сестринського догляду, де надають палеативну (хоспісну) допомогу.

За даними Олега Стадника, обласне управління охорони здоров’я ініціює повний перехід усіх працівників у обласну лікарню. Проте, як додає чиновник, гарантувати, що всі робочі місця буде збережено, не можна. Немає гарантії, що мед-працівники поголовно погодяться працювати на нових місцях, пояснює лікар.

За попередніми підрахунками, на облаштування хоспісу потрібно не менше 3 млн. грн. Зараз кош-торис Другої лікарні складає 2 млн. 800 тис. на рік.

Крім того, відділення Дитячої міської лікарні (ортопедичне, травматологічне), що виконують функцію обласних, також змінять свою «про-писку» – їх переведуть у Черкаську обласну ди-тячу лікарню. А дитяче інфекційне відділення, за попередніми прогнозами, переїде у Третю міську лікарню швидкої допомоги.

Євгенія МОЛЧАНОВА

•

Наприкінці грудня вийшов останній номер обласної громадсько-політичної газети «Місто». Проіснувавши трохи більше 15 років, колись популярне ви-дання благополучно почило у Бозі.

Про те, що газета доживає останні дні, чутки цир-кулювали давно. І не тільки чутки. Протягом своєї першої каденції про закриття комунального видан-ня неодноразово заявляв міський голова Сергій Одарич. Його аргументація зводилась до того, що «Місто» у такому вигляді Черкасам не потрібне, отримаємо більше користі, коли це буде бюлетень чи вісник, де друкуватимуться виключно рішення міської ради та прийняті по них регуляторні акти. Щодо міських новин, то, мовляв, нехай городяни шукають їх на шпальтах інших газет, а ще краще – дивляться прямі ефіри телекомпанії «Вікка». Там чинний мер кожного вихідного відповідає на всі животрепетні питання.

Після останніх виборів, отримавши право керувати містом ще одну п’ятирічку, голова довів, що словами не розкидається: за якийсь місяць газета «Місто» таки припинила своє існування. Що б сьогодні не говорили Одаричеві речники про економічні чи якісь інші причини того, що відбулося, достеменним є одне: в епопеї з газетою не обій-шлося без політики, яка, хочеш не хочеш, випирає

на поверхню. Так, попередній редактор ви-

дання Ігор Чекаленко за любов до критики міської влади, яка іноді переходила певні рамки, попла-тився своїм кріслом.

У наступника був шанс пе-реконати Сергія Одарича, що у «Міста» є потенціал повернути втрачені позиції, та не склалося. Чи то низи не хотіли, а верхи не могли, чи, навпаки, верхи хотіли, а низи не могли…

До речі, про втрачені позиції. Як відомо, перший номер газети побачив світ у березні 1995 року. Без будь-якого перебільшення він засвідчив, що на терені області з’явилося нове демократичне видання з незалежним поглядом на події, об’єктивною їх оцінкою, фаховим аналі-зом. Навколо газети відразу почали гуртуватися «бойові» журналістські пера обласного центру. Варто назвати імена Петра Линовицького, Ми-коли Озірського, Віталія Баса (на жаль, усі троє нині покійні), Сергія Носаня, Лідії Малиновської, Тетяни Дрибас та інших. Регулярно друкували свої статті місцеві політики і громадські діячі. Оскільки засновницею «Міста» була міська рада,

депутатський корпус користувався особливим статусом, позаяк депутати представляли різні політичні сили, існував плюралізм думок, редак-торське втручання в депутатські тексти виключа-лося апріорі.

Минулого тижня Черкаси облетіла звістка, що у мерії створене КП «Муніципальне інформаційне агентство «Черкаси» у складі глянцевого (дорого-го) журналу «Живи в Черкасах», офіційного сайту Черкаської міської ради, Інтернет-телебачення (виявляється, є й таке), а також зруйнованої газети «Місто». Аби, як сказано у прес-релізі, «прозорі-ше» висвітлювати діяльність міської ради. Словом, отримуйте черкащани так званий глобалізм у дії.

Петро ГЛИНЯНИЙ

СУБ’ЄКТИВНИЙ ПОГЛЯД•

Прощай «Місто», здрастуй інформагентство

Черкаські комунальники «знайш-ли резерви», які допоможуть дещо стримати зростання тарифу на квартплату. За словами виконува-ча обов’язків директора депар-таменту житлово-комунального господарства Черкаського міськ-виконкому Василя Старікова, найближчим тижнем у Черкасах фінішує роз’яснювальна інформа-ційна кампанія, під час якої чинов-ники вже провели 200 зустрічей. Черкащани висловлювали СУБів-цям переважно своє незадоволен-ня пропонованими тарифами та скаржились на їхню незадовільну роботу. Втім, ані скарги черкащан, ані активне збирання підписів про-ти підвищень не вплинуть на оста-точне рішення можновладців.

Василь Старіков називає підви-щення тарифу обов’язковим та економічно обґрунтованим. Щоправда, є й приємна новина для жителів багатоповерхівок – кварт-плата зросте не у два, а в півтора разу. Як пояснюють комунальни-ки, «знижку» зроблять за рахунок

зменшення вартості послуг КП «Черкаська служба чистоти» та «Черкасиліфт».

За словами заступника місько-го голови з питань ЖКГ Олексія Леонова, чимало черкащан праг-нуть відмовитися від деяких видів послуг, намагаючись у такий спосіб зменшити тариф на квартплату:

– Здебільшого відмовляються від послуги прибирання сходових клітин, оновлення номерних таб-личок на будинках. Серед пенсіо-нерів зараз поширена відмова від утримання дитячих майданчиків на їхній прибудинковій території.

Нагадаємо, постановою Кабіне-ту Міністрів цього року визначено 17 обов’язкових послуг при нараху-ванні квартплати. Однак влада на місцях має право вносити незначні корективи до їх переліку, що і зби-раються зробити у нашому облас-ному центрі.

Чиновники стверджують, що та-риф у Черкасах – один із найнижчих в Україні. Щоправда, як зізнається Василь Старіков, мешканці деяких

обласних центрів (Полтава, Суми, Кіровоград) сплачують менше:

– Влада цих міст дотує частину послуг, – пояснює Василь Старі-ков. – А ми не маємо грошей, аби фінансувати комунальний сектор. Тим більше, черкащани чимало заборгували СУБам – на сьогодні понад 25 млн. грн.

На прес-конференції, присвяченій питанню тарифоутворення, були присутні й керівники СУБів. Створю-ючи 2009 року ці організації замість РЕУ, мер Сергій Одарич обіцяв зменшити тарифи на квартплату, модернізувати галузь та економи-ти за рахунок зменшення видатків на зарплати комунальникам. Нині, до речі, зарплата двірників складає в середньому 1,5 тис. грн., дирек-торів СУБів – майже 5 тис.

Обіцянки так і залишилися лише обіцянками. Порядком і вирішен-ням нагальних питань у комуналь-ній сфері Черкас після «РЕУргані-зації» похвалитися поки що не можна.

Олена БЕРЕСТЕНКО

Влада Черкас, здається, вкотре виріши-ла застосувати нехитрий психологічний хід, що нагадує торгівлю на арабських ринках: спочатку значно завищити ціну, а вже потім суттєво уступити. Спершу в міськвиконкомі повідомили про підви-щення тарифу вдвічі, а потім самі ж чиновники його і зменшили.

«РЕУрганізація» підштовхнулатарифи вгору

КОМУНАЛКА•

Для довідки.

Сьогодні у Черкаській міській лікарні №2 функ-ціонує три відділення, в яких працює більше сотні фахівців.

Свого часу двірники були проти СУБів, зате тепер – з високою зарплатою

3 19 січня 2011

№3 Молодь Черкащининаші новини

реклама

32-25-84Стремительно

развивающаяся компанияпредлагает – интересную,

высокооплачиваемую работу

РЕГИОНАЛЬНЫММЕНЕДЖЕРОМ

(обязательны длительные командировки)

энергичной, целеустремлен-ной, результативной девушке с опытом работы в торговле.

Срочно требуется ЮРИСТ-КАДРОВИК

тел. 067-472-38-15

Гаряча телефонна лінія голови Черкаської ОДАЗ метою покращення ефектив-ності роботи зі зверненнями гро-мадян, оперативного вирішення їхніх проблем, а також захисту законних прав та інтересів май-же півроку тому в області було запроваджено постійно діючу гарячу телефонну лінію голови облдержадміністрації Сергія Тулуба. За повідомленням офіційного сайту обл-держадміністрації за минулий рік – з 13 липня по 31 грудня 2010 року – надійшло 1750 дзвінків. 1658 проблемних питань заявників – вирішено, надано докладні роз’яснення та консультації, 93 – перебу-вають на розгляді.

Підтримка зворотного зв’язку, увага до про-блем жителів області, а також оперативне та ефективне їх вирішення, на переконан-ня Сергія Тулуба – важливе завдання для влади. Саме тому цій роботі керівництвом області приділяється особлива увага.

Серед проблем, які найчастіше порушу-вали у своїх телефонних зверненнях чер-кащани, переважали питання щодо пок-ращення роботи житлово-комунального господарства, соціального захисту насе-лення, ремонту доріг та земельних відно-син, заборгованості заробітної плати, еко-логії, а також діяльності кредитних спілок.

Не менш актуальними були звернення щодо роботи транспорту, як в обласному центрі, так і в районах. Наприкінці року збільшилася кількість питань щодо розра-хунків за оренду земельних паїв.

За період роботи гарячої лінії найбільш активними традиційно були мешканці Чер-кас, від яких надійшло близько 60% усіх звернень. Понад 15% становили телефон-ні звернення жителів Черкаського району, близько 10% – м.Сміла, по 1 % доводить-ся на Городищенський, Шполянський, Ли-сянський райони, міста Ватутіне та Умань.

З початку нового 2011 року на гарячу теле-фонну лінію звернулося 30 заявників. Най-більш актуальними для жителів області є проблеми соціально-економічного характе-ру. Так, зокрема мешканців с. Моринці Зве-нигородського району продовжує хвилюва-ти питання з приводу можливого закриття місцевої лікарні. Зі Шполянського та Кор-сунь-Шевченківського районів надійшли скарги на закупівельників молока у насе-лення, які відчутно зменшили ціни.

Дзвінки незмінно приймаються з по-неділка по п’ятницю з 9.00 до 18.00 за телефонами 45-32-14 та 32-23-57.

Василеві Симоненку 8 січня виповнилося б 76 років. З цієї нагоди минулої середи у приміщенні Черкаського облмуздрамтеатру зібрали-ся шанувальники таланту поета, митці, його друзі та однодумці з різних куточків України.

Спогадами про студентські роки Василя та про складності з виданням його книжок у період жорсткої ідео-логічної цензури з присутніми поді-лився письменник Петро Засенко, який разом із Симоненком навчався в університеті. Однією з прикметних рис Василя в літературі він вважає скромність:

– Молоді часто роблять і пишуть усе, працюючи, так би мовити, лік-тями, аби тільки увійти в літературу, крикнути про себе. На відміну від них, Василь був скромний. Він готу-вав себе до серйозних випробувань. Адже заходити у храм літератури, пам’ятаючи, хто в цьому храмі був і назавжди залишиться, дуже відпові-дально.

Кульмінацією вечора стало вру-чення літературної премії імені Ва-силя Симоненка. Як розповів голо-ва конкурсної комісії Володимир

Поліщук, претендентів на цю пре-стижну нагороду було тринадцять. Це талановиті митці з Київщини, Іва-но-Франківщини, Буковини, багатьох районів Черкащини. Лауреатом 2010 року став поет із села Шипинці Кіц-манського району Чернівецької об-ласті Василь Місевич (на знімку пра-воруч) за збірку поезій «Росою тиша миє очі». До речі, премія вручається вже ушістнадцяте, а про її популяр-ність свідчить те, що письменники з усієї України надсилають свої твори на розгляд конкурсної комісії.

На значимості постаті поета в житті нації наголосили під час вру-чення премії заступник голови обл-держадміністрації Юрій Тимошен-ко (на знімку в центрі) та заступник голови облради Василь Касян (на знімку ліворуч).

Поряд із творами Симоненка цьо-го вечора зі сцени лунали й вірші Василя Місевича – лауреата премії, гостей свята. Подекуди на розсуд публіки потрапляли й творіння міс-цевих авторів. Деякі з них хоч і були сповнені патріотичною вибуховістю, та, на жаль, далекі від літературної досконалості. Згадуючи висловлене зі сцени Петром Засенком: «Літе-ратури без болю не існує, і гратися

в літературу не можна. Це не гра, а неабияка відповідальність», – заду-муєшся, чи не цю думку хотів донес-ти він до авторів таких творінь?

Виступаючі, серед яких була і голо-ва обласного осередку Спілки пись-менників України поетеса Валенти-на Коваленко, нагадали про болючі проблеми, з якими свого часу всіма силами боровся Василь Симоненко та які й сьогодні дошкуляють. Це і тернистий шлях української книжки до читача, і відсутність повноцінної державної підтримки рідного слова, як наслідок – засилля книг російсь-кою мовою, і відірваність літератури від народу, а подекуди й голе за-робітчанство, прикрите патетикою слів.

Спілкуючись після завершення вечора із літераторами та журналіс-тами, почув думку, яка не залиши-ла байдужим: «Чи сподобались би Василеві ініціативи, висловлені сьо-годні зі сцени, про створення в Чер-касах першої виключно української книгарні та про перейменування вулиці Леніна у вулицю Симонен-ка? Мабуть, так. Але далеко не все в сьогоднішньому суспільстві йому б сподобалося».

Роман КИРЕЙ

РЕКЛАМА

ПОДІЯ•

Поета вшанували, вручивши премію його імені

ВЕЛИКІ ГРОШІ•

Підрахували і ... пораділи

До державного бюджету деякі підприємства Черкащини торік сплатили податків у кіль-ка разів більше, ніж у попередній 2009 рік.

Першість у списку посідає ТОВ «Національна горілчана ком-панія». 2010 року це товариство сплатило до державного бюдже-

ту на 491,8 млн. грн. більше від попереднього 2009 року.Серед інших підприємств, які збільшили сплату податків у 2010

році, УМГ «Черкаситрансгаз». Якщо 2009-го від цього підприємс-тва надійшло лише 0,4 тис. грн. податків, то торік на 27,1 млн. грн. більше. Майже на стільки ж зросли податки від ТОВ «Хлібна нива». ТОВ «Золотоніський ЛГЗ «Златогор» збільшив податкові відрахування на 17,3 млн. грн. Серед інших сумлінних платників ВАТ «Черкаське хімволокно» (на 14 млн. грн.), ВАТ «Уманьавто-дор» (на 8,2 млн. грн.), Жашківське ТОВ «Ведерстат» (на 8,1 млн. грн.), ВАТ «Укргідроенерго» (на 7,9 млн. грн.).

М. Ч.

фот

о Ро

ман

а КИ

РЕЯ

4 19 січня 2011

Молодь Черкащини №3

РЕКЛАМА

об’єктив

АЛКОГОЛЬ НА ГАЧКУ

Не вином єдиним…Не лише вино, а й дороговартісний конь-як «Баку» незаконно реалізовували у Золотоноші.Нещодавно «Молодіжка» згадувала про чотири ти-сячі безакцизних пляшок вина «Перлина Азербай-джану», які податківці вилучили в одному із ТОВ міста. Та в ході подальшої перевірки працівники податкової міліції натрапили на ще більший «улов». За словами начальника управління податкової міліції ДПА в Черкаській області Сергія Вінні-ка, у складських приміщеннях додатково вилучено 60 149 пляшок алкогольних напоїв на загальну суму 3,5 млн. гривень. Тільки напівсухого вина «Перлина Азербайджану» вартістю по 35 гривень за пляшку було вилучено майже десять тисяч пляшок. В асор-тименті був і коньяк «Баку Джейхан», одна пляшка якого йшла майже по 300 гривень.

Сировину для алкогольних напоїв привозили з Азер-байджану, розливали у пляшки, а вже потім реалізо-вували для оптової торгівлі, при цьому забуваючи про легалізацію цієї роботи та не маючи документів, які б засвідчували якість вина і коньяку.

М. Ч.

•

Кому – кролик, кому – котик, а для Корсунщини Новий рік розпочався під знаком собаки. Та ще й скаженої. Перед новорічним святом головний санітарний лікар району Тетяна Козлова звернулася до жителів міста з тривожним повідомленням: оголошено введення карантинних заходів, адже у місті протягом грудня зареєстровано два випадки підтвердженого сказу серед тварин.

КАДРИ

Крапки над «і»Майже всі райони Черкаської області вже укомплектовані головами рай-держадміністрацій. Минулого тижня своїм указом Президент України Вік-тор Янукович призначив вісьмох голів, відтак без голови залишається тільки Маньківський район. Більшість ново-призначених мають управлінський досвід, адже до цього обіймали посади перших заступників голів РДА.

Головою Черкаської районної адміністрації від минулого тижня призначено Михайла Склярова. Торік він устиг попрацювати першим заступником голови РДА та головою Черкаської районної ради.Христинівщину очолив 58-річний Володимир Си-дорчук. Перед цим два місяці працював заступ-ником голови цього ж таки району. Кам’янським районом керуватиме Віталій Архип’юк, який до цього обіймав посаду першого заступника голови цього району. Таку ж посаду, але у Тальнівському районі, мав і вже нинішній голова цього ж району 57-річний Леонід Єгоров.Не менше пощастило й Лисянському районові, адже ним тепер керує знавець сільського госпо-дарства Володимир Оникієнко. Досі кілька років був начальником Головного управління агропро-мислового розвитку Черкаської облдержадмініст-рації, а тепер свої знання застосовуватиме на полях цього району. А колишній голова Лисянсь-кої РДА Олександр Павлов перейшов керувати сусіднім Жашківським районом.Схожа доля спіткала і екс-заступника міського голо-ви Ватутіного Олександра Лисюка, який за указом Президента перебрався у крісло голови Звенигород-ської РДА. Городищенський район під свій патронат узяв 55-річний Віталій Горідько, у минулому теж перший заступник керівника цього ж району.

Наталія ЗАЇКА

• СИТУАЦІЯ•

Сказитися можна!

Небезпека поручНеподалік центральної частини міста по вул. Аб-

рамцева виявили скажену лисицю, а по вул. Ювілей-ній (поряд з ринком) – домашнього собаку, теж хво-рого на сказ. Усім, кого вкусила будь-яка тварина, а особливо дика чи бездоглядна, було рекомендо-вано негайно звернутися по кваліфіковану медичну допомогу в травматологічний кабінет райлікарні. При появі у домашніх тварин проявів незвичної по-ведінки одразу необхідно звернутися до фахівців державної служби ветеринарної медицини.

Ветеринарна медицина, у свою чергу, звернула-ся до жителів через місцеві ЗМІ одразу після свята: «Сказ шириться містом!»

– У Корсуні зафіксовано вже кілька випадків смерті тварин з підтвердженням діагнозу “сказ” – це лисиця, собаки, коти, – повідомив начальник районної державної лікарні ветеринарної меди-цини Микола Моцик. – Потерпілі люди лікуються. Скільки ще інфікованих тварин вештається містом, ніхто не знає. Скажені тварини здатні пробігти за добу десятки кілометрів, інфікуючи довкілля. Чіткий облік собак у населених пунктах відсутній, їхнє роз-множення – безконтрольне.

Служби державної ветеринарної медицини про-водять подвірну вакцинацію собак, котів (безко-штовно), але це не стосується бродячих тварин, які підлягають знищенню. Адже кожен контакт з невакцинованою твариною смертельно небезпеч-ний.

Комунальники шукаютьвихід із ситуації

Здавалося б, усе зрозуміло: страшна хвороба вимагає негайних і рішучих заходів. Відбулися тер-мінові наради в районній та міській радах. Жителів попередили, до райвідділу міліції звернулися, про карантин оголошено. Карантинні заходи передба-чають наступні дії: а) знищення диких м’ясоїдних тварин, бездоглядних домашніх собак та котів; б) проведення щеплень проти сказу домашнім ко-там та собакам.

Та ось із першим пунктом як бути? Просто цікаво. Труїти тварин не можна, та й чим? Тут краще змовча-ти про подробиці. Стріляти у них можна також далеко не всім, і робити це треба за межами міста, хіба що в особливих випадках. До знищення бродячих тва-рин залучаються мисливці, міліція. Так, уже підстрелено одного скаженого собаку, про це повідомив начальник Комбінату комунальних послуг Віталій Залізняк. За порядок на вулицях міста (і щодо собак) відповідають саме комунальники. Посади «гицелів» (як кажуть у на-роді), які відловлювали ко-лись бродячих тварин (зга-даймо трагічного «Білого Біма Чорне вухо»), в кому-нальному господарстві дав-но скасовано. Благодійних притулків для бродячих тварин також немає. Шпри-ци-пістолети зі снодійним бачили тільки «в кіно».

А що далі? Собачі зграї ближче до весни «укруп-нюються» і стають дедалі нахабнішими. Торік навіть напади на людей траплялися. Напевно, проблема ця спільна для всіх міст.

Анна САВРАНСЬКА

Для довідки

Сказ вражає і людей, і тварин. Переносять вірус бродячі соба-ки, коти, білки, куниці. Хворіють практично всі дикі й домашні тварини (корови, кози, собаки, коти, свині). Передається цей страшний недуг через слину хворого при укусі чи подряпинах – через рани, слизові оболон-ки. Вражаються нервова система, мозок, що зре-штою спричиняє смерть.

ПИЛЬНІСТЬ•

Понад 6 мільйонів гри-вень родина підприємців із Золотоніщини виріши-ла приховати від оподат-кування.

Мати та син – приватні підпри-ємці, – отримавши солідний при-

буток від реалізації продукції, вирішили сплачувати податок за спрощеною системою. Про-те, працівники податкової міліції стали на заваді махінаціям під-приємців. Завдяки проведеному ауди ту підприємцям донараху-вали 6,4 млн. грн. податків. Тим

часом слідчі податкової міліції ДПА в Черкаській області пору-шили проти махінаторів кримі-нальні справи. Підприємцям загрожує до десяти років поз-бавлення волі з конфіскацією майна.

М.Ч.

Зекономили на державі

5 19 січня 2011

№3 Молодь Черкащини

Кіловати понад норму – дорожче

ситуація

Під грифом «секретно»

Щоб не занапастити дар Ізиди,або Як зберегти родючість ґрунтів

ПОГЛЯД•

Успіхи Черкащини у вирощу-ванні та збиранні зернових культур незаперечні. Рік у рік у цій галузі область утримує в країні лідерські позиції. Однак не можна не помітити й іншо-го: якщо урожайність зернових у минулому малосприятливому році у Корсунь-Шевченківсь-кому районі становила 52,2 центнера з гектара, в Монасти-рищенському – 51, ще вищою вона була в окремих госпо-дарствах області (в СВГ «Ладіс» Монастирищенського району намолотили по 74,8 центнера з гектара, в ТОВ «Латагроінвест» 67,7), то в господарствах Кате-ринопільського району– тільки по 30,7 , Тальнівського – 32,6. Є сільгосппідприємства, в яких урожайність ще нижча. Наприклад, ТОВ «САТ-Агро» Звенигородського району, де урожайність ранніх зернових досягла тільки 12,3 центнера з гектара, СТОВ «АФ Слобідська» Драбівського району – 14,8.

Чому так сталося? Очевидно, фа-хівцям ще належить ретельно в цьому розібратися, проаналізувати прора-

хунки й недоліки, в яких вирішальну роль відіграв людський фактор. Однак зрозуміло й інше. Родючість ґрунтів в області катастрофічно знижується. Зокрема, багато втрачаємо через не-дбальство господарників та орендарів сільськогосподарських угідь.

Володіючи значними сприятливими для розвитку сільського господарства ресурсами, деякі господарники прак-тично виснажили ґрунти, а іноді геть занедбали їх. Майже в усіх підручни-ках історії з гордістю відмічається, що під час Другої світової війни фашис-ти поїздами вивозили з України чор-нозем, який був для них ціннішим за золото. Що ж зараз? Майже повністю зруйнована існуюча система земле-робства – як її наукове підґрунтя, так і технологічне.

Розораність ґрунтів у нас колосальна, їх ерозія та виснаженість – катастро-фічні, крім того, використання має ек-стенсивну спрямованість. Сьогодні на Черкащині намагаються змінити ситуа-цію та перевести сільгоспвиробництво на інтенсивні рейки. Вже розроблено програму «Родючість 2011-2020», яка буде впроваджуватися в життя.

Як вважають фахівці, зберегти ро-дючість впровадженням оптимальної структури посівних площ без утілення

відповідної системи підживлення вже неможливо.

Порівняно з попереднім роком об-сяги внесення мінеральних добрив у цілому в області зросли на 13,2 тис. тонн, або на 22,3 відсотка. А як із ор-ганічними? Якщо раніше слабкій родю-чості можна було зарадити внесенням традиційних органічних добрив – гною, то нині, як переконані науковці-аграр-ники, подолати дефіцит балансу гуму-су в землеробстві області у найближчі роки не вдасться. Тому проблему на-сичення ґрунту органічною речовиною слід вирішувати шляхом заорювання в ґрунт спеціально вирощених на зелене добриво рослин та розширенням пло-щі посіву багаторічних бобових трав.

З нинішнього року має розпочатися докорінна модернізація агропромисло-вого комплексу. Уряд підтримуватиме інвестиціями і кредитами підприємс-тва, які готові вкладати капітал у нові сорти рослин, стійкі до змін кліматич-них умов, у генетичне покращення стада, у запровадження революційних агротехнологій, у випуск найпродук-тивнішої сільгосптехніки тощо. Для кардинального ж вирішення пробле-ми поліпшення й відтворення родю-чості ґрунтів, як вважають науковці, потрібно взяти під жорсткий контроль

всі питання раціонального, заощад-жувального й екологічно безпечного їх використання, на більших площах впроваджувати органічне (або біоло-гічне) землеробство. Це, у свою чер-гу, сприятиме впровадженню сівозмін землекористувачами і землевласни-ками. А також – відновити ґрунтоза-хисну систему землеробства з конт-рольно-меліоративною організацією території.

Не дивно, що ще в стародавні часи родючість ґрунту, як сонце, вогонь i воду, люди обожнювали: у старо-давньому Єгипті богинею родючості ґрунту була Ізида, яку зображували у вигляді корови з сонячним диском між рогами або в образі жінки з рогами й сонячним диском на голові, інколи – з сином на руках. Отож і поводитися в храмі богині, яким і уособлюється ро-дюча земля, слід належним чином. Сьогодні ми маємо вибір: іти шляхом Латинської Америки чи Африки, де родючість ґрунтів низька, а будь-яких програм з її підвищення практично немає, або шляхом Західної Європи і Північної Америки, де культура зем-лекористування висока, де вживають всіх необхідних заходів, які запобіга-ють деградації.

Владислав КИРЕЙ

Чим багаті державні засіки? Де роз-ташовані підприємства системи держрезерву? Чи врятує ця система країну в разі дефіциту? На ці та інші запитання читачів газети «Аргумен-ты и факты Украина» відповів голова Дер жавного комітету України з державного матеріального резерву Юрій Благодир.

– Кажуть, що на складах Держрезерву зберігається все що завгодно, аж до деталей для літаків. Чи так це?

– Це трохи перебільшено. Раніше зберігали багато що. У минулому було 711 підприємств, які забезпечували держрезерв, 940 – зберігали мобрезерв (резервні запаси, необхідні для робо-ти стратегічних підприємств). Але зараз літаків і танків немає. Сама номенклатура складається із сорока позицій: продовольча, промислова й енергетична складові. Плюс закладені ресурси на випадок надзвичайних ситуацій. Ми формує-мо евакмісто, яке б дозволило в разі потреби евакуювати й підтримувати життєдіяльність 40 тис. чоловік. Недавно з’явилася ще й медична група. Кабмін ухвалив рішення, яке передбачає державну «аптечку». Цей список відпрацьова-ний Мінздравом, до нього входить те, що може попередити ажіотаж: починаючи з медичних масок і закінчуючи апаратами штучної венти-ляції легень – загалом 31 позиція. Але без ліків – тільки устаткування й матеріали, тому що ми не можемо зберігати медпрепарати з обліком усіх їхніх специфічних особливостей. Ми розра-ховували, що почнемо створювати ці запаси в наступному році, поки не побачили прогнози

ризиків грипу на грудень. Зараз кинуті всі сили, щоб сформувати медичний резерв до кінця року на суму близько 100 млн. грн.

У цілому перелік позицій держрезерву затверд жується урядом. Документ носить гриф «секретно». Побувати на наших складах з екскурсією проблематично. Є відкриті майдан-чики, але нічого відмінного від інших елеваторів і холодильників там немає, хіба що система охорони.

– Улітку деякі ЗМІ повідомляли, що схови-ща були розкрадені. Що розікрали?

– У травні нам доручили провести ревізію того, що перебуває в резерві. Було охоплено близь-ко 1600 підприємств, які зберігали запаси. За підсумками ситуацію можна назвати будь-яким страшним словом, «розкрадено» – це не моя оцінка. Але судіть самі: ми приходимо на май-данчик для зберігання й не знаходимо три чверті з того, що там повинно лежати. Недостача за старим курсом оцінюється в розмірі 2,5 млрд. грн. Якщо індексувати з урахуванням сьогоднішнього курсу, то втрати склали 7 млрд. грн. Уся інформа-ція передана правоохоронцям, порушено близько 40 кримінальних справ. Зараз проводимо ревізію, щоб бачити й розуміти – скільки і які запаси потрібні країні. З нового року почнемо технічне переоснащення, адже багато майданчиків буду-валося ще в 60-ті роки. Будемо надавати послуги зі зберігання й переробки іншим підприємствам. Взагалі, почуватимемося активними й повно-цінними учасниками ринку, а не «закритою» структурою. Ну, й стратегічна мета – формування нової системи керування держрезервом, яка унеможливить корупцію й розкрадання.

М.Ч.

ЦІНИ•ПРО ВСЯК ВИПАДОК•

З лютого НКРЕ підвищи-ла тарифи для населення, яке споживає на місяць більше, ніж 150-250 кВт.год. електроенергії, на 30%.Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) переглянула тарифи для населення з метою їх поступового приведення до економічно обґрунтованого рівня. За-стосування нових тарифів буде здійснюватися тільки для тих обсягів електроенергії, які були спожиті понад установлені граничні рівні (тобто на спожиту понад 150 і 250 кВт.год (з електроплитами й/або електро-опаленням). Тариф для населення зросте до 31,67 коп/кВт.год.

Крім того, тарифи для населення, яке проживає в сільській місцевості, підвищаться до 29,25 коп/кВт.год, для населення, яке проживає в будинках, облад-наних кухонними електроплитами (зокрема в сільсь-кій місцевості), – до 24,34 коп/кВт.год.

Водночас тарифи залишаться на колишньому рівні незалежно від обсягів споживання для таких кате-горій населення: осіб, які мешкають у багатоквар-тирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теп-лопостачання (зараз тариф становить 18,72 коп/кВт.год); для багатодітних сімей, які виховують трьох і більше дітей; прийомних сімей (сім’ї, які взяли на ви-ховання від 1 до 4 дітей); для дитячих будинків і гур-тожитків сімейного типу.

М.Ч.

Сказитися можна!

6 19 січня 2011

Молодь Черкащини №3

рекл

ама

об’єктив

рекл

ама

Збереження вашого майна – справа Державної служби охорони

м. Черкаси, вул. Хоменка, 3/1Управління ДСО при УМВС України в Черкаській області:

тел./факс 63-28-11, 63-34-50, 63-24-97, 63-26-10; http://dso.cherkassy.netСпеціальний підрозділ міліції охорони “Титан” тел.: 45-82-40, 37-97-90, 73-80-63

Наша мета – висока якість послугпри максимальній доступності

Довірте нам охорону вашого майна – і ми подаруємо вам спокій і упевненість.

Замовити охоронні послуги, отримати інформацію про діяльність підрозділів Державної служби охорони або надати свої пропозиції щодо поліпшення роботи ДСО ви можете за адресами:

Управління ДСО при УМВС України в Черкаській області:Управління ДСО при УМВС України в Черкаській області:

Державної служби охорониДержавної служби охорониДержавної служби охорониДержавної служби охорони

м. Чигирин, вул. Гру-шевського, 23а, 2-77-36

м. Сміла, вул. Потор-жинського, 6, 4-32-48

м. Городище, вул. Лені-на, 77, 2-40-14, 2-26-21

м. Шпола, вул. Ост-ровського, 19в, 5-32-86

м. Умань, вул. Жовтне-ва, 3, 3-58-54

м. Золотоноша, вул. Сі-чова, 1, 5-51-12

м. Звенигородка, вул. Чапаєва, 36а, 2-26-48

м. Ватутіне, пров. Крас-ний, 3, 2-26-48

м. Канів, вул. Леніна, 22, 3-30-98

м. К.-Шевченківський,

вул. Коцюбинського, 3, 2-42-22

м. Кам’янка, вул. Кіро-ва,1, 6-19-04

м. Тальне, вул. Ж.Революції, 15, 3-07-19

м. Катеринопіль, вул.Лікарняна, 24, 2-35-35

м. Жашків, вул. Божен-ка, 3, 6-20-55

0-800-211-000; 0-800-502-220(з міських номерів – дзвінки безкоштовні)

На боротьбу із корупцією та ха-барництвом нині кинуті значні сили правоохоронців. З року в рік вони борються з цим ганеб-ним явищем, та чи будуть ви-корінені хабарництво і корупція як явище, покаже час… А поки що мало не щотижня то в одній, то в іншій сфері виявляють ха-барників або факти корупції.

Хто кого перехитритьНе підмажеш – не поїдеш. Саме так мір-

кує добра частина населення, вирішуючи те чи інше питання у лікарнях, правоохо-ронних службах, чиновницьких кабінетах, навіть школах. А якщо пропонують, то чом би й не взяти? Отак і стають сьогодні ко-румпованими мало не всі сфери життя.

Чому ж люди не бояться брудних ігор із грішми? Бо гадають, що про винайдені способи дати чи отримати хабара не вдас-ться пронюхати правоохоронцям. А дарма, – відповідають у відділі боротьби з коруп-цією УБОЗу. Й додають, що хабарницькі схеми «лускають», як горіхи. Хоча хабарни-ки теж не дрімають, щоразу намагаючись закрутити схему передачі грошей таким чином, щоб вийти сухими з води. То яка ж вона, сучасна «хабарницька кухня»?

До грошей не торкався,і совість чиста?

Міліціонери намагаються впіймати на гарячому липких на руку. Так, торік проку-ратура направила до суду 32 кримінальні справи за фактом отримання хабара. А вже за перші тижні цього року – відкрито провадження ще по двох кримінальних справах. Правоохоронці кажуть, що час-тенько сам факт передачі «липких» гро-шей нагадує сюжет детективного фільму. Сприяє у цьому і всесвітня мережа Інтернет – тут можна натрапити на сотні детально описаних способів непомітно від усевидю-щого міліцейського ока «дати» чи «взяти».

Хабарники – люди компетентні, за сло-вами правоохоронців, усі як один знають – яка б сума не фігурувала, брати гроші руками – зась. У такий спосіб намагають-ся вигородити себе – мовляв, до грошей не торкався, тож совість моя чиста.

Навіть суму самого хабара ніколи не вимовляють уголос, особливо ж якщо поживитися легкими грішми хоче чиновник. У кабінеті переговори щодо цього зазвичай відбуваються з допомогою натяків.

– Хабарник пише суму на аркуші паперу або набирає на комп’ютері чи калькуляторі, мовчки показуючи її іншій сто-роні, – розкриває хабарниць-кі карти начальник відділу боротьби з корупцією УБОЗ УМВС України у Чер-каській області Владислав Пустовар. – Хабарник боїться, щоб розмову не під-слухали, або не записали на диктофон. У нашій області був задокументований не один подібний випадок.

Частенько посадовці-хабарники висо-кого рангу, аби власне рильце не було в

пушку, залучають до корупційних схем двох-трьох посередників. Це можуть бути як колеги по роботі, так і родичі. Стражі порядку зізнаються, що це складна схема, оскільки при залученні посередників важ-ко довести провину самого хабарника. А

буває, що й хабарник прики-дається посередником. Іноді навіть налагоджує зв’язки, скажімо, із якоюсь юридичною конторою і ніби стає її пред-ставником. Тоді й хабар – не хабар, а платня за вигадані юридичні послуги.

– Траплялися випадки, коли, відчувши, що «приперті до сті-ни», хабарники викидали гро-ші у вікно або ж намагалися віддати їх назад хабародавцю. Щоправда, витягувати гроші доводилося і зі шкарпеток ха-

барників. До такого додумався один із ко-лишніх голів райдержадміністрації, думав, що його обшукувати не будуть! Інший поса-довець не меншого штибу, вказуючи хаба-родавцю жестом покласти гроші до столу, сам вийшов з кабінету. Він, напевно, думав, якщо на той момент його не буде у власно-му кабінеті, то й причетність до хабара ніхто не доведе, – розповідають в УБОЗі.

Це не хабар,а позика

Навіть коли хабарника вже ловлять на гарячому, той продовжує грати раніше вигадану роль. Божиться, що гроші у його кишені – ніякий не хабар, а позика, відда-ний за щось борг чи підкинуті невідомо ким гроші. Для цього навіть оформляє боргові розписки. Дехто взагалі відразу видає не одну, а дві й навіть три версії. У такий спосіб виправдовуються відсотків із дев’яносто усіх затриманих. Є і взагалі унікальні ситу-ації. Одна з таких нещодавно трапилася в нашій області.

– Чиновник побоявся брати гроші до рук, підозрюючи, що вони мічені речовиною, яку

видно при ультрафіолетовому освітленні, тому запропонував хабародавцю проїхати разом у банк та обміняти купюри на іншу валюту. Йшлося про сто тисяч гривень. До того ж хабарник ще й підстрахувався – дав у газету оголошення про продаж свого авто, а вирізку з газети тримав при собі. Схема полягала у тому, що гроші начебто отримані від продажу машини. Та навіть ця добре продумана і заздалегідь спланована історія зазнала фіаско, – каже Владислав Пустовар.

З кожним роком хабарники стають де-далі вигадливішими. Серед останніх «мод-них» тенденцій тут – використання елект-ронних карток. Щоправда, на Черкащині такі випадки ще не задокументовані. А в сусідніх областях траплялося. Все відбу-вається так: хабарник вимагає, щоб гроші йому перерахували на названий рахунок, аби тільки не торкатися купюр власними руками.

Дехто, прихопивши кошти, кидається навтьоки. Якось, втікаючи, один сільський голова намагався сховати гроші й не знай-шов кращого місця, як засунути їх під цег-лину на узбіччі дороги.

Не давайте, то й не братимуть!

Хабарниками та хабародавцями не на-роджуються. У цьому переконані як право-охоронці, так і психологи. Велику роль тут відіграють навчальні заклади. Ні для кого не буде секретом, що в деяких з них за пев-ні навчальні послуги доводиться платити грішми. От там і зароджуються здібності до хабарництва. Однак, немає чіткої відповіді на питання, що важче – давати чи брати хабар. Психологи стверджують, що і те і те найважче робити вперше. Складно зважи-тися пристати на хабар законослухняним громадянам, потім це ще довго тиснутиме на їхнє сумління.

– Шляхом хабара люди не лише збагачу-ються, а й у такий спосіб хочуть підвищити свій статус, самоствердитися, ніби лише їм під силу вирішити якесь питання, – роз-повідає черкаський психолог Оксана Ко-паєва. – А ті, хто дає хабар, вважають, що в такий спосіб їхнє прохання чи проблему вирішать якнайкраще і в найкоротший тер-мін. Хабародавець ніби купує позитивне розв’язання свого питання.

Психологи та борці з корупцією в один голос твердять – якби гроші ніхто не давав, то й брати їх було б нікому. Відтак право-охоронці просять усіх черкащан – якщо в них вимагають хабар, обов’язково повідо-мити про це.

Наталія ЗАЇКА

НІ ДАТИ НІ ВЗЯТИ

«Хабарі доводилося витягувати навіть зі шкарпеток...»

На які вигадки йдуть ті, хто вирішує питання хабарем, розвідувала «Молодіжка»

•

Про хабарі в інших країнах

Що робити, якщо у вас вимагають хабар?Якщо ви законо-слухняний грома-дянин, а хтось хоче перетворити вас на хабародавця, відразу повідомте про це в міліцію за тел. 39-31-55 та 45-73-19 (цілодо-бово).

• Згідно з опитуван-нями європейських статистичних аген-цій, загалом по всій Європі 5% населення заявляє, що при-наймні раз у житті були змушені дати хабара.

• З держав Старої Європи попервах тільки Італія та Греція час від часу вибухали гучними корупційними скандалами. Згодом, за даними Європейсь-

кого бюро боротьби з шахрайством, найви-щий рівень корупції, зокрема у владних структурах, був зафік-сований у Румунії та Болгарії.

• Щодо країн півдня європейського конти-ненту, таких як Іспанія чи Португалія, то найбільшими хабар-никами там вважа-ються представники правоохоронних органів. У країнах

Західної Європи найбільше враже-ною хабарництвом вважається система охорони здоров’я.

• Визнаними лідерами за найнижчим рівнем корупції здавна виз-нані країни Сканди-навії. Міжнародна антикорупційна ор-ганізація Transparency International ствер-джує, що найкраща ситуація в Данії, Фінляндії та Швеції.

7 19 січня 2011

№3 Молодь Черкащинивільна думка

У правому куті Борис ЄВМИНА, 1955 р.н., Київський інженерно-будівельний інститут, Академія державного управління при Президентові України, начальник Головного управління капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації

У лівому кутіЛеонід ТУМЕНКО,

журналіст

БРЕЙН-РИНГ•

– Борисе Григоровичу, нарешті ви у кабінеті і наче вільні.

– У кабінеті – це точно, а от про волю можна і подискутува-ти. Ось щойно із наради. При-йшов не з порожніми руками – безліч розпоряджень і дору-чень.

– Стоп! А чи не свідчать вони про «прозаседавших-ся» від Маяковського?

– Зовсім ні. Кожен папір на-сичений діловитістю. Кожен вимагає конкретних дій. До речі, похвалюся – управління капітального будівництва таке, де ціняться не слова (хай вони будуть най-най), а справи на будівельних майданчиках.

– Піднімемося до узагаль-нень: будівництво, вірніше, його розмах, свідчить про силу регіону, держави.

– А хто ж заперечує! Саме будівництво ніколи не йде, воно веде за собою суміжні галузі, людські, матеріальні ре-сурси. А разом і забезпечують поступ.

– Нашу попередню країну називали країною новобу-дов. Якщо перефразувати, то нинішня – країна недобудов?

– Я б полюб’язніше: країна з недобудов робить новобудови і здає їх в експлуатацію. А це процес набагато складніший.

– Зате результат вагомі-ший.

– Дякую за розуміння.– Бо й справді приємно

споглядати, як із «ребер та кісток» незавершеного будів-ництва виростають сучасні на вигляд і споруджені із су-часних матеріалів школи, лі-карні...

– Правильно робите наголос саме на соціальних об’єктах. Наше управління і займається будовами, які зводяться за дер-жавний кошт.

– А чи скоро черкащани вже не побачать «ребер» на розі бульвару Шевченка та вулиці Богдана Хмельниць-кого?

– Запитання не до нас і не до держави. Сьогодні ця недо-будова в приватних руках. Як і остови на вулиці Смілянській. Бачу по ваших очах, що хочете почути цифри.

– А так! Бо справи завжди дійсно вимірюються вкладе-ними і використаними кош-тами.

– Торік введено в експлуата-цію 46 об’єктів, на які держава виділила 128 мільйонів гри-вень.

– Держава виділила, дер-жава і запитує: а чи не вкра-ли?

– А відповідальність ней-мовірна – і за крапку в доку-менті, і за справи на об’єкті. Ви правильно підмітили, що у ка-бінеті я «нарешті». Бо працюю нарозрив. Просто не встигаю сам побувати одночасно на різ-них заходах.

– Чому ж сам – он на две-рях навпроти табличка, що за ними ваш перший заступник.

– Табличка-то є, а сам госпо-дар у... слідчому ізоляторі. Та й не тільки він.

– Ого! А це вже чому?– А все ж через неймовірно

високу відповідальність за ко-жен крок. За «Золоту підкову» в Чигирині, за урочисті рапор-ти про успішну здачу історично важливих об’єктів. Кому – честь і слава, хто в бігах, а «наші» си-дять і суду чекають. Я особисто прийшов уже на «чисте» місце, але ж не завжди називають конкретні імена, а кажуть: уп-равління капітального будівниц-тва. Та що плакатися, взявся за гуж – не буду казати, що не дуж. Хоча небезпека вляпатися чигає на кожного посадовця, от і розпочинаю кожен ранок не тільки з фізичної зарядки, а зі штудіювання Закону. Без ньо-го не зроблю жодного кроку. Ось і зараз НАК «Нафтогаз» так наполягає, щоб я, як замов-ник, підписав додаткову угоду. Не піднімається рука, бо вона – «драконівська». Тільки тоді, коли її завізує фінансове управ-ління (а сподіваюся, що такого не відбудеться), поставлю свій підпис.

– Підпис! Як багато у цьому слові!

– Ще й печатку додайте. Ні-коли не поспішаю її ставити, і «не світитися» намагаюся там, де, може, і треба було б...

– Маєте на увазі?– Та хоча б на засіданні тен-

дерного комітету.

– Але ж там уже готові кон-верти розкривають?

– Це і добре, і погано. При-міром, право на укріплення бе-регів Дніпра біля Канева вигра-ла севастопольська фірма. Де я буду її шукати?

– А навіщо?– Але ж я конкретно від-

повідаю і за їхні дії, адже від замовника – мій підпис. Тому вже після тендера уважно вив-чаю угоди і вказую юристам: обов’язково додайте пункт про відповідальність з боку вико-навця робіт.

– Відчувається рука кон-тролера.

– А до цієї відповідальної по-сади займав не менш відпові-дальну – першого заступника начальника інспекції Держав-ного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області. Державі справді надокучила вакханалія у будівельній сфері. До ДАБК були структури, які начебто контролювали. А суть такого контролю зводилася до того, що бабусі самі несли штрафи, щоб узаконити само-чинне будівництво. І за рік на-зносили 116 тисяч гривень на всю Черкащину. А за рік діяль-ності нової інспекції в казну дер жави надійшло 4,5 мільйо-на гривень.

– Вагомо. Але ж кожен чи-новник одержує від держави зарплату.

– Не кожен спеціаліст на-шого управління сам собі за-робляє. Певний відсоток за ведення технічного нагляду відраховується. От із нього і фі-нансується управління.

– То можете «наставити» вище даху?

– Ні в якому разі за межі кош-торису не маємо права виходи-ти.

– То й не треба старатися!– Оце вже не в наших прави-

лах.– А чи нав’язують вам ті

правила згори? Зокрема, де-хто із нашого брата «плаче» за те, що голова обласної дер жавної адміністрації Сер-гій Тулуб занадто жорсткий, авторитарний. Правда, не вам про це говорити...

– Хіба я не маю права на свою думку? І у вас чомусь просте-

жується віра в принцип, що «я начальник – ти дурень»? Рівень керівництва Сергія Борисовича досить авторитетний, а не ав-торитарний. Керувати облас-тю для нього не є проблемою – масштаб набагато ширший. А те, що він запитує, «прочищає мізки» – без цього, на жаль, не обходиться. Але підлеглі кожен на своєму місці мають не дава-ти приводів для прочищення. Тож навіщо бідкатися?

– Бо бідкатися вже просто у нас у крові...

– От і я побідкаюся. На 2011 рік пропозицій на будівництво об’єктів за державний кошт, як кажуть, не по кадик, а по маків-ку. Але ж...

– А все ж таки яким пощас-тить?

– Я вже зауважував, що ос-новна увага – об’єктам соціаль-ного значення. Так от, у Горо-дищі розгорнуться роботи на хірургічному корпусі централь-ної районної лікарні, у Кам’янці пожвавляться роботи на Будин-ку культури, не припиниться га-зифікація сіл Черкащини.

– Розумію, що перелік справді солідний. Програ-ма обласної державної ад-міністрації та обласної ради «Будуємо нову Черкащину» передбачає справжню роз-будову нашого регіону. Її ус-пішне виконання насамперед у руках управління капіталь-ного будівництва.

– Будь ласка, не перебіль-шуйте. І перелік об’єктів, і їхнє фінансування вирішуватиметь-ся на сесії обласної ради. А вже тоді будуть визначені конкретні об’єкти, які наше управління візьме під свою егіду і від по-чатку до завершення будівниц-тва буде ними опікуватися.

– А буде чим. Цифра 444 майже загальновідома – саме стільки на Черкащині об’єктів незавершеного будівництва.

– Ось у цій царині треба по-працювати не тільки нашому управлінню. Насамперед не-обхідна чітка інвентаризація. Адже є випадки, коли сліду від того об’єкта вже немає, а там відповідних паперів не існує...

– Отже, треба чітко знати, над чим працювати. А все

ж таки, хоч трохи про те, чи торкнеться Євро-2012 Черка-щини?

– Торкнеться. Насамперед доріг до Канева. Та й сама свя-тиня України має набути світо-вого значення. Попереду в нас 150-річчя від дня перепохован-ня Тараса Шевченка, 200-річ-чя від дня його народження. А щодо 2012-го, то буде викона-но грандіозний проект «Авто-ріка». І туристам з усього світу Канів стане доступнішим. Ще тут з’явиться суперсучасний виставково-торгівельний ком-плекс.

– А все ж таки, стан яких будівельних об’єктів вас най-більше тривожить?

– Європа і світ у першу чергу піклуються не стільки про зов-нішній вигляд споруд, як про (можете й не повірити), каналі-зацію. Стоки, відходи – коли про них не попіклуватися своє-часно, вилізуть назовні.

– Як у Золотоноші?– Так. Справи у цьому місті

мені дуже знайомі, адже оди-надцять років працював у районній державній адмініст-рації – заступником, головою. Тамтешні очисні споруди збу-довані й за проектом та й за самих радянських часів. Місто розвивалося, а відповідальний об’єкт руйнувався. От і виліз-ло, потекло, засмерділо. За-вдяки владі там уже наводять порядок. Але проблема не суто золотоніська. Прискіпливої до себе уваги потребує каналіза-ційний колектор у Черкасах, неспокійно в цьому плані в Умані та Смілі. Та що казати, у кожному місті.

– А як уплине адміністра-тивна реформа на діяльність вашого управління?

– Скоріше за все, до нас буде приєднано й управління житлово-комунального госпо-дарства. До речі, воно мені не страшне – рік очолював облас-не управління.

– То вас куди не кинь...– Куди призначать – для

мене найголовніше сумлінність і незаперечна відповідальність. Вибачайте, відповім на теле-фонний дзвінок. О, знову треба бігти. Беру відповідні папери – і до побачення.

7719 січня 2011

№3 Молодь Черкащини

Київський інженерно-будівельний інститут, Академія державного управління при Президентові України, начальник Головного управління капітального будівництва

державної адміністрації

«А відповідальність неймовірна –і за крапку в документі, і за справи на об’єкті»

8 19 січня 2011

Молодь Черкащини №3 22 січня – День соборності України

У вервечці січневих свят чер-гова дата – День соборності України. З пропозицією по-міркувати про значущість цієї історичної події ми звернулися до народного депутата Украї-ни, очільника обласної органі-зації Народної партії Сергія Терещука. Він, незважаючи на зайнятість у парламенті, охоче відгукнувся.

– Сергію Миколайовичу, з відстані понад 90 років наскільки актуальни-ми є ті уроки для сьогоднішньої Ук-раїни?

– Насамперед вітаю земляків із цим знаковим для нас святом. Адже йшло-ся про віковічну мрію українського на-роду – на той час силоміць загнаного по різних кутках як європейських де-ржав, так і Росії. А починалися прак-тичні кроки єднання 22 січня 1919 року урочисто і піднесено на Софіївському майдані у Києві, де представники За-хідноукраїнської Народної Республіки та Української Народної Республіки оприлюднили акт злуки. У ньому зок-рема зазначалося: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, За-хідноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина та Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здій-снилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є єдина, незалежна Українсь-ка Народна Республіка». До речі, не всі читачі, напевне, знають прикметну деталь, що акт злуки освятило високе духовенство, серед якого був єпископ черкаський Назарій. Щодо уроків, то вони актуальні донині. Єдність для нас, на превеликий жаль, як фата-моргана, недосяжне марево, яке ми ловимо і ніяк не можемо впіймати ні руками, ні душею. Саме це призвело до того, що ідея злуки не була реалізована в той час. Уже через десять місяців її твор-ці визнали, що «створення самостійної

української держави на даний момент є непосильною працею». І лише в сер-пні 1991 року проблема територіальної цілісності була, здавалося, повністю розв’язана на державному і законо-давчому рівнях. Нашій незалежності у нинішньому році виповнюється двад-цять. Але чи ж єдині ми?

– Чим же викликані ваші сумніви?– А ви помітили, що наче якась

нечиста сила нашіптує нам, що вони – галича-ни, а то й бандерівці, а їм – що ми східняки, а то й москалі. І пошире-но це, на жаль, пов-сюдно на побутовому рівні. Що казати вже про верхи? Зумо-влено це тим, що ідея національної єдності, народжена актом злуки, досі не стала домінуючою у нашому суспільстві. Причин такого ста-ну багато. Ми так і не відчуваємо єдності – те-риторіальної, економічної, духовної, моральної, куль-турної.

– Саме ці складові й формують національну ідею, про яку у нас так багато полюбляють говорити.

– Національна ідея – це як поклик, який має відчувати кожен українець. У багатьох із нас серця таки не тріпочуть, побачивши державний прапор чи по-чувши державний гімн. У сформованих і зрілих націях це святині, і кожен гро-мадянин у хвилини піднесення запитує себе: що я зробив для рідної держави? А у нас першим запитанням майже завжди є: а що вона дала мені, ця де-ржава? Нам явно бракує національної свідомості, поваги до кращих набутків, досягнутих на Заході, Сході, Півдні, Півночі, у Подніпров’ї. Ми галасуємо про те, що щосили прямуємо до Євро-

пи. Але ж ми і так знаходимося в ній. Та подивіться на забудову Львівщини, Івано-Франківщини, Тернопільщини. Чому масово вона не приживається в центральних регіонах України? У нас натомість навіть митці формують культ білої мазанки, долівки, печі та лежан-ки. Словом, для мене національна ідея – це культ Добра, яке має об’єднувати всіх нас в одне ціле. І не тільки 22 січня. Зауважу, що роль держави та її влад-них органів у цьому на всіх рівнях має бути визначальною.

– А що ж для цього зробив і робить народний депутат України Сергій Те-рещук?

– Скажу так: для мене і, гадаю, для кожного громадянина України – це щоденна копітка, конкретна праця із творення достатку, примноження сво-го вкладу в економічні здобутки краю, України, повага до традицій народу та їх наслідування. Ця мета рухає мною і як народним депутатом. Як заступник го-лови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики і земельних відносин я добре розумію ціну необхідних сьо-годні українському селу законів, які б не декларували, а дали справжній пош-товх розвитку сільськогосподарського виробництва, відродження, а я б сказав, реанімації села. Бо буде на столі, в гос-

поді – то буде і в душі. А ще я думаю, що колиска нашої національної ідеї,

нашого духу і єдності плекаєть-ся на берегах тихих річечок, під

ясними зорями у благодатних обширах і обіймах рідної зем-лі. На ній живемо і заради неї творимо. У моєму доробку у Верховній Раді законопроекти,

зміни до чинних законів пере-важно стосуються цієї проблематики. А загалом у шостому скликанні мною вже внесено 35 законопроектів та 177 доповнень до цілої низки інших законів. Думаю, черкащани вже оцінили наші зусилля щодо запровадження новітніх технологій і розвитку насінництва зер-нових культур, садівництва, горіхівниц-тва, створення бази для збереження плодів і калібрування кукурудзи. Майже в кожному районі, та й у містах обласно-го підпорядкування, мешканці відчува-ють депутатську підтримку у питаннях соціально-культурного розвитку.

– Що б ви побажали черкащанам у день свята?

– Давайте тепло та щиро подивимось одне одному у вічі, відкриємо свої душі. А коли затеплиться відчуття приязні, доброзичливості, то за ними прийде і відчуття родини, тієї єдності, до якої ми прагнули століттями.

Микола КОСТЕЦЬКИЙ, Леонід ТУМЕНКО

Віднині воєдино зливаються...ПОГЛЯД•

ВІТАННЯ•

української держави на даний момент є непосильною працею». І лише в сер-пні 1991 року проблема територіальної цілісності була, здавалося, повністю розв’язана на державному і законо-давчому рівнях. Нашій незалежності у нинішньому році виповнюється двад-цять. Але чи ж єдині ми?

– Чим же викликані ваші сумніви?– А ви помітили, що наче якась

нечиста сила нашіптує нам, що вони – галича-ни, а то й бандерівці, а їм – що ми східняки, а то й москалі. І пошире-но це, на жаль, пов-

ну багато. Ми так і не відчуваємо єдності – те-риторіальної, економічної, духовної, моральної, куль-

– Саме ці складові й формують національну

– Скажу так: для мене і, гадаю, для кожного громадянина України – це щоденна копітка, конкретна праця із творення достатку, примноження сво-го вкладу в економічні здобутки краю, України, повага до традицій народу та їх наслідування. Ця мета рухає мною і як народним депутатом. Як заступник го-лови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики і земельних відносин я добре розумію ціну необхідних сьо-годні українському селу законів, які б не декларували, а дали справжній пош-товх розвитку сільськогосподарського виробництва, відродження, а я б сказав, реанімації села. Бо буде на столі, в гос-

поді – то буде і в душі. А ще я думаю, що колиска нашої національної ідеї,

нашого духу і єдності плекаєть-ся на берегах тихих річечок, під

ясними зорями у благодатних

зміни до чинних законів пере-важно стосуються цієї проблематики. А загалом у шостому скликанні мною вже внесено 35 законопроектів та 177 доповнень до цілої низки інших законів. Думаю, черкащани вже оцінили наші зусилля щодо запровадження новітніх технологій і розвитку насінництва зер-

Віднині воєдино зливаються...Віднині воєдино зливаються...

ШАНОВНІ ЧЕРКАЩАНИ !Минуле століття залишило нам у спадок знаменні події, які, віддаля-

ючись у часі, не втрачають своєї значущості та актуальності, а отже, потребують осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби нашого народу за свободу, незалежність, державність. До та-ких епохальних подій належить день ухвали Акта Злуки Української На-родної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки 22 січня 1919 року. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом – Днем соборності.

Акт соборності завершив етап формування самостійної Українсь-кої держави. Ті далекі події, поза будь-яким сумнівом, стали героїчною сторінкою нашої історії, безцінним надбанням духовної скарбниці ук-раїнського народу, свідченням його величних звитяг і досягнень.

Головний урок Дня злуки – це усвідомлення того, що тільки в єдності наша сила і велич.

Тож єднаймося в ім’я кращої долі, в ім’я добробуту українського народу, задля його майбутнього. І будьмо гідними своїх славних попередників!

С.Б. ТУЛУБ, голова Черкаської обласної

державної адміністрації

9 19 січня 2011

№3 Молодь Черкащини22 січня – День соборності України

Віднині воєдино зливаються...

Гуртом кращедобро творитиДумками про День соборності України, про віковічне прагнення українського народу до єднання ділиться член Партії регіонів, голова Черкаської обласної ради Валерій Черняк:

– Ви помітили характерну деталь, що в історії України багато сумних дат. Вони, а вірніше поразки, і стають пам’ятними, їх відзначаємо. Черговою поразкою закінчилася і віковічна мрія українського народу про соборність, єднання земель і людей. Але їх ідеї невмирущі. Тому 19 січня відзначаємо із душевним трепетом. Цей день в історії нагадує нам про проблеми сьогод-нішні. Адже нині, втім, як і завжди, Україні потрібна єдність. Без цього немає поступу. Візьмімо будь-яку сім’ю. Буде в ній толк, коли чоловік має свою позицію, а дружина свою, а тут ще теща зі своєю. Як кажуть у народі: хто в ліс, а хто по дрова.

До народу треба дослухатись, це ж він помітив і сказав мудро: гуртом і батька краще бити. Не подумайте, що я натякаю когось там бити. Переконаний, що гуртом краще добро творити. А щоб разом, то треба об’єднатися навколо національної ідеї. Її висло-вив Президент України Віктор Янукович у своїй програмі «Украї-на для людей» стрижнем якої є покращення життя кожного, хто мешкає на українській землі, незалежно від географії.

На моє переконання, мета посіяти розбрат між українцями зійшла у мізках недалеких політиків. Цими паростками, кволи-ми і нежиттєспроможними, вони намагаються привернути до себе увагу. А звичайним людям (як дехто їх називає – простим) поділ на Захід-Схід-Південь просто недоречний. І їхній уклад життя довів, що на українській землі мирно уживаються угорці, румуни, словаки, болгари, греки. Що ж тоді ділити нам, правіч-ним українцям?! Тільки відповідальність за долю своєї держави. Саме вона рухає справами і помислами Черкаської обласної ради. Основна наша мета – не шукати противників, а знахо-дити однодумців. Тобто працювати спільно. До речі, програма соціально-економічного розвитку Черкащини «Будуємо нову Черкащину» і ґрунтується на бажанні розвивати економіку ре-гіону, поліпшувати соціальну політику. І серед депутатів різних політичних уподобань не знаходяться голоси проти розвитку Черкащини.

Іноді чуємо невдоволення, що, мовляв, Партія регіонів «при-думала» цю програму. Але ж вона не придумана, не надумана. Кожен населений пункт, вірніше, його громада, висловили свої сподівання на поліпшення життя: треба зробити і те, і те. Звісно, у кожної громади проблем нагромадилось аж занадто, але ж не в правилах голови Черкаської обласної державної адміністра-ції Сергія Тулуба та цього інституту влади, а також Черкаської обласної ради тільки констатувати ці проблеми. Народ довірив нинішній владі, народ сподівається, що вона виконає поставлені завдання. І впевнений старт економічних реформ дає підстави довіряти. Хоча ця довіра дається не так легко. Адже у наших громадян живе незбагненний протест проти будь-яких реформ. Мовляв, якщо переміни, то вони в першу чергу несуть певні труднощі. Але ж вони реальність, і їх треба долати.

Треба дбати про історію: досить нам поразок. Українці давно прагнуть часу сподівань і звершень. А вони можливі в Україні тільки у національній, територіальній, релігійній, культурній цілісності. Із висоти 91-го року кидаємо погляд на знакову подію в історії багатостраждальної України: День соборності. Будьмо єдиними у наших прагненнях і справах! Тому кожна сесія об-ласної ради має стати відправною точкою подальшого розвитку Черкащини. Ми готові до співпраці з кожним, хто хоче добра рід-ному краєві. А добро, ще раз повторюся, краще творити гуртом.

Записав Леонід ТУМЕНКО

Початки ідеї соборності

Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філо-софське коріння сягає часів Візантії. Протя-гом віків її практичним утіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Ор-лик. У ХVIIІ – початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми держа-вами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.

Підготовка Акта злуки

В результаті ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада 1917 р. була проголошена Українська На-родна Республіка, до складу якої увійшло 9 українських губерній. Під впливом цих подій у жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Українсь-ку Національну Раду, а 19 жовтня того ж року було проголошено утво-рення Західноук-раїнської Народної Республіки. Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї со-борності.

Уряд Західноук-раїнської Народної Республіки – Дер-жавний секре-таріат – у своїй зовнішній політиці під тиском народних мас та Галицької армії на перше місце поставив питання держав-ного об’єднання з Наддніпрянською Украї-ною. Досягнення державного об’єднання розглядалося, по-перше, як утілення в жит-тя вікового прагнення українського народу до державної єдності, а, по-друге, як засіб об’єднати сили в боротьбі проти зазіхання Польщі на українські землі.

В умовах політичної і дипломатичної ізоляції уряд Західноукраїнської Народ-ної Республіки звернувся по допомогу до демократичних утворень на східних землях України.

3 січня 1919 року Національна Рада УНР у місті Станіславі (Івано-Франківськ) схвалила закон про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в Народну Республіку. 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпат-тя. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація – тридцять шість чоловік – Західної області УНР.

Проголошення злуки

Проголошення злуки було назначено на 12-ту годину 22 січня 1919 року, тобто на першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну незалежність України.

22 січня було проголошено всенародним і державним святом. День видався погідний та гарний, з легким морозом. Київ був при-крашений національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9-ій годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння.

22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких був проголошений Акт злуки (об’єднання) ук-раїнських земель, засвідчений Універсалом про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну

Акт злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію ук-раїнського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім вия-вом волі українців до етнічної й територіаль-ної консолідації, свідченням їхньої самоі-дентифікації, становлення політичної нації. Вперше за 600 років він став реальним кроком до об’єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-полі-тичні процеси в Україні.

Міжвоєнний період

Об’єднання українських земель відбуло-ся юридично та політично. Проте державне об’єднання не відбулося. Тому перед фак-том військової катастрофи восени 1919-го і 1920 року уряди та військове командуван-ня ЗУНР та УНР дбали передусім про свої регіональні інтереси. Це яскраво прояви-

лося в процесі переговорів С. Петлюри з польським керівництвом та в підписанні ним 21 квітня 1920 року Варшавського договору. Згідно з ним, за умови визнан-ня Польщею Директорії УНР, очолюваної С. Петлюрою, та надання військової допо-моги проти більшовицьких урядів Росії та України, Польщі передавалася Галичина, Холмщина, Під лящщя й Західна Волинь. Це знову відсунуло на невизначений період воз’єднання всіх українських земель.

Живий ланцюг 1990

Ці вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвер-дження національної ідеї. Отож зрозуміло, чому однією з перших акцій, до яких вда-лися патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР, а саме 21 січня 1990 р., став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України, як запорука існування єди-ної, соборної України.

Значення Дня соборності

День соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель. А поразка Української Народної Республіки нагадують сьогод-нішньому українському суспільству про його роль у формуванні якісної і вольової політичної еліти, здатної гідно відповідати на геополітичні виклики, які стоять перед сучасною Україною.

uk.wikipedia.org

КОМПЕТЕНТНО• СТОРІНКИ ІСТОРІЇ•

Українська Народна Республіка (1917-1920).

10 19 січня 2011

Молодь Черкащини №3

Прикордонники Київської Русі

Не в силах вистояти проти полов-ців, кочові племена чорних клобуків тікали зі степу, з Дикого поля, щоб якось вижити. Це були залишки бе-рендеїв, торків, печенігів та ковуїв. З дозволу великих київських князів вони оселилися на південних прикор-донних землях Русі — на території нинішньої Черкащини, головним чи-ном по ріках Рось, Роставиця, Тясмин та по Дніпру. Мирно зійшлися з міс-цевим населенням і, як свідчить літо-пис, мали на Середньому Подніпров’ї свої міста — Кулдюрів, Чюрняїв, Ку-нило та інші.

Наприкінці XII століття Поросся разом зі столицею чорних клобуків містом Торчеськом стає одним із удільних князівств, де правили найбільш спритні та войовничі руські князі.

Живучи в межах Русі, чорні кло-буки несли сторожову службу на кордонах держави й брали участь у походах проти половців і не цуралися підтримувати тих чи інших претен-дентів на золотий київський стіл у міжусобних війнах. Однак остаточно вони не стають вірними васалами київських володарів.

Крім того, руські князі часто вико-ристовували окремих представників чорних клобуків для «спецопера-цій», переконаний черкаський істо-рик Олександр Давиденко. Він пише: «Вони виконували те, що не могли зробити православні русичі. У 1015 році кухар «именем Торчин» зарізав свого князя Гліба Володимировича, в 1095 році половецький хан Ітларь отримав підступне запрошення до лазні від отрока Мономаха Баідюка, 1097 року теребовельського князя Василька осліпив «Торчин именем Береньди»...

Літописний Кулдюрів розташовувався на Юровій горі під Смілою

Саме в ті далекі часи неподалік Сміли виник «населений пункт з обо-ронними спорудами», жителі якого мали торговельні зносини з Києвом, користуючись судноплавним рукавом Дніпра, вважають історики. Про це свідчать і матеріали численних розко-пок, які протягом 35 років проводив граф О.О. Бобринський. Серед знахі-док, що датуються добою Київської Русі, є знайдена в Смілі київська срібна гривня. Крім того, археологи

виявили 5 великих скляних куль, які використовували при виробництві тканин для наміток, котрі в давни-ну носили всі заміжні жінки, в тому числі й княгині. Поблизу міста також розкопали скарб золотих речей, а та-кож могильник давньоруських часів та кілька кочівницьких курганів Х-ХІІ століть.

Відомий дослідник та перекладач давньоруських літописів, доктор фі-лологічних наук Леонід Махновець переконаний, що літописний Кул-дюрів існував в околицях сучасної Сміли ще у 1191 році й належав чор-ноклобуцькому ханові Кулдюру, який

згадується в літо-писах під 1183

роком. «Це було не кочівницьке по-селення, а город, укріплений земля-ними валами і ровами, як населений пункт», – пояснює вчений. Доктор іс-торичних наук, черкащанин Анатолій Чабан підкреслює: «...Це не були міс-та, як політичні та господарські цен-три чорних клобуків, – а тимчасові резиденції їх правителів».

З тексту літопису видно, що сто-яв Кулдюрів на дорозі, по якій князь Ростислав Рюрикович їхав із Тор-чеська до Протолчів на Дніпрі. Го-род Кулдюрів був розташований на лівому березі Тясмину в околицях нинішньої Сміли, на Юровій горі. Це зручне для оборони місце, біля річ-ки, на врожайній землі, на зручному сухопутному шляху. Такий висновок робить Олександр Давиденко після ґрунтовного дослідження фактів. Він пише, що «Юрова гора стоїть біля самого Ірдинського болота, яке в ті часи було судноплавним рукавом Дніпра. Внизу, навкруги Юрової гори, розпростерлася величезна врожайна долина». На думку дослідника, гирло Тясмина в ті часи було в районі тепе-

рішньої Паланки, тобто Тясмин впа-дав у Дніпро десь за три кілометри від Юрової гори.

Нащадки хана Кулдюра

Серед смілян і досі живе легенда про княжих дітей Юрія, Мотрону та Домну. Люди охоче розповідають, що жили вони на Юровій горі в справж-ньому замку, укріпленому земляними валами й ровами. Якщо це було в XII столітті, що є найбільш імовірним, то саме в цей час на Юровій горі роз-міщувався Кулдюрів.

Народний переказ стверджує, що Юрій, Мотрона і Дом-на були князівсь-

кими дітьми. Можливо, це були діти Куддюра, який одружився на доньці одного з удільних руських князів. Про самого ж Кулдюра відомостей дуже мало. Відомо лише те, що жив він наприкінці ХІІ століття. Про жит-тя Юрія і Мотрони сміляни розпові-дають цікаву легенду. «Юрова гора стоїть біля самого Ірдинського боло-та, яке в ті часи було судноплавним рукавом Дніпра. І от одного разу пі-шов Юрій з військом у похід проти половців по Дніпру. І побив їх. А щоб якось розважитись і відсвяткувати свою перемогу, звелів війську перев-дягнутися в одяг чужинців і сам пере-вдягнувся. На кораблях попливли вони додому. Мотрона, побачивши, що

«чужинці» підходять все ближче і ближче, звеліла подати їй лук і стрі-лу. І вистрелила Мотрона, і влучила у «ворожого хана». А згодом, дізнав-шись, що то не хан був, а її брат Юрій, постриглася в монашки і збудувала Мотронинський монастир в Холодно-му Яру». Отже, найбільш вірогідним періодом життя Юрія є кінець XII - середина XIII століття, переконаний історик Олександр Давиденко.

Схожу, але трохи іншу легенду за-писали в селі Жаботині Кам’янського району.

«Юрій жив у своєму замку на Юровій горі, Мотрона з чолові-

ком Мирославом (також князем) жила в Холодно-му Яру (десь неподалік

теперішнього Мотронинсько-го монастиря). Де жила Дом-на – невідомо. Часто в Холод-

ному Яру бував великий київський князь Ярослав Муд-

рий. Подобалася йому ця місцина, от він і подарував її своєму воєводі

Мирославу, який побудував на мотро-

нинському городищі фортецю й ото-чив її високими земляними валами та глибокими ровами. Йдучи в похід захищати Київ від печенігів, воєвода наказав дружині Мотрі берегти фор-тецю від ворогів. З походу повер-тався Мирослав переможцем. Плив на човнах Дніпром. Тоді Дніпро тік Холодним Яром і омивав городище. Коли човни наблизилися до пристані, Мирослав вирішив перевірити пиль-ність охорони фортеці. Він наказав переодягтися в одяг печенігів і під-няти на човнах прапори, захоплені у ворога, і сам переодягнувся. Як тіль-ки човни пристали до берега, Мотря з загоном вийшла із засідки — і під першими стрілами поліг Мирослав. Побачивши, що її чоловік загинув, Мотрона збудувала монастир і стала черницею».

та по Дніпру. Мирно зійшлися з міс-цевим населенням і, як свідчить літо-пис, мали на Середньому Подніпров’ї свої міста — Кулдюрів, Чюрняїв, Ку-

Наприкінці XII століття Поросся

Живучи в межах Русі, чорні кло-буки несли сторожову службу на кордонах держави й брали участь у походах проти половців і не цуралися підтримувати тих чи інших претен-дентів на золотий київський стіл у міжусобних війнах. Однак остаточно вони не стають вірними васалами

Крім того, руські князі часто вико-ристовували окремих представників

дюрів існував в околицях сучасної Сміли ще у 1191 році й належав чор-ноклобуцькому ханові Кулдюру, який

згадується в літо-писах під 1183

саме в цей час на Юровій горі роз-міщувався Кулдюрів.

Народний переказ стверджує, що Юрій, Мотрона і Дом-на були князівсь-

району. «Юрій жив у своєму замку на

Юровій горі, Мотрона з чолові-ком Мирославом (також князем) жила в Холодно-му Яру (десь неподалік

ному Яру бував великий київський князь Ярослав Муд-

рий. Подобалася йому ця місцина, от він і подарував її своєму воєводі

Мирославу, який побудував на мотро-

нинському городищі фортецю й ото-

історичний об’єктивЗАСНОВНИК ДАВНЬОРУСЬКОЇ СМІЛИ•

Древній город на Юровій горі в околицях сучасної Сміли

•

ДО ТЕМИ

Таємничий острів русівАрхеологи з’ясували, що заплави рік Ірдинь (від міста Сміли до села Мошни) і Тясмин (від Сміли до впадання її в Дніпро вище Кремен-чука) утворювали стародавнє пересохле річище Дніпра, яке було судноплавним тисячу й більше років тому.

Виявилося, що нижче Канева Дніпро розді-лявся на два рукава. Лівий рукав протікав «звичним шляхом» від Канева до Кременчука. А правий, шириною від 1 до 3 кілометрів, був головним і судноплав-ним. Він відокремлю-вався в районі Мошен, протікав по руслу теперішнього Ірдиня. В районі Сміли в нього впадала річка Тясмин, утворюючи величезну заплаву, і далі по руслу теперішнього Тясмина Дніпро тік до Чигирина, де і з’єднувався з лівим рукавом. Між двома рукавами був величез-ний, завдовжки 130 кілометрів, болотис-тий і лісистий острів. Про нього згадують арабські автори, опису-ючи таємничий «острів русів».

В Ірдинському болоті, озерах та річці Тясмин знаходили уламки стародавніх кораблів, якорі та інші сліди суд-ноплавства. Зокрема, 1820 року поблизу села Білозір’я Черкась-кого району в Білому озері під час розкопок знайшли ніс від велико-го корабля та корабель-ний якір. Отже, озеро в давнину було затокою Дніпра.

•

ФАКТ

«Носили чорні баранячі шапки»«Чорні клобуки назву одержали від свого улюбленого головного убору, високих баранячих шапок чорного кольору. Верхи цих шапок робилися іноді з якої-небудь кольорової тканини і звішувалися набік (як у козаків). Їхні смагляві обличчя осінялися чорними вусами і бородою. Найбільш знатні зодягали широкі шовкові каптани перського покрою», – пише історик Дмитро Іловайський.

•

Юрова гора під Смілою, де за часів Давньої Русі виник літописний Кулдюрів

Приблизно такий вигляд мав замок хана Кулдюра на Юровій горі

(з експозиції Смілянського краєзнавчого музею)

Цьогоріч виповнюється 820 років з того часу, як у руських літописах уперше згадується древній Кулдюрів – добре укріплене місто поблизу сучасної Сміли. Відомий український дослідник Леонід Махновець ще двадцять років тому в листі до тодішнього смілянського керівництва стверджував, що Сміла значно древніша, ніж це вважалося досі. Хто ж цей легендарний хан, який заснував на берегах Тясмину фортецю і став предком нинішніх смілян?

11 19 січня 2011

№3 Молодь Черкащини

Сто

рін

ку

під

готу

ва

в О

лег

КУ

КС

А

черкаси-спорт

рекл

ама

Древній город на Юровій горі в околицях сучасної Сміли

Лікар ЧЕПУРНИЙ Юрій Миколайович

УРОЛОГАНОНІМНОКваліфікована діагностика і лікування

захворювань сечостатевої системиПоліклініка першої міської лікарні каб. 511 до 17.00

т. 45-13-04, 097 444-88-11Ліц. АВ №511958 МОЗ Укр. від 19.02.10 р.

Волейбол. Чоловіки. Суперліга станом на 17 січня

М Команда I В П СП О

1 Локомотив 16 13 3 42:9 40 2 Кримсода 16 11 5 36:23 313 ІмпексагроСпорт 16 10 6 37:27 314 Юракадемія 16 10 6 36:29 285 Будівельник 16 9 7 33:27 26 6 Локо-Експрес 16 7 9 32:33 237 Фаворит 16 3 13 11:42 88 Буревісник 16 1 15 9:46 5

8 тур (14 – 15 січня)Фаворит – Локомотив 0:3, 0:3Локо-Експрес – Імпексагро 2:3, 1:3Буревісник – Кримсода 3:1, 2:3Юракадемія – Будівельник 3:1, 3:2

Волейбол. Жінки. Суперліга станом на 17 січня

М Команда I В П СП О

1 Хімік 16 13 3 43:22 37 2 Галичанка 16 13 3 43:21 36 3 Джінестра 16 10 6 34:23 304 Сєверодончанка 16 10 6 36:25 305 Волинь 16 7 9 31:32 23 6 Круг 16 8 8 29:32 237 Керкінітіда 16 3 13 19:40 128 Орбіта 16 0 16 9:48 1

8 тур (15 - 16 січня)Керкінітіда – Галичанка 3:1, 0:3Волинь – Круг 3:0, 2:3Орбіта – Джінестра 0:3, 0:3Хімік – Сєверодончанка 0:3, 3:2

9 тур (21 – 22 січня)Імпексагро – Буревісник (поч. о 16.00 та 12.00)

9 тур (22 – 23 січня)Круг – Орбіта (поч. о 17.00 та 11.00)

У Палаці спорту “Буді-вельник” відбулися перші матчі вищого дивізіону «Златогор-Ліги» – в 2011 році було зіграно зустрічі V та VI турів. Ті, хто завітав минулих вихідних до найго-ловнішого спортивно-го залу області, стали свідками надзвичайно цікавих і безкомпро-місних поєдинків.

Перший матч суботнього дня мав статус центрального, адже зустрічалися лідер нинішнього сезо-ну золотоніський “Златогор” і чинний чемпіон «Златогор-Ліги» черкаський “Трансгаз”. Золотонісці дуже впевнено перемогли у всіх своїх матчах, та ще й з однаковим рахунком 3:0, не віддавши суперникам жодної партії. Було цікаво, чи зможуть волейболісти “Трансгазу” дати бій потужному “Златогора”. По-чаток зустрічі давав усі підстави про-гнозувати, що цього разу “Златогора” буде нелегко. “Трансгаз” розпочав не-погано і повів у рахунку 8:5. Однак уже до середини партії підопічні Анатолія Адаменка вирівняли гру і перехопили ініціативу. Після цього трансгазівцям у першому сеті вже більше не вдавало-ся ні вийти вперед, ні хоча б зрівняти рахунок. У підсумку «Златогор» за-безпечив собі досить солідну перевагу – 25:19. У другій партії на початку пе-ревага знову була на боці “Трансгазу”. Але золотонісці знову, як і в першій партії, перехопили ініціативу і посту-пово наздогнали “Трансгаз” – 16:16, а потім і вийшли вперед, повівши в ра-хунку 19:17. Однак команда Олександ-ра Білоруса і не думала здаватися. Та все ж у запеклому протистоянні успіх

святкували досвід-ченіші волейболісти “Златогора” – 28:26. У третій партії лі-дер турніру впевнено довів поєдинок до перемоги і ще більше зміцнив свою першу позицію.

Непередбачуваним виявився матч між черкаським «Соколом» і київсь-кою «Імперією». Поступаючись у ході поєдинку молодій столичній команді – 0:2, черкащани зуміли в драматич-ному двобої виграти в п’яти партіях. Про надзвичайно запеклу боротьбу свідчать зокрема рахунки двох ос-танніх сетів – 28:26 і 16:14 на користь «Сокола».

У заключній зустрічі суботи київсь-кий “Меридіан” здобув дуже нелегку перемогу над волейболістами Кіро-вограда. І тут, як і в попередніх мат-чах дня, вирішальним стала перевага однієї з команд у досвіді. В усіх трьох партіях різниця в рахунку була міні-мальною.

Другий ігровий день «Златогор-Ліги» у вищому дивізіоні продовжив тенденцію суботнього дня – досвід і характер узяли гору над молодістю.

Центральним матчем неділі був двобій між “Трансгазом” і київським “Меридіаном”. У перших двох партіях

підопічні Олександра Білоруса досить упевнено розібралися з опонентом, але в третій партії поступилися в кін-цівці. Та все ж у четвертому сеті чер-кащани у напруженій боротьбі поста-вили переможну крапку – 27:25.

Знакова подія відбулася в зустрічі “Златогора” та “Імперії”. Молодій ко-манді з Києва вдалося зробити те, що в цьому чемпіонаті не зміг ніхто – виг-рати у “Златогора” один сет. Утім, на той час золотонісці вели в матчі 2:0, впевнено вигравши обидва сети.

Знову драматично склався матч за участю “Сокола”. Вщент розгромив-ши суперника в першому сеті, клуб Олександра Соколовського втратив ініціативу, чим скористалися супер-ники. Гості перемогли в другій партії й володіли безроздільною перевагою в третій, виграючи – 21:12. Однак за рахунок досвіду і настрою черкащани зуміли вирвати перемогу в майже про-граній партії. А в четвертому сеті вони зуміли дотиснути опонентів. До речі, після матчу керівництво кіровоградсь-кої команди офіційно повідомило, що знімає свій клуб зі змагань.

Результати матчів“Златогор” (Золотоноша) - “Транс-газ” (Черкаси) – 3:0 “Сокіл” (Черкаси) - “Імперія” (Київ) – 3:2 “Меридіан” (Київ) – «Кіровоград» – 3:0 “Трансгаз” (Черкаси) - “Меридіан” (Київ) – 3:1 “Златогор” (Золотоноша) - “Імпе-рія” (Київ) – 3:1 “Сокіл” (Черкаси) – «Кіровоград» – 3:1

НА ЗАМІТКУКалендар матчів команди «ЧНУ» (Черкаси) в чемпіонаті Україниз футзалу (II коло)

4-6 лютого«Олімпік» (Дніпропетровськ) – «ЧНУ»

18-20 лютого«ЧНУ» – «Біличанка» (Коцюбинське)

11-13 березня«ЧНУ» – «НУХТ» (Київ)

25-27 березня«Чорноморочка» (Одеса) – «ЧНУ»

15-17 квітня«ЧНУ» – «Спартак» (Київ)

29 квітня – 1 травня«Ніка» (Полтава) – «ЧНУ»

•

ЛЕГКА АТЛЕТИКА

Розпочали сезон Кубком області•

ВОЛЕЙБОЛ. ЗЛАТОГОР-ЛІГА•

Чемпіонат стає дедалі цікавішим

БАСКЕТБОЛ•

«Черкаські Мавпи» прагнуть у СуперлігуЯк стало відомо, директор ТОВ «Черкаси-Баскет» Володимир Гриценко направив листа з про-ханням заявити чоловічу коман-ду Вищої ліги «Черкаські Мавпи» в чемпіонат АБКУ Суперліга в сезоні 2011-2012. Сам Володимир Гриценко так прокомен-тував цю ситуацію:

– Так, справді, це достовірна інформація, так само, як і те, що почесний президент клубу Сергій Одарич має бажання, аби «Черкаські Мавпи» наступного сезону виступали в Суперлізі. Незвичним у цій ситуації є лише регламент турніру, адже згідно з ним заявка на участь в чемпіо-наті має подаватися до 1 лютого, коли на перемогу у Вищій лізі претендує ще ба-гато команд. Однак навіть попри це, ви-могу ми виконали і чекаємо на відповідь від президії Суперліги, яку остання має дати до 1 липня.

Легкоатлетичний сезон 2011 року на Черкащині розпочав-ся змаганнями Кубка області. Близько ста учасників зі Смі-ли, Ватутіного, Канева, Кор-сунь-Шевченківського, Горо-дищенського районів, а також вихованці ШВСМ та ОСДЮС-ШОР змагалися не лише за перемогу, а й за право участі у всеукраїнських змаганнях.Насамперед слід відзначити високі результати у двох дис-циплінах, які показали мсмк Юлія Олішевська в бігу на 200 метрів (вона ж перемогла і на 400-метрівці) і Станіслав Онопрієнко в стрибках у довжи-ну. Два перші місця у змаган-нях вибороли Сергій Яцура (60 і 200 м) та Микола Пелипенко (1500 і 3000 м). Переможцями у своїх дисциплінах також стали: Валерія Монастирецька (60 м), мс В’ячеслав Олішевський (400 м), Олена Сокур та мсмк Віталій Волошин (800 м), Мар’яна Варе-ник і Павло Олійник (2000 м з перешкодами), Жанна Лисенко та Артем Жицький (штовхання

ядра), Марина Думанецька (ходьба на 5 км), майстри спорту Тетяна Па-щина та Олексій Гордієнко (60 м з бар’єрами), мс Оксана Іонова (стриб-ки в довжину), мсмк Олександра Стаднюк і Руслан Кобець (потрійний стрибок), Тетяна Кудін та Олександр Гуленко (стрибки у висоту).

За результатами змагань сформо-вано збірну області, яка виступить на Кубку України в Запоріжжі 26-28 січня.

Атакує капітан «Златогора»Євген Адаменко (№13)

фот

о Ро

ман

а КИ

РЕЯ

Юлія Олішевська захищатиме честь області на Кубку України

фот

о з

сайт

у w

ww

.fire

.ck.

ua

12 19 січня 2011

Молодь Черкащини №3

НЕВРОПАТОЛОГДанько Руслан Володимирович

Кандидат медичних наук

Ліц

. МО

ЗУ

АВ

№11

6339

від

19.

04.0

6

Лікування гострого болючого синдрому

Головний більЗахворювання хребтаУЗД (доплерографія)

судин голови та шиї

м.Черкаси, вул.Менделєєва, 11т. (0472) 32-98-30, 050 352-36-67Черкаський пансіонат ветеранів

РЕКЛАМА

добрі поради

НА ЧАСІ•Запас життєво важливих вітамінів і мікроелементів, зроблений влітку і восени, виснажується. В організмі по-чинаються збої, він не в силах нормально функціонувати.

Чого не вистачає організму

При нестачі вітаміну А (аксерофтолу, ретинолу) з’являється лупа, стає лам-ким і випадає волосся, погіршується зір, а очі втомлюються значно швид-ше.

Якщо з’являються безсоння і швид-ка стомлюваність, втрачається апетит, частіше відвідують головні болі, – так організм нагадує, що йому не вистачає вітамінів В1 (тіаміну) і В9 (фолієвої кис-лоти). Поява виразок у роті, тріщин у куточках губ, лущення шкіри і дермати-ту на обличчі – ознака нестачі вітаміну В6 (пірідоксину).

Оніміння пальців рук і стоп, погір-шення пам’яті, проблеми зі шлунком і засвоюваністю їжі свідчать про недо-статність вітаміну В12 (циано-кобала-міну). Біль у суглобах, кровоточивість ясен, довге загоєння ранок і саден на-гадують про нестачу вітаміну С (аскор-бінової кислоти).

Брак вітамінів D (кальциферолу) і Е (токоферолу ацетату) зазвичай виявляється не відразу. Але якщо з’являються безпричинне зниження ваги, підвищена пітливість і м’язова дистрофія, нестача в організмі цих ві-тамінів однозначна, необхідно термі-ново їх поповнювати. Так само важко са-мостійно визначити нестачу вітамінів B15 (пангамова кислота), К (філлохинон), РР (нікотинова кислота, ніацин). Добова пот-реба в них незначна, але роль в організмі величезна, оскільки вони впливають на обмін речовин, діяльність печінки і нирок, сприяють зниженню кількості холестерину в крові.

Щоб запобігти негативним симптомам авітамінозу, в першу чергу варто звернути увагу на вітамінні комплекси, які можна придбати в аптеках, де є великий асортимент таких препаратів.

Традиційні продукти харчування

Звичайна цибуля містить залізо, калій і ряд інших мікро-елементів. У ній багато вітаміну С, є вітаміни РР і групи В, а також каротин, фітонциди, кверцетин, що сприяє запобі-ганню раку. На думку медиків, людині бажано щомісячно вживати в їжу не менше 600-700 грамів цибулі.

Природною скарбничкою вітамінів є часник. У ньому містяться вітаміни А, B, С, D, особливо багато вітаміну B1. Крім того, часник багатий на ефірні олії, магній, цинк, сірку, мідь, кальцій, калій. У невеликій кількості в ньому є залізо і селен, який за дією на організм близький до вітаміну E. На жаль, супутником цибулі й часнику є сильний запах, але, як кажуть, здоров’я дорожче.

Значну кількість вітамінів містить звична білокачанна ка-пуста, крім того, в ній є багато мікроелементів і півтора де-сятка амінокислот, включаючи татранову, яка перешкод-жає перетворенню вуглеводів на жири. Варто врахувати, що при квашенні частина вітамінів С, В2, РР переходить у розсол. Не менш корисні кольорова капуста і брокколі.

У зимовий період бажано їсти більше буряку, який сприяє подоланню втомленості і депресивних станів, за-вдяки наявності в ньому вдалого поєднання вітамінів С, В9 і

калію. Крім них, у буряку містяться вітаміни В1, В5, В6, РР, Е, провітамін А, багато мікроелементів, включаючи магній, залізо, цинк і кальцій.

Багата на вітаміни морква. У ній містяться В1, В2, В6, С, Е, РР, К, багато мікроелементів і мінеральних солей. Вона чемпіон серед овочів за вмістом бета-каротину. Морква сприяє поліпшенню зору, запобігає анемії, благотворно впливає на стан шкіри.

Практично весь спектр вітамінів і мікроелементів міс-титься в огірках і помідорах. Незважаючи на те, що при солінні якась частина вітамінів втрачається, взимку варто віддати перевагу цим овочам у консервованому вигляді.

Із фруктів у зимовий період у першу чергу слід віддати перевагу цитрусовим і яблукам. А з ягід – чорній і червоній смородині, полуниці, малині, агрусу і вишні. Вони чудово зберігаються в замороженому вигляді, практично не втра-чаючи свої корисні властивості. У замороженому вигляді можна зберігати і гриби, в яких міститься багато мінераль-них речовин і вітамінів. Особливо багаті гриби на вітаміни D і РР, такі необхідні організму в зимовий період.

Надзвичайно корисні в зимовий період горіхи (кедрові, волоські, фундук), соняшникове і гарбузове насіння, які містять більшість вітамінів, зокрема А, В15, Е, і мікроеле-ментів. Тільки не перестарайтеся, оскільки горіхи високо-калорійні і важко перетравлюються.

Варто врахувати, що окремі вітаміни в овочах і фруктах містяться в незначних кількостях. Зате їх багато в м’ясі, рибі, молочних продуктах. Це характерно для вітамінів А (яловича печінка, риб’ячий жир, сир, жовтки курячих яєць), В12 (жирна морська риба, м’ясо птиці, сир), D (жирна риба, ікра).

Äå âçÿòè â³òàì³íè âçèìêó?

рекл

ама

32-25-84

Сто

рін

ку

під

готу

ва

ла

Ната

лія

ПО

ЗД

НЯ

КО

ВА

13 19 січня 2011

№3 Молодь Черкащиниа вам слабо?

Хобі для всієї сім’ї

Світлана Луганцева (на знімку ліворуч) з Умані більше п’яти років тому несподівано знайшла своє покликання, яке не полишає і сьогодні. Кожна її робота дає поштовх для створення нового шедевру – декоративного дерева. Хобі об’єднало велику родину спіль-ним захопленням – усі члени сім’ї доклада-ють свої таланти та вміння до створення ма-ленького дива.

– Все розпочалося більше п’яти років тому, коли моя донька Даша захопилася бі-сероплетінням, – згадує Світлана. – Дивля-чись на неї, мені теж закортіло спробувати плести з бісеру та подивитись, який бісер у поєднанні з іншими матеріалами. Так і ство-рила своє перше дерево, хоча спеціально чомусь такому ніколи не навчалась. Воно в мене є й досі та служить своєрідним конт-рольним варіантом – спостерігаю за ним та приглядаюся, як поводять себе з часом ма-теріали, з яких виготовляю дерева.

Беручись за своє перше декоративне де-рево, вона і не здогадувалася, що це стане її хобі на довгі роки. Відтоді майстриня чаклує над поєднанням різних матеріалів, технік, інгредієнтів. А за минулий рік Світлана ство-рила більше 90 дерев, і жодне з них не пов-торює попереднє, в кожному своя родзинка, кожне спонукає ним милуватись.

– Я собі на балконі облаштувала майстерню, розмалювала стіни, хоча раніше і не здогаду-валася, що можу малювати, – показує свою «студію» пані Світлана. – У мене тут морський світ – рибки, медузи, мушлі та морські камін-ці. І влітку мені краще, я маю власний куточок для творчості. Взимку ж через морози дово-диться перебиратись у квартиру.

У своїй роботі Світлана не використовує екзотичні матеріали, однак поєднані її май-стерністю, вони вражають можливостями людської фантазії.

– Для створення карка-су я використовую лише різної товщини метале-вий дріт та гіпс, фарбу, – ділиться секретами майс-тер. – А на оздоблення йде все – бісер, елементи штуч-них квітів і трав, шишки та жолуді, власноруч виліплені маленькі статуетки тощо. А «висаджую» свої дерева у гарні керамічні горщики, чашки, тарілки, вази. На ви-готовлення одного дерева я витрачаю приблизно дві доби, однак у мене в роботі завжди кілька дерев. До процесу залу-чаю всю родину: дочку, чолові- ка, батьків, сестру, племінницю. Всі цікавляться, допо-магають та підтримують, у нас увзагалі вся родина творча. В кожного є своє захоплення, і не одне.

Кожне нове дерево Світлани це своєрід-

ний експеримент, новий досвід та рецепт. А остання

квіткова композиція із бісеру перетворила-ся на романтичний світильник. Жіноча час-тина родини сплела казкові квіти, а чоловік Світлани надав технічну підтримку проекту, вміло під’єднавши дріт та лампочки.

Кілька створених Світланою дерев «рос-туть» у столиці, деякі разом із шанувальни-ками таланту Світлани поїхали за кордон, деякі прикрашають домівки рідних та друзів. Творча жилка не дає членам родини ні хвиль-

ки для нудьги і лінощів. Вони плетуть великодні яйця із бі-серу, малюють та вишивають картини, вишивають бісером метеликів, плетуть біжутерію із цього матеріалу та ство-рюють незвичайні картини і квіткові композиції.

– Найменше моє деревце вийшло висотою сантимет-рів із двадцять, найвище – майже із метр і за задум-кою мало бути не просто прикрасою, а частиною інтер’єру та стояти на під-лозі. Найчастіше у своїх роботах я використовую

елементи техніки бонсай, – розпові-дає Світлана. – Та маю задумку і прагнення створювати невеличкі ландшафтні компози-ції в національному стилі. Планую вже найб-лижчим часом утілити свої мрії в життя.

Вікторія ШИБІНСЬКА,фото з архівів Інни та Світлани

Побутує думка, що «хенд мейд» – це заняття, за допомо-гою якого просто «вбивають час». Однак героїні нашої статті можуть упевнено заперечити – це не так! Адже їхні виготовлені власноруч витвори дарують задово-лення всім, хто знайомий з їхніми роботами. А для самих майстринь це чудовий спосіб стати творцями прекрасного, отримати масу задоволення, виготовляю-чи своїми руками чарівливі декоративні дерева. А їхнім натхненню та фантазії немає меж!

Найкращий подарунок – деревце з бісеру

Уманчанка Інна Гуцал (на знімку праворуч) не так давно почала займатися виготовленням деревець із бісеру. І процес її так захопив, що трішки сповільнила темп, лише коли сплела більш ніж півтора де-сятка дерев, хоча до цього ніколи раніше не працювала з бісером.

– Якось одна близька мені людина розповіла, що бачила в мережі Інтернет дуже гарні бісерні дерева та, описуючи їхню красу, обмови-

лась, що хотіла б і собі таке мати, – розповідає Інна. – Коли ж я побачила її мрію, то вирішила, що неодмінно зроблю їй такий подаруночок. Він

прийшовся до душі та став справжнім сюр-призом. А реакція обдарованої подруги стала стимулом, щоб фантазувати і ство-

рювати нові дерева.Хоч зроблені Інною дерева не-величкі за розміром – лише 15-20 сантиметрів, у кожне, окрім яскравих і дрібних намистинок,

уплетено часточку душі та на-строю. Вона не створює однако-

вих і щоразу вигадує особливе дерев-ц е , намагаючись утілити в ньому певну рису майбутнього власника.

– Зазвичай на виготовлення одного дере-ва витрачаю чотири-п’ять вечорів, залежно від

натхнення. Можна було б, звичайно, і за два дні сплести, але тоді це вже буде робота, а не насоло-

да. Хоча й хочеться побачити результат якнай-швидше, – запевняє Інна.

– Коли я сплела перші гілочки і побачи-ла, як це гарно, то вже не могла спинити-ся, – згадує майстриня. – Руки самі про-

сяться плести, хочеться наче зазирнути в очі тим бісеринкам чи камінчикам, милува-

тися й радіти створеному.На одне таке деревце потрібно від

шести до десяти пакетиків бісеру чи намистинок, яких в асортименті вдос-

таль і в магазинах, і на ринку. Однак пробле-мою виявилося знайти достатню кількість тон-кого мідного дроту, адже він і виглядає гарно, і пластичний. Як розповідає Інна, щоб зроби-ти одну гілочку, потрібно майже метр дроту. І таких гілочок треба сплести тридцять чи й п’ятдесят штук.

– Шукали, де тільки могли, – зізнається пані Інна. – В пошуках дроту були «інспектовані» гос-подарчі магазини міста. І в телефоністів залишки просили. І від старих списаних трансформаторів та

моторчиків обмотку напитували. Як не дивно, але всі свої деревця Інна дарує

рідним і знайомим, ще жодного не продала. Хоча пропозиції сплести дерево на

замовлення отримувала від різ-них людей, навіть від продавців бісеру у магазинах. Та вона пе-реконана, що перш ніж робити зі свого хобі бізнес, має подарувати по деревцю всім, кого любить.

– Дуже хочу зробити дерева, використавши натуральне каміння (бірюзу,

агат, авантюрин та ін.), – ділиться планами Інна Гуцал. – Уже навіть замовила собі набо-

ри різних камінців. І тепер не можу дочекатися, коли ж отримаю їх і почну творити.

моторчиків обмотку напитували. Як не дивно, але всі свої деревця Інна дарує

рідним і знайомим, ще жодного не продала. Хоча пропозиції сплести дерево на

використавши натуральне каміння (бірюзу, агат, авантюрин та ін.), – ділиться планами Інна Гуцал. – Уже навіть замовила собі набо-

ри різних камінців. І тепер не можу дочекатися, коли ж отримаю їх і почну творити.

просили. І від старих списаних трансформаторів та моторчиків обмотку напитували. моторчиків обмотку напитували.

Як не дивно, але всі свої деревця Інна дарує рідним і знайомим, ще жодного не продала.

Хоча пропозиції сплести дерево на

використавши натуральне каміння (бірюзу, агат, авантюрин та ін.), – ділиться планами Інна Гуцал. – Уже навіть замовила собі набо-

ри різних камінців. І тепер не можу дочекатися,

– Коли ж я побачила її мрію, то вирішила, що неодмінно зроблю їй такий подаруночок. Він

прийшовся до душі та став справжнім сюр-призом. А реакція обдарованої подруги стала стимулом, щоб фантазувати і ство-

рювати нові дерева.Хоч зроблені Інною дерева не-

уплетено часточку душі та на-строю. Вона не створює однако-

вих і щоразу вигадує особливе дерев-намагаючись утілити в ньому певну рису

майбутнього власника. – Зазвичай на виготовлення одного дере-

ва витрачаю чотири-п’ять вечорів, залежно від натхнення. Можна було б, звичайно, і за два дні

лась, що хотіла б і собі таке мати, – розповідає Інна. – Коли ж я побачила її мрію, то вирішила, що неодмінно зроблю їй такий подаруночок. Він

прийшовся до душі та став справжнім сюр-призом. А реакція обдарованої подруги стала стимулом, щоб фантазувати і ство-

рювати нові дерева.

строю. Вона не створює однако-вих і щоразу вигадує особливе дерев-

ц е , намагаючись утілити в ньому певну рису майбутнього власника.

– Зазвичай на виготовлення одного дере-ва витрачаю чотири-п’ять вечорів, залежно від

натхнення. Можна було б, звичайно, і за два дні

вий дріт та гіпс, фарбу, – ділиться секретами майс-тер. – А на оздоблення йде все – бісер, елементи штуч-них квітів і трав, шишки та жолуді, власноруч виліплені маленькі статуетки тощо. А «висаджую» свої дерева у гарні керамічні горщики, чашки, тарілки, вази. На ви-готовлення одного дерева я витрачаю приблизно дві доби, однак у мене в роботі завжди кілька дерев. До процесу залу-

ки для нудьги і лінощів. Вони плетуть великодні яйця із бі-серу, малюють та вишивають картини, вишивають бісером метеликів, плетуть біжутерію із цього матеріалу та ство-рюють незвичайні картини і квіткові композиції.

– Найменше моє деревце вийшло висотою сантимет-рів із двадцять, найвище – майже із метр і за задум-кою мало бути не просто прикрасою, а частиною інтер’єру та стояти на під-лозі. Найчастіше у своїх роботах я використовую

елементи техніки бонсай, – розпові-

(на знімку ліворуч) з Умані більше п’яти років тому несподівано знайшла своє покликання, яке не полишає і сьогодні. Кожна її робота дає поштовх для створення нового шедевру – декоративного дерева. Хобі об’єднало велику родину спіль-ним захопленням – усі члени сім’ї доклада-ють свої таланти та вміння до створення ма-

– Все розпочалося більше п’яти років

поєднанні з іншими матеріалами. Так і ство-рила своє перше дерево, хоча спеціально

сплести, але тоді це вже буде робота, а не насоло-да. Хоча й хочеться побачити результат якнай-

швидше, – запевняє Інна.– Коли я сплела перші гілочки і побачи-

ла, як це гарно, то вже не могла спинити-ся, – згадує майстриня. – Руки самі про-

сяться плести, хочеться наче зазирнути в очі тим бісеринкам чи камінчикам, милува-

тися й радіти створеному.

шести до десяти пакетиків бісеру чи намистинок, яких в асортименті вдос-

таль і в магазинах, і на ринку. Однак пробле-мою виявилося знайти достатню кількість тон-кого мідного дроту, адже він і виглядає гарно, і пластичний. Як розповідає Інна, щоб зроби-ти одну гілочку, потрібно майже метр дроту. І таких гілочок треба сплести тридцять чи й п’ятдесят штук.

– Шукали, де тільки могли, – зізнається пані Інна. – В пошуках дроту були «інспектовані» гос-

сплести, але тоді це вже буде робота, а не насоло-да. Хоча й хочеться побачити результат якнай-

швидше, – запевняє Інна.– Коли я сплела перші гілочки і побачи-

ла, як це гарно, то вже не могла спинити-ся, – згадує майстриня. – Руки самі про-

сяться плести, хочеться наче зазирнути в очі тим бісеринкам чи камінчикам, милува-

таль і в магазинах, і на ринку. Однак пробле-мою виявилося знайти достатню кількість тон-кого мідного дроту, адже він і виглядає гарно, і пластичний. Як розповідає Інна, щоб зроби-ти одну гілочку, потрібно майже метр дроту. І таких гілочок треба сплести тридцять чи й п’ятдесят штук.

– Шукали, де тільки могли, – зізнається пані Інна. – В пошуках дроту були «інспектовані» гос-

ний експеримент,

Хобі для всієї сім’ї

Ƴíêè, ÿê³ ñòâîðþþòü ñâ³ò ñâî¿ìè ðóêàìè

14 19 січня 2011

Молодь Черкащини №3

У

фот

окол

аж М

арин

и М

ЕЛЬН

ИК

кримінальне чтиво

своєму рід-ному містеч-ку, що роз-кинулося на обох берегах Гірсько-го Тікича, Світлана С. не з’являлася років із п’ять. Що вона

робила увесь цей час у Києві, ніхто з городян не відав, зате по її приїзду всі побачили, що з тихої і сором’язливої дівчини вона перетворилася на яскраву світську даму, яка, крокуючи вулицями містечка, могла запросто паралізувати автомо-більний рух на них.

Однак особливо побоюватись цього місцевим даішникам було ні до чого: красуня-блондинка на люди виходила надзвичайно рідко і вела доволі замкнений спосіб життя. Відтак у містечку про пані Світлану точилися різні чутки і здогадки. Скажімо, по-дейкували, що будучи у столиці, вона начебто захопилась окуль-тними науками, потім вступи-ла у таємну релігійну секту, діяльність якої не вписувалась у рамки Кримінального кодек-су, після чого змушена була на деякий час розпрощатися зі столицею. Утім, розповісти про її тамтешнє життя ніхто не зміг би так достовірно, як сама Світлана. Зокрема, про те, як на одній з дискотек до неї підій-шов привабливий молодий чо-ловік, одягнутий у все чорне, і простягнув якусь книгу. Лише вдома дівчина розгледіла її за-головок. Це була Біблія сатани.

Зміст книги зацікавив Світла-ну. В ній ішлося про те, що лю-дина не повинна себе ні в чому обмежувати. Отож, коли кра-сень у чорному запропонував знову зустрітись, на побачення з ним вона вже йшла підготов-леною. Гуляючи безлюдним парком, заворожено слухала його розповідь про диявола. Ви-явилося, що він зовсім не такий, яким його змальовують у книгах чи показують у кіно. Насправді, це симпатичний дядечко, без ріг і копит, який на відміну від Бога

не вимагає до себе ані любові, ані каяття. Для нього гріх – зовс-ім не гріх, а природний стан лю-дини, яка не зобов’язана ні пе-ред ким звітувати за свої вчинки. Слова молодика були настільки переконливими, що наприкінці зустрічі Світлана погодилася вступити у створене ним Братс-тво чорного хреста. Почути від неї щось інше той і не сподівав-ся. Але про всяк випадок по-передив, що її чекає не зовсім проста процедура посвячення, яку необхідно, набравшись тер-піння, мужньо пройти. Світлана відповіла, що сатанинського ри-туалу вона не боїться, головне, щоб поруч був він.

– Буду-буду, моя сестро, – за-спокоїв новий знайомий.

І свого слова він дотримав. Вельпургієвої ночі відвіз її на мотоциклі у приміський ліс. Там вона побачила ледь ос-вітлену галявину, в центрі якої майоріла споруджена зі свічок п’ятикутна зірка і палахкотіло багаття. Незнайомі хлопці та дівчата підходили до вогнища по черзі, знімали з себе хрес-тики, плювали на них і кидали у вогонь. Світлана теж вико-нала подібну процедуру. Потім одягнений у чорну хламиду чо-ловік, який керував процесом, наказав новобранцям зробити порізи на руках і зцідити у спіль-ну чашку свою кров. Коли цей наказ був виконаний, пролуна-ла ще одна команда: кожному зробити з чашки кілька ковтків. Як потім дізналася Світлана, цей ритуал позбавляв їх права йти із секти, оскільки це озна-чало б забрати з собою чужу кров, що для членів Братства чорного хреста вважалося не-припустимим. Кара за це перед-бачалася серйозна: спалити по-серед церкви ікону, з’їсти живу мишу, дістати з могили череп для проведення обрядів. Утім, все це Світлані не загрожува-ло – вона віддалася сатані не тільки душею, а й тілом: під час кількох чорних мес була живим вівтарем, тримала у руках свіч-ки, зроблені з людського жиру, а на оголеному животі – піалу із кров’ю повій. Відтак дівчина покинула Київ, зовсім не тому, що розчарувалася у слугах са-тани і рятувалася від їхнього пе-

реслідування. Геть інші мотиви змусили її відбути у рідний край неляканих птахів.

Пов’язані кров’юНебажання зайвий раз світи-

тися на людях було для Світла-ни лише завісою, за якою від-бувалися речі, не характерні для самотніх молодих панянок, та ще з такою зовнішністю. З перших днів перебування в от-чому домі вона віднайшла міцну опору в особі Юрія Д., який сво-го часу був її однокласником. Після закінчення школи той поступив у престижний вуз, та невдовзі був звідти виключений за спробу дати хабара виклада-чеві. Вручену Світланою Біблію сатани він прочитав запоєм.

– Я зроблю все, щоб ти стала верховною жрицею, – поклявся Юрій своїй колишній одноклас-ниці. Відповідь Світлани була передбачуваною: дівчина доз-волила парубку залишитися в її ліжкові до ранку.

Свою секту солодка парочка вирішила назвати «Друзі Лю-цифера». Попервах до її скла-ду ввійшло кілька студентів і студенток місцевого технікуму. Ритуал посвячення вони витри-мали у першу ніч відьмацького року, тобто 31 жовтня, після чого провели спустошливий набіг на місцевий цвинтар, по-валявши плити і хрести на двох десятках могил. Міліція за інер-цією назвала це хуліганською вилазкою підлітків, дехто з них навіть був затриманий. Зовсім іншу версію правоохоронці ви-сунули після другої акції, коли однієї ночі друзі Люцифера сплюндрували місцевий храм, залишивши після себе переки-нуті хрести, порубані ікони та непристойні написи на стінах. У міліції не було сумнівів, що це справа рук сатанистів, однак усі спроби вийти на варварів не дали результату.

Тим часом Світлана зі своїм співмешканцем не сиділи склавши руки. Зібравшись із прибічниками на руїнах колиш-нього цегельного заводу, вони влаштували чорну месу з жер-твопринесенням, щоправда, го-лови було відтято не живим іс-тотам, а лялькам. Ритуал, який символізував звільнення енергії

та вияв влади, викликав у мо-лодих сатанистів справжній ек-стаз, який поступово перейшов у істерію, коли голос верховної жриці звучав як набат:

– Пам’ятайте, брати і сестри! Жертвою може стати кожний, хто вільно чи невільно зрадить нас, хто спробує зійти з обра-ного шляху, щоб завдати нам шкоди і болю!

Другокурсник Олег С. непо-далік від Світлани теж, як і всі, на месі ловив кожне слово по-велительки і навряд чи думав, що невдовзі суть сказаного нею торкнеться безпосередньо його. Втім, те, що мало стати-ся з хлопцем, уже бовваніло на горизонті. Бо по закінченні ритуалу Світлана повідомила присутнім, що наступну месу вони проведуть в одному спе-цифічному приміщенні, але туди підуть не всі, а лише сатаніс-ти-слуги, в яких «усе гаразд із нервами». Олег С. належав до названої категорії і погодився йти на чергову месу одним із перших.

Кати і жертвиЗгадуючи специфічність при-

міщення, Світлана мала на увазі морг при районній лікарні. У ніч-ний час його охороняв старий сторож, який по-своєму навіть любив свою службу і пишався нею, щоправда, до одного не міг звикнути, а саме: вечеряти під однією покрівлею з мерця-ми. Для цього він, начепивши на двері замок, вирушав до себе додому і смакував їжею там. Про нічні «відлучки» сторожа знав увесь персонал медичного закладу. Зрозуміло, довідалася про його «слабкість» і Світлана, вирішивши не відкладати візит до моргу в довгу шухляду.

Дочекавшись моменту, коли кроки сторожа затихнуть у те-мряві, сатаністи з допомогою лома витягли віконну раму і потім один за одним проникли всередину. Викресаний кимось із «гостей» вогник запальнички висвітлив три тапчани з покій-никами. Один з них відбув на той світ у результаті серцевого нападу, два інші померли від травм, одержаних в автомо-більній катастрофі. Оскільки проводити месу за повною про-грамою було небезпечно, са-таністи виконали лише останню стадію: повідрізали усім трьом трупам голови.

Наступного дня звістка про нечувану наругу над небіжчика-ми облетіла не тільки містечко, а й усю область. Міліцейське керівництво було викликане до губернатора. Відбулася дуже жорстка розмова. Обласний очільник прямо заявив, що якщо зловмисники не будуть

знайдені, то дехто з його спів-розмовників позбудеться не тільки посади, а й погонів. На-чальник УМВС і його заступ-ники зрозуміли, що цього разу губернатор не жартує. Того ж дня у містечко прибула чис-ленна оперативна група з ши-рокими повноваженнями. У поле її зору відразу ж потрапив місцевий технікум, вірніше, де-які його студенти, у тому числі Олег С. У нього під час обшуку була виявлена ціла бібліотека з чорної магії, а також зроблені мобільним телефоном знімки розтрощених могильних плит і хрестів після набігу друзів Лю-цифера на цвинтар (він зробив їх тоді потай від Світлани). Знім-ки виявилися прямим доказом причетності хлопця до секти са-таністів. Спочатку він відкидав усі звинувачення, та коли йому пообіцяли, що, незважаючи на участь в актах вандалізму, його не виключать з навчального закладу, Олег С. пішов на спів-робітництво з оперативниками. Так правоохоронці дізналися про «верховну жрицю Світла-ну» та її соратника Юрія.

…Вона вмить усе зрозуміла, коли, викликавши на бесіду у райвідділ внутрішніх справ, з неї взяли підписку про невиїзд. Тепер, міркувала вона, допо-могти їй може лише жертво-принесення того, хто оступився і зрадив. Як звуть хлопця, їй повідомили його однокурсники. Отже, це Олег С., не так давно переведений нею зі слуг у чак-луни. Відтак вона повинна не-гайно провести свою останню месу, під час якої життєва сила цього відступника перейде до неї і подвоїть її можливості, так необхідні їй для протистояння стражам правопорядку.

Опісля всіх подій у місті подей-кували, що Олег, почувши про нічний збір сатаністів, пішов на нього з радістю, а довідавшись, що жертвою обрано саме його, смиренно сприйняв цей виклик долі. Подробиці вбивства вра-жають. Спочатку Юрій ударив Олега по голові металевою тру-бою, потім «княгиня темряви» Світлана перерізала йому гор-ло канцелярським ножем. Вона ж зібрала кров у чашку і випила її майже всю.

Незважаючи на те, що мер-тве тіло Олега було сховане сатаністами у лісовому масиві, правоохоронці виявили його наступного ж дня. Зате пошук знарядь вбивства – труби і канцелярського ножа – успіхом не увінчався. Втім, провівши обшук на квартирі Світлани, міліціонери знайшли ритуаль-ний кинджал, амулет-пентагра-му та Біблію сатани.

Володимир УШАНОВ

та вияв влади, викликав у мо- знайдені, то дехто з його спів-

На службіу сатани

15 19 січня 2011

№3 Молодь Черкащинизворотний зв’язок

ДОШКА ОГОЛОШЕНЬ

Продам прибор комбинирован-ный, измерительный Ц-4353 (тестер в металлическом футляре). Цена 75 грн. 45-90-87.

Іноземній компанії потрібні консультанти і дисконт-менед-жери. Гнучкий графік роботи. Гідний дохід. 093-908-72-02

Продаю тюнер-радиоприемник “BEOMA-STER 901”. С А.С. – “SHARP”. Производство Герма-ния. Цена 350 грн. 45-90-87

Досвідчений викладач англій-ської мови пропонує репети-торство для дітей та дорослих, підготовку до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

72-21-85

Приватні оголошення некомерційного характеру та оголошення про пошук вакантних місць або наявність вільних вакансій публікуються БЕЗКОШТОВНО.

Всі інші оголошення – ПЛАТНІ (до 15 слів – 10 грн.): • юридичних осіб • надання послуг • про втрату доку-ментів • про недійсність статутних документів • банкрутство • розпродаж майна в зв’язку з банкрутством .

оголошення приймаються за адресою редакції

оголошенняКупон

(не більше 15 слів)

телефон/адреса:

дані для редакції (в газеті не

друкуються)

ПІБадресател.:дата/підпис

За

гал

ьн

ий

ти

ра

ж 1

16

00

(«

Мо

ло

дь Ч

ер

ка

щи

ни

», «

Свй

ча

с +

ТВ

пр

огр

ам

а»

).

ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ

Ëþá³òü Óêðà¿íó ³ ñâîº ì³ñòî!

•

ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДЬ•

ГУМОР• ГУМОР ГУМОР•

Пасічник помер –Не стало бджіл.Садівник пішов –Не стало саду.Володимир ВИХРУЩ,

вірш «Пасічник помер», збірка «На крилах

любові»

Скотник захворів –Корів не стало.Мельник десь пішов –Нема муки.Сторож не прийшов –Свиней покрали,Позривавши

навісні замки.Пасічник помер –І бджоли швидкоПолетіли в садНа вишні знов.Та ні саду,Ні вишень немаєЧерез те,Що садівник пішов.

Антон ЗАЙЦЕВ, м. Ватутіне

Я трохи старший за вашу газету, але і досі люблю її читати, бо відчуваю себе молодим. Мешкаю в Черкасах з 1954 року, і на моїх очах місто ставало дедалі кращим. Я люблю Україну, своє місто, свій край і хочу поділитися заповітною мрією: розташува-ти у сквері по вул. Кірова між бул. Шевченка та вул. Хрещатик скульптури гетьманів України з описом історичних подій. Ця алея Гетьманської слави стала б для молоді дзер-калом історії України.

Ще я уявляю на місці Комсомольсько-го парку огороджений замок з підземним містком. Споруди мають бути з дерева, як у давні часи. Ресторан теж можна рестав-рувати під дерево. Це було б завершенням

музейного комплексу.А ще я мрію, щоб на кожному будинку,

балконах були прапори України. Це можна ввести постановою міськвиконкому (хоча б у святкові дні). Так само – і в організаціях, установах, навчальних закладах.

А чи знаєте ви, що Черкаси згадуються у літописі та билинах про Іллю Муромця, коли він поїхав у Чернігів по коня, а у Черка-си – за «седлом черкасским в две тысячи да уздой в пятьсот рублей»?

Любіть Україну, шануйте її, і будете щасливі та багаті!

Олександр ГРУШНИЦЬКИЙ, м. Черкаси

На службіу сатани

За що позбавляють премії?За порушення правил внутрішнього розпорядку працівникові наказом ого-лошено догану і позбавлено премії. Чи правомірні дії керівництва?

Позбавлення премій, передбачених системою оплати праці, проводиться відповідно до Положення про преміювання пра-цівників, чинного на підприємстві, в установі. Можливе воно тільки за розрахунковий період, у якому допущено порушен-ня. Для цього оформляється наказ керівника з обов’язковим зазначенням конкретних обставин, які спричинили депремію-вання.

У разі дисциплінарного стягнення до працівника, від-повідно до ст.151 Кодексу законів про працю України, заходи заохочення (передбачені ст.143 КЗпП) упродовж строку дії стягнення не застосовуються. Якщо протягом року з дня дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважа-тиметься таким, що не мав його. Отже, воно чинне протя-гом року і може бути зняте раніше, в разі, якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і про-явив сумлінність.

Якщо правилами внутрішнього трудового розпорядку або колективним договором передбачено виплату премій як за-хід заохочення, то роботодавець не повинен надавати їх пра-цівникам, на яких накладено дисциплінарне стягнення, про-тягом строку дії стягнення.

Як змінити ім’я?Хочу змінити своє прізвище та ім’я через їхню немилозвучність. Як це зробити?

Право на зміну імені передбачено ст.295 Цивільного ко-дексу України. Фізична особа, яка досягла 14 років, має пра-во змінити своє прізвище та (або) ім’я за згодою батьків чи одного з них у разі, якщо другий із батьків помер, визнаний безвісти зниклим, обмежено дієздатним, позбавлений бать-ківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її на-родження, або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою ма-тері. У разі, якщо над фізичною особою, яка досягла 14 років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника. У 16 років фізична особа має право на зміну власного імені на власний розсуд.

У віці 14 років передбачено право на заміну по батькові у разі зміни батьком його власного імені або виключення відо-мостей про нього як батька з актового запису про народжен-ня дитини.

Прізвище, власне ім’я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення, визнання усиновлення не-дійсним або його скасування відповідно до закону.

Зміна прізвища, імені, по батькові громадян України здій-снює державний орган реєстрації актів цивільного стану (ст.144 Сімейного кодексу України).

Порядок розгляду заяви про зміну імені (прізвища, влас-ного імені, по батькові) визначено постановою Кабінету Міністрів №915 від 11 липня 2007 року.

Робота за сумісництвомЧи враховують під час обчислення наукової пенсії оплату роботи за суміс-ництвом? Яку роботу науковця не вва-жають сумісництвом?

Згідно із чинним законодавством, під час обчислення пенсії роботу за сумісництвом не враховують.

Види робіт, які не належать до сумісництва, визначено в Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників дер жавних підприємств, установ та організацій, затвердже-ному спільним наказом Міністерства праці України, Мініс-терства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року №43.

Зокрема, до сумісництва не належить: – педагогічна робо-та з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік; – робота без займання штатної посади на тому само-му підприємстві, в установі, організації, виконання виклада-чем вищих навчальних закладів обов’язків із завідування ка-бінетами, лабораторіями і відділеннями, педагогічна робота керівних та інших працівників навчальних закладів, керівниц-тво практикою студентів.

Оплата чергуванняЯк оплачується чергування в стаціо-нарі лікарні у вихідні та неробочі дні?

Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення затверджені спіль-ним наказом Мінпраці та МОЗ України від 5 жовтня 2005 року №308/519. Визначальний фактор – коли відбувається чергу-вання. Якщо лікар чергує в робочий день за графіком, то до-даткова оплата понад посадовий оклад йому не належить. А якщо у вихідний чи неробочий день, то компенсують за зго-дою сторін: надають інший день для відпочинку або оплачу-ють, виходячи з одинарної ставки понад оклад.

Отже, за чергування лікаря у вихідний та неробочий день (у межах місячної норми) та в робочі дні (поза її межами) до-плачують одинарну годинну ставку понад оклад. А за понад-нормову роботу у вихідні та неробочі дні – подвійну годинну (денну) ставку понад оклад.

Втрачений диплом ЕР 24632195 від 26.06.04 Чер-каського медичного коледжу на ім’я Макарова Антона Андрі-йовича вважати недійсним. 093-908-72-02

16 19 січня 2011

Молодь Черкащини №3

На десяту річницю свого весілля пара виру-шила у подорож до Німеч-чини. Проїжджаючи через Шварцвальд, вони побачили покажчик з написом “Ко-лодязь бажань”. Подружжя зупиняється біля колодязя, читає інструкції, після чого чоловік, загадавши бажання, кидає в колодязь монету. Дружина, нагнувшись над колодязем, щоб теж кинути монету, заточується, падає і тоне. Чоловік, повертаючись до машини, каже сам собі:

- Треба ж, а і справді діє!

- Чим відрізняється досвідчений фахівець від молодого?

- Молодий фахівець не вміє працювати, а досвідчений - уміє не працювати.

- Розкольникове, ти чому спізнився?

- Та от, бабусю...- Через дорогу переводив?- Та ні, подалі...

Одна жінка - другій:- Уявляєш, мій із відрядження

знову нову позу привіз!

- Що це ви відзначали? Телефоную тобі на мобіль-ний, а там галас, веселощі, п‛яні голоси...

- Та яке там. Це я в тролейбусі їхав.

- Хочете, здивую? Учора познайомився з некурящою і непитущою восьмикласницею!

- А у мене є знайома некуря-ща і порівняно непитуща дев‛ятикласниця. Недавно кинула... Через вагітність...

Сидять два мужички.Перший каже: – Мені подобаються жінки за

п‛ятдесят.Другий киває: – Авжеж, п‛ятдесят - це недо-

рого.

- Уявляєш, у мене всі речі коричневого кольору.

- Та і ти людина-то не дуже.

Психоаналітик:- Ви знаєте, колего, моя

знайома боїться темряви. Намагався її переконати, що нічого страшного там немає. Але вона навела свої докази, і тепер я

теж боюся темряви...

У розпал романтичної вечері в ресторані чоловік посміхнувся і сказав:

- Люба, ти така красива при цьому освітленні.

Дружина вже була на сьомо-му небі від щастя, але він додав:

- Треба нам і додому купити такі лампи.

Два приятелі в мага-зині:

- Так, купуємо пляшку пива, вісім пляшок вина, десять - горілки,

вісімнадцять - коньяку і... лікер!

- Ти так думаєш?- Я так п‛ю!

Блондинка розповідає подрузі:

- Вчора дуже вдало наїхала на бордюрчик - заодно поміня-ла всі чотири

колеса.

Блондинка розмовляє з подругою по мобільному:- Чим займаюся? Хочу ввечері влаштувати Ва-дику стриптиз. Треба десьеротичну білизну знай-ти. Хм. Треба взагалі яку-небудь білизну знайти...Хоча б постільну.

На сповіді:- Пане пастор, моя дружина виїхала на вихідні, і я переспав з покоївкою.- Скільки разів?- Що значить - “Скільки разів?”. Я тут спові-датися прийшов, а не

вихвалятися!

Молоді батьки привез-ли свого новонародженого сина до лікаря. Лікар огля-нув його і сказав:

- У вас дуже гарна дитина.- Ви, мабуть, кажете це всім

новоспеченим батькам?

- Ні, тільки тим, чиї діти справді симпатичні.

- А що ж ви кажете іншим?

- “Ваша дитина так на вас схожа!”

Вчитель каже учневі:- Назви столицю Норвегії!- Осло.- А столиця Данії?Учень мнеться - забув.- Ко... - підказує вчитель.- Козло!

У буфеті:- Дівчино, що у вас можна

випити?- Чай.- А міцніше?- Каву.- А ще міцніше?- Ну... Я можу каву з чаєм

змішати.

- Сьомо, де краще дивитися кіно – вдома чи в кінотеатрі?

- Звичайно, у кінотеатрі! Там і цілуватися можна!

- Так і вдома можна цілува-тися.

- Ні, таки вдома не можна, – вдома дружина!

- У тебе кривава пляма на підлозі!

- А, це мене сусіди зверху заливають періодично...

- Ну, синку, що ще цікавого в тебе сталося за вечір?

- Зрозумів, що одну із голов-них помилок у своєму житті я зробив, коли

вибрав цю спеціальність...- Нічого страшного,

синку. За все університетське життя ця думка

відвідує студента всього 12 разів: під час десяти сесій, держіспитів і написання дип-лому.

Учителька дала Вовочці завдання - підібра-ти ключовий вислів для наступних фраз: “Аркаша старанно вчиться. Аркаша ввічливий з викладачами. Аркаша завжди виконує домашні завдання. Аркаша з радістю допомагає батькам прибирати квартиру”.

Вовочка чесно відповів:- Маріє Іванівно, я ненавиджу

Аркашу.

Викладач університету радісно увірвався в деканат. Він тільки-но прочитав ос-танню лекцію 20-годинного курсу з термодинаміки.

- Чому ти так радієш? - запи-тали його колеги.

- На останній лекції, - від-повів він, важко переводячи подих, - уперше за весь курс мені поставили запитання.

- І що запитали?- “Вибачте, а можна відчинити

вікно?”.

на дивані

ПП «Видавництво «Прессбол-2008» 18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 266/1, к.108-111. molodchercass@uch.net,molod-108@uch.net (рекламний відділ)32-25-85 (журналісти), 32-25-84 (реклама).

«Видавничо-поліграфічний комплекс редакції газети «Вісті...»

м. Бровари, вул. Красовського, 16.

Газета віддрукована в друкарні

Видавець:Адреса редакції:

Газета виходить щосереди. Верстка та оформлення є інтелектуальною власністю редакції.

Передрук та використання матеріалів газети «Молодь Черкащини» без згоди редакції заборонені.

Редакція не несе відповідальності за достовірність та зміст рекламної інформації.

Редакція має право друкувати матеріали, не поділяючи точку зору автора.Матеріали в рубриках «Наша марка» і «Знак якості» та з позначкою

– публікуються на правах реклами. Рукописи та фотоматеріали рецензуванню і поверненню не підлягають.

Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети.

Віктор Яременко Роман КирейОлег Кукса

Головний редактор:Заступник редактора:

Відповідальний секретар:

ЧС №661 ПРРеєстраційне свідоцтво:

e-mail:

тел./факс:

Замовлення № 027-03

наша передплатане закінчується ніколи

Триває сезон передплати на газету «Молодь Черкащини» на 2011 рік. Газета на 16 сторінках формат А3 з телепрограмою на 16 сторінках (А3)

Передплату на 2011 рік можна оформити

у будь-якому поштовому відділенні Черкаської

області до 20 числа кожного місяця.

ihдекс 61072

1 місяць – 6,80 грн6 місяців – 40,80 грн12 місяців – 81,60 грн

ВАРТІСТЬ

ціни вказані без вартості приймання передплати «Укрпоштою»

ihдекс 49444

1 місяць – 5,60 грн6 місяців – 33,60 грн12 місяців – 67,20 грн

Увага! Тепер газету можна передплатити за двома індексами:

16 сторінок + 16 сторінок ТБ 16 сторінок + 8 сторінок ТБ

За

гал

ьн

ий

ти

ра

ж 8

20

0 (

«М

ол

од

ь Ч

ер

ка

щи

ни

», «

Свй

ча

с +

ТВ

пр

огр

ам

а»

).

рекл

ама