buletin 01-2015(17)

15 січня 2015

ВИКЛИКИ і РИЗИКИБезпековий огляд ЦДАКР № 1 (17)

Загальні оцінкиОсновні виклики і ризики першої половини січня 2015

У дзеркалі експертної думкиПроблемы медицинского обеспечения и эвакуации раненных в зоне АТОО вызовах и новых возможностях для Украины на втором этапе революцииОцінка візиту президента Росії В.Путіна до ІндіїАналітичні розробки «Верный путинец» Игорь Сечин – нефтяной магнат и «русский Ришелье»Беспилотная авиация России: опасный ренессансСучасні фінансові механізми інноваційного розвитку високотехнологічних галузей економіки України

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ

CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES

Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070

тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22

www. cacds.org.ua

Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств, що працюють у безпековому середовищі України.

Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України.

Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української влади.

@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння

У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР

Редакційна колегія:

Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР

Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових проектів ЦДАКР

Члени Редакційної колегії:

Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)

Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express

Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України

Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»

Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у галузі національної безпеки

Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України (2014 р.)

Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express

Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 січня 2015 3

Загальні оцінки

Основні виклики і ризики першої половини січня 2015Основні виклики і ризики першої половини січня 2015 року пов’язані

передусім із розширенням терористичної війни проти України у стабіль-них регіонах держави та підготовкою Кремлем підконтрольних терорис-тичних угруповань на сході до безконтактних військових операцій та по-дальшого наступу. Розширення диверсійно-підривної роботи, використання нових російських озброєнь проти українських сил оборони, проведення низки військових атак та операцій, які мають на меті в тому числі організацію бойової злагодженості терористичних угруповань, а та-кож зміни командного складу цих збройних формувань свідчать посилену підготовку Кремля до наступу на життєво-важливі інтереси України. Ак-тивізація масштабних військових дій з боку кремлівських сил проти Укра-їни залишається цілком можливою. Обидві сторони конфлікту відзнача-ють зростання масштабів бойових дій на Донбасі, а експерти попереджають, що ескалація може ще значно зрости.

Основні ризики у військовій сфері

Разом із подальшою підготовкою військових угруповань на підконтр-ольних територіях Донбасу російська сторона активізує використання ін-ших важелів впливу на Україну. А саме, це формування груп населення для масових виступів проти чинної влади, залучення до співпраці впливових осіб серед політиків, бізнесменів, журналістів, науковців представників сектору шоу-бізнесу. Водночас, є ознаки, що у січні саме диверсійні дії та безконтактна війна з випробуванням нових видів зброї стануть основою боротьби Росії проти України.

З’явилося чимало прикладів використання бойовиками нових росій-ських озброєнь. Так, 8 січня було зафіксовано, що на Донбасі терористичні угруповання вперше використали вогнеметну систему ТОС-1 «Буратіно». А також, що на озброєнні стахановського «козацтва» і «бригади» Олексія Мозкового з’явилися 100-мм протитанкові гармати МТ-12 «Рапіра», які прибули з території РФ. Відзначається також і призначення в командні структури (аж до командирів тактичних підрозділів) створюваної «армії Новоросії» виключно російських військовослужбовців. Згадане є ознака-ми підготовки до нових масштабних бойових дій.

Ці факти вимагають від військово-політичного керівництва України формування адекватних способів протидії, включно реалізації активних заходів через залучення підрозділів спецпризначення, активізації ведення розвідки на упередження, застосування важкої техніки для здійснення контрударів та іншого.

На тлі підривної війни відбувається тотальна мілітаризація регіону Донбасу з паралельною підтримкою гуманітарної кризи. За інформацією експертів, військове спорядження завозиться російськими «гумконвоями»:

Активізація масш-табних військових дій з боку кремлів-ських сил проти України залиша-ється цілком можливою

Водночас, є ознаки, що у січні саме диверсійні дії та безконтактна війна з випробу-ванням нових видів зброї стануть основою боротьби Росії проти Украї-ни.


боєприпаси, набої, паливно-мастильні матеріали для підготовки широко-масштабного наступу. Існують даня, що протягом останнього часу Росія завезла в регіон бойових дій до 250 танків. Цілком очевидно, що намагання Кремля пов’язані з впливом на військово-політичне керівництво України з метою отримання більш вигідних умов для переговорів у майбутньому. А також, для відпрацювання елементів бойової злагодженості підконтроль-них угруповань після заміни частини керівного складу та змін формату дій самих угруповань. Слід констатувати, що Кремль готовий розгорнути по-вномасштабну війну проти України у будь-який момент.

Водночас, варто прийняти до уваги, що керівництво бандформувань намагається збільшити кількість бойовиків за рахунок нових рядових чле-нів та підпорядкування розрізнених НЗФ єдиному централізованому так званому командуванню. Досить часто протягом останнього місяця відбу-валися суперечки, та навіть збройні конфлікти всередині терористичних угруповань. Що свідчить про проблеми управління, а також мотиваційні проблеми терористів, яких підтримуються РФ.

Зміни ставлення до Путіна у світі та в Росії

Меседж Бориса Нємцова, опозиційного політика, а в минулому віце-прем’єра російського уряду, поступово впроваджується у життя. Він, зо-крема, зазначив: «Поки Путін при владі, поліпшення не передбачається».

Водночас певна частина експертів вважає, що рейтинг Путіна може не витримати падіння цін на нафту. «Криза в Росії рукотворна. Вона створена божевільною закордонною політикою Путіна», - цитує Бориса Нємцова українська редакція Радіо «Свобода» 15 січня. «Ціни на нафту, на мій по-гляд, знижені надовго. Справа в тому, що зниження цін на нафту – це не кон’юнктура, а це фундаментальна річ. По-перше, з’явилися нові технології видобутку нафти, це глибоководна нафта, сланцева нафта. По-друге, це енергозберігаючі технології, в першу чергу це гібридні двигуни на автомо-білях, це альтернативна енергетика. По-третє, це просто зростання видо-бутку нафти в світі через те, що з’явилися нові можливості. Завжди в Росії зниження цін на нафту приводила рано чи пізно до зміни влади. Ось і зараз у разі затяжної кризи неминуча зміна влади в Росії», – попереджує росій-ський політик.

Експерти нагадують, що падіння цін на нафту і економічна криза в 1980-х роках привели до розпаду СРСР. Значна кількість лідерів громад-ської думки дотримується тези, що криза в Росії є результатом війни Путі-на проти України. «В РФ глибока і, головне, затяжна криза», - таке визна-чення Нємцова стає очевидним для тисяч людей середнього класу в РФ.

Американський фінансист Джордж Сорос, у свою чергу, заявив, що че-рез різке падіння цін на нафту американські та європейські санкції вдарили

Кремль готовий розгорнути повно-масштабну війну проти України у будь-який момент

«Поки Путін при владі, поліпшення не передбачаєть-ся»


по російській економіці сильніше, ніж могли сподіватися лідери країн За-ходу. Економічний оглядач «Щоденного журналу» Максим Блант переко-наний, що насамперед це позначиться на соціальній сфері.

Сьогодні бунт в оточенні Путіна очевидний, вказує низка експертів, в тому числі, і європейських. Є чисельні ознаки, що російський бізнес неза-доволений авантюризмом Кремля і розвалом економіки країни.

Джеймс Шерр, старший науковий співробітник британського Королів-ського інституту міжнародних відносин (Chatham House) вважає, що Пу-тін припустився низки помилок. Зокрема, він «зробив чистку в раніше не-вичерпних лавах русофілів на Заході, в тому числі, фатальним чином, у Німеччині. Починаючи від Франк-Вальтера Штайнмайера, всі, хто працю-вав не покладаючи рук, щоб привести Росію до європейської сім’ї, тепер відчувають обурення і зраду». Експерт переконаний, що Путін «загнав Ро-сію в «цивілізаційний» конфлікт, який вона не може виграти».

Однак ще краще висловився відомий французький письменник та фі-лософ Бернар-Анрі Леві, коли підводив підсумки 2014 року («День», 27 грудня 2014 р.). «Я пригадую ті зачаровані коментарі, на які ми мали право на самому початку. Тут він великий шаховий гравець… Там чудовий стра-тег… Для третіх він уособлена російська душа у залізному тілі… І де ж ми опинилися роком пізніше? Так, Крим досі окупований, а Донбас весь зали-тий вогнем та кров’ю. Але король Путін виявився голим. Раптом виявило-ся, що через зруйновану економіку він вже не може вражати світ. Вже й сама Росія починає сумніватися у розрахунках старих кагебістів, які, мож-ливо, не мають засобів для задоволення своєї мегаломанії».

Нарешті, сенсаційною стала інформація, що в НАТО не виключають повалення Володимира Путіна з поста президента РФ. Експерти вже про-грають сценарії епохи «після Путіна» і вважають, що у зв’язку з санкціями і втратами прибутку тиск на Путіна з боку могутніх олігархів до кінця 2015 року настільки посилиться, що він просто змушений буде піти, зазначило видання Bild 27 грудня 2014 року.

Основні виклики в економічній площині

Ціни на нафту у першій половині січня знизилися нижче до 50 дол. за барель, згідно з інформацією Bloomberg. А вже на початку місяця (4 січня) керівник німецького інституту економічних досліджень IFO Ханс-Вернер Зінн попередив, що російська економіка знаходиться під загрозою краху. Важливим викликом стає те, що українська економіка певною мірою зале-жить від російської економічної ситуації.

Фахівці у галузі економіки звертають увагу на те, що в результаті ни-нішньої економічної кризи в Росії можуть постраждати і ті країни, чия еко-номіка тісно пов’язана з російською. Тож колапс російської економіки може «накрити» якщо не всю економіку України, то окремі її галузі, вважають фахівці.

В НАТО не виклю-чають повалення Володимира Путі-на з поста прези-дента РФ

Через різке падіння цін на нафту американські та європейські санкції вдарили по росій-ській економіці сильніше, ніж могли сподіватися лідери країн Заходу


Дійсно, певна залежність України від російських енергоносіїв ставить під загрозу безпеку і України, і Європи у цілому. І якщо «ляже» російська економіка, якщо Росія не зможе наповнювати українську газотранспортну систему або ж нафтопереробні заводи, – українці можуть залишитись без тепла, світла і товарів першої необхідності, зазначив фахівець з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський, якого цитувала українська ре-дакція Радіо «Свобода» 12 січня.

Згідно з даними різних експертів, експорт до Росії становить від 15 до 30 відсотків від усього українського експорту. Однак є дані про суттєве зменшення залежності останнім часом. Так, згідно з прем’єр-міністром України Арсенієм Яценюком, Україна має дворазове падіння обсягів тор-гівлі з Росією, а Росія найближчим часом вийде з основних торгових парт-нерів України.

Іншою загрозою стає зниження курсу євро до мінімального рівня. 5 січня було зафіксовано мінімальний рівень, починаючи з березня 2006 року. Це означає, що економіка Європи також вразлива у ситуації, що скла-лася. І є передумовою для пошуку режимом Путіна нових союзників в Єв-ропі.

Однак є позитивні дані в економічному сегменті. Так, Угорщина 10 січ-ня поновила постачання природного газу до України. Також непересічною подією стало те, що НАЕК «Енергоатом» 30 грудня 2014 року підписав контракт про розширення поставок ядерного палива на атомні електро-станції України до 2020 року з американської Westinghouse Electric Company. Республіка Казахстан постачатиме в Україну енергетичне вугілля, про що 22 грудня 2014 року заявив казахстанський президент Нурсултан Назарбаєв.

Виклики на міжнародній арені

Важливим заходом української влади став заклик визнання «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями через судові інстанції. СБУ вже від-крила кримінальні провадження щодо здійснення терористичної діяльнос-ті цими організаціями, і «відповідні підозри вже оголошено». З огляду на трагедію, що сталася внаслідок обстрілу бойовиків поблизу міста Волнова-ха, де загинуло 12 осіб, Верховна Рада України закликала Європейський парламент, Парламентську асамблею Ради Європи, національні парламен-ти країн-членів ЄС та інших держав продовжити дію санкцій проти Росії та визнати угруповання «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями. Поки досягнення мети є проблематичним, однак підстави і можливості існують.

Так, європейські депутати центристсько-демократичного спрямуван-ня висловилися за пошук нових способів тиску на Росію. Позитивно від-реагувала група європейських лібералів та польські євро депутати. Водно-час, попри підтримку ініціативи визнання так званих «ДНР» та «ЛНР» терористичними організаціями з боку низки політичних груп, багато хто

Це означає, що еко-номіка Європи також вразлива у ситуації, що скла-лася. І є передумо-вою для пошуку режимом Путіна нових союзників в Європі.


чинить опір просуванню цієї ідеї. Зокрема, прихильні до політики Росії, яких у ЄС вже стали називати «друзями Путіна». Серед таких виявилися представники французького «Національного фронту». В цілому, головним викликом початку січня стало те, що п’ять з шести політичних груп (фрак-цій) Європарламенту не включили до проектів резолюції фразу про визна-ння терористами організацій «ДНР» та «ЛНР». Хоча, слід зазначити, що всі ці проекти було підготовлено до теракту у Волновасі, ситуація вимагає від дипломатів і політиків додаткових зусиль на міжнародній арені.

Серед позитивних нових поява у Путіна нового ворога: «яструби» аме-риканської політики отримали реальні важелі тиску на президента-демо-крата, а також карт-бланш у зовнішній політиці США – через те, що 3 січня 2015 року Джон Маккейн вступив на посаду голови Комітету у справах Збройних сил Сенату Конгресу США.

Варто зазначити, що Кремль дедалі втрачає відвертих союзників. Не-зважаючи на те, що президент Чехії Мілош Земан погодився поїхати до Москви на святкування 70-річчя Перемоги СРСР над гітлерівською Німеч-чиною, важливим сигналом стало те, що вперше в новітній історії біло-руські телеканали не транслювали святковий виступ президента Росії.

Послідовно збільшується і рівень допомоги Україні ззовні. Так, Литва передала в січні українській армії елементи озброєння, а Канада відправи-ла 2 кораблі з гуманітарною допомогою.

Основні ризики військового будівництва та реформи обо-ронного сектору

Президент України Петро Порошенко зазначив 5 січня, що в даний час боєздатність частин підрозділів української армії повністю відновлена. З цим можна в цілому погодитися, однак варто також зауважити, що досі не створюються засади для стратегічного посилення оборонного потенціалу.

Зокрема, обраний владою шлях мобілізації та курс на призовну армію не дозволить створити нову, сучасну армію. Експерти вказують, що спроби створити змішані форми приречені на послаблення оборонного потенціа-лу України. Та наголошують: в Україні з її неоднорідним суспільством по-винна бути виключно професійна армія. Оборонний потенціал має спира-тися на створення професійної армії нового типу та війська територіальної оборони.

Є суттєва критика окремих дій військового керівництва з боку огляда-чів. Так, відомий військовий експерт Юрій Бутусов вказує, що між опера-тивними командуваннями - оперативними об’єднаннями, які безпосеред-ньо керують з’єднаннями і частинами, Генштаб закріплює додаткову посередницьку ланку управління - командування Сухопутних військ. Ана-літик також не погоджується з цим та зауважує, що на додаток до двох опе-ративних командувань «Південь» і «Північ», які існують в структурі ЗСУ

Головним викликом початку січня стало те, що п’ять з шести політичних груп (фракцій) Євро-парламенту не включили до про-ектів резолюції фразу про визна-ння терористами організацій «ДНР» та «ЛНР»

Вперше в новітній історії білоруські телеканали не транслювали святковий виступ президента Росії

Досі не створю-ються засади для стратегічного посилення оборон-ного потенціалу.


зараз, Генштаб ЗСУ ініціював створення ще двох оперативних команду-вань - «Захід» і «Схід». «Навіть обидва кадрових оперативних командуван-ня мають некомплект приблизно в 50% штатних посад! Навіщо плодити зайві проміжні управлінські ланки, якщо в зоні АТО все одно не буває біль-ше 40 тисяч чоловік ВСУ? Збільшення генеральських посад не призведе до підвищення боєздатності військ» - наголошує фахівець.

З’явилися випадки передачі несправної зброї, а вдалість роботи ОПК досі викликає сумнів. Що експерти пов’язують з неефективним менедж-ментом ОПК держави та низьким рівнем професійних якостей. А також, із відсутністю вертикалі управління міжвідомчого рівня.


У дзеркалі експертної думки

Проблемы медицинского обеспечения и эвакуации раненных в зоне АТО

Олег Шовенко, эксперт Центра исследований армии, конверсии и разоружения

В условиях боевых действий на востоке Украины были выявлены колоссальные недоработки власти в медицинском обеспечении армии в зоне боевых действий. Причем, основные проблемы медицинского обеспе-чения касаются таких ключевых областей как оказание первой помощи не-посредственно на поле боя и эвакуация раненых. Выявилось, что войска оказались фактически не обеспечены индивидуальными медицинскими наборами (аптечками и санитарными сумками), а позже не имели спосо-бности воспользоваться всеми их возможностями из-за недостаточной по-дготовки по оказанию первой медицинской помощи. При эвакуации раненых непосредственно с поля боя обнаружился дефицит в специальной технике такого рода, а именно в бронированных машинах для эвакуации и оказания скорой помощи. В условиях активных действий диверсионно-разведывательных групп (ДРГ) противника за линией соприкосновения имеющиеся небронированные машины не раз становились легкими целя-ми для них, а активное использование артиллерии, создавало значитель-ную угрозу «шальных» осколков. Также, в отсутствие специальной сани-тарной авиации в составе армейских авиаполков, ее роль выполняли обычные транспортные вертолеты. В составе транспортной авиации есть лишь один реанимационно-операционный самолет АН-26 «Вита», чего явно недостаточно.

Согласно стандарту Минобороны Украины на начало АТО в индивидуальный комплект бойца должны были входить два перевязочных пакета, жгут (пр-во «Киевгума») и шприц-тюбик с налбуфеном (ООО «ФАРМЕКС ГРУП») или буторфанолатартратом (СТИРОЛБИОФАРМ). Все эти препараты производятся в Украине, однако предприятие СТИ-РОЛБИОФАРМ, завод которого находился в Горловке, прекратило работу. Перевязочные пакеты были выданы из расконсервированных запасов еще советского времени, поэтому нередко солдаты жаловались на их качество. Также стало известно, что одна из первых партий жгутов оказалась брако-ванной, и изделия рвались во время использования. Правда, в дальнейшем такая информация не поступала. Кроме этих средств, в войсках имелась советская АИ-2, морально устаревшая аптечка, включающая главным об-разом бесполезные в существующих условиях препараты защиты от ОМП. Таким образом, имеющиеся средства могли бы помочь бойцу в решении лишь крайне узкого спектра проблем, а именно при кровотечениях легкой и средней степени тяжести, венозных и артериальных кровотечениях ко-нечностей, в местах где жгут может быть наложен, а также для снятия бо-

В составе тран-спортной авиации есть лишь один реанимационно-операционный самолет АН-26 «Вита», чего явно недостаточно.

Основные пробле-мы медицинского обеспечения каса-ются таких клю-чевых областей как оказание первой помощи непосредственно на поле боя и эва-куация раненых


левого синдрома. Но список наиболее опасных ранений значительно шире и включает, по крайней мере, такие распространенные явления, как шоковые состояния, внутриполостные кровотечения, ожоги разной природы и степени тяжести, нарушения проходимости дыхательных путей и герметичности грудной клетки и так далее.

Однако и эти препараты не всегда могут быть эффективно использованы и даже представлять угрозу для жизни бойца при их неправильном исполь-зовании из-за недостаточной квалификации. Например, неправильно наложенный жгут может вызвать повреждение нервов и сосудов в месте наложения, что приводит к ампутации конечности. А если жгут находится более двух часов, то и вовсе при его расслаблении может возникнуть син-дром длительного сдавления, ведущий к потерям конечностей и, нередко, летальным исходам.

Вопрос об индивидуальных аптечках остро стоял с самого начала ан-титеррористической операции (АТО). Помощь в его решении частично оказали страны-партнеры Украины. В частности, не менее 7,5 тысяч апте-чек и 3,5 тысячи сумок было поставлено из США. Существенную роль в этом вопросе так же сыграли волонтерские организации. Всемирный кон-гресс украинцев, например, уже поставил не менее 3,5 тысяч аптечек, сходных по комплектации с аптечками НАТО. На данный момент так же известно о крупном грузе гуманитарной помощи из Канады, в составе трех кораблей, которые уже в этом месяце прибудут в Украину - этот груз, ско-рее всего, будет включает как аптечки, так и другие важные медицинские средства.

Однако до сих пор нет единой стандартной аптечки для ВСУ, согласо-ванной по комплектации. При том, что состав аптечки сильно зависит от географических и погодных условий проведения операции, некоторые важные препараты требуют определенного навыка обращения с ними. Так, не всегда даже аптечка стандарта НАТО подходит под определенные усло-вия местности, и не каждый может воспользоваться ею правильно. Правда, недавно в ходе заседания профильного парламентского комитета, были приняты рекомендации относительно комплектации аптечек. Это, воз-можно, является первым шагом на пути формирования стандартной ар-мейской аптечки. Следует учесть, что кроме Министерства обороны в ре-шении данной проблемы должны принять участие и другие, задействованные в АТО силовые структуры - МВД, СБУ, Госпогранслужба. Тем более, что эти структуры имеют свою специфику функционирования, и поэтому остается открытым вопрос относительно их комплектации.

Например, аптечка от известного фонда «Крылья Феникса» включает лейкопластырь катушечный, две пары латексных перчаток, Хлоргексидина Биглюконат, Cellox, спасательное одеяло, бандаж, эластичный бинт, жгут, обеззараживающие таблетки для воды, Налбуфен, Спазмалгон, Лоперамид

Однако до сих пор нет единой стан-дартной аптечки для ВСУ, согласо-ванной по комп-лектации

Недавно в ходе заседания про-фильного парла-ментского коми-тета, были приняты рекомен-дации относи-тельно комплек-тации аптечек


и бинты марлевые. Бесспорно, такой набор существенно расширяет воз-можности по оказанию помощи, но остается ряд недостатков. Например, Спазмалгон абсолютно противопоказан при открытых кровотечениях, и в принципе не имеет существенного применения на поле боя, Лоперамид может маскировать другие, более опасные заболевания нежели простая ди-арея, такие как сальмонеллез или холеру. Фонд уже отправил в зону АТО не менее 4000 таких аптечек.

По словам парамедиков, потери связанные с ранениями на поле боя распределяются примерно в таком соотношении: 60% - потеря крови, 30% - ранения в область грудной клетки связанные с пневмотораксом легких, 10% - нарушение проходимости дыхательных путей. Смертность раненных в зоне АТО по данным военно-медицинского департамента МО составила 0,8% - на уровне кампании США в Афганистане и Второй чеченской кампа-нии РФ. В структуре тяжести ранений - 10,4% в тяжелом состоянии, 42,3% - средняя степень тяжести, 47,3% - легкая степень тяжести (данные ВСУ).

Таким образом, выделяя два ключевых направления в данной пробле-ме: стандартную комплектацию аптечки и обучение солдат ее использова-нию, в этом вопросе полезным мог бы стать опыт армии США в рамках программы CombatLifesaver, которая включает расширенную индивиду-альную аптечку и 40-часовой курс оказания первой медицинской помощи в боевых ситуациях.

В рекомендации по комплектации аптечки CombatLifesaver входят безопасные ножницы, комплект для проведения в/в инъекций, инфузий, а так же трубка для интубации, несколько разнообразных гемостатических средств, в т.ч. Celox, губки, эластичная повязка и не менее двух жгутов CAT, герметическая оклюзивная повязка для купирования открытых пневмото-раксов и пункционная игла для декомпрессии полостей. Из лекарственных препаратов рекомендованы анальгетики опиоидной группы, транквилизаторы типа диазепама, антигистаминные средства и препараты, защищающие от поражения фосфором.

Но самым важным в этой программе является 40-часовой обучающий курс, включающий теоретические и практические занятия по оказанию первой медицинской помощи, для людей не имеющих никакого медицин-ского образования. Это достаточно большой курс, и для его прохождения необходимо не менее двух недель исключительно медицинских занятий. Стоит отметить, что в курс включены знания о практическом применении не только наличных препаратов и средств, но и подручных материалов. Од-нако, несмотря на длительность, эффективность данного курса позволяет повысить выживаемость бойца (при условии эвакуации в течении четырех часов) после ранения на 90%.

Большей частью такие аптечки могли бы комплектоваться из украин-ских препаратов, так как кроме гемостатиков вроде Cellox и жгутов типа

Смертность ра-ненных в зоне АТО по данным военно-медицинского департамента МО составила 0,8% - на уровне кампа-нии США в Афга-нистане и Второй чеченской кампа-нии РФ

Но самым важным в этой программе является 40-часо-вой обучающий курс, включающий теоретические и практические занятия по оказа-нию первой меди-цинской помощи, для людей не имею-щих никакого медицинского образования


CAT, все остальные компоненты производятся в Украине в достаточном объёме или имеется возможность развернуть их производство в краткие сроки. Однако именно эти две группы являются и самыми дорогими из со-става аптечки, стоимость Cellox, QuickClot - до 60 долларов за упаковку в зависимости от формы, CAT - 22 доллара. И если производство копии жгу-та CAT можно освоить в довольно короткие сроки, то отечественные ге-мостатические препараты находятся на стадии ранних испытаний и в сред-несрочной перспективе недоступны.

Как вывод следует подчеркнуть, что при решении данной проблемы первоочередное внимание следовало бы уделить как раз обучению бойцов. Ведь имея даже весьма разношерстный набор препаратов (или даже не имея ничего, кроме подручных материалов), можно оказывать эффективную медицинскую помощь. В тоже время, имея в наличии даже самый полный и современный набор для оказания неотложной помощи, без знаний отно-сительно, например, того, что такое декомпрессия, и как именно пользо-ваться пункционной иглой в ее случае, солдат не сможет спасти жизнь то-варищу.

Первичная эвакуация раненых в зоне АТО проводится в два полевых госпиталя на южном и северном направлениях, еще два находятся в резер-ве. Далее, если невозможно или нецелесообразно проводить лечение на месте, раненых отправляют в госпитали в Харькове, Днепропетровске, Одессе, Киеве и др. Для подкрепления специалистов Вооруженных сил созданы выездные бригады сестер и врачей из госпиталей.

Что касается эвакуации раненых под огнем противника, то очевидна тенденция к созданию прототипов эвакуационных и санитарных машин со стороны многих предприятий ОПК. Следует разделять эвакуационные и санитарные машины. Первые предназначены для быстрой эвакуации раненых и имеют лишь необходимый минимум оборудования. Вторые имеют полный комплекс оборудования, сопоставимо с гражданской «ско-рой», для проведения довольно сложных операций и служат мобильным медицинским пунктом. Существует стандартная санитарная модификация БТР-4 в БММ-4С. По меньшей мере, 6 таких машин уже есть у Националь-ной гвардии. Это машины, переданные из замороженного Иракского контракта, - 154 БТР были заказаны для ВСУ, сколько из них будут в версии санитарной машины пока неизвестно. К прототипам следует отнести сани-тарную машину на базе БТР-70/80 Николаевского бронетанкоремонтного завода, которая получила широкую огласку в СМИ. Однако машина имеет довольно сомнительную эффективность, в основном, в силу компоновки базовой машины. Также санитарная машина существует на базе КрАЗ SHREK, такие машины у ХК «АвтоКрАЗ» уже покупает ООН для своих миссий. Это бронемашина типа MRAP, которые доказали свою крайне высокую эффективность в Афганистане и Африке в условиях минной

Следует подчер-кнуть, что при решении данной проблемы перво-очередное внима-ние следовало бы уделить как раз обучению бойцов


войны и конфликтов низкой интенсивности. Возможность создать бронированные санитарные машины есть на базе грузовиков КрАЗ «Рап-тор» и «Крепость». Последний как раз является собственной модификаци-ей стандартного шасси от КрАЗ предприятием НПО «Практика», которое, кроме бронированием машин, так же одно из немногих в Украине оснаща-ет скорые. Именно это предприятие в 2013-2014 годах поставило 913 скорых для украинских больниц, тогда цена за переоборудования одного базового автомобиля в «скорую» составляла 264 тыс. грн., что при годовой инфля-ции в 25% за 2014 год, по данным ГосКомСтата, на данный момент состав-ляет примерно 330 тыс. грн.

Эвакуационные машины украинскими предприятиями представлены на базе легких бронеавтомобилей Дозор-Б, Козак и КрАЗ «Когуар» и «Спар-тан». Переоборудование таких автомобилей в эвакуационные значительно дешевле и легче, чтосоответствует конечной цели такого рода машин - мак-симально быстро вывезти раненых из под огня.

Если такие машины заменят в каждой медицинской роте старые «та-блетки» и гражданские скорые, то это существенно повысит эффективность работы медиков в условиях активных боевых действий, а также сохранит жизни бойцам не только на линии огня, но и за линией фронта, тем более, что случаи нападения на машины с красным крестом неоднократны. Так же, не стоит забывать и о мобильных операционных, которые сейчас суще-ствуют, только на базе старых советских УРАЛов, очевидно, что современные легкобронированные КрАЗы подойдут для создания таких машин не хуже. На всю Украину стал известен случай первой внутрипо-лостной операции в полевых условиях – она была проведена как раз в та-кой машине.

Но наиболее значимый вклад в быструю эвакуацию раненых, а особен-но тяжело раненых вносит армейская авиация. Однако, такие вылеты выполняются стандартными транспортными Ми-8, и даже боевыми Ми-24. Уже принято решение создать в каждом полку армейской авиации (их всего четыре) по звену санитарных вертолетов на базе Ми-8МТ. Также за-планировано модернизировать еще, по крайней мере, один АН-26 потипа самолета «Вита».

Таким образом, в рамках существующей ситуации, прерогативными являются такие задачи: разработка нового стандарта общевойсковой ап-течки и оснащения ей каждого бойца, в комплексе с развернутой програм-мой обучения ее использованию. Причем, такой вопрос стоит так же ост-ро, как и с поставкой в войска средств индивидуальной защиты – касок и бронежилетов. Совершенно очевидно, что недостаточным является комп-лектование каждого бойца двумя перевязочными пакетами, одним жгутом и одной ампулой обезболивающего – всемизвестно золотое правило двух жгутов. Кроме того, очевидно, что при относительной территориальной

Но наиболее значимый вклад в быструю эвакуацию раненых, а особенно тяжело раненых вносит армейская авиация


ограниченности конфликта, быстрая эвакуация раненых в основном прак-тически нивелирует недостатки комплектации солдат медицинскими сред-ствами. Но нельзя надеется только на это, ведь нередки случаи, когда эвакуация просто невозможна и помощь необходимо оказывать прямо на месте.

Все это, вместе с наращиванием санитарной авиации в составе армей-ской, позволит уверено снизить коэффициент смертности раненых ниже 0,8%, что является прямой обязанностью для страны, которая воюет на своей территории. Тем более, все из выше перечисленных мероприятий не требуют никаких научных изысканий (за исключением, пожалуй, только создания украинских гемостатичеких препаратов) или действительно ши-роких инвестиций в создание новых производств. Комплектующие апте-чек производятся в широком объёме в Украине, а БТРы и вертолеты уже сейчас стоят на стапелях ремонтных заводов и переоборудуются.

О вызовах и новых возможностях для Украины на втором этапе революции

Юрий Романенко, директор Центра политического анализа «Стратагема»,

шеф-редактор аналитического портала «Хвиля»

Главным итогом 2014 г. для нас стало то, что Украина вошла во второй этап революции, который начался с момента саммита в Вильнюсе. Первый ее этап закончился 21-го февраля, когда у нас появилось новое правитель-ство, а потом – и новый президент. Сейчас мы наблюдаем второй этап, который характеризуется тем, что в рамках старой системы, которая по-степенно изживает сама себя, формируются субъекты из новых социальных групп, недовольных действующим режимом.

Несмотря на то, что, по большому счету, государственная система не изменилась, я считаю, что революция не потерпела поражение. Для того чтобы это понимать, необходимо, прежде всего, понимать цели и интересы субъектов, которые принимали участие в Майдане и процессах, которые его запускали. Это, прежде всего, внешние игроки: РФ, США и ЕС (читай - Гер-мания), влияние которых, на происходящие процессы было определяющим.

Россия играла на запуск Майдана с целью выхода на схему перераспре-деления сфер влияния с Германией (создание некого континентального блока), укрепления своих позиций на юго-востоке Украины, установления там контроля за экономическими активами и политического влияния че-рез конституционную реформу, которую готовили, начиная с 2010 г.

В свою очередь Германия, благодаря евроинтеграции Украины полу-чала бы доступ к ее центру и западу, укрепляла свои позиции в Восточной Европе, и в ЕС в целом.

Украина вошла во второй этап революции

мы наблюдаем второй этап, который характе-ризуется тем, что в рамках старой системы, которая постепенно изжи-вает сама себя, формируются субъекты из новых социальных групп, недовольных дей-ствующим режи-мом


США – мировой гегемон, цель которого – не допустить, чтобы баланс сил в мире резко изменился против них.

Итак, накануне Майдана Россия и Германия начали маневр с разделом сфер влияния. Для установления практически полного контроля над Укра-иной, с помощью прежней власти начались запускаться необходимые для России политические реформы. Далее Путину нужен был Майдан, чтобы запустить полную схему включения Украины в зону контроля России. Ев-ропа всячески подыгрывала этому процессу путем содействия украинской евроинтеграции. При этом и Янукович, и Меркель прекрасно понимали, что никакого подписания Ассоциации в Вильнюсе не будет. Это все дела-лось для того, чтобы «раскочегарить» украинское общество. Ее подписание планировалось весной, а за зиму должны были быть согласованы интересы всех сторон и проведена конституционная реформа, которая бы федерали-зировала Украину. В таком случае, экономические соглашения между Рос-сией и Германией, прежде всего, касающиеся сфер влияния в Украине, об-лекались бы в политические рамки, которые гарантировали бы соблюдение интересов через подконтрольных губернаторов и слабое центральное пра-вительство. В свою очередь, аннексия Крыма планировалась на 2015 г. Здесь логика состоит в том, что на 2015 г. Украина была бы федерализиро-вана, и тех логистических издержек, которые есть у Крыма сегодня, можно было бы избежать. Не было бы никаких проблем с сухопутным коридором и, вполне возможно, что и Новороссия появилась бы без таких проблем, поскольку подконтрольные губернаторы блокировали бы украинских па-триотов на подконтрольных им территориях.

Но в игру начали активно входить американцы, так как они видели для себя новые возможности, а также включились украинские олигархи, с которыми прежняя власть должна была разобраться на протяжении 2014 г. При этом накапливались конфликты внутри самой правящей группы, которые повышали неустойчивость всей политической системы.

И вот когда начался Майдан, схема Путина начала постепенно рушить-ся украинскими олигархами, а также США, которые сделали так, что после 19 января Германия уже не могла оставаться нейтральной в украинском кризисе. Конечной каплей для нее стала информация о том, что Россия вливает огромные деньги в правые и ультралевые течения по всей Европе, что ставит под угрозу будущее ЕС, в котором Германия занимает одно из ведущих мест. Более того, после 19 января, когда начались захваты админз-даний на западе Украины, ситуация начала внешне выглядеть как развал и полное погружение страны в хаос, что в свою очередь, начало нести огромные риски для граничащих с Украиной стран Евросоюза.

Результат всей этой большой игры – это то, что под конец 2014 г. Рос-сия оказалась большим но, при этом маргинализированым, изолированным, без доступа к мировым финансовым ресурсам и с огромными долгами

Накануне Майдана Россия и Германия начали маневр с разделом сфер влияния

И Янукович, и Меркель прекрасно понимали, что никакого подписа-ния Ассоциации в Вильнюсе не будет. Это все делалось для того, чтобы «раскочегарить» украинское обще-ство


игроком в рамках большой системы. И, собственно говоря, все увидели, что кроме «углеводородного пафоса» в России ничего больше нет. Исходя из этого, сегодня уже можно говорить, что стратегически Россия не выйдет из этой игры победителем. На тактическом уровне она еще может получить какие-то преимущества. И в первую очередь в Украине, которую она и в дальнейшем будет пытаться дестабилизировать. В этом, собственно, за-ключаются две цели Путина на 2015 г. Первая, это уничтожение Украины как субъекта и создание основы для передоговоренностей с Западом. Вто-рое, это выборы в ЕС в 2017 г., благодаря которым он попробует его деста-билизировать и развалить. То есть Путин захочет вернуться к идее созда-ния континентального блока с Германией, который, в свою очередь, уже не возможен в силу того, что США начали действовать на опережение, при-тягивая Германию к себе и тем самым создавая все условия для того, чтобы Европа никогда не создала никаких проектов с Россией. Определяющим в этом процессе является безопасность, снижение энергозависимости от России, а также технологический переворот (экологически чистое топли-во, 3-D принтеры и т.п.). Последний фактор, в частности, создает базис для новой экономики, в которой старый уклад перестает действовать. А это не оставляет никаких шансов для России потому, что они оказываются в сто-роне от этих процессов. В результате она остается нестабильной и лязгаю-щей своими прогнившими ядерными зубами сырьевой базой, от которой необходимо избавиться.

Исходя из этого, в дальнейшем Россия будет только сжиматься, по-скольку существует большое несоответствие пространства и институтов, которые удерживают это пространство. И главным следствием конфликта, в который она вовлечена, будет то, что Россия еще потеряет часть своей территории, а возможно, вообще развалится.

В целом, в отношении России может быть реализовано два сценария. Первый – это сценарий либерализации, когда российская элита договари-вается с Западом и принимает его правила игры, предоставляя при этом доступ к своим ресурсам и избавляясь от ядерного оружия. В таком случае Россия сможет на какое-то время сохранить в каких-то рамках свою терри-ториальную целостность. Но, по большому счету, это все равно будет фор-мой ее распада, просто отложенной еще на несколько десятилетий.

Более вероятным является второй вариант, который подразумевает управляемый, отвечающий всем интересам мировых игроков, распад Рос-сии. Этот вариант является самым оптимальным, поскольку в данном слу-чае все они получают меньший доступ к ресурсам, чем, если бы каждый из них имел в случае двухсторонней договоренности с Россией. То есть на ее бывшей территории образуются несколько государств, над которыми бу-дет установлен некий протекторат мировых игроков.

Перспективы Украины в этом процессе зависят от нашей возможности изменяться. И мы уже сегодня начали меняться. Может не так быстро как

Путин захочет вернуться к идее создания конти-нентального блока с Германией, который, в свою очередь, уже не возможен в силу того, что США начали действо-вать на опереже-ние

Результат всей этой большой игры – это то, что под конец 2014 г. Россия оказалась большим но, при этом маргинализи-рованым, изолиро-ванным, без досту-па к мировым финансовым ресур-сам и с огромными долгами игроком в рамках большой системы

Перспективы Украины в этом процессе зависят от нашей возмож-ности изменяться


этого бы хотелось, но процесс обновления властных элит пошел, и уже просматривается некая тенденция на этом направлении. В России этой тенденции нет.

Что касается нашей перспективы на ближайшие 2 года то, скорее всего, нам предстоит пройти через мощнейший хаос, который может охватить всю территорию, а может лишь восток и Киев. В любом случае это будет связано с тем, что в 2015 г. неспособность старой элиты действовать быстро, жестко и адекватно, приведет к нарастанию конфликтов внутри государ-ства. Поэтому нам надо будет быть более рациональными и пытаться пере-вести остатки старых элит через 2015 г. для того, чтобы они не рухнули раньше, чем нам нужно. А уже в 2016 и 2017 гг. будет формироваться новое государство. При этом происходить это будет в форме жесткой борьбы, возможно и с применением насилия.

Говоря о ситуации на востоке, можно сделать предположение, что она выплеснется дальше. При этом реперными точками будут конец зимы-весна, а потом осень. По первой точке есть большая вероятность того, что ситуация будет активно дестабилизироваться со стороны России. По боль-шому счету, Путин будет пытаться превратить Украину в подобие сегод-няшнего Донбасса. Кроме того, в этом сценарии есть, как минимум, два подсценария.

Первый, и самый негативный для нас: Россия прилагает все усилия для изменения ситуации в Украине на свою пользу. В таком случае через аген-тов влияния и через игру на противостоянии по линии премьер-президент, они попытаются форматировать большинство в парламенте для того, чтобы убрать правительство и поставить выгодного им премьера. В этом варианте также не исключено и физическое устранение кого-то из боль-ших политиков, что в свою очередь обрушит политическую систему Украины и погрузит Киев в хаос. Это время будет использовано Россией для того, чтобы ударить с востока, получить контроль над новыми терри-ториями, представить это все как следствие гражданской войны и поста-вить президента перед фактом необходимости проведения новых минских переговоров, федерализации Украины и т.п.

Второй подсценарий может реализоваться тогда, когда у Путина будут серьезные проблемы с ресурсами, что вынудит его отложить этот конфликт на осень.

В любом случае вторая половина зимы будет сопровождаться мощной дестабилизацией, и удержится или не удержится наше государственное ру-ководство, зависит от внешних факторов – от Запада и от того, что будет происходить в России.

Несмотря на это, нам уже сегодня необходимо пересмотреть свое мес-то в Восточной Европе. Нас должны начать воспринимать как субъекта, который выполняет определенную миссию. А миссией этой может стать

Нам уже сегодня необходимо пере-смотреть свое место в Восточ-ной Европе. Нас должны начать воспринимать как субъекта, который выполняет опред-еленную миссию

По большому счету, Путин будет пытаться превратить Укра-ину в подобие сегодняшнего Донбасса


организация постсоветского пространства, то есть та миссия, которая была у России. Для этого нам необходимо понимать наши задачи и цели, и исходя из этого, выстраивать инфраструктуру и организацию, которая эти задачи будет готова выполнить.

Одной из таких задач может быть организация у себя среды, которая позволит здесь развиваться талантливым людям, а также генерировать ресурсы, капитал, идеи и т.п. В таком случае постсоветское пространство, которое будет превращаться в черную дыру Евразии, станет для нас доно-ром, от которого мы сможем получать гуманитарный капитал и расширять свое влияние на окружающие территории. Кроме того, такой наш статус может быть выгодным для США, поскольку мы будем сдерживающим фак-тором для Германии, остатков России и для Турции, которая в случае раз-вала России, может зайти в центральную Азию и Поволжье. Для нас это выгодно потому, что наше влияние тогда будет шире, чем наши сегодняш-ние границы.

То есть то, что происходит сегодня это огромный вызов для нас, но это и огромные возможности, которыми нам просто необходимо воспользо-ваться. Но все это может реализоваться лишь тогда, когда вместо того, чтобы делать надстройку над старым государством, мы запустим новое, оставляя весь балласт старой политической системы позади и решая про-блему внутреннего трения, которая сегодня не позволяет государственным институтам работать эффективно и быстро принимать решения.

Оцінка візиту президента Росії В.Путіна до ІндіїАнтон Міхненко,

головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»

Візит президента Росії до Індії в грудні 2014 року приніс підписання низки багатомільйонних контрактів у цивільній та військовій сферах. Ро-сійські ЗМІ вже встигли заявити про поновлення двосторонньої співпраці, про можливий порятунок Індією, як в старі добрі часи, промисловості РФ і не лише. А чи насправді це можливо в сучасних реаліях?

Відомо, що в минулому Індія величезним вливанням власних коштів де-факто врятувала оборонну промисловість Росії від повного розвалу. Без індійських замовлень російська оборонна промисловість мала б значні проблеми. Наприклад, суднобудівна промисловість РФ взагалі б «лежала», якби не контракти по авіаносцю «Адмірал Горшков» ($2,33 млрд) та будів-ництву шести фрегатів класу Talwar ($2 млрд). Величезні кошти спрямову-ються на закупівлю 272 винищувачів Су-30МКІ (більше $12 млрд), 45 па-лубних винищувачів МіГ-29К ($2 млрд), 139 вертольотів Мі-17 (більше $2 млрд.). Крім цього Росія бажає якнайшвидшого залучення індійських гро-шей в програму винищувача п’ятого покоління FGFA.

В минулому Індія величезним вли-ванням власних коштів де-факто врятувала оборон-ну промисловість Росії від повного розвалу


На сьогодні Кремль в умовах кризи відносин із Заходом прагне відно-вити та розширити існуючий формат стосунків з Делі за рахунок укладан-ня нових угод як у військовій, так і цивільній сферах. Безпосереднім ре-зультатом візиту президента Росії Володимира Путіна в грудні 2014 року до Індії стало підписання 20 різноманітних угод, серед яких рішення стосовно постачання другої атомної ударної субмарини класу Akula-II, яка зараз сто-їть без фінансування. Цей контракт може коштувати $1,5 млрд. Крім того, підписано декілька нових договорів про постачання до Індії російської на-фти та газу, про нові індійські інвестиції в російські нафтові проекти, у тому числі в Арктиці. Ще одним підсумком візиту є домовленості щодо бу-дівництва РФ 12 атомних реакторів в Індії.

На перший погляд маємо істотний прорив у відносинах. Однак не все так яскраво та «діамантово», як малює російська преса. Індійці прекрасно розуміють обставини, в які потрапили росіяни. Існуюче протистояння між Росією та Заходом, має наслідки і для Індії, адже поставило країну в не-зручне дипломатичне становище. До того ж значні зрушення Москви вбік Пекіна в газовій та оборонній сфері, а також налагодження військово-тех-нічної співпраці з Ісламабадом стосовно постачання військової авіаційної техніки, посіяли сумніви в Нью-Делі щодо характеру подальшої співпраці. До того ж в Індії, скептики сумніваються в тому, що старі і перевірені часом індійсько-російські зв’язки набудуть таку ж якість як за радянських часів. В дійсності ці дві країни суттєво віддалилися одна від одної, що видно в розбіжних курсах їх зовнішньої та оборонної політики. Навіть відносини на рівні «покупець-продавець» військової продукції також похитнулися. Це констатують як російські, так й індійські експерти.

Так, директор Центру аналізу мирової торгівлі зброї Ігор Коротченко перед візитом Путіна до Делі зазначив, що «на частку Індії припадає понад 50% російського оборонного експорту. Але в останні роки ринок стає все більш конкурентним. Це пов’язано і з підвищеними вимогами військово-промислового комплексу Індії та індійської армії, і з диверсифікацією дже-рел закупівель зброї. При цьому на збройовий ринок Індії в останні три роки активно вийшли США. Об’єм двосторонньої взаємодії між Індією та Росією скоротився. Щорічний торговий обіг орієнтований на досягнення $20 млрд до 2015 року, однак поки що він перебуває на позначці близько $10 млрд.»

В свою чергу індійські експерти Institute for Defence Studies and Analyses зазначають, що національне керівництво розчароване в РФ з огляду на її нездатність задовольнити терміни поставок озброєння та військової техні-ки, визначені контрактами, раптовими випадками підвищення вартості послуг, небажанням передавати технології та постачанням ненадійних за-пчастин. І врешті-решт, навіть ті два флагманських проекти співробітни-

На сьогодні Кремль в умовах кризи відносин із Захо-дом прагне відно-вити та розшири-ти існуючий формат стосунків з Делі

Значні зрушення Москви вбік Пекіна в газовій та обо-ронній сфері, а також налаго-дження військово-технічної співпра-ці з Ісламабадом стосовно поста-чання військової авіаційної техні-ки, посіяли сумніви в Нью-Делі щодо характеру подаль-шої співпраці


цтва – створення винищувача п’ятого покоління (FGFA) на основі ПАК ФА та багатоцільового транспортного літака (МТА) на основі Іл-214, на сьогод-ні також затягнулися. До того ж Росія зробила дуже мало, щоб проаналізу-вати внутрішній індійський ринок невійськового призначення.

Фактично Індія переважно зацікавлена у вирішенні власних інтересів - отриманні технологій з Росії, модернізації індійських стратегічних активів, численних російських природних ресурсах, роботу з якими активно сьо-годні проводять переважно китайські та південнокорейські компанії.

Тим не менш, незважаючи на зближення РФ з КНР та Пакистаном, ке-рівництво Індії бажає розвитку відносин з Росією. РФ як і раніше в полі-тичному, дипломатичному та військовому плані важлива для Індії. При цьому акцент тут робиться на тому, що РФ має стратегічне ядерне озброєн-ня та право вето в РБ ООН, яке корисне для противаги глобальній гегемо-нії. Індія з пересторогою покладається на можливості США, які можуть в будь-який момент обмежити доступ до сучасних військових та цивільних технологій. В той же час Нью-Делі не може ігнорувати геостратегічні роз-рахунки, де США ніколи не зможе замінити Росію політично і оперативно, у разі національної кризи. Москва, в свою чергу може ефективно викорис-товувати співпрацю з Китаєм чи Пакистаном, щоб тиснути на Індію, коли це потрібно.

Важливо відзначити, що довіра і фактор комфорту у відносинах між Індією та Росією все ще існує. Незалежно від того, скільки і чого керівни-цтво Індії розраховує отримати від США та інших держав, відносини з Ро-сією матимуть ключове значення для забезпечення національних інтересів країни. Індійське керівництво намагається знайти компроміс відносин, щоб не втратити ні США, ні РФ, адже кожна зі сторін, в тій чи іншій мірі, потрібна країні для забезпечення балансування сил в регіоні.

Отже, не все так просто. Розвиваючи та поглиблюючи відносини з Ін-дією, РФ прагне продемонструвати Заходу, що, мовляв, і «без вас впорає-мося», але не слід бути настільки наївними. Всі сучасні технології та фінан-сові можливості на сьогодні переважно сконцентровані в країнах Європи та США. Розвиток співробітництва з країнами Азії, зокрема Індією, - це переважно короткострокове рішення, яке не забезпечить розвиток РФ, але дозволить, в деякій мірі, підтримати країну «на плаву». Натомість час для розвитку держави, можливості отримати сучасні технології та доступ до міжнародних фінансових ресурсів будуть втрачені, і РФ так і залишати-меться ресурсною колонією.

Фактично Індія переважно зацікавлена у вирішенні власних інтересів - отриманні технологій з Росії, модернізації індійських стратегічних активів, числен-них російських природних ресур-сах, роботу з якими активно сьогодні прово-дять переважно китайські та південнокорейські компанії.

Індійське керівни-цтво намагається знайти компроміс відносин, щоб не втратити ні США, ні РФ, адже кожна зі сторін, в тій чи іншій мірі, потрібна країні для забезпечення балансування сил в регіоні


«Верный путинец» Игорь Сечин – нефтяной магнат и «рус-ский Ришелье»

Дмитрий Козлов, эксперт Центра исследований армии, конверсии и разоружения

В сентябре 2014 года агентство Bloomberg опубликовало рейтинг самых влиятельных людей в мировой финансовой системе. В этом списке из 50-ти позиций оказался и один россиянин – глава корпорации «Роснефть» Игорь Сечин. Кстати, ранее он уже представлял Россию в другом рейтинге – в списке самых влиятельных людей мира по версии журнала Time, где Сечин также оказался единственным гражданином РФ.

В последние годы влияние человека, о котором в западных СМИ нео-днократно писали «говорим Сечин – подразумеваем Путин», сильно воз-росло. А сам Игорь Иванович, прежде разделявший с Владиславом Сурковым звание «серого кардинала Кремля» и слывший «закрытым поли-тиком», неожиданно превратился в публичную фигуру. Сечина, одного из основных кандидатов на роль преемника ВВП, уже сегодня называют фак-тически вторым человеком в стране. В этом контексте любопытно рассмо-треть фигуру Игоря Ивановича как своего рода образец, и матрицу необходимых качеств для построения успешной карьеры политического титана в путинской РФ. В биографии Сечина присутствует два практически обязательных для людей из окружения Путина компонента. Как минимум, один из которых есть в прошлом каждого из приближённых к президенту: связь со спецслужбами. Вторым является ранний опыт рыночной деятель-ности, и ведения бизнеса в советских внешнеторговых организациях.

Земляк Путина, Игорь Сечин родился в Ленинграде 7 сентября 1960 года в семье заводских рабочих. Поступив на филологический факультет в ЛГУ имени Жданова, Сечин, изучавший португальский, незадолго до окон-чания вуза, в 82-м, был отправлен в охваченную гражданской войной бывшую португальскую колонию Мозамбик, правительству которой оказывал небезызвестную помощь СССР. Подобная командировка в те годы, конечно же, вряд ли была возможна не по линии КГБ, хотя официальных документов, подтверждающих связь Сечина со всесильным Комитетом, никто никогда не видел.

Два года спустя после возвращения из Африки Сечин завершил учёбу, получив специальность филолога-романиста, преподавателя французско-го и португальского языков. Затем последовала служба в армии. Сечин слу-жил в туркменской пустыне, где в то время располагался международный центр подготовки специалистов ПВО, обучавший военных из африканских стран. Затем Сечина вновь отправляют на Чёрный континент – на этот раз в Анголу, также раздираемую междоусобной войной. Там Сечин занимался широким спектром военных вопросов, в том числе некоторое время был

Аналітичні розробки

В последние годы влияние человека, о котором в западных СМИ неоднократно писали «говорим Сечин – подразуме-ваем Путин», сильно возросло.

Сечина, одного из основных кандида-тов на роль преем-ника ВВП, уже сегодня называют фактически вторым человеком в стране.


советником командующего ВМС Анголы. А также работал в группе зенитно-ракетных войск.

Вернувшись из Африки, Игорь Иванович работал в структурах специ-ализированного внешнеторгового объединения «Техноэкспорт», через ко-торое осуществлялись поставки за рубеж промышленного и другого обо-рудования для объектов и предприятий, в создании которых участвовал СССР. Затем наш герой некоторое время работал в иностранном отделе ЛГУ, отвечавшем за выезд преподавателей и студентов за рубеж. Здесь и произошло судьбоносное знакомство Игоря Ивановича с помощником проректора по международным связям – Владимиром Путиным.

На некоторое время пути будущих кремлёвских титанов разошлись, когда Сечин перешёл на работу в исполком Ленсовета, где занимался раз-витием и укреплением братских связей между городами-побратимами – Ленинградом и Рио-де-Жанейро. Но уже в 1991-м году они вновь встреча-ются в аппарате нового мэра Петербурга Анатолия Собчака, заместителем которого становится Путин. Будущий хозяин Кремля приглашает Сечина на должность секретаря. С этого момента карьеры Путина и Сечина идут параллельным курсом.

До 1996 года Сечин занимает различные должности в возглавляемом Путиным комитете по внешнеторговым связям мэрии Санкт-Петербурга. Затем, после поражения Собчака на губернаторских выборах, Игорь Ива-нович вслед за своим другом и покровителем перебирается в столицу. Как впоследствии укажет в своей книге «От первого лица» сам Путин, «Когда я поехал работать в Москву, он попросился со мной. Я его взял». Чем закон-чится поход Путина в высшие эшелоны российской власти, в те годы не мог предположить никто, однако Сечин без лишних уговоров последовал за Путиным, проявив качество, которое отмечали ещё его коллеги по Анголе: верность. Именно личная верность и преданность, столь ценимая будущим российским лидером, определили будущее Сечина. Не только как влия-тельного политического долгожителя, а также члена неформального ново-го «политбюро», но и как начальника своего рода «теневого отдела кадров» Кремля, занимающегося подбором и проверкой нужных правящему режи-му людей. Именно на Сечина были возложены разного рода «деликатные поручения» по связям между Путиным и людьми, с которыми российский президент в силу разных причин не может контактировать публично. В сферу, отведённую Игорю Ивановичу, по некоторым данным входит и ра-бота с неугодными режиму посредством указаний МВД, Счётной палате и Генпрокуратуре конкретных объектов их «пристального внимания». Се-чин продолжил выполнять роль «визиря» при «султане» Путине. И после возвышения последнего, оказавшись в рядах «путинцев первого призыва», образовавших переходную администрацию после отставки Ельцина. Как и положено «серому кардиналу», и подобно другим высшим российским «са-

Вернувшись из Африки, Игорь Иванович работал в структурах специализирован-ного внешнеторго-вого объединения «Техноэкспорт», через которое осуществлялись поставки за рубеж промышленного и другого оборудова-ния для объектов и предприятий, в создании которых участвовал СССР.

До 1996 года Сечин занимает различные долж-ности в возглавля-емом Путиным комитете по внешнеторговым связям мэрии Санкт-Петербурга.

Именно личная верность и предан-ность, столь ценимая будущим российским лиде-ром, определили будущее Сечина.


новникам», Сечин обладает колоссальной властью, отнюдь не соответству-ющей весьма скромным официальным должностям в Администрации Президента РФ. Отсутствие броских внешних признаков власти и титулов вообще отличает ближайших соратников Путина, и является, вероятно, проявлением профессиональных привычек «рыцарей плаща и кинжала».

В 2004-м году, после начала второго президентского срока Путина, Се-чин сохраняет пост главы президентской Администрации. Однако теперь многолетняя верность начинает вознаграждаться материально: Игорь Се-чин избирается в совет директоров (и через месяц становится его предсе-дателем) нефтяной компании «Роснефть». Будучи на тот момент шестой по объёмам добычи нефти компанией в России, «Роснефть» Сечина начинает стремительно поглощать конкурентов, прирастая активами разгромленно-го «ЮКОСа» Ходорковского (по признанию самого опального олигарха, именно Сечин стоял за его травлей) и своего главного конкурента – компа-нии «ТНК-ВР», ставшей частью «Роснефти» в марте 2013-го. Монополиза-ция нефтяного рынка, превратившая Сечина в олигарха, происходит в рамках общей политики Путина по укрупнению игроков в ключевых сек-торах экономики, фактической национализацией стратегически важных отраслей, и созданию мощных госкорпораций в рамках формируемого российского госкапитализма. В значительной степени именно Сечин явля-ется архитектором грандиозного перераспределения капитала, и замены ельцинской олигархии на преданных Путину магнатов нового типа – так называемых «силогархов», одной ногой стоящих в бизнесе, а другой – в мире спецслужб. Верность и скромность приносят свои дивиденды: по све-дениям журнала Forbes (впоследствии вынужденного опровергнуть эту информацию после судебного иска Сечина), только за 2013 год Игорь Ива-нович получил около 50 миллионов долларов чистого дохода. Воистину, «блаженны кроткие, ибо они наследуют землю».

Ещё недавно российская и зарубежная пресса обсуждала перспективы противостояния двух основных претендентов на роль преемника Путина, и стоящих за ними кланов – Игоря Сечина, и Дмитрия Медведева. Проти-воборство условных «консерваторов-государственников» Сечина и «системных либералов» Медведева фактически определяло всю полити-ческую повестку после «второго пришествия» Путина. Ушедший в бизнес Сечин, казалось, утратил часть аппаратных позиций, а его возросшая пу-бличность будто бы указывала на желание покончить с образом «серого кардинала». Однако стремительное изменение геополитической обстанов-ки в 2014-м году нанесло сокрушительный удар по аппаратным позициям Дмитрий Анатольевича, фактически лишившегося своих людей в рядах си-ловиков и среди глав регионов, и сильно поубавившего в политическом весе. После начала конфронтации с Западом Медведев как глава прозапад-ного лобби в Кремле, потерял неформальное влияние, окончательно пре-

Сечин продолжил выполнять роль «визиря» при «сул-тане» Путине.

Отсутствие броских внешних признаков власти и титулов вообще отличает ближай-ших соратников Путина, и являет-ся, вероятно, проявлением профессиональных привычек «рыцарей плаща и кинжала»

Монополизация нефтяного рынка, превратившая Сечина в олигарха, происходит в рамках общей политики Путина по укрупнению игроков в ключевых секто-рах экономики

Только за 2013 год Игорь Иванович получил около 50 миллионов долла-ров чистого дохо-да.


вратившись в «технического премьера». Несмотря на тот факт, что низкие цены на нефть автоматически должны были несколько снизить и административный вес Сечина, крах Медведева нивелировал эту досадную неприятность. А сохраняющаяся роль «адъютанта его превосходитель-ства» и личная преданность Путину делают Сечина практически несокрушимым политически. Впрочем, вероятность превращения этого могущественного и таинственного человека, которого газета Financial Times однажды назвала «русским Ришелье», в хозяина Кремля невелика, и противоречит самой сути личности Игоря Ивановича. Сечин, ставящий во главе угла преданность хозяину, с куда большей вероятностью предпочтёт оставаться верной тенью гипотетического нового лидера РФ. Ведь кто бы ни возглавил российское государство после Путина, ему тоже не обойтись без скрытного и незаметного мастера придворных интриг, способного быстро и эффективно решать любые важные вопросы, оставаясь в тени своего патрона.

Беспилотная авиация России: опасный ренессансЮрий Бараш,

член Экспертного Совета ЦИАКР

За эту статью меня заставила взяться российская заметка с грозным названием «Дроны в небе: всесокрушающий удар новейших беспилотни-ков», широко растиражированная кремлёвской прессой. В ней сообщается, что «российская авиация ожидает к 2020 году первые образцы ударных беспилотных летательных аппаратов. Эти машины смогут в автономном режиме преодолеть огромные расстояния, сутками находиться в районе предполагаемых военных действий и при первой же необходимости нане-сти всесокрушающий удар высокоточными ракетами и бомбами. Глава Минобороны Сергей Шойгу потребовал от российских разработчиков ударных беспилотных летательных аппаратов ускорить темпы выполнения работ…» [1].

Беспилотные авиационные комплексы (БПАК) принадлежат к одному из самых современных видов вооружений и военной техники (ВВТ). В них входят беспилотные летательные аппараты (БПЛА) и они выполняют за-дачи всех видов воздушной разведки (телевизионной, инфракрасной, ра-диолокационной, радио и радиотехнической, ОМП), ретрансляции связи, РЭБ, воздушных мишеней и др. В последние годы их начали применять для поражения наземных целей. БПЛА могут выполнять боевые задачи в лю-бое время суток, при температуре от -30 до +40 град. Их фото-, инфракрасные и видео-модули позволяют обнаружить хорошо замаскированные цели противника [2].

БПЛА имеют малые размеры, низкую радиолокационную, инфракрас-ную и акустическую сигнатуру, что затрудняет их обнаружение и уничто-

Впрочем, вероят-ность превраще-ния этого могуще-ственного и таинственного человека, которого газета Financial Times однажды назвала «русским Ришелье», в хозяи-на Кремля невели-ка, и противоре-чит самой сути личности Игоря Ивановича

Беспилотные авиационные комплексы (БПАК) принадлежат к одному из самых современных видов вооружений и военной техники (ВВТ)


жение. Их использование гораздо дешевле и безопаснее, чем самолётов и вертолётов.

С другой стороны, БПАК могут выполнять только 67% задач разведки, 50% – охранения и 25% – огневой поддержки. Кроме того, скорость боль-шинства БПЛА, (малых винтовых), невелика и составляет 50-200 км/ч. Так-же мала их маневренность и защищённость. Малые и средние БПЛА лета-ют, в основном, на малых высотах, что в совокупности делает их уязвимыми даже от стрелкового оружия. Кроме того, из-за дистанционного управле-ния они критически зависят от линий связи.

Впервые БПАК были успешно применены ВВС США во Вьетнамской войне. Они использовали реактивные БПЛА BQM-34 Firebee, созданные на базе летающих мишеней BQ-34. На аппарат устанавливалось оборудова-ние для фоторазведки, инфракрасной и радиоэлектронной разведки. В ходе этой войны более 1000 Firebee совершили 3435 вылета, сохранив жизнь многих пилотов [3].

В Ливанской войне 1982 г ВВС Израиля удалось уничтожить 21 бата-рею сирийских ЗРК в значительной степени благодаря активному исполь-зованию БПАК. Они успешно применялись и в последующих операциях ВС Израиля.

Большого успеха БПАК добились в войне 1991 г в районе Персидского залива, где против Ирака США использовали несколько типов БПАК. Только применение БПЛА Global Howk позволило американцам всего за 20 вылетов обнаружить и уничтожить более 10 зенитно-ракетных батарей, около 70 автомашин и 300 танков иракской армии [1]. И в последующих войнах и военных операциях ВС США и их союзники по НАТО активней-шим образом применяют БПАК – и весьма успешно.

Беспилотная авиация России в прошлом. Еще 20 лет назад Россия была одним из мировых лидеров по созданию БПАК. Только одних воздушных разведчиков Ту-143 в 1980-е годы было выпущено 950 ед. Одна-ко после распада СССР беспилотная авиация в ВС Россия практически со-шла на нет. У МО не было средств и предпосылок для заказа подобной тех-ники [1]. В результате, сейчас по развитию беспилотной авиации ВС России значительно отстают от ВС стран НАТО. Единственными БПАК, посту-пившим в войска в этот 20-летний период были тактический «Строй-П» и оперативный «Рейс-Д».

БПАК «Строй-П» с БПЛА «Пчела-1Т» разработки ОКБ им. Яковлева способен вести разведку и подавлять радиостанции на расстоянии до 15 км, а также применяться в качестве воздушной мишени (имитировать вертолёт). Запуск БПЛА осуществляется с катапульты, установленной на десантном БТР-Д. «Пчела-1Т» оборудуется или тепловизором, или телека-мерой с изменяемым фокусным расстоянием. Благодаря модульной кон-струкции ДПЛА, можно быстро менять поврежденные элементы аппарата

После распада СССР беспилотная авиация в ВС Россия практиче-ски сошла на нет


и восстанавливать его работоспособность. Посадка осуществляется на па-рашюте.

БПАК используется в ВДВ (в 45-ом разведывательном полку специаль-ного назначения). Состав БПАК: 10 БПЛА, «Пчела-1Т», транспортно-заря-жающая машина (на шасси ГАЗ-66), технологическая машина (на базе КА-МАЗ), наземный пункт дистанционного управления.

БПЛА имеет вес 138 кг, скорость 180 км/час, время полёта до 2 час, ра-диус действия 60 км, высоту полёта до 2,5 км. Размах крыла 3,3 м, длина 2,8 м, высота 1,12 м [4]. Однако сейчас БПАК «Строй-П» уже устарел.

БПАК «Рейс-Д» с БПЛА Ту-234 был принят на вооружение в 1999 г. Ту-234 представлял собой модернизированный вариант БПЛА Ту-143 и имел улучшенное разведывательное оборудование (панорамный аэрофотоаппарат ПА-402 и телевизионную систему разведки «Аист-М» или инфракрасную «Зима-М» с передачей информации в реальном масш-табе времени).

БПЛА имеет ТРД тягой 640 кгс, вес 1,4 т, скорость 850-940 км/час, ра-диус действия 360 км, высоту полёта от 50 м до 5 км. Размах крыла 2,25 м, длина 8,29 м, высота 1,576 м. Однако сейчас БПАК «Рейс-Д» также устарел и планируется его модернизация.

Во время российско-грузинской войны 2008 г ВС России имели только устаревшие и неэффективные БПАК «Строй-П» и «Рейс-Д», применение которых было неудачным. Отсутствие современных БПАК привело к тому, что ВВС России были вынуждены применять для ведения разведки бомбар-дировщики Су-24М и даже Ту-22М3, которые понесли потери. В то же вре-мя, ВС Грузии успешно использовали для разведки современные израиль-ские БПАК с БПЛА Hermes 450. Поэтому в 2008 г. МО объявило о начале программы по созданию современных разведывательных БПАК. Однако выполнить ее не удалось. Ни один представленный в ее рамках отечественный БПЛА не только не соответствовал техническому заданию МО, но и не выдержал самих испытаний. Например, БПАК с БПЛА «Аист», который со-здавался для осуществления целеуказания ОТРК «Искандер», на испытаниях потерпел катастрофу, и от его дальнейшей разработки отказались. То же ка-салось и других БПАК. Всего МО России потратило на разработку и испытание БПАК 5 млрд. руб., не добившись никакого результата.

Закупка зарубежных БПАК и производство их в России по лицен-зии. В связи с отсутствием приемлемых отечественных БПАК МО РФ за-казало в 2010 г у Израиля 3 типа БПАК лёгкого и среднего класса (всего 63 БПЛА Bird Eye 400, I-View и Searcher Mk II). Эти БПАК уже морально уста-рели, но более новые типы Израиль отказался поставлять. Кроме того, в России было открыто совместное с Израилем предприятие по производ-ству 2-х типов БПАК. На ОАО «Уральский завод гражданской авиации» (УЗГА, Екатеринбург) сейчас действует сборочная линия израильских так-

В связи с отсут-ствием приемле-мых отечествен-ных БПАК МО РФ заказало в 2010 г у Израиля 3 типа БПАК лёгкого и среднего класса


тических разведывательных БПАК Searcher Mk II и лёгких аппаратов Bird Eye 400, поставляемых в СВ России под обозначениями «Форпост» и «За-става» соответственно.

Контракт стоимостью до 400 млн. долл. по сборке в России БПАК раз-работки концерна IAI был заключен в 2010 г. В 2011 г МО России выдало УЗГА контракт на поставку в 2011-2013 годах 10 комплексов с БПЛА «Фор-пост» общей стоимостью 9,006 млрд. руб. и 27 комплексов с лёгкими БПЛА «Застава» стоимостью 1,3392 млрд. руб. При производстве были использованы израильские комплектующие [5].

БПАК с БПЛА «Форпост» (Searcher Mk II) предназначен для разведки, поиска и обнаружения, идентификации наземных целей, целеуказания, корректировки огня и оценки нанесенного ущерба. Состав БПАК: 3 БПЛА в контейнерах, контейнер с наземной станцией управления (на КамАЗе) и обеспечивающее оборудование (прицеп с антенным устройством весом 3 т, тележка-заправщик, тележка-охладитель, автокран и др.).

Показатели некоторых БПАК и БПЛА, находящихся на вооружении ВС России, приведены в Табл. 1.

Таблица 1Показатель/БПЛА

Гру-ша

Элерон-3СВ

Застава Bird Eye 400

Гра-нат

Тахи-он

Ор-лан-10 Леер/Леер-3

Форпост Searcher Mk II

Вес, кгвзлётныйнагрузки

2,4-

4,3-5.31

5,51,2

5,55 6,91

18/155/2,5

454100

Скорость, км/чмаксимальнаякрейсерская

12080

13070

100 54 12065

130/17070/75

204148

Высота, кммаксимальнаяминимальная

30,04

50,05

2,2 20,05

5/6 5,8

Время полёта, ч 1,25 2 1 1,5 2 14 17,5Радиус дей-ствия, км

10 10 16 40 120 150-250

Размеры, мдлинаразмах крылавысота

-0,82-

0,6351,47-

0,82,2-

1,73-0,5

0,612-

1,83,1-

5,858,551,4

Время, минразвёртываниясвёртывания

10 2010

10 30

Цена, млн. руб. 2,5 8,5 60 18 700


БПЛА «Форпост» имеет двигатель мощностью 80 л.с., его полезная на-грузка –оптико-электронная дневная/ночная камера на гиростабилизиро-ванной платформе. Его взлётная дистанция 250 м (асфальтированная ВПП) [6, 7].

БПАК с БПЛА «Застава» (Bird Eye 400) предназначен для ведения раз-ведки в масштабе времени, близком к реальному и выдачи данных для це-леуказания ударных (огневых) средств. Состав БПАК: 3 БПЛА, наземная станция управления, наземный терминал передачи данных, мобильная приёмная станция, контейнера и средства технического обслуживания.

БПЛА имеет полезную нагрузку – телекамеру или инфракрасная каме-ру. Старт БПЛА с катапульты, посадка – на парашюте, расчёт 3 человека [7].

Однако на вооружение ВС России поступают БПАК не только ино-странной, но и российской разработки.

Разработка БПАК в России. Сейчас в РФ большое количество органи-заций и фирм в 12 городах занимаются разработкой и производством БПАК. Всего в России создавалось, было создано и разрабатывается до 50 типов беспилотных комплексов для военного и гражданского применения. Но на вооружение ВС поступили всего 5 типов отечественных БПАК с БПЛА, в т.ч. «Груша», «Гранат», «Орлан-10», «Элерон» и «Тахион». Правда, необходимо отметить, что значительная часть их комплектующих – им-портная.

БПАК с БПЛА «Груша» производства ижевского ООО «Ижмаш»–Беспилотные системы» является одним из первых комплексов, поступивших в ВС. Он предназначен для ведения видеонаблюдениия и корректировки огня артиллерии и РСЗО, используется в формированиях ВДВ и специально-го назначения ГРУ. Состав БПАК: 8 БПЛА и 2 ноутбука управления.

БПЛА имеет 2 цифровые камеры с максимальным разрешением 720х576 px и аэрофотоаппарат с разрешением 10Мpx и 4-кратным оптичес-ким зумом. Цена комплекса весьма мала. Недостатком БПАК является то, что он не может действовать при температурах ниже –20 град. Кроме того, большая часть комплектующих БПАК «Груша» – импортная. Например, ноутбуки управления куплены у компании Panasonic, а в передатчике есть заграничные детали. Правда, программное обеспечение, двигатель, корпус и передатчик – российские [8].

БПАК «Наводчик-2» с БПЛА «Гранат» ВА-1000 предназначен для сбора данных, координирования, информационного обмена, инспектиро-вания и наблюдения. БПЛА может летать с дистанционным управлением или автономно на основе GPS-ГЛОНАСС. БПЛА может выполнять вертикальный взлёт с площадки 5х5 м и посадку на площадку 10х10 м (ав-тономно) и 3х3 м (ручное управление).

БПЛА приводится в движение 4-мя электродвигателями с винтами ди-аметром по 0,7 м и имеет полезную нагрузку – телекамеру или инфракрас-ную камеру [9].

БПАК с БПЛА «Груша» производ-ства ижевского ООО «Ижмаш»–Беспилотные системы» являет-ся одним из первых комплексов, посту-пивших в ВС. Он предназначен для ведения видеона-блюдениия и кор-ректировки огня артиллерии и РСЗО, использует-ся в формировани-ях ВДВ и специаль-ного назначения ГРУ.


БПАК «Леер» и «Леер-3» с БПЛА «Орлан-10» московского Специаль-ного технологического центра предназначен для видео- фото- и инфра-красной разведки («Леер»), а также мониторинга сетей связи стандарта GSM, определения системных идентификаторов мобильных станций, уточнения их местоположения и передачи данных («Леер-3»). Он первым из новых российских БПАК в январе 2012 г. успешно прошёл государственные испытания и позднее был принят на вооружение СВ. Об-щая потребность СВ оценивается в 50 комплексов.

Комплексы «Леер» и «Леер-3» установлены на шасси автомобиля Ка-мАЗ.

Состав БПАК «Леер»: 2 БПЛА в контейнерах, наземный пульт управле-ния с двумя рабочими местами операторов (БЛА и полезной нагрузки), система связи, катапульта и полезные нагрузки: фотокамера, видеокамера, 2 гиростабилизированные камеры кругового обзора (телевизионная и инфракрасная), дозиметр. С одного пункта управления можно управлять 4-мя БПЛА, причём один может служить ретранслятором данных для остальных, что увеличивает дальность действия группы.

Состав БПАК «Леер-3»: 2 БПЛА в контейнерах, наземный пульт управ-ления с двумя рабочими местами оператора (БПЛА и полезной нагрузки), система РЭБ, система связи, катапульта. Этот БПАК может блокировать 3-х операторов (сетей) сотовой связи, радиус зоны блокирования абонентных терминалов – 6 км (модулем типа 1) и 3,5 км (модулями 2,3).

БПЛА имеют двигатель ДВС. Старт производится с катапульты, посад-ка – на парашюте, расчёт 4 чел. [7, 8, 9].

БПАК с БПЛА «Элерон-3СВ». МО РФ и казанское предприятие «Эникс» заключили контракт на поставку до конца 2014 г 17 разведывательных БПАК «Элерон-3СВ» ближнего действия (34 БПЛА). СВ России получат модернизированные БПЛА, причём цена «Элерона-3СВ» намного ниже, чем у БПАК «Застава».

На БПЛА в 3-координатном гиростабилизированном подвесе может устанавливаться сменная модульная полезная нагрузка: телевизионная 10-кратная камера; тепловизионная камера 640Х520 (Pal); фотокамера.

БПЛА акустически малозаметен. Навигационно-пилотажная система собрана на новейшей элементной базе и полностью обновлено программ-ное обеспечение. Увеличена грузоподъемность и скороподъемность БПЛА. Старт производится с катапульты Т-27П, посадка – на парашюте [10].

БПАК «Тахион» предназначен для ведения разведки днём и ночью в масштабе времени, близком к реальному, а также для организации видео и переговорной связи в качестве ретранслятора. Состав БПАК: 2 БПЛА, комплект сменных модулей полезной нагрузки (телекамера или инфра-красная камера или фотокамера), наземная станция управления, катапуль-та.


БПЛА имеет электродвигатель. Старт производится с катапульты, по-садка – на парашюте, расчёт 2 чел. [9]

Поступление БПАК на вооружение ВС России. С 1 сентября 2011 г. формирования беспилотной авиации (кроме тяжёлых БПАК) были исключены из состава ВВС и переданы в СВ. Поэтому генеральным заказ-чиком ВВТ этого рода войск теперь являются СВ.

Закупленные в Израиле БПАК с БПЛА Searcher Mk II и Bird Eye 400 сначала поступили в опытную эксплуатацию в 100-ю экспериментальную разведывательную бригаду, а их лицензионные образцы «Форпост» и «За-става» планировалось поставить в 10 намечаемых к формированию армей-ских разведывательных бригад. В дальнейшем их было намечено постав-лять и в другие соединения СВ и ВДВ.

Отечественные БПАК с БПЛА «Груша», «Гранат», «Элерон», «Тахион», «Орган-10» сегодня поступают на вооружение общевойсковых бригад, а оснащенные ими взводы придаются батальонам и дивизионам для выполнения боевых задач. Так, применение БПЛА «Гранат» позволяет повысить эффективность стрельбы артдивизиона в 1,5-2 раза за счет со-кращения времени на обнаружения целей и высокой точности целеуказа-ния. А благодаря использованию мобильного комплекса разведки, управ-ления и связи с БПЛА «Тахион» командир батальона может не только в режиме реального времени получать информацию о передвижении проти-вника и своих подразделений, но и передавать ее по защищенному каналу связи в вышестоящий штаб на расстояние до 100 км [11].

На начало 2014 г. ВС России имели почти 500 БЛА (в основном, лёгких). Однако часть из них несовершенна. Например, недавно проведенное уче-ние с использованием БЛА по 100-часовому беспрерывному контролю пе-ремещений объектов на земле показало, что не все аппараты с этим спра-вились.

Общий налёт БПЛА в ВС РФ с 1 января по 5 октября 2014 г. в 4 раза превысил аналогичные показатели прошлого года. Всего на программу оснащения ВС России БпАК, рассчитанную до 2020 г., планируется израс-ходовать 320 млрд. руб. [12]

В конце 2013 г. было принято решение о формировании в составе сое-динений видов ВС России и родов войск рот беспилотной авиации. И они уже появились в штате бригад 58-й армии Южного ВО. Служить в них бу-дут солдаты с техническим образованием и знанием компьютерной техни-ки. Все они прошли специальную подготовку в Межвидовом государствен-ном центре беспилотной авиации в Коломне, предназначенном для обучения специалистов МО и других ведомств.

В 2013 г. формирования 58-й армии ЮВО получили 30 БПАК с БПЛА «Застава», «Гранат» и «Орлан-10», а с 2014 г. в округ поставляются более современные БПАК «Элерон» и «Тахион». Также в 2014 г. на оснащение мо-

С 1 сентября 2011 г. формирования беспилотной авиа-ции (кроме тяжё-лых БПАК) были исключены из состава ВВС и переданы в СВ. Поэтому генераль-ным заказчиком ВВТ этого рода войск теперь являются СВ.

Применение БПЛА «Гранат» позволя-ет повысить эффективность стрельбы артди-визиона в 1,5-2 раза за счет сокра-щения времени на обнаружения целей и высокой точно-сти целеуказания


тострелковой бригады ЦВО поступили 7 БПАК с БПЛА «Застава», «Гра-нат» и «Орлан-10». А командование ВДВ планирует сформировать эскадрильи разведывательно-ударных БПАК в каждой десантной дивизии.

Применение российских БПАК на востоке Украины. БПАК, закупленные ВС России, активно применялись на Донбассе в 2014 г. Они вели разведку и корректировали огонь орудий, миномётов и РСЗО. При-менение их было достаточно эффективным – именно благодаря данным БПАК «ополченцы» окружали украинские войска и вели точный и уничто-жающий артиллерийский огонь. Наиболее часто применялись лёгкие БПАК с БПЛА «Груша» и «Орлан-10», средние «Форпост». Обслуживанием их занимались военнослужащие 100-й разведывательной бригады Южного ВО, также привлекался состав из коломенского центра подготовки специа-листов беспилотной авиации (по данным блоггера-расследователя Ира-клия Комахидзе).

Известно, что некоторые из лёгких БПЛА были сбиты украинскими войсками.

Перспективные разработки разведывательно-ударных БПАК для ВС России. Ожидается, что к 2020 г. в ВВС России поступят первые образцы БПАК с разведывательно-ударными БПЛА. Сейчас в России уже близки к созданию два разведывательно-ударных БПАК, в т.ч. «Дань-Барук» и «До-зор-600».

БПАК с БПЛА «Дань-Барук» казанского КБ «Сокол» должен вести разведку поля боя – решать задачи по поиску, обнаружению и идентифика-ции наземных целей с определением их координат для последующего унич-тожения. Атака целей возможна как бортовыми средствами поражения, так и с помощью других огневых средств (осуществляется передача целеу-казания на наземный пункт). Оборудование должно решать задачи в лю-бое время суток и при любых метеоусловиям. Оно может включать видео-камеру, тепловизор, РЛС или фотокамеру. Вооружение БПЛА размещается в двух подкрыльевых контейнерах, оснащенных самоприцеливающимися или кумулятивно-осколочными боевыми элементами [13].

Показатели некоторых разрабатываемых в России разведывательно-ударных БПАК и БПЛА приведены в Табл. 2.

Таблица 2Показатель/БПЛА

Дань-Барук

До-зор-600

Орион Скат НИР //Прорыв-У Як-133БР

НИР //Прорыв-Р/РЛД

Вес, кгвзлётныйнагрузки

50030

640120-220

1200300

100002000

100001000-3000

9800/100001200/1000

БПАК, закуплен-ные ВС России, активно применя-лись на Донбассе в 2014 г.

Некоторые из лёгких БПЛА были сбиты украински-ми войсками.


Скорость, км/чмаксимальнаякрейсерская

300150

210150

850 1100 750

Потолок, км 6 7,5 8 12 16 20/14Время полёта, ч 10-15 30 24 6 20/16Радиус дей-ствия, км

150 1480 1600

Размеры, мдлинаразмах крылавысота

4,65,63

7122,5

10,2511,52,7

БПАК с БПЛА «Дозор-600», по мнению экспертов, является единственным пригодным для применения разведывательно-ударным комплексом российской разработки и производства (фирма «Транзас»), судьба которого, однако, стоит под большим вопросом. Его БПЛА похож на американский аппарат MQ-1 Predator.

Комплекс находятся на завершающей стадии разработки, он имеет средневысотный БПЛА большой продолжительности полета. БПЛА реша-ет задачи обнаружения и идентификации объектов в режиме реального времени, вне зависимости от метеоусловий и времени суток. Передача данных осуществляется при помощи спутникового канала связи и радио-линии в пределах зоны прямой видимости. Оборудование может включать видеокамеру, тепловизор, РЛС или фотокамеру. БПЛА имеет импортный двигатель Rotax 914 мощностью 115 л.с. и взлётную дистанцию 350 м [13].

НИР «Иноходец». Средневысотный оперативно-тактический беспи-лотник взлетной массой около 1 т, разработку которого ведет компания «Транзас», вероятно, по характеристикам будет близок к американскому MQ-1 Predator. Летные испытания БПЛА должны начаться в 2014-2015 году.

На МАКС-2013 компания «Транзас» показала гражданский вариант «Иноходца» – БПЛА «Орион», оснащённый поршневым двигателем. В ка-честве полезной нагрузки намечено разместить аппаратуру для наблюде-ния в оптическом и тепловом диапазонах, аэрофотосъемки, телекоммуни-кационное и радиолокационное оборудование. БПЛА отличается тонким крылом большого размаха и V-образным вертикальным оперением [1, 8].

НИР «Альтиус». БПЛА «Альтаир» взлетным весом до 5 т, разработка которого ведется ОКБ «Сокол», должен будет иметь время полёта до 48 ча-сов и дальность до 10 тыс. км. 5 февраля 2013 г. во время визита министра обороны С.Шойгу на КАПО им. Горбунова (Казань) ему была продемон-стрирована модель БПЛА «Альтиус-М». Ожидается, что первый образец данного аппарата сможет подняться в воздух в 2015−2016 гг.

БПАК с БПЛА «Дозор-600», по мнению экспертов, является един-ственным пригод-ным для примене-ния разведывательно-ударным комплек-сом российской разработки и производства (фирма «Транзас»), судьба которого, однако, стоит под большим вопросом


БПЛА «Альтиус-М» выполнен по классической аэродинамической схеме, с V-образным хвостовым оперением. На крыле большого размаха установлены 2 дизеля RED A03/V12 с турбонаддувом мощностью по 400-500 л.с. На стабилизированной платформе БПЛА будет нести оптико-электронную систему, а в носу – АФАР с РЛС бокового обзора. По характе-ристикам аппарат вероятно будет близок к американскому разведывательно-ударному БПЛА MQ-9 Reaper (взлетный вес до 4,8 т). Reaper способен нести вооружение весом св. 1,5 т [1, 8].

НИР «Охотник». Опытный образец тяжелого ударного БПЛА взлетным весом до 20 т, работы над которым ведет компания «Сухой», до-лжен быть готов уже в 2018 г. При его разработке используются техничес-кие решения, найденные в ходе создания истребителя 5-го поколения ПАК ФА. Возможно, что по своим характеристикам он будет близок к американ-скому разведывательно-ударному БПЛА X-47B Pegasus, взлетный вес кото-рого тоже составляет до 20 т.

25 октября 2012 г. было подписано соглашение о сотрудничестве меж-ду компанией «Сухой» и РСК «МиГ», которая с 2005 г вела разработки БПЛА «Скат». Вероятно, наработки, сделанные в ходе этого (ныне останов-ленного) проекта будут также использованы при создании нового ударно-го БПЛА.

«Скат» был предназначен для нанесения ударов как по заранее разведанным стационарным целям, в первую очередь средствам ПВО, в условиях сильного противодействия зенитных средств противника, так и по мобильным наземным и морским целям при ведении автономных и групповых, совместных с пилотируемыми летательными аппаратами дей-ствий.

БПЛА «Скат» имел аэродинамическую схему «летающее крыло» без хвостового оперения. В конструкции планера были широко использованы композиционные материалы, и БПЛА был малозаметным. Использовался двигатель РД-5000Б с плоским соплом тягой 5 тс. У него было 2 отсека воо-ружения, каждый размером 4,4х0,65х0,75 м (несут 2 УР Х-31П или 2 КАБ-250/500) [1, 8, 13].

НИР «Прорыв-У». О возможности создания ударного БПЛА Як-133БР заявило в 2008 г также КБ «Яковлев». Его базой был выбран новый учебно-тренировочный самолет Як-130. Использование Як-130 обусловлено тем, что уже сейчас этот самолет имеет некоторые возможности автоматичес-кого управления.

У самолета хорошие летные качества – он способен безопасно летать на углах атаки до 40 град. с изменением скорости от 200 до 800 км/ч. В Як-130 заложены такие элементы автоматизации, благодаря которым машина имитирует поведение любого российского или иностранного истребителя. Машина самостоятельно способна корректировать ошибки пилотирова-

Як-130 рассматри-вался командова-нием ВВС как база для создания легко-го штурмовика Як-131.


ния обучаемого пилота. В случае если летчик потеряет контроль над само-летом, Як-130 по сигналу с земли самостоятельно совершит посадку на аэродром.

Як-130 рассматривался командованием ВВС как база для создания лег-кого штурмовика Як-131. Этот самолет мог нести до 3 т высокоточных ра-кет и корректируемых бомб, с помощью которых можно уничтожать наземные и морские цели. При этом Як-131 все это мог выполнить значи-тельно дешевле, чем самолёты Су-30СМ и Су-35С – топлива Як-131 потре-блял на порядок меньше.

По массогабаритным характеристикам Як-130 аналогичен «Скату». Но, в отличие от второго, производится серийно и состоит на вооружении ВВС, поэтому КБ «Яковлев» надеется на то, что планы переоборудования Як-130 в БПЛА будут реализованы. Значительная часть отработанного БРЭО и системы управления самолета Як-130 может быть перенесена на БПЛА. Это позволит провести разработку БПАК с меньшими, чем при тра-диционном проектировании, затратами, в более короткие сроки и с мень-шим техническим риском. Есть данные, что ударный Як-133БР будет иметь схему «бесхвостка» с треугольным крылом и внутреннюю подвеску воору-жения [14].

Кроме того, сообщалось, что ведется работа над созданием беспилот-ного истребителя 6-го поколения (в то время как Россия сейчас испытывает истребитель ещё 5-го поколения Т-50).

Перспективные разработки специальных БПАК для ВС РоссииНИР «Прорыв-Р» и «Прорыв-РЛД». На базе Як-133БР также намече-

но создать БПЛА разведки и БПЛА радиолокационного дозора (РЛД). БПАК с БПЛА ДРЛО. В будущем также возможно создание БПАК с

БПЛА ДРЛО, обладающим большой продолжительностью и высотой по-лета, что позволит постоянно держать под наблюдением рубеж протяжённостью до 1 тыс. км и более. Эта машина весом свыше 8 т будет способна находиться в районе патрулирования в течение 24 ч (а в перспек-тиве – и более) на высоте 20 км. Рассматривается также возможность доза-правки в воздухе. В качестве силовой установки должен использоваться ТРДД РД-1700. Скорость БПЛА – 400-500 км/ч. Многоспектральный мони-торинг воздушного пространства, земной и водной поверхности должен обеспечивается в режиме реального времени в районе диаметром не менее 1 тыс. км. Бортовая система многоспектрального зондирования включает РЛС бокового обзора с синтезированной апертурой, оптико-электронный комплекс зондирования, а также оптический комплекс.

Заключение. Рассмотрев приведенные выше факты можно отметить, что в настоящее время беспилотная авиация в ВС России переживает своеобразный ренессанс. Учтя позитивный зарубежный опыт применения БПАК в локальных войнах и негативный опыт отсутствия беспилотной


авиации в своих ВС в обеих чеченских войнах и российско-грузинской войне, российское руководство предпринимает серьёзные усилия по её воссозданию в ВС России. Всего на программу оснащения ВС России БПАК, рассчитанную до 2020 г., планируется израсходовать значительные средства (до 320 млрд. руб.).

Возрождение беспилотной авиации в ВС России началось с закупки израильских БПАК с БПЛА Bird Eye 400, I-View и Searcher Mk II с последу-ющим производством по лицензии лёгких Bird Eye 400 и средних Searcher Mk II (под наименованием «Застава» и «Форпост»).

Кроме того, в России было разработано до 50 типов БПАК, но боль-шинство их не прошло испытания, либо не соответствовало требованиям МО. Тем не менее, начались закупки пяти, удовлетворивших требованиям МО РФ, типов БПАК российской разработки и производства с лёгкими БПЛА «Груша», «Гранат», «Орлан-10», «Элерон» и «Тахион». Однако необ-ходимо отметить, что значительная часть их комплектующих была им-портной.

БПАК с лёгкими БПЛА сегодня поступают на вооружение рот беспи-лотной авиации общевойсковых бригад, а оснащенные ими взводы прида-ются батальонам и дивизионам для выполнения боевых задач. Так, приме-нение БПЛА «Гранат» позволяет повысить эффективность стрельбы артдивизиона в 1,5-2 раза. БПАК со средними БПЛА «Форпост» поступают на вооружение разведывательных бригад армейского звена. На начало 2014 г. ВС России имели почти 500 БЛА (в основном, лёгких). Общий налёт БПЛА в ВС РФ с 1 января по 5 октября 2014 г. в 4 раза превысил аналогичные показатели прошлого года.

БПАК, закупленные ВС России, активно применялись на Донбассе в 2014 г. Они эффективно вели разведку и корректировали огонь артилле-рии. Несколько лёгких БПЛА было сбито украинскими войсками.

Близки к созданию российские БПАК с разведывательно-ударными БПЛА «Дань-Барук» (вес до 500 кг), и «Дозор-600» (вес до 640 кг). Согласно НИР «Иноходец», «Альтиус», «Охотник» и «Прорыв-У». разрабатываются или предложены к разработке БПАК с разведывательно-ударными БПЛА весом 1 т, 5 т и 10-20 т, подобные американским MQ-1 Predator, MQ-9 Reaper и X-47B Pegasus соответственно, а согласно НИР «Прорыв-Р» и «Прорыв-РЛД» – БПЛА разведки и радиолокационного дозора. Также возможно со-здание БПАК с дальним и высотным БПЛА ДРЛО. При создании тяжёлых ударных БПЛА весом 10-20 т возможно использование опыта разработки ударного БПЛА «Скат», малозаметного истребителя 5-го поколения Т-50 и учебного самолёта Як-130.

А теперь вернёмся к заметке, послужившей толчком к написанию дан-ной статьи. Возможно ли создание в России к 2020 г «первых образцов ударных беспилотных летательных аппаратов», которые «смогут в авто-


номном режиме преодолеть огромные расстояния, сутками находиться в районе предполагаемых военных действий и при первой же необходимос-ти нанести всесокрушающий удар высокоточными ракетами и бомбами»? Будет ли угрожать соседним с Россией странам «всесокрушающий удар но-вейших беспилотников» типа «Охотник»?

На эти вопросы один ответ – нет! Налицо очередная страшилка кремлёвской пропаганды. В настоящее время ВПК России способен про-изводить лишь несколько типов устаревших лёгких БПАК (часть по лицен-зии), причём с иностранными комплектующими. Перспективы развития беспилотной авиации в России сейчас далеко не радужные. Скорее всего, на это будет выделено не 320 млрд. руб., как планировалось, а в 1,5-2 раза меньше – по причине сокращения государственного и военного бюджета, падения цен на энергоносители, курса рубля и т.д.

Уровень проектирования и технология производства БПАК в России на 20 лет отставала от этих показателей в США и Израиле – мировых лиде-ров в области создания БПАК. Это отставание будет преодолено нескоро. А главное – комплектующие для БПАК из-за санкций США и других стран НАТО (и не только НАТО) в Россию поступать не станут. А без микропро-цессоров, контроллеров и других составляющих элементной базы проект ударного БПАК «Охотник» ждёт судьба отвергнутого проекта беспилотни-ка «Скат»…

ЛИТЕРАТУРА1. Дроны в небе: всесокрушающий удар новейших беспилотников //

http://tvzvezda.ru/news/forces/content/201412021152-lwo0.htm2. За российскую армию сразятся роты беспилотников // http://vpk.

name/news/104499_za_rossiiskuyu_armiyu_srazyatsya_rotyi_bespilotnikov.html

3. БЛА BQM-34 Firebee // http://www.airbase.ru/hangar/usa/tra/firebee/4. Беспилотные летательные аппараты - необитаемые авиационные

системы // http://jsc-uav.ru/5. Сборка БЛА «Форпост» и «Застава» на УЗГА // http://bmpd.

livejournal.com/658798.html6. Комплекс с беспилотным летательным аппаратом «Форпост» //

http://bastion-opk.ru/forpost/7. Сравнение российских и израильских БПЛА с точки зрения

эксплуатанта // http://oko-planet.su/politik/politikarm/81142-ravil_7384b3-sravnenie-rossiyskih-i-izrailskih-bpla-s-tochki-zreniya-ekspluatanta.html

8. Догнать и перегнать: 7 российских беспилотников // http://www.popmech.ru/weapon/14818-dognat-i-peregnat-7-rossiyskikh-bespilotnikov/

9. Дроны // http://forum.polismi.org/index.php?/topic/912-

Налицо очередная страшилка кремлёвской пропаганды. В настоящее время ВПК России спосо-бен производить лишь несколько типов устаревших лёгких БПАК (часть по лицен-зии), причём с иностранными комплектующими


%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BD%D1%8B/page__st__48710. Комплексы «Элерон-3СВ» из Казани и БЛА United 40 Block 5 из

ОАЭ // http://pro-samolet.ru/blog-pro-samolet/947-drones-for-russia11. Комбаты ЗВО ознакомились с возможностями БЛА «Гранат»,

«Элерон», «Тахион» и «Застава» // http://vpk.name/news/112984_kombatyi_zvo_oznakomilis_s_vozmozhnostyami_bla_granat_eleron_tahion_i_zastava.html

12. Оснащение Вооружённых сил РФ беспилотниками обойдётся в 320 млрд рублей // http://vpk.name/news/105303_osnashenie_vooruzhennyih_sil_rf_bespilotnikami_oboidetsya_v_320_mlrd_rublei.html

13. Беспилотная авиация России // http://professional.ucoz.ua/publ/bespilotnaja_aviacija/1-1-0-305

14. Як-133БР // http://www.paralay.com/bpla.html

Сучасні фінансові механізми інноваційного розвитку висо-котехнологічних галузей економіки України

Олександр Корнійчук, радник виконавчого секретаря Державної комісії

з цінних паперів та фондового ринку у 2003-2004 рр.В Україні відсутні дієві фінансові механізми швидкого впровадження

досягнень науково-технічного прогресу. Недостатнім є фінансування фун-даментальних досліджень у пріоритетних сферах науки та впровадження сучасних досягнень з високим ступенем ризику. Дослідження застосову-вання оптимальних схем фінансування впроваджень досягнень науково-технічного прогресу стало особливо актуальним для України на початку науково-технічної революції у 60–70 роки XX століття. Особливої значи-мості воно набуло після 1985 (початок реформ) та 1991 років. Як відомо, обмеження до 1% ВВП державного фінансування наукового потенціалу призвело до втрат половини молодих наукових кадрів, докторів та канди-датів наук. Вони виїхали за кордон. Зазначене спричинило закриття і пере-профілювання значної кількості науково-дослідних інститутів, у першу чергу, оборонно-промислового комплексу України.

Провідні країни світу для збереження ключових позицій у наукових дослідженнях і впровадженні сучасних досягнень науково-технічного про-гресу системно розробляють і реалізують низку стратегій стосовно випе-реджаючого розвитку на 25–30 років. Особливо це характерно для США, які володіють майже половиною ринку сучасних технологій. Вони розви-вають конкурсну систему державного фінансування на основі реальних конкурентних переваг виконавців. Особлива увага приділяється розвитку інфраструктури фінансового ринку (фондовий ринок, банківський сектор)

В Україні відсутні дієві фінансові механізми швидко-го впровадження досягнень науково-технічного прогре-су.


та залученню професіоналів з інших країн. Здійснюється реальний захист інтелектуальної власності.

Критерієм ефективності цих системних дій є рівень конкурентоспро-можності країни, галузі, компаній, учених, фахівців та фінансові показни-ки їхньої діяльності. Таким чином, реалізується модель жорстко регульова-ного ринку людських та фінансових ресурсів при реальному захисті інтелектуальних, приватних і майнових прав.

Економіки країн, у яких сформована і функціонує інформаційна мо-дель розвитку (США, Фінляндія, Сінгапур та інші), стали успішними за-вдяки впровадженню сучасних фінансових схем та ефективній їх діяльнос-ті, в першу чергу так званих венчурних фондів на базі розвинених фондових ринків.

Венчурні фонди працюють у високих зонах ризику. Від впровадження ноу-хау вони мають норму прибутку до 150–200%. Значний ефект отриму-ється від впровадження двох із десяти розробок.

Венчурні капітали регулюються державою через компанії управління активами (КУА). Їх статутний фонд становить близько 0,5 млн. дол. США. На ефективному ринку цінних паперів розміщуються придбані інвестора-ми імітовані названими компаніями цінні папери. Характерно, що отрима-ний від діяльності фонду прибуток звільняється від оподаткування.

В Україні функціонують майже три сотні венчурних фондів. Норма прибутковості деяких з них перевищує 50%. Їхня діяльність з впроваджен-ня вітчизняних ноу-хау викликає певний інтерес окремих провідних аме-риканських венчурних фондів. Але в даний час стратегічного ефекту від діяльності венчурних фондів як Україна, так і галузі та навіть підприємства (крім окремих проектів) не відчули. Особливо це помітно на прикладі ви-сокотехнологічних галузей оборонно-промислового комплексу. Основна причина полягає в тому, що в Україні протягом більш як десяти років не вжито суттєвих заходів.

Так, не були розроблені і реалізовані сучасна конкурентоспроможна модель розвитку оборонно-промислового комплексу й відповідна інфра-структура фондового ринку України. Це не дає змоги інвесторам здійсню-вати своєчасний фундаментальний і технічний аналіз та прогнозування ціни на основі динаміки ринку у попередні періоди, а також приймати рі-шення стосовно дій на фондовому ринку. Капіталізація економіки, в першу чергу, оборонно-промислового комплексу, не зазнала суттєвих змін у бік зростання. Недооціненим на кілька сотень мільярдів доларів порівняно з ринковим рівнем залишається ОПК через нерозвинутий фондовий ринок. Відсутнє впровадження ринкових механізмів у державне управління, на-самперед, у сфері науково-технічних розробок, а також забезпечення на-лежного реального захисту прав інтелектуальної власності.

Оборонно-промисловий комплекс України постійно перебуває в умо-вах конкурентних викликів на макро- і мікрорівнях. Він не зміг досягти

Критерієм ефек-тивності цих системних дій є рівень конкурен-тоспроможності країни, галузі, компаній, учених, фахівців та фі-нансові показники їхньої діяльності. Таким чином, реалізується мо-дель жорстко регульованого ринку людських та фінансових ресур-сів при реальному захисті інтелек-туальних, приват-них і майнових прав.

В даний час стра-тегічного ефекту від діяльності венчурних фондів як Україна, так і галузі та навіть підприємства (крім окремих проектів) не відчу-ли. Особливо це помітно на при-кладі високотехно-логічних галузей оборонно-промис-лового комплексу.


належного рівня ефективності на основі максимального використання людського капіталу, на який спроможна ця сфера. При цьому ОПК має конкурентний потенціал на національному, субрегіональному, регіональ-ному і глобальному рівнях.

Для виходу із зазначеної ситуації необхідно визначити проблеми мі-крорівня окремого підприємства. Це дозволить виявити системні законо-давчі, урядові, відомчі, фінансові, юридичні, корпоративні перепони і роз-робити дієву стратегію конкурентного розвитку кожного підприємства і галузі на період до 15-20 років.

На наш погляд, створенню умов на макро- і мікрорівнях для розробки і реалізації конкурентоспроможної моделі розвитку оборонно-промисло-вого комплексу сприятиме відродження духу змагальності людського капі-талу. Це можливо на базі ефективного підприємницького і державного ме-неджменту. Останній має спиратися на вимоги економіки знань.

Нині у світі реалізується модель постіндустріального розвитку – еко-номіка знань. У ній основним виробничим ресурсом є інформація, знання. Основною продуктивною силою виступає наука. Економіка України, зо-крема ОПК, також потребують впровадження цієї моделі.

У зв’язку з цим актуальним є аналіз та впровадження досвіду успіш-них країн (США, Фінляндії та Південної Кореї), які вже розвиваються за цією моделлю. Адаптування зазначеного досвіду до умов України може бути основою нової стратегії розвитку. Це стане можливим, коли націо-нальна еліта прискорить формулювання національної ідеї та національних інтересів, зокрема в ОПК, що дозволить згуртувати соціальний і економіч-ний капітали на досягнення конкурентоспроможного стану країни.

Як зазначалось вище, оборонно-промисловий комплекс провідних країн базується на моделі швидкого притоку в галузь знань, а також якіс-них фінансового і людського капіталів. Створені умови, при яких державні, недержавні, промислові, наукові, громадські структури зацікавлені в мак-симально ефективній співпраці з підприємствами оборонно-промислово-го комплексу. Політичні партії отримують підтримку на виборах, якщо пропонують пакет лобістських дій на користь високотехнологічних галу-зей, у тому числі, ОПК. При цьому дотримується загальновизнана вимога – просування високотехнологічного товару на зовнішній ринок через вну-трішній.

В Україні ж ситуація протилежна. Абсолютна більшість сучасних роз-робок ОПК України хронічно недофінансується. Так, цей показник був у сім разів менший, ніж передбачала Державна програма розвитку ОПК. Крім цього, він у сорок разів нижчий порівняно із закладеним у Державній програмі з переозброєння армії (за матеріалами слухань Комітету оборони та безпеки Верховної Ради України 15.11.2006 р.). Більше того, Державна програма розвитку оборонно-промислового комплексу (до 2010 року) була

Абсолютна біль-шість сучасних розробок ОПК України хронічно недофінансується

Нині у світі реалі-зується модель постіндустріаль-ного розвитку – економіка знань. У ній основним ви-робничим ресурсом є інформація, знання. Основною продуктивною силою виступає наука. Економіка України, зокрема ОПК, також по-требують впрова-дження цієї моделі.


прийнята раніше за Державну програму переозброєння Збройних сил України (до 2009 року). Таким чином, реальні потреби української армії в сучасних високотехнологічних озброєннях, у тому числі, стосовно модер-нізації наявних зразків техніки, не враховані достатньою мірою в першій державній програмі.

Відсутнє належне законодавче поле для забезпечення достатнього дер-жавного механізму управління функціонуванням кожного підприємства й ОПК в цілому. Це суттєво утруднює створення сприятливого конкурент-ного середовища на макро- і мікрорівнях у цій сфері.

Критеріями ефективного законодавчого та урядового забезпечення ОПК є фінансові показники економічної діяльності його підприємств та рівень захищеності від монополізму. Існуючі інституційні регулятори рин-ку не дозволяють підприємствам реалізувати власну позицію. Йдеться про недосконале законодавство стосовно оборонно-промислового комплексу, умов оподаткування, належного оформлення митних документів, проце-дури проведення тендерів та інші питання, які блокують розвиток ОПК.

Закладаючи у програму розвитку озброєнь неприпустимо низький рі-вень фінансування, КМУ, ФДМУ, ДКЦПФР, профільні міністерства навіть не передбачають використання механізмів фондового ринку і впроваджен-ня сучасних корпоративних підходів у галузі.

Особливо тривожним є низький рівень обізнаності всіх учасників дер-жавного і підприємницького управління на підприємствах ОПК та Міно-борони щодо оптимальних способів акціонування окремих підприємств, максимального стимулювання працюючих на цих підприємствах. Це сто-сується також створення умов для використання сучасних схем венчурно-го фінансування високоризикових, але перспективних науково-дослідних розробок.

Оскільки загальноприйнята світова практика використання сучасних фінансових механізмів через фондовий ринок в Україні не діє, постає пи-тання про роль і відповідальність Міністерства фінансів України, Націо-нального банку України, ДКЦПФР, Фонду держмайна України, Держфін-послуг, Мінпромполітики України як регуляторів середовища на макро- і мікрорівнях.

Сьогодні актуальності набула розробка оптимальних схем діяльності підприємств ОПК, в яких необхідно закласти фінансові механізми залу-чення до виконання державних програм з розвитку галузі та для участі у здійсненні НДДКР в установах НАН України, галузевих інститутах, ВНЗ, промислових структурах.

Основна проблема полягає в ефективній координації діяльності цих установ, організацій і закладів щодо розв’язання проблем і задоволення першочергових потреб Збройних сил України, ОПК, міністерств і відомств, НКАУ та інших споживачів.

Відсутнє належне законодавче поле для забезпечення достатнього державного меха-нізму управління функціонуванням кожного підприєм-ства й ОПК в цілому

Критеріями ефек-тивного законо-давчого та урядо-вого забезпечення ОПК є фінансові показники еконо-мічної діяльності його підприємств та рівень захище-ності від монопо-лізму


Підприємства ОПК повинні мати ефективну державну стратегію з ви-значенням їхнього місця на ринку високих технологій та озброєнь на по-точний момент і перспективу.

На нашу думку, держава має скористатися досвідом Фінляндії, а саме взяти на себе зобов’язання з консолідації політичної еліти навколо майбут-нього конкурентоспроможного розвитку країни. Це забезпечить створен-ня ефективних механізмів реагування на різні ситуації та систему якісної освіти. Здійснення структурної диверсифікації експорту на користь науко-місткої продукції стане результатом реальних економічних реформ. Це стосується демонополізації економіки, а також реформування фондового ринку.

На цій основі необхідне створення галузі венчурного фінансування, суттєве збільшення бюджетних асигнувань на науку і НДДКР. Особливо важливим є формування механізмів для комерціалізації, інноваційної ді-яльності, насамперед, на базі забезпечення патентної діяльності. Такий па-кет заходів у Фінляндії сприяв розвитку внутрішньої конкуренції, лібера-лізації руху капіталів і створенню інтелектуальної складової капіталу.

Суть реформування ОПК України полягає в створенні фінансових ме-ханізмів надходження інвестицій для акумулювання інтелектуального ре-сурсу.

Зазначені проблеми відносяться до першочергових завдань. Для їх успішного розв’язання Кабінету Міністрів України необхідно реалізувати стратегію випереджаючого розвитку держави на основі формування моде-лі інформаційного суспільства, в якій закласти реальні механізми впрова-дження сучасних досягнень науково-технічного прогресу. Інформаційна модель суспільства має передбачати внесок сектору інформаційних техно-логій до 60–65% ВВП.

Розв’язання системних проблем діяльності оборонно-промислового комплексу і забезпечення своєчасної розробки та реалізації стратегії його конкурентного розвитку потребують вжиття конкретних заходів на рівні Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, РНБОУ, ДКЦПФР.

Для підвищення статусу і реалізації потенціалу ОПК Кабінету Міні-стрів України доцільно:

• розглянути можливість створення в ОПК не менше 5–6 конкурен-тоспроможних фінансово-промислових груп з перспективою їх по-дальшого переростання у ТНК світового рівня; створити не менше 10 фінансових холдингів у сфері ОПК як фундаменту для майбутніх ФПГ і ТНК;

• для збереження провідних позицій по окремих розробках ОПК скласти перелік найбільш значимих і перспективних досліджень і створити умови для їх швидкого впровадження;


• для підвищення ролі молоді у здійсненні соціально-економічних перетворень доцільно розробити і реалізувати програму щорічно-го стажування у провідних вищих навчальних закладах світу до кількох тисяч студентів для ОПК і до 100 тисяч для України [1, с. 34].

Разом з тим слід визначити загалом проблемні особливості функціону-вання економічного механізму розвинутого вторинного фондового ринку.

Зокрема, для індивіда – це збереження ризиків знецінення акцій у зв’язку з погіршенням економічної кон’юнктури, особливо в період фінан-сово-економічних криз; посилення економічного контролю власників контрольного і крупних пакетів акцій над міноритарними акціонерами та непоодиноке ігнорування їхніх прав. Реальною і суттєвою є втрата заоща-джень акціонерів через банкрутство підприємств. Наявні ризики можливо знизити за рахунок внесків акцій до фінансових інститутів через гаранту-вання їх надійності державою. Реальним є підпадання під економічний при-мус викупу нерентабельного акціонерного підприємства по завищеній ціні.

Для підприємств характерним є утримання економічного контролю над ними з боку власників контрольного пакета акцій, а саме ТНК і ФПГ через систему так званої участі.

Галузі відчувають посилений економічний контроль з боку власників контрольних пакетів акцій.

ТНК і ФПГ посилять фінансову владу над підприємствами за рахунок придбання контрольного пакета акцій. Вони використовують акції як засіб підкупу представників різних гілок влади, здійснюють примус до придбан-ня міноритарними акціонерами нерентабельного власного підприємства або його філій за завищеною ціною.

Фінансові посередники створюють систему залежності і контролю – так звану систему участі – над компаніями. Це забезпечує утримання фі-нансової влади. Вони дещо підвищують захист заощаджень акціонерів у випадку банкрутства акціонерів.

Національне господарство відчуває реальний контроль ТНК, ФПГ і корпорацій через систему участі над капіталом фірм, який суттєво переви-щує їх власний. Останні утримуються найбільш багатими особами та фі-нансовими інститутами які здійснюють нарощування економічного контр-олю над великою масою акціонерів через механізм вільного продажу акцій. При цьому вживаються несвоєчасні заходи щодо недопущення ігноруван-ня власниками прав міноритарних акціонерів. Дещо підвищується надій-ність економічної системи під час криз за рахунок законодавчого гаранту-вання вкладів дрібних акціонерів у фінансових інститутах.

Співвідношення позитивних і проблемних особливостей функціону-вання економічного механізму розвинутого вторинного ринку цінних па-перів вказує на його перспективність і конкурентоспроможність акціонер-ної форми власності.

Фінансові посеред-ники створюють систему залежнос-ті і контролю – так звану систему участі – над ком-паніями. Це забез-печує утримання фінансової влади. Вони дещо підви-щують захист заощаджень акціо-нерів у випадку банкрутства акці-онерів.


Оптимальна реалізація напрямів і шляхів удосконалення економічно-го механізму фондового ринку в системі національного господарства з роз-будови його конкурентоспроможної моделі можлива при впровадженні системних дій. Це стосується створення дієвого державного регулятора, здатного розбудувати конкурентоспроможну інфраструктуру фондового ринку та адаптувати вимоги міжнародних регуляторів на користь націо-нальних інтересів України. Необхідні демонополізація економічної і фінан-сової систем та їх детінізація. Існує потреба у створенні умов для розвитку акціонерної форми капіталу (корпоративної власності), яка має поглинути більшу частину загального обсягу виробництва. Необхідно забезпечити володіння в закритих і відкритих акціонерних товариствах засобів вироб-ництва людиною-працівником, людиною-власником. Основою є впрова-дження принципів корпоративного управління в діяльність підприємств. Важливо забезпечити ефективність інституційних інвесторів – страхових компаній, пенсійних фондів та інших.

Критеріями конкурентоспроможності інфраструктури фондового рин-ку є швидкість впровадження науково-технічного прогресу і зростання продуктивності праці. Це забезпечує отримання доданої вартості за раху-нок використання інформаційних технологій, надбань наукового-технічно-го прогресу. Зазначене створює умови для виведення на ринок інформацій-ного працівника – контролера і споживача інформації – власника.

В ході дослідження встановлено, що на ринках в Україні через моно-полізацію і тінізацію не була здійснена організаційно-економічна структу-ризація. Вона має забезпечити поділ на ринки замовлень і готової продук-ції. Це створить умови для повноцінного функціонування бірж, встановить прямі зв’язки між виробниками й споживачами. Учасники ринку отрима-ють можливість працювати на засадах сучасного маркетингу.

Перспективна власність на акції в Україні через винагороду і ризик стають фундаментом монополії влади. При цьому монополізація відзнача-ється високим рівнем ренти і дисперсії цін на регіональному і глобальному рівнях. У цих умовах ФПГ і ТНК, підпорядковуючи національні інтереси корпоративним, системно працюють над мінімізацією ризиків та максимі-зацією прибутків.

Національні ж інтереси України потребують, щоб у фінансовій сфері замість монопольного інвестиційного портфеля був сформований порт-фель перспективний. Критерієм перспективності слугують витрати на оди-ницю виробленого товару, в яких враховується вартість ресурсів.

Отже, ефективний портфель – це максимальний прибуток за мінімаль-ного ризику. Перспективний портфель – це ефективний портфель, який передбачає реалізацію національних інтересів за мінімального ризику.

В Україні необхідно сформувати перспективну структуру портфеля у сфері промислового виробництва з різними рівнями ризику.

В Україні необхідно сформувати пер-спективну струк-туру портфеля у сфері промислового виробництва з різними рівнями ризику.


Національні інтереси України у фінансовій сфері потребують створен-ня конкурентоспроможних фінансових та економічних інститутів для на-копичення і використання фінансових ресурсів. Вони мають бути достат-німи для вирішення існуючих національних проблем у країні та за її межами, а також забезпечувати підтримку економіки.

Україні потрібні сучасна економічна матриця – економіка знань – і конкурентоспроможна модель фондового ринку з дієвою структурою ін-ституцій у сфері обігу цінних паперів. Це стосується біржового і позабір-жового ринків, національного депозитарію, інвесторів (державних, при-ватних, іноземних), інвестиційних фондів та компаній, високоефективної Державної комісії з цінних паперів та інших державних регуляторів.

Фондовий ринок потребує оптимального державного регулювання на мікро-, мезо- і макрорівнях, що забезпечить синергетичний ефект від за-лучення громадян до участі у діяльності фондового ринку. В першу чергу необхідно залучити інформаційного працівника до розвиненої інформа-ційної мережі.

Доведено, що конкурентоспроможний фондовий ринок України буде здатний залучати кошти, які сьогодні виводяться з країни в офшори. Для цього в Україні доцільно створити змішану модель економічної системи, в якій домінують корпоративно-групові цінності на базі індивідуально-кон-курентної поведінки. Її потрібно орієнтувати на молоде покоління та нада-ти їй соціально-ринкову форму, яка позитивно сприймається різними вер-ствами населення.

Для забезпечення ефективності фондового ринку України автором розроблена концептуальна характеристика його діяльності, інституційне забезпечення стратегічних напрямів та пріоритетних шляхів удосконален-ня механізму розвитку фондового ринку в національному господарстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛКорнійчук О.П. Роль влади та фондового ринку в формуванні конку-

рентоспроможної моделі оборонно-промислового комплексу України / О.П. Корнійчук // Інвестиції: практика та досвід. Сер.: Загальні проблеми економіки. – К., 2007. – № 14. – С. 32–36.

Доведено, що кон-курентоспромож-ний фондовий ринок України буде здатний залучати кошти, які сьогод-ні виводяться з країни в офшори. Для цього в Україні доцільно створи-ти змішану модель економічної систе-ми, в якій доміну-ють корпоратив-но-групові цінності на базі індивідуально-кон-курентної поведін-ки.

News & Politics

buletin 01-2015(17)