Середньовіччя

Середньові́ ччяСередньові́ ччя — період європейської історії від 5 століття (падіння

Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження та Реформації (кінець 15 століття — початок 16 століття).

Вперше Середньовіччям цей період назвали гуманісти 15 ст. для визначення періоду, що тривав між занепадом Римської імперії та епохою Відродження. “10 віків мороку” – називали цей час, вважаючи все, що відбувалося там темним, безкультурним, кроком назад від високих античних часів.

Поряд з цим – пихатість, зажерливість знаті та злиденність і безправність рабів, тріумфи та перемоги – і жахливі побоїща гладіаторів. Рим загруз у розкоші і повільно занепадав, поки – в 410 році до нього не вступив Вестготський король Аларіх.

Стародавня Греція Стародавній Рим

◦ ідеали – гармонія зовнішнього і внутрішнього, краса, досконалість, свобода;

◦ громадянство в Греції,◦ ставлення до богів;◦ мистецтво: архітектура,

скульптура, література, музика, театр;

◦ філософія, науки (математика, медицина, астрономія.)

◦ Спорт, «Олімпійські ігри»

◦ законодавство, дисципліна, торгівля;

◦ Громадянство, рабство,◦ Свобода (Спартак)◦ Науки, спорт;◦ Мистецтво: архітектура

(дороги, форуми, акведуки, арки, Пантеон, Колізей; терми); скульптура (галерея портретів імператорів);

Занепад РимуЗанепад Риму

“Рим був зруйнований і спалений варварами, і, здавалося, що ця пожежа і це гірке спустошення разом зі спорудами спалили і знищили саме мистецтво” – писав видатний художник епохи Відродження Рафаель. – Така доля Риму! Замість перемог та тріумфів – рабське бідування та страждання. Здавалося, що разом із владою люди втратили всілякий здоровий глузд”.

“Не дивно, - писав у ті часи марсельський священник Сальвіан, - що бідні та злиденні шукають людяності у варварів, адже вони вже не можуть терпіти варварської не людяності у римлян...”

Закономірності Середньові́ чної Середньові́ чної культурикультури

Середньовічна культура – це виключно релігійна культура, людина сприймає світ як єдине ціле, створене Богом, тому державна структура також має бути єдиною ієрархічною і непорушною; служіння в реальному і духовному житті; нормативність як підлеглість нижчих структур вищим

Амбівалентність як поєднання протилежностей в одному явищі:

Покора, покладистість, рабська психологія в повсякденному житті

і система карнавалів на свята: пілігрими, скоморохи, які нерідко грубо осміювали Біблію, правління, повсякденне життя.

"Отче Бах, иже еси в винной смеси. Да изопьется вино твое, да приидет царствие твое, да будет недоля твоя, яко же в зерни и в кабаце. Вино наше насущное даждь нам днесь и остави нам кубки наши, яко и мы оставляем бражникам нашим, и не введи нас во заушение, но избави сиволапых от всякого блага. Опрокинь".

Лицарство і монашествоЛицарство і монашество

Служіння і жертовність в світському житті лицаря як слуги суверена і відданість дамі серця

і служіння в хрестових походах «справі Господній»

ЛицаріЛицарі

Монашество, яке обирає сенсом життя служіння Богу. Монастирі – найбільші феодальні і культурні осередки

Ставлення до жінкиСтавлення до жінки

Шанування жінки як Богоматері, дами серця.

В реальному житті – жінка закріпачена, вона не має ніяких юридичних прав, до 18ст. не маючи сина, вона повинна вийти заміж, щоб мати право розпоряджатися спадком.

Амбівалентність

Поетизація, високе поклоніння, лицарська любов і…

грубість і жорстокість в повсякденному житті

Ставлення до дітей

поклоніння немовляті Христу

Ставлення до дітей

і жорстоке ставлення, основними засобами виховання є фізичне та духовне покарання. Дитинство сприймається як неповноцінність, незрілість, недолік, який необхідно подолати

Ставлення до праці

доблість, можливість служіння Богу

… покарання – «у важкій праці здобуватимете хліб ваш»

В епоху Середньовіччя формується новий тип культури – релігійний. Церква підпорядкувала собі політику, мораль, науку, освіту і мистецтво. Весь світогляд людини середньовіччя був теологічним (від грецького «теос» — бог), - церква - хранительниця «божої благодаті»Ідеї рівності людей і наднаціональний характер християнства.В центрі християнства

знаходиться особистість Ісуса Христа – і людини, і бога

2. Значення християнства для розвитку європейської культури

Головні ідеї християнства:- ідеї гріховності усього людського роду,

зараженого первородним гріхом Адама і Єви;

- ідеї порятунку, який необхідно заслужити кожній людині; віра в Страшний суд, рай і пекло;

- ідеї спокутування всіх людей перед богом, на шлях якого стало людство завдяки стражданням і добровільній жертві Ісуса Христа, який з'єднав в собі як божу, так і людську природу.

ХРИСТИЯНСЬКІ СИМВОЛИ

Бі́ блія (з грец. βιβλία — книги) — священна книга християнства, яка поділяється на дві частини: Старий Заповіт і Новий Заповіт — і складається з окремих книг, написаних різними авторами. Старий Заповіт написаний давньоєврейською мовою. Новий Заповіт написаний на одному з діалектів старогрецької мови - койне.

В основі назви «Заповіт» (угода, договір) лежить ідея В основі назви «Заповіт» (угода, договір) лежить ідея угоди угоди Бога з усім людством: у з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про союз розповідається про союз Бога із народом; у із народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через  — про союз Бога з людством через Ісуса Христа..

Людина – символ св.Матвія

Орел – символ св. Іоанна Лев – символ св.Марка

Бик – символ св. Луки

Свята трійця Андрій Рубльов

До кінця античності християнство являло собою розвинену світоглядну систему. Було вироблено «символ віри» — короткий виклад основних догматів християнської церкви. До нього ввійшли догмат про «троїчність бога», який є єдиний і, разом з тим, складається з трьох осіб — Бога-отця, Бога-сина і Бога-духа Святого, догмат про воскресіння Христа і інші.

Воскресіння ХристаВоскресіння ХристаПітер Пауль РубенсПітер Пауль Рубенс

Перші християнські общини вирізнялися демократизмом, однак досить швидко служителі культу — духовенство, або клір (грец. — жереб), перетворюються в сувору ієрархічну організацію. Найвище положення в клірі займали єпископи. Римський єпископ домігся визнання першості серед духовенства церкви. Наприкінці IV- V сс. він став іменуватися Папою і придбав владу над всіма єпископами Західної Римської імперії. Церква стала іменуватися католицькою, що означає всесвітня.

1054 р.1054 р. Християнство Християнство

Східна (православна)

церква

Західна (католицька)

церква

ВізантіяВізантія1. Філософська думка і освіта.

2. Література і музика.3. Образотворче мистецтво й архітектура.

Східна Римська імперія

. Формування середньовічного типу культури на території колишньої Римської імперії відбувалося різними шляхами.

Східна Римська імперія зберегла свою державність і єдність. Візантія протягом всього середньовіччя залишалася великою і впливовою державою, візантійська культура стала прямим продовженням античної. Але в 1453 після завоювання турками-османами її історія перервалася.

330р. Констянтин переніс столицю імперії на східі 330р. Констянтин переніс столицю імперії на східі проголосив домінат – деспотичну владу імператора. проголосив домінат – деспотичну владу імператора. Новою столицею Римської імперії стало Новою столицею Римської імперії стало давньогрецьке місто Візантій, яке переіменували на давньогрецьке місто Візантій, яке переіменували на Константинополь.Константинополь.

.

?????? назва держави, що її запровадили гуманісти вже після загибелі імперії, походить від колишньої мегарської коло нії Візантія

. Фактично із заснуванням Константинополя Візантія усамостійнюється в надрах Римської імперії (від цього часу почався відлік історії Візантії).

Завершенням усамостійнення при йнято вважати 395 рік, коли після смерті останнього імператора Єди ної Римської імперії Феодосія І (роки правління 379-395) відбувся остаточний поділ Римської імперії на Східну Римську (Візантійську) і Західну Римську імперії.Імператором Східної Римської імперії було проголошено Аркадія (395-408 рр.). Візантійці називали себе римлянами — грецькою мо вою «ромеями», а свою державу — «Ромейською».

. Періодизація IV — V ст. — період

Костянтина Великого; VI — VII ст. — період

Юстініана; 726 — 843 рр. — період

іконоборництва; IХ — Х ст. — період

Македонського відродження; ХI — ХII ст., що

характеризується першими хрестовими походами на візантійські території;

I половина ХIII — IV хрестовий похід захоплення Константинополя;

кінець ХIII — ХV —відродження — правління останньої Візантійської династії

Загальні характерні рисиЗагальні характерні риси

Взаємодія античних традицій і християнства, збереження центрів античної науки і освіти;

античні системи уявлень в астрономії, медицині, хімії (смальта, грецький вогонь)

Деспотичний характер візантійської держави призвів до встанов лення суворого контролю над ідейним життям;

Розвиток шкіл і університетів (Святе письмо + Гомер);

Розвиток правових положень на основі Римського права;

Розвиток архітектури, образотворчого мистецтва, книжкової мініатюри

Відмінності Римського і Відмінності Римського і Візантійського християнства:Візантійського християнства:

Католицька Православна

дотримується догмата про те, що Святий Дух виходить від Отця і від Сина,

забороняла переклад Біблії, богослужіння велося на латині, обітницю безшлюбності давали всі священики,

політична влада;

православна — тільки від Бога-Отця;

відкидає віру в чистилище;

використовувалися національні мови, приходські священики мали сім'ю;

Патріарх по відношенню до імператора займав підлегле положення

Філософська думка і освітаФілософська думка і освіта

християнство набуло всеосяжний характеру: стало і філософією, і основою мистецтва, і моральною доктриною;

жодне з грецьких вчень не було втрачене, вони вивчалися, коментувалися (вчення Платона про Логос);

неоплатонізм

Три святителяТри святителяІоанн Златоуст, Софійський Собор, Мозаїка Іоанн Златоуст, Софійський Собор, Мозаїка вівтарявівтаря

529 року імпера тор Юстиніан закрив Александрійську й Афінську школи. У Візан тійській імперії від кінця IV століття закріплюється на офіційних по зиціях церковна література, а східні отці церкви — Василій Великий, Григорій Богослов, Іоанн Златоуст, Феодорит Кірський та інші — об ґрунтували вчення християнства винятково на базі церковних кано нів і авторитету Святого Письма.

розуміння буття як блага, що дає своєрідне виправдання космосові, а значить, світові й людині.

ІконоборствоІконоборство

Другий період візантійської філософії — іконоборство — став пе ріодом гострої релігійно-філософської боротьби, коли на політичній арені виступали ідеологи іконошанувальників та тих, хто заперечував «ідолопоклонство»

систематизація християнської теології, приняття Догмату віри

Містичні вчення: Ісихазм - Містичні вчення: Ісихазм - спокій, спокій, тиша, відлюдництвотиша, відлюдництво

У Візантії ніколи не зникали містичні вчення. Практичний вияв у чернечій аскезі вони мали в ісихазмі, що виник у монастирях Си паю, та Афону. Вчення ісихастів зосереджувалося на внутрішньому світі людини. Метою духовної діяльності вважалося не пізнання зов нішньою світу, а придушення пристрастей людини шляхом самови ховання, аскези.

Глава ісихастського руху архієпископ Григорій Палама (1295 або 1296-1359 рр.)

Освіта та розвиток наукового знання

класична систему освіти, яка використовувалась для формування гармонійно розвиненої особистості.

світський характер і загальнодоступнвсть. Отримання освіти відкривало дорогу до службової кар'єри, до змін соціального статусу, до багатства.

Основою шкільної освіти була антична спадщина: література, філософія, наука. Вивчались твори Гомера, Гесіода, Геродота, Фукідіда, Платона, Арістотеля та ін.

Мова навчання грецька. Повний курс навчання у Візантії складався з вивчення орфографії, граматики, риторики, філософії, математики і права.

втрата найбільшої Александрійської бібліотеки, яка загинула від пожежі на початку V ст.

відкриття Магнаврської вищої школи у Константинополі (сім вільних мистецтв).

У 863 році був відновлений університет, два факультети: юридичний і філософський.

богословські академії, головною метою яких було засвоєння основних положень християнського віроучіння.

Система освіти

Елементарна школа — коло 3-х років — читання, письмо, а також рахуванню і співам, деякі відомості по міфології, світській та біблійній історії.

Школа «граматиста» — 6-7 років — граматика. Мета: навчити правильно говорити і писати, розуміти і пояснювати античних авторів.

Школа ритора — читання і заучування напам'ять найвідоміших робіт античних і християнських письменників, ораторів, богословів, істориків, філософів.

Філософська школа — філософія (знання), а також арифметику, геометрію, музику, астрономію, фізику, логіку, етику.

ЛітератураЛітература

історичні хроніки Феофана Сповідника і Георгія Амартола, Михайло Пселл «Хроніки»

промови, епіграми, любовна лірика, еротичні розповіді. Найвідоміші представники цього періоду — Павло Силенциарій, Агапій Міренійський, Синезій Кіренський.

церковна поезія про житія святих

В ХІ-ХІІ ст. в літературі з'являються світські тенденції. Житія святих перероджуються у світську повість, героями якої стають подорожні, полководці та ін. Утверджується новий жанр — мемуари

Образотворче мистецтво й Образотворче мистецтво й архітектураархітектура

Найвище досягнення римсько-елліністичного мистецтва — храм Святої Софії (532—537 рр.) — величезна і водночас глибоко цілісна споруда, найбільш значна пам’ятка візантійської архітектури. Її по будовано Аифімієм із Трал та Ісидором із Мілета.

Вже у V-VI ст. візантійські зодчі переходять до нового планування міста, яке стає характерним для середньовічної Європи. В центрі міста розташовується головна площа із собором, від якої у різні боки розходяться вулиці. З цього часу з'являються багатоповерхові будинки, а з часом — резиденції знатних, багатих громадян.

Найвищого розквіту сягає у Візантії церковна архітектура. Ранньовізантійські храми споруджувалися переважно у формі базиліки — витягнутої в довжину споруди, центральна частина якої (нерідко поділена на три, п'ять нефів) завершалася розташованою у східній частині апсидою, де знаходився вівтар з престолом. Двоскатна покрівля на підпорах поступово замінюється куполом, розташованим над центральним квадратом храму.

Атріум – двір перед церквою, «райський сад».

Неф – внутрішній простір храму

Апсида напівкруглий вівтарний виступ

Візантійський храмВізантійський храм

У другій половині ІХ ст. у Візантії з'являється новий тип храму — хрестово-купольний. В ньому простір концентрується під куполом, який спирається на чотири стовпи (філяри). З чотирьох сторін до купола приєднуються напівциліндричні частини, створюючи в плані «грецький хрест». Купол символізує небо як притулок Бога.

Образотворче мистецтвоОбразотворче мистецтво

монументальний храмовий живопис (мозаїки, фрески)

Образотворче мистецтвоОбразотворче мистецтво

Ікона Іконопис — сакрально-ритуальне мистецтво,

покликане спрямовувати «внутрішній» духовний погляд кожного глядача від образу до первообразу, тобто бачити не те, що сприймається візуально, а сутність. Ікона з грец. зображення, образ — фрескова і станкова. Основні художні принципи іконопису:

Типологізація образів і сюжетів (Христос, Марія, апостоли);

Незвичайність засобів художньої виразності — плоскість зображення, статичність фігур, відсутність глибини простору;

Анонімність авторів; Канонізація сюжетів, співвідношення фігур, поз,

підбору фарб тощо.

ОбразотворчеОбразотворче мистецтво Ікона мистецтво Ікона

Образотворче мистецтвоОбразотворче мистецтво

Книжкова мініатюра