Шолом - Алейхем1859 - 1916

Я – єврейський народний письменник

Мир вам! Ось так тепло, по-дружньому звертається до своїх читачів найпопулярніший, найулюбленіший єврейський письменник Шолом-Алейхем, життєрадісний філософ, друг скривджених і знедолених

Автор цих рядків має честь не тільки належати до вічно гнаного, безправного, проте своєрідного

великого народу, але й бути скромним виразником його почуттів, думок та ідеалів.

Шолом-АлейхемІдиш עליכם-שלוםІм`я від народження: Соломон (Шолом) Наумович (Нохумович) РабиновичДата народждення: 1859Місце народждення: Переяслав (Полтавська губернія), Російська імперіяДата смерті: 1916Місце смерті: Нью-ЙоркРд діяльності: еврейський письменник, драматург

Майбутній письменник народився 2 березня у 1859 році у місті Переяславі у родині дрібного крамаря. Справжнє прізвище, ім'я та по

батькові - Рабинович Шолом Нахумович. Рання біографія письменника докладно описана в незакінченому автобіографічному романі

«З ярмарку». Крамар – торговець*

Музей Шолом-Алейхема в Переяславі.

Батьки Шолом-Алейхема

Батько його був поважною людиною в місті, цікавився світською культурою та просвітницькою літературою. Він мав м'який характер, любив свою сім'ю і особливо маленького Шолома. Згодом Шолом-Алейхем присвятив батькові чимало сторінок, написаних з великою любов'ю.

Після народження Шолома, родина Рабиновичів переїхала з Переяслава до містечка Воронково (це містечко виступатиме потім у творах Шолом-Алейхема під назвою “Ксерилівка”). Там і промайнуло дитинство письменника. Як усі діти єврейського містечка, Шолом навчався у хедері – приватній школі. У своїх творах він не раз згадував убогість і сумні умови навчання в цій школі. Блискучою пам'яттю та допитливим розумом відрізнявся маленький Шолом від своїх ровесників. У ранньому дитинстві він цікавився казковим і фантастичним, захоплювався і українським фольклором.

У 13 років хлопчик втратив матір. Хає-Естер померла від холери. Це було великим ударом для родини Рабиновичів. Згодом батько оженився вдруге. Мачуха була сварливою та злою жінкою. Діти постійно чули її лайки та прокляття, тому першим літературним твором спостережливого хлопчика став славнозвісний “лексикон” мачушиних лайок. Батько випадково прочитав ці записи і схвалив їх. Так Шолом почав пробувати писати свої перші пригодницькі твори. Прочитавши Д.Дефо “Робінзон Крузо”, написав роман “Єврейський Робінзон Крузо”.

Закінчивши в 1878році повітове училище з відзнакою Шолом- Алейхем мав намір вступити до Житомирського учительського інституту, але мріям юнака не судилося здійснитися. Представники влади відмовили йому у вступі: мовляв, він не встигне завершити навчання, бо через три роки має бути мобілізований до війська. Так із 17 років почалися поневіряння майбутнього письменника.

Після принизливих прохань і голодування у 1876 році Шолом знайшов місце вихователя дочки багатого орендаря Елімелеха Лоєва у Софіївці. Три роки Шолом служив домашнім учителем його дочки. Справжнім щастям для молодого вчителя стала любов до своєї учениці Ольги Лоєвої. Дізнавшись про любов юнака до своєї дочки, Лоєв у запалі вигнав його. Знову Шолому довелося шукати роботу.

Під час вимушених мандрів поїхав до Києва. Лише у 1880 році в Лубнах він був обраний рабином. Два з половиною роки Шолом таємно листувався з коханою. Тільки у 1883 році вони знову зустрілись і, всупереч волі батька, одружились. З Ольгою Лоєвою Шолом-Алейхем прожив 30 щасливих років, виховали чотирьох дочок і двох синів. Після одруження з донькою Лоєва Ольгою у 1883—1887 роках жив і працював у Білій Церкві.

Меморіальна дошка у Білій Церкві

У 1883 році була опублікована перша повість “Два камені” (“Цвей штейнер”), написана мовою ідиш і присвячена його юнацькому роману з Ольгою. Наступний твір – новела “Вибори” вперше був підписаний псевдонімом “Шолом-Алейхем”. В перші роки літературної діяльності письменник написав такі твори, як “Дитяча забавка”, “Ножик”, “Картини з бердичівського життя”, “Сендер Бланк”.У кінці 80-х років з'являються його романи “Степеню”, “Іоселе Соловей”.

У 1885 році помер старий Лоєв і його дочка стала власником великої спадщини. Вже в 1887 році сім'я переїхала до Києва. Центральною темою єврейської літератури він оголошує життя знедоленого народу. У боротьбі за народність єврейської художньої літератури великого значення письменник надавав художній творчості народу. В його творах безліч народних прислів'їв, жартів, пісень, казок. Народна творчість для Шолом-Алейхема була невичерпним джерелом для його кращих творів.

Матеріальні статки сімї погіршились. Шолом-Алейхем спробував збільшити капітали тестя, але, не маючи досвіду в біржових справах, він швидко розорився і змушений був виїхати за кордон. Лише через три роки, у 1891 році, після сплати тещею боргів, письменник повернувся до родини і оселився в Одесі. Там він працює в “Одеському листку”, де друкує фейлетони, ліричні нариси. Дев'яності роки знаменують потужний зліт творчого генія письменника: видрукувано “Менахем-Мендель”, перші новели “Тев'є-молочар”, “Якнехоз”, більше двадцяти п'єс.

У перші роки ХХ століття Шолом-Алейхем продовжив тему “маленької людини”, створив чимало оповідань: “Зачарований кравець”, цикл “Залізничні оповідання”, серію замальовок “Нова Касрилівка”, “Скрипка”, “Дрейфус у Касрилівці”, “Якби я був Ротшильдом”, “Аман і його дочки”, “Бідні і веселі”. У 1904 році у Петербурзі, познайомився з Максимом Горьким та Купріним, які високо оцінили творчість єврейського письменника. У жовтні 1905 року в Києві вибухнув єврейський погром. Це змусило письменника виїхати за кордон. По дорозі він виступає в містах Західної України – Тернополі, Чернівцях, Львові, далі відвідав Відень, Краків, Румунію, Швейцарію, Бельгію, Париж, Лондон, зрештою, приїздить до Нью-Йорка. У 1908 році Шолом-Алейхем повертається на Батьківщину. В цьому ж році він важко захворів на туберкульоз легень. За рекомендацією лікарів він знову їде за кордон, лікується в Італії, Швейцарії, Франції, Німеччині.

У 1906-1909 роках під час перебування в Америці, письменник працював над повістю “Хлопчик Мотл”, яка, фактично, залишилася незакінченою. Цей твір належить до числа найвизначніших досягнень письменника.

Шолом-Алейхем багато подорожував, відвідав Женеву, Лондон, Варшаву, Вільно, Берлін та інші міста світу, де виступав перед своїми читачами. В 1907—1914 роках жив в Італії та Швейцарії. У 1915 році переїхав до Нью-Йорка.

Проводжати в останню путь великого народного письменника вийшли на вулиці Америки сотні тисяч простих людей. На його могилі є епітафія, написана самим Шолом-Алейхемом в 1905 році .

Був похований на бруклинскому цвинтарі.

Шолом-Алейхем відкритий для всіх людей, його талант, щирий і оптимістичний, вселяє у серце надію і попри весь трагізм буття утверджує силу всього того, що ми називаємо духовними цінностями.

У 1909-1911 роках Шолом-Алейхем працював над повістю “Пісня над піснями”. Цей “юнацький роман” складається із чотирьох частин: “Сторінка Пісні пісень” і “Ще одна сторінка Пісні пісень”, “Пасхальна ніч” і “Субота після Пятидесятниці” .

«Пісня над піснями» Шолом-Алейхема — ліричний і символічний роман про кохання

Розмірковуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. У «Пісні над піснями», як у жодному з інших творів письменника, передане це розуміння роману, адже це оповідь про чаклунство, таїну зародження кохання і про його втрату. Роман Шолом-Алейхема нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого суму, посмішки, чарівності.

У перших двох частинах розповідається про життя і любов касрилівських юнаків і дівчат, важке і жорстоке дитинство Бузі і Шимека, які жили як брат і сестра, про те, як зароджувалося їх дитяче почуття. У двох останніх частинах йдеться про зустріч героїв через багато років, про сумну і трагічну долю їхньої любові. Бузя виходить заміж за волею дідуся і бабусі, ламаючи життя і своє, і Шимека. Шимек кохає Бузю тим святим почуттям, яке оспіване у “Пісні пісень”. Заповітною мрією Шимека було піднятися з Бузею до самих хмар і пливти з нею над землею.

Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються у коханні Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються із внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється надто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіти давнини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає у тому, що він не зміг втримати кохання, котре ще тільки зароджувалося, не звільнив свою царівну.

ШимекБузя

У «Пісні над піснями» Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їхніх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття кохання лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. У фіналі Шолом-Алейхем називає свій твір «істинним, скорботним романом»: кохання-чарівність — то лише останній сонячний промінь дитинства, порівняно з яким усе життя — призахідні сутінки. А.Л. Каплан. «Эскизы к

роману "Песнь Песней" Шолом-Алейхема»

Роман пройнятий не лише символікою біблійної «Пісні над піснями», але й фольклорними, авторськими символами: це образи казок із «Тисячі й однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і пасхальні молитви, символи західного сонця, чарівної гірки. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіф, пов’язаний із героїнею роману: «Хмаринка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося…Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і раніше». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіф.

Мрія про ідеальне кохання залишається нереалізованою, але у фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, найпечальніше начало, краще за найрадісніший кінець». Які радощі і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті.

Асоціативний кущ “Біблійна “Пісня пісень”

Любов – є корінь життя. І коли ми висаджуємо її у благодатний грунт, наше дерево життя буяє і радує всіх довкола своїми зеленими пагонами.

ПочуттяНіжне, світле

Поєднання доброго й вічногоЯ вірю в нього

Кохання

Сенкан за повістю Шолом-Алейхема “Пісня над піснями”