Запорізька Січ

(Віртуальна подорож)

8 клас

вчитель – Колєсніченко Л.О.

План подорожі1.Хортицька Січ2.Томаківська Січ3.Базавлуцька Січ4.Микитинська Січ5.Чортомлицька Січ6.Кам`янська Січ7.Олешківська Січ8.Нова (Підпіленська )Січ9.Іван Сірко10. о. Хортиця (сучасний стан)

Сучасні козаки

Хортицька Січ (1556-

1557)

Хортицький замок - укріплення

збудоване на

острові Мала Хортиця в 1556 році князем Дмитром Вишневецьким. Зруйнований у 

1557 році татарами. Частина істориків трактує це укріплення як першу 

Запорозьку Січ, втім більшість вітчизняних істориків відкидають подібне не

підтверджене джерелами трактування. В будь якому випадку, невважаючи на

короткий час свого існування, Хортицький замок відіграв помітну роль в розвитку

українського козацтва.

Томаківська Січ (1564-

1593)

- укріплення запорозьких козаків  на  острові  Томаківці  на Дніпрі поблизу сучасного селищаЧервоногригорівка та міста Марганця.

Томаківська Січ найраніша з відомих січей Великого Лугу.

Січовики брали активну участь у найбільшому в Україні повстанні 1591–1593 років під проводом Криштофа Косинського.

Після зруйнування січі татарами козаки переселилися на острів Базавлук і там заснували Базавлуцьку Січ.

У 50-х роках XX століття частина острова Томаківка, на якій знаходилася Томаківська Січ, була затоплена водамиКаховського водосховища без археологічних досліджень, а на незатопленій частині острова встановлено пам'ятний камінь.

Базавлуцька Січ (1593-

1638)

Базавлу́цька Січ — адміністративний і військовий центр запорозького

козацтва в 1593–1638 роках. Січ розташовувалася на острові Базавлук, де до Дніпра впадали ще три

річки — Чортомлик, Підпільна і Скарбна. Місцевість навколо Базавлуцької Січі була

вкрита лісом, поросла високою травою та очеретом, перетиналась безліччю річок, лиманів та озер, що утруднювало дії татарської кінноти, а османські галери легко знищувалиськозаками в лабіринтах річок і проток. Укріплювалась Січ валом, палями, вежами з встановленими на них гарматами. Звідси організовувалися найбільші й найважливіші морські походи

запорожців, в тому числі під проводом Петра Сагайдачного та Михайла Дорошенка.

Наприкінці XVI століття та у 20—40-х роках XVII століття на Базавлуцькій Січі формувалися загони, що ставали ядром козацьких повстань під проводом Северина Наливайка (1594–1596), Марка Жмайла (1625), Тараса Федоровича (Трясила) (1630), Івана Сулими (1635), Павла Павлюка, Карпа Скидана, Дмитра Гуні, Якова Острянина (1637–1638).

Після розгрому козацько-селянських повстань 1637–1638 років Базавлуцька Січ була зруйнована. Поляки перенесли її на Микитин Ріг, встановивши там свою військову залогу. Тепер місце Січі повністю вкрили води штучного Каховського моря.

Микитинська Січ (1626-

1652)

Микитинська Січ  — існувала на правому березі Дніпра, на мисі Микитин

Ріг. Заснована козаками на чолі з отаманом Федором Лютаєм, що став її першим кошовим отаманом.

Засновувалася ця Січ у вигляді фортеці, гарнізон якої мав складатися з реєстрових козаків, що діяли на підставі затвердженої польським урядом «Ординації війська запорізького реєстрового». Завдання реєстровиків, які утримувалися коштом польського уряду, полягало в тому, щоб контролювати цю ділянку кордону з татарами, а також охороняти переправу через Дніпро, що поєднувало поселення Микитине з укріпленим містечком Кам’яний Затон. Відомо, що від часів заснування запорізького козацтва, його загони організовували тут митницю і брали плату за переправу

. Саме тут, на Микитинській Січі, в січні 1648 року розпочалося повстання, яке переросло у Визвольну війну українського народу під проводом

Б. Хмельницького. Наприкінці XVII ст., українсько-російське військо звело поблизу Микитиного земляну фортецю, яка мала постійний гарнізон і гармати.

В 1782 Микитине набуло статусу міста й перейменоване було на Нікополь. Поблизу самої Січі виникло козацьке поселення, що звалося Микитиною Заставою.

Тепер територія Микитинської Січі затоплена Каховським водосховищем.

Чортомлицька Січ (1652-

1709)

Чортомлицька Січ (також Стара Січ) — осередок Запорізької Січі .

Січ знаходилася за 18 км нижче від сучасного м. Нікополь на місці сучасного с. Капулівка

Згодом Січ назвали Сірковою, на честь славетного отамана Івана Сірка, який найдовше з усіх запорожців перебував на гетьманській посаді.

 Січ була заснована 1652 року, і проіснувала до  25 травня 1709 року, коли її зруйнувало московське військо через репресії за підтримку запорожцями на чолі з Костем Гордієнком самостійницької політики  гетьмана  Івана Мазепи.

Кам`янська Січ

(1701-1711, 1728-1734)

Могила Костя Гордієнка

Ка́м'янська Січ – адміністративний і військовий центр Війська Запорозького Низового за часів його перебування під протекцією Кримського ханства у першій третині ХVIII ст.

Умовна назва Січі, яка побутує в історичній та краєзнавчій літературі, пояснюється тим, що вона розташовувалася у гирлі правого притокуДніпра – річки Кам'янки.

Поряд із Січчю діяв Каїрський (Кам'янський) перевіз черезДніпро.

Після побудови у 1950-і рр. Каховської ГЕС  плавні  Дніпра  були затоплені водосховищем, а нижня течія р. Кам'янки перетворена на довгу звивисту затоку Республіканець. У наш час археологічні залишки Кам'янської Січі знаходяться на території села Республіканець  Новокаїрської  сільради  Бериславського району  Херсонської  області. Частина території пам'ятки зайнята незаконно збудованими на її території садибами села та присадибними ділянками. 

Олешківська Січ (1711-1728

Оле́шківська Січ — територіально-військова організація запорозьких козаків України у пониззі на лівому березі Дніпра на території володінь Кримського ханства. Землі під Січ були надані ханом Девлет-Гіреєм ІІ на прохання кошового отамана  Костя Гордієнка.

Заснована у 1711 році після зруйнування царським військом у 1709 році Старої Чортомлицької Січі.

Фортеця Січ розташувалася в урочищі Олешки, навпроти сучасного міста Херсона. Спершу територія Олешківської Січі була незначною, з 1712 року, після поразки Московського царства у війні з Османською імперією, запорозькі володіння поширилися на північ до річок Орель та Самара. З цієї Січі козаки на певний час переселялися на місце колишньої Кам'янської Січі, але повернулися назад.

Січ являла собою правильний чотирикутник з ровами й валами заввишки 1,5 метри, з редутами по кутах та брамою з північного боку. У центрі розташовувалися курені-напівземлянки (вони досліджувалися археологами у 1990–2003 роках). На захід від коша стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці, зроблена з очерету, біля якої був цвинтар і криниця, де ніколи не замерзала вода.

Нова (Підпіленська Січ)

(1734-1775)

Нова Січ (Підпіленська Січ) — адміністративний і військовий

центр запорозького козацтва в 1734–1775 роках, створений після повернення Війська Запорозького низового під російський протекторат у наслідку підписання Лубенського договору. Остання Запорозька Січ, розташовувалася на великому півострові, що омивався рікоюПідпільною (притока Дніпра).

На початку червня 1775 року за наказом Катерини II Нова Січ була зруйнована, а Вольності Війська Запорозького  анульовані. Після закінчення  російсько-турецької війни (1768—1774), в якій запорозькі козаки брали активну та дієву участь.

 Незважаючи на малочисельність, запорожці звернулись до кошового отамана Петра Калнишевського за дозволом боронитися до загину. Проте заможні старшини радили кошовому піддатися без жодних умов; до того ж, священик січової церкви Покрови Володимир Сокальський став прохати не йти «брат на брата». Врешті кошовий отаман здав Січ без бою. 4 червня 1775 року Нової (Підпільненьської) Січі не стало.

На місці Січі виникло село Покровське, яке в 50-ті роки XX ст. опинилося під водами штучного Каховського моря.

Іван Сірко

О. Хортиця (сучасний

стан)

Домашнє завдання : Параграф – 27 Завдання №2,3 – ст.203

Дякую за увагу!