ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3

ТЕМА: Встановлення операційної системи

Windows 7.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3

ТЕМА: Встановлення операційної системи Windows 7.

МЕТА: Набути практичних навиків з Встановлення операційної системи

Windows 7.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ:

Встановлення операційної системи

Операційна система Windows. Windows – далеко не єдина

операційна система. Є, наприклад, ще Linux, VacOS і багато інших. Але

Windows вже впродовж багатьох років є лідером серед систем для домашніх

і офісних комп'ютерів. На відміну від того ж Linux, Windows платна (для

використання необхідно купувати ліцензію), але пальму першості на

домашніх комп'ютерах нікому не віддає.

Рис. 7.1. Логотип Windows

Причина полягає в тому, що Windows проста і зручна у використанні, в

ній просто встановлювати програми, вона підтримує декілька фірмових

технологій, зокрема DirectX, без якого неможливо б було грати в

комп'ютерні ігри, і так далі. Компанія Microsoft, розробляюча цю

операційну систему, на продажу ліцензій до неї заробила великі гроші. Її

засновник (Біл Гейтс) входить до числа найбагатших людей планети.

Сучасні версії Windows (XP, Vista, 7, 8) є універсальними і окрім

основних утиліт для керування комп'ютером, вже містять у своєму складі

базове програмне забезпечення. Після установки цієї операційної системи

користувач зможе вирішувати основні завдання, не встановлюючи

додаткові програми. Зокрема, дивитися відео і слухати музику можна за

допомогою програвача Windows Media, для перегляду сторінок Інтернету

призначений вбудований браузер Internet Explorer, працювати з текстом

дозволить Блокнот і WordPad і так далі. Але, як вже раніше було сказано,

одні і ті ж завдання можна вирішувати за допомогою різних програм. Тому

якщо користувачеві не подобається вбудований в операційну систему

програвач Windows Media, він завжди може встановити інший програвач (їх

існує дуже багато), замість Internet Explorer можна встановити Firefox, Opera

або будь-який інший браузер (їх теж є дуже багато), і так далі. Не треба

обмежувати себе використанням тільки штатних засобів Windows.

Встановлення Windows 7

Користувач, який вирішився самостійно встановити або

перевстановити Windows 7, повинен хоч би у загальних рисах розуміти

будову і принципи роботи комп'ютера.

Слід враховувати, що Windows 7 зможе нормально працювати лише на

комп'ютері, що відповідає мінімальним системним вимогам. Інакше

проблем не уникнути. Якщо комп'ютер не підходить під вказані параметри,

перевагу необхідно віддати іншій операційній системі, наприклад, Windows

XP, у якої вимоги на порядок нижчі.

Системні вимоги до комп'ютера у Windows 7 наступні:

• процесор з тактовою частотою не нижче 1 Ггц (1000 Мгц);

• об'єм оперативної пам'яті (ОЗУ) не менше 1 ГБ (1024 MB);

• постійний запам'ятовуючмий пристрій (жорсткий диск або SSD) не

менше ніж з 16 ГБ дискового простору.

Щоб дізнатися, чи можна встановити Windows 7 на комп'ютер,

необхідно порівняти характеристики цього комп'ютера з наведеними вище

вимогами. Усі три показники мають бути не нижчі вказаних.

Для використання усіх переваг графічного оформлення Windows 7

бажано також, щоб комп'ютер був оснащений не дуже старою відеокартою

з 128 mb відеопам'яті (хоча можна обійтися і без цього).

Слід також враховувати, що операційні системи, у тому числі і Windows

7, існують в 32-х і 64-х бітовому варіантах (залежно від особливостей їх

роботи з оперативною пам'яттю). 32-х бітові системи споживають менше

ресурсів комп'ютера, але можуть використати тільки до 3 ГБ оперативної

пам'яті (чи близько того). Тому якщо комп'ютер оснащений оперативною

пам'яттю, об'єм якої складає 4 ГБ і більше, встановлювати на нього слід 64-

х бітову операційну систему, якщо менше – 32-х бітову.

Вище вказані офіційні вимоги Windows 7, насправді ж Windows 7 32-bit

можна встановлювати на комп'ютер з об'ємом ОЗУ від 512 MB. Працювати

він зможе, але його можливості будуть дещо обмежені.

1.Установочний носій з файлами Windows і код активації

системи (серійний номер).

Встановлення Windows 7 – це процес розгортання файлів операційної

системи на постійному запам'ятовуючому пристрої комп'ютера –

жорсткому диску або SSD (залежно від того, яким пристроєм комп'ютер

оснащений).

Ці файли можуть знаходитися на спеціальному установочному DVD-

диску або ж в віртуальному образі установочного диска. Віртуальний

образ диска – це точна копія фізично існуючого оптичного диска,

збережена у вигляді спеціального файлу на носії якого-небудь іншого типу.

Перед установкою віртуальний образ диска необхідно записати на реальний

DVD.

Якщо комп'ютер не оснащений приводом для лазерних дисків,

установочні файли з диска або віртуального образу можна перенести на

USB-накопичувач і встановити Windows 7 з флешки. Порядок встановлення

Windows 7 з флешки практично нічим не відрізняється від установки з

диска. Це не має принципового значення і не позначиться на роботі

операційної системи.

Флешка для установки Windows, яку часто називають також

установочною флешкою Windows – це звичайнісінька флешка, на яку

поміщені файли, необхідні для установки операційної системи Windows на

комп'ютері. З її допомогою можна встановити Windows точно так само, як і

з використанням установочного CD або DVD.

Створити флешку для установки Windows 7, Windows XP або Windows

Vista абсолютно не складно.

Переваги установочної флешки Windows у порівнянні з CD/DVD-

дисками очевидні:

По-перше, флешку можна використовувати для установки операційної

системи на будь-який сучасний комп'ютер. Все частіше комп'ютери

збирають, не оснащуючи їх приводами для оптичних дисків. У таких

випадках установка Windows з флешки – єдино можливий варіант.

По-друге, всім відомо про невисоку швидкість зчитування інформації з

CD/DVD-дисків і частих випадках виходу їх з ладу внаслідок механічного

пошкодження поверхні. У цьому плані USB-носії відрізняються в кращий

бік. Установка Windows з флешки гарантує не тільки низьку ймовірність

збою, але і трохи скорочує загальну тривалість цього процесу.

Щоб створити флешку для установки Windows потрібні:

1. Комп'ютер з встановленою операційною системою Windows.

2. Віртуальний ISO-образ установочного диска Windows 7, Windows XP

або Windows Vista на жорсткому диску цього комп'ютера.

Віртуальний образ диска – це його точна копія, збережена у вигляді

спеціального файлу на якому-небудь носії (жорсткому диску, SSD, знімному

запам'ятовуючому пристрої тощо).

Якщо у вас є звичайний інсталяційний диск Windows, необхідно

попередньо зберегти його на жорсткому диску у вигляді віртуального

образу. Для цього знадобиться яка-небудь програма, що дає таку

можливість, наприклад, Small CD-Writer. Ця програма зручна тим, що її

не потрібно встановлювати на комп'ютері, вона не велика і складається з

одного єдиного файлу.

Створити віртуальний образ диска за допомогою Small CD-Writer не

складно:

- завантажити архів з програмою і розпакувати його;

- запустити програму;

- вставити інсталяційний диск Windows, в привід для оптичних носіїв і

дочекатися його впізнання комп'ютером;

- у вікні Small CD-Writer в меню клацнути по розділу «Диск» і вибрати

пункт «Створити образ ISO диска»;

- в меню, що відкриється, вказати назву образу, розділ для його

збереження, натиснути кнопку «Зберегти» і дочекатися закінчення процесу

(рис. 7.2);

3. Флешка відповідного розміру. Для установки Windows 7 знадобиться

флешка об'ємом не менше 4 Гб. У деяких випадках (установка Windows 7

Ultimate) потрібна флешка з ще більшим об'ємом (бажано 8 ГБ). Для

створення установочної флешки Windows XP зазвичай достатньо флешки 1

Гб. Тут принцип простий – простір флешки повинен дозволяти перенести

на неї файли з віртуального образу. Якщо образ займає більше 4 Гб, значить

і флешку потрібно брати відповідного розміру. Слід врахувати, що в процесі

створення установочної флешки все, що знаходилося на ній раніше, буде

стерто.

4. Одна зі спеціальних програм для перенесення на флешку файлів з

віртуального образу установочного диска.

Рис.7.2. Створення віртуального образу диска

Створення флешки для установки Windows 7/Vista

Програм для створення установочної флешки Windows 7 або Windows

Vista існує декілька. Але краще всього використовувати утиліту Windows 7

USB DVD Download Tool від компанії Microsoft, яка є, як відомо,

розробником Windows.

Порядок дій:

– скачати архів з програмою, розпакувати його і встановити Windows 7

USB DVD Download Tool на комп'ютері;

– під'єднати до комп'ютера флешку і відформатувати її.

– запустити програму Windows 7 USB DVD Download Tool, в першому

вікні натиснути кнопку Browse, вказати на віртуальний образ установочного

диска, що знаходиться на жорсткому диску комп'ютера і натиснути кнопку

«Next»;

Рис.7.3. Скачування Windows 7 USB DVD Download Tool

– в наступному вікні натиснути кнопку "USB Device", потім у

випадаючому меню вибрати флешку, натиснути «Почати копіювання»

(якщо з'явиться спливаюче вікно, натиснути «Erase USB Device») і

дочекатися закінчення процесу. Після цього програму Windows 7 USB DVD

Download Tool можна закрити, а флешку – використовувати для установки

Windows, точно так само, як і звичайний оптичний диск.

Рис. 7.4. Завершення процесу створення завантажувальної флешки

Створення флешки для установки Windows XP

На момент виходу Windows XP комп'ютери без приводів оптичних

дисків зустрічалися вкрай рідко, а флеш-накопичувачі ще не набули

широкого поширення. Тому інсталятор цієї операційної системи

розробниками створювався тільки з розрахунком на її установку з CD-диска.

І навіть пізніше утиліти для створення установочних флешок Windows XP

компанією Microsoft не розроблялися.

Сьогодні в Інтернеті можна знайти опис декількох способів створення

установочної флешки Windows XP, але дієвих серед них не багато.

Флешки, створені викладеним нижче способом, не один раз на практиці

перевірялися і завжди працювали. Але потрібно враховувати, що

встановлення Windows XP з флешки, у порівнянні зі звичайною установкою

(з оптичного диска), має деякі особливості.

Порядок створення флешки:

1 етап – «Розпаковування віртуального образу установочного

диска»:

• створити на жорсткому диску комп'ютера папку для файлів, які будуть

отримані в процесі розпаковування віртуального образу (на робочому столі

або в будь-якому логічному розділі). Назвати її можна як завгодно;

• скачати і встановити програму WinRar або будь-який інший

архіватор, який вміє розпаковувати ISO-образи. Цілком імовірно, що ця

програма вже встановлена на Вашому комп'ютері, оскільки є дуже

поширеною;

• натиснути правою кнопкою мишки по файлу образа і в контекстному

меню вибрати пункт «Витягнути файли ...», потім у вікні WinRar в

провіднику вказати на спеціально створену нами папку, натиснути «ОК» і

дочекатися розпакування.

Рис. 7.5. Створення папки для образу інсталяційного диска

2 етап - «Перенесення необхідних файлів на флешку»:

• скачати архів з програмою WinSetupFromUSB, і розпакувати його на

жорсткий диск комп'ютера;

• підключити флешку до комп'ютера;

• запустити програму WinSetupFromUSB (подвійний клік лівою кнопкою

мишки по файлу WinSetupFromUSB в папці, отриманій в результаті

розпакування архіву);

• у вікні програми натиснути кнопку «Bootice», а в додатковому

діалоговому вікні – кнопку «Perform Format» (рис.7.6.);

• відкриється ще одне вікно, в якому необхідно вибрати пункт «USB-

HDD mode (Single Partition)» та натиснути кнопку «Next Step»;

• в наступному віконці в поле «File System» потрібно вибрати варіант

«NTFS», натиснути «ОК»;

Рис. 7.6. Встановлення параметрів роботи програми WinSetupFromUSB

• у всіх наступних діалогових вікнах потрібно підтвердити наміри

(натиснути Так і ОК) і дочекатися появи повідомлення "The partition has

been formatted successfully ...»;

• закрити всі вікна WinSetupFromUSB, крім головного вікна програми, в

якому потрібно позначити галочкою пункт «Windows 2000/XP/2003 setup»

і натиснути кнопку без назви, що знаходиться праворуч від цього пункту;

• в діалоговому вікні потрібно вказати на папку, в яку на першому етапі

був розпакований віртуальний образ установочного диска Windows (див.

рис. 7.5), і натиснути кнопку "GO" (див. рис. 7.6);

• далі потрібно почекати кілька хвилин поки програма перенесе файли

на флешку. По закінченню з'явиться повідомлення «Job Done». Вікно

програми WinSetupFromUSB можна закрити.

Створення установочної флешки Windows XP завершено. Її можна

використовувати для установки операційної системи на комп'ютер.

Диск DVD з Windows 7 можна придбати в спеціалізованому магазині.

Образи установочних дисків Windows 7 нелегально доступні для скачування

в Інтернеті (легко знайти через Яндекс або Google). Офіційно ж компанія

Microsoft, яка є розробником цієї операційної системи, закачувати її через

Інтернет не пропонує.

Але по-справжньому цінним є не сам установочний диск або його

образ, а код активації копії Windows (п'ять груп символів по п'ять

знаків в кожній). Без нього Windows 7 встановити можна, але операційна

система не буде активована і не зможе отримувати оновлення через

Інтернет, багато програм працюватимуть в обмеженому режимі або ж не

працюватимуть взагалі. Крім того, комп'ютер періодично нагадуватиме

користувачу про те, що його копія Windows не активована тощо.

Володіння кодом активації є підтвердженням володіння ліцензійною

копією Windows. Навіть якщо придбаний Вами установочний диск Windows

з часом вийде з ладу, можна буде встановити Windows 7 з будь-якого іншого

диска і активувати встановлену систему своїм кодом активації (серійним

номером).

Важливо. Залежно від включених до складу доповнень, існує декілька

версій Windows 7: Starter, Home, Home Premium, Professional, Ultimate. Код

активації не є універсальним і підходить лише для однієї з версій. Тобто,

серійним номером від Windows 7 Home неможливо активувати Windows

7 Ultimate або навпаки.

Існує кілька варіантів отримання коду активації (серійного номера):

• при придбанні установочного диска Windows в магазині код активації

буде в комплекті з ним (зазвичай на коробці). Вартість ліцензійної копії

Windows 7 складає від 50 до 200 дол. США (залежно від версії);

Рис. 7.7. Загальний вигляд голографічної наклейки з кодом активації

• якщо комп'ютер купувався вже зі встановленою Windows 7 і

користувач просто вирішив перевстановити операційну систему,

установочний диск разом з кодом активації повинен був йти в комплекті з

комп'ютером. Наклейка з кодом може знаходитися на системному блоці

комп'ютера або на нижній кришці ноутбука. Загальний вигляд наклейки

зображений на рис.7.7.

Якщо наклейки немає, серійний номер встановленої Windows 7 можна

дізнатися за допомогою однієї із спеціальних програм, наприклад, Speccy.

Щоб отримати код Windows, Speccy необхідно встановити на

комп'ютер, запустити, дочекатися закінчення процесу аналізу і перейти в

розділ "Операційна система" (рис. 7.8).

Рис. 7.8. Звіт з параметрами встановленої ОС, створений програмою Speccy

Активувати Windows 7 після установки можна також, використовуючи

всілякі безкоштовні активатори і програми-ламалки, доступні в Інтернеті у

великій кількості. Цей спосіб, звичайно ж, не потребує ніяких грошових

витрат, але приказки про безкоштовний сир в мишоловці ніхто не відміняв.

По-перше, це незаконно (законодавством передбачена відповідальність),

по-друге – разом з програмою активації користувач ризикує встановити на

комп'ютер якийсь троян або программу-шпигун, що надають зловмисникам

можливість віддалено використати комп'ютер без відома власника (у тому

числі і для завдання шкоди третім особам), або ж заволодіти якимись

цінними файлами, що належать користувачеві.

Порушувати закон або придбати ліцензію – особиста справа кожного.

2. Драйвери пристроїв, що входять до складу комп'ютера.

Після встановлення або перевстановлення Windows 7, на комп'ютері

необхідно буде встановити драйвери пристроїв, що входять до його складу.

Драйвер – це файл або набір файлів, що містять своєрідні "інструкції"

для Windows про те, як слід поводитися з тим або іншим пристроєм

(відеокартою, звуковою платою, мережевою картою та ін.).

Без наявності відповідного драйвера пристрій працюватиме не

правильно або ж може не працювати взагалі.

Де узяти драйвери:

• зазвичай при придбанні комп'ютера або ноутбука усі необхідні

драйвери йдуть в комплекті з ним (на CD або DVD дисках);

• якщо такі диски відсутні, драйвери можна скачати з Інтернету (з

офіційних сайтів виробників ноутбука або пристроїв, що входять до складу

комп'ютера);

• якщо перший і другий варіанти не підходять, але на комп'ютері вже

встановлена Windows 7 (треба її просто переустановити), усі необхідні

драйвери можна узяти із старої операційної системи. Допоможе в цьому

питанні програма Driver Genius (вона платна, але 15 днів її можна

використовувати безкоштовно). На комп'ютері заздалегідь треба створити

папку, в яку будуть скопійовані драйвери, потім встановити Driver Genius і

запустити її, в її вікні натиснути "Резервування", відмітити галочками

пункти "Поточні використовувані драйвери" і "Оригінальні драйвери

Windows" (див. рис. 7.8), після чого натиснути кнопку "Далі". У наступному

вікні натиснути кнопку "Огляд", вказати папку для копіювання драйверів,

натиснути "Далі" і дочекатися завершення збереження. Папку з драйверами

необхідно скопіювати на флешку.

• якщо не вдалося отримати необхідні драйвери одним з вказаних вище

способів, але комп'ютер, на який встановлюватиметься Windows, має

швидке підключення до мережі Інтернет – не засмучуйтеся і встановлюйте

Windows 7 без наявності драйверів. Після встановлення ця операційна

система зможе самостійно скачати потрібні їй драйвери. Необхідно буде

тільки запустити автоматичне оновлення і трохи почекати.

Рис. 7.8. Отримання відомостей про встановлені драйвери програма

Driver Genius

Потрібно врахувати також те, що драйвери пристроїв для Windows

XP, Windows Vista і Windows 7 – це різні речі. Вони не взаємозамінні. Тому

якщо потрібно встановити на старий комп'ютер Windows 7, яка є відносно

новою операційною системою, слід бути готовим до того, що для деяких

пристроїв знайти відповідний драйвер буде дуже важко (або ж неможливо

взагалі).

3. Збереження цінних файлів.

Якщо на комп'ютері немає ніякої цінної інформації і користувач

готовий пожертвувати файлами, що містяться на ньому, або ж збирається

встановлювати Windows на новий комп'ютер, цей пункт можна пропустити

і переходити відразу до встановлення.

Якщо такі файли на комп'ютері є, їх необхідно заздалегідь скопіювати

на флешку, знімний диск, CD, DVD або носій будь-якого іншого типу.

Річ у тому, що під час встановлення (переустановлення) Windows 7

файли на комп'ютері будуть повністю або частково стерті. Слід оцінити

поточний розподіл дискового простору комп'ютера на логічні розділи.

Логічні розділи – це такі окремі каталоги, на які віртуально

розділяється жорсткий диск або SSD комп'ютера. Припустимо, якщо у

комп'ютері встановлений жорсткий диск об'ємом 500 Гб, цей простір може

бути розділений на декілька логічних розділів, які відображаються в

"Моєму комп'ютері" як локальний диск C, локальний диск D, локальний

диск E і так далі. Сума їх об'ємів дорівнює загальному об'єму

запам'ятовуючого пристроя комп'ютера (рис. 7.9).

Рис. 7.9. Логічні диски комп’ютера

У один з цих розділів встановлюватиметься Windows 7 (зазвичай це

локальний диск C). Як вже говорилося вище, об'єм цього логічного розділу

має бути не менше 16 Гб (а бажано 40-60 ГБ або більше). Якщо на

комп'ютері немає локального диска відповідного розміру, значить в процесі

установки Windows 7 доведеться наново перерозподіляти увесь дисковий

простір комп'ютера (щоб збільшити диск C за рахунок зменшення інших

логічних дисків). В процесі перерозподілу уся інформація, що знаходиться

на комп'ютері, ймовірно, буде стерта.

Якщо ж один з локальних дисків підходить за розмірами, простір

можна не перерозподіляти і встановити Windows 7 в нього. Будуть стерті

тільки файли, що знаходяться на цьому диску, на інших логічних дисках

інформація збережеться.

Файли, які знаходяться на робочому столі комп'ютера, а також в папці

"Мої документи", фактично розміщені на локальному диску C і в процесі

переустановлення Windows будуть видалені. Їх у будь-якому випадку треба

скопіювати на інший носій.

Файли Windows 7 на установчому DVD або на створеній установочній

флешці знаходяться в стислому (заархівованому) стані. В процесі установки

відбувається їх розпаковування (розгортання) і перенесення на жорсткий

диск або SSD комп'ютера. Програма, що здійснює розпаковування і

перенесення, також знаходиться на установочному диску або флешці.

Називається вона програмою установки Windows і левову частку роботи

виконує самостійно. За великим рахунком, усе, що треба зробити

користувачу для установки Windows 7 – зуміти запустити цю програму і по

ходу установки відповісти на декілька її питань.

Запуск програми установки. Комп'ютер, ноутбук або нетбук

влаштований так, що під час запуску він насамперед визначає усі

підключені до нього носії і шукає серед них який-небудь запам'ятовуючий

пристрій (жорсткий диск, оптичний диск, флешка, карта пам'яті або ін.), що

містить файли операційної системи або іншої схожої програми. Знайшовши

ці файли, комп'ютер завантажує їх в оперативну пам'ять (завантажується).

Щоб почати процес установки (переустановки) Windows 7, необхідно

підключити до комп'ютера установочний носій (диск або флешку),

включити або перезапустити комп'ютер і змусити його завантажитися,

використовуючи файли, що знаходяться на цьому носії.

Жодних проблем не виникне, якщо встановлювати Windows 7 на новий

комп'ютер або ж на комп'ютер з абсолютно порожнім жорстким диском

(SSD). Досить підключити до нього установочний диск або флешку і

включити (перезапустити) його. Спочатку комп'ютер перевірить жорсткий

диск. Не знайшовши там ніяких файлів, просканує CD/DVD-привід, потім

справа дійде до USB-носіїв і так далі. Виявивши на одному з них програму

установки, комп'ютер самостійно запустить її.

Ситуація виглядає трохи інакше, якщо йдеться про перевстановлення

Windows 7 або її установку на комп'ютер замість якої-небудь іншої

операційної системи. Річ у тому, що за умовчанням комп'ютер під час

запуску в першу чергу перевіряє жорсткий диск (SSD) комп'ютера, і якщо на

ньому вже є операційна система, він завантажує її (перевірка інших

пристроїв не проводиться). Цілком логічно, що у такому випадку комп'ютер

необхідно змусити в першу чергу пошукати файли завантаження на

установочному носії.

Черговість перевірки комп'ютером запам'ятовуючих пристроїв може

регулюватися кількома способами:

• через меню вибору пристрою завантаження (є не на усіх

комп'ютерах). Як правило, меню вибору активується шляхом утримування

під час запуску клавіші F8 (треба відразу після запуску комп'ютера

натиснути і утримувати або часто натискати клавішу F8). У ноутбуках

замість F8 може використовуватися яка-небудь інша клавіша (F12, F10, F2

або ін.).

Рис. 7.10. Вигляд меню вибору завантажувального пристрою

Вікно вибору найчастіше є списком пристроїв на синьому фоні (див.

рис. 7.10). Щоб вибрати серед них той, з якого треба завантажити

комп'ютер, треба виділити його в списку (перемістити на нього виділення

за допомогою клавіш "Вгору" або "Вниз") і натиснути клавішу Enter.

• через BIOS комп'ютера. BIOS (базова система введення-виведення) є

у будь-якого комп'ютера або ноутбука. Це набір базових правил, що

регулюють порядок роботи системи. Щоб відкрити BIOS, необхідно відразу

після запуску комп'ютера натиснути і утримувати клавішу Del (Delete). На

деяких комп'ютерах замість Del може використовуватися яка-небудь інша

клавіша (F2, F4, F5, F10 або ін.).

Частіше усього BIOS являє смобою списки різноманітних опцій

англійською мовою, згрупованих по розділах. У одному з цих розділів

необхідно знайти пункт, "First Boot", що називається, "First Boot Deviсе", "1

st Boot Deviсе" або якось по-іншому із словом Boot (див. рис.7.11).

Рис. 7.11. Встановлення черговості пристроїв завантаження у BIOS

У цьому пункті треба обрати значення CD/DVD-привод або USB-

пристрій (залежно від того, який тип носія використовується для

установки), після чого натиснути F10 і потім Enter. Для навігації і зміни

пунктів BIOS використовуються клавіші із стрілками "Управо", "Вліво",

"Вгору", "Вниз" (для переміщення виділення і переходу з одного розділу в

інший), а також клавіші Enter і Esc (для активації і відміни активації

пунктів).

У налаштуваннях BIOS комп'ютера не слід змінювати інші параметри,

якщо ви не впевнені в правильності своїх дій. Необдумані зміни деяких

налаштувань можуть спричинити нестабільну роботу комп'ютера.

Процес установки Windows 7. Результатом завантаження

комп'ютера з установочного диска буде запуск програми установки

Windows. Вона усе зробить самостійно. Користувачеві необхідно буде лише

поетапно відповісти на декілька питань.

В деяких випадках в процесі встановлення на певному етапі програма

установки може запропонувати обрати версію Windows 7, яку необхідно

встановити (Starter, Home, Home Premium, Professional, Ultimate або ін.).

Вибирати треба саме той варіант, для активації якого наявний серійний

номер. Введення цього номера під час установки краще пропустити і

провести активацію Windows пізніше.

В ході установки комп'ютер кілька разів перезавантажиться, після

перезавантаження установка Windows автоматично продовжиться.

Першим питанням програми встановлення буде вибір необхідних мов,

грошових і інших форматів в системі (див. рис. 7.12). Потрібно вказати

значення у відповідних полях і натиснути кнопку "Далі", а потім

"Встановити".

На наступному етапі встановлення Windows потрібно прийняти умови

ліцензійної угоди (треба ознайомитися з текстом, поставити галочку у

віконці "Я приймаю умови ліцензії" і натиснути кнопку "Далі").

Після цього відкриється вікно вибору типу установки, у якому потрібно

натиснути мишкою пункт "Повна установка".

Рис. 7.12. Вікно вибору параметрів встановлення Windows

На наступному етапі, коли програма установки попросить обрати

розділ для встановлення Windows, діяти треба одним із вказаних нижче

способів, залежно від конкретної ситуації:

Рис. 7.12. Вікно вибору дискового простору для встановлення Windows

1. Якщо Windows встановлюється на чистий жорсткий диск, необхідно

створити логічний розділ для установки операційної системи (рис. 7.12).

Для цього треба натиснути кнопку "Налаштування диска", потім

"Створити", в спеціальному полі вказати розмір логічного розділу (не

менше 16000 MB) і натиснути кнопку "Застосувати" (рис. 7.13).

Рис. 7.13. Вікно створення логічного диска для встановлення Windows

Рис. 7.14. Вікно вибору дискового простору для встановлення Windows

Після цього в незайнятому дисковому просторі, що залишився,

аналогічним чином потрібно створити ще один або декілька логічних

розділів (на розсуд користувача). Розподіливши увесь дисковий простір,

потрібно виділити в списку розділ, призначений для установки Windows, і

натиснути кнопку "Далі" (рис. 7.14).

2. Якщо здійснюється переустановка Windows і жорсткий диск

комп'ютера вже розбитий на розділи, потрібно:

• або по черзі видалити їх усі (виділити розділ, натиснути

"Налаштування" і потім "Видалити") і перерозподілити простір наново

вказаним вище способом. При цьому, уся інформація, що міститься на

комп'ютері, буде втрачена;

• або просто обрати відповідний розділ для установки, відформатувати

його (натиснути "Форматувати") і продовжити установку Windows,

натиснувши кнопку "Далі". Як вже говорилося, розмір розділу для

установки має бути не меншим 16 ГБ (близько 16000 МБ). Після

форматування уся інформація на ньому буде видалена. Зате файли, що

знаходяться на інших дисках, не постраждають.

Далі почнеться процес копіювання файлів на жорсткий диск

комп'ютера і їх розпаковування, який може тривати достатньо довго (усе

залежить від швидкодії комп'ютера).

Рис. 7.15. Вікно встановлення імені користувача і комп’ютера

По закінченню програма попросить вказати ім'я користувача. Воно

може бути будь-яким. У верхнє поле потрібно ввести ім’я користувача, а

нижнє – ім’я комп’ютера (рис. 7.15) і натиснути кнопку "Далі". На

наступному етапі потрібно двічі ввести пароль доступу для створеного

користувача і знову натиснути кнопку "Далі". Пароль, за великим рахунком,

можна залишити порожнім, якщо комп'ютер використовується однією

людиною і нічого конфіденційного на ньому зберігатися не буде.

На наступному етапі потрібно натиснути мишкою пункт "Відкласти

рішення", оскільки автоматичне оновлення системи буде налаштовуватися

пізніше.

Далі потрібно налаштувати системну дату і час, вказавши відповідний

часовий пояс (рис. 7.16) і натиснути кнопку "Далі".

Рис. 7.16 Встановлення часового поясу, дати і часу

Потім, якщо комп'ютер має мережеве підключення, програма

установки попросить визначити статус цього підключення (рис. 7.16),

потрібно обрати відповідний варіант, клацнувши по ньому мишкою.

Рис. 7.17. Встановлення статусу мережевого підключення

Програма установки продовжить свою роботу і через деякий час

установка операційної системи Windows 7 буде повністю завершена.

Активація Windows 7 здійснюється таким чином:

• включити комп'ютер і відкрити вікно властивостей системи – в меню

"Пуск" (кнопка в лівому нижньому кутку екрану) клацнути правою кнопкою

мишки по значку "Комп'ютер" і в контекстному меню вибрати пункт

"Властивості";

• у самому низу вікна, що відкрилося, натиснути на посилання, що

закінчується словами "...активуйте Windows зараз";

• відкриється вікно, в якому треба клацнути мишкою по пункту "Ввести

інший ключ продукту";

• у наступному вікні необхідно ввести код активації Windows, натиснути

кнопку "Далі" і потім натискати кнопки продовження процесу до його

завершення (рис. 7.18).

Після активації Windows 7 потрібно встановити драйвери пристроїв,

що входять до складу комп'ютера.

Рис. 7.18. Вікно введення ключа реєстрації Windows

Якщо драйвери знаходяться на оптичному диску – потрібно вставити

його в привід комп'ютера, автоматично запуститься програма установки

драйверів. Якщо слідувати її рекомендаціям, усе вийде навіть у новачка.

Драйвери, скачані з офіційних сайтів виробників пристроїв, по черзі

встановлюються як звичайні програми – подвійним клацанням лівої

кнопки мишки по файлу-інсталятору.

Якщо драйвери були скопійовані із старої операційної системи за

допомогою програми Driver Genius (див. рис. 7.8), встановлювати їх треба

таким чином.

Зайти в меню "Пуск" (кнопка в лівому нижньому кутку екрану),

клацнути правою кнопкою мишки по значку "Комп'ютер" і в контекстному

меню вибрати пункт "Властивості". Потім у вікні, що відкрилося, потрібно

натиснути посилання "Диспетчер пристроїв". Відкриється список

пристроїв, що входять до складу комп'ютера. Ті з них, для яких відсутні

драйвери, будуть відмічені жовтим значком (рис. 7.19).

Рис. 7.19. Встановлення драйверів пристроїв

Щоб встановити драйвер для пристрою, необхідно в цьому списку

клацнути по ньому правою кнопкою мишки і вибрати пункт "Оновити

драйвери...", потім "Виконати пошук драйверів на цьому комп'ютері", потім

натиснути кнопку "Огляд", вказати на папку з драйверами і натиснути

"Далі". Комп'ютер сам знайде і встановить усе необхідне.

Після установки драйверів здійснюється встановлення потрібних

користувачу програм.

Після установки програм бажано здійснити онлайн-оновлення

операційної системи і програмного забезпечення, встановленого в ній, а

також налаштувати автоматичне оновлення (підключення комп'ютера до

Інтернету має бути досить швидким).

Порядок дій:

• відкрити вікно властивостей системи (клацнути правою кнопкою

мишки по значку "Комп'ютер" і вибрати пункт "Властивості");

• натиснути на посилання "Центр оновлення Windows";

• у вікні, що відкрилося, натиснути посилання "Включити автоматичну

установку оновлень". Windows почне перевірку наявності в мережі

доповнень для вашого комп'ютера. Після завершення процесу буде наданий

повний їх список. Бажано встановити усі критичні оновлення, інші – за

бажанням.

Оновлення для Windows –це удосконалення для операційної системи,

драйверів і інших програм, що роблять комп'ютер стабільнішим і

безпечнішим. Призначення кожного доповнення дивіться в коментарях до

нього.Користувач має можливість відмовитися від установки будь-якого з

них.

Установку доповнень можна поставити на повний автомат і пустити усе

на самоплив, але краще все-таки цей процес контролювати.

Наприклад, важливим моментом є установка доповнення KB971033, яке

перевіряє достовірність ліцензії Windows 7. Якщо копія активована

незаконним способом, його установка спричинить збій активації.

У вікні "Центру оновлення Windows" необхідно також налаштувати

параметри автоматичного оновлення системи. Для цього потрібно

натиснути посилання "Налаштування параметрів", обрати пункт "Шукати

оновлення, але рішення про завантаження і установку приймається мною"

і натиснути кнопку "ОК". Тепер комп'ютер періодично перевірятиме

доповнення в мережі і повідомлятиме про появу нових, але самостійно, без

відома користувача, завантажувати і встановлювати нічого не буде.

Ось, за великим рахунком, і усе, що треба зробити для встановлення

Windows 7.

ХІД РОБОТИ:

1. Налаштувати середовище віртуальної машини для встановлення під ним

операційної системи Windows XP Professional SP3 MSDN.

2. Параметри ТСР/ІР для під’єднання встановленої ОС до реальної локальної

мережі аудиторії видаються викладачем.

3. Перевірити з’єднання з мережею Інтернет.

4. Перевірити зв’язок з хостовою ОС.

5. Налаштувати спільну мережеву папку для обміну даними між хостовою та

гостьовою ОС.

6. За результатами роботи оформити звіт. У звіті необхідно навести знімки

екрану, що будуть підтверджувати виконані завдання.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. Що таке віртуальна машина?

2. Що таке гіпервізор?

3. Які програмні продукти відносяться до віртуальних машин?

4. Що таке гостьова ОС?

5. Що таке хостова ОС?

6. Для чого використовують віртуальні машини?

7. Які переваги надає віртуалізація?