Абрахам Маслоу (1908-1970), засновник і лідер гуманістичного течії в повоєнній західній (в першу чергу американської) психології, по праву вважається не тільки однією з найбільших, але й однією з найцікавіших постатей в психології XX століття. Абрахам Маслоу був одним із перших вчених у галузі мотивації та психології, хто запропонував універсальну теорію ієрархії потреб (1943 р.). Він вніс значний теоретичний і практичний внесок у створення альтернативи біхевіоризму і психоаналізу, які прагнули "пояснити до знищення" творчість, любов, альтруїзм та інші великі культурні, соціальні та індивідуальні досягнення людства.Після 20 років роботи у клініці він сформулював визнану у всьому світі теорію людської мотивації. Головною особливістю цієї теорії є те, що людина - творча особистість, спрямована на саморозвиток і самореалізацію. У своїй теорії він виокремлював п'ять основних груп потреб людини, і згідно з якою потреби вищого рівня не будуть задовольнятися доти, доки не будуть задоволені потреби нижчих рівнів.

Маслоу, створюючи свою теорію мотивацій у 40-і рр. намагався пояснити, чому в різний час у людей виникають різні потреби. Він вважав, що потреби людини мають ієрархічну структуру з 5 рівнів.У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для неї є важливішою або сильною.Ієрархія Маслоу (зображена графічно як піраміда) — дуже зручний засіб класифікації людських потреб, проте було б помилкою сприймати її як якусь жорстку схему. Зовсім не обов'язково, щоб потреби кожного рівня були цілком задоволені (а іноді це і неможливо), перед тим, як у людини з'являться більш «високі» спонукання. Насправді в кожний конкретний момент людиною рухає цілий комплекс потреб.

Протягом тривалого часу незадоволена потреба нижнього рівня, яку переживає людина, впливає на її поведінку; коли цю потребу задоволено, виникає нова потреба й спонукає людину до її задоволення. Коли і ця потреба задоволена, тоді виникає нова (ще вищого рівня), і так далі. Тобто, А. Маслоу запропонував в основу вчень із психології управління покласти наступні передумови та ідеї, які ґрунтуються на тому, що:люди постійно мають якісь потреби;люди виокремлюють певний набір сильно виражених потреб, які можна об'єднати в окремі групи;потреби, якщо вони не задовольняються, змушують людину діяти. Задоволені потреби не мотивують людей:якщо одна потреба задовольняється, то її місце займає інша;звичайна людина відчуває одночасно декілька різних потреб, які перебувають у комплексній взаємодії;потреби, що розташовані в основі піраміди, вимагають першочергового задоволення;потреби вищого рівня починають активно впливати на людину після задоволення потреб більш низького рівня.

Фізіологічні потреби. Потреби цієї групи перебувають на «першому поверсі» умовної піраміди. До них належать потреби, які забезпечують виживання людини як біологічної істоти (потреба у їжі, одязі, житлі, теплі, повітрі, воді тощо).

Потреби у визнанні і повазі. Це – потреби у позитивній оцінці особистості з боку суспільства, в одержанні людиною певного соціального статусу, у повазі та визнанні з боку оточуючих.

Потреби в безпеці. Це потреби в соціальній захищеності: одержанні медичної допомоги, середньої освіти, у пенсійному забезпеченні, захисті від внутрішніх і зовнішніх ворогів та інші. Ці потреби виражають прагнення людини зберегти певний життєвий рівень, контроль за власною життєдіяльністю.

Соціальні потреби. Кожна людина прагне дружби, любові, прагне до участі у спільних діях, хоче бути членом певних об'єднань людей, з якими в неї спільні інтереси, прагне брати участь у суспільних заходах, бути визнаною «суспільною особистістю» тощо.

Потреби у самореалізації. Дана група поєднує потреби, пов'язані із прагненням людини до розвитку та розкриття своїх здібностей, талантів, задатків, до розвитку особистості та прихованого в ній потенціалу. Задоволення цієї групи потреб, це - процес саморозвитку особистості, постійного внутрішнього руху, постійного «вростання» у соціальний простір.

У кожний конкретний момент людина прагне задовольнити ту потребу, яка для неї є найважливішою.Із розвитком людини як особистості її потенціал постійно розширюється, тому потреба в самореалізації ніколи не буде повністю задоволена. У зв'язку з цим процес мотивації поведінки через потреби нескінченний.Маслоу вважає, що психічні (фізіологічні) потреби середнього громадянина задовольняються на 85%, екзистенційні (існування) — на 70, соціальні — на 50, престижні — на 40, самовираження — на 10%. Статистика говорить, що тільки один-два відсотки людей прагне до вершини піраміди А. Маслоу.

людина, яка відчуває голод або спрагу, не мотивуватиметься можливістю задовольнити потреби психологічного характеру; у цей час ЇЇ не хвилюють інші потреби.

робота задовольняє потребу товариськості та поваги. Але, втративши роботу, у людини знову з'являється зацікавленість в основних потребах, таких як їжа, і потреб безпеки, па зразок притулку й одягу.

люди, які довгий час відчували потребу через постійну безробіття, можуть залишок життя задовольнятися лише тим, що у них є достатньо їжі. 

за інших рівних обставин, задоволення потреби в безпеці приносить різні суб'єктивні відчуття - більш спокійний сон, зникнення почуття небезпеки, велику сміливість і впевненість в собі. 

якщо людина ніяк не змогла задовольнити потреби зростання, у неї знову "включаються" потреби зв'язку.