Виконала:учениця 9 класуУгорського НВКМанзюк Олена

Проза у творчості

Т.Г.Шевченка

“ Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури …Доля переслідувала його в житті скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу…Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу силу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори ”

Іван Франко

Усі повісті Шевченко написав у періоді заслання. Лише останню «Прогулянка з задоволенням і без моралі», почавши писати в Новопетровському укріплені, закінчив у Нижньому Новгороді. За його словами, їх «десятків коло двох набереться», проте до нашого часу дійшли лише 9.

Прозові твори  Тараса Шевченка.

Відомо ще про повість «Из ничего почти барин», задуману першою, але невідомо чи написану.У зв'язку із забороною писати й малювати, перші дві повісті письменник мусив підписувати фіктивними датами: «Наймичка» — 25 лютого 1844, Переяслав (замість справжньої 1852—1853); «Варнак» — 1845, Київ (замість кінець 1853 — початок 1854). Проте, відчувши послаблення нагляду і приязне ставлення коменданта Ускова, наступні повісті Шевченко підписував справжніми датами.

Повісті

«Художник» «Близнецы» «Нещастный» «Музыкант» «Капитанша» «Варнак» «Прогулка с

удовольствием и не без морали»

« Княгиня» «Наймичка »

Наймичка.

Ця повість - один з перших прозових дослідів Т.Шевченка-

написана в Новопетровському укріпленні орієнтовно в 1853 році.

Повість написана на сюжет однойменної поеми «Наймичка»,

створеної в листопаді 1845года. На Україну в Переяслове.

Варнак. Повість написана в

Новопетровському укріпленні. Дія твору відбувається на Волині на Поділлі, де Т.Шевченко побував за

дорученням Київської археографічної комісії. У повісті зображено

засланець-варнак, дана характеристика Оренбурзького

краю, відтворені деякі риси побуту уральського козацтва, описана

Соляна (Ілецька) Захист.

Княгиня Повість написана в

Новопетровському укріпленні. «Княгиня»-перша з повістей Т.Шевченка, яку він прагнув

опублікувати. У повісті використовується

сюжет близький за назвою поеми «Княжна»,

написаній в 1847 році в Орській області. Початок повісті

носитьавтобіографічний характер.

Художник Повість написана в 1856 р. - це автобіографічний твір: в ньому

передана історія викупу Т.Шевченка з кріпацтва, розповідається про роки

навчання в Академії мистецтв, близьких взаєминах «Карла

Великого»-Брюллова. Інтерес до творчості Брюллова в середині

50-х років 19 століття посилився і це, безумовно, послужило стимулом для

написання повісті. Повністю вигадана історія одруження і

смерть героя повісті.

БлизнюкиПовість написана між 10июня і 20 липня 1856

р. У епізодах, які зображують

перебування братів Саватія і Зосима в

Оренбурзькому краї, відбилися власні

враження і спостереження

Т.Шевченка в засланні

Музикант

Повість написана на основі спостережень

і вражень під час перебування

Т.Шевченка на Україні в 1843-

1846рр.

Свої повісті Шевченко підписував псевдонімом «Кобзар Дармограй». Спершу через те, що не міг виступати під своїм власним прізвищем, а згодом, аби відмежувати свою прозу від поезії. Проте за життя не було надруковано жодної повісті. Почасти й через те, що виданню не сприяли Шевченкові друзі-літератори.

Видання повістей

«Не хапайся, братику, друкувати московських повістей. Ні грошей, ні слави за них не здобудеш.

Адже ж і Данте, і Петрарка думали, що прославляться латинськими своїми книгами. Отак

тебе морочить ся москальщина. Цур їй! Лучче нічого не роби, так собі сиди та читай, а ми тебе

хлібом прогодуємо, аби твоє здоров'є»

Пантелеймон Куліш писав до Шевченка:

Далі, у листі від 1 лютого Куліш пише:

«Про московсьі ж повісті скажу, що зневажиш ти їми себе перед світом, та й більш нічого. Щоб писать тобі по-московськи, треба жити між московськими писателями і багато чого набраться [...] Якби в мене гроші, я б у тебе

купив їх усіх та й спалив. Читав я твою «Княгиню» і «Матроса». Може, ти мені віри

не піймеш, може, скажеш, що я московщини не люблю, тим і ганю. Так от же тобі: ні одна редакція журнальна не схотіла їх друкувати»

Те, що редакція журнал не схотіла надрукувати повістей Шевченка, підтверджує лист від Сергія Аксакова:

Саме після цього листа Шевченко припинив спроби надрукувати свої прозові твори.

«Я не раджу Вам друкувати цю повість. Вона незрівнянно нижча від вашого віршованого

таланту. [...] Я без будь-якої пересороги кажу Вам цілковину правду. Я думаю, що такому

таланту, як Ви, можна сміливо говорити її, не боячися образити ваше людське

марнославство

Дякую за увагу!