презентація на тему

Презентація на тему: Плутон(карликова планета)

Підготувала:Уланенко Вікторія

Плуто́� н — друга за розмірами, після Ериди, карликова планета, транснептуновий об'єкт (ТНО),Сонячної системи та дев'яте за величиною небесне тіло, що обертається довкола Сонця.

Спочатку Плутон класифікувався як планета, проте зараз він вважається одним з найбільших об'єктів (можливо, найбільшим) в поясі Койпера. Існування Плутона обчислив Персіваль Ловелл, і планета була виявлена Клайдом Томбо в 1930.

Плутон рухається навколо Сонця еліптичною орбітою зі значним ексцентриситетом, рівним 0,25, що перевершує навіть ексцентриситет орбіти Меркурія (0,206).

Велика піввісь орбіти Плутона (середня відстань від Сонця) становить 39,439 а.о. або приблизно 5,8 млрд. км. Площина орбіти нахилена до екліптики під кутом 17,2°. Одне обертання Плутона навколо Сонця триває 248,1 земних років.

Екваторіальний радіус Плутона (1500 км) приблизно вчетверо, а його маса (близько 1,79·1022 кг) у 500 разів менша від маси

Існує гіпотеза, що Плутон, подібно низці супутників планет-гігантів, складається переважно з замерзлих летких речовин. Висловлювалися також припущення на підставі даних спектрального аналізу, що поверхня Плутона утворена прошарком метанового льоду.

На даний час відомо про існування трьох супутників Плутона: Харон , Гідра, Нікс, найбільший - Харон, який досить великого розміру в порівнянні із самою планетою, тому деякі астрономи вважають систему Плутон - Харон подвійною планетарною системою.

Сонячний рік Плутона становить приблизно 250 років. Сонце на його небі світить в 1600 разів слабше, ніж на Землі. Проте, воно освітлює планету як 275 повних Місяців.

Плутон розташований приблизно у 40 разів далі від Сонця, ніж Земля, тому, природно, потік сонячної променистої енергії на цій планеті в понад півтори тисячі разів слабший, ніж на Землі.

Проте Сонце на його небокраї виглядає більш яскравим, ніж Місяць для мешканців Землі. Але, звичайно, температура на планеті, до якої світло від Сонця йде понад п'ять годин, низька — її середнє значення близько 43° К.

1988 року Джеймс Елліот виявив атмосферу Плутона — при проходженні планети на тлі зірки остання зникала не різко, а поступово. Така динаміка вказує, що планета оточена газовою оболонкою.

В атмосфері Плутона у газоподібному стані може залишатися лише неон (легкіші гази через малу силу тяжіння з атмосфери вивітрюються). Діоксид вуглецю, метан і аміак тверднуть навіть за максимальної для цієї планети температури.

В атмосфері Плутона можуть бути й незначні домішки аргону, і ще в менших кількостях азоту. Тиск на поверхні Плутона за наявними теоретичними оцінками становить менше 0,1 атмосфери.

Відкриття дев'ятої планети відбулось завдяки П. Ловеллу. Здійснені Ловеллом задовго до 1915 обчислення стали причиною початих ще в 1905 пошуків «планети Х», як він її називав. Після того, як у 1916 Ловела не стало, робота було продовжено.

На початку 1929 у Ловеллівську обсерваторію надійшов 32,5-сантиметровий об'єктив із фокусною відстанню 169 см, що значно поліпшило можливості виявлення шуканого об'єкта.

Спостереження почалися 1 квітня, а перші дослідження платівок — у вересні 1929. Коли знімки були оброблені, 18 лютого 1930 астроном, що проводив дослідження, К. Томбо зміг переконатися, що відкрита нова планета.

Джерела

http://www.rosbalt.ru/main/2006/08/24/264934.html

http://www.macrospace.narod.ru/pluton.html

http://space.vn.ua/son_sys/Pluto.htm