Дорога неспокою Віри Яшан

Дорога неспокою Віри Яшан

Воскресайте, камінні душі,Розчиняйте серця і чоло,Щоб не сказали про васгрядущі: – їх на землі не було…залишайте в житті і свій слід

Кіровоградщина…Чи знайдеться ще одна серед земель України, звичайно,

окрім Київщини та Львівщини, котра могла б похвалитися таким щедрим списком імен народжених нею письменників?

Серед них М.Кропивницький, І.Карпенко-Карий, В.Винниченко, Є.Маланюк, Ю.Яновський, В.Близнець…

Володимир Бровченко, Тетяна Андрушко, Світлана Дворнік, Мирослава Ковалішина, Петро Лойтра, Віра Яшан…

Пропоную зануритися у світ поезії, особливості поетичної творчості, джерела таланту Віри Степанівни Яшан.

Дорога неспокою Віри Яшан

ВІРА ЯШАНВЕРОНІКАФЛОРІЧКА

БРИНДУШКАВІРЦЯ

Буковина завод М.Виска

БібліотекаДитсадокЗШ №3

УкраїнськаРосійськаРумунськаІталійськаНімецька

Чернівецькийдержуніверситет

ПоетесаЧлен районного таОбласного літооб’єднань,перекладач, кореспондентгазети Чернівецької міської ради “Чернівці”.

ПольщаРумуніяРосіяКримКарпатиНімеччинаІталіяФранція

Літературний портрет поетеси

Гортаючи збірки «Дорога неспокою», «Мой маленький рай», «Бабина призьба», доходжу до думки, що секрет, в якому причащалася душа поетеси це –

•мамина пісня•батькова воля•бабусина колисанка•пісні про калину•каштани Малої Виски.

Новий зажинок письменниці, презентація чергової книги відбулася в театрі-студії «Голос».Кожен із присутніх (професор ЧНУ Надія Бабич, поети Мирослав Лазарук, Володимир Вознюк, Олександр Довбуш, Валерій Цибуленко тощо)наголосили розглянути окремі грані творчості поетеси.

Часом вона відчуває себе польовою квіткою, інколи вітром, але більше-деревом. І коли б їй довелося б намалювати свій автопортрет – це був би каштан.

Є безліч визнань поезії:Поезія для людини – один із способів вираження своєї особистості.М.Гумільов

Панує аксіома в Англії:Поезія – це кращі слова, в кращому порядку

У Франції:Поезія – це те, що створене і не може бути виправлене.

У Віри є вірші, які підпадають під кожну з цих теорій. Більшість її кращих творів звернені до особистості.

Я боюся не розпізнатиу політикові – перевертня,в екстрасенсові – вампіра, шахрая,у вчителеві – нездару,в лікареві – бездушність,у бізнес-леді – посередність, міщанку …Занурившись у цю поезію, робиш неабиякі висновки: бути не

байдужим до своєї Батьківщини, піклуватись про її майбутнє, стати природньо тим, ким маєш стати – особистістю, щоб не бачили в собі перевертня. Життя і поезія – багатовимірні, багатокольорові, сповнені дивною гамою звуків: від шепоту до зойку і крику душі, які не кожному дано почути.

Зустріч з Вірою Яшан – це радість, яка зігріває душу, розпалює розум, кличе до роздумів, плідної праці.

Як бачимо, поезія Віри – наспівна. Підтвердженням цього є ще й те, що український композитор Михайло Бендіков, який нині проживає за кордоном, створив низку пісень на слова буковинки.

Вірші Віри Яшан – у творчому «портфелі» композиторів Павла Бровченка, Павла Дворського, а румуномовні – композиторів Бухареста

МістуМалій Висці на згадку прозустріч

Маленьке місто, мов лелека,Прийшла зима до тебе біла,А ти мене теплом зустрілаЗ доріг далеких.

Як на олтар тобі несуСвої жалі, надії промінь.Я знову тут, я, ніби дома.Згора мій сум.

Зітхає степ серед снігів,А ось і рідна, третя школа.То ж не забути вже ніколиЇї вогнів.

Маленьке місто, серця гомін,Я мушу їхати, я – мушу,Але тобі лишаю душу,Собі – лиш спомин.

2002 р. Сутність та думку самого твору зосереджено в словах авторки.

Світ який – мереживо казкове! Світ який ні краю ,ні кінця! В. СимоненкоЛис

т №1

Лист

№2Лист

№5Лист

№3

Лист

№4

В листах хвилювання за рідною ненею, піклування про дітей , знайомих, клопотання про Батьківщину та бажання повернутися і ступити на рідну землю.

Вона відбулася як жінка, матір, бабуся, письменниця, непересічна особистість, просто людина.

МЕНІ ШКОДА, ЩО Я НЕ УМІЮ ЛІТАТИ,БО ЯКБИ МОГЛА, ТО!

А ТО ”ЗАХМАРИТЬСЯ І В НЕБІ, І В ДУШІ,” НІ ЗІРОНЬКИ, НІ СПАЛАХУ, НІ МРІЇ. МЕРЕЖАТЬ ЩЕ ЗАЧАТИМИ ВІРШІ І ТІЛЬКИ ЦІ РЯДКИ НАДІЮ ГРІЮТЬ.

А потім – тиша. Не життя-сонет. Народжуються вірші і лоскочуть, І ти уже незборений поет, Усе в тобі співає і тріпоче.

Життя-постійна зміна декорацій:То зранку манна падає з небесІ цілий день у честь твою авацій,І льон цвіте,і жито,і овес.

О,вічний рух,о, світе мій! Щодня долає життя нові орбіти Артерій пульс, мереживо подій - І це усе ми називаєм - жити!

О,вільний рух, вічна суєта, Биття сердець, так є було і буде. Політ думок, схвильовані уста І день і ніч шалений темп усюди.

Хоч сьогодні більшість тягнеться до спокою та рівноваги в тривожному житті, поетеса показує нам «Дорогу в неспокій». Бо ж спокій – то остання, нижня точка орбіти людського життя. Читайте, захоплюйтесь, затримуйтесь у зеніті літа… Увійдіть сміливіше в поетичну «Арніку – країну цілющої, ніжної лірики» Віри Яшан.

Дякую за увагу