Журналіст України № 6

Чому нас не боїться влада, питають в Кіровограді

СПІЛКА. РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР

Юрій СЕРДЮЧЕНКО:З кожним роком додається проблем:

звільнення колег, згортання свободи слова. Сьогодні усе це гостро стоїть перед кожним

журналістом, перед кожною газетою і телерадіоорганізацією.

№ 06’ 2011

То р т в і д Я н у ко в и ч а з ‘ ї л и буд і в е л ь н и к и . . .

Отака вона, молода журналістика: Олена БІЛОЗЕРСЬКА відома своїм популярним бло-гом в «Живому Журналі», на якому опера-тивно розміщує новини. Звідти дуже часто різні ЗМІ передруковують матеріали. Також вона співвласник інформаційного агентст-ва «Поряд з вами» і веде колонку в «Україн-ському тижні».

ПОДІЇ. КОМЕНТАРІ

На фоні Президента України Вікторa Януковича - найвідо-міші журналісти і редактори. Серед них ми бачимо Юлю МОСТОВУ («Дзеркало тиж-ня»), Олександра БОГУЦЬКОГО (ICTY), Олександра ТКАЧЕНКА (1+1), Савіка ШУСТЕРА, Євге-нія КІСІЛЬОВА, Миколу КНЯ-ЖИЦЬКОГО (TВi), Ігоря ГУЖВУ («Сегодня») та інших. Судячи з виразу їхніх облич, їм при-ємно спілкуватися з Главою держави...

***

...А це - журналісти в Межи-гір‘ї. Президент проїхав повз них, не зупинившись.

Відзнаки Кабінету Міністрів з рук Прем‘єр-мінстра Азарова отримали:

Почесну грамоту - головний редактор газети «Урядовий кур‘ єр» Сергій БРАГА, Подяку - генеральний директор Одеської обласної державної телераді-окомпанії Оксана МАТЮХ.

FEMENістки рвали свої джинси біля офісу спілки, аби журналісти не займалися джинсою...

... А дехто заглядав під ворота в Межигір‘ї,

сподіваючись побачити, як живе Президент.

КОНКУРСИ

Роботи Оксани ІВАНЧЕНКО - дизайнера Запорізької районної газети «Червоний промінь».«Жіноцтво України» в чорно-білому варіанті, опублікований в газеті Запорізького району «Червоний промінь» від 5 березня 2011 року (№18).«Соняшник». «Цвіт».

Роботи Володимира КАРМАЗІНА - дизайнера газети «Шполянські вісті» (Черкаська область).

Колаж до матеріалу «На утриманні у малюків».

Колаж до матеріалу «Задрімала міліція, і втік затриманий».

:

ѳñòè çà êîìï’þòåð ³ íàäðóêóâàòè öåé ìàòåð³àë çìóñèëà ñèòóàö³ÿ, ÿêó ñïî-ñòåð³ãàâ áóêâàëüíî â÷îðà. Âèéøîâøè ï³ñëÿ âîñüìè ãîäèí âå÷îðà íà âóëèöþ, ïî÷óâ íåñàìîâèòèé êðèê ìà-ëåíüêî¿ äèòèíè. Íå çîð³ºíòó-âàâøèñü, äå öå â³äáóâàºòüñÿ, çàéøîâ íàçàä ó áóäèíîê. Àëå ïîò³ì ùîñü çíîâó ñïîíóêàëî, ÿê òî êàæóòü, ï³òè íà ãîëîñ.

² ùî ïîáà÷èâ? Çà ê³ëüêà äåñÿòê³â ìåòð³â â³ä ìîãî áóäèíêó ñòîÿëî äâ³ æ³íêè ç ìàëåíüêèì (ðî÷ê³â 2-3) õëîï-÷èêîì. Îäíà ç íèõ, ñòàðøà çà â³êîì ³ äî-ñèòü òàêè íåòâåðåçà (öå ìîæíà áóëî ïî-ì³òèòè íåîçáðîºíèì îêîì) ïîðïàëàñÿ ó ïàêåòàõ ç ïðîäóêòà-ìè, ïðîìîâëÿþ÷è: „Ì’ÿñî — º, õë³á — º, êîâáàñà — º, à äå æ ïëÿøêà?” ²íøà, òåæ â íåòâåðåçîìó ñòàí³, ìàòè ìàëåíü-êîãî õëîï÷èêà, ùîñü ïëóòàíî ïîÿñíþâà-ëà. Ãîâîðèëà ïðî âåëîñèïåä, ÿêèé çàëèøèëà íà äðóãîìó áîö³ øèðîêî¿ âóëèö³, òà àí³ ñëîâà ïðî ïëÿøêó. Âòðóòè-òèñÿ íå ðèçèêíóâ, àëå çàïðî-ïîíóâàâ æ³íêàì ïåðåòÿãòè äèòÿ÷èé âåëîñèïåä ÷åðåç äîðîãó, ìîâëÿâ, òðèìàéòå äèòèíó, à ÿ âàì äîïîìîæó. Ñêàæó â³äðàçó, âóëèöÿ ó íàñ — îäíà ç ãîëîâíèõ â ì³ñò³, òîìó ìàøèíè ¿çäÿòü ïî í³é áåçïåðåðâíî: ³ âäåíü, ³ âíî÷³. Òà ìîëîäøà æ³íêà, âçÿâøè äèòèíó çà ðóêó, ñàìà ïîäàëàñÿ çà âåëîñèïåäèêîì,

³

НА УТРИМАННІ У МАЛЮКІВêîë³ ïåðåâ³ðêè. ß ïîãîäèâñÿ, ìåí³ áóëî îäíàêîâî, ùî çà-ïèøóòü...

Â÷îðàøí³é âèïàäîê çìó-ñèâ ìåíå çàäóìàòèñü: „Õòî ñüîãîäí³ ïåðåâ³ðÿº âèêî-ðèñòàííÿ áàòüêàìè äèòÿ÷èõ êîøò³â?” Àäæå º äåÿêèì íåäîáðîñîâ³ñíèì ìàòåðÿì ³ áàòüêàì çà ùî âèïèòè é çà-êóñèòè, à îò ÷è éäóòü êîøòè íà óòðèìàííÿ ä³òî÷îê, í³õòî íå ñêàæå. Çà ³íôîðìàö³ºþ, íàäàíîþ â æ³íî÷³é êîíñóëü-

òàö³¿ ðàéîííî¿ ïîë³êë³í³êè, áëèçüêî 40% âàã³òíèõ æ³íîê, ùî ñòîÿòü íà îáë³êó, — íå-áëàãîïîëó÷í³. Òîáòî, âîíè ï³ñëÿ íàðîäæåííÿ äèòèíè íå çìîæóòü (íå õî÷óòü) äàòè ¿é äîñòîéíå âèõîâàííÿ ³ óòðèìàííÿ. „Íàäàí³ äåð-æàâîþ ãðîø³, — çàçíà÷èâ ó òåëåôîíí³é ðîçìîâ³ àêóøåð-ã³íåêîëîã Øïîëÿíñüêî¿ ðàé-ë³êàðí³ Þð³é Øàðàïà, — ö³ æ³íêè âèêîðèñòîâóþòü íà ùî çàâãîäíî, ò³ëüêè íå íà ä³òåé”. Ñüîãîäí³, çà ñëîâàìè Þð³ÿ Âîëîäèìèðîâè÷à, òåæ

ð ³ð ð

ïîäáàòè. ¯õí³ áàòüêè çàéìà-þòüñÿ ³íøèìè ñïðàâàìè.

Äëÿ áàãàòüîõ ðîäèí íå ëèøå íà Øïîëÿíùèí³, à é â Óêðà¿í³, íå çàïåðå÷óéòå, íàðîäèòè äèòèíó — ºäèíèé ñïîñ³á çàðîáèòè ãðîø³. Òà îäíå, êîëè ö³ ãðîø³ éäóòü íà óòðèìàííÿ ðîäèíè, à ³íøå, êîëè ¿õ ïðîãóëþþòü ³ ïðîïèâàþòü íåäîáðîñîâ³ñí³ áàòüêè. ß í³ â ÿêîìó ðàç³ íå ïðîïàãóþ â³äì³íèòè ãðîøî-âó äîïîìîãó ïðè íàðîäæåíí³

äèòèíè. Äëÿ äîáðî-ñîâ³ñíèõ áàòüê³â — öå ñóòòºâà ï³äìîãà ç áîêó äåðæàâè. Àëå ìຠæ áóòè ÿêèéñü IJªÂÈÉ ìåõàí³çì, ÿêèé áè çóïèíèâ ðîç-ìíîæåííÿ á³äíèõ, íåùàñíèõ ä³òåé, äëÿ áàòüê³â ÿêèõ, íà-ðîäæåííÿ äèòèíè — ëèøå ñïîñ³á çà-äîâîëüíèòè ÑÂί ïîòðåáè. ßê ñêàçàâ ìåí³ êîëèñü ó ïðè-âàòí³é ðîçìîâ³ îäèí ç ñ³ëüñüêèõ ãîë³â: „Âîíè (ìîëîä³ áàòü-

êè — àâò.) ñüîãîäí³ âñ³ ³ âèïèâàþòü, ³ êóðÿòü. Ïðàâäà, ì³ðêà â óñ³õ ð³çíà”.

Íå òàºìíèöÿ, ùî ó áëàãî-ïîëó÷íèõ ³ ñåðéîçíèõ ðîäè-íàõ âèïëàòè ïðè íàðîäæåíí³ äèòèíè íå âïëèâàþòü íà ð³øåííÿ áàòüê³â íàðîäèòè äèòèíó. Áî òóò äîáðå ðîçó-ì³þòü, ùî íàðîäèòè — öå îäíå. À äèòèíó ïîòð³áíî ùå é âèõîâàòè, äàòè îñâ³òó ³ ïóò³âêó â æèòòÿ.

Áîëÿ÷å äèâèòèñÿ, ÿê äè-òÿ÷³ ãðîø³ áàòüêè ÷àñòî âèêîðèñòîâóþòü çà ìåæàìè

³ ³ ³ á ³

.

, - ,

.

- ,

. , , ,

. , - , .

. ,

. - . ,

, . , , -

, .

, . , , -

. . -

, .

,

ПОДІЇ. КОМЕНТАРІ

В «Урядовому кур‘єрі» вміють не тільки газету робити по-новому , а й юшку.

Головний редактор маріупольської газети «Приазовський робочий» Микола ТОКАРСЬКИЙ в День журналіста отримує рідкісну нагороду – -орден і Грамоту Блаженнійшого Володимира митрополита Київського і всієї України«За заслуги перед Українською Православною Церквою»».

Свято- святом, а проблеми -завжди поряд. Про редакторські справи емоційно розповідає головний редактор газети «Голос України» Анатолій ГОРЛОВ, а головний редактор журналу «Журналіст України» Віра ЧЕРЕМНИХ переконує, що буде й на нашій вулиці справжнє свято.

Не тільки нас нагороджує влада, а й ми її. Секре-тар НСЖУ, головний редактор «Південної зорі» Віктор МИХАЙЛИЧЕНКО вручає Грамоту НСЖУ міському голові Бердянська Олексієві БАКАЮ – за підтримку місцевих ЗМІ.

Свіжоспечений орденоносець (ордена «За заслуги» III ступеня) Леонід САМСОНЕНКО – перший заступ-ник головного редактора газети «Урядовий кур’єр» не забуває і про обов‘язок гарно організувати традиційний святковий пікнік для колективу.

ОКО «ЖУ»

Футбольний матч на польській станції.

На підході до станції обабіч протоки Ламаєра пейзажі дивовижної краси.

Українські полярники завше раді гостям.

Фото Олександра КУЗЬКАФото Олександра КУЗЬКА

ОКО «ЖУ»

Прапор України на мисі Рассмунсена в Антарктиді.

На станції “Академік Вернадський” спорудили капличку, де кожен охочий може помолитися.

Рідкісний момент, коли обидві експедиції разом.

ОКО «ЖУ»

Ніщо не може порушити спокій аборигенів. Їхнє завдання - вижити в суворих умовах і продовжити рід.

І в суворих водах Атлантики не бракує кораблів. Біля причалу порту американське експедиційне судно.

ОКО «ЖУ»

“Ласкаво просимо на Фолклендські острови!” - так зустрічають гостей у порту Стенлі. Стерильна чистота, тиша і спокій.

Географія відвідувачів “Академіка Вернадського” розмаїта. Багато хто хоче залишити про себе згадку - така традиція.

Такий вигляд має причал порту “Ушуая”. Другий праворуч - російський “Polar Pioneer”, котрий доставив полярників на станцію.