Cзш91 шевченко художник

Міністерство освіти і науки УкраїниМіністерство освіти і науки УкраїниДепартамент освіти і науки Дніпропетровської Департамент освіти і науки Дніпропетровської

облдержадміністраціїоблдержадміністрації

ЗАХИСТ НАУКОВИХ РОБІТЗАХИСТ НАУКОВИХ РОБІТ

ПО ТВОРЧОСТІ Т.Г.ШЕВЧЕНКАПО ТВОРЧОСТІ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

до 200-річчядо 200-річчя

з дня народженняз дня народження

Комунальний заклад освітиКомунальний заклад освіти

«Середня «Середня

загальноосвітня загальноосвітня

школа №91»школа №91»

Дніпропетровської міської радиДніпропетровської міської ради

Шевченко-Шевченко-художникхудожник

Роботу виконала: Роботу виконала:

Анісовець Валерія ПетрівнаАнісовець Валерія Петрівна

учениця 11-Б класуучениця 11-Б класу

Комунального закладу освітиКомунального закладу освіти

«Середньої загальноосвітньої «Середньої загальноосвітньої

школи №91»школи №91»

Дніпропетровської міської радиДніпропетровської міської ради

Науковий керівник: Науковий керівник:

Вдовченко Олександра Вдовченко Олександра

Станіславівна,Станіславівна,

вчитель української мови вчитель української мови

та літератури.та літератури.

Консультант:Консультант:

Лаврик Олена МиколаївнаЛаврик Олена Миколаївна

учитель образотворчого мистецтва учитель образотворчого мистецтва

та курсу “ Художня культура ”та курсу “ Художня культура ”

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ:Через репродукції Шевченкових картин, художнє слово осягнути значення живописної спадщини Кобзаря, пізнати Шевченка-художника, генія,

великого сина України

Інколи нам здається, що ми так багато про ньогознаємо: і про трагічну долю, і про нескореність духу, і про

викуп із кріпацтва… але, погодьтеся, що він нам мало відомий як художник. Так, саме божий дар художника дав

Україні талановитого поета і мислителя

Тема жінки-матері – провідна у творчості Т.Г. Шевченка. Великий поет і художник досить багато уваги протягом усього життя приділяв жіночій темі і створив прекрасні образи жінок, матерів. Безперечно, найвідоміша нам Шевченкова поема і картина “Катерина” (1842, олія).Художник зобразив Катерину босою на тлі типового українського пейзажу: сільська околиця з безкраїм степом, курінь, біля якого сидить селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком. На вродливому обличчі дівчини – вираз глибокої образи, сорому і водночас покірності. Постать дівчини освітлена яскравим сонцем. На другому плані картини, затемненому, зображений на коні спокусник-офіцер. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб втекти. Як і в поемі, на картині краса дівчини протиставляється тяжкій її долі. Голівка опущена, припухлі губи аж ніби тремтять, очі заплакані. Дівчина повільно йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу.

Світе тихий, краю милий, моя Україно! Тарас Шевченко надзвичайно тонко відчував природу в усіх відтінках її краси. Як геніальний митець він умів передати свої відчуття і словом, і фарбами. Ми маємо чудові зразки поетичної пейзажної лірики та вишукану добірку українських краєвидів, створені великим майстром. Шевченко найбільше малював Україну впродовж 1845-1847 років, під час другого приїзду на Батьківщину. То була найщасливіша пора у житті Шевченка. Збереглися понад 50 краєвидів, написаних художником у ті роки.

“Церква всіх святих у Києво-Печерській лаврі” (Сепія, 1846),

“Андруші” (Сепія, 1845)

«Почаївська Лавра зі сходу»

«Хата батьків у Моринцях»«Хата батьків у Моринцях»

«В Решетилівці»«В Решетилівці»

«Тополя»

«Видубицький монастир»

«Воздвиженський монастир у «Воздвиженський монастир у ПолтаПолтаві»ві»

«У соборі Почаївської лаври»«У соборі Почаївської лаври»

«Чумаки серед могил»«Чумаки серед могил» «Видубицький монастир» «Видубицький монастир»

“Почаївська церква з півдня” (Акварель, 1846), “Богданова церква в Суботові” (Акварель, 1845) , “Будинок І.П.

Котляревського в Полтаві”(Акварель, 1845), “Аскольдова могила”(Акварель, 1846)

“В Решетилівці” (Акварель, 1845), “Вознесенський собор у Переяславі” (Акварель, 1845) , “Костьол у Києві”(Акварель,

1846, “В Густині. Трапезна церква”(Акварель, 1845)

Про традицію сватання як початку весільного обряду розповідає офорт “Старости”.

Чарівний краєвид біля Дніпра літнього спекотного дня бачимо в офорті “У Києві”.

В офорті “Судня рада” автор зображує старовинний звичай українців з’ясовувати будь-які непорозуміння.

Портрет Павла Васильовича Енгельгардта (1833, акварель)

«Голова жінки» (1834 р., акварель) «Голова жінки» (1834 р., акварель)

“Портрет Євгена Павловича Гребінки”(1837; акварель)

Ще відомі роботи того періоду:Ще відомі роботи того періоду: ““Портрет Катерини Абази”(1837; акварель),

АВТОПОРТРЕТИАВТОПОРТРЕТИ

А ось перший олійний автопортрет Т. Шевченка 1840-1841 р.р. Картина овальної форми. У центрі – надзвичайно тонке, одухотворене обличчя юнака, що повернув голову в бік глядача. Темне вбрання контрастує з блідістю обличчя. Високий розумний лоб, проникливий погляд глибоких очей, спрямований на глядача, але заглиблений у себе. Це надає образові таємничості і романтичної піднесеності.

Першим відомим малюнком Шевченка, зробленим на засланні, є автопортрет у солдатському одязі: сповнені глибокого суму і водночас непокірності очі, горда пряма постава.

У серпні 1857 року Тарас Шевченко вирвався із

Новопетровського укріплення на волю.

Автопортрет олівцем показує нам Шевченка

таким, яким він повернувся із заслання. З автопортрета

на нас дивиться літній, змучений тяжкою недугою

чоловік із бородою. Глибока зморшка перерізує чоло.

Через рік художник теж намалював себе. Але тут він уже інший – погляд гордовитий, упевнений. Видно, що поет трохи набрався сил після важких ударів долі.

Останній автопортрет Т.Г. ШевченкаАвтопортрет 1861 р.

Смерть СократаСмерть Сократа

Александр Македонський виявляє довір'я своєму лікареві ФіліппуАлександр Македонський виявляє довір'я своєму лікареві Філіппу

Смерть ВергініїСмерть Вергінії

СловникСловник Графіка – вид образотворчого мистецтва, основним зображувальним засобом

якого є однотонний малюнок, виконаний на папері олівцем, пером, пензлем.

Живопис – вид образотворчого мистецтва, що зображує фарбами предмети та явища реальної дійсності.

Гравюра Гравюра – – вид графіки, в якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, витравленого на спеціально підготовленій дошці або пластині.

Офорт – гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарський відбиток з такої гравюри.

Сепія – малюнок, виконаний натуральною або синтетичною коричневою фарбою, яка стійка щодо дії сонця та повітря.