confscience.webnode.com.ua … · УДК 001(477)«19/20» ББК 72(4Укр)63 В 54 Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди»

Рада молодих учених університету

Матеріали

Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції

«ВІТЧИЗНЯНА НАУКА НА ЗЛАМІ ЕПОХ:

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ»

14 грудня 2019 року

Вип. 56

Збірник наукових праць

Переяслав ‒ 2019

УДК 001(477)«19/20»

ББК 72(4Укр)63

В 54

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції

«Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб. наук.

праць. ‒ Переяслав, 2019. ‒ Вип. 56. ‒ 192 с.

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР:

Коцур В.П. ‒ доктор історичних наук, професор, академік НАПН України

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Базалук О.О. ‒ доктор філософських наук, професор

Воловик Л.М. ‒ кандидат географічних наук, доцент

Євтушенко Н.М. ‒ кандидат економічних наук, доцент

Кикоть С.М. ‒ кандидат історичних наук (відповідальний секретар)

Носаченко В.М. ‒ кандидат педагогічних наук

Руденко О.В. ‒ кандидат психологічних наук, доцент

Скляренко О.Б. ‒ кандидат філологічних наук, доцент

Солопко І.О. ‒ кандидат фізико-математичних наук, доцент

Збірник матеріалів конференції вміщує результати наукових досліджень

наукових співробітників, викладачів вищих навчальних закладів, докторантів,

аспірантів, студентів з актуальних проблем гуманітарних, природничих і

технічних наук.

Відповідальність за грамотність, автентичність цитат, достовірність

фактів і посилань несуть автори публікацій.

©Автори статей

©Рада молодих учених університету

©ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький

державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди

Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку

3

БІОЛОГІЧНІ НАУКИ

УДК 574/577:595.2

Оксана Зух, Галина Голіней

(Тернопіль)

ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ РЯДУ БАБКИ – ODONATA У ФАУНІ ТЕРНОПОЛЯ

У статті охарактеризовано видове різноманіття ряду Бабки – Odonata у фауні

Тернополя. Встановлено, що домінантними видами на досліджуваній території були такі

види: Calopteryx splendens, Lestes virens, Sympetrum flaveolum, Aeshna cyanea, Orthetrum

cancellatum, Erythromma najas.

Ключові слова: комахи, Odonata, ряд, види, систематика.

The article describes the species diversity of the range Odonates – Odanata in the fauna of

Ternopil. It was educed that dominant species in investigated area were: Calopteryx splendens,

Lestes virens, Sympetrum flaveolum, Aeshna cyanea, Orthetrum cancellatum, Erythromma najas.

Key words: insects, Odonata, range, species, systematic.

Бабки поширені всюди, де є прісні та солонуваті водойми. Відсутні вони в Антарктиді та

високогірних місцях. У сучасній фауні описано понад 4500 видів із 500 родів, 24 родин, 3

підрядів.

У 2000 році опублікована монографія, присвячена бабкам України [1]. В монографії

наведено 73 види бабок, але у тексті автори ставлять під сумнів наявність в Україні виду

Coenagrion mercuriale, відомого з гідробіологічних джерел. Пізніше, до списку бабок

України були внесені ще 3 види: Lindenia tetraphylla, Selysiothemis nigra та Cordulegaster

heros). Згідно з даними літератури, в України зареєстровано 75 видів бабок. З цього числа

дев'ять видів занесено до Червоної книги України [4].

За сучасною класифікацією видовий склад ряду Бабки (Odonata) включає три підряди:

Zygoptera (рівнокрилі), Anisoptera (різнокрилі) і Anisozygoptera (є досить рідкісними; дорослі

комахи мають крила, як у підряду рівнокрилих, а личинки подібні до личинок підряду

різнокрилих. Представники цього підряду були широко розповсюджені в мезозойську еру. У

наш час представлені єдиним родом Epiophlebia із двома видами, поширеними в Японії та

Індії). В Україні ряд представлений двома підрядами: Zygoptera і Anisoptera.

Вивчення видового складу ряду Бабки є актуальним, оскільки в природі займають

важливе місце в харчових ланцюгах, поїдають багато шкідливих комах (комарів, мошок) і є

кормом для багатьох тварин.

Метою роботи було вивчення видового складу ряду Бабки – Odonata.

Матеріал і методи досліджень

Дорослих бабок (імаго) у великій кількості можна зустріти поблизу водойм, личинки

бабок розвиваються у воді. Імаго бабок відловлювали ентомологічним сачком з діаметром

обруча близько 40-50 см і довгою ручкою. Бабок клали в ентомологічну морилку з

використарням хлороформу. Потім збори наколювали і зберігали в колекціях. Регулярно

збори протруювали, щоб запобігти появі шкідників. Проводили визначення до виду за

сучасними визначниками (Горб С. М. 2000; Зінченко О. П., 2016) [2, 3].

Результати досліджень та їх обговорення

Для визначення видового різноманіття ряду Бабки – Odonata у фауні Тернополя були

проведені відлови комах на території протягом облікового періоду (3-тя декада травня –

серпень 2019 року). На основі отриманих даних ми визначили видове різноманіття комах

даної території.

Подано систематизований список ряду Бабки – Odonata.


4

Ряд Бабки – Odonata

Рід Aeshna

Коромисло синє – Aeshna cyanea (Müller, 1764)

Коромисло велике – Aeshna grandis (Linnaeus, 1758)

Рід Epitheca

Зеленотілка двоплямиста – Epitheca bimaculata (Charpentier, 1825)

Рід Orthetrum

Рівночеревець решітчастий – Orthetrum cancellatum (Linnaeus, 1758)

Рід Sympetrum

Тонкочеревець жовтий – Sympetrum flaveolum (Linnaeus, 1758)

Рід Calopteryx

Бабка-красуня діва – Calopteryx virgo (Linnaeus, 1758)

Бабка-красуня блискуча – Calopteryx splendens (Harris, 1782)

Рід Gomphus

Дідок звичайний – Gomphus vulgatissimus (Linnaeus, 1758)

Рід Onychogomphus

Дідок європейський – Onychogomphus forcipatus (Linnaeus, 1758)

Рід Libellula

Бабка плоска – Libellula depressa (Linnaeus, 1758)

Бабка рижа – Libellula fulva (Müller, 1764)

Рід Lestes

Лютка ясно-зелена – Lestes virens (Charpentier, 1825)

Лютка-дріада – Lestes dryas (Kyrby, 1890)

Рід Erythromma

Червоноочка-наяда – Erythromma najas (Hansemann, 1823)

Рід Enallagma

Еналягма чашоносна – Enallagma cyathigerum (Charpentier, 1840)

Домінантними видами на досліджуваній території були такі види: Calopteryx splendens,

Lestes virens, Sympetrum flaveolum, Aeshna cyanea, Orthetrum cancellatum, Erythromma najas.

Така чисельність пояснюється стабільністю харчової бази у літній період, оскільки поблизу

водойми дорослі особини живляться дрібними комахами, личинками, комахами-

кровососами.

Відомо, що динаміка чисельності прямо пропорційна динаміці чисельності харчової

бази і тиску на популяції представників конкурентних хижаків. На досліджуваній території

протягом 2019 року кількісний склад представників ряду Odonata змінювався в залежності

від харчової бази (збільшення чисельності комарів та мошок в літній період у водоймах),

від кліматичних умов (коливання температурних показників, зміна вологості повітря,

кількість опадів), від екологічного стану досліджуваних водойм, де поширені дані види

комах.

Отже, видове різноманіття ряду Бабки – Odonata у досліджуваному регіоні є

різноманітним і представлене домінуючими видами Calopteryx splendens, Lestes virens,

Sympetrum flaveolum, Aeshna cyanea, Orthetrum cancellatum, Erythromma najas.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Горб С. М. Бабки (Odonata) України: фауністичний огляд / С. М. Горб, Р. С. Павлюк,

З. Д. Спуріс // Vestnik zoologii. Supplement. ‒ № 15: ‒ 3-155, 2000. ‒ 154 с.

2. Зінченко О. П. Бабки (ряд Odonata): Метод. рек. для студентів з навчальної

комплексної (зоолого-ботанічної) практики / Зінченко О. П., Сухомлін К. Б. – Луцьк: Медіа,

2016. – 32 с.

3. Мамаев Б. М. Определитель насекомых европейской части СССР / Мамаев Б. М.,

Медведев Л. Н., Правдин Ф. Н. – М.: Просвещение, 1976. – 304 с.

4. Червона книга України: Тваринний світ. – К.: Глобалконсалт, 2009. – 600 с.


5

УДК 591.5(477.81/.82)

Леся Солоненко

(Рівне)

ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ ОРНІТОФАУНИ ЗАКАЗНИКА СТОХІД

У статті розглянуто природно-географічні умови заказника Стохід, запропоновано

план складання орнітологічного маршруту, наведено результати дослідження видового

різноманіття орнітофауни заказника Стохід.

Ключові слова: видове різноманіття, орнітофауна, чисельність, орнітологічний

маршрут, заказник.

Ландшафтний заказник – Стохід, заказник загальнодержавного значення в Україні.

Розташований у межах Камінь-Каширський району, який знаходиться на півночі Волинської

області і займає територію площею 174,9 тис. га, у тому числі сільськогосподарські угіддя –

60,7 тис. га. і (частково) Маневицьким районом Волинської області.

Площа 4420 га. Оголошений згідно з указом президента України від № 1341/98 від

9.12.1998 року. Перебуває у віданні Камінь-Каширського держлісгоспу, Стобихівського

лісництва.

Територія заказника простягається вздовж річки Стохід, між селами Стобихва і Старі

Червища. Під охороною ‒ унікальний природний комплекс у заплаві Стоходу. Включає саму

річку, десятки її рукавів, заплавні ліси, а також прибережні ліси на терасах. Унікальний

природний комплекс заплави р. Стоходу, представлений численними островами, озерами,

болотами, заплавними луками та лісами з багатою флорою і фауною [1, с. 56].

Для встановлення різноманіття орнітофауни заказника Стохід, нами було складено

маршрут для спостереження за орнітофауною, дата початку маршруту 11.08.2018р.

План складання орнітологічного маршруту.

1. Загальна протяжність маршруту 5000 м. Розташований в Стохідському

природоохоронному відділені у кварталі 26 та 27.

Дослідження орнітофауни проводилися за загальноприйнятою методикою, яка

передбачає розпізнавання птахів за звуками, а також з використанням бінокля, та

спостереження біля гнізд.

2. Характеристика природних умов.

2.1. Загальна характеристика ландшафту. Орнітологічний маршрут проводився нами 3

дні у кварталі 26, 27 заказника Стохід, на території болотно-річкової місцевості та частково

по зоні узлісь. .

2.2. Рельєф та форми мікрорельєфу. Маршрут пролягає повз річку Стохід та зону узлісь

та боліт.

3. Антропогенний вплив. До 1998 року, тобто до часу створення Ландшафтного

заказнику «Стохід», в склад якого входять землі, територія піддавалась антропогенному

впливу зі сторони місцевих жителів.

4. Спеціальні відомості.

4.1. Періодичність спостережень. Спостереження проводились у літній період в ранкову

та вечірню частину доби, протягом 3 днів.

4.2. Особливості погодних умов під час спостережень. При проведенні спостережень

зафіксовано ясну, сонячну погоду. Зранку спостерігався туман. Середня температура повітря

становила +17С – вранці та +25оС – ввечері.

За результатами нашого спостереження на орнітологічному маршруті, нами було

визначено 21 вид птахів, що є представниками 7 рядів та 12 родин. Загальні відомості по

чисельності та різноманіттю птахів, а також по характеру перебування: гніздуючі (Гн),

мігруючі (М), кочові (Кч) та зимуючі (З) яких ми зустріли протягом нашого орнітологічного

дослідження, наведені в таблиці 1.


6

Таблиця 1

Результати польового дослідження видового різноманіття у 2018 році

№

п/жп

Вид Характер

перебування

Чисельність

особин

РЯД ГОРОБЦЕПОДІБНІ (PASSERIFORMES)

Родина Воронові (Corvidae)

1. Крук(Corvus corax L., 1758 ) ГН, М, КЧ 2

2. Сойка (Garrulus glandarius L., 1758) ГН, М, КЧ 2

3. Сорока (Pica pica L., 1758) ГН, М, КЧ 1

4. Грач (Corvus frugilegus L., 1758)

ГН, М, КЧ 5

Родина Кропив’янкові (Sylviidae)

5. Цвіркун (Locustella naevia Boddaert, 1783) ГН, М, КЧ 4

6. Вівчарик-ковалик (Phylloscopus collybita

Vieillot, 1817) ГН, М, КЧ 2

7. Вівчарик весняний (Phylloscopus trochilus L) ГН, М, КЧ 2

Родина Ластівкові (Hirundinidae)

8. Ластівка сільська (Hirundo rustica L., 1758) ГН, М, КЧ >7

Родина Дроздові (Turdidae)

9. Дрізд чорний (Turdus merula L., 1758) ГН, М, КЧ 2

Родина Мухоловкові (Muscicapidae)

10. Мухоловка сіра (Muscicapa striata Pallas) ГН, М, КЧ 2

РЯД: ЛEЛЕКОПОДІБНІ (CIKONIIFORMES)

Родина: Чаплеві (Ardeidae)

11. Бугайчик (Ixobrychus) L., 1758) ГН, З 1

12. Чепу ра мала (Egretta garzetta) L.1827) ГН,М, З 3

13. Чапля сіра (Ardea cinerea) L,1827) Гн, М,З 5

РЯД ЖУРАВЛЕПОДІБНІ (GRUIFORMES)

Родина: Пастушкові (Rallidae)

14. Лиска чорна (Fulica atra, сін. Fulica prior) ГН, М, Кч 9

15. Пастушок (Rallus aquaticus)1764) ГН, М, КЧ 4

16. Курочка водяна (Gallinula chloropus) L 1758) Гн, М, Кч, 4

РЯД: СИВКОПОДІБНІ (CHARADRIIFORMES)

Родина: Сивкові (Charadriidae)

17. Ча йка (Vanellus vanellus) Гн, М 26

Родина: Баранцеві (Scolopacidae)

18. Слу ква, або вальдшне п (Scolopax rusticola),

1758) ГН, М, 3

РЯД: ГУСЕПОДІБНІ (ANSERIFORMES)

Родина: Качкові (Anatidae)

19. Крижень (Anas platyrhynchos) L., 1758) ГН, З 15


7

РЯД ЗОЗУЛЕПОДІБНІ (CUCULIFORMES)

Родина Зозулеві (Cuculidae)

20. Зозуля (Cuculus canorus L., 1758) ГН, М, КЧ 2

РЯД ГОЛУБОПОДІБНІ (COLUMBIFORMES)

Родина Голубові (Columbidae)

21. Припутень (Columba palumbus L., 1758) ГН, М, КЧ 5

За період орнітологічних досліджень протягом серпня 2018 року нами було проведено

облік чисельності і видової різноманітності птахів одного орнітологічного маршруту на

території Ландшафтного заказника «Стохід». Даний маршрут проходив в основному поблизу

річки Стохід.

У ході дослідження були зафіксовані найбільш типові і найбільш чисельні види птахів,

що характерні для біоценозів данних ділянок: крижень, ластівка сільська, чайка, лиска чорна,

припутень. Порівняно малочисельними є види: бугайчик водяний, сорока.

Слід відмітити ряд обмежуючих факторів, які не дають можливості до зростання

чисельності і видової різноманітності птахів болотно-річкової місцевості та зони узлісь[2, с.

24]. Найважливішим з них є малосніжні зими, затяжні весни і спекотне літо, які не сприяють

накопиченню вологи в природі.


1. Геренчук К.І. Природа Волинської області. ‒ Львів: Вища школа, Вид-во при Львов.

ун-ті, 1981. ‒ 147 с.

2. Гродзинський Д. М. Проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні /

Д. М. Гродзинський, Ю. Р. Шеляг-Сосонко та ін. – К.: Академперіодика, 2001.


8

ГЕОГРАФІЯ І ГЕОЛОГІЯ

УДК 314.(477.87)

Жанна Корчинська

(Ужгород)

АНАЛІЗ ПРИРОДНОГО ПРИРОСТУ НАСЕЛЕННЯ МІСТА УЖГОРОД

(2008-2018 РР.)

У статті проаналізовано сучасні демографічні процеси і показники у м. Ужгород

(в період 2008-2018 рр.), а саме: народжуваність, смертність, природний приріст

населення.

Ключові слова: населення, природний приріст, народжуваність, смертність, Ужгород.

The article analyzes the current demographic processes and indicators in Uzhgorod (2008-

2018 рр.), namely: fertility, mortality, natural population growth.

Key words: population, natural increase, birth rate, mortality, Uzhgorod.

Постановка проблеми. Місто Ужгород – обласний центр Закарпатської області. Це

досить динамічне місто. Погіршення соціально-економічної ситуації та географічне

положення міста сприяє зменшенню народжуваності, збільшенню смертності, зовнішнім

міграціям. Тому дослідження динаміки демографічних показників і процесів на

регіональному рівні на прикладі міста Ужгород є дуже важливим.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Населення є об’єктом дослідження багатьох

вчених демографів, етнографів, географів, істориків, економістів. По даній тематиці в

науковій періодиці в останні роки є публікації та праці таких науковців, як Анісімова Г.М.,

Гудзеляк І.І., Дністрянський М.С., Заставний Ф.Д.; Поп С.С., Стеценко С.Г. та інші.

Мета дослідження – проаналізувати сучасні статистичні дані щодо природного

приросту населення у м. Ужгороді в період 2008-2018 років.

Виклад основного матеріалу. Розрізняють природних і механічний рух населення. До

основних показників природного руху (відтворення) населення відносять: народжуваність,

смертність, природний приріст.

Народжуваність – процес дітонародження в сукупності людей, що складають покоління

(генерацію) або в сукупності поколінь – населення (людність) [12]. Народжуваність

взаємодіючи зі смертністю, утворює відтворення населення.

Рис. 1. Народжуваність у м. Ужгород в період 2008-2018 рр. (побудовано за даними [1,

2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11]).

1577

1448140

0138

5141

2138

9136

5

1279121

8115

5

1033

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

Кіл

ькіс

ть н

ар

од

жен

их

осіб

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Роки

Динаміки народжуваності у м. Ужгороді (2008-2018 рр.)

Ряд1


9

Аналізуючи рис. 1. в період з 2008 по 2018 роки народжуваність в Ужгороді зменшилася

з 1577 до 1033 особи, тобто на 544 особи (Див. табл. 1.). З 2008 року народжуваність в

Ужгороді зменшувалась з 1577 осіб до 1385 осіб у 2011 році. За рік у 2012 році збільшилась

народжуваність до 1412 осіб, що позначилося і на чисельності населення. Але з 2012 по 2018

рр. знову спостерігається тенденція скорочення народжуваності у місті. Головними

причинами цього є небажання жінок народжувати 2 і більше дітей, фінансові причини і т.д.

Смертність – другий важливий показник, який характеризує відтворення населення.

Смертність ‒ демографічний показник кількості смертей за одиницю часу в певному

населеному пункті [12].

Рис. 2. Динаміка смертності у м. Ужгород, осіб (в період2008-2018 рр.) (побудовано

за даними [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11]).

Смертність у м. Ужгород з 2008 року зменшувалась з 1394 осіб до 1187 осіб у 2011 осіб.

До 2013 р. зростала до 1245 осіб. Зменшилася до 1225 осіб у 2014 році. З 2014-2016 зростала

і досягла максимуму у 1416 осіб за досліджений період (Див. табл. 1., рис. 2. ). У 2017 році

смертність знизилася до1255 осіб, а у 2018 зросла до 1301 осіб. Її причинами можуть бути

різні, які потрібно розглянути.

Основними причинами смертності за 2017 рік у м. Ужгороді є:

‒ хвороби системи кровообігу (63%);

‒ новоутворення (23%);

‒ органів травлення (7%);

‒ зовнішні причини смертності (5%);

‒ органів дихання (2%) [1].

Смертність в Ужгороді зростає, як в Закарпатській області загалом.

Природний приріст

Одним з найвпливовіших факторів формування чисельності населення області є його

природний приріст (скорочення) – перевищення кількості народжених над померлими чи

навпаки [12].

Природний приріст (скорочення) населення – різниця між кількістю народжених живими

і кількістю померлих [12]. Якщо народжуваність перевищує смертність, то природний

приріст додатний, а якщо смертність більше від народжуваності, то він від’ємний.

1394

1313

12251187 1199

12451225

1261

1416

1255

1301

1050

1100

1150

1200

1250

1300

1350

1400

1450

Кіл

ькіс

ть п

ом

ер

ли

х

осіб

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Роки

Динаміка смертності у м. Ужгороді (2008-2018 рр)

Ряд1


10

Таблиця 1.

Динаміка народжених і померлих осіб, природного приросту населення

у м. Ужгород (в період 2008 - 2018 рр.)

(складено за даними [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11]).

Роки

Кількість

народжених,

осіб

Кількість

померлих, осіб

Природний

приріст, осіб

2008 1577 1394 183

2009 1448 1313 135

2010 1400 1225 175

2011 1385 1187 198

2012 1412 1199 213

2013 1389 1245 144

2014 1365 1225 140

2015 1279 1261 18

2016 1218 1416 – 198

2017 1155 1255 – 100

2018* 1033 1301 – 268

*- станом на 01.01.2019 р.

Розглянувши рис. 3. і таблицю 1, можна побачити, що природний приріст населення у м.

Ужгороді з 2008 по 2009 рр. зменшився. Це можна пояснити економічною кризою, різке

знецінення гривні відносно іноземної валюти, що спричинило фінансові проблеми і

соціальне напруження серед населення міста. З 2009 по 2012 роки спостерігається тенденція

зростання природного приросту населення з 135 по 213 осіб. Саме у 2012 році він досяг

максимального рівня в досліджуваний період. А вже з 2012 року до 2019 спостерігається

зменшення природного приросту населення в місті.

Особливо в 2013-2014 роках природний приріст наслення почав знижуватися. Гривня

влітку 2014 року знецінилася майже у 3 рази, 1 долар з 8 грн підвищився до 24 грн. Ціни

зросли на більшість товарів. Відповідно знизилася купівельна спроможність населення.

Зросло соціальне напруження, що в свою чергу призвело до масових міграцій населення

закордон.

У 2016 році вперше за багато років у місті Ужгород зафіксований від’ємний природний

приріст - 198 осіб. У 2017 і 2018 роках спостерігається така ж тенденція – -100 і -268 осіб

відповідно. Що є характерним і для всієї Закарпатської області у 2017, 2018 роках після 11–

ти років додатного природного приросту [1].

Багато чинників впливають на показники народжуваності, смертності і природного

приросту. А саме: соціально-економічні, географічні (близькість кордонів до країн ЄС),

медичні причини та військові події на Сході України з 2014 року. Але найважливішими є

соціально-економічні – це погіршення рівня життя населення, низькі заробітні плати,

збільшення рівня безробітності, а також масова зовнішня міграція населення.


11

Рис. 3. Динаміка природного приросту населення у м. Ужгород в період 2008-2018

рр. (побудовано за даними [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11]).

Висновки. Проаналізувавши демографічні показники, ми бачимо, що протягом 2008-

2015 років природний приріст населення в м. Ужгороді був додатним, але з 2016 по 2018

роки став від’ємним. Така негативна тенденція спостерігалася в Україні давно. Вийнятком

була Закарпатська область, для якої довго спостерігався додатний природний приріст. Але в

2017 році і в області спостерігається від’ємний природний приріст. Це свідчить про

зменшення народжуваності і збільшення смертності в Ужгороді та Закарпатській області

загалом.


1. Головне управління статистики у Закарпатській області. Статистична інформація. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uz.ukrstat.gov.ua/statinfo/dem/index.html

2. Головне управління статистики у Закарпатській області. Демографічна ситуація в області у 2018 році. Статистичний бюлетень, Ужгород, 2019, С.18.

3. Головне управління статистики у Закарпатській області. Закарпаття у демографічному вимірі у 2017 році. Статистичний збірник, Ужгород, 2018, 95 с.

4. Головне управління статистики у Закарпатській області. Статистичний щорічник Закарпаття за 2016 рік. – Ужгород, 2017. – С. 28-75.


6. Головне управління статистики у Закарпатській області. Статистичний щорічник м. Ужгород за 2012 рік. – Ужгород, 2013, 67с. http://www.uz.ukrstat.gov.ua/catalog/2013/

zbirnuk31.pdf.



9. Головне управління статистики у Закарпатській області. Статистичний щорічник

Закарпаття за 2009 рік. – Ужгород, 2010. – С. 332-357.



12. Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uz.ukrstat.gov.ua/catalog/2015/

zbirnuk19.pdf.

Динаміка природного приросту населення

у м. Ужгороді (2008 - 2018 рр.)

183135

175198

144 140

18

-198

-100

-268

213

-300

-200

-100

0

100

200

300

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

Роки

(осі

б)

Ряд1

http://uz.ukrstat.gov.ua/statinfo/dem/index.html

http://www.uz.ukrstat.gov.ua/catalog/2013/%20zbirnuk31.pdf





12

УДК 314.02(477.87)


(Ужгород)

АНАЛІЗ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ ЩОДО ДИНАМІКИ ЧИСЕЛЬНОСТІ

НАСЕЛЕННЯ МІСТА УЖГОРОД (2008-2018 РР.)

У статті розглянуто історію формування населення міста Ужгород. Проаналізовано

динаміку чисельності населення в м. Ужгород.

Ключові слова: чисельність населення, наявне населення, постійне населення, місто

Ужгород.

The article deals with the history of population formation in Uzhgorod. Population dynamics in

Uzhgorod is analyzed.

Key words: population, existing population, permanent population, Uzhgorod city.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку України дуже важливою є

проблема детального дослідження демографічної ситуації в розрізі регіонів. Тому

дослідження динаміки демографічних процесів на прикладі міста Ужгород є важливим.

Аналізуючи демографічні показники, можемо побачити тенденції, характерні для міста

Ужгород. Вони є важливими для демографічної політики регіону, як частини національної

соціальної й економічної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Населення є об’єктом дослідження багатьох

вчених демографів, етнографів, географів, істориків, економістів. По даній тематиці в науковій

періодиці є публікації та праці таких науковців, як Анісімова Г.М., Гудзеляк І.І.,

Дністрянський М.С., Заставний Ф.Д., Стеценко С.Г. та ін.

Метою дослідження є аналіз статистичних даних щодо динаміки чисельності наслення

міста Ужгорода в період 2008-2018 рр.

Виклад основного матеріалу. Місто Ужгород розташоване в західній частині

Закарпатської області в передгір’ях Карпат. Економіко-географічне положення міста є дуже

сприятливим. Місто розташоване у безпосередній близькості до кордонів з європейськими

країнами (Словаччиною і Угорщиною). Відстань до найближчих європейських столиць

становить: до Будапешту - 330 км, Братислави – 490 км, Варшави – 550 км, Відня – 555 км.

Це набагато ближче ніж до м. Києва, який розташований на відстані 788 км шосейними

дорогами та 898 км залізницею [11]. Це впливає на чисельність населення, а також на

механічний рух населення м. Ужгород.

Ужгород – одне із найдревніших міст України. Перша згадка про місто в історичних

хроніках датується 872 р. [9].

На рис. 1. можна побачити дані щодо динаміки чисельності населення в м. Ужгороді з

XVII століття. Населення Ужгорода зростало нерівномірно.


13

Рис. 1. Історична динаміка чисельності населення м. Ужгород (побудовано за даними

[1, 2]).

За період з 1970 по 1989 р., коли місто розвивалося як обласний промисловий центр,

спостерігалося постійне збільшення кількості населення за рахунок механічного та

природного приросту.

У 1989 році чисельність населення міста складала 117,1 тис. осіб [6]. До 2001 року

зменшилася до 117,3 тис. осіб. Чисельність населення м. Ужгород між двома переписами

1989 і 2001 року збільшилася на 256 осіб.

Але коливання чисельності населення спостерігалися і потім. Максимальна кількість

населення була у 1998 році – 126,5 тис. осіб. Проте в подальші роки відзначалася

депопуляція населення, що призвела до тенденції скорочення чисельності населення (Див.

рис. 1.).

Чисельність населення міста Ужгород.

На сьогоднішній день за чисельністю населення Ужгород є найменшим обласним

центром України. На місто припадає 9,1% населення Закарпатської області, зокрема 24,7%

міського [1].

Станом на 1 січня 2019 року чисельність наявного населення м.Ужгорода становило

114 898 осіб, постійного – 113 338 осіб [2]. Щільність населення м. Ужгород становить 3636

осіб/км2. (114898 осіб/31,6 км2). Середня щільність населення у Закарпатській області вища,

ніж по Україні в цілому (98,3 проти 70,2 осіб на 1 км2). В місті спостерігаються ті ж самі

тенденції щодо демографічних процесів, що і в Закарпатській області і Україні загалом.

Наявне населення м. Ужгород

Наявне населення – це населення, яке на момент перепису знаходиться на даній

території, враховуючи тимчасово відсутніх [13].

Розглядаючи чисельність наявного населення по містах, можна спостерігати, що в

м. Ужгороді станом на 1 січня 2019 року чисельність наявного населення є найвищою серед

міст обласного підпорядкування і становила майже 114,9 тис. осіб. Наступні позиції

займають (тис. осіб) м. Мукачево (85,9 ), м. Хуст (31,7), м. Берегово (24,1) і Чоп (8,9) [6].

Історія динаміки чисельності населення м. Ужгород

1,2 3 6,6 8,5 11

11,3

11,8

13,4

16 20,6

23,8 35,3

17,3

47,4 56,2 64,6

91,0

117,1

126,5

117,3

116,3

116,4

116,4

116,5

116,5

116,1

115,7

115,3

114,6

114,0

114,4

0

20

40

60

80

100

120

140

1631

1810

1830

1857

1869

1880

1890

1900

1910

1918

1939

1941

1944

1959

1964

1970

1979

1989

1998

2001

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

2018

Роки

Ти

с.

осіб

Ряд1


14

Рис. 1. Чисельність наявного населення м Ужгород (побудовано за даними [2, 3, 4, 5,

6, 7, 8, 9, 10, 11, 12]).

За період з 2008 по 2012 рр. чисельність наявного населення у м. Ужгороді

збільшувалась з 116,3 до 116,5 тис. осіб. Тобто протягом п’яти років спостерігалася певна

стабільність у кількості населення міста. Але з 2012 р. чисельність населення почала

зменшуватись до 114 тис. осіб у 2017 році, тобто на 2500 осіб. У 2018 році зросла до 114, 4

тис осіб – тобто на 446 осіб (див. рис. 1., табл. 1.).

Постійне населення м. Ужгород

Постійне населення – населення, яке постійно проживає на момент обліку на даній

території враховуючи тимчасово відсутніх [13].

Рис 2. Чисельність постійного населення м. Ужгорода (побудовано за даними [2, 3, 4,

5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12]).

З рис. 2. видно, що чисельність постійного населення за період 2008-2018 років

скоротилась із 114,7 тис. до 112,9 тис. Спочатку з 2008 року по 2012 рік спостерігалася

тенденція збільшення чисельності постійного населення з 114,7 до 114,9 тис осіб. А з 2012

року по 2017 – зменшення з 114,9 до 112,4 тис. Особливо це спостерігається у 2013-2014 рр.,

причинами чого стали війна на Сході, мізерні зарплати, порівняно із європейськими,

знецінення гривні у влітку 2014 року, безробіття, що призвело до нової хвилі зовнішньої

міграції (заробітків). Тільки у 2018 році спостерігалася тенденція збільшення чисельності

населення в Ужгороді до 112,9 тис. осіб.

Динаміка чисельності наявного наслення

у м. Ужгород (2008-2018 рр.)

116,3 116,4 116,4 116,5 116,5116,1

115,7115,3

114,6

114114,4

112,5113

113,5114

114,5115

115,5116

116,5117

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

Роки

ти

с.

осіб

Ряд1

Динаміка чисельності постійного населення м. Ужгорода

(2008-2018 рр.)

114,7 114,8 114,9 114,9 114,9114,6

114,2113,8

113

112,4112,9

111111,5112

112,5113

113,5114

114,5115

115,5

2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

(тис. осіб)

Ро

ки

Ряд1


15

Таблиця 1.

Динаміка чисельності наявного і постійного населення (за оцінкою) м. Ужгород

(2008-2019 рр.) (складено за даними [2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12]).

(тис. осіб)

Роки

Наявне населення Постійне населення

Станом на

1 січня

поточного року

Середня

чисельність у

році

Станом на

1 січня

поточного року

Середня

чисельність у

році

2008 116,3 114,7

2009 114,7 116,4 114,7 114,8

2010 116,5 116,4 114,9 114,9

2011 116,4 116,5 114,9 114,9

2012 116,6 116,5 115,0 114,9

2013 116,3 116,1 114,8 114,6

2014 115,9 115,7 114,4 114,2

2015 115,5 115,3 114,0 113,8

2016 115,2 114,6 113,6 113,0

2017 114,0 114,0 112,4 112,4

2018 114 114,4 112,4 112,9

2019 114,9 113,3

Висновки. З 2012 по 2017 рр. в місті Ужгород спостерігався спад чисельності населення,

ріст міграцій, старіння населення та ін., що є характерним для Закарпатської області і

України загалом. Причинами цього були: географічні (положення міста і близькість до країн

ЄС), соціально-економічні (низькі заробітні плати, низький рівень життя населення,

зростаюче безробіття,), військові, медичні і т.д.

Проаналізувавши демографічні показники чисельності населення в загальному м.

Ужгороді, ми спостерігаємо певну циклічність коливання чисельності населення в м.

Ужгороді, яка у 2018 році перейшла у стадію пожвавлення (підвищення). Тому будемо

надіятися на краще…


1. Вікіпедія – вільна енциклопедія. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%B

D%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%B6%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0

2. Головне управління статистики у Закарпатській області. Статистична інформація. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uz.ukrstat.gov.ua/statinfo/dem/index.html

3. Головне управління статистики у Закарпатській області. Демографічна ситуація в області у 2018 році. Статистичний бюлетень, Ужгород, 2019, С.18.

4. Головне управління статистики у Закарпатській області. Закарпаття у демографічному вимірі у 2017 році. Статистичний збірник, Ужгород, 2018, 95 с.



7. Головне управління статистики у Закарпатській області. Статистичний щорічник м. Ужгород за 2012 рік. – Ужгород, 2013, 67 с. http://www.uz.ukrstat.gov.ua/catalog/2013/

zbirnuk31.pdf.



https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%B6%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%A3%D0%B6%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0

http://uz.ukrstat.gov.ua/statinfo/dem/index.html




16


11. Головне управління статистики у Закарпатській області. Статистичний щорічник Закарпаття за 2008 рік. ‒ Ужгород, 2009. – С. 342-367.


13. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.uz.ukrstat.gov.ua/ catalog/2015/

zbirnuk19.pdf.

http://www.uz.ukrstat.gov.ua/%20catalog/2015/%20zbirnuk19.pdf

http://www.uz.ukrstat.gov.ua/%20catalog/2015/%20zbirnuk19.pdf


17

ЕКОЛОГІЯ

УДК 556.551

Тетяна Белікова

(Харків)

ЕКОЛОГО-ТОКСИКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ДНІПРОВСЬКИХ ВОДОСХОВИЩ

Проведено аналіз екосистеми басейну Дніпра, виявлено значне забруднення дніпровських

водосховищ важкими металами, азоту нітратного, нафтопродуктами.

Ключові слова: екосистема,забруднення,концентрація.

The Dnieper basin ecosystem was analyzed, significant pollution of the Dnieper reservoirs by

heavy metals, nitrate nitrogen, and petroleum products was revealed.

Keywords: ecosystem, pollution, concentration.

Аналіз багатолітніх спостережень свідчить про те, що водні екосистеми басейну Дніпра

схильні до потужної антропогенної дії. Про це говорить те, що скидання стічних вод в

Дніпровському басейні перевищує половину сумарного об'єму вилученої води, а більш ніж 2

430 км3 доводиться на виробничо-побутові стоки, що практично не піддаються очищенню. В

цілому з цими стоками протягом року надходить до Дніпра нафтопродуктів – 2 840, фенолів

– 28, пестицидів – 0,09, СПАР – 280, заліза – 815, міді – 11, цинку – 15, нікелю – 4,3, хрому –

49, ртуті – 0,09 т.

До цього слід додати, що в результаті аварії на Чорнобильській АЕС в дніпровські

водосховища надійшло більше 8 тис. Кі цезію–137 і 4,3 тис. Кі стронцію–90.

Останніми роками у зв'язку із спадом виробництва сталося незначне зменшення

забруднення води водосховищ дніпровського каскаду. Останніми роками у зв'язку із спадом

виробництва сталося незначне зменшення забруднення води водосховищ дніпровського

каскаду. Проте спостерігається тенденція до зростання у воді вмісту легкоокислюваних

органічних сполук, амонійного азоту і азоту нітритного. Вміст цих сполук у воді річок

складає від 2 до 11 ГДК. Концентрація фенолів – 2–4 ГДК, мідь – 4–5, цинку – 7–20,

марганцю – 3–4 ГДК.

За станом на 2016 р. Київське і Канівське водосховища були забруднені переважно

азотом амонійним (2–14 ГДК), фенолами (5–14 ГДК), сполуками міді (3–8 ГДК), цинку (8–

13 ГДК), марганцю (4–10 ГДК), БПК5 (4–5 ГДК),

нафтопродуктами – (1–4 ГДК).

Рівень забруднення води Кременчуцького і Дніпродзержинського водосховищ по азоту

амонійному становив 2 ГДК, фенолах – 7–11 ГДК, СПАВ – 2 ГДК, сполуках міді – 4–12 ГДК,

цинку – 7–10 ГДК, марганцю – 6–17 ГДК. Відмічено високе забруднення Кременчуцького

водосховища азотом нітритним (11 ГДК), сполуками міді 30–59 ГДК, марганцю 10–8 ГДК

обох водосховищ.

У воді Запорізького водосховища вміст азоту нітритного досягав 2 ГДК, фенолів – 4–8

ГДК, сполук міді – 4–11 ГДК, цинку – 9–32 ГДК, марганцю – 6–10 ГДК. Інколи

спостерігалося високе забруднення води сполуками цинку (11–96 ГДК).

Середньорічні концентрації забруднюючих речовин у Каховському водосховищі

досягали по фенолах 1–2 ГДК, сполуках міді 6–11 ГДК, цинку – 7–12 ГДК. Спостерігалися

випадки високого забруднення в районі Запоріжжя і Нікополя сполуками цинку 13–25 ГДК.

[1,2].

Починаючи з середини 80–х років концентрація важких металів у воді водосховищ

дніпровського каскаду поступово зростала.

Останніми роками середньорічні концентрації важких металів у верхньому (Київському)

і замикаючому каскад (Каховському) водосховищах становили:


18

у воді Київського водосховища:

Cu – 5, 5–40, 0 мкг/дм3

Zn – 17, 0–65, 0 мкг/дм3

Pb – 6,4–39,0 мкг/дм3

Cr – 30,0–44,0 мкг/дм3

у воді Каховського водосховища:

Cu – 13,0–62,0 мкг/дм3

Zn – 31,5–110,0 мкг/дм3

Pb – 17,5–39,0 мкг/дм3

Cr – 38,0–82,5 мкг/дм3.

У порівнянні з попередніми роками концентрація міді в Київському водосховищі

збільшилася в 4 рази, цинку – в 5 разів, свинцю – в 3 рази, хрому – в 3,5 раза.

У Каховському водосховищі збільшення вмісту у воді цинку у відмічені періоди складає

12 разів, мідь – 4 рази.

Вміст міді в донних відкладеннях Київського і Каховського водосховищ зріс в 5 разів.

Величина концентрації важких металів у воді дніпровських водосховищ зростає з півночі

на південь. Це є закономірним процесом, оскільки прес антропогенного впливу виявляється в

значно більшу міру в південних областях України.

Результати багатолітніх досліджень свідчать про те, що рівень концентрацій важких

металів у воді водосховищ Дніпра має виражену тенденцію до зростання. Максимальні

величини вмісту Cu, Zn, Pb і Cr доводяться на другу половину 80–х років. У порівнянні з 70–

ми роками він зріс в середньому в 2–5 разів.

Збільшення концентрації важких металів у воді дніпровських водоймищ після 1986 р.

значною мірою обумовлено проведенням заходів щодо ліквідації аварії на ЧАЕС, у ході яких

використовували свинець та інші металовмісні речовини.

Слід також відзначити і те, що значне забруднення водоймищ свинцем пов'язане з

викидом в довкілля автотранспортом значної кількості відпрацьованих газів із високим

вмістом свинцю.

Привертає увагу відносно висока концентрація ртуті, особливо у воді

Дніпродзержинського і Запорізького водосховищ. За вмістом ртуті у донних відкладеннях

також лідирує Запорізьке водосховище, в якому рівень цього металу в 2–7 разів перевищував

такий в інших водосховищах.

Слід зазначити, що високий вміст важких металів, як найбільш токсичної складової

забруднюючих речовин, виявлено не лише у водному середовищі і донних відкладеннях

водосховищ, але і у складі біоти, у тому числі і риб (табл.1) [3].

Аналіз нормованих металів, що містяться в білих скелетних м'язах мирних і хижих видів

риб, що мешкають у водосховищах дніпровського каскаду і Дніпровсько-Бузького лиману,

свідчать про перевищення граничнодопустимих рівнів кадмію і свинцю в м'язах ляща,

плітки, щуки, окуня практично всіх досліджуваних водосховищ.

Таблиця 1

Вміст нормованих важких металів у м'язах риб водосховищ

Дніпра і Дніпровсько-Бузького лиману, мкг/г сирої маси

Види риб Метали

Cd

ПДУ – 0.2

Pb

ПДУ – 1.0

Cu

ПДУ – 10.0

Zn

ПДУ – 40.0

Київське водосховище

1 2 3 4 5

Лящ 0.47 2.34 2.31 9.12

Плітка 0.44 3.92 3.17 37.19

Кременчуцьке водосховище

1 2 3 4 5


19

Щука 0.26 1.79 1.57 18.46

Окунь 0.42 2.81 1.85 29.34

Лящ 0.30 2.92 1.92 9.45

Плітка 0.61 3.13 1.78 10.12

Щука 0.46 2.48 1.01 27.81

Запорізьке водосховище

Лящ 0.42 3.88 3.15 10.11

Плітка 0.61 2.70 4.11 29.17

Окунь 0.55 2.40 3.42 21.11

Каховське водосховище

Лящ 0.85 3.17 1.72 10.11

Плотва 0.91 2.95 4.14 13.37

Окунь 0.54 5.17 3.12 10.70

Дніпровсько-Бузький лиман

Лящ 0.47 3.84 2.88 13.39

Судак 0.25 1.72 0.39 4.65

При цьому вміст кадмію в тканинах риб перевищував граничнодопустимі рівні в

середньому в 2–4 рази, а свинцю – в 2–5 разів. Найбільш високі рівні накопичення важких

металів виявлені в м'язах риб, що мешкають у верхній частині Каховського водосховища,

через дію скидних вод із Запорізького водосховища і м. Запоріжжя.

Що стосується забруднення водосховищ дніпровського каскаду хлорорганічними

сполуками, то останні концентруються головним чином в донних відкладеннях

пригребельних ділянок водойм.

Вміст нафтопродуктів у воді водосховищ Дніпра у більшості випадків перевищує

рибогосподарські ГДК (0,05 мг/дм3). Найбільш забрудненою виявлена вода нижнього б'єфу

Київського водосховища (0,29 мг/дм3) і нижня частина Дніпродзержинського водосховища

(0,240–0,244 мг/дм3), що перевищує ГДК в 4–6 разів.

Аналіз екологічної ситуації свідчить, що, незважаючи на значний спад виробництва,

забруднення навколишнього середовища в басейні Дніпра залишається на високому рівні.


1. Васенко А.Г., Колобаев А.Н., Анучкин В.П. Основные результаты международных Експедиционных исследований качества вод в бассейне Днепра. ‒ Харкiв: Веста:

Издательство “Ранок”, 2016. – 112 с.

2. Гриценко А.В., Васенко О.Г. Основні положення Національного плану дій з екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро // Вода і водоочисні технології. ‒ 2014. ‒

№3. ‒ С. 11–15.

3. Ян Барица, Александр Васенко. Трансграничный диагностический анализ. “ДНЕПР: партнерство во имя возрождения” // Информационный бюллетень Программы ПРООН–ГЕФ

Екологического оздоровления бассейна Днепра, Издатель “Си-Джи”, г. Киев, 2001. ‒ №1. ‒

С.8–9.


20

УДК 51:51-76

Інна Холодницька

(Чернівці)

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИРІШИТЬ МАТЕМАТИКА

Екологічні проблеми, що виявляють порушення врівноваженості умов і впливів в

екологічному середовищі людини, виникли як наслідок експлуататорських відносин людини

до природи, стрімкого зростання технології, розмаху індустріалізації і зростання

населення. Поняття екологічної проблеми є антропоцентричним, оскільки негативна зміна в

природі оцінюється щодо умов існування людини.

Environmental problems, turred out to be the violation of the equilibrium of conditions and

influences in the ecological environment of man, arose as a result of exploitative attityde of prople

to nature, the rapid growth of technology, the expansion of industrialization and population growth.

The notion of an environmental problem is anthropocentric, as the negative change in nature is

evaluated concerning the conditions of human existence.

Важливою складовою глобальних проблем є екологічні, спричинені варварським

відношенням людини до природи, що проявляється у масовій вирубці лісів, знищенні річок,

створенні штучних водосховищ, забрудненні шкідливими відходами прісної води. Щорічно у

світі знищується 15 млн. га лісів, на одне посаджене дерево припадає 10 вирубаних.

Порівняно з початком ХХ ст. споживання прісної води зросло більше, ніж в 7 разів і у

90-х рр. складало майже 300 кубометрів в рік на людину. Враховуючи, що чверть людства

відчуває нестачу прісної води, проблема забезпечення населення якісною питною водою

висувається на перше місце. При цьому за даними Світової організації з охорони здоров'я,

виникнення близько 80% різноманітних захворювань пов'язане зі споживанням неякісної

питної води. Злочинно халатне відношення людей до природи спостерігається і у втраті

величезних масивів землі. За останні 100 років людство втратило 200 млн. кв. км землі, а на

сьогодні щорічно втрачає близько 6-7 млн. га родючих земель.

З початку 70-х років розпочалася екологічна криза, яка означає загострення протиріч

між людиною і природою, їх конфлікт, глобальне порушення рівноваги у природному

кругообігу речовин. Важливими ознаками кризи є глобальні зміни клімату і виникнення

парникового ефекту. В результаті безпрецедентних масштабів впливу людини на

навколишнє середовище, виходу людської діяльності за межі планети у космічний простір,

втягування у виробничий процес всіх складових біосфери (повітря, води, рослинного і

тваринного світу) озоновий шар над планетою різко зменшується, що може призвести до

всесвітнього потепління, танення льодовиків Арктики, затоплення більшої частини

населених пунктів Землі, посилення ураганів інше.

Однією з ознак екологічної кризи є проблема відходів внаслідок виробничої діяльності

людини. Значні відходи накопичуються у Світовому океані. Океанський планктон щорічно

поглинає близько 50 млрд. т вуглекислого газу, значна частина якого осідає на дно. Цей

процес суттєво впливає на зростання вмісту вуглекислого газу в атмосфері планети. Експорт

отруйних речовин складає на сьогодні більше 3 млн. т. в рік.

Шляхи вирішення екологічної проблеми з точки зору матеріально-речового змісту

суспільного способу виробництва є:

швидкий розвиток і використання таких основних видів самовідновлюваної енергії як сонячна, вітрова, океанічна, гідроенергетична інше;

структурні зміни у використанні існуючих невідновлюваних видів енергії, а саме: збільшення частки вугілля в енергобалансі при зменшенні долі нафти і газу, оскільки запаси

останніх на планеті значно менші, а їх цінність для хімічної промисловості набагато більша;


21

необхідність створення екологічно чистої вугільної енергетики, яка б працювала без шкідливих викидів газу. Це потребує значних державних витрат на природоохоронні заходи.

Але якщо у США і Німеччині на ці цілі використовується щорічно до 2% ВВП, в Японії ‒

3%, то в колишньому СРСР ‒ лише 1,2%;

розробка всіма країнами конкретних заходів з дотримання екологічних стандартів ‒ чистоти повітря, водних басейнів, раціонального споживання енергії, підвищення

ефективності своїх енергетичних систем;

вивчення запасів всіх ресурсів з використанням найновіших досягнень НТР. Як відомо, сьогодні розвіданий неглибокий шар Землі ‒ до 5 км. Тому важливо відкрити нові

ресурси на більшій глибині Землі, та на дні Світового океану;

інтенсивний розвиток країнами, що розвиваються, власного сировинного

господарства, включаючи переробні галузі господарства. Для вирішення проблеми голоду в

цих країнах необхідно розширювати посівні площі, впроваджувати передову агротехніку,

високопродуктивне тваринництво та рослинництво;

пошук ефективних методів управління процесом зростання народонаселення з метою його стабілізації на рівні 10 млрд. чол. на початок ХХІІ ст.;

призупинення вирубки лісів, особливо тропічних, забезпечення їх раціонального використання;

формування у людей екологічного світогляду, що дозволило б розглядати всі економічні, політичні, юридичні, соціальні, ідеологічні, національні, кадрові питання як в

рамках окремих країн, так і на міжнаціональному рівнях;

комплексна розробка законодавства про охорону навколишнього середовища, в тому числі про відходи. Так, в США, Франції та інших країнах уряд зобов'язаний надавати

підприємствам і організаціям технічну і фінансову допомогу у переробці відходів, вилучення

з них цінних компонентів, проведенні науково-дослідних робіт в даній сфері, поширенні

передового досвіду інше. З цією метою використовуються податкові пільги, надання

субсидій, зниження тарифів на перевезення вторинної сировини тощо;

нарощування екологічних інвестицій. Так, в Австрії такі інвестиції складають більше 15% всіх капіталовкладень.

Екологічні проблеми сучасності за своїми масштабами умовно можна розділити на

локальні, регіональні і глобальні і вимагають для свого рішення неоднакових коштів рішення

і різних за характеру наукових розробок.

Як і раніше у нескінченному Всесвіту орбітою навколо Сонця безперервно обертається

невеличка планета Земля, кожним витком хіба що стверджуючи непорушність свого

існування. Лик планети безперервно відбивають супутники, посилали на Землю космічну

інформацію. Але образ цей необоротно змінюється. Антропогенное вплив на природу

досягло таких масштабів, що виникла проблема глобального характеру. Нині ж час

торкнутися конкретним екологічні проблеми.

Велику роль відіграє математика в розв’язуванні екологічних проблем. Математика

використовується для аналізу прикладів економного та ефективного використання

природних ресурсів, розкриття математичних закономірностей певних явищ природи,

виховання екологічного розуміння та екологічної культури, відповідальності за стан

навколишнього середовища. Екологічне виховання відбувається в процесі розв’язання вдало

складених задач, побудови діаграм. Бережливість – не тільки економічна категорія, а

принцип моралі. Тому мовою цифр треба розказувати про природні багацтва та фактори які

сприяють їх збереженню та примноженню.

Роль математики в екологічному виховані полягає в тому, що методом доцільно

дібраних задач ,функціональних залежностей можна навчитися розуміти окремі екологічні

поняття, виробити навички раціонального використання природних ресурсів, розкрити роль

математики у пізнанні найбільш загальних і фундаментальних законів природи, створити

базу для формування наукового світогляду.


22

З метою вирішення багатьох екологічних проблем можна сформувати цілу систему

задач, яка розкриває питання: споживання і використання води в Україні, значення рослин у

житті людини, скорочення лісових ресурсів та його наслідки , значення тварин у природі та в

житті людини. Завдяки математиці можна відповісти на такі запити часу:

1. 1 га зелених насаджень здатен поглинути за 1 год стільки вуглецю, скільки його

видихає за цей час 200 людей. Дізнайтесь, яке населення вашого міста чи селища, яка

частина площі зайнята зеленими насадженнями. Скільки потрібно зелених насаджень, щоб

компенсувати зменшення кисню населенням вашого міста чи селища.

2. Дізнайтесь кількість автомобілів зареєстрованих у вашому місті та площа, яка

припадає під зелені насадження. Проходячи 100 км автомобіль спалює в середньому 350 кг

кисню. Яка площа зелених насаджень протягом року зможе відновити кисень, спалений

автомобілями за один рік, якщо припустити, що кожен автомобіль за рік проходить 50 тис.

км?

3. Обчислити, скільки кубічних метрів повітря очистять від автомобільних вихлопних

газів 25 каштанів, посаджених уздовж дороги, якщо одне дерево очищає зону довжиною 100

м, шириною 12м, висотою 10м?

4. Скільки вуглекислого газу вбирають зелені насадження парку площею 8,5 га і скільки

при цьому буде виділено кисню, якщо 1 га зелених насаджень вбирає за добу 280 кг

вуглекислого газу, виділяючи при цьому 220 кг кисню?

5. У процесі росту сосна ввібрала з повітря 1,84т вуглекислоти, із землі 0,55т води і 0,03т

мінеральних речовин, а виділила в повітря 1,42т кисню. На скільки збільшилась маса сосни?

6. Один кубічний метр повітря у операційній палаті містить приблизно 500

мікроорганізмів. На скільки відсотків це більше, ніж в березовому лісі, де один кубічний

метр повітря містить 450 мікроорганізмів?

7. Яку масу макулатури потрібно зібрати, щоб зберегти життя 240 000 000 дерев, якщо

відомо, що 20 кг макулатури зберігає від вирубування одне дерево?

Екологічне виховання тісно пов’язане з формуванням ціннісних орієнтацій людини, а

тому є невід’ємним компонентом математичної освіти.


1. Корінь Г. О. Екологічні задачі як засіб реалізації міжпредметних зв’язків / Г.О. Корінь // Математика в сучасній школі. – 2012. ‒ № 11 – 12. – С. 15 – 20.

2. Калінін М.І., Попович О.М., Гоголь Д.А. Особливості росту сосни звичайної в

екологічних умовах Кінбурнської коси. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/ecology/1999/2-1-9.pdf.

3. Електронний ресурс. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%

D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%

BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B0

4. Електронний ресурс. – Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/ekologia-movou-

matematiki-62330.html

5. Електронний ресурс. – Режим доступу: https://pidruchniki.com/1333122253398/

ekonomika/globalni_problemi

Науковий керівник: Божик Г.А.

http://lib.chdu.edu.ua/pdf/naukpraci/ecology/1999/2-1-9.pdf

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%25%20D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B0



https://vseosvita.ua/library/ekologia-movou-matematiki-62330.html

https://vseosvita.ua/library/ekologia-movou-matematiki-62330.html

https://pidruchniki.com/1333122253398/%20ekonomika/globalni_problemi

https://pidruchniki.com/1333122253398/%20ekonomika/globalni_problemi


23

ТУРИЗМ І РЕКРЕАЦІЯ

УДК 331.101.262:35.084

Олена Ільчук, Анастасія Борисова

(Львів)

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРСОНІФІКОВАНОГО ПІДХОДУ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ПІДПРИЄМСТВА ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ СУПРОТИВУ ЗМІНАМ

Супротив змінам – явище, з яким постійно зіштовхуються керівники. Для його

успішного подолання потрібно виявити причину появи даного явища і знайти найкращий

спосіб для вирішення поставленого завдання. «Теорія поколінь» може посприяти швидкому

досягненню позитивних результатів.

Ключові слова: мотивація персоналу, HR-менеджер, зміни, супротив змінам, Теорія

поколінь

Resistance to change is a phenomenon constantly faced by executives. To overcome it

successfully, you need to identify the cause of this phenomenon and find the best way to solve the

problem. Generation Theory can help to achieve positive results quickly.

Keywords: staff motivation, HR manager, change, resistance to change, generation

Готельний бізнес є однією з ключових ланок індустрії гостинності. Його історія бере

початок ще з античності і впродовж свого існування готельна справа зазнала великих змін.

Сучасне динамічне ринкове середовище продовжує бути рушійним фактором у постійному

самовдосконаленні індустрії. Нововведення, якими оснащуються сучасні готелі, сприяють

конкурентоздатності даних підприємств, збільшують рівень зацікавлення гостей та власний

престиж закладів.

Кожне нововведення спрямоване на полегшення роботи працівників, покращення

надання послуг та приваблення нових гостей. Для того, щоб інновація зайняла правильне

місце на підприємстві та виконувала свої функції, вона повинна бути освоєна працівниками

даного закладу, тому ще на початковому етапі впровадження новизни керівники можуть

зіштовхнутися з опором змінам зі сторони персоналу.

Персонал є одним з найважливіших факторів існування готельного господарства. На

кожну посаду та на кожного працівника припадають особливі функції, правильне виконання

яких забезпечить здорове існування бізнесу. Гості не повернуться до готелю, в якому не

прибрано, персонал непривітний, виконує роботу повільно та допускається помилок. Перше

враження, як правило, є вирішальним у формуванні в гостя бажання повторно скористатися

послугами закладу.

Хороший керівник неодмінно прислухається до думки персоналу а хороший менеджер

працює для створення комфортних умов праці, при якій досягається максимальна

ефективність та найкращий результат. Коли працівник достатньо мотивований, морально

готовий та зацікавлений у своїй робота а також в появі чогось нового, результат інновації

буде максимально корисним для підприємства.

В умовах швидко мінливого суспільства і високо конкурентного бізнессередовища

керівники підприємств та HR-фахівці зіткнулися з додатковою складністю: їм доводиться

формувати команди зі співробітників, що належать до різних поколінь, що мають різні

очікування і методи роботи. Це значно ускладнює підбір персоналу, формування команди,

вибір програм навчання і мотивації для співробітників.

Один з ефективних інструментів, що допомагають зрозуміти основоположні цінності

людей різного віку це «Теорія поколінь».

«Теорія поколінь» це умовна диференціація працюючого населення на чотири покоління

з виявленням характерних для кожного з них особливостей. Основоположниками теорії є


24

дослідники з США – Нейл Хоув та Вільям Штраус. Суть теорії полягає в тому, що цінності

людей різних поколінь можуть суттєво відрізнятись. В якісному менеджменті такому

моменту варто приділити увагу.

«Бебі-бумери» це люди, що народились в період з 1946 по 1954 роки. Враховуючи, що в

середньому особам, що належать до даного покоління, 70 років а то і більше, дуже мала їх

частина є працюючим населенням а отже досить низькі шанси, що інформація про дане

покоління стане у нагоді сучасному менеджеру.

До покоління Х належать люди, що народились в період з 1963 по 1983 роки [1, p. 32].

Для цих людей важливим є особистий кар’єрний розвиток та індивідуальний успіх. Вони

працьовиті, готові докладати великих зусиль при виконанні завдань, більш прив’язані до

своїх робочих місць, надають перевагу роботі самостійній. Працівники даного покоління

займають найбільшу частину працюючого населення світу по віковій категорії.

Представники цього покоління є скептиками. Саме таким поглядом вони дивляться та

оцінюють все, що знаходиться навколо, і саме тому в першу чергу довіряють тільки собі та

розраховують на власні сили. Якщо говорити про представників Заходу, то Х не є

командними гравцями.

Говорячи про пострадянський простір потрібно врахувати особливі цінності, які

прививали народу зі сторони держави та які досить сильно укорінені в світобачення

покоління Х і безпосередньо сильно впливають на їх ставлення до сучасного світу. Чим

старшим є особа, тим частіше можна почути від неї фрази про те, що «раніше жилось

краще». Це є перша суттєва культурна відмінність представників даного покоління, адже

захід реагує на зміни позитивно та адекватно, в той час як пострадянський простір є більш

консервативними.

Поколінню Х пострадянського простору характерний прояв надмірної турботи та опіки,

адже в свій час вони цього не отримували за рахунок раннього дорослішання. Нестабільні

економічні ситуації та кризові явища змусили осіб покоління Х рано почати працювати, і

робота є для них невід’ємною складовою життя. Тому вони є значно наполегливішими,

стараннішими та більш прив’язаними до одного робочого місця.

Покоління У або покоління мілленіали – це особи, що народились в період з 1983 року

по кінець 1990-х років. Дане покоління суттєво відрізняється від попереднього, адже на його

формування впливали зовсім інші події та розвиток технічного прогресу. Це покоління надає

перевагу отриманню знань новішим шляхом, ніж звикли представники покоління Х.

Мілленіали отримують знання з мережі інтернет, і найчастіше роблять вони це за своїм

бажанням. Для них саморозвиток є дуже цінним фактором. Окрім саморозвитку мілленіали

роблять великий акцент в своєму житті на самореалізацію. Далеко не кожен представник

даного покоління хоче починати підйом по кар’єрній драбині з самого низу. За рахунок

доступності знань і їх довіри до отриманої інформації, покоління У може вважати себе в

певній мірі «просунутішим» та більш кваліфікованими на початку кар’єрного зростання і

захоче одразу приступати до важчої та серйознішої роботи.

Нерідко менеджера зіштовхувались з амбітними студентами, які готові одразу починати

роботи із середньої ланки, ігноруючи нижчу. І ще частіше представники даного покоління

зустрічаються з неприємним моментом в пошуку роботи, коли від них вимагають досвід,

перш, ніж прийняти їх на ті посади, які їм подобаються.

Ігрики – вільнодумці. Вони слідкують за швидкими змінами світу, появою нових

трендів, нових цікавих компаній, спеціальностей та посад. Вони не готові витрачати великі

кількість часу на кар’єрний розвиток. Праця для них повинна бути цікавою, графік роботи

обов’язково гнучким а обмежень і рамок якомога менше.

Покоління Z це люди, народжені з 1996 року а також у 2000-х роках [2, p. 70]. Це можуть

бути як діти покоління Х, так і діти покоління У. Вони народились в час глобалізації,

розвитку інтернету та мобільних технологій, з якими вони «на ти». Знання вони здобувають

виключно такі, які їх цікавлять. Зети у всьому шукають вражень. Їх значно важче мотивувати

ніж інші покоління, адже стандартні методи грошової винагороди чи кар’єрного зростання їх


25

не цікавлять. Їх світогляд формується під впливом усіх явищ, які зараз є актуальними в світі,

а особливо проблеми екології та охорони здоров’я, вони часто виступають проти поганих

звичок, підтримують здоровий образ життя, можуть пропагувати вегетаріанство та веганство.

Суттєвим для цього покоління є те, що вони не бояться складних і нетипових проблем та

вміють знаходити креативні рішення. Вони вміють гарно себе проявити в стресових

ситуаціях і знаходити з них нетиповий вихід.

Принцип поділу вище описаної теорії базується на віці, але окрім нього розумним буде

врахування національності та культурних особливостей працівників, що також посприяє

формуванню правильного мотиваційного механізму як для окремих працівників, так і для

колективу в цілому.

Отож, щоб забезпечити ефективність та злагодженість роботи будь-якої компанії XXI ст.

варто рахуватися із теорією поколінь і використовувати її для отримання позитивного

результату, адже все таки: компанія – це, в першу чергу, люди.

Будь-які зміни значно легше відбуваються на тому підприємстві та в тому колективі, де є

приємний мікроклімат, хороші зв’язки між представниками різних структурних ланок та

загальна довіра.

Наступним ваговим елементом правильної мотивації працівників є взаєморозуміння та

правильне трактування інформації. Велику увагу потрібно приділити емоційному

забарвленні інформації, яка, при неправильному трактуванні емоцій, з якими вона була

передана, може бути неправильно засвоєна та використана. Нерідко саме неправильне

розуміння інфрмації стає першопричиною появи супротиву змінам на підприємстві.

Психолог М. Б Розенберг ще з початку 60-х років ХХ століття розробляв методи

ненасильницької комунікації, які допоможуть при розв’язанні конфліктів всередині людей, у

стосунках та суспільстві і створять безперервний процес підтримки та правильного

взаєморозуміння. Він є автором великої кількості книг, основна мета яких пропагувати мирні

способи вирішення різних ситуацій та конфліктів.

У 1984 році Робенберг заснував Центр Ненасильницького Спілкування, некомерційну

міжнародну організацію яка проводить семінари та тренінги для батьків, викладачів,

працівників служби охорони здоров’я, поліції, військових та навіть представників церкви [3,

c. 97].

Розенберг проводить «програми миру» в більш ніж 30 країнах світу, в тому числі країнах

Європи, Африки, Азії та Південної Америки, що страждають від міжрелігійних та

міжнаціональних конфліктів.

Основною роботою психолога є книга «Ненасильницьке спілкування», опублікована в

1999 році. До останніх робіт автора належать книги «Живе ненасильницьке спілкування:

практичні інструменти для вмілого спілкування у будь-якій ситуації» 2013 року та «Сердце

соціальних змін» також 2013 року. Більша частина його видань побачила світ в період з 2003

по 2005 рік.

Методом ННС активно користуються менеджера різних компаній у всьому світі. Одним

з яскравих прикладів є використання даної методики новим генеральним директором

Microsoft Сатею Наделла, який в 2014 році замінив на цій посаді Стіва Балмера.

Наделла очолив компанію в момент, коли Microsoft переживав етап жорстокої

конкуренції серед керівників вищої ланки. Метою Наделли було змінити корпоративну

культуру компанії, тому він роздав по екземпляру книги Розеберга «Мова життя.

Ненасильницьке спілкування» кожному топ менеджеру та керівнику.

І хоча книга не має ніякого відношення до бізнесу та має велику кількість важливих

уроків командної роботи та лідерства. Згідно Розенберга, спілкування між людьми часто

псується коли люди не можуть точно та правильно передати свої почуття.

Дуже часто, намагаючись виразити почуття або думку, людина може видати осудження

або критику іншої особи. Вираження думок перетворюється в оцінку здатності інших до

розуміння цих думок, оцінкою ставлення інших тощо.


26

Наприклад, фраза «я відчуваю що мене неправильно зрозуміли» є вираженням вашої

оцінки якості та здібності інших розуміти вас, але не передає почуття занепокоєння або

роздратованості, яке ви могли мати на увазі.

В своїх роботах окрему увагу Розенберг приділяє словам, які використовуються для

опису думок та почуттів але по факту тільки інтерпретують дії інших людей.

На рис.1 зображено кругову діаграму, в якій зазначені приклади вище вказаних слів.

Рис. 1. Слова, що інтерпретують дії інших людей

«Заляканий», тобто хтось мене залякав, «принижений», тобто хтось мене принизив,

«використаний», тобто хтось мене використав і т.д. Такі слова мають негативний підтекст і

можуть бути неправильно трактовані співрозмовником.

Розенберг також наводить приклади слів, якими можна було би описати власні почуття

та думки в момент, коли ми оцінюємо інших людей вище вказаними словами. Приклади

наведено в рис. 2.

Рис. 2. Слова, які виражають суть власних думок.

Використовуючи слова, які краще виражають суть думок та емоцій можна значно краще

висловлювати свої потреби в будь-якій ситуації.

недооцінений

принижений

використанний

жертва маніпуляці

й

той, кого неправиль

но зрозуміли

обманутий

заляканий

незадоволений

розгублений

ображений

здивований

збентежений

занепокоєний

сердитий


27

Коли ми виражаємо свої думки опосередковано, інтерпретуючи дії та образи інших

людей, швидше за все наші слова будуть сприйняті як критика і викличуть природню на неї

реакцію – самооборону або контратаку. Отже, чим точніше ми зможемо виразити свої думки

та почуття, тим легше буде іншим відреагувати на них з розумінням та потрібним нам

співчуттям.

Висновки. Потрібно розуміти що супротив змінам – це внутрішній конфлікт, що виник

на підприємстві. Для того, щоб вирішити його швидко і ефективно, потрібно чітко знати

сильні та слабкі сторони персоналу, їх життєві позиції, цінності та методи мотивації, які

подіють на них найкраще.

Потрібно зрозуміти причину виникнення конфлікту, сприймаючи інформацію

працівників без спотворення та без супротиву, сприйняти дану інформацію як конкретну

точку зору інших людей. Далі, потрібно правильно пояснити свою точку зору, уникаючи

зайвого тиску та примушення.

Якщо після подібних дій супротив залишається, потрібно шукати компроміси. Це

дозволить працівникам відчути небайдужість керівництва, а самим керівникам побачити хто

з працівників є зацікавленим у рості як особистому, так і компанії в цілому, а хто є слабкою

ланкою, яка затримує або унеможливлює цей розвиток.

Правильне вираження думок та емоцій допоможе нам створити чіткий і прямий контакт

з працівниками і отримувати від такого спілкування максимум взаємної користі.


1. Howe N. Generations: The history of America's future, 1584 to 2069 / N. Howe, W. Strauss.

New York: William Morrow and Co, 1991 – 538 p.

2. How N., Strauss W. Millennials Rising: The Next Great Generation. 2000. – 442 р.

3. Розенберг М. Язык жизни. Ненасильственное общение / М. Розенберг. – София, 2009.

– 272 с.

УДК 379.85

Ольга Любчук, Руслан Семенчук

(Маріуполь)

ДО ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ ТУРИЗМУ ТОЛКІНА

НА ШАНУВАЛЬНИКІВ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

У статті розглянута роль літератури і кіноіндустрії на вплив і розвиток туризму на

прикладі фільму «Володар кілець» який спричинив за собою значне збільшення туристичного

потоку Нової Зеландії. Розглянуто вплив туризму Толкіна на економіку Нової Зеландії.

Розкрито поняття Туризм Толкіна, його походження і вплив. Твори Джона Р. Р. Толкіна

мали значний вплив на масову культуру XX століття. Вони були неодноразово адаптовані

для кіно, мультиплікації, аудіоп'єс, театральної сцени, комп'ютерних ігор. За ним створені

концептуальні альбоми, ілюстрації, комікси. У літературі було створено велику кількість

наслідувань книгам Толкіна, їх продовжень або антитез. Місця зйомок кінотрилогії

Джексона у Новій Зеландії збережені владою в недоторканності. Туристам показують

«Хоббітон», побудований спеціально до зйомок фільму, в тому числі, нору Більбо.

Ключові слова: Туризм Толкіна, Нова Зеландія, кіноіндустрія, вплив, ціннісна свідомість,

хоббіт.

The article examines the role of literature and the film industry in influencing and developing

tourism on the example of the movie The Lord of the Rings, which has led to a significant increase

in New Zealand's tourist flow. The impact of Tolkien Tourism on the economy of New Zealand is

considered. The concept of Tolkien Tourism, its origin and influence are revealed. The works of


28

John R. R. Tolkien had a significant impact on the mass culture of the XX century. They have been

repeatedly adapted for cinema, animation, plays, theatrical scene, computer games. He created

conceptual albums, illustrations, comics. A large number of imitations of Tolkien's books, their

sequels, or antithesis have been created in the literature. Jackson film footage in New Zealand has

been kept intact by the authorities. Tourists are shown a "Hobbiton" built specifically for the

filming, including the Bilbo hole.

Key words: Tolkien Tourism, New Zealand, film industry, Impact, value consciousness, The

hobbit.

Постанова проблеми. Туризм Толкіна є явищем унікальним в історії туризму. Проблема

появи нових видів туризму пов'язана не тільки з відкриттям нових континентів і явищ, а й з

розвитком культурної спадщини людства. Проблема туризму Толкіна розглядається як вплив

антропогенних ресурсів, зокрема кіномистецтва, на розвиток цінностей життя людства. На

даний час популярність туризму Толкіна триває вже 18 років, тому дослідження присвячене

виокремленю пам'яток туризму Толкіна, які користуються в даному виді туризму.

Метою дослідження є систематизація пам'яток туризму Толкіна та особливостей їх

впливу на галузь туризму.

Виклад основного матеріалу. Туризм Толкіна почав виокремлюватися як новий вид

туризму відразу після виходу фільму «Володар кілець» в 2001 році. Це пов'язано з тим, що

люди захотіли побачити місця зйомок фільму. Туризм Толкіна представляє організовані

поїздки шанувальників книги та кінотрилогії «Володар кілець» місцями, які пов'язані з

подіями твору. Даний туризм став частиною індустрії розваг Нової Зеландії після зйомок

кінотрилогії Пітера Джексона [5]. Незважаючи на дивовижний успіх трилогії «Володар

кілець» та фільмів за нею, уявити собі такий туристичний потік складно, в першу чергу,

через його масштабність. «Володар кілець» є культурним феноменом. В усьому світі у книги

та фільмів є мільйони шанувальників. Цей феномен став причиною для виникнення туризму

Толкіна [3].

У Туризм Толкіна входять два напрямки. Перший напрямок представляє собою пошук і

відвідування вигаданого всесвіту «Володаря кілець», а другий- відвідування кожного

важливого місця, яке пов'язане з фільмами та книжками. Звичайно, найбільше туристів їде в

Нову Зеландію, де Пітер Джексон (Peter Jackson) зняв свої фільми. У Великобританії теж є

два визначних місця ‒ Оксфорд і Бірмінгем, де туристи можуть зв'язатися з Товариством

Толкіна та ознайомитися з усім, що мало до нього відношення: від артефактів і мистецтва до

пабів [3]. Трилогія Пітера Джексона «Володар кілець» повернула до життя чарівний світ

Толкіна, відправивши шанувальників фентезі в кінематографічну подорож землями

«Середзем’я» [2].

Нова Зеландія стала ідеальним місцем для зйомок природи «Середзем'я». Програми

Толкін-туризму зосереджені на місцях, де проходили зйомки фільмів. Наприклад, одне із

місць ‒ гора Олімпус в Національному парку Кахурангі, де знімалася перша частина трилогії,

та березовий ліс біля Куїнстауна. Також корпорація «Film NZ» організовує безліч екскурсій

новозеландським «Середзем'ям». Туристи можуть самі знайти ті чи інші місця за допомогою

безкоштовної «карти Середзем'я». В даний час ведуться переговори з Пітером Джексоном і

«New Line Cinema» про створення музею «Володаря кілець», де будуть виставлено близько

40 000 експонатів, в тому числі костюми і реквізит з фільмів [5].

Твори Толкіна породили широкий фендом, в якому незабаром почали з'являтися

аматорські твори за мотивами «Володаря кілець», «Сильмарилліону» та «Хоббіта», серед них

були як: вільні продовження, так і полемічні погляди, гумористичні пародії. Ступінь

відповідності канону у різних авторів і фанфиків вкрай розрізнялася, і не всі шанувальники

Толкіна приймають ці продовження всерйоз. Деякі з фанфиків мали комерційний успіх. Це, в

першу чергу, «Кільце Тьми» відомого письменника Ніка Перумова, дія якої відбувається в

Середзем' ї через 300 років після подій «Володаря Кілець». Широко відома в фендомі також

«Чорна книга Арди» Наталії Некрасової та Наталії Васильєвої, що представляє сюжет


29

«Сильмарилліону» з точки зору головного лиходія Мелькора. Творчість Джона Толкіна стала

предметом ретельного вивчення критиками і літературознавцями, породивши напрям

відомий як «толкіністика», хоча в даний час цей термін змінюється на «толкіноведення», на

противагу «толкінізму» ‒ емоційному захопленню придуманим Професором світом

«Середзем'я». Толкіноведчеські дослідження присвячені як літературним, та міфологічним

витокам книг Толкіна, так і його вигаданим мовам [1].

Три фільми («Володар кілець: Братство кільця», «Володар кілець: Дві фортеці» і

«Володар кілець: Повернення короля») за твором Дж. Р. Р. Толкіна знімалися в різних

областях Нової Зеландії. Багато декорацій зі зйомок були збережені і стали частиною

індустрії туризму. Туризм Толкіна вносить значний вклад в економіку країни, де туризм є

найприбутковішою галуззю [5]. Туристи іноді подорожують одягнені як персонажі з книг

або фільмів (косплей). Шанувальники, що їдуть у відомі місця, пов'язані з «Володарем

кілець», згадуються як туристи Толкіна. При цьому, рівень доходу бажаючих поїхати в цю

країну повинен бути високим, тому що переліт досить недешевий. Крім того, в турах до

Нової Зеландії завжди включено відвідування Австралії, а це вельми дорого. Туристам, які

мають достатню кількість грошей, більш ніж легко потрапити в Нову Зеландію. Величезна

кількість авіакомпаній здійснюють свої рейси в цю країну.

Економічний ефект від туристичного бізнесу в Новій Зеландії становить 5,7 мільярда

доларів на рік, фільми режисера Пітера Джексона за творами Джона Рональда Руела Толкіна

забезпечили туристичній індустрії 47% зростання. За період зйомок перших трьох фільмів

країна заробила 600 мільйонів доларів. Взаємозв'язок галузей туризму і кіно спостерігається

також в Нігерії, що володіє найпродуктивнішою кіно-галуззю, щорічно вона виробляє понад

дві з половиною тисячі кінокартин, Нігерійське кіно надзвичайно популярне на

Африканському континенті, воно сприяє щорічному збільшенню Pегіонального туризму на

3% Також, завдяки фільмам «Таксі» Марсель здійснив політику реконструкції [4].

На основі проведеного аналізу було з'ясовано, що в Новій Зеландії створено пам'ятки

туризму Толкіна, які незважаючи на небезпеку мають популярність серед туристів -

шанувальників даного виду туризму.

Висновки. Джона Рональда Руела Толкіна по праву можна назвати одним з найбільш

великих письменників високого фентезі всіх часів. Його діяльність навіть після його смерті

переросла в справжній феномен який зараз активно вивчається в світі. Туризм Толкіна

наочно показує, який сильний вплив на туризм може надавати література разом з

кіноіндустрією. Навіть, зараз через 18 років після виходу фільму «Володар кілець» Нова

Зеландія завдяки підтримці та розвитку туризму має постійний та стабільний потік туристів

Толкіна. Проведено дослідження яке присвячене феномену туризму Толкіна. Виявлено

великий вплив антропогенних ресурсів, зокрема кіномистецтва на світогляд сучасних людей,

які підтверджують вплив на ціннісну свідомість шанувальників даного виду туризму, їх

намагання знайти в оточуючому світі події які відображені у світі фентезі. Тобто для певної

частини людства фантастичні події становлять їх реальність та цінності, які пропагандуються

в даній трилогії стають та стають їх частиною ціннісної свідомості. Отримані результати

потребують подальших досліджень, зокрема специфіка цінностей які представлені в фільмі

«Володар кілець» є усвідомленим чи неусвідомленим утворенням психічного життя

шанувальників. Таким чином можна констатувати, що для певної частини людства на їх

становлення ціннісної свідомості має великий вплив кіноіндустрія, а також на їх відношення

до свого сенсу життя, що і виявив даний феномен туризму Толкіна.


1. Влияние и адаптации произведений Толкина. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/

Влияние_и_адаптации_произведений_Толкина (дата звернення 14.12.2019).

2. Новая Зеландия: Средиземье Толкиена. URL: https://travel.rin.ru/cgi-bin/pages-

tree.pl?n=5122 (дата звернення 14.12.2019).

https://ru.wikipedia.org/wiki/%20Влияние_и_адаптации_произведений_Толкина

https://ru.wikipedia.org/wiki/%20Влияние_и_адаптации_произведений_Толкина

https://travel.rin.ru/cgi-bin/pages-tree.pl?n=5122

https://travel.rin.ru/cgi-bin/pages-tree.pl?n=5122


30

3. Самойлик А. 8 самых необычных видов туризма. URL: https://www.publy.ru/post/10121

(дата звернення 14.12.2019).

4. Татарников А. Измерения и прогнозы в киноиндустрии. URL:

https://play.google.com/store/books/details?id=eqnFDQAAQBAJ&rdid=book-

eqnFDQAAQBAJ&rdot=1&source=gbs_vpt_read&pcampaignid=books_booksearch_viewport

(дата звернення 14.12.2019).

5. Толкін-туризм. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BB%

D0%BA%D0%B8%D0%BD-%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC (дата

звернення 14.12.2019).

УДК 379.85:378.141

Ольга Любчук, Юлія Ярченко


ОСВІТНЯ ПРОГРАМА ТУРИЗМ ДВНЗ «ПДТУ»: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ІНТЕРЕСАМ СТЕЙКХОЛДЕРІВ

У статті представлена проблема кадрового забезпечення туристичної галузі.

Відповідно до вимог ринку кваліфікацій загальні, професійні, інтегральні компетентності

фахівців з туризму повинні відповідати вимогам стейкхолдерів. Представлено унікальні

особливості освітньої програми Туризм ДВНЗ «ПДТУ». Надано результати моніторингу

здобувачів вищої освіти щодо до сильних сторін освітньої програми та до сторін, які

потребують удосконалення.

Ключові слова: галузь туризму, стейкхолдери, потреби, моніторинг, освітня програма

Освітня програма «Туризм» передбачає академічну підготовку з урахуванням основних

теоретичних досліджень і практичних наукових результатів у сфері обслуговування

(туристичного обслуговування). Основою для розробки цілей ОП стала концепція розвитку

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», зокрема місія, стратегічні цілі

університету, напрями діяльності, особливості організації освітньої діяльності й

перспективні проекти розвитку, очікуванні результати реалізації концепції розвитку

університету, інтереси стейкхолдерів.

Інтереси потенційних споживачів освітніх послуг – випускників навчальних закладів

системи середньої освіти в регіоні враховувалися на основі результатів моніторингу

регіонального ринку праці та освітніх послуг, що надавалися протягом 2014-2015 рр. Було

виявлено, що на той час ринок туристичної освіти в регіоні перебував в кризовому стані і не

мав можливостей певною мірою задовольнити освітні потреби Східного регіону.

Освітні потреби Східного регіону в підготовці фахівців з туризму з достатнім кадровим

потенціалом, матеріальною та науко-методичною базою, обладнаною сучасною

комп’ютерною технікою задовольняв тільки Маріупольський державний університет, що

становили 4% від наявних потреб регіону. У зв’язку з проведенням АТО (ООС) вищі

навчальні заклади м. Донецька були переведені в межах регіону та тільки налагоджували

надання освітніх послуг в зміненому кадровому складі, або припинили свою діяльність як

вузи України, тому ДВНЗ «ПДТУ», базуючись на багаторічному досвіді та існуючих

можливостях міг забезпечити підготовку фахівців з туризму.

Врахування інтересів роботодавців галузі туризм на регіональному рівні можливо як на

основі безпосереднього опитування їх, так і на основі виявлення сильних та слабких сторін в

їх діяльності на основі моніторингу. Проведений моніторинг особливостей надання

туристичних послуг в місті Маріуполі з’ясував, що їх надавали 103 туристичних агентств, із

них:

‒ 9% турагентств надавали комплексні туристичні послуги;

https://www.publy.ru/post/10121

https://play.google.com/store/books/details?id=eqnFDQAAQBAJ&rdid=book-eqnFDQAAQBAJ&rdot=1&source=gbs_vpt_read&pcampaignid=books_booksearch_viewport

https://play.google.com/store/books/details?id=eqnFDQAAQBAJ&rdid=book-eqnFDQAAQBAJ&rdot=1&source=gbs_vpt_read&pcampaignid=books_booksearch_viewport

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BB%25%20D0%BA%D0%B8%D0%BD-%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BB%25%20D0%BA%D0%B8%D0%BD-%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC


31

‒ 18 % турагентств пропонували турпослуги різноманітні за «географію» країн

відвідування;

‒ 12% турагентств спрямовували свої зусилля на формування довіри у споживачів

турпослуг;

‒ 22 % турагентств користувалися популярністю серед споживачів туристичних послуг.

Таким чином, проведений моніторинг дозволив виявити низький рівень врахування

психології споживача туристичних послуг, що впливало на ефективність роботи туристичних

фірм, а також потребувало необхідність змін у варіативній програмі підготовки бакалаврів з

туризму на основі врахування потреб регіонального ринку.

Стейкхолдерами освітньої програми туризм також є здобувачі вищої освіти. Студенти є

повноцінними партнерами в усіх процесах періодичного перегляду ОП Туризм з метою

підвищення її якості. Студенти спеціальності туризм приймають участь в опитуваннях щодо

якості ОП, зокрема в наданні пропозицій щодо забезпеченні їх професійних потреб та

інтересів, виокремленні сильних сторін ОП та напрямів удосконалення.

З метою виявлення недоліків в ОП та в освітній діяльності з реалізації ОП для

внутрішнього забезпечення якості проводилося опитування студентів. Одним із питань

опитування було виявлення методів викладання, які найбільше задовольняють студентів. На

основі обробки отриманих результатів були отриманні середні ранги. До значущих рангів,

які входять в ядро значущості (1-3) було віднесено такий метод викладання, як наведення

прикладів. Також отримані данні показали, що всі останні методи, які використовуються

викладачами кафедри займають серединне положення, тобто не виявлено методів

викладання, які б були не значущими для студентів. Отримані результати показали

необхідність пошуку та впровадження нових інноваційних методів викладання та перегляд

методів викладання, які використовуються з метою підвищення їх значущості для студентів.

Вдосконалення ОП відбувається з урахуванням порад стейкхолдерів та опитувань

здобувачів вищої освіти. З метою виявлення сильних сторін ОП Туризм для здобувачів вищої

освіти було проведено опитування, яке включало завдання: «Закінчіть фразу: сильні сторони

освітньої програми такі…», відповідно до інструкції. Проведе опитування дозволило виявити

що значущими сильними сторонами освітньої програми Туризм для здобувачів вищої освіти

є:

‒ «практика за кордоном» (середній ранг 2,3);

‒ «поєднання навчання та практики» (середній ранг 3,0).

Наступні сторони освітньої програми займають серединні ранги:

‒ зустрічі з роботодавцями (середній ранг 4,1);

‒ «проведення занять професіоналами (середній ранг 4,85);

‒ поєднання навчання і досліджень (середній ранг 4,88);

‒ студентоцентрований та індивідуальний підхід (середній ранг 5,0);

‒ задоволеність професійним становленням (середній ранг 6,0).

Також здобувачам вищої освіти давалося завдання закінчити фразу: «під час навчання за

освітньою програмою мені хотілося б наступного…», де вони повинні були висловити свої

побажання щодо удосконалення ОП. Таким чином, були визначені слабкі сторони ОП, серед

яких зазначалися наступні: необхідність в більш детальних поясненнях; побажання

факультативного викладання польської мови; створення умов для більшої інформованості

про студентські конференції; зацікавленість в інтерактивних заняттях, нових підходах до

викладання. Аналіз результатів опитування за даним завданням показав, що для кожного

здобувача вищої освіти характерно своє бачення удосконалення ОП, що означає відсутність

слабких сторін ОП для більшості студентів. Також отримані дані свідчать про необхідність

більшого впровадження індивідуального підходу до кожного здобувача вищої освіти з метою

більшого задоволення його освітніх потреб та інтересів.

Серед студентів спеціальності туризм є також студенти, які входять до органів

студентського самоврядування ДВНЗ «ПДТУ», серед яких є студентський декан соціально-

гуманітарного факультету, та які приймають також активну участь в періодичному перегляді


32

ОП, зокрема: визначення тих сторін ОП, які потребують подальшого удосконалення, серед

яких: вибір навчальних дисциплін, впровадження інтерактивних занять та виокремлення

сильних сторін ОП, серед яких зазначають: практика за кордоном, зустрічі з роботодавцями,

поєднання навчання й досліджень, проведення занять професіоналами та поєднання

навчання та практики. Враховуючи побажання студентів для підвищення якості навчання за

ОП, зокрема «більше практики, пов’язаної з безпосередньо туристичною діяльністю», було

проведено практичне заняття з професіоналом-практиком з туристичного агентства «Афіна

тур».

Особливостями даної програми є спрямованість на наукову, дослідницьку, професійно-

практичну діяльність у сфері обслуговування, туристичного обслуговування,

адміністративного та допоміжного обслуговування, а також формування професійних,

дослідно-аналітичних, організаційних, управлінських, інструментальних, технологічних,

сервісних навичок та навичок міжособистісної взаємодії. Освітня програма сприяє

формуванню аналітичних, дослідницьких, творчих, організаційних, комунікативних,

управлінських, сервісних здатностей, здатностей до створення, просування та реалізації

туристичного продукту, до здорового способу життя, здатностей до оцінювання та контролю.

Оскільки фундаментальна підготовка з туризму є міждисциплінарним напрямком, який

знаходиться на стику таких наук, як економіка, менеджмент, маркетинг, психологія,

соціологія, екологія, тому окрім кафедри туризму до підготовки бакалаврів спеціальності

туризм залучаються наступні підрозділи: кафедра економічної теорії, кафедра маркетингу та

бізнес адміністрування, кафедра соціології та соціальної роботи. Також для підготовки

бакалаврів залучаються досвідчені фахівці з інших кафедр ДВНЗ «ПДТУ», зокрема викладачі

загальноосвітніх кафедр, кафедри охорони праці та навколишнього середовища. Сумісно с

професорсько-викладацьким складом провідних ДВНЗ України приймається участь у

розробці проблем з розвитку туристичної індустрії та спеціалізованих видів туризму в

Україні. Результати досліджень представлені в міжнародних колективних монографіях,

присвячених світовим проблемам та тенденціям розвитку туризму Foresight management:

formation and transformation adaptive business organizations [1] та Adaptation of science,

education and business to world innovative megatrends [2] та на міжнародних конференціях в

Польщі, Чехії, Словенії тощо.

Освітня програма має прикладну орієнтацію, тобто сприяє формуванню випускників як

соціально-активних та професійних особистостей, спроможних проводити наукові

дослідження, вирішувати певні проблеми і завдання у сфері обслуговування, надавати

туристичні послуги за умови оволодіння системою компетентностей, які визначені цією

програмою. До таких програмних компетентностей віднесено: інтегральну компетентність, а

також загальні компетентності та фахові компетентності спеціальності.

Основний фокус освітньої програми є професійний. Програма ґрунтується на

загальнонаукових засадах, сучасному досвіді туристичної роботи в сфері обслуговування в

галузі туризму, її викладання в вищому навчальному закладі. Основними підходами,

методами та технологіями, які використовуються в процесі викладання та навчання стали:

студентсько-центроване навчання, самонавчання, проблемно-орієнтоване навчання,

навчання через практику, а також впроваджується стиль навчання – активно-пізнавальний та

пізнавально-професійний. Орієнтує на розв’язання складних спеціалізованих завдань та

практичних проблем у професійній діяльності, застосування певних теорій та методів

відповідної науки, що характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

Програма зорієнтована на систематизацію сучасного практичного досвіду та

професійних знань, формування лідерських якостей, здатності вчитися протягом життя,

побудову успішної індивідуальної кар’єри, врахування регіональних потреб ринку в

туристичних кадрах, їх значення в оволодіння культурно-історичними духовними

цінностями, традиціями українського народу в контексті світових цивілізаційних вимірів,

забезпеченні високих можливостей міжпредметних зв’язків з урахуванням пропозицій

роботодавців сфери обслуговування в регіоні.


33

До переваг даної програми слід віднести систематизацію досвіду та знань щодо прояву

готовності та здатності вчитися протягом життя, вміння сприймати різноманітну

інформацію, знаходити способи розв’язання типових та проблемних задач, що базується на

предметній та процесуальній); успішна кар’єра (сприяння формуванню лідерських якостей);

найкращому світовому та вітчизняному досвіду фахової підготовки (задіяність науково-

дослідницьких традицій університету в поєднанні з сформованим корпусом викладачів

професіоналів, що використовують інноваційні технології у підготовці сучасних фахівців);

врахування регіональних потреб; практична підготовка студентів; збільшення психологічної

підготовки в особистісному становленні фахівця з туризму; нових контактів з українськими

та зарубіжними партнерами.

До перспектив розвитку ОП впродовж майбутніх трьох років планується впровадження

навчальних дисциплін вибіркового блоку, які б більше враховували регіональний та

галузевий контекст ринку праці з метою сприяння здобувачів вищої освіти та викладачів

кафедри в розвитку туристичного кластеру «Гостинна Індустрія Донеччини +». В підписанні

Меморандуму про створення туристичного кластеру в регіоні прийняла участь також

завідувачка кафедри туризму ДВНЗ «ПДТУ». До перспектив розвитку ОП слід віднести

розширення можливостей для мовного та стажування в туристичному бізнесі за кордоном,

можливостей для семестрового обміну студентів, створення умов для підвищення

кваліфікації викладачів кафедри за кордоном. Розширити співпрацю з роботодавцями з

питань реалізації освітнього процесу (проведення аудиторних занять, рецензування

кваліфікаційних робіт). Продовжити досвід набуття здобувачами вищої освіти соціальних

навичок: вміння спілкуватися, включаючи усну та письмову комунікацію іноземною мовою,

здатність проявляти лідерство, здатність адаптуватися до нових ситуацій, здатність

усвідомлювати та реалізовувати навчання впродовж всього життя та ін. Продовжити

вдосконалення форм та методів навчання на ОП на основі студентоцентрованого підходу,

індивідуальної освітньої траєкторії навчання, академічної свободи та академічної

доброчесності.


1. Lubczuk O., Yarchenko Y. Theoretical background the tourism training programme in a

accordance with the requirements post-industrial society / O. Lubczuk, Y. Yarchenko // Foresight

management: formation and transformation adaptive business organizations: International collective

monograph. Vol. 1. ‒ Tbilisi. Georgia, 2017. ‒ Р. 66-73.

2. Olga Lyubchuk, Yuliia Yarchenko. Ukrainian concept of training of competitive specialists

in the tourism sphere under conditions of transition to the market of qualification / O. Lubczuk,

Y. Yarchenko // Adaptation of science, education and business to world innovative megatrends:

International collective monograph / Edited by M.M. Iermoshenko – Doctor of Science in

Economics, Professor, President of the International Academy of Information Science, Real

Member of New York Academy of Sciences USA, St. Louis, Missouri: Publishing House Science

and Innovation Center, Ltd., 2018. – Р. 115-123.

Олексій Олійник

(Ужгород)

ВОДНІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ В РЕКРЕАЦІЙНОМУ ТУРИЗМІ

Постановка проблеми. Рекреація на початку ХХІ ст. займає домінуючі позиції в

індустрії туризму. Її різні різновиди тісно пов’язані з водними природними ресурсами. Водні

ресурси ‒ складова частина невичерпних природних ресурсів.

Водні ресурси відіграють виключну роль в розвитку рекреаційної діяльності. Численні

рекреаційні заняття пов’язані з водними об’єктами: купання, сонячні ванни, катання на


34

човнах і інших моторних і безмоторних засобах, рибальство, полювання, водні спортивні

заняття, дайвінг і інші. Наявність водних об’єктів відіграє вирішальну роль в розміщенні

рекреаційних закладів – абсолютна більшість санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку,

туристичних баз, готелів та інших рекреаційнооздоровчих закладів знаходиться на берегах

водойм або в безпосередній близькості до водних об'єктів. Наявність різного роду водних

рекреаційних ресурсів значно підвищує рекреаційний потенціал місцевості.

Про значущість водних об’єктів говорить і той факт, що майже для кожного виду

туризму вони виступають у якості або ресурсу, або умови розвитку

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дана проблематика вже була предметом

наукового аналізу багатьох вчених. Так, теоретичним основам рекреології, місцю водних

ресурсів у ній приділили увагу такі дослідники як П.Масляк, М. Поколдна, Н.Фоменко.

Рекреаційні водні різновиди туризму досліджували А.Бабкін, Ю.Грабовський, Ф.Шандор,

М.Кляп. Науковий аналіз безпосередньо місця водних ресурсів в індустрії туризму

розпочали Н.Коржунова, Ю.Смаль. А такі вчені як М.Рутинський та Т.Ніколаєнко у своїх

дослідженнях запропонували періодизацію розвитку рекреаційно-оздоровчого туризму від

найдавніших часів і по-сьогодні. Інші історико-туристичні аспекти використання водних

ресурсів в рекреології дослідили Л.Устименко та В.Абрамов Але ще чекає на свого

дослідника цілісне аналітичне узагальнення місця і значення виключно водних природніх

ресурсів для успішного розвитку індустрії туризму у попередні століття і зараз, що є

передумовою нашого дослідження.

Метою даного дослідження є аналіз розвитку та сучасного стану водних природних

ресурсів та їх значення для розвитку індустрії туризму в світі.

Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:

‒ охарактеризувати особливості водних природніх ресурсів та визначити їх різновиди;

‒ дослідити вплив водних ресурсів на розвиток рекреаційного туризму;

‒ визначити, які різновиди туризму тісно пов’язані з водними ресурсами.

Методи дослідження. У процесі дослідження проблеми основними були застосовані

наступні методи: історичний , системний та порівняльний аналіз.

Виклад основного матеріалу. В організації рекреації, відпочинку та розвитку туризму в

цілому особлива роль належить водним природним об‘єктам. Поняття «водні рекреаційні

ресурси» визначаємо як сукупність водних об'єктів з сприятливими для різних видів

рекреаційної діяльності ресурсними, режимними і якісними характеристиками. Можливість

займатися різноманітними видами спорту, мікрокліматичний комфорт, естетична дія

берегових мальовничих ландшафтів, зміна вражень – все це, діючи в комплексі, сприяє тому,

що водойми цілком можна вважати природними лікувальницями.

До водних об'єктів належать природні (моря, океани, великі і малі річки, озера,

водоспади) і штучні (водосховища, ставки, кар'єри, гідропарки та ін.) водойми.

Безпосередньо водні об’єкти залучаються для організації наступних видів туристично-

рекреаційної діяльності, без яких їх успішне існування неможливе: пляжного-купального

туризму; лікувально-оздоровчого туризму (таласотерапія, загартовування); спортивного

туризму (водний та підводний); екстремального (серфінг, віндсерфінг, водні лижі,

вейкбординг, кайтинг, рафтинг, дайвінг та ін.) круїзного туризму (морського, річкового,

озерного); промисельного (рибальства, підводного полювання, полювання на водоплавну

здобич); екологічного.

Перерахуємо різновиди туризму, для яких водні природні об’єкти не є визначальними,

але залучаються у якості одного з допоміжних ресурсів: екскурсійно-пізнавальний, подієвий,

релігійний, етнографічний, фототуризм, екологічний, сільський.

Окремо можна визначити види туризму на організацію яких впливають водні природні

ресурси: велосипедний, пішохідний, кінний, спелеотуризм, екскурсійно-пізнавальний,

військово-історичний, археологічний.


35

Висновки. При туристичному освоєнні водних об'єктів важливо оцінити їх придатність

для окремих видів відпочинку, наприклад пляжно-купального, різних видів водного

спортивного туризму.

Одночасно можемо поділяти водні ресурси у рекреаційному туризмі за структурою на

курортно-оздоровчі, спортивно-туристські та риболовно-мисливські, які розрізняються по

головному виду туризму і характером освоєння водних ресурсів, але водночас тісно пов'язані

між собою спільно використовуваними водними об'єктами, матеріально-технічними

засобами, а також загальними курортно пляжними та іншими поєднуються видами

відпочинку біля води і у воді.

Курортно-оздоровчі водні ресурси розвиваються на базі використання в санаторно-

курортній справі морських водойм, прісних і солоних озер з певними лікувальними

властивостями. До спортивно-туристичних ресурсів відносяться різноманітні види водних

об'єктів для відпочинку, спорту і туризму. Характерною рисою цих ресурсів є виражена

сезонність. Риболовно-мисливські ресурси розвиваються на базі використання водних

об'єктів для любительського рибальства та полювання на водоплавну і болотяну дичину.

Важливе значення для розвитку водної туристичної рекреації має стан навколишнього

середовища. Вимоги рекреації до його стану різноманітні, оскільки на характер

рекреаційного використання акваторій і берегових зон особливо впливає сукупність різних

природних і антропогенних факторів.


1. Абрамов В.В. Історія туризму: підруччник для студентів спеціальності «Менеджмент

організацій» / В.В.Абрамов, М.В.Тонкошкур. – Харків:ХНАМГ, 2010. – 293 с.

2. Бабкин А.В. Специальные виды туризма. Учеб. пособие / А.В.Бабкин. – Ростов-на-

Дону, 2008. – 117 с.

3. Грабовський Ю.А. Спортивний туризм:Навчальний посібник / Ю.А.Грабовський,

О.В.Скалій, Т.В.Скалій. ‒ Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009. ‒ 304 с.

4. Коржунова Н.В. Актуальні проблеми використання водних ресурсівдля потреб рекреації [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/

Chem_Biol/

5. Масляк П.О. Рекреаційна географія: Навч. посібник / П.О.Масляк. ‒ К.: Знання, 2008.

– 343 с.

6. Рутинський М. Історико-географічні тенденції та періодизація розвитку курортної

справи / М.Рутинський // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний

часопис. ‒ Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. ‒ Вип. 17. – С. 15-25.

7. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу / І.В.Смаль. ‒ Ніжин: Видавництво Ніжинського

державного університету імені Миколи Гоголя, 2010. ‒ 336 с.

8. Устименко Л.М. Історія туризму: Навч. посібник / Л.М.Устименко, І.Ю.Афанасьев. –

К.:Альтерпрсс, 2008 – 354 с.

9. Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія / Н.В.Фоменко. ‒ К.: Центр

навчальної літератури, 2007. ‒ 312 с.

10. Шандор Ф.Ф. Сучасні різновиди туризму.: підручник / Ф.Ф.Шандор, М.П.Кляп. – К.:

Знання, 2013. – 334 с.

Науковий керівник: кандидат історичних наук Богів О.Я.

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/


36

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

УДК 352.07(477)(045)

Дмитро Топузов


ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ОБ’ЄДНАНИХ

ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

У статті висвітлено особливості управління фінансами об’єднаних територіальних

громад, в умовах проведення реформи децентралізації в Україні. Визначено шляхи мінімізації

наявних ризиків негативного впливу та підвищення ефективності управління фінансами

об'єднаних територіальних громад.

Ключові слова: об'єднані територіальні громади, місцеве самоврядування,

децентралізація, міжбюджетні трансферти, спроможні об'єднані територіальні громади.

The article highlights the peculiarities of managing the finances of the united territorial

communities in the context of decentralization reform in Ukraine. The ways of minimizing the

existing risks of negative impact and improving the efficiency of financial management of the united

territorial communities are identified.

Key words: united territorial communities, local self-government, decentralization,

intergovernmental transfers, able united territorial communities.

Сьогодні важливим елементом реформи місцевого самоврядування в Україні є

об'єднання територіальних громад. Основна мета цього процесу полягає у формуванні

спроможного базового елементу місцевого самоврядування – громади. Враховуючи те, що

переважна частина сільських, селищних та міських бюджетів міст районного значення були

глибоко дотаційними, що позбавляло територіальні громади можливості здійснювати

необхідні для соціально-економічного розвитку видатки, постало завдання об'єднати такі

адміністративно-територіальні одиниці в об'єднану територіальну громаду. Важливо при

цьому забезпечити спроможність громади, яка полягає в можливості самостійно, через

відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень освіти, культури,

охорони здоров'я, соціального захисту, житлово-комунального господарства. Метою

реформи місцевого самоврядування та об'єднання територіальних громад є забезпечення

дієвої спроможності місцевого самоврядування самостійно, за рахунок власних ресурсів,

вирішувати питання місцевого значення в інтересах жителів громади [1].

Специфіка управління фінансами об'єднаних територіальних громад зумовлена низкою

важливих чинників. По-перше, фінанси об'єднаної територіальної громади охоплюють

територію декількох населених пунктів. Залучення до процесу управління представників усіх

населених пунктів призводить до посилення контролю за повноцінним наповненням

бюджету та активізує змагальність окремих адміністративних одиниць у повноцінному

наповненні бюджету об'єднаної територіальної громади [1].

По-друге, в Україні відсутній досвід управління фінансами об'єднаної територіальної

громади. Дія чинника обмежує підтримання високого темпу реформування місцевих

фінансів та спричиняє труднощі у вирішення поточних проблем управління фінансами

об'єднаних територіальних громад. З іншого боку, з'являється можливість переривання

спадкових недоліків у цій сфері, в тому числі створюється сприятливе середовище для

викорінення корупції у сфері місцевих фінансів [2, с. 128].

По-третє, запроваджуються прямі міжбюджетні відносини між бюджетом об'єднаної

територіальної громади та державним бюджетом. Це гарантує об'єднаній територіальній

громаді обсяг міжбюджетних трансфертів, розрахований для усіх бюджетів місцевого

самоврядування за допомогою універсальної формули. Втім, обсяг таких міжбюджетних


37

трансфертів має бути достатнім для фінансування, насамперед, соціальної сфери об'єднаної

територіальної громади, оскільки значно ускладнюються можливості отримання фінансової

підтримки об'єднаної територіальної громади для таких цілей бюджету з інших видів

бюджетів [3].

По-четверте, відбувається концентрація значних фінансових ресурсів у бюджеті

об'єднаної територіальної громади. Таким чином, з'являється потужний ресурс, спроможний

здійснювати помітний вплив на соціально-економічний розвиток об'єднаної територіальної

громади. При цьому зростає значення якісного планування розвитку об'єднаної громади та

спрямування ресурсів на вірно визначені в ньому пріоритети. Зростання обсягу фінансових

ресурсів, якими розпоряджаються органи управління об'єднаної територіальної громади,

призводить до підвищення ризиків несправедливого їх розподілу або неефективного

використання [3].

По-п'яте, чинне законодавство, яке регламентує функціонування об'єднаних

територіальних громад передбачає, що якість та доступність публічних послуг, що

надаються в об'єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими ніж до об'єднання.

Реалізація вказаної норми передбачає врахування потреб на належне забезпечення публічних

послуг під час планування і здійснення видатків бюджету об'єднаної територіальної громади.

Таким чином, об'єднання територіальних громад має низку позитивних наслідків щодо

управління місцевими фінансами [4]:

– зростає спроможність місцевого самоврядування в управлінні фінансовими ресурсами

через збільшення можливостей залучати висококваліфікованих фахівців до управлінських

структур (кількість яких значно зменшиться);

– зменшується чисельність адміністративного персоналу місцевих рад і обсяг видатків на

його утримання;

– підвищується конкуренція населених пунктів у межах об'єднаної територіальної

громади, що стимулює детінізацію економіки, зменшення корупції у сфері формування та

використання бюджетних коштів, розподіл земельних ресурсів, управління комунальним

майном тощо;

– управлінські рішення щодо надання більшої кількості суспільних послуг ухвалює

об'єднана територіальна громада, а не районна рада, що сприяє повнішому забезпеченню

пріоритетів населення [5].

Попри наявні позитивні наслідки об'єднання територіальних громад щодо управління

місцевими фінансами, вказана реформа місцевого самоврядування містить певні ризики для

ефективного та справедливого формування й використання бюджету об'єднаної

територіальної громади.

З метою мінімізації наявних ризиків негативного впливу на управління фінансами

об'єднаних територіальних громад та підвищення ефективності цього процесу доцільно:

– забезпечити доступну якісну консультативну підтримку органів місцевого

самоврядування;

– запровадити середньострокове бюджетне планування, що базується на стратегічних

планах об'єднаних територіальних громад;

– розробити та запровадити обґрунтовані стандарти надання найважливіших суспільних

послуг;

– запровадити активне інформування членів громад про їхні права у бюджетному

процесі;

– оперативно реагувати органам державного управління на ризики та загрози [5].


1. Баб’юк І., Чепель О. Основні аспекти формування спроможних територіальних громад. URL: http://buk-visnyk.cv.ua/miscevesamovryaduvannya /463/ (дата звернення

18.09.2019 р.).

http://buk-visnyk.cv.ua/miscevesamovryaduvannya


38

2. Бориславська О., Заверуха І., Захарченко Е. Децентралізація публічної влади: досвід європейських країн та перспективи України. Швейцарсько-український проект «Підтримка

децентралізації в Україні. DESPRO. К. : ТОВ «Софія». 2012. 128 с.

3. Децентралізація: коротко про головне, за матеріалами USAID/Україна та Асоціації міст України // Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування. URL:

http://buk-visnyk.cv.ua/miscevesamovryaduvannya/733/ (дата звернення 18.09.2019 р.).

4. Бюджетний кодекс України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 (дата

звернення 18.09.2019 р.).

5. Гончаренко М. В. Механізми формування фінансових ресурсів територіальних громад

в умовах децентралізації. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2017-2/doc/2/03.pdf

(дата звернення 18.09.2019 р.).

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2017-2/doc/2/03.pdf


39

ЕКОНОМІКА

УДК 368:336

Аліна Брода, Карина Медведська

(Вінниця)

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

СТРАХУВАННЯ СПОРТСМЕНІВ

У статті аналізуються проблеми виникнення ризиків та причин спортивного

травматизму, дається економічна та правова сутність страхування спортсменів у

сучасних умовах, визначаються особливості страхування спортсменів.

Ключові слова: страхування, спортивний травматизм, особисте страхування,

страховий ризик, договір страхування, страхове відшкодування.

The article analyzes the problems of sports injuries risks. Economic and legal essence of

sportsmen's insurance is given in modern conditions. The features of sportsmen's insurance are

determined.

Key words: insurance, sports injuries, personal insurance, insurance risk, insurance contract,

insurance indemnity.

Постановка проблеми. Спорт грає особливу роль як в фізичному, так і в розумовому

розвитку людини і повинен таким чином стати невід’ємною частиною загального процесу становлення та виховання особистості. Професійний спорт, як одна зі складових фізичної культури і спорту, орієнтований на спортивні досягнення надвисокого рівня, які може досягнути лише невелика кількість людей, що ховає в собі додаткові ризики як фізичного, так і психологічного характеру. Такі загальні тенденції, як, по-перше, підвищення кількості бажаючих займатися спортом професійно, по-друге, значне підвищення обсягу та інтенсивності тренувального процесу, ставлять на порядок денний питання про належне забезпечення безпеки учасників професійно-спортивної діяльності. Крім того, залучення до спортивної діяльності, особливо до спорту вищих досягнень, осіб все більш молодшого віку обумовлює необхідність обов’язкового та постійного контролю за станом їх здоров’я, адекватністю виконуваного фізичного навантаження. І хоча питома вага захворювань в професійному спорті невелика, тим не менш з кожним роком кількість їх зростає. До останнього часу взагалі питання захворюваності, травматизму та інвалідизації в спорті висвітлювались недостатньо. Сьогодні ж ні у кого не викликає сумніви, що професійний спорт повинен бути належним чином захищений від найрізноманітніших негативних зовнішніх факторів. Охорона спорту в цілому повинна бути спрямована перш за все на охорону здоров’я спортсменів, юридичний захист на випадок втрати працездатності внаслідок травми, захист їх відповідних прав при укладенні та виконанні спортивних контрактів тощо. Разом з тим нерідко контракти в сфері професійної спортивної діяльності характеризуються слабкою економічною та правовою захищеністю спортсменів. Саме тому важливе місце в правовому регулюванні суспільних відносин у сучасному професійному спорті повинен зайняти інститут страхування як один з гарантів здійснення та захисту законних прав та інтересів спортсменів та інших учасників спортивної діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню проблем страхування учасників професійно-спортивної діяльності приділяють мало уваги, що пояснюється відносною новизною визнання такої особливої сфери суспільних відносин як професійний спорт та відсутністю спеціальних норм та правил регулювання цього питання на законодавчому рівні. Окремі аспекти зазначених проблем підіймалися в роботах вчених С. В. Алексєєва, В. П. Васькевича, М. А. Тіхонової, О. А. Шевченка, М. О. Ткалича тощо. Останнім часом тема спортивного страхування є доволі популярною у засобах масової


40

інформації, проте подібні матеріали не можуть бути основою проведення наукового дослідження, тому безпосереднім предметом нашого дослідження є положення законодавчих, локальних нормативних актів, наукової доктрини, правозастосувальна практика з питань страхування у професійному спорті.

Метою статті є розгляд ризиків та причин спортивного травматизму, економічної та правової сутності страхування спортсменів у сучасних умовах, визначення особливостей страхування спортсменів.

Виклад основного матеріалу. В економічно розвинених країнах особистому страхуванню професійних спортсменів на період спортивних змагань державою й організаторами змагань приділяється велика увага. Особисте страхування спортсменів має обов’язкову форму й здійснюється організаторами спортивних заходів, роботодавцями й національними лігами за видами спорту.

Основне місце в професійному спорті відведено добровільному страхуванню як одній з форм страхування, яке здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Проте не можна залишити поза увагою і обов’язкове страхування як форму страхування, яка виникає на підставі положень законодавства. Основна відмінність обов’язкового страхування від добровільного полягає у тому, що зобов’язання укласти договір обов’язкового страхування виникає на підставі законів України, незалежно від волі його учасників. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про страхування», одним з видів обов’язкового страхування визнається страхування спортсменів вищих категорій [2], а в ч. 2 ст.43 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» передбачається здійснення такого страхування відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом міністрів України. Постановою Кабінету міністрів України від 31 травня 1995 року із наступними змінами встановлено порядок та умови обов’язкового державного страхування спортсменів вищих категорій. Страхуванню підлягають спортсмени збірних команд України і в наступних випадках: загибелі або смерті застрахованого під час підготовки до змагань та участі в них; втрати застрахованим працездатності внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися під час підготовки до змагань та участі в них [3]. Здійснюється обов’язкове державне страхування за рахунок коштів державного бюджету, що виділяються на утримання збірних команд України. Але ж на практиці часто трапляється так, що нестача фінансових ресурсів державних органів, повноважних здійснювати виплати страхових сум у разі настання страхових випадків, фактично позбавляє спортсменів можливості отримати матеріальну підтримку, яка повинна бути їм надана згідно з чинним законодавством. Така ситуація ставить під сумнів ефективність здійснення обов’язкового державного страхування спортсменів, і у зв’язку з цим виникає питання про необхідність перегляду такого механізму, якщо він не забезпечує досягнення мети, задля якої був запроваджений, тобто для захисту законних прав та інтересів спортсменів.

Досить показовим у створенні ефективної системи страхування та отримання спортсменами відшкодування на випадок травм та ушкоджень є досвід зарубіжних країн, де помітний розвиток отримали як державні, так і недержавні страхові організації, сформувалися засади страхового нагляду та страхового законодавства. Зокрема, у Великобританії сума виплат за страховим полісом у випадку отримання спортсменом тілесних ушкоджень (травм) складає до 100 тис.ф.ст (нещасний випадок, що мав наслідком смерть, втрата кінцівок, очей, повна втрата працездатності). Встановлено обов’язкове страхування спортсменів-професіоналів в і в прийнятому у 1981 році законі про спорт Італії. Обов’язкове страхування спортсменів запроваджено також в Ісландії, Іспанії, Словенії, Казахстані тощо. Відмінністю страхування в Ісландії є зарахування до страхового покриття, окрім ризиків смерті, інвалідизації та тимчасової непрацездатності в результаті нещасного випадку, також ризику понесення витрат на хірургічні послуги, стоматологію та госпіталізацію спортсмена. В той же час особливістю обов’язкового страхового покриття спортсменів Словенії є внесення до переліку застрахованих заходів не лише змагань та тренувань, але й часу прибуття до місця їхнього проведення [4].


41

Особливості договорів страхування в професійному спорті полягають у специфіці суб’єктів і об’єктів таких договорів, а також у підвищеному страховому ризику, який визначається надвисокими факторами травматичності, інвалідизації тощо. Розкриємо кожну з перелічених особливостей.

Найбільш поширеним видом страхування професійних спортсменів, як показує практика укладання договорів, є страхування від нещасних випадків. Страхове покриття може враховувати ризики, пов’язані з тимчасовою непрацездатністю, інвалідністю і смертю. Розмір страхового тарифу залежить від сукупності факторів: виду спорту, яким займається застрахована особа, строку дії договору страхування, кількості застрахованих осіб тощо.

В зарубіжних країнах є також розповсюдженою практика поділу видів спорту за окремими групами ризиків, які можуть незначно розрізнятися в страхових компаніях різних країн. Так, наприклад, виділяються види спорту з дуже високим (екстремальні види спорту), з високим (контактні види спорту, зокрема різні види боротьби), з середнім (ігрові види спорту) та низьким (плавання, спортивна аеробіка тощо) ступенем ризику. В залежності від того, до якої групи ризиків зарахований той чи інший вид спорту, призначаються страхові тарифи за страхуванням від нещасних випадків та медичним страхуванням спортсменів. Особливо важливе страхування у видах спорту, які мають найбільш високий рівень травматизму як, наприклад, у футболі, хокеї, гірськолижному спорті, фрістайлі, стрибках у воду, легкій атлетиці, гімнастиці, регбі, єдиноборствах тощо. [4].

Досить популярним серед добровільних видів є комплексне страхування збірних команд та спортивних клубів. Комплексна програма страхування можлива як при індивідуальному страхуванні спортсмена, так і при їх груповому страхуванні за рахунок коштів спортивних організацій. Порядок укладення та виконання договору при комплексному страхуванні є наступним. По-перше, спортивний клуб укладає договір комплексного страхування (добровільне медичне страхування та страхування від нещасних випадків) та здійснює страховий платіж в страхову компанію на підставі укладеного договору. При настанні страхового випадку (травма спортсмена під час тренувань, змагань тощо) страхова компанія здійснює покриття збитків спортивного клубу, пов’язаних з оплатою послуг лікаря, вартості всіх необхідних медичних препаратів та засобів, використаних на амбулаторне лікування в умовах клубу, вартості лікування спортсмена за рахунком ЛПУ при необхідності його направлення на стаціонарне лікування для подальшої операції та реабілітації, оплатою спортсменові заробітної плату у зв’язку з непрацездатністю тощо.

Висновки. В майбутньому бачиться можливим, разом із вже запропонованими змінами до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» стосовно закріплення положення про обов’язкове страхування життя та здоров’я учасників спортивних змагань, внести доповнення, присвячені страхуванню не лише спортсменів, але також і інших учасників правовідносин у сфері професійного спорту, включаючи як майнове, так і особисте страхування, страхування відповідальності тощо.

Додаткового законодавчого регламентування потребують і питання страхування спортсменів при професійних заняттях різноманітними видами спорту, враховуючи підвищений ризик травматизму та можливості (імовірності) нещасного випадку за місцем проведення тренувальних занять або змагань. При вирішенні поставлених питань дуже корисним уявляється, застосовуючи метод порівняльно-правових досліджень, врахування досвіду іноземних держав. Адже такий підхід надасть можливість не лише всебічно розглянути національне законодавство в сфері спорту, але й визначитись зі здобутками інших країн в цій площині, а також окреслити напрямки удосконалення законодавства України, підходячи до врахування досвіду іноземних країн з позицій критичного його осмислення.


1. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24 грудня 1993 року, із наступними змінами та доповненнями. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 14. С. 80. URL:

https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3808-12


42

2. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року, із наступними змінами та доповненнями. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 18. Ст. 78. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80

3. Про затвердження Порядку та умов обов’язкового державного страхування

спортсменів вищих категорій: Постанова Кабінету міністрів України від 31 травня 1995 року

№378 із наступними змінами. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/378-95-%D0%BF.

4. Цыганов А. А. Зарубежная практика страхования спортсменов. Организация продаж

страховых продуктов. Методический журнал. 2017. №6 URL: http://www.lawmix.ru/bux/

57895/.

Надія Кос

(Ірпінь)

ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ:

ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ

Розглянуто сутність поняття «видатки державного бюджету». Здійснено аналіз

структури видатків державного бюджету України за 2018. Виділено основні проблеми

системи видатків державного бюджету. Запропоновано шляхи оптимізації управління

видатками державного бюджету України.

Ключові слова: державний бюджет, видатки, фінансові ресурси, бюджетний процес,

міжбюджетні трансферти, структура, оптимізація.

The essence of the concept of "expenditures of the state budget" is considered. The analysis of

the structure of expenditures of the state budget of Ukraine for 2018 has been carried out. The main

problems of the system of expenditures of the state budget have been identified. Ways of

optimization of management of expenditures of the state budget of Ukraine are offered.

Key words: state budget, expenditures, financial resources, budget process, intergovernmental

transfers, structure, optimization.

На сьогодні в Україні гостро постає проблема нераціонального використання коштів з

державного бюджету. Тому якісне планування витрат бюджету та контроль за їх виконанням

– одна з найважливіших складових фінансової діяльності держави. Для оптимізації

структури видатків Державного бюджету України важливим є дослідження всіх сфер

використання коштів, контроль виконання плану бюджету та виявлення головних причин

його невиконання. Отож, актуальним є питання вирішення проблем видаткової частини

держаного бюджету України шляхом оптимізації його структури.

Видатки бюджету є знаряддям розподілу й перерозподілу державних грошових коштів і

фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування, які мають задовольняти

найважливіші потреби суспільства у розвитку соціально-економічної сфери, державного

управління, оборони і громадського порядку, забезпечення безпеки держави тощо. За

допомогою бюджетних видатків, а також ефективному використанню фінансових ресурсів

державні і місцеві органи влади виконують поставлені перед ними функції [2].

Відповідно до ст. 10 Бюджетного кодексу України, видатки бюджету класифікуються за

[1]:

– бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування

бюджету);

– ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та

кредитування бюджету);

– функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету

(функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

http://www.lawmix.ru/bux/%2057895/

http://www.lawmix.ru/bux/%2057895/


43

Виконання видаткової частини бюджету є основною стадією бюджетного процесу, на

якій здійснюється реалізація поставлених цілей і виконання функцій будь-якої держави.

Основним досягненням Бюджетного кодексу є чітке визначення стадій виконання видаткової

частини бюджету, змісту даних стадій, а також функцій органів виконавчої влади, які мають

забезпечувати організацію виконання видаткової частини Державного бюджету України та

порядок їхньої взаємодії [3].

Важливе значення у здійсненні управління бюджетними коштами має їх ефективний

розподіл. На рисунку 1 подана структура державного бюджету за 2018 рік.

Рис. 1. Структура видатків державного бюджету за 2018 рік

Джерело: складено автором на основі [4]

Відповідно, спостерігаємо, що найбільшу частку у структурі видатків становлять

міжбюджетні трансферти, соціальний захист та соціальне забезпечення і загальнодержавні

функції. Варто зазначити, що частка державних трансфертів становить більше ¼ – 26,38%,

відповідно це свідчить, що пори реформу децентралізації, місцеві бюджети досі не є

повністю самостійними, відповідно це створює певний тягар. Частка видатків

«загальнодержавні функції» становить 16,51%, варто зазначити, що в ці видатки входять

витрати на обслуговування боргу.

Можна виділити основні проблеми системи видатків державного бюджету:

– проблему оптимізації через недовиконання по всім статтям видатків;

– обсяг централізованих капітальних вкладень є недостатнім, а пріоритетними

вважаються державні програми у соціальній сфері – розвиток освіти, охорони здоров’я,

оборони та соціально-культурної інфраструктури регіонів;

– соціальну незахищеність та бідність працівників бюджетної сфери;

– проблему з наповненням державного бюджету, які з початку року стабільно

посилюються, підштовхують уряд до скасування податкових пільг, посилення жорсткості

фіскальних обмежень для підприємств та скорочення бюджетних видатків.

Вище згадані проблеми потребують пошуку напрямів оптимізації системи видатків

бюджету. Для покращення ситуації органам державного управління у своїй діяльності

потрібно прагнути до збалансованого розподілу видатків і доходів. Для того, щоб досягти

цього необхідно мати чітко налагоджену систему управління бюджетом, яка змогла б

забезпечити ефективне використання бюджетних ресурсів. Посилити відповідальність

суб’єктів господарювання, а саме особисту майнову і кримінальну відповідальність, за

16,51%

9,33%

12,61%

5,33%

0,39%

0,01% 3,28% 0,79%

4,74%

20,68%

26,38%

Загальнодержавні функції

Оборона

Громадський порядок

Економічна діяльність

Охорона навколишнього

середовища ЖКГ

Охорона здоров'я

Духовний та фізичний

розвиток Освіта

Соціальний захист та

соціальне забезпечення Міжбюджетні трансферти


44

дотриманням вимог законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом

[3, с. 271].

Отже, відповідно до перелічених вище проблем, основними завданнями щодо

оптимізації видатків бюджету мають бути:

– зменшення рівня видатків на утримання органів державної влади і управління, судів і

прокуратури;

– збільшення до оптимального рівня видатків державним підприємствам для

підтримання їх рівня розвитку та сприяння їх стабілізації;

– збільшення рівня самостійності регіонів (відповідно це зменшить витрати на

міжбюджетні трансферти);

– реформування видатків на соціальну сферу (перегляд пільг, поширення платних

послуг, перегляд рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму);

– оптимізація видатків бюджету без скорочення пільг за рахунок послідовного

впровадження самофінансування.


1. Бюджетний кодекс України: від 01.01.2018 р. № 2456-VІ (зі змінами та доповненнями)

// Відомості Верховної Ради. – 2018. – № 50-51. – Ст. 572. – [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://www.rada.gov.ua.

2. Західна О. Р. Система видатків державного бюджету в сучасних умовах /

О. Р. Західна, Д. В. Трохімчук, Р. А. Глинський // Молодий вчений. - 2018. – № 9(2). – С. 485-

488.

3. Коляда Т.А. Державний бюджет України на 2018 рік: особливості формування та перспективи виконання / Т.А. Коляда // Бізнес Інформ. – 2018. – №4. – C. 267-274.

4. Міністерство фінансів України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. Режим

доступу: https://www.minfin.gov.ua/news/ bjudzhet/ptsm

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Коляда Т.А.

УДК 658:338.24

Вікторія Кошова, Юлія Харкава

(Вінниця)

МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

В даній науковій роботі висвітлені основні поняття теорії, методу, методики та

методології обрахунку та аналізу конкурентоспроможності підприємства на вітчизняному

ринку товарів та послуг. Наведено основні та найпоширеніші групи методів та

проаналізовано методи, що входять в їх перелік.

Ключові слова: наука, дослідження, метод, методологія, аналіз, синтез.

There are the basic concepts of the theory, methods and methodologies of calculation and

analysis of competitiveness of the enterprise in the domestic market of goods and services covered

in this scientific work. Also there are main and the most common groups of methods are given and

the methods included in their list analyzed.

Keywords: Science, research, method, methodology, analysis, synthesis.

Переважна кількість науковців-економістів мають спрощене уявлення щодо місця та

ролі методології у науковому дослідження. В результаті чого має місце формальне ставлення

до обґрунтування методу його проведення. Метод наукового дослідження має складну

http://www.rada.gov.ua/

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/opac/search.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%96101120

http://www.minfin.gov.ua/news/


45

структуру, а тому його слід розглядати як систему методологічного забезпечення проведення

конкретного дослідження та перший етап зазначеного процесу, що передує створенню

предметного знання. Сьогодні більшість вчених-дослідників конкурентоспроможності

підприємства використовують велику кількість різноманітних методів наукового пізнання у

своїх працях. Досі не сформовано чіткої та стійкої методології наукового дослідження

конкурентоспроможності підприємства як в цілому, так і окремих його складових.

Загалом, питанням методології наукового дослідження конкурентоспроможності

підприємства присвятили свої роботи такі зарубіжні вчені як Г. Гамель, Д. Абель, М. Портер,

П. Друкер, К. Крістенсон, Ф. Хайєк, К. Ендрус, Р. Ешенбах, Й. Шумпетер, Р. Коуз,

Ф. Котлер, А. Сміт, К. Прахалад, Д. Рікардо, Р. Солоу, П. Зенге, А.Ю. Юдано, Г.Л. Азоєв,

Р.А. Фатхутдинов. Серед вітчизняних варто виділити наступних вчених: В. Андрійчук,

В. Апопій, С. Бабенко, В. Будкін, І. Бураковський, З. Варналій, О. Власюк, Я. Гончарук,

М. Долішній, С.М. Бондаренко та В.Я. Кардаш.

Метою роботи є аналіз методів наукового дослідження конкурентоспроможності

підприємства в сучасних умовах господарювання.

В першу чергу при аналізі методології наукового дослідження конкурентоспроможності

підприємства слід дати визначення основним складовим та базовим поняттям. Отже, слід

зазначити, що метод – це спосіб діяльності суб'єкта, шлях до будь-чого. Також методом

вважають спосіб, шлях пізнання реальної дійсності, система прийомів, що регулюють

пізнавальну і практичну діяльність людей. Деякі науковці зазначають, що метод – це система

сукупності принципів, правил, прийомів, розпоряджень, вимог, способів і норм пізнання і дії,

яка повинна орієнтувати суб'єкта пізнання на вирішення конкретного науково-практичного

завдання. Наступним, більш ширшим поняттям є методологія (сукупність методів).

Методологія – це вчення про систему методів наукового пізнання, вчення про застосування

принципів, категорій, законів діалектики і науки до процесу пізнання і практики на користь

здобуття нових знань. Наступним, більш ширшим поняттям є – «методика». Методикою

вважають наукове пізнання, що виражає певну послідовність вирішення конкретного

наукового й практичного завдання, сукупність, правила й порядок застосування

використовуваних методів [1, с. 18].

З огляду на наведені вище поняття, можна зробити однозначний висновок, що дані

визначення не несуть собою відображення практичного підходу. На нашу думку в поняття

«методика» слід включати такі ознаки, як: мета, період дії, найменування користувача та

органа, що затвердив дану методику, а також рівень використовування поняття, тобто

підприємство, регіон, галузь чи національне господарство.

Від понять «методологія» та «метод» певним чином відрізняється поняття «теорія», адже

теорія – це результат попередньої діяльності наукового пізнання, при цьому методом є

початковий пункт і передумова подальшої пізнавальної діяльності. Слід також звернути

увагу на основні функції цих двох термінів. Якщо в основі поняття «теорія» лежить

пояснення та прогнозування (з метою відображення істини та причини, відкриття законів), то

метод орієнтується на регулювання суб’єкта на пізнання та здобуття нових знань. Таким

чином, можна зазначити, що теорія – це система ідеальних образів, що відображають суть,

закономірності об'єкта пізнання, а метод – система регулятивів, правил, розпоряджень, що

виступають як знаряддя подальшого пізнання та перетворення реальної дійсності.

Отже, теорія спрямована в основному на вирішення проблеми й намагається відповісти на

питання, що є цим об'єктом, а метод – головним чином на виявлення способів і механізмів

дослідження й перетворення об'єкта [1, с. 19].

З огляду на представленні вище визначення понять «теорія», «метод», «методологія» та

«методика» можна зробити висновок про взаємопов’язаність та єдність даних понять, що

відображають реальну дійсність. Сукупність методів, методологія наукового дослідження

минулого періоду створили теорію. Разом з тим новий метод і методологія, як сукупність

методів, розроблені або вдосконалені порівняно з попереднім періодом, спрямовані на

розвиток теорії. Отже, нові методи й методологія використовуються для подальшого


46

розвитку науки, поглиблення теоретичного знання для використання на практиці. Тому

теорію можна розглядати як систему наукових ідей, концепцій, методів, фундаментальних

понять, принципів, законів, рівнянь, тверджень (постулатів, аксіом), націлених на пояснення

готового знання [5].

Конкурентоспроможність підприємства є однією з найважливіших категорій ринкової

економіки і характеризує можливість та ефективність адаптації підприємства до умов

конкурентного середовища. Конкурентоспроможність виявляється лише в умовах

конкуренції і через конкуренцію. Проблема конкурентоспроможності була предметом

вивчення економічної, соціологічної, юридичної наук, при цьому кожна з них

обґрунтовувала свої цілі, застосовувала специфічні методи дослідження цього інституту.

Найчастіше поняття ‒ конкурентоспроможність вживають тоді, коли споживач обирає той чи

інший товар або послугу фірми, враховуючи їх якісні показники [2, с. 79].

Щодо етимологічного походження поняття «конкурентоспроможність», то в економічно

розвинутих державах воно виникло ще за часів А. Сміта (1723–1790). Наукові розробки

цього економіста, включаючи доктрину економічної людини, були покладені в основу

багатьох теорій ринкової економіки. Однак його поглядам на основні рушійні сили

соціально-економічного розвитку суспільства бракувало системного підходу до формування

мотивації трудової діяльності людей, особливо у контексті формування

конкурентоспроможної робочої сили [3, с. 175].

Розуміння конкурентоспроможності трактується фахівцями по-різному.

Конкурентоспроможність – це властивість об‘єкта, що характеризується ступенем реального

чи потенційного задоволення ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними

об‘єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність

витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об‘єктами на даному ринку.

Незважаючи на широке використання категорії «конкурентоспроможність

підприємства» у теорії та на практиці сьогодні відсутнє системне універсальне тлумачення у

цій сфері. Здебільшого конкурентоспроможність підприємства асоціюється із параметрами

продукції або із ефективністю функціонування, фінансовим станом, певною позицією на

ринку. Отже, відстежується переважання одностороннього вузького бачення цієї категорії,

яке водночас характеризується багатовекторністю. що не сприяє однозначному та

аналогічному її розумінню та сприйняттю різноманітними суб'єктами внутрішнього і

зовнішнього середовища [4, с. 41].

Конкурентоспроможність у найширшому розумінні визначає можливість продажу

товару на конкретному ринку в конкретний проміжок часу.

Отже, конкурентоспроможність підприємства характеризує можливість та ефективність

його адаптації до умов конкурентного середовища. До властивостей, якими характеризується

конкурентоспроможність підприємства можна віднести: порівнюваність, просторовість,

динамічність, предметність, атрибутивність, системність, об’єктивність. Дотримання

названих властивостей є необхідною умовою проведення аналітичних досліджень,

запорукою вирішення завдань та досягнення поставлених цілей підприємства. Аналіз впливу

зовнішніх та внутрішніх факторів на конкурентоспроможність підприємства дає можливість:

знизити рівень невизначеності й ризику в процесі виробничо-збутової діяльності

підприємства; підвищити якість стратегічного планування й прогнозування виробничо-

збутової діяльності підприємства; підвищити рівень конкурентоспроможності підприємства

та його продукції; зберегти конкурентні позиції та збільшити частку ринку, що належить

підприємству.

При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства, крім потенційних можливостей

фірми в поточному часі, треба враховувати й перспективні потенційні можливості

підприємства. Особливо це актуально для вітчизняних підприємств, оскільки деякі з них

сьогодні є неконкурентоспроможними через нестачу фінансових ресурсів, неефективний

менеджмент та інші причини. Деякі фахівці при визначенні конкурентоспроможності

враховують інтереси тільки споживачів та покупців продукції. Але в жодному з визначень не


47

беруться до уваги інтереси власників підприємства. Врахування інтересів власників є

неодмінною складовою оцінки конкурентоспроможності підприємств, з чим і ми

погоджуємось.

На сьогоднішній день існує досить велика кількість методів та способів оцінки

конкурентоспроможності підприємства, а саме: метод, що базується на оцінюванні

конкурентоспроможності продукції підприємства; метод, що базується на аналізі

порівняльних переваг підприємств-конкурентів; метод, заснований на теорії ефективної

конкуренції; метод само-оцінювання діяльності та інтегральний метод.

Існуючі методи оцінки конкурентоспроможності підприємства можна класифікувати за

двома ознаками за ступенем охоплення аспектів функціонування підприємства та формою

вираження результату оцінки. У розвинених країнах застосовуються різноманітні методи

оцінки конкурентоспроможності підприємства які носять не описовий а конкретно-

економічний кількісний характер. В першу чергу це пов’язано з тим, що показники, які

аналізуються кількісно виражають різноманітні аспекти діяльності досліджуваного

підприємства. В залежності від ступеня охоплення цих аспектів методи оцінки доцільно

класифікувати на спеціальні і комплексні спеціальні методи орієнтовані на аналіз окремих

сторін діяльності підприємства матричні методи, метод оцінки конкурентоспроможності

продукції тощо комплексні більшість індексних методів на всебічний аналіз.

На нашу думку у проаналізованих нами джерелах сучасної наукової літератури можна

здобути інформацію лише поверхневу інформацію щодо становища даного підприємства та

його позиції на ринку.

Саме тому у табл.1 представлені виділені нами найбільш поширені методи оцінки

конкурентоспроможності, що дозволять отримати найбільш достовірну, повну та детальну

інформацію про досліджуване підприємство.

Таблиця 1

Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства за формою

вираження результату оцінки

№ Назва групи Назва методу

1

Матричні

1. Матриця Бостонської консалтингової групи.

2. Матриця І. Ансоффа.

3. Матриця McKinsey.

4. Матриця Shell.

5. Матриця конкурентних стратегій M. Портера.

6. Матриця А. Томпсона – А. Дж Стрикленда.

7. Матриця Хофера-Шендлера.

2

Індексні

1. Метод, що базується на визначенні конкурентоспроможності

продукції.

2. Метод, що базується на теорії ефективної конкуренції.

3. Метод, що ґрунтується на визначенні сили реактивної позиції.

4. Метод, що базується на теорії рівноваги фірми та галузі.

5. Метод інтегральної оцінки.

6. Метод бенчмаркінгу.

3

Графічні

1.Багатокутник конкурентоспроможності.

2. Радар конкурентоспроможності.

3. Метод «профілів».

Варто зазначити, що досить великою групою є саме матричні методи. На нашу думку,

вони потребують окремого, точного та детального аналізу, відтак, з метою узагальнення, в

табл. 1 були наведені найпоширеніші та найвідоміші методи цієї групи. Сутність даних

методів полягає у маркетинговій оцінці діяльності підприємства. В основі методики лежить

аналіз двовимірних матриць, що будуються за принципом системи координат, де по осі


48

абсцис і осі ординат відображаються зміни двох факторів конкурентоспроможності, які у

свою чергу мають прямий взаємозв’язок і впливають один на одного. Основною перевагою

цих методів є простота використання на практиці. Недоліками даних методів: як процес, так і

результат такої оцінки надають досить обмежене уявлення про конкурентоспроможність

підприємства, через урахування недостатньої кількості факторів, що впливають на її рівень.

Графічні методи базуються на побудові багатокутника конкурентоспроможності. На

радіальних осях циклограми відображаються розраховані показники діяльності

досліджуваного підприємства (кількість осей відповідає кількості показників). Значення на

осях розміщені рівномірно, за зростанням від центру. Лінія, що з’єднує усі визначені точки,

утворює багатокутник конкурентоспроможності [6].

Отже, у підсумку слід зазначити, що існує досить велика кількість методів та методик

визначення, обрахунку та аналізу конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах

господарювання. Різні методики доречно використовувати залежно від типу підприємства,

виду продукції, що виробляється, частки на ринку, тощо. Загалом до визначення

конкурентоспроможності підприємства слід підходити індивідуально, спираючись на

опитані методи. Є три найпоширеніші групи обрахунку конкурентоспроможності: матричні,

індексні та графічні, в які входять різні методи, які можна використовувати окремо та

базувати висновок про конкурентоспроможність підприємства, опираючись на дослідження

за допомогою лише одного конкретного методу з трьох аналізованих груп або у комплексі з

іншим методом чи методами, щоб більш глибоко та детально охарактеризувати здатність

підприємства бути конкурентоспроможним на ринку та зробити порівняння результатів

дослідження різними методами.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Баскаков А.Я. Методология научного исследованя: Учеб. пособие / А.Я. Баскаков,

Н.В. Туленков. – К. : МАУП, 2002. – 216 с.

2. Гилка М. Д. Конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств та їх

державна підтримка / М. Д. Гилка, Л. В. Прокопець // Економіка АПК. – 2012. – №3. – С.78-

83.

3. Куніцин С. В. Прогнозування та оцінка конкурентних переваг підприємств

туристично-рекреаційної сфери / С. В. Куніцин // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси,

право. – 2012. – №5. – С.174-177.

4. Нападовська Л. А. Фактори конкурентоспроможності та вимоги до сучасного керівника / Л. А. Нападовська // Економіка & держава. – 2013. – №2. – С.45-47.

5. Салига К. Методологія наукового дослідження економічної ефективності інвестицій в

інноваційні проекти / К.Салига [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1791.

6. Сучасні методики оцінки конкурентоспроможності підприємства Яцковий Д.В. Вісник соціально-економічних досліджень, 2013 рік, Вип.4 (51) http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/

bitstream/123456789/3382/1/%D0%A1%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96.

pdf.

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1791

http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/%20bitstream/123456789/3382/1/%D0%A1%D1%83%D1%87%D0%B0%D1%81%D0%BD%D1%96.pdf




49

Анастасія Мерва

(Ірпінь)

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОСТРОКОВОГО

БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНІ

У статті розкрито особливості середньострокового бюджетного планування в

Україні. Визначено характерні риси, серед яких недоскона.лість бюджетного прогнозування,

що призводить до суттєвого відхилення факт.ичних і планових показників, а як наслідок не

дотримання заплано.ваних показників доходів бюджету щодо обсягу витрат. Детально

проаналізовано сучасний етап середньострокового бюджетного планування, який

реалізу.ється під час проведення бюджетних реформ. Результатом дослідження є

визначення основних характерних ознак процесу середньостр.окового бюджетного

планування в Україні.

Ключові слова: бюджетна декларація, середньострокове бюджетне планування,

бюджет, бюджетний період,бюджетна політика.

The article reveals peculi.arities of medium-term budget planning in Ukraine. The main

features are ide.ntifi ed, including the imperfection of budget forecasting, which leads to a signifi

cant deviation of the actual and planned indicators, and as a cons.equence to the non-compliance

with the planned budget revenue fi gures regarding the amount of expenditures. Also, the

authora.nalyzes in detail the current stage of medi.um-term budget planning, which is being

implemented in the course of budget reforms. The aim of the study is to deter.mine the main

characteristics of the medium-term budget planning p.rocess in Ukraine.

Keywords: budget declaration, medium-term budget planning, budget, budget period, budget

policy.

Однією із найважливіших складових фінансової політики в країні є бюджетно-податкова

політика. Саме ця складова має забезпечувати збалансований соціально-економічний

розвиток як країни, так і її адміністративно-територіальних одиниць. Дисбаланси, які

виникають у процесі виконання Державного та місцевих бюджетів України, є твердженням

того, що в бюджетному плануванні та прогнозуванні є значна низка недоліків і

суперечностей. Запровадження середньострокового бюджетного планування є досить

складним процесом, який впливає на обґрунтованість бюджетно-податкової політики як

вагомого інструменту збалансування соціально-економічного розвитку країни та її

територіальних утворень.

Сьогодні ядро проблеми планування бюджету перебуває у двох площинах: перша з яких

– це якість середньострокового бюджетного планування; друга – це прогнозування, а саме

система об’єктивних прогнозів економічної динаміки та параметрів бюджету, на основі яких

має будуватися план. Модель середньострокового бюджетного планування має передбачати

посилення зв’язку між стратегічним і бюджетним плануванням, між пріоритетами держави

та ресурсними можливостями бюджету, підвищення ефективності і результативності

бюджетних витрат [1, с. 332].

Як свідчить міжнародний досвід, перевагами такого планування є те, що воно базується

на чітко сформульованих цілях і пріоритетах бюджетної політики; надає оцінку

відповідності поточної політики та її майбутнього впровадження фіскальній стратегії

держави; сприяє набуттю бюджетним процесом рис безперервності й наступності; підвищує

прозорість і підзвітність у бюджетному процесі, а отже, й ефективність розподілу державних

ресурсів, забезпечуючи механізм систематичного перегляду бюджетних зобов’язань і

пріоритетів витрачання бюджетних коштів; може слугувати своєрідним важелем посилення

взаємодії різних державних установ, заохочуючи галузеві міністерства активніше долучатися

до бюджетного процесу [7, с. 15].


50

Недоліками середньострокового бюджетного планування є: надмірне покладання на

оцінки майбутніх показників при формуванні бюджету, що здатне призвести до негнучкої

фіскальної політики; оптимістичні прогнози багаторічного бюджету, котрі можуть бути

використані як виправдання для необґрунтованих програм витрачання державних коштів;

імовірна складність багаторічного бюджетування та його витратність у частині

адміністрування [7, с. 23].

Основні засади середньострокового бюджетного планування в Україні регулюються

ст. 21 Бюджетного кодексу України [3], Законом України “Про державне прогнозування та

розроблення програм економічного і соціального розвитку України” [4], Законом України

“Про державні цільові програми” [5] та іншими нормативними актами. Періодом планування

визначено плановий та наступні за плановим два бюджетних періоди, тобто при формуванні

проекту бюджету показники розраховуються на три роки. Однак до останнього часу такі

прогнози були неефективними, тож щороку складалися нові, не пов’язані з попередніми.

Наразі Кабінет Міністрів України ініціює зміни до законодавства в частині запровадження

середньострокового бюджетного планування, що актуалізує питання визначення його

переваг, аналізу необхідних змін до законодавства, оцінки впливів на всіх зацікавлених

сторін із урахуванням найкращого зарубіжного досвіду.

Завдяки запровадженню стратегічного бюджетного планування можна створити таку

структуру державних видатків, яка найбільшою мірою відповідатиме довгостроковим

стратегічним пріоритетам країни. Впровадження стратегічного програмування дає змогу

забезпечити єдність і реалістичність державних програм, обґрунтованість при визначенні

державних видатків на рівні уряду в разі збільшення або зменшення загальних ресурсів на

середньострокову перспективу, кількісну визначеність на декілька років, що надає лінійним

міністерствам більше можливостей у проведенні цілісних структурних реформ [6, с. 34].

Однак, слід враховувати, що за незмінності державних видатків кардинальні зміни у

короткостроковому періоді можуть мати протилежну дію, оскільки вимагатимуть збільшення

бюджетного дефіциту, фінансування якого можливе за рахунок нарощування державного

боргу [2, с. 16].

Для успішного впровадження середньострокової бюджетної політики в Україні потрібно,

щоб бюджетна стратегія була розроблена на базі галузевих програм розвитку, які повинні

мати чіткі якісні і кількісні параметри виконання, а також фінансове обґрунтування із

зазначенням джерел фінансування.

За умови вдосконалення середньострокової бюджетної політики кожна із зацікавлених

сторін цього процесу отримає власні вигоди, хоча і ризики. Так, Міністерство фінансів

поліпшить якість управлінських рішень, шляхом вироблення середньострокової податково-

бюджетної політики. По-перше, цим Мінфін захистить бюджет від вразливості популістської

політики, проте зменшить її маневреність у короткостроковій перспективі. Кабінет Міністрів

та Верховна Рада покращать системність реалізації соціально-економічної політики з

урахуванням галузевих програм розвитку.

За умови вдосконалення середньострокової бюджетної політики головні розпорядники

бюджетних коштів одержать порівняне гарантування наступності фінансування власних

програм з бюджету до їх завершення. Що надасть можливість планувати власну діяльність на

середньострокову перспективу і покращить рівень надання суспільних послуг.

Загалом, за умови подальшого вдосконалення середньострокового бюджетного

планування, країна отримає значне підвищення рівня ефективності та результативності в

системі управління державними фінансами, а як наслідок – пожвавлення соціально-

економічного розвитку держави.


1. Muzychenko G. I. Impact of European integration processes on the necessity of long-term

budget planning introduction in Ukraine / G. Muzychenko, T. Koliada, I. Churkina // Baltic Journal

of Economic Studies. – 2017. – Vol 3, № 5. – P. 329-333.


51

2. Буковинський С.А. Фінансова криза в Україні: вплив на розвиток економіки та деякі заходи з досягнення фінансової стабілізації / С.А. Буковинський // Фінанси України. – 2015. –

№ 11. – C. 10-30.

3. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/

laws/show/2456-17.

4. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального

розвитку України : закон України від 23.03.2000 № 1602-ІІІ. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/

laws/show/1602-14.

5. Про державні цільові програми : закон України від 18.03.2004 № 1621-IV. URL:

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1621-15.

6. Рибак С.О. Бюджетна стратегія в контексті структурних реформ / С.О. Рибак // Фінанси України. – 2015. – № 12. – C.32-43.

7. Середньострокове бюджетне планування (міжнародний досвід) : інформаційна

довідка, підготовлена Європейським інформаційно-дослідницьким центром на запит

Комітету Верховної Ради України. URL: http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/

documents/29131.pdf.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Коляда Т.А.

УДК 657

Ганна Умерова

(Київ)

КРИТЕРІЇ ВИБОРУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

ЯК СУБ’ЄКТІВ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

Окреслено умови віднесення сільськогосподарських підприємств до суб’єктів суспільного

інтересу. Проведено порівняльний аналіз порогових величин щодо визначення великих

підприємств у провідних країнах світу. Обґрунтовано доцільність зниження меж зазначених

показників в Україні.

Ключові слова: суб’єкт суспільного інтересу, сільськогосподарське підприємство,

критерії вибору, балансова вартість активів, чистий дохід від реалізації, чисельність

працюючих.

The conditions for the classification of agricultural enterprises as subjects of public interest

are outlined. The comparative analysis of thresholds for determination of large enterprises in the

leading countries of the world is carried out. The expediency of reducing the limits of these

indicators in Ukraine is substantiated.

Keyword: subject of public interest, agricultural enterprise, criteria for selection, carrying

amount of assets, sales revenue, number of employees.

Гармонізація бухгалтерського обліку та фінансової звітності суб’єктів господарювання в

Україні відбувається шляхом приведення їх у відповідність із європейськими директивами та

міжнародними стандартами ведення підприємницької діяльності задля достовірного

забезпечення інформаційних потреб великих підприємств, що становлять суспільний інтерес.

Для цілей складання, подання й оприлюднення фінансової звітності та консолідованої

фінансової звітності Директивою 2013/34/ЄС «Про щорічну фінансову звітність,

консолідовану фінансову звітність» [3] встановлено певні критерії класифікації підприємств,

у межах імплементації положень якої до законодавства України внесено зміни щодо

http://zakon2.rada.gov.ua/

http://zakon3.rada.gov.ua/

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1621-15

http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/


52

віднесення суб’єктів господарювання до мікро-, малого, середнього і великого

підприємництва та введено поняття «підприємство, що становить суспільний інтерес».

Дослідженню проблем функціонування великих підприємств як суб’єктів суспільного

інтересу, ведення ними обліку та складання звітності присвячено наукові праці таких

провідних вчених, як Калюга Є. В., Мороз Ю. Ю., Озеран А. В., Пильнов Д. О., Цал-

Цалко Ю. С. та ін. Водночас, дискусійним залишається питання вибору критеріїв визначення

великих підприємств, що становлять суспільний інтерес, який проявляється через призму їх

відповідальності перед суспільством, що є сукупністю суспільних взаємовідносин і всіх

форм відповідальності.

Сутність суспільної відповідальності сільськогосподарського підприємства полягає у

його прагненні відгукнутись на потреби суспільства за рахунок зменшення прибутку,

отриманого від господарської діяльності, для задоволення потреб і інтересів населення

країни. Таким чином, сільськогосподарські підприємства як суб’єкти суспільного інтересу є

відповідальними перед суспільством у цілому та людиною зокрема за довіреними їм

трудовими, матеріальними, біологічними, природними й іншими ресурсами. Це обумовлює

необхідність оприлюднення фінансової та нефінансової інформації про господарську

діяльність підприємства для передбачення наслідків його дій або бездіяльності й узгодження

задоволення потреб підприємства з суспільними інтересами держави. На наш погляд,

виходячи з цього, суб’єкт господарювання є невід’ємною частиною суспільства, на

задоволення потреб якого спрямована його діяльність.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

суб’єктами суспільного інтересу є підприємства – емітенти цінних паперів, цінні папери яких

допущені до торгів на фондових біржах або щодо цінних паперів яких здійснено публічну

пропозицію; банки; страховики; недержавні пенсійні фонди; інші фінансові установи (крім

інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до

мікропідприємств і малих підприємств) та підприємства, які за законодавством належать до

великих підприємств [10]. Отже, до суб’єктів суспільного інтересу відносять великі

підприємства, у тому числі і сільськогосподарські. Щодо сільськогосподарського

підприємства існує кілька конкретних вимог: це юридична особа, основною діяльністю якої є

постачання вироблених (наданих) сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або

орендованих основних засобах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага

вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 % вартості всіх

товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових

періодів сукупно [8].

Відповідно до вимог Директиви 2013/34/ЄС «Про щорічну фінансову звітність,

консолідовану фінансову звітність» [3] в Україні до великих підприємств, як суб’єктів

суспільного інтересу, віднесено підприємства, що відповідають щонайменше двом із таких

критеріїв: балансова вартість активів – понад 20 млн євро або 642 858 тис. грн, чистий дохід

від реалізації продукції – понад 40 млн євро або 1 285 716 тис. грн, середньорічна

чисельність працівників – понад 250 осіб [10] на дату складання річної фінансової звітності

за рік, що передує звітному. Для визначення відповідності критеріям, встановленим у євро,

застосовується офіційний курс гривні щодо євро (середній за період), розрахований на

підставі курсів Національного банку для іноземної валюти протягом відповідного року [10].

У 2018 році він становив 32,14 грн/євро [6].

Проведені дослідження свідчать, що кількість великих сільськогосподарських

підприємств упродовж останніх років зменшується: 2015 рік – 29 суб’єктів великого

підприємництва, 2016-й – 20, 2017-й – 18, тобто за цей період відбулось їх скорочення на 11

одиниць або на 37,9 % [1]. У першу чергу, це обумовлено здебільшого впливом

загальноекономічної кризи. Проте, у 2018–2019 роках дана тенденція збережеться через

прийняті нововведення щодо критеріїв віднесення до категорії великого підприємства із

високими пороговими значеннями. У результаті підприємства не відповідатимуть

встановленим критеріям і перейдуть до категорії середніх підприємств. Варто відзначити, що


53

на великих сільськогосподарських підприємствах станом на 01.01.2018 року працювало 27,5

тис. осіб (1,76 % від загальної кількості зайнятих на господарюючих суб’єктах). За останні

три роки чисельність працюючих на цих підприємствах скоротилась на 20,8 тис. осіб або

56,94 % (у розрахунку на одне підприємство – до 1 890 осіб) [1]. Така тенденція

безпосередньо пов’язана з поступовим скороченням великих сільськогосподарських

підприємств протягом 2015–2017 років і використанням сучасної техніки й інноваційних

технологій, що гарантує підвищення продуктивності праці.

Дослідження критеріїв розмежування за категоріями суб’єктів господарювання в

Європейському Союзі показало: окремі країни Європи застосовують національні критерії,

що не завжди збігаються з прийнятими в ЄС. Аналіз кількісних критеріїв віднесення

підприємства до категорії великого суб’єкта господарювання, запроваджених у провідних

країнах світу, наведено у табл. 1. Варто наголосити, що основними з них є фінансові

показники, на розмір яких необхідно звернути увагу та провести їх порівняння. Дані табл. 1

свідчать, що перелічені країни використовують різні порогові величини для зазначених

показників, на які безпосередньо впливає ступінь їх розвиненості.

Експертна оцінка законодавства розвинутих країн дає змогу стверджувати, що в

державах із більш розвиненою економікою та значною кількістю зареєстрованих суб’єктів

великого підприємництва, порівняно з Україною, числові величини показників визначення

розміру підприємства є значно нижчими. Україна взяла за основу європейську модель поділу

підприємств на категорії залежно від їх розміру. Проведене дослідження дає підставу для

висновку про відсутність єдиних методологічних підходів та кількісних критеріїв віднесення

підприємства до категорії великого бізнесу. Це породжує труднощі й ускладнює

порівняльний аналіз макроекономічних показників великих підприємств різних країн світу.

Таблиця 1

Критерії віднесення суб’єктів підприємницької діяльності до категорії великих

у провідних країнах світу

Країна Критерії визначення великих підприємств

Європейський

Союз балансова вартість активів – понад 20 млн євро (25 млн дол.);

чистий дохід від реалізації продукції – понад 40 млн євро (50 млн дол.);

середньорічна чисельність – понад 250 осіб Україна

Норвегія

чистий дохід від реалізації продукції – понад 99 млн норвезьких крон (12,7

млн дол.) за умови наявності більше 15 підконтрольних підприємств, а

також якщо вони зареєстровані як холдингові компанії з чисельністю

працівників понад 30 осіб;

середньорічна чисельність – понад 100 осіб

Росія максимальний дохід – понад 2 млрд руб. (27,6 млн дол.);

середньорічна чисельність – 251 особа та більше

Грузія чистий дохід від реалізації продукції – 615 тис. дол.;


Туреччина

балансова вартість активів або чистий дохід від реалізації продукції понад

8 млн турецьких лір (2 млн дол.);


США чистий дохід від реалізації продукції – 38,5 млн дол.;


Австралія

консолідований дохід – понад 25 млн дол.;

вартість консолідованих валових активів – понад 12,5 млн дол.;


Японія статутний капітал – понад 300 млн ієн (2,7 млн дол.);


Джерело: узагальнено автором на підставі [3], [5], [7], [10], [12]


54

Що ж стосується самих критеріїв, то у наведених країнах світу, окрім Японії, для

визначення відповідних категорій підприємств використовується показник чистого доходу

від реалізації продукції. Він є суттєвим для оцінки масштабу діяльності суб’єкта

господарювання, проте його величини можуть бути різними залежно від галузі діяльності та

змінюватись під впливом зміни собівартості продукції без зміни кількості її продажу. За цим

критерієм великі підприємства України, країн Європейського Союзу та США суттєво

відрізняються від інших: для них пороговий річний дохід є досить високим – відповідно 50

млн дол. та 38,5 млн дол. В інших країнах він варіюється від 615 тис. дол. до 27,6 млн дол.

Варто відмітити, що прослідковується закономірність між пороговими значеннями вартісних

показників розвинутих країн і країн, що розвиваються.

Наступний оціночний критерій – це балансова вартість активів, яка характеризує дійсний

майновий стан на підприємстві. Цей показник, окрім країн Європейського Союзу й України,

застосовують Австралія та Туреччина, проте їх показники менші у 2 та 12,5 раза відповідно.

Тому приведення фінансових показників із вказаних критеріїв в Україні до таких меж, які

використовуються в країнах із стабільно розвиненою економікою, необґрунтований.

На нашу думку, в умовах нестабільної економіки для України величини для віднесення

до великого підприємства є занадто високими відносно гривневого еквіваленту. Це

спричиняє наявність на вітчизняному ринку невеликої кількості суб’єктів господарювання,

що підпадають під категорію великого підприємства. Станом на 01.01.2018 року суб’єктів

великого підприємництва налічувалось 399 одиниць [1], і за прогнозними даними їх кількість

у наступному періоді скорочуватиметься. На підставі проведеного дослідження вважаємо за

необхідне запропонувати кількісне зменшення основних критеріїв визначення розміру

великого підприємства: балансова вартість активів – понад 4 млн євро або 128 571,6 тис. грн,

чистий дохід від реалізації продукції – понад 10 млн євро або 321 419 тис. грн, середньорічна

чисельність працівників – понад 250 осіб. Такі порогові значення критеріїв віднесення до

великого підприємства було відібрано на основі аналізу фінансової та статистичної звітності

суб’єктів господарювання України для розширення їх кількості як суб’єктів суспільного

інтересу, що складатимуть фінансову та консолідовану звітність за міжнародними

стандартами та Звіт про управління й проходитимуть щороку обов’язкову аудиторську

перевірку.

У процесі імплементації положень Директиви 2006/43/ЄС «Про обов’язковий аудит

річної звітності та консолідованої звітності» [2] прийнято Закон України «Про аудит

фінансової звітності та аудиторську діяльність» [9] та постанову Кабінету Міністрів України

«Про розмір внеску, що сплачується суб’єктами аудиторської діяльності на користь Органу

суспільного нагляду за аудиторською діяльністю» [11]. При виконанні положень останньої

аудитори відраховуватимуть Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю, окрім

фіксованого платежу, внесок у розмірі 1 % (без урахування ПДВ) суми винагороди за

обов’язковий аудит підприємств, що становлять суспільний інтерес [11]. Варто відзначити,

що за оцінками Міністерства фінансів України, сумарні 1 % відрахування аудиторів за 2019

рік становитимуть 1,79 млн гривень. А фіксований внесок аудиторів до Органу суспільного

нагляду за аудиторською діяльністю за проведення обов’язкового аудиту суб’єктів

суспільного інтересу дорівнює трикратному розміру мінімальної заробітної плати за кожне

підприємство, що сумарно, за оцінками Міністерства фінансів України, може досягати 15,65

млн гривень [4]. У кінцевому результаті зменшення основних критеріїв визначення розміру

підприємства вивело б на ринок аудиторських послуг значну частину великих підприємств

як суб’єктів суспільного інтересу, яким у законодавчому порядку необхідно проводити

аудиторські перевірки своєї діяльності. Відповідно це обумовить збільшення кількості

суб’єктів аудиторської діяльності та їх розвиток.

Крім того, зростання кількості суб’єктів суспільного інтересу – сільськогосподарських

підприємств, що складають фінансову та консолідовану звітність за міжнародними

стандартами та Звіт про управління, сприятиме залученню потенційних інвесторів через

ринкові механізми та виходу на світові ринки. Адже адаптування фінансової звітності до


55

міжнародних стандартів забезпечить її прозорість і відкритість, розкриє реальний

фінансовий стан суб’єктів господарювання та дасть чітке уявлення про його інвестиційну

привабливість для зовнішніх користувачів та суспільства в цілому.

Таким чином, зазначена пропозиція щодо зменшення порогових величин при визначенні

суб’єктів великого підприємництва дозволить, з одного боку, здійснювати фінансування

роботи Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю та збільшити ринок

аудиторських послуг, а з іншого – підвищити прозорість фінансової звітності та розширити

сфери застосування міжнародних стандартів фінансової звітності, а отже – підвищити

конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, зміцнити їх позиції у світовому

ринковому просторі за допомогою ефективної інформаційної взаємодії із суб’єктами

внутрішнього та зовнішнього середовища.


1. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua

2. Директива 2006/43/ЄС Європейського Парламенту та Ради про обов’язковий аудит річної звітності та консолідованої звітності, що вносить зміни до Директив Ради 78/660/ЄЕС

та 83/349/ЄЕС і припиняє дію Директиви Ради 84/253/ЄЕС : Міжнародний документ від

17.05.2006 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_844?lang=ru

3. Директива 2013/34/ЄС Європейського Парламенту та Ради про щорічну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність та пов’язані з ними звіти певних типів компаній,

що вносять виправлення до Директиви 2006/43/ЄС Європейського Парламенту і Ради, та яка

скасовує Директиви Ради 78/660/ЄСР і 83/349/ЄСР : Міжнародний документ від 26.06.2013 р.

URL: http://vobu.ua/ukr/documents/item/dyrektyva-2013-34-es

4. Макроекономічний огляд та прогноз. Міністерство фінансів України. URL:

https://mof.gov.ua/uk/makroogljad

5. Малый и средний бизнес как фактор экономического роста России / Ин-т экон.

политики им. Е. Т. Гайдара. Москва : Изд-во Ин-та Гайдара, 2019. 308 с.

6. Національний банк України. URL: https://bank.gov.ua/files/Exchange_r.xls

7. О развитии малого и среднего предпринимательства в Российской Федерации :

Федеральный закон от 24.07.2007 г. № 209-ФЗ. URL: http://www.consultant.ru/document/

cons_doc_LAW_52144/

8. Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

9. Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність : Закон України від 21.12.2017 р. № 2258-VІІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2258-19

10. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/996-14

11. Про розмір внеску, що сплачується суб’єктами аудиторської діяльності на користь Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю : постанова Кабінету Міністрів

України від 10.04.2019 р. № 313. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/313-2019-%D0%BF

12. Australian Securities and Investments Commission. URL: https://asic.gov.au/regulatory-

resources/financial-reporting-and-audit/preparers-of-financial-reports/are-you-a-large-or-small-

proprietary-company/

http://www.consultant.ru/document/


56

МЕНЕДЖМЕНТ І МАРКЕТИНГ

УДК 338.2

Віталій Сегін

(Краматорськ)

ФОРМУВАННЯ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Захист інформації є однією з найважливіших складових інформаційної безпеки

підприємства. У статті розглянуто основні етапи створення системи інформаційної

безпеки підприємства, проаналізовано основні причини витоку інформації, запропоновано

шляхи забезпечення захисту інформації та протидії її витоку в системі інформаційної

безпеки.

Ключові слова: захист інформації, інформаційна безпека підприємства, система

захисту інформації, загроза інформаційній безпеці підприємства.

Information protection is one of the most important components of the information security of

an enterprise. The article considers the main stages of creating an enterprise information security

system, analyzes the main causes of information leakage, suggests ways to ensure information

protection and counteract its leakage in the information security system.

Key words: information security, information security of the enterprise, information security

system, threat to the information security of the enterprise.

Обґрунтування актуальності теми. Проблеми коректного трактування та охорони

інформації та інтелектуальної власності є актуальними на сьогодні, адже саме вона являє

собою сукупність виключних знань, рішень, методів організаційно-економічного, техніко-

технологічного та іншого характеру, які дозволяють підприємству посідати власне місце у

конкурентному середовищі та формують виключну специфіку його діяльності, що є

необхідною умовою успіху на конкурентному ринку. Особливого значення це набуває тепер,

коли інноваційний шлях розвитку довів свою результативність на практиці і є способом

виходу на власний сегмент чи нішу ринку.

Мета дослідження. В умовах сьогодення одними з найважливіших завдань науки і

практики стають розроблення і реалізація системи економічної безпеки підприємства,

основою яких є захист інформації та інтелектуальної власності.

Питанням захисту інформації приділяється значна увага в дослідницьких працях

закордонних та вітчизняних учених. Зокрема, проблеми захисту досліджувалися багатьма

вченими, які спеціалізуються в сфері економічної або інформаційної безпеки підприємств,

такими як Г. Андрощук, Т. Кашаніна, В. Крилов, Ю. Макогон, Ю. Назарова, Ю. Плаксин,

Г. Раєвський, Е. Сергеєва, В. Соловйов, А. Фатьянов, В. Ярочкін та ін.

Для всебічного аналізу сутності комерційної таємниці спочатку розкриємо її

легалізоване поняття, що наведене у ст. 505 Цивільного Кодексу України. Отже, комерційна

таємниця – це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній

формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно

мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну

цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її

секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію; Комерційною

таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого

та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до

комерційної таємниці [1].


57

Захист інформації на підприємстві – це вироблення ефективних заходів, пропозицій і

рекомендацій керівництву підприємства, спрямованих на недопущення витоку

конфіденційної інформації про діяльність підприємства і проведені роботи [2].

Отже, під захистом інформації розуміється комплекс заходів, які здійснюються

власником інформації щодо виокремлення своїх прав на володіння й розпорядження

інформацією, створення умов, які обмежують її поширення, виключають чи суттєво

ускладнюють несанкціонований, незаконний доступ до таємної інформації та її носіїв.

Інформація, що захищається, може містити дані, які належать до різних охоронюваних

законом таємниць. Цілком природно, що кожний вид інформації, який охороняється, може

мати свої особливості у сфері регулювання організації та здійснення захисту [3, с. 173].

Від ефективності та якості ведення на підприємстві аналітичної роботи повною мірою

залежить стан захищеності інформаційних ресурсів підприємства, віднесених до категорії

охоронюваних, а також своєчасність і обґрунтованість прийняття заходів щодо недопущення

витоку конфіденційної інформації та втрат носіїв інформації. Ефективність аналітичної

роботи та її результати є основою для прийняття керівництвом підприємства управлінських

рішень з питань організації захисту інформації.

Рис. 1. Зовнішні чинники, що сприяють витоку інформації

Рис. 2. Внутрішні чинники, що сприяють витоку інформації

У відомій монографії Л. Хоффмана «Сучасні методи захисту інформації» [4] було

виділено 5 груп різноманітних загроз: викрадення носіїв, запам’ятовування або копіювання

інформації, несанкціоноване підключення до апаратури, несанкціонований доступ до

ресурсів системи, перехоплення побічних електромагнітних випромінювань і наведень.

Побудова системи захисту інформації підприємством здійснюється поетапно:

1 етап – визначення й аналіз загроз;

2 етап – розроблення системи захисту інформації;

3 етап – реалізація плану захисту інформації;

4 етап – контроль функціонування та керування системою захисту інформації [5].

На першому етапі побудови системи захисту інформації необхідно здійснити аналіз

об’єктивного захисту, ситуаційного плану, умов функціонування підприємства, установи,

організації, оцінити ймовірність прояву загроз та очікувану шкоду від їх реалізації,


58

підготувати дані для побудови окремої моделі загроз. Джерелами загроз може бути

діяльність іноземних розвідок, а також навмисні чи ненавмисні дії юридичних і фізичних

осіб.

На другому етапі побудови системи захисту інформації варто скласти план захисту

інформації, що містить організаційні, первинні технічні та основні технічні заходи захисту

інформації з обмеженим доступом, визначити зони безпеки інформації. Організаційні заходи

регламентують порядок інформаційної діяльності з урахуванням норм і вимог захисту

інформації для всіх періодів життєвого циклу об’єкта захисту.

На третьому етапі побудови системи захисту інформації необхідно реалізувати

організаційні, первинні технічні й основні технічні заходи захисту інформації з обмеженим

доступом, встановити необхідні зони безпеки інформації, провести атестацію технічних

засобів забезпечення інформаційної діяльності, робочих місць (приміщень) на відповідність

вимогам безпеки інформації [6, с. 31–35].

На четвертому етапі побудови системи захисту інформації варто провести аналіз

функціонування системи захисту інформації, перевірку виконання заходів технічного

захисту інформації, контроль ефективності захисту, підготувати й видати дані для керування

системою захисту інформацією.

В основі захисту інформації лежить сукупність правових форм діяльності власника, що

реалізується з метою виконання вимог щодо збереження охоронюваних відомостей та

інформаційних процесів, а також заходів контролю за ефективністю вжитих заходів щодо

захисту інформації [7, с. 128].

Захист інформації з обмеженим доступом – це комплекс дій власника інформації для

збереження прав на її володіння й розповсюдження, а також сприяння життєдіяльності

людини, суспільства та держави на основі створення органами управління безпечних умов,

що обмежують розповсюдження й виключають або істотно ускладнюють несанкціонований,

незаконний доступ до інформації та її носіїв.

Механізм захисту інформації з обмеженим доступом є повним поєднанням технічних і

юрисдикційних засобів захисту інформації. Усі вони є правовими, оскільки встановлюються

правовими актами управління, у тому числі нормативно-правовими.

Висновки. Ефективний захист інформації на підприємництві може бути забезпечений

лише комплексом правових, адміністративних, органiзацiйних, технiчних та iнших заходiв,

що забезпечують збереження, цiлiснiсть iнформацiї та належний порядок доступу до неї. З

кожним днем з’являються нові загрози, тому захист інформації має бути безперервним

процесом, який відповідає вимогам адекватної протидії найбільш актуальним загрозам.

Встановлення найсучасніших систем не може дати повної гарантії захисту, однак

впровадження раціональної комбінації найбільш оптимальних засобів захисту, чітко

розробленої правової регламентації захисту комерційної таємниці та конфіденційної

інформації дозволить захиститися від більшості загроз, ефективно використовуючи наявний

бюджет і ресурси підприємства.


1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-IV. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/

laws/show/435-15.

2. Домарев В. В. Защита информации и безопасность компьютерных систем. Киев:

Диасофт, 1999. 480 с.

3. Вус М., Федоров А. Государственная тайна и ее защита в РФ: учеб. пособие. 3-е изд.,

испр. и доп. Санкт-Петербург: издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2007.

752 с.

4. Хоффман Л. Современные методы защиты информации под ред. В. Герасименко. Москва: Советское радио, 1980. 264 с.

5. Технічний захист інформації. Основні положення: ДСТУ 3396.0-96. Київ:

Держстандарт України, 1997. 15 с.


59

6. Головань С., Давиденко А., Щербак Л. Про термінологію в області безпеки

інформації. Збірник наукових праць Інституту проблем моделювання в енергетиці імені

Г.Є.Пухова, 2013. Вип. 66. С. 31–35.

7. Бузов Г., Калинин С., Кондратьев А. Защита от утечки информации по техническим

каналам: учеб. пособие. Москва: Горячая линия, 2005. 416 с.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Шкрабак І.В.


60

ІСТОРИЧНІ НАУКИ

УДК 94:061.213(477)«19/20»

Тарас Савка

(Чернівці)

ЗАХОПЛЕННЯ РУМУНІЄЮ БУКОВИНИ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

У статті висвітлені події розвитку Буковини 1918-1919 рр., показано спроби українців творити власну державу та захоплення українських земель Румунією за згодою країн Антанти.

Ключові слова: Перша світова війна, Буковинське віче, захоплення.

The article covers the events of Bukovina's development in 1918-1919, shows the attempts of Ukrainians to create their own state and capture the Ukrainian lands of Romania with the consent of the Entente countries.

Key words: The First World War, Bukovynian veche, admiration. Ця тема видається нам цікавою і актуальною, адже сьогоднішня Україна, як і Україна у

1918-1919 роках, також втратила території а зараз веде виснажливу боротьбу за територіальну цілісність і незалежність. Сусідня Росія, захопила (анексувала) Крим, веде проти України гібридну війну на Сході, тому дослідження подій 1918-1919 років допоможуть нам уникнути помилок, через які українці втратили території та державність після Першої світової війни.

Перша світова війна суттєво змінила і перекроїла територіальну мапу Європи початку ХХ ст., впали Німецька та Австро-Угорська імперії, з’явилися нові держави.

Це був період, коли українці, як і багато інших європейських народів, включилися у боротьбу за створення власної держави. У Львові було скликано Конституційні Збори українського народу, який проживав на своїх етнографічних землях, що належали Австро-Угорській імперії, а також створено Українську Національну Раду. 19 жовтня 1918 року вона схвалила постанову про утворення Західноукраїнської Народної Республіки та закликала національні меншини направити своїх представників пропорційно кількості населення до УНРади, як вищого законодавчого органу новоствореної держави. Саме в цих умовах, 25 жовтня 1918 року у Чернівцях було створено Український Крайовий Комітет Буковини на чолі з відомим громадсько-політичним діячем О. Поповичем, як складову частину УНРади ЗУНР.

Проте доля буковинських земель вирішувалася, не місцевим, переважно українським населенням, а країнами переможцями Першої світової війни. Наприкінці Першої світової війни, коли поразка Німеччини та Австро-Угорщини стала очевидною, Румунія денонсувала Бухарестський мир (9 листопада 1918 року) і відновила воєнні дії проти Німеччини та Австро-Угорщини. Факт закінчення війни Румунією на боці Антанти, давав їй всі підстави включитися у післявоєнний переділ територій на власну користь. У тому числі Румунія претендувала на території Буковини, які з 1775 року належали Австрійській імперії (з 1867 р. ‒ Австро-Угорщині).

Захоплення Румунією етнічних українських земель мало певні особливості. Румунська експансія базувалася на ідеологічних засадах і здійснювалася всупереч волевиявленню місцевого українського населення та за дипломатичного сприяння країн Антанти.

Ідеологія правлячих кіл Румунії базувалася на концепції об’єднання всіх «румунських історичних провінцій» в «унітарну національну румунську державу». Ці ідеї активно пропагувалися у працях відомих румунських істориків І.Ністора, Н.Йорги, А.Ксенопола. Зрештою Румунська національна рада, створена 27 жовтня 1918 року у Чернівцях, маючи підтримку Румунії та попередню згоду країн Антанти, оголосила всю Буковину «румунською землею». Ось як ці події описує Еріх Прокопович: «На основі Найвищого маніфесту від 16 жовтня у Чернівцях, у залі Румунського народного дому 27 жовтня було


61

скликано Румунські Установчі збори Буковини. До них увійшли: румунські депутати парламенту й ландтагу, бургомістри й голови громад румунських населених пунктів, а також певна кількість знаних осіб її духовного та господарського життя» [3, с. 48].

Натомість українці Буковини, що складали більшість населення, бачили своє майбутнє у складі Західноукраїнської народної республіки зі столицею у Львові. Ці настрої домінували в краї в останні місяці війни, вони були головною ідеєю Буковинського віча 3 листопада 1918 р., що було організоване Українським крайовим комітетом, утвореним 25 жовтня 1918 року, як складова частина Української Національної Ради у Львові (О.Попович, О.Бурачинський та інші). На зборах були присутні понад 10 000 осіб з усіх повітів Герцогства Буковина. Вони відбувалися на центральній площі міста перед міським магістратом. Віче проголосило возз'єднання Північної Буковини (загалом Кіцманський, Заставнівський, Вижницький, Вашковецький повіти, українська частина Чернівецького і Серетського повітів та переважно українські громади Сторожинецького, Радовецького та Кимполунзького повітів) із Західноукраїнською Народною Республікою та злуку з «Великою Україною». Віче також висловило протест проти спроб Румунської національної ради, створеної 27 жовтня 1918 року у Чернівцях, оголосити всю Буковину «румунською землею».

Проте буковинські українці виявилися не готовими до збройної боротьби за входження до складу ЗУНР, національно зорієнтовані сили не зуміли провести належну ідеологічну роботу серед населення, сформований у Києві в листопаді 1917 року Галицько-Буковинський курінь в цей період вирішував загальнодержавні завдання у складі Запорізького корпусу Армії УНР, як 3-й курінь 2-го піхотного полку під командуванням П.Болбочана, боєздатні підрозділи українських січових стрільців, які наприкінці війни базувалися у Вижниці та Чернівцях, вирушили на захист Львова від зазіхань Польщі, а 41-й піхотний і 22-й стрілецький полки, що перебували на Буковині, були розпущені австрійським командуванням і солдати розійшлися по домівках. Таким чином українську владу на Буковині не було кому обороняти.

«Використавши зручну нагоду, 11 листопада 1918 року румунське військо під командуванням генерала Я. Задіка захопило Чернівці, а згодом, до 28 листопада 1918 р., долаючи опір погано озброєних загонів самооборони, окупувало всю Північну Буковину аж до р. Дністер. Тимчасовий Уряд Буковини, (О.Попович) виїхав до Галичини, де продовжував діяти до падіння ЗУНР, як «Буковинська Рада», представляючи інтереси українців Буковини» [1, с. 312].

Уряд ЗУНР висловив протест Румунії через окупацію останньою північної частини Буковини, але звільнити території збройним шляхом не зміг, оскільки ЗУНР вела важкі оборонні бої проти Польщі.

Для юридичного оформлення «факту загарбання українських земель» Румунська національна рада організувала 28 листопада 1918 року у Чернівцях Генеральний конгрес Буковини, до складу якого увійшли виключно румуни. Конгрес проголосив об’єднання Буковини з Румунією, згодом, 18 грудня 1918 року Декрет про це підписав король Румунії Фердинанд І.

Українці протестували проти такої несправедливості, проте країни Антанти не визнавали права українців на національне самовизначення і при укладанні післявоєнних мирних договорів (Сен-Жерменського з Австрією, Тріанонського – Угорщиною, Севрського з Туреччиною) юридично визнали, що етнічні українські землі є частиною королівської Румунії.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Буковина: історичний нарис / [літературний редактор В. М. Ботушанський]. –

Чернівці : Зелена Буковина, 1998. – 416 с. 2. Кайндль Р. Ф. Історія Чернівців / Раймунд Фрідріх Кайндль. – Чернівці : ЧМГО, 2005.

– 275 с. 3. Прокопович Е. Кінець австрійського панування в Буковині / Пер. О. Матійчук,

Н. Панчук / Еріх Прокопович. – Чернівці : Золоті литаври, 2003 – 80 с.


62

МИСТЕЦТВО Валерія Безушко

(Київ)

МУЗИЧНА ОБДАРОВАНІСТЬ ДИТИНИ:

ІСТОРІЯ, СУТНІСТЬ, СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ

У статті висвітлено історичний аспект проблеми музичної обдарованості, розглянуто

її сутність та структурні компоненти із врахуванням вікових особливостей учнів

початкової школи.

Ключові слова: обдарованість, музична обдарованість, музичні здібності,

музикальність, пізнання, емоції, рефлексія, творчість.

Досвід і практика суспільного життя свідчать про те, що наявність обдарованості та

високого інтелектуального потенціалу нації – запорука найбільших успіхів у будь-якій сфері

діяльності держави. Майбутнє людської цивілізації залежить виключно від реалізації

обдарованості людей, яка проявляється вже в дитячому віці. Саме тому в системі освіти ХХІ

століття набуває актуальності робота з обдарованими дітьми. Для розвитку їх творчого

потенціалу, пошуку, підтримки й стимулювання необхідні сприятливі умови, які необхідно

створити, перш за все, в школі.

Феномен дару вивчався філософами, психологами, педагогами протягом тисячоліть. Так,

англійський філософ Дж. Локк, вважав, що вродженої обдарованості не існує: «…процес

пізнання виникає в досвіді і на основі досвіду; розум людини с самого початку представляє

собою «чисту дошку» (tabula rasa)» [8]. На відміну від Дж. Локка, Ж. Руссо був

основоположником принципу індивідуалістичного підходу до вивчення обдарованої дитини,

він виокремлював різноманітні нахили дітей і доводив, що «кожен розум має свій власний

склад, і на той склад вваживши, треба ним керувати» [4, с. 20]. Тобто обдарованість дитини

охоплює вроджені задатки та природний розвиток людини до яких викладач повинен знайти

індивідуальний підхід.

Швейцарський педагог Й. Песталоцці під обдарованістю розумів всебічний розвиток

дитини, всіх її здібностей з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей. На думку

І. Герберта, обдарованість розвивається за допомогою всебічного інтересу у дитини і

вільного розкриття здібностей [8]. А. Дістервег вважав, що обдарованою дитиною є та, яка

має загальнолюдську освіту: «виховання самодіяльності на служіння істині, краси, добру»

[14]. Дещо іншого погляду дотримувався Ж. Піаже. З його точки зору обдарованість «це

спосіб адаптації живої істоти до вимог дійсності сформованих у процесі еволюції» [2].

Слід відмітити, що у провідних країнах світу проблема обдарованості активно

вивчається з середини ХХ століття, коли були створені школи для талановитих дітей та

молоді. У США 1972 року Державний Комітет з освіти запропонував ученим розробити

Програму з розвитку обдарованості і дати її визначення. З 1975 року тут існує Міжнародна

асоціація щодо обдарованих дітей. У Великобританії створено Центр досліджень

обдарованих дітей та молоді, діє асоціація “Обдарованим дітям”. У Німеччині впроваджено

особливу службу консультацій з питань соціального навчання здібних учнів, а у Франції з

середини 80-х років у деяких навчальних закладах з’явилися класи для обдарованих

учнівської молоді. В Австралії ґрунтовні роботи з проблеми обдарованості індивіда почали

з’являтись ще на початку минулого століття. Як бачимо, проблема обдарованості індивіда є

актуальною і досліджується у всьому світі.

В Україні перший закон «Творча обдарованість» був прийнятий у 1991 році. До

конкретних позицій програми належать: теоретичні дослідження психолого-педагогічних

проблем здібностей, обдарованості, таланту; розробка нових та оновлених концепцій

загальної і творчої обдарованості, спеціальної та професійної обдарованості, до якої

відносять наукову, технічну, педагогічну, художню, релігійну.


63

Зазначимо, що вчені по-різному трактують сутність цього феномену. З одного боку

обдарованість трактується як «характеристика психологічних ресурсів суб’єкта, що є

психологічними механізмами щодо діяльності творчого типу» [15]. З іншого ‒ обдарованість

визначається у вигляді «індивідуальної потенційної своєрідності задатків людини, завдяки

яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності» [1]. Зазначимо, що одна з

визначних сучасних моделей обдарованості складається з таких компонентів: мотивація

особистості до певного виду діяльності, креативність особистості та середній рівень

спеціальних здібностей певної діяльності [13].

Слід відмітити, що обдарованість розглядається як складне інтегральне явище, яке

охоплює значну кількість типів і видів. Їх різновиди розглядає С. Олексюк, яка вказує на такі

види обдарованості: інтелектуальна, творча, академічна [7]. У свою чергу В. Щорс розрізняє

художню (мистецька, музична, акторська, літературна, скульптурна), творчу, соціальну

(вміння організовувати та коригувати взаємовідносини один з одним; керувати

спілкуванням, іграми тощо), інтелектуальну, академічну, спортивну [16]. Окрім вище

зазначених видів О. Комаровська додає ще технічну обдарованість під якою розуміє

оволодіння технічними засобами навчання [15].

Значний внесок у вивчення проблеми обдарованості зробили психологи та музикознавці.

Так, Б.Теплов розглядає музичну обдарованість як музикальність та музичну здібність. Ці

поняття близькі, але не однакові. Музикальність утворюється комплексом музичних

здібностей, але за умови емоційного переживання музичних засобів виразності. До головних

музичних здібностей він відносить звуковисотний слух, почуття ритму і слухові уявлення

[12]. На відміну від Б. Теплова, сучасний дослідник С. Тітов під музичною обдарованістю

вважає «якіснє своєрідне поєднання музичних здібностей особистості, емоційно-

психологічного стану, креативності та свідомої наполегливої спрямованості до музичної

діяльності, що дозволяє їй досягти значних успіхів у творчості» [13].

Таким чином, погоджуючись із науковцями, ми стверджуємо, що музична обдарованість

це комплекс музичних здібностей, музикальності, емоційного відгуку на музику,

креативності особистості, мотивації для музично-творчого розвитку. Музикальність,

реалізуючись у різних видах музичної діяльності (виконавській, композиторській, слуховій)

перетворюється у музичну обдарованість, яка має певні характеристики ‒ уяву, фантазію,

образне мислення, творчість. Ці ознаки свідчать про обдарованість дитини.

Враховуючи вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, визначаємо структуру

обдарованості, яка включає такі компоненти: емоційно-когнітивний, пізнавально-

рефлексивний та діяльнісно-творчий. Емоційно-когнітивний компонент характеризує

пізнавальні можливості дитини і включає в себе комплекс її знань про музичне мистецтво,

позитивний емоційний настрій та здатність до суб’єктивних емоційно-естетичних реакцій.

Цей компонент сприяє усвідомленню й осмисленню музичних творів, узагальнює музичні

враження. Дітям цього віку вдається сприймати, переживати і створювати музику, грати на

музичних інструментах [6, c. 248]. Їх емоційне життя стає багатшим, у них накопичується

певний життєвий і художній досвід. У них добре розвинута наочно-образна пам’ять, вони

легко запам’ятовують те, що їх особливо вражає. Помітними стають вияви словесно-логічної

пам’яті – діти краще запам’ятовують зрозумілий матеріал [9, с. 29]. Таким чином, у дітей

молодшого шкільного віку первинними є емоції, які допомагають сформувати думку та

закріпити знання.

Пізнавально-рефлексивний компонент передбачає здатність особистості до осмислення

значущості музичних творів, а також власних музичних вражень, які виникають під їх

впливом. Щоб краще зрозуміти відношення цього компоненту до обдарованості дітей

молодшого шкільного віку, слід розглядати окремо поняття «пізнання» та «рефлексія».

Пізнання – це процес відображення в мозку людини предметів та явищ навколишньої

дійсності. Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні

чуттєвого та абстрактного пізнання [10, с. 231]. Зазначимо, що пізнавальний розвиток

особистості зазнає найбільших змін, адже тут закладаються основи розвитку здібностей. На


64

основі пізнавального інтересу, що домінував у дошкільному віці, розвиваються

інтелектуальні та творчі здібності. Під впливом учіння у молодших школярів бурхливо

розвиваються всі види вищих почуттів – інтелектуальні, естетичні, моральні, які впливають

на творчий потенціал дитини [3, с. 89].

У психологічних дослідженнях рефлексія трактується як звернення уваги суб'єкта на

самого себе і свою свідомість, зокрема, на продукти власної активності, а також будь-яке їх

переосмислення [10]. Рефлексія ‒ звернення назад, тобто здатність людини неодноразово

звертатися до початку своїх дій, думок, міркувати над тим, що ти робиш, як пізнаєш, в тому

числі і самого себе [5, с. 201]. Рефлексію розглядав А. Буземан, який трактував її як «будь-

яке перенесення переживання з зовнішнього світу на самого себе» [11, с. 33]. У віковій

психології рефлексія розглядається як новоутворення молодшого шкільного віку, тому

здатність рефлексувати та оцінювати окремі елементи своєї діяльності створюють

виникнення нових ставлень особистості до власного саморозвитку. У цей час утворюються

складні умовні рефлекси, що пов’язано з посиленням діяльності другої сигнальної системи.

Здатність до рефлексії формується й розвивається у дітей під час виконання дій, контролю й

оцінювання. Тобто завданням рефлексії є вивести особистість дитини на такий рівень

самосвідомості, де безперервне творче самовдосконалення буде природним її станом;

рефлексія дає можливість оцінити свої дії та створити своє нове. Це є суттєвим чинником

обдарованості.

Діяльнісно-творчий компонент характеризується реалізацією активної музичної

діяльності та вимагає застосування власного творчого досвіду у виконавстві. Цей компонент

відображає пізнавальну і творчу активність особистості, що відзначається пошуком музично-

естетичних цінностей, мірою самостійності при взаємодії з музикою. Основою цього

компоненту є здійснення певних дій, що сприяють творчій інтерпретації змісту музичного

твору, практичному застосуванні знань, утіленню набутого досвіду у сприйманні,

виконавській діяльності, творчості, спілкуванні. Діяльнісно-творчий компонент розвиває

творчі здібності дітей через активну діяльність.

Таким чином, формування обдарованості є цілеспрямованим педагогічним процесом, у

якому сукупність дидактичних умов забезпечує інтегральність особистості,

взаємодоповнюваність трьох основних структурних компонентів: емоційно-когнітивного,

пізнавально-рефлексивного та діяльнісно-творчого, Ці компоненти будуть доцільними та

ефективними за умови комплексного впровадження в роботі з дітьми молодшого шкільного

віку та врахування їх вікових особливостей.


1. Антонова О.Є. Обдарованість: сутність, структура, технології розвитку /

О. Є. Антонов // Шляхи і методи забезпечення подальшого творчого зростання обдарованої

молоді: [наук.-метод. зб.], [заг. ред. І.І. Якухна, Л.В. Корінної]. – Житомир: ЖОІППО, 2008. –

С. 78-89.

2. Жан Пиаже: теория, эксперименты, дискуссии: [сб.статей] / [под.ред. Л.Ф. Обуховой,

Г.В. Бушменской].– М. : Гардарики, 2001. – 624 с.

3. Лапченко І. О. Психологічні особливості емоційного розвитку молодшого школяра / І. О. Лапченко // Вчителю про молодшого школяра: психологічний аспект. – К., 2013. – С. 86-

89.

4. Мамонтов Я. Особистість і суспільність у педагогічних течіях / Я. Мамонтов //

Радянська освіта. – 1926. - №7-8. – С. 20.

5. Міріманова М.С. Рефлексія як системний механізм розвитку / М. С. Міріманова. – М.:

ВЛАДОС, 1997. – 316 с.

6. Науменко С. І. Психологія музичної діяльності / С. Науменко. – Чернівці : ПП

Видавничий дім Родовід, 2015. – 408 с.

7. Олексюк С. В. Освітня програма «Обдарована дитина» приватної школи

«Європейський колегіум» / С. В. Олексюк // Обдарована дитина. – 2008. – № 5. – С. 4–13.


65

8. Педагогическое наследие: Я. Коменский, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, И. Песталоцци / [Ред.-

упор. А. Джуринський, В. Кларин].– М., 1989. – 416 с.

9. Ростовський О. Я. Методика викладання музики у початковій школі: навч.-метод.

посіб. / О. Я. Ростовський. – [ 2-е вид., доп.]. –Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. –

216 с.

10. Сергєєнкова О. П. Загальна психологія: навчальний посібник / О. П. Сергєєнкова, О. А. Столярчук, О. П. Коханова, О. В. Пасєка. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 296 с.

11. Степанов С. Ю. Психология рефлексии: проблемы и исследования / С. Ю. Степанов,

І. М. Семенов // Вопросы психологии. – 1985. – № 3. – С. 31- 40.

12. Теплов Б. М. Психология музыкальных способностей : избранные труды в 2 т. /

Б. М. Теплов. –М. : Педагогика, 1985. – Т. 1. –380 с.

13. Тітов С. І. Музична обдарованість та її розвиток / С. І. Тітов // Вісник Житомирського

педагогічного університету. – 2004. – № 12. – С. 66 – 69.

14. Фрумов С. А. Дистерверг и его общественно-педагогическая деятельность и

педагогическая система / С. А. Фрумов //А.Дистерверг. Педагогическое образование. – 1936.

- №6. – С. 76 – 86.

15. Художньо обдарована особистість: сутність, реалії, розвиток: [монографія] /

Комаровська О.А. – Івано-Франківськ: НАІР, 2014. – 412 с.

16. Щорс В.В. Як не помилитися у виявленні ранньої обдарованості дитини / В.В. Щорс //

Обдарована дитина. – 2007. – №3. – С.53-62.

УДК 792.83«19/20»

Юрій Кульчицький

(Львів)

ФОРМУВАННЯ СЦЕНІЧНОГО ОБРАЗУ МІФОЛОГІЧНИХ ПЕРСОНАЖІВ

У ПРОЦЕСІ СТВОРЕННЯ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ ВИСТАВИ «ЕНЕЇДА»

В даній статті проведено детальний розбір умов формування сценічного міфологічного

образу на в процесі створення танцювальної вистави «Енеїда». Розглянуто спільну роботу

балетмейстера і виконавця. Наведено приклади створених образів у танцювальній виставі

«Енеїда».

Ключові слова: Енеїда, образ, балетмейстер, характер, виконавець, міфологічний.

This article containce detailed analysis of the conditions for the formation of stage

mythological image during the creation of the dance performance "Aeneid". The joint work of the

choreographer and the performer is considered. Examples of created images in the dance

performance "Aeneid" are given.

Key words: Aeneid, image, choreographer, character, performer, mythological.

Робота над роллю являється однією з основ при створенні танцювальної вистави.

Формування повноцінного і довершеного образу сприяє кращому відтворенню його перед

глядачем. Кожен сценічний персонаж повинен володіти власним унікальним характером.

Для цього слугують різні фактори, за які в рівній силі відповідають як виконавець так і

постановник.

Завданням даного дослідження є визначити ключові аспекти роботи при створенні

образу міфологічних персонажів у танцювальній виставі «Енеїда» за однойменною поемою

Івана Котляревського.

Сценічний образ є одним з різновидів художнього образу. Актор на сцені створює

сценічний образ, який сприймають глядачі. Проте процеси створення, сприйняття і втілення

художнього образу відбуваються в людській психіці неоднаково. Наталія Корнієнко довела

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%8B_%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%B8


66

притаманність всім типам нематеріальних систем, до яких належить і сценічний образ,

своєрідного «квантового ефекту» [1, с. 28].

При створенні сценічного образу постановник керується різноманітними факторами:

оригінальним образом з першоджерела, контекстом самого дійства, де буде задіяний даний

образ, стилем, в якому буде відображений даний образ, та багатьма іншими.

Робота над роллю складається з чотирьох великих періодів: пізнавання, переживання,

втілення та впливу. Пізнавання – це підготовчий період. Він починається з першого

знайомства з роллю. Пізнати – значить відчути. Однак перші враження можуть бути і

помилковими. Неправильні, помилкові думки заважають подальшій роботі актора [3].

Навіть з самої назви зрозуміло, що сценічний образ – це певне амплуа, яке «одягає»

на себе артист для того, щоб зіграти ту чи іншу роль. Воно повинне в точності

відповідати тому характеру, який описаний в сценарії, і при цьому бути «живим». Надалі

глядач розуміє, що кожна виконана актором роль являється індивідуальною і

неповторною. Кожна вистава вимагає перевтілення: в один момент потрібно виконати

роль комічного персонажа, в інший – показати смуток і зажуреність, ще в інший – страх.

Але все не так просто. У кожного хорошого актора можна впізнати його свій, унікальний

«почерк», тобто стиль виконання. Це і є той самий сценічний образ, який притаманний

йому. Яку б роль не виконував актор – драматичну, комічну або трагічну, вона буде

наділена унікальними емоціями, рисами і особливостями, які проявляє конкретна

людина [1].

Об’єкт створення, втілення і сприйняття (сценічний образ) вступає із суб'єктом – тим,

хто його створює, втілює, сприймає – в багатозначні стосунки, внаслідок чого в результаті

буде отримана інша система, тобто образ створений не дорівнює образу втіленому, а

втілений – образу сприйнятому. Проаналізуємо цю суперечність, дослідивши функціональну

структуру сценічного образу з точки зору його створення, втілення і сприйняття. Між

процесами виникнення сценічних і почуттєвих образів в цілому існує певна аналогія.

Почуттєвий образ теж є увімкненим в систему «дійсність – мистецтво», в якій виконує роль

сполучної ланки. Почуттєвий образ – це ніби позаестетична засада сценічного образу, проте

він не містить узагальнень, притаманних для художнього, зокрема сценічного, образу.

Сценічному образу, на відміну від почуттєвого, притаманний незбіг реального об’єкту з його

образним втіленням [4].

У танцювальній виставі «Енеїда» за однойменною поемою Івана Котляревського

зображені різноманітні персонажі і кожен з них має свій унікальний образ.

Для прикладу, при створенні образу нереїд використовувалась в основному класична

хореографія та легка плавна пластика. Для цього постановником було обрано танцівників,

що зможуть повністю відтворити дане завдання. Проте, окрім виконання хореографічних

елементів також було проведено роботу над сценічним образом. З танцівниками було

пропрацьовано виконання хореографічної лексики у відповідності до їхніх сценічних

образів. В результаті цієї проведеної роботи перед глядачем постали дванадцять дівчат, що

повністю змогли відтворити на сцені завдання, що перед ними поставив балетмейстер.

Серед різноманітних видів мистецтва найбільш схильним до створення образів є

театральне мистецтво. Театр являється синтезом багатьох видів мистецтв, зокрема живопису,

архітектури, музики, вокалу, хореографії тощо. Ланкою, що поєднує їх всіх в театрі

являється література. Проте є мистецтво, яке належить лише театрові. Це – мистецтво

актора.

Танцівник також відноситься до інструменту свого мистецтва – власного тіла як до

якоїсь окремості, чому в значній мірі допомагає те, що його робота протікає в танцкласі

перед дзеркалом, і він має можливість бачити своє творіння з боку на всіх етапах роботи.

Таке бачення і, головне, таке ставлення до образу, що втілюється, як до чогось зовнішнього

(а до власного тіла як до матеріалу), артист балету зберігає на весь час існування образу. При

цьому ніяк і ні в чому не ототожнюючи, наприклад, Лускунчика зі своєю життєвою і

людської іпостассю і користуючись останньою тільки в тій частині, де вона виступає як його


67

творче або, як говорив Михайло Чехов, вище «я». За допомогою цього свого творчого «я» він

знайде потрібний рух голови або рук і необхідну міміку для вираження почуттів Лускунчика.

Чи потрібно говорити, що ці почуття не матимуть нічого спільного з життєвими,

«справжніми» емоціями самого танцівника – хоча б тому, що у повсякденному житті йому

ніколи не прийде в голову висловлювати всю повноту, що охопила його почуття за

допомогою великого па [3].

Ось як описує свою роботу над образом великий актор Лоуренс Олів’є: «щоб створити

характер, я перш за все повинен побачити картину: манеру (персонажа), рухи, жести, ходу і

все інше. Поступово все це появляється. Картини і звуки починають формуватися в моєму

уявленні, спочатку підсвідомо, проте з часом вони спливають на поверхню. Ти виношуєш

образ в душі і потім подумки перетворюєш його в картину, написану масляні фарби. Я кажу

“масляні фарби”, а не “акварель”, оскільки актор, на мій погляд, завжди “пише маслом”» [5].

При розробці характеру міфологічних персонажів в танцювальній виставі «Енеїда» для

того чи іншого образу, бралися до уваги наступні чинники: відповідність хореографічної і

пластичної лексики до музичного супроводу, відповідність костюму до даної сценічної дії,

природні задатки танцівника до відтворення заданого образу.

Взяти участь також було запропоновано професійним акторам театру «Воскресіння».

Завдяки їх порадам, режисерським ходам, та професійному баченню вдалося досягти

хороших результатів при роботі над образами та їх зв’язками один з одним. Так, для

прикладу, при роботі над епізодом зародження першопочаткової колізії між богинями

Юноною та Венерою для швидкого і чіткого розкриття та формування перед глядачем

образів богів, був використаний метод флеш-картинок, що вбачає в собі швидку розповідь

про події, що проходять, з зупинками на ключових моментах. При ввімкненому світлі на

сцені можна бачити одну картину, потім, через повне вимкнення світла, іншу, що відбулася

за певний проміжок часу. Використавши цей метод, через статичні пози було зображено

характер образів богів зо допомогою статичних поз і акторського таланту виконавців.

При роботі над образами богів в загальному, балетмейстером було переглянуто їх

зображення у першоджерелах та у бурлескно-травестійній поемі Івана Котляревського

«Енеїда». Це дозволило провести порівняння та виокремити для танцювальних образів

відповідні пластичні та акторські риси, що, в подальшому, будуть мати місце при

формуванні того чи іншого персонажу танцювальної вистави.

Саме так, при роботі над образом Плутона, враховуючи його майже цілковиту

відсутність у поемі порівняно з іншими богами, на сцені його було зображено ближче до

слов’янських вірувань бачення «нечистого»: кудлатий, потворний, з ратицями замість ніг.

Опрацьовуючи образ Парок, балетмейстеру при роботі з танцівниками вдалося

відтворити відповідні характери персонажів. Їх відданість справі, небажання відпустити

головного персонажа з підземного царства.

Проте, тут полягає одна з відмінностей між історією, що повідав Іван Котляревський у

своїй поемі, та у танцювальній виставі. У поемі немає таких персонажів як парки, проте для

зручності сюжету танцювальної вистави, вони були введені як дійові особи.

Образи міфологічних персонажів повинні передавати таке значення, щоб глядач зрозумів

суть їхньої появи на сцені і їхню роль в історії в цілому.

При роботі над образами трьох головних богів, виокремлювалися ключові риси, над

якими і працювали виконавці. Так для прикладу, образ Гери, сповнений підступності, чогось

лихого і нехорошого був зосереджений на відповідній сценічній пластиці. По відношенню до

Зевса – м’яка та улеслива, по відношенню до всіх інших – сувора і жорстка.

Велику роль при формуванні сценічного образу відіграє сценічний костюм тих чи інших

персонажів, що допомагає глядачеві краще ознайомитись і глибше заглибитись у все, що

відбувається на сцені. Окрім цього, сценічний костюм дозволяє і самому артисту краще

вжитися в роль, при кращому розумінні свого сценічного «я».

Під час створення сценічних образів богів, для формування гармонійного

співвідношення між персонажем і його костюмом, використовувалися колірні гами,


68

відповідні до характеру героїв. У всіх верховних богів окрім Плутона, були присутні

елементи костюму золотого кольору, що вділяло їх з поміж інших персонажів. Нереїди

отримали ніжно голубий стрій, Парки – чорні накидки.

Формування сценічного образу залежить не тільки від акторської та танцювальної

діяльності на сценічному просторі, а й від першопочаткової роботи постановника, що

детально розбирає потрібні йому характери. Спільна робота постановника і виконавця дає

змогу побачити унікальний продукт синтезу двох свідомостей, адже кожна має власну точку

зору і власне поняття про те, що відбувається на сцені.

Як висновок, можна зазначити, що задачею балетмейстера в танцювальній виставі

«Енеїда» при роботі над формуванням образів міфологічних персонажів першочергово була

постанова правильного розуміння артистами власних персонажів і їхніх характерів.

Пояснення виконавцям ролі їх характерів в загальному контексті вистав дозволило

правильно вибудувати образи героїв.

Отже, робота балетмейстера при створенні сценічного образу має базуватися на

декількох факторах, таких як: можливість виконавця відтворити даний образ, сценічне

оформлення даного образу, надання виконавцю розуміння того, що йому доведеться

виконати. Робота з зовнішнім (костюмним) образом також відіграє значну роль у роботі.

Створення костюму відіграє значну роль при формуванні характеру, оскільки дає можливість

повністю досягнути розуміння свого персонажу. Якщо виконавець зміг зрозуміти себе

сценічного, то, через виконання ролі, зможе донести свій образ до глядача.


1. Корнієнко Н. Український театр у переддень третього тисячоліття. Пошук. – Київ:

Факт, 2000. – 160 с.

2. Львівський духовний театр Воскресіння [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу:

https://voskresinnia.eu/index.php/uk/ – Назва з екрану.

3. Работа актера над ролью. Работа актера над собой [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: https://studbooks.net/607424/kulturologiya/rabota_ aktera_rolyu_rabota_aktera_soboy –

Назва з екрану.

4. Сценічний образ: поняття, формування образу, вибір костюма, робота з акторами і поняття ролі [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://what.com.ua/scenichnii-obraz-

poniattia-f/ – Назва з екрану.

5. Laurence Olivier, On Acting, Simons & Shuster. ‒ New York, 1987. P. 153.

УДК 792

Марта Піддубняк

(Львів)

ХУДОЖНЄ ВТІЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПОСТАТІ ІВАНА БОГУНА

У МИСТЕЦТВІ

Формування українського національного мистецтва, яке збіглося з пануванням на

політичній арені козацтва, мало велике значення для всієї її подальшої долі. Період

Козаччини охопив усі сфери культурного та духовного життя і залишив великий слід у

пам’ятках архітектури, образотворчого мистецтва, літератури, музики і театру, ставши

впізнаваним, і будучи однією з вагомих складових в розвитку загальноєвропейської культури.

Ключові слова: козак, мистецтво, історична постать, культура, Іван Богун.

The formation of Ukrainian national art, which coincided with the dominance of the Cossacks'

political arena, was of great importance for its entire future. The Cossack period covered all

spheres of cultural and spiritual life and left a large mark on the monuments of architecture, the

https://voskresinnia.eu/index.php/uk/

https://studbooks.net/607424/kulturologiya/rabota_%20aktera_rolyu_rabota_aktera_soboy

http://what.com.ua/scenichnii-obraz-poniattia-f/

http://what.com.ua/scenichnii-obraz-poniattia-f/


69

fine arts, literature, music and theater, becoming recognizable and being one of the major

components in the development of pan-European culture.

Keywords: Cossack, art, historical figure, culture, Ivan Bohun.

Постать полковника козацького війська Івана Богуна, як видатного полководця,

дипломата, безстрашного воїна, оспівана в багатьох народних піснях, думах та баладах, його

доблесть, сміливість та досягнення були взяті за основу в творах відомих письменників,

художників, а слава про його нескореність та любов до волі вийшла далеко за терени

України.

Метою роботи є втілення образу козацтва та історичної постаті полковника Івана Богуна

засобами літературного, музичного, образотворчого мистецтв.

Недарма М. Аркас в своїй «Історії України» писав: « … славний полковник Іван Богун,

що його дуже любили козаки й народ» [1, с. 202]. Постать полковника Івана Богуна

розглядається в літературі, як символ боротьби, віри та надії у майбутнє вільної України, яка

назавжди звільниться від ярма.

Образ Івана Богуна розкривається в народних думах та піснях. Однією з найвідоміших

дум про полковника є дума «Іван Богун», майже ціле століття був відомий лише її уривок,

записаний на початку 50-х рр. XIX ст. зі слів кобзаря Андрія Шута. Повний текст думи було

записано аж 1928 р. з пам’яті Івана Чаловського, який чув цю думу наприкінці XIX – на

початку XX ст. в Немирівському районі, Вінницької обл., звідки він родом [7]. У думі

описується оборона Вінниці у 1651 р., під час якої було розгромлено польське військо

[6, с. 180].

Про подвиги та бойові звершення полковника Богуна йдеться в народній пісні «Ой з-за

гори чорна хмара, мов хвиля іде»:

«Ой наточив Іван Богун невірам вина,-

Та було ж їх сорок тисяч, а тепер нема» [5].

У 1995 р. Я. Чорногузом було написано пісню Івану Богуну. У одному із куплетів

йдеться:

«Воювали в ту війну

Аж до самої зорі,

Славу Богуну, славу Богуну

Заспівайте, кобзарі!» [10]

Не останнє місце у втіленні образу Івана Богуна займає поезія. У своїх віршах автори

передають втілення славного козацького минулого, визвольної боротьби та прагнення до

волі.

У любові до рідної України від імені Івана Богуна зізнається у поемі «Ніч Івана Богуна»

М. Вінграновський:

«Не вірю в бога – в Україну.

Вона мій бог і поводир.

В свободу вірю, вірю в мир.

І хоч загину – до загину» [2, с. 188].

У поемі «Берестечко» видатна українська поетеса Л. Костенко словами Богдана

Хмельницького описує ставлення гетьмана до полковника, який поважав думку Івана та

вважав його своєю правою рукою:

«Отак скажу я на Суді Страшному.

Умру в багні, воскресну в Богуні.

Бо він – Іван. Іван – то є син Грому.

Він брат всього святого у мені» [8].

Книгу поезії та оповідань присвятила Івану Богуну Є. Лещук. У одному із віршів поетеса

говорить:

«Пошли нам, Боже, нині Богунів,

Щоб вберегли омріяну Державу,


70

Щоб виростили лицарських синів,

Щоб воскресили розіп’яту славу» [11].

До постаті Івана Богуна зверталися і письменники у прозових творах. Я. Качурою

написано повість «Іван Богун» відтворює одну з найвеличніших сторінок боротьби нашого

народу за незалежність – Національно-визвольну війну 1648–1654 рр. під проводом Богдана

Хмельницького, що закінчилася актом возз’єднання України з Росією. У своїй статті,

присвяченій аналізу твору Я. Качури «Іван Богун», Т. Табунщик зазначає, що «основну увагу

письменник зосереджує на головному образі: Іван Богун виступає в центрі найважливіших

подій, є виразником настроїв простого народу» [4, с. 143].

Також слід відзначити роман-трилогію М. Старицького «Богдан Хмельницький» –

найдовершеніший історичний твір визнаного класика. Іван Богун у цьому творі виступає не

лише втіленням лицарського духу українського козацтва, а й виразником його гуманістичних

устремлінь [3, с. 146].

У своїй статті-аналізі літературних творів про Івана Богуна О. Євмененко зазначає, що

«спираючись на історичні, фольклорні джерела, уважно осмислив життя та боротьбу Богуна

й Адріан Кащенко в оповіданні «Славні побратими» і повісті «Борці за правду». В

інтерпретації Кащенка, Богун – добрий тактик, який у кожному бою демонструє філігранну

військову виучку, безприкладну мужність, одчайдушність, талант воєначальника. У фіналі

повісті «Борці за правду» «український богатир» Богун виступає уособленням нескореності

українського народу, який підніс зброю в оборону власного права на життя. Герой зустрічає

смерть без покаяння й розпачу. А. Кащенко показує Богуна у романтичному ключі:

досвідченим військовим керівником, розумним і стриманим, спроможним приймати

найвідповідальніші рішення, до дрібниць продумувати хід бойових акцій [3, с. 147].

До втілення образу Івана Богуна долучився і польський письменник Г. Сенкевич у

своєму романі «Вогнем і мечем». Цей твір було екранізовано польським режисером Є.

Гофманом, для якого «Вогнем і мечем» – це передусім «історія кохання» і, як писалося в

рекламних матеріалах до нью-йоркської прем’єри, – «польсько-українська версія відомої

американської кінокласики «Віднесені вітром», картина, що насамперед розповідає про

великі пристрасті, про людські долі, кинуті на трагічне тло громадянської війни. Епохальні

події козацької війни, битва під Жовтими Водами, облога Бара, заграви пожеж, – це лише

історичні події, на тлі яких розгорається справжнє змагання за серце чарівної шляхтянки

Гелени Курцевичівни між польським шляхтичем Яном Скшетуським та українським козаком

Богуном», роль якого у цій екранізації виконав російський актор О. Домогаров [13].

Роман О. Соколовського «Богун» був першою спробою української радянської прози по-

новому осмислити визвольну війну, його доля в цьому плані є досить-таки показовою й

характерною. Письменник О. Соколовський наділяє свого головного героя – Богуна –

справді лицарськими рисами, але на противагу їм Богун постає перед читачами звичайною

людиною, наділеною суто людськими якостями. Цей твір дає можливість спостерігати за

героєм і у вирі історичних подій, і у дружньому та звичному спілкуванні з козаками, в

розмовах з коханою Оксаною. Полковник показаний не лише як вправний полководець,

готовий на смерть битися за всенародну справу. У його грізній поставі помічаємо й звичайне

людське щиросердя, якусь душевну розкутість, і здатність по-справжньому кохати [3, с. 148].

Постать Івана Богуна знайшла своє відображення і у образотворчому мистецтві. Напевно

найвідомішим полотном із зображенням полковника козацького війська Івана Богуна є

картина художника-баталіста А. Орльонова «Полковник Іван Богун», де козака зображено

верхи на коні [9].

Відомим портретом Івана Богуна є робота Д. Нарбута «Іван Богун, полковник

вінницький» [12].

Ще однією впізнаваною роботою є картина Л. Гринюка «Полковник Іван Богун, керівник

оборони Вінниці від польського війська 1651 р.» [12].

Ім’я Івана Богуна овіяне невмирущою славою, а пов’язані з ним численні твори

народного мистецтва дійшли і залишаться в пам’яті на довго. І. Богун є героєм багатьох


71

історичних пісень, дум, народних легенд і переказів, його постаттю захоплювалися

письменники та надихалися поети, його змальовували художники та екранізовували

режисери.

Народні пісні, думи та легенди, що дійшли до нас з минулого, численні поетичні та

прозові твори сучасних письменників оспівують Івана Богуна як національного героя і

козацького лицаря, як дороговказ для української молоді та всієї нації для гарту та

спрямування на найвищу висоту вірності Україні.


1. Аркас М. М. Історія України-Русі : з малюнками / М. М. Аркас. – 2-ге вид. – Краків :

Накладом Ольги Аркасової, 1912. – 424 с.

2. Вінграновський М. С. Вибрані твори: У 3 т. – Т. 1: Поезії / М. С. Вінграновський /

Вступна стаття Т. Салиги. – Тернопіль : Богдан, 2004. – 400 с.

3. Євмененко О. В. Художня інтерпретація постаті Івана Богуна в українській літературі початку ХХ століття / О. В. Євмененко. – Вісник Маріупольського державного

гуманітарного університету; серія: Філологія, 2009. – № 2. – С. 143 – 151.

4. Табунщик Т. Образ Івана Богуна в одноіменній повісті Я. Качури (Спроба обєктивного аналізу) / Т. Табунщик. – Збірник наукових праць (філологічні науки). – № 6,

2015 р. – С. 143 – 145.

5. Українські народні думи та історичні пісні. Упорядники: П. Павлій, М. Родіна, М.

Стельмах. – Київ : Видавництво Академії наук УРСР, 1955. – 700 с.

6. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків : у 3-х т. / Д. І. Яворницький / редкол. :

П. Сохань (гол.) та ін. – Т. 1. – Київ : Наук. думка, 1990. – 592 с.

7. Іван Богун Українська народна пісня [Електронний ресурс] – Режим доступу:

https://proridne.com/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%

8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96

%20%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96/%D0%86%D0%92%D0%9. – Назва з

екрана.

8. Костенко Л. Берестечко [Електронний ресурс] – Режим доступу:

http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=kostenko&page=berestechko. – Назва з

екрана.

9. Орльонов Артур – майстер батального живопису [Електронний ресурс] – Режим

доступу: https://sverediuk.com.ua/orlonov-artur-mayster-batalnogo-zhivopisu/ – Назва з екрана.

10. Пісня про Івана Богуна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://maysterni.com/publication.php?id=39489 – Назва з екрана.

11. Пошли нам, Боже, нині Богунів [Електронний ресурс] – Режим доступу:

https://www.radyvyliv.info/poshli-nam-bozhe-nini-boguniv.html – Назва з екрана.

12. Факти і міфи оборони Вінниці 1651 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу:

https://www.myvin.com.ua/ua/news/stuff/13379.html – Назва з екрана.

13. Ogniem i mieczem як чинник української культури [Електронний ресурс] – Режим

доступу: https://krytyka.com/ua/articles/ogniem-i-mieczem-yak-chynnyk-ukrayinskoyi-kultury –

Назва з екрана.

Науковий керівник: професор Петрик О.О.

https://proridne.com/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96/%D0%86%D0%92%D0%259



http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=kostenko&page=berestechko

https://sverediuk.com.ua/orlonov-artur-mayster-batalnogo-zhivopisu/

http://maysterni.com/publication.php?id=39489

https://www.radyvyliv.info/poshli-nam-bozhe-nini-boguniv.html

https://www.myvin.com.ua/ua/news/stuff/13379.html

https://krytyka.com/ua/articles/ogniem-i-mieczem-yak-chynnyk-ukrayinskoyi-kultury


72

Мирослава Федорів

(Львів)

ПЕДАГОГІЧНА СКЛАДОВА РОБОТИ З ТАНЦІВНИКОМ:

СТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ ВИКОНАВЦЕМ РОЛІ

У статті автор аналізує педагогічну складову роботи з виконавцем ролі. Розглядається

питання створення художнього образу шляхом використання досвіду видатних майстрів та

індивідуального творчого задуму в поєднанні з музичним матеріалом. Як наслідок, сценічне

втілення хореографічного образу – це складний процес взаємодії виконавця та

балетмейстера.

Ключові слова: художній образ, виконавець, задум, музичний супровід, сценічна мова.

In the article the author analyzes the pedagogical component of work with the role performer.

The question of creating an artistic image by using the experience of eminent masters and

individual creative concept in combination with musical material is considered. As a consequence,

the stage embodiment of the choreographic image is a complex process of interaction between the

performer and the choreographer.

Key words: artistic image, performer, conception, musical accompaniment, stage language.

Усі види мистецтва мають специфічні способи і форми відображення дійсності, методи і

засоби. Письменник пише художній твір, користуючись словом, композитор складає

музичний твір з нот, художник використовує фарби, скульптор – глину і мармур, а хореограф

– рухи, пластику тіла, міміку і жести. Усіх їх об’єднує одна мета – створення художнього

образу своїми специфічними засобами.

Особливість хореографії у тому, що цей вид мистецтва синкретичний. У ньому

об’єднались танець і пантоміма, музика і поезія, пластика рухів і статичні пози, драматургія

літературного твору. Талановитий балетмейстер повинен уміло поєднати всі вищезгадані

засоби для створення цілісного художнього образу в будь-якому хореографічному творі.

«Балетмейстер, який володіє широким спектром знань, має талант і фантазію, може вкласти

особливо багато вогню, правди, змісту і захоплення у свої постановки» [4, с. 49].

Питання створення хореографічного образу є чи не найголовніше у майстерності

балетмейстера-хореографа. Тому закономірно виникає питання: як створити його, які методи

і прийоми використати, які допоміжні засоби застосувати?

Даючи відповіді на ці питання, художник-балетмейстер зможе стати правдивим творцем,

адже у них сконцентровані основи балетмейстрського мистецтва.

Професія балетмейстера як творця хореографічного твору і його образів передбачає

вирішення багатьох питань в процесі роботи. В процесі оволодіння професією постановника

балетних вистав питання авторського задуму належить до найважливіших. Відомо, що у

сучасному світі, створений мистецький художній образ, передбачає неоднозначне його

прочитання і трактування. Розуміючи це, балетмейстер по-своєму, іноді несподівано

підходить до бачення майбутнього образу.

Хореограф повинен запропонувати ненав’язливе власне бачення образу, або ж

репрезентувати запозичене, яке йому здається найбільш доцільним. Тобто творець

художнього образу має можливість вибрати свій шлях, водночас використавши досвід

видатних майстрів і зберігши індивідуальний задум. Йому потрібно самостійно мислити,

зіставляти, обирати виважене рішення, відкинувши зайве, іноді фантазувати – «мучитись»

творчим пошуком, щоб знати власне бачення, власне відкриття образу.

Чайковський Д.С. зазначає: «задум – це ідеальне явище, яке мусить реалізуватися в

практичній роботі з актором, художником, композитором, виробничими цехами, тобто –

ідеальне мусить матеріалізуватися» [5, с. 10].

Наступний етап реалізації задуму – створення безпосередньо самого образу. Створити


73

художній образ – означає змалювати в танці дію чи характер, виразити прочуття, втілити

певну ідею.

Основний засіб сценічної виразності сучасної балетної вистави – танець. З різних рухів

народного, класичного, сучасного танцю балетмейстер повинен вибрати лише ті, які

щонайкраще допоможуть передати конкретний задум хореографічного образу. При цьому

балетмейстер-творець збагачує мову танцю, надаючи їй нових елементів, спрямованих на

конкретизацію образу.

Дійовий танець – сольний, ансамблевий, масовий – головний засіб створення художнього

образу. Текст, створений балетмейстером і відтворений у танцювальному малюнку, – основа

художнього образу. Виконавці, відтворюючи задуманий і реалізований у танці образ,

завдають йому численних інтерпретацій.

Якщо танцівник лише механічно виконує завчені рухи, несповнюючи їх емоціями,

думками, почуттями, то можна говорити, що в такому випадку він показує механічні вправи,

гнучкість, рухливість тіла людини, а не створює хореографічний образ. Він звичайний

ремісник. Якщо ж виконавець передає рухи, сповнені конкретними почуттями, які виражають

стан людини, її емоції, переживання: любов, щастя, горе, гнів, – то художній образ вдався, а

його творець справжній майстер. До того ж, коли виконавцеві ролі не лише вдалось передати

глядачеві певні емоції, а із зміною почуттів персонажа викликати такі ж емоції публіки, то

педагогічна майстерність балетмейстера сягнула найвищого рівня. Ось тому такі поняття як

творча думка, почуття, виразність, враження входять обов’язково до процесу створення,

виконання і сприйняття художнього образу.

Створення художнього образу балетмейстером – складна система будівництва, котра

охоплює і загальні закони мистецтва, і специфічні індивідуальні методи, прийоми і техніки

жанру хореографії. Усі ці зусилля спрямовані на те, щоб створений образ був зрозумілим

глядачеві. Постановник повинен вирішувати, які засоби, методи і прийоми повинні входити в

цю систему, як правильно вибрати необхідний жест чи рух, який прийом використати в тому

чи іншому фрагменті.

Створюючи сценічний образ танцювального персонажа ми, передусім, створюємо

«музично-хореографічний» образ, що являє собою структуру специфічних визначених

компонентів, отож постановнику танців потрібно володіти цим специфічним арсеналом

техніки особливих прийомів і методів, що в кінцевому результаті дозволять залишатися в

рамках потрібної естетики [2].

Слід зазначити, що жоден хореографічний образ не можна створити без музичної основи.

Балетмейстер вивчає, аналізує музичний матеріал, тому що музика надає танцю настрою,

характеру, вказує на особливість рухів персонажа.

Автор намагається побачити пластичний образ музики в рухах, позах, жестах, малюнках

і лініях танцю. В кінцевому результаті музичний твір і художній персонаж повинні бути

тотожними.

«Музикально-хореографічний образ» створений тими чи іншими лексичними засобами

балету є результатом ставлення балетмейстера до музичного матеріалу, результат внутрішніх

і зовнішніх зв’язків хореографії з музикою [2].

Музика і танець – це друзі, разом вони створюють художні образи, балетне дійство, проте

танець ніколи не може стати дубляжем музичного твору, його пластичною формою.

Хореографічний образ має власну форму незалежну від музичної. Треба навчитись «слухати»

тіло виконавця і музичний твір і знаходити компроміс між рухами тіла людини і музичними

нотами, створюючи єдиний музично-пластичний образ. Коли танцювальний рух завмирає на

сцені, музичний твір доповнює те, що не сказано танцівником, іноді навіть красномовніше

танцю. І навпаки, коли не звучать ноти у тиші рух людського тіла.

Ще одна особливість створення художнього образу хореографом – це надання рухам тіла

виразного змісту (тобто режисура рухів). Будь-який рух тіла може бути приводом для

створення танцювального образу, якщо балетмейстер надасть йому змісту, покаже під певним

освітленням, одягне у відповідний костюм, оформить музичний супровід, надасть формі


74

змісту. І все це робить для того, щоб зацікавити глядача.

Основа створення хореографічного образу – пластичні засоби: рухи народного танцю,

класичного танцю, а також побутові, спортивні, акробатичні рухи. Хореографу слід уміло

мобілізувати при потребі ці рухи, щоб створюваний образ виявився привабливих і яскравим.

«Подібно до того, як з букв складаються слова, а із слів фрази, так і з окремих рухів

складаються «слова» і «фрази» танцю, що складають поезію хореографічного твору»

[3, с. 14].

Виразні балетні рухи – серце хореографії. Завдяки їм танець стає вільним вираженням

емоційного стану душі і тіла людини. Виразні рухи – носії хореографічного образу, його

змісту і характеру. До виражальних рухів при створенні образу приєднуються і зображальні

рухи (тобто пантоміма). Головне їх завдання – передати глядачеві конкретну інформацію про

те, що відбувається в хореографічній виставі чи балеті. Про всі події сюжету довідується

глядач завдяки пантомімі, вона відповідає за розвиток сюжетних ліній.

Знайти необхідний рух для того чи іншого танцювального фрагменту, органічно поєднати

його з музикою, відтворити зображуваного персонажа, засвоїти техніку – це основні завдання

постановника художнього образу.

Хореографічний образ придумує та складає балетмейстер, а інструментом для сценічного

втілення служить виконавець. Щоб творчий процес увінчався успіхом, обидва учасники

повинні бути професійно освіченими і здатними до творчості. Перша, і, мабуть,

найголовніша вимога до виконавця – це високий рівень володіння професією, її технічною

стороною. Виконавець повинен володіти прекрасними професійними навиками. Тіло

танцюриста – інструмент для втілення сценічного образу. Він повинен досконало володіти

тією сценічною мовою, на якій доведеться говорити з глядачем, чи то класичного, народного,

сучасного танцю.

Виконавцю необхідні в роботі такі якості: працьовитість, самоаналіз, емоційність,

музичність, виразність. Мало займатися тільки фізичним вдосконаленням тіла, воно повинно

тонко реагувати на всі нюанси душевних станів. Для того, щоб рухи були осмисленими,

виразними і носили художній характер, артисту потрібно працювати над своїми

психологічними особливостями. «Всі складові образу існують за принципом єдності змісту і

форми: єдності чіткої, точної, завершеної сценічної форми руху і гранично насиченого

емоційно-психологічного змісту, що становить суть хореографічних образів» [1, с. 43].

Через вживання в образ, перевтілення, за допомогою пластичної виразності тіла

відбувається створення образу на сцені. В процесі роботи над створенням хореографічного

образу балетмейстером і виконавцем, іноді важко розділити, яку ж частину склав

балетмейстер, а яку привніс виконавець? Якщо над образом довго працювали, то він стає

другим «Я» виконавця. Танцівник вкладає в танець своє розуміння характеру героя, життя в

цілому, одухотворяючи хореографічний текст і проявляючи в цьому свою індивідуальність.

«В опері або на концерті публіка може бути впевнена, що співаки і оркестр співають і грають

те, що написано в партитурі, так як це вигадав композитор, та й в драматичному театрі

актори в точності відтворюють текст п’єси. У балеті ж публіка ніколи не знає напевно, чи є та

чи інша варіація плодом творчості відповідного хореографа або результатом компромісу між

ним і танцівником або навіть винаходом самого виконавця» [3, с. 16].

Постановка художнього образу танцю – це багатогранне, складне комплексне поняття,

що створюється на специфічних методах, правилах, прийомах. Щоб оволодіти

елементарними навиками роботи постановника слід не лише знати теорію, а й постійно

займатись практичною постановкою танцювальних образів, використовуючи закони і методи

постановки художніх образів, не боячись створювати власні прийоми і засоби, втілюючи їх в

життя. Митсецтво балетмейстера не статичне, воно живе і розвивається паралельно людській

історії, а особливо інтенсивно в наш час, тому слід враховувати і цей фактор. Балетмейстер

повинен чітко уявляти і розуміти, що таке задум художнього образу, його музична

драматургія, балетмейстерські прийоми, освітлення. Він повинен володіти основами

гармонійної постановки художнього образу.


75

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Захаров Р.В. Работа балетмейстера с исполнителями / Р.В. Захаров. – Москва:

Искусство, 1967. – 64 с.

2. Зырянов А.В. Основные аспекты музыкально-хореографического образа

[Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://studfile.net/preview/ 3827212/.

3. Козлов Н.И. Пластическая выразительность как один из определяющих компонентов в создании художественного образа: учеб. пособ / Н.И.Козлов. – Санкт-Петербург: Композитор,

2006. – 20 с.

4. Новерр Ж.-Ж. Письма о танце / Пер. А.А. Гвоздева. – Санкт-Петербург: «Издательство

«Лань», 2007. – 384 с.

5. Чайковський Д.С. Режисерський задум вистави: навч. посібник / Д.С. Чайковський. –

Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2002. – 98 с.

УДК 51:514.144.23

Наталія Цуцман

(Чернівці)

ГЕОМЕТРІЯ У ПИСАНКОВИХ РОЗПИСАХ

Відображення історії українського народу у писанках. Геометрична символіка у писанкових розписах.

Ключові слова: “коло ‒ знак злуки найвищого спокою з напруженою силою”, “трикутник є символом божественної Трійці”, “ромб – це символ родючості”, “спіраль є символом життєвої сили”, “хрест – давній символ душі”, “безконечник є символом води”, “зорю (ружу) вважають символом кохання”.

Reflection of the history of Ukrainian people in Easter eggs. Geometric symbolism in Easter egg paintings.

Keywords: “circle is the sign of the connection of the highest rest with intense force”, “triangle is the symbol of the divine Trinity”, “rhombus is the symbol of fertility”, “the spiral is the symbol of the vital force”, “cross is the ancient symbol of the soul”, “infinity is the symbol of water"," star (rose) is considered to be a symbol of love."

Історія писанки починається з далекого минулого, ще від язичницького культу, в якому

вона була важливим елементом для проведення різноманітних ритуалів та обрядів. Писанка тісно переплітається з релігією та уявленнями наших далеких пращурів про створення світу, з родючістю і поклонінням йому, з урочистими ритуалами, пов’язаними з річним циклом воскресіння природи і оспівуванням її сил. Яйце є символом початку, відродження, нового життя, так характеризували його всі народи в давнину, так його розуміють і до сьогодні.

Малюнки древніх писанок повторюють мотиви мальованої кераміки трипільської культури. Дослідники розрізняють доісторичні могили неслов'янські й слов'янські. Виготовлення і використання писанок було характерним саме для етнічних груп слов'ян – українців.

Ще до прийняття християнства, писанка була оберегом для її власника. Для цього в середину керамічних яєць-писанок вкладали кульки, які при струшуванні постукували, відганяючи цим звуком злих духів і нечисту силу. Археологи знаходили такі писанки в похованнях у Новгороді та Києві. Саме ці міста були, свого часу, центрами мистецтва писанкарства за часів Київської Русі. В цілому археологи знайшли близько 20 міст на території України, в яких набуло поширення мистецтво виготовлення подібних оберегів.

Відповідно до вірувань наших пращурів, писанка мала магічну добру силу – вона несла щастя, благополуччя, достаток, захищала свого власника від сил зла. Наші предки вірили, що, закопуючи писанку під землю, яйце робило урожай багатим і щедрим. Люди вважали справжнім мистецтво розписувати яйце так, аби воно стало справжнім оберегом, аби

https://studfile.net/preview/


76

зображена на ньому символіка справді виконувала своє важливе призначення. Сам процес виготовлення писанки доволі непростий. Раніше на нього впливало багато чинників, розписувати писанки треба було в чітко визначений час, зробивши попередньо замовляння, а символи та знаки виписувалися відповідними кольорами. Нині від цього різноманіття умов залишилися важливими тільки символічне значення кольору і зображення. Техніка виготовлення писанки розділяла всі яйця на двадцять різновидів, але до наших днів дійшло лише п'ять.

Найпопулярніші мотиви орнаментів в писанці (раніше їх було більше ста): Кривулька, або безкінечник – символ вічності руху Сонця (так звана, нитка життя). Роза, Тригвер, зірка, квадратний хрест – це символи Сонця, що показують чотири

сторони світу. Тригвер (чи трінінг; існує в культурі ще з часів Трипілля) – позначає символи життя: землю, повітря і воду, небо і повітря, або вогонь.

Сорок клинів – позначають сорок точок в житті, достаток і порядність людини, достаток і успіх в господарстві.

Павучок, або ж крутороги, розетки, млини, павутина – це найдавніший солярний знак. Точки позначають сльози Божої Матері, небесні світила. Рослини, ялинові гілки – позначають юність в її вічності, буйство природи, здоров'я,

красу. Колоски пшениці – символ урожаю. Різною була і технологія виготовлення писанок. Найпоширенішим способом було

розписування, коли в писальце (специфічна варіація пера для письма), що виготовлялося з тонкої шерсті – наливали розтоплений віск, яким малювали орнаменти, після чого промальоване воском яйце опускали у фарбу певного кольору. Покриті воском місця залишалися білими. Далі воском покривали ті місця, на яких планували зробити новий візерунок, потім яйце знову опускали в фарбу іншого кольору, і так повторювали кілька разів. Коли всі лінії, орнаменти і знаки були нанесені, яйце нагрівалося, зазвичай, це робилося в печі, віск розтоплювався і стікав. Таким чином залишалися багатобарвні та щоразу неповторно-прекрасні орнаменти.

Коло Одним з найбільш розповсюджених знаків української писанкової символіки є "колесо"

(коло). Воно є вершиною досконалості, знаком злуки найвищого спокою з напруженою силою, образом безсмертності, що зображується в природі постійним повторенням зародження життя.

Трикутник У трикутнику закладена ідея триєдності Всесвіту: неба, Землі і води. Цей знак

символізує батька, матір та дитину. Трикутник є символом божественної Трійці. Сяйво у вигляді тетраедра – атрибут Бога-Отця.

Рівнобічний трикутник символізує завершеність. Обернений вершиною вгору трикутник є сонячним і символізує життя, вогонь, полум’я, чоловічу основу, духовність.

Рис.1 Рис.2


77

Якщо ж зображений трикутник обернений вершиною донизу, то це символ пов’язаний з

Місяцем, жіночою основою, водою; символізує Велику Матір, Богиню-Рожаницю.

Трикутники часто розміщені на писанках в основі «вазонів», «дерева життя».

Ромб

Ромб – це символ родючості, загальний символ жіночої основи в природі. Ми можемо

бачити зображення ромба, розкресленого на чотири частини, на трипільських знахідках –

жіночих глиняних фігурках богині родючості. Ще до випалювання втискували по одній

хлібній зернині у кожну з чотирьох ділянок такого ромба; такий ромб є уособленням

зоряного поля. На писанках зустрічається як у вигляді окремого символу, так і в об’єднанні з

іншими елементами.

Рис. 3 Рис.4

Спіраль

Спіраль є символом життєвої сили, зародження нового життя, порядку літургійного

року, родючості. Писанки з такими орнаментами дарували один одному на здоров’я.

Рис.5 Рис.6

Хрест

Хрест – давній символ душі, Сонця, вогню. Вважається «божим знаком». Хрестом

називають перетин двох ліній: часу (горизонтальна) та вічності (вертикальна).Символізує

буття та небуття, початок і кінець. У християнстві цей знак уособлює страждання та радість

Воскресіння, спокуту гріхів.


78

Рис.7

Безконечник (кривулька)

Рис.8

Безконечник є символом води, її плинності. Також вода є джерелом сил природи,

втіленням життєдайного жіночого начала. У християнстві вода символізує очищення (обряд

хрещення). Окрім кривульок та безконечників, на писанках її зображували хвилястими

візерунками та зиґзаґами.

Зоря, Ружа

Зорю (Ружу) зображували як п’яти- шести- семи-, восьмираменну зірку. Шестикутна

символізувала шість сторін горизонту співвіднесених з небом, а також позначала знак року:

дві половинки по шість місяців. Восьмикутна зірка містить в собі прямий хрест, косий хрест,

а також правосторонню і лівосторонню свасті. Її вважають символом кохання (якщо

дарували писанку з ружею, то це вважалось освідченням у почуттях).


79

Рис.9


1. Культурно-історичний портал «Спадщина предків» http://spadok.org.ua/symvoly/

pradavnya-symvolika-ukrayinskoyi-pysanky / стаття Дмитра Пожоджука (фольклорист,

с.Космач).

2. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: http://lviv1256.com / стаття спеціалістів

etnoxata.com.ua спеціально для В СВІТІ.

3. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: http://www.easter.lviv.ua/uk/news/?newsid=6.

4. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/

viniknennja-pisanki-i-simvolizm-jiji-ornamentiv.


УДК 792.83

Дмитро Черниш

(Львів)

ВІДОБРАЖЕННЯ КОЗАЦТВА В ХОРЕОГРАФІЧНОМУ МИСТЕЦТВІ

ЗА МОТИВАМИ ПОЕМИ «ЕНЕЇДА» ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО

В даній статті проведено детальний аналіз зображення козацтва за рахунок

хореографії та умов відображення його у танцювальній виставі, за мотивами поеми Івана

Котляревського «Енеїда». Розглянуто моменти описання в поемі, хореографічних рухів, а

також посилання на хореографію в літературі.

Ключові слова: Енеїда, народний танець, балетмейстер, козак, хореографія.

In this article, a detailed analysis of the image of the Cossacks at the expense of choreography

and the conditions of its reflection in a dance performance, based on the poem of Ivan Kotlyarevsky

"Aeneid", is carried out. Moments of description in the poem, choreographic movements, and

references to choreography in the literature are considered.

Key words: Aeneid, folk dance, ballet master, cossack, choreography.

http://spadok.org.ua/symvoly/%20pradavnya-symvolika-ukrayinskoyi-pysanky

http://spadok.org.ua/symvoly/%20pradavnya-symvolika-ukrayinskoyi-pysanky

http://lviv1256.com/

http://etnoxata.com.ua/

http://vsviti.com.ua/

http://www.easter.lviv.ua/uk/news/?newsid=6

https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/%20viniknennja-pisanki-i-simvolizm-jiji-ornamentiv

https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/%20viniknennja-pisanki-i-simvolizm-jiji-ornamentiv


80

У монографії «Народне хореографічне мистецтво України», яка була видана в 1963 році,

автор А. Гуменюк посилається на опис танців, відображених в творах І. Котляревського.

Проте, автор у проведеному дослідженні не деталізував їх, використовуючи малюнок

народного танцю тільки в загальних рисах, як засіб художньої виразності у творах. Тут варто

відзначити, що в художній літературі можна почерпнути значно більше відомостей про

народний танець, а, зокрема, інформацію про його будову, окремі рухи та історію танцю

загалом [2].

Надзвичайно важливим для становлення української етнохореографії став період

козаччини (друга половина XVII століття – початок XVIII століття). Саме тоді було

закладено основні форми українського народного танцювального мистецтва, які стали

визначальними для народно-сценічної хореографії ХХ століття та сьогодення («Гопаки»,

«Козачки» тощо). Також деякі обряди, звичаї, традиції того періоду трансформувалися в

танки та танці (наприклад, хоровод «А вже весна», що ілюструє розставання козака з

коханою, несе відбиток обряду проводів козака на війну) [10].

Читаючи захопливий опис народного танцю в поемі «Енеїда», мимоволі виникає

питання, який ж саме танець описує нам автор. Оскільки танець виконує пара – молоді

хлопець та дівчина, то йдеться не про «гайдук», бо він являє собою чисто чоловічий танець

[11].

Може виникнути думка, що в творі відображено «гопак» чи «тропак». Проте описаний

танець достаньо складний, та включає різні види рухів ‒ ці є тропаки, гопаки, а також

гайдуки, вихилясники [9].

Тут варто зазначити, що згідно характеристики старовіцьких танців в основі кожного

танцю лежав якийсь один головний рух, і, відповідно, музика для кожного з них відрізнялась

та була однотипною. А для танцю, описаному в поемі «Енеїда», необхідно спеціальний

комбінований музичний супровід з частими змінами для виконання всіх вище згаданих рухів.

Водночас, танець насичений різними складними рухами, які потребують відповідного хисту

та фізичної сили [11].

Всі ці вище описані рухи, які були колись основами окремих парубоцьких танців, було

поєднано разом в один новий захоплюючий танець «козак».

Уважно читаючи авторський словник термінів поеми «Енеїда» можемо побачити, що

І. Котляревський як окремі назви танців вирізняє такі, як: «дудочка», «журавель», «горлиця».

При цьому, «гайдук» і «гопак» автор взагалі не вирізняє як окремі танці [8].

Термін «гайдук» означає «танцювати навприсядки», а «гопак» – «вистрибувати» чи (як

йдеться у ранніх редакціях поеми «Енеїда») «вибивати гопака». Зважаючи на це, можна

припустити, що в кінці XVIII століття. «гопак» (як танець, яким він був ще в XVI столітті)

вже не був настільки популярним, і перейшов з розряду танців в ряд окремих козацьких

танцювальних рухів [11].

Що ж до давнього танцю «гайдук», то в поемі «Роксолянія», написаній польським

поетом С. Кльоновичем в 1584 році, він відображений, як запальний, швидкий, навіть

шалений гуцульський танець [4].

Є архівні дані в бібліотеках західної Європи, зокрема рукописні збірники музики XVI–

XVIII столітті, в яких можна зустріти танцювальні мелодії під назвами «козак», «козачок»,

«козацький танець» або «гайдуцький танець». Дані твори з типовою музичною структурою

(А-В)-(С-В) були широко розповсюдженими та відомими в Україні та Польщі [11].

В результатах дослідженнях української танцювальної музики М. Грінченко (1888–1942

роках) зазначає про те, що саме ці музичні твори мають типову метроритмічну структуру, та

становлять левову частину мелодій танців «козак» та «козачок» [9].

Далі, повертаючись до аналізу поеми «Енеїда», бачимо, що І. Котляревський описує

народне гуляння, на якому, окрім парубків, відображені і молоді дівчата, одягені в святковий

одяг для танців. Також, достатньо детально розписано які танцювальні рухи та яким чином

мають виконувати дівчата [6].


81

Так, наприклад, описується рух «вихилясник» (за термінологією В. Верховинця), як рух

для дівчат і парубків та рух «третяк» («виливанець», «дрібушечка», «сучок»), який колись

мав назву «тропак» та був окремим танцем [9].

У перших своїх виданнях (1798 року та 1808 року) поема «Енеїда» містила у своїх

рядках саме такий опис козацьких танців. Але остання редакція, яку І. Котляревський

готував до друку в кінці 30-х років ХІХ століття, містить вже деякі зміни. Так, перероблено

частину, де йдеться про опис танцю Енея і Дідони. Замість неповороткої Дідони в пару для

танцю Енею поет ставить моторну Гандзю – її молодшу сестру [8].

Важливою деталлю є і те, що І. Котляревський врахував відмінність козацьких танців від

розважальних, які танцювались на досвітках у корчмі чи «на вулиці», в яких виконавці

рухаються по колу та тримаються за руки, або ж танцюють в парах, тримаючись за руки чи

плечі. А також, автор не бажав, щоб в читача виникали асоціації з польськими танцями

«полонез», «краков’як» чи «мазурка», на яких, запрошуючи даму до танцю, кавалер подає їй

руку, і, таким чином, взявшись за руки, танцюють «на польський лад» [6].

Специфікою козацьких танців було те, що вони не мали якоїсь єдиної, сталої

композиційної побудови. Виконання танцю базувалось на логіці поступовості та

ускладненості рухів: початок танцю був відносно повільний та містив прості рухи і кроки,

проте фінальна частина була дуже швидкою і передбачала різні ефектні та складні вибрики,

стрибки, гопаки, гайдуки, тропаки тощо. При цьому, в танці «козак» виконавці були в деякій

залежності один від одного.

Певною особливістю таких танців було і те, що окрім музичного супроводу відбувалось і

вигукування навперебій різних закликів, приспівок, які додавали пристрасті танцюючим [9].

Одному з польських етнографів першої половини ХІХ століття Л. Голембовському

завдячуємо за те, що достатньо цікаво описав танець «козак»: «Два парубка стоять один

напроти одного. Так і танцюють, змагаючись, роблячи найважчі фігури і підскоки, млинки і

присядки. Як жили самотні без суспільства, без жінок на своїх островах на Січі, так і в їх

танці багато сили та вправності, перед якими тільки і схиляли вони свої голови, бо козаками

ставали тільки найкращі, а коли танець почали на селах виконувати дівчата, то вони

відповідали на різні викрутаси танцюючого чоловіка тим же, але скромно, наскільки їм честь

дівоча дозволяла. Таким чином дівчина надавала цьому дикому танцю поважність,

елегантність та грацію все, чого не вистачає силі» [1]. Етнограф також зазначає, що танець

«козак» користувався великою популярністю на Київщині, Поділлі, Волині [1].

Відомим танець був і в Галичині. Так Й. Лозинський в описі «Українське весілля» (1835

року) перелічує танці, які виконувались в цьому обряді: «коломийка», «журавель»,

«вербованець», «тарганець» та «козак» [7, с. 142].

В першій половині ХІХ століття Найбільш популярним танець був серед чумаків,

оскільки саме вони були найближчі до умов життя козаків та перейняли і зберегли козачі

традиції та молодецтво [9].

Здобуття масової популярності для танцю «козак» припадає на період 1648–1654 років,

коли велась визвольна війна. Танець стає символом свободи, волі та вільного від панщини

козацтва. Тепер його танцюють не тільки козаки, а й прості міщани та селяни. Хоча танець і

«пішов в маси», проте не втратив свого характеру та войовничого запалу. Так, О. Дей [3]

характеризує «козак», як танець, який зміцнював характер молоді, тренував її витримку та

сили, розвивав гнучкість.

Серед простого населення молодий парубок вважався вже козаком, якщо вмів танцювати

«по-козацькому», що стало традицією.

Можна стверджувати, що танець «козак», започаткований та сформований українськими

козаками, включає в собі вагому частку кращих здобутків української народної хореографії.

«тропак», «гайдук», «голубець» та багато інших старовинних танців увійшло в його основу

[9].

І. Котляревський в поемі не використовує назву «запорозький козак», щоб не

порушувати наказу, який діяв на той час, але читач і так розуміє, що саме про запорозьких


82

козаків говориться в «Енеїді». Порівняння Енея з козаком відбувається тільки на початку

поеми.

Є ще одна згадка про козаків та Венеру, але тут йдеться не про тих козаків, які вказані в

наказі. Також, один раз І. Котляревський проводить жалісливу аналогію між «троянцями» та

козаками [10].

Опис в поемі «Енеїда» танцю «козак» відображає реальну тогочасну картину та багато в

чому збігається з характеристиками танцю в таких фольклорних джерелах, як вірші-орації та

пісні ХVІІІ століття [8].

І. Котляревський відобразив тогочасне життя яскраво та повноцінно саме завдяки опису

танцю, який в поемі служить не тільки як засіб художньої виразності, а й як правдивий

живий образ [11].

Саме такі твори є одним з важливих джерел інформації про українське козацтво, його

культуру та звичаї, зокрема і про народний танець. Також можемо сказати, що завдяки

літературній спадщині, можна пізнати історію того часу, та створювати нові театральні в

числі яких і хореографічні вистави про український народ. Український народний танець

завдяки такій літературі й зберігся до сьогодення і дав змогу відтворити культуру та колорит

козацької доби про, який розповідав І. Котляревський в своїй поемі «Енеїда».


1. Голембйовський Л. Ігри і забави різних станів / Л. Голембйовський. – Варшава : [б.в.],

1853. – 325 с.

2. Гуменюк А. Українські народні танці / А. Гуменюк. – Київ : Наукова думка, 1969. –

610 с.

3. Дей О. Досягнення і перспективи розвитку сучасної української фольклористики / О. Дей // Народна творчість та етнографія, 1980. – № 6. – С. 11–19.

4. Кльонович С. Роксоланія / С. Кльонович. – Львів : Видавництво Львівського

університету, 1961. – № 2. – С. 119–156.

5. Кокуленко Б. Мистецтво танцю у творчості Шевченка / Б. Кокуленко // Народна

творчість та етнографія, 2008. – № 1. – С.15–23.

6. Ленда Р. Іван Котляревський і доба національного відродження / Р. Ленда. : Українська мова та література. Шкільний світ, 2008. – № 37. – С. 8–9.

7. Лозинський Й. Українське весілля / Й. Лозинський. – Київ : Наукова думка, 1992. –

175 с.

8. Аналіз «Енеїди» Івана Котляревського // Українська мова та література [Електронний ресурс]: Режим доступу: https://zno.if.ua/?p=550 – Назва з екрану (Дата доступу 05.06.2019).

9. Козацький танець та його вплив на розвиток українських народних танців

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://danc.ho.ua/boh/dans/bookstan/kozak2.html. –

Назва з екрану (Дата доступу 08.08.2019).

10. Кокуленко Б. Фольклорні традиції в народно-сценічному танцювальному мистецтві

Кіровоградщини [Елекронний ресурс] / Б. Кокуленко. ‒ Режим доступу:

https://revolution.allbest.ru/culture/00578295_0.html – Назва з екрану (Дата доступу 30.06.2019).

11. Купленик В. Нариси з історії українського народного танцю [Електронний ресурс] / В. Купленик. – Режим доступу: http://lib.exdat.com/docs/2397/index-33316-1.html?page=2 –

Назва з екрану (Дата доступу 09.06.2019).

https://zno.if.ua/?p=550

http://lib.exdat.com/docs/2397/index-33316-1.html?page=2


83

УДК 688.353+7.012:502.3

Анна Штонда

(Київ)

ВІД ЗРУЧНОСТІ ДО ЕКОЛОГІЧНОСТІ:

ПЕРЕХІД ВІД ПЕ-ПАКЕТІВ ДО ЕКО-СУМОК

У статті наведені фактори ризику використання ПЕ-пакетів через негативний вплив на

екологію планети, способи боротьби з проблемою у різних країнах. У результаті

дослідження розглянуто альтернативний вид сумок, їх види та практичність. Визначено

переваги еко-сумок перед поліетиленовими пакетами та доведено важливість переходу від

ПЕ-пакетів до еко-сумок.

Ключові слова: ПЕ-пакети, поліетиленові пакети, еко-сумки, екологічний, довкілля,

негативний вплив, загроза, альтернативний засіб.

The article describes the risk factors for using PE-packages due to the negative impact on the

planet's environment, ways to combat the problem in different countries. The study looked at the

alternative type of bags, their types and practicality. The advantages of eco bags over plastic bags

are determined and the importance of transition from PE bags to eco bags is proved.

Keywords: P bags, plastic bags, eco bags, environmental, environment, negative impact, threat,

alternative.

Вступ. Пластикові пакети, якими ми звикли користуватися в супермаркетах, зазвичай

виготовлені з поліетилену. Поліетиленові пакети (ПЕ-пакети) з'явилися в середині 50-х років

в Америці і відразу ж завоювали величезну популярність. Коли пластик увійшов в наше

повсякденне життя, це здавалося революцією ‒ зручно, практично, дешево.

Однак, весь світ уже усвідомив, якої шкоди це завдає екології планети. Поліетиленові

пакети завдають серйозної шкоди екології довкілля, бо викинуті пакети зберігаються

тривалий час і не піддаються біологічному розкладанню. Таким чином, вони утворюють

стійке забруднення.

Результати дослідження. 4 трильйони пакетів в рік використовується в світі. Вони

вбивають 1 млн птахів; 100 тисяч морських ссавців і незліченні косяки риб. 6 млн. 300 тис.

тонн сміття, більшу частину якого становить пластик, щорічно скидається у Світовий океан.

Капітан Чарлз Мур, який бере участь в морських подорожах Морський дослідницької

організації «Альгаліта» (AMRF), прийшов до висновку, що четверта частина водної поверхні

покрита плаваючим пластиковим сміттям.

Поліетиленові пакети завдають серйозної шкоди екології. Всесвітня громадська

організація «За природу» встановила, що щорічно від пластикових кульків тільки в

Ньюфаундленді вмирають понад 100 тисяч китів, тюленів, черепах. Тому оборот

поліетиленових пакетів викликає серйозні заперечення екологів.З цієї причини в ряді країн

використання поліетиленових пакетів в якості побутової упаковки обмежено або заборонено

[1].

Для боротьби із забрудненням навколишнього середовища поліетиленовими пакетами

застосовуються різні заходи, і вже близько 40 країн ввели заборону або обмеження на

продаж і (або) виробництво пластикових пакетів.

Лякаючими є наступні факти про ПЕ-пакети:

1. Щорічно в світі виготовляють 5 трлн поліетиленових пакетів. Якщо їх зв'язати разом,

то ними можна буде обернути Землю 7 разів.

2. Кожну секунду в світі використовується 160 000 пластикових пакетів.

3. На повторну переробку потрапляє лише 1-3% використаних пакетів.

4. На переробку 1 тонни пакетів потрібно приблизно $ 4000.

5. Один поліетиленовий кульок служить своєму власникові не довше 25 хвилин.


84

6. Пластикові пакети розкладаються в середньому 300-700 років (в залежності від

матеріалу). Це означає, що ще жоден з коли-небудь зроблених кульків повністю не розпався.

7. Навіть після повного розкладання (близько 1000 років) пластикові пакети залишаються

токсичними. Вони не зникають, а лише розпадаються на дрібні частки, продовжуючи

забруднювати навколишнє середовище.

8. Масове виробництво пластикових пакетів почалося в США в 1957 році. В

супермаркетах вони з'явилися 40 років тому ‒ в 1977-му.

9. За чотири походи в супермаркет одна сім'я в середньому використовує 60 пластикових

пакетів.

10. Щороку через пластикові пакети в світі гине 100 тисяч морських тварин і близько 1

млн морських птахів. Найчастіше вони приймають кульки за їжу, зокрема за медуз. За

прогнозами вчених, вже до 2050 року в світовому океані пластика буде більше, ніж риби.

11. У 2008 році на берег біля Каліфорнії викинуло кашалота. Зоологи виявили, що він

помер через те, що в його шлунку накопичилося понад 22 кг пластику.

12. У багатьох країнах діє так званий 5-центовий податок на поліетиленові пакети. У

Великобританії, наприклад, це допомогло скоротити їх використання на 85%, а в Ірландії ‒

на всі 90%.

13. Сьогодні перший виготовлений людиною предмет, який бачить кожен моряк, ‒ це

пластиковий пакет.

14. Кількості нафти, що використовується для виготовлення одного поліетиленового

пакета, досить, щоб проїхати 11 м на машині.

15. 80% всього сміття, що забруднює Світовий океан, ‒ це пластик [2].

Одним з методів вирішення проблеми є перехід до сумок з екологічних матеріалів (еко-

сумок) або авосьок. Для продавця: еко-упаковка виглядає презентабельно, особливо в

порівнянні з картонною коробкою або целофановим пакетом. На тканину може бути завдано

товарний знак, а це – додатковий маркетинговий інструмент, козир, завдяки якому фірма

обростає популярністю [3].

Для покупця: отримувати красиво упакований товар дуже приємно. А міцна і довговічна

бавовняна сумка ще й практична. Її можна використовувати в господарських цілях,

наприклад, під час походу по магазинах, на пляж, на пікнік ще мінімум пару років.

Сьогодні набрав чинності екологічний тренд, мета якого зменшити відходи від людської

життєдіяльності. Активісти пропагують багаторазові предмети замість одноразових,

зроблених із пластику, негативно впливають на навколишнє середовище [4].

Еко-сумка – це практичний аксесуар, який набув широкого поширення і активно

використовується в якості:

продуктової сумки;

сумки для подорожей і на пляж;

аксесуара для зберігання речей.

Виріб зручно носити на плечі і в руках. Якісно зроблена сумка може прослужити кілька

років і в десятки разів зменшити кількість відходів від однієї людини. Ще одним

переважаючим фактором для використання еко-сумок є простота та невибагливість в

догляді.

Еко сумки виготовляють з різноманітних матеріалів, найчастіше з:

натуральної бавовни і льону;

бамбука кукурудзи і конопель;

шкіри, збагаченої рослинними екстрактами;

брезенту.

Еко сумка з бавовни. Бавовна часто використовується в якості матеріалу для еко сумки.

Вона володіє такими основними перевагами:

зносостійкістю;

практичністю;


85

легкістю;

повітропроникністю;

приємними тактильними відчуттями.

Але найголовнішою перевагою бавовни вважається його легкість в чищенні. Оскільки

цей матеріал досить міцний, дозволяється просто – досить завантажити еко сумку з бавовни

в пральну машину.

Під час прання необхідно виставити такі параметри:

вода тепла – 40-60 градусів;

стандартний цикл прання.

Перуть як простим порошком, так і рідкими миючими засобами, які легко вимиваються

після полоскання. Якщо бавовняний виріб прикрашено бісером, вишивкою, не слід

використовувати відбілювач, оскільки агресивні речовини можуть пошкодити річ.

Еко сумка з бамбука, кукурудзи, конопель. Волокна даних рослин вважаються 100%

екологічними. Вони відмінно пропускають повітря і зовсім не забруднюють навколишнє

середовище. Однак аксесуари з волокон бамбука дуже швидко вбирають в себе сильні

запахи. Щоб очистити бамбукову тканину, необхідно потримати її в розчині з порошком

протягом 15 хвилин. Потім завантажити сумку в пральну машину, але використовувати

тільки делікатний режим і встановити низьку температуру води – не більше 30 градусів.

Якщо бамбукова сумка несильно забруднена, то відіпрати можна вручну. Шанс, що аксесуар

втратить форму в даному випадку набагато менше.

Еко сумки зі шкіри. Шкіра – це міцний і практичний матеріал. Пошкодити його дуже

складно, проте шкіряну сумку рідко використовують для носіння продуктів або в подорож на

пляж. Все тому, що шкіряні шлейки легко рвуться, якщо перевищити допустиму вагу.

Шкіряна еко сумка – це скоріше іміджевий, ніж практичний матеріал. Еко сумки зі шкіри

чистять виключно вручну, оскільки міцний матеріал може пошкодити пральну машину.

Також після машинного прання шкіряний аксесуар практично з 100% гарантією втратить

привабливий зовнішній вигляд.

Еко сумки з брезенту. Брезентовий тканина використовується в багатьох сферах

життєдіяльності людини. Цей матеріал відомий обивателю тим, що з нього виготовляють

намети. Брезент виробляють з бавовни або льону, просоченого спеціальним синтетичним

складом. Брезентові сумки перуть тільки вручну, оскільки матеріал сильно вбирає воду і,

відповідно, важчає. Еко сумка з брезенту пошита з екологічного бавовни, що має відмінні

характеристики в пранні та чищення [5].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Статистичне збільшення кількості

поліетиленових пакетів щороку має серйозну підставу для її обмеження задля збереження

навколишнього середовища в майбутньому. Люди, приєднуючись до захисту довкілля,

мають альтернативні засоби, які є зручними у використанні та невибагливими в догляді.

Є ряд тканин, з яких виготовляються еко-сумки. Тканини є різними за виглядом та

стилем, що робить еко-сумки універсальними у використанні з різними цілями. Але спільним

для них є можливість повторного застосування, а найголовніше ‒ екологічність.

Отже, перехід від ПЕ-пакетів до еко-сумок буде вагомим внеском у збереженні цілісності

довкілля та життів тварин.


1. Полиэтиленовые пакеты наносят серьёзный вред экологии [Електронний ресурс] // Веган. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://veganstvo.info/199-polietilenovye-pakety-

nanosyat-sereznyy-vred-ekologii.html.

2. 15 шокирующих фактов о полиэтиленовых пакетах [Електронний ресурс] // ВОКРУГ СВЕТА. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://vokrugsveta.ua/ecology/15-shokiruyushhih-

faktov-o-polietilenovyh-paketah-13-01-2017.

http://veganstvo.info/199-polietilenovye-pakety-nanosyat-sereznyy-vred-ekologii.html

http://veganstvo.info/199-polietilenovye-pakety-nanosyat-sereznyy-vred-ekologii.html

https://vokrugsveta.ua/ecology/15-shokiruyushhih-faktov-o-polietilenovyh-paketah-13-01-2017

https://vokrugsveta.ua/ecology/15-shokiruyushhih-faktov-o-polietilenovyh-paketah-13-01-2017


86

3. Еко-сумки – тренд чи необхідність? [Електронний ресурс] // Сьогодні. – 2019. –

Режим доступу до ресурсу: https://ukr.segodnya.ua/lifestyle/style/otkaz-ot-polietilena-v-ukraine-

nabirayut-populyarnosti-eko-sumki-1277194.html.

4. Крайнова Е. Быть эко: отказ от кульков, сортировка мусора, тренд на авоськи и эко-

сумки [Електронний ресурс] / Е. Крайнова, Д. Черкасская // Наш Киев. – 2018. – Режим

доступу до ресурсу: https://nashkiev.ua/zhournal/spetsproekty/byt-eko-otkaz-ot-koulkov-

sortirovka-mousora-trend-na-avoski-i-eko-soumki.html.

5. Щербак Станіслав. Еко сумки: з якого матеріалу простіше чистити [Електронний

ресурс] / Щербак Станіслав // ЕКО СУМКА. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://tk-

ekosumka.com.ua/articles/eko-sumki-z-jakogo-materialu-prostishe-chistiti/.

УДК 930.85;7.032

Ілля Яковлєв

(Львів)

ВПЛИВ АНТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА ФОРМУВАННЯ

УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА

За умови відродження української нації та держави своєчасною духовною потребою є

ознайомлення суспільства з історією нашої культури, зі специфікою життя українського

народу, з його традиціями та історією. Усе це дає нам можливість правильно розуміти і

вміти роз’яснювати феномен культури, її роль у людській життєдіяльності, знати форми і

типи культури та її головні досягнення в розвитку провідних країн світу, а також знати

історію вітчизняної культури, її місце в системі світової цивілізації.

Ключові слова: історія, античність, мистецтво, вплив, відродження.

In order to revive the Ukrainian nation and spread the spiritual life, it is required to define a

city with the history of our culture, with the special life of the Ukrainian people, with its tradition

and history. We always propose the right work and change of the phenomenal culture, its killing in

the human locality, which forms and typifies the culture and its major achievements in the

development of the leading world countries, as well as the history of the national culture, its place

in the political region.

Keywords: history, antiquity, art, history, rebirth.

Д. Михайличенко стверджує, що античною називають греко-римські культури, які

беруть свій початок від III ст. до н.е. до середини V ст. н.е. Історія починається з утворення

міст-держав у I тисячолітті до н.е. та закінчується періодом падінні великої Римської імперії

у V столітті нашої ери [7, с. 44].

Принципово великий крок було зроблено за часи античності, щодо становлення людини

в суспільстві, порівнюючи з давньосхідними цивілізаціями. Культури Греції та Риму мали

високий ступінь впливу на інші народи старовини, на їхню культурну та духовну спадщину.

Не зважаючи на достатню єдність античності, грецький та римські етапи мають свої

виокремлені особливості. Рим мав вагомий вплив на мистецтво, літературу, релігійні та

політичні погляди, юридичні та філософські мислення Західної Європи. Культурні надбання

Східної Європи, в тому числі й України, дістали стрімкого розвитку за участі культури

Греції, з вагомим внеском Візантії [8, с. 67].

Згідно з інформацією, поданою в Енциклопедії історії України, полісом називають

спеціальний вид розселення, де управління йде з центру цього поселення. Також, це поняття

включало в себе «села» довкола. Для прикладу, поліс Спарта, був побудований системою сіл.

Стародавні греки не мали поділу на окремі міста і села. Поліс є феноменом, який виник у

VIII–VII ст. до н. е. А термін «місто» зародився набагато пізніше. Метрополією ж вважалось

https://ukr.segodnya.ua/lifestyle/style/otkaz-ot-polietilena-v-ukraine-nabirayut-populyarnosti-eko-sumki-1277194.html

https://ukr.segodnya.ua/lifestyle/style/otkaz-ot-polietilena-v-ukraine-nabirayut-populyarnosti-eko-sumki-1277194.html

https://tk-ekosumka.com.ua/articles/eko-sumki-z-jakogo-materialu-prostishe-chistiti/

https://tk-ekosumka.com.ua/articles/eko-sumki-z-jakogo-materialu-prostishe-chistiti/


87

«певне розселення, яке мало управління в центрі поселення» яке також мало свої колонії

[5, с. 109].

В. Греченко подає інформацію про перші поселення грецьких колоній, які з’явилися на

берегах Чорного моря, на фінішному етапі Великої грецької колонізації. Зацікавленість

греків можна зрозуміти: великі річки повні риби, родючі землі, великі можливості для

торгівлі з сусідніми племенами. На острові Березань, у руслі ріки Борисфен (нині Дніпро),

засновано поселення у другій половині VII століття до. н.е. Це було початком їх розселення

Північним Причорномор’ям. У період VI століття до н.е. виникло декілька давньогрецьких

міст, які були збудовані переселенцями з Малої Азії, Мілета, Іонії, Егейських островів: Тіра,

Ольвія, Кафа (Феодосія), Пантікапей (Керч), Керкінітіда (Євпаторія), Німфей, Киммерик,

Тірітака, Мірмекій, Фанагорія, Гермонасса, Кепи та ін. Сучасний Севастополь

(ран. Херсонес) було засновано у V столітті до н.е. А вже у 480 році до н.е. було утворено

Боспорське царство, яке мало свій центр у Пантикапеї [4, с. 32].

Грецька культура простиралась далеко на північ, доходячи до дніпровських порогів. До

нас пам’ятки мистецтва часів грецьких колоній збереглись у різній формі: грецькі

скульптури, місцеве та імпортоване виробництво, надгробні рельєфи на міфічні та життєві

теми, різьблений мармур саркофагів, ювелірні вироби. Вплив культури античності на

Україну простежується навіть на рівні народної культури, на відміну від більшості країн

Європи. Антична культура продовжувала свій вплив навіть у часи Київської Русі. З

Візантією підтримувались торгівельні стосунки. Купці з Греції часто були гостями у

слов’янських містах. А слов’янська молодь проходила службу у війську імператорському, де

в подальшому мала змогу отримати освіту. Речі, що були виготовлені у Візантії, стали

достатньо популярні в Київській Русі – тканина, керамічні вироби, зброя, яку отримували як,

мирним шляхом – торгівлею, так і війною. Теракоти та фрески також були запозичені

слов’янами від античної культури. [4, c. 93]. Теракоти – (італ. опалена земля) неглазуровані

керамічні вироби з обпаленої кольорової пористої глини, в основному червоного,

брунатного, кремового кольору, це архітектурні деталі, облицювальні плити, посуд, вази.

Фрески – (італ. свіжий) живопис фарбами, водяними або розведеними на молоці, по свіжій

вологій штукатурці. Фрески використовувалися для прикраси культових споруд, церков,

соборів, палаців. Вони були відомі з 2 тис. років до н. е. і були поширені в різних країнах

світу [1].

Корені художньої культури нашої держави сягають часів античності. Головними

осередками культури еллінів були міста-поліси Еллади, розкидані по всьому узбережжі

Азовського та Чорного морів. Давні греки в період розквіту свої цивілізації змогли залишити

багату культурну спадщину, котра вплинула на попередників слов’ян та на місцеві етноси,

котрі в ті часи населяли Причорномор’я. Ґрунтом для розвитку української філософії,

мистецтва, літератури та культури стало тісне переплетіння античної та давньої язичницької

культур. Ось чому у нашого народу в основі всього лежить ідея естетики сприйняття

навколишнього світу, загострена увага до моралі та етики, розуму, людяності, цілісності та

гуманності. На півдні сучасної території Україні в часи античності проживали племена, котрі

цікавилися матеріальним боком життя древніх греків, а також переймали їх культуру. Цілі

групи представників із сарматів та скіфів поселялися у грецьких колоніях, де переймали у

тих ремесла, отримували освіту. З часом, переважно на території Боспорського царства, все

частіше одружувалися вихідці з оточуючих племен на представниках панівних класів

[6, c. 104].

В епоху Відродження, котра припадала на період з ХVІ до ХVІІ століття, найчіткіше

відчувається вплив античної культури на образотворче мистецтво. В ті часи частина сучасної

України була у складі Речі Посполитої. Польська культура та мистецтво наприкінці ХV

століття переживали активний розвиток, причому не без впливу Ренесансу з Італії. Як

відомо, саме італійське мистецтво ґрунтувалося на пам’ятках Древнього Риму, котрі є

яскравими представниками епохи античності. Якщо українська філософія базувалася на

античних віяннях, то для мистецтва були характерними римські корені. Сьогодні


88

познайомитися з пам’ятками мистецтва Древнього Риму, темами та досягненнями народів

тих часів в області мистецтва можна різними шляхами. Найважливішим типом мистецтва

вважається відображення у витворах майстрів та художників мотивів, характерних для

північного та італійського Відродження. В ті часи на території Львову проживали та активно

діяли іноземні майстри, котрі часто набирали серед місцевого люду собі підмайстрів та

учнів. Їм передавалися знання та вміння, а також навчання з обов’язковими подорожами для

удосконалення навиків. Багато титулованих дослідників української культури стверджують,

що саме українська етнографія найбільше пронизана грецькими культурними рисами. Багато

спільного вбачається в пишності та убранстві традиційних національних костюмів грецького

та українського народу. Також духовна культура українців тісно переплітається й

перегукується з традиціями греків, котрі любили святкові обряди, пісні та музику. В

українських хатах, одязі та житті можна зустріти такі ж самі тенденції, а також численні

обряди [3, с. 48]. В українській професійній літературі та мистецтві широко

використовується література, міфологія, філософія та сюжети античності: поезія І. Франка,

Л. Українки, Т. Шевченка, опери І. Котляревського «Енеїда», А. Веделя, Д. Бортнянського

[2, с. 71].

Серйозними наслідками відмічається культура Північного Причорномор’я, котра

формувалася під впливом тисячоліття античної цивілізації. Перш за все зміни торкнулися

державотворчої традиції завдяки перенесенню демократичного полісного устрою на місцеві

землі в результаті активної колонізації. Також грецькими переселенцями для українських

племен надавалися знання й технології ремесла й землеробства, що також сприяло

активному залученню до товарно-грошових стосунків. Не менш важливою стала урбанізація

Причорномор’я за рахунок виникнення на узбережжі античних міст-держав. В той час

антична культура була більш прогресивною, ніж побут та звички місцевого населення, тому

поширення досвіду античної культури відбувалося через різнобічні контакти колоністів та

місцевих племен. Сукупність перерахованих факторів значно прискорила темпи розвитку

жителів Подніпров’я, Побужжя, Подністров’я та Криму, а також задала на декілька століть

вектор цивілізаційної орієнтації. Надалі Київська Русь та спадкоємиця культури еллінів

Візантія досить тісно контактували [6, c. 119].

Із повідомлень авторів античної епохи та археологічних знахідок можна зробити

висновок про прямий вплив на скіфське мистецтво саме античного, що чітко

відслідковується в руїнах Скіфського Неаполя, будівництві, кераміці та ювелірних виробах.

Значно менший вплив фіксується у духовній спадщині через відданість стародавнім обрядам

та звичаям скіфських племен [4, c. 99].

Таким чином, античну культуру можна по праву вважати величезною спадщиною. Саме

тоді були закладені перші засади права та юриспруденції, свобод та демократії. Пізнання

навколишнього світу переходило до раціонально-філософського сприйняття від міфологічно-

релігійного способу. Еталони класики стали культурні об’єкти саме періоду античності, а

також з’явилася архітектура, театр та скульптура як самостійні галузі мистецтва. Висока

духовність людини формувалася на базі творів мистецтва, котрі наділялися власною

естетичною цінністю.

Поєднання еллінського культурного простору із культурними традиціями східних

слов’ян відбувалося завдяки колонізації греками Причорномор’я. основними досягненнями,

котрими древнім грекам вдалося поділитися с праотцями українського народу, були товарно-

грошові відносини, прогресивне технологічне ремесло й землеробство, основи

демократичного устрою. Саме ці фактори зумовили на Причорноморських територіях

активну урбанізацію, що стало передумовою для визначення південного вектора розвитку

цивілізації та стрімкого розвитку в історичному контексті. Таким чином, саме антична

культура та колонізація Причорномор’я дали потужний поштовх для тісного контакту

Візантії і Київської Русі в майбутньому.


89


1. Академічний тлумачний словник (1970-1980) [Електронний ресурс]. ‒ URL:

http://sum.in.ua/ (дата звернення 20.09.2019) 2. Антична література: навч. посібник / В. М. Миронова, О. Г. Михайлова [та ін.]. – Київ:

Либідь, 2005. – 211 с. 3. Бичко А. К. Теорія та історія світової та вітчизняної культури. Курс лекцій /

А. К. Бичко [та ін.]. – Київ: Либідь, 1992. – 122 с. 4. Греченко В. І. Історія світової та української культури : підручник / В. І. Греченко,

І. І. Чорний, В. М. Кушнерук [та ін]. – Київ: Літера, 2005. – 463 с.

5. Крижицький С. Д. Енциклопедія історії України: у 10 т. / С. Д. Крижицький; редкол.: В. А. Смолій. – Т. 8. – Київ: Наукова думка, 2011. – 327 с.

6. Крип’якевич І. С. Історія української культури / І. С. Крип’якевич. – Київ: Либідь,

1999. – 651 с. 7. Михайличенко Д. Ю. Практикум з навчальної дисципліни «Культурологія»: навч.-

практ. посібник / Д. Ю. Михайличенко, Ю. В. Бєлікова, Ю. І. Потоцька. – Харків: ХНЕУ,

2009. – 191 с.

8. Полікарпов В.С. Лекції з історії світової культури. / В. C. Полікарпов. – Київ: Знання,

2000. – 359 с.


90

ПЕДАГОГІКА

Альона Бойко, Оксана Шиян

(Новомосковськ)

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ

(ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ ВИКЛАДАЧІВ ЮРИДИЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ

НОВОМОСКОВСЬКОГО КООПЕРАТИВНОГО КОЛЕДЖУ

ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА ІМЕНІ С.В.ЛИТВИНЕНКА)

У статті розкриваються питання формування професійної компетентності майбутніх

фахівців, її структури. Визначаються педагогічні технології, які лежать в основі

індивідуального підходу до її формування. Наводяться приклади з педагогічної практики

викладачів юридичного відділення Новомосковського кооперативного коледжу економіки та

права ім. С.В. Литвиненка.

Ключові слова: професійна компетентність, професійна підготовка, особистісно-

орієнтоване навчання, педагогічна практика, структура професійної компетентності.

The article deals with the issues of formation of professional competence of future specialists,

its structure. The pedagogical technologies that underlie the individual approach to its formation

are determined. it the examples of pedagogical practice of teachers of the law department of

Novomoskovsk Cooperative College of Economics and Law named after S.V. Litvinenko.

Keywords: professional competence, vocational training, personal-oriented training,

pedagogical practice, structure of professional competence.

Більшість складових компетентності фахівця формуються і розвиваються в процесі

освіти та професійної підготовки. Проблема модернізації змісту освіти пов’язана з

оптимізацією засобів і технологій організації освітнього процесу. Останнім часом

поширюється CBE (competencebased education) – освіта, яка базується на визначених і

обґрунтованих компетенціях особистості [1].

Проблему аналізу і розвитку професійної компетентності сучасного фахівця та її

складових нині розглядають Дж. Равен, В. Хутмахер, С. Гончаренко, І. Зимня, І. Зязюн, Т.

Іванова, Н. Коломінський, К. Корсак, А. Маркова, Н. Ничкало, А. Хуторськой, С. Шишов та

ін.

Конкурентоздатність майбутніх юристів, економістів, менеджерів залежить не тільки від

якості оволодіння ними сучасними знаннями, ступеня їх юридичної, економічної та

інформаційної культури, уміння мислити і діяти в категоріальній системі ринкової

економіки, а й значною мірою від рівня сформованості їх самооцінки, мотивації,

суб’єктивного локусу контролю.

Незважаючи на багатоаспектність наукових досліджень, присвячених розвитку

особистості і формуванню професійної компетентності майбутніх фахівців, багато питань

цієї складної теми залишаються не з’ясованими. Наразі має місце суперечність між

процесами глобалізації та інформатизації суспільства і рівнем підготовки сучасного фахівця;

між уподобаннями і здібностями студента та існуючою парадигмою освіти, яка базується на

давно розроблених принципах побудови навчальних планів і жорстких програмах вивчення

дисциплін, які повинен засвоїти студент [1].

Рівень професійної компетентності визначається здатністю особистості

реалізуватися як успішний та ефективний фахівець. Поняття компетентності є ширшим, ніж

знання чи вміння, і передбачає здатність фахівця використовувати в конкретній ситуації

набуті знання, вміння, навчальний та життєвий досвід, володіння ним методами пошуку

необхідної інформації, вмінням її аналізувати, бачити проблеми і шляхи їх розв’язання,

самоефективність, а також розуміння необхідності навчатися протягом усього життя.


91

Структура професійної компетентності майбутніх фахівців, має такі компоненти:

а) компетенції у сфері певної діяльності (юридичне мислення, риторичні навички, володіння

методами юридичного аналізу, наявність системного уявлення про структуру та зміст

законодавства, знання норм базових законів тощо); б) компетенції у інших сферах

професійної діяльності (система знань з фінансів, маркетингу, аудиту, міжнародного права,

менеджменту тощо); в) інформаційна компетенція (ефективне застосування інформаційних

технологій та відповідних програм, робота в реєстрах); г) комунікативна компетенція (знання

ділового етикету та основ конфліктології, толерантність до існування інших поглядів,

ефективна групова взаємодія, позитивна установка щодо себе і оточуючих та ін.);

ґ) компетенція у сфері самовизначення і саморегуляції особистісних якостей (уміння

постійно займатись самоосвітою, адекватна самооцінка, впевненість у собі, самоконтроль,

самоефективність, високий рівень мотивації до досягнень, визнання необхідності

неперервної освіти протягом життя тощо).

Здійснюючи індивідуальний підхід відбувається навчання студентів з урахуванням

особливостей темпераменту, характеру, здібностей, мотивів та інтересів. В основі

індивідуального підходу лежать наступні педагогічні технології:

структурно-логічні технології навчання, які являють собою поетапну організацію

постановки дидактичних задач, вибору способу їх розв’язання, діагностики оцінки

одержаних результатів;

інтеграційні технології – це дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію знань і

вмінь, різних видів діяльності, навчальних тем, навчальних проблем та інших форм

організації навчання;

ігрові технології – ігрова форма взаємодії педагога і студентів, яка сприяє

формуванню вмінь вирішувати завдання на основі компетентного вибору альтернативних

варіантів через реалізацію певного сюжету;

комп’ютерні технології;

діалогові технології, які пов’язані зі створенням комунікативного середовища;

тренінгові технології – це система діяльності по відпрацюванню певних алгоритмів

навчально-пізнавальних дій і способів розв’язання типових задач у ході навчання (тести,

розв’язання задач) [3].

Повертаючись до європейських стандартів компетентності, можна погодитись з думкою,

що компетентність – це здатність діяти в ситуації невизначеності, здатність працювати в

команді та навчатися. З огляду на це навички, уміння й знання, яких набуває в ході навчання

майбутній фахівець, повністю узгоджуються з поданим вище означенням, бо якраз і

передбачають здатність долати невизначеність, високу освіченість і вміння працювати в

команді. Деякі дослідники вважають, що суттєвим моментом компетентності є здатність

приймати відповідні рішення в процесі вирішення конкретних проблем і виробничих завдань

[4].

Отже, професійна компетентність може розумітися як один із структурних компонентів

професійної готовності до конкретного виду діяльності [4]. Необхідність такого поєднання

підтверджує діяльність наукового товариства студентів та викладачів «Прецедент», що вже

багато років успішно функціонує у Новомосковському кооперативному коледжі економіки

та права ім. С.В.Литвиненка. Серед основних завдань НТСВ «Прецедент» є формування

професійної компетенції майбутніх юристів. Студенти – учасники НТСВ «Прецедент»

беруть активну участь у проведенні заходів, тобто таких, обсяг здійсненної роботи та

різноманітність напрямків яких, може свідчити про моделювання професійної компетенції

діяльності юриста.

Необхідно відмітити найбільш плідні та вдалі заходи НТСВ «Прецедент»:

1. Проведення виховних годин. Учасниками НТСВ проводяться виховні години, як для

самих учасників так і для студентів коледжу.

2. Зустрічі з практичними працівниками. Дані заходи є необхідними та цікавими,

оскільки студенти мають можливість висловити власну точку зору з певних правових


92

аспектів, задати питання які особливо цікавлять студентів, а найголовнішим є те, що вони

отримують відповіді від компетентних осіб.

3. Ділові ігри. Проведення ділових ігор дає змогу детально вивчати особливості окремих

стадій судочинства, розгляду і вирішення окремих категорій судових справ.

4. Засідання круглого столу. Учасники круглого столу, завдяки взаємному

обговоренню, мають змогу по – новому поглянути на проблему, в іншому контексті

побачити її масштаб. Участь є доброю нагодою публічно представити свою позицію і

сподіватися на лобіювання власних інтересів.

5. Екскурсії до судових органів, органів державної влади та місцевого самоврядування

міста та області. Даний вид заходів дає змогу не лише в теорії, а й на практиці закріпити

знання щодо особливостей організації і діяльності органів державної та судової влади.

6. Участь у науково-практичних конференціях в коледжі та за його межами. Під час

проведення даного заходу учасники мають можливість проявити себе як науковці, що дає

можливість створення умов для розкриття наукового та творчого потенціалу студентів. При

підготовці даного виду заходу дуже важливо застосовувати метод індивідуального підходу,

тобто враховувати індивідуальні особливості учасників товариства.

7. Участь у проведенні тижня юриста. Проведення тижня циклової комісії

юридичних дисциплін також не проводиться без участі членів НТСВ «Прецедент», де вони

також мають змогу розкрити свій творчий потенціал.

8. Участь у масових та індивідуальних заходах за участю викладачів та керівників

студентської групи. Проведення заходів та поїздок за участю класних керівників та

викладачів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, багаторічний досвід роботи в навчальному

закладі, дали змогу зробити висновок, що вирішення питання ефективного формування

професійної компетентності майбутніх фахівців полягає в запровадженні в освітню

діяльність форм і методів індивідуального підходу.

Таким чином, успішне виконання фахівцями своїх функціональних обов’язків

передбачає наявність у них сукупності спеціальних знань та певних професійно значущих

якостей особистості. Ці компоненти професійної компетентності взаємопов’язані.


1. Дибкова Л. М. Індивідуальний підхід у формуванні професійної компетентності

майбутніх економістів : Дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / АПН України; Інститут вищої

освіти. ‒ К., 2006. ‒ 227 арк. : рис., табл. ‒ Бібліогр.: арк. 171-197.

2. Дибкова Л. М. Cамооцінка як фактор формування компетентності особистості //

Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. праць. – Вип. 30. – К.: Вид.

центр КНЛУ, 2006. – С. 124–131.

3. Палшкова Н. М. Індивідуальний підхід до навчання учнів загальноосвітньої школи в

системі креативної освіти [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу:

https://ru.osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology

4. Шмерко О. Різні підходи до характеристики професійної компетентності студентів

коледжів торгово-економічного профілю [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу:

http://oldconf.neasmo.org.ua/node/413


93

UDC 811.111:004.77=111

Liana Budanova, Lyudmila Toryanik

(Kharkiv)

THE INTERACTIVE METHODS OF LEARNING ENGLISH AS THE EFFECTIVE

COMPONENT OF IMPROVING MODERN TRAINING FOR FUTURE PHARMACISTS

UNDER THE INFLUENCE OF GLOBALIZATION

This article is dedicated to the interactive methods of learning English as the effective

component of improving modern training for future pharmacists under the influence of

globalization.

Key words: interactive methods, learning English, improving, influence, project method

learning.

Ця стаття присвячена інтерактивним методам вивчення англійської мови як

ефективного компонента вдосконалення сучасної підготовки майбутніх фармацевтів під

впливом глобалізації.

Ключові слова: інтерактивні методи, вивчення англійської мови, вдосконалення, вплив,

вивчення проектних методів.

The use of interactive methods of learning is one of the topical issues of the methodology of

teaching foreign languages, as interactive training is a form of organization of cognitive activities,

the aim of which is to create-learning environments in which the student feels his success and

confidence. It activates the creative of students, trains and develops their ability to think critically

and objectively.

It is known that it is a complex process, both from a linguistic and- psychological point of

view, for students to present their own thoughts and ideas in public, especially in a foreign

language. During their speeches, they often can not formulate their thoughts, pick up the necessary

linguistic resources, and feel a sense of uncertainty and anxiety. Using interactive technologies in

education is one of the most effective ways of formation of the communicative competence of

students, d development of public speaking skills.

As a result of training is to develop skills and abilities to use language as a communication tool,

it is a leading principle of communicative orientation. The task of the teacher during the discussion

is to guide and assist the process of information exchange by referring to the personal experience of

participants in the discussion, to support and encourage their activity, to identify the variety of view.

Project activity is another effective interactive method of learning foreign language. It must be

emphasized that the creation of the project is a complex and painstaking work. It is interesting for

students who want to be real scientists, to gain experience in work with scientific literature, as well

as to learn the practical application of knowledge in the field of informational and computer

technologies

Project method learning (PML) is the result of a series of activities conducted by the students

and these activities are organized into the a process. Every project is a composed on certain stages

covering the following steps: topic selecting, planning, researching and products-making. There are

a variety of approaches to present the PML in English teaching classrooms.

We will illustrate the process of project work in the following steps:

Step 1 Preparation: in this period, the teacher introduces the topic to the students, and asks them

to discuss and ask questions.

Step 2 Planning: in this period, the teacher and the students determine the mode for collecting

and analyzing information, and different work are assigned.

Step 3 Research: in this part, the students work individually or in groups gather information

from different sources.


94

Step 4 Conclusions: the students draw conclusions based upon their analysis of the collected

data.

Step 5 Presentation: the students are supposed to present their final product to the whole class.

Step 6 Evaluation: in this part, the teacher makes comments on the students' endeavor and efforts

The revised model is easier to handle and manage, which may help the teachers and students in

the real application of the project. Thus the students' language skills, creative thinking and content

learning can be facilitated. The final objective of the project work can be achieved.

We can say the implementation of PML in English classrooms brings students a lot of benefits

which range from development of language skills up to enhancing students’ personal growth.

A project integrates the four language skills, speaking, listening, reading, and writing and

requires the use a variety of activities. Students engage in purposeful communication to complete

authentic activities. They have the opportunity to use language in a relativity natural context. In

addition, project method learning provides opportunities for the naturals language skills.

Project is an activity that «involves a variety of individual or cooperative tasks such as

developing a research plan and questions, and implementing the plan through collecting, analyzing,

and reporting data orally or in writing». Project work incorporates collaborative team work,

problem solving, negotiating and other interpersonal skills.

The analysis of the educational and scientific literature, due to the problem of the study,

showed that despite of the deterioration in connection with the restructuring of the education system

the problems of improvement of the students` self-dependent work, the only definition of the

students` self-assistant work has not been found yet: there are different approaches to the definition

of the students` self-assistant work.

We emphasize the different levels of the student`s self-assistant work: a low level when the

independent action encourages students` and the teacher, helping them almost constantly

monitoring and implementing ; intermediate level, when such work also induces a teacher, but the

student works independently; high level when the task organizes and supervises the student himself.

We believe that the structure of whole education process with students` self-assistant work, on

one hand, serves as the class work, more specifically, as a self-study of educational literature that is

performed outside the primary timetable. This work includes the following elements: reading

materials on the subject and determining its location and connection in the system problems that are

studied or researched, repetitions, serious reading with planning, the selection of the main points of

each plan drawn up, recording selected material in their own interpretation of the use of

conventional symbols, etc.

On the other hand, we also consider self-assistant work to be a systematic, planned, purposeful

work of the students who made it during the scheduled mandatory training sessions where they

listen and make notes of the teachers` explanations independently.

We define the main features of teaching and learning activates as:

External, which include planning the trainees, their work assignments without detailed

instructions and direct assistance to teachers. The role of the latter is seen only through the prism of

organizational and functionally related control actions.

Internal expressed in identifying students` self-assistant and creative activity in order to

reach to their teaching and learning activities, from playing tasks modeled to partially retrieval and

even research activities. Moreover, the educational and cognitive activities undergo a qualitative

change and progressive development.

General: availability of teaching or learning problem, which appears in the form of training,

practical or another problem that motivates students to the creative work required voltage spiritual

and physical strength.

English language podcasts are an excellent way to learn English quickly.

You can listen to them anytime anywhere – at your desk or while you’re on the move. What

better way to pass the time during a long commute than by immersing yourself in an entertaining

podcast?


95

With a little dedication, English language podcasts will help you quickly improve your

listening skills and proficiency. One perk (benefit) is that podcasts often have transcripts (a written

version of the audio).

Podcasts have been very positively valued in what respects the development of the student’s

communicative skills. They can be used to improve students’ listening skills or to improve oral

production and pronunciation skills.

Here are some easy ways to improve your English communication skills:

- Listen to English Speaking Shows. Find an interesting TV show, radio show, or even

podcast that you can listen to both at home and on the go. Spend as much of your downtime as

possible listening to spoken English.

- Start a Blog. Use your hobbies, field of study or career path to help you learn English. While

you may have a solid foundation in reading, writing and speaking in English, there will be many

words that are specific to your hobbies, studies or career that will not core up in everyday

conversations or during your English classes.

- Use Ginger's English Personal Trainer. Ginger's English Personal Trainer keeps track of the

mistakes that you make while writing both in MS Office and online in your browser and uses these

errors to determine which your weakest areas of English are.

One of the most important ways of formation and development of foreign language is

communicative competence with application of business games. The application of business games

in English language classes in non-linguistic university has several advantages:

- provides a favorable psychological climate for communication:

- creates opportunities for motivated communication in a foreign language, allows you to

achieve a higher level of communication than in traditional training, as it involves the

implementation of specific activities.

- involves the active participation of the whole group as a whole and each of its members

separately. In addition, in the business game, participants assert themselves not only as individuals

but also, above all, as specialists in the field of their future professional activity;

- participation in business games activates mental activity, increases creative activity, as it

allows students in practice to apply their knowledge of a foreign language.

- promotes the development of independent, productive thinking aimed at forming search

creative activity;

- making contact when communicating to develop communication skills;

allows you to properly perceive and evaluate the interlocutor as a person;

- performing various tasks leads to a concrete result, which gives the participants of the

educational process a feeling of satisfaction from joint actions, the desire to set and solve new tasks

close to reality.

Here are some of them:

- You work as a pharmacist and give a consultation on a new drug.

- Your boyfriend/girlfriend is going to work as a laboratory assistant. Try to get as much

information as possible about this occupation.

- Discuss the rules "Laboratory Safety"

- You are not satisfied with the quality of the medicine. Make a complain.

- You have a cold / flu / headache / allergy and need an effective remedy. Ask the chemist for

a piece of advice

- You have intentions to discuss the main programs of the WHO with your colleagues

pharmacist is ready to consult him and to help to choose the necessary medicine in a forthcoming

conference.

- You are at the chemist's. A customer asks for a recommendation for his problem. A

pharmacist is ready to consult him and to help to choose the necessary medicine.

Such training allows students to be adapted to the professional activity in the future. It also

helps them to determine causes of problems real to life and to overcome the internal and external

factors of the English language competence in the global educational system.


96

The use of interactive teaching methods in extracurricular activities is one of the most effective

ways to achieve the main goal of learning a foreign language.

REFERENCES

1. Echevarria J., Vogt M.E., Short D.J. Making Content Comprehensible for English Learners:

The SIOP Model. ‒ Pearson Education Inc, 2014. – 335 p.

2. Stoller, F. Establishing a theoretical foundation for project-based learning in second and

foreign language contexts. 2006. ‒ P. 19-40.

3. Dudeney G., Hockly N. How to Teach English with Technology. – Pearson Longman, 2008.

– 192 p.

УДК 372

Ірина Куба

(Ізмаїл)

ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА УРОКІВ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НОВИМ ТВОРОМ

Специфіка творів мистецтва, мета їх опрацювання впливають на зміст та структурну

організацію уроків літературного читання. У свою чергу, жанрово-жанрові

характеристики художніх творів (епічні, ліричні, драматичні) впливають на вибір провідних

методів та прийомів їх опрацювання, організацію внутрішньої структури уроків

літературного читання. Комунікативний характер художніх текстів, їх спрямованість на

читача, мають значний потенціал для реалізації на уроках літературного читання

технології діалогічної взаємодії учня з текстом твору, його автором, героями, що активізує

розуміння учнями змісту творів на різних етапах текстової діяльності: передтекстовий,

власне текстовий.

Ключові слова: специфіка творів, жанрово-жанрові характеристики художніх творів,

взаємодія учня з текстом твору.

Specificity of works of art, the purpose of their elaboration influence the content and structural

organization of literary reading lessons. In turn, genre-genre characteristics of works of art (epic,

lyric, dramatic) influence the choice of leading methods and methods of their elaboration, the

organization of the internal structure of literary reading lessons.The communicative nature of the

artistic texts, their focus on the reader, have considerable potential for the realization of the

technology of dialogic interaction of the student with the text of the work in the lessons of literary

reading, by its author, heroes, which activates students' understanding of the content of works at

various stages of textual activity: pre-textual, actual textual.

Key words: specificity of works, genre-genre characteristics of works of art, student's

interaction with the text of the work.

Сучасні тенденції розвитку шкільної освіти вплинули на дидактико-методичні аспекти

організації уроку, у тому числі на структурно-смислові особливості уроків літератури в

початковій та середній школі та літературного читання в початкових класах. Якщо у другій

половині ХХ століття в змісті та структурі уроку переважала домінуюча діяльність вчителя і

виділялися традиційні етапи уроку: опитування, пояснення нового матеріалу, закріплення,

домашнє завдання, то з розвитком ідей особистісно орієнтованого навчання, в реалізації

компетентнісного підходу, провідний шлях у процесі відводиться системі взаємопов'язаних

видів діяльності вчителя та учня, об'єднаних темою та метою уроку, розвитком та

вихованням учня як суб’єкта навчальної діяльності.

У процесі планування уроку літературного читання вчитель спирається на взаємно

узгоджені цілі та кінцеві результати уроку, визначає:


97

‒ які літературні поняття (ідеї) та в якій мірі учні потребуватимуть їх;

‒ які спостереження за жанровими особливостями твору слід робити в процесі аналізу;

‒ які прийоми виявляться найбільш доцільними, усвідомлює можливість зв’язку

досліджуваної роботи з раніше засвоєними;

‒ які види читання, яка робота з розвитку мови є доречною тощо.

Тому всі часткові завдання уроку підпорядковані реалізації основної мети уроку.

Формулюючи основні завдання уроку, вчитель враховує особливості навчального матеріалу,

а також рівень підготовки учнів класу до предмету. Тому різні оцінки одного і того ж

навчального матеріалу можуть мати різні цілі різної складності. Слід зазначити, що мета

уроку повинна бути максимально конкретною. Тому не доцільно формулювати: «розвивати

навички аналізу тексту твору», «формувати навичку читання», «продовжувати обробляти

твір» тощо, не вказуючи, які вміння, навички, діяльність та якості особистості дитини є

основою заняття.

Важливо, щоб методи та прийоми, які використовуються вчителем на уроці, були

зосереджені на досягненні результатів, а на місці кожного питання чи завдання вчителя на

уроці повинні бути поступові логічні кроки до досягнення первинної мети. За даними аналізу

літератури, про планування та моделювання уроків літератури та літературного читання в

початковій школі, більшість дослідників підтримують ідею посилення комунікативної

спрямованості змісту уроків, діалогічної взаємодії учнів з текстом, автором твору, а при

визначенні провідних методів етапів роботи з текстами – спиратися на жанрово-родові

особливості твору, що обробляється, на закономірності процесу його розвитку.

Значний акцент у сучасних дослідженнях також зроблено на проектуванні уроків

літературного читання на основі компетентнісного підходу – формування читацької

компетентності молодших школярів як важливого компонента когнітивних, комунікативних

та інформаційних ключових компетентностей. Слід зазначити, що накопичений та

відображений у наукових джерелах психолого-педагогічний, методичний досвід недостатній

для вирішення суперечності між потребою якісних змін у процесі та результатами читацької

діяльності молодших дітей школярів відповідно до Державної стандартної початкової освіти

та професійної готовності вчителів будувати моделі читання результативних занять на основі

естетичних, комунікативних зразків розвитку змісту роботи, закладаючи основи

цілеспрямованої читацької компетентності учнів. Проблема вдосконалення професійної

підготовки вчителів початкових класів до уроків літературного читання залишається

відкритою і сьогодні.

Читання художніх текстів вимагає естетичної діяльності: емоцій, уяви, мислення,

процесів, що забезпечують повне сприйняття художніх образів твору, осмислення авторської

ідеї. В основі оволодіння змістом художніх текстів лежать етапи сприйняття студентом

творів словесного мистецтва.

Тому базовою технологією в аналізі твору є технологія поетапного опрацювання тексту,

яка містить такі послідовні макроблоки в структурі кожного уроку, на якому вивчається

новий витвір мистецтва (частина, розділ): підготовка учнів до сприйняття тексту →

організація початкового сприйняття змісту учнями → перевірка первинного безпосереднього

сприйняття → проведення глибокого семантичного текстового та структурного аналізу

прочитаного. Підготовка до сприйняття змісту твору (передтекстова діяльність) передбачає

створення на уроці відповідної атмосфери, щоб емоційна реакція дитини на зміст

прочитаного (прослуханого) під час початкового сприйняття відповідала загальному

емоційному настрою самої роботи.

Підкреслимо окремо: розвиток уваги дітей до незнайомих слів і висловів здійснюється не

лише на етапі передтекстової діяльності, а й у процесі первинного безпосереднього

сприйняття змісту. Як показує досвід, діти можуть не зрозуміти на перший погляд дуже

прості слова або їх поєднання в різних словосполученнях. Читаючи (слухаючи) текст, дитина

по-своєму інтерпретує їх значення, не підозрюючи, що вони їх неправильно розуміють. Не

менш важливим є питання, як найкраще організувати первинний процес сприйняття дітей,


98

тобто ким і як буде читатися твір. Оскільки навички читання учнів, особливо тих, хто в 2-х

класах, ще слабкі, досвід показує, що прослуховування тексту з голосу (виразне читання

вчителем чи написання) є цілісним первинним сприйняттям.

Педагог продумує систему питань, що активізують різні сфери сприйняття: емоції,

репродуктивну та творчу уяву, осмислення цілісного змісту, увагу до художніх деталей

тощо. В результаті це дає можливість виявити, що найбільше вразило, здивувало дітей,

залишалося незрозумілим, що було незвично, який настрій викликав твір і т. д. Первинний

аналіз, що супроводжується першими емоціями, переживаннями дітей, є вихідним пунктом

діалогу між читачем, автором, його твором, його персонажами на початковому етапі

текстової діяльності.

Важливо зазначити, що результати початкового сприйняття вчителем змісту твору,

виявлені вчителем, виникнення нових навчальних ситуацій можуть впливати на подальшу

стратегію уроку. На основі такої «скибочки» сприйняття учнями, корекції заздалегідь

визначених учителем методів і прийомів роботи з текстом будується подальший аналіз

роботи. На етапі поглибленого аналізу твору, його інтерпретації (текстової діяльності)

викладач застосовує методи та прийоми, систему завдань, що активізують аналітичну та

синтетичну читацьку діяльність учнів для розуміння не лише змісту, а й форма твору:

найпростіші жанрові риси, композиції, мову.

Учні набувають важливого досвіду читання – раціональні способи та прийоми

самостійної роботи з текстом: розрізняють твори за найпростішими жанровими ознаками;

вчаться розуміти смислові зв’язки між частинами тексту, подіями, спостерігати, як

структурується твір, як розгортаються події в епічному творі, хто його персонажі, як вони

характеризуються діями, поведінкою, як автор ставиться до них, які епізоди у творі були

найбільш напруженими, яким є загальний емоційний настрій твору, за допомогою засобів

художньої виразності автор створює такий настрій, такий художній образ; спостереження за

вираженням авторських почуттів, емоцій у ліриці; що головний письменник хотів розповісти

в своєму творі, які важливі думки та почуття передати своєму читачеві.

Поглиблений аналіз змісту твору сприяє формуванню умінь, способів читацької

діяльності, які мають загальнонавчальний характер: визначати тему, основну думку твору,

встановлювати причиново-наслідкові зв’язки, складати план, самостійно ставити запитання

до змісту тексту тощо. Тобто, на цьому етапі читач поглиблено осмислює логічний,

емоційний, образний аспекти змісту художнього твору, його фактичну, концептуальну,

підтекстову (4 клас, з допомогою вчителя) інформацію, на іншому рівні здійснює діалогову

взаємодію з текстом, героями твору, автором. Звичайно, рівні осмислення видів інформації в

кожній віковій групі різняться.

Тому налаштування на повторне читання – важливий методичний прийом, який впливає

на глибоке розуміння змісту твору, сприяє розвитку різних видів читання: вголос і мовчки,

цілеспрямоване та продумане читання твору. Етап рефлексивного аналізу змісту твору

покликаний сприяти розвитку компонентів ціннісно-смислової, емоційно-вольової сфер

особистості дитини: усвідомлення та оцінка результатів читацької діяльність; ставлення до

змісту прочитаного.

Таким чином, учень здійснює самоаналіз, самооцінку своєї читацької діяльності,

усвідомлює, які елементи аналізу змісту художнього твору виявились знайомими, які легко

засвоюються та над чим ще варто працювати; висловлює свою аргументовану думку до

загального змісту прочитаного; співвідносить, оцінює її з думками однолітків у

колективному обговоренні змісту твору; висловлює судження про вчинки персонажів,

мотиви їх поведінки (використовуючи емоційно-словниковий запас); показує емоційне

ставлення до змісту прочитаного, дій персонажів, використовуючи мовленнєві та позакласні

(жести, міміка) засоби художньої виразності; висловлює власне ставлення до змісту

прочитаного в процесі написання творчих творів, ілюстрацій тощо.

Саме під час вербалізації процес думки, з якою дитина стикалася в процесі аналізу

тексту на попередньому етапі, систематизується, структурується, трансформується у нові


99

знання чи набуває нових способів читання, усвідомлення нових значень. В процесі

міжособистісного спілкування, дитина вчиться співвідносити свої думки з думками своїх

однолітків, усвідомлювати, що один і той же текст може викликати різні оцінки,

інтерпретації, різні відношення (частково протилежні) персонажів. Обмін враженнями дає

можливість розширити словниковий запас дітей з емоційно-словниковим запасом, зрозуміти

нові значення змісту твору.

Доцільно підкреслити, що кожен тип тексту має свої особливості, має різний вплив на

емоційну та інтелектуальну сфери читача. Вони також розрізняються за функцією:

комунікативно-естетична функція більше притаманна художньому тексту, а комунікативно-

інформативна – науково-художньому. Відповідно, мета опрацювання таких текстів на уроках

різна.

Якщо проаналізувати художні тексти за їх жанрово-родовими характеристиками, стане

зрозумілим, що особливості кожного з них (епічні, ліричні, драматичні) визначатимуть

домінуючі методи їх розвитку, а отже, впливатимуть на внутрішню структуру уроку.

Працюючи над епічними творами в шкільній практиці, особливе місце відіграє

композиційний аналіз, який охоплює весь твір. Він включає такі основні категорії: сюжет

(елементи сюжетної лінії); система персонажів, портрет, опис; точка зору (автор, оповідач);

просторово-часова організація твору.

Застосовуються такі основні прийоми композиційного аналізу:

‒ складання плану (сюжет, картина, емоція);

‒ евристична бесіда (час, місце, дія; способи зображення персонажа: портрет, вчинок,

поведінка, мова тощо; складання розповіді від імені героя; складання палітри настрою

героя);

‒ порівняльний аналіз творів або елементів одного твору;

‒ аналіз ілюстрацій;

‒ словесний малюнок, графічний малюнок тощо.

Зміст уроків при обробці лірики відрізняється від уроків засвоєння змісту епічних

(розповідних) творів. На відміну від епічних творів, у ліриці часто бракує опису подій, дій

персонажів тощо. У ній тематика образ – це внутрішній світ людини, її переживання,

почуття, роздуми. Сприйняття іміджу-досвіду здебільшого спричиняє труднощі молодшим

школярам, що пов’язано з віковими особливостями дітей, відсутністю читацької аудиторії,

відповідних опорних знань, емоційного досвіду. Щоб не зводити розмову про лірику до

повсякденного рівня, важливо розвивати у дітей вміння сприймати образ-переживання у

відношенні до ідеї. Емоційно-чуттєва сфера дитини спочатку повинна бути підготовлена до

сприйняття ліричного твору.

Вивчаючи ліричну поезію, класний керівник повинен звернути увагу учнів на

особливості графічного та строфного складу віршів, їх ритм, мелодію; ознайомити із

звукозаписом, застосувати техніку порівняння при дослідженні емоційного настрою творів,

дотримуючись різного та загального авторського способу втілення теми (наприклад, опис

природи). Працюючи над ліричними творами, вчитель вибирає шлях аналізу, ті прийоми, які

не руйнують цілісного художнього образу, але дозволять дитині максимально наблизитися

до нього, пробудити творчу уяву, образне мислення.

Цінність вивчення лірики на уроках літературного читання полягає в тому, що вона

збагачує духовний світ дітей, вчить співпереживанню та розумінню внутрішнього світу

іншої людини.

Аналіз особливостей художніх текстів у контексті моделювання уроків літературного

читання в початковій школі дає підстави для таких висновків. Специфіка творів мистецтва,

мета їх опрацювання впливають на зміст та структурну організацію уроків літературного

читання. У свою чергу, жанрово-жанрові характеристики художніх творів (епічні, ліричні,

драматичні) впливають на вибір провідних методів та прийомів їх опрацювання, організацію

внутрішньої структури уроків літературного читання. Комунікативний характер художніх

текстів, їх спрямованість на читача, мають значний потенціал для реалізації на уроках


100

літературного читання технології діалогічної взаємодії учня з текстом твору, його автором,

героями, що активізує розуміння учнями змісту творів на різних етапах текстової діяльності:

передтекстовий, власне текстовий.


1. Банько Н.В. Розвиток творчого мислення молодших школярів / Н.В. Банько // Педагогічна скарбниця. – 2013. – №2. – С. 4-7.

2. Барна М. М. Літературне читання: підруч. для 4 кл. загальноосвіт. навч. закл.

[Електронний ресурс] / М. М. Барна, О. В. Волощенко, О. П. Козак. – Львів : Астон, 2015. –

371 с.

3. Винокурова М. О. Найкращі тексти в розвитку творчих здібностей [книжка для дітей,

вчителів та батьків] / М. О. Винокурова. – К.: АССА, 2015. – 368 с.

4. Запорожець О.В. Психологія особистості та діяльності школяра / О. В. Запорожець. –

К.: Педагогіка, 2015. – 236 с.

УДК 378.147.091.31-059.2:373.3.011.3-051]:811.161.2

Любов Пашко, Вероніка Стрілець

(Словʼянськ)

ГРУПОВА РОБОТА – ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Стаття присвячена формуванню компетентності майбутніх учителів початкових

класів при вивченні курсу «Сучасна українська мова з культурою мовлення». Розглядається

групова робота на заняттях та в позааудиторний час, розроблено алгоритм заняття.

Звертається увага на методи, які забезпечують якість знань, стимулюють і мотивують

навчання, забезпечують контроль і самоконтроль. На прикладі проведення системної

роботи орфографічних груп та роботи під час закріплення матеріалу, повторення,

перевірки знань проаналізовано послідовні кроки формування професійної компетентності

майбутнього вчителя початкових класів.

Ключові слова: професійна компетентність, групова робота, орфографічна група,

компетентність особистісного самовдосконалення, лінгвістична компетенція, мовленнєво-

комунікативна компетенція, методична компетенція.

The article is dedicated to the formation of the competence of future primary school teachers in

the course "Modern Ukrainian language with a culture of speech". Group work in class and out of

class time is considered, algorithm of class is developed. Attention is paid to methods that ensure

the quality of knowledge, stimulate and motivate learning, provide control and self-control. On the

example of conducting systematic work of spelling groups and work on fixing material, repetition,

knowledge testing, the sequential steps of forming the professional competence of the future

elementary school teacher were analyzed.

Key words: professional competence, group work, spelling group, competence of personal self-

improvement, linguistic competence, speech-communicative competence, methodical competence.

За результатами вивчення дисципліни «Сучасна українська мова з культурою мовлення»

у студентів повинні бути сформовані компетентності: загальні (соціокультурна,

особистісного самовдосконалення, інформаційна) та спеціальні(лінгвістична, мовленнєво

комунікативна, соціолінгвістична, методична). Професійна компетентність майбутніх

учителів початкових класів безпосередньо повʼязана з новими тенденціями української

школи, зокрема із новим Державним стандартом початкової освіти та методиками

компетентнісного навчання.


101

Один із обов’язкових етапів підвищення кваліфікації не тільки вчителів, а й майбутніх

учителів є проходження онлайн-курсу EDERA. Зупинимося на Модулі 2. Організація класу,

зокрема «Ефективний план уроку. Готуємося до уроку», де мова йдеться про управлінські

функції вчителя, які він має здійснювати до уроку, під час уроку та після уроку(дизайн класу,

підготовка матеріалу, розрахунок кількості учнів, можливості допомоги учням і т.д.).

Заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель початкових класів НВК

«Новопечерська школа» Марина Пристинська ділиться досвідом щодо співпраці з учнями у

досягненні спільної мети. Заслуговує на увагу наступне:

– як обʼєднати учнів у групи; – де працюватиме кожен учень; – які матеріали використовують групи; – зрозумілі інструкції для кожної групи; – яким чином групи презентуватимуть роботу. Для закріплення навичок і вмінь організації групової роботи надаємо можливість

студентам працювати в групах. Умовно можна виокремити два напрями: аудиторна робота та

самостійна робота поза аудиторією.

Аудиторна групова робота. Алгоритм роботи.

1. Студенти пишуть словниковий диктант( виконують вправу на вивчення нової теми чи

закріплення матеріалу).

2. Обмінюються роботами в групі(2 студенти). Кожний студент, перевіряючи роботу

товариша, здобуває навички перевірки диктанту чи вправи(як виправляти помилки, за якими

критеріями оцінювати роботу, норми оцінювання), закріплює власні знання з теми.

3. Отримуючи роботу після перевірки товаришем, студенти працюють над власними

помилки. Не забороняється користуватися Словниками, Довідниками, допоміжними

матеріалами.

Роботу над помилками подають за схемою

Слово, у якому допущено

помилку(підкреслити

орфограму)

Правило, яке пояснює

дану орфограму

Приклад до даного

правила(на дану

орфограму)

Наприклад: схопити Префікс С- пишеться

перед К,П,Т,Ф,Х

сформувати,

сказати

4. Колективний аналіз помилок(4 студенти. Перша група приєднується до другої групи і

працюють разом). Кожний по черзі пояснює правопис слова, у якому допущено помилку,

інші погоджуються чи не погоджуються з поясненням орфограми, доповнюють,

висловлюють свою думку. Обговорюють виставлену оцінку щодо її відповідності нормам

оцінювання та виправлення. «У навчанні ми маємо дотримуватися Кодексу доброчесності:

– Поважай інших, їхні ідеї, думки та переконання. – Уважно слухай, коли інші говорять. – Якщо з чимось не згоден, зачекай, поки людина висловить свою думку, а потім говори

сам.

– Не бійся визнавати свої помилки» [1, с. 23].

5. Підсумок роботи. Враховуючи колективну групову роботу, викладач виставляє оцінки.

«Чесне, прозоре та незаанґажоване оцінювання є дуже важливим в освітньому процесі,

чесність в оцінюванні є основою у становленні довіри між викладачем/вчителем та

здобувачем освіти». [1, с. 15]


102

Таблиця 1. Результативність групової роботи.

Діяльність студента Користь групової роботи Професійна

компетентність

Словниковий диктант

Вправа на закріплення

матеріалу

Закріплення знань з даної

теми.

Навички роботи в групі.

Формування академічної

доброчесності, тобто

дотримання певних стандартів

поведінки в навчальній роботі.

Навички перевірки диктанту.

Уміння оцінювати роботу.

Навички щодо організації

групової роботи. Навички

формування академічної

доброчесності, тобто

дотримання певних стандартів

поведінки в навчальній

роботі.

Групова робота поза аудиторією. Орфографічна група.

Алгоритм роботи.

1. Студенти утворюють групи з 4-5 осіб.

2. Один студент(по черзі) виступає у ролі вчителя. Диктує текст за всіма методичними нормами.

3. Дотримуючись норм оцінювання, перевіряє диктант товаришів своєї групи. 4. Підсумовує кількість помилок, оцінює роботи. 5. Ставить дату і своє прізвище. 6. Робота над власними помилками. 7. Викладач періодично перевіряє роботи. Оцінює одночасно грамотність студента, який

писав диктант, а також знання та професійну компетентність того, хто перевіряв та оцінював

роботу.

Таблиця 2. Результативність групової роботи

Діяльність студента Користь групової роботи Професійна

компетентність

Орфографічна група Організаторські здібності.

Володіння методикою

проведення диктанту.

Дотримання норм

доброчесності.

Методичні навички

проведення диктанту,

перевірки та оцінювання.

Здатність брати на себе

відповідальність.

Отже, групова робота на заняттях сучасної української мови є одним із методів

формування педагогічної компетентності майбутнього вчителя початкових класів. По-перше,

сприяє формуванню позитивної мотивації навчання студентів, по-друге, підвищує якість

навчання, по-третє, розвиває організаторські здібності, активність, уміння співпрацювати,

спілкуватися, дослухатися один до одного, по-четверте, формувати навички академічної

доброчесності, тобто дотримання певних стандартів поведінки в навчальній роботі, по-пʼяте,

на практиці закріпити знання не тільки з української мови, а й з методики.


1. Довідник з академічної доброчесності для школярів. Вид. 3-є, випр. та доп. / уклад.

М. В. Григор’єва, О. І. Крикова, С. Г. Певко; за заг. ред. О. О. Гужви. Х. : ХНУ імені

В Н. Каразіна, 2018.– 66 с

2. Карплюк С.О. Групова форма організації навчальної діяльності студентів

природничо-математичних дисциплін / С.О.Карплюк // Актуальні проблеми математики та

методики її викладання: Збірник наукових праць / За ред. канд. фіз.-мат. наук Геруса О.Ф. –

Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – 62 с., С. 29 – 34.


103

3. Луцинкевич Л. Організація групової навчальної діяльності в підготовці майбутніх учителів початкової школи в умовах коледжу / Л. Луцинкевич // Педагогічні науки: теорія,

історія, інноваційні технології. – 2010. – №4 (58). –С.302 – 309

4. Онуфрієнко О.Г. Групова форма навчальної діяльності як засіб підвищення

ефективності сучасного уроку (за системою розвивального навчання Д.Б.Ельконіна –

В.В.Давидова) / О.Г. Онуфрієнко // Початкове навчання та виховання. – 2009. ‒ №6. – С.25-

31.

5. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://courses.ed-era.com/courses/course-

v1:MON-EDERA-OSVITORIA +ST101+st101/courseware/7035f5b07b0249dfae4d205e6d58f52b/

68f7ee206dbb 452fb37d253865cd23da/

УДК 371.381

Володимир Трофімчук, Людмила Трофімчук

(Рівне)

ГРАФІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧНІВ ЯК ЗАПОРУКА УСПІХУ

В ДИЗАЙНЕРСЬКІЙ ТВОРЧОСТІ

У статті показано, що у процесі розв’язування учнями проектно-художніх задач

привілеює постійна опора на образне мислення та творчу уяву, а графічна діяльність учнів

пронизує всі етапи навчального дизайн-проектування, оскільки рисунок, ескіз відносяться до

основних засобів вираження творчої думки.

Ключові слова: творчість, творча уява, образне мислення, графічна компетентність,

дизайн-проектування, ескіз.

The article shows that in the process of solving students design and artistic tasks, a permanent

reliance on imaginative thinking and creative imagination is privileged, and the graphic activity of

students permeates all stages of educational design projection, because drawing, sketch are the

main means of expression of creative thought.

Keywords: creativity, creative imagination, imaginative thinking, graphic competence, design

projection, sketch.

Постановка проблеми. Концепція технологічної підготовки визначила провідними

складниками навчальних компетентностей учнів «…графічну, технічну, технологічну,

проектну, які …формуються в процесі організації проектно-технологічної діяльності, …»

[1, c. 10], де процес художнього конструювання є невід’ємною складовою загального

процесу проектування предметного середовища на засадах краси та культуродоцільності.

Крім того, як вважають вчені, кожен з етапів художнього проектування передбачає

обов’язкові компоненти графічної компетентності. Зокрема Е. Сурін наголошує, що «Уява

конструктора і виконуване ним креслення постійно знаходяться в діалектичній взаємодії та

взаємодоповнюють один одного, оскільки конструктор не може утримувати в свідомості настільки

ясні й стійкі просторові образи, щоб оперувати ними в думці, не звертаючись до креслення»

[2, с. 17]. Таким чином, як ми бачимо, специфіка дизайнерської творчості робить постійну

опору на образне мислення та творчу уяву, а також обумовлена графічним контролем.

Аналіз досліджень та публікацій. У наукових дослідженнях М. Брахніна, О. Гервас,

Н. Знамеровської, Г. Мінервіна, В. Сидоренка, В. Ткачева, Л. Холмянського, П. Шпари,

І. Шпари та ін., які присвячені теорії та методики навчання художньому конструюванню і

проектуванню висвітлені проблеми графічної підготовки як учнів загальноосвітніх

навчальних закладів, так і студентів-дизайнерів.

Виклад основного матеріалу. Не дивлячись на те, що окремі науковці, відштовхують

гіпотезу про поетапний розв’язок творчої задачі в дизайн-проектуванні, процес творчості у

https://courses.ed-era.com/courses/course-v1:MON-EDERA-OSVITORIA%20+ST101+st101/courseware/7035f5b07b0249dfae4d205e6d58f52b/%2068f7ee206dbb%20452fb37d253865cd23da/




104

цій діяльності умовно можна представити такими основними етапами: підготовчий етап –

постановка проблеми, вивчення умов проектного завдання та нагромадження інформації;

етап творчого пошуку ідеї, дизайн-концепції; етап творчої розробки – вибір найкращого

варіанту, творчий задум одержує наочне вираження в матеріальному виконанні; заключний

етап – коригування виконаного виробу, випробовування, оформлення, самооцінка, аналіз

підсумків, захист [4, с. 33-37].

Кожен з етапів передбачає обов’язкові компоненти графічної грамоти учнів, обумовлені

певними графічними знаннями та уміннями. Крім того, у процесі накопичення досвіду учні

формують індивідуальний стиль діяльності, в них поступово виробляється власна стратегія

художнього проектування на кожному з етапів. Так, зокрема, на підготовчому етапі

графічна форма передачі знань (ескізи, нариси, схеми) посідає особливе значення у дизайн-

проектуванні. Це природно, оскільки професійне відношення дизайнера до навколишнього

середовища формується переважно на основі інформації, яка поступає через око – зоровий

аналізатор.

У дизайн-проектуванні особливої значущості набуває здатність учнів сприймати

інформацію комплексно, бачити в ній головні та найбільш суттєві ознаки об’єктів

проектування (форму, пропорції, конструкцію тощо), помічати незвичність і унікальність

властивостей об’єктів, бути вільним від упередженості думок і т.п. В залежності від ролі

аналізатора розрізняють зорове (візуальне), дотикове, нюхове та слухове сприйняття. Одним

із компонентів зорового сприйняття, важливість якого відмічається вченими, зокрема і для

дизайнерської діяльності – є окомір, який може бути площинним (лінійним) та тривимірним

(об’ємним) [5]. Як площинний, так і тривимірний окомір може успішно розвиватися під

впливом цілеспрямованого навчання в різних видах діяльності, і в першу чергу, графічної: у

процесі виконання зарисовок, нарисів, креслень, ескізів деталей з натури та в уяві; у процесі

виконання наочних зображень об’єктів проектування і т.п.

Слід відмітити, що окомір, в основному, проявляється в здатності порівнювати пропорції

предметів, їх просторові величини, напрям та віддаленість об’єктів від спостерігача. Про

розвиток здібностей сприйняття в дизайнерській діяльності можна судити по наявності і

ступеню вираженості його провідних властивостей: предметність, що виявляється у

відносношенні наочного образу сприйняття (аналогів, зображень проектованих об’єктів) до

відповідних об’єктів навколишньої дійсності; константність – здатність перцептивної сфери

особистості, при зміні умов сприйняття, зберігати постійною форму, розмір або колір об’єкту

проектування; цілісність – здатність сприймати об’єкт проектування в єдності його

численних властивостей та композиційних відношень елементів конструкції; свідомість –

здатність особистості надавати певне смислове значення образам, що виникають в результаті

сприйняття, відповідно до суб’єктивного досвіду та знань; узагальненість – віддзеркалення

об’єктів проектування в сукупності їх ознак; вибірковість та активність – переважаюче

виділення одних об’єктів проектування або їх властивостей по відношенню до інших [5].

Крім того, без цілеспрямованого розвитку здібностей сприйняття неможливе здійснення,

зокрема графічної діяльності в дизайні. Так, наприклад, важливою особливістю сприйняття

простору є зіставлення перцептивних образів об’єктів, їх форми, пропорцій, розмірів,

напряму, в якому вони знаходяться, і віддаленості від спостерігача. Тому результат

просторового сприйняття надає необхідну для здійснення дизайн-проектування інформацію.

Етап творчого пошуку передбачає графічну діяльність учнів, яка пов’язана з виконанням

різного роду зарисовок, нарисів, ескізів і т.п. Паралельно може проводитися аналіз

початкових даних, зокрема форм або функцій виробів. Як показала практика, в такому

випадку доречно використовувати кольорові олівці. Кольором виділяються окремі

конструктивні елементи. Наприклад, пошук взаємного розташування частин виробу на

кресленні графічно супроводжується різноманітними кольорами, властивим окремим

частинам об’єкту проектування.

Етап творчого пошуку дизайн-концепції включає три послідовні фази: виконання

клаузури, ескізу-ідеї та початкового ескізування.


105

Клаузура вчить учнів за короткий проміжок часу розкривати основний зміст дизайн-

проекту в ескізній формі. Після клаузури учні приступають до розробки ескізу-ідеї об’єкта

проектування на основі попереднього ознайомлення з його типологічним змістом. Фаза

ескізу-ідеї, на відміну від клаузури, дає нову форму пошуку рішення.

Ескіз-ідея виражається в графічних кроках (у вигляді малюнків, креслень, ескізів) без

точного масштабу, що, в свою чергу, дозволяє оперативно вносити різні зміни. Однак, як

показує практика, значних успіхів можна досягнути, застосовуючи на цій стадії графіку в

поєднанні з макетуванням.

Етап пошуку ескізу-ідеї продовжується в ескізуванні методом «проб та помилок». Цей

метод, у його простій формі використовується при недостатній кількості попередніх

відомостей і неможливості спиратися на минулий досвід. При наявності інформації, досвіду і

з допомогою асоціації та аналізу з’являється можливість краще організувати пошук,

спрямувати його в більш перспективному напрямку. Метод пошуку підвищує рівень

самостійного навчання, дає можливість проявитися художній спостережливості та силі

творчої уяви.

Пошук невідомого, у творчому процесі ескізування, набуває спрямованого характеру.

Кожен новий ескіз – узагальнене вираження попередньої аналітико-синтетичної діяльності і,

в той же час, відправний етап подальшого ходу думок в напрямку перетворення об’ємно-

просторової структури логічних зв’язків, конструктивно-художньої структури і форми,

принципово композиційних схем за законами необхідності, культуродоцільності та

художньо-конструкторської виразності [3].

Стадія початкового ескізування – складний творчий процес розвитку робочої гіпотези,

вираженої в ескізі-ідеї. Шляхом повторного аналізу вихідних даних, вибору й асоціювання

додаткової інформації і розробки ряду варіантів відбувається виявлення основної дизайн-

концепції проектного рішення.

На стадії ескізування учні графічно зображають свою ідею, загальну форму майбутнього

виробу, вдосконалюючи дизайн-концепцію проекту. Графічні пошуки форми об’єктів

дизайнерської творчості допомагають учням не тільки подумки, але й візуально сприймати

ідеї, що виникають в уяві, представляти їх у вигляді ескізного варіанту, призначеного для

«внутрішнього» використання, що має умовний характер. Слід зазначити, що зайва

інформативність ескізу на цій стадії іноді заважає продукуванню ідей, оскільки відбувається

конкретизація образу майбутнього об’єкту. В цьому випадку графічно представити форму

виробу узагальненою, цілісною допомагають властивості традиційних матеріалів, які

використовуються для ескізування. Ескізи виконуються в довільній формі, так, щоб їх

сприйняття носило активний характер, щоб їх можна було «доопрацьовувати» за допомогою

уяви. При цьому, як показує практика, важливий не тільки вибір графічного матеріалу, але й

характер його нанесення, різноманітність прийомів проектної графіки, фактури.

В подальшому, на стадії ескізування, при опрацьовуванні форми, продумуванні

конкретних деталей дизайн-проекту для графіки характерні лінійне та світлотіньове

виконання із застосуванням традиційних матеріалів: олівця, акварелі, гуаші тощо. Вибір

графічних засобів та використання кольорів залежать від характеру об’єкту і завдань

проектування.

Для відбору найбільш прийнятних варіантів форми об’єкту проектування потрібне

поступове збільшення інформативності та наочності, міра яких відповідає ступеню

закінченості роботи. При цьому креслення виконується в певному масштабі з дотриманням

знайдених пропорцій, з показом основних конструктивних елементів, застосуванням

світлотіні, тону і кольору і т.п.

Етап творчої розробки – тривала стадія, власне проектування – починається з аналізу,

розвитку і поглиблення творчих пропозицій ескізу. Раніше прийнятий ескізний проект

доопрацьовується. Розробляються вузли й елементи конструкцій, перевіряється

здійсненність і доцільність запропонованих рішень, аналізується з інженерних позицій

схема компонування. Розвиток і поглиблення ескізної пропозиції проводиться шляхом


106

прорисовки основних ортогональних проекцій вже в остаточному, визначеному в завданні,

масштабі, окремі важливі деталі можуть прорисовуватись і в натурі, щоб перевірити

органічність їх поєднань та реалізацію ергономічних вимог.

Стадія розробки проекту – це пряме продовження творчого пошуку. До завдань, що

уточнюють і деталізують ескізний проект, відносяться вправи на композиційні побудови, які

процес проектування роблять змістовнішим. Учні закріплюють знання щодо створення

цілісних композиційних побудов. Художнє конструювання фрагментів і деталей визначаться

принциповими інженерними рішеннями, які були закладені в ескізному проекті. Розробка

дизайн-проекту закріплює навички учнів у технічному робочому проектуванні та заміняє

деякі завдання з конструювання.

Висновки. Як бачимо, у процесі розв’язування учнями проектно-художніх задач йде

постійна опора на образне мислення та творчу уяву, а також на графічний контроль, що

обумовлені, в першу чергу, специфікою навчального дизайн-проектування. Також графічна

діяльність учнів пронизує всі етапи навчального дизайн-проектування, оскільки рисунок,

ескіз відносяться до основних засобів вираження творчої думки.


1. Коберник О Концепція технологічної освіти учнів загальноосвітніх навчальних

закладів України / Олександр Коберник, Віктор Сидоренко // Трудова підготовка в закладах

освіти. – 2010. – № 6. – С.3-11.

2. Сурин Е.Л. Роль пространственного воображения в практике конструкторской работы и преподавания графических дисциплин во втузах / Е.Л.Сурин // Проблемы восприятия

пространства и пространственных представлений. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. – С. 15-

23.

3. Ткачёв В.Н. Архитектурный дизайн (функциональные и художественные основы проектирования): Учеб. пособие / В.Н.Ткачёв. – М.: Архитектура-С, 2008. – 352с., ил.

4. Трофімчук В.М. Етапи художньо-конструкторської діяльності старшокласників /

В.М.Трофімчук // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006. – № 1. – С. 33-37.

5. Шадриков В.Д. Психология деятельности и способности человека: Учеб. пособие.

2-е изд., перераб. и доп. / В.Д.Шадриков. – М.: Издательськая корпорация «Логос», 1996. –

320 с.

УДК 371.4

Володимир Христянович

(Рівне)

ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті розкрито суть та необхідність патріотичного виховання студентської

молоді. Виявлено проблеми патріотичного виховання здобувачів освіти та запропоновано

шляхи їх вирішення з урахуванням сучасних реалій.

Ключові слова: патріотизм, патріот, патріотичне виховання,Стратегія національно-

патріотичного виховання.

The essence and necessity of patriotic education of student youth are revealed in the article.

The problems of patriotic upbringing of the education recipients are revealed and the ways of

their solution are considered taking into account modern realities.

Key words: patriotism, patriot, patriotic education, National patriotic education strategy.


107

Постановка проблеми. В умовах українських реалій, коли Україна ціною життя Героїв

Небесної Сотні, зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює

свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання

молоді.

ХХІ ст. стало випробуванням для України, вкотре ми повинні доводити своє право на

незалежність, кров’ю окроплювати землю, яку віками захищали наші прадіди. В якому б

куточку Землі не жив українець, ніщо не зможе зламати той дух, ту жагу до свободи, які

генетично закладені у його душі. Гідність, відданість та патріотизм засяяли сьогодні новими

гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.

Війна, яка триває в Україні, змінила модель нашого суспільства, змінила кожного з нас.

Вища школа на сучасному етапі розвитку суспільства покликана віддати пріоритети

патріотичному вихованню як складнику світогляду студента та його ставленню до рідної

країни, інших націй та народів, національних святинь, посиленню любові до України, мови,

почуттю відповідальності за її незалежність, збереженню матеріальних і духовних цінностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На теренах України першооснови

патріотичного виховання були закладені ще в народній педагогіці – в легендах, казках,

міфах, літописах, повчаннях, прислів’ях. Питання патріотичного виховання хвилювало

літописців, державних і громадських діячів, письменників. Багатогранні аспекти

патріотичного виховання особистості знайшли своє відображення у працях педагогів

Г.Ващенка, О.Духновича, І.Огієнка, К.Ушинського, Я.Чепіги. У сучасній педагогічній науці

окремі аспекти патріотичного виховання розробляють О.Бандура, Н.Волошина, А.Капська,

В.Неділько, Є.Пасічник, Б.Степанишин та інші.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні педагогічних основ

патріотичного виховання студентської молоді.

Виклад основного матеріалу. В Україні національно-патріотичне виховання є одним із

пріоритетних напрямів діяльності держави та суспільства щодо розвитку національної

свідомості на основі суспільно-державних (національних) цінностей (самобутність, воля,

соборність, гідність), формування у громадян почуття патріотизму, поваги до Конституції і

законів України, соціальної активності та відповідальності за доручені державні та

громадські справи, готовності до виконання обов'язку із захисту незалежності та

територіальної цілісності України, сповідування європейських цінностей [3].

Професійне виховання повинно бути тісно пов’язане з патріотичним, з усвідомленням

студентом своєї ролі у майбутньому України, з бажанням удосконалювати свої професійні

навички, виховувати в собі почуття самопожертви, вчитися героїзму, співчуття, прагнення

бути прикладом для інших.

Відзначимо, що патріотизм (від гр. patriotes – батьківщина) – це любов до своєї

батьківщини, відданість своєму народу, гордість за свій народ, прагнення захистити його

надбання, продовжити примноження його загальнолюдських і національних морально-

духовних цінностей. Як зазначав В. Сухомлинський: «виховання громадянина патріотом – це

гармонія розуму, думки, ідей, почуттів, духовних поривів, вчинків» [2, с. 17].

В українському суспільстві патріотизм – одне з багатогранних і багатоаспектних явищ.

Патріотизм викликає найрізноманітніші почуття та асоціації у наших громадян – від любові

до неприйняття, від піклування до повної байдужості, від зачарованості до огиди.

Часто патріотизм плутають з націоналізмом, але патріотизм є значно давнішим поняттям

і несе набагато менше теоретична навантаження. Націоналізм передбачає, що народи існують

як реальні і чітко окреслені цілісності; натомість патріотизм може означати просто

прив’язаність до певної місцини або способу життя і не потребує ніякої абстрактної ідеї

«країни».

Більшість словників дають визначення патріотизму як любові до Батьківщини. Зокрема

за Академічним тлумачним словником української мови патріотизм – це любов до своєї

Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви і подвиги. За

філософським словником патріотизм (грец. patrie – батьківщина) – громадський і моральний


108

принцип, який характеризує відношення людей до своєї країни, який проявляється у певному

образі дій і складному комплексі суспільних почуттів, які зазвичай називають любов’ю до

батьківщини.

Точаться суперечки, кого можна назвати патріотами, адже є люди, які обожнюють

красу рідного краю, користуються її благами, але скаржаться на оточення; є такі, що

люблять минуле і критикують сьогодення; є й такі, що голосно сповіщають про свою

любов до України і народу; є й такі, кого мало хто знає, але вони своєю невтомною

працею примножують матеріальні цінності; є герої, які зі зброєю в руках захищають честь

і незалежність своєї держави, віддаючи за неї життя... Справжній патріот той, у кого

дійсно серце болить за рідний край. Це та людина, яка сумує за своєю Батьківщиною

навіть тоді, коли знаходиться в кращій країні, аніж її рідна.

Патріотом держави може називатися та людина, котра готова піти на будь-які жертви

заради щасливого майбутнього своєї Батьківщини. Не можна ховатися, тікати, здаватися

перед труднощами. Потрібно допомагати своїй країні. Яскравим прикладом можуть

слугувати сучасні події в Україні. У державі точиться війна. Необхідно поважати тих, хто

зараз мужньо, відважно, сміливо, героїчно захищає український народ. Та людина гідна

називатися патріотом України, котра дійсно щиро любить нашу державу, готова віддати за

неї життя.

Український патріотизм як цілісне явище ще формується. І поки він загоює рани,

залишені у спадок радянською системою, формується нове покоління, разом з яким

формується і патріотична свідомість українського суспільства.

Міністерство освіти і науки України впродовж існування незалежної української

держави розробляло і пропонувало низку концепцій патріотичного виховання молоді. Це:

Концепція національної системи виховання (1996 р.); Концепція національно-патріотичного

виховання (2009 р.); Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012 р.);

Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-

2017 рр. (2013 р.); Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді (2015 р.).

Але, жодна з цих програм не була ефективною й не досягала поставленої у них мети, не

втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно,

освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку

освіти.

З метою подальшого розвитку в суспільстві національної свідомості, формування

почуття патріотизму на засадах духовності та моральності, популяризації духовно-

культурної спадщини Українського народу, а також активізації взаємодії органів державної

влади, органів місцевого самоврядування та громадських об'єднань у питаннях національно-

патріотичного виховання в 2019 р. Указом Президента України було затверджено Стратегію національно-патріотичного виховання [4].

Сьогоднішні реалії життя вимагають активізувати процес формування українського

громадянина-патріота. Адже 28 років української незалежності з активною втратою

населення через тимчасову або постійну еміграцію з України, наростання масового

незадоволення власною країною проживання, протистоянні у гібридній війні з Росією тощо,

нарешті переконали, що патріотичне виховання дітей та молоді у школах та вищих

навчальних закладах – дуже необхідний напрямок роботи, на який мають бути спрямовані

зусилля як громадянського суспільства, так і держави.

Система патріотичного виховання повинна включати комплексну і цілеспрямовану

діяльність органів державної влади, громадських організацій, освітніх закладів, інших

соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної

свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу,

готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту

національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як

правової, демократичної, соціальної держави.


109

Метою патріотичного виховання у вищих навчальних закладах є формування у студентів

поваги та любові до Батьківщини, відданості, готовності захищати, збагачувати її особистою

працею, максимальне сприяння вивченню студентами державної мови та досконалому її

володінню. Принципово важливим є вивчення історії, культури, традицій, звичаїв України,

кращих досягнень у галузях науки, освіти, техніки, мистецтва як минулого, так і сучасності.

І хоча, наприклад, серед викладачів вузів і до цього часу виникають дискусії про свободу

вибору батьківщини як місця проживання сучасної мобільної людини у глобалізованому

світі, а від вчителів шкіл можна почути, що любов до Вітчизни така ж природна, як любов до

матері, отже, не вимагає додаткових зусиль для власного виховання, життєві українські

реалії сьогодення все ж змушують думати, що над вихованням справжнього почуття любові

до власної країни потрібно цілеспрямовано та грамотно працювати. Особливо, якщо українці

таки хочуть стати повноцінною незалежною самостійною нацією. Зрештою, як довели події

гібридної війни РФ проти України, насправді лише масовий патріотизм населення країни

здатен зупинити агресора та вберегти країну від ворожої окупації.

Важливо, щоб навчальний заклад став для молодої людини осередком становлення

громадянина ‒ патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано

розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу,

забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та

встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві [3].

Освітній процес у вищому навчальному закладі має бути насичений різними аспектами

патріотичного виховання, при цьому особлива роль належить дисциплінам соціально-

гуманітарного циклу і виховній позааудиторній роботі. Серед методів і форм патріотичного

виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на

демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють

формуванню критичного мислення, ініціативи і творчості. До таких методів належать

соціально-проектна діяльність, соціально-психологічні тренінги, використання засобів

масової комунікації, Інтернет-технології, інтелектуальні аукціони тощо.

Результативність патріотичного виховання великою мірою залежить від того, наскільки

ті чи інші форми і методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації і

самоуправління молоді.

Для держави у стані війни питання патріотичного виховання впирається в проблему

часу, відпущеного їй долею чи історією для вирішення питання «бути чи не бути?». Час

вимагає рішучих кроків, бо український патріотизм анітрохи не менш важлива річ, ніж

обсяги ВВП, високі технології та кількість танків.

Висновки. Формування патріотизму залишається в Україні першочерговим як для

держави, так і для системи освіти в цілому. Головне завдання закладів освіти – так

побудувати виховну діяльність, щоб сама її організація, освітнє середовище виховували

дітей та молодь у дусі патріотизму, глибокого розуміння історії свого народу, національної

ідентичності, самобутності. Завдання педагогів полягає в тому, щоб слова «Україна»,

«патріотизм» набули особливого сенсу, щоб сприймалися не лише розумом, а і серцем.


1. Бех І. Д., Чорна К. І. Програма Ключові українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді // І. Д. Бех, К. І. Чорна. – К.: НАПНУ, 2014. – 29 с.

2. Луцюк А. М. Василь Сухомлинський як педагог-патріот України // А. М. Луцюк //

Ювілейні дати. – 2016. ‒ №4 (92). – С.17-18

3. Про національно-патріотичне виховання у закладах освіти у 2019/2020 навчальному

році. Лист МОН № 1/9-523 від 16.08.19 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/65422/

4. Стратегія національно-патріотичного виховання. Затверджено Указом Президента

України №286/2019 від 18.05.2019 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/286/2019

https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/65422/

https://zakon.rada.gov.ua/laws/main/286/2019


110

УДК 614.253.4:613.2

Ігор Шарун, Галина Площенко, Раїса Семенко

(Дніпро)

ХАРЧУВАННЯ ЯК ФАКТОР ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ

У статті розглядається проблема формування культури харчування, правильних звичок

до здорового раціонального харчування у студентів Дніпровського базового медичного

коледжу.

Ключові слова: харчування, раціон, харчовий статус, харчові звички, здоровий спосіб

життя.

The article deals with the problem of formation of nutrition culture, proper habits for healthy

rational nutrition in students of Dniprovsky basic medical college.

Keywords: nutrition, diet, nutritional status, eating habits, healthy lifestyle.

Харчування є основною біологічною потребою людини. Повноцінне та збалансоване

харчування забезпечує правильний розвиток та формування організму, його фізичну та

розумову працездатність, сприяє збереженню здоров'я та подовженню життя. Світова

спільнота неодноразово наголошувала, що основним критерієм доцільності і ефективності

усіх без винятку сфер діяльності людини повинно бути здоров'я населення (Резолюція

Генеральної Асамблеї ООН, 1979).

Ще в 2000 році ВООЗ запропонувала Глобальну стратегію запобігання розвитку

хронічних неінфекційних захворювань та боротьби з ними, яка базується на раціональному

харчуванні, здоровому способі життя та фізичній активності.

Загальновідомо, що попередження захворювань або будь-яких порушень здоров'я є

гуманним, ефективним і, врешті, більш економічно вигідним порівняно з найсучаснішим

способом лікування хворих.

Нераціональне харчування (недостатнє або надмірне за енергетичною цінністю, погано

збалансована в якісному відношенні, насичена шкідливими мікроорганізмами, хімічними та

іншими речовинами їжа), зумовлює дуже несприятливі для здоров'я наслідки і навіть

виникнення тяжких гострих та хронічних захворювань аліментарної природи [2, с. 66].

Харчування є могутнім засобом виховання природних якостей організму, а також однією

з найважливіших умов, які забезпечують зберігання витривалості та стійкості до

захворювань [1, с. 195].

Поширеність хронічних неінфекційних захворювань, пов'язаних з нераціональним

харчуванням та неправильним способом життя, залишається актуальною проблемою

охорони здоров'я України.

На харчовий статус населення суттєво впливають зміни, які відбулися в системі

харчування сучасної людини. За останні десятиріччя більшість країн Європейського регіону,

у тому числі й Україна, у своєму раціоні споживають в основному продукти харчування

промислового виробництва. Все частіше дорослі і діти харчуються за системою «фаст-фуд» і

споживають їжу, яка містить більше калорій, цукру та жирів, ніж це потрібно організму.

На даний час, комерційне просування транснаціональними компаніями в Україну

висококалорійних і малопоживних продуктів та напоїв («їжа-сміття») та їх агресивна

реклама негативно впливають на культуру харчування, харчовий статус і здоров'я населення

України, особливо дітей та молоді.

Економічна недоступність для більшості населення України натуральних харчових

продуктів та намагання виробників здешевити свою продукцію за рахунок нехарчових

складових (харчових домішок), призводять до суттєвих якісних змін у раціоні всіх верст

населення та до формування неправильних харчових звичок. Це, в свою чергу, формує попит

населення та асортимент харчової продукції.


111

Особливе значення має формування неправильних харчових звичок у дітей та підлітків.

Це створює суттєву загрозу для їх здоров'я і для здоров'я наступних поколінь внаслідок

підвищення ризику розвитку хронічних неінфекційних захворювань.

У період швидкого розвитку підлітки мають зростаючі потреби у поживних речовинах та

енергії. Натомість багато з них вибирають дешеві джерела енергії, які мають велику

енергетичну та дуже малу біологічну цінність, що може призвести до суттєвої нестачі

поживних речовин та надмірної маси тіла. Серед дітей та підлітків України спостерігається

тенденція щодо розвитку ожиріння, яке призводить до інвалідизації людей молодого віку, а з

часом до ожиріння дорослого населення.

Сучасні тенденції у харчуванні населення, особливо дитячого, формування у людей

шкідливих харчових звичок; процеси, що відбуваються в сфері забезпечення населення

продуктами харчування «їжею-сміттям»; перетворення якості харчових продуктів на

категорію суто економічну- створюють серйозні проблеми у сфері збереження здоров'я.

Неповноцінне харчування спричиняє найбільшу кількість смертей у всьому світі, більше

ніж куріння, високий тиск та будь-який інший фактор ризику. Це результат багаторічних

досліджень стосовно впливу харчування на здоров'я. Дані зібрані з 195 країн з 1990 по 2017

роки [3].

У 2017 році 11 мільйонів, або 22% всіх смертей серед дорослих, пов'язані з поганим

харчуванням та недостатнім споживанням цільнозернових продуктів, свіжих фруктів та

овочів, горіхів, насіння, омега-3 жирних кислот та клітковини. Понад 50% смертей пов'язані

з неякісним харчуванням, інша частина пов'язана з високим рівнем споживання червоного

м'яса, процесованих м'ясних продуктів [3], підсолоджених напоїв і транс-жирів.

Окрім смертності, неправильне харчування впливає на показник DALY (Disability-

Agiusted Lite Year) [4]. Це кількість років здорового життя, втрачених у результаті хвороби

або смерті. Внаслідок поганого харчування втрачено 255 мільйонів років здорового життя –

це становить 16% від DALY серед усього світу.

Нераціональне харчування стало однією з причин смертей від серцево-судинних хвороб,

раку, діабету II типу. Для порівняння: у 2017 році через високий тиск померло 10,4 мільйонів

людей, через куріння ‒ 8 мільйонів, а через нераціональне харчування ‒ 11 мільйонів [4].

Інформаційні матеріали, вражаюча статистика щодо якості харчових продуктів, що

споживають українці, спонукало викладачів природничо-наукових дисциплін Дніпровського

базового медичного коледжу приділити увагу питанню культури харчування студентської

молоді. Вже декілька років викладачі на заняттях, класні керівники на виховних годинах,

вихователі в гуртожитку в бесідах з мешканцями роблять акцент на необхідність здорового

харчування як одного зі складових здорового способу життя. У Дніпровському базовому

медичному коледжі щороку традиційно проводяться Тижні природничо-наукових дисциплін

та студентські науково-практичні конференції під девізом ,,Здорова молодь сьогодні –

здорова нація завжди!’’. Під час проведення тижневих заходів обов’язково плануються

виховні заходи стосовно правильного та корисного харчування студентів з демонстрацією

відеороликів, презентацій, з лекціями-бесідами запрошених лікарів-практиків. Матеріали на

студентські науково-практичні конференції з питань раціонального харчування готують

студенти-члени екологічного гуртка. Гуртківцями було проведено дослідження режиму

прийомів їжі та її складу у першокурсників в період адаптації та старшокурсників.

На основі такого дослідження та анкетування члени екологічного гуртка готують

доповіді з аналізом питань харчування студентів та наданням практичних рекомендацій

згідно з гігієнічними вимогами. У корекції харчування гуртківці надають поради, яким

продуктам віддавати перевагу за енергетичною цінністю, збалансованістю необхідних

організму поживних речовин з урахуванням матеріальних можливостей студентів.

У коледжі широко розвинений волонтерський рух «Студенти-медики – молодь без

шкідливих звичок», у програмі якого є заходи з пропагування здорового корисного

харчування.


112

З 2001 року у коледжі випускається науково-екологічний альманах, у якому обов’язково

є статті з порадами щодо харчування в різні пори року, впродовж дня; визначення якості їжі,

профілактики шлунково-кишкових захворювань, отруєнь. Уся робота в коледжі, спрямована

на виховання у студентів культури харчування, дає свої результати: молодь практично

відмовилась від харчування за системою ,,фаст-фуд’’. Це ще раз свідчить про те, що так

можна суттєво вплинути на формування здорового способу життя, зокрема, збереженню

здоров’я через доступне збалансоване харчування.

Отже, досвід викладачів та студентів Дніпровського базового медичного коледжу щодо

навчання культурі харчування молоді можна рекомендувати для інших навчальних закладів

України, оскільки здоров’я молодого покоління є ключовим фактором економічного та

соціального розвитку кожної держави.


1. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /

І. І. Даценко.– Львів: Афіша, 2000. – 246 с.

2 Бебешко П.С., Скоробреха Ю.С., Коріняк О.П. Основи профілактичної медицини:

підручник для студ. вищ. мед. навч. закл. / П. С. Бебешко, Ю. С. Скоробреха, О. П. Коріняк.–

К.: Медицина, 2010.– 184 с.

3 Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://bit.ly/21MgNrT

4. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: https://bit.ly/2PDKVIE

УДК 378.018. 3.011. 3

Андрій Шуляк

(Умань)

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ІНФОРМАТИКИ В УМОВАХ

МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО ПІДХОДУ

Статтю присвячено вивченню питань підготовки вчителя інформатики в умовах

міждисциплінарного підходу. Визначено основні умови, що спрямовані на ефективне

здійснення міждисциплінарного навчання. З’ясовано, що реалізація міждисциплінарних

зв’язків сприятиме якісній практично-технічній підготовці сучасного вчителя інформатики.

Ключові слова: міждисциплінарний підхід, навчальний процес, практично-технічна

підготовка, вчитель інформатики, позитивний результат.

The article deals with the problems of training the IT teachers in an interdisciplinary

approach. We defined the main conditions aimed at the effective realization of the approach. Also,

in the article we found out that the implementation of interdisciplinary communication will

contribute to the quality of practical and technical training of a modern IT teacher.

Key words: interdisciplinary approach, educational process, practical and technical training,

IT teacher, positive result.

Авторську модель навчання технічних дисциплін майбутніх учителів інформатики

запропонував І.С. Войтович, розробивши відкриту методичну систему навчання технічних

дисциплін, яка відповідає рівню розвитку сучасних технологій навчання, у тому числі

інформаційно-комунікаційних [1].

Досліджуючи теоретико-методичні засади професійно-орієнтованого навчання технічних

дисциплін майбутніх учителів інформатики, Т.М. Малежик звертає увагу на те, що інтерес до

навчання, ініціативність у навчальному процесі, пізнавальна самостійність, напруження

розумових сил при розв’язанні поставленої пізнавальної задачі, позитивно впливають на

активність студентів у навчанні, створюючи сприятливі умови для розвитку їх навчально-

https://bit.ly/21MgNrT

https://bit.ly/2PDKVIE


113

пізнавальної діяльності [2, с. 91], зазначаючи, що в умовах гуманізації освіти існуюча теорія

та технологія масового навчання мають бути спрямовані на формування сильної особистості,

здатної жити і працювати у складних умовах нашого сьогодення, сміливо визначати власну

стратегію поведінки, здійснювати етичний вибір, бути відповідальною за нього, бути

спроможною до навчання упродовж усього життя, до саморозвитку та самореалізації

[2, с. 92].

Ткачук Г.В. звертає увагу на те, що саме реалізація міждисциплінарних зв’язків у процесі

практично-технічної підготовки майбутніх учителів інформатики є важливою передумовою

впровадження компетентнісного підходу, спрямованого на кінцевий результат –

сформованість інформаційно-технічних компетентностей та готовність ефективно

використовувати отримані технічні знання, вміння, навички та потенційні можливості для

вирішення професійних задач [4, с. 153].

В.П. Сидорко, Н.Т. Тверезовська визначають міждисциплінарний зв’язок як систему, яка

передбачає таку структуру: знання однієї предметної галузі (дисципліни); знання іншої

предметної галузі (дисципліни); зв’язки цих знань у процесі навчання [3, с. 157].

Ефективність здійснення міждисциплінарного навчання передбачає виконання таких

умов: хронологічне узгодження вивчення навчальних дисциплін, щоб вивчення однієї

сприяло підготовці до пізнання інших; узгоджене вивчення дисциплін, при якому кожна з

них використовує науковий апарат іншої; безперервність і наступність у розвитку наукового

технічного апарату; зв’язок між дисциплінами не повинен бути одностороннім, позитивний

результат може бути отримано лише в тому випадку, коли існує двосторонній зв’язок у

викладанні кожної дисципліни; обов’язкова єдність вимог для інтерпретації технічного

наукового апарату для всіх дисциплін; виключення дублювання технічних понять, законів,

теорій при вивченні різних дисциплін, не можна допускати викривлень, неточностей при

трактуванні одних і тих понять; додатковий матеріал спеціально-технічних дисциплін, який

використовується при вивченні загальних інформатичних дисциплін має за змістом

відповідати темі, що вивчається; приклади практично-технічного характеру не повинні

відводити від основної мети, а сприяти розкриттю теми, що вивчається; єдиний підхід до

змісту однакових класів технічних понять, законів, положень [4, с. 163].

Отже, вищезазначені умови є основою ефективності міждисциплінарного підходу, а їх

реалізація сприятиме якісній практично-технічній підготовці сучасного вчителя

інформатики.


1. Войтович І.С. Теоретико-методичні засади професійно-орієнтованого навчання

технічних дисциплін майбутніх учителів інформатики : автореферат дис. … докт. пед. наук. :

13.00.02 / І.С. Войтович. – К., 2013. – 36 с.

2. Малежик Т.М. Мотиваційна компонента навчально-пізнавальної діяльності в процесі

підготовки майбутніх фахівців з ІТ // Проблеми інформатизації навчального процесу в

закладах загальної середньої та вищої освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної

конференції, 09 жовтня 2018 року. – К. : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2018. – С. 91-

92.

3. Сидорко В.П., Тверезовська Н.Т. Структура і функції міждисциплінарних зв’язків // Вісник Національного університету оборони України. Збірник наукових праць. – К.: НУОУ,

2014. – Вип. 5 (42). – С. 157-161.

4. Ткачук Г.В. Теоретичні і методичні засади практично-технічної підготовки майбутніх

учителів інформатики в умовах змішаного навчання : дис. на здобуття наукового ступеня

доктора пед. наук : 13.00.02 – теорія та методика навчання (технічні дисципліни) /

Г.В. Ткачук. – К., 2019. – 447 с.


114

ПСИХОЛОГІЯ

УДК 37.013.77:378.091

Марія Гирман, Наталія Вероніка Бачинська

(Дніпро)

ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ

ДО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

У статті висвітлюється процес та проблематика адаптації студентів першого курсу

закладів вищої освіті до навчання, зокрема емоційно-особистісні й когнітивні зміни.

Представлено загальний зміст процесу соціально-психологічної адаптації студентства до

умов навчання.

Ключові слова: адаптація, проблеми, студенти, навчання.

The article highlights the process and problems of adaptation of first-year students of higher

education to learning, in particular, emotional, personal and cognitive changes. The general

content of the process of socio-psychological adaptation of students to the learning environment is

presented.

Key words: adaptation, problems, students, training.

Студентство в Україні складає вагому частку суспільства, яка зайнята специфічною

працею – навчанням. Вступаючи до закладу вищої освіти (ЗВО), студенти зустрічаються з

рядом проблем, що пов’язані з недостатньою психологічною готовністю до нових умов

навчання, з руйнуванням роками вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних

орієнтацій вихованців середньої школи [2, с. 45]. Перші кроки вчорашнього школяра на

тернистій стежці вищої школи вимагають від нього не тільки старання та загальної

підготовки, але й значних якісних змін. Той, хто не готовий до них, нерідко втрачає навіть

бажання здобувати вищу освіту. Саме на цьому етапі починається процес адаптації студента-

першокурсника до навчання у ЗВО.

Успіх у навчанні багато в чому залежить від умов життя і побуту студента, ставлення до

нього вузівського колективу, тієї ролі, яку він у ньому відіграє. Цей аспект процесу

становлення студента прийнято називати соціально-психологічною адаптацією [1, с. 15].

Велика частина студентів прагнуть навчатися не в рідному містечку,а

поїхати,наприклад,в столицю. Тут минулий школяр зустрічається з першою проблемою,а

саме з повною самостійністю. Більше немає поруч батьків,які нагодують, допоможуть з

домашнім завданням, напишуть пояснювальну записку класному керівникові, чому дитина

пропустила заняття. Тепер все потрібно робити самому.

Деяких студентів це «вибиває з колії», а інших – навпаки привчає до дорослого життя.

Уміння пристосуватися до різних умов життя залежить від деяких аспектів.

По-перше: все залежить від того, наскільки самостійною дитині дозволяли бути батьки.

Деякі були частково позбавлені (через якісь життєві причини)уваги батьків, а інші – навпаки

були під надмірною опікою сім’ї [5].

По-друге: найбільш впливає на процес адаптації характер і риси людини.

У психології поняття характер (від грец. character – «печатка», «карбування»), означає

сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складаються і виявляються

в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для неї способи поводження [2, с. 22].

Характер може виявлятися в особливостях діяльності. Одні люди обирають більш

складні і важкі види діяльності, їм робить приємність шукати і переборювати перешкоди;

інші вибирають більш прості, безпроблемні шляхи. Для одних істотно, з яким результатом

вони виконали, чи удалося при цьому перевершити інших. Для інших це може бути


115

байдужним, і вони задовольняються тим, що справилися з роботою не гірше інших,

домігшись посередньої якості.

У спілкуванні з людьми характер людини виявляється в манері поводження, у способах

реагування на дії і вчинки людей. Манера спілкування може бути більш-менш делікатної,

тактовною чи безцеремонною, увічливою чи грубою.

Найбільше часто виділюваними рисами можна назвати: упевненість – непевність у собі;

інтелектуальність – обмеженість; спокій – невротичність; альтруїзм – егоїзм; гнучкість –

ригідність; добросердість – черствість; розвинута сила волі – безвільність; інфантилізм –

дорослість; активність – пасивність; відкритість – замкнутість; агресивність – беззахисність;

залежність – незалежність [3, с. 30].

Перший рік навчання є дуже важливим тому, що в цей час у студента відбувається

багато емоційно-особистісних і когнітивних змін – нерідко кількість цих змін перевищує ту,

яка припадає на весь період навчання у вищому освітньому закладі. Найбільш загальне

розуміння психологічної адаптації до нових незвичних умов передбачає формування

психологічних механізмів, завдяки яким особа гарантує свою безпеку і адекватну орієнтацію

в новій ситуації. При успішній адаптації особистість отримує можливість максимально

успішної самореалізації без надмірних зусиль.

Вагомим чинником залишається вплив рівня мотивації до навчання і за обраним фахом,

зокрема. Серед факторів, які визначають оптимальний вплив на процес адаптації студентів в

якості основного, можна виокремити ставлення до навчання та обраної спеціальності. А тому

правильно обрана професія – неодмінна умова успішної адаптації студентів-першокурсників.

Саме це є поштовхом до переходу від навичок шкільного навчання до культури студентської

праці [4, с. 22].

Причиною труднощів для студента можуть бути й нові умови життя, первинна

соціалізація у закладі вищої освіти. Разом з присвоєнням статусу студента молоді люди

зіштовхуються з такими проблемами, як нова система навчання, взаємостосунки з

одногрупниками та викладачами, соціально-побутові умови, самостійне життя в нових,

можливо незнайомих до цього їм умовах, недостатні знання структур і принципів роботи

навчального закладу та можливість для самореалізації у творчості, науці, громадському

житті, спорті. Крім цього, виникають протиріччя та труднощі в становленні самооцінки,

самосвідомості та формування образу «Я» [5].

Важливу роль у процесі соціально-психологічної адаптації відіграє студентська

академічна група. Взагалі група є одним з найбільш вирішальних мікросоціальних факторів

формування особистості, а також одним з найбільш дієвих засобів виховання. Тут

відбувається трудове, ідейне і моральне виховання, формуються колективістські риси

особистості студента. Великий вплив справляє група на формування етичної культури,

почуття відповідальності за доручену справу, причетності до діяльності і традицій

вузівського колективу. Те, як складатимуться відносини першокурсника з групою, значною

мірою впливатиме на швидкість та ефективність його адаптації в вузі. Труднощі в цьому

аспекті адаптації викликані тим, що існують значні відмінності між соціальною ситуацією,

яку покинув першокурсник, і ситуацією, до якої йому доведеться адаптуватися.

Різноманітність відносин, які виникають між людьми в процесі тривалого взаємного

спілкування, складає дві основних системи: систему ділових відносин і систему особистісних

відносин. І якщо у школярів основою формування мікрогруп більшою мірою виступають

міжособистісні відносини, то серед студентів, у яких, як правило, вже сформувалося коло

друзів поза університетом, більш актуальними є ділові стосунки. До того ж, оцінка

міжособистісних відносин в групах знижується зі збільшенням віку студентів [1, с. 16].

В процесі становлення колективу велике значення мають такі соціально-психологічні

явища, які значно впливають на адаптацію першокурсника в ньому: самоствердження,

суспільна думка, колективні настрої, традиції тощо.

На ефективність адаптації першокурсника до нових умов навчання впливає також і

колективний настрій, тобто спільне переживання, тривалий емоційний стан, що впливає на


116

прояв особистості, якість загальної та індивідуальної роботи. В колективних настроях на

перший план виступає емоційна реакція на оточуючі події. Тому, якщо в студентській групі

будуть переважати позитивні, доброзичливі настрої, то адаптація студента в ньому

відбуватиметься більш швидко та ефективно.

Виходячи з найважливішої сфери становлення особистості, основний зміст процесу

адаптації студентів молодших курсів, її ядро можна визначити таким чином:

1) нове ставлення до професії;

2) засвоєння нових навчальних норм, оцінок, способів й прийомів самостійної роботи та

інших вимог;

3) пристосування до нового типу навчального колективу, його звичаям та традиціям;

4) навчання новим видам діяльності;

5) пристосування до нових умов побуту у гуртожитку, до нових зразків «студентської»

культури, нових форм використання вільного часу.

Якщо у Вас виникли проблеми у навчанні,

Вам слід:

Дати викладачу можливість допомогти Вам.

Залучити викладача до процесу розв'язання проблеми, якщо немає конкретного способу її розв'язання без його участі.

Впевнено відстоювати свою точку зору, але з повагою і ввічливо ставитись до викладача.

Звернути увагу викладача на позитивні моменти, на те, що Ви засвоїли на його лекціях, а не жалітися на свої проблеми.

Зрозуміти, що викладач більше зацікавлений в успішності Вашого навчання, аніж у виставленні поганої оцінки. Ваше бажання вчитись є найкращим стимулом для отримання

допомоги від викладача.

Вам не слід:

Публічно висловлювати свою розлюченість, різку незгоду. Ні в якому разі не тисніть на викладача.

Плакати, благати викладача про зниження вимог.

Зловживати виразом: «Ви зобов'язані...».

Висловлювати нерозумні або занадто обтяжливі прохання.

Висувати вимоги до викладача щодо додаткового використання його часу.


1. Бодров В. А. Информационный стресс / В.А.Бодров. – М.: ПЕР СЭ, 2000. – 352 с. –

С.63-70.

2. Войтович Н. Відмінності шкільного та студентського колективів як аспект проблеми адаптації першокурсників до умов ВЗО. Психологічна адаптація студентів першого курсу до

умов навчання у ВЗО: наук. ст. держ. ун-т ім. Лесі Українки – Луцьк, 1999. ‒ С. 57-65.

3. Корольчук М.С. Психологічне забезпечення психічного і фізичного здоров’я: навч.

посіб. / М.С.Корльчук, С.В.Кинелев, В.М.Крайнюк, А.Ф Косенко / Заг. ред.

М.С.Корольчука]. – К.: «ІНКОС», 2002. – 272 с. – С.117-119.

4. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи. – К.: Знання, 2005. – 486 с. – С.352.

5. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: http://ndak.com.ua/psihologchna-

service/item/176-psihologichni-umovi-uspishnoji-adaptatsiji-pepshokupsnika-do-navchannya-u-

vnz.

http://ndak.com.ua/psihologchna-service/item/176-psihologichni-umovi-uspishnoji-adaptatsiji-pepshokupsnika-do-navchannya-u-vnz




117

УДК 159.9:316.6

Тетяна Пашко

(Старобільськ)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПІВЗАЛЕЖНИХ ЧОЛОВІКІВ

Стаття присвячена дослідженню проблеми індивідуально-психологічних особливостей

співізалежних чоловіків. В роботі розглянуто питання визначення феномену

співзалежності, чинників і умов її формування, впливу батька та мати на процес розвитку

автономії та співзалежності.

Ключові слова: залежність, співзалежність, автономія, індивідуальні особливості,

поведінка, чинники.

The article is devoted to the study of the individual-psychological characteristics of

interdependent men. In the work we have to consider the issue of determining the phenomenon of

interdependence, factors and conditions of its formation, influence of the father and the mother on

the process of development of autonomy and interdependence.

Key words: dependence, interdependence, autonomy, individual characteristics, behavior,

factors.

Співзалежність на сьогодні є надзвичайно поширеною психологічною проблемою, яка

стоїть поряд із хронічним стресом та депресією. На відміну від останніх, співзалежність є

суспільно не відомим феноменом, оскільки в нього відсутні соціально визнані та поширені в

суспільній свідомості ознаки, за допомогою яких людина змогла би усвідомити свою

проблему та звернутись до фахівця. Тому співзалежність довгий час може не сприйматись як

складність, людина скоріше ідентифікуватиме в собі її симптоми але не пов’язуватиме їх із

співзалежністю.

Традиційно співзалежність розглядалась як вторинне явище, яке виникає як реакція на

дисфункцію в сімейній системі. Тому, до співзалежних відносились лише люди, чиє життя

стало некерованим в результаті спільного проживання з хімічно залежним родичем. Однак

зараз розуміння цього феномену значно розширилось і співзалежність розуміється як

первинне явище, яке виникає внаслідок порушень в розвитку особистості. Б. та

Дж. Уайнхолд визначають співзалежнiсть, як психологічний розлад, причиною якого є

незавершеність однією з найбільш важливих стадій розвитку у ранньому дитинстві ‒ стадії

встановлення психологічної автономії [5].

Г. Клауд розуміє співзалежнiсть як фундаментальне явище, яке лежить в основі неврозу.

Е. Сміт зазначає що, співзалежнi походять з сімей, не лише в яких були залежні від

психоактивних речовин а й де був досвід насилля: емоційного, інтелектуального, фізичного

або сексуального [1,4].

Отже, впевнено можна стверджувати, що співзалежнiсть ‒ це розлад особистості, який

багато в чому нагадує залежність, тобто це адиктивна поведінка (прагнення до відходу від

реальності за допомогою зміни свого психічного стану алкоголем, наркотиками, хімічними

речовинами, їжею, техніками зміни свідомості, азартними іграми, небезпечними видами

спорту та ін). Співзалежна людина ‒ це той хто дозволив поведінці іншої людини сильно

впливати на нього і хто є залежним від свого бажання контролювати поведінку цієї людини

[3].

Співзалежна людина має певні особливості, які виявляються у поведінці, стосунках з

іншими та певних станах особистості. Домінуючою ознакою співзалежності, як стверджують

більшість дослідників, є відсутність відчуття меж власного «Я», що робить неможливим

здорове функціонування, повноцінний контакт з іншою людиною, тому що це приводить до

появи феноменів сплутаності, зміщення і «поглинання». Як наголошує Н. В. Дмитрієва,

співзалежнi особи з розмитими межами прагнуть персоналізувати все що відбувається


118

навколо, вважаючи, що це має до них пряме відношення. Вони беруть на себе

відповідальність за все, що відбувається [2].

Для співзалежності, на думку Б. І Дж. Уайнхолда, характерно: заперечення, самообман;

надмірна заклопотаність кимось або чимось при зневазi собою аж до повної втрати власного

"Я"; компульсивність дій (неусвідомлена ірраціональна поведінка, про яку людина може

згодом шкодувати, але продовжувати діяти так само, як би рухомий невидимою

внутрішньою силою); нав'язлива потреба здiйснювати певнi дії по відношенню до інших

людей (опікати, придушувати, обурюватися і т.п.); звичка відчувати одні й ті ж почуття

(жалість до себе, гнів, роздратування і т. п.); «заморожені» почуття та пов'язані з ними

проблеми у спілкуванні, інтимних стосунках, співзалежний дозволяє собі втручатися в чуже

життя так само, як і іншим дозволяє вторгатися в своє, вирішувати за себе «що добре для

нього, що погано»; низька самооцінка, що граничить з ненавистю до себе; порушення

здоров'я, викликані постійним стресом [5].

Говорячи про детермінанти розвитку співзалежності, слід підкреслити виняткову

значимість сім’ї в цьому процесі. Стосунки в сім'ї необхідні людині для виживання. А

природа таких необхідних особистості для виживання і розвитку стосунків дуальна. Вони

дають індивіду можливість розкритися, сприяють особистісному зростанню, але в той же час

змушують слідувати цілям, які не завжди поєднуються з його особистими прагненнями та

бажаннями. Тому у відносинах панують порядки і сили, які одночасно підтримують і

вимагають, підгоняють і поправляють, роблять щасливим і обмежують. Отже, порушення

балансу в цій дуальності і створює умови для співзалежності.

Важливо зазначити, що в тріаді «батько ‒ мати – дитина», зазвичай виняткову роль

відводять стосункам дитини саме з матір’ю. Але більш глибокий аналіз проблеми показує,

що саме батько є опорою дитини в ході розвитку психологічної автономії. Так, на думку

Г. Фігдора саме батько показує дитині як будувати стосунки між автономними суб’єктами,

ідентифікація з батьком дає можливість дитині сформувати нове не симбіотичне відношення

до матері [6]. Батько зумовлює успіх процесу індивідуалізації, являючись інтегрованим

образом, який з’являється на противагу образу матері розділеного на «плоху» і «хорошу». І

загалом, допомогти дитині стати автономним можуть лише автономні батьки. Зазначені

вище факти, зумовили вибір об’єкта нашого дослідження – чоловіки з різним рівнем

співзалежності.

У дослідженні взяли участь 100 чоловіків у віці від 24 до 54 років, реабілітанти центрів

«Міжнародної Антинаркотичної Асоціації» України.

Для реалізації мети емпіричного дослідження нами були використані наступні методики:

1) Тест Б. Дж. Уайнхолда на співзалежність ; 2) Методика Сандри Бем; 3)пятифакторний

особистісний опитувальник МакКрае-Коста; 4) методика діагностика особистісних і

групових базових потреб; 5) Методика дослідження вольової саморегуляції А.В. Звєрькова і

Є.В. Ейдмана; 6)методика діагностика емпатії за О. Меграбяну і Н. Епштейна.

В ході аналізу результатів емпіричного дослідження психологічних особливостей

співзалежних чоловіків ми отримали наступні данні. За методикою Б. і Дж. Уайнхолдів, у

17% респондентів спостерігається низький рівень спiвзалежностi, 36% мають середній рівень

спiвзалежної, 47% мають високий рівень спів залежності. Отже, майже половина наших

респондентів характеризується емоційною і поведінковою ригідністю, низькою

самооцінкою, низькою толерантністю до фрустрації, слабкими і нечіткими особистісними

межами.

За результатами «Опитувальника маскулiнностi- фемiнiнностi» Сандри Бем встановлено,

що у переважної більшості респондентів – 88% ‒ домінує андрогiйний тип особи, у 2%

вибірки спостерігається фемiнiнний тип особи, у 10% чоловіків ми бачимо виражену

маскулiнность. Отже, більшість чоловіків не мають чіткого і ясного мускулінного образу.

Аналіз характерологічних особливостей чоловіків за методикою МакКрає-Коста показал,

що:


119

За шкалою екстраверсiя-iнтроверсiя у 61% респондентів високі показники, 29% мають

середній рівень, тобто є амбiвертами, 10% є интровертированними особами;

За шкалою прихильність ‒ відособленість 61% випробовуваних мають високий рівень,

22% мають середній рівень; у 17% ми бачимо низький рівень, що говорить про прагнення

людини бути незалежним і самостійним, про замкнутість і холодність, конкурентну

поведінку і авторитарність;

За шкалою самоконтроль-імпульсивність у 59% вибірки спостерігається високий рівень,

24% мають середній рівень і поєднують в собі якості обох полюсів; 17% респондентів

можуть бути охарактеризовані безтурботні люди схильні до безрозсудності і асоціальної

поведінки;

За шкалою емоційна cтiйкiсть ‒ емоцiйна нестійкість 35% мають високий рівень, 36%

респондентів мають середній рівень емоційної стійкості, тобто поєднують якості стійкого і

нестійкого типу; у 29% спостерігається низький самоконтроль.

За шкалою експресивність ‒ практичність 56% мають високий рівень, 27% ‒ середній

рівень; 17% ‒ низький рівень.

Дослідження особових і групових базових потреб надало можливість визначити ієрархію

потреб співзалежних чоловіків. На першому місці стоїть потреба в самовираженні, далі ‒

потреба в безпеці, потреба у визнанні, матеріальні потреби та соціальні на останньому місці.

Аналіз рівня задоволеності потреб показав, що у 31% респондентів задоволені соціальні

потреби, тобто є робота і стабільні взаємини у всіх сферах життя, а у 69% не задоволені.

Потреба в безпеці задоволена у 8% випробовуваних. У 92% чоловіків незадоволена потреба в

безпеці, що говорить про невпевненість в майбутньому, невизначеність свого місця в житті.

Потреба у визнанні задоволена у 7% вибірки і характеризує респондентів як

компетентних в різних сферах життєдіяльності, упевнених в собі, незалежних, таких, що

відчувають свою значущість, корисність і престиж. У 93% респондентів спостерігається

незадоволеність потреби у визнанні. Потреба в самовираженні задоволена лише 8%

чоловіків, 92% випробовуваних не відчувають задоволеність потреби в самовираженні.

Матеріальні потреби (забезпечення свого матеріального існування) задоволеннi у 5%

респондентів, останні ‒ 95% зазнають труднощі в їх задоволенні через нестачу засобів або

бажання для їх здійснення.

За результатами дослідження вольової саморегуляції А.В.Зверькова і Е.В.Ейдмана у 56%

вибірки спостерігається низький рівень загальної саморегуляції, 44% випробовуваних мають

високий рівень загальної саморегуляції.

Показники методики «Шкала емоційного відгуку» А.Меграбяна і Н.Епштейна наступні ‒

у 54% вибірки спостерігається середній рівень розвитку эмпатии, 46% мають високий рівень

емпатії,

Статистичний аналіз результатів емпіричного дослідження дозволив нам виявити

наступні зв'язки між показниками:

1. Показник cпiвзалежностi прямо корелює з показником шкали емоційна стiйкiсть ‒

емоцiйна нестійкість (r = 0,27, при p < 0,05). Отже, високий рівень співзалежності зумовлює

низьку емоційну стійкість.

2. Показник за шкалою матеріальні потреби прямо корелює з показником шкали потреби

в безпеці (r = 0,44, при p < 0,05) Це указує на те, що саме задоволеність матеріальних потреб

респондентам нашої вибірки забезпечує відчуття безпеки.

3. Показник за шкалою соціальні потреби зворотньо корелює з показниками шкал

самоконтроль-імпульсивність (r = 0,38, при p < 0,05), це говорить про те, що незадоволенiсть

соціальної потреби підвищує імпульсивність, безпечність і безрозсудність у респондентів

нашої вибірки.

Статистичний аналіз результатів емпіричного дослідження дозволив нам описати

психологічні особливості співзалежних чоловіків. Співзалежні чоловіки мають андрогенну

гендерну ідентичність, для них характерна чуйність, емпатійність, екстравертованість. Вони

імпульсивні, мають низький рівень емоційної стійкості та вольової саморегуляції. Такі


120

чоловіки мають низький рівень наполегливості і характеризуються підвищеною лабільністю

та невпевненістю, зниженою активністю і працездатністю.

Найбільш важливо для них бути визнаними і реалізованими, це забезпечуватиме їм

відчуття безпеки. І саме ці потреби їм і не вдається задовольни, внаслідок низької

наполегливості, невпевненості та слабості вольової саморегуляції при високій емоційній

нестійкості.

Зазначені результати, потребують подальшого аналізу та пошуку шляхів подолання

окреслених особистих обмежень у співзалежних чоловіків.


1. Клауд Г., Дж. Таусенд Брак: где проходит граница? / Г. Клауд, Дж.Таусенд. ‒ Москва:

Триада, 2003. ‒ 213 с.

2. Короленко Ц. П., Дмитриева Н. В. Социодинамическая психиатрия / Короленко Ц. П.,

Дмитриева Н. В. ‒ Новосибирск: Издательство НГПУ, 2006. ‒ 448 с.

3. Москаленко В.Д. Зависимость: семейная болезнь / Москаленко В. Д. ‒ Изд. 4-е. ‒ М.:

ПЭРСЭ, 2002. ‒ 335 с.

4. Смит Энн У. Внуки алкоголиков. Проблемы созависимости в семье / Смит Энн У.’ Пер. с англ. ‒ М.: Просвещение, 1991. ‒ 125 с.

5. Уайнхолд Б., Уайнхолд Дж. Освобождение от созависимости / Уанхольд Б., Уанхольд

Дж.; Пер. с англ. А.Г. Чеславской. – М.: Независимая фирма «Класс», 2002. ‒ 224 с.

6. Фигдор Г. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой

(психоаналитическое исследование) / Фигдор Г. ‒ М.: Наука, 1995. ‒ 376 с.


121

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ Валерія Архіпова

(Ізмаїл)

ГЕОМЕТРИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ЗА ДОПОМОГОЮ

АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ ПРОЕКТУВАННЯ SOLIDWORKS

В даній статті складена порівняльна характеристика сучасних системи

автоматизованого проектування, описана система SolidWorks, проаналізована сутність

даної системи, виведені основні функціональні можливості та її практичне використання.

Ключові слова: системи автоматизованого проектування, геометричні вироби,

моделювання, ескіз, інтерфейс, тривимірні об'єкти.

In this article the comparative characteristic of modern computer-aided design system is

described, SolidWorks system is described, the essence of this system is analyzed, the main

disadvantages and the practical use are deduced.

Key words: computer aided design systems, geometric products, modeling, sketch, interface,

3D objects.

На сьогоднішній день існують різноманітні системи автоматизованого проектування

(САПР), які є надзвичайно потужними і допомагають створити ескіз будь-якого виробу у 3-Д

технологіях. Для їх більш детального розуміння складемо їх порівняльну характеристику

(табл.1.).

Табл.1. Порівняльна характеристика автоматизованих систем проектування

Автоматизовані

системи

Характеристики

AutoCAD SolidWorks Компас ЗД

Операційна

система

MicrosoftWindows 8

(64-бит и 32-біт),

MicrosoftWindows 7

(64-біт и 32-біт),

MicrosoftWindows XP

(64-біт и 32-біт)

Windows 8, 10 SP1 і

вище, Vista SP2 і

вище

Windows 8, 7 SP1 і вище,

Vista SP2 і вище, XP SP3

(32- розрядна)

Доступність Платна, але існує

безкоштовна версія

для навчання

Безкоштовна Платна, але існує

безкоштовна версія для

навчання

Можливості

та функції

(Особливості)

1. Проектування

моделей у

тривимірному

просторі, а також

окремих елементів і

складальних одиниць,

в яких містяться

оригінальні і

конструкторські

деталі;

2. При розроблені

спроектованого

прототипного типу

деталі технологія

дозволяє створювати її

на основі

1.Можна створювати

об'єкти із заданими

розмірами і

розташовувати їх

відносно один одного,

використовуючи цю

систему

параметричних

зв'язків (сполучень).

2.Використання

елементарних

графічних примітивів

в області

двовимірного

проектування для

отримання складних

1. Топологія операцій

зберігається в дереві

побудов.

2. У дереві побудов

можна редагувати

операції і змінити

задаються параметри

ескізів.


122

параметричної

бібліотеки

об'єктів.

3.Надання великих

можливостей роботи з

шарами і

аннотатівними

об'єктами.

Мова

інтерфейсу

Англійська, російська Англійська, російська Багатомовний

На основі створеної характеристики можна зробити висновок, що найбільш сприятливою

системою для вирішення інженерних і конструкторських завдань займає система SolidWorks.

Вона призначена для деталізованого аналізу елементів виробу і створення умов для

підготовки виробництва різних рівнів складності. При цьому вона представляє собою

середовище, в якому метою інструментальних елементів є автоматизація більш складних та

масивних виробів у машинобудуванні і в інших областях промисловості [1].

Система SolidWorks являє собою систему гібридного параметричного моделювання

(твердотільного і поверхневого), що моделює та проектує збірки деталей у тривимірному

просторі. Невід’ємною функцією також є складання документації ескізу виробу.

При цьому в користуванні SolidWorks є надвичайно простим і повністю співпадає з

користувацьким інтерфейсом Windows, при цьому повністю використовуючи усі переваги

Microsoft Windows. Серед них такі, як контекстні меню, режим copy-and-paste, режим drag-

and-drop, швидкий перегляд, пошук і відкриття файлів за допомогою провідника, можливість

«відкоту». Мова інтерфейсу – російська, існує підтримка ЕСКД, це є позитивною стороною

система на відміну від зарубіжних автоматизованих систем. Представлення та обмін даними

в системі підтримується теж стандартно. Експорт та імпорт підтримують більше 20

трансляторів, що входять до основного базового пакета SolidWorks.

Кожний виріб перед безпосереднім процесом його виготовлення проходить ряд етапів

проектування. Основні етапи твердотілого проектування в SolidWorks наступні:

побудова ескізу; створення об’ємної моделі; створення складальних одиниць; генерація креслеників. Ескізи є основою для створення тримірних твердотілих моделей деталей. Тому

створення будь-якої деталі в SolidWorks, якою би простою чи складною вона не була,

починається з викреслювання ескізу. Як правило, двовимірний ескіз є плоским, який схожий

на такий, що роблять на аркуші паперу [2].

Важливою функцією системи є проектування кріпильних деталей. Кріпильні деталі

майже завжди будуються спрощено. І хоча більшість з них має нарізь, але ескіз моделі її не

відтворює. Раніше створенні в Toolbox деталі кріплення використовуються для створення

збірки певного виробу. Стандартними є гвинти, болти, гайки та ін. Toolbox надає можливість

користувачеві додати до збірки ці деталі при цьому маючи можливість їх не моделювати. Так

як цей провідник представляє собою архів проектування, в якому наявні усі доступні

елементи виробу.

Коли обираються кріпильні деталі обов’язково враховуються не тільки розміри отвору,

але й його розміри. Тип деталі, звичайно, теж має велике значення, так як кожна з них

впливає на призначення функцій у всій збірці.

SolidWorks застосовується для багатьох видів проектування: технологічного,

конструкторського, алгоритмічного та ін. І в кожному з них він вирішує ряд важливих

питань. Так наприклад для конструкторського проектування (це найбільш сприятлива

платформа застосування цієї програми) вирішуються наступні практичні завдання:

‒ визначення взаємного розташування компонентів на елементі конструкції;


123

‒ розміщення компонентів на конструкторському елементі з урахуванням геометрії

пристрою, обмежень схемотехнічних і технологічних;

‒ трасування з'єднань;

‒ викреслювання креслень загального вигляду пристрою і визначення основних

габаритних розмірів, тощо.

В той же час є багато проектних завдань творчого характеру, для яких способи

формалізації невідомі. Ці завдання, пов'язані з вибором принципів побудови і організації

об'єкту, синтезу схем і конструкцій в умовах, коли вибір варіанту робиться серед

необмеженої безлічі варіантів і не виключається можливість отримання нових, раніше

невідомих рішень.

За допомогою програми SolidWorks можна побачити майбутній виріб з усіх боків в

обсязі і надати йому реалістичне відображення відповідно до обраного матеріалом для

попередньої оцінки дизайну[1].

Тривимірна деталь SolidWorks виходить в результаті комбінації тривимірних примітивів.

Більшість елементів засновані на плоскому ескізі, за яким створюється базовий тривимірний

об'єкт. Послідовне нарощування 3D об'єктів і дозволяє у результаті отримати бажаний

результат.

Двонаправлені асоціативні взаємозв'язки між деталями, збірками та їх кресленнями

SolidWorks гарантують відповідність моделі та креслення, тому що всі зміни зроблені в

деталі автоматично передаються пов'язану з нею збірку і креслення.

При накладенні відповідних взаємозв'язків між компонентами збірки можливо

моделювання кінематики механізму складання. Для цього до одному з взаємопов'язаних

компонентів, що має відповідні ступені свободи, прикладаються рушії здатні імітувати

поступальний або обертальний рух, привід від пружини або дія сил гравітації [3].

Після роботи з даною системою ми виявили ряд певних функціональних можливостей,

як порядок та правила побудови ескізу виробів та особливості призначення кожного

інструменту інтерфейсу, взаємозв’язки між елементами складних виробів. Також студент має

змогу розробляти зборки вузлів із окремих моделей деталей, використовувати правила

взаємозв’язку між деталями, програмні можливості системи.

Таким чином, система автоматизованого проектування є SolidWorks найбільш

популярною та актуальною на сьогоднішній день та її розвиток і використання є доцільними

та об’єктивними. Адже це допомагає підтримувати економічний стан підприємства та

раціонально використовувати матеріальні затрати на ті чи інші вироби ще у стадії

електронного проектування.


1. Анхімюк В.Л., Олейка А.Ф., Міхеев Н.Н. Теорія автоматичного управління. ‒ М .:

Дизайн ПРО, 2002. ‒ 352 с.

2. Бесекерський В.А., Попов Е.П. Теорія системного автоматичного управління. ‒ 4-е изд., перероб. і доп. ‒ СПб.: Професія, 2003. ‒ 747 с.

3. Теорія автоматичного управління: Посіб. для машинобудів. спец. вузів /

В.Н. Брюханов, М.Г. Косів, С.П. Протопопов та ін.; Під ред. Ю.М. Соломенцева. ‒ 3-е изд.,

стер. ‒ М .: Вища. шк .; 2000. ‒ 268 с .: іл.

Науковий керівник: Дмитрієва М.В.


124

УДК 37.09:004.41

Антон Бабаян

(Ізмаїл)

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРАВИЛЬНОГО СЕРФІНГУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Стаття призвана розповісти про поняття серфінгу у мережі Інтернет та надати

деякі рекомендації стосовно оптимально безпечного, ефективного та швидкого серфінгу в

мережі.

Ключові слова: Інтернет, серфінг в мережі, пошук, Web of Trust, Deep Web.

The article is intended to describe the concepts of surfing the Internet and provide some

guidance on optimally safe, efficient and fast surfing on the web.

Key words: Internet, surfing the web, searching, Web of Trust, Deep Web.

Інтернет серфінгом називають використання інтернету для перегляду веб-сторінок для

будь яких цілей – читання новин, заробіток, пошук конкретної інформації й т.д. Іншими

словами – будь яка діяльність, зв’язана з пошуком і переглядом веб-сторінок може

називатися веб-серфінгом.

Основні причини Інтернет серфінга:

Пошук конкретної інформації в мережі;

Заробіток;

Читання новин;

Самоосвіта; Пошук конкретної інформації. Дуже об’ємне питання, сюди входять пошук інформації

стосовно практично всього, наприклад: підготовка до занять у школі чи ВНЗ, пошук

відповіді на якесь питання, пошук рішення проблеми. Іноді для вирішення складного

питання чи проблеми треба витратити не мало часу в мережі для знаходження відповіді чи

рішення.[1]

Є багато способів заробітку в Інтернеті для яких треба займатися цим самим серфінгом.

Наприклад: перегляд рекламних сайтів, виконання деяких завдань, розв’язування Captcha і

т.д.

Сайтів з новинами зараз дуже багато, на різні галузі, тематику, подачу. Зараз багато

людей читають такі сайти замість телевізора, бо новини в мережі користувач сам собі

вибирає та не має обмежень, щодо свого вибору.

Самоосвіта також може вважатися пошуком необхідної інформації в мережі, але тільки

стосовно питань освіти та саморозвитку.

Взагалі не має значення, що конкретно користувач шукає в мережі принцип роботи

завжди один, тому дуже важливо мати деяке уявлення про те, як правильно шукати цю

інформацію.

Для початку треба мати комп’ютер або ноутбук чи навіть смартфон, підключення до

мережі та встановлене програмне забезпечення (ПЗ) для перегляду веб-сторінок тобто

браузер. Краще, коли ПК чи смартфон мають достатню або високу продуктивність тому, що

швидкість роботи в мережі дуже важлива, швидкість та якість з’єднання Інтернету також

дуже важлива. Браузер це трохи важче питання, тому що для певного виду роботи в мережі

потрібні різні браузери. Для звичайних користувачів вистачить браузеру, який вбудований у

Windows – Microsoft Edge або браузери Opera, Google Chrome, Mozilla Firefox.

Якщо користувач намагається потрапити у так званий Deep Web (більша частина

інтернет-сторінок, які не індексуються пошуковими системами. Такі сторінки, як правило,

заблоковані чи взагалі нелегальні для відвідування, тому для їх відвідування потрібен

специфічний браузер, наприклад Tor Browser. Користувачам які займаються фінансами та

криптовалютами стане у нагоді браузер з вбудованим крипто-гаманцем. Для користувачів із


125

мало потужними ПК добре підходять «lite» версії браузерів, тобто такі версії, які не мають

багатьох функцій, але використовують набагато менше ресурсів ПК при роботі.

При серфінгу в Інтернеті є багато моментів, які постійно треба враховувати. Інтернет це

дуже небезпечне місце. Є багато сайтів з вірусами, рекламою, «фейкових» сайтів ( таких, які

видають себе за інші сайти). При роботі в мережі треба слідкувати за цими моментами для

збереження свого гаджету у робочому стані.

Якщо вам треба потрапити на якийсь конкретний сайт, для цього вам треба знати його

веб-адресу. Майте на увазі, що практично усі популярні сайти, сервіси, ресурси мають

фейкові копії. Їх треба уникати усіма способами.

Наприклад. У вас знизилася швидкість інтернету, тому ви вирішили зайти на сайт

speedtest.net, який дозволяє перевірити швидкість з’єднання. В строку пошуку браузера

намагалися ввести цей сайт, але забули доменне ім’я та замість .net ввели .com. Це дуже

небезпечно перехід на сайт speedtest.com може призвести до багатьох проблем, оскільки цей

сайт є вірусним. Тому дуже важливо завжди перевіряти правильність вводу веб-адреси сайту.

Дуже часто користувачі потрапляють в ситуації, коли їм треба завантажити деяку

програму з мережі. Для цього вони використовують, як правило, не конкретні сайти, а

пошукові системи (наприклад google). Взагалі усі програми незалежно від їх призначення

мають свої власні сайти. Найкращим способом завантажити якусь програму буде

відвідування офіційного сайту цієї програми. Також треба мати на увазі, що майже у всіх

програм, якщо вони платні є пробні версії, які мають обмежений функціонал чи ліміт по часу

на використання (7 або 30 днів). Крім того популярні платні програми мають безкоштовні

аналоги, які можливо мають менший функціонал та інший інтерфейс, але вони безкоштовні.

Вірусних сайтів в мережі дуже багато, тому дуже важливо на них не потрапити, для

цього рекомендується використовувати тільки відомі та перевірені пошукові системи

(google, bing, yandex, yahoo). У таких пошукових систем є модерація, тому вірусні сайти

видаляються, але не всі.

Також рекомендується використовувати розширення для браузера, яке буде показувати

репутацію сайту.

Популярне розширення Web of Trust (Рис.1) зчитує репутацію сайту з оцінок цього сайту

користувачами. Розширення показує спеціальні символи зеленого, жовтого, червоного та

сірого кольору відповідно до оцінок користувачів.

Зелений – сайт заслуговує на довіру (рекомендується відвідувати), жовтий – підозрілий

сайт (відвідування тільки, якщо не має вибору, в інших випадках – ніколи), червоний –

вірусний сайт (Рис.2) (відвідування заборонено зовсім), сірий – сайт не отримав достатню

кількість оцінок користувачів, тому відвідування на свій страх та ризик ( вірусний такий сайт

чи ні залежить здебільшого від тематики сайту, сайти з яких треба щось завантажити краще

уникати, а ті сайти де є якісь наукові матеріали, новини швидше за все просто не популярні

та не мають вірусів).


126

Рис 1. Приклад сайту з зеленою репутацією.

Рис 2. Приклад сайту с поганою репутацією

Більшість браузерів зараз мають такі вбудовані захисні механізми проти шкідливих

сайтів, але їх може не вистачити тому це розширення рекомендоване для встановлення.

Браузери зараз, також, мають захисні системи проти «майнінга» криптовалют. Деякі

сайти при перебуванні на них, будуть намагатися використовувати потужності вашого ПК

добуваючи криптовалюту, для уникнення цього є вбудовані антимайнінг системи. Тому

важливо використовувати новітні версії браузерів.

Щоб убезпечити себе від вже завантажених шкідливих файлів треба мати встановлений

антивірус. Смартфони зараз мають вбудовані системи сканування та захисту від вірусів, тому

встановлення антивірусу на смартфон не обов’язкове. Стосовно ПК чи ноутбука операційна

система Windows 10 має вбудований антивірус Windows Defender, цей антивірус зараз

входить у рейтинг найкращих наявних антивірусів, тому змінювати його на інших не

обов’язково. На інших операційних системах антивірус необхідний. Є досить великий

асортимент антивірусів. Не важливо який саме буде встановлений, тому, що усі досить

потужні та виконують свою функцію. Рекомендується вибирати з: Avast, AVG, BitDefender,

F-Secure, Kaspersky, Norton.

Під час користування мережею завжди з’являються нові проблеми, тому навіть

користувач, який має високий рівень користування мережею може зіткнутися з новими

проблемами. Найголовніше в таких випадках – вчитися на своїх помилках та уникати їх у

майбутньому.


127


1. Интернет-серфинг [Електроний ресурс] Режим доступу: http://job-serfing.ru/serfing

2. Что значит серфинг сайтов [Електроний ресурс]. Режим доступу:

https://semantica.in/blog/chto-znachit-serfing-sajtov.html

3. Speedtest by Ookla головна сторінка [Електроний ресурс]. Режим доступу:

https://www.speedtest.net/ru

4. Web of Trust головна сторінка [Електроний ресурс]. Режим доступу:

https://www.mywot.com/ru

5. The best Windows antivirus software for home users [Електроний ресурс]. Режим

доступу: https://www.av-test.org/en/antivirus/home-windows/

Науковий керівник: Абросімов Є.О.

Євгеній Герасимов

(Ізмаїл)

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ

У статті розглядається, розвиток технології віртуальної реальності, від перших

прототипів, до сучасних моделей. Описані технічні характеристики, та особливості

кожної представленої моделі.

Ключові слова: віртуальна реальність, шолом віртуальної реальності, історія

розвитку, технології, інновації.

The article deals with the development of virtual reality technology, from the first prototypes to

modern models. The technical characteristics and features of each model are described.

Key words: virtual reality, helmet of virtual reality, history of development, technology,

innovations.

Важко здивувати сучасну людину віртуальною чи доповненою реаліями у всіх їх

проявах ‒ багато хто вже до цього звик. Полювання на Покемона на вулицях різних міст вже

відійшло у небуття, і навіть старі жінки приміряли шоломи VR, незважаючи на те, що

технологія ще далеко не досконала.

Але мало хто знає витоки та шлях розвитку віртуальної реальності від початку до

сьогодні ‒ для більшості він з’явився не так давно. Це насправді помилкова думка, і тепер ми

розповімо вам, як все почалося.

Стереоскоп ‒ засновник Cardboard.

Перший стереоскоп був винайдений Чарльзом Вінстоном у 1837 р. Принцип роботи

пристрою був такий: людина переглядає два плоских зображення з різних точок і під різними

кутами, в результаті чого мозок створює тривимірне зображення. Тобто, можна сказати, що

Вінстон майже 200 років тому створив перший прототип примітивного VR-шолома a la

Cardboard. Багатьом сподобався винахід, і пропозиції кінематографістів обсипалися на

Вінстона, який також запропонував зробити фільми стереоскопічними. І саме режисери дали

ще один поштовх розвитку ВР.

Сенсорама

У 1957 році режисер Нортон Хайліг розробив унікальний апарат, завдяки якому його

називають «батьком віртуальної реальності» ‒ «Сенсорама». Зовні він нагадував свого роду

ігровий автомат з сидінням і крихітним екраном. Хейліг зняла 6 короткометражних фільмів,

в які користувач повинен був "зануритися".

Більше того, "Sensorama" передала не лише відео, а й звук, вібрації та запахи ‒ для того

часу це було справді інноваційною атракцією. Однак він не отримав великої популярності та

http://job-serfing.ru/serfing

https://semantica.in/blog/chto-znachit-serfing-sajtov.html

https://www.speedtest.net/ru

https://www.mywot.com/ru

https://www.av-test.org/en/antivirus/home-windows/


128

подальшого розвитку ‒ технічна недосконалість та сам формат занурення у ВР залишили

бажати кращого.

Цікавим фактом є те, що в тому ж 1957 році Хейліг розробила та запатентувала

креслення «телескопічної маски», яку по праву можна вважати родоначальником сучасних

гарнітур VR. Однак справа не вийшла за рамки малюнка

Headsight

Це була назва першої системи, яка дозволяє відстежувати положення голови користувача

в просторі. Причому проект був не розважальним, а таємним військовим. Система

голосового огляду мала на меті вивчити місця, де особиста присутність людини загрожує

життю або просто фізично неможлива. Наприклад, бункер, наповнений отруйним газом.

Пристрій представляв собою відео шолом з магнітною системою стеження та зовнішніми

камерами відеопередачі. Для широкої публіки, звичайно, пристрій не демонструвався і

ніколи не надходив у продаж.

Дамоклав меч

Наступною важливою віхою у розвитку технології віртуальної реальності були створені

професор Гарвардського університету Іван Сазерленд та студент Боб Шпроул у 1968 році.

Система являла собою примітивний шолом VR, який був підвішений до стелі завдяки

величезній вазі. Дизайн загрозливо вимахувався над людиною, заради якої він отримав свою

назву. «Меч Дамокла» був підключений до комп’ютера і передав зображення на екран.

Графіка, звичайно, була примітивною ‒ прості геометричні фігури. Але «меч Дамокла», як і

Headsight, міг відслідковувати положення голови в просторі.

Eye Tap

Стів Манн, якого вважають батьком всіх носіїв розумних гаджетів, створив перший

прототип доповненого реаліті в шоломі в 1980 році. Це був комп'ютерний рюкзак,

надяжений на спині, і відео шолом ‒ пристрій вже дуже нагадував те, що ми можемо бачити

сьогодні.

RB2

Таку назву отримав пристрій, створений у 1984 році. Це дозволило вам зануритися у

віртуальну реальність і взаємодіяти зі штучним світом за допомогою перших

багатофункціональних контролерів у формі рукавичок. Через високу вартість популярності

RB2 не отримав.

Virtual Environment Display System

Через рік був створений VR шолом, який за своїми характеристиками найбільш близький

до сучасних пристроїв. Гарнітура була розроблена NASA, і пристрій був призначений для

наукових, а не розважальних цілей. З його допомогою можна було, наприклад, пройтися по

поверхні Місяця чи Марса.

Virtuality

Цікава ігрова система, яка дозволяє зануритися у VR, була створена на початку 90-х

Virtuality Group. Джойстик, мікрофон, два РК-дисплеї в кожному шоломі та можливість

грати по мережі дуже класні. Але низька роздільна здатність дисплея ‒ 276x372 мінімізувала

ефект занурення.

CyberMaxx

Наступна спроба популяризації віртуальної реальності ‒ шолом CyberMaxx, випущений

Victormaxx в 1994 році. Дві кольорові дисплеї з роздільною здатністю 505x230 - хороший

результат для того часу. Але висока вартість та системні вимоги до ПК не дали проекту

розвиватися далі.

I-glasses

Одночасно з Nintendo Virtual Boy на ринку з’явилася ще одна цікава гарнітура з

окулярами. Легкий, зручний, ергономічний (наприклад, порівняно з "мечем Дамокла"), але

прив'язаний дротами до системний блок. Дозвіл дисплея ‒ 640x480.


129

Glasstron

Через 2 роки на американський ринок виходить гарнітура віртуальної реальності від

компанії Sony із пам’ятним назвою Glasstron. Шлем був представлений у 3-х версіях,

найкраща ‒ мала роздільну здатність дисплея 800х600. Glasstron - це певною мірою

прародитель сучасної Sony PS VR.

Oculus Rift

Збір коштів на сайті краудфандингу на Kickstarter 1 серпня 2012 року для проекту під

назвою Oculus Rift став відправною точкою для подальшого розвитку VR-технології та галузі

загалом.Споживча версія шолома Oculus Rift CV1 вийшла лише через 4 роки і мала

роздільну здатність 1080х1200 пікселів для кожного ока та кут огляду 110 градусів.

Порівняно з гарнітурами VR минулого століття, це був величезний прорив.

Google Cardboard У 2014 році два інженери Google, Девід Коз та Демієн Генрі, створили найдоступніший

занурений картон VR та модель із багато лінз. Звичайно, такий «картон» не є самодостатнім і

потребує роботи сучасного смартфона. З іншого боку, вартість Google Cardboard становить

близько 100 рублів - ознайомитись із технологією VR краще і складніше придумати.

Daydream VR

Daydream VR ‒ ще одна гарнітура від Google, яку можна попередньо назвати

покращеним картоном (Daydream набагато крутіший та ергономічніший).

Сьогодні «Віртуальна реальність» ‒ це комп'ютерно створене тривимірне середовище, з

яким користувач може взаємодіяти, повністю або частково занурившись у нього.

Властивості VR

Повний набір можна зустріти рідко, але нижче наведені ті особливості, якими потрібно

керуватися при створенні віртуальної реальності:

• Вірогідний ‒ підтримує користувача відчуття того, що відбувається;

• Інтерактивна ‒ забезпечує взаємодію з навколишнім середовищем;

• Створені на машині ‒ засновані на потужному обладнанні;

• Досліджуваний ‒ надає можливість вивчити великий, детальний світ;

• Ефект присутності ‒ залучає до процесу як мозок, так і тіло користувача, впливаючи на

якомога більше почуттів.

В даний час розробляються всі нові моделі бездротових гарнітур VR: поліпшується

роздільна здатність екрана, шоломи стають абсолютно автономними, позбавляючись від

незручних проводів. Зростає кількість та якість розважального контенту, удосконалюються

контролери. Тому ми можемо з великою впевненістю сказати, що ми стоїмо на порозі нової

технічної революції, яка знищить межі між реальним та численними вигаданими світами.

Робота, розваги, навчання, бізнес та багато іншого ‒ все це вийде на ВР, щоб залишитися там

назавжди.


1. Myron W. Krueger, Artificial Reality (1983), Artificial Reality II (1991).

2. Wellner P., Mackay, W. & Gold, R. Eds. Special issue on computer augmented

environments: back to the real world. Communications of the ACM, Volume 36, Issue 7 (Июль

1993).

3. Иванов А. Ф. Об онтологическом статусе виртуальной реальности.

4. Носов Н. А. Виртуальная психология. ‒ М.: "Аграф", 2000.

5. Россохин А., В. Измагурова. Виртуальное счастье или виртуальная зависимость //

Россохин А. В., Измагурова В. Л. Личность в изменённых состояниях сознания. М.: Смысл,

2004, С. 516-523.

6. Таратута Е. Е. Философия виртуальной реальности. ‒ СПб., СПбГУ, 2007 ISBN 978-5-

288-04291-1


http://portal.acm.org/citation.cfm?doid=159544.159555

http://portal.acm.org/citation.cfm?doid=159544.159555

http://anthropology.ru/ru/texts/ivanov_af/virtual_03.html

https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9D%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2,_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&action=edit&redlink=1

http://ec-dejavu.ru/v/Virtual_reality.html#iss

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B5%D0%B1%D0%BD%D0%B0%D1%8F:%D0%98%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8_%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3/9785288042911



130


(Ізмаїл)

ЧОТИРИВИМІРНИЙ ПРОСТІР

У статті розглядається, теоретичний матеріал, що до існування чотиривимірного

простору. Також розглядаються фігури які існують і діють у рамках чотиривимірного

простору, та багато іншого.

Ключові слова: чотиривимірний простір, тессеракт, гиперконус, Тор Кліффорда,

Нольмерна точка, одномірна лінія, двомірний квадрат, тривимірний куб, чотиривимірний

тессеракт.

The article deals with the development of virtual reality technology, from the first prototypes to

modern models. The technical characteristics and features of each model are described.

Key words: Virtual reality, helmet of virtual reality, history of development, technology,

innovations.

Чотиривимірний простір 4D ‒ математичний об'єкт, узагальнюючий властивості

тривимірного простору. Його не слід плутати з чотиривимірним простором-часом теорії

відносності (простором Маньківського).

Чотиривимірний простір ‒ це варіант простору, в якому їсти 4 напрямків вздовж 4-х

взаємно перпендикулярних ліній. Положення кожної точки в такому просторі визначається

4-ма просторовими координатами. При цьому 4-я координата ‒ це не час, а вісь, напрямки, а

існує думка що, насправді ми стикаємося з чотиривимірним простором щодня: наприклад,

призначаючи побачення, ми вказуємо не тільки місце зустрічі (його можна задати трійкою

чисел), але і час (його можна задавати одним числом, наприклад кількістю секунд, що

пройшли з певної дати). Якщо поглянути на звичайну цеглу, у нього є не тільки довжина,

ширина і висота, але ще і протяжність в часі ‒ від моменту створення до моменту

руйнування. Так що четвертий вимір, за деякими міркувань ближче, ніж здається.

У нашому тривимірному просторі осі простору позначають, як x, y, z, і ці осі взаємно

перпендикулярні. В чотиривимірному просторі є чотири взаємно перпендикулярні осі, які

позначають, як x, y, z, w. При цьому чотиривимірні фігури складаються з тривимірних,

тривимірні з двомірних, двомірних з одновимірних, а одномірні з нольмерних. Наприклад,

точка нольмерна, з точок полягає одномірна лінія, з одновимірних ліній ‒ двомірний квадрат,

з двомірних квадратів - тривимірний куб, а з тривимірних кубів ‒ чотиривимірний тессеракт.

Можливо, деякі вважатимуть, що в такому разі, наша тривимірний Всесвіт ‒ це всього

лише частина чотиривимірної, але немає, простір нашого світу не є частиною

чотиривимірного простору. Адже, в чотиривимірному просторі, можливо рух в чотирьох

напрямках ‒ вперед / назад, вгору / вниз, вправо / вліво і ана / ката. Ана (верхній світ) і Ката

(нижній світ). Англійський математик Чарльз Хінтон опублікував ряд книг на цю тему і

глибоко вивчив проблему візуалізації. На його думку, наш тривимірний світ розділяє

невидимий нам чотиривимірний на дві частини (аналогічно тому, як площину ділить навпіл

наш простір).

Крім руху в чотирьох напрямках, повинні відбуватися і взаємодії між фізичними тілами.

Простіше кажучи, якщо з четвертого напряму летить який-небудь предмет і стикається з

іншим, він повинен штовхнути об'єкт, з яким зіткнувся в четвертому напрямку. Також, якби

наш світ був би частиною чотиривимірного, то ми спостерігали б раптова поява з нізвідки в

нашому просторі предметів, і таке ж раптове їх зникнення.

Алгебраїчно чотиривимірний простір може бути побудовано як безліч векторів з

чотирма речовими координатами. Геометрично в найпростішому випадку чотиривимірний

простір розглядається як евклидово простір чотирьох вимірювань, в більш загальному


131

розгляді воно має неевклідову метрику, змінну від точки до точки. Давайте зараз розглянемо

фігури 4-х мірного простору.

Тессеракт ‒ чотиривимірний гіперкуб, аналог звичайного тривимірного куба в

чотиривимірному просторі.

Згідно Оксфордському словнику, слово «тессеракт» було придумано Чарльзом Говардом

Хінтон (1853-1907).

Гіперконус ‒ чотиривимірні фігура.

У чотиривимірний системі координат ставимо крапку А. Потім малюємо куля з центром

в точці В, так щоб пряма АВ була перпендикулярна кулі. З кожної точки кулі проводимо

відрізок в точку В. З отриманих відрізків вироджується фігура ‒ гіперконус. А ‒ його

вершина, В ‒ його підстава.

Його гіпероб'ем: V ^ 4 = (πhR ^ 3) / 3

Тор Кліффорда ‒ це найпростіше і найбільш симетричне вкладення в евклідів простір

прямого твори двох кіл.

Цікавий факт

Після того, як Бернхард Ріман в 1853 році теоретично обґрунтував можливість існування

n-мірного простору, спроби виявити і досліджувати гіпотетичні додаткові виміри простору

неодноразово робили як серйозні вчені, так і всілякі окультисти і езотерики.

У другій половині XIX ‒ початку XX століття вивчення цієї теми було ґрунтовно

дискредитоване спіритизмом, який розглядав невидимі вимірювання як житло душ

померлих, а світи Ана і Ката часто ототожнювалися з пеклом і раєм; свій внесок внесли

філософи і теологи. Разом з тим питання привертав увагу таких великих вчених, як фізики

Вільям Крукс і Вільгельм Вебер, астроном Йоганн Карл Фрідріх Целльнер (автор книги

«Трансцендентальна фізика»), нобелівські лауреати лорд Релей і Джозеф Джон Томсон.

Російський фізик Дмитро Бобильов написав енциклопедичну статтю по темі.

У ході аналізу літератури по чотиривимірному простору було прийнято рішення

спробувати візуалізувати звичайну сферу в чотирьох мірний об'єкт (Рис.2). Для цього була

вибрана мова програмування Рrocessing, так як ця мова являється найбільш оптимальним для

створення візуальних елементів.

Processing ‒ це гнучка ескізна книга програмного забезпечення та мова для навчання

кодування в контексті образотворчого мистецтва. З 2001 року Processing просуває

програмного грамотність у галузі візуальних мистецтв та візуальну грамотність у межах

технологій. Є десятки тисяч студентів, художників, дизайнерів, дослідників та любителів, які

використовують Processing для навчання та складання прототипів.

Рис. 1. Візуалізація сфери у чотирьохвимірному просторі


132

Якщо говорити не конкретно про чотиривимірному просторі, а взагалі про n-вимірному,

то потрібні вони перш за все самій математиці ‒ багато математичні факти, висловлені на

геометричній мові n-мірних просторів стають або більш очевидними, або видно під новим

кутом, що теж добре. Багатовимірні простору дають нову мову, творчий потенціал

геометричній інтуїції стало можливим підключити до величезного класу задач. У сучасному

викладі навіть самий звичайний математичний аналіз, методи, яких використовуються трохи

більше, ніж в 90% додатків математики взагалі, немислимий без n-мірних просторів.

І подібних прикладів десятки. Окремо варто відзначити, що всі ці n-мірні простори в

математичному аналізі ‒ це вже не просто хитрий трюк, що дозволяє побачити в деяких

випадках щось цікаве, а буквально частина мови. Тобто, якщо ти виміряв в кожній точці

своєї кімнати температуру, тиск, освітленість і вологість, то, з точки зору математичного

аналізу, ти вже поставив безперервну функцію з тривимірного простору в чотиривимірний.


1. Владимиров Ю. С. Пространство-время: явные и скрытые размерности. ‒ Изд. 2-е,

перераб. и доп. ‒ М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010. ‒ 208 с. ‒ (Науку ‒ всем! Шедевры

научно-популярной литературы). ‒ ISBN 978-5-397-01072-6.

2. Ибаньес, Рауль. Четвёртое измерение. Является ли наш мир тенью другой Вселенной?

‒ М.: Де Агостини, 2014. ‒ 160 с. ‒ (Мир математики: в 45 томах, том 6). ‒ ISBN 978-5-9774-

0631-4.


УДК 004.4

Тетяна Гришанович, Абдеррауф Джеллул

(Луцьк)

РОЗРОБКА МОБІЛЬНОГО ДОДАТКУ ДЛЯ ПІДТРИМКИ РОБОТИ

СТОМАТОЛОГІЧНОЇ КЛІНІКИ

У роботі проаналізовано напрямки роботи стоматологічної клініки з метою виявлення

процесів, які можуть бути автоматизовані. Описано функціонал розробленого програмного

забезпечення для підтримки роботи лікаря-стоматолога.

Ключові слова: автоматизація роботи стоматологічної клініки, облік пацієнтів,

контроль витрат матеріалів, мобільний додаток.

In this paper, the processes in the functioning of a dental clinic were analyzed to find the

processes that can be automate. Also the functional of the developed mobile application for dental

clinic was described.

Keywords: system of automation of dental clinic, patient records, material control, mobile

application.

Стоматологія – це вузько спеціалізована область надання медичних послуг, яка вимагає

особливого підходу до ведення звітності та систематизації даних. Сучасні стоматологічні

клініки не можуть вести звітність із використанням програмного забезпечення загального

призначення, як, наприклад, електронні таблиці чи системи управління базами даних, що

входять до стандартних офісних пакетів. Адже працівникам та керівникам клінік необхідно

працювати із великими об’ємами інформації, швидко приймати рішення, виконувати нові

задачі, доносити відомості клієнтам, колегам підлеглим, проводити контроль фінансів,

відслідковувати технічні та економічні процеси, які відбуваються у клініці. З цієї причини

виникає необхідність у створення спеціалізованого програмного забезпечення для

стоматологічних клінік, яке здатне спростити процес систематизації інформації та створення

звітностей у цій специфічній сфері надання медичних послуг.

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2,_%D0%AE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B5%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87





133

Дана робота присвячена аналізу сфери автоматизації роботи лікаря-стоматолога із

клієнтами та розробки на основі проведеного аналізу програмного засобу, що забезпечить

ефективне управління стоматологічною практикою.

Перш за все наведемо напрямки роботи стоматологічної практики, які повинні бути

автоматизовані [1]:

1. Реєстрація пацієнтів. Лікарю повинна надаватись можливість вести реєстр пацієнтів та

використовувати дану інформацію. Лікар повинен мати можливість самостійно

контролювати прийом пацієнтів, переглядати вхідні дані про процес лікування із

мінімальними витратами часу, переглядати статистику відвідувань.

2. Підвищення ефективності роботи стоматолога. Лікар повинен мати доступ до

розгорнутої інформації про клієнтів: анамнез, історію хвороби, методи лікування,

призначення процедур. Це значно підвищує оперативність обслуговування клієнтів, а

відповідно, ‒ і результативність роботи лікаря.

3. Відслідковування процесу лікування. Лікареві повинна надаватись можливість вести

статистику проведених маніпуляції.

4. Створення власного архіву. Це та перевага, яка надає можливість накопичувати та

зберігати дані по пацієнтів цілком конфіденційно. До того ж такі бази є необхідними при

виникненні спірних моментів, коли дані можуть бути використані для їх врегулювання.

5. Збільшення прибутку. Основний критерій ефективності медичного закладу ‒ об’єм

клієнтської бази. Далі розраховується прибуток, принесений кожним із лікарів, завантаження

стоматологічних крісел, співвідношення “ціна-якість”. Кількість зауважень, скарг та позовів

також входять до цієї категорії та негативно відображаються не тільки на репутації, але і на

фінансовому становищі стоматологічної практики.

Проведений аналіз предметної області та окреслення напрямів стоматологічної

практики, які можуть бути автоматизовані, дозволив спроектувати за розробити програмний

засіб “MyDentalClinic”, який дозволяє підтримати роботу лікаря-стоматолога.

Розроблений програмний продукт має архітектуру mobile application та працює під

управлінням операційної системи Android. “НАЗВА” створений для допомоги

стоматологічній практиці управляти клінікою, призначений для оптимізації роботи

персоналу, скорочення часових і грошових витрат на обслуговування клієнтів.

У додатку реалізовані наступні функції:

‒ зберігання бази даних усіх пацієнтів;

‒ ведення амбулаторних карток пацієнтів;

‒ ведення динамічного календаря для робочого графіку лікаря;

‒ контроль фінансів (витрати на матеріали, та інші витрати; щоденні витрати і доходи

клініки);

‒ можливість відображення доходів та витрат в графіках та діаграмах;

‒ розсилання клієнтам SMS повідомлення з нагадуваннями про призначений візит.

Основне призначення проекту “MyDentalClinic” полягає в розробці інструменту, що

полегшить роботу лікаря-стоматолога з медичною документацією та веденням обліку

пацієнтів і фінансів. Завдяки цьому додатку вдається економити час лікаря або ж

адміністратора клініки, замінивши роботу з паперовими документами обліку на електронні.

У базі даних для кожного клієнта створено власний аккаунт, де вказані контактні дані,

історія відвідувань та лікувальних маніпуляцій. Також дуже корисним є можливість

розсилки смс-нагадувань пацієнтам, що зекономить час лікаря і, в разі перенесення прийому

певних пацієнтів, дасть можливість вчасно записати на прийом інших пацієнтів, що

потребують лікування. Крім цього додаток дозволяє вести зручну бухгалтерію, отримувати

звіти за місяць і контролювати витрати матеріалів.


1. Программа для стоматологии, CRM для стоматологии. Автоматизация стоматологии.

‒ Режим доступу: http://all-biz.net/article/programma-dla-stomatologii.html

http://all-biz.net/article/programma-dla-stomatologii.html


134

УДК 656.078.12

Марія Захарченко

(Київ)

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ТРАНСПОРТНИХ ВУЗЛІВ

У статті розглянуто особливості розвитку мультимодальних транспортних вузлів.

Вони сприяють розвитку міжрегіональних транспортних і економічних зв’язків, найбільший

ефект набуває тільки якщо є стійкі взаємозв’язки з іншими вузлами.

Ключові слова: мультимодальні перевезення, транспортні вузли, мультимодальні

сполучення, найбільші транспортні центри.

The features of development of multimodal transport nodes are considered in the article. They

contribute to the development of inter-regional transport and economic links, the greatest effect is

obtained only if there are stable interconnections with other nodes.

Key words: multimodal transportations, transport hubs, multimodal connections, major

transport centers.

Постановка проблеми. Транспортний вузол здатний відігравати істотну роль в своєму

економічному районі, але для ефективної і якісної роботи з міжнародними транзитними,

експортними то імпортними вантажами необхідно, щоб аналогічні вузли були створені на

всьому ланцюжку постачань. Найбільшу ефективність можна отримати лише від системних

скоординованих дій всіх найбільших транспортних центрів країни. Потрібно, щоб вантаж

ефективно і якісно, відповідно до міжнародних вимог, перероблявся і транспортувався в зоні

впливу транспортного вузла, та щоб такий самий рівень якості і швидкості був забезпечений

на всьому ланцюзі постачань і за межами зони впливу транспортного вузла.

Виклад основного матеріалу дослідження. Вивченням проблем розвитку транспортних

вузлів, а також сучасних технологій перевезення вантажів займалося широке коло науковців,

при цьому особливий внесок зробили: Бакаєв О.О., Григорак М.Ю., Крикавський Є.В.,

Міротін Л.Б., Неруш Ю.М., Ніколаєв Д.С., Постана М.Я., Прокофьєва Т.А., Резер С.М.,

Сергєєв В.І., Тарабанько В.В., Юн Г.М. та ін. Окремі аспекти мультимодальних перевезень

досліджені в роботах Караваєва В.І., Милославської С.В., Плужникова К.І, Ташбаєва И.Е.,

Троїцької Н.А., Чубукова А.Б., Шилімова М.В. [1] тощо.

Основним завданням формування транспортного вузла є комплексний розвиток усіх

видів транспорту, термінального та складського господарства, систем інформаційного,

телекомунікаційного та страхового супроводу вантажів на території транспортного вузла.

Транспортний вузол ‒ це місце перетину або розгалуження не менше трьох шляхів

сполучення одного або різних видів транспорту. Він може бути спеціалізованим (залізничні,

автомобільні) або інтегральним (автомобільно-залізничні, залізнично-автомобільно-річкові

та ін.). Транспортні вузли забезпечують виконання значної частини основних операцій з

обслуговування транспортних потоків і організації взаємодії різних видів транспорту.

Через природні причини, не всі види транспорту однаково добре розвинені на території

того чи іншого транспортного вузла, тому спочатку акцент потрібно зробити на два – три

види найпоширенішого і перспектив іншого транспорту, що дозволяє вже на початковому

етапі отримати певні позитивні результати від початку реалізації. Паралельно з цим,

потрібно розвивати інші види транспорту. Разом з розвитком транспорту необхідною

умовою є розвиток складського і термінального комплексу, і всієї транспортної

інфраструктури в цілому. Ще однією важливою умовою для розвитку транспортного вузла

виступає наявність єдиного оператора [2].

Єдиний оператор мультимодальних перевезень покликаний відслідковувати рух

вантажу, швидкість, якість і безпеку його доставки, узгодженість роботи різних видів

транспорту, перевалку з одного виду транспорту на інший. Наявність єдиного оператора


135

транспортних перевезень істотно спрощує процедуру оформлення документів на здійснення

вантажоперевезень, оскільки відправник укладає контракти не з кожним окремим

перевізником на різних видах транспорту, а тільки з одним єдиним оператором, який в свою

чергу має контракти на перевезення з усіма перевізниками, необхідними для доставки

вантажу отримувачу. Враховуючи те, що кожне місто має свої специфічні особливості, що

розвиненість транспорту і транспортної інфраструктури різна в різних містах, процес

формування транспортних вузлів буде проходити по-різному в кожному конкретному місті.

Спільною для всіх є також і основне завдання - комплексний розвиток усіх видів транспорту,

складського та термінального господарства, митної інфраструктури, банківських і страхових

компаній, технологій інформаційного супроводу вантажів. Кінцевою метою формування

транспортного вузла буде створення не тільки потужної транспортної та термінально-

складської інфраструктури, але й інформаційного, логістичного та сервісного центру,

розвиток туристичного комплексу, підйом (розвиток) промислового виробництва.

Розглядаючи існуючі транспортні вузли, можна зазначити, що за своїм значенням, за

охопленням території вони істотно розрізняються. При їх загальному значенні – організації

мультимодальних та інтермодальних перевезень, забезпечення комплексного підходу до

розвитку транспортної та розподільчої систем, організації взаємозв’язків між усіма видами

транспорту, наявними на території вузла, компаніями-операторами перевезень, складським і

термінальним комплексом-транспортні вузли розрізняються за рівнем концентрації

пасажиропотоків, вантажопотоків і території впливу. Дане розділення транспортних вузлів

залежить від місця їх розташування, проходження в зоні їх впливу транспортних коридорів,

від геополітичного становища не тільки самого вузла, але й держави, в якому даний вузол

розташований. Можна виділити два типи мультимодальних вузлів – це міжнародні і

внутрішні.

Мультимодальні транспортні вузли на рівні країни формуються в центрах найбільших

економічних районів. Даний центр повинен володіти розвиненою транспортною

інфраструктурою, на його території повинні бути достатньо розвинені і ефективно

функціонувати кілька видів транспорту та існувати об’єктивні умови для їх подальшої

модернізації забезпечення комплексної, взаємопов’язаної роботи всіх наявних видів

транспорту. Необхідно, щоб даний вузол був здатний (мав необхідний парк транспортних

засобів, рухомого складу та відповідні інфраструктуру і технології) в оперативному режимі

здійснювати доставку вантажів в межах зони свого впливу в прямому, інтермодальному і

мультимодальному сполученнях. Крім того, такий центр повинен мати достатньо розвинений

складський і термінальний комплекс, здатний прийняти і переробити вантажі для всього

економічного району. Повинна бути розвинена мережа страхових компаній і банків, здатних

надати необхідні послуги у всій зоні впливу даного вузла як вантажовідправників та

вантажоодержувачів, так і транспортним, складським компаніям. Це страхування вантажів і

пасажирів, ведення справ у разі настання страхових виплат, надання позик і кредитів на

модернізацію транспортної та складської інфраструктури. Необхідно, що б в даному центрі

були досить великі компанії-оператори перевезень, здатні надалі взяти на себе функції

єдиного оператора мультимодальних транспортних перевезень в межах зони впливу

транспортного вузла. Важливою умовою виступає так само наявність навчальних закладів,

здатних здійснювати підготовку кваліфікованих кадрів для організації мультимодальних

перевезень та роботи транспортного вузла. У великому економічному районі як правило,

достатньо одного транспортного вузла. Це має бути найрозвиненіший транспортний центр,

що має найвигідніше геополітичне положення [3].

Мультимодальні транспортні вузли сприяють розвитку міжрегіональних транспортних і

економічних зв’язків. Найбільшого ефекту конкретний транспортний вузол може бути тільки

якщо є стійкі взаємозв’язки з іншими вузлами, і чим менше між ними бар’єрів, тим вище їх

ефективність [4]. Відсутність оперативного управління роботою автомобілів в транспортних

вузлах і системи комплексного транспортно-експедиторського обслуговування

вантажовласників призводить до великих простоїв автомобілів під вантажно-


136

розвантажувальними операціями, збільшення термінів доставки вантажів і підвищення

транспортних витрат. Крім того, відсутність регламентованої системи єдиного оператора при

здійсненні мультимодальних та інтермодальних перевезень негативно впливає на

ефективність організації транспортного процесу у всіх його ланках.

Важливим показником якості роботи вузла є коефіцієнт затримки обслуговування

транспортного потоку, який показує, у скільки разів час перебування одиниці транспортного

потоку i-ої категорії в транспортному вузлі більше часу безпосереднього його

обслуговування. Велике значення коефіцієнта затримки обслуговування в транспортному

вузлі показує про необхідність вдосконалення режимів взаємодії з використанням наявних

резервів [5].

Зниження коефіцієнта затримки обслуговування потоку в транспортному вузлі ‒ одне з

найважливіших завдань, розв'язання якого дозволяє значно прискорити обіг транспортних

засобів і вартість вантажної маси на колесах.

Для вдосконалення режимів взаємодії різних видів транспорту у транспортному вузлі

необхідно:

‒ планувати і узгоджувати підхід транспортних одиниць до транспортного вузла;

‒ скорочувати нерівномірність надходження транспортних потоків;

‒ удосконалювати взаємодію станцій з під'їзними шляхами;

‒ розробляти і здійснювати програми довгострокового розвитку технічного оснащення

вузла;

‒ підвищувати рівень механізації та автоматизації основних циклів обробки

транспортних засобів.

Висновки. Транспортні вузли повинні бути центрами розвитку передових транспортних

технологій. Мультимодальний транспортний вузол повинен розташовуватись на шляху

міжнародних транспортних коридорів і бути центром по переробці та транспортуванню

міжнародних, у тому числі транзитних, вантажів. Дані вузли повинні мати стійкі зв’язки із

зарубіжними мультимодальними транспортними вузлами. Крім того, вони повинні бути

вузловими точками, що дозволяють збирати інформацію, відстежувати і контролювати

проходження міжнародних транзитних вантажів, у тому числі і контейнерів, забезпечувати

весь комплекс послуг для даних вантажів, поки вони перебувають в зоні впливу даного

мультимодального транспортного вузла. Мультимодальні транспортні вузли існують не

відірвано один від одного, а взаємно доповнюють один одного.


1. Бутакова Н.А. Правовое регулирование мультимодальной перевозки грузов:

компаративный поход – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/1943892/

2. Логистика: управление в грузовых транспортно-логистических системах / Под ред.

Л.Б. Миротина. ‒ М.: Юристь, 2002. − 414 с.

3. Аналіз розвитку мультимодальних перевезень в Україні – Режим доступу:

http://publications.ntu.edu.ua/problems_of_transport/PT_09_2012/056-060.pdf

4. Декалюк О. В., Коронівський П. О., Левицька І. В. Використання транспортних засобів в логістичній систем та її основні проблеми. – 2010. – 5 с.

5. Необхідність врегулювання мультимодальних перевезень в Україні на законодавчому рівні [Електронний ресурс] / Brok-Trade, PE – 2014. – 9 вересня. – Режим доступу:

http://cargo-ua.com/news-archive/2647-neobkhidnist-vregulyuvannya-multimodalnikh-perevezen-

v-ukrajini-na-zakonodavchomu-rivni

Науковий керівник: кандидат технічних наук, професор Ширяєва С.В.

http://www.twirpx.com/file/1943892/

http://cargo-ua.com/news-archive/2647-neobkhidnist-vregulyuvannya-multimodalnikh-perevezen-v-ukrajini-na-zakonodavchomu-rivni

http://cargo-ua.com/news-archive/2647-neobkhidnist-vregulyuvannya-multimodalnikh-perevezen-v-ukrajini-na-zakonodavchomu-rivni


137

УДК 004:378.14

Ірина Ковтик

(Львів)

МОДЕЛЮВАННЯ ТА СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ МОДЕЛЕЙ ОБ’ЄКТІВ

У статті проаналізовано поняття умови задачі, побудови інформаційної та

математичної моделі процесу (явища).

Ключові слова: модель, моделювання, інформаційна модель, комп’ютерна модель,

процес.

The concept of problem condition, construction of information and mathematical model of

process (phenomenon) is analyzed in the article.

Key words: model, modeling, information model, computer model, process.

При проведенні різних наукових і навчальних розрахунків, експериментів, досліджень

часто буває необхідно будувати якісь зменшені копії дійсних об'єктів, математичні графіки

або використовувати інші засоби для наочного представлення поведінки різних об'єктів і

процесів, тобто займатися моделюванням.

Вже давно людина використовує моделювання для дослідження об'єктів, процесів та

явищ в різних галузях своєї діяльності. Результати цих досліджень допомагають визначити

та покращити характеристики реальних об'єктів та процесів, краще зрозуміти сутність явищ

та пристосуватись до них або керувати ними, конструювати нові та модернізувати старі

об'єкти. Моделювання допомагає людині приймати обґрунтовані рішення та передбачати

наслідки своєї діяльності. Поняття комп'ютерного моделювання відображає використання в

цьому процесі комп'ютера, як потужного сучасного засобу обробки інформації [1].

Завдяки комп'ютеру суттєво розширюються галузі застосування моделювання, а також

забезпечується всебічний аналіз отриманих результатів.

Під словом «модель» мають на увазі матеріальні моделі реально існуючих об'єктів на

виставці, і телевізійна красуня, що рекламує товари та сучасний одяг, і макет Ейфелевої

башти, і теорія розвитку суспільства, і всім відома формула земного тяжіння P = mgh, і

багато чого іншого. Як же в одному слові можна об'єднати такі різні поняття?

Справа в тому, що поняття моделі об'єднує дещо спільне, а саме те, що модель ‒ це

штучно створений людиною абстрактний або матеріальний об'єкт. Аналіз та спостереження

моделі дозволяє пізнати сутність реально існуючого складного об'єкта, процесу чи явища, що

називаються прототипами об'єкта. Таким чином, модель ‒ це спрощене уявлення про

реальний об'єкт, процес чи явище, а моделювання ‒ побудова моделей для дослідження та

вивчення об'єктів, процесів та явищ.

Може виникнути питання, чому не можна дослідити сам оригінал, навіщо створювати

моделі? Для цього може існувати багато причин:

‒ оригінал може не існувати в часі (гіпотеза про загиблий материк Атлантида, про

побудову Єгипетських пірамід, про можливу "ядерну зиму", що може початися після

атомного бомбардування);

‒ реально цей об'єкт не можна побачити (модель земної кулі, сонячної системи або

атома);

‒ людина хоче побачити об'єкт, але не має можливості потрапити на місце його

знаходження (модель Ейфелевої башти, єгипетської піраміди, Софіївського собору тощо);

‒ процес, який досліджує вчений, небезпечний для життя (ядерна реакція).

Для одного і того ж об'єкта можна створити велику кількість моделей. Все залежить від

поставленої мети та від методів і засобів, за допомогою яких збирається інформація про

прототип.

Розглядаючи моделі з позиції галузі використання, можна сказати, що вони бувають:


138

‒ навчальні ‒ наочні посібники, тренажери, навчальні програми;

‒ дослідні ‒ створюються для дослідження характеристик реального об'єкта;

‒ науково-технічні ‒ для дослідження процесів та явищ;

‒ ігрові моделі ‒ для вивчення можливої поведінки об'єкта в запрограмованих або

непередбачених ситуаціях;

‒ імітаційні моделі ‒ виконується імітація дійсної ситуації, що багато повторюється для

вивчення реальних обставин.

Інформаційна модель ‒ це сукупність інформації, що характеризує властивості та стан

об'єкта, процесу чи явища, а також взаємодію із зовнішнім світом [2].

Інформаційні моделі можуть бути вербальними (це моделі отримані в результаті

розумової діяльності людини і представлені в розумовій або словесній формі) та знаковими

(моделі, що виражені спеціальними знаками (малюнками, текстами, схемами, графіками,

формулами тощо).

В сучасному світі розв'язування складних наукових та виробничих задач неможливе без

використання моделей та моделювання. Серед різних видів моделей особливе місце

займають математичні моделі, тому що вони дозволяють враховувати кількісні та просторові

параметри явищ та використовувати точні математичні методи. Вивчення реальних явищ за

допомогою математичних моделей, як правило, вимагає застосування обчислювальних

методів. При цьому широко використовуються методи прикладної математики, математичної

статистики та інформатики.

Узагальнюючи вище сказане, можемо зробити висновок, що інформаційна модель ‒ це

матеріальний або ідеальний об'єкт, що використовується замість оригіналу явища (процесу)

при його дослідженні, при цьому зберігається інформація про деякі важливі для даного

дослідження типові риси і властивості оригіналу, тобто його істотні сторони.

Модель необхідна для того, щоб:

‒ зрозуміти, як влаштований об'єкт: які його структура, основні властивості, закони

розвитку і взаємодії з навколишнім світом;

‒ навчитися керувати об'єктом або процесом і визначати найкращі способи керування

при заданій меті і критеріях (оптимізація);

‒ прогнозувати прямі чи непрямі наслідки впливу на об'єкт.

Комп'ютерна модель - математична модель, яка реалізована за допомогою певних

програмно-апаратних засобів [3]. Існують задачі, які важко або неможливо розв'язати без

застосування комп'ютерів. Це різного роду задачі моделювання, наприклад, моделювання

фізичних процесів, біологічні, екологічні, економічні задачі моделювання, задачі оптимізації

й інші.

Етапи розв’язання прикладних задач з використанням комп'ютерів (Таблиця 1)

Етап Опис етапу

Математична постановка

задачі

1. Визначити умови задачі:

- Що дано?

- Які дані допустимі?

- Які результати, в якому вигляді повинні бути отримані?

Побудова математичної

моделі,

вибір методу

1. Розгорнутий змістовний опис задачі замінити її математичною

моделлю за допомогою математичних залежностей.

2. Обгрунтовано вибрати метод.

Складання алгоритму на

основі обраного методу

Алгоритм у більшій мірі визначається обраним методом, хоча той

самий метод може бути реалізований за допомогою різних

алгоритмів. При складанні алгоритму слід враховувати всі його

властивості.


139

Етап Опис етапу

Складання програми Програмування (складання програми)- кодування алгоритму на

одній з мов програмування

Тестування і

налагодження програми

Перевірка правильності роботи програми за допомогою тестів і

виправлення виявлених помилок.

Аналіз результатів

Після остаточного виконання програми зробити аналіз результатів.

Можлива зміна самого підходу до рішення задачі і повернення до

першого етапу для повторного виконання.


1. Бондаренко О.О., Мірошниченко А.А. Інформатика. Основи програмування мовою

Паскаль для 8-9 класів. – Шепетівка: «Аспект», 2006.

2. Електронний ресурс http://klasnaocinka.com.ua/uk/dl/lection/view/id/1/course_id/8381

дата звернення. ‒ 27.11.2019 р.

3. Електронний ресурс https://cutt.ly/Ie5Scuu дата звернення ‒ 27.11.2019 р.

4. Караванова Т.П. Інформатика. Основи алгоритмізації та програмування. 777 задач з рекомендаціями та прикладами. Навч. посібник для 8-9 класів із поглибленим вивченням

інформатики. – К.: «ҐЕНЕЗА», 2006.

Аліна Попазова

(Ізмаїл)

РЕКЛАМА В ІНТЕРНЕТІ

В даній статті було розглянуто реклама в Інтернеті. А також книги, автори яких

розглядали це питання. Було розглянуто деякі з найбільш впливових видів реклами

Ключові слова: Інтернет-реклама, Інтернет, банери, текстові блоки, відеореклама,

ремаркетинг, YouTube, AdWords.

This article covered online advertising. As well as books whose authors have addressed this

issue. Some of the most influential types of advertising have been considered.

Key words: Internet advertising, Internet, banners, text blocks, video ads, remarketing,

YouTube, AdWords.

Інтернет-реклама – реклама, що розміщується в мережі Інтернет. Інтернет–реклама має,

як правило, двоступеневий характер. Перший ступінь ‒ зовнішня реклама, що розміщується

рекламодавцем у видавців. Друга ступінь-рекламний носій. Види цієї реклами: банери,

текстові блоки, відеореклама, байрікі, міні–сайти, Interstitials. Така реклама зазвичай має

посилання безпосередньо на сайт рекламодавця.

Інтернет – один з наймолодших на даний момент рекламоносіїв. Переважна особливість

інтернет-реклами полягає в легкому впливі на певні вузькі цільові аудиторії, що просто

неможливо досягти за допомогою широкомовних засобів масової інформації.

Перші зачатки реклами в Інтернеті були орієнтовані, в основному на фахівців в області

інтернет-технологій. У 1969 році виник прообраз Інтернету, мережі ArpaNET, а вже в 1971

році з'явилася електронна пошта, і використання Мережі як засобу реклами: першої онлайн-

рекламою була саме поштова розсилка – звичний кожному сучасному користувачеві спам .У

1994 рік відбулася закладка основ сучасної медійної реклами – компанія AT & T розмістила

http://klasnaocinka.com.ua/uk/dl/lection/view/id/1/course_id/8381

https://cutt.ly/Ie5Scuu


140

на сайті HotWired перший в світі банер (напис розміром 468 × 60 pix свідчила: «А Ви вже

натискали сюди? Ви натиснете!»).

Дане питання розглядали таки автори, як: Перрі Маршалл, Брайан Тодд, Толмачов

Андрій, Шпаковський В'ячеслав Олегович, Розенберг Наталія Володимирівна, Єгорова

Катерина Сергіївна.

Перрі Маршалл і Брайан Тодд в своїй книзі «Контекстна реклама, яка працює. Біблія

Google AdWords» детально описує, як навчиться планувати свою рекламну кампанію в

Google AdWords, підбирати правильні ключові слова і складати привабливі рекламні

оголошення, аналізувати різні показники вашої кампанії і користуватися просунутими

інструментами від Google.Каждий день Google обробляє понад мільярд пошукових запитів.

Google AdWords – найпотужніша і гнучко настроюється система розміщення реклами в світі.

Вона ж – сама конкурентна, 3% рекламодавців отримують 50% всього трафіку [1] .

Толмачов Андрій у своїй книзі "Реклама в Інтернеті. Курс молодого бійця" системно

виклав про всі види реклами в Інтернеті: на веб–сайтах, в соціальних мережах, за допомогою

електронних розсилок, партнерських програм, рекламних кампаній в Яндексі і Google і т. д.

А так же описав особливості кожного виду інтернет-реклами, дав рекомендації і покрокові

інструкції для початку практичної роботи [2].

В.Шпаковскій в своїй книзі "Інтернет-журналістика та інтернет-реклама" описує творчу

роботу рекламіста в Інтернеті як системі масових комунікацій. Розглядається важливі

питання, а саме: Як створюється реклама в Інтернеті, які підводні камені чекають тих, хто

збирається їй займатися? Детально викладено все що пов'язано з сучасної інтернет-рекламою

[3].

На основі проаналізованих джерел вище, ми можемо зробити наступні висновки, що на

даний момент інтернет-реклама дуже популярна, і зараз існує багато видів реклами в

інтернеті.

Також, нами було розглянуто деякі з найбільш впливових видів реклами, а саме:

1) Інтернет-реклама в соціальних мережах. Таргетована реклама в соціальних мережах зараз один з основних видів реклами в Інтернеті. Крім того, активно використовується так

званий SMM – маркетинг в соціальних медіа, суть якого полягає у формуванні та розвитку

спільнот навколо сторінки бренду в певній соціальній мережі. Можливість показу рекламних

оголошень доступна в будь-який великий соціальної мережі. Для України основними такими

каналами є Facebook і Instagram.

2) Відеореклама в інтернеті ‒ реклама на Ютубі (YouTube). Сьогодні кожен другий

користувач інтернету користується ютуб і переглядає там відеоролики, фільми, огляди і т.п.

3) Медійна (Банерна) реклама в Інтернеті. Суть медійної реклами полягає в розміщенні

банерів на сторонніх сайтах, при кліці на які користувачі переходять на спеціальну цільову

сторінку на сайті рекламодавця. Такий трафік легко відстежувати за допомогою сервісів веб-

аналітики.

4) Контекстна Інтернет-реклама (PPC). Один з найбільш поширених і популярних видів реклами, основою якого є система оплати за клік (Pay Per Click). Тобто ви платите в тому

випадку, якщо користувач натискає на оголошення і переходить на ваш (як рекламодавця)

сайт.

5) Класичний і динамічний ремаркетинг. Суть ремаркетингу полягає в можливості відслідковувати користувачів, які відвідали ваш сайт, і показувати їм оголошення повторно,

ніби нагадуючи про себе.

З усього вище сказаного, ми змогли зробити наступні висновки, що реклама в Інтернеті –

це дуже зручно, як для клієнтів, так і для підприємців. Це можливість швидкого донесення

інформації для всіх людей. Також ми вибрали найоптимальнішу Інтернет-рекламу, на наш

погляд це – Інтернет-реклама в соціальних мережах, тому що на сьогоднішній день соціальні

мережі дуже популярні, і реклама саме на таких платформах дуже ефективна.


141


1. Маршалл П. Контекстна реклама, яка працює. Біблія Google AdWords / П. Маршалл,

Б. Тодд., 2014.

2. Толмачов А. Реклама в Інтернеті. Курс молодого бійця / Андрій Толмачов. – БХВ-

Петербург, 2017.

3. Шпаковский В. О. Інтернет-журналістика та інтернет-реклама / В. О. Шпаковский,

Н. В. Розенберг, Е. С. Егорова., 2018. – 248 с.

4. Реклама в Інтернеті: 17 основних видів і їх особливості [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: https://lemarbet.com/razvitie-internet-magazina/reklama-v-internete-8-osnovnyh-

vidov-i-ih-osobennosti/.

5. Інтернет-реклама як ефективний інструмент для бізнесу [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: https://www.promo-webcom.by/analytics/internet-advert/1433-internet-reklama-

kak-effektivnyij-instrument-dlya/.

Науковий керівник: Дмитрієва М.В.

УДК 621.39

Анатолій Романюк, Ярослав Плешівський, Володимир Ничай

(Львів)

ІНФОРМАЦІЙНО-ВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ

ДЛЯ МОНІТОРИНГУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ

Інформаційно-вимірювальна система для оперативного моніторингу обладнання

телекомунікаційних мереж Новизна запропонованого підходу полягає у можливості

оперативно передати дані з ОРП, та місця аварійно-відновлюваних робіт в структурні

підрозділи ВАТ УКРТЕЛЕКОМ за допомогою комп’ютерної ІВС, підключеної до мережі

Інтернет 4G.

Ключові слова: Телекомунікаційні технології Ethernet, SDH. Цифрові телекомунікаційні

системи, ресурси інформації Internet, Мережа передачі даних загального користування.

Information-measuring system for operative monitoring of telecommunication networks and

equipment.. The novelty of the proposed approach is the ability operatively transfer data from SRP,

MRP and place of emergency - restoration work in the structural units Ukrtelecom IBC using a

computer IBC that are connected to the Internet network 4G.

Keywords: Тelecommunications technology Ethernet, SDH. Digital telecommunication

systems; sources of information Internet, Public Data Network.

Використання та удосконалення передових технологій моніторингу з врахування

тенденцій розвитку телекомунікацій як єдиного комплексу, що об'єднує мережі, технології

управління та економіку, дозволить вирішити проблему підвищення якості передачі

інформації в галузі телекомунікацій.

При пошкодженні телекомунікаційних мереж виникає потреба у відновлені роботи

лінійних трактів в найкоротші терміни, контролювати хід вимірювального процесу,

опрацьовувати отримані результати та передавати в керівні центри операторів

телекомунікаційних мереж. Це стає можливим завдяки впровадженні комп’ютерної

інформаційно-вимірювальної системи для оперативного моніторингу телекомунікаційних

мереж, волоконно-оптичних ліній зв’язку при аварійно-відновлювальних роботах.

Використання мікроконтролерів дозволяє сумістити процеси вимірювання, перетворення

інформації та її цифрового опрацювання [1]. Структура мікроконтролерної системи (МКС)

показана на рис.1 Обробка інформації в такій системі відбувається за заданим алгоритмом. З

https://lemarbet.com/razvitie-internet-magazina/reklama-v-internete-8-osnovnyh-vidov-i-ih-osobennosti/

https://lemarbet.com/razvitie-internet-magazina/reklama-v-internete-8-osnovnyh-vidov-i-ih-osobennosti/

https://www.promo-webcom.by/analytics/internet-advert/1433-internet-reklama-kak-effektivnyij-instrument-dlya/

https://www.promo-webcom.by/analytics/internet-advert/1433-internet-reklama-kak-effektivnyij-instrument-dlya/


142

урахуванням призначення і форми подання вхідної, проміжної та вихідної інформації можна

отримати інформаційну модель мікроконтролерної системи (рис.1), де xa = < xa1, xa2, ..., xan >-

сукупності вхідних аналогових сигналів; yd = < yd1, yd2,..., ydn > - сукупності вихідних

цифрових сигналів; а - оператор аналогового опрацювання інформації; d - оператор

цифрового опрацювання інформації; dk - оператор цифрового керування; ad - оператор

аналого-цифрового перетворення [1].

dk

d ad а

Yd Ха

Рис. 1. Інформаційна модель МKС

Оператор а виконує наступні операції, пов’язані з аналоговим опрацюванням

інформації: підсилення, нормалізація та комутація аналогових сигналів. Оператор d виконує

цифрові операції над інформацією: цифрове опрацювання результатів перетворень і

вимірювань, запам’ятовування і зберігання даних у цифровій формі, формування сигналів

для виводу інформації на пристрій відображення або у інформаційно-обчислювальний

комплекс. Оператор dk описує процеси формування і подавання керуючих сигналів, під

впливом яких здійснюється весь комплекс операцій керування. Оператор ad описує процеси

перетворення аналогових сигналів у цифрову форму. При виділенні корисної інформації

легко здійснюється адаптація вимірювальних пристроїв автоматичним вибором діапазону

вимірювань і автоматичним калібруванням. Структурна схема передачі даних оперативного

моніторингу показана на рис.2

Рис.2. Структурна схема передачі даних оперативного моніторингу


143

Система вимірювань має в своєму складі персональний комп’ютер, оптичний тестер,

аналізатор спектру цифрового потоку Е1, рефлектометр та інші допоміжні прилади. Отже,

комп’ютерну інформаційно-вимірювальну систему (КІВС) можна було б охарактеризувати

як нестандартизований засіб вимірювальної техніки, для вимірювання та передачі даних

параметрів телекомунікаційного обладнання та волоконно-оптичних ліній зв’язку.

Головна особливість системи полягає в тому, що вона може працювати в реальному часі,

тобто вимірювання параметрів, опрацювання результатів вимірювання та передавання даних

за заданою адресою відбуваються одночасно завдяки конвергенції програмних продуктів та

телекомунікаційних технологій.


1. Погребенник В.Д., Романюк А.В. Комп’ютерні вимірювально-інформаційні системи

для оперативного екологічного моніторингу водного середовища. ‒ Львів: Львівська

політехніка, 2013. ‒ С.160.

2. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: http://www. ПАТ Укртелеком.com

3. Правила технічної експлуатації первинної мережі ЄНСЗ України, КНД 45-162-2000,

Ч.2. ‒ К., 2002. ‒ 108 с.


144

ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНІ НАУКИ

УДК 51:51-7

Юлія Палагнюк

(Чернівці)

МАТЕМАТИКА СЛУЖИТЬ СУЧАСНІЙ ЛЮДИНІ

«Серед усіх наук, що відкривають людству шлях до пізнання законів природи,

наймогутніша, найвеличніша наука – математика. Математика ‒ це велична споруда,

створена уявою людини, для пізнання Всесвіту».

«Among all the sciences that open the way for mankind to know the laws of nature, the most

powerful, the greatest science is mathematics. Mathematics is a grand structure created by the

imagination of man, for the knowledge of the universe».

Якщо уважно придивитись, роль математики в житті людини стає не від’ємною

складовою. Комп’ютери, сучасні телефони та інша техніка супроводжує нас кожного дня.

Але їх створення не можливе без втручання розрахунків, законів великої науки. Вже можна

зрозуміти, що ми поговоримо про математику. З давньогрецької сама її назва означає

«наука», «вивчення». В основі математики лежать операції підрахунків, вимірювання та

опису форм об’єктів. Але, варто лише математиці вступити в область будь-якої науки про

світ, вона відразу втілюється в опис, моделювання та передбачення цілком конкретних і

реальних природних процесів. Тут вона знаходить сутність, виходячи з під покриву

ідеалізованих та відірваних від життя формул і підрахунків.

Це втілення порядку і жорсткої логіки. Вона допомагає зрозуміти світ навколо нас,

дізнатися більше про його закони. Мову, якою розмовляє природа, ми успішно можемо

перевести на мову математики і усвідомити структуру взаємозв’язків будь-якого явища. І,

після того, як ми ці зв’язки формалізуємо, ми можемо будувати моделі, передбачати

майбутні стани явищ, які цими моделями описуються, лише на папері або всередині пам’яті

обчислювальних машин!

Завдяки застосуванню математики нам не потрібно проводити дорогі і небезпечні для

життя експерименти, перш ніж реалізувати якийсь складний проект, наприклад, в освоєнні

космосу. Ми можемо заздалегідь розрахувати параметри орбіти космічного апарату, що

запускається з Землі для доставки космонавтів на орбітальну станцію. Математичні

розрахунки дозволять не ризикувати життям людей, а проаналізувати заздалегідь всі

необхідні для запуску ракети параметри, забезпечивши безпечний політ. (рис. 1).


145

Рис. 1. Діаграма Пенроуза

Звичайно модель вона на те й модель, що не може врахувати всі можливі змінні, тому і

трапляються катастрофи, але все одно вона забезпечує досить надійні прогнози.

Втілення математичного розрахунку можна бачити всюди: в машині, на якій їздите, в

комп’ютері або переносному пристрої, з якого зараз читаєте цю інформацію.

Медицина і охорона здоров’я – теж існує завдяки математиці, яка використовується, по-

перше при проектуванні медичних приладів, а по-друге, при аналізі даних про ефективність

того чи іншого лікування (рис. 2).

Рис. 2. Кардіограма за допомогою математики.


146

Навіть прогноз погоди не обходиться без застосування математичних моделей (рис. 3).

Рис. 3. Середні опади (1984-2018)

Математика дозволяє розвинути деякі важливі розумові якості, такі як: аналітичні,

дедуктивні (здатність до узагальнення), критичні, прогностичні (вміння прогнозувати,

мислити на кілька кроків вперед) здібності. Також ця дисципліна покращує можливості

абстрактного мислення (адже це абстрактна наука), здатність концентруватися, тренує

пам’ять і підсилює швидкість мислення. Якщо говорити більш детально і оперувати

конкретними навичками, то математика допоможе людині розвинути такі інтелектуальні

здібності, як:

Уміння узагальнювати.

Здатність до аналізу складних життєвих ситуацій, можливість приймати правильне розв’язання проблем і визначатися в умовах важкого вибору.

Уміння знаходити закономірності.

Уміння логічно мислити і міркувати, грамотно і чітко формулювати думки, робити вірні логічні висновки.

Здатність швидко міркувати і приймати рішення.

Навик планування, здатність утримувати в голові кілька послідовних кроків.

Навички концептуального і абстрактного мислення: вміння послідовно і логічно вибудовувати складні концепції або операції.

Математика і інші точні науки дуже важливі як для розвитку людства в цілому, так і для

інтелектуального вдосконалення конкретного індивіда.

Отже, математика є одним з досягнень культури і цивілізації. Без неї розвиток

технологій і пізнання природи були б немислимими речами!


1. Гнеденко Б.В. Математика і математична освіта в сучасному світі. ‒ М., 2005. ‒ 177 с.

2. Колмогоров А.Н. Математика в її історичному розвитку. ‒ М., Наука, 2005. ‒ 325 с.

3. Курант Р., Роббінс Г. Що таке математика? ‒ М., 2007. ‒ 190 с.

4. Пойа Д. Математичне відкриття. ‒ М., Наука, 2007. ‒ 213 с.

5. Фор Р., Кофман А., Дені-Папен М. Сучасна математика. ‒ М., 2006. ‒ 311 с.

6. Стюарт І. Математика космосу.



147

УДК 517.9

Михайло Юрченко

(Одеса)

ЗВЕДЕННЯ ЛІНІЙНОЇ СИСТЕМИ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ

ДО ТРИКУТНОГО ВИГЛЯДУ

У статті розглянутий частинний метод зведення лінійної системи диференціальних

рівнянь до трикутного вигляду а також вказаний метод знаходження власних векторів

невиродженої квадратної матриці для цього перетворення.

Ключові слова: лінійна система диференціальних рівнянь, трикутна матриця, власний

вектор.

The paper deals with a partial method of reducing a linear system of differential equations to a

triangular form, as well as a method of finding the eigenvectors of a non-degenerate square matrix

for this transformation.

Keywords: linear system of differential equations, triangular matrix, eigenvector.

У роботі розглянуто конструктивний метод зведення лінійної системи диференціальних

рівнянь до трикутного вигляду. Вперше дана задача досліджувалась О.Перроном у роботі [1].

Він показав, що для лінійної системи з неперервними коефіцієнтами існує обмежене, разом з

оберненим йому, неперервно диференційоване перетворення. На жаль доведенння теореми

не є ефективним, оскільки дозволяє побудувати вказане перетворення, яке зводить систему

до трикутного вигляду тільки при наявності ФСР. Спосіб зведення скінчених лінійних

систем до трикутного вигляду вказаний також у лемі Шура [2]. Згідно леми, для довільної

постійної квадратної матриці Р існує унітарна матриця U, така що *U PU є трикутна матриця.

Наведемо ще один спосіб побудови перетворення, яке зводить систему до трикутного

вигляду. Розглянемо систему лінійних диференціальних рівнянь вигляду '

0 0Y PY ,

або

'

0 0

1

,n

i ij j

j

y p y

( 1,i n

). (1)

0 10 20 0 , 1( , ,..., ), || || , .n

n ij i j ijY y y y P p p C

Позначимо матрицю:

, 1 ,

1 ... 0 0 0 ... 0

0 ... 1 0 0 ... 0

0 ... . 1 ...

0 0 0 0 1 0 0

0 0 0 0 0 0 1

k k k k nB b b

.

В системі (1) зробимо заміну змінних вигляду 0 1 1Y BY , або

10 11 1 1

2

0 1, ( 2... )

n

k k

k

i i

y y b y

y y i n

.

Після перетворень одержимо систему


148

'

11 11 1 1 11 1 11 1 1 1 1 1

2 2 2 2

'

1 1 11 1 1 1

2

( ) ( ( ) )

( )

n n n n

k k j k k j k kj j

k j k k

n

i i ij i j j

j

y p b p y p p b p b b p y

y p y p p b y

. (2)

Оскільки ми зводимо систему до трикутного вигляду, то

11 1 1 1

2

1 11 1 1 1 1

2 2

( ) 0

n

k k

k

n n

j k k j k kj

k k

p b p

p p b p b b p

. (3)

Нехай 11 1b , тоді система (3) буде мати вигляд

1 1

1

( ) 0, ( 1... ).n

k

kj j k

k

p b j n

Очевидно, що це система для знаходження власних векторів матриці TP і визначник

системи дорівнює нулю. Нехай тим чи іншим чином власний вектор знайдено і він має

вигляд 12 1(1, ,..., )T

nb b . Перепозначимо елементи системи (2):

1(1)

1 1

, 1

, 2...

i

ij

ij j j

p jp

p p b j n

.

Після цього система (2) буде мати наступний вигляд '

11 1 11

' (1)

1 1

1

, ( 2... )n

i ij j

j

y y

y p y i n

(4)

У системі (4) зробимо наступну заміну: 1 2 2 ,Y B Y або

21 22 2 2

3

1 2

.

, ( 2)

n

k k

k

i i

y y b y

y y i

Після перетворень одержимо наступні вирази '

12 1 12 ,y y

' (1) (1) (1) (1) (1) (1) (1) (1)

22 21 2 1 12 22 2 2 22 2 22 2 2 2 2 2

3 3 3 3 3

' (1) (1) (1)

2 1 12 2 2 2

3

( ) ( ) ( ( ) )

( )

n n n n n

k k k k j k k j k kj j

k k j k k

n

i j ij i j j

j

y p b p y p b p y p p b p b b p y

y p y p p b y

.

Аналізуючи вираз, для '

22y , маємо

(1) (1)

22 2 2 2

3

n

k k

k

p b p

, (друге власне значення)

(1) (1) (1) (1)

2 22 2 2 2 2

3 3

( ) 0.n n

j k k j k kj

k k

p p b p b b p

Покладемо 22 1b і знову одержимо систему для знаходження власного вектора , який

відповідає другому власному значенню:

(1)

2 2

2

( ) 0, ( 2... ).n

k

kj j k

k

p b j n


149

Далі елементи системи знову перепозначимо і продовжимо процес.

Оскільки 1

0 1 1 1 2 2 1 1... ( )n

k k nY BY B B Y П B Y

,

то заміна 1

0 1( )n

k kY П B Z

зводить систему ( 1 ) до трикутного вигляду.

Наприкінці вкажемо один цікавий метод знаходження власних векторів невиродженої

квадратної матриці А. Позначимо:

, 1|| ||nij i jA a , ,i ja const C ,

1

,( ) det || ||k j s k

s ij i i j sA a

,

1

1

( ) ( )n k

k

k s

s

A

, ( )B A E .

Тоді 1

0

det ( ) ( 1) (0) ( 1) .n

j j n n

n j

j

B

Нехай * - власне значення матриці А, тоді 1

* *

0

det( ( ) ) ( 1) ( ) ( 1) .n

j j n n

n j

j

B E

За теоремою Гамільтона-Келлі [3] будь-яка квадратна матриця задовольняє своє

характеристичне рівняння, тобто 1

* * *

0

( 1) ( ) ( ) ( 1) ( ) 0.n

j j n n

n j

j

B B

Оскільки * *( ) det( ) 0n A E , то

1* * *

1

( 1) ( ) ( ) ( 1) ( ) 0n

j j n n

n j

j

B B

, або

1* * 1 * 1 *

1

( )( ( 1) ( ) ( ) ( 1) ( )) 0.n

j j n n

n j

j

B B B

Оскільки * *( )B A E , то, очевидно, будь-який із стовпців матриці 1

* 1 * 1 *

1

( 1) ( ) ( ) ( 1) ( )n

j j n n

n j

j

B B

є власним вектором матриці А, відповідним власному значенню * .


1. Perron O. Uber Stabilitat und asymptotisches Verhalten der Integrale von

Differetiagleichungsystemen // O. Perron. ‒ Math. Zeitschrift, 29(1929). ‒ S.129-160.

2. Беллман Р. Введение в теорию матриц / Р.Беллман. ‒ М.: Наука, 1976. ‒ 351 с.


150

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ

УДК 796.011

Юлія Бабачук, Сергій Понирко

(Глухів)

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ЗВО

У статті розглядається специфіка та проблеми організації самостійної роботи

студентів з фізичного виховання в ЗВО. Методи ефективної організації самостійної роботи

студентів в умовах сучасного освітнього середовища, з урахуванням специфіки навчання,

впливу та вимог освітнього середовища.

Ключові слова: самостійна робота, студент, технологія, самостійність,

самоконтроль, оцінювання, комплекс вправ.

The article deals with the specifics and problems of organization the individual work of

students in physical education at High School Institutions.Methods of effective organization of

individual work of students in the conditions of modern educational environment, taking into

account the specificity of studying, influence and requirements of the educationalprocess.

Keywords: individual work, student, technology, independence, self-control, assessment,

complexof exercises.

За визначенням Всесвітньої Організації охорони Здоров'я (ВООЗ) здоров'я ‒ це стан

повного фізичного, психічного і соціального благополуччя. Рухова активність, навантаження

на м’язи, фізична робота були і залишаються найважливішими умовами підтримки здоров'я.

Фізичні вправи діють не ізольовано на певний орган або систему органів, а на весь організм в

цілому, викликаючи зміни не лише у структурі м'язів, суглобів, зв'язок, але і у внутрішніх

органах та їх функціонуванні, покращують обмін речовин, стан імунної системи організму.

Міцне здоров'я сприяє успішності занять будь-яким видом діяльності, в тому числі й

розумової. Від загального стану здоров'я і фізичних можливостей людини багато в чому

залежить пам'ять, увагу, посидючість і результативність розумової діяльності.

Навчання у закладі вищої освіти – це важка напружена праця, яка характеризується

значною емоційною та інтелектуальною напругою, гіпокінезією, стресовими ситуаціями.

Також науковці стверджують, що найбільш оптимальною кількістю занять на тиждень є

триразові, оскільки одноразові заняття не мають необхідного впливу на організм студентів, а

чотирьох- і п’ятиразові (які потрібні в спортивному тренуванні) призводять до значного

дефіциту часу, зайвої втоми та до того ж можуть знижувати, за відсутності відновлювальних

заходів, розумову працездатність студентів [1; 4; 6].

У дослідженнях Ю. Вихляєва, О. Чиченьової зазначається, що самостійна робота

студентів є суттєвою складовою частиною навчального процесу з фізичного виховання, вона

значно підвищує рухову активність студентів, надає студентам навички самостійної роботи з

покращення власного здоров’я й фізичної підготовленості, які їм знадобляться в подальшому

житті та професійній діяльності. На їх думку, індивідуальні (домашні) завдання є необхідною

умовою виконання самостійної роботи, причому головний критерій контролю за виконанням

самостійної роботи студентів – це виконання відповідних тестів, а підстава для планування й

складання домашніх завдань – визначення недоліків у загальній і спеціальній фізичній

підготовленості студентів. Автори зазначають, що контроль за самостійною роботою

студентів краще здійснювати не завданням виконання тестів зі строго визначеними

нормативами, а націлювати студентів на індивідуальний приріст показників їх виконання.

Робота з планування самостійної роботи студентів повинна бути підкріплена відповідним

науково-методичним забезпеченням у вигляді кафедральної програми самостійних занять,


151

індивідуальних завдань і відповідної системи тестування, розроблених провідними

фахівцями кафедри з урахуванням специфіки навчального відділення та його матеріальної

бази, стану фізичної підготовленості контингенту студентів, котрі навчаються, завдань,

особливостей і оздоровчих спроможностей обраного виду спорту [2, с. 162].

Поняття «самостійна робота» досліджувалося в дидактиці протягом тривалого періоду.

На її значення і необхідність вказували Я. Каменський, Ж. Руссо, Г. Сковорода, М. Пирогов,

В. Сухомлинський та інші видатні педагоги [4]. У сучасних дослідженнях розкривають:

самостійну роботу та її значення (М. Данилов, Б. Осипов, В. Буряк, Г. Срода, О.Усова,

Л.Макеева); методику організації і види самостійних робіт ( Л. Макеева, Л. Жарова, Л. Книш,

Х. Лійметс, Г. Лозова, І. Малкин, Е. Рентюк.).

Зауважимо, що різні аспекти організації самостійної роботи студентів з фізичного

виховання у закладах вищої освіти також розкриваються в наукових працях В. Акимової,

Н. Турчиної, Е. Черняєва, В. Даниленко, І. Драч, В. Сергеенкової, Т. Туркот та ін.

Потреба в самостійних заняттях студентів має підтвердження в багатьох дослідженнях

[1; 2; 3; 4; 6], але постає питання розробки ефективного організаційно-методичного

забезпечення такої роботи, що повинна мати свої особливості залежно від форми організації

навчального процесу з фізичного виховання, яку використовує той чи інший університет.

В енциклопедії освіти зазначається, що під самостійною роботою тих, хто навчається,

слід розуміти планову індивідуальну або колективну роботу студентів, що виконується за

завданням і при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі

[5, с. 804].

У дослідженнях В. Тулайдан зазначається, що самостійні заняття фізичною культурою

повинні передбачати розв’язання таких завдань: фізичне вдосконалення та самовиховання

потреби в регулярних заняттях фізичними вправами; уміння застосовувати передові методи

та засоби оздоровчої фізичної культури для профілактики захворювань та зміцнення

здоров’я шляхом упровадження фізкультурно-оздоровчих заходів; уміння розвивати

психофізичні якості відповідно до специфічних вимог професійної діяльності [6, с. 24].

Таким чином, аналіз науково-методичної літератури свідчить, що у сучасному

фізичному вихованні проблема використання самостійних занять фізичними вправами є

актуальною.

В організації і проведенні самостійних занять рекомендується врахувати особливості

професії, яку здобувають студенти, інтереси та бажання, доступність фізичних вправ,

підсумковий ефект від занять, який проявляється у зміцненні здоров’я і зниженні

захворюваності тих, хто займається, у поліпшенні їх фізичного розвитку й фізичної

підготовленості і в кінцевому підсумку в підвищенні успішності студентів [6].

У режимі дня студентів самостійні заняття фізичними вправами мають такі форми:

ранкова гігієнічна гімнастика, фізичні вправи впродовж навчального дня, самостійні

тренувальні заняття у вільний час. У зміст самостійних занять рекомендується вводити всі

види вправ, які є складовими в державних тестах фізичної підготовленості населення

України.

На наш погляд, організація самостійних занять фізичними вправами студентів

передбачає: підвищення рівня теоретичних знань з фізичної культури та спорту; підготовку

до виконання нормативів з програми фізичного виховання; професійну підготовленість;

удосконалення рухових умінь і навичок, що були засвоєні на обов’язкових заняттях.

Підводячи підсумки, можемо констатувати, що самостійні заняття фізичною культурою

та спортом допомагають ліквідувати дефіцит рухової діяльності, сприяють більш активному

засвоєнню навчальної програми та здачі контрольних нормативів. Ці заняття надають

можливість оволодіти цілим рядом нових рухових умінь та навичок, які не передбачені

програмою з фізичного виховання, розширити діапазон рухових дій, підвищити спортивну

майстерність. Зауважимо, що під час проведення самостійних занять підвищується не тільки

рівень фізичної підготовленості студентів, але й розвиваються такі моральні якості, як

працьовитість та само дисциплінованість.


152


1. Акимова В. А. Форми і методи організації самостійної роботи студентів з фізичного виховання / В. А. Акимова, Н. І. Турчина, Е. Г. Черняєв // Фізичне виховання в контексті

сучасної освіти : матеріали VІІ Всеукр. наук.-метод. конф. – К. : НАУ, 2012. – 174 с.

2. Вихляєв Ю. Планування та контроль самостійної роботи студентів із фізичного

виховання / Ю. Вихляєв, О. Чиченьова // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у

сучасному суспільстві. – 2012. – № 2 (18). – С. 160 – 163.

3. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; голов. ред. В. Г. Кремень. – К. :

Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

4. Губка П.І. Особливості організації самостійної роботи на заняттях з фізичного виховання студентів-медиків / П.І. Губка // Світ медицини та біології. –2014. – №1 (43). –

С. 199–201.

5. Королінська С.В. Організація самостійної роботи студентів з фізичного виховання. / С.В. Королінська // Розвиток Європейського простору очима молоді: економічні, соціальні та

правові аспекти. 28 квітня 2017. URL: http://www. http://dspace.nuph.edu.ua/bitstream.pdf.

6. Тулайдан В. Самостійна робота студентів з фізичного виховання. – Львів:

«ФестПрінт». 2015. – 123 с.

УДК 796.612.357-085

Антоніна Сокольницька, Ольга Івановська

(Київ)

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЗІ СКОЛІОТИЧНОЮ ХВОРОБОЮ

Стаття присвячена аналізу карт візуального скринінгу біогеометричного профілю

постави дітей шкільного віку із сколіотичною поставою. На нашу думку ступінь порушення

та тип постава має певне значення при обранні засобів алгоритму фізичної терапії .

Ключові слова: фізична терапія, сколіотична хвороба, візуального скринінгу

біогеометричного профілю,порушення постави, кіфоз, лордоз.

The article is devoted to the analysis of maps of visual screening of biogeometric profile of

posture of school children with scoliotic posture. In our opinion, the degree of impairment and type

of posture is of some importance when choosing the means of the physical therapy algorithm.

Key words: physical therapy, scoliotic disease, visual screening of biogeometric profile,

postural disorders, kyphosis, lordosis.

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Порушення постави і

деформації хребта в даний час є актуальною проблемою в педіатрії. За даними органів

охорони здоров'я України, 90% дітей і підлітків мають різні відхилення в стані здоров'я.

Аналогічна тенденція спостерігається в багатьох країнах світу. Це пояснює величезну

соціальну, наукову і прикладну важливість вирішення цієї проблеми. З літературних даних

[3, с. 205]. Відомо, що 96% всіх відхилень від нормальної постави у школярів пов'язані з

дисфункцією і патологічними процесами, які виникають в скелетних м'язах, а 4% ‒

вродженим сколіозом і кіфозом. На думку Т.А. Шитикова [2, с. 89], деформації хребта

складають від 60 до 80% школярів 13-15 років.

При різних порушеннях постави страждають не тільки кістково-м'язова система, але і

внутрішні органи. Згідно з результатами численних досліджень, хребет може бути

ініціатором різних вісцеральних розладів [1, с. 101]. У дітей з порушеною поставою

фізіологічні резерви дихання і кровообігу знижуються, а адаптивні реакції порушуються, що

робить дітей з порушеннями постави схильними до захворювань легенів і серця. При

http://dspace.nuph.edu.ua/bitstream.pdf


153

пошкодженні хребта, порушення іннервації і кровопостачання, пов'язаних з ним внутрішніх

органів; при пошкодженні внутрішніх органів хронічне межеве болюче подразнення викличе

м'язовий спазм і вегетативне порушення кровопостачання на рівні хребта.

Мета дослідження – дослідити біогеоометричний профіль постави дітей шкільного віку

із сколіотичною хворобою.

Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури,

комп’ютерна фотометрія.

Результати дослідження та їх обговорення. Загалом проаналізовано 50 школярів із

сколіотичною поставою. Всі досліджувані чоловічої статі, віком 7-9 років (школяри, які

займаються боксом). Цей контингент хворих розділено на дві великі групи – основну групу

(ОГ) й контрольну групу (КГ). Пацієнти обох груп проходили комплексну фізичну терапію.

При проведені візуального скринінгу біогеметричного профілю максимальна кількість

балів, яку мали змогу отримати школярі за інтегральну оцінку, дорівнювало 33 бали, а

мінімальна кількість 11 балів. Всі школярі 7-9 років ОГ (n = 25) та КГ (n = 25) були

протестовані по карті візуального скринінгу біогеометричного профілю постави, що

дозволило виявити рівень стану постави (рис.1).

Розподіл школярів 7-9 років за отриманими результатами

в ОГ (n = 25) та КГ (n = 25)

Рис. 1 Розподіл школярів 7-9 років за отриманими результатами

в ОГ (n = 25) та КГ (n = 25)

Оцінюючи отримані результаи візуального скринінгу біогеометричного профілю

постави, можна побачити шо більшість школярів як в ОГ, так і в КГ до застосування

алгоритму заходів фізичної терапії відповідали «середньому рівню», в свою чергу після

застосування курсу фізичної терапії пропорційність розподілу змінилась. У ОГ до курсу ФТ

мали такі результати «низький рівень» ‒ 2 школярів; «середній рівень» ‒ 23 школярі;

«високий рівень» ‒ не відповідав жоднен школяр. У КГ до курсу ФТ майже ідентичні

показники «низький рівень» ‒ 1 школярів; «середній рівень» ‒ 24 школярі; «високому рівню»

так само не відповідав жоден школяр. Після застосування алгоритму заходів фізичної терапії

було зафіксовано результати ОГ: «низький рівень» ‒ не зазначено у жодного школяра;

«середній рівень» ‒ 9 школярів; «високий рівнь» ‒ 16 школярів, у всіх дітей були позитивні

динамічні зміни. У КГ після проходження курсу стандартної програми було зафіксовано:

«низький рівень» ‒ не зазначено у жодного школяра; «середній рівень» ‒ 15 школярів;

«високий рівнь» ‒ 10 школярів, що також можно розцінити, як позитивний результат.

2

0

1

0

23

9

24

15

0

16

0

10

0 5 10 15 20 25 30

ОГ до ФТ

ОГ після

ФТ

КГ до ФТ

КГ після

ФТ високий

рівень

середній

рівень

низький

рівень

Кількість школярів, чол.


154

Висновки. Порушення постави, викривлення хребта у вигляді його бічних відхилень

(сколіоз), надмірні відхилення назад (кіфоз) і вперед, в поперекову область (лордоз), на жаль,

дуже поширені. Ці недоліки часто спостерігаються вже у першокласників. Це означає, що

причини вад розвитку хребта необхідно шукати і усувати навіть в дошкільному віці. Поза

створюється під час росту і розвитку дитини. Це багато в чому залежить від стану хребта і

розвитку м'язів, які утримують його в правильному положенні. Порушення постави означає

нестабільні зміни в опорно-руховому апараті в двох площинах: фронтальні і сагітальний.

Формування нових умовних рефлекторних зв'язків тягне за собою виправлення

неправильного положення тіла (асиметрія).

Зміни в біомеханіки хребта тягнуть за собою дегенеративно-дистрофічні перетворення в

міжхребцевих дисках, освіту гриж і порушення в суглобово-зв'язковий апарат. При

порушеннях постави виникають дисфункції діафрагми і внутрішніх органів, порушується

нормальна моторика кишечника, погіршується функція шлунка, послаблюється секреція

жовчі.

Саме тому своєчасна корекція постави дітей і підлітків є актуальною проблемою

фізичної терапії.


1. Кашуба В.А. Біомеханіка постави. К.: «Оліп.літ», 2003. 280 с. 2. Саїнчук М. М. Аксіологія фізичної культури в життєвому просторі старшокласників.

Фізична культура, спорт і здоров'я нації. Збірник наукових праць. Вип. 22. Т. 1. Вінниця,

2013. 337 с.

3. Фізична культура і фізична підготовка: Підручник. М.: ЮНИТИ, 2013. 431 c.

УДК 796.012.1:796.015.6

Євгеній Ставничий

(Дніпро)

ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

У даній статті ми розглядаємо, як фізичні вправи впливають на організм і різні

системи органів людини. І аргументується те, що фізична культура і заняття спортом ‒ це

важлива частина кожної людини, щоб підтримувати своє здоров’я в хорошому стані і

покращувати його, а також їх користь і необхідність виховання в собі якості здорового

способу життя.

Ключові слова: фізична культура, спорт, тренована людина, дихання, фізичні вправи.

In this article, we look at how exercise affects the body and various systems of human organs.

And it is argued that physical culture and sports are an important part of every individual to

maintain and improve their health, as well as their benefits and the need to nurture a healthy

lifestyle.

Keywords: physical culture, sports, trained person, breathing, exercise.

В умовах сучасного світу з появою пристроїв, що полегшують трудову діяльність, такі

як, комп'ютер, різко скоротилася рухова активність людей у порівнянні з попередніми

десятиліттями. При нестачі рухів спостерігається, як правило, ослаблення фізіологічних

функцій, знижується тонус і життєдіяльність організму. Тренування ж активізують

фізіологічні процеси і сприяють забезпеченню відновлення порушених функцій у людини.

Тому фізичні вправи є засобом неспецифічної профілактики ряду функціональних розладів і

захворювань, а лікувальну гімнастику слід розглядати як метод відновної терапії [6].


155

Фізичні вправи впливають на всі групи м'язів, суглоби, зв'язки. Вони робляться міцними,

також збільшується обсяг м'язів, їх еластичність, сила і швидкість скорочення [5, c. 47-48].

Під час фізичних навантажень посилюється кровотік: кров приносить до м'язів кисень і

поживні речовини, які в процесі життєдіяльності розпадаються, виділяючи енергію.

[4, с. 320-321] Якщо ж м'язи не діють ‒ погіршується їх харчування, зменшуються обсяг і

сила, знижуються еластичність і пружність, вони стають слабкими. Наприклад, у фізично

тренованих людей в порівнянні з нетренованими спостерігається краща переносимість

кисневого голодування, відзначена висока здатність працювати при підвищенні температури

тіла понад 38 ° С під час фізичних напружень.

В реакції організму людини на фізичне навантаження перше місце займає вплив кори

головного мозку на регуляцію функцій основних систем: відбувається зміна в

кардиореспіраторной системі, газообміні, метаболізмі [1, с. 173]. Вправи посилюють

функціональну перебудову всіх ланок опорно-рухового апарату, серцево-судинної та інших

систем, покращують процеси тканинного обміну. Крім цього, під впливом помірних

фізичних навантажень збільшуються працездатність серця, вміст гемоглобіну і кількість

еритроцитів, підвищується фагоцитарна функція крові, а також удосконалюються функція і

будова внутрішніх органів, поліпшується хімічна обробка і просування їжі по кишечнику.

Таким чином, під впливом фізичних вправ удосконалюється будова і діяльність всіх органів і

систем людини, підвищується працездатність, зміцнюється здоров'я. Реакція організму на

великі фізичні навантаження різна і пов'язана з підготовленістю спортсмена на даному етапі,

віком, статтю та ін. Не слід забувати, що інтенсивні спортивні тренування надають глибоке

вплив на всі фізіологічні процеси, в результаті чого нерідко виникає стан перетренованості,

яке часто супроводжується пригніченим психічним станом, поганим самопочуттям. Стан

перетренованості в даному разі схожий зі станом фізичного і нервового виснаження.

Сто років тому 96% трудових операцій відбувалися за рахунок м'язових зусиль. В даний

час ‒ 99% за допомогою різних механізмів. Необхідна компенсація дефіциту рухової

активності, інакше наступає розлад, дисгармонія складної системи організму людини [7].

Зараз людина, яка веде рухливий спосіб життя, систематично займається фізичними

вправами, може виконати значно більшу роботу, ніж людина, що веде малорухливий спосіб

життя. Це пов'язано з резервними можливостями людини.

Серце ‒ головний центр кровоносної системи, що працює по типу насоса, завдяки чому в

організмі рухається кров. В результаті фізичного тренування розміри і маса серця

збільшується в зв'язку з потовщенням стінок серцевого м'яза і збільшенням його обсягу, що

підвищує потужність і працездатність серцевого м'яза[7]. Кров в організмі людини виконує

наступні функції: транспортна; регуляторна; захисна; теплообмін.

При регулярних заняттях фізичними вправами або спортом:

‒ збільшується кількість еритроцитів і кількість гемоглобіну в них, в результаті чого

підвищується киснева ємність крові;

‒ підвищується опір організму до простудних та інфекційних захворювань, завдяки

підвищенню активності лейкоцитів;

‒ прискорюються процеси відновлення після значної втрати крові.

Порівняємо вплив на серце нетренованої і тренованої людини [7]. Серце нетренованої

людини для забезпечення необхідного хвилинного обсягу крові змушене скорочуватися з

більшою частотою, так як у нього менше систолічний об'єм. Серце тренованої людини більш

часто пронизане кровоносними судинами, в такому серці краще здійснюється харчування

м'язової тканини і працездатність серця встигає відновитися в паузах серцевого циклу.

Схематично серцевий цикл можна розділити на 3 фази: систола передсердь (0.1 с), систола

шлуночків (0.3 с) і загальна пауза (0.4 с). Навіть якщо умовно прийняти, що ці частини рівні

за часом, то пауза відпочинку у нетренованого людини при ЧСС 80 уд. / Хв буде дорівнює

0,25 с, а у тренованого при ЧСС 60 уд. / Хв пауза відпочинку збільшується до 0,33 с .

Значить, серце тренованого людини в кожному циклі своєї роботи має більшу часу для

відпочинку і відновлення.


156

Кров'яний тиск-тиск крові всередині кровоносних судин на їх стінки. Вимірюють

кров'яний тиск у плечовій артерії, тому його називають артеріальний тиск (АТ), яке є досить

інформативним показником стану серцево-судинної системи і всього організму. У нормі для

студентського віку в спокої максимальне АТ знаходиться в межах 100-130; мінімальне ‒ 65-

85, пульсовий тиск ‒ 40-45 мм рт. ст.

Табл. 1.

Стан АТ у людей

тренованих нетренованих

Інтенсивна фізична

робота

Максимальна АТ

підвищується до 200 мл рт. ст.

і більше, може довго

триматися.

Максимальне ПЕКЛО спочатку

підвищується до 200 мл рт. ст.,

потім знижується в результаті

стомлення серцевого м'яза. Може

настати непритомність.

Після роботи Максимальна і мінімальна АТ

швидко приходить в норму.

Максимальна і мінімальна АТ довго

залишаються підвищеними.

Дихання ‒ це процес споживання кисню і виділення вуглекислого газу тканинами

живого організму. Розрізняють легеневе (зовнішнє) дихання і тканинне

(внутрішньоклітинний) дихання. Зовнішнім диханням називають обмін повітря між

навколишнім середовищем і легенями, внутрішньоклітинним ‒ обмін киснем і вуглекислим

газом між кров'ю і клітинами тіла (кисень переходить з крові в клітини, а вуглекислий газ ‒ із

клітин в кров) [7].

Дихальний апарат людини складають:

‒ повітряні шляхи ‒ носова порожнина, трахея, бронхи, альвеоли;

‒ легені ‒ пасивна еластична тканина, в якій нараховуються від 200 до 600 млн. альвеол,

в залежності від зростання тіла;

‒ грудна клітка ‒ герметично закрита порожнина;

‒ плевра ‒ плевра з специфічної тканини, яка покриває легені зовні і грудну клітку

зсередини;

‒ дихальні м'язи ‒ міжреберні, діафрагма і ряд інших м'язів, що беруть участь в

дихальних рухах, але мають основні функції.

Показники працездатності органів дихання є:

1) дихальний обсяг (ДО) ‒ кількість повітря, що проходить через легені при дихальному

циклі (вдих, видих, дихальна пауза). У спокої у нетренованих людей ДО становить 350-500

мл, у тренованих ‒ 800 і більше. При інтенсивному фізичному навантаженні ДО може

збільшитися до 2500 мл.

2) частота дихання (ЧД) ‒ кількість дихальних циклів в 1 хвилину. Середня ЧД у

нетренованих людей в спокої ‒ 16-20 циклів на хвилину, у тренованих за рахунок збільшення

дихального обсягу частота дихання знижується до 8-12 циклів в хвилину. При спортивній

діяльності ЧД у лижників і бігунів збільшується до 20-28 циклів в 1 хвилину, у плавців ‒ 36-

45; спостерігаються випадки збільшення ЧД до 75 дихальних циклів у хвилину.

3) кисневий запас (КЗ) ‒ кількість кисню, необхідне організму для забезпечення процесів

життєдіяльності в 1 хвилину. У спокої КЗ дорівнює 200-300 мл. При бігу на 5 км

збільшується до 5000-6000 мл.

4) інші.

Для того щоб покращити свій стан дихання, або вилікуватись від бронхіальної астми,

можна порекомендувати використовувати Метод Бутейка (метод вольової ліквідації

глибокого дихання, ВЛГД). Це – методика дихальних вправ, пропонована для лікування

бронхіальної астми, розроблена радянським ученим К. П. Бутейко в 1960-х роках. Ряд

клінічних випробувань показав, що метод може зменшувати симптоми астми і деяких інших

патологій і обсяг екстреного прийому ліків, а також покращувати якість життя пацієнта, не

впливаючи при цьому, однак, на основний реальний показник ‒ обсяг легеневого дихання

[2].


157

Метод використовує ряд терапевтичних прийомів як з традиційною, так і альтернативної

медицини, і включає такі складові [3]:

‒ вивчення свого дихання;

‒ тренування щодо зменшення дихання за рахунок розслаблення;

‒ навчання запобігання нападів за рахунок зменшення дихання;

‒ робота по позбавленню від лікарської, в тому числі гормональної залежності;

‒ навчання управлінню факторами, що впливають на дихання, робота з управління цими

факторами.

Зміст тренувань по методу Бутейко становлять три правила. Перше ‒ намагатися завжди

(не тільки на тренуваннях) дихати тільки носом, навіть якщо він закладений, поступово його

почне розкладати. Друге ‒ вирівнювати і зменшувати подих за допомогою розслаблення.

Третє правило ‒ не перегинати палицю, тобто не допускати сильного відчуття нестачі

повітря. Ознакою дотримання цього правила є відсутність бажання надихатися після

закінчення тренування [2].

Підводячи підсумки вищесказаного, слід зазначити, що фізичні вправи наддадуть

позитивний вплив, якщо при заняттях виконуватиме певні правила. Необхідно стежити за

станом здоров'я, щоб не завдати собі шкоди, займаючись фізичними вправами. Слід

дотримуватися певні рекомендації, які допоможуть зберегти здоров'я: якщо є порушення з

боку серцево-судинної системи, вправи, що вимагають істотного напруги, можуть привести

до погіршення діяльності серця; не слід займатися відразу після хвороби, також необхідно

витримати певний період, щоб функції організму відновилися. Лише дотримуючись

рекомендації і відповідально підходячи до питання фізичних навантажень, фізкультура

зможе принести користь.

Наприклад, підвищити розумову працездатність і зменшити ризик захворювання

гіподинамією студентам в період підготовки до іспитів в значній мірі допомагають

комплекси фізичних вправ [4, с. 8]:

• Фізкультурна мікропауза, активізує кровообіг в ногах [1, c. 30-42]:

Стоячи біля опори, 8-10 раз піднятися високо на шкарпетки, щиколотки щільно разом.

Потім кожну ногу, зігнувши в коліні, струснути розслаблено. Повторити 2-3 рази. Дихати

ритмічно. Темп середній.

• Фізкультурна хвилинка ізометрична [1, c. 30-42]:

1. Початкове положення ‒ сидячи, руки на стегнах. Одночасно піднімати праву п'яту і

лівий носок, утримуючи напругу 5 с. Відпочинок 5 с. то ж з іншої ноги. 8-10 разів. Дихання

довільне.

2. Початкове положення ‒ сидячи, руки внизу. Втягувати і випинати живіт, утримуючи

напругу 3-5 с. Відпочинок 3 с. 10-12 разів. Дихання довільне.

3. Початкове положення ‒ сидячи, руки на пояс. Напружувати і розслабляти сідничні

м'язи, утримуючи напругу 3-5 с. Відпочинок 3 с. 10-12 разів. Дихання довільне.


1. Ашмарина Б.А. Теория и методики физического воспитания: Учеб. для ТЗЗ студентов

фак. физ. культуры пед. ин-тов по спец. 03.03 «Физ. культура» / Б.А. Ашмарин,

Ю.А. Виноградов, З.Н. Вяткина и др.; Под ред. Б.А. Ашмарина. ‒ М.: Просвещение, 1990. ‒

287 с.

2. Бутейко М.М., Бутейко В.К. О методе Бутейко из первых рук / М.М. Бутейко,

В.К. Бутейко // АСТМА и АЛЛЕРГИЯ, 2005. – С.24-25.

3. Бутейко В.К, Бутейко М.М. Теория Бутейко о роли дыхания в здоровье человека :

научное введение в метод Бутейко для специалистов (рус.) (англ.). / В.К. Бутейко,

М.М. Бутейко. ‒ Воронеж: ООО «Общество бутейко», 2005. ‒ 100 с.

4. Ильинича В.И. Физическая культура студента: Учебник / Под ред. В.И. Ильинича. ‒ М.: Гардарики, 2000. ‒ 448 с.


158

5. Кочетова С.В. Прянишникова Д.Н. Влияние физических упражнений на полноценное развитие организма человека / С.В. Кочетова, Д.Н. Прянишникова, С. 47-48.

6. Влияние на здоровье физических упражнений [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: https://studfile.net/preview/5113879/

7. Влияние физических упражнений на организм человека [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: https://www.bestreferat.ru/referat-228826.html

Науковий керівник: старший викладач Татарченко Л.І.

https://www.bestreferat.ru/referat-228826.html


159

ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ

УДК 811.11’42

Анастасія Іорданова

(Ізмаїл)

ЗАПОЗИЧЕНІ СЛОВА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО СЛОВНИКА

СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Стаття присвячена дослідженню запозичених слів, що входять до соціально-

політичного словнику сучасної англійської мови. У статті розглянуто основні причини

лексичних запозичень та приведена їх класифікація, яка включає в себе такі суспільно-

політичні сфери життя, як: політика, право, економіка, освіта, релігія, культура та

мистецтво.

Ключові слова: запозичення, контакти народів, преса, комунікація, соціум, політика.

The article is devoted to the study of loan words that belong to the socio-political vocabulary of

modern English. The article describes the main causes of lexical borrowings and considers their

classification that includes such socio-political spheres of life as politics, law, economy, education,

religion, culture and art.

Key words: borrowings, the contacts of nations, press, communication, society, politics.

Мова – це важливий інструмент спілкування та найпотужніша броня, якою може

володіти людина. Саме тому здатність правильно використовувати слова високо цінилась з

давніх часів, оскільки вона допомагала впоратися з проблемами або переконати опонентів. З

цієї причини красномовство завжди відігравало велику роль у політичному дискурсі для

досягнення певної мети, де кожне слово має власне значення.

Англійська має один з найбагатших словників не тільки завдяки рідним словам, а й

запозиченим лексичним одиницям з інших мов, кількість яких складає приблизно 70%

[3, с. 57]. Згідно з І.В.Арнольд запозичення (borrowed or loan words) – це процес прийняття

слів з інших мов, а також результат цього процесу – сам мовний матеріал. Лінгвіст також

додає, що в англійській мові були запозичені не тільки слова, а й словотвірні афікси (як це

стосується -able, -ment, -ity тощо) [1, с. 159]. Через те, що в англійській власний словник

складає лише 30% слів, питання запозичення у мові-реципієнті є актуальним в дослідженнях

серед багатьох лінгвістів, а саме Ю.О. Жлуктенко, Г.Б.Антрушиної, Н.Н.Амосової,

М.І.Мостового та інших.

Досліджуючи запозичену лексику, можна простежити зв'язок народів і націй, а також

характер їхньої культурної взаємодії, оскільки в більшості випадків вибір мови-джерела

обумовлений реальною історичною практикою. За всю свою писемну хроніку в силу певних

історичних причин англійська мала тісний зв'язок з декількома іншими мовами, головним

чином, з латиною, французькою та скандинавською. На думку Ю.А.Зацного більшість

запозичень можна пояснити гострою необхідністю позначати нові предмети та поняття

[4, с. 55].

Так, завдяки великому впливу римської цивілізації, латина довгий час

використовувалася в Англії як мова навчання та релігії. Скандинавська була мовою

завойовників, які знаходилися на однаковому рівні соціального та культурного розвитку.

Через цю особливість скандинави досить легко злилися з місцевим населенням у IX, X та

першій половині XI століття. Причиною французьких запозичень в англійському словнику

було Норманське завоювання в ХІ столітті. Завойовники принесли з собою французьку мову,

а саме її норманський діалект, та нову систему суспільства – феодалізм. Французька функцію

вала як мова вищого класу, офіційних документів та освіти з середини ХІ ст. до кінця XIV ст.

Найбільша кількість запозичень прийшла з французької мови. Вони посилаються на різні


160

сфери суспільно-політичного, наукового та культурного життя. Значна частина запозичень

(41%) – це науково-технічні терміни [2, с. 164]. Більшість слів французького походження

вимовляються за англійськими правилами фонетики. Зазвичай, якщо слово або фраза

зберігає французькі діакритичні знаки або друкується курсивом, то воно зберігає свою

французьку ідентичність.

Крім вищезгаданих мов можна додати ще німецьку, італійську, іспанську, російську, а

також азіатські мови. Запозичення в англійській мові можна пояснити ще тим фактом, що

Британська Імперія була найбільшою за всю історію людства, оскільки мала власні колонії

на всіх материках. Через активний контакт британців з жителями різних кутів планети було

запозичено багато лексики з метою номінації існуючих реалій, що панували у тих країнах.

Запозичення з різних мов різні за своєю семантикою та кількістю в словниковому складі

англійської мови.

Завдяки пресі люди знайомляться із запозиченнями дуже швидко, оскільки місцеві

монополісти мають великий тираж газет, які включають значний процент лексики з інших

мов. За даними спеціалістів, близько 65% дорослого населення читає періодичні видання. На

відміну від інших засобів масової комунікації, преса має більший вплив на людську

свідомість, оскільки у читача немає обмежень у часі для осмислення отриманої інформації. а

отже виступає у мовній комунікації. Крім того, мовні засоби газети формують суспільну

думку та сприяють створенню соціальної поведінки особистості.

В даній статті в центрі уваги знаходяться тільки запозичення, які входять в склад

соціально-політичного словника. Проте виділити всі слова цієї тематики досить важко,

оскільки її кордони розмиті. Мовознавець І.Ф.Протченко визначає соціально-політичну

лексику як частину словника, який складають явища та поняття з таких сфер, як: політична,

соціально-економічна, філософська [5, с. 176]. Однак соціально-політична лексика тісно

пов’язана з іншими областями людської діяльності: право, література, мистецтво, культура,

військова справа та інші. Нами було виділено 7 сфер запозичень у цій статті, які найчастіше

вживаються сучасними людьми: політика, право, економіка, освіта, релігія, культура та

мистецтво.

Політика та право. Запозичена лексика цієї групи активно вживається в ЗМІ та ділиться

на певні групи:

- форми зібрання: forum (лат), referendum (лат.);

- державні установи та організації: senate (фр.), committee (фр.), militia (рос.);

- державні документи: visa (фр.), mandate (фр.), manifesto (іт.);

- політичні течії та утворення: separatism (лат.), Marxism (рос.), liberalism (фр.),

capitalism (фр.), nationalism (фр.), league (фр.), coalition (фр.), alliance (фр.);

- політичні процеси: Stampede (ісп.), jihad (араб.), ballot (іт.), quota (лат.), vote (лат.),

coup d'état (фр.);

- політичні системи: democracy (грец.), sovereignty (фр.), regime (фр.), federal (фр.);

- учасники політичних подій: ambassador (фр.), diplomat (фр.), radical (лат.), minister

(фр.), chansellor (фр.) (канцлер), monarch (лат.), emperor (лат.), president (лат.), Tsar (рос.);

- прихильники політичних течій та процесів: collaborator (фр.), terrorist (фр.),

partisan (фр.), communist (фр.), Bolshevik (рос.)

- інші політичні слова: government (фр.), parliament (фр.), state (фр.), administration

(фр.), bureaucracy (фр.);

- правові запозичення: constitution (лат.), justice (фр.), court (фр.), judge (фр.), attaché

(фр.), vindicate (лат.), superintendent (лат.), verdict (фр.).

Економіка. Економічний словник є одним з найбільш динамічних у розвитку через

стрімку глобалізацію у цій сфері. Деякі економічні реалії мають яскраво виражений

міжнародний характер. І, хоча англійська стрімко впливає на інші мови, можна побачити

багато слів, перейнятих у її власний словник. Стосовно економіки, то більшість запозичень

прийшли з французької мови та латини.


161

- Терміни, що позначають доходи: stipendium (лат.), honorarium (лат.), pension (фр.),

profit (фр.);

- Економічні організації: firm (італ.), corporation (лат.), monopoly (грец.);

- Працівники економічної сфери: auditor (лат.), inspector (лат.), entrepreneur (фр.);

- Терміни сплачування: money (фр.), tax (фр.), tariff (фр.), price (фр.);

- Економічні процеси: sanction (фр.), inflation (лат.), default (лат.);

- Інші економічні запозичення: commerce (фр.), finance (фр.), capital (лат.), rent (фр.),

trade (герм.).

Освіта. Ця сфера тісно пов’язана із суспільством, оскільки дані поняття неможливі один

без одного – кожна людина здобуває певні ступені освіти, аби бути спроможним

функціонувати в інших сферах діяльності. Сюди можна віднести такі запозичення:

- заклади освіти: school (лат.), academy (грец.), university (лат.), institute (лат.);

- відділи закладів освіти: audience (лат.), faculty (лат.), laboratory (лат.);

- особи освітнього процесу: student (лат.), professor (лат.), docent (лат.), alumni (лат.),

sophomore (гр.), rector (лат.), guru (хінді);

- назви предметів: science (лат.), literature (лат.), chemistry (лат.), biology (грец.),

physics (грец.), history (грец.), algebra (араб.).

Релігія. Оскільки релігія є невід’ємною складовою людства, то з цієї сфери в англійську

перейшло теж багато слів з інших мов. Ці запозичення позначають:

- назви світових релігій - (Buddhism (санскр.), Judaism (лат.), Catholicism (фр.);

- релігійні обряди та повір’я - (confirmatiоn (фр.), apotheosis (гр.), pandemonium (лат.),

Satan (івр.), rabbi (івр.), Sabbath (івр.), apostle (лат.);

- обладунки церкви - organ (лат.), altar (лат.).

Культура та мистецтво – це результат людських досягнень з музики, телебачення,

літератури, живопису, який має на увазі знання про розвиток суспільства, в якому живе

людина. І оскільки Велика Британія мала тісний зв'язок з багатьма країнами, то вона

перейняла у свою мову багато іншомовних слів, а саме:

- музичні запозичення: melody (фр.), guitar (ісп.), duet (іт,), solo (іт), libretto (іт.),

soprano (іт.), opera (іт.), piano (іт.), prima donna (іт.);

- кіно і театр: stage (фр.), scenario (іт.), studio (іт.), vaudeville (фр.), cinema (фр.), drama

(грец.), scene (гр), requisite (фр.), cartoon (фр.), theatre (грец.), comedy (грец.), tragedy (грец.),

hayashi (яп.);

- література: author (лат.), myth (гр.), volume (лат.), climax (грец.), critic (грец.), coterie

(фр.), memoir (фр.);

- живопис: painting, aquarelle, canvas, gallery, portrait, pallet (взяті з французької мови);

- стильові течії та епохи: surrealism, impressionism, cubism, symbolism, Renaissanse,

Baroque (взяті з французької мови).

Отже, в даній статті були розглянуті запозичення соціально-політичної лексики, що були

взяті в англійську з багатьох інших мов. Оскільки цей пласт лексики об’ємний та торкається

багатьох сфер суспільної діяльності, то були досліджені запозичення з області політики,

права, економіки, освіти, релігії, культури та мистецтва. В результаті було виявлено, що

найбільша кількість запозичень перейшла в англійську з французької, латинської та грецької

мов через тісний контакт британців з жителями країн, які розмовляють цими мовами.


1. Арнольд И.В. A course of a modern English lexicology [учеб. для ин-тов и фак. иностр.

яз.] / И.В. Арнольд. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1986. – 295 с.

2. Гинсбург Р.С., Хидекель С.С., Князева Г.Ю., Санкин А.А. Лексикология английского

языка: [учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз.] / Р.С.Гинсбург, С.С. Хидекель, Г.Ю. Князева,

А.А. Санкин – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Высш. школа, 1979. – 269 с.

3. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. Проблеми інтерлінгвістики / Ю.О. Жлуктенко. – К.:

Видавництво Київського ун-ту, 1996. – 133 с.


162

4. Зацний Ю.А. Мова і суспільство: збагачення словникового складу сучасної

англійської мови / Ю.А.Зацний. – Запоріжжя: Видавництво Запорізького ун-ту, 2001. – 210 с.

5. Протченко И.Ф. Русский язык: проблемы изучения и развития / И.Ф. Протченко. – М.:

Педагогика. – 1984. – 224 с.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Вдовенко Т.О.

Оксана Коваль, Олена Федюніна

(Мелітополь)

ВИРАЖАЛЬНО-ЗОБРАЖАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ МЕТАФОРИ

У ХУДОЖНІЙ МОВІ ЛЮКО ДАШВАР

У статті аналізується художня мова Л. Дашвар на предмет наявності

експресіоністських рис. Розкодування художнього тексту, його лінгвістичний аналіз,

пов’язані з пізнанням ідіостилю письменниці.

Ключові слова: експресіонізм, метафора, ритмічна організація, поєднання, стиль,

художнє мовлення.

Поетичний твір становить сукупність традиційних мовних засобів й стилістично

модифікованих індивідуально-авторських образів, тому й потребує докладного вивчення. Під

час художнього освоєння світу митець добирає ті словесні форми, які допомагають йому

створювати конкретно-чуттєві образи, служать джерелом оцінного та емоційно-

експресивного змісту, а також підкреслюють нестандартність авторського мислення і

несподіваність асоціацій.

Одним із найскладніших тропів є метафора. Як дієвий засіб експресивізації та естетизації

художнього мовлення, вона допомагає письменнику відкривати нові зв’язки між природними

явищами, надавати нового змісту буденним і звичним поняття Через метафоричні асоціації

відображаються найтонші відтінки внутрішнього стану людини, її психіки, настрою,

світовідчуття. У мовознавстві особливості вживання метафори в мові письменників

досліджували Н. Данилюк, В. Коптилов, В. Телія, Ю. Тимошенко, О. Тищенко, В. Чабаненко.

Індивідуальний стиль письменника та його художня майстерність розкриваються у

манері реалізації переносного вживання й норм сполучуваності слів з метафорою, – вважає

В. Чабаненко. [7, с. 222].

Художній доробок Люко Дашвар становить інтуїтивно-емоційний й глибоко

індивідуальний вияв української ментальності, характерною рисою якої є кордоцентризм. У

творчості письменниці ця сердечність, пройнята почуттями й потужними емоціями,

спрямована в раціональний простір, що вимагає розуму й постійної зосередженості,

сміливості у творчих пошуках [5, с. 9]. Нею позначена вся її поезія: картини природи,

інтимні переживання, індивідуально-авторські інтерпретації історичних подій і, навіть,

космічна тематика.

Письменниця майстерно володіє народним словом, стимулюючи його внутрішню форму.

Вона постійно розширює змістовий обсяг лексеми через метафоричні образи, чим посилює її

естетично-експресивні властивості. Виникнення нових нестандартних переносних значень

руйнує логічні межі слова, створюючи несподівані яскраві образи: Того осіннього вечора у

провулку поблизу Контрактової темрява світло з’їла./ І око їй не виколоти – не видно (2, c.

7); Пані й не ворухнулася./ Тільки брова зламалася, мовляв: що я чую?! (2, c, 9); Простягнула

Стасові вузьку долоню (2, c. 11); Іветта Андріївна витримала пекельну паузу, глянула на

доньку (2, c. 14); Стас відчув: думки розпливаються і не тримаються купи (2, c. 16);

Дезінфікатор смикнув головою – скинув марево (2, c. 16); Якщо перша скрипка в її руках, то

краще вчасно порвати струни (2, c. 17).


163

Як зазначив Т. Салига, ”непідробне замилування світом, красою людської душі не

викликає у читача навіть найменших сумнівів. Звідси й глибина та інтенсивність поетових

емоцій”, які, безперечно, “впливають на характер його метафоричного мислення” [5, с. 26].

Це є джерелом милозвучності творів письменниці, їх внутрішньої наповненості. Саме тому

так органічно звучать у її романах здавалося б алогічні поєднання: Майже фізично відчував:

дивна кімната висмоктує з простору повітря, заповнює порожнечу густим мороком із дивним

гірким присмаком (2, c. 21); Стас раптом відчув, що відповідь на це питання занурить його у

непролазні хащі, де аргументи примушують до співучасті та співчуття, малюють на серці

великий червоний хрест, перекреслюючи мрії та бажання (2, c. 22); Іветта – брила кам’яна

(2, c. 24); Глянула на неї вовком, наче та винна (2, c. 24); А на що вона сподівалася?/ Що

любов приспить його гордість аж до самої смерті? (2, c, 53); Застуди не було, живіт штовхав

біль додолу, плакав кров’ю (2, c. 70); Осінь скрутилася від холоду, побігла геть, зима крижані

перспективи малює, а ляльки для сина нема (2, c. 96).

На думку М. Ільницького, метафори Л. Дашвар носять гранично індивідуалізований

характер, є багатозначними, а часто й алогічними. Образно абстраговані, вони позбавлені

однозначної інтерпретації [4, c. 143]. Однак, у більшості своїй вони побудовані на

архетипних моделях і в традиційних формах відображають індивідуально-авторську картину

світу.

Значний влив на словесно-художню творчість письменниці мала позиція модерністів,

оскільки їх символістська естетика культивувала взаємозв’язок людини і всесвіту, що

відповідало принципам “філософії життя”. На думку Л. Ставицької, таке взаємопроникнення

є провідною ідеєю модерної естетики, яка вбачає конфлікт між обмеженістю існування

окремої людини й безмежністю Всесвіту [6, с. 93].

Така схильність до оживлення природних явищ, наділення їх людськими рисами

зумовлена глибокими психологічними переживаннями, що виникають у процесі

спостереження над картинами природи й соціальними процесами. На думку Г. Булашева,

антропоморфізація постає характерною ознакою будь-якого етносу, оскільки в її основу

покладено незнання законів природи й нерозуміння їх причин та наслідків [1, с. 190].

Персоніфікуючи природні реалії, Л. Дашвар ніби наголошує на спільності всього живого

та його взаємозалежності. Це сповнює художні образи глибоким ліризмом, надає їм

філософського звучання: У серці прокинувся і загарчав дикий звір; дивна кімната висмоктує

з простору повітря, заповнює порожнечу густим мороком із дивним гірким присмаком;

відповідь на це питання занурить його у непролазні хащі, де аргументи примушують до

співучасті та співчуття, малюють на серці великий червоний хрест, перекреслюючи власні

мрії та бажання; глянула на неї вовком; Іветта – брила кам’яна; любов приспить його

гордість аж до самої смерті; живіт штовхав біль додолу, плакав кров’ю; Осінь скрутилася від

холоду, побігла геть, зима крижані перспективи малює, а ляльки для сина нема.

Письменниця постійно прагне розширити змістовий обсяг слова, посилити його

експресивний потенціал, що зумовлює виникнення нестандартних і несподіваних конотацій.

Вона руйнує логічні межі лексеми, аби створити нові образи. Найтонші, іноді помітні тільки

письменниці, перенесені з одного на інший об’єкт риси, надають художньому образу

особливої неповторності й виразності: Стас раптом відчув, що відповідь на це питання

занурить його у непролазні хащі, де аргументи примушують до співучасті та співчуття,

малюють на серці великий червоний хрест, перекреслюючи мрії та бажання (2, c. 22).

Кожного разу творення метафори пов’язане з виникненням нового змісту внаслідок дії

складних когнітивних процесів [3, с. 55]. Письмениця майстерно володіє словом, відчуває

його найтонші відтінки: Того осіннього вечора у провулку Контрактової темрява світло з’їла.

І око їй не виколоти – не видно; Потік – хазяїн собаку не вижене (2, c. 7); І – як по маслу

(2, c. 13); Ти глянь на неї! Вона ж не своя від щастя!(2, c. 14); Ніби на власній шкурі

намагався відчути, що відбувається у квартирі Вербицьких (2, c. 21); Е-ех… Наївна. Вовчий

хвіст в ополонці (2, c. 25); Спи, бідолахо… Ще встигнеш сльозами вмитися (2, c. 37); Ліда з


164

батьками – ноги позбивали – все шукали… (2, c. 42); Янка собі ціну знала (2, c. 46); «Він

сидів із дівчиною в салоні «тойоти», у душі не кішки – екскаватор! (2, c. 46).

Прихований додатковий зміст автор бачить у буденних речах, що раніше функціонували

як емоційне тло для зображення вчинків чи почуттів героїв. У творах Л. Дашвар звичайні

предмети, котрі набувають ознак живої істоти, стають персонажами її творів: Дезінфікатор

смикнув головою – скинув марево (2, с. 16); На полотні щирих розмов зяяла рвана дірка

невідомості (2, с. 18); Учепилася в крісло, аж нігті побіліли, очі з орбіт, ніби за мить голову

відрубають (2, с. 25); Та цього чорного осіннього вечора, коли вітер невблаганно знищував

найменші острівці спокою, проникав у саму душу, нутрував у ній, розкидав думки,

вишукуючи найпотаємнішу, а знайшовши, кидав у дощ, щоб той змив геть усі нашарування

вагань і сумнівів, залишив тільки прагматичний факт, чи, навпаки, потопив факт і залишив

самі вагання і сумніви – коли Стас поїхав, так і не дочекавшись вагітної дружини, коли їдкий

запах ліків від маминого халата викликав нудоту, а непотрібна гумова потвора валялася в

кутку вітальні, Ліда раптом подумала про те, у чому боялася зізнатися собі (2, с. 28); Тілом

розлилася слабкість і, ніби дощ… Ніби просто тут, у братовій кімнаті – теплий дощ…

(2, с. 30). Виникнення подібних образів зумовлене тонким відчуттям слова й безмежною

уявою письменниці. Такі метафори носять динамічний характер і викликають в адресата нові

враження та яскраві емоції.

У художньому переосмисленні будь-яке слово, використане автором як виражально-

зображальний засіб, здатне подолати семантичну ізольованість. Вступаючи у взаємодію з

іншими експресивно вагомими елементами, воно набуває не лише якісних змін, а й

естетично наповнюється.

Отже, велику роль у формуванні ідіостилю Люко Дашвар відіграє метафора. Вона є

частина цілого і складає нерозривну єдність з усіма іншими елементами твору. Цей троп

надає художньому тексту емоційного забарвлення, викликає в уяві читача різноманітні

асоціативні зв’язки. Поетичні образи, побудовані на метафорах, загострюють сприйняття

твору, повніше розкривають безмежні можливості слова.


1. Булашев Г. О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування / Г. О. Булашев // Пер. з рос.

Ю.Г. Буряка; передм. В.О. Шевчука; прим. Ю.М. Олійника. – К. : Фірма “Довіра”, 1992. –

414 с.

2. Дашвар Л. Мати все / Люко Дашвар. – Харків: Книжковий клуб "Клуб сімейного

дозвілля", 2015. – 336 с.

3. Жуйкова М. Метафора й обряд (про архаїчні механізми творення змістів) /

М. Жуйкова // Мовознавство. – 2003. – № 6. – С. 55-60.

4. Ільницький М. М. На перехрестях віку : у 3 кн. / М. М. Ільницький. – К., 2008. – Кн.1.

– 320 с.

5. Салига Т. Ю. У глибинах гармонії : літературно-критичні статті / Т. Ю. Салига. – К. :

Рад. письменник, 1986. – 258 с.

6. Ставицька Л. О. Естетика слова в українській поезії 10-30 рр. ХХ ст. /

Л. О. Ставицька. – К. : Правда Ярославичів, 2000. – 156 с.

7. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови / В. А. Чабаненко. – Запоріжжя: ЗДУ, 2002. – 351 с. – Бібілогр. : с. 324-343.


165

УДК 811

Тетяна Ткаченко

(Черкаси)

ГРАМАТИЧНІ ТРАСФОРМАЦІЇ У РОСІЙСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

АНГЛОМОВНОГО РОМАНУ ДЕНА БРАУНА «ORIGIN»

Статтю присвячено проблемі перекладацьких трансформацій у перекладі художнього

тексту. Проаналізовано синтаксичні перетворення (членування й об’єднування речень,

додавання та вилучення мовних одиниць і конструкцій, заміна синтаксичного зв’язку у

словосполуках та реченнях) у російському перекладі англомовного роману Дена Брауна

«Origin».

Ключові слова: переклад, перекладацькі трансформації, синтаксичні трансформації,

перестановки, додавання, вилучення, синтаксичний зв'язок.

The article deals with the problem of translation transformations in the interpretation of

artistic text. The syntactic transformations (sentence division and merging, addition and deletion of

linguistic units and constructions, syntax-to-word and sentence replacement) are analyzed in the

russian translation of Dan Brown's english novel.

Keywords: translation, translational transformations, syntactic transformations, permutations,

addition, deletion, syntax.

Метою нашої статті є аналіз граматичних трансформації на синтаксичному рівні у

російському перекладі англомовного роману Дена Брауна «Origin». Тема є актуальною та

досліджуваною багатьма науковцями, адже складність англо-російського перекладу

обумовлена не тільки наявністю лакун і реалій в мовах оригіналу та перекладу, а й

розбіжністю граматичних систем мов, що обумовлено приналежністю мов до різних гілок

мовної родини (російської – до слов’янської, англійської – до германської), а також до різних

структурних типів мов. До синтаксичних трансформацій у перекладознавстві відносять

заміну словосполуки словом і навпаки, членування й об’єднування речень, додавання та

вилучення мовних одиниць і конструкцій, заміну синтаксичного зв’язку у словосполуках та

реченнях (Л.С. Бархударов, В.Н. Комісаров, Я.І. Рецкер, О.О Селіванова) [1; 2; 3].

Роман Дена Брауна «Origin» – це 5 книга із серії романів про Роберта Ленгдона, яка

вийшла 3 жовтня 2017 року. Вже в грудні того ж року з’явився переклад російською мовою,

який було виконано однією з найбільших видавничих груп «АСТ». Цей переклад став

об’єктом нашого аналізу.

У перекладі англомовного роману Дена Брауна «Origin» використано трансформації на

синтаксичному рівні, зокрема додавання та вилучення мовних одиниць і конструкцій.

Наприклад:

Edmond Kirsch surveyed the jagged mountaintop above him // Эдмонд Кирш из окна

кабинки задумчиво смотрел на зубчатую вершину горы.

Додавши словосполуку из окна кабинки, що вказує на місце перебування персонажа,

перекладач водночас вилучає іншу обставину місця above him.

На синтаксичному рівні перекладач використовує заміну синтаксичного зв’язку у

словосполуках і реченнях:

When the train reached the mountaintop, Kirsch saw a solitary figure waiting for him on the

platform // Фуникулер достиг вершины горы, и Кирш увидел на платформе одинокую фигуру.

Складнопідрядне речення з детермінантним зв’язком і підрядною предикативною

одиницею часу замінено в перекладі на складносурядне речення, що цілком слушно: події

зафіксовані в предикативних одиницях в складносурядному реченні у часовому відношенні

послідовні.


166

Окрім цього, в тексті перекладу роману Дена Брауна «Origin» простежуються численні

перестановки, які є ще одним засобом передачі іншомовного тексту, які перекладач

неодноразово застосовує, адже порядок слів у мові джерела та мові перекладу різний:

He was dressed in an unassuming white thawb // Одет он был в скромный белый тауб.

Для синтаксису англійського речення характерний фіксований порядок слів, для

російського – вільний.

A poor analogy, Your Grace. I was young // Но я тогда был молод, не слишком удачное

сравнение, ваше преосвященство.

У цьому фрагменті перекладу застосовані два типи синтаксичних трансформацій:

об’єднання речень і перестановка як членів в межах одного речення, так і зміна місцями

речень, що руйнує причинно-наслідкові відносини. На нашу думку, у таких замінах немає

потреби. Прості короткі реченні характерні для діалогу. Цілком можливий варіант

перекладу: «Не слишком удачное сравнение, ваше преосвященство. Я был молод.»

Одним із прийомів передачі тексту оригіналу мовою перекладу на синтаксичному рівні є

об’єднання речень, чим оперує перекладач роману. Наприклад:

And as I told my colleagues, the devout can always benefit from listening to nonbelievers. It is

in hearing the voice of the devil that we can better appreciate the voice of God // А я сказал

собратьям, что верующий всегда может извлечь пользу, слушая неверующего: внимая

голосу дьявола, начинаешь лучше понимать Бога.

Два речення оригіналу об’єднані одним безсполучниковим зв’язком в одне реченням

перекладу. Перекладач застосовує такий прийом для того, щоб сконцентрувати важливу

думку в одному реченні – складному безсполучниковому реченні закритої структури з

пояснювальними відносинами.

Так, як роман Дена Брауна «Origin» вийшов у світ зовсім недавно, його переклад слугує

чудовою базою для аналізу різних типів перекладацьких трансформацій на всіх мовних

рівнях. Нами було проаналізовано тільки деякі синтаксичні заміни. Перспективним й

актуальним видається аналіз перекладацьких трансформацій на інших мовних рівнях.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Бархударов Л. С. Язык и перевод / Л. С. Бархударов. – М. : Международные

отношения, 1975. – 240 с.

2. Литвин І. М. Перекладознавство. Навч. посібник / І. М. Литвин. – Вид. 5-е, допов. –

Черкаси : Ю. А. Чабаненко, 2018. – 240 с.

3. Селіванова О. О. Світ свідомості в мові. Мир сознания в языке / О. О. Селіванова. –

Черкаси : Ю. Чабаненко, 2012. – 488 с.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Литвин І.М.


167

МЕДИЧНІ НАУКИ Erika Toryanik

(Kharkiv)

ALLERGY DURING PREGNANCY AND ITS EFFECTS START CHILDREN

ALLERGIC TO FRUIT

This article is dedicated to the allergy during pregnancy and its effects start children allergic

to fruit.

Key words: allergy, pregnancy, fruit.

У цій статті розглядаються питання, пов’язані з алергічними захворюваннями у

вагітних жінок та вплив алергії на плід.

Ключові слова: алергія, вагітність, плід.

Many women suffering from allergic diseases are afraid of giving birth to a child.

Keeping in mind the necessity to take anti-allergic drugs constantly, and during pregnancy they

cannot do it. Drugs can harm the unborn child.

Most people develop allergies due to a combination of environmental and genetic factors.

Having just one parent with allergies increases your risk.

You feel a real pain when you go into pregnancy and notice when you’ve got something

harmful in your body: a sudden start of sneezing and wheezing with allergies and you haven’t

looked for allergies before you were not pregnant.

The combination of allergy and pregnancy is certainly not the best thing happens in life.

However, scientists have proved that the production of cortisol hormone is increased during

pregnancy, and has anti-allergic activity. Even such serious diseases such as bronchial asthma and

hay fever during pregnancies may not manifest themselves at all. After childbirth level of cortisol in

the blood gradually returns to normal, and manifestations of allergies renew. If the allergy

completely disappeared at the first pregnancy is likely the same thing will happen in the future.

This is absolutely natural that in the pregnant body there are large changes. Allergy may cause

prolonged contact with the allergen or contact with too much allergen. Also allergy can appear

because of the so-called antigenic loads which are frequently toxicities, the use of allergenic food,

the presence of large amount of carbohydrates in the diet.

Among the most likely allergens in food are known, such as: citrus; honey, apples, pears,

chocolate, various nuts, cow's milk; gluten-containing products, egg whites.

Also, allergies can be provoked by: household chemicals; hair dye; nickel-based jewelry;

perfumery and cosmetics, plants (sunflower, chicory, chamomile, burdock, etc.).

Allergy during pregnancy can manifest itself in different ways: in the form of a mouse skin,

redness, itching, sneezing, shortness of breath, runny nose and edema.

Now let`s take into consideration the effect of allergy on pregnancy, and more specifically ‒ on

the fetus. The matter is that allergens do not seep through the placenta into the baby`s body, that’s

why allergy is not dangerous for the fetus. But on this state the other factors, associated with

allergies, are influenced, such as: poor health of the mother; the effect of drugs on the nutrition of

the child through the umbilical cord; the negative impact of drugs on fetal development.

The main manifestations of allergies are only two: breathing problems (allergic rhinitis,

shortness of breath) and manifestations through the skin (redness rash, itching). In the first case, the

allergy should be treated with salt solutions for of the nose to relieve runny nose. It is safe for

pregnant women. In the case of potential threats to the mother used Fluticasone propionate.

For the treatment of manifestations of allergy on the skin, there are various ointments and

cosmetics. For pregnant women are safe Bepanten (international name - Dexpantenol) and Skin-cap

the main active ingredient of which is zinc pyrithione.


168

Now how to treat allergies during pregnancy. You’re not doomed to suffer through your

pregnancy with a runny nose and congestion. Antihistamines such as diphenhydramine (Benadryl),

loratadine (Claritin) and cetirizine (Zyrtec) are safe to use in pregnancy, but keep in mind that

Benadryl is used for morning sickness, so there may be a double benefit. Topical corticosteroids

like Nasacort or Flonase can also help with seasonal allergies and are considered safe to use when

you’re pregnant.

If you’re nervous about taking medication during your pregnancy, or just want to do everything

you can ease your symptoms naturally, we recommend a few home remedies to find relief. Change

your clothes as soon as you get home. Your clothes can pick up allergens like pollen when you’re

out and about, and changing them lowers the odds you’ll keep breathing them in. Shower and wash

your hair when you come in from the outdoors. Your hair and skin also pick up allergens when

you’re outside, and washing off can remove them. Dust and vacuum your home regularly. It’s

probably the last thing you want to do when you’re pregnant, but cleaning can get rid of potential

irritants that can bother you. Try to limit going outside at dawn. This is when pollen counts are the

highest ‒ and can make you the most stuffy.

Can pregnancy allergies affect baby? In general, this isn’t something you have to stress about

it, as allergies are very common, and are a way the body's immune system reacts inappropriately to

it and that is not really a threat to health. Seasonal and indoor allergies don’t affect the baby.

Here are relevant General recommendations for all pregnant women. If you smoke, it`s time to

give up this bad habit. Is avoid secondhand smoke (inhalation of tobacco smoke). Limit yourself in

alcohol and take care of all kinds of stress.

Most importantly, remember that any pills during pregnancy should take only under the advice

of a doctor and strictly observe the dosage. And no self-medication or self-denial from taking

medication!

RESOURCES

1. American Academy of Dermatology, (Accessed Oct 2014).

2. National Institute of Health (access Oct 2014).

3. Johnson, R. (1994). Mayo Clinic complete book of pregnancy and baby’s first year (1 st ed.,

p. 17). New York: W. Morrow and Co.


169

ТЕХНІЧНІ НАУКИ. ТРАНСПОРТ

УДК 004.932.75

Назар Волошанський

(Тернопіль)

МАТЕМАТИЧНЕ ТА ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗПІЗНАВАННЯ

АВТОРСЬКОГО ПОЧЕРКУ

Метою статті є визначення математичного апарату для розробки програмного

забезпечення розпізнавання авторського почерку. Описано два підходи, які забезпечують

розпізнавання рукописного тексту.

Ключові слова: авторський почерк, розпізнавання символів, програмне забезпечення,

нейронна мережа, математичне забезпечення.

The purpose of the article is to identify a mathematical apparatus for developing author's

handwriting recognition software. Two approaches are described that provide handwriting

recognition.

Keywords: author's handwriting, symbols recognition, software, neural network, mathematical

tools.

На сьогоднішній день на ринку конкурує досить багато програм, які вирішують задачу

розпізнавання знаків: FineReader, ABBYY FormReader, OCR CuneiForm, OmniPage, Readiris,

Persian Reader, Kirtas Technologies Arabic OCR, CuneiForm. Не дивлячись на це, залишається

невирішеною велика кількість задач, які б підвищили ефективність розпізнавання

нестандартних знаків, зокрема символів авторського почерку, інтелектуалізованими

системами, а у результаті чого збільшили б результативність процесу обробки рукописної

інформації. Найбільш важливими є задачі: оцінки результативності систем розпізнавання

авторського почерку; оцінки оптимального розподілу процесу розпізнавання на апаратну та

програмну складові; сегментації на окремі символи авторського тексту; виявлення у

нестандартних знаків інформативних ознак; розробки ефективних методів класифікації

графічних знаків. Найчастіше у процесі розпізнавання тексту використовують штучні

нейронні мережі. Для розв’язання задачі розпізнавання авторського почерку нейронними

мережами обирають алгоритми, які полягають у наступному: вхідне зображення авторського

почерку (растр) зводиться до певного стандартного розміру. Найчастіше застосовується

растр розміром шістнадцять пікселів на сторону. Значення яскравості у вузлах

нормалізованого растра є вхідними параметри нейронної мережі. Кількість вихідних

параметрів нейронної мережі має бути рівною кількості знаків, які розпізнаються. У

результаті розпізнається певний знак, якому відповідає найбільше зі значень вихідного

вектора нейронної мережі.

Нейронну мережу навчаємо з використанням алгоритму зворотнього поширення

похибки. На вході система отримує зображення, що відображає авторський почерк. Під нас

навчання система циклічно перебирає файли. Кожне зображення файлу отримує свої

початкові характеристики. Далі система виконує прямий та зворотний прохід по мережі.

Показник величини ваг змінюється після роботи з кожним знаком авторського почерку. Щоб

покращити процес навчання, погано розпізнані символи авторського почерку необхідно

проглядати частіше. В цьому допомагає кеш, де можна зберігати зображення з рукописним

текстом, який важко піддається методам розпізнавання авторського почерку.

На кожному етапі розпізнавання авторського почерку можна залучати різні чинники,

наприклад: історію процесу навчання системи, зміну параметрів системи, регуляризацію на

етапах машинного навчання, залучення додаткового шуму й обертання знаків, час зупинки

процесу навчання (уникнення слабкого навчання та сильного перенавчання системи), розмір


170

кешу слабких растрів і відносна частота вибору растрів з навчальної бази і з кешу поганих

символів. Залучення значно більшої бази даних безумовно поліпшить показник якості

розпізнавання [1, с. 56].

Процес обробки знаків не відображається, але помітним стає при вимірюванні шумів, що

забезпечує вектор спостереження x. Проблема формування результату розпізнавання полягає

в оцінці основних причин спостереження, що спираються на вектор латентного вектора z і на

керування u [2, с. 35]. На першому кроці припускається, що передбачувані та генеративні

моделі навчаються окремо, щоб окремо оцінити властивості стратегії управління. Це

припущення наведено в двох підходах. Перший підхід – використання набору дій U. На

кожній ітерації нова дія u~ обирається з U, так що наступний вибір буде зроблений над

новими напрямками, які ще не досліджувались. Другий підхід – використання порогу для

зупинки процесу накопичення доказів, коли їх було зібрано достатньо. Цей поріг є вільним

параметром алгоритму, який встановлює, чи надаються привілеї щільному або

оптимістичному порожньому порогу. Критерій зупинки має бути оптимізованим для

розмежування між ресурсозбереженням та точністю кодування.

Приклад розпізнавання авторського почерку зображено на рис. 1.

Рис. 1. Результат роботи програми


1. Мисюрёв А.В. Использование искусственных нейронных сетей для распознавания

рукопечатных символов / А. В. Мисюрёв. – М.: Эдиториал, 1998. – 142 c.

2. Kalman R.E. A new approach to linear filtering and prediction problems. Journal of Fluids

Engineering / R.E. Kalman. – Buffalo: ASME, 1960. – P. 35-45.

УДК 621.777

Валерій Піманов, Павло Проценко, Андрій Полуденний

(Київ)

ЧИСЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДОМ СКІНЧЕНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

КОМБІНОВАНОГО ПРОЦЕСУ ВИТЯГУВАННЯ-ВИДАВЛЮВАННЯ

ЗАГОТОВКИ ДЛЯ ДЕТАЛІ “ОБТІЧНИК”

У статті розглянуто процес комбінованого витягування-видавлювання заготовки із

алюмінієвого сплаву Амг5 для деталі “обтічник”, що є складовою гранатометного пострілу

ПГОФ-40 гранатомету УАГ-40. Аналіз процесу виконувався шляхом чисельного моделювання

в програмі Deform. Встановлено, що процес комбінованого витягування-видавлювання краще

проводити із заготовкою в гарячому стані (при температурі 480˚С).

Ключові слова: витягування, видавлювання, метод скінчених елементів, інтенсивність

деформацій, ресурс пластичності.


171

The article discusses the process of combined deep drawing-extrusion of a workpiece from the

aluminum alloy AMg5 for the part, which has name "fairing". It is an integral part of the PGOF-40

ammunition of the UAG-40 grenade launcher. The process analysis performed by numerical

simulation in the Deform program. It established that the process of combined deep drawing-

extrusion performed with the workpiece in the hot state (at the temperature of 480 °C) is the best

solution.

Key words: deep drawing, extrusion, finite element method, deformation.

В світлі сьогоднішніх викликів які стоять перед Україною, за останні 5 років

відбувається поступове технічне переоснащення Збройних сил України. Українськими

підприємствами розробляються та виготовляються новітні зразки озброєння що відповідають

стандартам НАТО. Одним із таких видів озброєнь є гранатомет УАГ-40. Відбувається

поступове переоснащення підрозділів ЗСУ, більшість з яких має на озброєнні радянський

автоматичний гранатомет 30-мм АГС-17 «Пламя», на цей вид озброєння, що має кращі

тактико-технічні характеристики. В УАГ-40 [1] використовують гранатометний постріл

ПГОФ-40. Збільшення чисельності таких гранатометів в підрозділах ЗСУ веде до росту

потреби в пострілах ПГОФ-40 (рис. 1).

Постріл ПГОФ-40 складається з різних елементів, одним з яких є деталь, що виконує

роль обтічника. Серійне виробництво таких боєприпасів потребує створення технології

серійного виробництва обтічника. З метою економії коштів та часу технологію виготовлення

деталі “обтічник” бажано виконувати на основі процесів обробки тиском.

Рис. 1. Постріл осколково-фугасний ПГОФ-40 для УАГ-40: 1 – обтічник,

2 – корпус гранати, 3 – ведучий поясок, 4 – гільза, 5 – камера низького тиску, 6 –

камера високого тиску, 7 – капсуль, 8 – вкладиш гільзи, 9 – канал, що з’єднує камери

високого та низького тиску, 10 – вибухова речовина,

11 – кумулятивний вкладиш, 12 – капсуль-детонатор, 13 - підривач

Метою даної роботи є чисельний аналіз методом скінчених елементів в програмі Deform

нового технологічного процесу виготовлення заготовки (рис. 2) для деталі “обтічник”

шляхом комбінування процесів витягування та видавлювання.

Процес виробництва заготовки із алюмінієвого сплаву АМг5 для деталі “обтічник” на

основі комбінованого процесу витягування-видавлювання виконується в декілька етапів:

1). Витягування без потоншення;

2) Витягування з потоншенням;

3) Видавлювання.


172

Рис. 2. Креслення заготовки для деталі “обтічник”

Виготовлення заготовки для деталі “обтічник” виконується комбінованим витягуванням-

видавлюванням за один перехід. Найбільш енерговитратним є останній етап – видавлювання.

Для аналізу цього етапу в програмі Deform 3D було створено модель комбінованого

процесу витягування-видавлювання, що показана на рис. 3. Для опису течії матеріалу АМг5

в програму буза закладена його крива течії [2], яка наведена на рис. 4. Тертя на контактних

поверхнях інструментів та заготовки враховувалось шляхом введення в програму

коефіцієнту тертя – 0,1.

Шляхом чисельних аналізів попередніх етапів було встановлено, що найкраще процес

витягування без потоншення протікає при куті конусу матриці рівному 10˚.

На другому етапі відбувається витягування з потоншення стінки із коефіцієнтом

витягування ms = 0,8. Товщина бічної стінки заготовки зменшується з 4,5 мм до 3,6 мм.

На останньому третьому етапі формується сферичне днище та здійснюється потоншення

бічної стінки заготовки до товщин, що вказані на рис. 2.

Шляхом чисельного моделювання в програмі Deform отримані розподіли компонентів

напружень та деформацій (рис. 5) здеформованої заготовки. Для аналізу на можливе

руйнування на третьому етапі вибирались точки (рис. 5) на ділянках де величина

інтенсивності деформацій досягала великих значень.

Рис. 3. Чисельна модель комбінованої

процесу витягування-видавлювання

Рис. 4. Крива течії алюмінієвого

сплавуАМг5 при температурі 20˚С


173

У вибраних точках (рис. 5) по компонентам напружень визначали показник жорсткості

напруженого стану σср/Т та інтенсивність деформацій здвигу [3]. Використавши криву

пластичності для АМг5, що показана на рис. 6, було встановлено, що ресурс пластичності

матеріалу ψ майже досягає свого граничного значення (ψ = 1) в точках 6 та 7 (рис. 6) в зоні

скругленої кромки пуансона. Це говорить про можливість тріщиноутворення в кінці третього

етапу видавлювання.

Щоб запобігти тріщиоутворенню процес краще виконувати із заготовкаю в гарячому

стані. Криві течії АМг5 при різних температурах (20, 120, 240, 360, 480˚С) наведені в роботі

[2].

Проаналізуємо, як впливатиме температура заготовки в процесі деформування на

зусилля деформування, що показано на рис. 7.

З рис. 7 видно, що при виконанні комбінованого процесу витягування-видавлювання із

заготовкою, яка нагріта до температури t=480˚C, зусилля деформування зменшується в 7

разів порівняно із холодною обробкою тиском.

Рис. 5. Розподіл інтенсивності

деформацій та положення точок для

дослідження на руйнування

Рис. 6. Крива пластичності АМг5 та положення

точок вимірювання залежно від величини в цих

точках показника жорсткості та інтенсивності

деформації здвигу

Рис. 7. Залежність зусилля деформування комбінованого процесу витягування-

видавлювання заготовки від її температури

т. 1

т. 2

т. 3 т. 4

т. 5

т. 6

т. 7

т. 8

т. 9

т. 10

0

0,5

1

1,5

2

2,5

3

3,5

-5 -3 -1 1 3

Гр

ан

ич

на с

туп

інь

деф

ор

мац

ії з

дв

игу Λ

р

σср/Т

0

200000

400000

600000

800000

1000000

1200000

1400000

1600000

1800000

2000000

0 20 40 60 80

Зуси

лл

я д

еф

ор

му

ван

ня

, Н

Переміщення пуансона, мм

20˚С 120˚С 240˚С 360˚С 480˚С


174

Висновки. Для виготовлення заготовки для деталі “обтічник” розроблено комбінований

процес витягування-видавлювання що складається з наступних етапів: витягування,

витягування з потоншенням стінки, видавлювання.

Найбільш енегрозатратним є останній етап – видавлювання. Проведений аналіз цього

етапу показує, що при холодній обробці тиском в зоні розташування точок 6 та 7 (рис. 6) біля

скругленої кромки пуансона матеріал майже вичерпав свої можливості до подальшого

деформування (на 98%). Тому процес комбінованого витягування-видавлювання краще

виконувати із заготовкою в гарячому стані. Аналіз впливу температури заготовки в процесі

деформування на зусилля деформування показує, що виконання процесу із заготовкою, яка

нагріта до температури t=480˚C дозволить зменшити зусилля деформування в 7 разів.


1. Автоматичний гранатомет: [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія. –

Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%

BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D1%80%D0

%B0%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%82

2. Ершов Александр Алексеевич. Влияние параметров упрочнения материала на деформированное состояние в процессах обработки металлов давлением: диссертация

кандидата технических наук: 05.16.05 / Ершов Александр Алексеевич; [Место защиты:

Федеральное государственное автономное образовательное учреждение высшего

профессионального образования "Уральский федеральный университет имени первого

президента России Б. Н. Ельцина"]. ‒ Екатеринбург, 2014. ‒ 169 с.

3. Белевич А.В. Моделирование показателей пластичности и сопротивления деформации

сталей и сплавов: практикум по технолог. механике / Владим. гос. ун-т. – Владимир: Изд-во

ВлГУ, 2005. – 84 c.

Анастасія Чернега

(Умань)

З ІСТОРІЇ ВІДКРИТТЯ КРЕМНІЄВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

У статті розглянуто історичні відомості про перші відкриття кремнію та

застосування його у технічному розвитку людства. Стаття розповідає про зв’язок

винаходів ХХ століття зі сучасним використанням електроприладів за його допомогою.

Ключові слова: кремній, транзистор, мікропроцесор, напівпровідники.

The article deals with historical data on the first discoveries of silicon and its application in the

technical development of mankind. The article tells about the connection of inventions of the 20th

century with the modern use of electrical appliances with its help.

Keywords: silicon, transistor, microprocessor, semiconductors.

В сьогоденні людство вже і не може уявити своє життя без див новітніх технологій, з

якими ми маємо справу кожного дня. Комп'ютери, смартфони, стаціонарні телефони та

більшість електронних технічних засобів побудовані на основі застосування кремнію.

Розвиток кремнієвих технологій розпочався з винаходом транзистора, який став

найважливішим досягненням ХХ століття [1]. Сам же кремній у вільному вигляді був

виділений в 1811 Ж.Гей-Люссак і Л.Тенаром при пропущенні парів фториду кремнію над

металевим калієм, однак він не був описаний ними як елемент. Шведський хімік

Й. Берцеліусом в 1823 дав опис кремнію, отриманого ним при обробці калієвої солі K2SiF6

металевим калієм при високій температурі. Новому елементу було дано назву "силіцій" [2].

Протягом років деякі вчені намагалися дослідити кремній експерементуючи з різними

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%25%20BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%82




175

домішками та різними умовами середовища. Та так і не змогли до кінця охарактеризувати

його властивості. Аж доки у 1906 році американський інженер Грінліф Віттер Пікард

отримав патент на кристалічний детектор. Такий детектор був тонкий металевий провідник,

за допомогою якого здійснювався контакт з поверхнею металу. Поява безлічі конструкцій

такого детектора, не принесло бажаних результатів, а поява в цей час електронних ламп

зводить нанівець всі зусилля створити напівпровідниковий пристрій який відповідав

вимогам того часу [3]. Це стало початком застосування кремнію як напівпровідникового

матеріалу в електронній та радіотехнічній промисловості.

Перші транзистори були створенні співробітниками американської фірми Bell Telephone

Laboratories у 1947 році Вільямом Шоклі, Джоном Бартіном, Волтером Браттейном, які через

певний час у 1956 році отримали Нобелівську премію з фізики. Хоча це був «прорив» у

тогочасній науці, їх почали використовувати не одразу, хоча пізніше вони стали

раціональними замінниками електронним лампам. Створений прилад міг використовуватися

не тільки ля посилення, але й для генераціії або перетворення електричного сигналу [4].

На винайденні транзистора людство не зупинило свої дослідження і тому вже в скорому

часі американський інженер Джек Кілбі захотів спростити який-небудь прилад. У 1958 він

створив з напівпровідникових деталей не просто транзистор, а електричну схему помістивши

її на плату. Створювався перший в світі прототип «мікросхеми» на германієвій пластині, на

неї інженер вмонтував деталі електричного кола, яке перетворювало в постійний струм в

змінний. Всі блоки МС були з’єднані металевими проводами, що не припаювалися, а

перебували в підвісному стані [5]. Через те що Джек Кілбі і Роберт Нойс майже одночасно

створили свої мікросхеми (перший на германієвій пластині, а другий на кремнієві) виник

невеличкий конфлікт, але історія їх обох визнає винахідниками мікросхем. В даний час

мікросхеми більше використовують на кремнієвій основі, через те що робоча температура

кремнію від -60 до +200 C, що набагато краще ніж в германію адже сучасні процесори

можуть працювати на температурах до 100 C[6].

Сам по собі кремній (поскільки являється напівпровідником) погано проводить струм,

тому для виготовлення електричних приладів використовують легований різними домішками

кремній. І перш ніж електроприлад буде складений він має пройти шість основних

технологічних процесів: окислення, літографія, травлення, легування, хімічне парофазне

осадження і металізація.

Пройшло багато років перш ніж всі вище описані відкриття і систематизація процесів

виготовлення приладів дійшла до теперішнього темпу. Всі ці науковці зробили великі

досягнення без яких зараз наше життя здається вже неможливим. Вони не просто зробили

відкриття, вони ще й навчилися досліджувати, перевідкривати, переробляти та щей

застосовувати у великих маштабах свої знання(Роберт Нойс в подальшому відкрив компанію

Intel).


1. Гуреєва О. Транзисторная история [Електронний ресурс] / Ольга Гуреєва // Компоненты и технологии. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: https://cyberleninka.ru/

article/v/tranzistornaya-istoriya-izobretenie-tranzistorov-i-razvitie-poluprovodnikovoy-elektroniki

2. Кремний [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://kontren.narod.ru/

x_el/info14.htm

3. Егоров А. История транзисторов [Електронний ресурс] / Алексей Егоров – Режим

доступу до ресурсу: http://www.gaw.ru/html.cgi/txt/publ/transistor/ret_nxp.htm

4. Аладышкин Б. История транзисторов [Електронний ресурс] / Борис Аладышкин –

Режим доступу до ресурсу: http://electrik.info/main/fakty/622-istoriya-tranzistorov.html

5. Мікросхеми, види, призначення [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:

https://radio-detali.com/ua/stati/mikrosxemy-vidy-naznachenie

6. Хто такий Роберт Нойс? [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:

http://moehobi.com/hto-takiy-robert-noys/

https://cyberleninka.ru/%20article/v/tranzistornaya-istoriya-izobretenie-tranzistorov-i-razvitie-poluprovodnikovoy-elektroniki

https://cyberleninka.ru/%20article/v/tranzistornaya-istoriya-izobretenie-tranzistorov-i-razvitie-poluprovodnikovoy-elektroniki

http://kontren.narod.ru/%20x_el/info14.htm

http://kontren.narod.ru/%20x_el/info14.htm

http://www.gaw.ru/html.cgi/txt/publ/transistor/ret_nxp.htm

http://electrik.info/main/fakty/622-istoriya-tranzistorov.html

https://radio-detali.com/ua/stati/mikrosxemy-vidy-naznachenie

http://moehobi.com/hto-takiy-robert-noys/


176

АРХІТЕКТУРА І БУДІВНИЦТВО

Любов Подойма, Анастасія Українець

(Суми)

НАВІСНІ ВЕНТИЛЬОВАНІ ФАСАДИ

Одним з основних сучасних конструктивних рішень по теплоізоляції громадських та

житлових будівель є влаштування вентильованих навісних фасадів.

Ключові слова: фасади, утеплення, влаштування, широкі можливості, сучасність.

One of the main modern design solutions for thermal insulation of public and residential

buildings is the installation of ventilated hinged facades.

Keywords: facades, insulation, arrangement, ample opportunity, modernity.

Навісні фасади будівель ‒ це системи облицювання та утеплення фасадів, які кріпляться

на спеціальний каркас зі збереженням вентиляційного зазору між шаром утеплювача і

зовнішнім фасадним матеріалом.

Існують різні типи навісних вентфасадів:

1. Вініловий сайдинг, 2. Металевий сайдинг,

3. Сендвіч-панелі,

4. Поліалпан, 5. Фасадні касети, 6. Керамограніт 7. Облицювальні скло.

Рис. 1. Навісний вентильований фасад з облицюванням з фасадних касетонів

У вентильованому фасаді окремі шари конструкції розташовуються таким чином:

огороджувальна стіна, теплоізоляція, повітряний проміжок, захисний екран. Така схема є

оптимальною, тому що шари різних матеріалів розташовуються у міру зменшення

показників їх теплопередачі, а опір паропроникності зростає зовні усередину. Пристрій

додаткової теплоізоляції зовні краще захищає стіну від змінного замерзання і відтавання.


177

Вирівнюються температурні коливання масиву стіни, що перешкоджає появі деформацій,

особливо небажаних при великопанельному житловому будівництві. Точка роси зрушується

в зовнішній теплоізоляційний шар, внутрішня частина стіни не відволожується, і не потрібно

додаткової пароізоляції.

Зовнішнім облицювальним матеріалом в навісних вентильованих фасадах може бути

профнастил, фасадні панелі, касетони. При цьому напрямок профнастилу та фасадних

панелей може бути як вертикальним, так і горизонтальним.

Рис. 2. Навісний фасад з облицюванням з фасадних панелей

Принцип роботи навісних вентильованих фасадів полягає в наявності вентиляційного

зазору між шаром утеплювача і зовнішнім елементом огородження. За рахунок перепаду

тиску між низом фасаду (відмітка цоколя будівлі) та верху стіни (відмітка карнизу або

парапету), утворюється постійний рух повітря знизу вгору, що дозволяє виводити конденсат

з внутрішньої поверхні облицювального матеріалу і дифузійну вологу з шару утеплювача.

Також необхідно відзначити, що за рахунок відсутності прямого контакту зовнішнього

облицювального матеріалу з утеплювачем це дає додатковий теплотехнічний ефект, оскільки

в літній період метал, нагріваючись від сонця знижує передану мінеральній ваті температура

за рахунок вентзазору, в якому циркулює повітря, охолоджуючи метал зсередини.

Можна виділити основні переваги вентильованих фасадів:

широкі можливості по використанню сучасних фасадних оздоблювальних матеріалів;

висока тепло-і звукоізоляція;

вентиляція внутрішніх шарів ‒ видалення атмосферної вологи і вологи утворюється за

рахунок дифузії водяної пари зсередини;

захист стіни й теплоізоляції від атмосферних впливів;

нівелювання термічних деформацій;

можливість проведення фасадних робіт у будь-який час року ‒ виключені "мокрі"

процеси;

відсутність спеціальних вимог до поверхні несучої стіни ‒ її попереднє вирівнювання,

і більше того, сама система дозволяє вирівнювати дефекти і нерівності поверхні, що зробити

із застосуванням штукатурок часто складно і дорого;

тривалий безремонтний термін (25-50 років в залежності від застосовуваного

матеріалу).

http://www.pruszynski.com.ua/ua/produkciya/profnastil/profnastil-stenovoj/

http://www.pruszynski.com.ua/ua/produkciya/paneli-fasadnye/

http://www.pruszynski.com.ua/ua/produkciya/kassetony-fasadnye/


178

Рис. 3. Кріплення навісного фасаду на стіну з кам’яних матеріалів

При виборі довжини дюбелів для кріплення опорних столиків і теплоізоляції обов’язково

необхідно враховувати матеріал, з якого побудована стіна будівлі. Чим більш крихким є

матеріал, тим більша глибина врізання дюбеля. Є матеріали, щільність і крихкість яких

взагалі не дають можливості змонтувати таку конструкцію.

Рис. 4. Монтаж навісного фасаду: встановлення та кріплення плит утеплювача

У зв’язку з наявністю вентиляційного зазору між утеплювачем і облицювальним

матеріалом, мінеральну вату рекомендується закрити вітроізоляцією з високою

паропропускною здатністю (супердифузійної мембраною) або застосувати утеплювач із

захисним шаром зі скловолокна. Після цього монтується зовнішній елемент огорожі. Якщо

ним є фасадний профнастил з вертикальним розташуванням гофр, то монтаж проводиться

безпосередньо на L-профіль. У разі вибору касетонів як облицювання фасаду (а також

фасадних панелей з горизонтальним розташуванням), на L-профілі за допомогою шурупів

для металу вертикально монтується омега-профілі, на які кріпляться касетони.


1. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: http://ua-referat.com/ Робота_з_вентильованим_

фасадом

2. Електронний ресурс. ‒ Режим доступу: http://www.pruszynski.com.ua/ua/texnicheskaya-

informaciya/konstruktivnye-resheniya-fasada/oblicovka-fasadov/

http://ua-referat.com/


179

Катерина Феденко, Катерина Устименко

(Суми)

СУЧАСНІ ДЕКОРАТИВНІ ШТУКАТУРКИ ДЛЯ ОПОРЯДЖЕННЯ

ВНУТРІШНІХ ІНТЕР’ЄРІВ

Сучасні декоративні штукатурки. Технологія виконання і нанесення штукатурних

робіт.

Ключові слова: дизайн, архітектура, штукатурка, інтер’єр, опорядження внутрішніх

інтер’єрів, історія штукатурки, структурна штукатурка, зернистість штукатурки,

пігмент, базовий шар, кольорування, механічна стійкість.

Modern decorative plaster. Technology of plastering works.

Keywords: design, architecture, plaster, interior, interior decoration, plaster history, structural

plaster, plaster granularity, pigment, base layer, color, mechanical resistance

Що ми з вами знаємо про штукатурку? Що це біло-сіра густа маса, яка наноситься на

стіни штукатуром в заляпаних штанях. І що найчастіше штукатурка ‒ основа для більш

благородних матеріалів. А що таке декоративні штукатурки? І взагалі, чи знаєте ви, що

сьогодні існує, виявляється, безліч самих несподіваних декоративних матеріалів для стін?

Фахівці їх так і називають ‒ «декоративні матеріали стінові покриття». Ось про них і

поговоримо.

Простіше кажучи, декоративна штукатурка відрізняється від звичайної всього лише

наповнювачем. Але саме ці компоненти роблять її унікальною. Що вигідно відрізняє

декоративну штукатурку від традиційних видів оздоблювальних матеріалів, таких як,

наприклад, шпалери.

Але давайте визначимося з термінами. Декоративні покриття для стін ‒ це насамперед

штукатурки (назвемо їх структурними за їх неоднорідний склад) і декоративні фарби. Крім

того, до декоративним покриттям відносяться матеріали, які не можна віднести до фарб, ні

до штукатуркам: кам’яна крихта і «флок» (або «чіпси»). Ну а самим витонченим натурам ми

розповімо про техніку нанесення декоративного матеріалів: «під старовину» і про

«венеціанської» штукатурці.

Штукатурка ‒ густа паста для обробки стін, стель. Може бути основою для інших

оздоблювальних матеріалів, так і самостійним видом покриття.

Структурна штукатурка ‒ неоднорідна зерниста штукатурна маса з добавкою різних

гранул: дрібних камінчиків, деревного волокна і т.д. Структурні штукатурки бувають:

мінеральні (на цементно-вапняною основі), силікатні (на основі силікату калію), на основі

синтетичних латексів.

«Флок» ‒ дрібні кольорові акрилові частинки, які наносяться на клейку основу.

Венеціанська штукатурка ‒ прозора штукатурка з мармурової муки, при нанесенні

особливою технікою, що створює ефект мармуру.

Покриття «під старовину» ‒ фарба на основі синтетичних латексів. При нанесенні на

стіну з’являються рівномірні потертості, що створюють ефект старовини.

Синтетичний, або штучний латекс ‒ сполучний елемент у складі фарб і штукатурок,

зроблений на водній основі.

Зернистість штукатурки ‒ штукатурки бувають дрібнозернистими і грубозернистими,

тобто що складаються з дрібних або великих крупинок.

Механічна стійкість ‒ стійкість покриття до різного роду механічних пошкоджень ‒

ударів, подряпин і т.д.

Кольорування ‒ фарбування білого матеріалу (фарби або штукатурки) в потрібний

колір шляхом додавання певної кількості пігменту.


180

Пігмент ‒ концентрований барвник, який додають в матеріал (фарбу або штукатурку)

для додання йому певного кольору.

Гідрофобна здатність покриття ‒ здатність відштовхувати воду.

Абсорбуюча здатність покриття ‒ здатність вбирати воду.

Базовий шар ‒ основний шар.

Ефекти декоративної штукатурки

Венеціанська штукатурка. Має вигляд відполірованого каменю або мармурової

поверхні. Застосовують на будь-яких, підготовлених для її нанесення поверхнях.

Ефект травертин. Повна імітація каменю, під назвою травертин. Пориста поверхня і

світлий блідий колір роблять його відмінною прикрасою кімнати.

Ефект бетону. За допомогою цього виду штукатурки, відбувається абсолютна імітація і

створення ефекту бетонної стіни.


181

Ефект шкіри. Для

любителів стриманої розкоші

цей вид підійде ідеально.

Завдяки своїй фактурі добре

передає і створює ефект стіни,

обтягнутою в шкіру. При цьому,

завдяки різноманітності

інструментів, за допомогою

декоративної штукатурки в

інтер’єрі кімнати є можливість

створювати імітацію різних видів

шкіри.

Ефект дерева. Неймовірно точно

імітує вигляд покриття з дерева,

завдяки точності передачі дрібних

деталей і візерунків рослини.

Ефект цегляної кладки. Популярний, завдяки своїй невисокій вартості, в порівнянні зі

справжньою цеглою і точної імітації присутності цегли в інтер’єрі.

Технологія виконання і нанесення штукатурних робіт. Для початку, треба дізнатися, як правильно наносити декоративну штукатурку. Ці знання

допоможуть вам краще пізнати процес і контролювати робітників. І тим більше вони

знадобляться, якщо буде виконуватися обробка штукатуркою своїми руками.

Способи нанесення

Відразу варто відзначити, що вся маса відразу не наноситься, та як вона опадёт під своєю

вагою.

Тому використовують оштукатурювання в три шари, при цьому кожний наступний

наноситься після повного застигання попереднього:


182

• Обризг. Тонкий шар, який не потребує вирівнювання, лише злегка покриває стіну.

• Грунт. Більш товстий шар, що заповнює всі нерівності і ретельно вирівнюють теркою

або правилом.

• Накривка. Останній шар, призначений вирівняти можливі недоліки попереднього шару.

Ретельно вирівнюється, так як є остаточним.

Для нанесення же шарів можна використовувати такі методи:

1. Намазування.

Набираєте суміш на сокіл

в одну руку, а іншою

знімаєте її шпателем і

намазуєте на стіну.

Простий, але і тривалий

процес.

2. Накидання. В

цьому випадку ви

набираєте суміш в

штукатурний ківш і

плавним рухом кисті

розбризкує вміст на стіну.

Тут потрібні деякі навички,

які найкраще заздалегідь

відточити, тренуючись з

водою. Зате це більш

швидкий спосіб і

можливий для

використання навіть дуже

рідких складів.

3. Механізований. Тут використовується

спеціальне обладнання, розпилюючий

штукатурку рівномірно по всій поверхні. Легко і

якісно, але апаратура така коштує дорого, і її

рентабельно купувати тільки в промислових

цілях.


183

Розглянемо деякі нюанси докладніше. Оздоблення стін декоративною штукатуркою

своїми руками починається з підготовки основи. Будь то стіни або стеля, вони повинні бути

без великих вибоїн, тріщин або напливів. Стара обробка повинна бути зачищена, а поверхня

загрунтована. Якщо ви хочете виконати нанесення декоративної штукатурки своїми руками

на гіпсокартон, то зашпаклюйте стики і капелюшки від саморізів. Стіни під декоративну

штукатурку готуються не так ретельно як стеля. Вся справа в тому, що на стіни зазвичай

наносять трохи більший шар декоративної штукатурки, ніж на стелю. І він прекрасно

приховує дрібні недоліки: подряпини, шпаклівку, що відшарувалася і т.п.

Виняток становить нанесення венеціанської штукатурки. В цьому випадку, стіни як і

стеля повинні бути максимально рівними і чистими.

Висновки. Технологія нанесення штукатурки не є складним процесом при правильному

і відповідальному підході. Вибирайте відповідний розчин, прийнятний метод його нанесення

і приступайте до підготовки поверхні.


1. Карапузов С.К., Соха В.Г., ОстапенкоТ.Е. Матеріали і технології в сучасному

будівництві. Підручник. ‒ К.: Вища школа, 2004. ‒ 416 с.

2. ООО «Хенкель Баутехник(Украина)» Технологичесие карты с применением

материалов CEREZIT. ‒ К.: Отдел продаж и маркетинга, 2003. ‒ 166 с.


184

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

Архіпова Валерія Анатоліївна – студентка 5 курсу факультету управління, адміністрування

та інформаційної діяльності Ізмаїльського державного гуманітарного університету

Бабачук Юлія Михайлівна ‒ асистент кафедри безпеки життєдіяльності, фізичного

виховання і здоров’я людини Глухівського національного педагогічного університету імені

Олександра Довженка

Бабаян Антон Сергійович ‒ студент 4 курсу факультету управління, адміністрування та

інформаційної діяльності Ізмаїльського державного гуманітарного університету

Бачинська Наталія Вероніка Василівна – кандидат наук з фізичного виховання і спорту,

доцент кафедри фізичного виховання та спорту Національного технічного університету

«Дніпровська політехніка»

Безушко Валерія Володимирівна – студентка 1 курсу магістратури факультету мистецтв

імені А.Авдієвського Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова

Белікова Тетяна Борисівна ‒ викладач кафедри природоохороних технологій, екології та

БЖД Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця

Бойко Альона Леонідівна – викладач ІІ категорії Новомосковського кооперативного

коледжу економіки та права імені С.В.Литвиненка

Борисова Анастасія Ігорівна ‒ студентка магістратури факультету туризму, готельної та

ресторанної справи Львівського інституту економіки і туризму

Брода Аліна Юріївна ‒ кандидат юридичних наук, викладач фінансово-правових дисциплін

Вінницького технічного коледжу

Буданова Лиана Георгиевна ‒ доктор педагогических наук, доцент, заведующая кафедры

иностранных языков Национального фармацевтического университета

Волошанський Назар Іванович – студент 5 курсу Тернопільського національного

економічного університету

Герасимов Євгеній Сергійович ‒ студент 2 курсу факультету управління, адміністрування

та інформаційної діяльності Ізмаїльського державного гуманітарного університету

Гирман Марія Юріївна – студентка 2 курсу факультету прикладної математики

Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Голіней Галина Михайлівна – кандидат сільськогосподарських наук, викладач кафедри

ботаніки та зоології Тернопільського національного педагогічного університету імені

Володимира Гнатюка

Гришанович Тетяна Олександрівна ‒ кандидат фізико-математичних наук, старший

викладач кафедри прикладної математики та інформатики Східноєвропейського

національного університету імені Лесі Українки

Джеллул Абдеррауф ‒ студент 6 курсу факультету інформаційних систем, фізики та

математики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

Захарченко Марія Михайлівна ‒ аспірант ІІІ року навчання кафедри транспортних та

інформаційних технологій Київського національного транспортного університету

Зух Оксана Іванівна – магістрант Тернопільського національного педагогічного

університету імені Володимира Гнатюка

Івановська Ольга Едуардівна – кандидат наук з фізичної культури і спорту, викладач

кафедри фізичної терапії та ерготерапії Національного університету фізичної культури і

спорту України

Ільчук Олена Олександрівна ‒ кандидат економічних наук, доцент кафедри туризму і

готельної справи Львівського інституту економіки і туризму

Іорданова Анастасія Віталіївна ‒ студентка 5 курсу факультету іноземних мов

Ізмаїльського державного гуманітарного університету

Коваль Оксана Володимирівна ‒ кандидат філологічних наук, доцент кафедри української

мови Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана

Хмельницького


185

Ковтик Ірина Миколаївна – викладач Відокремленого структурного підрозділу Коледж

телекомунікацій та комп’ютерних технологій Національного університету «Львівська

політехніка»

Корчинська Жанна Михайлівна – старший викладач кафедри фізичної географії та

раціонального природокористування ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Кос Надія Вікторівна – студентка 5 курсу кафедри фінансів імені Л.Л.Тарангул ННІ

фінансів, банківської справи Університету державної фіскальної служби України

Кошова Вікторія Юріївна – здобувач освітнього ступеня «Магістр» 1 курсу факультету

економіки, менеджменту та права Вінницького торговельно-економічного інституту

Київського національного торговельно-економічного університету

Куба Ірина Вікторівна – студентка 6 курсу педагогічного факультету Ізмаїльського

державного гуманітарного університету

Кульчицький Юрій Іванович – студент 6 курсу факультету культури і мистецтв

Львівського національного університету імені Івана Франка

Любчук Ольга Костянтинівна – доктор наук з державного управління, професор, завідувач

кафедри туризму ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»

Медведська Карина Віталіївна ‒ студентка 3 курсу фінансово-економічного відділення

Вінницького технічного коледжу

Мерва Анастасія Олегівна – студентка 5 курсу кафедри фінансів імені Л.Л.Тарангул ННІ

фінансів, банківської справи Університету державної фіскальної служби України

Ничай Володимир Ярославович ‒ викладач Відокремленого структурного підрозділу

Коледж телекомунікацій та комп’ютерних технологій Національного університету

«Львівська політехніка»

Олійник Олексій Олексійович ‒ магістрант ДВНЗ «Ужгородський національний

університет»

Палагнюк Юлія Вячеславівна – студентка 2 курсу спеціальності «Підприємництво,

торгівля та біржова діяльність» Чернівецького державного комерційного технікуму

Пашко Любов Василівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри теорії і практики

початкової освіти ВДНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Пашко Тетяна Анатоліївна – кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри

психології ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»

Піддубняк Марта Сергіївна – студентка 6 курсу факультету культури і мистецтв


Піманов Валерій Володимирович ‒ кандидат технічних наук, асистент кафедри технології

виробництва літальних апаратів Національного технічного університету України «Київський

політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Плешівський Ярослав Миколайович ‒ кандидат фізико-математичних наук, викладач

Відокремленого структурного підрозділу Коледж телекомунікацій та комп’ютерних

технологій Національного університету «Львівська політехніка»

Площенко Галина Миколаївна – викладач-методист Комунального вищого навчального

закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради»

Подойма Любов Романівна ‒ студентка 3 курсу землевпорядно-економічного відділення

Сумського будівельного коледжу

Полуденний Андрій Русланович ‒ студент кафедри технології виробництва літальних

апаратів Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут

імені Ігоря Сікорського»

Понирко Сергій – студент 4 курсу факультету природничої і фізико-математичної освіти

Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

Попазова Аліна Валеріївна ‒ студентка 3 курсу факультету управління, адміністрування та

інформаційної діяльності Ізмаїльського державного гуманітарного університету


186

Проценко Павло Юрійович ‒ кандидат технічних наук, старший викладач кафедри

гідроаеромеханіки і механотроніки Національного технічного університету України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Романюк Анатолій Володимирович ‒ кандидат технічних наук, викладач Відокремленого

структурного підрозділу Коледж телекомунікацій та комп’ютерних технологій

Національного університету «Львівська політехніка»

Савка Тарас Іванович – викладач історії України, заступник директора з навчальної роботи

Чернівецького державного комерційного технікуму

Сегін Віталій Володимирович – студент 2 курсу Центру дистанційної та заочної освіти

Донбаської державної машинобудівної академії

Семенко Раїса Павлівна – викладач-методист Комунального вищого навчального закладу

«Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпропетровської обласної ради»

Семенчук Руслан Олександрович – студент 1 курсу соціально-гуманітарного факультету

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»

Сокольницька Антоніна Володимирівна – магістрант 2 курсу кафедри фізичної терапії та

ерготерапії Національного університету фізичної культури і спорту України

Солоненко Леся Вікторівна – студентка 6 курсу психолого-природничого факультету

Рівненського державного гуманітарного університету

Ставничий Євгеній Сергійович – студент 4 курсу фізико-технічного факультету

Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Стрілець Вероніка Вікторівна – студентка 4 курсу факультету початкової, технологічної та

професійної освіти ВДНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

Ткаченко Тетяна Володимирівна ‒ студентка 2 курсу ННІ іноземних мов Черкаського

національного університету імені Богдана Хмельницького

Топузов Дмитро Іванович ‒ аспірант Маріупольського державного університету

Торяник Людмила Андреевна ‒ кандидат педагогических наук, доцент кафедры

иностранных языков Национального фармацевтического университета

Торяник Эрика Леонидовна ‒ доктор медицинских наук, профессор клиники

репродуктивной медицины имени академика В.И.Грищенко, заведующая отделением

женской консультации (г. Харьков)

Трофімчук Володимир Миколайович – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри

загальнотехнічних дисциплін і технологій та цивільної безпеки Рівненського державного

гуманітарного університету

Трофімчук Людмила Олексіївна – вчитель Комунального закладу «Рівненський обласний

науковий ліцей-інтернат ІІ-ІІІ ступенів» Рівненської обласної ради

Українець Анастасія Русланівна ‒ студентка 3 курсу землевпорядно-економічного

відділення Сумського будівельного коледжу

Умерова Ганна Валеріївна – аспірант ІІ року навчання кафедри обліку та оподаткування

Національного університету біоресурсів і природокористування України

Устименко Катерина ‒ студентка 3 курсу землевпорядно-економічного відділення

Сумського будівельного коледжу

Феденко Катерина ‒ студентка 3 курсу землевпорядно-економічного відділення Сумського

будівельного коледжу

Федорів Мирослава Ярославівна – студентка 6 курсу факультету культури і мистецтв


Федюніна Олена Ігорівна ‒ студентка 4 курсу філологічного факультету Мелітопольського

державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

Харкава Юлія Петрівна – здобувач освітнього ступеня «Магістр» 1 курсу факультету

економіки, менеджменту та права Вінницького торговельно-економічного інституту

Київського національного торговельно-економічного університету

Холодницька Інна Сергіївна – студентка 2 курсу спеціальності «Підприємництво, торгівля

та біржова діяльність» Чернівецького державного комерційного технікуму


187

Христянович Володимир Миколайович ‒ викладач предмету «Захист Вітчизни» циклової

комісії загальноосвітніх дисциплін Відокремленого структурного підрозділу «Рівненський

коледж Національного університету біоресурсів і природокористування України»

Цуцман Наталія Вікторівна – студентка 2 курсу спеціальності «Облік і оподаткування»

Чернівецького державного комерційного технікуму

Чернега Анастасія Володимирівна – студентка факультету фізики, математики та

інформатики Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Черниш Дмитро Олегович – студент 6 курсу факультету культури і мистецтв Львівського

національного університету імені Івана Франка

Шарун Ігор Едуардович – кандидат медичних наук, викладач-методист, директор

Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж»

Дніпропетровської обласної ради»

Шиян Оксана Миколаївна – викладач вищої категорії, викладач-методист

Новомосковського кооперативного коледжу економіки та права імені С.В.Литвиненка

Штонда Анна Олександрівна – студентка 4 курсу факультету дизайну Київського

національного університету технологій та дизайну

Шуляк Андрій Сергійович – аспірант ІІ року навчання кафедри педагогіки та освітнього

менеджменту Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Юрченко Михайло Олександрович – кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри

прикладної математики та інформаційних технологій Одеського національного

політехнічного університету

Яковлєв Ілля Сергійович – студент 6 курсу факультету мистецтв Львівського

національного університету імені Івана Франка

Ярченко Юлія Віталіївна – PhD, кандидат історичних наук, доцент кафедри туризму ДВНЗ

«Приазовський державний технічний університет»


188

ЗМІСТ

БІОЛОГІЧНІ НАУКИ

Оксана Зух, Галина Голіней

ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ РЯДУ БАБКИ – ODONATA У ФАУНІ ТЕРНОПОЛЯ 3

Леся Солоненко

ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ ОРНІТОФАУНИ ЗАКАЗНИКА СТОХІД 5

ГЕОГРАФІЯ І ГЕОЛОГІЯ


АНАЛІЗ ПРИРОДНОГО ПРИРОСТУ НАСЕЛЕННЯ МІСТА УЖГОРОД

(2008-2018 РР.) 8


АНАЛІЗ СТАТИСТИЧНИХ ДАНИХ ЩОДО ДИНАМІКИ ЧИСЕЛЬНОСТІ

НАСЕЛЕННЯ МІСТА УЖГОРОД (2008-2018 РР.) 12

ЕКОЛОГІЯ

Тетяна Белікова

ЕКОЛОГО-ТОКСИКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ДНІПРОВСЬКИХ ВОДОСХОВИЩ 17

Інна Холодницька

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИРІШИТЬ МАТЕМАТИКА 20

ТУРИЗМ І РЕКРЕАЦІЯ

Олена Ільчук, Анастасія Борисова

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРСОНІФІКОВАНОГО ПІДХОДУ УПРАВЛІННЯ

ПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ

СУПРОТИВУ ЗМІНАМ 23

Ольга Любчук, Руслан Семенчук

ДО ПРОБЛЕМИ ВПЛИВУ ТУРИЗМУ ТОЛКІНА

НА ШАНУВАЛЬНИКІВ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ 27

Ольга Любчук, Юлія Ярченко

ОСВІТНЯ ПРОГРАМА ТУРИЗМ ДВНЗ «ПДТУ»: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

СТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ІНТЕРЕСАМ СТЕЙКХОЛДЕРІВ 30

Олексій Олійник

ВОДНІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ В РЕКРЕАЦІЙНОМУ ТУРИЗМІ 33

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ

Дмитро Топузов

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ОБ’ЄДНАНИХ

ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД 36

ЕКОНОМІКА

Аліна Брода, Карина Медведська

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

СТРАХУВАННЯ СПОРТСМЕНІВ 39

Надія Кос

ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ:

ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ 42

Вікторія Кошова, Юлія Харкава

МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 44

Анастасія Мерва

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОСТРОКОВОГО

БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНІ 49


189

Ганна Умерова

КРИТЕРІЇ ВИБОРУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

ЯК СУБ’ЄКТІВ СУСПІЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

51

МЕНЕДЖМЕНТ І МАРКЕТИНГ

Віталій Сегін

ФОРМУВАННЯ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ ЯК СКЛАДОВОЇ

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА 56

ІСТОРИЧНІ НАУКИ Тарас Савка ЗАХОПЛЕННЯ РУМУНІЄЮ БУКОВИНИ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 60

МИСТЕЦТВО

Валерія Безушко

МУЗИЧНА ОБДАРОВАНІСТЬ ДИТИНИ:

ІСТОРІЯ, СУТНІСТЬ, СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ 62

Юрій Кульчицький

ФОРМУВАННЯ СЦЕНІЧНОГО ОБРАЗУ МІФОЛОГІЧНИХ ПЕРСОНАЖІВ

У ПРОЦЕСІ СТВОРЕННЯ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ ВИСТАВИ «ЕНЕЇДА» 65

Марта Піддубняк

ХУДОЖНЄ ВТІЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ ПОСТАТІ ІВАНА БОГУНА

У МИСТЕЦТВІ 68

Мирослава Федорів ПЕДАГОГІЧНА СКЛАДОВА РОБОТИ З ТАНЦІВНИКОМ:

СТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ ВИКОНАВЦЕМ РОЛІ 72

Наталія Цуцман

ГЕОМЕТРІЯ У ПИСАНКОВИХ РОЗПИСАХ 75

Дмитро Черниш

ВІДОБРАЖЕННЯ КОЗАЦТВА В ХОРЕОГРАФІЧНОМУ МИСТЕЦТВІ

ЗА МОТИВАМИ ПОЕМИ «ЕНЕЇДА» ІВАНА КОТЛЯРЕВСЬКОГО 79

Анна Штонда

ВІД ЗРУЧНОСТІ ДО ЕКОЛОГІЧНОСТІ:

ПЕРЕХІД ВІД ПЕ-ПАКЕТІВ ДО ЕКО-СУМОК 83

Ілля Яковлєв

ВПЛИВ АНТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА ФОРМУВАННЯ

УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА 86

ПЕДАГОГІКА

Альона Бойко, Оксана Шиян

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ

СТУДЕНТІВ (ІЗ ДОСВІДУ РОБОТИ ВИКЛАДАЧІВ ЮРИДИЧНОГО ВІДДІЛЕННЯ

НОВОМОСКОВСЬКОГО КООПЕРАТИВНОГО КОЛЕДЖУ ЕКОНОМІКИ

ТА ПРАВА ІМЕНІ С.В.ЛИТВИНЕНКА) 90

Liana Budanova, Lyudmila Toryanik

THE INTERACTIVE METHODS OF LEARNING ENGLISH AS THE EFFECTIVE

COMPONENT OF IMPROVING MODERN TRAINING FOR FUTURE

PHARMACISTS UNDER THE INFLUENCE OF GLOBALIZATION 93

Ірина Куба

ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА УРОКІВ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НОВИМ ТВОРОМ 96

Любов Пашко, Вероніка Стрілець

ГРУПОВА РОБОТА – ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ

КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ 100

Володимир Трофімчук, Людмила Трофімчук

ГРАФІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧНІВ ЯК ЗАПОРУКА УСПІХУ

В ДИЗАЙНЕРСЬКІЙ ТВОРЧОСТІ 103


190

Володимир Христянович

ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ 106

Ігор Шарун, Галина Площенко, Раїса Семенко

ХАРЧУВАННЯ ЯК ФАКТОР ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ 110

Андрій Шуляк

ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ІНФОРМАТИКИ В УМОВАХ

МІЖДИСЦИПЛІНАРНОГО ПІДХОДУ 112

ПСИХОЛОГІЯ

Марія Гирман, Наталія Вероніка Бачинська

ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ

ДО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ 114

Тетяна Пашко

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПІВЗАЛЕЖНИХ ЧОЛОВІКІВ 117

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Валерія Архіпова

ГЕОМЕТРИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ЗА ДОПОМОГОЮ

АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ ПРОЕКТУВАННЯ SOLIDWORKS 121

Антон Бабаян

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРАВИЛЬНОГО СЕРФІНГУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ 124


ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ 127


ЧОТИРИВИМІРНИЙ ПРОСТІР 130

Тетяна Гришанович, Абдеррауф Джеллул

РОЗРОБКА МОБІЛЬНОГО ДОДАТКУ ДЛЯ ПІДТРИМКИ РОБОТИ

СТОМАТОЛОГІЧНОЇ КЛІНІКИ 132

Марія Захарченко

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ МУЛЬТИМОДАЛЬНИХ ТРАНСПОРТНИХ ВУЗЛІВ 134

Ірина Ковтик

МОДЕЛЮВАННЯ ТА СТВОРЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ МОДЕЛЕЙ ОБ’ЄКТІВ 137

Аліна Попазова

РЕКЛАМА В ІНТЕРНЕТІ 139

Анатолій Романюк, Ярослав Плешівський, Володимир Ничай

ІНФОРМАЦІЙНО-ВИМІРЮВАЛЬНІ СИСТЕМИ

ДЛЯ МОНІТОРИНГУ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ 141

ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНІ НАУКИ

Юлія Палагнюк

МАТЕМАТИКА СЛУЖИТЬ СУЧАСНІЙ ЛЮДИНІ 144

Михайло Юрченко

ЗВЕДЕННЯ ЛІНІЙНОЇ СИСТЕМИ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИХ РІВНЯНЬ

ДО ТРИКУТНОГО ВИГЛЯДУ 147

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ

Юлія Бабачук, Сергій Понирко

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ЗВО 150

Антоніна Сокольницька, Ольга Івановська

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ

ЗІ СКОЛІОТИЧНОЮ ХВОРОБОЮ 152

Євгеній Ставничий

ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ 154


191

ФІЛОЛОГІЧНІ НАУКИ

Анастасія Іорданова

ЗАПОЗИЧЕНІ СЛОВА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО СЛОВНИКА

СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ 159

Оксана Коваль, Олена Федюніна

ВИРАЖАЛЬНО-ЗОБРАЖАЛЬНІ МОЖЛИВОСТІ МЕТАФОРИ

У ХУДОЖНІЙ МОВІ ЛЮКО ДАШВАР 162

Тетяна Ткаченко

ГРАМАТИЧНІ ТРАСФОРМАЦІЇ У РОСІЙСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

АНГЛОМОВНОГО РОМАНУ ДЕНА БРАУНА «ORIGIN» 165

МЕДИЧНІ НАУКИ

Erika Toryanik

ALLERGY DURING PREGNANCY AND ITS EFFECTS START CHILDREN

ALLERGIC TO FRUIT 167

ТЕХНІЧНІ НАУКИ. ТРАНСПОРТ

Назар Волошанський

МАТЕМАТИЧНЕ ТА ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗПІЗНАВАННЯ

АВТОРСЬКОГО ПОЧЕРКУ 169

Валерій Піманов, Павло Проценко, Андрій Полуденний

ЧИСЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ МЕТОДОМ СКІНЧЕНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

КОМБІНОВАНОГО ПРОЦЕСУ ВИТЯГУВАННЯ-ВИДАВЛЮВАННЯ

ЗАГОТОВКИ ДЛЯ ДЕТАЛІ “ОБТІЧНИК” 170

Анастасія Чернега

З ІСТОРІЇ ВІДКРИТТЯ КРЕМНІЄВИХ ТЕХНОЛОГІЙ 174

АРХІТЕКТУРА І БУДІВНИЦТВО

Любов Подойма, Анастасія Українець

НАВІСНІ ВЕНТИЛЬОВАНІ ФАСАДИ 176

Катерина Феденко, Катерина Устименко

СУЧАСНІ ДЕКОРАТИВНІ ШТУКАТУРКИ ДЛЯ ОПОРЯДЖЕННЯ

ВНУТРІШНІХ ІНТЕР’ЄРІВ 179

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ 184


192

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції

«Вітчизняна наука на зламі епох: проблеми та перспективи розвитку»: Зб. наук.

праць. ‒ Переяслав, 2019. ‒ Вип. 56. ‒ 192 с.

Відповідальність за грамотність, автентичність цитат, правильність

фактів і посилань, достовірність матеріалів несуть автори публікацій.

Передрук і відтворення опублікованих у збірнику матеріалів будь-яким

способом дозволяється тільки при посиланні на «Вітчизняна наука на зламі

епох: проблеми та перспективи розвитку».

Матеріали науково-практичної інтернет-конференції розміщені на сайті:

http://confscience.webnode.com.ua

Укладачі: С.М.Кикоть, І.В.Гайдаєнко

Верстка та дизайн: І.В.Гайдаєнко

Адреса оргкомітету та редколегії:

вул. Сухомлинського, 30 (к. 100),

м. Переяслав-Хмельницький,

08401, Київська обл., Україна

тел. 0930569496,

сайт: confscience.webnode.com.ua

http://confscience.webnode.com.ua/


193

Documents

confscience.webnode.com.ua … · УДК 001(477)«19/20» ББК 72(4Укр)63 В 54 Матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції