Управління проектами

84 © М.І. Цюцюра, Д.А. Харитонов, Г.О. Цюцюра

УДК 005.22: 005.8

М.І. Цюцюра, Д.А. Харитонов, Г.О. Цюцюра

Київський національний університет будівництва і архітектури, м. Київ

СОЦІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ «ПРОЗОРИЙ БЮДЖЕТ» ЯК ІННОВАЦІЯ

Проаналізовано механізм реалізації положень бюджетної стратегії та пріоритетні напрямибюджетної політики дослідження кращої практики використання соціальної технології«Прозорий бюджет».

Ключові слова: Державний Бюджет; бюджетний Кодекс; податковий Кодекс; система«Прозорий бюджет»; бюджет, орієнтований на результат (БОР); некомерційні організації(НКО)

Постановка проблемиПроаналізовано механізми реалізації положень

бюджетної стратегії та пріоритетні напрямибюджетних видатків та їх взаємоузгодження, данопропозиції щодо застосування методів, моделей,шаблонів для розробки системи «Прозорий бюджет»як сукупності проектів розвитку.

Мета роботи. Важливим є формування та описпроцесів та технології управління системоюпідтримки та прийняття рішень візуалізації системи«Прозорий бюджет» у сфері управління державнимифінансами України. Розробка науково-методичногопідходу до реалізації концепції «Прозорий бюджет»її теоретичних основ, моделей, методів і засобів таметодики необхідних для впровадження у сферууправління державними фінансами України зурахуванням специфіки цієї системи та перспективїї розвитку.

Аналіз досліджень і публікацій;основних понять та особливостей соціальної

технології «Прозорий бюджет»

Технологія (грец. techne – мистецтво і logos –слово, наука) – спосіб перетворення речовини,енергії, інформації. Технологія втілює в собі методи,прийоми, послідовність операцій і процедур,сукупність яких утворює технологічний процес.

Як один з видів технологій, соціальнатехнологія є способом організації і впорядкуваннядоцільної практичної діяльності, сукупністюприйомів, направлених на перетворення будь-якоїсоціально-економічної системи (об'єкта) з метоюдосягнення певних результатів. Соціальнатехнологія, як і будь-яка інша, алгоритмізуєдіяльність і тому може бути застосована багаторазів, тиражує для вирішення певних задач, про щозазначається в ряді нормативних та літературнихджерел. Результати тиражування досягаються за

допомогою трансляції професійної культури, якалежить в основі цієї технології. При цьому всоціальних технологіях технологічна діяльністьнаправлена на трансформацію знань про систему(об'єкти) в засоби практичної діяльності, якіпов'язані з реальною участю громадян, групінтересів тощо в управлінні на правахповноправного партнера.

Соціальна технологія «Прозорий бюджет» –комплекс методично описаних дій, які дозволяютьфахівцям здійснювати суспільну участь вбюджетному процесі з метою підвищенняефективності бюджетного процесу і досягненнікращого соціального ефекту. Соціальна технологія«Прозорий бюджет», як комплексна технологіявключає в себе основні і забезпечуючі технології:

1. Основні: технологія оцінки і аналізупрозорості бюджету і бюджетного процесу;технологія прикладного бюджетного аналізу;технологія суспільної участі.

2. Забезпечуючі: освітні технології; технологіївнесення законодавчих ініціатив, що розширюютьможливість суспільної участі в бюджетномупроцесі.

Таке розділення обумовлене певнимиобставинами: щоб реалізувалася суспільна участь,громадськість повинна володіти знаннями зконкретних соціальних проблем, рішення якихпередбачене за рахунок бюджетного фінансування.Для цього необхідно впроваджувати прикладнийбюджетний аналіз, який можливий, лише в томувипадку коли бюджетний процес прозорий,бюджетна інформація доступна для некомерційнихорганізацій та експертів. Тому соціальна технологія«Прозорий бюджет» реалізується лише тоді, колимають місце всі тісно взаємозв'язані між собоюосновні технології.

Суспільна участь в бюджетному процесі(СУБП) – це безперервний процес взаємодіїцивільного суспільства і органів влади, в основі

Управління розвитком складних систем (6) ISSN 2219-5300

85

якого лежать переговори з приводу реалізаціїзаконних прав, а також інтересів громадян ісоціальних груп в бюджеті.

Ефективною суспільна участь може вважатисятоді, коли озвучені громадськістю проблемипочинають безпосередньо враховуватися в процесіухвалення рішень.

Суспільна участь в бюджетному процесіБюджетний процес один з найскладніших в

системі функціонування державної машини. Вінпризначений для задоволення суспільних потребшляхом перерозподілу доходів, а також длязабезпечення розвитку територій. Що складаєсуспільні потреби? В якому ступені ті або іншіпотреби повинні домінувати? Скільки засобів требазалишати на розвиток? Що розвивати в першучергу? Відповіді на такого роду питання не можутьбути математично обчислені, в реальності вонисуб'єктивні, і кращий спосіб пошуку відповіді наних з відомих – це демократична процедура.

Самим рівномірним в системі державногоуправління є саме бюджетний процес, що протікаєпрактично безперервно протягом всього часудіяльності як законодавчих, так і виконавчихорганів влади і істотно впливає на всіх громадянкраїни. Тому доведено, що в ньому особливодоцільна участь громадськості. Розглянемо деякіаспекти такої участі.

Суспільна участь в бюджетному процесі(СУБП) – це безперервний процес взаємодіїцивільного суспільства і органів влади, в основіякого лежать переговори з приводу реалізаціїзаконних прав, а також інтересів громадян ісоціальних груп в бюджеті.

Суспільна участь не може початися сама пособі, це заплановані зусилля для залучення громадянв процес ухвалення рішення. Чим правильнішевибрані: рівень суспільної участі, його форма, добреорганізована взаємодія, тим більший ефект можнаодержати від суспільної участі.

Для того, щоб розглядати можливості реалізаціїтакої взаємодії, задамо основні теоретичні рамкисуспільної участі.

Громадськість – це одна або декілька фізичнихабо юридичних осіб, а також їх асоціації,організації або групи, за винятком тих, хто ухвалюєрішення з даного питання через службові обов'язки,представляє органи влади або бере участь вдіяльності на підставі контракту із замовником.Стосовно організації суспільної участі, важливовизначити категорію “зацікавленої громадськості”.Це громадськість, інтереси якої зачіпаютьсяпроцесом ухвалення даного рішення.

Громадськість не може розглядатися як однеціле, вона дифузивна, проте в той же чассегментована на групи інтересів, територіальні

співтовариства, окремих індивідів; на групи, щорозділяють загальні цілі, ідеали або цінності. Кожнаокрема людина може належати до абсолютно різнихсуспільних утворень.

Ідентифікація різних категорій громадськостіважлива з двох причин. По-перше, неприпустимовиключити з участі жодну групу. Подібневиключення, навмисне чи ні, матиме наслідки, щоведуть до конфліктів різного ступеня. По-друге,використовування тих або інших методів залежитьвід тієї групи, з якою ведеться робота.

На сьогодні найкраще привертати до суспільноїучасті громадськість, представлену черезнекомерційні організації різного профілю.

Суспільна участь може здійснюватися заініціативою органів влади, коли вони запрошуютьтих, кого хочуть почути, а також майданчики дляучасті може створювати і сама громадськість іззапрошенням влади. Є переваги і недоліки обохваріантів, але більш стійкими є процеси, якізакріплені законодавчо.

Не дивлячись на основоположне позитивнеєство суспільної участі в демократії, слід зазначитияк його сильні, так і слабкі сторони.

Ґрунтуючись на дослідженнях Крейтона,Чалмерса і Бранча [10] можна виділити такіпереваги процесу суспільної участі.

Суспільна участь: є механізмом формування інформаційного

простору; сприяє виявленню проблем, потреб і

важливих як для громадськості, так і для владицінностей (функція індикації); сприяє виробленню нових ідей, пошуку

нових рішень проблем, оцінці альтернатив різнихрішень (функція генерації); прискорює процеси реалізації ухвалених

рішень (функція каталізу).Слабкі сторони або недоліки суспільної участі: поява численних нових ідей, альтернатив

може створити плутанину і безладдя, щовикликаються закономірним перевантаженняморганів влади (так званий «білий шум» на вході всистему); велика вірогідність отримання помилкової

інформації у зв'язку із недостатньою експертноюпідготовкою деяких учасників такого процесу; неминуче збільшується тривалість процесу

ухвалення рішення, а також його «вартості».Наведені потенційні труднощі можуть стати

особливо актуальними в наш час інформатизації,коли встають проблеми вже не пошуку інформації, аїї засвоєння, перероблення і рефлексії.

Саме тому процедура залучення громадськостіповинна бути ретельно відпрацьована, а такожточно сформульовані задачі суспільної участі.

Управління проектами

86

Наприклад, Хенчлей [10] структурував задачісуспільної участі в ухваленні політичних рішень якнаведено в таблиці.

ТаблицяСуспільна участь в ухваленні політичних рішень

1. Задачі«пабликрилейшнз»:

- Легітимізація ролі органу влади, щоухвалює рішення;- Створення довірчого відношення дооргану влади;- Діагностика проблем і потреб всуспільстві, на території

2.Інформаційні задачі:

- Виявлення можливостей альтернативнихрішень даної проблеми;- Оцінка наслідків різних; (!) альтернативрішень даної проблеми

3. Задачірішенняконфліктів:

- Деполяризація інтересів відноснорозподілу благ;- Пошук консенсусу

Даний перелік можливих задач достатній длязацікавленості органів влади в суспільній участі. Їхрозуміння переваг участі діагностується занаявністю доступу до виробництва політичнихрішень через форми суспільної участі. В свою чергу,громадяни, мотивовані, як правило, можливістюнепрямого лобіювання, включаються в пропонованіїм форми. Таким чином, суспільна участь можевиявлятися як форма легального і легітимізованоголобіювання.

Ідея виділення рівнів суспільної участі пов'язаназ питаннями: в якому ступені громадськість володієнеобхідною кваліфікацією для залучення в процесухвалення рішень? яка кількість засобів і часу є наякісну організацію суспільної участі? чи є бажаннябрати участь в тій або іншій формі в ухваленнірішень або їх обговоренні? тощо.

Вперше це було виконано Шеррі Арнштейн[10], ним в 1969 році характеризувалося залученнягромадськості в процеси планування в СполученихШтатах (рис.1), а згодом було адаптовано допрактичного використовування Девідом Вілцоксом[10].

(8) Громадське управлінняРЕАЛЬНІПОВНОВАЖЕННЯ

(7) Делегування повноважень(6) Партнерство(5) Урахування думки

“СИМВОЛІЧНА”УЧАСТЬ

(4) Консультації(3) Інформування(2) «Терапія»

ВІДСУТНІСТЬ УЧАСТІ(1) МаніпулюванняРис.1. Рівні суспільної участі «Схема Ш.Арнштейна»

Пояснимо кожен з рівнів суспільної участі вбюджетному процесі.

(1) Маніпулювання та (2) «Терапія».Обидва рівні описують імітацію суспільної

участі за його реальної відсутності. Мета такоїпрактики – переконати громадськість, що вжеухвалене рішення було якнайкращим або єдиноможливим, тим самим не втратити і навіть одержатисуспільну підтримку. Ця мета досягається

професійними засобами «паблик рилейшнз».Прозорості інформації в цій процедурі не потрібно,тому громадяни можуть одержати і недостовірнуінформацію.

У бюджетному процесі це можнапроілюструвати надрукованими в засобах масовоїінформації (ЗМІ) статтями, або в спеціальнихфільмах, передачах для телебачення (часто це буваєперед виборами), які дають неповну інформацію дляоцінки прийнятого бюджету, або «дуже професійну»– надмірну. Наприклад, може демонструватисязбільшення загального об'єму фінансування якої-небудь галузі (охорона здоров'я тощо) у порівнянні зпопередніми роками, особливо в прив'язці додіяльності певного політичного керівника. Але невказується, за рахунок чого відбулося збільшення,або не показується статистика про потреби в данійгалузі наприклад: скільки поліклінік як і ранішепотребують нового устаткування? наскількизбільшаться витрати на оплату житла призбільшенні зарплати бюджетникам? Тощо.

(3) Інформування. Найважливіший іобов'язковий перший крок до реальної суспільноїучасті. Припускає підвищення прозоростіінформації в області ухвалюваних рішень. Протечасто це «гра в одні ворота». Тобто, оскільки немаєканалу зворотного зв'язку, громадяни мають нагодутільки «слухати».

(4) Консультації. Різні опитування думки,профільні зустрічі, запит думки суспільнихекспертів. У громадян з'являється можливість «бутипочутими», але вони не мають гарантій, що їх думкабуде взята до уваги.

(5) Урахування думки. Арнштейн стверджує,що і цей рівень, разом з (3) і (4) відноситься до«символічної участі». Громадськість має нагодупропонувати рекомендації, але все таки правоухвалення остаточного рішення залишається запредставниками влади.

(6) Партнерство. На цьому рівні громадянивступають у відносини “партнерства” з владою, щодозволяють їм вести переговори і досягатикомпромісу з суб'єктами, що ухвалюють рішення.Більш того, влада може бути фактичноперерозподілена між громадянами і владою, коливідповідальність за планування і ухвалення рішеньналежить комітетам, в які входять представникигромадськості. Тут з'являється реальна можливістьвпливати на пріоритети політики, а такожконтролювати виконання ухвалених рішень.

(7) Делегування повноважень. На цьому рівніпредставники громадськості мають більшістьголосів в комітетах, які ухвалюють рішення або всюповноту повноважень, необхідних для ухваленнярішень.

Управління розвитком складних систем (6) ISSN 2219-5300

87

(8) Громадське управління. Це щонайвищийступінь реальної суспільної участі, вона є найбільшважкодосяжною. Громадяни володіють повноювладою ухвалення рішень (пряма демократія), їхвиконання. Практично це має місце у разіреферендумів, або коли групи громадян напрямуздійснюють повноваження влади, не маючипосередників у зборі засобів.

Передумовами цивільного управління є високийступінь політичної культури громадян, політичнихзнань і знань в області ухвалення і виконанняухвалюваних рішень, а також особиста мотиваціяабо бажання брати участь в описуваному процесі.Подолання вказаних перешкод наближає державу доможливості реальної суспільної участі, а відповіднодо реального демократичного управління.

Девід Вілцокс в «Керівництві з ефективноїсуспільної участі» спрощує класифікацію Арнштейнаі пропонує виділити такі рівні (рис. 2.):

Абсолютно свідомо зі схеми видалені рівні«маніпуляції» і «терапії», оскільки їхвикористовування не просто політично некоректне,але і може послужити джерелом соціальнихконфліктів.

Який рівень суспільної участі вибрати в кожнійконкретній ситуації залежить від безлічі обставин. Іабсолютно не обов'язково прагнути вищого.

Рис.2. Класифікація рівнів суспільної участі ДевідаВілцокса

Розглянемо більш детально дані рівні, щодопоможе нам краще зрозуміти, в яких випадкахслід їх використовувати.

Опишемо класифікацію рівнів суспільної участіза Девідом Вілцоксом.

1. Інформування. Даний рівень у будь-якомувипадку є необхідним етапом, що передує всіподальші, і цілком може бути достатнім за деякихобставин. Проте, якщо люди чекають більшого, ніжпросто інформації з якої-небудь теми, зрозуміло, щоїх розчарування неминуче. «Інформування»припускає, що охочі одержати інформацію(можливо, і її інтерпретацію) її сприймають, неохочі – ні. Разом з тим, звичайним людям малоцікаве те, на що вони не можуть так чи інакшевідреагувати: коли вони бачать в газеті бюджет,виникає питання – невже дійсно не було більш

справедливої альтернативи тому бюджету, якийдепутати прийняли?

Інформація, що видана в телепередачі новин,може оцінюватися за тим, наскільки популярнийканал або як виглядає ведучий.

Навіть якщо організаторам такої «участі» непотрібно зворотного зв'язку, найважливіше значеннябудь-якої комунікації має, перш за все, реакція, якаслідує за повідомленням.

Тому тільки «інформування» застосовне увипадках, коли: існує чітке законодавче розпорядження, яке

рішення повинно ухвалюватися (обов'язкові довиконання мандати, наприклад, пенсії завстановленими законодавством стандартами); органи влади інформують про свою діяльність в

тій частині, де вона торкається внутрішньогопланування і організації і не зачіпає прав і інтересівгромадськості; коли це лише частина подальшої стадії

суспільної участі.Недостатньо тільки «інформування», коли

існують альтернативи ухвалюваному рішенню або,особливо, якщо їх хтось висуває.

Методи: інформаційні листки, листівки,презентації на зустрічах, прес-релізи, прес-конференції, реклама та інформаційні повідомленняна радіо, в пресі, відеофільми і т.п., за виняткомметодів, де у адресатів може з'явитися можливістьвисловити свою думку.

В бюджетному процесі «інформування»передбачає: утворення громадськості, оскільки бюджетний

процес складний, і його розуміння дозволяє інакшесприймати інформацію; своєчасне передавання відомостей про хід всіх

стадій бюджетного процесу, публікаціюстатистичних і фінансових даних (наприклад, див.ряд веб-сайтів: Міністерства фінансів України –www.minfin.uа); адаптацію для різних категорій користувачів

бюджетних даних, наприклад, випуски спеціальнихвидань бюджету в короткому викладенні; надання управлінської і аналітичної інформації

(включає цілі і напрями бюджетної і податковоїполітики, соціально-економічний і фінансовий план-прогноз).

Інформування буде повним, якщо вонодоповнено незалежним поглядом на бюджет.

Можливі проблеми, з якими стикаютьсяорганізатори:

1. Недостатньо фінансових коштів. В цьомувипадку слід концентруватися на існуючих каналахкомунікації: поширювати інформацію черезнекомерційні організації, обмежитися прес-релізамиі виступами;

1. Інформування

2. Консультації

3. Сумісне ухвалення рішень

4. Спільна діяльність

5. Підтримка місцевих ініціатив

Управління проектами

88

2. Відділ зв'язків з громадськістю бажає«переробити» інформацію. Керівникам органу владинеобхідно чітко погоджувати «повідомлення», якевони поширюватимуть. Щонайменша невірогідністьабо спроби маніпулювати можуть привести довтрати довір'я.

3. Недостатній зворотний зв'язок заудиторією, якій адресуватиметься «повідомлення».Це зрозуміло, оскільки на неї і немає розрахунку.Проте, організаторам важливо упевнитися, щоінформація сприйматиметься. Уявімо собі длянаочності бюджетну інформацію в цифрах,представлену по відомчій, або навіть пофункціональній класифікації. Не завжди звичайнийгромадянин взагалі одержить інформацію,побачивши сукупність цифр. Будь-яка спеціальнаінформація, а особливо бюджетна, припускаєспеціальну адаптацію.

Даний рівень припускає законодавчезакріплення норми інформування населення напевних стадіях бюджетного процесу, а також вимогдо інформації, що надається, інакше, якщо цього небуде, неминучий дрейф до «маніпулювання» і«терапії».

В Україні поки такі норми, де і передбачені,достатньо загальні. В Бюджетному кодексі Українизакладений «принцип гласності» бюджетноїсистеми. В регіональному бюджетномузаконодавстві передбачається обов'язкова публікаціялише прийнятих законів «Про бюджет». Проте це,по-перше, відразу виключає проекту бюджету, по-друге, в даних законах фіксуються тільки загальніпараметри бюджету, чого недостатньо длярозуміння бюджетного процесу і повноцінної участі.Разом з тим, всі додатки до бюджету і довідковіматеріали – це величезний масив даних, якийскладно просто фізично видати в загальний доступ,а також, який вимагає певної адаптації длягромадськості різного рівня підготовленості. Томуповинні бути передбачені процедури користуванняданими матеріалами громадськістю, наприклад, вбібліотеках, або їх покупка по собівартості,неодмінно, розміщення в Інтернет, і обов'язкововипуски спеціальних адаптованих видань.

2. Консультації. Консультації застосовуються,коли представники органів влади, що ініціюютьсуспільну участь, можуть запропонуватигромадськості декілька різних альтернатив рішеньна обговорення, але не можливість висунути власніідеї або взяти участь в реалізації розробленихпланів. Іншими словами, роль громадськості вухваленні рішень істотно обмежена і зводиться доконсультування з ними по суті вирішуваноїпроблеми, отриманню коментарів за пропонованимиваріантами її рішення, збирання інформації занаслідками того або іншого рішення.

Застосовано, коли: є бажання підвищити якість послуги, що

надається (можуть обговорюватися принципифінансування соціальної політики, або прикладом єкомісії з прав людини при главах адміністрацій); у представників влади є чітке бачення або плани

реалізації проекту або програми, і існує обмеженакількість альтернатив (наприклад, питанняпроцедури організації конкурсів на реалізаціюдержавного або муніципального замовлення); ініціатор пропозицій в змозі сприймати

зворотний зв'язок, брати до уваги, модифікуватипропозиції (неприпустимо, та і безглуздо,організовувати консультації на тій стадії процесуухвалення рішення, коли проект рішення вже необговорюється, – наприклад, фінансовому комітетувиконавчої влади обговорювати з громадськістюпроект бюджету, коли він вже внесений дозаконодавчого органу влади).

Методи: огляди, маркетингові дослідження,консультативні поради і комітети, консультативнінаради (залучення до роботи в органах владипредставників громадськості). Їм передуєобов'язкове інформування всієї громадськості або,як мінімум тієї, яка притягуватиметься доконсультацій.

Можливі проблеми, з якими стикаютьсяорганізатори:

1. Недостатньо фінансових коштів. В цьомувипадку слід сумістити маловитратні методирозповсюдження інформації і зустрічі, які можутьорганізувати некомерційні організації.

2. Відділ зв'язків з громадськістю бажаєконтролювати процес консультацій. Див.«інформування» – необхідно переконатися, щогромадськість зрозуміє пропоновані до розглядуваріанти рішень, а також чи зможуть органи влади–ініціатори обробити зворотний зв'язок.

3. Недостатньо часу на якісну організаціюконсультацій. Це питання організації – будь-якуформу суспільної участі слід готувати задовго іретельно.

4. Можна одержати багато більше або меншереакції громадськості на обговорювану проблему впорівнянні з очікуваннями. Тоді треба відповісти напитання: чи вірно був вибраний необхідний рівеньсуспільної участі? Чи вдалося поглянути на питанняз погляду громадськості?

В бюджетному процесі найчастіше всьогопредставники органів влади використовують формусуспільних слухань, круглих столів абосемінарів/конференцій для консультацій згромадянами з питань бюджетної політики, щопроводиться або планованої. Зазначимо, щоабсолютно неприпустимо тим, хто намагаєтьсяпросто проінформувати громадськість, зібравши її

Управління розвитком складних систем (6) ISSN 2219-5300

89

разом в одному приміщенні, називати цей західсуспільними слуханнями. Суспільні слухання, які єдобре формалізованою і структурованою формоюроботи з громадськістю, вільне обговорення різнихточок зору на проблему і вироблення компромісних,взаємоприйнятних рішень, знаходяться на стику знаступним рівнем суспільної участі – «суміснеухвалення рішень».

Інші можливі форми «консультацій» вбюджетному процесі: участь представників громадськості в

депутатських слуханнях по різних секторахбюджету, перш за все по соціальній політиці; участь в роботі консультативних або експертних

порад, на яких обговорюються стратегічний планрозвитку території, цільові програми, інші питання ; незалежний аналіз всього бюджету, що входять

в нього цільових програм, окремої статті.3. Сумісне ухвалення рішень. Це складний і

проблематичний рівень, оскільки він дає можливістьгромадськості брати участь в ухваленні рішень,фактично не несучи відповідальності за їхреалізацію [10]. По суті, він припускає ухваленняідей громадськості і вибір рішення із спільновироблених альтернатив. Рішення приймаєуповноважений орган влади. Очевидно, що данийрівень взаємодії припускає істотно більш високіінформованість представників громадськості, щоберуть участь, їх освітній і експертний потенціал, атакож більше часу на організацію всього процесу.Зрозуміло, що і технології для отриманнярезультату, що використовуються, будутьскладнішими.

Список літератури1. Конституція України.2. Закон України «Про Державний бюджет

України на 2011 рік».3. Указ Президента України № 1154/2010 «Про

заходи щодо забезпечення ефективності реалізаціїПрограми економічних реформ на 2010 – 2014 роки«Заможне суспільство, конкурентоспроможнаекономіка, ефективна держава» від 21 грудня 2010року.

4. Науково-практичний коментар до бюджетногокодексу України. /Під ред. Ярошенко Ф.О. – К: Зовнішняторгівля, 2010, – 592с.

5. Управління держ. бюджетом України. Підручник./Під ред. Азарова М.Я. - К: Новий друк, 2010, - 816с.;

6. Науково-практичний коментар до податковогокодексу України. /Під ред. Азарова М.Я. - К:Міністерство фінансів України, 2010. Том 1 – 448 с.,том 2 – 768 с., том 3 – 516 с.

7. Реформування бюджетної системи України наінноваційних засадах. /Під ред. Ярошенко Ф.О. - К:Зовнішня торгівля, 2011, - 543с.

8. http://www.strategy-spb.ru.9. http://www.transparentbudget.ru.10. David Wilcox. The Guide To Effective Participation.

Published by Partnership Books, UK. 1994. – 238 с.

Стаття надійшла до редколегії 13.06.2011

Рецензент: д-р техн. наук, проф. С.Д. Бушуєв, Київськийнаціональний університет будівництва і архітектури, Київ