1 (76)20 ñi÷íÿ 2013 ð.

ВІД ЯПОНІЇ ДО УКРАЇНИНАТАЛІЯ ЦВИД ПРО ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

СТУДЕНТИ І КВК

СТИПЕНДІЇ КРАЩИМ

ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ У ЖУРНАЛІСТИЦІ

c.5

c.6c.12 c.10

c.2

На фото В. Лук’янчука: фінал виступу популярного гурту «DZIOZIO» у СНУ імені Лесі Українки (с.16)

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки пред-ставляла студентка Інсти-туту філології та журна-лістики, заступник голови студентської ради СНУ імені Лесі Українки, голо-ва ВОМГО «Студентська рада Волині» Анастасія Шевчик, яка повернулася з потужним зарядом енергії та новими ідеями.

Після завершення по-дорожі кожен учасник отри-мав завдання написати твір-есе, статтю, інтерв’ю та надіслати його до 17 грудня 2012 року. А 22 грудня всі студенти знову зібралися, але тепер уже в Києві, де було урочисто визначе-но кращу роботу та вручено цінний приз.

Для Інституту української політики це перший проект такого плану. Організатори обіцяють зробити його щорічним, тому ціл-

СТУДЕНТСЬКА ПОЗИЦІЯ

2

Як в Україні діє меценатство? Фонд «Новий Луцьк»

Європейські стандарти у журналістиці

Із 26 листопада по 5 груд-ня минулого року Інститут української політики втілю-вав у життя проект «European Standards of Journalism», ме-тою якого було ознайомлен-ня нашої молоді з життям, роботою, звичаями і бачен-ням європейських колег.

Учасники проекту – 11 кращих студентів із різних куточків України (Львів, Вінниця, Луцьк, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Одеса та Київ) – протягом десяти днів спіл-кувалися з журналістами і побували на зні-мальних майданчиках провідних польських телеканалів, відвідали засідання у Сеймі та порозмовляли з депутатами Республіки Польща, представниками Європарламенту і, звісно ж, помилувалися красою та духом різдвяної Європи.

ком ймовірно, що наступного року щаслив-чиком можеш стати саме ти!

Прес-служба студентської радиСНУ імені Лесі Українки

У всьому світі меценатство сприймається нормально й адекватно. Явище цілком природне для людей впли-вових і розумних. Особли-ва необхідність у ньому є у сфері розвитку людини та її діяльності на етапах станов-лення, коли зародження ідеї та проектні роботи не можуть реалізуватися лише за раху-нок бажання.

Потреби соціального та культурного про-стору населення постійно зростають, так само виникає і нове бачення суспільства. Державні установи не завжди можуть забез-печити цей розвиток на малих фронтах, тому в дію входить благодійництво як процес до-бровільної безкорисливої діяльності фізич-них осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці. Але чомусь в Україні цієї форми безкорисливої допомоги мало. Ще важче те, що вона не сприймається людьми.

Але, незважаючи на це, меценатство продовжує існувати в Україні. Нехай воно набрало обрисів відмінних від ідеальних, але заперечувати його ефективність важ-ко, зокрема у сферах більшої соціальної підтримки, розвитку науки та культури міст. Сучасне меценатство розвинене на прикла-дах особистої благодійності та роботи різних громадських об’єднань (фондів і фундацій), які діють більше місцево, що виражається

якісною зміною середовища, до якого воно залучене.

У нашому місті таким прикладом є благо-дійний фонд народного депутата Верховної Ради України від Волинської області Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Проектів, які уже реалізовано і продовжують фінансуватися, є достатньо, щоби висловити вдячність лю-дині, яка спроможна підтримувати розвиток міста в європейському напрямі та брати на себе відповідальність вирішувати нагальні питання населення. Ігор Петрович – політик, який реально оцінює можливості свого міста при хорошій стимуляції та допомозі; людина, яка відгукується на допомогу для вирішення проблем; свого роду конструктивний меце-нат, який знає й уміє співпрацювати і визна-чати стратегічні сфери фінансування та до-помоги.

Зокрема, для студентів Східноєвропей-ського національного університету імені Лесі Українки тільки за 2012 рік було відкрито ла-бораторію вирощування кристалів на базі хі-мічного факультету, почалося фінансування проекту будівництва студентського містечка вишу, розпочато реконструкції гуртожит-ків, надано стипендії обдарованій молоді, продовжено харчування деяких категорій студентів, проведено конференцію «Стан та перспективи інноваційно-інвестиційного розвитку міста Луцька», найкращі проекти якої фінансуються з фонду «Новий Луцьк», облаштовано безкоштовні Wi-Fi-зони в усіх навчальних корпусах. Попереду ще багато спільних проектів і питань для вирішення, які стануть ключовими для розвитку Луць-ка та меценатства. А нам потрібно змінити

ставлення людей до такого виду діяльності. Адже потрібно тверезо оцінювати роботу, а не програми майбутнього, що можуть і не мати практичного втілення у життя. Підтрим-ка соціально неспроможних верст населен-ня, ветеранів, пенсіонерів, а також допомога школярам, студентству, науковцям та інтелі-генції для розвитку їх відповідальності перед суспільством і спроможності змінити щось зі сторони вектора науки та культури – ось, що стоїть за меценатством. Так було – так наразі є. Голові Наглядової ради СНУ імені Лесі Українки Ігорю Палиці варто подякувати за розуміння та підтримку, розвиток Луцька.

Ірина МІЦЮК,студентка факультету міжнародних

відносин

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

СТУДЕНТСЬКА ПОЗИЦІЯ

3

У Києві зібралася Президія Всеукраїнської студентської ради

17 січня відбулося перше в цьому році робоче засідання Всеукраїнської студентської ради при МОНмолодьспорту.

Новий склад Президії сформовано за ре-зультатами звітно-виборчих засідань респу-бліканської (в Автономній Республіці Крим), обласних і міських (у містах Києві та Севас-тополі) колегій Всеукраїнської студентської ради, проведених у жовтні-грудні 2012 р., який затверджено наказом від 21.12.2012 р. № 1463 (Волинську область у раді представ-ляє студентка ІV курсу факультету романо-германської філології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Укра-їнки Ольга Кревська). Нагадаємо, ВСР є консультативно-дорадчим органом Міністер-ства з молодіжних і студентських питань, що був заснований у 2005 р.

З вітальним словом виступив начальник відділу гуманітарної освіти МОНмолодь-спорту Сергій Храпатий, котрий наголосив на важливості розвитку студентського руху в Україні та побажав плідної праці присутнім.

Щодо пріоритетних напрямів діяльності ВСР виступив в.о. голови, студент Київсько-го національного лінгвістичного університету Олександр Тур. Він закцентував на необ-хідності підвищення ефективності роботи і підкреслив важливість участі студентства в обговоренні законодавчих ініціатив у сфері освіти, науки та молодіжної політики. Член президії, студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артем Нікіфоров звернув увагу присутніх на осно-вні положення, що існують у законопроектах «Про вищу освіту». Під час бесіди члени Президії виголосили, що ВСР не повинна бути осторонь процесів формування законо-давчих ініціатив держави в освітньо-науковій і молодіжній сферах. Вони висловили готов-ність до проведення аналізу поданих законо-проектів із метою напрацювання конкретних

пропозицій. Зокрема вирішено в найближчий час ініціювати проведення низки зустрічей і круглих столів студентських лідерів із авто-рами всіх внесених до Верховної Ради Украї-ни проектів закону «Про вищу освіту».

Під час засідання обрано секретаря та заступників голови ВСР, керівний склад се-кретаріату ВСР:

• заступник голови ВСР по роботі з регіонами – Ігор Рева (Полтавський націо-нальний технічний університет імені Юрія Кондратюка);

• заступник голови і керівник секре-таріату ВСР – Ростислав Рижков (Національ-ний університет кораблебудування імені ад-мірала Макарова);

• секретар – Алла Сладковська (Жи-томирський державний технологічний уні-верситет);

• комітет із розвитку студентської науки – Дар’я Нагаївська (Харківський наці-ональний економічний університет);

• комітет з юридичних питань та за-конодавчих ініціатив – Артем Нікіфоров (Ки-ївський інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка);

• комітет з міжнародного співробіт-ництва – Ольга Кревська (Східноєвропей-ський національний університет імені Лесі Українки);

• комітет з якості освіти – Євген Ла-пенко (Донецький національний технічний університет);

• комітет зі здорового способу життя, спорту та туризму – Микита Плясов (Дніпро-петровський національний університет імені Олеся Гончара);

• комітет з розвитку студентського самоврядування – Богдан Постольний (Сум-ський державний університет);

• комітет з фандрайзингу – Іван По-пович (Національний університет «Львівська політехніка»);

• організаційний комітет – Олександр Чебан (Національний університет Державної податкової служби України);

• прес-служба – Михайло Михайлов (Національний університет кораблебудуван-ня імені адмірала Макарова).

Також на засіданні обговорено питання створення методичних рекомендацій щодо діяльності органів студентського самовря-дування, співпраці між ними, пільгового проїзду для студентів у громадському тран-спорті, підтримки студентських наукових товариств.

Вл. інф.

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

4

НАУКОВІ ЗДОБУТКИ

Восени в Інституті економіки та менеджменту відбулася презентація колективної мо-нографії «Стратегічне дослі-дження регіонів України за допомогою SWOT-аналізу». У ній вміщено статті, у яких за допомогою SWOT-аналізу визначено сильні та слабкі сторони, можливості та за-грози всіх регіонів України, розроблено стратегії їх роз-витку.

Книгу підготували студенти Інституту економіки та менеджменту Східноєвропей-ського національного університету імені Лесі Українки. До складу авторського ко-лективу ввійшло 43 магістранти спеціаль-ностей «Облік і аудит», «Оподаткування» та бакалаври напряму підготовки «Менедж-мент» під керівництвом доцента кафедри менеджменту Олесі Тоцької.

Монографія складається з п’яти розді-лів. У першому визначаються стратегії роз-витку західних областей України; у другому

проводиться аналіз зовнішнього та внутріш-нього середовища південних регіонів Укра-їни; третій містить SWOT-аналізи північних областей України; четвертий дає визна-чення стратегій розвитку східних регіонів України. В останньому здійснено аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища центральних областей України.

Ведучими дійства були Мар’яна То-карчук та Оксана Парфелюк. Під час пре-зентації студенти ознайомили зі стратегію розвитку Львівської області за допомогою застосування SWOT-аналізу (Софія Сало), презентували SWOT-аналіз Запорізької об-ласті (Сергій Марчук), провели аналіз недо-ліків і перспектив розвитку Миколаївської області (Руслана Ісманалієва), здійснили оцінку перспектив і усунення загроз роз-витку Київської області (Марія Семенуха), дали визначення й оцінку проблем і конку-рентних переваг розвитку Харківської об-ласті на основі SWOT-аналізу (Володимир Мітякін), розповіли про стратегічне вивчен-ня Дніпропетровської області (Петро Деле-нів).

Книга «Стратегічне дослідження регіонів України за допомогою SWOT-аналізу» буде корисною науковцям, викладачам, аспіран-там і студентам, а також усім, хто цікавить-

Презентовано монографію з економіки

На фото: Олеся Тоцька

Нещодавно успішно захис-тила дисертацію на здобут-тя наукового ступеня кан-дидата мистецтвознавства Наталія Чернецька-Никитюк (на фото) – вихованка тріо бандуристок «Дивоструни» Східноєвропейського націо-нального університету імені Лесі Українки, багаторазо-вий лауреат міжнародних і всеукраїнських конкурсів та музичних фестивалів.

Науковий керівник – кандидат мисте-цтвознавства, професор, декан факультету музичного мистецтва Київського національ-ного університету культури і мистецтв, за-служений діяч мистецтв України Н. Брояр-ко.

Захист наукового дослідження на тему «Бандурне мистецтво в контексті музичної культури Волині XX – початку XXI ст.» від-бувся на засіданні спеціалізованої вченої

В Інституті мистецтв – новий кандидат наук

ся питанням регіонального розвиту України. Адже згідно з Державною стратегією регіо-нального розвитку на період до 2015 року державна регіональна політика має бути спрямована на створення умов для підви-щення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку й усунення значних міжрегіональних диспропорцій.

Марія ЛИСЮК, Вікторія РЯБЕНЬКА,47 група, Інститут економіки та

менеджменту

ради Київського національного університету культури і мистецтв й викликав неабиякий науковий інтерес. За свідченням автори-тетних науковців, у тому числі й офіційно-го опонента – доктора мистецтвознавства, професора Національної музичної академії України імені П. Чайковського, академіка М. Давидова, дослідження стало однією з най-кращих робіт за останні роки.

Професіоналізм дисертантки дозволив створити цілісну концепцію бандурного мис-тецтва Волині як регіонального культурного феномену, що в умовах нової соціокультур-ної ситуації орієнтований на відродження та розвиток національної культури. Ця по-дія засвідчує багатогранність особистості молодої волинянки як у мистецькій, так і в науковій діяльності.

Вл. інф.

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

В Інституті філології та журна-лістики із приємністю сприй-няли звістку про нові стипендії Вічного фонду Степана та Євге-нії Радіонів з Австралії. Степан Радіон народився 1912 р. в с. Сильне, що в Ківерцівському ра-йоні на Волині. 1944 р. змуше-ний був емігрувати до Австралії. Журналіст і письменник, науко-вець і бібліограф, літописець австралійської україністики за наукову та літературну працю був удостоєний звання почес-ного доктора Аризонського уні-верситету (США), став дійсним членом Інституту дослідів Во-лині у Вінніпезі (Канада), а 1994 р. – почесним професором Во-линського державного універ-ситету імені Лесі Українки. Після смерті батька його син – Юрій Радіон – заснував благодійний фонд і щороку відсоток від за-ощаджень зобов’язався пере-казувати обдарованій молоді з Луцька. Уперше стипендії фон-ду отримали в першому півріччі 2012 р. п’ятеро студентів Інсти-туту філології та журналістики. Тепер же Фонд готовий винаго-родити ще десятьох осіб, випла-тивши кожному з них одноразо-во 500 євро.

У зв’язку з цим 26 листопада 2012 р. де-

5

НАУКОВІ ЗДОБУТКИ

Нові стипендії Вічного фонду Степана та Євгенії Радіонів

з Австралії

На фото (зліва направо): Олеся Калинюшко, Юлія Мозолюк, Юрій Горбач, Тетяна Гроголь, Надія Білевич, Володимир Грисюк, Анастасія Передрій, Анна Бідун,

Владислава Жорняк, Тетяна Христюк

канат Інституту філології та журналістики оголосив конкурс на здобуття стипендій, для участі в якому кожен претендент повинен був до 3 грудня подати такі документи: копію залікової книжки; інформацію про наукову, громадську діяльність та мистецькі напра-цювання; копії дипломів, сертифікатів, по-дяк, що засвідчують участь і перемогу в кон-курсах, олімпіадах тощо; список наукових та журналістських публікацій; характеристику-рекомендацію від викладача фахових курсів тощо.

Участь у конкурсі взяли 25 студентів Ін-ституту філології та журналістики, які за час навчання виявили високий рівень фахової підготовки, здібності до наукового пошуку, громадянську активність. Конкурсна комісія, вивчивши представлені матеріали, рекомен-дувала призначити стипендію таким студен-там: Анні Бідун (36-ВС група), Надії Білевич (51-У група), Юрієві Горбачу (37-Ж група), Во-лодимирові Грисюку (26-Ж група), Тетяні Гро-голь (43-У група), Владиславі Жорняк (36-ВС група), Олесі Калинюшко (33-У група), Юлії Мозолюк (46-ВС група), Анастасії Передрій (37-Ж група) та Тетяні Христюк (54-Р група). Усі вони демонструють серйозну фахову під-готовку, успішно навчаються, займаються ак-тивною науково-дослідною роботою, мають наукові і журналістські публікації та серйозні творчі напрацювання, беруть участь у гро-мадському житті університету та краю.

Стипендіати висловлюють щиру вдяч-ність керівництву Вічного фонду Степана та Євгенії Радіонів за відзначення їхніх здобут-ків.

Юрій ГРОМИК,декан Інституту філології та журна-

лістики

14 грудня у рамках тижня права на юридичному фа-культеті пройшов підсумко-вий круглий стіл «Актуальні проблеми судової системи» за участі місцевих суддів.

Тиждень права – добра традиція юри-дичного факультету. За ці сім днів студенти і викладачі, представники органів державної влади, місцевого самоврядування, суду, про-курати і юстиції мали змогу поспілкуватися щодо правової ситуації в Україні у режимі «open space», вільної бесіди, дискусії.

Закриття тижня права відбулося саме у переддень професійного свята працівників суду. Тому і гості були відповідні, як-от: голо-ва (у відставці) Луцького міськрайонного суду Леонід Міліщук і суддя Волинського окружно-го адміністративного суду Віктор Валюха.

Студенти-старшокурсники намагалися знайти відповіді на найбільш дискусійні пи-тання судової реформи, а головне – дізнати-ся про фактичну сторону суддівської роботи. Було обговорено соціальне забезпечення суддів різних рівнів (стан фінансування су-дів), їх дисциплінарну відповідальність.

Проте після закінчення заходу у присут-ніх залишилося ще чимало запитань і про-позицій. Тому заступник декана юридично-го факультету Тетяна Климчук висловила сподівання, що ця зустріч стане початком постійної співпраці студентського колекти-ву факультету і суддівської спільноти щодо правового забезпечення діяльності судів як однієї з основних інституцій держави, на які покладено обов’язок захищати права та сво-боди людини.

Тетяна КЛИМЧУК,заступник декана юридичного фа-

культету

Тиждень права на юридичному

факультеті

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

Цьогоріч уже вдруге в наш університет завітав гість із Країни вранішнього сонця – Йоічі Араі.

У Японії пан Йоічі закінчив факультет німецької літератури Кеійського університе-ту, а в нашому виші є здобувачем кафедри німецької філології факультету РГФ. Тема дисертації – еміграційна німецька літерату-ра в Японії та японська література в Німеч-чині, міжкультурна комунікація. Науковий керівник – доцент, кандидат філологічних наук Галина Новак.

– Вибір такої теми зумовлений тим, що Японія та Німеччина – віддалені країни із різними мовами та культурними традиція-ми. У нинішній час посилення політичних, економічних і культурних зв’язків представ-никам цих народів треба краще розуміти один одного, щоби налагодити співпрацю. Сподіваюся, що моя робота сприятиме цьому. Крім того, я першим розкриваю тему японської літератури як еміграційної в інших країнах, – пояснив Йоічі Араі.

– Чим подобається Україна і чим вона відрізняється від Японії?

– Україна виглядає так, як Японія пе-ред Другою світовою війною. В Луцьку ще можна побачити краєвиди, природу, а, на-приклад, у Токіо – тільки високі будинки, усе індустріалізовано. Містом їздять надшвид-кісні потяги. У квітні там сезон цвітіння са-кури. Це дуже гарно. Ваші викладачі хотіли б приїхати, побачити цю красу, та вартість квитка висока.

– Чи подібна система освіти в Укра-їні та Японії?

– Вони практично однакові. Спочатку діти ходять у садочок, з 6 років – у почат-кову школу, потім ще 3 роки – у середню.

Після цього складають іспити і вступають до університету. Там навчаються 4 роки й отримують ОКР «бакалавра». Після цього вже можна вчитися на магістра. Термін на-вчання – 2 роки. Далі, за бажанням, можна вчитися на доктора наук (ще 3 роки). Але в Токіо багато таких студентів, які не прагнуть здобути ступінь доктора наук. І причина не в грошах. Просто для нас це нетипово. До-статньо вивчитися на магістра, щоб отрима-ти хорошу роботу.

– Сумуєте за батьківщиною?– Ні-ні-ні. Тут мені дуже добре. Я від-

відував лекції професора Ніни Данилюк, розповідав про японську мову й есперан-то. Бачу ваших студентів, їх бажання вчити японську. Вони сидять навпроти мене, між нами – зоровий контакт. Видно, що хочуть навчатися. Тому на факультеті ми організу-вали експрес-курс японської. Я викладав на батьківщині і не бачив у японців такої жаги до знань.

– Ви знаєте багато мов. Для чого почали вивчати ще й есперанто?

– Це міжнародна мова, яка допома-гає людям спілкуватися. Її створив лікар-поліглот Людвіг Заменгоф. Есперанто знав мій батько, який працював викладачем у Токійському університеті. Він брав участь у Міжнародному конгресі есперантистів в Оксфорді й розповідав про свої враження від того, що більше тисячі учасників зі 100 країн світу цілий тиждень вирішували пев-ні питання, слухали лекції, проводили засі-дання, концерти мовою есперанто. Це мова миру та дружби. В Японії сьогодні досить сильна Асоціація есперантистів. Есперанто допомогло мені вивчати німецьку та фран-цузьку мови, знайти друзів у різних країнах. Із Ніною Данилюк ми зустрічалися на між-народних конгресах у Білостоці (Польща) та Роттердамі (Нідерланди).

– Чи є у Вас хобі?

6

ОБМІН ДОСВІДОМ

Секрет успіху від Йоічі Араі

На фото (зліва направо): Ніна Дани-люк, Оксана Рогач, Йоічі Араі,

Галина Новак

На фото: Йоічі Араі з колегами та студентами СНУ імені Лесі Українки

– Крім вивчення іноземних мов (я знаю німецьку, французьку і трохи російську), це гра на піаніно. Коли я навчався в Німеччині в Університеті Гумбольдта, одного разу на концерті молода жінка грала на піаніно «4 пори року» Чайковського. Коли почув ури-вок із «Осені», то подумав: «Хочу грати так, як вона, хочу це зіграти». І навчився!

– Що, на Вашу думку, потрібно на-шим студентам, щоб стати успішними не лише в Україні, але й за кордоном?

– Сьогодні інтернаціональні зв’язки віді-грають дуже важливу роль. В Японії мало бізнесменів, політиків, які б не знали ан-глійської мови. Людина, яка знає японську, матиме доволі великі перспективи. В Празь-кому, Варшавському, Познанському універ-ситетах студенти, які закінчують факультет японської філології, можуть без проблем потрапити до Японії і отримати непогану роботу. Якщо Україна прагне до хороших міжнародних економічних зв’язків, потрібно мати не тільки перекладачів із англійської, німецької та французької мов, але й зі схід-них, зокрема японської, оскільки Японія є найбільш розвиненою країною на Сході. У Київському університеті імені Т. Шевченка, Хабаровську (Росія) є багато японських від-ділень. У Луцьку такої можливості немає, тому я хочу допомагати вивчати японську мову у СНУ імені Лесі Українки.

Через рік пан Йоічі планує повернутися в наш університет, аби допомогти студен-там оволодіти достатнім рівнем японської для спілкування. Також він привезе підруч-ники та словники.

Особлива подяка – перекладачам-третьокурсникам із факультету РГФ Анні Міщенко, Ользі Трофимчук, Надії Лінчук і Анастасії Захарчук.

Інна МОГІЛЕВСЬКАФото Ніни ДАНИЛЮК

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

ли керівник навчального центру «Світ» Євге-нія Сінченко та студенти ІІ курсу факультету міжнародних відносин Яна Бокало, Наталія Саламага та Яна Германюк. Було показано слайд-фільм про столицю, цікаві історико-культурні й туристичні місця нашої країни. У виконанні дівчат, одягнутих у вишиванки, звучали українські пісні. Потім Мерієм вико-

7

ОБМІН ДОСВІДОМ

Нове видання юридичної лінгвістики

Нова група студентів-іноземців вивчає українську мову

У цьому навчальному році ще одна група студентів-іноземців розпочала вивча-ти українську мову на підго-товчому відділенні СНУ імені Лесі Українки.

До нас приїхали Джетчоу Лемотіо Армель із Республіки Камерун і Хадж Хафсі Мерієм з Алжиру. Вони обоє знають французьку й ан-глійську мови, а Мерієм добре володіє ще й арабською. Армель торік у Сімферополі ви-вчав російську, але зараз вирішив, що треба знати державну мову, щоб успішно продо-вжувати навчання і глибше познайомитися з історією, культурою, традиціями та звичаями українського народу.

15 листопада 2012 р. на підготовчому відділенні розпочато курс навчання. Відбу-лася презентація про Україну, Волинь і СНУ імені Лесі Українки, яку організували й прове-

Юриспруденція – суспіль-на наука, яка виникла у Ста-родавньому Римі, а свого поширення набула в нашій країні після отримання не-залежності, коли не тільки в профільних академіях та кла-сичних університетах почали студіювати цю дисципліну.

Вивчення юриспруденції спричинило формування у сучасному мовознавстві та-кої галузі дослідження, як юридична лінг-вістика, основне призначення якої полягає в експлікації та поширенні юридичної ін-формації засобами мови. Саме тому появу нових лексикографічних видань цієї галузі треба радо вітати.

У цьому році у видавництві «Київський університет» побачив світ «Багатомовний юридичний словник-довідник», підготовле-ний членами кафедри загального мовознав-ства та класичної філології Інституту філо-логії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Видання створено за підтримки Державного фонду фундамен-тальних досліджень (грант № 8 ДФ044-01 «Класичні та сучасні мови у контексті пріо-ритетів нової антропологічної парадигми у мовознавстві: теоретичні постулати та прак-тика вивчення»).

Автори словника-довідника – С. Ни-чак, О. Лефтерова, О. Лазер-Паньків, І. Корольова, І. Штиченко, І. Голубовська, Ю.

Соко лова, В. Шовковий, Ю. Пи сьменна. Віриться, що молоді вчені, серед яких два професори – І. Голубовська і В. Шовковий, у повній мірі усвідомлювали необхідність і важливість цього проекту. Дружний колектив чотири роки працював над створен-ням словника, який немає аналогів в Україні. Лексико-графічна практика не тільки складна та клопітка, але й відповідальна. Варто під-креслити, що здійснене ви-дання є мультимовним.

У вступній статті «Рим-ське право і сучасність: юридичні та лінгвістичні ас-пекти» відповідальний ре-дактор словника-довідника, професор Ірина Голубовська у невеличкому історичному екскурсі зма-льовує значення римського права для сві-тової правової думки і наголошує на тому, що «будь-яка природна мова, вербалізуючи зміст мислення і свідомості, здатна вико-нувати номінативно-когнітивну функцію». Латина була мовою римського права, а зважаючи на глобалізаційні процеси сучас-ності, автори видання вирішили подавати у кожній словниковій статті англійські, фран-цузькі та українські відповідники. Лексико-графи зосередилися на термінопоняттях римського права, їх етимології, граматичних характеристиках, функціонуванні у складі

усталених словоспо-лучень. Така подача матеріалу дозволяє створити передумови для порівняння зміс-тових збігів або роз-біжностей у правових дискурсах сучасних європейських мов.

Також подається список скорочень і ла-тинський алфавіт.

Добре опрацьо-ваний матеріал до-зволив створити таке видання, яке стане у пригоді як студентам-юристам, так і студентам-філологам, заціка-вить науковців, які до-сліджують юридичну

лінгвістику в синхронії та діахронії.На жаль, наклад унікального словника

мізерний: лише 100 примірників. Віриться, що буде не одне перевидання довідника, який підкаже українським правникам ефек-тивні шляхи подолання прірви між теорією права та практикою його втілення у життя.

Зінаїда ПАХОЛОК,доцент СНУ імені Лесі Українки

нала пісню арабською мовою.Декан підготовчого відділення Євгенія

Дурманенко привітала студентів із почат-ком навчання і побажала гарних оцінок. На святі були присутні методист Валенти-на Кихтюк, аспірант кафедри германської філології Ясин з Алжиру та здобувач цієї ж кафедри Йоічі Араї з Японії. Іноземці опановують українську мову за допомо-гою викладачів університету – професора Ніни Данилюк, доцентів Тетяни Масицької й Ірини Гринишиної. Зичимо їм успіхів на цій нелегкій ниві!

Ніна ДАНИЛЮК,завідувач кафедри романських мов

та інтерлінгвістики

P.S. Нещодавно Мерієм народила донечку, яку назвала Лесею на честь Лесі Українки. Сердечно бажаємо доні та мамі доброго здоров’я і щастя в Україні.

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

можливостей студентів, дати змогу реалізо-вуватися різносторонньо, бо необхідно вра-хувати, що не всі спудеї працюватимуть за своєю спеціальністю. І це нормальна ситуа-ція. Адже людина перебуває в безперервно-му пошуку, професійному і життєвому. Після завершення вишу перед молоддю постає чимало запитань, на які навчання не завжди дає відповідь. Університет не надає одразу всі готові знання й уміння. Це не є його за-вданням. Тут не вчать, а навчають вчитися. Бути фахівцем, морально стійким та освіче-ним громадянином, готовим гідно відпові-дати поставленим вимогам. Тому для мене навчання в університеті – це багатовектор-на, динамічна і цікава щоденна праця, яка вже почала приносити свої плоди, зокрема отримую пропозиції від працедавців і задо-волення від опанованої професії вчителя польської мови.

Запорукою успіху кожного студента вва-жаю правильно обраний фах, що відповідає його нахилам, здібностям, інтересам та є затребуваним на ринку праці, а не просто популярним. Важливо раціонально планува-ти свій час, виявляти активність у науковій діяльності, а також брати участь у роботі студентської ради, яка розвиває лідерські, комунікативні й організаторські якості. Окрім того, вже зараз зрозуміло, що мало бути спеціалістом у своїй сфері, потрібно вміти донести і відстояти свою позицію, аналізува-ти інформаційне середовище, розставляти пріоритети і знаходити у ньому свою нішу. По-друге, постає значно ширша палітра мож-ливостей для реалізації свого потенціалу. Тут акцент все більше й більше зміщується в бік самоосвіти, котра, звичайно ж, не за-кінчується після отримання диплома. Саме щоденне самовдосконалення та самонав-чання – основа успішності і надійних позицій у суспільстві.

Яна ЦАПУК,магістр Інституту філології та

журналістки

8

КАР’ЄРА ТА УСПІХ

Ким я буду в майбутньому?Як і чому потрібно шукати роботу?

Вір у свій успіх – ти будеш успішним!Думай про перемогу – і ти переможеш!

12 грудня 2012 р. у Центрі кар’єри Східноєвропейсько-го національного універ-ситету імені Лесі Українки відбулися тренінги на тему «Психологічна мотивація до пошуку роботи» зі студента-ми ІІІ курсу факультету пси-хології.

Ринок праці потребує цілеспрямованих і динамічних фахівців, націлених на персо-нальну ефективність. Шукати роботу можна по різному. Успішні претенденти зазвичай керуються двома правилами: по-перше, ді-яти активно, по-друге, використовувати як-найбільше способів.

Під час проведення тренінгу студенти за допомогою практичних вправ змогли підви-щити власну психологічну мотивацію до по-шуку роботи і визначитись із напрямом свого професійного покликання. У ході інтеракції учасники намагалися дати відповідь на такі запитання: «Чому я хочу працювати на цій посаді?», «Чого прагну досягти?», «Які ре-сурси мені вже доступні, а які з них (знання, вміння, навички) мені іще потрібно оптимі-зувати?». Завдяки вправі «Моя ідеальна ро-бота» кожен студент зміг створити чітку та яскраву картинку свого майбутнього.

І на останок… Для того, щоби стати успішним, пам’ятайте: прокидайтеся з по-смішкою, повні енергії. Життя швидкоплин-не, і потрібно намагатися взяти з нинішнього і кожного наступного дня максимум користі.

Ірина ЛЕЩУК,тренер та профконсультант відділу

сприянняпрацевлаштуванню студентів і ви-

пускниківСНУ імені Лесі Українки

Доволі банальне і «дитяче» запитання. Але вряди-годи його ставить кожен із нас. За всією зовнішньою простотою таке пи-тання приховує в собі величезний масив на-багато серйозніших і «доросліших» викли-ків, як-от: професійна спрямованість, осо-биста самореалізація, індивідуальна відпо-відальність, ціннісні орієн-тири тощо. А в цих пошуках кожна людина обирає свій шлях. Якщо у школі ми фор-муємо подібне запитаня, то відповідь припадає на пері-од навчання в університеті. Безперечно, це один із най-важливіших етапів станов-лення особистості. Щоби стати органічною складовою такої системи навчання, вар-то трохи заглибитись у прин-ципи її діяльності.

Університет – це передусім унікальна платформа для різнорівневої комунікації всіх його складників, насичене інформаційне середовище, в котре інтегрується студент, маючи можливість бути не лише об’єктом (слухачем, як у школі), а й суб’єктом на-вчального процесу.

Вищий навчальний заклад – це перма-нентна творча «кухня», джерело нових ідей, концептів, смислів. Тому його успішність і продуктивність безпосередньо залежить від якості і кількості горизонтальних та верти-кальних зв’язків поміж усіма його частина-ми: студентами, викладачами, інститутами, самоврядуванням, адміністрацією і т. д. Без-умовно, важливим для університету є вимір актуальності продукованих ним ідей, що без-посередньо зачіпає, окрім категорії часу і місця, простір, у якому буде задіяно продукт.

ХХІ століття – це вже не лише епоха інформації, а й вміле її використання. Су-часність ставить питання не тільки про якіс-ний рівень продукту вишу (наприклад, ідея, теорія, пристрій чи навіть сам студент), а й вимагає його економічної вигідності, тієї ж конкурентоспроможності. Тому й діяльність ВНЗ, її результат проектується на 5–10 років уперед, враховуючи майбутні зміни та запи-ти ринку і суспільства. Тож одне із завдань університету – створити якомога сприятли-віше середовище для розвитку потенційних

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

9

ПРЕЗЕНТАЦІЇ

Перший український технотрилер продемонстровано у СНУ

На фото: Максим Кідрук

3 грудня 2012 р. у примі-щенні біб ліотеки СНУ іме-ні Лесі Українки відбулася презентація книги Максима Кідрука «Бот».

Зустріч розпочалася з перегляду слайд-шоу фотографій із подорожей гостя. Максим розповів про останню мандрівку до Анголи та Намібії, поділився враженнями про тва-ринний світ Африки.

Роман молодого письменника в конкурсі «Коронація слова–2012» отримав спеціа-льну відзнаку за найкращий твір на тему мандрів і подорожей. Для українського літе-ратурного поля він незвичний. Технотрилер – жанр художньої літератури, що досліджує взаємодію людини з реально існуючими технологіями, а насамперед – фатальні помилки, що призводять до страхітливих техногенних катастроф. Загалом на презен-тації Максим Кідрук розказав багато цікавих наукових речей.

Головний герой книги – звичайний укра-їнець, молодий київський програміст, що

працює над розробкою ігрових бо-тів. Одного разу замовник повідо-мляє йому, що стались якісь збої у роботі його ботів. Він вимагає термінової поїздки в лабораторію, що знаходиться в пустелі Атакама, аби виправити помилки. Хлопець ніяковіє, адже всі ці проблеми можна вирішити дистанційно, та й весілля на носі. Але велика сума грошей, запропонована замовни-ком, робить свою справу. Хлопець їде в Атакаму (Чилі) – і там роз-починаються всі баталії роману. Боти, яких йому треба зупинити, – це нанороботи, що вирвалися з-під контролю. Їм довподоби смак людської плоті… Детальніше чи-тайте в романі.

Валентина КОРНІЙЧУК

Довідка:

Максим Кідрук (1 квітня 1984 р., смт. Володимирець Рівненської області) – укра-їнський письменник, мандрівник, за освітою

інженер-енергетик. Написав 11 книг (7 ху-дожніх, 4 – на технічну тематику). Разом із Сергієм Притулою брав участь в акції «На Зеландію!», автор ролика «Азаров, ай-яй-яй!», першого українського технотрилера «Бот». Загалом побував у 29 країнах, серед яких Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Ангола, Намібія, Нова Зеландія та інші.

Валентина + Валентина = «Мартинове щедрування»

Нещодавно луцьке видавни-цтво «Християнське життя» благословило у світ книжку для дітей «Мартинове щедру-вання», авторами якої є воли-нянки Валентина Штинько та Валентина Михальська.

Обоє вони добре відомі шанувальникам поезії та образотворчого мистецтва. Так, перша з названих Валентин – знана поете-са, прозаїк, журналіст, член Національних спілок письменників та журналістів України, удостоєна Грамоти Верховної Ради Украї-ни, Почесної відзнаки НСПУ, медалі імені академіка М. Кравчука й інших нагород. Її тезка (уродженка села Хворостова на Лю-бомльщині) – не менш відома художниця, ілюстратор низки книг, лауреат Премії імені Йова Кондзелевича, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня.

Презентація «Мартинового щедрування», яка відбулася 11 грудня в бібліотеці СНУ іме-ні Лесі Українки, розпочалася з імпровізова-ної автограф-сесії, що свідчило про непере-борне бажання багатьох присутніх придбати

На фото: маленькі книголюби

книжку для своїх діток. Зустріч, яку вела методист бібліотеки СНУ імені Лесі Українки Світ-лана Кресак, виявилася щирою і теплою. Іскорку доброти і ду-шевності додали виступи дітей працівників бібліотеки Володі Бойкова, Христинки Саган, На-дійки Сахнюк, Діанки Миколай-чук та Даринки Редькович, котрі прочитали вірші зі збірки.

Валентина Штинько розпо-віла про свій доробок у царині дитячої літератури (а до напи-сання цих віршів її, до речі, спо-нукали чудові малюнки Вален-тини Михальської). Думками про творчість В. Михальської поділилися її колеги по пензлю Зеня Рубан та Орест Хмельовський.

На жаль, сама художниця за станом здоров’я не могла бути присутньою на зу-стрічі, але з нею було встановлено теле-фонний зв’язок – і прихильники її таланту мали нагоду почути голос майстрині. Вона щиро подякувала за підтримку та теплі від-гуки. «Завжди пам’ятайте, що ви – українці», – закликала пані Михальська всіх присут-

ніх. Валентині ж Штинько завідувач відділу культурно-просвітницької роботи бібліотеки СНУ імені Лесі Українки Лариса Млинар вру-чила квіти й пам’ятний подарунок

Завершилася презентація тим, із чого, власне, й почалася – автограф-сесією.

Максим КИРИЛЕНКО

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

10

КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ

Програма «Луцьк інтеркуль-турний. Стратегія і перспек-тиви», яку реалізують в об-ласному центрі з 2011 р., уже стала невід’ємним склад-ником життя громади міста. Із метою пожвавлення між-культурного діалогу й об-міну досвідом між містами 24 грудня 2012 р. в Луць-ку представники програми «Інтеркультурні міста» під-сумовували зроблене за рік діяльності.

У її рамках удалося реалізувати кілька заходів, що зробили обласний центр поміт-ним на культурній мапі України та Європи. Це, зокрема, Форум інтеркультурних міст за участю представників Ради Європи й інтер-культурних платформ європейських країн, а також Форум поетів і перекладачів. Під-биття підсумків року втілення програми в Україні відбувається саме в Луцьку, адже, як

«Літературна кав’ярня» в інтеркультурному контексті рідного міста

зазначив експерт Ради з питань культурної політики Олександр Буценко, Луцьк став лі-дером Форуму інтеркультурних міст як най-більш креативне. Від початку реалізації про-грами до неї приєдналося на європейському рівні 21 місто, ще 25 стали асоціативними членами цієї мережі. Луцьк нині – найактив-ніше місто серед одинадцяти українських. У цьому переконана і координатор проекту «Інтеркультурні міста» Саулє Ільїних.

У Палаці культури відбувся одноймен-ний семінар, що засвідчив важливу роль на-шого міста в інтеркультурній стратегії. Понад два десятки мистецьких організацій пред-ставили публіці свої проекти, які показали справжній духовний потенціал лучан, адже більшість із них функціонує на громадських засадах. Серед них – обласна громадська організація пасічників і медоварів, творче кафе, проект для дітей «Плай», громад-ська організація «Національний альянс», волинський туристичний клуб «Ми», луць-кий джазовий клуб, мистецька організація «Арт-факт», спілка майстрів народного мис-тецтва, театр-студія «Гармидер», обласна організація «Пласт» і багато інших.

На заході репрезентувала своє «об-

личчя» і «Літературна кав’ярня» СНУ імені Лесі Українки. Її керівник – Наталя Шуль-ська – розповіла місцевій культурній грома-ді та гостям із столиці про коло діяльності літкав’ярні, заходи за її участю, зокрема організацію літературного подіуму під від-критим небом у рамках проекту міської ради «Мистецька вулиця», поетичне свято «Луцьк у погляді поколінь» до Дня міста, по-етичні читання «А слово на дотик таке мо-лоде» до Дня української мови і писемності, тематичні вечори «Кавова поезія», «Осінній віршопад», «VIP». Було сказано про необ-хідність функціонування таких мистецьких об’єднань у студентському середовищі, які духовно згуртовують творчу молодь. Про-звучав і чудовий задум – створення поетич-ної відеоантології молодих волинських авто-рів, що могла би стати яскравою візитівкою нашого міста в сучасному інтеркультурному просторі.

Вл. інф.

12 грудня 2012 р. до Схід-ноєвропейського націо-нального університету іме-ні Лесі Українки з’їхалася весела та кмітлива сту-дентська молодь, аби по-змагатись у найвеселішій грі – КВНі.

Основною метою конкурсу є попу-ляризація КВНу серед студентства. Під-тримку в організації та проведенні зма-гань надавали МГО «Волинська асоціація КВН», студентська рада Волині, Первинна профспілкова організація студентів та сту-дентська рада СНУ імені Лесі Українки.

За звання найдотепнішого жартів-ника боролося 14 команд: «Чак Норріс» (м. Камінь-Каширський), «Жи. То» (м. Ко-вель), «Ікра», «Отака байда», «Своя атмос-фера», «На відміну від…», «Cool Band» (м. Луцьк), «Шабля», «Хто там?», «Мона Лізу», «4 МЕN», «Що є, того не відняти», «Етим летом» (м. Рівне), «Збірна ТНЕУ» (м. Тер-нопіль). Вони проходили випробування у двох конкурсах – «Візитка» та «Розминка».

Стартувала «Студентська ліга КВН Луцька»

Cуддівство вершило журі у складі проректо-ра з навчально-виховної роботи СНУ імені Лесі Українки Ірини Констанкевич, декана географічного факультету Михайла Мельній-чука, в.о. голови Первинної профспілкової організації студентів Вадима Курилюка, го-лови студентської ради Володимира Коваль-чука, режисера Центру культури та дозвілля

Анжели Арутюнян.Оскільки учасників було

багато, змагання проводи-лись у два блоки, після яких виокремилися сильніші грав ці. Публіку зачарували своєю кмітливістю і весе-лощами КВНщики з команд «Чак Норріс», «Ікра», «Етим летом», «Збірна ТНЕУ», «Хто там?», «Що є, того не відняти». Юнаки та дівчата демонстрували свою май-стерність не лише в умінні жартувати, але й у співі, танцях.

Переможцями «Сту-дентської ліги КВН Луцька» визнано команди «Ікра» та «Що є, того не відняти».

Другу сходинку посіли гості з Тернополя, а третє місце розділили «Чак Норріс» і «4 МЕN».

Наступна гра відбудеться у лютому.

Валентина КОРНІЙЧУК

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

11

ЗДОРОВ’Я

Гріховна хворобаСНІД... Діагноз звучить як вирок. Проте щодня сотні людей змагаються з цією недугою за своє життя. 1 грудня відзначається Всес-вітній день боротьби зі СНІ-Дом. І щоб ще раз нагадати про цю проблему, студенти-волонтери центру «Довіра» (керівник – кандидат психо-логічних наук, доцент Люд-мила Потапчук) факультету психології СНУ імені Лесі Українки 4 грудня в бібліоте-ці університету організували захід, присвячений людям, хворим на СНІД.

До них також приєдналися головні спеціа лісти Луцького міського центру соці-альних служб для сім’ї, дітей та молоді Га-лина Прищепа та Людмила Носкова. Вони продемонстрували присутнім фільм «Грі-ховна хвороба» в рамках мандрівного між-народного фестивалю документального кіно про права людини «Docudays Ua». Стрічка порушує питання ВІЛ-інфікованих людей, адже вони потребують не лише матеріаль-ної, а й нашої моральної підтримки. У ній

показано життя колишньої наркозалежної, а тепер ВІЛ-позитивної та матері Олександри Волгіної з Росії. Вживати героїн вона почала в 90-ті рр. Олександра пригадує, що нерід-ко наркотик кололи там, де його купували, й одним шприцом. Коли дізналася, що хвора на ВІЛ, не повірила й злякалася. Лікуван-ня не було. Навколо «пачками» помирали знайомі. Коли ретровірусна терапія стала доступною, з’явилася ще одна проблема: аби почати її отримувати, потрібно стати на наркологічний облік, тобто «засвітитися» як наркоман, а це – тавро на все життя. Тому цього ніколи й не робила. Аби влаштувати-ся на роботу, такі люди купують фіктивні до-відки. Навіть у стоматполіклініці доводиться приховувати свій статус, бо відмовлять у

лікуванні. Тому Олександра й такі, як вона, активно відстоює свої права на мітингах, те-лебаченні тощо. Головна ж проблема – пе-ребої в постачанні ліків для хворих на ВІЛ, а це означає СНІД і смерть. В Україні, на щастя, вона відсутня.

Фільм дуже важкий для сприймання і примушує замислитися. Враженнями від нього поділилися присутні студенти.

Тетяна Вітик, Педагогічний інститут: «Мене, звичайно, фільм вразив. Ми побачи-ли приклад із життя, що яскраво демонстру-вав усі жахи хвороби СНІД. Цей фільм ще раз спонукав мене бути уважнішою й уни-кати сумнівних ситуацій, здійснювати профі-лактику СНІДу серед своїх знайомих».

Аліна Масюк, факультет психоло-гії: «Стрічка, яку ми переглянули, мабуть, нікого не залишила байдужим. Хвороба, що звучить вироком, лякає, бентежить і забирає тисячі життів! Фільм змусив ще раз замислитися над ціною свого життя та майбутнього. Цікавою і творчою була акція, організована волонтерами центру “Довіра”, до якої ми долучилися після закінчення дис-кусійного обговорення. Всі бажаючі змогли поставили відбиток своєї руки на ватмані з написом “СНІД стоп” і об’єднатися задля профі-лактики “грішної хвороби” серед друзів, рідних і сту-дентів нашого вишу».

Тетяна Матвійчук, факультет психоло-гії: «З огляду на ак-туальність проблеми СНІДу, вважаю необ-хідним проводити час-тіше такі інформаційно-профілактичні заходи серед спудеїв. Подивив-шись фільм, я зрозуміла, що багато аспектів хво-роби мені не були відомі. Я отримала можливість побачити життя ВІЛ-інфікованої жінки – ко-

лишньої наркоманки. І ще раз переконала-ся, що перш ніж щось зробити – необхідно добряче подумати»

Таким людям ніде шукати винних. Усе, чого вони хочуть, – жити, радіти кож-ному дню, народжувати дітей (маля ВІЛ-інфікованої жінки не обов’язково буде но-сієм вірусу, проте це стане точно відомо, лише коли йому виповниться 18 місяців). Часто вони опиняються в ізоляції. Особливо це болісно для дітей, які не можуть ходити в дитсадки, школу... Українське суспільство в основному не сприймає їх позитивно че-рез боязнь заразитися, що спричиняє брак правдивої інформації про шляхи інфіку-вання. Подекуди вони викликають агресію у пересічних громадян через нерозуміння витрачання значних коштів на людей, які так розплачуються за свої розпусні дії, а навколо особи з фізичними обмеженнями, онкохворі й дітки помирають від жахливих хвороб через неможливість отримати на-лежне лікування.

Аби зарадити біді, варто пам’ятати про можливі шляхи інфікування й уникати таких ситуацій, адже це єдиний спосіб запобігти зараженню: випадкові статеві контакти (це нині найбільш розповсюджений спосіб пе-редачі інфекції, адже людина з вірусом іму-нодефіциту не має симптомів захворюван-ня. Крім того, навіть презерватив не може гарантувати 100 % захисту); при поцілунку, якщо в обох партнерів є відкрита рана ро-тової порожнини; вживання ін’єкційних нар-котиків; використання інструментарію (при манікюрі, педикюрі, татуюванні, голінні), де може бути кров зараженої людини. ВІЛ не передається через обійми, рукостискання, кашель, чхання, піт та сльози, укуси комах тощо. Тож головний профілактичний засіб – ваша поведінка. Хочу закликати наших студентів, а насамперед майбутніх мам: бережіть своє здоров’я! Адже це те, чого не купиш ні за які гроші і не отримаєш за жодні пігулки.

Інна МОГІЛЕВСЬКА.

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

12

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

Наталія Цвид: «Хочеш бути здоровим – будь ним!»

2012 р. став переломним у популяризації рухливого способу життя та зміни став-лення українців до занять фі-зичною культурою і спортом. Цьогоріч приділялася зна-чна увага подоланню байду-жості серед населення, осо-бливо молоді до власного здоров’я. Протягом усього року в Україні відбувалося збільшення кількості та під-вищення якості спортивних заходів, залучення широких верств населення до масо-вого спорту, популяризація здорового способу життя та фізичної реабілітації, макси-мальна реалізація здібнос-тей обдарованої молоді.

Упровадженням ідеології пріоритетності в суспільній свідомості здорового способу життя, занять фізичною культурою та спор-том як основних засад здоров’я і довголіття переймається викладач кафедри географії СНУ імені Лесі Українки, кандидат географіч-них наук, доцент Наталія Цвид. Ця енергійна молода жінка й у крижаній ополонці, і на гір-ських вершинах, і у підземних надрах, і висо-ко в небі почувається як у рідній стихії.

Наталія часто відвідує Карпати, ходить у походи, полюбляє лижі та велосипедні ман-дрівки. Але й рідний Світязь вабить не мен-ше. Особливо крижана ополонка. Домашні вже звикли, що Наталі тільки на користь крижані купелі. «Зимове купання у Світязі – це неперевершене задоволення, яке дає ні

з чим не зрівняний запас бадьорості, сили», – стверджує співрозмовниця, яка і справді завжди дивувала всіх своєю працездатніс-тю. Знаходить час відвідувати спортивно-оздоровчі клуби, закінчила медико-місійні курси, де опанувала техніку масажу, навчи-лася надавати першу медичну допомогу.

Окрім дисциплін, які Наталія Василівна викладає на географічному факультеті (об-рала фах за покликом душі), вона ще про-водить бесіди зі студентами, розкриваючи їм секрети розвитку душі та тіла, залучає до активного та здорового способу життя.

Наталія стверджує, що все, що нас ото-чує, є Любов, Світло та Радість. Вони напо-внюють вас, коли знаходитесь у стані гар-монії, прийняття, злагоди, проявляючись у всьому: у гарному самопочутті, настрої, від-блиску очей, усмішці, перемозі над собою, добрих словах і справах!..

«Можна навчитися жити без страху, об-раз, злості, і тоді з’являється впевненість у

собі, душевна рівновага. Ти наче притягуєш радісні події, позитив. Це вищий щабель са-мопізнання й удосконалення, який поєднує турботу про здоров’я тіла, духу та душі. А для цього потрібно правильно мислити, бу-дувати стосунки зі світом», – пояснює Ната-лія, яка до такого філософського сприйняття життя йшла поступово, крок за кроком.

Молодий науковець поділилася власни-ми роздумами про те, як жити, щоб бути не лише здоровим і щасливим, але й перебува-ти в гармонії зі світом.

Здрастуй, новий день!«Мій день починається з посмішки та

вдячності Богу, що він настав. Мир вам, люди добрі! Я люблю цей світ, край, росли-ни, небо, зорі! Нехай Дух Святий наповнить кожне серце, кожну душу, очистить розум, пошле мудрість...

І ось воно, лоно природи – живе, святе озеро. Цілюща вода, злиття з якою дарує за-ряд енергії на весь прийдешній день».

Наші думки – ключ до здоров’я«Ще Аристотель казав: “Здоров’я – це

не відсутність хвороб, а спосіб життя”. Це й харчування, і фізичні навантаження, і, зви-чайно, наше мислення. Відомо, що думка матеріальна. Позитивне мислення – ключ до здоров’я. Не випадково у Біблії сказано, що серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості. Тому я й відвідую служіння в церкві, суфійські заняття (суф – чистий, му-дрий), очолюю групу однодумців».

Вісім кроків до здоров’я«Немає єдиної методики-панацеї. Кож-

на потребує індивідуального підходу, кожна дієва, важливо лише, з яким настроєм, мо-тивацією та метою виконуєш вправи, опано-вуєш системи оздоровлення. Але є спільні й обов’язкові для всіх складники здоров’я:

1. Чисте повітря. Якими б зайнятими ми не були, треба частіше бувати на природі.

2. Сонце. Сонячні промені несуть нам те-пло, гарний настрій, здоров’я.

3. Відпочинок. Навчіться поєднувати па-сивний відпочинок із активним.

4. Фізичні вправи. Рух, заняття спортом поліпшують настрій і якість життя.

5. Вода. Я випиваю щодня 5–8 склянок живої джерельної води, яку привожу з Карпат і зберігаю у скляному посуді. Переконалася, що це благотворно впливає на організм. Хо-лодна або гаряча вода (контрастний душ) – ефективний засіб проти застуд, багатьох інших хвороб.

6. Правильне харчування. Здорова їжа – це злаки, фрукти, горіхи, овочі. Їжа має бути простою, свіжоприготовленою.

7. Утримання. В усьому треба мати міру.8. Віра, довіра, молитва. Не випадково

кажуть, що в душі, як і в тіла, є своя гімнас-тика, без якої вона марніє, впадає в апатію. Тому здоров’я – не просто добрий фізичний стан, а життя в гармонії».На фото: біля водоспаду Пробій у м. Яремче

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

13

ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯДодам, що Наталія організовує екскур-

сії в найпопулярніші місця Західної України: гори Карпати, м. Львів, старовинні замки та печери (є дійсним членом Української спе-леологічної асоціації). До речі, вже понад 10 років вона зустрічає Новий рік у Карпатах, понад 40 разів піднімалася на г. Говерлу, по-бувала в Альпах, на масиві Монблан (кордон Італії та Франції), подорожувала 18-ма краї-нами світу. А ще навчалася на курсах яхто-вого стернового, тому нині успішно підкорює вершини вітрильного спорту. Брала участь у Міжнародній вітрильній регаті, яка проходи-ла на Адріатичному морі (Хорватія). Неда-ремно й крос бігала ще зі шкільних років, бо сьогодні відчуває в собі потужний потенціал спортсмена – бігуна на довгі дистанції. В її арсеналі немало значних досягнень – ІІІ-ті місця в 10-кілометровому забігу, що відбувся 9 травня в м. Ковелі, у віковій категорії у за-бігу (21 км 097 м) Голдап (Польща), Гусєво (Росія) (серпень 2012 р.); успішний фініш у забігу (21 км 097 м) у рамках Днів добросу-сідства.

2006 р. вийшла у світ збірка «…І скринь-ка Світязя», автором якої є та ж усебічно та-лановита та гіперактивна світязянка. У книзі – легенди про озеро Світязь та однойменне село.

«Поки що з усіма обов’язками справляю-ся, хоч це й не просто. Але якби в добі було 32 години, а не 24, я б отримала більше часу на мої улюблені туризм і спорт», – каже спів-розмовниця.

У Наталчиних планах – поїздка до Ніа-гарського водоспаду та Гранд-Каньйону, Гі-малаїв, Індонезійських островів, а загалом, то кругосвітня подорож. Тож побажаємо най-швидшого їх втілення!

Валентина КОРНІЙЧУК

Кашу їж – здоровим будь!

Ще з дитинства мами застав-ляли нас їсти кашу, примов-ляючи: «Це безцінний про-дукт за насиченістю енергією та корисними елементами». І що ж тут такого корисного? Сьогодні ми спробуємо розі-братися.

Вівсяна каша допоможе позбутися шлунково-кишкових хвороб. У вівсі також є ферменти, які сприяють засвоєнню жиру в кишечнику та знижують вміст поганого хо-лестерину в крові практично на 10 %, що позитивно позначається на стані серцево-судинної системи. Вівсянку вирізняє вели-кий вміст біотину – вітаміну Н, активного учасника обміну холестерину, амінокислот і білків. Він поліпшує самопочуття людини і стан шкіри.

Рис рятує при захворюваннях трав-лення і діареї, зміцнює нервову систему та перетворює поживні речовини в енергію, позитивно впливає на інтелект. Ця крупа – важливе джерело тіаміну (В1), рибофлавіну (В2), ніацину (В3) і вітаміну В6. Проте варто пам’ятати, що в рисі міститься велика кіль-кість вуглеводів і крохмалю, які в надлишку призводять до утворення жиру.

Перлова каша також сприяє поліпшен-ню травлення, додає сили й енергії організ-му. Вона містить вітаміни групи В (як і всі злаки), клітковину, рослинний білок.

Пшоняна каша – «охоронець» серцево-судинної системи. Вона допомагає норма-лізувати кров’яний тиск. Пшоно збагачене вітамінами групи В, міддю, марганцем і цинком.

Гречана каша в народі називається «міні-аптекою», адже вона рятує організм від інтоксикації й отруєнь, знижує ризик серцево-судинних захворювань, допомагає при порушеннях обміну речовин – ожирінні, цукровому діабеті, сприяє загоєнню виразок шлунково-кишкового тракту. У середньому ця крупа містить 14% білків, 67% крохмалю, більше 3% жирів, багата вітамінами В1, В2, В6, РР, мінеральними речовинами – фос-

фором, калієм, марганцем, кальцієм, залі-зом, магнієм.

Кукурудзяна каша багата крохмалем і залізом, вітамінами групи В, Е, А, РР, але вміст кальцію і фосфору в ній не надто ви-сокий. Відмінною особливістю каші з кукуру-дзи є її здатність гальмувати процеси бро-діння в кишечнику, зменшуючи метеоризм (здуття) і коліки.

Учені навіть здійснили рейтинг каш, ко-трі здатні зробити наш організм здоровим, імунітет міцним, шкіру сяючою і волосся густим:

1 місце – гречана (найбільш вітамінна);2 – вівсяна (найрозумніша);3 – перлова («каша краси»);4 – кукурудзяна (оздоровлююча);5 – рисова («каша-очисник»);6 – пшоняна (серцева);7 – манна (найбільш шкідлива, оскільки

містить максимум крохмалу і клітковини).Цікаві факти

* Корисність каші зростає, якщо її зва-рити з 3–4 видів круп із додаванням зелені. Вони містять багато незамінних амінокис-лот, вітаміни груп В, F і D, мікроелементи: калій, магній, фтор, марганець тощо.

* Будь-яка каша чудово поєднується з молоком, вершками, нежирним домашнім сиром, бринзою, олією, грибами, квашеною капустою, зеленню, прянощами й горіхами, крім арахісу.

* Додатком до каші можуть бути курага, родзинки, інжир, топінамбур, сухофрукти, яблука, мед, помідори, баклажани, оливки.

* Довготривала теплова обробка розчи-няє магній у воді, тому страва може втрати-ти корисні та смакові властивості.

* Найкраще варити каші без солі й мо-лока, а додавати їх пізніше. Звичайну сіль варто замінити на морську, змішану з насін-ням льону. Каші, які важко перетравлюють-ся, можна замочити на 2–3 години або ж на цілу ніч і варити у тій же воді вранці.

ПідготувалаІванна МИСЛИВА-БУНЬКО

На фото: у Карпатах

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

14

МАЛОВІДОМА УКРАЇНА

Суворість і грізність Чернівеччини За 69 км від Чернівців і за 22 км від Кам’янця-Подільського розташо-вана цікава пам’ятка оборонної архітектури – Хотинська фортеця. Вона веде свій початок від Хо-тинського форту, що був створений у ІХ ст. князем Володимиром Святосла-вичем як одне із порубіж-них укріплень південного заходу Русі.

Перейшовши оборонний рів і підняв-шись на земляний вал, перед кожним туристом відкриваються величні та випро-бовувані кількавіковою історією фортечні укріплення. Більш як на кілометр простягли-ся вони вздовж високого урвистого берега Дністра. Внизу на скелястому мисі височить громада кам’яних стін. Це фортеця ХІІІ–ХVI ст. Земляний вал із бастіонами, який об-межує прямокутну в плані площу розміром 1200х250 м, збудований пізніше, на почат-ку XVІII ст. Закріпачені селяни Хотинщини у 1718 р. вирили широкі і глибокі рови, наси-пали високі вали, вимурували кам’яні стіни... На території нової фортеці розміщувалися казарми, комендантський палац, майстерні, конюшні, лазні, складські й інші приміщен-ня. Але від них майже нічого не збереглося. Залишилася лише кам’яна церква, що була збудована у 1835 р. для російського гарнізо-ну. У теперішній час вона відреставрована і діє.

Суворий і грізний вигляд мають оборон-ні стіни фортеці. Зовні їх прикрашають ви-кладені з червоної цегли чотири смуги, кож-на з яких складається з кількох квадратів, вписаних один в один, та розміщеними над

ними чотирма рядами ступінчастих пірамід завершених хрестами. Такі мотиви часто зу-стрічаються в українському народному мис-тецтві, особливо на Поділлі. Стіни, висота яких досягає 40 м, справляють враження монолітних і надзвичайно могутніх.

На внутрішнє подвір’я замку проходи-мо дерев’яним мостом, який відбудували у 1969 р. Раніше воно складалося з двох, роз-ділених кам’яною стіною, частин. Більша те-риторія була призначена для гарнізону фор-теці, а менша – для військово-феодальної знаті. Стіни комендантського палацу вкриті суцільним килимом малюнка, який утво-рює шахове чергування червоних цеглин та білокам’яних блоків. Палац збудовано у другій половині XV ст. Під ним розташовані два величезні підвали, в яких зберігалися зброя і провіант. Раніше фортечне подвір’я було густо забудоване. Від давніх житлових споруд, крім палацу, збереглися лише стіни двоповерхового будинку, що прилягає до східної оборонної стіни. В його підземеллях колись знаходилася тюрма, в якій було за-мучено багато людей. До речі, в одному з приміщень фортеці представлено практич-

На фото: вигляд на фортецю з пагорбів

На фото: фортеця зсередини (давній колодязь, залишки комендантського палацу)

На фото: навколофортечна територія

но всі види предметів, призначених для катування.

На другому поверсі розташову-валася невелика замкова церква, ві-кна якої одночасно були й бійницями. Майже всю західну стіну централь-ного приміщення займає величезний портал. На внутрішніх стінах церкви збереглися фрагменти фресок кінця XV – початку XVI ст. Їх червоно-жовто-чорні орнаменти нагадують за малюн-ком, композицією і колоритом мотиви оздоб подільських писанок.

По всьому периметру фортеці розміщуються оборонні башти. Най-більша – північна. У ній три яруси бійниць для важкої артилерії. Кожна бійниця витесана з кам’яного блоку і має форму перевернутої замкової

щілини. Башта була розрахована на само-стійну оборону, як остання твердиня фор-теці. Вище фортечних стін здіймається ще чотири башти: в’їзна, (надбрамна) східна, комендантська і південно-західна. В них також знаходилася важка артилерійська зброя. З башт є виходи на бойові майдан-чики, що проходять вздовж оборонної стіни шириною майже 5 м. З переднього боку за-мок захищають кам’яні зубці висотою З м. Під час ворожого штурму на бойових май-данчиках розміщувалися воїни і через щі-лини між зубцями стріляли, кидали каміння, лили окріп і розтоплену смолу, захищаючи вхід. Завдяки цьому Хотинська фортеця була важкодоступною.

РозповілаІванна МИСЛИВА-БУНЬКО

Фото автора

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

15

У СВІТІ ТАЄМНИЦЬ

Поклоніння волхвівПоклоніння волхвів, поза всяким сумнівом, на-лежить до найбільш та-ємничих епізодів історії християнства. У Святому Письмі (Новий Заповіт) згадуються мудреці «зі сходу» (Матв., 2: 1-12), одаче не вказується ані їх кількість, ані країни, звід-ки вони прибули. Відомо лише, що це не юдеї, а їхні землі розташовані на схід від Палестини, а також те, що принесли вони новонаро-дженому Спасителеві в дар золото (як Цареві), ладан (як Богові) й смирну або миро, яким змащують померлих (нагадування про майбутні страждання і хресну смерть). Ще сказано, що цар Ірод прагнув використати мудре-ців, аби вивідати ім’я Немов-ляти, проте остережені у ві-щому сні, вони повернулися до рідних країв іншим шля-хом.

Священне Передання «закріпило» за му-дрецями число 3 й імена – Мельхіор, Гаспар (Каспар, Йаспар) і Бальтазар (Валтасар). Імення, власне, стали традиційними вже в середні віки (ХІІ ст. після Р. Х.). Число ж упер-ше визначив ранньохристиянський богослов Оріген на зламі ІІ–ІІІ ст. за кількістю дарів, принесених ними (у вірменській і сирійській традиції усталилась, однак, цифра 12).

Чи були вони справді царями, правите-лями земель, з яких принесли дари новона-родженому Ісусові Христу? В ряді стародав-ніх теократичних держав (у т.ч. держав-міст) люди, які стояли на чолі жрецьких ієрархій, могли мати повноваження правителів цих державних утворень. На приналежність му-дреців до жрецької касти може вказувати, зокрема, визначення «волхви». Однак не ви-ключено, що «царі» – лише метафора їхньої вченості («царі мудрості»), вжита, щоб пока-зати, як навіть ці велети духу, будучи правед-ними, усвідомили владу Господню над усіма силами природи, які вони вивчали. Що ж до євангельського тексту, то в ньому відсутні будь-які згадки про царський сан мудреців.

Видатний німецький богослов і поет Іо-анн Хільдесхаймський написав у ХІV ст. кни-гу «Про трьох святих царів». 1819 р. її від-найшов і розшифрував Йоганн Вольфганг Гете. Перекладена з латини на німецьку мову Густавом Швабом і видрукувана двома роками пізніше, книга згодом неодноразово

перевидавалася.Є дані, що Іоанн Хільдесхаймський ко-

ристувався якимись «східними книгами», можливо, месопотамського або індійського походження. Він розповідає про те, як пер-ський цар Кір, завоювавши Вавилон, наказав переписати і перекласти всі юдейські книги включно з пророцтвами Ісайї, Єремії, Дани-їла, Михея. Було серед них і пророцтво ма-діамського жерця Валаама (Числа, 24: 17): «Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїлю...». Ці слова згодом стали тлумачити як провіщення народження Месії.

З усіх земель Персії та Халдеї було ви-брано 12 найосвіченіших (особливо це сто-сувалося науки про зорі – астрономії) вчених мужів, які впродовж багатьох років вели спо-стереження за небом на горі Фаус, пильную-чи появу заповіданої Зорі. Коли хтось із них помирав, небіжчика замінювали новим, рів-ним йому за мудрістю.

Так минали віки... Й коли у Вифлеємі народився Ісус Христос, Зоря зійшла над горою Фаус. Вона була відмінною від інших. Як пише Іоанн Хільдесхаймський, від зірки розходилися довгі промені й на ній був «об-раз Немовляти і знак святого Хреста», а з середи ни пролунав голос, який промовив: «Нині народився Цар Юдейський, уповання язичників, котрий зацарює над ними. Встань-те й розшукайте Його, щоб Йому вклонити-ся». Про це було повідомлено трьох святих царів, що правили, як тоді вважалося, «трьо-ма Індіями»: перша, за уявленнями древніх, розташовувалася в Нубії (територія ниніш-нього Судану й Ефіопії), друга ототожнюва-лася з Індостаном та Аравією, між якими тоді існував економічний і культурний зв’язок і, нарешті, третя – Таршіш (Фарсіс) із островом Егріскулла. Царі вирушили в дорогу, кожен зі своєї країни, – й усіх Зірка привела до Єру-салиму, де вони зустрілись і вже разом пішли до Вифлеєму. Так збулося пророцтво з Книги Псалмів: «Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки» (Пс. 71/72: 10).

Наміри пояснити явлення Зірки якимись природними, хоча й рідкісними астрономіч-ними явищами (як-от комета, спалах надно-вої зорі, ілюзорне поєднання кількох планет тощо) видаються надуманими: адже жодне з

них не можна ідентифікувати з Вифле-ємською Зіркою – Божественним Чу-дом, яке не зафіксував фізичним зором жоден астроном, за винятком «князів Фауських», наділених даром духовного бачення. Власне, й гора Фаус, із вер-шини якої при чистому повітрі можна побачити зорі, яких на рівнинах не ви-дно, також може бути духовним понят-тям, і «чисте повітря», таким чином, означає очищену від суєти свідомість, а відкриття нових зір – прилучення до Божественної Мудрості. В цьому плані Фаус значною мірою «накладається» на перекази старообрядців про Біловоддя, середньовічні уявлення про Царство пресвітера Іоанна й, зрештою, на візії

Григорія Сковороди щодо «Горішньої респу-бліки Духу». Це, звісно, не виключає й яки-хось реальних прототипів Фауської общини. Тим паче, що «східні книги», якими користу-вався Іоанн Хільдесхаймський, були начебто привезені свого часу «фауськими князями» до Акри (Аккону) – портового міста поблизу Єрусалиму (Акра була однією з твердинь хрестоносців).

Інша річ – Таршіш (Фарсіс). Очевидно, це не Тартесс, що колись знаходився на Пі-ренеях (і, можливо, на прилеглих до нього островах, що згодом опустилися на дно Ат-лантичного океану), себто далеко на захід від Єрусалиму. Мудреці ж прийшли зі Сходу, тож і шукати цей «Таршіш-2» треба на Сході. Ймовірно, це Персія з прилеглими до обох берегів Перської затоки островами. Егріскул-лою в такому разі міг бути Бахрейн. Тартесс же на той час уже не існував як держава.

Священне Передання повідомляє й про подальше життя Мельхіора, Гаспара та Бальтазара: вони були охрещені апосто-лом Хомою й прийняли мучеництво в схід-них країнах. Проте Іоанн Хільдесхаймський стверджує, що всі троє померли своєю смер-тю («знайшли благу кончину») і що про на-ближення скону їм теж провістила Зірка, з’явившись так само напередодні Різдва. Жили вони на той час у збудованому ними біля підніжжя Фаусу місті Скуллі. Існує та-кож переказ про перевезення останків трьох царів-мудреців з Індії до Константинополя матір’ю візантійського імператора Костянти-на – святою рівноапостольною Єленою.

Із 1184 р. мощі святих Мельхіора, Гаспа-ра й Бальтазара спочивають у Німеччині, в Кельнському соборі Трьох Святих Царів.

Підготував Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙІлюстрація з сайту http://www.golden-

ship.ru/_ph/288/2/79234705.jpg

20 січня 2013 р. Ч.1 (76)

16

СТУДЕНТСЬКЕ ДОЗВІЛЛЯ

Ректорат, профспілкові комітети Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

щиро вітають із ЮВІЛЕЯМИ:

БОНДАРЧУК Тетяну Іванівну – старшого викладача кафедри іноземних мов гуманітарних спеціальностей;

ГОЛУБА Сергія Миколайовича – доцента кафедри лісового та садово-паркового госпо-дарства;

ЄВИК Славу Іванівну – завідувача гуртожитку № 6;ІГНАТОВУ Ларису Петрівну – доцента кафедри історії, теорії мистецтв та виконавства;КОПЕТЮКА Миколу Івановича – доцента кафедри кримінального права і процесу;МИХАЙЛЮКА Віктора Олексійовича – доцента кафедри прикладної математики та інфор-

матики;МІРОШНИЧЕНКА Ігоря Геннадійовича – доцента кафедри загальної фізики і методики

викладання фізики;МУДРИК Ларису Валентинівну – доцента кафедри практичної англійської мови;ОЛЯНДЕР Луїзу Костянтинівну – професора, завідувача кафедри слов’янської філології;ПАВЛЕНКО Ларису Петрівну – професора кафедри історії та культури української мови;ПАРТИКУ Тетяну Анатоліївну – методиста заочної форми навчання біологічного факуль-

тету;ШВАЙКО Світлану Євгенівну – професора кафедри фізіології людини і тварини.

Бажаємо міцного здоров’я на многії літа,нехай Ваше життя сповнюється любов’ю та добром,

натхненними думками й щирими почуттями! Зичимо невпинного руху вперед і нових звершень на професійній ниві!

ВІ – ТА – Є – МО!!! У СНУ імені Лесі Українки відбувся

вибух... ПОЗИТИВУНапередодні Нового року у СНУ імені

Лесі Українки з молодіжно-народними піс-нями, запальними танцями та шаленим позитивом завітав гурт «Dzidzio».

Концерт пройшов під патронатом голови Наглядової ради вишу, народного депутата України Ігоря Палиці та ректора, професора Ігоря Коцана.

«Dzidzio» – мегапопулярний український гурт. Він відомий своїми гумористичними композиціями «Ялта», «Каділак» і драйвовим CD-альбомом з позитивною назвою «Ха-ха-ха». Зараз у складі колективу троє веселих музикантів – Дзідзьо, Лесик і Юлік, яким вда-лося «сколихнути» вітчизняний шоу-бізнес своєю ні на кого не схожою творчістю, адже вони працюють у жанрі комедійного антигла-мурного попу.

Уся їхня творчість спрямована на збли-ження з простим народом, тому і слова до пісень написані мовою, якою спілкується мо-лодь на вулиці. Добре це чи ні? Хтозна. Про-те прекрасно, що гурт несе позитив, драйв і радість.

Передноворічне свято вдалося: студенти співали, танцювали, веселились.

Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО

Адреса редакції:43025, м. Луцьк,

просп. Волі, 13, кім. 20.Телефон: (0332) 24-75-40.

E-mail: media@univer.lutsk.ua.Свідоцтво про державну

реєстрацію – ВЛ № 351-85 ПР від 03.09.2009 р.

Засновник і видавець –Волинський національний

університет імені Лесі Українки.

Головний редактор – Олеся ФЕСИК.Відділи редакції:Новин та інформації – Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ, Валентина КОРНІЙЧУК, Наталія ГОНЧАРЕНКО.Літературний редактор – Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО.Коректор – Інна МОГІЛЕВСЬКА.Верстка і дизайн – Юлія ІОНІНА.Фотокореспондент – Володимир ЛУК’ЯНЧУК.

Газету зверстано та віддрукованов інформаційно-видавничому центрі

CНУ імені Лесі Українки.Редакція зберігає за собою право літера-

турного редагування, скорочення прийнятих до публікації текстів і не завжди поділяє

позицію авторів публікацій. За достовірність опублікованих матеріалів

відповідає автор (рекламодавець).

Обсяг 3 друк. арк.Наклад 2500 прим.