Повстання і викуплення. Урок СШ № 1 (2016)

Êèїâ 2016

Ïî ñіáник з вивчення Áіá ëії в Ñó áîòніé øкî ëі(січень, лютèй, березень 2016 року)

Девiд Таскер

Повстання i викуплення

Содержание

Вступ ........................................................................................................................... 2

Урок 1. 26 грудня-1 січня. Криза на Небесах ................................................................ 4

Урок 2. 2-8 січня. Криза в Едемi ................................................................................ 15

Урок 3. 9-15 січня. Всесвiтнє повстання i патрiархи .................................................... 25

Урок 4. 16-22 січня. Конфлiкт i криза: суддi ................................................................. 34

Урок 5. 23-29 січня. Боротьба триває.......................................................................... 43

Урок 6. 30 січня – 5 лютого. Перемога в пустелi .......................................................... 52

Урок 7. 6-12 лютого. Учення Iсуса та велика боротьба ................................................. 61

Урок 8. 13-19 лютого. Товаришi по зброї .................................................................. 71

Урок 9. 20-26 лютого. Велика боротьба i рання християнська Церква ......................... 80

Урок 10. 27 лютого – 4 березня. Павло i повстання ...................................................... 89

Урок 11. 5-11 березня. Петро i велика боротьба ........................................................ 98

Урок 12. 12-18 березня. Церква в боротьбi .............................................................. 108

Урок 13. 19-25 березня. Викуплення ........................................................................ 118

2

ВстуП

Гріх зародився в серці чудового Божого створіння. Цей факт став початковою точкою події, яку ми називаємо великою

боротьбою. Ми, люди, утягнені в цю боротьбу, ніхто з нас не може ухилитися від участі в ній.

Однак події не повинні були розвиватися таким чином. Від самого початку все було створене «вельми добре» і благосло-венне Богом. Бог-Творець доручив Адамові та Єві піклуватися про те, що Він створив для них. Велика боротьба розпочалася на Землі відтоді, коли сатана лестощами й обманом спокусив Єву і наші прабатьки виявили вірність не Богові, а йому. Якби вони підкорилися простим вказівкам Бога, то відомий нам світ з усіма його бідами, випробуваннями і стражданнями ніколи б не з’явився.

«Протягом усіх століть сатана намагався представити характер Божий у фальшивому світлі, щоб люди мали хибне уявлення про Творця і замість любові відчували до Нього страх і навіть ненависть. Диявол завжди наполегливо прагнув до скасування Божого Закону, переконуючи людей у тому, що вони нібито вільні від Його вимог; при цьому сатана з невтомною люттю переслідував тих, хто чинив опір його обману. Така боротьба відбувалася і за часів патріархів та пророків, і за часів апостолів, мучеників і реформаторів» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. х, xi).

У відповідь на цю трагедію Бог, передбачивши її «раніше від сотворення світу» (Ефес. 1:4), представив Свій План, ві-домий як План викуплення. Авраамові План викуплення був відкритий особисто Богом під час Його зустрічі з патріархом (див. Бут. 15), коли Господь пройшов поміж розсіченими частинами жертв. Стародавній обряд засвідчив Авраамові, що Бог особисто бере участь у вирішенні проблеми гріха.

Так, Бог пообіцяв, що візьме на Себе відповідальність за повстання людини та постраждає, прийнявши смерть за наші гріхи. Тільки так Він міг відновити взаємовідносини з людством, стосунки між людьми, а також відносини людей з іншими Божими створіннями.

3

У цьому всеосяжному контексті ми бачимо невгамовне бажання сатани спотворити творіння та знищити Божий народ. Його стратегії розкриті в Біблії, на сторінках якої ми читаємо про те, як виявляється боротьба між добром і злом у взаємо-відносинах родичів, у сім’ях і серед народів. Ми бачимо цю боротьбу за часів переслідувань, голоду, рабства і вигнання, у спробах відновлення після руйнувань, у конфліктах, а також у спокусах ідолопоклонством.

У Святому Письмі ми читаємо про те, як Бог постійно руйнує плани сатани. Завдяки Приходу Ісуса як Еммануїла («З нами Бог») була повернена влада, відібрана сатаною в Адама та Єви. Ісус переміг там, де Адам зазнав поразки. У Своєму служінні Він виявив владу над творінням і над сила-ми зла. Перед поверненням на Небо Христос доручив Своїм послідовникам розширювати межі Його Небесного Царства, а під час П’ятидесятниці наділив їх силою для виконання цього доручення.

На хресті Ісус отримав остаточну перемогу. Питання полягає в тому, кому ми будемо вірні: Переможцеві чи пе-реможеному. Хоч правильний вибір очевидний і зрозумілий, битва за наші серця й розум триває, оскільки боротьба не завершена і всюди присутній обман. Ми молимося про те, щоб уроки цього кварталу допомогли вам побачити обман сатани і не тільки обрати Христа, а й залишатися з Ним, адже Він пообіцяв: «А той, хто встоїть до кінця, буде спа-сенний» (Матв. 24:13).

Девід Таскер, секретар Південно-Тихоокеанського дивізіону, має ступінь доктора філософії в галузі дослідження Старого Завіту. Він також здійснював служіння пастора на своїй батьківщині в Новій Зеландії, був президентом місії на Соломонових островах, викладачем в університеті Папуа-Нова Гвінея та в адвентист-ському інституті на Філіппінах. У нього і його дружини Керол два сини (Натан і Стефан) та троє внуків.

Урок 1 26 грудня-1 січня

Криза на небесахБіблійні тексти для дослідження:

Ісаї 14:4,12-15; Єзек. 28:2, 12-19; Івана 12:31; Об’явл. 12:7-13; Луки 10:1-21.

Пам’ятний текст:

«Спасіння нашому Богові, Який сидить на престолі, і Агнцеві!» (Об’явл. 7:10).

«Правління Боже ґрунтується на Законі любові, тому щастя всіх розумних істот залежить від повної згоди

з великими принципами справедливості. Бог бажає, щоб усі створені Ним істоти служили Йому з любові, щоб це слу-жіння було зумовлене розумінням Його характеру. Він не знаходить задоволення у вимушеній покорі; Він дає кожному свободу волі, щоб люди могли добровільно служити Йому» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 34).

Доки всі створені істоти зберігали вірність у любові, у Всес-віті панувала досконала гармонія. Проте один заколот змінив усе. Люцифер вважав, що може виконувати функції Бога краще за Самого Бога. Він позаздрив становищу і престижу Бога.

Його жадоба влади призвела до війни на Небі (див. Об’явл. 12:7). Обманувши Адама та Єву біля забороненого дерева в раю, сатана приніс цю війну на Землю, і ми досі відчуваємо її наслідки. План спасіння – це Божий спосіб боротьби з повстан-ням для відновлення порушених сатаною порядку й гармонії.

4

5

Неділя, 27 грудня

ГрiхоПадiння на небесахПрочитайте Ісаї 14:4, 12-15. Які вислови в описі вавилон-ського царя вказують на те, що йдеться про когось біль-шого, ніж земний правитель? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Жоден із земних правителів не був на Небесах, і цей факт доводить, що вірші 12-15 повідомляють про істоту, могутнішу за царя, навіть якщо це вавилонський цар. Крім того, такі образи, як сходження на Небо, становище вище, ніж стано-вище ангелів, перебування в сонмі богів на кінцях північних, зустрічаються тільки в описах Божества на стародавньому Близькому Сході. Честолюбні плани сатани відкриваються тут у «подвійному» пророцтві*.

Ісус використовує цей метод у Своєму описі зруйнування Єрусалима (див. Матв. 24). Хоч учні запитували про зруйну-вання храму, Господь у Своїй відповіді описує як зруйнування Єрусалима римлянами в 70 р. після Р. Х., так і найбільші події кінця світу. Таким же чином Ісая описує атрибути земного царя, але застосовує їх до когось значно більшого за земного царя.

Прочитайте Єзек. 28:2, 12-19. Як сатана представлений у цих текстах? _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Пророк Єзекіїль описує ідеальну істоту, котра перебу-вала в Едемському саду і була прикрашена різноманітними дорогоцінними каменями, які пізніше стали частиною одягу первосвященика. Ця досконала істота була помазаним Херуви-мом – хоронителем Божого престолу, однак стала порочною, запишавшись через свою «красу».

* Подвійне пророцтво – це пророцтво, яке має подвійне виконання, наприклад, історичне та месіанське або історичне й есхатологічне (прим. експерта).

Ур

ок 1

6

Проводячи аналогії між земним і небесним, ми можемо краще зрозуміти Божественні реалії. Пророки говорили про те, що було близьке і зрозуміле людям, аби пояснити важкі для розуміння істини. Нам складно зрозуміти те, що відбувалося на Небесах, проте ми спроможні збагнути фатальні руйнівні наслідки політичних амбіцій земних правителів. Пророки Ісая та Єзекіїль дають нам уявлення про незрозумілу зміну в певний момент всесвітньої історії, коли все, що було гар-ним та ідеальним у Божому творінні, виявилося затьмарене руйнівним впливом честолюбних цілей.

Якщо досконала істота, створена досконалим Богом, перебуваючи в ідеальному середовищі, порушила мир і гармонію через свою гордість, то наскільки смертельним є це почуття для нас, грішних істот?

Понеділок, 28 грудня

Князь цьоГо сВiту Прочитайте Івана 12:31; 14:30; 16:11. Чому Ісус називає сатану князем цього світу? _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Створивши Адама та Єву в Едемському саду, Бог довірив їм управління Едемом (Бут. 2: 8, 15) і турботу про всіх істот у воді, у небі (повітрі) і на землі (Бут. 1:26, 28). Даючи імена тваринам, Адам робив це за правом управителя. Зазвичай давати імена можуть люди, наділені певною владою, тому, назвавши тварин, Адам продемонстрував свій статус упра-вителя світу.

Коли Адам втратив свою владу, сатана дуже швидко за-повнив цей вакуум. А відновлення людської раси, яке стало можливим завдяки жертві Христа на Голгофі, відбудеться тоді, коли викуплені отримають перевагу Адама та Єви ца-рювати з Богом протягом усієї вічності як царі і священики (Об’явл. 1:6; 5:10).

Перші розділи книги Йова показують, наскільки сер-йозною була втрата Адама. Маючи можливість зазирнути в тронний зал Усесвіту, де перебуває Божий престол, ми також

Ур

ок 1

7

можемо побачити, наскільки природа стала домінувати над людською расою після гріхопадіння.

Прочитайте Йова 1:6, 7; 2:1, 2. Чому сатана представився на зібранні Божих синів як той, хто «мандрував по землі та й перейшов її»? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

У даному контексті «мандрувати по землі» або «перей-ти її» – це не просто здійснити цікаву подорож. У Святому Письмі така дія вказує на ознаку власності. Коли Бог дав Авраамові землю, Він звелів перейти її вздовж та вширшки (Бут. 13:17). Такі ж повеління Господь давав також Мойсеєві й Ісусові Навину (П. Зак. 11:24; І. Нав. 1:3). Сатана в певному розумінні позиціонує себе як «бог цього віку» (2 Кор. 4:4).

Виступ сатани в перших двох розділах книги Йова пара-лельний тому, про що повідомляє третій розділ книги Буття. Сатана – ініціатор виникнення проблеми в раю, а потім за-лишає свої жертви страждати від наслідків.

Які докази діяльності сатани ми можемо бачити в нашому світі? Яким чином можна черпати надію в обітниці, що в один прекрасний день увесь цей безлад закінчиться?

Вівторок, 29 грудня

Вiйна на небесахМи не маємо ані найменшого поняття, що саме означає

війна на Небесах; тобто ми не знаємо, які там відбувалися битви, крім факту, що сатана і його ангели були вигнані з Неба. Фактично Біблія нічого не повідомляє про фізичну сторону цього конфлікту. Однак ця війна має свої наслідки на Землі.

Прочитайте Об’явл. 12:7-17. Що ці вірші повідомляють про велику боротьбу, про її вплив на Небеса, а потім на Землю? _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зверніть увагу: Іван у позитивному ключі говорить про боротьбу «обвинувача наших братів» проти переможців. Він пов’язує це зі спасінням та настанням Царства Божо-

Ур

ок 1

8

го (Об’явл. 12:10, 11). Ця позитивна тема розкривається протягом усього розділу та являє собою важливий аспект великої боротьби.

Дуже важливо звернути увагу на загальний контекст 12-го розділу. У ньому міститься опис трьох великих загроз, але в кінці кожної відбувається неймовірне спасіння. У драма-тичному видінні Іванові показана боротьба між Христом і сатаною, а також звільнення Богом Своїх дітей у, здавалося б, безвихідних ситуаціях.

Наприклад, великий червоний дракон (сатана, Об’явл. 12:3, 9) готується пожерти Дитину (Ісуса), Який має народи-тися (в. 4). Як Дитина може вижити в такому протистоянні? Але вона вижила і була взята до Божого престолу.

Потім дракон намагається переслідувати матір (Церкву, Божий народ, в. 13). Наскільки здатна породілля захиститися від дракона? Але вона також отримує чудове звільнення (в. 14).

При третій спробі знищити вибраний Богом народ дракон посилає повінь (в. 15). Що може зробити жінка проти повені? Однак знову ж Бог робить крок назустріч та рятує її (в. 16).

У теперішній час дракон звертає увагу на решту нащадків жінки. Він розлючений і провадить війну проти них (в. 17). Історія повідомляє про те, як полювали на Божий народ, пригноблювали й переслідували його впродовж багатьох ро-ків. Іноді ми вважаємо боротьбу надто важкою і починаємо сумніватися, чи зможуть вірні вижити, проте забуваємо, що історія на цьому не закінчується. Її продовження знаходимо в 14-му розділі книги Об’явлення, де вірні послідовники стоять перед Божим престолом.

Коли ви відчуваєте, що вас перемагають сили, могутніші за вас, як навчитися знаходити захист у Господі, Котрий наймогутніший у Всесвіті?

Середа, 30 грудня

ВиГнання сатаниЯк ми побачили, боротьба між Христом і сатаною не об-

межилася Небесами, але була перенесена на Землю. Протягом деякого часу сатана («обвинувач наших братів», Об’явл. 12:10)

Ур

ок 1

9

міг з’являтися перед престолом Бога та обвинувачувати Його народ. Йов був одним із біблійних героїв, котрий постраждав від такого обвинувачення.

Прочитайте Луки 10:1-21. Який зміст вкладав Ісус у Свої слова, говорячи про сатану? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Перш ніж послати 70 учнів на проповідь, Ісус звелів їм не брати запасний одяг або гроші (Луки 10:4) та просити Божого благословення на своїх слухачів (в. 5). Він попередив, що вони будуть, як ягнята між вовками (Луки 10:3), – саме це відображено у 12-му розділі книги Об’явлення, де дракон намагається воювати з Божим народом.

Після свого повернення (Луки 10:17) учні з радістю по-відомили, що біси коряться їм; вони вважали, що ця звістка має принести велику радість Ісусові (Луки 10:21). Саме в даному контексті Ісус говорить про сатану, котрий упав з Неба як блискавка. Господь попереджає учнів, що їхня радість має ґрунтуватися не на успіхові над демонічними силами, а на тому, що їхні імена записані на Небесах (Луки 10:20). Це нагадування підкреслює: спасіння людини перебуває в руках нашого Спасителя; не ми, а Ісус здобув перемогу над ворогом.

Послідовники Христа мають перевагу свідчити про спасіння, яке Він здобув. Згаданий епізод з Євангелія від Луки 10:17-20 пов’язує справу Євангелія, яку Ісус доручив Своєму народові, із владою над сатаною у великій боротьбі. Проповідь Благої вістки підриває владу сатани над світом і дає людству можливість відновити свою первісну місію з розширення кордонів Божого Царства.

Влада над нашим противником стала реальною тільки завдяки перемозі Ісуса на хресті. Павло стверджує, що Ісус скинув начальства і влади, здобувши над ними перемогу (Колос. 2:15). У Ньому Божий народ тріумфуватиме. По-разка сатани гарантована. «Нині князь цього світу буде вигнаний геть» (Івана 12:31), він більше ніколи не зможе обмовляти Божий народ. Ми можемо радіти, що битву провадить Господь!

Ур

ок 1

10

«Радійте, що імена ваші записані на небесах». Поміркуй-те над цими словами. Про що вони говорять і в чому причина нашої радості?

Четвер, 31 грудня

ПродоВження боротьбиПодібно до змії, яка і після смерті може рефлекторно

обвитися навколо руки і випустити свою отруту, якщо ви візьмете її, сатана залишається смертельно небезпечним воро-гом. Хоч він був переможений на Голгофі, його смертоносні дії ще не зупинені.

Прочитайте Івана 16:33. Як Ісус попереджав Своїх учнів про те, що боротьба проти зла триває?______________________________________________________________________________________________________________________

Ісус ясно сказав, що Його послідовники переживатимуть нелегкі часи, але Він закликав їх не думати про проблеми, а дивитися на перемогу, яку вони здобудуть у Ньому. Роз-мірковуючи про таку гарантію, Павло запевняв віруючих у Римі, що Бог незабаром зітре сатану (Римл. 16:20). А Іван стверджував, що перемога Церкви останніх днів забезпечена завдяки крові Агнця (Об’явл. 12:11).

Прочитайте Євр. 12:1, 2. Хто такі «свідки» і до чого вони закликають нас? Див. також Євр. 11._________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

В 11-му розділі Послання до євреїв стисло описане життя деяких відомих героїв віри. Авель приніс досконалу жертву, і він не забутий, хоч помер. Енох мав настільки близьке спілкування з Богом, що був узятий живим на Небо, аби завжди перебувати з Ним. Ной попереджав про неймовірні події, пропонуючи спасіння нечестивому світові. Авраам залишив велику цивілізацію та вирушив до Обітованої землі. Сарра народила обіцяного сина, хоч давно вийшла з дітородного віку. Мойсей вирішив краще страждати з Бо-жим народом, ніж жити в палаці фараона. А Рахав свідчила

Ур

ок 1

11

про Божу велич (І. Нав. 2:9-11). Ці герої віри складають «велику хмару свідків», як зазначено в тексті Євр. 12:1. Вони не пасивні свідки, не глядачі, що спостерігають за грою, натомість активно свідчать нам, що Бог вірний, що Він підтримував їх у всіх життєвих ситуаціях. Отже, ми не самотні у великій битві.

Поміркуйте про деяких героїв віри, згаданих в 11-ому розділі Послання до євреїв. Хто вони та якими були? Яка надія міститься для нас у факті, що ці люди мали свої страхи, слабкості й хиби?

П’ятниця, 1 січня

для ПодальшоГо дослiдження: Ми не знаємо, чому в Люцифері зародився гріх. Еллен

Уайт пише: «Поступово Люцифер викохав у собі прагнення до самозвеличення» (Патріархи і пророки, с. 35). Факт, що це сталося з досконалою істотою, ясно свідчить про реаль-ність свободи волі та свободи вибору в Божому правлінні. Бог створив усіх розумних істот досконалими, вони мали моральну природу. У них не було схильності до зла. Яким же чином гріх зародився в Люцифері? Це запитання не має логічного пояснення. Для гріха немає виправдання. Якби гріх можна було виправдати, тоді в кінцевому результаті Бог був би відповідальний за зло. Ми, люди, звикли до існування причинно-наслідкових зв’язків. Але гріх не має причини. Він ірраціональний і безглуздий. Люцифер не має виправдання, особливо якщо взяти до уваги факт, що він був такий близький до Бога. Через зловживання свобо-дою волі Люцифер став згубною істотою, із «сина зірниці» перетворився на сатану, «противника».

Хоч багато чого ми не розуміємо, проте знаємо достат-ньо, аби бути обережними та правильно використовувати священний дар свободи волі і свободи вибору.

Питання для обговорення:1. Заздрість відіграла велику роль у повстанні сатани проти

Бога. На підставі вашого власного досвіду що ви можете

Ур

ок 1

12

сказати про шкоду, яку здатна заподіяти заздрість? Як навчитися боротися із цим поширеним гріхом?

2. Поміркуйте про дивовижний дар свободи волі та сво-боди вибору. Як ми щодня використовуємо цей дар? Розгляньте деякі з негативних наслідків неправильного використання цього дару. Як навчитися правильно його використовувати?

3. Подумайте про роль Закону в контексті свободи волі та свободи вибору. Факт, що Бог має Закон, свідчить про реальність свободи волі. Адже який сенс в існуванні мо-рального Закону, якщо моральні істоти не можуть робити вибір? Поміркуйте про застосування Закону і про те, як він свідчить про людську свободу.

4. Існує поширена тенденція (особливо в деяких частинах світу) відкидати ідею про буквальне існуванні диявола. Чому така думка суперечить навіть базовим біблійним знанням?

Ур

ок 1

13

«сВiтлоносний» на амазонцi

Амазонка – найдовша ріка Південної Америки, її довжина 6400 км. Беручи свій початок в Андах, на півночі Перу, вона

несе свої води через увесь континент до Атлантичного океану. На берегах цієї дивовижної ріки і досі живуть племена, яких не торкнулася цивілізація. Ще в 1930-х роках сім’я Холліуелл (пастор Лео та його дружина Джесі) почали поширювати вістку Євангелія серед цих племен. Члени сім’ї Холліуелл самі побудували дерев’яний човен під назвою «Світлоносний» та принесли надію і зцілення багатьом людям, котрі живуть уздовж Амазонки. Під час своєї багатомісячної подорожі вони стали учасниками десятків місіонерських історій. Історія, яку ви зараз прочитаєте, – улюблена історія Шарлотти Ішканьян.

Ангели на АмазонціДоки пастор Холліуелл плив на своєму човні по Амазонці, його

15-річний син Джек вдивлявся в джунглі, сподіваючись побачи-ти ягуара. Над головою, голосно цвірінькаючи, пролетів гарний папуга ара. Потім мотор човна зменшив оберти, і Джек побачив на каное трьох добре одягнених чоловіків, що махали їм руками.

– Доброго дня! – гукнув один із них. – Чи не могли б ви взяти нас на буксир?

Пастор Холліуелл знав, що це не зовсім безпечно. Але щось спонукало його зупинитися.

– Джеку, кинь їм мотузку, – сказав він синові.Джек кинув чоловікам канат, і вони прив’язали його до

свого човна.Двоє чоловіків пересіли в човен пастора і встали позаду нього.

Раптом під час руху вгору по річці один з них потягнув кермо на себе, і човен різко змінив напрям. Він нахилився і перемістився від прибережної частини до центру ріки. Через такий різкий рух човна Джек мало не впав за борт.

Пастор Холліуелл уважно подивився у воду. До того місця, де вони мали проплисти, не було і п’яти метрів. У воді в тому

Місіонерська історія

місці виднілися гострі верхівки скель. Якби човен напоровся на ці скелі, він би розбився.

– Хух! – вигукнув пастор. – Спасибі вам! Ви врятували човен і нас.

Чоловік усміхнувся, але нічого не сказав, він лише дивився на скелясту ділянку у воді. Потім він поступився пасторові місцем біля керма.

– Дякуємо, що підвезли нас, – сказав чоловік. – Якщо ви зараз зупинитеся, ми зійдемо.

«Дивно, – подумав пастор, – тут поблизу немає жодного села». Але він усе ж зупинив човен, чоловіки пересіли до свого човна і попливли вниз за течією.

– Подивися, куди вони попливуть, – попросив Лео сина.– Тату, вони зникли! – вигукнув Джек.Лео обернувся. На річці було порожньо. У тому місці не було

ані поворотів ріки, ані хвиль на воді. Троє чоловіків та їхній човен просто зникли.

Наші місіонерські приношення підтримали роботу сім’ї Холлі-уелл у минулому та продовжують підтримувати місіонерське слу-жіння людей, котрі проживають у віддалених селищах і великих містах уздовж ріки Амазонки. Частина приношень тринадцятої суботи цього кварталу буде використано на будівництво човна «Церква на воді», який продовжить місію «Світлоносного».

Шарлотта Ішканьян, колишній редактор місіонерських вістей

14

15

Урок 2 2-8 січня

Криза В едемiБіблійні тексти для дослідження:

Бут. 1:28; Римл. 8:17; Матв. 6:26; Бут. 2:15-17; 3:1-7, 10-19.

Пам’ятний вірш:

«І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут. 3:15).

Після створення світу Бог оголосив, що все було «вельми добре» (Бут. 1:31). Проте в наш час стає очевидним,

що у світі все не «вельми добре». Незважаючи на існування різних теорій та ідеологій, які протягом століть намагалися поліпшити ситуацію, наш світ продовжує рухатися до хаосу, непевності, насильства, війни, забруднення навколишнього середовища, гноблення й експлуатації. Якщо XX століття почалося оптимістично, з гаслами про можливості людини покращити майбутнє, то людство XXI століття, безумовно, втратило цей оптимізм, і на те є свої причини.

Як ми потрапили в таку ситуацію? Відповідь криється у вели-кій боротьбі, яка, хоч і була розв’язана на Небесах, але, на жаль, охопила Землю майже на самому початку історії нашої планети.

Цього тижня ми розглянемо, як сатана використав люд-ську свободу і запустив процес руйнування, котрий триває дотепер. Історія гріхопадіння ясно показує: єдина безпека людей полягає не тільки в тому, щоб вірити Божим словам, а й у тому, щоб коритися їм.

16

Неділя, 3 січня

три блаГослоВенняФраза: «І побачив Бог… що добре воно» зустрічається сім

разів у першому розділі книги Буття в контексті творіння: світло (1:4), суходіл і море (в. 10); рослини, що розсівають насіння, та фруктові дерева, що приносять плоди (в. 12), сонце, місяць і зірки (в. 18); риби в морях і птахи в небі (в. 21); звірі, худоба і плазуни (в. 25). Нарешті, коли Божі діла були завершені, ми зустрічаємо фразу: «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, – вельми добре воно!» (в. 31).

Бог не тільки оголосив, що створив усе «вельми добре». Він також зробив наступний крок і «благословив» Своє тво-ріння в трьох конкретних сферах.

По-перше, Господь благословив морських істот і птахів. Він звелів їм: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!» (в. 22). По-друге, коли були створені Адам і Єва, Бог благословив їх аналогічним благословенням: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю» (в. 28).

Прочитайте тексти Бут. 1:22, 28. Обидва благословення починаються однаково, проте Адамові та Єві Бог дав додаткові повеління. ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Згідно з Божественним повелінням, люди, а також риби і птахи мали плодитися й розмножуватися, але різниця в тому, що на Адама і Єву була покладена відповідальність – дбати про землю та її мешканців. Тут ми бачимо натяк на те, що значить бути створеними за Божим образом. Творець запросив наших прабатьків бути співправителями з Ним, підтримуючи створений світ та піклуючись про нього (див. Римл. 8:17; Євр. 1:2, 3).

Третім благословенням, даним під час створення нашого світу, був сьомий день (Бут. 2:3). Це ще одне підтвердження того, що люди – істоти значно вищого порядку, ніж тварини. Люди були створені, щоб насолоджуватися спілкуванням із Творцем такими способами, якими не володіють інші

Ур

ок 2

17

живі істоти. Тут ми бачимо безпомилкове свідчення про особливий статус, дарований людині під час творіння. Ісус підкреслив цю істину: «Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, а ваш Небесний Отець годує їх; хіба ви не цінніші від них?» (Матв. 6:26). Не принижуючи роль інших істот, Спаситель ясно дав зрозуміти, що люди – унікальні особливі істоти на Землі.

Яким чином біблійна розповідь про творіння наділяє людство (а значить, кожну людину) гідністю, яка відсут-ня в альтернативному погляді на походження людини, наприклад, у теорії еволюції? У світлі біблійного вчення про походження людини запитайте себе: чи ставитеся ви до всіх людей, як до унікальних Божих створінь?

Понеділок, 4 січня

ВиПробуВання дереВом Пiзнання добра i зла

Бог створив усе з чітко визначеними межами: світло й темрява, води над та під твердю, суша і море, день і ніч, істоти за родом своїм, день, відокремлений від інших, жінка і чоловік, дерево, що стояло окремо від інших.

Прочитайте тексти Бут. 1:4, 6, 7, 14, 18, 21, 24, 25. Межі були окреслені ще до створення людини. Чому це важливо?_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Подібно до того як Бог сформував із землі людину, звірів і птахів (Бут. 2:7,19), Він також зростив із землі прекрасні дерева зі смачними плодами (в. 8, 9). Бог обрав спеціальну ділянку землі, на якій створив сад. Ми можемо тільки намагатися уявити собі його красу; чудові сади, які бачимо або можемо створити сьогодні, – лише слабке відображення того, яким був Едем. У самому центрі цього спеціально створеного Едемського саду стояло два унікаль-них дерева – дерево життя та дерево пізнання добра і зла. Плоди другого дерева не можна було їсти, а порушників цієї заборони чекали серйозні наслідки (Бут. 2:17).

Ур

ок 2

18

Прочитайте Бут. 2:15-17. Як ідея певних меж відображена в цьому випробуванні вірності людини Богові?______________________________________________________________________________________________________________________

Межі були ясними й конкретними: можна їсти плоди всіх дерев, крім плодів цього відокремленого від інших дерева. У Божих словах не було нічого незрозумілого. Адам і Єва були створені моральними істотами, а моральність не може існувати без свободи. У цьому полягало випробування використання своєї свободи. «Дерево пізнання стало перевіркою їхнього послуху та любові до Бога. Господь визнав за потрібне ввести тільки одну заборону щодо користування всім, що було в саду; але якщо вони знехтують Його волею в цьому окремому випадку, то стануть винними в гріху» (Е.Уайт. Патріархи і пророки, с. 53).

Від чого у вашому житті ви повинні триматися якнайдалі?

Вівторок, 5 січня

Падiння(Частина 1)

Названий «хитрішим» за будь-яку іншу тварину (Бут. 3:1), змій став помітним символом протягом усієї біблійної історії. Мойсей підніс мідного змія на жердині, щоб зупинити загибель людей від жахливих укусів під час Виходу (Чис. 21:5-9). Той же мідний змій став об’єктом ідолопоклонства й окультизму, а через 700 років був знищений царем Єзекією (2 Цар. 18:4). У книзі Об’явлення «давній змій» прямо названий дияволом і сатаною (Об’явл. 12:9).

Прочитайте Бут. 3:1-5. Яку тактику використав сатана у своїй спробі обманути Єву? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Перші слова змія були сповнені цинізму й сумніву: «Чи Бог наказав?» (Бут. 3:1). Замість того щоб зацікавитися, чому змій розмовляє з нею, Єва вступила в релігійну дискусію. Коли сатана запитав: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?» (Бут. 3:1), він фактично натякнув (мовою оригіналу

Ур

ок 2

19

це більш очевидно), що Бог заборонив їм вживати плоди всіх дерев, хоч насправді Бог заборонив їм їсти плоди тільки одного дерева.

Змій піддав сумніву Божий характер. Це була пряма атака проти Господа. Змій налякав Єву, оскільки у своїй відповіді вона додає слова, яких, згідно з Біблією, Бог не говорив: «З плодів дерева раю ми можемо їсти, але з плодів дерева, що в середині раю, – Бог сказав: “Не їжте із нього, і не дотор-кайтесь до нього, – щоб вам не померти» (Бут. 3:2, 3; порів-няйте 2:17). Слова «не доторкайтеся до нього» вона додала, можливо, розгубившись.

Успіх сатани додав йому сміливості, і він тут же кидає виклик Божому авторитетові: «Умерти – не вмрете!» (Бут. 3:4). Той факт, що він перебував на дереві, доторкався до плодів і залишився живий, зробив його заяву правдоподібною. Потім на закінчення він додав: «Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло» (в. 5). Спокусник на-голосив, що Бог не тільки вчинив нечесно, а й приховав від людей щось добре.

Сатана змішав істину з обманом. Які типи вчень, котрим вірять люди, являють собою суміш істини з обманом? Чому це змішання є смертельно небезпечним, особливо в богослов’ї?

Середа, 6 січня

Падiння(Частина 2)

Прийнявши рішення створити Адама і Єву, Бог заявив, що вони будуть створені за Його образом і подобою (Бут. 1:26). Спокусник використав приманку: якщо вони скушту-ють заборонений плід, то стануть «як боги». Однак насправді вони вже були подібні до Бога (3:5). Адам і Єва були створені за Його образом і подобою, проте, на жаль, під час спокуси вони забули про цю священну істину.

Крім того, саме Бог давав їм їжу, але, прийнявши рішен-ня з’їсти щось за встановленими Богом межами, Адам і Єва

Ур

ок 2

20

повстали проти Нього. Це можна порівняти із ситуацією, коли, перебуваючи в гостях, ви замість того, щоб їсти за столом, вирушаєте до шафи або холодильника і самостійно пригощаєтеся. Такий учинок буде не тільки образою для господарів, а й свідченням того, що ви не цінуєте ваших взаємовідносин із ними.

Прочитайте Бут. 3:4-7. Спокусник запевнив Єву: коли вона з’їсть плід, її очі відкриються і вона буде, як боги. Однак що відбулося насправді? ____________________________________________________________________________________________

Єву переповнювали почуття (Бут. 3:6). Дерево було гарне, і коли жінка відкусила від плоду, їй здалося, що вона досягла вищого рівня буття. Коли вона поділилася плодом з Адамом, так, їхні очі відкрилися (вірш 7), проте їх збентежила відсутність славного одягу, який вони носили до гріхопадіння. Однією з основних проблем є відкидання Бога як Подателя всякого добра й обрання самостійного шляху. Бажання людей з’їсти плід із забороненого дерева було актом непослуху та свідчило про відсутність довіри. Така відсутність довіри була невиправданою, особливо якщо врахувати їхні унікальні обставини.

Які «заборонені плоди» (котрі часто здаються такими привабливими, такими приємними і перспективними) доступні нам сьогодні? Як нам не повторити помилку наших прабатьків?

Четвер, 7 січня

наслiдКиТільки у вічності ми до кінця усвідомимо, якої шкоди було

завдано першим випадком непослуху. Усе, що Бог створив за сім днів, почало стрімко погіршуватися. Усі встановлені Богом відносини були зруйновані: відносини між Богом і людьми (вони сховалися від Нього), між самими людьми (Адам звинуватив Єву в тому, що сталося), а також між людьми і навколишнім середовищем (змій став ворогом, на землі тепер зростатиме тернина й осот, і вона даватиме їжу тільки в результаті важкої праці людини).

Ур

ок 2

21

Прочитайте Бут. 3:10-19. Як виправдання Адама та Єви свідчили про дію процесу деградації людини?___________________________________________________________

Зверніть увагу, як Бог відповідає на ці виправдання. Перш ніж сказати Адамові та Єві про викуплення, Бог показує, до чого призвів їхній непослух. Перші слова були сказані змієві. Відте-пер він проклятий. Він буде їсти порох і ворогувати з жінкою, а одного разу її насіння розчавить йому голову (Бут. 3:14,15).

Потім Господь сказав Єві, що дітонародження буде пов’я-зане із сильним болем (Бут. 3:16), Адам їстиме хліб у поті чола, а не житиме, як цар (Бут. 3:17-19).

Перед Адамом і Євою стояв вибір: або продовжувати повстання, або повернутися до Бога. Узявши на себе відпо-відальність за свої помилки, вони стали на шлях повернення до Бога, але навіть цього визнання було недостатньо, щоб вирішити проблему людства, викликану гріхом.

Необхідний був інший спосіб, щоб забезпечити майбутнє людської раси. Тому Бог указав на жертовну тварину (Бут. 3:21). Одна тварина (змій) познайомила їх із гріхом, втратою та зруйнованими відносинами, а інша тварина (агнець) мав указати їм на Викупителя, Котрий принесе відновлення, при-мирення й вічне життя (див. Бут. 3:15). Однак замість того, аби бути співправителями, управляючи землею, Адам і Єва, як ніколи раніше, стали залежні від землі й одне від одного. «Серед нижчих істот Адам був як цар, поки залишався вір-ний Богові, уся природа визнавала його владу; але коли він згрішив, ця влада була втрачена» (Е. Уайт. Виховання, с. 26).

Відразу ж після гріхопадіння нашим прабатькам була дана надія на спасіння (див. Бут. 3:15). Як ми можемо здобути цю надію? Як навчитися радіти нею, знаючи, що Божа обітниця стосується і нас, незалежно від нашого вибору в минулому?


для ПодальшоГо дослiдження: Хоч після Едему, після тижня творіння минуло так

багато століть, у природі ще залишається багато доказів

Ур

ок 2

22

Божої доброти. Подивіться навколо: ми бачимо не тільки красу, а й неймовірний дизайн, і все це свідчить про любов нашого Творця. Наприклад, згадайте про такі продукти: яблука, апельсини, мандарини, полуниця, чорниця, авокадо, помідори, лимони, кавуни, мигдаль, груші, персики, сливи, морква, горох, банани, ананаси, гранати, капуста броколі, брюссельська капуста, цибуля, малина, вишня, селера, па-пайя, баклажани, ревінь, шпинат, дині тощо. Хіба випадково всі ці продукти, що виростають із землі і кожен з власного насіння, такі смачні й корисні для нас? Звичайно, ні. Однак не всі мають доступ до цих щедрот: у світі відбуваються стихійні лиха, епідемії, війни, і багато людей голодують. Це, звичайно, свідчення того, наскільки сильно в наш світ проник гріх. Але якщо ми зможемо, не звертаючи уваги на завдану творінню шкоду, подивитися на саме творіння, то виявимо чимало чудес. Дух захоплює від побаченого! Яке могутнє свідчення Божої любові! Однак ми повинні пам’я-тати: надія міститься не в творінні, а в Творцеві.

Питання для обговорення:1. Ми були створені для вічності. Смерть – це відхилення

від норми, якого люди не повинні були зазнати. Отже, універсальна огида до смерті, яку ми всі відчуваємо, безперечно, була взята нами з раю. Поміркуйте про всі даровані нам біблійні обітниці щодо вічного життя. Як вони можуть допомогти нам упоратися з трагедією смерті?

2. Що у створеному світі найяскравіше свідчить про реаль-ність Бога та Його любові до нас?

3. Прочитайте ще раз третій розділ книги Буття про те, як Адам і Єва виправдовували свій гріх. Чому це так лег-ко зробити? Як ми намагаємося поводитися так само? Тобто як часто ми стверджуємо, що причина наших помилок – спадковість, довкілля чи інші люди? Як нам позбутися цього небезпечного розуміння та брати на себе відповідальність за свої дії й вибір?

Ур

ок 2

23

мрiя здійснюється Частина 1

Коли Саманта була маленькою дівчинкою, їй подобалося слухати дивовижні історії про подорожі сім’ї Холліуелл.

Вона часто уявляла себе в човні «Світлоносний» разом з Лео та Джесі. Саманта навіть не могла подумати, що одного разу її мрія здійсниться.

Після закінчення школи Саманта вступила на медичний фа-культет до університету Західної Парани в південній Бразилії. В університеті дівчина переживала одне серйозне випробування: протягом усіх років навчання їй довелося відстоювати свої пере-конання щодо святості суботи. Але вона відвідувала пропущені лекції в інші дні і тому затрималася в університеті ще на рік. Проте все сприяло на добро.

Після закінчення навчання в університеті Саманта отримала багато пропозицій щодо роботи, але вона хотіла стати місіонером. Коли дівчина почула про можливість попрацювати протягом року місіонером-волонтером у регіоні Амазонки, вона поставилася до цього питання з усією серйозністю.

«Ісусе, – молилася дівчина, – якщо Ти хочеш, щоб я поїха-ла туди, відчини для мене всі двері. Я не знаю, що робити, але якщо Ти хочеш, я поїду».

Після молитви двері почали відчинятися. Дівчині дали гроші на квитки. Люди забезпечили її всім необхідним. Бажання Са-манти служити місіонером зростало, і вона знала, що Ісус має для неї план.

Незабаром Саманта опинилася на Амазонці. Спеціальна команда навчала місіонерів-волонтерів елементарних навичок того, як працювати в джунглях, викладаючи туземцям принципи здорового способу життя та євангельські істини. Через три місяці координатор проекту підійшов до Саманти і сказав:

– У мене є місце для тебе – місце в маленькому містечку, де ти зможеш працювати медсестрою в лікарні і на човні «Світло-носний».


Дівчина не могла в це повірити. «Я була дуже щаслива, – розповідає Саманта, – бо зрозуміла, що зможу практикувати там свої медичні знання. Там живуть прості люди з нескладними захворюваннями, і я зможу їм допомогти. Це саме те, про що я мріяла, – навчати людей, які зовсім нічого не знають про здоров’я. Це щастя!»

Саманта не тільки працює медсестрою на «Світлоносному», а й допомагає медикам АДРА в лікарні невеликого міста. Щотижня дівчина плаває уздовж Амазонки на «Світлоносному», відвідуючи населені пункти та надаючи медичну допомогу тисячам людей.

Іноді на «Світлоносному» або в клініці Саманта стикається з надзвичайними ситуаціями, у яких покладається тільки на Бога. Багато разів вона бачила Боже втручання і спасіння людей.

Одного разу ввечері Саманта побачила з вікна лікарні ма-ленький човен на ріці, який прямував до берега. Як тільки човен причалив, з нього вистрибнув чоловік і побіг до лікарні. Його руки були перев’язані, а через пов’язки просочувалася кров.

Далі буде.

24

25


ВсесВiтнє ПоВстання i Патрiархи

Біблійні тексти для вивчення:

Бут. 4:1-15; Бут. 3:9, 10; Бут. 6:1-13; Псал. 51:2; Бут. 22; Бут. 28:12-15.


«І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі» (Бут. 28:15).

Події, що відбуваються після гріхопадіння, свідчать про обман та зруйновані відносини. Конфлікт поширюється

по всьому світу й видозмінюється.Поклоніння стає каталізатором розбрату і смерті в істо-

рії Каїна й Авеля, а також постійною темою протягом усієї земної історії.

Історія про потоп показує, як бунт і гріх спотворили все, що створив Бог. Гріх не тільки спотворює творіння, а й руйнує його.

Досвід Авраама являє собою прекрасне підбадьорення для нас у конфлікті, де Бог демонструє Своє бажання прийняти наслідки повстання на Себе. Він стає нашим Заступником.

Потім в історіях Якова й Ісава, а також Йосипа і його бра-тів ми бачимо, як сатана намагається зруйнувати відносини, щоб знищити сім’ї та цілі групи людей.

Але Бог, Котрий підтримує й живить Своїх утомлених дітей, залишається незмінним.

26


Каїн та аВельПрочитайте Бут. 4:1-15. Що ці вірші повідомляють нам про властивість гріха вкорінюватися в серці людини?______________________________________________________________________________________________________________________

Народивши Каїна, Єва була в захопленні. Вона твердо вірила, що народила обіцяного Богом Визволителя (див. Бут. 3:15). «Набула чоловіка від Господа» (Бут. 4:1). Єва щиро вірила, що народила Того, Хто був обіцяний Господом.

У Біблії нічого не сказано про радість дитячих років Каїна та гордість батьків, котрі тішилися розвитком свого первістка. Розповідь швидко переходить до народження другої дитини, а потім до поклоніння цих двох молодих людей. Однак, як це часто відбувається, розбіжності щодо поклоніння призводять до трагедії.

Прочитайте Бут. 3:9, 10; 4:9. Порівняйте реакцію Адама з реакцією Каїна, коли Бог покликав їх до відповіді після вчиненого ними гріха. Що між ними спільного? У чому різниця? ____________________________________________________________________________________________________________

Зверніть увагу на те, як відрізняються емоції Адама й Ка-їна. Адам збентежений, переляканий і присоромлений (Бут. 3:10), а Каїн розгніваний, цинічний та обурений (Бут. 4:5, 9). Замість того щоб намагатися виправдати свій учинок, як це зробив Адам, Каїн говорить відверту неправду.

Проте на зміну відчаю приходять надія й оптимізм. На-родивши Сифа, Єва знову вважає, що це Обітований (Бут. 4:25). Ім’я «Сиф» походить від слова, що означає «основа», «покладений», «зайняти або поставити». Спільнокореневе слово використовується в тексті Бут. 3:15, де говориться про Спасителя, Котрий буде поставлений, щоб кинути виклик змієві та стерти йому голову. Єва каже, що її новий син – це «інше насіння», яке замінить Авеля. Таким чином, навіть в умовах жорстокого розпачу й трагедії та в міру поширення великої боротьби між добром і злом люди продовжують зберігати надію на викуплення. А що ми мали б без надії?

Ур

ок 3

27

Уявіть собі горе Адама і Єви, котрі оплакують смерть свого сина, якого вбив їхній старший син. Фактично вони втратили двох синів. Як нам усвідомити жорстокий урок про те, що наслідки гріха можуть перевершувати сам гріх?


ПотоППрочитайте Бут. 6:1-13. Яким чином у цьому уривку зо-бражена велика боротьба між добром і злом, котра тепер розвивається вже інтенсивніше, ніж раніше?______________________________________________________________________________________________________________________

Під час потопу були частково скасовані деякі акти тво-ріння: багато чого з того, що Бог розділив, з’єдналося. Води над та під твердю, море і суша, риба в морі, птахи в повітрі й усі живі наземні істоти об’єднуються в цьому катаклізмі. Фактично Земля знову стала «пуста та порожня» (Бут. 1:2).

Незважаючи на таку очевидну перевагу сил зла, Божий творчий геній продовжує працювати. Господь ініціює нове творіння, знову відбувається поділ різних елементів. По-перше, Він відокремлює праведного, непорочного Ноя від тогочасних нечестивих людей, чиї думки були повсякденно злі, порочні і жорстокі (порівняйте Бут. 6:8, 9 і 6:5, 11-13). Бог велить Ною побудувати великий ковчег. Потім Він збирає невелику групу людей, птахів, тварин та поміщає їх у безпечне місце – ковчег, щоб вони могли вижити під час прийдешніх подій. Завдяки Божій благодаті життя продовжуватиметься і новий світ виникне з уламків старого. Відбудеться нове творіння.

Однак цей новий світ уже не буде досконалим. Велика бо-ротьба триває не тільки в масштабі планети, а й у серцях людей.

Біблія описує потоп, який «зітер» усе живе поза ков-чегом (Бут. 7:4). Аналогічний вираз використовується в інших місцях Біблії для опису процесу прощення гріхів Викупителем (Ісаї 25:8; 43:25; Псал. 51:3). Знищене буде або наше життя, або наші гріхи. Як ця сувора реальність показує, наскільки «чорно-білими» насправді є питання життя і смерті?

Ур

ок 3

28


аВраамХоч Авраам (спочатку він був Аврамом) відомий нам

своєю вірністю, проте його життєвий досвід свідчить більше про Божу вірність йому.

Двічі Бог запевнив Авраама, що він матиме сина. Уперше Господь сказав йому про це, коли патріархові було близько 75 років (Бут. 12:2, 4), а через кілька років Бог повторив Свою обітницю (Бут. 13:16).

Нарешті (навіть після багатьох помилок з боку Авраама) народилася обіцяна дитина – син заповіту і була явлена вір-ність Бога Своєму рабові (див. Бут. 17:19, 21; 21:3-5).

Прочитайте Бут. 22:1-19. Яка надія щодо великої боротьби відображена в уривку? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

«Бог звелів Авраамові вбити свого сина, щоб закарбувати в його свідомості реальність Євангелія, а також випробувати його віру. Мука, якої він зазнав протягом трьох чорних днів страшного випробування, була допущена, щоб він на власному досвіді міг, бодай частково, зрозуміти всю велич жертви‚ яку приніс Безмежний Бог задля викуплення людини. Жодне інше випробування не завдало б Авраамові таких душевних мук‚ як принесення в жертву свого сина. Бог віддав Свого Сина на смерть‚ сповнену страждань і ганьби. Ангелам, котрі були свідками приниження й душевних мук Божого Сина, не було дозволено втрутитися, як це трапилося у випадку з Ісаком. Ніхто не сказав: “Досить!”. Цар слави віддав Своє життя за-для спасіння грішного людського роду. Хіба може щось бути сильнішим за доказ безмежного співчуття і любові Бога? “Той, Хто Свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх, то хіба разом з Ним і не подарує нам і всього?” (Римл. 8:32).

Жертва‚ що вимагалася від Авраама, мала послужити не лише для його власного добра і добра прийдешніх поколінь; вона також мала стати уроком для безгрішних мешканців Небес та інших світів. Поле боротьби між Христом і сатаною, на якому звершується План викуплення, є підручником для

Ур

ок 3

29

Всесвіту. Через те, що Авраамові забракло віри в обітниці Божі, сатана звинувачував його перед ангелами і перед Бо-гом у тому, що Його слуга не виконав умов Заповіту і тому не гідний Його благословень. Бог бажав довести вірність Свого слуги перед усім Небом‚ показати, що ніщо‚ окрім цілковитого послуху‚ не може бути прийняте Ним‚ а також більш повно відкрити перед ними План спасіння» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 154, 155) .


яКiВ та iсаВКонфлікт між Божими цілями й бунтом у серці люди-

ни виявляється в історії Якова та Ісава. У давнину було прийнято, що перед смертю батька первісток отримував батьківське благословення. Це включало в себе володіння подвійною часткою багатства сім’ї, тому старший син ніс відповідальність за добробут родини.

Ісав зненавидів свого брата Якова та планував убити його після смерті їхнього батька, оскільки Яків обманув його, позбавивши благословення первородства (Бут. 27:41). Ревека відправила Якова до далекої країни заради його безпеки, вважаючи, що все владнається і він незабаром повернеться (Бут. 27:43, 44). Однак повернутися Яків зміг лише через 20 років, а Ревека так і не побачила його.

Прочитайте Бут. 28:12-15. Яка велика надія була дана Якову в цьому сні? __________________________________________________________________________________________________

Повторюючи дані Авраамові обітниці, Бог запевнив Якова, що Його плани незмінні. Хоч здавалося, що своїми діями Яків перекреслив Божий план, Господь, залишався з ним. Однак Яків мав пережити 20 років обману з боку тестя: спочатку в укладенні шлюбу, а потім у виплаті заробітної плати (Бут. 29:20, 23, 25, 27; 31:7). Проте всі ці роки служби за свою дружину здалися йому кількома днями, оскільки він кохав її (Бут. 29:20).

Коли Яків вирішив повернутися додому, його спочатку переслідував Лаван (Бут. 31:25, 26), а потім Ісав із 400 чо-

Ур

ок 3

30

ловіками вийшов назустріч Якову, маючи намір убити його (32:6). Обидві ці ситуації були небезпечними для життя, і Бог двічі втрутився заради порятунку Якова. Перший раз – Бог з’явився уві сні Лаванові та заборонив йому заподіювати Якову шкоду (Бут. 31:24); другий раз – через Особу, Котра боролася з Яковом та спричинила його каліцтво (Бут. 32:24-30). Вид кульгавого Якова мав переконати Ісава, що Яків нічим не загрожує братові. І відправлені наперед подарунки, і ретельно підібрані Яковом слова мали допомогти відновити відносини між братами. Нарешті ми бачимо їх разом, коли вони ховають свого батька (Бут. 35:29). Отже, попередній план Ісава вбити Якова після похорону батька тепер був забутий.

Поміркуйте про всі страждання та біль, які пережива-ють люди (і винні, і невинні) через свій неправильний вибір. Як навчитися думати, думати і ще раз думати, перш ніж діяти?


йосиП та йоГо братиІсторія Йосипа перегукується з історією Якова, котрий

також відчував негативне ставлення з боку старшого брата.В історії про Йосипа ми знову бачимо, як брат ненави-

дить брата, оскільки комусь віддали перевагу (Бут. 37:3, 4). «Квітчасте вбрання» – це не просто одяг із різнокольорової тканини. В оригіналі даний вислів означає, що це був кош-товний одяг, гаптований багатою вишивкою і барвистими візерунками, на виконання яких потрібно не менше року. Такий одяг носили царствені особи.

Потім, коли Йосип розповів братам свої сни (Бут. 37:5-11), це спричинило ще більшу ненависть і заздрість. Тому при першій же можливості брати склали змову, аби позбутися Йосипа (Бут. 37:19, 20). Можливо, брати вже поздоровляли себе з тим, що так легко вирішили проблему. Однак ніхто з них навіть не здогадувався, що Бог використає цю ситуацію, щоб через багато років урятувати їх.

Прочитайте Бут. 45:4-11. Яку велику картину бачив Йосип? У чому полягав її основний зміст?

Ур

ок 3

31

______________________________________________________________________________________________________________________

Подумайте про те, що відбувалося в серці Йосипа, коли він у ланцюгах ішов за караваном і дивився в бік любих серцю пагорбів, де минуло його дитинство. Потім він опинився на ринку для рабів і зацікавлені покупці обмацували й розгляда-ли його як товар. Багато людей зреклися віри і при менших приниженнях та стражданнях, ніж пережив Йосип.

Йосип міг би розлютитися й повстати проти Бога, але він прийняв рішення зберегти свою віру серед цієї несамовитої боротьби. Незабаром він став управителем у домі одного з найважливіших чиновників країни і завдяки Божому бла-гословенню здобув його довіру (Бут. 39:1-4). Зрештою раб став політичним лідером у Єгипті.

Незважаючи на неймовірні сімейні проблеми, на зраду і зло, описані в даній історії, її завершення було щас-ливим. Чи зберігаєте ви свою віру та чи залишаєтеся вдячними Господу, незважаючи на несприятливі події у вашому житті?


для ПодальшоГо дослiдження: Як свідчать наведені в уроці історії, життя на Землі не

завжди таке, як нам хотілося б. Наприклад, Адам і Єва, тримаючи своїх новонароджених дітей на руках, не могли навіть подумати, що згодом один із них уб’є другого. Ціппо-ра, виходячи заміж за Мойсея, звичайно, навіть не уявляла такого майбутнього, яке їх чекало. А як ви вважаєте: життя Лії в шлюбі було таким, про яке мріє молода дівчина? А юний Єремія? У своїх надіях і планах він, звичайно, не при-пускав, що проти нього будуть виступати, його битимуть і назвуть зрадником свого народу. Напевно, Давид та Вірсавія також воліли б іншого розвитку подій у своєму житті (а Урія точно бажав би іншої долі). А Ісус? Звичайно, Він прийшов на Землю, щоб померти, у цьому полягала Його місія. Але Його людська природа, подібна до нашої природи, благала в Гефсиманському саду: «Отче Мій, якщо можливо, хай Мене

Ур

ок 3

32

обмине ця чаша» (Матв. 26:39). Побої, презирство, знущан-ня і розп’яття в 33 роки – це, безумовно, не те, чого може бажати людина. Життя підносить нам неприємні сюрпризи. Однак це не повинно дивувати нас, чи не так? Хіба можна очікувати раю в нашому гріховному світі? Едему давно вже немає на Землі. Але коли він знову тут з’явиться, тоді прірва між нашим сьогоднішнім життям і майбутнім буде настільки великою, як і прірва між нашими очікуваннями та реальністю.

Питання для обговорення:1. Чим відрізняються брати і сестри, які розвивають свою

віру в Бога, від тих, хто не бачить у цьому необхідності?2. Коли суперництво і заздрість руйнують сім’ї, де шукати

допомоги? Що можна зробити для сімей вашої церкви, щоб допомогти їм побачити Божу мету для них?

3. Що можна зробити для людей, які почувають себе самотніми у світі та вважають своє життя безглуздим і нічого не вартим?

4. Навіть якщо ваше життя не стало таким, про яке ви мріяли, як обітниця вічного життя стримує вас від розчарувань?

Ур

ок 3

мрiя здійснюється Частина 2

– Що сталося? – запитала Саманта постраждалого.– Я працював зі шліфувальною машиною і поранив руку, –

відповів чоловік.Саманта та її асистентка Глорія акуратно промили рану, наклали

мазь-антибіотик та зробили перев’язку. Вони помолилися разом з чоло-віком, бо він потребував особливого захисту, який може дати тільки Бог.

Через кілька хвилин до клініки прийшов десятирічний хлопчик зі своїми батьками. Хлопчика ужалила одна з найотруйніших змій Амазонки – бушмейстер.

– Скільки часу минуло після укусу? – запитала Саманта.– Близько п’яти годин, – відповіли батьки.Саманта була шокована. Згідно з медичним довідником, хлопчик

давно вже мав померти. Дівчина негайно надала йому допомогу, роблячи все можливе, щоб зупинити поширення отрути.

Перш ніж привести сина до лікарні, батьки хлопчика самі намага-лися надати йому допомогу. Вони накладали каву на укус та змушували хлопчика з’їсти хвіст змії, вважаючи, що це захистить їхнього сина. Але коли хлопчикові стало гірше, вони привели його до лікарні. Саманта знала, що врятувати хлопчика може тільки чудо. Обоє – і хлопчик, і чоловік – потребували чуда. Дівчина вирішила відправити їх на ліку-вання до найближчого міста. Щоб дістатися до міста звичайним човном, необхідно вісім годин, а човном АДРА – дві години.

Звичайно, човен АДРА був кращим варіантом, проте він витрачав більше пального і міг вичерпати місячний ліміт на дорожні витрати до кінця місяця. Його використовували для надзвичайних ситуацій, які могли виникнути в групі місіонерів з Південно-Американського дивізіону, котрі прибули для допомоги клініці й селищу.

Знаючи, що життя хлопчика й чоловіка в небезпеці, Гербер Каль-берматер, директор АДРА Бразилії в регіоні Амазонки, пояснив ситуацію місіонерам, і вони дозволили йому використати їхній човен.

Коли Саманта з пацієнтами сіла в човен, уже стемніло і почався дощ. Краплі дощу змішувалися з бризками води, коли вони пливли по ріці. Саманта робила все можливе зі свого боку, щоб допомогти пацієнтам, та продовжувала молитися за них.

Далі буде.


33


КонфлiКт i Криза: суддiБіблійні тексти для дослідження:

Суд. 4; 6; 14; Євр. 11:32; 1 Сам. 2:12-25; 8:1-7.

Пам’ятний вірш: «І молилася Анна та й проказала: “Звеселилося Гос-подом серце моє, мій ріг” став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого!» (1 Сам. 2:1).

Час суддів – це час хаосу у священній історії. Божий народ чинив зло в Господніх очах, і Він «передавав» їх до рук

гнобителів; люди кликали до Нього, і Господь посилав виз-волителя, який приносив мир на їхню землю. Мир тримався доти, доки не починався новий сумний цикл історії.

Девора, одна із суддів Ізраїлю, відома тим, що надихала ізраїльського царя на подвиг. Вона та ще одна жінка, Яїл, були справжніми героїнями, у той час як чоловікам через бо-язкість і відсутність віри необхідні були слова підбадьорення й підтримки. Тема, яка неодноразово повторювалася у великій боротьбі, також відкривається в історії Гедеона, коли Божий народ став свідком неймовірного визволення.

Самсон був одним з останніх суддів. Після нього народ захлеснули анархія та безнадія. Своє служіння судді він виконував неохоче, був більш вправний у гонитві за задово-леннями, ніж у прямуванні за Богом.

Самуїл дарує нації надію. Під час його суддівства було встановлено правління царів, а однією з його останніх дій стало помазання майбутнього царя Давида.

34

35


деВораІсторія Девори додає цікаві подробиці до теми великої бо-

ротьби. У цій історії ми бачимо Божий народ, який страждає від гнобителів та стикається з неймовірними перешкодами. Можна провести паралель між розповіддю про Девору та історією, записаною у 12-му розділі книги Об’явлення, про нерівну боротьбу семиголового дракона і Дитини.

Головні герої історії, викладеної в Суд. 4, – ханаанський цар Явін, його воєначальник Сісера та Девора, пророчиця й суддя, котра вирішувала цивільні спори між протиборчими сторонами, володіючи незвичайним ступенем влади і впливу для жінки того часу.

Прочитайте 4-й розділ книги Суддів. Яким чином у розділі викладена тема великої боротьби? Врешті-решт хто влас-ними силами приніс перемогу Ізраїлеві, незважаючи на неготовність усього народу? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Героїня розповіді – дружина Хевера Яїл, яка не побоялася ідентифікувати себе з Божим народом та відіграла вирішальну роль у розгромі Божих ворогів. Складно оцінювати її дії з точки зору сьогоднішнього дня. Ми в жодному разі не по-винні використовувати її приклад для виправдання обману й насильства в досягненні власних цілей, незалежно від правильності цих цілей.

У ході розмови з Бараком Девора запевняє його, що битвою керуватиме Сам Бог. Для опису дій Бога використані два дієслова (Суд. 4:7). Господь «приведе» Сісеру (це слово вживають для опису ловитви риби сітками) до Кішонської долини і «дасть» його в руки Барака. Подячна пісня Девори, записана в п’ятому розділі книги Суддів, розкриває деякі по-дробиці битви. Через сильний дощ колісниці Сісери загрузли у вузьких проходах в районі Кішонського потоку. Небеса і хмари «дощили» водою, а гори «розпливалися» (5:4, 5), спри-чинивши раптову повінь, що призвело до загибелі ворожої армії (5:21) та звільнення Ізраїлю.

Ур

ок 4

36

Подумайте про довіру ізраїльських воїнів Деворі. Хоч, з одного боку, це добре, але чому нам завжди слід бути обережними в тому, аби беззастережно довіряти комусь?


ГедеонПрочитайте Суд. 6:1. Про що повідомляє текст? Див. також Суд. 6:10. ____________________________________________________________________________________________________________

Після Девори протягом наступних 40 років земля насоло-джувалася миром, але незабаром ізраїльтяни знову опинилися в руках гнобителів. Тепер це були мідіяніти, які зі своїми союзниками приходили та знищували всі посіви й розкрада-ли худобу в Ізраїлі (Суд. 6:3-5). Ізраїльтяни дуже зубожіли і кликали до Господа (Суд. 6:6, 7). Вони усвідомили, що їхні ідоли виявилися даремними.

Прочитайте Суд. 6:12-16. Що сказав Ангел Господній Ге-деонові та якою була реакція Гедеона? Хіба він не знав, чому народ спіткало таке нещастя? Див. Суд. 6:7-10._________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Незважаючи на необґрунтовані скарги Гедеона (адже ізраїльтяни відступили від Бога, тому гнобителі прийшли на їхню землю), Господь був готовий визволити їх ще раз, але тепер через Гедеона. Цікаво відзначити, що Бог назвав Гедеона «хоробрий муж», хоч Гедеон був про себе зовсім іншої думки: «О, Господи мій, – чим я спасу Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у домі батька свого» (Суд. 6:15). Безперечно, важливий компонент сили Гедеона полягав у його почутті власної безпорадності і слабкості.

Зауважте також, про що Гедеон просить Господа (див. Суд. 6:36-40). Усвідомлюючи свою слабкість і невеликі шанси на перемогу, він бажав бути впевненим у Божій підтримці. Отже, ми бачимо людину, яка усвідомлювала свою повну залежність від Господа. У сьомому розділі книги Суддів ми

Ур

ок 4

37

можемо прочитати про дивовижну перемогу Гедеона над гнобителями його народу та про Боже визволення Ізраїлю.

Чому Господь вирішив використовувати грішних людей під час цього визволення? Невже Він не міг прикликати «понад дванадцять легіонів ангелів» (Матв. 26:53), щоб тоді врятувати Ізраїль? Яку роль ми, як грішні людські істоти, виконуємо у великій боротьбі та проголошенні Благої вістки?


самсонВ житті Самсона лінія «фронту» в боротьбі між добром і

злом розмита. Його історія починається вражаючим чином із повідомлення Господнього Ангела про те, що він пови-нен бути назореєм від народження. Ангел наставляє батьків Самсона, як підготуватися до виховання особливої дитини. Матері було дано повеління стримуватися від уживання алкоголю й забороненої їжі (Суд. 13:4, 13, 14; див. також Левит 11). Бог мав особливі плани щодо Самсона, але, на жаль, усе сталося не так, як могло бути.

«Саме тоді, коли він змужнів і повинен був виконати Божественну місію, якнайбільше виявляючи вірність Богові, Самсон з’єднався з ворогами Ізраїлю. Він не запитував себе, чи зможе найкращим чином прославити Бога, поєднавши своє життя з обраною ним жінкою, чи, навпаки, опиниться в такому становищі, коли не зможе виконати поставленого перед ним завдання. Усім тим, котрі перш за все прагнуть прославити Бога, Він обіцяє мудрість; але немає жодної обітниці для тих, котрі діють свавільно» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 563).

Прочитайте Суд. 14:1-4. Яким чином Бог використав слаб-кість Самсона до жінок, аби приборкати филистимлян? (вірш 4). ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Самсон мстився филистимлянам різними способами, кожен з яких був гнівною відповіддю на особисту образу. Спочатку він убив 30 филистимлян і взяв їхній одяг на свій

Ур

ок 4

38

весільний бенкет, аби сплатити борг (Суд. 14:19). Потім знищив їхні посіви, коли його дружина «досталася друж-кові його» (Суд. 14:20; 15:1-5). Самсон убив багато ворогів у відповідь на вбивство филистимлянами його дружини та її батька (Суд. 15:6, 7, 8). Коли филистимляни спробували помститися йому (Суд. 15:9, 10), він убив 1 000 филистимлян ослячою щелепою (Суд 15:14, 15). І, нарешті, він зруйнував їхній храм, знищивши 3 000 осіб за те, що вони викололи йому очі (Суд. 16:21, 28, 30).

Подумайте про вади цього героя. Здається, у житті Сам-сона було мало позитивних учинків, які ми могли б на-слідувати, хоч його ім’я записане в 11-му розділі Послання до євреїв поряд з героями віри. Очевидно, ця історія має більш глибокий зміст, ніж здається на перший погляд. Подумайте про те, як Бог міг би використати Самсона. А вас? Наскільки більше ми могли б зробити, якби пра-вильно використовували свій потенціал?


рутІсторія Рут розповідає не про величезні ворожі армії,

які загрожували Божому народові, а про сім’ю, яка майже вимерла, однак відродилася. Дана історія включає в себе дві великі теми: зруйнування Божого творіння та загроза Його народові. Книга Рут також розповідає про велику боротьбу на особистому рівні, яка фактично відбувається завжди.

Не дивно, що Юдина земля зазнала голоду під час суддів (Рут 1:1; П. Зак. 28:47, 48; 32:16, 24; див. також Суд. 17:6; 21:25). Це було ознакою того, що Бог залишив народ запові-ту. Гріх і повстання перетворили квітучий край на безплідну пустелю, але книга Рут повідомляє, що Бог «згадав про народ Свій» та відродив життя, «даючи їм хліба» (Рут 1:6).

Коли Елімелех, його дружина Ноомі та їхні двоє мало-літніх синів вирушили до Моаву, вони розраховували на щасливе майбутнє. У землі ворога вони отримали тимчасове полегшення, проте коли чоловік і двоє синів померли, Ноомі вирішила повернутися додому.

Ур

ок 4

39

Прочитайте Рут 1:8, 16, 17. У чому полягає зміст бажання Рут іти з Ноомі? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Рут походила з ворожого народу, який неодноразово на-магався знищити Ізраїль, проте вона вирішила приєднатися до єврейського народу та поклонятися його Богові. Крім того, на своїй новій батьківщині вона знайшла милість в очах не тільки Боаза (Рут 2:10), а й інших людей, котрі знали про неї (Рут 2:11). Боаз був упевнений, що вона знайшла милість і в Божих очах (Рут 2:12); висловлюючи своє захоплення, він погодився одружитися з нею (Рут 3:10, 11).

Проте був більш близький родич, ніж Боаз; цей родич мав право викупити землю померлого й одружитися з Рут. Однак він не був зацікавлений у цьому шлюбі, оскільки ускладнив би свої фінансові плани (Рут 4:6). Тоді група свідків благословила Рут, уподібнюючи її до великих жінок в історії Ізраїлю (Рут 4:11, 12), і їй була дарована перевага стати прабабусею Месії (Рут 4:13, 17; Матв. 1:5, 6).

Поміркуйте про щасливе завершення цієї історії. На жаль, таких історій не надто багато ані в Біблії, ані в реальному житті. На підставі цієї історії ми можемо по-бачити, що, незважаючи на мінливості долі, Божі плани врешті-решт здійсняться. А це гарна вістка для всіх, хто любить Господа і довіряє Йому.


самуїлЩо говориться в перших розділах книги Самуїла про ве-

лику боротьбу? Там не йдеться про очевидну загрозу Божому народові або про величезні армії на кордоні. Атака зла менш помітна, але не менш реальна.

Прочитайте 1 Сам. 2:12-25. Як у цьому сумному повідом-ленні розкривається реальність боротьби між добром і злом? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 4

40

«Та, незважаючи на призначення бути правителем народу, він [Ілій] не управляв власним домом. Ілій був слабохарак-терним батьком. Полюбляючи мирне, спокійне життя, він не користувався своєю батьківською владою, щоб виправляти згубні звички та нахили своїх дітей. Замість того щоб вести боротьбу з їхніми вадами і застосовувати покарання, він по-ступався волі синів, надаючи їм повну свободу дій» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 575).

На відміну від них, ми бачимо маленького хлопчика у священицькому одязі (1 Сам. 2:18, 19), який, подібно до Ісуса, «усе ріс, та здобував ласку як у Господа, так і в лю-дей» (1 Сам. 2:26; див. також Луки 2:52). Хлопчик Самуїл зростав, розвивався і став сильним вірним керівником в Ізраїлі. «І ввесь Ізраїль, від Дана аж до Беер-Шеви, пізнав, що Самуїл вірний, як пророк Господній» (1 Сам. 3:20).

Однак це не означає, що в країні усе було гаразд. Народ пережив вторгнення филистимлян, і двоє синів Ілія були вбиті. Филистимляни захопили Божий ковчег, і 98-річний Ілій, почувши цю звістку, помер (1 Сам. 4:14-18).

На жаль, Самуїл зіткнувся з тією ж проблемою, що й Ілій: сини Самуїла також не пішли його слідами вірності й відданості (1 Сам. 8:1-7). _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Самуїл жив у переломний момент історії Божого народу. Він був останнім суддею та ключовою постаттю в розвитку великої боротьби в той час. Його стабільний вплив мав ве-лике значення для народу в критичний момент. Шкода, що його сини не пішли його слідами, але Бог не залежить від людських династій. Унаслідок їхнього відступництва старій-шини забажали царя, і, як пізніше покажуть століття історії, це був не найкращий вибір.

Незалежно від нашого сімейного життя (доброго чи пога-ного), ми несемо відповідальність за свій вибір, кому служити у великій боротьбі. Чому важливо пам’ятати, що, незалежно від наших помилок у минулому, сьогодні ще не пізно виправити свої відносини з Господом? Адже завтра може бути запізно.

Ур

ок 4

41


для ПодальшоГо дослiдження: Біблія не замовчує гріх людини, її зло. Вона точно зображує

стан людства. Особливо чітке зображення людського зла ми знаходимо в уривку 1 Сам. 2:12-25, де сини Ілія представлені в контрасті з молодим Самуїлом. У тексті 1 Сам. 2:12 говорить-ся: «Сини Ілія були люди негідні, – вони не знали Господа». Зверніть увагу насамперед на контраст: родовід відіграє важливу роль у біблійному житті, а в цьому родоводі «сини Ілія» стали «синами негідними (белійяал)». Дане слово семантично багате, використовується в різних формах та контекстах і майже завжди в негативному розумінні. Це пов’язано з єврейськими вираза-ми «бл» і «бли», що означають «ні», «не» або «без». Слово «белійяал» означає «непотрібний», «негідний», «нечестивий», «розбещений» і в інших місцях використовується таким же чи-ном, як і щодо синів Ілія; тобто інші люди також були названі «негідними», «розбещеними» (2 Хронік 13:7; 1 Цар. 21:13). У тексті Прип. 6:12 такі люди прирівнюються до нечестивих. (В інших творах стародавньої близькосхідної літератури слово «белійяал» використовується як ще одне ім’я сатани). Майже скрізь у Біблії, де вжите це слово, воно має негативний зміст. Люди були створені за Божим образом та з певною метою; однак Біблія повідомляє, що вони стали нічого не вартими, «синами негідними». Яке трагічне марнування життя! Ми або живемо для Господа, здійснюючи те, що має сенс і мету, або йдемо від Нього і зрештою станемо нічого не вартими. Це дуже важливо, адже все наше життя і мета життя походять тільки від Нього.Питання для обговорення:

1. Біблія ясно говорить: у великій боротьбі не існує ней-тралітету – ми приймаємо або одну сторону, або іншу, сторону або Христа, або сатани. Проте життя не завжди яскраво відкриває цей контраст, чи не так? Часом ми не впевнені в правильності наших рішень, і не завжди легко визначити, що робити. Куди нам звернутися, щоб отримати керівництво для прийняття правильного рішення?

2. Яким чином люди, на яких ви рівнялися, розчарували вас? А чи не розчарували ви когось, хто рівнявся на вас? Що ви дізналися з розглянутих історій про віру, довіру, благодать і людську непостійність?

Ур

ок 4

мрiя здійснюєтьсяЧастина 3

Коли вони прибули до найближчого міста Манакапуру, хлопчика прийняли до місцевої лікарні, а чоловіка відправили до іншого

міста – Манаус, куди добиратися потрібно було ще дві години. Тільки там він міг отримати спеціалізоване лікування.

Саманта більше не бачила чоловіка. Через тиждень вона приїхала відвідати хлопчика. Він одужував. «Я зрозуміла, – розповідає дівчина, – якби ми в той момент не надали йому допомогу, він, напевно, помер би. Тепер, зустрічаючи цього хлопчика, я розумію, наскільки могутній наш Ісус! Він узяв ситуацію у Свої руки і врятував обидва життя. Я не знаю, як висловити свої почуття, але це був справжній подарунок від Бога. Хлопчик здоровий, йому подобається грати у футбол, і ми допомогли врятувати його життя».

Жити далеко від цивілізації нелегко. Там мало питної води, а електри-ку вмикають щодня лише на три години. Там немає мобільного зв’язку й Інтернету, місіонери живуть практично без зв’язку із зовнішнім світом. Іноді Саманта тижнями не може поспілкуватися з батьками.

Але вона не звертає уваги на незручності, розповідаючи: «Тільки жи-вучи тут, я зрозуміла, що моє життя змінилося: і моє мислення, і я сама. Тепер я знаю, що найголовніше в житті. Тепер я краще знаю Ісуса та вірю, що Він привів мене сюди. Я допомагаю людям, пропонуючи їм спасіння. Я – знаряддя Бога, і Він використовує мене, щоб допомагати людям, а також благословляє мене, над міру задовольняючи всі мої потреби».

Уже майже рік Саманта звершує служіння на Амазонці, а після цього планує повернутися додому. Дівчина вірить, що Бог доручить їй відповідне служіння. «Я не знаю, які Він має плани, – каже вона, – але хочу чути Його голос. Якщо мені потрібно залишитися, я залишуся; якщо поїхати – поїду. Я знаю, що змінилася і, коли повернуся, це буде вже інша людина. Я чула голос Ісуса і хочу використати свої таланти й медичні знання для спасіння людей».

Тим, хто здійснює місіонерське служіння, Саманта радить: «Коли я тільки подумувала про місіонерське служіння, мені здавалося, що це буде на тиждень або місяць. Проте тільки тут дізналася, що місіонерство повністю змінює все наше життя і що Ісус має Свій план щодо нашого життя! Я думала, що в мене буде високооплачувана робота, машина, житло і що все це важливо, але тепер розумію, що це дрібниці порів-няно з тим, що нам може дати Ісус. Слухайте голос Ісуса, і, можливо, Він змінить і ваше життя».

Джина Уолен, редактор місіонерських вістей


42


боротьба триВаєБіблійні тексти для вивчення:

1 Сам. 17:43-51; 2 Сам. 11:1-17; 1 Цар. 18:21-39; 2 Цар. 19:21-34; Естер 3:8-11; Неем. 1.


«І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони: “Станемо й збудуємо!” І зміцнили вони руки свої на добре діло» (Неем. 2:18).

Якщо уважно подивитися на життя Давида, Іллі, Єзекії, Естер та Неемії, то можна побачити одну загальну тенденцію: Бог

використовує «незначних» людей, щоб відвернути потоки зла. Ці історії навчають нас: незважаючи на величезні перешкоди, ми не повинні поступатися злу. Завдяки силі Бога, Котрий вірний Своїм обітницям, що виконалися для нас в Ісусі, ми можемо стояти твердо. Коли Божі діти з Його силою стійко переносять випробування, вони починають розуміти, що сили зла недостатньо сильні, аби здобути остаточну перемогу.

Наше завдання – тішитися Божим спасінням. Іноді це зда-ється безглуздим у контексті руйнівних проблем, з якими ми стикаємося та які перевершують наші сили. Тішитися Божим визволенням до того, як воно настане, – це дія віри й покло-ніння, а не логічний наслідок навколишніх подій. З іншого боку, ми покладаємося на Божу вірність, оскільки пам’ятаємо, що Христос здійснив для нас, і це абсолютно логічно.

43

44


даВид, Ґолiят i ВiрсаВiяЖиття складне, бо ми, люди, складні істоти. Ми були

створені за образом Бога, Володаря Всесвіту, але внаслідок гріхопадіння стали порочними. Не дивно, що наш потенціал як для добра, так і для зла фактично не обмежений. Деякі люди досягають високого рівня чесноти, інші, на жаль, падають на саме дно розпусти, і, більше того, ці крайнощі можуть виявлятися в одній особі! Добра звістка полягає в тому, що колишні мешканці «дна», піднявшись завдяки ми-лості Бога, можуть здійснювати великі справи для Нього і для людства. Звичайно, може статися і навпаки, а саме: той, хто колись був на висоті, може опуститися «на дно». Сатана реальний, велика боротьба реальна, а якщо ми втратили зв’язок із Господом, то навіть найкращі з нас можуть стати жертвою ворога (1 Петра 5:8).

Прочитайте тексти 1 Сам. 17:43-51. Які слова Давида до-помагають нам зрозуміти причину його перемоги? Для порівняння прочитайте 2 Сам. 11:1-17. Яку разючу зміну ми бачимо в одній людині? Що спричинило це?_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Той же Давид, який здобув перемогу над велетнем Ґолія-том, зазнав поразки через власне пожадання та зарозумілість. Скільки жінок було в цієї людини? Однак він бачить ще одну, заміжню жінку, і раптом кудись зникають слова про «війну Господа» (1 Сам. 17:47), про те, «що є Бог Ізраїлів» (1 Сам. 17:46)! Якщо і був час, коли Давид мав не тільки знати, що це «війна Господа», а й боротися в цій битві в Божій броні, то це було не на полі бою в долині дуба, а в глибині власного серця, де в кожного з нас відбувається велика боротьба.

Прийшовши до тями після перелюбу з Вірсавією, Давид гірко шкодував про свій учинок. Великий смуток спонукав його написати Псалом 51, у якому він просить Бога дарувати йому чисте серце (в. 12) та відновити його спілкування з Ним (в. 13, 14). У великій вселенській боротьбі сильні люди такі

Ур

ок 5

45

ж уразливі, як і люди нижчого рангу; а Бог бажає працювати над усіма, хто по-справжньому кається.

Подумайте про себе, про свої тріумфи, розчарування, перемоги, поразки. Як ви можете застосовувати викла-дені вище уроки в ситуаціях, у які щодня потрапляєте?


наВернути серцяІлля тішб’янин – один із найбільш колоритних персонажів

Святого Письма. Ми вперше зустрічаємося з ним, коли він стоїть перед здивованим царем і пророкує, що протягом наступних трьох років «не буде роси та дощу» (1 Цар. 17:1). Нелегко було наблизитися до царя або піти від нього, але цей «чоловік волохатий», підперезаний шкіряним поясом (2 Цар. 1:8), просто проминув охоронців, передав Боже послання й пішов у гори.

Це були важкі часи для всього Ізраїльського царства. Більшість людей покинула Господа, Бога (1 Цар. 19:10) і поклонялася богам родючості. Пророцтво про те, що не буде дощу, стало прямим викликом Ваалові, котрий, як вважалося, посилав дощ, живлячи вологою сільськогосподарські культури і траву. Тогочасні релігійні обряди переважно були спрямо-вані на підвищення родючості землі й отримання прибутку.

Протягом наступних трьох років боги родючості були безсилі. Тоді Ілля знову постає перед царем і велить йому зібрати на горі Кармел усіх пророків Ваала й богині Астарти (богині родючості) – одна людина проти 850 лжепророків (1 Цар. 18:17-20).

Коли народ зібрався на вершині гори Кармел, Ілля звер-нувся до натовпу: «Чи довго ви будете скакати на двох га-лузках?» (1 Цар. 18:21). Бички були вибрані та підготовлені для жертвоприношення, і люди сподівалися побачити, який саме Бог достатньо сильний, щоб послати вогонь з неба. Бик був найсильнішою твариною в стародавніх релігіях. Звичайно, боги родючості мали б показати свою силу.

Прочитайте 1 Цар. 18:21-39. Які зміни Ілля бажав побачити в Ізраїлі та чому це актуально сьогодні і для нас?___________________________________________________________

Ур

ок 5

46

Про це читаємо в 1 Цар. 18:37. Чудо, хоч і дуже приголо-мшливе, не було справжньою метою; мета полягала в тому, аби повернути Ізраїль у рамки заповіту. Зауважте також, що серця людей навернув Сам Господь. Але Бог не змушує людей повертатися до Нього. Він посилає Свого Святого Духа, а люди, відгукуючись на Його заклик, повинні спочатку при-йняти рішення повернутися до Бога. І тільки тоді, завдяки Його силі, вони зможуть утілити своє рішення в життя. Те ж саме відбувається і сьогодні. Тільки Божа сила підтримує ритм серця кожної людини, але Він не примушує нікого, чиє серце б’ється завдяки Йому, прямувати за Ним.


слоВа знеВаГиЄзекія був царем Юдеї, коли нова наддержава Ассирія

завоювала північне царство Ізраїль та розсіяла його жи-телів по всій Месопотамії (2 Цар. 18:9-12). «Те, чого Він не міг зробити через них, коли вони жили в країні їхніх батьків, тепер Він бажав звершити через розпорошення їх серед язичників. Його План спасіння щодо всіх, хто обере прощення через Спасителя людського роду, мав повністю виконатися; допускаючи нещастя на Ізраїль, Він готував шлях для відкриття Своєї слави всім народам Землі» (Е. Уайт. Пророки і царі, с. 292).

Через кілька років цар Ассирії Санхерів звернув свою увагу на Юдею, захопив усі укріплені міста й обклав її даниною (2 Цар. 18:13-15). Хоч, збираючи данину, Єзекія спустошив усі храмові й палацові скарбниці, ассирійський цар не задовольнився цим і послав послів з вимогою про капітуляцію Єрусалима.

Ассирійці намагалися підірвати віру народу, заявляючи: оскільки боги навколишніх народів не врятували їх від Ассирії, чому євреї вважають, що їхній Бог сильніший? (2 Цар. 18:28-30, 33-35).

Єзекія прийняв єдине правильне рішення – молитися (2 Цар. 19:15-19). Бог уже використав Ісаю для підбадьорен-ня Єзекії (2 Цар. 19:6) і тепер знову посилає пророка до царя.

Ур

ок 5

47

Прочитайте 2 Цар. 19:21-34, звернувши особливу увагу на вірші 21, 22. Яким було послання Бога до Свого народу на тлі цієї жахливої кризи? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Підсумком усього цього було наступне. Коли величезна ассирійська армія розташувалася навколо стін Єрусалима, налякані мешканці обложеного міста прокинулися одного ранку, з острахом очікуючи, що в результаті дій завойов-ників буде прорвана оборона міста. Однак вони стали свід-ками того, що величезна кількість воїнів лежала на землі в смертельній тиші (2 Цар. 19:35). Опальний ассирійський цар повернувся додому тільки для того, аби померти від рук своїх двох синів (2 Цар. 19:36, 37).

Як нам навчитися довіряти Богові навіть у найбільш гнітючих і, здавалося б, безнадійних ситуаціях? Чому ми завжди повинні пам’ятати про більшу картину, особливо коли все складається не так, як хотілося б?


деКрет Про смертьНам складно сьогодні зрозуміти звичаї і традиції старо-

давньої Персидської імперії, де розгорталася історія Естер. Одне можна сказати з упевненістю: Господь використав цю імперію, щоб виконати обітниці заповіту, дані ізраїльському народові, а ще раніше – Авраамові (див. Бут. 12:1-3; Ісаї 45:1; 2 Хронік 36:23).

Молода єврейська дівчина Естер стала царицею. Хоч її сходження на престол відрізнялося від шляху Йосипа в Єгипті або Даниїла у Вавилоні, але (як і Йосип, і Даниїл) вона перебувала там, де поставив її Господь, і була чудовим чином використана Богом. Це приклад того, як розгорталася велика боротьба впродовж історії.

Прочитайте Естер 3:8-11. Пам’ятаючи про Божі плани щодо ізраїльського народу, особливо щодо Приходу Месії, які наслідки міг мати цей наказ? _______________________________________________________________________________________

Ур

ок 5

48

«Цар не зовсім усвідомлював, якими далекосяжними будуть наслідки виконання цього указу. Сам сатана, невиди-мий організатор усієї змови, намагався стерти з лиця Землі народ, який зберігав пізнання правдивого Бога» (Е. Уайт. Пророки і царі, с. 600, 601). Адже саме з цього народу мав вийти Спаситель світу.

Дивно, що причиною проблеми було питання поклоніння (Естер 3:5, 8) та відмова певної групи людей виконувати за-кони і звичаї можновладців. Хоч, звичайно, наприкінці часу контекст буде іншим, реальність, яка стоїть за ним, – велика боротьба між Христом і сатаною – залишається незмінною: усі, хто прагне залишитися вірним Богові, зустрінуть проти-дію, з якою зіткнулися євреї. Господь попереджає нас, що в заключний час історії Землі вийде указ, згідно з яким той, хто не поклониться образові звіра, буде вбитий (Об’явл. 13:15). Історія і пророцтво свідчать, що одного разу це стане реальністю.

Чому ми часто не довіряємо тим, хто відрізняється від нас? Як вражаючі істини творіння й викуплення, що розкривають цінність кожної людини, указують нам на помилковість такого ставлення? Як очистити свої серця від цієї негативної тенденції?


неемiяІсторія Неемії також розгортається в той час, коли ізраїль-

ський народ уже не існував як незалежний політичний суб’єкт, а являв собою розсіяний на чужині останок. Але Бог завжди залишається вірним Своїм обітницям, навіть тоді, коли люди порушують умови заповіту.

Прочитайте перший розділ книги Неемії. У чому суть його молитви? Які паралелі можна провести між нею та молитвою Даниїла, записаною в Дан. 9:4-19? Яке питання було порушене в обох випадках і як воно відображене в драмі великої боротьби? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 5

49

Завдяки милості царя Неемія отримав дозвіл повернутися до Єрусалима й відновити його. Прибувши на місце, Неемія перші кілька днів просто оглядав місто. Він намагався роби-ти це вночі, але руїни були настільки великі, що Неемія не міг пройти далеко, тому виходив за зруйновані стіни, щоб оглянути місто звідти (Неем. 2:14, 15).

Прочитайте Неем. 2:16-18. Яким чином Неемія зміг пере-конати керівників народу почати працювати над тим, що здавалося їм неможливим? Чого Неемія може навчити нашу Церкву сьогодні? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Спочатку Неемія не міг відкрити керівникам справжню причину свого приходу, оскільки там були деякі люди, кот-рі робили все можливе, аби завадити будь-якій роботі з відновлення Єрусалима (Неем. 2:10, 19, 20). Коли почалася відбудова стін (Неем. 3), ці іноземні посадовці розгнівалися і намагалися перешкодити юдеям (Неем. 4:1-3). Коли вони побачили, що Божий народ серйозно ставиться до своєї ро-боти, вони вирішили піти на нього війною (в. 6, 7, 8).

Легко було відступити, але, незважаючи на всі виверти ворогів, євреї продовжували працювати. Довіряючи Богові, Неемія віддав у Його руки погрози ворогів і справу віднов-лення стіни (Неем. 6:14, 15).

Ми всі зустрічаємося з перешкодами. Як нам дізнатися, коли відступати, а коли наполегливо рухатися вперед?


для ПодальшоГо дослiдження: Боже Слово, яке ми досліджували цього тижня, знову і

знову свідчить про вірність Бога Своєму народові. Ця вірність не завжди була видимою й очевидною. У розглянутих нами історіях ми змогли побачити кінець від початку; а деякі з героїв (наприклад, Урія-хіттеянин) не бачили цього. Сьогодні ми також беремо участь у великій боротьбі, як і особистості, історії яких вивчаємо. І не тільки вони, а й багато інших не побачили під час земного життя позитивного виконання

Ур

ок 5

50

своїх сподівань. Ось чому так важливо нам, християнам, пам’ятати, особливо у важкі часи, чудові слова апостола Павла: «Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина зітліває, проте наша внутрішня людина оновлюється день у день. Бо наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу, адже ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме – тимчасове, а невидиме – вічне» (2 Кор. 4:16-18). Тут апостол Павло прагне відвести наш погляд від щоденної марноти, вад і слабкості людства до єдиної надії, яка збагачує наше життя.

Питання для обговорення:1. Які інші біблійні обітниці вказують на нашу надію? Випишіть

якомога більше обітниць, прочитайте їх вголос у класі та поміркуйте над ними. Які картини вони відкривають нам?

2. Що зробило падіння Давида таким трагічним, враховуючи факт, що він постійно отримував благословення від Бога. Незважаючи на всі Божі благословення, він згрішив. Але не зосереджуйтеся тільки на негативному, натомість по-думайте про один позитивний аспект у всій цій трагічній історії, а саме: про Божу благодать навіть для тих, хто впав так низько. Що це говорить нам про те, наскільки повним і досконалим є викуплення, яке ми маємо в Ісусі? Яку надію дарує нам це викуплення?

Ур

ок 5

сПраВжнiй сКарбЧастина 1

Амейр народився в Манаусі, столиці штату Амазонас, Бразилія. Не-забаром після народження його батьки розлучилися, і мати забрала

сина із собою до міста Манасапури, розташованого на берегах Амазонки. Оскільки все життя вони займалися землеробством, то матір і син пере-їхали до містечка біля ріки та придбали велику ділянку землі.

Амейр ріс, і його призвали на військову службу. Відслуживши 15 місяців, хлопець зацікавився іншим видом діяльності – пошуком золота. У 1980-х роках у Бразилії спалахнула золота лихоманка, золотошукачі з усієї країни з’їжджалися до тих місць, де було знайдено золото.

Брат Амейра проживав в одному з таких «золотих» місць і запросив його до себе. Амейр не знав, що брат став адвентистом сьомого дня. Коли вони разом працювали, брат розповідав йому про свою віру. Проте через тиждень після приїзду Амейра уряд закрив усі золотоносні місця, тому Амейр втратив роботу.

Незважаючи на розчарування, Амейр ще на деякий час залишився зі своїм братом, продовжуючи вивчати Біблію. «Брат розповів мені про Ісуса, і це принесло мені щастя. Я не знайшов золота, яке шукав, але знайшов “найчистіше золото” – Ісуса!» Амейр вивчав біблійні уроки і через деякий час уклав заповіт з Богом в адвентистській Церкві.

Але потім він почав непокоїтися: «Що буде з моєю сім’єю? Хто поділиться цією істиною з моїми рідними?»

Насамперед він поїхав до сестри, що проживала в Манаусі. На його здивування і щастя, вона теж стала адвентисткою. Він залишився там на рік, і впродовж цього часу сестра зміцнювала його віру.

Саме тоді Амейр зустрів дівчину Франсинетту, яка не була адвентист-кою; вони стали друзями. Через деякий час вони почали разом вивчати Біблію. «Спочатку вона прийняла істину, а потім і мене!» — з усмішкою каже Амейр. Франсинетта уклала заповіт з Господом, і згодом молоді люди одружилися. Вони переїхали до містечка, розташованого вище за течією Амазонки, а пізніше, на прохання матері Амейра, оселилися в її селищі.

Місцевій школі був потрібний учитель, а на той час уряд штату Амазонас приймав на цю посаду кожного, хто закінчив чотири класи початкової школи. Будь-яка людина з такою освітою могла стати вчи-телем. Амейр влаштувався на роботу в цій школі.

Амейр був хорошим учителем, але він прагнув більшого, ніж просто навчати дітей читати, писати і розв’язувати приклади. Він хотів ділитися тим «справжнім золотом», яке знайшов!

Далі буде.


51

Урок 6 30 січня – 5 лютого

ПеремоГа В ПустелiБіблійні тексти для дослідження:

Матв. 1:20-23; Івана 9:39; Матв. 3:7-12; 4:1-10; П. Зак. 34:1-4; Об’явл. 21:10.


«Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!» (Луки 19:10).

«Коли сатана почув, що між ним та жінкою, між його та її насінням буде посіяна ворожнеча, він зрозумів, що його

дії‚ мета яких — остаточно зіпсувати природу людини‚ натра-плять на перешкоду: людина отримає силу чинити опір його впливові. Однак, коли План спасіння був розгорнутий більш повно, сатана тішився зі своїми злими ангелами з приводу того‚ що, призвівши людину до гріхопадіння‚ він позбавить Сина Бо-жого Його високого становища. Сатана оголосив, що досі його плани на Землі здійснювалися з великим успіхом і коли Христос прийме людську природу‚ Він також може бути переможений; таким чином сатані вдасться запобігти викупленню людського роду, який гине» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 66).

Цього тижня, розглядаючи спокушення Ісуса в пустелі, ми побачимо так ясно, як, мабуть, ніколи раніше в Біблії, велику боротьбу між Христом і сатаною, відкриту війну між ними. Сатана стверджував, що світ належить йому, але Христос прийшов викупити світ та втілити в життя План спасіння. Зазнавши поразки в спробі вбити Ісуса після Його народження, сатана спробував зірвати План викуплення. Це ми бачимо під час спокушення Господа в пустелі.52

53


емануїл, ВизВолительПрочитайте тексти Матв. 1:20-23. Чим особливе дане Ісусові ім’я Емануїл? ________________________________________________________________________________________________

Чому Ісус прийшов на Землю, аби бути «з нами»? По-перше, Він прийшов відновити втрачене Адамом панування (Римл. 5:12, 15). Ми помічаємо проблиски царственої величі Ісуса (Котрий володів повною владою), коли Він надихав натовпи людей (5 000 чоловіків хотіли зробити Його царем) і коли діти співали «Осанна» (форма прославлення Спасителя народу). Ми також бачимо Його Божественну владу над творінням, Його здатність відновлювати здоров’я людини (наприклад, сліпона-родженого та жінки, яка 12 років страждала від невиліковної хвороби). Ісус мав владу і над силами природи, наприклад, Він утихомирив бурю, наказавши вітрові і хвилям заспокоїтися.

По-друге, Він прийшов, щоб здійснити суд і знищити діла диявола (Івана 9:39; 1 Івана 3:8). Як часто ми дивуємося, що злі люди процвітають? Ісус звертається до теми несправедли-вості і запевняє нас, що її кінець не за горами. Спаситель був визнаний як Той, Хто має владу над демонами. Вони часто свідчили про Його Божественність, іноді навіть перш ніж Ісус був готовий відкрити її. Він дарував мир біснуватим та відновлював їхній розум, коли інші з жахом тікали від них.

По-третє, Ісус прийшов у світ, щоб спасти те, що загинуло (Луки 19:10), та звільнити людей від гріхів (Івана 1:29). Він став подібний до нас, аби бути вірним Первосвящеником і відновити наші відносини з Богом (Євр. 2:17). «Вирішення проблеми гріха, спасіння людей від гріха, дарування їм благодаті, прощення, виправдання й освячення – це від самого початку мета заповіту, у теперішній час виконано-го в Ісусі Христі» (Н. Т. Райт (25.09.2009). Виправдання: Божий план і видіння Павла ( Kindle Locations 1462-1463: Inter Varsity Press. Kindle Edition)).

І, нарешті, Ісус прийшов, аби показати нам Бога, відкрити Його істинний характер нам та Всесвітові, який спостерігає за нами (Івана 14:9).

Ур

ок 6

54

Як кожна з названих причин Приходу Христа може і повинна поліпшити наше життя і наше перебування з Господом?

Понеділок, 1 лютого

хрещення iсусаПоява Івана Хрестителя викликала хвилювання в регіоні.

З’явився хтось, подібний до пророка Іллі (Матв. 3:4; 2 Цар. 1:8). Його пророчий голос порушив чотирьохсотлітнє мовчан-ня Бога. Тепер Господь знову звертався до людей. Очевидно, мало відбутися щось значне.

Прочитайте тексти Матв. 3:7-12. Чому Іван Хреститель пов’язав Прихід Месії з темою суду (майбутній гнів (вірш 7), сокира біля коріння дерев (вірш 10), збирання пшениці (вірш 12) і спалювання полови в невгасимому вогні (вірш 12))? _________________________________________________________________________________________________________________

Люди вважали, що живуть в останні дні. Вони бачили, як Іван вийшов із пустелі, закликаючи їх увійти у води Йордану й прийняти хрещення. Цей досвід був чимось подібний до нового Виходу. Згідно з їхнім уявленням, увійти у воду (а не пройти висохлим руслом ріки) було необхідно для очи-щення і готовності прямувати до нової Обітованої землі із Самим Месією. Він поведе їх від перемоги над римлянами до вічного Божого Царства, про яке говорили пророки. Саме так думав народ.

Однак ані Іван, ані Ісус не були організаторами політич-ного руху, вони працювали для спасіння людей. Лука описує діяльність Івана, цитуючи слова пророка Ісаї про те, як Бог приготує дорогу для тих, хто повертається до Обітованого краю (Луки 3:3-6). Пророк Єремія пояснює причину приготу-вання цього особливого шляху: щоб зробити його рівним для найуразливіших членів суспільства – сліпих, кривих, вагітних, матерів з малюками й усіх інших, хто бажає повернутися до Обітованої землі (Єрем. 31:7-9). Не дивно, що люди сходилися до Івана; у їхніх серцях зародилася надія, що вони також мо-жуть приготуватися до прийдешнього великого Божого дня.

Ур

ок 6

55

Цей день настав, але тільки не таким чином, як очікувала більшість із них. Вони помилилися не тому, що їм не було сказано, а тому, що не розуміли значення Святого Письма (Луки 24:25-27).

Божий вибраний народ багато в чому неправильно уяв-ляв собі природу Першого приходу Господа. Як віруючим останніх днів уникнути помилок щодо природи Його Другого приходу?

Вівторок, 2 лютого

ПеретВорити Камiння на хлiбПрочитайте уривок Матв. 4:1-3. Про що повідомляють тексти? Як тут зображена велика боротьба?______________________________________________________________________________________________________________________

«Дух Божий вів Ісуса в пустелю на спокушення. Ісус Сам не накликав на Себе спокуси. Він пішов у пустелю, щоб там роздумувати на самоті над Своєю місією і майбутньою працею. Постом і молитвою Він готував Себе для кривавого шляху, яким мав пройти. Але сатана, знаючи, що Ісус пішов у пустелю, вважав цей час найзручнішим для того, щоб підійти до Нього» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с.114).

Існують драматичні паралелі між розповіддю про споку-шення Ісуса та досвідом ізраїльтян у їхній подорожі пустелею. Пройшовши води хрещення, Ісус пішов у пустелю, де нічого не їв і був випробуваний протягом 40 днів. Ізраїльтяни також пройшли через воду (Червоне море), увійшли в безплідну пус-телю і залишалися там протягом 40 років. Зверніть увагу, як це описано в текстах П. Зак. 8:2, 3: «І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні. І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом...».

Євангеліє повідомляє, що після 40 днів Ісус зголоднів (Матв. 4:2). І тут з’являється хтось зі своїми «корисними» порадами, схожий на друзів Йова. Не вперше сатана зобра-жений як той, хто бажає надати «допомогу» під час кризи.

Ур

ок 6

56

Пророк Захарія в третьому розділі своєї книги пропонує нашій увазі історію первосвященика, котрий служив під час відновлення Єрусалима після вавилонського полону. Коли первосвященик стояв перед Богом, з’явився хтось право-руч від первосвященика. Зазвичай людина праворуч була найбільш надійним другом, який охороняє і захищає від будь-якого потенційного зловмисника. Але той, хто стояв праворуч від первосвященика, був не хто інший, як «обви-нувач», котрий видавав себе за друга.

Щось подібне сталося з Ісусом у пустелі. Той, хто прийшов «допомогти», відкрив себе, коли сказав: «Якщо Ти Син Божий, скажи, щоб це каміння стало хлібом» (Матв. 4:3). Ангел від Бога не став би сумніватися в Божественності Ісуса.

Зверніть увагу, як відповідь Ісуса (Матв. 4:4) пов’язана з історією Виходу. «[Бог] годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлі-бом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина» (П. Зак. 8:3).

Для нас дуже важливо не потрапити в спокусу, але значно важливіше не ввести (навіть несвідомо) когось іншого в спокусу.

Середа, 3 лютого

настуПна сПоКусаПерша спокуса відповідає історії Виходу, але своїм корін-

ням сягає історії гріхопадіння. Обираючи вірність Богові, а не потурання Своєму апетиту, Ісус переміг у битві, яку Адам програв біля дерева пізнання добра і зла. Але щоб повністю ліквідувати прірву, до якої опустилося людство від часів Адама, Ісус мав пройти ще через дві спокуси.

Згідно з Євангелієм від Матвія, під час другої спокуси сатана піднімає Ісуса на найвищу частину храму, імовірно, на південно-східний наріжник, під яким знаходився стрімкий яр. І знову звучать слова: «Якщо Ти Божий Син», котрі вказували на те, що спокусник не був другом Ісуса.

Чого сатана насправді домагався? Якби Ісус кинувся до-низу, чи довело б це Його Божественність? (Матв. 4:5-7).

Ур

ок 6

57

______________________________________________________________________________________________________________________

Ісус не був зацікавлений у дешевих театральних виставах. Його віра в Бога була істинною, Він не намагався справити враження на інших. Повна довіра Ісуса до Свого Отця вияви-лася в тому, що Він залишив Небо і прийняв на Себе людську природу, постраждав від знущань, фальшивого звинувачення, публічного приниження, несправедливості і смерті (див. Филп. 2:5-8). Це була Його місія, і Він був повністю готовий її ви-конати. Його завдання полягало в тому, щоб повернути світ, втрачений Адамом та його нащадками. В Ісусі виконалися обітниці заповіту, і світ отримав можливість здобути спасіння.

Знову Ісус відповідає: «Так написано», знову цитує слова книги Повторення Закону і знову проводить паралель з істо-рією Виходу: «Не будете спокушати Господа, Бога вашого, як спокушали ви в Массі» (П. Зак. 6:16). Масса була місцем, де ізраїльтяни гірко скаржилися на відсутність води, і Мойсей вда-рив по скелі, щоб забезпечити їх водою. Оцінюючи цей досвід, Мойсей сказав, що люди «спокушали Господа словами: “Чи є Господь між нами, чи нема?”» (Вих. 17: 7, переклад І. Хоменка).

Ісус не піддався на хитрощі, хоч цього разу диявол також сказав: «Написано» (Матв. 4:4, 6).

Не завжди легко побачити межу між вірою в чудовий вияв Божої сили та самовпевненістю, коли ми очікуємо від Господа прояву цієї сили. Чи навчилися ви бачити цю межу? Поділіться своєю відповіддю з класом в суботу.

Четвер, 4 лютого

ПоКлонiнняЗгідно з Євангелієм від Матвія, перша спокуса була зосе-

реджена на апетиті, друга – на маніпулюванні Богом, а третя кидала прямий виклик Самому Христу, Його Царству та Його викупній місії на Землі.

Прочитайте тексти Матв. 4:8-10; П. Зак. 34:1-4; Об’явл. 21:10. Що особливого в «дуже високій горі», на яку сатана підняв Ісуса? ________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 6

58

Порівнюючи цю ситуацію з тим, як у Біблії викладена тема сходження на вершину гори для огляду народів, ми бачимо, що подорож Ісуса не було оглядовою екскурсією. Існує пророче видіння цього сценарію. З гори Мойсей огля-дає землю обітовану, якою вона буде пізніше, а Іван бачить майбутній Новий Єрусалим. Ісус також бачить більше, ніж просто країни стародавнього римського світу. Зверніть увагу, сатана показує все в найкращому світлі. Він показує багатство і славу, а не злочин, страждання і несправедливість.

Потім сатана каже: «Усе це дам Тобі, якщо, впавши ниць, поклонишся мені» (Матв. 4:9). Таким же чином сатана обма-нув Адама і Єву, пробудивши в них бажання стати подібними до Бога (хоч вони вже були створені за Його образом). Тепер сатана вдавав, ніби він Бог і царства світу – його власність, а все, що необхідно зробити Ісусові, – виявити повагу до нього (Луки 4:6; пор. Псал. 2:7, 8).

Це випробування було випробуванням на вірність. Кому ми виявляємо віддані? В Едемі, послухавшись змія, Адам і Єва фактично виявили свою відданість сатані, і ця інфекція гріха швидко поширювалася в кожному наступному поколін-ні. Без прямого Божественного втручання результат великої боротьби був би на користь сатани. Людська раса і навіть життя на Землі не могли б існувати. Ставки були дуже високі.

Зверніть увагу, що Ісус, як і Йосип у випадку з дружиною Потіфара, не міг дозволити злу перебувати поруч із Собою. Ісус звелів сатані піти геть. Йосип не міг цього зробити, тому сам пішов зі сцени потенційного зла (Бут. 39:11, 12). Який цінний урок для нас!

У всіх трьох спокусах Ісус використав для Свого захисту слова Писання. Що це означає для нас у практичному житті? Зустрічаючись зі спокусами, як ми можемо ви-користовувати Слово Боже задля перемоги над ними?

П’ятниця, 5 лютого

для ПодальшоГо дослiдження: Хоч сьогодні у світі багато письменників торкаються

теми великої боротьби між добром та злом, і хоч тепер деякі

Ур

ок 6

59

протестантські церкви розглядають цю ідею більш уважно, ніхто не має такого пояснення великої боротьби, як Церква адвентистів сьомого дня. Істина про буквальну, фізичну, моральну й духовну боротьбу між Христом і сатаною – це воістину відмітна риса адвентистського віровчення. І не див-но, адже через усі книги Біблії червоною ниткою проходить «тема космічної війни», як назвав її один євангеліст. Часом такі теми, як в уроці за цей тиждень, а саме: спокуса в пустелі, викладені в дуже серйозній відкритій манері. Ідею боротьби між добром і злом можна побачити навіть за межами явно релігійного контексту. Поет Томас Еліот писав:

Світ обертається і змінюється, але одне незмінне;в усі дні мого життя одне незмінне –вічна боротьба добра і зла (Повне зібрання віршів і п’єс,

1909-1950 (NewYork: HarcourtBrace & Company, 1952), с. 98).Німецький атеїст Фрідріх Ніцше писав: «Давайте підведе-

мо підсумок. Дві протилежні сили – хороше і погане, добро і зло були залучені в страшну боротьбу на Землі протягом тисяч років» (Про генеалогію моралі, і як стати самим собою (Vantage Books Edition: Random House, Inc., 1967), с. 52).

Дух пророцтва, спираючись на Писання, як ніщо інше, відкриває справжню природу цієї боротьби та поставлені на карту вічні питання.

Питання для обговорення:1. Обговоріть у класі свої відповіді на запитання в уроці

за середу щодо межі між довірою Божим обітницям та самовпевненістю. Як нам побачити різницю?

2. Спокуса приходить у різних формах і масштабах, ретель-но розроблених для кожного з нас. І, звичайно, те, що є спокусою для одного, не діє на іншого. Крім явних гріхів, які існують більш тонкі способи спокушення?

3. Прочитайте про спокушення Ісуса в пустелі та прини-ження, якого Він зазнав. Під час читання поміркуйте над тим, що це був той же Ісус – «з нами Бог» (Матв. 1:23), через Якого «все.. постало» (Івана 1:3). Як нам усвідомити неймовірну ідею про те, що Христос-Бог витримав цю страшну боротьбу заради нас?

Ур

ок 6

сПраВжнiй сКарб Частина 2

Друг Амейра, теж адвентист, почувши, що він із дружиною переїхав до селища, і бажаючи допомогти їм заснувати там церкву, приєднався до

них. Вони щосуботи почали збиратися на березі ріки під деревами. Якось один місцевий житель помітив їх та вирішив приєднатися до них. Амейр почав роздавати односельчанам біблійні уроки, і їхня група зростала.

До матері Амейра швидко дійшли чутки про те, що відбувається. Їй було соромно, що її син – адвентист, тому вона зреклася і прокляла його.

Амейр і Франсинетта молилися за матір, але ситуація лише погір-шувалася. Коли вони викладали комусь біблійні уроки, наступного дня мати Амейра приходила до цієї людини і говорила, що її син проповідує неправду.

– Але ми вірили, що Бог втрутиться, – розповідає Амейр. – Люди були відкриті до звістки, яку ми проповідували.

Односельчани, які вивчали з Амейром біблійні уроки, розповідали про Бога іншим людям. Група віруючих зростала, і вони вирішили по-будувати Молитовний дім. З конференції приїхав пастор, щоб охрестити нових віруючих та офіційно зареєструвати церкву. Сьогодні громада, що складалася з однієї сім’ї, налічує 113 осіб.

Коли мати Амейра побачила, як швидко зростає церква, вона зустрі-лася зі священиком та попросила його заснувати Католицьку церкву в селищі. Проте її особисте життя не складалося, і незабаром вона розлу-чилася з другим чоловіком. Крім того, заснувати Католицьку церкву в селищі так і не вдалося.

Розчарована мати Амейра вирішила виїхати із селища. Проте біблійні істини, які вона чула, все ж таки вплинули на неї. Вона знала про су-боту, але соромилася дотримуватися її у своєму селищі. Та, переїхавши до іншого селища, мати почала таємно дотримуватися суботи («Заради нашого Бога Отця», – як вона говорила) і продовжувала відвідувати церкву в неділю («Заради Ісуса»).

Бог продовжував працювати над її серцем, і після серії біблійних уроків мати Амейра уклала заповіт із Богом в адвентистській Церкві. Вона повернулася до рідного селища, аби розповісти своїм братам про «скарб», який знайшов її син Амейр.

Частина приношень тринадцятої суботи буде використана на бу-дівництво «Церкви на воді», щоб багато людей змогли пізнати істину у віддалених місцях Амазонки. Докладну інформацію ви можете отримати, відвідавши наш сайт https ://am.adventistmission.org/mq-adult.

Джина Уолен, редактор місіонерських вістей


60

Урок 7 6-12 лютого

учення iсуса та ВелиКа боротьба

Біблійні тексти для дослідження:

Матв. 11:29; Римл. 4:1-6; Матв. 13:3-8,18-23; Матв. 7:21-27; Якова 2:17; Матв. 7:1-5.


«Прийдіть до Мене, всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас!» (Матв. 11:28).

Розмірковуючи про велику боротьбу, ми схильні думати про неї в грандіозних, всеосяжних масштабах. Тобто

ми дивимося на велику картину. Її можна назвати «мега- повістю», історією, яка охоплює і пояснює більшу частину реальності, на відміну від місцевої розповіді чи історії, яка пояснює щось значно обмеженіше. Наприклад, відомі пере-гони Пола Ревіра – це місцева подія, на відміну від більш визначних подій в американській революції за незалежність.

І все ж якою б широкою й усеосяжною не була тема великої боротьби, ми щодня вирішуємо питання власного життя: як ставимося до Бога і людей, як долаємо спокуси. Подібно до того як на буденне існування людей впливають значні політичні події, так і наше щоденне життя залежить від серйозних питань великої боротьби.

Цього тижня ми будемо досліджувати, що Ісус говорив про необхідність щодня пізнавати й виконувати Божу волю в нашому житті.

61

62

Неділя, 7 лютого

рiзнi Види ВiдПочинКу«Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам» (Матв. 11:29). Як прийняття Христового «ярма» може принести спокій нашим душам? _________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ця пропозиція Ісуса є особистим запрошенням на фоні Його значно більшої місії – визволення Свого народу від во-рога. Слова Христа перегукуються зі словами із книги пророка Єремії, де народові обіцяно спокій за умови повернення до релігії батьків та відкидання ідолопоклонства навколишніх язичників (Єрем. 6:16).

Концепція відпочинку дуже багатогранна в Писанні, її Засновник – Сам Бог. Він спочивав, закінчивши Свій акт творіння (Бут. 2:2). Його відпочинок поклав початок що-тижневому суботньому спокою. Під час щорічних свят народ також відпочивав (наприклад, див. Левит 16:31), а кожного сьомого року відпочивала від праць і земля (Вих. 23:10, 11); крім того, кожні 50 років оголошувався ювілейний рік, коли звільняли рабів та прощали борги (Левит 25:10).

Спокоєм можна насолоджуватися тільки тоді, коли Бог присутній зі Своїм народом (Вих. 33:14), коли «навколо, – нема противника, і нема злого випадку» (1 Цар. 5:18), ані ворога (П. Зак. 25:19). Спокоєм можна насолоджуватися на землі, яку Бог дав Своєму народові (І. Нав. 1:13), особливо коли люди повернулися з полону й вигнання (Єрем. 30:10). Спокій також можна відчути в акті гостинності (Бут. 18:4) та в стабільному сімейному житті (Рут 1:9; Прип. 29:17).

Проте спокій відсутній для Божого народу в неволі (Плач 1:3). Спокій втрачають нечестиві, котрі подібні до розбурха-ного моря (Ісаї 57:20). Єдиний відпочинок, на який можуть розраховувати такі люди, – це смерть і могила (Йова 3:11, 13, 16-18). У тексті Об’явл. 14:11 також міститься серйоз-не попередження тим, хто в останні дні великої боротьби перебуватиме на боці ворога.

Ур

ок 7

63

Обіцяний Ісусом спокій – дуже щедра пропозиція. Він включає в себе дар суботи, дозволяючи нам провести час із Творцем. Цей спокій допомагає нам зрозуміти своє втрачене становище та відновлює нас у всіх відношеннях. І навіть при-пустившись помилок, ми все одно можемо бути впевнені, що Господь, прийнявши наше покаяння, простив нас і приготував нам відпочинок на Своїх грудях.

Окрім спокою в суботу, як ще ми можемо насолоджуватися запропонованим нам Богом відпочинком? Як ми знахо-димо в Ісусі спокій своїм душам? Див. також Римл. 4:1-6.


ПосiВ та жниВаТему великої боротьби Ісус розкрив у притчі про сіяча.

Чотири типи реакції на євангельську вістку показують, що у світі є не просто «добрі» і «погані» люди. Життя значно складніше, тому ми маємо бути обережними з людьми, котрі відгукуються на вістку Євангелія не так, як нам хотілося б.

Прочитайте Матв. 13:3-8, 18-23. Як у притчі зображена реальність великої боротьби? __________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Боротьба за душі реальна, і ворог використовує будь-які засоби, щоб відвернути людей від спасіння. Наприклад, щодо насіння при дорозі Еллен Уайт пише: «Сатана і його ангели присутні на зібраннях, де проповідується Євангеліє. У той час як небесні ангели прагнуть закарбувати Слово Боже в серцях, ворог пильнує, аби позбавити це Слово будь-якого впливу. З наполегливістю, що дорівнює тільки його злобі, він докладає зусиль, аби перешкодити роботі Божого Духа. У той час як Христос приваблює душу Своєю любов’ю, са-тана намагається відвернути увагу кожного, хто спонуканий шукати Спасителя» (Наочні уроки Христа, с. 44).

Виникають запитання: чому б сіячеві не бути більш обе-режним та не витрачати насіння, кидаючи його при дорозі? Чому він не може бути більш старанним у прибиранні каменів? Чому не прополює бур’яни?

Ур

ок 7

64

При посіві насіння Євангелія людські зусилля завжди обмежені. Ми повинні сіяти всюди, а не судити, що добре, а що погане в ґрунті. Поява бур’янів просто означає, що ми не в змозі запобігти злу, яке виростає в найменш очікуваних міс-цях. Господар жнив працює для того, щоб усі шукачі спасіння отримали його. Ми виконуємо свою частину роботи і повинні навчитися довіряти Йому, що Він виконає Свою частину.

Чи помічаєте ви здійснення цієї притчі в навколишньому житті? Чи знаєте ви людей, котрі прийняли хрещення, але незабаром пішли з Церкви? Або інших людей, котрі взагалі нічим не цікавляться? А чи знаєте тих, хто міцно утвердився у вірі?


будуючи на сКелiПитання про те, де ми перебуваємо у вселенській боротьбі,

яка розгортається навколо нас, ясно викладене в притчі про чоловіка, котрий побудував свій дім на скелі.

Прочитайте уривок Матв. 7:21-27. Що лякає в цій притчі?_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Що спадає на думку, коли ви уявляєте собі цю історію? Де знаходиться скеля, а де пісок? Деякі люди пісок зустрічають тільки на пляжі, але ця історія про будівництво не біля моря. Найімовірніше, це місце серед пологих пагорбів, у долині, де знаходяться більшість сіл.

Ісус описує два будинки: один побудований без фундамен-ту, а інший міцно утверджений на скелі (Луки 6:48). Різниця між цими двома будинками не помітна, доки не пройде злива в горах і не станеться раптове сходження води донизу, у до-лину. Для будівничого, котрий заклав надійний фундамент, злива – не проблема, але для того, хто збудував свій будинок на піску, це – катастрофа. Будинок без фундаменту – легка здобич для бурхливої води.

Ісус поділився цією притчею, бо знав, як часто ми об-манюємо себе. Відбуватиметься серйозна боротьба, і без

Ур

ок 7

65

сторонньої допомоги ми не маємо жодних шансів вижити. Ісус здобув перемогу над злом і саме тому названий скелею.

Перемогу в особистій битві зі злом ми можемо здобути лише за умови, що міцно будуємо своє життя на Христі, а будувати на Ньому можна тільки через послух Йому. «Отже, кожний, хто слухає ці Мої слова та виконує їх, буде подібний до чоловіка розумного, який збудував свій дім на скелі» (Матв. 7:24). Це так просто. Віра – дуже важливий компонент, але віра без діл мертва (Якова 2:17, 20, 26), і в притчі ми бачимо, наскільки мертвою вона може бути насправді.

Прочитайте Матв. 7:22, 23. Вигнання бісів в Ім’я Ісуса або проголошення пророцтв у Його Ім’я – свого роду прояв «віри» цих людей. Однак що з ними сталося? Запитайте себе: на якій основі збудований ваш духовний дім? Яким чином ви можете отримати відповідь на це запитання?


не судiтьІсус проголосив Нагірну проповідь у перші дні Свого

служіння. Вона була революційною в усіх відношеннях. По-перше, Христос сказав звичайним людям, що вони дорогі та благословенні в очах Бога (Матв. 5:3-12), будучи сіллю і світлом (Матв. 5:3-16) – двома дуже цінними для життя елементами. Господь говорив про важливість Божого Закону (Матв. 5:17-19) та попереджав про даремність спроб справи-ти враження на оточуючих власною хорошою поведінкою (Матв. 5:20). Ісус також зазначив, що моральність людини визначається тим, що вона думає, а не тільки тим, що робить (Матв. 5:21-28), хоч за своїми діями також необхідно стежити (Матв. 5:29, 30). Фактично Нагірна проповідь охоплює увесь спектр питань життя й відносин людей (див. Матв. 5:1-7:27).

Прочитайте Матв. 7:1-5. Як у цих текстах зображена реальність великої боротьби? Яким чином виявляється взаємодія між добром і злом? _____________________________________________________________________________________

«“Не судіть, щоб і вас не судили”. Не вважайте себе кра-щими за інших і не ставайте їхніми суддями. Оскільки ви не

Ур

ок 7

66

можете знати мотивів учинків людей, то не маєте права їх судити. Критикуючи інших, ви виносите вирок собі, бо ви-являєте себе спільниками сатани – обвинувача наших братів. Господь говорить: “Випробовуйте себе самих, чи перебуваєте ви у вірі, пізнавайте себе” (2 Кор. 13:5). Саме так ми повинні діяти» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 314).

Коли Ісус закликав Своїх слухачів не судити, Він указав на дві причини осуду. Перша причина: ми судимо інших, бо самі робимо те ж саме (Матв. 7:1, 2). Ми відводимо увагу від себе, щоб усі навколо, дивлячись на людину, засуджу-вали її, а не нас.

Друга причина: часто проблема, яку ми бачимо в браті чи сестрі, – це тільки видима частина проблеми, про яку ми навіть не здогадуємося. Нам легко побачити смітинку в їхньому оці, проте ми не в змозі побачити велику колоду у власному оці.

Яка різниця між осудженням людини та судженням про правоту або помилковість її дій? Чому важливо робити цю різницю?


«я з Вами По Всi днi»Матвій закінчує своє Євангеліє прекрасним запевненням Ісуса: «І ось, Я з вами по всі дні аж до кінця віку!» (Матв. 28:20). Що це має практично означати для нас у нашому житті, боротьбі, промахах, розчаруваннях і навіть тоді, коли ми відчуваємо, що Бог залишив нас?______________________________________________________________________________________________________________________

Цікаво, що Матвій починає своє Євангеліє аналогічними словами. Після перерахування всіх праотців і розповіді про з’явлення ангела Марії та Йосипові, Матвій пояснює, що Дитина, Яка має народитися, є Емануїлом – «З нами Бог» (Матв. 1:23).

Бог кілька разів пообіцяв у Святому Письмі: «Я буду з вами». Він обіцяв бути з Ісаком (Бут. 26:24), Яковом (Бут. 28:15), Єремією (Єрем. 1:8, 19) та ізраїльським народом

Ур

ок 7

67

(Ісаї 41:10; 43:5). Контекст багатьох таких посилань свідчить про часи труднощів і переслідувань, коли Божі слова були найбільш актуальні.

У паралельному тексті використані подібні слова: «Я тебе не покину і не відступлю від тебе!» (Євр. 13:5). Кількома віршами нижче Павло додає: «Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той Самий!» (Євр. 13:8). Ця обітниця теж повто-рюється кілька разів. Зокрема вона була сказана під час пе-редачі Мойсеєм керівництва Ісусові Навину (П. Зак. 31:6, 8). Бог повторює цю фразу Ісусові Навину після смерті Мойсея: «Не залишу тебе й не покину тебе» (І. Нав. 1:5). Передаючи царство Соломонові, Давид також запевняє сина, що Бог не залишить і не покине його (1 Хронік 28:20).

Ісус, Який ніколи не змінюється і завжди перебуває з нами, дав тверду впевненість нашим попередникам. Вони переживали труднощі й випробування, зустрічали найбільші лиха у своєму житті, проте були впевнені в Божій присутності.

Ці запевнення дуже важливі для Церкви Христової наприкінці часу. Обітниця Ісуса залишатися з нами до самого кінця звучить у контексті придбання учнів, про-повіді Євангелія, хрещення й навчання. Тому основну увагу зосереджено на радості вічного спасіння людей у великій боротьбі.


для ПодальшоГо дослiдження: Письменник Леон Візельтайєр написав кілька слів про

історію, яку назвав «однією з найсумніших історій у світі». У цій історії описується життя англійця на ім’я С. Б., котрий був сліпим від народження. Проте в 52-річному віці йому зробили операцію з пересадки рогівки, і він прозрів. Уперше у своєму житті С. Б. отримав можливість бачити. Це, напев-но, був неймовірно захопливий для нього досвід – нарешті побачити світ, у якому він перебував усе своє життя, але який був закритий від нього. Далі Візельтайєр цитує кни-гу, де прочитав цю історію: «С. Б. знайшов світ сірим і був засмучений відшаруванням фарби та плямами... Він дедалі

Ур

ок 7

68

більше відзначав недосконалості в речах, розглядав дрібні нерівності, сліди у фарбі або дереві, які засмучували його, мабуть, тому, що він вважав світ більш досконалим. Йому подобалися яскраві кольори, але він впадав у депресію, коли фарби тьмяніли. Його депресія стала помітною, поступово він узагалі відмовився від активного способу життя, а через три роки помер» (www.newrepublic.com/article/113312). Оце так! Хоч, з одного боку, це важко прийняти, але, з іншого, не так уже й складно зрозуміти. Наш світ пошкоджений. Велика боротьба точиться тут уже понад шість тисяч років. Шість тисяч років триває війна, залишаючи на своєму шляху зга-рища й руїни. І, незважаючи на всі наші спроби зробити світ кращим, здається, що він рухається не в той бік і далі буде тільки гірше. Ось чому нам потрібна обітниця викуплення, яку ми знаходимо тільки завдяки перемозі Христа у великій боротьбі – перемозі, завойованій на хресті та безкоштовно запропонованій усім нам.

Питання для обговорення:1. Які уроки ви можете почерпнути для себе з історії С. Б.?2. Як ми читали в уроці за вівторок, люди, котрі сказали:

«Господи, Господи, чи не Твоїм ім’ям ...», вірили в Ісуса. Але зверніть увагу на їхню відповідь. Хто був центром їхньої уваги? На що вони дивилися? Як відповідь цих людей розкриває їхній самообман?

3. Якщо ваш друг або член родини робить щось непра-вильне, як ви вирішуєте цю проблему, щоб, по-перше, не засуджувати його, а, по-друге, не бути суб’єктивним?

Ур

ок 7

«ВелиКа боротьба» В домi нарКодилера

Луїс був солістом однієї рок-групи в місті Жекіє, Бразилія, або місті Сонця, як його називали, оскільки середньорічна

температура в місті – +32 градуси за Цельсієм. Луїс із друзями часто вживали наркотики.

Одного разу, перебуваючи в домі наркодилера, Луїс знайшов книгу «Велика боротьба». Погортавши кілька сторінок, хлопець зауважив у ній щось захопливе і попросив дозволу взяти книгу додому. Коли вони з друзями курили марихуану, то читали один одному «Велику боротьбу». Одним подобалося прочитане, іншим – ні. Спіритуалістові Флорисвальдо особливо імпонувала ця книга.

Одного разу троє з них піднялися на вершину гори Альто де Крузеро, щоб покурити і почитати Біблію та «Велику боротьбу». Несподівано Флорисвальдо став кричати: «Я не хочу читати Біб лію!» Знаючи, що він одержимий злим духом, інший хлопець злякався й утік. Але Луїс продовжував читати. Він зупинився, тільки щоб запропонувати своєму другові подумати над ім’ям «Ісус». Незабаром злий дух залишив його.

Луїс бачив, що його другові потрібна допомога. Він переконав його відвідати з ним адвентистську церкву.

У церкві їм сподобалася проповідь, яку говорив рядовий член. Згодом вони відвідали адвентистський молодіжний табір, де з молоддю вивчали Біблію. Там вони присвятили своє життя Богові.

Бажаючи поділитися з кимось своєю новою вірою, Луїс на-діслав книгу «Велика боротьба» двоюрідному братові, студентові факультету журналістики, що навчався в прибережному місті Сальвадорі. Будучи «книгогризом», Томас почав читати «Вели-ку боротьбу» з великою цікавістю. Але, дочитавши приблизно до середини, він відчув себе засудженим на смерть через своє гріховне життя. Проте не переставав читати, доки не дізнався, чим закінчиться історія Землі.

Під час канікул Томас приїхав до міста Жекіє та зустрівся з двоюрідним братом. Луїс розповів Томасу про свою віру і запро-понував йому відвідати церкву. Томас із радістю прийняв Ісуса та


69

Його обітницю про прощення. Але він зіткнувся з іншою пробле-мою: його дівчина була проти адвентистської віри.

Якось уночі, перебуваючи в домі тітки, Томас заснув і по-бачив Ісуса, оточеного яскравим сяйвом. Уранці Томас твердо вирішив присвятити своє життя Ісусові. Його звички змінилися. Він розлучився з дівчиною і почав готуватися до хрещення. Луїс був радий за брата. А також кілька членів його рок-групи уклали заповіт з Богом.

Завдяки впливу Святого Духа через «Велику боротьбу», яку Луїс знайшов у домі наркодилера, охрестилося 10 осіб.

Сьогодні колишній спіритуаліст Флорисвальдо працює для Бога як літературний євангеліст, а Томас став служителем адвентистської Церкви.

Невил Горський, колишній директор Відділу освіти Південно-Американського дивізіону

70


тоВаришi По зброїБіблійні тексти для дослідження:

Луки 5:6-8, 11; Марка 3:14; Матв. 8:23-27; Марка 4:35-41; 9:33-37; Матв. 20:20-28.


«І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?» (Луки 24:32).

На початку Свого служіння Ісус працював не один. Він при-значив людей, котрі разом з Ним брали участь у проповіді,

навчанні та служінні. Оповіді чотирьох Євангелій зосереджені на подіях, пов’язаних із життям, смертю й воскресінням Спа-сителя, і ці події відбувалися на очах близьких Йому учнів.

Тому коли велика боротьба бушувала навколо Нього, вона бушувала й навколо учнів, і це продовжуватиметься доти, доки Ісус не вигукне наприкінці історії Землі: «Звершилося!». Сатана не зміг примусити Ісуса спіткнутися й упасти. Але послідовники Христа були легшою здобиччю для нього. Вади їхнього характеру дозволяли сатані впливати на їхні серця.

Гордість, сумніви, упертість, зарозумілість, дріб’язковість – ці вади відкривали шлях сатані. Частково проблема учнів поля-гала в тому, що вони мали власні погляди щодо прийдешніх подій і фактично не чули Ісуса.

Їм довелося пережити багато гірких уроків, так само, як і нам.

71

72


ПоКлиКання ПетраЯкщо врахувати, яке неймовірно важливе питання було

в центрі великої боротьби, дивно, що Ісус використовував таких недосконалих людей, аби вони допомагали Йому в служінні. Фактично ніхто з обраних Ісусом учнів не був вільний від моральних вад.

Прямуючи північним берегом Галилейського моря, а також перебуваючи в натовпі людей, Ісус помітив два рибальських човни, власники яких полоскали сіті після непродуктивної нічної ловлі. Ці рибалки вже знали Ісуса. Він проповідував у їхній синагозі, де здивував усіх Своїми словами (Луки 4:31, 32). Ісус навіть вигнав біса з людини в їхній синагозі, чим вразив усіх присутніх (Луки 4:33-36). Вони бачили, як Ісус у домі Петра оздоровив його тещу, а пізно ввечері того дня зцілив багатьох інших хворих (Луки 4:38-41).

Не дивно, що натовп ішов за Ісусом берегом озера. Ісус увійшов до човна Петра і попросив його відплисти трохи від берега, так щоб усі могли бачити Його, а потім звернувся до народу (Луки 5:3). Закінчивши Свою промову, Ісус звелів Петру закинути його чисті сіті для риболовлі на глибину недалеко від берега. Петро, звичайно, вважав, що це даремно, але з поваги до Ісуса зробив за Його словом.

Прочитайте Луки 5:6-8. Як реакція Петра відкриває нам його характер і допомагає зрозуміти, чому, незважаючи на очевидні вади Петра, Ісус обрав його Своїм учнем?______________________________________________________________________________________________________________________

Зверніть увагу на реакцію Петра. Її можна порівняти з реакцією Якова під час боротьби з Ангелом – таке ж усвідомлення Божественної присутності та гнітюче почуття власної недостойності (Бут. 32:24-30). У присутності Господа Петро усвідомив свою гріховність. Його відкрите визнання власної гріховності сильно відрізняється, наприклад, від реакції деяких релігійних керівників. Вони називали Ісуса грішником (див. Івана 9:24) замість того, щоб визнати свою гріховність хоча б у Його присутності.

Ур

ок 8

73

Текст Луки 5:11 повідомляє, що учні «залишили все» та пішли за Ним. Це означало: коли їхні сіті були повні, вони вирішили залишити все й піти за Ісусом. Яка вістка міститься в цьому для нас?


«з ним»Коли Ісус закликав перших учнів на березі Галилейського

моря, вони вже були свідками Його влади над злом. Вони бачили, як Він виганяв демонів (Луки 4:34-36), зціляв хворих (Луки 4:38-41), керував природою (Луки 5:4-6) та викривав гріх. Ісус сказав Петру, що йому не слід боятися (Луки 5:10).

Через деякий час, після проведеної в молитві ночі (Луки 6:12), Ісус зібрав Своїх послідовників та із цієї великої групи обрав дванадцятьох, назвавши їх апостолами (Луки 6:13; грецьке слово «апостолос» означає «посланник»). Перш ніж послати їх на служіння, Спаситель провів з ними певний час, даючи їм вказівки (Луки 9:1-5), які згодом повторив іншій групі учнів (Луки 10:1-16).

Прочитайте Марка 3:14. Що Ісус зробив перед тим, як відправити апостолів на служіння? Яка важлива вістка міститься в цьому для нас? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Як часто сучасні учні поспішають працювати для Ісуса замість того, аби проводити час із Ним! Намагаючись вико-нати доручення проповідувати Євангеліє, ми, на жаль, іноді поспішаємо скласти власний список необхідних справ, ігно-руючи Спасителя світу та намагаючись робити все самі. Так просто придбати «манію Месії» – думати, що від нас залежить спасіння світу, забуваючи, що тільки Ісус є Спасителем.

Неважко помітити, що багато сторінок християнської історії були заплямовані тими, хто, сповідуючи ім’я Ісуса, не приділяв часу для спілкування з Ним, не пізнав Його та не пережив змін у своєму житті. Найменше наш світ або Церква потребує тих, хто здійснює служіння в ім’я Христа, але не був «з Ним». Один із найбільших вивертів сатани у

Ур

ок 8

74

великій боротьбі полягає в тому, аби привертати на свій бік людей, котрі називаються іменем Христа, і використовувати їх для паплюження цього імені. Тому перш ніж доручити учням служіння, Ісус запросив їх провести з Ним час і на-вчитися від Нього.

Що означає для нас перебувати з «Ним» без можливості фізичної присутності Ісуса? Як практично сьогодні ми можемо проводити час із Ним?


Влада iсуса над ПриродоюПрочитайте Матв. 8:23-27; Марка 4:35-41; Луки 8:22-25. Як тут зображена реальність великої боротьби?___________________________________________________________

Хоч ми не можемо повною мірою збагнути ступінь впливу сатани на навколишнє середовище, Писання частково роз-криває це питання в історії Йова (Йова 1:18, 19). Еллен Уайт також пише, що «сатана навіть зараз вдається до стихійних лих на морі й на землі, щоб остаточно вирішити долю яко-мога більшої кількості людей» (В небесних оселях, с. 348). Ця цитата – ще одне підтвердження про силу диявола в даній сфері. Звичайно, будучи свідками безперервних стихійних лих, які вражають наш світ, ми й самі бачимо реальність великої боротьби на Землі.

Після довгого дня, коли настав вечір, Ісус запропонував апостолам вирушити до протилежного, менш населеного берегу. Раптом на озері здійнялася сильна буря, «і хвилі заливали човен, так що вже наповнювався човен водою» (Марка 4:37). Ісус так утомився, що мирно спав на кормі, а учні настільки були зайняті боротьбою зі стихією, що не відразу згадали про Господа. Ісус нічого не сказав, коли Його розбудили. Він не став читати їм проповідь, пояснювати труднощі або пропонувати рішення, щоб стати переможця-ми в даній ситуації. Він просто встав, підняв руку та звелів вітрові і хвилям заспокоїтися, ніби це були галасливі діти.

Побачивши, що сталося, учні сповнилися благоговіння. Вони «дуже сильно злякалися і говорили один одному:

Ур

ок 8

75

Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються?» (Марка 4:41).

Ця історія містить багато уроків, але необхідно побачити головне – безмежну владу Ісуса та необхідність довіряти Йому за будь-яких обставин.

Хоч влада Господа над природою безмежна, є сфера, де Він не буде діяти силою, і це – наша свобода волі. Наскільки ж обережними ми повинні бути, користуючись священним даром вільного вибору! Як реальність вели-кої боротьби повинна спонукати нас бути максимально уважними при використанні цього дару?


хто бiльший?Прочитайте Марка 9:33-37. Який урок Ісус виклав учням у цьому уривку? Яка вістка міститься в словах Господа для Його послідовників? Див. також Матв. 18:3-5.______________________________________________________________________________________________________________________

Суперечка серед учнів була пов’язана з їхніми уявленнями щодо майбутнього. Вони думали, що Ісус звільнить Ізраїль від влади римлян, відновить царство Давида і буде правити як новий цар, подарувавши нації ще одну епоху царя Соломона. При цьому учні були впевнені: як близькі друзі Христа вони отримають важливі посади у відновленому царстві. Проте навіть цього для них було мало, вони хотіли знати, хто з них стане «найбільшим» у царстві. Чи не схоже це на прагнення Люцифера? (Див. Ісаї 14:13, 14).

Прочитайте Матв. 20:20-28. Як Ісус відповів на запитання про те, хто з учнів буде більшим? Що є головним у Його відповіді? ____________________________________________________________________________________________________________

Найбільше бентежить навіть не сама ця подія, а її кон-текст. Ісус разом з учнями прямував до Єрусалима, Господь наближався до міста, де Його чекало розп’яття. Він щойно пояснив їм, що буде відданий і засуджений на смерть, над Ним глузуватимуть, Його будуть бичувати і розіпнуть, а третього

Ур

ок 8

76

дня Він воскресне (Матв. 20:18, 19). Як тільки Ісус закінчив Свою промову, учні знову почали сперечатися про те, хто більший у царстві. Вони не чули слів Ісуса, оскільки просто не слухали Його. Охоплені власними дріб’язковими амбіці-ями, вони пропустили найважливіше. Сконцентрувавшись на помилкових поняттях про земне царство, яке ніколи не настане, вони не почули слів Ісуса про вічне Царство, котре Він здобуде для них ціною власного життя.

Легко вважати учнів короткозорими і дріб’язковими. Проаналізуйте власне життя і запитайте себе: «Що не-обхідно для очищення моєї душі від короткозорості та дріб’язковості?»


божестВенна зустрiч зi слоВомНастав третій день після смерті Ісуса. Його послідовни-

ки все ще не могли оговтатися від пережитого шоку. Вони розраховували, що Він скине ярмо римлян, але римляни, здавалося, подолали Його.

Після розп’яття Месії багато учнів зібралося разом з апостолами. Група жінок з їхнього середовища рано-вранці в неділю прийшла до гробу. Лука згадує імена трьох із них, але були й інші, що прийшли з Ісусом з Галилеї (див. Луки 23:55; 24:1, 10). Вони повернулися від порожнього гробу, щоб розповісти «одинадцятьом і всім іншим» про двох мужів у блискучому одязі, яких вони зустріли там (Луки 24:9).

Лука записав, що цього недільного дня двоє з послідов-ників Ісуса поверталися з Єрусалима додому, до Емауса. Така подорож займала від двох до трьох годин (Луки 24:13). Подорожні були настільки поглинені обговоренням події, яка сталася минулими вихідними, що не помітили Незнайомця, Котрий ішов поруч. Можливо, вони так і не помітили б Його, якби Він не долучився до розмови, поцікавившись причиною їхнього смутку (Луки 24:17).

Це запитання вразило подорожніх, особливо учня на ім’я Клеопа. Він здивувався, що Незнайомець не знає про те, що сталося в Єрусалимі. «І запитав їх: Що саме?» (Луки 24:19).

Ур

ок 8

77

Прочитайте Луки 24:19-35. Як відповідь учнів свідчить про їхнє нерозуміння місії Христа та як Ісус пояснив їм істину?______________________________________________________________________________________________________________________

Зверніть увагу: Ісус обґрунтував Своє пояснення Писанням. Подібно до того як Він використав Слово Боже в боротьбі із сатаною в пустелі, так тепер звернувся до Писання, щоб розвіяти морок у душах учнів. Тільки виклавши біблійне об-ґрунтування Свого земного життя і Своєї місії, Ісус дозволив їм пережити приголомшливий досвід, аби посилити біблійне вчення. По-перше, Спаситель відкрився їм, тим самим під-твердивши, що Він справді воскрес із мертвих; по-друге, «Він став невидимий для них» (вірш 31). Безперечно, ясне біблійне обґрунтування викупної смерті Ісуса та наступний приголом-шливий досвід сприяли зміцненню віри цих двох учнів.

У прочитаному уривку, як і в інших Євангеліях, ми ба-чимо, що Ісус ставив Біблію в центрі Свого вчення. Як нам уберегтися від того, що спонукає нас сумніватися в авторитеті Писання?


для ПодальшоГо дослiдження: Під час Свого земного життя Ісус виганяв бісів (Луки

6:18), дарував надію зневіреним (Луки 6:20-23), показував людям, як жити Божою любов’ю – агапе (Луки 6:27– 49). Він зцілив слугу сотника (Луки 7:1-10), воскресив сина вдови з Наїна (Луки 7:12-16), утихомирив бурю (Луки 8:22-25), звільнив біснуватого в Гадаринській країні (Луки 8:26-39). Господь зцілив жінку, яка страждала від невиліковної хворо-би протягом 12 років (Луки 8:43-48), воскресив дочку Яіра (Луки 8:41, 42, 49-56) і навіть воскресив померлого Лаза-ря, який перебував у гробі протягом чотирьох днів (Івана 11:39-44). Він здійснив усе це і навіть більше, проте люди ледве вірили в Нього. «Навіть учні Христа були повільні, щоб навчатися й розуміти. Незважаючи на їхню любов до Нього та благоговіння перед Його характером, їхня віра в Нього як Сина Божого була хиткою. Їхнє часте звертання до

Ур

ок 8

78

традицій батьків та постійне нерозуміння Його проповідей, показували, як важко їм було звільнитися від забобонів» (Е. Уайт. Рукописи, т. 18, с. 116). Віра – дар від Бога, але люди можуть відкинути цей дар. Господь попереджає нас: сатана реальний, велика боротьба реальна і ворог напо-легливо працює, аби примусити нас сумніватися. Спасіння приходить через віру в Христа і Його подвиг заради нас. Сатана знає це, тому робитиме все можливе, щоб відвернути нас від віри. На щастя, Ісус набагато сильніший за диявола, і нам необхідно завжди про це пам’ятати. Наближаючись до Ісуса, ми збільшуємо свої шанси встояти в боротьбі.

Питання для обговорення:1. Як ви відповіли б на запитання: «Якщо Ісус має таку владу

над природою, чому безліч людей і навіть християн стають жертвами стихійних лих?» Як реальність великої боротьби допомагає нам дати правильну відповідь?

2. Які ми маємо підстави вірити в Ісуса і що Біблія говорить про Нього? Чому так важливо завжди пам’ятати ці під-стави? Чому багато людей втрачають віру, незважаючи на всі докази? Що викликає сумніви та як позбутися їх?

3. Цього тижня ми говорили про те, що Ісус обрав групу недосконалих людей для спільного служіння. Яку надію це дає нам відносно того, що Господь може використо-вувати і нас у Його справі?

Ур

ок 8

«це тВоя остання можлиВiсть»Частина 1

Протягом 45 років я була жрицею, медіумом для духів сатани. Люди платили мені, щоб я передрікала їм майбутнє, допомагала прийня-

ти рішення або наводила на когось прокляття. Я могла ввійти в транс та викликати духа, щоб він говорив через мене. Потім я відкривала людині відповідь духа.

Я була старшою жрицею, мене називали «мати сатани». Багато медіумів володіли тільки одним духом, але в мені були різні духи, іноді навіть тисяча злих ангелів! Я часто проводила свої ритуали в спеціальних місцях: на березі ріки або на кладовищі, але завжди тільки вночі.

Якось уночі я пішла на кладовище, щоб виконати ритуал для свого покровителя. Після ритуалу я так ослабла, що відразу заснула. Тієї ночі уві сні я побачила чоловіка з довгим хвилястим волоссям, одягненого в сліпучо-білий одяг. В одній руці він тримав книгу, а в другій – велику в’язку ключів. Він сказав мені: «Це ключі від безодні. Я прийшов в ім’я Бога. Іди за Ним. У Нього є план для твого життя».

Цей сон дуже відрізнявся від тих, що я бачила раніше, і схвилював мене. Але потім я подумала, що, найімовірніше, мені приснилося це тому, що я надто втомилася. Через деякий час я забула цей сон.

Через чотири роки, відразу після святкування великого сатанинського свята, я знову побачила у сні чоловіка в білому. І він знову сказав мені: «Я прийшов в ім’я Бога. Я прийшов, щоб дати тобі ще один шанс». У руці він тримав скрижалі, на яких були написані Десять Заповідей. Я прокинулася і намагалася зрозуміти, що означає цей сон. Але в той час так нічого і не розуміла, тому знову забула про сон.

Через два роки я серйозно захворіла. Приїхавши до адвентистської лікарні, я розповіла лікареві про свої сни і запитала, що вони означають. Ми з лікарем поговорили про Бога, і він запропонував мені журнали й буклети про Бога та молитву. Але я викинула їх у сміття, навіть не розгорнувши. Я повернулася до своєї роботи, роботи для сатани, і забула про Бога й ангелів, що з’являлися мені уві сні.

Перше січня – особливий день поклоніння духам. Того дня кілька років тому я прийшла на кладовище, щоб виконати ритуали, за які люди заплатили мені: один клієнт хотів, щоб я завдала шкоди його ворогові, інший – щоб ворожбитством привернула до нього серце коханої. Я мала список ритуалів на ту ніч, але почувалася не дуже добре, у мене була температура. Коли я нарешті закінчила ритуали, то потрапила в лікарню.

У лікарні я втратила свідомість і пробула в комі три дні.Далі буде.


79


ВелиКа боротьба i рання християнсьКа церКВа

Біблійні тексти для дослідження:

Дії 1:6-8; 2:5-12; Бут. 11:1-9; Дії 4:1-30; 7:54; 10:12-29.


«Помітивши відвагу Петра й Івана і дізнавшись, що це люди невчені й прості, – вони дивувалися, бо знали їх, що були з Ісусом» (Дії 4:13).

Упереджені думки учнів були найбільшим бар’єром, з яким зіткнувся Ісус, навчаючи Своїх послідовників.

Учні майже не чули, що говорив Ісус, якщо Його слова «не вписувалися» в їхні власні ідеї. Аж до Його вознесіння учні запитували Ісуса про звільнення Ізраїлю від римлян.

Тільки після десяти днів молитов та тісного спілкування з Богом почався процес заміни домінуючих упереджень істиною й учні стали спроможні почути те, що говорив їм Бог. Це проклало шлях для неймовірних подій під час першої П’ятидесятниці.

Звичайно, Церква і далі зустрічалася з багатьма пробле-мами, особливо через місцевих релігійних керівників, котрі були сповнені рішучості зупинити проповідь Євангелія, як вони намагалися зупинити діяльність Ісуса.

Вивчаючи цей урок, ми побачимо велику боротьбу, яка від-бувалася як відкрито, коли можновладці були натхнені сатаною на знищення істини, так і ледь помітно, у людському серці.

80

81


ноВий ПочатоКПісля Свого воскресіння Ісус спілкувався з учнями протя-

гом 40 днів, допомагаючи їм краще зрозуміти Царство Боже (Дії 1:3; 1 Кор. 15:4-7) та усвідомити реальність Його воскре-сіння. Проте навіть коли учні були зібрані перед вознесінням Христа на Небо, вони поставили Йому головне запитання, яке турбувало їхній розум, а саме: чи не настав відповідний час для перемоги над римлянами (Дії 1:6)?

Власні ідеї учнів щодо майбутніх подій настільки домі-нували в їхній свідомості, що вони просто не слухали, що говорив їм Ісус. Навіть після трьох із половиною років тісного наставництва (еквівалент університетської освіти) кращого Вчителя, котрого будь-коли знав світ, учні ще мали багато хибних уявлень, від яких необхідно було звільнитися.

Прочитайте Дії 1:6-8. Що сказав Ісус у відповідь на не-знання учнів? ________________________________________________________________________________________________________

Ісус не витрачав часу на виправлення кожної хибної думки, а говорив про те, що справді було важливе. Злиття Святого Духа – значно важливіше питання, ніж політична дискусія.

Спостерігаючи за вознесінням Ісуса, учні помітили двох ангелів, які стояли поруч із ними. Ангели запевнили їх, що Ісус повернеться. Тепер Він вознісся на Небо як їхній Спа-ситель, але повернеться знову як Цар і Переможець, про Котрого вони мріяли, запитуючи про відновлення ізраїль-ського царства. Той день перевершить навіть найкращі їхні мрії, адже Він прийде як Цар усього творіння, а не тільки невеликої ділянки землі на Близькому Сході.

Одинадцять учнів повернулися з Оливної гори до Єру-салима, їхній розум був наповнений спогадами, а серця – відкритими Ісусом істинами. Однак вони потребували чогось більшого. Ісус звелів їм очікувати протягом кількох днів, доки вони не отримають Святого Духа (Дії 1:4, 5). Оскільки їхній ворог, хоч і був переможений, але залишався живим і небезпечним, вони мали отримати силу згори, щоб виконати доручення Ісуса.

Ур

ок 9

82

Прочитайте текст Дії 1:14. Як тепер учні ставилися один до одного в порівнянні з тим, що було раніше (див., на-приклад, Матв. 20:20-24)? Що це повідомлення говорить нам про зміну їхніх взаємовідносин?


П’ятидесятницяПротягом десяти днів послідовники Ісуса молилися,

аналізували свої досвіди з Ісусом у світлі Божого Слова, виявляли покірність та прийняття одне одного і нарешті дозволили Святому Духові закарбувати істину в їхніх сер-цях. Подібно до того як Божий Дух ширяв над безоднею на початку процесу творіння, так Він перебував у вигляді поділених вогненних язиків над кожним з учнів (Дії 2:2, 3). Це був новий початок, нове творіння.

Прочитайте тексти Дії 2:5-12. Про що розповідає уривок і яке значення мали ці події? Порівняйте з Бут. 11:1-9.______________________________________________________________________________________________________________________

Через деякий час після потопу мешканці Землі виріши-ли побудувати вежу, яка сягала б Небес (Бут. 11:1-9). Щоб відвернути їх від цього зарозумілого безглуздого задуму, Бог змішав їхню мову та розсіяв людей «по поверхні всієї землі» (Бут. 11:7-9).

У день П’ятидесятниці Господь здійснив протилежне. Тут зібралася група людей, готових благовістити про спа-сіння в Христі, а не будувати нову Вавилонську вежу. Того дня в Єрусалимі були зібрані люди побожні «з кожного народу, який під небом» (Дії 2:5; порівняйте з розповіддю про Вавилонську вежу), які здивувалися, почувши, як учні розмовляють різними мовами (Дії 2:6-11).

Петро використав цю можливість, щоб звернутися до при-сутніх. Він наголосив на злитті Святого Духа, Який підготує людей до зустрічі з Богом (Дії 2:17-21). Апостол пояснив справжню місію Месії і докорив слухачам за те, що вони розі-п’яли Його (Дії 2:23). Вони «розчулилися серцем» (Дії 2:37), і 3 000 чоловік охрестилися, приєднавшись до учнів (Дії 2:41).

Ур

ок 9

83

Багато людей, котрі через нашіптування сатани схвалили смерть Ісуса, тепер під впливом Святого Духа стали по-слідовниками Ісуса. Що це говорить нам про силу Бога не тільки прощати найжахливіші гріхи, а й змінювати найжорстокіші серця?


КонфлiКт iз садуКеямиПрочитайте Дії 4:1-30. Як в уривку зображена тема вели-кої боротьби? Це лише один приклад того, як вона то-читься протягом усієї історії. Яким чином тут представлені зусилля сатани та діяльність Господа? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________

«Священики й начальники бачили, що Христос звеличений понад ними. Садукеї, котрі не вірили у воскресіння, почувши, що апостоли звіщають воскресіння Христа з мертвих, спов-нилися люті. Вони розуміли: якщо апостолам буде дозволено проповідувати воскреслого Спасителя і творити чудеса в Його Ім’я, учення, що заперечувало воскресіння, буде відкинуте, а секта садукеїв незабаром перестане існувати. Фарисеї ж були розлючені тим, що вчення апостолів завдавало удару юдей-ським обрядам, оскільки стверджувало, що жертвоприношення втратили всякий зміст» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 78).

Керівників народу особливо засмутило зцілення, яке Гос-подь здійснив через Петра (Дії 3:1-10). Але, зіткнувшись із цими керівниками, учні не похитнулися, не злякалися. Ста-рійшини не очікували такого від людей «невчених і простих» (Дії 4:13). Звелівши їм вийти з кімнати, вони порадилися між собою та вирішили: якщо накажуть цим людям не навчати про Ім’я Ісуса, вони покірно виконають їхнє веління (Дії 4:18). Але книжники і священики помилилися.

Учні повернулися до громади віруючих і разом прославили Бога (Дії 4:24). Вони молилися про додаткову сміливість і про те, аби Бог простягнув Свою руку для зцілення людей (Дії 4:29, 30). Їм не довелося довго чекати. Популярність апостолів зростала, так що люди виносили хворих на вулиці, аби хоч

Ур

ок 9

84

тінь Петра впала на них (Дії 5:15). Безліч народу прийшло з навколишніх міст, і всі хворі були зцілені (Дії 5:16).

У даному уривку Божого Слова перед нашими очима відкривається картина великої боротьби: лукаві керівники намагаються придушити істину, а вірні послідовники дослі-джують Слово та моляться про Божественну силу, зцілення хвороб і придбання душ. Хоч ситуація не завжди складаєть-ся так успішно, як тут, ми завжди повинні пам’ятати, чим завершиться велика боротьба. Завдяки подвигу Ісуса заради людства добро отримає остаточну перемогу.


Побиття Камiнням стеПанаАпостоли були не єдиними, хто зіткнувся з релігійним

фанатизмом в епоху ранньої Церкви. Степан, «сповнений благодаттю і силою, здійснював в народі великі ознаки й чуде-са» (Дії 6:8). Він також був невтомним свідком Христа. Його аргументи були настільки переконливими, що противникам довелося вдатися до безпідставних обвинувачень проти нього, за що він був приведений на засідання синедріону (Дії 6:9-14).

В уривку Дії 7:2-53 записана переконлива відповідь Сте-пана обвинувачам. Прочитайте Дії 7:54. Тут зазначено, що вони «палали гнівом у своїх серцях», тобто були надзвичайно розлючені його словами. У тексті Дії 2:37 ми читаємо про людей, котрі, почувши подібне звинува-чення проти себе, відчули докори сумління. Яким чином різниця у відгуку на переконання свідчить про важливість посвячення свого серця Богові? _______________________________________________________________________________________________________________________________________________

Смерть Степана стала першим результатом узгоджених зусиль сатани зі знищення нового руху. До цього дня по-слідовників Ісуса переслідували, їм погрожували, але Степан став першою жертвою ненависті ворогів після смерті Ісуса.

Чи можна було чекати чогось іншого? Якщо сатана зміг надихнути керівників нації вбити Ісуса, Його послідовники не можуть очікувати більш прихильного ставлення до себе.

Ур

ок 9

85

Звичайно, протягом усієї великої боротьби Господь не раз перетворював поразку на перемогу. Щось подібне сталося і в цій ситуації.

«Після смерті Стефана Савла було обрано членом сине-дріону з огляду на ту роль, яку він відіграв у даній справі. Деякий час він залишався могутнім знаряддям у руках сатани, який продовжував своє протиборство Синові Божому. Проте невдовзі цей невтомний гонитель візьметься за справу збу-дування Церкви, котру нині шматував. Той, Хто Могутніший за сатану, обрав Савла, щоб він, зайнявши місце мученика Степана, проповідував і страждав за Його Ім’я, поширюючи всюди вістку про спасіння через пролиту Ним кров» (Е. Уайт. Дії апостолів, с. 102).

Часом ми бачимо, що зло сприяє добру. Це прекрасно. Але що нам робити, коли ми бачимо тільки зло, яке на-множується і жодним чином не сприяє добру?


змiна ВiдносинУчні були наповнені не тільки упередженими релігійни-

ми ідеями, які не дозволяли їм зрозуміти вчення Ісуса, а й національними забобонами. Одним із таких забобонів було ставлення до самарян. Ісус діяв усупереч цим забобонам, попросивши в самарянки води. Вона була здивована, тому що «юдеї не спілкуються із самарянами!» (Івана 4:9).

Історія навернення римського сотника Корнилія, котрий служив у Кесарії, – це історія боротьби з національними забобонами. Корнилій був чоловік «побожний і богобояз-ний» (Дії 10:2), який користувався великою повагою серед місцевих жителів (в. 22; див. також в. 3-8). Ангел звелів йому послати за Петром до міста Йопії.

Тим часом у Йопії Петро піднявся на покрівлю дому, щоб помолитися (в. 9). Перебуваючи в затінку, відчуваючи прохолодний морський бриз, він розслабився і зголоднів; чекаючи на приготування їжі, апостол побачив дивне ви-діння. Небо відкрилося, і щось схоже на велику скатертину, прив’язану за чотири кінці, спустилося на землю. У скатер-

Ур

ок 9

86

тині він побачив різного роду нечистих тварин, яких, згідно з Писанням, не можна вживати в їжу. Апостол почув голос: «Встань, Петре, заріж і їж!» (в. 11-14).

Якою була реакція Петра на таке повеління і що означало його видіння? Дії 10:12-29. ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

У цьому видінні Бог виклав апостолові Петру важливий урок. Деякі люди сьогодні вважають, що, давши це видіння, Бог скасував закон про чистих і нечистих тварин, дозво-ливши людині їсти все, що їй заманеться. Але насправді видіння мало інше значення. Спочатку це видіння здивувало і спантеличило Петра, оскільки він не зміг відразу зрозуміти його (Дії 10:17). Але коли прийшли посланці від Корнилія та розповіли про свою місію, Петро відчув спонукання вирушити з ними (Дії 10:22, 23). Коли Петро зустрівся з Корнилієм, він уже міг пояснити йому значення свого видіння. Петро зрозумів, що Христос – Спаситель усього світу. Язичники такі ж дорогоцінні для Господа, як і євреї, бо Христос помер за всіх людей (Дії 10:34-48).

Петро засвоїв урок, який нам усім також необхідно за-пам’ятати. У Христі були зруйновані всі бар’єри, більше не існує відмінності між юдеями та язичниками, бо «в кожному народі є той, хто прийнятний для Нього, хто боїться Його і чинить праведне» (Дії 10:35).

Біблія навчає, що всі люди на Землі рівні в Христі. На жаль, ми не завжди це усвідомлюємо, чи не так? Як нам побачити свої забобони та позбутися їх?


для ПодальшоГо дослiдження: Російський письменник Федір Достоєвський написав про

повернення Ісуса на Землю, але не так, як про це провіщено в Біблії. У його оповіданні Ісус повернувся, коли інквізиція була в самому розпалі і релігійні керівники використовували свою владу на зло. Великий інквізитор прийшов до Ісуса (Який відвідав цей світ як скромний селянин, був заарешто-

Ур

ок 9

87

ваний і кинутий до в’язниці) і бичував Його за те, що Він дарував людям свободу. «Замість того щоб забрати в людей свободу, – заявив він, – Ти дарував їм більшу свободу, ніж будь-коли раніше! Невже Ти забув, що людина швидше обере навіть смерть, ніж пожертвує свободою вибору в пізнанні добра і зла? Ніщо не є більш спокусливим для людини, ніж її свобода совісті, але ніщо інше не є найбільшою причиною її страждань». Незважаючи на свій цинізм, він мав рацію. Подивіться, що люди зробили зі своєю свободою. Біль, зло, гріх, страждання, смерть – усе виникло через зловживання свободою. Але Бог створив нас люблячими істотами, і ми можемо любити, тільки коли вільні. Велика боротьба та її наслідки – це результат зловживання священним дорогоцін-ним даром (хрест указує на його справжню вартість) – сво-бодою. Як ми побачили цього тижня, одні люди, почувши Благу вістку, розкаялися й віддали свої серця Ісусові, а інші – убили вісника. Свобода – дорогоцінний дар, але ми повинні з обережністю розпоряджатися нею.

Питання для обговорення:1. Євангеліє проголошує рівність усіх людей у Христі. Це

дуже сильна ідея, яка була свого часу революційною. На жаль, навіть сьогодні, у XXI столітті, одним із найбіль-ших лих є етнічні, расові й національні забобони. Тільки Бог знає, до чого може призвести це зло. І хоч нас не дивує його наявність у світі, що ми можемо сказати про Церкву, про свою громаду? Чи не виявляється і тут це зло? Чому таке ставлення суперечить фундаментальному вченню Євангелія?

2. Часом усі ми відчуваємо докори Святого Духа. Як ви ре-агуєте, коли Він докоряє вам? Саме в серці відбувається велика боротьба. Як ваш вибір показує, на чиєму боці ви перебуваєте, коли вас викриває Святий Дух?

Ур

ок 9


Опритомнівши, я була впевнена, що знову бачила сон про чо-ловіка в білому. Він був прекрасний, його обличчя світилося.

Він сказав мені: «Це остання можливість, яку я дам тобі. Бог має план щодо твого життя». Ангел узяв мене за руку і запросив іти за Ним. Я пішла за Ним угору сходинками і запитала його: «Що мені потрібно зробити?»

Ангел звелів мені піти до адвентистської Церкви. «Це Божа Церква, – сказав він. – І люди там ідуть за Богом». Його голос був м’яким і сповненим любові. Я поцілувала його руку, і він зник.

Упродовж двох тижнів, перебуваючи в лікарні, я багато ду-мала про свої сни і вирішила: як тільки одужаю, знайду адвен-тистську Церкву. Я нічого не знала про цю Церкву, крім того, що її члени збиралися по суботах.

Я розповіла чоловікові про свої сни та ангела, який звелів мені піти до Церкви, але він наказав мене триматися далі від неї. Проте як тільки з’явилася можливість, у суботу рано-вранці я вийшла з дому й пішла до адвентистів. Але двері церкви були замкнені. Я чекала біля воріт близько двох годин. О восьмій ранку сторож відчинив ворота. Він запросив мене відвідати розбір уроку Суботньої школи для вчителів, який незабаром мав розпочатися.

Усередині церкви він представив мене жінці. Вона виявилася дуже приємною людиною, і я відчула себе там бажаною гостею. Після розбору уроку вона привела мене в загальний клас Субот-ньої школи та представила біблійному працівникові. Ця жінка тепло привітала мене і запропонувала вивчати Біблію в мене вдома. Я була рада бачити її в себе вдома – у будинку, який я купила за диявольські гроші.

Далі буде.


88

Урок 10 27 лютого –

4 березня

ПаВло i ПоВстання Біблійні тексти для дослідження:

Римл. 5:12-21; 1 Кор. 3:12-17; 1 Кор. 12:14-26; Ефес. 6:11-17; 1 Кор. 15:12-18.


«Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!» (1 Кор. 15:54).

У своїх посланнях Павло неодноразово говорить про велику боротьбу. Апостол знав про існування сатани і

бачив його згубну роботу (2 Сол. 2: 9). Неодноразово Павло попереджав про підступність сатани (Ефес. 6:11), його обман (2 Кор. 11:14) і навіть про його надприродні здібності.

Проте кожний, хто читав послання апостола Павла, міг по-мітити, що акцент він завжди робив на Христі та Його перемозі для нас. Адже, хоч сатані вдавалося спокусити вірних Божих дітей протягом століть, диявол не зміг протистояти Ісусові. А в Ньому виповнилися всі обітниці заповіту, і Господь забезпечив спасіння всім (євреям і неєвреям), хто покладається на ці обіт-ниці у вірі й послуху. Вірність Христа також гарантує остаточне знищення сатани (Євр. 2:14) та завершення великої боротьби.

Цього тижня ми розглянемо деякі образи й метафори, які використовує Павло для пояснення реальності духовної битви. Ми також побачимо, як повинні жити і працювати разом на благо людства як Церква, зібрання віруючих, котрі беруть участь у цій вселенській боротьбі.

89

90


адам та iсусХоч Павло відомий своїм чітким викладом Євангелія, його

пояснення великої боротьби також заслуговує особливої уваги. У центрі свого вчення про Благу вістку він підсумовує основні моменти: ми були виправдані вірою через Ісуса (Римл. 5:1); маємо прямий доступ до Бога і «хвалимося надією» (в. 2); тому випробування більше не лякають нас (в. 3-5). Апостол також нагадує нам дорогоцінну істину: «Христос за нас по-мер, коли ми були ще грішниками» (в. 8), а тепер спасаємося життям і смертю Христа заради нас. Ми також звільнені від останнього Божого суду над гріхом (в. 9, 10) та радіємо, що примирилися з Господом (в. 11).

Прочитайте Римл. 5:12-21. Як у цих віршах Павло зображує велику боротьбу? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Павло пояснює істину про те, що і як Христос здійснив для нас. Якби не була сплачена ціна за падіння Адама, не було б жодної надії на вічне майбутнє і сатана залишився б перемож-цем у великій боротьбі. Згрішивши, Адам приніс смерть усім своїм нащадкам (Римл. 5:12). Навіть проголошення Десяти Заповідей на горі Синай не могло зупинити смерть та вирі-шити проблему гріха. Закон тільки визначає, що таке гріх, проте не є відповіддю на гріх. Проблема гріха і смерті могла бути вирішена тільки через жертву Ісуса. Ісус заплатив борг завдяки «дару благодаті» – Своїм життям (Римл. 5:15, 16).

Тепер людство може бути відновлене. Як смерть «запану-вала» через гріх Адама, так тепер ті, «що приймають щедру благодать і дар праведності», запанують завдяки вірності Ісуса (Римл. 5:17). Це несправедливо, що ми втратили рай через Адама. Ми не брали участі в його неправильному виборі, однак страждаємо від наслідків цього вибору. Але також не-справедливо, що нам повертають рай, адже ми не брали участі й у тому, що здійснив Ісус 2 000 років тому. Павло викладає цей аргумент у текстах Римл. 5:18-21. Перший Адам приніс осуд і смерть, Другий – примирення й життя.

Ур

ок 10

91

«Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками» (Римл. 5: 8). Впишіть своє ім’я в цю обітницю, і нехай вона стане вашою особистою обітницею. Яку надію вона дарує вам?


збудуВання церКВи«Церква Христа, якою б слабкою та недосконалою не

була, – це єдиний об’єкт на Землі, на який спрямована Його найбільша увага» (Е. Уайт. В небесних оселях, с. 284).

Це класичне висловлювання Еллен Уайт підтверджує ідею, викладену апостолом Павлом у Першому Посланні до коринтян. У третьому розділі цього Послання Павло уподібнює діяльність Церкви до вирощування врожаю, коли різні люди працюють спільно: одна людина сіє насіння, інша поливає, але зрощує Сам Бог (1 Кор. 3:4-9).

Павло продовжує свою думку, порівнюючи Церкву з бу-дівлею. Хтось закладає фундамент, а інші будують на ньому (1 Кор. 3:10). Оскільки фундаментом є Сам Христос (1 Кор. 3:11), будівничі Церкви повинні обережно підбирати мате-ріал. Майбутній суд визначить, хто будував із непридатного матеріалу, а хто – із дорогоцінного (1 Кор. 3:12-15).

Прочитайте 1 Кор. 3:12-15. Порівняйте цей уривок з текстами Матв. 7:24-27. Які дві характеристики можуть показати, на чиєму боці у великій боротьбі ми справді перебуваємо? __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тепер звернемо увагу на наступне твердження: «Хіба не знаєте, що ви храм Божий і що Божий Дух живе в вас? Якщо хто нищить Божий храм, того знищить Бог, адже Божий храм святий, а ним є ви» (1 Кор. 3:16, 17).

Необхідно зазначити дві речі. Перше: контекст гово-рить насамперед про Церкву та її збудування. Звичайно, ці тексти мають ще одне, паралельне значення, указуючи на храм нашого тіла. Павло підкреслює: Бог не знищує людей, які руйнують свій організм неправильним способом життя,

Ур

ок 10

92

вони самі себе знищують. (Пізніше, у текстах 1 Кор. 6:15-20, апостол ще раз нагадує про наші тіла як про храм Святого Духа, у зв’язку з нашим моральним вибором).

Друге: щоразу, коли займенник «ви» згадується в цих двох віршах, у грецькому оригіналі він стоїть у множині. Павло звертається не до окремої людини, а до групи людей. Тому якщо хтось діє з метою зруйнувати Церкву, йому загрожує серйозна небезпека. Бог попереджає, що покарає людину, котра намагається зруйнувати Його Церкву.

Як ми можемо бути впевнені, що своїми діями і словами будуємо, а не руйнуємо Церкву?

Вівторок, 1 березня

церКВа яК тiлоРоль і функції Церкви ясно викладені апостолом Павлом

у 12-му розділі Першого Послання до коринтян. Тут він упо-дібнює Церкву до тіла, котре функціонує, як гармонійне ціле, де кожен з її членів має чітко визначену роль (1 Кор. 12:12).

Прочитайте 1 Кор. 12:14-26. Яка важлива вістка міститься в уривку? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Павло пропонує читачам уявити нереальну ситуацію, коли нога або вухо заявляють, що не є частиною тіла. Розвиваю-чи свою думку, Павло показує, що сталося б із тілом, якби все воно було оком, носом або вухом (1 Кор. 12:17). Уявіть собі велике вухо, яке прямує через кімнату, аби привітати-ся з вами! Це, звичайно, абсурд, але саме так відбувається, коли деякі люди намагаються управляти Церквою, немовби вони – її власники.

Раніше Павло описував різні служіння в Церкві, нази-ваючи кожне служіння даром Святого Духа. Одні члени Церкви володіють словом мудрість, інші дуже добре знають Писання (1 Кор. 12:8). Віра третіх є джерелом натхнення для оточуючих, а дотик четвертих приносить зцілення(1 Кор. 12:9). У Церкві є і чудотворці, і люди з пророчим даром, і люди, які розрізняють добро і зло або здатні долати мовні

Ур

ок 10

93

бар’єри (1 Кор. 12:10). Зверніть увагу: Святий Дух обрав цих людей для збудування Церкви (1 Кор. 12:11-13). Щоб підкреслити цей важливий факт, Павло повторює: тільки Бог вирішує, яке саме служіння має виконувати кожен член Церкви (1 Кор. 12:18).

Але найголовніше ось у чому: незважаючи на різнома-нітність членів, існує тільки одне тіло; кожен член міцно зв’язаний з усіма іншими, навіть із тими, які вважають себе недостойними (1 Кор. 12:20-24). Така взаємозалежність слу-гує системою захисту задля безпеки і благополуччя кожного. Взаємозалежність виявляється особливо тоді, коли віруючі поділяють біль і радість (1 Кор. 12:26).

Деякі організми борються з автоімунними захворю-ваннями, коли одна частина тіла «нападає» на іншу. Ці захворювання можуть бути виснажливими, іноді зі смертельним результатом. Враховуючи вищевказані тексти, дайте відповідь на запитання: що робить ворог, аби підірвати здоров’я Тіла – Церкви, і як Господь може зупинити цю атаку?

Середа, 2 березня

божа зброя Реальність великої боротьби з реальним ворогом Павло

розкриває за допомогою образів у шостому розділі Послання до ефесян.

Прочитайте тексти Ефес. 6:11-17. Що ці вірші повідомляють про те, наскільки реальною й особистою є духовна бо-ротьба? _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

В уривку йдеться не про значення різних частин броні, а про те, що вони символізують. Зверніть увагу: Павло наго-лошує, що нам необхідно зодягнутися в усю Божу зброю, а не в якісь окремі частини. Зробивши так, ми встоїмо (Ефес. 6:13). Ця метафора використовується в Біблії для опису не-винності в суді (порівняйте з Псал. 1:5). Іншими словами, ми переможемо.

Ур

ок 10

94

Обладунки утримує ремінь, який символізує істину (Ефес. 6:14). Отже, істина тримає нашу духовну оборону. Ісус часто говорив про істину (Івана 1:14, 17; 4:24; 8:32; 14:6). Далі зга-дується броня праведності (Ефес. 6:14); «праведність» – ще одне ключове слово в проповідях Ісуса (див. Матв. 5:6, 10; 6:33; грецьке слово «дікайосюне» означає «правда, справедли-вість, праведність»). За часів Старого Завіту під праведністю розуміли відновлення справедливості й законності.

Військове взуття (Ефес. 6:15) являє собою готовність благовістити мир. Цей вислів запозичений з Ісаї 52:7, де говориться про людей, котрі долають величезні відстані, аби повідомити полоненим, що Єрусалим відновлений і Бог подарував Своєму народові свободу. Це ще один спосіб підкреслити таку істину: частиною боротьби проти зла є проголошення істини про те, що Бог уже отримав перемогу в битві і тепер людина може здобути мир із самою собою, з іншими людьми та з Богом.

Щит віри (Ефес. 6:16) допомагає погасити «вогненні стріли», щоб вони не влучили в намічену ціль і не погубили людину. Шолом спасіння (Ефес. 6:17) використовується пара-лельно з вінцем нашого Спасителя (Об’явл. 1:6; 2:10). А меч духовний (Слово Боже) – наша єдина зброя для самооборони; цей меч слід використовувати так, як це робив Ісус у боротьбі з диявольськими спокусами (Матв. 4:4, 7, 10).

Яким чином повнота й цілісність броні свідчать про нашу повну залежність від Бога у великій боротьбі? Як нам бути впевненими в нашому абсолютному захисті?

Четвер, 3 березня

останнiй ВороГОчевидно, деякі коринтські християни були збентежені

питанням про воскресіння. Павло докладно пояснює його значення як ключового елементу Євангелія (1 Кор. 15:1-4). Віруючі переживали про своїх померлих друзів і близьких (1 Кор. 15:6), а деякі припускали, що померлі не воскрес-нуть (1 Кор. 15:12). Така ж ситуація була і в Солунській церкві (1 Сол. 4:13-17).

Ур

ок 10

95

Прочитайте 1 Кор. 15:12-18. Які наслідки заперечення воскресіння мертвих? __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Павло завершує свій аргумент словами: «Коли ми надіє-мося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!» (1 Кор 15:19). Але Христос воістину воскрес і став Первістком з покійних (1 Кор. 15:20).

Потім Павло порівнює Христа з Адамом: «Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15:22). А також уточнює, коли відбудеться це чудове воскресіння: «...під час Його приходу» (1 Кор. 15:23 ). Далі в цьому розділі апостол продовжує порівнювати двох Адамів (1 Кор. 15:45-49). Перша людина була створена з пороху, а друга, Небесна, прийшла з Неба, тому одного разу ми теж будемо носити образ Не-бесного, станемо, як Він (1 Кор. 15:47-49). Підтвердження цьому ми знаходимо в описі подій, які відбудуться під час Другого приходу Христа: «Раптово, миттєво, при останній сурмі; вона засурмить – і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимося. Адже це тлінне має зодягнутися в нетління, і це смертне має зодягнутися в безсмертя» (1 Кор. 15:52, 53).

Хоч спочатку Адам був створений для вічного життя, людська раса незабаром деградувала настільки, що люди стали жити лише протягом обмеженого відрізка часу. Якщо ми бажаємо успадкувати вічне життя, Бог перетворить нашу природу і зробить її нетлінною.

Прочитайте тексти 1 Кор. 15:23-26. Хоч зараз ми перебу-ваємо в епіцентрі великої боротьби, а смерть, зло, нечес-тиві сили, здається, домінують у світі, що повідомляють нам наведені вірші про закінчення великої боротьби? Як навчитися бачити невидиме та розуміти, що ці обітниці означають для кожного з нас?

П’ятниця, 4 березня

для ПодальшоГо дослiдження: «Не тільки людина, а й уся Земля внаслідок гріха опини-

лися під пануванням лукавого, тому вона має бути відновлена

Ур

ок 10

96

згідно з Планом викуплення. У день свого створення Адам був поставлений управителем над Землею. Але, піддавшись спокусі, він став підвладним сатани і панування Адама було узурповане лукавим. Таким чином сатана став “князем цього світу” . Він захопив владу над Землею, яка спочатку була дана Адамові. Однак Христос, Своєю жертвою заплативши ціну за гріх, не тільки викупив людину, а й відновив втрачену нею владу. Усе, втрачене першим Адамом, буде відновлене Другим» (Е. Уайт. Ознаки часу, 4 листопада 1908 р.). Проте, дивлячись на світ навколо нас, так легко забути, що сатана – переможений ворог і «має обмаль часу!» (Об’явл. 12:12). Зло, смерть і страждання пронизують наш світ, однак ми маємо обітницю: завдяки жертві Христа вони будуть зни-щені. Це здійснить не людська сила, оскільки без Божого втручання ми б повністю знищили Землю й усе живе на ній. Тільки надприродне втручання Бога принесе обіцяні зміни. Ми, звичайно, не спроможні вирішити проблему самостійно.

Питання для обговорення:1. «Слабка і недосконала, яка потребує постійного навчання

й поради, Церква – єдиний об’єкт на Землі, на який спря-мована Божа найбільша увага. Його благодать впливає на серце людини та настільки перетворює її характер, що викликає зачудування ангелів, і вони висловлюють свою радість у піснях хвали. Вони радіють, бачачи, що грішні, заблудлі душі можуть бути так перетворені» (Е. Уайт. Оз-нака зростання / The Advent Review and Sabbath Herald, 20 січня 1903 р.). Яким чином Ісус здійснює перетворення для нас і в нас?

2. Які питання спричиняють розділення серед віруючих, по-слаблюючи їх та втримуючи від виконання євангельської місії? Як досягти зцілення та єдності, коли люди просто не згодні з найважливішими пунктами віровчення?

Ур

ок 10


Я прагнула пізнати Бога. Чим більше вивчала Біблію, тим більше розуміла, наскільки хибним і небезпечним був мій

зв’язок із сатаною.До мене продовжували приходити люди, які просили викона-

ти для них різні ритуали. Я відповідала, що більше не займаюся цим, оскільки стала християнкою. Деякі пропонували подвійну плату, але я все одно відмовлялася.

Мій чоловік сердився на мене. «Як ми оплачуватимемо ра-хунки, якщо ти не працюєш?» – кричав він.

Мої діти перестали спілкуватися зі мною та піклуватися про мене. Я не могла підтримувати їх фінансово, а вони на мали для мене часу. Чоловік погрожував залишити мене, якщо я не повернуся до колишньої справи, але я все одно продовжувала вивчати Біблію.

Диявол не відпускав мене без боротьби. Я розбила всі статуї, знищила всі диявольські амулети і сказала жінкам, які працю-вали на мене, що стала християнкою і більше не працюватиму з ними. Але ці жінки прийшли на кладовище, де ми разом колись виконували ритуали, убили курку та принесли її кров у жертву дияволові в обмін на моє життя. Однак Бог захистив мене, і я навіть не захворіла. Закінчивши курс біблійних уроків, я охрестилася в адвентистській Церкві.

Зараз я вже стара, і лікарі кажуть, що мені залишилося жити недовго, але я хочу запевнити всіх: якщо Ісус змінив моє життя, Він може змінити життя будь-кого іншого. Я вдячна Богові за те, що Він подарував мені життя вічне. Я знаю, що скоро помру, та коли прийде Ісус, Він візьме мене до Себе та Своїх ангелів, бо безмежно любить мене.

Дорандина Суса Мело з Белем, Бразилія


97

Урок 11 5-11 березня

Петро i ВелиКа боротьбаБіблійні тексти для дослідження:

1 Петра 2:9, 10; П. Зак. 14:2; 1 Петра 4:1-7; 2 Петра 1:16-21; 2 Петра 3:3-14; Дан. 2:34, 35.


«А ви – рід вибраний, царське священство, святий на-род, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас по-кликав із темряви до дивного Його світла» (1 Петра 2:9).

У своїх посланнях Петро не раз торкався теми великої бороть-би, можливо, тому, що краще за інших знав, як легко стати

жертвою сатанинської спокуси. Безперечно, апостол гостро відчував реальність цієї боротьби. Адже саме Петро написав: «Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог – диявол – ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути» (1 Петра 5:8).

Петро пише про різні прояви духовної битви. Він бачить бо-ротьбу, яка відбувається в Церкві, і залучає тих, хто колись спілку-вався з віруючими, а зараз цинічно і зневажливо відгукується про Бога та насміхається над істиною про Прихід Христа. Апостол рішуче виступає проти насмішників, бо якщо віра в обітницю про повернення Христа втрачена, то яка залишається надія?

Можливо, Петро так ревно утверджує віру, оскільки пам’я-тає про власні хиби. Він знає, що таке насміхатися, заперечувати й намагатися загубитися в натовпі, щоб ніхто не побачив і не звинуватив тебе як послідовника Ісуса. Через це апостол робить акцент на тому, як важливо для віруючих жити гідним життям, утверджуючи своє високе покликання й обрання в Господі.98

99

Неділя, 6 березня

Вiд темряВи до сВiтлаПрочитайте 1 Петра 2:9, 10. Як у цих двох віршах пред-ставлена велика боротьба? __________________________________________________________________________________________

Наведені тексти співзвучні словам, записаним у Вих. 19:6: «Ви станете Мені царством священиків та народом святим» і в книзі Повторення Закону 7:6; 14:2: «Бо ти святий народ... тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів». Ці запевнення прозвучали під час Виходу, коли Божий народ був звільнений з рабства і пря-мував до Обітованого краю. Петро проводить паралель між Божим народом під час Виходу та християнською Церквою.

Таким чином, Петро описує не кінцевий «продукт», а дію. Так, ми були вибрані Ним і повинні відкрито славити Бога за те, що Він вивів нас із темряви, якою сатана огорнув світ. Але це не робить нас досконалими та не означає, що ми вже досягли духовних вершин (див. Филп. 3:12). Навпаки, усвідомлення власних вад і гріховності – це важлива умова прямування за Ісусом; це усвідомлення спонукає нас прагнути Його праведності в нашому житті.

«Таким же чином до Христа може прийти кожний грішник. “Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості” (Тита 3:5). Коли сатана каже тобі, що ти грішник і не можеш надіятися на Божі благословення, скажи йому, що Христос прийшов у світ спасати грішних. Ми не ма-ємо нічого, чим могли б похвалитися перед Богом; єдине, на що ми можемо посилатися, – це наш украй безпорадний стан; лише в такому разі виникне потреба в Його викупній силі. Тоді зможемо дивитися на Голгофський хрест, повторюючи:

«Сам себе викупити я не можу,Лише припадаю до Твого хреста»(Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 317).Одне ми знаємо точно: Він викликав нас «із темряви до

дивного Його світла» (1 Петра 2:9). Ми розуміємо, наскільки залежні від Христа, «Який став для нас мудрістю від Бога, праведністю, освяченням» (1 Кор. 1:30).

Ур

ок 11

100

Про що ви думаєте, коли пригнічені та збентежені своїми вчинками і власним характером? Як ви долаєте ці почут-тя? Як перетворити цю ситуацію на духовну перевагу?

Понеділок, 7 березня

тисК оточуючихПрочитайте тексти 1 Петра 4:1-7. Чому наш вибір способу життя дуже важливий та як він впливає на нашу готов-ність до повернення Христа? __________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Петро зазначає: віруючі прожили чималу частину свого життя, виконуючи те, до чого схиляли їх оточуючі (1 Петра 4:3). Однак тепер усе змінилося, і християн можуть вважати «дивними», оскільки вони не йдуть за натовпом, а також, можливо, внаслідок шкідливого впливу розповсюджуваних про них пліток (1 Петра 4:4). Сатана використовуватиме навіть колишніх друзів, аби розчарувати нас у Богові.

Петро закликає вірних не боятися цих нападів. «Язичники» дадуть відповідь Богові – єдиному праведному Судді, тому не слід турбуватися про те, що вони думають про нас (1 Петра 4:5). Божа точка зору має вирішальне значення. Скількох людей ви знаєте, котрі поступилися думці оточуючих замість того, щоб твердо стояти за віру? Особливо важко молодим людям, які протистоять тискові з боку однолітків.

Нам не слід турбуватися про те, чи приймуть нас люди відповідно до їхніх думок, вимог та очікувань від нас; Петро застерігає віруючих, що замість цього вони мають бути доб-рими й милосердними до всіх людей (1 Петра 4:8, 9). Це не просто деякі додаткові обов’язки, які ми повинні вписати до свого християнського переліку діл. Це найважливіше, що ми робимо, найважливіший спосіб взаємодії з людьми. Петро закликає нас бути ревними в молитвах (1 Петра 4:7), оскільки Бог знає, що іноді ми намагаємося догодити «язичникам» замість того, щоб із любов’ю й добротою ставитися до ближ-ніх. Ми повинні не тільки молитися про них, а й дозволити Богові зробити нас більш чутливими до їхніх проблем. Як

Ур

ок 11

101

«царське священство, святий народ», ми покликані добре впливати на них та не дозволяти їм погано впливати на нас. Трагедія Ізраїлю полягала в тому, що не він схиляв язичників до добра, а язичники схиляли ізраїльтян до зла.

З яким тиском з боку оточуючих ви стикаєтеся? Що допо-магає вам встояти? Чому в таких ситуаціях необхідно діяти за принципом: «Перемагай зло добром» (Римл. 12:21)?


неПорушне Пророче слоВоПрочитайте 2 Петра 1:16-21. Що апостол говорить про важливість пророчого дару? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Свого часу Петро був свідком багатьох подій у житті Христа, але в наведеному уривку він згадує лише чудове преображення Ісуса і голос Отця з Неба (2 Петра 1:17, 18). Ця подія, як і всі інші з життя Спасителя, вельми вплинули на Петра; проте він приділяє особливу увагу пророцтвам. Можливо, причиною цього стали його власні хиби як учня. Скільки разів Петро не слухав застережень Ісуса, оскільки вважав, що й так усе знає! Скільки разів Ісус говорив про Свою смерть від рук первосвящеників у Єрусалимі, проте коли це провіщення збулося, Петро був захоплений зненацька. Але найболючіша з усіх «поразок» Петра – його зречення. Петро був упевнений, що подібне ніколи не трапиться з ним, однак це відбулося і стало найглибшим падінням у його житті.

Напевно, саме тому Петро пояснює, як залишатися вір-ним послідовником Ісуса. Він нагадує учням про «великі обітниці», через які вони стали «учасниками Божественної природи», на відміну від тих, хто перебуває у в’язниці «мо-рального розтління, яке є у світі» (2 Петра 1:4). Пояснюючи, як віруючим уникнути розтління, апостол перераховує низку взаємопов’язаних якостей, які визначають християнський спосіб життя, а саме: віра, чеснота, пізнання, стриманість, терпеливість, побожність, братерство і любов (2 Петра 1:5-8). Кожна риса ґрунтується на попередній, а разом вони

Ур

ок 11

102

утворюють єдине ціле, як інгредієнти в торті. Павло називає ці ж якості «плодом», а не плодами (Гал. 5:22, 23), бо вони утворюють єдине неподільне ціле.

Петро йде далі, запевняючи: віруючі не спіткнуться, якщо зроблять ці цінності невід’ємною частиною свого життя; апостол просить їх утверджувати своє покликання й обрання (2 Петра 1:10).

Пам’ятайте: Петро адресує своє Послання християнам, утвердженим у вірі. Він жодним чином не вважає, що дотримання спеціального набору вимог є перепусткою до раю. Апостол просто зіставляє популярні настрої в суспільстві та спонукає християн використовувати свої сили для добра, а не для зла.


КеПКуни Прочитайте 2 Петра 3:3-7. Що зі сказаного Петром про минуле допоможе нам упоратися з проблемами в даний час, а також у майбутньому? __________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Битва між світлом і темрявою, між послідовниками Ісуса та прихильниками зла наближається до своєї кульмінації. Диявол, як голодний лев, ричить і бродить у пошуках жерт-ви (1 Петра 5:8); він отримує підтримку від кепкунів, котрі глузують з істини. Своїми «раціональними» й «науковими» аргументами (2 Петра 3:3, 4) вони намагаються знищити віру людей. Петро каже, що до цього їх спонукає бажання зберегти свій порочний спосіб життя (2 Петра 3:3; див. та-кож Юди 18). Вони вважають: Ісус не прийде, оскільки «все залишається так, як від початку творення!» (в. 4).

У словах насмішників можна побачити цікаву паралель. Ісус сказав: «Прийду знову» (Івана 14:1-3), а кепкуни ствер-джують, що Ісус не прийде (2 Петра 3:4). Це відлуння з Едему, де Бог сказав: «Але з дерева знання добра й зла ‒ не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут. 2:17). А сатана через змія заявив: «Умерти ‒ не вмрете!»

Ур

ок 11

103

(Бут. 3:4). У теперішній час явне заперечення Слову Божому повторює не один голос, як в Едемі, а хор голосів. Ця омана має одну передречену Петром особливість. Щоразу, чуючи насмішки над ідеєю про повернення Ісуса, ми відзначаємо виконання пророцтва.

Хоч нечестиві жителі стародавнього світу були знищені всесвітнім потопом, насмішники не бажають знати про це. Вони не хочуть визнати, що змушені будуть відзвітуватися перед Богові за свій особистий вибір у житті. Вони також не бажають приймати факт, що той же Бог, Котрий зберігав воду для потопу, зберігає вогонь для очищення Землі великого судного дня (2 Петра 3:5-7). Вони помилково вважають, що природа завжди існуватиме без жодних змін.

З бігом часу чи не втратили ми віру в Другий прихід? Чому для нас важливо зберегти цю віру?


наближаючи той деньХоч іноді очікування Другого приходу здається нам нескін-

ченним, Бог не обмежений у часі. «Один день у Господа – мов тисяча років, а тисяча років – немов один день» (2 Петра 3:8). У Святому Письмі кінець світу завжди відзначений як близький – чи буде це день Господній у Старому Завіті, чи Прихід Христа в Новому.

Прочитайте 2 Петра 3:8-14. Яка довгострокова надія да-рована нам? Див. також Дан. 2:34, 35, 44. _____________________________________________________________________________________________________________________________________

Класичні часові пророцтва чітко відкривають нам, що існує межа існуванню зла і терпінню Божому. У пророцтвах Бог описує Свою стратегію, яку Він використовує для того, аби покінчити з гріхом і стражданнями та відновити Землю в її первісній досконалості.

Наше сприйняття кінця всьому впливатиме на наше життя сьогодні (2 Петра 3:11). Якщо ми не погоджуємося з ідеєю про те, що Бог зруйнує наш маленький світ, то станемо цинічними і приєднаємося до кепкунів. Якщо ж вважаємо цю дію актом

Ур

ок 11

104

милосердя, коли Бог нарешті втрутиться та знищить поширені всюди огидне розтління й порушення прав людини, значить ми з упевненістю «чекаємо нових небес і нової землі, в яких проживає праведність» (в. 13).

Петро знову висловлює свою стурбованість з приводу наших взаємовідносин та особистої поведінки. Він закликає нас намагатися бути «чистими і незаплямованими» (2 Петра 3:14). Якщо не було б наступного вірша, ми могли б подумати, що Петро закликає до релігії діл, але він виправляє можливі непорозуміння фразою: «А довготерпіння нашого Господа вважайте за спасіння, як і написав вам з притаманною йому мудрістю наш улюблений брат Павло» (в. 15).

Бути незаплямованими – наша мета. Таку характеристику мав Йов. Він був «невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав» (Йова 1:1). Саме такими Христос предста-вить нас Отцеві (1 Кор. 1:8; Колос. 1:22; 1 Сол. 3:13; 5:23). Бути без вад? Таким мав бути жертовний агнець (Вих. 12:5; Левит 1:3), таким був Ісус (Євр. 9:14; 1 Петра 1:19), і такою Він представляє Церкву Отцеві (Ефес. 5:27).

Чому у своєму прагненні подолати гріх, зростати у вірі, уникати зла і жити «непорочним» життям ми завжди повинні спиратися на праведність Ісуса, Котрий наділяє нас нею через віру? Що відбувається, коли ми відвертаємо свій погляд від цієї обітниці?


для ПодальшоГо дослiдження: Петро попереджав, що кепкуни будуть говорити: «Все

залишається так, як від початку творення!» (2 Петра 3:4). У цьому немає нічого нового – такі ж думки звучали і перед потопом. «З плином часу, спостерігаючи, що в природі не відбувається помітних змін‚ люди‚ у серця котрих часом за-крадався страх, почали заспокоюватися. Вони міркували так, як думає сьогодні багато людей: природа — вища від Бога, а її закони так міцно утверджені, що й Сам Бог не спроможний змінити їх. Якщо навіть припустити‚ що Ной має рацію, тоді природа змушена буде змінити свій порядок. Виходячи з

Ур

ок 11

105

таких міркувань‚ вони представили вістку Ноя перед світом як вигадку — найбільший обман. Своє презирство до Божо-го застереження вони виявляли в тому, що продовжували влаштовувати свої свята та пишні бенкети, їли, пили, сіяли й будували, складали плани, які в майбутньому мали принести їм значні переваги… Вони запевняли: якби в словах Ноя була хоч частка правди, то великі‚ відомі своєю мудрістю‚ обачливі мужі повірили б у них» (Е. Уайт. Патріархи і пророки, с. 97). Сьогодні «великі мужі» кажуть нам щось подібне: закони природи фіксовані і все залишається незмінним. У певному розумінні цього ж навчає і теорія еволюції: життя виникло внаслідок природних процесів, які можуть бути пояснені за допомогою законів природи, і в один прекрасний день наука повністю пояснить їх без будь-якого божества. «Великі мужі» помилялися тоді, помиляються вони і сьогодні. Не дивно, що Павло писав: «Бо мудрість цього світу є безумством у Бога» (1 Кор. 3:19). Так було перед потопом, так було за днів Петра і так відбувається сьогодні.Питання для обговорення:

1. У своєму Другому Посланні Петро зробив особливий акцент на непорушному пророчому слові. Чому пророцтво таке важливе для нас? Яким чином пророцтво переконувало, що Ісус – Месія під час Його Першого приходу? Яку надію це дає нам щодо Другого приходу? Адже без пророцтва ми могли навіть не знати обітниць про Другий прихід.

2. Ми схильні вважати, що тиску з боку однолітків зазнають тільки підлітки і молодь. Але це не так. Ми всі хочемо, щоб наші колеги любили та приймали нас. Адже ми матимемо значно більше можливостей стати хорошими свідками, якщо подобаємося колегам, ніж у випадку, якщо вони зневажатимуть нас, чи не так? У своєму прагненні бути прийнятими іншими, як нам уникнути компромісу в переконаннях? Чому значно легше піти на компроміс, ніж нам здається?

Ур

ок 11

Вiд марних обiцяноК до ноВоГо життя

Частина 1

Коли Франциско був дитиною, батько брав його із собою до барів та інших місць, яких діти не повинні відвідувати.

Одного разу, коли Франциско відмовився йти з батьком, той узяв пістолет і приставив до голови сина.

Коли хлопчикові було чотирнадцять років, батько помер. Але жорстоке ставлення батька залишило глибокий відбиток у свідомості сина, продовжуючи навіювати на нього страх. Щоб якось усе це забути, він почав пити і вживати наркотики. Його мати і сестри стали відвідувати адвентистську церкву, але Фран-циско був надто п’яний, щоб помічати це.

Коли юнакові було вісімнадцять років, він почав жити з дівчиною Нейдою в її матері. Коли Франциско був тверезим, він працював на нафтових вишках.

Дізнавшись про вагітність Нейди, молодий чоловік дуже зрадів. Але усвідомлення того, що він скоро стане батьком, не сильно вплинуло на його життя. Іноді він навіть бив Нейду, як його батько колись бив його матір. Одного разу Франциско так побив Нейду, що жінка мало не втратила дитину. Коли він зрозумів, що накоїв, то поспішив з нею до лікарні. Дорогою він благав Бога звільнити його від алкоголю й наркотиків. Він пообіцяв Нейді, що зміниться і ставитиметься до неї краще. Дівчина повірила йому.

Але нічого не змінилося. Через деякий час він знову побив жінку. Вона сказала йому, щоб він пішов і вона більше не хоче його бачити. Франциско приходив до неї щодня, благаючи про-бачити його й обіцяючи, що все зміниться. Врешті-решт вона дала йому ще один шанс.

Але так нічого і не змінилося. Наркотична залежність ставала все сильнішою. Одного разу він мало не помер від передозування. Чоловік опритомнів у лікарні. Нейда сказала йому, що більше не повернеться до нього. У чоловіка почалася сильна депресія.


106

Одна з його сестер принесла йому релігійну книгу. Уночі, страждаючи від безсоння, Франциско почав читати її і ще раз помолився, аби Бог звільнив його від наркотичної залежності.

Розплющивши очі, він побачив біля ліжка високого чоловіка, одягненого в сліпучо-білий одяг. Чоловік доторкнувся до його чола. Було таке відчуття, ніби він своїм дотиком сягнув глибин його розуму. Деякий час Франциско лежав нерухомо, потім, коли чоловік зник, він усе зрозумів. Він підвівся, усе ще відчуваючи дотик до чола. Уперше в житті його наповнили спокій і надія.

Незабаром до кімнати увійшла мати. Він розповів їй, що ангел доторкнувся до нього та звільнив від наркотичної та ал-когольної залежності. «Я нова людина, – сказав він. – Тепер я дитина Божа. Я хочу піти до церкви».

Але мати вже багато разів чула ці обіцянки. «Ти тільки обіця-єш, але не дотримуєш слова», – сказала вона синові. Франциско знав, що мати має рацію. Він подумав, що глибоко ранив її, але був упевнений, що цього разу все буде по-іншому. Він переконав її взяти його із собою до церкви.

Далі буде.

107


церКВа В боротьбi Біблійні тексти для дослідження:

Об’явл. 2:1-7; Осії 2:13; Об’явл. 2:8-17; Об’явл. 2:18-3:6; Ісаї 60:14; Об’явл. 3:14-22.


«Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Об’явл. 3:20).

Іван помер останнім із дванадцятьох апостолів. Крім послань та Євангелія, які носять його ім’я, він також написав книгу

Об’явлення, котра допомагає нам зрозуміти тему великої бо-ротьби. Проте зараз ми тільки розглянемо опис семи церков. Ми будемо вивчати їх із позиції перших одержувачів, щоб отримати найбільшу користь із даних повчань.

Існує одна важлива особливість, на яку варто звернути ува-гу: Ісус використовує індивідуальний підхід до кожної церкви. У кожної з них свої особливі потреби, і Він задовольняє їх.

Одна з проблем полягала в тому, що ці церкви не завжди усвідомлювали свою ідентичність та покликання, як і ми сьогодні. Чи ототожнювали віруючі себе з Ісусом і Його закликом свідчити загиблому світові, чи вони намагалися роздвоїтися, силкуючись виглядати як християни, а в не-офіційній обстановці відчували себе комфортніше із силами темряви? Хоч ми ототожнюємо себе з останньою із цих церков, але ясно, що залежно від обставин переживаємо ті ж самі проблеми, з якими церкви стикалися протягом століть.

108

109


церКВа В ефесiУ тексті Об’явл. 2:1 Ісус зображений, як Той, Хто тримає

сім зірок і ходить серед семи світильників під час Свого звер-нення до церкви в Ефесі. Ці символи вказують на важливі реалії. Сім світильників – це сім церков, а сім зірок – ангели семи церков (Об’явл. 1:20), тобто старійшини, керівники цих церков за часів Івана. Господь дав керівникам спеціальні віст-ки, щоб вони передали їх своїм громадам. Церкви відіграють відповідальну роль у великій боротьбі.

Прочитайте Об’явл. 2:1-7. Як описана велика боротьба в наведених текстах? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Послання до Ефеської церкви починається з опису її характеру. Ісус повною мірою усвідомлює її сильні та слабкі сторони. Він хвалить громаду за її діяльність, наполегливість і терпіння, за нетерпимість до фальшивих учителів у своєму середовищі (Об’явл. 2:2, 3, 6). Тут звучить ясне попередження про те, що фальшивому вченню не має бути місця в Церкві. Церква в Ефесі, спочатку залучена Богом до боротьби проти сил темряви, страждає від контратак сатани. Псевдовчення поширювали лжеапостоли, послідовники Миколи, можливо, одного із семи перших дияконів (Дії 6:5), який сприяв роз-діленню всередині церкви. У чому б не полягала їхня єресь, Ісус ненавидів її (Об’явл. 2:6).

Проблема віруючих Ефеської церкви полягала в тому, що вони залишили свою «першу любов» (Об’явл. 2:4). Цей вислів перегукується з висловами старозавітних пророків, які часто порівнювали відступництво Ізраїлю з перелюбом (див. Осії 2:13).

Ситуація може видаватися безнадійною, але Ісус вирі-шує її. Насамперед Він закликає Своїх дітей згадати, звідки вони впали, та робити попередні діла (Об’явл. 2:5). Це не заклик повернутися до «старих добрих часів», а повеління використовувати минулий досвід, аби побачити свій шлях у майбутньому.

Ур

ок 12

110

«Ти залишив свою першу любов» (Об’явл. 2:4). Які чин-ники сприяють охолодженню нашої любові до Бога? Як нам постійно підтримувати любов до Бога та Його істини?


смирна i ПерГамЦеркві в Смирні Ісус відкрився як «Перший і Останній, Котрий був мертвий і ожив» (Об’явл. 2:8; див. Об’явл. 1:18). А церкві в Пергамі Він представився як «Той, Хто має гострого двосічного меча» (Об’явл. 1:16; 2:12). Чи має значення те, як Ісус представився кожній із цих церков?______________________________________________________________________________________________________________________

Прочитайте тексти Об’явл. 2:8-17. Члени церкви в Смирні були відомі своєю важкою працею, скорботою й матеріальною убогістю, але духовно вони були багаті. Вони переносили лихо слів’я з боку «зборища сатани» (Об’явл. 2:9). Члени церкви в Пергамі трималися своєї віри, хоч жили там, де «престол сатани» (Об’явл. 2:13). Таким чином, автор Об’яв-лення зображує реальність великої боротьби.

Церква в Смирні попереджена про важкі часи й пересліду-вання в майбутньому, включаючи ув’язнення і навіть смерть (Об’явл. 2:10). У Пергамі хтось уже віддав своє життя за віру (Об’явл. 2:13). Важливо відзначити, що важкі часи мають межу, тобто злу не дозволено діяти вічно (Об’явл. 2:10).

Викликає занепокоєння те, що Бог має «дещо» проти церкви в Пергамі (Об’явл. 2:14-16), а саме: деякі в їхній громаді тримаються «вчення Валаама» і «вчення миколаїтів» (Об’явл. 2:14, 15).

«Микола і Валаам, здається, паралельні терміни; Микола являє собою об’єднання двох грецьких слів (нікао і лаос) та означає народ-переможець. Валаам походить від двох давньо-єврейських слів: ам (народ) і бала (знищувати, поглинути), що означає знищення людей» (Ранко Стефанович. Об’явлення Ісуса Христа: Коментар до книги Об’явлення (Беррієнг-Спрінгс, штат Мічиган: Andrews University Press, 2002), с. 111). Ісус попереджає всю громаду: якщо їхня єресь процвітатиме і далі,

Ур

ок 12

111

Він прийде й особисто боротиметься з ними мечем Своїх уст (Об’явл. 2:16).

Навіть на тлі цих попереджень Ісус надає обом церквам велику підтримку (Об’явл. 2:11, 17).

Прочитайте Об’явл. 2:14, 15 («вчення» – гр. дідахе – док-трина). Як ці вірші дають відповідь тим, хто стверджує, ніби доктрина не має значення в житті християнина? Чому доктрина важлива?


тиятира i сардиПрочитайте Об’явл. 2:18-3:6. Що відбувається в цих церк-вах, із чим змушені боротися як Церква в цілому, так і кожен християнин особисто? Як виявляється велика боротьба в цій сутичці? _____________________________________________________________________________________________

Те, як Ісус відкрився церкві в Тиятирах (Об’явл. 2:18), показує, наскільки важкий і болісний час переживав Божий народ. Використані в тексті метафори: «очі, мов полум’я вогню» та «ноги подібні до блискучої бронзи», уперше зу-стрічаються не в книзі Об’явлення, а в 10-му розділі книги пророка Даниїла. Пророк так описує Чоловіка, Який з’явився йому: «Очі його як огняне полум’я», «ноги його ніби блискуча мідь» (Дан. 10:6). Ми розуміємо, що цей Чоловік – Христос. Він повідомляє Даниїлові, що боровся з князем Перського царства (Дан. 10:13, 20). Іншими словами, коли ситуація стає небезпечною для Божого народу, Сам Господь втручається в події, аби впливати на людські діла, ходячи серед церков (Об’явл. 1) та борючись із керівниками держав (Дан. 10).

Подібним чином Ісус представлений і церкві в Сардах: Він має сім Божих Духів та сім зірок (Об’явл. 3:1). Господь підкреслює: Він – живий Спаситель, Який служить Своїй Церкві, залишаючись при цьому невидимим; Він використовує небесні сили задля безпеки Своєї Церкви.

Опис цих двох церков свідчить про глибоку занепокоєність Господа. Хоч Тиятирська церква має важливі позитивні якості (Об’явл. 2:19), проте багато її членів відкрито відступили і

Ур

ок 12

112

не було докладено жодних серйозних зусиль, щоб зупинити потік цього зла. А в Сардах люди духовно мертві (Об’явл. 3:1).

Незважаючи на все це, Ісус підбадьорює церкви. Він на-голошує, що багато віруючих у Тиятирах «не пізнали глибин сатани» і закликає їх: «Тільки тримайте те, що ви маєте, аж поки прийду» (Об’явл. 2:24, 25). «Але маєш кілька імен у Сардах, які не заплямували свого одягу» (Об’явл. 3:4).

Саме цим вірним Ісус дарує особливе благословення. Він обіцяє Тиятирській церкві дати «досвітню зорю» (Об’явл. 2:28), яку пізніше асоціює із Собою (Об’явл. 22:16). А вірним Своїм дітям у Сардах Христос обіцяє місце на Небесах і за-певняє: «Визнаю його ім’я перед Моїм Отцем та перед Його ангелами» ( Об’явл. 3:5).

«Тримай, що маєш» і «покайся». Що ми повинні трима-ти і в чому необхідно покаятися? Чому ці дві ідеї тісно пов’язані між собою?


церКВа у фiладельфiїПрочитайте Об’явл. 3:7. Як Ісус представляє Себе Філа-дельфійській церкві? Що цей опис повідомляє про Нього?______________________________________________________________________________________________________________________

Господь хвалить церкву за те, що вона, незважаючи на свою слабкість, зберегла слово Христа і не зреклася Його Імені (Об’явл. 3:8). Ісус дає дивовижну обіцянку, що члени «збори-ща сатани» скоро прийдуть та поклоняться філадельфійцям (Об’явл. 3:9). Схожу картину зустрічаємо в тексті Ісаї 60:14, де говориться, що вороги-гнобителі Божого народу впадуть ниць перед ним. Подібно до того як чужинці мали прийти до буквального Ізраїлю й навчитися від нього пізнання про Бога, так і люди, які не знають вчення про Христа, повинні прийти до світла Євангелія і знайти спасіння.

Прочитайте Об’явл. 3:10. Як ви розумієте «терпіння» Фі-ладельфійської церкви? Чому Ісус обіцяє посилати Своїм дітям випробування по силах? Що це означає для нас сьогодні? _________________________________________________

Ур

ок 12

113

Філадельфійська церква, як і попередні церкви, пережила важкі часи, однак вона стала другою церквою, якій Ісус не вказав на вади, котрі необхідно виправити. Віра та співпраця філадельфійців з Богом були зауважені й оцінені Спасителем, хоч вони володіли малою силою (в. 8).

Переможцеві дано обітницю, що він зробиться «стовпом у храмі Мого Бога» і «уже не вийде звідти» (Об’явл. 3:12). Таким людям будуть даровані нові імена, вони повністю належать Господу, оскільки в усіх аспектах свого життя вже ототожнювали себе з Ним.

Якби ви зараз раптом опинилися на Небесах, наскільки відповідали б небожителям?


церКВа В лаодиКiїІсус представився Лаодикії таким чином: «Амінь – вір-

ний та істинний Свідок, початок Божого творіння» (Об’явл. 3:14). Цей опис торкається ключових аспектів Божествен-ності Хрис та. «Амінь» – це, можливо, посилання на текст Ісаї 65:16, де слово «Амінь» перекладене як «вірний Бог» та пов’язане із заповітом. Ісус – великий Бог, вірний умовам заповіту, бо виконує Свої обітниці про спасіння й віднов-лення. Ісус також – вірний Свідок, Котрий відкриває Своєму народові справжній характер Бога (Об’явл. 1:5; 22:16; Івана 1:18; 14:8-10). Він – наш Творець (Колос. 1:16, 17).

Прочитайте Об’явл. 3:14-22. Що Ісус радить Лаодикії? Що ці слова означають для нас сьогодні? _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Познайомившись з Ісусом, можна знайомитися із Церквою. Іншими словами, ми зможемо пізнати себе тільки після того, як пізнали Бога. Люди в Лаодикії обманюють самих себе, оскільки мають неправильну самооцінку (Об’явл. 3:17). Ісус радить їм ужити необхідних заходів з метою здобути ясність бачення, аби реально оцінювати ситуацію та здійснювати необхідні зміни (Об’явл. 3:18).

Ур

ок 12

114

Інакше лаодикійців очікує Божественний суд у два ета-пи. По-перше, це може бути покарання Отця (Об’явл. 3:19). По-друге, існує ймовірність того, що Бог «викине» їх зі Своїх уст, як випльовують ковток теплої води (Об’явл. 3:16).

Лаодикійській церкві, яка може втратити Божу присутність, даровані найбільші обітниці. Ісус бажає вечеряти з лаодикій-цями (Об’явл. 3:20), що є знаком спілкування з близькими друзями. Потім Він обіцяє посадити їх на престолі поруч із Собою (Об’явл. 3:21).

Цікаво простежити, як протягом семи історичних періодів існування Церкви вона все більше холонула й відходила від Бога. Як таке могло статися? Безперечно, розглядаючи історію Церкви, ми бачимо прояв і розвиток великої боротьби. І так триватиме до Другого приходу Ісуса Христа.


для ПодальшоГо дослiдження: В уроці за четвер ми торкнулися питання Божественності

Христа. Чому це питання таке важливе для нас? Еллен Уайт писала: «Оскільки Божественний Закон є таким же священ-ним, як і Сам Бог, тільки Той, Хто рівний Богові, може ви-правити його порушення. Ніхто, крім Христа, не міг викупити грішну людину від прокляття Закону та привести її знову в гармонію з Небом. Христос узяв на Себе вину і ганьбу гріха; гріх настільки огидний в очах святого Бога, що спричинив розділення між Отцем і Сином. Христос сягнув глибини страждань, аби врятувати загибле людство» (Божа чудова благодать, с. 42). Логіка проста: Закон такий же святий, як Сам Бог, тому тільки Той, Хто святий, як Бог, може вику-пити від наслідків порушення Закону. Святе Письмо знову і знову навчає, що Христос – Бог. Жертва Христа відкриває святість Божого Закону. Саме через порушення людиною Закону Ісус помер за нас. Важкість гріха найбільш ясно можна побачити у світлі нескінченності Жертви, необхідної для нашого викуплення. Закон настільки святий, що тільки жертва Самого Бога могла вирішити проблему порушення Закону, а це свідчить про непорушність Закону.

Ур

ок 12

115

Питання для обговорення:1. Обговоріть у класі свої відповіді на запитання уроку за

середу. Як практично можна застосувати ваші відповіді?2. «Озираючись навколо в пошуках покірних послідовників

лагідного і скромного Ісуса, мій розум захвилювався. Багато людей, котрі стверджують, що чекають скорого Приходу Христа, уподібнюються до жителів цього світу і прагнуть отримати схвалення оточуючих більше, ніж шукати Божого схвалення. Вони холодні й формальні, як номіналь-на церква, від якої відокремилися. Слова, звернені до Лаодикії, найкраще описують їхній нинішній стан» (Е. Уайт. Рев’ю енд Геральд, 10 червня 1852 р.). Хоч ці слова були написані понад 150 років тому, чому вони залишаються актуальними для нас сьогодні? Що це говорить нам про «старі добрі часи», які колись переживала Церква?

Ур

ок 12

Вiд марних обiцяноК до ноВоГо життяЧастина 2

Франциско знав, що багато людей у церкві знають про його минуле життя, тому хотів залишитися непоміченим. У суботу

пастор говорив про блудного сина. Після проповіді Франциско відгукнувся на заклик проповідника присвятити своє життя Богові. Він знав, що це єдиний шлях отримати перемогу над сатаною і дати можливість Ісусові боротися за його життя.

Франциско не міг заснути, його тіло бажало наркотиків, але він не здавався. Коли ломка ставала нестерпною, він зачинявся в домі матері, починав співати й читав Біблію.

Нові друзі Франциско підтримували його, додавали йому сил. Щосуботи він відвідував богослужіння. Колишні його друзі сміялися над ним, коли бачили, як він іде до церкви з Біблією в руках. Він молився: «Господи, багато років без сорому я ніс пляшку алкоголю. Чому наді мною сміються, коли я несу Біблію?» Після цього він підійшов до друзів і сказав: «Я зрозумів свою залежність від Бога, колись ви також зрозумієте це».

Разом із членами церкви Франциско вивчав Біблію, і ці знан-ня були дуже цінними для нього. Але тепер він хотів поділитися Божою любов’ю з Нейдою. Він надіслав їй записку про те, що став християнином, і попросив її разом з ним вивчати Біблію. Але Нейда відмовилася: вона не вірила йому. Однак, побачивши його одного разу, зрозуміла, що він справді змінився. Тоді жінка погодилася вивчати з ним Біблію.

Франциско кохав Нейду і запропонував їй вийти за нього за-між. Вона погодилася і незабаром, після їхнього хрещення, вони одружилися. Молодий чоловік багато працював, щоб заробити достатню суму на придбання невеликої земельної ділянки та спорудження однокімнатного будиночка.

По сусідству він шукав людей, з ким міг би вивчати Біблію. Сусіди бачили кардинальні зміни в ньому і хотіли пізнати його Бога. Через два місяці один із тих, кому проповідував Франциско, прийняв хрещення.


116

Районний пастор дізнався про посвяченість Франциска і запропонував йому працювати на повну ставку літературним євангелістом. Минуло кілька років від дня його хрещення. За цей час він привів до Христа понад 1000 осіб та організував шість нових громад. Часом він щодня вивчає Біблію із 60 людьми, розділяючи їх на групи.

Якось Франциско попросив своїх друзів молитися за власника танцювального клуба. Через тиждень він запросив цього чоловіка вивчати Біблію і той погодився. А нещодавно він уклав заповіт з Богом і тепер танцювальний клуб перетворився на церкву.

Франциско зі своєю дружиною проживають у кримінально небезпечному районі, тут багато наркоманів. Але молодий чо-ловік розуміє, що Бог спонукав його оселитися саме в цьому районі, ближче до цих в’язнів гріха, щоб відкрити їм новий шлях, оскільки самі вони не зможуть змінитися. А це він знає з власного досвіду.

Франциско Хелдер Беніко – літературний євангеліст, проживає у Форталеза, Бразилія.

117


ВиКуПленняБіблійні тексти для дослідження:

Об’явл. 20:1-3; Єрем. 4:23-26; 1 Кор. 4:5; Об’явл.20:7-15; Филп. 2:9-11; 2 Петра 3:10.


«Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – вже більше не буде, бо перше минулося» (Об’явл. 21:4).

Люди часто запитують: як і чому з’явилося зло? На це за-питання ми не зможемо відповісти до Приходу Христа.

Однак воно тісно пов’язане з питанням свободи. Ми повинні розуміти, що справжня свобода, справжня моральна свобода, включає в себе певний ризик. Адже якщо моральні істоти справді вільні, значить вони мають можливість помилитися.

І тут виникає наступне запитання: чому Бог просто не знищив тих, хто згрішив, та не позбавив мешканців Усесвіту жахливих наслідків повстання?

Це одне з центральних питань великої боротьби. Як ми побачимо цього тижня, Господь відкрито управляє Всесвітом, і хоч багато чого в Ньому та в Його провидінні є таємницею, проблема великої боротьби буде вирішена таким чином, що ніхто не сумніватиметься в Його самозреченні, доброті, спра-ведливості, любові та в Його Законі.

Нам буде даний тисячолітній період, щоб ми могли отримати відповіді на запитання щодо долі навіки загиблих людей (для інших запитань матимемо цілу вічність). Після Другого приходу викуплені будуть жити і царювати із Хрис-том 1 000 років. У цей час вони братимуть активну участь 118

119

у судовому процесі. Давайте розглянемо останні кроки в драмі великої боротьби.


сатана зВ’язанийПрочитайте Об’явл. 20:1-3. Про що йдеться в текстах та яка надія запропонована нам? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ідея обмеження свободи дій (наприклад, зв’язати, закува-ти в ланцюги тощо) використовується в різних місцях Біблії. Грецьке слово «део» може означати не тільки зв’язувати, а й закувати в кайдани. У звичайному житті це насамперед стосувалося ув’язнених. Ісус звільнив багатьох в’язнів сатани. Крім того, Ісус сказав Своїм послідовникам: «Що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі...» (Матв. 18:18). Господь наділив Церкву владою над злом, тому тут зв’язування є символом суду.

Коли небезпечний злочинець схоплений, його необхідно зв’язати. Але в Біблії неодноразово згадується про зв’язаних людей, котрі не були злочинцями. Івана Хрестителя закували в ланцюги, оскільки він засуджував моральні пороки царя (Матв. 14:3, 4). Ісус був зв’язаний у саду (Івана 18:12), під час судового розгляду (Івана 18:24) та обгорнутий полотном після смерті (Івана 19:40). Павло (Дії 21:33) і Петро (Дії 12:6) також свого часу були заарештовані і закуті в ланцюги.

Ісус проводив багато часу з людьми, яких зв’язав сатана. Біснуватий з Гадаринської землі був скутий демонами, але з розірваними ланцюгами на руках і ногах (Марка 5:3, 4). Перш ніж Ісус звільнив його від демонів, ніхто не міг зв’я-зати його. Спаситель зустрів скорчену жінку та звільнив її від пут хвороби (Луки 13:11, 12, 16). Він також визволив Лазаря з могили і повелів звільнити його від полотна, яким він був обгорнутий (Івана 11:43, 44). А закутому ланцюгами розбійникові Варавві подарували свободу, оскільки Ісус був розп’ятий замість нього (Марка 15:7-15). Усі ці випадки свідчать про прагнення сатани поневолювати, зв’язувати

Ур

ок 13

120

людей, завдаючи їм страждань і болю. Але ми також ба-чимо, як Ісус розриває узи хвороби, страждань і смерті, даруючи свободу людству, безнадійно скутому сатаною. Зрештою, сатана сам буде зв’язаний і кинутий у безодню (Об’явл. 20:1-3).

Крім того, частиною місії Ісуса зі звільнення в’язнів сатани було наділення послідовників Христа силою. Спа-ситель запевнив їх, що сатана («сильний») буде зв’язаний і його дім – пограбований (Матв. 12:26-29). Іншими словами, сатана безсилий проти Христа і Його послідовників, адже Господь звільнив Свій народ від кайданів сатани.

Як зазначив Павло, «Боже Слово не ув’язнити!» (2 Тим. 2:9). «Написано» – це засіб, за допомогою якого Ісус приму-сив сатану замовкнути (Матв. 4:4, 7, 10), і ми також можемо використовувати цей засіб, аби протистояти йому.

На які обітниці ви можете покладатися, щоб звільнитися від пут, якими лукавий бажає зв’язати вас?


суд Пiд час тисячолiттяУ перших текстах книги Буття Земля змальована як «пуста

та порожня» (Бут. 1:2). Цю ж фразу повторює Єремія для опису Землі після її зруйнування сімома останніми карами і Другим приходом, коли «міста його знищені всі від обличчя Господнього» (Єрем. 4:26). Єремія повідомляє, що «немає людини» ( Єрем 4:25), а Іван підкреслює, що сатана не може нікого зводити ( Об’явл. 20:3).

Ісус обіцяв, що під час Свого Приходу Він забере Своїх послідовників до осель, які приготував для них (Івана 14:1-3). Павло пояснив, що в число цих послідовників увійдуть живі праведники та воскреслі праведники (1 Сол. 4:16, 17). Іван додає: після першого воскресіння при Другому приході інші померлі (нечестиві) не воскреснуть аж до завершення 1 000 років (Об’явл. 20:5).

Прочитайте Об’явл. 20:4. Про що йдеться в цьому тексті?______________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 13

121

«Їм дано суд». Щоб судити людей, необхідно володіти повною інформацією про кожну людину. До остаточного знищення нечестивих буде дана можливість отримати таку інформацію, щоб відповісти на багато запитань. Викуплені візьмуть участь у суді над загиблими.

«Разом з Христом вони судитимуть беззаконних, по-рівнюючи їхні вчинки з книгою Закону – Біблією – та вирішуватимуть справу кожного згідно зі звершеними за життя вчинками. Відповідно до цього буде визначена міра покарання і записана проти кожного імені в книзі смерті» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 661).

Коли будуть розгорнуті записи, ми дізнаємося, як тихий голос Бога з добротою і любов’ю безліч разів кликав до Себе людей. Він терпляче благав і наполягав, але Його голос заглушав гул голосів цього світу. Господь чекав, щоб люди прийняли запропоноване їм спасіння, за яке Він заплатив безмежну ціну. Однак замість вічного життя багато хто обере вічну смерть. Чи є щось у вашому житті, що заглушає голос Спасителя? Він продовжує терпляче чекати вас. Оберіть життя.

Прочитайте 1 Кор. 4:5. Яка обітниця щодо Другого при-ходу міститься в тексті? Як можна покластися на цю обітницю зараз, коли ми маємо багато запитань, що залишаються без відповіді?


остаточне рiшенняУ біблійні часи було два місця для суду: біля міських воріт

і перед престолом царя. Старійшини біля воріт вирішували всі дрібні справи, а цар розглядав більш серйозні питання. Його слово було останнім у встановленні справедливості. Біблія також зображує Бога на престолі як Царя Всесвіту, Котрий гарантує відновлення справедливості (Об’явл. 20:11-15).

Прочитайте Об’явл. 20:7-15. Як ми розуміємо ці доленосні події? ________________________________________________________________________________________________________________

Увесь 20-й розділ книги Об’явлення говорить про тися-чолітнє царство й останній суд. Це не та ж сама сцена, що

Ур

ок 13

122

описана в 4-му вірші, де стоїть багато престолів, оскільки в 11-му вірші згаданий тільки один престол. Події відбува-ються не на початку, а наприкінці 1 000 років, після другого воскресіння (Об’явл. 20:5), коли сатана переконує полчища нечестивих оточити святе місто (Об’явл. 20:7-9). Великий білий Божий престол підноситься над містом, і його видно звідусіль. Присутні всі люди, будь-коли народжені на Землі. Одні всередині міста, інші – зовні. Це буде час, про який говорив Ісус, час, коли багато хто запитає Бога, чому вони не успадкували Божого Царства (Матв. 7:22, 23). Цей час передвіщав Павло, підкреслюючи, що перед іменем Ісуса «поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і під-земних; і… кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос – це Господь» (Филп. 2:10, 11).

Мета суду – не відкрити Богові те, чого Він не знає. Він знає все. Мета суду – показати всім, чому Бог присудив саме так. Кожна людина, кожний ангел з упевненістю скаже: «Справедливий Ти, Який є, і Який був, і Святий, бо Ти це присудив» (Об’явл. 16:5). Спасенні і загиблі, люди й ангели переконаються в справедливості і праведності Бога.

Заключною подією в цій драмі буде знищення «смерті й аду», а також тих, імена котрих не записані в книзі життя (Об’явл. 20:14, 15). Ісус має ключі від аду (грец. хадес – мо-гила) і смерті (Об’явл. 1:18). Могила і смерть будуть знищені. Замість того щоб терпіти вічні муки, як вірить чимало людей, загиблі будуть знищені назавжди. Вони назавжди перестануть існувати – це стан, протилежний вічному життю.


ноВе небо i ноВа земляГріх і повстання – непрохані гості на нашій Землі. Ніхто

ніколи не хотів, щоб вони з’явилися тут. Вони завдали неймо-вірної шкоди людству, але тепер, коли причини цієї шкоди більше не існує, пора відновити все в первозданній доскона-лості. Після цього велика боротьба буде остаточно завершена.

Прочитайте Об’явл. 21:1, 2, 9, 10; 22:1-3. На що і чому Іван звертає особливу увагу? _________________________________

Ур

ок 13

123

Слова Івана про нове небо і нову землю перегукуються зі словами Петра: «Коли небо з гуркотом пройде, а розпечені стихії розплавляться, і земля та діла, що на ній, згорять» (2 Петра 3:10). Ми добре знаємо, що Земля потребує пов-ного відновлення, а не просто косметичного ремонту. Усе тут буде повністю зруйноване, щоб звільнити місце для нового творіння.

Іван також повідомляє про відсутність моря (Об’явл. 21:1). Він писав із заслання на острові Патмос, і саме море розді-ляло його з улюбленою Церквою. Навіть сьогодні потрібно кілька годин, щоб дістатися моторним човном до острова, де Іван написав ці слова. На оновленій Землі не буде більше перепон, які перешкоджають викупленим вільно переміщатися та спілкуватися з близькими.

Новий Єрусалим представлений неймовірно видовищним, це велике чудове місто. Але художники, які зображують його в стилі римської архітектури першого століття, далекі від реаль-ності, бо його «творцем і будівничим» є Сам Бог (Євр 11:10).

Наш розум не може уявити цю картину. Яке задоволен-ня – використовувати свою уяву, роздумуючи про те, що Бог приготував для нас. Проте ми не можемо собі уявити Новий Єрусалим. Величезні розміри міста свідчать, що там не буде нестачі в просторі. Місця достатньо для всіх.

Подивіться навкруги на красу природи. Що це говорить нам про характер Бога? Як видимі чудеса природи до-помагають нам вірити в те, чого ми поки що не бачимо?


не буде бiльше слiзПрочитайте Об’явл. 21:3-5. Чому в уривку згадані сльози?______________________________________________________________________________________________________________________

Ми всі знаємо, що значить плакати. Кожен із нас вити-рав чужі сльози: мати ніжно заспокоює дитину, близький друг потішає друга, подружжя втішають одне одного під час страждань і трагедії. Ми також знаємо, що людина зазвичай не дозволяє стороннім доторкатися до її обличчя. Що означає

Ур

ок 13

124

дотик Бога до нашого обличчя, як не те, що ми матимемо близький взаємозв’язок зі своїм Творцем?

Важко уявити собі світ без смерті, смутку і плачу. Від-коли сталося гріхопадіння (Бут. 3:16-19), біль, піт, сльози і смерть стали нормою для людства. Однак саме відтоді Бог переконував людський рід, що проблемам і втратам прийде кінець. Господь дав безліч доказів, що одного разу Він ви-купить нас і благословить Своєю присутністю.

Спочатку це була обітниця про Спасителя (Бут 3:15), потім запевнення про Його присутність у скинії (Вих. 25:8). А незабаром Слово стало тілом і перебувало між нами (Івана 1:14), і, нарешті, Господь (Об’явл. 21:3) обіцяє поставити Свій престол серед нас.

Чимало біблійних текстів узагальнюють цю гарантію за-повіту, використовуючи такі вислови: «Я буду їхнім Богом», «Вони будуть Моїм народом», «Буду перебувати серед них». Один із текстів говорить: «Оселюся в них і ходитиму, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом!» (2 Кор. 6:16).

Ісус прийшов перший раз на Землю, щоб нейтралізувати наслідки порушеного заповіту. Єремія описав ці наслідки: «Чого ти кричиш про поразу свою, про свій біль невигой-ний? За численні твої беззаконства, за те, що зміцніли гріхи твої, Я зробив тобі це» (Єрем. 30:15). Завдяки Ісусові тепер це – історія. Тексти Об’явл. 21:3, 4 описують кульмінаційну розв’язку великої боротьби. Можливо, це будуть сльози, які ми проллємо через остаточне знищення нечестивих, але Сам Бог обітре їх, а смутку і страждань більше не буде, «бо перше небо і перша земля проминули» назавжди.

Ці тексти описують нашу близькість із Богом, яку ми ма-тимемо, опинившись у раю. Але ми не повинні чекати так довго, щоб тішитися такими відносинами з Ним. Як ви мо-жете навіть зараз мати тісні взаємовідносини з Господом?


для ПодальшоГо дослiдження: Подумайте про тисячоліття і про наше розуміння цієї

істини. Хоч ми багато чого не знаємо, проте маємо достат-

Ур

ок 13

125

ньо інформації щодо тисячолітнього царства. По-перше, тисячолітнє царство почнеться до остаточного знищення нечестивих. По-друге, перед цим остаточним знищенням спасенні матимуть достатньо часу, щоб отримати відповіді на свої запитання. Більше того, вони візьмуть участь у суді над нечестивими. «Хіба ви не знаєте, що святі будуть судити світ?» (1 Кор. 6:2). І ще: «Чи не знаєте, що ми будемо судити ангелів?» (1 Кор. 6:3). Крім того, як ми зазначали в уроці, під час тисячолітнього царства спасенним буде «дано суд» (Об’явл. 20:4). Таким чином, можна зробити висновок: жоден із нечестивих не отримає остаточного вироку до завершення 1 000 років, доки спасенні не тільки зрозуміють, чому нечестиві загинули, а й братимуть участь у винесенні вироку.

Питання для обговорення:1. Як реальність великої боротьби допомагає нам краще

зрозуміти, чому існують страждання і смерть, хоч багато запитань залишається без відповіді?

2. Якщо хтось запитає вас: «Як я можу мати більш тісні, близькі взаємовідносини з Господом?», що ви відповісте?

3. Поміркуйте про ідею нашої теперішньої підготовки до Небес. Що це означає? Як ми розуміємо цю ідею у світлі Євангелія?

4. На які запитання ви хотіли б отримати відповідь? Однак доки отримаєте відповідь, чому можете довіряти доброті і справедливості Бога серед стількох трагедій?

Ур

ок 13

«Ви анГел?»

Флорі було самотньо в її новому будинку, тому вона вирішила піти до сусідів і запропонувати їм вивчати з нею Біблію.

Четверо з них погодилися. Одного із цих людей звали Нільдо. Якось він не прийшов

на заняття з вивчення Біблії, тому Флора сама пішла до нього. Вона постукала, але їй ніхто не відповів. Жінка підійшла до чорного входу і почула чийсь стогін. Двері були не замкнуті, тому вона увійшла.

У віддаленій кімнаті Флора побачила літнього чоловіка, що лежав на ліжку і стогнав. Вона зауважила, що постіль чоловіка брудна, а одяг мокрий. Він був голодний та зневоднений.

Жінка, будучи медсестрою за освітою, викупала чоловіка й переодягнула. Вона змінила постільну білизну та приготувала йому кашу. Коли вона піклувалася про нього, чоловік запитав:

– Ви ангел?– Ні, – відповіла жінка. – Я Флора з адвентистської Церкви.

Я прийшла за Нільдо. Він хотів вивчати Біблію, але не прийшов сьогодні.

– Я теж хочу вивчати Біблію, – з великим бажанням сказав літній чоловік.

Флора, подивившись на нього, м’яко відповіла: «У мене є для вас вістка» – і почала співати.

Коли Флора закінчила співати, чоловік вигукнув: «Я знаю, що тебе послав Бог. Я нікому не подобаюся. Але сьогодні я дізнався, що Бог піклується про мене. За своє життя я накоїв багато зла. Я думав, що Бог не пробачить мене, але тепер у мене з’явилася надія».

Увесь вечір Флора розмовляла з Бенедикто. Він розповів їй, що йому платили за вбивства людей, які були політичними супротивниками його замовників.

Флора ще кілька годин пробула там і, коли вже зібралася йти, прийшла дочка Бенедикто. Вона здивувалася, побачивши там жінку, і запитала, що їй потрібно.


126

– Я вивчаю Біблію разом з Нільдо, – відповіла жінка. – Коли він не прийшов на заняття, я прийшла покликати його, але вия-вила вашого батька. Йому потрібна була допомога, і я допомогла.

Але дочці це не сподобалося. «Якби ви знали, що це за чо-ловік, ви б не допомагали йому! – сказала жінка. – Він цього не заслуговує. Він вистрілив у мою матір, і тепер її рука пара-лізована! Чому ви не залишили його помирати?»

Флора відповіла: – Якщо ви дозволите, я б хотіла приходити сюди щодня та

піклуватися про вашого батька!– Робіть, що хочете, – сказала жінка.Бенедикто сидів на ліжку. Він опустив голову, але Флора

бачила його сльози.Кожен вечір Флора приходила до старого. Вона доглядала за

ним, і вони разом вивчали Біблію. Вона запросила Нільдо, його сестру та інших членів сім’ї приєднатися до них. Після заняття Флора піклувалася про Бенедикто.

Упродовж кількох місяців Нільдо шукав у собі сили проба-чити батька. Він його пробачив та отримав милість і прощення в Христі. Бенедикто, Нільдо й одна з його сестер уклали заповіт з Господом. Флора продовжувала доглядати за Бенедикто. Через шість місяців він помер.

Флоренція Олів’єра де Сантос продовжує своє служіння в м. Сальвадорі, Бразилія

127

Ïîñіáник з вивчення Áіáëії в Ñó áîòніé øкî ëі

I квартал

Девiд Таскер

Повстання i викуплення

Äиðекòîð видавницòва Â. ÄæóлаéГîëîвниé ðедакòîð Ë. Êа÷ìар

Ïеðекëад Н. Êа÷ìарÁîгîñëîвñька екñпеðòиза І. Êорещóка

Кîðекòîðи: Þ. Âалü÷óк, І. ÄæердæКîìп’юòеðна веðñòка Â. Êóçüìеíко

Äизаéнеð îáкëадинки А. АптерВідпîвідаëьна за дðóк Ò. Ãрèöþк

Áóìага îфñеòна. Îфñеòниé дðóк. Ïідпиñанî дî дðóкó 15.10.2015 ð. Гаðніòóðа Í’юòîн. Íакëад 3000 екз.

Âèдавíèöтво «Äæерело æèттÿ» 04107, ì. Київ, вóë. Ëóк’янівñька, 9/10-À,

òеë. (044) 425-6906, факñ 467-5064, E-mail: [email protected], www.adventist.org.ua

Documents

Повстання і викуплення. Урок СШ № 1 (2016)