РОЗДІЛ 10. ОЦІНКА ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ · 2016-09-09 · 514 РОЗДІЛ 10.ОЦІНКА ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ 10.1. Значення оцінки

514

РОЗДІЛ 10. ОЦІНКА ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ

10.1. Значення оцінки ринкової вартості бізнесу у фінансовому менеджменті.

10.2. Витратний підхід до оцінки вартості бізнесу. 10.3. Дохідний підхід до оцінки вартості бізнесу. 10.4. Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості

бізнесу.

10.1. Значення оцінки ринкової вартості бізнесу у фінансовому менеджменті

В умовах ринкових відносин оцінка вартості бізнесу стає

інструментом корпоративного управління. Практика свідчить, що значна

кількість корпорацій як основну стратегію обирає підвищення вартості

власного бізнесу.

Вартість бізнесу поступово стає критерієм оцінки ефективності його

функціонування. Динамічне збільшення вартості суб’єкта бізнесової

діяльності відбувається під впливом конкретних функцій управління його

вартістю на основі комплексного врахування всіх аспектів системи

управління ефективністю бізнесу. Тільки зростання вартості підприємства

є загальною метою та критерієм ефективності для всіх учасників

діяльності бізнесу і співпадає з їх різнобічними інтересами.

Cьогодні для прийняття ефективних управлінських рішень власникам

і керівництву підприємства необхідна інформація про вартість бізнесу. У

проведенні оціночних робіт зацікавлені й інші сторони: державні

структури (контрольно-ревізійні та інші органи), кредитні організації,

страхові компанії, постачальники, інвестори і акціонери. Підвищення

вартості підприємства – один із показників зростання доходів його

власників. Тому періодичне проведення оцінки вартості бізнесу можна

використовувати для аналізу ефективності управління підприємством.

Традиційні методи фінансового аналізу засновані на розрахунку

фінансових коефіцієнтів і тільки на даних бухгалтерської звітності

підприємства. Однак поряд із внутрішньою інформацією в процесі оцінки

вартості підприємства необхідно аналізувати дані, що характеризують

умови роботи підприємства у регіоні, галузі та економіці в цілому.

Результати оцінки бізнесу, одержані на основі аналізу зовнішньої і

внутрішньої інформації, необхідні не тільки для проведення переговорів

про купівлю-продаж – вони відіграють істотну роль при виборі стратегії

розвитку підприємства: у процесі стратегічного планування важливо

оцінити майбутні доходи підприємства, ступінь його стійкості і цінність

іміджу; для прийняття обґрунтованих управлінських рішень необхідне

515

коригування даних фінансової звітності, що є базою для прийняття

фінансових рішень; для обґрунтування інвестиційних проектів з придбання

та розвитку бізнесу потрібно мати відомості про вартість всього

підприємства або частини його активів.

Знання основ оцінки вартості підприємства (бізнесу) та управління

нею, вміння застосовувати на практиці результати такої оцінки – запорука

прийняття ефективних управлінських рішень, досягнення необхідної

прибутковості бізнесу.

Також необхідність оцінки вартості бізнесу виникає практично при

всіх трансформаціях: при купівлі та продажу підприємства, його

акціонуванні, злиттях та поглинаннях, а також у багатьох інших бізнес-

ситуаціях.

Початок широкомасштабних процесів приватизації в Україні,

зростання кількості приватних фірм, розширення контактів з іноземними

партнерами – все це також породжує гостру необхідність оволодіння

сучасними механізмами і методами оцінки ринкової вартості підприємства

та визначення проблем, що виникають в процесі застосування даних

методів.

Розвиток ринкової економіки, відродження інституту приватної

власності обумовлюють необхідність і можливість оцінки власності.

це визначення вартості об’єкта власності в

конкретних умовах ринку та в певний момент часу.

Залежно від цілей оцінки, визначають різні види вартості: ринкову,

інвестиційну, заставну, страхову, ліквідаційну, вартість відтворювання,

заміщення, ефективну вартість. Будь-який вид вартості, що розраховується

оцінювачем, є не історичним фактором, а оцінкою конкретного об’єкту

власності в даний момент відповідно до обраної цілі. Будь-який вид

оцінної вартості виражає ринковий погляд на вигоду, яку має власник

даного об’єкту або покупець на момент оцінки. Основою вартості будь-

якого об’єкту власності є його корисність.

це конкретна діяльність, організована в рамках певної

структури, головною метою якої є отримання доходу.

Як будь-який товар, бізнес володіє корисністю для покупця, і це

робить можливим визначення вартості бізнесу як особливого товару. На

величину вартості бізнесу впливають численні фактори. Вони включають

мотивації покупців і продавців, продуктивність бізнесу, стан

навколишнього фінансово-економічного середовища. Вартість бізнесу

уособлює в собі вплив фізичних, фінансово-економічних, соціальних і

Оцінка –

Бізнес –

516

політико-правових факторів як в даний час, так і в прогнозованому

майбутньому.

Як правило, сучасне підприємство – це досить складна структура, що

поєднує в собі велику кількість активів різної природи – від нерухомого

майна до ділової репутації підприємства. Тому оцінку бізнесу необхідно

здійснювати беручи до уваги усі три критерії: витратний, дохідний і

порівняльний. Ці критерії, на основі яких формуються підходи до оцінки,

використовуються не ізольовано, а взаємно доповнюють один одного,

тобто для оцінки бізнесу намагаються одночасно використовувати методи

з різних підходів. При цьому кожний підхід заснований на використанні

певних властивостей підприємства, які так чи інакше впливають на

величину його вартості.

Необхідність оцінки вартості підприємства виникає у таких

випадках:

під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про

доцільність інвестування коштів у те чи інше підприємство, у

тому числі при здійсненні операцій поглинання і приєднання;

у ході реорганізації підприємства (мета оцінки – визначення бази

для складання передавального чи розподільного балансу, а також

для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);

у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка

проводиться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);

у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу

(мета оцінки - визначення реальної ціни продажу майна);

у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності

підприємства (мета оцінки – визначити реальну вартість

кредитного забезпечення);

у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної

спроможності (оцінка вартості майна проводиться з метою

розрахунку ефективності санації);

під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є

визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації).

Оцінка вартості підприємства, його майна належить до найскладніших

питань фінансового аналізу. Особливо відзначаються оцінка вартості

підприємства як цілісного майнового комплексу та оцінка корпоративних

прав суб’єкта господарювання, якщо дані права не котируються на біржі.

Хоча вартість підприємства інколи може дорівнювати ринковій вартості

його активів, слід розуміти, що ці поняття є різними. У першому випадку

йдеться насамперед про вартість, що може бути створена в результаті

функціонування бізнесу.

Оцінка підприємства здійснюється, як правило, на базі ринкової

вартості – ймовірної суми грошей, за яку можлива купівля-продаж об’єкта

оцінки на ринку.

517

Принципи, яких слід дотримуватися при здійсненні оцінки

вартості підприємства:

принцип заміщення – полягає у тому, що покупець не заплатить

за об'єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з

аналогічною корисністю;

принцип корисності зводиться до того, що об'єкт має вартість

лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника

(корисність може бути пов’язана з очікуванням майбутніх

доходів чи інших вигод);

принцип очікування – інвестор, плануючи вкладати кошти в

об’єкт сьогодні, очікує отримати грошові доходи від об’єкта в

майбутньому;

принцип зміни вартості говорить про те, що вартість об’єкта

оцінки постійно змінюється у результаті зміни внутрішнього

стану та дії зовнішніх факторів;

принцип ефективного використання полягає у тому, що з усіх

можливих варіантів експлуатації об’єкта обирається той, що

забезпечує найефективніше використання його функціональних

характеристик, а, отже, приносить найбільшу вартість;

принцип розумної обережності оцінок зводиться до того, що під

час оцінки оцінювач повинен критично (із розумним

упередженням) ставитися до всієї інформації, що стає йому

відомою від адміністрації об’єкта оцінки, і, по можливості,

перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел;

принцип альтернативності оцінок полягає у необхідності

використання різних методів оцінки та порівняння показників

вартості, отриманих у результаті застосування альтернативних

методів.

Вітчизняним законодавством при оцінці вартості майна та

підприємства в цілому рекомендовано керуватися Законом України «Про

оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні».

В законі закріплені основні підходи до визначення ринкової вартості

підприємства (бізнесу):

дохідний;

витратний;

порівняльний (ринковий).

Дохідний підхід ґрунтується на визначенні поточної вартості

майбутніх доходів, які виникнуть у результаті використання власності і

можливого подальшого її продажу.

При оцінці з позиції дохідного підходу головним є дохід як основний

фактор, який визначає величину вартості об’єкту. Чим більший дохід, який

приносить об’єкт оцінки, тим більша величина його ринкової вартості за

518

інших рівних умов. При цьому мають значення тривалість періоду

отримання можливого доходу, ступінь і вид ризиків, що супроводжують

цей процес.

Хоча, як правило, дохідний підхід є найприйнятнішим для оцінки

бізнесу, корисно буває використовувати також порівняльний і витратний

підходи. У деяких випадках витратний або порівняльний підхід є більш

точним і ефективним. У багатьох випадках кожен із трьох підходів може

бути використаний для перевірки оцінки вартості, отриманої за допомогою

інших підходів.

Витратний підхід застосовується переважно для оцінки об’єктів

спеціального призначення, а також нового будівництва, для визначення

варіанту якнайкращого і найефективнішого використання землі, а також у

цілях страхування. Зібрана інформація включає дані про ціни на землю,

будівельні специфікації, дані про рівень зарплати, вартість матеріалів,

витрати на устаткування, про доход і невигідні витрати будівельників на

місцевому ринку тощо. Необхідна інформація залежить від специфіки

оцінюваного об’єкту. Даний підхід складно застосовувати при оцінці

унікальних об'єктів, що володіють історичною цінністю, естетичними

характеристиками, або застарілих об'єктів.

Витратний підхід заснований на принципі заміщення, якнайкращого і

найефективнішого використання, збалансованості, економічної величини і

економічного розподілу.

Порівняльний підхід особливо ефективний у разі існування активного

ринку зіставних об’єктів власності. Точність оцінки залежить від якості

зібраних даних, оскільки, застосовуючи даний підхід, оцінювач повинен

зібрати достовірну інформацію про недавні продажі зіставних об'єктів. Ці

дані включають: фізичні характеристики, час продажу, місцеположення,

умови продажу і фінансування. Для порівняння обираються конкуруючі з

оцінюваним бізнесом об’єкти. Звичайно між ними існують відмінності,

тому потрібно провести відповідне коригування даних.

В цілому всі три підходи взаємопов'язані. Кожен з них передбачає

використання різних видів інформації, одержуваної на ринку. Наприклад,

основними для витратного підходу є дані про поточні ринкові ціни на

матеріали, робочу силу і інші елементи витрат. Дохідний підхід вимагає

використання коефіцієнтів капіталізації, які також розраховуються за

даними ринку.

При виборі підходу перед оцінювачем відкриваються різні

перспективи. Хоча ці підходи ґрунтуються на даних, зібраних на одному і

тому ж ринку, кожен має справу з різними аспектами ринку. На ідеальному

ринку всі три підходи повинні привести до однієї і тієї ж величини

вартості. Проте більшість ринків є недосконалими, пропозиція і попит не

знаходяться в рівновазі. Потенційні користувачі можуть бути неправильно

поінформовані. З цих, а також і із інших причин дані підходи можуть

519

давати різні показники вартості. Кожний з трьох розглянутих підходів

передбачає використання при оцінці властивих йому методів.

10.2. Витратний підхід до оцінки вартості бізнесу

При використанні витратного підходу вартість бізнесу визначається

шляхом переоцінки ресурсів, витрачених на його створення. Тобто

вартість підприємства оцінюється з позицій понесених витрат. Цей підхід

об’єднує методи, за допомогою яких можна оцінити нові підприємства та

інвестиційні компанії (з певними корективами). Також він

використовується для оцінки ліквідаційної вартості підприємства, коли

воно припиняє свої операції, продає матеріальні та нематеріальні активи і

погашає всі свої зобов'язання.

Застосування витратного підходу при оцінці бізнесу найбільш

обґрунтовано у таких випадках:

оцінка підприємства в цілому;

оцінка контрольного пакета акцій підприємства, що володіє

значними матеріальними активами;

оцінка нових підприємств, коли відсутні ретроспективні дані про

прибутки;

оцінка підприємств, коли є проблеми з обґрунтованим

прогнозуванням величини майбутніх прибутків або грошових

потоків;

відсутність ринкової інформації про підприємства-аналоги;

ліквідація підприємства (метод ліквідаційної вартості).

Перевагою витратного підходу є те, що він заснований на оцінці

існуючих активів, що усуває значну частину суперечностей аналітичної

оцінки, характерної для інших підходів.

Недоліки витратного підходу.

при застосуванні витратного підходу не враховується майбутній

прибуток, тобто перспективи бізнесу, головним стає визначення

вартості матеріальних активів, нівелюється вплив на бізнес

нематеріальних активів;

поза увагою залишаються і ринкові чинники ефективності –

додаткові нематеріальні активи (наприклад, якість клієнтської

бази) і пасиви, що не представлені у балансі підприємства і

кількісний вимір їх ускладнений;

немає однозначної відповіді на запитання, як саме оцінювати

активи: як цілісний майновий комплекс чи окремо, і наскільки

глибоким має бути виокремлення кожного активу, об’єкта.

520

Проблеми, що виникають при застосуванні витратного підходу. Неврахування різного рівня ліквідності активів підприємства.

Витратний підхід оперує даними щодо активів підприємств, не

враховуючи таку властивість активу, як ліквідність. Це означає, що під час

визначення сукупної вартості активів компанії ліквідність усіх активів

вважається рівною. Отже, ліквідність нерухомості, яка належить

підприємству, та коштів на його рахунках слід вважати однаковою. З

таким висновком важко погодитися. Крім цього, достатньо важко

визначити і ступінь ліквідності певного активу.

Неврахування часової структури заборгованості підприємства.

Оскільки при використанні методу чистих активів із вартості активів слід

вирахувати вартість зобов'язань, то розрахункова величина вартості не

залежить від терміну погашення боргів. При цьому передбачається, що

поточна вартість боргів дорівнює їх номінальній вартості. Основним

недоліком такого припущення є неврахування того факту, що

кредиторська і дебіторська заборгованість із різними термінами погашення

має різну поточну вартість.

Методи оцінки, що виокремлюються в межах витратного підходу:

метод вартості чистих активів (заснований на коригуванні

балансу підприємства у зв’язку з тим, що балансова вартість

активів та зобов’язань підприємства не часто відповідає їх

ринковій вартості);

метод ліквідаційної вартості (заснований на визначенні різниці

між вартістю майна, яку власник підприємства може отримати

при ліквідації підприємства і відокремленому продажу його

активів на ринку, і витратами на ліквідацію).

Порівняльну характеристику основних методів, що

виокремлюються в межах витратного підходу наведено в таблиці 10.1.

Таблиця 10.1 – Порівняльна характеристика основних методів, що

виокремлюються в межах витратного підходу

Метод Сутність Сфера

застосування Переваги Недоліки

Метод

ліквідаційної

вартості

Заснований на

визначенні

різниці між

вартістю майна,

яку власник

підприємства

може отримати

при ліквідації

підприємства і

відокремленому

продажу його

активів на

При ліквідації

підприємства.

За умови, коли

підприємство

перебуває на

стадії

банкрутства.

Прибуток


від виробничої

діяльності

невеликий у

Відображається

теперішня

ринкова оцінка

вартості витрат

на відновлення

підприємства.

Не

відображається

потенційний

прибуток.

Не


оцінка

нематеріальних

активів.

521

Продовження таблиці 10.1

ринку, і

витратами на

ліквідацію.

порівнянні з

вартістю його

чистих активів.

Метод

вартості

чистих активів

Заснований на

корегуванні

балансу

підприємства у

зв’язку з тим,

що балансова

вартість активів

та зобов’язань


не часто

відповідає їх

ринковій

вартості.

При оцінці

вартості чистих

активів.

Оцінка нового

бізнесу.

Вирішення

проблем між

власниками

компанії та її

керівниками

(внутрішньо

фірмова

оцінка).

Оцінка

підприємств,

що не

приносять

дохід.

Базується на

реально

існуючих

активах.

Простий у

використанні.

Результат

прямим чином

залежить від

наявності

достовірної

фінансової

звітності.

Не


потенційний

прибуток

активів.

Результати

оцінки швидко

стають не

дійсними при

високих темпах

інфляції.

10.3. Дохідний підхід до оцінки вартості бізнесу

Дохідний підхід базується на принципі граничної корисності, який

полягає у виборі інвестором найбільш прийнятного співвідношення

прибутковості та ризику. Прибутковість у цьому контексті виражається

дисконтованими майбутніми надходженнями, а ризик включено у ставку

дисконтування. Дохідний підхід є сукупністю методів, які дають змогу

оцінити вартість об’єкта на основі його потенційної здатності приносити

дохід.

При оцінці з позиції дохідного підходу головну роль відіграє дохід як

основний фактор, визначаючий величину вартості об’єкту. Чим більший

дохід, який приносить об’єкт оцінки, тим більша величина його ринкової

вартості за інших рівних умов.

Перевагою дохідного підходу є врахування доречності спільного

використання комплексу активів підприємства у порівнянні з

відокремленим їх використанням, а також ефективність використання

власного та залученого капіталу.

Недоліки дохідного підходу.

досить трудомісткий процес прогнозування майбутнього доходу,

крім того, істотна суб’єктивна складова, оскільки

використовуються припущення щодо майбутнього розвитку та

фінансових показників компанії;

522

необхідність прогнозування грошових потоків із врахуванням

похибки при визначенні ризиків бізнесу, вартості капіталу за

елементами, темпів росту грошових потоків у постпрогнозному

періоді.

Проблеми, що виникають при використанні дохідного підходу.

Прогнозування майбутніх доходів. Для розрахунку величини вартості

бізнесу в межах дохідного підходу дуже важливим є отримання достатньо

точних даних щодо майбутніх доходів підприємства. Як правило,

основним джерелом такої інформації є бізнес-плани, які розробляють

підприємства. Часто цей документ значною мірою має рекламний

характер. Тобто на підставі такого документа не завжди можна зробити

об’єктивні висновки щодо реальних майбутніх грошових потоків

підприємства, які є основою для визначення обґрунтованої величини

вартості бізнесу.

Необхідність обґрунтування величини вартості капіталу (ставки

дисконтування). Існують різні методи та моделі розрахунку ставки

дисконтування. Всім їм притаманні певні недоліки. Найбільш часто

застосовується модель оцінки капітальних активів (САРМ).

Згідно з моделлю САРМ для розрахунку величини вартості капіталу

застосовують формулу:

R = Rf + βMRP, (10.1)

де Rf – безризикова ставка,

β – величина систематичного ризику,

MRP – ринкова премія за ризик.

Величина вартості капіталу, що визначається за наведеною формулою,

враховує лише систематичний ризик підприємства. У загальному вигляді

ця величина потребує урахування чинників, що відображають і

несистематичний ризик (розміри компанії, недостатні товарну і

територіальну диверсифікації, недостатню історію розвитку компанії,

особливості розвитку бізнесу). Оцінка впливу таких ризиків на вартість

капіталу має приблизний характер, і часто вибір кількісних значень цих

величин здійснюється на розсуд оцінювача. Це, в свою чергу, зумовлює

проблему невизначеності у виборі ставки дисконтування, а відповідно, і у

визначенні величини вартості бізнесу.

Методи оцінки, що виокремлюються в межах дохідного підходу:

метод капіталізації доходу;

метод дисконтування грошових потоків.

Метод капіталізації доходу є одним з варіантів доходного підходу

до оцінки бізнесу діючого підприємства. Цей метод використовується у

тих випадках, коли можна досить чітко спрогнозувати майбутні чисті

доходи підприємства та грошові потоки, якщо темпи зростання їх будуть

523

помірними і передбачуваними, коли очікується, що підприємство протягом

тривалого часу буде отримувати приблизно однакові величини доходу,

або темпи його зростання будуть постійними.

Метод дисконтування грошових потоків базується на

прогнозуванні цих потоків від власного використання потенціалу

підприємства, що відповідає ставці доходу, яка потрібна інвесторам. Даний

метод оцінки вважається найбільш прийнятним з точки зору інвестиційних

мотивів, оскільки інвестор купує не набір активів, а потік майбутніх

доходів, який дозволяє йому окупити вкладені кошти і отримати прибуток.

Метод оцінки вартості підприємства на базі опціонів – це

модифікація стандартного методу дисконтування грошових потоків, але з

урахуванням можливості зміни стратегічних орієнтирів та ухвалення нових

управлінських рішень по мірі надходження додаткової інформації.

Опціони на стороні активів забезпечують гнучкість та створюють

додаткову вартість підприємства тільки за умови перевищення їхніх

економічних результатів над витратами щодо укладення та виконання.

Класифікація опціонів на стороні активів:

опціони на припинення діяльності;

опціони на відстрочення розвитку;

опціони на розширення;

опціони на скорочення;

опціони на зміну діяльності (диверсифікацію).

Порівняльна характеристика основних методів, що виокремлюються в

межах дохідного підходу, наведена у таблиці 10.2.

Таблиця 10.2 – Порівняльна характеристика основних методів, що

виокремлюються в межах дохідного підходу

Метод Сутність

Сфера

застосуван-

ня

Переваги Недоліки

Метод

капіталізації

Використовуєть-ся

тоді, коли

підприємство має

прогнозовані,

стабільні в часі

доходи і можна

передбачити темпи

їхнього зростання

[5]. В цьому методі

не враховується

вартість

матеріальних і

нематеріальних

активів.

При оцінці

підприємств з

рівномірним

надходжень-

ням доходу.

Враховує

майбутній дохід.

Можливість

визначення

вартості

підприємства в

залежності від

зміни ставки

капіталізації.

Можливі

помилки у

прогнозах.

Неможливо

оцінити

підприємство,

що не

приносить

дохід.

524

Продовження таблиці 10.2

Метод

дисконтування

грошових

потоків

Суть його полягає у


прогнозних

грошових потоків

конкретного бізнесу,

що потім

дисконтуються

заставкою дисконту

для встановлення

поточної

вартості майбутніх

грошових потоків

При


вартості

діючого


На думку

багатьох

аналітиків,

найточніше

визначає

ринкову ціну

підприємства і

найбільшою

мірою цікавить

інвестора,

оскільки показує

суму, яку

інвестор буде

готовий

заплатити з

урахуванням

майбутніх

доходів від

бізнесу, а також

з урахуванням

необхідної

ставки доходу на

інвестиції в цей

бізнес

Може бути

надійним

тільки у

випадку, коли

грошові потоки

вже показали

наростаючий

тренд у межах

ділянки

позитивних

грошових

потоків.

10.4. Порівняльний (ринковий) підхід до оцінки вартості бізнесу

Відповідно до Стандартів оцінки, порівняльний підхід – це сукупність

методів оцінки об'єктів власності, заснованих на порівнянні об'єкта оцінки

з подібними об’єктами, з відповідним коригуванням відмінностей між

ними.

Порівняльний (ринковий) підхід базується на принципі заміщення,

який полягає в тому, що найбільша вартість об’єкта визначається

найменшою ціною, за якою може бути придбаний інший об'єкт з

еквівалентною корисністю.

Вартість товарів чи бізнесу визначається за вартістю аналогічних

об’єктів. Цей принцип заснований на твердженні про те, що раціональний

інвестор не заплатить за певний об'єкт більше, ніж вартість доступного до

купівлі аналогічного об'єкта, який має таку ж корисність, що й цей об’єкт.

Тому ціна продажу аналогічних об'єктів є вихідною інформацією для

розрахунку вартості цього об’єкта. Ринковий підхід передбачає аналіз цін

перевага методу дисконтування грошових потоків пояснюється тим, що він дає змогу

уникнути головного недоліку методів інших підходів, які придатні тільки для

розрахунку вартості бізнесу на певну дату і не дають можливості приймати

управлінські рішення на основі отриманої інформації.

525

продажу та пропозиції схожих об’єктів з відповідним коригуванням

відмінностей між об’єктами порівняння і об’єктом оцінки. Інформація про

ціни продажу (пропозиції) подібних об’єктів оцінки повинна бути

достовірною і відповідати критеріям міжнародних та національних

стандартів. Застосування ринкового підходу можливе лише за умови

розвиненості ринку, на якому функціонує оцінюване підприємство.

Головною перевагою порівняльного підходу є те, що він є

найпростішим у використанні, а також статистично обґрунтованим, що

забезпечує отримання даних, придатних для застосування в інших

підходах. У межах порівняльного підходу розроблено низку методів

коригувань.

Обмеження у застосуванні порівняльного підходу:

обов’язкова наявність активного ринку;

даний підхід потребує внесення поправок, більшість з яких

впливає на достовірність результатів;

дані є не завжди порівнюваними.

Проблеми, що виникають при використанні порівняльного

підходу:

при використанні порівняльного підходу слід урахувати всі

переваги та недоліки компанії, що оцінюється, та компаній-

аналогів.

однією з проблем порівняльного підходу є проблема вибору

мультиплікатора, що зумовлена, насамперед, певними

недоліками, притаманними кожному з них. Визначення вартості

бізнесу на основі мультиплікаторів базується на припущенні про

те, що компанія-аналог та компанія, що оцінюється,

характеризуються однаковими рівнями ризику. Це припущення

не завжди правильне. Оскільки дохідні мультиплікатори є

функціями ризиків, то застосування дохідного мультиплікатора,

отриманого на підставі аналізу показників компанії-аналога з

відмінним від об'єкта оцінки рівнем ризику, є некоректним.

Нехтування цим аналізом часто призводить до неправильних

результатів у визначенні величини вартості об'єкта оцінки.

застосування порівняльного підходу зорієнтовано головним

чином на великі компанії.

Залежно від наявності і доступності інформації, характеристик об’єкта

оцінки, предмета та умов передбачуваної угоди з об’єктом оцінки в рамках

порівняльного підходу існують методи оцінки, що відображені у таблиці

10.3, а також відмінності між методами, що відображені в таблиці 10.4.

526

Таблиця 10.3 – Основні методи, що виокремлюються в межах

порівняльного підходу Метод Сутність

Метод ринку капіталу Вартість бізнесу визначається на основі аналізу ринкових

цін акцій аналогічних підприємств

Метод угод

Вартість бізнесу визначається з урахуванням цін

придбання контрольних пакетів акцій підприємств-

аналогів

Метод галузевих

коефіцієнтів

Орієнтовна вартість бізнесу розраховується на основі

галузевої статистики

Таблиця 10.4 – Основні відмінності методів порівняльного підходу

Особливості

Відмінності

метод ринку

капіталу метод угод

метод галузевих

коефіцієнтів

Типи вихідної і

нової інформації

Ціни на одиничні

акції підприємств-

аналогів

Ціни продажів

контрольних пакетів і

підприємств цілком,

інформація

про злиття й

поглинання

підприємств

Дані

спеціалізованих

галузевих

досліджень,

складені на основі

аналізу не менше

половини компаній

даної галузі

Час аналізованих

угод

Дані про поточні

ціни акцій

Інформація про

раніше зроблені угоди

Інформаційна база

вимагає тривалого

періоду

спостереження

Облік елементів

контролю

Ціна однієї акції не

ураховує ніяких

елементів контролю

Ціна контрольного

пакета акцій або


цілому включає

премію за елементи

контролю

Ціна підприємства в

цілому враховує

премію за елементи

контролю

Результат оцінки

Вартість однієї акції

або неконтрольного

пакета

Вартість

контрольного пакета

або підприємства в

цілому

Вартість


цілому

Загалом можемо підсумувати, що за витратним і порівняльними

підходами підприємство розглядається як установа, що має власне майно

(на власному балансі), яке у разі його використання у вигляді реальних

матеріальних і нематеріальних активів здатне забезпечувати визначені

прибутки. Тоді як за методами дохідного підходу підприємство

розглядається як сукупність бізнес-ліній (підкріплених контрактними

правами і правами власності на збутові, закупівельні лінії й технології),

527

спроможних давати відповідний потік прибутків (точніше – грошові

потоки).

Контрольні запитання до розділу 10

1. У яких випадках виникає необхідність оцінки вартості

підприємства (бізнесу)?

2. Дайте визначення поняття «оцінка».

3. Яких принципів слід дотримуватись при оцінці вартості

підприємства (бізнесу)?

4. Які існують основні підходи до визначення ринкової вартості

підприємства?

5. У яких випадках найбільш обґрунтованим є застосування

витратного підходу для оцінки вартості бізнесу?

6. Які переваги та недоліки має витратний підхід?

7. Які проблеми можуть виникнути під час застосування

витратного підходу для оцінки вартості бізнесу?

8. Сутність та порівняльна характеристика методів, що

виокремлюються в межах витратного підходу.

9. Які переваги та недоліки має дохідний підхід?

10. Які проблеми можуть виникнути під час застосування дохідного

підходу для оцінки вартості бізнесу?

11. Яку формулу застосовують для розрахунку величини вартості

капіталу згідно з моделлю САРМ?


виокремлюються в межах дохідного підходу.

13. Які переваги та недоліки має порівняльний (ринковий) підхід?

14. Які існують обмеження для застосування порівняльного підходу

при оцінці вартості бізнесу?


виокремлюються в межах порівняльного підходу.

528

Список рекомендованої літератури до розділу 10 1. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну

оціночну діяльність в Україні» №2658-14.

2. Хиггинс Роберт С. Финансовый анализ: инструменты для

принятия бизнес-решений : пер. с англ. – М. : ООО

«И.Д. Вильямс», 2007. – 464с.

3. Головач А. Л. Методичні засади оцінки вартості бізнесу /

А. Л. Головач // Магістеріум. Вип. 18 : Економічні студії. – К. :

КМ Академія, 2005. – С. 103-110.

4. Грегори А. Стратегическая оценка комнании: практическое

руководство / А. Грегори ; пер. с англ. Л. И. Лонатникова. – М . :

КВИНТО-КОНСАЛТИНГ, 2003. – 224 с.

5. Дамодаран Асват. Инвестиционная оценка. Инструменты и

техника оценки любых активов : пер. с англ. – М. : Альпина

Бизнес Букс, 2004. – 1342 с.

6. Международные стандарты оценки / Г. И. Микерин,

М. И. Недужий, Н. В. Паелое, Н. Н. Ящина. – М. : НОВОСТИ,

2000. – 264 с.

7. Грибовский С. В. Новые возможности сравнительного подхода

при решении старых проблем / С. В. Грибовский, С. А. Сивец,

И. А. Левикина // Государственный информационный бюллетень

о приватизации. – 2003. – № 4. – С. 43 – 48.

8. Щербаков В. А. Оценка стоимости предприятия (бизнеса) / В. А.

Щербаков, Н. А. Щербакова. – М. : Омега-Л, 2006. – 288 с.

9. Оценка бизнеса : учебник / А. Г. Грязёва, М. А. Федотова,

С. А. Ленская и др. – М. : Финансы и статистика, 2001.

10. Савицкая Г. В. Методика комплексного анализа хозяйственной

деятельности : учеб. пособие / Г. В. Савицкая. – 4-е изд. – М. :

ИНФРА-М, 2007. – 384 с. – (Высшее образование).

11. Момот Т. Оцінка вартості бізнесу: сучасні технології /

Т. Момот. – Х. : Фактор, 2007. – 224 с.

Documents

РОЗДІЛ 10. ОЦІНКА ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ · 2016-09-09 · 514 РОЗДІЛ 10.ОЦІНКА ВАРТОСТІ БІЗНЕСУ 10.1. Значення оцінки