Презентацію створив учень 10 класуСуслівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ольшевський Антон Анатолійович

Керівник: Курач Галина Олександрівна

Вогонь – наш друг чи ворог?

Вого�нь — швидке  горіння, що супроводжується значним виділенням тепла  та світла, полум'ям і димом. У вузькому значенні вогонь — це  полум'я , сукупність розпечених  газів , що виділяються в результаті процесу горіння.

Вогонь потребує наявності палива  та окисника. Зазвичай горючими матеріалами є різноманітні вуглеводні та вуглеводи, а роль окисника відіграє кисень. Звичні горючі матеріали, такі як вугілля, природний газ, деревина горять тільки при підвищенній температурі, тому для виникнення вогню необхідно його запалити.

Вогонь має властивість до поширення з одного горючого матеріалу на інший. Контрольований вогонь використовується людиною для отримання значної кількості теплоти, освітлення або спалювання небажаних матеріалів. Неконтрольований вогонь призводить до виникнення пожеж і може приносити значні збитки.

Вогонь у міфологіїВого�нь у міфології розцінюється як найбільший добродій людства, справжній творець цивілізації, що дає світло і тепло, два головні джерела життя, із найдавніших часів був об'єктом культу і СИМВОЛОМ БОЖЕСЬКОЇ СИЛИ.Давні перси вклонялися вогневі, який тримали на вежах по горах в особливих божницях, де горіло невгасне полум'я. У давніх індусів бог вогню Аґні був одночасно й символом несмертельного вічного світла. Вічний вогонь було підтримувано на вівтарях Мінерви в Афінах,Церери в Мантенеї, Аполлона в Дельфах, Вести в Римі…Культ вогню був дуже простий: треба було пильнувати, щоб завжди було трошки жару, щоб вогонь усе жеврів, бо коли вогонь вгасав, бог переставав жити.

В Україні  теж , до останніх днів ,не тільки звали вогонь «святим», але й пильно підтримували його, загрібаючи жар у печурку. Коли ж, все таки, через не догляд, вогонь угасав, і треба було його на другий день розпалювати, це викликало велике занепокоєння: — Оце вже, казали, якесь нещастя! Оце вже горенько моє: або я, або якесь із дітей, гляди, перекинеться…" — себто може вмерти.З другого ж боку, якщо вогонь розпалювано десь у полі, чи в лісі, то хоч тут і не можна було, небезпечно, втримувати вогонь при житті, але ж не можна було й завдавати йому ґвалтовної смерти: не можна було ані заливати його водою, ані затоптувати ногами, — він мав умерти «своєю смертю», і тут щонайбільше можна було зробити — трохи розребти жар, щоб він скорше спопелів.

Вогонь супроводжує людину на всьому шляху розвитку цивілізації. Коли люди навчилися користуватися вогнем, а потім здобувати його, їхні можливості збільшилися багаторазово. Вогонь допоміг людині розселитися по планеті, забезпечивши їй тепло в різних кліматичних умовах. Опанування вогню стало необхідним чинником для виникнення й існування сім'ї. Він збирає навколо себе людей, має об'єднувальну та очищувальну силу.

Здавна відома людям двоїста природа дії вогню. Вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний викликати значні руйнівні, подеколи навіть смертоносні наслідки. До таких проявів вогню належать пожежі.

Особливо страшні та нищівні лісові пожежі. Адже, як показує практика, залишені недогашеними багаття, кинуті недопалки призводять до знищення вогнем чималих площ зелених насаджень, загибелі флори та фауни. Ліс – це джерело кисню, регулятор вологи та життєдайна скарбниця Землі. А зупинити нищівне полум’я, що набрало сили, дуже непросто. Основними причинами виникнення лісових пожеж уже багато років поспіль є людський фактор, грозові розряди, самозаймання торф’яної крихти і випалювання сухої трави на сільгоспугіддях. Лісові пожежі спопеляють дерева і чагарники, заготовлену на переробку деревину. Результатом вогневих випадків є зниження захисних, водоохоронних та інших корисних властивостей лісу, що наносить нашій державі шалені матеріальні збитки. Крім того, лісові пожежі становлять серйозну небезпеку для життя та здоров’я людини.  

Пожежна охорона ЖитомирщиниПожежна охорона — сукупність створених у встановленому порядку органів управління, підрозділів та організацій, призначених для організації профілактики пожеж.Перші повідомлення про пожежну охорону Житомирщини з'являються в архівних документах 1873 року. У статті " О пожарной части в Житомире" /газета "Волынскиегубернскиеведомости" N 25 від 28 березня 1873 року / згадується, що 30 червня 1872 року Волинським губернатором був виданий циркуляр "Об устройстве правильно организованных общественных пожарных команд", що дає підстави вважати датою створення пожежної охорони Житомирщини 1872 рік. В цій же статті пишеться, що на даний час (тобо у 1873 р.) пожежний обоз в Житомирі знаходиться при двох поліцейських частинах. Він перебуває у віданні брандмейстера, при 52-х пожежних службовцях, комплектованих із місцевих військ ( до 1876 року формування пожежної команди проводилось за рахунок непридатних для стройової служби чоловіків, згодом - із вільнонайманих людей).Утримання у такому вигляді пожежного обозу обходилось місту щорічно в 9380 крб., що складало біля 1/2 усього міського прибутку, якого по місту Житомиру тільки до 30 000 крб. Затрати на пожежний обоз розподілялися таким чином: заробітна плата брандмейстера - 207 крб., із надбавками для пожежних службовців - 1026 крб., на продукти виділялося - 1240 крб., на обмундирування - 2236 крб., на фуражі для 44 коней - 3964крб., а решта 706 крб. - для ремонтних та інших потреб.

Наприкінці 70-х років 19 століття на озброєнні Житомирської пожежної команди було 46 коней, 16 рукавів, 7 труб, 6 драбин, 14 діжок, 30 відер, 12 багрів, 38 сокир. Є вперше в архівних документах про влаштування пожежної частини в містах Волинської губернії за 1877-1881 рр. є дані про існування пожежної команди в Новоград-Волинському повіті та необхідних підручних засобів пожежегасіння у м. Овручі (без наявності брандмейстера, робочих, коней та грошового утримання).

З часом пожежні бригади вдосконалювалися і до нашого часу сформувалися висококваліфіковані команди, які готові

Запобігти! Врятувати! Допомогти!

На оснащенні у рятувальних бригад є багато сучасно укомплнктованих автомобілів.

Герої - пожежники

Народився 13 червня 1962 року в місті Чорнобиль Київської області України в сім'ї службовця. Українець. Освіта середня.В органах внутрішніх справ СРСР з 1979 року. У 1982 році закінчив Черкаське пожежно-технічне училище МВС СРСР.Колективний подвиг здійснили 28 бійців-пожежників в першу годину після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Особливо відзначилися тоді старший сержант Василь Ігнатенко, кандидат у майстри спорту лейтенант внутрішньої служби Віктор Миколайович Кібенок, першорозрядник лейтенант внутрішньої служби Володимир Павлович Правик,майор внутрішньої служби Леонід Петрович Телятніков і багато інших.Під час гасіння пожежі на Чорнобильській АЕС В. П. Правик отримав високу дозу опромінення. З підірваним здоров'ям він був відправлений на лікування до Москви. Помер у 6-й клінічній лікарні 11 травня 1986 року. Похований у Москві на Митинському кладовищі. 

Правик Володимир Петрович

Кібено�к Ві́�ктор Микола�йович 

(*1963 — †1986, місто Прип'ять Київської області) — один з перших ліквідаторів аварії на

Чорнобильській АЕС 1986 року. Свого часу (1984) закінчив Черкаське вище пожежно-технічне

училище.На честь Кібенка названа одна з вулиць в місті Черкаси.26 квітня 1987 року у смт. Іванків на Київщині за рішенням Київської обласної ради встановлений пам’ятник Герою Радянського Союзу В. Кібенку. Погруддя виготовлене із бронзи, постамент обкладений мармуровими плитами. Архітектор Ю.Д. Підгородецький, скульптор П. Ф. Кальницький23 квітня 2010 року на малій батьківщині В. Кібенка — у селищі Іванівка (Херсонська область) за ініціативи районної ради спілки «Чорнобиль», райвідділу МНС та селищної ради встановлена меморіальна дошка з написом «На цьому місці у будинку проживав учасник ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції Герой Радянського Союзу Кібенок Віктор Миколайович».НагородиГерой Радянського Союзу (1986, посмертно).26 квітня 1996 року за виняткову особисту мужність і самовідданість, високий професіоналізм, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагородженийвідзнакою Президента України — зіркою «За мужність» (посмертно).

В Україні існує більше десятка навчальних закладів , які готують майбутніх вогнеборців.

Львівський державний

університет безпеки життєдіяльності

МНС України

Академія пожежної безпеки ім. героїв ЧорнобиляМНС України

Харківський державний університет пожежної безпекиМНС України