СОНЦЕ

Презентація до уроку астрономії

Проша Григорій Леонідович

Кам’янопотоківська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. М.С.Новохатька

СОНЦЕ - ГАЗОВА КУЛЯ

СОНЦЕ - НАЙБЛИЖЧА ЗІРКА

Сонце - центральна і єдина зірка нашої Сонячної системи Воно являє собою дуже гарячу плазмову кулю. За

спектральною класифікацією Сонце - «жовтий карлик». В сонячних надрах температура 15 млн. градусів, а

температура поверхні Сонця досягає 6000K, тому Сонце світить майже білим світлом, але з-за більш

сильного розсіювання та поглинання короткохвильової частини спектру атмосферою Землі пряме світло

Сонця біля поверхні нашої планети набуває деякий жовтий відтінок

Маса Сонця становить 99,8 % від сумарної маси всій Сонячної системи. Сонячне випромінювання підтримує

життя на Землі, визначає клімат.Сонце складається з водню (~73 % від маси), гелію (~25 % від маси ) і

таких, що входять до його складу малих концентрацій, елементів: заліза, нікелю, кисню, азоту, кремнію,

сірки, магнію, вуглецю, неону, кальцію і хрому.

Енергія Сонця обумовлена ядерними реакціями, що відбуваються в його внутрішніх областях.

Перетворення речовини в ході цих реакцій призводять до вивільнення колосальної енергії. Крім світла і

тепла, Сонце є також джерелом радіовипромінювання. Велика частина сонячної енергії розсіюється в

космічному просторі; на Землю потрапляє лише близько половини мільярдної частки потужного

випромінювання Сонця. Втім, навіть такої незначної кількості виявляється цілком достатньо для того, щоб

підтримувати в газоподібному стані земну атмосферу, постійно нагрівати поверхню материків і океанів,

давати енергію вітрам, а також забезпечувати життєдіяльність рослин, тварин і людини.

БУДОВА СОНЦЯ

ФОТОСФЕРА

– Фотосфера - найнижчий і найщільніший шар завтовшки 300 км (0,001 частка

радіуса Сонця, тому її називають поверхнею Сонця).

★ жовто-білий колір;

★ густина в сотні раз менша за густину атмосфери при поверхні Землі;

★ температура 6 000 К. (Молекули розпадаються на окремі атоми.);

Поверхня Сонця вкрита дрібними зернятками гранулами – це

потоки

гарячого газу, який піднімається догори, а в темних місцях донизу.

опускається

температура на 500 К вища ніж в проміжках між ними

розміри – близько 700 км

час „життя” близько 7 хв.

ХРОМОСФЕРА

Хромосфера

вузьке кільце , яке можна побачити

під час повного сонячного

затемнення.

жовто-червоне кільце;

товщина 12-15 тис. км;

температура від 4 500 К внизу до

100 000 К в верхніх шарах.

ХРОМОСФЕРА

В хромосфері можна спостерігати

довгасті, схожі на язики полум’я

утворення - спікули, які піднімаються

в корону і розчиняються в ній.

★ температура в 2-3 рази вища ніж у

фотосфері, а густина менша

★ діаметр біля основи від 500 до 3 000

км

★ час „життя” до 5 хв.

СОНЯЧНА КОРОНА

Сонячна корона –

найпротяжніший шар сонячної

атмосфери:

★ сріблясто-білий колір

★ розміри кілька сонячних радіусів

★ температура зростає від 100 000 К до

2000000 К

★ невелика яскравіть, тому можна

спостерігати лише під час затемнень.

ГЕЛІОСФЕРА

Геліосфера

поширюється на велетенську

відстань у вигляді сонячного

вітру

★ складається з протонів і α-частинок

★ швидкість частинок біля основи 0,3

км/с, біля Землі швидкість зростає до

500 км/с за концентрації 1-10 частинок в

1 см3.

КОНВЕКТИВНА ЗОНА

Ближче до поверхні Сонця температура та густина речовини недостатні для повного перенесення енергії шляхом

ревипромінювання. Виникає вихрове перемішування плазми, і перенесення енергії до поверхні (фотосфери) здійснюється

переважно рухом речовини.

Охолоджуючись на поверхні, речовина фотосфери занурюється вглиб конвективної зони, а в нижній частині речовина нагрівається

від зони променистого переносу і піднімається вгору, обидва процеси йдуть зі значною швидкістю. Такий спосіб передачі енергії

називається конвекцією, а підповерхневий шар Сонця завтовшки приблизно 200 000 км, де вона відбувається — конвективною

зоною. Із наближенням до поверхні температура спадає в середньому до 5800 К, а густина газу стає у 1000 разів меншою

густини приземного повітря.

ЗОНА ПРОМЕНИСТОГО ПЕРЕНОСУ

Над ядром, на відстані приблизно від 0,2-0,25 до 0,7 радіуса Сонця, розташована зона променистого переносу. У цій зоні

перенесення енергії відбувається здебільшого за допомогою випромінювання і поглинання фотонів. Напрямок кожного

конкретного фотона, випроміненого шаром плазми, ніяк не залежить від того, які фотони плазмою поглиналися, тому він може як

потрапити до вищого шару в променистій зоні, так і повернутися назад, до центру. Через це проміжок часу, за який багаторазово

перевипромінений фотон (спочатку утворений в ядрі) досягає конвективної зони, може вимірюватися мільйонами років. В

середньому цей термін становить 170 тис. років.

СОНЯЧНЕ ЯДРО

Центральна частина Сонця радіусом приблизно 150–175 тис. км (тобто 20-25% від радіуса Сонця), в якій відбуваються термоядерні

реакції, називається сонячним ядром. Густина речовини в ядрі становить приблизно 150 000 кг/м³ (що в 150 разів більше густини

води і в ~6,6 разів перевищує густину найщільнішого металу на Землі — осмію), а температура в центрі ядра — більше 14 млн К.

В ядрі відбуваються термоядерні реакції, в результаті яких із чотирьох протонів утворюється ядро гелію-4. Внаслідок цього

щосекунди на випромінювання перетворюється 4,26 млн тонн речовини, однак ця величина нікчемна в порівнянні з масою Сонця

— 2×1027 тонн.

Ядро — єдине місце на Сонці, в якому виділяється енергія, інша частина зірки нагріта цією енергією. Вся енергія ядра послідовно

проходить крізь шари, аж до фотосфери, з якої випромінюється у вигляді сонячного світла.

• відстань від Землі до Сонця 1 а.о. = 150 млн. км

• кутовий радіус 16'

• лінійний радіус 700 000 км = 109 земним радіусам

• маса Сонця 2 · 10 30 кг (330 000 разів більше за Землю)

• густина 1,4 г/см3 (в 4 рази менше за густину Землі)

• світність Сонця 3,85 · 10 26 Вт (Земля отримує одну двомільярдну частку цієї енергії)

• температура поверхні 5 770 К. В деяких місцях досягає 6 500 К, в середньому її можна вважати рівною 6 000 К.

• Сонце обертається навколо своєї осі в тому ж напрямі, що й планети. Період обертання на екваторі 25 діб, а біля

полюсів 30 діб.

• кут нахилу осі обертання до площини екліптики 820 45'.

• період обертання навколо центру Галактики 200 млн. років

• швидкість руху навколо центру Галактики 230 км/с

• За допомогою спектрального аналізу було виявлено хімічний склад Сонця:

• всього 72 хімічних елемента

• найбільше водню, друге місце гелій – разом 98%

• усі інші елементи 2 %

СОНЦЕ В ЦИФРАХ