№ 37 (192)

27 вересня2011 року

Щотижневик

Виходить щовівторкаwww.eutg.net

Найбільший промисловий фо-

рум у форматі одночасної екс-

позиції чотирьох виставок із ба-

зових галузей промисловості

Донбасу — металургії та видо-

бутку корисних копалин, а також

з енергоефективності та безпе-

ки — відбувся в спеціалізовано-

му виставковому центрі «Експо -

Донбас».

Учасники не тільки демонструва-

ли зразки своїх досягнень, а й обмі-

нювалися інформацією на числен-

них наукових конференціях та семі-

нарах. Представники підприємств, з

якими поспілкувалася «УТГ», були

задоволені заходом, що об’єднав

декілька важливих для промислов-

ців економічних сегментів.

Технічний вінегретЛариса ЛАЗОРЕНКО

Результатом останнього різ-

кого загострення українсько-

російських «газових» від-

носин став не тільки «обмін

люб’язностями» між владою

двох країн, а й взаємний пошук

механізмів тиску на свого но-

ровливого партнера. І якщо для

Москви такі вправи стали мало

не національним видом спор-

ту, то Київ тільки осягає високе

«мистецтво можливого». Саме

тому візит українського пре-

зидента в Туркменистан про-

сто не міг залишитися непомі-

ченим.

Центральною темою перегово-

рів Віктора Януковича та Гур-

бангули Бердимухамедова стала

енергетика. Незважаючи на те,

що туркменський лідер акценту-

вав увагу ЗМІ на інтересі україн-

ської сторони до озвученої ним

ініціативи стосовно співробітни-

цтва в будівництві енергетичних

об’єктів, зокрема електростан-

цій на сонячній енергії, та роз-

витку спільних проектів у кос-

мічній галузі, головною інтри-

гою стала можливість поновлен-

ня Києвом закупівель туркмен-

ського газу. І хоча за підсумками

візиту про такі наміри заявлено

не було, наступні виступи укра-

їнських урядовців та експертів

дали всі підстави говорити про

реалізацію такої можливості.

Український інтерес до Турк-

менистану як можливої альтер-

нативи російському газу має не

тільки об’єктивні передумови, а

й свою історію.

Ставка на СхідКиїв узявся за відродження партнерських відносин

із Туркменистаном. На кону — енергетична безпека країни

Стор. 4 Олександр ЛЕОНОВ

Недавно в Ужгороді відбувся

фінал Закарпатської ліги КВК.

Місцеві гравці, як кажуть, «по-

рвали» зал фразою «Уявімо собі

на хвильку, хоча цього, звичай-

но ж, не може бути ніколи, але

просто уявімо ситуацію, коли

ціле місто на один день залиши-

лося без газу. Зовсім».

Глядачі ридали від сміху, бо

майже всі присутні в залі прожи-

ли без газу не день, а тиждень.

Наступні сцінки «Два мужики ви-

тягують із льоху електроплит-

ку», «Мужики пішли в ліс по дро-

ва» і «Зустріч у черзі за мівіною»

викликали бурхливі оплески й

дещо нервовий сміх із питальною

інтонацією. Адже гра, що відбу-

лася після недавньої газової ава-

рії в Ужгороді, не може дати від-

повіді на безліч запитань меш-

канців міста про причини й на-

слідки вибуху газу на трубі се-

реднього тиску, що живить один

із його районів... Утім, про все по

черзі.

Місто без газу. Життя до і післяОлександр ПОПОВИЧ, Валентин ГРЕБЬОНКІН

Стор. 5 Стор. 8

Середовище проживання

Стор. 10–11 Стор. 12 Стор. 14

Підприємство IT Техноспорт

Бетонний аргумент

Найсучаснішітехнології та обладнання, унікальна продукція — рецепт успіху новокаховського«Заводу будівельних матеріалів №1»

Розсекречена радіація: кому це вигідно?

Розв’язання екологічних проблем залежить від того, наскільки про них поінформоване населення

Стор. 6–7

Очікуйте початку сканування

Коронна фраза кота Матроскіна про те, що його документи — це «хвіст, лапи та вуса», поступово набуває практичного значення

«Т» означає «трактор»

Справжні грязьові бої для тракторів відбулися в кримській балці Тубай під Сімферополем

4

27 вересня 2011 року2 № 37 (192)

Тут і тепер

Засновник і видавець —

колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net

Е. пошта: info@tehnichka.com

ПРИ ВИКОРИСТАННІ

МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ

НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Адреса редакції:

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтвопро державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством

юстиції України.

Газета видається українською та російською мовами

Позиція авторів публікацій не завждизбі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

За зміст рекламних оголошень відповідає

рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Передплатні індекси:

українською мовою — 99309російською мовою — 99340

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес».Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а.Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим.

Замовлення № 1931

РЕДАКЦІЯ:

Людмила Гречаник —редактор відділу технічної думкител. 0642 34-72-47e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Ігор Павлюк —редактор відділу промисловості тел. 044 278-42-37e-mail: pavluk@tehnichka.com;

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ:

Ганна Шумакова — тел./факс: (044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04,

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ:

Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

Олександр Білиловець — редакторінтернет-ресурсу еUTG.net,тел. 044 278-42-37e-mail: bililovets@tehnichka.com

Головний редактор Іван Спасокукоцький

тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com

Машинобудування, АПК і туризм — майбутнє України?

Найбільший потенціал розвитку в Україні мають три клас-

тери: машинобудування, сільське господарство та туризм,

уважає віце-прем’єр-міністр — міністр інфраструктури Борис

Колесніков.

Колесніков уточнив, що всі три кластери вимагають знач-

них вкладень в інфраструктуру, при цьому в машинобуду-

ванні треба зробити акцент на локалізацію виробництва. «Не

треба утримувати радянські мілітаризовані інститути», — до-

дав він.

«Роскосмос» замовив «Південмашу» обладнання на 121

млн рублів.

Дніпропетровськ поставить у Росію комплект бортової апа-

ратури системи керування «Зеніт-2SБ» для програми «На-

земний старт» — спільного проекту Росії, України та США,

що передбачає використання стартового комплексу на кос-

модромі «Байконур» для запусків модернізованих ракетоно-

сіїв «Зеніт».

Керівництво одеського ПАТ «Стальканат-Сілур» уважає по-

дії, що відбуваються навколо підприємства, рейдерством.

На думку голови наглядової ради ПАТ Володимира Неми-

ровського, найгірше в цій ситуації, що коли раніше за допо-

могою рейдерства підприємства переходили (нехай і з на-

тяжкою) до стратегічних інвесторів, які розширюють у такий

спосіб свій профільний бізнес, то зараз усе інакше.

«У результаті чергового перерозподілу сфер впливу складні

з погляду технології виробничі організми (наприклад, той же

«Стальканат») ризикують потрапити в руки бізнесменам, за-

цікавленим лише в одержанні ренти, а не в повноцінному роз-

витку цього бізнесу. Без інвестицій будь-який завод або фа-

брика приречені на вгасання, і Україна цілком може втратити

й ту промисловість, яка ледь вистояла в пострадянській тур-

булентності», — переконаний В.Немировський.

Цитати тижня

Одним абзацем

Віктор Янукович

Президент України

Наші партнери, які представляють корпорації сві-

тового рівня, відчувають, що інвестиційний клімат

у країні поліпшується, працює механізм зв’язку з

віт чизняним бізнесом та іноземним, у них є можли-

вість ставити запитання й одержувати відповіді.

Сергій ГриневецькийПерший заступникголови КомітетуВерховної Ради з питань національної безпекита оборони

Треба виконати закон про оборону, де сказано, що

рівень фінансування Збройних Сил має бути не

менше 3% від ВВП. Якщо уряд це зробить, тоді поч-

неться справжнє реформування Збройних Сил, по-

чинаючи з оборонно-промислового комплексу. У

свою чергу оборонно-промисловий комплекс — це

своєрідний ланцюжок, пов’язаний із відповідним

рівнем освіти.

Микола Азаров

Прем’єр-міністр

України

ЄС — не наречений, а Україна — не наречена. Вноси-

ти в угоду про асоціацію перспективу членства в ЄС

чи не вносити — це бюрократичний і протокольний

підхід. Однозначно треба вносити, якщо ми думаємо

про майбутнє, а не дивимося тільки в сьогодні.

В Індію за замовленням

ВПС відправлено другу

партію легких транспорт-

них літаків Ан-32, модер-

нізованих на державному

підприємстві «Завод 410

цивільної авіації» (Київ).

П’ять машин полетіли в

Канпур (Північна Індія) піс-

ля церемонії передачі авіа-

техніки замовникові. До

кінця 2011 року плануєть-

ся відправити ще п’ять мо-

дернізованих літаків Ан-32,

а першу «п’ятірку» передано

індійській стороні в травні.

Контракт на суму близько

$400 млн на ремонт і модер-

нізацію 105 машин Ан-32

індійських ВПС підписаний

у липні 2009 року між ВПС

міністерства оборони Індії

та «Спецтехноекспортом»,

дочірньою компанією ДК

«Укрспецекспорт». За да-

ними індійської сторони, це

найбільший контракт ВПС

країни за останні роки.

Відповідно до нього в

Україні буде модернізовано

40 літаків, інша техніка — на

авіазаводі індійських ВПС

BRD-1 у Канпурі. Виконавці

контракту — ДП «Антонов»

і ДП «Завод 410 цивільної

авіації».

У процесі модернізації

українські фахівці встанов-

лять на індійських літаках

сучасне обладнання вітчиз-

няного та закордонного ви-

робництва, що дозволяє

підвищити безпеку польо-

тів, зокрема для запобіган-

ня зіткненню літаків у пові-

трі та із землею, систему су-

путникової навігації, літако-

ві далекоміри, модернізова-

ні радіовисотоміри, новий

радіолокатор із двома бага-

тофункціональними індика-

торами, кисневе обладнан-

ня, поліпшені крісла екіпа-

жу. При цьому витрата па-

лива й маса модернізова-

ного літака стануть значно

нижчими в порівнянні з ба-

зовим варіантом.

Крім того, відповідно до

укладеного в грудні 2009

року ВАТ «Мотор Січ» (За-

поріжжя) із ВПС Індії три-

річного контракту на суму

$110 млн буде проведе-

но модернізацію двигунів

АІ-20 індійських Ан-32. А

український морський па-

трульний Ан-74 зараз бере

участь у тендері на поставку

літаків для берегової охоро-

ни Індії.

За інформацією

Інтерфакс-Україна

Поставили на крило Довідка «УТГ»

Легкий транспортний

літак Ан-32 має макси-

мальне комерційне на-

вантаження 7,5 т, даль-

ність польоту 800 км,

крейсерську швидкість

470-530 км/год, він здат-

ний перевозити 42 вій-

ськовослужбовців. За

оцінками експертів, на-

разі продано понад 350

літаків Ан-32 у 20 країн

світу.

У Краматорську розпочали

створення крокуючих екс-

каваторів нового покоління

Малям виглядає на старому

знімку екскаватор під номе-

ром 1, створений більше 60

років тому інженерами Но-

вокраматорського машино-

будівного заводу (Донецька

обл.). Сьогодні на славетно-

му підприємстві розпочали

проектування агрегатів, які

справедливо можна назва-

ти богатирями. Цим буде по-

кладено початок новому їх-

ньому поколінню, що слу-

житиме добувачам корисних

копалин як України, так і ін-

ших країн, куди відправляє

свою продукцію НКМЗ.

— Обсяг ковша першого

екскаватора, призначено-

го для прокладання Волго-

Донського каналу, становив

лише три кубометри. Сьо-

годні ми проектуємо екска-

ватори, здатні переміщати

одночасно 15 кубометрів ко-

рисних копалин. При цьо-

му виліт стріли — 90 метрів,

аналогів чому поки на ринку

гірничих машин СНД нема,

— відзначив начальник кон-

структорського бюро земле-

рийної техніки НКМЗ Сергій

Масюк. — Це буде сучас-

на, наукомістка й продук-

тивна машина. За ваги 1200

тонн вона легко управляєть-

ся джойстиками, до того ж

проводить моніторинг зроб-

леного.

При цьому машини НКМЗ

уміють крокувати. Екска-

ватори крокуючі (ЕШ, або

«шагарі»), у Краматорську

почали робити ще в сороко-

ві роки минулого століття.

Відтоді на заводі загалом ви-

пущено понад 800 агрегатів

різних типів і призначення.

Слід відзначити, що дав-

ній діловий партнер НКМЗ

— російський «Уралмаш»

— теж виготовляє екскава-

тори й досяг у цьому знач-

них успіхів. Однак ураль-

ські агрегати останніх моде-

лей важать 1600 тонн, а кра-

маторські — 1200, і в цьо-

му їхня перевага, перекона-

ні на заводі. Що легше екс-

каватор, то ширше діапазон

його роботи на різних ґрун-

тах. При цьому вітчизняна

машина не поступатиметь-

ся ні з продуктивності, ні з

потужності.

Техніка з маркою НКМЗ

сьогодні працює на багатьох

г ірничо-збагачувальних

комбінатах. Тільки в остан-

ні роки краматорські виро-

би відправлено на Єристов-

ський ГЗК, в Орджонікідзе,

Вільногірськ. Здається, екс-

каватори нового покоління

з поліпшеними технічними

характеристиками також ма-

тимуть високий попит. По-

вний технічний проект та-

ких машин підготують уже

під кінець року.

«Шагар» на стартіМикола СТОЛЯРОВ

Україна модернізуватиме

київське метро та систему

теплопостачання на Донеч-

чині за японські кошти

Організація з розроб-

ки новітніх енергетичних

та промислових технологій

(NEDO) та Державне агент-

ство екологічних інвестицій

України (ДАЕІ) погодились

упровадити в рамках схеми

зелених інвестицій проекти

комплексної модернізації ва-

гонів метро та районної сис-

теми центрального теплопос-

тачання згідно з договором

про купівлю одиниць вста-

новленої кількості, укладено-

го ще в 2009 році. Відповід-

ний додаток до договору під-

писали у Києві голова ДАЕІ

Сергій Орленко та генераль-

ний директор департаменту

NEDO Юджі Кімура.

Обидва проекти, спрямова-

ні на скорочення об’єму ви-

кидів парникових газів (по-

над 15 тис. т. СО2-екв./рік),

мають на меті використан-

ня японських технологій

енерго збереження, у тому

числі систему керування

змінного струму та високо-

ефективні великомасштабні

промислові теплові насоси.

Передбачається зменшення

споживання енергії вагона-

ми (Проект комплексної мо-

дернізації вагонів метро) та

зменшення кількості вико-

ристаного викопного палива

для опалення (Проект збіль-

шення ефективності район-

ної системи центрального те-

плопостачання).

Ґрунтуючись на Спільній

заяві про японсько-україн-

сь ке глобальне партнерство,

укладеній керівниками Япо-

нії та України у січні 2011

року, NEDO у координації

з Держекоінвестагентством

намагатиметься швидко оби-

рати проекти, від яких очі-

кується застосування япон-

ських технологій із гаранто-

ваним їх упровадженням.

Підготував

Святослав РИБНІКОВ

За інформацією

ecoclubua.com

Зеленим інвестиціям — зелене світло

27 вересня 2011 року 3№ 37 (192)

НаукаТут і тепер

СПІВРОБІТНИЦТВО

Для забезпечення поставок в

Україну азербайджанського

газу до 1 листопада буде орга-

нізована спільна українсько-

азербайджанська компанія, по-

відомляє прес-служба Державного

агентства з інвестицій та управлін-

ня національними проектами з по-

силанням на голову цієї структури

Владислава Каськіва.

Таку домовленість досягнуто на

засіданні робочої групи зі створен-

ня нових маршрутів поставок енер-

гоносіїв через територію України з

Азербайджанської Республіки.

«Спільна компанія здійснить роз-

робку техніко-економічного об-

ґрунтування транспортування

скрапленого газу на Чорноморське

узбережжя України», — повідомив

Каськів, додавши, що 19 вересня

парафований текст угоди, яка пе-

редбачає поставки в Україну скрап-

леного газу в 2014 році до двох, а з

2015-го — п’яти мільярдів кубоме-

трів газу на рік.

ЦИФРА

2012 року гарантова-

ний прожитковий мінімум

зросте на 14%, заявив пер-

ший віце-прем’єр-міністр — мі-

ністр економічного розвитку та

торгівлі Андрій Клюєв, пред-

ставляючи Державну програ-

му економічного та соціально-

го розвитку на 2012 рік. Під-

вищення цін в 2012 році стано-

витиме 7,9%, розмір мінімаль-

ної трудової пенсії збільшиться

в середньому на 9,8% у порів-

нянні з 2011-м.

За даними вибіркового дослі-

дження Держкомстату України,

озвученими спікером ВР Воло-

димиром Литвином, наразі се-

редній дохід нижче прожитко-

вого мінімуму мають більше 12

млн громадян — 23% місько-

го й 38% сільського населення

України (у середньому 25%).

ЕКОНОМІКА

Уряд сподівається на 75 млрд

грн інвестиційних ресурсів в

2012 році, повідомив прем’єр-

міністр Микола Азаров.

«Це дуже значні гроші, які необ-

хідно ефективно використовува-

ти», — сказав він на зустрічі із пред-

ставниками Федерації роботодавців

України в Києві. Крім того, за сло-

вами прем’єра, уряд розробив про-

граму розвитку внутрішнього ви-

робництва.

«Це програма імпортозаміщен-

ня. Ми плануємо серйозно знизити

залежність країни, у тому числі від

політичного імпорту», — відзначив

М.Азаров.

Україна готова запропонува-

ти Росії варіанти співробітни-

цтва в різних галузях у рамках

розв’язання газового питання,

повідомив посол України в РФ

Володимир Єльченко під час візи-

ту в Уфу.

За його словами, Україна готова

«запропонувати компромісні варі-

анти, які дозволять РФ мати біль-

ше своїх інтересів в Україні». Йти-

ся може про кооперацію, створен-

ня спільних підприємств в авіапро-

мі, видобутку нафти й газу, судно-

будуванні та космонавтиці.

ФІНАНСИ

Банкіри відмовляються про-

гнозувати курс гривні.

«Зараз навіть про прогноз на мі-

сяць важко говорити», — сказав

президент Асоціації українських

банків Олександр Сугоняко. За його

словами, динаміка курсу національ-

ної валюти багато в чому залежати-

ме від цін на продукцію металургій-

ної галузі на зовнішніх ринках, від

курсового співвідношення долара

і євро, а також від багатьох інших

чинників.

У той же час Сугоняко припустив,

що, попри важкопрогнозовану ди-

наміку курсу гривні, протягом най-

ближчих тижнів національна валю-

та, найімовірніше, залишиться ста-

більною.

Як повідомлялося, з початку 2011

року до 19 вересня курс гривні на

міжбанківському валютному ринку

знизився на 0,56% — із 7,9650 грив-

ні за долар до 8,0095.

ПЕК

«Укртрансгаз», дочірня компа-

нія НАК «Нафтогаз України»,

до 18 вересня 2011 року нагро-

мадила в підземних сховищах

19,7 млрд м3 газу, повідомила

прес-служба ДК. Таким чином, за-

паси природного газу в ПХГ «Укр-

трансгазу» з 9 липня по 18 вересня

зросли на 18%.

Відповідно до прогнозного балан-

су надходження й розподілу при-

родного газу, зазначеного в уря-

довому законопроекті «Держпро-

грама економічного та соціально-

го розвитку України на 2012 рік»,

у ПСГ в 2011 році планується зака-

чати 10,868 млрд м3 газу, що майже

вдвічі більше прогнозованого обся-

гу на 2012 рік (5,564 млрд. м3). Від-

бір природного газу з підземних

сховищ у 2011 році очікується на

рівні 10,465 млрд м3, що в 1,8 раза

більше прогнозованого.

Енергокомпанії підуть із мо-

лотка.

Кабмін затвердив стартову ціну

продажу акцій «Західенерго» і «Ки-

ївенерго», а також умови привати-

зації енергогенерувальних і енер-

гопостачальних компаній. Стар-

това ціна 25% акцій «Київенерго»

затверджена на рівні 432,305 млн

грн, а «Західенерго» (45,103% ак-

цій) — 1,932 млрд грн. Крім того,

в умови приватизації всіх енерго-

генерувальних компаній включено

особливу вимогу — забезпечення

частки українського вугілля в по-

ставках на ТЕС на рівні 70%.

За оцінками ФДМ, жорстким умо-

вам конкурсу із продажу генеру-

вальних компаній відповідають

ДПЕК та 13 іноземних компаній,

енергопостачальних — 23 компанії,

у тому числі «Сервіс-інвест» (вхо-

дить до ДПЕК), Луганське енерге-

тичне об’єднання, «Львівобленер-

го» і «Полтаваобленерго».

Українські НПЗ стрімко скоро-

чують обсяги нафтоперероб-

ки.

У серпні українські заводи скоро-

тили переробку нафтової сировини

на 13,9% у порівнянні з липнем, а в

порівнянні із серпнем 2010 року —

на 35,2%, повідомили в Міністер-

стві енергетики та вугільної про-

мисловості.

У серпні збільшило переробку на-

фтової сировини тільки ПАТ «Укр-

татнафта« (Кременчук, Полтав-

ська обл.) – на 3,1% – до 268,4 тис.

тонн. ПАТ «ЛИНІК» (Луганська

обл.) минулого місяця скороти-

ло переробку на 12,7%, а АТ «НПК

Галичина» (Дрогобич, Львівська

обл.), АТ «Нафтохімік Прикарпат-

тя» (Надвірна, Івано-Франківська

обл.), ПАТ «Лукойл-Одеський

НПЗ» і АТ «Херсоннафтоперероб-

ка» взагалі не переробляли нафто-

ву сировину в серпні 2011 року.

ПРОМИСЛОВІСТЬ

У серпні Україна піднялася з

10-го на 9-те місце в рейтин-

гу провідних сталевиробників

світу.

Відповідно вниз опустилася Ту-

реччина. Згідно з даними World

Steel Association, лідирує як і рані-

ше Китай. У Топ-10 країн — вироб-

ників сталі входять також Японія,

США, Індія, Росія, Південна Корея,

Німеччина та Бразилія.

У Кіровоградській області від-

крили цех із виробництва тка-

нин із поліпропілену.

Новий цех працюватиме на під-

приємстві ТОВ «Метсервісгруп» в

смт Побузьке, повідомили в Голо-

ванівській РДА. Основною продук-

цією виробництва є поліпропілено-

ва тканина різної ширини та цуп-

кості — напівфабрикат для виго-

товлення м’яких поліпропіленових

контейнерів (біг-бегів) різної ван-

тажопідйомності від однієї до двох

тонн.

Бердичівський машинобудів-

ний завод «Прогрес» (Жито-

мирська обл.) поставив компа-

нії «Металоінвест» (Росія) два

комплекси сушіння залізоруд-

ного концентрату.

За повідомленням заводу, сума

контракту становить понад 100

мільйонів російських рублів

(25,317 млн грн).

«Основа комплексів сушіння залі-

зорудного концентрату — сушиль-

ні барабани діаметром 3,5 м; в об-

сяг поставки входять теплогенера-

тор, двостадійна система пилога-

зоочищення, блоки керування та

контролю технологічного процесу.

Продуктивність кожного комплек-

су — 120 тонн на годину», — відзна-

чається в повідомленні.

Обладнання експлуатуватиметься

на одному з підприємств «Метало-

інвесту» — Лебединському гірничо-

збагачувальному комбінаті.

Міжнародна компанія ValGold

зі штаб-квартирою у Ванкуве-

рі розроблятиме золото-срібні

шахти й родовища корисних

копалин у Західній Україні, по-

відомляє ІА «Наш продукт».

Із цією метою компанія придба-

ла 75% акцій приватної україн-

ської компанії Klinservis — Center

Ltd. Мета покупки — одержання

25-літньої гірничодобувної ліцензії

на розробку золото-срібних шахт і

родовищ корисних копалин у Бере-

говському районі Закарпаття.

Південний гірничо-збагачу-

валь ний комбінат (Кривий

Ріг, Дніпропетровська обл.) за-

вершив відновлення четвер-

тої секції рудозбагачувальної

фабрики №2, повідомляє прес-

служба компанії.

Загальний обсяг інвестицій у цей

проект у рамках інвестиційної про-

грами 2011 року становив понад 80

млн грн, замінено 90% обладнання.

Авдіївський КХЗ підвищить

якість коксу.

Міжнародна гірничо-металургій-

на група компаній «Метінвест» у

рамках програми реконструкції та

модернізації виробничих підпри-

ємств переводить Авдіївський кок-

сохімічний завод (Донецька обл.)

на нове обладнання з підготовки

вугільних сумішей до коксування,

повідомляється в прес-релізі хол-

дингу. Продуктивність нового об-

ладнання та автоматизованої сис-

теми дозування вугілля досягає 500

т вугілля на годину, що удвічі біль-

ше, ніж до модернізації.

Загальний обсяг інвестицій у мо-

дернізацію та переоснащення вуг-

лепідготовчих цехів заводу переви-

щить 16,5 млн грн.

На Донецькому метзаводі за-

вершено ремонт технологіч-

ного обладнання на стані га-

рячої прокатки «2300». Заміне-

но всі зношені частини та механіз-

ми агрегату.

У жовтні на підприємстві сподіва-

ються вийти на традиційні показ-

ники виробництва — 32—35 тис. т.

прокату. Приріст дозволить збіль-

шити пропозицію цієї продукції як

для ринку України, так і для екс-

портного.

За 8 місяців Донецьким МЗ від-

вантажено близько 305 тис. т мета-

лопрокату проти 360 тис. т у січні-

серпні 2010 року. Одна з основних

причин зменшення поставок —

тимчасове скорочення продуктив-

ності стану «2300».

Стовагонний потяг Маріуполь-

Москва.

Компанія «Рейл1520» (Росія), що

входить в групу «ІСЗ», придбала

у підприємства «Азовзагальмаш»

(Маріуполь), яке входить у «Азов-

маш», 1400 нових вантажних ваго-

нів на суму понад $100 млн. Як гово-

риться в повідомленні «Рейл1520»,

«Азовзагальмаш» поставив замов-

никові 100 вагонів-цистерн моделі

15-1547-03 і 1300 піввагонів моде-

лі 12-1704-04.

ТРАНСПОРТ

Південно-західна залізниця за-

вершує перший етап спільного

зі столичною владою проекту

«Міська електричка».

Виконано значний обсяг робіт

із модернізації залізничної інфра-

структури (колій, платформ, за-

собів зв’язку, систем енергопоста-

чання, сигналізації, пропуску елек-

тропоїздів) і рухомого складу, капі-

тально відремонтовано 12 електро-

поїздів.

Цього року буде освоєно понад

180 млн грн. До травня 2012 року

заплановано завершити другий

етап проекту — кільцеву лінію місь-

кої електрички. Тоді стануть до ладу

ще п’ять станцій: Київська Русанів-

ка, Отрадний, Київ-Дніпровський,

Вишгородська та Либідська.

АПК

Верховна Рада відхилила зако-

нопроект про внесення змін до

держбюджету-2011, яким про-

понувалося посилити держав-

ну підтримку розвитку сіль-

ського господарства у 2011

році.

Зокрема, депутати відмовили-

ся збільшити витрати Міністерства

аграрної політики і продовольства

на 4 млрд 926 млн 416,5 тис. грн. Ці

гроші планувалося розподілити на

підтримку сільськогосподарських

кооперативів, підприємств АПК,

тваринницьку дотацію. Також до-

даткове фінансування пропонува-

лося пустити на часткову компен-

сацію вартості сільгосптехніки віт-

чизняного виробництва.

Підготувала

Анна ГРЕЧАНИК

за матеріалами УНІАН,

ГолосUA. UGMK.INFO,

РБК-Україна,

ЛIГАБiзнесIнформ

Інтерфакс-Україна, Укррудпром

27 вересня 2011 року4 № 37 (192)

Великі плани

Початок на стор. 1

За сумарним потенціалом

газового ресурсу ця країна

посідає четверте місце у сві-

ті й має всі можливості вийти

на друге. Якщо підтвердяться

оптимістичні прогнози щодо

родовища Південна Алата-

нія, Туркменистан зможе

серйозно потіснити Росію на

західному напрямку. За оцін-

ками фахівців, які протягом

останніх п’яти років дослі-

джують це родовище, воно

має не менше 7 трлн м3 дове-

дених запасів, а розвідка ще

триває, тому «вилка» стано-

вить від 7 до 14 трлн кубіч-

них метрів газу.

Не дивно, що багато кра-

їн намагаються «застовпи-

ти» місце під туркменським

сонцем. Китай, Корея та Ма-

лайзія вже на повну користу-

ються туркменським газом, а

Європейський Союз планує

спрямувати цей ресурс на по-

силення своєї енергетичної

безпеки.

Україна, яка останні два-

дцять років намагається по-

збутися залежності від ро-

сійського газу, саме за допо-

могою Туркменистану хо-

тіла досягти горезвісної ди-

версифікації постачальни-

ків енергоресурсів. До 2003

року Київ купував в Ашгаба-

та газ безпосередньо, а з 2003

по 2009-й туркменський газ

продавався в Україну через

посередників. Найвідоміший

останній із них — нафтога-

зова компанія RosUkrEnergo

AG (RUE), створена в лип-

ні 2004 року на паритет-

ній основі російським Газ-

промбанком та австрійським

Raiff eisen Banking Group і за-

реєстрована у швейцарсько-

му кантоні Цуг. Як пізніше

стало відомо, власниками

Росукренерго на паритетній

основі були ВАТ «Газпром»

і підприємці Дмитро Фірташ

та Іван Фурсін.

Досить довго Україна мала

унікальні позиції в Туркме-

нистані. У другій половині

90-х — початку 2000-х і наша

держава, і українські компа-

нії були буквально поза кон-

куренцією. Увесь цей «заділ»

загублено — сьогодні дово -

диться починати фактично з

нуля. Тільки за офіційними

даними, українсько-туркмен -

ський товарообіг із 2004 ро-

ку скоротився з $4,3 млрд до

$350 млн (у 2010-му). Не-

злагодою між партнерами

спритно скористалася Росія,

яка уклала з Туркмениста-

ном довгострокову угоду про

закупівлю майже всього бла-

китного палива, яке добу-

вається в країні. Результат

— Україна залишилася без

туркменських енергоносіїв.

Однак почалася криза, і

«Газпрому» не сподобала-

ся ціна, зазначена в конт-

ракті. Росія фактично в од-

носторонньому порядку від-

мовилася виконувати до-

мовленості. Наслідком цьо-

го стало не тільки різке охо-

лодження у відносинах Мо-

скви та Ашгабата, а й навіть

аварія на туркменській ді-

лянці газопроводу Середня

Азія—Центр, унаслідок якої

поставки туркменського газу

в Росію припинилися аж до

кінця 2009 року.

Сьогодні Москва замість

обіцяних 70—80 млрд кубів

газу купує лише близько 11.

Таким чином, уже до по-

чатку візиту українського

Президента Туркменистан

мав 40—50 млрд м3 «віль-

ного» газу, які він спокій-

но може продати, якщо зна-

йде спосіб поставок в Украї-

ну. Очевидно, що це той рід-

кісний шанс для України не

тільки відновити «газові»

відносини зі старим надій-

ним партнером, а й спробу-

вати повернути втрачені по-

зиції в Центральній Азії.

Якщо розібратися

Привід для оптимізму

Схоже, Україна докладає

всіх зусиль до того, щоб не

проминути нагоду. Каменем

спотикання в реалізації пла-

нів Києва залишається по-

зиція Москви: без її згоди на

транзит наша країна не може

одержати жаданий туркмен-

ський газ. Очевидно, що осо-

бливого бажання звільнити

дорогу своєму конкурентові

в Росії нема.

Та є нюанси, що дозволя-

ють українському керівни-

цтву сподіватися на одер-

жання центральноазіатсько-

го блакитного палива вже

наступного року — через ро-

сійську трубу.

Наприклад, подвійні стан-

дарти Російської Федерації

цього разу можуть зіграти

з нею досить злий жарт. Як

уже згадувалося, «Газпром»

відкрито не виконує умови

контракту з Туркмениста-

ном. Причому той же «Газ-

пром» загрожує Україні фі-

нансовими санкціями в тому

випадку, якщо ми закупову-

ватимемо менше 33 млрд ку-

бів. Така «подвійність» сер-

йозно підриває позиції ро-

сійського газового монопо-

ліста.

Річ у тім, що договір «Газ-

прому» з Ашгабатом перед-

бачає такі самі санкції: або

російська компанія викупо-

вує належні 70—80 млрд м3

туркменського газу, або пла-

тить штраф. Поки що на не-

дотримання Москвою до-

мовленостей Туркменистан

закриває очі, оскільки в ньо-

го немає можливості постав-

ляти свій газ у західному на-

прямку, обминаючи Росію.

Як тільки вона з’явиться,

Ашгабат може не тільки ро-

зірвати свій контракт, а й ви-

ставити «Газпрому» раху-

нок.

Використовуючи цей ко-

зир, Україна й Туркменистан

можуть укласти домовленос-

ті про експорт у нашу країну

значних обсягів газу й вима-

гати нульового варіанта для

штрафів. Як повідомили де-

які українські ЗМІ з поси-

ланням на джерела в адміні-

страції Президента України,

це дуже сильний хід, який

дає шанс на виграш. Правда,

Україна й Туркменистан ма-

ють заручитися згодою Ка-

захстану та Узбекистану на

транзит туркменського газу.

Є й ще одне «але»: та-

кий сценарій небезпечний

подальшим загостренням

українсько-російських від-

носин, які можуть перейти

у фазу відкритої ворожне-

чі. До його реалізації Київ

вдасться тільки в тому разі,

якщо можливості досяг-

нення домовленостей з Мо-

сквою буде остаточно ви-

черпано. Тому можна при-

пускати, що цей варіант ви-

користають скоріше як спо-

сіб тиску на Росію, а не по-

чаток «бойових дій» на газо-

вих фронтах.

Тому Україна готова піти

«обхідним» шляхом, що до-

зволить не тільки диверси-

фікувати поставки енерго-

носіїв, а й додатково заван-

тажити українську трубу на

тлі постійних погроз Москви

зменшити транзит росій-

ського газу через українську

територію. Так, міністр енер-

гетики та вугільної промис-

ловості Юрій Бойко в ефі-

рі програми «Велика політи-

ка» на телеканалі «Інтер» за-

явив: транскаспійський газо-

провід у сполученні з україн-

ською ГТС — реальний шлях

поставки туркменського газу

в Європу. Він відзначив, що

зараз розглядаються два ва-

ріанти транспортування газу

транскаспійським маршру-

том — трубою на дні моря

або газовозами.

Така доставка можлива не

раніше 2015 року, коли буде

побудований термінал із

прийому скрапленого газу в

Одесі й прокладений транс-

каспійський газопровід до

Батумі. Однак готувити сани

треба влітку. Тому Украї-

ні хоч-не-хоч доведеться за-

йматися своєю енергобезпе-

кою вже сьогодні, щоб за-

втра або післязавтра розра-

ховувати на позитивний ре-

зультат.

Нові обріїПро те, що інтерес Украї-

ни до таких проектів вихо-

дить за рамки простої ціка-

вості, стало відомо ще на-

прикінці березня, коли в

Ашгабаті відбулося засідан-

ня міжурядової українсько-

туркменської комісії з пи-

тань економічного співро-

бітництва. Віце-прем’єр Ан-

дрій Клюєв, який очолював

нашу делегацію, підтвердив,

що Київ зацікавлений в учас-

ті в нових проектах зі ство-

рення газопроводів на тери-

торії Туркменистану.

У першу чергу йшло-

ся про маршрут Схід—За-

хід — представлений у трав-

ні минулого року проект на-

фтопроводу, який має до

2015 року з’єднати родови-

ща в східній частині Туркме-

нистану з узбережжям Кас-

пійського моря. Українські

компанії висловили готов-

ність поставляти труби ве-

ликого діаметра, лінійні тру-

би та обладнання для комп-

ресорних станцій.

Український інтерес опера-

тивно задовольнили. За офі-

ційними повідомленнями

української групи «Метін-

вест», саме вона стане одним

із постачальників труб вели-

кого діаметра для будівни-

цтва 800-кілометрового га-

зопроводу Схід—Захід. Відо-

мо, що сталлю для труб за-

безпечить український ком-

бінат «Азовсталь». Більш

того, є імовірність, що під

час розвитку проекту будуть

задіяні десятки інших укра-

їнських великих підпри-

ємств.

Тим більше що український

Президент і уряд обговорю-

вали з туркменською владою

і можливість реалізації про-

ектів, не пов’язаних з енер-

гетичною галуззю. Зокрема,

з весни ведуться перегово-

ри про будівництво україн-

ськими підрядниками доріг,

залізничних і автомобільних

мостів, злітно-посадкових

смуг у аеропортах. Навіть

якщо українським компані-

ям удасться тільки поверну-

тися й закріпитися на турк-

менському ринку, уже мож-

на говорити про те, що цьо-

го разу Україна має успіх на

центральноазіатському на-

прямку.

Крім цього, є й інші ціка-

ві новини. Так, Європей-

ський Союз починає пере-

говори з Азербайджаном і

Туркменистаном про будів-

ництво транскаспійського

газопроводу (Trans-Caspian

Gas Pipeline), що з’єднає че-

рез Каспійське море Туркме-

нистан та Азербайджан. Цей

проект названий найважли-

вішою частиною загально-

європейського проекту «Пів-

денний транспортний кори-

дор» із транзиту газу в Єв-

ропу. Тобто ЄС підтвер-

джує пріоритетність проекту

Nabucco, що є прямим кон-

курентом російському «Пів-

денному потоку» — газопро-

воду, що і є головною загро-

зою для українського тран-

зиту.

Як уважають експерти, бу-

дівництво транскаспійсько-

го газопроводу дозволить

державам Європи щорічно

одержувати 31 млрд м3 газу.

А для України це шанс здій-

снити жадану диверсифіка-

цію і надія на збереження

обсягів прокачування росій-

ського газу через українську

газотранспортну систему.

Таким чином, цього разу

ставка на Схід може наре-

шті принести Україні довго-

очікувану свободу від газо-

вого диктату. Від цього ви-

грають усі, навіть Росія, яка

буде змушена принципово

переглянути міждержавні

відносини зі своїми сусіда-

ми. А це різко змінить ситу-

ацію на всьому пострадян-

ському просторі.

Ставка на СхідКиїв узявся за відродження партнерськихвідносин із Туркменистаном. На кону — енергетична безпека країниОлександр ЛЕОНОВ

Наша маркаЮлія БИЛИНА

У Москві АвтоКрАЗ пред-

ставив новинку

Кременчуцька холдинго-

ва компанія «АвтоКрАЗ»

на спеціалізованій виставці

COMTRANS’2011 у столиці

Росії презентувала свою нову

розробку — автомобіль-шасі

«КРАЗ Н23.2М »

У рамках професійного фо-

руму «Комерційний авто-

транспорт» — одного з най-

відоміших вантажних авто-

салонів Російської Федера-

ції і всієї Східної Європи, вне-

сеного до офіційного кален-

даря Міжнародної організа-

ції автовиробників (OICA)

— кременчуцький автозавод

спільно з компанією «Рус-

КрАЗ» продемонстрував чер-

гову новинку — безкапот-

ний автомобіль-шасі «КРАЗ

Н23.2М» колісної формули

6х4, обладнаний кабіною зі

спальним місцем, виготовле-

ним за ліцензією німецької

компанії MAN у Китаї.

Кабіна обладнана ергоно-

мічними сидіннями та па-

неллю приладів, що регулю-

ють за кутом і висотою кер-

мову колонку, повідомляє

прес-служба АвтоКрАЗу.

Автомобіль загальною ван-

тажопідйомністю 23 тон-

ни, оснащений 6-циліндро-

вим турбонадувним двигу-

ном ЯМЗ-6501.10 потужніс-

тю 362 к.с. екологічного кла-

су «Євро- 3».

Шасі «КРАЗ Н23.2М» при-

значене для монтажу спеці-

альних надбудов із техноло-

гічним обладнанням, які ви-

користовуються у будівни-

цтві, ремонті та обслугову-

ванні об’єктів комунально-

го господарства, промисло-

вих підприємств та дорож-

ніх магістралей. Надійна ро-

бота забезпечена як на до-

рогах із твердим покриттям,

так і на ґрунтових за різних

природно-кліматичних умов.

Відвідувачі виставки висло-

вили думку, що кабіна MAN

— європейська класика, яку

вдалося органічно вписа-

ти на КРАЗівське шасі. Зага-

лом російський споживач до-

сить прихильно поставився

і до безкапотної, і до капот-

ної серії вантажівок. Ми ж

у свою чергу вкотре конста-

туємо невичерпність техніч-

ної думки та виробничого

ентузіазму полтавських авто -

мобілебудівників. Вони всти -

гають фактично на усіх

«фронтах», розробляючи

вантажівки і для військових,

і для цивільних потреб, які

можуть працювати в будь-

яких кліматичних умовах.

27 вересня 2011 року 5№ 37 (192)

Подія

Початок на стор. 1

Ефект синергіїТаку ємну тематичну наси-

ченість і показність на доне-

цьких виставках можна по-

бачити нечасто. На площі

понад 5000 м2 розмістили-

ся стенди трьох сотень під-

приємств із восьми країн сві-

ту: Австрії, Великої Брита-

нії, Німеччини, Ізраїлю, Ро-

сії, України, Чехії та Швеції.

Учасники заходу відзначали,

що нинішню виставку можна

порівняти з форумом «Ву-

гілля/Майнінг», який про-

водиться в Донецьку кожні

два роки. Однак якщо остан-

ня спрямована на компанії

гірничо-добувного комплек-

су, то нинішня охопила біль-

ший комплекс виробників і

потенційних замовників за-

вдяки одночасній роботі від-

разу чотирьох експозицій:

«Металургія-2011» (доклад-

ніше про неї читайте на стор.

9), «Надра. Корисні копали-

ни», «Енергоефективність» і

«Донбас — безпека-2011».

«Це дуже цікаве рішення

— під егідою Промислово-

го тижня в Донецьку зібра-

ти відразу чотири вистав-

ки. Можливо, підключимо

ще машинобудування — це

правильне рішення з огля-

ду на маркетинг», — розпо-

вів про свої враження від за-

ходу заступник губернато-

ра Донецької області Сергій

Дергунов. За його словами,

будь-яке підприємство за-

цікавлене у зменшенні собі-

вартості своєї продукції й на-

магається скорочувати ви-

трати, у тому числі на енер-

гоносії, а технології, пред-

ставлені на виставці, саме

дозволять знайти нові рі-

шення цієї проблеми.

Приміром, представники

місцевої влади надовго за-

трималися біля стенда однієї

з голландських компаній, що

представила вугільні котли

із застосуванням місцево-

го вугілля з високим ККД.

Перший зразок, до речі, ви-

робники запропонували до-

нецькій владі випробувати

в комунальній сфері безко-

штовно.

Інтерес владиУзагалі, лейтмотивом вис-

тавки можна вважати енерго -

збереження, зокрема техніч-

не переоснащення вироб-

ництва, ресурсозбережен-

ня, підвищення конкуренто-

спроможності продукції на

внутрішньому й зовнішньо-

му ринках.

Як відзначив Геннадій

Гришин, заступник міського

голови Донецька, ці питан-

ня — болюча тема для регіо-

ну. «Треба багаторазово ско-

рочувати енергоспоживан-

ня, і на виставці на частину із

цих питань можна одержати

відповіді», — уважає він. За

його словами, таке завдання

актуальне не тільки в про-

мисловості, а й у соціальній,

бюджетній та комунальній

сферах. «На виставці пред-

ставлені цікаві енергоефек-

тивні проекти, які можуть

дати економію, у тому числі

бюджетних коштів», — уточ-

нив заступник міського го-

лови.

Приміром, учасники екс-

позиції широко презентува-

ли прилади обліку енерго-

споживання. І, за слова-

ми Гришина, представники

міськ ради активно працюють

на виставці, щоб відібрати

проекти, які допоможуть зао-

щаджувати бюджетні кошти.

Заступник міського голо-

ви розповів: на одній із по-

передніх виставок представ-

ники місцевої влади домови-

лися з Мінським заводом ви-

мірювальної апаратури про

безкоштовне використання

їхнього обладнання на со-

ціальних об’єктах міста як

пробних зразків. «Переко-

налися, що це дуже ефектив-

но, і цього року готові укла-

дати контракти на більші по-

ставки», — уточнив Гришин.

До речі, цього року в Доне-

цьку планується термомо-

дернізація 20 об’єктів соці-

альної сфери.

Крім того, на цій виставці

представників місцевої вла-

ди зацікавили енергозбереж-

ні світлофори, які працюють

у режимі жовтого світла з

посекундним звітом переми-

кання. Їхня вартість — від 8

до 10 тис. грн, виробник —

чернігівський завод. За сло-

вами Сергія Дергунова, у

перспективі в Донецькій об-

ласті є можливість органі-

зувати дільниці великовуз-

лового складання цієї техні-

ки приблизно на 50 робочих

місць.

Упритул

Себе показати та інших подивитися

На стендах більшості учас-

ників виставки зі зрозумі-

лих причин не було зразків

експонованого обладнання,

зате макетів, каталогів та ін-

шої наочної друкованої про-

дукції було багато. До того ж

представники компаній охо-

че розповідали про свої тех-

нічні новинки.

«Привезли на виставку ка-

талоги та інформацію про

нашу продукцію — венти-

лятори головного прові-

трювання для шахт і метро-

політенів, а також місцево-

го провітрювання», — по-

відомив «УТГ» Раміль Саї-

тов, представник ВАТ «Ар-

темівський машинобудівний

завод «Вентпром» на півдні

Росії та України. — Є новин-

ка — вентилятори головного

провітрювання шахт, рудни-

ків і технологічних об’єктів

промпідприємств, анало-

гів яким за аеродинамічни-

ми показниками, модульніс-

тю, простотою та надійніс-

тю в експлуатації нема у сві-

ті. І дешевше іспанських і ні-

мецьких».

На думку Раміля Саїтова, у

донецької виставки дуже ці-

кавий формат у порівнянні

з іншими. «Якщо у вистав-

ки «Вугілля/Майнінг» у Но-

вокузнецьку, у якій ми регу-

лярно беремо участь, цільо-

ва аудиторія, то тут досить

різноманітна публіка».

Побачити всіх своїх за-

мовників одночасно, а та-

кож знайти нових — такий

мотив участі у виставці ТОВ

«Інжиніринг Доберсек Укра-

їна», що представляє німець-

ку компанію Engineering

Dobersek GmbH. За сло-

вами директора дніпропе-

тровського представництва

цієї компанії Олександра

Воєводи, технології для зба-

гачення корисних копа-

лин, які вона пропонує «під

ключ», уже знайомі таким

відомим компаніям, як ЦОФ

«Жовтнева», ДПЕК, «Мет-

інвест».

Великий попит, відзначив

Олександр Воєвода, зараз

мають енергозбережні тех-

нології. «Скажімо, у гірничо-

добувній промисловості це

згущення відходів збага-

чення, оскільки збагачу-

вальні фабрики перекачу-

ють дуже багато суспензій,

води, і таким чином у фа-

брики великі енерговитрати,

— розповів Воєвода. — Тому

ми розробили та впроваджу-

ємо на декількох підприєм-

ствах технологію згущення.

Не заглиблюючись у деталі,

скажу, як це виглядає: у ве-

личезні чани надходить сус-

пензія, де виділяється твер-

да фракція. Щоб не перека-

чувати воду по всій фабри-

ці й не витрачати енергію на

її транспортування, ми виді-

ляємо тверде, а воду скида-

ємо в шламосховище. У та-

кий спосіб ми заощаджує-

мо кожному підприємству до

2 мільйонів доларів у еквіва-

ленті на рік на енерговитра-

тах».

Крім того, котел ТОВ «Ін-

жиніринг Доберсек Україна»

— гідроциклонна установка

Conticlass, що дозволяє під-

вищити вихід коштовного

компонента.

Викликала інтерес у від-

відувачів і експозиція про-

дукції ВАТ «Північсталь-

метиз». Це міжнародна гру-

па підприємств, основне ви-

робництво якої розташова-

не в Росії, є також підпри-

ємства в Україні («Дніпро-

метиз») і в Італії. Як пові-

домила «УТГ» Ірина Пере-

метько, менеджер із про-

сування продукції, на ви-

ставці компанія пропонува-

ла спеціальні сталеві кана-

ти для гірничого обладнан-

ня як для шахтних устано-

вок, так і канатних доріг спе-

ціального призначення. «У

нас є нові канати італійсько-

го виробництва — унікаль-

ні конструкції, більш гнуч-

кі й міцні, довше служать.

«Північсталь-метиз» також

розробив нові конструкції

канатів», — уточнила Ірина

Переметько.

Серед компаній, які, незва-

жаючи на технічні труднощі,

усе-таки привезли реальне

обладнання для експозицій,

був концерн «Укрросметал»

(м. Суми). Як повідомив

Валентин Петрусенко, на-

чальник відділу реклами

та виставок, продукція під-

приємства — компресори й

компресорне обладнання,

що застосовується в усіх га-

лузях промисловості, де по-

трібне стиснене повітря,

— відразу привернула ува-

гу. «Ця виставка викликає

в нас тільки позитивні емо-

ції. У шахтах більше 2,5 ти-

сячі наших компресорів, і

де ще одержиш таку інфор-

мацію й дізнаєшся про по-

бажання споживачів, як не

тут», — відзначив Валентин

Петрусенко.

За його словами, серед но-

винок, які «Укрросметал»

привіз на Промисловий

тиждень, — зразки УКВШ

— підземних компресорів.

«Нова модель УКВШ-7,5/7,

УКВШ-10/7, є пересувна

станція ВП-10/10 зі світ-

ловим блоком, стаціонар-

ний компресор для агресив-

них середовищ», — перелі-

чував Петрусенко. Він та-

кож повідомив, що підпри-

ємство недавно розробило

й виготовило нову машину

УКВШ- 7,5/7 для гірничо-

рудної галузі, яка вже готова

до поставки російському за-

мовникові.

Численними експозиціями

була представлена й темати-

ка «Безпека». Одна з компа-

ній — ПАТ «Інститут «Спец-

автоматика» (Луганськ), що

уже близько 40 років займа-

ється проблемами промис-

лової безпеки (проектуван-

ням установок пожежної

сигналізації, пожежогасін-

ня, системами безпеки, еко-

логічними питаннями за-

хисту від випару, локалізації

хлорної хвилі, генерації озо-

норуйнівних хладонів, а та-

кож раннього виявлення та

попередження надзвичай-

них ситуацій).

За словами Тамари Фед-

ченко, начальника відділу

науки, інформації, техніки

«Інституту «Спецавтомати-

ка», компанія пропонувала

на виставці власні унікальні

розробки. «Уперше в Украї-

ні ми виготовили установки

пожежогасіння тонкорозпи-

леними водними розчина-

ми. Це найефективніший ме-

тод, бо не вимагає великих

витрат, час гасіння — 30 се-

кунд», — розповіла Тамара

Федченко. Крім того, є ще

одна розробка інституту —

переносний розсіювач, за-

стосовуваний для захисту

особового складу від впливу

вогню під час пожеж, запо-

бігання поширенню хлорної

хвилі та локалізації шкідли-

вих речовин у разі надзви-

чайних ситуацій.

Головною метою Промис-

лового тижня, як повідом-

ляли його організатори,

була презентація екс портно-

імпортного потенціалу країн-

учасниць, об’єднання зу-

силь бізнесу, науки та ви-

робництва для розв’язання

найактуальніших питань

су часності — технічного

пере оснащення виробни-

цтва, енергозбереження,

ресурсозбереження, під-

вищення конкурентоспро-

можності продукції на внут-

рішньому та зовнішньому

ринках; зміцнення ділових

зв’язків і розширення спів-

робітництва між Украї-

ною та зарубіжними краї-

нами; просування продук-

ції, наукових розробок, то-

варів і послуг на зовніш-

ні ринки, розвитку торгівлі.

Шкода, що після виставок

не проводяться звітні прес-

конференції, щоб довідати-

ся, чи вдалося досягти цих

цілей і скільки реальних

контрактів уклали учасники.

Технічний вінегретУ Донецьку відбувся Промисловийтиждень, у рамках якого свої нові розробки продемонстрували триста виробників із різних країн ЄвропиЛариса ЛАЗОРЕНКО

27 вересня 2011 року6 № 37 (192)

Підприємство

2008 – 2009 роки були

досить важкими для бу-

дівельної галузі Укра-

їни. Загальні обсяги

будівельно-монтажних

робіт та введення жит-

ла в експлуатацію знизи-

лися за цей час більш як

на 70%. Кризова ситуа-

ція вплинула і на ринок

стінових матеріалів. Так,

продаж і виробництво

продукції позаминулого

року становили лише поло-

вину від очікуваного рівня.

Прибуток виробника скоро-

тився в три-чотири рази.

Така тенденція була і на

ринку автоклавного газобе-

тону. І хоча пік економічно-

го спаду вже давно минув, го-

ворити про остаточний вихід

з кризи ще зарано. Однак ке-

рівництво одного з лідерів

галузі — ТОВ «Завод буді-

вельних матеріалів № 1», що

у місті Нова Каховка Херсон-

ської області — стверджує,

що вже сьогодні попит пе-

ревищує можливості випус-

ку продукції і зростатиме на-

далі.

Про це — в інтерв’ю з

технічним директором під-

приємства Володимиром

Зюмкіним (на знімку).

— Володимире Микола-

йовичу, як позначилися

часи економічного спаду

на роботі заводу і за раху-

нок чого ви прогнозуєте

зростання попиту на вашу

продукцію, адже будівни-

цтво виходить із кризи до-

сить повільно.

— Ми будували завод якраз

в період світової фінансової

кризи. Як і багато інших під-

приємств, на той час ми дещо

затягли спорудження та мон-

таж обладнання (головним

чином через нестачу коштів)

однак жодного разу не зупи-

нили роботу і не скоротили

жодної людини. Не вплинула

криза і на виплату заробітної

платні. Наш завод — україн-

ське підприємство, яке бу-

дувалося за рахунок банків-

ських кредитів та власних

інвестицій. Іноземних ка-

піталовкладень ми не має-

мо. Виробничі площі станов-

лять понад 30 тис. м2 . По-

тужність першої черги заво-

ду — 450 тис. м3 продукції на

рік. На відміну від більшості

інших аналогічних проектів,

які реалізуються або плану-

ються до реалізації в Україні,

завод на Херсонщині спору-

джувався з нуля. Це дозволи-

ло врахувати всі вкрай важ-

ливі фактори, пов’язані з ло-

гістикою доставки сировини

та готової продукції, енерго-

забезпеченням підприємства

тощо.

Попит на нашу продукцію

зумовлений тим, що сьогод-

ні все більше будівельників

починають рахувати собі-

вартість готового квадратно-

го метра стіни, а не кубічно-

го метра матеріалу, тому

й віддають перевагу не

традиційним стіновим

виробам (цегла, шлако-

блок і пінобетон), а ав-

токлавному ніздрювато-

му бетону. Крім того, в

умовах постійного зрос-

тання цін на енергоносії

всі прагнуть економити

тепло. Не менш важливо

і те, що газобетон — еко-

логічно чистий матеріал

(коефіцієнт екологічності та-

кий самий, як у дерева). Се-

ред інших експлуатаційних

характеристик — вогнестій-

кість, добрі звукоізоляцій-

ні властивості та технологіч-

ність в обробці. Усе це, безу-

мовно, сприяє розвитку ви-

робничої бази та збільшен-

ню обсягів продажів.

— Тобто з реалізацією

продукції все більш-менш

гаразд?

— Тенденції продажів кін-

ця 2010 — початку 2011 року

свідчили: будівельний сезон,

на відміну від попередніх ро-

ків, не припинявся. Врахову-

ючи досвід кризових часів та

нинішні позитивні тенден-

ції, можна з упевненістю ска-

зати, що глобальний еконо-

мічний спад позитивно по-

значився на ринку газобето-

ну. Сучасні заводи успішно

функціонують, розширюючи

свою діяльність.

Прогнозуючи майбутнє

укра їнського ринку стіно-

вих матеріалів, можна впев-

нено сказати, що, незважаю-

чи на внутрішню конкурен-

цію, пов’язану з відкриттям

нових заводів, потреба в ав-

токлавному газобетоні деда-

лі збільшуватиметься. Це по-

яснюється тим, що попит на

житло зростає, багато будов

вже починають «розморожу-

ватися», банки, хоча й обе-

режно, кредитують як бу-

дівельників «живих» будов,

так і потенційних власників.

Про затребуваність такої

продукції свідчить також до-

свід інших країн. Наразі най-

більшим ринком автоклав-

ного газобетону в Європі є

Польща, яка виробляє майже

третину всього обсягу ААС

(від англ. autoclaved aerated concrete — Прим. ред.). Ав-

токлавний газобетон, один

із найпоширеніших сьогод-

ні будівельних матеріалів у

Європі та багатьох країнах

світу, виготовляється у фор-

мі блоків або армованих еле-

ментів для стін, підлог, дахів

і знаходить все більш широ-

ке застосування.

— За рахунок чого досяга-

ються низька теплопро-

відність, високі ізоляційні

та інші вже згадані влас-

тивості газобетону?

— Звичайно, це передба-

чають технології з виробни-

цтва газобетону. Говорячи

мовою визначень, автоклав-

ний газобетон ААС — це лег-

кий бетон, який отримується

внаслідок твердіння розчи-

ну, що складається з цемен-

ту, піску, води і пор, утворе-

них у результаті хімічних ре-

акцій, викликаних газоутво-

рювачем, яким здебільшого

є алюмінієва пудра.

Виробництво газобетону

починається з підготовки

піску. Він має бути у вигляді

шламу, що складається з по-

дрібненого піску та води. По-

дрібнення та змішування з

водою відбувається у шаро-

вому млині. Після цього за

допомогою насосу він на де-

який час перекачується до

спеціальних резервуарів. Для

виготовлення газобетону не-

обхідні також такі матеріа-

ли, як цемент, вапно та гіпс.

Як пороутворювач також ви-

користовується алюмінієва

пудра. Тобто під час реакції

вапна з алюмінієм утворю-

ється водень, який розпушує

безпосередньо масив і робить

в ньому пори. Потім водень

виходить, а його місце за-

повнюється повітрям. За ра-

хунок цього камінь набуває

звуко- та теплоізоляційних

властивостей. Усі необхід-

ні інгредієнти після зважу-

вання надходять у міксер

змішувальної станції, а по-

тім заливаються в спеці-

альну металеву форму, де й

визріває масив. Цей процес

відбувається у спеціально-

му приміщенні за темпера-

тури 60—70оС протягом 2,5

— 3 годин. За рахунок виді-

лення водню масив збільшує

свій об’єм приблизно вдвічі

та набуває міцності, необхід-

ної для різання. Після різан-

ня газобетонний масив пода-

ється в автоклав, де за робо-

чого тиску 12 барів він набу-

ває 100-відсоткової міцності.

Усередині газобетону утво-

рюється природний мінерал

тоберморит, який і дає необ-

хідну стійкість масиву. Піс-

ля завершення цього проце-

су газобетон пакується.

Узагалі газобетон ААС ви-

користовується для зведен-

ня зовнішніх стін в мало-

поверховому будівництві

(5 поверхів), а також вну-

трішніх несучих стін і не-

сучих перегородок, для за-

повнення самонесучих стін

монолітно-каркасних будин-

ків будь-якої поверховос-

ті. Зокрема, газоблок ААС

шириною 100, 115 і 150 мм

— для внутрішніх міжкім-

натних перегородок, шири-

ною 200 і 250 мм — для не-

сучих зовнішніх стін з уте-

пленням, внутрішніх несучих

стін, а також для заповнення

об’ємно-планувальних ко-

мірок каркасних будинків у

висотному будівництві з по-

дальшим утепленням, а бло-

ки ААС шириною 300, 360,

375 і 400 мм — для будівни-

цтва зовнішніх стін. Тепло-

ізоляційні характеристики

зовнішніх стін, побудованих

з блоків AАС шириною 375

мм і щільністю Д 400, забез-

печують нормативні вимо-

ги до теплового захисту бу-

дівель. Вони не потребують

додаткового утеплення в усіх

температурних зонах Укра-

їни. Блоки шириною 75 і 50

мм використовують як уте-

плювач фасадів або підлоги

в приміщеннях.

Сучасні лінії з виробництва

газобетону забезпечують не

тільки високі показники міц-

ності цього матеріалу, а й ви-

соку точність розмірів. Як

правило, один блок займає в

кладці місце 30 цеглин. Бло-

ки, вироблені на якісному

обладнанні, мають різницю

в розмірах до 0,5 мм. Це до-

зволяє підвищити теплоізо-

ляцію стіни, яка є фактич-

но монолітною, знизити тов-

щину розчинних прошарків

між блоками, застосовува-

ти замість розчину спеціаль-

ний клей безпосередньо пе-

ред кладкою.

— Які саме сучасні тех-

нології використовуєте у

своїй роботі?

— Завод збудований з ура-

хуванням останніх розро-

бок виробництва газобетону.

Це одне з найновіших і най-

більших підприємств у Схід-

ній Європі та найпотужніше

в Україні.

Сучасна технологія вироб-

ництва автоклавного газо-

бетону DUROX голландської

фірми Aircrete дозволяє до-

сягати найвищої якості про-

дукції, що відповідає усім

світовим стандартам. Осно-

вною перевагою цієї техно-

логії є максимально можли-

ва геометрична точність ви-

робленої продукції, а також

винятково рівна поверхня

блоку із закритими порами.

Цей вид поверхні має назву

extra smooth, тобто супер-

гладка.

На українському ринку та-

кої продукції ще не було. До

того ж слід врахувати висо-

ку якість сировини, яка ви-

користовується у виробни-

цтві, що дозволяє досягати

виняткових показників го-

тової продукції. Ми гаран-

туємо, що всі продукти, ви-

готовлені із застосуванням

технології DUROX компанії

Aircrete, відповідають най-

новішим європейським ви-

могам з якості EN771 Part4

TLMB. Раціональні рецепту-

ри Aircrete дозволяють до-

сягти вищих параметрів ви-

робів з газобетону, аніж за-

гальноприйняті в галузі нор-

ми (компресійна міцність

3,5—5 МПа і, відповідно, до-

сягнення рівнів щільності

400-550 кг/м3; можливе ви-

робництво продукції і вищої

щільності).

Бетонний аргументНайсучасніші технології та обладнання, унікальна продукція — рецепт успіху новокаховського «Заводу будівельнихматеріалів №1»

Довідка «УТГ»

Крок за кроком

Уперше про надання бе-

тону ніздрюватої структури

всерйоз замислився чесь-

кий винахідник Гофман. Ре-

зультатом його дослідів став

матеріал, що був отриманий

за допомогою хлористих і

вуглекислих солей. Однак

тоді, наприкінці XIX століт-

тя, технологія ця, хоч і була

запатентована, широкого

застосування не дістала че-

рез її недосконалість.

Однак над ідеєю, запатен-

тованою Гофманом, пра-

цювали й інші винахідни-

ки, кожен з яких привносив

щось своє та вдосконалював

технологію. Так, Аулсворт

і Дайєр у 1914 році запро-

понували використовува-

ти для розпушування бето-

ну металеві порошки, а ні-

мецькі винахідники Адольф

і Поль застосували перекис

водню, що замінив вугле-

кислоту.

Зрештою, у 20-х роках ми-

нулого століття шведський

винахідник Ерикссон звів

воєдино всі результати до-

сліджень і розробив рецеп-

туру газобетону, яка фак-

тично використовується й

сьогодні. Окрім рецептури

Ерикссон застосував ще

одне напрацювання — тех-

нологічний процес тепло-

вологої обробки бетону в

автоклаві, розроблений і за-

патентований Міхаелісом

ще наприкінці XIX століття.

Зростання популярнос-

ті газобетону зумовлене,

перед усім, поєднанням та-

ких властивостей, як енерго-

ефективність, економічність

та екологічність. А вони по-

ряд із міцністю й простотою

монтажу відіграють чи не

головну роль у сучасному

будівництві. Газобетон усе

більше доводить свою ак-

туальність, і все частіше за-

будовники роблять ставку

саме на нього. Тож сьогод-

ні є всі підстави вважати ви-

робництво газобетону тех-

нологією майбутнього.

За офіційними даними

державних органів статис-

тики, ТОВ «Завод будівель-

них матеріалів № 1» стало

лідером національного рей-

тингу якості товарів і послуг

серед вітчизняних вироб-

ників, які працюють згід-

но з КВЕД 26.61.0 «Вироб-

ництво виробів із бетону

для будівництва». Підпри-

ємство має право позначати

продукцію із маркуванням

«Зірка якості».

Серед великих житлових

комплексів, які будували-

ся з матеріалів «ЗБМ №1»

— один із кращих об’єктів

елітної нерухомості України

«Нікітський Палац» у Ялті;

спортивно-оздоровчий та

культурно-видовищний

комплекс «Мис Криштале-

вий» у Севастополі; готель-

ний комплекс «Бегущая

по волнам» у Ялті; сучасні

житлові комплекси «Фаво-

рит» та «Перша перлина» в

Одесі.

27 вересня 2011 року 7№ 37 (192)

Підприємство

У порівнянні з іншими ви-

робами, представленими на

ринку, наші є найекономіч-

нішими та найвигіднішими

щодо використання сиро-

вини та низького рівня від-

ходів. Газобетонна продук-

ція нашого заводу має най-

вищу якість. На цей час жо-

ден із виробників у Східній

Європі не здатен виготовля-

ти продукт аналогічної якос-

ті (чистота та гладкість по-

верхні, точність геометрич-

них форм).

Завод спроектований інди-

відуально, з огляду на міс-

цеві можливості. Усі тех-

нічні рішення й креслення

грунтуються на практично-

му досвіді та професіона-

лізмі співробітників компа-

нії Aircrete. Контракт із цією

компанією передбачає повне

інженерно-технічне рішення

і супровід із застосуванням

ноу-хау.

Обладнання, що викорис-

товується на заводі, має мак-

симальний ступінь автома-

тизації. Оператори, які його

обслуговують, виконують

лише функцію контролю,

адже всі операції, крім паку-

вальних, виконуються в ав-

томатичному режимі.

Навіть коли ми виготовля-

ли окремі прилади в Укра-

їні, співробітники компанії

Aircrete розробляли для нас

креслення, допомагали вво-

дити в експлуатацію, прово-

дити наладку, навчати пер-

сонал тощо. Ми досі з ними

спілкуємося і завжди зверта-

ємося, коли виникають тех-

нологічні питання. Узага-

лі, голландці відповідаль-

но ставляться до заводів, які

вони будували. Повсякчас

цікавляться їх роботою, по-

стачають запчастини на об-

ладнання і за потреби допо-

магають. Ми також не раз

бували на заводах, збудова-

них цією фірмою.

— Ви сказали, що сьогод-

ні попит на продукцію ва-

шого заводу перевищує

пропозицію. Чи означає

це подальше підвищен-

ня ефективності виробни-

цтва?

— Сьогодні один із голо-

вних пріоритетів для нас —

оптимізація роботи підпри-

ємства. Для цього потрібні

нові машини та обладнання,

які ми замовляємо в україн-

ських виробників.

Уже завершено будівельні

роботи другої черги заводу,

на якій випускатимуться ар-

мовані вироби з газобетону

— плити перекриття та сті-

нові панелі, віконні та двер-

ні перетинки. Ця продукція

дозволить скоротити час на

зведення будівель у декіль-

ка разів, а також створювати

«теплі» будинки.

Армовані плити — серйозні

конкуренти усім іншим ви-

дам стінових матеріалів, на-

приклад, сандвіч-панелям,

на відміну від яких вони в

десятки разів довговічніші,

екологічніші та міцніші.

Зараз ми працюємо над

упровадженням передової

системи управління ТРМ

(total productive maintenance).

Це програма оптимізації

виробництва і зменшення

втрат. TPM дозволить досяг-

ти високих виробничих по-

казників у економії сирови-

ни і зусиль, що в кінцевому

результаті сприятливо по-

значиться на вартості гото-

вої продукції.

Повне впровадження цієї

програми триває від 2 до 5

років і включає в себе на-

вчання персоналу, створення

технологічної бази та бази

знань.

Зараз ми проводимо та-

кож оптимізацію економіч-

ної ефективності, зокре-

ма енергозбереження. У нас

є ідеї і напрацювання щодо

використання відпрацьова-

ної пари у виробництві для

зменшення витрати газу.

Ще один напрямок оптимі-

зації роботи нашого заводу

стосується безпеки праці. Він

полягає у встановленні різ-

номанітних систем сигналі-

зації на рухомих механізмах,

максимальному огороджен-

ні потенційно небезпечних

зон. Так, на зони, де руха-

ється небезпечне обладнан-

ня, ми встановили електро-

замки та «зав’язали» їх з від-

повідною програмою. Таким

чином, якщо хтось відчиняє

вхід до такої зони, рух об-

ладнання зупиняється і зали-

шається у режимі очікуван-

ня, доки працівник виконує

необхідну роботу. Після ви-

ходу замок треба зачинити,

натиснути на комп’ютері під-

твердження — і техніка пра-

цює далі. На траверси ми до-

датково встановили електро-

нні датчики. Якщо людина

проходить на відстані півме-

тра біля траверси — датчик

спрацьовує і вона зупиняєть-

ся. Це вже наші розробки.

— Чи підтримує вас дер-

жава?

— Сьогодні держава йде на-

зустріч усім підприємствам,

які займаються в Украї-

ні виробництвом газобето-

ну, адже цей матеріал допо-

магає будувати не тільки де-

шеве, а й дійсно економічне

житло: висока енергоефек-

тивність газобетону знижує

подальші експлуатаційні ви-

трати, передусім на опален-

ня. Зараз переглядається та

приводиться у відповідність

до сучасних вимог норма-

тивна документація. Міжна-

родні стандарти не в усьо-

му відповідають нашим умо-

вам та специфіці. Тож поки

що ми працюємо за старими

стандартами та технічними

умовами.

Думка експерта

Джим Холанд

Один із провіднихсвітових фахівцівіз виробництва газобетону

«Підприємство рухається у пра-

вильному напрямку»

— Уперше завод у Кахов-

ці я побачив у вересні 2008-

го і був вражений винятко-

вими розмірами обладнан-

ня і можливістю потенцій-

ного розширення. Мені ста-

ло зрозуміло, що у керівни-

цтва великі плани на майбут-

нє в організації як виробни-

цтва, так і продажів. Газобе-

тон не є інноваційним про-

дуктом в Україні. Довгий час

його імпортували із країн За-

хідної Європи та Росії. Таким

чином, тут уже існує ринок,

де цінують і продають цей

чудовий продукт.

У чому ж полягає особли-

вість виробництва за сис-

темою Durox? Це передусім

можливість продукування

високоякісних блоків світо-

вих стандартів на обладнан-

ні такого типу. Просто вра-

жає, що через 7 тижнів із дня

виробництва першого маси-

ву було досягнуто такої висо-

кої якості. Геометричні роз-

міри, міцність — на найви-

щому рівні. Виготовляєть-

ся продукція «підвищеної

складності» — більш високої

щільності поряд із випуском

«легкої продукції» — із ниж-

чими показниками щільності

(400 кг/м3 і менше), або,

наприклад, блоки 5 см зав-

товшки.

Ми можемо забезпечити

великий обсяг випуску цієї

продукції, а не по кілька ек-

земплярів на день. Лінія рі-

зання — це приголомшлива

ускладнена конструкція, тер-

мін експлуатації якої 25 ро-

ків. Це чверть сторіччя без-

перервного виробництва

продукції високої якості. Ви-

сокошвидкісна різальна рама

для поздовжнього різан-

ня є унікальною в технології

Durox, і у конкурентів немає

шансів виробляти продукцію

з такою самою гладкою по-

верхнею. Для виготовлення

газобетону низької щільнос-

ті немає ніяких перешкод.

Тобто ми випускаємо авто-

клавний ніздрюватий бетон

щільності 400кг/м3 і нижче.

За допомогою газобетону

ви можете розв’язати всі на-

гальні проблеми, пов’язані

з будівництвом. Покупець

може використовувати газо-

бетон, наприклад, для зни-

ження ваги конструкцій —

цю перевагу вже було належ-

ним чином оцінено скрізь, де

виробляється газобетон. Ця

технологія, що являє собою

витвір мистецтва, відкриває

Україні двері у світ високо-

розвинених будівельних тех-

нологій та на міжнародні

ринки. І я пишаюся тим, що

беру участь у цій роботі.

Запуск заводу з такими по-

тужностями і можливостями

виробництва в період еконо-

мічного спаду — дуже важ-

ливий для української еко-

номіки і для будівельної га-

лузі зокрема. Продукція та-

кого рівня якості дозволить

відмовитися від використан-

ня дорогого імпортного ма-

теріалу і водночас заощадити

на витратах, що в свою чергу

зменшить вартість готового

житла. Характеристики міц-

ності готових блоків дозво-

ляють використовувати їх

для будівництва житла в сей-

смічно активних зонах. Ми

постаралися зробити нашу

продукцію максимально до-

ступною для споживачів усіх

регіонів України. Створе-

но мережу дистриб’юторів,

до обов’язків яких вхо-

дить максимально швид-

ке і якісне забезпечення бу-

дівельних об’єктів. Продук-

ція Заводу будівельних ма-

теріалів №1 виходить під

двома торговими марками:

ААС — «Autoclaved Aerated

Concrete» і БМА —«Бло-

ки дрібноштучні автоклаво-

вані».

Розмовляла

Тетяна НАЗАРЕНКО

Мінрегіонбуд хоче змен-

шити імпортозалежність

українського будівництва.

Модернізація економі-

ки України, регіональний

розвиток і поліпшення ін-

вестиційного клімату не-

можливі без підйому такої

системної галузі економі-

ки, як будівництво. Остан-

нє характеризується зна-

чною залежністю від ім-

портних будівельних ма-

теріалів, що гальмує впро-

вадження передових тех-

нологій і підвищує вартість

будівництва.

Як повідомляє «Лига.

нет», про це сказав перший

заступник міністра регіо-

нального розвитку, будів-

ництва й ЖКГ Олександр

Аліпов на конференції

«Сучасні енергоефектив-

ні будівельні матеріали та

проектні рішення в будів-

ництві, ремонті, реконст-

рукції та на об’єктах інфра-

структури».

За інформацією прес-

служби Мінрегіону, Аліпов

відзначив, що для поліп-

шення ситуації на ринку мі-

ністерство розробляє сис-

тему заходів щодо стиму-

лювання попиту на вітчиз-

няні будматеріали, зокре-

ма із заміщення ними ім-

портних. За його словами,

відбувається пошук інфра-

структурних площадок для

розміщення віт чизняних

підприємств із виробни-

цтва будматеріалів. Як ва-

ріант, для цього можна ви-

користовувати потужнос-

ті непрацюючих сьогодні

промислових підприємств.

«Ми серйозно займає-

мося імпортозаміщенням,

— відзначив Олександр

Аліпов. — Міністр поста-

вив завдання: зробити так,

щоб наші будматеріали та

будівельні деталі були віт-

чизняними, при цьому їхня

якість відповідала міжна-

родним стандартам. Є пев-

ні директиви з пошуку пло-

щадок, інвестиційних те-

риторій, які можна про-

понувати для будівництва

того або іншого виробни-

цтва.

Більше вітчизняних будматеріалівДенис ІВАНЕНКО

27 вересня 2011 року8 № 37 (192)

Інфраструктура

Початок на стор. 1

В Ужгороді, найменшому

обласному центрі на само-

му заході країни, 29 серпня

сталася НП — вибух газу.

Причин на те багато. Їх ще

треба вичерпно й докладно

з’ясувати. Однак зовнішня

причина, яка підняла на по-

верхню мало не всі пробле-

ми газового господарства

Ужгорода, стала відома від-

разу. «Тригером» стала фір-

ма «Свемон-Захід», яка по-

шкодила газопровід під час

земельних робіт.

ПрелюдіяАварійну ситуацію спро-

вокували санкціоновані

Ужгородським міськвикон -

комом 16—17 серпня, а

фактично виконувані 29

серп ня із грубими пору-

шеннями, без належної до-

кументації та узгоджен-

ня із власниками інженер-

них мереж земляні роботи

ВАТ «Свемон-Захід» із ме-

тою прокладання електро-

кабеля.

Буром пошкодили газо-

провід середнього тиску

діаметром 500 мм. Через

отвір розміром 7х3 см од-

разу почав витікати газ. Че-

рез три години стався вибух

газоповітряної суміші, яка

нагромадилася під сусіднім

кафе, із наступним загорян-

ням.

Якщо розібрати ситуа-

цію на складові, то окрес-

люється така картина. ВАТ

«Свемон-Захід» на замов-

лення «Закарпатобленер-

го» підрядилося проклас-

ти силовий кабель під ву-

лицею Анкудінова, що про-

ходить уздовж залізничної

вітки Ужгород—Волосянка

майже впритул. Для цього

фірма-підрядник одержа-

ла дозвіл міськради Ужго-

рода на проведення земля-

них робіт.

Однак дозвіл передбачав,

по-перше, виконання робіт

16—17 серпня. А 18 серп-

ня підрядник уже мав від-

новити дорожнє асфальто-

ве покриття, оскільки вули-

ця Анкудінова — магістраль

із жвавим рухом, що веде до

одного із трьох транспорт-

них мостів, які з’єднують

лівий і правий береги Ужа,

уздовж якого розташова-

не місто. По-друге, роботи

мали вестися у відкритий

спосіб — із викопуванням

траншеї, повним візуаль-

ним контролем, прокладан-

ням кабелю в спеціальному

рукаві й подальшим закопу-

ванням.

Як повідомила Алла Ха-

ятова, прес-секретар мера

Ужгорода Віктора Погорє-

лова, дозвіл на проведен-

ня робіт 16—17 серпня було

узгоджено з усіма службами

й тільки після цього підпи-

сано заступником міського

голови.

ВАТ «Свемон-Захід» не

тільки проігнорувало за-

значені в дозволі строки

(втративши в результаті

право проводити роботи на

цій ділянці), а й самовільно

порушило погоджену тех-

нологію. Мабуть, щоб за-

ощадити. Замість розкопу-

вання дороги під нею поча-

ли бурити стовбур для про-

кладання кабелю наскрізь.

Та от невдача — натрапили

на газопровід.

КульмінаціяКоли з’ясувалося, що га-

зопровід пошкоджено, під-

рядники викликали на міс-

це аварії пожежну команду.

Ось що розповідають про ці

події пожежні Володимир

Хемяк і Віталій Когут, які

опинилися в епіцентрі

вибуху.

Віталій Когут згадує:

— Нас викликали для

того, щоб ми протягли ро-

бочу лінію й були готові до

НП. І буквально через кіль-

ка хвилин стався вибух у

кафе «Шериф». Майже від-

разу звідти донісся прониз-

ливий лемент. Наш коман-

дир відділення Володимир

Хемяк негайно скоманду-

вав: «Спочатку рятувати

людей!» Кинулися в примі-

щення й побачили страш-

ну картину: біля стійки бара

лежала на підлозі обгоріла

людина. Одяг розірваний,

усе обвуглене — не можна

було навіть визначити, чо-

ловік це чи жінка! Тільки

безперервні крики шоку й

болю. Ми вдвох підняли й

винесли людину на вулицю,

до лікарів. Потім витягли

ще двох чоловіків із менши-

ми опіками.

— Ми не раз діяли в кри-

тичних ситуаціях, але такий

вибух газу трапився в на-

шій практиці вперше. При-

кро, що людей у тому кафе

й прилеглих закладах і бу-

динках попереджали про

небезпеку, але в «Шерифі»

не просто проігнорували за-

стереження, а ще й закри-

лися, щоб міліція не змогла

їх евакуювати примусово!

Вогонь у будинку ми зага-

сили оперативно. А от щодо

труби... Це нереально було

зробити через можливість

повторного вихлопу газу, —

додає Володимир Хемяк.

Оперативно евакуювали

жителів прилеглих вулиць.

Спробували перекрити ло-

кальну трубу, яка подавала

газ саме в цей район. Її за-

слінки вдалося закрити, але

надходження газу не при-

пинилося. Експертиза, про-

ведена згодом, установила,

що заслінки в робочому ста-

ні. Це підтвердили й фахівці

«Трансгазу», які проводили

експертизу. Чому вони не

спрацювали належним чи-

ном у потрібний час — не-

відомо. Закарпатські газо-

вики не виключають, що «у

вентиль потрапила окали-

на або іржа, яка перешко-

дила повному закриттю за-

слінки».

За свідченнями очевид-

ців, вибух був такої сили,

що навколо вилетіли ка-

налізаційні люки. До лік-

відації пожежі залучало-

ся дев’ять одиниць техніки

від оперативно-рятувальної

служби й 50 чоловік особо-

вого складу, а також МВС,

ДАІ та інші служби облас-

ті. Троє людей було госпіта-

лізовано з опіками, згодом

одна з потерпілих померла.

У день НП міська влада

звернулися до ужгородців з

екстреним повідомленням і

проханням дотримуватись

чітких правил безпеки й не

користуватися будь-якими

газовими приладами та

джерелами вогню. Терито-

рію в радіусі 2 км від вибу-

ху перекрили. У прилеглих

будинках відключили воду,

світло і, звичайно, газ.

Коли з’ясувалося, що газ

усе ще надходить в пошко-

джену трубу, закарпатські

газовики знизили тиск у

магістральному газопрово-

ді з 2,2 атмосфери до однієї.

На жаль, це не допомогло.

Щоб запобігти подальшим

людським жертвам, вирі-

шили перекрити газопос-

тачання в усьому місті. За-

хід радикальний, а тому

ефективний: витік удалося

припинити, зупинивши не-

контрольоване поширення

газу підземними комуніка-

ціями.

Голова правління ВАТ

«Закарпатгаз» Юрій Риба-

чок 1 вересня на нараді в

Ужгороді заявив, що вважає

своє рішення про відклю-

чення Ужгорода й 26 при-

леглих сіл від газу правиль-

ним і ухвалив би його на-

віть узимку, оскільки тіль-

ки воно дозволило уник-

нути великих людських

жертв.

«Через свавілля фірм і фір-

мочок Ужгорода могло ста-

тися велике лихо. Підземні

комунікації під маленьким

Ужгородом — наче паву-

тина, а газ ними почав по-

ширюватися миттєво, тому

треба було терміново ухва-

лити рішення. Могла ста-

тися масова трагедія, якої

не бачив світ. Сльози че-

рез відсутність газу — це не

сльози через трагедію», —

сказав Рибачок.

Тим часом в Ужгород при-

була комісія з Києва, очо-

лювана директором Де-

партаменту охорони праці,

промислової безпеки та на-

дійності транспортування

газу й нафти НАК «Нафто-

газ» Сергієм Сторчаком,

щоб розібратися в ситуації.

Відкрите закінчення

2 вересня відбулося її засі-

дання в приміщенні «Закар-

патгазу», а потім у будин-

ку Закарпатської облдерж-

адміністрації в присутності

міністра надзвичайних си-

туацій Віктора Балоги. Ось

попередні тези, озвучені

членами комісії після закін-

чення роботи:

— фірма, з вини якої ста-

лося пошкодження труби

під час земляних робіт, по-

рушила правила безпеки

виконання робіт такого ха-

рактеру;

— була об’єктивна необ-

хідність відключити від газу

все місто.

Прокуратура Закарпат-

ської області порушила 30

серпня кримінальну справу

за фактом вибуху газопро-

воду в Ужгороді на пере-

хресті вулиць Русської та

Анкудінова.

Голова МНС Віктор Балога

відзначив: найголовніше

завдання — вжити заходів

для запобігання таким ава-

ріям. Крім того, він повідо-

мив, що разом із Міненер-

говугілля, НАК «Нафтогаз

України» і місцевою вла-

дою буде розглянуто мож-

ливість фінансування част-

кової заміни обладнання

газопроводів у Закарпат-

ській області, щоб знизити

ризик виникнення аварій-

них ситуацій і уникнути від-

ключення значної кількос-

ті абонентів у разі локаль-

них аварій.

Міністр також уважає за

доцільне внести зміни в За-

кон «Про регулювання міс-

тобудівної діяльності», ска-

сувавши декларативний

принцип початку будівель-

них робіт на відстані пев-

ної кількості метрів уздовж

траси діючих розподільних

газопроводів.

За версією Держпромна-

гляду, порушення, які при-

звели до аварії, допущено

директором і головним ін-

женером ВАТ «Свемон-

Захід», а також фактич-

но всім керівництвом ВАТ

«Закарпатгаз». У чому саме

полягає провина остан-

ніх — не зовсім зрозуміло,

тим більше що відповідно

до «Положення про «Дер-

жавну службу гірничого на-

гляду та промислової без-

пеки» контроль дотриман-

ня норм у галузі трубопро-

відного транспорту покла-

дений саме на Держпром-

нагляд.

Свіжі новини із Закарпат-

ської області показують, що

«Закарпатгаз» і радий би

гарантувати безпеку тру-

бопроводів, але не має та-

кої можливості. Приклад

тому — витік газу, що став-

ся 13 вересня в місті Пере-

чин Закарпатської облас-

ті й призвів до відключен-

ня п’яти приватних будин-

ків і одного багатоквартир-

ного. Газопровід пошкоди-

ли співробітники комуналь-

них служб. І хоча аварію не-

гайно локалізували спів-

робітники ВАТ «Закарпат-

газ», парадокс у тому, що

пошкоджений газопровід

їм не належить. Як пояснив

заступник керівника компа-

нії Павло Нагорний, «є роз-

порядження Закарпатської

ОДА передати його, але

воно не виконується. Отже,

тепер риє хто де хоче, а ви-

нний «Закарпатгаз».

«УТГ» уже писала про об-

тяжливий стан, у якому пе-

ребуває газове господар-

ство країни (див. №2 (157)

від 25 січня 2011 року, «За-

ручники «тихої бомби»), і

проблеми, що виникають

через невизначеність прав

власності на елементи газо-

транспортної інфраструкту-

ри та відсутність у газовиків

реальних важелів контро-

лю. Саме цю системну про-

блему треба вирішувати

найперше.

Місто без газу. Життя до і післяСьогодні газопостачання Ужгорода і навколишніх населених пунктів уже відновлено, але від повторення закарпатських подій в інших регіонах України ніхто не застрахованийОлександр ПОПОВИЧ, Валентин ГРЕБЬОНКІН

27 вересня 2011 року 9№ 37 (192)

Промисловість

Проблема обмежених те-

риторій для накопичення

та складування значної

кількості відсіву під час ви-

робництва щебеню постає

перед більшістю вітчизня-

них виробників.

Однак останнім часом

українські кар’єри, наслі-

дуючи західний досвід, по-

ступово впроваджують про-

мивні технології, які дозво-

ляють переробляти відсів у

готові до реалізації фрак-

ції чистого щебеню та піс-

ку. Промивання вважаєть-

ся найефективнішим спо-

собом переробки піску, та-

кий результат досягається

завдяки здатності промив-

них систем (на відміну від

сухого просівання) розділя-

ти матеріал за класом мінус

63 мікрони. Упроваджен-

ня промивних технологій в

Україні обумовлене також

прагненням виробників піс-

ку й щебеню підвищувати

якість продукції, що постав-

ляється для будівельного

сектора, а отже, бути більш

конкурентоспроможними.

Висока якість забезпечуєть-

ся за рахунок кращого очи-

щення матеріалу від забруд-

нень за допомогою ефек-

тивної роботи промивних

заводів.

Серед великої кількості

представленого на ринку

промивного обладнання

най ефективнішими вважа-

ються установки світово-

го лідера з проектування та

виготовлення промивних

заводів із переробки та ути-

лізації відходів у гірничо-

добувній і будівельній га-

лузях компанії CDE Global

Ltd. Північноірландський

виробник CDE Global Ltd

має бездоганну репутацію

завдяки поставкам високо-

технологічних промивних

заводів в усьому світі про-

тягом 20 років. Величезний

успіх, якого досягла компа-

нія, ґрунтується на індиві-

дуальному підході до кож-

ного клієнта, бо обладнан-

ня виготовляється з ура-

хуванням матеріалу, який

переробляється клієнтом.

CDE робить різні технології

для великої кількості мате-

ріалів — це промивання піс-

ку та відсіву, збагачення за-

лізної руди, видалення бу-

рого вугілля, переробка та

утилізація відходів під час

знесення будинків, оброб-

ка стічних вод і побутових

відходів.

Офіційним дилером об-

ладнання CDE на території

України є компанія «Актіс

Груп». Установлені компа-

нією промивні заводи CDE

дозволили українським ви-

робникам нерудних мате-

ріалів мінімізувати вит-

рати й одержати макси-

мальну комерційну віддачу

від технологічного процесу

переробки.

Перший промивний комп-

лекс CDE в Україні було

встановлено на ПАТ «Гайво-

ронський спецкар’єр» у Кі-

ровоградській області. Спе-

цустановка CDE EvoWash

дала можливість кар’єру,

що виробляє щебінь, про-

мивати відсів розміром

0-2,5 мм після відцентро-

вої дробарки, що дозволило

зменшити вміст пилоподіб-

них частинок із 20% до 3%.

За допомогою промивно-

го комплексу на Гайворон-

ському спецкар’єрі виріши-

ли декілька важливих за-

вдань:

1) із неліквідних фракцій

отримано пісок, що реалі-

зується;

2) зменшено розміри скла-

дів відсіву (нема необхід-

ності їхнього зберігання та

вивезення);

3) розширено номенкла-

туру продукції.

Ще один промивний

комплекс CDE фахівці ком-

панії «Актіс Груп» устано-

вили на Малинському каме-

недробильному заводі (гру-

па компаній ЮНІГРАН)

у Житомирській області,

де за роки роботи підпри-

ємства були нагромаджені

мільйони тонн відсіву. Об-

ладнання CDE продуктив-

ністю 200 т/год. дозволи-

ло каменедробильному за-

воду ефективно переробля-

ти відсів із вмістом глини й

пилу 10%, одержуючи після

промивання 3 види матеріа-

лів: чистий щебінь фракцій

2—5 і 5—10 мм, а також пі-

сок 0,063—2 мм (уміст пи-

лоподібних частинок — до

4%).

Оскільки ЮНІГРАН спе-

ціалізується на виготовлен-

ні фігурних елементів бру-

кування, то виробництво

власного гранітного піс-

ку дало можливість компа-

нії відмовитися від застосу-

вання митого річкового піс-

ку. Малинський каменедро-

бильний завод також реа-

лізує всі фракції, отрима-

ні в процесі переробки про-

дукції, які значно збільшу-

ють міцність бетонних ви-

робів. Таким чином, завдя-

ки промивному обладнан-

ню CDE виробник щебеню

зміг розв’язати проблему

складування відсіву, а та-

кож у нього з’явилася мож-

ливість одержання додат-

кового прибутку.

Інжиніринг, монтаж, сер-

вісне обслуговування та по-

ставку запасних частин для

промивного обладнання

CDE також здійснює компа-

нія «Актіс Груп».

Розуміючи, що у вашій ро-

боті ви прагнете успіху й

високої продуктивності, ми

поставляємо надійне облад-

нання й надаємо комплек-

сні послуги з його підтрим-

ки, щоб ви швидше й ефек-

тивніше домагалися своїх

цілей.

ТОВ «Актіс Груп»

м. Київ, 01015,

вул.Цитадельна, 5/9,

офіс 50.

Тел. (044)288-99-99

Факс (044)288-72-02

м. Дніпропетровськ,

49006 пр. Пушкіна, 49.

Тел. (056) 770-38-93

Факс: (056)770-38-95

www.actis-ua.com,

info@actis-ua.com

Український досвід виробництва піску та щебеню з відсіву

Промивне обладнання CDE

CDE на Малинському каменедробильному заводі

®

Шахтарську столицю неви-

падково обрано для прове-

дення найбільшого металур-

гійного форуму: Донецька

область — провідний регі-

он України в галузі метало-

обробки, центр виробництва

й споживання металу та про-

дукції з нього.

Разом із тим виставка «Ме-

талургія -2011» — це значна

подія не тільки для Донба-

су, а й для всієї України, бо

металургія є базовою галуз-

зю країни. Тому вона прово-

дилася за організаційної під-

тримки Міністерства про-

мислової політики України

та Донецької обласної дер-

жавної адміністрації.

Урочисте відкриття ви-

ставки відбулося 6 вересня

о 10.00.

Із привітальною промовою

до учасників і гостей зверну-

лися Сергій Дергунов — пер-

ший заступник голови Доне-

цької облдержадміністрації,

Микола Гришин — заступ-

ник донецького міського го-

лови; Ерхард Вінкамп — ке-

рівник напряму міжнарод-

них проектів і закордонних

представництв «Месі Дюс-

сельдорф», Веніамін Фарбе-

ров — генеральний директор

СВЦ «ЕкспоДонбас», депу-

тат Донецької обласної ради.

Вони відзначили величезне

значення такого заходу для

Донбасу й України, його по-

зитивну роль у розвитку ме-

талургійної промисловості.

У заході взяли участь 120

компаній з України, Росії,

Німеччини, Чехії, Польщі,

Китаю, що представили пе-

редове обладнання, інстру-

менти, матеріали, новітні

технології та розробки.

Склад учасників металур-

гійного форуму був досить

представницький. Майже

кожен експонент виставки

— це сучасне велике підпри-

ємство, яке знають не тіль-

ки у своїй країні, а й за кор-

доном. Українську експози-

цію представляли ТД «Аліс-

та» (Дніпропетровськ), ТОВ

«Белтімпорт» (Київ), ТОВ

«Блаукат» (Харків), ТОВ

«Газпромнафта-СМ», ВАТ

«Донецький металопрокат-

ний завод», ПРАТ «Донецьк -

сталь-металургій ний завод

(Донецьк), ТОВ «Камоцці-

Пневматик» (Сімферополь),

ТОВ «Лапп Україна» (Київ),

Науково-дослідний і конст-

рук торсько-техноло гіч ний

інститут ім. Я. Осади (Дніпро-

петровськ), Миколаївський

завод мастильного й філь-

трувального обладнання,

ВАТ «Пантелеймонівський

вогнетривкий завод» (Гор-

лівка), ТОВ СП «Стан-

Комплект» (Донецьк), ТОВ

«Технології для життя»

(Донецьк), Торговельний

відділ посольства Ав-

стрії в Україні (Київ), ТОВ

«Укрфаворит» (Донецьк),

ТОВ «Фематек Україна»

(Дніпропетровськ), ТОВ

«Фабрика рукавних філь-

трів» (Кременчук), ТОВ

«Харківський завод підйом-

но-транспортного обладнан-

ня», ТОВ «Хераєус Електро-

Найт» (Запоріжжя), ПАТ

«Часовоярський вогнетрив -

кий комбінат», ТОВ «Шах -

тарсь кий ливарно-механіч-

ний завод», ТОВ «Елватех»

(Київ),УкрДНТЦ «Енерго-

сталь» (Харків), ПАТ «Епос»

і багато інших.

Російську експозицію пред -

ставляли провідні фірми:

ТОВ «Дельта Сенсор» (Мос-

ква), ТОВ «Кіровсь кий

завод електромагнітів «Дім-

Ал», ТОВ «Металкомп»

(Санкт-Петербург), ВАТ

«Волгодонський завод мета-

лургійного та енергетично-

го обладнання», ВАТ «Май-

копський редукторний за-

вод» та інші.

Закордонна експозиція

включала такі найбільші

бренди, як GoGaS Gmbh,

Gerd Wolff , IBB World,

Maschinenfabrik ustav Eirich,

Morgardshammar, Kuettner,

Stahleisen, Striko Westofen,

Viem Motors із Німеччи-

ни, Karla із Чехії, Госслер

Тмд Інсулреф СП. з.о.о. із

Польщі, Селіка Інтернешнл

Ко.Лтд із Китаю та багато

інших.

Така представницька участь

провідних вітчизняних і за-

кордонних компаній забез-

печила діалог між виробни-

ками та споживачами про-

дукції ключових галузей ре-

ального сектора економіки

України.

Численні відвідувачі мета-

лургійного форуму змогли

ознайомитися з новітньою

продукцією, сучасними роз-

робками науково-дослідних і

проектно-конструкторських

інститутів, вивчити переваги

кращих зразків техніки, що

випускається підприємства-

ми України, ближнього й да-

лекого зарубіжжя.

Організатори забезпечили

відвідування виставки пред-

ставниками провідних під-

приємств металургійної га-

лузі завдяки широкій ре-

кламній кампанії, створили

комфортні умови для робо-

ти, а також доклали всіх зу-

силь, щоб учасники одержа-

ли реальний економічний

ефект від виставки. За 4 дні її

відвідали 4500 фахівців.

Традиційно в рамках ви-

ставки була насичена ді-

лова програма: науково-

практичні конференції, семі-

нари, «круглі столи» з най-

актуальніших питань галу-

зі. Участь у діловій програмі

представників керівної лан-

ки гірничо-металургійного

сектора дала експонентам

можливість висловити свої

пропозиції й побажання,

окреслити шляхи реалізації

спільних проектів.

Організатори впевнені,

що виставка «Металургія-

2011» продемонструвала ре-

сурси промислового комп-

лексу України, дала новий

імпульс для залучення інвес-

тицій і впровадження сучас-

них технологій у промисло-

ві галузі країни.

9 вересня 2011 року у виставковому центрі «Експо-

Донбас» закінчила роботу міжнародна спеціалізова-

на виставка машин, обладнання, технологій і продук-

ції гірничо-металургійного комплексу «Металургія-2011»,

що проходила в рамках Промислового тижня в Доне-

цьку. Співорганізатором заходу була німецька компанія

«Месі Дюссельдорф».

Виставка «Металургія-2011» ®

27 вересня 2011 року10 № 37 (192)

Середовище проживання

Незалежні експерти МАГА-

ТЕ прибули в Україну з мі-

сією освіти та надання до-

помоги в побудові інфор-

маційної системи в таких

промислових містах, як

Дніпродзержинськ. Рівень

техногенного навантажен-

ня на душу населення тут,

незважаючи на значне ско-

рочення обсягів виробни-

цтва за останні 20 років,

усе ще зашкалює. Досить

сказати, що за рік на одно-

го жителя припадає близь-

ко 400 кг шкідливих речо-

вин, які потрапляють у до-

вкілля у вигляді всіляких

відходів. А за рівнем за-

бруднення атмосферного

повітря Дніпродзержинськ

стабільно входить у першу

трійку найбільших україн-

ських міст.

Щодо гостроти проблем

сьогодні можна виділити

два головні завдання. Пер-

ше пов’язане зі створенням

безпечних умов на терито-

рії відомого усьому світу

колишнього виробничого

об’єднання «Придніпров-

ський хімічний завод» (ВО

«ПХЗ»), де в 1948—1991

роках велася переробка

уранових руд і накопичено

близько 42 млн т відходів

із високим умістом радіа-

ції. Розв’язання другого за-

вдання має позбавити міс-

то від шкідливих викидів гі-

гантського металургійно-

го комбінату (ВАТ «ДМК

ім. Дзержинського»), двох

коксохімічних заводів

(така кількість — виключ-

но «привілей» тільки цьо-

го міста в масштабах Украї-

ни та всієї Європи), азотно-

го, цементного та інших ді-

ючих підприємств.

Що ж необхідно зроби-

ти для швидкого та ефек-

тивного розв’язання про-

блеми? Незалежні експерти

МАГАТЕ, які відвідали Дні-

продзержинськ у вересні,

готові запропонувати свій

«рецепт порятунку». Со-

лідну міжнародну організа-

цію представляли Надя Же-

лезник — начальник відділу

планування Агентства з ме-

неджменту радіологічних

відходів (Словенія) і Мері

Мартель — організатор і ке-

рівник моніторингової ком-

панії (Іспанія). Досвідом у

розв’язанні аналогічних за-

вдань, пов’язаних із радіа-

ційним забрудненням про-

мислових територій і євро-

пейських міст, вони поділи-

лися із дніпродзержинцями

на семінарі, проведеному на

базі державного підприєм-

ства «Бар’єр».

Витягти та переробити чи закопати глибше?

Учасники семінару нада-

ли експертам МАГАТЕ ви-

черпні дані про стан про-

блемних територій як на

промисловій площадці ВО

«ПХЗ», у Дніпродзержин-

ську, так і за його межа-

ми, поблизу інших насе-

лених пунктів. Заступник

директора ДП «Бар’єр»

Валентин Москаленко в до-

повіді про розвиток ситуа-

ції на підконтрольній тери-

торії навів дані моніторин-

гових досліджень останньо-

го періоду, що характеризу-

ють стан окремих сховищ і

будівель, підземних ґрун-

тових вод і приземних ша-

рів атмосферного повітря.

Разом з тим він висловив

занепокоєність із приводу

відсутності державної стра-

тегії, що визначає виконан-

ня держпрограми з приве-

дення в екологічно безпеч-

ний стан уранових об’єктів

колишнього ВО «ПХЗ» піс-

ля 2014 року.

— Наразі нема єдиної

стратегії поводження з пев-

ними урановими об’єктами,

— сказав В.Москаленко. —

Насамперед, ідеться про чо-

тири сховища відходів, роз-

ташованих на промплощад-

ці, які в цілому займають

820 тисяч квадратних ме-

трів. Ці хвостосховища не

становлять небезпеки для

здоров’я міського населен-

ня, але для 2,5 тисячі тру-

дящих, що працюють по-

руч із ними, потенційна за-

гроза існує. Ми досі не зна-

ємо, яким шляхом промп-

лощадка розвиватиметь-

ся далі, збережеться тут ни-

нішній обсяг виробництва

чи планується його

зростання і розви-

ток у різних напрям-

ках. Що буде з тими

хвосто сховищами, у

яких достатня кіль-

кість урану, щоб

можна було підда-

ти відходи вторин-

ній переробці й ви-

лучити корисні ком-

поненти? Від вибо-

ру стратегії залежить

виконання багатьох

завдань. Наприклад,

«Бар’єр» має розро-

бити на наступний

рік ТЕО поводження

з відходами, у тому

числі на промпло-

щадці. Але як це зробити,

не маючи чіткого плану —

що треба розібрати, що за-

копати глибше, а що не чі-

пати ще років 200—300?

На думку В.Москаленка,

для мінімізації радіацій-

них ризиків, пов’язаних із

переробкою урану, і ство-

рення безпечних умов для

здоров’я місцевого насе-

лення необхідно викона-

ти певні умови. Насампе-

ред, на вищому рівні влади

має бути ухвалене рішен-

ня про подальшу долю ко-

лишніх уранових об’єктів.

Треба нарешті визначити-

ся, що робити з будівлями,

які, образно кажучи, «дзве-

нять» і вже багато років

стоять порожні. Якщо по-

ставлять завдання демонту-

вати цехові й складські кор-

пуси, то треба вирішувати,

коли і яким чином це роби-

ти. Не менш важливо зна-

ти, куди потім подіти небез-

печне будівельне сміття, за-

лишки радіоактивного об-

ладнання — будувати нове

сховище чи використовува-

ти можливості наявних (на-

приклад «Сухачівського»).

Фінансове відставання стабільне

Для одержання якнайпов-

нішої і якнайточнішої ін-

формації про ступінь впли-

ву уранових об’єктів на на-

селення треба весь час про-

водити цілу систему моні-

торингів, розраховувати

ризики й робити прогно-

зи про розвиток ситуації на

короткі й тривалі періоди.

Однак без відповідного фі-

нансування про одержання

комплексу об’єктивних по-

казників годі й мріяти.

Досвід європейських дер-

жав свідчить: для створен-

ня оптимальних безпеч-

них умов на території хвос-

тосховища з високим вміс-

том радіоактивних речовин

треба вкласти в кожен гек-

тар 5—7 млн грн. В естон-

ському селищі Сілламяе, що

на березі Фінської затоки й

лише за сотню кілометрів

від Санкт-Петербурга (так

званий об’єкт Гукова, на

якому переробляли урано-

ві руди), вирішуючи анало-

гічне завдання, в 1 га вкла-

ли 20 млн євро й проблему

радіоактивності цієї терито-

рії зняли з порядку денного,

як мінімум, на кілька десят-

ків років!

Навіть якщо взяти за осно-

ву мінімальні показники

(по 1 мільйону на гектар),

то для розв’язання лише

частини проблем схови-

ща відходів колишнього ВО

«ПХЗ» за назвою «Сухачів-

ське» площею 90 га буде по-

трібно 90 млн грн. По 2 млн

грн на гектар було витраче-

но на заходи зі стабілізації

ситуації лише на трьох гек-

тарах сховища «Південно-

Східне» — разом 6 млн. Але

таких сховищ 9 загальною

площею 260 га, а розмір фі-

нансування на всю цільову

екологічну програму, роз-

раховану до 2014 року, ста-

новить лише 85 млн грн.

На семінарі за участю неза-

лежних експертів МАГАТЕ

директор ВО «ПХЗ» у

1975—1998 роках Юрій

Коровін розповів про стра-

тегію щодо промислової

площадки цього підпри-

ємства, визначену й

частково реалізова-

ну за радянських ча-

сів. За межами Дні-

продзержинська, у

районі селища Суха-

чівка, було побудо-

вано сховище міст-

кістю 35 млн т. Туди

планувалося скидати

не тільки утворюва-

ні заводські відходи,

а й уміст так званих

«хвостів» на терито-

рії заводу. Ці «хвос-

ти» виникли в пер-

ші роки діяльності

ПХЗ, коли освоюва-

лися ядерні техноло-

гії й все зайве злива-

ли в природні яри й

балки за основними вироб-

ничими цехами.

«Сухачівське» будували

10 років, вклавши в нього

40 млн рублів! Як за радян-

ськими, так і за нинішніми

мірками гроші колосальні.

З огляду на те, як ретельно

контролювалися всі ядерні

проекти в СРСР, можна не

сумніватися, що жодну ко-

пійку тоді не було витраче-

но марно.

Унікальний об’єкт склада-

ється із двох секцій. Друга

з них найбільше відповідає

вимогам безпеки, обладна-

на на рівні найвищих євро-

пейських стандартів. За ра-

дянських часів її не встигли

заповнити відходами ціл-

ком, вільний обсяг 15 млн

м3. Цей резерв стане в при-

годі для складування небез-

печних відходів, які, імовір-

но, треба буде прибрати з

території ПХЗ. У тому чис-

лі й хімічних, які в остан-

ні роки українським за-

конодавством забороне-

но складувати разом із ра-

діоактивними. Через це, до

речі, на ПХЗ виникли про-

блеми, пов’язані зі складу-

ванням свіжих відходів ді-

ючих виробництв. На дум-

ку фахівців, які пройшли на

ПХЗ серйозну школу осво-

єння нових технологій і

набули багатого досвіду в

розв’язанні таких проблем,

нинішні обмежувальні нор-

ми нічим не обґрунтовані.

У будь-якому разі, ви-

користовуючи можливос-

ті «Сухачівського», одно-

часно можна розв’язати дві

проблеми — очищення те-

риторії промплощадки й за-

безпечення належних умов

експлуатації другої секції

сховища, стан якого почи-

нає викликати серйозне за-

непокоєння. Річ у тім, що

за технологією туди ски-

далися рідкі фракції відхо-

дів. Наявність води відігра-

вала дуже важливу роль у

підтримці нормального ре-

жиму їхнього зберігання.

Оскільки останніми рока-

ми сховище майже не екс-

плуатується, воно починає

висихати й поступово руй-

нуватися. А гірше за все те,

що висихання призводить

до пилення відходів із висо-

ким вмістом радіації. Тобто

до виникнення нової небез-

печної проблеми.

Час залучати громадськість!

Незалежний експерт

МАГАТЕ Надя Железник

поділилася з учасниками

дніпродзержинського семі-

нару досвідом розв’язання

проблем, з якими вона мала

справу в Словенії. Світовий

досвід і практика окремих

міст показують, наскіль-

ки серйозну роль у їхньому

вирішенні може відіграти

громадськість. Звичайно,

йдеться не про участь на-

селення в розробці тих або

інших спеціальних проек-

тів. Справа громадськості —

впливати на чиновників, від

яких залежить, у яких умо-

вах живуть люди. Ну а щоб

громадськість могла орі-

єнтуватися в ситуації, вона

повинна мати максимум ін-

формації про те, які шкідли-

ві речовини потрапляють у

довкілля внаслідок вироб-

ничої діяльності місцевих

підприємств, які відходи й

у якій кількості складують-

ся в межах міста, чи загро-

жує це здоров’ю населення

і яких заходів слід вживати.

Розсекречена радіація: кому це вигідно?Розв’язання найнагальніших проблем екологічної безпеки багато в чому залежитьвід того, наскільки про них поінформоване населення Ірина КОНДРАТЬЄВА

Довідка «УТГ»

ДП «Бар’єр» створено відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України

(№562 від 13.12.2000 г). Сьогодні перед підприємством стоять такі завдання:

— організація та реалізація заходів у рамках «Державної цільової екологічної програми з

приведення в екологічно безпечний стан уранових об’єктів виробничого об’єднання «При-

дніпровський хімічний завод», затвердженої постановою Кабміну України 30.09.2009 р,

№ 1029;

— ведення господарської діяльності, пов’язаної з наданням послуг із радіаційного конт-

ролю, перевезенням радіоактивних матеріалів, технічним наглядом та обслуговуванням

сховищ, у які складувалися відходи переробки уранових руд.

На балансі ДП «Бар’єр» перебуває 10 таких сховищ і 12 будівель. Щодо будівель остаточ-

ні висновки ще не зроблено, вивчається структура радіаційного забруднення. Тільки піс-

ля закінчення досліджень можна буде визначитися, що робити далі — демонтувати будівлі

та утилізувати уламки чи залишити в законсервованому вигляді, вживши відповідних за-

ходів безпеки.

Інспектори МАГАТЕ Надя Железник (ліворуч) і Мері Мартель

27 вересня 2011 року 11№ 37 (192)

Середовище проживання

До речі, багато учасни-

ків семінару — генеральний

директор НВП «Центр еко-

логічного аудиту й чистих

технологій», радник голо-

ви Дніпропетровської обл-

держадміністрації Григорій

Шматков, колишній дирек-

тор ВО «ПХЗ» Юрій Коровін

та інші — були занепоко-

єні не тільки через відхо-

ди «ПХЗ». У місті немає по-

стійного моніторингу та

системи контролю за вики-

дами шкідливих речовин на

всіх 62 підприємствах.

На думку фахівців, у містах

із гірничо-металургійною

промисловістю 90% шко-

ди повітряному басейну за-

вдають аглофабрики. Тому

треба ретельно контролю-

вати металургійні й коксо-

хімічні підприємства, де ді-

ють такі виробництва. Регу-

лярно брати проби на наяв-

ність у викидах аглофабрик

радіонуклідів, які, за твер-

дженням фахівців-хіміків,

неминуче виділяються в

ході технологічного проце-

су, та про це чомусь на всіх

рівнях воліють мовчати.

У Дніпродзержинську ді-

юча у ВАТ «ДМКД» агло-

фабрика неодноразово ста-

вала предметом запеклих

суперечок. Рішень щодо її

реконструкції ухвалювало-

ся багато, у тому числі під

впливом громадськості міс-

та, але вони рік у рік не ви-

конувалися. Сьогодні в пла-

нах керівництва металур-

гійного комбінату — будів-

ництво нової аглофабри-

ки. Та чи стане вона безпеч-

нішою за діючу, яку давно

вже треба демонтувати?

За часів Союзу фахів-

ців ЗД «ПХЗ» залучали до

розв’язання завдань на ін-

ших підприємствах, і вони

для свого сусіда — тоді ще

Дніпровського металургій-

ного заводу — розробили

технологію мокрого очи-

щення відходів агломера-

ційного виробництва за до-

помогою вапняного мо-

лока. Ініціатором цієї ідеї

був директор ПО «ПХЗ»

Ю.Коровін. Він виступив зі

своєю пропозицією в очо-

люваній ним комісії з охо-

рони довкілля Дніпродзер-

жинської міськради й діс-

тав підтримку на рівні міс-

цевої влади.

У мінському об’єднанні

«Центр», яке спеціалізуєть-

ся на обладнанні для кос-

монавтики, було створе-

но установку для очищен-

ня аглогазів — самобалан-

совану центрифугу на пові-

тряній подушці продуктив-

ністю 50 тис. кубів на годи-

ну. На жаль, випробуван-

ня в реальних умовах із не-

зрозумілих причин тоді не

відбулися. Але сьогодні, з

огляду на колосальне на-

вантаження на жителів міст

із хімічними та металургій-

ними заводами, є сенс від-

новити зв’язки з мінськими

фахівцями, щоб відновити

забуту технологію та впро-

вадити її в таких брудних

цехах, як агломераційні.

Багато виробничників со-

лідарні з екологами: щоб

розв’язувати такі дуже

складні завдання мало гран-

діозних планів реконструк-

ції, які власники можуть не

виконувати роками й деся-

тиліттями, посилаючись на

брак коштів. Підштовхува-

ти «екологічних забрудню-

вачів» до виконання ухва-

лених рішень має добре ін-

формована громадськість.

Про те, що саме викидаєть-

ся на підприємствах, треба

знати й місцевій владі, щоб

максимально точно визна-

чати шкоду, яка завдається

довкіллю й людям.

Що ж до конкретно Дні-

продзержинська, то, ма-

ючи чіткі цифри й факти,

місцева влада зможе швид-

ше домогтися присвоєн-

ня місту статусу зони еко-

логічного лиха, знайти ко-

шти на розв’язання нагаль-

них проблем. У тому числі

— на створення механізмів

компенсації шкоди, яка за-

вдається здоров’ю населен-

ня в умовах постійного по-

рушення екологічних норм.

Повертаючись у радян-

ські часи, можна згадати

про те, що на багатьох під-

приємствах діяли не тільки

норми про вихід працівни-

ків на пенсію з урахуванням

«шкідливого» стажу. Май-

же всі члени трудових ко-

лективів одержували без-

коштовні або 10-відсотко-

ві путівки в санаторії й бу-

динки відпочинку, у цехах

із високим техногенним на-

вантаженням — спецхарчу-

вання. Родини таких пра-

цівників першочергово за-

безпечувалися житлом, їхні

діти відпочивали в літніх

таборах і так далі. Сьогод-

ні такі механізми компенса-

ції безповоротно зникають.

Більш того, підприємства-

забруднювачі навчилися

майстерно уникати штрафів

за заподіювану місту шко-

ду, бо достовірних систем-

них даних про ступінь за-

бруднення довкілля місце-

ва влада не має.

Експерти МАГАТЕ після

спілкування в Дніпродзер-

жинську з фахівцями ДП

«Бар’єр», представниками

місцевої та обласної влади,

незалежними екологічни-

ми організаціями, студен-

тами та викладачами Дні-

продзержинського держав-

ного технічного універ-

ситету зробили певні ви-

сновки й готові розроби-

ти рекомендації для акти-

візації участі громадськос-

ті у розв’язанні екологіч-

них проблем промплощад-

ки ПХЗ і території всього

міста. Ці рекомендації через

три тижні надійдуть у штаб-

квартиру МАГАТЕ, потім у

Мінпаливенерго, яке ви-

ступило замовником цього

проекту, і на ДП «Бар’єр»

— головного виконавця

держпрограми з приведен-

ня в екологічно безпечний

стан уранових об’єктів ВО

«ПХЗ».

На підставі отриманих ре-

комендацій усі зацікавле-

ні сторони в Україні мають

скласти план дій, за реаліза-

цію якого відповідальність

разом із владою розділить

дніпродзержинськ а громад-

ськість. Адже від бажан-

ня городян знати суть про-

блем і контролювати їхнє

вирішення залежить най-

головніше — їхнє здоров’я

й тривалість життя. Інфор-

мування населення про дані

екомоніторингів, лабора-

торних досліджень міської

санепідстанції та інших ор-

ганізацій має стати постій-

ним, доступним і макси-

мально повним.

Звичайно, організація різ-

них акцій і заходів вима-

гає значних грошових ви-

трат. На думку експертів

МАГАТЕ, фінансове наван-

таження має розподіляти-

ся пропорційно між усіма

учасниками процесу — Мін-

паливенерго, місцевою та

обласною владою, ДП

«Бар’єр». Не виключається

також допомога спонсорів.

Із перших уст

Сергій Ланчковський Заступник директора — начальник науково-дослідного центруДП «Бар’єр»

— Наше підприємство

відкрите для всіх, хто ці-

кавиться його діяльністю

і станом промплощадки

«ПХЗ». У нас є власний

сайт, на якому розміща-

ється інформація про за-

вдання, поставлені перед

колективом «Бар’єра»,

відповідні рішення дер-

жавної влади, про різно-

манітні заходи, візити де-

легацій, робочих груп та

експертів. Зараз сайт у

стадії реформування, піс-

ля чого він стане набагато

цікавішим та насиченішим

різноплановою інформа-

цією. В ідеалі хотілося б

створити умови, за яких

бажаючі можуть одержу-

вати інформацію про стан

кожного підконтрольного

нам об’єкта в режимі ре-

ального часу.

До речі, за оцінкою екс-

пертів, ситуація на промп-

лощадці сьогодні до-

сить спокійна, а найголо-

вніше — контрольована.

Майже нема випадків не-

санкціонованого вивезен-

ня або переміщення раді-

аційно заражених мате-

ріалів. Розв’язання най-

важливіших питань уда-

лося домогтися багато в

чому завдяки планомір-

ній діяльності колективу

«Бар’єру».

Зокрема, організований

щоденний моніторинг ста-

ну підземних ґрунтових

вод у районі складування

відходів колишнього ура-

нового виробництва. У

нас є власна сертифікова-

на лабораторія, вона про-

водить усі необхідні ана-

лізи води. Їхні результати

дозволяють сказати, що

виявлені рівні радіаційно-

го забруднення набагато

нижче ГДК. Та це не озна-

чає, що із площадкою ПХЗ

можна розпрощатися. На-

впаки, об’єкти, за які ми

відповідаємо, потребують

доброго й постійного до-

гляду.

А попереду — розв’я-

зання багатьох склад-

них питань, у тому чис-

лі пов’язаних із перепохо-

ванням частини відходів.

Наприклад, «Бар’єр» го-

тується до ліквідації бази

«С», де складовано 300 ти-

сяч тонн небезпечних від-

ходів. Це сховище розта-

шоване поблизу автодоро-

ги на Дніпропетровськ і є

джерелом радіоактивної

небезпеки. Зараз розроб-

ляється відповідний про-

ект його ліквідації, який

після проходження екс-

пертизи нададуть на за-

твердження в Мінпалив-

енерго й Кабінет Мініс т -

рів, а потім винесуть це

питання на обговорення

громадськості.

Що ж до організації та

ефективності подальшої

діяльності ДП «Бар’єр»,

багато що залежить від

розміру державного фі-

нансування, яке є ненай-

кращим. Але є пробле-

ми й іншого характеру.

На жаль, на травневій се-

сії міської ради депутати

вирішили збільшити став-

ку земельного податку для

нашого підприємства, під-

нявши планку майже в 10

разів. Це може призвес-

ти до заморожування всіх

проектів і в підсумку до

банкрутства ДП «Бар’єр»,

бо платити в місцевий бю-

джет такі гроші підприєм-

ство не в змозі. На сьогод-

ні це, мабуть, найнагаль-

ніше для нас питання.

27 вересня 2011 року12 № 37 (192)

IT

Шпальта редактора

Компанія «М-Платформа»,

засновники якої — Микола

Котюк, Ігор Решетнев та

випускниця Києво-Моги-

лянської академії Христина

Потапчук — займаються

розробками операційних

систем та мобільних про-

грам, останніми роками на-

бирає обертів не тільки на

українському, а й на міжна-

родному ринку.

Наразі в компанії пра-

цює більше 30 людей, серед

яких половина — студенти

НаУКМА. Миколі Котюку,

про якого «УТГ» вже пи-

сала, також належить ідея

створення мобільних тестів

на знання окремих предме-

тів та електронного диплома.

Останній — це захищена пер-

сональна інтернет-сторінка,

на якій містяться дані про ди-

наміку успішності та всі види

активності студента впро-

довж навчання — науково-

дослідну діяльність, волон-

терство, відпрацювання у

підрозділах університету,

участь у студентському само-

врядуванні. Ця інформація

може стати в пригоді робото-

давцям: посилання на елек-

тронний диплом можна до-

лучити до резюме.

— Я очікую, що ми доростемо

до розмірів Sun Microsystems

вже через 5–7 років. Як і

вони, вироблятимемо і про-

грамне, і апаратне забез-

печення, — говорить голо-

ва «М-Платформи» Микола

Котюк, розробник операцій-

ної системи для мобільних

пристроїв M-Smart.

За словами Бориса Ма-

линовського, члена-корес-

пондента НАН України, Ко-

тюк «добре володіє матері-

алом, досконально знає про-

грамування і мікроелектро-

ніку та слідкує за новітніми

світовими розробками». На

думку експертів, ідеї компанії

є дійсно своєрідними і важли-

вими.

— Якщо за півроку–рік ком-

панія укладе 15–20 мільйон-

них контрактів, це можна

вважати українським про-

ривом, — говорить викладач

Києво-Могилянської бізнес-

коли Михайло Винницький,

додаючи, що дві такі угоди

зараз на етапі підписання. —

Уже десять років я повторюю

студентам, що десь в Укра-

їні ростуть свій Білл Гейтс,

свій Стів Джобс і свій Марк

Цукерберг. Цілком можливо,

що одного з них ми вже зна-

йшли.

Підготувала

Людмила СТУПЧУК

Біометрія — технологія іден-

тифікації особи, яка вико-

ристовує фізіологічні пара-

метри людини та її поведін-

кові особливості (відбитки

пальців, сітківку ока, дина-

міку відтворення підпису, го-

лос та інше). Ще десятиліт-

тя тому біометричні системи

застосовувалися виключно

для захисту військових таєм-

ниць, потім, у рамках анти -

терористичних кампаній,

ними обладнали аеропорти,

торгові центри та інші міс-

ця скупчення людей. Тепер

біометрія — загальноприй-

нятий IT-стандарт світового

бізнесу.

У найближчому майбутньо-

му без біометричних паспор-

тів буде неможливо пересу-

ватися по світу. У Латвії, на-

приклад, такі паспорти були

введені три роки тому і сьо-

годні видаються навіть дітям,

для безвізового в’їзду до США

вже чотири роки вимагають

паспорт із біометричним чи-

пом. Україна тільки починає

впроваджувати такі техноло-

гії, і тут необхідно врахува-

ти світовий досвід, передусім

захисту біометричних даних.

Надійно контролювати до-

ступ до них може тільки дер-

жава з розвиненими інфор-

маційними технологіями, які

в цьому випадку є синонімом

відповідальності перед своїми

громадянами.

Успішність євроінтерграцій-

них процесів в Україні без-

посередньо залежить від ви-

конання плану дій із лібера-

лізації візового режиму з ЄС.

На цей час виконано лише

першу умову — зміну в зако-

нодавстві: був ухвалений «За-

кон про захист персональних

даних». Наступним кроком

має стати захист документів,

у тому числі введення біоме-

тричних паспортів.

Про запровадження біо-

метрії мають також подбати

компанії і державні структу-

ри, чия діяльність пов’язана

з фінансами, зі зберіганням

особистих конфіденційних

даних, де витік інформації

може призвести до серйозних

наслідків: це банки, страхові

компанії, аудиторські та кон-

салтингові структури, словом,

увесь фінансовий сектор і

держустанови. Важливо вста-

новити сучасний рівень

контролю доступу до офісу

компанії, до її комп’ютерної

мережі та бази даних.

Біометричні системи успіш-

но застосовуються і в бага-

тьох інших сферах. Напри-

клад, у криміналістиці: якщо

злочин фіксується каме-

рою спостереження, поруш-

ника можна знайти за його

біо метричними даними. Ще

одна галузь застосування тех-

нології — медицина. Зараз у

багатьох розвинених країнах

створюються картотеки з біо -

метричними даними людей,

що дозволяє лікарям в ліче-

ні хвилини отримати доступ

до історії хвороби потерпілих

(наприклад, за фотографією),

навіть не знаючи їхніх імен.

Показовим прикладом за-

стосування біометрії є Малай-

зія. За допомогою біометрич-

них технологій малайзій-

ський виборчком має намір

повністю виключити мож-

ливість підтасування резуль-

татів волевиявлення електо-

рату та застосування всіля-

ких технологій фальсифікації

результатів виборів. Напри-

клад, так званого «фантомно-

го» голосування. Влада Ма-

лайзії перейнялася прозоріс-

тю виборчого процесу після

останніх виборів 2008 року,

коли, через звинувачення в то-

тальній фальсифікації, прав-

лячій коаліції країни ледь

вдалося утримати владу в сво-

їх руках. Громадськість і жур-

налістів обурив той факт, що

кількість прийнятих до підра-

хунку бюлетенів перевищи-

ла чисельність громадян, які

прийшли на виборчі дільниці.

Процес упровадження біо -

метричної ідентифікації під

час виборів в Малайзії по-

легшений тим, що грома-

дяни країни вже мають

е-документи. Це електронні

ID-картки, на чипах яких збе-

рігаються дані власників, у

тому числі відбитки пальців.

Сьогодні голова виборчої ко-

місії пропонує такий порядок

видачі бюлетенів. Прийшов-

ши на виборчу дільницю, гро-

мадянин пред’являє свою ID-

карту і сканує відбитки паль-

ців. Біометрична система в

автоматичному режимі порів-

нює відомості про біометрич-

ні ідентифікатори, що збері-

гаються в пам’яті картки, з

інформацією про щойно від-

скановані відбитки пальців,

і, якщо вони збіглися, особа

виборця вважається підтвер-

дженою, і він отримує бюле-

тень.

Така система була б знахід-

кою для України, адже вибо-

ри будь-якого рівня у нас за-

вжди пов’язані з претензіями

претендентів на посаду або

мандат. Крім того, недоскона-

лість виборчої системи часто

є приводом для зловживань

і застосування адмінресурсу.

Але перш ніж створити систе-

му біометричної ідентифікації

на виборах, владі доведеть-

ся запровадити паспортні ID-

картки. Перші кроки в цьому

напрямку вже зроблено. Так,

у першому читанні прийня-

тий законопроект «Про до-

кументи, що засвідчують осо-

бу і підтверджують громадян-

ство України», який передба-

чає заміну паперових паспор-

тів громадян країни електро-

нними ID-картами. Є і прото-

типи е-документів.

Пластикові картки з елек-

тронним чипом, які замі-

нять паперові паспорти, мо-

жуть стати в пригоді україн-

цям не тільки на виборах. На

думку народного депутата

Валерія Коновалюка (він є

одним із співавторів зако-

нопроекту про документи),

е-карта допоможе зроби-

ти адресним розподіл пільг

і субсидій, а також забезпе-

чить доступ до різноманітних

послуг та операцій. Сьогод-

ні електронні ID-карти вида-

ють громадянам 19 країн ЄС

— за їх допомогою можна не

тільки підтвердити свою осо-

бу, а й дістати вільний доступ

до отримання різних держав-

них послуг — оплати рахун-

ків за комунальні послуги, по-

дання податкових декларацій

і так далі.

Є ще один плюс у введені

біометрії. За словами Олек-

сандра Мельникова, заступ-

ника голови департаменту з

боротьби з кіберзлочинніс-

тю і торгівлею людьми МВС

України, українські право-

охоронці уважно вивчають

світову практику застосуван-

ня передових технологій.

«Біометрія дуже важлива,

особливо коли йдеться про

таку сферу роботи нашого де-

партаменту, як незаконна мі-

грація», — підтримав колегу

начальник управління з бо-

ротьби з кіберзлочинністю

департаменту боротьби з кі-

берзлочинністю і торгівлею

людьми МВС України Руслан

Пахомов. — У нас ті ж самі

люди приїжджають в Україну

по 5—6 разів з абсолютно різ-

ними документами. Вони пе-

ребувають у нашій країні 2—3

місяці, поки їх не депортують

за рахунок українських плат-

ників податків».

Наразі правоохоронцям до-

водиться по кілька разів роз-

глядати підроблені доку-

менти однієї і тієї ж людини.

«Якби у нас були якісні мето-

дики визначення людини (як

мінімум за відбитками паль-

ців), можна було б відразу

встановити, що цей мігрант

колись вже перебував у на-

шій країні, ми вже розглядали

всі його прохання, і нема сен-

су повертатися до цього пи-

тання удруге», — зауважив

Руслан Пахомов.

Ще одна добра новина:

Україна вже зараз може поча-

ти впровадження біометрич-

них закордонних паспортів.

Про готовність безкоштовно

передати свої розробки дер-

жаві і в найкоротші терміни

налагодити виробництво біо-

метричних паспортів неодно-

разово заявляв український

консорціум «ЄДАПС».

Якщо е-паспорти виробля-

тиме вітчизняний консорці-

ум, держава уникне значних

бюджетних витрат на пас-

портну реформу, а українці

отримають якісні документи

з високим ступенем захище-

ності, вартість яких буде зна-

чно нижчою за європейські

аналоги і не перевищить ціни

нинішнього машинозчитува-

ного паспорта.

Сподіватимемось, що невдо-

взі ми зробимо новий крок до

Євросоюзу і позбавимось ба-

гатьох проблем із візами і

паспортами. І ніхто вже не

нарікатиме на фальсифікацію

виборів.

Проте поки обіцянки так

і залишаються обіцянками.

Що ж, поживемо — побачимо.

Очікуйте початку скануванняКоронна фраза кота Матроскіна про те, що його документи — це «хвіст,

лапи та вуса», поступово набуває практичного значення

Христина ЧОПКО

Український прорив?«Могилянка» вирощуєвласних Гейтсів і Джобсів

Bradesco, найбільший приватний банк Бразилії, обладнав свої банкомати засобами біометричної ідентифікації з метою підвищення безпеки фінансових операцій

Технологія сканувания сітківки ока застосовується для ідентифікації відвідувачів у науково-дослідному центрі Європейської ради ядерних досліджень

Підземні радощі Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ

У Київському метро буду-

ватимуть Wi-Fi мережу. Як

повідомила недавно прес-

служба КДМА, проект пла-

нують реалізувати за гроші

інвесторів, і обійдеться він у

скромну суму — від 8 до 95

млн грн (неслабкий інтервал

між мінімальною та макси-

мальною ціною — більш ніж

у 11 разів!). Бажаючих поки

нема, а конкурс планується

провести найближчим часом.

Не зовсім зрозуміло й те, де

саме з’явиться покриття ме-

режі безпроводового досту-

пу — тільки на станціях чи ще

й у тунелях. Зате можна смі-

ливо припустити, що послу-

га буде платною, адже інвес-

торові треба «відбити» 8 млн

грн, а можливо, і всі 95.

Київський проект за ча-

сом збігся з реалізацією ана-

логічного плану в Москов-

ському метрополітені. Мер

білокам’яної Сергій Собя-

нін планує створити безпро-

водову мережу приблизно за

тією ж схемою — із залучен-

ням інвестицій від мобільних

операторів. Дивно, але цього

разу росіяни копіюють нас:

КДМА встигла зробити заяву

приблизно на півмісяця рані-

ше (Wi-Fi мережу будувати

— це вам не на зимовий час

переходити).

Але набагато цікавіший до-

свід іншої європейської сто-

лиці — Лондона. Поки ми го-

туємося до Євро-2012, ан-

глійці — до Олімпіади. Тому

план інтернетизації лондон-

ської підземки виник ще в

2005 році, коли Об’єднане

Королівство виграло право

на проведення літніх Олім-

пійських ігор. А тепер від

цього плану довелося відмо-

витися, оскільки з’ясувалося,

що робота в старих і вузьких

тунелях Лондонського метро

триватиме надто багато часу

й ускочить у копієчку. Части-

ну проекту все-таки буде реа-

лізовано, але в набагато мен-

ших масштабах, ніж наміча-

лося.

Отже, київській владі вда-

лося випередити своїх лон-

донських колег? Не зовсім.

По-перше, на багатьох стан-

ціях британської столиці (а

їх більше 260) Wi-Fi безпе-

решкодно працює вже багато

років. А по-друге, у самому

Лондоні вже діють дві Wi-Fi

мережі, одна з яких — без-

коштовна. Може, і нам варто

було б почати із цього?

27 вересня 2011 року 13№ 37 (192)

Медицина

Фотоприймач на службів медицини

На цукровий діабет,

що спричиняється недо-

статньою кількістю ен-

догенного інсуліну або

його зниженою ефектив-

ністю, сьогодні в Україні

хворіє близько мільйона

чоловік. Це хронічне за-

хворювання — ще й пев-

ний спосіб життя, який

вимагає активної учас-

ті хворого в процесі лі-

кування. У цілому він

зводиться до врівноважен-

ня факторів, які підвищують

уміст глюкози в крові, із за-

ходами, що сприяють його

зниженню. Але щоб знати,

що потрібне саме зараз, не-

обхідно визначити поточний

рівень цукру.

Основним способом цього

є лабораторний аналіз, про-

ведений у поліклініці. Але

хворі на діабет і так зму-

шені проводити там багато

часу. Для полегшення жит-

тя пацієнту треба мати пор-

тативний глюкометр. Адже

загальновідомо, що в дея-

ких випадках рівень глюко-

зи в крові може змінювати-

ся кілька разів на день, і тоді

такий прилад стає життєвою

необхідністю.

Сьогодні в продажі багато

таких апаратів. Але всі вони

є так званими інвазивними

глюкометрами, які мають

один недолік. Їхній принцип

дії вимагає обов’язкового

проколювання тканини

(звичайно пальця) і забору

крові. Це викликає пробле-

ми в людей, які давно хво-

ріють на діабет: у них пога-

но гояться рани. Болісною

ця процедура є й для дітей.

Проколювання пальця бу-

ває небажане і з професійних

причин.

Крім цього, інвазивні глю-

кометри вимагають значної

кількості видаткових мате-

ріалів. Вартість однієї тест-

смужки (для кожного за-

бору крові потрібна нова)

— близько $1. Іноді їх не-

обхідно 4—5 на день. Буває,

що пацієнти платять тільки

за тести до 3 тис. грн на мі-

сяць, а потрібні ще й інші ма-

теріали.

Спроб створити неінвазив-

ний глюкометр уживали вже

давно. Японці довго працю-

вали над цією темою, навіть

одержали в Парижі золоту

медаль за проведені дослі-

дження, але... приладу в них

немає. Кілька років тому ан-

глійці надали одній росій-

ській компанії на розробку

чогось подібного більше 2,5

млн фунтів стерлінгів — ре-

зультатів поки теж нема.

Як же працює глюкометр,

створений українськими

вченими? Виявляється, усе

просто. У пам’ять приладу

вносяться показання лабо-

раторних вимірювань до й

після їжі для конкретної лю-

дини, після чого вже можна

робити виміри в будь-який

час дня і ночі.

— Людина почувається по-

гано — зробила вимір. Раз

на місяць ми рекомендуємо

проводити контрольні вимі-

ри з використанням лабора-

торних показників, — гово-

рить В.Яворський.

Прилад сконструйований

так, щоб мінімально залежа-

ти від електроживлення. На-

віть якщо «сіла» батарейка,

він якийсь час показувати-

ме рівномірну напругу. Крім

того, у нього енергонезалеж-

на пам’ять: глюкометр не

треба перекалібровувати піс-

ля зміни елементів живлен-

ня. Є також функції коректу-

вання вимірів як для дорос-

лих, так і для дітей. Сьогодні

прилад коштує 1111 грн, але

з урахуванням того, що про-

водиться його вдосконален-

ня, напевно подорожчає.

Роботи над фотоприйма-

чем велися вже кілька

років. Але над створен-

ням безпосередньо глю-

кометра почали пра-

цювати тільки в берез-

ні цього року, коли від-

булася перша зустріч

Володимира Яворського

й Петра Бобонича.

— Я довідався про роз-

робку Петра Петровича,

пов’язану з надчутливи-

ми фотоприймачами, і

зацікавився нею. Він по-

ділився своїми ідеями,

які мені сподобалися.

Потім приїхав у Херсон,

ми детально ознайомили-

ся з його працями. Підписа-

ли договір, і почалася спіль-

на робота. Через кілька міся-

ців з’явився перший зразок

нашого глюкометра, — роз-

повідає Володимир Мико-

лайович і додає, що, попри

швидке народження прила-

ду, не слід думати, що ство-

рити його було просто.

Одна з найбільших про-

блем полягала в тому, що

після настроювання прила-

ду на роботу з певним паці-

єнтом він просто «не хотів»

працювати з іншими. Одна

з головних причин у тому,

що в різних людей глюкоза

в крові поводиться неодна-

ково. Більш того, в одних із

підвищенням її вмісту про-

відність тканин зростає, а в

інших, навпаки, падає.

Розробники глюкометра

тісно співробітничають із

лікувальними установами

Херсона.

— Обласний відділ охорони

здоров’я дав дозвіл на прове-

дення досліджень у ендокри-

нологічних відділеннях ліка-

рень нашого міста, оскільки

шкоди від приладу не може

бути в принципі. Разом з лі-

карями ми знімали показан-

ня, після чого регулювали

його (і досі це робимо), удо-

сконалили методику вимірів.

З дітьми ми працюємо тіль-

ки за згодою батьків. Із цим

проблем, як правило, нема,

бо, зрозумівши суть роботи

приладу, батьки йшли нам

назустріч. Більш того, ви-

вчивши його на практиці, ба-

гато хто захотів мати такий

апарат удома. Це й не дивно:

уся процедура — це прикрі-

пити невелику прищіпку до

пальця руки й виставити не-

обхідні параметри на самому

приладі.

— Кілька місяців напра-

цьовувався досвід. Було не-

просто. На одному пацієнті

прилад працював добре, на

іншому — ні. Первісне спів-

відношення працюючих ек-

земплярів до непрацюючих

становило 10 до 90, потім

— 30 до 70, далі — 50 до 50,

— згадує Володимир Явор-

ський.

І, забігаючи наперед, гово-

рить, що сьогодні вже є рі-

шення, які дозволять прила-

ду видавати точні показання

з огляду на особливості ор-

ганізму того або іншого па-

цієнта.

Ноу-хау потребує

інвестицій

Як ми вже відзначали, на-

разі випущено три дрібно-

серійні партії новинки. Усі

вони розійшлися. Відпра-

цьовано багато як техніч-

них, так і організаційних пи-

тань. Наприклад, визначе-

но, які труднощі в користу-

вача викликає калібрування

приладу, і внесені відповідні

зміни. Ураховувалися також

особливості його експлуа-

тації при вимірах у дітей і в

людей похилого віку. Збіль-

шився час між проведенням

калібрування приладу.

— Ми працюємо з кож-

ною конкретною людиною,

у якої є наш прилад із дослід-

них партій, — консультуємо,

допомагаємо калібрувати,

систематизуємо зауваження.

Наші прилади працюють у

Харкові, Львові, інших регі-

онах України. Але після ви-

готовлення експерименталь-

них партій ми призупинили

їхній випуск для того, щоб

з огляду на результати екс-

плуатації внести зміни в кон-

струкцію та... знайти інвес-

тора, — інформує Володи-

мир Миколайович.

Зараз колектив займаєть-

ся вдосконаленням програ-

ми, що дозволить відкаліб-

рувати прилад таким чи-

ном, щоб потім користува-

тися ним протягом декіль-

кох тижнів — до наступної

корекції. Інший напрям ро-

боти групи ентузіастів — під-

вищення точності прила-

ду, як мінімум, ще на 50%.

Крім того, готується новий

дизайн. Якщо зараз його га-

барити становлять 12х7х3

см, то незабаром він буде не

більше сучасного мобільно-

го телефона, що дозволить

завжди мати його при собі.

— Зараз перед нами стоїть

завдання довести прилад до

такого рівня, щоб він пра-

цював безвідмовно й точ-

но, — говорить Володимир

Яворський. — А після цього

займемося одержанням па-

кета дозвільних документів.

Це теж дуже непроста спра-

ва. Для сертифікації треба

віддати на тестування в ме-

дзаклади 200 приладів, є й

інші моменти. На все це по-

трібні чималі кошти. За їх

наявності розв’язати всі ці

проблеми можна протягом

одного-двох місяців. Якби

знайшовся інвестор, якому

небайдужі проблеми хворих

на цукровий діабет, було б

дуже добре. Сьогодні життя

таке, що наш невеликий ко-

лектив вкладає в цю спра-

ву кошти, зароблені іншим

шляхом. Ми вже зареєстру-

вали свою торговельну мар-

ку «Світ Здоров’я», запатен-

тували спосіб зняття показ-

ників.

Чи треба говорити, що

впровадження неінвазивно-

го глюкометра надзвичайно

актуальне й що він може діс-

тати міжнародне визнання?

Його значення важко пере -

оцінити. Застосування но-

винки дозволить виявляти

цукровий діабет ранніх ста-

дій на рівні сімейної лікар-

ської амбулаторії та прово-

дити масове обстеження на-

селення. Тривалий моні-

торинг рівня глікемії дасть

можливість точніше підби-

рати індивідуальне лікуван-

ня хворим на цукровий діа-

бет, полегшить його перебіг,

знизить частоту й серйоз-

ність ускладнень.

Якщо результат буде успіш-

ним, глюкометр третього по-

коління можна запустити в

серійне виробництво вже до

кінця цього року. У всякому

разі, його автори дуже на це

сподіваються. Було б непога-

но, щоб приладом зацікави-

лися й у Міністерстві охоро-

ни здоров’я України.

У будь-якому разі, щоб ста-

ти лідерами, треба поква-

питися — схожий прилад

(GlucoWatch G2 Biographer)

недавно сертифікували в

США, наближається до за-

вершення розробка неінва-

зивного глюкометра ізра-

їльською компанією Cnoga

Medical.

Малою кров’юАлла МІРОШНИЧЕНКО

Українські фахівці завершують роботу над унікальним ме-

дичним приладом — неінвазивним глюкометром, який до-

зволяє визначати рівень цукру в крові людини без проко-

лювання пальця.

Він створений колективом ентузіастів під керівництвом

Володимира Яворського (м. Херсон). Зі зміною рівня глю-

кози в крові людини змінюється провідність тканин. Саме

на цій властивості грунтується принцип дії апарату. В

основі конструкції — надчутливий фотоприймач, розро-

блений талановитим ученим-фізиком з Ужгорода, авто-

ром багатьох винаходів Петром Бобоничем, про поневі-

ряння якого «УТГ» писала ще 2008 року. Справа нарешті

зрушила з мертвої точки: випущені вже три експеримен-

тальні партії новинки.

Експериментальний зразок неінвазивного глюкометра

Володимир Яворський демонструє свій винахід

Тільки для інженерівПоглинання світла на певній довжині хвилі підпорядко-

вується експоненціальному закону Ламберта-Бера:

I=I0e–kCd, де I та I0 — інтенсивність світла до і після прохо-

дження через об’єкт дослідження (наприклад, мочку вуха

чи палець руки), k — коефіцієнт, що відповідає поглинан-

ню об’єкта, С — концентрація глюкози в крові людини,

d — товщина біологічного об’єкта.

Довідка «УТГ»

Неінвазивний спосіб визначення концентрації глюко-

зи здійснюється без взяття крові. Різні фірми світу, такі

як SugarTrac, Toshiba, мають свої розробки неінвазив-

них глюкометрів. Їх робота проста, але до цього часу ма-

сового випуску таких приладів немає. Не обминула така

участь і український глюкометр: із часу винаходу ужго-

родського вченого Петра Бобонича минуло кілька років,

але спроби вдосконалити прилад і налагодити його ви-

робництво в нашій країні не мали успіху. Проблему до-

кладно розглянуто в статті «Український глюкометр. За-

глючило...» (№12 від 27 березня 2008 р.).

Центр променевої тера-

пії відкрили на базі Рівнен-

ського онкодиспансеру.

Пацієнтів діагностувати-

муть та лікуватимуть на

найсучаснішому облад-

нанні. Обслуговуватимуть

центр 22 фахівці, які навча-

лися і стажувалися за кор-

доном.

— Область належить до

територій, що постраждали

від наслідків аварії на Чор-

нобильській АЕС. Щороку

2,5 — 3 тисячі пацієнтів по-

требують променевої тера-

пії. І якщо донедавна їх на-

правляли до Києва або До-

нецька, то тепер лікувати-

муть безпосередньо у Рів-

ному, говорить Григорій

Максим’як, головний лікар

онкодиспансеру.

У клініці встановили ліній-

ний прискорювач, сучасний

16-зрізовий комп’ютерний

томограф та інше облад-

нання для проведення про-

меневої терапії і діагности-

ки раку. Його для Рівнен-

щини придбав фонд Ріната

Ахметова «Розвиток Укра-

їни», на що було витраче-

но 22 млн 200 тис. гривень.

5 млн грн на реконструкцію

приміщення виділили із об-

ласного бюджету.

Найближчим часом фонд

«Розвиток України» пла-

нує долучити диспансер ще

й до телемедичної мере-

жі України. Завдяки цьому

рівненські фахівці отрима-

ють можливість дистанцій-

но співпрацювати з коле-

гами з інших міст України

та провідними іноземними

клініками.

Промені надіїЛюдмила СТУПЧУК

27 вересня 2011 року14 № 37 (192)

Техноспорт

Справжні грязьові бої для

тракторів відбулися в крим-

ській балці Тубай під Сім-

ферополем. Два десятки

механізаторів з України та

Росії тимчасово відчепи-

ли своїх залізних коней від

плугів і культиваторів, щоб

помірятися силами в щоріч-

них тракторних перегонах

«ТракПрохват».

Переможець одержує... теля

Правити трактором на

складній, підступній тра-

сі балки Тубай важко й до-

сить екстремально. Напри-

клад, вписатися на швидко-

сті в поворот і не перекину-

ти сільгоспмашину на бік ще

складніше, ніж на легкових

авто або джипах, адже центр

ваги в трактора значно

вище. Щоб міцно стояти на

колесах і надати своїй техні-

ці більшої стійкості, тракто-

ристи додають апаратам го-

ночні характеристики. Один

із найкрасивіших «болідів»

перегонів — трактор на пріз-

висько «Проха» — після то-

тального перекроювання в

майстерні екстрим-клубу

«Бомба» дістав не тільки

привабливий зовнішній ви-

гляд гоночної машини в сти-

лі «багі», а й ширшу колію

задніх великих коліс. Тепер,

щоб перекинути цей гібрид,

треба дуже постаратися.

— Мій трактор — це «збір-

на солянка» на базі Т-40,

— говорить пілот «Прохи»

Дмитро Титов. — Мотор по-

ставив від МТЗ-80, багато

ексклюзивних деталей, на-

приклад редуктори для ко-

ліс, замовлені в Мелітополі.

А для того, щоб у разі зану-

рення в яму у двигун не по-

трапила вода, повітряний

фільтр виноситься якнай-

вище над кабіною. На трасі

«Проха» розганяється до 80

кілометрів на годину. Цього

року ми з ним «буцалися» на

тракторних перегонах у Ро-

сії. Але взагалі неможливо

передбачити, що може ста-

тися на такому важкопро-

хідному треку. Торік на на-

шій кримській трасі в мене

обірвало сошку переднього

ведучого колеса, а оскільки

вона чавунна, полагодити її

було неможливо. На цьому

перегони для мене закінчи-

лися. Але цього року ми вже

запаслися деталями...

Не в захваті від грязьових

ванн «ТракПрохвату» й ро-

сійські гості змагань.

— У нас на «Бізон-Трек-

Шоу» траса швидкісна, а

тут більше завдань на про-

хідність, на витривалість, і

тому дуже не поганяєш. На

нашому шоу трактор мож-

на розігнати до 70 кіломе-

трів на годину. Але ця тра-

са складніше, тільки-но ро-

зігнався — треба вже галь-

мувати, — говорить пере-

можець російських змагань

2010 року Олексій Купоров

(хутір Красний Кут Ростов-

ської області). — Готуємо-

ся ми звичайно за місяць до

змагань, адже я на своєму

тракторі на полях працюю.

Де треба кабіну заварити,

де підфарбувати, паси замі-

нити. Повернуся — і знову в

поле.

На жаль, харківських трак-

торів ми на трасі не побачи-

ли. За призові місця борола-

ся техніка білоруського та

російського виробництва:

МТЗ, «Білоруси», Т-40.

Але харків’яни, побачивши

грандіозне шоу цього року,

обіцяли підтягтися до крим-

ських тракторних заїздів у

наступному сезоні. Хочеть-

ся сподіватися, що в майбут-

ньому змагання все-таки на-

буде статусу всеукраїнсько-

го, і насамперед із кількості

трактористів із різних регі-

онів країни. Та повернімося

до самих перегонів.

Пілотам довелося подола-

ти вісім складних етапів. Це

заїзди на швидкість і витри-

валість, а також рух із дво-

колісним причепом, який

спричиняв такі неймовір-

ні замети на слизькій доро-

зі, що на глядацьких трибу-

нах усі завмирали в очіку-

ванні аварії. Але обійшлося.

Крім того, у заїзді за назвою

«туди-сюди» тракторам ула-

штували щось на зразок чов-

никового бігу. На короткій

дистанції вони металися між

двома мітками то заднім, то

переднім ходом. Але, ма-

буть, найважчим для трак-

тористів було подолання

грязьових ям, їх на кіломе-

тровій трасі було три. Вири-

нувши з такого болота, весь

наче шоколадом облитий,

трактор пару секунд пихкає,

захлинувшись «кримським

частуванням». А тракторист

не бачить траси ще кіль-

ка метрів, поки склоочис-

ник не зітре «шоколад» із

лобового скла. Після тако-

го «купання» про круговий

огляд можна вже не згаду-

вати. Певне, цього року ор-

ганізатори так постаралися

з кількістю багна, що суддям

навіть довелося встанови-

ти нові правила. Після кож-

ного заїзду трактори мили з

напірного шланга, а інакше

навіть номери учасників не

можна було роздивитися.

Приборкування норов-

ливої траси не всім далося

легко. Були лопнуті коле-

са, трактори, які вилетіли в

кювет. Добре «вкотив» у пе-

регони молодий хлопець —

механізатор СТОВ «Крим-

теплиця» Ярослав Домбров-

ський. Він нарощував темп

від етапу до етапу й у підсум-

ку став переможцем в укра-

їнському заліку. Кращий

гонщик серед тракторис-

тів України одержав призові

50 тис. грн і породисте теля

на додачу. За друге почесне

місце Олександрові Пренку

із кримського фіторадгоспу

«Веселка», крім грошового

призу, «підсунули» порося,

а в домашньому господар-

стві володаря третього міс-

ця (Петро Трандафілов, аг-

рофірма «Приазовське» За-

порізької області) тепер за-

велася вівця.

За перше місце в міжна-

родному фіналі зчинила-

ся запекла яскрава дуель. У

жорсткому двобої свої «бу-

блики» схрестили Ярослав

Домбровський і досвідчений

гонщик-екстремал із Рос-

товської області Анатолій

Шишкін (СПК «Міуський»

Неклиновського району).

Російському трактористові

62 роки, за час існування

«Бізон-Трек-Шоу» він чоти-

ри рази здобував перемогу.

Протягом усього останньо-

го кримського заїзду супер-

ники показували приблизно

один результат, і, вийшов-

ши з повороту на фінішну

пряму, їхні трактори навіть

зіштовхнулися кілька разів

колесами. Різкі удари відтіс-

нили трактор «Кримтепли-

ці» до узбіччя, і під змахи

картатого прапора судді він

в азарті зніс фінішну кон-

струкцію. Однак попри на-

пір молодого гонщика трак-

тор росіянина виявився на

півкорпуса ближче до мети.

Фермер Анатолій Шишкін

показав всю свою майстер-

ність і переміг.

Із перших уст

— «ТракПрохват» — це не

комерційний продукт, ми не

продаємо його глядачам, ми

його показуємо всім бажаю-

чим. Змагання створені на-

самперед для самих учасни-

ків, — говорить один з ор-

ганізаторів тракторних пе-

регонів Віктор Чеботарьов.

— Такий підхід дає свої пло-

ди. Тут панує чудова атмо-

сфера. З урахуванням того,

що географія спортсменів

широка, вони обмінювали-

ся координатами, налаго-

джували не тільки приятель-

ські відносини, а й планува-

ли участь у змаганнях один в

одного, а також ділилися до-

свідом будування техніки.

Третя передачаТракторні перегони про-

водяться в багатьох країнах

світу, але особливо масш-

табні в США. Переважно

пілоти-механізатори зма-

гаються на швидкість, од-

нак головне змагання захід-

них перегонів — транспор-

тування трактором важен-

ної платформи на дистан-

цію 100 м. Вага «причепа»

залежить від тягового класу

трактора.

Як правило, у таких зма-

ганнях беруть участь тільки

колісні трактори. Причому

ганяти можна як на серій-

ній техніці, обладнаній до-

датковими системами без-

пеки, так і на ексклюзивних

«болідах», спеціально ство-

рених для гоночної робо-

ти. На кшталт кримського

«Прохи».

Відомо, що вперше трудів-

ник полів, який має орати

й сіяти, випробував гоноч-

ний трек у 1940 році в США.

У Росії щорічні перегони

тракторів почали свою істо-

рію в 2002-му на знамени-

тому «Бізон-Трек-Шоу», а

в нашій країні екстрим-клуб

«Бомба» проводить змаган-

ня лише третій рік.

Фото екстрим-клубу

«Бомба»

«Т» означає «трактор»Сергій ДУМКЕВИЧ

Трактор бруду не боїться

Переможець у міжнародному заліку — ростовський тракторист із 45-літнім стажем Анатолій Шишкін

Чепуруни перед стартом

Гоночний трактор «Проха» не сіє й не оре, а тільки лихачить

Велике свято малої авіації Олександр БРУСЕНСЬКИЙ

Технічні види спорту, попри

поширену думку про їхній

занепад, впевнено зміцню-

ють свої позиції.

У вересні в небі над військо-

вим аеродромом у Полта-

ві ревіли двигуни літаків ча-

сів Першої та Другої світових

воєн. Правда, не справж-

ніх, а їхніх радіокерова-

них моделей-копій, які до

Полтави привезли учасни-

ки відкритих змагань авіа-

моделістів за Єврокубок.

Взяти участь у повітряних

боях приїхали авіамоделіс-

ти з Києва, Харкова, Вінниці,

Одеси, Маріуполя, Шостки

та інших міст. Полтаву пред-

ставляли члени авіамодель-

ного клубу «Небесний капі-

тан», де об’єдналися амато-

ри від 14 до 60 років. Є там

і льотчики, правда, вже ко-

лишні. Як, приміром, 35-річ-

ний Геннадій Дірікаптан,

який літав на бойовому реак-

тивному Ту-22М3.

Моделі літаків вражали до-

стовірністю та майстерністю

виконання. Як розповів пре-

зидент «Небесного капітана»

Володимир Шумський, ство-

рення моделі — це копітка

філігранна праця, яка потре-

бує багато часу й чималих

грошових витрат — 350—400

доларів. Недешево коштує

і радіотехнічне обладнан-

ня, пульт керування і навіть

пальне для двигуна — 70 грн

за літр.

У повітряному бою одра-

зу сходилися по сім авіамо-

делей. До кожного літака чі-

пляли 12-метрову паперову

стрічку, яку необхідно було

відрубати суперникам. Бій

тривав на висоті 50—60 ме-

трів упродовж семи хвилин.

До речі, в одній баталії могли

зійтися не лише винищува-

чі, а й бомбардувальники або

«тихоходи» на кшталт відо-

мого «кукурудзника» Ан-2.

Таланило, звісно, не всім. На

очах глядачів пара літаків за-

знала «катастрофи»: втра-

тивши керування, вони не ви-

йшли з піке і врізалися в зем-

лю. Найбільше нагород вибо-

роли представники Вінниці.

Фото автора

Геннадій Дірікаптан готує до повітряного бою радіокеровану модель-копію швейцарського літака часів Другоїсвітової війни

27 вересня 2011 року 15№ 37 (192)

Закон збереження думки

Newstrino

Свого часу молодого

Фермі вразила знаменита

формула Ейнштейна, що

зв’язує енергію з масою.

Він одним із перших озву-

чив думку про те, як було б

доб ре навчитися цю енер-

гію вилучати й використо-

вувати, і присвятив роботі

над цим важким завданням

усе своє життя.

Установку, запуск якої

став знаковим для атомної

енергетики (сам Фермі на-

зивав її ядерним котлом),

створили вручну в малень-

кій металургійній лабора-

торії Чиказького універси-

тету, розташованій під міс-

цевим стадіоном. Перший

міні-реактор склали в ре-

кордний термін — менш

ніж за три місяці, однак це

був результат багаторіч-

ної скрупульозної робо-

ти. У 1939 році Фермі вия-

вив, що розпад урану супро-

воджується виділенням ве-

личезної кількості енергії і,

що ще важливіше, швид-

ких нейтронів, без яких не-

можливо забезпечити пере-

біг ланцюгової реакції. Три

наступні роки пішли на екс-

перименти з вимірювання

нейтронного потоку й спро-

би керувати ним; нарешті, у

червні 1942 року було отри-

мано коефіцієнт розмно-

ження нейтронів більше

одиниці — тобто виділяло-

ся їх під час розпаду більше,

ніж поглиналося. Здавало-

ся, успіх уже близько.

Та з’ясувалося, що цей тип

розпаду властивий тіль-

ки легкому ізотопу, ура-

ну-235, тоді як його важкий

побратим, уран-238, навпа-

ки, поглинав нейтрони по-

ділу, чим рубав процес у на-

коренку. Спочатку фізики

пішли шляхом поділу ізо-

топів, але незабаром здали-

ся — занадто трудомістким

і дорогим задоволенням

було збагачувати сировину,

у якій уміст легкого урану

не перевищував частки від-

сотка. Фермі, замість того

щоб відокремлювати важ-

кий ізотоп, вирішив його

нейтралізувати — створи-

ти умови, за яких той не по-

глинатиме нейтрони й галь-

муватиме ланцюгову реак-

цію. Для цього треба було

ні багато ні мало — перетво-

рити нейтрони зі швидких,

якими вони народжували-

ся внаслідок поділу легко-

го урану, на повільні (із та-

кими важкий уран не взає-

модіє). Після довгих пошу-

ків фізикам удалося знайти

заповітний матеріал — ним

виявився графіт, який, на

відміну від важкого ура-

ну, не поглинає нейтрони, а

тільки їх сповільнює. Саме

така уран-графітова систе-

ма, співвідношення компо-

нентів у якій Фермі так дов-

го обраховував, 2 грудня

1942 року й видала на-гора

першу у світі порцію атом-

ної енергії, отриманої в ке-

рованій ланцюговій ядер-

ній реакції. Містилася уста-

новка в гігантському наме-

ті, зшитому з газонепро-

никної тканини для аеро-

статів: у ній підтримував-

ся потрібний склад повітря

— Фермі боявся, що всі

його зусилля зведе нанівець

атмосферний азот, який має

здатність поглинати ней-

трони.

Ядерний реактор справед-

ливо вважається головним

дітищем Фермі, створеним

в американський період.

Однак ключова ідея — сти-

мулювати розпад ядра шля-

хом його бомбардування

нейтронами — народилася

у вченого набагато раніше

(це за неї він 1938 року ви-

знаний гідним Нобелівської

премії). Найвища наукова

нагорода стала переломним

моментом у житті Фермі й

одночасно зв’язала італій-

ський і американський пе-

ріоди його творчості. Пої-

хавши з родиною в Сток-

гольм на церемонію наго-

родження, учений більше не

повернувся на батьківщину,

оскільки там на нього че-

кав режим Муссоліні, який

зовсім не схвалював науку.

Багато його учнів вже пої-

хали з країни, лабораторія

розпалася. А от у Штатах

Фермі запропонували міс-

це професора відразу п’ять

університетів. Він обрав

Колумбійський, і, пропра-

цювавши там до 1942 року,

перебрався потім у Чикаго,

де втілив у життя результа-

ти своїх досліджень. Тут він

і осів — в Інституті ядерних

досліджень, який сьогод-

ні має ім’я Фермі. Є в нау-

ці й ще одна непорушна да-

нина пам’яті великому фі-

зикові: його ім’ям названо

хімічний елемент (у періо-

дичній системі Менделєєва

— під номером 100) і попу-

лярна серед ядерників оди-

ниця відстані — 10—15 м.

Як і багато геніальних

учених, Фермі залишив по-

мітний слід у різних галу-

зях науки. Наприклад, ран-

ні роботи вченого, написа-

ні ще коли він був студен-

том Пізанського універси-

тету, присвячені теорії від-

носності: у них юний Енріко

порушує питання електро-

магнітної природи маси та

властивостей простору по-

близу лінії часу. Після за-

кінчення інституту 24-літ-

ній Фермі незалежно від

Поля Дірака розробив ста-

тистику частинок із напів-

цілим спіном, підпорядко-

ваних принципу Паулі, — це

дало можливість розрахо-

вувати ймовірність заняття

частинкою того або іншого

енергетичного рівня. Сьо-

годні такі частинки відо-

мі як ферміони, а знайдена

залежність — як статистика

Фермі—Дірака. У віці 50 ро-

ків Фермі несподівано пе-

реключився на астрофізику

й фізику частинок із висо-

кою енергією: створив тео-

рію походження космічних

променів, виявив статис-

тичні закономірності мно-

жинного народження мезо-

нів, відкрив адронний резо-

нанс... Можливо, його ваби-

ло все незвідане, яке здаєть-

ся на перший погляд зрозу-

мілим; наприкінці життя

він почав збирати матеріал

для незвичайної книги — до

неї мали ввійти питання,

про які зазвичай говорять

«як добре відомо». Написа-

ти її він, на жаль, не встиг:

1954 року Енріко Фермі по-

мер від раку.

Оцінюючи його внесок у

науку, один з учнів, Бруно

Понтекорво (1950 року емі-

грував у Радянський Союз

і стояв біля джерел Інсти-

туту ядерних проблем АН

СРСР у Дубні), сказав: «Він

гідний 6—8 Нобелівських

премій». Цю цифру мож-

на потроїти: сам Фермі на-

прикінці життя зізнався, що

зробив лише третину намі-

ченого.

Два десяткиНобелівських премійСвятослав РИБНІКОВ

«Італійський мореплавець дістався Нового Світу, його

дружньо зустріли тубільці», — відрапортувало «нагору»

керівництво Чиказького університету в грудні 1942 року.

У США в той час саме відзначали 450-річчя відкриття

Колумбом Америки, але загадкове послання не було час-

тиною сценарію святкових заходів: так в умовах цілкови-

тої таємності у Вашингтон було передано тріумфальну

новину — про першу в історії людства успішну ланцюго-

ву ядерну реакцію, здійснену земляком Колумба Енріко

Фермі.

29 вересня виповнюється 110 років від дня народження

видатного італійсько-американського фізика.

Корейські математики за-

пропонували алгоритм, за

допомогою якого можна

позбутися від пробок. Тео-

ретично.

Відповідно до найпрості-

ших моделей руху потоку

машин, основних його ре-

жимів три. Перший — віль-

ний, за якого авто їдуть із

максимальною швидкістю.

Другий — щільний, коли

вони змушені рухатися з од-

нією (можливо, невеликою)

швидкістю. Третій режим,

за якого середня швид-

кість падає майже до нуля,

— пробка. В останньому ви-

падку це означає, що ма-

шина може то рухатися, то

стояти.

Перехід між режимами за

відсутності якихось додат-

кових впливів на рух авто-

потоку — предмет вивчен-

ня математиків. Описують-

ся ці переходи надзвичай-

но складно. У своїй роботі

корейські вчені запропону-

вали додати до моделі руху

так звану локальну взаємо-

дію: автомобіль «повідом-

ляє» про швидкість і напря-

мок свого руху навколиш-

нім машинам.

За словами дослідників,

теорія в цьому випадку не-

далека від практики: авто-

мобілісти дійсно повідом-

ляють деталі свого руху

сусідам за допомогою стоп-

сигналів і поворотників.

Математики запропонува-

ли дуже простий алгоритм.

Машини, що в’їжджають

у пробку, мають залишати

між собою й наступним ав-

томобілем більше місця, а

які виїжджають — менше

(для розподілу відстаней і

треба знати про рух інших

машин). Як показує моде-

лювання, за такого підходу

пробки «розсмоктуються».

Статтю корейських уче-

них поки не опубліковано, її

препринт доступний на сай-

ті arXiv.org.

За інформацією

autonews.rbc.ua

Пробки «вичислили»

Планету, яку освітлюють

відразу два сонця, побачи-

ли фахівці американсько-

го космічного агентства

за допомогою телескопа

«Кеплер».

Kepler-16b — так астрономи

назвали незвичайне небес-

не тіло — розміром із Сатурн

і рухається орбітою навко-

ло двох зірок, роблячи май-

же ідеальне коло. Від Землі

до нього приблизно 200 світ-

лових років.

«Це відкриття приголом-

шливе», — переконаний

один із авторів дослі-

дження Алан Босc із від-

ділу вивчення земного

магнетизму при Інститу-

ті Карнегі. — Уже вкотре

те, що раніше вважалося

науковою фантастикою,

стало реальністю».

«Kepler-16b — перше

підтвердження й приклад

циркумбінарної планети,

яка обертається навколо не

однієї, а відразу двох зірок,

— доповнює колегу ще один

автор відкриття Джош Картер

із Гарвард-Смітсонівського

центру астрофізики. — Ми

знов переконуємося, що наша

Сонячна система є лише од-

ним із прикладів багатьох

планетних систем, створених

природою».

Якби Kepler-16b була насе-

леною, «кеплеряни» могли

б насолоджуватися подвій-

ними заходами й світанка-

ми, але це малоймовірно: на

планеті панує холод — від -73

до -101 градусів за Цельсієм.

Річ у тім, що, незважаючи на

два Сонця, навколо яких пла-

нета робить повний оберт за

229 днів, обидва вони мен-

ші й холодніші, ніж наше сві-

тило: одна із зірок становить

20% маси Сонця, інша —

69 %. Та й відстань від плане-

ти до них чимала — 105 міль-

йонів кілометрів. Як відзна-

чають учені, дві зірки «тан-

цюють» одна з одною, обер-

таючись за ексцентричною

41-денною орбітою.

Дослідження проводилося

під керівництвом Лорен-

са Дойла із SETI, калі-

форнійського Інституту

пошуку позаземного ро-

зуму. Докладно про від-

криття розповідається в

статті, опублікованій у

журналі Science.

За інформацією

MIGnews.com

За двома сонцями

Шлях до серця чоловіка про-

лягає через його шлунок,

говорить народна мудрість.

Виявляється, у травній сис-

темі треба шукати й шлях до

мозку, причому представни-

ків обох статей.

Про надзвичайно важливу

роль кишкової мікрофлори

в забезпеченні нормального

травлення та підтримці іму-

нітету відомо давно. Останнє

відкриття інтернаціональної

групи нейрохіміків з Ірландії,

Канади та США, опубліко-

ване в працях Національної

академії наук (США), свід-

чить, що деякі види бактерій

помітно впливають на пове-

дінку своїх господарів.

Героєм дня стала бактерія

Lactobacillus rhamnosus, що

давно дістала добру репута-

цію у фармакологів і хар-

човиків, які знайшли їй за-

стосування у виробництві

препаратів-пробіотиків і всі-

ляких «живих» йогуртів. Но-

вий ефект мікроорганізма

— зменшувати тривожність

— уже підтверджено в експе-

риментах на мишах: гризуни,

яких годували «біоюшкою»,

у незнайомій клітці дозволя-

ли собі виходити на відкриті

місця, тоді як їхні побратими

з контрольної групи притис-

калися до стінок, що є нор-

мальною поведінкою у такій

ситуації.

Сигнали від кишечника в

мозок надходять через блу-

кальний нерв. Звичайно цей

канал зв’язку працює в про-

тилежному напрямку: він йде

до багатьох внутрішніх орга-

нів, і через нього з мозку над-

ходить інформація, яка регу-

лює їхню роботу. На мишах

з ушкодженим блукальним

нервом годування «заспокій-

ливими бактеріями» пози-

тивно не позначалося.

У мозку бактеріальні спо-

лучення якимсь чином пере-

розподіляють уміст рецеп-

тора гамма-аміномасляної

кислоти (ГАМК) — речови-

ни, відповідальної за про-

цеси гальмування. Як саме

це відбувається, учені ще не

з’ясували. Однак ГАМК є

основним гальмівним нейро-

медіатором майже в усіх хре-

бетних, тож експерименти на

мишах із дуже великою ймо-

вірністю знайдуть застосу-

вання в медицині.

Підготував

Геннадій МАРИНІН

Не всі йогурти однаково корисні

27 вересня 2011 року16 № 37 (192)

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

Оформити передплату ви можете в будь-якому пош-

товому відділенні вашого міста, через передплатні

агентства вашого міста, а також зателефонувавши до

редакції:

тел. (044) 278-42-37,

тел./факс (0642) 59-93-91,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

9934099340 — російською мовою

9930999309 — українською мовою

www.eutg.net

Передплатні

індекси:

Шановні читачі!Почалася передплата «Української технічної газети»

на 2012 рік!

Вартість передплати:

на 1 міс. — 30,00 грн

на 3 міс. — 90,00 грн

на 6 міс. — 180,00 грн

на рік — 360,00 грн

На початку 2000-х на укра-

їнському ринку з’явилися

складані алюмінієві само-

кати, які мали певний по-

пит, але як засіб пересу-

вання програвали велоси-

педам і могли розглядатися

тільки як іграшка для дітей.

Але ідея самохідного пер-

сонального електротран-

спорту (самоката в бук-

вальному значенні цього

слова) вічна, як perpetuum

mobile.

От і французька компа-

нія GreenRefl ex випустила

електроскутер MyWay, який

працює від електромотора з

літій-іонним акумулятором.

Новинка досить компактна

(110х24х37 см у складеному

стані) і важить 12 кг — вагу

акумуляторних батарей і мо-

тора дещо компенсує алюмі-

нієва рама. Ємності АКБ ви-

стачає на 25—30 км їзди рів-

ною дорогою й помітно мен-

ше — на спусках-підйомах.

У наших умовах недоліком

скутера можуть стати ма-

ленькі колеса, оскільки не

виключене їхнє потраплян-

ня в серйозний вибій, що

призведе до неприємних на-

слідків. Максимальна швид-

кість цього транспорту —

25 км/год. — не багато, але,

з іншого боку, краще пога-

но їхати, ніж добре стоя-

ти в заповненій маршрутці.

Заряджається скутер від по-

бутової розетки за 3 години

— майже як сучасний смарт-

фон.

У Європі електроскутер

почнуть продавати в жовтні.

Заплатити за екологічність

доведеться сповна — близь-

ко $3500. Тому наше питан-

ня таке: чи можна бороти-

ся за чистоту довкілля, якщо

«зелений» транспорт ко-

штує дорожче старого авто?

Ford — «планктону»У сусідній Росії Ford Focus

— загальна назва. Виробле-

ний на заводі у Всеволозь-

ку, він став найдоступнішим

C-класом, що, укупі із солід-

ністю, зробило Focus бажа-

ним «кредитним» автомобі-

лем для офісних працівни-

ків (або «офісного планкто-

ну», який змінив «канцеляр-

ських щурів»).

Завдяки компанії Ford у

цього прошарку суспільства

ще швидше з’явилася можли-

вість стояти в пробках по до-

розі в офіс — виробник офі-

ційно представив «зарядже-

ну» ST-версію «Фокуса» но-

вого покоління.

Новинка замість мудрова-

ного п’ятициліндрового 2,5-

літрового двигуна одержа-

ла дволітрову турбо «четвір-

ку» EcoBoost із безпосеред-

нім упорскуванням палива,

що розвиває 250 к.с. і 360 Н·м

крутного моменту. Мотор

працюватиме в парі з 6-сту-

пеневою механічною КПП.

За словами «фордівців», но-

вий агрегат екологічніший

і на 20% економічніший за

попередній майже без шко-

ди динамічним характерис-

тикам.

«Заряджений» Focus одер-

жав агресивне аеродинаміч-

не обваження з новими бам-

перами, «спідницями» та ве-

ликим заднім спойлером, а

також спортивну випускну

систему із центральними со-

плами та 18-дюймові коліс-

ні диски. У салоні машини

з’являться спортивні сидіння

Recaro, алюмінієві накладки

на педалі, вставки на кермі й

важелі КПП. Авто випускати-

муть тільки із п’ятьма двер-

цятами, причому в кузові не

лише хетбчек, а й універсал

(знають на «Форді», що їх

таргет-груп не проти поїхати

на вихідні на дачу із саджан-

цями або за картоплею!).

Хетчбек і універсал Focus

ST одержали занижену на

10 мм підвіску, посилені

амортизатори та пружини,

модернізовані стабілізатори

поперечної стійкості й пово-

ротні кулаки. Машини оснас-

тили рульовим керуванням зі

змінним передатним відно-

шенням та електропосилю-

вачем із системою зниження

підрулювального ефекту під

час розгону, а також систе-

мою стабілізації із трьома ре-

жимами роботи та електро-

нною системою, що імітує ро-

боту самоблокувального ди-

ференціала.

Самокатик я водила...