№ 46 (201)

29 листопада2011 року

Щотижневик

Виходить щовівторкаwww.eutg.net

Ще недобудований стадіон «Аре-

на Львів», на якому мають відбу-

тися три матчі групового етапу фі-

нального турніру Євро-2012, вже

урочисто відкрили. «Хотіли зроби-

ти свято для всієї Західної України.

Якби ми почекали, то відкрили б

його матчем Україна-Австрія», —

пояснив журналістам віце-прем’єр

Борис Колесніков.

Офіційним початком будівни-

цтва стадіону до Євро-2012 у Льво-

ві вважається листопад 2008 року,

коли мерія міста підписала дого-

вір генерального підряду із ТОВ

«Азовінтекс». Проте через півто-

ра року, у квітні 2010-го, Прези-

денту УЄФА Мішелю Платіні змо-

гли показати лише котлован із баг-

нюкою. І це незважаючи на те,

що з осені 2009 року фінансуван-

ня будівництва перебрав на себе

Кабмін України. Згодом, вже піс-

ля відкриття «Арени Львів», віце-

прем’єр скаже на прес-конференції

дослівно таке:

— Сто відсотків витрат на будів-

ництво взяв на себе держбюджет.

Та й звідки Львів міг узяти гроші

на фінансування, коли у нього са-

мого дотаційний бюджет?

«Арена Львів»: погляд зблизька

Роман ДИГАС

Стор. 9

Стор. 8

Леонід Леонід Данилович Данилович Кучма: Кучма: «Ми часто«Ми частоне розуміємо,не розуміємо,до яких наслідків до яких наслідків може призвести може призвести поведінкаповедінкалюдини в тійлюдини в тійабо іншій ситуації, або іншій ситуації, особливо якщоособливо якщоця людина ця людина чиновникчиновниквисокого рангу»високого рангу»

На початку дев’яностих років на

територію колишнього СРСР при-

йшло нове поняття — «відплив ін-

телекту». Під цими словами ма-

ється на увазі проблема виїзду із

країни кваліфікованих наукових та

інженерних кадрів.

Насправді вона набагато глибша,

оскільки йдеться буквально про

фундаментальні принципи діяль-

ності та успішність сучасної держа-

ви й суспільства.

За даними Міжнародної орга-

нізації з міграції (МОМ), сьогод-

ні на заробітки за кордон з Украї-

ни виїхали 6,5 млн наших співгро-

мадян — на 2,5 млн більше, ніж

5 років тому. Таким чином, кожен

сьомий українець став трудовим

мігрантом!

Стор. 4

Відплив перспективиОлександр ЛЕОНОВ

Великі плани

Стор. 6 Стор. 10 Стор. 12

Економіка Наука IT

Без правана помилку

Прорахунки експертів міжнародного рейтингового агентства трохи не зруйнували економіку Франції

Українські авіадвигуни:шлях у РосіюКомпанії «Мотор Січ»удалося досягти домовленостей із російськими партнерами про новий етап співробітництва

Стор. 5

Шосте чуття — сенсор

Українські вчені створили біодатчик, який не тільки працює,а й приносить користь

Siri: поговориз телефоном

Голосові інтерфейси перетворюються з технологічної іграшки на прикладний інструмент взаємодіїз електронікоюю

29 листопада 2011 року2 № 46 (201)

Тут і тепер

Засновник і видавець —

колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net

Е. пошта: info@tehnichka.com

ПРИ ВИКОРИСТАННІ

МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ

НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

Адреса редакції:

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтвопро державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством

юстиції України.

Газета видається українською та російською мовами

Позиція авторів публікацій не завждизбі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право ви правляти матеріали та рецензувати рукописи.

За зміст рекламних оголошень відповідає

рекламодавець.Матеріали, позначені (R),

публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Передплатні індекси:

українською мовою — 99309російською мовою — 99340

Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес».Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а.Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим.

Замовлення № 2400

РЕДАКЦІЯ:

Людмила Гречаник —редактор відділу технічної думкител. 0642 34-72-47e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Ігор Павлюк —редактор відділу промисловості тел. 044 278-42-37e-mail: pavluk@tehnichka.com;

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ:

Ганна Шумакова — тел./факс: (044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04,

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ:

Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Любов Соловйова — тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

Олександр Білиловець — редакторінтернет-ресурсу еUTG.net,тел. 044 278-42-37e-mail: bililovets@tehnichka.com

Головний редактор Іван Спасокукоцький

тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com

Цех за $250 мільйонів Сергій ДУМКЕВИЧ

Акціонери мають намір

вкласти $250 млн у розвиток

заводу «Кримський Титан».

Про це голова Ради дирек-

торів групи компаній Group

DF Дмитро Фірташ повідо-

мив журналістів у Сімферо-

полі після робочої зустрічі з

керівництвом уряду АРК.

На ці гроші планується по-

будувати новий цех підприєм-

ства, що істотно збільшить об-

сяги виробництва. За інфор-

мацією українського бізнес-

мена, до кінця 2012 року завод

планує вийти на виробництво

в 125 тис. т діоксиду титану,

а після завершення будівни-

цтва цеху сірчаної кислоти, у

який уже вкладено $100 млн,

«Кримський Титан» зможе

додатково випускати 80 тис. т

двоокису титану.

«Ми сподіваємося, що завод

вийде на виробництво 200

тисяч тонн двоокису титану»,

— сказав Дмитро Фірташ.

Довідка «УТГ»

До структури Group DF

входять два кримських

підприємства: «Крим-

ський содовий завод»

у Красноперекопську й

«Кримський Титан» в Ар-

мянську.

ЗАТ «Кримський Ти-

тан» виробляє двоокис

титану, сірчану кислоту й

амофос. Частка компанії

на світовому ринку дво-

окису титану становить

близько 1,8%, на україн-

ському — близько 60%.

Статутний фонд ЗАТ —

736146895 грн.

Партнером «УТГ» у Російській Федераціїстав «Промисловий тижневик»

Газета також висвітлює

стан справ у галузях, успіш-

ний виробничий досвід,

ринкові перспективи, упро-

вадження нових техноло-

гій, інноваційні процеси

та інші питання. «Промис-

ловий тижневик» публі-

кує матеріали про напрям-

ки промислової політики

держави (в особі федераль-

них і регіональних його ор-

ганів, керівників суб’єктів

Федерації); повідомлен-

ня про підготовку рішень і

ухвал федеральних мініс-

терств і відомств.

Цільова аудиторія «Про-

мислового тижневика» —

керівники російських під-

приємств промисловості

та енергетики, представ-

ники федеральних орга-

нів влади, які формують і

здійснюють у країні про-

мислову політику, суспіль-

ні ділові організації, союзи

товаровиробників, мене-

джерський та інженерно-

технічний склад підпри-

ємств усіх форм власнос-

ті, широкі кола читачів, які

цікавляться об’єктивною

аналітичною та новинною

інформацією про розвиток

вітчизняної промисловості

та енергетики, інноваційні

процеси, про застосування

новітніх наукових розро-

бок у російській індустрії.

«Промисловий тижневик»

надає підтримку тематич-

ним виставкам і форумам.

Видання є інформаційним

спонсором державних про-

ектів у галузі промисло-

вої політики, у тому чис-

лі — інвестиційних проек-

тів особливого державного

значення. Як міжнародний

спецпроект редакція також

випускає газету «Industrial

Weekly» англійською, яка

розповсюджується на про-

відних міжнародних ви-

ставках і форумах.

Днями відбулася врочис-

та церемонія нагороджен-

ня переможців всеукраїн-

ського конкурсу «Іннова-

ційний прорив-2011. Рік ін-

формаційних технологій».

Переможцем став проект

KitApps — бізнес-додаток

для iPhone і Android, при-

значений для самостійно-

го конструювання мобіль-

них додатків із мінімаль-

ними витратами й у корот-

кий термін. Потенційні по-

купці — малий і середній

бізнес.

«Щоб створити додаток,

потрібні місяці на розроб-

ку, тисячі доларів, а та-

кож треба знати тонко-

щі мобільних платформ,

— уважає автор проекту

Артем Яремчук. — KitApps

розв’язує ці проблеми за-

вдяки зручності платфор-

ми, а також шаблонам, за-

точеним під різні інду-

стрії».

Переможець конкурсу на-

городжений поїздкою в

Кремнієву долину (штат Ка-

ліфорнія, США), де він пред-

ставить свій проект венчур-

ним інвесторам. За його під-

рахунками, необхідні інвес-

тиційні вкладення на цьому

етапі — $300 тис.

Підготував

Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

Абсолютний рекорд для ме-

талургійних підприємств

України поставив комбінат

«Азовсталь» (Маріуполь,

Донецька область). На двох

великовантажних конвер-

терах тут за добу проведе-

но 60 плавок. Такий показ-

ник ще не зафіксований на

жодному метвиробництві

країни.

— Досягнення такого висо-

кого результату стало мож-

ливим завдяки оптималь-

ному розподілу завантажен-

ня виробничих потужностей

і злагодженій роботі колек-

тиву всього підприємства, —

сказав генеральний директор

ПАТ «Металургійний комбі-

нат «Азовсталь» Енвер Цкі-

тішвілі. — Попереду в нас ам-

біційні плани — досягнен-

ня рівня ефективності про-

відних світових виробників.

Таке й одне зі стратегічних

завдань, поставлених компа-

нією «Метінвест», до складу

якої входить і наш завод.

Авторами рекорду в Маріу-

полі стали відразу три брига-

ди. Їх очолюють старші май-

стри Олександр Чиричкін,

Володимир Мастикаш і Вале-

рій Гаврилюк. Із 64 можли-

вих плавок за добу вони про-

вели 60. Середня вага кож-

ної з них становила 328 тонн

сталі.

«Промисловий тижневик» (www.promweekly.ru) — росій-

ська загальфедеральна незалежна газета про реаль-

ну економіку, виходить із грудня 2002 року. Вона забез-

печує підприємства реального сектора російської еко-

номіки та енергетики, установи науки, НДІ, КБ, сою-

зи товаровиробників і громадськість аналітичною ін-

формацією з основних питань стану справ і стратегії

розвитку галузей російської і світової промисловості

та енергетики.

Інноваційний прорив відбувся

Олександр Кардаков

Довідка «УТГ»

Усеукраїнський конкурс «Інноваційний прорив-2011.

Рік інформаційних технологій», організований компанією

Global Management Challenge, цього року проходить під егі-

дою Олександра Кардакова (засновника компаній «Інком» і

«Датагруп») і за підтримки КМДА.

Конкурс проводиться з 2009-го. Цього року на участь у ньо-

му подано 179 заявок від українських інноваторів у п’яти но-

мінаціях.

Багатотонний рекордМикола СТОЛЯРОВ

АвтоКрАЗ зупинив інвестиційні проекти

Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» фактично зупинила

дослідно-конструкторські роботи через відсутність обіго-

вих коштів, спричинену затяжною фінансово-економічною

кризою й відсутністю підтримки держави, повідомили в

прес-службі підприємства.

«Ідеться навіть не про те, що інвестиційні проекти Авто-

КрАЗу, затверджені Мінпромполітики та Мінекономіки під

створення нових автомобілів, не фінансуються, – підприєм-

ству навіть не відшкодовується ПДВ», — говорять у компа-

нії. Крім того, вже більше трьох років Міністерство надзви-

чайних ситуацій не повертає підприємству борг за поставле-

ні автомобілі на суму понад 6 млн грн.

В Ірак доставлено перший АН-32

Український літак прибув в Ірак відповідно до українсько-

іракської міжурядової угоди, повідомили в прес-службі

державної корпорації «Укрспецекспорт». У міжнародному

аеропорті «Багдад» відбулася його офіційна передача мініс-

терству оборони Республіки Ірак.

Це перший літак із шести, які Україна має поставити Іра-

ку в рамках угоди. Другий АН-32 буде відправлено в Ірак на

початку грудня поточного року, інші — 2012 року.

Цього року на українських ялинкових базарах з’явиться

ноу-хау — дерева із чипами

На електронному носії розміром із сірникову коробку спів-

робітники Державного агентства лісових ресурсів України

розмістять всю інформацію про походження ялинки. По-

купцям ці дані навряд чи будуть цікаві, а от співробітникам

правоохоронних органів відсутність чипа допоможе вияви-

ти незаконно зрубані дерева.

Цитати тижня

Одним абзацем

Костянтин Повстяний

Партнер Baring Vostok

Capital Partners

Сьогодні є чистий приплив валюти в країну. На

цьому тлі некоректними є міркування про зне-

цінювання гривні. Якщо в нас за весь минулий

рік чистий приплив (надходжень від нерезиден-

тів) був приблизно 10 мільярдів доларів, то тіль-

ки за десять місяців цього року — 12 мільярдів.

Це те, про що треба розповідати, щоб не думали,

що все погано.

Олександр Жолудь

Експерт Міжнародного

центру перспективних

досліджень

Ми зростаємо, однак не слід забувати, що 2008 року

ВВП упав більш ніж на 15%. Але це відновлюване

зростання. Воно не спричинене реформами. Хоча

ще є питання: чи були реформи? Ті перетворення,

які проводить влада, — це найчастіше крок упе-

ред — два кроки назад. Наприклад, Податковий ко-

декс. Звичайно, є позитивні моменти — кодифіка-

ція норм податкового законодавства й певне спро-

щення процедур. Однак сам Кодекс виявився до-

сить громіздким документом. Та й у цілому рефор-

мою це назвати важко.

Анатолій Гіршфельд

Президент корпорації

УПЕК

Вона (друга хвиля кризи. — Ред.) фактично уже по-

чалася. Україна не зробила ніяких висновків із пер-

шої хвилі, тож найбільш болючою вона буде для

сировинних галузей.

29 листопада 2011 року 3№ 46 (201)

НаукаТут і тепер

Підготувала

Анна ГРЕЧАНИК

за матеріалами УНІАН,

ГолосUA. UGMK.INFO,

РБК-Україна,

ЛIГАБiзнесIнформ

Інтерфакс-Україна, Укррудпром

СПІВРОБІТНИЦТВО

Україна стала членом всесвіт-

нього LNG-клубу.

Вступ України до клубу відбувся

на Всесвітньому LNG-саміті в Римі,

де українська делегація на чолі з го-

ловою координаційної ради Націо-

нального проекту LNG-термінала

Віталієм Дем’янюком презентува-

ла цей проект і вперше заявила про

свою участь на цьому ринку.

Як повідомляє прес-служба Дер-

жавного агентства з інвестицій та

управління національними проек-

тами, членство України у світовому

LNG-клубі дозволить сформувати

довгострокове й вигідне партнер-

ство з учасниками ринку в процесі

втілення в життя проекту з будівни-

цтва термінала скрапленого газу на

узбережжі Чорного моря.

ЦИФРА

Кілометр автодороги в кра-

їні коштує $5 млн, повідомив

заступник голови «Укравтодо-

ру», голова комісії з реорганіза-

ції Держслужби автомобільних

доріг Євген Прусенко.

«Дорога першої категорії, що

має чотири смуги руху, по два в

обидва боки, коштує орієнтов-

но 5 мільйонів доларів, або 40

мільйонів гривень. Якщо там

більше штучних споруд, може

бути трохи дорожче, якщо

це дорога у відкритій місце-

вості, вона може бути дешев-

ше», — відзначив Прусенко. За

його словами, у Польщі серед-

ня вартість кілометра такої до-

роги — 6—8 млн євро, у Німеч-

чині — 9—10 млн євро.

ЕКОНОМІКА

Іноземні інвестиції перевищи-

ли $1 тис. на кожного українця.

У січні-вересні 2011 року в еконо-

міку України вкладено $4742,1 млн

прямих іноземних інвестицій (акці-

онерний капітал), загалом з почат-

ку інвестування — $48466,2 млн,

або $1060,8 на людину. У т.ч. із кра-

їн ЄС внесено $38787,2 млн інвес-

тицій (80% загального обсягу ак-

ціонерного капіталу), із країн СНД

— $3852,2 млн (8%), з інших країн

світу — $5826,8 млн (12%). Про це

повідомив Держкомстат.

Основні одержувачі іноземних

інвестицій — фінансові установи

(33,4% загального обсягу), у пром-

підприємства інвестовано 31% ко-

штів, у компанії, що займаються

операціями з нерухомістю, орен-

дою, інжиніринговими послугами,

— 11%.

Падіння «сталевих» цін спо-

вільнило економіку.

Інвестиційна компанія «Конкорд

Капітал» (Київ) знизила прогноз

зростання реального валового вну-

трішнього продукту в Україні 2012

року з 5% до 3,5%, повідомив глава

компанії Ігор Мазепа.

«Зниження світових цін на метал і

руду на 20% приводить до вповіль-

нення зростання української еко-

номіки на 1,2 процентних пункта»,

— сказав він і нагадав, що за останні

місяці залізна руда подешевшала на

40%, метали — на 20%.

Інвесторів приваблюють укра-

їнські ресурси?

Україна є одним із найцікавіших

ринків, оскільки має багато життє-

здатних галузей з потенціалом зрос-

тання, уважає голова Templeton

Emerging Marketing Group Марк

Мобіус.

«Найважливіше — ми розглядає-

мо її як житницю, беручи до уваги її

багате сільськогосподарське вироб-

ництво, — написав відомий фінан-

сист у своєму блогу. — Незважаю-

чи на поточну волатильність, ми ві-

римо в Україну з її багатими сиро-

винними товарами, бо вона має по-

тенціал, пов’язаний із довгостроко-

вим зростанням попиту на природ-

ні ресурси».

ФІНАНСИ

Іноземні цінні папери допус-

тять до обігу в Україні.

Держкомісія з цінних паперів і

фондового ринку України має на-

мір 2012 року допустити цінні па-

пери іноземних емітентів до обігу

на українському фондовому ринку,

повідомив директор департаменту

корпоративних відносин ДКЦПФР

Анатолій Амелін.

Нацбанк дозволить зовніш-

ньоторговельні розрахунки в

гривні.

Національний банк України про-

понує законодавчо розширити

можливості використання грив-

ні суб’єктами ЗЕД України в розра-

хунках із нерезидентами. Відповід-

ний законопроект зареєстрований у

Верховній Раді України 22 листопа-

да. Зокрема, пропонується скасува-

ти обов’язкове одержання індивіду-

альної ліцензії НБУ на проведення

таких розрахунків у гривні.

ПРОМИСЛОВІСТЬ

Виробництво цегли збільшило-

ся на 10%.

2011 року зростання продажів ке-

рамічної невогнетривкої будівель-

ної цегли становило 60% у порів-

нянні з 2010-м, виготовлення цієї

продукції збільшилося на 10%, по-

відомив директор із маркетингу

Кузменецького цегельного заводу

Віталій Ященко. Наступного року

виробники цегли очікують подаль-

шого зростання виробництва й про-

дажів орієнтовно на 10—15%.

«Однак потенціал виробників бу-

дівельних матеріалів безпосередньо

залежить від економічної ситуації в

країні. Наш сьогоднішній покупець

— це приватний споживач», — уточ-

нив Ященко.

Восени прискорилося зростан-

ня індексу виробництва базо-

вих галузей країни.

У жовтні зростання індексу вироб-

ництва базових галузей (ІВБЗ) ста-

новив 11,4% у річному обчислен-

ні проти 10,5% у вересні 2011 року,

повідомляється на сайті Нацбанку.

За січень-жовтень ц.р. приріст ІВБЗ

становив 10,5% у порівнянні з ана-

логічним періодом 2010 року. Осно-

вною причиною поліпшення показ-

ника називають значне нарощуван-

ня обсягів сільськогосподарсько-

го виробництва. Його зростання, за

оцінками регулятора, у жовтні ста-

новило 16,6%. У той же час у про-

мисловому виробництві зафіксова-

не вповільнення до 4,7% у порів-

нянні з 6,4% у вересні.

ХСЗ виконує замовлення іта-

лійської Saipem.

ВАТ «Херсонський суднобудівний

завод» розпочало виконання конт-

ракту з італійською офшорною ком-

панією Saipem на будівництво шес-

ти бурових установок, які застосо-

вуються для підводного видобутку

нафти й газу. Офшорні конструкції

загальною вагою 1,2 тис. тонн буде

використано для розкріплення під-

водного трубопроводу, говориться

в прес-релізі підприємства.

Україна повернула дев’яту по-

зицію в рейтингу Worldsteel.

У жовтні 2011 року країна нарос-

тила випуск сталі на 4,5% у порів-

нянні з жовтнем 2010-го й на 10,4%

у порівнянні з попереднім місяцем

— до 3,070 млн тонн, перемістив-

шись із десятого на дев’яте місце в

рейтингу 64 країн — основних ви-

робників цієї продукції, складеному

Всесвітньою асоціацією виробників

сталі. До першої десятки за підсум-

ками жовтня ввійшли Китай, Япо-

нія, США, Індія, Південна Корея,

Росія, Німеччина, Туреччина, Укра-

їна й Бразилія .

Збільшення обсягів виплавки ста-

лі в жовтні поточного року зафік-

совано в більшості країн першої де-

сятки.

ЗТР поставить трансформато-

ри в Індію.

Завод «Запоріжтрансформатор»

виготовить 13 однофазних авто-

трансформаторів для індійської

державної компанії Power Grid

Corporation of India Limited (PGCIL)

у липні-грудні 2012 року, повідом-

ляє прес-служба ЗТР.

Запорізький завод у складі кон-

сорціуму з компанією Transformers

& Rectifi ers Ltd (Індія) підпи-

сав із PGCIL контракт на постав-

ку 33 трансформаторів 500 МВА

765/400/33. На ЗТР виготовлять

13 одиниць, ще 20 — на заводі ін-

дійського партнера за технологі-

єю ЗТР. У конкурсі на виробни-

цтво й поставку обладнання також

брали участь індійські Areva T&D,

Crompton Greaves Limited, ABB і

компанії Hyosung (Південна Ко-

рея), Baoding і TBEA (Китай).

«Дніпросталь» підключили до

енергопостачання.

Компанія ІНТЕРПАЙП підклю-

чила та ввела в експлуатацію систе-

му зовнішнього енергопостачання

споруджуваного електросталепла-

вильного комплексу (ЕСПК) «Дні-

просталь» (Дніпропетровськ), до

якого входять підстанція «Пічна»,

дволанцюгова кабельна лінія елек-

тропередачі напругою 330 кВ і ре-

конструйовані відкриті розподільні

пристрої 330 кВ Придніпровської

ТЕС.

«Реалізація проекту зовнішньо-

го енергопостачання ЕСПК є інно-

ваційним, високотехнологічним

та екологічно безпечним вирішен-

ням питання забезпечення елек-

троенергією споруджуваного мета-

лургійного заводу «Дніпросталь»,

— відзначив директор заводу

Геннадій Єсаулов.

ПЕК

Найбільша ГАЕС у Європі буде

в Чернівецькій області.

Це стане реальністю із запуском

ще двох гідроагрегатів Дністров-

ської ГАЕС, що збільшить вироб-

ництво електроенергії на ній утри-

чі, заявив гендиректор ВАТ «Укр-

гідроенерго» Ігор Сирота.

За його словами, на території

Чернівецької області — найбіль-

ший гідропотенціал України в скла-

ді двох ГЕС і однієї ГАЕС — Дні-

стровської.

«Наступного року компанія пла-

нує закінчити роботи на верх-

ній водоймі, що дасть можливість

збільшити вироблення електро-

енергії втричі, а також заверши-

ти всю технологічну та інженерну

інфраструктуру. Реальна потреба в

коштах на 2012 рік — 2,4 мільярда

гривень», — сказав І.Сирота.

«Укртранснафта» переробля-

тиме азербайджанську нафту

на Кременчуцькому НПЗ.

Нафту сорту Azeri Light перероб-

лятимуть на давальницьких умо-

вах, говориться в повідомленні

компанії. Вартість акцептованої

пропозиції становить: для послуг із

переробки нафти — 496 грн за тон-

ну, для послуг зі зберігання світлих

і темних нафтопродуктів, отрима-

них у результаті переробки, — 1 грн

за тонну на добу.

БУДІВНИЦТВО

Театр опери та балету «потяг-

не» на 27 мільйонів.

На його будівництво в Луганську

передбачається виділити 27 млн

грн, заявила на засіданні постійної

комісії обласної ради з питань еко-

номічного розвитку, бюджету й фі-

нансів її голова Олена Сутягіна. З

цього питання розглядалася уго-

да між Кабінетом Міністрів Укра-

їни та Луганською обласною ра-

дою. Також на засіданні висвітлю-

валися питання інших будівельних

проектів області. Так, на розробку

та модернізацію транспортної інф-

раструктури передбачено 1 млрд

55 тис. грн, на будівництво кільце-

вої дороги — 771 млн грн, на рекон-

струкцію аеропорту — 284 млн грн,

стадіону «Авангард» — 65 млн грн.

РЕЗОНАНС

Як убити галузь.

Ухвалення законопроекту № 8764

«Про внесення змін у Закон «Про

стимулювання розвитку вітчизня-

ного машинобудування для агро-

промислового комплексу», яким

скасовується квота на вітчизня-

ні комплектувальні в техніку для

сільського господарства, уб’є віт-

чизняну галузь сільгоспмашино-

будування.

Так уважає власник ТОВ «Херсон-

ський машинобудівний завод»

Олександр Олійник: «Тепер будь-

який виробник, що має зареєстро-

вану фірму в Україні, може віша-

ти табличку «Зроблено в Україні»

і продавати. Не треба ніякої лока-

лізації, не треба створювати робо-

чі місця, не треба робити нічого. І

вже можна використовувати різні

державні програми й одержувати

до 30% компенсації по кредитах».

Ан-148 втратив іноземного за-

мовника.

Російсько-український проект з

Ан-148 втратив першого інозем-

ного замовника: Мьянма, яка за-

мовила два літаки, відмовилася від

контракту. Зараз Об’єднана авіабу-

дівна корпорація шукає покупців на

вже побудовані лайнери.

Контракт на поставку двох паса-

жирських літаків Ан-148 з англо-

мовною кабіною для міністерства

оборони Мьянми було підписано

2009 року. Проблеми могли виник-

нути через катастрофу Ан-148 у бе-

резні цього року.

АВТО

Луцький автобусний завод ви-

пустить серію корейських ав-

тобусів під брендом «Богдан

Моторс»

Корпорація «Богдан» оголосила

про свій намір до кінця року роз-

почати серійне виробництво авто-

бусів малого класу А-20 на агре-

гатній базі Hyundai. Серійний ви-

пуск нових автобусів почнеться на

площадці АК «Богдан Моторс» у

Луцьку.

Корпорація пройшла техніч-

ний аудит, організований корей-

ською компанією Hyundai Motor

Company. «Богдан Моторс» вклю-

чила в бізнес-план на наступний

рік випуск близько 1 тис. таких ав-

тобусів як для внутрішнього ринку,

так і на експорт.

29 листопада 2011 року4 № 46 (201)

Проблема

Початок на стор. 1

Задля справедливості тре-

ба сказати, що Інститут де-

мографії й соцдосліджень

НАН України оперує менши-

ми —проте теж вражаючими

— цифрами. За його інфор-

мацією, за кордоном пра-

цюють «лише» 2,5—3 млн

українців. Така, прямо ска-

жемо, чимала різниця в да-

них, швидше за все, пояс-

нюється тим, що МОМ спи-

рається на свої досліджен-

ня, а інститут — переважно

на офіційну інформацію.

Безперечно, головна при-

чина виїзду українців — по-

шук кращого життя. Так,

відповідно до результатів

соціологічного опитуван-

ня, проведеного компані-

єю TNS у вересні 2011 року

в рамках національного

щомісячного дослідження

«Омнібус», 42,7% україн-

ців оцінюють економічне

становище України як по-

гане, 31,3% — як дуже по-

гане, 19,6% — як задовіль-

не й тільки 1,1% — як до-

сить добре. Тобто майже

три чверті (74%) громадян

досить негативно сприйма-

ють стан вітчизняної еко-

номіки.

Не дивно, що, відповідно

до рейтингу нещасних кра-

їн, Україна за «індексом не-

щастя» посіла 10-те міс-

це (із 38 країн). Саме між

Португалією ( 9-те) і Гре-

цією (11-те), які перебу-

вають у переддефолтному

стані.

На жаль, наша країна дій-

сно майже за всіма параме-

трами є однією з найвідста-

ліших у Європі — із най-

меншою зарплатою, най-

нижчим рівнем ВВП на

душу населення, а тепер

ще й мало не з найважчи-

ми умовами для ведення

бізнесу й просто жахливим

інвестиційним кліматом. У

цих умовах найбільш соці-

ально мобільні й талано-

виті громадяни усе частіше

«голосують ногами» — шу-

кають можливість виїхати

з країни.

На конкретних прикла-

дах і статистичних да-

них ця тенденція вигля-

дає ще більш загрозливою.

Так, тільки минулого року

з України для роботи за

кордоном виїхали близько

шести тисяч IT-фахівців.

Із 1991 року за кордон на

постійне місце проживан-

ня поїхало близько семи

сотень докторів наук, а

з 1996-го — більше 1150

кандидатів наук. І хоча за

останні роки кількість на-

укових співробітників, які

емігрували, в Україні ско-

ротилася більш ніж у 10 ра-

зів у порівнянні з першою

половиною 90-х, чомусь

виникає підозра, що ця тен-

денція спричинена скорі-

ше падінням рівня науки

й освіти, а не зусиллями

держави. Крім того, наша

країна вже стала донором

медичних кадрів для бага-

тьох країн, щорічно втра-

чаючи понад 6 тисяч фахів-

ців.

Цей сумний список можна

продовжувати. Однак голо-

вне те, що в результаті ма-

сового виїзду своїх грома-

дян Україна втрачає най-

більш кваліфіковані й зді-

бні кадри — той людський

капітал, що їй самій кри-

тично необхідний. І тен-

денція «відпливу інтелек-

ту» може набути лави-

ноподібного характеру

за рахунок нових ка-

тегорій кваліфікованої ро-

бочої сили.

Першою ластівкою, яка

наочно демонструє но-

вий тренд, може стати іс-

торія із Запорізьким алю-

мінієвим комбінатом. Піс-

ля того, як на підприємстві

зупинили електролізне ви-

робництво, за пропозицією

компанії «Російський алю-

міній», до складу якої вхо-

дить ЗАлК, запорізькі фа-

хівці (переважно робітни-

ки) їдуть працювати в Си-

бір та інші регіони Росії,

де в компанії налагодже-

не електролізне виробни-

цтво і є дефіцит кваліфіко-

ваних кадрів. Таким чином,

уже невдовзі може виник-

нути ситуація, коли Украї-

на стане перед серйозними

проблемами нестачі квалі-

фікованих кадрів у принци-

пі — на всіх рівнях і майже

в усіх галузях.

Про те, що така перспек-

тива не є чимсь нереаль-

ним, може свідчити досвід

наших сусідів — білорусів.

За неофіційними даними, у

РФ уже сьогодні працюють

близько мільйона грома-

дян Білорусі, постійне на-

селення якої — лише близь-

ко 9,5 млн чоловік. Цілі

бригади робітників і фахів-

ців колективно переїжджа-

ють у Росію, де заробляють

у три-чотири рази більше.

У підсумку Білорусь може

стати перед проблемами

підтримки працездатності

деяких підприємств.

При цьому треба особли-

во відзначити, що сьогод-

ні російська влада зацікав-

лена не так у сезонних мі-

грантах, як у нових грома-

дянах. Коли людина при-

ймає російське громадян-

ство, їй виділяються гро-

ші на адаптацію, а в дея-

ких областях навіть житло

(якщо це не Москва або Пі-

тер). Там значно простіше

знайти роботу інженерам і

робітникам.

Тому перше місце се-

ред країн, куди

їдуть українські трудові мі-

гранти, посідає Росія. І це

зрозуміло: відсутність мов-

ного й так званого цивілі-

заційного бар’єра робить

такий вибір досить легким.

Також не треба забувати,

що окремі програми залу-

чення висококваліфікова-

них робітничих кадрів ма-

ють багато країн ЄС — Ні-

меччина, Велика Британія,

Польща та інші.

Перші серйозні резуль-

тати такого відпливу ми

можемо спостерігати вже

зараз. Багато громадян

України, які кілька років

зароб ляють гроші на про-

життя своїх родин за кор-

доном, адаптувалися на-

стільки, що почали й своїх

дітей забирати до себе.

Якщо розібратися

Чи є надія?Стан вітчизняної еконо-

міки й відсутність якихось

зусиль влади із запобігання

відпливу людського капіта-

лу не дозволяють із опти-

мізмом дивитися в май-

бутнє. Єдиним позитивом

цього процесу можна на-

звати тільки перерахуван-

ня в Україну значних ко-

штів. Так, за даними НБУ,

за 6 місяців цього року за-

робітчани перевели в нашу

країну $2,75 млрд. Але ці

кошти не можуть компен-

сувати стратегічних втрат

української держави, тим

більше що після остаточ-

ного «укорінення» україн-

ських громадян на ново-

му місці цей грошовий по-

тік обов’язково зменшува-

тиметься.

Тому треба вже сьогод-

ні перейнятися питанням:

а чи є надія на зміну ситуа-

ції? Світовий досвід дає од-

нозначну відповідь: є. На-

самперед можна говори-

ти про так званий сцена-

рій зворотного потоку, що

виникає в тому випадку,

якщо та або інша країна по-

чинає пріоритетно інвесту-

вати в науку і технології.

Уперше цей ефект спосте-

рігався в Тайвані. До 1989

року число тих, хто повер-

нувся, становило 500 лю-

дей на рік. Вони зайняли

найпрестижніші позиції в

комп’ютерній галузі, у мі-

кроелектроніці, у проек-

тах із фізики твердого тіла.

До кінця 1992 року ця кіль-

кість досягла 2 тисяч людей

на рік. На той час за місця

на острові вже почалася

конкуренція.

У 90-х роках зворотний

потік став реальністю для

Гонконгу, Південної Кореї,

Китаю, Індії. Зараз потуж-

ним центром тяжіння, що

не тільки повертає свою

діа спору, а й притягує фа-

хівців з інших країн, став

Сінгапур.

Тенденція різко посили-

лася за останні п’ять ро-

ків. Наприклад, китайське

міністерство освіти при-

пускає, що число китайців,

які здобули освіту за кор-

доном і повернулися 2009

року на батьківщину, дося-

гло 108000. 2010-го це чис-

ло досягло рекордного рів-

ня — 134800.

Цікаво, що, за даними

опитувань індійських і ки-

тайських іммігрантів, які

працювали або здобули

освіту в США й поверну-

лися у свої рідні країни,

найбільш значущими при-

чинами приїзду додому бу-

ли можливість кар’єрного

зростання, сімейні зв’язки

та якість життя. Повер-

нення додому також було

кар’єрним каталізатором.

Наприклад, тільки 10% ін-

дійців, що повернулися,

обіймали вищі керівні по-

сади в США, але 44% одер-

жали посади такого рів-

ня в Індії. Із китайців, які

повернулися, 9% обійма-

ли вищі керівні посади в

США й 36% обійняли такі

ж у Китаї. Переважна біль-

шість уважала, що якість

життя, професійний розви-

ток і сімейні зв’язки вдома,

як мінімум, не гірше, ніж у

США.

Варіант зворотного пото-

ку можливий тільки в тому

разі, якщо країна здатна не

просто демонструвати еко-

номічні успіхи, а й робити

все можливе для розвитку

вітчизняного бізнесу, на-

уки, створити «зелену ву-

лицю» для інвестицій та

інновацій. І, звичайно ж,

якщо на ділі демонструє

успіхи в поліпшенні умов

праці й життя для всіх

громадян у цілому й ква-

ліфікованих фахівців зо-

крема.

Якщо ж не вдасться змі-

нити ситуацію — нія-

ка програма не буде ефек-

тивною. Яскравий приклад

— Аргентина, країна із за-

гальною середньою осві-

тою, що дала світу декіль-

кох нобелівських лауреа-

тів. Там дуже висока емі-

грація науковців. Вони

їдуть у США хвилями кож-

ні 10 років. І там ухвалю-

ється досить багато про-

грам та ініціатив, щоб уче-

них повернути. Однак коли

люди приїжджають додо-

му, вони дуже швидко роз-

чаровуються і їдуть уже

остаточно.

Упритул

РецептиЩо ж може зробити Укра-

їна вже сьогодні?

По-перше, треба актив-

но підтримувати зв’язки

зі своїми громадянами, не

давати їм остаточно віді-

рватися від батьківщини.

Тут особливою допомогою

може стати скасування ві-

зового режиму з ЄС. Це

сприятиме тому, що укра-

їнці почнуть навідувати-

ся додому, оскільки багато

з них роками не бувають в

Україні, боячись, що потім

не зможуть виїхати назад.

Цей підхід підтверджує

індійський досвід. У цій

країні ввели картку не-

резидента. Індійцям, які

мешкають за кордоном, так

само було важко одержати

візу, як і нашим співвітчиз-

никам, тому виникла про-

ста ідея: дати їм картки не-

резидента, за якими вони

мали право в’їзду в країну

без візи. Потроху права не-

резидентів розширювали-

ся, тепер вони можуть на-

віть купувати землю. Та-

кий підхід «прив’язує» лю-

дину до рідної країни.

По-друге, треба серйоз-

но розглянути можливість

створення так званих клю-

чових лабораторій. Сьо-

годні кошти, які держава

виділяє на науку, розпоро-

шуються між сотнями уста-

нов, де їх вистачає лише на

підтримку життєдіяльнос-

ті. Необхідно це фінансу-

вання сконцентрувати в

ключових лабораторіях,

що працюють у тих стра-

тегічних галузях, де Укра-

їна має добрі стартові умо-

ви й добрий потенціал. На-

приклад, таку ключову ла-

бораторію було відкрито

на базі Інституту фізіології

ім. О. Богомольця й Інсти-

туту молекулярної біології

та генетики НАНУ.

По-третє, треба активно

співробітничати з діаспо-

рою — фахівцями, які пра-

цюють у сфері науки й ви-

соких технологій. У Китаї

таких людей використову-

ють для проведення так зва-

ної зовнішньої експертизи.

Так, Національний фонд

природничих наук — ор-

ганізація з $451-мільйон-

ним бюджетом (2004 р.),

що фінансує третину фун-

даментальних досліджень

у китайських універси -

тетах, — підтримав зусил ля

із залучення десятків аме-

риканських учених китай-

ського походження до ре-

цензування ключових за-

явок у конкурсах на одер-

жання фінансування. Цей

процес зменшує конфлікт

інтересів, який, за слова-

ми китайських учених, був

серйозною перешкодою в

процесі розгляду гранто-

вих заявок у Китаї.

Крім цього, треба розгля-

нути можливість запро-

шення для читання лек-

цій саме представників

діа спори — це дозволило б

дати новітні знання в зруч-

ній для розуміння формі,

за цілковитої відсутності

мовного бар’єра й на най-

вищому рівні.

Повернення багатьох фа-

хівців не в останню чер-

гу експерти пов’язують із

бурхливим розвитком ін-

дустрії високих технологій

у цих країнах, із розширен-

ням практики аутсорсин-

гу back-office-процесів ви-

сокотехнологічних бізне-

сів, створених іммігранта-

ми в США. В Україні вже

сьогодні треба міняти на-

ціональне законодавство в

напрямку максимального

заохочення таких форм ро-

боти.

Відплив перспективиЗапобігти виїзду за кордонкваліфікованих фахівців можна,звернувши увагу на закордонний досвідОлександр ЛЕОНОВ

29 листопада 2011 року 5№ 46 (201)

Економіка

Докладно

Фатальнідві години

Ситуація розвивалася так.

Міжнародне рейтингове

агентство S&P повідомило,

що Франція втратила най-

вищий кредитний рейтинг

— ААА. Інформацію з до-

кладним звітом розмістили

на офіційному сайті агент-

ства й розіслали передплат-

никам. Через пару годин у

S&P з’ясували, що сталася

технічна помилка. Перед-

платників сайта було поін-

формовано про те, що тра-

пилося, а у своє виправ-

дання агентство навело той

факт, що, пройшовши за по-

силанням повідомлення,

можна було побачити, що

рейтинг усе-таки залишився

незмінним. До роз’яснення

додавався текст — мовляв,

кредитний рейтинг Фран-

ції такий же, яким він був,

усе гаразд, і ми з’ясуємо,

чому сталася помилка. Усе

б добре, але часу, що минув,

було достатньо для того,

щоб спричинити паніку й

спровокувати фінансові не-

приємності...

Прибутковість французь-

ких десятилітніх обліга-

цій піднялася відразу на 27

пунктів — на 3,46%. Що до

аналогічних цінних папе-

рів Німеччини — економіч-

ного «еталона» Євросоюзу

— різниця становила аж 168

пунктів — сумний рекорд із

часів введення євро як єди-

ної валюти ЄС. Французь-

кий фондовий ринок упав

на 0,34%, а європейський —

відразу на 1,5%. Найсумні-

ше те, що реальне скорочен-

ня рейтингу Франції авто-

матично спровокує анало-

гічний процес відносно Єв-

ропейського фонду фінан-

сової стабільності, під чиї

гарантії випускаються па-

пери для залучення інвести-

цій у Європейський Союз.

Для найпроблемніших дер-

жав конфедерації — Греції,

Ірландії та Португалії, які

по шию в боргах, це означа-

ло б справжню безвихідь у

розв’язанні їхніх економіч-

них проблем.

Просто кажучи, каша зава-

рилася густа й дуже несмач-

на. Представники держав-

ної влади й провідні еко-

номісти Франції виступили

з вимогою проведення як-

найретельнішого розсліду-

вання, що, загалом, узго-

джується з думкою офіцій-

ного Парижа про непри-

пустимість впливу резуль-

татів досліджень рейтинго-

вих агентств на світову еко-

номіку. Єврокомісія відра-

зу ж запропонувала створи-

ти структуру, яка б заміни-

ла провідну трійку рейтин-

гових агентств світу — S&P,

Moody’s і Fitch. Крім того,

терміново було розробле-

но план зі скорочення держ-

витрат Франції на 65 млрд

євро.

А ситуація тим часом роз-

вивається в тоні, задано-

му горезвісною помилкою.

Різниця між прибутковіс-

тю французьких та ета-

лонних німецьких обліга-

цій досягла рекордного рів-

ня — 192,6 базисного пунк-

ту. Така різниця в прибут-

ковості означає, що Фран-

ції доведеться позичати на

відкритому ринку майже у

два рази дорожче, ніж Ні-

меччині.

Тим часом один із вище-

згаданих «китів» — рейтин-

гове агентство Fitch — під-

твердило вищий кредит-

ний рейтинг Франції, од-

нак із застереженнями. Тоб-

то нема ніяких гарантій, що

стабільний ААА збережеть-

ся протягом якогось зна-

чного часу. А ще одне агент-

ство, Moody’s, попередило,

що проведе протягом на-

ступних трьох місяців оцін-

ку економічної кон’юнктури

цієї країни. Також експерти

агентства заявили, що будь-

яке стійке підвищення ви-

трат із кредитів збільшить

проблеми французького

уряду в умовах уповіль-

нення темпів економічного

зростання. До речі, обсяги

промислового виробництва

в єврозоні, за даними за ве-

ресень, знизилися на 2%.

Якщо розібратися

Європейський рикошет

Не можна залишити поза

увагою ще один надзвичай-

но вагомий наслідок фран-

цузьких проблем: хвилю-

вання навколо сусідського

кредитного рейтингу зро-

били ведмежу послугу стов-

пу економіки Євросоюзу —

Німеччині. За останні кіль-

ка днів упали в ціні держ-

облігації мало не всіх членів

єврозони. Зокрема, прибут-

ковість держоблігацій Ні-

меччини підвищилася до

1,814-процентного пункту.

Відзначимо, що критичним

показником для довгостро-

кових запозичень уважа-

ється рівень 7%, після до-

сягнення якого країна вже

не може обслуговувати зо-

внішній борг самотужки.

Приміром, Греція, Іспанія

та Ірландія звернулися до

Євросоюзу по кредитну під-

тримку, коли прибутковість

їхніх облігацій перевищи-

ла ті ж 7%. Утім, аналіти-

ки поки далекі від того, щоб

прогнозувати схожі пробле-

ми Берліна.

— Ринок стурбований че-

рез можливий розпуск єв-

розон, тому тільки вкладен-

ня в німецькі державні об-

лігації вважаються безпеч-

ними, — заявив фахівець

зі стратегії в галузі цінних

паперів із фіксованим до-

ходом лондонського Rabo

Bank International Річард

МакГуайр.

Проте перші тривожні

дзвіночки вже з’являються.

Підвищилася прибутковість

австрійських бондів, як і

голландських і фінських

облігацій, які вважаються в

Європі майже такими ж на-

дійними, як і німецькі. А це,

як ми пам’ятаємо, означає

набагато вищий ступінь ри-

зику. Не приховують своїх

проблем і самі німці. Як по-

відомив Бундесбанк, на еко-

номіку Німеччини чекають

скрутні часи в найближчі

кілька місяців, а криза пе-

риферійних країн єврозо-

ни може значно сповіль-

нити зростання ВВП краї-

ни наступного року. У сво-

єму звіті в листопаді Цен-

тральний банк Німеччини

знизив прогноз зростання

ВВП країни на 0,5—1,0%.

Бундесбанк закликав краї-

ни, які загрузли в борговій

кризі, упорядкувати дер-

жавні фінанси, зауважив-

ши, що реформування по-

літики може бути ефектив-

нішим заходом, ніж постій-

не звернення по допомогу

до Європейського Центро-

банку.

По суті, в останньому за-

клику й прихована одно-

часно відповідь на питан-

ня про причину нового ета-

пу кризи, що уразив країни

Євросоюзу, а також прямий

натяк на засоби подолання

цієї проблеми. Євросоюз —

співдружність країн із висо-

корозвиненою економікою

зі стабільним зростанням.

Одна з головних відміннос-

тей цих держав від так зва-

ного третього світу — саме

це зростання автоматично

позначається на рівні жит-

тя населення. Тобто чим

більше заробили, тим, від-

повідно, більше витратили.

А це головним чином щедрі

соціальні виплати, узяті-

видані кредити та інші при-

ємні, але не завжди посиль-

ні речі.

Більш того, економіка

розвинених країн жорстко

прив’язана до цього само-

го зростання ВВП, а недо-

бір навіть одного відсотка

запланованого плюса озна-

чає серйозні проблеми для

бюджету. Саме тому закли-

ки представників правля-

чих кіл як усього Європей-

ського Союзу, так і ключо-

вих економік конфедера-

ції звучать зараз в унісон:

так, треба нарешті навчити-

ся жити відповідно до стат-

ків, причому не тільки гре-

кам з іспанцям, а й францу-

зам із німцями — на рівні як

держбюджету, так і окремої

родини. Причому не в стилі

«усе на боротьбу з горобця-

ми», а ґрунтуючись на ро-

зумній і продуманій полі-

тиці, єдиній принаймні для

найпотужніших економік

Євросоюзу.

І можна не сумніватися,

що в найближчі місяці таку

стратегію буде розроблено

й втілено в життя. До речі,

номінальний обсяг ВВП Ні-

меччини в 23 рази (!) пере-

вершує аналогічний показ-

ник нашої країни. Такому

потужному гравцеві цілком

під силу впоратися з ниніш-

німи проблемами. Те саме

стосується і Франції з Іта-

лією — їх нехай менш потуж-

них, але високорозвинених

економік. І найголов ніше:

європейське співтовариство

в цій ситуації має довести,

що воно дозріло до колек-

тивного пошуку й втілення

стратегії подолання кризи.

Інакше не виключені найпе-

симістичніші варіанти, аж

до краху євро або навіть ви-

ключення окремих членів.

Останнього, утім, не має

статися, адже ЄС під силу

витягти і європейських

«двієчників» — Грецію з Ір-

ландією, і «трієчника» Іспа-

нію. Якщо, звичайно, вони

самі того захочуть.

Без права на помилкуПрорахунки експертів міжнародногорейтингового агентства трохи не зруйнували економіку Франції, знову показавши,що до закінчення кризи в ЄС ще далекоДенис ІВАНЕНКО

Відкритим текстом

«Ми живемо в скрутні часи»Офіційні особи й економічні експерти ЄС дали свої

оцінки тому, що відбувається. Судячи з їхніх слів,

єдиної стратегії подолання нового витка кризи поки

нема.

Оллі РенКомісар ЄС з економічних питань

«Ця криза діє в центрі єврозони, і в нас не має бути

ілюзій із цього приводу. Без динамічної й зростаючої

економіки Європа може стати нікому не потрібною. Не

можна просто створити стратегію зростання, що ґрун-

тується на нагромадженні боргу, коли здатність до об-

слуговування поточної заборгованості є сумнівною. Не

можна змусити іноземних кредиторів позичати більше

грошей, якщо в них немає довіри для цього».

Девід ОуенГоловний економіст по ЄС інвестбанку Jefferies

«Франція і без того у центрі чуток про зниження рей-

тингу. Це дійсно дуже поганий час для таких поми-

лок».

Жан-Клод ЮнкерГолова Єврогрупи

«Я не думаю, що оцінка Франції має бути знижена, я

не бачу жодної причини робити це в короткостроковій

або середньостроковій перспективі».

Білл БлейнСтратег лондонської Newedge Group

«Французькі облігації не торгуються на рівні AAA —

ринок уже ухвалив своє рішення».

Франсуа БаруенГолова міністерства економіки Франції

«Збереження вищої оцінки ААА є обов’язковою умо-

вою збереження нашої соціальної моделі».

Крістофер ВеленКеруючий директор агентства Institutional Risk Analytics

«На них (на експертах рейтингових агентств) покла-

дено відповідальність, і вони мають бути обережні, у

цьому проблема. Якщо ти брокер, дилер або рейтин-

гове агентство, ти маєш ретельно перевіряти, що гово-

риш».

Юрген ШтаркЧлен ради керуючих ЄвропейськогоЦентробанку

«Ми живемо в скрутні часи. Криза суверенних боргів

знову посилилася й тепер поширюється на інші країни,

у тому числі й на так звані «ключові». Це нове явище».

Економіку країн Євросоюзу в цілому й окремо перма-

нентно лихоманить, а лідери цього об’єднання виділяють

все нові й нові суми на гасіння фінансових пожеж. Похит-

нувся й один із колосів Старого Світу — Франція. При-

чиною стала помилка міжнародного рейтингового агент-

ства S&P, яке інформувало інвесторів про зниження кре-

дитного рейтингу цієї країни. Прибутковість французь-

ких бондів (облігацій) різко підвищилася. Останнє, як не

дивно, зовсім не позитивна новина: можливість одержан-

ня більш високого прибутку обумовлена підвищеним рів-

нем ризику. У результаті почало лихоманити не тільки

Францію...

29 листопада 2011 року6 № 46 (201)

Великі плани

Радісна звістка для укра-

їнських двигунобудівників:

конфлікт між запорізькою

«Мотор Січчю» і «Верто-

льотами Росії» розв’язано.

Вітчизняна компанія, яка

виробляє авіадвигуни, піс-

ля довгого протистоян-

ня все-таки підписала дов-

гостроковий контракт із

«Вертольотами Росії», від-

повідно до якого протягом

п’яти років «Мотор Січ»

поставлятиме російській

компанії великі партії своєї

продукції.

Докладно

На межіНа минулому авіасалоні

Dubai Airshow-2011 україн-

ці підписали договір з авіа-

будівниками з Росії на ви-

готовлення близько 1,3 тис.

двигунів для комерцій-

них вертольотів. Як пові-

домив глава «Мотор Січі»

В’ячеслав Богуслаєв, за-

гальна сума п’ятирічного

контракту — $1,2 млрд. Він

зауважив, що їхнє підпри-

ємство давно співпрацює з

«Вертольотами Росії», од-

нак це перший довгостро-

ковий контракт із росій-

ським виробником, оскіль-

ки досі угоди укладали мак-

симум на рік. «Важливо, що

тепер графік поставок дви-

гунів для російських верто-

льотів затверджуватиметь-

ся на рівні урядів двох кра-

їн. Це дозволить Росії кра-

ще планувати комерцій-

не вертольотобудування, а

нам — поставку двигунів»,

— сказав Богуслаєв.

Голова наглядової ради

«Мотор Січі» Анатолій Ма-

лиш уточнив: ідеться про

двигун ТВ3-117 у різних

модифікаціях, якими осна-

щуються вертольоти Мі-8,

Мі-17 і Мі-24. Як пізніше

стало зрозуміло, українські

вироби установлюватимуть-

ся на вертольоти радіо-

локаційного дозору Ка-31,

пошуково-рятувальні Ка-32,

багатоцільові Мі-17, транс-

портно-бойові Мі-8МТВ,

ударні Мі-24 і Мі-28 «Ніч-

ний мисливець».

Перед цим, як повідом-

ляли ЗМІ, російські авіа-

будівники рідше замовля-

ли українські двигуни для

вертольотів і літаків. Так,

якщо 2009 року частка про-

дукції «Мотор Січі» на ро-

сійському ринку станови-

ла близько 50% (а сюди

йшло 80% усіх вироблених

українських авіадвигунів),

то 2010-го вона знизила-

ся до 30%. При цьому част-

ка азіатських країн у струк-

турі експортних поставок

«Мотор Січі» почала зрос-

тати, зокрема за рахунок

Китаю. Так, ця країна при-

дбала 250 авіаційних сило-

вих установок АІ-222-25Ф

для навчально-бойових лі-

таків L-15 LIFT.

Зауважимо, що процес по-

ступової відмови росіян від

українських двигунів по-

чався не несподівано. Ро-

сія ще кілька років тому в

авіапромі, як і в інших сфе-

рах виробництва товарів

військового або подвійно-

го призначення, посилено

вживала заходів до того,

щоб позбутися будь-якої

залежності від українських

виробників, у цьому випад-

ку — від двигунобудівників

у виготовленні вертольотів

і літаків.

У той же час російські екс-

перти говорять, що навіть

якщо Росія створить повно-

цінне виробництво авіадви-

гунів для своїх літаків і вер-

тольотів уже сьогодні, усе

одно «движки», виготовле-

ні ще за радянських часів

в Україні, перебуватимуть

на озброєнні Збройних сил

РФ і в цивільній авіації Ро-

сії ще, як мінімум, років

п’ятнадцять. Наприклад,

той самий вертолітний дви-

гун родини ТВ3-117, що ви-

пускається серійно на «Мо-

тор Січі» і про поставки яко-

го в РФ зараз ідеться, уста-

новлений на сотнях верто-

льотів фірми «Міль» у Ро-

сії й за кордоном. Загалом

на цей час таких «движків»

випущено близько 26 тис.,

із них половина експлуату-

ється в Росії.

Якщо розібратися

А вертольоти чиї?Відзначимо й таку вкрай

важливу деталь: як гово-

рять знов-таки російські

експерти, «Мотор Січ» по-

ловину або навіть більше

від вартості двигуна, що по-

ставляється за замовлен-

ням Росії, залишає на росій-

ських же підприємствах як

оплату за комплектувальні

та матеріали.

Однак лише три роки тому

ці аргументи не запобігли

позбавленню російських

партнерів від «української

залежності», що, утім, тоді

відбувалося в умовах за-

гального похолодшання в

українсько-російських від-

носинах. Так, за перше пів-

річчя 2009 року, за офіцій-

ними даними «Мотор Січі»,

обсяги продажів її продук-

ції в РФ збільшилися на

20% у порівнянні з анало-

гічним періодом 2008-го,

однак уже до кінця 2009-го

почався явний спад.

«Бомбу» у відносини, ціл-

ком очевидно, було закла-

дено ще навесні 2009 року,

коли виникли серйозні не-

порозуміння у відносинах

українських і російських

оборонників щодо модер-

нізації ударних вертольо-

тів Мі-24. Розробник вер-

тольота, московське КБ ім.

Міля, відмовилося підпису-

вати договір на супровід ро-

біт, здійснюваних на коно-

топському авіаремонтному

заводі «Авіакон». Мінобо-

рони України — замовник

модернізації — заявило, що

вертольоти літатимуть і без

російського дозволу.

Ідеться про український

проект модернізації Мі-24,

розроблений 2008 року за

участю французької компа-

нії Sagem Defense Securite і

ВАТ «Мотор Січ». Цей ва-

ріант — Мі-24П — осна-

щений усе тим же двигу-

ном ТВ3-117 ВМА-СБМ1В

виробництва ВАТ «Мотор

Січ» і комплектується авіо-

нікою французької компа-

нії Sagem. За планом Мін-

оборони модернізації під-

лягали 50 вертольотів ар-

мійської авіації Сухопутних

військ ЗС України.

Сама історія почалася

трохи раніше, у лютому

2009 року, коли МЗС РФ

пред’явило ноту МЗС Укра-

їни, у якій повідомило його

про неприпустимість ро-

біт із модернізації Мі-24,

які велися на українському

«Авіаконі». Директор де-

партаменту розробок і за-

купівлі озброєння і військо-

вої техніки МОУ Володи-

мир Грек заявив тоді: «У

принципі, ми не маємо пра-

ва займатися модернізацією

цього вертольота без згоди

розробника, однак це пра-

вило не поширюється на

майно Міноборони. Крім

того, за часів Союзу Укра-

їна зробила свій внесок у

створення цієї машини, ви-

готовивши для неї двигун, і

тому має свою частку прав

на Мі-24». Загалом, Мін-

оборони України заявило,

що росіяни не можуть забо-

ронити експлуатацію онов-

лених Мі-24 у небі України.

А вже на початку вересня

2009 року українські обо-

ронники заявили, що Укра-

їна освоїла повний цикл ре-

монту вертольотів радян-

ського, тобто російського,

виробництва. Зокрема, на

державному підприємстві

Міноборони України «Се-

вастопольський авіаційний

завод» завершилися літні

випробування капітально

відремонтованого на держ-

підприємстві Міноборони

«Луганський авіаремонт-

ний завод» головного верто-

літного редуктора ВР-14 на

вертольоті Мі-8МТВ.

Коментуючи цю подію, ди-

ректор Луганського авіа-

ремонтного заводу Олексій

Мостовой відзначив: успіш-

ні літні випробування ка-

пітально відремонтованого

редуктора ВР-14 на верто-

льоті Мі-8МТВ — фінальний

етап на шляху одержання

допуску до проведення ка-

пітального ремонту редук-

торів ВР-8А и ВР-14 на цьо-

му підприємстві. «Завод уже

має допуск на капітальний

ремонт редуктора ВР-24, ви-

пробування якого проходи-

ли на Конотопському авіа-

ремонтному заводі, і тепер

основне завдання підпри-

ємства — організація серій-

ного капітального ремонту

цих редукторів», — уточнив

Олексій Мостовой.

Потім директор підпри-

ємства «Севастопольський

авіаційний завод» Петро Во-

ронін заявив: «Таким чином,

в Україні створений повний

цикл серійного капітального

ремонту вертольотів Мі-8,

Мі-14, Мі-17, Мі-24, Мі-35

та їхніх модифікацій. Це до-

зволить нам бути більш не-

залежними, конкуренто-

спроможними на світово-

му ринку... А нашим потен-

ційним замовникам не треба

думати, де відремонтувати

той або інший агрегат верто-

льота. Усе можна зробити на

підприємствах концерну Мі-

ністерства оборони України

«Авіавійськремонт». Отже,

у наших підприємств ста-

не більше замовлень, на них

буде створено нові робочі

місця».

Це вже була війна. Україна

взялася модернізувати виро-

блені в Росії вертольоти без

її дозволу, при цьому знахо-

дячи свої юридичні обґрун-

тування. Зрозуміло, що мож-

на було в цивілізованому ді-

алозі знайти консенсус або

звернутися до міжнародних

судових інстанцій. Але Київ і

Москва вчинили по-іншому:

вони почали «бойові дії».

Європейський напрям

Усе це супроводжувало-

ся ще одним цікавим про-

цесом, що вносив у розбрат

додатковий елемент інтри-

ги й ажіотажу: Україна по-

чала атакувати ринки за-

хідних країн. Зрозуміло, не

прямо — навряд чи євро-

пейські й американські авіа-

будівники раптом почали

б масово закуповувати за-

порізькі «движки» і стави-

ти їх на свої вертольоти. Тут

окреслився інший шлях.

29 вересня 2009 року

Україна разом із Францією

та Великою Британією

стала учасницею договору

про Фонд багатонаціональ-

ної вертолітної ініціативи

(ФБВІ). Українські оборон-

ники були впевнені, що ця

участь досить позитивно по-

значиться на розвитку укра-

їнського ринку ремонту, ви-

робництва та експлуатації

військової вертолітної тех-

ніки. Суть Фонду, створе-

ного навесні 2008 року, по-

лягає в реалізації політики

трансформації, викладеної в

підсумковому Бухарестсько-

му комюніке держав — чле-

нів НАТО у квітні 2008 року.

А саме в розвитку авіатран-

спортних можливостей чле-

нів НАТО й країн-партнерів,

що полягатиме у виділенні

коштів із Фонду на закупів-

лю, ремонт або модерніза-

цію транспортних вертольо-

тів, які належать компані-

ям країн Східної Європи або

виробляються ними.

Для початку деякі україн-

ські політичні сили, що ви-

ступали проти участі Украї-

ни в цій ініціативі, заявили,

що в рамках діяльності Фон-

ду багатонаціональної вер-

толітної ініціативи Мінобо-

рони безкоштовно модерні-

зувало й готується переда-

ти в Угорщину два нових бо-

йових вертольоти Мі-8, ви-

ведених для цього із складу

Сухопутних військ Зброй-

них Сил України. У той

же час офіційні особи цей

факт спростували. «Ні про

яку передачу вертольотів, у

тому числі й на безкоштов-

ній основі, не йдеться. В

України є можливості взяти

участь у проекті ФМВІ, але

виключно з ремонту верто-

льотів, які вже перебувають

на озброєнні країн — членів

НАТО», — пояснив тоді за-

ступник директора депар-

таменту НАТО МЗС Украї-

ни Вадим Пристайко. Також

стало відомо, що в рамках

ФБВІ заплановано модерні-

зувати 68 вертольотів, але

на період до 2012 року.

У Росії, зрозуміло, висту-

пили різко проти проек-

тів ФБВІ, адже йшлося

про все ту ж модернізацію

радянсько-російських вер-

тольотів без дозволу РФ.

У той же час саме завдяки

ФБВІ в України з’явилася

можливість вийти на ре-

монтні ринки НАТО. Цікаво,

що саме в той час — у жовтні

2009-го — у «Мотор Січі»

заявили про нові (правда,

зовсім не перші) перегово-

ри з американською корпо-

рацією Sikorsky Aircraft про

створення спільного підпри-

ємства з виробництва й ре-

монту вертольотів. Що у разі

успіху переговірного проце-

су, та ще й на тлі відкрито-

го прагнення Росії уникнути

контрактів з Україною, мо-

гло б серйозно вплинути на

подальше співробітництво

Києва й Москви в цій сфері.

Та все сталося інакше. Із

приходом в Україні нової

влади росіяни не поспіша-

ли кинутися в дружні обійми

українських виробників, і

2010 рік став яскравим тому

свідченням. Як бачимо, здо-

ровий глузд у підсумку взяв

своє. Треба сподіватися, що

на новому етапі цих взаємо-

вигідних відносин не вини-

катиме підводних каменів,

які зустрічалися раніше.

Українські авіадвигуни: шлях у РосіюНа тлі непростих відносин України та Росії домовленості запорізької «Мотор Січі»— позитивний приклад перемоги здорового глуздуДмитро ТИМЧУК

В’ячеслав Богуслаєв

Мі-24

29 листопада 2011 року 7№ 46 (201)

Перспектива

Програмісти із Кривого

Рогу кинули виклик гі-

гантам софтверної інду-

стрії й перемогли: розроб-

ки науково-виробничого

підприємства «КРИВБАС-

АКАДЕМІНВЕСТ» у галу-

зі геоінформаційних сис-

тем, управління бізнес-

процесами та автоматиза-

ції виробництва купують

найбільші підприємства,

попри наявність закор-

донних аналогів, що міцно

закріпилися на ринку.

Мабуть, найвідоміший про-

дукт компанії — геоін-

формаційна система (ГІС)

K-MINE, призначена для

роботи з розподіленими в

просторі даними, зокрема

як інструмент для автома-

тизації маркшейдерсько-

го та геологічного забезпе-

чення, планування й про-

ектування гірничих робіт,

систем автоматизації про-

цесів гірничого виробни-

цтва. Ідея створення ГІС

виникла ще 1995 року че-

рез недостатні можливос-

ті програмного забезпе-

чення компанії Autodesk

(глобальної корпорації з

річним обігом $1,7 млрд)

для розв’язання практич-

них завдань у галузі гірни-

чої справи.

Тоді рішення заміритися

на розробку власної геоін-

формаційної системи в ба-

гатьох викликало насто-

роженість — фахівці боя-

лися, що в невеликого ко-

лективу розробників із

Кривого Рогу не виста-

чить сил і ресурсів для

того, щоб конкурува-

ти з десятком світо-

вих компаній. Однак

завдяки знанню своєї

справи й глибокому

розумінню потреб

замовників у цій

галузі «КРИВБАС-

АКАДЕМІНВЕСТ»

здивував скептиків. Сьо-

годні компанія успішно

співпрацює з такими гі-

гантами індустрії, як ПАТ

«АрселорМіттал Кривий

Ріг», Полтавський і Єрис-

товський гірничо-збагачу-

вальні комбінати (що вхо-

дять до групи Ferrexpo),

Інгулецький, Північний і

Південний ГЗК, німецька

компанія Knauf, холдинг

«ЄВРОЦЕМЕНТ груп», що

володіє більш ніж сотнею

підприємств в усьому світі,

та іншими.

Підприємства вибирають

розробки вітчизняної ком-

панії, послуговуючись ціл-

ком прагматичними мір-

куваннями: упроваджен -

ня продуктів «КРИВБАС-

АКАДЕМІНВЕСТ» дає від-

чутний економічний ефект,

дозволяє прискорити вико-

нання робіт, знизити собі-

вартість, поліпшити якість

продукції та підвищити

безпеку праці. Наприклад,

під час упровадження сис-

теми оптимізації вивезен-

ня гірничої маси з кар’єру

на Інгулецькому ГЗК, де рі-

шення про планування ви-

везення гірничих порід із

кар’єру завжди ухвалю-

вала людина, у результа-

ті комп’ютерного моделю-

вання стало можливим ско-

ротити середню дальність

транспортування порід, що

у свою чергу призвело до

економії значних коштів.

Звичайно, керівництво ГЗК

відразу ж перевело такі за-

вдання на комп’ютерну

основу. Упровадження сис-

теми наскрізного плану-

вання виробництва осно-

вних цехів того ж ГЗК до-

зволило погоджувати тех-

нологічний процес вироб-

ництва кінцевої продукції, і

от уже вісім років комбінат

користується цими про-

грамними продуктами. І ні-

які відомі системи західних

розробників не змогли пе-

рекрити їхніх досягнень.

При цьому важливо ро-

зуміти, що тільки ГІС

K-MINE завдяки різнома-

нітності модулів, призна-

чених для розв’язання ши-

рокого спектра завдань гір-

ничого виробництва, може

замінити собою комплекс

із трьох-чотирьох дорогих

імпортних систем.

Ще одна перевага

продуктів «КРИВБАС-

АКАДЕМІНВЕСТ» пе-

ред закордонними ана-

логами — висока про-

дуктивність, обумовле-

на в тому числі вико-

ристанням запатентова-

них алгоритмів, розро-

блених співробітника-

ми компанії. Це дозволяє

не тільки спростити про-

цес використання ГІС, а й

знизити планку системних

вимог до обладнання, що

зменшує загальну вартість

упровадження.

ГІС K-MINE має рекомен-

дації Держпромгірнагля-

ду України, Державної ко-

місії України із запасів ко-

рисних копалин, узгоджена

з Ростехнаглядом, одержа-

ла рекомендацію Держав-

ної служби гірничого на-

гляду й промислової без-

пеки, позитивну оцінку від

Національного науково-

дослідного інституту про-

мислової безпеки та охоро-

ни праці.

Компанія освоює й інші

ринки. Крім описаної вище

ГІС K-MINE успіх серед

представників бізнесу ма-

ють і інші продукти компа-

нії — аграрна інформаційна

система «AgroMINE», сис-

тема електронного діловод-

ства «KAI-Документообіг»,

медична інформаційна сис-

тема «K-МІС», система пла-

нування ресурсів підприєм-

ства «KAI-Підприємство»

та ін.

Особливу увагу в «КРИВ-

Б А С А К А Д Е М І Н В Е С Т »

приділяють освітнім проек-

там, підготовці нового по-

коління фахівців. Для сту-

дентів вищих навчальних

закладів діють спеціаль-

ні програми, які дозволя-

ють одержати безкоштовні

ліцензійні копії продуктів

компанії для використання

в навчальному процесі.

Крім того, з ініціативи

« К Р И В Б А С А К А Д Е М І Н -

ВЕСТ» за підтримки Мініс-

терства охорони навколиш-

нього середовища Укра-

їни, Державної геологіч-

ної служби України, Дер-

жавної комісії України із

запасів корисних копа-

лин проводиться науково-

практичний семінар SVIT

GIS, що наразі має ста-

тус міжнародного. Семінар

присвячений використан-

ню геоінформаційних сис-

тем (K-MINE та інших рі-

шень) у різних сферах гос-

подарської діяльності.

Зі свого боку, нам залиша-

ється тільки побажати удачі

вітчизняним розробникам

ПЗ — мало не єдиної укра-

їнської компанії, якій уда-

лося домогтися успіху на

такому високотехнологіч-

ному конкурентному рин-

ку. А так само успіху в про-

веденні SVIT GIS-2012, що

відбудеться в Криму 14—

18 травня 2012 р. (доклад-

ніше на www.kai.com.ua).

Єврорегіон «Донбас» не

можна порівнювати за його

характеристиками з жод-

ним з інших таких міждер-

жавних утворень. Тери-

торією Луганської, Доне-

цької та Ростовської облас-

тей проходять міжнарод-

ні магістралі європейських

і пан’європейських (крит-

ських) транспортних кори-

дорів (МТК). Як же викорис-

товувати такі вигідні умови з

максимальним ефектом?

Донедавна обсяг транзит-

ного транспортного вантажо-

потоку в системі МТК Євро-

па—Азія під час проходжен-

ня через Україну оцінював-

ся в $1 трлн. За сприятливих

умов він може збільшитись

на третину, і ця частина ван-

тажів може проходити магі-

стралями єврорегіону «Дон-

бас».

Луганська область, як одна

з його базових територій,

має у своєму розпорядженні

транспортні комунікації, які

приймають транзитні ван-

тажопотоки із країн Північ-

ної, Південної та Централь-

ної Європи в напрямку Ро-

сійської Федерації й далі — у

регіони Середньої Азії, При-

каспійських країн і Кавка-

зу. На кордоні Луганської й

Ростовської областей відпо-

відно до Міждержавної уго-

ди України й Росії позначені

пункти перетинання кордону

в рамках прикордонних ра-

йонів: 7 міжнародних і між-

державних, а також 31 місце-

вий контрольно-пропускний

пункт.

«Виходячи з розробок уче-

них, постає питання про не-

обхідність формування в

рамках єврорегіону «Дон-

бас» комплексного проек-

ту «Створення транспортно-

логістичної інфраструктури»

у рамках міжнародного тран-

спортного коридору Євро па

—Азія», — уважає заступ-

ник голови Луганської обл-

держадміністрації Анатолій

Репицький.

Він відзначив, що в

межах кожного з напрям-

ків транзитних міжнародних

маршрутів треба створю-

вати митно-логістичні тер-

мінали й зони сервісного

обслуговування. Насампе-

ред це стосується Луганська,

де планується створення

Східноукраїнського ділово-

го транспортно-логістичного

центру. Особливе значен-

ня в процесі збільшення

обсягу вантажотранспорт-

них потоків приділяєть-

ся українсько-російському

заліз нично-автомобільному

митно-логістичному термі-

налу «Мілове —Черткове» з

функціями інтермодальної

обробки вантажів.

Цей термінал забезпечить

інтеграційні зв’язки й мак-

симальну зайнятість прикор-

донного населення по обидва

боки, а також дозволить до-

сягти оптимального перероз-

поділу транзитних вантажів у

всіх напрямках міжнародних

залізничних і автомобільних

маршрутів системи «Європа

—Азія—Європа».

Проект розв’яже і бага-

то інших проблем. Так, на-

приклад, аналіз прикордон-

ної ситуації показав, що че-

рез складність проживання

на прикордонних територі-

ях із населених пунктів весь

час їдуть жителі. Зокрема, у

Міловському районі Луган-

ської області через ліквіда-

цію зупинок дизель-поїзда

Кантемирівка — Міллерове

сільське населення в остан-

ні роки покинуло рідні місця.

Основні ініціатори органі-

зації та фінансового забезпе-

чення будівництва об’єктів

інфраструктури на першо-

му етапі — органи держав-

ної влади. Саме вони швид-

ко та якісно можуть спла-

нувати й здійснити захо-

ди, що стосуються об’єктів

прикордонно-митного забез-

печення, а також доріг, мос-

тів, виділення земельних ді-

лянок, розв’язати питання

електро- і водопостачання.

Однак основну роль у про-

екті відведено залученню ін-

вестицій. Як приклад заступ-

ник губернатора Луганщи-

ни навів показники ефектив-

ності використання інвести-

цій при експлуатації термі-

нала «Мілове — Черткове».

Так, загальна сума капіталь-

них вкладень у проект — 45

млн євро. При цьому річний

оборот, за оцінками експер-

тів, — 22496040 євро, а пері-

од окупності — 5 років. Чис-

тий дохід — 3 803 830 євро.

Внутрішня норма рентабель-

ності — більше 10%.

«Усе це свідчить про те, що

приватно-державне партнер-

ство стане запорукою успі-

ху у використанні об’єктів

прикордонної інфраструк-

тури єврорегіону «Дон-

бас», — упевнений Анатолій

Репицький.

Думка фахівця

Борис Гуцало

Директор Інституту

стратегічного розвитку

прикордонних територій

доцент Східноукраїнського

національного

університету імені Даля

— Необхідна державна про-

грама зі створення міжна-

родного транспортного ко-

ридору «Волга — Карпати»,

що проходить і через Луган-

ську область. Вантажні тер-

мінали як великі транспортні

вузли — найвигідніша одини-

ця транспортного коридору.

Вони дають найбільші еко-

номічні вигоди під час екс-

плуатації.

З огляду на те, що термі-

нал площею близько 200 гек-

тарів — задоволення дороге

(середня вартість його будів-

ництва близько 40 мільйонів

доларів), доцільно створюва-

ти його на місці перетинан-

ня залізничних і автомобіль-

них магістралей. Сухопутний

МТК довжиною 2100 кіломе-

трів, у тому числі 1700 — по

Україні, на 20—50% скоро-

тить час і витрати на това-

рообмін між Європейським

співтовариством і регіонами

світу, що найбільш динаміч-

но розвиваються.

Для економіки й зовніш-

ньої політики України реа-

лізація проекту МТК «Вол-

га — Карпати» стане стовпо-

вою дорогою на 10—15 ро-

ків із великими перспектива-

ми. За основу МТК на першо-

му етапі пропонується взяти

наявні залізниці й автомагі-

стралі, що проходять від Вол-

гограда через територію Лу-

ганщини до західного кор-

дону України, які треба мак-

симально спрямити, усунув-

ши багатокілометрові гаки

й петлі, а всю інфраструкту-

ру МТК привести у відповід-

ність до світових стандартів,

намагаючись обійти великі

населені пункти.

Однак чи буде реалізовано

(і якщо так, то коли) тран-

зитні можливості України,

покаже час.

Транзитний шлях у Європу Володимир СПЕКТОР

Обганяючи лідерів®

Анатолій Репицький

29 листопада 2011 року8 № 46 (201)

Космос

Що треба зробити для зміц-

нення української економі-

ки, на чому зосередити зу-

силля найперше і як повер-

нути громадянам почут-

тя впевненості в завтраш-

ньому дні? Своєю точкою

зору на наявні проблеми

із читачами «УТГ» ділить-

ся Леонід Кучма, другий

Президент України (1994—

2005 рр.).

— Леоніде Даниловичу,

Ви пішли в президент-

ство з посади директора

одного із провідних під-

приємств вітчизняної

ракетно-космічної га-

лузі — відомого на весь

світ «Південмашу» (ДП

«Виробниче об’єднання

«Південний машино-

будівний завод» ім.

О.М.Макарова»). У його

долі за останні роки,

так само як і в долі всієї

країни, було чимало по-

трясінь, що негативно

позначилося і на замов-

леннях, і на обсягах ви-

робництва, і на стані

матеріально-технічної

бази. На Вашу думку,

чи є шанси повернути

«Південмашу» і в ціло-

му ракетно-космічній

галузі колишню міць?

За рахунок чого це мож-

на зробити? Чи вар-

то розраховувати у

розв’язанні внутрішніх

проблем України на до-

помогу ззовні?

— Думаю, що на першо-

му плані має бути страте-

гічне партнерство з Росією.

Однак у нас досі нема дові-

ри одне до одного. Бо в Ро-

сії деякі представники вла-

ди (прошу вибачення — я

їх дуже люблю) часто див-

ляться на Україну, як на

підлеглого, діють за прин-

ципом «я сказав, ти — зро-

би». А я вважаю, що Укра-

їна має бути стратегічним

партнером Росії. Ми одне з

одним маємо розмовляти на

«Ви», і обидві сторони рів-

ною мірою мають одержу-

вати позитивні результати

від такого діалогу. Тоді весь

світ почне на нас дивитися

по-іншому, буде більше за-

мовлень у космічній галузі.

А так що ми маємо зараз?

За проектом «Циклон» у

Бразилії перший пуск на-

мічався 2006 року. Набли-

жається 2012-й, а ми май-

же не фінансуємо цей про-

ект. У такому випадку як

на нас має дивитися світ, у

тому числі Бразилія? Зре-

штою, вона може відмови-

тися від наших послуг і зна-

йти іншого партнера, уклас-

ти договір з тією ж Росією.

Тому ми маємо весь час

пам’ятати, чим небезпечні

власні промахи, недофінан-

сування тих або інших про-

грам і проектів. Не тільки в

космічній, а й у авіаційній,

транспортній, суднобудів-

ній промисловості. Не мож-

на втрачати свій інтерес в

інших країнах, треба захи-

щати його й відстоювати.

— У Вас є рецепт реані-

мації ракетно-космічної

галузі?

— По-перше, треба сер-

йозно розібратися з «Пів-

денмашем». Це величезні

виробничі площі й потуж-

ності. Ви спробуйте зроби-

ти там звичайний болт —

він буде золотим через на-

кладні витрати. Чи можна

виправити ситуацію? На-

певно. Як на мене, треба

провести реструктуризацію

заводу. Розділити його на

кілька підприємств, відітну-

ти все зайве, зберігши тіль-

ки ті виробництва, які од-

нозначно будуть затребу-

вані завтра. Наприклад, там

є чудове інструментальне

виробництво, яке сміливо

можна виділяти в окремий

завод. Він зможе працювати

на всю Україну, на СНД або

навіть ще ширше й заробля-

ти спокійно гроші, отриму-

вати прибуток. Сьогодні ж

усе, що заробляється в цьо-

му сегменті, іде в загальну

скарбничку «Південмашу»,

і в підсумку ніхто нічого не

отримує, латаються тіль-

ки бюджетні діри, а розви-

тку нема.

Аналогічно в тракторному

виробництві. Ми ж 20—25

років тому продавали трак-

тори в 65 країн світу, на-

віть в Америку й Канаду!

Зараз це виробництво фак-

тично зупинене. Отже, теж

треба подумати, як повер-

нути Україні власний трак-

тор, підтримати власного

виробника, а не білорусько-

го або російського. З огляду

на останні події, коли наша

держава заявила про наміри

зайняти серйозну нішу на

світових ринках сільсько-

господарської продукції й

проводити активну аграрну

політику, це особливо ак-

туально. Бо неможливо за-

йматися розвитком аграр-

ного сектора й при цьому

не мати власного тракто-

ра, власного комбайна. До

речі, комбайн теж виробляв

«Південмаш» — одна з його

філій у Павлограді.

Я переконаний, що успіх у

реалізації масштабних про-

ектів на «Південмаші» з

підтримки й розвитку сіль-

ськогосподарського, вітро-

енергетичного, космічного

та інших напрямів багато

в чому залежатиме від того,

чи зуміють ракетобудів-

ники навести лад у своє-

му домі. Але виконати таке

складне завдання «Півден-

маш» не зможе самотужки.

Має бути відповідна уря-

дова програма. Розробки в

цьому напрямку вже є, уря-

ду треба знайти час і зайня-

тися цим питанням деталь-

ніше.

— Ви не шкодуєте, що в

90-х довелося розстати-

ся з «Південмашем»?

— Із цим підприємством у

мене пов’язані найсвітліші

спомини. Бо тоді все було

по-чесному. Відразу було

видно, хто є хто. Не тре-

ба було пильнувати, чека-

ючи на підступ. Кожен ро-

зумів ступінь своєї відпові-

дальності. І найголовніше:

люди вміли давати слово й

дотримувати його. Нікому

навіть на думку не спада-

ло обдурити, підвести това-

ришів. Мимоволі порівнюю

час роботи на заводі, у КБ

із нинішнім, коли аналізую

те, що відбувається в Укра-

їні. Ми часто не розуміє-

мо, до яких наслідків може

призвести поведінка люди-

ни в тій або іншій ситуації,

особливо якщо ця людина

чиновник високого рангу.

Багато що робиться з по-

зиції власного «я», судять і

ухвалюють рішення з висо-

ти своєї дзвіниці. При цьо-

му ніхто не хоче відпові-

дати за свої рішення, якщо

щось не вийшло. Багато хто

думає так: та нічого страш-

ного, країна подужає. Люди

не розуміють, скільки ран

на тілі цієї країни залишено

в минулому й збільшують їх

сьогодні. Виходить, що для

нас вона не рідна? Але ж це

найстрашніше. Особливо

погано те, що багато моло-

дих і талановитих громадян

України прагнуть жити й

працювати за кордоном, бо

не знаходять тут розуміння

й підтримки.

— Тому Ви от уже 7 ро-

ків у рамках благодій-

ного фонду «Україна»

реалізуєте програму з

активної підтримки мо-

лодих інтелектуалів,

школярів і студентів?

— Так, це наш невеликий

внесок у інтелектуальне

майбутнє країни. Ця про-

грама діятиме й далі. Але

самих лише президент-

ських стипендій мало для

того, щоб молодь почувала-

ся затребуваною та захище-

ною в рідній країні. Треба

створювати умови для ви-

пускників технічних ВНЗ,

щоб вони могли знайти для

себе гідну роботу й не йшли

після закінчення навчання

торгувати на ринок, не їха-

ли за кордон, у тому числі

в сусідню Росію. Чому так

відбувається? Якщо за ра-

дянських часів диплом да-

вав гарантію роботи за фа-

хом і більш-менш гідну

зарплату, соціальний за-

хист, то останнім часом, на

жаль, наявність диплома в

нас нічого не означає.

У той же час треба визна-

читися з кількістю фахів-

ців, що здобувають вищу

освіту. У нас їх готують у

кілька разів більше, ніж у

Європі, а використовують

у кілька разів гірше. Бага-

то хто здобуває диплом за-

ради диплома й зовсім не

уявляє, чим займатиметь-

ся після закінчення ВНЗ.

Хтось влаштовується на

роботу за протекцією, туди,

де його освіта, спеціаліза-

ція взагалі не мають ніяко-

го значення. Звідси, напев-

но, у суспільстві сформува-

лося не дуже серйозне став-

лення до вищої школи. У

міжнародних рейтингах ба-

гато наших вищих навчаль-

них закладів теж, на жаль,

сьогодні не котирують-

ся. Тому треба змінювати

державні підходи, зроби-

ти все, щоб повернути пре-

стиж освіті, науці, у якій за

останні роки також відбу-

лися величезні зміни не на

краще. Настроювати мо-

лодь активніше йти в тех-

нічні ВНЗ, виховувати тих,

хто зможе піднімати про-

мисловість і економіку.

— Чого не вистачає

Україні для стабілізації

ситуації?

— На моє переконання,

для запуску стабілізаційно-

го процесу не вистачає не

пряника, а батога. Можли-

вості для розвитку косміч-

ної галузі й багатьох інших

найважливіших напрямів

у нас є. Для їхньої реаліза-

ції потрібні бажання, воля

й розуміння, що на самому

лише чавуні, металі або на

самій хімії економіку не ви-

тягти.

Я сто разів говорив і можу

повторити ще раз: так, ми

можемо вступити в систе-

му міжнародного розподі-

лу праці. При цьому опи-

нитися в ситуації, коли від

нас нічого не залежатиме.

Тобто ми станемо просто

територією, на якій розмі-

щатимуться якісь виробни-

цтва. Про те, що може ста-

тися саме так, свідчить до-

свід багатьох європейських

держав, які вже одержали

свій «гіркий пряник». Ба-

гато з них, увійшовши до

ЄС, власного продукту не

виробляють, а розвивають

чужі технології й випуска-

ють тільки те, що пропону-

ють високорозвинені краї-

ни — Німеччина, Франція,

Італія та інші. Але мені зда-

ється, що Україна заслуго-

вує на значно більшу пова-

гу, з огляду на інтелект, що

ще в нас залишився. Сьо-

годні цей інтелект необхід-

но підтримувати й просува-

ти. Адже ми всі добре ро-

зуміємо, що майбутнє — за

високими технологіями.

Крім того, час відмови-

тися від практики мину-

лого. Сьогодні не можна

вже працювати, як за ча-

сів СРСР, коли підприєм-

ства гарантовано забез-

печувалися замовлення-

ми «згори». Треба вчити-

ся бути менеджерами, зна-

ходити, чим зацікавлюва-

ти інші країни, і пропону-

вати свою продукцію. Тіль-

ки тоді прийде успіх. Тре-

ба шукати консенсус із Ро-

сійською Федерацією. На-

приклад, у військовій сфе-

рі. Адже Росії і в майбут-

ньому буде потрібна важка

ракета, яку вміють робити

в Україні. Сьогодні ми мо-

жемо подовжити на 5 років

гарантійний термін на ра-

кети стратегічного озбро-

єння, які «служать» на ро-

сійській території, і збіль-

шити термін їхньої служби

до 30. А що далі? За цей час

треба буде зробити щось

натомість. Але не думаю,

що Росія зможе самотуж-

ки розв’язати це завдан-

ня, бо там теж за остан-

ні роки втратили колишній

науковий і виробничий по-

тенціал. Тож треба шука-

ти консенсус у таких висо-

котехнологічних галузях,

як ракетно-космічна, авіа-

ційна. Разом розв’язувати

стратегічні завдання, захи-

щати наші спільні інтереси.

Сподіватимемось на краще.

Не вистачає батога, а не пряників Ірина КОНДРАТЬЄВА

Довідка «УТГ»

Благодійну організацію «Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна»

засновано 2004 року. Основні напрями діяльності: підтримка обдарованої моло-

ді, відродження сільських бібліотек, міжнародне співробітництво, розробка та ре-

алізація гуманітарних проектів тощо. Іменні стипендії Президентського фонду що-

річно одержують 50 студентів різних курсів із 8 ВНЗ України (від 5 до 10 стипен-

дій у кожному ВНЗ). Їх надають переважно майбутнім представникам технічних про-

фесій на підставі підсумків попереднього навчального року. Студентів, гідних одер-

жати таку стипендію, визначають вчені ради ВНЗ. Зараз розмір стипендії становить

10800 гривень.

29 листопада 2011 року 9№ 46 (201)

Інфраструктура

Початок на стор. 1

Мерія обіцяла емітува-

ти облігації, які мали забез-

печити фінансування, але,

здається, їх так і не випусти-

ли. Це була справжня аван-

тюра...

Отримавши від УЄФА

«червону картку», уряд при-

значає державним замовни-

ком спорудження стадіону

ДП «Західінфрапроект», а

генпідрядником обирає ТОВ

«Альткомкиївбуд». Тоді ж

створюється й ДП «Дирек-

ція з будівництва об’єктів

до Євро-2012 у м. Львові»,

яку підпорядковують Нац-

агентству з питань підготов-

ки та проведення в Україні

фінальної частини чемпіона-

ту Євро-2012. І почалася ро-

бота.

За станом на січень

2011 року, готовність адміні-

стративно-побутового кор-

пусу стадіону становила 34%,

чаші арени — 65%. 11 квітня

2011-го будівництво львів-

ського стадіону інспектує

Президент Віктор Янукович.

Вердикт: готовність об’єкта

— 52%, відставання від гра-

фіка — один місяць. Напри-

кінці вересня Мішель Платі-

ні, оглянувши будову львів-

ського стадіону вдруге, по-

кидає його в чудовому на-

строї. А рівно через місяць,

за день до попередньо при-

значеної на 29 жовтня дати

офіційного відкриття «Аре-

ни Львів», комісія УЄФА

вручає генеральному дирек-

тору ДП «Західінфрапроект»

Володимиру Шадріну серти-

фікат про готовність першої

черги.

Урочистості відбулися у

призначений вечір. Ніко-

го з високих державних му-

жів, попри щирі запрошен-

ня, у VIP-ложі не було. Як і

прямої телетрансляції, від

ведення якої уповноваже-

на на те ТРК «Україна» теж

чомусь відмовилася. Не до-

тримались організатори й

обов’язкового в таких ви-

падках ритуалу відкриття

державного об’єкта — забу-

ли про Гімн України. Приві-

тання Віктора Януковича ди-

вилися з моніторів у запису,

наживо — двогодинну розва-

жальну програму.

Із променада видно все

Проект стадіону розробле-

но у 2008 році австрійською

фірмою «Альпіне Бау». Із

квітня 2010-го архітектур-

ний супровід здійснювало

ТОВ «Арніка», а з вересня

2011-го — ТОВ «Укрдизайн-

груп». На період відкриття

освоєно 2 млрд грн із перед-

бачених кошторисом 2,287

млрд грн, які пішли на спо-

рудження «Арени Львів» та

створення необхідної інфра-

структури. За словами Бо-

риса Колеснікова, проблеми

під час зведення об’єкта ви-

никали не через помилки в

проекті або конструкціях, а

внаслідок несвоєчасного за-

безпечення комплектуваль-

ними та устаткуванням.

Нині оприлюднені цікаві

технічні дані арени. Зокре-

ма, загальна площа земель-

ної ділянки стадіону стано-

вить 243226 м2. Каркас аре-

ни складається з 69 несу-

чих ферм, які мають близько

10000 конструктивних еле-

ментів. Із 34915 запроекто-

ваних місць на трибунах під

час проведення Євро-2012

буде задіяно 32725. Двоти-

повий дах площею 29500 м2,

прозорий (із макролону) і

непрозорий (з профнасти-

лу), накриває всі трибуни.

Покрівля оснащена підігрів-

ним водостічним жолобом,

що збиратиме як воду, так

і талий сніг. Фасад заскле-

но 2989 м2 сонцезахисного

скла з енергозбережним по-

криттям, здатним змінюва-

ти колір залежно від погод-

них умов. Для оздоблення

вентильованої фасадної сис-

теми застосовано 6152 м2

райцинку — якісного мате-

ріалу зі сплаву цинку, міді й

титану.

Параметри футбольного

поля, як і вимагає УЄФА, —

105х68 м. Воно покрите на-

туральним рулонним га-

зоном RICHTER SYSTEMS

(Голландія) із спеціальних

трав’яних сумішей, опти-

мальних для кліматичних

умов Галичини. Система

його догляду включає три

дренувальні шари та родю-

чий грунт, поливання з 26

спринклерів із використан-

ням дощової води та підігрів

на рідкому етилен-гліколі.

Особливістю львівської

арени є променад. Це 400 ме-

трів суцільного пішохідного

простору по периметру ста-

діону між нижнім та верхнім

ярусами. Його призначен-

ня — розподіляти глядацькі

потоки і убезпечувати їх рух.

Із будь-якої його точки мож-

на безперешкодно спостері-

гати за тим, що діється на га-

зоні. У Дирекції з будівни-

цтва об’єктів до Євро-2012 у

м. Львові запевняють: у разі

надзвичайної ситуації для

евакуації всіх гостей стадіону

потрібно лише 8 хвилин.

Світлове обладнання ігро-

вого поля «Арени Львів»

таке саме, як і НСК «Олім-

пійський» та «Донбас-

Арени», — компанії Royal

Philips Electronics. Працює

воно з максимальним розра-

хунковим рівнем освітлено-

сті — 2400 люксів і відпові-

дає стандартам FIFA та UEFA

для телетрансляцій футболь-

них матчів. Акустична сис-

тема чаші стадіону забезпе-

чує покриття усіх місць рів-

нем гучності 110 Дб в діапа-

зоні частот при відтворенні

40 Гц — 16 кГц. Відеозобра-

ження подій на газоні мо-

жуть транслюватися дво-

ма великими табло по 62 м2

на трибунах і 75 монітора-

ми розміром 40 дюймів і 354

— по 52 дюйми у відокрем-

лених приміщеннях усього

комплексу.

— На думку фахівців УЄФА,

з-поміж усіх восьми стадіо-

нів Євро-2012 «Арена Львів»

вже сьогодні претендує на

статус одного з найкомфорт-

ніших, — прокоментував по-

дію директор турніру УЄФА

Євро-2012 в Україні Маркіян

Лубківський. — Спору-

да зручна для вболівальни-

ків, досить функціональна з

огляду на управління вели-

кими людськими потоками і

транспортну логістику. По-

при те, що до початку тур-

ніру ще треба облаштувати

прилеглі території і під’їзди,

добудувати зону гостиннос-

ті, головне — «Арена Львів»

відкрита.

Гроші не пахнутьЗа попередніми розрахун-

ками фахівців, утримання

такої арени обходитиметься

в 20—25 млн грн на рік. Тому

постановою Кабінету Міні-

стрів від 13 липня 2011 року

створено державний консор-

ціум «Спортивні арени Укра-

їни», завданням якого й має

бути ефективне використан-

ня об’єктів інфраструктури

після проведення чемпіона-

ту. До консорціуму, разом

із НСК «Олімпійський» та

Палацом спорту, увійшла й

«Арена Львів». Концепція її

розвитку передбачає пере-

творення комплексу на спор-

тивний, культурний, розва-

жальний та бізнесовий центр

Західної України. У проміж-

ках між футбольними захо-

дами консорціум надаватиме

його сегменти для проведен-

ня концертів, шоу, виставок

тощо. Крім цього, тут постій-

но функціонуватимуть рес-

торани, бари, кафе.

Однак фінансовий експерт,

заступник керівника Комі-

тету громадського контролю

«Євро-2012» Тетяна Тимо-

шенко, не вважає державний

консорціум формою ефек-

тивного менеджменту. Більш

того, на її думку, він є ні чим

іншим, як ще одним струк-

турним навантаженням на

держбюджет. Цілком інший

підхід до такої ж проблеми

знайшли в польському місті

Вроцлаві. Задовго до завер-

шення будівництва стадіону

до Євро-2012 місто підписа-

ло угоду з профільною ком-

панією із США про організа-

цію його комерційного вико-

ристання. Нині американські

менеджери успішно куриру-

ють об’єкт, а місто, завдяки

добрим дивідендам, справно

погашає кредити, які брало

на його спорудження.

Україна, звісно ж, не Поль-

ща. І хто знає, можливо, спо-

дівання Бориса Колеснікова

щодо виходу «Арени Львів»

на самоокупність через два

роки справдяться. Спро-

моглися ж за півтора року

на болоті звести стадіон. А

факт, що всі наші стадіони

завжди були дотаційними,

— вже не «совкова» догма.

Та й песимістичний про-

гноз, яким експерт Тетяна

Тимошенко прирекла «Аре-

ну Львів» на вічну дотацій-

ність через віддаленість від

житлових масивів, пога-

ну логістику і дорогі кому-

нікації, теж досить сумнів-

ний. Звідки ж їй було знати,

що ще в середині 70-х років

минулого століття виникла

й почала реалізовуватися

концепція забудови саме

цієї, південної частини Льво-

ва, де нині й створили стаді-

он. Зрештою, і мало кому з

львів’ян відомо про наміри

місцевої влади винести всі

державні та інші установи з

історико-архітектурного ан-

самблю міста. За функціо-

нальністю кращої території,

ніж південна частина Льво-

ва, у межах міської смуги

більше немає.

Наша відповідь Керзону

Тепер, коли стадіон офі-

ційно відкритий, депутати

Львівської міськради, знач-

на частина яких перебу-

ває у стані превентивної ві-

йни з мером Львова Андрієм

Садовим, хочуть заслуха-

ти його щодо частки міс-

та у стадіоні «Арена Львів».

Мовляв, а що ми з цього ма-

тимемо? У відповідь місь-

кий голова процитував го-

лову бюджетної комісії Яро-

мира Самагальського: з бю-

джету міста в стадіон змогли

вкласти 130 млн грн, 90 з

яких — кредитні кошти. Та-

кож місто передало під ста-

діон землю. Тільки й того.

І поставив два зустрічні за-

питання:

— А знаєте, скільки кошту-

ватиме утримання стадіону?

То тепер ви хочете пропор-

ційно закладати в бюджет

міста кошти ще й на це?

Мабуть, переконливішої

відповіді на такий запит

міський голова знайти не

зміг. І якщо депутати під за-

йменником «ми» мали на

увазі львівський електорат,

то за бажання відповідь мо-

гли б почути від самих своїх

виборців.

Протягом усього поточно-

го року Львовом не те що не

проїхати — не всякою вули-

цею пройти можна. Із вось-

ми трамвайних маршрутів

через заміну покриття про-

їжджої частини вулиць, ре-

йок та підземних каналі-

заційних комунікацій, які

пам’ятали ще австрійсько-

го цісаря, півроку функціо-

нувало лише два. Вульгар-

ний асфальт, від запаху яко-

го кожного літа потерпали

мешканці центральної час-

тини міста, тепер заміне-

но історичною базальтовою

бруківкою. Тротуари висте-

ляють гранітною плиткою.

Трамваї пішли безшумними

коліями. Полотно фактично

всіх магістральних міських

доріг та під’їзних до міста

трас капітально відремонто-

вано турецькою компанією

ONUR із дотриманням євро-

пейських стандартів. При-

чому, в кредит. Докорін-

но змінено схему руху гро-

мадського автотранспорту,

а його пасажири почали по-

ступово пересідати із задуш-

ливих маршруток у комфор-

табельні великогабаритні

автобуси. Урешті-решт, не

пізніше, як у грудні, мають

відкрити і львівський аеро-

порт із злітно-посадковою

смугою, здатною прийма-

ти всі типи літаків. Усе це і

багато чого іншого фінансу-

ється в основному з держ-

бюджету. І якби не Євро-

2012, то ще довго б місько-

му господарству Львова жи-

вотіти, як доводиться усім

«нефутбольним» обласним

центрам, на свій куций дота-

ційний бюджет.

«Арена Львів»: погляд зблизька Роман ДИГАС

Шоу у вечір відкриття стадіону

За два дні до першого матчу

Святкування першого голу

Зал прес-конференцій

29 листопада 2011 року10 № 46 (201)

Наука

У всьому різноманітті нау-

кових і технічних напрям-

ків розвитку світової про-

мисловості, є такий, у яко-

му Україна може стати кон-

курентом іншим країнам.

Це розроблення та вироб-

ництво датчиків для вимі-

рювання тих або інших па-

раметрів.

Саме цим займається гру-

па, до якої входять уче-

ні з декількох академіч-

них інститутів, а також

«технічна база» — київ-

ський завод «Меридіан»

ім. С.П.Корольова. За фун-

даментальне дослідження

«Створення мікроелектрон-

них датчиків нового по-

коління для інтелектуаль-

них систем» і розроблення

близько 50 нових типів сен-

сорів авторський колектив

висунуто на здобуття Дер-

жавної премії України за

2011 рік.

Сьогодні слово «сенсор»

для багатьох асоціюється

з екраном мобільного те-

лефона, що відгукується на

дотик пальця. А ще років

десять тому таких «розум-

них» пристроїв у масовому

користуванні не було. По-

рівняно недавно з’явилися

й датчики, здатні сканува-

ти радужку ока або відбиток

пальця. Сенсори можуть ви-

значати тисячі параметрів, у

тому числі фіксувати явища,

не доступні людським орга-

нам чуттів.

Особливо гостро питан-

ня про створення нових ти-

пів датчиків постало остан-

нім часом, коли з’явилася

мікроелектронна апаратура,

здатна аналізувати букваль-

но все, про що в неї запита-

ють. Якщо, звичайно, запи-

тають грамотно й із достат-

нім набором вихідних да-

них, які й мають поставля-

ти сенсори. Датчики є по-

середниками між зовнішнім

світом і комп’ютерами. Що

далі, то більшою ставатиме

потреба в пристроях, здат-

них бути для машин очима,

вухами, носом і ще сотня-

ми інших «органів чуттів». І

якщо Україна, на жаль, від-

стала в комп’ютерній го-

нитві, то в створенні сенсо-

рів для різних вимірів у нас

є цілком конкурентні наро-

бітки.

Дізнатисяпро самопочуття листя

Один із таких багатообі-

цяльних напрямків — біо-

датчики, створені на межі

між живою й неживою ма-

терією. Такі технології сьо-

годні тільки розвивають-

ся. Спільний колектив уче-

них з Інституту кібернети-

ки ім. В.Глушкова та Інсти-

туту фізики напівпровідни-

ків ім. В.Лашкарьова НАН

України сконструював сен-

сори, що реєструють рівень

фотосинтезу в листі рослин.

Яке практичне застосування

можуть мати такі прилади,

розповідає керівник групи,

завідувач відділу Інститу-

ту кібернетики Володимир

Романов (на знімку):

— Біосенсори — це вимі-

рювальні пристрої, де роль

чутливого елемента виконує

жива матерія. Це можуть

бути окремі клітини або

листя рослин. Якщо якимсь

чином їх збудити, вони ста-

нуть джерелами певного

виду сигналів. Біосенсори

можуть бути індикаторами

зміни стану рослин, повітря,

води. Зокрема, під моїм ке-

рівництвом розроблено ро-

дину приладів під загаль-

ною назвою «Флоратест»,

які дозволяють стежити за

фотосинтезом. Зрозуміло,

що вимірювати цей процес

прямими методами немож-

ливо — для цього треба вби-

ти саму рослину й подиви-

тися, як вона розвивалася.

Тому для роботи сенсорів

обрано інший метод.

Якщо освітити синім світ-

лом хлорофіл у листі, у ньо-

му почнеться процес фото-

синтезу, що дає свою пев-

ну лінію в спектрі: лист сві-

титиметься в червоній його

ділянці (за принципом Па-

улі). Це світіння можна за-

реєструвати за допомогою

фотодіода, налаштовано-

го на певну частоту. У при-

ладу є кліпса, за допомо-

гою якої легкий датчик із

фотодіодом прикріплюєть-

ся до листа, а вона, у свою

чергу, з’єднується з мобіль-

ним базовим блоком. На па-

нелі «Флоратесту» є кілька

кнопок керування й екран,

куди виводяться крива від

фотодіода й числові зна-

чення, що визначаються

мікрокомп’ютером.

За кривою світності можна

поставити діагноз всій рос-

лині після якогось впливу

на неї — заморозків, поливу,

внесення добрив або пести-

цидів. Так, можна визначи-

ти, після якої дози пести-

цидів фотосинтез у росли-

ні припиниться. Тоді під час

хімічної прополки бур’янів

не треба буде вносити на

поле зайву отруту. Анало-

гічно ми визначали за до-

помогою сенсорів, скіль-

ки треба води для штучно-

го зрошення, що дозволяє

істотно заощаджувати вод-

ні та енергоресурси. На до-

слідних полях ми одержа-

ли економію в десятки ти-

сяч гривень. Є методики, що

дозволяють виявити хворі й

слабкі рослини.

Зрозуміло, самі по собі сен-

сори не можуть дати ніяких

рекомендацій. Тому вони

підключені до інтелектуаль-

них систем. У приладі є вбу-

дований мікрокомп’ютер,

і завдання нашої групи —

розроблення електроніки та

програмного забезпечення

для таких систем, щоб за се-

рією даних можна було по-

будувати криву й на її осно-

ві дати чіткі відповіді про

стан рослин. Ми проводимо

виміри цим методом і по-

рівнюємо їх із показниками

стандартного біохімічного

аналізу. До речі, на відмі-

ну від нашого трихвилинно-

го тесту, «біохімію» роблять

два тижні, коли втрутитися

в процес уже майже немож-

ливо.

Ми проводили випробу-

вання на різних полях, у

тому числі й у Німеччині, і

зараз складаємо рекоменда-

ції для агрономів — корис-

тувачів нашого приладу: які

криві з фотосинтезу є опти-

мальними для різних рос-

лин, за яких параметрів тре-

ба поливати, за яких — до-

дати добрив і так далі.

Кожному запаху — власний «ніс»

— Наскільки я розумію,

«Флоратест» — лише один

із багатьох сенсорних при-

ладів, створених в Україні.

Розкажіть, будь ласка, про

інші розробки.

— Інтелектуальні систе-

ми нового покоління, ство-

рені в Інституті молеку-

лярної біології та генети-

ки НАН України, в Інсти-

туті електродинаміки, в Ін-

ституті фізики напівпровід-

ників, містять у собі біосен-

сори і цілі біоматриці. Пра-

цюючи разом із вбудованим

мікрокомп’ютером, вони

можуть виконувати роль

штучного носа або язика.

Їхня чутливість дозволяє

визначити одну молекулу

шкідливої речовини серед

мільйонів інших.

Такі системи вже зараз

можна використовувати в

контейнерах або рефриже-

раторах для контролю якос-

ті продуктів харчування.

Є розробки для виявлення

вибухових та інших забо-

ронених речовин на вокза-

лах або в аеропортах. Май-

же готовий мобільний при-

лад для визначення сірко-

водню. Такий «ніс» допома-

гає уникнути трагічних ви-

падків, які, на жаль, трапля-

ються, коли копають коло-

дязі, льохи, виконують інші

роботи, де існує небезпека

викидів сірководню. Під час

його розробки застосова-

ні нові матеріали на основі

наноструктурованого крем-

нію.

Або інший приклад. У

Львівському політехнічно-

му інституті створений мі-

ніатюрний датчик вимірю-

вання внутрішньочерепно-

го тиску, який можна засто-

совувати для діагностики

черепно-мозкових травм.

Він успішно пройшов клі-

нічні випробування й уже

використовувався в нейро-

хірургічному відділенні

Львівської лікарні швидкої

допомоги. Створено мініа-

тюрні датчики для вимірю-

вання тиску в черевній по-

рожнині під час гастроенте-

рологічних досліджень, ди-

ференціального тиску для

діагностики захворювань

вуха. На замовлення буді-

вельників розроблено набір

датчиків сили для відсте-

ження руйнівних наванта-

жень на залізобетонні кон-

струкції. На основі біосен-

сора створено прилад для

експрес-тесту на пташиний

вірусний грип.

До речі, одна із сенсор-

них систем, створених на-

шим колективом, викорис-

товується й у роботі знаме-

нитого Великого адронного

колайдера у Швейцарії. Це

спеціальні сканувальні мі-

кроскопи, що дозволяють

вимірювати надмалі відста-

ні пробігу частинок під час

розпаду. У нас вони засто-

совуються для визначен-

ня якості матеріалів у елек-

тронній і наноелектронній

промисловості. Такі надма-

лі проміжки ці прилади мо-

жуть вимірювати шляхом

високочастотного скану-

вання.

До речі

Українські дозиметрив Японії

Після землетрусу в Японії

та аварії на атомній станції

«Фукусіма» до українських

учених звернулися япон-

ці: їм не вистачало дозиме-

трів. Завод «Меридіан», що

входить до складу групи

Володимира Романова, зу-

мів швидко налагодити ви-

пуск дозиметрів для Японії.

Шосте чуття — сенсорУкраїнські вчені створили біодатчик,який не тільки працює, а й приносить користьАнатолій ЛЕМИШ

Екран після вимірюванняСенсор на листі винограда

Портативний флуорометр «Флорестат» для експрес-діагностики стану рослин

Розумне лікування«Розумний» полімерний ма-

теріал може вивести розви-

ток медицини на більш ви-

сокий рівень.

Вчені з Каліфорнійського

університету в Сан-Дієго по-

відомляють про створення й

успішні тестування першо-

го практичного «розумного»

матеріалу, який здатний зро-

бити переворот у медицині

в галузі використання світ-

ла – тепер воно може про-

никати в тканини людського

організму на чотири дюйми,

тобто на 10 см , а це чимало.

У своєму звіті дослідники

розповіли про новий полі-

мерний матеріал, схожий за

своєю структурою на плас-

тик, можливості якого до-

зволяють використовувати

його для діагностики захво-

рювань і вирощування нових

тканин людського організму

в лабораторних умовах.

Адах Альмутаірі та його ко-

леги пояснюють, що ближ-

нє інфрачервоне світло, яке

не сприймається людським

оком, глибоко проникає в

тканини організму і здатне

лікувати деякі хвороби. При

цьому воно не має побічних

ефектів і не завдає шкоди

тканинам, бо є малопотуж-

ним. Начебто все просто, але

до недавнього часу матеріа-

лів, що ефективно реагують

на малопотужні інфрачерво-

ні промені, не було: вже відо-

мі «розумні матеріали» ви-

магають потужного інфра-

червоного випромінювання,

яке руйнує здорові клітини і

тканини організму. Це і під-

штовхнуло каліфорнійських

вчених до вивчення і ство-

рення «розумних» полімерів,

що реагують на ближнє

інфра червоне світло.

Стикаючись із малопотуж-

ними інфрачервоними про-

менями, новий матеріал роз-

падається на дуже дрібні час-

тинки, абсолютно нетоксич-

ні для тканин. Наприклад,

зараз вчені досліджують

можливість введення полі-

меру до складу імплантова-

ного гідрогелю (водомісткий

гнучкий матеріал), який ви-

користовують для вирощу-

вання нових тканин та вве-

дення ліків. Поєднання гід-

рогелю із «розумним» полі-

мером після зіткнення з інф-

рачервоним світлом дозво-

лить створювати нові ліки й

агенти візуалізації, що засто-

совуються для лікування он-

кологічних захворювань.

«Наскільки нам відомо, це

перший приклад полімерно-

го матеріалу, здатного розпа-

датися на крихітні молекули

у відповідь на такий малий і

нешкідливий рівень опромі-

нення», – кажуть дослідники.

Підготувала

Анна ГРЕЧАНИК

(за матеріалами

www.sciencedaily.com)

29 листопада 2011 року 11№ 46 (201)

Четвертий рівень

Як навчають маркшейде-

рів і в яких умовах вони

працюють, як підготува-

ти молодого фахівця, щоб

його адаптаційний пері-

од на шахті був якнаймен-

шим, удалося довідати-

ся від викладача кафедри

маркшейдерії Національно-

го гірничого університету

(м.Дніпропетровськ) Андрія

Третьяка. Бесіда показала

безліч проблем, пов’язаних

із працею маркшейдера на

виробництві.

— Андрію В’ячеславовичу,

предмет, який ви виклада-

єте, досить рідкісний, і на-

зва професії незвичайна...

То хто ж такий маркшей-

дер?

— Будь-яке будівництво —

від мізерно малого до не-

ймовірно грандіозного —

обов’язково вимагає геоде-

зичного забезпечення. На

землі й у її надрах, на по-

верхні Світового океану й

під водою, у повітрі й на-

віть у космосі людство не

може обійтися без геодезії.

Приміром, геодезистів, які

працюють у повітряному й

водному океанах, назива-

ють штурманами. А тих, хто

працює в земних надрах,

— маркшейдерами. Назва

прийшла до нас із Німеччи-

ни й означає роботу з роз-

мітки та встановлення меж

територій і родовищ.

— У чому особливість цієї

гірничої професії серед

інших шахтарських спе-

ціальностей?

— Маркшейдер розв’язує

ті ж завдання, що й будь-

який геодезист на земній

поверхні, але тільки під зем-

лею. По-перше, він виконує

просторово-геометричні

виміри в надрах із подаль-

шим зображенням на пла-

нах і картах. По-друге, бере

участь у підготовці техно-

логічних рішень, займаєть-

ся розрахуванням і побудо-

вою небезпечних зон під-

вищеного гірського тиску,

прогнозує вплив гірничо-

добувних робіт на земну

поверхню й навколишнє се-

редовище. По-третє, сте-

жить за якістю видобутку

корисних копалин, контро -

лює фактичний обсяг ви-

добутку. І, скажу відверто,

навчати й навчатися цьому

важко й довго.

— Як на мене, посадо-

вих обов’язків у марк-

шейдера забагато. І вже

той факт, що цей фахі-

вець відповідає за життя

людей (за ним — останнє

слово), означає, що під-

готувати його в навчаль-

ному закладі — завдан-

ня і важливе, і досить

складне...

— Як і в будь-якій інже-

нерній діяльності, основою

роботи маркшейдера є базо-

ві природничі науки — фізи-

ка й математика. Він займа-

ється забезпеченням гір-

ничого виробництва, отже,

мусить знати всі техноло-

гічні ланки. Тому не можна

обійтися без вивчення гео-

логії, технологій проведен-

ня виробок і видобувних

робіт, фізики гірських по-

рід, рудничного транспор-

ту, охорони праці, еконо-

міки, комп’ютерних техно-

логій та інших наук. Крім

того, робота під землею ви-

магає міцного здоров’я й

доброї фізичної підготов-

ки. Не останню роль віді-

грає і психологічна готов-

ність фахівця. Маркшей-

дер особисто відповідає за

правильність ухвалених рі-

шень. Ступінь його відпові-

дальності надзвичайно ви-

сокий — від дисциплінар-

ної, адміністративної до

карної.

— Як ВНЗ справляєть-

ся із ще однією важли-

вою місією — навчи-

ти майбутнього фахівця

розв’язувати ті завдання,

які поставить перед ним

виробництво?

— Саме у випадку з марк-

шейдерами дуже помітний

розподіл у навчальному

процесі — що вони мають

знати й що — уміти. Навіть

за бездоганної теоретичної

підготовки фахівець у ро-

боті може виявитися недіє-

здатним.

Не є таємницею те, що від-

повідно до вимог Болон-

ського процесу різко скоро-

тився обсяг аудиторних за-

нять, студенти здебільшо-

го навчаються самостійно.

Тепер уявіть, як можна на-

вчити майбутнього марк-

шейдера працювати з таки-

ми приладами, як теодоліт,

нівелір, виконувати вимі-

ри, камеральну обробку ви-

мірів без участі викладача й

за межами аудиторії. Це од-

наково, що ви йдете на при-

йом до стоматолога або хі-

рурга, які переважно навча-

лися самі.

Ще один злий жарт у на-

вчанні маркшейдерів зі-

грав процес уніфікації осві-

ти, який вимагав навчати

майбутніх гірничих інже-

нерів різних спеціальнос-

тей за єдиними навчальни-

ми планами. Із цього при-

воду пригадується старий

анекдот про винахідника,

який придумав і побудував

автоматичну машину для

гоління. Треба було лише

кинути монету в монето-

приймач і вставити облич-

чя в спеціальне вікно. Коли

йому нагадали, що в різних

людей різна форма облич-

чя, він відповів: «Це тільки

до першого разу». Відзначу,

що при підготовці фахівців

процедура не менш болісна.

— Яких заходів вжито

професорсько-викладаць-

ким колективом кафедри

маркшейдерії для виправ-

лення ситуації?

— Коли ми складали на-

вчальні плани, перед нами

був вибір — входити в на-

прям «гірнича справа» або

«геодезія, картографія й

кадастр». Але якщо ви-

брати друге, то студент-

маркшейдер не вивчатиме

гірничі виробництва. Як у

такому випадку обслугову-

вати це виробництво? Тому

обрано перший напрям. Але

відповідно до уніфікації на-

вчальних планів із проце-

су підготовки маркшейдерів

випало вивчення геодезії на

першому курсі й, звичайно,

літня геодезична практи-

ка. Сумно було бачити по-

див у очах студентів друго-

го курсу, коли на них од-

ночасно обрушилися дві

споріднені дисципліни —

геодезія й маркшейдерська

справа. Незрозуміла термі-

нологія, посилання в одно-

му предметі на інший. Це те

саме, що під час зведення

будинку одночасно закла-

дати фундамент і виперед-

жальними темпами клас-

ти стіни. Страшна це спра-

ва — чинити всупереч еле-

ментарній логіці.

Щоб хоч якось компен-

сувати утворену прогали-

ну у знаннях, викладачі ор-

ганізували додаткові занят-

тя, які становили не менше

40% часу, витраченого сту-

дентами на вивчення марк-

шейдерії на другому курсі.

Це все за рахунок особис-

того часу та за ініціативою

викладачів і студентів. За-

лишається тільки дивувати-

ся високій свідомості пере-

важної частини другокурс-

ників. Вони не те що без не-

вдоволення ставилися до

додаткових 2—3 пар лабо-

раторних занять на тиж-

день, а й, відчувши від них

користь, самі стали ініціа-

торами їх проведення.

— Чи не дивуються вироб-

ничники, коли дізнають-

ся, що маркшейдерам-

першокурсникам не чи-

тають геодезію, що в на-

вчальному плані нема

практики з геодезії піс-

ля першого курсу і з ви-

щої геодезії — після чет-

вертого?

— Ми добре розуміємо

тривогу в маркшейдерських

відділах гірничих підпри-

ємств, де очікують приходу

саме таких дипломованих

фахівців. Робимо все мож-

ливе, щоб не зганьбити до-

бре ім’я кафедри, універси-

тету й не знизити якість під-

готовки випускників.

— І от молодий фахівець-

маркшейдер потрапляє

на гірниче виробництво

й береться за виконання

своїх обов’язків...

— Усвідомлюючи рі-

вень своєї відповідальнос-

ті, маркшейдер ніколи не

виконує роботу без контро -

лю на кожному її етапі —

під час проектування й ви-

несення проектів у натуру,

виконання польових вимі-

рів, в обчисленнях при ка-

меральних роботах, під час

побудови креслень. Часто

колеги користуються ме-

тодом взаємного контролю

— не через недовіру одне до

одного, а виключно для до-

помоги. Колега, швидше за

все, помітить помилку, під-

каже й таким чином убере-

же від неприємностей. На те

ж чекають і від тебе.

За сучасних розмірів

шахт них полів вугільних

шахт відстань від стовбура

до робочої дільниці стано-

вить від 3 до 6 кілометрів.

Маркшейдер, як і гірники, у

важкій «робі», гумових чо-

ботях, із саморятувальни-

ком і світильником долає

цей шлях. А ще в руках шта-

тив, прилад, рулетка, жур-

нал. Пройшовши ці кіломе-

три, він негайно розпочинає

виміри. Потім треба встиг-

нути повернутися до стов-

бура, а вже в маркшейдер-

ському відділі виконати об-

числення та іншу роботу з

документацією.

Але це — в ідеалі. В реаль-

ності все може виглядати не

так гладко. Адже на робо-

чих дільницях шахтарі ру-

бають вугілля або породу,

кріплять виробки, ремонту-

ють і обслуговують гірниче

обладнання, і маркшейдер

може своєю присутністю

сповільнити роботу бригад.

Розумні робітники, брига-

дири й майстри не шукати-

муть у ньому причину сво-

їх невдач у роботі. Але — не

всі. Тоді й чує маркшейдер

на адресу своєї служби ви-

словлення, що складаються

переважно з ненормативної

лексики. Хіба можна в ко-

роткій лайці пояснити лю-

дині те, чого вона не розу-

міє або не хоче розуміти,

— важливість роботи марк-

шейдера?

Але гірше, коли не розу-

міють суті маркшейдер-

ської роботи деякі гірни-

чі інженери, тим більше ті,

хто обіймає керівні поса-

ди на виробництві. І тоді на

шахті формується відвер-

то неповажне ставлення до

маркшейдерської служби.

Наприклад, виробки не зу-

стрілися під землею, тоб-

то збійка виявилася неякіс-

ною; єдиний, хто відповідає

за це, — дільничний марк-

шейдер. А якщо вибої зу-

стрілися, то премії й шана

— гірникам прохідницької

дільниці.

З такого ставлення до

маркшейдерської служби

народжується й логіка фор-

мування заробітної плати

цих фахівців. На більшос-

ті підприємств вона значно

нижче, ніж у гірничих ін-

женерів та інших фахівців.

Тому часто йдуть високок-

валіфіковані маркшейде-

ри зі своїх відділів на інші

дільниці гірничого вироб-

ництва. Не дивно, адже рі-

вень їхньої підготовки до-

зволяє їм швидко освоїти

фактично будь-який вид

робіт на гірничому підпри-

ємстві.

— Не хотілося б на цій

сумній ноті закінчува-

ти розмову про нелегку

маркшейдерську працю...

— Тому в сучасних умо-

вах розвитку українського

суспільства в маркшейде-

рів треба виховати ще одну

рису — віру. У те, що, ре-

формуючи освіту в Україні,

правильно оцінять специ-

фіку підготовки маркшей-

дерів і здійснять грамотні

й логічні перетворення. У

те, що на гірничих підпри-

ємствах їхня праця буде гід-

но оплачуваною і престиж-

ною. У те, що кваліфікова-

ні кадри не розлетяться по

всьому світу, а нашій краї-

ні не бракуватиме інтелек-

ту й робочих рук. Тримай-

ся, маркшейдере!

Розмовляла

Валентина ШАБЕТЯ

Тримайся, маркшейдере!

НГУ зумів зберегти маркшейдерську навчально-виробничу практику після 2 курсу

До речі

Відповідно до Конституції України, надра на території

України належать народу. Контролювати їхню експлуата-

цію має від імені населення країни держава. Об’єктивну

інформацію про фактичний стан надр на гірничих підпри-

ємствах може дати маркшейдер. Він цим і займається ще

з часів СРСР.

Але в сучасних умовах аж ніяк не всі засоби гірничого

виробництва належать державі. Тому не завжди власни-

ки гірничодобувних підприємств зацікавлені в тому, щоб

державі було відомо, яку кількість корисних копалин ви-

добуто з надр і наскільки повний і якісний цей видобу-

ток. Відповідно державний контроль за станом надр став

окремим завданням.

29 листопада 2011 року12 № 46 (201)

IT

1987 року Apple Com-

puters випустила корот-

кометражний рекламно-

фантастичний фільм, у яко-

му відобразила своє бачен-

ня найближчого майбут-

нього. Короткий його сю-

жет: зайшовши у свій кабі-

нет, парубок розкриває на

столі комп’ютер із сенсор-

ним екраном, який біль-

ше нагадує книгу (а за роз-

міром — MacBook Air 11), і

починає спілкуватися з ним,

даючи голосові команди.

Комп’ютер негайно їх ви-

конує.

За сюжетом надворі ве-

ресень 2011 року. Проро-

цтво здійснилося із запіз-

ненням на місяць: у жовтні

було представлено iPhone

4S, а головна його ціка-

винка — технологія Siri. На

перший погляд може зда-

тися, що це просто ще одна

система керування голо-

сом, яких уже створено чи-

мало. Насправді ж це саме

ваш персональний асис-

тент (або, як його назва-

ла компанія Apple, Personal

Intelligent Assistant), що дає

можливість не просто керу-

вати смартфоном, а фактич-

но спілкуватися з ним.

Siri дуже глибоко інтегро-

вана в iOS. Вона взаємодіє з

усіма системними додатка-

ми. З її допомогою можна

подорожувати Інтернетом,

створювати текстові но-

татки та електронні листи,

управляти музикою й кон-

тактами, з’ясовувати стан

справ на біржі й поточний

прогноз погоди, працювати

з картами місцевості й бага-

то чого іншого.

Робота з телефоном більш

схожа на діалог. Зовсім

не треба запам’ятовувати

команди, зрозумілі системі.

Можна запитувати так, наче

перед вами людина. Хоче-

те знати погоду на завтра?

Просто запитайте: надворі

холодно? або: мені надяга-

ти плащ? Хочете залишити

нагадування на завтра? Ска-

жіть про це Siri.

Навіть якщо ви забудете

повідомити систему, про що

саме треба нагадати, вона

сама перепитає вас про це.

Запитаєте: «де я?» — і зна-

тимете ваші координати.

Потрібно таксі? Просто по-

відомте про це Siri, і вона

зробить все інше сама (на

жаль, таке можливе тіль-

ки в країнах, де є відповід-

ні сервіси, тобто як завжди

— не в нас). І звичайно ж,

Siri можна використовува-

ти для такого типового за-

вдання, як набір тексту. Ось

воно — майбутнє, прогнозо-

ване чверть століття тому.

Не розгубиться Siri й че-

рез цілком несподівані за-

пити, на зразок прохан-

ня розповісти анекдот або

освідчитись. Правда, від-

повіді її в таких випадках

більш схожі на відмовку

(часом жартівливу), проте

система розуміє запитання

й реагує на нього, як може.

На YouTube можна зна-

йти цікавий відеоролик, у

якому два iPhone 4S «роз-

мовляють» між собою.

Звичайно, через якийсь

час діалог перетворюєть-

ся на цілковиту дурню, але

це саме діалог між двома

комп’ютерами, без участі

людини. А там, диви, і до

проходження тесту Тью-

рінга недалеко (суть його

в тому, що, розмовляючи

з невидимими спів-

розмовниками, ви маєте

визначити, хто з них лю-

дина, а хто комп’ютер, але

поки ще жоден комп’ютер

цей тест не пройшов). До

речі, Siri — самонавчаль-

на система, дайте їй трохи

часу, і вона розумітиме вас

набагато краще.

Не думайте, що всі запи-

ти виконує сам телефон. На

жаль, його можливостей

поки для цього недостат-

ньо. Принцип роботи Siri у

тому, що запит надсилаєть-

ся на віддалені сервери (в

«хмару» Apple) і обробля-

ється вже там. Це вимагає

постійного підключення до

Інтернету. Допитливі ко-

ристувачі вже підрахували,

що навіть за дуже актив-

ного використання витра-

та трафіку не перевищить

30—40 Мб на місяць, тобто

буде зовсім невеликою.

У ті країни, де Siri

планують задіяти по-

справжньому, iPhone 4S по-

ставляється разом із паке-

тами зв’язку, що сприяють

постійному перебуванню в

Мережі. Запускаючи Siri,

Apple уклала договори з ба-

гатьма різними системами,

такими, як пошук відпові-

дей на запитання Wolfram

Alfa, резервація вільних

столиків у ресторанах і

кафе Open Table, а також

сервіс MovieTickets.com

для одержання інформації

про фільми, LiveKick для

з’ясування деталей про всі-

лякі заходи та ін.

Для звичайного ж веб-

пошуку використовуються

пошуковики Google, Bing і

Yahoo. Тільки завдяки та-

кій потужній підтримці й

забезпечується витончена

робота Siri. Утім, із деяки-

ми запитами справляється

й сам iPhone. Наприклад,

для набору тексту не тре-

ба кудись звертатися. Для

розпізнавання мовлення

застосовуються техноло-

гії, розроблені компанією

Nuance Communications.

Усупереч поширеній в Ін-

тернеті думці, iPhone 4S зо-

всім не є лише трохи до-

робленою версією попере-

дньої моделі. Мож-

на сказати, що це принци-

пово новий смартфон, ви-

конаний у старій оболонці.

Це ще один серйозний крок

до ери Post-PC. Як бачимо,

Apple знову пішла своєю

дорогою, спантеличивши

конкурентів.

Не обійшлося й без кур-

йозів: так, Ерік Шмідт,

голова ради директорів

Google, щоб відвести від

своєї компанії обвинува-

чення антимонопольно-

го комітету, представив

Siri як дуже молодого, але

при цьому дуже небезпеч-

ного конкурента в галу-

зі інтернет-пошуку з вели-

чезними можливостями.

Шмідт вочевидь хитрував:

перебуваючи в стадії бета-

тестування, Siri ще не го-

това до глобальних завою-

вань. Однак зовсім неваж-

ко уявити собі її майбутнє.

Насамперед цією техноло-

гією, швидше за все, оснас-

тять усі iOS-пристрої, і на-

стане той день, коли вона

прийде й на Mac.

Але поки що Siri доступ-

на тільки на iPhone 4S. По-

тужностей попередніх мо-

делей цілком достатньо

для забезпечення роботи

новинки, однак Apple від-

мовилася від підтримки за-

старілого обладнання. По-

части для того, щоб ще раз

простимулювати продажі

iPhone 4S, а почасти — че-

рез певні технічні особли-

вості апарата. Річ у тім, що

в останнього iPhone інф-

рачервоний датчик набли-

ження ввімкнений весь

час (якщо екран розбло-

ковано). На витраті заря-

ду батареї це майже не по-

значається, зате смарт-

фон завжди готовий до

діалогу, відслідковуючи

момент, коли власник під-

несе пристрій до обличчя,

щоб дати чергову коман-

ду (інший спосіб активації

Siri — натиснути й кілька

секунд утримувати кнопку

«Додому»).

Власне кажучи, сама ком-

панія Apple не є розроб-

ником технології. НДДКР

провела фірма Siri — старт-

ап, заснований чотирма

молодими й дуже амбіцій-

ними людьми 2007 року.

Вихідці із Центру штучно-

го інтелекту компанії SRI

International, коріння якої

— у Стенфордському уні-

верситеті, Том Грубер, Даг

Кітлаус, Адам Чейєр і Нор-

ман Вінарскі вирішили

перетворити свої суто ла-

бораторні дослідження на

прибуткове підприємство.

Розуміючи, що подаль-

ші роботи потребують ве-

личезних вкладень, моло-

ді підприємці почали об-

ходити Кремнієву доли-

ну в пошуках меценатів.

Представлені ними роз-

робки справляли належ-

не враження, і гроші, не-

хай і не текли рікою, але

все-таки справно надходи-

ли. І от з’явилися перші ре-

зультати, які не соромно

було представити публіці.

В Apple App Store вийшов

додаток для iOS, який, хоч

і здавався не більш як ціка-

вою іграшкою, продемон-

стрував можливості Siri. І

це не залишилося без уваги

керівництва Apple.

2010 року стартап було

поглинено, а додаток зник

з онлайн-магазина — йому

підготували набагато ціка-

вішу долю, ніж бути ще од-

нією програмою, вистав-

леною на продаж. Він став

однією з ключових функ-

цій iOS 5. До речі, спочат-

ку розробники планували

створити версії Siri також і

для таких популярних сис-

тем, як Android і BlackBerry

OS. Зі зрозумілих причин ці

проекти були згорнуті.

В основі Siri — безліч над-

звичайно складних розро-

бок, які датовані ще тими

часами, «коли комп’ютери

були великими, а програ-

ми маленькими». Вона

об’єднала в собі кілька різ-

них систем — розпізнаван-

ня голосу, розуміння ска-

заного, пошуку найкра-

щої відповіді, складання

зв’язної відповіді й прого-

лошення цього тексту зро-

зумілим (нехай навіть і ме-

ханічним) голосом.

Усіма цими питання-

ми вчені й програмісти за-

ймалися багато років, але

більш-менш прийнятні ре-

зультати з’явилися лише

на початку 90-х років ми-

нулого століття. Ближче до

кінця століття на ринок ви-

йшли рішення, уже придат-

ні для застосування домаш-

німи користувачами (утім,

особливого успіху вони не

мали).

Незважаючи на те, що

особистої участі Apple у

розробці самої системи не

брала, вона виконала вели-

чезну роботу зі спрямуван-

ня безлічі розрізнених роз-

робок в один потік, злит-

тя їхніх можливостей в од-

ній системі. Власне кажучи,

компанія історично саме

цим і займається — бере за

основу вже наявні рішен-

ня й доводить їх до пуття,

роблячи більш дружніми

користувачеві, зручними

в повсякденному викорис-

танні. А потім долучаються

конкуренти, які пропону-

ють свої альтернативи. Так

само буде й цього разу.

На жаль, список мов, під-

тримуваних Siri, невели-

кий — англійська, німець-

ка і французька. Коли

з’явиться російська або

українська, невідомо. Зро-

зуміло одне — не скоро.

Та й узагалі система пога-

но адаптована для наших

умов. Тож усі свої можли-

вості Siri розкриє тільки

перед тим, хто не просто

знає англійську, а й володіє

більш-менш стерпною ви-

мовою.

До речі, про вимову: ви-

пущене недавно перше від-

новлення iOS 5 включило в

себе не тільки виправлен-

ня деяких системних по-

милок, а й модуль, що до-

помагає Siri розуміти мову

австралійців, акцент яких

виявився для неї занадто

складним.

з невидимими спів- дньої моделі. Мож-

Siri: поговори з телефоном Голосові інтерфейси перетворюютьсяз технологічної іграшки на прикладний інструмент взаємодії з електронікоюВадим РУДЕНКО

Кримськотатарські бізнес-

мени розробили іграш ко-

вий ноутбук для навчання

дітей рідної мови.

Винахідники взяли за

основу всім відому китай-

ську електронну іграшку,

яку й навчили говорити

по-кримськотатарськи. От

і правильно, не все ж ки-

тайцям у всього світу «за-

позичати».

За словами одного з ав-

торів винаходу, підприєм-

ця Енвера Чилінгірова, на

розробку й запуск у вироб-

ництво нової іграшки піш-

ло 9 місяців. Дитячий но-

утбук коштує 170 грн, од-

нак поки великого прибут-

ку від винахіду нема. На

цей час випустили лише

500 екземплярів, розкупи-

ли їх переважно друзі й ро-

дичі авторів. У майбутньо-

му бізнесмени планують

створити цілу серію дитя-

чих «гаджетів», які роз-

мовляють кримськотатар-

ською.

Національний ноутбукСергій ДУМКЕВИЧ

29 листопада 2011 року 13№ 46 (201)

Технології

У Всеукраїнському ре-

єстрі технічних умов

з’явилося колоїдне нано-

срібло, розроблене гру-

пою харківських учених.

Як повідомив «УТГ» член-

кореспондент Міжнарод-

ної академії наук, техно-

логій та інжинірингу Євген

Чмихун, це наносрібло ви-

сокої чистоти та концен-

трації 40—60 ppm (частин

на мільйон).

Точніше, насиченіше, чистіше...

Цілющі властивості срі-

бла відомі з давніх-давен.

Щоб довго зберігати воду

придатною для споживан-

ня, використовували сріб-

ний посуд або опускали

предмети зі срібла в посу-

дини з водою. У процесі ди-

фузії іони срібла переходи-

ли у воду, утворюючи у воді

колоїдний розчин низь-

кої концентрації. У XX сто-

літті було розроблено ме-

тоди виробництва колоїд-

ного срібла, які забезпечу-

ють більш високу концен-

трацію. Залежно від спосо-

бу одержання розчину в на-

уковій літературі зустріча-

ються назви «колоїдне срі-

бло», «срібна вода», «елек-

тролітний розчин срібла»,

«іонізоване срібло».

1930 року радянський

академік Л. Кульський за-

пропонував застосовувати

електролітний розчин срі-

бла для знезаражування

питної води. Надалі цей ме-

тод почали широко засто-

совувати в багатьох краї-

нах. Колоїдне наносрібло

внесено в список препара-

тів, рекомендованих Мініс-

терством охорони здоров’я

України для санітарно-

епідемічної обробки жит-

лових приміщень і місць

масового користування.

Як тільки з’явилася мож-

ливість застосувати новіт-

ні експериментальні на-

нотехнології для оброб-

ки срібла, було отримано

дійсно вражаючі результа-

ти. У Фізико-технічному

інституті імені академіка

А.Іоффе Російської акаде-

мії наук виготовлено коло-

їдне наносрібло особливої

чистоти й надвисокої кон-

центрації — вище звичай-

ної в 3 рази.

На українському ринку

поки представлене колоїд-

не наносрібло американ-

ських, ізраїльських та євро-

пейських виробників у ма-

лих кількостях і за дуже ви-

сокою продажною ціною,

що робить його наразі не-

доступним для широкого

використання в промисло-

вості, медицині й курорто-

логії. Іноді якість продук-

ції, що поставляється з-за

кордону, не відповідає за-

явленим технологічним і

санітарним вимогам.

Переважно готова про-

дукція наносрібла надхо-

дить у вигляді так званих

БАДів (біологічно актив-

них домішок), застосуван-

ня яких у нас у країні, по

суті, безконтрольне. І це

при тому, що власне нано-

срібло в Україні є.

— Цей же продукт, розро-

блений у Харкові, коштує

приблизно в п’ять разів

дешевше від закордонних

аналогів за рахунок того,

що виробляється на влас-

ній унікальній технологіч-

ній установці, — говорить

Сергій Середа, один із ке-

рівників проекту.

Річ у тім, що група

ентузіастів-учених із різ-

них харківських науково-

дослідних інститутів, яка

діяла в приватному поряд-

ку й за власною ініціати-

вою, свого часу внесла тех-

нічні й технологічні вдо-

сконалення в декілька при-

ладів і апаратів, використо-

вуваних для створення над-

малих частинок різних ма-

теріалів, у тому числі мета-

лів та інших твердих речо-

вин.

Проводилися численні до-

сліди зі створення стійких

колоїдних структур різних

металів і неметалів. У ре-

зультаті створено унікаль-

ну методику виробництва

стійких колоїдних розчинів

металів на основі фізико-

механічного методу вироб-

ництва наночастинок.

За словами Сергія Середи,

харківський метод дозво-

ляє створювати надзвичай-

но насичені стійкі колоїд-

ні розчини (60 мг/літр і на-

віть більше!), робити коло-

їдні розчини наночастинок

будь-яких металів і твер-

дих елементів, які майже не

містять сторонніх хімічних

домішок. І, що немаловаж-

но, при цьому знижується

енергоємність і тривалість

виробничих процесів.

Сьогодні харків’яни вдо-

сконалюють створений

ними метод, домагаючись

ще вищої точності калібру-

вання частинок і ще біль-

шої чистоти від домішок.

Для подальших розробок і

впровадження потрібні до-

даткові кошти. Але нема

пророка у своєму краї. Нау-

кові розробки та інвестиції

в науку, на жаль, існують у

паралельних світах.

Тим часом

А конкуренція все більша!

— Незважаючи на те, що

весь науковий світ про це

говорить, наразі нема стан-

дарту визначення, що таке

нанотехнології і що таке

нанопродукція, — говорить

Євген Чмихун. — В Євро-

комісії створено спеціальну

групу з розробки класифі-

кації цих понять. Серед під-

ходів до визначення понят-

тя «нанотехнології» (тех-

комітет ISO/ТК 229) — зна-

ння й керування процесами

в масштабі 1 нм — 100 нм,

які відрізняються від влас-

тивостей вільних атомів

або молекул, а також від

об’ємних властивостей ре-

човини, що складається із

цих атомів або молекул,

для створення досконалі-

ших матеріалів, приладів,

систем.

Як все нове й маловідоме,

нанотехнологічні матеріа-

ли поки коштують дуже до-

рого. Але, як і у випадку з

комп’ютерною галуззю, ма-

сове виробництво приведе

до різкого зниження ціни.

У невидимій боротьбі за

прибутки та вплив, які да-

ють нанотехнології, осно-

вними гравцями є США,

Китай і Росія. Ізраїль, євро-

пейські країни й навіть дер-

жави Латинської Америки

стрімко нарощують свій по-

тенціал у цій галузі. Укра-

їнські наукові розробки й

прикладні продукти, попри

наявність доброї наукової

бази та великих приватних

капіталів, у світі представ-

лені недостатньо.

До речі

*Сьогодні більше полови-

ни авіакомпаній світу вико-

ристовують воду, обробле-

ну сріблом, як спосіб захис-

ту пасажирів від інфекцій.

На Міжнародній космічній

станції також споживається

тільки срібна вода.

*Наносрібло вже знайшло

комерційне застосування

більш ніж у 300 товарах на-

родного споживання. На-

приклад, у моделях нової

лінійки холодильників од-

ного із провідних світових

виробників побутової тех-

ніки використовується тех-

нологія Silver Nano. Суть

її в тому, що за допомогою

наночастинок срібла запо-

бігають розмноженню мі-

кроорганізмів на стінках

холодильної та морозиль-

ної камер. У нових ноутбу-

ках цієї ж фірми клавіатура

комплектується пластмасо-

вими елементами з нано-

сріблом, що знижує пере-

дачу інфекційних захворю-

вань.

Глава держави наклав вето

на Закон «Про внесен-

ня змін до статті 17 Зако-

ну України «Про електро-

енергетику», що передба-

чає вдосконалення систе-

ми тарифоутворення на

електроенергію, яка вироб-

ляється з біогазу.

Коли почали з’ясовувати,

чому, виявилося, що Пре-

зидента... ввели в оману.

Вносячи зміни до Зако-

ну «Про електроенергети-

ку», парламент ще 6 жов-

тня цього року розширив

перелік альтернативних

джерел енергії, що корис-

туються пільговим «зеле-

ним» тарифом, включивши

в нього виробників енер-

гії з біогазу. Відповідно до

пояснювальної записки, це

сприятиме будівництву біо-

газових комплексів, міні-

теплоелектроцентралей на

звалищах і очисних спору-

дах і, відповідно, розв’язан-

ню екологічних проблем.

Конкретно закон перед-

бачав установлення спец-

тарифу для енергії, виро-

бленої з біогазу, від 1,17

грн/ кВт·год. до 1,58 грн/

кВт·год. залежно від потуж-

ності установки й типу си-

ровини. Терміни окупнос-

ті проектів із таких тари-

фів у середньому станови-

ли б від 6 до 8 років. Для по-

рівняння: «зелений» тариф

для вітроенергетики — 1,25

грн/ кВт·год., для сонячної

— 5,05 грн/ кВт·год.

На думку директора НТЦ

«Біомаса» Георгія Гелетухи,

президентське вето ґрунту-

ється на некоректній інфор-

мації. Зокрема, це посилан-

ня на Інститут поновлюва-

ної енергетики НАН Укра-

їни про те, що собівартість

електроенергії, отриманої

з біогазу, уже до 2015 року

буде в сім разів дорожче, ніж

із вітру. Але коли це дійсно

так, то навіщо надавати «зе-

лений» тариф вітроенерге-

тиці, якщо вона така деше-

ва? Більш того, сенсацією

стала заява заступника ди-

ректора інституту Степана

Кудрі про те, що «Інститут

поновлюваної енергетики

НАН України щодо біогазу

ніяких висновків не давав.

Нас просто підставили». За

словами вченого, інститут

дійсно підготував для Націо-

нального агентства з енер-

гоефективності та енерго-

збереження України аналі-

тичну довідку з біомаси, але

до біогазу вона не має пря-

мого відношення. «Хтось

взяв цифри з біомаси, пере-

крутив їх і зробив потрібні

для себе висновки», — від-

значив він.

І ще один постулат здаєть-

ся в цьому зв’язку досить

дивним. Ідеться про те, що

біогаз ні багато ні мало не-

безпечний для енергосисте-

ми України. Аргументи такі:

уже зараз заявлені потуж-

ності альтернативної енер-

гетики становлять 17 тис.

МВт. Система може при-

йняти 10 тис. МВт, тому біо-

енергетиці місця в ній нема.

— Ну, 17 тисяч, може,

кимсь і заявлені, — робить

припущення Георгій Гелету-

ха, — але насправді працю-

ючі установки виробляють

зараз менше тисячі. У но-

вій редакції програми енер-

гетичної стратегії України,

розроблюваній профільним

міністерством, планується

6 тисяч до 2030 року.

Goodbye, Ukraine?Один із головних наслід-

ків вето Президента — не-

гативний сигнал інвесто-

рам, які хотіли б працюва-

ти в цьому секторі. Напри-

клад, за словами директора

німецької компанії HAASE

Energietechnik AG в Україні

Йорга Майснера, його фір-

ма працює у Вінницькій, За-

порізькій і Полтавській об-

ластях (Кременчук) і планує

розвивати свою діяльність у

Харкові. Відомо, що багато

компаній чекали на цей за-

кон і тепер хочуть згортати

свої проекти й іти з України.

У той же час у країні 73

міста з населенням від 30

до 100 тис., у них величезна

кількість полігонів і сміттє-

сховищ, завдяки чому є мож-

ливість для виробництва

біо- і полігонного газу. Фак-

тично це ефект «три в од-

ному»: екологічний, еконо-

мічний (виробництво елек-

тричної, теплової енергії та

біоорганічних добрив), со-

ціальний (створення робо-

чих місць у сільській місце-

вості). Зміцнюється і енер-

гетична безпека за рахунок

децентралізації генеруваль-

них станцій невеликої по-

тужності.

— Україна дала спочатку

дозвіл на розвиток біогазо-

вого напряму в секторі по-

новлюваних джерел енер-

гії, а потім різко перекрила

кисень без жодних дискусій.

Це викликає сумніви щодо

непорушності ринку «зеле-

них» інвестицій і сигналізує

інвесторам у суміжних сек-

торах економіки про те, що

Україні не можна довіря-

ти, — констатує голова ради

Європейсько-українського

енергетичного агентства

Дейв Янг.

І ще один важливий мо-

мент: у нас порушуєть-

ся принцип рівної підтрим-

ки всіх видів поновлюваних

джерел енергії. Одні з них

оголошуються більш «по-

новлюваними й правильни-

ми», ніж інші. Цього нема в

жодному законі про «зеле-

ний» тариф у світі.

Наносрібний бумОлена ЗЕЛЕНІНА

Мікрофотографія наночастинок срібла

Резонанс

Тариф тисне на біогазОлена ЗЕЛЕНІНА

Довідка «УТГ»

Лідер застосування біогазових установок у Європі

— Німеччина, де діє до 7 тис. агрегатів потужністю

від 2,5 до 2,7 тис. мегаватів. У Польщі зараз 150 за-

водів із виробництва біогазу, ще близько 300 у стадії

будівництва.

29 листопада 2011 року14 № 46 (201)

Terra incognita

У Київ, за долеюБережков, також відомий

за псевдонімом Богданов,

народився 2 липня 1916 ро-

ку в Петербурзі. Батько, ви-

ходець із бідної сім’ї провін-

ційного вчителя, рано зали-

шився круглим сиротою й

сам вибився в люди. Закін-

чивши із золотою медаллю

гімназію, поїхав із Чернігова

до Петербурга, де так само

успішно пройшов курс у Гат-

чинському училищі, а по-

тім і в Петербурзькому по-

літехнічному інституті. Піс-

ля його закінчення відразу

ж обійняв посаду старшого

інженера Путиловської суд-

нобудівної верфі, що при-

несло йому добрий заробі-

ток. Мати — з відомої в міс-

ті, хоча й збіднілої сім’ї, ди-

тячий лікар. Здавалося, жит-

тя обіцяло щастя і добро-

бут. Та потім були револю-

ція, громадянська війна, го-

лод і поневіряння розоре-

ною країною.

Путиловську верф, де пра-

цював батько, закрили. Біль-

шу частину робітників мо-

білізували на фронт. У міс-

ті життя ставало все важче.

Подорож сім’ї на південь, в

Україну, через фронти гро-

мадянської війни була дов-

гою, важкою і заплутаною:

то потягом, у переповнених

вагонах, то у возі, то піш-

ки, поклавши скарб на тач-

ку. Скрута змусила варити

мило й шити чоботи. Але й

у Києві в той час теж голо-

дували. Батько влаштував-

ся сторожем на склад. Мати

за кульок вівса мила підло-

гу. Київ у безперервній об-

лозі переходив із рук у руки,

усе розграбовано, спалено…

Важкі роки війни й руїни

сім’ї вдалося пережити в селі

Сваричівка на Чернігівщині,

у сестри батька.

У 1923 році становище змі-

нилося на краще, і в серпні

батько обійняв посаду тех-

нічного директора і голов-

ного інженера київського за-

воду «Більшовик», великого

на ті часи підприємства з ви-

робництва сільськогоспо-

дарських машин. Життя по-

ступово увійшло в нормаль-

ну колію. Дитячі захоплення

Бережкова часто приводили

його в цехи цього заводу, де

він із радістю підносив елек-

трикам дріт, вимикачі, ру-

бильники і взагалі намагав-

ся бути корисним.

У 20-ті роки на пустирі за-

воду «Більшовик» випробо-

вували літаки, які випускали

на розташованому поруч за-

воді «Ремповітря». Це були

легкі біплани: дерев’яний

каркас, обтягнутий клейон-

кою, один моторчик і склеє-

ний із міцної деревини про-

пелер. Валентин із хлопча-

ками усією ватагою нава-

лювалися на хвіст літака й

утримували його, поки ме-

ханік, крутячи пропелер, до-

магався спалаху в циліндрах,

а пілот набирав потрібні для

тяги оберти. У відповідний

момент хлопчаки за коман-

дою механіка відскакува-

ли від літака. Він котився по

траві, набираючи швидкість,

і нарешті злітав у повітря під

радісний галас дітлахів. Зро-

бивши кілька кіл над полем,

машина йшла на посадку, усі

розбігалися, а потім знову

товпилися навколо літака, із

захопленням дивлячись, як

вибирається з кабіни пілот,

який був їх ідеалом.

Район, де розташовувався

завод «Більшовик», був не

тільки робітничим. Побли-

зу, у зеленому масиві, стояли

корпуси Київського політех-

нічного інституту, які зго-

дом стали йому рідними. У

жовтні 1923 року Валентин

пішов у перший клас школи,

яка була розташована по су-

сідству з «Більшовиком», а

вечорами, двічі на тиждень,

вивчав німецьку та англій-

ську з репетитором. Він опи-

рався цим заняттям, не підо-

зрюючи, яку важливу роль

знання іноземних мов віді-

грає в його долі.

Навесні 1926 року батько

отримав нове призначення.

Інженер-кораблебудівник,

він був залучений до проек-

тування нової верфі на Дні-

прі, створюваної на базі ма-

шинобудівного заводу «Ле-

нінська кузня». Він став го-

ловним інженером цього

підприємства. Довелося по-

кинути чудову директорську

садибу «Більшовика» і пере-

братися в центр міста. Тут,

коло Лютеранської вули-

ці, з давніх часів жили кия-

ни німецького походження.

У школі-семирічці всі пред-

мети викладали німецькою,

і атмосфера тут істотно від-

різнялася від тієї, що пану-

вала в школі біля заводу.

Приблизно половина хлоп-

ців була з німецьких сімей,

решта — українці, росіяни,

євреї, поляки. І соціальний

склад школярів також був

різним. Тут навчалися діти

робітників, службовців, нау-

ковців, ремісників і приват-

них підприємців.

Прагнення потрапити в се-

редовище старшокласників

і дитяча любов до дівчинки

Наташі, яка здавалася йому

найгарнішою у світі, спо-

нукали його після третього

класу за час літніх канікул

вивчити весь курс занять

четвертого класу. Восени він

склав іспити, після чого був

зарахований в п’ятий клас і

сів за парту поряд із Ната-

шею. Рік у п’ятому класі був,

мабуть, найщасливішим у

його дитинстві.

На околиці Києва стояла

військова частина, що скла-

далася з солдатів і команди-

рів німецького походження.

Вони шефствували над шко-

лою. Усе там — плакати, гас-

ла, діаграми — було німець-

кою мовою. По-німецьки

віддавалися і команди. У

той час генштаб Червоної

Армії тісно співпрацював із

командуванням рейхсверу,

проводячи з ним спільні ма-

неври поблизу Києва, в яких

брали участь і шефи, радян-

ські солдати-німці. Але з

наступного року з’явилися

нові вчителі, які погано во-

лоділи німецькою. Частину

предметів почали виклада-

ти російською, і незабаром

німецьку школу було лікві-

довано.

У 1928-му за безпідставним

звинуваченням був репресо-

ваний батько. У цей час сім’я

бідувала, мати давала при-

ватні уроки англійської та

німецької. Невдовзі батько

був звільнений за недове-

деністю (наприкінці 1920-х

таке ще було можливо).

Між «Більшовиком»та «Інтуристом»

Наприкінці травня 1930 ро-

ку Бережков склав випус-

кні іспити, а у вересні почав

працювати на заводі «Біль-

шовик». Його зарахували

молодшим електромонте-

ром з окладом 40 рублів

на місяць і з «робітничою»

хлібною карткою. На заводі

до нього поставилися привіт-

но. Багато хто знав батька,

а дехто пам’ятав і хлопчика,

який проводив дні в модель-

ному і ливарному цехах.

Завод реконструювався.

Трансмісії, привідні реме-

ні і шківи замінялися елек-

тромоторами. Нові амери-

канські верстати з написом

«Цинциннаті» мали вбудо-

вані двигуни. Але на підпри-

ємстві своїми силами мо-

дернізували й старі агрега-

ти. Був створений спеціаль-

ний цех, де виготовлялися

генератори і мотори. Котуш-

ки мотали в основному жін-

ки, чоловіки збирали і вста-

новлювали двигуни. Береж-

кову доручили виготовля-

ти щітки для колекторів. Із

великого шматка спресова-

ного графіту треба було ви-

пилювати ножівкою куби-

ки за заданими розмірами,

потім шляхом гальванізації

нарощувати на одному кін-

ці мідний шар і прикріпляти

клеми для проводів. Робота

йому подобалась, незважаю-

чи на те, що до кінця зміни

графітовий пил робив його

схожим на негра. Удома

його прозвали сажотрусом.

Працюючи на «Більшо-

вику», Бережков пішов на

трирічні вечірні курси іно-

земних мов, у англійську й

німецьку групи, щоб отри-

мати диплом, який давав

право працювати перекла-

дачем. Випускні іспити він

склав вже через менш як два

роки. Поспішав тому, що го-

тувався до вступу в Київ-

ський політехнічний інсти-

тут. Як і батько, мріяв ста-

ти інженером. Однак дове-

лося піти на вечірнє відді-

лення. Не можна було ки-

дати завод через «робітни-

чу» хлібну картку й зарпла-

ту, яка становила на той час

вже 100 рублів.

У 1934 році вперше піс-

ля Жовтневої революції Ра-

дянський Союз широко від-

крив свої кордони для іно-

земних туристів. На друго-

му курсі КПІ Валентин ді-

знався, що відділення «Ін-

туриста», яке відкрилося в

Києві, запрошує на курси

гідів-перекладачів юнаків

і дівчат, які знають інозем-

ні мови. Умови були при-

вабливі: 150 рублів окладу,

але головне — безкоштов-

не харчування разом із ту-

ристськими групами, та ще

й пристойний пайок. Він

відразу ж погодився на це

запрошення. Звичайно, не-

можливо було поєднати ро-

боту на заводі, навчання в

інституті й інтуристівські

курси. Поміркувавши і по-

радившись із батьками, пі-

шов на ризик: звільнився з

заводу і у 1934 — 1935 ро-

ках працював гідом у київ-

ському «Інтуристі».

Із вересня 1935 року поча-

лися заняття на 4-му курсі

вечірнього відділення Полі-

технічного інституту, тому

треба було працювати за

фахом. Довелося розпроща-

тися з «Інтуристом» і піти

техніком у конструкторське

бюро заводу «Ленінська

кузня». Верф, у проекту-

ванні якої брав участь його

батько, вже побудували, і в

затоні поблизу Подолу по-

чався випуск пасажирських

пароплавів і буксирів. То

були ще судна з розташова-

ними по обидва боки кор-

пусу гребними колесами.

Бережкову доручили ви-

конувати робочі креслення,

які переносилися на каль-

ку копірувальницями. Одна

з них, гарненька, весела ді-

вчина Галя, йому сподоба-

лася. Згодом, у грудні 1940

року, коли після багатьох

пригод і перешкод його

призначать 1-м секретарем

посольства СРСР у Німеч-

чині, вони одружилися.

Кремлівські зіркиНавесні 1938 року Береж-

ков захистив дипломну ро-

боту, успішно закінчив ін-

ститут, здобув спеціаль-

ність інженера-технолога

і почав працювати на зна-

менитому революційними

традиціями київському за-

воді «Арсенал», що значив-

ся в оборонному реєстрі під

номером 393. Йому належа-

ло стати зброярем, але доля

розпорядилася по-іншому.

На вечірньому відділенні

Київського політехнічного

інституту не було військової

кафедри. На час навчання

студенти мали відстрочку

від призову, а тепер треба

було пройти дійсну військо-

ву службу. На початку лис-

топада прийшла повістка з

військкомату, і Бережков

був зарахований на Тихо-

океанський флот — вабила

морська романтика. У шта-

бі Тихоокеанського флоту

у Владивостоці його помі-

тило керівництво, і з цьо-

го часу розпочалася «крем-

лівська епоха» його біогра-

фії, яку він детально описав

у спогадах.

Під час війни батьки не

встигли евакуюватися і за-

лишалися в окупованому

Києві. Бережков нічого не

знав про їхню долю. Після

звільнення міста в листопа-

ді 1943-го він спробував їх

розшукати, але безуспішно.

Виникла підозра, що бать-

ки пішли разом із німцями

на Захід. У зв’язку з цими

обставинами Бережков у

1945 році був звільнений

з Міністерства закордон-

них справ і повернувся туди

лише після смерті Сталіна —

реабілітований. Із 1992 ро-

ку працював у Інститу-

ті міжнародних досліджень

у Каліфорнії. Там він і по-

мер у листопаді 1998-го,

але все одно повернувся

на Батьківщину: похова-

ний Бережков на Ваганьків-

ському кладовищі в Москві.

…Як виявилося потім,

батьки дійсно взяли діво-

че прізвище матері — Тито-

ва і виїхали до Німеччини

1943 року, а потім перебра-

лися до Каліфорнії, де отри-

мали американське грома-

дянство. Батько помер на

чужині на початку 50-х, із

матір’ю Валентин Михай-

лович зустрічався в 1969-му

в Швейцарії…

Бестселер, написаний життямАнатолій СКУРАТОВСЬКИЙ, Володимир ЯНКОВИЙ

Валентин Бережков, 95-річчя

від дня народження якого у

липні 2011-го в Україні май-

же не помітили, — люди-

на дивовижної долі, сповне-

ної стрімких злетів і трагічних

подій, у реальність яких по-

вірити важко. Особистий пе-

рекладач Сталіна і Молотова

в роки Другої світової ві-

йни, дипломат, журналіст-

міжнародник, письменник,

автор відомої книги спога-

дів «Тегеран-43», доктор істо-

ричних наук, викладав полі-

тологію в університетах Каліфорнії. А його дитячі і юнаць-

кі роки пройшли в Києві, де він навчався в школі та полі-

технічному інституті, працював на заводі до призову на

військову службу.

Валентин Бережков: поруч зі Сталіним

Будівля радянського посольства в Берліні. Валентин Бережков із кінця 1940 року був першим секретарем посольства

29 листопада 2011 року 15№ 46 (201)

Arhitech

Корейський масштаб

Як не дивно, але найбільша

футбольна арена світу роз-

ташована не в Бразилії й не

в США, а в Пхеньяні, сто-

лиці Корейської Народно-

Демократичної Республіки.

Як відомо, монументальність

і масштабність архітектур-

них споруд — один із симво-

лів будь-якого тоталітарного

режиму, але стадіон Першо-

го травня, мабуть, б’є всі ре-

корди. Загальна його площа

перевищує 207000 м2, сама

арена може вмістити 150 тис.

чоловік, висота споруди —

близько 60 м, або 8 поверхів.

Але найцікавіше, що в цьому

величезному палаці є тільки

місця для сидіння.

Стадіон побудований 1989

року за рекордно короткий

час і відкритий саме в день

солідарності трудящих. Від-

різняється він від шедеврів

соціалістичного мистецтва

тим, що дуже гарний, при-

чому гарний по-азіатськи: 16

арок замикаються в кільце, а

з висоти Рунградо (так нази-

вають його корейці) він на-

гадує чи то парашут з отво-

ром посередині, чи то квітку

магнолії... Крім футболу тут

проводяться змагання з лег-

кої атлетики, але відомий він

завдяки знаменитому танцю-

вальному шоу «Аріран», яке

теж потрапило до Книги ре-

кордів Гіннесса як найбіль-

ше у світі.

Арена прогресуТакі теж є, адже всі нова-

торські тенденції останніх

років цілком можна втілити

на футбольному полі. Пер-

шими це зробили, зрозумі-

ло, бразильці, що створили

Еко-стадіон у місті Куріті-

ба — з великої літери, бо він

так і називається. Він цілком

екологічний: для його дизай-

ну використовувалося дере-

во, а навколо сидінь гляда-

чі бачать траву, таку ж, як і

на полі. Стадіон розташова-

ний на вершині пагорба, і для

створення трибун бетон уза-

галі не застосовувався. От

тільки місткістю він похва-

литися не може: спостеріга-

ти за бразильською народ-

ною забавою й уболівати за

гравців із латиноамерикан-

ським темпераментом на Зе-

леній арені може не більше

6 тис. чоловік.

Не менш цікавий на вигляд

і стадіон World Games у Тай-

вані, який із висоти пташи-

ного польоту нагадує уробо-

роса — змія, який кусає себе

за хвіст. Але головне те, що

це перший стадіон, який за-

пасає сонячну енергію. Спо-

руджувати його почали не-

задовго до заворушень у кра-

їні 2008 року. Заворушен-

ня закінчилися, а стадіон по-

чав свою роботу. Він вкритий

панелями сонячних батарей,

які крім свого головного при-

значення виконують ще й де-

коративну функцію, імітую-

чи луски змії. Площа «лусок»

— 14155 м2, і стадіон може за-

пасти 1,4 гігават-годин енер-

гії на рік. А якщо ніяких за-

ходів там нема, споруда може

віддати 80% енергії в загаль-

ну електричну мережу. Фізик

Олександр Камін уважає цей

задум дуже перспективним:

— Відомо, що за перпенди-

кулярного падіння сонячних

променів кожен квадратний

метр землі одержує за секун-

ду 1400 джоулів енергії. Сон-

це світить у середньому 12

годин на добу, і кожен ква-

дратний метр поглинає 400

ватів сонячної енергії на се-

кунду— не 1400, бо Сонце не

стоїть у зеніті весь час. Ува-

жатимемо, що половина днів

року сонячні. Тоді за 180 днів

14155 квадратних метрів со-

нячних батарей тайваньсько-

го стадіону теоретично мо-

жуть накопичити близько

12 гігават-годин. Як бачимо,

на практиці використовуєть-

ся тільки восьма частина цієї

кількості, але це все одно ве-

личезна цифра. Щоб одер-

жати стільки енергії, треба

спалити, наприклад, 20 тонн

кам’яного вугілля. То що кра-

ще — витрачати паливо, за-

паси якого ненескінченні, чи

на сонечку грітися?

Не дуже давно аналог World

Games з’явився в Катарі, бу-

дується такий і в Ніцці.

На плавуЯкщо південні стадіони тяг-

нуться до сонця, то північні

— до води. Við Margáir, роз-

ташований просто на бере-

зі моря, — домашній стадіон

місцевої команди ЕБ Стрей-

мур (Фарерські острови, Да-

нія). Його особливість у тому,

що це стадіон-півострів. Við

Margáir урочисто відкрили

11 квітня 2007 року. Його

місткість невелика, лише ти-

сяча чоловік, але бажаючих

потрапити сюди, зрозуміло,

чимало. Скільки м’ячів було

втоплено за кілька років його

існування, ніхто не лічив, але

точно відомо, що під час мат-

чу поруч із полем чергує лю-

дина на човні й збирає спор-

тивні снаряди, які впали в

море.

Ще один стадіон на воді роз-

ташований у затоці Марина-

Бей (Сінгапур). Тут теж не

тільки грають у футбол — це

найбільша у світі плавуча

сцена. Зроблена з міді й сталі

платформа довжиною 120 м

і шириною 83 м здатна ви-

тримувати до 1070 тонн ваги

(це близько 9000 чоловік). Із

2007 року тут проводяться

різні спортивні заходи, кон-

церти, вистави, виставки, де-

філе. Навіть ділянка шляху

Формули-1 проходить між

трибунами й плавучим ста-

діоном.

Стадіон моєї мріїАнна ГРЕЧАНИК

Коли йдеться про стадіони, більшість із нас уявляє

стандартну картину: зелене поле, реклама, трибуни,

фанати, матч... Насправді кожен із них унікальний,

адже їх створюють, з урахуванням умов міста, рельє-

фу місцевості й багатьох інших тонкощів. Незрозумі-

ло тільки, що враховували створювачі похилого стаді-

ону в степах України, але грають же на ньому якось. А

от спортивна арена в місті Осака існує навіть після за-

криття: місцеві жителі перетворили її на житловий ра-

йон, щоправда, незвичайної форми... І все-таки одні

стадіони унікальні більше, ніж інші, тому на них варто

звернути увагу.

Стадіон Першого травня

Стадіон World Games

Передплатити «Українську технічну газету» ви можете, Передплатити «Українську технічну газету» ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:до передплатних агентств:

БІЛА ЦЕРКВАБІЛА ЦЕРКВАПередплатне Передплатне

агентство «KSS» агентство «KSS» 4-71-934-71-93

БЕРДЯНСЬКБЕРДЯНСЬКПередплатне Передплатне

агентство агентство «KSS» «KSS»

4-85-914-85-91

ВІННИЦЯВІННИЦЯБліц-Інформ Бліц-Інформ

65-55-2465-55-24

ГОРЛІВКАГОРЛІВКАООО ООО «Експрес-«Експрес-

Медіа»Медіа» 22-12-34 22-12-34

Передплатне Передплатне агентство «KSS» агентство «KSS»

19-53-6119-53-61

ДОНЕЦЬКДОНЕЦЬКДонбас-Де-Юре Донбас-Де-Юре 382-68-25/26382-68-25/26

Ідея Ідея 381-09-32381-09-32

Бліц-ІнформБліц-Інформ389-12-21 (22)389-12-21 (22)

Передплатне Передплатне агентство «KSS» агентство «KSS»

343-58-99, 343-58-99, 345-03-59345-03-59МеркурійМеркурій

348-11-14348-11-14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКДНІПРОПЕТРОВСЬКМеркурій Меркурій

374-90-30, 374-90-30, 778-52-86778-52-86

Саміт-Саміт-ДніпрДніпропетровськопетровськ

370-44-23, 370-44-23, 370-45-12370-45-12

Передплатне Передплатне агентагентство «KSS» ство «KSS»

790-06-53, 790-06-53, 790-10-69790-10-69

БліБліц-Інформц-Інформ236-87-82236-87-82

ДРОГОБИЧДРОГОБИЧПаращак Паращак 41-54-7441-54-74

ЖИТОМИРЖИТОМИРБліц-Інформ Бліц-Інформ

36-04-0036-04-00

ЗАПОРІЖЖЯЗАПОРІЖЖЯБліц-Інформ Бліц-Інформ 280-30-30280-30-30

Прессервіс-Прессервіс-Кур’єр Кур’єр

220-07-97 220-07-97Меркурій Меркурій 220-87-61220-87-61

Передплатне Передплатне агентство «KSS» агентство «KSS»

213-49-50, 213-49-50, 220-96-00220-96-00

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІВАНО-ФРАНКІВСЬКФіліпова Н.О.Філіпова Н.О.

50-13-2050-13-20Бліц-Інформ Бліц-Інформ

55-96-0555-96-05

КИЇВКИЇВБліц-Інформ Бліц-Інформ 205-51-10205-51-10

ВПАВПА502-02-22502-02-22Прес-центр Прес-центр 536-11-75536-11-75

Саміт Саміт 521-26-05521-26-05

Передплатне Передплатне агентство «KSS» агентство «KSS»

585-80-80585-80-80Меркурій Меркурій

248-88-08248-88-08249-98-88249-98-88

КІРОВОГРАДКІРОВОГРАДБліц-Інформ Бліц-Інформ

32-03-0632-03-06

КРЕМЕНЧУККРЕМЕНЧУКМеркурій Меркурій 374-90-32 374-90-32

Саміт-Кременчук Саміт-Кременчук 3-21-883-21-88

Передплатне Передплатне агентство агентство

«KSS» «KSS» 79-63-5679-63-56

КРИВИЙ РІГКРИВИЙ РІГБліц-ІнформБліц-Інформ

26-63-0326-63-03

ЛЬВІВЛЬВІВЗахідний кур’єр Західний кур’єр

23-04-1023-04-10Фактор-Преса Фактор-Преса

41-83-9141-83-91ПресМаксимумПресМаксимум

97-15-1597-15-15Передплатне Передплатне

агентство «KSS» агентство «KSS» 241-91-65241-91-65

ЛУГАНСЬКУГАНСЬКБліц-ІнформБліц-Інформ

50-10-5650-10-56

ЛУЦЬКЛУЦЬКБліц-Інформ Бліц-Інформ

72-05-4872-05-48

МАРІУПОЛЬ МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ Бліц-Інформ

47-01-0847-01-08Передплатне Передплатне

агентство «KSS» агентство «KSS» 40-46-0640-46-06

МИКОЛАЇВМИКОЛАЇВТЕПС & С ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-75, 47-47-3547-47-35НОУ-ХАУ НОУ-ХАУ

47-20-03, 47-20-03, 47-17-7747-17-77

Саміт-Миколаїв Саміт-Миколаїв 56-10-6956-10-69

ПерПередплатне едплатне агентство «KSS» агентство «KSS»

58-00-9958-00-99

НІКОПОЛЬНІКОПОЛЬАй-Джі-Електронікс Ай-Джі-Електронікс

2-59-902-59-90Передплатне Передплатне

агентсагентство «KSS» тво «KSS» 65-09-4465-09-44

НОВОВОЛИНСЬКНОВОВОЛИНСЬКМаМазурова зурова

4-07-714-07-71

НОВОМОСКОВСЬКНОВОМОСКОВСЬКМеркурій Меркурій 374-90-32374-90-32

ОДЕСАОДЕСАЛаска Ласка

711-66-16711-66-16

Весь наш БізнесВесь наш Бізнес718-06-08718-06-08

Передплатне Передплатне агентство агентство

«KSS» «KSS» 777-03-55777-03-55

ПАВЛОГРАДПАВЛОГРАДМеркурійМеркурій6-00-936-00-93

ПОЛТАВАПОЛТАВААгентство Агентство

передплати передплати АНП АНП

50-93-1050-93-10Передплатне Передплатне

агентство «KSS» агентство «KSS» 50-93-1050-93-10

РІВНЕРІВНЕПередплатне Передплатне

агентство агентство «KSS» «KSS»

43-20-1243-20-12Бліц-ІнформБліц-Інформ62-33-06,62-33-06,

СЕВАСТОПОЛЬ СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ Бліц-Інформ

45-345-37-767-76Фактор-ПресаФактор-Преса

45-55-8245-55-82Передплатне Передплатне

агентство «KSS» агентство «KSS» 54-90-6454-90-64

СІМФЕРСІМФЕРОПОЛЬ ОПОЛЬ Бліц-Інформ Бліц-Інформ

249-300249-300Саміт-КСаміт-Крим рим

51-24-9351-24-93Фактор-ПресаФактор-Преса

60-04-5660-04-56Передплатне Передплатне

агентство «KSS» агентство «KSS» 62-07-5662-07-56

СУМИСУМИДІАДДІАДА А

78-03-5578-03-55Передплатне Передплатне

агентствоагентство «KSS» «KSS» 61-95-5061-95-50Меркурій Меркурій 25-12-4925-12-49

ТЕРНОПІЛЬЕРНОПІЛЬПопович Попович 25-18-2325-18-23

Передплатне Передплатне агентство «KSS» агентство «KSS»

23-51-5123-51-51

ХАРКІВХАРКІВФактор-Преса Фактор-Преса

738-29-73738-29-73Передплатне Передплатне

агентство «KSS» агентство «KSS» 756-68-48756-68-48

ХЕРСОНХЕРСОНКобзКобзар ар

42-09-0942-09-09Передплатне Передплатне

агентство агентство «KSS» «KSS»

26-63-5926-63-59

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙХМЕЛЬНИЦЬКИЙФактор-ПресаФактор-Преса

63-50-6863-50-68Бліц-ІнформБліц-Інформ78-82-20,78-82-20,78-77-3878-77-38

ЧЕРЧЕРКАСИКАСИБліц-ІнформБліц-Інформ36-10-29,36-10-29,36-10-3136-10-31

ПередплатнеПередплатнеагентство «КSS»агентство «КSS»

56-97-6956-97-69

ЧЕРНІГіВЧЕРНІГіВБліц-ІнформБліц-Інформ

65-18-8265-18-82ПередПередплатнеплатне

агентство «КSS»агентство «КSS»60-45-1360-45-13

ЧЕРЧЕРНІНІВЦІВЦІКлючук Ключук

24-724-73-833-83ПередПередплатне платне

агентство «KSS» агентство «KSS» 58-40-5758-40-57

ЯЛТАЯЛТАСаміт-КримСаміт-Крим

32-41-3532-41-35Передплатне Передплатне

агентство «KSS» агентство «KSS» 506-27-73506-27-73

29 листопада 2011 року16 № 46 (201)

Оформити передплату ви можете в будь-якому пош-

товому відділенні вашого міста, через передплатні

агентства вашого міста, а також зателефонувавши до

редакції:

тел. (044) 278-42-37,

тел./факс (0642) 59-93-91,

e-mail: podpiska@tehnichka.com

9934099340 — російською мовою

9930999309 — українською мовою

www.eutg.net

Передплатні

індекси:

Шановні читачі!Почалася передплата «Української технічної газети»

на 2012 рік!

Вартість передплати:

на 1 міс. — 30,00 грн

на 3 міс. — 90,00 грн

на 6 міс. — 180,00 грн

на рік — 360,00 грн

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ

Додаткова тяга плюс мо-

дернізовані гальма й шасі

оформилися в представ-

лену на мотор-шоу в Лос-

Анджелесі версію GTS улю-

бленого авто нападаючого

київського «Динамо» і збір-

ної України Андрія Шевчен-

ка — Porsche Panamera.

Повнопривідний Porsche

Panamera GTS одержав бен-

зинову «вісімку» обсягом 4,8

літра (запозичену в S/4S), що

розвиває 430 к.с. і 520 Н·м

крутного моменту. Акус-

тичний резонатор Sound

Symposer надає мотору більш

спортивне звучання. Сило-

вий агрегат вийшов на 30 к.с.

і 20 Н·м потужніше за більш

доступну (якщо таке визна-

чення взагалі доречне з огля-

ду на вартість цієї машини й

зарплату пересічного україн-

ця) атмосферну модифікацію

S, але на 70 к.с. і 180 Н·м слаб -

кіше турбійованої «Панаме-

ри». Його червону зону зсу-

нуто до позначки 7100 об/хв

(на 400 об/хв більше 4S) за-

вдяки використанню нових

пружин клапанів. До речі,

відповідно до нового податку

на багатство за авто з таким

двигуном в Україні щорічно

треба платити близько 214,6

грн за кожні 100 см3 обсягу,

або 10300,80 грн (за осно-

вного розрахункового показ-

ника — мінімальної зарплати

— на рівні 1073 грн).

Реалізований у Panamera

GTS пакет Sport Chrono побу-

дований навколо 7-східчас-

тої преселективної коробки

передач із двома зчеплення-

ми Porsche DoppelKupplung

(PDK). Швидке перемикан-

ня «вгору» дає можливість

авто вистрілювати до сотні

за 4,5 с — на 0,3 с швидше 4S,

але настільки ж повільніше

Panamera Turbo. Максималь-

на швидкість — 288 км/год.

Крім того, у новинки по-

тужніші гальмові механізми,

запозичені в Panamera Turbo,

і занижена (у порівнянні з

версією S) на 10 мм пневмо-

підвіска із системою керуван-

ня Porsche Active Suspension

Management (PASM). Для

збільшення колії задніх ко-

ліс між маточиною й диском

установлені 5-міліметрові

прокладки.

У дизайні екстер’єру дода-

лися агресивніший передній

бампер із великими повітро-

забирачами, затемнені фари,

чорна обробка вікон, криш-

ки багажника, блоку омивача

фар, заднього дифузора й біч-

них юбок, а також 19-дюймо-

ві колісні диски з розпарова-

ними покришками: 255/45 на

передній осі й 285/40 на за-

дній. За бажання замовника

авто комплектується 20-дюй-

мовими дисками із ще більш

заниженими шинами. У са-

лоні — шкіряно-алькантарові

спортивні сидіння (альканта-

ра також є на дверних картах,

консолі підлокітника й кер-

мі), що прошиті червоною

строчкою в чорному варіан-

ті виконання, і «формульні»

підкермові пелюстки КПП.

У модельному ряді Pana-

mera GTS зайняла місце між

4S і Turbo. Для оцінки поряд-

ку цифр, вартість цих моди-

фікацій, за даними «Порше в

Україні», від 98 тис. і 143 тис.

євро відповідно. Тому поки

не оголошена ціна GTS, пев-

не, буде в діапазоні 110—120

тис. євро.

У 23 країнах світу (до яких

Україна, як, утім, і Росія, зі

зрозумілих причин не нале-

жить) почався прийом за-

мовлень на нове поколін-

ня інтерактивного стола,

або великого (як зараз ка-

жуть) планшета — Microsoft

Surface 2.0.

Друге покоління системи

(перше представлене Microsoft

ще 2007 року) створювалося

разом із компанією Samsung,

тому дістало альтернативну

назву Samsung SUR40.

За своєю суттю стіл-план-

шет — не що інше, як плоский

40-дюймовий (на 10 дюймів

більше, ніж у першому по-

колінні) РК-телевізор із роз-

різненням 1920x1080 піксе-

лів (Full HD), але здатний за

допомогою фірмової техно-

логії PixelSense і 2 мільйонів

датчиків розпізнавати до 50

одночасних натискань і на-

віть тип об’єктів, що лежать

на його поверхні. Час відгу-

ку матриці (заради якої, ма-

буть, і співробітничали з

корейським виробником РК-

панелей) — 8 мс, кути огляду

— 178 градусів. Разом з алю-

мінієвими ніжками габарити

гаджета 1095x102,5x728 мм

за ваги 39,5 кг.

«Начинка» медіастола, що

працює під керуванням

Windows 7 Professional x64,

— 2-ядерний процесор AMD

Athlon X2 245e (2,9 ГГц), 4 Гб

оперативної пам’яті, жор-

сткий диск ємністю 320 Гб і

відеоплата Radeon HD 6750M.

Інтерфейси — чотири порти

USB 2.0, 1Гбіт LAN і HDMI.

Небагатий, чесно кажучи, на-

бір для мультимедійного при-

строю з огляду на активне

впровадження високошвид-

кісних USB 3.0 і Thunderbolt.

А використання комплекту-

вальних від AMD обумовлене

бажанням максимально уде-

шевити Surface 2.0, роздріб-

на ціна якого за попереднім

замовленням — $8400 (проти

$12000 за перше покоління).

Останнє виглядає похваль-

ним кроком з огляду на те, що

невдовзі (приблизно на січ-

невій виставці електроніки

CES 2012) з’явиться конку-

рент в особі EXOdesk за $1300

від ExoPс.

Давайте гроші за стіл

О, крісло, ти — гнучке!Перед створенням кріс-

ла Generation новозеланд-

ські дизайнери з Formway

Design витратили сотні го-

дин на перегляд відео про

офісних працівників (у тому

числі й тих, у яких мільйо-

ни переглядів на YouTube). І

емпірично підтвердили: на-

віть найбільш недбайливий

співробітник не сидить не-

рухомо, а вже про відповід-

ність «посадки» рекоменда-

ціям міністерства охорони

здоров’я годі й говорити.

Спинка розробленого

для американського ви-

робника меблів Knoll

крісла повторює контур

спини — у вигляді «ві-

сімки». На каркас зі зміц-

неного пластику натяг-

нуто неяскраву китай-

ську обшивку, а перфо-

роване гнучке покрит-

тя з еластоміру (полімерного

каучуку) адаптується до по-

ложення тіла, повертаючись

у первісний стан за відсут-

ності навантаження. Закру-

глена форма верхньої части-

ни спинки не тільки втримує

відкинуту назад голову, якщо

ви замріялися або виріши-

ли кілька хвилин подрімати,

а й відіграє роль підлокітни-

ка при повороті назад або си-

дінні впівоберта. На самі під-

локітники (регульовані, за-

мовляються окремо) за не-

обхідності теж можна опира-

тися спиною, не відчуваючи

дискомфорту.

Опорна частина, за словами

розробників, містить на тре-

тину менше елементів, ніж

більшість ергономічних крі-

сел. Це робить стілець лег-

шим і мобільнішим, але об-

межує діапазон регулювання

(він не розрахований на лю-

дей вище 190 см на зріст).

Мінусом такого чудово-

го крісла можна вважати

тонкий наповнювач у си-

діння (у ранніх партіях)

і ціну від $650 до $1300

(залежно від комплекта-

ції: колір, додаткова по-

перекова підтримка, шкі-

ряні вставки), що робить

його недосяжною мрією

не тільки для співробітни-

ків українських НДІ, а й

для більшості керівників.

Дещо спортивна Panamera