Листопад прожили в стилі фантас-магорії. День змінює інший, подібно до слайдів у проекторі. Три тижні простра-ції. Химерна картина в уяві людини з не-стійким імунітетом до навіюваної паніки. Порожні вулиці, де-не-де люди в масках або з переляканими очима. Небо незро-зумілого кольору. Куди подівся звичний світ?

На фото кадр з фільму «Відторгнен-ня» – постапокаліптичного україно-ро-сійського артхаусу. Дуже він нагадує карантинні будні міста Кіровограда, За-поріжжя, Львова. Можна назвати будь-яке українське місто, яке потрапило під інформаційно-вірусний штурм медіа. «Відторгнення», фільм про незвичні об-ставини, сюжетно він навряд чи пов’яза-

ний з існуючими подіями, але пейзажі дуже знайомі.

Єдина повнометражна українська прем’єра в конкурсній програмі кіно-фестивалю «Молодість»у 2009 році. На фестивалі фільм презентував культовий співак і виконавець головної ролі Сергій Бабкін разом з режисером картини Во-лодимиром Лєртом. Фільм конкурував з дванадцятьма повнометражками з усьо-го світу. Цього року він не став найкра-щим, але нагадав про існування укра-їнського кіно. Лише на форумах можна прочитати обурення з приводу мови фільму: «український фільм – чому ж усі російською розмовляють?…» і все таке. В Інтернеті поки що можна знайти тільки трейлер – рекламні шматочки стрічки.

Офіційної прем’єри в інших містах, крім Києва, до сих пір не відбулося. Планува-ли в травні 2009 року, показали лише в кінці жовтня. На жаль, побачити в кіноте-атрі нашого міста фільм, який не входить до класичного попсового списку, поки що неможливо. Репертуар на місяць двох кіровоградських кінотеатрів такий: «2012», «Приборкання норовливих», «Пила-6», «Третє бажання», «Геймер». Навіювання масової культури не обійти. Вихованням високого смаку не страж-даємо. Від голлівудського блокбастеру до російської комедії далеко не ходимо. Ну то, можливо, щось зміниться, треба лише захотіти, шановні кіровоградці. По-пит породжує пропозицію. Студентів це теж стосується.

Чарівний ліхтар

№ 1 (16)

Кіровоградська обласна молодіжна газета

30 листопада 2009 р.

Новини с. 2 Факти с. 4 Персона с. 14

2

Молодь у виборах –2010

а що у світі?

ШКОЛА СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ

Премія Ради Європи “Europe is More Than You Think”

Молоді журналісти, фотографи і відео-оператори можуть позмагатися за вісім призів премії 2009 “Europe is More Than You Think”. Засновники премії запрошують вийти за рамки заголовків, які домінують в загаль-ному розумінні Європи - великі уряди, міжнародні фінансові та торговельні угоди, - і зосередитися на здобутках Європи, які, занадто часто лишаються непоміченими. Завдання - дати можливість молодим фа-хівцям медіа вирватися за межі стереотипів і побачити Європу по-новому, щоб зуміти показати - що таке Європа насправді і що означає бути європейцем в XXI столітті. Премія відкрита для громадян країн Ради Європи. Учасники повинні бути у віці 18 - 27 років. Останній термін подання заявки на участь - 1 грудня 2009 року. Вісім переможців буде оголошено в грудні 2009 року. Перші переможці премії в кожній з чотирьох категорій отримають можливість здійснити 4-денний візит в Страсбург, Франція, взяти участь/предста-вити доповідь на Парламентській асамблеї Ради Європи, яка відбудеться 26-30 січня 2010 року.

Детальніше на сайті: www.youthmedia.eu/session/new

Ñòâîðþºìî ìîæëèâîñò³

Конкурс есе “Народжений у 89-му” ЄБРР, міжнародна ділова газета The Fin-ancial Times і UniCredit Group оголошують конкурс есе “Народжений у 89-му”.Організатори конкурсу поставили за мету - з’ясувати, як молоде покоління з регіону ЄБРР переживало зміни протягом останніх 20 років. Автори хочуть, щоб народжені у 89-му році висловили свої надії, враження, а також побоювання за майбутнє у вигляді есе, об’ємом не більше 1500 слів. Свої есе можна надсилати до 31 грудня 2009 року на електронну пошту: bornin8-9@ebrd.com або поштою на адресу: Born in ‘89, EBRD Communications Department, One Exchange Square, London, EC2A 2JN. Міжнародне журі на чолі з відомим пись-менником Андрієм Курковим обере пере-можців. Переможець отримає приз - ста-жування в газеті The Financial Times, а також грошову винагороду від UniCredit Group. Церемонія нагородження відбу-деться навесні 2010 року в офісі ЄБРР у Лондоні, тоді ж буде опублікований і збір-ник кращих есе.

Детальніше на сайті: www.ebrd.com/bornin89

http://www.fri.net.uahttp://www.civicua.org/news/index.html

http://gurt.org.ua/http://www.osvita.org.ua/

Ùå ñàéòè

«Роль та місце молоді у вибо-рах Президента України» стало дискусійною темою цього місяця. 29 жовтня у залі селекторних на-рад Кіровоградської філії «Ук-ртелекому» відбулося засідання круглого столу. Провідні політичні, громадські та культурні діячі на-шого регіону обговорювали сус-пільно-політичні проблеми міста та області.

«У період великих трансфор-маційних зрушень української політики молодь опинилася на

роздоріжжі ідейно-політичного ви-бору» – коментує організатор за-ходу Світлана Гаращенко. За нео-фіційними даними в Україні готові відстоювати свої політичні амбіції лише 3% молодих активістів, а більшість студентів розглядають вибори Президента як можливість підзаробити. «Молодь не можна об’єднати навколо структури, мо-лодь можна об’єднати навколо проблеми» – стверджує представ-ник харківського осередку «Фунда-ція Регіональних Ініціатив» Мари-на Цапок.

Організатором заходу висту-пила молодіжна громадська орга-нізація ФРІ, в рамках проекту По-сольства США в Україні «Молодь обирає президента». Нагадаймо, Члени ФРІ не бояться політики, а навпаки творять її складову – мо-лодіжну, але разом з тим ФРІ не належать до жодної політичної партії та не підтримують жодного партійного лідера.

Перший всеукраїнський пере-пис населення, який був прове-дений в 2001 році, визначив, що підлітки та молодь віком від 14 до 28 років становлять 11% загально-го населення країни. Сьогодні мо-лодь практично усунута від участі в житті міської громади (соціальні проблеми міста, громадсько-по-літичні, екологічні та інші пробле-ми). Незацікавленість, відсутність перспектив молоді позначається на життєдіяльності міста. Навіть ті, хто має бажання проявити себе не завжди мають можливість та нави-чки для реалізації своїх здібностей. Особливо гостро стоїть ця пробле-ма перед молоддю, яка здобуває

професійно-технічну освіту. Адже вони не мають достатнього до-ступу до інформації та володіють меншими навичками, ніж студенти вищих учбових закладів.

Впродовж двох тижнів, за під-тримки Фонду ім. Стефана Баторія та активної участі Фундації Регіо-нальних Ініціатив (ФРІ) в м. Кіро-вограді пройшла освітня програма Школа Соціальної Активності. За-хід був покликаний для активізації та розвитку студентів професійно-технічних училищ. По закінченню навчання студенти ПТУ отримали дипломи та можливість стажуван-ня в молодіжних організаціях.

ÌÎËÎIJÆͲ ÍÎÂÈÍÈ

3

створено 755 відділів ведення, з них 26 – у Кіровоградській об-ласті. Основною їх функцією є підтримка в достовірному стані своїх ділянок загальнодержав-ної бази даних. Згідно із Зако-ном України «Про державний реєстр виборців», загальний характер Реєстру забезпечує включення до Реєстру усіх ви-борців незалежно від місця їх проживання чи перебування з метою реалізації принципу за-гального виборчого права.

Постукавши, ми ввійшли до кабінету. Посадовець «з таблички» запропонував нам присісти. На момент нашої по-яви, біля столу сиділа жінка, що заповнювала форму за-яви. Ввічливий керівник від-ділу попрохав паспорт нашо-го «виборчого аутсайдера» і, зробивши його ксерокопію, протягнув нам бланк, котрий потрібно було заповнити. Скориставшись тишею, я ви-рішила поцікавитись у чому ж все-таки полягає пробле-ма з внесенням до Реєстру, і чому мій супутник вже тра-диційно звертається з цим проханням. Мені пояснили, що вся справа в помилці, яку швидше за все допустили відповідальні особи. Минула спроба заяви просто проле-жала в когось на столі, допо-

Студентство, щоправда, не відрізняється чіткою політичною позицією, оскільки цей статус не вимагає орієнтації у всіх тонко-щах кандидатських баталій. За кого віддати свій голос – осо-биста справа кожного, однак по-дбати про дотримання власного виборчого права – обов’язок кожного.

Отже, ми знайшли людину, яка вже вкотре не отримала за-прошення на вибори і відпра-вилися до органу реєстрації (вул. Леніна, 53 – прим. ред.).

Відверто кажучи, не очі-кували радушного прийому, адже втома від переванта-ження великою кількістю лю-дей, що звертаються з таким самим проханням як у нас, дає про себе знати. Але, коли ми пішли в напрямку, що нам вказали на вході, то черги не помітили. Нам потрібен був кабінет під номером вісім з написом на табличці: «Відділ ведення державного Реєстру виборців. Керівник відділу».

Основним завданням Ре-єстру є створення точних та якісних списків виборців, які, відповідно до ст.70 Конститу-ції України, мають право голо-су. Розпорядником Реєстру є Центральна виборча комісія, де і утримується весь банк да-них. Для формування Реєстру

Аби вас не забула держава Олена Гурмач

ки не пізнала страшної участі утилізації. Керівник відділу розповів, що в період з ве-ресня по жовтень до них вже звернулася велика кількість виборців, та це далеко не всі, тож він плекає надії на те, що кожен поставиться відпові-дально до свого виборчого права. Система реєстрації на даному етапі намагаєть-ся виправляти допущені по-передниками помилки. І на майбутнє обіцяють працю-вати краще. Також керівник повідомив, що згідно нового законодавства, виборці змо-жуть проголосувати, прой-шовши ідентифікацію вже на дільницях. Для цього знадо-биться лише паспорт.

Надалі забезпечення до-стовірності бази даних Реєстру буде відбуватися за рахунок щоквартального оновлення да-них Реєстру на основі відомос-тей, що надаватимуть до відділу ведення ДРВ визначені законом відомства. Також щороку буде проводитись уточнення персо-нальних даних Реєстру шляхом надсилання повідомлень ви-борцям.

Помічник адвоката Андрій Горовий (м. Одеса) наголошує, що для того, аби потрапити до загальноукраїнського Реєстру, виборцям не потрібно спеці-

ально звертатись до відділу ве-дення, єдиний Реєстр виборців складатиметься з загальнонаці-онального списку виборців. Але, на відміну від попередньої прак-тики, тепер кожен має право з власної ініціативи у будь-який час звернутися до органів ведення Реєстру з метою пе-ревірки своїх персональних даних або повідомлення про їх зміни. Також виборець має право на отримання інформа-ції про наявність або відсут-ність у Реєстрі даних про ньо-го або інших осіб, що свідчиь про публічність ведення Реє-стру. Виборець, у персональних даних якого в Реєстрі зазначено про його постійну нездатність пересуватися самостійно, може письмово уповноважити на таке звернення іншу особу.

Орган ведення Реєстру, який отримав запит, не пізніше як на третій робочий день після отримання запиту надсилає на виборчу адресу виборця повний роздрук усіх його персональних даних. Зазначений роздрук за-свідчується підписом керівни-ка органу ведення Реєстру та скріплюється печаткою цього органу.

Ось така процедура чекає на тих, кого в списку виборців немає. Тож не варто засмучува-тись чи соромитись нагадувати владі про своє існування.

ÏÎ˲ÒÈÊÀ

ïàñïîðò

Îðãàí ðåºñòðàö³¿Ê³ðîâîãðàä

âóë. Ëåí³íà, 53!ßêùî äî 10 âåðåñíÿ âè

íå îòðèìàëè ³ìåííå çàïðî-øåííÿ íà âèáîðè – îáîâ‘ÿç-êîâî çâåðí³òüñÿ äî îðãàíó âåäåííÿ ç çàÿâîþ ïðî âêëþ÷åííÿ âàñ äî Äåðæàâ-íîãî ðåºñòðó âèáîðö³â.

Íàäâîð³ ïåðåäâèáîð÷à çèìà 2009 ðîêó. Êîæåí ³ç êàíäèäàò³â íà ïîñò ïðåçèäåíòà Óêðà¿íè íàìàãàºòüñÿ óëåñ-òèòè âèáîðöÿ í³æíèì ñëîâîì, âàðò³ñòü ÿêîãî ç’ÿñóºòüñÿ ëèøå ï³ñëÿ ñàìîãî âèáîð÷îãî ïðîöåñó. Òîæ çèìà îá³öÿº âèÿâèòè ñâîþ ùåäð³ñòü ñí³ãîì òà ìîðîçîì, à ïåðåäâèáîð÷à çèìà – ìîæëèâ³ñòþ çàðîáèòè ñòóäåíòîâ³ ÿêó-íå-ÿêó êîï³é÷èíó â øòàáàõ ïîë³òèê³â.

4Микола ХарламенковПофігістична демократія

чи ментальна байдужість?

ϳä ÷àñ âèáîð÷èõ ïåðåãîí³â ìè ñòàºìî ñâ³äêàìè íåàáèÿêî¿ àêòè-â³çàö³¿ ïîë³òè÷íî¿ ïðîïàãàíäè, ÿêà õèçóºòüñÿ âèòîí÷åíèìè òåõíîëîã³-ÿìè ï³àðù³ê³â. Îäíàê â³ä òàêî¿ âè-òîí÷åíîñò³, ÿêà âèáëèñêóº ð³çíèìè êîëüîðàìè íà á³ëáîðäàõ â³äâåðòî íóäèòü. Òàêèé ìàñêàðàä âèêëèêຠíà îáëè÷÷³ ëåãêó óñì³øêó, ÿêà ìè-ìîâîë³ ïåðåðîñòຠ⠳ðîí³÷íó. À îñê³ëüêè ³íôîðìàö³éíèé êîâïàê íà íàñ òèñíå áåç ïåðåñòàíó, òî âíó-òð³øíüî-ñêåïòè÷íèé ñòàí åâîëþ-ö³îíóº â õâîðîáó ï³ä êîäîâîþ íà-çâîþ ïîô³ã³çì.

Отже пофігізм – це термін, який вживається для позначення цілого ряду розумних синонімічних термінів: політична апатія, правовий нігілізм, абсентеїзм, які в свою чергу, в загаль-ному розумінні, означають низьку по-літичну й правову культуру населення, що має наслідком його відмову від ак-тивної громадської участі та політич-ної дії. Але чи можна вважати пофігізм хворобою, якщо демократія і є полі-тичним режимом свободи, яка перед-бачає вільний вибір моделі поведінки для кожного члена суспільства? При-

пустимо, що нам відверто все одно які пертурбації відбуваються в політичній сфері. Адже, дійсно, чи варто витрача-ти найкращі літа на брудну політичну участь, коли перед тобою відкрива-ються нові горизонти, нові перспекти-ви, де весь світ в твоїх руках і втрима-ти його у власних обіймах можна лише шляхом самореалізації і самовдоско-налення? Позиція логічна, якби влас-не не одне «але». Існує один старий вислів: «Якщо ти не цікавишся політи-кою, то політика зацікавиться тобою», – в цих затхлих і пафосних словах кри-ється прагматична правда сучасного хаотично-демократичного режиму, в якому політика потурбувалася про своє майбутнє, забронювавши твоє місце під сонцем на далеку перспекти-ву, тому що саме вона буде диктувати свої умови щодо твоєї майбутньої за-робітної платні, твого дозвілля та ба-гатьох інших речей. Не потрібно тікати в ілюзорний світ, в якому ти начебто один і пофігізм це твоя зброя. Це дуже нагадує уявлення дитини, яка заплю-щивши очі вважає, що стала невиди-мою. Звичайно кожен має право на таку позицію, точніше на стиль життя, адже ми живимо в українському заде-кларовано-демократичному суспіль-

20-ãî æîâòíÿ âçÿëà ñâ³é ñòàðò âèáîð÷à êîìïàí³ÿ. Âæå áëèçüêî ì³ñÿöÿ âîíà øòóðëÿº ñåðöÿ åëåêòîðàòó ç íà䳺þ ïðîáóäèòè â ñëóøíèé ÷àñ ãàðÿ÷å, ïðîòå ñïëÿ÷å ñåðöå óêðà¿íöÿ.

стві. Але сучасна демократія насправ-ді – це режим завуальованого рабства, який суттєво відрізняється від тоталі-таризму, в якому директиви даються напряму і під тиском фізичної сили. У демократичному ладі механізми впли-ву набагато витонченіші. Одним із ін-струментів цього впливу є плюралізм, який дає право керувати нами через багатоканальну систему передачі ін-формації на різні смаки і вподобання, яка проходячи крізь нашу свідомість цілковито адаптується до наших світо-глядних орієнтирів, стаючи вже нашою персональною базою даних. Образно кажучи, якщо ти меланхолік, або цілко-витий апат, то демократична система буде культивувати в тобі це з метою усунення тебе як потенційного суб’єк-та спротиву, якщо холерик-активіст – станеш апологетом якоїсь політичної партії. Тобто в демократичній машині відходів не існує, все вживається з ко-ристю для неї. Ще одним із інструмен-тів впливу на свідомість є маніпуляція. Маємо визнати, в сучасну інформацій-ну епоху, феномен міжособистісного маніпулювання (малюк-мама, коханий-кохана і т.д. ) перейшов на глобальний рівень у площину економіки й політики. І саме остання сфера найпросторіше

Світлина: Олена Карпенко

ÀÊÒÓÀËÜÍÀ ÒÅÌÀ

5

розпускає свої щупальця маніпуляції на всі сфери суспільного життя, з ме-тою підкорити його собі, зробити ра-бом, щоб експлуатувати в своїх цілях. Тобі здається, що ти нікому не потрі-бен, але це також прийом маніпуля-тивної дії, аби посіяти в тобі апатію і зростити пофігізм. А пофігізованою масою легко керувати. Достатньо дати їй все для задоволення інстинктивних потреб, і необхідність думати, а тим паче бажання діяти у неї відпадає. Думати, діяти – ключові слова, яких боїться влада та які завжди були си-нонімами молодої людини, яка прагне змін і справедливості. Але це чомусь перестало відображатися в поведінці сучасної молоді. Як результат, цілко-витий диктат владних кіл, які нахабно втручається в наше життя і не дають права на нормальну самореалізацію.

Україна вступає в цикл чергової політичної активності, в якому саме ти і сума всіх «ти» здатна змінити цю країну, достатньо лише відкинути на-саджувані штампи поведінкового песи-мізму й зробити обдуманий, зважений вибір на користь собі, якщо вона все ж у виборчому бюлетені зазначена.

Наступною формою впливу на нашу політичну активність є догма про вибори, як єдиний інструмент політич-ної участі. Але це цілковитий фарс,

згідно ст. 5 Конституції України «єди-ним джерелом влади в Україні є народ і ніхто не може узурпувати державну владу». Таким чином від твоєї активної громадянської позиції залежить чи по-хитнеться під сучасною владою трон, а для хитання є багато підстав – це не варіант зміни заради змін, а шлях пе-ретворень заради життя!

Що відбувається з нашою активніс-тю, якщо вона в максимальному ви-яві обмежується походом на виборчу дільницю під дерегуванням одного з кандидатів? Тут немає закликів до ра-дикалізму, але простий крик до раціо-нальності, протест проти абсурдності небачених масштабів. Вісімнадцять років ми ходимо голосуємо, але як, якщо при владі знаходиться незмінна бездієва еліта?

Заради об’єктивності варто роз-глянути політичний пофігізм під кутом ментальності, адже не варто скиду-вати всіх собак цілковито на західний «прогресивний лад».Українська мен-тальність дуже цікава загадка, яку не під силу розгадати нікому через її багатозначність. Але один вислів точ-но демонструє, що є одна загальна специфічна риса характеру українців: «Моя хата з краю, я нічого не знаю». Можна безкінечно сперечатись про справедливість такого висловлюван-

ня, але це народна мудрість, яка про-йшла витримку часом, і якщо прижи-лася в українській лексиці, значить не безпідставно!

Таким чином маємо симбіоз де-мократії, форми політичного мані-пулювання свідомістю і ментальної байдужості, що в кінцевому результаті створює український різновид прогре-сивного ладу – пофігістичну демокра-тію!

Поважаючи себе, почнеш пова-жати інших, почнеш поважати інших – станеш поважати свою націю, будеш поважати націю й тебе будуть пова-жати, як представника цієї нації, а з поваги виростає дія, як супротив силі. І тільки тоді прийде шлях звільнення від штампів цього ладу, який твердить, що Я – це Україна, але Україна – це не він, чи вона, а МИ!

Світлина: Олена Карпенко

Не_Політика5 грудня

пл. Б. Хмельницького реєстрація з 9.00

перші 40 учасників отримають фірмову сумку

Попередня реєстрація та детальна інформація про гру http://vkontakte.ru/club9267491

ÀÊÒÓÀËÜÍÀ ÒÅÌÀ

Äóìàòè, ä³ÿòè – êëþ÷îâ³ ñëîâà, ÿêèõ áî¿òüñÿ âëàäà òà ÿê³ çàâæäè áóëè ñèíî-í³ìàìè ìîëîäî¿ ëþäèíè.

Ñóìà âñ³õ «òè» çäàòíà çì³íèòè öþ êðà¿íó.

перші 40 учасників отримають фірмову сумку

6

Свайн флу-у-у!Ëèìîíè äîðîæ÷³ çà àíàíàñè. Çàïàõ ÷àñíèêó – ãàðàíò³ÿ áåç-ïåêè. Ñòóäåíòè ³ ä³òè á³ëüøå íå â÷àòüñÿ. Àïòåêàð³ ñòàëè ì³ëü-éîíåðàìè. «Îêñîë³íêà» â í³ñ – ëèøå ïî ñâÿòàõ. «Àñêîðá³íêà» çàì³ñòü øîêîëàäêè. Î÷³ é ñïðàâä³ – äçåðêàëî äóø³ – ëèøå ¿õ ³ âèäíî çà ìàðëåâîþ ïîâ’ÿçêîþ. Welcome íà åï³äåì³þ ïî-óêðà¿íñüêè! Ñâèíÿ÷èé ãðèï ïåðåâåðíóâ ç í³ã íà ãîëîâó çâè÷íå æèòòÿ.

Серпень – бачила у євпаторійському потязі оголошення про свиня-чий грип: «Будьте обе-режні! Мийте руки. Якщо Ви відчуваєте нездужан-ня– звертайтеся до ліка-ря. Попередьте розпо-всюдження вірусу».

Листопад – істерія над епідемією свинячого грипу в Україні потрохи вщухає. Студенти вже виходять на навчання. Масові заходи віднов-люються, люди знімають свої «протигази».

Європа реагує на українські події неодноз-начно. За даними ЗМІ, у Донецьк на футбольний матч 18 листопада «Україна-Греція» через епідемію відмовилися летіти грецькі вболівальники. Французька преса пише: «Пандемія, яка спричини-ла 86 смертей та торкнулася півміль-йона осіб, переростає у паніку. Вод-ночас число зафіксованих смертей не перевищує їх кількості у «звичайному» році. Український уряд прийняв серію радикальних заходів, які викликали сильну паніку серед населення». У Нідерландах грип переживають спо-

кійніше. В одному з туристичних цен-трів світу, де вірус очікуваний, люди спокійно біля телевізійних екранів спо-стерігають за гучними подіями в Укра-їні. Світ співчуває нам. Гуманітарною допомогою Австрія надіслала 465 тис. масок, Словаччина –200 тис. Поль-ща допомагає тестами на вірус. А в Україні тільки реєструють вакцину від свинячого грипу й отримають її за кілька місяців. Та все ж ми потрохи виходимо з істерії і переходимо до адекватних дій.

***Ми тепер не будемо з вами вітатися! Будемо махати ру-кою, імітуючи привітання: ставиш руку паралельно до моєї й синхронно рухаєш. Ві-рус передається повітряно-крапельним шляхом, зачепиш – заразишся. У Бельгії, щоб не торкатися одне одного, при-думали новий спосіб приві-тання: авіаструс “Airshake”.

***За ключовим словом у пошу-ковику тебе вирахують, ство-рять графік і повідомлять про тенденцію грипу в твоєму ре-гіоні. Гугл сервіс, тримаючи ніс за вітром, створив програ-му (Google Flu Trends), яка ви-вчає тенденції захворюванос-ті на грип по всьому світові.

***Аптеки країни заробили на епідемії 1 млрд. гривень.

Гра Формула грипу Н1N1 звучить як

«морський бій»:Н1 – потрапив,N1 – вбитий!

Свинячий грип: Корисні поради

1. Якщо вам потрібно вийти з дому, а під рукою немає ні маски, ні таблеток, ні часнику – не турбуйтеся! Прополощіть рот або хоча б подихай-те розчином хлорки – і ви захищені!

2. Пам’ятайте, що захисну маску треба змінювати кожні 4 години! Якщо ви опинилися транспорті, на роботі або на відпочинку – хоча б обміняй-тесь маскою з сусідом!

Пандемія Тепер стає зрозумілим походження

слова «пандемія» – це коли хворюють панди.

В дорогу!- Куме, чули новини: українці масо-

во виїжджають за кордон в турпоїзд-ки?

- Ось бачите, куме, і у грипу є пози-тивні сторони: принаймні, вітчизняний туризм буде розвиватися!

- Ну, так, вірус свинячого грипу дуже любить подорожувати!

Доктор про грип- Доктор Хаус, що ви думаєте про

ситуацію зі свинячим грипом?- Усі брешуть.

На добраніч

Дорогі діти! Ваша улюблена те-лепередача «На добраніч, малята!» закрита, оскільки у Філі та Степашки знайдено свинячий грип, а Хрюша ви-падково випав з вікна, гад…

Маски-шоуВиявляється, якщо все навколо

ходять в масках – це не обов’язко-во карнавал...

Аліна Подлєсна

Ç˲ ßÇÈÊÈ

Æàðòè

7

Сьогодні дуже важко розібратися у всій різнома-нітності кіно. Майже неможливо знайти щось варте 1,5-2 годин власного часу. Через увесь той непотріб, що ллється з екранів – набридливі трейлери (у яких показано усі кращі моменти з фільмів), інтерв’ю «акто-рів-звьозд» із розхвалюванням останніх своїх ролей у нових блокбастерах кінопрокату, кілометри прихованої реклами (що повністю вибиває глядача із сюжетної лі-нії стрічки) – складається враження, що хорошого кіно не може бути в принципі.

Але класні фільми є. Їх просто треба вміти шукати. Темно-синій, майже чорний – це душевний стан го-

ловного героя, молодого хлопця Хорхе. Через батько-ву хворобу він змушений працювати консьєржем, хоча має вищу освіту й активно шукає роботу. Його колишня дівчина повертається з-за кордону і все, здавалося б, покращується. Та рідний брат-в’язень просить Хорхе допомогти завагітніти Паолі – його тюремному кохан-ню. Ще у головного героя є друг на прізвисько Шон (типу схожий на Шона Пенна), який підозрює власного батька у сексуальному зв’язку з масажистом. Заплута-ність людських відносин завжди викликає цікавість.

Фільм на батьківщині – в Іспанії – зібрав нормально так відзнак та нагород: від кращого режисерського де-бюту до кращої ролі другого плану.[читати - модно]

Улюблене кіно

Лондон. Колись тут жив молодий перукар Бен-джамін Баркер, у якого була дружина-красуня Люсі, котра народила йому таку ж гарненьку донечку. Та, як водиться у всіх ідилічних історіях, чуже щастя ко-мусь як «кістка поперек горла». Місцевий олігарх (ну це «по-нашому» зараз так) – суддя Турпін відіслав Бенджаміна на каторгу; Люсі начебто отруїлась; а маленьку донечку той-таки олігарх удочерив (може, совість замучила…)

Подумаєте, «мда, похмуре кіно», але це не якийсь там другосортний жахливчик, ні. Особливість цього фільму в режисурі Тіма Бартона. Другим важливим фактором є жанр стрічки – такий собі екранізований мюзикл. Для нашого глядача така велика кількість пісень у кіно важкувата для сприйняття. Америка, можна сказати, «живе мюзиклами». Майже полови-ну смислу сюжету Суіні Тодд, Місіс Ловет виспівують у своїх монологах. Якщо трішечки розумієш англій-ську, перегляд в оригіналі залишить масу кльових вражень. Особливо чіпляються ті ж-таки пісні-моно-логи.

Шанувальникам та-лановитих Джонні Деппа, Хелени Бонем Картер, Тіма Бартона. Тим, хто цікавиться новими жан-рами кіно (та й старими добрими трилерами з рі-ками крові).

Оу, кінцівка фільму підштовхне замислитися над вічними питаннями, наприклад, абсурдністю такого людського бажан-ня, як помста.

«Ñó³í³ Òîää: äåìîí-ïåðóêàð ³ç Ôë³ò-ñòð³ò»ÑØÀ/Âåëèêîáðèòàí³ÿ, 2007. Ðåæ.: Ò³ì ÁàðòîíÓ ðîë.: Äæîíí³ Äåïï, Õåëåíà Áîíåì Êàðòåð, Àëàí гêìàí, Ñàøà Áàðîí Êîåí

Мирослава Щербина

ʲÍÎ ÄÓÆÅ ÑÕÎÆÅ ÍÀ ÆÈÒÒß. À ÆÈÒÒß ÍÀÁÀÃÀÒÎ Ö²ÊÀ²ØÅ ÇÀ ʲÍÎ.

ðåêîìåíäàö³¿:

«Òåìíî-ñèí³é, ìàéæå ÷îðíè黲ñïàí³ÿ, 2006. Ðåæ.: Äàí³åëü Ñàí÷åñ ÀðåâàëîÓ ðîë.: Àíòîí³î Äå Ëà Òîððå, Ðàóëü Àðåâàëî, Ðîáåðòî Åíð³êåç, Íàòàë³ÿ Ìàòåî

Для тих, кому життя у відповідності з очікуван-нями оточуючих – чи то суспільства в цілому, чи то тільки друзів та сім’ї – здається задушливим…

[читати - модно]

ðåêîìåíäàö³¿:

Американських живих класиків наш читач майже не знає. Але українці до-бре орієнтуються в голівудському кіно. Брати Коени відзняли шикарний фільм за романом того ж таки класика Кормака Маккарті. Отримали Оскара. Також безліч схвальних відгуків критиків, типу: не спас-кудили книгу, перенесли “букви твору на екран” і подібне.

Особливої уваги заслуговує форма авторського письма. Прихильники по-стмодернізму знайдуть речення без жод-них розділових знаків. Це не обтяжує розуміння. Навпаки, читач виходить на новий рівень сприйняття тексту.

Трохи слів щодо назви. “Ста-рим тут не місце” – це констатація авто-ром історичної епохи. Йдеться про 80-ті роки минулого століття. Головний герой – шериф – єдиний, кому автор дозволяє у творі рефлексувати. А от про що? По-читаєте.

Стівен Кінг – унікальний письменник. Він бере найбільш популярні теми й до-водить їх до межі, розвиває конфлікти, показує в кожному із них, як у краплині води, світ сучасної людини з його радіс-тю й сумом, психозами, комплексами, на-діями й звичними подвигами.

Мобільні телефони – дивовижні при-строї, винайдені людиною.

Величезна машина цивілізації роз-давила свого винахідника. Але загибель прийшла не через ядерний вибух, гло-бальне потепління чи повстання роботів – ні, причиною катастрофи стали мобіль-ні телефони. Один-єдиний дзвінок на всі апарати – і от уже вулицями блукають не люди, а кровожерливі тварюки, ламаючи все навкруги, вбиваючи один одного.

Шанувальникам письменника “Мо-більник” сподобається. Для тих, хто не знайомий із творчістю Кінга й вирішив для себе відкрити постать автора, ця книжка є хорошим початковим варіантом.

Ñò³âåí ʳíã «Ìîá³ëüíèê»

Êîðìàê Ìàêêàðò³“Ñòàðèì òóò íå ì³ñöå”

 ÒÅ̲

8

Бити байдики не легко Ñïîãàä òðèòèæíåâî¿ äàâíîñò³: «Ðàíîê ïî÷èíàºòüñÿ îá îäè-íàäöÿò³é, êâîëî â³äêðèâàþ øòîðè, âìèêàþ ðàä³î, ïðî-êèäàþñÿ. Äîâãî äèâëþñü ó â³-êíî, í³êóäè íå ïîñï³øàþ. Ïî-ñí³äàëà, âêëþ÷èëà êîìï’þòåð àáî òåëåâ³çîð, çíîâó çíèêëà â í³êóäè.  ãîëîâ³ ïóëüñóº é ò³øèòü äóìêà, ùî íà íàâ÷àí-íÿ àæ ÷åðåç òèæäåíü. Ìîæíà äèâèòèñÿ ô³ëüìè äî òðåòüî¿ íî÷³. Ìîæíà ñì³ëèâî éòè íà Äåíü Íàðîäæåííÿ ó íåä³ëþ ³ íå áîÿòèñÿ, ùî â ïîíåä³ëîê íà ïàðè…»

Аліна Подлєсна

ÀÊÒÓÀËÜÍÀ ÒÅÌÀ

Це найдовші за десятиріччя осінні канікули! Студенти відпочили досхочу.

Три тижні незапланованого відпо-чинку – це завжди приємно. А як від-працьовувати пропущені дні – інша справа.

Як пам’ятаєте, 30 жовтня уряд оголосив тритижневий карантин. По-ступово з нього почали виходити об-ласті, де епідемія грипу пішла на спад. Центральне телебачення пророкува-ло продовження карантину до 27 лис-топада в нашій області, та, насправді, у більшості кіровоградських вузах на студентів чекали заняття вже з 23-го числа. Про це повідомляло й місцеве

ÊÄÏÓ

ʲÊ

â³äïî÷èâàºìî

Яким для вас був карантин корисним чи шкідливим?

ÊÍÒÓВийшли на навчання з 23 листопадаÑåñ³ÿЗ 11 по 26 січняБільшість екзаменаційних оцінок для 1-3 курсу ставлять автоматом, 4,5 здають сесію.³äïðàöþâàííÿ По суботах до самої сесії. Друга зміна. Êàí³êóëèЗ 1 по 10 , з 27 січня по 7 лютогоÄæåðåëîВасиль Зайцев, голова Студентської ради КНТУ

â³äïî÷èâàºìî22 дні

(38 днів, якщо екзамени автоматом)

ÄËÀÓВийшли на навчання з 23 листопа-даÑåñ³ÿЗ 5 по 10 січняМаксимум автоматом³äïðàöþâàííÿ Вчаться по суботам 3 тижніÊàí³êóëèЗ 26 грудня по 4 січняÄæåðåëîГижко Єлизавета президент кур-сантського самоуправління ДЛАУ

â³äïî÷èâàºìî10 днів

(16 днів, якщо екзамени автоматом)

â³äïî÷èâàºìî0 днів

(17 днів, якщо здати екзамени автоматом)

Вийшли на навчання з 23 листопадаÑåñ³ÿЗ 8 по 25 січняБільшість екзаменаційних оцінок ставлять автоматом.³äïðàöþâàííÿ Доставляють пари, виключили каніку-ли Êàí³êóëèнемаєÄæåðåëîРоман Пикалюк, викладач

Вийшли на навчання з 23 листопадаÑåñ³ÿЗ 1 по 14 лютогоЕкзамени майже завжди автоматом³äïðàöþâàííÿ Один тиждень ставлять по 4 пари на день, далі буде відомо.На день самопідготовки поставили париÊàí³êóëè немаєÄæåðåëîБанік Мстислав, Президент Студент-ського Парламенту КІКу

â³äïî÷èâàºìî0 днів

(38 днів якщо екзамени автоматом)

Віктор, студентКЮІ ХНУВС,18 років:

Юлія, студентка КНТУ,19 років:

Віалентин,студент ДЛАУ,21 рік:

Карантин для мене був корис-ним. Я відпочив від навчання. Виспався. Зробив усі необхід-ні справи. Взагалі, лише плюси.

Карантин став несподіваною відпуст-кою, це позитив, але навчання екстер-ном вдома самостійно – негатив. З точки зору відпочинку було добре, але наздо-ганяти втрачений час і матеріал важко.

Карантин виявився просто суціль-ним жахом. Дуже відстав від графіку навчання. Три тижні для мене про-летіли, мов цілий рік. Я не знав чим себе зайняти. У людні місця ходити не можна, тому більшість зборів за-боронили. Я - спортсмен. За ці 3 тиж-ні набрав зайвих 3 кілограми, і тепер щоб їх позбутися, відновити фор-му та гідно виступити на змаганнях, мушу тренуватися зранку до вечора.

²íôîðìàö³ÿ â òàáëèö³ ìîæå çì³íþâàòèñÿ, â çàëåæíîñò³ â³ä ð³øåííÿ êîæ-íîãî óí³âåðñèòåòó ùîäî â³äïðàöþâàííÿ òà êàí³êóë ñòóäåíò³â.

9ÀÊÒÓÀËÜÍÀ ÒÅÌÀ

Хто чим займався під час карантину?

10%

7%31%

31%4%

13%

4%

×èòàëè

ϳäòÿãóâàëè íàâ÷àííÿ

Íàãóëÿëèñÿ äîñõî÷ó

Ñïàëè

Âè¿æäæàëè ç ì³ñòà

Ïðàöþâàëè

Çàõâîð³ëè

телебачення. На навчання вийшли всі, окрім Олексан-дрівського, Кіровоградсько-го, Устинівського, Новоукра-їнського, Олександрійського та Бобринецького районів. Як повідомлялося в «Укра-їні-Центр», 27 листопада вони відновили свою робо-ту.

Після поновлення, в на-шій групі на пари прийшло більше людей, ніж ходило до того. Невже скучили за навчанням? За постами в ЖЖ можна прослідкувати хвилеподібну динаміку від радості до нудьги. Радість – канікули, нудьга – набрид-ло байдикувати. Радість – навчання, нудьга – вже на-бридло вчитися. Зараз про нещодавній карантин нага-дують лише відкриті кватир-ки щогодини у приміщенні бібліотеки, навчальних ау-диторіях - дотримання норм санітарної гігієни.

Та до нового відпочинку чекати недовго. Окрім деся-ти законних днів відпочинку протягом Новорічних свят, Міністерство освіти і науки потурбувалося про студент-ське здоров’я і неформаль-но порекомендувало всі ек-замени звести до автоматів. Автоматом ставлять оцінки

за поточними результата-ми. Щастя наздогнало і сту-дентів четвертого та п’ятого курсів, які не вчаться за Бо-лонською системою. Звісно, якщо оцінка не влаштовує, то традиційна сесія допо-може.

Як бачите, в кожному вузі ситуацію вирішують по-різному. «Викручуємося, як можемо, щоб студентам було зручно, і нам, виклада-чам, не було важко. Головне витримувати часову норму» – коментує викладач з ка-федри видавничої справи КДПУ. Шість пар – це сані-тарна норма для студента, але доведено досвідом, в авральному темпі важко цілком дотримуватися лімі-ту. Подейкували, що по су-ботам не будемо відпрацьо-вувати, та тепер не лише у багатьох кіровоградських вузах зробили шестиденку, у Запоріжжі, Полтаві – ситу-ація схожа. Студенти всієї України тримайтеся! Пийте багато води, вживайте ві-таміни, шукайте годинку додаткового сну і розплано-вуйте свій час!

ßêùî âè õî÷åòå ïðî÷èòàòè ³ ïðî ñâ³é ÂÓÇ, çâåðòàé-òåñü â ðåäàêö³þ ãàçåòè “Ìåðèä³àí”.

Катя,студентка КДПУ,19 років:

Карантин не пішов на користь, адже ми вибилися з графіку, тепер доставляють пари, не враховують фізичні можливос-ті студента. Неможливо кожного дня висидіти з 1 по 5 пару. Багато наздога-няти, багато практичних, сплю по 3 го-дини, без перебільшення. Тим більше, сесія на носі, а ми розпустилися так.

Äëÿ ñòâîðåííÿ òàáëèö³, 25 ñòóäåíò³â ðîçïîâ³äè ïðî òå, ÿê âîíè ïðîâåëè ñâ³é â³ëüíèé ÷àñ, ïðîòÿãîì êàðàíòèíó.

10

Що обрати, аби влучити в ціль?

Öèôðîâå ôîòî çàì³íèòü ïë³âêîâå.ͳñåí³òíèöÿ. Ôîòîãðàôóâàííÿ íå çàì³íèëî æèâîïèñ, êîëüî-

ðîâà ïë³âêà íå âèò³ñíèëà ÷îðíî-á³ëó, à ñèñòåìà APS – 35ìì ôîòîãðàô³þ. Íåçâàæàþ÷è íà øâèäê³ñòü ïðîãðåñó öèôðîâîãî ôîòî, âîíî áóäå ñï³â³ñíóâàòè ïîðÿä ³ç çâè÷íèì ôîòî íà êðàé-í³é âèïàäîê óñå íàøå æèòòÿ.

Íà ñâ³òîâîìó ðèíêó ïðîäàæó íîâ³òí³õ êàìåð â³ä÷óâàþòü çíà÷íèé ï³äéîì, àëå ³ ïðîäàæ³ ïë³âêîâî¿ òåõí³êè íå â³äñòàþòü. Ñêëàäàºòüñÿ âðàæåííÿ, ùî öèôðîâ³ ìåòîäè ðîáîòè ³ç çîáðà-æåííÿì ï³äâèùóþòü ³íòåðåñ ³ ïîïèò äî óñ³õ âèä³â ôîòîãðàô³¿.

Öèôðà – ìèñòåöòâî?Чому в деяких фотографів присут-

нє відчуття, що цифрова фотографія – це зовсім не фотомистецтво? Думаю, є дві основні причини.

По-перше, для будь-кого, хто прак-тикувався все життя за однією тех-нологією, природнім є початкове не-прийняття нової, що потроху замінює все, раніше відоме. Але нервувати не варто. Багаті знання про традиційне

плівкове фото стануть значною пере-вагою, коли мова зайде про цифрове. Більшість кращих цифрових фотогра-фів сучасності вже розміняли п’ятий-шостий десяток, після 30-40 років плівкової фотографії вони зрозуміли потенціал цифрових методів роботи із зображенням і прагнуть якнайшвидше втілити свої ідеї на практиці.

По-друге, раніше вважалося, що цифровій фотографії ніколи не досяг-ти якості плівкової.

Але вона майже досягла. Якщо го-ворити про побутові відбитки 10х15, то більшість сучасних пересічних камер якістю зображень досягли плівкових. На професійній же арені бачимо ви-користання систем, що відтворюють відбитки, тотожні звичайним. Не так уже й довго залишилось чекати, поки камери зможуть досягти зображень, які за будь-якого збільшення будуть відповідати якості плівки.

Можливо, ви оберете плівку, аби ще довго насолоджуватись насичени-ми кольорами і нервувати від подря-пинки на негативі після відвідання чер-гової фотолабараторії. Але можливо і те, що ви одразу придбаєте цифровий фотоапарат, дізнавшись, якій кількос-ті менеджерів гігантських корпорацій коштувала кар’єри упевненість у тому, що цифра - це чергова новинка, яка помре так же швидко, як і, наприклад, фотоапарати АРS-формату.

Ïîïñà áåç áóêâè «ñ»Доступність професійної цифрової

техніки, фоторедакторів зумовлює по-яву більш-меньш гідних карток навіть у новачків. І нічого, що творити дива можна і з “мильницею”, і навіть без будь-якої корекції. Благо, у місті від-кривають все більше і більше магази-нів фототехніки. Необхідну фототехні-

Олена Карпенко

ÑÏÅÖÏÐÎÅÊÒ

11ку, скомплектовану на будь-який смак і, до речі, дешевшу та часто якіснішу, можна замовити в інтернеті.

У нашому місті серед молоді мало хто займається фотомистецтвом сер-йозно, тож бачимо, що поволі цифрова фотографія перетворюється на попсу, а можливо на попсу без букви «с».

Не так швидко, але так же вірно і класична фотографія скочується у прірву примітивізму. Адже мода на ста-рі фотоапарати зумовила дуже нездо-рову популярність плівки. Феди, ломо-камери, полароїди, моноклі і пінхоли - все це новий модний аксесуар, що прикрашає сучасного кіровоградського хіпстера. І хоча переважна більшість із таких апаратів має вік за 20 років і ви-роблена на радянських заводах, тобто теоретично їх якість більша за якість стандартних суперпласких та гарних цифрових фотоапаратів, використову-ються вони без розуміння справи.

Знімати хочуть усі, ідеї часто чу-дові, але реалізація лишає бажати кращого. З якоїсь причини ніхто не пам’ятає властивостей плівки та опти-ки, законів композиції. Та початківці за-вжди мають пам’ятати: кількість ваших кадрів обмежена, використовуйте їх із розумом!

Не забувайте, що плівка володіє суб’єктивними особливостями, які не підлягають точній оцінці. У кожного типу плівки свій характер відтворення тонів та кольорів. Обравши її правиль-но під кожен сюжет, можна посилити ефект сприйняття фотографій. Харак-тер зерна у різних плівок відмінний, і його можна використовувати для реа-лізації творчих замислів. Все це ство-рює особливу стилістику. Але остан-нім часом з’являються комп’ютерні програми, що імітують плівкове фото, у т.ч. зернистість, що довгий час вва-жалася його недоліком.

Ñêëàäíîù³ ïðè çéîìö³ ïë³âêîþЧорно-білу плівку в нашому місті

знайти неможливо, якісну професійну можна тільки у спеціалізованих фото-магазинах. Крім цього, плівку потрібно обробляти. Проявка звичної для нас із вами кольорової негативної плівки – відносно складний процес, що ви-магає витримки її у розчинах, темпе-ратура яких точно витримана, все це із використанням токсичних речовин. Зараз небагато людей займаються цим власноруч. А дарма! Адже профе-сіоналам, наприклад, відомо, що най-краще псують плівку саме у наших міс-цевих фотоцентрах. Там економлять свій час і матеріали, невиправдано підвищуючи температуру, механічно псують плівку. І навіть пришвидшують сканування - переведення інформації з плівки у цифровий формат, для якого використовують гібридну цифро-ана-логову технологію, цим набагато погір-шуючи якість оцифрованих зображень! І на відміну від цифрових знімків, які ви можете одразу продивитися на екрані, плівкові доходять до вас уже кілька ра-зів спотвореними.

Наприклад, на одну поважну фото-лабараторію нашого міста скаржиться уже не перший фотограф: там само-вільно виправляють специфічні жов-таві тони, які надає радянська оптика, хоча, власне, і використовують її пе-редбачаючи такі властивості.

Цікаво: Проявка чорно-білої плів-ки, навпаки, не складна. Хімія дешева і практично не токсична, отже само-стійна проявка чорно-білої плівки – це чудова альтернатива лабораторії. До того ж фотоцентри Кіровограда не за-ймаються обробкою такої плівки, та-кож як і позитивної (слайдової).

Âèñíîâêè Таким чином, дешевша і більш на-

дійна цифрова технологія зручна для професійних фотографів і тих амато-рів, які не прагнуть витрачати надто багато грошей, часу і сил на своє хобі. Плівкове фото вимагає довшого шляху до позитивного результату, тому вона більше підійде для творочої зйомки, де важливими є нюанси і випадковос-ті, і якщо ви полюбляєте “почарувати” над знімками і досягти характерних ефектів, старих, як саме фотомисте-цтво, - вони давно засвідчують гарний смак виконавця. Класика є класикою, і метрии, не вгамовуючись, запевня-ють, що справжня фотографія - плів-кова. Але для них це захоплююча гра. Безліч різноманітних творчих насадок, що викличуть у сорокарічного хлоп-чика захват. Ух ти, які іграшки! Тобто, звичайно ж, атрибути солідного фото-графа. Налаштування ручного режиму - тут головний я! Звук затвора зачаро-вує. Можна вважати себе безнадійним пацифістом, але у цей момент радісно здригатися - у ціль!

Тож усі діти – чарівники, а всі при-бічники плівки приховують у собі наїв-ну, щиру дитину. І це добре.

А цифрове фото – це повний контр-оль. Велика відповідальність, правда? Немає часу, аби помріяти, поки хімі-кати діють. Незрозумілий клац – і все, зроблено. Результат можна побачити відразу. Але маленька карта пам’яті не викликає довіри, і хто гарантує, що через кілька десятиліть інформацію з таких носіїв можливо буде прочитати на комп’ютерах майбутнього? Хто га-рантує живучість серверів із вашими світлинами? Згадайте, що трапилось із касетами і дисками...

Добре мати і цифрову, і плівкову камери для різних випадків, але для цього потрібно справді прагнути до-сягти майстерності у мистецтві фото-графії.

Ñëîâíèê

Advanced Photo System (APS) àáî APÑ - формат фото-графічної плівки шириною 24 мм. Компанія Kodak використовує для APS термін «Advantix»

Õ³ïñòåðè - термін, що з’явив-ся в США в сорокових роках XX века.В сучасному значенні най-частіше описується забезпечена міська молодь, яка цікавиться сучасною культурою та мисте-цтвом, модою, альтернативною музикою та інді-роком, арт-хаус-ного кіно, сучасною літературою, фотографією.

Ïë³âêà - ïðèçè ãðè-êâåñòó äëÿ ëþáèòåë³â ïë³âêîâî¿ ôîòîãðàô³¿ “Filmshot”http://filmshot.kr.ua/

ÑÏÅÖÏÐÎÅÊÒ

12

- Аню, чому саме туалети? - Тому що мені подобається цей

туалет. Цей туалет знаходиться в ки-ївському «Арт-клубі», де проводяться різноманітні культурні масові заходи.

- Чи це перша фотовиставка ту-алету в Україні?

- Так, це перша. Потім, коли я вже зробила ці фотографії, мені друзі по-відомили, що в Україні ніхто такого ще не робив.

- Які відгуки/враження, можли-во, ти почула за час сьогоднішньої фотовиставки?

- Відгуки бувають, або позитивни-ми, або негативними…

- Скільки часу довелося витра-тити на «фотосесію»?

- Я зробила фотографії за один день, за одну суботу в часі з 15:00 до 20:00.

- А хто зображений на твоїх фо-тографіях?

- Це мої п’ятеро друзів. У нас не було ніяких непорозумінь, можливо тому так швидко ми назнімали.

- Аню, чогго коштувало тобі ор-ганізувати фотовиставку?

- У мене був вибір: або я купую но-вий об’єктив, або фотовиставка. Я об-рала фотовиставку, як бачите.

- Хтось ще допомагав, окрім дру-зів?

- Так, мені допоміг директор ось цієї галереї Андрій Кадигроб тим, що на-дав приміщення для презентації і без-посередньо для самої фотовиставки, яка буде тут існувати ще з місяць.

- Чи є вже якісь плани на майбут-нє?

- Так, хочу організувати фотовис-тавку під назвою «Ты – еда».

À-ô³øêà

київЩо: «Крила 2009» Перший міжнародний фестиваль кіно для дітей та юнацтва. Де: Будинок культури і мис-тецтв СБУ (Київ)Коли: 7 -11 грудня 2009 15:00-17:00Вартість квитків: 25 грн

WC АртІ ТУАЛЕТ Є МИСТЕЦТВОМ

Íåùîäàâíî ó øàíóâàëüíèê³â ôî-òîãðàô³¿ áóëà óí³-êàëüíà ìîæëèâ³ñòü ïîáà÷èòè íåçâè÷àé-íó ôîòîâèñòàâêó, áî ôîòî çðîáëåíî íå äå³íäå, à â òóà-ëåò³… ³ ïîñï³ëêóâà-òèñÿ ³ç ñàìèì ôîòî-ãðàôîì - Àííîþ Íàêîíå÷íîþ. Àíÿ âïåðøå ðîáèòü òàêó âèñòàâêó.

Юлія Овчиннікова

філармонія

Що: Студія “Квартал 95”Коли: 03.12.2009Вартість квитків: від 65 до 250 грн

Що: Нащадки Марселя Марсо Сольний концерт Олега Емцева. У програмі: мімічні, комічні, ексцентричні, буф-фонадние мініатюри, що ви-кликають гомеричний регіт. Де: Будинок актора (Київ)Коли: 11 грудня 2009 19:00 Вартість квитків: 40 - 100 грн.

Що: JazzKolo і JazzBez Off-Quar-Tet, Shockolad + PL, супровід камерно-симфоніч-ного оркестру «Leopolis». Де: Український Дім (Київ)Коли: 10 грудня 2009 19:00 Вартість квитків: 80 грн.

Світлина: Олена Карпенко

(ìàñ)ÊÓËÜÒ.ÓÐÀ!

13

Hand made в Кіровограді

Мирославич© - це Кіровоградський бренд

Мирослава, студентка, у вільний від навчання час має хобі – малювати акрилом на тканині. Конкретніше, вона розмалює футболки, кофтинки. «В мо-єму житті настав період масового по-шуку білого одягу» – коментує Мирос-лава. Тканина має бути максимально натуральною – найкраще котон. Для цього ідеально підходять речі, при-дбані в секонд хенді. З картинками їй допомагають друзі та Інтернет. Вона створила вигадану назву для створе-ного нею іміджу – простого, іноді трохи грубого, але зрозумілого малюнку – «Мирославич©». Малює дівчина пере-важно для себе та сестри. Зараз готує футболку для батька. Щоб поспілкува-тися з Мирославою, можна зв’язатися з редакцією “Меридіану”, вона знайо-мить вас з технологією малювання, якщо ви раптом не зрозумієте, як і що робити.

Âîðêøîïè (³íøèìè ñëîâàìè – ìàéñòåðí³) ó Ëüâîâ³ ìîæíà çíà-éòè ïðàêòè÷íî íà êîæí³é âóëèö³.  ʳðîâîãðàä³ çíàéøëè ïîêè îäèí ìàãàçèí÷èê, éîãî íå íàçâåø õóäîæí³ì ñàëîíîì. Êð³ì ïåíçë³â òà ôàðá òàì ïðîäàþòü ³íø³ ñó÷àñí³ ìàòåð³àëè äëÿ ïîáóòîâîãî äèçàé-íó. Íà ùàñòÿ, â íàøîìó ì³ñò³ äîñòàòíüî ñòèëüíèõ ³ òâîð÷èõ þíàê³â òà ä³â÷àò, ÿê³ ïîâàæàþòü îðèã³íàëüí³ ïðåäìåòè, ïðèêðàñè, îäÿã. Ïëàñòèêà íàáèðຠïîïóëÿðíîñò³ ÿê ìàòåð³àë äëÿ ñòâîðåííÿ ñåðå-æîê, áðîøîê òà ³íøèõ ôåòèøíèõ øòóêåíö³é.

Hand madeÂîðêøîïè (³íøèìè ñëîâàìè – ìàéñòåðí³) ó Ëüâîâ³ ìîæíà çíà-Âîðêøîïè (³íøèìè ñëîâàìè – ìàéñòåðí³) ó Ëüâîâ³ ìîæíà çíà-

éòè ïðàêòè÷íî íà êîæí³é âóëèö³.  ʳðîâîãðàä³ çíàéøëè ïîêè îäèí éòè ïðàêòè÷íî íà êîæí³é âóëèö³.  ʳðîâîãðàä³ çíàéøëè ïîêè îäèí ìàãàçèí÷èê, éîãî íå íàçâåø õóäîæí³ì ñàëîíîì. Êð³ì ïåíçë³â òà ìàãàçèí÷èê, éîãî íå íàçâåø õóäîæí³ì ñàëîíîì. Êð³ì ïåíçë³â òà ôàðá òàì ïðîäàþòü ³íø³ ñó÷àñí³ ìàòåð³àëè äëÿ ïîáóòîâîãî äèçàé-ôàðá òàì ïðîäàþòü ³íø³ ñó÷àñí³ ìàòåð³àëè äëÿ ïîáóòîâîãî äèçàé-íó. Íà ùàñòÿ, â íàøîìó ì³ñò³ äîñòàòíüî ñòèëüíèõ ³ òâîð÷èõ þíàê³â íó. Íà ùàñòÿ, â íàøîìó ì³ñò³ äîñòàòíüî ñòèëüíèõ ³ òâîð÷èõ þíàê³â òà ä³â÷àò, ÿê³ ïîâàæàþòü îðèã³íàëüí³ ïðåäìåòè, ïðèêðàñè, îäÿã. òà ä³â÷àò, ÿê³ ïîâàæàþòü îðèã³íàëüí³ ïðåäìåòè, ïðèêðàñè, îäÿã. Ïëàñòèêà íàáèðຠïîïóëÿðíîñò³ ÿê ìàòåð³àë äëÿ ñòâîðåííÿ ñåðå-Ïëàñòèêà íàáèðຠïîïóëÿðíîñò³ ÿê ìàòåð³àë äëÿ ñòâîðåííÿ ñåðå-æîê, áðîøîê òà ³íøèõ ôåòèøíèõ øòóêåíö³é. æîê, áðîøîê òà ³íøèõ ôåòèøíèõ øòóêåíö³é.

При покупці фарби на упаковці є інструкція користування, та все ж. Для створення свого шедевру вам потріб-но:

Àêðèë ïî òêàíèí³ (баночка фарби на 1 колір коштує 25-30 грн.);Ïåíçë³ (бажано жорсткі);Ôóòáîëêà îäíîãî êîëüîðó (можна з секонду);Ñò³ëåöü (щоб розтягнути тканину);Êàðòèíêà;30 õâèëèí (щоб висохла фарба на тканині);Ïðàñêà.

Практичні поради

Пластика або полімерна глина - це як пластилін, але при терміч-ній обробці матеріал застигає у виліпленій вами формі. З пласти-ка можна робити такі оригінальні речі, які будуть підходити саме під ваш незрівнянний, особливий та неповторний стиль, а це - вели-кий плюс, дивлячись на те, що такі вироби не коштують дорого, або хоча б занадто дорого.

Аліна ПодлєснаБогдана Деренкіна

Практичні порадиÂèá³ð. Існує більше дев’яти

видів пластику і кожен має свої особливі властивості, тому необ-хідно знати, що ви хочете з нього ліпити. У будь-якому разі порадь-теся з продавцем, найчастіше вони знають чим один відрізняєть-ся від іншого.

Майже глинамайже пластмасамайже пластилін...

Âèï³êàííÿ. Термообробка про-водиться при температурі 90º - 130º - найчастіше випікається в духовці, на противні, застеленому папером.

ÏÎÒвÁͲ ÌÀÒÅвÀËÈ ÒÓÒ:Workshop “PAINT”âóë.Ò³ì³ðÿçºâà, 75

ÊÎÌϲËßÖ²ß

14

ʳíîêðèòèê, ê³íîçíàâåöü, ñöåíàðèñò. Ç 29 êâ³òíÿ – ãîëîâà Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè

ê³íåìàòîãðàô³ñò³â Óêðà¿íè (ÍÑÊÓ).

Сергій ТРИМБАЧ:“Ó íàñ çàâæäè âèðîùóâàëîñü ê³íî”

- За традицією, пере-можець Венеціанського фестивалю повинен ска-зати на адресу Голівуду яку-небудь різкість, які стосунки «Молодості» з ін-шими міжнародними фес-тивалями, і чи є українці там бажаними гостями?

- «Молодість» займає нішу фестивалів студент-ських і перших дебютних фільмів, а таких фестива-лів, в принципі, небагато. Тому говорити про якусь конкуренцію не доводиться. За оці років 15, скільки фес-тивалем керує Андрій Хал-пахчі (з 1992 р. генеральний директор Київського між-народного кінофестивалю «Молодість» – прим. ред.), він набув широких зв’язків. Андрій – світська людина, їздить по багатьом фести-валям, дружить з багатьма фестивальними діячами і просто кінематографістами. Інша річ, що в самому Ки-єві, в кінематографічному середовищі, ставлення до фестивалю й самого Хал-пахчі неоднозначне. Дехто, наприклад, вважає, хоч на мій погляд це несправед-ливо, що фестиваль приді-ляє дуже мало уваги укра-їнському кіно, що він ледь не проти українського кіно. Це неправда. На кожному фестивалі українські філь-ми потрапляють у відбір, конкурсну програму, є поза-конкурсна панорама україн-ського кіно. Андрій Халпахчі очолює віднедавна «Укра-їнську кінофундацію», за-вдання якої – поширювати і популяризувати українське кіно за кордоном. Хоча най-більшим завданням залиша-

ється популяризація україн-ського кіно в самій Україні.

- Відносно популяри-зації: яка відмінність між прокатним та фестиваль-ним кіно?

- Ну от вчора розмовляв з головою кіровоградського осередку, директором кіно-театру «Зоряний» Тетяною Іванівною Краснощоченко, і вона, на мій погляд, прав-диво говорить, що в першу чергу потрібні успіхи в укра-їнської аудиторії, української публіки. Це здорово, коли фільм привозить з Канн, з Берліна якісь нагороди. І кожного року українське кіно має не так вже й мало призів, як на такий стан кі-ноіндустрії в нашій країні. Але це все радощі авторів цих фільмів. Щось додає в авторитеті українського кіно в навколишньому світі, але головним чином потрібен успіх в українського гляда-ча. Та успіху досягти дуже важко.

- Як Ви охарактеризує-те стан сучасного україн-ського кінематографу?

- По-перше, сьогодні мало картин. На межі 40-50 рр., коли Сталін був на схилі літ, і сили його почали поки-дати, він запитав «А скіль-ки фільмів у нас робиться? Йому сказали – сорок. А хороших фільмів? Десять. А визначних? Три-чотири. Навіщо нам робити сорок, і з них значною частиною по-ганих, якщо можна зробити три-чотири видатних?». А він, у сьогоднішньому розу-мінні, був генеральним про-дюсером радянського кіно,

він же всі фільми дивився. Можна сказати, що всі ігро-

ві фільми він продюсував. Але ви розумієте, є закон великих чисел. Якщо в краї-ні продукується сто фільмів, тоді є ймовірність, що з них буде двадцять цілком при-стойної якості, а п’ять мож-ливо і дуже високої, а щось із них – взагалі шедеври. По-трібен рух, потрібне серед-овище кінематографічне, культурне. А в нас сьогодні робляться лічені картини, я маю на увазі великі ігрові фільми, повнометражні, і це не створює контексту, це не створює середовища, це не створює руху. Та в комер-ційному кіно є певний рух. Навіть Віктор Приходько, продюсер, збудував під Ки-євом, цілу кіностудію, але там «шпарять» комерційне, серіальне кіно, там «варять мило». Але й це потрібно, потрібне різне кіно. Україна принаймні могла б робити 40-50 фільмів.

- Лише в Київському національному універси-

Олена Мудрак

ÏÅÐÑÎÍÀ

Áþäæåò êðà¿íè â ãàëóç³ ê³íåìàòîãðàô³¿ íà 2009 ð³ê ëåäü ñÿãຠ5 ì³ëüéîí³â ãðèâåíü. ϳä òÿãàðåì ÷àñó óêðà¿íñüêà ïîë³òèêà ãîòîâà æåðòâóâàòè âè-ñîêèì ìèñòåöòâîì. Ïðî ñòàí óêðà¿íñüêîãî ê³íî, Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè ê³íåìàòîãðàô³ñò³â Óêðà¿íè, ï³ä ÷àñ â³çèòó äî ʳðîâîãðàäà, ðîçïîâ³â «Ìåðèä³-àíó» ãîëîâà ÍÑÊÓ, íàø çåìëÿê, Ñåðã³é Òðèìáà÷.

“ Людина йде вчитися на режисера, на оператора з тією надією, що в цій країні буде можливість реалізувати набуту професію

15

“Сьогодні найбільшим завданням є популяризація українського кіно в самій Україні.

теті театру, кіно і телеба-чення навчаються понад 1100 студентів, наскільки цифра відповідає попиту на молодих спеціалістів?

- У нас абсурдна ситу-ація: лише в Києві чотири вузи готують кадри для кіно й телебачення, а кількість робочих місць зменшуєть-ся. Сьогодні в Україні тисячі безробітних кінематографіс-тів. З них понад 60 % – мо-лоді фахівці. Половина з них обрала інші професії. І коли минулого року в парламенті затверджували державний бюджет, мене вразила фра-за одного з депутатів, який обурено сказав у відповідь на моє заперечення про 5 млн. на весь кінематограф, «от народ, людям їсти нічо-го, а вони ще кіно хочуть зні-мати, фільми їм подавай» (Фінансування кінемато-графії в Україні – в 10 разів менше, ніж в Казахстані, і в 566 разів менше, ніж в Ро-сії – прим. ред.). Розумієте, коли металург, чи колгосп-ник, чи селянин, чи шахтар без роботи – це вважається бідою, коли кінематографіст без роботи – це, мовляв, нормальна річ. Кінемато-графіст – така сама люди-на. Готуючи кадри, держава бере на себе зобов’язання забезпечити її роботою. Людина йде вчитися на ре-жисера, на оператора з тією надією, що в цій країні буде можливість реалізувати на-буту професію.

- Про режисерську кон-куренцію також доводить-ся говорити?

- Ситуація малокартин-на – це ситуація відсутності конкуренції. Конкуренції не-має. 4-5 режисерів старшо-го покоління, які сьогодні створюють кіно, не роблять конкуренції. Окрім всього, молоді люди їдуть працю-вати в Росію, в меншій кіль-кості – в Німеччину, хтось доїжджає до Канади. Ми опалюємо світовий простір своїми талантами, нагріває-мо, а свій залишаємо холод-ним. Є така аналогія з до-менною піччю – якщо вона зупиняється, то її знов розі-гріти дуже важко, так і кіно. Його можна зупинити на 2

роки, та тоді 10 років знадо-биться, щоб його повернути до оптимального стану. Але треба повертати. На жаль, керівництво нашої держави інколи не розуміє значимос-ті кіно. А воно потрібне, хоча б тому, що в цій країні була така індустрія. В цій країні ще в 20-х рр. були великі

митці. Тому була й лиша-ється традиція, її не можна нищити. У нас завжди виро-щувалось кіно. Завжди були поля, де це вирощувалось, сади. Чому ж це треба сьо-годні нищити, як виноград нищили, щоб вино не роби-ли?! Абсурд.

- Вже півроку, як Вас обрано головою НСКУ, що за цей час встигли зроби-ти?

- В моїй програмі є один з пунктів – повернути впливо-вість спілки не на політичні процеси, а на формування й реалізацію державно-куль-турної політики, політики в сфері культури. І, власне, одне з наших не досягнень, але все ж результатом є те, що ми долучаємось в ро-боту над законопроектом, який стосується кіно. Ми запропонували ідею поза-бюджетного фонду, в яко-му будуть акумулюватися кошти від продажу квитків в кінотеатрах і т.д. Сергій Те-рьохін (народний депутат України – прим. ред.) під-готував законопроект, в якому запропоновані інші джерела щодо кіно й театру. Мова йде про те, аби були різні джерела надходження до кінобюджету,

щоб ми не залежали тільки від руки чиновників. У Фран-ції вже давно існує фонд, в який надходять гроші. Або в маленькій Естонії є «Куль-тур-капітал» (Міністерство культури Естонії виділяє фонду “Культур-капітал” бюджетні кошти, які над-ходять з акцизів на тютю-нові та алкогольні вироби. Фонд фінансує вісім “капі-талів”, серед них – театр, кіно, музика, живопис, літе-ратура та спорт – прим. ред.). Результатом є те, що в Естонії виробляють біль-ше кінострічок, ніж у Литві й Латвії, разом узятих. А в окремі роки більше, ніж, на-віть, в Україні.

- В одному з інтерв’ю ви називаєте Будинок кіно чи не єдиним творчим се-редовищем, як збираєтесь провокувати формування нових ідей в кіно?

- Нам не вистачає не тільки грошей, нам не ви-стачає ідей і нових людей. Раніше таким середови-щем були кіностудії. Зараз кіностудії перетворились на кінофабрики, до всього слабенькі. Студія імені До-вженка значною мірою живе на кошти від здачі в оренду величезних телевізійних па-вільйонів, наприклад, про-грамі Савіка Шустера. 26-го вересня в Будинку кіно Дми-тро Томашпольський (укра-їнський режисер, сцена-рист та продюсер – прим. ред.) організував вечір “На-ціональна спілка кінемато-графістів. Перезавантажен-ня”. На всіх майданчиках, в фойє, залах, на всіх 3-х поверхах одночасно відбу-лося симультанне дійство. Ми прагнемо, щоб Будинок кіно став місцем спілкуван-ня людей творчих професій. В останні роки злі язики го-ворили, що спілка – це по-хоронна контора, яка ховає своїх членів. Найстрашні-ше, коли у творчої людини немає роботи. Письменник, сівши за комп’ютер, чи взяв-ши авторучку може писати, художник, композитор теж, складніше кінематографіс-ту. Хоча сьогодні новітні технології дозволяють дещо простіше вирішувати це пи-тання. Але якщо йдеться

ÏÅÐÑÎÍÀпро індустрію кіно, то її само-тужки не зробиш. В Будинку кіно в останні роки майже не говорили про творчість, про фільми, не аналізували, не дискутували зі студен-тами, з молодими людьми. Ми прагнемо повернути цей дух дискусії. Важливо, щоб у спілки з’явилось обличчя, щоб нас боялися в хорошо-му розумінні. В останні роки кінематографістів взагалі не помічали. Хочеться повер-нути впливовість та повагу. Бо якщо нас не помічати-муть і далі, це призведе до повної розрухи економіки й промисловості кіно, а з нею й творчості.

- Наскільки доступним фестиваль «Молодість» є для самої молоді?

- Це є проблемою. За звичаєм великих зарубіжних фестивалів на всі перегля-ди продаються квитки. Ніби для студентів вони й піль-гові, але ж ви розумієте, що на фестивалі хочеться по-дивитись і 10 і 20 фільмів. Не всі студенти є багатими людьми. Раніше, коли показ тривав з 10 ранку до 12 ве-чора, деякі студенти навіть не виходили з Будинку кіно, тоді була фестивальна ат-мосфера. Коли був параліч прокату, фестивалі викону-вали функцію «виходити на глядача».

- Ви чимало працюва-ли над темою Довженка і зараз від Росії отрима-ли замовлення написати книжку для їхнього чита-ча, чи є певна відмінність у подачі матеріалу?

- Коли пишеш книжку про Довженка, розумієш, що це будуть читати інтелектуали, і їм не треба пояснювати хто такий Симон Петлюра. Росій-ському читачеві все ж таки треба пояснити, що це не така вже й чорна особистість. І коли Довженко служив в петлюрів-ських військах це не так уже й страшно. Словом, російському читачеві треба подавати такі пояснення, яких український не потребує. Звісно, в Росії є певні стереотипи, які потрібно в та-кий спосіб долати. Нам треба повертати повагу як в Україні, так і за її межами.

16

Газета “Меридіан”Засновник - колектив редакції

Періодичність виходу - один раз на місяць

Головний редактор - Олена МудракЛітературний редактор - Олена Мудрак Художній редактор - Аліна Подлєсна

Верстка - Аліна Подлєсна Адреса: вул. Преображенська, 2а,

оф. 506е-mail: krmeridian.red@gmail.com

Віддруковано у ТОВ “Поліграфічні послуги”, вул.

Карла Маркса, 31/36

Наклад: 5 000 екз.

Авт

ор: М

ошна

Ірин

а

В Будинку вчителя відбулась мистецька акція «Антонич-фест». Цьо-го року фестиваль був проведений у багатьох містах України. Метою заходу стало вшанування пам’яті поета.

Богдан-Ігор Антонич – неординарна, яскрава постать в українській літературі. Тож і фестиваль виявився досить яскравим. На вечорі мо-

лодь читала вірші Антонича та свої власні. Також були представлені картини студентів-художників. Картини передавали враження від поезії й були намальовані на очах у глядачів.

Найбільшою несподіванкою на вечері було те, що кожен присутній міг взяти книгу й про-читати вірші, які вподобав. Організатори поста-вили на сцені багато ремонтного реманенту. Як от: табурет, драбина, вішак для одягу. Сцена була встелена купою старих газет. Студенти пояснили це тим, що хочуть «відремонтувати Антонича», тобто розповісти про поета бага-тьом. Антонича не вивчають в шкільній програ-мі, адже він досить складний. Але без сумніву захоплюючий та цікавий. Серед гостей були викладачі університетів та шкіл. Під завісу фес-тивалю прозвучали пісні у виконанні Максима Кушніра – лідера кіровоградського гурту «Ар-хів». За весь час в актовій залі трималася при-ємна атмосфера.

Акція тривала близько трьох годин. Читан-ня проводилось з ініціативи громадського руху «Не будь байдужим!», організації «Пласт» та за підтримки управління у справах сім’ї та молоді.

Студенти-організатори нарікали на неба-жання молоді читати власні вірші на публіку та технічні труднощі, пов’язані з відключенням води. Саме остання причина завадила розклеї-ти оголошення в педагогічному університеті.

Організатори пообіцяли, що й надалі будуть проводити подібні вечори.

Сергій Мигалатій

ó ʳðîâîãðàä³

Вулиця Антонича у Львові

комікс у номер

фотопогляд

“Кидок кобри”! Її зріст 155 см

Вона - девяностокілограммова шестидесятипятирічна пенсіо-

нерка. Вони - звичайні пасажири, що стоять пліч-о-пліч.

Вона побачила вільне місце ...

ДИВІТЬСЯ в будь-якій маршрутці,

метро, трамваї ...

Автор: Деренкіна Марина

ÎÑÒÀÍÍß ÑÒÎвÍÊÀ