ВАСИЛЬЧЕНКО Володимир Георгійович Полювання на рої. - Львів: Редакція журналу «Український пасічник», 2005.-48 с. Книжка Володимира Васильченка "Полювання на рої" написана з життєвого досвіду ловлення роїв, на базі багаторічних спостережень за розвитком бджолосімей, причинами та часом роїння і виходу роїв. У ній широко описано не тільки виготовлення і розміщення пасток, але й розвиток бджолиної сім'ї, причини роїння, ловлення роїв, їх використання та переселення у вулики. Подано конструктивну схему рамкових пасток та багато фотографій, які ілюструють виготовлення пасток-дуплянок, ловлення за їхньою допомогою роїв, розвиток бджолосімей у пастках-дуплянках та переселення їх у вулики. Для досвідчених пасічників і пасічників-початківців.

Васильченко В. Г, 2005 Редакція журналу

«Український пасічник», 2005

Зміст Вступ..................................................................................................4 Ловити рої чи ні …….......................................................................6 Розвиток бджолиної сім'ї до роїння................................................7 Сім'я у ройовому стані .:..................................................................8 Фактори, що сприяють роїнню......................................................10 Роїння...............................................................................................11 Ройова гарячка................................................................................15 Розселення роїв.........................................І....................................15 Куди летять рої?.............................................................................17 Знімання роїв..................................................................................18 Коли, де і як ловити рої..................................................................21 Полювання на рої............................................................................22 Інтенсивність відловлювання роїв ...............................................27 Використання роїв..........................................................................28 Зліт бджолосімей............................................................................29 Робота з пастками на дереві..........................................................30

3

ВСТУП Перш ніж починати розмову про роїння, рої та полювання на них, хотілося б відзначити, що всі спостереження за бджолами, медодаиними рослинами та погодними умовами автор проводив у центральній частині України, а саме — Шполянському, Смілянському, Кам'янському районах Черкаської області та Новомиргородському районі Кіровоградської області. Це — межа степу і лісостепу. Тут розташований значний для лісостепу Капітанівський ліс, який тягнеться суцільним масивом від с. Пас- терське до с. Лебедин. Найцінніші медодаї лісу — липа, клен гостролистий, чорноклен, клен польовий, іван-чай, буркун, синяк. Відсоток липи тут становить 20—30%, а на окремих ділянках досягає 50%. На вирубках та галявинах — різнотрав'я, серед якого — проліски, ряст, кульбаба, медунка, глуха кропива, синяк, пустирник, конюшина, іван-чай, буркун тощо. У степових лісосмугах, а також у ярах та долинах росте біла акація, посадки якої сягають іноді десятків гектарів. У долинах річок та біля ставків ростуть верби. Степ дуже розораний. І все ж на нерозораних місцях на крутосхилах та в ярах росте багато цінних медодаїв: буркун жовтий, конюшина, люцерна, шавлія, пустирник, синяк та інші. Серед сільськогосподарських ентомофільних культур найбільше значення мають гречка, еспарцет, соняшник, люцерна, ріпак. Бджільництвом у цьому районі займалися з давніх-давен. Варто згадати пасіку Богдана Хмельницького, що розміщувалася у Аебединському лісі, яка пізніше стала власністю Видубецького Михайлівського монастиря. Щороку ця пасіка давала 24 тисячі пудів меду. Місцеве населення і зараз утримує значну кількість бджолосімей, хоча точної їх кількості не знає ніхто. Багато пасік привозять сюди на медозбір з інших районів, особливо з Черкаського. Щодо породи бджіл, що населяє цей район, то можна сказати, що ще донедавна, десь до 60—70 рр. XX ст., це була наша аборигенна українська степова бджола. Але починаючи десь із 70-х років, а особливо у 80-х роках, почалося безсистемне завезення інших порід, 4

особливо захопилися карпатськими та сірими кавказькими. Цьому сприяло також створення у с. Мошни Черкаського району бджолорозплідника, який розводив та поширював карпатську породу бджіл. Стихійне поширення інших порід бджіл та кочівля на медозбір пасік з інших районів призвели до такої мішанини, що зараз взагалі важко говорити про якусь породу. У свою чергу це призвело до погіршення породних якостей бджіл та поширення різних хвороб, особливо вароатозу, аскосферозу, гнильців. Погодні умови у цьому районі сприятливі для бджільництва. Зими м'які з частими відлигами. Середня температура січня — —5...—6 С. В окремі роки зими бувають досить сніжними (1962-1963, 1965-1966, 1966-1967, 1978-1979, 1986-1987, 1997 — 1998), але здебільшого — середні, а то й малосніжні. Перші обльоти бджіл припадають на першу декаду березня, але бувають і більш ранні — 26 лютого 1995 р. (t0:+16°С), 20 лютого 1998 р. (t 0:+10°С). Весни вологі, з частими значними похолоданнями в березні та квітні. Травень теплий, але перед цвітінням білої акації, найчастіше 22—24 травня, — значне похолодання. Літо тепле. Середня температура липня — +20°С. У середині літа та в серпні бувають засухи. Вересень теплий, але в середині місяця, а часто і в кінці бувають перші незначні заморозки. Останні обльоти бджіл припадають на кінець жовтня — початок листопада.

5

Ловити рої чи ні? Роїння бджіл, як природний процес розмноження, — для пасічника явище негативне і без боротьби з ним та використання його є збитковим. Сім'ї, які збираються роїтися, знижують і навіть припиняють нарощувати бджіл, зменшують медозбір. Під час багаторазового роїння зі сім'ї може майже нічого не залишитися. Роїння заважає проведенню племінної роботи на пасіці, оскільки маток виводять у різних сім'ях, у тому числі й малопродуктивних. І все ж, незважаючи на все це, бджоли рояться. В окремі роки, як, наприклад, у 1992, 1997 рр., тисячі роїв покидають материнські сім'ї і шукають нове помешкання. Не всі його знаходять. Деякі, не знайшовши помешкання, селяться в різноманітних порожнинах або і взагалі збираються на гілці дерева під відкритим небом. Тут вони починають будувати щільники, збирають та складають мед, вирощують розплід, але все ж такі рої приречені на загибель. Та навіть і ті, що знайшли якесь дупло, не всі виживуть, адже зараз не ті умови, що були ще донедавна. Занесення та поширення по всій території кліща вароа, якого бджоли самі позбутися не можуть, рано чи пізно призведе до загибелі навіть сильного рою. Тільки зловлений і доглянутий рій може вижити, стати сильною сім'єю і принести користь. Отже, ловити рої варто. Правда, серед деяких пасічників є думка, що ловити рої зі своєї пасіки треба, а невідомого походження краще не брати. Мотивують це тим, що рій невідомого походження може бути з хворої сім'ї, а отже, є носієм різних хвороб. Дійсно, так може бути. Але треба зауважити, що бджоли з благополучних сімей літають там, де й хворі, і ймовірність захворювання не набагато менша, ніж занесення хвороби роєм. Крім того, з роєм вилітають біологічно молоді, найздоровіші і найсильніші бджоли — це природний інстинкт. Поселення роя на вощину або навіть на порожні рамки діє як оздоровлювальний профілактичний засіб. Якщо ж, крім цього, виконувати застережні заходи під час переселення роїв на пасіку (про це буде сказано в розділі "Інтенсивність відловлювання роїв"), то можна гарантувати безпеку пасіки від захворювань. 6

Отже, питання, ловити рої чи ні, не повинно бути. Тільки ловити і вміло їх використовувати.

Розвиток бджолиної сім'ї до роїння

Ще задовго до завершення зимівлі матка починає відкладати яйця. У центральній частині України це припадає на середину-кінець лютого. Хоча в окремі роки, як, наприклад, у надзвичайно теплі зими 1989 та 1990 рр., матки почали яйцекладку вже після Нового року. Спочатку матка відкладає всього кілька десятків яєць на добу. Потім ця кількість поступово зростає до 100—200 яєць. Особливо різко зростає яйцекладка після весняного очисного обльоту, який найчастіше буває в першій декаді березня. Бджоли старанно доглядають розплід навіть тоді, коли не вистачає білкового корму. При цьому вони витрачають свої внутрішні запаси. Зносившись і витративши свої сили на ви-рощування розплоду (одна бджола, що перезимувала, може виростити 1,1—1,2 личинок), старі бджоли гинуть. Молоді бджоли починають тільки народжуватися. У цей час їх кількість ще дуже мала. Впродовж перших трьох тижнів активного життя загальна кількість бджіл зменшується (приблизно на 10%). Коли кількість молодих бджіл починає перевищувати кількість тих, що гинуть, у сім'ї на якийсь час встановлюється рівновага. Молоді бджоли, які народилися навесні, мають більші енергетичні резерви, ніж ті, що перезимували, і здатні виростити до 4 личинок. Отже, в цей час в сім'ї відбуваються якісні заміни. Після повної заміни бджіл, що зимували, весняними сім'я здатна вирощувати розплід прямо пропорційно своїй масі. Така залежність встановлюється у зв'язку з тим, що матка може відкласти лише стільки яєць, скільки бджоли здатні вигодувати. Надалі все більше народжується молодих бджіл, а отже, більшу кількість розплоду вони можуть вигодувати, тим самим

7

матка має можливість збільшувати яйцекладку до максимуму (близько 2 000 на добу). У зв'язку з тим, що в сім'ї все більше народжується молодих бджіл, відбувається їх значне накопичення. Настає той час, коли кількість бджіл-годувальниць стає більша за ту кількість яєць, яку відкладає матка. В сім'ї повно молодих бджіл і розплоду різного віку. В цей час матка витрачає багато часу на пошуки вільних чарунок. Одночасно зі зростанням народжуваності молодих бджіл на цьому етапі розвитку сім'ї починає наростати відхід. Це пов'язано з тим, що 56—66 днів тому (21 день розвитку бджоли та ще 35—45 днів її життя влітку) зростала яйцекладка матки. Поступово різниця між народжуваністю молодих бджіл і відходом старих зменшується. Швидкість росту сім'ї сповільнюється. З розвитком сім'ї добова народжуваність молодих бджіл зрівнюється з добовим їх відходом. Ріст сім'ї припиняється. Якщо в цей час у природі є сильний медодай, то сім'я включається в медозбір і відхід бджіл зростає. Якщо ж взятку нема, то в сім'ї накопичується велика кількість молодих бездіяльних бджіл. Поки матка робить значні переходи в пошуках вільних чарунок, тисячі молодих бджіл скопичуються у вільних місцях вулика (на крайніх рамках та внизу). В сім'ї відбуваються якісні зміни: по-перше, максимально зростає відсоток молодих бджіл; по-друге, зменшується середній фізіологічний вік бджіл, сім'я накопичує в собі великі потенційні можливості до роботи. Якщо така робота не з'являється, то сім'я може ввійти в ройовий стан.

Сім'я у ройовому стані

Першою прикметою того, що сім'я збирається роїтися, є виховання в ній трутневого розплоду та поява трутнів. Внаслідок збільшення в сім і кількості молодих бджіл, а отже, зменшення кількості вигодовуваного розплоду на одну бджолу годувальницю, в їх організмі накопичуються надлишки поживних речовин. Це призводить до зміни фізіологічного стану бджіл. 8

Вони починають будувати у нижній частині та на ребрах щільників велику кількість мисочок (від 10 до 50). Якщо надалі умови, які сприяють роїнню, змінюються, то матка може не відкласти яйця у мисочки і сім'я роїтися не буде. Але за сприятливих умов бджоли змусять матку відкласти яйця у мисочки. У зв'язку з біологічними змінами, які сталися з бджолами під час накопичення в їх організмі надлишків поживних речовин, змінюється і їх ставлення до матки. Бджоли починають погано її годувати і матка змушена сама брати корм із чарунок. Бджоли зі свити матки стають збудженими, переслідуючи її, деякі вискакують матці на спину і шарпають її, немовби спонукають її цим не пропускати жодної мисочки. Матка перестає відкладати яйця в чарунки, а відкладає в мисочки. Через три, доби з яєць вилуплюються личинки і бджоли-годувальниці починають давати їм велику кількість корму (маточного молочка), стільки, що личинка плаває в ньому. Маточне молочко дають упродовж всього періоду розвитку личинки. При цьому бджоли одночасно з ростом личинки постійно добудовують мисочку. В результаті утворюється маточник. Через 5—5,5 діб після вилуплення з яйця личинки, тобто через 8 днів після відкладання маткою яйця бджоли запечатують маточник, в якому є ще значна кількість маточного молочка Після відкладання яєць у мисочки матка різко скорочує відкладання яєць у чарунки. Сім'я готується до роїння. У цей час в організмі матки відбуваються зміни: зменшується об'єм яєчників, і, як результат, майже на третину маса матки; розправляються повітряні мішки у черевці. У результаті цих змін матка може літати. Оскільки матка припинила відкладати яйця, то бджолам― годувальницям стає менше роботи. Зменшується кількість бджіл, які годують личинки. Бджоли повністю припиняють будувати щільники — в цей час у них припиняється виділення воску. Навіть за наявності хороших пилконосів бджолиперестають носити обніжжя. Майже всі роботи у вулику припиняються. В сім'ї накопичується багато біологічно молодих

9

бджіл, не зайнятих роботою. Вони скупчуються у нижній частині гнізда, гронами звисають на рамках. У цей час у бджіл, які готуються до роїння, збільшується маса жирового тіла, розвиваються яєчники. Все це цілком закономірно, адже після виходу з материнської сім'ї належить швидко відбудувати щільники, зібрати достатню кількість кормів для майбутньої зимівлі та виростити собі на зміну молодих бджіл.

Фактори, що сприяють роїнню На виникнення у бджолосім'ї ройового стану впливає ціла низка факторів. Знаючи їх та вживаючи необхідні заходи, пасічник може попередити або й взагалі уникнути масового роїння бджіл на пасіці. До таких факторів належать: успадкована рійливість, відсутність хорошого взятку, тепловий фактор, відсутність вентиляції у вулику, невідповідність об'єму вулика силі сім'ї (тіснота), старі щільники, стара матка. Успадковані риси рійливості залежать від породи бджіл. Особливо рійливими вважаються жовті кавказькі бджоли, які здатні відпустити за сезон до 12 роїв. Рійливість бджіл-аборигенів центру України — українських степових бджіл — середня. Поширювані впродовж останніх років у нашому районі карпатські бджоли — малорійливі. Безсистемне завезення різних порід бджіл, особливо південних — більш рійливих, призвело до змішування успадкованих якостей рійливості. Тому навіть на одній пасіці можуть бути сім'ї різної рійливості. Сприяє роїнню наявність у природі слабкого взятку або взагалі його відсутність. За хорошого взятку сім'я включається в медозбір. Інстинкт заготівлі запасів кормів у бджіл сильніший за інстинкт роїння. Тому поява хорошого взятку може затримати підготовку сім'ї до роїння або навіть вивести її з ройового стану. Тіснява у вулику, малий його об'єм, недостатній для сильної сім'ї, відсутність вентиляції у спекотну погоду також сприяють роїнню бджіл. Тому за розвитком сім'ї треба слідкувати і своєчасно розширювати об'єм вулика корпусами або надставками. Дуже важливо робити це з деяким випередженням розвитку сім'ї. У спеку 10

необхідно затіняти вулики. Дуже добре, коли пасіка у найбільш жарку частину дня перебуває у тіні дерев. У спеку також необхідно забезпечувати сім'ям достатню вентиляцію. Наявність у вулику старих темних щільників теж сприяє роїнню. Річ у тому, що після виходу кожної генерації бджіл у чарунці залишається кокон лялечки. Незважаючи на те, що бджоли чистять чарунки, все ж після 14—16-ї генерації їх об'єм значно зменшується. Зі зменшенням розмірів чарунки з кожною наступною генерацією бджоли народжуються все менші, а отже, слабші. Інстинкт самозбереження спонукає сім'ю до роїння. На перевагу гнізду зі старими щільниками, розширення його врозріз рамками з вощиною гальмує інстинкт роїння. Бджоли не люблять розриву гнізда і починають інтенсивно будувати нові щільники, а матка, не чекаючи, поки чарунки будуть збудовані на повну висоту, починає відкладати у них яйця. Вся сім я включається у вирощування розплоду. Інстинкт розмноження перемагає інстинкт роїння. Рійливість бджолосімей значною мірою залежить від віку матки. Бджоли дуже рідко рояться з цьогорічними матками. Чим старша матка, тим більша ймовірність роїння сім'ї. Тому рекомендують не тримати на пасіці старих маток і замінювати їх молодими через рік-два.

РОЇННЯ Після запечатування перших маточників, за сприятливої погоди можливий вихід рою. Перший рій виходить на дев'ятий день після закладання перших маточників. Заздалегідь, за кілька днів до виходу рою, бджоли-розвідниці починають підшукувати нове житло. Навіть за наявності на пасіці вільного вулика рій його не займає. Розвідниці летять на значну відстань до кількох кілометрів, як правило, — в ліс, і вже там шукають помешкання. Перш ніж привести за собою рій, розвідниці ретельно вивчають знайдене житло. Спочатку вони облітають його, заходять всередину, знову облітають. Через деякий час розвідниць стає більше. Їх кількість може досягати 30—50. Розвідниці починають чистити

11

знайдене житло. Працюють вони цілий день і лише пізно ввечері відлітають. З наближенням дня прильоту рою розвідниці починають охороняти житло. Після того як житло знайдене, розвідниці повертаються у материнську сім'ю і на щільниках за допомогою спеціальних рухів-танців подають сигнал решті бджіл про відстань до нього та напрямок. Танці можуть продовжуватися кілька годин і навіть діб. Крім танців, розвідниці подають також звуки. Під дією цих сигналів молоді бездіяльні бджоли, які мають роїтися приходять у збуджений стан. Перш ніж покинути вулик, ройові бджоли набирають повні зобики меду, якого їм вистачить на кілька (5—7) днів. Збудження у вулику наростає. Бджоли суцільною лавою виходять з льотка і піднімаються у повітря. Матка виходить з вулика, коли вже у повітря здійнялася більша частина бджіл рою. Вихід рою триває 3—5 хвилин. У цей час над вуликом стоїть гул. До ройових бджіл приєднуються також бджоли сусідніх сімей. Чим довше кружляє рій, тим більше бджіл може пристати до нього. Після виходу всього рою і, обов'язково — матки, бджоли починають збиратися окремими групами. Поступово до групи, в якій є матка, пристає решта бджіл. Рій збирається у вигляді грона на розміщеному поблизу дереві, кущі, тині або спеціально приготованому для цього привої. Якщо ж з якоїсь причини серед ройових бджіл матки не виявиться, то вони покружляють і повернуться назад у свою Рій вилітає у сонячну погоду, між 10-ю та14-ю годинами. У жарку погоду рій може вийти і раніше, десь о 9-й годині. Практично не доводилося бачити виходу роїв після 15-ї години. Рої, особливо перші, за несприятливої погоди (дощ, похолодання, вітер), можуть затриматися на кілька днів. Другий і пізніші рої більш ризиковані і можуть вийти навіть під час теплого дрібного дощу. Правда, при цьому він нікуди не полетить, а сяде поблизу. Після виходу рій не летить одразу до нового житла, а сідає по-близу вулика на відстані до 10 м. Тут він може сидіти від 15 хвилин до кількох годин і навіть діб. Таке вичікування рою перед перельотом до нового житла є необхідністю. У цей час рій оцінює інформацію від бджіл-розвідниць про нове житло, а якщо їх кілька, то робить вибір. 12

У цей час бджоли рою ведуть себе спокійно. З часом бджоли-розвідниці, що постійно підтримують зв'язок із новим помешканням, починають танцями запрошувати решту бджіл до перельоту. При цьому активність танців характеризує якість житла. Поступово до групи бджіл, які танцюють найбільш активно, приєднуються бджоли з інших груп, менш активних. Кількість танців зменшується — тобто всі розвідниці виконують один танець. Отже, рій вибрав найкраще житло зі запропонованих. Після цього гроно рою швидко, за кілька секунд, розпадається, бджоли здіймаються у повітря й летять до вибраного житла. Рій летить по прямій на висоті 1,5—10 м із швидкістю 8—10 км за годину. Якщо місцевість рівна, відкрита, то висота польоту менша ніж 1,5—3 м, у лісі або на горбистій місцевості більша. У лісі на вирубці доводилося бачити політ рою на висоті 15—18 м. З роєм виходить близько половини бджіл сім'ї, що роїться. Але ця кількість може бути і значно більшою — до 90%. Якщо після виходу рою у сім'ї ройовий стан пройшов, то бджоли, після народження нової матки, розгризають усі маточники збоку. Молода, щойно народжена матка, зажалює усіх суперниць. Бджоли починають енергійно заготовляти корм, а після запліднення матки і відкладання яєць — вирощувати розплід. Якщо ж після виходу рою ройовий стан не пройшов, сім'я може відпустити другий рій. У цей час у ній є велика кількість закритого розплоду. За кілька днів з нього вийдуть молоді бджоли. Сім'я швидко відновить свої сили за їх рахунок, адже перед відкладанням яєць у мисочки в матки була максимальна яйцекладка. Ці молоді бджоли становитимуть основну масу другого рою. На восьмий день після запечатування першого маточника з нього вийде молода матка. Отже, якщо порода не перешкодить виходу першого рою, то на дев'ятий день після його виходу вийде другий з молодою неплідною маткою.

13

У цей час в інших маточниках дозрівають молоді матки. Як тільки народилася перша матка, бджоли починають обмежувати вихід решти, заліплюючи маточники воском. Бджоли роблять це тому, що молоді матки налаштовані вороже, та, що вийшла першою, намагається вбити молодших. Молоді матки роблять маленькі отвори у кришечках маточників, через які одержують корм від бджіл. Матка, що народилася першою, ходить по щільниках і періодично подає тонкі протяжні звуки частотою 650 Гц. Ці звуки виникають від вібрації складених крил. Вони настільки голосні, що їх чути навіть поблизу вулика. Матки, що перебувають у маточниках, теж подають звуки, ніби відповідаючи матці на щільниках. Ці звуки дещо відрізняються від тих, що подає новонароджена матка. Це пояснюється тим, що ці матки перебувають у малому закритому об'ємі і їх звуки глушаться стінками маточника, а також тим, що крила невилуплених маток ще недостатньо затверділи і не висохли. Зачувши такі співи маток, пасічник може очікувати наступного дня виходу рою. Під час виходу другого рою, бджоли вже не охороняють маточників. Матки розгризають кришечки маточників і деякі з них можуть вийти разом з роєм. Другий рій сідає повільніше, ніж перший, оскільки молода неплідна матка рухливіша за стару. З цієї ж причини і місце привоя рою буває значно вище, ніж першого (5—8 м). Наявність у рої кількох молодих маток призводить до того, що рій, зібравшись, довго не може заспокоїтися — гуде. Заспокоюється він тільки тоді, коли бджоли зажалять зайвих маток. Якщо після виходу і другого рою ройовий стан не пройшов, то на другий або третій день може вийти третій рій з одною або кіль-кома молодими неплідними матками. Як правило, такі рої невеликі. Сім'я, що відпустила кілька роїв, сильно ослаблюється. Найціннішими є перші, у крайньому разі другі рої. 14

Ройова гарячка Раніше вже говорилося, що погана погода, зокрема похолодання, дощ тощо, може на кілька днів затримати вихід рою. Якщо за цей час у бджолосім'ях не пройшов ройовий стан, то з настанням теплої сонячної погоди, за наявності слабкого взятку, може виходити кілька роїв одночасно. У повітря здіймається велика кількість бджіл. Своїм гулом вони захоплюють бджіл з інших сімей, де роїння ще не почалося. При цьому можуть виходити передчасні рої, безматкові другі рої, в яких ще не вийшли матки. Уся ця маса бджіл з кількома матками сідає на одному привої. Утворюється гігантський рій масою 10—15 кг, а іноді й більше, до складу якого входять З— 4 звичайні рої. Зібравшись, такий рій довго гуде, адже в ньому кілька маток. Заспокоїться він лише тоді, коли залишиться одна. Іноді під час ройової гарячки рій або кілька роїв заходять у якусь сусідню сім'ю. Наступного дня з цієї сім'ї можуть виходити рої один за одним. Виникненню ройової гарячки сприяє розташування пасіки на сонці, коли вулики розміщені близько один біля одного, наявність у сім'ях старих маток, утримання сімей у тісних вуликах, затримка із розширенням гнізда, довгочасне близькородинне розведення. Ройова гарячка — явище дуже негативне, адже пасіка сильно ослаблюється. Боротися з ройовою гарячкою дуже важко. Вивести бджолосім'ї з неї може лише погіршення погоди або початок сильного взятку. Якщо вдалося знайти рій-гігант, варто розділити його на окремі сім'ї. Якщо ж такий рій утворився на початку сильного медозбору, то варто використати його як сім'ю-медовик, посадивши у вулик великого об'єму і забезпечивши достатньою кількістю щільників.

Розселення роїв Рої, що покидають сім'ю, не селяться поруч на своїй же пасіці, а летять на значні відстані у кілька кілометрів. Прагнення бджіл розселитися якомога далі від пасіки пояснюється

15

намаганням уникнути близьких родинних зв'язків, які ведуть до виродження породи. Найближче розселяються перші рої зі старими матками — всього за кілька кілометрів, але не ближче як 250 м. Пізніші рої, з молодими неплідними матками, летять на відстань кількох кілометрів. Відомі випадки, коли рої летіли на відстань 25—45 км. Під час перельоту на великі відстані рій може неодноразово зупинятися, тобто сідати і збиратися в гроно. Це, як правило, пов'язано з потребою матки у відпочинку. Давши їй перепочити, бджоли здіймаються, запрошуючи матку з собою. Перельоти роя на значну відстань можуть тривати кілька діб. Якщо матка з якоїсь причини далі летіти не може, то рій залишається на тому місці, де він привився. Бджоли починають будувати щільники і заготовляти корм. У таких випадках можна зустріти гніздо бджіл просто неба — у місцях, зовсім не пристосованих для житла бджолосім'ї, наприклад на гілках дерев. Під час вибору бджоли віддають перевагу природним житлам — це здебільшого дупла дерев, а також підставлені пастки, вулики. Під час розселення роїв і вибору житла бджоли віддають перевагу сонячним місцям над затінком, адже при цьому збільшується тривалість періоду діяльності всередині вулика, що пов'язано з доставкою нектару, пилку і води. Важливим для бджіл є наявність поблизу води. Під час спостережень виявилося, що на відстані до 200 м від водоймища бджолами було зайнято 59% порожніх жител, а серед віддалених більш ніж на 400 м — лише 10%. Та чи не найважливіше під час вибору роєм нового житла — це його об'єм. За спостереженнями Е. М. Петрова, під час роїння бджоли за можливості вибору віддають перевагу житлу об'ємом 70 тис. см3, що становить 65% від загальної кількості. Відповідно освоєні роями житла об'ємом 50 тис. см3 — 28%, понад 80 тис. см3 — 12%. Важливим під час вибору житла є його розташування над землею. Перевагу бджоли віддають помешканням на висоті 8—10 м, хоча доводилося знімати рій і на висоті 22 м. 16

Моя пасіка зимує у лісі

Весна на пасіці

У лісі на вирубці. найкращий матеріал для дуплянок – дуплиста липа

Виготовлення дуплянок. Відколюю внутрішні пласти клином, який всередині проганяю ломом

Внутрішню поверхню Дуплянка майже готова. дуплянок зачищаю Залишилося зняти кору стамескою та просвердлити отвір для льотка

Дуплянки та рамкові пастки готові для полювання на рої

Транспортування дуплянок до лісу

Перевезення роя на пасіку у 12-рамковому вулику

Дуплянка на липі

Бджоли-розвідниці Рій оселився у пастці оглядають майбутнє житло рою

Дуплянка роєві не тому він привився до сподобалася… її дна

Вигляд рою знизу

Рамкова пастка для роїв

Рій оселився у пастці на липі

Усе готове для переселення рою з пастки у вулик

Дуплянку з роєм Дах дуплянки накриваю перевезено на пасіку поліетиленовою плівкою

Щоб зняти дах, треба Відрізаю прикріпленні відкрутити шурупи до даху щільники

Незабаром дах буде Дуплянка відкрита знято

Медові щільники

Маленький медовий сільничок Крайні щільники завжди з медом

Щільник зі запечатаним медом

Щільник зі запечатаним медом та закритим Розплодом. Посередині щільника видно чарунки, З яких вийшло декілька поколінь бджіл

Виймаю щільник з розплодом

Вкладаю щільник у підготовлену рамку

Вставивши щільник у рамку, фіксую його дротом Рамку зі щільником можна вставити у вулик

Куди летять рої? Останнім часом все частіше з являються відомості про

дію такзваних геопатогенних зон (ГПЗ) на бджіл. Вони підтверджують думку про те, що рої для своїх помешкань вибирають саме такі місця. ГПЗ — це місця на поверхні землі, які розташовані над порушеннями та неоднорідностями у земній корі: потужними геологічними розломами, підземними водяними потоками, що інтенсивно випромінюють енергію. Ця енергія на різні види живої природи може мати як пригнічувальну, так і стимулювальну дію. На жаль, немає інформації про досліди над бджолосім'ями в ГПЗ, але відомо, що у таких місцях вони добре розвиваються, активніші, менше вражаються хворобами і за наявності медодаїв краще працюють на медозборі. Рої відшукують такі місця і летять саме туди. Отже, варто їх саме там і шукати. Як самому відшукати такі місця? Невидимі випромінювання ГПЗ діють на всю живу природу, у тому числі й на людину. Деякі люди мають здатність підсвідомо сприймати неспецифічні подразнення і відбивати їх через моторно-м'язову реакцію руки. Затиснута в руці лозина чи спеціальна металева рамка починає відхилятися. Ідучи у напрямку, вказаному рамкою, можна вийти на ГПЗ. Інший спосіб відшукати ГПЗ — це уважне спостереження за самою природою. Всі домашні тварини, за винятком котів, намагаються уникати ГПЗ. Собаки ніколи не лягають у таких місцях. Худоба, яка пасеться у цих місцях, навіть за наявності гарної паші знижує надої молока. Зате більшість комах почувають себе добре у цих місцях. Руді мурашки будують свої житла саме в них. Плазуни охоче відкладають яйця в ГПЗ. Про наявність у певному місці ГПЗ свідчить і рослинний світ. У таких місцях добре ростуть: осика, вільха, верба, дуб, ясен. А от липа, береза та більшість хвойних дерев у таких місцях хворіють: ростуть кривими, кущами — тобто по кілька стовбурів з одного кореня, на стовбурах з'являються нарости. Ще однією характерною рисою ГПЗ є ураження дерев блискавкою частіше, ніж в інших місцях. В ГПЗ добре розвиваються мікроорганізми, що сприяють гниттю.

Знімання роїв Способів знімання роїв багато. І все ж у літературі з питань

бджільництва і особливо в періодичних виданнях дуже часто описують ще якийсь новий спосіб, так би мовити, раніше невідомий, часто з різними пристроями та особливою технологією. Але в усіх відомих та нових, раніше невідомих способах головним є — як спокійно, найменше турбуючи бджіл, вже не кажучи про їх травмування та загибель, без якихось спеціальних пристроїв, зняти рій з місця привою і посадити у вулик, не кажучи вже про безпеку для пасічника, мається на увазі вжалення його бджолами. Хоча, правду кажучи, за правильного знімання рою це цілком безпечно. Адже ройові бджоли, поки даючи материнську сім'ю, набирають повні зобики меду, за рахунок якого мають жити до того часу, поки не знайдуть нове житло. З повним зобиком меду бджолі вжалити важко. Жалить вона лише тоді, коли її придавити або механічно подразнити. Отже, немає ніяких фокусів на тих фотознімках, на яких пасічник прививає на собі рій.

Залежно від того, де і як привився рій, можна користуватися різними способами. Ось деякі з них.

Першим, найбільш спокійним для бджіл і для пасічника, є спосіб перепрививки рою з привою на рамку. Для перепрививки рою треба взяти рамку, бажано зі старим щільником, який має запах меду і прополісу. Таку рамку треба піднести до рою. Якщо рій ще не привився остаточно, але вже збирається, то є можливість прививки цього рою відразу на одну рамку. Після цього рамку з роєм ставлять у підготовлений вулик, а в жарку погоду, або коли вулик далеко — в переносний ящик. Ящик накривають сіткою, щоб бджоли не запарилися, і ставлять у погріб або інше прохолодне місце, щоб рій охолонув і заспокоївся. Увечері рій переселяють у вулик. Під час переселення рою відразу у вулик рамку з роєм ставлять посередині, а з боків підставляють рамки зі щільниками та вощиною у кількості, необхідній для розміщення рою. Одна стандартна рамка розрахована на 250 г бджіл. Льотки повинні бути відкритими на всю ширину. 18

Необхідно також поставити прилітну дошку. Бажано, щоб вулик був затінений, тоді бджоли швидше заспокояться ї почнуть його обживати. Пізніше, коли бджоли обсядуть сусідні рамки, їх треба підсунути до тієї, на якій сидів рій. Якщо у вулику гуде, бджоли починають облітуватися, — рій освоює житло. Якщо у вулику тихо, рій немовби затаївся — йому щось не подобається, можливий зліт бджіл. Найбільш ймовірно, бджолам спекотно. Інша причина — вулик має неприємний для бджіл запах. Під час зльоту рою бджоли найчастіше не прививаються поблизу, а здіймаються у повітря і летять. Деякі пасічники, щоб утримати рій від зльоту, ставлять у гніздо одну або дві рамки з одноденним розплодом. Так, дійсно, бджоли розплоду не покинуть, і рій залишиться у вулику. Але у таких випадках буває, що рій вбиває матку. Це відбувається тоді, коли матка неплідна. Річ у тому, що відкритий розплід, як і плідна матка, виділяє запах, характерний для гнізда, з якого він взятий. Бджоли, почувши запах плідної матки, вбивають неплідну. Але тепер відсутність матки примушує бджіл вирощувати її, будуючи маточники на наявному розплоді. Щоб цього не сталося, краще потурбуватися про те, щоб вулик мав достатній об'єм, був у затінку, не мав неприємного запаху. За спекотної погоди рій, перш ніж пе-реселяти у вулик, треба охолодити, дати йому заспокоїтись.

Інший випадок, коли рій уже привився і його також знімають перепрививкою на рамку. Для цього до привитого рою підносять впритул рамку. Бджоли охоче переходять з поверхні рою на рамку. Але дуже рідко увесь рій відразу перейде на рамку, особливо якщо він великий. Тому, набравши якнайбільшу кількість бджіл, рамку ставлять у переносний ящик, а на її місце підносять другу. Який би великий не був рій, вже на четверту- п'яту рамку він перейде весь. Особливо швидко бджоли переходять на рамку, коли на неї вже перейшла матка. На місці привою з переходом матки бджіл не залишається зовсім. Після цього рій переносять на пасіку і переселяють у вулик. Може статися так, що рій вдалося зібрати на 4—5 рамок, але йому тісно. Тому під час переставляння рамок з бджолами у вулик

19

між ними треба поставити необхідну кількість рамок з вощиною. Перевага цього способу знімання роїв над іншими у тому, що

він найменше турбує бджіл, повністю запобігає їх травмуванню, забезпечує збирання усіх бджіл, цілком безпечний для пасічника. Але найбільша перевага цього способу в тому, що ним можна успішно знімати рої із незручних та важко доступних місць, наприклад з тину, трави, стовбура дерева, тонкої гілки на великій висоті. Рамку для знімання привитого рою за допомогою жердини можна піднести фактично на будь-яку висоту.

Другий спосіб знімання роїв — це струшування. Недоліками його є те, що бджіл виводять зі спокійного стану, примушують падати у рійницю, при цьому нерідко травмуючи їх. Не завжди всі бджоли відразу потрапляють у рійницю. Частина їх злітає і починає кружляти біля рою. Буває так, що під час струшування матка не потрапляє до рійниці, тоді справа ускладнюється. Є ситуації, коли взагалі струшувати бджіл неможливо, наприклад тоді, коли рій привився на стовбурі дерева. При цьому дехто рекомендує згрібати бджіл. Але очевидно, що при цьому бджоли травмуються, всіх їх зібрати неможливо, і, що не менш важливо, механічно подразнені бджоли починають жалити. У такому випадку найкраще знімати рій способом перепрививання на рамку.

Другим способом можна знімати рій лише у тому разі, коли є впевненість, що майже всі бджоли з першого струшування потраплять до рійниці. Як правило, це компактно привитий рій на незначній висоті, десь до 3 м. Таким способом автору доводилося знімати рій 10 липня 1992 р. Рій привився на невеличкій угорці на висоті десь близько 1 м від землі. Товщина гілки, на яку привився рій, біля стовбура була 12—14 мм. Пряма, без гілочок, гілка від маси бджіл відчахнулась і повисла на дереві вертикально. Рій обвився навколо неї качалкою. Довжина грона — близько 0,7 м, а діаметр — 100 мм. Рій спокійно і компактно сидів на гілці. Для знімання рою біля нього поставив 12-літрове відро. Бджіл скропив водою, при цьому гроно рою помітно стиснулося. Секатором зрізав відчахнуту гілку і різко струсив бджіл у відро. 20

Усі бджоли осипалися. Вийшло більше ніж піввідра. Бджіл накрив шматком старої тюлі і поставив у затінок. Потім підготував вулик, поставив 8 рамок і висипав у нього бджіл. Через 20 хвилин бджоли почали облітуватися.

Коли, де і як ловити рої До початку цвітіння білої акації в центральній частині України

бджоли рідко коли рояться. Цвітіння білої акації закінчується 5—10 червня. Якщо у цей час відсутні інші сильні медодаї, які б могли продовжити медозбір, то бджоли починають роїтися. Отже, розвішувати пастки треба відразу після цвітіння білої акації. У цей час рої виходять сильні зі старими плідними матками. Пізніші рої менші, та й матки можуть бути неплідні, бо рій може бути другим або й третім. Продовжується період роїння майже два місяці — червень, липень. Ймовірність виходу роїв у серпні дуже мала, та й рої теж малі.

Як уже раніше говорилося, на роїння бджіл впливає багато різних факторів. Вплив погодних умов може значною мірою сприяти роїнню або навпаки — стримувати його. Тому й інтенсивність роїння у різні роки буває різна. Так, у 1990,1992, 1997 роках роїв було багато, і навпаки, у 1995, 1998 — мало. Період роїння залежно від погодних умов також може бути довшим або коротшим. Так, ройовий період у 1990 р. тривав більше ніж місяць, а в 1999 р. — лише один тиждень.

У попередніх розділах уже йшлося про розселення роїв та куди вони летять. Такі місця найкраще відшукувати заздалегідь. Знаючи таке місце (це можуть бути як окремі дерева, так і ліси), пастку піднімають на дерево. Бажано, щоб вона була в зоні льоту бджіл. Таким місцем можуть бути як квітучі дерева, так і дерева поблизу квітучого масиву еспарцету, гречки, буркуну тощо. Бджоли, літаючи за нектаром, досить швидко серед квітучих медодаїв або поблизу них знайдуть пастку, а це якраз те, що треба для розвідниць сімей, які збираються роїтися. Висота встановлення пастки на дереві поблизу масиву польових чи лучних медодаїв має бути близько 8—10 м над землею. Під час встановлення пастки на дереві-медодаї висота

21

її над землею, очевидно, не має ніякого значення, хоча спостереження свідчать, що рої швидко освоюють пастки саме у кронах медодайних дерев. Щоб переконатися в цьому, можна навести такий приклад. У Капітанівському лісі висота старих лип віком 80—90 років сягає ЗО м. За спостереженнями, під час цвітіння цих лип бджоли найкраще відвідували саме верхню частину крони як найбільш освітлену, яка має найбільш розвинений цвіт, а отже, і квітки виділяють найбільше нектару. У таких кронах, на висоті понад 20 м над землею, починаючи з 1993 р., встановлюю кілька пасток. Всі вони дають хороші рої. Найкращий рій шестирамковою пасткою було знято на висоті 22 м. Загальна маса становила близько 20 кг. Під час переселення у вулик виявилося 4 повні запечатані рамки меду, 2 повні рамки розплоду і велика кількість бджіл. Орієнтувати льотком пастки у напрямку сторін світу необов'язково. Досвід показує, що рої сідають у неї за будь-якої орієнтації, не віддаючи якихось переваг тій чи іншій частині світу.

Пастки треба вішати на дереві так, щоб можна було спостерігати за її льотком зі землі.

Періодично, раз на тиждень, треба перевіряти пастки, оглядаючи їх зі землі. Якщо біля льотка бджіл не видно, то не варто і на дерево підніматися. Але коли вже помічено бджіл, то треба добре придивитися, як вони поводяться. Якщо є рій, то льоток охороняється, є бджоли-сторожі. Якщо рою ще немає, але розвідниці вже знайшли пастку, то можна бачити, як вони залітають і вилітають, але охорона відсутня. Розвідниці охороняють льотки, але рою ще немає, отже, рій має бути завтра. Після заходу сонця на льотку є бджоли — у пастці є рій. У порожню пастку іноді залітають не розвідниці, а окремі робочі бджоли, увагу яких привернули запахи воску, меду, прополісу.

Полювання на рої Раніше вже говорилося, що рій, який покинув материнську

сім'ю, шукає собі нове житло. Ним може бути дупло дерева, різноманітні порожнини, часом найнеймовірніші: димарі, порожнини під підлогою, горища, порожнини у бетонних 22

стовпах тощо. Буває, що рій поселяється у порожньому вулику. Використовуючи цю властивість, роєлови для відловлювання роїв ставлять пастки. Залежно від форми, конструкції та матеріалу пастки бувають різні. Ось деякі найбільш поширені, які використовуються у нашій місцевості: дуплянки з дуплистої деревини, різні пристосовані або й непристосовані ящики, діжки, коробки, і нарешті — пастки, зроблені спеціально для того, щоб ловити ними рої.

Полювання за допомогою дуплянок. Найдавнішою пасткою є дуплянка. Роблять дуплянки з дуплистої липи або осики. Який же має бути внутрішній діаметр дуплянки? Спостереження за природними житлами бджіл в дуплах дерев, різноманітних порожнинах, просто під відкритим небом, а також аналіз повідомлень у пресі дають інформацію про його будову. Кількість щільників здебільшого становить 6, дещо рідше — 7, дуже рідко — 8, майже не зустрічається — 5. Щільники розташовані з інтервалом близько 37 мм. Отже, раціональний внутрішній діаметр дуплянки має бути розрахований на 6—7 щільників, тобто: 37x6=222 мм — 37x7=256 мм. Товщина стінок — 18— 25 мм, висота — 600—800 мм. Дно і дах з тонких дощок завтовшки 8 — 12 мм кріплять шурупами. Дах дуплянки накривають поліетиленовою плівкою, щоб не гнив, не коробився і не тріскав. Льотки роблять круглі діаметром 30—40 мм. Для зручності встановлення дуплянки на дереві, її піднімання та опускання, на зовнішній поверхні у верхній частині кріплять одну навпроти одної дві скоби.

Така дуплянка може слугувати пасткою для рою, а також його житлом. У першому випадку, піймавши рій, його переселяють у вулик, а дуплянку знову вішають на дерево. У другому випадку, якщо є непоганий взяток, а сила рою достатня, то його використовують на медозборі і лише після цього дуплянку знімають та переносять на пасіку.

Щоб переселити рій, треба мати рамки тієї системи вулика, в який будуть переселяти рій. Рамки повинні бути без натягнутого армувального дроту. Для фіксації щільників у рамці

23

треба попередньо позабивати цвяхи на протилежних брусках вужчої сторони рамки. Цвяхи повинні бути маленькі і забиті так, щоб голівки їх виглядали на 1,5—2,5 мм. Потім з одного боку рамки треба натягти тоненьку дротину з м'якої сталі діаметром 0,4—0,6 мм для утримання щільників у рамці. Дротину можна натягати за різними схемами, головне, щоб вона надійно фіксувала щільники в рамці. Для фіксації цілого щільника достатньо інтервалу між дротинами 90—100 мм.

Зважаючи на те, що можуть бути маленькі щільники та їх обрізки, відстань між дротинами треба зменшити до 50—60 мм. Рамок треба підготувати достатню кількість залежно від об'єму очікуваного рою.

Для переселення рою треба біля вулика розстелити полотнину. На полотнину покласти рамку з дротиною знизу. Дуплянку покласти біля вулика горизонтально так, щоб щільники у ній були розташовані перпендикулярно до землі. Викрутити шурупи, що тримають дашок. Обережно завести гострого ножа між дашком і дуплянкою та відділити дашок від щільників. Потім ножем відділити бічний щільник від стінок дуплянки спочатку збоку, потім зверху і, нарешті, знизу. Підтримуючи щільник знизу ножем, обережно витягти його з дуплянки і покласти на рамку впритул до верхнього бруска та одного з бічних брусків. Частину щільника, що виходить за межі рамки, відрізати ножем і вставити у вільне місце рамки між щільником та нижнім бруском. Заповнивши рамку щільниками, натягти дротину на верхній стороні рамки. Готову рамку зі зафіксованими щільниками поставити у вулик.

Переносячи щільники, одночасно оглядають розплід на[ відсутність гнильцю та аскосферозу, на око визначають кількість кормів. Потім, знявши дно дуплянки, необхідно оглянути, чи немає на ньому муміфікованих личинок, що свідчить про захворювання на аскосфероз. Після цього, поклавши дуплянку одним кінцем на край вулика, у другий її кінець треба пустити дим, щоб решта бджіл, які залишилися на стінках дуплянки, перейшли на рамки. 24

Вулик закривають. Льотки треба відкрити залежно від наявності взятку поблизу пасіки. За хорошого взятку льотки відкривають на всю ширину, а за його відсутності — так, щоб лише могли пройти бджоли, щоб не допустити крадіжок.

Зважаючи на те, що корм у дуплянці розташований, як правило, на бічних щільниках та зверху на середніх, комплектувати рамки треба так, щоб корми були розташовані на бічних рамках, а розплід — всередині. За наявності взятку у вулик треба підставити 2—3 рамки з вощиною.

Усі операції з переселення рою треба робити швидко, але рухи повинні бути плавними, щоб не дратувати бджіл.

Полювання за допомогою рамкової пастки. Дуже зручно полювати на рої рамковою пасткою. Така пастка повинна бути розрахована на рамки тієї системи вуликів, які використовують на пасіці. Вона повинна мати достатній об'єм, бути легкою та зручною в користуванні.

Враховуючи те, що маса середнього рою становить 1,5—2 кг, а на одній стандартній рамці (435x300 мм) розміщується в середньому 250 г бджіл, об'єм має бути розрахований на 6—8 таких рамок. Звичайно, для відловлювання сильних роїв масою З—4 кг треба робити пастки на 12—16 рамок. Але такі великі рої бувають рідко, а великою пасткою, понад 8 рамок, незручно користуватися на дереві. У маленькі пастки (менше ніж 6 рамок) рої ідуть неохоче. Хорошим матеріалом для виготовлення пастки є фанера або ДВП завтовшки 4—5 мм.

Кришка пастки повинна бути легкознімною і в той же час надійно кріпитися. Непогано кріпити її до корпуса пастки гвинтами або болтами. Рамки повинні бути надійно закріплені, щоб вони не гойдалися під час транспортування пастки. Найкраще це зробити за допомогою клинів або малих цвяхів (діаметром 1 мм, завдовжки 20—25 мм). Льоток може бути будь-якої форми, аби тільки він швидко і надійно закривався та мав достатній розмір. Щоб пійманий рій не запарився під час транспортування та очікування переселення його у вулик, бажано мати під кришкою знімну сітку.

25

Пастка рамкова на 6 стандартних рамок (435x300 мм) 1 - болт М6х50; 2 - брусок 20x35x521 мм; 3 - гайка М6; 4 - брусок 20x35x190 мм; 5 - заслінка; 6 - брусок 20x20x320 мм; 7 - стінка бічна; 8 - брусок 20x20x521 мм; 9 - стінка передня 5x230x320 мм; 10 - дно 5x280x521 мм; 11 - кришка 5x280x521 мм; 12 - брусок; 13 - рамка; 14 - гайка М4; 15 - гвинт М4х16

Зовні пастку треба прооліфити, щоб вона не розкисала, не тріскала і не коробилися під дією дощів та сонця. Запах оліфи, особливо натуральної, бджіл не відлякує. Фарбування пастки зовні допустиме олійними фарбами, але не обов'язкове. Стійких неприємних та різких запахів бджоли не люблять і в такі пастки ідуть неохоче. На рисунку показано один із варіантів такої пастки.

Перед тим як повісити пастку на дерево, треба її підготувати. Посередині, навпроти льотка, треба поставити хоча б одну рамку зі щільником, можна вибракованим. По боках можна поставити рамки з вощиною. Вощина не обов'язково має бути на всю висоту рамки, достатньо смужки завдовжки 30—60 мм під верхнім бруском. Рій, завдяки великій енергії, швидко відбудує якісні щільники з бджолиними чарунками. Трутневі чарунки рої будують рідко. Рамку у пастці треба закріпити маленькими цвяхами (близько 20 мм). Цвяхи не треба забивати на всю довжину. Краще їх позагинати по 4—7 мм: після переселення рою у вулик їх краще буде витягати. Під кришкою можна закріпити сітку. Потім пастку накрити кришкою.

Переселяти спійманий рій із рамкової пастки у вулик дуже просто. Рамки з пастки переставляють у підготовлений вулик. За наявності взятку треба поставити 2—3 рамки з вощиною посередині гнізда навпроти льотка. Решту бджіл, що залишилися 26

у пастці, струсити у вулик. За наявності взятку льотки треба відкрити на всю ширину, а за його відсутності — так, щоб лише могли пройти бджоли, щоб не допустити крадіжок.

Інтенсивність відловлювання роїв У рійливі роки, коли роїв багато, інтенсивність знімання їх

може бути високою. Знявши один рій і переселивши його у вулик, пастку знову вішають для відловлювання роїв. В окремі роки однією пасткою можна зловити 3—4 рої. Не виключено, що у пастку потрапить рій із хворої сім'ї. Щоб такий рій не перенести на пасіку, необхідно організувати карантинне перебування його за межами пасіки. Рій треба переселити з пастки у вулик, але не на пасіці, а десь у лісі або зарослому кущами та бур'янами яру. Переводити рій з карантину на пасіку треба лише після виходу першої генерації бджіл та впевненості, що він здоровий. За час перебування рою в карантині, спостерігаючи за бджолами та розплодом, можна виявити основні хвороби, такі, як: вароатоз, аскосфероз, американський та європейський гнильці. Лише переконавшись у відсутності хвороб, рій можна переселяти на пасіку.

Якщо виявлено ознаки хвороби (гнильці, аскосфероз), бджіл струшують на місці, а відбудовані щільники перетоплюють, пастки дезінфікують.

У нерійливі роки, коли роїв мало і не в кожну пастку сяде хоча б один рій за сезон, інтенсивність використання пасток невисока. У такому разі, якщо пасіка має достатній об'єм і висить у місці, де є достатньо медодаїв, не варто поспішати знімати її після того, як до неї потрапить рій. Такий метод має кілька переваг. По-перше, відпадає потреба у частих оглядах пастки, по-друге, є можливість проконтролювати відсутність чи наявність хвороб бджіл ще до перевезення на пасіку, по-третє, визначається якість матки, по-четверте, рій відбудує щільники, запасе кормів, наростить силу. Отже, в нерійливі роки пастки з роями краще знімати в кінці взяткового сезону. Після перевірки відсутності хвороб у бджіл рій перевозять на пасіку. Хороший рій, як і звичайну сім'ю, готують до зимівлі, а слабенький об'єднують з іншими бджолосім’ями.

27

Використання роїв Ройові бджоли під час підготовки до роїння, накопичивши у

своєму організмі надлишок поживних речовин, зазнають зміни фізіологічного стану, який надає їм великих потенційних можливостей швидкої відбудови щільників, вирощування розплоду та збирання меду. Це так звана ройова енергія. Уміле використання ройової енергії бджіл може принести чималу користь.

За часом виходу рої поділяються на ранні (кінець травня — початок червня), середні (червень — середина липня) і пізні (кінець липня — початок серпня). Найцінніші — ранні та середні. Пізні рої не варто використовувати самостійно. У цей час фактично відсутні сильні медодаї, хіба що соняшник та пізня люцерна. Отже, кормових запасів такий рій собі не забезпечить. Виростити нове покоління бджіл собі на заміну такий рій може лише за сприятливої погоди, хоча б якогось підтримувального взятку та якісної матки. За відсутності цих умов витрачати цукор для стимулювання яйцекладки матки та створення кормових запасів не варто. Краще такий рій приєднати до якоїсь сім'ї.

Ранні та середні рої, що вийшли за кілька днів або на початку цвітіння сильного медодаю, — найцінніші. Оскільки у рою немає розплоду, то вся його ройова енергія буде спрямована на медозбір. Якщо такому рою створити всі необхідні умови, тобто посадити у вулик, в який поставити достатню кількість рамок з вощиною та щільниками, то можна отримати більше меду, ніж від сім'ї, яка його відпустила.

Особливо хороші результати дають сильні рої-медовики, які утворилися з кількох роїв (див. розділ "Ройова гарячка"). Для одержання хороших взятків можна самому об'єднати рої в рій-медовик. Але такі рої можна робити зі здорових бджіл (коли відоме походження окремих роїв). Рої невідомого походження, з метою запобігання поширення захворювання, краще не об'єднувати.

Ранні рої, що вийшли задовго до головного медозбору за наявності підтримувальних взятків, відбудовують щільники та вирощують розплід. Такий рій може наростити силу, стати хорошою сім'єю і брати участь у пізніших медозборах з гречки та соняшнику. 28

Середній рій, який вже не встигне наростити сил до пізніх медозборів і за наявності підтримувального взятку, варто використати для будівництва щільників. Для цього треба постійно відбирати відбудовані нові щільники, а замість них ставити рамки з вощиною. За перші два тижні рій здатний відбудувати до 20 щільників. В зиму такий рій може піти непоганою сім’єю, але кормів йому треба буде додати. Якщо рій не виріс у хорошу сім'ю, то його треба об'єднати з якоюсь іншою.

Завозити хворі рої на пасіку, а потім лікувати їх не варто. Зліт бджолосімей

Зліт бджолосімей — явище, пов'язане з виникненням настільки несприятливих умов у вулику, що вони покидають його і шукають інше житло. Зовні зліт схожий на роїння. Але роїння — це процес розмноження бджолиних сімей способом відокремлення частини сім'ї — рою. На відміну від роїння, яке відбувається з кінця травня до кінця липня, зліт бджолосімей можливий будь-якої пори року, навіть взимку, при цьому вулик покидає вся сім'я.

Під час зльоту бджоли нерідко покидають своє житло за наявності не лише кормів, а й розплоду. Серед причин, що викликають зльоти бджолосімей, найпоширеніші: сильне враження сім'ї хворобами, значне розмноження воскової молі, поява сильного неприємного запаху, сильне забруднення щільників і вулика в цілому, недостача або взагалі відсутність корму, коливання та вібрації певних частот.

Останнім часом найчастіше бджолосім'ї покидають вулик через високу закліщеність бджіл. Як відомо, медоносна бджола (Apis mellifera) сама не може звільнитися від кліща вароа. Тому, якщо пасічник не бореться з ним, то бджоли приречені на ослаблення і як кінцевий результат — загибель. Але перед тим як загинути, бджолина сім'я, намагаючись вижити, покидає вулик. Найчастіше зльоти з цієї причини бувають в кінці літа — на початку осені. Але відомі випадки зльоту навіть взимку.

Широке використання останнім часом різних замінників деревини для виготовлення вуликів (фанери, ДВП, пластмас,

29

пінополістиролу) та різних лакофарбових матеріалів теж може призвести до зльоту. Стійкі запахи цих матеріалів можуть утримуватися місяцями і навіть роками. Тому під час виготовлення вуликів та й пасток необхідно зважати на це.

Дослідами та спостереженнями доведено (Єськов), що бджолосім'ї не повинні злітати за дії на них електромагнітних полів. Під дією штучних низькочастотних електричних полів (Миронов) бджолиний клуб розпадається і бджоли виходять з вулика. Виникнення і дія такого поля на бджолину сім'ю можлива за 1—8 годин до початку землетрусу. Цим і пояснюється віщування бджолами землетрусів. Так, під час сильного землетрусу (до 10 балів) 7 грудня 1988 року у Вірменії, незважаючи на холодну зимову погоду, бджоли приблизно за годину до його початку покинули вулики. До того ж, на пасіці (зі 120 бджолосімей) виліт був масовим і багато бджіл загинуло (Гаспарян).

Можуть злітати також і рої. Особливо, коли у спекотну пору тільки-но знятий рій садять у вулик. Він ще збуджений. Бджоли-розвідниці продовжують подавати інформацію про знайдене нове житло. У такому разі, навіть пробувши у вулику якийсь час, бджоли, так і не розпочавши ніяких робіт, вилітають з нього і летять за бджолами-розвідницями до нового житла.

Робота з пастками на дереві Піднімаючись на дерево і виконуючи на ньому роботи зі

встановлення, огляду і знімання пасток, необхідно дотримуватися правил безпеки. Перш ніж підніматись на дерево, треба підготувати мотузку, одяг, взуття і маску. Одяг та взуття повинні бути зручними для лазіння по дереву. Взуття повинне мати нековзку підошву. Мотузка повинна бути надійною і з запасом витримувати масу пастки з найбільшим роєм та рамками. На ній не повинно бути поривів та вузлів, а кінці мають бути заправлені, щоб не розсукувалися. Бажано на мотузці мати мітки через метр, щоб визначити висоту пастки над землею.

Дерева для встановлення пасток треба підшукувати заздалегідь. Найкраще це робити взимку, коли немає листя і добре видно всю крону дерева. 30

Перед підйомом пастки на дерево треба перевірити кріплення даху і дна. Пастка не повинна мати щілин, це може призвести до несподіваного виходу бджіл під час її знімання.

Кріпити мотузку до пастки треба так, щоб вона не розв'язалася або не відчепилася під час опускання рою на землю. На прикріпленій до пастки мотузці не повинно бути довгих кінців, петель та вузлів.

Піднімаючись на дерево, не слід ставати та чіплятися за сухі, відчахнуті або занадто тонкі гілки. Не лазити під час дощу на дерево, коли його поверхня слизька. Не лазити на дерево перевтомленим, є загроза переоцінки своїх сил. Перед підйомом на дерево треба звернути увагу, з якого боку стовбура найменше гілок, тобто який бік найзручніший для підйому пастки, щоб вона не зачіпалася.

Під час підйому на дерево мотузка не повинна заважати. Найкраще, коли вона надійно кріпиться на поясі позаду або збоку.

Місце для встановлення пастки треба вибрати так, щоб після закріплення вона не гойдалася. Бажано, щоб знизу вона опиралася на горизонтальну гілку або сук. Встановлювати пастки у розвилках дерев з гострим кутом не бажано. Якщо пастка набухне або збільшиться її маса — можливе защемлення, і тоді вийняти її буде важко. При цьому дно може відстати від корпуса, що небезпечно під час знімання пастки за наявності в ній рою. Пастку на дереві треба кріпити м'яким дротом, бажано мідним або алюмінієвим.

Заслінка льотка повинна бути зафіксованою, щоб уникнути самовільного закривання.

Знімати пастку з роєм треба тільки після повного припинення льоту бджіл та їх заходу в пастку. Це краще робити пізно ввечері, а в теплі задушливі ночі — рано-вранці.

Опускати пастку з роєм до землі треба обережно, щоб вона не розгойдувалася, не зачіпалася за гілки.

Після спуску пастки треба переконатися, що вона надійно стала на землю і не перекинеться, коли буде спущено мотузку.

Спускаючи пастку з дерева, треба слідкувати чи не зачепилася десь мотузка і за необхідності відчепити її.

31

Л І Т Е Р А Т У Р А 1. Гаспарян А. О. Пчёлы чувствуют землетрясение. —

|Журнал "Пчеловодство", 1989, №9. 2. Еськов Е. К. Экология медоносной пчелы. — М.: Гос-

агропромиздат, 1990. 3. Миронов Г. А. Бджоли і землетруси. — Журнал "Пасіка",

1993 №3. 4. Митникова Н. Геопатогенные зоны. Мифы или

реальность? — Журнал "Приусадебное хозяйство", 1995, №1. 5. Нестерводський В. А. Організація пасік і догляд за

бджолами. — Київ: Урожай, 1971, 6. Петров Е. М. Башкирская бортевая пчела. — Уфа:

Башкирское книжное издательство, 1983. 7. Журнал "Пчеловодство", 1958, №6.

Книжку підготовлено до друку редакцією журналу «Український пасічник», м. Львів 2005

Головний редактор: Микола Осташевський Редактор: Олег Коцюмбас Редактори-консультанти: Андрій Дружбяк Іван Шеленгович Літературний редактор: Богдан Козуб Комп'ютерне складання: Ірина Осташевська Комп'ютерна верстка: Андрій Богач Віддруковано з готових фотодіапозитивів. Підписано до друку 22 лютого 2005 р. Формат 60x84/16. Папір офсетний 70 г/м2. Друк офсетний. Тираж 5 000 примірників. Замовлення №2442

Редакція журналу «Український пасічник», вул. Б.Хмельницького, 102, м. Львів 79024. Тел. (0322) 52-29-48, 59-27-83. Віддруковано на ТзОВ «Спектраль», вул. Тернопільська, 38, м. Львів 79034