ПТАХ №3осінь ’10

Птахи Українив значкахПтахи України в значках

а також їжак, квітка маку,

комаха‑сонечко

45 видів птахів‑друзів…

№3осінь ’10

Ч а с о п и с У к р а ї н с ь к о г о т о в а р и с т в а о х о р о н и п т а х і в

Зміст

ПТАХ №3 осінь ’10

Часопис розповсюджується серед членів Українського товариства охорони птахів по всій Україні

Наклад: 400 примірників

Номер підготували: Зоряна ЛУК’ЯНЧУК

Дизайн та верстка: Євгеній ГОНЖА

Малюнок на обкладинці Ігор ЗЕМЛЯНСЬКИХ Шпак рожевий у позашлюбному оперенні

УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПТАХІВ

Адреса для листування: а/с 33, м. Київ, 01103

Телефон/факс: 0 (44) 284-71-31

Мобільні телефони (активні з 10:00 до 18:00, окрім суботи й неділі): 0 (95) 132-60-43 0 (98) 322-27-57

Електронна пошта: uspb@birdlife.org.ua

Сторінка в Інтернеті: www.birdlife.org.ua

Українське товариство охорони птахів є партнером BirdLife International

Видання здійснене за рахунок внесків членів ТОП і фінансової підтримки BirdLife/Vogelbescherming Nederland

Українське товариство охорони птахів

Адрі де Гелдер любив Україну до останнього подиху . . . . . . 2

Птахи і люди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Закарпатські дрохви. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Пророчий сон або квоти СО2 і механізм

стримування економічного розвитку країн. . . . . . . . . . . . . . 10

МІГРАЦІЯ: в передчутті далекої дороги . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

Клоунада жовторотих паффінів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Ягода-малина. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

Дружба з коноплянкою . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

Пристрасне захоплення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

Осінні дні спостережень за птахами —

EuroBirdwatch10 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Однокрил . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

1ПТАХ • №3 • осінь 2010

Адрі де Гелдер любив Україну до останнього подиху

Якщо уважно глянути на ма-пу Кримського півостро-ва, то він нагадує собою пі-столет. І в цьому є глибока

символіка: впродовж тисячоліть, ще від доскіфських й аж до наших часів, йде вперта то фактична, то дипломатична війна за багатий і стратегічно вигідний шмат суші між Чорним і Азовським морями. Своєрідним стволом того «пісто-лета» виглядає Керченський піво-стрів. І ще одна символіка: якраз там, куди спрямовується голов-на увага стрільця (тобто на «муш-

ку»), знаходиться Караларський степ — унікальна, неповторна місцина з точки зору всіх еколо-гів, а орнітологів — і поготів.

Відомий голландський при-родоохоронець Адрі де Гелдер узагалі любив Україну, як ко-лишній лісівник неодноразово бував у Карпатах. Та найбільше його зачарували бухти в Кара-ларському степу на Азовському морі. Він не лише часто приїз-див сюди. Він чотири роки тому 52-літнім раптово відійшов звід-сіля у вічність.

Ми багато чим зобов’язані Адрі та його колегам із Vogelbescherming �e�erl�n� (То- �e�erl�n� (То-�e�erl�n� (То- (То-вариство охорони птахів Нідер-ландів, яке в останні роки жит-тя очолював Адрі де Гелдер). Від-так на узбережжі бухти, де його не стало, Українське товариство охорони птахів цьогоріч спору-джує своєрідну базу для спосте-рігачів за птахами, яка буде назва-на на честь голландця Адрі, і де бу-де продовжено його справу. Нашу роботу підтримує Посольство Ко-ролівства Нідерландів в Україні.

Бухта Адрі на березі Азовського моря, де невдовзі постане табір для спостерігачів за птахами • Фото ТОП

2 ПТАХ • №3 • осінь 2010

ПРИРОДООХОРОННІ ПРОЕКТИ

Чим цікаві ці місця? Загалом Азовське море має небагато ске-лястих берегів. А тут вони є та ще й дуже мальовничі. Острів-ці заростей терену, глоду, кизи-

лу з одного боку причепурюють узбережжя, а з іншого — створю-ють птаству надійну кормову ба-зу. Особливо гарним є на каме-нях золотистого вигляду лишай-

ник — ксанторія. А чого вартий неповторний вигляд ковилового степу, хвилі якого котяться ніби синхронно з хвилями моря!

А тепер найцікавіший факт для спостерігачів за птахами: в Кара-ларському степу зустрічається 162 види птахів, занесені до Червоної книги України, Бернської та Бонн-ської конвенцій. Тут гніздяться дрохва, журавель степовий, ку-лик-довгоніг, лежень, огар, хохіт-ва, вівсянка чорноголова, шпак рожевий і балабан. А це означає, що роботи тут вистачить ще не одному поколінню дослідників птаства. І не лише українських. Ві-риться, що з тих же Нідерландів, із інших країн спостерігачі та при-родоохоронці проявлятимуть ін-терес до цієї місцевості. Настіль-ки захоплено й фанатично, як це робив Адрі де Гелдер.

Адрі де Гелдер (в центрі) під час відвідин Криму 2005 року • Фото ТОП

3ПТАХ • №3 • осінь 2010

Птахи і люди

Щороку працівники То-вариства виконують польові експедиції на території країни, аби

дізнатися як живеться птахам, що загрожує їхньому існуванню, чим можна зарадити птаству та допомогти вижити в сучасному техногенному і, на жаль, украй небезпечному для всього живо-го людському суспільстві, котре уже дісталося та почало нищити «найглухіші» та недоторкані ку-точки природи. Чимало експеди-цій уже здійснено й нинішнього року: були виїзди в Автономну Республіку Крим, на Херсонщи-ну, Миколаївщину, Одещину, Чернігівщину, Рівненщину, Во-

линь, у Карпати й інші регіони країни. Чимало побачено та по-чуто. І більшість із того, про що дізналися, викликає неабияку тривогу. На жаль, у нинішньому році, порівняно з минулими се-зонами, нічого не змінилося на краще у взаєминах людей із пта-хами. Навіть більше, стало ще гірше. Винищення лісів, стихійні пожежі в плавнях річок, степах і на полях, викликані цілеспря-мованим випалюванням очере-ту і стерні, забруднення та зни-щення всього живого у водой-мах, браконьєрське полювання, виловлювання рідкісних птахів і їхніх пташенят для продажу сяг-нуло стихійних масштабів. За та-

НАВКОЛО СВІТУ

Україна обрала Національні

дерева

Міністерство охорони навколишнь-ого природного середовища оголоси-ло результати Всеукраїнського конкур-су «Національне дерево України». До переліку Національних дерев увійшло 17 найстаріших і видатних дерев Украї-ни. Конкурс проходив у чотирьох номі-націях.

НОМІНАЦІЯ «Найстаріше дерево України»

� 2000-річна маслина, Крим, Нікіт-ський ботсад, найстаріше дерево України

� 1700-річна фісташка, Крим, Нікітсь-кий ботсад, одне з найбільш товстих і давніх дерев України

� 1300-річний дуб «Чемпіон», Закар-патська область, Великоберезнянсь-кий район, с.  Стужиця, найстаріший дуб України

НОМІНАЦІЯ «Меморіальне дерево України»

� 800-річна липа Богдана Хмельниць-кого, Львівська область, Золочівсь-кий район, траса між селами Сасів-Колтів. За легендою під цією липою відпочивав гетьман Богдан Хмель-ницький під час своїх військових походів.

Знаменитий дуб Грюневальда • Фото з сайту КЕКЦ Дрохва • Фото Sylvain Hellio

4 ПТАХ • №3 • осінь 2010

ЕКОЛОГІЧНІ ВИКЛИКИ

ких умов птахи просто не в змозі вижити. Вони гинуть, бо люди нищать їхні домівки, їжу, убива-ють їх і їхніх дітей. Особливо це стосується рідкісних видів, які не лише не можуть пристосува-тися до спотвореного людиною природного середовища, але й приваблюють ласих до наживи «людських істот» своєю красою, хистом, і, відповідно, високою ціною на нелегальних пташи-них ринках. Серед цих бідолаш-них — дрохви, хохітви, журавлі степові, пелікани рожеві, казар-ки червоноволі, орлани-білох-вости, могутні орли — могиль-ники, беркути, канюки степові, соколи — балабани, сапсани та багато інших птахів.

А тепер зупинімося детальні-ше на побаченому та почутому під час наших цьогорічних по-льових експедицій.

Зима 2010 року, Херсонська область. П’ятьох схудлих до не-впізнанності орланів-білохвос-

тів спостерігали на Дніпров-ському лимані, де вони сиділи на березі неподалік скупчення ба-кланів великих, які добували ри-бу з водойми. За словами дирек-тора Регіонального ландшаф-тного парку «Кінбурнська коса» Зиновія Петровича, цієї зими орлани в буквальному сенсі го-лодували, оскільки водоплавні птахи і запаси риби, що є осно-вою раціону цих хижаків, зна-чною мірою знищені браконьє-рами. Збіднілі залишки рибних багатств Дніпра для них у зимо-ву пору стали здебільшого не-доступні. Намагаючись вижи-ти, вони почали відбирати рибу в бакланів, які рибалять у водо-ймі. Ось так, втрачаючи силу, а разом із нею свою «орлину гід-ність» величні птахи боролися взимку за життя.

Весна 2010 року, пониззя Дні-пра, Дністра. Всі плавні охопле-ні полум’ям — то люди випалю-ють старий очерет, спричинюю-чи стихійні пожежі в ключових місцях існування водно-болот-них птахів. У таких пожежах ги-нуть не лише пташині домівки й місця годівлі, але й птахи. Щоро-ку під час випалювання очерету в Дніпровських, Дністровських плавнях гинуть сотні качок, ча-пель, пастушків. Боротьба з цим злом триває вже багато десятків років, але, на жаль, безуспішно. Пожежі щороку вирують, зни-щуючи усе живе.

Травень – червень 2010 року, Поліський регіон. Повсюдно лі-тає молодняк птахів, який що-йно залишив гнізда. Не маючи життєвого досвіду, молодь у ве-ликій кількості зосереджується поблизу автошляхів, дуже час-то пташенята перелітають із од-ного на інших бік доріг, якими на величезній швидкості сну-ють автомобілі. За час експеди-ції нам трапилося багато випад-ків, коли молоді птахи, переліта-

� Три 1000-річних дуби Тараса Шев-ченка, Черкаська область, Звени-городський район, с.  Будище. Дуби пов’язані з іменем великого Кобза-ря, який служив у цьому селі козач-ком у пана Енгельгарда.

� 1000-річний дуб Максима Залізняка, Черкаська область, Чигиринський район, х. Буда. Дуб пов’язаний із іме-нем одного з лідерів народно-виз-вольної війни, а також із Т.  Шевчен-ком, Б. Хмельницьким тощо.

НОМІНАЦІЯ «Історичне дерево України»

� 700-річний Запорізький дуб, м.  За-поріжжя, один із символів козаць-кої слави

� 1000-річний Юзефінський дуб, Рів-ненська область, Рокитнянський район, с. Глинне, один із найстаріших і відомих дубів України

� 600-річна Золота липа, Тернопільсь-ка область, м. Бучач, одна з найстарі-ших лип України, під якою в 17 ст. підписано мирний договір між поля-ками і турками, що зупинив крово-пролиття на Західній Україні

� 200-річний мигдаль «Героїчна обо-рона Севастополя» на Малаховому кургані, м. Севастополь, одне з неба-гатьох чудом уцілілих дерев під час оборони міста-героя Севастополя в 1941 році

� 120-річний дуб Франца Йосифа, Львівська область, Стрийський рай-он, с. Лисовичі. Під цим дубом відпо-чивав наприкінці 19 ст. один із найос-віченіших монархів Європи — австро-угорський імператор Франц Йосиф

НОМІНАЦІЯ «Естетично цінне дерево»

� 900-річний дуб Грюневальда, м. Київ, санаторій «Жовтень», найстаріше дерево столиці й незвичайне на вид, назване на честь середньовічного німецького художника Матіаса Грю-невальда, який писав такі дивовиж-ні дерева.

� 1300-річний суничник Єни, Крим, смт  Ореанда, гора Ай-Нікола — ди-вовижно красиве дерево, назване на честь кримського вченого, при-родоохоронця В.  Г.  Єни, який його знайшов.

� 250-річна Княжа яблуня, Сумська об-ласть, м.  Кролевець — має близько десятка «танцюючих» стовбурів.

� 800-річний Монастирський дуб, Чернігівська область, Коропський район, с.  Рохли, Мезинський націо-нальний парк. Найвищий і найструн-кіший дуб, що схожий на давньо-грецьку колону.

За матеріалами Мінприроди і КЕКЦ

5ПТАХ • №3 • осінь 2010

ючи дорогу, гинули під колесами авто. Масштаби цього явища ви-явилися величезними. Це ду-же серйозна проблема. Виріши-ти її можна лише за умови, якщо в період із травня до липня, са-ме коли молодь птахів полишає гнізда, на польових і лісових ав-тодорогах запровадити обме-ження швидкості руху автомо-білів.

Літо 2010 року, південь Укра-їни. Рожеві пелікани, які жив-ляться винятково рибою, а своїх малят у перші дні життя вигодо-вують креветкою, теж голоду-ють, бо рибу і креветок вилови-ли люди. Причому виловили не задля виживання, а заради на-живи. Якісь запаси цих мор-ських ресурсів іще залишилися, але настільки мізерні, що зму-сили пеліканів перейти на неха-рактерну для них кормову пове-дінку. В зоні Ягорлицької та Тен-

дрівської заток Чорного моря нашому активному помічникові в боротьбі за птахів, директору РЛП «Кінбурнська коса» Зино-вію Петровичу довелося спосте-рігати, як пелікани, подібно до крячків, аби зловити якусь ри-бинку, злітали над затокою уго-ру і потім пікірували вниз у воду. А з Тарханкутського півострова (Крим) із зони Джарилгацької затоки надійшло повідомлен-ня, що туди злетілися пелікани, і на прісній водоймі полюють на жаб. Можна собі уявити стан не-щасних птахів після такого обі-ду.

Літо 2010 року, Кримські сте-пи. Повсюдно трапляються са-мотні дрохви, пари журавлів степових, соколів. Це блукають птахи, які втратили своїх пта-шенят. Малечу в батьків викра-ли люди, що займаються торгів-лею екзотичними птахами. За-

Хвостом до сонцяГрупа вчених під керівництвом Пед-

ро Олеа з Біологічної школи Індоєвро-пейського університету (IE University School of Biology) в Санта-Круз, Іспанія, провела дослідження в області по-ведінкової екології і соціобіології та з’ясувала, що самці дрохви винайш-ли спосіб робити свої хвости ще більш привабливими для самок. Для цього вони задирають хвости до сонця, світло якого посилює блиск білого оперення і робить їх більш помітними для дам, по-відомляють BBC News.

Керівник дослідження Педро Олеа розповів, що вони зафіксували розта-шування більше 400 хвостів чоловічих особин дрохви відносно сонця і жіно-чих особин. Понад 200 самців збира-лися, щоб виконати шлюбний танець із розпусканням хвостів і поворотом крил. Учені виявили, що самці направ-ляють свої хвости до сонця, особливо активно вранці. На думку Томмазо Піц-царі, орнітолога з Оксфордського уні-верситету, який не входив до групи до-слідників, результати вкрай цікаві. Вони дозволяють припустити, що самці сві-домо використовують сонце на свою користь. Учені вважають, що продовжи-ти вивчення цієї проблеми було б дуже цікаво. Очевидно, це одне з пояснень наявності в дрохв хвостів. Інша точка зору твердить, що така поведінка до-волі небезпечна, оскільки помітне опе-рення приваблює хижаків.

До речі, влітку вчені розгадали ін-шу загадку еволюції: чому в туканів та-кий великий дзьоб. За словами вчених, дзьоб потрібен для регулювання тем-ператури тіла. Використовуючи інфра-червоні камери, вчені простежили, як залишки тепла переходять із тулуба в дзьоб, допомагаючи регулювати темпе-ратуру організму. Відомо, що в тукана найбільший дзьоб відносно тіла з усіх нині існуючих птахів — він становить третину загальної довжини тукана.

Джерело: Вокруг света

Італійці будують у інтересах птахівМісто Марк’яна, розташоване на ост-

рові Ельба, стало першим населеним пунктом Італії, що зобов’язав підрядни-ків і архітекторів враховувати потреби ластівок і серпокрильців під час прове-дення всіх видів будівельних робіт.

Згідно з постановою міської влади, будь-яка фізична або юридична особа, яка проводить ремонт дахів будівель або будує нові, повинна гарантувати на-явність отвору в першому ряді черепи-ці, щоб птахи могли влаштовувати там свої гнізда, повідомляє агентство ANSA.

Балабан • Фото Anastasios Leventis

6 ПТАХ • №3 • осінь 2010

ради наживи ці ділки щороку відстежують, де оселяються рід-кісні птахи, чекають, коли бать-ки висидять пташенят, а потім спритно виловлюють беззахис-ну малечу, щоб спродати при-ватним колекціонерам тварин. Звісно в такій ситуації шанси на збереження рідкісних видів пта-хів різко знижуються. Адже з ро-ку в рік вони залишаються без потомства, а значить — без май-бутнього.

Літо 2010 року, Південний берег Криму. Буквально в кож-ному людному місці стоять фо-тографи і пропонують сфото-графуватися з хижим птахом. Серед пропонованих хижаків — як звичайні канюки, боривітри, яструби, так і рідкісні види, за-несені до Червоної книги Украї-ни, — могильники, беркути, ка-нюки степові. Всі вони в жалю-гідному стані днями прикуті до припони на відкритій спекоті.

Перспектива в цих птахів-мо-делей одна — 1–2 роки життя в суцільних муках. З такими не-людами-фотографами все зро-зуміло — заради наживи ці лю-ди здатні на все. А от про що ду-мають ті, хто фотографуються з цими нещасними птахами. Не-вже приємно, згадуючи про свій літній відпочинок, дивитися на себе поряд із замордованим пта-хом? Поки буде попит на фото з птахами, та й іншими тварина-ми, доти любителі легкої фото-наживи нищитимуть усе живе. Тому вирішення цієї проблеми залежить від усіх нас.

Дисгармонія в стосунках лю-ди – птахи шкодить не лише пта-хам. У окремих випадках, коли через людську діяльність пта-хи потрапляють у скрутне ста-новище, вони знаходять вихід у використанні ресурсів людської діяльності. Все частіше нам до-водиться реєструвати абсолют-но не характерні за звичайних умов випадки хижацького напа-ду птахів на молодняк свійської птиці. Все більше птахів влашто-вують нальоти на людські сади, виноградники, городину, поля зернових культур. У перспекти-ві, якщо ми не замислимося про своє ставлення до птахів, мо-жемо надбати від них серйоз-ні проблеми в господарстві. Аби цього не трапилося, потрібно, щоб девіз «Для птахів, для при-роди, для людей» став для усіх нас основою нашої поведінки. Лише об’єднавшись, ми зможе-мо сподіватися на те, що колись нам удасться досягти гармонії в стосунках із птахами. І за це, по-вірте, вони дуже швидко віддя-чать нам не лише своєю красою, а й допомогою в боротьбі з не-здоланними шкідниками наших садів, полів, лісів.Ольга Яремченкокоординатор природоохоронних проектів Товариства

Окрім згаданих заходів, влада Марк’яни заборонила будівельникам залатувати вже існуючі отвори для птахів. «Також їм рекомендують на-носити на зовнішні стіни штукатур-ку, яка полегшить птахам завдання з упорядження їхніх гнізд,» — йдеться в матеріалі.

За словами експертів, популяція лас-тівок і серпокрильців у Європі неухиль-но скорочується, що є результатом змін у архітектурних стилях. «У дахах і стінах новобудов більше не роблять отворів для птахів. У старих будівлях такі отво-ри, навпаки, зашпаровують,» — йдеть-ся в повідомленні.

У матеріалі наголошено, що ластів-ки і серпокрильці, як правило, прагнуть робити гнізда на житлових будинках і в церквах, серпокрильці — на коморах.

А ось в Німеччині відкрили першу гарячу лінію для берлінців, житлові бу-динки яких постраждали від нападу птахів, що перебувають під охороною, а саме дятлів.

За матеріалами: Prian.ru

У небезпечних ситуаціях птахи підбадьорюють

один одногоБіолог Ендрю Редфорд із Брістоль-

ського університету (Великобританія) експериментально довів, що в небез-печних ситуаціях птахи можуть підба-дьорювати один одного.

Наближення небезпеки (напри-клад, потрапляння в зону бойових

Серпокрилець чорний гніздиться в отворах стін, щілинах між черепицею • Artur Tabor

7ПТАХ • №3 • осінь 2010

Закарпатські дрохвиСкло однієї з вітрин Закарпатського краєзнавчого музею ретельно оберігає доволі давній експонат — великого буро-вохристого птаха з білими пір’їнами по всьому тілу. Це один із найважчих літаючих птахів світу — дрохва.

Доволі часто від наших відвідувачів доводиться чути резонне запитання: чому Закар-патський краєзнавчий музей де-монструє птаха, що зовсім не ха-рактерний для цієї місцевості? Аби відповісти на нього, заглиб-мося трохи в історію.

У давнину дрохви гніздили-ся на степових ділянках Пан-нонської низовини і проникали в Закарпаття. Але їх бездумно нищили люди. Свідчення тому — знайдений у архівах пожов-клий, а місцями й побурілий від часу папір, на якому каліграфіч-ним почерком старанно виведе-но перелік товарів і продуктів, що пішли на пишне весілля во-лодарки Мукачівського замку Ілони Зріні з Імре Текелі. Уро-чистості розпочалися 15 червня 1682 року і тривали 8 днів. На банкет для гостей пішло 10 вго-дованих волів, 36 телят, 20 сви-ней, безліч іншої свійської та дикої живності, зокрема 20 дрохв, 160 куріпок, 250 перепе-

дій) зазвичай сприяє зміцненню друж-ніх зв’язків у групах людей. Багато тварин також створюють супротивні об’єднання, але вплив конфліктів на взаємодію всередині групи вивчений погано.

Автора зацікавила взаємодія в групах зелених лісових одудів Phoeniculus purpureus, що мешкають у Східній Капській провінції, Південно-африканська Республіка. Кожна гру-па складається з домінантної пари і кількох «підлеглих», що не розмно-жуються і допомагають доглядати за потомством. За такими спільнотами одудів закріплена певна територія, біля меж якої імовірність конфлікту з сусідами зростає в кілька разів. За да-ними Редфорда, в прикордонних об-ластях, площа яких становить 7±2% від загальної площі території, тра-пляється 97% усіх сутичок.

Однією з основних форм соціаль-ної взаємодії в гуртах одудів є вза-ємне чищення оперення один одно-му. Спостереження Ендрю Редфорда, що тривали з листопада 2000 по тра-вень 2001 року, показали, що в «не-безпечних» зонах птахи починають приділяти більше уваги один одно-му, натомість своє оперення чистять не частіше, ніж звичайно. Відповідно, збільшення інтенсивності взаємного чищення не є простим наслідком то-го, що одуди відчувають стрес. Якби це було так, одуди частіше звертали б увагу на своє оперення.

На думку вченого, домінантна па-ра, діючи таким чином, намагаєть-ся згуртувати групу і спонукає своїх помічників до активної участі в мож-ливих майбутніх конфліктах. Звідси можна зробити висновок про те, що птахи володіють деякою здатністю до планування, яку ще донедавна вва-жали відмінною рисою лише людей і приматів.

Джерело www.membrana.ru

Фото Daniel V. Klein

Експонат Закарпатського краєзнавчого музею, здобутий Олександром Грабарем 1930 року в місцевих біотопах • Фото автора

8 ПТАХ • №3 • осінь 2010

ВІСТІ З РЕГІОНІВ

лів. Усю живність до панського столу доставляли селяни з на-вколишніх сіл.

Це не єдиний факт вини-щення дрохв людьми для за-доволення кулінарних потреб. Споживацький підхід панував тут ще донедавна, буквально до середини ХХ сторіччя, коли дрохви стали рідкісними заліт-ними птахами і нині за свідчен-нями науковців у Закарпатті не гніздяться взагалі.

Проте, якщо повернутися в минуле років на 150-200, то десь біля дібров Великої До-броні чи на розлогих полях поблизу Цеглівки ще зустрі-ли б дрохву. Видатний учений-орнітолог Олександр Грабар (1883-1959) у статті «Птаство Подкарпатской Руси» згадує, що «дрохва лиш рідко попадає до нас. Застрілили в околиці Батю, окт. 1930».

Дрохва — Otis  tarda  L., ряд Журавлеподібні. Її складно сплутати з іншим видом. Се-ред пернатих цей птах виріз-няється дуже солідними роз-мірами, вага окремих особин подекуди сягає 16 і більше кі-лограмів. За своєю будовою, формою голови й шиї, довги-ми і сильними ногами дрохва нагадує свійського індика. Во-на добре бігає і літає.

Цьому виду властиві про-міскуїтет та полігінія, в розрід-жених популяціях — часткова моногамія. Вид відзначаєть-ся гніздовим консерватизмом. Гніздо дрохви — неглибо-ка ямка. Токує в квітні: самці влаштовують турніри на токо-вищах, добиваючись прихиль-ності самки, однак «батьки» з них здебільшого легковажні. Всі клопоти з насиджування та догляду за пташенятами ле-жать на самках. Яйця відкла-дають із третьої декади квітня до кінця червня. У кладці 1–2,

рідше 3 яйця. Насиджує сам-ка 27-29 днів. Пташенята по-чинають літати в 30–35 денно-му віці. Статевозрілими сам-ки стають у 2–3, а самці — у 5–6 років.

Раціон цих великих птахів переважно вегетаріанська їжа, хоча принагідно вони не від-мовляються від ласощів — ящірки, жаби, миші чи жука. Пташенята-пуховички їдять тільки комах, павуків, інших безхребетних.

Нині ці птахи в Україні у незначній кількості гніздять-ся у степовій і лісостеповій зо-нах, а також у східному Поліс-сі. У південній частині України дрохва — осілий вид, у північ-ній — перелітний. Місця пере-бування дрохв — це відкриті ділянки степу: цілина, чор-ний пар, посіви сільськогоспо-дарських культур.

Поступове зникнення в Україні з гніздування дрохви навряд чи назвеш несподіва-ним, адже за минуле століт-тя рідкісними стали багато на-ших великих птахів. Основ-ними причинами зменшення чисельності дрохви є винищу-вання людиною, а саме: полю-вання, збирання яєць, вилов пташенят, руйнування гнізд під час сільськогосподарських ро-біт, знищення кладок яєць гра-ками і сірими воронами.

Дрохви не можуть забезпе-чити навіть просте відтворен-ня чисельності, тому популя-ція продовжує зменшуватися. Цьому сприяють також ви-користання хімічних добрив і обробіток зораних угідь от-рутохімікатами. Усі ці заходи, твердять природоохороннці, можуть призвести в найближ-чому майбутньому до зникнен-ня дрохв як виду.

На продовженні Закарпат-ської низовини — Середньоду-

найській рівнині дрохви ще трапляються. Вид перебуває під охороною національно-го законодавства, категорично заборонене полювання на цих птахів. Занесено до Міжнарод-ного і Європейського черво-них списків.

Дуже шкода, що цей птах зник із полів Закарпатської ни-зовини. Виявлений Олександ-ром Грабарем 1930 року поблизу села Батьове на межі сучасних Мукачівського і Ужгородського районів (здобутий птах), оче-видно, саме він і зберігається у Закарпатському краєзнавчо-му музеї. Було б значно краще, якби цього птаха ми бачили не опудалом в експозиції музею, а на волі…

У деяких країнах дрохв виро-щують із яєць, зібраних у при-родних угіддях. Але таке відтво-рення птахів у штучних умовах із подальшим вивільненням у при-роду потребує чималих зусиль і спеціальних знань. Хоча в світі є кілька успішних прикладів від-новлення виду на гніздуванні в природі. А отже є надія, що за-карпатські рівнини знову ста-нуть домівкою для дрохви.Олена Бучмейст. науковий співробітник Закарпатського краєзнавчого музею

Орієнтовний розмір і обриси тіла дорослого самця дрохви. Самки цього виду мають менші розміри • Малюнок узято з веб-сторінки Робочої групи з охорони дрохви

9ПТАХ • №3 • осінь 2010

Пророчий сон або квоти СО2 і механізм стримування

економічного розвитку країнЦей матеріал відображає точку зору автора на ситуацію, що відбувається з кліматом в Україні та світі.

Чому така кількість катакліз-мів, пов’язаних із природною стихією, відбувається в наш час? Не відкидаючи фактор інформа-тизації людства, слід сказати, що стихії стали траплятися частіше. Повені, селі, цунамі, урагани, зем-летруси — це все ланки одного ланцюга, що мають одну загальну складову — в своїй більшості вони спричинені людською діяльністю.

Зміни клімату неминучі, але вони багаторазово посилюються в зв’язку з господарською діяль-ністю людини. В свою чергу люд-ство, зазнаючи збитків, повин-но прагнути зменшити вплив на природу. Але не узгодженість дій у світовій економіці призводить тільки до погіршення умов існу-вання людини і створення краї-нам квот із СО2, як конкурентам.

Аналізуючи те, що відбуваєть-ся, необхідно перш за все розста-вити відомі чинники впливу на клімат за ступенем їх сили впли-ву. На думку автора, ця розста-новка матиме таку послідовність:1. Зміна балансування обертання

планети внаслідок господарсь-кої діяльності людини. Вона ви-являється в створенні мережі штучних водосховищ на річках практично всіх міст світу з на-селенням понад мільйон меш-канців. Об’єм акумульованої води Київського водосхови-ща Дніпровського каскаду ГЭС понад 3 км3, що за своєю вагою дорівнює 3 мільярдам тонн. А

таких водойм, що з’явилися за останнє століття, сотні тисяч. На відміну від природних озер, які проіснували тисячі років і планета давно збалансувала їх появу й існування, нові водой-ми викликають дисбаланс. Зі шкільної лави нам відомо, що всі річки завдяки силі тяжін-ня землі «прорізають» свої ру-сла до рівня світового океану. Віками річки повільно регу-лювали свій стік відповідно до обертання землі, а нині нові во-досховища є антибалансом си-ли тяжіння землі. Сюди слід віднести і кар’єри корисних ко-палин і шахти, нафто- і газо-промисли, рухомий склад ва-гою в трильйони тонн.

2. Кардинальні зміни ландшаф-тних поясів унаслідок людської діяльності, нерівномірний роз-поділ лісу, лісостепу, степу, пу-стель ускладнює існуючу цир-куляцію повітряних мас, які приводить у дію сонячне тепло. Раніше існуючі суто лісові зони перетворено частково на агро-ценози, а степ у лісостеп тощо. Осушення боліт у лісовій зоні, висаджування плантацій у пу-стелі, це неминуче призводить до змін переносу атмосфер-них опадів. Льодовики Аркти-ки і Антарктиди, снігові шап-ки гірських вершин — це теж складні регулятори обертання.

3. Викиди СО2 також мають свій вплив, але перші два чинни-ки, як і зміна магнітного поля землі, його тільки посилюють.Багатьох чинників, імовірно,

не враховано, але в подальшому їх буде з’ясовано.

Розглядаючи дію цих чин-ників, згадаймо дзиґу, що обер-тається. У той момент, коли дзиґа зупиняється, вона починає хитатися, особливо сильно, коли не збалансована.

Так ось, у випадку з нашою пла-нетою, штучні водойми з сумар-ною масою трильйони тонн і ви-кликають цей дисбаланс. Для від-новлення балансу в першу чергу відбувається переміщення водних мас світового океану й атмосфер-них опадів, на противагу цим по-рушенням починається розмиван-ня порід берегової лінії, потуж-ні зсувні процеси. В місцях, де це неможливо (океани), включають-ся найпотужніші чинники балан-сування, такі як розплавлена маг-ма під мантією землі в світовому океані. Регулярні збурення магми, що відбуваються в Тихому океані в районі Індонезії–Нової Зелан-дії — тому підтвердження, що мі-льярди тонн природних речовин виведені людиною з балансу зем-лі в північній півкулі. Формуван-ня все більших за об’ємом вологи атмосферних вихорів у північній півкулі призводить до розмивання й зменшення маси материків шля-хом виносу породи в світовий оке-ан і розподілу її далі в рухомих оке-анічних западинах. Автору вдало-ся помітити зв’язок між тривалою негодою і землетрусами. Тривала негода і погане самопочуття вна-слідок підвищення артеріального тиску в автора раптом різко при-пинялися після землетрусу, який стався в регіоні. Подібні спосте-реження особливо чітко я просте-жував у районі Камчатки і остро-ва Сахалін. Той, хто коли-небудь

10 ПТАХ • №3 • осінь 2010

літав на літаку АН-2 і потрапляв у повітряні ями, може пригадати, як у цей момент «завмирає» серце. Це зумовлено миттєвим спадом атмосферного тиску, що веде до розширення кровоносних судин. Саме в моменти розширення кро-воносних судин, як правило, і від-бувається відрив холестеринових бляшок, які викликають інсульт і інфаркт. Подібне можна спостері-гати під час стрибка зі скелі в во-ду. Ці обставини і наштовхнули на думку про природний механізм балансування обертання планети.

Далі слід зазначити, що осу-шення боліт у лісовій зоні і ство-рення там полів для сільгоспро-біт призводить до зміни терміків розігрітого повітря. Наприклад, на українському Поліссі це при-звело до зміни переносу вологи між Балтійським і Чорним мо-рем на користь боліт Полісся. Осушення цих боліт і приведе, на думку автора, лише до збільшен-ня площі боліт Полісся в майбут-ньому, коли з опадами відбудеть-ся ширше нівелювання ґрунтів в околицях. Це досягатиметься опадами і зсувами. Вже нині вид-но перспективу наших меліора-ційних робіт, як війни з вітряка-ми, аж до рівня світового океа-ну. За нашого втручання площа боліт тільки збільшуватиметься.

Смію зазначити, що і насад-ження лісу там, де його не було, призводить до змін термоцир-куляції і проблем регіонів. При-кладом цього є Крим і Карпати. Сто років тому залісненість Кар-патських гір і Криму була напо-ловину меншою. Можна зрозу-міти фінансові апетити лісівни-ків Великобританії, котрі масово висаджують сосну на вересових мочарах Шотландії. Корпоратив-ні інтереси світового лісового го-сподарства приносять їм прибу-ток, але при цьому збитки несуть інші галузі. Заклик «посади ліс» у степовій зоні для мене асоціюєть-

ся з викидом самоскиду буді-вельного сміття на злітній смузі терміків на нашому континенті. Охорона подібних лісів робить ці «дошки» для лісників золоти-ми. Ну горів степ віками, адже це природне явище неминуче в сте-пу. Проте бізнесу лісників не відо-мі проблеми посухи посівів пів-нічніше Олешківських пісків. По-добні помилки відбуваються і в США. Правильні терміки, подіб-но до пухирців повітря в воді, під час штормів, знижують си-лу хвиль ураганів, циклонів, тай-фунів. А правильні терміки, це коли пустеля, степ, лісостеп, ліс, болота відповідають своїй назві і характеру формування терміків.

Уже нині клімат Києва і об-ласті нагадує швидше Полісся, а справжня природна зона Києва змістилася десь у район Умані, так, що процес пішов.

Гадаю, що й Каспійське море теж своєрідний балансир, який або поповнюється, або випаро-вується, допомагаючи нам не так масштабно переносити ін-сульти й інфаркти, виражені в слабкості стінок судин.

Напевно, надходить той час, коли людству необхідно зупи-нитися, озирнутися, чітко сфор-мулювати перед главами держав важливість повного контролю над людською діяльністю, зокре-ма такі, ніби на перший погляд «благі справи», як насадження лі-су. Інакше ми можемо стати свід-ками біблейських слів про «Ар-магедон», коли планета скори-стається своїм найпотужнішим і останнім балансиром — магмою.Сергій Прокопенко науковий співробітник НПО «Селта»м. Сімферополь

Фото woodleywonderworks/Flickr

11ПТАХ • №3 • осінь 2010

МІГРАЦІЯ: в передчутті далекої дороги

Мільйони пернатих мешканців, що сусідили з нами влітку, готуються чи вже й відлетіли на зимівлю. Їхній шлях лежить на південь. Більшість із них комахоїдні, тож із настанням холодів важлива для них їжа зникне в нашій місцевості. Чим є для мігруючих птахів пора підготовки до зимівлі?

Серпокрильці вже практич-но відлетіли. Ластівки сільські та міські гуртом обсідають елек-тричні дроти і невдовзі теж ви-рушать до своїх південних квар-тир. А за ними потягнуться кропив’янки, очеретянки, пли-ски й кам’янки, що були з нами все літо. Так, ми знаємо, що вони «зимують у Африці», але з різно-манітних досліджень нам точно відомо тільки куди вони відліта-ють і як саме вони це роблять. Зокрема, в національні центри кільцювання щорічно стікають-ся результати кільцювання со-тень тисяч птахів, за якими мож-на відстежувати дивовижні ман-дрівки пернатих.

Вражає здатність птахів під-тримувати правильний курс своєї подорожі на таку далеку відстань, проте фізична витривалість, не-обхідна для такого польоту, — ще більш неймовірний аспект мігра-ції. Мігруючі птахи, що долають від 4 до 11 тис. кілометрів, запаса-ють жир, який слугуватиме паль-

ним під час перельоту. Птахи до-тримуються маршрутів, які до-зволяють їм поповнити запаси пального в місцях, де наявна їжа, й дістатися до потрібного місця зимівлі. Це, здається, не так вже й складно, якщо птахи летіти-муть групами, в яких дорослі та молодь подорожують разом. Але багато з мігрантів — це ще наїв-ні молоді птахи, що здійснюють свою подорож уперше й при цьо-му самостійно.

Перше, що роблять мігран-ти — набирають вагу. Цей про-цес контролюють їхні гормони й він розпочинається після сезону розмноження восени. Деякі ви-ди, наприклад, вівчарик весня-ний і мухоловка строката, мігру-ють після повної линьки всього оперення. Мабуть, непогане рі-

шення, адже їхній довгий переліт буде виконано новим, ніскілеч-ки незношеним, оперенням. Є види, яким не потрібно набира-ти масу, тому що вони переліта-ють короткими дистанціями — серпокрильці, ластівки сільські та міські мають змогу живитися під час перельоту. Інші мусять усього за кілька тижнів набра-ти чималі запаси жиру і майже вдвічі збільшити вагу свого тіла. Це дозволить дрібним співочим птахам без зупинки летіти кіль-ка днів і ночей поспіль.

Трав’янки лучна і чорноголова

Ці два види мають дуже схо-жу екологію, проте трав’янка

Ластівки сільські летять великими зграями. Це фото зняте під час весняної міграції виду • Фото Lars Lachman

12 ПТАХ • №3 • осінь 2010

ПТАХИ ПОРЯД ІЗ НАМИ

лучна є мігрантом на далекі від-стані, а чорноголова може зали-шатися зимувати в Європі.

Ластівки сільські

Щоосені кілька мільйонів ластівок сільських величезни-ми зграями полишають наші те-рени, щоб провести зиму в пів-денній частині Африки. Пер-ші птахи полишають Європу вже на початку липня. Це зде-більшого дорослі ластівки, що з якихось причини не гніздилися цього року або не стали роби-ти повторну кладку після втра-ти першої. У дощові ліси побли-зу екватора вони прибувають уже в середині серпня. Молоді ластівки сільські починають свій відліт із середини липня. На екваторі вони з’являться на початку вересня.

Зазвичай зграї ластівок щод-ня переміщуються на кілька со-тень кілометрів і ночують серед очеретів і високих заростей тра-ви. Найбільш напружений від-тинок міграції — це переліт че-рез Сахару до Гани та Нігерії — єдина частина їхньої мандрівки, що вимагає запастися жиром. Решту часу вони можуть живи-тися на льоту і в місцях зупинок.

Зимівельні місця євро-пейських ластівок розташо-вані в західній частині Афри-ки, від екваторіальної зони й аж до південного краю кон-тиненту — південна частина Заїру та Замбії, далі на південь до Ботсвани, Південноафри-канської республіки. Довжи-на міграційного шляху коли-вається від 6 до 10 тис. кіломе-трів. Восени птахи долають цю відстань зі швидкістю близько 150 км за добу (близько 7 годин у день). У місцях зимівлі во-ни з’являються через 8-10 тиж-нів після того, як покинули нас. Весняне повернення швидше й триває близько шести тижнів.

Серпокрилець чорний

Це мабуть наш найдивовиж-ніший малий мігрант. Молоді птахи, які полишають дахи на-ших будинків наприкінці лип-ня, відлітають без батьківського супроводу. Їхній перший політ триватиме близько 23 місяців, перш ніж вони осядуть на від-повідному місці гніздування. У цей проміжний період вони жи-витимуться, відпочиватимуть і спатимуть на крилах, пролетів-ши близько 600 тис. кілометрів.

А до початку вересня місця гніздування полишать усі серпо-крильці. Початок їхньої міграції не пов’язаний зі мінами погоди або наявністю їжі — вона почи-нається, коли пташенята зали-шать свої гнізда. Дорослі птахи часто вирушають у мандрівку одразу після того, як їхнє остан-нє пташеня залишає гніздо.

Зимуватимуть серпокриль-ці на сході Африки. Дехто за-лишиться на зиму в Індії та на Аравійському півострові.

Очеретянка лучна

Перш ніж почати міграцію очеретянки лучні буквально об’їдаються тлею, якою багаті очеретяні зарості. Птахи нако-пичують жир під шкірою, на-віть у голові — через що ма-ють вигляд злегка косооких. За-звичай вони вдвічі збільшують вагу свого тіла, завдяки чому здатні без зупинки перетнути Сахару. А зимуватимуть ці пта-хи в очеретяних заростях пів-денніше Сахари, чимало оче-ретянок проведе зиму в дельті річки Сенегал.

Кропив’янка садова

Ще один вид, можливості за-пасати жир якого, вражають. Ось порівняйте: худий птах ва-жить 15-16 г, а з запасами жи-ру його вага подекуди пере-вищує 40 г. Додаткові грами кропив’янка набирає за рахунок споживання ягід — восени вони полюбляють живитися бузиною та ожиною. Шлях кропив’янок на зимівлю теж проляже че-рез Сахару. Птахи часто роби-тимуть зупинки, оскільки їм складно летіти в спеку. Протя-гом дня вони ховатимуться в тіні скель і кущів Сахари.

Щеврик польовий — перелітний птах із родини Плискові, що зимує в Середземномор’ї, Індії та Центральній Африці • Фото Anastasios Leventis

13ПТАХ • №3 • осінь 2010

Клоунада жовторотих паффінівВ іменах, які давали цьому птахові різні народи, завжди чується пестливо-насмішкуватий відтінок. Російською він «тупік», англійською — puffin, у перекладі «товстунець», а його наукова назва латиною — Fratercula arctica, «арктичний братчик» або «арктичний монашок». Невеликий північний птах своїм ошатним чорно-білим убранням і справді був би схожим на ченця, якби не величезний, на все «лице», червоно-жовтий дзьоб і великі пласкі лапи яскраво-помаранчевого кольору. І те, й інше робить топірця схожим радше на клоуна, ніж на ченця.

Птахи мешкають на узбере-жжях північної частини Атлан-тичного океану. Гніздяться гру-пами або колоніями на морсь-ких берегах. У травні-червні в гніздах, влаштованих у глибо-ких норах, відкладають одне ве-лике яйце, середня маса яко-го 70,5 грамів. Висиджують йо-го обоє батьків протягом 36-42 днів. Пташеня, покрите довгим м’яким пухом, з’являється через шість тижнів.

У значній кількості топірець зустрічається в Ісландії і на Фа-рерських островах.

Не тільки зовнішність, але й манери топірця скидаються на відверту клоунаду. По землі він пересувається, тримаючи тіло практично вертикально, кумед-

но перебираючи при цьому ла-пами. Ще кумедніший вигляд він має при заході на посадку: відчайдушні помахи невеликих крил ледве утримують товстун-ця в повітрі, а широкі лапи вже тягнуться вперед і донизу, не-мов шасі.

Топірець і справді природ-жений клоун, який, як відомо, повинен уміти все: жонглю-вати, показувати фокуси… — але робити це так, ніби вперше взявся за справу й не уявляє, як усе це виконати. Саме такий то-

пірець. Здається, що така гру-ба й короткокрила істота вза-галі не повинна підніматися в повітря, а насправді він розви-ває швидкість понад 80 км/год. і при цьому здійснює несподі-вані маневри. Він без зайвих зусиль злітає з будь-якої по-верхні і легко приводнюється за сильного вітру і хвилюван-ня, тоді як, наприклад, для його родички кайри злетіти зі спо-кійної води — чимала праця, а з рівної землі — украй складна вправа. Він прекрасно плаває і

Фото nigel appleton/Flickr

14 ПТАХ • №3 • осінь 2010

пірнає, не визираючи з-під во-ди 20-30 секунд, буває й до хви-лини. Навіть по землі він бігає доволі швидко, що вже й зов-сім рідкість серед водоплавних птахів. Звісно, в світі перна-тих є і літуни, і норці, і скоро-ходи кращі за паффіна, от тіль-ки тих, хто володіє всіма цими вміннями одночасно — неба-гато. Проте топірець має гарні шанси на перемогу не тільки в багатоборстві, але й в окремих дисциплінах, наприклад у кон-курсі на кращого землекопа. Це один із небагатьох птахів, які вміють рити нори. Не які-небудь ямки в землі, а справж-нісінькі, довжиною інколи більше метра, з гніздовою ка-мерою і туалетною зоною.

Є у топірця і зовсім унікаль-не вміння. Його основна їжа — дрібна морська риба: піщанка, мойва, мальки хека й оселед-ця. Цим він годує і своїх пта-шенят. Але за кожною рибкою до гнізда не налітаєшся, а ки-шень у топірця немає… Він навчився ловити рибу, не ви-пускаючи з дзьоба вже спій-ману. Його жорсткий шерша-вий язик притискає голову ри-би до піднебіння, а решта тіла звисає з дзьоба збоку. Затиск такий міцний, що навіть мер-твий топірець не розлучиться зі здобиччю. Звична норма — близько десятка рибок за один захід, але відомо випадок, коли з дзьоба одного птаха звисало 62 рибинки.

Топірці живуть у всій Пів-нічній Атлантиці і прилеглій до неї частині Арктики, не спуска-ючись південніше Скандинавії і Шотландії й доходячи до Но-вої Землі на сході. Оселяють-ся колоніями (від кількох де-сятків до десятків тисяч пар) у залежності від площі придат-ної для гніздування території. На відміну від інших сусідів

по пташиним базарам вони не розташовують своє потомство на виступах скельних стін, де пташенята відкриті всім вітрам і звідкіля можуть злетіти дони-зу за першого ж необережно-го руху батьків. Топірці, як уже йшлося, риють глибокі і широ-кі нори, а в сліпому кінці об-лаштовують справжнє гніздо з трави і пір’я. У такому при-становищі яйця й пташенята надійно захищені і від примх погоди, і від пернатих хижа-ків, але ось песці чи горностаї можуть знайти і розорити йо-го. Тому ідеальне місце меш-кання паффіна — це малень-кий острівець або стрімчак із неприступними прямовисни-ми скелястими стінами, але обов’язково з шаром м’якого ґрунту поверх. Так і живуть: на виступах стін — кайри, мар-тини, гагарки й інші любителі крутизни, а зверху, в «пентха-узі», — топірці.

Зокрема топірець керуєть-ся принципом «добра добув-ши, кращого не шукай»: як правило, він із року в рік ко-ристується однією й тією ж но-рою і зберігає вірність одно-му вибраному партнеру, по-ки той живий. Обоє батьків по черзі насиджують єдине в се-зоні яйце, а потім теж по чер-зі приносять пташеняті їжу. Церемонія зміни варти в то-пірців унікальна: прилетівши з порцією риби, топірець по-чинає кружляти над колонією, подаючи характерне бурчання хвилин 15-20, поки раптом не попрямує до нори. Його при-землення слугує сигналом для другого члена пари, який виби-рається назовні і летить у мо-ре живитися. А оскільки в ба-гаточисельній колонії постій-но хтось прилітає зі здобиччю, над нею постійно кружляє без-кінечна пташина карусель. Чи

сушать вони таким чином опе-рення перед спуском у нору, чи дають можливість партнерам підготуватися до вильоту, чи заморочують пернатих хижа-ків або просто святкують вда-ле полювання, цього ніхто не знає. Відомо тільки, що такого кружляння більше ні за ким не помічено.

Узагалі-то, такі числен-ні й давно відомі людині пта-хи вивчені мало. Частково це пов’язано з тим, що до них складно застосувати найунівер-сальніший метод орнітології — кільцювання. Кільце висить на лапі, яка дереться на валуни і вигрібає кілограми землі, по-стійно занурюється в агресивну морську воду і повертається на повітря. В таких умовах навіть найстійкіші сплави стираються і піддаються корозії. Так що, ко-ли кільце через кілька років все ще тримається на лапі, прочита-ти напис на ньому вже немож-ливо. Тому, наприклад, ніхто не знає, яка максимальна три-валість життя топірця. Один із зафіксованих рекордів — 29 ро-ків, але фахівці підозрюють, що це не межа.

Життя топірця не назвеш безтурботним, але для істоти такого розміру ворогів у нього на диво мало. Головні з них — це великі мартини: поморники, бургомістр і особливо великий морський. Всі вони в еволюцій-ному відношенні перебувають між морськими птахами-ри-балками і справжніми хижака-ми. Вони відбирають рибу в ін-ших птахів, їдять дохлу рибу, викинуту на берег, ловлять гри-зунів, розорюють чужі гнізда. А на топірців полюють цілеспря-мовано, ловлячи їх на льоту: яким би справним літуном не був «арктичний братчик», йому не втекти від стрімкого марти-на. Однак пернаті бандити зна-

15ПТАХ • №3 • осінь 2010

ють міру і, збираючи данину з колоній топірців, ніколи не зни-щують їх повністю.

Чого не скажеш про іншо-го ворога — людину. Морсь-кі птахи і їхні яйця здавна слу-жили важливим і легкодоступ-ним харчем для мешканців північних узбереж. Від двоно-гого мисливця не захищали ні прямовисні скелі, ні глибокі но-ри. Окрім того, разом із ним на північні береги прийшли соба-ки, кішки і щурі, яким пташи-не м’ясо і яйця теж до смаку. У міру того як північ Атлантики обживали люди, поселення то-пірців на материковому березі ставали все більш рідкісним, а потім і зникали зовсім.

Нині серйозний промисел топірців продовжується тіль-ки на Фарерах, в Ісландії і в де-яких місцях Норвегії (зокрема, на Лафотенських островах).

Але й там це, радше, забава, ніж серйозне джерело їжі або доходів: м’ясо топірців має сильний запах риби. Їсти його, звісно, можна, але, щоб отри-мувати від цього задоволення, потрібно бути фарерським ри-балкою. Природно, в усіх міс-цях, де це полювання ще існує, діють суворі обмеження: на-приклад, заборонено лови-ти топірця, який несе в дзьобі рибу, оскільки це означає, що в нього на утриманні пташе-ня. Чи завдяки цим заборонам, чи просто в силу малолюдно-сті територій як раз у місцях, де зберігся промисел, топірців і досі багато, і їхня чисельність не знижується.

У інших країнах промисел топірців заборонений або се-зонно, або взагалі не ведеть-ся. Зате на перший план вийш-ли інші загрози. Як і всі морські

птахи, топірці дуже стражда-ють від забруднення вод, зокре-ма, нафтою. Тим часом шельф Північного і Норвезького морів нині один із головних нафто-носних районів світу, а Північ-на Атлантика загалом — по-ле інтенсивних і постійно зро-стаючих танкерних перевезень. Позначаються на топірцях і от-рутохімікати, які змиваються з полів і виносяться річками в море, і хронічний перелов трі-ски і хека, мальками яких жив-ляться птахи. Навіть занадто ін-тенсивний туризм у деяких міс-цях став серйозною загрозою: якщо топірців занадто часто турбувати під час гніздування, вони можуть узагалі відмовити-ся від розмноження.

Борис ЖуковЦю статтю вперше було надруковано в журналі «Вокруг света»

Фото USFWS

16 ПТАХ • №3 • осінь 2010

Ягода-малина

Ягоди — вони ростуть на деревах, кущах, витких рослинах, на наземній рослинності. Ними по-

любляють ласувати тварини, особливо птахи. Дрозди й яго-ди такі ж нерозлучні супутни-ки, як морозиво і серпень, але ці дикі плоди є такою ж неза-мінною частиною раціону ще й глушця і тетерука (чорниця). А в Арктиці, навіть великі ссавці такі як білий ведмідь букваль-но тижнями жирують на лохи-ні. Для птахів вибір ягід і три-валість плодового сезону, про-тягом якого доступне ягідне різноманіття — від черешень-вишень і бузини в червні до го-робини й падуба в січні — озна-чає, що багато співочих птахів переключаються з літнього ра-ціону, складеного безхребетни-ми, на зимову ягідну дієту. Зи-мові холоди не дають птахам можливості вишукувати ли-чинок, черв’яків чи опале на-сіння в мерзлому й засніжено-му ґрунті, залишаючи ягоди чи неєдиним поживним ресурсом для багатьох видів. А як щодо самих ягід?

Птахи і ягоди — це дуже на-очний приклад взаємодії в при-роди. Соковита м’якоть яго-ди містить крохмаль/вуглево-ди, які покривають і захищають насінину всередині. Багато ягід, окрім цього, ще й багаті на віта-міни. Шипшина містить концен-трований вітамін С (хто з нас не вживав вітамінний аптечний сироп шипшини). І вся ця ко-ристь упакована в яскраву, ви-лискуючу оболонку для прива-блення ласунів. Птахи поїдають плоди і розповсюджують цінне насіння, що міститься в ягоді, на чималу відстань. Вони гублять

або випорожнюють неперетрав-лене насіння, даючи змогу від-творюватися рослині.

Одначе поширення насіння не спрацьовує тоді, коли міцно-дзьобі види розлущують насіни-ну й виїдають її вміст. Але, на-приклад, твердокам’яне насіння глоду та інших кущів проходить через травний трак птаха неу-шкодженим. Поживні й деліка-

тесні плоди тиса ягідного мають насіння, вкрите отруйною обо-лонкою. Це не так для відляку-вання, як засіб, який гарантува-тиме, що споживачі з’їдять плід і виплюнуть несмачну насінину.

Серед птахів найбільші ягідні ласуни — дрозди чорні й співо-чі, чикотні, дрозди-омелюхи то-що. Взимку кочові зграї цих ви-дів обчищають від ягід населе-

Омелюхи завжди знайдуть «ягідне» місце • Малюнок Ігоря Землянських

17ПТАХ • №3 • осінь 2010

ні пункти та околиці. У більш м’яку пору, восени, їхнє живлен-ня чергується між пошуком ли-чинок у ґрунті та обскубуванням ягід на живоплотах. Живлять-ся зграями, але не завжди в зго-ді між собою. Зграйне існування дарує безпеку й спільне бажання відшукати «ягідне» місце. Проте коли врожай ягід помічено, тоді кожен за себе. Виняток — дроз-ди-омелюхи. Вони захищають свій ягідник від будь-яких зайд.

Для такої поведінки вони ма-ють подвійну мотивацію. По-перше, вони прагнуть, щоб їхні ягідні запаси слугували як своє-рідна комора, що постачатиме їх усю зиму. Тобто, несамовито захи-щаючи якесь дерево, вони можуть деякий час не починати об’їдати його. По-друге, якщо важкі ча-си так і не настануть, наприкін-ці зими птахи матимуть величез-ну перевагу в вигляді запасів їжі, що дасть змогу раніше розпочати сезон гніздування. І хоча «розсуд-ливість» їхнє друге ім’я, протекці-оністські плани може цілковито зруйнувати поява орди непроха-них. Дрозди-омелюхи ще ті забія-ки, але оборона від навали чикот-нів буває безнадійною.

Шпаки, що зажили слави най-більш успішних птахів на Землі, теж не схильні відмовлятися від урожаю ягід, особливо бузини, пізнього літа або восени. Шпа-ки послідовні в своєму підході і вміють методично оббирати ку-щі згори донизу. Вони також гу-блять набагато менше ягід, аніж інші птахи, і залишають по собі цілковито оголені кущі. Однак і вони поступаються омелюхам, близьким родичам із широкого поясу хвойних лісів, що простя-гається від Європи до Росії.

Немає сумнівів, омелюхи ма-ють приголомшливий вигляд. Оксамитово-буре оперення; про-мовисті чуби і макіяж, який на-дихне будь-якого візажиста. У пе-

рекладі з голландської їхня назва pestvogel звучить як птах-шкідник. І це правда. Омелюхи відомі таки-ми двома особливостями: своїми спорадичними вторгненнями (ін-вазіями) взимку і бенкетами на ягодах, там де з’являються. І хо-ча влітку вони живляться, ловля-чи на льоту комарів, в інші пори року вид переходить винятково на ягідний харч. Зграї омелюхів із півночі кочують у пошуках кор-му, а це означає що напрямки їх-ніх переміщень можуть бути не-передбачуваними.

Омелюхи відщипують і за-ковтують ягоди цілими, а потім відпочивають, щоб перетрави-ти обід перш ніж полетіти й об-скубти ще більше глоду, шип-шини чи інших ягід, що черво-ніють на живоплотах і деревах. Вони не вибагливі, тому зграї можуть приземлятися як на го-робині в міському парку, так і на дикорослих посадках глоду десь у сільській місцевості. Походячи з північних лісів, омелюхи ма-ло знайомі з людьми, а тому ма-ють милу звичку бути цілковито байдужими до появи людини.

Отже, скільки ягід вони мо-жуть з’їсти? У літературі описа-но цікаві спостереження, прове-дені 2001 року в Белфасті (Вели-кобританія). Чимала зграя з 500 омелюхів протягом чотирьох зи-мових місяців активно обносила кущі кизильнику в міських пар-ках і на приватних садибах. У ході обліків було з’ясовано, що один птах щодня споживав до 500 ягід. До речі, результати цих спостережень цілковито збіга-ються зі схожими дослідження-ми, проведеними в інших місце-востях. Тепер трохи математики. Скільки ягід не оминула зграя омелюхів протягом 100 днів від середини грудня до кінця берез-ня? Неймовірна відповідь — 25 мільйонів?

Світом пернатих я почав цікавитися, коли був ще юнаком. На цьому початковому етапі орнітологічної діяльності зі мною трапився один випадок, який багато чому навчив, а саме зрозуміти силу інстинкту птахів, бути максимально обережним при спостереженні за пернатими і відкрив багато на той час ще невідомих епізодів із їхнього життя.

Моя хата стояла на околи-ці села, через дорогу навпроти розкинувся невеличкий ста-вок, за яким тягнулася віль-хово-березова посадка. Якось у цій посадці я натрапив на гніздо, яке птахи розмістили в кроні молодої вільхи на висоті 1 метр. Птаха, що сидів у ку-блі, я впізнав одразу — це була коноплянка. Турбувати її я не став і одразу ж пішов геть.

Однак юнацька цікавість не хотіла давати спокою птахо-ві. Протягом дня я кілька разів прибігав до гнізда, яке було всь-ого лише за сто метрів від моєї хати. Побачивши, що птах спо-кійно сидить у гнізді й не злітає з нього, я почав нахабніти: під час кожних відвідин набли-жався все ближче й ближче. Нарешті настав момент, коли я насмілився протягнути руку до самки-коноплянки. Я її по-гладив, при цьому птах лише повернув голову, слідкуючи за моїми рухами. Наступного дня я вдався до дій, які зараз ніко-ли б не повторив. Та лише те-пер я знаю, що часто птах може покинути гніздо, навіть якщо всього лише пройти повз ньо-

18 ПТАХ • №3 • осінь 2010

го. Тоді ж я керувався юнацькою допитливість, але, на щастя, все минулося.

Мені дуже хотілося дізнатися, що там під птахом, у кублі: скіль-ки яєць, а може там уже й пташе-нята? Для цього треба було взя-ти птаха в руки та підняти, що я й зробив. Було це нелегко, адже пташка міцно притислася до ло-точка. Коли я підняв коноплян-ку, вона видала короткий звук, у якому чулося щось благаль-не. У гнізді лежало шість яєчок блакитного кольору, поцяцько-ваних дрібними крапочками. За мить я повернув птаха у гніздо. Коноплянка, наче й не було нічо-го, зручно вмостилася на кладку.

Така реакція птаха була для мене дивною та водночас незро-зумілою. Я не знав, що зумови-ло «спокій» коноплянки: вона просто мене не боялася, чи все-таки переживала стрес. Незаба-ром я провів біля гнізда експе-римент, який і дав відповідь на ці запитання. В чергове, відві-дуючи коноплянку, я взяв з со-бою пшоно, маючи надію її пого-дувати. Коли протягнув до птаха руку з кормом, не повірив своїм очам: коноплянка почала скль-овувати зернятка. Мене це над-звичайно вразило. Тепер я пере-конався — ми стали друзями.

Після цього випадку я ще частіше почав навідувався до гнізда. Забувши, що у коноплян-ки є свій, природний годуваль-ник, я взяв усі обов’язки на себе і навіть дуже хвилювався, коли через зайнятість по господар-ству не міг прийти і нагодува-ти пташку. Згодом я прилашту-вав біля гнізда годівничку — ко-рок від пляшки, у який насипав пшоно. Коноплянка за моєї від-сутності повністю скльовувала залишений корм.

Минав час, я з нетерпінням че-кав появи пташенят. Однак про-цес вилуплення побачити мені не вдалося: якраз у цей період ба-гато працював на присадибній ділянці. На цьому й моя дружба з птахом, що насиджував яйця, за-кінчилася: скільки б не приходив до гнізда, я завжди заставав біля пташенят червоногрудого самця, який одразу ж утікав, побачив-ши мене. Або ж пташенята були у гнізді самі. Самки-коноплянки після цього я не бачив…

Минуло вже багато років з часу цього спостереження, од-нак такого близького товарист-ва у мене більше не траплялося з жодним птахом. Не раз після то-го знаходив гнізда коноплянок, навіть знайшов гніздо, збудоване в стіні споруди, де випала цегли-на. Та всі птахи тримали зі мною природну дистанцію. Лише цьо-го року одна коноплянка дозво-лила пофотографувати себе з від-стані п’ятдесят сантиметрів, та й то не на довго і … лише раз!Василь Ільчук голова Рівненського осередку ТОП

Дружба з коноплянкою

Гніздо коноплянки • Фото Василя Ільчука

Коноплянка живиться насінням, особливо полюбляє насіння диких рослин. У багатьох європейських країнах цей вид занесено в червоний список • Фото Василя Ільчука

19ПТАХ • №3 • осінь 2010

Пристрасне захоплення

Birdwatching, birding або twitching — це англійські назви того, що ми називаємо спостереження за птахами. Більшість із нас, спостерігачів, не є фахівцями орнітологами, які вивчають птахів із науковою метою. Натомість ми займаємося цією справою заради задоволення, відпочинку, пізнання й спілкування з природою. Для одних — це пристрасне хобі, для інших — один із видів пізнавального дозвілля, а для декого — навіть спорт.

«Спостереження за птаха-ми — зайняття, яке доступ-не для всіх, його легко розпоча-ти, а вдосконаленню навичок і техніки немає меж. А як ціка-во навчатися розуміти всі де-талі та тонкощі пташиної по-ведінки й зовнішності. Це хобі дійсно дозволило мені ближче доторкнутися до поезії приро-ди й познайомитися з місцевіс-тю, де я мешкаю, заохотило мене досліджувати навколиш-ні ліси й цілини. А ще це добре поєднується з фотографуван-ням. Воно зробило мене більш обізнаним і чутливим до еколо-гічних негараздів нашого суча-сного життя, перетворило на палкого прихильника місцевого осередку Товариства Одюбон.

Адже наші менші брати по-требують допомоги.» Так опи-сує своє улюблене хобі програ-міст Чак із Силіконової доли-ни (США).

Дійсно, якщо ви шукаєте хо-бі, яке покличе вас у природу, буде дружнє до довкілля, не по-требуватиме значних укладень коштів у спорядження, можли-во, спостереження за птахами саме для вас. А коли зародило-ся це хобі?

Нашим предкам було не до спостережень за птахами. Їх, як відомо, більше цікавив утилітарний бік справи. Пер-ший науковий інтерес до птахів можна простежити в працях природознавців десь напри-кінці 17 сторіччя. Відомі до-

Жодних вікових обмежень — спостерігати за птахами можна в будь-якому віці • Фото Архів ОТОП

20 ПТАХ • №3 • осінь 2010

слідники природи того часу Гілберт Вайт, Джорж Монта-гю, Джон Клер й інші почи-нали спостерігати за птахами з естетичних міркувань і для проведення наукових дослід-жень. У Вікторіанську епоху в Британії запанувала справжня «пошесть» на вивчення птахів. Тодішні вельможі завзято ко-лекціонували яйця та шкірки птахів, які їм звозили на замов-лення з усього світу. Це захо-плення спровокувало надмірне переслідування птахів у при-роді. Про справжні спостере-ження як такі ще не йшлося, ад-же в ті часи вид птаха визнача-ли буквально тримаючи в руках, здобувши його після відстрілу або впіймавши сільцем. Про-тягом сторіччя птахів убивали, препарували, робили з них опу-дала для вивчення та вистав-лення напоказ як модну забав-ку. Зрештою серед зростаючої армії спостерігачів за птахами вже на початку 19 сторіччя все частіше почали лунати закли-ки на захист птахів, а на почат-ку 20 сторіччя в Західній Євро-пі та США зародився природоо-хоронний рух на захист птахів. Тоді ж з’явилися перші органі-зації з охорони птахів — Това-риство Одюбон у США і Ко-ролівське товариство охорони птахів у Великобританії.

Нині спостерігачі за птахами замість рушниць і сілець озброю-ються різноманітними оптични-ми пристроями, фото- і відеока-мерами. Багато з них подорожу-ють світом, відвідують віддалені природні біотопи, ведуть списки побачених там видів птахів. Цей вид дозвілля нині надзвичайно популярний у Західній Європі та США. Захоплення птахами при-ваблює різноманітних за фахом і соціальним положенням людей: священників, політиків, профе-сорів, робітників, акторів тощо.

Серед знаменитостей-спостері-гачів за птахами колишній аме-риканський президент Джимі Картер і автор Джеймса Бонда Ян Флемінг.

Психологи пояснюють це хо-бі як своєрідне заміщення пра-давнього мисливського інстин-кту чоловіків або ж як прояв потягу людини до систематиз-ування оточуючого світу. Чоло-віки цікавляться спостереження-ми за птахами через можливість ділитися своїми знаннями, нато-мість жінки вважають це зайнят-тя інтелектуальним і цікавим. Хоча за даними соціологів, у це хобі набагато частіше надаються чоловіки. Мабуть і справді в усь-ому винен прадавній інстинкт мисливця.

Здобуваючи свої знання в природі за допомогою визнач-ників, читаючи різноманітну спеціалізовану літературу, бага-то спостерігачів-аматорів свої-ми знаннями про особливості видів, їхні середовища існуван-ня не лише не поступаються фахівцям орнітологам, але й пе-ревершують їх. Вони часто бе-руть участь у організованих об-ліках птахів або дослідженнях міграційних шляхів видів, ве-

дуть регулярні спостереження за птахами на певній території, наприклад ІВА території, допо-магаючи виявляти екологічні за-грози існуванню птахів, допису-ють у провідні наукові журнали з орнітології.

Але чи не шкодить таке зай-няття самим птахам і їхнім біо-топам, адже прихильників цьо-го виду дозвілля з року в рік стає дедалі більше? Ось, наприклад, у Північній Америці наприкін-ці 1980-х років тих, хто долучав-ся до спостережень за птахами, налічували 61 млн. осіб.

Сучасні птахолюби виро-били свій етичний кодекс. Йо-го засадничі правила зрозумілі й не складні для дотримання: поводитися в природі тихо, бу-ти особливо обережними в по-тенційних або реальних місцях гніздування птахів; не наражати птахів на стрес, обмежуючи ви-користання фототехніки й про-гравачів; не втручатися в гніздо-ві колонії; дбати про чистоту довкілля тощо. А найголовніше, отримувати задоволення від по-баченого!У цій статті використано матеріали з Вікіпедії

ЯК ОБРАТИ БІНОКЛЬ ДЛЯ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ЗА ПТАХАМИ

«Людина з біноклем» — так часто нази-вають спостерігачів за птахами. Чи потрібен цей прилад під час спостереження? І так, і ні. Якщо, ви, наприклад, ведете спостереження в забудованій місцевості, особливо в містах, де птахів часто можна спостерігати з дуже близької відстані, то він тільки зайвий. Із ін-шого боку, всі, хто намагався спостерігати за птахами в бінокль знають, що лише цей тип спостережень дозволяє ввійти в справжній «особистий контакт» із птахами та дійсно по-чати ними захоплюватися.

Купуючи бінокля, на що слід звертати осо-бливу увагу? По-перше, збільшення, яке дає бінокль. Напис 8▶25, 8▶40 тощо означає, що птах, якого ви спостерігатимете в об’єктив, буде збільшений у 8 разів. У наш час є біно-клі, зі збільшенням 10▶, проте слід заува-жити: все, що вище за 10, не завжди добре, оскільки це впливає на яскравість картин-

ки, а також на поле зору. Сильне збільшення ускладнює проведення спостережень серед дерев (у лісі чи парку)

Друга цифра в написі — це діаметр або ширина лінзи об’єктива (об’єктиви — це па-ра більших лінз, спрямованих на предмет спо-стереження). Що більша ця цифра, то яскраві-ше буде зображення. Адже ширші об’єктиви пропускають більше світла А це має важли-ве значення, особливо під час спостережень у вечірню пору, в сутінках або в похмурий день.

Тим, хто не бажає носити пару біноклів на спостереження, можна порадити підзор-ну трубу. Вона менша, ніж бінокль і має ли-ше одну лінзу.

Якщо ви початківець, не варто одразу ку-пувати суперпрофесійне обладнання. Біль-ше того, біноклі з «середніми» параметрами набагато кращі для аматора, оскільки ними легше користуватися.

21ПТАХ • №3 • осінь 2010

Осінні дні спостережень за птахами — EuroBirdwatch10

Шановні друзі!2 і 3 жовтня пройдуть тради-

ційні Осінні спостереження за птахами — EuroBir�w�tch 2010 — наймасовіша акція зі спостере-ження птахів у світі. Починаючи з 1993 року Bir�Life Intern�tion�l щорічно запрошує всіх охочих приєднатися до спостережень за дивовижним природним яви-щем — осінньою міграцією птахів.

Цього року EuroBir�w�tch 2010 є частиною Всесвітньо-го фестивалю птахів і закликає до збереження біорізноманіт-

тя і зупинення втрати видів, що нині мешкають на планеті. Усі учасники цьогорічних спостере-жень мають можливість переда-ти світовим лідерам, що зберуть-ся на конференцію в японському місті Нагоя, свій голос на захист біорізноманіття.

Як взяти участь у спостереженнях?

Участь у спостереженнях від-крита для всіх охочих, потрібно лише:

• вийти 2 чи 3 жовтня в приро-ду — це може бути місцевість у населеному пункті поблизу вашої домівки або ж природ-не середовище — ліс чи лука, берег річки, озеро чи морське узбережжя тощо;

• поспостерігати за птахами, занотувати побачені види та їх кількість;

• зібрану інформацію опера-тивно повідомити в Укра-їнське товариство охоро-ни птахів, що є національ-ним центром EuroBir�w�tch в Україні.

Це фото молодих цюрихців разом із сотнями інших знімків із багатьох європейських країн буде передане учасникам Конференції сторін Конвенції про збереження біорізноманіття, що в жовтні пройде в японському місті Нагоя

22 ПТАХ • №3 • осінь 2010

АКЦІЇ ТА КОНКУРСИ

Інформацію повідомляй-те протягом 2–3 жовтня (до 16.00 години 3 жовтня).

Найзручніший спосіб пе-редачі даних — за допомогою електронної анкети на сайті Товариства: http://www.bir�life.org.u�/b-w�tch08.php

Також дані спостережень можна повідомити телефона-ми: (095) 132-60-43, (098) 322-27-57 або електронною по-штою uspb@bir�life.org.u�

Як передати своє послання

про збереження біорізноманіття до лідерів країн?

Для цього перебуваючи з ро-диною чи друзями на природі під час спостережень чи відпо-чинку зробіть цифровий знімок своєї групи. Люди, що будуть зо-бражені на знімку повинні три-мати в руках плакат із закликом про порятунок біорізноманіт-тя. Наприклад, можна трима-ти в руках осінній номер жур-налу «Птах» 2010, повернувши до об’єктива останню сторінку обкладинки. Або ж виготовити свій невеличкий плакат. Також необхідно мати в руках невели-кий плакат із назвою вашого на-селеного пункту і країни латин-ськими літерами. Наприклад, Goloskiv, Ukraine.

Надсилайте групові знім-ки до 12 жовтня 2010 електро-нною поштою на адресу: uspb@bir�life.org.u�

Усі знімки з України та інших європейських держав, на яких тисячі людей демонструватимуть своє занепокоєння долею світо-вого біорізноманіття, делегація Bir�Life вручить лідерам країн на конференції в Нагої, що пройде з 18 по 29 жовтня 2010 року.

Однокрил ОповіданняГригір Тютюнник

Днів зо три Кузьці робо-ти на розсаднику не-має, тому що гайворони спершу бояться опудал.

Налетять із лісу великою кри-кливою зграєю, тільки замах-нуться сісти на лан, аж гульк — «Данило» порожніми рукавами на них махає, «дід Миколайчик» ляскає полами піджака, а «баба Оксьонша» так лопотить фарту-шиною, що годі підступитися... То чорнокрилі розбишаки від-літають геть і сердито та хрипко перемовляються між собою:

– Кр-р... Кр-ра-а... Не пожи-вились, того й сердяться. Однак минає день-другий, гайворон-

ня звикає до опудал, любісінько походжає поміж ними та вишу-кує здобич: набачить молодень-кий пагін, що тільки-но виткнув-ся з землі, — хвать його дзьобом, як обценьками, смик — і трощить. Отоді Кузьці роботи та роботи. Ховаючись за деревцями, він ти-хо, інколи навіть поповзом, під-крадається до найбільшого гурту і з лютим гарчанням кидається до першого-ліпшого птаха. Наляка-не гайвороння хльоскає крильми, злітає вгору й свариться на Кузьку:

– Кр-р... Кр-р...Так було щороку.А це трапилася Кузьці не-

сподіванка. Підкрався до зграї,

Малюнок John Gould

23ПТАХ • №3 • осінь 2010

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

що походжала неподалік од «ба-би Оксьонші» та вишукувала па-гінці, де молодші, налетів на неї вихором і прогнав.

Тільки один птах не злетів, а, тягнучи по землі крило, одбіг трохи й зупинився, наставивши на Кузьку хижі блискучі оченята.

Кузька ошкірив зуби і в два стрибки опинився коло гайво-рона. Той каркнув, випростав-ся на ногах і так стукнув Кузь-ку дзьобом у лоб, що він аж за-точився і заскімлив. А гайворон тим часом поволік своє вивих-нуте крило далі, все озираючись та погрозливо каркаючи. Кузь-ка не погнався за ним удруге, бо голова йому наморочилася, а в очах стояв туман. Полежав тро-хи, пошкріб лапою вдарене міс-це, поскавучав тихенько від бо-лю та й поплентався до сторож-ки. І одне його вухо, що звисало вниз, ображено теліпалося...

– О?! — зустрів його Данило, який саме варив кашу під гру-шею. — Об сучок ударився з роз-гону, чи що? — і поторкав паль-цем Кузьчин лоб.

Кузька жалібно писнув і при-тулився до Данилової ноги.

– Ну то йди полеж, воно ми-неться, минеться, — лагідненько порадив старий.

Кузька поліз під поріжок, де йо-му вже було послано сіна, і скоро заснув. Уві сні йому ввижався вели-кий чорний птах, що підступився до нього покрадьки й цілився своїм залізним дзьобом просто в око.

Кузька здригався й сонно гарчав.Прокинувся він аж тоді, ко-

ли сонце сховалося за гору. Не-бо там було червоне, і вода в ка-люжах поміж молодою травою, і цвіт на груші також були чер-воні. Кузька потяг носом по-вітря, і враз йому забулися і жи-вий гайворон, і той, що снився: повітря смачно пахло димком і кашею. Кузька облизнувся, стру-снув сіно, що набилося йому в

шерсть, і пішов до вогнища. Во-но вже пригасло, тільки жаринки деінде яскраво жевріли крізь по-піл. Але не встиг Кузька зробити й двох своїх крочків, як зупинив-ся, вкрай здивований: біля казан-ка з кашею, що вичахала під ку-щем, стояв гайворон з опалим на землю крилом і доставав дзьобом пахуче їстиво. Каша була ще, ма-буть, гаряча, бо, вхопивши гру-дочку, гайворон одразу ж кидав її на землю і ждав, доки вона охоло-не, тоді пожадливо ковтав.

– Гр-р...— загарчав Кузька, од-нак підійти ближче не посмів.

– Кр-р-р...— сердито сказав гайворон і знову поліз дзьобом у казанок.

– А що це в нас за гість отакий шкідливий? — вийшов із гуща-вини Данило з оберемком дров.

Гайворон повів на нього сірим дзьобом, присів перелякано, потім рвучко звівся на ноги і по-стрибав у кущі, тягнучи крило, а Кузька закрутився, як дзиґа, й ра-денько задзяволив.

– Е-е, та він підранений, бач, однокрил, — сказав Данило й пі-шов у кущі. Незабаром він по-вернувся, тримаючи в руках гай-ворона. Птах сердито каркав, бив крилом Данила по грудях і намагався клюнути його в руку. Тоді Данило піймав розчепіре-ного дзьоба, затис у кулаці й ти-хо та лагідно засміявся:

– Підожди, підожди биться, дурненький, — став біля казанка навколішки і заходився годувати приблуду кашею просто з ложки.

Спершу птах одвертав од неї дзьоба, тоді клюнув раз, удруге — і за хвилю ложка була вже порожня.

– Отако, отако! — весело при-казував Данило, а Кузька швид-ко-швидко тупцяв передніми лапами й повискував — теж ве-село, бо як і він їв, то господар приказував отак само.

– Ти, Кузьмо, його не займай, — сказав Данило, пускаючи пта-

ха на землю. — Бачиш: не годен він ні харчу собі добути, ані в гніздо злетіти. Однокрил! О, так ми його й прозвемо.

Потім вечеряли Данило й Кузька — Данило прямо з казан-ка, а Кузька із свого черепка. А Однокрил пострибав під кущ і там причаївся.

Після вечері Данило з Кузь-кою подалися на розсадник по-дивитися, чи не заподіяно там якоїсь шкоди, а Однокрил ви-брався з кущів, присів біля во-гнища і дивився на жар: він, як і всі гайворони, любив блискуче.

Було вже зовсім поночі, коли Да-нило та Кузька повернулися до сто-рожки. Старий покурив біля поро-га, покашляв, побурмотів щось сам собі й пішов спати. А Кузька обни-шпорив усі кущі довкола, шукаючи Однокрила, і, не знайшовши, по-брався в своє кубло. Тільки просу-нув голову під поріг, а звідти:

– К-р-р...Кузька зіщулився, принишк,

боячись навіть поворухнутися. Так і заснув: голова під порогом, спина надворі. Та вже другої ночі Однокрил упустив під поріг усьо-го Кузьку й не сварився, бо вдвох було тепліше спати. Так вони й за-жили у мирі та злагоді. Вдень Од-нокрил ходив пастися на молодій траві, а ввечері повертався, неод-мінно несучи в дзьобі щось бли-скуче: або ґудзик, або скляноч-ку, або ще якусь цяцьку. Принесе, покладе біля порога й роздив-ляється. Кузька теж роздивляв-ся, торкав знахідку лапою, нюхав і кліпав очима: що в ній цікавого? Тільки в боки мулятиме. Одно-крил-бо всі ті блискітки носив у кубло. І вдень, коли сонце проби-валося крізь щілину під поріг, там усе сяяло, як у казковій скриньці з коштовностями... А Однокрил, якщо не пасся, перекладав свої скарби з місця на місце і все не міг на них надивитися.

24 ПТАХ • №3 • осінь 2010

Члени Українського товариства охорони птахів: � беруть участь у програмах із практичної охорони та вив-

чення птахів; � належать до найбільшої і найвпливовішої природоохо-

ронної організації світу — BirdLife International, що налі-чує понад 2,5 мільйони членів;

� отримують: � квартальний часопис «Птах» і членський квиток; � інформаційні листівки щодо різноманітних акцій, які ор-

ганізовує Товариство.

Станьте членом Українського товариства охорони птахів! Зробіть свій внесок у справу охорони природи!

ЧЛЕНСЬКА АНКЕТА(заповніть друкованими літерами)

Прізвище, ім’я, побатькові

Рік народженняПоштова адреса: індекс (___________)

ТелефонE-mailМісце роботи/навчання

Хто запропонував Вам стати членом Товариства?

Які проблеми охорони птахів Вас цікавлять?

Дата

Підпис

Типи річного внеску(необхідне відмітити)

10 гривень (пільговий для пенсіонерів, інвалідів) 20 гривень (для студентів) 25 гривень (базовий, індивідуальний)

Я хочу зробити додатковий благодійний внесок на розвиток Товариства на суму ____________ гривень.

Членський внесок переказуйте на поштову адресу Това-риства або на банківський рахунок:

р/р 26003401300085 у ЗАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 20069726

У графі «Вид платежу», будь ласка, зазначте: «БЛАГОДІЙ‑НИЙ ВНЕСОК». Ми просимо Вас зазначите саме таке форму-лювання в зв’язку зі змінами чинного законодавства України, що стосується громадських організацій.

Заповнену членську анкету надсилайте листом разом із квитанцією про банківський або поштовий переказ.

Українське товариство охорони птахів зобов’язується дотримуватися конфіденційності і захищати особисту

інформацію своїх членів, не передавати та не продавати особисті дані членів третім особам.

Видання Товариства

Сільське господарство та охорона природи. Посібник із практичного управління, відновлення та створення природних біотопів на сільгоспугіддях / Джон Ендрюс і Майкл Рібейн, пер. з англ.: за загальною редакцією О. В. Дудкіна, О. М. Осадчої. — К.: 2006. — 288с.

Вологі луки. Посібник з управління та

відновлення /Філ Бенстід та ін., пер. з англ,; за

загальною редакцією О. В. Дудкіна, О. М. Осадчої.

— К.: 2005. — 128 с., іл.

«Методы полевых экспедиционных исследований. Исследования и учеты птиц», Колин Бибби, Мартин Джонс и Стьюарт Марсден. Завантажуйте книгу за адресою: http://www.birdlife.org.ua/public.htm

КОЛЬОРОВІ ПЛАКАТИ ФОРМАТУ А1:

«Рідкісні водно‑болотні птахи України» — спеціальний випуск із нагоди ювілею

Т. Б. Ардамацької

«Зберігаючи річку — зберігаєш своє

майбутнє!»

Програма «Орлан‑білохвіст в Україні»

Усі видання можна замовити в Секретаріаті

Товариства

Приєднуйтеся до Українського товариства охорони птахів

2/3 жовтня 2010Врятуємо біорізноманіття

який тут текст?Fo

to: W

hite

-fron

ted G

oose

(Ans

er al

bifro

ns), A

utho

r: And

rej C

hudý

, Gra

phic

: Ján S

vetlí

k

Euro Birdwatch