Поетична осінь – 2011 Святково прикрашена зала.

Ведучий 1 Осінь ніжні розпустила Фарби різних кольорів І ласкаво запросила Знов до зали школярів.

Ведучий 2 Жовтень. Сонця повінь, Золотиться осінній лист, Зал наш знову усмішкою повен, Ми його невмирущий зміст.

Ведучий 3 Як ми раді у світлу днину Друзів знову всіх зустріть Рідна школо, шкільна родино! Українського роду віть.

Ведучий4 Осінь у задумливій красі, Золотом покриті небосхили, Ми йдемо по вранішній росі І дерева віти нахилили.

Ведучий 1 Вдалині курличуть журавлі, Відлітають в теплі небокраї, Залишивши на своїй землі Пісню туги і прощання зграї.

Звучить музикаВедучий 2 Журливо музика заграла, і закружляло в вальсі листя. В країну осінь завітала, красива, сонячна, барвиста.Ведучий 3Вікриємо завісу ненароком і зазирнем в осінню пору року.Вона тоді буває чарівна, коли стає золотокоса.Отож, запрошуємо в осінь!

Ведучий 4Хай усім буде затишно з нами, хоч за вікнами дощик шумить.Поговорим про осінь віршами, і хай музика ніжно звучить.

Пісня

Ведучий 1: Є в осені прекрасна пора – пора бабиного літа. Після першої осінньої непогоді вона приходить, як втіха – теплі, тихі, синьо-жовті дні, біла павутина на борозні, денні роси і тіні.

1

Вед.2: Літом бабиним позолочена Тихне яблуня під вікном. Натомилася, плодоносила, А тепер забавляється сном. Вед. ІІ: Бабине літо! Мовою синоптиків – це стійкий антициклон. Мовою лінгвістів – поки що фразеологічна загадка. Мовою ж поетів – перший осінній смуток, утаємничені надії на краще.

Ведучий 1 Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті.

Ведучий 2 Листя слухає вітру зітхання і згортає свої прапори. На покірну красу умирання сонце дивиться сумно згори…

Ведучий 3 В’януть, в’януть вуста пурпурові

Але радість і в осені є! В золоте павутиння любові Ти заплутала серце моє. (Звучить ніжна осіння мелодія.Повільно на сцену виходять юнак та дівчина)ДівчинаВийдемо ,коханий , на зупинці «Осінь»!Листя тут , як зорі, падає в траву,Я загляну в тихі, посмутнілі очіІ навіки в серці їх вогонь візьму.Юнак Осінній день березами почавсь. Різьбить печаль свої деревороти. Я думаю про тебе весь мій час. Але про це не треба говорити.ДівчинаТи прийдеш знов. Ми будемо на «Ви».Чи ж неповторне можна повторити?В моїх очах свій сум перепливи.Але про це не треба говорити.ЮнакХай буде так, як я собі велю.Свій будень серця будемо творити.Я вас люблю. О як я Вас люблю!Але про це не треба говорити.Дівчина

2

Зіграй мені мелодію любові,Ти, без котрої холодно словам,Зіграй мені осінній плач калини,Зіграй усе, що я тебе прошу.

ЮнакЯ не скрипковий ключ, а журавлиний,Тобі «люблю» у небі напишу.

Вальс у виконанні учнів 11 – А класу

Ведучий 1Висне небо синє, синє, та не те, світить, та не гріє сонце золоте. Темная діброва стихла, і мовчить, листя пожовтіле з дерева летить.

Ведучий 2 Ще недавно в небі синім пролітали журавлі.А сьогодні в безгомінні ходить осінь по землі.

Ведучий 3І картини дивні, чарівні малює!Небо синє-синє, листя кольорове,А яке довкілля радісне, чудове!А які жоржини, наче сонце, квіти.Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!

Ведучий 4Звідки йшла вона, ступалаЛист на землю осипала – осінь.І втікала, як лисиця,Не спитавши, не спиниться – осінь.

Ведучий 1Та верба зеленоокаЩе й не думала про осінь – де там.Їй веселий травень снивсяВ лузі травами стелився – легко.

Ведучий 2Солов’їв скликав до річкиСадовив їх на вербички – поруч.Та не чути вже співанкиВ солов’їні дивні ранки–пізно.

3

Ведучий 3А вночі верба проснетьсяІ від страху стрепенеться – осінь.Ночував мороз у лісі,На калині, на горісі – тихо.А сьогодні розлютився,Обтрусив з вербички листя – осінь.

Ведучий 4Поле - мов сцена.Завіса - лісІ диригент от – от змахне рукою.В актриси осені сьогодні бенефіс.Вана чарує світ своєю грою.Вже чути увертюри перші звуки…Завіси крила піднялися ввись…

Ведучий 1Осінній промінь світла в залі згас.Актрисо Осене, ми вітаєм вас!

МузикаВиходить ОсіньПані ОсіньДобридень всім! Я Осінь золота,Мене тут, мабуть, кожен зна,Бо після спеки я несуЦю прохолоду і красу!А справ повірте купу маю,І дуже рідко спочиваю:Плету мережжя з павутиниВ погожу ще і теплу днину;А потім я пряду туманиІ землю щедро устилаю;А згодом я варю дощі,Що поливають всі кущі,Дерева, трави, села й луки;Беру я потім пензля в рукиІ все розписую на славу,Бо я – художниця управна.Жовтіє все, ця позолота –Найкращая моя робота;І поки до зими далеко,Я відправляю в путь лелеки.Нарешті маю ось часу,Щоб споглядати цю красу,Відвідати шкільну громаду,

4

Завжди усміхнену і раду,Всіх з своїм святом привітатиІ шати нові показати.

Ведучий 4Шановна Осене!Дуже тебе просимо:Зроби перерву між ділами,Побудь сьогодні тут із нами.

Ведучий 1Яка ж красива ти – що й не сказати.Чи можна із тобою поруч стати?Торкнутись пальчиком твоїх прикрас?Спасибі, Осінь, що прийшла до нас.

Ведучий 2Осінь наша, осінь, золота година,Неба ясна просінь, пісня журавлина,Бабиного літа довгі білі коси…І дорослі, й діти люблять тебе, Осінь.

Ведучий 3Та не тільки славна за свою ти вроду –Урожай іздавна ти несеш народу.Щира і дорідна, пахнеш ти медами,Славиш край наш рідний зерном і плодами.

Ведучий 4Осінь золота прийшла,Дзвенить веселий сміх.І наша пісня голоснаДля всіх, для всіх, для всіх. Виконання пісні про осінь

Ведучий 1Подивись, на видноколі мов змінилися лісиХто це їх у жовтий колір так барвисто прикрасив?Ось край річки жовті клениІ берези золоті.Ведучий 2Ялинки лиш зелені залишились в самоті.І пишаються дерева золотим своїм вбранням:Це якийсь маляр напевно, догодити хоче нам?

5

Ведучий 3Осінь на узліссіФарби розбавляла,Пензликом легенькоЛистя фарбувала.

Ведучий 4Вже руда ліщина,Пожовтіли клени.В пурпурі осіннімТільки дуб зелений.

Ведучий 1Утішає ясен:- Не сумуй за літом!Геть усі дібровиВ золото одіто.

Осінь. Стою й дивлюсь: яка кругом краса!Осіння позолоть вкрива каштанів віти,А на траві вже грає самоцвітом,Вітрами не остуджена роса.І так чудово йти у тишину.Широким степом аж до того лісу...Я в осінньому лісі. Отож роздивлюсьВ день погожий на барви казкові:Кучеряві дуби в височінь піднялись І ведуть таємничу розмовуВ золотистих косичках березки стоять,Мов дівчатка зійшлися у коло;Пурпуровими кронами клени горять,Розпаливши багаття довколаОсь калина рубінами крон пломенить,Вас в промінні осіннього сонця,І безхмарного неба ласкава блакитьЗаглядає крізь крони в віконце.

І вишила я клениЧервоним, жовтим, срібним, золотим, А листя просить: «Виший нас зеленим,Ми ще побудем, ще не облетим».А листя просить: «Дай нам твої втіхи,Сади прекрасні, роси, як вино,Вони стоять, обдмухані вітрами,Вони летять, киваючи гіллю,Вони летять, нічого не питають,Німим лісочкам віти золотять,

6

Минуло літо, от і облітають,А облетіли, от і шелестять.В садах те листя, що було зеленеЗробилося одразу золоте.Принишкли і дерева і кущі,Уже осінні перші йдуть дощі.

Ведучий 2В нас на святі знову гості.Вони не розлучні з ОсіннюЦе її вірні друзі –Осінні дощі.

Дитина1Дощик сиплеться з кленочка,Дощик жовтий, золотий,А зелені ще дубочкиХочуть осінь обійти.

Дитина2Дощик сиплеться і падаПо стежині дріботитьІ веселим листопадомВітер грається й біжить.

Дитина3Дощик, дощик капає дрібненькоНе боюся я дощу, бо я веселенька.

Дитина4Дощик капає сильніше,Грай музико, дужче грай,Буде веселіше.

Дитина5Дощик, дощик.Крапельки не сидятьВеселенько пішли в танець,Аж ногами тупотять. Танець краплинок.

ОсіньТам, де пройшов рясний дощик, виросли чудові грибочки. Ось вони!

Гей, грибки мої, грибки,Шоколадні шапочки.

7

В кошик всіх зберу ураз,Віднесу додому вас. Золотоволосими,

(Гриби з Дівчинкою виходять.)

Ведучий І.На білому світі є різні країни,Де ріки, ліси і лани.Та тільки одна на землі Україна,А ми її доньки й синиУсюди є небо, і зорі скрізь сяють.І квіти усюди ростутьТа тільки одну БатьківщинуМи маєм…Її – Україною звуть.

Ведучий ІІ.Моя Україна – козацькая слава!Така волелюбна і мирна держава.Вона дорога нам і рідна, і мила.Бо світ перед нами, як мати, відкрила.Вітчизна свята, дорога Україна,Для кожного з нас ти у світі – єдина

Вихід України Музика

УкраїнаЄ багато країн на землі,В них озера, річки і долиниТа найкраща завжди – Батьківщина.Є багато квіток запашних,Кожна квітка красу свою маєТа гарніші завжди поміж нихТі, що квітнуть у рідному країЄ багато пташок голосних,Любі-милі нам співи пташині,Та завжди наймилішими з нихБудуть ті, що у рідній країніІ тому найдорожчою намЄ і буде у кожну хвилину.Серед інших країн лиш однаДорога нам усім – Україна!

8

Буває, часом сліпну від краси.Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -Оці степи, це небо, ці ліси.Усе так гарно, чисто, незрадливоУсе як є – дорога, явори,Усе моє, все зветься УкраїнаТака краса висока та нетлінна.Що хоч спинись та з Богом говори.

Виходить дівчина Україна.— Хто ти, дівчинко маленька?— Доня я Вкраїни-неньки. Українкою зовуся Й тою назвою горджуся.— А по чім тебе впізнаю?— По вкраїнському звичаю.В мене вдача щира й сміла І відвага духу й тіла.І душа моя здорова — Українська в мене мова.— А скажи, де край твій рідний?— Там, де неба круг погідний, Там, де сонце сяє яснеНа вкраїнські діти красні.Де лани, степи безкраї,Де орел буйний літає.Де Карпат вершини високі,Де потоків дна глибокі,Де Дністер і хвилі Прута,Де Дніпро — старий Славута,Де високії могили,Що в них голови зложилиМої предки в лютім боюЗа Вкраїну любу свою.Твоя, Вкраїно, я дитина,Краплинка рідного народу,Твоєї доленьки клітинаЯ – україночка від роду.

Ведучий І.Ти чуєш, як шумить Дніпро,Як лине пісня солов’їна – То все на щастя, на добро, -То все співає Україна!

Україна 9

Краю мій пшеничний, колосом любовіСвітишся ти щедро в мирному гербіМатінко країно, сонцн чорноброве,Уклонюся піснею тобі! Пісня про УкраїнуВедучий І.Живи, Україно, співуча моя!Хай буде щасливим твій шлях!Хай пісня завжди солов’їна твояЛунає, як нині, в віках!

Ведучий ІІ.Тобі, Україно, спів шани і слави,І праця звитяжна, й любові розмайРости, розцвітай, Незалежна ДержавоЗ тобою твій син – наш край.

Ведучий ІІІКрай гарних пісень і дівчат чорнобровихПшениць колосистих, де воля святаКрай хліба високого на рушникові,Що так зарум’янився нам на свята!

Ведучий І.Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаємХай в світі буде більше в нас братів,Хай в кожній хаті будуть короваї,Щоб люд ніколи хліба не просив.

Ведучий ІІШановний Богдане Миколайовичу ,Від щирого серцяНа доброму словіПрийміть коровай на яснім рушниковіВ нім сонечко грає,Вкраїноньки доля,В нім золото нашого Хлібного поля! Слово надається директору школи

Хліб Ми кажем – хліб. У слові цім- усе:Життя, котре виблискує червоно,Весна, що цвіт калиновий несе,І осені хмільне достигле гроно.

10

В путі не впав, з дороги не зійшовНіхто, якщо у жилах його – сила.Ми кажем – хліб. І знов живе любов, І в хлібороба виростають крила.Ми кажем – хліб. Та важко він росте.На нього спеки, буря, град і злива.Як часто ще колосся золотеКалічиться негодами на ниві.Та хліборобське серце – не із тих,Які здаються у полон розлуки,Співаю славу людям, у якихМіцнішають перед бідою руки.Хліб священний лежить на столі,В нього запах жнив’яного літа.Хай завжди буде хліб на століІ, як сонце, сіяє над світом Музика. Український танок

1-й учень.Ось небо блакитне і сонце в зеніті!Моя Україна — найкраща у світі!Моя Україна — це ліс і озерця,Безмежні степи і чарівні джерельця.

2-й учень.Сади чарівні, мальовничії села,Моя Україна — це пісня весела.Це щира, багата, як світ, її мова,Крилата, така мелодійна, чудова!

3-й учень.Її обереги — верба і калина.Найкраща у світі — моя Україна.Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.То як же нам, дітям, її не кохати!

4-й учень.Моя Україна – червона калина,Журба журавлина ,а це – земля моя.Моя Україна – червона калина.Багряними гронами, мов жаром, сія.

Звучить українська мелодія .Вихід Калини

11

ВедучийМережиться між травами струмок,Рясна калина гронами багриться,Пливе туман, білявий як димок,Долина самоцвітами іскриться.Як диво це нащадкам зберегти –І гай, і річку, повну насолоди!Бо в царстві цих прадавніх ще святиньДовічна мудрість Матері – Природи.

Калина.Мій день починаєтьсяІз багряного листу, Коли сонце з-за гір будить тихе світання,І я прийшла у розкішнім намисті У цей зал запізнілим своїм коханням.На мені вітри розгубили цілунки,Що у місячну ніч так безслізно схолонуть.Має присмак мій квіт недопитого трунку,Що лиш білим цвіте, але родить червоним.Намисто у мене – це краса у дівчиниЦим намистом калина рясна.Розсипає довкола гарячі цілунки,Щоб буяла від щастя душа.

Виходить Мати з СиномМатиНе забудься, сину. –Як збудуєш хату,Посади калину.СинМамо, я вже знаю, щоБілий цвіт калини –Радість України,А вогнисті грона –Наша кров червона.Мати.Зоряна калина –І краса, і вродаНашої країни,Нашого народу.

Калина.Пам’ятай же, Сину,Що сказала Мати!Посади калину

12

У своєму саду. Посади калину в себе біля хати. Хай ізнов калина Червоніє, достигає всьому світу заявляє: Я – країна – Україна, на горі калина.

Пісня про калину Осінь. Яка ніжна, золота калина на тлі синюватих ялинок, зеленавих сосон. Вона опустила свої віти і теж журиться, що скоро прийдуть холоди. Золотим вогнем калина Як свічка, в полі горить. Ні вітер, ні блискавок леза Не можуть її погасить. Коли сумовитим дзвоном Осіння блакить загуде, Те полум’я стане червоним І тихо на земля впаде. Осіннє сонце гріє тихо й лагідно – Такий прозорий, незвичайний день! На вітті глоду червоніють ягоди І ронить листя ясно-жовтий клен. Іду сама. Лишились десь на відстані Турботи, справи, неспокійні сни, Думки й рядки, розкидані й розхристані, Як це барвисте листя восени. Мій любий друже, той, кому піднесено Я завжди рада вибігти навстріч, Осіннім днем прийди до мене весело, Щоб бути вдвох в зимову синю ніч!...

Вальс 11 – Б клас

Ведучий 1З давніх-давен захисник БатьківщиниЛицар славетний з степів УкраїниХто він такий? Усі звуть його як?Вольності син. Запорізький козак.Ведучий 2    Загудів степ широкий

13

                   Як Чорнеє море, -                   Понеслися козаченьки                   Облавою в поле…                   Ой не вітер в полі грає,                   Не орел літає                   Козак Владислав з товариством                   До нас повертає!                   Зустрічайте наших славних козаків! (До імпровізованої сцени рухається козак Плічко з козаками. Дівчата зустрічають козаків з квітами) Отаман Здорові були, земляки!                   Ну як ви тут живете у ХХІ сторіччі?                   Чи дух славного козацтва живе у вас ще й досі?                   Бачу, бачу, - живе…Гарні наші земляки. Своїх предків пам’ятають. Ось і нас не забули… на свято запросили.Дозвольте вручити козацьку грамоту в знак вшануваннякозацької доблесті, лицарства і честі.

(вручає грамоту директорові)                    Та пам’ятайте козаків!                   Бережіть щоднини                   Землю, волю і Добро –                   Славу України. 1-й козак:    Про січ славну Запорізьку                   Співав батько наш Тарас                   А ми тепер заложили                   Біля Поліг, Січ у вас.  Козаки:Ведучий 1: Ой, зібрались козаченьки, раділи й посміхались, У своєму дружнім колі  силою вихвалялись.  Ведучий 2: Козаченьки, вам радіє   навіть в небі  сонце!В чому ж ваша сила - сильна?Розкажіть нам, хлопці. 

 Учасник 1 : 14

Я козак,  ім'я - Максим, Вистачить у мене сил.Не дивіться, що маленький,Наче  феєрверк, спритненький,Як козак Сірко  Іван,Я верчусь мов сам шайтан. 

(демонструє  акробатичні  вправи) Учасник 2: Я - козак Сашко, вітаю!Силу богатирську маю!Зможу чесно подолати Ворогів Украйни-мати.Як Петро, як Сагайдачний,Я Вкраїні  буду сином вдячним.Перемогу на полі  здобуду,Футболістом добрим буду. 

(демонструє  вдале володіння футбольним м'ячем) Учасник 3:   Бравий козак, моє  ім'я Віталій,Воїн  я   розумових баталій, Я демонструю силу на шаховому полі, За це вклонюсь низенькоБатькам та власній долі !!!Як  Іван Мазепа розум гострий маю,А ще добре танцюю, нажаль не співаю. 

(демонструє  елементи українського танцю)   Учасник 4: Моє   ім`я - Павло, я теж козак,Володію силою слова! Так!Бо слово піднімає  військо в бій!Лікує  слово, кличе нас до дій!Ось Гетьман Хмельницький,Герой наш сміливий,Людей піднімав  і словом,  і ділом!А ще слово може розвеселити!Ви згодні ? Тоді я почну  говорити! 

(Розказує  жартівливу байку про козаків) 

15

  Учасник 5: Я- Денис, козак нівроку, задніх не пасу. І своїй країні  рідній користь принесу!Як козак  Іван Виговський, - писар я чудовий,Володію дуже добре мовой калиновой!Лист я можу написати в будь-який момент!Хоч турецькому султану  та хоч президенту.Не політик, як Виговський, але трохи хитрий І гнучкий. Та, слава Богу, варить ще макітра. 

( читає власні вірші)  Учасник 6:  Дмитро я, парубок моторний,  І хлопець - хоч куди, козак!У баскетболі  я проворний,Стучу м'ячем   так, і  сяк. І як герой наш Дорошенко,Я б теж усім би побажав,Робити свою справу добре, Якщо ти вже  її  обрав!!! 

(демонструє  майстерне володіння баскетбольним м'ячем)

Входять дівчата: Дівчина 1: А якщо б в Січ Запорізьку  і  дівчат взяли,Ми, доньки козацького народу, всім би довели:Не лише гарматами ми  Європу брали, Було так спокін віків: світ красою підкоряли! Дівчина 2:  А ще   велика сила - Пісня наша щира!В ній про матір, про Вкраїну Та про Божу віру. (співають народну українську пісню) Ведучі   1     2 разом:    Так у чому ж ваша сила, браття-козаченьки? 

16

Всі   учасники разом:    Сила  наша у любові  до Вкраїни-неньки! 2-й козакХоч упала Січ ДніпроваТа не згинуть козакиБо ми тепер в ПологахКіш козацький завелиНе дано зрадливій доліКозака зламатиБуде щастя, буде воляІ Вкраїна-мати.Закрутилась, заїскриласьКозацька забаваОсь вона козацька силаІ козацька слава! Вихід козаків. Український танок.

За кулісами.На горизонті видніється схід сонця. Кращі дівки села повертаються з нічних гульок. Серед них і наша головна героїня Наталка Полтавка- Сонце сходить вранці – рано

Світить гарно дуже.Ой, розвалилась під парканом свиня у калюжі.Потерпать у житті невдачіЇй забракло сили.Ось і я миритись мушу З долею своєю.Хоч лягай в оту калюжуПоруч із свинею.Розквітає рута, м’ята,Морква, помідори,Женихів кругом багато, Так усі ж потвори!Женихів кругом же купа,Душу мені мають.Знову в двері там хтось стука.Це пан Возний , мабуть.Дівчата, що робить? Пан ВознийЯ пришол к тебе с приветомРассказать, что сонце встало

- Краще б замість Фета ти приніс кусочок сала!- Мне обрыдло прятать тело гибкое в утесах. Я тебя приехал сватать!

17

НЕ дивись , що я маленький, а дивись в мою кишеню! Як за мене вийдеш заміж, дам денег цілу жменю

- Нам таких як ти не треба! Якщо й вийду я за кого, то вже точно не за тебе.- Я – крутой предприниматель,

В мене личная кобила. Все, що хочеш будеш мати,Лиш би ти мене любила.

- Ой, вертайся ти до хати,Недивись на чорні брови,Як мені тебе кохати, Коли ти не знаєш мови!Тут сидиш собі, міркуєш,Вся у сумнівах трясешся. А на вас , на всяких дурнів, гарбузів не напасешся.Тримай (вручає гарбуза)

- Наталко, та яж тебе люблю!- А я тебе не люблю. Ох, ти ж горе…(Випроводжає пана Возного за куліси)

-З пана Возного мужчина, як з мене голобля.Женихів кругом багато, мене ж тільки лихо. Знов несе якогось чорта! Виборний приїхав. Заходить Виборний- Наталко, ти лишила мене сну.

Як я тебе побачив, аж подих сперло. Кохано!Я від щастя очманів. Чи думав отаку зустріти. Недаром батьківщиною слонів назвали нашу рідну Україну.

- Яких слонів? Пан Виборний, агов! Та він і правду каже ,очманів та й годі.Та ви мені через свою любов всі буряки стоптали на городі!

- Наталко , то моя вина, пробач цей вчинок необачний. Як хочеш, привезу тобі слона, позаздрить навіть гетьман Сагайдачний. Я щирий український патріот,Я регулярно маю те, що маю.Я повсякчасно дбаю про народ, Та через те і хабарі приймаю. Я полюбив тебе за ніжний стан, за усмішку, за голос, за фігуру. Все маєш, лиш моєю стань. Ну, що скажеш?

- Зажерливі свинячі ваші справи заполонили землю всю і небо. Облизня спіймай!Так що від мене гарбуза тримай, і носа ти не сунь , куди не треба!

- Наталко, ні, Наталко .

- Цвіте терен, цвіте ясно,Земля розцвітає ,Де мій любий сокіл ясний, чо не прилітає.Твою білу лебедицю граки щипають. ( Мелодія « Дивлюсь я на небо, …. Виходить Петро)

- Вийшов час тобі страждати, потерпати лихо,Я до тебе, моя Наталко, назавжди приїхав!

- Я люблю тебе одного , соколе мій ясний,Петре, за тобою йти готова хоч три кілометри.

18

- Із людей знущатись годі тим, хто гроші мають.- Хай від мене ті кровососи облизня спіймають.

Буде щастя , буде слава і прагнення велике!Веселись , уся громадо,Грайте нам музики. ( Танцюючи виходять)

На сцену виходять головні образи

Побажання Хліб

1. Дай щастя, Боже нашій УкраїніТакій великій, рідній та єдиній.У кожне місто і село квітчасте.Пошли любов і світле щастя.

2. Калина.Зичим радості земної два крила,Аби вам калина довго ще цвіла.

3. ОсіньДарую вам сад, а в саду ягоди, щоб жили в мирі і злагоді.Дарую сніпок колосся, щоб довіку мирно жилося,щоб щедро зростало життя добром.Квіти дарую, щоб все життя до краси прагнули, щоб у вашім світлім домі квіти завжди розцвітали, і щоб дні ваші прийдешні ще кращими стали.

4. Україна.Дозвольте сьогодні усім побажатиБагато хороших і сонячних літ.Так будьте ж здорові!І будьте багаті!Хай діти радіють у батьківській хаті!Нехай розквітають лани і оселі, так будьте ж щасливі і будьте веселі!

ТортОсіньХай же в цей прекрасний часМелодійна пісня лине,Хай моя пора осінняНе засмутить, друзі,вас!

Фінальна пісня.

 

19