о Ф І Ц І Й н Е В И Д а н н Я м І н І СТ Е р СТ В а о С В І Т И І н аУ К И У К ра Ї н И

# 22 (1341) 3 червня 2013 року

о Ф І Ц І Й н Е В И Д а н н Я м І н І СТ Е р СТ В а о С В І Т И І н аУ К И У К ра Ї н И

# 7 (1421) 16 лютого 2015 року

WWW.PEDPRESA.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

ФІНАНСУВАННЯ ПО-НОВОМУ ПАТРІОТИЗМ МОЖНА «ПОДАВАТИ» ПО-РІЗНОМУ«ФЕНІКС» – КАМУФЛЯЖ, ЩО НЕ ГОРИТЬЯкою буде нова формула фінансування шкільної освіти в регіонах? Як «вирахувати» розбіжності між областями? Про нові механізми фінансування галузі в умовах децентралізації міркують фахівці мон та іноземні експерти

Дитяча література, зокрема казка, – це матриця, з якої значною мірою «віддруковується» завтрашнє суспільство. навіть у жартівливих сюжетах і смішних ситуаціях Зірка мензатюк говорить про патріотизм. Суворого тону в її книжках не зустріти

Бійці на передовій отримують коробки зі спеціальною сумішшю, яку розробили вчені з Києва. розчинив її у воді, замочив одяг. Викрутив, висушив над буржуйкою – і все, можна йти у бій. Вогонь камуфляжу не страшний!

10

6 15

БАЛАНС ПОВНОВАЖЕНЬ

Незважаючи на складну ситуацію в країні, реформи чекати не повинні. У цьому впевнені

представники громадських організацій, наукових установ, вищих навчальних

закладів і роботодавців, які працюють над формуванням

Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

ПРЯМА МОВА

стОр.

8

уповноважений Президента україни з прав дитини

Микола КУЛеБа:Діти, які нині перебувають на окупованій території, обмежені у праві на доступ до якісної освіти. Проте вони можуть навчатися дистанційно

уповноважений Президента україни з прав дитини

Микола КУЛеБа:Діти, які нині перебувають на окупованій території,

навчатися дистанційностОр.

5

2 «Освіта України»

За матеріалами прес-служб МОН, урядового порталу, власних кореспондентів

Увага!

ДЛЯ учнів ІЗ КРИМУ І ЗОНИ АТО

МайбУтнє

ІННОВАЦІЙНЕ МіСТО

підрУчники

ДЛЯ ПІЛЬГОВИКІВ і нАЦМЕнШИн

Міністерство освіти і науки повідомляє про оприлюднення переліку опорних шкіл для прикріплення на екстернат, проходження ДПА й отримання атес-

тата учнями із зони АТО та Криму. Учні із зазначених територій, які мають бажання отримати документ про освіту державного зразка, можуть подавати заяви на навчання до будь-якої із цих шкіл. Повний список можна перегляну-ти за посиланням http://www.mon.gov.ua/img/zstored/files/edu.doc.

В НТУУ «КПІ» планують упровадити в життя два масштабні проекти –

Polyteco science city та «Власне тепло». Перший крок до такої співпраці зро-блено – корпорація «Науковий парк «Київська політехніка» підписала про-

токол про наміри з ТОВ «Айланд менеджмент» і ТОВ «Технології природи». Обидва проекти є перспективними не лише для КПІ, а й для всієї України.

На території університету планується побудувати науково-виробничий комп-лекс загальною площею 251 тисяча квадратних метрів – Інноваційне місто КПІ (проект Polyteco science city). У його будівлях будуть розміщені бізнес-інкуба-тор, венчурні фонди, лабораторії прототипів, спеціальні приміщення для ви-сокотехнологічних виробництв, лекторії, офісні приміщення, коворкінг-центр, готель, заклади харчування. Інноваційне місто КПІ стане середовищем для роз-витку наукоємних технологій. Невід’ємною частиною Інноваційного міста стане енергогенеруюча компанія (проект «Власне тепло»), яка забезпечить весь уні-верситет теплом з використанням поновлюваних джерел енергії. Для цього на території вишу планується звести три теплові станції.

МОН підготувало проект акта «Про затвердження Поряд-

ку безоплатного забезпечення підруч-никами учнів ЗНЗ пільгових категорій та учнів, які вивчають мови національ-них меншин». Про це під час наради з видавцями щодо друку навчальної літе-ратури для 4-х і 7-х класів повідомив заступник міністра освіти і науки Пав-ло Полянський.

Проект передбачає, що підручни-ками, виданими за кошти державно-го бюджету, забезпечуються діти-си-роти, діти-інваліди І–ІІІ групи, діти, позбавлені батьківського піклування, та діти із сімей, які отримують до-помогу відповідно до Закону Украї-ни «Про державну соціальну допомо-гу малозабезпеченим сім’ям», а також учні спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), навчально-реабіліта-ційних центрів для дітей з особливи-ми освітніми потребами, учні з особли-вими освітніми потребами спеціальних

та інклюзивних класів загальноосвіт-ніх шкіл та учні загальноосвітніх са-наторних шкіл-інтернатів з малими і не активними формами туберкульозу.

Учні шкіл з навчанням мовами націо-нальних меншин та учні, які вивча-ють мови нацменшин, забезпечуються у межах коштів, передбачених у Дер-жавному бюджеті України, оригіналь-ними та перекладними підручниками, вартість яких частково компенсується за кошти держави.

початкова школа

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОГРАМ

національне надбання

нЕвіДОМА КАРТИНА ШЕВчЕНКА

СтУдентСький винахід

ДОПОМОГА ПО sms

Спільний лиСт

БЕЗПЕКА ПОНАД УСЕ

подарУнок до Свята

«ВАЛЕНТИНКИ» ДЛЯ вОїнів

На громадське обговорення виносить-ся підготовлений робочою групою

проект розвантажених програм для 1–3 класів. Із запропонованими зміна-ми можна ознайомитися на офіційному сайті освітнього відомства. Нагадаємо, реагуючи на численні звернення бать-ківської та педагогічної громадськості, 5 листопада 2014 року МОН видало наказ №1275 «Про проведення екс-пертизи та громадського обговорення типових навчальних планів та навчаль-них програм для початкової школи». До групи експертів увійшли вчителі-практики, науковці, психологи, експер-ти з освітніх питань.

Остаточне рішення щодо редакції програм для 1–3 класів прийматиметь-ся на підставі результатів громадської експертизи. Конкретні пропозиції та зауваження у МОН просять надсила-ти на адресу: alyonaminua@ukr.net до 4 березня 2015 року. До слова, навчаль-ні програми для 4 класу вже розванта-жено та після розгляду на колегії МОН України затверджено відповідним на-казом.

Незабаром на науково-освітньому порталі www.kobzar.ua шанувальни-

ки творчості Кобзаря зможуть побачи-ти малюнок «Акварельна вежа», який з великою вірогідністю належить пен-злеві саме Тараса Шевченка.

На слід малюнка заступник ди-ректора Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Сергій Гальченко на-трапив випадково. У розмові зі знайо-мим художником з'ясувалося, що той

колись продав колекціонерові аква-рель раннього Шевченка, яка не опи-сана у жодній науковій праці. Сергій Гальченко розшукав власника малюн-ка і переконався, що це один із за-гублених творів мистецької спадщини Кобзаря. «Я майже на 100 відсотків упевнений, що автор цієї роботи – Тарас Шевченко, хоча попередні екс-пертизи цього і не підтверджують. Але робота з документами того періо-ду та досконале знання «руки» Тараса Григоровича дають мені всі підстави вважати, що це його твір», – зазна-чає науковець.

Нині тривають перемовини з влас-ником «Акварельної вежі» про те, щоб відцифрувати роботу і розмістити її на порталі www.kobzar.ua.

Громадська організація SocialBoost, креативний простір «Часопис», Дер-

жавна служба України з надзвичайних ситуацій та Агенство США з міжнарод-ного розвитку (USAID) провели хака-тон «Програмісти допоможуть пересе-ленцям з Донбасу» на кращий проект комунікаційного сервісу для пересе-ленців із зони АТО.

Переможцями хакатону стали чет-веро студентів НаУКМА (Гліб Кошу-ков, Оксана Гриців, Андрій Лях та На-зар Козак), які запропонували проект Life Tag.

Life Tag – це бета-версія серві-су. Суть проекту – просто і швид-ко, найкоротшим шляхом забезпечи-ти зв’язок між людиною із зони АТО і волонтером, який може надати їй допомогу. Система працюватиме за

принципом «запит-відповідь». «Люди в зоні АТО не мають гаджетів і до-ступу до інтернету. Вони просто фі-зично не можуть шукати волонтерів через мережу. Тому ми і зробили sms-сервіс, яким можна буде скористати-ся з будь-якого телефону, – розпові-дає Гліб Кошуков. – Надіславши sms на наш номер, людина отримає спи-сок контактів волонтерів і держав-них служб відповідно до свого запи-ту. Волонтери також отримуватимуть цей запит і матимуть можливість од-разу зателефонувати».

Для попередження та протидії можливим загрозам життю та здоров'ю учас-ників навчально-виховного процесу МОН і Державна служба України з над-

звичайних ситуацій просять невідкладно провести в усіх навчальних закладах роз’яснювальну роботу про порядок дій в умовах надзвичайних ситуацій, те-рористичних актів, інших небезпек. Окрім того, відомства звертають увагу на необхідність посилення пильності й заходів безпеки у разі виявлення підозрі-лих предметів, транспортних засобів та осіб, поведінка яких викликає підозру; відпрацювання практичних дій в умовах виникнення надзвичайних ситуацій; а також просять нагадати правила поводження при виявленні вибухонебезпечних предметів і надання першої допомоги травмованим і потерпілим.

Відповідний спільний лист №1/9-55/02-1645/12 до керівників обласних депар-таментів освіти і науки й ВНЗ підписано 5 лютого. Заходи безпеки пропонують провести із залученням представників територіальних підрозділів ДСНС, місце-вих навчально-методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності.

З 5 лютого 2015 року в Українському державному центрі позашкільної освіти

кипіла робота – вихованці закладу готу-вали привітання для бійців Збройних сил України. На «валентинках» та листівках діти написали свої побажання: бити во-рога і повертатися з перемогою. Перши-ми виготовили вітання вихованці театральних гуртків «Намисто» та «Божа ко-рівка», від них не відстали й найменші – учні гуртка для дошкільнят «Агапе».

Поздоровлення та подарунки через волонтерів передадуть для бійців добро-вольчого батальйону «Донбас» та інших військових підрозділів, аби воїни від-чули тепло, любов, турботу дітей. Педагоги Українського державного центру позашкільної освіти переконані: патріотичне виховання дітей та молоді є важ-ливим та невідкладним завданням системи освіти. Фахівці виховують любов до України, готовність і наснагу захищати свій край. Тут проводять різнома-нітні заходи, що долучають дітей до історії України. Це традиційні акції, квес-ти, флешмоби, відтворення історичних подій тощо.

Головнеза тиждень

3№ 7, 16 лютого 2015 року

дніпропетровщина

РОЗПОВІДЬ БіЙЦЯ

київщина

ПРАПОР З ПЕРЕДОВОЇ

Закарпаття

ДРУЖИТИ вИШАМИ

одещина

ОНЛАЙН-КУРСИ ДЛЯ АБіТуРіЄнТів

Випускник Західно-Дніпровського центру професійно-технічної осві-

ти, старший солдат Данило Дущак бере участь у захисті незалежності й територіальної цілісності України в зоні АТО. У червні 2013 року Да-нило отримав диплом кваліфіковано-го робітника за професією «Електро-газозварник». Навчаючись у центрі, проявив себе сумлінним, старанним і здібним учнем. Брав активну участь у спортивних та оборонно-масових зма-ганнях. Викладачі й учні центру зна-

ють його як доброзичливого, весело-го, товариського юнака.

Під час короткострокової відпуст-ки Данило завітав до навчального за-кладу, поспілкувався з викладачами й учнями. Душевна розповідь бійця ви-кликала великий інтерес в усіх учас-ників зустрічі. Учні не залишилися байдужими до розповіді про випро-бування, які українським військово-службовцям доводиться долати в зоні АТО, про те, як вони борються проти зов нішньої агресії за цілісність Укра-їни, за волю, честь і славу держави, за її народ.

Важливий та цінний подарунок отри-мали учнівський та педагогічний ко-

лективи Ірпінської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №13 від бійців 128-ї бригади, які перебувають у міс-ті Дебальцеве. Це прапор, підписаний героями – нашими захисниками.

Приємно усвідомлювати кожному учневі, що він може допомогти бор-цям за свободу та перемогу, і що ця допомога надійшла адресатам завдяки відчайдушним волонтерам. Навіть під час канікул учні плели маскувальні сітки. А одразу після канікул колек-тив школи згуртувався, щоб допомог-

ти бійцям 72-ї бригади. Кожен при-ніс, що міг: теплі речі, білизну, штани, куртки, домашню консервацію, кру-пи, чай, каву, мед, печиво, ліки і, звіс-но, листи! Учителі школи зібрали 5000 гривень, які передали волонтерам. На ці кошти закуплено теп лий одяг для наших воїнів.

Ужгородський національний універ-ситет співпрацюватиме з Універ-

ситетом ім. Бабеша-Бойяї у м. Клуж-Напока – одним із найбільших державних ВНЗ Румунії. Відповідної домовленості досягли ректори Володи-мир Смоланка й Іоан-Аурел Поп під час візиту очільника УжНУ до Румунії.

За словами Володимира Смоланки, румунські партнери висловили цікаву іні-ціативу, що буде реалізована вже цього навчального року. Йдеться про ство-рення літньої школи з вивчення української та російської мов на базі УжНУ для румунських студентів. Окрім того, домовленість стосується цілого ряду ін-ших проектів, наприклад, обміну викладачами впродовж семестру або року, що актуально для кафедри української філології у румунському ВНЗ та кіль-кох підрозділів УжНУ. Вже готовий до підписання і проект угоди щодо нала-годження мобільності студентів і викладачів з допомогою програми Erasmus+.

Традиційно йтиметься і про обмін можливостями для публікації наукових ста-тей у галузях математики, інформатики, фізики, географії, біології та гуманітар-них наук, проведення спільних досліджень у різних сферах, співучасть в організа-ції конференцій, участь у наявних або ж розробка нових магістерських програм (англомовних), спільне керівництво підготовкою докторів, докторські програми.

Уже кілька років поспіль Рішельєв-ський ліцей та Овідіопольський

навчально-виховний комплекс впро-ваджують сучасні форми навчання, зо-крема – дистанційні.

У рамках такої роботи в лютому 2015 року освітяни цих навчальних закладів розробили та запускають масові без-коштовні онлайн-курси з підготовки до ЗНО з математики, фізики та хімії – prometheus.org.ua/zno. Мета – зробити найякіснішу підготовку до ЗНО до-ступною для всіх випускників незалежно від місця проживання. Нові курси також допоможуть абітурієнтам із зони АТО, тимчасово окупованих тери-торій і біженцям.

Заняття проводитимуть провідні викладачі Одеського національного уні-верситету ім. І.І. Мечникова, Одеського національного медичного універси-тету й досвідчені шкільні вчителі.

Миколаївщина

івано-Франківщина

КОНСОРЦІУМ унівЕРСИТЕТів

Запоріжжя

ТРЕНІНГ ДЛЯ ПРОФТЕХОСвіТЯн

львівщина

СПРАвИ БЮДЖЕТНІ

Бійці 79-ї окремої аеромобільної бри-гади, представники громадської ор-

ганізації «Спілка військовослужбов-ців» Олександр Черніков і Олександр Кириченко «примірили» незвичні для них ролі: допомагали проводити урок «Захист Вітчизни» для старшокласни-ків гімназії №2 м. Миколаєва. Ідея за-просити на урок бійців, які побували в умовах реальної війни, виникла у викла-дача гімназії – майора Олексія Четвер-така, й одразу була підтримана Спілкою військовослужбовців, бо одне з її за-вдань – патріотичне виховання молоді.

Учні відпрацьовували завдання з розділу «Вогнева підготовка»: стріль-ба на ураження цілі, споряджен-

ня магазину набоями, приготування до стрільби з автомата, розбирання-збирання автомата. Під керівництвом «кіборгів» урок минув непомітно. У подарунок від нових учителів старшо-класники отримали шеврони, справ-жню «кіборзьку» похвалу за свої вмін-ня й обіцянку зустрітися знову.

У литовському Каунасі підписано угоду про створення Консорціуму

університетів Балтійського регіону й України. Прикарпатський національ-ний університет імені Василя Стефа-ника (Івано-Франківськ) представляли проректор з науково-педагогічної ро-боти Сергій Шарин та завідувач відді-

лу з питань інтелектуальної власності Любомир Никируй.

До Консорціуму долучилися п'ять університетів: ПНУ імені Василя Сте-фаника, Східноєвропейський націо-нальний університет імені Лесі Укра-їнки, Католицький університет імені Івана Павла ІІ у Любліні (Польща), Вища професійна школа у м. Хелм (Польща) й Університет Вітаутаса Ве-ликого (Литва). Мета створення тако-го об’єднання – налагодження спів-праці в академічній та науковій сферах. Консорціум також відкритий для всіх навчальних закладів, що прагнуть ра-зом реалізовувати нові інноваційні ідеї. Учасники заходу обговорили питання виконання спільних проектів, реалізації грантових програм та програм обміну.

Нещодавно у Запорізькому машинобудівному ВПУ в рамках проекту Twinning «Модернізація законодавчих стандартів та принципів освіти та навчання у

відповідності до політики ЄС щодо навчання впродовж життя» провели семінар з участю данського експерта Флеммінга Олесена. Були запрошені заступни-ки директорів з навчально-виробничої роботи, методисти, старші майстри, ви-кладачі спецдисциплін з 13 професійно-технічних навчальних закладів області.

Під час семінару розглянуто питання методології навчання на основі ком-петентнісного підходу, стилів викладання, фаз навчального циклу, критеріїв оцінки ефективності педагогічної діяльності.

Для виконання практичної частини були сформовані групи, що розробля-ли функціональну карту ринку праці, функціональні модулі, профілі компе-тентності для робітничих професій «Токар», «Декоратор вітрин», «Штука-тур», «Електромонтер» тощо.

Під час зустрічі Флеммінг Олесен ознайомив з моделлю данської системи про-фесійної освіти. Також проведено обговорення майбутнього вітчизняної ПТО.

Комісія з питань освіти та науки Львівської облради підтримала пропозицію профільного департаменту ОДА щодо змін до Переліку завдань, заходів та

показників Програми розвитку освіти Львівщини, які мають фінансуватися з обласного бюджету в 2015 році. Депутати передбачають майже 4 мільйони гривень на купівлю автобусів для закладів освіти обласного підпорядкуван-ня. Відтак заплановано придбати машини для Львівського державного учили-ща фізичної культури, два спеціальні автобуси для навчально-реабілітаційного центру «Світанок» (Червоноград) і Бориславської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.

Керівник профільного департаменту Олександра Небожук наголошує, що в області досить гостро постало питання забезпечення загальноосвітніх шкіл автобусами, адже частина з них потребує заміни, а 14 було направлено для потреб українського війська. Серед запланованого у програмі – розширен-ня мережі дошкільних навчальних закладів і НВК, зокрема створення близь-ко 2 тисяч місць у ДНЗ області. На реалізацію цього завдання пропонуєть-ся виділити 3 мільйони гривень.

новиниз областей

За матеріалами департаментів освіти і науки облдержадміністрацій, навчальних закладів

ЯК «КіБОРГИ» ВчИТЕЛЯМИ СТАЛИ

4 «Освіта України»освітян

Гаманець

Як розповіла голова ко-мітету Лілія Гриневич, пропозиція щодо тако-

го «урізання» виникла у пе-редноворічну бюджетну ніч. Спочатку вона нібито мала сто-суватися виключно державних службовців. Але потім у від-повідному переліку з’явились і бюджетні установи, а отже – і навчальні заклади.

Нема де правди діти, сьогод-ні більшість працівників осві-ти і науки отримують зарпла-ти, менші за ці 7 мінімальних. Але є частина висококваліфі-кованих науково-педагогічних кадрів, які мають більші дохо-ди. Це, зазвичай, доктори наук, професори. За статистикою, в Україні їх сьогодні приблизно 12,5 тисячі.

– Це унікальні кадри, які мають наукові школи, що сьо-годні створюють відповідний каркас і у ВНЗ, і в наукових установах, – зазначає Лілія Михайлівна. – На тлі інфля-ції те, що вони отримують «на руки», – це не такі великі гро-ші. Тому, розуміючи обмежен-ня державного бюджету, ми пропонуємо різницю між рів-нем семи мінімальних заробіт-них плат і фактичним рівнем зарплат, які вони отримували до цього, компенсувати з по-забюджетних джерел.

Міністерство освіти і нау-ки також підтримує цю ініці-ативу. За словами заступника міністра Павла Полянського, тут не вбачається жодної дис-кримінації щодо будь-якої ін-шої категорії педагогічних, на-укових і науково-педагогічних працівників.

– Коли ми надаємо право університету зі спеціально-го фонду встановлювати інші види доплат, то це і частко-во імплементація Закону «Про вищу освіту», – зауважив Павло Броніславович.

ДВа прОеКтиУ чому ж відмінність між дво-ма альтернативними законо-проектами: №1914 (авторства Валерія Писаренка) і №1914-1 (авторства Лілії Гриневич, Олександра Співаковського, Івана Кириленка), які покли-кані поліпшити умови оплати праці наукових і науково-пе-дагогічних працівників?

У першому автор пропонує таке формулювання: «зазна-

чене обмеження застосову-ється до максимального мі-сячного розміру заробітної плати (грошового забезпе-чення) державних ВНЗ, якщо заробітна плата (грошове за-безпечення) фінансується ви-ключно за рахунок загального фонду бюджету». При цьому про наукові установи тут згад-ки немає. Крім того, за слова-ми Лілії Гриневич, у проекті

не дається чіткої відповіді на вирішення проблеми. Напри-клад, цю норму можна трак-тувати так: якщо працівник отримує зарплату тільки із за-гального фонду, то де-факто не має можливості отримати відповідну різницю.

У законопроекті №1914-1 ав-тори пропонують інше фор-

мулювання: «У разі переви-щення рівня заробітної плати наукових і науково-педагогіч-них працівників понад вста-новлений максимальний роз-мір дозволити керівникам ВНЗ і наукових установ виплачу-вати різницю між встановле-ним максимальним розміром і фактичним рівнем заробітної плати за рахунок спеціально-го фонду бюджету установи».

а МіНфіН прОти

Хто б сумнівався – Мінфін у своєму висновку висловив-ся проти таких ініціатив. Фі-нансове відомство мотивує це тим, що власні надходження бюджетних установ отриму-ються додатково до коштів загального фонду бюджету і

включаються до його спеці-ального фонду. Тому пропо-зиція щодо зняття обмежень із виплати заробітної плати співробітникам ВНЗ за раху-нок коштів спеціального фон-ду і не підтримується.

Загалом підтримавши саме законопроект №1914-1, на-родні депутати висловили до нього й певні застережен-ня. Так, перший заступник голови профільного коміте-ту Олександр Співаковський наголосив, що питання щодо стимулювання працівників подекуди вирішується незба-лансовано. Йдеться про так званих «наближених» до рек-тора людей.

Заступник голови комітету Олексій Скрипник висловив побоювання, що зняття обме-жень може бути використа-но проти ВНЗ – і в сесійній залі, і в Мінфіні. Мовляв, у ВНЗ є позабюджетне фінан-сування, тож потрібно уріза-ти державне.

Заступник голови коміте-ту Іван Кириленко розділив думку колег, що кожен за-конопроект, де йдеться про кошти, отримає відповідну реакцію в сесійній залі. Та-кож Іван Григорович висло-вив пропозицію: під час під-готовки до другого читання все-таки встановити певне обмеження заробітної плати наукових і науково-педагогіч-них працівників. Якою зроби-ти цю межу – питання від-крите.

піДсУМОКОтже, профільний комітет ре-комендував депутатам за під-сумком розгляду в першому читанні прийняти за основу законопроект №1914-1 про внесення змін до Прикінце-вих положень Закону Украї-ни «Про внесення змін та ви-знання такими, що втратили чинність, деяких законодав-чих актів України» щодо по-ліпшення умов оплати науко-вих та науково-педагогічних працівників. Тепер слово за парламентарями.

Дмитро ШУЛіКіН, «Освіта України»

ЗАРПЛАТА У ВНЗ І НАУКОВИХ УСТАНОВАХ: чИ ЗніМуТЬ ОБМЕЖЕннЯ?

Одним із «підводних каменів» Закону україни «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів україни» №76-VIII від 28 грудня 2014 року стало обмеження максимальної заробітної плати для наукових і науково-педагогічних працівників внЗ і наукових установ сімома розмірами мінімальної зарплати. Розуміючи, що це нівелює мотивацію і не сприяє підвищенню якості освіти і науки, парламентарі зареєстрували одразу два законопроекти, які покликані вирішити проблему. Минулого тижня їх розглянув Комітет верховної Ради україни з питань науки і освіти.

сьОгОдНі більшість працівНиків Освіти і НаУки ОтриМУють ЗарпЛати, МеНШі За 7 МіНіМаЛьНих

до речі

Чи БУти 20-ВіДсОтКОВіЙ НаДБаВЦі? Ще одне «зарплатне» питання було розглянуто на поперед-ньому засіданні профільного комітету 4 лютого. Йдеться про проект закону про внесення змін до Закону україни «Про освіту» (щодо встановлення надбавки до заробітної плати педагогічних працівників) №1301 від 09.12.2014 р. Так, у законопроекті пропонується шляхом внесення змін до статті 57 Закону «Про освіту» запровадити норму щодо вста-новлення надбавки в розмірі 20% посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічним працівникам сфери дошкіль-ної, позашкільної, загальної середньої та професійно-техніч-ної, вищої освіти, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування.ураховуючи складність соціально-економічної ситуації, яка сут-тєво впливає на життєвий рівень населення (особливо тих ка-тегорій, які залежать від виплат із бюджетів різних рівнів), і для підвищення доходів педагогічних і науково-педагогіч-них працівників комітет ухвалив рішення про прийняття ви-щезазначеного проекту закону за основу.на думку «Освіти україни», голосування за цей законопроект чітко покаже, чи є в парламенті освітянське лобі.

Соціальна політика

фіНаНсУВаННЯ саНатОріЇВ-прОфіЛаКтОріЇВчлени профільного комітету за результатами розгляду в першому читанні реко-мендують прийняти за основу і в цілому проект Закону україни про внесення змін до Закону україни «Про загальнообов’язкове державне соціальне страху-вання» щодо фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, на-вчальних закладів та організацій (№1865 від 27.01.2015 року). нагадаємо, що внаслідок змін до законодавства не передбачені умови для функ-ціонування таких закладів, які до цього частково фінансувалися з коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності. Після об’єднання фондів соціального страхування функцію часткового фінансування закладів та-кого типу не було враховано, а інші умови для забезпечення їхньої діяльнос-ті не запропоновано. у законопроекті пропонується включити до видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності оплату лікування та реабілітації у санаторіях-профілакторіях навчальних закладів. Крім того, статтю 29 запропонували доповнити пунктом 2, в якому сформульо-вано, що для забезпечення відновлення здоров’я працівники і студенти денної форми навчання мають право на лікування та реабілітацію у санаторіях-профі-лакторіях навчальних закладів за рахунок коштів Фонду соціального страхування. Пропонується у проекті закону і норма про те, що часткове фінансування санаторі-їв-профілакторіїв здійснюється фондом у порядку, встановленому його правлінням.

коМітетСькі СлУхання

раМКОВиЙ ЗаКОН. перспеКтиВаПрофільний комітет затвердив план заходів з підготовки та проведення слухань у Комітеті верховної Ради україни з питань науки і осві-ти «Про підготовку проекту нової редакції За-кону україни «Про освіту» 22 квітня 2015 року.Зокрема, передбачається розглянути на засідан-ні комітету концепцію законопроекту, організу-вати збір та аналіз інформації щодо вдоскона-лення законодавчого та нормативно-правового забезпечення здобуття якісної освіти в украї-ні, а також пропозиції до проекту рекомендацій. їх очікують від центральних органів виконавчої влади, нАн і галузевих академій, уЦОЯО, проф-спілок, роботодавців, студентського самовряду-вання, громадських організацій тощо. нагадаємо, що робота над рамковим законом ак-тивно проводиться вже протягом тривалого часу.

5№ 7, 16 лютого 2015 рокумова

ПРяма

З допомогою представни-ків міжнародних органі-зацій і місій 6 та 7 лю-

того організували гуманітарні коридори, через які на бро-ньованих «Кугуарах» виво-зили цивільних. Про спільну роботу волонтерів та пред-ставників Служби з надзви-чайних ситуацій розповідає Уповноважений Президента України з прав дитини Ми-кола Кулеба.

– За ці два дні «коридо-рами» виїхало близько тисячі людей. Я щойно повернувся з Дебальцевого і можу підтвер-дити, що евакуація відбула-ся: рятувальники спрацюва-ли «на п’ятірку», – говорить Микола Миколайович. – Транспорту вистачало, час-тина навіть повернулася по-рожньою. Всі люди, які хотіли поїхати, – поїхали. В субо-ту, коли мав бути «зелений коридор», нашу машину об-стрілювали з боку так званої «ДНР». Тому ще раз зверта-юся до міжнародних гумані-тарних організацій і місій: по-трібно зробити все, щоб дати можливість усім сім’ям без-печно виїхати.

Разом із представниками Донецької обласної держав-ної адміністрації та волонте-рами ми обстежили підвальні приміщення та бомбосхови-ща – там переконували лю-дей переїхати у безпечну зону. Я побачив, що місцеві мешканці залякані насампе-ред тією пропагандою, яка до-сить довго працювала і «про-мивала мізки». Вони бояться, що їх не прихистять, що по-траплять під обстріл під час евакуації.

Підвальних приміщень, де проживають люди, можуть бути сотні. Ми зупинялися по всій лінії дороги, сигналили, люди виходили навіть із тих будівель, де все розбомблено, вибиті шибки, де, здавалося б, життя уже немає.

Я хочу спростувати думку, що там залишилися проросій-ськи налаштовані люди. Ми знаємо, що від сепаратистів також під’їхали в той день ав-тобуси для евакуації. Так от, 760 осіб поїхали в бік звіль-неної території і лише 30 – у бік «ДНР». Ось і все, що треба знати.

– Тож людей треба переко-нувати їхати?

– Я впевнений, що із сім’ями можна і треба пра-цювати. Це має стати завдан-ням номер один. Люди мають упевнитися в тому, що їх без-печно вивезуть на мирні тери-торії, де у них з’явиться мож-ливість жити у гідних умовах. Сьогодні саме така робота є дуже потрібною в Дебаль-цевому та інших населених пунктах.

Також усі мають розуміти, що це добровільна евакуація. Жодна сім’я, жодна дитина не була і не може бути вивезе-на під примусом. А такі чут-ки поширювалися через сепа-ратистські ЗМІ.

Нам удалося поговорити з більш як сотнею людей. Ба-гатьох змогли переконати по-їхати. Дехто телефонує навіть сьогодні і просить вивезти.

– Діти й досі залишаються жити в бомбосховищах і під-вальних приміщеннях?

– Так. У Дебальцевому може бути ще кілька сотень дітей. Нещодавно в транзит-ний пункт прийому пересе-ленців у Слов’янську приїхала мама з дитиною десятиденно-го віку.

Спілкуючись із дітьми, по-мічаєш, що вони навіть не здригаються від розривів сна-рядів. Вони звикають до ви-бухів – і це страшно. Це неприродно. Психіка дітей руйнується. Багато людей по-требують психологічної допо-моги. Є проблема з питною водою, продуктами харчуван-ня. Зі сльозами на очах про-сять: дайте щось від кашлю, від застуди, від серця, від шлунку і таке інше. Це – гу-манітарна катастрофа.

Прикро і боляче від того, що на своїй власній, рідній землі українці стали пересе-ленцями.

– Сьогодні, коли є ризик для здоров’я і життя, чи постає питання про освіту?

– Яка б ситуація у країні не була, ми повинні створити такі умови, щоб кожна дити-на все-таки могла навчатися. Сьогодні ми не можемо пого-джуватися з тим, що якщо ди-тина через бойові дії перехо-

вується в підвалі, а не ходить до школи, вона повин на втра-тити можливість навчатися.

Знаю, що Міністерство осві-ти і науки над цим активно працює. Вже запроваджено систему дистанційного на-вчання, визначені опорні шко-ли, за якими закріплюються діти. Звичайно, коли ми гово-римо про міста, де немає, на-приклад, навіть світла, то це все дуже складно реалізувати. Але можливість така є.

Треба подумати, ймовірно, і про те, що розпочнуться літні канікули. І якщо ми говоримо про тих діточок, які пропус-тили 6–8 місяців навчання, то треба дати їм можливість наздогнати шкільну програму саме під час канікул. Мож-ливо, в оздоровчих закладах вони матимуть змогу підтягу-вати шкільну програму – вар-то передбачити таку опцію. Треба все зробити для того, щоб із наступного навчально-го року ці діти сіли за пар-ти разом зі своїми однолітка-ми. І за якістю й рівнем своїх знань не відставали від інших учнів. Ось над цим ми маємо працювати.

– У грудні ЮНІСЕФ навів по-казник: 50 тисяч дітей через конфлікт на Донбасі не мо-жуть ходити до школи. Чи підтверджується це від Укра-їни?

– Через об’єктивні причи-ни наші українські школи при-пинили функціонувати на оку-пованих територіях. «ДРН», «ЛНР» створюють там уже свої навчальні заклади і вчать школярів за якимись своїми програмами. Вочевидь, вида-ватимуть дітям свої докумен-ти про освіту. Звичайно, вони будуть недержавного зразка і, відповідно, – недійсними.

ЮНІСЕФ проводить свій моніторинг. Обраховують, я припускаю, кількість дітей, які не сіли за парти на оку-пованій території. Але ми зна-ємо про те, що частина школя-рів ви їхали з батьками, декого вивезли без супроводу бать-ків, але вони перебувають на території України і навчають-ся. Тому ні підтверджувати, ні спростовувати цифру саме в 50 тисяч я не можу.

Треба говорити про те, що діти, які нині знаходяться на окупованій території, обмеже-ні у праві на доступ до якісної освіти. Хоч для них і створе-на можливість дистанційного навчання. Мешканці окупова-них територій можуть зареє-струватися тут при школах і отримувати українську освіту

дистанційно. Питання лише в тому, чи хочуть цього батьки. Тобто ми можемо охопити аб-солютно всіх дітей, які про-живають на тій території, на-вчанням, аби тільки було їхнє бажання.

– Сьогодні багато дітей-пе-реселенців навчаються в ін-ших школах. Учителі разом із психологами адаптують їх до нормального мирного жит-тя. Про що слід пам’ятати пе-дагогам?

– Безумовно, те, що від-бувається масове переселен-ня, стало викликом для всіх сфер життя у країні. Зокрема і для системи освіти. Уяві мо собі будь-яку школу, в якій ро-ками навчаються діти. Це ста-лий колектив – педагогічний, дитячий. Коли в нього при-ходять один учитель і дві-три дитини протягом навчально-го року – це одна ситуація, вони дуже просто інтегрують-ся й адаптуються в новому се-редовищі. А нині сім’ї пересе-ленців мешкають у багатьох місцях компактно. Відповідно і велика кількість дітей ідуть до певної школи. Це вже ситу-ація, до якої, можливо, і не го-това школа. Тут дуже важливу роль мають відіграти психоло-ги, які допоможуть цим дітям інтегруватися в учнівське се-редовище, знайти своє гідне місце, бути рівними з інши-ми. Важливо підготувати вчи-телів. Адже прийдуть діти, які пропустили не один місяць за-нять. До кожного має бути ін-дивідуальний підхід, додатко-

ве навчання, більше уваги. Потрібно мотивувати педаго-гів максимально допомагати дітям у новому оточенні, не допустити цькування чи дис-кримінації. Ми повинні за-безпечити їм такі умови, щоб вони були звичайними члена-ми шкільного колективу і яко-мога швидше забули жахи ві-йни.

– Як відбувається навчання сиріт із зони АТО, відпові-дальність за яких несе дер-жава?

– Усі евакуйовані із зони АТО діти-сироти, які вихову-валися в інтернатних закла-дах, сьогодні у безпеці, мають усе необхідне. Більшість із них нині перебувають в Одеській і Донецькій областях. Части-на повернулася до інтернат-них закладів Луганської об-ласті на звільнені території. Їм забезпечили доступ до на-вчання. Дітей зі спеціальних шкіл-інтернатів із певними но-зологіями влаштовують у за-клади такого самого профілю.

Моя позиція однозначна: сьогодні треба працювати над тим, аби діти не мігрували між інтернатами. Це – непра-вильно, це завдає болю дити-ні, яка вже травмована зброй-ним конфліктом. Сьогодні ми повинні розгорнути широку кампанію, щоб усі діти-сиро-ти із зони збройного конфлік-ту знайшли сім’ю. Це – най-краще, що ми можемо для них зробити.

Дарина Матат, «Освіта України»

Микола КУЛЕБА: МАЄМО СТвОРИТИ уМОвИ, ЩОБ ДіТИ ЗАБуЛИ ПРО ЖАХИ віЙнИ Якщо говорити про безпеку для цивільного населення, то найгарячішою точкою у зоні АТО залишається Дебальцеве. в умовах, коли вже знищена інфраструктура, влада намагається скоординувати всі зусилля для вивезення громадян, у першу чергу – дітей. Загалом звідси за останні тижні евакуювали понад 5 тисяч осіб.

біограФічна довідка

Микола КУЛЕБА народився 23 березня 1972 року в м. Києві. Активний громадський і державний діяч із багаторічним стажем у сфері подолання дитячої безпритульності, сирітства й забезпечення прав дітей. у 2000 році він заснував і очолив благодійну організацію «відкрите сер-це», пізніше – Міжнародну благодійну організацію «Служба порятунку ді-тей», створив мережу центрів допомоги безпритульним дітям у Києві. Зго-дом став співзасновником Альянсу «україна без сиріт», який об’єднав сотні неурядових організацій.у 2006 році очолив Службу у справах дітей міста Києва. відтоді у столиці значно скоротилася кількість дітей-сиріт, а чисельність дітей в інтернатних закладах зменшилася в 5 разів. Микола Миколайович також відкрив пер-ший в україні Міський центр дитини, де проводилося навчання сімей, го-тових усиновити або взяти дитину під опіку.

МАЄМО СТвОРИТИ уМОвИ, ЩОБ ДіТИ ЗАБуЛИ ПРО ЖАХИ віЙнИ МАЄМО СТвОРИТИ уМОвИ, ЩОБ ДіТИ ЗАБуЛИ ПРО ЖАХИ віЙнИ МАЄМО СТвОРИТИ уМОвИ, ЩОБ

6 «Освіта України»дискусії

Фахові

теоретично новий підхід має позна-читися на якості освіти якнайліп-ше. Але, враховуючи відсутність

досвіду і «розмитість» механізмів, за-вдання, що постають нині, – не з легких. Про вирішення проблемних питань ішлося під час експертної дис-кусії «Підвищення інституційної спро-можності Міністерства освіти і науки України для розробки нових механіз-мів фінансування освіти в умовах ре-форми децентралізації в Україні», що стала першим тематичним заходом і об’єднала багато експертів, зокрема – з-за кордону.

Організатори дискусії – учасники проекту шведського уряду «Підтрим-ка децентралізації в Україні 2014–2017 рр.», що реалізується Шведською асоціацією місцевих влад і регіонів (SALAR) та її дочірньою компанією SKL International, за фінансової підтрим-ки Шведського агентства міжнарод-ного розвитку (Sida). Окрім експертів проекту, в заході взяли участь пред-ставники Міністерства освіти і науки, Міністерства фінансів, Національної академії педагогічних наук, експерти Стратегічної дорадчої групи «Освіта» та робочої групи з питань розробки проекту Закону України «Про освіту» при профільному комітеті Верховної Ради України, директори шкіл, пред-ставники громадськості.

Розпочинаючи дискусію, перший за-ступник міністра освіти і науки Інна Совсун наголосила, що кардиналь-ні зміни, які відбуваються сьогод-ні у фінансуванні середньої освіти (а саме – освітня субвенція передається з Державного бюджету до обласних, районних та бюджетів територіальних громад, а за її розподіл відповідає тепер безпосередньо МОН), породжують ба-гато питань щодо того, яким чином це зробити максимально прозоро, зрозу-міло й ефективно. Насамперед ідеть-ся про розроблення формули фінан-сування освіти в регіонах. І важливим кроком до відкритості цього процесу є співпраця з європейськими експерта-ми, які представляють досвід фінансу-вання освіти у своїх країнах. Вони мо-жуть надати максимально конкретну, коректну і сфокусовану експертну до-помогу МОН у реформуванні си стеми фінансування шкільної освіти й осві-ти загалом.

ДУМКа еКспертаПершим на заході виступив представ-ник Швейцарської асоціації місцевих Органів самоврядування, науковець з Варшавського Інституту досліджень освіти Ян Герчинський. Він зауважив,

що участь експертів SKL International в Україні спрямована на підтримку де-централізації освіти, важливим етапом якої є реформа фінансування освіти в Україні.

– Вона відбувається у дуже склад-них умовах, – зазначив експерт, – війна, складна бюджетна ситуація. А також те, що різні групи реформато-рів в Україні здійснюють перші кро-ки реформи почасти незалежно один від одного. Ми бачимо, що внутріш-ній діалог між ними є недостатнім. Я вважаю: було б дуже добре, щоб ті реформатори, які працюють у га-лузі освіти, зустрічалися і дискутува-ли, аби отримати єдину спільну думку. Реформа фінансування також відбу-вається у складній ситуації тому, що зміни бюджетного кодексу перено-сять на Міністерство освіти і нау-ки нові складні завдання, котрі ра-ніше виконував Мінфін. Це набагато обтяжує ситуацію у перехідний пе-ріод, і я вважаю, що ці ускладнен-ня не триватимуть місяць-два. Одне з них – доступ міністерства до ста-тистичних даних, які треба «зв’язати» одне з одним. Маю на увазі відомості щодо кількості учнів і вчителів, бю-джетні дані казначейства стосовно видатків. Міністерству потрібен ре-тельний аналіз цих даних, щоб мож-на було пам’ятати, які розбіжності є між різними регіонами, чи вони сер-

йозні. Це – не просто технічне за-вдання. Воно є комплексним і досить складним, потребує ґрунтовного емпі-ричного аналізу. Він має визначити справедливість чи несправедливість сьогоднішньої системи фінансування освіти і показати шлях до її поліп-шення. Це означає, що такий ана-ліз не повинно здійснювати виключ-но міністерство, він має відбуватися в умовах діалогу, дискусії, зовнішнього моніторингу. Для відомства дуже по-гано, якщо ніхто не критикує його ро-боту. Помилки і проблеми будуть за-вжди і діалог потрібен для того, щоб мати змогу їх вирішувати, а помил-ки – виправляти.

Пан Герчинський звернув увагу на те, що фінансування місцевих орга-нів влади, прописане змінами до Бю-джетного кодексу, стикається з пер-шою і найголовнішою проблемою: адміністративно-територіальна рефор-ма в Україні тільки починається, і на-разі не відомо, скільки буде громад і районів, якими вони будуть, як про-йде процес об’єднання. Це означає, що говорячи про децентралізацію освіти, ми поки що не знаємо, кому нале-жатимуть школи. А відповідно – хто отримуватиме гроші, скільки буде цих органів, якою буде їх фінансова неза-лежність?

– Тому рішення, які підготує мі-ністерство, насамперед мають бути достатньо гнучкі, щоб їх можна було змінювати, – вважає експерт. – Та-

кож потрібен моніторинг, розуміння, що працює на місцях, а що – ні, чи досягаються пріоритети міністерства. До речі, допомога МОН у здійсненні цього емпіричного аналізу буде одним із головних завдань нашого проекту.

ВиКЛиКи і пОраДиЯн Герчинський визначив кілька най-головніших викликів, які постали нині перед Міністерством освіти і науки. По-перше, це підготовка реформи осві-ти з урахуванням реформи децентралі-зації влади, по-друге, розробка форму-ли фінансування, а ще – забезпечення роботи шкільної мережі під час пере-хідного періоду. Кожен із цих викликів має свої складові, такі вагомі, що про-ігнорувати їх неможливо. Якщо, зви-чайно, збираємось реформувати осві-ту по-справжньому, а не просто «для галочки».

– Скажімо, до якого ступеня має бути автономною школа? – запитує експерт. – Адже автономії бувають різними – фінансові, бюджетні, пе-дагогічні. Від вирішення цього питан-ня залежить те, як школа працювати-ме, якими будуть процедури вибору й оцінки роботи директора школи, як і ким визначатиметься бюджет. Дуже важливо зрозуміти, хто візьме на себе відповідальність за раціоналізацію ме-режі шкіл? Це питання занадто болю-че (бо всі зміни у цій сфері викли-

кають опір), але вирішувати його все одно потрібно: за міжнародними по-рівняннями, система освіти в Україні дуже нераціональна. Бо країна витра-чає величезні кошти, утримуючи ма-ленькі школи й малокомплектні класи.

На думку польського колеги, надзви-чайно важливо доопрацювати Концеп-цію розвитку освіти України на пері-од 2015–2025 років, пов’язавши її зі стратегією децентралізації, і включи-ти ці положення до нового рамково-го закону про освіту. А стосовно ще одного виклику – розробки форму-ли освітньої субвенції – експерт по-передив: це буде надзвичайно важким завданням в умовах бюджетних обме-жень. Уже нині можна прогнозувати, що Мінфін буде дивитися на пропози-ції Міносвіти дуже критично. І МОН має бути готовим їх захищати. Задля цього необхідно створити аналітичну групу чи відділ, який, власне, і займав-ся б цими питаннями – збиранням та аналізом статистичних і бюджет-них даних, розробкою проектів фор-мул і погодженням їх з усіма зацікав-леними сторонами.

Щодо забезпечення роботи шкіл у перехідний період – пан Герчин-ський наголосив, що децентралізацію необхідно запроваджувати поступово, зміни у системі фінансування вводи-ти поетапно, постійно здійснюючи мо-ніторинг використання коштів і роз-робивши систему алокації (розподілу) фінансів відповідно до місцевих по-

треб. До того ж формули алокації ко-штів мають містити «буфери» для по-передження радикального зменшення або збільшення фінансування.

Експерт вважає, що децентралізації будуть «навчатися» усі зацікавлені сто-рони – міністерства, органи місцевого самоврядування, вчителі й директори шкіл. Але такий процес треба правиль-но організувати, і це теж – функ-ція МОН. Скажімо, для мінімізації та швидкого виправлення помилок украй необхідний постійний діалог із соціаль-ними партнерами. Задля цього треба забезпечити платформу для публічних дискусій, водночас продукувати мето-дологічні рекомендації, а також ство-рити інформаційно-довідковий центр, службу підтримки, куди можна буде звернутися й отримати швидку відпо-відь. Це потрібно і громадам, і дирек-торам шкіл, і представникам місцевої влади, та й самому міністерству – щоб розуміти, з якими проблемами стика-ється людина у різних сегментах си-стеми освіти.

ЯК рОЗпОДіЛити КОШти?– Процес децентралізації освіти має здійснюватись у формі загальнонаціо-нальної дискусії, яка ґрунтуватиметь-ся, насамперед, на тому, щоб з’ясувати, на якому рівні державного управлін-ня буде відповідальність за той чи ін-ший рівень освіти, – зазначив ще один експерт SKL International – Тоні Лє-вітас. Він також звернув увагу на бо-лісний момент, який треба сприйняти як даність: нині немає вірного спосо-бу розрахувати, скільки має коштува-ти освіта. На будь-якому рівні. І якщо ми спробуємо це зробити, то отримає-мо цифру, яка вдвічі більша за ту, що є в бюджеті. Працювати треба саме над тим, як розподілити наявні кошти по всій системі, щоб було справедли-во і розумно. Скажімо, із урахуванням рівня освіти, особливостей географіч-ного розташування навчальних закла-дів і критеріїв соціальних груп (націо-нальних меншин, дітей з особливими потребами тощо). А для того, щоб зна-йти оптимальну формулу розподілу, мі-ністерства освіти і фінансів мають тіс-но співпрацювати.

Після теоретиків говорили практи-ки – люди, які безпосередньо займа-тимуться розрахунками. За словами директора Департаменту економіки і фінансів МОН Світлани Даниленко, планувати роботу з розрахунку суб-венцій на наступний рік досить проб-лематично, бо МОН не знає наперед, якою буде дохідна частина бюджету.

– Для того, щоб досягти мети ефекти вного використання цих ко-штів, нам необхідно впорядкувати мережу шкіл. Але тут теж виникає проб лема: якщо ми хочемо скоротити малочисельні школи, а дітей перевести в більші, нам необхідно забезпечити їх підвезення до таких шкіл, – заува-жує фахівець. – Тож потрібні бю-джетні кошти, щоб закупити автобуси для цих районів. Програма ж із закуп-ки автобусів, що діяла раніше, не по-вністю фінансувалася. Тож потрібно закласти кошти і на ремонт, і на за-міну старих автобусів, і на паливно-мастильні матеріали. Не кажучи про зарплату водіям. Це – основні про-блеми, які нині можуть виникати при плануванні коштів.

ФІНРЕФОРМА: у ПОШуКу ОПТИМАЛЬнИХ РіШЕнЬОсвітяни обговорюють нові механізми фінансування галузі в умовах децентралізаціїПро те, що функції фінансування

загальної середньої освіти треба передавати безпосередньо до МОн, ішлося ще 5–7 років тому. Проте, через відсутність відповідної законодавчої бази за рамки «розмовного жанру» ця тема тоді не вийшла. Тепер, коли змінами до Бюджетного кодексу міністерству офіційно надані ці функції, виявилося, що брак досвіду такої діяльності суттєво впливає на час її реалізації. Тож МОн необхідно у короткий термін поєднати реформування освіти з процесом децентралізації, чітко структурувати фінансування, сформулювавши принцип розподілу бюджетної субвенції регіонам.

ОсВітЯНи Мають ЗНати, За ЯКиМи приНЦипаМи рОЗпОДіЛЯютьсЯ ДержаВНі КОШти і якиМ чиНОМ фіНаНсУваННя Має сиНхрОНіЗУватися З систеМОю УправліННя

7№ 7, 16 лютого 2015 рокудискусії

Фахові

ВиЗНаЧаєМО пріОритети

Болюча проблема сільських шкіл у рам-ках децентралізації освіти стала ще ак-туальнішою. За словами проректора Українського католицького універси-тету, члена стратегічної дорадчої гру-пи «Освіта» Павла Хобзея, який голо-вував на круглому столі, лише в одній Львівській області є 273 школи, в кож-ній із яких навчається менше десяти учнів. Чи є економічна доцільність у функціонуванні таких закладів? Відпо-відь є очевидною. Водночас рішення про закриття таких НЗ є дуже непро-стими, оскільки є й інші гострі питан-ня, зокрема – що робити з учителя-ми, які втратять єдине місце роботи і не матимуть чим годувати своїх дітей? На думку заступника керівника вико-навчої дирекції Всеукраїнської асоціа-ції сільських та селищних рад Вадима Савченка, до закриття сільських шкіл треба ставитися дуже обережно, на-самперед через не надто оптимістичну тенденцію: щойно закривається школа, село починає «вимирати».

– Я розумію аргумент про важ-ливість сільських шкіл, – опонувала йому перший заступник міністра осві-ти і науки Інна Совсун. – Але всі ми маємо усвідомлювати: якщо у школі вчиться п’ятеро дітей, то це село у будь-якому разі навряд чи існуватиме через 20 років. Питання сільських шкіл є проблемним не тільки для України, а і для Польщі, і для Швеції. Воно не ви-рішиться і завжди буде точкою напру-ги. Але ми не можемо займати консер-вативну позицію, що треба залишати ситуацію такою, яка вона є сьогодні. Важливо визначити, що для нас є прі-оритетнішим: зберігання окремих сіл або забезпечення права на якісну осві-ту для дітей, які живуть у цих селах. Учні, що вчаться у сільській місцевості, демонструють значно гірші результати ЗНО, ніж міські школярі. Тому, воче-видь, тут мають бути складні, але усві-домлені рішення, напрацьовані спільно міністерством, місцевими громадами і представниками шкіл. Усі розуміють цю проблему, але бояться про неї го-ворити. Оце намагання 20 років не го-ворити непопулярні речі призвело до того, що ми маємо нині. Ні в цьому, ні в наступному році збільшення фі-

нансування шкіл не передбачається: на це просто немає ресурсів. Питан-ня тільки в тому, чи зможемо ми мак-симально раціонально використовува-ти те, що є сьогодні.

В УМОВах НеВиЗНаЧеНОстіКлючове питання, яке наразі потрібно вирішити, – як кожен район розподі-лятиме виділені кошти між школами, переконана Інна Романівна. Формули такої немає і ніколи не було, тому що місцеві управління освіти завжди ро-били це на власний розсуд. Тож треба віднайти таку формулу розподілу суб-венцій між школами, щоб вона була раціональною і підштовхнула раціона-лізацію усієї мережі. Тобто, принай-мні, унеможливити дуже велику різ-ницю видатків на навчання дитини в різних закладах однієї країни. Фінансу-вання – це один із важливих механіз-мів впливу на освітню політику, резю-мувала Інна Совсун. І дуже б хотілося, щоб освітяни чітко бачили, як державні кошти виділяються, як вони розподіля-ються, за якими принципами і на яких засадах. Можна навіть відобразити це графічно: як є нині, як має бути і яким чином фінансування повинно синхро-нізуватися з системою управління. Ці напрацювання мають бути основою но-вого Закону України «Про освіту».

– Але сьогодні ми формуємо бачен-ня в умовах невизначеності, – зазна-чила перший заступник міністра освіти і науки. – Чи відбудеться конституцій-на реформа, якою буде подальша доля місцевого самоврядування – це ті речі, яких ми не знаємо. В таких умовах ми повинні керуватися чинною Конститу-цією. Але, вочевидь, варто передбачити кілька варіантів, запитати себе: а «що буде, якщо...». Бо від того, чи відбу-деться конституційна реформа, зале-жатиме модель управління освітою. І фінансування – зокрема.

Наталія КУЛиК, «Освіта України».

P.S. «Освіта україни» готова стати май-данчиком для фахової дискусії. Яким ви бачите майбутнє освіти в умовах децен-тралізації влади? чекаємо на ваші листи, статті й коментарі на редакційний e-mail: osvita@pedpresa.com.ua. не забувайте вказати ваш контактний телефон.

рОЗрОбка фОрМУли ОсвітНьОї сУбвеНції бУде НаДЗВиЧаЙНО ВажКиМ ЗаВДаННЯМ В УМОВах БюДжетНих ОБМежеНь

З огляду на те, що останнім часом активізувалося поширення політи-ками та ЗМІ Російської Федерації, представниками терористичних ор-ганізацій «ЛНР» та «ДНР» зумисно неправдивої інформації щодо за-

вершення навчального року, проходження державної підсумкової атестації (ДПА), отримання шкільних атестатів, реєстрації та проходження зовніш-нього незалежного оцінювання (ЗНО), можливостей вступити до вищих навчальних закладів України для випускників та абітурієнтів з Донецької та Луганської областей, Міністерство освіти і науки України вкотре офі-ційно заявляє:– для всіх без винятку випускників з Донецької та Луганської областей (як

тих, які проживають на контрольованих українською владою територі-ях, так і тих, які проживають у зоні АТО чи виїхали до інших регіонів), а також для випускників з Автономної Республіки Крим та м. Севасто-поль створені правові й організаційні умови для завершення навчаль-ного року у формі екстернату, проходження ДПА, отримання шкільних атестатів, реєстрації та проходження ЗНО й вступу до вищих навчаль-них закладів України;

– Міністерство освіти і науки України замовляє бланки шкільних атеста-тів з розрахунку на весь контингент випускників Донецької та Луган-ської областей, включно з районами, що тимчасово захоплені російськи-ми військовими та бойовиками терористичних організацій;

– спільно з іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, волонтерами, Мі-ністерством освіти і науки України, місцевими органами управління осві-тою у кожній області сформовано базу даних про опорні школи для при-кріплення до них для навчання у формі екстернату, проходження ДПА, отримання атестата тощо; вивчається питання про тимчасове розміщен-ня випускників з Донецької та Луганської областей, які виявлять бажан-ня в інших областях пройти підготовку до завершення навчального року та вступу до вищих навчальних закладів.

Питання створення громадянам України з Донецької та Луганської об-ластей, тимчасово окупованих АР Крим та м. Севастополь, які опинилися у складних життєвих обставинах, усіх можливих умов для здобуття освіти є одним з пріоритетів діяльності міністерства.

–Якщо в минулому році дехто з батьків вирішив, що їхнім дітям достатньо того друкованого виробу, який зовні схожий

на атестат Російської Федерації, і вони будуть успішними, то цього року ми маємо чимало звер-нень від кримчан, – зазначає Павло Броніславо-вич. – Старшокласники хочуть отримати україн-ські атестати про закінчення школи. І ми надамо таку можливість. Адже ставимося до цих дітей як до наших.

Також Павло Полянський зазначив, що учням дев’ятих класів кримських шкіл необхідно подбати про отримання державних документів про загальну середню освіту в разі, якщо вони планують у майбутньому вступати до українських ви-щих навчальних закладів. Атестати Російської Федерації, видані у Криму, ви-знаватися на території України не будуть.

Окрім того, випускники шкіл окупованої АР Крим матимуть можливість за-реєструватися для складання тестів зовнішнього незалежного оцінювання без наявності українського паспорта, для цього буде достатньо лише свідоцтва про народження.

За словами заступника міністра, схема «прикріплення» до однієї з опорних шкіл України така: «Потрібно виїхати за межі півострова та прикріпитись до школи, найближчої територіально чи в населеному пункті, де є родичі».

важливо!

коМентар поСадовця

вИПуСКнИКАМ ІЗ ЗОНИ БОЙОВИХ ДІЙ

КРИМчАнИ ЗМОЖуТЬ ПРОЙТИ ЗНО БЕЗ ПАСПОРТА

Заява МОн щодо завершення навчального року, отримання шкільних атестатів, проходження ДПА та ЗнО, вступу до внЗ випускників з Донецької та Луганської областей і тимчасово окупованих АР Крим та м. Севастополь

випускники шкіл окупованої АР Крим матимуть можливість зареєструватися для складання тестів зовнішнього незалежного оцінювання без наявності українського паспорта, для цього буде достатньо лише свідоцтва про народження. Про це повідомив заступник міністра освіти і науки Павло ПОЛЯнСЬКИЙ, пише «Крим. Реалії».

Диплом серія КВ №25681307, виданий на ім’я Бічуль Сергій Георгійович Вищим навчальним закладом «Київський економічний інститут менеджменту» у 2004 році, вважати недійсним у зв’язку з втратою.

об’ява

8 «Освіта України»галузі

РеФоРмування

Дискусію розпочала перший за-ступник міністра освіти і науки Інна Совсун. Щодо балансу пов-

новажень у системі управління вищою освітою, вона зауважила, що лише від-криє захід, адже міністерство не пови-нно впливати на процес формування Національного агентства із забезпечен-ня якості вищої освіти.

перефОрМатУВатисЯ ЗсереДиНи – Мені дуже хотілося б, аби за техніч-ним питанням формування самого нац-агентства ми не забували про ширшу стратегічну мету, сформульовану в но-вому законі про вищу освіту. Це – фор-мування нових підходів до забезпечення якості системи вищої освіти, – заува-жила Інна Романівна. – Адже забезпе-чення якості – не тільки питання цієї установи. Це – першочергове завдан-ня навчальних закладів. І формування культури забезпечення якості освіти в них – це велика стратегічна мета, над якою ми всі повинні працювати.

Національне агентство не має ста-ти новим адміністративно-управлін-ським монстром, що буде вказувати і контролювати кожний крок діяльнос-ті вишів, наголошує перший заступ-ник міністра. ВНЗ повинні перефор-матовуватися зсередини, пропонувати нові підходи до забезпечення якості освіти всередині університетів, інсти-тутів, академій.

– Для МОН важливо, щоб наца-гентство створювалося максимально прозоро, – говорить посадовець. – Академічна громадськість має розумі-ти всі процеси, як обираються члени агентства і чому саме ці люди обійма-тимуть важливі посади. У мене скла-дається враження, особливо під час спілкування в регіонах, що в універси-тетах багато хто сприймає нову фор-му – нацагентство – як… перейме-нування Державної акредитаційної комісії. Надзвичайно важливо, щоб сталася не формальна, а якісна змі-на. А для цього потрібно, щоб процес створення нової установи відбувався на зовсім інших засадах. І представ-ники академічної громадськості пови-нні усвідомити свою роль і відпові-дальність у цьому.

Важливим є те, щоб до нової органі-зації увійшли люди, які мають не лише високу кваліфікацію, але й готові про-понувати нові ідеї, нові підходи у си-стемі забезпечення якості вищої освіти. Для цього потрібно вивчати успішний зарубіжний досвід.

– Звичайно, не йдеться про сліпе копіювання принципів та підходів. Але є речі, які за кордоном роблять кра-ще, тож необхідно вчитися їх перейма-ти, – зауважила Інна Совсун.

аКреДитаЦіЯ За МОреМ Вивчати закордонний досвід акреди-тації учасники змогли безпосеред-ньо під час засідання круглого столу. Адже наступним виступав Тод Драм-монд, в.о. директора Управління між-народних досліджень в освіті педаго-гічного коледжу Університету штату

Мічиган, міжнародний консультант Американських рад. За його слова-ми, про акредитацію вищої освіти у Сполучених Штатах Америки говори-ти нелегко, адже цей процес дуже де-централізований.

– Визначення терміну «акредита-ція» схоже на те, як його розуміють в Україні, – зауважує експерт. – Це систематичний процес зовнішнього аналізу якості, який використовуєть-ся для оцінки ВНЗ та освітніх програм

щодо забезпечення якості та вдоскона-лення. Заклади та академічні програми прагнуть одержати акредитацію, щоб продемонструвати якість академічної освіти студентам та громадськості.

Акредитацію проводять, щоб пе-ресвідчитися у тому, що заклад або програма відповідають професійним стандартам. А також щоб допомогти студентам вибрати прийнятний ВНЗ, визначити заклади, в які доцільно ін-вестувати державні кошти і навіть за-хистити заклад від негативного вну-трішнього або зовнішнього тиску.

У США є різні типи недержавної акредитації. Наприклад, акредитація великих університетів і коледжів у ці-лому, акредитація вузькогалузевих од-нопрофільних закладів, орієнтованих зазвичай на бізнес чи технології, акре-

дитація академічних програм у закла-дах – медицина, бізнес, машинобуду-вання тощо.

– Процес акредитації університе-тів і коледжів триває приблизно два роки, – розповідає Тод Драммонд. – У рамках цього відбувається диску-сія, збирається професорсько-викла-дацький склад певної академічної програми, обговорюються й аналізу-ються власна діяльність, досягнення і цілі. Це є своєрідною рушійною си-

лою розвитку програми й організації у цілому. Акредитація проходить кож-ні 5 чи 6 років, залежно від професій-ної галузі. Хто ж її здійснює? Якщо сказати коротко, то це робить про-фесійна спільнота з допомогою про-фесійних асоціацій. Вони формально організовують і розпочинають процес акредитації, до якого залучається ши-роке коло зацікавлених сторін – з університетів, бізнес-спільнот, уря-ду тощо.

Виші США мають справу з багать-ма установами такого профілю. Так, наприклад, одна регіональна асоціа-ція акредитує увесь Університет шта-ту Мічиган в цілому, а кілька десятків агентств акредитують різні програми, які пропонує ВНЗ. Деякі академічні га-лузі мають багато асоціацій з акреди-

тації, інші мають одну. Наприклад, для акредитації в галузі архітектури є одна асоціація – Національна акредитацій-на рада в галузі архітектури, що акре-дитує всі програми у країні.

Діяльність таких організації фі-нансується за допомогою членських внес ків. Основний штат є невеликим, співробітники організовують процес акредитації, готують експертні групи, ведуть архів. Нагляд за роботою здій-снює піклувальна рада. Більшу час-тину реальної роботи з акредитації виконують волонтери з професійно-го середовища. Результати є публіч-ними, зазвичай публікуються на сай-тах. Виші можуть оскаржувати певні аспекти процесу відповідно до проце-су апеляції організації, що акредитує.

НОВа спраВа – Є питання, абсолютно нові для нас, – резюмувала після виступу Жанна Таланова, менеджер з ана-літичної роботи Національного Тем-пус/Еразмус+ офісу в Україні. – Адже такої організації, Національного агентства, яке має елементи держав-но-громадського управління, в нас не було. У законі прописані основні по-ложення, згідно з якими воно фор-мується. А все інше повинно бути вирішене міністерством разом із представниками зацікавлених сторін, які мають висунути представників до цього агентства.

Розпочалося обговорення громад-ської ініціативи щодо формування На-ціонального агентства із забезпечення якості вищої освіти. Робота у цьому на-прямі вже ведеться: нещодавно у Ки-ївському національному університеті імені Тараса Шевченка збиралася іні-ціативна група з підготовки та прове-дення З’їзду представників вищих на-вчальних закладів державної форми власності (про це «ОУ» писала у №6 від 9 лютого). Члени ініціативної гру-пи домовилися, що найближчим часом буде створений організаційний комітет з підготовки та проведення з’їзду, який розробить прозору процедуру висуван-ня претендентів на членство в Нац-агентстві.

БАЛАНС ПОвнОвАЖЕнЬОдним із наступних кроків із реформування галузі має стати створення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти

незважаючи на складну ситуацію у країні, реформи чекати не повинні. у цьому впевнені представники громадських і міжнародних організацій, внЗ і роботодавців, які взяли участь у круглому столі «Якість вищої освіти україни: очікування, завдання, перспективи». на заході йшлося про те, як реалізувати громадсько-державний контроль за якістю освіти. А також аналізували зарубіжний досвід.

піД Час аКреДитаЦіЇ ВіДБУВаєтьсЯ ДисКУсіЯ, ЗБираєтьсЯ прОфесОрсьКО-ВиКЛаДаЦьКиЙ сКЛаД аКаДеМіЧНОЇ прОГраМи, ОбгОвОрюються і аНаліЗУються власНа діяльНість, дОсягНеННя і ціліТод

ДраммонД

9№ 7, 16 лютого 2015 рокугалузі

РеФоРмуванняПід час обговорення звернули увагу

на те, що у зібранні ініціативної гру-пи участі не взяли представники ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації. Аргумент – ці навчальні закладі, згідно з новим за-коном, не будуть вважатися вищими.

– Прикінцеві положення закону чіт-ко окреслюють перспективу для вишів І–ІІ рівнів акредитації. Принаймні 5–10 років вони ще залишаються в цій якос-ті. І ми не можемо їх не запросити на з’їзди, – зауважила Жанна Таланова.

стУДеНтстВО теж Не пасе ЗаДНіх– Ми пропонували, щоб ядром, осно-вою для проведення з’їзду органів студентського самоврядування була Українська асоціація студентського самоврядування, – розповіла Жанна Таланова. – Це – єдине об’єднання в Україні, яке є членом Європейської асоціації студентів.

Президент Національної академії пе-дагогічних наук України Василь Кре-мень розповів:

– Ми оберемо свого представни-ка в агентстві таємним голосуванням на загальних зборах. На найближчо-му засіданні президії НАПН плануємо ухвалити вимоги до кандидатів і ство-рити організаційну комісію для підго-товки до проведення виборів.

Українська вища освіта має стати ви-знаною в європейському просторі – ось головна мета участі представни-ків Федерації роботодавців України в Націо нальному агентстві із забезпечен-ня якості вищої освіти, запевнив учас-ників круглого столу заступник голови ради Олексій Мірошниченко.

– Ще одне важливе завдання – за-безпечення відповідності національних кваліфікацій кваліфікаціям європей-ського освітнього простору, – заува-жив він. – Ми – люди, які займаються бізнесом, тож ми – прагматичні. Для нас не дуже важливо, як саме агент-ство працюватиме, важливо, як покра-щуватиметься якість освіти в Україні.

Зауваження до статуту національно-го агентства від Міністерства фінан-сів озвучила директор юридичного департаменту МОН Ольга Кравчен-ко. Мінфін пропонує, щоб кількість працівників секретаріату обмежувала-ся десятьма особами. Такий висновок вони зробили, виходячи з обсягу ко-штів, розрахованих у бюджеті.

– Кошторис бюджетної установи повинен бути затверджений відповід-ним органом. Або Міністерством осві-ти і науки, що пропонує зробити Мін-фін, або це може здійснити Кабмін. Мінфін пропонує, щоб кошторис, план асигнувань загального фонду бюдже-ту, план спеціального фонду, штат-ний розпис національного агентства затверджував міністр освіти і науки… Закон чітко каже, що Національне агентство з якості освіти – бюджет-на установа.

Ольга Кравченко також розповіла про моделі оплати праці членів агент-ства. Закон передбачає кілька варі-антів, зокрема, коли заробітна пла-та зберігається за основним місцем роботи члена нацагентства, оплачува-ти роботу можна за цивільно-право-вою угодою. Поєднувати ці два дже-рела не можна – це буде подвійне фінансування.

– Хочу висловити пропозицію, щоб вирішити всі ці проблеми. Треба вне-сти зміни до закону і відмовитися від статусу бюджетної установи. Я думаю, що університети можуть платити член-ські внески і таким чином можна утри-мувати агентство, – зауважив Віктор Огнев’юк, ректор Київського універси-тету імені Бориса Грінченка.

Під час обговорення виникла ще одна думка: коштів, що сплачувати-муть навчальні заклади за ліцензуван-ня, буде цілком достатньо для забезпе-чення діяльності інституції, це зробить її більш незалежною.

тест На ЗріЛістьЧлени ініціативної групи розробили проект відкритого листа до освітян нау-ковців, студентів і роботодавців. У ньо-му йдеться про те, що Закон України «Про вищу освіту», що набув чиннос-ті 6 вересня 2014 року, започатковує важливі реформи у вищій освіті, спря-мовані на підвищення її якості, забез-печення конкурентоспроможності ви-пускників ВНЗ, реальне наближення якості вищої освіти до рівня провід-них європейських держав. У прове-денні реформи значна роль відводить-ся новій організації – Національному агентству із забезпечення якості ви-щої освіти, що має бути сформоване з представників вищих навчальних за-кладів України, національних академій наук, організацій студентського само-врядування та роботодавців. І діяти не-

залежно від органів виконавчої влади, керуючись виключно нормами закону. До повноважень Національного агент-ства із забезпечення якості вищої осві-ти віднесено багато важливих питань, що стосуються змісту та якості вищої освіти: ліцензійна експертиза, акре-дитація освітніх програм, акредитація спеціалізованих учених рад із захис-ту дисертацій, акредитація незалеж-них установ оцінювання та забезпе-чення якості вищої освіти, розроблення вимог до рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають науковий ступінь, тощо. Зважаючи на те, що урядові ор-гани не мають повноважень втручати-ся у процес формування Національного агентства та його роботу, відповідаль-ність щодо його створення поклада-ється на зазначені вище організації, а успішність його діяльності залежить від професійних і моральних якостей делегованих членів. Відтак, формуван-ня Національного агентства є тестом на зрілість для української академічної спільноти та громадянського суспіль-ства. Основними вимогами до канди-датів мають бути високі професійні й морально-етичні якості, бездоганна ре-путація, вільне володіння українською та хоча б однією з найбільш поширених у Європі мов: англійською, німецькою,

французькою, іспанською або італій-ською. Адже діяльність національного агентства передбачає залучення міжна-родних експертів – професорів про-відних іноземних університетів та фа-хівців, що забезпечують якість вищої освіти в інших країнах. А також – співпрацю з Європейською асоціацією із забезпечення якості вищої освіти, зокрема для запровадження європей-ських стандартів і рекомендацій щодо підвищення якості вищої освіти в Укра-їні. Обов’язковою, на їхню думку, є вимога стосовно наявності десяти ро-ків стажу наукової, науково-педагогіч-ної діяльності, наукового ступеня та вченого звання у представників ВНЗ і академій наук. Члени національного агентства повинні мати результативний досвід співпраці з європейськими уні-верситетами, науковими центрами чи міжнародними організаціями у сфері вищої освіти та науки.

Дуже важливо детально розробити прозорі та зрозумілі процедури прове-дення відповідних з’їздів і зборів: ви-сування делегатів з'їздів, претендентів на членство в національному агент-

стві, проведення відкритого громад-ського обговорення кандидатів ще до з'їздів і зборів і безпосередньо на за-ходах, таємного голосування та чес-ного підрахунку голосів. Такий підхід уже від самого початку має забезпе-чити довіру до нової інституції, проде-монструвати суспільству готовність до проведення справжніх реформ і здат-ність академічного середовища до са-моорганізації.

Члени ініціативної групи звертають-ся до вишів України, Спілки ректорів ВНЗ, Асоціації навчальних закладів приватної форми власності, Конфе-дерації недержавних вищих навчаль-них закладів, національної та галузевих академій наук, спільного представниць-кого органу всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців та органів студентського самоврядування із за-кликом активно долучитися до фор-мування Національного агентства, щоб забезпечити його створення, високо-професійну роботу і добру репутацію в суспільстві. Для цього у стислі строки необхідно створити організаційні комі-тети та провести з'їзди і збори з тим, щоб не пізніше квітня 2015 року об-рати членів Національного агентства.

Максим КОрОДеНКО, «Освіта України»

норМативна баЗа

БУКВа ЗаКОНУ Відповідно до статті 19 Закону Укра-їни «Про вищу освіту» Національне агентство із забезпечення якості ви-щої освіти складається з двадцяти п’яти членів і формується на таких засадах:

– два члени делегуються національною академією наук україни та по одному – від кожної національної галузевої акаде-мії наук;

– тринадцять членів обираються з’їздами із числа представників вищих навчаль-них закладів україни державної, кому-нальної та приватної форми власності, у тому числі дев’ять членів – від держав-них вищих навчальних закладів, один – від комунальних вищих навчальних за-кладів, три члени – від приватних вищих навчальних закладів;

– три члени обираються спільним пред-ставницьким органом усеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;

– два члени обираються з’їздом представни-ків органів студентського самоврядування вищих навчальних закладів із числа осіб, які здобувають вищу освіту.

Суб’єкт, який обрав (делегував) свого пред-ставника до національного агентства із за-безпечення якості вищої освіти, має право відкликати його достроково.Повноваження члена агентства припиняють-ся у разі: закінчення строку, на який його обрано; подання ним особистої заяви про складення повноважень; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення ним громадянства україни; у випадках, передбачених законом.Строк повноважень членів національно-го агентства із забезпечення якості вищої освіти становить три роки. Одна і та сама особа не може бути членом агентства біль-ше двох термінів. До його складу не мо-жуть входити керівники і заступники керів-ників національної академії наук україни та національних галузевих академій наук, ви-щих навчальних закладів, наукових уста-нов, засновники приватних вищих навчаль-них закладів.Голова та заступники голови агентства оби-раються на три роки, призначаються на поса-ди і звільняються Кабінетом Міністрів укра-їни за поданням агентства та працюють на постійній основі.Агентство запрошує до участі у своїй діяль-ності міжнародних експертів – професорів провідних іноземних вищих навчальних за-кладів та/або фахівців інституцій, які забез-печують якість вищої освіти в інших країнах.у складі агентства утворюються Комітет з питань етики, Апеляційний комітет, а також інші комітети, що формуються із числа чле-нів агентства. відповідно до статті 22 закону джерелами фінансування діяльності агентства є:1) кошти державного бюджету;2) кошти, отримані як оплата робіт з акре-

дитації та проведення ліцензійних експер-тиз, а також кошти, отримані за надання інших послуг, пов’язаних із забезпечен-ням якості вищої освіти, у розмірах, що визначаються національним агентством із забезпечення якості вищої освіти;

3) гранти з метою підвищення якості вищої освіти в україні, у тому числі надані для вдосконалення системи оцінювання якос-ті вищої освіти;

4) інші джерела, не заборонені законодав-ством.

Обсяг асигнувань з державного бюджету на утримання, зокрема розмір видатків на оплату праці його працівників, щороку вста-новлюється верховною Радою україни окре-мим рядком під час затвердження Держав-ного бюджету україни.

ВажЛиВО, щОБ НаЦіОНаЛьНе аГеНтстВО стВОрюВаЛОсЯ МаКсиМаЛьНО прОЗОрО. акадеМічНа грОМадськість пОвиННа рОЗУМіти, як Обираються члеНи агеНтства і чОМУ саМе ці люди ЗайМатиМУть важливі пОсади

10 «Освіта України»на передовій

наука

спеціальна суміш має назву «Фе-нікс». Її придумали і випробували у лабораторії відділу гетерогенного

каталізу Інституту фізичної хімії імені Л.В. Писаржевського в Києві.

– Улітку минулого року українські військові у зоні АТО зіткнулися з про-блемою – при потраплянні прямого полум’я (наприклад, з вогнемета) їхній одяг загоряється за 1-2 секунди, – роз-повідає завідуючий відділом, професор Петро Стрижак. – Тому знайомі бій-ці попросили придумати засіб, який би давав людині час вибратися з танка чи покинути небезпечну зону.

У жовтні вчені розпочали роботу. Спершу вивчили літературу щодо ан-типіренів – хімічних речовин, які пе-решкоджають займанню. Поставили мету – зробити не тільки надійний, а й безпечний для шкіри засіб.

– Проаналізували складники, що ви-робляються в Україні, – каже Петро Єв-генович. – Обрали такі, що вживають-ся в харчовій промисловості, й ті, які можна придбати в аптеці. Серед них, наприклад, харчові добавки та речови-на для лікування запалень. Визначили склад, розробили графік роботи – що з чим змішувати і в якій пропорції.

ВипрОБУВаННЯ ВОГНеМНад складом суміші працювали близь-ко двох місяців. Потім – випробування. Взяли зразки тканин, які застосовують-ся у зоні АТО. Зокрема, і популярну се-ред військових та волонтерів «британку» (у ній, до речі, досить великий відсоток синтетики, яка при потраплянні під вог-няний струмінь просто плавиться).

«Випробування вогнем» проводили просто: обробляли тканину, сушили і ди-вилися – горить чи ні. Без жодних сум-нівів відкидали ті речовини, що складно чи довго розчинялися у воді.

– Суміш мала бути максимально про-стою у використанні, – продовжує роз-повідь Петро Стрижак. – Адже у бійця на передовій зайвого часу немає. Роз-крив пакет із сумішшю, розчинив у воді, замочив одяг на десять хвилин. Викру-тив, висушив над буржуйкою – і все, можна йти у бій.

Оптимальний склад знайшли не одра-зу. Вчені зізнаються: спалили більш як півсотні зразків, доки обрали найопти-мальніший варіант. Удень згоряло міні-мум п’ять зразків тканини! Працювали у вільний від роботи час – вечорами. І таки досягли успіху – оброблена засо-бом тканина, скільки не запалюй, «від-мовлялася» горіти.

пОтріЙНиЙ Захист– Ми зробили так, що тканина не го-рить, – пояснює Олександр Абаку-мов. – У нашої суміші – потрійний

захист. По-перше, замість горіння від-бувається розклад речовин антипірену. Під час розкладу виділяється азот, який гасить полум’я. Але й це ще не все. У процесі термічного розкладу речовини формуються каталізатори карбонізації тканини. Тобто утворюється вогнезахис-ний шар. Сама тканина перетворюється на антипірен.

У грудні засіб «Фенікс» для оброб-ки тканини з метою надання їй про-типожежних властивостей був готовий. Усі співробітники інституту внесли влас-ні кошти на виготовлення дослідного зразка. Вчені закупили речовини і ви-готовили 16 кілограмів суміші. Розфа-сували в пачки, склали в коробки і від-правили військовим різних родів військ у зону АТО. У коробках, окрім пакети-ків з «Феніксом», є ще й розприскува-чі. Бо на замочування одягу на передо-вій часу може не бути.

Виготовленого засобу має вистачити на захист роти військових.

НарОДНиЙ ВОєНпрОМ

31 січня вчені взяли участь у вистав-ці «Волонтерський воєнпром» у Києві.

– Дізналися про виставку в останню мить, часу для підготовки стенду та по-вної доповіді вже не було, – зізнається Олександр. – Я взяв дослідний зразок (чималий шмат тканини) і швиденько поїхав. Субота, ранок, сотні людей (се-ред них і потужні волонтерські центри) демонструють свої розробки чи зразки. Підходжу до волонтерів і запитую: вас цікавить антипірен? Добре, що наших активістів уже нічим не здивуєш. По-чав розповідати, продемонстрував у дії.

еКОНОМіЧНиЙ фрОНтБагато хто з тих, кому Олександр де-монстрував засіб у дії, спочатку не віри-ли власним очам. Необроблена сумішшю тканина горіла, оброблена – ні! Дівчина-волонтер притисла тканину до руки і під-несла запальничку. Лише на 10–15-й се-кунді відчула легеньке тепло. Не дивно, що розробкою київських науковців за-цікавилися десятки людей. До інституту

Олександр повернувся зі стосиком візи-тівок і чітким переконанням: розробку потрібно впроваджувати в життя. Адже у країні – війна, й один із фронтів – економічний.

Петро Стрижак також вважає, що ви-пуск потрібного для фронту засобу є важливим внеском в обороноздатність країни. Вчений розповідає: нині співро-бітники інституту виготовляють ще чо-тири коробки суміші, яку вже чекають на передовій. Офіційно продавати роз-робку установа поки що не може. Це й не дивно, адже для виготовлення матері-алів, пов’язаних із життєзабезпеченням діяльності людини, потрібні спеціальні «іспити» й дозвільні документи. Тому нині науковці виготовляють суміш на волонтерських засадах і готуються до проходження офіційної дозвільної про-цедури. Державне підприємство при ін-ституті «Каталіз і екологія» (КАТЕК) уже готове до виробництва препарату.

КОжеН ДесЯтиЙ – аКтиВістПро команду, яка розробляла «Фенікс», Петро Стрижак розповідає з гордістю.

– У нас в інституті волонтерів біль-ше, ніж у середньому в Україні, – по-сміхається Петро Євгенович. – У країні це кожен чотирьохсотий, у нас – кожен десятий. Спочатку в команді були тіль-ки чотири співробітники відділу (Андрій Трипольський, Олександр Абакумов, Во-лодимир Бондаренко і я), потім – увесь відділ, нині нам пропонують допомогу десятки співробітників інституту.

Один із найактивніших у команді – Олександр. Каже: має із сепаратистами власні рахунки. До війни хлопець жив у Донецьку, але після початку бойових дій і досвіду «спілкування» із терорис-тами переїхав до столиці. Нині він про-довжує наукову роботу в Києві. Каже: часу мало, а нашим хлопцям на передо-вій ще стільки всього потрібно!

ВіД ОБіГріВаЧа ДО ГеМОстатиКаОкрім цієї розробки, в інституті пра-цюють і над багатьма іншими. Напри-клад, створюють обігрівач, який можна використовувати безпосередньо на лінії фронту, навіть в окопах. Друзі з іншого відділу спроектували і поставляють че-рез волонтерів у зону АТО пічку, яку топлять соляркою. Ще одна група пра-цює над розробкою надсучасного кро-воспинного засобу. Це препарат третьо-го покоління гемостопів, який допомагає швидко зупинити кров при будь-якому пораненні. Він має бути ефективним і недорогим. Учені переконані: вони зроб-лять його якнайкраще і дуже швидко!

світлана ГаЛата, «Освіта України»

УСе для переМоги

ВОЛОНтери Не рОБЛЯть тіЛьКи таНКіВ

За півроку українські дослідники, винахідни-ки та волонтери придумали чимало власних розробок техніки для військових, удосконали-ли військову амуніцію і пошили власні моделі. нещодавно у виставковому центрі «КиївЕкспо-Плаза» майже двісті малих і великих волон-терських центрів та фірм представили свою продукцію. Різноманіття її – вражає, адже ще влітку всього цього не існувало навіть у про-екті. власне, тут не було тільки танків! на представленій біля стендів продукції можна було простежити стрімку еволюцію «волонтер-ського воєнпрому» в україні. За час, що минув від літньої кампанії, коли хлопцям на передовій бракувало бронежилетів, народні умільці роз-робили власні (нічим не гірші) моделі. Пред-ставлені на виставці екземпляри від виробни-ків – «вибір патріотів», «українська броня», «Темп-3000» – надійні, сучасні, недорогі. Окрім бронежилетів, можна було знайти і зраз-ки кевларових шоломів, про які українським військовим годі було й мріяти.

Ще одна важлива частина виставки – авто-транспорт. Ще влітку 1-й батальйон націо-нальної гвардії (колишня Самооборона Майда-ну, нині – батальйон ім. Сергія Кульчицького) по-дитячому радів подарованій волонтерами «ниві». Сьогодні в підрозділах можна зустріти чимало кустарних шедеврів – деякі переробле-ні народними умільцями автівки ніби зійшли зі сторінок фільмів наукової фантастики. Осо-бливо багато люду зібралося біля багатоцільо-вого дослідного зразка всюдихода, зібраного ентузіастами з підручних матеріалів. Окрім того, представники військових частин неаби-як зацікавилися транспортером, який вигото-вила група волонтерів «Миротворці» на чолі з Русланом Музикою на базі автомобіля mAN. А науково-виробниче об’єднання «Прак-тика» представило на суд відвідувачів броне-автомобіль «Козак-2».усі елементи спорядження й техніки для армії важливі, але чи не найголовніший елемент об-мундирування – берці й форма. Тому огляд ви-ставки відвідувачі починали саме зі стендів, на яких було представлено вітчизняне взуття і ка-муфляж. Очевидно, забезпечення військ камуф-ляжем «multicam» чи «британкою» із «секонд-хенду» невдовзі відійде у минуле. в україні почали виготовляти форму натівських зразків – не гіршу, ніж у європейських виробників.

До речі, під час прес-конференції журналіс-ти поцікавилися у міністра оборони україни Степана Полторака: чому всі ці розроб-ки – заслуга волонтерів, а не міністерства? Посадовець пояснив, що реформа відомства відбувається одночасно з бойовими діями. А закупівлею майна для ЗСу нині завідує новий директор департаменту матеріального забезпе-чення – Неллі Стельмах, колишній волон-тер. Кращі з розробок наших учених і «кулі-біних» українські військові невдовзі отримають на передовій.

Клаптик звичайного камуфляжу загорівся одразу. Молодий науковець Олександр АБАКуМОв підносить запальничку до іншого – обробленого спеціальною сумішшю. Тканина секунд 15 навіть не нагрівається, потім темніє. Але так і не загоряється!

«ФЕНІКС»: КАМуФЛЯЖ, ЩО нЕ ГОРИТЬ

Ініціативна група проекту «Фенікс»

11№ 7, 16 лютого 2015 рокупонад усе!

укРаЇна

Учителька біології, заступ-ник директора з виховної роботи Чернівецької гім-

назії №5 радить фахівцям, які знаходяться на вершині осві-тянської піраміди, дослухатися до слова практиків. Вона пе-реконує: саме педагог-практик тримає руку на пульсі дитячого сприйняття світу. Нещодавно в Національній академії педаго-гічних наук урахували пропо-зицію пані Галини до Програ-ми українського патріо тичного виховання, зокрема вважати базовим компонентом почут-тя патріотизму не тільки мо-ральну стійкість, а й високу духовність.

– Автори програми іден-тифікують патріотизм з до-помогою армії. Цілком по-годжуюся, – каже Галина Йосипівна. – Ми сьогодні під-німаємо на вершину освітньо-го процесу почуття відданості Вітчизні. Його наразі не тре-ба виховувати, бо воно уже про явилося таким потужним сплеском у реаліях часу. Го-ловне – не загасити його, не «запхати» у стислі вузькі рам-ки програми, курсу чи кимось визначеної стратегії.

Її сини, Ігор і Тарас, – ви-пускники Києво-Могилянської академії. Нині допомагають ар-мії. Молодший, Тарас, під час Революції гідності з київсько-го Майдану 7 грудня 2013 року надіслав смс-повідомлення: «Мамо, дякую, що виховала нас патріотами». Цими словами вчителька пишається найбіль-ше. Вона наголошує: у реалі-ях сьогодення патріотизм став синонімом до слова «волонтер-ство». І саме діти є маленьки-ми волонтерами з великим сер-цем, які здатні зібрати воєдино нашу Україну, що кровоточить тепер ранами війни.

У рамках гімназійного бага-товекторного проекту «Набли-жаємо Перемогу України! Бе-режемо Соборність держави!» за чотири місяці вчителі й учні

гімназії провели 14 благодій-них акцій. Під час акції «Насо-лоджуйся Україною» на День Прапора і День Незалежності діти пекли солодощі у формі сердечок із синьо-жовтою по-мадкою, продавали їх і збирали отримані кошти на допомогу захисникам України. «Першо-вересень без квітів» і «Ярма-рок шкільного приладдя» дали можливість виручити кошти і купити за 65 тисяч гривень те-пловізор. А під час акції «Зі-грій воїна!» учні виготовляли малесенькі пічки-трансформе-ри, які вже стали в пригоді на-шим захисникам.

– Нині триває акція «Сол-датський побут»: ми збираємо для хлопців речі, потрібні на кухні: звичайні губки, скреб-ки, миючі засоби, – з гордіс-тю розповідає педагог. – Під час заходу «Чистотіл» пере-дали засоби особистої гігієни. А ще провели такі акції: «Су-

хофрукти для воїна», «Аптечка для солдата», «Святий Миколай тебе любить», «Одна школа – один захисник». Для дітей зі сходу України організували ак-цію «Збери рюкзачок школяре-ві-одноліткові зі сходу». Згодом направили ці речі до Сєверодо-нецька. Бо діти – це той місто-чок, що об’єднає Україну.

Ще один проект, у якому вчителі та учні гімназії брали участь, – «Зміцни щит Укра-їни щитом Юрія Змієборця» на центральному майдані біля пам’ятника Тарасові Шевчен-ку в Чернівцях. Кожен охо-чий міг підійти, кинути симво-лічні гроші у скриньку, взяти маленький металевий цвяшок і прикріпити його на щит Юрія Змієборця, у такий спосіб – зміцнити його. За короткий час щит висотою два метри був заповнений тисячами ме-талевих цвяхів, а скринька – коштами на допомогу армії.

сиНьО-жОВте серЦе У планах – провести конкурс патріотичного графіті. Вчи-телька просить звернути на нього увагу:

– Діти люблять малювати. Але вони ніколи не писати-муть щось непристойне, якщо дати їм можливість у мисте-цтві графіті відобразити свої почуття або події, що відбу-ваються. Серед ескізів, ство-рених дітьми, – синьо-жовте серце, обвите колючим дро-том. Є місцини біля школи, де ми зможемо це зобрази-ти. Повертаймо енергію ді-тей у правильне русло і даваймо їм можливість проявити себе і свою любов до України!

На сайті чернівець-кої гімназії №5 – уся детальна інформація про школу: фото, відео, архів, презентації. Зокре-ма, світлини з грудневого благодійного концерту «По-вертайся живим!», під час якого було зібрано 16 тисяч гривень, за які закуплено і пе-редано на фронт 40 комплектів камуфльованого теплого одягу.

– Упродовж Різдвяних свят діти наколядували двадцять ве-личезних ящиків солодощів – усе це ми відіслали на фронт. Відправили нашим чернівець-ким солдатам 80-ї аеромобіль-ної бригади теплі устілки в чоботи, термобілизну, шкар-петки, робочі рукавички, еле-менти живлення та багато ін-ших потрібних речей.

Галина Абрам’юк – волон-тер організації «Буковина – українському війську», голова виконкому Чернівецького об-ласного об’єднання «Майдан». Вона однією з перших дізна-ється, кому потрібна допомога.

ріЗНі, аЛе ріДНі – Ми відверто спілкуємося з хлопцями, котрі сьогодні на фронті. І знаємо про все, чим живе і чого потребує захис-ник Вітчизни. Разом з одно-думцями-волонтерами допо-магаємо, прагнемо ніколи не пускати в душу відчай, навіть якщо для цього є привід. Кож-ному з нас треба сумлінно ви-конувати свою роботу, наразі найголовніша – захист Бать-ківщини, – розмірковує Га-лина Йосипівна. – Я пиша-юся своїми дітьми, своїми

учнями. Ми, вчителі, маємо руйнувати ті нав’язані стерео-типи, що схід і захід є різни-ми. Так, географічно ми різ-ні. Але водночас рідні, бо ми всі – українці. В нашій шко-лі навчаються діти, вимуше-но переселені зі сходу Укра-їни. Спілкуються російською, але – з любов’ю до України. Я знаю, що треба дати час цим дітям побути в мирі. І поба-чити, що ми їх любимо. Лю-бов – сильне почуття, здатне розтопити каміння байдужос-ті. І це не високі слова, це справді так. У нас навчаються представники 15 національ-ностей, але кажуть, що вони українці. Я теж українка, лю-блю свою Батьківщину і для мене Україна понад усе!

Користуючись нагодою, Галина Йосипівна просить сприяти втіленню на практи-ці патріотизму в освітньому просторі, забрати від учите-ля надто великий обсяг папе-рової звітності. Каже, педагог завжди стоїть перед дилемою: або працювати реально, або займатися паперотворчістю. І було би дуже добре, щоб до укладання програм і проце-су їх адаптації чи втілення в освітньому просторі був залу-чений учитель, який безпосе-редньо передає знання.

– Є така притча. На будів-ництві храму працювали троє людей. Підійшов до них сто-ронній і запитав у одного: «Що ти робиш?» – «Я від-буваю повин ність». Запитав у другого. Відповідь: «Я тут за-робляю гроші». Запитав тре-тього. «А я будую храм!». Я впевнена: якщо навіть чверть працівників освіти «будувати-муть храм», то у нашій галузі все буде добре! Єднаймося в любові до своєї неньки Укра-їни! Будуймо Храм Соборнос-ті в душі кожного громадяни-на України!

спілкувалася Дарина Матат, «Освіта України»

«…А Я БУДУЮ ХРАМ» Галина АБРАМ’ЮК – активіст і волонтер, учителька за фахом і покликом душі, розповідає «Оу» про те, як виховувати громадян, небайдужих до долі країни.

У реаЛіЯх сьОГОДеННЯ патріОтиЗМ стаВ сиНОНіМОМ ДО сЛОВа «ВОЛОНтерстВО». і саМе діти є МалеНькиМи дОбрОчиНцяМи-вОлОНтераМи З великиМ серцеМ

11

– Діти люблять малювати. Але вони ніколи не писати-муть щось непристойне, якщо дати їм можливість у мисте-цтві графіті відобразити свої почуття або події, що відбу-ваються. Серед ескізів, ство-рених дітьми, – синьо-жовте серце, обвите колючим дро-том. Є місцини біля школи, де ми зможемо це зобрази-ти. Повертаймо енергію ді-тей у правильне русло і даваймо їм можливість проявити себе і свою любов до України!

На сайті чернівець-кої гімназії №5 – уся детальна інформація про школу: фото, відео, архів, презентації. Зокре-ма, світлини з грудневого благодійного концерту «По-вертайся живим!», під час якого було зібрано 16 тисяч

БУДУЮ ХРАМ»

12 «Освіта України»україни

волонтеРи

студентський штаб під-тримки учасників АТО у Львівській Політехніці

створено 16 вересня 2014 року.

ГОЛОВНе – пОЧати– Спочатку ми навіть не ду-мали про підтримку місцевої влади та керівництва універ-ситету, – розповідає головний координатор штабу Іван Попо-вич. – Розуміли, що наша до-помога потрібна, і готові були працювати в будь-яких умовах. Навіть здивувалися, що в проф-комі нас одразу підтримали. Ректор Юрій Бобало розпоря-дився надати будівлю старого клубу на території студмістеч-ка, майже одразу почали допо-магати й місцеві депутати. Вони забезпечили меблями, допомо-гли з коштами, привезли теплі речі. Ми зрозуміли, що голо-вне – почати.

У перші дні роботи у штабі працювало лише 25 студентів. Вони збирали кошти, агітува-ли інших вступати в організа-цію. За місяць кількість учас-ників зросла до сотні. Нині у роботі штабу беруть участь 150 активістів.

ГВиНтіВКа – пОрУЧ!

Територія штабу розділена на два сектори. У першому, ближ-чому до входу, розташований координаційний центр допомо-ги біженцям та військовим, які знаходяться у львівських шпи-талях. Центр працює з 10:00 до 16:00, телефони не замовкають ні на мить, і дівчата-активістки намагаються допомогти кож-ному. Вони надають необхідні адреси і телефони тим, хто по-требує прихистку, медичної та грошової допомоги.

Завдання цього сектора – координація дій мешканців Львова, які бажають допомог-ти військовим. Студенти ін-формують: куди треба від-правляти гроші, де потрібен теплий одяг, до кого зверну-тися біженцям.

Також у штабі можна отри-мати юридичні та психологіч-ні консультації. Їх проводять студенти Львівського націо-нального університету імені Івана Франка і Львівської по-літехніки.

Другий сектор знаходиться трохи далі. Він нагадує тир,

збройну майстерню й полі-клініку одночасно. Тут відбу-ваються заняття з цивільної оборони. Хлопців навчають поводитися із зброєю, пра-вильно діяти в екстремаль-них умовах, зокрема, під час артилерійських обстрілів і по-вітряних атак. Для цього сту-денти запрошують до себе спеціалістів з Львівського уні-верситету внутрішніх справ і тих, хто повернувся із зони АТО. Військові демонструють вишкіл, консультують та ра-дять. Охочих здобути нави-ки стрільби з вогнепальної зброї направляють у спеці-альні гуртки Львова.

Не тіЛьКи стУДеНтиДівчата разом із викладача-ми та студентами медично-го університету опановують сестринську справу. І це не просто навики домедичної до-помоги. Тут навчать, як, не підводячи голови в зоні об-стрілу, накласти шину, зро-бити перев’язку та правиль-но евакуювати пораненого з поля бою. Інструктори попе-реджають: у скрутній ситуації розраховувати можна лише на себе і допомогу товариша.

– Військові кафедри в університетах потрібно від-новлювати терміново, – ко-ментує заняття Іван Попо-вич. – На жаль, у тих вишах, де ці кафедри є, дуже час-то підготовка – лише фор-мальність. Про це можемо судити по студентах, які до нас приходять. Ми ж хочемо, щоб наші хлопці та дівчата добре володіли початковими військовими навиками, могли дати відсіч ворогу і зберегти власне життя. До речі, до нас іноді приходять люди, стар-ші студентів на 20–30 років…

ЗУМіти ВсеМайже всі кошти, що збира-ють волонтери, витрачають на укомплектування бійців – випускників Політехніки, ви-кладачів, львів’ян, які вою ють на сході країни.

– З нашого університету в зону АТО за власним бажан-ням поїхали два студенти, – розповідає секретар штабу

Ірина Федишин. – Ми по-вністю їх укомплектували – форма, взуття, бронежилети, каски. Також на зібрані ко-шти постійно купуємо захис-не спорядження. Це найголо-вніше, чого бракує.

Амуніцію Олега Коваль-чука – студента Львівської політехніки і віднедавна – одного із бійців 80-ї аеро-мобільної бригади уком-

плектували саме за кошти студентського штабу. А ще активісти купили автомобіль і самостійно обшили його бро-нею. В результаті з’явилася машина під назвою «Дра-кон» – вона розрахована на трьох осіб і має місце для нош із пораненим.

На жаль, поспілкуватися із господарем оригінальної мо-делі авто не вдалося, адже Олег після нетривалої від-пустки знову повернувся у зону бойових дій.

Таких прикладів дуже бага-то. Штаб Львівської політех-ніки передає теплий одяг та медикаменти у різні підроз-діли, ремонтує поламану тех-ніку, та найголовніше – всі активісти готові взяти до рук зброю.

– Якось до нас приїхали бійці з добровольчого баталь-йону «Айдар» – були у місті на ротації, у них зламалася ма-шина, закінчився бензин. Ми відвезли авто до найближчої майстерні, відремонтували, за-правили. Господар майстерні зробив знижку, коли дізна-вся, хто ми та навіщо при-везли йому таку порепану ав-тівку, – розповідає Ірина.

У КОжНОГО В ДУШі – УКраЇНа

Сьогодні організації, які допо-магають бійцям у зоні АТО, є у всіх провідних універ-ситетах України. З кожним днем тих, хто збирає кошти або просто плете маскуваль-ну сітку та пише листи сол-датам, більшає. Представники різних соціальних груп та різ-них регіонів займаються нині найголовнішим – допомага-ють країні у скрутний час.

Щодня студенти у Льво-ві, Києві, Дніпропетровську, Одесі, Харкові збирають одяг, купують ліки, ремонтують авто. Роблять це щиро і не чекають нагород. У кожного з них у душі – Україна.

Марина ГОНтар, для «Освіти України»

БРОНЬОВАНИЙ «ДРАКОН» – вЛАСнОРуч

Студенти Львівської політехніки можуть усе: зібрати кошти на амуніцію і… виготовити куленепробивну автівку

Сьогодні майже кожний освітній заклад україни бере участь у волонтерському русі підтримки військових у зоні АТО. Однією з перших розпочала таку роботу й Львівська політехніка, студенти-активісти якої організували штаб допомоги українській армії. Пізніше на його основі відкрили координаційний центр. на зібрані кошти студенти закуповують бронежилети, форму, медикаменти і навіть автомобілі для учасників бойових дій.

ВіЙсьКОВі КафеДри В УНіВерситетах пОтріБНО ВіДНОВЛюВати терМіНОВО. Ми хОчеМО, щОб Наші хлОпці та дівчата МОгли дати відсіч вОрОгУ і Зберегти власНе життя

Міністерство освіти і науки україни повідомляє, що у зв’язку з змінами структури та штатного розпису Міністерства на 2015 рік відмінено оголо-шення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, що опубліковане в газеті «Освіта україни» від 19 січня 2015 року №1-2, в час-тині наступних посад: заступник начальника відділу міжнародних освітніх проектів і взаємодії з міжнародними організаціями управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції (1 вакансія), головний спеціаліст відділу нормативного забезпечення та ліцензійної експертизи управління ліцензування, акредитації та нострифікації (1 вакансія),головний спеціаліст відділу акредитації та визнання документів про осві-ту управління ліцензування, акредитації та нострифікації на період відпустки із догляду за дитиною основного працівника (1 вакансія).

МіНістерстВО ОсВіти і НаУКи УКраЇНи пОВіДОМЛЯє прО ВіДМіНУ ОГОЛОШеННЯ КОНКУрсУ На ЗаМіщеННЯ

ВаКаНтНих пОсаД ДержаВНих сЛУжБОВЦіВ

Ціл

ком

оф

іцій

но

13№ 7, 16 лютого 2015 рокутема

актуальна

підтримувати психологіч-ну рівновагу важко на-віть дорослим, а для дітей

і підлітків дедалі загострювана лютість навколишнього світу стає навіть небезпечною. Фа-хівці, котрі виділяють три гру-пи нових ризиків, пов’язаних з користуванням інтернетом, на-голошують: ситуація катастро-фічна. Ховаючись від «політи-ки», діти замикаються у своєму «малому світі», припиняють розширювати соціальний до-свід за межами «безпосеред-нього» спілкування. І це може спричиняти проблеми з фор-муванням світогляду.

паЛиЦЯ На ДВа КіНЦіЯк і раніше, інтернет є «по-стачальником» і корисної, і шкідливої інформації. Про-те ці «полюси» отримують зо-всім нове змістове наповнення. Безпереч ний «плюс» усесвіт-ньої мережі нині у тому, що за-вдяки їй відбувається «зустріч» тих, хто потребує допомоги, з тими, хто прагне допомогти – пораненим, біженцям тощо.

І українці активно освою-ють інтернет як джерело ко-рисної практичної інформації. Елліна Шнурко-Табакова, го-лова комітету Інтернет-асоці-ації України з питань захисту прав людини і свободи слова, розповідає про групу волонте-рів, котрі опікуються інформу-ванням з питань цивільної обо-рони, поширюють відповідні інструкції: «Ми з’ясували, що ніхто в країні про це не по-дбав, зокрема не було жод-них попереджень щодо ді-тей – а нині у дитбудинках з’являються нові діти-сироти, і ніхто не знає, хто вони. Ін-тернет можна використовува-ти для того, щоб готувати не-байдужих людей до дій у разі, якщо вони зустріли таку ди-тину, – що робити, куди те-лефонувати. Але, на жаль, немає жодних інструкцій сто-совно цього – так само, як і щодо виїзду із зони бойових дій, поведінки під час обстрілу. Ані держава, ані окремі орга-нізації не скористалися інтер-нетом, аби дати дітям і їхнім батькам знання, як убезпечи-ти себе – й у країні взагалі, і в зоні конфлікту зокрема».

НОВі риЗиКиПроте в контексті безпеки ді-тей в інтернеті проблем наразі більше, ніж здобутків. Досі про батьківський контроль ішлося в загальних рисах – як про

складову інформаційної куль-тури суспільства. Намагалися запобігати перегляду сайтів із небажаним контентом (зокре-ма – «для дорослих»), купівлі товарів, зокрема небезпечних, без відома дорослих, наданню особистої інформації. Тепер стикаємось із зовсім іншими загрозами – до того ж непе-редбаченими.

Нещодавнє дослідження Ін-ституту соціальної та політич-ної психології НАПН, що вже понад 20 років відстежує ін-формаційний простір України та стан аудиторії, мало дати відповідь на запитання: «Чи створює нові ризики для ді-тей теперішня ситуація в кра-їні, зокрема воєнні дії, та її висвітлення в інтернеті?» За словами Любові Найдьонової, завідувача лабораторії психо-логії масової комунікації та медіаосвіти, на додачу до «тра-диційних» ризиків, що їх діти вже розпізнають (шахрайство, обман, віруси, реклама), було виявлено три групи нових не-безпек – пов’язаних із подія-ми в країні.

Перша – дуже акцентова-ний на сьогодні психологічний біль, спричинений контентом з елементами насильства, жор-стокості, застосування зброї та його наслідків – поранень і смертей. Дослідження прово-дили без використання анкет чи опитування – створюва-лися мікрогрупи, в яких діти спілкувалися на тему, задану модератором.

– Завдяки цьому ми може-мо охарактеризувати ситуацію словами дітей, почути їхній го-лос, – каже Любов Найдьо-нова. – Їм страшно, коли ги-нуть люди – хороші, невинні, коли падають будинки: вини-кає відчуття, що завтра таке може статися з тобою. І осо-

бливо їх вражають матеріали, в яких присутні постраждалі або налякані діти.

«ДиВНі» ДрУЗі Проблема ще й у тому, що в такому віці неправдиву інфор-мацію легко сприймають як те, що справді трапилося. Примі-ром, діти були вражені фейко-вою, вигаданою новиною про

розстріл школярів, котрі не-схвально висловлювалися щодо Росії, прямо на подвір’ї школи… Наслідком психологічного болю може стати тривалий плач, від-чуття гіркоти й образи, гнів, що шукає виходу (саме тому, за сло-вами фахівця, сьогодні попу-лярні ігри, які мають воєнний контекст). «Але найбільший ри-зик – стан безпорадності, ко-трий виникає внаслідок перегля-ду такого контенту, – за уважує Любов Антонівна. – Дитина від-чуває, що від неї нічого не зале-жить. Що б вона не робила – нічого не зміниться. А психологи стверджують, що саме такі стре-си спричиняють найбільше со-матичних захворювань».

Друга група ризиків по-в’я зана зі спілкуванням, що руйнується: коли в країні є фронт, люди так чи інакше опиняються по обидва боки цієї лінії. Дослідження дове-ли, що протягом останнього року дуже змінилося спілку-вання в соцмережах: не лише «зникають» старі друзі, а і з’являються нові.

– І діти відзначають та-кий факт: трапляються «дивні люди», котрі починають спілку-вання, аби запитати про став-лення до певного політичного питання. А потім завдають об-раз. Причому може йтися не лише про реальних людей по той бік фронту, а і про окре-му стратегію дестабілізації, – наголошує Любов Найдьонова.

ВтеЧа У «МаЛиЙ сВіт»

І у віці, коли молода людина вибудовує власну картину сві-ту і визначає своє місце в ній, тиск на підліткову аудиторію становить небезпеку: ці «діти» ховаються від політики (а по-літикою вважають усе, що за межами безпосереднього спіл-кування) у свій «малий світ».

Звідси – проблеми з формуван-ням особистості. «Соціальний досвід за межами безпосеред-нього спілкування розширюють саме медіа – це цивілізаційне досягнення, – пояснює фахі-вець. – А сьогодні ми бачи-мо, що діти уникають цього. І це травма на рівні світогляду».

Остання група ризиків по -в’язана з кризою недовіри до ме-діа, зокрема інтернету. Реакція на них – парадоксальна: мину-лого року зосередженням прав-ди діти вважали інтернет, про-тиставляючи його маніпуляціям на телебаченні. Сьогодні карти-на протилежна: інтернету не до-віряють («там лише суб’єктивні враження»), натомість вважа-ють, що на ТВ інформацію хоч інколи перевіряють. Коли орієн-тири впродовж року розверта-ються на 180 градусів – у цьо-му є ризик дезорганізації.

На думку Любові Найдьоно-вої, виправити ситуацію може допомогти проект медіаосві-ти, реалізований нині у вось-ми областях України: «Там, де в цьому напрямі працюють медіа освітяни – психологи і педагоги, – ситуація краща».

переВаГи і НеДОЛіКи аНОНіМНОсті Експерт Ради Європи Кармен Турк, котра прибула в Україну напередодні Дня безпечнішого інтернету (з 2004 року відзна-чається у світі в другий вівто-рок лютого. У 2015-му – 10

лютого), взяла участь у кругло-му столі «Баланс між безпекою і свободою вираження погля-дів в інтернеті», організованому Комітетом Верховної Ради з пи-тань інформатизації та зв’язку. Наступного дня вона виступи-ла на прес-конференції «Без-пека дітей в інтернеті у кон-тексті збройного конфлікту на сході України». Пані Кармен наголосила: якщо це необхід-но в демократичному суспіль-стві, «фільтрування» контенту не розглядається Радою Євро-пи як таке, що суперечить пра-вам людини.

Щодо ситуації в Україні Кар-мен Турк висловилася так:

– Діти втратили довіру до влади та до українських медіа. Проблема в тому, що це підліт-ки, котрі незабаром стануть сві-домими громадянами України. Отже, держава повинна подба-ти про це… Іде війна, і дитина не знає, як сприймати інформацію, та водночас не може викинути її з голови. До того ж ця тема «наздоганяє» споживача через ЗМІ. Що з цим робити? Одно-значної відповіді немає, але тут може зарадити право на ано-німність.

Експерт навела дані остан-ніх досліджень, згідно з якими дві третини респондентів спіл-куються в інтернеті анонімно, завдяки чому можуть говорити те, що думають, і брати участь у публічних обговореннях, не побоюючись критики. Важли-вість дозволити користувачам бути анонімними підтвердили 85% опитаних.

праВа ЛюДиНи У МережіВ Україні діє Спільна програма Ради Європи та Європейсько-го Союзу «Зміцнення інформа-ційного суспільства в Україні», мета якої – посилення захис-ту прав людини й основопо-ложних свобод. Передумовою цього є плюралізм у ЗМІ й від-критий, сталий, орієнтований на громадян підхід до інтер-нету на засадах прав людини.

Під час круглого столу у Вер-ховній Раді було презентовано Посібник з прав людини для ін-тернет-користувачів, над яким експерти Ради Європи працю-вали впродовж двох років. У ньому, зокрема, є розділи, при-свячені свободі вираження по-глядів та інформації, приват-ному життю і захисту даних, освіті та грамотності, засобам правового захисту.

Крім Посібника, Кармен Турк порадила користуватися «гар-ним освітнім інструментом» – онлайн-грою «Дикий інтернет-ліс» (www.wildwebwoods.org), що створена Радою Європи для навчання дітей безпечного ко-ристування інтернетом.

Але і найбільш революцій-ний «інструмент» не буде ко-рисним, коли припадатиме пи-лом. Тож експерти одностайні у зверненні до батьків: пояснюй-те дітям, як поводитися в ін-тернеті, навчіть того, чим убез-печуєтеся самі, й обов’язково домовляйтеся про правила, які варто укладати разом!

Валентина сОрОКа, «Освіта України»

Відлуння війни вражає дітей і через інтернет, який тепер говорить мовою ненависті та сповнений жорстокості

Постійно оновлювана стрічка в одній із соцмереж – те джерело новин, без якого вже понад рік неможливо уявити звичайний день багатьох українців. Блискавична інформація про події, оперативний збір волонтерської допомоги, домовленості про зустрічі й нові знайомства – усім цим ми завдячуємо інтернету. Подекуди речі, про які там дізнаєшся, завдають болю – але відмовитися від нього не можеш. БЕЗПЕКА

в «ДИКОМу інТЕРнЕТ-ЛіСі»

14 «Освіта України»імена

ЗаБуті

Отже, про винахід. Ідеться про так зване «просвітлення оптики», що дало змогу робити антирефлексій-

не покриття лінз, на яке у 1935 році винахідник отримав перший у світі па-тент.

Але місце і час, коли було зроблено це відкриття, визначили долю його ав-тора, якого намагалися записати чи не в «поплічники нацистів». І при цьому замовчували, що він за часів нацизму мало не помер з голоду.

Але далі – докладніше.

фОрМУЛа сМаКУЛиНародився майбутній видатний фізик у вересні 1900 року в с. Доброводи на Тернопільщині. Тоді це була тери-торія Австро-Угорської імперії, але в селі мешкали українці. І в їхніх тради-ціях було прагнення до освіти. Олек-сандр по закінченні школи навчався у Збаразькій, потім – у Тернопільській гімназії, хоча батьки його були прости-ми селянами.

Там його помітив професор матема-тики і фізики Мирон Зарицький. За його порадою Олександр згодом всту-пив до Геттінгенського університету – навчального закладу, відомого природ-ничими науковими школами. А сталося це аж 1922 року, коли юнак закінчив на-решті гімназію. Чому так пізно? Бо… за-вадила Перша світова війна. А у 1918-му гімназист Смакула пішов до Української Галицької армії. Батьки так виховали: Україна має бути вільною, і за це тре-ба боротися.

Та війна закінчилася, талановитий юнак довчився й опинився в одному з найліпших наукових центрів Німеч-чини, де і склав після п’яти років на-вчання докторський іспит. Викорис-тавши поняття квантових осциляторів, Олександр Смакула зміг пояснити ра-діаційне забарвлення кристалів і вивів кількісне математичне співвідношен-ня, відоме у науці як формула Смаку-ли. Цю працю було надруковано 1930 року в журналі Zeitschrift fur Physik. Формула Смакули за значенням у на-уці не поступається відомій усім фізи-кам формулі Планка. Вона дає зв’язок між концентрацією дефектів у крис-талі, довжиною падаючого радіацій-ного випромінювання і забарвленням кристалів після такої їх обробки. (Зго-дом, працюючи в Массачусетському ін-ституті технологій, Олександр Теодо-рович займався створенням штучних дорогоцінних кристалів). Тоді в ньо-го була перспектива пристойної науко-вої кар’єри, його помітили і запроси-ли до співпраці у фізичному інституті, в лабораторії відомого професора Ро-берта Поля. Тут, досліджуючи стеро-їди, вітаміни, органічні кристали, він став фактично фундатором квантової

органічної хімії. Процес трансформації кристалічного вуглеводу електричними збудженнями р-електронів називають тепер «інверсією Смакули».

Між ДВОМа тОтаЛітаріЯМиАле Олександр Смакула був україн-цем і прагнув повернутися на свою землю. А тут і нагода трапилася – колишній учитель (з гімназії) запро-сив його до Одеси, для співпраці в університеті, куди науковець прибув 1928 року. Відомо, що тоді відбува-лося в Україні. Між іншим, перша хвиля сталінських репресій стартува-ла зовсім не в сумновідомі тридцяті. Вона почалася ще 1926-го. Тож Сма-кулі не пощастило тоді вперше. Втім не можна сказати, що так уже силь-но не пощастило, бо його німецько-му патронові вдалося вчасно листом викликати Олександра до Німеччи-ни. Той лист, цілком імовірно, вря-

тував життя молодому вченому. І з 1930 року він починає працювати в Інституті медичних досліджень у Гай-дельберзі, керує оптичною лаборато-рією. А чотири роки потому його за-прошують очолити всесвітньо відому лабораторію Карла Цайса. І вже за рік він отримує перший патент на своє відкриття.

Що таке, власне, антирефлексійне по-криття? Спробуємо пояснити. Будь-яка лінза має поліровану відшліфовану по-верхню. За законами фізики вона від-биває промені світла, що дуже погіршує властивості лінзи як такої. Геніальний український фізик-оптик винайшов дуже просту річ (на те і геній!) – по-кривати поверхню лінзи спеціальним надтонким шаром матеріалу, що змен-шує ефект відбивання світла, а отже – значно поліпшує якість лінзи. І все? А між тим, лінзи використовують у фото-апаратах, мікроскопах, у біноклях і те-лескопах. Тобто, від підводних човнів до космічних кораблів. Завдяки відкриттю Смакули, скажемо без зайвого пафосу, ми можемо «зазирнути» до інших галак-тик. А ще науковець винайшов унікальну сполуку – бром йодид талію, яка і сьо-годні широко використовується у прила-дах нічного бачення.

І тут Олександрові Смакулі не по-щастило вдруге: жити й працювати у тридцяті роки в Німеччині. Про пану-вання у ті часи нацизму добре всім

відомо. Українець потрапив з однієї тоталітарної халепи до іншої. Ще й не-відомо, яка була гіршою.

Він писав у листі до свого колеги: «Звертаєте мою увагу, аби я не загу-бився для української науки... Про се і сам я часто думаю. Друкувати свої праці мушу в німецьких журналах, бо вони доступні для наукових робітни-ків, і то не тільки німецьких, а і вся-ких других. Не беріть мені, будь лас-ка, сього за зле, буду поміщувати свої праці і в Записках Наукового Шевчен-ківського товариства».

Для Смакули було справжньою тра-гедією жити і працювати не в Україні. Між тим, українські студенти-фізики під час вивчення оптики десятиліття-ми посилалися на… російського вчено-го Гребенщикова і навіть не чули про свого геніального земляка. Лише в Ен-циклопедії українознавства доктора Во-лодимира Кубійовича 1976 року згаду-

валося про Олександра Смакулу. Але хто читав те видання в Україні за ко-муністичної влади? І офіційні енцикло-педії про нього не згадували…

А тоді, коли спалахнула Друга світо-ва війна, почався черговий етап поне-вірянь для вченого. Попри те, що він отримав патент, мав великі на укові досягнення, під час війни видатний фізик голодував. Та найстрашніше, що йому довелося пережити, – смерть сина. А Німеччина одержа-ла патент на винахід, який увійшов в історію науки.

«пОВіК Не ЗаБУДУ…»Під час війни Олександр Теодорович продовжував працювати у фірмі Кар-ла Цайса. Та коли війна нарешті за-кінчилася, американці вивезли його разом з іншими видатними фізиками та інженерами до США. Вчений пра-цює у військовому форті-лабораторії у Вірджинії, досліджуючи матеріали для інфрачервоної техніки.

На початку 50-х Смакулу запрошу-ють на посаду професора Массачусет-ського інституту технологій (МГГ), при якому він згодом заснував лабораторію фізики кристалів і очолив її. Відтоді цей науковий заклад вважається одним із кращих в Америці. Там тоді пра-цювали вчені світового рівня: заснов-ник кібернетики Норберт Вінер, тво-рець математичної теорії пересилання

інформації Клод Шеннон, фахівці: з квантової механіки – Джон Слейтер, з теорії інформації – Джеральд Віс-нер, з комп’ютерної лінгвістики – Ноа Хомський та інші.

У 1964 році Олександр Смакула – директор лабораторії фізики моно-кристалів у Массачусетському інсти-туті технологій. Професор Фано писав про нього: «Олександр Смакула – це геній, людина, яка знає все, що стосу-ється таких матеріалів, як напівпровід-ники, матеріали, що використовуються в електроніці». Зокрема, він перший почав займатися органічними напів-провідниками, проблемою створення лазерів та мазерів. Смакула винайшов і запровадив оригінальні технології ви-рощування, очищення й дослідження кристалів. Авторитет ученого в інсти-туті був надзвичайно великим, його єдиного з українців визнали повним професором цього закладу. Він ство-рив власну наукову школу в інституті. Згодом став почесним головою Товари-ства українських інженерів Америки та інших наукових товариств, членом Нью-Йоркської академії наук.

Та всі ті почесті і звання не втішали видатного вченого. Він мріяв побувати на своїй Батьківщині. Це йому вдало-ся лише раз, під час наукової конфе-ренції у Вірменії 1971 року. Президент Академії наук СРСР Мстислав Келдиш «вибив» у компартійного керівництва дозвіл для Смакули на три дні поїха-ти до України.

Олександр Теодорович побував у рідному селі. Єдиний раз. Більше він не був в Україні. І страшенно суму-вав за нею.

«Я уже понад сорок літ скитаюсь на чужині, але своєї Батьківщини не за-був і повік не забуду», – писав на-уковець у 1964 році.

І до останку любив свою землю. «Я щасливий, що в мене така доля: у мене є світове визнання в науці, є дім, є дру-жина, але, на жаль, і діти, і дружина не мають того почуття великої любові моєї до української землі», – з гірко-тою говорив він.

Його життя завершилося на чужій землі 17 травня 1983 року. Там він і похований – у місті Обурн, штат Мас-сачусетс, США.

Рішенням ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 2000 рік був проголошений роком Олександра Сма-кули. Його визнано одним із найвидат-ніших фізиків ХХ століття.

Ми користуємося його винаходами щодня. Але хотілося б, аби людство застосовувало визначні досягнення на-уки не так для оптичних прицілів, як для спостережень за зірками.

Ольга КОВаЛеНКО, для «Освіти України»

ТОЙ, ХТО ВІДКРИВ ОчІ ЛЮДСТВУКоли знаходиш інформацію про видатних учених, важко визначити, що іноді більше дивує – масштаб відкриття, винаходу чи те, що творча геніальна людина виявляється твоїм земляком. Саме такі відчуття виникають, коли вивчаєш біографію Олександра СМАКуЛИ. немає сумнівів, що це ім’я не дуже знайоме більшості українців. Зате винаходом цього науковця й досі користується все людство, хоча вчений його зробив вісімдесят років тому! А ще – вражає трагічна доля цієї людини.

ВІДКРИВ

УКраЇНсьКі стУДеНти-фіЗиКи піД Час ВиВЧеННЯ ОптиКи ДесЯтиЛіттЯМи пОсиЛаЛисЯ На… рОсіЙсьКОГО ВЧеНОГО ГреБеНщиКОВа і Навіть Не чУли прО свОгО геНіальНОгО ЗеМляка

15№ 7, 16 лютого 2015 рокуіз письменником

ЗуСтРіЧ

у її доробку – книжки про українські свята, традиційне народне мистецтво, найвідоміші церкви та монастирі, оповідання з історії Києва. і це зовсім не ті томи, над якими хочеться позіхати! Коли про традиції та історію пише Зірка МЕнЗАТЮК – читається це з таким самим зацікавленням, як і її веселі казки та пригодницькі повісті. «Патріотизм не існує в окремій іпостасі, – вважає письменниця. – і про нього, боронь боже, не можна говорити суворим тоном».

– Коли на обкладинці видання для дітей ім’я автора – Зірка, спочат-ку думаєш, що це яскравий псевдо-нім. Але коли ми з Вами знайомили-ся, з’ясувалося, що це зовсім не так.

– На Буковині це популярне ім’я – у селі, де я народилася, була не пер-шою і не останньою Зіркою. У нас дів-чат називають ще Півонією, Фіалкою, Калиною – такі імена мають і геро-їні нещодавно виданої моєї книжки «Як я руйнувала імперію»… Мене час-то запитують: чому не поміняєш своє радянське ім’я? Але мій батько був політв’язнем, сидів у Воркутлазі, в та-борі суворого режиму, за український буржуазний націоналізм – тож радян-ським іменем він би мене не назвав ні-коли. Я народилася, коли він уже по-вернувся – після смерті Сталіна.

– Про своє дитинство Ви розповідаєте так, що перед очима постає вибілена хата, розписана квітами, і ялиця поряд із нею… У спогадах – не лише мама і тато, а й дід, котрий добровольцем пі-шов у січові стрільці.

– Про ті події він розповідав неба-гато. Але часто читав мені казки. Якщо якась подобалася – я вигадувала про-довження, сама собі його розповідала. Могла й історії вигадувати: колись роз-повідала мамі про те, як ми з братиками і сестричками спускалися на санчатах з Лисої гори (не київської, нашої), – а насправді ми з’їжджали з пагорба, на якому стояла наша хата. Коли я зро-зуміла, що кажу про те, чого насправді не було, мені стало дуже соромно. Піс-ля того я перестала розповідати такі ви-гадки – але не перестала їх складати.

– Відома історія про те, як Ви, навча-ючись у другому класі, замість пере-казу на півсторінки про ліс написали твір, удесятеро більший. По закінчен-ні школи вступили на факультет жур-налістики – маючи навіть рекоменда-ції Спілки письменників.

– Журналістика була моїм величез-ним захопленням, і по закінченні Львів-ського університету імені Івана Франка я працювала в газеті «Радянська Украї-

на». А коли народилася донька – мені ніби заново відкрився світ дитини,

якій так багато всього треба дізна-тися. Перші свої казочки я напи-сала… на лікарняному, коли Ната-ля хворіла. До того ніби й хотіла щось створити, та бракувало часу. А от тоді стався прорив… Мій чоло-

вік, знайомий із Дмитром Павлич-ком, показав йому написане – що б

він порадив, писати далі чи ні? Дми-тро Васильович, прочитавши, зателефо-нував до нас, щиро відгукнувся про ті твори – хоч там було багато невправ-ного. Я почала запитувати, що та як, а він мені мудро сказав: «Потім зрозумі-єте». Так і сталося.

– Імпонує Ваш постулат «Дитяча літе-ратура, зокрема казка, – це матриця, з якої значною мірою «віддруковуєть-ся» завтрашнє суспільство». Завдання собі ставите непросте – писати легко і прозоро, але водночас глибоко.

– Я не проти суто розважальних тво-рів, бо має бути й читання смішне та веселе. Але і на серйозні теми з ди-тиною треба говорити, хоч вона цього не оцінить. Можна порівняти з тим, як ми годуємо дитину – не завжди вона обере салат (тобто корисне), хочеться ж і чіпсів…

Патріотизм, вважаю, не існує в окре-мій, солідній іпостасі – це те, чим ми живемо, що завжди з нами. У мене є книжка «Зварю тобі борщику», яку я тривалий час навіть не наважувалася ко-мусь показати: це мої найбільш «при-шелепуваті» казки. Ну що в них за на-зви – «Борщ», «Каша», «Ковбаса»? І як можна говорити поважно, коли там жартівливі сюжети, смішні ситуації? Але кухня – це також наші звичаї і традиції, про страви є чимало загадок і прислів’їв («Борщ та каша – їжа наша»). Це ве-личезний пласт української культури! І в казці у жартівливій формі можна го-ворити про те, що стосується моралі, патріотизму. Про це, боронь боже, не слід мовити суворим тоном – щоб не виникало опору. Патріо тизм можна «по-давати» по-різному – зокрема й весе-ло та дотепно…

Власне, найперше завдання цієї книжки – допомогти нагодувати ди-тину. Приміром, прочитати їй казку про те, яким «здоровим» є борщ. У книж-

ці йдеться про сестричку і братика – бліденького хлопчика, якому треба «лі-ків від семи лікарів» (а це ж скільки буде пігулок!). І виявляється, що всі ті «лікарі» – овочі: морква, бурячок, ка-пуста, цибуля…

– Зробити цікавою і близькою так само можна історію – коли подати її «під соусом»?

– У моїй повісті «Таємниця козаць-кої шаблі» йдеться про мандрівку до замку, а де замок, там привиди, скар-би, підземелля, небезпеки… Тобто ці-лий спектр привабливих для дітей ре-чей. А другий пласт – наша історія. Реальні, хоч і давні, події, якими заці-кавлюються завдяки тим «приманкам»: на привида дитину «ловлю», як муху на липучку. І далі ми йдемо вглиб сто-літь – до битви під Берестечком, до гетьмана Сагайдачного, козаччини… Ну що таке замок для дитини? Купа камін-ня. А от коли вона знатиме: тут відбу-валося щось цікаве… Важливо привер-нути до цього увагу!

У книжці «Катрусині скарби», яку, зокрема, видавали для українських шкіл за кордоном, – невеликі оповідан нячка про вишивку, гончарство, писанкар-ство, витинанку. Збірка з’явилася тоді, коли я хотіла навчити доньку вишива-ти, вона ж ніяк не хотіла робити цьо-го. Я подумала: всі жінки в моєму роду вишивали – а на мені традиція урветь-ся? Зась! Але як же зацікавити Ната-лю? Почала вигадувати сюжети. Моє основне завдання – пробудити інте рес. Приміром, вишивка у книжці постає як скарб: героїні ідуть шукати коштовнос-ті і в старій скрині на горищі знахо-дять не монети, але також «скарб» – вишиванки.

– Дитинство – для багатьох як скриня, звідки час від часу виринають приєм-ні спогади. Кому як, а для письмен-ника це «матеріал» – і у Вас його, яскравого й оригінального, здається, було вдосталь.

– Так, я пишу про те, що найбіль-ше любила, що мені було дороге в ди-тинстві. Це лишається на все життя. Добре пам’ятаю, як ми з класом їзди-ли до Кам’янця-Подільського: ночували у шкільному спортзалі, на матах – під однією стіною хлопці, під іншою – дів-чата. І летіли в літаку – кукурудзнику: внизу села, річки, Хотинська фортеця… Ми всі припали до вікон і вищали так, що літак хитало! У Старій фортеці в Кам’янці лазили всюди, де тільки мо-гли. Вона справила незабутнє вражен-ня – тому я й написала «Таємницю козацької шаблі». У цій повісті багато реального – лише трошки «підфарбо-ваного» в яскравіші кольори.

У дитинстві мріяла про мандри, і тепер найбільше люблю подорожува-

ти – з наплічником, ночувати в на-меті. Це завжди пригоди і якісь цікаві випадки: то звірі поцупили ковбасу, а миші поточили булочки, припасені до сніданку. Або вночі ми перелякалися: хтось лізе до намету! А виявилося, що то тупотять їжаки... Мандрували ми і неподалік Києва – приміром, по Зміє-вих валах. Брали з собою казанок, за-варювали чай, а ще – смажили моло-ду кропиву, їли бутерброди з «зеленою ікрою». Звісно, робили це не заради «письменницького полювання». Хоча подорожі не лише надихають мене, а й дають матеріал для творчості.

– Нещодавно була видана Ваша по-вість «Як я руйнувала імперію» – з пам’ятником Леніну на обкладинці, де він відлітає в небо. Про що цей твір з такою гучною назвою?

– Обкладинку, на якій дівчинка дму-хає на кульбабку, а позаду на повітря-них кульках піднімається в небо Ілліч, створив художник Ростислав Поп-ський. Повість я віддала до друку в першій половині 2013 року – думаю-чи: кому вона буде потрібна, чи не «на-їдуть» на видавця через «бандерівщи-ну»? Натомість почався «ленінопад»…

Почасти до написання підштовхнула онука Яринка: «Бабусю, розкажи про Радянський Союз!». Є речі, які треба знати, щоб зрозуміти цінність свобо-ди, держави, в якій можна жити віль-но. Ця повість – з одного боку про СРСР, державу, в якій немає свобо-ди, і жити можеш, лише пристосову-ючись. А з іншого – про підлітків, протестні настрої на тлі усвідомлення перших несправедливостей, ідеологіч-ної дурні. Й, звісно, про стосунки між учорашніми дітьми, про перші втрати і розчарування.

Йдеться про 1988-89 роки – перші паростки майбутньої незалежності, На-родний Рух, про саморобні жовто-си-ні значки. Один із розділів присвяче-ний мітингові в Ризі у червні 1988-го, на якому мені пощастило побувати – правду кажуть, Бог якісь речі дарує. У столицю Латвії ми з чоловіком при-летіли о четвертій ранку, відразу по-їхали до центру міста. Сутінки, тем-но і холодно – ми йдемо вулицею і бачимо збурений асфальт, жінку, ко-тра кладе до пам’ятника квіти кольо-рів націо нального прапора, білі й ви-шневі. Ми дізналися, що ввечері буде мітинг і, звісно, пішли на нього…

Після виходу книжки кілька разів виникали комічні моменти. Люди чо-мусь вірять, що все було саме так, як написано. Прообразом головної геро-їні стала моя донька Наталя, а герой Ігрек – вигаданий персонаж. Але по-друга зауважила доньці: «Я думала, ти мені все розповідаєш, – а про Ігре-ка ні слова не сказала!» Та найбіль-ше вразило інше. Коли повість про-читала моя мама (а вона досі боїться, коли про певні речі говорять відкри-то) і ми розмовляли по телефону, вона каже: «Шукала щось у коморі та знай-шла …» – а що, не може вимовити. Ви-явилося – червоний радянський пра-пор. І подумала, що це той, котрий у книжці зняли зі школи (а замість ньо-го повісили підштаники). Це реальний факт – про такий випадок розпові-дав кум, але то було на Хмельниччи-ні. І цей прапор ніяк не міг опинити-ся у маминій коморі.

Валентина сОрОКа, «Освіта України»

– Відома історія про те, як Ви, навча-ючись у другому класі, замість пере-казу на півсторінки про ліс написали твір, удесятеро більший. По закінчен-ні школи вступили на факультет жур-налістики – маючи навіть рекоменда-ції Спілки письменників.

– Журналістика була моїм величез-ним захопленням, і по закінченні Львів-ського університету імені Івана Франка я працювала в газеті «Радянська Украї-

на». А коли народилася донька – мені ніби заново відкрився світ дитини,

ком, показав йому написане – що б він порадив, писати далі чи ні? Дми-

тро Васильович, прочитавши, зателефо-нував до нас, щиро відгукнувся про ті твори – хоч там було багато невправ-

ПАТРіОТИЗМ МОЖнА «ПОДАВАТИ» ПО-РІЗНОМУ«Родзинки» української культури Зірка Мензатюк «підносить»

дітям так, щоб «корисне» було «смачним і поживним»

пОвість «таєМНиця кОЗацькОї шаблі» – прО МаНдрівкУ дО ЗаМкУ, а ще – скарби, НебеЗпеки… На приВиДа ДитиНУ «ЛОВЛю», ЯК МУхУ На ЛипУЧКУ. і ДаЛі Ми ЙДеМО ВГЛиБ стОЛіть – ДО БитВи піД БерестеЧКОМ, ГетьМаНа саГаЙДаЧНОГО, КОЗаЧЧиНи…

16 «Освіта України»

КОМПЛЕКТИ

ПЕРЕДПЛАТА–2015

КККОООМММПППЛЛЛЕЕЕКККТТТИИИ

Індекс Назва видання Періодичність виходу на рік 1 міс. 2 міс. 3 міс. 6 міс.

Вартість передплати, грн

40123 Газета «ОСВIТА УКРАЇНИ» щотижнево 52,00 104,00 156,00 312,00

68832 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗБІРНИК ТА КОМЕНТАРІ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 12 46,35 92,70 139,05 278,10

68836 СПЕЦВИПУСК ГАЗЕТИ «ОСВІТА УКРАЇНИ» 12 151,47 302,94 454,41 908,82

68829 ВСЕСВІТНЯ ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,60 61,20 91,80 183,60

68830 ГЕОГРАФІЯ ТА ЕКОНОМІКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68833 ІСТОРІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68834 МАТЕМАТИКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10

68838 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,85 61,70 92,55 185,10

30670 ПЕДАГОГІЧНА ГАЗЕТА 6 — 11,34 — 34,02

40428 РУССКАЯ СЛОВЕСНОСТЬ В ШКОЛАХ УКРАИНЫ 6 — 45,60 — 136,80

68828 БІОЛОГІЯ І ХІМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68831 ІНОЗЕМНІ МОВИ В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 6 — 45,85 — 137,55

68837 ТРУДОВА ПІДГОТОВКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68839 ФІЗИКА ТА АСТРОНОМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

68840 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05

23823 ВИЩА ОСВIТА УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70

68835 ОСОБЛИВА ДИТИНА: НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ 4 — — 71,85 143,70

74105 ПЕДАГОГIКА I ПСИХОЛОГIЯ. ВIСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ ПЕДАГОГIЧНИХ НАУК УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70

48764 ПРОФЕСIЙНО-ТЕХНIЧНА ОСВIТА 4 — — 71,60 143,20

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3,тел.: (044) 456-37-02, факс: (044) 456-37-43, e-mail: info@pedpresa.ua

ДОКЛАДНІШЕ – НА САЙТІ PEDPRESA.UA

98966 ІНФОРМАЦІЙНИЙГазета «Освіта України», журнал «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України» 89,35 178,70 268,05 536,10

89381 ВСЯ ПЕДАГОГІЧНА ПРЕСАВсі видання — — — 3468,58

08353ВИЩА ШКОЛА

Газети: «Освіта України», «Педагогічна газета», «Cпецвипуск газети «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Педагогіка і психологія. Вісник Національної академії педагогічних наук України», «Вища освіта України»

— — — 1649,29

98964

ШКІЛЬНИЙГазета «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Біологія і хімія в рідній школі», «Географія та економіка в рідній школі», «Історія в рідній школі», «Іноземні мови в школах України», «Математика в рідній школі», «Фізика і астрономія в рідній школі», «Українська мова і література в школах України», «Всесвітня література в школах України», «Фізичне виховання в школах України», «Трудова підготовка в рідній школі», «Русская словесность в школах Украины», «Особлива дитина: навчання і виховання»

— — — 2230,19

Оглядач – Дарина МАТАТ

Журналісти – Світлана ГАЛАТА, Валентина СОРОКА

Спеціальний кореспондент – Наталія КУЛИК

Літературні редактори – Оксана ЖОВАНИК, Олена ЄСІПОВА

верстальники – Віталій СІГНАТУЛІН, Віктор ДЯЧЕНКО

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта україни» обов’язкове.

відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 03680, м. Київ, вул. Довженка, 3.Тел.: (044) 456-3739, факс: (044) 456-3743.e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.ua

Газету надруковано в друкарні ТОв «Фірма «Антологія»м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, тел./факс: (044) 443-08-08.Друк офсетний. Зам. № 41-01-15 від 12 лютого 2015 року.

Реєстраційне свідоцтво: Кв № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва «Педагогічна преса» – Олексій ОСЬКІН

Головний редактор – Максим КОРОДЕНКО

відповідальний секретар – Світлана КУШПІЙ

Редактор інформаційного відділу – Дмитро ШУЛІКІН

Газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у лютому: 18 636 примірників

Засновники:Міністерство освіти і науки україни, національна академія педагогічних наук україни,

Профспілка працівників освіти і науки, ДівП видавництво «Педагогічна преса».

Видавець:

Рекламний відділ: тел.: (044) 456-3702.

о Ф І Ц І Й н Е В И Д а н н Я м І н І СТ Е р СТ В а о С В І Т И І н аУ К И У К ра Ї н И

# 22 (1341) 3 червня 2013 року

о Ф І Ц І Й н Е В И Д а н н Я м І н І СТ Е р СТ В а о С В І Т И І н аУ К И У К ра Ї н И

# 7 (1421) 16 лютого 2015 року

ФотоФакт

Усією школою збирали допомогу для бійців АТО учні Навчально-виховного комплексу «ЗОШ

І–ІІІ ступенів – гімназія №2» міста Каменя-Ка-ширського. Найініціативнішими в благодійній ак-ції «Бандероль на фронт» були молодші класи. Спільними зусиллями дітвори та батьків для за-хисників України підготували багато корисних ре-чей. А це: теплі шапки та шкарпетки, звичайні й тактичні рукавиці, камуфляжні рюкзаки, термо-си, консерви, макарони, кава, солодощі, ваучери для поповнення рахунків тощо. Малеча з Волині не лише допомогла наповнити бандеролі речами, а й написала бійцям листи, намалювала малюн-ки і плакат, в якому висловлюється сподівання на щонайшвидше повернення захисників додо-му і на те, що всі будуть живими і неушкодже-ними. Доставити ці всі подарунки допоміг місце-вий волонтер, який кожні два тижні навідується в зону проведення антитерористичної операції з гостинцями для українських силовиків.

БАнДЕРОЛі ВІД МАЛЕчІ

«Освіта України»знати

ваРто