АНАЛІЗ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРОКУРОРА ПРИ …65 Аналіз повноважень прокурора при здійсненні представництва

63

© О

лена

Дра

ган,

201

8А

наліз повноважень прокурора при здійсненні предст

авництва інт

ересів держави в суді, с. 63–73

Олена ДРАГАНзаступник начальника Департаменту

підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах

Генеральної прокуратури України,старший радник юстиції,кандидат юридичних наук

[email protected]

УДК 343.163

АНАЛІЗ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРОКУРОРА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПРЕДСТАВНИЦТВА ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ В СУДІ

Проаналізовано повноваження прокурорів при здійсненні представництва інтересів держави в суді під час реформування органів прокуратури. Розглянуто законодавчі зміни, наведено статистичні дані та запропоновано шляхи вирішення проблем, які виникають у практичній діяльності.

Ключові слова: реформування органів прокуратури; представництво інтересів держа-ви в суді; виконання судових рішень.

Постановка проблеми. Вже понад 15 років триває «перехідний етап» реформування прокуратури та приведення її статусу і повноважень у відпо-відність до Основного Закону України.

Згідно зі ст. 131-1 Конституції України [1] в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (в редакції Закону від 2 червня 2016 року № 1401-VIII). Примітним є те, що ст. 131-1 розміщено в розділі VIII «Право-суддя», що опосередковано вказує на віднесення органів прокуратури до судової гілки влади.

У попередній редакції Конституції України положення про організаційну структуру і функції органів прокуратури вміщувались в окремому розділі та відповідно до ст. 121 Основного Закону України на органи прокуратури покладались повноваження з представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

64

Аналіз повноваж

ень прокурора при здійсненні представницт

ва інтересів держ

ави в суді, с. 63–73Науковий часопис Національної академії прокуратури України 1’2018

© О

лена

Дра

ган,

201

8

Законом України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» (Закон) [2] визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання щодо суттєвої зміни повноважень прокурорів при представництві інтересів держави в суді поста-ло у жовтні 2014 року, проте ґрунтовних наукових досліджень досі не прово-дилось. Разом з тим у своїх публікаціях їх розглядали О. Говоруха, М. Руденко, В. Стеценко, М. Стефанчук, О. Козак та інші.

Метою статті є дослідження концептуальних законодавчих змін пов-новажень органів прокуратури України при здійсненні конституційної функ-ції представництва інтересів держави в суді; виокремлення проблем, які ви-никають у практичній діяльності; а також формулювання пропозицій щодо удосконалення правового регулювання у цій сфері.

Виклад основного матеріалу дослідження. Притягнення особи до кри-мінальної чи адміністративної відповідальності не вирішує питання від-шкодування завданої державі шкоди чи повернення незаконно відчуженого майна. Це, як правило, можливо здійснити лише за результатами вирішен-ня відповідного спору в цивільному, адміністративному чи господарському судочинстві. При цьому повністю покладатися на органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування неможливо, оскільки нерідко посадові особи саме цих органів, якщо не є порушниками, то щонайменше своєю бездіяль-ністю потурають незаконним діям. Звичайно, очікувати від них вжиття захо-дів щодо усунення наслідків протиправної діяльності марно.

Коли державне майно незаконно відчужується на користь третіх осіб за сприяння державних службовців, повернути його вкрай складно. Напри-клад, голова місцевої чи обласної державної адміністрації, який незаконно передав у приватну власність особливо цінні землі своїм родичам або іншим особам за певну винагороду, чи орган влади, який за безцінь, на неконку-рентних засадах дозволив продати державне майно, не будуть самостійно звертатися з позовами, щоб повернути їх. Тож дієвим механізмом захисту інтересів держави є інститут прокурорського представництва поза межа-ми кримінального провадження. Позитивний ефект від його застосування підтверджується практикою.

За даними звіту про роботу прокурора, за 12 місяців 2017 року судами за-доволено понад 4 тисячі позовів прокурорів на 10,5 млрд грн. Реально вико-нано судові рішення на суму 9,4 млрд грн. На користь сторін, в інтересах яких прокурор вступав у справу, присуджено 4,1 млрд грн. Скасовано понад тисячу незаконних судових рішень, що дало можливість попередити втрати держави на суму 898 млн грн. У цілому за вжитими прокурорами цивільно-правовими заходами на користь громадян та держави присуджено 14,8 млрд грн. Най-більше прокурорами приділялася увага захисту інтересів держави у сфері зе-мельних відносин. За позовами прокурорів задоволено вимог та добровільно сплачено понад 8,6 млрд грн. Площа повернутих земель та земель, незаконне надання яких попереджено, сягає 98 тис. га [3].

65





© О

лена

Дра

ган,

201

8

Водночас прокурорами пред’являються позови і щодо захисту навколиш-нього природного середовища; відшкодування збитків, завданих державі кримінальними та корупційними правопорушеннями. Реагують прокурори і на порушення, пов’язані з незаконним відчуженням чи передачею в корис-тування державного та комунального майна, а також у бюджетних правовід-носинах та при здійсненні закупівель за державні кошти.

Результативність діяльності органів прокуратури на цьому напрямі щоро-ку зростає, про що свідчать дані статистичної звітності, наведені у відповід-них діаграмах (рис. 1).

Рисунок 1

Повноваження прокурора у цивільному, господарському, адміністратив-ному судочинстві, починаючи з 1991 року, суттєво змінюються і спрямовані на зменшення ролі прокурора в суді. Так, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в редакції 1991 року, а також чинних на той час редакцій Ци-вільного процесуального кодексу України та введеного з березня 1992 року Арбітражного процесуального кодексу України прокурор мав право ініціюва-ти перегляд справи в порядку судового нагляду шляхом внесення протесту на рішення, ухвалу чи постанову суду, які набрали законної сили. При цьому повноваження прокурора на внесення протесту не були обмежені будь-яким строком з часу винесення судового рішення. Інші учасники судочинства не мали таких прав. Водночас прокурор або його заступник в межах компетенції мали право витребувати із суду будь-яку справу або навіть категорію справ, за якими рішення, ухвали або постанови набрали законної сили. Крім того, прокурор, витребувавши судову справу, мав право зупинити виконання від-повідного рішення, ухвали чи постанови суду до закінчення провадження у справі.

4

Рисунок 1

Повноваження прокурора у цивільному, господарському,

адміністративному судочинстві, починаючи з 1991 року, суттєво змінюються

і спрямовані на зменшення ролі прокурора в суді. Так, відповідно до Закону

України «Про прокуратуру» в редакції 1991 року, а також чинних на той час

редакцій Цивільного процесуального кодексу України та введеного з березня

1992 року Арбітражного процесуального кодексу України прокурор мав право

ініціювати перегляд справи в порядку судового нагляду шляхом внесення

протесту на рішення, ухвалу чи постанову суду, які набрали законної сили.

При цьому повноваження прокурора на внесення протесту не були обмежені

будь-яким строком з часу винесення судового рішення. Інші учасники

судочинства не мали таких прав. Водночас прокурор або його заступник в

межах компетенції мали право витребувати із суду будь-яку справу або навіть

13,4

9,2

5,4

18,7

9,9

5,7

7,7

10,5

6,4

31,8

11,1

9,4

Результати представницької діяльності органів

прокуратури за 2014–2017 роки

2014 2015 2016 2017

Пред'явлено позовних

вимог на суму

(млрд грн)

Задоволено позовних

вимог (млрд грн)

Реально виконано

судових рішень

(млрд грн)

66





© О

лена

Дра

ган,

201

8

З прийняттям у 1996 році Конституції України до Закону України від 5 лис-топада 1991 року «Про прокуратуру» та процесуального законодавства було внесено зміни, якими норми, що передбачали зазначені вище повноваження прокурора, виключено.

Пізніше з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європей-ських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків і рекомендацій, які надавалися Венеціанською комісією щодо законопроектів, пов’язаних із реформуванням прокуратури України, було прийнято Закон України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру», в ст. 23 якого визначено підстави та межі представництва інтересів громадянина або держави, форми такої діяльності та відповідні повноваження, а в ст. 24 – розмежування компетенції прокурорів різного рівня. Відповідно до ст. 23 Закону підставами представ-ництва прокурором інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування чи ін-ший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

При цьому обмеження щодо здійснення представництва ґрунтувалися не тільки на зазначених підставах, а й обумовлювалися певними категорія-ми правовідносин та суб’єктів, у спорах щодо яких прокурор не може брати участь: наприклад, щодо виборчого процесу, політичних партій, громадських об’єднань та ЗМІ, релігійних організацій тощо.

Зміну повноважень прокурора щодо захисту інтересів держави із зазна-ченням категорій суб’єктів, починаючи з 1991 року, схематично зображено на рисунку 2.

Рисунок 2

6

Рисунок 2

Для розуміння терміна «інтереси держави» необхідно звернутися до

рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року в справі № 1-

1/99 [4], згідно з яким це оціночне поняття прокурор у кожному конкретному

випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого

подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення

матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві

необхідність їх захисту.

Однак самостійність у визначенні державних інтересів не означає

вседозволеність, оскільки такі інтереси повинні бути законними, тобто

визначеними у відповідному законодавчому акті. Інтереси держави мають

чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду,

прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення

представництва.

67





© О

лена

Дра

ган,

201

8

Для розуміння терміна «інтереси держави» необхідно звернутися до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року в справі № 1-1/99 [4], згідно з яким це оціночне поняття прокурор у кожному конк-ретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позов-ній заяві необхідність їх захисту.

Однак самостійність у визначенні державних інтересів не означає вседоз-воленість, оскільки такі інтереси повинні бути законними, тобто визначени-ми у відповідному законодавчому акті. Інтереси держави мають чітко фор-мулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва.

При цьому прокурори здійснюють свої повноваження під судовим конт-ролем. Тільки суд підтверджує наявність підстав для представництва, а та-кож оцінює правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідноси-нах, пов’язаних із захистом інтересів держави.

У вересні 2016 року набрали чинності зміни до Конституції України, відпо-відно до яких прокурори продовжують виконувати функцію представництва інтересів держави в суді (Закон від 2 червня 2016 року № 1401-VIII). Разом з тим наявність конституційних змін, за якими прокурор перестає здійснюва-ти представництво інтересів громадян в суді, потребує внесення відповідних змін і в Закон України «Про прокуратуру», у ст. 23 якого до цього часу містять-ся норми щодо представництва прокурором інтересів громадянина в суді. Як змінювалися упродовж останніх років повноваження прокурора щодо пред-ставництва інтересів громадян в суді, відображено графічно на рисунку 3.

Рисунок 3

7

При цьому прокурори здійснюють свої повноваження під судовим

контролем. Тільки суд підтверджує наявність підстав для представництва, а

також оцінює правильність визначення прокурором органу, на який державою

покладено обов’язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах,

пов’язаних із захистом інтересів держави.

У вересні 2016 року набрали чинності зміни до Конституції України,

відповідно до яких прокурори продовжують виконувати функцію

представництва інтересів держави в суді (Закон від 2 червня 2016 року № 1401-

VIII). Разом з тим наявність конституційних змін, за якими прокурор перестає

здійснювати представництво інтересів громадян в суді, потребує внесення

відповідних змін і в Закон України «Про прокуратуру», у ст. 23 якого до цього

часу містяться норми щодо представництва прокурором інтересів

громадянина в суді. Як змінювалися упродовж останніх років повноваження

прокурора щодо представництва інтересів громадян в суді, відображено

графічно на рисунку 3.

68





© О

лена

Дра

ган,

201

8

Функція представництва здійснюється з додержанням основних європей-ських принципів. Вона, по-перше, є публічною, оскільки прокурор попередньо, до звернення до суду, повідомляє про це відповідного суб’єкта владних повноважень. Будь-хто може спостерігати за діями прокурора в судовому процесі. По-друге, ці повноваження реалізуються з дотриманням принципу субсидіарності. Прокурор представляє у суді інтереси держави лише у ви-падках, коли органи державної влади, органи місцевого самоврядування чи інші суб’єкти владних повноважень не здійснюють або неналежним чином здійснюють їх захист, а також у разі відсутності таких органів. У разі без-діяльності державних чиновників тільки прокуратура може гарантовано допомогти захистити у суді порушені права, свободи чи інтереси.

Здійснюючи функцію представництва інтересів держави в суді, прокурор відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону (в чинній на цей час редакції) має наступні права: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням), вступати у справу, порушену за позовом іншої особи, на будь-якому етапі судового проваджен-ня; ініціювати перегляд судових рішень; брати участь у розгляді справи; бра-ти участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або дер-жави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи вико-навчого провадження.

На сьогодні процесуальний статус прокурора при здійсненні конститу-ційної функції представництва інтересів держави в суді визначено: новими процесуальними кодексами, які прийняті Верховною Радою України 3 жов-тня 2017 року [5], а саме: Господарським процесуальним кодексом України (ст.ст. 4, 53, 55) [6], Цивільним процесуальним кодексом України (ст.ст. 4, 56, 57) [7], Кодексом адміністративного судочинства України (ст.ст. 5, 53, 54) [8]; Законом України «Про прокуратуру» та іншими.

При цьому повноваження прокурорів, викладені у ст. 23 Закону, не збіга-ються з повноваженнями, передбаченими у ст. 131-1 Конституції України, з якої вилучено положення щодо захисту інтересів громадян, та окремими положеннями, викладеними у нових процесуальних кодексах, зокрема тими, що передбачають вступ прокурора в справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, тільки до початку розгляду справи по суті (ст. 53 ГПК України, ст. 56 ЦПК України, ст. 53 КАС України). Основні положення чинного законодавства щодо існуючих зараз повноважень прокурорів при здійсненні представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень викладено у таблиці.

69





© О

лена

Дра

ган,

201

8

Частина 3 статті 131-1 Конституції України

Представництво інтересів держави в суді у виключних випад-ках і в порядку, що визначені законом

частина 3 статті 23 Закону України

«Про прокуратуру»

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів дер-жави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чи-ном здійснює орган державної влади, орган місцевого самовря-дування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсут-ності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті

Статті 4, 53, 55 Госпо-дарського процесуаль-ного кодексу України

Статті 4, 56, 57 Цивіль-ного процесуального

кодексу України

Статті 5, 53, 54 Кодек-су адміністративного судочинства України

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, пови-нен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представ-ництва інтересів держави в суді.Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунту-вання наявності підстав для здійснення представництва інтер-есів держави має наслідком залишення без руху та/або повер-нення поданої ним позовної заяви.Прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користу-ється правами сторони, крім права на укладення мирової уго-ди, та не може закінчувати справу примиренням

Рішення Конституцій-ного Суду України від 08.04.1999 N 1-1/99

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунто-вує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів дер-жави чи в чому існує загроза інтересам держави

Стаття 24 Закону України

«Про прокуратуру»

Право подання документів представницького характеру надається:– позовної заяви (заяви, подання) – Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіо-нальних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та за-ступникам;– апеляційної чи касаційної скарги – прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному про-курору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур;– заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України – Генеральному прокурору, його першому заступ-нику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур;– змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (зая-ви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом – прокурору, який її подав, або прокурору вищого рівня. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством

Відповідно до зазначених у таблиці норм прокурор – суб’єкт некриміналь-ного процесу, і його участь у господарському, цивільному, адміністративно-му судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

70





© О

лена

Дра

ган,

201

8

При цьому прокурор не має будь-яких переваг чи привілеїв, а користуєть-ся тими ж правами, як і інші сторони, що прямо передбачено законодавством. Більше того, процесуальна діяльність прокурора обмежена тим, що він не має права завершувати справу примиренням чи мировою угодою.

Особливість процесуального статусу прокурора полягає в тому, що, дотри-муючись принципів незалежності судів та рівності сторін процесу, прокурор висловлює свою правову позицію та вчиняє процесуальні дії самостійно, не-залежно від волі інших учасників процесу. Це гарантує забезпечення захисту державних інтересів у разі зловживань своїми процесуальними правами дер-жавних органів, які й повинні захищати державу. На сьогодні чинним проце-суальним законодавством та Законом України «Про прокуратуру» передба-чено, що прокурор має рівні, поряд з іншими учасниками судочинства, права.

Представництво прокурором інтересів держави не закінчується після по-становлення судом остаточного рішення у справі, набрання ним законної сили. Адже для реального поновлення законності законодавством передба-чено завершальну стадію судового провадження – виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У рішенні у справі «Янголенко проти України» (справа № 14077/05 від 10 грудня 2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що прова-дження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою ста-діями загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розгля-датись як цілісний процес [9].

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» [10] прокурор є учасником виконавчого провадження. У п. 2 ч. 1 ст. 26 цього Зако-ну передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою прокурора у разі представни-цтва інтересів громадянина або держави в суді.

Подаючи заяву до органів Державної виконавчої служби про примусо-ве виконання судового рішення, прокурор представляє інтереси стягувача (фактично виступає його представником) і надалі зобов’язаний ефективно використовувати права сторони, передбачені ст. 19 Закону України «Про ви-конавче провадження»: це право на ознайомлення з матеріалами виконавчо-го провадження; участь у вчиненні виконавчих дій; оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця відповідному керівнику державної виконавчої служби чи до суду тощо.

За даними звіту статистичної інформації про роботу прокурора, за 12 міся-ців 2017 року задоволено понад 2300 скарг прокурорів на дії державних ви-конавців, внесених в порядку відомчого контролю, та 84 – поданих прокуро-рами до суду. Розпочато 145 кримінальних проваджень з питань виконання судових рішень [3].

Статтею 121-2 ГПК України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) було передбачено право стягувача, боржника та прокурора на звернення до суду із скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

71





© О

лена

Дра

ган,

201

8

Наразі відповідно до ст. 339 ГПК України та ч. 1 ст. 447 ЦПК України (в новій редакції) право на звернення із скаргою до суду мають лише сторо-ни виконавчого провадження. Згідно зі ст. 287 КАС України в адміністратив-ному судочинстві прокурор, будучи учасником виконавчого провадження, має право звертатися до адміністративного суду не із скаргою, як в інших судочинствах, а із позовною заявою.

Вказане обмежує права прокурора, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» (ч. 1 ст. 19, ст. 74) як учасника виконавчого про-вадження на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності виконавця або іншої посадової особи органів державної виконавчої служби щодо виконан-ня судового рішення.

Згідно з новими вимогами ст. 342 ГПК України, ст. 450 ЦПК України скарга сторін виконавчого провадження розглядається у десятиденний строк у су-довому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Разом з тим вважаємо, що доречно здійснювати судовий розгляд таких скарг не лише за участю сторін виконавчого провадження та виконавця, а й прокурора у разі, якщо зазначений процесуальний документ подано при ви-конанні судового рішення, постановленого за його позовом. У зв’язку з чим пропонуємо вказані статті після слова «стягувача» доповнити словосполу-ченням «... прокурора, у разі здійснення ним представництва в суді».

Висновки. Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що нині перед органами прокуратури постали питання, які потребують невідкладного ви-рішення, у тому числі шляхом внесення змін до законодавства.

По-перше, щодо питання сплати органами прокуратури судового збору при зверненні до суду ‒ воно ставить організацію цієї роботи у залежність від виділення з державного бюджету коштів у сумі, достатній для забезпе-чення повноцінної представницької діяльності. Таким чином, виконання державним органом конституційної функції залежить від розміру бюджет-ного фінансування на відповідний рік.

Натомість несплата прокурором судового збору серед іншого може при-звести до пропуску строків на звернення до суду і оскарження незакон-них судових рішень та втрати можливості відновлення порушеного права назавжди.

По-друге, на сьогодні прокурорів обмежено у правах та повноваженнях зі збору доказової бази на підтвердження своїх доводів. Відсутність такого права не лише позбавляє прокурора можливості довести протиправність дій (бездіяльності) особи, а й у необхідних випадках – належного обґрунтування поважності причин пропуску строків позовної давності, а також для оскар-ження судових рішень. За наявності суб’єкта владних повноважень, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист державних інтересів, про-курор має право отримати інформацію або матеріали лише у такого суб’єкта, і більше ні у кого. Проте за відсутності матеріалів у деяких випадках прокурор не має можливості зробити висновок щодо належного виконання суб’єктом

72





© О

лена

Дра

ган,

201

8

владних повноважень своїх функцій, а цей суб’єкт не зацікавлений надавати відповідну інформацію.

За таких обставин інші суб’єкти правовідносин: громадяни, підприємства і їх представники – мають більше переваг та повноважень, ніж прокурор, який покликаний державою захищати її інтереси, на отримання від органів вла-ди і контролю інформації та документів відповідно до законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформа-ції», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Це питання також потребує вирішення шляхом наділення прокурорів повноваженнями зі збору доказів на тому ж рівні, що й адвокатів.

Вирішити зазначені питання покликані законопроекти, які зараз перебу-вають на розгляді у Верховній Раді України. А саме: від 23 вересня 2016 року № 5177 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)” (в частині забезпечення реалізації функцій прокурату-ри)» [11] та від 19 лютого 2016 року № 4118 «Про внесення доповнень до За-кону України „Про судовий збір” щодо звільнення від сплати судового збору органів прокуратури» [12].

Сподіваємось, що ці законопроекти будуть прийняті Верховною Радою України найближчим часом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року (з наступними змінами) //

Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.2. Про прокуратуру: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII // Відомості Вер-

ховної Ради України. – 2015. – № 2-3. – Ст. 12.3. Звіт статистичної інформації про роботу прокурора за 12 місяців 2017 року [Електрон-

ний ресурс]. – Режим доступу: https://www.gp.gov.ua/ua/statinfo.html4. Справа № 1-1/99 за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України

та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокура-турою України інтересів держави в арбітражному суді): рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-99

5. Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивіль-ного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочин-ства України та інших законодавчих актів: Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII [Електрон ний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2147%D0%B0-19/print

6. Господарський процесуальний кодекс України в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІIІ // Голос України. – 2017. – № 221-222.

7. Цивільний процесуальний кодекс України в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІIІ // Голос України. – 2017. – № 221-222.

8. Кодекс адміністративного судочинства України в редакції від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІIІ // Голос України. – 2017. – № 221-222.

9. Справа «Янголенко проти України» (Заява № 14077/05) Європейський суд з прав люди-ни, Міжнародні суди; Рішення, Справа від 10 грудня 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/974_533

73





© О

лена

Дра

ган,

201

8

10. Про виконавче провадження: Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII [Елект-ронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1404-19

11. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Зако-ну України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (в частині забезпечення реалізації функцій прокуратури): проект Закону України від 23 вересня 2016 року № 5177 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60096

12. Про внесення доповнень до Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору органів прокуратури: проект Закону України від 19 лютого 2016 року № 4118 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=58241

Драган О. Аналіз повноважень прокурора при здійсненні представництва інтересів держави в суді / О. Драган // Науковий часопис Національної академії прокуратури України. – 2018. – № 1(17). – С. 63–73 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.chasopysnapu.gp.gov.ua/ua/pdf/12018/dragan.pdf

Елена ДРАГАН

АНАЛИЗ ПОЛНОМОЧИЙ ПРОКУРОРА ПРИ ОСУЩЕСТВЛЕНИИ ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВА ИНТЕРЕСОВ ГОСУДАРСТВА В СУДЕ

Проанализированы полномочия прокуроров при осуществлении представительства интересов государства в суде в период реформирования органов прокуратуры. Рассматри-ваються вопросы изменения в законодательстве, приводятся данные статистики и пред-лагаются пути решения проблем, возникающих в прокурорской практике.

Ключевые слова: реформирование органов прокуратуры; представительство органа-ми прокуратуры интересов государства в суде; исполнение судебных решений.

Olena DRAGAN

CHANGE IN THE PROSECUTOR’S AUTHORITIES OUTSIDE CRIMINAL PROCEEDINGS ALONG THE PACE OF REFORMS IN THE FIELD

OF PROSECUTION

This article is devoted to reforms in the prosecution, change of the authorities in the field of representation of the state interests in court. The author considers amendments to legislation, refers to statistics and offers solutions to tackle the problems of putting them into practice.

Keywords: reforms in the field of the prosecution; representation of the state interests by prosecutor; execution of the court rulings, the powers of the prosecutors.

Documents

АНАЛІЗ ПОВНОВАЖЕНЬ ПРОКУРОРА ПРИ …65 Аналіз повноважень прокурора при здійсненні представництва