Збаразька централізована бібліотечна система методично – бібліографічний відділ

Серія: «Духовні острови мого народу»

Збараж – 2015

2

ББК 84.4Укр 6 Тер

П 41

Пошуково-дослідницька О. Д. Хомик, бібліотекаря бібліотеки-філії

робота села Шили.

Упорядник Т. Кульпа, завідувач методично-

бібліографічного відділу ЦБС.

Комп’ютерний набір Г. Бондар

Відповідальна за випуск О. Бойко, директор Збаразької ЦБС.

П 41 Шили… Мій вічний оберіг! [Текст] / Збаразька центр. б-ка,

метод. – бібліогр. від.; упоряд. Т. Кульпа. – Збараж: [б. в.], 2015. –

15 с.

Видання містить поетичні рядки творчості жителів села

Шили. Тут зібрано поезію як молодих так і людей старшого

покоління. Поезія не претендує на досконалість, але написана від

душі… тому й повинна сприйматися серцем.

ББК 84.4Укр 6 Тер

© Збаразька центральна бібліотека, 2015

3

Чому болить душа? Чому ми плачемо, коли

нам боляче, та радіємо коли весело? Скільки їх

набереться, цих чому? Відповіді на них часом

бувають дуже непростими. Та головне, може, не в

цьому. А в тому, що ми шукаємо їх. Це засвідчує:

душа працює. Душа не вмерла. Відтак – і ми живі.

Живі доти, допоки страждаємо й радіємо, допоки

мучать нас сумніви й мучить каяття, допоки чиїсь

сльози викликають бажання витерти їх.

Поезія неможлива без почуття, без любові, без

душі.

Автори намагаються вилити Душу у словах,

промовлених до читачів. Якщо ж читач здатний

відчути не лише свій біль, то він зуміє збагнути не

тільки прочитане, а й Душу автора, Душу

висловлену в словах.

У посібнику зібрано пошуково-дослідницькі

роботи бібліотекарів Збаразької ЦБС, які розміщені

в абетковому порядку назв бібліотек-філій…

Електрону версію посібника розміщено на

веб-сайті Збаразької ЦБС: http://zbarazh-

library.com.ua/index.html.

4

Микола Башинський (26. 10. 1956 р. н.) – житель с. Шили. Працював шофером, в даний час на заробітках. Не друкувався.

Наталя Галайдида (1998 р. н.). Навчалась у

Шилівській з/о школі І-ІІ ступенів та Збаразькому СПТУ-25.

Друкувалась у газеті «Народне слово».

Ігор Гевко (1964 р.) військовий журналіст,

член спілки журналістів України, учасник бойових дій у Афганістані, депутат Яворівської райради (на Львівщині), уродженець с. Шиши.

Друкувався як поет у районній газеті «Народне слово».

Андрій Васильович Клим (22. 06. 1927 р.) голова проводу обласної організації Конгресу

української інтелігенції, педагог, громадський діяч, поет, уродженець с. Шили.

Автор збірки «Карби літ», книг «Історія однієї

родини», «Дорога до Вифлеєму».

5

Старе село…

Серед ланів, поміж гаїв

В долині співу солов’їв

Стоїть село давним-давно.

Є церква там. Давно стоїть Тарас,

Схиливши голову він дивиться на нас.

Біжить маленький потічок

Себе Самцем він сам назвав

І напрямок із заходу на схід узяв.

Біжить, - і ділить те село навпіл

На Галичині є мало таких сіл.

Всього вже бачило село:

За Польщі бачило панів,

При другій владі - других паничів

І все давним-давно пройшло

І далі там стоїть село.

Стоїть село усім тим ворогам на зло.

А потім трошки ожило село,

Бо в 90-х роках стало незалежнеє воно

На синьо-жовтому стягові тризуб засіяв,

А Бог надію на село послав.

6

Вже розвалилось… і все пішло

І звідки все прийшло – туди й пішло.

А після того настали новії часи.

Все розікрали, і хто тягнув сюди, а хто туди,

Лишили сім’ї і закордон у наймити пішли.

Минали довгії роки і, - повернулись батраки,

Хто без здоров’я, а хто, - і без сім’ї,

Тепер такі часи – нові.

А хто продався і лишився там назавжди,

Для тих немає прощення за ті гріхи.

Пройдуть роки і будуть згадувать вони

Свій рідний край, своє село.

В долині співу солов’їв стоїть воно.

Є церква там, а біля неї стоїть Тарас,

Якого там: на чужині я згадував не раз;

Його життя, його вірші

Лишили слід в моїй душі

Я думаю – що кожному із нас

Засіли ті слова, що писав великий наш Тарас.

(12. 06. 2009 р.)

7

Осінній мотив

Ранковий дощ скупав траву,

Напевно вже востаннє.

Вуаль покрила синяву,

А листя на прощання танцює вальс,

І кольори змагаються у танці.

Спадає золото згори у дивну тишу вранці

Плодів немає у садках, втомилася природа,

А ген верба біля ставка сама шукає броду.

(«Народне слово», 2013)

8

Селу Шили, в якому народився і виріс з любов’ю

Спогад дитинства

Житами літо одцвіло

Вже під вітрами лист осінній.

Я ж вкотре знову – у село,

Ось тут – мій дім, моє коріння.

На отчий стану я поріг,

Дитинство де згубив – не знаю:

Воно мій вічний оберіг,

Тож кожну щемну мить згадаю.

Довкіл поля мигтять, луги,

Маленька річка попід гаєм,

А синь небесна навкруги

Неначе прощення благає.

Й спаде сльоза, немов роса,

І защемить в моєму серці,

Не проминає міст краса,

Я ж у село вертаю вперто.

(«Народне слово», 2000)

9

Бо рідні

Є у нашому селі

Зовсім невеличка,

Неширока, непрудка,

Неглибока річка.

Називається Самець

В славний Збруч впадає,

І на диво всім знавцям

З греблі витікає.

І вода, і береги

В дощ та в дні погідні

Зачаровують мене.

А чому? Бо рідні!

(«Карби літ», 1940 р.)

10

На Зелені свята

Хай свято храму у Шилах

Звертає нас на отчий шлях.

Поможе разом нам дійти

До заповітної мети.

Зорею в мрійній висоті

Мені в буденній самоті

З’явилась ти. Твоя краса

Сія й ніколи не згаса.

Як Бога правди і добра,

Хоч на молитву не пора,

Молю тебе не зрадь, кохай,

В тривожні дні не забувай.

Як перше сяяла в далині

Сіяй, красуйсь, світи мені,

Не залишай мене в журбі,

У вірності клянусь тобі.

(«Карби літ», 1948 р.)

11

* * * В селі Шилах, в славетній хаті, В сім’ї звичайній, небагатій,

В батьків не перший, не один Родивсь таки селянський син.

Усі зраділи. Уродини…

Журились долею дитини В такий непевний, грізний час І гірко плакали не раз.

Ще в пам’яті жили тривоги, Тернисті пройдені дороги,

Державності коротка мить, Над Києвом вогні й блакить.

Ніколи людству не забути,

Як юні йшли у бій під Крути, Як наш народ обрушив гнів

На злих ляхів і москалів. Дитинство. Школа. Юні роки, В життя бурхливе перші кроки

Пройшли в тяжкі, невільні дні… Та блиснули війни вогні.

У двадцять сьомому родився

(Вже двадцять п’ятий рік сповнився) Війна скінчилась. Він борець

… Та боротьбі ще не кінець. За самостійність, за свободу. За рідний край, за честь народу

Вставайте, месники – брати! Судилось нам перемогти.

(«Карби літ», 1952 р.)

12

Рідне село

В селі уквітчанім садами,

Де ми родились і росли,

Гордяться славними синами,

Які за волю полягли.

Історія в селян в пошані,

І пісня лине повсякчас;

А на центральному майдані

Стоїть задуманий Тарас.

Маленька річка тихоплинна

Перетинає два горби,

Над нею тягнеться долина

І буйні парості верби.

Доповнюють села окрасу

Джерела чистої води,

Пахуче поле, подих лісу.

Гребелька і ставка сліди.

Далекі предки шили, ткали,

Шиття набуло похвали,

Тому й село моє назвали

Робочим іменем – Шили.

Шили, Шили… Радію й плачу:

Державу маємо свою!

Та добре знаю вашу вдачу,

Тож Господа за вас молю.

(«Карби літ», 1994 р.)

13

(До посвячення символічної могили січовим

стрільцям у с. Шили)

Шили святкують

«Борцям за волю!» - В добрий час

Село святкує, Радість в нас

Державу маєм і права Тож свято душу зогріва.

«Борцям за волю!» -

Слави їм Бажає нині Кожен дім.

Могила в квітах – Сум і біль,

Народ зібрався звідусіль. Промови, співи, Гомін скрізь,

Журба і радість Обнялись.

Державне свято

В цих двох днях На Україні і в Шилах

(«Карби літ», 1996)

14

Галайдида, Н. Осінній мотив [Текст] / Н. Га-лайдида // Народне слово. – 2013. – 25 жовт. – С. 8.

Гевко, І. Спогад дитинства [Текст] /І. Гевко

//Народне слово. – 2000. – 12 лип. – С. 8.

Клим, А. Карби літ [Текст]: збірка поезій / А. Клим. – Т: Збруч, 1997. – 167 с. - [вірші про

с. Шили] Бо рідні. – С. 14 На зелені свята. – С. 68

[В селі Шилах в славетній хаті]. – С. 51 Рідне село. – С. 28

Шили святкують. – С. 157

15

Від укладача ………..…………………..…3

Короткі відомості про авторів……………4

Башинський Микола ……..…………….…5

Галайдида Наталя …………………………7

Гевко Ігор ………………………………….8

Клим Андрій ……………………………….9