У Золотій залі Українського фонду культури був особливий день– день популяризації науки. До того ж, науки не звичайної, а кольо�ру снігу і льоду. Вона господарює в особливому світі, де майже не�має людей, птахів, тварин і рослин. Там космічна холоднеча, не ви�стачає кисню і постійно дмуть сильні вітри, а життя розділенона дві частини: півроку – день, півроку – ніч. І лише з настаннямполярного літа цей світ, як спляча красуня, прокидається зі сну підзвуки скреслої криги, музику океану, гніздування найсміливіших по�лярних птахів…

— Ні, це не інша планета, це частина нашої планети Земля, яканазивається Антарктида. Переважно два кольори – білий і голубий– співіснують там, — говорить директор Національного антарктич$ного наукового центру Валерій Литвинов, відкриваючи свято твор$чості, яке дорослим, найперше науковцям, подарували діти. – Сьо$годні талановиті й захоплені юні художники намалювали біло$голу$бий материк так, як його уявляють, як про нього читали і як їм роз$повідали бувалі полярники. Виставку$конкурс дитячих малюнківми так і назвали – «Антарктика очима юних киян».

Зі слів 12$річної Олени Марценюк, учениці Ліцею інфор$маційних технологій №79 м. Києва, уявленнями про цей континентвона хотіла поділитися зі своїми однолітками, тому і втілила їх умалюнок. Дівчинка зобразила веселого пінгвіна з випуклим пухнас$тим животиком, щоправда, переживає: пінгвін у рамці під скломтрохи втратив свою привабливість…

Попри те, що величезний континент із прилеглими островами іпівденними частинами океанів має площу 14 млн. км (це вдвічібільше Австралії), 90% території покрито снігом і кригою цілийрік, крижаний покрив у деяких місцях 4 км товщиною, вітриналітають зі швидкістю 320 км/год, середня температура взимку —$60° С (якщо на такому морозі кинути металічний брусок, то вінрозіб’ється вщент), дитячі малюнки все одно оповиті аурою теплай оптимізму. В усякому разі, мені так здалося. Звісно, вони переда$ють суворість тамтешнього клімату, але ця суворість пом’якшенаяскравими фарбами: небо – бузкове, синє, аж фіолетове; західсонця – золотий, рожевий, помаранчевий, кораловий… Пінгвіни –усміхнені, кити — обрамлені петриківським розписом, птахизамріяні, ну, і, звісно, кумедний білий арктичний ведмідь, який ви$падково забрів в Антарктику, мабуть, із цікавості…

Діти добре знають, що в Антарктиді немає постійного населен$ня, натомість розташовані наукові станції, які цілорічно ведуть ме$теорологічні, геологічні і гляціологічні дослідження. Всього ли$шень кілька сотень людей тимчасово живуть там, і серед них – 12 українських полярників несуть наукову вахту на «АкадемікуВернадському». До речі, на картинах юних художників вони мужніі щасливі. А ще – жовто$блакитний прапор. Він скрізь: його три$мають зимівники, пінгвіни, птахи… Одним словом – у дитячомурозуміння Антарктида — українська!

н а у к ан а у к а

о с в і т ао с в і т а

т е х н і к ат е х н і к а

п р о г р е сп р о г р е сСВІТСВІТ№ 35—36 (927—928) вересень 2016 Газета заснована у квітні 1997 р.

Закінчення на 4 стор.

С Ь О Г О Д Н І В Н О М Е Р І :

3 стор. Член$кореспондентНАН України МиколаІльницький:«Я намагавсяіти за літературним процесом: вгадати поета– чи мій?»

2 стор. Проект«UKRAINE» визнанонадзвичайно успішним

Антарктида — очима дітейАнтарктида — очима дітейі кі коольольорором фарбм фарб

Тестові завдання�2017відповідатимуть рівню

стандартуПід час прес�конференції

щодо особливостей прове�дення зовнішнього незалеж�ного оцінювання та держав�ної підсумкової атестації у2017 році директор Українсь�кого центру оцінюванняякості освіти Вадим Карандійрозповів про новації, які не�обхідно знати майбутнім ви�пускникам, готуючись до тес�тування в наступному році.

Він, зокрема, зазначив, щозавдання сертифікаційнихробіт з української мови ілітератури, історії України,математики, біології, геогра�фії, фізики, хімії та російсь�кої мови укладатимуть на ос�нові програм ЗНО, затверд�жених наказом Міністерстваосвіти і науки від 3 лютого2016 року №77. Завданнясертифікаційних робіт з іно�земних мов у 2017 році будеукладено відповідно до про�грами, затвердженої наказомвід 01 жовтня 2014 року№1121. Такий вид мовле�ннєвої діяльності, як ро�зуміння мови на слух (ауді�ювання), не перевірятиметь�ся. Як і в попередні роки, підчас проведення ЗНО з іно�земних мов у 2017 році оці�нюватимуться комунікативніуміння таких видів мовлен�нєвої діяльності, як читаннята письмо. Ознайомитися звідповідними програмамиможна на сайті Українськогоцентру оцінювання якостіосвіти в розділі «Підготовкадо ЗНО�2017».

Для визначення результатівДПА випускників загально�освітніх навчальних закладів,яка у 2017 році відбуватиметьсяу формі зовнішнього незалеж�ного оцінювання, зараховува�тимуться результати виконан�ня всіх або частини завданьсертифікаційної роботи, що за�лежить від конкретного на�вчального предмета.

Вадим Карандій наголо�сив, що тестові завдання дляперевірки навчальних досяг�нень випускників загально�освітніх навчальних закладів2017 року буде укладено запрограмами, які орієнтованіна рівень стандарту, повідо�мляє офіційний сайт МОН.

Родина тюленів. Малюнок Софії Лушнік (10 років)

О Ф І Ц І Й Н О

Комісія з державного визнання науковихступенів та вчених звань визнала три дипло�ми кандидата богословських наук, виданірізними духовними навчальними закладами,а також документ про присвоєння вченогозвання доцента, виданого Київською право�славною богословською академією.

На засіданні Комісії з державного виз�нання документів про вищу духовну освітубуло визнано дипломи 15 випускників пра�вославних, греко�католицьких і протес�тантських вищих духовних навчальних за�кладів.

Обидві комісії засідали разом та роз�

поділили між своїми членами ще не розгля�нуті справи власників документів про вищудуховну освіту, наукові ступені та вченізвання, отримані у вищих духовних на�вчальних закладах, для підготовкивідповідних висновків, повідомляє прес�служба МОН.

Вперше в історії України духовна освіта отримала визнання на державному рівні

Т Е М А

2 №35—36 вересень 2016св іт

У К Р А Ї Н А — Є С

Рамкову угоду з підтримкидослідницької діяльності не�

щодавно підписали віце�прези�дент НАН України академік Ана�толій Загородній та генеральнийдиректор JRC Володимир Шухапід час Інформаційного дняОб’єднаного дослідницькогоцентру Європейської Комісії.Угода має стати основою длямайбутньої співпраці між JRC танауковими установами НАН Ук�раїни, зокрема, у межах СтратегіїЄвропейського Союзу для Ду�найського регіону, політикисмарт (розумної) спеціалізації, атакож з ядерної безпеки, дис�танційного зондування і продо�вольчої безпеки.

У своєму виступі генеральнийдиректор JRC Володимир Шухарозповів про основні завданнята основи функціонуванняОб’єднаного дослідницькогоцентру ЄС. З його слів, JRC маєпотужну науково�технічну базу,що включає 6 наукових центрівта 42 дослідницькі лабораторії.Відповідно до підписаної Угодинауковці НАН України маютьзмогу використовувати ці цент�ри та лабораторії для проведен�ня власних або спільних до�

сліджень. За умови поданнявідповідної заявки JRC можепрофінансувати українськимвченим видатки на проживаннята транспорт. Для молодих на�уковців передбачена можливістьнавчання за програмами док�торів філософії (PhG) з наступ�ним присудженням відповідно�го наукового ступеня.

Особливу увагу очільник JRCприділив перспективам розвит�ку науки як в Європі, так і в Ук�раїні. Він відзначив, що протя�гом наступних десяти років на�ука має пройти етап суттєвоїтрансформації. Так, останнімчасом європейські науковці всечастіше стикаються із неро�зумінням з боку органів держав�ної влади основних завдань і за�сад функціонування науковоїгалузі. Вчені фіксують падінняпопиту на проведення науковихдосліджень з боку громадсь�кості, яка все частіше задаєтьсяпитанням щодо доцільностіфінансування наукових установу таких значних обсягах. Надумку В. Шухи, без суспільногопопиту на проведення дослід�жень наука не може існувати, абез науки – не буде бажаного

технологічного поступу. Томувчені наразі постали перед не�обхідністю підвищити ефек�тивність фундаментальних іприкладних досліджень та ма�ють змінити засади своєї уп�равлінської діяльності. З цієюметою JRC започаткував новуполітику ЄС у сфері науки таінновацій із впровадженням ме�ханізмів смарт�спеціалізації.

Віце�президент НАН УкраїниАнатолій Загородній поінфор�мував присутніх про історію,структуру та основні напрямидіяльності Національної ака�демії наук України, а також провагомі останні результати, отри�мані її вченими. Зокрема, роз�повів про внесок наукових уста�нов НАН України щодо подо�вження терміну експлуатації ре�

акторів вітчизняних атомнихелектростанцій та економічнийефект від такої роботи, а такожпро дослідження та обґрунту�вання безпечного використанняпаливних збірок, виготовленихамериканською компанією «West�inghouse». Таким чином, з йогослів, учені Академії зробилизначний внесок у диверси�фікацію постачальників ядерно�го палива для енергетичногокомплексу України, що далозмогу значно підвищити енерге�тичну незалежність та безпекудержави. Також академік А. За�городній розповів про міжна�родні колаборації вчених НАНУкраїни, зокрема, у межах про�ектів ЕС, НАТО, CERN, Євро�атом тощо.

На завершення зустрічі ака�демік А. Загородній та В. Шухапідбили підсумки дискусії, ок�реслили перспективні напрямидвосторонньої взаємодії та вис�ловили впевненість у необ�хідності подальшого науковогой науково�технічного співро�бітництва між НАН України та JRC.

Інф. прес�служби НАН України

Угода між JRC і НАН України – основа для майбутньої співпраці

На конференції «Поширенняв Україні технологій, знань

та інновацій, які базуються навикористанні системи EGNSS»,що днями відбулася в Націо�нальному технічному універси�теті України «Київський полі�технічний інститут ім. ІгоряСікорського», було підбито під�сумки роботи, що її в рамкахпроекту «UKRAINE» виконувавконсорціум, до складу якоговходило дев’ять організацій ізшести європейських країн, зок�рема, й України.

Проект «UKRAINE», щостартував у січні 2015 року,фінансувався Рамковою про�грамою Європейського Союзу здосліджень та інновацій «Гори�зонт 2020». Його було започат�ковано задля втілення у життяможливостей, що з’явилисяпісля підписання угоди між Ук�раїною та ЄС у галузі глобаль�них навігаційних супутниковихсистем (GNSS), і долучення ук�раїнського ринку додатків із ви�користанням GNSS до системGalileo та EGNOS.

Варто сказати, що системаGalileo – це супутникова систе�ма навігації ЄС та Європейсь�кого космічного агентства,призначена для вирішення на�вігаційних завдань для будь�яких рухомих об’єктів з точ�ністю менше одного метра.EGNOS (Європейська гео�стаціонарна служба навігацій�ного покриття) – європейськасупутникова система дифе�ренційної корекції, розробленадля збільшення точності сигна�лу GPS�позиціонування та їхнадійності на території Європи.Ця технологія підвищує функ�ціональність систем супутнико�вої навігації за рахунок передачіпоправок, які враховують пере�шкоди, що можуть вплинути напередачу супутникового сигна�лу. Система складається з гео�стаціонарних супутників і ме�режі наземних станцій. Сьо�

годні EGNOS покриває біль�шість європейських країн. За�вдяки реалізації проекту«UKRAINE» невдовзі до нихдолучиться і наша країна.

Проект став майданчикомдля розвитку ділових стосунківміж організаціями та підпри�ємствами, що працюють у галузісупутникової навігації або вико�ристовують такі системи у своїйдіяльності, та забезпечив основудля спільних досліджень і розро�бок різноманітних додатків.

— Для України надзвичайноважливо долучитися до розвиткуєвропейської геостаціонарноїслужби навігаційного покриттяEGNOS. Це важливо з точки зо�ру підвищення безпеки нашого

авіаційного, наземного, морсь�кого транспорту, для підвищен�ня ефективності логістичних си�стем, бізнесу. Зрештою, це дужеважливо з точки зору інтеграції вєвропейський бізнес, в євро�пейські системи комунікації ізагалом в Європейський Союз,– наголосив, відкриваючи кон�ференцію, ректор НТУУ «КПІім. Ігоря Сікорського», академікНАН України Михайло Згу�ровський.

Учасників конференції при�вітали заступник міністра осві�ти і науки України МаксимСтріха, експерт з питань роз�витку європейського ринку по�слуг GNSS Катерина Стрєлкова(скайпом із Праги), національ�ний координатор контактнихпунктів Рамкової програми ЄСз досліджень та інновацій «Го�ризонт 2020» Єгор Дубинськийта експерт Єврокомісії з питаньсистеми Galileo та EGNSSПітер де Смет. Презентацію ос�новних результатів проекту зро�била координатор проекту«UKRAINE», керуючий дирек�тор компанії «Valdani Vica�ri&Associati Brussels» (Бельгія)Моніка Песше.

— Долучення України доєвропейської програми «Гори�зонт 2020» було важливим длянас не лише тому, що можна от�римати певні гранти. Ця участьважлива ще й тому, що дозволяємодернізувати наш науковийландшафт. Зробити його ди�намічнішим, налагодити тіснізв’язки між дослідниками ібізнесовими структурами, –звернувся до учасників зібранняМаксим Стріха. – Історії успіху

України в програмі «Горизонт2020» нині переважно пов’язанісаме з дослідницькими проек�тами. Але дуже важливо, щосьогодні ми маємо нагоду почу�ти про результати проекту, якийвиходить за ці межі. Тут є коло�сальний резерв для України, ітут є колосальні можливості длянас. Ми не випадково зібралисясаме в Національному універси�теті «Київський політехнічнийінститут імені Ігоря Сікорсько�го», оскільки, напевно, середусіх наших вишів і наукових ус�танов цей університет має нинінайбільший і найуспішнішийдосвід співпраці з бізнесовимиструктурами та втілення мас�штабних інноваційних про�ектів.

Пленарне засідання конфе�ренції відкрив виступ першогозаступника начальника Націо�нального центру управління тавипробувань космічних засобівДержавного космічного агентст�ва України Костянтина Волохана тему «Правові аспекти впро�вадження та використанняEGNSS в Україні».

Зауважимо, що виступи у ційчастині форуму були присвя�чені не лише загально�ор�ганізаційним аспектам викори�стання глобальних навігацій�них супутникових систем, але йпитанням науково�технічним,про що свідчила їхня тематика:«EGNOS в авіації» (Санті Со�лей, засновник і генеральнийдиректор компанії «PildoLabs»,Іспанія), «Метод моніторингусигналів на основі технологіїGNSS в авіаційній сфері – ре�зультати вимірів і висновки»(Кармен Соммер, розробникпрограмного забезпечення,компанія «TeleConsult Austria»,Австрія), «Інноваційне рішен�ня на базі системи EGNOS длямультимодальної логістики вУкраїні» (Фредерік Ронсе, ге�неральний директор компанії«Ovinto», Бельгія).

Виступи на пленарному за�сіданні визначили й напрямироботи двох секції, які післянього працювали паралельно:«Авіація» (головував директорнауково�навчального центру«Аерокосмічний центр» Націо�нального авіаційного універси�тету Василь Кондратюк) і«Мультимодальна логістика»(модератор — керівник відділуміжнародних проектів НТУУ«КПІ ім. Ігоря Сікорського»Сергій Шукаєв). Значну части�ну доповідей, виголошених підчас роботи секцій, було присвя�чено результатам досліджень,проведених у рамках проекту вУкраїні. Скажімо, науковціКиївської політехніки досліди�ли і на основі тестування затрьома сценаріями («гарячий» і«холодний» запуск, з викорис�танням системи EGNOS і безнього; з прийомом сигналів відрізних систем GNSS і з прийо�мом сигналів лише від GPS)визначили оптимальний чипсетGNSS для використання внавігаційному пристрої з метоюмоніторингу мультимодальнихперевезень, а також технічні ха�рактеристики малопотужних(пасивних) газоаналізаторів,які виявляють витік газу під часперевезення небезпечних ван�тажів.

На підсумковому засіданніконференції Катерина Стрєлко�ва, Пітер де Смет та МонікаПесше одностайно визнали про�ект надзвичайно успішним. Якповідомив після завершеннязібрання керівник національно�го контактного пункту програмиЄС «Горизонт 2020» в Україні занапрямом «Інформаційні та ко�мунікаційні технології» профе�сор Сергій Шукаєв, консорціумподаватиме новий проект дляучасті в конкурсі з цієї тематики,що буде оголошений у листо�паді.

Дмитро СТЕФАНОВИЧ

Проект «UKRAINE» визнано надзвичайно успішним

Заступник міністра освіти і науки України Максим СТРІХА, віце"президентНАН України Анатолій ЗАГОРОДНІЙ, генеральний директор JRC Володимир ШУХА, голова представництва ЕС в Україні Хюг МІНГАРЕЛЛІ

Конференцію відкриває ректор Київської політехніки Михайло ЗГУРОВСЬКИЙ

В І Д В Е Р Т А Р О З М О В А

— Миколо Миколайовичу, вамсподобалася зустріч?

— Сама по собі ідея непогана.Вона дає можливість показати,наскільки письменники, в ос�новному літературознавці, ці�кавляться не тільки літерату�рою, але й іншими проблемами– політики, культури, літератур�ного процесу сучасності зага�лом. Сьогодні — це вікно у світ,оскільки люди обізнані з тим,що робиться в сусідів, близьких ідалеких. У рамках інших зус�трічей тут були польські літера�тори, Марко Павлишин з Авст�ралії – дослідник українськоїлітератури, Максим Тарнавсь�кий з Канади...

— Можна сказати, що це зви$чайне прагнення до обмінудосвідом?

— Звичайно. Кожна зустрічдає певний пласт інтересів, пев�ний діапазон зацікавлень. Так,передостання зустріч була зАндрієм Содоморою, письмен�ником, науковцем, власне ціка�вим перекладачем, особливо зантичної літератури. Він дужетонко відчуває слово, розповідаєпро проблеми перекладу (чи неполовину творів письменниківГреції переклав). Письменниканалізує, наскільки грецька по�езія була фундаментом дляпізнішої європейської і укра�їнської, які етапи перекладацтваантичної літератури з давніхчасів у львівської школи антич�ності, як перекладали в 30�ті,50�ті роки, а як – сьогодні. Цяперекладацька львівська школатриває. Ну, і теорія перекладу якрозвивається. Проблема пере�кладності і неперекладностітекстів.

— Дискутували присутні з па$ном Андрієм?

— Так, і дискусійні моментибули. Максим Тарнавський –син Марти Тарнавської з Кана�ди – виступав. Пробують новіпрочитання української реаліс�тичної літератури, яка чомусь невикликає зацікавлення у сту�дентів, їм тільки цікаве бароко,

необароко, яке сьогодні в мо�дернізації і постмодернізаціївживається. Але література ХІХстоліття чомусь залишиласьобабіч інтересів. Вони в Канадіцікавляться і ХІХ століттям – П. Мирним, І. Нечуєм�Левиць�ким, їх реалістичною прозою.До речі, про Ольгу Кобилянськугарну монографію написав Мар�ко Павлишин.

— Миколо Миколайовичу, вимаєте лад в душі?

— (Сміється). Філософськепитання.

— А чому б і ні? Ми, певно, втому житті й філософами мусимобути.

— Та так. Бо життя – багато�гранне. Бувають хвилі, що відчу�вають повний лад, а іноді –внутрішні конфлікти мають міс�це: що можеш, а чого – не мо�жеш, що зробив корисного, ачого – не зробив. А ще – існу�ють чомусь межі наших можли�востей. Та це не повинно нам за�важати: упав, встав і йди далі.

— Маєте рацію. А ще – й куле$мет... Так нині жартує дехто з«продвинутих»...

— Жартувати в нашому життідоводиться, бо інколи без цьогобуло б нелегко... Як літературо�знавець, я не належу до тих ака�деміків, які вивчають і поглиб�люють проблему. В моїй натуріцього немає. Мене цікавитьрізне. І я намагався іти за літера�турним процесом: вгадати поета– чи мій?

«Барви і тони поетичногослова» — мій дебют, де я хотіввловити, з’ясувати естетичніпроблеми і «шістдесятників», імолоді. Дещо вловив: розшири�лась палітра літератури, по�трібно було відродити або про�довжити те, що обірвалося в 20�тіроки. Так і було – традиції вда�лося віддзеркалити. А у 40�ві,50�ті роки можливості вже булидуже обмежені. Навіть письмен�ники великого формату, які за�лишились, не могли на цьомурівні проявлятися...

— Наприклад, Павло Тичина...

— Бажан, Рильський… А дея�ких взагалі не стало: ЄвгенаПлужника і цілої плеяди. Сьо�годні викладацька робота ста�вить інші проблеми.

— На засіданні ви казали, щозаймалися літературою від «А» до«Я».

— Я так вважаю. Зайнявся по�езією Б.�І. Антонича і прозоюМ. Яцківа. Написав моно�графію про Антонича в 1967році, а вийшла вона в 1991�му.Проте і в 91�му прозвучала, малавідгуки за кордоном. Тепер дужебагато пишуть про Антонича.Моя книжка фігурує, навіть Ан�друхович її цитував.

Я багато міг би назвати книг,які стали відкриттями. Емігра�ційний пласт... Поети «Празькоїшколи»... Від «Молодої музи» до«Празької школи» – ця літерату�ра постала як процес безперерв�ний, бо те, чого не могли вида�вати в УРСР, робилося в емі�грації. Так чи інакше – такатяглість.

На початку дев’яностих ясклав і видав три антології:«Розсипані перли» (1998, про«Молоду музу»), «Над рікою ча�су» (1999, західноукраїнська по�езія) і «Срібні сурми» (2008, по�езія «Празької школи»). Швид�ко склав. А виходили через де�сятиріччя. Це була напруженапраця. Але, як кажуть, пішло,бо я готовий був викладатилітературу в університеті – мавдобру базу.

— Тільки ті три антології чоговарті, пане Миколо!

— Знаєте, коли мене спиталипро методологію діяльності, ясказав, що не знав її, бо йшов заталантом, за процесом. А взагалідуже цікавився еволюційноюзміною літературних стилів, бообраз – це основа в художнійлітературі, що пов’язано з філо�софським аспектом. Наприклад,таке явище, як герметизм – ко�ли йшла нагінка на «шістдесят�ників», «сімдесятників», що во�ни, мовляв, відходять від сучас�ності. А вони пішли темою при�роди, а вона тягне до буттєвихоснов. Італійська література пе�ріоду Другої світової війни була

герметичною: людина не повин�на брехати, а розмовляти звічністю. Словом, філософіясерця – починаючи від Сково�роди. І для Шевченка – також.Це обґрунтував філософ ПамфілЮркевич.

— Як ту філософію зробитипровідною для нашого сус$пільства? Бо те, що маємо зараз...

— Кожне явище має своюпричину. Часто панує зневіра,коли суспільство впадає у кризо�вий стан. Тоді ці проблеми людив собі тримають. Є письменникиз гострим відчуттям сучасності,наприклад, Юрій Щербак. В ос�танньому своєму творі він опи�сує, зокрема, сварки у вищихешелонах української влади. Всетам чітко передано. І, врешті,вважає, що Україна переможе.Важко спрогнозувати дії Путіна.Мабуть, плани має – ого�го. ДайБоже, щоб вони не здійснились.

— Ви, здається, поїздили свогочасу колишнім Союзом…

— Поїздив. На Кавказ, у При�балтику, на Далекий Схід. У ме�не залишилися хороші вражен�ня. У Грузії, як працівник«Ленінської молоді», сів на поїзддо Одеси, тоді – до Сухумі,Тбілісі, до Єревана. Коли вТбілісі в аналогічній молодіжнійгазеті я сказав, що працюю в«молодіжці», що приїхав, бомені цікава Грузія, — мене за�брали з готелю і тиждень я гос�тював у сім’ях. Родина одногогрузинського журналіста сказа�ла за столом українською мо�вою: «Хай живе самостійна Ук�раїна!». Я зреагував на гарнийлозунг. Тоді мене запитали,скільки мешканців в Україні.Відповів: 42 мільйони. Вони жсказали: «Якби стільки людейбуло в нас, ми б були неза�лежні».

— На жаль, не так все простобуло, тим паче вийти з російсько$радянської імперії.

— Та звісно. Не всі грузинибули одностайні. Я був членомРади літературних взаємин і ху�дожніх перекладів при Гру�зинській спілці письменників, ідвічі на рік ми, члени тої Ради зрізних республік, збиралися ра�

зом з москвичами, котрі булиліберально мислячими людьми.І я зрозумів, що йде консолі�дація представників різнихнацій, але – поза Москвою.

— Коли це було?— Десь у середині 80�х–на

початку 90�х. Я знав там багатокритиків. Дуже шкодую, щосьогодні ті зв’язки припинили�ся. Контакти із Заходом – цедобре. Але і на Схід та Південьнам заглядати б... ДиректорІнституту філософії Грузії потіммені розповів, як вони домага�лися визнання державною гру�зинської мови. Вийшли на ву�лицю з плакатом, на якому булолише три літери – назва квітки,а заодно вона означала пи�семність. Вибороли�таки дер�жавність для своєї мови – і гру�зини, і вірмени, й азербайд�жанці. Було ще й таке: наші (нетільки українські) письменни�ки писали російською...

— ... щоб опублікувати одразу вМоскві.

— Власне. І Друце, і Айтма�тов, і наших теж було досить...Врешті, литовцям чи естонцям– малим (стосовно, скажімо, ук�раїнців) народам, було легше, їмчастіше це вдавалось – писатисвоєю мовою, бо ж не ставалитакими небезпечними, як ук�раїнці. Нині вже маємо контак�ти з літераторами Польщі, Ні�меччини. Там друкуються Сер�гій Жадан, Юрій Андрухович,Тимофій Гаврилів... Це добратенденція.

— А що ви бачили на ДалекомуСході?

— Там була відсутність ім�перського мислення, всі співа�ли українських пісень, бо бувдосить великий контингент ук�раїнців. На меморіальних до�шках серед прізвищ тих, хто за�гинув у Другій світовій, — по�ловина українських. І в школахбагато українських дітей. ТодіРосія боялася китайців. Навітьназви сіл українські – Чу�гуївка, Полтавка... Хоча моло�де покоління вже було зру�сифіковане.

— І – на закінчення: чи знаєтеви себе?

— (Сміється). Можна по�вся�кому відповідати. Щоб себепізнати, треба бути в певних си�туаціях. І робити тоді, річ ясна,внутрішній вектор. Скажу чес�но: особливого героїзму я непроявляв. Стоїчно витримувавпевні удари. Офіційна критиканазивала мене «эстетствующийкритик», а Шамота критикувавмої статті. Як у складних ситу�аціях я б себе повів, – не знаю.Бо в них не був. Бог мене якосьборонив. Однак вірив, що я бвистояв. Моїми друзями булиБогдан Горинь, Михайло Осад�чий... А колектив «Дзвону» (тоді– «Жовтня») був колективомоднодумців: Роман Лубківсь�кий, Роман Кудлик, Юрій Ко�валь... Атмосфера була цілкомдовірлива.

Спілкувався Богдан ЗАЛІЗНЯК

3№35—36 вересень 2016 св іт

У відділі української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України за участі Ради молодих ученихінституту (голова – кандидат філологічних наук Данило Ільницький)відбулося чергове, вже 22�ге засідання семінару у форматі «Інтелек�туальна біографія». Учені�літературознавці, письменники, викладачі,студенти дискутували з провідним науковим співробітником Інсти�туту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, завідувачемкафедри теорії літератури та порівняльного літературознавстваЛьвівського національного університету ім. Івана Франка, членом ви�конкому Ради Західного наукового центру – керівником секції літера�турознавства і мовознавства, членом�кореспондентом НАН України,доктором філологічних наук, професором Миколою Ільницьким, якогоцьогоріч держава удостоїла почесного звання заслуженого діяча наукиі техніки України.

Дві години активного і цікавого спілкування промайнули швидко.Присутніх, передусім молодих, цікавила життєва і наукова стежкапрофесора, адже він вступав на філологічний факультет Дрогобиць�кого педінституту за правління «вождя світового пролетаріату», азакінчував його при урядуванні генерального критика того вождя –Микити Хрущова; діяльність шістдесятників, які згодом розкололися;міцність «залізної завіси», коли спілкування між науковцями і пись�менниками Радянського Союзу та Заходу було нечасте і глибоко спе�цифічне, а в рамках самого Союзу (з представниками, наприклад,Грузії, Вірменії, Латвії, Литви, Естонії) – під пильним наглядом«керівної і спрямовуючої». Словом, поговорити було про що. Продов�жуємо розмову з письменником Миколою ІЛЬНИЦЬКИМ.

Письменник Микола ІЛЬНИЦЬКИЙ

Член�кореспондент НАН України Микола Ільницький:«Я намагався іти за літературним процесом:

вгадати поета – чи мій?»

ЗАСНОВНИКИ:

Міністерство освіти і науки України

Національна академія наук України

Голова Наглядової ради —

академік НАН України Борис ПАТОН

Головний редактор Людмила ФІСЮН

Індекс газети «Світ» — 40744Реєстраційне свідоцтво КВ №2497 від 4 квітня 1997 р.

Адреса редакції:

01601, МСП, Київ�601, бульв. Т. Шевченка, 16.

Телефон/ факс 287�82�47

E�mail: svit@dknii.gov.ua www1.nas.gov.ua/svit

Відповідальність за достовірність інформації та

реклами несуть автори та рекламодавці

Редакція не завжди поділяє позицію авторів

публікацій

Зам. 18

Газету віддруковано у ПП «Фірма «Гранмна»

св іт

4 №35—36 вересень 2016св іт

У С У С І Д І В

Компанія Velcom побудуваланайбільшу в Білорусі сонячну елек$тростанцію розміром із 60 футболь$них полів і потужністю, якої виста$чить на включення всього вечірньо$го підсвічування Мінська. Проектреалізовано неподалік від Брагіна іслужить прикладом альтернативно$го освоєння постраждалих від чор$нобильської катастрофи територій.

Обсяг інвестицій, вкладених упроект, становив 24 млн. євро.Для компанії Velcom це і довгост�роковий проект на перспективно�му ринку, і внесок у збереженняекології. Сонячна електростанціяпідвищить енергетичну безпекукраїни, знизивши її залежність відвуглеводневої сировини.

Сонячну електростанцію вБрагіні побудували достроково.

Проект реалізували на чотиримісяці раніше, ніж було передба�чено інвестиційним договором.Поспішали невипадково – щобелектростанція «застала» якомо�га більше сонячних літніх днів.Цього літа відбувся пробнийпуск сонячного парку і електро�станцію ввели в експлуатацію.

Сонячний парк Velcom ставнайбільшим в країні як за роз�мірами, так і за потужністю.Електростанція займає площупонад 41 га, а її номінальна по�тужність досягає рекордних длябілоруських геліоустановок18,48 МВт. Жоден інший об’єкт,що працює в країні від сонця, немає таких характеристик.

Парк складається з 85 тис. со�нячних панелей, які перетворю�

ють сонячне випромінювання велектроенергію постійного стру�му. Щоб зв’язати між собою всіпанелі і обладнання, в сонячно�му парку прокладено понад 730км кабелів, що укупі перевищуєвідстань від Мінська до Москви.Під час будівництва сонячногопарку і повітряної лінії були ви�користані сучасні матеріали таобладнання іноземних і біло�руських виробників.

Сонячний парк повиненвдихнути життя в території, по�страждалі від аварії на Чорно�бильській АЕС, і стати прикла�дом того, як забруднені земліможуть бути використані в ко�мерційній діяльності і приноси�ти користь місцевій економіці.

Інф. УкрІНТЕІ

Сонячна електростанція – на забрудненій ЧАЕС землі

Тим часом українські зимівни�ки, які часто зустрічалися із шко�лярами і зараз працюють на нашійстанції, надіслали учасникам вис�тавки�конкурсу найтепліші словавітання з холодної Антарктиди.Вони впевнені, що цей континент– найдивовижніший на планеті,бо його неймовірна краса по�стійно притягує. Також розповіли,що на шостому континенті заразпочинається весна. Двометровікучугури снігу тануть, перетворю�ючись у гранули льоду. Вони нага�дують хиткі піски – несподіваноможна провалитися на два метри.Тому в Антарктиді заборонено хо�дити поодинці, там особливоцінуються дружба і взаємовируч�ка. Позаду в полярників – піврокузимівлі, попереду – очікування наповернення додому. Зимівникисумують за своїми сім’ями, діть�ми, зеленню, відтак виставка кар�тин для них – свято, яке зігріваєдуші, малюнки викликають емоціїпричетності до мистецтва, добра,світла, а самі діти, автори експо�натів, як добрі чарівники, допома�гають по�новому поглянути напрекрасний світ крижаного кон�тиненту.

Заступник міністра освіти інауки України, доктор фізико�математичних наук МаксимСтріха, звертаючись до юнихкиян, зазначив:

— Можливо, ця виставкавідкриє для вас по�новому цікавусферу науки. Адже Антарктида,зображена на ваших акварелях,малюнках і картинах, — це вели�ка наукова робота. Наша станція– це місце, де науковці працю�ють, аби краще зрозуміти, щодіється з планетою Земля, як змі�нюватиметься погода, як відчува�тимуть ці зміни організми, щоживуть у морі, які насправді над�ра планети. Це надзвичайно ціка�во – відкривати нове, збагнутищось таке, що до тебе ніхто незбагнув, зрештою – зробити те,чого раніше не було. І ви це зро�

зумієте, якщо комусь із вас поща�стить займатися наукою.

Хоч наразі в нашій шкалі цін�ностей учені посідають не дужевисоку сходинку, зауважив заступ�ник міністра, однак він перекона�ний, що це мусить змінитися. Укожному нормальному суспільствівчені мають належати до цент�ральних постатей. Можливо,участь школярів у виставці якраз істане для них початком наукового

шляху. Може, колись вони поїдутьв Антарктику як мандрівники абоїї дослідники і на станції «Ака�демік Вернадський» проведуть се�зон або ж всю зимівлю. А може,уже відомими художникамиприїдуть до крижаних берегів, щобвивезти звідти вже дорослі вра�ження і потім втілити їх у фарбах.Цілком ймовірно, каже МаксимСтріха, ці речі навіть поєднаються:наука і художнє бачення світу.Історія знає такі приклади.

Голова журі конкурсу, академікАкадемії мистецтв України, на�родний художник Анатолій Кущподіляє занепокоєння заступни�ка міністра з приводу не пріори�тетності науки для держави,особливо фундаментальної на�уки, як він сказав, суті всього су�щого. «Ми повинні виховуватине лише патріотів, але й грамот�них людей, які зможуть рухатинашу культуру вперед», — пере�конаний митець.

Як голова журі, він зауважив,що під час оцінювання робіт доуваги братимуть не стільки фа�хову підготовку юних худож�ників, скільки особисті почуттядітей, індивідуальний погляд нависвітлення антарктичної теми.Наголосив, що всі учасникиконкурсу отримають нагороди,адже такої віддачі від спонсорів,як на цьому конкурсі, він вжедавно не зустрічав.

— Звісно, не всі ви будете ху�дожниками і не таку мету ми ста�вимо перед собою. Ми хочемоналаштувати вас на творчість,щоб ви не боялися висловлюва�ти свої креативні думки і пробу�вали себе в різних жанрах, зокре�ма, і в наукових експериментах,— звернувся до учасників кон�курсу професор Анатолій Кущ.

Насамкінець, варто сказати,що організаторами виставки�конкурсу дитячих малюнків «Ан�тарктика очима юних киян»,окрім Національного антарктич�ного наукового центру таМіністерства освіти і науки Ук�раїни, стали київські відділенняСпілки художників України таФонду культури України, Ук�раїнський комітет ради музеївІКОМ. А підтримали цей західНаціональний заповідник «СофіяКиївська», Національний істори�ко�культурний заповідник «Киє�во�Печерська Лавра», Київськийнаціональний художній музей,Київський національний музейросійського мистецтва, Націо�нальний музей українського на�родного декоративного мис�тецтва, Національний цирк Ук�раїни, Українське товариство охо�рони пам’яток історії та культури,видавництво «Либідь», Націо�нальний ботанічний сад ім. М. М.Гришка НАН України, НТУУ«КПІ» та інші. А «солодкі» спон�сори: «Маріам�С», «Дівіал�2000»та «Росинка», — обіцяють зроби�ти свято відзначення переможцівпо�справжньому солодким.

Ірина НІКОЛАЙЧУКФото автора

Відкрийте

свій

Вартість передплати

на рік — 78 грн. 36 коп.

на півроку — 39 грн. 18 коп.

на три місяці — 19 грн. 59 коп.

Передплатний індекс

в усіх відділеннях зв’язку 40744Триває передплата

на 2017 рік на газету «Світ»

ТТррииввааєє ппееррееддппллааттаа

ннаа 22001177 рріікк ннаа ггааззееттуу ««ССввіітт»»

Замріяний кит. Малюнок Ярослави Козіної (11 років)

Станція «Академік Вернадський». Малюнок Наталії Бахмутової (11 років)

Автори конкурсних робіт — майбутні художники й дослідники

Антарктида — очима дітей і кольором фарбЗакінчення. Початок на 1 стор.