ТУРИСТИЧНІ ТРЕНДИ-2017: інновації, бренди, дестинаціїconf.htei.org.ua/wp-content/uploads/2017/12/konf-turisti-2017-zbirka.… · Всеукраїнська

Всеукраїнська науково-практична конференція «Туристичні тренди – 2017: інновації, бренди, дестинації»

~ 1 ~

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ФАКУЛЬТЕТ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО І ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

КАФЕДРА ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ

ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ присвяченої 10-річчю

КАФЕДРИ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ

ТУРИСТИЧНІ ТРЕНДИ-2017: інновації, бренди, дестинації

ХАРКІВ - 2017


~ 2 ~

УДК 338.483 Т86

Розповсюдження і тиражування без офіційного дозволу ХТЕІ КНТЕУ

заборонено

Організаційний комітет з підготовки та проведення конференції:

Гурова К. Д. – голова оргкомітету;

Білецький Е.В., Катаєв А.В., Олійник Н.Ю. – заступники голови оргкомітету;

Свідло К.В., Бервено О.В., Муромець Н.Є., Запаренко Г.В., Яковчук О.В., Паньків

М.М., Вольфсон-Гаршина Н.В. – члени оргкомітету.

Редакційна колегія публікації збірника матеріалів конференції::

Гурова К. Д. – голова редакційної колегії, к.е.н., доц.

Олійник Н.Ю. – заступник голови редакційної колегії, к.п.н., доц.

Члени редакційної колегії:

Білецький Е.В., д.т.н., проф.; Бервено О.В., д.е.н., доц. Муромець Н.Є., д.е.н,

доц.; Свідло К.В., д.т.н., доц.; Яковчук О.В., к.г.н., доц., Паньків М.М., к.і.н., доц.,

Павлова Т.Г., к.і.н., доц., Федотова О.В., к.ф.н., доц., Вольфсон-Гашина Н.В., асист.

Т86

Туристичні тренди – 2017: інновації, бренди, дестинації. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 10—річчю кафедри туристичного бізнесу ХТЕІ КНТЕУ / Гол. ред.. К.Д. Гурова, ред.. колегія. Олійник Н.Ю. та інші. – Харків: «Цифра-Принт», 2017. – 288 с.


~ 3 ~

ЗМІСТ

СЕКЦІЯ-1: ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ БРЕНДИНГ І РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО ТУРИЗМУ ………………………………………………………………………………...

9

Горб К.М. Етапи та складові регіонального туристичного розвитку ………………………………………………………………………..

10

Паньків М.М. Особливості креативного міста як туристичної дестинації……………………………………………………………………….

13

Кононенко О.Ю., Бервено О.В.

Особливості проектування інноваційного турпродукту у сфері круїзного туризму в Україні……………………………...

16

Байназаров А. М., Власенко А. Є., Прасул Ю. І.

Сучасний стан дитячо-юнацького туризму в Харківській області ………………………………………………………………………………….……

19 Антоненко І.Я., Момот М.Б.

Розвиток туризму на основі історико-культурного та природного потенціалу Хмельницької області ……………

22

Єфименко А. М. Оцінка туристично-рекреаційного потенціалу Волинської області ………………………………………………………..

24

Антоненко І.Я., Одінцов В.С.

Молодіжний туризм як перспективний напрям розвитку туристичного бізнесу ……………………………………..

27

Карпенко Н. М. Карпенко Ю. В.

Сучасний стан та перспективи розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Полтавській області ………………..

30

Корнус О.Г., Корнус А.О.

Перспективи розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Сумській області …………………………………………..

33

Мех П.О., Гура О.Л.

Формування ринку подієвого туризму та його потенціал в Одеському регіоні ……………………………………..

36

Хлобистов Д.Є., Осадча Т.А.

Проблеми та перспективи розвитку «сентиментального» туризму в Одеській області ………

39

Ільїн Л. В., Пасічник М. П.

Озера Шацького національного природного парку як об’єкти рекреаційного природокористування ……………

41

Молодєєва К. А., Ткаченко О.М.

Печери Тернопілля як унікальний ресурс для розвитку спелеотуризму в Україні ………………………………………………

44

Сеньків М. І. Туристичний трикутник Стільсько – Дуброва – Ілів: історико-логістичні аспекти господарства …………………..

46

Лиман С.І., Фомін М.В.

Інноваційний підхід до розвитку туристичних ресурсів Національного заповідника «Ольвія» ………………………….

49

Радько В.А., Хорохоріна В.В., Поколодна М.М.

Тематичні парки як напрямок розширення туристської інфраструктури регіону на прикладі створення етнокультурного розважального парку «Донецьке Городище» …………………………………………………………………...

51


~ 4 ~

Тарабановська К.О., Бабаєва О.В.

Перспективи розвитку екологічного туризму у Харківській області ………………………………………………….……

54

Кандиба Ю.І., Добровольська Н.В.

Проблеми та перспективи розвитку туризму у національному природному парку «Дворічанський» …

56

Бабаєва О.В., Антіпов І.О.

Проблематика сільського зеленого туризму в Харківському регіоні……………………………………………………..

59

Петренко О.В., Осадча Т. А.

Класифікація гірськолижних курортів – базис для розвитку сучасної інфраструктури гірськолижного туризму в Україні …………………………………………………………..

61 Фастовець О.О. Темний туризм» (dark tourism) як напрям туризму

спеціальних інтересів в Україні …………………………………….

65 Магера А.О., Яковчук О.В.

Ресурси розвитку містичного туризму в Україні ………………………………………………………………………………………..

67

Магурян Я.В., Гура О.Л.

Одеса і перспективи туристичної галузі на фоні євроінтеграції ………………………………………………………………..

70

Харченко А.О., Гура О.Л.

Еко-туризм, його сутність, стан та перспективи розвитку в Україні …………………………………………………………

72

Ємець А. В., Шайхлісламов З. Р.

Територіальний брендинг і регіональні аспекти розвитку морського пляжно-оздоровчого туризму в Україні ……………………………………………………………………………

75

Полозенко Є.С., Яковчук О.В.

Замковий туризм як особливий напрямок архітектурно-пізнавального туризму ……………………………

78

Руда М. О., Осадча Т. А.

Перспективи розвитку івентивного туризму в Україні ………………………………………………………………………………………..

80

Подус Т.В., Паньків М.М.

Подієвий туризм в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку …………………………………………………..

82

Федотова О.В. Перспективні напрямки організації релігійного туризму в Україні …………………………………………………………..

85

Кадук Ю.С., Кобиф Т.Г., Озерова Н.Ю., Пасинок А.Ю.

Проекти екскурсійних інновацій на внутрішньому туристичному ринку Харкова ……………………………………......................................................

88 Кононенко Є.Ю.

Конференц-туризм як пріоритетний напрям розвитку туризму в Харкові ……………………………….………………………..

92

Полтєва К.А., Кононенко Є.Ю.,

Інноваційний проект квест-туру «Going Beyond» в Харкові ………………………………………………………………………..…

94

Худешенко А.Ю., Яковчук О.В.

Сучасний стан ринку шопінг-туризму в Україні ………………………………………………………………………………………..

98

Кадук Ю.С., Павлова Т.Г.

Особливості розвитку сфери арт-туризму ………………………………………………………………………………………..

101


~ 5 ~

Ткаченко О.М., Яковчук О.В.

Проект інноваційного турпродукту екскурсійного спрямування «Шляхами козацької слави» …………………..

104

Руденко М.С., Козін О.А.

Сутність та особливості спортивно-подієвого туризму в Україні ……………………………………………………………………………

106

Клокова С.Ю., Боровський С.В., Дітц М.С.

Сучасний стан розвитку велотуризму в Україні ………………………………………………………………………………………..

109 Стадник Я.В., Павлова Т.Г.

Етнотуризм як засіб об’єднання України ………………………………………………………………………………………..

111

Тимрієнко А.В., Кирилюк Л.М.

Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні на сучасному етапі ………………………………………………………..

114

Палиця А.О., Гура О.Л.

Сучасні тенденції розвитку туризму: Україна та світ ………………………………………………………………………………………..

116

Христенко О.О., Яковчук О.В.

Тенденції сучасного ринка туристичних послуг в Україні ……………………………………………………………………….….

118

Білінський П.В., Гура О.Л.

Туристична інфраструктура України. Її сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку …………………………….

121

Жукова А.І. Розширення міжнародного співробітництва як фактор спрямування розвитку ділового кластеру ……………………

123

СЕКЦІЯ-2: ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ І ПЕРСПЕКТИВИ ТУРИСТИЧНОГО КРАЇНОЗНАВСТВА ………………………………………………………………………………………………

127

Гурова К.Д., Бервено О.В.

Домінуючі тенденції та перспективи розвитку міжнародного туризму …………………………………………………

128

Байназаров А.М, Дін Шивен

Діяльність «Інституту Конфуція» як вектор розвитку українсько-китайського туристичного співробітництва.

130

Бучко Ж.І. Тренди транскордонного туризму в Україні………………… 133 Біланюк О.П. Розвиток транскордонних ринків туристичних послуг

України та Польщі ………………………………………………………….

136

Стафійчук В. І. Тенденції міжнародного туризму в центральній Європі у 2010-2016 роках …………………………………………………………

139

Яковчук О.В., Бабаєва О.В.

Фактори формування і сегментація ринку туристичних послуг країн Південно-Східної Азії ……………………………….

142

Соловей І.М., Кулініч Ю.А.

Розвиток туризму в Антарктиді: проблеми і перспективи …………………………………………………………..………

145

Оніпко Т.А. Енотуризм: кластер «Napa Valley» у штаті Каліфорнія (США) ………………………………………………

148

Яковчук О.В., Бервено О.В.

Перспективи розвитку туристичної дестинації Барселона………………………………………………………………………

150

Яковчук О.В., Паньків М.М.

Тенденції розвитку туристичного ринку дестинації Анталія …………………………………………………………………………..

154


~ 6 ~

Яковчук О.В., Грєхова С.В.

Кластерний підхід до розвитку ринку туристичних послуг дестинації Салоніки…………………………………………..

157

Шулякова Е.С., Павлова Т.Г.

Розвиток шопінг-туризму в Стамбулі ………………………………………………………………………………………..

160

Дмитриченко Ю.І., Бойко М.Г.

Аналіз українського ринку послуг у сфері гірськолижного туризму ……………………………………………….

162

Пьостра І.В., Бойко М.Г.

Тренди світового ринку послуг у сфері спа-туризму ………………………………………………………………………………………..

165

Родич М. М., Яковчук О.В.

Особливості розвитку культурно-подієвого туризму у світі та Україні ………………………………………………………………..

168

Родич М. М., Яковчук О.В.

Особливості розвитку підводного туризму у світі та Україні ……………………………………………………………………………

170

Пашаєв Р.М., Паньків М.М.

Стан і перспективи розвитку річкового круїзного туризму в світі ……………………………………………………………….

173

Грєхова С.В., Кобиф Т.Г.

Перспективи розвитку розважального туризму в Україні та світі ………………………………………………………………..

174

Краснов Р.С., Яковчук О.В.

Організація туристичної діяльності в сфері казино-туризму ………………………………………………………………………….

177

СЕКЦІЯ-3: ІННОВАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ І МАРКЕТИНГУ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

179

Смирнов І.Г. Логістика урботуризму як чинник його сталості …………. 180 Дехтяр Ю.Л. Побігун О.В.

Оцінка трендів і «ноу-хау» сучасного туризму з точки зору отримання прибутку ……………………………………………..

183

Пасинок А.Ю., Полозенко Є.С., Яковчук О.В.

Проектний інкубатор туристичних інновацій «Kharkiv TIG» ………………………………………………………………………………………..

186

Hlushko V.O. Using of QR-codes in tourism business …………………………… 190 Бовш Л.А. Формування медичної дорожньої карти регіону як

передумови позиціонування медичних плейсментів….

192

Гордійчук К.В., Гура О.Л.

Роль маркетингу на туристичному ринку ………………………………………………………………………………………..

194

Смирнов О.Ю., Гура О.Л.

Вплив оподаткування на розвиток туристичних послуг ………………………………………………………………………………………..

197

Бережна А.О., Решетченко С.І.

Діловий туризм як фактор туристичних послуг ………………………………………………………………………………………..

200

Краснов Р.С., Бабаєва О.В.

Мотивація інновацій як фактор набуття конкурентних переваг в туризмі ………………………………………………………….

201

Іванов Л.С. Специфіка інноваційних процесів менеджменту в туризмі ………………………………………………..

204

Шайхлісламов З.Р. Інноваційна діяльність в туристичному бізнесі ………….. 205


~ 7 ~

СЕКЦІЯ-4: НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ……………

209

Охріменко А. Г., Опанасюк Н. А.

Формування мультисуб’єктності в управлінні національною туристичною системою ………………………..

210

Пересадько В.А., Родненко К.В.

Картографічне забезпечення туристичної і рекреаційної діяльності в Україні ………………………………...

212

Топоркова М.М. Державно-правове регулювання розвитку туристичної діяльності ………………………………………………………………………

216

Жукова А.І. Необхідність правового регулювання туристичних кластерів ……………………………………………………………………….

219

Захарова К.В., Яковчук О.В.

Правове регулювання UP-туризму ………………………………………………………………………………………..

222

Озерова Н.Ю., Яковчук О.В

Особливості правового регулювання підводного туризму в Україні …………………………………………………………..

224

Шайхлісламов З.Р., Фаворов Є.І.

Роль та забезпечення безпеки туриста у подієвому туризму ………………………………………………………………………….

227

СЕКЦІЯ-5: СУЧАСНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ …………….

229

Свідло К. В. Місцева кухня як туристський ресурс територій ………… 230 Кузьменко О. А. Напрями оптимізації технології готельного

обслуговування ……………………………………………………….……

232 Сіпайло Н.А. Форми лібералізації діяльності суб’єктів

господарювання готельного бізнесу ……………………….….

235 Євдокимова М.Д., Куниця К.В.

Інноваційний розвиток підприємств готельного господарства …………………………………………………………….…..

238

Анісімов Г.Г., Жуков Є.В., Липовий Д.В.

Дослідження середньої потужності закладів ресторанного господарства Харкова за 2013-2016 роки ……………………………………………………………………………...

239

Андрацуляк А.О., Анісімов Г.Г.

Створення ресторанних мереж як один із напрямків розвитку швидкого харчування ………………………….……….

242

Ковалевський В. В., Запаренко Г.В,

Проектування рецептурного складу бургерів як засіб адаптації меню фастфуду до вимог здорового харчування ……………………………………………………………………

246 Масюк В.С., Запаренко Г. В

Розробка технології м’якого морозива оздоровчого призначення ………………………………………………………………….

248


~ 8 ~

СЕКЦІЯ-6 ТУРИСТИЧНА ОСВІТА І ПІДГОТОВКА КАДРІВ ДЛЯ СФЕРИ ТУРИЗМУ ………………

251

Павлова Т.Г. Історія кафедри туристичного бізнесу ХТЕІ КНТЕУ (2007–2017) ……………………………………………………………….

252

Яковчук О.В. Специфіка конкуренції на ринку фахової туристичної освіти у Харківському регіоні …………………………………….

255

Холодок В.Д. Взаємодія харківського обласного туристсько-інформаційного центру із вищими навчальними закладами …………………………………………………………………..

257

Москвина А.О. Проблемы образования в туристической сфере и пути их решения …………………………………………………….……

260

Саввіч О.М. Неперервна географічна освіта: сучасні підходи, проблеми та напрями роботи …………………………….……..

262

Мараховська К.К., Поколодна М.М.

Формування змісту і структури навчальної дисципліни «Географія туризму» в професійній підготовці бакалаврів з туризму ………………………..……….

265

Якименко-Терещенко Н.В., Яковчук О.В.

Моделювання фінансово-господарської діяльності туристичного підприємства у навчальному процесі ХТЕІ КНТЕУ …………………………………………..……………………….

268 Кандиба Ю.І., Добровольська Н.В.

Підготовка фахівців у галузі туризму як чинник формування туристичних кластерів …………………………..

271

Вольфсон- Гаршина Н.В.

Сучасний стан практичної підготовки фахівців туристичної сфери: аналіз проблем та перспективи…

274

Сластіна У.А., Поникарева В.Г.

Влияние спортивно-оздоровительного туризма на молодежь в Украине ……………………………………………….….

276

Казарова Г. М. Соціально-психологічний контекст проблеми формування професійної компетентності фахівців у сфері туризму ……………………………………………………….……..

279

Федотова О.В. Деякі питання методологічних пропозицій освітянських технологій туризму ………………………….……

282

Яковчук О.В., Паньків М.М., Вольфсон-Гаршина Н.В.

Інтелектуальний конкурс «Закохайся в туризм» як засіб туристичної просвіти учнів загальноосвітніх закладів …………………………………………………………………..…..

283


~ 9 ~

СЕКЦІЯ 1

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ БРЕНДИНГ І РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО ТУРИЗМУ


~ 10 ~

ЕТАПИ ТА СКЛАДОВІ РЕГІОНАЛЬНОГО ТУРИСТИЧНОГО РОЗВИТКУ К. М. Горб

[email protected] Університет митної справи та фінансів, м. Дніпро

Регіональний туристичний розвиток (РТР) можна визначити як поступовий

послідовний процес туристичного освоєння території регіону, розбудови туристичної інфраструктури і формування системи певною мірою скооперованих та ієрархічно співпідпорядкованих різномасштабних територіальних утворень туристичної спеціалізації, і в кінцевому підсумку – формування та підтримання спеціалізації на туристичній галузі регіону загалом. Організаційно-управлінська складова РТР у даному випадку має передбачати стимулювання та підкріплення зазначеного процесу інституційними, маркетинговими, підприємницькими, громадськими заходами тощо.

Відповідно до уведеного визначення, ми спромоглися побудувати загальну схему процесу РТР, що зображено на рис. 1. З нашої точки зору, даний процес в узагальненому вигляді може складатися з трьох основних етапів, що являють собою три відповідні рівні формування спеціалізованого туристичного регіону (СТР) та охоплюють виявлення й оцінку туристичних ресурсів, розбудову, і в кінцевому підсумку формування СТР. На даній схемі виділено назви типів об’єктів, що становлять територіальну основу, базове географічне підґрунтя як туристичного потенціалу регіону, так і його туристичного розвитку на різних етапах (ресурси, інфраструктура, ландшафти, дестинації, кластери, регіональний продукт).

Вирішальним фактором економічного успіху регіонального туристичного розвитку, на наш погляд, у цьому процесі стає саме формування завершеного регіонального туристичного комплексу, що полягає у створенні взаємоузгодженої системи чотирьох територіально ієрархізованих підсистем-складових – туристичних ландшафтів, дестинацій, кластерів та регіонального туристичного продукту і його елементів.

Для ефективного управління тут важливим є не стільки пошук певної інтегральної моделі територіальної структури туризму регіону на «вищому» щаблі його розвитку, яка об’єднувала б усі згадані складові у деяку синтезовану одиницю та була б побудована шляхом «накладання» чотирьох відповідних картосхем одна на одну, скільки їх співставлення, порівняння і взаємоузгодження, з причини насамперед фактично однакового базового змістовного наповнення кожного з даних видів територіальних утворень, уведених з різних наукових позицій на основі, відповідно, різних понятійно-термінологічних апаратів та концептуальних моделей.

Розглядаючи туристичні (рекреаційні) ландшафти, концепція яких має, з одного боку, фізико-географічне та екологічне, з іншого, архітектурно-планувальне походження, слід зазначити, що в контексті регіонального туристичного розвитку при його розгляді в часовому вимірі можна говорити про поступовий процес набуття


~ 11 ~

рекреаційними ландшафтами відповідного рівня сформованості. Сформований рекреаційний (туристичний) ландшафт характеризується стійкою збереженістю за умови підтримання та регулювання оптимального туристичного попиту на його відвідування та оптимального облаштування інженерно-технічними спорудами. На вищих щаблях РТР, відповідно, вибудовується регіональна система сформованих рекреаційних ландшафтів.

Не менш важливим у регіональному розвитку туризму на кінцевому етапі формування туристичного регіону є створення і функціонування туристичних кластерів, концепція яких має головним чином економіко-географічне («регіонально-економічне») звучання. На регіональному рівні може сформуватися регіональна система туристичних кластерів різного масштабу та профільної туристичної спрямованості, що характеризуватиме і рівень сформованості туристичного регіону, сприяння збільшенню обсягу надходжень до регіонального бюджету від туристичної галузі та утвердженню туризму як галузі спеціалізації регіону.

Рис. 1. Загальна схема процесу регіонального туристичного розвитку


~ 12 ~

Найбільш містким і, ймовірно, найбільш популярним у наукових туризмознавчих колах в сучасних умовах є поняття туристичних дестинацій (ТД), яке ґрунтується головним чином на теорії маркетингу та передбачає насамперед популяризацію різних географічних об’єктів серед численних кіл туристів, а також серед організаторів туристичних подорожей.

Туристичні дестинації відіграють важливу роль в регіональній економіці. Чим більш популярними стають ті чи інші місця й напрями туристичного інтересу, тим більше коштів надходить до регіональних бюджетів. Але при цьому слід зазначити, що сама по собі висока популярність і відвідуваність дестинації не завжди забезпечує значні обсяги надходжень до регіональних бюджетів. Особливо це стосується транзитних дестинацій як об’єктів нетривалого епізодичного відвідування під час здійснення туристичних подорожей. В ідеалі турист або туристична група може завітати до регіону на своєму власному автотранспорті, зі своїм гідом, з власними запасами пального та харчів, іншими необхідними для життєзабезпечення речами, відвідати лише загальнодоступні популярні місця, які не потребують вхідної плати, і не витратити при цьому в регіоні будь-яких коштів узагалі. Підтримання або навіть зростання популярності ТД у такому випадку відбувається, але туристичний розвиток регіону в економічному розумінні відсутній, або принаймні непомітний. Тому суб’єктам просування дестинацій регіону на туристичний ринок варто популяризувати не лише місця туристичного інтересу як такі, а й свої туристичні заклади та їх послуги, і в цілому сприяти збільшенню тривалості відвідування регіону.

Регіональний туристичний продукт (РТП) є одним з важливих елементів туристичного потенціалу території на вищих щаблях туристичного розвитку регіону, що характеризує в тому числі і рівень сформованості туристичного регіону. Його концепція є породженням як туристичного маркетингу, так і такої суто виробничої складової туризму, як туроперейтинг. Структурно РТП складається з певних елементів нижчого рівня (районних, місцевих, локальних тощо), які аналогічно можуть бути диференційованими за масштабом і значенням на етапі формування та закріплення й підтримання туристичної спеціалізації регіону, виступаючи важливим об’єктом регіонального планування і управління в цілому.

Зазначені інноваційні форми туристичних територіальних утворень у своєму взаємосполученні мають бути головним предметом уваги органів регіонального управління та інших суб’єктів регіональної економіки, що зацікавлені в туристичному розвитку регіону.

Список використаних джерел: 1. Управління регіональним розвитком туризму: навч. посіб. / Д. М. Стеченко, І. В. Безуглий, Н. П. Турло, С. М. Мархонос; за ред. Д. М. Стеченка. – К.: Знання, 2012. – 455 с.


~ 13 ~

ОСОБЛИВОСТІ КРЕАТИВНОГО МІСТА ЯК ТУРИСТИЧНОЇ ДЕСТИНАЦІЇ М. М. Паньків

[email protected] Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків Сьогодні однією з найбільш актуальних тем, пов'язаних з конструюванням

урбаністичного соціального простору, є креативність, як чинник якісного розвитку, а також як ресурс для формування позитивного іміджу міста і його інфраструктури, що стимулює фінансові інвестиції, притягує нові інтелектуальні ресурси, а також туристів.

Креативність почали розглядати як важливий чинник місцевого і регіонального розвитку вже з 80 років. XX ст. Остаточно концепцію «креативного міста» у 2000 р. сформував британський дослідник Чарльз Лендрі (The Creative City: A Toolkit for Urban Innovators) і з того часу ця ідея стала глобальним рухом, який втілює нову парадигму планування розвитку міста [1].

Прикладами міст, де концепція креативності успішно реалізовується на практиці, в науковій літературі найчастіше виступають: Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Торонто, Монреаль, Лондон, Манчестер, Берлін, Барселона. Амстердам, Бірмінгем, Варшава, Хельсінкі, Осло.

В Україні з 2011 р. за ініціативи ГО "Творча майстерня "Штука" у співпраці з Британською радою в Україні та Центром міської історії Центрально-Східної Європи реалізується проект "Творимо креативні міста в Україні". Його метою є зробити доступною інформацію про концепцію творчих міст, поділитися різними підходами та досвідом для використання креативності у розвитку міст України та сприятия формування сектору креативної економіки (креативних індустрій).

Сутність концепції креативного міста полягає в тому, що місто створює умови для виховання, залучення ззовні та утримання власного креативного класу і його концентрації в місцях, де він може розвиватися. Імідж міста формують креативні індустрії, що розглядаються як сфери діяльності, в яких тісно пов’язуються мистецтво, культура, інновації та бізнес, які засновані на використанні творчого потенціалу людини, підсиленому розвитком новітніх інформаційних та комунікаційних технологій. Сектор креативної економіки формує середовище для реалізації творчого потенціалу, формування бренду території [2, 3].

Креативний сектор розвивається перш за все у великих містах, в яких раніше виявлено потребу інвестування в культуру. Ці ініціативи виразно впливають на образ міста. У багатьох містах підтримка креативного сектору є невід’ємною частиною політики розвитку людського капіталу або розвитку місцевих спільнот. Зміни, що відбуваються в процесі розвитку креативної сфери: виникнення нових привабливих культурних і освітніх об'єктів, творчих суб'єктів, впливають на туристичний простір,


~ 14 ~

сприяють підвищенню туристичної привабливості та формуванню образу креативного міста.

Велике місто розглядають як туристичну дестинацію у випадку, якщо забезпечується сукупність наступних компонентів: наявність високорозвиненої індустрії гостинності, широкий спектр пам'яток, що дозволяють задовольняти різноманітні туристські інтереси і потреби, високий рівень транспортної доступності, високий рівень розвитку міської інфраструктури і наявність сприятливого міського середовища існування [4]. В контексті концепції креативного міста до цих характеристик обов’язково додається наявність у місті креативного сектору.

Все частіше підкреслюється, що ініціативи з розвитку креативного сектору можуть мати значення у формуванні туристичного простору міста. Креативний туризм дає можливість розвитку креативного потенціалу адміністративно-територіальних одиниць через активну участь в різному досвіді, характерному для місць, в яких організовується дозвілля. Характерною рисою креативного туризму є активна участь туриста в пропонованому досвіді, контакт з наукою і культурою. Турист є не лише пасивним спостерігачем, а безпосереднім учасником подій [5, 6].

Креативний туризм часто розглядають як форму культурного туризму. З цієї точки зору креативний туризм трактується як нова генерація туризму, яка вимагає ангажування і відкриття креативності в межі міст, трактування її як засобу формування нових можливостей для задоволення потреб туристів, які постійно розвиваються. Автори вказують, що розвиток креативного туризму опирається на креативних культурних запасах, які приваблюють мандрівників до місця призначення [7].

Площадками для розвитку культурної і творчої інфраструктури, нових трендів, ресурсів і продуктів для туристської індустрії креативного міста стають креативні простори або навіть цілі креативні квартали, що сприяють формуванню нових культурних і ділових продуктів регіону: подієвих майданчиків, виставкових майданчиків, театрів, музеїв, галерей, розвиваючих центрів. Креативні простори багато в чому доповнюють традиційні моделі культурного туризму новими формами на основі нематеріальної культури і сучасної творчості. Креативні індустрії включають безліч різних галузей у тому числі: реклама, анімація, архітектура, дизайн, кіно, ігри, кулінарія, музика, мистецтво і багато іншого, вони цікаві, як іноземним туристам, так і мешканцям інших міст країни і забезпечують постійний туристський потік, у тому числі в низький сезон.

Творчі індустрії дозволяють стимулювати зростання туризму, що у свою чергу може допомогти стимулювати попит на самі творчі індустрії.

Артпростори і креативні кластери мають значні можливості для розвитку туризму. Вони дозволяють диверсифікувати туристичні продукти і досвід, активувати існуючі туристичні продукти, використати творчі технології для розробки і стимуляції туризму в місті, сформувати нові тренди, здолати обмеження традиційної моделі культурного туризму.


~ 15 ~

Туризм також є важливим для творчої індустрії, тому що вона через туризм отримує потенціал для розширення аудиторії творчих продуктів, підтримки інновацій, поліпшення іміджу міста, відкриття експортних ринків, підтримки професійних мереж і розвитку нових знань [8].

Отже, креативне місто сприяє формуванню творчих кластерів які можуть і стимулюють попит на туризм і інновації в туризмі, пожвавлюють туристичний продукт, охоплюють широкий спектр галузей і видів діяльності. Інтеграція творчого контенту з туризмом дозволяє охопити нові цільові аудиторії, покращити імідж міста і конкурентоспроможність, а також сприяє розвитку творчої індустрії і креативного експорту. Взаємодіючи з туризмом, креативні простори підвищують попит на розробку нового досвіду, продуктів і ринків.

Список використаних джерел: 1. Landry Ch. The creative city : a toolkit for urban innovators / Charles Landry. - London:

Earthscan, 2000. – 300 р. 2. Чуль О. М. Система креативних індустрій як основа формування креативної економіки в

регіоні / О. М. Чуль // «Економічні науки». – Серія «Облік і фінанси». – Випуск 10 (37). – Ч. 5. – 2013. – С. 166 – 173.

3. Sukhovskaya D.N. Creative XXI Century City Space Formation: Social and Philosophical Aspect / D.N. Sukhovskaya // “European Applied Sciences”. – 2013. – № 7. – Р. 45–49.

4. Коль О. Д. Особенности крупного города как туристской дестинации: системный подход / О. Д. Коль // Научно-методический электронный журнал «Концепт». – 2015. – Т. 33. – С. 76–80. – URL: http://e-koncept.ru/2015/95400.htm

5. Smith M. Tourism, culture and regeneration: differentiation through creativity // ATLAS Reflections 2005 - Tourism, creativity and development / red. J. Swarbrooke, M. Smith, L. Onderwater. – Arnhem :, Association for Tourism and Leisure Education, 2005., P. 23-38.

6. Kaczmarek Jacek, Paluch Monika Kreatywność turystyki vs. turystyka kreatywna – wstęp do dyskusji / Jacek Kaczmarek, Monika Paluch // Turystyka Kulturowa. 2015. – № 7 - S. 54 – 76

7. Ohridska-Olson R., Ivanov S. Creative Tourism Business Model And Its Application In Bulgaria / R. Ohridska-Olson, S. Ivanov. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://culturalrealms.typepad.com/files/creativetourismbm_article_1_lr.pdf

8. Черная В. А., Кормишова А. В. Креативное пространство как часть туристской дестинации / В. А. Черная // Молодежный научный форум: Общественные и экономические науки: электр. сб. ст. по материалам XLIV студ. междунар. заочной науч.-практ. конф. — М.: «МЦНО». — 2017 —№ 4(44) / [Электронный ресурс] — Режим доступа. — URL: https://nauchforum.ru/archive/MNF_social/4(44).pdf


~ 16 ~

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ТУРПРОДУКТУ У СФЕРІ КРУЇЗНОГО

ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ Кононенко О.Ю., Бервено О.В.

bervenooksana@gmail. com Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків Туристичний бізнес сучасної України поступово проходить організаційно-

структурну трансформацію і наближається до світових стандартів, і нехай цей процес відбувається не так швидко і чітко, як того хотілося б представникам туристичної освіти і науки, туристичним підприємцям і управлінцям, все ж в Україні з’являються нетрадиційні та екзотичні напрями туристичної індустрії, які вже давно зайняли свою нішу на світовому ринку туристичних послуг. Мова іде у даному контексті про круїзний туризм, і хоча такі традиційні його форми як морські і річкові круїзи вже відомі і певною мірою усвідомлюються, таке явище як круїз залізничний для України – суцільна інновація.

Круїзний туризм є спеціалізованим видом сучасної туристичної індустрії, що передбачає безпосереднє поєднання процесу задоволення рекреаційних потреб (переважно відпочинок і розваги) з місцем проживання, харчування і транспортування у просторі і часі. До таких потужних транспортних засобів, що виконують функції круїзних відносяться спеціально побудовані і оснащені для таких цілей морські і річкові судна, спеціалізовані туристичні потяги, рідше автокаравани. Очевидним є поділ круїзного туризму на три основні галузі: морський, річковий і залізничний.

Не зважаючи на більшу популярність морських круїзів, пов’язану із більшою місткістю морських суден, і, відповідно, більшим набором рекреаційних атракцій на борту судна, переважно розважального характеру, саме річкові круїзи є більш інформативними і пізнавальними, відповідно дані підгалузі круїзного туризму мають достатньо чітку і відмінну туристичну спеціалізацію. Тоді як сучасні залізничні круїзи мають переважно ретро характер і розвинуті переважно або в США, Росії, Китаї і країнах Західної Європи, або ж є варіантом екзотичного туризму у країнах Африки, Південної і Південно-Східної Азії, Латинської Америки.

Україна нажаль не володіє потужними ресурсами для розвитку круїзного туризму. Більше того така форма туризму у нашій країні не користується великим попитом, незважаючи на вихід країни до Чорного і наявну розгалужену мережу залізниць і судноплавних річок (Дніпро, Дністер, Десна, Дунай). Проте потенціал спостерігається, і за умови ефективного маркетингового підходу, круїзний туризм матиме в Україні перспективу.

Відповідно, менеджмент і адміністрування українських туристичних підприємств, що позиціонують себе на ринку круїзного туризму – не є


~ 17 ~

спеціалізованим, оскільки ВСІ туристичні пропозиції з даного приводу є комітментськими і представницькими. Хоча очевидно, що на технологічній ланці – круїзний туризм має свою власну специфіку, оскільки вимагає додаткових кваліфікаційних вимог як до офісного персоналу, так і, до фахівців туристичного супроводу, і, особливо, працівників круїзних суден і поїздів.

аблиця 1 Програма круїзного туру по Україні

День Маршрут Транспорт

1 Харків Ніч Харків - Одеса вагон-салон

2 Одеса автобус

Ніч Одеса - Каховка круїзний теплохід

3 Асканія-Нова - Мелітополь автобус

Ніч Запоріжжя круїзний теплохід

4 Запоріжжя автобус

Ніч Запоріжжя - Дніпропетровськ круїзний теплохід

5 Дніпропетровськ автобус

Ніч Дніпропетровськ - Кременчук круїзний теплохід

6 Чигирин - Канів автобус

Ніч Канів - Київ круїзний теплохід

7 Київ автобус

Ніч Київ - Чернівці вагон-салон

8 Чернівці автобус

Ніч Чернівці - Львів вагон-салон

9 Львів автобус

Ніч Львів - Харків вагон-салон

10 Харків

Щодо інноваційного турпродукту, то недоцільно проектувати щось нове у сфері

саме морських круїзів, тоді як сухопутні круїзи в Україні мають певний потенціал, тому було спроектовано досить сміливу інноваційну пропозицію тривалістю 10 днів, яка включає елементи і річкового круїзу і круїзу залізничного. Назва туру «Україна в долонях».

Ціна туру залежить від собівартості обслуговування, його виду та форми. Також велике значення має фактор сезонності. У так званий « високий сезон» підвищується попит на туристичні послуги,відповідно зростає і ціна на туристичний продукт,і навпаки у « низький сезон» попит знижується і туристичні фірми знижують ціни до рівня собівартості і нижче. На неї впливає кон’юнктура ринку та характер обраної маркетингової стратегії (реклама, канали реалізації тощо). Зокрема, на ціну тура впливає характер угод туроператора з круїзними компаніями, оскільки ці угоди визначають умови реалізації і визначають комісійні винагороди, що реалізуються через систему націнок та знижок.


~ 18 ~

Рис. 1 – Картосхема круїзного туру

Що стосується виділення категорій на основі диференціації споживачів

(студентська молодь, сімейні пари з дітьми, VIP), то можна сказати, що вони ґрунтуються на підставі рівня сервісу. Таким чином, студентська молодь відповідає економ рівню сервісу, сімейні пари з дітьми – стандарт, VIP – люкс.

Відповідно до принципів формування вартості туру можна визначити різну ціну туру в залежності від рівня обслуговування та терміну бронювання. Найбільш реальна можливість,це організація туру на групу у 16 або 32 туриста.

Розрахунку собівартості такого туру вартості визначає ціновий діапазон 20-25 тис. грн. з 1туриста, 60% з яких приходяться на власне транспортні витрати (з них 30% - потяг, 20% - теплохід, 10% - автобус) разом з проживанням на борту транспортного засобу. Орієнтовні частки послуг повноцінного триразового харчування і ексклюзивних екскурсій складе по 15%, по 5%, відповідно, витрати на туристичний супровід і анімаційно-розважальні послуги.

При проектуванні даного туру було прораховано собівартість та додану вартість туру, визначено принципи і соціально-категорійну сегментацію ринкової ніші даного туру на ринку туристичних послуг України. Особливістю даного туру є його групове спрямування – переважно на корпоративних клієнтів, кількістю туристів кратну 16. Хотілось би зазначити, що, за успішного впровадження, розроблений турпродукт може мати довгий життєвий цикл, адже всі послуги, які включені до його програми є оптимізованими, а реалізація такого туру – досить комерційно вигідною.


~ 19 ~

СУЧАСНИЙ СТАН ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКОГО ТУРИЗМУ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ А. М. Байназаров, А. Є. Власенко, Ю. І. Прасул

[email protected], [email protected], [email protected] Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків

В останні роки туризм набуває ознак краєзнавства, все більше туристів приділяє

увагу активному відпочинку в рідній місцевості. Найбільш відкритою для розвитку місцевого туризму є молодіжна вікова група – учнівська молодь віком від 7 до 18 років. Дитячо-юнацький туризм (ДЮТ) – це один із напрямків організації дозвілля підростаючого покоління, який має на меті виховання у молоді відчуття патріотизму, любові до рідного краю, формування розвиненої, всебічно обізнаної особистості, загартування і оздоровлення організму, його фізичного та психічного стану. Дитячо-юнацька верства населення має найбільшу соціальну значимість, потребує особливої уваги з боку держави, бо це її майбутнє, її сила і гордість. Найкращі риси особистості формуються саме засобами туризму, особливо спортивного, де відбувається єднання з природою. В Україні основні функції розвитку ДЮТ покладено на мережу закладів позашкільної освіти і оздоровчих таборів. Таким чином, актуальність дослідження ДЮТ в Харківській області пов’язана з сучасним економічним і геополітичним станом в Україні, коли увага звертається на найближчу місцевість для розвитку туризму, та з тією складною ситуацією, яка виникла з вихованням та розвитком дітей, юнаків та дівчат, що підкреслює особливе соціальне значення роботи.

Харківська область володіє потужним природним потенціалом для розвитку ДЮТ та оздоровлення. При цьому відсутні унікальні природні туристичні ресурси, які б дозволили у повній мірі розвивати спортивний напрямок ДЮТ (гірський, водний, спелеологічний тощо з можливістю здійснення категорійних туристичних походів). Незважаючи на це, саме спортивний напрямок ДЮТ є найбільш популярним в області. Гуртки туристичного профілю діють в усіх районах Харкова, Харківської області, у містах обласного підпорядкування. Найбільше охоплена гуртковою роботою даного профілю учнівська молодь Печенізького, Золочівського, Чугуївського районів. Ще 7 районів відрізняються показниками вище середнього (Богодухівський, Валківський, Зачепилівський, Ізюмський, Коломацький, Лозівський, Сахновщинський райони).

За видовою спрямованістю значно переважають гуртки з пішохідного туризму, що пояснюється його доступністю для всіх верств населення, можливостями розвитку на будь-якій території, значним виховним потенціалом, що у ньому закладений. Найменша кількість гуртків з лижного та гірського видів туризму (рис. 1), що пояснюється обмеженістю їх розвитку на території Харківської області, особливо гірського виду туризму.


~ 20 ~

Рис. 1. Кількість гуртків ДЮТ за профілем та кількість дітей, що ними охоплена

(Харківська область)

Рис. 2. Структурна організація гуртків ДЮТ за профілем (Україна), де *10 –

коефіцієнт збільшення (використовується для гуртків, діяльністю в яких охоплена найбільша чисельність дітей)

Якщо порівняти ці показники з загальними по Україні (рис. 2), то простежується за кількістю гуртків аналогічна ситуація з явним і значним переважанням гуртків з пішохідного туризму. Відмінністю у видовій структурі є гуртки спелеотуризму, які у Харківській області не функціонують зовсім. По-друге, спортивне орієнтування в Україні є більш популярним, ніж у Харківській області.

При Харківській обласній станції юних туристів працює обласна МКК управління освіти, яка щорічно випускає біля 2 тис. дітей на сотню маршрутів. При чому у структурі туристичних походів теж проявляється чітке переважання пішохідних спортивних дитячо-юнацьких подорожей, навіть ще більш чітко, ніж це проявляється у структурі гуртків. Якщо за кількістю гуртків та охоплених ними дітей на 2-ге місце вийшли велосипедні секції, то у структурі походів на 2-ге місце вийшли водні спортивно-туристичні подорожі, що можна пояснити наявністю р. Сіверський Донець, Печенізького та Червонооскільського водосховищ, якими можна здійснювати навіть категорійні подорожі. Основні райони Харківської області, якими охоплені дані маршрути (в останні роки подорожі Харківщиною мають абсолютне переважання серед інших регіонів України) – Балаклійський, Валківський, Дергачівський, Золочівський, Чугуївський, Ізюмський райони.


~ 21 ~

Оздоровчий напрямок ДЮТ теж активно розвивається в усіх районах Харківської області. За кількістю дітей, що були оздоровлені у санаторно-курортних і оздоровчих закладах, Харківська область займає 12 позицію по Україні. Як бачимо, у цілому, зважаючи на наявні туристичні ресурси, дана галузь у Харківській області розвивається активно. У Харківській області за кількістю дитячих закладів відпочинку позитивно виділяються Харківський, Вовчанський і Балаклійський райони. За кількістю дітей, що перебували у закладах відпочинку, лідерами є Харківський, Зміївський, Вовчанський, Балаклійський, Чугуївський, Красноградський, Нововодолазький і Лозівський райони, у межах кожного з яких було оздоровлено більше 3 тис. дітей. Але на загальному фоні дуже різко виділяється м. Харків з лісопарковою зоною, іншими лісовими насадженнями.

У Харківській області функціонує всього 6 дитячих санаторіїв (середні позиції по Україні) і у порівнянні з іншими областями України вона значно відстає від Вінницької, Дніпропетровської, Одеської областей, у межах кожної з яких нараховується їх більше 10. На Харківщині відсутні дитячі оздоровчо-санаторні позаміські заклади цілорічної дії.

Ще одним типом закладів гостинності у ДЮТ є дитячі туристичні бази і табори центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді, станцій юних туристів. Логічно припустити, що області будуть мати по 1 туристській базі чи табору. Саме до таких областей відноситься і Харківська область. Але, нарівні з цим, є ціла череда областей, які мають у своєму арсеналі декілька таких баз. Це Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Одеська та Чернігівська області.

В результаті проведеного дослідження можна зробити такі висновки: природні умови загалом сприятливі для розвитку ДЮТ, який висуває не настільки жорсткі вимоги як-то спортивний туризм у класичному розумінні. Найбільш перспективними районами для проведення різних видів ДЮТ є Вовчанський, Ізюмський, Печенізький, Чугуївський, Харківський, Зміївський райони. Найбільш популярним і доступним видом є пішохідний ДЮТ, на розвиток якого слід орієнтуватися і у майбутньому. Оздоровлення як вид ДЮТ доцільно і далі розвивати на діючій мережі дитячих закладів відпочинку. У подальшому слід звернути увагу на поширення мережі туристських баз і таборів, дитячих санаторіїв, дитячих оздоровчо-санаторних позаміських закладів цілорічної дії, за кількістю яких Харківська область суттєво програє іншим областям України.


~ 22 ~

РОЗВИТОК ТУРИЗМУ НА ОСНОВІ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ТА ПРИРОДНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

І.Я. Антоненко, М.Б. Момот [email protected], [email protected]

Національний університет харчових технологій, м. Київ

Стрімкий розвиток економіки регіону неможливий без туризму, адже у сучасній світовій економіці він грає все більш значну роль. Туризм сприяє демократизації суспільства, підвищенню культурного та економічного рівня життя людей, поліпшенню здоров`я населення, здійснює свій внесок у соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому. Збільшення об’єктів туризму, оновлення готельного господарства позитивно впливає на стан кон’юнктури у будівництві та інфраструктурі, дозволяє вирішити проблеми зайнятості та екології у регіоні.

Розвиток туристичної сфери базується на цільовому використанні наявних туристичних ресурсів як основи для формування туристичного продукту. Загалом туристичними ресурсами вважається все, що можна використовувати в конкретному регіоні для організації туристичної діяльності та залучення туристів.

Хмельницька область – місцевість, де гармонійно сплелися прадавні культури Волині і Поділля. Даний регіон асоціюється у туристичній сфері України як центр інноваційних видів туризму і є одним з найбільш потенційно-привабливих.

В області працюють 33 оздоровчих заклади майже на 4 тис. місць, з них: 9 санаторіїв, 3 санаторії-профілакторії, 10 баз відпочинку, 11 оздоровчих таборів для дітей, 35 готелів на 2 тис. місць.

Регіон характеризується м’яким кліматом, значною сонячною радіацією, що особливо проявляється в період травень-вересень, що найбільш сприятливий для відпочинку.

Серед природних туристичних ресурсів помітне місце посідають водні ресурси. В області є 38 річок. Серед них такі великі як Дністер та Південний Буг, що дозволяє розвивати водні види туризму, збільшувати будівництво туристичних комплексів, аквапарків на Дністрі. Певна робота в цьому плані уже проводиться і як приклад можемо назвати «Дністровська Рів’єра» біля села Велика Слобода Хмельницької області.

Позитивним є те, що через Хмельницьку область проходять автомобільні шляхи як державного, так і міжнародного значення.

На території області знаходиться 120 заказників, 158 пам’яток природи, 35 пам’яток садово-паркового мистецтва, 17 заповідних урочищ, а також один з найбільших у Європі Національний природний парк «Подільські Товтри». На території парку розташована одна з найкрасивіших карстових печер «Атлантида». Привертають увагу визначні об’єкти природи – «Кармелюкова гора», «Пановецька дача», «Манівецька дача», Михайлівський парк, Кам’янець-Подільський ботанічний сад. На півдні парку розташований відомий у світі об’єкт туристичного показу – місто


~ 23 ~

Кам’янець-Подільський, місцева влада якого проводить досить активну туристичну політику, встановлюючи мету до 2020 року довести кількість відвідувачів міста до мільйона туристів, і на базі якого створено Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець», де розміщено 168 пам’яток архітектури, в т. ч. комплекс споруд фортеці.

Хмельниччина належить до тих регіонів України, де формується український етнос. Тут знаходяться відомі археологічні пам’ятки, зокрема, трипільське поселення в с. Лука Врублевецька, широко знані літописні міста періоду Київської Русі – Меджибіж, Ізяслав, Полонне, а також міста Болохівської землі – Божок Деражнянського і Губин Старокостянтинівського районів, городище біля села Теліженець Старосинявського району. Досить відомий та притягує туристів Бакотський скельний монастир, заснування якого відносять до 1025 року. Мальовничу природу та багату історію мають інші міста і селищ області, такі як Ізяслав, Полонне, Сатанів, Старокостянтинів, Шепетівка, Славута.

Кількість історико-культурних та архітектурних пам’яток в області, які входять до Державного реєстру становить 3362 одиниці, у тому числі державні історико-культурні заповідники «Межибіж» та «Самчики».

На Хмельниччині розвідано 9 родовищ мінерально-лікувальних вод, зокрема перспективним для розширення туристичного використання є запаси мінеральних вод поблизу містечка Сатанів та села Макова, де побудовані оздоровчі комплекси. На базі Збручанського родовища, одного із найбільших за своїми запасами мінеральних лікувальних вод типу «Нафтуся», заснований Державний курорт «Сатанів».

На території Хмельницької області нараховується 76 агроосель. Найбільша їх кількість знаходиться у Кам’янець-Подільському, Новоушицькому, Чемеровецькому та Шепетівському районах. Шепетівською районною громадською організацією створено кластер сільського зеленого туризму «Оберіг». Кластер працює в селищі Гриців, здійснює координацію роботи місцевих підприємців по обслуговуванню туристів, взаємодіє з органами місцевої влади та громадськими організаціями, забезпечує дотримання стандартів з обслуговування туристів, проводить тренінги та семінари, надає консультації, проводить освітні заходи, організовані на запити та потреби туристів, створює інформаційну інфраструктуру для забезпечення потреб відпочиваючих. Поширюється досвід роботи кластеру «Оберіг» через співпрацю з іншими регіонами країни, зокрема Київській, Полтавській, Харківській, Донецькій, Львівській, Вінницькій областях, країнах Білорусь, Молдова, Польща, Чехія, Словаччина.

Поєднання ландшафтних і історико-культурних ресурсів на території Хмельницької області створює необхідні передумови для активізації розвитку туризму. Крім того Хмельниччина характеризується відносно невисокою концентрацією промисловості, порівняно сприятливою екологічною ситуацією і значним потенціалом рекреаційних ресурсів. В області протягом останніх років


~ 24 ~

проведено оновлення курорту Сатанів, реставрація і ремонт архітектурних комплексів, втілюється в життя програма розвитку туризму і курортів.

Отже, можемо стверджувати, що для формування потужної індустрії відпочинку, фізичного й духовного оздоровлення, позитивного сприйняття Хмельниччини як привабливого туристичного регіону, необхідно:

- повноцінне використання етнічних особливостей регіону; - впровадження нових екскурсійних маршрутів; - поширення й впровадження нових видів туристичних послуг; - пошук ефективних форм поєднання різних видів туризму, зокрема

оздоровчого, екологічного та пізнавального; - застосування сучасних маркетингових інструментів; - стимулювання розвитку інфраструктури туризму шляхом залучення

вітчизняних й іноземних інвестицій для реконструкції та будівництва туристичних об’єктів.

Список використаних джерел: 1. Cайт Хмельницької облаcної державної адміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: htpp: \\ www.adm.km.ua; 2. Костюк О.М. Туристичні ресурси і розробка туру Хмельницькою областю[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourism-book.com/books/book-42/chapter-1451/; 3. Журба І.Є. Економіко-географічні засади раціонального природокористування Хмельницької області / І.Є. Журба // Вісник Хмельницького національного університету. – 2014. – № 2. Т. 1. – С. 186–191.

ОЦІНКА ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ А. М. Єфименко

[email protected] Національний університет харчових технологій, м. Київ

В сучасному світі одним із феноменів розвитку є туризм, що має важливе

геополітичне, економічне, соціально-культурне та екологічне значення. Базовими складовими розвитку туризму є наявність рекреаційного потенціалу. Досліджуючи поняття «рекреаційний потенціал», З. Герасимчук, Ю. Дащук визначають його як інтегровану систему взаємозв’язків та властивостей, що характеризуються здатністю використовувати природні ресурси, реалізовуючи при цьому можливості, через призму умов, які продукують готовність до ведення рекреаційної діяльності, що здійснюється під впливом комплексу засобів для задоволенню потреб рекреанта у відпочинку та відновленні [1]. Таким чином, рекреаційний потенціал можна розглядати по-перше: з точки зору здатностей (можливостей) задовольнити рекреаційні потреби, а по-друге: з точки зору рівня задоволеності рекреанта цих потреб.

Регіони України мають значний рекреаційний потенціал, що є передумовою значного рівня розвитку туризму. Проте механізми, рівень, послідовність використання рекреаційного потенціалу, система управління ним є на досить


~ 25 ~

низькому рівні. У зв’язку з цим, виникає потреба у всебічному вивченні та моніторингу стану розвитку з метою розроблення перспективних напрямів ефективного розвитку.

Згідно Стратегії розвитку Волинської області на період до 2020 року, регіон володіє значними туристично-рекреаційними ресурсами. На території області під охороною держави перебуває 1534 об’єкти культурної спадщини, налічується 20 історичних населених місць, діють два історико-культурні заповідники, знаходиться 265 озер, 231 рекреаційна зона та три Національні природні парки (Цуманська пуща, Припять-Стохід, Шацький) [2].

Окрім того, параметри кліматичних умов Волинської області входять в межі оптимальних для розвитку всіх основних видів рекреаційної діяльності в зимові та літні місяці. Волинська область володіє значним потенціалом мінеральних вод, які об’єднують у 4-и типи, що дає можливість розвивати санаторно-курортне лікування. [3]. Враховуючи запаси та якість мінеральних вод розвіданих родовищ можна говорити про досить високий санаторно-курортний потенціал Волинської області. Цінність Журавичівського та Ковельського джерел надзвичайна, їх лікувальні властивості забезпечують оздоровлювальний ефект на 98% [4].

До культурно-історичних пам'яток Волині належать:

− археологічні знахідки, що поділяються на дві групи: місця поселення стародавніх людей (стоянки, городища, поселення, селища, міста) і місця поховань (кургани, могильники, могили). Найбільше пам'яток археології виявлено у Луцькому та Володимир-Волинському районах;

− пам'ятки архітектури: культові споруди, замки, палаци, громадські житлові будівлі, сучасні архітектурні ансамблі. В області налічується більше 150 пам'яток архітектури, 101 з них – державного значення;

− музеї, картинні галереї, меморіальні дошки, обеліски, меморіали тощо;

− етнографічна різноманітність, що представлена народними ремеслами, фольклором, народним одягом, говірками.

Рівень використання рекреаційного потенціалу Волинської області характеризується мережею туристичних підприємств, інфраструктурою, обсягами туристичних потоків та находженнями до бюджету. На даний час в області працює більше 130 туристичних фірм (туроператорів та турагентів). Мережа санаторно-курортних і відпочинкових закладів області нараховує понад 200 установ, більше 300 садиб сільського зеленого туризму, 226 з яких у Шацькому районі. Протягом попередніх років значні кошти державного та місцевого бюджетів було спрямовано на ремонтно-реставраційні роботи на пам'ятках історії та культури - об'єктах туристичного показу [2].

Досліджуючи рівень збалансованості між рівнем рекреаційної освоєності території та природно-рекреаційним потенціалом Волинської області А.Майстер узагальнює, що дев’ять із 16 районів області мають високу збалансованість, тоді як лише три райони – низьку. Загалом для Волинської області характерний відносно


~ 26 ~

високий рівень збалансованості, що обумовлено, насамперед, низькою рекреаційною освоєністю території регіону та потужним потенціалом природних рекреаційних ресурсів [5].

З метою ефективного використання в т.ч. рекреаційного потенціалу розроблена та прийнята Програма розвитку туризму та рекреації у Волинській області на 2016 – 2020 роки [6], згідно якої загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації програми 11056,0 тис. грн. Джерелами коштів передбачаються: обласний бюджет 52%;, місцеві бюджети – 42 % та інші джерела 6,0%. В зазначеному документі стоять досить амбітні завдання, що передбачають:

− забезпечення сталого розвитку туристичної галузі, високого рівня послуг;

− збільшення кількості туристичних та екскурсійних відвідувань краю;

− створення нових робочих місць;

− збільшення частки доходів від туристичної галузі у бюджетах усіх рівнів;

− створення позитивного іміджу області на всеукраїнському та міжнародному рівнях [6].

Одним із найвпізнаваніших рекреаційних об’єктів регіону є рекреаційна зона Шацьких озер. Враховуючи значний потенціал цього регіону, передбачається курорт «Шацьк» оголосити курортом державного значення передбачено до 2020 р., що сприятиме більш ефективнішому використанню його потенціалу.

З метою створення додаткових атракцій, туристичних подій, майже щорічно на Волині проходять: інтеркультурна феєрія «Ніч у Луцькому замку», фестиваль з екстремального водного туризму «Поліська регата», фольклорні фестивалі «Поліське літо з фольклором» та Берегиня, сучасного театрального мистецтва «Мандрівний вішак» та «Різдв’яна містерія», джазу «АртДжазКооперейшн» сільського туризму «Мальованка» та багато інших [2].

Враховуючи стан та рівень розвитку рекреаційного потенціалу Волинської області можна визнати, що основними напрямами його використання стане оздоровчий, сільський, екологічний, культурний туризм. Особливі перспективи торкаються прикордонного співробітництва, оскільки регіон межує із Польщею та Білоруссю. Комплексні ефективні програми між трьома країнами в рамках співробітництва сприятимуть синергетичному ефекту використання рекреаційного потенціалу. В цьому контексті існує значна потреба у активізації роботи щодо промоції туристичних можливостей Волинського регіону.

Список використаних джерел:

1. Герасимчук З. Сутність розвитку рекреаційного потенціалу регіону та концептуальні особливості його забезпечення / З. Герасимчук, Ю. Дащук // Теорія і практика природокористування. – 2014. - №2. – С. 9- 14.

2. Стратегія розвитку Волинської області на період до 2020 року, Волинська обласна державна адміністрація, Луцьк 2015. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://voladm.gov.ua/proekt-strategi%D1%97-rozvitku-volinsko%D1%97-oblasti-na-period-do-2020-roku/.


~ 27 ~

3. Мазурець Р. Р. Територіально-рекреаційний комплекс Волинської області : автореф. дис. ... канд. геогр. наук : 11.00.02 / Р. Р. Мазурець; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. − Львів, 2014. − 20 c.

4. Жданова О. М. Організація та методика оздоровчої фізичної культури і рекреаційного туризму. / О. М. Жданова, А. М. Тучак, В. І. Поляковський, І. В. Котова – Луцьк, 2000. –190 с.

5. Майстер А.А. Співвідношення між рівнем рекреаційної освоєності території та природно-рекреаційним потенціалом Волинської області / А.А. Майстер // Рекреаційно-туристичний потенціал регіону. – 2017. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://turizmlirol.wordpress.com.

6. Програма розвитку туризму та рекреації у Волинській області на 2016 – 2020 роки : Рішення обласної ради від 07.04.2016 № 4/10. – Режим доступу: http://voladm.gov.ua.

МОЛОДІЖНИЙ ТУРИЗМ ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ І.Я. Антоненко, В.С. Одінцов

[email protected], [email protected] Національний університет харчових технологій, м. Київ, Україна

Світові тенденції розвитку туристичних подорожей свідчать про збільшення

частки молодіжного туризму. Молоді люди складають більше 57% від усіх туристів. В даний час у світі функціонує понад 300 організацій молодіжного туризму і щорічно в міжнародний молодіжний туристичний обмін втягується понад 25 млн. юнаків та дівчат.

В Україні відсоток молодих людей, які виїжджають з туристичними цілями за кордон низький і мало туристичних підприємств, що спеціалізуються на молодіжному туризмі. Але, незважаючи на певні перешкоди, молодіжний туризм розвивається. Молоді люди, що побували в подорожах, висловлюють велику задоволеність і діляться враженнями в своєму середовищі. Тому, розвиток молодіжного туризму в Україні є необхідним і має великі перспективи. Він покликаний виконувати завдання виховання молодого покоління, підвищення їх освітнього та культурного рівня, сприяти загальному оздоровленню та задоволенню рекреаційних потреб.

В більшості наукових досліджень під поняттям «молодіжний туризм» розуміють туризм для осіб, що належать до категорії «молодь», тобто цей вид виділяється за критерієм віку подорожуючих [1, 2]. В Законі України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» зазначається, що молодь - громадяни України віком від 14 до 35 років [3].

Молодіжний туризм, це насамперед, тематичні поїздки, пов'язані з політико-пропагандистськими заходами; туристично-екскурсійні поїзди; річкові та морські круїзи; туристично-патріотичні клуби; маршрути вихідного дня; оглядові й тематичні екскурсії; подорожі та екскурсії в межах навчально-виховного і виробничого процесу; туристично-оздоровчі програми під час літніх канікул та ін. [4].


~ 28 ~

Відмінною особливістю молодіжного туризму є те, що молодь -невибаглива соціально–демографічна група. Її в меншій мірі цікавить якість продуктів і рівень обслуговування. Для молоді необов'язкові висококласні умови в туристичній поїздці, її більшою мірою цікавить певний рівень комфорту, помірні ціни і насичена культурна програма. Таким чином, можна сформувати економічні переваги молодіжного туризму:

− подорож цієї категорії споживачів здебільшого передбачає організовані групи;

− поїздки ритмічно повторюються з року в рік, що значно полегшує планування бізнесу;

− використання дешевих засобів переміщення і розміщення. Розглянемо види міжнародного туризму, які властиві тільки для молоді. По-перше, це туризм, поєднаний із навчанням. Найчастіше це практика

покращення володіння іноземною мовою. При цьому 40% віддає перевагу вивчати її у Великобританії, 20% - на Мальті і 10% - у США.

По-друге, це робота за кордоном під час літніх канікул. Найбільш популярною програмою є програма Summer Work and Travel (SWT).

Третій напрям - культурні обміни. Цей напрямок пов'язаний з проживанням студентів в сім'ї на умовах взаємного відвідування країн.

Четвертий напрям - подієвий молодіжний туризм. Цей вид туризму пов'язаний із відвідуванням фестивалів, форумів, молодіжних спортивних змагань.

Розвиток молодіжного туризму вирішує кілька актуальних завдань: - для особистості: зміцнення здоров'я - наявність туристичних клубів, секцій

дозволить молоді брати участь у походах, змаганнях, туристичних таборах, вести активний, здоровий спосіб життя. Цьому сприятиме мережа молодіжних турбаз, готелей, обладнаних туристичних маршрутів, система пільгового проїзду туристичних груп на різних видах транспорту; отримувати якісний, безпечний відпочинок; підготовка фахівців туристичної сфери; підвищення виховно-освітнього, культурного рівня; професійна орієнтація;

- для держави: розвиток туризму як важливої галузі економіки. Вклавши кошти в створення туристичної інфраструктури, через кілька років держава почне отримувати від цього чималі доходи, так як людина, що відчула смак мандрів в молоді роки, буде подорожувати все життя, проводячи свою відпустку в поїздках по країні та світу, вкладаючи в подорожі свої гроші і приносячи, тим самим, дохід державі; зайнятість населення - для розгалуженої системи турбізнесу потрібні нові робочі місця; підвищення статусу країни на міжнародному рівні - високопрофесійна постановка туристичної справи в країні, освоєння нових видів діяльності для турбізнесу, привабливих районів, приверне потік туристів з-за кордону і дозволить підвищити рейтинг країни у світовому турбізнесі; оздоровлення населення країни, зменшення наркоманії та пияцтва [5].


~ 29 ~

Молодь активна, динамічна, вона звикла до активного відпочинку. Отже, туристичному підприємству необхідно розробляти такі анімаційні програми, які б залучали молодих людей в різні види соціально-культурної активності. Однак, проблема полягає в тому, що при організації молодіжних турів не завжди приділяється належна увага саме змісту цих програм, не опрацьовані відповідні методики їх організації. Це робить тури менш привабливими, або спонукає молодь самостійно організовувати своє дозвілля, не завжди з користю.

Виділимо основні причини, що перешкоджають розвитку молодіжного туризму в Україні:

- в більшості випадків оплачувати туристичну подорож студентів повинні їх батьки. Сьогодні в Україні середній рівень заробітної плати набагато нижчий, ніж у європейських країнах;

- студентську молодь цікавить дешеве обслуговування, і менеджери не хочуть витрачати свої ресурси на пошук відповідних умов (комісія, одержувана підприємствами від таких турів, дуже низька);

- до недавніх пір візовий режим, яким зустрічали громадян нашої країни більшість європейських держав. Значна частина молодих осіб не мають біометричних паспортів, а ті, що подають заявку на візу, отримують відмови;

- далеко не всі студенти достатньою мірою володіють мовами міжнародного спілкування;

- транспортні витрати на відвідування інших країн є досить великими; - часто батьки побоюються відпускати своїх дітей в незнайому країну; - в країні недостатньо уваги приділяється дослідженням потреб молодих

людей в туристичних поїздках. Таким чином, туризм взагалі має бути самодостатнім та прибутковим, але

молодіжний туризм потребує підтримки із боку держави. Передусім така підтримка має ґрунтуватися на створенні пільгових умов для забезпечення відпочинку молоді. Такими пільгами можуть стати знижки, фінансування з державного та місцевих бюджетів втрат від пільг туристичних підприємств.

При організації і просуванні молодіжних турів туристичним підприємством може використовуватися можливість придбання турів в кредит - досить нова банківська операція в Україні, проте для молодіжних турів це може бути досить корисним. Оформлення туристичної путівки в кредит молодим людям дає можливість відпочити в будь-який час року, не озираючись на свої фінансові можливості, як на популярних курортах, так і в екзотичних країнах.

Список використаних джерел: 1. Молодежный туризм в Украине. Перспективы и возможности [Электронный ресурс]. –

Режим доступа: http://www.tripua.info/index. =Molodezhnjiy_turizm_v_Ukraine._ Perspektivji_i_vozmozhnosti.1; 2. Королева Е.Н. Молодежный туризм: инновационныи подход к развитию регионального туристского рынка / Е.Н. Королева, О.В. Семенчук // Вестник Самарского экономического университета.- 2013.- №3 (101). – С. 37- 41; 3. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: Закон України від 05.02.1993 № 2998-XII. [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua; 4. Артемова Е.Н. Молодежный


~ 30 ~

сегмент туристского рынка как объект маркетинговых исследований / Е.Н. Артемова, В.А. Козлова // Маркетинг в России и за рубежом. – 2004 – N 4 – С. 37 – 49; 5. Фролова М.В. Особенности формирования регионального рынка туристских услуг / М.В. Фролова // Актуальные проблемы экономики и права, 2011. - № 4.- 342 с.

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Карпенко Н. М., Карпенко Ю. В. [email protected], [email protected]

Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», м. Полтава, Україна

Лікувально-оздоровчий туризм займає особливе місце серед інших різновидів

туристичної діяльності. По-перше, цей вид туризму є найбільш організованим та регламентованим, по друге, він є найбільш ресурсномістким, по-третє, не зважаючи на ринкові трансформації, в нашій країні він і досі ще залишається найбільш соціально-спрямованим та частково дотаційним. Матеріально-технічна база переважної більшості українських курортів була сформована ще в радянські часи. Тоді ж і відбувся їх найбільш динамічний розвиток. За останні чверть століття склалися низка чинників, які суттєво вплинули на розвиток лікувально-оздоровчого туризму. Зокрема, це різке зменшення державного впливу на санаторно-курортні заклади і переважна їх більшість перейшли у приватну власність. Окрім того, відбулося значне зниження реальних доходів населення, що у комплексі із високими цінами на санаторно-курортне лікування, призвело до зменшення кількості відпочиваючих і недовантаження закладів. До цього ще варто додати і застарілу курортну інфраструктуру – значна частина номерного фонду, а також обладнання відомих українських оздоровниць потребує капітального ремонту та кардинальної модернізації. Таким чином, сучасний вітчизняний ринок лікувально-оздоровчого туризму поки що перебуває у стадії формування. Ще існує цілий низка проблем правового та організаційно-економічного характеру, які гальмують розвиток санаторно-курортних закладів та оздоровниць в Україні, тому питання подальшого розвитку санаторно-курортної бази та лікувально-оздоровчого туризму, як в цілому в Україні, такі в окремих її регіонах, не втрачають своєї актуальності.

Розвитку лікувально-оздоровчого туризму в регіонах сприяють певні фізико-географічні чинники або природні умови. Полтавська обл. відноситься до тих регіонів України, які володіють потужним лікувально-оздоровчим ресурсним потенціалом, що у поєднанні із багатою історико-культурною спадщиною та атрактивним ландшафтним різноманіттям є основними чинниками розвитку туризму в регіоні та приваблення не лише вітчизняних а й іноземних туристів. Окрім того, варто зазначити, що Полтавщина має всі можливості стати регіоном медичного туризму, перш за все, стоматологічного спрямування, оскільки в обласному центрі


~ 31 ~

функціонує Українська медична стоматологічна академія, що є сучасним вищим навчальним закладом з потужною науково-дослідною базою та майже столітньою історією підготовки лікарів-стоматологів.

В регіоні функціонують 13 санаторно-курортних закладів. Загалом це складає всього лише близько 6 % їх загальної кількості в Україні, однак, за рейтингом, складеним за відгуками клієнтів щодо лікування та сервісу, організації харчування, чистоти і комфорту, місцезнаходження закладу, а також співвідношення ціни та якості послуг і оприлюднених на відомих сайтах бронювання (Uahotels.info, Booking.com, Tripadvisor.com), Полтавська обл. займає 2-е місце після Закарпатської обл. ЇЇ рейтинговий бал складає 7,9 (з максимально можливих 10 балів) при середньому по Україні – 6,9 та найвищому у санаторіях Закарпатської обл. – 8,2 [1]. У Полтавській обл. сформована потужна база дитячого оздоровлення. Так у 2014 р. в області працювало 874 дитячі оздоровлення та відпочинку, що в цілому складало 6,3 % їх загальної кількості в Україні. В них було оздоровлено 50894 особи, що на 6706 осіб менше рівня 2013 р. У 2016 р. кількість дитячих оздоровчих закладів скоротилась до 789, а кількість оздоровлених дітей – до 50378 осіб. Питома вага оздоровлених дітей у загальні кількості дітей віком 7-16 років склала у 2014 р. в області – 42 %, що в 1,2 рази вище середньо державного показника, але нижче, ніж в інших регіонах (11 місце) [2; 3].

Таким чином, Полтавська обл. в цілому володіє всіма необхідними ресурсами для забезпечення та подальшого розвитку лікувально-оздоровчого туризму. У той же час, ряд чинників, зокрема економічна криза, недостатність державного фінансування, відсутність належних умов для реалізації інвестиційних програм у туризм та санаторно-курортну справу, девальвація гривні, різке падіння рівня платоспроможності більшості громадян зумовили негативні тенденції в розвитку лікувально-оздоровчого туризму як в Україні в цілому так і в окремих її регіонах. Так кількість санаторно-курортних закладів в області скоротилась у 2016 р. у порівнянні із 1995 р. більш ніж у 1,5 рази, склавши у середньому 65 % рівня 1995 р. – з 20 до 13 од.; кількість місць у них зменшилась у 1,4 рази, склавши 71 % відповідно. У структурі закладів розміщення туристів санаторно-курортного та оздоровчого профілю в області переважають санаторії та пансіонати з лікуванням, а також бази та інші заклади відпочинку (майже 93 % загальної кількості). Найбільше скорочення у порівнянні із 1995 р. відбулося кількості санаторіїв-профілакторіїв у 5 разів – з 10 до 2 од. [4]. Це зумовлено, напевно тим, що такі заклади мали переважно відомчий характер, а в умовах економічної кризи через закриття окремих підприємств або зменшення їх економічних показників утримання санаторіїв-профілакторіїв підприємствами стало неможливим.

Нажаль різке скорочення державного фінансування санаторно-курортної сфери негативно вплинуло як на кількість та сучасний стан лікувально-оздоровчих закладів, так і на доступність їх послуг для широких верств населення. Тривалий час санаторно-курортне лікування та оздоровчий туризм в Україні значною мірою


~ 32 ~

фінансово забезпечувався для різних соціальних груп населення переважно через фонди соціального страхування та профспілкових комітетів відповідних підприємств та організацій. Зараз державна соціальна підтримка санаторно-курортного лікування та оздоровлення громадян різко скоротилась і залишилась лише стосовно окремих пільгових категорій населення [5].

Основними стримуючими чинниками розвитку лікувально-оздоровчого туризму в умовах модернізації економіки Україні, на наш погляд, є: відсутність чіткої державної політики, спрямованої на розвиток бальнеологічних курортів та санаторно-курортної галузі; різке скорочення державних соціальних програм, спрямованих на оздоровлення широких верств населення; низький рівень інвестицій у лікувально-оздоровчу сферу з боку вітчизняних та закордонних інвесторів через недосконалість законодавчої бази та податкового механізму; відсутність маркетингової стратегії просування регіональних та національних лікувально-оздоровчих брендів; застарілість матеріально-технічної бази та недосконалість транспортної і соціальної інфраструктури курортних місцевостей; обмеженість фінансових ресурсів місцевих та регіональних бюджетів.

Таким чином, сучасний розвиток лікувально-оздоровчого туризму, як і всієї туристичної галузі, відбувається в умовах серйозних політичних та соціально-економічних викликів, а трансформації системи державного управління зумовлюють необхідність розробки та реалізації ефективного механізму державно-приватного партнерства у туристичній сфері [6], а також посилення ролі, повноважень та фінансових можливостей місцевих органів влади у формуванні та просуванні регіональних туристичних продуктів.

Список використаних джерел: 1. Галасюк С. С. Сучасний стан розвитку санаторно-курортної бази в Україні / С. С. Галасюк // Глобальні та національні проблеми економіки. – 2017. – Вип. 15. – С. 197–202. 2. Статистичний щорічник України за 2014 рік / за ред. І. М. Жук. – К.: Державна служба статистики України, 2015. – 463 с. 3. Оздоровлення дітей у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку влітку / Сайт Головного управління статистики у Полтавській області. – Режим доступу: http://www.pl.ukrstat.gov.ua. – Назва з екрану. 4. Санаторно-курортні та оздоровчі заклади (1995-2016) / Сайт Головного управління статистики у Полтавській області. – Режим доступу: http://www.pl.ukrstat.gov.ua. – Назва з екрану. 5. Семенов В. Ф. Фактори конкурентоспроможності курортно-рекреаційних підприємств на ринку послуг / В. Ф. Семенов, І. Л. Литовченко // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного університету. Економічні науки. – 2015. – Вип. 1 (28). – Ч. 2. – С. 102–105. 6. Скляр Г. П. Сталий розвиток сфери туризму на засадах партнерства / Г. П. Скляр, Н. М. Карпенко // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Економічні науки». – 2013. – № 2 (58). – С. 126–129. УДК 911.3(477.52)


~ 33 ~

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

О.Г. Корнус, А.О. Корнус [email protected]

Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка, м.Суми

Розвиток лікувально-оздоровчого туризму завжди буде залежати від стану та розвитку санаторно-курортної інфраструктури регіонів, оскільки передбачає перебування людей в санаторно-курортних закладах. Санаторно-курортний заклад – це заклад охорони здоров’я, що забезпечує надання послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування [2].

Особливостями лікувально-оздоровчого туризму є: 1) тривалість перебування, що повинна становити не менше трьох тижнів, незалежно від типу курорту і виду захворювання, оскільки лише за такий час можна досягти оздоровчого ефекту; 2) висока вартість перебування і лікування – лікування на курортах є дорогим, тому цей вид туризму розрахований на заможних клієнтів, що замовляють індивідуальну програму перебування і лікування; 3) вік – як свідчить медична статистика, на курорти найчастіше їдуть люди старшої вікової групи, хоча останнім часом відпочинок на курортах обирають і люди середнього віку, оскільки більшість хвороб сьогодні значно «помолодшали». Вибір здійснюється між курортами, що спеціалізуються на лікуванні конкретного захворювання, і курортами змішаного типу, які загалом зміцнюють здоров’я і сприяють відновленню сил і зняттю стресу [3].

Санаторно-курортна оздоровча інфраструктура Сумської області, що може використовуватися з метою лікувального туризму, представлена 19 закладами, у т.ч. 4 – санаторії (3 з них дитячі), 3 – санаторії-профілакторії, 12 баз відпочинку. Протягом 1990-2014 рр. кількість санаторно-курортних закладів в області скоротилася на 76,5% (рис. 1), а кількість місць (ліжок) у них – 71,8%. До 1996 р. в області діяли такі типи лікувально-оздоровчих заходів як будинки та пансіонати відпочинку, які згодом були закриті через відсутність попиту та деякі інші причини.

Територіально в Сумській області санаторно-курортні заклади розміщені нерівномірно і сконцентровані лише в 4 районах – Сумському, Шосткинському, Охтирському та Лебединському.


~ 34 ~

Рис. 1. Динаміка санаторно-курортних закладів у Сумській області

(побудовано за даними [5])

За існуючими класифікаціями курортів, їх поділяють на грязеві, кліматичні та бальнеологічні, де лікують природними мінеральними водами. Окремі санаторії можуть суміщувати різні лікувальні профілі, як, наприклад, санаторій «Токарі», який знаходиться у Лебединському районі Сумської області, де для лікування використовуються природні мінеральні води, місцеві торфові грязі та різноманітні лікувальні процедури [4]. Тобто цей санаторій одночасно відноситься до бальнеологічного, кліматичного і грязьового типу курортів. Для бальнеопроцедур використовується джерело мінеральної води хлоридно-натрієвого складу типу «Миргородської» (вода «Токарівська»), що видобувається з глибини більше 1000 м. Ця вода дозволяє лікувати захворювання кишково-шлункового тракту, хвороби нирок та печінки.

До бальнеологічного та кліматичного типів можна віднести популярний не лише в Україні, а й за кордоном «Буймерівка Сосновий & SPA-курорт 1936», який знаходиться в Сумській області за 6 км від м. Охтирка, на березі р. Ворскла [1]. Цей заклад відкрився у 2005 р. і надає відвідувачам туристичні та лікувальні послуги. Збудований за міжнародними стандартами RCI, курорт пропонує різні види відпочинку: пляжний, SPA-оздоровлення, заняття спортом, риболовлю, прогулянки на конях, екологічний туризм, збір грибів і ягід, корпоративний відпочинок та конференц-туризм.

Окрему категорію складають дитячі санаторії, які можуть обслуговувати туристів цієї вікової категорії. У Сумській області знаходиться 3 заклади цього типу: дитячий багатопрофільний санаторій «Лебединський», дитячий протитуберкульозний (м. Суми) та Шосткинський обласний дитячий протитуберкульозний санаторій. Поєднання медикаментозного лікування із оздоровчими можливостями наявних лісових рекреаційних ресурсів, сприяє

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2010 2011 2012 2013 2014

Санаторії

Санаторії-профілакторії

Бази ті інші заклади відпочинику

Загальна кількість санаторних закладів


~ 35 ~

розвитку даних закладів як пунктів лікувально-оздоровчого туризму. Крім того, у м. Суми розташований державний позашкільний заклад санаторного типу «Ровесник», який щороку оздоровлює дітей-сиріт, дітей учасників АТО, талановитих дітей.

У 2015 р. в області працювало 3 санаторії-профілакторії. Один з них – кліматичний санаторій-профілакторій «Олдиш» ВАТ «Сумихімпром» спеціалізується на лікуванні захворювань нервової, дихальної та опорно-рухової системи. Для оздоровлення своїх співробітників працюють санаторії-профілакторії «Ізумруд» Шосткинського казенного заводу «Зірка», ВАТ «СМНВО» і СумДУ (м. Суми). Однак, можливості цих закладів як пунктів лікувально-оздоровчого туризму не використовуються.

Спеціалізованим лікувально-оздоровчим закладом є санаторій «Лижна база обласного управління фізичного виховання і спорту» (с. Токарі Сумського району), що працює у системі підготовки спортсменів-біатлоністів.

Незважаючи на наявність в області значного лікувально-туристичного потенціалу, рівень розвитку цього виду туризму є незадовільним. Причиною цього є відсутність підтримки державних органів місцевого самоврядування, недостатнє фінансування, відсутність інвестицій, реклами, недоліки у територіальній організації санаторно-курортного господарства тощо.

Санаторно-курортна галузь зможе активно розвиватися у напрямку лікувально-оздоровчого туризму і приносити значні прибутки регіону за умови підтримки владою підприємницьких ініціатив. Для цього потрібно модернізувати матеріально-технічну базу існуючих курортно-санаторних установ та планування їх територій, залучати інвесторів, у т.ч. й іноземних, розширити рекреаційні послуги та види дозвілля, підвищити кваліфікацію та заробітну плату обслуговуючого персоналу закладів цього типу.

Щоб привернути увагу іноземних туристів, українським курортам необхідно вирішити низку проблем, пов’язаних з їх фінансуванням, менеджментом та модернізацією. В основу формування (проектування) лікувально-туристичного продукту українських курортів повинні лягти новітні SPA-технології, які поліпшують якість відпочинку і оздоровлення. Для цього потрібно розробити принципово нові підходи до діяльності санаторіїв на основі запозичення досвіду ринкового господарювання міжнародних курортних санаторіїв-готелів; найбільш повно задовольняти потреби споживачів у відпочинку, лікуванні, релаксаційному сервісі та оздоровленні під час їх перебування на тому чи іншому курорті.

Список використаних джерел 1. Буймеровка сосновый & SPA-курорт 1936. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: buymerovka.com.ua. 2. Загальне положення про санаторно-курортний заклад. Постанова від 11 липня 2001 р. № 805 К.: – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/805-2001-п. 3. Мальська М. П. Міжнародний туризм і сфера послуг / М.П. Мальська, Н.В. Антонюк, Н.М. Ганич. – К.: Знання, 2008. – 661 c. 4. Санаторій «Токарі». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tokari.com.ua 5. Статистичний щорічник Сумської області за 2014 рік / [за ред. Л.І. Олехнович]. – Суми: Сумське обласне управління статистики, 2015. – 544 с.


~ 36 ~

ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПОДІЄВОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО ПОТЕНЦІАЛ В ОДЕСЬКОМУ РЕГІОНІ.

О.Л. Гура, П. О. Мех [email protected]

Одеський фінансово-економічний коледж Київського національного торговельно-економічного університету, м. Одеса

Одним з нових і динамічно розвиваються напрямків, за оцінками Всесвітньої

туристичної організації, є подієвий (event) туризм, який займає друге місце по популярності в Європі в силу сформованих традицій і культурно-історичної спадщини. Туристи бувають абсолютно різні, тому важливо запропонувати їм калейдоскоп туристичних пропозицій, де б кожен знайшов себе.

Вперше термін «туризм» або «event tourism» був використаний в 1987 році Департаментом туризму та громадськості Нової Зеландії.

Подієвий туризм - це вид туризму, орієнтований на відвідування місцевості в певний час, пов'язаний з якою-небудь подією. Воно може мати вид разового неповторного явища або періодично спостережуваного. Подієві заходи можуть бути організовані з самими різними цілями, фінансуватися з різних джерел - приватних і державних, орієнтуватися на різноманітні цільові групи споживачів. У всіх випадках подібні заходи об'єднують такі характеристики, як масовість, видовищність, залучення туристів.

Багато авторів пропонують наступну класифікацію подієвого туризму: 1) за значимістю та рівнем територіального охоплення - міжнародний,

національний, регіональний, локальний; 2) за метою проведення - спортивні події (Олімпіади, Універсіади, Чемпіонати світу з футболу), міжнародні виставки, культурні заходи (фестивалі,

концерти), міські події. Слід зазначити, що подієвий туризм є унікальним видом туризму, оскільки він

не вичерпаємо за змістом. Практично будь-яка територія, будь місто, використовуючи креативний потенціал мешканців і зацікавлених осіб, в якості яких можуть виступати органи влади, бізнесмени, може організувати захід подієвого характеру того чи іншого рівня охоплення і зробити це подія відправною точкою розвитку туризму .

Міські події можуть мати як локальний, так і міжнародний характер, наприклад, карнавали в Ріо-де-Жанейро або Венеції, які приваблюють тисячі туристів з усього світу.

Міжнародні спортивні змагання приваблюють мільйони людей, формуючи особливий вид подорожей - спортивно-подієвий туризм, при якому туристи стають очевидцями спортивних подій світового рівня.

Міжнародні виставки - заходи подієвого туризму, не менш популярні, ніж спортивні. За роллю і місцем в туризмі спортивних заходів аналогічні різні


~ 37 ~

театральні: карнавали, фестивалі . Такі всесвітньо відомі фестивалі, як Каннський фестиваль, карнавал у Венеції і багато інших приваблюють мільйони туристів щороку.

В Україні ринок подієвого туризму почав формуватися з 90-х років XX століття. У самостійну сферу «event-туризм» виділився тільки за останні 20 років. Зростання ринку був викликаний поліпшенням добробуту населення, збільшенням потреби людей отримувати нові враження, стати частиною подій. Розвиток подієвого туризму в Україні відбувається повільно. Тільки з 2002 року туристичні підприємства почали пропонувати послуги з організації подієвих поїздок. Збільшення в'їзного туризму в зв'язку зі спеціальними подіями не є систематичним, носить непостійний характер - наприклад, Євробачення та проведення чемпіонату з футболу Євро-2012. Більшість подій регіонального і локального значення не приваблюють достатньої кількості іноземних туристів, щоб говорити про їх вплив на розвиток ринку в'їзного туризму.

Завдяки геополітичному розташуванню, етнічним складом населення, багатства культури і самобутності народів, особливостей обрядів і традицій Україна має значний потенціал для організації і розвитку ринку подієвого туризму. Унікальним в цьому контексті є й Одеський регіон.

Сьогодні Одеса, як і Одеська область, може порадувати своїх гостей широким спектром культурних заходів. Особливе місце серед них займають фестивалі. До числа найбільш відомих одеських фестивалів відносять наступні: міжнародний фестиваль «Червоні вітрила» (16 серпня), карнавал боді-арту(1-2 квітня ), міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Два дні та дві ночі нової музики»(22-23 квітня) Одеський міжнародний кінофестиваль(16-24 липня) Одеса Джаз-Фест(22-24 вересня), День міста (2 вересня), Гуморина (1квітня) та інші.

Ринок подієвого туризму в Одеському регіоні ще тільки формується. Умовно всіх суб'єктів даного ринку можна розділити на наступні групи:

1) організатори фестивалів і подієвих заходів - різні комітети, громадські організації, фонди культури і розвитку;

2) туристичні фірми, які пропонують розроблені «фестивальні» і «подієві» тури; 3) туристи, для яких основним мотивом подорожі є відвідування фестивалів і

розважальних заходів; 4) засоби розміщення та харчування, транспортні підприємства, організації, що

надають додаткові послуги. В даний час в Одеському регіоні ще немає яскраво виражених лідерів у сфері

подієвого туризму, не тільки в контексті приймаючих туроператорів, але і туристичних підприємств, які орієнтовані на виїзний туризм. Спостерігається тенденція до поступового формування у великих туристичних підприємств окремого напряму «подієвий туризм», проте багато з них перебувають ще в стадії розробки або пропонуються на ринку в якості одиничних турів.


~ 38 ~

На нашу думку, сприяти розвитку подієвого туризму можуть такі заходи. В першу чергу, слід систематизувати та організувати всю інформацію, а також скласти чіткий план дій. Якщо розглядати конкретно Одесу, то я б почала з класифікації туристичних залучень. Наприклад, можна розподілити атракції міста на: історичні, культурні, пляжі, парки і сквери, масштабні заходи і фестивалі.

Далі, з урахуванням кожного напрямку, потрібно знайти нові родзинки міста і включити їх в загальний розвиток культурної спадщини України. Таким чином, ми зможемо сформувати спільний список пам'яток і заходів, які зможуть підняти імідж України серед інших країн.

Заключним кроком стане формування медіа-плану, який буде включати активності по головним усі туристичні атракції міста. Цільова аудиторія буде формуватися з урахуванням напрямку: якщо це фестиваль, концерт - фанати, ділові захід – його відвідувачі і так далі. Основними інструментами в просуванні стануть розміщення інформації про визначні пам'ятки міста в ЗМІ, на рекламних майданчиках, а також в установи, які обслуговують туристів

Таким чином, дотримуючись такого плану, місто зможе значно збільшити приплив туристів. Однак, основною проблемою на шляху реалізації може послужити недостатнє або повна відсутність фінансового внеску з боку муніципалітету. В такому випадку, як би місто не намагався залучити туриста, без підтримки з боку держави, будь-яка концепція практично не має шансів на реалізацію.

Слід зазначити, що наявність стабільного збільшення кількості відвідувачів подієвих заходів свідчить про те, що даний сегмент затребуваний і має прекрасні перспективи для подальшого розвитку. За умови створення чітко обґрунтованої програми заходів для популяризації фестивального руху, а разом з ним і подієвого туризму в Одеському регіоні, правильного підходу до рекламної політиці, Одеса, Одеський регіон мають можливість перетворитися на справжній центр подієвого туризму як на Півдні країни, так і на всій території України.

Список використаних джерел: 1. Бабкін О.В. Спеціальні види туризму /А.В. Бабкін.- Ростов-на-Дону: Фенікс, 2008. - 252 с. 2. Костюк О. Історія івенту / О. Костюк // Теорія і практика організації спеціальних заходів. - 2008. - №3.- С. 17-21. 3. Шаповалова В. Майбутнє event-маркетингу 2 // eventmarket.ru: on-line журнал Теорія та практика організації спеціальних заходів.- 2015 - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//www.intacadem.ru/statji 4. Событийный туризм [Електронний ресурс] / Сторінка «Событийный туризм» сайту ТзОВ «МАКіНТУР». - Режим доступу: http://www.makintour.com/node/545 5. Событийный туризм в Украине: спортивные соревнования, ярмарки, выставки, концерты, карнавалы [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ukrtourism.com/travel_in_ua/1-9-2014_12-48_52_1.html


~ 39 ~

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ «СЕНТИМЕНТАЛЬНОГО» ТУРИЗМУ В

ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ Д.Є. Хлобистов, Т. А. Осадча

[email protected] Торговельно-економічний коледж

Київського національного торговельно-економічого університету, м. Київ Входження України до єдиного європейського економічного та культурного

простору невіддільно від розвитку міжнародного туризму, що відкриває додаткові перспективи для туристичного краєзнавства, примушує по-новому подивитися як на традиційні туристичні об`єкти, так і ті, що раніше не вважалися привабливими для цієї галузі. Одним із актуальних напрямів у сфері сучасного туристичного обслуговуванняє так званий «сентиментальний» («ностальгічний») туризм, якому останнім часом присвячено чимало вітчизняних фахових публікацій. Їх автори - Г. Денисик, О. Заставецька, М. Рутинський, С. Кузик, В. Кифяк, П. Пуцентейло, М. Дністрянський, Ф. Заставний, М. Мальська, О. Любіцева, А. Кузишин та інші. У своїх працях дослідники аналізували проблеми недостатньої розробленості «ностальгічних» туристичних маршрутів та відповідних тематичних турів по різних регіонах України, окреслили проблеми рекламно-маркетингової діяльності в туристичній галузі в цілому [2].

Особливо актуальним напрямом «сентиментальний» («ностальгічний») туризм є для багатонаціональних регіонів та міст, чиї колишні мешканці історично розсіяні по всьому світу. Саме такими територіями є Одеса та Одеська область, де туризм нині розвивається дуже активно [3; 5]. Проблемам розвитку різних напрямів туризму у цьому регіоні присвячені дослідження С.С. Галасюк, яка пропонує аналіз статистичних даних про діяльність туристичних фірм Одеського регіону [1]. Однак спеціальні роботи про особливості «сентиментального» туризму на Одещині нам не відомі.

Мета нашої роботи - з`ясувати умови, проблеми, сучасні можливості та перспективи розвитку «сентиментального» туризму в Одеській області та визначити попередні підходи до нього.

Як відомо, «сентимент» - стан надмірної чутливості, вияву емоцій, почуттів. Отже, засадами сентиментального туризму є ностальгія за рідним домом, батьківщиною, бажання повернутися на землю, де народилася людина або проживали її батьки чи предки. За приблизними оцінками, близько 5 млн. українців проживає у колишніх республіках СРСР, тепер уже незалежних державах, і ця частина діаспори стала «східною». Близько 4 млн. українців - на території інших держав («західна діаспора»).

Тільки у 2016 році Одесу відвідало майже 15 млн. іноземців. Цей регіон є унікальним за своїм туристичним потенціалом. Проте, і раніше і дотепер ринок


~ 40 ~

туристичних послуг Одеси розрахований переважно на молодь. Розширення даного ринку пов`язують із новими напрямами його розвитку, зокрема і «сентиментального» («ностальгічного») туризму.

Сегмент ностальгічного туризму формують різні споживацькі категорії, серед них: люди, які покинули рідну землю, під тиском обставин; нащадки вихідців з певної території, які активно цікавляться територією походження предків; люди, які мають сентименти щодо певної події, життєвих випадків і бажають повернутися у ці місця; люди, які відчувають ностальгію за епохою, що минула, державою, якої вже нема (потребують подорожей у місця, де збереглися атрибути того часу: предмети вжитку, традиції, фільми тощо).

Кожен сегмент потребує окремих підходів до організації такої поїздки Одеським краєм, специфічної ресурсної бази, інфраструктурного забезпечення:

люди, які покинули рідну землю вимушено, як правило, середнього та похилого віку, потребують бездоганно організованої поїздки, розвиненої інфраструктури;

нащадки вихідців з певної території, які активно цікавляться територією походження предків, потребують комплексних пропозицій, які дадуть змогу молодим людям не лише поринути у минуле, про яке вони чули від старших поколінь, а й побачити позитивне сучасне, з інформацією про яке вони повернуть додому, їх також цікавлять природні, спортивні, розважальні заходи із місцевим колоритом;

родинні подорожі, з одного боку, мають включати спільну програму, яка дасть можливість представникам різних поколінь сім`ї відчути єдність, момент наслідування традицій, увиразнення сімейних міфів та спогадів, ці подорожі мають задовольняти інтереси представників різних поколінь, із урахуванням вікових, професійних, гендерних, культурних уподобань та захоплень.

Кожна родинна історія неповторна, тому і кожний сегмент ностальгійної подорожі потребує індивідуального підходу, вивчення історії сім`ї, місць пов`язаних з її минулим життям. Виходячи з концепції «сентиментального» туризму, контингенту замовників, специфіки туристичних ресурсів та інфраструктури регіону, одна частина кожного маршруту може бути задумана як базова, спільна для всіх «сентиментальних» туристів по Одесі та Одеській області, а інша – як варіативна, спланована на основі вивчення запитів, шляхом анкетування та співбесіди з потенційними замовниками.

Стрімкому розвитку «сентиментального» туризму на Одещині стають на заваді певні проблеми даного регіону: швидка модернізація історичних місць, забудова морських схилів та парків (Ланжерон, Аркадія), перейменування вулиць (наприклад, колишня Новорибна довгий час була вулицею Чижикова а нині вона Пантелеймонівська), відсутність меморіальних та пізнавальних табличок та досить шаблонний перелік туристичних маршрутів, споріднений для різних туристичних агенцій і мотивований економією пального, стереотипами, прямолінійними уявленнями про зацікавленість туристів лише у розвагах.


~ 41 ~

Розвиток «сентиментального» туризму на території Одеси та Одеської області, на нашу думку, сприятиме економічному зростанню регіону шляхом: формування позитивного іміджу міста в Україні та світі; збереження аутентичної архітектури та її реставрації; залучення додаткових інвестицій; збільшення ефективності функціонування структур туристичної галузі; розвиток готелів, транспортного сполучення, гастрономічного сервісу; надходження спонсорських коштів на актуальні потреби туристичних об’єктів: збереження, відтворення музейних фондів, історичних пам’яток; створення нових робочих місць; удосконалення організації та технології виробництва в цілому; розвитку виробництва товарів для туристів: друкованої продукції, сувенірів; зростання підприємницької активності і підприємницьких здібностей місцевого населення.

Тому, серед актуальних завдань, які доведеться вирішувати місцевій владі та працівникам туристичної сфери є: збереження аутентичного архітектурного середовища, обличчя міста та його окраїн, розвиток туристичної інфраструктури, створення рекламно-інформаційної бази за кордоном, розробка маршрутів для представників різних етнічних та вікових груп, підготовку кваліфікованих кадрів з відповідною історико-культурною ерудицією та психологічною настановою.

Список використаних джерел: 1. Галасюк С.С. Проблеми розвитку туристичної діяльності в одеському регіоні [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://dspace.oneu.edu.ua/ jspui/bitstream/123456789/328/1pdf

2. Козовий Віталій, Волошин Іван. Ностальгійний туризм, його трактування поняття та види. //Рекреаційна географія і туризм. Наукові записки. – 2016 -№ 2 - С.118-123.

3.Одеса туристична [Електронний ресурс]- Режим доступу:http://www.odessatourism. org/ua/

4. Томчевска-Попович Н. «Cентиментальный» («ностальгический») культурный туризм в устойчивом развитии (на примере ЗападнойУкраины) / Н. Томчевска-Попович, Е.В. Хлобыстов // MIND (Poland). – №2. – 2016. – С. 1-11.

5. Цікаво про Україну. Одеська область [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ukraine-in.ua/ua/dostoprimechatelnosti-ukrainy/dostoprimechatelnosti-odessy.

ОЗЕРА ШАЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДНОГО ПАРКУ ЯК ОБ’ЄКТИ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Ільїн Л. В., М. П. Пасічник [email protected], [email protected]

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк

Водойми Шацького національного природного парку (Шацький НПП) є цінними об’єктами для рекреаційного природокориствуння, оскільки озерні чи озерно-лісові формації є основним типом рекреаційних систем в умовах Українського Полісся [1]. Вивчення природних рекреаційних ресурсів Шацького НПП особливо актуальні з огляду на те, що Волинська обласна державна адміністрація на початку вересня 2017 року презентувала проект розвитку «Курорт Шацьк» та план заходів з вивчення


~ 42 ~

природних лікувально-оздоровчих ресурсів на території парку. Результатом роботи має стати дозвіл на підготовку пакету документів, клопотання і надання Шацьку статусу курорту державного значення. Фахівцями Одеського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології відібрано зразки сапропелю, торфу та мінеральної води для проведення медико-біологічних оцінок та клінічних випробувань.

Шацький НПП розташований на території Шацького адміністративного району Волинської області. Територія займає площу 489,8 км2, що становить 64,5 % від усієї площі району [2]. У парку виділено такі функціональні зони: заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації та господарська зона. До заповідної зони (48,1 км2) включено озеро Мошне, водно-болотні угіддя озер Довге і Кругле, лісові масиви «Князь Багон» та ур. «Пулемецьке», болотні угіддя «Унич» та затока «Бужня». Тут забороняється рекреаційна та господарська діяльність, за виключенням проведення наукових досліджень. Зона регульованої рекреації займає 123,2 км2, в яку входять: озера Люцимер, Велике Чорне, Кримне, Острів’янське, Пулемецьке, Світязь, Луки та озеро Перемут. Ця зона виділена для короткочасного відпочинку та оздоровлення населення, огляду особливо пам’ятних місць, влаштування туристичних маршрутів, екологічних стежок, рекреаційних і інформаційних пунктів. Зона стаціонарної рекреації (12,9 км2) – виділена в місцях розміщення об’єктів обслуговування відвідувачів парку. Сюди входять зони відпочинку «Гряда», «Гушове», «Пісочне», «Світязь» з існуючими базами відпочинку, пляжами з прилеглими лісовими насадженнями. Господарська зона (305,8 км2) включає землі колективних сільськогосподарських підприємств, держлісгоспу та інших землекористувачів.

У складі озерного фонду парку нараховується 23 водойми, загальною площею 60,5 км2. За походженням озера різні, переважна більшість – карстові озера, які характеризуються значними глибинами та чистою, прозорою водою. Найбільші й найглибші з них Світязь – 58,4 м, Пулемецьке – 19 м та Люцимер – 11 м. Площа озер змінюється від 0,01 км2 до 26,2 км2, проте більшість (63 %) належать до категорії малих (площа 15 озер не перевищує 1 км2). Зважаючи насамперед на показники площі, глибини, стан прибережної території, ступінь відкритості берегів, характер мілководдя, прозорість води та ін. у рекреації використовується 14 водойм. Вони мають сприятливі умови для купання, організації відпочинку із застосуванням веслових човнів, байдарок і каное, підводного плавання, тощо. Очевидно, не всі озера Шацького НПП використовуються в рекреації. Частина з них замулена та заросла вищою водною рослинністю (озера Климівське, Накраннє, Кругле, Довге Олешно, Плотиччя та Звединка). Деякі водойми мають обмежений рекреаційний ресурс і перспективні тільки для окремих видів рекреаційного користування, таких як любительське рибальство [1].

В озерах Шацького НПП геологічною розвідкою «Укргеокаптажмінвод» виявлено 108832 тис. м3 сапропелю, фізико-хімічні властивості якого відповідають


~ 43 ~

вимогам для використання в лікувальних цілях. Найбільше їх міститься у озерах Пулемецьке, Луки, Пісочне, Мошно, Карасинець, Острів’янське, Перемут, Кругле та Світязь. Лікувальні препарати на основі сапропелю застосовують для лікування хвороб шкіри, опорно-рухового апарату, нервової системи, статевої сфери, органів серцево-судинної системи, органів травлення, дихання; захворювань і наслідків травм центральної нервової системи. На основі сапропелю виготовляють косметичні маски для обличчя, які сприяють омолодженню шкіри, протидіють процесам старінню шкіри [3].

У межах парку функціонує 82 заклади розміщення, у т. ч. туристичні бази, готелі, мотелі, дитячі табори, санаторій та пансіонат з кількістю ліжкомісць 5369 одиниць. Функціонують санаторії «Лісова пісня» та пансіонат «Шацькі озера», працює 5 наметових містечок. Вся інфраструктура парку розрахована на одночасний прийом до 10 тисяч рекреантів. Для ознайомлення відвідувачів з природою парку на його території обладнані 2 еколого-пізнавальні стежки «Лісова пісня» (5,6 км) і «Світязянка» (5,2 км). На в’їздах у парк оформлені 2 інформаційні пункти, а для короткочасної зупинки і відпочинку обладнані 3 рекреаційні пункти «Перемут», «Турист» і «Венське».

Проте, існуюча мережа об’єктів тривалого і короткочасного відпочинку на водоймах Шацького НПП не може в повній мірі задовольнити потреби населення у відпочинку. У зоні регульованої рекреації озера Світязь з прибережними смугами та зонах стаціонарної рекреації «Гряда» у літній період спостерігається перевищення допустимих рекреаційних навантажень, що тягне за собою високий рівень засміченості території побутовими відходами. У той же час інші водні об’єкти, володіючи досить високим рекреаційним потенціалом, використвуються не в повній мірі.

Отже, озера Шацького НПП використовуються у різних видах рекреаційної діяльності. Більшість з них придатна для використання у контактних видах рекреації. Частина використовується лише для любительського рибальства. У водоймах зарезервовані перспективні запаси лікувального сапропелю – цінного ресурсу для пелоїдотерапії. Створення на їх базі нових зон відпочинку дозволить рівномірно розподілити рекреаційне навантаження у Шацькому НПП.

Список використаних джерел: 1. Ільїн Л. В. Лімнокомплекси Українського Полісся. У 2-х т. Т. 2: Регіональні особливості та оптимізація / Л. В. Ільїн. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. – 400 с. 2. Ільїн Л. В. Озера Волині: Лімно-географічна характеристика / Л. В.

Ільїн, Я. О. Мольчак. Луцьк : Надстир’я, 2000 140 с. 3. Ільїн Л. В. Озерні родовища сапропелю Шацького адміністративного району Волинської області / Л. В. Ільїн, М. П. Пасічник // Природа Західного Полісся та прилеглих територій : зб. наук. пр. Т. 1. – Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2017. – № 14. – С. 42–45.


~ 44 ~

ПЕЧЕРИ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ ЯК УНІКАЛЬНИЙ РЕСУРС ДЛЯ РОЗВИТКУ СПЕЛЕОТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

К. А. Молодєєва, О. М. Ткаченко [email protected], [email protected]

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків

Спелеотуризм – особливий вид туристичної рекреації. Він потребує не тільки

неабиякої зацікавленості в печерах, але і витривалості та фізичної підготовки. В Україні проводяться екскурсії в печерах, які в основному тривають 1-2 дні, хоча спелеоресурсів достатньо для розвитку даного напрямку туризму. Одні з таких унікальних туристичних об’єктів, печери, знаходяться в Тернопільській області.

Тернопільщина – одна з територіально найменших областей України, проте, в ній відкрито вже більше сотні підземних пустот, хоча це лише п’ята частина від усієї кількості. Розташовані вони на глибині від 10 до 60 метрів. Це великі горизонтальні гіпсові печери, які за своєю будовою не мають аналогів у світі.

Краса цих печер вражає, однак вони не занесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З 2004 року владою Тернопільщини робляться певні кроки щодо включення печери Вертеба до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО [1]. До списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Україні включено такі об’єкти культурної спадщини, як Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра у м. Києві, ансамбль історичного центру м. Львова, пункти Геодезичної дуги Струве (Хмельницька та Одеська області), резиденція митрополитів Буковини та Далмації (м. Чернівці), природний об’єкт - Букові праліси Карпат тощо.

Печера Вертеба знаходиться біля села Більче-Золоте Борщівського району. Це єдина печера в Україні, в якій жили люди. Тут було створено музей археології видатним спелеологом Михайлом Сохацьким, в якому представлено трипільську культуру та епоху неоліту, адже печера містить три верстви енеолітичної культури Кукутень-Трипілля. Територія поширення цієї спільноти охоплює частину сучасних Румунії, Молдови та України. Під час Другої світової війни тут переховувалися євреї. Близько 40 євреїв з сім’ями більше 2 років жили у підземеллях Борщівського району. Майже всі вижили та виїхали з країни.

Якщо печера Вертеба отримає статус об’єкта Cвітової Cпадщини, то матиме переваги у вигляді додаткових гарантій захисту та збереження, а також дослідження істориками та археологами підземних ходів; збільшиться фінансування на утримання печери з Фонду Світової Спадщини ЮНЕСКО. Тут також планується відновити фестиваль «Трипільське коло».

Друга печера, Оптимістична, що розташована біля села Королівка того ж району занесена до книг рекордів Гіннеса і є найбільшою у світі гіпсовою печерою. Довжина досліджених лабіринтів становить 216 км. Найбільшим скарбом печери є вторинні

mailto:[email protected]


~ 45 ~

мінеральні утворення, що протягом десятків тисяч років росли у підземеллі. Печера поступово становиться обладнаним туристичним об’єктом: в ній є облаштовані підземні стоянки, табори з гарячим напоями та провізією. Тут можна розбити табір і навіть придбати продукти [2].

У спортивно-туристичних цілях, для проведення регіональних і всеукраїнських змагань по спелеології використовується печера Млинки, що розташована поблизу села Залісся Чортківського району. Загальна довжина ходів не така велика як в Оптимістичної – всього 27 км, однак особлива тим, що можна прокласти маршрут будь-якої категорії складності, тому і є такою популярної серед туристів та спелеологів.

Печера Кришталева – являється однією з найбільших гіпсових печер Європи і розташована в селі Кривче Борщівського району. Особливість печери - підвищена іонізація повітря і води, абсолютна відсутність патогенних організмів, а отже усе це робить печеру перспективним об'єктом для рекреації та лікування [3].

Це єдина печера на Тернопільщині, що має освітлення і приймає туристів цілий рік. Екскурсійний маршрут, що складає 2,5 км та займає близько 2 годин не потребує спеціального спорядження, але ділянки печери закриті для туристів з метою збереження мікроклімату печери. У підземеллях було знайдено рештки тварин та рослин. Щорічні змагання зі спелеоорієнтування проводяться у Кришталевій печері та розвідувальні роботи, що відкривають нові ходи та зали.

Три вищезгадані печери є лише частиною відомих підземних пустот Тернопільської області, але всі вони потребують досліджень та захисту, перед тим як там буде устатковуватися туристична інфраструктура, а також лікування та профілактики. На території Тернопільщини державою охороняється 20 найбільш цінних печер, 7 з них найпопулярніших та найвідоміших - Озерна, Кришталева, Оптимістична, Більчанська, Млинківська, Ювілейна і Перлина. На відміну від інших гіпсових печер названі печери Поділля характеризуються багатством і різноманітністю мінеральних утворень: кристалів, а також кальцитових драпіровок і сталактитів. Вони оголошені пам'ятками природи загальнодержавного значення. Проте, печери потребують більшої уваги, а саме занесення їх до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО, а також уваги з боку влади.

Список використаних джерел: 1. Печера з Тернопілля може стати пам’яткою

ЮНЕСКО [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gazeta-misto.te.ua/yunesko/; 2. Мичко С. Печери Тернопільщини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tourclub.com.ua/uk/info/local-lore/ternopil-region/regional/caverns_ternopilschyna; 3. Печера "Кришталева" / Тернопільський обласний комунальний центр туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.centr-tur.te.ua/activity/tours/krushtaleva


~ 46 ~

ТУРИСТИЧНИЙ ТРИКУТНИК СТІЛЬСЬКО – ДУБРОВА – ІЛІВ: ІСТОРИКО-ЛОГІСТИЧНІ АСПЕКТИ ГОСПОДАРСТВА

М. І. Сеньків [email protected]

Національний університет «Львівська політехніка», Львів,

Територія сіл Стільсько, Дуброва та Ілів Миколаївського району Львівської області відома насамперед тим, що, за результатами археологічних розкопок, тут існувало потужне ранньосередньовічне місто – столиця Білої Хорватії. У наш час залишки печерних комплексів Стільського городища роблять цю територію привабливою туристичною дестинацією. Зокрема, серед львів’ян популярні тури: «У Стільсько до білих хорватів» (туроператор «Відвідай»), «Придністерська Хобітанія» (туристично-екскурсійна спілка “Geoattractions”), «Екскурсія у Стільсько» (туристична компанія «Час на мандри») та ін. Більшість таких турів проходять за маршрутом Миколаїв – Стільсько – Дуброва – Ілів. На рис. 1 бачимо, що села Стільсько, Дуброва та Ілів утворюють своєрідний трикутник. Оскільки саме у цих межах розташовувалося Стільське городище, ця територія є популярною в туристичному аспекті (також завдяки відносно незначній віддаленості від Львова – приблизно 40 км). Отже, можемо говорити про т. зв. туристичний трикутник. Площа цього трикутника становить 370 га, а загальна площа міста разом з укріпленнями, на думку О. Корчинського, сягала 250 га [1], тобто 68% площі досліджуваного трикутника.

Особливості ведення господарства на цій території у період існування тут великого міста цікавлять не лише науковців, а й туристів. Рельєф тут доволі складний, порізаний балками та ярами, що, ймовірно, значно впливало на господарство міста та довколишніх територій. У самому місті проживало ремісниче населення. Люди виготовляли різні залізні та кам’яні вироби. Тут знаходилося і виробництво заліза, про що свідчать знайдені рештки домниці та залізних шлаків, ями із запасами болотної залізної руди. Для того, щоб ворог не міг зненацька проникнути до міста, була влаштована система доріг, які вели в тупик (пастку) [2]. Зі сходу до міста вела Біла Дорога, вимощена з каменю-вапняку та річкової гальки. Важливу роль у зростанні міста відіграв той факт, що воно знаходилось на перехресті важливих трансконтинентальних шляхів, що з’єднували Схід із Західною Європою, Північ з Середземномор’ям [1].

На наше переконання, господарська система території досліджуваного туристичного трикутника у період існування тут великого міста та після нього мала виражені логістичні аспекти, зокрема, транспортно-логістичні та розподільчо-логістичні.

Транспортна логістика у господарській системі території досліджуваного туристичного трикутника проявлялася у таких напрямках:

Річкові перевезення. Стільсько витягнуте в долині річки Колодниця, яка також протікає через Дуброву. Назва цієї річки походить від того, що на ній широко


~ 47 ~

використовувалася праця рабів-колодників. Ріки в ті часи були єдиними надійними шляхами сполучення в лісистій та болотистій місцевості. Саме через Колодницю городище мало сполучення з Дністром, який пов’язував цю місцевість з греко-римським та візантійським світом [2]. Унікальною пам’яткою інженерної думки не лише в околицях Стільського городища, а й на значній території слов’янського світу, є система споруд, зведена давніми будівничими на р. Колодниці на початку Х ст. для здійснення руху невеликих річкових суден вниз по течії ріки до Дністра та у зворотному напрямку. Головну функцію у процесі шлюзування виконували три потужні греблі, розташовані поперек русла р. Колодниці у селах Стільсько, Дуброва та поблизу смт Розділ [1]. Через село Ілів протікає річка Іловець, яка, як і Колодниця, є притокою Дністра; зараз Іловець більше схожий на струмок.

Процес виробництва заліза. До виробництва заліза були притягнуті селяни з Ілова та Стільська. Основна їхня праця полягала у випалюванні дерева на вугілля та, можливо, у доставлянні болотяної руди як сировини для виготовлення заліза. Відомо, що, відробляючи панщину, селяни зі Стільська та Ілова возили руду до Демні, де також працювала кузня.

Рис. 1. Туристичний трикутник Стільсько – Дуброва – Ілів

Ліси використовувалися для виробництва деревного вугілля, без якого було

неможливо виробляти залізо. Постійні війни вимагали цього металу якнайбільше. Щоб видобути з галицької болотяної руди цетнар (64 кг) сирого заліза (криці), треба було спалити 62 кубічні стопи вугілля. Стопа мала біля 30 см. А щоб отримати це


~ 48 ~

вугілля, треба було спалити стос дерева (6,826 м3). Тому збільшення виробництва заліза в геометричній прогресії впливало на зменшення лісових масивів. На перековування заліза (фришування) йшло більше вугілля, ніж на його виплавляння (відповідно 43 та 19 цетнарів). При фришуванні втрачалося від 25 до 40% ваги сирого заліза. Тому стільські ліси знищувалися вуглярками...Відробляючи панщину, селяни Стільська також возили фірами дрова до Львова та Роздола. За часів Австро-Угорщини була прокладена вузькоколійна залізниця з Гути до Боринич; нею вивозили ліс, пізніше лінія була розібрана [2].

Розподільча логістика у господарській системі території досліджуваного туристичного трикутника проявлялася у:

Веденні торгівлі. У Стільському городищі було торговище і торгові комори. Як пишуть арабські джерела, то було величезне місто, в якому відбувалась торгівля три дні щомісяця [1]. Таким чином, городище було значним торгівельним центром.

Зберіганні зерна. На території городища практикувався своєрідний варіант зерносховищ. Зерно тримали закопаним в землю. Для цього в сухому ґрунті викопували глибокі ями, які в перерізі нагадували горщик з вузькою горловиною. Ті ями добре випалювали всередині (весь день горів вогонь), потім стінки обшивали солом’яними матами і засипали зерном. Зверху горловину, яка мала діаметр два метри і висоту чотири метри, утрамбовували половою. Над поверхнею землі мусило бути якесь накриття, яке би захищало яму від дощової води. В таких ямах зерно могло зберігатися до 10-15 років, не втрачаючи якості [2].

Печери городища, де колись жили монахи і які збереглися до наших днів, місцеві використовують у якості комор, тримаючи там картоплю і мотивуючи це тим, що там весь час однакова температура, і картопля добре зберігається до нового врожаю. Слід зауважити, що такі дії можуть призвести до руйнування печерних комплексів, що є неприпустимим.

Отже, села Стільсько, Дуброва та Ілів, а також територія, що знаходиться у своєрідному трикутнику, який вони утворюють, має багату історію, а отже, є перспективною туристичною дестинацією. Окремий цікавий пласт з історії цієї території становить господарство з чітко вираженими логістичними аспектами, зокрема, транспортно-логістичними та розподільчо-логістичними. Ці аспекти потребують подальшого виявлення та дослідження.

Список використаних джерел: 1. Корчинський О. Ранньосередньовічне місто на верхньому Дністрі / О. Корчинський // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Вип. 12. – 2008 – С. 267-282. 2. Лаба В. Стільсько: столиця білих хорватів?: історія села Стільсько від найдавніших часів до 1939 року / В. П. Лаба. – Львів, 2010. – 166 с.


~ 49 ~

ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ОЛЬВІЯ»

С.І. Лиман, М.В. Фомін [email protected]

Кафедра Туристичного бізнесу, Харківська державна академія культури, м. Харків

Питання збереження і раціонального використання культурної спадщини зберігає важливе значення в умовах розвитку європейського вектору Української держави. Особливу роль в цьому зв'язку грають об'єкти що пов'язані з історією формування Європейської цивілізації в цілому. В першу чергу до них відносяться пам'ятки греко-римської епохи - грецькі міста держави Північного Причорномор'я.

Не дивлячись на уявну провінційність цих комплексів, віддаленість від центрів Давньої Греції та Риму вони відігравали значну роль в історії, політиці, культурі своїх метрополій. Південь сучасної України був центром діалогу культур античного світу і місцевого населення, вплинув на процес розвитку всіх його учасників.

Але, на жаль, сьогодні, стародавні центри, де колись вирувало життя перебувають в незаслуженому запустінні.

Ольвія (суч. сел. Парутіно, Миколаївській обл.), Борисфеніта (о. Березань, Очаківський р-н Миколаївської обл.), Тіра (м. Білгород-Дністровський, Одеської обл.) сьогодніні стали туристичними центрами. Проте, того, самі історичні пам'ятки знаходяться в дуже важкому становищі.

Серед них найбільшою привабливістю володіє саме Ольвія, де присутні елементи інфраструктури (два виставкових комплекси, реставраційні та дослідницькі лабораторії), періодично проводяться роботи, пов'язані з розкопками, консервацією, реставрацією та музеєфікацією окремих ділянок городища, в літній час проводяться регулярні організовані екскурсії, працюють археологічні експедиції.

Але цих заходів недостатньо. Розгул мародерів, низький рівень фінансування наукової роботи, обмежені можливості в консервації вже відкритих об'єктів, а крім того відтік студентів гуманітарних спеціальностей, комерціалізація суспільства, падіння загального культурного і освітнього рівня призводить до втрати інтересу до пам'яток культурної спадщини, їх руйнування, а найцінніші артефакти осідають у приватних колекціях. Ці факти сьогодні стали закономірністю.

Системна криза вимагає інноваційного підходу в пошуках рішень. Теза «порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих» став особливо актуальним в зв'язку з цим. Важливою підмогою в фінансуванні як охоронної, так і наукової діяльності може стати археологічний туризм. Про це піднімалося питання неодноразово [1].

Теоретично, цей вид туризму може включати в себе все, що пов'язано з археологією, в тому числі відвідування археологічних пам'яток, музеїв, центрів інтерпретації та реконструкцій історичних подій, відродження місцевих промислів, фестивалів, театрів. Крім екскурсійно - пізнавальної складової існує напрямок,


~ 50 ~

пов'язаний з безпосередньою участю туристів в археологічних розкопках як волонтерів.

Така практика широко поширена в світі. За кордоном існує безліч організацій, що залучають молодь до збереження культурної спадщини. Значний інтерес має досвід Французької організації REMPART (розшифровується як відновлення і реабілітація пам'яток культурно-історичної спадщини). Це об'єднання асоціацій, діяльність яких присвячена порятунку і відновлення культурно-історичних пам'яток і культурної освіти. Вони активно залучають волонтерів до участі у відновленні пам'яток культурної спадщини в першу чергу у Франції [2].

Існує подібний досвід і в Україні. Залучаються добровольці до робіт в Чернігові та Львові. Волонтери працюють над реставрацією Невицького замку, унікальної пам'ятки Закарпаття [3].

Як правило, туристами-«археологами» стають люди до 40 років, часто «офісні» працівники. У нашій країні, нерідко це студенти неісторичних спеціальностей, які не проти відчути себе «археологом», але не готові присвятити цьому все життя. Така практика широко поширена [4]. Існують портали присвячені цьому питанню [5]. Можна поїхати на розкопки в Грецію, Єгипет, Індію. Наприклад, в Ізраїлі тиждень перебування на розкопках обійдеться туристу в $400- 450, в США і Європі - $600-1200. Найбільш дорогий варіант - навчання в археологічних школах, курс коштує $3-5 тисяч.

Участь для волонтера не вимагає підготовки. Здійснити таку подорож може практично кожна людина, що готова жити в наметі. В нагороду він отримує незабутні враження від дотику до таємниць давнини. Крім того, додому можна привезти і цілком матеріальні артефакти, з числа тих, що не здаються в музей через відсутність їх історичної цінності, але наділені колосальною цінністю для того, хто його самостійно знайшов і власноруч відкопав.

Сьогодні археологія, як і багато напрямків науки в Україні переживає ряд труднощів. У зв'язку з цим археологічний туризм міг би зіграти значну роль в збереженні унікальної культурної спадщини.

По-перше, через залучення до розкопок школярів, студентів і молоді можна формувати загальний культурний рівень, прищеплювати любов до рідної історії, її пам'яток, проводити профорієнтаційну роботу.

По-друге, за рахунок використання праці волонтерів–туристів можна отримати робочу силу для некваліфікованих робіт на розкопках або консервації пам'яток. По-третє, «археологи - туристи» нададуть матеріальну підтримку і візьмуть участь у фінансуванні дослідницької роботи.

Природно, що реалізація таких проектів потребує значних зусиль. Повинні бути розроблені спеціальні і комплексні програми. Але і результати можуть бути значними. Однак необхідно підкреслити, всяка інновація вимагає продуманого підходу. В даному випадку цілком доречний теза «не нашкодь». Список використаних джерел:


~ 51 ~

1.Спицын Ю.П. Археологическое наследие региона - составляющая часть историко - культурного ресурса развития туризма // Историко – культурное наследие Причерноморья: изучение и использование в образовании и туризме: Тезисы докладов. Сер.: История, археология. Ялта: РИО КГУ, 2011. С. 104 – 105.

2. Rechercher une mission [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rempart.com/n/tous-nos-chantiers-benevoles-stages-et-services-civiques/n:120322

3. Волонтеры пытаются дать Невицкому замку второе дыхание [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua-reporter.com/print/108331

4. Scotland promoting archaeological tourism [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gadling.com/2010/06/08/scotland-promoting-archaeological-tourism/

5. Archaeological, Educational, Historical and Cultural Tours Led by Renowned Scholars [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.farhorizons.com/our-trips/

ТЕМАТИЧНІ ПАРКИ ЯК НАПРЯМОК РОСШИРЕННЯ ТУРИСТСЬКОЇ ІНФРАСТУРКТУРИ РЕГІОНУ НА ПРИКЛАДІ СТВОРЕННЯ ЕТНО-КУЛЬТУРНОГО

РОЗВАЖАЛЬНОГО ПАРКУ «ДОНЕЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ»

В.А. Радько, В.В. Хорохоріна, М.М. Поколодна [email protected]; [email protected];[email protected]

Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова, м. Харків

Сучасна індустрія туризму є однією з найбільш значущих галузей світової

економіки. За останні три десятиріччя кількість туристів збільшилася майже у 4 рази, а прибутки від туризму – більш ніж у 25 разів [1]. Економіка деяких країн суттєво залежить від розвитку туризму, тому що він є майже єдиним джерелом валютних надходжень у країну.

У зв’язку зі значенням даної галузі у світі, дослідження процесів і закономірностей розвитку туризму, а також конкурентоспроможності країни на світовому туристському ринку є досить актуальним.

Закономірністю розвитку світового ринку туристсько-рекреаційних послуг стає зріст конкуренції, який пояснюється насиченістю багатьох секторів ринку та реалізацією стратегічних планів туристської експансії багатьох країн. Ресурсних фактор як і раніше грає важливу роль у розподілі міжнародних туристських потоків, але на успішність національного та регіонального туристського продукту зростаючий вплив має інноваційна діяльність підприємців та управлінських структур у галузі туризму.

Щоб держава або окремо взятий регіон мали змогу отримати максимальну користь від розвитку своєї туристської галузі, вони мають як можна краще розуміти та використовувати основні тренди світового туризму.

Згідно даним, наданим у 2011 році на конференції UNWTO у Лісабоні на сьогоднішній момент існує п’ять найбільш перспективних туристських напрямків [2]:

mailto:[email protected]


~ 52 ~

1. Пригодницький туризм 2. Екологічний туризм (природній туризм) 3. Культурно-пізнавальний туризм 4. Круїзи 5. Тематичний туризм (тематичні об’єкти та парки) Якщо та чи інша країна хоче отримати максимальну користь від цих трендів,

вона має проаналізувати свої туристські активи, які відповідають цим трендам, та сформувати на основі цього свої туристські продукти.

Особливу увагу при цьому рекомендовано приділити різноманітним добре організованим тематичним об’єктам та паркам. Це пов’язано з прогнозами UNWTO, згідно з якими час, який людина буде відводити на свій відпочинок у ХХІ сторіччі, буде скорочуватися, особливо на головних ринках постачальниках туристів. Згідно з проведеними дослідженнями мандрівники ХХІ сторіччя будуть «багаті на гроші, але бідні часом». Як наслідок, вони будуть шукати туристський продукт, який поєднує в собі максимальну кількість задоволення з мінімальним відрізком часу. З особливим успіхом досягти цієї мети допоможуть тематичні парки та круїзи, адже люди зможуть відвідати декілька місць за короткий термін. Тематичні парки – це унікальна індустрія, багатомільйонний бізнес з виробництва штучних, фантастичних просторів, які закликають подарувати відвідувачам незабутні враження [3]. Це також центри сімейного відпочинку та розваг, які можуть нести в собі не тільки розважальний, але й інформаційно-пізнавальний характер. Існує багато різновидів тематичних парків: етнографічні парки-музеї, культурно-історичні, національні природні, розважальні, науково-пізнавальні, Хай Тек парки, ярмарки, океанаріуми, дельфінаріуми, зоопарки і т.д. Доволі часто можна зустріти парки змішаної тематики, які поєднують у собі декілька напрямків. Така комплексність дає перевагу перед конкурентами, тому що різноманіття можливостей та функцій привертає більшу увагу туристів. Територія України характеризується виключно сприятливими умовами та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку та лікування населення, що дає змогу організації багатьох видів туристської діяльності. Серед тематичних парків найбільшої розповсюдженості в межах нашої країни отримали національні природні парки (створено 48 об’єктів), історико-культурні музеї – заповідники (створено 50 об’єктів), розважальні парки в межах крупних міст. Харківський регіон є центром освіти та культури України. На його території розміщенні популярні серед відвідувачів тематичні парки: Центральний парк культури та відпочинку ім. Максима Горького – розважального характеру, «Фельдман Екопарк» - природний ландшафтний парк на основі зоопарку, та три національних природних парка: «Гомільшанські ліси», «Дворічанський» та «Слобожанський». Проаналізувавши даний перелік тематичних парків можна сказати, що не


~ 53 ~

освоєним залишається історико-культурний напрям. Ідеальним місцем для розташування такого парку може стати місце на Харківщині, поряд з багатошаровою пам’яткою археології «Донецьке Городище». Зручне розташування не березі річки, недалека відстань від мегаполісу, відкритий простір, а головне – археологічне, історичне та культурне значення території є сприятливими факторами для створення етно-культурного, розважального парку. Насичена та комплексна дестинація зможе стати центром відпочинку та пізнання у регіоні.

За допомогою використання існуючих природніх й археологічних ресурсів та створення технічної інфраструктури парк зможе надати багато варіантів для проведення часу, серед яких може бути: проведення культурних, історичних, пізнавальних екскурсій, проведення майстер-класів з народних ремесл, танців та кулінарії; надання в прокат тематичних костюмів, фото- та відеозйомка, організація та проведення розважально-історичних вистав та концертів, виготовлення та продаж сувенірів, проведення музичних та етнічних фестивалів, організація особистих і корпоративних свят (дні народження для дітей і дорослих, ювілеї компаній, весілля і зустрічі клубів за інтересами); надання послуг кінної стайні, організація експозицій в музеї та за його межами, послуги тиру, прокат обладнання для водних розваг біля обладнаного пляжу, надання послуг з харчування та розміщення гостей у палатному середньовічному містечку [4]. Такий широкий перелік послуг приверне не тільки регіональних, а й закордонних туристів, що в свою чергу сприятливо відобразиться на стані регіональної економіки, адже мати місце буде не тільки прямий, але й мультиплікаційний ефект.

Таким чином, створення новітнього культурно-етнічного розважального парку “Донецьке Городище” поряд з однойменною археологічною пам'яткою національного значення приведе до підвищення туристського потенціалу регіону, стане центром духовного, культурного та фізичного розвитку людини та дозволить зберегти історичну спадщину з метою формування національної свідомості громадян.

Список використаних джерел: 1.Кудинова Е. В., Шаповал А. Ю. Современное состояние и тенденции развития туризма в

мировой экономике // Молодой ученый. — 2015. — №3. — С. 430-433. 2. Головні тренди світового туризму [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://nardepjournal.com/article/2013/93/GLAVNYE-TRENDY-MIROVOGO-TURIZMA 3. Тематические парки развлечений - краткий обзор индустрии[Електронний ресурс]. –

Режим доступу: https://www.architecturediscoveries.com/single-post/2016/09/14/ 4. Поколодна М.М. Шляхи використання археологічних ресурсів для цілей розвитку

туризму (на прикладі археологічної пам’ятки національного значення «Донецьке городище», Харківська область) / М.М. Поколодна, В.А. Заварзіна, В.В. Хорохоріна // «Економічний форум» Луцького національноготехнічного університету. – 2015. - № 3. С. 237-245.[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lutsk-ntu.com.ua/sites/default/files/u_

https://www.architecturediscoveries.com/single-post/2016/09/14/

http://lutsk-ntu.com.ua/sites/default/files/u_


~ 54 ~

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Тарабановська К.О., Бабаєва О.В. [email protected]

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків,

Україна

Розвиток туристичної індустрії необхідно пов`язувати з головною на сьогоднішній день проблемою - зміною відношення до природи у бік екологічної етики.

Стимулювання даного розвитку зрозуміле: сучасні екологічні проблеми не стосуються більше тільки одного певного суспільного прошарку, а зачіпають всіх, і інакше, ніж в 50-і і 60-і роки, коли забруднення і руйнування навколишнього середовища ще можна було компенсувати за допомогою зростаючого економічного становища, досвід руйнування навколишнього середовища отримує сьогодні, перед економічними кризами і структурним безробіттям, набагато більше значення

Екологічний туризм (англ. ecotour, ecotourism) - порівняно нове поняття в туристичній діяльності. Основна причина виникнення екологічного туризму знаходиться у невідрегульованості відносин у системі «суспільство-природа», або в туристичній інтерпретації - «туризм-екологія». Саме орієнтацією на екологічну складову можна пояснити підвищену увагу в останні роки до відвідування місць з незміненим або мало зміненим природним середовищем [1].

У багатьох країнах екологічний туризм стає супутником і невід'ємною частиною всіх видів туризму, інтегрує їх у загальний процес, а завдяки своєму максимально доступному (наочному) просвітницькому та освітньому потенціалу є чи не єдиним регулятивним та формуючим поведінку важелем управління урбанізаційними процесами, раціонального природокористування та охорони природи.

Прогулянки, пішохідні подорожі та альпінізм – це основні способи використання територій, що охороняються, особливо, гірських. На деяких заповідних територіях розташовані гірськолижні курорти. Пов’язана з ними діяльність може нанести шкоду природним умовам, призвести до забруднення водойм, посиленої ерозії грунту.

Туроператорів у більшості випадків мало турбує охорона навколишнього середовища. Тому ідеї екотуризму довгий час викликали і викликають певні дискусії у науковців. На практиці під брендом «екотуризму» активно реалізуються програми активного туризму (спортивно-оздоровчого, пригодницького, екстремального тощо).

В Україні сталий (стабілізуючий) екотуризм найбільш доцільно розвивати за двома напрямками. Перший - це урбокомпенсаційний екотуризм та екорекреація в


~ 55 ~

межах міста та приміського довкілля. Другий, пов'язаний із створенням у природо-господарських (буферних) смугах, що прилягають до природоохоронних територій, спеціальних екотуристичних економічних зон, де діяльність місцевих жителів з реалізації відпочиваючим та туристам послуг з розміщення і харчування продуктами домашнього господарства мала б пільги і стимулювалася на всіх рівнях [1].

В Україні існують об'єктивні обставини у формуванні системи екотуризму, з котрими не можна не рахуватися:

- Україна має у своєму розпорядженні унікальний природний потенціал, що в деяких випадках набагато перевершує збережені у світі кутки природи, що подають інтерес для туристів;

- Україна зберегла самобутність природних комплексів, що сполучать у собі красоту недоторканої природи зі звичаями і традиціями народів, що населяють природні території, що подає не тільки екологічний, але й етнографічний інтерес для мандрівників;

- Україна зарекомендувала себе у світі з боку схильності до зберігання і збільшення природозначущих цінностей загальносвітового значення, про що говорить розвинута мережа природоохоронних територій, що знаходяться під егідою міжнародних організацій;

- Україна має багаті традиції в області гармонізації стосунків людини з природою, що знайшли своє вираження в теорії і практиці заповідної справи і створенні науково обґрунтованої концепції екологічної безпеки країни.

Як і Україна, Харківщина багата на ресурси екологічного туризму. Зокрема, можемо назвати такі об’єкти ПЗФ як НПП Гомільшанські ліси, НПП Дворічанський, НПП Слобожанський, РЛП Великобурлуцький степ, Ізюмська лука та Печенізьке поле, крім того ряд заказників, пам’яток природи та заповідних урочищ [2]. Проте, окрім великої кількості ресурсів існує не менша кількість проблем для розвитку даного виду туризму. Основними перешкодами для розвитку туризму в регіоні є економічна, політична і соціальна нестабільність. Однак, розробка концепції сталого розвитку туризму в регіоні може збільшити значно більше приток туристів в регіон, тим самим забезпечити розвиток самої галузі та соціально-економічний розвиток регіону в цілому. Важливими проблеми розвитку даного виду туризму є також недостатнє інфраструктурне та кадрове забезпечення, низький рівень екологічної свідомості громадян.

Що стосується формування туристиних маршрутів екологічного спрямування на території Харківщини, то найбільш доцільно буде організувати його на території НПП «Гомільшанські ліси», оскільки це найбільш значна та цікава одиниця ПЗФ на території області.

Тур має три варіанти – базовий, економ та ЛЮКС, що робить його доступним для різних категорій населення. Так, проїзд у базовому турі пропонується автобусом, в економі – велосипеди (можна свій, можна - прокат). За бажанням, туристи у


~ 56 ~

базисному турі можуть їхати велосипедами, в економі – автобусом. Проїзд у ЛЮКС-турі – орендованим автомобілем бізнес-класу з водієм.

Проживання у базисному турі пропонується в палатках у с. Коропове, поблизу баз відпочинку, де, за бажанням, можна поїсти в кафе, скористатися столами, альтанками, купити дрова та ін..

Проживання в економ-турі здійснюється в будиночках бази відпочинку «Під Козачою Горою». Цей живописний куточок природи розташований на березі великої річки Сіверський Донець всього в 50 км. від Харкова. Тут є унікальна Козача гора де можна випробувати свої здібності в скелелазінні. А ще тут унікальні умови для рибалки на річці і на Білому озері.

Щодо проживання у ЛЮКС-турі, то це готель"Carnaval resort&spa" 4* - розважальний готельний комплекс, що не має аналогів за розташуванням, рівнем комфорту, сервісу та різноманіттям послуг.

Щодо екскурсій, що можуть бути проведені у програмах даних турів, Козача гора – природничий та козацько-етнографічний маршрути, Коропівське городище та Алано-болгарське городище.

Проаналізувавши ринок подібних послуг, можна помітити, що подібних турів на ньому не надто багато. Турфірми, в основному, пропонують одноденні екскурсії, рідше тури вихідного дня.

Як бачимо, існують різноманітні пропозиції, навіть нестандартні, як джип-тури. З першого погляду, здавалося б, цікавою ідеєю, але якщо ми говоримо про екотуризм, то джипи – не найкраща ідея, оскільки вони руйнують екосистеми.

Список використаних джерел: 1. Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: сучасні концепції менеджменту і маркетингу –

[Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://tourlib.net/books_green/dmytruk1.htm

2. ПЗФ Харківської області - http://harkiv.ru/ VIP index.files/PoiskPZF.htm 3. Національний природний парк «Гомільшанські ліси» - http://gomilsha.org.ua/

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ У НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРИРОДНОМУ ПАРКУ «ДВОРІЧАНСЬКИЙ»

Ю.І. Кандиба1, Н.В. Добровольська2

[email protected], [email protected] Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Харків

Національний природний парк (НПП) «Дворічанський», створений відповідно до Указу Президента України від 11 грудня 2009 року №1044, є об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. НПП розташований у Дворічанському районі Харківської області, його загальна площа становить 3131,2 га, і за цим показником він є найменшим НПП в Україні. Парк створений з


~ 57 ~

метою збереження, відтворення та раціонального використання цінних природних територій та об’єктів лісостепової зони, що мають важливе природоохоронне, рекреаційне та культурно-освітнє значення [2]. Пріоритетними для збереження на території НПП «Дворічанський» є крейдяні схили долини р. Оскіл з унікальним рослинним світом, який представлений багатьма видами, занесеними до Червоної книги України.

Поряд з науково-дослідною та еколого-освітньою діяльністю, важливе місце у функціонуванні НПП «Дворічанський» займає робота з організації туризму. Співробітниками парку розроблено низку туристичних маршрутів територією НПП. Територією національного парку простягаються дві екостежки: «Крейдяна стежка» та «Урочище Заломне» [1]. Розроблені маршрути екологічних стежок розраховані як на екскурсійні групи, так і на індивідуальних відвідувачів – школярів, студентів та ін. Для екскурсійних груп заплановано проведення розробленої тематичної екскурсії, а для окремих відвідувачів на маршруті встановлено інформаційні плакати та вказівники.

«Крейдяна стежка», загальною довжиною 5 км, знайомить із красою крейдяних схилів і заплави річки Оскіл. Друга екостежка «Урочище Заломне» прямує старою просікою і знайомить з лісовим урочищем національного парку. Це пішохідний маршрут для любителів спостережень за птахами.

Для любителів довготривалих подорожей існує пішохідна стежка протяжністю 24 км. Тривалість такого маршруту складає 3 доби з 2 ночівлями в наметах біля річки Оскіл, в околицях с. Новомлинськ та с. Кам’янка. Подорож пролягає вздовж зони крейдяних відслонень від с. Новомлинськ до с. Піски. На маршруті передбачені місця для фотографування цікавих природних об’єктів та панорами крейдяних схилів.

На території НПП «Дворічанський» розташовано 4 місця для короткочасного відпочинку. Ці місця для відпочинку використовується рекреантами пішохідного, водного, кінного та лижного туристичного маршрутів.

Однак, незважаючи на потенційно високу туристичну привабливість НПП «Дворічанський» та значну роботу його адміністрації, спрямовану на активізацію туристичної діяльності у його межах, рівень використання туристичного потенціалу парку залишається досить низьким. Причинами цього є:

1. Низька транспортна доступність, що зумовлено великою віддаленістю території НПП від обласного центру, населення якого потенційно є найбільшим споживачем туристичних послуг. Відстань від м. Харкова до смт. Дворічна автомобільними шляхами становить 130 км, яка при низькій якості асфальтового покриття долається рейсовим автобусним транспортом майже за 3 години. Слабке транспортне сполучення між смт. Дворічна та селами, розміщеними поблизу меж НПП (Красне Перше, Кам’янка, Піски, Тополі) також є стримуючим чинником для розвитку туризму на території парку.

2. Відсутність готельної інфраструктури у районному центрі на прилеглих до


~ 58 ~

НПП селах різко обмежує притік туристів, націлених на тривалий відпочинок. Проблемою є також недостатня потужність закладів харчування у Дворічанському районі.

3. Недостатнє інформаційне забезпечення туристичної діяльності, що зумовлено вкрай низьким рівнем державного фінансування НПП. Робота колективу співробітників парку виключно на ентузіазмі не може забезпечити його ефективне функціонування за всіма напрямами діяльності.

4. Створення перешкод діяльності адміністрації НПП «Дворічанський» з боку органів державної влади, судових інстанцій, правоохоронних органів, мисливських господарств тощо. Державні структури та правоохоронні органи захищають приватні інтереси бізнесу, часто приносячи в жертву природоохоронну діяльність. В таких умовах складно очікувати ефективної роботи колективу парку.

Для розвитку туристичної діяльності на базі НПП «Дворічанський» необхідно: 1. Розвивати транспортну та готельну інфраструктуру, збільшувати потужність

закладів громадського харчування у Дворічанському районі. Це завдання мають вирішувати у тісній співпраці органи державної влади, місцевого самоврядування та бізнесові структури – інвестори.

2. Посилити інформаційне забезпечення діяльності НПП «Дворічанський». В умовах недостатнього державного фінансування від Міністерства екології та природних ресурсів України на законодавчому рівні необхідно надати природоохоронним установам більше повноважень щодо забезпечення розвитку туристичної діяльності, зокрема розширювати перелік платних послуг, залучати бізнесові структури, спонсорів тощо, не виходячи при цьому за рамки природоохоронного законодавства.

3. Забезпечити всебічну підтримку діяльності НПП як з боку профільного міністерства, так і з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів тощо.

Список використаних джерел: 1. Звіт в.о. директора НПП «Дворічанський» Височина М.О. про роботу парку за 2012-2015 роки. – Режим доступу: https://www.slideshare.net/ShaparenkoSergey/dvor-park. 2. Національний природний парк «Дворічанський»: історія створення та початок шляху / Т.А. Атемасова, В.А. Токарський, М.О. Височин // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Сер.: Біологія. – 2014. - № 1097, вип. 19. – С. 5-10. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhb_2014_1097_19_2


~ 59 ~

ПРОБЛЕМАТИКА СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В ХАРКІВСЬКОМУ РЕГІОНІ О.В.Бабаєва, І.О. Антіпов


Киівського національного торговельно-економічного університету, м. Харків

Сільський зелений туризм є одним з найпоширеніших варіантів екзотичного туризму в світі, і, одночасно, є альтернативою масовим видам туризму у природному середовищі. Особливістю даного виду туризму є те, що туристу, який бажає відпочити на природі, не обов’язково при цьому знаходитись в унікальному чи охороноювальному місці. Сільський зелений туризм сприяє розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським жителям, яких серед подорожуючих більшість, активно відпочити в сільських помешканнях від міського способу життя, а місцевим жителям - покращити своє фінансове становище.

Сільський туризм — сектор туристської індустрії, орієнтований на використання природних, культурно-історичних та інших ресурсів сільської місцевості та її особливостей для створення комплексного туристичного продукту. Особливістю є те, що туристи деякий час ведуть сільський спосіб життя, знайомляться з місцевою культурою і місцевими звичаями, беруть участь в традиційній сільській праці.

В Україні в кожному регіоні наявні певні ресурси розвитку сільського зеленого туризму, але для того щоб бути впевненим в тому що регіон є придатним для цього виду туризму, існують специфічні риси, якими повинен володіти агротуристичний регіон, для успішного розвитку сільського зеленого туризму.

В Харківській області сільський зелений туризм розглядається як перспективний напрям розвитку сільських територій, оскільки дозволить вирішити низку соціально-економічних проблем, може забезпечити збільшення реальних доходів селян за рахунок реалізації сувенірної продукції, розроблення туристичних маршрутів, надання екскурсійних і додаткових послуг, покращення малого бізнесу в сільській місцевості. Для активізації подальшого розвитку вказаного виду туризму на Харківщині впроваджена програма мікрокредитування підприємців, де одним із пріоритетів фінансування є підтримка саме сільського зеленого туризму, але вона не користуються популярністю у сільських господарів.

За даними державного відділу статистики, на 2017 р. в Харківській області налічується 1677 населених пунктів даного типу, але в сільському зеленому туризмі використовуються не більше 4%.

Сільський зелений туризм у Харківській області, на даний час лише бере початок і має досить велику перспективу розвитку,на сьогодні ринок пропозицій з здійснення даного виду туризму у Харківському регіоні досить обмежений і є переважно популярним для невеликої кількості людей, але декілька варіантів які привертають увагу невеликого сегменту туризму .


~ 60 ~

Прокинутися під спів півня, вийти рано вранці у двір і насолодитися ранковою свіжістю, пробігтися вузькою стежкою до річки, скупатися, а після повернення випробувати парного молочка. А якщо є бажання, можна повести корову на пасовище, погодувати курей, качок та гусей, покопатися в городі, збирати лісові ягоди. Це все може запропонувати Харківська область.

В Харківській області існує сільський зелений туризм, але з ряду причин відшукати його не просто. Туристичні фірми не пропонують турів в даному напрямі. В основному їхні пропозиції включають в себе оренду будиночку на березі водойми. Ефективніше буде обдзвонити районні відділи культури і туризму, де дають телефони господарів, що практикують зелений сільський туризм, оскільки навіть в Інтернет-ресурсах досить не просто знайти агросадиби та інформацію про них, або інформація є досить застарілою.

Варто представити найперспективніші варіанти відпочинку Варіант 1. Так, в Чугуївському районі можна відпочити від міського життя в селі

Зарожне (30 км від Харкова). На громадському транспорті від станції метро Індустріальна дістатись можна за півгодини. На околиці села в оточенні розкішної зелені знаходиться чудовий хуторок «Тарасова садиба». Тут гостям пропонують чотиримісну кімнату з каміном, але якщо відпочиваючих всього один або двоє, до них нікого не підселюють. Харчування або самостійно готувати, або готувати господині за домовленістю. Господарі можуть пригостити медом з власної пасіки, козячим молоком, перепелиними яйцями. На хуторі велике господарство – кози, вівці, страуси, коні, перепели, собаки і кішки. Для дітей – краща розвага годувати тварин та доглядати за ними. Дорослим же пропонують кінні походи в мальовничий ліс і до Печенізьким водосховищем. Проживання однієї людини коштує 50 грн на добу, з маленьких дітей грошей не вимагають.

Варіант 2. Всього в 40 км від Харкова знаходиться одне з найкрасивіших місць області – Коробові хутори. «Зелена садиба» розташований в самому центрі національного природного парку Гомільшанські ліси. У цьому розкішному місці можна зняти чудовий дерев'яний будиночок з усіма зручностями. «У нас в будиночках дерев'яні ортопедичні ліжка, кухня з посудом – ложки, виделки, каструлі, сковорідки, газова піч, холодильник. Літній душ, туалет, альтанки, мангал. У середньому в добу з людини 75 грн. Кімнати на 2-3 людини», - розповідає господар Олексій Іванович. А всього в 50-ти метрах - Сіверський Донець, де орендований шматочок берега. Тут можна плавати, загоряти, кататися на човнах, катамаранах. Можна взяти напрокат велосипед і покататися по парку, помилуватися незвичайними рослинами, зустріти оленів, лосів, козуль, кабанів. А якщо збереться група відпочиваючих, екскурсоводи розкажуть про визначні пам'ятки краю, проведуть на руїни Козачого монастиря. За словами господаря, місцевість настільки цікава, що можна розповідати годинами, а екскурсії можуть тривати від 2-3 годин до цілої добиВаріант 2


~ 61 ~

Варіант 3. В смт Печеніги (50 км від Харкова) пропонують відпочити в пречудовому місці – поруч з лісом та річкою. Світлана Гапонник здає відпочиваючим п'ять кімнат в своєму будинку. У кожній окремий санвузол, правда, теплий душ тільки в лазні. З людини беруть по 80 грн. в добу. Господиня хвалиться хорошим урожаєм полуниці і черешні з власного саду, а сметану, сир та овочі їй приносять по замовленню. «У нас дуже красиво – сад, ліс та річка поряд. А сусіди тримають різних тварин і птахів.

Можемо зводити відпочиваючих на ослячу ферму, там господарі дозволяють кататися на осликах», - розповідає Світлана Володимирівна. У Печенігах можна сходити в старовинну церкву, музей художника Семирадського, покататися на катерах по водосховищу.

Варіант 4. У Валківському районі «зелених» туристів чекають в селищі Добропілля (40 км від Харкова). Відпочиваючим надають триповерховий будиночок з лазнею, кухнею, кімнатою відпочинку і спальнею. В залежності від кількості відпочиваючих за будиночок в добу просять від 150 до 600 грн. Наприклад, для мами з дитиною проживання тут обійдеться в 150 грн щодня, каже господар Микола Іванович. Господарі обіцяють смачно годувати сільськими стравами – борщем, варениками, свіжими овочами та фруктами з власного городу. Триразове харчування обійдеться гостю в 80 грн, годування дітей вполовину дешевше. Допускається варіант і самообслуговування. Будиночок стоїть на березі озера, тому можна рибалити або покататися на човні до лісу і збирати лісові ягоди. Є власний пляж, де дозволяють засмагати. А у дворі стоїть альтанка, висить гамак і дитячі гойдалки. За бажанням гості можуть зануритися в сільські клопоти - годувати курей і гусей, пасти і доїти корову.

На сьогодні ринок пропозицій зі здійснення даного виду туризму у Харківському регіоні досить обмежений і є переважно популярним для невеликої кількості людей. Такі заклади розташовані переважно у Печенізькому, Золочівському, Нововодолазькому, Зміївському, Дергачівському, Дворічаньскому районах. В той же час регіон має досить непогані ресурси для розвитку сільського туризму, і за умови добре розвиненої туристичної інфраструктури потенціальне коло споживачів даного продукту можна було б значно розширити.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГІРСЬКОЛИЖНИХ КУРОРТІВ – БАЗИС ДЛЯ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ГІРСЬКОЛИЖНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Т. А. Осадча, О. В. Петренко [email protected]

Торговельно-економічний коледж Київського національного торговельно-економічного університету, м. Київ

Сьогодні туризм виступає однією з високодохідних галузей господарювання,

яка в сучасних умовах глобалізації безперервно та динамічно розвивається,


~ 62 ~

сприяючи вирішенню цілого комплексу життєво важливих соціально-економічних проблем. У цілому, туризм впливає на темпи економічного зростання, поліпшення показників торговельного балансу, зменшення безробіття та стабільність валютного курсу в державі [1].

Із кожним роком розвиток туризму в Україні набуває все більших обертів. Наразі спостерігається суттєве зростання інтересу українців до гірськолижного спорту як виду активного відпочинку. Така динаміка зацікавленості засвідчує про активний розвиток гірськолижного туризму в нашій країні, особливо протягом останніх 15 років. Раніше географія українського гірськолижного туризму була досить невеликою й обмежувалась Карпатськими горами, приміром: Славсько та Сколе у Львівській області, Ясіня та Воловець у Закарпатській області, Яблуниця в Івано-Франківській області.

На сьогодні, до традиційних гірських місцевостей приєднались регіони в яких гір немає, але є схили придатні для спуску на гірських лижах. Так, завдяки ентузіастам, з'явились бази відпочинку в межах Києва, а також в Київській, Полтавській, Харківській та Черкаській областях і, навіть, в Одеській області та Маріуполі. Зрештою більшість гірськолижних баз розвинулися в повноцінні гірськолижні курорти.

Найбільш розвиненим в Україні гірськолижним курортом визнано гірськолижний комплекс Буковель (с. Яблуниця Івано-Франківської області). Тут наявна сучасна гірськолижна техніка з підготовки трас і створення снігового покриву, яка, за потреби, робить тривалим період функціонування даного гірськолижного курорту [3]. Проте, найбільш тривалий період катання на гірських лижах, включно аж до травня, можливий на горі Драгобрат, що в Закарпатській області. Найбільшу протяжність має траса спуску біля села Кострино Закарпатської області, але ці схили знаходяться за містом Ужгород і є найбільш віддаленими від інших регіонів України. Натомість, найбільш зручне розташування сучасної гірськолижної бази Плай у Львівській області біля міжнародної автомобільної траси Київ – Чоп.

Однак не менш важливим аспектом щодо вибору потрібного гірськолижного курорту вважаємо правильне інформування гірськолижників про карти трас. Мова йде про умовне позначення умовне позначення схем спусків, типів витягів, закладів різних сфер обслуговування. Приміром, для більшості початківців (з урахуванням їх фізичної підготовки і віку), особливо важливим є вибір гірськолижних баз в залежності від складності трас та спільного відпочинку з дітьми.

Окрім того, зважаючи на зимовий період, туристи змушені визначатись з можливостями розміщення і проживання на період відпочинку, проїзду до гірських баз та вартості послуг у сфері обслуговування. Наприклад, вартість перебування на курорті Буковель значно більша у порівнянні з простими гірськолижними базами. До таких можна віднести і бази у селищі Славсько Львівської області, яке має пряме залізничне сполучення зі Львовом, Ужгородом, Харковом та багатьма містами України, що робить цю місцевість популярною серед бюджетних туристів.


~ 63 ~

Рис. 1. Класифікація гірськолижних курортів в Україні відповідно до фізико-географічної властивості гір: а) за складністю трас; б) за типом витягів.

Рис. 2. Класифікація гірськолижних курортів в Україні за загальною вартістю

перебування.

Рис. 3. Класифікація гірськолижних курортів в Україні за можливістю проїзду.

Рис. 4. Класифікація гірськолижних курортів в Україні за рівнем сервісу

обслуговування.

За складністю трас

Для початківців

Прості траси

Траси середньої складності

Складні траси

Траси змішаного типу

За типом витягів

наземні

повітряні

крючкові

крісельні

бугельні

люлькові

За загальною вартістю перебування

Бюджетний варіант Дорогий варіант Різні можливості

За можливістю проїзду

Залізничним транспортом Автомобільними шляхами

За рівнем сервісу обслуговування

Прокат сучасного

спорядження

Заклади громадського

харчування

Готелі Додаткові

розваги Транспортний

сервіс


~ 64 ~

Проаналізувавши вище зазначені аспекти попиту на гірськолижний туризм та узагальнюючи загально прийняті умовні позначення щодо загальних карт схилів, схем гірськолижних трас, характеристик витягів пропонуємо прийняти до використання наступну систему класифікації гірськолижних курортів в Україні (рис.1 – 4).

На схемах спусків траси для початківців традиційно позначаються зеленим кольором, прості траси – синім, траси середньої складності – червоним, складні траси – чорним, а траси змішаного типу позначають кількома кольорами (наприклад, траси 2В на г. Буковель і 5H на г. Чорна Клева, курорт Буковель).

Гірськолижний туризм користується великим попитом серед людей різного матеріального достатку. Перед поїздкою на гірськолижний курорт кожному туристу важливо визначитись, яка загальна вартість перебування буде прийнятна за фінансовими можливостями.

Подібне до попереднього рішення потрібно приймати туристу і під час вибору способу проїзду.

Варто зазначити, що серед туристів постійно зростає попит на якісне обслуговування, яке стосується не лише сфер прокату спорядження, харчування та проживання, а ще й розвитку інфраструктури додаткових розваг (сувенірні крамниці, ковзани, прокат снігоходів, боулінг, більярд, дискотеки, караоке, кінотеатри, сауни, басейни тощо) і транспортного сервісу (зручність проїзду, наближеність до центральних автомагістралей).

Основною проблемою розвитку гірськолижного туризму в Україні є неефективне та нераціональне використання природних ресурсів, а також відсутність чіткої стратегії розвитку індустрії гірськолижного туризму та його регулювання. Вважаємо, що приведення інфраструктури гірськолижних курортів до європейських стандартів значно прискорило б розвиток гірськолижного туризму в Україні та сприяло збільшенню кількості відпочиваючих не лише з України, а й з-за кордону.

Підсумовуючи все вищевикладене, можна зробити висновок, що інтенсивний розвиток гірськолижного туризму в Україні сприятиме туристичному іміджу нашої країни й утвердженню її як гостинної держави.

Список використаних джерел: 1. The Travel and Tourism Competitiveness Report 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www3.weforum.org/docs/WEF_TT_ Competitiveness_Report_2013.pdf.

2. Туризм – рушій соціально-економічного розвитку країни [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lvivforum.com.ua/document/Gordiyenko.pdf.

3. Bukovel [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://bukovel.com.


~ 65 ~

ТЕМНИЙ ТУРИЗМ» (DARK TOURISM) ЯК НАПРЯМ ТУРИЗМУ СПЕЦІАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ В УКРАЇНІ

О.О.Фастовець [email protected]

Національний університет фізичного виховання та спорту України, м. Київ

Зростання попиту на спеціальні види туризму або туризм спеціальних інтересів (Special Interest Tourism) є одним з основних трендів розвитку сучасної туристичної індустрії. Стабільне зростання цього сегменту обумовлено тим, що вибір дестинації все частіше визначається особистими потребами та метою туристів. В цілому, проаналізував різні погляди на поняття «спеціалізований туризм», можливо до спеціалізованих видів туризму віднести тури, що повністю або частково характеризуються наступними ознаками: 1) немасові, достатньо рідкісні види туризму; 2) працемісткі по створенню кінцевого турпродукту; 3) капіталомісткі види туризму;4) тури, що поєднують ознаки різних видів туризму; 5) нові види туризму, обумовлені вторинними потребами людини; 6) види туризму з використанням нетрадиційних джерел фінансування [1].

Тому в узагальненому вигляді «туризм спеціальних інтересів» – це вид туризму, який передбачає подорожі споживачів, у яких вибір місця відпочинку визначається особливою мотивацією, а рівень задоволення визначається набутими в результаті подорожі враженнями. Одним зі видів туризму спеціальних інтересів, що активно розвивається останнім часом є «темний туризм» (dark tourism). «Темний туризм» (Dark tourism) представляє собою подорожі в місця, які як правило ототожнюються із смертю, сумом, стражданнями. Темний туризм передбачає відвідання кладовищ та поховань, поїздки до місць катастроф (екологічних або техногенних), стихійних лих та місць масової загибелі людей. Темний туризм має кілька різновидів: «туризм катастроф)» ,«цвинтарний або некрополів», «туризм привидів або містичний туризм».

Рис.1 Різновиди «Темного» туризму (Dark ttourism)

Темний туризм

(dark tourism)

туризм катастроф

цвинтарний або

некрополів

туризм привидів або

містичний


~ 66 ~

Широкого поширення термін «dark tourism» набув у 2000 р. після виходу праці професорів Шотландського університету М. Фоулі та Дж. Леннона «Темний туризм». Першими «темний» маршрут розробили та реалізували американські туроператори, які почали возити людей до місця катастрофи дирижабля «Гінденбург» у штаті Нью-Джерсі. В Україні до такого виду туризму можна віднести: експедиції до Чорнобильської зони, екскурсії до Личаківського кладовища у Львові, Байкового або Лук’янівського кладовищ, Бабиного Яру у Києві, некрополя М. Пирогова у Вінниці та інші. Необхідно зазначити, що подібні подорожі – це не розвага, а формування світогляду та виховання особистості.

Туризм катастроф орієнтується на людей, яким до вподоби подорожі по місцях стихійних лих та місцях, що доведені людством до надзвичайних станів. Ідея створення таких турів належить екологам, що таким чином намагаються привернути увагу суспільства до екологічних проблем. Більшість промислових підприємств та місця видобутку корисних копалин – потенційні об’єкти туризму катастроф. Кар’єри, терикони, промислові відвали, провали та інші антропогенні форми рельєфу – все це заслуговує на вивчення й розуміння екологічних наслідків. В Україні відразу згадують тури до Чорнобиля, проте кар’єри у Кривому Розі, промислові зони Маріуполя та Краматорська, знаходяться на межі з темним та індустріальним туризмом. Метою огляду покинутих населених пунктів, зон відчуження є бажання відчути катастрофу, зрозуміти, як буде виглядати можливий апокаліпсис. Після аварії на японському ядерному реакторі на АЕС «Фукусима-1» в усьому світі підвищився попит на тури до атомних об’єктів, а туристи стали більш активно відвідувати колишні та нині діючі станції. В Києві діє туристичний оператор Чернобиль тур, який пропонує тури до Зони, розширену програму відвідання у супроводі письменника та ліквідатора Сергія Мирного або спеціально підготовлених гідів, навчання навичкам радіаційного виживання, імені сертифікати про відвідування Чорнобильської зони відчуження. Тривалість турів коливається від 1, 2 до 3-7 днів. Вартість коливається від 39 до 400 дол. та залежить від тривалості туру [2]..

Туризм «смерті» – відвідання місць із трагічною історією (Голодомору ті турута Голокосту, місць колишніх концтаборів і страт, битв, в’язниці, музеї тортур). З Такі місця справляють важкі враження, проте не можна забувати про трагічні сторінки історії, життя країн, народів, людей. До таких об’єктів в Києві можна віднести національний музей «Меморіал жертв голодомору», Бабій Яр. У Львові – тюрму на Лонцького: музей у застінках колишньої катівні, у Дніпрі – музей «Пам’яті єврейського народу та Голокост в України у Менорі, у Запоріжжі на Верхній Хортиці – пам’ятник менонітам, жертвам релігійних переслідувань.

Некропольний туризм є найбільш розвиненим напрямом, тому що багатьом цікаво відвідувати місця поховання відомих людей, а історичні кладовища з часом набувають цінності як музеї сакральної скульптури та архітектури. Україну відвідує багато іноземців, чиї рідні тут жили, загинули, поховані. Державним історико-культурним музеєм-заповідником проголошено Личаківське кладовище у Львові.


~ 67 ~

Некрополь із мумією М. Пирогова у Вінниці є прикладом місця поховання відомої людини. Проте неприпустимим є те, що при зйомках часто не розуміють, що великі пальці в Освенцім є недоречними. Як глузд виглядає посмішка з рустованого бамперного автомобіля в Прип'яті 1986 р. після аварії на Чорнобильській АЕС. Пристрасть мандрівників до відвідування місць, пов'язаних із смертю та стражданням, набуло популярності досить давно. Марк Твен присвятив повну главу Помпеї в «Простаки за кордоном». У виданнях Інституту досліджень темного туризму в Великобританії зазначають, що так званий "темний туризм" не є новим явищем, проте новим стало те, як останнім часом деякі туроператори виходять на ринок із шокуючим турпродуктом. Наприклад: відвідувачам тунелів Cu Chi біля Хо Ши Міна обіцяють шанс вистрілити АК-47 в знаменитому партизанському лабіринті В'єт Конґ ... за ціною. У програмах деяких турів до Ізраїлю пропонуються виїзди на Голландські висоти та очікування спостереження за ракетами в режимі реального часу в активній зоні війни. Тому, проблема полягає не у виборі місця призначення, а e намірі, що лежить в основі вибору. Відвідання скорботних місць повинно поглибити наше розуміння проблем, а не просто показати або насолодитися деякою хворобливою цікавістю. Надзвичайно важливим є коректне висвітлення таких сумних, проте важливих питань, як геноцид, тероризм та ядерна катастрофа.

Містичний туризм, подорожі до загадкових місць задовольняють цікавість людей до надзвичайного та надприродного. У туристів користуються популярністю Замки з привидами та вампірами, чаклуни та мольфари, місця чудес та унікальних релігійних дій, УФО та будь-яка паранормальна активність. Усе це є метою відвідування поціновувачів містичного туризму. До найзагадковіших місць відносять Антонієві печери в Чернігові, Кам’яну Могилу під Запоріжжям, історія якої давніша ніж єгипетські піраміди, Мавринській майдан на Дніпропетровщині, музей мольфарства у Карпатах тощо. Отже, цей вид туризму має впливати на формування світогляду людей та має перспективи існування й розвитку в Україні.

Список використаних джерел: 1.Чорнобиль тур. - офіційний сайт національного провайдера екскурсій в Чорнобильську

зону. https://www.chernobyl-tour.com/ukraine/?action_skin_change=yes&skin_name=ua

РЕСУРСИ РОЗВИТКУ МІСТИЧНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ Магера А.О., Яковчук О.В.


Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків

В останній чверті XX століття в духовній культурі намітилася і отримала певної розвиток своєрідна тенденція: відродження, здавалося б, давно вичерпаних феноменів духовного життя – містіцізму, міфології, магії, езотеризму, окультизму, квазінаукової міфотворчості і тому подібних явищ. Особливо ця тенденція захопила


~ 68 ~

мас-медіа. Завдяки великій кількості відповідних шоу на телебаченні, інтерес до непізнаного і аномального продовжує культивуватися до сьогоднішнього дня. Це вірно як по відношенню до світової ситуації в цілому, так і по відношенню до українського суспільства.

Темний і містичний туризм вже давно є предметом вивчення західної соціології туризму, проте в Україні подібних досліджень немає – лише поверхневий опис явища, коли турист відвідує місця, пов’язані зі смертю.

Містичний туризм існує відокремлено від пізнавального. В очах скептично налаштованих туристів він набуває розважального несерйозного з точки зору науки характеру. Містичні тури пов’язані з природнім бажанням людини доторкнутися до незвіданого. Одні прагнуть вкоренитися у своїй вірі в надприроднє, інші шукають у таких турах розвагу, треті вбачають у містичних екскурсіях можливість цікаво і небанально ознайомитися з містом. Так чи інакше відвідання зон з паранормальною активністю є заманливим і задовольняє в першу чергу інтелектуальні і емоційні потреби туриста.

Містичний туризм досягає найбільшого попиту у історичних місцях. Там, де дороги і будівлі з’єднують екскурсантів із минулим. Ті, хто вірять у потойбічне, стверджують, що примари можуть бути помічені в будь-якому з будинків, у в'язницях, в скверах. Таким чином антропогенними ресурсами містичного туризму є: історична архітектура і біосоціальні пам’ятки як «свідки» життя померлих відомих осіб; сади, парки, де була нібито зафіксована паранормальна активність; музеї та івенти, присвячені похмурій тематиці; інші об’єкти людського походження, що набули слави «проклятих місць».

Таким чином, досліджуючи містичний туризм, слід розглядати туристичний потенціал не тільки як традиційне виявлення чогось існуючого, наприклад, з точки зору попиту і пропозиції, а й чогось можливого, насамперед з точки зору наявності на території відповідних матеріальних і нематеріальних ресурсів. Більшість країн володіють потенціалом для розвитку містичного туризму, однак лише одиниці з них користуються цією можливістю. Найбільшого успіху в організації містичного туризму досягли ряд США, Австралія і країни Європи. Традиційний у сприйнятті містичний туризм прижився лише у країнах Європи, Північної Америки і Австралії пояснення цього феномену потрібно шукати у культурних і релігійних традиціях, відношенні різних народів до феномену появи привидів.

Не дивлячись на те, що саме поняття «містичний туризм» у багатьох співвітчизників викликає подив і нерозуміння, ця індустрія починає перші кроки Україною. Деякі українські мас-медіа вже озвучували дану новину, приділяючи левову долю уваги Закарпаттю. На протязі віків в цьому краї траплялося багато подій, пов’язаних із дивними явищами. Забобонність місцевого населення можна пояснити тим, що область – єдина в Україні, де переважає сільське населення, яке традиційно схильне вірити у надприродне. На Закарпатті також велика кількість


~ 69 ~

релігійних громад. Все це взаємопов’язані речі, що й породжують уявлення, яких не знає урбанізоване населення.

Коли на території України домінували язичницькі погляди, ці землі «кишіли» русалками, лісовиками, водяними та іншою нечистю. Сьогодні ці легенди звучать по дитячому казково. Містичні традиції йдуть в ногу з часом. Україна володіє необхідним ресурсним потенціалом для створення місць паломництва любителів моторошних казок і легенд.

Найбільшим потенціалом для розвитку містичного туризму володіють Львівська, Закарпатська області, АР Крим, Київ, Одеса. Що лежить в основі тутешніх моторошних легенд – жива уява, спроба привернути до себе увагу або дійсно щось, чого не може пояснити сучасна наука? Ясно одне: історії про зустрічі з потойбічним складають помітну частину фольклору сучасної України.

Певні території України діставали етноніми чи топоніми з демонологічною ознакою: Чорний ліс, Чорний мочар, Чорне озеро, Чорна ріка. Тобто щось темне, погане. Такими назвами люди попереджали, що годиться в цих місцях бути обережними. Фактично огороджували себе від негативних сил. Це ще один привід привернути увагу туристів до України. Окрім традиційного ототожнення містичного туризму з розповідями про примар і вампірів, вітчизняні організатори туризму могли б запропонувати ширший асортимент легенд про надприродне.

Єдиним на 100% безпрограшним варіантом для розвитку індустрії містичного туризму є Західна Україна. Традиції цього регіону стали повноцінною і невід'ємною частиною світової історико-культурної спадщини. В регіоні простежуються активні процеси взаємодії між західною і східною формами європейської культури. Серед історичних пам'яток маємо різноманітні твердині (замки, святині, кам'яні мости, некрополі). Під великими містами десятками кілометрів тягнуться підземні ходи, де можна знайти старовинні написи, малюнки на стінах і навіть предмети побуту. Практично кожне місто з багатою історією в Україні має свою мережу прихованих лабіринтів. Підземелля є під Луцьким кафедральним собором, під Рівним у вигляді залишків старовинного поселення, під Острогом, під Львовом [68]. Докладніше з містичними ресурсами України, перерахованими в табл. 1.4, можна ознайомитися у додатку Д.

Аналізуючи наявність турів містичного спрямування по Україні, можна зробити висновок, що така пропозиція обмежується лише екскурсіями з містичним нахилом («Таємниці та містерії Закарпаття», «Містичний Київ», «Містичний Львів» тощо). Серед підприємств, що виробляють екскурсійний туристичний продукт містичного направлення є львівські фірми «Світ на мандри», «Тур Де Львів», «Улюблений Львів», «Атлас», «Легенди Львова», «Топ-тур Львів»; київські фірми «Лавка дивовижних екскурсій», «Smart&Clever», «Перше екскурсійне бюро». Як вже згадувалося, містичні екскурсії, що проводяться на території Закарпаття і Дніпропетровська є цілком аматорськими і відбуваються нерегулярно – як правило


~ 70 ~

на Halloween. Візуаліально з потенційними вітчизняними ресурсами містичного туризму можна ознайомитися у додатку Е.

У минулі часи, коли люди вміли відчувати місця сили, міста засновували саме на таких місцях. Харків славиться місцями, де періодично відбувається щось таємниче і з раціональної точки зору не з'ясовне. За легендами примари бродять в більшості старовинних будівель Харкова: Літературний музей, Апеляційний суд, старий цирк. Легенді про привида в будинку з Химерами – вже багато років. У районі вул.Пушкінської в минулому столітті було кілька кладовищ. На одному з них зараз Молодіжний парк. До сімдесятих років тут ховали почесних жителів міста. Тут спочивали Бекетов, Багалій, Алчевська, Сумцов. Їхні могили перенесли, а склепи і хрести інших харків'ян просто зрівняли з землею. У парку і зараз залишилося кілька могил. У тому числі – поета з Миколи Хвильового, який застрелився. Існують й інші легенди.

Слід додати, що два депо харківського метрополітену звели на місці колишніх кладовищ. Похмурі байки, легенди та історії, пов'язані з проклятими місцями, гуляють у народі. Але найбільше секретів таять місцеві катакомби. Там нібито знаходяться потаємні магічна кімната, де зберігається книга із записами про майбутнє всього людства.

Отже, розвиваючи містичний туризм можна запропонувати нові, містичні маршрути, відштовхуючись від місцевих легенд. Тим більше, сьогодні люди хочуть видовищ і гострих відчуттів. Тому, організовуючи містичний туризм по Харкову, пропонується керуються правилом: «Там, де легенди немає, її треба придумати». Наприклад, туристам можна запропонувати подорож до Старому Мерчику або Садиби у Шаровці. Тут їм розказали б історію маєтків, а одягнені в примар актори створили б атмосферності. Містики додасть екскурсія в місцевий «Грот всіх святих» і до язичницького жертовному каменю.

ОДЕСА І ПЕРСПЕКТИВИ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ НА ФОНІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ О.Л. Гура, Я.В. Магурян

[email protected] Одеський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, м. Одеса Ситуація на ринку туризму залежить від ряду чинників, таких як загальна

політична ситуація в країні, економічна стабільність в регіоні і державі в цілому, конкурентоспроможність підприємців на місцях, розвиток інфраструктури, здатність швидко реагувати на виклики туристичного ринку тощо.

Виникає питання, що Одеса може запропонувати іноземним туристам, і куди буде спрямований подальший розвиток туристичного потенціалу регіону в контексті євроінтеграційного вектору зовнішньої політики України.


~ 71 ~

Безвізовий режим збільшить потік туристів в європейські країни і дозволить українським туристам витрачати більше грошей на самі поїздки. Проте національний ринок постраждає – відбудеться відтік внутрішніх туристів за рахунок комфортабельніших курортів Болгарії, Греції і Туреччини, куди вже не буде необхідності оформляти транзитні візи.

Український сегмент ринку для середнього класу ще нерозвинений до тієї міри, щоб задовольнити платоспроможний попит вимогливого туриста з Європи. З іншого боку, мало кого з країн ЄС, можна зацікавити відвертою дешевизною.[1]

В короткостроковій перспективі не ціна гратиме основну роль, при виборі Одеси в якості місця для відпочинку, а безпека.

Комфорт, сервіс, якість обслуговування, навіть ціна, в умовах, що склалися в нашій країні стали вторинними. Знадобиться довгий термін для реабілітації галузі і тут важлива робота органів влади, ЗМІ і туроператорів.

Окрім чинника безпеки і політичної ситуації в Україні є моменти, які заважають повномасштабному розвитку туристичної галузі, особливо в умовах боротьби за європейського туриста:

1. Мовний бар'єр – важливий чинник, який стримує розвиток туризму в Україні, і в Одесі зокрема. Якщо в готелі іноземець ще може порозумітися, то в закладах громадського харчування, магазинах, просто на вулиці, далеко не кожен зможе допомогти іноземцеві, який не володіє українською або російською мовою.

2. Незадовільний стан доріг і складне орієнтування на місцевості для європейських туристів, пов'язане з практично повною відсутністю знаків на іноземних мовах. Це ускладнює комфортне перебування туристів з Європи, які би мали бажання приїхати на особистому автомобілі.

Виникає питання, які існують перспективи розвитку туристичної сфери: У рамках договору про асоціацію з ЄС, розвиток туристичної сфери

передбачено на принципах: 1. Повага цілісності і інтересів місцевих громад, особливо в сільській місцевості. 2. Важливість культурної спадщини. 3. Позитивна взаємодія між туризмом і політикою збереження довкілля. Після підписання договору про Асоціацію представництво Європейського Союзу

в Україні почало надавати системну підтримку ряду проектів спрямованих на розвиток зеленого туризму і його інфраструктури в Одесі і Одеській області:

1. В середині серпня 2014 року в Одесі був презентований проект під назвою "Туризм як каталізатор економічного розвитку сільських територій".

2. Планувалося створення інформаційних ресурсів, які надаватимуть інформацію про туристичні особливості регіону англійською мовою. Насамперед створити інтернет-портал "Зелений туризм", де буде зібрана повна інформація, яка буде цікавою для потенційних туристів. Це пов'язано з тим, що на існуючих ресурсах дані неповні або застарілі.


~ 72 ~

3. Проект ЄС - "Підтримка політики регіонального розвитку в Україні". Цей проект сприятиме громадському, економічному і територіальному тяжінню регіонів України. В якості основних завдань, які ставить перед собою цей проект:

надання допомоги українському уряду в правовій сфері;

приведення законодавства у відповідність з нормами ЄС;

створення єдиної мережі професіоналів РЕГІОНЕТ;

підтримка і реалізація двадцяти п'яти мільйонної грантової програми.[2] В цілому, українська сторона, завдяки участі ЄС в цьому проекті отримає 360

тис. євро прямих інвестицій, що складає до 90% загальної суми витрат на проект "Туризм як каталізатор економічного розвитку сільських територій" у двох районах Одеської області.

Подібна співпраця свідчить про велику зацікавленість з боку ЄС в туристичному потенціалі півдня України. У разі сприятливих умов, найближчим часом очікуються серйозні вкладення європейських інвесторів в туристичні об'єкти, нові маршрути і курорти. Головна умова - стабілізація суспільно-політичної ситуації в Україні і завершення військових дій на сході країни.

Одеса і регіон можуть бути досить конкурентоздатними: море, архітектура, багата історія, "зелений туризм", досить розвинена інфраструктура і якщо розв'язати проблему з безпекою і підвищити рівень обслуговування, то початкові історичні і культурні умови Одеси притягнуть багатьох нових туристів, у тому числі з Європи.[3]

Список використаних джерел: 1. Кінка С. Одеса і перспективи розвитку туризму [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://informer.od.ua 2. Офіційний туристичний сайт Одеської області. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.touregion.odessa.gov.ua 3. «Українська туристична газета» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://utg.net.ua.

ЕКО-ТУРИЗМ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ: СУЧАСНІ РЕАЛІЇ ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ. О.Л. Гура, А.О. Харченко

[email protected] Одеський фінансово-економічний коледж

Київського національного торговельно-економічного університету, м. Одеса

В наш час, одним з найперспективніших видів туризму, що постійно розвивається та набирає популярність є екологічний туризм. Якомога більше людей з кожним днем стають його прихильниками та в цілому прихильниками екологічної діяльності.

Розвиток цього виду туризму вважають доволі перспективним через необхідність модернізації усіх сфер інфраструктури, що є доволі привабливим та економічним в майбутньому розвитку держави.

Сьогодні найбільшими прихильниками еко-туризму є молодь та частини населення, що люблять активний відпочинок та слідкують за новими тенденціями.


~ 73 ~

Дійсно, за статистикою, близько 40% прихильників екологічного туризму дізналися про нього через соціальні мережі від своїх друзів, не захотіли бути гіршими від них та спробували цей вид відпочинку. Більше половини з цієї частки туристів залишились задоволеними та практикують такий відпочинок і далі [2]

Також, не малою є частка молоді, більшість з якої студенти, що шукають бюджетний відпочинок та обирають екологічний туризм. Щоправда, в Україні тенденція відмінна від інших країн. Якщо туризм є більш екологічним, то його ціна є вищою.

Основою екологічного туризму є організований відпочинок в екологічно-чистих місцях, які відблискують своєю природною красою, яку не чіпала рука людини.

Експерти вважають, що популяризація еко-туризму приведе людство до думки, що треба більш дбало відноситися до природних ресурсів та хоча б не руйнувати їх, а згодом і берегти і допомагати природі.

Проте, існує ризик того, що популяризація еко-руху в відпочинку швидко набуде забарвлення звичайних бізнес-проектів з імітуванням екологічної частки туризму.

Цей вид туризму, зазвичай, проводиться в світі у двох провідних напрямках: відвідування мало змінених природних територій та туризм, спрямований на відвідування об’єктів, що відображають народну культуру та звичаї.

До екологічного туризму зазвичай відносяться такі основні види туризму: - природно-пізнавальний. Його основною метою є моральний відпочинок,

відвідування місць з гарними краєвидами та пейзажами, іноді передбачає фото-туризм.

- активний туризм. Зазвичай, передбачає відпочинок, що надає фізичну втому, тобто назва “відпочинок” є номінальною. Основними його атрибутами є лижі, велосипеди, байдарки, тощо. На західній Україні часто практикується скелелазіння.

- сільський туризм. Передбачає відпочинок в сільській місцевості. - споживчий туризм. Основними представниками є полювання,

рибальство, збір ягід та грибів. - пікніковий туризм – наприклад відпочинок на березі водойму з метою

купатися, засмаги, а заодно і погуляти по лісі, порибалити, пограти у волейбол та ін.[1]

Одним з найпопулярніших методів розвитку еко-туризму є відкриття екологічних готелів. Частіше за все, вони знаходяться в екологічних зелених зонах, працюють на особливих засадах у вигляді своєрідного партнерства з природою, не забруднюють навколишнє середовище та пропонують до частування екологічно-чисті продукти.

Основна частка готелів такого типу в Україні знаходиться на заході та в районі центральної України.

Основною причиною зростання популярності еко-готелів пов’язано з тим, що туристи і загалом населення починає відчувати вплив урбанізації на суспільство,


~ 74 ~

через те велика кількість людей прагне відпочивати в тиші з мінімальним негативним впливом на організм.[4]

З року в рік кількість екологічних готелів збільшується і це показує великі перспективи розвитку еко-туризму не тільки в Україні так і в усьому світі.

Сьогодні екологічний туризм – це особливий вид туризму в Україні, який може розвиватися успішно навіть при загальному економічному спаді і заслуговує на пильну увагу і серйозні заходи для розвитку не тільки з боку адміністративних органів, а й безпосередньо з боку самого населення краю.

Дійсно, сьогодні екологічний туризм є новим як для нашої держави, так і для світу в цілому, але його рівень розвитку дійсно випереджає усі світові тенденції і в перспективі еко-туризм виглядає напрямом, який затримається на ринку на довгий час.

Попит на нього складають не тільки іноземці, а й громадяни нашої держави, що доказує те, що Україна намагається йти поряд з світовими тенденціями.

Усі ці твердження підкріплюються статистичними даними, які показують, що кількість еко-готелів в Україні в 2013 році складала 9 комплексів, а на початок літа 2017 їх функціонувало вже 74.

Відсоток бронювання таких готелів в Європі зріс на 66% та складає 9,5% від усієї кількості бронювань. Щодо України, наші еко-готелі почали частіше бронюватися на 34% та складає 3,9% від усіх можливих готельних комплексів.

Найпопулярнішими еко-комплексами України є: - Еко-Буковель(Івано-Франківська область) - Моршин, Трускавець, Миргород(Львівська область) - Фрумушика-Нова, Бессарабія-Еко(Одеська область) - Фастівські угіддя(Київська область)[3] Ми вважаємо, що наша держава повинна залучати більше коштів для розвитку

як туризму загалом, так і еко-туризму окремо. Туризм дійсно може стати однією з формуючих ланок державної економіки, а активний розвиток екологічного туризму тільки пришвидшить такий процес.

Можливо, в недалекому майбутньому завдяки цьому виду відпочинку люди почнуть відкривати для себе красу природи, яку, на жаль, за масою щоденних турбот, ми не завжди помічаємо і наша держава стане не тільки більш розвиненою в економічному плані, а й почне розвиватися в питаннях екології.

Список використаних джерел: 1. Воробйова О.А., Харічков С.К. Розвиток рекреаційно-туристичної діяльності на

територіях природно-заповідного фонду України / Воробйова О.А., Харічков С.К. //- О. ІПРЕЕД НАНУ, 2009. - 36 с. 2. Михайлова О. А. Перспективи розвитку екотуризму: природоохоронні території та історико-культурна спадщина [Електронний ресурс] / О. А. Михайлова. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Vdakk/2010_1/17.pdf 3. П’ять кращих еко-готелів світу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dom.ukrbio.com/ua/articles/7617/ 4. Смаль В. Туризм і сталий розвиток / В. Смаль, І. Смаль // Науковий вісник Львівського ун-ту ім. І. Франка. Серія: Географія. - 2013. - №32. - С. 163-173.


~ 75 ~

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ БРЕНДИНГ І РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МОРСЬКОГО

ПЛЯЖНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ А. В. Ємець, З. Р. Шайхлісламов


Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків Пляжно-оздоровчий туризм передбачає відпочинок на узбережжі морів,

океанів, річок, озер та інших водойми з метою відновлення духовних і покращення фізичних сил людини. Він поєднує такі основні фактори , як наявність пляжів, температурний режим водоймищ, відповідний клімат для купання, оздоровчі і цілющі властивості природних факторів. Щорічно пляжний туризм приносить величезні прибутки за рахунок податків на прибуток, на землю, аеропортних, готельних, туристичних зборів тощо [1]. Та найбільш прибутковим є саме морський пляжно-оздоровчий туризм.

Дестинації, що спеціалізуються на пляжно-оздоровчому туризмі, переважно завжди відповідають трьом важливим умовам:

– знаходяться на стиках граничної кількості контрастних середовищ (ідеальне поєднання: море - різноманітне культурне та оздоровче середовище);

– являють собою зону підвищеної комфортності (ідеальне поєднання наступних показників: тривалість безморозного періоду від 180 до 240 днів, тривалість купального сезону більше ніж 90 днів, тривалість сонячного сяйва до 300 днів, середньорічний атмосферний тиск близько 760 мм ртутного стовпчика, відносна вологість повітря 40–60%);

– додатково орієнтуються на розважальний та оздоровчий туризм (як правило, супроводжуються розвиненою інфраструктурою, включаючи санаторії, пансіонати, готелі, яхт-клуби, казино, розважальні заклади, також, лікувальні грязі, води, соляні печери та інше).

Вище зазначеним умовам найбільше відповідають приморські і острівні території, що є сусідами або знаходяться на території країн з багатою культурною чи історичною спадщиною. Адже території, котрі мають різноманітні природні ресурси були завжди цікаві різним державам.

Південь України, а саме Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька та Донецька області мають вихід до Чорного і Азовського морів.

На Чорному морі в Україні вже існують такі бренди - дестинації пляжного туризму – це узбережжя Одеської ті Херсонської областей.

У випадку Одеського регіону – місто Одеса, Затока, Каролино-Бургаз, Чорноморськ (раніше Ільчівськ) та Грибовка. Також можна виділити менш значимі – Санжейку, Сергіївку, Миколаївку, Курортне, Рассєйку, Лебедівку.


~ 76 ~

Із усіх херсонських курортів виділяють в першу чергу Залізний порт та Скадовськ з островом Джарилгач. Далі йдуть Лазурне, Приморське (раніше Більшовик) та Хорли.

Також, популярними є курорти в Миколаївській області – Коблево, Кінбурська коса, Очаків, Рибаківка.

У Затоці пропонують варіанти відпочинку як на березі моря, так і в приватному секторі, де зосереджені місця розміщення «економ» класу. Море та пляжі не відзначаються ідеальною чистотою.

Інфраструктура розвинена відносно добре. Є магазини, аптеки, ринки, дві залізні станції, відділення, банкомати та термінали банків. Віддаленість від Одеси – близько 60км.

В Каролино-Бургазі знаходяться пансіонати, котрі орієнтовані переважно на сімейний відпочинок. Також, у приватному секторі знаходиться багато гостьових будинків, котрі пропонують номери різного рівня комфортності.

У порівнянні із Затокою, тут широкі піщані пляжі та чисте море. Ще одно особливість курорту – відсутність розваг. Серйозним недоліком з боку екології та відпочинку (але не інфраструктури) – це автомагістраль Одеса- Рені, котра проходить через все селище. До Одеси близько 45 км.

Одеса – це історичний та культурний центр, об’єкт рекреації та оздоровлення. Основні місця розміщенні – оренда квартир в міських районах, готелі. Відпочинок підходить більше для класу «стандарт» та «люкс».

Помешкання в Залізному Порті знаходяться на декількох берегових лініях, в основному це – готелі, пансіонати, котеджі. Даний курорт підходить для молоді – узбережжя усіяне нічними клубами, барами, кафе. У пунктах прокату та центрі дайвінгу є все для активного відпочинку. Для відпочинку з дітьми, рекомендують відвідати аквапарк та луно-парк. Інфраструктура на середньому рівні. Відстань до Херсону – близько 95 км.

Скадовськ – місце для спокійного відпочинку з дітьми, у місті є також аквапарк «Акваторія», дельфінарій «Акварель» та парк розваг «Острів Скарбів». Великою перевагою є цілюща вода, насичена бромом і йодом, порівняльно чисті обладнані пляжі, котрі регулярно прибирають. Недолік для дорослих – мілке море, оскільки розташований в Джарилгачському заливі, також морський порт. Достатньо розвинена інфраструктура. Відстань від Херсону – близько 100 км.

Коблево – орієнтований на сімейний відпочинок з дітьми [2]. Інфраструктура розвинена добре, найбільше зосереджена – уздовж Курортного проспекту. Відстань до Миколаїва – близько 80 км.

Кінбурська коса віддалена від великих промислових об’єктів та ізольована від цивілізації. Особливостями є чисті пляжі та унікальна природа. Нерозвинена інфраструктура – є мінусом.

Згідно державній статистиці [3] 2014 року зменшилось вдвічі кількість іноземних громадян, які відвідали Україну у порівнянні з 2013 роком. Проте, в 2016


~ 77 ~

році спостерігається позитивна тенденція порівняно з 2015 роком. Кількість туристів, обслугованих суб'єктами туристичної діяльності України в 2016 році збільшилася на 500 тис. туристів ніж у 2015 році.

Статистичні дані показують [4], що з 2016 року туристичний ринок України набирає нових обертів. Створення нових брендів, концентрація внутрішнього та в’їзного туризму на узбережжях морів України покращують економічний розвиток не лише даних регіонів, а й всіх інших, адже туристична галузь досить різноманітна, а створення тур продукту – кропітка робота.

Отже, досліджувані регіони мають великий потенціал у подальшому розвитку. Одеський регіон є досить розвинутим, цьому сприяло ряд факторів: географічне положення відносно основних споживачів послуг, а також наявність культурно - розважальних, історико - пізнавальних туристських ресурсів. Херсонський регіон ще не достатньо розвинений, оскільки його інфраструктура дещо не відповідає споживчим послугам більш розвинутим регіонам. Однак, розвиток залізничного транспорту, дешевизна місць розміщення в регіоні, унікальність ресурсів сприяють розвитку пляжного-оздоровчого туризму.

Список використаних джерел: 1. Мальська М.П. Міжнародний туризм і сфера послуг України / М.П. Мальська //

[Електронний ресурс]. Режим доступу http://pidruchniki.com/1584072020999/turizm/mizhnarodniy_turizm_i_sfera_poslug.

2. Стратегія розвитку Миколаївської області на період до 2020 року / Сайт Миколаївської державної обласної адміністрації // [Електронний ресурс]. Режим доступу – http://www.mk.gov.ua/ua/economy/strateg/

3. Статистичний бюлетень / Туристична діяльність в Україні / Державна служба статистики України // [Електронний ресурс]. Режим доступу –http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Ліцензійний реєстр суб'єктів туроператорської діяльності / Міністерство економічного розвитку і торгівлі в Україні // [Електронний ресурс]. Режим доступу – http://www.me.gov.ua/


~ 78 ~

ЗАМКОВИЙ ТУРИЗМ ЯК ОСОБЛИВИЙ НАПРЯМОК АРХІТЕКТУРНО-ПІЗНАВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ

Є. С. Полозенко, О.В, Яковчук [email protected]


На сьогоднішній день найпоширенішим, мало залежним від доходів, а в

більшій мірі від інтересу самого туриста, є пізнавальний туризм. Ключовим напрямом даного виду туризму є архітектурно-пізнавальний, вчасності й замковий туризм як один з його підвидів, оскільки архітектурні споруди унікально поєднують в собі можливість туристів пізнати не лише нову, цікаву або корисну інформацію, а й помилуватися їхніми естетичними аспектами.

Саме архітектура є уособленням досягнень інженерно-технологічної та мистецької думки певної історичної епохи, саме архітектурні споруди є «німими свідками» видатних подій, місцем життєдіяльності видатних історичних постатей і діячів культури. Саме тому пам’ятки архітектури є тими популярними туристичними об’єктами, що приваблюють увагу туристів [1].

Досвід багатьох країн світу засвідчує, що наявність історико-культурних об'єктів може бути визначальним фактором у формуванні попиту на туристичні послуги, що пропонує країна і прямим чином впливає на кількість туристичних потоків. Найпривабливішими є об’єкти архітектури, адже вони найяскравіше відображають сутність історії та культури. А саме архітектура є ресурсом для архітектурно-пізнавального туризму, тому можна сказати, що саме цей вид туризму найбільше впливає на формування туристичного потоку. Ні для кого не секрет, що основний сегмент в даному виді туризму займає замковий туризм. Щоб зрозуміти чому це є так, не обходімо визначити, що ж таке замковий туризм. Але перед цим необхідно ввести поняття основного ресурсу мого виду туризму – замки.

Отже, замок — укріплена будівля феодала, що використовується для захисту від ворога та зазвичай служить командним центром. Як правило, замок займає найвигідніше (з військової точки зору) положення на місцевості.

Замковий туризм – це особливий спеціалізований напрямок туристичної діяльності, мета якого - ознайомлення з архітектурними пам’ятками історії – замками - різних регіонів світу.

Замковий туризм виконує значну освітню та пропагандистку функцію у вихованні патріотичного духу українського народу. Окрім того, він приносить значні бюджетні поповнення в місцеві податкові адміністрації. У нашій державі історико-культурні об'єкти в недостатній мірі розцінюються як туристичні ресурси, більшість визначних пам'яток не включена у туристичні маршрути, що приводить до їх використання в обмежених масштабах і занепаду. Високо розвинуті країни Європи, зокрема Іспанія, Італія, Франція та інші, вже давно оцінили економічний ефект


~ 79 ~

Рис. 1 Чинна в Україні державна класифікація об'єктів національної історико-культурної спадщини (за даними [2])

Державна класифікація об’єктів культурної спадщини (за Законом України «Про охорону культурної спадщини»)

За типами За видами

споруди

ансамблі

визначні місця

археологічні

історичні

ландшафтні

монументального мистецтва

архітектури та містобудування

садово-паркового мистецтва

збільшення попиту на туристичному ринку власної країни, завдяки відвідуваності замкових споруд та палаців. Пам'ятки старовини в цих країнах взяті під охорону держави і добре освоєні та активно використовуються в господарчих цілях. Використання замків західного регіону України в туристичній діяльності за прикладом зарубіжних країн, при належній рекламі та наведенні порядку і реставрації, може давати значний економічний і соціальний ефект.

Слід зазначити, що усі наявні в Україні об'єкти історико-культурної спадщини перебувають під охороною держави. Діє спеціальний Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. № 1805-ІП, що регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони національної культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь (див.Рис.1)

Отже, замковий туризм – це особливий спеціалізований напрямок туристичної

діяльності, мета якого - ознайомлення з архітектурними пам’ятками історії – замками – різних регіонів світу. На формування замкового туризму впливають певні фактори, а особливо наявність певних туристичних ресурсів. Замковий туризм має низький рівень залежності від природніх ресурсів, а ось просто вирішальну роль посідає кількість антропогенних ресурсів, що виступають формуючим класом ресурсів для замкового туризму. Замковий туризм найбільш задовольняє такі потреби, як пізнання, навчання, спілкування та робота, що знову ж підтверджують його основну мету як відгалуження пізнавального туризму.

Список використаних джерел: 1. Любіцева О.О. Методика розробки турів/Навчальний посібник. - К.: Альтерпрес, 2003. - 104 с. 2. Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. № 1805-ІП


~ 80 ~

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІВЕНТИВНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ М. О. Руда, Т. А. Осадча

[email protected] Торговельно-економічний коледж,

Київського національного торговельно-економіного університет, м.Київ

Івентивний туризм нині є одним з видів туризму, що найдинамічніше розвиваються у світі. Відзначається, що успіхи багатьох країн в розвитку туризму пов'язані з проведенням великих міжнародних культурних і спортивних івентивних заходів. Це пов'язано із зростаючою потребою населення урбанізованих країн в нових яскравих враженнях, що сприяє швидкому відновленню після напруженої роботи, метушні міст і масованої дії на свідомість засобів масової інформації.

Сфера івентивного туризму є достатньо перспективним напрямом та передумовою забезпечення регіонального розвитку країни, адже передбачає певну прив‘язку до території проведення івент-заходів. Ведення ефективної регіональної політики розвитку івентивного туризму в регіонах країни, спрямованої на підвищення рівня організації та проведення подій, є умовою розвитку індустрії дозвілля та підвищення соціально-економічного розвитку регіонів країни загалом.

Івентивний туризм – вид туризму з метою відвідання та участі у відзначенні певної видатної або цікавої події, в тому числі турніри, воєнізовані змагання і відтворення історичних подій, фестивалі, виставки, концерти, ярмарки, карнавали, спортивні і культурні заходи тощо. Його розвиток базується на залученні широкого контингенту туристів, мотивом подорожі яких є події культурного або спортивного життя регіону. Розробка і проведення значних заходів культурного, спортивного характеру, нових святкових програм, конференцій, конгресів, «круглих столів» привернуть кількість учасників і гостей з України, країн ближнього і дальнього зарубіжжя. Збільшення кількості фестивалів, виставок, конкурсів і ярмарків, проведення міжнародних конгресів, розширення кола їх учасників і створення сучасних подієвих турів може стати базою для розвитку івентивного туризму в Україні.

Серед тематичних видів подій у івентивному туризмі можна виділити: національні фестивалі і свята, театралізовані шоу, фестивалі кіно і театру, гастрономічні фестивалі, фестивалі і виставки квітів, модні покази. Аукціони, фестивалі музики і музичні конкурси, спортивні події.

Щодо специфічних для сфери івентивного туризму причин слабкого розвитку в Україні, то найбільш очевидними є такі:

- недостатня законодавча урегульованість специфічних питань та умов здійснення івентивного туризму;

- новизна сфери, і як наслідок «обережність» у прийнятті рішень про його організацію та впровадження готових подієвих турів;


~ 81 ~

- несистемність в організації та проведенні подій і, як наслідок, слабке привернення до них уваги потенційних туристів.

Що ж необхідно для успішного просування обраного турпродукту у конкретному регіоні? Очевидно, що не лише окремо взята подія чи заклад обслуговування. Поодинці, окремо й без взаємозв’язку кожен зі складових мало ефективний. Це класичний приклад синергізму, коли ефект комплексу буде значно перевищувати ефект окремо взятих елементів, якщо вони функціонуватимуть поза рамками можливої системи. Події як об’єкти туру, заклади харчування, розміщення, транспортування, обслуговування, доповнення основного об’єкту чи події додатковими атракціями, заходами анімації – усе це разом складатиме одну велику сферу дозвілля.

Оскільки немає чіткого розуміння івентивного туризму як явища, відповідно недостатньо розвинена інфраструктура, немає єдиного комплексу, який би здійснював управління, організовував та проводив масштабні заходи, об’єднуючи представників владних структур, підприємців, туристичні фірми, системи готельного та ресторанного господарств, тобто послуги розміщення та харчування, транспортне забезпечення тощо. Одним із варіантів здійснення заходів зі створення чи поліпшення інфраструктури може бути практика реалізації інфраструктурних проектів (створення мультифункціонального виставково-розважального комплексу, будівництво готелів, формування траспортного сполучення тощо). Під такі проекти зрозумілі механізми залучення коштів, є можливість грантового фінансування, проектно-кошторисна та інша документація готується на високопрофесійному рівні з дотриманням світових стандартів і вимог.

Івентивний туристичний продукт, як і будь-який туризм, не можна розглядати відокремлено від системи забезпечення приїжджаючих житлом та харчуванням. Найоптимальнішою ж на нашу думку реалізація івентивного туризму у регіоні буде на засадах корпоративності, оскільки в такому випадку буде підпорядковуватись загальній тенденції світового маркетингу діяльності туристичного бізнесу. Отже, заходи івентивного туризму складають основу, займають найбільшу частку в туристичному продукті.

Для високо розвинутих регіонів івентивний туризм стане додатковою передумовою підвищення їх інвестиційної привабливості. Тому ведення ефективної регіональної політики розвитку івентивного туризму в регіонах країни, спрямованої на підвищення рівня організації та проведення таких подій, є умовою розвитку індустрії дозвілля та підвищення соціально-економічного розвитку регіонів країни загалом.

Отже, економічний ефект розвитку івентивного туризму забезпечуватиметься покращенням діяльності туристичних фірм та організацій, які займатимуться проведенням заходів, а збільшення доходів у цій сфері покращить ситуацію в економіці регіону. Так, розвиток івент-бізнесу може надати позитивні результати:

- туристам та місцевому населенню – послуги;


~ 82 ~

- працівникам – робочі місця; - власникам – доходи та прибутки; - бюджету – додаткові надходження.

Стає зрозуміло, що розвивати івентивний туризм в Україні є досить перспективним і це зумовлено: швидкою оборотністю капіталу у цій сфері; високою доходністю; можливістю створення нових робочих місць; підвищення рівня життя населення; позитивним впливом на формування іміджу території; популяризації регіону як місця відпочинку; запровадженням культури організованого масового відпочинку.

Україна є дуже багатою, колоритною країною, з цікавою історико-культурною спадщиною, нам є що показати і чим здивувати туриста. Тому, івентивниий туризм для України може відіграти велику роль. Фінансові надходження збільшаться в країні із приїздом туристів із за кордону. Про Україну дізнаються у всьому світі, і не тільки, як країну, в якій йде війна, чи революції. Про нашу країну заговорять як про осередок найспівучіших голосів, а які в нас гарні майстрині, які вишивають на полотні, адже кожна робота - то не просто виріб, а ціла історія життя, рушничок для дитинки, рушник на весілля…кожний хрестик несе почуття і любов до своєї країни. І так хочеться всім про це розповісти! Україна та українці мають пишатися таким надбанням, яке дісталося нам від наших предків. Адже мало хто знає, що багато відомих митців, художників, звукорежисерів, акторів, які відомі всьому світу, мають українське коріння. Тому, івентивний туризм має розвиватися, адже нам є що показати, про що розповісти та чому навчити. Список використаних джерел: 1. Ермолина Л. Правовые аспекты законодательного регулирования договорных правоотношений по предоставлению туристских услуг потребителям // Предпринимательство , хозяйство и право. – 2000. – №7. – С.35-382. 2. Про стан та перспективи розвитку туризму в Україні. Інформаційно-аналітичний матеріал парламентських слухань. – К.: Комітет Верховної Ради з питань молодіжної політики фізичної культури, спорту та туризму, 2000. – 98 с. 3. Бабкин А.В. Специальные виды туризма : [учеб. пособие]. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2008. – 252 с. 4. Мальська М. П., Антонюк Н. В., Ганич Н.М. Міжнародний туризм і сфера послуг : Підручник. – К. : Знання, 2008. – 661 с.

ПОДІЄВИЙ ТУРИЗМ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ Т.В. Подус, Паньків М.М. [email protected]


Сьогодні подієвий туризм в Україні розглядається як вид туризму, який не має

окремого правового регулювання та чітких сформованих вимог щодо організації проведення турів. Подієвий туризм на даний час регулюється загальними вимогами, які зафіксовані в Законі України «Про туризм».


~ 83 ~

Завдяки геополітичному розташуванню, етнічному складу населення, багатству культури і самобутності народів, особливостям обрядів і традицій Україна має значний потенціал для організації та розвитку ринку подієвого туризму. Щороку в Україні проводиться більше 400 фестивалів різних видів. Однак рівень розвитку подієвого туризму залишається низьким, що актуалізує потребу комплексного вивчення цієї проблеми та пошуку інноваційних підходів до її вирішення.

Окрім проблем правового регулювання, слід виділити відсутність належного контролю щодо проведення заходів, їх обліку, інформаційного забезпечення туроператорів, а також необхідної інфраструктури для розміщення туристів і проведення заходів. Гостро постає проблема відсутності інформаційного і рекламного простору вітчизняного подієвого туризму, як за кордоном, так і в Україні. Зважаючи на те, що даний вид туризму - це перш за все феєричні, незвичайні заходи, не менш важливою є підтримка інформаційного супроводу подієвого туризму на телебаченні та в інтернет просторі, а саме необхідна наявність окремого інформаціного порталу. Наразі подієвий туризм не фінансується приватним сектором і державою, як пріорітетний вид туризму, що уповільнює поширення подієвого туризму в регіонах країни.

З розвитком подієвого туризму в регіонах Україна могла б залучати більше туристів, що позитивно б позначилося на економіці країни та сприяло би розвитку інфраструктури, налагодженню взаємозв’язків з підприємцями країни і іноземними інвесторам. Таким чином подієвий туризм може стати одним з основних джерел поповнення бюджету країни. Завдяки розвитку подієвого туризму більшість регіонів країни, які не є індустріально розвинутими, матимуть можливість отримувати прибуток від проведення культурно-масових заходів, наповнюючи місцевий бюджет, будуть створені нові робочі місця і нова інфраструктура.

Подієвий туризм може мати позитивний вплив не тільки на економіку країни, але може сприяти всебічному культурному розвитку молоді, популяризувати традиції регіонів, може мати освітній характер і вплинути на імідж України.

Прикладом успішного створення інноваційного об’єкту для розвитку туризму в регіоні можна виділити Туристично - інформаційний центр Львівського інституту економіки і туризму. Даний центр співпрацює з підприємцями туристичної галузі, туристами регіону і студентами. Центр акумулює в собі всю інформацію про наявні туристичні ресурси, розробляє маршрути, надає підтримку у створенні туристичного продукту.

Не зважаючи на те, що у більшості міст України створенні туристично-інформаційні центри, імідж України як туристичної країни залишається неоднозначним. Більшість країн Світу майже нічого не знають про культуру і традиції України. Це пов’язано з відсутністю якісної і достовірної інформації на зарубіжних інформаційних порталах. Таким чином пріорітетним для держави має бути всебічна підтримка туристичного іміджу і інформаційного забезпеченя сфери українського туризму.


~ 84 ~

На сьогоднішній день туристичний портал України в інтернеті має ряд суттєвих недоліків. Перше, що закордонні туристи повинні бачити на сайті це якісну візуалізацію (зображання, які супроводжуються анімацією). Нажаль на сайті, який створено, не має перекладу на англійську мову, інформація про Україну є стислою, навігація не досконалою. На порталі представлений розділ про події в Україні, але в ньому представлені далеко не всі заходи і фестивалі.

Виходячи з проаналізованих інформаційних джерел, доречним буде створення окемого інформаційно-координаційного центру подієвого туризму, який би був частиною туристичного порталу України. Даний центр вміщував би в собі інформацію про культуру і традиції України, цікаві події, ярмарки, бізнес зустрічі, виставки, фестивалі. Також інформаційний центр міг би співпрацювати з туристичними операторами, туристичними агентствами і розробляти окремі подієві маршрути для туристів на кожен місяць. Найважливішим завданням для кординаційного центру буде розробка інтерактивного календарю подій, збір статистики по кількості відвідувачів фестивалів; демографічні дані; дані по видам послуг, які були надані туристам.

Отже можна сказати, що інформаційно - координаційний центр вирішуватиме наступні завдання:

Поширення якісної і достовірної інформації про подієвий туризм в Україні;

Формування бренду України як подієвого центру Східної Європи;

Проведенням безкоштовних пізнавальних тренінгів, презентацій серед молоді України

Участь у міжнародних туристичних виставках;

Створення туристичних онлайн карт;

Створення буклетів, щорічних або щомісячних видань; До функцій інформаційно-координаційного центру відносяться:

Взаємодія з тур.операторами;

Взаємодія з організаторами фестивалів, івентів;

Взаємодія з учбовими закладами різного рівня;

Створення роликів про фестивалі України;

Залучення студентів до стажування у данному центрі, до участі в проектах, конкурсах.

Таким чином, в Україні існує ряд проблем щодо контролінгу туристичної діяльності і обліку туристичної інформації в сфері подієвого туризму. На сьогоднішній день виникає потреба на державному рівні (через Департамент туризму і курортів) розробити конкретні вимоги щодо організації подієвого туризму, створити окремий інформаційний портал, який міг би всебічно сприяти розширенню міжнародних зв’язків і співпраці у сфері подієвого туризму, формуванню на світовому ринку бренду України як подієвого центру Східної Європи, а також залученню інвестицій із закордону.



~ 85 ~

1. Фестивалі України [Електронний ресурс] // Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_фестивалів_в_Україні

2. Закон України « Про туризм» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/324/95-вр/page

3. Національний туристичний портал Zruchno.Travel [Електронний ресурс] // Режим доступу: https://zruchno.travel/News/New/195?lang=ua

4. Львіський туристично-інформаційний центр [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://liet.lviv.ua/redakce/index.php?slozka=715&lanG=uk&

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

О.В. Федотова [email protected]

Харківський торговельно-економічний інститут Київського торговельно-економічного університету, м. Харків,

В Україні функціонує демократичне законодавство про свободу совісті та

релігійні організації, яке убезпечує українське суспільство від міжконфесійних конфліктів. Поліконфесійність і поліетнічність України збалансовується низкою законодавчих актів, які відповідають стандартам міжнародного, зокрема європейського, законодавства. Це забезпечує міжконфесійну стабільність, гарантує українське суспільство від будь-яких небажаних етноконфесійних трансформацій. Україна може слугувати добрим взірцем країни безпечної і привабливої для міжнародного туризму, зокрема релігійного, паломницького туризму.

Національні культури, конфесійні відмінності, світоглядний плюралізм не повинні (і не можуть) в Україні бути підґрунтям для релігійного екстремізму і етнорелігійної ворожнечі. Бо ж християнська культура, що ґрунтується на Євангелії, має спільні корені з культурою іудейською, що ґрунтується на Торі, та ісламською, яка в Корані увібрала багато сакральних сюжетів Старого та Нового Заповітів Біблії. Всі вони доповнюють одна одну і в багатьох аспектах – не лише провіденціальному й есхатологічному, а й культурологічному й етичному – можуть гармоніювати між собою. Отже, Україна – перспективна, безпечна та приваблива країна для розвитку міжнародного паломницького туризму.

На терені України зустрівся та зімкнувся не лише православний Схід і католицький Захід, а й Схід і Захід у масштабному, геополітичному вимірі. Починаючи з середини XVI ст., від часів Реформації, Україна стає батьківщиною різних протестантських течій – лютеранства, кальвінізму, социніанства, згодом – баптизму, адвентизму, п'ятидесятництва, свідків Єгови, а сьогодні – різних харизматичних течій, неорелігій. Ще раніше на українській землі прижилися іудаїзм та іслам. Отже, нині маємо досить різнобарвну конфесійну карту України. Тут пускають коріння, знаходять прихильників і послідовників нові християнські та


~ 86 ~

нехристиянські течії, відгалуження, групи, іноді досить екзотичні, далекі від національної традиції та культури.

Україна має унікальні передумови щодо розвитку релігійного туризму як екскурсійного, так і паломницького напрямів. Це зумовлено багатою історією розвитку християнства на території країни.

В Україні здавна приймали паломників в її святих місцях. І українські паломники відвідували святі місця в далеких від неї землях. Це не був туризм у сучасному розумінні цього поліфункціонального явища. Але в ньому вже були закладені комунікативні, інформативні, інтегративні, соціальні та інші функції туризму. На українській землі, як засвідчують давні літописи і хроніки, побувало багато подорожуючих зі Сходу і Заходу. Їх приваблювала краса української природи, шляхетність душі українського народу, духовна величність Києво-Печерської і Почаївської лавр, Київської Софії, культурних і сакральних пам'яток інших регіонів України.

Україна – багатонаціональна і багатоконфесійна країна, в якій налічується понад 70 різних релігійних течій. Міжконфесійні конфлікти в Україні, які, на жаль, подекуди існують, хоча їх географія і динаміка значно звузилася і впала за останні роки, не переростають (і, будемо сподіватися, не переростуть) в етно-релігійне протистояння. В Україні немає виявів релігійного екстремізму, який значно посилився в кінці другого тисячоліття і завдає шкоди міжнаціональним відносинам, співіснуванню різних народів, рас, культур, релігій, зокрема такому дієвому гуманітарному чиннику розвитку й утвердженню цього співіснування, як міжнародний туризм.

У різних регіонах України збереглися історично-культурні пам'ятки християнства, ісламу, іудаїзму (особливо течія хасидизму), караїзму та інших релігій і етносів. Вони притягальні, надто привабливі культурними і сакральними осередками для українців, євреїв, кримських татар, караїмів, кримчаків, інших вихідців з України та їхніх нащадків, які проживають нині за її межами. Останніми роками ці люди здійснюють приватні і неорганізовані паломницькі поїздки до місць, пов'язаних з пам'ятними датами, подіями, визначними особистостями їхнього етноконфесійного минулого.

Регіонами активного міжнародного паломницького туризму в Україні можуть бути: Крим (тут зосереджені пам 'ятки християнства і дохристиянських релігій, іудаїзму, ісламу, караїзму); Умань, Бердичів, Меджибіж, Тараща, інші міста, пов'язані з історією хасидизму, захороненням цадиків – святих, глав хасидистських громад, які відвідують щорічно десятки тисяч прочан-хасидів з США, Ізраїлю. Хасидизм - духовний феномен українського єврейства, що був своєрідною реакцією на трагічні для євреїв подій Хмельниччини і Коліївщини, може і повинен стати новою сторінкою толерантних християнсько-іудейських, україно-єврейських взаємовідносин.

Галичина, Буковина, Закарпаття – пограниччя латинської і візантійської культури, перехрестя західного і східного християнства; регіон, в якому збереглися


~ 87 ~

"святі місця" католицизму, православ'я, іудаїзму, протестантизму, вірменської церкви, ознайомлення з якими матиме не лише туристсько-пізнавальне, а й насамперед екуменічно-гуманістичне значення; низка міст обласного і районного підпорядкування (Вінниччина, Житомирщина, Хмельниччина, Волинь) відтворюють національну і сакральну культуру княжої доби і середньовіччя (українського бароко), співжиття католицького і православного світу; відтворенням багатої героїчної, сакральної, культурної минувшини українського народу може стати кільцевий туристський маршрут Острог – Пересопниця – Берестечко – Володимир-Волинський.

Регіонами міжнародного паломницького туризму можуть і повинні стати Київ, Чернігів, Одеса, Полтава – ці та інші міста є носіями не лише християнської монокультури, а й поліконфесійної культури як у минулому, так і в наші дні. Тут збереглися пам'ятки давньої християнської і навіть дохристиянської – язичницької цивілізації. Низка українських міст обласного і навіть районного підпорядкування (згадаємо тут наше Поділля – Хмельниччину – Вінниччину) – якщо не діючі, то потенційні туристичні маршрути не лише для громадян України, а й для іноземців.

Для розвитку міжнародного прочанського туризму в Україні надзвичайно важливо досягти встановлення та збереження мирного співжиття, спокою, злагоди між усіма етносами і культурами, конфесіями та віруваннями багатонаціональної України. Міжнаціональний і міжконфесійний мир – підґрунтя та запорука успішного розвитку міжнародного туризму в Україні. А це вимагає від українських туристських організацій, спеціалістів туристської індустрії та туристської культури поряд з іншими філософськими та гуманістичними засадами туризмології засвоїти, сповідувати та пропагувати релігієзнавчі засади.

Організація міжнародного паломницького туризму в Україні істотно гальмується наявністю численних проблем, розв'язання яких – справа держави, всіх організацій та установ, причетних до туризму. Серед них зазначимо насамперед наступні невідкладні завдання:

Інвентаризація і реставрація історико-культурних, сакрально-духовних місць, пам'яток, які приваблюватимуть туристів. Більшість з цих пам 'яток, на жаль, перебуває в занедбаному, непривабливому стані.

Створення сучасної цивілізаційної інфраструктури міжнародного паломницького туризму (шляхи сполучення, зв'язок, місця відпочинку).

Підготовка кваліфікованих кадрів (гідів, провідників туристських груп, організаторів туристських маршрутів) із знанням історії, культури, релігії, традицій, звичаїв, обрядів України і народів, які в ній проживали, а також іноземних мов.

Релігійна традиція українського народу та наявні сакральні ресурси сприяють формуванню стійкого попиту на паломницькі тури та формуванню в нашій країні ринку релігійного туризму. Релігійний туризм має особливе значення для розвитку внутрішнього туризму в Україні, оскільки викликає великий інтерес з боку не лише віруючих, а й інших верств населення. Адже цілком закономірним наслідком тривалого панування в суспільстві атеїстичних ідей та ідеологічних приписів в оцінці


~ 88 ~

релігійних явищ, антирелігійної пропаганди і порушення конституційного принципу свободи совісті є посилена увага до тих явищ, які довгий час перебували під забороною.

Сьогодні в Україні спостерігається процес становлення туристичних фірм по організації релігійних і паломницьких турів, а також деяких паломницьких служб, організованих при монастирях, церквах, а також інших релігійних організаціях. Тільки за останні три-чотири роки в Україні значно збільшилася кількість туристів, що здійснюють паломництво до святинь України, а також прямуючих за кордон з релігійно-пізнавальною метою. Основні маршрути таких поїздок пролягли до Ізраїлю, Італії, Греції, Кіпру, Туреччини, Єгипту, Саудівської Аравії, Індії, Китаю, на Тибет.

Релігійний туризм виконує ряд важливих функцій, серед яких пізнавальна, естетична, виховна. Пам’ятки церковної історії і культури є засобом утвердження національної свідомості і самосвідомості, відтворення історичної пам’яті, виховання патріотизму, розвитку естетичних і художніх смаків.

Шляхом розробки національної мережі релігійних маршрутів, багато з яких мають міжнародне значення, туристичні фірми України спільно з церковними громадами різних конфесій здійснюють «невидимий експорт» церковної культури як невід’ємної складової національної культурної спадщини. В той самий час «невидимий імпорт» церковної культури інших країн сприяє більш чіткому усвідомленню своєї національної культурної самобутності. Таким чином, історико-культурні пам’ятки, що є об’єктами релігійного туризму, перетворюються на культурне надбання людства і є внеском України у скарбницю світової цивілізації.

ПРОЕКТИ ЕКСКУРСІЙНИХ ІННОВАЦІЙ НА ВНУТРІШНЬОМУ ТУРИСТИЧНОМУ РИНКУ ХАРКОВА Ю.С. Кадук, Т.Г. Кобиф, Н.Ю. Озерова, А.Ю. Пасинок


Однією з основних проблем, що виникла сьогодні на сучасному туристичному

ринку Харкова, а саме в сегменті екскурсійної діяльності, є одноманітність запропонованих потенційному споживачу тур-продуктів. Екскурсії, що пропонуються, переважно направлені на вивчення історії міста або це звичайні оглядові екскурсії для прибулих туристів. Саме тому, в рамках даної наукової роботи запропоновано ряд інноваційних екскурсій власної розробки.

Існує два основних вектори в тематиці саме інноваційних екскурсійних продуктів (Див. Рис 1).


~ 89 ~

Рис. 1 Вектори інноваційного розвитку екскурсійної діяльності

(укладено авторами) Перший вектор спрямований на використання історико-культурної спадщини та

сучасної індустрії гостинності і розваг Харкова для відображення в екскурсіях унікальної інтернаціональної і мультикультурної тематики як міста з важливим міжнародним статусом, яке позиціонує себе як українське місто передових технологій для мирного співіснування і взаємозбагачення різних національних культур світу.

Другий вектор спрямований на розвиток специфічних сфер культури і господарства в Харкові. Об’єкти, що поєднуються в подібному маршруті – специфічні та вузькопрофільні. Саме вони й будуть виступати тією унікальною родзинкою, що буде складати конкуренцію вже наявним стандартним екскурсіям.

В рамках наукових заходів ХТЕІ КНТЕУ, нами було розроблено та запропоновано декілька унікальних екскурсій в подібному сегменті.

Основною метою проведення даних екскурсійних заходів є представлення міста Харків, як культурного туристичного центру з високим потенціалом. Загальновідомо, що Харків – це великий діловий центр з великими можливостями, проте, на нашу думку, необхідно звернути особливу увагу саме на культурно-пізнавальну складову туристичної сфери міста задля залучення якомога більшої кількості в’їзних туристів. Таким чином, нами було розроблено такі екскурсії: «Харків


~ 90 ~

кумедний»; «Харків стріт-арт-естичний»; «Харків романтичний»; «Харків кавовий».

Кожна із даних екскурсій по-особливому представляє культуру міста та надає йому неповторну самобутність, як місця, до якого хочеться повертатися знову і знову.

1. Інноваційна екскурсія «Харків кумедний». Проект екскурсійного маршруту «Харків кумедний» має незвичайну

спеціалізацію, авторський підхід та спрямований на відвідання незвичних пам’ятників міста Харкова. До програми екскурсії входить пішохідна розповідь – показ центральної частини міста.

Як стане зрозуміло на пішохідній екскурсії, Харків - місто не тільки з багатою історією, а й із завидною самоіронією. З урочистим пам'ятником Шевченку та меморіальними танками сусідять бронзовий Остап Бендер і «Еллочка-людоедочка», пам'ятники футбольному м'ячу, шестерінці, «Запорожцю», двигуну внутрішнього згоряння, курячим яйцям і програмісту. Це можна розцінити як сигнал тим, хто приїжджає до Харкова, що подивитися тут можна не тільки по-пітерськи депресивну радянську забудову, а й сучасні міські примхи, і зрозуміти, що у колишнього радянського «важкоатлета» - весела вдача!

Мета екскурсійного проекту полягає в тому, щоб показати як місцевому населенню, так й іноземним туристам, що шедеври людської фантазії можуть існувати не тільки в уяві, а й перебувають у нас в місті.

Що ж стосується тривалості проведення, то екскурсійний маршрут «Харків кумедний» розрахований на 3 години.

Якщо ти бажаєш почути весь світ, відчути себе березневим «котиком», знайти скарб, зробити кумедне «селфі», приготувати найбільшу яєчну, тоді приходь на екскурсію та побач Харків з незвичайної сторони.

2. Інноваційна екскурсія «Харків стріт-артестичний». Проект екскурсійного маршруту, включає в себе відвідування та наочне

ознайомлення з вуличним мистецтвом Харкова, представленим у вигляді найбільших муралів міста.

Стріт-арт - образотворче мистецтво, характерною особливістю якого є яскраво виражений урбаністичний стиль. Основна частина стріт-арту - графіті (спрей-арт), але не можна ототожнювати графіті і стріт-арт. До стріт-арту належать також постери (некомерційні), трафарети тощо. Термін «стріт-арт» отримав популярність у процесі розвитку графітіна початку 1980-х років і пізніше використовувався як назва наступних вуличних шедеврів. Особливої популярності набув вже в ХХІ столітті.

Мурал - різновид монументального і декоративного малярства, що виконувалося безпосередньо на стіні або на штукатурці, закріпленій на стіні, в якому фігуративні образи й декоративні орнаменти підпорядковуються архітектурним формам. У стінописі користуються різною малярською технікою: фреска, альсекко,


~ 91 ~

енкавстика, темпера, клейові фарби, олія; за новіших часів - синтетичні ґумові фарби тощо.

Екскурсія автобусно – пішохідна, проводиться в місті Харкові, включає мурали таких відомих людей, як: Л.Ф. Биков, А.С. Пушкіну, Т.Г. Шевченко, К.І. Шульженко, Ю.О. Гагарін, Л. Д. Ландау, В. С. Гризодубова, а також мурал Пам'яті героїв Крут, сюрреалістичне графіті – фантазія, та графіті художників міста. Всі об’єкти є унікальними, та мають особливу, захоплюючу історію створення. Екскурсія розрахована як для місцевого населення так і для іноземних туристів.

Екскурсія "Харків стріт-арт-естичний " надає можливість поглинути не тільки в світ культури, літературу й просвіти а й філософії, реалізму і моралі.

3. Інноваційна екскурсія «Харків романтичний» Проект екскурсійного маршруту «Харків романтичний» - унікальний захід для

людей закоханих і коханих, для тих, у чиїх серцях завжди вирує весна, а серце постійно відкрите для кохання.

Програма екскурсії передбачає пішохідну прогулянку по найбільш романтичних місцях Харкова. Саме ці місця були свідками перших побачень, прогулянок закоханих, поцілунків на прощання, освідчень у коханні та неймовірних весіль.

Ви матимете змогу відвідати Червошкільну набережну, загадковий сквер «Стрілку» та Терасний сквер, місце призначення усіх побачень «Градусник», побачити чарівний фонтан «Дзеркальний струмінь», особливо чарівний вночі, сфотографуватися біля пам’ятника усім закоханим та побувати у надзвичайному Палаці одружень.

Крім цього Ви зможете ознайомитися з чарівними історіями кохання таких видатних особистостей, як Григорій Сковорода, Лесь Курбас, Клавдія Шульженко та іншими.

Метою даною екскурсійного проекту є показ Харкова в нетиповому, незвичному ракурсі не лише для приїжджих туристів, але й для жителів міста.

Якщо Ваше серце сповнене любові, якщо навіть в осінню пору Вас сповнює чарівне почуття закоханості, то неодмінно відвідайте 3-годинну екскурсію та зробіть своє життя ще більш різноманітним і романтичним.

4. Інноваційна екскурсія «Харків Кавовий» Наступна авторська екскурсія, присвячена каві і має назву «Харків Кавовий»,

оскільки місто Харків є містом-мільйонером, з населення більше мільйона осіб, тому в таких містах добре розвинена мережа кав'ярень, де широко представлені найрізноманітніші види і сорти кави, оскільки кава є не тільки напоєм, але і засобом спілкування, сучасна молодь віддає перевагу спілкуванню або укладення ділових угод під чашечку кави.

Оригінальність даної авторської екскурсії полягає в тому, що в Харкові, як в небагатьох містах України, існує інтерактивний музей кави з історією виникнення кави також майстер-клас з приготування кави від кращих фахівців в цій області.


~ 92 ~

Потенційними учасниками даної екскурсії є молоді люди, основна частина - це старшокласники та студенти, у віці від 14 до 25, які вважають за краще пасивний відпочинок.

Оскільки собівартість цієї екскурсії становить 150 грн., вона розрахована на людей із середнім достатком і справжніх цінителів кави. У вартість даної екскурсії входить відвідування музею, унікальний майстер клас від бариста і дегустація кави.

Сама екскурсія зручна тим, що в основному охоплює центр міста і тому проводитися, як піша, без залучення транспортних засобів.

Середня тривалість екскурсії, враховуючи, крім "інтерактивної лекції" в музеї кави і відвідування прилеглих кофеїн з дегустацією кави в них, також ознайомлення інтер'єру, може скласти 2,5 - 3 години.

Основними об'єктами, які ми встигнемо відвідати за цей час стануть: інтерактивний музей кави, кав'ярня Friends, Flowerscafe, KofeIn, Sweeter, CoffeLife, Кофішка та Будинок Кави.

Дана екскурсія буде мати більшу популярність серед студентів, які незалежно від пори часу хочуть провести час з улюбленим напоєм, тим більше у них є шанс після екскурсії залишитися в одній з вподобаних кав'ярень.

КОНФЕРЕНЦ-ТУРИЗМ ЯК ПРІОРИТЕТНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В ХАРКОВІ Є.Ю. Кононенко


Київського торговельно-економічного університету, м. Харків

На сьогоднішній день діловий туризм є основним із перспективним напрямів розвитку туризму в світі. Найчастіше, використовується поняття «business travel» – подорож з діловими і професійними цілями в робочий час без одержання прибутку по місцю перебування. Тобто, під business travel розуміється сукупність організаційно-економічних відносин, що виникають у ході поїздки та функціонування людей у певній дестинації в робочий час з метою здійснення професійної діяльності або вирішення службових завдань без одержання доходу по місцю перебування.

З діловим туризмом також ототожнюють термін MICE. Термін абревіатура МІСЕ (meetings – ділові поїздки і зустрічі, incentive – інсентив тури, conference/congress – конференції і конгресна діяльність, exhibition – виставки і ярмарки) найкраше характеризує структуру ділового туризму. [1]

Одним із найбільших сегментів MІСЕ є конференц-туризм, в якому головною метою виступає участь у конференціях. Конференц-туризм це не лише проведення конференції, це велика кількість додаткових супутніх послуг які безпосередньо братимуть участь в організації конференції. Насамперед, це не тільки підбір


~ 93 ~

конференц-залу, а й створення комфортної атмосфери, умов, необхідних для максимально ефективної роботи учасників конференції.

Місто Харків – діловий та науковий центр України, який сьогодні має необхідні передумови для розвитку цього нампрямку туризму. Звичайно, це не масштаби світового класу, але мати конкурентні переваги на ринку України місто може, адже має для цього певну інфраструктуру.

В місті знаходиться понад 50 об’єктів для проведення конференцій на аудиторію від 10-600 чоловік. Також в місті налічується 30 готелів, які мають змогу обслуговувати туристів на конференції. Перш за все, це готелі, які мають конференц-зали для проведення таких заходів, адже це основне, що необхідно для цього виду туризму. Окрім цього, на формування конференц-туризму в Харкові впливає наявність 34-х інститутів та університетів, які входять в ТОП-200 вищих навчальних закладів України. Це представляє собою велику наукову базу, яка безпосередньо впливає на розвиток регіону.[2]

Одними із головних замовників конференцій є підприємства та організації, які проводять презентації нових продуктів або послуг, підвищують кваліфікаційний рівень своїх робітників та обмінюються досвідом. Тому треба відмітити, що Харківська область займає лідируючи позиції серед областей України за кількістю юридичних осіб, а саме 69829, і це 4 місце в Україні. [3]

Незважаючи на те, що місто має переваги для розвитку конференц-туризму, об’єктивно можна проаналізувати і його недоліки, які гальмують його розвиток. До них можна віднести такі:

- незначна популярність за межами країни; - слабкий розвиток політики бренда на території міста; - недостатнє використання наявних ресурсів в місті; - відсутність готових туристичних продуктів в галузі конференц-туризму; - слабкі взаємозв’язки між ланками туристичної індустрії; - невелика кількість готелів 4-5*, які є основними для конференц-туризму; - відсутність підтримки влади місцевого самоврядування; [4] Цей ряд проблем стримує розвиток ділового туризму в Харкові, а також

потребує значних інвестицій. Слід зазначити, що, більшою мірою завдяки проведенню в м. Харкові фінальних ігор чемпіонату з футболу Євро-2012, місцева влада спробувала вирішувати деякі з перелічених проблем, але це відбулося одноразово і не змінило ситуацію повністю.

Отже, виходячи з усього вищесказаного, можна сказати, що Харків має перспективи у розвитку ділового туризму, та як одним із напрямків саме конференц-туризм. Але для цього необхідно підійти комплексно та стратегічно вирішити зазначені проблеми, а саме:

- створити та вдосконалити інфраструктуру міста – оновити готельну базу, яка буде відповідати європейським аналогам;


~ 94 ~

- створити якісний туристичний продукт, як приклад, кластер конференц туризму в Харкові, який буде конкурентоспроможній на ринку туристичних продуктів України.

- збільшити надходження інвестицій від влади, а також підприємців міста; - створити реальний проект-бренд міста Харкова, як ділового міста; - забезпечити якісними кваліфікаційними кадрами всю туристичну індустрію; При відповідальному підході до вдосконалення сильних сторін, та зменшення

слабких – Харків може виступати одним із спеціалізованим міст України в діловому та конференц туризмі.


1. Конспект лекцій MICE-туризм Упорядн.: М.М. Паньків, О.В. Яковчук].- Х.: РВВ ХТЕІ КНТЕУ, 2012.- 96 с.

2. Рейтинг вищих навчальних закладів Харкова [Електроний ресурс]// Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/rating/45567/

3. Державний комітет статистики України, ЄДРПОУ [Електроний ресурс]// Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua/

4. Роль кластеров в повышении конкурентоспособности региона [Електронный ресурс]. - Режим доступу: http://www.prtime.ru

ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ КВЕСТ-ТУРУ «GOING BEYOND» В ХАРКОВІ К.А. Полтєва, Є.Ю. Кононенко


Київського торговельно-економічного університету, м. Харків Кожна людина прагне покращити своє життя, але на сьогоднішній день це стає

великою проблемою. Неякісні продукти харчування, тяжкий екологічний стан навколишнього середовища приводить до того, що людині необхідно адаптуватись до цих змін та вирішувати ці питання. Таким чином, населення яке аналізує ці явища змінює свій спосіб життя: починає шукати альтернативи в харчуванні, активно починає займатися спортом, можна сказати, що спорт стає одним із найпопулярніших напрямів діяльності на сьогоднішній день. Тому багато хто обирає спортивні заходи, в яких особисто беруть участь, як основний вид дозвілля.

Виходячи з поставленої проблеми пропонується новий інноваційний проект-квест спортивного характеру «Going beyond», який вписується в сьогоденний ритм активної людини, надає можливість отримати нові емоції, спробувати себе в декількох видах дозвілля, та отримати за це призи. Основною цільовою аудиторіє є активна молодь та люди, які прагнуть отримати нові емоції та, звичайно, познайомитись з містом Харковом, як одним із найпривабливіших міст України. Особливо, молоде покоління сьогодні починає жити по-новому, шукати можливості


~ 95 ~

для отримання незабутніх вражень, які пов’язані зі спортом. Отже цей проект безперечно буде актуальним для цього кола аудиторії.

Сутність проекту «Going beyond» заклечається в тому, щоб організувати спортивний квест в Харкові на 2 дні, який буде включати в себе декілька видів спортивних змагань між командами учасників. А саме до програми входить три види спортивних заходів – велосипедний маршрут, мотузковий маршрут та роупджампінг з моста. Командам пропонується виконати певні завдання, а саме пройти ці маршрути, яка із команд зробить це за меншу кількість часу, ті стаютвляться переможцями квесту. З програмою квесту можна ознайомитись в Таблиці 1

Програма може змінюватись в залежності від побажань клієнтів, які придбали

квест, а саме коректування часу у зв’язку з транспортними нюансами. Також якщо бажаючи прийняти участь є жителями міста Харкова, то заселення в готель,звичайно, є необов’язковим.

Мотузковий парк над водою, в якому задіяно 15 різноманітних мотузкових етапів, 10 метрів над річкою, а також 120 метрів протяжності над двома берегами.

Разом з цим пропонується додаткові конкурси, анімація та поєднання з природою на території гідропарку Журавльовка.

Роупджампинг це екстремальний вид спорту . Суть його полягає в стрибку з мотузкою з високого об'єкта , наприклад моста . Для стрибка використовується складна система амортизації з альпіністських мотузок і спорядження . Висота мосту на Олексіївки , який знаходиться на окружній дорозі Е105 до 25 метрів , підготовка і стрибок займає близько 10 хвилин для однієї людини.

Велосипедний маршрут краще починати з площі Свободи – це зручне місце для зустрічей . Звідти можна відразу виїжджати на пряму дорогу до Екопарку Фельдмана. Від метро "Університет" рухаємося вгору по вулиці Сумській, переходить в Белгородское шосе . Уздовж Лісопарку можна рухатися як по проїжджій частині , так і по грунтовій. По дорозі , не доїжджаючи до П'ятихаток , по правій стороні можна подивитися меморіал жертвам тоталітаризму . Він присвячений польським офіцерам і мирним громадянам , розстріляним НКВС в 1938 році.

Доїхавши до П'ятихаток , повертаєте праворуч і рухаєтеся ще один кілометр . До розвилки з Окружною дорогою . Далі поворот направо , стрімкий спуск і команди потрапляють до Екопарка Фельдмана.

Розрахунки, які були проведені, представлені в Таблиці 1.2 показують цінову політику кожної послуги яка надається в квесті, при умові збільшення клієнтської бази показники стануть меншими. Розрахунки представлені в національній валюті – гривні. До складу квесту включається транспортування до баз квесту, трансфери, харчування – одноразове, включене до програми, пропонується обід, проживання ніч, повне інвентарне забезпечення, програмні послуги.


~ 96 ~

Таблиця 1. Программа квесту «Going beyond»

Дн

і

Характеристика програми квест-туру

Основні імперативи час Рух по маршруту (км)

час Основні імперативи від вело авто до

Ден

ь 2

Зустріч біля Південного вокзалу

8:30 Південний вокзал 5 Турист 9:00 Виїзд до площі Свободи

Приїзд до площі Свободи, 9:20 Площа Свободи Площа Свободи 9:30 отримання спорядження

Виїзд по вело маршруту 10:00 Площа Свободи 14 екопарк Фельдмана

12:00 Приїзд до екопарку Фельдмана

екскурсійний квест по екопарку

13:00 екопарк Фельдмана

екопарк

Фельдмана 15:00 пікнік-обід

Виїзд з екопарку 16:00 екопарк Фельдмана

14 площа Свободи 18:00 Приїзд до площі Свободи

виїзд у готель 18:30 готель "Турист" 10 19:00 поселення в готель

Ден

ь 1

Зустріч біля Південного вокзалу

9:00 Готель "Турист"

Журавльовка 9:00 виїзд до Гідропарку на Журавльовці

Приїзд до Журавльовки 9:30 Журавльовка 12 Журавльовка 10:00 Мотузковий маршрут на Журавльовці

Обід у ресторані "Мельница"

13:00 Журавльовка Журавльовка 14:00 Закінчення обіду

Виїзд до Олексіївського моста

14:00 Журавльовка 18 Олексіївський мост

15:00 Стрибки з моста

підведення підсумків квест-туру

17:00 кафе "Берлога" 20 кафе "Берлога" 18:00 виїзд на Південний вокзал

закінчення квест-туру 19:00 Південний вокзал


~ 97 ~

Цінова політика квест-проекту на два дні дорівнює 1100 грн без урахування доданої вартості. Виходячи з наповнюваності квесту, ціна є конкурентоспроможною на ринку. Також рекомендовано, щоб використовувалась група у кількості 10 осіб, що буде досить актуально для даного виду проекту, адже приймають участь дві команди.

Проект приваблює людей, які мають тягу до спорту, виховує певні правильні звички. При цьому має економічну доцільність, адже на сьогоднішній день, спортивні заходи та квести є досить популярними серед населення, а поєднання цих двох факторів приведе до подвійного соціального та економічного позитивного результату , як з боку міста так і з боку клієнтів, які будуть використовувати цей продукт.

Партнери, які були задіяні в створенні цього проекту індивідуально надають послуги, які представлені в квесті. А саме:

- транспортна компанія Autorent, яка надає мікроавтобуси для перевезення муж квестор;

- готель «Турист», який надає послуги проживання; - компанія «Велопрокатік», яка надає в оренду велосипедів для маршруту; - мотузковий парк «Тропа Корсара», який презентує тропу на

Журавльовскому півострові - приватні підприємці «Раш екстрим» які надають можливість стрибків з

моста. - ресторан «Мелница» на Журавльовці, що надає послуги харчування. - студенти-активісти ХТЕІ КНТЕУ, які будуть супроводжувати квест та

фіксувати час, який вирішить, хто став переможцем. Також можливими із партнерів є туристичні агенції, які будуть позиціонувати

цей квест, як спортивно-екстримальний тур вихідного дня. Одним із головним пунктом для реалізації продукту «Going beyond» – є

популяризації та маркетингова кампанія. Перш за все, це інтернет-маркетинг, який на сьогоднішній день особливо користується успіхом. А саме: реклама в соціальних мережах, групи та сторінки, які популярні в сфері активного відпочинку, екстриму, здоров я , на туристичних сайтах, на сайтах туристичних агенцій – що дозволить дізнатися за про цей квест.

Також необхідна договірна база з партнерами квесту, адже при реалізації великої кількості проекту, є можливість бонусних надходжень, або зменшення ціни за популярність проекту. Необхідні аспекти реалізації програми:

1. Необхідна інформаційна допомога щодо страхового забезпечення квесту, а саме чи буде поширюватися та страховка, яку надають бази проведення квест-програми, чи необхідно задіяти окрему страхову компанію для реалізації цієї програми.

2. Разом цим необхідна маркетингова допомога, тобто надання можливості для реклами програми та популяризації її серед населення. А саме: залучення основних сайтів Харкова та рекламна акція в інших регіонах та містах.


~ 98 ~

3. Безперечно юридичні аспекти пропонованої програми, тобто яке договірне забезпечення, на яких правах та юридичних основах можливе існування даного проекту.

Якщо всі ці аспекти будуть обґрунтовано створені, то існування та реалізація квест-туру по Харкову буде рентабельною.

Отже, виходячи з вищесказаного, квест-тур не потребує великих вкладень, адже Харків має всю необхідну інфраструктуру для реалізації даного проекту. Квест привчає до спорту, здорового образу життя, також включає елементи пізнавальних аспектів, а саме екскурсії, та поєднання з природою, що досить важливо в глобалізації сьогодення. Цінова політика квесту є конкурентоспроможною для такого насичення туру, адже окремо відвідання цих програм є дорожчими, а поєднання їх в однієї програмі дає більшу популярність на ринку спортивних та екстремальних послуг.

СУЧАСНИЙ СТАН РИНКУ ШОПІНГ-ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ Худешенко А.Ю., Яковчук О.В.



Протягом останніх шести десятиліть туризм переживає інтенсивну постійну революцію та диверсифікацію, ставши одним з найбільш швидко зростаючих економічних секторів у світі. Сучасний туризм відрізняється різноманітністю форм, видів та підвидів. Значна кількість абсолютно нових напрямків туризму кидають виклик традиційним, в той час як найдавніші, багато ким забуті, перероджуються й набувають абсолютно нового формату.

Так, таке явище, як «купецтво», або, більш сучасне, – «комерція», у зв’язку із розвитком легкої промисловості та підвищенням купівельної спроможності мас у другій половині ХХ ст., набуло нової форми та «породило» ультрамодне поняття «shopping». Поступово шопінг став не тільки складовою турів, а й основним мотивом для подорожей. Як наслідок, туроператори почали активно просувати тренд проводження дозвілля не просто в крамницях, а в крамницях Парижу, Мілану, Стамбулу, Нью-Йорка, Сеулу і т.д, а невід’ємною складовою будь-якого туру став шопінг. Унікальна можливість поєднати чудовий, вигідний, навіть ексклюзивний чи екзотичний шопінг і подорожі – причина високої популярності шопінг-турів в усьому світі.

Туристи все частіше вибирають шопінг як спосіб познайомитися з культурою через взаємодію з місцевою продукцією, і місцевими ремеслами. Також подорожуючі з метою шопінгу можуть бути зацікавленими у різниці на ціни чи податки, більш високу якість товарів, більший асортимент, нові


~ 99 ~

технології виробництва, або навіть креативний спосіб візуальної демонстрації товарів чи їх продажу.

Під розумінням «шопінг» виділяється не тільки утилітарна функція шопінгу, не просто придбання товарів, а весь комплекс, який включає також додаткові розваги (ресторани, кафе, екскурсії, дегустації, шоу, покази, реставрації подій і т.д.) та розглядається як один з видів проведення дозвілля.

Саме спеціалізовані шопінг-тури представляють собою можливість поєднати подорожування та відпочинок з процесом ознайомлення з товарами та їх придбанням. Шопінг-тур (в деяких джерелах вживається як «шоп-тур», англ. »shop-tour») – організована поїздка за межі постійного проживання за заздалегідь наміченим маршрутом, метою якої є придбання товарів. У поїздках даного типу, основною сегменту є споживачі, що купують товари для особистого подальшого використання, а також клієнти-закупівельники товару з метою перепродажу

Оцінюючи ринок шопінг-туризму в Україні необхідно врахувати актуальні соціально-політичні та економічні фактори:

зменшення добробуту громадян країни змушує скоротити витрати на відпочинок та шопінг;

збільшилися еміграційні потоки закордон (особливо молоді), що означає відтік фінансів, робочої сили та платників податків до пенсійного фонду, а також зниження рівня освіченості кадрів,;

падіння кількості в’їзних туристів з РФ, що складали більшу частку шопінг-туристів;

підвищення тарифів, орендної плати, нестабільність національної валюти та різки коливання вартості долару США зменшує бажання підприємців розвивати торговельний бізнес в Україні;

зменшуються витрати підприємців на інфраструктуру, якісне, сучасне оформлення магазинів;

вартість сировини, вартість транспортування товарів і т.д., підвищує вартість товарів, та досить часто знижує якість, що, у свою чергу, знижує їх конкурентоспроможність у порівнянні із зарубіжним ринком.

Прикордонний шопінг-туризм – феномен, що є популярним у багатьох країнах світу, стосовно України, то саме на даному різновиді шопінг-подорожей і «виїжджав» вітчизняний ринок шопінг-туризму. До подій 2013 року одними з найбільших показників в’їзних туристів з метою здійснення покупок біли громадяни РФ, основними дестинаціями відповідно, для таких туристів були в першу чергу Харків, Донецьк, Одеса, Дніпропетровськ та Київ. На сьогоднішній день прикордонний (також «сусідницький») шопінг-туризм більшою мірою спостерігається на півночі та Заході країни – Чернігівська обл. – потоки з Білорусії, Волинська, Львівська – Польща, Закарпатська область – Угорщина та Словаччина, Молдова – до Одеської та Вінницької обл. Але потоки виїзних туристів з метою шопінгу значно більші.


~ 100 ~

В Україні доцільно розвивати шопінг-туризм у таких областях, як: Київська, Харківська, Одеська, Львівська, Дніпропетровська, так саме ці області мають необхідні шопінг ресурси, чи базу для подальшого розвитку, трудові ресурси, інфраструктуру. Очевидно лідирує столичний регіон, за яким чітко виділяються три лідери – Одеса, Харків та Львів.

Київ володіє найбільш сприятливими умовами та туристичними ресурсами та інфраструктурою для розвитку шопінг-туризму. Для шопінг-туристів столиця України може запропонувати шопінг простір на будь-який гаманець та запит.

Дорогі бутики світових брендів зосереджені в самому серці міста, на вулицях Хрещатик, Червоноармійська та Грушевського. Першими лініями дизайнерських колекцій може похвалитися 3-поверховий мультибрендовий магазин «Санахант». «Prada», «Donna Karan», «Аnvin», «Baenciaga», «Stea Mc Cartney», «Marny», «Juditheiber», «Alexander Mc Queen» – далеко не весь перелік представлених тут марок. В кінці кожного сезону «Санахант» влаштовує знижки до 70%. Найбільша мережа магазинів одягу класу люкс в Києві – це «Heen Maren Group». Велика частина з них знаходиться в Пасажі на Хрещатику і в центральній частині міста. Це монобрендові бутики «Burberry», «Gucci», «Roberto Cavali», «Yves Saintaurent», «Bottega Veneta». Мультибрендові магазини орієнтовані на молодіжну публіку. У них можна знайти одяг та аксесуари від «Costume Nationa», «Prada», «Ji Sander», «Choe», «Marc Jacobs», «Nei Barrett», «Poini», «Alexander Mc Queen». Сезонні знижки тут здійснюються поетапно: 20%, 30% та фінальні – 50%. Наступний пункт модного шопінгу по-київськи – мультибрендовий «Spazio», на Печерській. Сезонні знижки в «Spazio» доходять до 60%, також є сток «Ema». Найбільш розгалужена мережа магазинів середнього класу – «АRGO». У цієї мережі є і свій стоковий магазин – «Rest of Best» [107].

В Києві значна кількість торгово-розважальних центрів. ТРЦ »Мануфактура» є першим аутлет-містечко в Україні, вміщує понад 100 бутиків з постійними знижками від 30 до 70%, аутлет виконаний у стилі північноєвропейських старовинних міст.

Саме в столиці творять і «продаються» у власних «шоу-румах» та ательє вітчизняні дизайнери одягу та взуття. Найвідоміші українські дизайнерські бренди одягу – «Poustovit», «VictoriaGres», «NaiLu-na», «Ірина Каравай», «Олександр Каневський», «Анісімов», «Олександр Гапчук», «Андре Тан», «Діана Дорожкіна», «OKSANA MUKHA», «LAKE», «Voronin», «BEVZA», Серж Смолін («IDoL»), «Roksolana Bogutska», «Litkovskaya», «Олексій Залевський», «Serebrova», «Возіанов», «Ольга Альонова» [108].

Левова частка так званих шопінг-туристів приїжджають в Україну для того, аби відвідати місцеві ринки. Найбільшими речовими ринками країни є ринок «Барабашово» у м. Харків (більше 75 га – найбільший промислово-речовий ринок України, найбільший у Східній Європі, займає 14-е місце в рейтингу найбільших ринків світу) та ринок «7й км» у м. Одеса (більше 70 га – найбільший оптово-роздрібний ринок України і найбільший в Європі [112]). Також до числа найпопулярніших та найколоритніших ринків України можна віднести:


~ 101 ~

«Бессарабський ринок» у Києві, «Калинівський ринок» у Чернівцях, Оптовий речовий ринок у м. Хмельницький, Харківську «Книжкову балку», «Косівський базар сувенірів та народних промислів», Сувенірний ринок на Андріївському узвозі, Ринок «Привіз» (м. Одеса), «Коломийський ринок вишиванок», Сувенірний ринок «Вернісаж» у Львові тощо.

Висока якість робіт (майстерність українських кравців) а також відносна дешевизна виробництва і робочої сили, при географічно вигідному розташуванні (в межах Європейського континенту) сприяє тому, що на території країни організовано виробництво таких всесвітньовідомих брендів, як: «New Look», «Marks & Spencer», «Next», «Laura Ashley»,»Top Shop», «Zara», «Mexx», «Triumph», «BCBG», «Esprit», а також ряд інших світових брендів, які розміщують замовлення в Україні. Саме робота на іноземні бренди сьогодні стала головною сферою діяльності вітчизняних швейних фабрик та виробництв.

Таким чином, найперспективнішими вітчизняними містами – (регіонами) дестинаціями, що доцільно розвивати у якості «шопінг-брендів» (тобто популяризувати як міста для здійснення шопінгу) є: м. Київ, м Харків, Одеський регіон та безпосередньо м. Одеса, Львівський регіон та м. Львів. Усі ці міста вже мають на сьогоднішній день суттєві торгівельні площі (криті та відкриті загальною площею більше 300 тис. м2), необхідну туристичну інфраструктуру (готельне господарство, заклади харчування, місця для розваг; у містах постійно організовуються події пов’язані із виробництвом та мистецтвом, а також достатньо розвинута транспортна інфраструктура (що найголовніше для в’їзного шопінг туризму – наявність міжнародних аеропортів (в усіх чотирьох зазначених дестинаціях) та міжнародними морськими портами – в Одеському регіоні.

Більше того, в Україні є ресурси для розвитку бренду країни у цій сфері по прикладу Китаю, Індії чи Індонезії, тобто як країна-виробник всесвітньовідомих брендів, володіючи при цьому не тільки висококваліфікованими кадрами, а й надзвичайно вигідним географічним розташуванням.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СФЕРИ АРТ-ТУРИЗМУ Кадук Ю.С., Павлова Т.Г.


Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків Мистецько-пізнавальний туризм (арт-туризм) – це певний вид культурного

туризму, який поєднує в собі подорож з метою пізнання різних напрямків мистецтва (архітектури, скульптури, живопису, музики, театру, кіно, літератури тощо). Тобто, можна сказати, що основною метою туриста мистецько-пізнавального напрямку є відвідуванням конкретних музеїв, галерей, концертних залів, театрів під час своєї


~ 102 ~

відпустки або вихідних днів. Даний вид туризму стрімко розвивається, тому він вважається чудовим способом отримати нові враження й розширити кругозір.

Міжнародна рада музеїв (ICOM), Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS), Панєвропейська федерація культурної спадщини координують зусилля країн з проблем використання музеїв, пам’яток історії та культури в туризмі в Європі та світі в цілому, що сприяє соціокультурному та економічному розвитку країн і регіонів, розвиває міжкультурний діалог.

Можна стверджувати, що в кожному регіоні і взагалі в світі цей вид туризму розвинений не рівномірно. В деяких регіонах можна помітити велику концентрацію мистецько-пізнавальних об’єктів.

Можна сказати, що Європа безперечно є лідером розвитку мистецько-пізнавального туризму. Європейська частина світу може похвалитися безліччю художніх галерей, музеїв мистецтв, та театрів. Особливо це стосується таких міст, як Лондон, Париж, Мадрид, Мюнхен та інші. Великою популярністю у туристів користуються музеї, галереї саме цих знаменитих міст. Звичайно треба зауважити, що Європа багата на культурну та історичну спадщину і це безперечно вносить свій вклад у розвиток мистецько-пізнавального туризму.

Що ж стосується країн Америки, то тут можна сказати, що найбільш розвинутими містами даного виду туризму є США, Канада, Аргентина та Бразилія. Але лідером вважається саме США. Тому що ця країна є світовим лідером за багатьма напрямками. Дуже розвинута економіка, великі туристичні ресурси, наявність необхідної інфраструктури тощо.

Також розвивається мистецько-пізнавальний туризму в Африці та Австралії. Країни Африки на початку XXI ст. активно залучені в процес створення національних музейних мереж, на які покладається завдання сприяти розвитку національної самосвідомості й охороні культурно-історичних цінностей. А що ж стосується Австралії та Океанії, то континент не достатньо забезпечений ресурсами мистецько-пізнавального туризму, через що даний напрям туризму не є галуззю спеціалізації континенту. Але все ж більшість відомих музеїв, галерей й театрів сконцентрована у Австралії та Новій Зеландії.

Тому підсумовуючи можна зазначити, що саме музеї на сьогодні є одним із головних соціальних інститутів, які виконують функцію формування історичної пам’яті народу, донесення до всіх людей і особливо молоді знань про минуле.

Мистецько-пізнавальний туризм виник дуже давно. Він розвивався стрімко і по всьому світу. Мистецтво завжди цікавило людей, як у часи до нашої ери, так і сьогодні. Людям подобається вивчати щось нове, пізнавати історію людства, архітектуру, скульптуру, мистецтво.

На сьогоднішній день мистецько-пізнавальний туризм розглядається як різновид культурного відпочинку, подорож, що маж на меті задоволення культурних потреб людини, прилучення до культурних цінностей і природи регіону або країни. Один із способів використання вільного часу, який дозволяє поєднувати духовне збагачення особистості з відновленням фізичних сил та оздоровлення. Музей може


~ 103 ~

бути об’єктом культурного туризму, а також суб’єктом – ініціатором розробки та реалізації туристичних програм.

Музейні заклади мають значний вплив на виховання підростаючого покоління, розвиток повноцінної особистості, формування національно-патріотичного світогляду, пізнання історично-культурного надбання нації. Саме тому питання популяризації музейних цінностей, включення їх у мережу туристичних послуг є надзвичайно актуальним.

Важливими напрямами розвитку музеїв є подолання проблеми відставання їх матеріально-технічного забезпечення, оснащення їх належними технічними засобами охорони, використання комп'ютерної техніки й створення на її базі інформаційно-довідкових систем. У цьому напрямі музеї України значно відстають від музейних мереж розвинених країн світу.

Слід зазначити, що велика роль у розвитку сучасного мистецько-пізнавального туризму належить грамотним, професійно підготовленим менеджерам і далеко не в останню чергу фахівці в туризмі повинні бути хорошими психологами. Саме такі добре підготовлені фахівці можуть розібратися з різними нововведеннями та інноваціями в туристичному бізнесі, а саме у сфері мистецько-пізнавального туризму.

Туристи та екскурсанти часто зіштовхуються з такою проблемою, як відсутність у штаті українських музеїв екскурсоводів із знанням іноземних мов. Для прикладу, приїхавши у філію Львівської галереї мистецтв – Олеський замок – туристи можуть замовити екскурсію лише українською мовою. Іноземні туристи, як правило, приїжджають сюди зі своїми гідами. Це аж ніяк не сприяє зростанню рівня зайнятості місцевого населення та збільшенню доходів музейних закладів.

Існує потреба в організації Скіфського скансену, що репрезентуватиме яскраву сторінку історії нашої країни. Оптимальним чином для цієї потреби може підійти частина території Більського городища на річці Ворсклі – найбільшого міста Європи першої половини І тис. до н. е. Діяльність подібного скансену треба розвивати в руслі пропагування активного кінного туризму й анімаційних фестивалів за участю членів українських клубів історичного фехтування.

Нині Україні вкрай потрібні музеї нового типу – історико-анімаційні скансени, які репрезентували б світові понад п'ятитисячолітню історико-культурну спадщину нашої країни.

Список використаних джерел: 1. Ізотова М.А., Матюхіна Ю.А. Інновації в соціокультурному бізнесі та туризмі. -М., 2006. - С 14. Аартс Г. Що таке музей? / Герман Аартс // Музей: менеджмент і освітня діяльність. – Львів: «Літопис», 2009. – С. 16-22 2. Основи музеєзнавства, маркетингу та рекламно-інформаційної діяльності музеїв: Навч. посіб. / П. Горішевський, М. Ковалів, В. Мельник, С. Оришко. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. 3. Мальська М.П. Міжнародний туризм і сфера послуг: Підручник/ М.П.Мальська, Н.В.Антонюк, Н.М.Ганич. – К.: Знання, 2008. – 661с. 4. Кузик С.П. Географія туризму : навчальний посібник / С.П. Кузик. – К. : Знання, 2011. – 271 с. 5. Статистичні дані про музеї та галереї [Електронний ресурс] // Режим доступу : / http://www.statista.com/statistics/

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%84%D0%B5%D1%81%D1%96%D1%8F

http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80

http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%B5

http://ua-referat.com/%D0%86%D0%BD%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97


~ 104 ~

ПРОЕКТ ІННОВАЦІЙНОГО ТУРПРОДУКТУ ЕКСКУРСІНОГО СПРЯМУВАННЯ «ШЛЯХАМИ КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ»

О.М Ткаченко, .О.В. Яковчук, [email protected], [email protected]


Туризм, як явище суспільного життя, є похідною суспільного розвитку. На

початку третього тисячоліття туризм перетворився на поширене соціально-економічне й політичне явище, що впливає на світовий устрій і розвиток окремих держав. Туризм займає значне місце і в економіці України. В Україні на сьогоднішній день вже відбулося усвідомлення важливості розвитку туризму як одного з ефективних засобів підвищення ефективності національної економіки завдяки здатності цього сектора забезпечувати значні валютні надходження, створювати нові робочі місця тощо.

Одним із найбільш перспективних сегментів функціонування внутрішнього ринку туристичних послуг будь-якої держави, зокрема і України, внаслідок його доступності і масовості - є екскурсійний туризм, оскільки це не тільки ефективний засіб диверсифікації економічної діяльності туристичних підприємств України в умовах нестабільної ринкової кон’юнктури, а й засіб покращення суспільної свідомості населення України, патріотичного виховання підростаючих поколінь, вирівнювання духовних і соціальних цінностей жителів різних регіонів нашої держави.

Особливо це стосується регіонів Східної України, екскурсійно-туристичний потенціал яких ще не достатньо досліджений, а споживчий інтерес місцевого населення у сфері екскурсійного туризму є досить високим і стабільним у наближеній перспективі. Тому актуальність даної дипломної роботи не підлягає сумніву на фоні тих суспільно-політичних трансформацій, що відбуваються в Україні на сучасному етапі.

Проаналізувавши особливості функціонування ринку послуг у сфері екскурсійного туризму в Харківському регіоні було визначено, що більшість суб’єктів туристичної діяльності надають послуги з організації виїзного туризму, і лише 33% турфірм пропонують відпочинок та екскурсійні тури Україною і менше 10% туристичних суб’єктів пропонують безпосередньо екскурсії Харковом та областю, лікування в санаторіях регіону.

Проектування інноваційного екскурсійного турпродкуту, який буде рентабельним і конкурентноздатним на внутрішньому ринку екскурсійних послуг не лише Харкова, а й усієї України – завдання не просте, проте на сучасному етапі спостерігається стійкий попит на такі послууги.

Пропонуємо для розробки інноваційного екскурсійного туру історичну тематику Козацької Доби, відповідно основна мета запропонованої подорожі – детально висвітлити героїчне минуле України через знайомство з її козацькою


~ 105 ~

історією у різних історико-географічних регіонах Східної і Центральної України. У зв`язку з цим запропонована брендова назва такого туру: «Шляхами козацької слави». Тривалість туру – 6 днів і передбачає 5 ночівель у 4 населених пунктах. Загальна протяжність маршруту складає більше 1700 км. Заплановано провести 12 тематичних екскурсій присвячених різним аспектам козацької доби в Україні: культурним, мистецьким, господарським, побутовим, військовим, релігійним тощо.

Очевидні базові потреби під час такого туру, що задовольнятимуться із найбільшою ефективністю і на які потрібно спрямовувати найбільшу маркетингову увагу туристичних підприємств,– це потреби інтелектуального генезису (потяг до пізнання і естетизму, навчання і освіти).

Проте варто зосереджувати увагу і на емоційних потребах туристів та забезпеченні потрібного рівня відпочинку під час такої динамічної подорожі, аби не було перенасичення інформацією і зниження рівня її сприйняття, і, відповідно, зниження рівня задоволення від поїздки.

Основними споживчим сегментами внутрішнього ринку екскурсійних послуг за окремими критеріями, що залучатимуться для реалізації турів «Шляхами козацької слави» із Харкова будуть такі:

1) За рівнем доходів і витрат туристів – в більшій мірі сегмент «економ», в меншій мірі «стандарт», оскільки даний тур апріорно є не зовсім комфортним в силу автотранспортної орієнтації і екскурсійної спрямованості і орієнтований переважно на людей з низьким і середнім рівнем достатку. Оскільки Харківський туристичний ринок за даним критерієм є достатньо ємким (близько 3 млн. жителів, серед яких 0,5 млн. – це потенційна категорія споживачів «економ-класу»).

2) За соціальною категорією туристів – це переважно групові тури, особливо для «корпоративних» клієнтів – представників трудових і навчальних колективів різних державних установ, закладів, організацій, зокрема загальноосвітніх і вищих навчальних закладів, особливо для тих, кому тематика даного туру буде актуальною.

3) За віковою категорією туристів – це переважно діти і молодь, або вже більш зрілі сім’ї і люди старшого віку.

Враховуючи особливо героїчну і доволі трагічну військово-історичну тематику туру, одним із основних цільових сегментів харківського туристичного ринку будуть студенти, викладачі та співробітники військових, силових та правових вишів, яких у місті Харкові багато.

Варто зазначити, що при організації екскурсійного процесу в рамках даного туру слід звернути особливу увагу на такі аспекти:

1) Тематика пропонованого туру є державно значимою для України, знаходиться в тренді сучасних соціально-політичних і військово-патріотичних тенденцій в суспільстві.

2) Більшість об’єктів екскурсійного показу – це національна історико-культурна та архітектурна спадщина, деякі споруди і ансамблі, замки і монастирі, витвори культури і мистецтва мають статус Світової Спадщини ЮНЕСКО.


~ 106 ~

3) Практично всі структурні елементи екскурсійних об’єктів є музеєфікованими і облаштованими для екскурсійного показу в рамках діяльності загальнодержавної мережі історико-культурних заповідників.

4) Екскурсійне обслуговування на даних екскурсійних об’єктах здійснюється високо кваліфікованими фахівцями-екскурсоводами, науково-дослідними спеціалістами, часто навіть видатними діячами культури і мистецтва України.

Маршрут спланований таким чином, щоб відобразити історію і досягнення українського козацтва у хронологічному порядку: від заснування (Хортиця) через гетьманські столиці Богдана Хмельницького (Чигирин) та Івана Мазепи (Батурин) до ліквідації козацтва (Глухів) із транзитом через особливо знакові для української історії екскурсійні дестинації: Переяслав, Конотоп, Полтава Програма екскурсійної туристичної подорожі передбачає рух по такому маршруту: Харків → Національний заповідник "Хортиця" (м. Запоріжжя) → Національний історико-культурний заповідник «Чигирин» (Черкаська обл.) → Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (Київська обл.) → Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» (м. Батурин, Чернігівська обл.) → Національний історико-культурний заповідник «Глухів» (Сумська обл.) → Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» (м. Полтава).

Детальна калькуляція проектної собівартості пропонованого екскурсійного туру для потенційної туристичної фірми становить (без додаткових і обов’язкових витрат на його реалізацію), зокрема (округлено для легшого сприйняття): сегмент «економ» ≈ 100 $, сегмент «стандарт» ≈ 165 $, сегмент «люкс» ≈ 260 $. Варто зазначити, що ≈ 50% собівартості у кожному з сегментів – це вартість базових послуг індустрії гостинності (проживання і харчування), тоді як ≈ 25% складають власне програмні (екскурсійні) послуги і ≈ 25% витрати на автотранспортне обслуговування по маршруту.

Прогноз життєвого циклу даного турпродукту визначає пік продажів такого туру в Харкові на рівні 500 турів на рік (у всіх категоріях комфорту) через 3-4 роки його просування на ринку екскурсійних послуг Харківщини. Максимальний прогнозований дохід перевищить за прогнозований період 6 років більше 22 000 $.

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ СПОРТИВНО-ПОДІЄВОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ Руденко М.С., Козін О.А. [email protected]


Спортивно-подієвий туризм пов’язаний з видом подорожей, які включають в

себе або спостерігання, або участь в спортивних змаганнях особи на території, відмінної від її постійного місця проживання. Спортивний туризм є швидко


~ 107 ~

зростаючим сектором світової індустрії подорожей і приблизний світовий прибуток від нього за рік складає 600 млрд. дол.

Спортивно-подієвий туризм - один з видів спортивного та подієвого (фестивального) з якими має як спільні, так і відмінні риси. Слід зазначити, що він є унікальним видом туризму, так як він невичерпний за змістом. Головна особливість спортивно-подієвого туризму - безліч яскравих неповторних моментів.

Туристичний ресурс – всі предмети та явища, процеси природного і антропогенного походження, які знаходяться поза місцем постійного проживання туриста, які спонукають його до здійснення подорожей.

Ресурси спортивно-подієвого туризму часто мають незалежну цінність і приваблюють туристів. Ресурсом спортивно-подієвого туризму є міжнародні (Олімпіада, чемпіонати світу, Європи, Азії, Африки, Америки, кубки світу) та внутрішні змагання, турніри, матчі, поєдинки. Саме на ресурси орієнтовані шанувальники спортивних видовищ. Також ресурси спортивно-подієвого туризму тісно переплітаються з інфраструктурою, тому і її в якомусь розумінні можна вважати ресурсом.

У світі існує велика кількість масштабних спортивних змагань і такі присутні майже на кожному континенті. Одним із лідерів за показником кількості міжнародних змагань традиційно вважається Європа, як місце зародження спортивно-подієвого туризму.

Європа – частина світу, де зосереджена велика частка економічного потенціалу, і саме футбольні чемпіонати та змагання приносять багатомільярдні прибутки у 3 сектор економіки. Серед країн-лідерів варто відзначити Великобританію, як засновницю сучасного футболу, Іспанію, Німеччину, Італію та Францію.

Америка, в свою чергу, також має велику кількість спортивних ресурсів, що позитивно впливає на розвиток спортивно-подієвого туризму у регіоні. Тут відбувалися як літні, так і зимові Олімпійські ігри, безліч міжнародних чемпіонатів, в тому числі Чемпіонат світу з футболу (1994). Спорт тут дуже люблять і приділяють йому велику увагу. У регіоні виділяються дві супердержави - Сполучені штати Америки (США) та Канада, а також Мексика.

Підводячи підсумки, можна сказати, що спорт в тій чи іншій мірі розвинений у всіх куточках світу. Основними осередками розвитку як спорту, так і туризму, пов’язаного з ним, традиційно є Європа та Америка в силу високого рівня економічного розвитку та потужної розвиненої інфраструктури, вдалої організації чемпіонатів та змагань з боку державного регулювання. Європейський футбол – найвідвідуваніший у світі, ядро світового футболу, яке закріпилося на першому місці з давніх часів.

Отже, провівши аналіз туристичних дестинацій світу спортивно-подієвого туризму можна зробити висновок, що в кожному регіоні і взагалі в світі цей вид туризму розвинений нерівномірно. В деяких регіонах можна помітити велику концентрацію ресурсів та інфраструктури, тоді як інші регіони не мають достатнього фінансування для розвитку як спортивно-подієвого, так і туризму взагалі.


~ 108 ~

У сучасних умовах глобалізації і взаємовпливу культур у геометричній прогресії зростає кількість соціальних зв'язків, а суспільство орієнтоване на споживання, в якому складова туристичного бізнесу щороку зростає. Сфера туризму, продемонструвавши безпрецедентний ріст в XX cт., вичерпала потенціал свого природнього зростання. Складні економічні процеси розвитку туристичної сфери будуються на основі інновацій різних етимологій, видів, форм та напрямів реалізації.

Наша держава активно проголошує туризм одним з трьох видів експортнозамінної діяльності та пропонує привабливі інвестиційні проекти.

На сьогодні привабливими для інвестування є проекти щодо будівництва туристичної і спортивної інфраструктури курортів та дестинацій (гірськолижних трас, канатних доріг, спортивно–оздоровчих комплексів). За обсягами інвестицій в розвиток туристичної інфраструктури Карпатський регіон, який має всі можливості для розвитку гірськолижного спорту, входить в п'ятірку найбільших регіонів країни (в 2009 році ці надходження склали близько 290 млн. євро). Також значним інноваційним проектом у сфері спортивно-подієвого туризму є проект «Олімпійська надія - 2022» - національний проект, метою якого є створення в Україні спортивно-туристичної інфраструктури, здатної прийняти Зимову олімпіаду 2022 року. Термін реалізації проекту: 5 років — перша черга; 9 років — загальний. Очікуваний бюджет: 22-25 млрд. грн. (з них 30 % приватні інвестиції).

Реалізація проекту передбачає розбудову, відповідно до вимог МОК, олімпійської інфраструктури за бюджетні кошти та будівництво туристичних об'єктів за інвестиційні кошти, нове позиціювання туристичної привабливості України, підвищення туристичної привабливості та має надати потужний поштовх до розвитку спортивної галузі. Очікується, що проведення Олімпіади синергетично вплине на економіку країни, радикально збільшить інвестиції у туристичну та суміжні галузі, призведе до зростїання туристичних потоків, надасть поштовх до розвитку спорту та бізнесу, створить нові робочі місця.

Але, нажаль, через військово-політичну ситуацію в Україні МОК прийняв рішення висунути Львів на Олімпіаду-2026. Тож, як висновок, можна сказати, що на інноваціїї в спортивно-подієвому туризмі впливає багато факторів: туристський попит, рівень розвитку країни та її державне регулювання, інвестиції. Невпинний розвиток туризму та глобалізація змушує світ йти в ногу з часом та швидким розвитком нових технологій.


~ 109 ~

СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ВЕЛОТУРИЗМУ В УКРАЇНІ Клокова С.Ю., Боровський С.В., Дітц М.С.

[email protected], [email protected], [email protected] Харківський торговельно-економічний інститут


На даний час економічна нестабільність в Україні гальмує розвиток кожної галузі господарства в цілому й туристичної галузі зокрема. Хоча країна має значні ресурси для розвитку цієї індустрії, що, в свою чергу, може значно покращити соціально-економічне становище окремих регіонів. Останнім часом більшість населення України не має можливості для закордонних туристичних подорожей, тому люди шукають можливість для відпочинку на Батьківщині. Такий попит сприяє розвитку і покращенню якості вітчизняного туризму.

В Україні досить велика увага приділяється активному відпочинку. Що стосується організації велосипедного туризму , цим займаються різноманітні велоклуби, туристичні фірми які спеціалізуються саме на активному відпочинку. Всі маршрути, які пропонуються туристичними фірмами, промарковані, за основу взята Карпатська колірна система, хоча існує і Альпійська – цифрова.

Так, на Закарпатті за підтримки швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства FORZA промарковано близько 230 км туристських маршрутів під загального назвою «Закарпатський Туристичний Шлях». Також маркуванням займається громадськість, погоджуючи цю роботу з органами місцевої влади. Так працюють на Львівщині, Івано-Франківщині, Закарпатті та в інших регіонах, які зацікавлені розвивати активний туризм.

В останні роки в Україні здійснюються проекти для розвитку велотуризму: «ВелоКраїна», «Зелений маршрут», «ЄвроВело», що супроводжуються розбудовою інфраструктури. Все це призвело до більш інтенсивного розвитку велотуризму в Карпатському регіоні.

Закарпаття являє собою невеликий, але примітний у багатьох відношеннях регіон України. Незалежно від пори року велотури в Закарпатті користуються високим попитом у туристів. Перевагою поїздки в цей прекрасний гірський район є відносно низька вартість пропонованих товарів і послуг, які при цьому не поступаються за якістю більш дорогим курортам. Тури на велосипедах по Закарпаттю пролягають серед чистих лісових озер, річок і цілющих джерел, розташованих у хвойних лісах. В останні десятиліття велосипедний туризм в Закарпатті отримав широке поширення, і різні туристичні компанії пропонують найрізноманітніші види активного відпочинку.

Так, велотур по горах Закарпаття включає відвідування середньовічних замків, розташованих серед гір, печер, в яких ви зможете побачити сталактити і сталагміти, а кількість заповідників, парків та історичних пам'яток, розташованих в одному з найкрасивіших регіонів України. Потрапити на найвищу точку Карпат - мабуть, головна мета туристів, які там перебувають. Штурм вершини вносять у свої програми


~ 110 ~

більшість туристичних компаній. Взявши велосипеди в Закарпатті, і відправившись підкорювати Говерлу, турист зможе побачити букові ліси, в яких ростуть густі зарості малини, чорниці та суниці; розкішні альпійські луки, місцеві жителі називають їх "полонинами".

Розбудова мережі міжнародних транспортних коридорів може істотно пришвидшити розвиток туризму. Україна має найвищий коефіцієнт транзитності: з 13 тис. км автошляхів державного значення понад 9 тис. км є магістральними, зв’язаними з міжнародними транспортними коридорами. В Європі активно функціонує проект ЄвроВело – розгалужена мережа велосипедних шляхів, які проходять територією європейських держав, один з маршрутів якої (Роскофф - Київ) з'єднує українські міста Київ і Львів.

Станом на 2017 року, «ВелоКраїна» може запропонувати 45 промаркованих маршрутів в Українських Карпатах. Частиною «Велокраїни» є велопрокат та проживання туристів. У приватних садибах і готелях із позначкою «Велокраїна», велотурист може знайти веломийку, приміщення для нічного зберігання велосипеда, мапи, набір інструментів. Усі ці послуги – безкоштовні, причому незалежно від того, живе він у цій садибі чи ні.

Розглянемо найпрогресивніші вело клуби України. Велоклуб VeloTurKiev створений для об'єднання людей, які захоплюються

велосипедами, велопоходами, велопрогулянками, велоспортом і будь-яким іншим позитивним велорухом. Будь-яка людина, яка зареєструється на форумі клубу або хоч раз проїхала з клубом має право вважати себе повноправним учасником клубу - VeloTurKiev.

Дніпропетровський Клуб Велосипедистів (ДніпроВелоКлуб) – організовують спортивні велопоходи 1-6 категорії складності. Велопоходи в Крим, Карпати, Росію, Туреччину, Європу. При клубі працює школа велосипедного туризму.

«КОМАНДА АДРЕНАЛІН» - громадська організація. Передумовами створення велоклубу став розвиток велоруху в м. Кривий Ріг та існування першого популярного Велофоруму. Форум об'єднав велобайкерів міста , з цього форуму почався розвиток велоруху в місті Кривий Ріг. Велоклуб створений на підтримку аматорських спортивних , оздоровчих , культурних та освітніх інтересів її учасників. На базі велоклубу продовжує формуватися аматорська команда велогонщиків «Adrenalin MTB Team».В учасників велоклубу немає і ніколи не буде членських внесків. Фінансування будь-якого заходу проводиться тільки силами самого велоклубу або за рахунок спонсорів.

На Україні досить цікавих, красивих, навіть дивовижних місць, які можна відвідати під час велотурів у форматі походу вихідного дня. Вирішити куди саме ви хочете поїхати, може допомогти компанія «Путешественник». Компанія пропонує такі тури: - Сонячне Закарпаття (велопохід з супроводом мікроавтобуса, тривалість = 5 днів,

протяжність = 180 км), - Заповідне Полісся (тривалість = 3 дні, протяжність = 150 км),.


~ 111 ~

- Поблизу Диканьки" (тривалість = 3 дні, протяжність = 130 км). Багата на ресурси вело уризму і Харківщина. Туристична компанія «Турбо» пропонує любителям активного відпочинку на

велосипедах велотури і велопоходи. Особливість велотурів полягає в тому , що ця подорож на велосипеді, де групу супроводжує машина підтримки , а туристи їдуть без нічого . У велотурі може брати участь кожен бажаючий , що вміє сидіти в сідлі і крутити педалі. Один із маршрутів, який пропонує нам компанія: Харків — Бобрівка — Байрак — Петровка — Радгоспне — Веселе — Тернова — Варварівка — Ізбицьке — Стариця — Приліпка — Радянське — Верхня Писарівка — Рубіжне — Жовтневе — Верхній Салтів — Старий Салтів — Молодова — Большая Бабка — Пятницьке — Печеніги — Кицівка — Кочеток — Чугуїв. Цей маршрут розроблений на 10 днів, з ночівлею в палатках.

Також в Харкові існують велоклуби і велосекції які створені спеціально для розвитку велосипедного туризму на Харківщині: 1) Велоклуб "Старт-2. 2) Велоклуб Night Rangers (Харків). 3) Харківський клуб ВелоТуристів. 4) Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «ХТЗ». 5) Федерація велосипедистів Харківської області.

Велосипедний туризм є одним із найпривабливіших його видів є. У велосипедних маршрутів є ряд переваг. Велосипед дає мандрівнику можливість із досить значною швидкістю долати великі відстані, ознайомитися під час короткого велопоходу з цілим регіоном, відвідати цікаві об'єкти, розташовані один від одного на значній відстані. Ще одна істотна перевага перед іншими видами туризму – велотуристу не потрібно переносити рюкзак в декілька десятків кілометрів на власній спині - це робить його двоколісний помічник. Велотуризм входить в блок екологічного туризму. Ще однією особливістю сучасного велосипедного туризму є те, що сьогодні у світі спостерігається перехід від масового туризму до індивідуального, сімейного, невеликими групами.

Враховуючи сучасний рівень розвитку велосипедного туризму в Україні, а також в інших країнах, потрібно прагнути до подальшого його розвитку як спорту вищих досягнень та масового фізкультурно-оздоровчого руху.

ЕТНОТУРИЗМ ЯК ЗАСІБ ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНИ Стадник Я.В., Павлова Т.Г. [email protected]


Сучасний туризм стає глобальним чинником розвитку цивілізації, однією зі

складових економіки, соціальної сфери, духовної культури. Процеси, що відбуваються в туристичній індустрії світу, позначилися і на розвиткові туризму в Україні. В законі України «Про туризм» держава визначає туризм як одну з пріоритетних сфер розвитку національної культури й економіки. Таке визначення

http://ideasport.kharkov.ua/companies/230.html


~ 112 ~

стало актуальним для розвитку та популярності етнотуризму як одного з напрямків культурно-пізнавального туризму.

Взаємозв’язок між етносом, державою та процесами глобалізації стають одними з важливих проблем сучасного життя суспільства. Конфлікти і напруження на ґрунті міжетнічних та міжконфесійних непорозумінь у світі та їхнє запобігання в Україні потребують уваги суспільства, держави, міжнародного співтовариства.[1]. Не є винятком і український сегмент, аналіз якого в контексті сучасних глобалізаційних процесів уже давно привертає увагу дослідників.

Україна, за визначенням С. Хантінгтона, належить до так званих «розколотих» цивілізацій регіонального чи локального рівня. Загальновідомо, що частина мешканців Центру, Півдня і Сходу України вважають себе ближчими за характером, звичаями і традиціями до жителів Росії, ніж до західних українців; західні українці – до поляків, аніж жителів Донбасу; жителі Донбасу і Криму – до росіян і білорусів порівняно з жителями Центральної та Західної України. До того ж слід враховувати, що «регіональні або локальні ідентичності превалюють над загальнонаціональною, яка лежить в основі модерних політичних націй»[2].

Зауважимо, що феномен двох ідентичностей: першої української, традиційної та другої малоросійської, закладений відмінністю розуміння геополітичного вектору розвитку, ціннісних орієнтацій, структури історичної пам’яті, культурної та політичної практики, релігійної приналежності їх носіїв. Тому у такому складному і суперечливому контексті Україні доводиться здійснювати свій національний проект (самовизначитися), який зараз поступово набирає обертів у зв’язку з подіями на Майдані взимку 2014 року та агресії з боку сусідньої держави Росії [3].

Можна стверджувати, що події 2014 року в Україні значно активізували патріотичні почуття у більшості українців: значно підвищився рівень шанування української мови, історії народних традицій, тобто усього, що співзвучне з брендом «Україна». Але ця ситуація сприяла і утворенню опозиції щодо прихильності до української народної традиції частини населення, яка зосередилась на сході України. Отже виникла проблема об’єднання України, проблема збереження цілісності культури і соціуму як умови існування взагалі.

Серед кола інструментів, які можна застосовувати на шляху до порозуміння Заходу і Сходу є туризм як явище соціальне. Загальновідомо, що туризм є активною формою комунікації у державі, яка допомагає взаємопізнанню нації, етносів, сприяє взаєморозумінню та встановленню культурно-економічних зв’язків, формує політичну культуру українського суспільства на засадах демократії. Аналіз світового досвіду доводить: суспільство, що спілкується, в тому числі і за допомогою туристичної сфери, стає відкритим, вільніше інтегрується у світову співдружність. Тому необхідно робити все для того, щоб переорієнтувати систему суспільної свідомості за допомогою відродження історичної пам’яті, розкриття шляхів реалізації духовно-інтелектуальних резервів як самих українців, так і інших народів, що відносять себе до поняття «народ України»[2].


~ 113 ~

Отже, головними перспективами розвитку етнічного туризму, об’єднання нації можуть стати наступні кроки:

створення та розроблення кільцевих, лінійних, спеціальних маршрутів на основі етнографічних пам’яток та етнокультурних об’єктів, які повинні спрямовуватись на специфічний сегмент споживачів, а саме на тих, хто цікавиться етнокультурною спадщиною (громадяни України, учнівська та студентська молодь, а також іноземні туристи, українці з діаспори.). Важливе місце в цьому процесі належить численним громадським організаціям України;

– створення програм обміну між жителями Східної та Західої України. Суть цих програм заключатиметься в тому, що студент, чи сім’я, їде на тиждень відпочивати та проживати до місцевої родини в інший регіон нашої країни. Це дасть можливість побачити не тільки історико-культурні місця даної місцевості, але й побачити повсякденне життя простої української родини, тим самим стати ближчими один до одного, зрозуміти, що ми маємо багато спільного і прагнемо до процвітання, миру в державі;

створення безоплатних інформаційних бюро, які б рекламували та надавали інформацію про туристичні місця України, приваблювали українців до подорожей своєю державою;

– фінансування державою інноваційних проектів в туризмі, залучення спеціалістів для подолання проблем українського туристичного ринку, створення іміджу туристичної держави.

Незважаючи на всі труднощі, наш час є періодом розвитку нових тенденцій у культурному житті для більшості регіонів України і орієнтація на етнічний туризм стає однією з реальних можливостей економічного, соціального й культурного піднесення. Саме етнічний туризм в змозі об’єднати Західну і Східну Україну, сприяє їхньому взаєморозумінню, толерантному ставленню один до одного, долає стереотипи, які часто свідомо створюються політиками, збереженню ідентичності української нації.

Список використаної літератури: 1. –Шевчук О.А, Роль етнотуризму у формуванні політичної культури українського

суспільства [Електронний ресурс] / -Шевчук О.А.– Режим доступу до ресурсу: http://social-science.com.ua/article/1097. 2. Цивілізаційно-культурні маркери сучасної України у вимірі глобалізації// [Електронний ресурс]/ Людина, все про людину, енциклопедія on-line. – Режим доступу: http://mortal.org.ua/article/134-civlzacyno8208kulturn-markeri-ukrayini-u-vimr-globalzacyi.html


~ 114 ~

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

А.В. Тимрієнко, Л.М.Кирилюк [email protected]

Вінницький торговельно - економічний коледж Київського торговельно - економічного університету, м.Вінниця

На сучасному етапі розвитку світової економіки туризм в різних його формах

відіграє все більш значну роль, у багатьох країнах ця галузь досить швидко розвивається та стає могутнім важелем розвитку. Слід зауважити, що туристична діяльність є міжгалузевою сферою економіки, яка охоплює не тільки засоби розміщення, але й транспорт, зв’язок, індустрію харчування, розваг і багато іншого, ця сфера впливає на кожен континент, державу чи місто. Актуальність теми дослідження зумовлює чимала кількість проблем у цій галузі, зокрема відсутність відповідних законодавчих заходів, сприятливої податкової політики та інвестиційного клімату для інтенсивного розвитку в’їзного та внутрішнього туризму в регіонах.

В Україні, що володіє колосальними туристичними ресурсами, туризм ще не досяг рівня розвитку, адекватного своїм потенційним можливостям. Туристичні об’єкти залишаються незатребуваними через нерозвиненість інфраструктури туристичних послуг, недосконалості механізмів державного регулювання на різних рівнях влади, відсутність мотивації для приватних інвестицій у туристичні ринки та ефективних методів економічного аналізу туристичного комплексу регіонів. За даними Світової організації туризму (UNWTO) [3], у 2009 р. Україна належала до десятки лідерів міжнародного туризму за кількістю відвідувань і посідала сьоме місце. Останніми роками кількість відвідувань значно скоротилася. Низькі показники туристичної активності України на світовому ринку, а особливо чотириразове перевищення імпорту туристичних послуг над експортом свідчать про недостатню конкурентоспроможність вітчизняної індустрії туризму [2].

Україна на високому рівні забезпечена природними та історико-культурними ресурсами,чим здатна привернути увагу туристів. Приблизно 15% території нашої держави становлять курортні та рекреаційні території. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тисяч пам’яток. Це пам’ятки археології, історії, монументального мистецтва, архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні. У нашій державі функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 з них мають статус національних. В Україні налічується 1230 закладів готельного господарства, які щороку обслуговують близько 4 млн. людей (17,5% із них – іноземці). 3,3 тисячі санаторно-курортних і оздоровчих закладів загальною місткістю близько 481 тисячі ліжок щороку приймають майже 3,2 млн. відпочивальників (14% – іноземці). Наукове, методичне й кадрове забезпечення у сфері туризму та курортів здійснюють понад 130 вищих навчальних закладів, 4 науково-дослідні інститути Міністерства охорони здоров’я України та Науковий


~ 115 ~

центр розвитку туризму Міністерства культури і туризму України [3]. Понад 200 тис. осіб на постійній основі і близько 1 млн. осіб сезонно зайнято для праці в туристичній сфері. Слід відмітити основні чинники, що відображають проблеми України в сфері туризму:

– зниження ролі та значення туризму для соціально-економічного розвитку України через неякісну інфраструктуру та низьку якість туристичних послуг відносно світових курортів;

– нераціональне формування та використання унікальних природних та історико-культурних ресурсів;

– неефективне здійснення систем захисту та безпеки туристів ; – відсутність інвестиційного забезпечення умов діяльності об'єктів туризму та

підтримки розвитку туристичних фірм та пріоритетних видів туризму; – недоступність туризму для малозабезпечених верств населення,дітей, молоді,

осіб похилого віку та з особливими потребами; – поверхневий підхід до розробки та реалізації державної та місцевих програм

розвитку туризму; – недосконалість організаційно-правових та економічних, в тому числі

фінансових механізмів реалізації державної політики у сфері туризму – відсутність комплексної системи ефективного управління туристичними

ресурсами; – недостатнє нормативне, методичне та інформаційне забезпечення діяльності

органів місцевого самоврядування, громадських організацій та суб’єктів підприємницької діяльності у сфері туризму і діяльності курортів;

– недостатнім за кількісними, якісними параметрами та за структурою і рівнем наукового, методичного та кадрового забезпечення, зокрема у сфері управління на державному та місцевих рівнях.

Прискорити розвиток туризму в Україні дозволять: – розробка нових туристичних маршрутів з урахуванням усіх аспектів для

комфортного та цікавого відпочинку; – випуск рекламно-інформаційної продукції, яка розповість про можливості

відпочинку в Україні; – відкриття центрів спортивного туризму на базі інфраструктур різних видів

туризму; – модернізація та розширення туристично-рекреаційних зон; – використання нових видів туризму Таким чином, незважаючи на значний потенціал, туристична галузь України має

цілий ряд проблем, нагальне вирішення яких покращить перспективи її розвитку вже найближчим часом. Аналізуючи перспективи розвитку туристичного бізнесу в Україні, насамперед необхідно підкреслити, що сучасний туризм – це сфера економіки та життєдіяльності суспільства, яка загалом тією чи іншою мірою інтегрує практично усі галузі. Саме це і повинно стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як галузі, пріоритетний розвиток якої може


~ 116 ~

позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни, стимулювати важливі галузі економіки, сприяти зміцненню позитивного іміджу України на світовій арені.

Список використаних джерел: 1.Закон України "Про внесення змін до Закону України про туризм. – Від 01.2004 р., №

324/95-ВР // Урядовий портал. – 11 вересня. – 2004 р. 2. Охріменко А.Г. Проблеми та перспективи залучення інвестицій в туристичну сферу в рамках Європейської інтеграції України / А.Г. Охріменко, І.Я. Антоненко // Фондовий ринок". – 2010. –№ 16. – С. 28-32. 3.Туризм у 21 столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості:. – К. : Вид-во КУ- ТЕП. – 2012. – 235 с. 4. Підведення підсумків розвитку туристичної галузі. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.day.kiev.ua

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ:

УКРАЇНА І СВІТ А.О. Палиця, Гура о.Л.

[email protected] Одеський фінансово-економічний коледж Київського національного

торговельно-економічного університету, м. Одеса

За останнє століття туризм перетворився на потужну високорентабельну індустрію, величезний комплекс у якому тісно переплелися економічні і соціальні інтереси. Розвиток туризму збільшує кількість робочих місць, розширює торгівлю, транспортні перевезення, спонукає до розбудови інфраструктури, будівництва нових туристичних об’єктів, посилення охорони та реконструкції існуючих історико-культурних пам’яток, розвитку ринкових відносин та міжнародного співробітництва

У цілому, міжнародний туризм впливає на темпи економічного зростання, поліпшення показників торгового балансу, зменшення безробіття та стабільність валютного курсу в державі [2]. За даними Всесвітньої туристичної організації (World Tourism Organization WTO), у 2016 р. частка туризму в світовому ВВП становила 9,3% (6630,4 млрд дол). Кількість же працюючих у цій галузі перевищила 260 млн осіб, а кількість туристів 1 млрд осіб (у 2015 р. послугами туристичної галузі скористалося 1035 млн осіб, у 2016 р. – 1087 млн осіб) [1]. Таким чином, туризм у сучасній світовій системі господарювання займає провідні позиції та виступає невід’ємною складовою розвитку світового ринку.

Насамперед необхідно зазначити, що туристична галузь в Україні, як і в світі загалом, виступає важливою складовою соціально-економічного розвитку. За даними досліджень, позитивний вплив туризму на економічну діяльність постійно зростає [2]. Зокрема, розвиток туризму в Україні істотно впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку, та є одним з найперспективніших напрямів структурної перебудови економіки. Для розвитку туристичної сфери в Україні існують усі передумови. Так, маючи вигідне геополітичне розташування, Україна володіє значним рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами,


~ 117 ~

різноманітним рельєфом, мережею транспортних сполучень, культурною спадщиною тощо. Крім цього, в Україні дедалі частіше розробляються нові маршрути, розвивається готельна інфраструктура, підвищується рівень обслуговування туристів і зростає відвідуваність туристичних об’єктів.

Міжнародний туризм більш успішно розвивається в промислово–розвинених країнах світу з більш високими доходами населення. Але світовий досвід засвідчує, що індустрію туризму можна розвивати і в період економічних криз, оскільки витрати на створення одного робочого місця в галузі туризму у 20 разів менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу понад в 4 рази вища ніж в інших галузях господарства.

Незважаючи на те, що в Україні спостерігається неухильне зростання як доходів від туризму, так і кількості туристів, які відвідали країну, ці показники в абсолютному вираженні порівняно з розвинутими країнами є майже найнижчими. Так, за даними Світової ради туризму та подорожей, у 2016 р. в Україні прямий внесок туризму до ВВП становив 3,6 млрд дол. (60-е місце), тоді як середньосвітовий показник – 17,2 млрд дол. Разом з тим, частка прямого внеску туризму до ВВП складала 2,2% (136-е місце) [2]. На превеликий жаль, упродовж останніх років загальна частка туристичної галузі в структурі ВВП країни залишається досить низькою, що свідчить про недостатній рівень використання туристичного потенціалу в Україні.

Про недостатній рівень використання туристичного потенціалу в Україні свідчить також індекс конкурентоспроможності подорожей і туризму (Travel and Tourism Competitiveness Index). Перешкодами для зростання конкурентоспроможності туристичного сектору в економіці України вважалися низький захист прав власності (131-е місце) і негативний вплив регуляторного середовища на приплив прямих іноземних інвестицій (128-е місце), які у свою чергу обмежили число іноземних компаній на вітчизняному ринку (123-є місце). Водночас відносно високі візові обмеження (101-е місце) і недостатня відкритість у двосторонніх угодах щодо авіаперевезень (114-е місце) обмежили приплив іноземних туристів до країни. Крім зазначених факторів на конкурентоспроможність туристичної галузі в Україні негативно вплинули показники якості доріг (135-е місце) і довкілля (104-е місце), ефективності маркетингу в залучені туристів (109-е місце), ефективності національного законодавства (111-е місце) та його дотримання (114-е місце). При цьому особливо хороші оцінки Україна отримала за такими показниками, як якість залізничної інфраструктури (24-е місце), щільність банкоматів (26-е місце), щільність фіксованого та мобільного зв’язку (44-е і 43-є місця), а також показник співвідношення купівельної спроможності (31-е місце у світі). За результатами індексу, низьке місце одержав і показник доброзичливого ставлення до іноземних туристів (127-е місце). Як виявилося, жителі України є далеко не найдоброзичливішими у світі щодо ставлення до іноземних туристів та демонструють, швидше, байдужість, ніж бажання збільшувати туристичні потоки в країну [3]. У цілому, в загальному рейтингу економічного розвитку туристичної сфери, Україна за всіма позиціями знаходилася нижче від середніх світових


~ 118 ~

показників. Про низькі позиції України у світових рейтингах свідчать також дані Світової

ради туризму та подорожей. За результатами досліджень, у 2015 р. прямий внесок туризму до зайнятості в Україні становив 385,5 тис. робочих місць, тоді як середньосвітовий – 793,7 тис. робочих місць [5].

Загалом, за даними досліджень, однією з головних перешкод ефективного розвитку туристичної галузі в Україні протягом останніх років залишається слабка туристична інфраструктура. Пояснюється це недостатньою кількістю готельного фонду, навіть попри щорічне його зростання. У свою чергу, нестача готельних номерів зумовлює дуже високі за міжнародними стандартами ціни на готельні послуги, які не завжди задовольняють потреби міжнародного туристичного потоку [5].

Аналіз туристичних потоків засвідчує, що розвиток туризму в Україні має позитивну динаміку, але не відповідає світовими стандартам як за кількістю туристів так і за якістю їх обслуговування. Туризм в Україні ще не став окремою потужною галуззю економіки та джерелом наповнення бюджету. Великі бажання досягнути високих результатів туристичного розвитку наштовхуються на суттєві проблеми і малі можливості їх досягнення.

Список використаних джерел: 1. International tourism exceeds expectations with arrivals up by 52 million in 2013

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://media.unwto.org/press-release/2016-01-20/internationaltourism-exceeds-expectations-arrivals-52-million-2013 2. The Travel and Tourism Competitiveness Report 2016 [Електронний ресурс]. – Режим досту- пу : http://www3.weforum.org/docs/WEF_TT_Competitiveness_Report 3. Індекс конкурентоспроможності подорожей і туризму [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://competitiveukraine.org/uploadfiles/reports/files 4. Охріменко О.О. «Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіки безпеки (туристське підприємництво)». - К.: Міжнародна агенція «Bec Zone». - 2015. - 414 с. 5.Туризм – рушій соціально-економічного розвитку країни [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.lvivforum.com.ua/document/Gordiyenko

ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Христенко О.О., Яковчук О.В. [email protected]

Харківський торговельно-економічний інститут Київського торговельно-економічного університету м. Харків

Ефективне функціонування ринку туристичних послуг є важливим фактором

соціально-економічного розвитку будь-якої країни, визначає об'єктивні закони розвитку людського суспільства в умовах глобалізаційних тенденцій у світовій економіці. Великий туристичний потенціал України при правильному його використанні може забезпечити швидкий розвиток ринку туристичних послуг в країні, а отже, отримання значних валютних надходжень, нарощування доходів бюджетів, розвиток виробництва споживчих товарів, підвищення рівня життя населення.


~ 119 ~

Туризм в Україні відображає її внутрішній соціально-економічний і політичний стан. Так, анексія Криму та військова агресія Росії різко скоротили потік іноземних туристів. Інфляція і девальвація гривні в 2014-2015 роках зумовили зменшення кількості виїзних туристів, зате дещо пожвавили внутрішній туризм. Останнє, як показує світовий досвід, може викликати значний економічний ефект.

У структурі доходів від туризму в розвинених країнах внутрішній туризм дає 80-90%, а в середньому в світі - понад 72%. В Україні - близько 24% [1].

Внутрішній туризм в Україні розвинений ще недостатньо і потребує державної підтримки. Важливою проблемою в сфері туризму стала відсутність кваліфікованих працівників: більшість вузів випускають недостатньо навчених фахівців, а якісної підготовки і перепідготовки кадрів для сфери туризму в Україні просто не існує. Також погіршують ситуації: недосконала правова захист туристів на території країни, складності з митним контролем, тіньова економіка.

Не останнє місце серед великої кількості проблем займає військовий конфлікт на Сході країни. Він сіє паніку і аж ніяк не сприяє залученню туристів. Ізраїль теж знаходиться в стані війни постійно і це не заважає країні розвивати і економіку і туризм. Нам дійсно необхідно перейняти досвід цієї країни. Україна - це бренд, її імідж потрібно розвивати і просувати, незважаючи ні на що. Це корисно і для зв'язків з громадськістю та для економіки країни.

У найближче десятиліття туризм залишиться одним з джерел нових робочих місць у багатьох регіонах світу. За прогнозами експертів, протягом наступних п'яти років, рівень щорічного приросту в цій галузі складе 5%, що дорівнює 2 млн. нових робочих місць. Результати проведених досліджень СОТ показують, що туристичний рух до 2020 р виросте до 1,6 млрд. Туристів за рік, а їх витрати на поїздки досягнуть $ 2 трлн - тобто $ 5 млрд в день. Туризм буде забезпечувати економічне зростання в XXI столітті нарівні з телекомунікаційною індустрією і сектором ІТ [2].

У 2015 році кількість українців, які скористалися послугами туроператорів, стало менше на 17% і досягло 1,15 млн осіб. Але за даними департаменту туризму МЕРТ України, кількість мандрівників склало 1,44 млн і більшість з них - українські громадяни. Іноземців при цьому практично стільки ж, скільки в 2014 (а в 2013 було 137 тисяч) - 22,4 тисячі. Але, якщо підсумувати всіх іноземців, які відпочили в Україні, кількість буде набагато більше: наприклад, в 2015 році тільки у Львові іноземних туристів було близько 35 тисяч. У 2016 році кількість іноземних мандрівників зменшилася. Особливо мандрівників з РФ - більше, ніж на 900 тис. чоловік. Зате кількість туристів з колишнього СРСР зросла на 20%. В основному це жителі Республіки Білорусь, Республіки Молдова та Азербайджанської республіки. Мінеральні води Західної України облюбували туристи з Центральної Азії. Нерідко, вони залишаються там жити. За даними Кабміну кількість іноземних туристів, які відвідали Україну в 2016 році досягає 16 млн [3].

З 12 червня 2017 українці отримали безвізовий режим. Завдяки цьому очікуються нові, цікаві підходи в маркетингу туристичних послуг. Немає потреби збирати документи для візи. Це означає, що відстань від чемоданного настрою до


~ 120 ~

насолоди закордонним сонечком скоротилося в рази. Безвізовий режим - це можливість будувати емоційне спілкування з потенційним туристом. Загальна кількість туристів, можливо, зросте, але не на багато. За даними Державної прикордонної служби, 25 млн українців перетнули кордон в 2016 році, більшість з них їхали в Польщу, Росію та Угорщину. Але це не туристи, а ті, хто перетнув кордон (іноді й кілька разів за день), в основному, жителі прикордонних територій.

Відповідно до маркетингових досліджень ринку туристичних послуг, проведеним Всесвітньою організацією туристичних послуг, причини занепаду українського туризму наступні:

- нехтування міжнародним досвідом розвитку туризму; - відсутність послідовної державної політики в галузі; - неефективна діяльність влади у сфері туризму; - - відсутність належних умов для розвитку туризму, податкового і фінансового

стимулювання державою експорту туристичних послуг і вітчизняних туроператорів; - незадовільна робота по формуванню та зміцненню туристичного іміджу

України, розробки та просування національного туристичного продукту на міжнародному та внутрішньому ринках.

Ознаки та наслідки занепаду: - зменшення кількості туристів у порівнянні з показниками 2012-2013 рр .; - значне скорочення питомої ваги туризму в ВВП країни; - падіння доходів від туристичних послуг і послуг готелів, туристичного збору,

валютних надходжень від експорту туристичних і готельних послуг, інвестицій в туристичну інфраструктуру, робочих місць.

Частка туризму в українському ВВП становить лише 2%, а в розвинених країнах - цей показник сягає 8%. До нас туристи їдуть в основному з Німеччини, США, Великобританії, Китаю і Японії. Притоки туристів допомагають боротися з безробіттям. Так кожні 45 туристів в США призводять до створення одного робочого місця, в Євросоюзі - кожні 53 туриста. Вивчення міжнародного досвіду управління в сфері туризму - одна з можливостей для виходу України з кризи. Також варто робити акцент не тільки на зарубіжного відвідувача, але і приділяти велику увагу землякам-туристам. В обох випадках є необхідність змінити ринок і повисити якість туристичних послуг до рівня міжнародних вимог. Для України розвиток сфери туризму - стратегічно важливий аспект як для економічної, так і для соціально-політичної ситуації. Список використаних джерел: 1. Державне агентство України з туризму і курортів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tourism.gov.ua. 2. Світова рада з туризму та подорожей / World Travel & Tourism Council [Електронний ресурс]. – Режим доступ : http://www.wttc.org/-/media/files/reports/economic-impactresearch/2017-documents/global-economic-impact-and-issues-2017.pdf. 3. Світова туристична організація UNWTO [Електронний ре- сурс]. – Режим доступу : http://www.unwto.org.


~ 121 ~

ТУРИСТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ. О.Л. Гура, П. В. Білінський

[email protected] Одеський торговельно-економічний інститут Київського національного

торговельно-економічного університету, м. Одеса

Ціллю кожної країни є досягнення високого рівня загальнодержавної інфраструктури для забезпечення якомога кращого життя населення.

Інфраструктура — сукупність споруд, будівель, систем і служб, необхідних для функціонування галузей матеріального виробництва та забезпечення умов життєдіяльності суспільства будь-якої держави.

За даними всесвітнього центру статистики The Global Competitives Report наша держава займала 68-ме місце серед 138 країн за станом туристичної інфраструктури, а у 2017 року, втративши позиції, Україна посіла вже 75-е місце цього рейтингу. [1]

Безумовно, реальні цифри кажуть про не найкращий стан інфраструктури в країні, але наша держава має як свої мінуси, так і плюси в загальній інфраструктурі і в інфраструктурі туризму.

Інфраструктура туризму формується з багатьох факторів, які включають у себе: транспортну інфраструктуру, рекреаційну інфраструктуру і загалом, соціальну інфраструктуру держави.

Почнемо з транспортної інфраструктури. Кожен турист, на початку своєї подорожі, має дістатися безпосереднього місця її проведення.

Транспортна інфраструктура України налічує 54 залізничних вокзали, з яких 18 є міжнародними, а чотири - пропускають більше 300 тисяч пасажирів на день; 27 міжнародних аеровокзалів та 17 міжнародних автовокзалів.

На фоні країн великої вісімки і інших високорозвинених держав світу наша держава має вагомий плюс – високу пропускну можливість залізничного виду транспорту на душу населення(другу у Європі після Німеччини).[2]

Проте, іншою стороною медалі є те, що швидкісний потенціал нашого залізничного транспорту є найнижчим у Європі. Причин цьому є декілька, від сплаву, з якого виробляються рейки до непідготовленості підвіски 90% вагонів до руху швидше 120 км/год.

В користуванні нашої держави присутні 18 швидкісних поїздів, здатних розвивати швидкість до 180 км/год, але, знову ж таки, застарілий матеріал, з якого виготовляються рейки не дозволяє використовувати їх на повну потужність.

В авіаційному транспорті Україна представлена 27-ма міжнародними аеропортами, з яких лише чотири мають реальну пропускну кількість пасажирів вище 1 млн. пасажирів на рік.

Такі цифри є відверто розчаровуючими для нашої держави, так як річна пропускна можливість Аеропорту Бориспіль дорівнює приблизно 25 мільйонам осіб.


~ 122 ~

Автомобільна сфера транспортних перевезень в Україні має також низку недоліків. Перший з них – найгірший стан дорожнього покриття в Європі за оцінками експертів. Навіть не дивлячись на те, що в країні функціонує 11 транснаціональних транспортних шляхів та 17 міжнародних автовокзалів, рівень транспортної інфраструктури залишається невисоким через стан покриття.[3]

У більшої половини авто-перевізників транспортні засоби є або застарілими, або не надто якісними, через що кожен п’ятий офіційний внутрішній рейс має запізнення через проблеми із транспортним засобом.

Закінчивши з транспортною сферою туристичної інфраструктури нашої держави можна перейти до другої її частини – соціальної інфраструктури, яка включає у себе підрозділи громадського харчування, охорони здоров’я, організації з питань відпочинку, культурного забезпечення та розміщення туристів.

Враховуючи те, що за обсягом фінансування туристична галузь України займає 14 місце з 21 галузі, стан соціальної інфраструктури є трохи застарілим та значно затримався у розвитку в порівнянні з європейськими державами.

Лише 7 міст України (Київ, Одеса, Харків, Львів, Дніпро, Вінниця та Чернівці) за думками експертів вважаються містами, які повністю готові приймати туристів за усіма видами потрібних послуг.

Значним поштовхом у розвитку соціальної сфери інфраструктури для України було право проведення Євро-2012, в процесі підготовки до якого в нашій державі було збудовано 3 нових стадіони та капітально відреставровані ще 7 стадіонів до світових стандартів.[4]

В нашій державі функціонують 2276 готелів та хостелів, близько 14 тисяч кафе та ресторанів та близько 400 відкритих медичних комплексів. Саме ці показники є безпосередньо важливими у формуванні туристичного потенціалу країни, який, безумовно, в нашої держави є.[3]

Україна займає 24-е місце в Європі серед країн, куди були продані туристичні путівки, що говорить про нераціональне використання наявних ресурсів та перспектив керівництвом нашої держави.

За статистикою щодо кількості наданих послуг в Україні з проживання, харчування, гігієни та ціни відпочинку ми займаємо 15-е місце з усіх країн Європи з середньою оцінкою у 4,1 за п’ятибальною шкалою.

На нашу думку, розвиток туризму для України є одним з оптимальних варіантів щодо зміцнення національної економіки та покращення рівня життя населення країни в цілому.

Існує багато держав, для яких туризм є головним джерелом доходу та за рахунок нього держава розвиває й інші сфери економіки, такі як виробництво, невиробничі господарства, загальна інфраструктура країни, тощо.

В Україні є невелика кількість готелів-гігантів, які є прославленими на весь світ. Прикладом для розвитку всеукраїнського туризму може стати стрімкий розвиток курорту Буковель, який за рахунок приватних інвестицій став найпопулярнішим курортним містом України на ряду з Одесою та який працює цілий календарний рік.


~ 123 ~

Серед іноземних прикладів, знову ж таки, на мою думку, наша держава має тягнутися до Італії через схожі кліматичні та ландшафтні особливості, а з більш перехідних варіантів – брати приклад з Туреччини, яка завершила свою популяризацію туризму та Грузії, яка тільки розпочинає цей довгий шлях.

Отже, країна повинна орієнтувати більше як внутрішніх так і зовнішніх інвестицій до туристичної сфери через вже підготовлену матеріальну базу під її розвиток.

Список використаних джерел: 1 Всесвітній центр статистики The Global Competitives Report. 2.Посібник з історії туризму [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.aup.com/books/m203/13_1.htm 3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)” від 15 березня 2015 р. № 297 // Офіційний вісник України. – 2015. – № 11 4. Хлопяк С.В. Управління туристичною галуззю: стан та перспективи// Регіональні перспективи. – 2012р. - № 2-3. - с. 346.

РОЗШИРЕННЯ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЯК ФАКТОР СПРЯМУВАННЯ РОЗВИТКУ ДІЛОВОГО КЛАСТЕРУ

А.І. Жукова [email protected]

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету,м. Харків

Кластеризація передбачає зосередження осередків туристичних проектів та

обміну міжнародними зв’язками з зарубіжними країнами та містами-партнерами у адміністративному центрі Харківщини – м. Харків. Цьому сприяє активна робота як міського голови, Харківської міської ради, Департаменту міжнародного співробітництва, так і приватних суб’єктів господарювання щодо просування бренда міста. У Харкові зосереджуються основні туристичні атракції, постійно проходять ділові переговори з представниками іноземних країн та компаніями щодо просування співпраці у галузі туризму.

У Харкові відбувається ряд заходів, які спрямовані на формування туристичної інфраструктури, сучасних підходів до розвитку ділової активності та інформування міжнародних партнерів про перспективні бізнес-проекти в галузі туризму.

Особливо активно відбувається процес налагодження міжнародної співпраці. Прикладом такої співпраці Харкова з іноземними представниками є проведення VIII Міжнародного туристичного форуму «Харків: партнерство в туризмі», який відбувся 12-13 травня 2016 року кількість іноземних учасників значно зросла. Харків активно розвиває співпрацю і галузях культури, економіки, науки з містами-партнерами (наприклад, Порту, Болонья, Брно, Варна, Даугавпілс, Каунас, Кутаїсі, Марибор, Нижній Новгород, Ришон ле-Ціон, Тянцзинь, Цинциннаті. Міста-партнери ефективно співпрацюють із Харковом і це надає дуже широкі можливості для розвитку туристичної індустрії та налагодженню ділових зв’язків. Підписання угод з містами


~ 124 ~

іноземних країн надає можливість для проведення щорічних обмінів офіційними делегаціями та туристичними групами.

Харків – перше і єдине місто в Україні, що має повний комплект нагород Ради Європи: Диплом, Почесний Прапор, Таблицю Європи і Приз Європи. Система нагород Ради Європи є важливим інструментом у покращенні відносин між усіма країнами та громадянами Європи та розповсюдженні ідеї єдиної Європи. Заснована рішенням Кабінету Міністрів Ради Європи у 1955 році. Диплом Європи - перший крок на шляху до отримання Нагород Європи. До них належить Почесний Прапор, Почесна Таблиця та Приз Європи [1]. Цими нагородами удостоюють муніципалітети та регіони Європи за європейську діяльність, розвиток дружби і співпраці між європейськими регіонами та поглиблення зв'язків між ними.

Отримання європейських нагород не тільки значно підвищує статус міста на міжнародному рівні, але й відкриває широкі можливості в галузі співробітництва з перспективними містами та регіонами, а також з міжнародними організаціями та фондами. Така співпраця розвивається і в пріоритетних напрямках туристичної індустрії. Більш того, активне та результативне міжнародне співробітництво у Харкові, надає можливість для створення ділового кластеру.

Харків відповідає всім 4 підсистемам, адже місто має не тільки офісні приміщення, бізнес-центри, але й аеропорт, сучасні засоби розміщення для іноземних бізнес-відвідувачів з наданням ділових послуг високої категорії якості (конференц-зали, сучасну оргтехніку, засоби презентації, комп’ютери з виходом в Інтернет, центри оперативної поліграфії, виготовлення рекламної продукції, проведення бізнес-ланчів, транспортні послуги, зустріч в аеропорту, тощо), які постійно збільшуються.

У цьому контексті у рамках проведення VІІ Туристичного форуму «Харків: партнерство в туризмі» Юлія Згурська, начальник відділу розвитку туристичної інфраструктури та іміджевих проектів Департаменту міжнародного співробітництва зазначила нові значущі об'єкти інфраструктури міста: «Харкову вже є чим пишатися, у нас з'явився певний досвід в реалізації проектів у сфері туризму. Міжнародне співробітництво та туризм – це два нерозривних вектора розвитку Харкова, тому що, залучаючи в місто іноземних гостей, ми тим самим розвиваємо сферу туризму, показуємо об'єкти інфраструктури, якими ми пишаємося і які готові до проведення різних заходів» [2].

Розвиток у напрямку кластеризації ділового туризму, представляється перспективним, з огляду на те що, Харків приєднався до Європейської ініціативи «Угода Мерів». Це стане важливим кроком на шляху впровадження інновацій в сфері енергоефективності, залучення ресурсів, інвестицій, а також дозволить за підтримки експертів Європейського Союзу розробити план дій зі сталого енергетичного розвитку міста до 2030 року[3].

Перспективним для розвитку ділового туризму у Харкові була б співпраця із Громадською спілкою «Асоціація ділового туризму України», для того щоб, заявити про себе на рівні внутрішнього туризму та привабити у регіон ділових партнерів


~ 125 ~

різних галузей економіки. Це вбачається вигідною діяльністю і в перспективі надасть значний економічний ефект, що вплине на подальший розвиток інфраструктури міста. Адже як передбачено у ч.2. п. 2.1.22. статуту Асоціації ділового туризму України, метою об’єднання є участь в формуванні законодавчого середовища, що сприяє ефективному розвитку галузі ділового туризму та MICE; сприяння підвищенню якості послуг, що надаються в галузі ділового туризму та MICE, за рахунок підвищення професіоналізму працівників компаній та впровадження сучасних методик і технологій [4].

Асоціація ділового туризму України разом з ITE Group Plc (Великобританія) та ДП «Прем'єр Експо» (Україна) є організатором щорічної галузевої Міжнародної конференції «MICE Ukraine: діловий туризм - Україна», яка проводиться в рамках Міжнародної виставки UITT «Україна - подорожі та туризм ». У 2016 році відбулася ХI Міжнародна конференція «MICE Ukraine 2016: діловий туризм – Україна» на тему: «Розвиток ділового туризму в Україні в рамках вектора європейської інтеграції» [5]. Участь у таких заходах бізнес-компаній Харкова підвищить його іміджевий статус.

Ефективність створення ділового кластеру підтверджується і тим, що місто Харків отримало нагороду як переможець рейтингу «Європейські міста та регіони майбутнього 2016/2017» в категорії: «Краще велике європейське місто майбутнього з точки зору інвестиційної привабливості – ефективності інвестування».

На думку експертів Відділу розвитку туристської інфраструктури і іміджевих проектів Департаменту міжнародного співробітництва Харківської міської ради, Харків має унікальні можливості розвитку ділового туризму, як найбільш перспективного виду туризму. На сьогоднішній день міська влада пріоритетним для найближчого розвитку у місті вважає саме діловий туризм, пов’язаний з наявністю в місті центрів адміністративного та бізнес-управління. Базою для розвитку ділового туризму виступають міжнародні конгреси, симпозіуми, семінари, виставки та інші заходи. Є й потенціал для проведення міжнародних змагань з різних видів спорту [6].

Така активна міжнародна діяльність, а також наявність відповідної інфраструктури, дозволяє дійти висновку про можливість створення у Харкові кластеру ділового туризму, а у майбутній перспективі – медичного, оскільки інші виду туризму як у м. Харків, так і в цілому по області не зможуть конкурувати із вже наявними в Україні іншими туристичними дестинаціями.


~ 126 ~

Список використаних джерел: 1. Нагороди Ради Європи // Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови,

виконавчого комітету. – режим доступу: http://www.city.kharkov.ua/uk/o-xarkove/nagradyi-soveta-evropyi.html

2. Учасників міжнародного форуму познайомили з туристичним потенціалом Харкова // Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету. – режим доступу: http://www.city.kharkov.ua/uk/news/-29413.html

3. Ігор Терехов підписав «Угоду Мерів» // Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету. - http://www.city.kharkov.ua/uk/news/igor-terekhov-pidpisav-ugodu-meriv-33573.html

4. Статут Громадської спілки «Асоціація ділового туризму України» // «Затверджено»Установчими зборами засновників Громадської спілки «Асоціація ділового туризму України» 27 лютого 2015 р. Протокол № 1. – режим доступу: http://btaukraine.com/wp-content/uploads/2015/09/STATUT-BTA-Ukraine-2015.pdf

5. Асоціація ділового туризму України // КИЙ АВІА. – режим доступу: https://www.kiyavia.com/ua/o-kompanii/nashi-partnery/adtu.htm

6. Харків – SMART CITY. Центр ділового туризму в Східній Україні // Відділ розвитку туристської інфраструктури і іміджевих проектів Департаменту міжнародного співробітництва Харківської міської ради. – режим доступу: http://kharkiv-travel.com/?page_id=1000&lang=ua


~ 127 ~

СЕКЦІЯ 2

ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ І ПЕРСПЕКТИВИ ТУРИСТИЧНОГО КРАЇНОЗНАВСТВА


~ 128 ~

ДОМІНУЮЧІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ К. Д. Гурова, О. В. Бервено

[email protected], [email protected] Харківський торговельно-економічний інститут


Соціально-економічне значення туризму важко переоцінити. Завдяки розвитку туристичної сфери забезпечується зайнятість значної частки населення (так за даними Всесвітньої туристичної організації (UNWTO) кожне 10 робоче місце в світі припадає на сферу туризму [1]). Туристична сфера безпосередньо пов'язана з більш ніж 50 галузями економіки, тому її розвиток створює мультиплікаційний ефект розвитку національних господарств та світової економіки. За даними 2016 року, що представлені експертами Всесвітньої туристичної організації, на туризм припадає 10 % світового ВВП та 7 % світового експорту [1]. Особливе значення має розвиток туризму для країн, економіки яких суттєво відстають від світових економічних лідерів. При наявності достатньої кількості туристичних та рекреаційних ресурсів, саме туристична галузь може слугувати драйвером економічного розвитку таких країн, забезпечуючи певні інноваційні прориви.

Про те, що туризм відноситься до однієї з галузей світової економіки, що найбільш динамічно розвиваються, свідчить той факт, що ця галузь однією з найперших подолала наслідки світової економічної кризи й на протязі останніх 7 років демонструє безупинне зростання (так показник міжнародних туристичних відвідувань в 2016 році становив 1235 млн., що на 46 млн. або на 3,9 % більше показника попереднього року). Експерти Всесвітньої туристичної організації (UNWTO) прогнозують збільшення міжнародних туристичних відвідувань до 1,8 млрд. у 2030 році [1].

Не менш вагомим є й соціальний вклад туризму. Він сприяє взаємозбагаченню національних культур, збереженню культурного різноманіття, розширенню масштабів світової культури, накопиченню культурного капіталу тих, хто здійснює туристичні подорожі. Туризм сприяє становленню ефективного діалогу між країнами, гармонізації соціальних відносин, запобіганню та вирішенню чисельних конфліктів тощо. В сучасному світі туризм стає одним з провідних напрямів розвитку міжнародних відносин.

Драйверами подальшого розвитку туризму є зростання мобільності населення, диверсифікація туристичного продукту, інтеграція підприємств туристичної індустрії, розвиток транспорту, зв’язку та інфраструктури, застосування новітніх технологій, політика стимулювання туризму тощо.

Без всебічної підтримки з боку держави та довгострокових інвестицій неможливо забезпечити зростання конкурентоспроможності туристичного продукту, удосконалення туристичної інфраструктури та залучення додаткової кількості туристів. Безумовно, залежність розвитку туризму від державної політики передбачає комплексне вирішення проблеми: прийняття державної стратегії


~ 129 ~

підтримки та розвитку туризму, її узгодження із зовнішньою політикою та економічною політикою держави, вироблення на цій основі політики стимулювання туризму. Для багатьох країн, чиї бюджети мають дефіцитний характер, одним з можливих варіантів підтримки туристичної галузі має стати ефективне застосування в цій галузі механізмів державно-приватного партнерства.

Розвиток світового туризму відзначається не тільки позитивними тенденціями, але й наростанням ймовірнісних ризиків та загроз, що значним чином стримують подальший розвиток туристичної галузі, а саме: тривожні демографічні тенденції (старіння населення, перенаселення окремих регіонів та дестинацій), епідемії, збройні конфлікти, напруженість у міжнародних відносинах, активізація тероризму, стихійні лиха тощо. Усунення цих та безлічі інших загроз та майбутніх небезпек у розвитку туризму можливе тільки при консолідованій участі міжнародних інституцій, країн та суб’єктів міжнародного туризму.

Оцінюючи перспективи розвитку світового туризму та основні вектори зростання, зупинимося на таких його комплексних характеристиках як інноваційність, сталість, інклюзивність.

Інноваційність у туризмі стає одним з провідних напрямів його розвитку. Сучасний туризм стає все більше залежним від інноваційних технологій та процесів. Інновації мають важливе значення на будь-якому етапі формування туристичного продукту: зміст туристичної послуги, методи організації, маркетингові стратегії, технології перевезення, розробка стратегій та моделей організації бізнесу, оптимізація процесів та організаційних перетворень тощо. Успіх та швидкість втілення інновацій багато в чому залежать від абсорбційної спроможності економічної системи до інновацій, від безпосередньої інноваційної активності господарюючих суб’єктів, від можливостей розробки та безперешкодного втілення нового туристичного продукту, від запиту на інновації з боку користувачів туристичних послуг. Вважаємо, що в найближчі десятиріччя запит на інноваційний туристичний продукт та інноваційні методи обслуговування буде невпинно зростати.

Сталість передбачає погодженість з принципами сталого розвитку, відповідно до яких забезпечується рівновага соціального, економічного та природного середовища туристичної діяльності. Сталий туризм має сприяти соціальному та економічному розвитку дестинації (країни, регіону тощо) при збереженні та необхідному відтворенні її природного потенціалу, біологічного різноманіття оточуючого середовища. «Сталий туризм, - відзначає О. Мощняга, - це філософська концепція або ідеологічний підхід до розвитку туризму майбутнього, який поважає природне, культурне та соціальне оточення дестинації» [2, с. 21]. Він передбачає мінімізацію використання невідновлюваних ресурсів, соціальну та екологічну відповідальність всіх суб’єктів туристичної діяльності, збереження рекреаційного потенціалу планети та всесвітньої культурної спадщини для майбутніх поколінь. Сталому туризму необхідна активна участь туристичних підприємств у вирішенні чисельних екологічних проблем при зростанні благотворного впливу від туристичної діяльності на економіку та соціум.


~ 130 ~

Інклюзивність передбачає доступність туристичного продукту для всіх верств населення у всіх куточках світу. Це комплексна характеристика відповідності туристичних пропозицій туристським можливостям. Забезпечення інклюзивності туристичних послуг, перш за все, потребує формування нових дестинацій, які за місцем розташування та ціновою стратегією, були б фінансово доступні найбільш вразливим верствам населення. Інклюзивність туризму базується на справедливому розподілі доходів та благ від туризму між всіма учасниками туристичної діяльності, у тому числі з врахуванням інтересів приймаючої спільноти, відрахуванні частки доходів від туризму на благодійні цілі, охопленні більшої кількості споживачів туристичними послугами, у тому числі за рахунок формування особливої пропозиції туристичних послуг для «особливих» туристів (інвалідів, вагітних жінок, сімей з немовлятами, людей похилого віку тощо).

Більшість з перелічених принципів вже імплементовано до Глобального етичного кодексу туризму [3], але динамізм розвитку туристичної галузі передбачає постійне вдосконалення цих принципів у відповідності до новітніх тенденцій світового розвитку.

Слід враховувати, що головною цінністю туристичної діяльності в невіддаленому майбутньому мають стати людські відносини як в межах туристичних комунікацій, так і в загальній ціннісній орієнтації туризму. Орієнтації на людський розвиток та соціальну згуртованість.

Список використаних джерел: 1. UNWTO Tourism Highlights 2017 Edition [Electronic resource]. - Access mode: http://www.e-

unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284419029; 2. Мощняга Е.В. Основные тенденции развития туризма в современном мире / Е.В. Мощняга // Вестник РМАТ. – 2013. - № 3 (9). – С. 20-33; 3. Global Code of Ethics for Tourism [Electronic resource]. - Access mode: http://cf.cdn.unwto.org/sites/all/files/docpdf/gcetpassportglobalcodeen.pdf

ДІЯЛЬНІСТЬ «ІНСТИТУТУ КОНФУЦІЯ» ЯК ВЕКТОР РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКО-

КИТАЙСЬКОГО ТУРИСТИЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА А. М. Байназаров, Дін Шивен

[email protected] Інститут Конфуція,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна Аньхойський університет, м. Хефей, КНР

Безсумнівним і безаперечним фактом є постійне нарощування лідерських

позицій Китаю в усіх сферах політичного, економічного і культурного життя сучасного глобалізованого і транснаціоналізованого світу. Сучасний Китай вже випереджає США за рівнем ВВП, особливо у виробництві промислової продукції. Статистичні дані ВТО свідчать також і про абсолютне лідерство Китаю і за кількістю іноземних туристів у 2015 році (прибуття до КНР – 55 млн, до Гонконгу – 47 млн., Макао – 13 млн, разом = 115 млн. туристичних прибуттів). Постійно зростає туристичний обмін між КНР та Україною.


~ 131 ~

Постійно змінюючись в ногу з часом, Китай був і залишається однією з найдивовижніших і самобутніх країн світу. Тут все незвичайно: відкриті і доброзичливі люди, витончені, характерні тільки для цієї місцевості, пейзажі, поєднання нової та самобутньої старої архітектури. Китай цікавий своєю історією і подіями, філософією і культурою, мовою і народом.

Вагомим фактором розвитку українсько-китайських відносин, зокрема і у сфері туризму, важливим вектором китайської культурної та економічної експансії є функціонування «Інституту Конфуція»- мережі міжнародних культурно-освітніх центрів, створюваних Державної канцелярією з розповсюдження китайської мови за кордоном Міністерства освіти КНР спільно із зарубіжними сінологічними центрами. Деякі інститути мають спеціалізацію, наприклад Афінський інститут Конфуція бізнесу, Лондонський інститут Конфуція китайської медицини. Координує роботу і забезпечує фінансування з китайської сторони Штаб-квартира інститутів Конфуція (Ханьбань).

Місія Інститутів Конфуція - сприяти зростанню розуміння Китаю та китайської культури в усьому світі, розвивати дружні взаємини Китаю з іншими країнами. Навчання в Інститутах Конфуція орієнтовано на специфіку співпраці з Китаєм, крім цього в задачі Інститутів входить:

організація курсів китайської мови та культури;

проведення наукових конференцій, присвячених Китаю;

популяризація мови і культури Китаю через різні конкурси та заходи;

проведення кваліфікаційного тесту з китайської мови (HSK);

підготовка та видання навчальної літератури з китайської мови;

студентські та викладацькі стажування, консультації з навчання в КНР. Перший Інститут Конфуція був відкритий в 2004 році у Сеулі. Станом на кінець

2016 року в світі діяли понад 500 Інститутів Конфуція в понад 100 країнах і регіонах світу, число зареєстрованих слухачів складає більше 500 тис. До 2020 року Ханьбань планує довести кількість інститутів Конфуція до 1000.

Наразі в Україні діє 4 Інститути Конфуція: 1) у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка; 2) у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна; 3) у Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. Ушинського (м. Одеса); 4) у Київському національному лінгвістичному університеті. 6 травня 2008 року було підписано угоду між Штаб-квартирою Інститутів

Конфуція і Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна про створення Інституту Конфуція. 16 грудня 2008 пройшла офіційна церемонія відкриття Інституту Конфуція. Засновник з китайської сторони – Аньхойський університет (провінція Хефей).

Інститут став центром китайської культури не тільки в Харкові, але і в Північно-Східному регіоні України в цілому. Це стало можливим завдяки відкриттю філій:

- в Сумському Державному університеті;


~ 132 ~

- в Полтавському університеті економіки і торгівлі; - в Донбаському державному педагогічному університету; - в Кременчуцькому ліцеї № 11 (м.Кременчук Полтавської області); - в Університетському ліцеї (м.Харків); - в авторській школі «Бойко» (м.Харків); - в середній загальноосвітній школі «Лествиця» (м.Харків); - в Харківській гімназії № 6 «Маріїнська гімназія» (м.Харків); - в санаторному навчально-виховному комплексі № 13 (м. Харків); - в музейному комплексі Харківського національного університету міського

господарства імені О. М. Бекетова. Директором з української сторони є Байназаров Анатолій Михайлович,

к.геогр.н., доцент, а з китайської сторони – Дін Шивен, директор ліцею при Аньхойському університеті. Крім того, в Харківській філії працюють 4 представників з України та 17 і КНР.

Інститут здійснює платні курси китайської мови для дорослих та дітей, проводить різні науково-практичні конференції та культурологічні симпозіуми із залучення носіїв китайської мови і культури. При Інституті діє потужна бібліотека, яка містить:

1) Підручники і навчальні посібники з китайської мови для дітей дошкільного віку, для школярів, для студентів вищих навчальних закладів що містять, а також навчальні посібники для підготовки до здачі іспитів HSK

2) Підручники і навчальні посібники з географії, історії, країнознавства і літератури Китаю.

3) Мультимедійний матеріал, зокрема: інтерактивні програми з вивчення китайської мови, CD, DVD диски з країнознавства Китаю, художні фільми китайських і західних режисерів на китайському мові.

Інститут має виключне право на здійснення екзаменів на знання китайської мови HSK, HSKK та YCT, які діляться на три рівні — початковий, середній і вищий. Під егідою Інституті у місті Харкові постійно проводяться Дні китайської культури, Карнавал східних культур у Парку імені М.Горького, даються святкові концерти та майстер-класи, весняні табори для школярів, особливим шармом користується святкування китайського Нового року тощо.

Особливої уваги варта організація Інститутом подорожей до Китаю і отримання стипендій для слухачів надає слухачам Інституту Конфуція Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та іншу фінансову підтримку в отриманні освіти в університетах Китаю.

У 2017 році Штаб-квартира Інститутів Конфуція затвердила 2 види грантів на отримання стипендії - повна і часткова стипендія, в залежності від громадянства, часу подачі, а також рівня володіння китайською мовою.

Повна стипендія покриває всю вартість навчання і проживання, загальну медичну страховку, а також грант на повсякденні витрати (магістерська стипендія - 3000 юанів; стипендії на один семестр або один рік - 2500 юанів). У стипендії на


~ 133 ~

чотири тижні грант на повсякденні витрати не передбачений. Часткова стипендія покриває тільки навчання (книги купуються за рахунок студентів), загальну медичну страховку та проживання. Міжнародний авіапереліт в обидва кінці і віза оплачуються претендентом самостійно.В рамках загальних правил набору студентів, встановлених Ханьбань, студенти можуть здійснювати вибір приймаючого університету, скориставшись затвердженим переліком.

Таким чином, діяльність Інституту Конфуція в Харкові є не лише суттєвим елементом пропаганди китайської культури, а й також двостороннім мостом для здійснення освітнього туризму між Україною і Китаєм, а в перспективі й розвитку інших напрямів сучасного туризму, зокрема у діловому, екскурсійному та курортно-оздоровчому сегментах.

ТРЕНДИ ТРАНСКОРДОННОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Ж.І. Бучко [email protected]

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці

В контексті євроінтеграції України набула значного поширення розробка регіональних стратегій, які є одним із головних інструментів реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року (далі – Стратегії) [1]. Серед стратегічних цілей, пріоритетних напрямів та завдань державної регіональної політики значна увага приділяється розвитку туризму та транскордонній співпраці. Зокрема, одним із напрямів досягнення стратегічної цілі 1 «Підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів» визначене раціональне використання природно-ресурсного потенціалу, збереження культурної спадщини та найцінніших природних територій. Для розвитку туризму першочерговими завданнями відповідно Стратегії стають: використання об’єктів культурної спадщини в туристичній діяльності; розвиток зеленого туризму в сільській місцевості; створення якісного туристичного продукту на основі раціонального використання туристичних ресурсів; визначення зон пріоритетного розвитку туризму шляхом туристичного районування регіонів; формування позитивного іміджу у сфері туризму на зовнішньому та внутрішньому туристичному ринку; створення загальнодержавної інформаційної мережі у сфері туризму та курортів [1].

Розвиток туризму безпосередньо пов'язаний із можливостями транскордонної співпраці, що також відображено у Стратегії як один з напрямів цієї ж стратегічної цілі. Пріоритетними завданнями визначено сприяння поглибленню економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади та територіальними громадами, відповідними органами влади інших держав; створення умов для використання організаційних, фінансових, інституційних можливостей суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва


~ 134 ~

України в здійсненні заходів щодо реалізації проектів (програм) транскордонного співробітництва; об’єднання зусиль щодо розвитку транскордонного співробітництва, подальшого поглиблення співпраці в рамках Єврорегіонів та активізації роботи з розширення сфер такого співробітництва, ліквідації інфраструктурних перешкод та сприяння провадженню спільної підприємницької діяльності прикордонних регіонів у сфері малого і середнього бізнесу; підвищення ефективності використання зовнішньої допомоги ЄС в рамках Європейського інструменту сусідства та інших доступних Україні програм [1].

Упродовж 2014-2016 рр. регіональні стратегії розвитку були обговорені та затверджені в усіх адміністративних областях України. Ми проаналізували, наскільки важливими були туризм та транскордонне співробітництво для 15-ти областей, які є транскордонними. Простежуються тренди, що дають можливість вести мову про три транскордонні регіони (ТКР): Східний (українсько-російський), Північний (українсько-білоруський), Західний (українсько-польський, українсько-словацький, українсько-угорський, українсько-румунський, українсько-молдовський).

Для областей Східного ТКР (Донецької, Луганської, Харківської та Сумської) виявлені наступні тенденції. В Луганській та Донецькій областях з об’єктивних причин розвиток туризму і транскордонного співробітництва наразі неможливий, бо головними завданнями регіону є повернення цілісності й відновлення першочергових завдань [5, 10]. Туризм згадується серед операційних цілей у стратегіях розвитку Сумської та Харківської областей. У Сумській області, зокрема, розвитку туризму стосується операційна ціль «Розвиток внутрішнього та в’їзного туризму» (як складова Стратегічної цілі 1 «Розвиток економічного потенціалу»). Туристичним трендом є розвиток в регіоні повноцінної туристичної індустрії як економічної галузі, де на базі використання туристично-рекреаційного потенціалу області будуть створені робочі місця для обслуговування туристів, розвинуто необхідну туристичну інфраструктуру, зокрема, готелі, заклади харчування, ефективну систему туристичного маркетингу і туристичного брендингу території, а також покращено стан рекреаційних зон та водних об’єктів [13].

Аж дві операційні цілі (у складі Стратегічної цілі 1 «Конкурентоспроможність економіки та зростання ВРП» стосуються туризму в Харківській області: 1) розвиток внутрішньообласного рекреаційного та подієвого туризму як галузі малого та середнього бізнесу, що має високий потенціал створення нових робочих місць і розширення дохідної бази місцевих бюджетів в умовах зростання попиту на послуги туризму і дозвілля з боку населення обласного центру; 2) розвиток внутрішньообласного туризму як економіко- та бюджетоутворюючого сектору територіальних громад [14].

Для областей України, які ми віднесли до Північного ТКР (Житомирська, Київська, Рівненська, Чернігівська), характерними трендами розвитку туризму відповідно до Стратегій є по одній з операційних цілей у складі стратегічної, яка стосується економічного розвитку [6, 9, 12, 16]. Головними тенденціями визначені: туристична промоція областей; створення та просування туристичних брендів;


~ 135 ~

підтримка в належному стані об’єктів історико-культурної спадщини; розвиток інфраструктури туризму; розвиток активних видів туризму, сільського, зеленого, етнокультурного та туризму вихідного дня; сприяння розвитку внутрішнього туризму і реклама місцевих туристичних продуктів; поліпшення стану рекреаційних зон. Питання розвитку транскордонного туризму в зазначених Стратегіях не порушується.

Для західних областей України, які безпосередньо межують з країнами Євросоюзу, розвиток туризму і транскордонна співпраця є важливими й актуальними. Це знайшло відображення і в регіональних стратегіях до 2020 року. Окремі Стратегії визначили туризм як одну зі стратегічних цілей (Вінницька, Волинська, Івано-Франківська, Львівська, Одеська області). Трендом розвитку туризму є підвищення туристично-рекреаційного потенціалу регіону шляхом побудови ефективної системи маркетингу, розвиток туристичної інфраструктури через залучення інвестиційних ресурсів, покращання наявної бази туристичних та оздоровчих об’єктів, залучення до туристичної індустрії приватних підприємців та фізичних осіб, розвиток нетрадиційних форм туризму, підвищення рівня екологічної безпеки тощо [2, 3, 4, 8, 11].

У Закарпатській та Чернівецькій областях проблематика туризму представлена по одній операційній цілі [7, 15]. Туризм в Чернівецькій області безпосередньо пов’язують з розвитком транскордонного співробітництва, чому тут присвячена окрема операційна ціль.

У Вінницькій області розвиток туризму об’єднують із соціальною сферою (Стратегічна ціль 5 «Розвиток соціальної та туристичної сфери області»). Питання туризму визначені у операційній цілі «Формування цілісного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити потреби міжнародного і внутрішнього туризму» [3].

Очікується, що реалізація стратегічних та операційних цілей дозволить отримати такі результати: підвищення ефективності просування туристичного потенціалу областей України; створення нових туристичних продуктів та послуг; покращання динаміки розвитку туристичної інфраструктури; збільшення туристичних потоків в регіони; збільшення надходжень від діяльності туристичної галузі до місцевих бюджетів.

Список використаних джерел: 1. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.doz.te.gov.ua/data/upload/publication/main/ua/27596/strategija2020.pdf 2. Стратегія економічного та соціального розвитку Одеської області до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/0B7gdIvs2BgzrSHFwRXJHQUtRZGc/view. 3. Стратегія збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dfrr.minregion.gov.ua/foto/projt_reg_info_norm/2016/02/Strategiya-Vinnichchini-2020.pdf. 4. Стратегія розвитку Волинської області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://voladm.gov.ua/wp-content/uploads/2015/01/strategiya_do_2020_zatv.rar. 5. Стратегія розвитку Донецької області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dn.gov.ua/wp-content/uploads/3_Strategiya-2020.pdf. 6. Стратегія розвитку Житомирської області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу:


~ 136 ~

http://economy-zt.gov.ua/files/Strateg/strategia2020.pdf. 7. Стратегія розвитку Закарпатської області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dfrr.minregion.gov.ua/foto/projt_reg_info_norm/2015/05/Strategiya.pdf. 8. Стратегія розвитку Івано-Франківської області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.if.gov.ua/files/SP_IF_oblast_4.pdf. 9. Стратегія розвитку Київської області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://surdp.eu/uploads/files/Kyivska_RDS_FINAL_UA.pdf. 10. Стратегія розвитку Луганської області до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.loga.gov.ua/sites/default/files/collections/strategy_ukr_20-07-2017.pdf. 11. Стратегія розвитку Львівської області на період до 2020 року Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://shag.com.ua/proekt-strategiya-rozvitku-levivsekoyi-oblasti-na-period-do-20.html. 12. Стратегія розвитку Рівненської області до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://surdp.eu/uploads/files/Rivnenska_RDS_FINAL_UA.pdf. 13. Стратегія розвитку Сумської області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://surdp.eu/uploads/files/Sumska_RDS_FINAL_UA_not_approved.pdf. 14. Стратегія розвитку Харківської області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.advblog.net/wp-content/uploads/2016/03/Стратегія-розвитку-Харківської-області-на-період-до-2020-року.pdf. 15. Стратегія розвитку Чернівецької області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukoda.gov.ua/sites/default/files/doc/PDF/proekt_strategiyi_rozvitku_oblasti_2020.pdf. 16. Стратегія сталого розвитку Чернігівської області на період до 2020 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cg.gov.ua/web_docs/1/2015/03/docs/STR_2020_1.pdf.

РОЗВИТОК ТРАНСКОРДОННИХ РИНКІВ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ

Біланюк О.П. [email protected]

Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів

Біланюк О.П. В статті аналізуються пріоритетні напрямки розвитку туризму на прикордонних територіях. Проаналізовано програми транскордонної співпраці між Україною та Польщею. Визначені основні чинники розвитку транскордонного туризму. Опрацьовані статистичні дані туристичних потоків між Україною та Польщею. Проаналізовано актуальні проблеми та перспективи розвитку туризму як складової українсько-польської транскордонної співпраці.

Ключові слова: міжнародний туризм, транскордонна співпраця, туристичні потоки, ринок туристичних послуг. Виклад основного матеріалу: Враховуючи вигідне геополітичне становище України, транскордонна співпраця являється одним із основоположних аспектів розвитку України в цілому та прикордонних регіонів зокрема. В останні роки, спостерігається активізація євроінтеграційних процесів. Україна знаходиться в центрі міжнародних транскордонних регіонів, що дозволяє розвивати транскордонну співпрацю у галузі туризму в тому числі.


~ 137 ~

Чинниками впливу на розвиток ринків туристичних послуг між Україною та Польщею визначають:

- наявність спільних туристських ресурсів. Складовою туристських ресурсів є гомогенні ресурси, під якими розуміють природні та культурно-історичні комплекси, пов’язані з минулим - як України, так і інших держав. До них відносять місця, пов’язані з життям, діяльністю та перебуванням на території України видатних діячів іноземних держав. До цієї групи належать також місця битв та поховання. За О.О. Бейдиком, на території України виявлено понад 500 таких об’єктів, більшість з яких знаходиться на території Львівської області. В межах транскордонного регіону є велика кількість об’єктів релігійного, замкового туризму, а також об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО, що дозволяє розвивати спільні транскордонні маршрути;

- наявність природних ресурсів сприяє розвитку лікувально-оздоровчого туризму, гірськолижного та сільського зеленого туризму та інших видів туризму в транскордонному регіоні;

- створення спільних транскордонних програм. Одним із основних цілей Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь - Україна 2014 – 2020 рр є сприяння місцевій культурі та збереження історичної спадщини; підвищення доступності регіонів, розвиток міцного та стійкого до кліматичних впливів транспорту, комунікаційних мереж та систем; сприяння управленню кордонами та управління безпекою. Збільшення кількості програм транскордонної співпраці приведе до збільшення інвестицій у транскордонний регіон;

- створення та реалізація масштабних проектів, таких як Євро-2012, виставок, конференцій тощо. Також планується створення спільного українсько-польського музейного простору. Проект передбачає проведення спільних виставок, тренінги та круглих столів для музейних працівників Любліна та Львова, та стажування реставраторів. В рамках Програми українсько – польсько - білоруського культурного співробітництва у 2014 – 2020рр велику увагу приділять проекту, який передбачає забезпечення доступу до об’єктів інфраструктури активного туризму для маломобільних груп населення;

- наявність інфраструктури. Постає питання не лише створення нової інфраструктури, але і реконструкція та інвестування уже існуючої інфраструктурної бази;

- транспортна доступність. З кожним роком збільшується транспортна доступність. Створюються автобусно-екскурсійні тури в межах транскордонного регіону, значна кількість регулярних автобусних рейсів. Зі Львова здійснюються прямі авіаперельоти у Варшаву, Бидгощ, Вроцлав. Також пропонуються залізничний переїзд за напрямком Львів – Перемишль.

Простежується позитивна динаміка у обміні туристичними потоками між Україною та Польщею. За даними Центру туристичної інформації міста Львів, за кількості


~ 138 ~

відвідувачів, які звернулись до Центру, туристи з Польщі посідають перше місце (37%), Туреччини (11 %), Білорусії (9%), Німеччини (9 %) та США (8 %).

Рис. 1.1. Географія відвідувачів

(за даними Центру туристичної інформації, 2016р., м. Львів )[3] Незважаючи, на складну політичну та економічну ситуацію в Україні, кількість

польських відвідувачів з кожним роком зростає. За даними Центру туристичної інформації, приріст кількості відвідувачів з Польщі, що звернулись для надання інформації у 2016 році становить +104,99 % порівнюючи з 2015 роком, з Білорусії + 193,39%, з Туреччини +95,07%, з Канади +42,41% та з Ізраїлю +112,97%.

Таблиця 1 Динаміка зміни кількості звернень

за головними цільовими ринками за 2016/2015рр.[3] Країна 2016 2015 Приріст,%

Польща 11758 5736 104,99 Туреччина 3445 1766 95,07

Білорусь 2840 968 193,39

Німеччина 2499 1916 30,43 США 1557 1311 18,76

Велика Британія 949 606 56,60 Канада 460 323 42,41

Ізраїль 394 185 112,97 Франція 728 721 0,97

Іспанія 637 424 50,24

Перспективи розвитку українсько-польської транскордонної співпраці у сфері

туризму є досить широкими. Транскордонна співпраця на українсько-польських прикордонних територіях у сфері туризму сприятиме підвищенню іміджу прикордонних регіонів; розвитку їх інфраструктури, збільшення зайнятості; поліпшення якості туристичних послуг для всіх туристів; поглибленню безпосереднього партнерства між туристичними підприємствами та організаціями

37%

11% 9% 8%

5%

3%

1%

1%

25% Польща

Туреччина

Білорусь

Німеччина

США

Велика Британія

Канада

Ізраїль


~ 139 ~

як прикордонних регіонів, так і країн; зміцнення конкурентоспроможності туристичних продуктів внаслідок збільшення пропозиції, урізноманітнення видів туристичних продуктів, формування комплексних спільних туристичних транскордонних продуктів; вивченню і впровадженню досвіду для регіонального регулювання та стимулювання галузі інших держав; налагодженню контактів з іноземними представництвами, громадськими організаціями тощо.

Список використаних джерел: 1. М.П. Мальська, Н.В. Антонюк, Н.М.Ганич. Міжнародний туризм і сфера послуг:

Підручник.- К.:Знання, 2008.- 661с. 2. Мікула Н. Транскордонне співробітництво України в контексті євроінтеграції:

монографія/Н.Мікула, В.Засадко.-К.:НІСД,2014.-316с.- ISBN 978-966-554-238-4. 3. Статистика відвідуваності Центру туристичної інформації за 2016 р. Річний звіт

[Електронний ресурс]. – Львівський міський центр туристичної інформації. – Режим доступу: http://lviv.travel/ua/index/information/b2b

4. Туристична діяльність в Україні у 2011 році. [Статистичний бюлетень] – Київ: Головне управління статистики у Києві,– 2012. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

5. Туристичні потоки [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.km.ukrstat.gov.ua/ukr/statinf/tur/tp_r.htm

ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЄВРОПІ У 2010-2016 РОКАХ

В. І. Стафійчук [email protected]

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ Поняття “Центральна Європа” продовжує залишатися найбільш неоднозначним,

дискусійним та заполітизованим. Досить зазначити, що у своєму найвужчому трактуванні Центральна Європа включає лише 4 країни (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина), натомість у найширшому – 25 та окремі регіони Франції, Італії, Греції. ВТО взагалі не виділяє подібний регіон, вже традиційно розпорошуючи країни між «Східною/Центральною Європою» та «Південною/Середземноморською Європою».

Не вдаючись в дискусії, однак, поєднуючи, географічні межі Європи (географічний центр за різними даними знаходиться в Україні, Білорусі, Литві) з подібністю політичних, економічних, національних проблем, які стоять перед державами; спільність історичної долі і сучасних інтересів та відкидаючи більш детальний поділ на субрегіони, більшість українських географів дотримується таких меж Центральної Європи: на заході – кордон з Німеччиною, Австрією, Італією; на півдні – з Грецією, Туреччиною; на сході – з Росією; морські кордони проходять по Балтійському, Чорному та Адріатичному морях.

Таким чином до регіону входять 20 держав (включно з Косово, незалежність якого Україна не визнає). Цей історико-географічний регіон займає майже 21% площі та тут проживає 28% населення Європи.


~ 140 ~

Головними туристичними принадами, які формують імідж держав Центральної Європи, є гірські хребти Карпат, Судет, Рудних гір, Шумави, Альп, Старої Планіни, Ріли, Родопів, Дінарських гір; вихід до Адріатичного, Чорного, Азовського та Балтійського морів і розгалужена річкова мережа, особливо Дунаю, Дніпра, Дністра, Нямунаса, Дауґави; багаті та унікальні родовища мінеральних вод і лікувальних грязей, особливо в Румунії, Чехії, Угорщині, Україні, Болгарії, Польщі, Литві, Словенії, Сербії; широка гама використання озерних регіонів Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Білорусі, України, Чехії та окремих озер Угорщини, Словенії, Чорногорії, Македонії, Албанії; давня, самобутня, взаємно переплетена між собою та з сусідніми регіонами і часто малодосліджена та маловідома іноземцям історія і така ж давня і цікава культурна та історико-архітектурна спадщина, визнаними центрами якої вже є Прага, Будапешт, Краків, Львів, Київ, Таллінн, Дубровнік, Варшава, Рига, Вільнюс, Брашов, Белґрад тощо; велика кількість фортець і замків, які є свідками імперських зазіхань та визвольних звитяг; автентична культура місцевих народів, яка часто збереглася не лише у якості народних гулянь, фестивалів та національної кухні, а й у щоденному побуті [1].

Розглянемо окремі тенденції, що характеризують розвиток міжнародного туризму в Центральній Європі в 2010-2016 роках.

По-перше, частка регіону в прибуттях іноземних туристів, що відвідали європейські держави, залишається відносно стабільною: 2010 рік – 17,6%, 2016 рік – 16,4% (без даних по Словаччині та Білорусі). Певна стагнація може бути пояснена ситуацією в Україні, яку в 2010 році відвідало 21,2 млн. туристів, а в 2016 – лише 13,3 (-37%). Україна виявилася єдиною державою регіону з негативним приростом. Загалом туристичний потік до регіону збільшився на 18% (у Європі приріст становив +26%): з 86,2 млн. у 2010 році до 101,4 млн. прибуттів у 2016 році. Найбільший приріст туристичного потоку за вказаний період був характерний для Боснії і Герцеґовини (+113%), Македонії (+95%), Молдови (+89%), Сербії (+88%) та Албанії (+86%). Усі держави регіону, окрім України, мали приріст прибуттів понад 30%, що перевищує середньоєвропейський показник. Якщо дана тенденція збережеться, то частка Центральної Європи в загальноєвропейських туристичних прибуттях найближчим часом почне зростати.

По-друге, відносно стабільною залишається і часта регіону в доходах від туризму: 2010 рік – 12,3% від європейського показника, 2016 рік – 12,0%. За цей період зменшилися доходи від туризму в Україні (-72%), Чехії (-12%) та Словенії (-5%), однак абсолютні доходи центральноєвропейських держав від туризму дещо зросли: з 50,8 млрд. у 2010 році до 53,5 млрд. дол. США – у 2016 році (+5%; у Європі – +9%). Найбільший приріст доходів був характерний для Білорусі (+61%), Румунії (+52%), Молдови (+50%), Македонії (+45%) та Сербії (+44%). Дуже скромні показники зростання за вказаний період продемонстрували Угорщина (+0), Албанія (+5%) та Болгарія (+7%). Нижчі рівень та якість життя у порівнянні з Північною або Західною Європою формують у регіоні і нижчі ціни на туристичні послуги. Ця тенденція збережеться і в наступні роки.


~ 141 ~

По-третє, за вказаний період відбулися лише невеликі зміни у позиціях лідерів на туристичному ринку Центральної Європи за туристичними прибуттями та доходами від туризму [див. табл. 1]. Зважаючи на динаміку показників, ситуація суттєво не зміниться і надалі.

Таблиця 1 Лідери туристичного ринку Центральної Європи у 2010 та 2016 роках

[за даними 2] За прибуттями туристів За доходами від туризму

2010 рік 2016 рік 2010 рік 2016 рік

Україна Польща Польща Польща Польща Угорщина Хорватія Хорватія

Угорщина Хорватія Чехія Чехія Хорватія Україна Угорщина Угорщина

Чехія Чехія Україна Болгарія

По-четверте, основними видами туризму в Центральній Європі нині є і на

перспективу залишаться: культурно-пізнавальний (повсюдно, особливо в Чехії, Польщі, Україні, Словаччині, Угорщині, Естонії); пляжно-відпочинковий (Хорватія, Болгарія, Чорногорія, Україна, Албанія, Словенія); лікувально-оздоровчий (Чехія, Угорщина, Румунія, Словаччина, Україна, Сербія); гірськолижний (Словенія, Польща, Словаччина, Румунія, Чехія, Україна, Болгарія); спортивно-оздоровчий (Словаччина, Чехія, Хорватія, Боснія і Герцеґовина, Македонія, Польща); фестивальний (Польща, Чехія, Болгарія, Латвія, Сербія, Білорусь, Угорщина); релігійний (Україна, Польща, Сербія, Литва, Чехія, Македонія). Розвиваються у регіоні гастрономічний, етнографічний, ностальгічний, діловий, темний, екстремальний, пригодницький, екологічний та інші види туризму. Негативним моментом у Центральній Європі є доволі високе місце регіону на ринку секс-туризму (Чехія, Угорщина, Польща, Україна, Сербія).

Центральна Європа – регіон перехрестя і в природному, і в культурному, і в релігійному, і в економічному, і в політичному відношенні, справжній міст між різними цивілізаціями. І це є вагомим його плюсом на туристичному ринку Європи і світу.

Список використаних джерел: 1. Стафійчук В. І., Малиновська О. Ю. Туристичне країнознавство: Навч. посібник // В. І. Стафійчук, О. Ю. Малиновська – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2016. – С. 8-69.

2. UNWTO. Tourism Highlights. 2017 Edition [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284418145


~ 142 ~

ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ І СЕГМЕНТАЦІЯ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ КРАЇН ПІВДЕННО-СХІДНОЇ АЗІЇ

Яковчук О.В., Бабаєва О.В. [email protected], [email protected]


Незважаючи на велику кількість присвячених туризму робіт, існує певне коло

питань, яким приділено недостатньо уваги у наукових роботах, а саме: дослідження сучасного стану та перспектив розвитку туристських субрегіонів. Саме тому тематика дослідження, присвяченого сучасним особливостям та перспективам розвитку туристичної галузі в країнах Південно-Східної Азії, є актуальною.

Туристичні ресурси країн Південно-Східної Азії відзначаються надзвичайним багатством і різноманіттям. Це стосується як природних, так і суспільних та подієвих ресурсів. Їх залучення до інтенсивного використання у туристичній індустрії залежить від економічного розвитку і демократичних перетворень у багатьох країнах регіону.

Південно-Східна Азія розташована на території півострову Індокитай і численних островах Малайського архіпелагу. Країни регіону межують з Південною і Східною Азією, Австралією та Океанією. До складу регіону входять 10 країн. Загальна площа Південно-Східної Азії становить 4,5 млн. км2, чисельність населення – понад 618 млн. осіб.

Регіон Південно-Східної Азії розташований на півострові Індокитай (третій за розміром півострів на земній кулі) і гірських районах на півночі від нього, аж до Тибетського нагір'я. Велика острівна частина регіону – Малайська архіпелаг – є найбільшою на Землі групою островів. З майже 15 000 островів архіпелагу тільки 5 мають площу понад 100 тис. км2 кожен. Береги Південно-Східної Азії омиваються водами двох океанів – Тихого і Індійського. Всередині Малайського архіпелагу розташовані численні відносно невеликі за площею міжострівні моря: Яванське, Сулу, Сулавесі, Молуккське, Банда, Флорес, Саву. Тому здавна морські транспортні зв'язки між островами мали велике значення для місцевих мешканців, а відносно невеликі відстані між островами сприяли цьому.

Південно-Східна Азія є одними з найбільших регіонів за чисельністю осіб, що прибувають з рекреаційно-туристичними цілями. Країни цих регіонів стали значними рекреаційно-туристичними центрами, здебільшого, зовсім нещодавно, у 1980-і роки. Це, як правило, нові індустріальні країни, в яких у 1980-і рр. відбувалося стрімке економічне зростання: Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Індонезія, Тайвань, Гонконг і Південна Корея. Розвиток туризму тут щільно пов'язаний з експортом товарів та послуг цими країнами. Експорт товарів сприяє збільшенню ділових подорожей до цих країн, а бізнес-туризм, у свою чергу, стимулює розвиток готельного бізнесу та індустрії розваг, одним словом – в'їзного туризму.


~ 143 ~

За період з 2002 р. по 2015 р. кількість прибуттів до країн Південно-Східної Азії зросла майже більше, ніж у два рази. 78% рекреаційно-туристичних потоків у країнах цих регіонів складали представники країн цих же регіонів, найбільше яких японців, китайців, тайців, сінгапурців – близько 25% від загального попиту на туристичні послуги в Східній та Південно-Східній Азії. З інших основних регіонів світу найбільшу кількість туристів до Південно-Східної Азії постачають Європа і Америка (у приблизно рівних кількостях).

За даними ООН, за період 2015 року потік туристів до країн Південно-Східної Азії склав майже 86 млн. туристів. Найбільше туристів відвідало Малайзію (понад 25 млн.), Таїланд (понад 22 млн.) та Сінгапур (понад 11 млн.). Малайзія зачаровує своєю природою, бездоганними білими пляжами та лазурними водами, лісами та заповідниками; в ній дуже багато національних парків та заповідників, у тому ж числі й морських. Близько 70% Малайзії вкриті лісами, з яких 60% становлять джунглі; Малайзія пропонує незабутні екскурсії, активний відпочинок та знайомство з природою; у країні дуже популярний дайвінг, багатство коралових рифів не залишає нікого байдужими.

До країн світу, які рекреацію і туризм взяли за основу соціально-економічного розвитку, належить Таїланд. Один із головних видів рекреаційних ресурсів Таїланду – узбережжя. Його загальна довжина 2750 км. І здається, що скоро кожен метр цього узбережжя перетвориться на пляж для туристів. Туризм приносить до бюджету країни до 37740 млн. дол. Велику шкоду рекреаційно-туристичному господарству країни завдало цунамі 2004 p., однак Таїланд дуже швидко відновив свою рекреаційну інфраструктуру.

Туристичні ресурси країн Південно-Східної Азії відзначаються надзвичайним багатством і різноманіттям. Це стосується як природних, так і суспільних та подієвих ресурсів. Їх залучення до інтенсивного використання у туристичній індустрії залежить від економічного розвитку і демократичних перетворень у багатьох країнах регіонів. Також відображенням передумов розвитку туризму можна вважати кількість об’єктів, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО. Саме ці об’єкти найчастіше є найбільш привабливими з туристичної точки зору.

Прогнозування розвитку міжнародного туризму між країнами є одним з найважливіших завдань сучасних міжнародних економічних відносин, оскільки воно дає уявлення про перспективи співпраці між країнами, виходячи з існуючих умов. Аналізуючи країни туристських регіонів Східної та Південно-Східної Азії з точки зору окремих суб’єктів, які функціонують в системі світогосподарських зв’язків, можна виокремити сильні та слабкі сторони, а також можливості та загрози, та виявити ті кроки, які могли б значно підвищити туристичну привабливість країн.

Сильними сторонами є: різноманітність туристичних ресурсів; майже необмежена кількість видів туризму; відносна легкість отримання візи (в аеропорту по прибуттю). Слабкі сторони: далеке розташування, що примушує використовувати лише авіатранспорт; висока тривалість польоту (від 10 годин), що погано відбивається на здоров’ї; нерівномірність розвитку інфраструктури, як загальної, так


~ 144 ~

і туристичної; велика різниця в часі, що відображається на тривалому адаптаційному періоді; відсутність прямих рейсів.

Шляхами покращення розвитку туристичного ринку регіонів Східної та Південно-Східної Азії можуть стати:

створення нових туристичних продуктів (туристичної пропозиції), розрахованих на різні сегменти туристичного ринку;

проведення акцій з популяризації регіону у позасезонний період;

поглиблення конкурентної боротьби серед перевізників. Відкриття прямих авіарейсів. Застосування low-cost компаній для зменшення ціни перельоту;

проведення рекламних та PR-кампаній у пресі, на радіо і телебаченні з метою формування іміджу регіону як одного з найсприятливіших для різноманітного відпочинку;

створення рекреаційних сайтів і порталів у мережі Інтернет (забезпечення доступу до необхідної та різнопланової інформації про об’єкти, суб’єкти та послуги рекреаційної сфери області з можливостями вибору та замовлення потрібних послуг).

Сегментація туристичного ринку південно-Східної Азії різниться за такими параметрами: мотиваційний, транспортний, економічний та соціальний.

Основними мотиваційними чинниками формування рекреаційно-туристичних потоків до країн Південно-Східної Азії є:

екзотична тропічна природа, велика кількість унікальних природних об'єктів;

привабливість ділових поїздок в ці країни;

розвинутість індустрії розваг;

наявність великої кількості храмових комплексів (що зумовило розвиток релігійного туризму в таких країнах, як Таїланд та Індонезія);

першокласний шопінг-туризм (наприклад, в Малайзії, Сінгапурі). Отже, даним регіонам притаманний розвиток рекреаційного туризму разом із

його розгалуженням – лікувальним і відпочинково-оздоровчим туризмом, ділового, розважального, шопінг-туризму та релігійного.

Розвиток туризму пов'язаний з розвитком транспорту, з появою більш комфортабельних, більш швидкісних і більш безпечних засобів пересування. Найбільш розвиненим видом транспорту в країнах Південно-Східної Азії є авіатранспорт. В регіоні Південно-Східної Азії нараховується – 976 аеропортів (336 в Індонезії та 247 на Філіппінах). Авіакомпанії цих країн здійснюють регулярні пасажирські авіаперельоти за напрямками у 5-ти континентах, мають міцні позиції на ринку авіаційних повідомлень Південно-Східної, Східної та Південної Азії, також здійснюють трансконтинентальні авіаперельоти, два з яких вважаються наддалеким безспосадковими рейсами. Наприклад, потужні Сінгапурські Авіалінії входять до складу авіаційного альянсу Star Alliance і мають програми лояльності по відношенню до пасажирів під назвою KrisFlyer і PPS Club.


~ 145 ~

Серед турів за рівнем доходів подорожуючих, в країнах регіонів Південно-Східної Азії переважають тури класу «стандарт». Так як ринок в’їзних потоків складають загалом туристи цих же регіонів, а населення країн Сходу відрізняється своєю невибагливістю та простотою, то пакетний тур зі стандартних послуг та програмами економить час на узгодженні деталей поїздки і користується невимовним попитом. Таким чином, популярністю користуються комбіновані та групові тури.

Серед різновидів турів, поширених в Південно-Східній Азії, популярністю користуються як індивідуальні, так і сімейні поїздки. Організовуючи відпочинок сімейним парам, турагентства намагаються показати все різноманіття країни: могутні гори і дивовижні водоспади, тропічні ліси і таємничі печери. Сімейний відпочинок на морі дозволить приймати сонячні ванни на кращих пляжах в Східній та Південно-Східній Азії.

Курорти Південно-Східної Азії, такі як Пхукет, Самуї, Патайя (Таїланд), Халонг, Дананг та Фантхиет (В’єтнам), Лангкаві, Пенанг, Сипадан (Малайзія), Балі, Джимбаран, Кута (Індонезія) і багато інших створюють ідеальну атмосферу для сімейного відпочинку.

РОЗВИТОК ТУРИЗМУ В АНТАРКТИДІ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ І.М.Соловей

[email protected] Київський торговельно-економічний коледж

Київського торговельно-економічного університету, м. Київ Значний внесок у економіку, формування робочих місць, сприяння соціально-

економічному розвитку регіонів, розширення інфраструктури – ці чинники дозволяють назвати туризм однією з основних галузей світової економічної сфери. Країни, в яких туризм достатньо розвинений, роблять усе можливе для підтримання власного статусу туристичних лідерів. Але часи, коли людей цікавили лише історичні пам’ятки та гарні пейзажі, відступають. На сучасному етапі спостерігається поглиблення інтересу до екзотичного та екстремального туризму. Люди обирають для відпочинку не лише місця, де температура вище 30 градусів Цельсія, але й ті, де завжди нижче нуля. Прикладом дійсно екстремального туризму є Антарктида, яка вважається найхолоднішим та найзагадковішим місцем на планеті. Основними перспективами розвитку місцевого туризму є унікальний тваринний та рослинний світ, неповторні пейзажі та можливість отримання великої дози адреналіну. Саме тому сюди з кожним роком приїздить все більше туристів. Наприклад, якщо у 1980-х роках туристичний потік в Антарктиду складав усього близько 2-х тисяч людей, то в останні роки ця цифра дорівнює 36 - 40 тисячам. Все більше людей мріють на власні очі переконатися в унікальності материка.


~ 146 ~

Антарктична туристична індустрія почала розвиватися у 1960-х роках XX століття. Першу комерційну подорож на льодовий континент у 1969 році організував шведсько-американський підприємець і мандрівник Ларс-Ерік Ліндблад на спеціально побудованому лайнері MV Explorer. Нині відправкою туристів на материк займаються провідні європейські та американські компанії.

Враховуючи досить складні кліматичні умови в Антарктиді, місцевий туризм повністю залежить від сезону та можливий лише декілька місяців на рік. Найсприятливішим для відвідування періодом є час з листопада по березень. Найпопулярнішим напрямком вважається подорож вздовж узбережжя на величезному круїзному лайнері без висадки на берег. Близько двадцяти лайнерів відправляються з Ушуайї (Аргентина), менше – з портів ПАР, Чилі, Нової Зеландії та Тасманії. Вартість такого круїзу може складати від $ 3000 до $ 30000 в залежності від обраного маршруту та туроператора. В сфері самостійного пішохідного туризму Антарктида досі залишається маловідвідуваною територією Земної кулі. Як правило, переміщення по суші відбуваються у складі туристичних груп з досвідченими гідами – екскурсія займає не більше трьох годин, а кількість людей суворо обмежена.

Якщо всередині континенту температура тримається між -60°C и -75°C, то на Антарктичному півострові (найближча до Аргентини точка континенту) більш м’який клімат: літом температура піднімається до -7°C. Круїзи стартують з Ушуайї і відправляються через протоку Дрейка до Антарктиди. На шляху - зупинки на Південних Шетландських островах, висадки на Антарктичний півострів, спостереження за пінгвінами, тюленями і полярними птахами.

Круїзи по Антарктиці - відмінний спосіб освоїти й інші види активного відпочинку з поправкою на екзотичність ландшафту: спробувати сили в сходженні на льодовики і каякінг серед айсбергів, переночувати в наметі прямо на льоду Антарктиди і навіть зануритися з аквалангом в зачаровуючі підводно-крижані світи. Це найдоступніший у фінансовому плані та найлегший у фізичному варіант відвідання Антарктиди.

Найбільш небезпечний та екстремальний вид туризму, який доступний в Антарктиді – пірнання під лід шельфових льодовиків. За існуючими міжнародними правилами полярним дайвінгом можуть займатися лише досвідчені пірнальники, які мають не менше ста офіціально задокументованих занурень або кваліфікацію «водолаз-рятівник».

Тур в Антарктиду з перельотом – найзручніший та найдорожчий спосіб відвідати льодовий материк, хоча й менш видовищний та адреналіновий, ніж повноцінний круїз. Дістатися сюди можна з Чилі, ПАР та Австралії. Таким чином скорочується час, але збільшується вартість доставки на материк. В основному ж маршрут не змінюється: туристів чекає круїз навколо Антарктичного півострова і Південних Шетландських островів на борту експедиційного судна, висадки на континент, морські прогулянки до айсбергів і льодовиків, насолода неймовірними видами на затоки, острови і бухти.


~ 147 ~

Розвивати антарктичний туризм в першу чергу необхідно на базі вже існуючого туристичного потенціалу. Потрібно впроваджувати нові види туризму – наприклад, освітній туризм. Унікальний рослинний та тваринний світ Антарктиди буде корисним для студентів, особливо (видалила «для») тих, навчання яких пов’язане з природничими науками.

Суворі кліматичні умови, віддаленість від країн, які забезпечують туристами, занадто дорога вартість подорожі, міжнародно-правовий статус – всі ці причини впливають на розвиток туризму в Антарктичному регіоні. Саме міжнародно-правовий статус дуже гальмує процес розвитку туризму в регіоні, оскільки на території Антарктиди будь-яка діяльність, окрім наукової, заборонена. Відповідно, є неможливим створення на материку необхідної туристичної інфраструктури для подальшого розвитку туризму.

Ще однією проблемою, яка пов’язана, як не дивно, саме зі збільшенням туристичного потоку, є екологічна ситуація на материку, яка погіршується під впливом антропогенних чинників на екосистему Антарктиди. Кожна п’ята людина, яка стає на антарктичну землю, є переносником чужорідних бактерій, а у будь-якого лайнера може статися витік палива, що вплине на місцеву флору та фауну.

Однією з головних екологічних проблем Антарктики протягом декількох десятиліть є озонові діри. Існує кілька версій про те, чим же викликане потоншення озонового шару. Деякі вчені вважають, що основний вплив має діяльність людини, інші дослідники стверджують, що поява озонових дір - це природний процес.

В зв’язку з існуючими проблемами ООН заборонила використання важкого палива біля Антарктиди. До того ж лайнери скидають в океан трюмну воду, а численні засоби пересування – літаки, лайнери та інші, - створюють шум, який турбує тварин. Погоджуючись з тим, що зростання антарктичного туризму може мати негативний вплив на навколишнє середовище, у 1991 році була заснована Міжнародна асоціація антарктичних туроператорів (IAATO). На даний час її членами є понад 100 компаній з Аргентини, Канади, Чилі, Бельгії, Австралії, Франції, Німеччини, Японії, Італії, Росії. КНР, США, ПАР, Великобританії та Фолклендських островів, Швейцарії, Швеції, Новій Зеландії, Нідерландів і Норвегії. Незважаючи на існуючі екологічні ризики, члени Асоціації впевнені, що туризм на теренах Антарктиди обов'язково повинен розвиватися, але при обов'язковому дотриманні заходів екологічної безпеки.

Безумовно, Антарктида є неймовірно цікавим та захоплюючим регіоном нашої планети. Також саме антарктична земля може стати гідним плацдармом для великої кількості нових наукових досліджень.

Але необхідно пам’ятати, що всьому є межа, і щоб її не переступити та не зробити Антарктиду екологічно небезпечним місцем, необхідно дотримуватися заходів регулювання та зменшення антропогенного впливу на Антарктиду. Список використаних джерел: 1. Адашова Т.А. Антарктида глазами туриста/Татьяна Адашова//Современные проблемы сервиса и туризма – 2014 - №1 – с.50-57. 2. Коростелев Е.М. Опыт рекреационного природопользования в Антарктиде/ Егор Коростелев//Вестник СПбГУ – 2006 - № 1 – с. 89-97


~ 148 ~

ЕНОТУРИЗМ: КЛАСТЕР «NAPA VALLEY» У ШТАТІ КАЛІФОРНІЯ (США) Т.А. Оніпко

[email protected] Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«Полтавський університет економіки і торгівлі», м.Полтава

Енотуризм (винний туризм) – це новий спеціалізований вид туризму, пов’язаний з відвідуванням виноробень, винних підвалів, виноградних плантацій, ресторанів, винних фестивалів та інших спеціалізованих заходів з метою дегустації та придбання вина. Відповідно винні тури являють собою різновид туристичних програм, метою яких є ознайомлення туристів з виноробством певної країни чи певного регіону. Енотуризм активно розвивається переважно в тих країнах, де виноробство є традиційною галуззю економіки, зокрема Австралії, Аргентині, Іспанії, Італії, Канаді, Португалії, Франції, Чилі. Упродовж двох останніх десятиліть енотуризм, набувши динамічного розвитку, став джерелом національних доходів низки країн. У Європі день енотуризму відзначають щороку (друга неділя листопада), відповідно у країнах Північної Америки – щороку 11 травня.

На штат Каліфорнія США припадає майже 90% американського виробництва вина. Долина Напа («Napa Valley»), яка знаходиться в окрузі Напа цього штату і охоплює 16 виноградних областей, є одним із найвідоміших центрів енотуризму в світі. Долину Напа щорічно відвідують від 4 до 5 млн. туристів, що робить її популярним туристичним напрямом штату Каліфорнія. Безперечно, успіху регіону сприяло формування кластера енотуризму «Napa Valley», який продукує вина високої якості. Кластер, базуючись на державно-приватному партнерстві, об’єднує виноградарів, виноробні підприємства, туристичні агенції, Каліфорнійський університет в Девісі, комітети каліфорнійського сенату, мережу підприємств готельного та ресторанного господарства [1, c. 60].

Кластер «Napa Valley», рухаючись у напрямі диверсифікації, дотримується таких напрямів: створення позитивного іміджу регіону як центру виноробства і центру енотуризму з метою зростання конкурентоспроможності штату Каліфорнія; підготовка та набуття нових компетентностей кадрами на базі Каліфорнійського університету в Девісі; удосконалення транспортної інфраструктури регіону; спрощення порядку ліцензування виноробної діяльності та готельно-ресторанного бізнесу.

Нині кластер «Napa Valley» представлений 450 виноробнями, які вирощують різні сорти винограду, включаючи Каберне Совіньйон, Шардоне, Піно нуар, Мерло, Зінфандель тощо. Багато місцевих вин виробляються із суміші різних сортів винограду, вирощених на території «Napa Valley». У 2010 р. «Napa Valley» була визнана найпривабливішим у світі туристичним центром еногастрономії, отримавши нагороду «World’s Top Food & Wine Destination» веб-сайту американської туристичної компанії TripAdvisor [2].

«Napa Valley» – це не лише виробництво та дегустація престижних вин, але й відпочинок на високому рівні, який забезпечує туристам справжній релакс. Цьому

https://ru.wikipedia.org/wiki/TripAdvisor


~ 149 ~

сприяє налагоджена підприємствами кластера сучасна інфраструктура, яка включає аеропорт в окрузі Напа, понад сотню комфортабельних готелів та курортів, 125 ресторанів, що пропонують туристам страви на різні смаки. Особливою популярністю у туристів користуються курорти Meadowood, Calistoga, Auberge du Soleil, Bardessono, The Meritage Resort тощо. Кластер забезпечує туристам підтримку здоров’я, пропонуючи спортивні зали, поля для гри в гольф, тенісні корти тощо. Водночас туристи мають унікальну можливість скористатися термальними джерелами, мінеральними басейнами, лікувальними грязьовими ваннами, спа-центрами та фітнес-центрами, які працюють на виноградній сировині.

На території «Napa Valley» зосереджена значна кількість туристичних агенцій, які пропонують послуги з організації різноманітних винних турів за допомогою різних способів пересування, як-от: потяг, автомобілі, велосипеди, яхти, кінні прогулянки, пішохідні прогулянки. Родзинкою енотуризму регіону є захоплюючі екскурсії над виноградними плантаціями на повітряному шарі.

Привертає увагу туристів винний ретро-потяг «Napa Valley Wine Train» – вишуканий спосіб оглянути Долину Напа. Потяг стартує в туристичному містечку Напа і фінішує в містечку Сент-Хелена, долаючи 70 кілометрів маршруту вздовж мальовничих виноградників і минаючи містечка Юнтвілл, Резерфорд і Оуквілл. Прикметно, що трьохгодинна мандрівка відбувається у реставрованих залізничних вагонах «пульман» із дизайном початку ХХ ст. і охоплює 70 км маршруту. Під час подорожі у потязі-музеї туристів пригощають вишуканими стравами і кращими зразками місцевих вин [3].

Туристичною новинкою «Napa Valley» є відпочинок на білій яхті річкою Напа, під час якого подорожуючим пропонують оригінальні страви і вино. Для любителів велосипедних прогулянок підприємства-учасники кластера влаштовують винні велосипедні тури з дегустацією вин та місцевих екологічно чистих продуктів на природі.

В інформаційному центрі Долини Напа можна придбати карту регіону, на якій зазначені дані щодо виноробних господарств та сортів вина, а також купони зі знижками на дегустацію. Виноробні підприємства проводять для туристів екскурсії приміщеннями, включаючи виробничі цехи, підвали і дегустаційні зали. Туристи мають змогу побачити процес вирощування винограду і його переробки. Для дітей пропонуються дегустації виноградного соку. Зазвичай екскурсії стартують у містечку Напа і тривають близько шести годин, під час яких туристи відвідують 4–5 виноробних господарств.

Загалом кластер енотуризму «Napa Valley» у штаті Каліфорнія США знайшов свою нішу на конкурентному ринку вин високої якості. Успіх кластера пов’язаний не лише з вирощуванням унікальних сортів винограду, використанням передових технологій виноробства вина, але й організацією енотуризму на високому рівні. Не випадково гаслом кластера енотуризму «Napa Valley» є метафора олімпійців: «Кожна виноробне підприємство прагне отримати золото, проте тренуємося ми разом».


~ 150 ~

Список використаних джерел: 1. Писаревський І.М. Підвищення туристського потенціалу міст на основі формування туристського кластера регіону (світовий і національний досвід) / І.М. Писаревський, К.К. Войтенко // Бізнес Інформ. – 2014.– № 11. – С. 58–63. 2. About Napa Valley [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.napavalley.com/about/ 3. Explore Napa Valley by Rail [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://winetrain.com/

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ДЕСТИНАЦІЇ БАРСЕЛОНА Яковчук О.В., Бервено О.В.,



Туристична дестинація Барселона, на переконання фахівців, є одним з перспективних напрямків розвитку туризму в світі. Історико-культурний та природо-ресурсний потенціал місцевості дає можливість розвивати та реалізовувати широкий спектр напрямків туристичної діяльності від традиційних до новаторсько-креативних, від економ-класу до VIP-відпочинку. На сьогодні, існує потреба в розширенні мережі туристичних маршрутів та інфраструктури, створені якісно нового туристичного продукту. Безліч цікавих туристичних ідей, маршрутів та проектів, пропонують каталонські експерти, для розвитку туристичної галузі Барселони.

Барселона - місто в Іспанії, столиця автономної області Каталонія і однойменної провінції. Порт на Середземному морі в 120 км від кордону Франції. Найбільший промисловий і торговий центр Іспанії. Один з найважливіших туристичних пунктів у європейських маршрутах. У 1992 році Барселона приймала літні Олімпійські ігри. У 2004 році в Барселоні проходив Всесвітній культурний форум 2004. В березні 2010 року Барселона стала столицею Середземноморського союзу, в який, входять 43 країни. У 2013 році в Барселоні проходив чемпіонат світу з водних видів спорту.

Основним туристичними ресурсами Барселонської туристичної дестинації є унікальна історико-культурна спадщина, безліч закладів та установ розважально-видовищного характеру та лікувально-оздоровчий приморський клімат.

Все побережжя регіону Каталонія – це суцільна пляжна зона: Коста-Дорада, Коста-Маресме, Коста-дель-Гарраф – визнані світові бренди приморського відпочинку. Барселона – фестивальна і культурно-подієва столиця Іспанії, тут практично щотижня проводяться міжнародні конференції, форуми, з’їзди, концерти і фестивалі. Бренд футбольного клубу «Барселона» робить це місто одним із найбільш пізнаваємих на ряду з Парижем, Лондоном, Римом, Нью-Йорком.

За своїм туристичним та історико-культурним потенціалом Барселона може конкурувати навіть з найпопулярнішими туристичними центрами світу. Втім, цей потенціал, потрібно активніше розвивати та популяризувати, аби туристична галузь вийшла на якісно новий рівень розвитку.


~ 151 ~

Аби успішно працювати в готельному бізнесі потрібно враховувати нові тенденції та попит на ті чи інші види відпочинку, відстежувати ситуацію на ринку туристичних послуг та апробувати нові напрямки.

Каталонія — унікальний край, де є багато цікавих історичних пам’яток, курортів, пам’яток природи, цілющих джерел тощо. Проте необхідно забезпечити ще й комфортні для туристів умови, враховуючи смаки, вподобання та фінансові можливості. Барселона має невичерпний потенціал для відродження давно забутих та розробки нових туристичних шляхів, а також проведення фестивалів, які б розкривали специфіку регіону.

Аналіз просторово-функціональної структури туристичних потоків показує, що туристичні потоки поділяються на зовнішні (туристи-нерезиденти країни розміщення дестинації) і внутрішні (туристи-резиденти країни розміщення дестинації), більше того ці потоки можуть бути спрямовані як в дестинацію (в’їзд) так і з дестинації (виїзд).

Таблиця 1 Туристичні потоки туристичної дестинації Барселона

Статистика туристичних потоків

Зовнішні Внутрішні ВСЬОГО

відв.

мета (%)

відв.

мета (%)

відв.

мета (%) рекр. діл. рекр. діл. рекр. діл.

В`їзд тис. 6500 70 30 10500 60 40 16000 65 35

Виїзд тис. 5500 50 50 4500 40 60 10000 45 55

(укладено за даними www.barcelonaturisme.com)

Основними країнами походження зовнішніх туристичних прибуттів в Барселону є: 1) Велика Британія (17,8%), 2) Франція (12,9%), 3) Німеччина (11,2%), 4) Італія (4,0%), 5) Нідерланди (3,4%), 6) Бельгія (2,3%), 7) США (2,1%), 8) Португалія (2,0%), 9) Ірландія (1,8%), 10) Швейцарія (1,7%).

Барселона постійно входить до рейтингу провідних туристичних дестинацій світу за кількістю прибулих іноземних туристів, особливо за рівнем доходів від їх перебування. За рейтингом міжнародної маркетингової компанії Euromonotor International [1] Барселона входить до Топ-30 (25 місце) світових туристичних дестинацій зі кількістю іноземних туристів (6,3 млн. прибуттів). За рейтингом міжнародної фінансової компанії Mastercard [2] Барселона входить до Топ-10 (6 місце) світових туристичних дестинацій зі об’ємом витрат іноземних туристів (13,9 млрд. долл).

Бренд-аналіз туристичної дестинації Барселона включає визначення базових параметрів і характеристики інтернет-іміджу дестинації.


~ 152 ~

Таблиця 2 Аналіз інтернет-іміджу туристичної дестинації Барселона

ПОШУКОВА СИСТЕМА

Кількість посилань в пошукових системах (мова назви дестинації), млн

українська російська англійська місцева ВСЬОГО GOOGLE 43,000 43,000 736,000 736,000 1558,000

BING 1,150 1,150 21,600 21,600 45,500 UKR.NET 0,113 0,113 0,145 0,145 0,516

Офіційні WEB-ресурси:

www.amb.cat www.barcelona.cat

Загальні WEB-ресурси:

www.spain.info

www.ine.es Спеціалізовані WEB-ресурси:

www.barcelonaturisme.com

www.barcelona-tourist-guide.com

Метою розвитку туризму в Барселоні є інтенсифікація галузі, передусім,

зростання її ролі в соціально-економічному житті регіону шляхом ефективного використання наявного туристичного потенціалу на основі принципів сталого розвитку. Створення на цій основі умов для розвитку людського капіталу, забезпечення зайнятості населення, зростання доходів, формування національної та регіональної конкурентоспроможності. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

стимулювати розвиток об’єктів туристичної інфраструктури;

розробити інноваційні туристичні продукти, здійснити оновлення існуючих туристичних маршрутів;

сформувати систему заходів щодо просування та популяризації регіонального турпродукту на внутрішньому та міжнародному ринках;

сприяти забезпеченню туристичної індустрії професійними кадрами. Результат аналізу наявних в Барселоні складових туристичного потенціалу

свідчить про об’єктивні передумови розвитку на території регіону як класичних, так і нетрадиційних видів туризму. Серед ключових заходів з розвитку туризму в дестинації варто передбачити:

створення сприятливих умов для розвитку існуючих і приходу нових українських і закордонних мережних лідерів туристичного сектора. Стимулювання розвитку конкуренції в секторі;

налагодження системи інформування цільових груп споживачів про туристичні можливості;

налагодження системи управління туристичною привабливістю;

формування інших туристичних дестинацій як концепту розвитку регіональної системи туризму;

формування привабливості регіонального середовища для туристів;

http://www.barcelona.cat/ca/


~ 153 ~

забезпечення безпеки перебування в Харківської області та супровід індивідуальних туристів;

налагодження системи управління івентами, у т.ч. у сфері культури та спорту;

подальший розвиток індустрії дозвілля, шопінгу та розваг, що включатиме комплекс таких заходів:

будівництво нових торговельних і розважальних центрів поза історичним центром Барселони;

розвиток центрів дозвілля сімейного формату, а також спеціалізованих центрів дитячого відпочинку, зокрема дитячого тематичного парку;

Відповідно до цільового ринку необхідно поглибити вертикально і розширити горизонтально туристичні можливості Барселони, зокрема необхідно використовувати усі можливості Барселони як центру ринкової інфраструктури та ділових послуг: конгресних, торговельно-посередницьких і розподільних, кредитно-фінансових і страхових, консультаційних і маркетингових; регіональний і національний центр освіти й науки, науково-технічних розробок та інноваційної діяльності тощо.

Як засвідчує моніторинг, проведений туроператорами та турагентами, інтерес до Барселони є і він дуже великий. Проте стримуючими факторами залишаються недостатній рівень матеріально-технічногоі фінасового забезпечення населення в Україні.

Для збільшення кількості туристів в регіон, було б доцільно об’єднати всі існуючі маршрути в провінціях Каталонії. Досягнути цього можливо шляхом виокремлення туристичних маршрутів навколо і поза Барселоною і з загального туристичного потоку з України в Іспанію, а також створенням умов для підвищення конкурентоспроможності маршрутів регіону на туристичному ринку. І звичайно ж необхідно розбудовувати інфраструктуру, як самих туристичних об’єктів, так і об’єктів вздовж маршрутів.

Актуальними для області залишаються питання створення повноцінного туристичного продукту, розробки та просування уже відомих та нових туристичних шляхів і маршрутів, проектів та брендів. Все це потребує комплексного підходу, оперативного реагування на запити та потреби туристичного ринку, а також нових підходів, спрямованих на розвиток цієї галузі.

Список використаних джерел: 1. http://www.euromonitor.com/Travel_And_Tourism/ . 2. Mastercard Global Destination Cities Index: Tracking Global Growth: 2009-2015 - New York,

2015.


~ 154 ~

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО РИНКУ ДЕСТИНАЦІЇ АНТАЛІЯ (ТУРЕЧЧИНА)

Яковчук О.В., Паньків М.М. [email protected], [email protected]


Анталія — місто, курорт и порт на півдні Туреччини, адміністративний центр

провінції Анталія, розміщений на висоті 30 м над рівнем моря. Клімат Анталії – субтропічний середземноморський, його особливість – сухе і жарке літо і м’яка дощова зима. Взимку клімат має риси мусонного із-за великої кількості опадів, як випадають тут дякуючи Таврським горам.

Величезні туристичні ресурси Анталії зробили цей регіон справжньою «курортною меккою» для туристів зі всієї Європи. Історичний центр міста практично не постраждав від сучасної забудови, ту поєднуютьс архітектурні стилі багатьох історичних стилів.

Очевидним є переважання природних туристичних ресурсів, пов’язаних із використанням морської акваторії, цілющого клімату, бальнеоресурсів, гірського рельєфу, проте варто виділити і значну історико-культурну спадщину. Враховуючи наявні туристичні ресурси (море, клімат, гори) – переважаючим інфраструктурним елементом є готельна індустрія.

Серед найбільш забезпечених готельними закладами курортних центрів варто виділити: Аланія = 849 готелів, Сіде = 562 готелів, Анталія = 516 готелів, Кемер = 314 готелів, Белек = 280 готелів, Махмутлар = 116 готелів, Олімпос = 58 готелів, Текірова = 48 готелів. Проте якщо взяти всю провінцію Анталія, то кількість готельних закладів перевищує 4000.

Враховуючи наявний ресурсний потенціал і орієнтацію готельної бази – це пляжний приморський туризм з елементами розважального і шопінгового туризму.

Екскурсійно-пізнавльний туризм має переважно виїзний характер поза межі Анталії. Активні і природно орієнтовані види туризму в силу асиметричної орієнтації на морську тематику, мають менший рівень розвитку і розвиваються ситуативно.

Основу транспортного забезпечення дестинації Анталія складає повітряний і водний транспорт. Міжнародний аеропорт Анталії має два потужних термінали для обслуговування зовнішніх туристичних потоків, і один термінал для обслуговування внутрішніх авіаліній. Морський порт Анталії є південними воротами Туреччини, й окрім значних вантажних перевезень, має великий круїзний термінал і яхтову гавань. Недоліком розвитку транспортної системи Анталії є відсутність залізничного сполучення, проте в найближчій перспективі турецький уряд планує з’єднати Анталію зі столицею – Анкарою і Стамбулом залізничним транспортом.


~ 155 ~

Таблиця 1 Оцінки галузевої спеціалізації туристичного ринку дестинації Анталія

Вид туризму: К imp

Rdev. Rspec.

max=10 =K*R

РЕКРЕАЦІЙНІ напрями туризму: 25 27 147

Пляжний 9 9 81

Бальнео-спа 3 5 15

Гірськолижний 5 0 0

Розважальний 5 6 30

Круїзний 3 7 21

КУЛЬТУРНІ напрями туризму: 20 18 75

Екскурсійний 6 5 30

Музейний 5 3 15

Гастрономічний 4 4 16

Етнографічний 2 4 8

Релігійний 3 2 6

ПОДІЄВІ напрями туризму: 20 21 87

Фестивальний 4 4 16

Спортивний 4 3 12

Освітній 3 2 6

Діловий 5 5 25

Шопінг 4 7 28

ПРИРОДНІ напрями туризму: 20 12 51

Екологічний 5 3 15

Тваринний 3 2 6

Сільський 3 2 6

Аматорський 3 2 6

Гірський 6 3 18

АКТИВНІ напрями туризму: 15 15 45

Вело- 5 3 15

Водний 4 3 12

Підводний 2 3 6

Підземний 2 2 4

Повітряний 2 4 8

РАЗОМ = 405

*Принципи оцінки рівня галузевої спеціалізації

Тип спеціалізації Бал Критерій спеціалізації

Альфа+ 10 Туристична спеціалізація загальносвітового масштабу

Альфа 9 Міжнародна (міжконтинентальна) спеціалізація

Вищий рівень спеціалізації

8 Середній рівень спеціалізації

7 Нижчий рівень спеціалізації

Бета 6 Міжнародна (внутрі-континентальна) спеціалізація

Міждержавна внутрі регіональна

5 Міждержавна транскордонна

4 Міжрегіональна прикордонна

Гамма 3 Національна туристична спеціалізація

Загальнодержавна спеціалізація

2 Міжрегіональна спеціалізація

1 Локальна спеціалізація


~ 156 ~

(укладено автором) Таблиця 2

Туристичні потоки туристичної дестинації Анталія

Статистика туристичних потоків

Зовнішні Внутрішні ВСЬОГО

відв.

мета (%)

відв.

мета (%)

відв.

мета (%)

рекр. діл. рекр. діл. рекр. діл.

В`їзд тис. 12000 90 10 2500 70 30 14500 85 15

Виїзд тис. 1500 60 40 500 35 65 2000 58 42 (за даними www.antalyakulturturizm.gov.tr )

Логічним продовженням аналізу транспортного потенціалу туристичної

дестинації є аналіз просторово-функціональної структури її туристичних потоків. (таблиця 2).

Бренд-аналіз туристичної дестинації Анталія включає визначення базових параметрів і характеристики бренд-іміджу дестинації. Тому розпочати необхідно із аналізу представленості досліджуваної дестинації в мережі Інтернет, зокрема статистика посилань в різних пошукових системах (шаблон аналізу в таблиці 3.8) на різних мовах.

Таблиця 3 Аналіз інтернет-іміджу туристичної дестинації

ПОШУКОВА СИСТЕМА

Кількість посилань в пошукових системах (мова назви дестинації), млн

українська російська англійська місцева ВСЬОГО

GOOGLE 3,190 4,450 37,400 23,100 68,140

BING 1,400 0,195 11,230 1,452 14,277 YANDEX 0,278 2,060 13,333 4,567 20,238

Офіційні WEB-ресурси:

http://www.antalya.gov.tr

Загальні WEB-ресурси:

www.antalya.bel.tr

https://en.wikivoyage.org/wiki/Antalia Спеціалізовані WEB-ресурси:

www.antalyakulturturizm.gov.tr

www.antalyatransfer.tr.com.tr Таким чином, аналіз тенденцій розвитку туристичного ринку Анталії базується

на таких імперативах: - оптимізація і диверсифікація використання місцевих туристичних ресурсів,

особливо поза морським узбережжям, збереження історико-культурної спадщини;

- обґрунтування нових видів туризму і напрямів розвитку туристичної інфраструктури, зокрема ділового туризму та МІСЕ-індустрії, чому сприяло


~ 157 ~

проведення Міжнародної виставки ЕКСПО-2016 в Анталії, яку відвідало понад 10 млн. відвідувачів;

- перорієнтація функціонування місцевої туристичної інфраструктури від замкнутої технології «all inclusive» на території одного готельно-розважального комплексу до диверсифікованої системи відпочинку,

- залучення непідприємницького сегменту туристичної діяльності на засадах кластерної моделі, зокрема Університету Анталії та інших громадських некомерційних установ для популяризації альтернативних видів туризму в Анталії;

- зростання ролі ролі і значення органів місцевого самоврядування у розвитку ринку туристичних послуг регіону через упровадження гнучкої моделі взаємодії в рамках кластер них моделей.

КЛАСТЕРНИЙ ПІДХІД ДО РОЗВИТКУ РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ ДЕСТИНАЦІЇ САЛОНІКИ

Грєхова С.В., Яковчук О.В. [email protected]


Туризм як галузь економіки на сьогоднішній день є привабливим джерелом

отримання доходів як для приватних або державних підприємств, так і для країни загалом. Тому розвиток цієї сфери для всіх учасників туристичного процесу є актуальним та стратегічним. Існують різні актуальні для сьогодення методи організації туристичної діяльності. І однією з них є кластерізація.

Для кращого розуміння взаємодії різних елементів кластеру вирішено розглянути Грецію та одну з її найпривабливіших дестинацій – Салоніки.

У 2015 р. Греція від туризму отримала 36 млрд. дол., що становить близько 18% від загального ВВП держави. Кількість зайнятих у сфері туризму зростає, починаючи з 2010 року, і станом на 2015 р. становить 401 тис. населення [1].

Кластерізація як перспективний та ефективний підхід організації роботи взаємопов’язаних елементів інфраструктури, освіти та науки, підприємств та управління є найбільш доцільною при аналізі впливу туризму на туристичну дестинацію Салоніки. Салоніки – місто, багате на туристичні ресурси, які приваблюють любителів різних видів туризму: історико-пізнавального, пляжно-оздоровчого, паломницького та шопінг-туризму.

Умовно дестинацію Салоніки за просторовою конфігурацією можна поділити таким чином: 1) центр(ядро) – місто Салоніки безпосередньо; 2) периферія околиці міста Салоніки, і частина прилеглих адміністративних районів ному Македонія; 3) зона впливу – ном (область) Македонія, точніше його центральна частина, окрім цього також певні туристичні атракції інших номів (Олімп, Метеори тощо) [2].


~ 158 ~

Місто Касторія за минуле десятиліття стало широко відомим далеко за межами Греції. Касторія - це найсучасніші напрямки моди, шуби чудової якості за цінами від виробників, тисячі фабрик по виготовленню відмінних хутряних виробів, модні шубні салони, де представлений багатющий вибір хутра та товарів з нього. Підвищений інтерес легко зрозумілий: сюди направляються ті, хто хоче побувати в цьому красивому куточку Греції та заодно купити шубу або інший хутряний виріб в місці, яке по праву вважається одним з провідних центрів по виробленню та виробництву цього виду одягу.

Шопінг в звичному розумінні існує тільки у великих містах Неа-Каллікратії,

Полійросе, Неа-Муданьї та інших. Там відкриті бутики і ТЦ, в асортименті товари світових брендів Max Marra, Mex, Mango, Zara, Levi's. Сезон розпродажів припадає на другу половину літа, а речі з минулорічних колекцій зі знижками до 80% можна знайти в аутлетах у Фурці і Ханіоті. У пошуках недорогих продуктів, варто заглянути на ринок, вони є практично в кожному курортному селищі. Працюють зазвичай з раннього часу і до обіду, зате все свіже, і ціни радують. За шубою краще їхати в Салоніки, на півострові є ризик переплатити 500-1000 EUR. Якщо чек на шубу буде

понад 1000 EUR, на митниці доведеться заплатити податок 30% (зазвичай продавці погоджуються вказати в документі меншу суму).

У подарунок рідним і близьким з регіону привозять оливкову олію і косметику

на його основі, а також вироби місцевих майстрів кераміку і античні статуетки з розписом, домашній текстиль з вовни та бавовни з традиційним грецьким орнаментом і багато іншого. З їстівного, крім масла, попитом користуються грецький мед, горілка ракія і коньяк метакса.

Дайв-сайти поблизу району Халкідікі не такі цікаві і різноманітні, як на Червоному морі, тому заради підводного плавання сюди їхати точно не варто. Однак розбавити пляжно-екскурсійну програму активним відпочинком у вигляді дайвінгу вийде. Уздовж узбережжя Кассандри є з десяток непоганих місць для

занурень. Там можна побачити мешканців Егейського моря губок, рибу-скорпіона, тунця, восьминогів, каракатиць, морських зірок і багатьох інших. В ущелинах зустрічаються мурени, вугри, омари і морські окуні. Неподалік від містечка Агія Параскаві є печера і тунель, які знаходяться під водою лише частково, туди частенько їдуть заради сноркелинга.

У центрі півострова розташована печера Петралона - найстаріша стоянка людини в Європі. Під кам'яними склепіннями петляє лабіринт переходів, зустрічаються підземні озера, сталактити і сталагміти. У Олінфосе і Полігірос відкриті археологічні музеї. У першому зберігаються матеріали про саме місто і під час розкопок, у другому - знахідки і артефакти, знайдені на території древніх поселень півострова - Стагире, Афітос, Тороні.

Любителям рибної ловлі варто заглянути в містечко Неа-Муданія. У Музеї рибальства зібрана велика колекція експонатів, що оповідає про способи лову риби.

Півострів Халкідікі розташований у північній частині Егейського моря і відрізняється дуже цікавою формою, яку утворюють три тонких витягнутих


~ 159 ~

полуострова. Це Кассандра, Ситонія і Агіон-Орос (Афон). Халкідікі головне курортне місце материкової Греції. На відміну від південних островів, вони потопають в яскравій зелені навіть у розпал літа. Курорт в цілому пропонує спокійний і комфортний відпочинок, в тому числі сімейний. Тут є готелі всіх категорій: від «пятізвездніков» до дешевих апартаментів.

Халкідікі славляться чистими пляжами і спокійним морем, але і крім відпочинку на узбережжі тут є чим зайнятися. Збереглися руїни декількох стародавніх міст, є археологічні та антропологічні музеї.

За межами Халкідікі теж чимало цікавих місць. Особливою популярністю серед туристів користується гора Олімп. Древніх богів там немає, любителів активного відпочинку притягують природа і мальовничий вид. З Олімпом змагаються Метеори - високі скелі, на вершині яких стоять монастирі. У них зберігаються цінні релігійні реліквії - рукописи, книги, ікони та багато іншого.

Головна релігійна пам'ятка монастирський комплекс на Афоні доступна не всім, тому попитом користується морська екскурсія навколо закритого півострова.

Паломницький вид туризму є одним із найдавніших. Крім того, сегмент туристів, які ним займаються, доволі широкий. Відвідування місць, які мають віднощення до певних подій чи предметів, що пов'язані із релігією, виконують не тільки пізнавальну та освітню функцію, а перш за все збагачують людину духовно. Саме це є однією з рухомих сил даного виду туризму.

Як у самому місті Салоніки, так і у номі Македонія, знаходиться велика кількість паломницьких пам’яток, які є надзвичайно важливими для туристів. Так звана чернеча республіка Афон, яка хоч і приймає виключно чоловіків, однак є надзвичайно значимим об’єктом. Жінки мають право лише бачити монастирі з води, тобто перебуваючи на човнах. Церква св.Георгія Палами, церква Св. Софії, Базиліка Святого Дмитріята інші святі міста Салонік приваблюють безліч паломників з усього світу.

З 20 обителей півострова Афон найбільш цікаві Велика Лавра, Ватопед і величний Діонісіат. Жінкам відвідування цих святих місць недоступно, єдина обитель, куди їх пускають - Зігу - монахи там давно не живуть, а від колишньої величі залишилися лише руїни. Помилуватися діючими монастирями дами можуть під час круїзу навколо півострова.

Використання кластерної моделі паломницького туризму дозволить долучити більше туристів за рахунок зменшення витрат на кооперацію підприємств транспорту, харчування та проживання; долучати більше коштів до місцевого бюджету, що дасть поштовх для розвитку інших видів туризму та супутніх послуг. Крім того, Салоніки постійно конкурують зі столицею держави, таким чином збільшення потоків туристів також позитивно впливатиме на зріст «популярності» туристичної дестинації.

Список використаних джерел: 1. greecetravel.com. 2. thessaloniki.gr


~ 160 ~

РОЗВИТОК ШОПІНГ-ТУРИЗМУ В СТАМБУЛІ Е.С. Шулякова, Павлова Т.Г.


Київського національного торговельно-економічного університету, м.Харків Стамбул - це найбільше місто в Туреччині не тільки за розмірами і кількістю

населення, але і в плані торгівлі. Не дарма існує таке визначення що Стамбул - це великий базар. І дійсно, саме сюди приїжджає більшість бізнесменів і човників з усього світу за товарами турецьких, а останнім часом і не тільки турецьких виробників.

Основними видами товарів, які користуються попитом, є текстиль та шкіряні вироби, хоча є й інші види, наприклад будівельні матеріали, різноманітне сировину та обладнання. Текстиль в Туреччині дійсно дуже хорошої якості. Це одяг для дорослих та дітей, постільна білизна, домашній текстиль і т.п. Шкіряні вироби вироблені на фабриках Туреччини, здебільшого в місті Ізмірі, також представляють великий інтерес. Це плащі, куртки і дублянки, одяг зі шкіри, сумки і ремені, і інша галантерея зі шкіри. Чи не малим попитом користується турецька посуд і кухонне приладдя. Багато напевно зустрічали мідні і сталеві кухонні предмети викарбувані в традиційному східному стилі. А мідна турка для заварки кави мабуть знайдеться в будь-якому будинку, де вважають за краще цей напій [1].

Основним районом торгівлі, де розташована велика кількість магазинів і торгових центрів є Лалели і Еміньоню. У цьому ж районі розташований найбільший критий ринок в Туреччині і один з найбільших в світі. Орієнтуватися всередині цього ринку досить складно, навіть для людини який бував там неодноразово. 58 вулиць та 18 входів і виходів схожих один на одного, можуть легко заплутати. Про вибір і асортименті товару, який можна тут побачити, говорити можна довго. Як і на будь-якому іншому ринку Туреччини тут не тільки можна, а й потрібно торгуватися. Розрахунок на ринку проводиться за готівку, причому беруть будь-яку конвертовану валюту. Деякі магазинчики, ювелірні в тому числі, приймають і банківські картки.

Для покупок меблів або меблевої фурнітури варто їхати в район Бешикташ, де знаходиться основна кількість фірм, що займаються цим профілем. Верстати й устаткування можна подивитися в районі Каракей, там же знаходиться торговий комплекс EXPO 2000 на якому представлений різноманітний товар. Автозапчастини та аксесуари для автомобілів продаються в районі Стамбул, це практично поруч з Лалели. При офіційних закупівлі товару і оформленні відповідних документів, при вивезенні з країни можна отримати повернення Tax Free.

Якщо казати про турецькі фірми-виробників, то їх досить багато. Доброю репутацією користується фірма LC Waikiki, яка випускає одяг для дітей і дорослих. Постільна білизна та домашній текстиль хорошої якості і великий вибір виробляє фірма ТАС.


~ 161 ~

Проте потрібно звернути увагу і на таможні формальності, які має знати шоп-турист. Взагалі на вивезення товару з Туреччини особливих обмежень немає, можна вивозити будь-яку кількість котрі дають відповідних документів. Виняток можуть скласти предмети заборонені до вивезення з Туреччини.

Туристи можуть привезти з цієї країни сувеніри та особисті речі, проте загальна вага багажу не повинна перевищувати 20 кг. Допустима вага ручної поклажі становить максимум 5 кг. Зайві кілограми можна везти за додаткову оплату. Цінності можуть бути вивезені з країни, тільки якщо вони були попередньо зареєстровані в паспорті власника, коли він в'їжджав в країну, або якщо їх купили на обмінені валюту (потрібно мати довідку). Заборонено вивезення з Туреччини наркотиків, зброї та антикваріату. Якщо Ви купили килим, то на митниці Вам потрібно буде пред'явити свідоцтво про його купівлю, і сертифікат будь-якого музею, де підтверджується, що цей килим не є антикваріатом [4].

Туристи можуть вивозити речі, загальна сума яких не перевищує п'ять тисяч доларів. При перевищенні показника треба буде сплатити податок.

Отже, Стамбул є одним з найголовніших центрів шоп-туризму, не лише Туреччини, а й у всьому світі. Безліч турфірм та туроператорів пропонують тури саме до цього міста, що зайвий раз підкреслює значимість шоп-турів та попит туристів.

Тож, можна сказати, що розвиток шоп- туризму може приносить великі кошти в бюджет країни, якщо його розвивати. Це підтвердження того, що шоп-туризм є новою галуззю туризму, але країни з високою економікою встигнули розвинути даний вид туризм на високий рівень. Шоп- туризм, організований на базі власних ресурсів та створює свою специфіку та може стати одним з елементів пожвавлення місцевої економіки. Тобто стимулюватиме розвиток: транспорту, систем зв'язку, сфери послуг, об'єктів розваг, та найголовніше торгівлі в цілому.

Список використаних джерел 1. Шопінг в Туреччині [Електронний ресурс]. Режим доступу :

http://poradu.pp.ua/krasa-zdorovya/28334-shopng-v-turechchin-cni-vdguki-shopng-turi.html 2. Шопінг в торгових центрах Стамбула [Електронний ресурс]. Режим доступу :

http://mashapasha.com/world/istanbul/shopping/ 3. Як привезти товар з Туреччини. Особливості турецької митниці [Електронний

ресурс]. Режим доступу : http://tripdragon.ru/turkey/info/kak-privezti-tovar-iz-turtsii.html

http://mashapasha.com/world/istanbul/shopping/


~ 162 ~

АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ ПОСЛУГ У СФЕРІ ГІРСЬКОЛИЖНОГО ТУРИЗМУ Дмитриченко Ю.І., Бойко М.Г.

[email protected] Харківський торговельно-економічний інститут, м. Харків

Київський національний торговельно-економічний університет, м.Київ

Гірськолижний туризм є одним із найбільш масових і популярних видів туризму , що має свої особливості, наприклад, чітку сезонність та обмеженість розміщення ресурсів (гори, зима, сніг). Успішність гірськолижного курорту залежить і від розташування в системі ландшафтів (у тому числі й абсолютної висоти гірського масиву, що використовується; експозиційної різноманітності, розмірів і крутості схилів) та освоєння, мальовничості ландшафтів, ресурсного та інфраструктурного забезпечення, безпеки катання, можливостей надання на сучасному рівні відповідного сервісу, а також від його значення, іміджу та реноме.

Орієнтація даного виду туризму переважно на заможних туристів із високо розвинутих країн світу помірного кліматичного поясу, віковий і соціальний діапазон цього виду активного відпочинку дуже широкий. Також гірськолижний туризм розрахований на високо розвинуту інфраструктуру. Майже будь-який гірськолижний курорт пропонує якісний і різноманітний гірськолижний сервіс, є спуски як для професіоналів, так і для новачків, яких завжди можуть навчити правильно кататися місцеві інструктори. Курорти такого напрямку завжди включають у себе катання на лижах (сноубордах, санках) і відпочинок. Тому сучасні гірськолижні «курорти» (хоча курортами їх можна назвати дуже наближено, оскільки курорт – це, перш за все, «місце лікування») – це потужні готельно-розважальні та оздоровчі кластери, що комбінують різні елементи туристичної інфраструктури для задоволення додаткових рекреаційних потреб.

Даний туризм часто поєднується із спа-індустрією, оскільки ресурси її розвитку часто співпадають у просторі з умовами зимового відпочинку. Однак, беззаперечною ознакою привабливості є гостинність і душевне тепло місцевих жителів, які надають послуги рекреантам. Щоб охарактеризувати попит напрямку туристів на гірськолижні тури, необхідно вивчити і географію розміщення центрів для катання. Тож, на сьогодні по всьому світу нараховані понад 5 000 гірськолижних курортів, загальна протяжність трас яких досягає 60 000.

Найбільш насиченою гірськолижними курортами є - Європа (3480), потім йде Азія (816) і Північна Америка (748), Австралія та Океанія (53), Південна Америка (41), Африка (14). Близько 21341 підйомників транспортують туристів між гірськими трасами. Найвищі точки схилів сягають 4700 метрів. Кожен із таких курортів відрізняється своєю специфікою, інфраструктурою та ціновою політикою [1].

Щоб оцінити найбільш популярні світові гірськолижні курорти на українському ринку, необхідно вивчити запропоновані тури провідними туроператорами України. Такими у сегменті гірськолижного сезонного туризму є: TUI Ukraine, TEZ Tour, Pegas Touristik, Anex Tour, Join UP, Travel Professional Group, Coral Travel, Natalie Tours,


~ 163 ~

Mouzenidis Travel Ukraine. Очевидно, що світовий гірськолижний туризм на українському ринку розвинений недостатньо. Багато туроператорів не бачать сенсу розробляти нові сегменти або запропоновувати тури в нові сніжні кріїни, бо це не буде окуповано. Наприклад, тільки авіаквитки у США коштують близько 2000 доларів, а перевіз знаряджання, готель, харчування, дозвілля та скі-паси, і сума вже буде більше 5000 доларів за неділю.

Хоча з іншого боку, кожен із операторів пропонує свої гірськолижні тури в Європу, що є набагато дешевшими в порівнянні з Америкою чи Японією. Можливо, це викликано тим, що переліт набагато швидший та умови отримання візи – легші. То навіщо летіти в Південну Корею по 10 годин, якщо можна приїхати до Польщі за кілька годин.

Якщо оцінювати окремо кожний макрорегіон, то можна зрозуміти, що тури у Австралію та Океанію, Північну та Південну Америки все ж таки можливі при індивідуальному бронюванні, так як стандартних турпакетів у повсякденному продажу немає. Починає розвиватися гірськолижний туризм у країни Азії, і навіть в ОАЄ, що частково викликано географічною близькістю.

Провідним гірськолижним регіоном світу є Європа. Щоб оцінити попит українського споживача на європейські гірськолижні курорти, необхідно вивчити запропоновані нам тури провідними туроператорами, дані представлені у табл.1.

Таблиця 1 Оцінка попиту українського споживача на гірськолижні курорти Європи

Туроператор Дестинації Україна

TUI Ukraine Болгарія, Австрія, Італія, Франція, Фінляндія, Андорра

-

TEZ Tour Болгарія, Австрія, Італія, Франція, Іспанія, Турція, Андорра

Буковель (Карпати)

Pegas Touristik Андорра -

Anex Tour Андорра, Болгарія -

Join UP Андорра, Болгарія, Австрія, Словаччина, Польща, Фінляндія, Турція

-

TPG Австрія,Чехія, Польща, Словаччина, Болгарія, Італія, Іспанія, Андорра, Фінляндія, Франція

-

Coral Travel Андорра, Турція, Болгарія, Австрія

Буковель (Карпати)

Natalie Tours Австрія, Італія, Франція, Швейцарія, Андорра -

Mouzenidis Travel Ukraine

Банско (Болгарія) -

(укладено автором) Оцінивши цю таблицю, можна зробити рейтинговий висновок щодо

популярності гірськолижних турів з України в країни Європи:


~ 164 ~

1) Болгарія (Банско, Боровець, Пампорово, Вітоша). 2) Андорра. 3) Австрія (Капрун, Цель ам Зее, Бад-Гаштайн і Бад-Хофгаштайн, Зельден,

Майрхофен, Ішгль, Кітцбюель-Кірхберг, Санкт-Антон). 4) Італія (Доломіти Супер Скі, Валь ді Фасса, Мадонна ді Кампільо, Червінія,

Курмайор, Сестріере). 5) Словаччина (Високі і Низькі Татри, Штребське Плесо, Татранська Ломніца,

Подбанске). 6) Польща (Закопане, Криніца, Шавніца, Бялка Татранська, Щирк). 7) Фінляндія (Вуокатті, Юлляс, Лааявуорі, Рійхівуорі, Куусамо-Рука). 8) Швейцарія (Церматт, Лаакс, Кран-Монтана, Кортіна-д’Ампеццо). 9) Іспанія (Формігал, Вальделінарес, Порт-Айне, Морзін, Сьєрра-Невада, Ла-

Пінілья, Лейтарьєгос, Астун, Серлер, Пантікоса або Арамон-Пантікоса). 10) Франція (Шамоні, Куршевель, Валь Сені Вануаз, Валь Торанс, Валь-д'ізер,

Ле Дез Альп, Аворіаз, Межев, Тінь, Ліз’Арк). Якщо говорити про українські простори, то у пропозиціях туроператорів

переважає один гірськолижний курорт, хоча в Україні наявні й інші, більше 40 гірськолижних курортів (Славське, Драгобрат, Пилипець, Красія). Проте інфраструктура Буковелю найкраща з усіх українських гірськолижних курортів, на 2017 рік працювало 35 витягів і підготувлено 278 км трас.

Окремо необхідно проаналізувати наявність гірськолижного відпочинку у Харківському регіоні. Так як даний регіон не характеризується високогірним рельєфом, як Карпати, наприклад, то об’єктів даного туризму дуже мало. Варто зазначити, що дані курорти взагалі не пропонуються туроператорами й не беруть учать у турах турагенств. «Альпійська долина», Спортивно-розважальний комплекс «Анжер», «Харківська Швейцарія» та гірськолижна траса біля Національного аерокосмічного університету ХАІ.

В результаті дослідження виявлено, що не тільки туроператори, а сама влада України не зацікавлені у розкрутці вітчизняного гірськолижного туризму. Вважаємо це нелогічним, адже в Українських Карпатах потенціал для гірськолижного туризму є.

Список використаних джерел: 1. Laurent Vanat. International Report on Snow & Mountain Tourism:Overview of the

key industry figures for ski resorts. Geneve, 2015 - 148p. 2. Ski resorts [Електронний ресурс] // Режим доступу: /

http://www.skiresort.info/ski-resorts/


~ 165 ~

ТРЕНДИ СВІТОВОГО РИНКУ ПОСЛУГ У СФЕРІ СПА-ТУРИЗМУ Пьостра І.В., Бойко М.Г.

[email protected] Харківський торговельно-економічний інститут, м. Харків

Київський національний торговельно-економічний університет, м.Київ Турбота про охорону та зміцнення здоров'я населення є одним з найбільш

важливих завдань сучасного суспільства. Високий потенціал фізичної та розумової активності людей служить передумовою їх повноцінного життя. На вирішення цих завдань спрямований спа-туризм. Загальносвітова мода на здоровий стан та зовнішній вигляд породжують безперервний розвиток та розширення ринку спа-послуг.

Стан здоров'я людини визначається частково спадковістю, частково – умовами та способом життєдіяльності. Протягом життя відбувається погіршення самопочуття людини, чому можна зарадити заходами, що пов'язані з охороною здоров'я та туризмом. Таким чином, особливе значення набуває пошук ефективного збереження резервів здоров'я при обмежених людських, природних та інших ресурсах.

За міжнародним визначенням, поняття спа – це професійно організований простір для відновлення 5 сфер життя людини: здоров'я фізичного, емоційного, душевного, творчого потенціалу і здорових відносин між людьми, в т.ч. за допомогою водних процедур.

За даними «Global Spa Summit» концепція велнес (оздоровлення, підвищення рівня загального здоров'я) є надзвичайно важливою для майбутнього людства. Учасники «Global Spa Summit» постійно аналізують основі складові спа і велнес ринку та їх частку у спа і велнес індустрії [1].

Світовий ринок велнес-індустрії оцінюється в $ 2,0 трлн. З них $ 60 млрд припадає на спа, $1,1 млрд – на альтернативну і нетрадиційну медицину, $ 280 млрд – на здорове харчування та зниження ваги, $ 250 млрд – на профілактику захворювань, $ 50 млрд – на медичний туризм, $ 110 млрд – на велнес-туризм, $ 400,1 млрд – на фітнес, та найбільша частка ($ 700 млрд) припадає на програми з омолодження.

Гіпер-персоналізовані програми спа-терапії, - це новий підхід до створення преміальних пропозицій та впровадження ісламських традицій на глобальному спа-ринку, – саме цим було позначено розвиток спа-ринку у 2015 році (за результатами дослідження «SpaFinder Wellness»). На думку аналітиків компанії, традиції спа таких регіонів, як Близький Схід, Африка і Південно-Східна Азія – піщані лазні і різні види грязьової терапії справили «фурор» сере європейських та американських споживачів. Другим великим трендом року стала персоналізація спа-послуг, яка включала в себе нові види персоналізованої терапії для шкіри, загальні види спа-лікування та ароматерапевтичні засоби, розроблені спеціально для клієнтів конкретного спа-салону. Потенційною тенденцією 2016 року є «діжестивні ретрити»


~ 166 ~

– спа-терапія у поєднанні з лікувальним харчуванням, які почали застосовувати Grayshott Health Spa.

Важливим трендом є зростання ділового туризму і висока оцінка діловими людьми важливості різного роду експрес-програм спа в центрах, розташованих у ділових районах або поруч з аеропортом. Цікавою європейською модою в спа стає використання продуктів на основі канабіса в ароматерапії. Також перспективними вважаються спа-сеанси в лісі – мода, що прийшла на Захід з Японії і тамтешніх заміських центрів.

У кожній частині світу існують власні національні традиції оздоровлення та лікування. Розрізняють декілька моделей спа-відпочинку: Європейська, Східна, Індійська, Американська, Російська [2].

В основі Європейської моделі спа лежить кліматотерапія, яку можна назвати родоначальником фізіотерапії. Головна відмінна риса цієї моделі – відданість традиціям. Один з найбільш поширених методів ведення спа-курортів Європи – таласотерапія: фізіотерапевтична методика, заснована на лікувальному застосуванні морської води, водоростей, мулових грязей, надає багатогранний вплив, і тому застосовується в багатьох програмах, як естетичних, так і оздоровлюючих.

В основі Східної моделі спа лежить застосування тайських і балійських масажів, що дозволяють ввести до складу будь-якого спа елемент екзотики, а також застосування ручних масажних методик з терапевтичним ефектом.

Індійська модель спа побудована на принципах унікальної системи аюрведа, яка не належить до жодного з методів фізіотерапії, але дозволяє за короткий період досягти релаксації клієнта.

Головний інструмент Американської моделі спа – створення санаторію в умовах мегаполісу у вигляді так званих спа-капсул. Усередині капсули відбувається створення певного терапевтичного середовища для комплексної реабілітації організму, естетичного косметологічного догляду та повноцінної релаксації людини.

Головний фактор розвитку Російської моделі спа – національні традиції і вітчизняна школа курортології, серед яких парова лазня, кедрові бочки, вологі обгортання з фітоекстракту – унікальні методики, що здавна застосовувалися для лікування ряду захворювань.

Регіональним лідером світового спа-туризму залишається Європа ($ 30 млрд), Азіатсько-Тихоокеанський регіон ($ 19 млрд) і Північна Америка ($ 18 млрд). Найбільш динамічні ринки – Африка і Близький Схід (130% -180% зростання за рік).

Ємність українського ринку спа-послуг аналітики оцінюють на рівні $ 1/3 млрд. Щорічно оборот цього ринку збільшується на 25-30%, показники зростання відповідають показникам зростання ринку бутильованої води. Спа-центри, які представлені на українському ринку, орієнтуються переважно на преміум-сегмент. У нас відвідування спа-салонів асоціюється з чимось дорогим і недоступним, в той час як на Заході вони входять в повсякденні витрати середньостатистичного споживача. За даними Союзу професіоналів спа, готелів і велнес-курортів, вартість спа-процедур в Європі становить € 70, в США – $ 75, в Україні – від $ 80.


~ 167 ~

Структура українського ринку спа-послуг включає в себе: 1. спа-салони, що пропонують до 80% спа-послуг; 2. спа-клініки – еліта спа-індустрії. Вони пропонують як спа-програми,

розраховані на кілька годин, так і багатоденні лікувальні програми, розраховані на 10-14 днів і які передбачають довготривалий лікувальний ефект;

3. холістик-спа – спеціалізуються на методах альтернативної природної медицини та дієтології для досягнення найвищого рівня фізичного благополуччя шляхом акумуляції всіх захисних сил організму;

4. бальнеологічні спа розташовані поблизу термальних джерел. Переважно використовують методи бальнеотерапії на основі природної мінеральної і морської води, лікувальні грязі та косметику на їх основі;

5. курортні спа – знаходяться за межею міста переважно в екологічно і кліматично сприятливих місцях. Пропонуються різні програми загальної терапії, фітнесу, масажу, косметичних омолоджувальних процедур;

6. медичні спа – поряд з гідропатією та косметичними послугами приділяється увага зміцненню здоров'я, зокрема очищенню організму;

7. дей-спа – курорт міського типу в режимі одного дня (3-8 годин), інтенсивні відновлювальні програми;

8. спа-центр – спеціалізується на 3-5-ти денних програмах, спрямованих на вирішення певної проблеми (силует, зняття стресу, омолодження, оздоровлення, антицелюліт, трудоголік);

9. цільові спа працюють в рамках певної програми (корекція фігури); 10. спортивно-розважальні – поряд з гідропатією використовують верхову їзду,

риболовлю, гольф, сквош. Перспективи розвитку спа в Україні на відміну від Заходу «обтяжує»

відсутність виразних критеріїв, стандартів, за якими визначаються спа-об'єкти. Сьогодні абревіатура спа використовується практично в кожному салоні, де є джакузі або спа-капсула. І таких учасників на вітчизняному ринку спа-послуг близько 90-95%, реальних спа-закладів – одиниці.

Стан українського спа-ринку характеризується наступними ознаками: - Відносна молодість міських спа-центрів (курорту одного дня). У Європі

послугами спа користуються з часів Стародавнього Риму і Древньої Греції. - Пріоритет спа-послуг спрямований на красу, релаксацію і на психічну рівновагу,

гармонізацію життєвих сил, з метою гармонії тіла, розуму і душі. - Недостатній, навіть можна сказати низький рівень інформованості про

нормативні стандарти спа-салонів як з боку учасників ринку спа, так і серед потенційних споживачів послуг.

- Виявлено вельми суперечливі уявлення про стандарт послуг, які має представляти спа-салон, спа-центр, спа-клініка, спа-курорт, салон краси, фітнес-центр і їх принципові відмінності.


~ 168 ~

- Виявлена тенденція використання «спа» в іміджевих цілях, в якості приставки до традиційних послуг. Даний факт може розглядатися як загроза дискредитації всього напряму.

Майбутній розвиток ринку спа-індустрії за бізнес-сегментом з точки зору ведення бізнесу та окупності проектів. Що стосується місцерозташування, то сьогодні для розвитку цього ринку вважаються привабливими мегаполіси з їх активним діловим ритмом життя і регіони, що володіють унікальними водними джерелами [29].

Список використаних джерел: 1. Global Spa & Wellness Economy Monitor 2014 / The Global Wellness Institute

[Електронний ресурс] // Режим доступу: /http:// mrot.pl/. 2. Spa industry intelligence [Електронний ресурс] Режим доступу: /http:

//www.intelligentspas.com/.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНО-ПОДІЄВОГО ТУРИЗМУ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ

Родич Маргарита М., Яковчук О.В. [email protected]


Культурно-подієвий туризм – це вид культурного туризму, основним критерієм

якого є відпочинок у поєднанні з отриманням певних розважальних послуг (відвідування театралізованих дійств, фестивалів та ін.). Культурно-подієвий туризм має дві форми здійснення подорожей: спостереження (пасивна) та активна участь в культурному заході.

Основними ресурсами культурно-розважального туризму є національні фестивалі та свята, карнавали, фестивалі кіно і театру, фестивалі і виставки квітів, покази мод, фестивалі музики і музичні конкурси, історичні фестивалі, релігійні фестивалі, повітряні шоу, мистецькі фестивалі, культурні фестивалі тощо.

Культурно-подієвий туризм має певні складності щодо застосування кластерного підходу – це стосується ресурсів культурно-подієвого туризму (карнавалів, фестивалів), їх складність формування, організації та реалізації у певній сукупній єдності. Це відбувається через те, що туристичні ресурси культурно-подієвого туризму є розрізненими або в часі, або ж за дестинацією. Але існує можливість створення туристичного кластеру в культурно-подієвому туризмі, таким чином, щоб певний фестиваль чи яка-небудь інша подія зосереджував у собі, наприклад, історію, культуру, звичаї традиції тощо не окремої місцевості, а більш ширшої територіального дестинації.

Щодо географії ресурсів розвитку культурно-подієвого туризму можна зробити такі висновки:


~ 169 ~

Європа є основною туристичною дестинацією культурно-подієвого туризму. Основною характерною рисою з організації культурно-подієвих заходів є те, що вони поширені в розвинутих країнах і проводяться зазвичай у глобальних містах. Більшість культурних заходів Європи мають міжнародний статус та визнанні в регіоні або ж у світі і вважаються одними з найпрестижніших. Спеціалізацією Європи є кінофестивалі, музичні фестивалі та карнавали.

Другою за рівнем розвитку культурно-подієвого туризму в світі є Америка. Для Америки характерним є велика кількість культурних заходів, але більшість з них не мають масштабного характеру, тобто вони орієнтовані на місцеве населення. Велика кількість фестивалів США присвячені культурі інших країн. Країни Америки спеціалізуються на музичних та кінофестивалях, а також на карнавалах.

Азія достатньо забезпечена ресурсами культурно-подієвого туризму, але багато з них мають релігійний характер і пов’язані з ритуалами, обрядами, пожертвуваннями богам. Тобто ці свята не розраховані на туристський інтерес, не мають необхідної інфраструктури, а в більшій мірі проводяться з метою духовного задоволення населення.

Африка – є найбільш відсталим континентом за розвитком культурно-подієвого туризму. В Африці невелика кількість запланованих, організованих культурних заходів, тому в основному акцент робиться на релігійні святкування та фестивалі. Однак, в традиційному вигляді фестивалями їх назвати не можна. Оскільки основна їх мета не задоволення потреб туристів, а духовне задоволення та збагачення самого населення.

Австралія та Океанія в туристичній галузі спрямована на інші напрями туризму. Культурно-подієвий туризм не є галуззю спеціалізації континенту через недостатню забезпеченість ресурсами культурно-подієвого туризму.

В Україні найбільший рівень забезпеченості ресурсами культурно-подієвого туризму має Західний туристичний макрорайон, який завдяки багатовіковій історії та багатим традиціям, спеціалізується на етнографічних, історичних та музичних фестивалях. Південний туристичний макрорайон спеціалізується на музичних та кінофестивалях.

Особливість Центрально-Північного туристичного макрорайону є концентрація ресурсів культурно-розважального туризму в столиці України – місті Київ, який збирає у собі майже весь потенціал культурно-розважального туризму макрорайону.

Східний туристичний макрорайон спрямований на проведення культурних заходів, таких як одноразові концерти. Тобто фестивалі Східного туристичного макрорайону не мають регулярного характеру.

Харківщина має недостатню кількість історичних, етнографічних фестивалів, а також фестивалів, які проводяться регулярно. Харківська область спрямована на проведення культурних заходів, таких як одноразових концертів. Тобто фестивалі Харківщини не мають регулярного характеру.


~ 170 ~

Відповідно до ринку послуг культурно-подієвого туризму можна зробити висновки що культурно-подієві тури являють собою поєднання різних видів туризму пізнавального характеру (історичний. архітектурний, природний та інші напрямки).

Можливість організації турів культурно-подієвого напрямку простежується при організації карнавальних турів (Бразильский карнавал, Венеціанський карнавал тощо), а також при організації фестивальних турів етнографічної чи історичної спрямованості (Середньовічний Хотин, Сорочинський ярмарок тощо).

Щодо перспектив розвитку культурно-подієвого туризму в Україні можна зробити такі висновки.

– існують перспективи розвитку культурно-подієвого туризму у контексті прикордонного співробітництва (Закарпатський туристичний мікрорайон).

– наявність таких рис як поліетнічність та «історична реконструкція» (Південний та Закарпатський туристичні макрорайону) визначають напрями розвитку та галузеву спеціалізацію культурно-подієвого туризму (етно-. культурні, історичні фестивалі).

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПІДВОДНОГО ТУРИЗМУ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ Родич Маріанна М., Яковчук О.В.



Підводний туризм – це подорожі, що здійснюються з метою перебування туристів певний час під водою. Підводний туризм поділяється на дайвінг, снорклінг та підводне плавання на підводних човнах. Необхідно сказати про те, що дайвінг є найпопулярнішим підвидом підводного туризму і тому виступає найбільшою його складовою.

Підводний туризм почав свій розвиток ще досить давно, коли ще він не мав такої форми туризму як зараз. Адже як відомо раніш плавання із аквалангом було в основному прерогативою військових. Проте зараз цей вид туризму відкритий для всіх туристів і, на сьогоднішній день здобув значних результатів, що відображаються на кількості бажаючих пірнути з аквалангом, маскою чи провести день на підводному човні.

Необхідно також сказати про те, що великим кроком в розвитку підводного туризму стала поява фільмів, які відкривали людям красоти підводного світу. Перший такий фільм був знятий у 1914 році англійцем Дж. Вільямсоном. Це був перший в світі підводний фільм.

Великий внесок в розвиток підводного плавання поклала війна. Спочатку війни проходили на суші, потім – у морі, ще пізніше – в повітрі. Але дуже скоро війна перемістилася і під воду, вимагаючи необхідних засобів пересування під водою – цими засобами стали підводні кораблі. Це сьогодні ми використовуємо їх як засіб


~ 171 ~

інфраструктури підводного туризму, що забезпечує проведення підводних екскурсій для туристів.

Щодо ресурсів, які використовуються в підводному туризмі можна сказати, що вони є невичерпними, оскільки 2/3 поверхні Землі вкрито водою, а як відомо головним ресурсом для розвитку досліджуваного виду туризму є водні акваторія.

В структурі підводного туризму саме дайвінг найбільше задовольняє туристичні потреби, особливо це стосується активних, емоційних та специфічних потреб.

Адже незвичний підводний світ надає вам масу нових емоцій та вражень. Підводний світ настільки приваблює туристів, що багато хто наважується навіть на святкування різних подій під водою. Особливо ця тенденція спостерігається серед людей, які планують одружитися. Результатом цього стало святкування весіль на морському дні.

Можна сказати, що в підводному туризмі існує можливість створення кластеру. Проте також існують свої аспекти та нюанси. Оскільки підводний туризм як активний та екстремальний відпочинок являє собою такий вид туризму, який турист організовує для себе сам. Тобто можна сказати, що туристичні підприємства не займаються активною організацією екстремальних видів туризму, в тому числі і підводному.

Визначивши основні туристичні центри підводного туризму в Європі можна сказати про те, що досліджуваний вид туризму не має такого розвитку як на деяких інших континентах Світу.

Азія – це рай для підводного туризму. Велика кількість необхідних ресурсів робить цей континент дуже привабливим для туристів. Основними туристичними центрами підводного туризму в Азії є Індонезія, Філіппіни, Мальдіви, Китай, Японія.

Проаналізувавши дані та визначивши основні туристичні центри та території підводного туризму в країнах Африки, можна зробити висновок про те, що цей вид туризму має більший розвиток в країнах Північної Африки, а саме в Єгипті, оскільки під прибережними водами цієї країни знаходиться прекрасний підводний світ, що здивує туриста своєю флорою та фауною; підводний музей, аналогів якому поки немає в світі за повним інфраструктурним забезпеченням; підводний національний парк Рас-Мухаммад, що є дуже популярним місцем для занурення туристів.

Щодо інших країн Африки необхідно сказати, що для розвитку досліджуваного виду туризму необхідний розвиток всієї туристичної галузі в цілому.

Америка – це рай для туристів, які полюбляють занурення. Причому головними туристичними центрами на цьому континенті виступають не США і Канада як один із геополітичних та геоекономічних центрів світового розвитку, а країни Карибської та Центральної Америки.

Австралія та Океанія володіють значним потенціалом для розвитку підводного туризму, який в поєднанні з екологічним туризмом зробить відпочинок туриста просто неперевершеним.

Необхідно сказати про найпопулярніші місця підводного туризму.


~ 172 ~

Великий Бар’єрний риф, аналогів якому немає в світі – найпоширеніше місце для підводного туризму в Австралії.

Величезним потенціалом розвитку підводного туризму володіє Південний туристичний макрорайон. За рахунок того, що Україна має вихід до морів існують можливості розвитку досліджуваного виду туризму.

В Східному туристичному макрорайоні важливу роль відіграє річка Сіверський Донець та вихід до Азовського моря.

Важливим туристичним центром підводного туризму в Центрально-Північному туристичному регіоні є річка Дніпро. Для внутрішнього туризму ця річка є актуальною туристичною територією. Як кажуть черкаські дайвери: «Дніпро цікавіше за море».

Кажучи про Західний туристичний макрорайон, необхідно звернути увагу на те, що цей район немає входу до великих акваторій. Та й наявні там річки мають місцеве значення для розвитку досліджуваного виду туризму.

Взагалі необхідно зауважити, що підводний туризм в Україні дуже обмежений важливим ресурсом, даний виду туризму без якого неможливий – це акваторія. І так як вихід до морів має лише південна, південно-східна частини України, то можна говорити про обмеженість можливостей та перспектив розвитку підводного туризму в Україні.

Харківська область не має значних ресурсів для розвитку підводного туризму. Наявні ж ресурси в першу чергу не атрактивні і не є привабливими для туристів. Ресурси підводного туризму на Харківщині мають місцеве значення, адже в будь-якому регіоні є дайв-центри, проте вони не є популярними та відомими, щоб приваблювати туристів.

Необхідно сказати про те, географія ресурсів підводного туризму, та сам ринок надання послуг часто співпадає. Адже дайв-центри розташовані переважно там, де є споживачі послуг підводного туризму. Таким чином, дайв-центри розташовані біля самих центрів розвитку підводного туризму.

Також важливим критерієм розміщення ринку послуг підводного туризму є близькість підводного й приморського видів туризму. Адже сьогодні підводний вид туризму стає обов’язковим атрибутом сучасних приморських курортів і центрів пляжного відпочинку у тропічних країнах.

Не дивлячись на самобутність та новизну цього виду туризму існують різноманітні дайвінг-тури. Дивлячись на ці тури, необхідно сказати, що підводний туризм недешеве задоволення. Сьогодні пропозиція підводних турів на ринку туристичних послуг порівняно невелика, що створює перспективи розвитку даного виду туризму.

Перспективи розвитку даного виду туризму невід’ємно пов’язані з наявністю ресурсів. Головним ресурсом є акваторія. Існують країни з прекрасним сервісним обслуговуванням, дайв-центрами, туристичними комплексами, з різними видами відпочинку й розваг, а підводний світ бідний, часом через згубного антропогенного впливу.


~ 173 ~

Проте бідний підводний світ не є бар’єром розвитку підводного туризму. Адже є можливість будівництва підводних музеїв, що є дуже атрактивними для туристів; підводних готелів; створення підводних круїзів, що дозволяють туристам подорожувати під водою, милуючись підводними красотами.

СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РІЧКОГОВОГО КРУЇЗНОГО ТУРИЗМУ В СВІТІ Р.М. Пашаєв


Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків Під річковим круїзом розуміють подорож водним транспортом внутрішніми

водними артеріями, до яких відносяться річки, озера, водосховища і канали. У порівнянні з морськими, річкові круїзи менш схильні до впливу погодних умов, більш інформативні завдяки береговому огляду і надають можливість для короткочасних стоянок. Річкові подорожі та круїзи бувають короткочасними (1-3 дні) і тривалими (25-30 днів) [1].

Круїзний туризм сьогодні швидко розвивається і є одним з високодохідних сегментів туристського ринку, ефективність якого визначає сукупність факторів [2]. Оскільки річкови круїзні подорожі відносяться до елітного сегменту туристичного ринку, найбільший розвиток вони отримали в країнах Європи, де поєднання високої платоспоспроможності населення і рівнинного рельєфа створило сприятливі умови для розвитку річкового круїзного туризму. Класичними напрямками є такі річки, як Дунай, Рейн, Темза і ін., В США – Міссісіпі. Однак в останні роки набирають популярність нові, незвідані раніше маршрути в регіонах на різних континентах світу, такі як Замбезі, Амазонка, річки Південно-Східної Азії,

На відміну від круїзних поїздок Європою, головним об'єктом яких виступають антропогенні пам'ятки, маршрути річкою Амазонка дають можливість спостерігати первозданну природу. Однак, віддаленість південноамериканського континенту від основних туристичних центрів світу, а також висока ціна робить круїзи доступними тільки для елітного сегменту споживацького туристичного ринку.

Бурхливий розвиток туристичного бізнесу в Китаї знайшов своє відображення і в сфері круїзного туризму. Дві з трьох найбільших річок Азії протікають територією Китаю: Янцзи і Хуанхе. Це дозволило країні стати провідною на азіатському ринку річкових круїзних турів. Головним чином, мова йде про Янцзи і її притоки. Круїзи річкою Янцзи діляться на два типи – короткострокові, по Шанхаю і його околицях і довгострокові, що здійснюються вглиб країни і дозволяють побачити найбільшу дамбу в світі.

Круїзи річкою Меконг, як правило, здійснюються на території В'єтнаму і дозволяють ознайомитися з укладом життя жителів дельти Меконгу.

Африканський континент теж може запропонувати напрямки для річкових круїзних маршрутів. В першу чергу Ніл, уздовж якого ще з часів Давнього Єгипту


~ 174 ~

будувалися різні споруди, що стали згодом пам'ятниками архітектури. Друге місце за популярністю займає річка Замбезі, що протікає на півдні Африки. Маршрути цією річкою комбінуються з іншими видами туристичної діяльності, такими як сафарі- і етно-тури.

Таким чином, в останні роки ринок річкових круїзів переживає суттєвий підйом. Це викликано низкою факторів, серед яких найбільш очевидним є демографічне старіння населення розвинених країн. Адже саме старша вікова група являє собою основну клієнтську базу круїзних турів. Бурхливий розвиток таких держав, як Китай і Індія, де вже сформувався великий прошарок громадян, які можуть і хочуть займатися туристичною діяльністю, дав поштовх для розвитку річкового круїзного туризму в напрямках, які раніше не використовувались для проведення турів цього типу.

Список використаних джерел: 1. Смирнов І.Г. Логістична організація річкових круїзів та прогулянок [Електронний ресурс] / І.Г. Смирнов — Режим доступу: http://pidruchniki.com/1405100341460/logistika/logistichna_organizatsiya_richkovih_kruyiziv_progulyanok

2. What’s behind the river-cruise boom [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.marketwatch.com/story/whats-behind-the-river-cruise-boom-2013-02-01

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РОЗВАЖАЛЬНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ ТА СВІТ

Грєхова С.В., Кобиф Т.Г. Харківський торговельно-економічний інститут


Розважальний туризм як самостійна галузь туристичної індустрії була сформована нещодавно. Завдяки розважальному туризму задовольняються рекреаційні потреби людей, як розвага. Розрізняють пасивний та активний відпочинок. Пасивний відпочинок передбачає припинення діяльності та повний фізичний спокій організму, активний відпочинок – переключення активності організму на інший вид діяльності. Головним атрибутом в даному виді туризму є індустрія: парки атракціонів, кінотеатри, мультиплекси, аквапарки, тематичні парки розваг типу «дійснейленда». [1]

В даний час відомо більше 110 видів розваг, що використовуються у сфері туризму. Це і комплекси активних ігор, відвідування атракціонів, тематичних парків, дансингів, казино тощо.

Парк розваг — збірний термін, що описує певні атракціони і інших види розваг на одній території. Парк розваг відрізняється від звичайних парків тим, що призначений саме для розваги людей, в основному дорослих, підлітків і дітей. Інколи зустрічаються тематичні парки, тобто парки розваг, атракціони, навколишнє оточення, обслуговуючий персонал яких стилізовані під певну тематику, наприклад, Дикий Захід або острів піратів. В атракціонах парк розваг найчастіше простежується інновація, а саме нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління.


~ 175 ~

Ідея тематичних парків зародилася в Європі, сучасна модель тематичних парків також вперше з'явилася в Європі, а справжній розквіт вони переживають у США, можна зробити висновок, що країни даних континентів світу вкладають багато коштів, що забезпечує зміну техніки атракціонів, та дає змогу великим відкриттям та винахідництвом в сфері розважального туризму [2].

У Європі побудовано близько двох десятків великих тематичних парків, не рахуючи численних аквапарків. Великою популярністю у туристів користуються тематичні парки Франції, Німеччини, Данії, Нідерландів. Європейський континент є досить розвинутим, до нього входять країни Великої Сімки (Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія), це означає, що найбільше туристичних міст і потоків туристів спрямовані до Європи. Топу вигідно саме в цьому регіоні світі будувати найбільші парки розваг світу.

Азія – найбільша частина світу. До складу цього регіону входить розвинуті країни, країни лідери. Тому туристичний потік також досить великий, але поступається Європі. Щодо тематичних парків в Азії, то їх досить багато, а саме в таких країнах як: Китаї, В’єтнамі, Сінгапурі, Південній Кореї, Японії

Америка – обширний регіон між двома океанами, що включає два материка, Північну і Південну Америку, і масу різновеликих островів. Серед найбільш популярних туристичних напрямків континентальної Америки - Сполучені Штати, Канада, Мексика, Бразилія і Аргентина, Перу і Чилі, Венесуела і Болівія. Велике місце займає США з аквапарків.

На території Африки є достатньо парк розваг, наприклад: «Lion Park» (Ботсвана), «ІІ Bosco» (Бенгазі, Лівія), «Park Sindibad» (Касабланка, Марокко), «Al Mogran Amusement Park» (Хартум, Судан). [3]

Західний досвід свідчить про те, що поєднання природних та розважальних рекреаційних комплексів сприяє отриманню прибутку на задоволенні потреб населення у цікавому відпочинку. Певна частка торгових марок використовують у якості платформи тематичні парки для розміщення реклами по просування продукту. Серед них лідерами ринку являються Lego, Universal, Mercedes-Benz, Paramaunt – компанії, які вміють володіти маркетинговими стратегіями та інвестувати у майбутнє. Таким чином, участь у рекламі може стати чи не найбільшою статтею доходів парків.

Просування торгової марки потребує вивчення особливостей національних культур та специфіки ментальності майбутніх споживачів. Більшості проектам необхідна адаптація до місцевих умов.

Стратегія направленості на широку цільову аудиторію може бути небезпечною для будь-якого бізнесу, але не для тематичних парків. Відвідування тематичних парків сприймається як сімейних відпочинок, таким чином кожен із членів сім’ї може бути впевнений у тому, що всі залишаться задоволені. Доцільно також використовувати стратегію диференційованого ціноутворення, яка спрямована на залучення не одної цільової аудиторії.


~ 176 ~

Україна перебуває на стадії розвитку розважального туризму, ми не маємо всій необхідної інфраструктури, тому розважальний туризм на початковому рівні. Але Україна має великий потенціал, успіх цієї справи в світі говорить про доцільність створення подібних об'єктів, в основу яких могла бути покладена ідея відтворення різних епох та періодів з історії України: трипільської культури, Давньої Русі, козацької доби тощо.

Для розважального туризму є властивим інші масові види туризму (культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, сільський, підводний, гірський, пригодницький, мисливський, тощо), це дає змогу ще більш розвиватися даному виду туризму в країнах з високим рівнем туристичної діяльності.

Державні парки культури та відпочинку в Україні виконують функції осередків реалізації державної політики по задоволенню, формуванню та розвитку зростаючих культурних потреб та інтересів населення. Модернізація парків культури та відпочинку як державних культурно-рекреаційних закладів можлива лише за умов їхнього переходу на нову якість на основі реалізації комплексної соціально-культурної програми, що передбачає вирішення організаційних, культурологічних, фінансових, технологічних, правових та інших завдань та спрямована на їхнє збереження й розвиток, посилення рекреаційного, культурно-виховного потенціалу паркових комплексів.

Зарубіжний досвід свідчить про інноваційні технології паркової індустрії, які, насамперед, пов’язані із зразками парків типу Disneyland(США, Франція, Японія) та аквапаркам. Важливими засадами діяльності цих парків є:

тематична спрямованість та відповідність певній спеціалізації, що має втілення у традиційних а специфічних заходах, програмах та культурних послугах;

постійні капіталовкладення в удосконалення атракційного потенціалу, що відповідає міжнародним стандартам безпеки;

виявлення потреб населення в індивідуальному, колективному та сімейному відпочинку та задоволення їх;

система комплексної вхідної плати; розвиток послуг та форм, що сприяють виявленню та реалізації творчих

здібностей та естетичних смаків тощо. Для того, щоб в Україні набував популярності парк типу Disneyland чи аквапарк

типу Typhoon Lagoon At Disney World, потрібно створити такі умови, за яких буде гарантуватися велика кількість відвідувань як туристів-резидентів, так й інкам-туристів. Нажаль, демографічна ситуація в Україні не дозволяє створювати великі та масштабні парки, а надходження туристів у нашу країну досі залишається на низькому рівні.

Задля того, щоб вже ті парки, що є в Україні, функціонували належним чином та набирали обертів популярності серед державних туристів, потрібно посилити механізми управління цією галуззю, уділяти їх більше уваги, що призведе в кінці кінців до відповідності запропонованих структурних видів та форм, а також якості


~ 177 ~

послуг парків зростаючим потребам населення. Позитивні зрушення пов’язанні із зростанням фінансових надходжень у дану сферу та впровадженням інновацій.

Список використаних джерел: IAAPA [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.iaapa.org/news/newsflash/submission-process.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ КАЗИНО-ТУРИЗМУ

Р.С. Краснов, О.В. Яковчук [email protected]


Кожна країна світу, кожен регіон країни є суб’єктом економічних відносин, який

має свої мінуси та переваги. Традиційно найуспішнішими в розвитку економіки були ті суб’єкти, які мали гарне географічне положення, кліматичні умови, корисні копалини й багато інших складових ресурсного потенціалу. Світ постійно рухається вперед, впроваджуються продукти інноваційної діяльності, створюються нові ресурси, які впливають на розвиток економіки. У другій половині ХХ століття таким ресурсом став туризм. Відбулася зміна у світогляді людини, виникла потреба у подорожі, як способі саморозвитку, пізнання нового, та рекреації. Туризм став провідною ланкою соціальної, культурної політики держави. Але за ідеологією виявився значний економічний потенціал. Індустрія туризму стала невід’ємною складовою економічного добробуту держави або регіону. Головною відмінністю сучасного туризму є те, що поступово змінюється уявлення про туристичний ресурс. Тепер, основою є не тільки природні, а й антропогенні ресурси, які при правильному відношенні і підході можуть дати значний поштовх до розвитку туристичних потоків. Прикладом може слугувати казино туризм (джанкет туризм), який в деяких країнах та регіонах (Макао, Невада) складає половину доходів бюджету.

Для функціонування будь-якої індустрії необхідні грошові вливання, так і в ігровому бізнесі. Для приваблення інвесторів необхідно створювати певні умови. В багатьох країнах ігровий туризм легалізований, але в деяких з них він є заборонений. Зазвичай, причиною є посилання на протиріччя моральних і духовних цінностей громадян країни з цією діяльністю, дійсно, деякі суспільства можуть не приймати такий вид бізнесу, наприклад, з великою релігійною роллю в житті суспільства. Але найчастіше це пов’язано з намаганням влади укрити цей бізнес від податкової звітності.

Для створення гарного інвестиційного клімату важливою є роль влади. Це проявляється у створенні правових гарантій для інвесторів, надійності судової системи в країні. Адже жоден бізнес не прийде, де є проблеми в правовому полі. Крім правових відносин, не менш важливим є питання створення ігрових зон, своєрідних СЕЗ територій з лояльними податками. Тобто, необхідно створити сприятливу фіскальну систему, зробити податкові пільги для представників грального бізнесу, або інших видів діяльності. Наприклад, у Макао є найбільший


~ 178 ~

податок для гральних закладів в Азії (40%), але для компаній, що не працюють в ігровому бізнесі податки мінімальні з прогресуючою ставкою (2%12%). Справа в тому, що ігровий бізнес зазнав сильного фінансового удару, зорієнтованість на VIP- сектор сприяла сильної чутливості ігрового бізнесу до економічних проблем. Таким чином, відбулася переорієнтація операторів казино на супутні послуги (проживання, торгівлю, харчування, розваги, шоу-програми), тепер йде орієнтація не на готовність гравців грати, а скільки вони залишать грошей в місці перебування, і збільшення кількості днів перебування туристів. [1, 2]

Таким чином, у Макао 70% доходу йде від індустрії грального бізнесу. У 2014 році прибуток склав 45 млрд. дол. США, що у 7 разів більше ніж у Лас-Вегасі. [3]

Принцип організації подорожей в ігровому туризмі є досить специфічним. Постачальниками послуг в ігровому бізнесі є оператори казино (наприклад, компанія Las Vegas Sands), які володіють гральними закладами, інвестують в їх будівництво. Самі ці компанії не працюють напряму з клієнтами. Найчастіше вони надають в оренду свою інфраструктуру джанкет-операторам. Справа в тому, що потенційний клієнт кащино це VIP клас. Для багатьох туроператорів ігровий туризм не є основним, а лише частиною того, що вони розробляють. А отже, знижується рівень тісної роботи з VIP-клієнтом. Тому, в основному в ігровому туризмі організацією подорожей (джанкет турів) займається джанкет-оператор, хоча звичайний туроператор також може займатись цією діяльністю.

Джанкет-тур це організована розважальна поїздка з обов’язковим відвіданням казино. У кожного джанкет-оператора є своя мережа агентів, які займаються пошуком клієнтів. Оператор казино бажає працювати з «перевіреними» гравцями. Джанкет-агент або представник шукає «кваліфікованих гравців», тих у яких є рейтинг від певного казино. Кожне казино має свою систему рейтингу гравців, вона залежить від ставок гравця, рівня його депозиту (гравець платить депозит на рахунок казино, що дає йому змогу поїхати в тур), часу проведеного за грою, виду ігор. За цим рейтингом казино надає бонуси гравцю, оплачує його проживання, переїзд, харчування. Чим вищий рейтинг, тим значніші бонуси (наприклад, харчування в дорогому ресторані за рахунок казино, або проживання в 5-зірковому готелі).[4, 5, 6]

В Україні існує заборона на гральний бізнес, але навіть його прийняття не змінить ситуацію, окрім прозорості доходів ігрових закладів, та податків в державну скарбницю. Для ефективного функціонування даної моделі ігрового туризму потрібна правова захищеність, реформування судової системи, податкового права. А найважливішою переповню для іноземного інвестора є військовий конфлікт на Донбасі, так як важлива політична стабільність.

Список використаних джерел: Налоговый портрет Макао // TaxToday | Режим доступу: http://tax-today.com; Перспективы развития Макао как туристической дестинации // Все о туризме | Режим доступу: http://tourlib.net; Economy of Macau // Wikipedia | Режим доступу: https://en.wikipedia.org; Джанкет-тур // Wikipedia. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Джанкет-тур. Factbox: How Macau's casino junket system works // Reuters. – Режим доступу: http://www.reuters.com/article/us-macau-junkets-factbox-idUSTRE79K2

http://tax-today.com/

http://tourlib.net/

https://en.wikipedia.org/

https://ru.wikipedia.org/wiki/Джанкет-тур


~ 179 ~

СЕКЦІЯ 3

ІННОВАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ І МАРКЕТИНГУ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА


~ 180 ~

ЛОГІСТИКА УРБОТУРИЗМУ ЯК ЧИННИК ЙОГО СТАЛОСТІ І.Г.Смирнов

[email protected] Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м.Київ

Нині проблема сталості туризму є загальновизнаною у світі. Це стосується і

міського, або урботуризму, пов'язаного з великим напливом туристів до міст, насамперед, столичних, що спостерігається практично в усіх країнах світу. У таких містах спостерігається підвищена концентрація туристів, відповідно – значний туристичний тиск (навантаження) на ресурсну базу туризму. Це призводить до швидкого «зносу» туристичних об'єктів в містах, а на їх відновлення потрібно багато часу і коштів. Тому актуальною є проблема регулювання туристопотоків у містах на підставі логістичних підходів.

Саме на цій основі автором розроблено логістичну теоретичну концепцію сталого розвитку туризму в містах, яка практично перевірена на прикладі таких міст України, як Київ та Львів [1, 188]. Туристичне перенавантаження міст має й інший наслідок – це різке зростання обсягу відходів. З цим вже зіштовхнувся Львів, туристичний рекорд якого (2,6 млн туристів у 2016 р. – перше місце серед міст України) співпав з початком «сміттєвої» кризи. У той же час Київ репрезентує ефективний «рецепт» вирішення проблеми накопичення та переробки міських відходів, включаючи туристичні «залишки».

З початку ХХІ ст. туризм у містах, за визнанням експертів Всесвітньої туристичної організації, став ключовим чинником розвитку міста та його господарства. Це стало підґрунтям для досліджень з теоретичного осмислення феномену міського туризму у всій його складності та спроб практичного впровадження результатів цих досліджень. На даний час, незважаючи на досить ґрунтовне висвітлення даної проблематики, однозначного тлумачення сутності й змісту цього поняття поки що не існує. Це пов’язане, насамперед,з диференційованими підходами у різних країнах до визначення міста та туристичної діяльності у міському середовищі.

Отже, міський туризм (англ. City Tourism або Urban Tourism, нім. Stadttourismus) – новітнє поняття та концепція, що сформувалося у світовій туристичній науці та практиці наприкінці ХХ ст. Перші наукові праці з цього напрямку належать німецьким вченим Г.Лезеру, Г.Нойенфельдту та О.Розе (1980-1990-х рр.). Так, словник Г.Лезера (1997 р.) визначає міський туризм, як «короткострокове (зазвичай 1-4 дні) відвідування міста з наступних причин: а) інтерес до історії або культури; б) участь у подієвих заходах; в) придбання різноманітних товарів. Часто така подорож здійснюється у формі екскурсії на вихідних та може відбуватися як індивідуально, так і у групі; як організовано (через турфірми та з екскурсоводами), так і самодіяльно» [2].

Г.Нойенфельдт та О.Розе додають, що туристи можуть відвідувати місто як з особистих причин, так і через інші обставини[3]. Пізніше Д.Клук та К.Кестер конкретизували та структурували визначення міського туризму, поклавши у його


~ 181 ~

основу відвідування міст з культурно-пізнавальною метою, подієвими та бізнесовими інтересами [4]. У британському словнику з подорожей, туризму та гостинності С.Медліка зазначено, що «Міський туризм – це подорожі та візити з фокусом на міські напрямки. Швидко зростаюча форма туризму, метою якої є відвідування історичних та культурних пам’яток, а також шопінг та ділові поїздки» [5].

Болгарські науковці М.Нешков, С.Ракаджийська, Т.Дъбева у підручнику «Вступ до туризму» при класифікації туризму за різними ознаками виділяють сільський і міський види туризму [6]. Детальний анліз досліджень міського туризму подає професор університету Гронінгена (Нідерланди) Г.Ешворт [7]. Всесвітня туристична організація (ЮНВТО) рекомендує таке визначення: «Міський туризм – подорожі, які здійснюють подорожувальники до міст чи місць з високою густотою населення». У Законі України «Про туризм» розглядається такий вид туризму, як сільський, але, на жаль, не згадується міський туризм.

Свої визначення міського туризму пропонують Смирнов І. [8], Гладкий О., Гаталяк О. та Ганич Н. [9]. Зокрема останні дві авторки дають таке визначення міського або урботуризму: «Це вид спеціалізованого туризму з культурно-пізнавальною, розважальною, діловою, лікувально-оздоровчою метою, що ґрунтується на комплексному використанні ресурсів міста. Він включає групові та індивідуальні подорожі містом, форма яких залежить від мети його відвідування туристами. Міський туризм об’єднує елементи інших видів туризму, таких як культурно-пізнавальний, релігійний, подієвий, діловий тощо. Саме ця обставина робить урботуризм надзвичайно привабливим для туристів»[9].

За часом перебування міський туризм можна поділити на а) короткотерміновий (на вихідні дні); б) середньостроковий; в) довгостроковий. Позитивною рисою міського туризму є його всесезонність, тобто слабкий вплив

сезонів року на туристопотік до міст, зате відвідуваність міст туристами значно зростає під час проведення тут святкових та інших заходів. Зазначимо, що поняття міського туризму по-різному трактується туристами і суб’єктами туристичної діяльності: якщо для перших цей вид туризму означає туристичну активність людини, яка має намір пізнати міську культуру та/або відпочити у міському середовищі, то для других це поняття пов’язане з різноманітними формами обслуговування туристів, зокрема, розміщення (готелі, апартаменти, хостели тощо), харчування (урбогастрономія), відпочинок (урбовідпочинок) тощо.

При цьому слід зважати на те, що вплив туризму на розвиток міста може бути як позитивним (розвиток економіки, інфраструктури, збереження та відновлення туристичних пам’яток тощо), так і негативним (зростання злочинності, проституції, знищення локальної культури). Але у цілому міський туризм сприяє розвитку міста, надходженню інвестицій, розвитку міської інфраструктури тощо, отже позитивно


~ 182 ~

впливає на розвиток господарства міста та сприяє підвищенню рівня життя його мешканців.

Методологічною базою дослідження слугували положення логістичної теорії та практики, зокрема, логістики туризму та «реверсивної» логістики, які були прикладені до функціонування туристичного господарства міст. З точки зору системного підходу місто, як туристичну дестинацію можна представити, як «чорний ящик», на вході якого є туристичні потоки, а на виході - фінансовий дохід та матеріальні відходи. І з останніми треба вчасно і у потрібному обсязі впоратися, інакше виникне «сміттєва» криза.

У той же час, з точки зору логістичного підходу туристичне господарство міста являє собою складну систему, куди належать туристичні ресурси (об'єкти), туристичні організації (туроператори, турагенції, екскурсійні бюро тощо), інфраструктурні заклади (готелі, ресторани, розважальні заклади, транспортні фірми, тощо), фінансові структури тощо. Ця система «живе», тобто функціонує за рахунок туристичних потоків, які наскрізно «проходять» через місто, з одного боку, забезпечуючи для нього можливість заробити на туристах, але з іншого боку результатом туристичного перебування (споживання) є відходи, обсяг яких закономірно збільшується із зростанням числа туристів.

Ці «туристичні» відходи додаються до загальноміського обсягу сміття, який місто мусить знайти шляхи і способи, по-перше, вивезти, по-друге, переробити. Ця проблема існує в усьому світі, і навіть загострюється, тому іде опарцювання ефективних технологій переробки відходів міст, серед них – методика «реверсивної» логістики.

Список використаних джерел: 1. Смирнов І.Г. Маркетинг у туризмі: навч.пос./ І.Г.Смирнов. – К.: КНУ імені Тараса

Шевченка, 2016. – 251 с. 2. Leser H. Diercke Wőrtebuch Allgemeine Geographie /L. Hartmut. – Munchen: Braunschweig, 1997. – 125 p. 3. Neuenfeldt H., Rose O. Stadttourismus als Wirtschaftsfaktor in Aachen [електронний ресурс]. – Режим доступу: www.geogr.uni – goettingen.de. 4.Kluck D., Koester Ch. Stadttourismus in Barcelona und Madrid unter besonderer Berűcksichtigung der Deutschen Reisenden [електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //Kups.ub. uni-koeln.de. 5.Dictionary of Trаvel //Tourism and Hospitality. Ed.S.Medlik. – London: Butterworth-Henemann Ltd., 1993. – P.43. 6. Нешков М. Въедение в туризма/М.Нешков, С.Ракаджийська, Т.Дъбева и др.- Варна: Наука и икономика, 2007. – 299 с. 7 . Ashworth G. Urban tourism research: recent progress and current paradoxes/ G.Ashworth, S.J.Page // Tourism Management. – 2011 [ Електронний ресурс]. –Режим доступу: www.coris.uniromal.it/sites/.../ 14.25.20_ Urban tourism. 8. Смирнов І.Г. Брендинг міста у туризмі: концептуальні підходи// Матеріали науково-практичної інтернет-конференції «П’ятнадцяті економіко-правові дискусії/21-11-2016/» [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.spilnota.net.ua/ua/article/id-1680.9. Гаталяк О. Теоретичні підходи до визначення поняття туризму в містах/ Гаталяк О., Ганич Н.//Географія, економіка і туризм: національний та міжнародний досвід: Матеріали ХІ наук.конф. з міжн.участю. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. – С.50-55.

http://www.geogr.uni/

http://www.coris.uniromal.it/sites/.../

http://www.spilnota.net.ua/ua/article/id-1680


~ 183 ~

ОЦІНКА ТРЕНДІВ І «НОУ-ХАУ» СУЧАСНОГО ТУРИЗМУ З ТОЧКИ ЗОРУ ОТРИМАННЯ ПРИБУТКУ

Ю. Л. Дехтяр, О.В.Побігун [email protected]

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, м. Івано-Франківськ

Сфера послуг є досить важливою складовою прогресу, адже задоволення одних потреб є безпосередньою передумовою виникнення інших. Нероздільний зв’язок між попитом та пропозицією існував ще на перших етапах існування людства, проте особливої актуальності саме у сфері туризму набув протягом останніх кількох століть, що було зумовлено стрімким розвитком науки та технологій. Роки минули, а людська природа в своїй сутності залишилась тією ж. Тому з часом майже до кожної людини приходить усвідомлення необхідності нових вражень та відчуттів. Станом на сьогодення врахування даної потреби є одним з ключових факторів при організації якісного туристичного сервісу. Саме для того, щоб не залишитись на «узбіччі» ринку, необхідно постійно стежити за існуючими тенденціями, новинками та трендами і не тільки відповідати їм, а й не рідко передбачати їх. Якщо попередні роки було доцільно говорити про необхідність наявності сайту туристичної фірми, то тепер це вже по замовчуванню і навіть не розглядається. Натомість, на фоні приходу 3G мережі в Україну виникла інша потреба – наявність мобільного додатку або адаптивної версії сайту. В розвинених країнах дані сайти є вже не один рік де-факто стандартом, а тепер і в Україні. Відсутність вищезгаданої адаптивної версії буде рівносильною втраті близько половини потенційних клієнтів. Це зумовлено тим, що сайт окрім відображення корисної інформації, є також певним чином візитівкою або «обличчям» компанії. Якщо тур-фірма не дбає про зручність доступу до інформації, то не факт, що вона добросовісно подбає про увесь інший спектр послуг. Важливість даної тенденції підтверджується швидкістю росту 3G покриття серед населення України, а відповідно і відвідувачів сайту з мобільних пристроїв [1] (рис. 1).

Підвищена інтенсивність життя сучасних ділових людей не могла не залишити свій слід на туристичній сфері. Це проявилось у виникненні так званого «bleisure»-туризму, що дозволяє поєднувати бізнес (business) та відпочинок (leisure – в перекладі «вільний час») [2]. В Україні він з’явився відносно нещодавно, щоправда з відчутним запізненням у порівнянні з іноземними країнами. Турфірми, котрі допоможуть клієнтам вдало поєднати роботу з отриманням вражень від незнайомих країн, без сумніву будуть у виграші. Наразі в Україні даний вид послуг надає досить мало туристичних компаній. Пошук в мережі Інтернет показав тільки декілька варіантів у Львові та Києві. Включення даних бізнес турів в перелік послуг є досить перспективним, особливо у містах, де такі послуги більше ніхто не надає.


~ 184 ~

Рис. 1 – Статистика використання мобільного інтернету

Тенденція скоріш за все не зміниться і до кінця 2017 року можна очікувати

біля 50% частки мобільного інтернету. Згідно іноземних досліджень [1] (рис. 2) станом на 2016 рік 44% туристів планують свою поїздку саме за допомогою смартфонів, а поширення різноманітних гаджетів показує, що даний показник тільки зростатиме.

Рис. 2 – Використання смартфонів при плануванні поїздки

Введення в дію безвізового режиму з ЄС дало «друге дихання» хоч і не дуже новому в Україні, але вже частково забутому, «шоп-туризму». Він існував і раніше, але через необхідність отримання віз та загальну собівартість таких турів він не знайшов значного успіху в українських туристів. Тепер організація даних турів значно спростилась, як для туроператорів так і для подорожуючих. Поїздки за кордон по таких турах відбуваються за чітко визначеним маршрутом, а їх основною метою є


~ 185 ~

придбання широкого асортименту товару [3]. Іноді під час таких турів туристи навіть не покидають аеропорту іноземної країни, адже в тамтешніх спорудах є розраховані на «шоп-туризм» duty-free гіпермаркети. Найвідоміші duty-free знаходяться в аеропорті Дубаї і лондонському аеропорті Хітроу. До основних переваг такого туризму можна віднести можливість заощадити, купуючи річ в країні-виробнику і не сплачуючи за транспортування; не має потреби оплачувати митний збір та кінцеву накрутку при перепродажі в українських магазинах; можливість отримати назад ПДВ, оформивши Tax Free. Ніша шоп-турів є відносно вільною. Моніторинг пропозицій показав, що тур-операторів які надають дану послугу є небагато і більшість з них розташовані у Львові. Існуючі шопінг тури з Івано-Франківська спрямовані тільки в Польщу (зазвичай у Перемишль, іноді в Краків). Також шопінг тури організовують тур-фірми у великих містах (Київ, Одеса, Харків), проте в меншій кількості у порівнянні зі Львовом, і зазвичай до країн, які розташовані безпосередньо по сусідству з Україною, хоча й є пропозиції поїздки до Італії (Мілану). Включення турів даного виду у перелік послуг турфірми може вигідно виділити її серед конкурентів та, відповідно, принести прибуток. Іншим цікавим варіантом турів є так звані «кіно-тури». Їх зміст полягає у відвідуванні місць, де знімались сцени з улюблених фільмів. Сегмент охочих побувати в них, хоч і значно менший, ніж тих, хто обирає «класичний» відпочинок, проте зростає. Так за кордоном популярними є кіно-тури за «Володарем перстнів» та «Гаррі Поттером». Нещодавно почали організовуватись тури і по мальовничих місцях знімань «Гри Престолів». Складністю в їх організації є те, що між двома різними місцями можуть бути сотні кілометрів, країни або, навіть, океан. Тому дані тури охоплюють тільки декілька місць не надто віддалених між собою. З цієї причини складно сформувати повноцінний тур виключно на кіно-тематиці. Але якщо не намагатись себе обмежити тісними тематичними рамками, то кіно-екскурсія може стати чудовим оптимальним доповненням до звичного туру, яке урізноманітнить відпочинок кінолюбителів. Послуги «кіно-туризму» наразі не надають в Україні, тому якщо підійти з розумом до їх повноцінної організації, або, як варіант, доповнення ними стандартних турів, можна стати в авангарді даного сегменту ринку.

Кожен рік приносить в туризм свої корективи, що цілком передбачувано з огляду на швидкість розвитку технологій. Саме вміння передбачати та реагувати на дані видозміни є необхідною умовою ведення успішного туристичного бізнесу. Можливо послуги кіно-, бізнес- та шоп- туризму не зможуть стати основним джерелом прибутку компанії, принаймі поки що, проте вони покажуть усім потенційним клієнтам, що тур-фірма йде в ногу з часом і готова в будь-який момент зреагувати. Це повністю вписується в сучасну модель інформаційного суспільства, коли мислити і діяти потрібно вже не пост- і не де-, а пре-фактум.

Список використаних джерел: 1. Туристичний інформаційний портал tourlib [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tourlib.net 2. vitiana [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vitiana.com 3. Philip T. Kotler Marketing for Hospitality and Tourism (7th Edition)/ Philip T. Kotler, John T. Bowen, James Makens Ph.D. – Pearson 2016.- 688p.

http://tourlib.net/

http://vitiana.com/


~ 186 ~

ПРОЕКТНИЙ ІНКУБАТОР ТУРИСТИЧНИХ ІННОВАЦІЙ «KHARKIV TIG» Пасинок А.Ю., Полозенко Є.С., Яковчук О.В.



Основною метою реалізації проекту «Kharkiv TIG» (Tourist Idea Group) є створення такої організаційної структури, яка займатиметься збором інноваційних ідей, пов’язаних з туристичною діяльністю в Харківському регіоні, їх попереднім аналізом, подальшим обґрунтуванням та упровадженням шляхом реалізації на туристичному ринку або у сфері діяльності індустрії туризму за участі інвесторів та координаторів.

Завдання проекту в концентрованому вигляді представлені в таблиці 1, зокрема колонка 3 демонструє відсоткову значимість залучення ресурсів (інформаційних, кадрових, фінансових, матеріально-технічних тощо) для реалізації проекту. Основні завдання проекту відповідають етапам, що проходять ідеї через агенцію. Схематично це можна відобразити наступним чином (Див. Рис. 1).

Проект ставить перед собою завдання розробки і впровадження інноваційних турів по Харкову і Харківській області, основна увага буде направлена на розробку турів, які раніше не рекламувались в інших туристичних фірмах.

Основна мета - показати нові, не менш відомі широкому загалу, місця Слобожанщини, але від цього не менш цікаві. Розробка велотурів, пішохідних і інших видів турів, ознайомлення з новими, тільки відкритими архітектурними пам'ятками, відвідування музеїв присвяченим відомим харків'янам. Особливу увагу необхідно приділити віковими групами туристів, їх інтересам і нахилам.

Так як організація «Kharkiv TIG» планує працювати на базі Харківського торгово-економічного інституту, то в даному випадку є можливість гарантувати студентам-випускникам працевлаштування за їх напрямом спеціалізації, зокрема факультету готельно-ресторанного та туристичного бізнесу. Даний проект виступає в формі стартового майданчика для майбутнього бізнес-упровадження на комерційній основі («стартап»). Під словом «стартап» (з англ. «start-up» - «запускати») розуміють організацію, яка прагне реалізувати нову сміливу ідею і запропонувати цікаву продукцію або послугу. Як правило, стартап представлений молодою, щойно створеною фірмою.

Для стартапу «Kharkiv TIG» характерні такі риси, які відрізняють їх від інших подібних проектів:

1) Висока швидкість розвитку: проект запускається в мінімальні терміни. 2) Наявність інноваційної ідеї: в основі такого підходу повинна лежати

задумка, яка ніколи не здійснювалась раніше; новизна та корисність – те, що в перспективі має залучати клієнтів.

3) Наявність команди: для успішного функціонування стартапу необхідна злагоджена спільна робота команди.


~ 187 ~

Таблиця 1 Завдання інкубатора туристичних інновацій

№ з/п

Завдання інкубатору туристичних інновацій Значення

(%) 1 2 3

1) Аналіз туристичної інформації:

10

1.1 Дослідження існуючих проблем в туристичній галузі 1.2 Пошук перспективних напрямків розвитку туризму, які

мають конкурентні переваги в Харківському регіоні 1.3 Визначення ринкового сегменту для власної

екскурсійної діяльності 2) Акумуляція прогресивних ідей:

20 2.1 Збір інноваційних ідей в туристичній сфері та генерація

власних ідей

2.2 Розподіл інформації за цільовим призначенням 2.3 Надання консалтингових послуг

3) Інкубація майбутніх проектів:

50

3.1 Створення конкурентоспроможної продукції з запропонованих ідей

3.2 Співпраця з інвесторами та створення інвестиційної бази

3.3 Створення кінцевої варіації інноваційного продукту

4) Впровадження інноваційних проектів:

10 4.1 Спостереження за діями інвесторів 4.2 Моніторинг ситуації на ринку впроваджених ідей

4.3 Підбиття підсумків щодо запропонованих проектів 5) Моніторинг результатів впровадження:

10

5.1 Контролювання процесу впровадження туристичних інновацій

5.2 Визначення показників економічної ефективності проектів

5.3 Видання звітів про результати реалізованих проектів

Особливістю позиціонування даного проекту буде те, що він працюватиме подібно до бізнес-інкубатора («інкубатор ідей»). Під інкубатором мається на увазі організація, що надає переважно консалтингові послуги, а також займається збором, генеруванням туристичних інноваційних ідей та втіленням їх у життяшляхом підбору інвесторів.

Діяти компанія буде на платформі інформаційно-аналітичного агентства.Для того, щоб реалізувати даний стартап пропонується застосувати концепцію життєвого циклу продукту (підприємства, організації тощо). У таблиці 2 наведено інформацію


~ 188 ~

про стадії життєвого циклу даної організації, зокрема в колонці 3 вказано стартовий бюджет даного проекту.

Для нашого проекту актуальна ініціативна стадія, що характерна для початкового етапу створення та існування компанії, починаючи зі звичайної ідеї до здійснення діяльності. Відмінністю є те, що на даному етапі економічна вигода від проекту відсутня, адже Kharkiv TIG починає своє існування як ініціативна громадська організація без початкового фінансування та взагалі відсутності інвесторів. Базою для створення агентства пропонуємо взяти Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ. Взаємна співпраця може бути вигідною для обох сторін. Для ХТЕІ це можливість отримати власну базу для проходження технологічної практики, можливість гарантувати студентам-випускникам працевлаштування, реклама ВНЗ. В свою чергу Kharkiv TIG может отримати безкоштовно приміщення під реалізацію


~ 189 ~

офісного проекту, матеріальне забезпечення, інформаційне забезпечення. Відкрити офіс пропонуємо в будівлі інституту, що дасть можливість більш ретельно співпрацювати та підтримувати зв’язок.

Таблиця 2 Життєвий цикл інкубатора туристичних інновацій «Kharkiv TIG»

№ Характеристика стадії життєвого циклу Фінансові ресурси, тис. грн.

1 2 3

1) ІНІЦІАТИВНА (СТАРТОВА): 1.1 Вищі навчальні заклади 55 000

1.2 Заклади культури і спорту - 1.3 Громадські організації -

2) ІНСТИТУЦІЙНА (ПРОЕКТНА):

2.1 Національний рівень (мережа інкубаторів) - 2.2 Регіональний рівень (координаційні центри) -

2.3 Локальний рівень (проектні інкубатори) - 3) ПІДПРИЄМНИЦЬКА (КОМЕРЦІЙНА)

3.1 Підприємництво - 3.2 Бенчмаркінг -

3.3 Франчайзинг -

У ході реалізації даного проекту очікується створення конкурентоспроможного

інформаційно-аналітичного агентства, яке за допомогою своєї діяльності зможе суттєво вплинути на розвиток туристичного потенціалу та рівень поінформованості громадськості (як безпосередньо жителів регіону, так і іноземних інвесторів) про туристичні ресурси Харківського регіону.Зважаючи на те, що на початковому етапі своєї діяльності «Kharkiv TIG» буде існувати на базі ХТЕІ, то в перспективі очікується збільшення зацікавленості до даного навчального закладу та популяризація його з-поміж провідних освітніх установ. Створення «Kharkiv TIG» також буде сприяти забезпеченню робочими місцями студентів ХТЕІ, які беручи активну участь у роботі даної організації, зможуть стати генераторами ідей, а в подальшому (не виключено) її членами та співробітниками відділів.

Що стосується партнерів даної організації, то доречно зазначити такі установи, як Харківський туристичний інформаційний центр ОКЗ ХОМЦТ та Міськвиконком м. Харкова, тобто ті установи, у співробітництві з якими «Kharkiv TIG» зможе не лише здійснювати свою діяльність, але й досягати найбільш ефективних результатів та сприяти розвитку туристичної сфери, а також створенню позитивного туристичного іміджу міста.


~ 190 ~

USING OF QR-CODES IN TOURISM BUSINESS V.O. Hlushko

[email protected] Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv

It is difficult to imagine modern tourism market without using of modern

information technologies. With each year, such innovations are becoming more and more popular and necessary. Therefore, tourism companies need to use them to promote their travel services. One of the modern information technologies that is used to promote services to the market is QR-code using.

QR-code is a variation of the two-dimensional symbol designation developed by DENSO Wave Incorporated and introduced in 1994 as a symbol easily recognizable by scanners. Information in the QR code is located in two directions – both horizontally and vertically, while in the barcode the information is placed only in one direction. Unlike conventional barcodes, which store a maximum of 20 characters, the QR code is capable of storing many times more information. Other advantages of QR-codes are presented at picture 1.

Pic. 1. Advantages of using QR-codes [developed by author based on 1] Using of QR-codes helps companies promote their products to final customer and

increase amount of sales. Enterprises operating in the tourism market are not an exception. It is very popular to use QR-codes especially to promote destinations, historical places and other tourism attractions. For Ukraine using of QR-codes in tourism business is quite new direction of services promotion. Intensive development of QR-coding started before European Football Championship “Euro-2012”. The first in this direction was the experiment with the placement of QR-codes on landmarks in Lviv. The initiator of the placement of information labels was the Tourist Movement of Lviv, and information support was provided by the Lviv City Council [2].

Except placement on the main destinations such types of codes are using for other purposes in tourism sphere. QR-codes can be copied and stored in the memory of a mobile device for comfort using in the future – to book a train ticket, to book a plane

QR-code advantages

Storing big data Printing on small spaces

Reading on

360 degrees

Concatenation function Resistance to

damage/contamination


~ 191 ~

ticket or hotel rooms. In this case, QR-code is received via SMS and put it at the railway station or at the airport [3, p. 105].

Summering information above, we can say that for tourism companies QR-codes can help in such ways:

1. To promote products or services of the company. 2. To sell products directly or throw agents. 3. To propose additional services of the enterprise. 4. To receive feedback about the travel or just service. 5. To advertise company in general with image improving purpose. 6. To share information about their products or services. Not only tourism companies use QR-codes. State enterprises started to use them as

well. The most significant results of using QR-codes are in public transport. In Europe, this innovation has already taken a good start. It gives to the passengers waiting for a flight, access to the most up-to-date information about the route they are interested in. The data that can be obtained by scanning the QR-code is always relevant because the link encrypted in it leads to a specialized website with constantly updated information.

Additionally using of QR-codes as an electronic schedule appearing on the smartphone of everyone who scanned the black and white icon is much cheaper than purchasing this information board.

Unfortunately in Ukraine we don’t have a such QR-code schedules but in many cities such as Chernivtsi, Kharkiv, Ternopil such codes are placed near main destinations and even is a part of tourist route. Scanning this code you receive information about destination that you see, its historical bases and modern status.

In future in Ukraine tourism companies can use QR-codes to save money on printing materials, because it is possible to place information about flight, hotel, transfer and so on in QR-code on one page or just send it to mobile phone of tourist. So tourist doesn’t have to take many papers and have possibility to scan code, receive all necessary information. So you can show code on the screen of your smartphone to the controller. The advantages are obvious, you do not have to stand in line at the cash register or at the ticket machine, plus saving materials for making tickets.

Summarizing received data about using of QR-codes in tourism business we can say that in Ukraine it is not developed and has many possibilities of implementation. Tourism enterprises and state organizations, transport companies, hotels and restaurants can capture bigger amount of market throw the codes. Based on Europe experience it is easy for customers, cheap and efficient for companies. So it is perspective type of informational technologies development especially for tourism business.

References: 1. Denso Corporation. [Electronic source]. – Access mode: www.qrcode.com. 2. Official city travel site of Lviv. [Electronic source]. – Access mode: lviv.travel. 3. QR-кодування та альтернативні технології. Засадна Х.О., к.ф.-м.н., доцент кафедри комп’ютерних технологій Львівського інституту банківської справи УБС НБУ (м. Київ), Financial space, №3 (15), 2014 р., с. 103-108.


~ 192 ~

ФОРМУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ РЕГІОНУ ЯК ПЕРЕДУМОВИ ПОЗИЦІОНУВАННЯ МЕДИЧНИХ ПЛЕЙСМЕНТІВ

Л.А. Бовш [email protected]

Київський національний торговельно-економічний університет, м. Київ

У фокусі уваги економіки в будь-які часи знаходилось фізично-психологічне здоров’я як індивідуумів, так і суспільства в цілому. Тому медицина вважається однією з найдревніших сфер діяльності людини, навколо якої формувались лікувально-оздоровчі системи, які сьогодні стали туристичними дестинаціями. Сучасна висока мобільність людей, що шукають оптимальне співвідношення «ціна-якість» та відсутність черг, сприятлива статистика медичних маніпуляцій при належному концептуальному наповненні здатні створювати конкурентоспроможні медичні продукти. Відповідно, природнокліматичні передумови, покладені на інноваційні медичні технології при залученні провідних фахівців-медиків повинні елімінуватися в національні пріоритети, підтримані на медіа-рівні.

Так, з позиції державної стратегії розвитку регіонів впровадження кардинальних реформ у медицині передбачає формування дорожніх карт: системи довго-, середньо- і короткострокових цілей та технологічних об’єктів, що здійснюють реалізацію професійної діяльності згідно державної політики. Отже, медичні дорожні карти охоплюють не лише розробку цілей реформування галузі, але й створення кластер них геолокацій на основі наявної бази державних і приватних закладів. При цьому, реалізація певних змін в організації медичного забезпечення та вирішення складних лікувально-діагностичних і лікувально-евакуаційних завдань повинні не суперечити принципу економічної ефективності суб’єктів – медичних закладів, зокрема вторинної і третинної ланок. З огляду на означене, ці заклади, залежно від спеціалізації, можуть формувати достатньо конкурентоспроможній сервісний продукт як на національному, так і міжнародному рівні.

В дорожніх картах медичного забезпечення, що презентуються державними реформами, прописано тактику та порядок надання медичної допомоги на всіх ланках: від первинної до третинної (госпітальної, спеціалізованої). З точки зору позиціонування медичного сервісного продукту пропонуємо медичну дорожню карту, зокрема вторинної і третинної ланок, сформувати за наступними структурними елементами:

1. Перелік медичних закладів з експлікацією пропонованих ними послуг. 2. Нормативні акти, що забезпечують правомірність надання медичних послуг і

гарантування прав пацієнта. 3. Стандарти лікування та єдиної електронної формулярної системи на засадах

доказової медицини. 4. Забезпечення комфортного стаціонарного перебування пацієнтів та умов

проживання супроводжуючих їх осіб з інших локацій.


~ 193 ~

5. Формування системи інформаційного забезпечення та просування конкурентного медичного сервісного продукту на ринку медичних послуг в Україні та світі.

6. Формування медичних плейсментів на основі госпітальних округів та медичних спеціалізованих центрів.

7. Позиціонування та просування вітчизняного сервісного медичного продукту на ринку медичних послуг.

Створення нової системи медичного обслуговування на основі пропонованої нами дорожньої карти дозволить удосконалити локальну і сформувати національну порегіональну медичну пропозицію країни. В умовах скорочення первинних та вторинних медичних закладів за правилом «золотої години» − радіуса обслуговування у 80 км, необхідність створення при медичних закладах засобів розміщення різних рівнів комфорту: від стаціонарних лікарняних палат для пацієнтів до номерів готельного типу для осіб, що їх супроводжують, є наскрізним питанням.

Тому вирішення проблеми скорочення лікарняних ліжко-місць на базі самого медичного закладу, враховуючи тенденції до децентралізації фінансування, полягає у проектуванні альтернативних форм медичних закладів, що мають окремий блок кімнат-номерів для розміщення, зокрема медичні плейсменти – поєднання медичного сервісу з готельним. Такі заклади є елементом туристичного кластеру, що презентує сервісний медичний продукт, перевагами яких є забезпечення комфортного простору у міжпроцедурний час для пацієнтів і осіб, що їх супроводжують. Тому в процесі створення дорожньої медичної карти варто враховувати можливості локації та суб’єкта до кластеризації такої структури-концепту, де задіяні суміжні галузі і потенціали. Позиціонування продукту, при цьому, доцільно здійснювати на основі таких параметрів, що доповнюють його змістом і визначають конкурентні позиції [2]:

1. Позиціонування за продуктом: - особливості застосовуваних медичних технологій; - спеціалізація закладу та комплексні характеристики пропонованих ним

медичних послуг (рекреаційні ресурси, статистика успішних маніпуляцій); - цінова лінійка (висока, низька чи орієнтація на оптимальне співвідношення

«ціна-якість»); - якість послуги та обслуговування. 2. За виробником-медичним закладом: - імідж і репутація медичного закладу та окремих фахівців-медиків; - атрибути закладу: кількість та успішність лікування певних хвороб, медичних

маніпуляцій; потужність і доступність (наявність черг); досягнення закладу та її фахівців.

3. За споживачем: - цільова аудиторія: місцеве населення, гості, працівники; рівень доходів;

індивідуал чи родина;


~ 194 ~

- спосіб життя: активний, пасивний (лікування, профілактика, оздоровлення тощо);

- емоціями і відчуттями: позитивні (задоволення результатом), негативні (страх, апатія, агресія, викликані незадоволенням результатом).

Окреслені напрями позиціонування потребують підтримки адекватними інструментами маркетингу та медіазавантаження, що є перспективними у наших подальших дослідженнях.

Підсумовуючи вищезазначене можемо зробити висновок, що суспільно-економічний розвиток зачіпає інтереси всіх макроекономічних суб’єктів: держави, підприємства і споживача, який прагне отримати медичний продукт, що поєднує статистику і репутацію закладу (фахівця) по певним медичним маніпуляціям та високоякісний сервіс (без черг, з комфортними умовами) за адекватною ціною. Таким чином, удосконалення цивілізаційних норм, активізація міждержавної суспільної мобільності провокує створення нових потреб, задоволення яких потребує інноваційних форм і напрямів – медичний плейсментів, здатних вирішити певні проблеми у забезпеченні сервісу медичних туристів. Тому економічна політика окремих господарюючих суб’єктів та держави в цілому, які отримують при цьому вигоду, повинні бути спрямовані на гарантування такого концепту та просування його на доступний медіапростір. Список використаних джерел: 1. Державна прикордонна служба. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // dpsu.gov.ua/ua/Ohorona-zdorovya 2. Примак Т. О. Стратегії позиціонування у теорії маркетингу / Т. О. Примак // Маркетинг і менеджмент інновацій. - 2012. - № 1. - С. 13-20.

РОЛЬ МАРКЕТИНГУ НА ТУРИСТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ К. В. Гордійчук, Гура О.Л.

[email protected] Одеський фінансово-економічний коледж Київського національного

торговельно-економічного університету, м.Одеса

Україна - країна з розвиненим туризмом, в яку, за даними Держкомстату, в'їжджають щорічно більше 20 мільйонів іноземців (25,4 млн в 2008, 21,4 млн в 2011), перш за все з Росії, Молдови, Білорусії, суміжних країн Східної Європи, а також США, Узбекистану та Ізраїлю, проте 90% з них в'їжджають в особистих справах, а саме туристичні цілі декларують тільки 6% в'їжджаючих (1,23 млн на 2011 року) - в основному з Росії (40% всіх туристів), Польщі (11%), Білорусі (9%), Німеччини (6%), США (4%) та інших розвинених країн.[1]

Однак, після 2014 року ситуація трохи змінилася. Першість посіли представники Молдови, які склали майже 33% або 4,474 мільйонів осіб від загальної кількості туристів. У 2014-2015 роках спад галузі було видно неозброєним оком, але вже в 2016 році кількість іноземних туристів в Україні зросла на 5,6 відсотка в


~ 195 ~

порівнянні з минулим роком - до 13,6 мільйона чоловік. Про це повідомили в міністерстві економічного розвитку і торгівлі.

Крім того, громадяни Білорусі зайняли частку 13,4 відсотків (1,828 мільйонів осіб), росіяни - 11,3 відсотків (1,543 мільйонів осіб), угорці - 9,3 відсотків (1,271 мільйонів осіб), поляки - 8,8 відсотків (1,195 мільйонів людина). Найбільше туристичний потік в Україну в 2016 році зріс з Таджикистану - в три рази в порівнянні з 2015 роком, до 165,158 тисяч чол.

Також наголошується, що більшість туристів (95,3 відсотків) туристів мотивацією поїздки вказали "особисті цілі", 2 відсотка - "транзит", 1,3 відсотка - "туризм", 1,1 відсотка - "інші цілі", 0,2 відсотка - "службові цілі".

Ще одна тенденція, про яку говорить статистика: в Україні зараз спостерігається підвищений попит на внутрішній туризм. У 2014-2015 роках 33% всіх українських користувачів розглядали локальні напрямки для своїх поїздок. З 2016-му ця цифра становила 50%. Тобто українці подорожують по країні набагато більше, ніж раніше. Це позитивна тенденція як для внутрішньої економіки, так і для розвитку індустрії гостинності.[3]

Справа в тому, що внутрішнім туризмом зацікавилися українці, які вже встигли побувати за кордоном: вони більш вимогливі до рівня сервісу і розвитку інфраструктури, що мотивує готелі і ресторани покращувати якість послуг, підвищувати стандарти, наближаючи їх до міжнародних, а також витрачати більшу кількість коштів на маркетингові дослідження і своє просування. В майбутньому це буде залучати і іноземних туристів. Тому розвиток внутрішнього туризму - краще, що може відбуватися зараз на ринку України.За оцінкою Всесвітньої туристичної організації ООН (ЮНВТО), внесок туризму до світового валового внутрішнього продукту з урахуванням непрямого ефекту становить 10 відсотків. Загальна кількість робочих місць, що прямо або опосередковано стосуються сфери туризму, становить 11 відсотків. У 2015 році частка міжнародних туристичних прибуттів збільшилася на 4,4 відсотка і становила 1184 млн. туристів. Сфера туризму та курортів стає однією з основних галузей, що впливає на загальний стан і тенденції світової економіки. Оскільки зазначена сфера пов’язана з діяльністю більш як 50 галузей, її розвиток сприяє підвищенню рівня зайнятості, диверсифікації національної економіки, збереженню і розвитку культурного потенціалу, збереженню екологічно безпечного навколишнього природного середовища, а також підвищує рівень інноваційності національної економіки, сприяє гармонізації відносин між різними країнами і народами. Крім того, туризм є одним із засобів реалізації зовнішньої політики держави. Україна розташована у центрі Європи та має всі умови для належного розвитку економіки за рахунок туризму, проте суттєво відстає від провідних держав світу за рівнем розвитку туристичної інфраструктури та якості туристичних послуг.[2]

Важливу роль відіграє маркетинг в сфера туризму.У сфері туризму торгують як послугами, так і товарами. За підрахунками фахівців частка послуг становить понад ¾, тоді, як на товари припадає лише ¼ від обсягу всіх робіт.Формування ринкової економіки в Україні посилило інтерес до форм і методів туристичного


~ 196 ~

обслуговування населення. Розвиток даної галузі прискореними темпами та зростання ролі конкуренції і ступеня комерціалізації туристської діяльності привели до розуміння необхідності державного регулювання туристського бізнесу.Сучасний розвиток туризму в Україні характеризується наявністю глибоких протиріч в його організаційній структурі, в спрямованості розвитку, в стані якісних і кількісних характеристик. З одного боку, сучасний стан туризму в Україні розцінюється як кризовий, пов’язаний з різким падінням досягнутих раніше об’ємів надання туристських послуг, скороченням матеріальної бази туристської галузі і значною невідповідністю потребам населення в туристичних послугах, обсяг туристичного ринку не відповідає своїм потенційним можливостям (рівень використання внутрішніх рекреаційних ресурсів України становить лише близько 8%). З іншого боку, наголошуються високі темпи будівництва туристичних об’єктів, що відповідають найвищим світовим стандартам, значне зростання кількості числа туристичних організацій по всій території України. Тому туристичні підприємства для успішної роботи та зайняття своєї ніші на ринку послуг повинні використовувати маркетингову діяльність, для того щоб розпізнати, ідентифікувати і оцінити існуючий або прихований попит на послуги, які підприємство пропонує або може запропонувати, і спрямувати зусилля фірми на розробку, виробництво, розподіл, продаж і просування цих товарів і послуг.[3]

У туристичній діяльності як результат праці виступає туристичний продукт. Під цим терміном прийнято розуміти будь-яку послугу, що надається туристам (побутова, готельна, транспортна, екскурсійна та ін.). Під туристичним продуктом також можна розуміти і систему товарів і послуг, які в сукупності і представляють собою турпоїздку.

Саме цим і обумовлені особливості маркетингу в цій сфері: - це система послуг / товарів, якій властивий складний комплекс взаємин; - гнучкий попит, що залежить від доходу споживачів, політичних і соціальних

умов; - неможливість споживача турпродукту побачити його до моменту оплати; - наявність деякої відстані від продукту і місця його споживання; - у створенні турпродукту беруть участь кілька організацій, кожна з яких має свої

методами, потребами і комерційними цілями; - велика ймовірність виникнення різних форс-мажорних обставин.

Все це необхідно враховувати при правильній організації маркетингової кампанії в області туризму, а саме:

- особливу увагу приділяти стимулюванню попиту; - високий ступінь достовірності інформаційної політики; - високий ступінь захисту прав клієнта; - облік сезонності попиту на турпродукт; - високий ступінь координації маркетингу всіх творців турпродукту.

Таким чином, найбільш оптимальною маркетинговою програмою турфірми буде та, при якій враховуються і дотримуються такі умови, як успішне


~ 197 ~

позиціонування серед цільової аудиторії, постійне підвищення кваліфікації працівників турфірми, правильний вибір рекламної кампанії для цільового сегмента. Якщо слідувати результатами численних маркетингових досліджень в галузі туризму, то можна зробити обґрунтований висновок що для споживача турпослуг перше місце займає фізична мотивація. Її в свою чергу можна поділити на відпочинок, заняття спортом, лікування здоров'я.

Слід також враховувати і психологічну мотивацію, яка полягає в бажанні людей побувати в нових місцях, познайомитися з укладом життя людей, просто розважитися. На третьому місці знаходиться культурна мотивація, так званий інтерес до мистецтва. З огляду на всі ці фактори, і слід складати такі тури з пропозицією комплексу послуг, які максимально задовольняли б той чи інший цільовий сегмент. Наприклад, для молоді головну роль буде грати фізична мотивація. Це обумовлено високою активністю молоді та її потребу в недорогих послугах. Для людей середнього віку або бізнесменів більш важливо надання якісних послуг, наявність культурних програм, якась елітарність, престиж. Для людей похилого віку важливі послуги, що задовольняють пізнавальну і культурну мотивацію, оздоровлення.

Список використаних джерел: 1. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] / http://www.ukrstat.gov.ua 2. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України[Електронний ресурс] / http://www.me.gov.ua 3. «Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року на території України» ([Електронний ресурс] / http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/168-2017-р

ВПЛИВ ОПОДАТКУВАННЯ НА РОЗВИТОК ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

О.Ю. Смирнов, Гура О.Л. [email protected]

Одеський фінансово-економічний коледж Київського національного торговельно-економічного університету, м. Одеса

Важливим фактором розвитку економіки в усіх країнах є процвітання туристичної сфери, завдяки якій збільшується такий істотний сектор, як сектор послуг. Через це кожна держава встановлює особливі регулюючі режими та ставку податку, що може не тільки посилити економічний стан держави, а й вивести уряд з положення бюджетного дефіциту.

Туристичний збір — це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк. Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору, визначеної пунктом 268.4 цієї статті.


~ 198 ~

Базою справляння є вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях, визначених підпунктом 268.5.1 цієї статті, за вирахуванням податку на додану вартість [1].

Економічний аналіз класифікує податки, що застосовуються в туризмі, наступним чином: загальні податки, спеціальні виправдані податки і спеціальні необґрунтовані податки. Ці три групи визначаються в такий спосіб: загальні податки визначають як такі, що відносяться до галузей економіки взагалі, вони застосовуються не тільки до сфери туризму; більшість податків у туризмі підлягають під цю категорію, спеціальні виправдані податки – це ті податки, які мають відношення тільки до промисловості туризму, але які можуть бути виправдані на підставах відновлення вартості, спеціальні необґрунтовані податки - це ті податки, які мають певне відношення до промисловості туризму, але, які не мають за своєю суттю природу відновлення вартості, і тому представляють необґрунтований податок на туристичну промисловість [2]. По-перше, податки, накладені безпосередньо на туристичний сектор, іноді важко обґрунтувати. Розмір стягнутого податку може бути невеликим, але податок може мати істотний негативний вплив на сектор туризму, з наслідками для всієї економіки. Це трапляється особливо з податками, які накладені безпосередньо на туристів, такими як плата за візи. Високі ставки обов’язкових податків можуть бути перешкодою до відвідування країни. Для країн, де туризм складає головну частину економіки, це може негативно вплинути на рівень зайнятості населення і платіжний баланс та привести до повного скорочення рівня економічної діяльності.

По-друге, втрата доходу. Фінансові ефекти від розвитку туризму будуть відрізнятися у різних країнах, це має три головні причини. Перша, ефекти залежать від політики уряду. Якщо уряд хоче збільшити податкові надходження, то податкові ставки будуть високими. З іншого боку, якщо уряд хоче розвинути туристичний сектор, податкові ставки можуть бути низькими. Також деякі уряди використовують субсидії для аеропортів та інфраструктури автостоянок, створюють інвестиційні стимули для підприємств. Друга, фінансові ефекти також залежать від того наскільки є важливий туризм для економіки. Очевидно, чим вище внесок туризму в економіку, тим вище будуть податкові надходження від туризму. Третя, число і типи ін'єкцій в інші сектори економіки і витоки економіки, що викликає сектор туризму, також важливі. Як правило, ін'єкції мають тенденцію збільшувати урядовий дохід, а витоки приводять до скорочення доходу. З усіх податків податкової системи України не тільки туристичний збір відноситься та безпосередньо має вплив на туристичний сектор економіки. Багато інших податкових ставок, зборів та плат, які встановлені єдиними для всієї держави чи регіону, регулюють, у чомусь стимулюють, у чомусь дестимулюють сферу туризму. Державні податки, які відносяться до туристичної сфери: збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, фіксований сільськогосподарський податок, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, мито, акцизний збір, єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний


~ 199 ~

кордон України, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, збір за проведення гастрольних заходів та інші [2]. Країни Європи підтримують політику збору податку за час відвідування країни: в Австрії з 1 листопада 2008 року стягується збір 1,5 євро на день (діти до 14 років під цей податок не попадають), у Відні податок складає 3,2% від вартості номеру (сюди не входить сніданок та ПДВ), Балеарські острови ще у 2000 ввели сонячний збір у розмірі 1 євро за кожний день на островах (цей податок витрачається на прибирання пляжів від сміття та відновлення екології), у Бельгії податок залежить від рівня готелю та становить від 2,15 до 8,75 євро за ніч, Угорщина стягує 4% від вартості номеру з осіб старше 18 років, Великобританія серйозно роздумує над введенням податкової ставки за перебування на її території туристам, у В’єтнамі на прибережній зоні туристи повинні сплачувати також 1 долар з 2014 року, у Німеччині та Нідерландах в столицях туристичний збір складає по 5% від вартості номеру (цей податок стягується навіть зі школярів, що відвідують місто з екскурсійною ціллю та з хазяїв собак (окрім собак-поводирів), у Єгипті податок стягується з тих, хто користується аеропортами Александрії, Південного Сіная, Хургада, Луксора та Асуана, Італія має 20 спеціальних туристичних зон, на які розповсюджується стягнення туристичного збору та складає не більш 5 євро за ніч, на Кубі податок стягується тільки готівкою при реєстрації на рейс (майже 20 доларів) [3]. Отже, оподаткування туристичної сфери в кожній країні є важливим фактором розвитку економіки, тому що відбувається перелив грошей між різними країнами та розумна ставка податку на туристичні послуги можуть вивести каїну із стану кризи, але політика оподаткування туризму повинна бути раціональною та опиратися лише на обчислення та досвід, а не на інтуїтивний підбор ставки, щоб не відвернути населення інших (та своєї) держав від відвідування туристичних зон та вкладати в туристичний сектор, що певним чином впливає на бюджет негативно. Список використаних джерел: 1.Податковий Кодекс України, стаття 268 [Електронний ресурс] / http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17 2. Econtech Pty Ltd. Analysis of the Taxes and Assistance Impacting the Tourism Industry // National Tourism Alliance. – 2003; 3. Туристический налог в разных странах». [Електронний ресурс] / Режим доступу: https://city.travel/info/tourtaxes


~ 200 ~

ДІЛОВИЙ ТУРИЗМ ЯК ФАКТОР ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ А.О. Бережна, С.І. Решетченко

[email protected] Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м.Харків

Діловий туризм можна розглядати як рентабельний, швидкозростаючий

сегмент найбільшого в світі сектора промисловості. Сьогодні існують перспективи в діловому туризмі як для розвинених країн, так і для країн з перехідною економікою, до яких належить Україна. Останні можуть пропанувати себе як економічно ефективні, де мають привабливі місця. Отже, завдання полягає в тому, що необхідно визначити конкурентні тенденції з метою задовольнити потреби ділових мандрівників.

Встановлено, що на долю ділових поїздок припадає близько 9% всіх міжнародних поїздок. Бізнес-туризм визначається як відпочинок у поєднанні з діловими поїздками. Ділові туристи менш чутливі до витрат, ніж туристи відпочинку, які витрачають в середньому вдвічі більше в день. На їхнє рішення щодо покупки впливає здатність ефективно використовувати можливості під час ділових поїздок.

Дві третини ділових мандрівників мають можливість розширювати свої ділові поїздки для задоволення. Отже, на ринку послуг сьогодні виникає величезний потенціал, де діловий туризм стає одним з найбільш динамічних ринків для постачальників туристичних послуг. Розвиваючі країни та країни з перехідною економікою зацікавлені у розширенні надходжень коштів внаслідок ділових відвідувань, але вони повинні концентруватися як на індивідуальному бізнесі, так і на ринку зустрічей і конвенцій.

Інтенсивний розвиток ділового туризму потребує співпраці цілого ряду вітчизняних підприємств: аеропортів, авіакомпаній, наземного транспорту, готелів, конференц-центрів, служби підтримки туризму. Для цього можна розглядати можливості роботи власного телеканалу у готелях, де висвітлюються заходи, які приваблюють ділових туристів: театральні вистави, гольф-варіанти, ресторани, культурні та рекреаційні зони, а також інформація щодо розкладу авіаліній.

Розширений доступ до інформації щодо наявності номерів готелю може заохотити ділових туристів продовжувати своє перебування до або після ділових заходів. Надання послуг готелю для підтримки бізнесу, щоб мандрівник міг ефективно здійснювати бізнес 24 години на добу. Часто не беруть до уваги туристичний потенціал ділових мандрівників, які перебувають у транзитному режимі в аеропортах більше трьох годи: можна запропонувати під час очікування відвідування країни, міста, провести інвентаризацію заходів, доступних діловим мандрівникам.

Проблеми, що потребують вирішення, можуть включати бізнес-центри з доступом до Інтернету, тренажерні зали, заброньовані кімнати для відпочинку на день, розширені варіанти покупок та короткі тури. Організація важливих подій потребує маркетингу щодо планування зустрічей та конгресів, потрібно залучати


~ 201 ~

транспортні засоби через рекламу місцеположень, високоякісних послуг та економічно обґрунтованих варіантів.

На туристичному ринку можна подавати країну не тільки, як економічно ефективну з великими бізнес можливостями, але як екзотичну, де корпоративні цілі можуть бути досягнуті в духовному середовищі.

Під час зростання кількості ділових мандрівників відбувається залучення їх родин до поїздки. Це дає можливість працювати з готелями та конвенційними центрами для розробки нових пропозицій для дітей та подружжя під час ділових зустрічей. Треба розглядати готелі, які могли би запропонувати безпечний та зручний для дітей пакет програм "для керівників, які подорожують із дітьми". Керівники все більше залучаються до ділової поїздки з пригодами, яка поєднує розробку команди та стратегічне планування з екстремальними поїздками, призначених для посилення моралі та розвитку лідерства у корпоративних співробітників.

Можливості доступу до мережі Інтернету стають все більш важливими у просуванні варіантів ділового туризму та підтримки поїздок. Розвиток інтернет-технологій полегшують онлайн-бронювання безпосередньо з авіакомпаніями, готелями та компаніями щодо прокату автомобілів. Рекомендується узгодити інтернет-пропозиції відповідно до міжнародних стандартів програмування та надавати туристичну інформацію на своїх національних або регіональних веб-сайтах з туризму.

Список використаних джерел: 1. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг / О. О. Любіцева. - К.: Альтерпрес, 2002. -

436 с. 2. Нечаюк Л.І. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент, навчальний посібник / Л.І.

Нечаюк, Н.О.Нечаюк - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 348 с. 3. Всесвітня туристична організація [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.world-tourism.org

МОТИВАЦІЯ ІННОВАЦІЙ ЯК ФАКТОР НАБУТТЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ В ТУРИЗМІ

Р.С. Краснов, О.В. Бабаєва [email protected]

Харківський торговельно-економічний інститут Київського торговельно-економічного університету, м. Харків

В умовах сучасної конкуренції, для успішного функціонування компанії на

ринку, необхідним постало питання формування конкурентних переваг. Конкурентні переваги — це умови, за яких певне підприємство має більш ефективні результати роботи, ніж в інших компаніях-конкурентах.

Одним із факторів їх створення є інноваційна діяльність. Кожне підприємство, яке бажає посилення своїх позицій на ринку, розширення, має запроваджувати

http://tourlib.net/books_ukr/lubiceva_rtp.htm

http://tourlib.net/books_ukr/lubiceva_rtp.htm

http://tourlib.net/books_ukr/nechauk.htm

http://tourlib.net/books_ukr/nechauk.htm

http://www.world-tourism.org/


~ 202 ~

новаторські ідеї. Інновації — це введення нововведень, нових методів, ідей, пристроїв, ресурсів, управлінських заходів з метою одержання нового продукту, його модифікації, приросту прибутку, виходу на нові ринки. Щоб організувати процес інноваційної діяльності, на підприємстві важливим є створення системи мотивації інновацій, яка буде стимулювати персонал до пошуку шляхів оптимізації роботи, розробки нових туристичних послуг і маршрутів. Це є складний процес для менеджменту, як з фінансової точки зору, так і з психологічної.

Сучасні дослідники проблеми конкурентних переваг виділяють два підходи введення інновацій, які базуються на різних предметах для нововведень: структурний підхід та ресурсний. Структурний підхід акцентує увагу на продукті компанії, тобто на зменшення витрат його розробки і виробництва, диверсифікації цього продукту та сегментації споживача, зосередженні на певній фокус-групі. Ресурсний підхід базується на використанні нових ідей, послуг, продуктів, які є унікальними і викликають труднощі для відтворення конкурентами [1].

Існує внутрішня мотивація та зовнішня. Внутрішня мотивація передбачає зосередження сил для інноваційної діяльності в середині самого підприємства. Активізація внутрішньої мотивації може забезпечуватися різноманітними засобами. На різних рівнях управління використовуються різні методи стимулювання інновацій. Наприклад, через фінансове стимулювання, надання премій, винагород, опціонів на придбання акцій. Зовнішня мотивація регулюється державною інноваційною політикою. В США та в деяких країнах Європи є практика надання підприємству пільг на ведення економічної діяльності, якщо воно розвиває важливі для держави нові напрямки в туризмі. Зменшення бюрократичних процедур, надання грантів. Державні венчурні фонди можуть фінансувати приватний сектор, мати частку в акціонерних товариствах. Так, наприклад, в Угорщині існують пільги для підприємств, що працюють у сфері сільського туризму та знаходяться в слаборозвинених регіонах [2, 3].

Мотивація інноваційної діяльності ділиться на три функції. Виявлення потреб компанії, їх значимості, факторів виникнення, шляхів задоволення — це функція планування. Функція реалізації передбачає введення економічних, організаційних та психологічних умов для реалізації цих шляхів задоволення потреб. Функція контролю забезпечує порівняння очікуваних результатів з наявними, коригування нововведених заходів при виявленні помилок.

Для того, щоб здійснювати інноваційну діяльність в туризмі, а саме на туристичних підприємствах, необхідно чітко усвідомлювати, які існують види інновацій. Саме усвідомлення того, що може стати предметом інноваційного розвитку дає можливість організувати роботу з реорганізації або модифікації підприємства. По-перше, як вже вказувалося вище, інновація може бути у вигляді впровадження на туристський ринок нового продукту (туру, послуги, товару). Його новизна повинна бути очевидна для виробників, постачальників, споживачів і конкурентів. Наприклад, пропозиція на ринку нової події - фестивалю, форуму, нового туру. По-друге, інновація процесу - впровадження нових або істотно


~ 203 ~

поліпшених техніки і технології в процес надання послуги. Такі інновації можуть комбінуватися з продуктовими інноваціями. Як приклад, інтегровані системи управління готелем, автоматизовані системи бронювання та продажу авіаквитків, електронне оформлення квитків. Інновація в управлінні - впровадження більш ефективних структур і порядку організації діяльності фірми, системи співпраці, нових профілів робочих місць і професійних вимог. Управлінські інновації часто комбінуються з інноваціями в процесах. Інновація бізнес-моделі - нові способи ведення бізнесу, що підвищують його вартість і цінність для споживача; розвиток нових підходів у відносинах між клієнтом і фірмою, між фірмами виробниками послуг. Зокрема, створення клієнтських баз і банків даних, що дає можливість індивідуального підходу до обслуговування, створення умов для формування лояльності споживачів. Маркетингова інновація - розвиток нових маркетингових підходів, пов'язаних з удосконаленням в системі ціноутворення, пропозиції, просуванні, оплаті турпродукту. Наприклад, пільгове ціноутворення для постійних клієнтів авіакомпаній або система продажів «все включено» (all inclusive). Інновація в логістиці - нові рішення в системах і ланцюгах постачання, розподілу, доставки, в тому числі туристів. Ресурсні інновації - використання нового виду ресурсів для організації туризму і розробки нових турів і послуг. Сектор туризму починає активно включати нові ресурси в свою економіку і використовувати їх для створення нової пропозиції [4].

Інноваційна діяльність дуже ризикована, вона може приносити позитивні результати, а також негативні. Негативні результати пов’язані з неможливістю повністю передбачити ефективність інноваційних заходів, через їх невипробуванність. Але стимулом для введення інновацій може бути трендовий стратегічний та економічний аналіз на майбутнє, який висвітлить перспективи підприємства, і визначить міру необхідності нововведень (доля ринку, рівень конкурентоспроможності товарів та підприємства, об’єм продажів та рівень прибутковості) [2].

Список використаних джерел: 1. Competitive advantage and motivating innovation [Електронний ресурс]. Режим доступу:

https://www.questia.com/library/journal/1p3-3189492421/competitive-advantage-and-motivating-innovation; 2. Основы мотивации инновационной деятельности промышленного предприятия [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=9477; 3. Новиков В. С. Инновации в туризме / Новиков В.С.// М.: ИЦ "Академия", 2007. – 208 с.; 4. Г.А. Карпова, Л.B. Хорева. Экономика и управление туристской деятельностью : учебное Э 40 пособие в 2-х частях. Ч. 2. - СПб. : Изд-во СПбГУЭФ,2011. - 135 с.. 2011;


~ 204 ~

СПЕЦИФІКА ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ МЕНЕДЖМЕНТУ В ТУРИЗМІ Л.С. Іванов

[email protected] Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного

торговельно-економічного університету, м. Харків

Сутність поняття інноваційного менеджменту визначається як підсистема менеджменту, метою якої є управління інноваційними процесами на підприємстві. Функціонально інноваційний менеджмент являє собою сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управління інноваційною діяльністю конкретного об'єкта управління з метою одержання найоптимальнішим способом економічних результатів цієї діяльності.

До основних функцій, які відображають зміст інноваційного менеджменту як процесу, належать: прогнозування; формування інноваційних цілей (планування); організація; координація (керівництва); мотивація і стимулювання; контроль.

Сучасний туризм характеризується підвищенням інтерактивності, тобто туристи і відвідувачі вже не задоволені роллю тільки глядачів і слухачів – пасивних споживачів. Тому дуже важливим є залучення їх до пізнавально-виховного процесу в ролі учасників. Складна політична, економічна, соціальна і культурна обстановка України призводить до того, що багато пам’яток природи, історії і культури як місцевого, так і загальнонаціонального і навіть світового значення виявляються під загрозою руйнування або повного знищення. За підрахунками експертів, щорічно зникають з лиця землі сотні безцінних об’єктів. Проблема їх захисту, відновлення і реконструкції стоїть дуже гостро. Відсутність необхідних коштів у місцевих і державних органів, слабко розроблена і малоефективно використана правова основа примушують шукати нові шляхи і методи вирішення завдання збереження природної й історико-культурної спадщини. Такими шляхами може бути реалізація наявного потенціалу шляхом освоєння рекреаційних ресурсів території, створення музейного комплексу з урахуванням взаємозв’язку туризму і культури.

Специфіка реалізації має включати такі завдання інноваційного менеджменту: 1) встановлення статусу і пропозицій щодо режиму охорони території; 2) відновлення і реконструкція пам’яток історії і культури; 3) створення туристично-дозвільно-рекреаційного комплексу. Реалізація перерахованих завдань дозволить забезпечити перспективний

розвиток території пам’ятки (комплексу пам’яток), заснований на принципах унікальної історичної території.

На мою думку, підвищення рівня місцевого туризму не лише значно наповнить бюджет, але і зіграє свою роль у вихованні патріотизму серед молоді і притягне увагу до культурної спадщини регіонів нашої країни.

Для вирішення поставленого завдання необхідно розробити і втілити в життя нові, сучасні форми роботи. Наприклад, продумана політика «зеленого» туризму спроможна привести до поступового розвитку в регіонах інших видів екотуризму


~ 205 ~

(науково-пізнавального, гірськолижного, велосипедного туризму, рафтингу, спелеотуризму, екстремального туризму). Така туристична діяльність стимулює розвиток й інших галузей. Все це може дати значний імпульс розвитку економіки і росту добробуту місцевих жителів, особливо для районів з традиційно низьким рівнем економічного розвитку.

Висновки. Таким чином, реалізація перерахованих завдань дозволить забезпечити ефективність менеджменту туристичної галузі через процес впровадження нових туристичних продуктів серед потенційних клієнтів. Нині проводяться періодичні туристичні ярмарки, що організовані у визначеному місці експозиції туристичного продукту. Ці експозиції незамінні для представлення різних інновацій. Як правило, вони не нав’язують новий туристичний продукт, а тільки створюють атмосферу сприятливого ставлення до нього відвідувачів шляхом професійного представлення. Велике місце на туристичних ярмарках займають виставки – презентації регіонів, що займають іноді декілька стендів під нову інформацію про маршрути і тури.

Список використаних джерел: 1. Криховецький І.З. Специфіка впровадження маркетингових інновацій на підприємствах

туристичної галузі. / Науково-інформаційний вісник «Економіка». – 2003, №7. С. 293-300. 2. Долішній М. Місце рекреаційно-туристичного комплексу в розвитку сфери послуг і

формування ринку праці України / М. Долішній, О. Гулич // Вісник ТАНГ. – 2005. – №5, ч. 2. – С. 171-178.

3. Криховецький І. З. Маркетингова інноваційна стратегія розвитку туристичного бізнесу / І. З. Криховецький, Н. І. Луцька // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №6. – С. 27-30.

4. Мельниченко С. В. Менеджмент підприємства туристичної індустрії: навч.-метод. посіб. / С. В. Мельниченко, Н. І. Ведмідь. – К.: КНТЕУ, 2005. – 217 с.

ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ТУРИСТИЧНОМУ БІЗНЕСІ

З. Р. Шайхлісламов [email protected]

Харківський торговельно - економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, м.Харків

Вивчення тенденцій і закономірностей комплексного освоєння інновацій,

планування позитивних результатів і керування ними - складна методологічна проблема в сфері туризму, зв'язана насамперед із класифікацією нововведень. У якості значимих для визначення суті інновацій у туризмі виділяють наступні класифікаційні ознаки:

- джерело ідеї (потреби туристів, відкриття, винаходу); - вид інновації ( інфраструктура туризму, турпродукт, способи й засобу

розподілу турпродукта/послуги, керування, фактори виробництва); - ступінь новизни - широта впливу, масштабність; - інвестиційне наповнення (некапіталомісткі, капіталомісткі) [1].


~ 206 ~

Інновації в туризмі слід розглядати як системні заходи, що мають якісну новизну, що й приводять до позитивних зрушень, що забезпечують стійке функціонування й розвиток галузі в регіоні. Так, ідея створення й реалізація туристських проектів, що навіть не приносять спочатку істотному прибутку, може дати поштовх розвитку туризму й тим самим активно сприяти створенню додаткових робочих місць і зростання доходів населення.

Інноваційний процес у туризмі досить специфічний. Він одержує, як правило, своє визнання, з одного боку, через туристський ринок і ступінь задоволеності клієнта, а з іншої сторони, в основному завдяки прийняттю спільних розв'язків туристськими організаціями, органами керування галуззю в регіоні, органами місцевого самоврядування й громадськими організаціями, діяльність яких пов'язана з туризмом, а також завдяки оцінці галузі місцевим населенням. Тільки така взаємодія всіх елементів (суб'єктів і об'єктів) інноваційного процесу може привести до появи істотного синергетичного ефекту, вираженого в якості росту (розвитку) сфери туризму. Комплексність і трансформируемість відкриттів, коли впровадження нового в одній області дає ефект (і можливо, більш сильний) в іншій, що становить їхню сутність у галузі, тому потребують науково обґрунтованої організації й керуванні [2].

До основних принципам інновацій у туризмі відносять: 1. Принцип науковості, що полягає у використанні наукових знань і методів для

реалізації інновацій, відповідних до потреб туристів. 2. Принцип системності. Розроблювальна стратегія інноваційного розвитку

сфери туризму в регіоні повинна враховувати фактори й умови, необхідні для задоволення потреб людей у відпочинку; ресурсні можливості регіону (економічні, фінансові, кадрові й інші); соціальний вплив на суспільство; фактори зовнішнього середовища.

3. Принцип відповідності інновації потребам туристів. Пропонуються тільки ті нововведення, які дійсно потрібні клієнтові, а не ті, які може зробити й впровадити туристська організація.

4. Принцип позитивності результатів, що полягає в попередженні нерозумного, не продуманого створення й впровадження нововведення, яке може бути небезпечно, по-перше, для туриста; по-друге, для конкретного підприємства; по-третє, для біосфери й суспільства в цілому.

5. Принцип іманентності інвестиційним процесам. Для проведення необхідних досліджень, розробки й матеріалізації інновацій використовуються інвестиційні ресурси, ефективність яких визначається ступенем значимості й масштабністю нововведень.

6. Відповідність інноваційної діяльності і її результатів (нововведень) рівню розвитку суспільства.

7. Принцип зв’язности. Процес нововведення закінчується появою на ринку продукту, який повинен на певному етапі свого життєвого циклу викликати потреби


~ 207 ~

(стимулювати ідею) створення наступного нововведення й забезпечувати фінансову підтримку цього процесу.

8. Принцип безпеки. Будь-яке нововведення повинне гарантувати відсутність шкоди для людини й навколишнього його середовища [3].

Інноваційна діяльність - комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, які приводять до інновацій. Діяльність є інноваційної, якщо в неї приносяться нові знання, технології, приймання, підходи для одержання результату, який широко затребуваний у суспільстві. Інноваційну діяльність підприємства можна визначити як спільну роботу всіх працівників, спрямовану на створення й впровадження нововведення. Інноваційна діяльність носить системний характер, систему утворюють суспільство й суб'єкти інноваційної діяльності [5].

Основні напрямки інноваційної діяльності в сфері туризму й гостинності: - випуск нових видів туристського продукту, ресторанного продукту, готельних

послуг і т.д.; - використання нової техніки й технології у виробництві традиційних продуктів; - використання нових туристських ресурсів, що раніше не використовувалися.

Унікальний приклад - подорожі туристів на космічних кораблях; - зміни в організації виробництва й споживання традиційного туристського,

ресторанного продукту, готельних послуг і т.д.; новий маркетинг, новий менеджмент;

- виявлення й використання нових ринків збуту продукції (готельні й ресторанні ланцюги).

Основу інноваційної діяльності у всіх секторах економіки становить реалізація досягнень науково-технічного прогресу. Сказане повною мірою ставиться й до сфери соціально-культурного сервісу й туризму [5].

Науково-технічна революція не тільки стала матеріальною основою формування масового туризму. Вона вплинула на інноваційну діяльність у соціально-культурний сервіс і туризм через високі технології, до яких належать нові матеріали, мікропроцесорна техніка, засоби інформації й зв'язки, біотехнології.

Поява полімерних, композитних і інших нових матеріалів привело до появи нових видів одягу й взуття, нового спортивного й іншого спорядження, нової тари й упакування і т.д. Нові матеріали стали матеріальною основою екстремального туризму, сприяли розвитку водного, гірського й ряду інших видів туризму.

Поява сучасних засобів інформації й зв'язку вплинула на суспільне виробництво й побут людей. Сучасну туристську діяльність і роботу туристських фірм не можна представити без Internet. Сучасна аудио-відео- техніка суттєво змінила технологію менеджменту. Керування переводиться в режим реального часу і т.д.


~ 208 ~

Таким чином, інноваційна діяльність у сфері туризму спрямована на створення нового або зміна існуючого продукту, на вдосконалювання транспортних, готельних і інших послуг, освоєння нових ринків, впровадження передових інформаційних і телекомунікаційних технологій і сучасних форм організаційно-управлінської діяльності.

Список використаних джерел: 1. Новиков В.С. Інновації в туризмі: Посібник для студ. вищих учеб. закладів/ В.С. Новиков. -

М.: Видавничий центр «Академія», 2007. - 208 с.; 2. Севастьянова С.А. Регіональне планування розвитку туризму й готельного

господарства: навчальний посібник / С.А. Севастьянова. - М.: КНОРУС, 2007.- 250 3. Федченко Л.А. Інновації в туризмі. К.:2005 220 с 4. Ильенкова С.Д., Гохберг Л.М., Ягудин С.Ю.. Інноваційний менеджмент М.: Юнити, 2007. 5. Усе про туризм, туристична бібліотека сайт-http:// tourlib. net/

statti_tourism/milinchuk.htm


~ 209 ~

СЕКЦІЯ 4

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


~ 210 ~

ФОРМУВАННЯ МУЛЬТИСУБ’ЄКТНОСТІ В УПРАВЛІННІ НАЦІОНАЛЬНОЮ ТУРИСТИЧНОЮ СИСТЕМОЮ

Охріменко А. Г., Опанасюк Н. А. [email protected], [email protected]

Київський національний торговельно-економічний університет, м.Київ Всеукраїнська громадська організація - Туристична асоціація України, м.Київ

Сучасна суспільна ситуація в України спрямована на розвиток демократичного устрою, децентралізації влади, впровадження, за прикладом європейських країн, моделі публічного управління. Ознакою публічного управління в демократичному суспільстві є формування механізмів управління не згори до низу, а навпаки − знизу догори, із визначальною роллю громадськості. Тобто відбувається не односторонній вплив держави як суб’єкта управління на суспільство як об’єкт, а перехід до партнерських відносин між державою і суспільством. Тому, оскільки суспільство є досить складною соціальною організацією людей, то, відповідно, − в ньому формуються різноманітні «центри впливу», які можна розглядати у якості суб’єктів управління. Далі, закономірним є поява значного обсягу цих «центрів впливу» і можна спостерігати процеси утворення певної кількості таких суб’єктів, тобто формування мультисуб’єктності в управлінні. Разом з тим, така модель управління є притаманною не лише для загальнодержавного масштабу, але й для окремих сфер, зокрема і для туризму [1, с.48]. А зважаючи на значну роль, яку туристична система може відігравати в сучасному суспільстві, необхідність дослідження таких процесів в туристичній діяльності є актуальною науковою проблемою.

Дослідники В. Корженко та Л. Хашиєва (2011) європейську систему управління вважають «мультисуб'єктною» пояснюючи тим, що «у процесі розробки загальноєвропейської політики прямо або опосередковано, через процедури громадських консультацій, беруть участь усі суспільні актори, що діють на європейському рівні: європейські владні інституції, органи державного управління та місцевого самоврядування країн-членів ЄС, представники приватної сфери та громадські організації» [2, с.15]. І в продовженні даної теми, мультисуб’єктність в публічному управлінні обґрунтовується як «існування декількох взаємозалежних центрів управлінського впливу, взаємодія яких формує мультицентричну структуру суб’єкта управління» [3, с.7].

В англомовному середовищі мультисуб’єктне управління трактується як «Multiactor Governance» (управління з багатьма дійовими особами, суб’єктами). Період його зародження вченими розглядається по-різному, проте витоки пов’язуються із часом після Другої світової війни, коли виникла необхідність співпраці урядів держав та недержавних суб’єктів (non-state actors) для управління різними соціально-економічними та екологічними проблемами. До таких недержавних акторів (суб’єктів, дійових осіб) відносять неурядові організації (non-governmental organisations (NGOs)), громадськість та ринок. Такий підхід до управління було започатковано в теорії структурування А. Гідденса (1984), що


~ 211 ~

полягає у розумінні взаємозв’язку між суб’єктами (дійовими особами) та структурою. Згідно із вченням А. Гідденса існують стійкі взаємозв’язки між дійовими особами та соціальними групами які формують різ форми структур [4].

Вченим Оксфордського університету Р. Cerny (2010) в дослідженні «Переосмислення світової політики: теорія транснаціонального плюралізму» звертається увага на те, що «світова політика характеризуються поширенням суб'єктів та появою нових форм глобального врядування і хоча урядові та міжурядові установи все ще можуть бути основою багатьох міжнародних політичних рішень, але недержавні суб'єкти та нові механізми управління все частіше формують результати глобальної політики» [5].

В роботах [6-8] основною причиною необхідності залучення до механізму управління на рівні держави недержавних суб’єктів, визначається неспроможність держави реагувати на різноманітні виклики та неоліберальні ідеї приватизації з метою підвищення ефективності управління. В свою чергу, недержавні суб’єкти об’єднуючись заради досягнення власних та спільних цілей формують мережі суб’єктів управління.

Тому поява та зростання ролі недержавних суб’єктів в управліні національною туристичною системою спричинена такими процесами: залученням нових суб’єктів до функціонування національної туристичної системи (ТНК, інформаційно-комунікаційних мереж, тощо), зростання їх ролі та можливостей впливу; якісна та кількісна «трансформація» туристів; формування громадянського суспільства; зменшення можливостей і необхідності державних органів здійснювати управлінський вплив; зростання ролі та ефективності співпраці між державними та недержавними органами; технічними та технологічними можливостями.

Згідно із точкою зору A. Аgrawal, M.C. Lemos (2007) [9] держава, суспільство і ринок є основними акторами (суб’єктами, дійовими особами), що формують механізми управління довкіллям: 1) співпраця держави і суспільства спрямована на формування спільного управління (co-management), зокрема, природними ресурсами на базі громади власників лісів, водойм); 2) співпраця держави та ринку (приватний сектор) сприятиме розвитку публічно-приватного партнерства; 3) співпраця суспільства та ринку сприятиме розвитку публічно-соціального партнерства. Таке багатопрофільне партнерство є ефективним рішення для розв’язання багатьох проблем: маркетингових, екологічних, інвестиційних, тощо.

Мультисуб’єктність в управлінні національною туристичною системою не передбачає повної відмови від державного регулювання процесів, проте вбачає необхідність узгодження державного регулювання, ринкового саморегулювання та врахування інтересів суспільства [10, с. 90]. При цьому, органи влади грають важливу роль, проте не виключну. Оскільки в сучасному глобалізованому світі досить часто вони «як за кількісними, так і за багатьма якісними характеристиками вже не можуть розглядатись як основні структурні елементи глобалізованої економіки, поступаючись місцем ТНК, регіональним міждержавним інтеграційним об'єднанням, окремим міжнародним організаціям (СОТ, МВФ, Світовий банк),


~ 212 ~

містам – світовим функціонально автономним фінансово-інформаційним центрам, окремим особистостям» [11, c.222].

Тому в Україні урядовим органам необхідно вести більш інтенсивну співпрацю із неурядовими громадськими організаціями туристичного спрямування, бізнес-, науковими структурами для реалізації ефективної туристичної політики. Вбачаємо необхідність подальших досліджень щодо мультисубєктоності в управлінні НТС для вироблення методологічних та практичних рекомендацій. Список використаних джерел: 1.Охріменко А.Г. Мультисуб’єктність управління національною туристичною системою / А.Г. Охріменко // Науковий вісник УжНУ. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. – 2017. – Випуск 14. – Частина 2. – С. 48-52. 2. Корженко В. Становлення концепції Governance у процесі формування сучасного європейського адміністративного простору / В. Корженко, Л. Хашиєва // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2011. - Вип. 2. - С. 10-19. 3. Хашиєва Л.В. Комунікативна парадигма в суспільному управлінні розвитком європейських метрополій : автореф. … дис. на здобуття наук. ступ канд. наук з держ. управління : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / Л.В. Хашиєва ; Харків. регіон. ін.-т держ. упр. НАДУ при Президентові України. – Харків, 2011. – 22 с. 4. Giddens А. The Constitution of Society Outline of the Theory of Structuration. - University of California Press Berkeley and Los Angeles, 1984. 5. Cerny, P. G., 2010, Rethinking World Politics: A Theory of Transnational Pluralism, Oxford University Press, Oxford. 6. Jordan, A., Wurzel, R.K.W., Zito, A.R. (2003). ‘New’ Instruments of Environmental Governance: Patterns and Pathways of Change. Environmental Politics, 12(1), pp.1–24. 7. Biermann, F., Pattberg, P. (2008). Global Environmental Governance: Taking Stock, Moving Forward. Annual Review of Environment and Resources, 33(1), pp.277–294. 8. Newell, P., Pattberg, P. and Schroeder, H. (2012). Multiactor Governance and the Environment. Annual Review of Environment and Resources, 37(1), pp.365–387. 9. Agrawal, A. and Lemos, M.C. (2007). A Greener Revolution in the Making?: Environmental Governance in the 21st Century. Environment: Science and Policy for Sustainable Development, 49(5), pp.36–45. 10. Охріменко А.Г. Вплив комунікативної парадигми на управління національною туристичною системою / А. Охріменко // Східна Європа: економіка, бізнес та управління. – 2016. - №4. – С.88-93. 11. Рибалко Ю.С. ТНК в інституційній архітектурі глобального урядування світової економіки // Стратегія розвитку України 2014. – №1. – С. 217-224.

КАРТОГРАФІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИСТИЧНОЇ І РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В

УКРАЇНІ В.А. Пересадько, К.В. Родненко

[email protected], [email protected] Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м.Харків

Туристичний бізнес вважається бізнесом ХХІ століття, тому що він є одним з

найбільш перспективних, динамічних і прибуткових галузей світового господарства. За даними статистики Всесвітньої організації туризму, на туризм припадає 10% валового світового продукту, 7% загального обсягу інвестицій, 5% усіх податкових надходжень. Туристична діяльність безпосередньо впливає на близько 40 галузей економіки і 10-15% працездатного населення будь-якої країни, туризм є базовою


~ 213 ~

галуззю економіки, яка впливає на розвиток інфраструктури регіонів, на якість життя населення і людський розвиток в цілому [1, 8].

Туристична привабливість території залежить від багатьох факторів – природних, соціальних, економічних, історичних, етнічних та ін. І ми абсолютно переконані в тому, що у світі не існує не привабливих в туристичному відношенні територій. Цікавість, бажання відвідати той чи інший об’єкт формується рекламою, яка ґрунтується на можливостях території (в широкому розумінні цього поняття) й умінні їх презентувати. Яка б країна (область, місто, село) не була приваблива – її не можливо «розкрутити» в інформаційному просторі без належної презентації. Одним із потужних презентаційних варіантів туристичної і рекреаційної реклами є картографічні твори. І не важливо яка форма представлення інформації (електронний варіант чи застосування паперового носія), вид картографічного твору (окрема карта, серія карт чи атлас) – важивим для реклами є: а) доступність; б) інформативність; в) точність; г) своєчасність картографічного твору.

На сьогодні, дякуючи розвитку інформаційних технологій, їх популяризації серед населення, широкому впровадженню у видавничу справу та з погляду на темпи росту комп’ютерної грамотності населення – картографічна інформація стала набагато доступнішою і об’єктивнішою ніж чверть століття тому. І це прекрасно. Але є ряд моментів, які ускладнюють застосування карт і атласів у туристичній і рекреаційній діяльності, зокрема в нашій країні. Деякі з них знаходяться в адміністративно-організаційній і економічній площинах, а деякі – суто картографічні.

Оцініючи картографічне забезпечення туристсько-рекреаційної діяльності в нашій країні як недостатнє, хотілося б конкретизувати таку оцінку.

По-перше, в Україні відсутня концепція і системний підхід щодо картографічного забезпечення країни в цілому і галузей господарства зокрема – при чому усіх галузей. В кінці 90-х років минулого століття була спроба розробити стратегії (тоді вони називались «програми») картографічного забезпечення найбільш актуальних напрямів картографування: загально-географічного, еколого-природоохоронного і туристичного. Наприклад, у 1996 р. представниками облдержадміністрації Харківської області і м. Харкова та Харківським національним університетом імені В.Н. Каразіна (кафедра фізичної географії та картографії) розроблено програму картографічного забезпечення розвитку туризму в області, але зміна керівництва області і міста унеможливила подальший розвиток проекту.

По-друге: з державних топографо-картографічних підприємств систематично і цілеспрямовано витісняється наукова складова, втрачено зв'язок в ланцюжку «замовник-виробництво-користувач». Ринкова економіка зіграла поганий жарт з картографічною галуззю, перевівши її виключно на бізнесові відношення, витіснивши бюджетний (державний сектор). Відповідно, відсутність програм картографічного забезпечення регіонів призводить до хаотичного, епізодичного створення карт і атласів даної тематики. А в результаті – регіони держави не рівномірно забезпечені картографічною інформацією, а отже - не рівномірно представлені в сучасному інформаційному глобальному просторі. Наприклад,


~ 214 ~

найбільш картографічно забезпеченими є традиційно туристичні регіони – Київська область, Карпати і Крим, а Полтавська, Сумська, Івано-Франківська області мають всього не конкурентні «старорежимні» карти, та туристичну інформацію в довідкових і популярних атласах, перевидання яких занадто дороге задоволення. І т

Третьою причиною ми б назвали «панібратське» відношення до розробки карт туристичної тематики. Що мається на увазі? Карта настільки знайомий усім продукт, а підготовка ІТ-компаніями і фактично моментальне розповсюдження в Інтернеті низки оформлювальних /дизайнерських/ комп’ютерних програм створює ілюзію «елементарності» процесу створення карт. В результаті – картографічна продукція з Інтернету не тільки не приваблива, але зачасту поверхова, не глибока і, як показав наш експеримент з аналізу туристичних карт, має масу картографічних помилок і фальсифікацій.

На підтвердження сказаного хотілося б зупинитися на сучасному стані картографічного забезпечення туристичної і рекреаційної діяльності в нашій державі. Наукові пошуки у цій галузі картографування до нині було зосереджено на створенні карт окремих елементів природної та історико-культурної спадщини України, розробці окремих туристичних карт, розміщення на картах соціально-економічної тематики і на медико-географічних картах інформації про об’єкти рекреції, відпочинку, відновленя здоровя населення, як то – пансіонати, санаторії, бальнеологічні курорти, тощо.

Регіони України нерівномірно та не в повній мірі забезпечені туристично-рекреаційними картографічними творами. Зазвичай, це різнонаправлені дослідження, в рамках яких передбачено наявність картографічних творів з відображенням туристичних маршрутів, тих чи інших пам’яток природної та історико-культурної спадщини – втрачені географічні об’єкти, пам’ятки сакральної архітектури тощо. Існуючі картографічні твори можуть використовуватися для вирішення питань регіонального розвитку, ландшафтного планування територій, при дослідженні ресурсно-рекреаційного потенціалу, в екскурсійній діяльності та з навчальною метою, проте туристично-рекреаційна сфера, туристичний бізнес не є їх першочерговим призначенням цих карт.

В Україні картографуванням туристичних об’єктів (зокрема об’єктів природної та історико-культурної спадщини) займаються вчені Інституту географії НАН України [1, 3], та науковці окремих навчальних закладів, як то Дніпропетровського, Київського, Львівського, Харківського національних університетів [2, 6, 9].

Краєзнавчі та туристичні карти й атласи, які орієнтовані на формування загальних уявлень про можливості відпочинку й туризму на певній території, як правило відображають цікаві туристичні об’єкти ‒ найвідоміші історико-культурні та архітектурні пам’ятки, археологічні пам’ятки, об’єкти природно-заповідного фонду, музеї, центри народних ремесел, місця історичних подій тощо. Серед таких картографічних творів: «Україна. Туристична карта» (1:1 250 000, ДНВП «Картографія», 2002 р.); «Україна. Туристична карта» (1:1 250 000, ЗАТ «Інститут передових технологій», 2005 р.), карти з атласів серії «Моя мала Батьківщина» (вид-


~ 215 ~

во «Мапа ЛТД»), атлас «Знайомтесь, Україна» (ДНВП «Картографія», 2009 р.) та «Туристичне намисто України» (ДНВП «Картографія», 2011 р.), а також туристичні карти з шкільно-краєзнавчих атласів областей України останніх 40 років видання [9].

Рекре- і туризмознавці розглядають туризм і рекреацію як поєднання відповідних видів історико-культурних туристичних ресурсів [1, 4, 5, 6, 7, 10]. Зазначаючи, що вони можуть відігравати важливу роль у формуванні світогляду народу і в сукупності формувати історико-культурний туристичний потенціал регіону. Так, на основі аналізу картографічних творів, які відображають територіальне поширення таких ресурсів, можна робити висновок про розвиток культурно-пізнавальної рекреації і туризму на певній території.

Отже, до основних задач, які необхідно вирішити для вдосконалення картографічного забезпечення туристичної і рекреаційної діяльності в Україні можна віднести: 1) розробку державної концепції інформаційного забезпечення суспільства на базі розвитку сучасних компютерних технологій; 2) розробку програми (з подальшим державним фінансуванням) картографічного забезпечення розвитку туристично-рекреаційної галузі на державному і регіональному рівнях; 3) визначення в програмах уніфікованого переліку карт різного функціонального призначення (для популяризаційних, інвестиційних і рекламних цілей; для інвентаризаційних, рекомендаційних і прогнозних цілей, , тощо); 4) розширення тематики і форм представлення картографічної інформації; 5) залучення фахівців-картографів до реалізації проектів створення туристичних карт різного рівня з метою отримання науково-обгрунтованої конкуренто спроможної продукції високої якості.

Список використаних джерел: 1. Бейдик О. О. Нові аспекти виявлення, систематизації та картографування

архітектурно-історичних ресурсів як об’єктів пізнавального туризму / О. О. Бейдик, Д. Я. Вортман // Туристично-краєзнавчі дослідження : матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. [«Туризм в Україні: економіка та культура»]. – К. : КМ-Трейдинг, 1998. – Вип. 1. – Ч. 1. – С. 117-124.

2. Національний атлас України [Карта]. – К. : ДНВП «Картографія», 2007. – 440 с. 3. Національний атлас України. Наукові основи створення та їх реалізація / [за ред. Л. Г.

Руденка]. – К. : Академперіодика, 2007. – 408 с. 4. Нефедова О. В. Туризм и культурное наследие: проблемы взаимодействия /

О. В. Нефедова // Глобализация и туризм: проблемы взаимодействия : Материалы международной научной конференции. – Саратов, 2009. – С. 85-92.

5. Панченко Т. Ф. Туристичне середовище: архітектура, природа, інфраструктура / Т. Ф. Панченко. – К. : Логос, 2009. – 175 с

6. Прасул Ю. І. Наукові основи системного картографування регіонів України для потреб туризму (на прикладі Харківської області) : автореф. дис. … канд. геогр. наук : спец. 11.00.12 «Географічна картографія» / Юлія Іванівна Прасул. – К., 2004. – 20 с.

7. Царик Л. П. Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки і аналізу / Л. П. Царик, Г. О. Чернюк. – Тернопіль, 2001. - 148 с.

8. Цибух В. І.: Проблеми і завдання розвитку туризму в Україні в XXI столітті / В. І. Цибух // [Материалы IV Междунар. наук.-практ. конф. ] «Туристский феномен: экономические, социальные, экологические и культурно-исторические предпосылки и последствия». - Донецк, 2002. - С. 3-14.


~ 216 ~

9. Шпурік К. В. Картографування природної та історико-культурної спадщини в рамках регіональної програми розвитку культури і туризму / К. В. Шпурік // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Сер.: Геологія – Географія – Екологія. - 2014. – Вип. 40. – № 1098. – С. 125-131.

10. Prentice R. Tourism and heritage attractions [Electronic Resource]. // Routledge, London, 1993 . – 253 p. – Way of access : http://www.cabdirect.org/ abstracts/19931852137.html;jsessionid=8886C0B6A8725CE32A561D4482379BE8

ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Топоркова М.М.


З 90-х рр. XX ст. туризм став важливим соціокультурним і політичним явищем,

яке суттєво впливає на сучасний світовий устрій, розвиток інтеграційних процесів і міждержавних відносин. Туристична діяльність є одним з перспективних напрямків структурної перебудови економіки багатьох країн і позначається на таких її секторах, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку. Розвиток туризму сприяє поліпшенню якості життя населення, створення додаткових робочих місць, формування валютних резервів держави, а також підвищення її авторитету на міжнародній арені.

Поступове зростання рівня культури і освіти населення, збільшення доходів, тривалості відпусток і вільного часу, розвиток інформаційних технологій, сучасних засобів транспорту і зв'язку істотно впливає на щорічне зростання кількості міжнародних туристських подорожей, пов'язаних з професійно-діловими, культурно-пізнавальними, лікувально-оздоровчими, релігійними та іншими цілями.

Хоча природні катаклізми, терористичні акти, революційні протести, військові конфлікти, які сталися в різних країнах світу за останнє десятиліття, дещо уповільнили темпи зростання кількісних показників, туризм і надалі розвивається надзвичайно динамічно. Безперечним визнається той факт, що в багатьох країнах індустрія туризму вже давно сформувалася і стабільно нарощує обсяги виробництва. Вона має потужну матеріально-технічну базу і забезпечує постійною роботою мільйони людей.

В Україні туризм розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Збільшення потоків внутрішнього і в'їзного туризму зараз сповільнюється через низку негативних факторів, до яких відносяться: недосконалість нормативно-правової бази, недостатній розвиток туристичної інфраструктури, економічна і політична нестабільність в країні, обмеженість асортименту пропонованих послуг, відсутність комплексного бачення країни як перспективної туристичної дестинації, недосконалість реклами українських туристичних центрів за кордоном та ін.

Зазначені проблеми неможливо вирішити без втручання держави. Ринкові відносини спонукають органи державної влади в межах своїх повноважень впроваджувати нові методи і стандарти туристичного обслуговування, розвивати


~ 217 ~

підприємництво в сфері туризму, підвищувати ефективність використання рекреаційних ресурсів та об'єктів культурної спадщини, зміцнювати матеріально-технічну базу туризму, розвивати туристичну інфраструктуру, удосконалювати рекламно-інформаційне забезпечення туризму, впроваджувати ефективну інноваційну діяльність, покращувати кадрове забезпечення в сфері туризму, підвищувати імідж держави на міжнародному рівні.

На даному етапі ринкових перетворень у нашій країні розробляються нові закони, вносяться корективи в чинні нормативно-правові акти з урахуванням потреб громадянського суспільства, кон'юнктури туристичного ринку і міжнародних стандартів. Разом з тим, незважаючи на активне формування системи правового забезпечення туристичної діяльності, її вплив на розвиток туризму в Україні істотно не відчувається.

Поки в Україні немає стратегії розвитку вітчизняного туризму, зокрема інноваційної моделі в'їзного та внутрішнього туризму, існування яких є пріоритетом для кожної розвиненої держави. Слід терміново розробити нові умови ліцензування, ефективну технологію стандартизації, сертифікації та статистики в сфері туризму. За таких умов виникає нагальна потреба внесення пропозицій у законодавство щодо вдосконалення туристичної сфери відповідно до вимог сучасних ринкових відносин.

Передовий зарубіжний досвід доводить, що кластерний підхід є необхідною і навіть безальтернативною умовою суттєвого підвищення конкурентоспроможності країн та їх регіонів. Поглиблення світових інтеграційних процесів та загострення територіальної конкуренції зумовлюють необхідність оновлення механізмів стимулювання розвитку регіонів України, зокрема з урахуванням кластерного підходу, який для практики вітчизняного державного управління є ще досить новим і малодослідженим.

На підставі аналізу зарубіжних і вітчизняних наукових праць, присвячених конкурентоспроможності регіонів, можна зробити висновок, що основними її детермінантами на сьогодні вважаються кластери, людський капітал та інновації, які тісно пов’язані між собою, оскільки вони передбачають добровільність дій, трансакційні стимули, високий ступінь використання інформації та забезпечують найкращі результати діяльності у поєднанні один з одним. У кластерах створюються найсприятливіші умови для реалізації людського капіталу та інновацій, що, у свою чергу, забезпечує високі економічні і соціальні результати цих утворень, а також територій, на яких вони розміщуються.

З розвитком конкуренції підприємства та інші суб’єкти все більше співпрацюють між собою, формуючи таким чином кластерні об’єднання. Кластери можна вважати формою консолідації суб’єктів державного, приватного і громадського секторів, які мають спільні цілі та зацікавлені у співробітництві.

Численні наукові дослідження обґрунтовують позитивний синергетичний ефект кластеризації в економічному розвитку та продуктивності регіонів. Проте кластери не є неодмінною умовою успішного функціонування регіонів як суб’єктів


~ 218 ~

конкуренції на міжнародному рівні [1, с. 7-8], тобто вони не завжди можуть бути ефективними. Це зумовлено тим, що ефективність кластерів пов’язана з дією комплексу чинників, які мають важливе значення для їх функціонування та повинні еволюціонувати до певного рівня.

Діяльність з реалізації кластерного підходу може бути визначена як кластеризація і являє собою комплекс організаційно-економічних заходів, що здійснюються державними, приватними або громадськими інститутами з метою об’єднання підприємств та установ у кластери, встановлення між ними неформальних взаємовідносин і мережевої співпраці [2, с. 66]. Застосування кластерного підходу в управлінні регіональним розвитком означає поєднання інтересів і співпрацю не тільки суб’єктів господарювання, а й органів публічної влади регіону та сусідніх територій, наукових і освітніх установ, громадських організацій, інших зацікавлених сторін, що дає змогу концентрувати ресурси і таким чином знижувати загальні витрати та підвищувати ефективність діяльності. Саме цей підхід дає змогу формувати і реалізовувати конкурентний потенціал регіону як економіко-соціальної системи та специфічного економічного суб’єкта.

Кластери можуть утворюватись з ініціативи або самих підприємств, або органів влади, проте їх роль може бути визначальною на початковому етапі, коли апробуються правові, організаційні та фінансові умови функціонування кластерів. Якою б активною не була ця діяльність, їх створення, а тим більше функціонування залежать від готовності самих суб’єктів господарювання до якісно нової взаємодії з іншими суб’єктами.

Необхідним є нормативно-правове визначення кластера як особливої форми кооперації. В Україні поки що не створено правових основ його формування. В 2008 р. Міністерством економіки України було розроблено проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції створення кластерів в Україні» [3], проте на квітень 2011 р. її не було затверджено. В 2009 р. Міністерством регіонального розвитку та будівництва України спільно з Національною академією наук України розроблено проект Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів [4], який також на вказаний час не набув статусу офіційного документа. Оскільки не визначено нормативно-правового статусу кластерів, то неможливо з’ясувати і їх фактичну кількість в Україні. Водночас можна наполягати на тому, що за кластерним підходом функціонує велика кількість підприємств в усіх галузях, і кластерних утворень в Україні набагато більше, ніж можна уявити.

Навіть якщо відносини між учасниками кластерного утворення ще не формалізовані шляхом створення спільних адміністративно-управлінських структур та законодавчо не визначено правовий статус кластера, в практичній діяльності підприємств вже може застосовуватися кластерний підхід, якщо вони мають спільні цілі з іншими суб’єктами. Наприклад, асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, господарські товариства функціонують на основі кластерного підходу. Цей підхід також може реалізовуватись через довготривалі договірні відносини з


~ 219 ~

підприємствами і організаціями, розміщеними неподалік. Виявити кластерні утворення можна шляхом аналізу розвитку галузей регіону, у тому числі концентрації розміщення та спеціалізації підприємств, а вже наступним кроком має стати вироблення політики їх подальшого зближення та розвитку відповідно до спільних потреб цих суб’єктів.

Отже, організаційний механізм створення кластерних структур в Україні має базуватись на співпраці держави, регіонів та регіональних суб’єктів. На рівні держави необхідно вирішити першочергове завдання щодо правового забезпечення діяльності кластерів, без чого неможливе їх утворення як повноцінних суб’єктів економічної діяльності.

Список використаних джерел: 1. Sepic D. The regional competitiveness: some notions / D. Sepic. – М. : Russian-European Centre

for Economic Policy (RECEP), 2005. – 39 р. 2. Развитие кластеров: сущность, актуальные подходы, зарубежный опыт / авт.-сост.

С. Ф. Пятин- кин, Т. П. Быкова. – Минск : Тесей, 2008. – 72 с. 3. Концепція створення кластерів в Україні від 29.08.2008 р. (проект) / Мі-во економіки

України. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id =121164

4. Проект концепції Національної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів // Офіц. сайт М-ва регіон. розвитку, буд-ва та житл.-комун. господарства. – Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua/uk/publish/category/28895

НЕОБХІДНІСТЬ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ КЛАСТЕРІВ. Жукова А.І.


Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків Територіально-галузеві інтегровані структури, якими є кластери, у світовій

економічній практиці зарекомендували себе як ефективна форма співпраці суб’єктів господарювання на визначеній території, яка допомагає підприємствам досягати очікуваних фінансових результатів, науково-дослідним організаціям успішно впроваджувати власні інноваційні розробки, фінансовим інституціям результативно інвестувати фінансовий капітал, а державі та регіонам отримати ряд конкурентних переваг. Впливові міжнародні організації (UNIDO, OECD, Світовий банк, Європейська комісія) використовують кластерну стратегію як інструмент економічного розвитку регіональних та національних економік [1]. Реалізація проектів із створення кластерів досить непросте завдання, яке залежить не лише від об’єктивних чинників економіки, а від певного нормативного регулювання, що передбачає прийняття відповідних завдань та регіональних концепцій.

Як вказують Мельниченко О. А., Величко Л. Ю., необхідно удосконалити класифікацію складових індустрії туризму, однією із складових якої є регулювання туристичного кластеру (органи державного управління й органи місцевого


~ 220 ~

самоврядування України; громадські об’єднання; органи влади інших країн; міжнародні організації) [4, с.5]. Наприклад, на сьогодні у вітчизняному законодавстві не існує визначення поняття «кластер», його видів, особливостей створення та функціонування. Зокрема, у Господарському Кодексі України відсутнє поняття «кластеру» як територіального об’єднання підприємств.

Відсутність нормативно-правового регламентування створення кластерної організації виробництва, визнання кластеру як самоврядного господарського об’єднання підприємств унеможливлює поширення на нього існуючих та розробки нових, спеціалізованих програм державної підтримки [1]. Як результат, в Україні існують лише поодинокі приклади практичного створення та функціонування кластерів, які є ініціативою товаровиробників, проектів консультаційної та технічної підтримки і засновані на основі досвіду, запозиченого ними із світової практики кластерного розвитку.

У щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України одним із завдань держави на 2011 рік визначено ініціювання пілотних проектів щодо створення кластерних об’єднань за участю держави в основних галузях промисловості та створення інституційних передумов для розвитку мережевої взаємодії компаній [6, с.56]. Згадки про кластери є практично у всіх державних документах, що стосуються розвитку інновацій, малого підприємництва та регіонального розвитку. Відсутність нормативно-правового регулювання функціонування кластерів унеможливлює також отримання інформації про точну їхню кількість, фінансову та виробничо-господарську діяльність [1]. Тому обов’язковою є розробка та затвердження методики збору та подання статистичної інформації про кластери через територіальні органи державного статистичного обліку, яка в свою чергу є можливою за умови прийняття відповідних законодавчих документів.

Відсутність інформації та знань з питань формування кластерних структур ще один із чинників слабкого розвитку таких інтегрованих об’єднань на території України.

В м. Харкові було прийнято Програму розвитку культури і туризму в Харківській області на 2014 – 2018 роки. Метою програми є створення умов для збагачення та розвитку культури і мистецтва; збереження, популяризація, актуалізація національної культурної спадщини, поліпшення матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів, установ, організацій, підприємств культури; створення конкурентоспроможного туристичного продукту на регіональному, національному та міжнародному ринках, формування привабливого іміджу Харківщини [7]. Затвердження програми є важливим підґрунтям. Адже на її основі стає необхідним затвердження відповідних підзаконних нормативних актів на виконання її мети та завдань у публічних органах, насамперед виконавчої влади. Це надасть можливості для цілеспрямованого розвитку юридичних осіб та приватних-осіб підприємців у відповідних сферах туристичної індустрії. У перспективі, система


~ 221 ~

відповідних нормативних актів, скоординує злагоджену роботу по створенню кластерного туризму в Харківській області.

Л.Корольчук пропонує механізм запровадження кластерної моделі розвитку туризму в транскордонному співробітництві [3, с.130]. В Україні почалися процеси формування транскордонних кластерів. Нові для України форми транскордонного співробітництва – транскордонні кластери, створені за участю регіональних кластерів, світова практика показує, що доцільно поступово впроваджувати та регулювати їх діяльність, спочатку на локальному рівні, а потім поширювати успішний досвід на регіональний рівень міжнародного співробітництва. В туризмі транскордонне співробітництво набуває щодня більше значення – це й створення сумісного історико-культурного потенціалу [6, с.4]. Такий підхід є актуальним для Харківської області, з огляду розвитку кластерної мережі, шляхом співробітництва з країнами суміжних територій.

Варто зазначити, що розвиток кластерних ініціатив у туристичній галузі Україні вимагає першочергового здійснення комплексу заходів:

– внесення змін до законодавства визначення поняття «кластер»; – проведення інформаційної компанії серед потенційних учасників і

зацікавлених осіб щодо роз’яснення конкурентних переваг кластерів в умовах перехідної та ринкової економіки;

– сприяння реалізації проектів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності учасників кластера;

– сприяння підвищенню ефективності системи підготовки кадрів професійного і безперервного навчання;

– використання (створення) промислових парків і технопарків як інфраструктури для розвитку кластерів;

– зниження адміністративних бар’єрів. Виконання цих завдань, дасть змогу активізувати економіку України, зокрема

розвиток туристичної галузі [2]. Список використаних джерел: 1. Буснюк С.В. Державне регулювання процесу формування та функціонування кластерів в

Україні / С.В. Буснюк // Економічний форум. - 2014. - № 1. - С. 23-28. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecfor_2014_1_7

2. Дмитрієва І.О. Кластерний розвиток у туризмі як чинник активізації економіки України / І.О. Дмитрієва // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. - 2013. - № 2. - С. 10-14. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VUbsNbU_2013_2_4

3. Корольчук Л. В. Механізм запровадження кластерної моделі розвитку туризму в транскордонному регіоні / Л. В. Корольчук // Економічні науки. (Серія “Облік і фінанси”). – 2012. – Вип. 9. – С. 127–133.

4. Мельниченко О. А., Величко Л. Ю. Індустрія туризму: сутність, складові, кластери, необхідність державного регулювання // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2015. – Вип. 4 (51). – 216 с.

5. Модернізація України – наш стратегічний вибір: щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. – К.: [б.в.], 2011. – 416 с.


~ 222 ~

6. Петрова Н.Б., Мущинська Н.Ю. Роль державно-приватного партнерства в формуванні туристських кластерів // Комунальне господарство міст. - 2011. - №100. - С.373-393.

7. Програма розвитку культури і туризму в Харківській області на 2014 – 2018 роки // Рішення Харківської обласної ради від 29 серпня 2013 р. № 789-VI

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ UP - ТУРИЗМУ К. В. Захарова, Яковчук О.В.

Харківський торговельно – економічний інститут Київського національного торговельно – економічного університету, м. Харків

UP – туризму ( up з англ. мови означає - вгору) – підняття на оглядовий

майданчик будівлі або хмарочосу, для огляду, пізнання всього міста та його ландшафту.UP – туризм зовсім нове поняття в сфері туризму, можна сказати, що він є підвидом архітектурно – пізнавального туризму (сучасного спрямування).

UP – туризм не може існувати без архітектури. В даному виді туризму, архітектура розглядається не тільки з точки зору підняття, її можна розглядати в контексті пізнання та екстриму. Ключовим напрямом up-туризму є екскурсійно-пізнавальні подорожі, оскільки архітектурні споруди унікально поєднують в собі можливість туристів пізнати нову та корисну інформацію, а також помилуватися естетичними аспектами споруд.

Для правового регулювання up – туризму доцільно використовувати закони та нормативно – правові акти. Перш за все для даного виду туризму важливим є страхування ризиків, адже головною метою є підняття на оглядові майданчики багатоповерхівки або хмарочосу. Тому, варто керуватись Законом України « Про страхування».

В ЗУ «Про страхування» описується, що страховики обов’язково повинні мати ліцензію на надання страхових послуг, страхування може бути добровільним та обов’язковим. Видами добровільного страхування, які є важливими для up – туризму є: страхування життя, страхування від нещасних випадків,страхування повітряного транспорту.

Також невід’ємним аспектов в up – туризмі є організація туру. Тому організація туру в up – туризмі неможлива без врегульованих правовідносин, а саме екскурсійного обслуговування та договорів на екскурсійне обслуговування. Кожна екскурсія має свої особливості в методиці проведення і організації обслуговування. Для здійснення екскурсійної діяльності потрібен договір на екскурсійне обслуговування.

В Законі України « Про туризм» надані загальні положення про договір на екскурсійне обслуговування від 15.09. 1995

«Договір на екскурсійне обслуговування укладається за правилами, визначеними цивільним законодавством, у тому числі шляхом видачі ваучера. Загальні положення про договір на надання послуг застосовуються до договору на екскурсійне обслуговування, якщо інше не передбачено законом та не


~ 223 ~

суперечить суті зобов'язання. Особа, яка надає екскурсійні послуги, зобов'язана до укладення договору на екскурсійне обслуговування надати екскурсанту необхідну і достовірну інформацію щодо екскурсійного обслуговування, його видів і особливостей, кваліфікації екскурсовода, про порядок і строки оплати екскурсійних послуг, а також надати екскурсанту на його прохання іншу інформацію з питань екскурсійного обслуговування.» [2].

Отже, можна сказати, що даний договір є двостороннім, оскільки правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Сторонами договору є, з одного боку, суб'єкт туристичної діяльності, а з другого, — екскурсант (учасник відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності). Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами у формі, встановленій законом.

Виходячи з чинної редакції закону, екскурсовод може діяти як у межах договору на туристичне обслуговування, так і в межах окремого договору на екскурсійне обслуговування.

Порядок припинення договору на екскурсійне обслуговування визначається відповідно до цивільного законодавства та законодавства з питань захисту прав споживачів. Також договір може бути припиненим. Під припиненням договору слід розуміти припинення існування прав та обов'язків сторін договору. Договір може бути припинено не лише при досягненні його мети, тобто коли зобов'язання сторонами виконані належним чином, а й тоді, коли ця мета не досягнута [2].

Для будь – якого виду туризму важливе значення має транспортна інфраструктура, і для up – туризму також.

Виходячи з того, що up – туризм більше за все популярний в країнах Близького Сходу та Азії, тому найважливішим видом транспорту для туристів з України є авіатранспорт.

Отже, для надання туристичних послуг потрібно керуватись наказом Державіаслужби «Про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України» від 30.12. 2004

«Авіаперевізники, які виконують регулярні рейси в Україну або з України, повинні незалежно від країни реєстрації здійснювати продаж авіаційних перевезень на території України через агентства, які мають сертифікат, оформлений згідно з цим Положенням»

«Іноземні авіаперевізники, які виконують регулярні рейси в Україну або з України, мають право здійснювати продаж авіаційних перевезень через свої представництва лише в пунктах призначення, якщо інше не передбачено двосторонньою міжурядовою угодою про повітряне сполучення або іншою письмовою домовленістю на рівні авіаційних властей».

Важливим фактом є те, що сертифікат агентствам видається на два роки, тому здійснювати продаж авіаквитків коли термін сертифікату закінчився не можна [3].

Отже, для правового регулювання up – туризму потрібно використовувати такі законами та наказами, як: Закон України « Про страхування», Закон України « Про


~ 224 ~

туризм» в якому надані загальні положення про договір на екскурсійне обслуговування, та наказ Державіаслужби «Про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуги з продажу авіаційних перевезень на території України». Дані закони є найголовнішими для регулювання up – туризму.

Список використаних джерел: 1. Закон України «Про страхування», 2. Закон України « Про туризм», 3. Наказ

Державіаслужби «Про сертифікацію суб'єктів, що надають агентські послуг з продажу авіаційних перевезень на території України».

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПІДВОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ Н.Ю. Озерова, Яковчук О.В.



На початку 21 століття на ряду з класичними статтями доходу України, такі як аграрний сектор, промисловість та інше, отримали розвиток нові галузі, які дозволяють досить непогано поповнювати бюджет своєї країни, одним з таких є туристичний бізнес. Сфера туристичних послуг представлена досить різноманітно, поряд з класичними видами туристичної діяльності, з'являються нові види туризму. Одним з таких видів туризму є підводний.

Як і всі види будь-якої діяльності, туризм потребує правового захисту. Більшість законів, правових і нормативних актів, прийнятих у нас в країні стосуються найпопулярніших видів туризму. Підводний туризм в Україні, через її географічного положення, менш затребуваний, тому в своїй діяльності він користується правовими документами, які регламентуються законодавством України, в їх число входить: Водний кодекс, спеціальні закони та підзаконні акти, які регулюють відносини водокористування, порядок надання відповідних дозволів органами місцевого самоврядування, природоохоронні документи, документи про страхування, кваліфікації працівників (дайверів), так само супровідні договори, а саме на оренду обладнання, про надання послуг в області даного виду туризму, договір про перевезення пасажирів.

Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприяє формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Стаття 51 Водного Кодексу України встановлює, що «водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну


~ 225 ~

політику у сфері водного господарства.» [1]. Перед тим, як проводити занурення, необхідно взяти дозвіл на право

використання водних ресурсів з екскурсійними та іншими цілями, в тих організаціях, будь то приватна організація або органи місцевого самоуправління, які маю право власності на даний вид водних ресурсів.

Закон України «Про страхування» надає визначення страхування. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів [2].

Оскільки підводний туризм є одним з найнебезпечніших видів туризму, то всі туристи підлягають обов'язковому повному страхуванню (життя, здоров'я). Для страхування найкраще залучати спеціалізовані страхові організації, які мають чималий досвід в даній сфері діяльності і добре себе зарекомендували на ринку страхових послуг. При цьому необхідно користуватися Законом України «Про страхування».

Закон України «Про ратифікацію Конвенції про охорону підводної культурної спадщини». Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію про охорону підводної культурної спадщини, укладену та підписану від імені України 6 листопада 2001 року у м. Парижі [3].

Відповідно до Конвенції «Підводна культурна спадщина» означає всі сліди людського існування, які мають культурний, історичний або археологічний характер і частково або цілком, періодично або постійно знаходяться під водою протягом не менше 100 років, як-от:

- об'єкти, споруди, будинки, артефакти й людські останки разом з їхнім археологічним і природним оточенням;

- судна, літальні апарати, інші транспортні засоби чи будь-які їхні частини, їхній вантаж або інший вміст, разом із їхнім археологічним і природним оточенням; та

- предмети доісторичного характеру. Даний закон повністю присвячений збереженню підводної культурної

спадщини і стосується в основному тих місць, які вказані на карті України і відвідування цих місць вимагає оформлення додаткових документів для проведення екскурсійних заходів.

Документи, які підтверджують кваліфікацію дайвера. При організації туру необхідно враховувати кваліфікацію дайверів, оскільки

вони є інструкторами в група туристів. Для цього їм необхідно мати відповідні документи і практичний досвід в зануреннях, а так само досвід роботи з менш кваліфікованими дайверами. Оскільки даний вид туризму відноситься до екстремальних і несе в собі певний ступінь ризику, пов'язаний зі здоров'ям туристів, обов'язковою умовою, для дайверів є вміння надавати першу долікарську допомогу


~ 226 ~

постраждалим, при нещасних випадках, а так само вміння поводитися в екстремальних ситуаціях. Для систематизації кваліфікаційного рівня дайверів і рівня їх навчання були створені кілька систем міжнародної кваліфікації дайверів, які існують для того, щоб дозволити дайверам, навченим відповідно до стандартів систем, підтвердити свою кваліфікацію в різних країнах усього світу, які входять до складу даних систем. Найвідомішими системами, які користуються популярність у дайверів усього світу є: CMAS, PADI, NAUI.

Договір оренди та технічного обладнання для занять підводним туризмом. Туристичної організації необхідно знайти підприємство, яке зможе дати в

оренду обладнання на час туру. І надавати послуги з його перевірки і зарядці. Договір на перевезення туристів на судні. Туристична організація укладає контракт плавучого судна або укладається

договір на перевезення певної кількості туристів з одного пункту в інший. Україна відноситься до країн, де галузь підводного туризму відноситься до не

зовсім розвиненої. В даний час йому приділяється дуже мало уваги, хоча в більшості країн світу, він є невід'ємною складовою національної економіки, що приносить прибуток. У великих містах України існують центри, які займаються підготовкою дайверів різного рівня, від аматорського до професійного. Однак норм і правил, що регулюють відносини організації дайверів в законодавчому порядку по відношенню до держави не існує. Серед законодавчих актів в Україні існують норми і правила поведінки на воді, при експлуатації плавучих транспортних засобів, але все це стосується лише тих, хто знаходиться на поверхні водойм і т.п. Але оскільки на території України, через свою специфічність і дорожнечу, підводний туризм практично не розвинений, відсутні основоположні документи, що регулюють місце підводного туризму в загальному списку туристичних видів. З цього організації, що займаються дайвінгом, в основному користуються нормами і правилами зарубіжних асоціацій дайвінгу.

Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок, що підводний туризм потребує серйознішої законодавчої бази в Україні. З метою популяризації даного виду туризму, необхідно розробити основні норми і правила в цій сфері і на їх основі створити єдиний центральний орган з периферійними організаціями в різних частинах країни.

Список використаних джерел: 1. Водний кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від

06.06.1995 № 213/95-ВР 2. Закон України \ "Про страхування \" / / Урядовий кур'єр - тисяча дев'ятсот дев'яносто шість -18 квітня зі змінами, внесеними згідно із Законами: № 306/97-ВР від 40697, № 589/97-ВР від 211097; № 684/97 3. Закон України Про ратіфікацію Конвенції про охорону підводної культурної спадщини ЗС України Закон від 20.09.2006 № 164-В діє з 23.10.2006


~ 227 ~

РОЛЬ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ТУРИСТА У ПОДІЄВОМУ ТУРИЗМУ Шайхлісламов З. Р., Фаворов Є.І.


Право на безпеку туриста закріплено в Загальній декларації прав людини.

Безпека й захист туристів, повага їхнього достоїнства — неодмінна умова розвитку туризму.

Згідно Закону України «Про туризм» безпека туристів на території У країни гарантується державою. Суб'єкти туристичної діяльності, незалежно від форм власності, розробляють конкретні заходи щодо забезпечення безпеки туристів, які беруть участь у туристичних подорожах, походах і змаганнях, для попередження травматизму й нещасних випадків, а також відповідають за їхнє виконання.

Поділ туризму на активний і пасивний вкладається у визначення видів пере-сування та інтенсивності діяльності людини в процесі туризму.

Активний туризм включає види відпочинку і подорожей, розваг і спорту, що вимагають значної фізичної напруги і доступні далеко не всім категоріям туристів (ще більш виділяється в цьому сенсі так званий екстремальний туризм). До активних зараховують різні пригодницькі тури, відвідини екзотичних місць, тури на місця катастроф, сафарі, занурення в екстремальні ситуації.

Пасивні види туризму орієнтовані на спокійнішу і менш напружену, в сенсі фізичних навантажень, програму туристичної подорожі. Це — відпочинок на морському, гірському, водолікувальному курорті, оздоровчі тури, тури на лікування тощо.

Подієвий туризм — це поїздки для тих, хто хоче стати живим свідком най-більших подій у світі спорту, культури, мистецтва і розваги. Такі поїздки залишаються в пам'яті як одні з найяскравіших моментів у житті.

Туристи їдуть на фестиваль цирків до Франції, на пивний фестиваль до Баварії, на свято кольорів до Голландії, на Олімпійські Ігри та інші спортивні видовища.

Туристи — з якою б метою вони не приїжджали (пізнавальною, бізнес, транзит) — хочуть розважатися. Вони жадають яскравих вражень, цікавого проведення часу, нових зустрічей і знайомств. Музичні та пивні фестивалі стають дедалі більш популярними.

Фестиваль представляє культурну програму: концерти, дитячі свята, спортивні змагання, святкові гуляння. В дні роботи фестивалю організовується святкова торгівля. Наприклад, пивний фестиваль «Октоберфест» проходить з року в рік з 1887 р. у серці Баварії — Мюнхені.

До спортивного туризму відносять поїздки з метою активної участі в спортивних заходах (туристи є учасниками), а також поїздки, які носять пасивний характер участі в спортивних змаганнях (туристи є глядачами).

До масових заходів належать: культурно-видовищні, спортивно-масові, ре-лігійні, рекламні та інші масові заходи, що проводяться в стаціонарних або


~ 228 ~

тимчасових спортивних і культурно-видовищних спорудах, а також у парках, садах, скверах, на бульварах, вулицях, площах і водоймищах. Під час проведення масових заходів їх організатори повинні забезпечувати громадську безпеку та безпеку учасників цих заходів.

Про проведення масового заходу його організатор зобов'язаний повідомити адміністрацію відповідного району, органи МВС і відповідні територіальні органи внутрішніх справ не пізніше ніж за місяць до дати проведення наміченого масового заходу і надати інформацію про його назву, програму із зазначенням місця, часу, умов організаційного, фінансового та іншого забезпечення проведення, передбачуваної кількості учасників, своєї адреси, номерів контактних телефонів і П.І.Б. відповідального.

На проведення масового заходу організатори зобов'язані отримати згоду відповідної районної чи міської адміністрації. Організатори масового заходу розміщують рекламу та інші оголошення про дату, час і місце його проведення в засобах масової інформації тільки після отримання такої згоди. Координація і контроль за торговим обслуговуванням відвідувачів, глядачів і інших учасників масового заходу покладаються на комітет з торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування адміністрації міста і голів адміністрацій районів. Повідомлення про заходи направляються головам адміністрацій районів. У повідомленні вказуються: мета, форма, місце проведення масової акції або маршрути руху, час початку і закінчення акції, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена, по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання, дата подачі повідомлення, номер контактного телефону. Вказуються особи, відповідальні за ділянки забезпечення.

Адміністрація відповідного району має право за узгодженням з уповнова-женими (організаторами) змінити час, місце (маршрут) і порядок проведення масової акції з метою забезпечення громадського порядку, нормальної роботи транспорту, державних і громадських органів, підприємств, установ і організацій.

Таким чином, тільки комплексний підхід до вирішення проблем безпеки туристів у подієвому туризму, належна увага до цієї проблеми з боку держави й туристичних установ дозволить досягти успіхів у її вирішенні. Список використаних джерел: 1. Про внесення змін до Закону України «Про туризм»: Закон України від 18 листопада 2003 р. № 1282-IV. 2. Биржаков М.Б., Казаков Н.П. Безопасность в туризме. – СПб: «Издательский дом Герда», 2005. – 208 с. 3. Козинець В.М. Безпека життєдіяльності у сфері туризму. – К.:Кондор. 2006. – 576 с. 4. Маринин М.М. Туристские формальности и безопасность в туризме. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 144 с. 5. Сокол Т.Г. Основи туристичної діяльності. Підручник. – К.: Грамота,2006. – 264 с.


~ 229 ~

СЕКЦІЯ 5

СУЧАСНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ


~ 230 ~

МІСЦЕВА КУХНЯ ЯК ТУРИСТСЬКИЙ РЕСУРС ТЕРИТОРІЙ К. В. Свідло



Найважливішою сьогоденною проблемою туристичної галузі України є створення та реалізація стратегії конкурентних переваг [1]. Пошук нових шляхів організації харчування базується на дослідженні гастрономічної складової туристичного продукту, на основних принципах брендингу території, що формують туристський імідж місцевості, на процесі створення враження про товар у свідомості споживачів. Місцеву кухню можна розглядати як туристський ресурс територій, що дозволяє створити нові туристичні продукти, відкрити нові грані туристської дестинації. Вона може бути використана для розуміння соціального та економічного стилю життя дестинації. Зв'язок гастрономії та туризму сприяє збільшенню припливу туристів, сприяє подовженню перебування туристів, збільшує прибуток від туризму [2-3].

Мода на гастрономічні тури активно розвивається в останні роки. Найбільшими любителями цієї розваги зарекомендували себе німці, англійці, американці і японці. гастрономічний туризм є синтезом екології, культури і виробництва. В Україні такий вид туризму поки тільки зароджується, і подібних турів в чистому вигляді ще немає, тому елементи гастрономічних турів включають в основні програми. В Україні поки ще немає продуманих гастрономічних маршрутів, число туристів, готових платити гроші за подібну подорож, дуже мало. Проте і у нас все більше людей усвідомлюють перспективність цього напрямку туристичного бізнесу.

Однак гастрономічний тур як послуга - це щось більше, ніж просто подорож, оскільки він є добре продуманим комплексом заходів для дегустації традиційних в певній місцевості страв, а також окремих інгредієнтів, які не зустрічаються більше ніде в світі, які мають особливий смак [4].

Оскільки кулінарна спадщина є частиною туристського досвіду й сприяє перетворенню протистояння культур у їх діалог, можливо стверджувати, що гастрономічний туризм є важливим чинником позитивної глобалізації сучасного соціуму. Аспект харчування в туризмі має виражений етногеографічний підхід, бо знайомить з явищами побутової культури, яка розвивається за певних географічних умов [6].

Тому одним з напрямків нової стратегії може стати розвиток гастрономічного туризму на Слобожанщині, яка багата своїми національними кулінарними традиціями. Гастрономічний туризм дозволяє продемонструвати все багатство народних традицій, разом із місцевою кухнею туристи знайомляться із звичаями та традиційними способами виробництва, елементами фольклору. Також гастрономічний туризм дозволяє активно залучати гостей до майстер-класів від


~ 231 ~

кращих рестораторів та народних кухарів, пропонувати курси національної кухні тощо [7].

На Харківщині, яка є індустріально розвиненим регіоном України, знаходиться достатня кількість готельєрів, рестораторів та інших фахівців туристичної галузі, що розуміють потенціал цієї ринкової ніші та зацікавлені у просуванні Харківського регіону на новий ринок туристичних послуг.

По-перше, для гастрономічного туризму не існує сезонності. Гастрономічні фестивалі проводяться круглий рік, а для VIP-туристів можливо розроблення спеціальних індивідуальних турів з врахуванням культурного й гастрономічного чинників. Такі тури, за даними Міжнародної Асоціації кулінарного туризму [8], користуються великою популярністю у туристів з розвинених європейських країн.

По-друге, поняття «слобідська кухня» є дуже широким, бо традиційними кухнями на Харківщині є українська і російська, татарська і єврейська, грузинська і вірменська кухні. Кожна з них може стати гастрономічним відкриттям та туристичним перлом.

По-третє, відвідання кращих ресторанів Харківщини, що представляють кухні країн світу, є професійно цікавим явищем для рестораторів і готельєрів України. Можливо також запропонувати підготовку офіціантів - «кулінарних екскурсоводів», які б не тільки змогли б запропонувати гостям закладу страви місцевої кухні, а й докладно представили б страви «слобідської кухні». Це активізувало би зусилля професіоналів у справі підвищення рівна культури харчування, якості та рівня вітчизняного сервісу, розповсюдженню новітніх тенденцій ресторанного сервісу.

Четверте, гастрономічний туризм дозволяє вплинути на розвиток виробництва екологічно чистих продуктів харчування місцевими виробниками. Екскурсійні тури на такі виробництва з наступними ярмарками-розпродажами виробленої продукції популярні та затребувані серед іноземних туристів. Вже сьогодні Харків пропонує відвідування міні-пивоварні ресторану «Старе місто» з дегустацією «живого» пива, чайної церемонії після відвідування фабрики «Мівіна», де обробляють чайну сировину та розфасовують її у пакетики тощо.

П'яте, можливо організувати гастрономічні тури для фахівців-рестораторів інших країн з вивчення національної кухні та кухонь слобідського краю від кращих майстрів-кухарів, запропонувати візити для вивчення приготування національних страв, інше.

Найчастіше гастрономічні тури – це короткострокові поїздки на вихідні для тих, хто бажає скласти базові враження про нову кухню або прийняти участь у гастрономічних фестивалях. Однак, безумовно, можлива організація триваліших турів, якщо мова йде про проходження професійного навчання й більш глибокого знайомства з регіональною кухнею.

Одним з кроків активізації розвитку гастрономічного туризму на Харківщині може стати створення спеціалізованих туристичних фірм, які б пропонували тури, де вдало поєднані торговельні й технологічні виробництва із залученням туристів під знаком смачної регіональної кухні, екологічно чистих продуктів тощо. Іншим кроком


~ 232 ~

для стимулювання розвитку гастрономічного туризму на Харківщині може стати поширення знань про кулінарні шедеври Слобожанщини. Наприклад, випуск збірнику рецептур страв слобожанської кухні, укладений фахівцями кафедри харчових технологій та готельно-ресторанного бізнесу ХТЕІ КНТЕУ.

Таким чином, необхідно зазначити, що Харківщина найкращим чином відповідає очікуванням цільової аудиторії гастрономічних турів. Основними факторами, що можуть вплинути на привабливість слобідського регіону, є високий рівень автентичності, різноманітність та змістовна наповненість, оригінальність місцевої кухні і регіональних харчових продуктів порівняно з кухнями інших регіонів, їх варіативність і дотримання традиційних рецептів, сформованість туристичної пропозиції та її популяризації.

Список використаних джерел: 1. Туристичний бізнес: світові тенденції та національні пріоритети: Матеріали VІ

міжнародної науково-практичної конференції, 9 листопада 2012 року. – Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2012. – 265с.

2. Каурова А.Д. Организация сферы туризма: Учебное пособие. – СПб.: «Издательский дом Герда», 2004. – 320 с.

3. Дурович А.П., Копанев А.С. Маркетинг в туризме: Учебное пособие /Под общ. ред. З.М. Горбылевой.- М.: Весна, 2008.- 320с.

4. Квартальнов В.А. Теория и практика туризма: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 672 с.

5. Новиков В.С. Инновации в туризме. М., ИЦ «Академия», 2007, 208 с. 6. DeSoucey M. Gastronationalizationizm: Food Tradition and Autenticity politics in European

Union // American Sociology Review. – 2013. – Vol. 75, #3. - P. 432-455. 7. Свиридова Н.Д. Розвиток кулінарного туризму в регіоні як об’єкт державного

управління/ Н.Д. Свиридова // Актуальні проблеми економіки. – 2009. -№2(44). – С.18-21. 8. Кулінарний туризм стає популярним у світі [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http: //www.tourism-review.ru/ culinary-tourism-growing-rapidly-around-the-world-new3184.

НАПРЯМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЇ ГОТЕЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ О. А. Кузьменко

[email protected] Національний транспортний університет, м. Київ

Завдяки стрімкому розвитку сучасних технологій в готельному господарстві

виникають можливості для появи нових секторів та видів послуг. Нові види послуг, сервісні технології, сучасні форми організації обслуговування є цінним інструментарієм, який може забезпечити підвищення рівня якості наданих послуг підприємствами готельного господарства. Готельне господарство має всі можливості стати одним з вагомих джерел надходження прибутків до державного бюджету, засобом забезпечення нових робочих місць, пожвавлення соціально-економічного розвитку країни та окремих її регіонів.


~ 233 ~

Основними проблемами, котрі сповільнюють розвиток готельного господарства є: недостатність готельних підприємств в окремих регіонах країни, їх недосконала структура, низький рівень популяризації країни як місця туристичної дестинації, обмеженість спектру послуг та переважно низький рівень їх якості. Крім того, нестабільна загальноекономічна та соціально-політична ситуація зменшують потоки інвестиційного капіталу, що стримує стрімкий розвиток готельного господарства.

Сучасна ситуація на ринку готельних послуг характеризується зростаючим попитом на якісні послуги і вимушеним пошуком їх задоволення за кордоном.

Покращення будь-якої складової якості послуг готелю дає суттєвий ефект підвищення рівня задоволеності клієнта від наданих послуг. Проте покращення такого елементу, як технічна якість, потребує значних затрат коштів. Така складова, як громадська якість, вимагає великих інвестицій (наприклад, створення певного іміджу готелю за рахунок маркетингових заходів) і досить тривалого проміжку часу для формування в очах споживачів іміджу високоякісного закладу розміщення. В той час такі складові, як функціональна якість та якість, котра формується на основі властивостей та характерних особливостей послуг, є найбільш доступним, який не потребує значних капітальних вкладень, ресурсом підвищення рівня якості послуг для вітчизняних підприємств готельного господарства.

Сучасним аспектом оптимізації внутрішніх процесів управління готелями є системи автоматизації керування готелями. Системи автоматизованого керування спрощують та значно покращують організацію виробничого процесу. Оскільки всі системи керування готелем більш-менш успішно вирішують основні виробничі завдання, пов'язані із бронюванням і обслуговуванням гостей, то основною проблемою залишається вибір прийнятного за ціною продукту.

Враховуючи рівень розвитку індустрії гостинності, можна стверджувати, що до систем керування підприємці звертаються за додатковими можливостями для одержання конкурентної переваги. Взагалі-то існують три основні критерії оцінки доцільності інвестування у готельну індустрію: досягнення конкурентної переваги; підвищення продуктивності роботи; оптимальне використання наявних ресурсів.

Сьогодні в практиці вітчизняного сервісу очевидні позитивні зрушення у наступних напрямах: виробники послуг усвідомлюють значення споживачів у розвитку бізнесу й конкуренції; за споживача йде боротьба; трансформується організаційно-технологічний процес обслуговування з використанням комп’ютерної техніки тощо; більше уваги приділяється естетичним сторонам обслуговування.

В умовах ринкових відносин важливим фактором успішного бізнесу підприємств сфери гостинності є підвищення конкурентоспроможності закладу та елементів доведення послуг до споживачів. Процеси глобалізації та диференціації споживчого попиту сприяють зростанню ролі дистрибуції в аспекті


~ 234 ~

підвищення якості послуг. Активний розвиток IT-технологій, інтеграція в різні галузі, ефективне використання в менеджменті численних профілів і напрямів бізнес-діяльності не обійшло стороною і сферу гостинності. Висока конкуренція серед учасників ринку активізує їх на пошук максимально ефективних методів. Необхідність інновацій у системі дистрибуції підприємств сфери гостинності сьогодні обумовлена змінами ринку, якім сприяє поява нових можливостей із задоволення потреб споживачів послуг готельного господарства [1].

Основними цілями інновацій у системі дистрибуції є: більш повне задоволення потреб споживачів; утримання або збільшення частки ринку; проникнення на нові ринки збуту з метою підвищення обсягів продажів; освоєння нових каналів збуту; підвищення можливості враховувати запити клієнтів; розвиток і зміцнення зв'язків зі споживачами. Інновації в системі дистрибуції сприяють, крім підвищення конкурентоспроможності, поліпшенню іміджу та підвищенню авторитетності підприємства сфери гостинності в певному сегменті ринку, збільшенню прибутковості надаваних послуг і, одночасно, доступності для споживачів за часом, місцем надання, вартості та ціною [2].

За умов ринкових відносин, для забезпечення конкурентоспроможності, винятково важливе значення має перебудова технічної і технологічної бази управління. Але важливо не переоцінити роль інформаційно-управлінської техніки, вона виконує здебільшого забезпечуючі функції, головні напрямки робіт здійснюються у сфері організаційної, соціальної, кадрової перебудови управлінської діяльності.

Система оптимізації управління готелем створює низку переваг над конкурентами, зокрема: проведення маркетингових досліджень, аналіз сегментів ринку, просування бренду готелю, використання даних про переваги постійних гостей, унікальний персоніфікований сервіс, проведення бізнес-аналізу, оптимізація асортименту послуг та використання ресурсів готелю, економія витрат на обробку даних, скорочення затрат часу на всіх етапах обслуговування гостей, створення інтегрованої готельної інформаційної мережі, підвищення правильності прийняття управлінських рішень, налагодження процесів розрахунку і виплати комісійних винагород, що значно полегшує роботу з міжнародними туристичними фірмами та збільшує обсяги бронювання номерів готелю.

Використання сучасних технологій дозволяє підвищити обсяги продажів, прихильність гостей і ефективність роботи персоналу. Завдяки автоматизації основних процесів, готель перетворюється в кероване підприємство, здатне гнучко реагувати на зміни ринкової ситуації, що виправдовує необхідні інвестиції у технології, котрі повністю окупаються.

Для оптимізації роботи підприємств сфери гостинності доцільно: комплексно оцінити перспективи розвитку сегменту, на який працює заклад, визначити цілі стратегічного розвитку, удосконалювати роботу персоналу, підвищуючи мотивацію його діяльності, знаходити адекватні комбінації на дії конкурентів.


~ 235 ~

Список використаних джерел: 1. Полстяна Н. В. Деякі аспекти системи дистрибуції в індустрії гостинності / Н. В. Полстяна // Економіка. Управління. Інновації. - 2016. - Випуск № 1 (16). Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2016_1_20. 2. Бабурин В. А. Инновационный маркетинг и рекламная деятельность в сфере сервиса // Технико-технологические проблемы сервиса. – 2011. – № 17. – С. 93-102. 3.

ФОРМИ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ Н.А. Сіпайло

[email protected] Національний університет водного господарства та природокористування,

м. Рівне Активізація підприємництва в сфері готельного бізнесу в Україні та

перетворення його у вагомий економічний чинник може бути досягнуто за рахунок тісної співпраці громадських організацій, суб’єктів підприємництва, органів державної влади та місцевого самоврядування. З цією метою в державі необхідно створити сприятливе, прозоре та зрозуміле для суб’єктів господарювання нормативно-правове поле, а також механізми контролю за виконанням чинних законів, які регулюють підприємницьку діяльність.

Останнім часом серед науковців та практиків усе більше зростає інтерес до існуючих проблем лібералізації діяльності готельних підприємств, про що свідчить поява чисельних публікацій.

Так Мельник О. П., досліджуючи проблеми лібералізації управління готельним господарством України, визначив роль галузі в системі розширеного відтворення та його значення для економіки України [6].

Бойко М. Г. сформував процеси стратегічного розвитку підприємств готельного господарства з точки зору лібералізації форм власності та організаційно-правових форм господарювання в цій сфері [2].

Андренко І. Б. удосконалив методичні засади сегментування ринку споживачів готельних підприємств як однієї з сучасних ринкових стратегій, обґрунтував необхідність прогнозування попиту для даних підприємств з урахуванням сезонних коливань [1].

Зміст поняття «готельний бізнес» постійно змінюється з плином часу. Віднедавна дане поняття було пов’язано з підприємницькою діяльністю, яка передбачала надання платних послуг для осіб з розміщенням їх в готелях [9, С.14]. Надалі асортимент послуг готельних підприємств розширювався, і почав включати не тільки послуги з проживання, а й харчування та інші додаткові послуги. Крім того, разом з підприємствами готельного бізнесу працюють інші, які надають послуги з тимчасового проживання, але вони для них не є основними. До таких підприємств належать санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, тощо [9, С. 14].

http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2016_1_20


~ 236 ~

З метою визначення наявних проблем у готельному бізнесі та напрямів лібералізації в цій сфері ми провели опитування 50 респондентів представників підприємств готельного господарства Рівненської області. Питання, задані респондентам, стосувалися умов ведення бізнесу у сфері готельного господарства та впливу держави, або органів місцевого самоврядування. Результати опитування засвідчили, що 55 % опитаних реєстрували свій бізнес більше 22 днів (рис. 1). Причому 68% респондентів мали значні труднощі в отриманні патенту або дозволу на діяльність.

Рис. 1. Розподіл відповідей респондентів на запитання: «Яка середня тривалість

реєстрації суб’єкта господарювання в сфері готельного бізнесу?»

Рис. 2. Розподіл відповідей респондентів на запитання: «Чи важко було

отримати патент або дозвіл?» На запитання «Чи рівні можливості в отриманні державного фінансування у

представників малого та великого бізнесу готельного господарства?» 90 % опитаних вважають, що малі підприємства готельного господарства мають неоднакові можливості у залученні державного фінансування порівняно з великим бізнесом.

Респонденти вважають, що з метою лібералізації підприємництва в Україні необхідно стимулювати залучення інвестицій в проекти готельного бізнесу (65%

55%

45%

від 20 днів від 10 до 20 днів

68%

20%

12%

"було важко" "дуже важко" "неважко"


~ 237 ~

респондентів), надавати пільгові кредити суб’єктам підприємництва (20 % респондентів), використання інших можливостей державної підтримки розвитку готельного бізнесу в Україні (10 % респондентів).

За результатами опитування, можна зробити висновок, що необхідно сформувати таку державну регулятивну та фінансово-кредитну політику України, яка б забезпечувала сприятливі умови для розвитку суб’єктів підприємництва готельного господарства малого і середнього бізнесу (рис. 3).

Рис. 3. Форми лібералізації суб’єктів господарювання готельного господарства

України [узагальнено автором на основі дослідження] Вітчизняний готельний бізнес значно відстає від європейського стандарту. І не

лише за показником якості самих послуг, але й за його внеском у розвиток економіки, за наявністю економічно доцільних створюваних робочих місць і соціальних гарантій тощо. Враховуючи, що розвиток готельного підприємництва є одним з найважливіших чинників не лише становлення, але й розвитку туристичної галузі, особливо в умовах економічної і політичної нестабільності, що на сьогодні є характерним для нашої держави, постає нагальна необхідність максимального сприяння і створення умов з боку владних структур задля успішного розвитку і лібералізації підприємницької діяльності в готельному бізнесі, що сприятиме розв’язанню соціальних проблем та економічному зростанню України.

Список використаних джерел: 1. Андренко І. Б. Організаційно-економічні аспекти розвитку готельного господарства

регіону : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.10.01 / Андренко Ірина Борисівна ; Харк. держ. акад. міськ. госп-ва. – Харків, 2003. – 20 с. 2. Бойко М. Г. Формування стратегії розвитку підприємств готельного господарства [Рукопис] : дис. … канд. екон. наук : 08.06.01 / Бойко Маргарита Григорівна ; Київський національний торговельно-економічний університет. – Київ, 2003. – 187 с. 3. 6. Мельник О. П. Удосконалення управління готельним господарством [Рукопис] : дис. … канд. екон. наук : 08.06.02 / Мельник Олександр Павлович ; Київський державний торговельно-економічний університет. – Київ, 1999. – 213 с. 4. 9. Нечаюк Л. І. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент : навч. посібник / Л. І. Нечаюк, Н. О. Нечаюк. – Київ : Центр навчальної літератури, 2006. – 348 c.

Форми лібералізації діяльності субєктів господарювання готельного

бізнесу

Стимулювання готельного

підприємництва шляхом зниження

регулятивного тиску з боку

державних органів

Часткова компенсація

вісоткових ставок за кредитами за

рахунок державних коштів

Часткова компенсація лізингових, факторингових

та інших платежів за рахунок державних коштів

з метою стимулювання оновлення матеріально-

технічної бази

Надання державних гарантій за

кредитами субєктам малого і середнього

підприємництва в сфері готельного

бізнесу


~ 238 ~

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА М.Д. Євдокимова, К.В. Куниця


Київського національного торгівельно-економічного університету, м. Харків

В сучасних умовах ринку рівень розвитку готельного господарства має важливу роль для кожної держави. Брак готелів ускладнює всі процеси місцевої економіки та сучасного життя, натомість розвиток готельного господарства веде і до розвитку суміжних видів підприємницької діяльності (торгівлі, виробництва тощо) і сприяє пожвавленню усіх суспільно-економічних контактів, посилює економічний потенціал регіонів [1].

Кожен об'єкт готельного ринку прагне збільшити обсяги реалізації своїх послуг, і зустрічається з перешкодою – наявністю жорсткої конкуренції на ринку, яка, як відомо, є основним механізмом ринку.

На конкурентоспроможність готелю впливає безліч факторів, проте сьогодні істотними є наявність інновацій. Сфера інновацій охоплює не тільки практичне використання науково-технічних розробок та винаходів, але й включає зміни в продукті, процесах, маркетингу, організації. Інновація виступає в якості фактора зміни, як результат діяльності, втілений в новий або вдосконалений продукт, технологічні процеси, нові послуги та нові підходи до задоволення соціальних потреб [2].

На данному етапі в Україні функціонує 4341 засіб розміщення [3]. Зважаючи на таку кількість та динаміку розвитку підприємств на ринку готельних послуг є значна конкуренція. За таких умов готелі змушені шукати нові шляхи підвищення привабливості та доступності своїх послуг. Інновації виступають в якості стимулу для подальшого розвитку готельного бізнесу, дають змогу підприємствам не тільки займати лідируючі положення у своїх ринкових сегментах, але й відповідати світовим стандартам готельного обслуговування.

В готельному господарстві є такі основні тенденції інноваційної діяльності – утворення міжнародних готельних ланцюгів; поглиблення спеціалізації готельних закладів; розвиток мережі малих підприємств; введення комп’ютерних технологій [2]. З іншого боку, інновації в готелі можна поділити за сферами впроваждення: організаційні, продуктові, ресурсні та маркетингові.

Одним з сучасних видів продуктовії інновації – є вузька спеціалізація закладу. Розповсюждуються такі заклади, як еко-готелі, ботелі тощо. Проте така спеціалізація має бути обґрунтована маркетинговим дослідженням з урахуванням не тільки особливостей данного регіону та конкурентів, а й тенденцій специфікації закладів.

Отже, після виріщення сфери розвитку інноваційної діяльності готельного підприємста, для максимізації ефекту треба визначити інноваційну стратегію, що повинна бути сумісною з стратегією підприємства в цілому.

В економічних джерелах науково-технічної інформації виділяють шість типів


~ 239 ~

інноваційних стратегій підприємства: наступальна, захисна, імітаційна, залежна, традиційна, стратегія «ніші» [4, 5].

Актуальність впровадження іноваційних заходів на підприємствах готельного господарства є очевидною. По-перше, це спріяє налагодженню процесів обслуговування, прискоренню організаційних та технічних процесів. По-друге, виділяє певний заклад від іншого для більшої впізнаваності споживачем. По-третє, підіймає заклад на новий рівень. По-четверте, що є головним, збільшує дохід підприємства, за рахунок завантаженості матеріальної бази. Впровадження інноваційних рішень є необхідною умовою конкурентоспроможності закладу. Нові методи управління, сучасні технології, кваліфіковані фахівці і високий рівень сервісу здатні постійно генерувати прибуток.

Список використаних джерел: 1. Чорненька Н. В. Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник / Н. В. Чорненька

– К.: Атіка, 2006.- 264 с. 2. Новиков В.С. Инновации в туризме / В.С. Новиков. – М.: ИЦ « Академия », 2007. – 208 с. 3. http://www.ukrstat.gov.ua 4. Федулова Л.І. Менеджмент організацій / Л.І. Федулова. – К.: Лібра , 2007. – 484 с. 5. Управління інноваціями в сучасній організації / під ред. В.А. Євтушевського . – К.: Ніч лава,

2006. – 359 с.

ДОСЛІДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ПОТУЖНОСТІ ЗАКЛАДІВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА ХАРКОВА ЗА 2013-2016 РОКИ

Г.Г. Анісімов, Є.В. Жуков, Д.В. Липовий [email protected]


Ресторанне господарство є невід’ємною частиною туристичної інфраструктури

будь-якої де5стинації. В умовах сучасної економіки ця галузь знаходиться в стані безперервних змін. Однак в цьому бізнесі, незважаючи на уявну нестабільність, існують свої закономірності. Недавніми дослідженнями підтверджено, що на стан мережі підприємств харчування адміністративно-територіальної одиниці безпосередньо впливає її соціально-економічне середовище. Характеристика такого середовища у м. Харків пов'язана з наступними, позитивними для галузі ресторанного господарства, обставинами:

– статус обласного центру; – розвинені товарне виробництво і сфера послуг; – науковий потенціал; – академічний і медичний в'їзний туризм; – рекреаційні зони в межах міста; – маятникова міграція з приміських територій;


~ 240 ~

– інфраструктура оптової торгівлі та первинної переробки сільськогосподарської продукції.

Одночасно з цим слід зазначити, що у зовнішній для об'єкта дослідження середовищі існують і такі чинники, які здатні чинити негативний вплив.

Виходячи з вказаних обставин ціль дослідження полягала у виявленні тенденцій розвитку мережі закладів ресторанного господарства м Харків за період 2013-2016 років.

Продукція і послуги ресторанного господарства затребувані щодня як в робочий час, так і під час дозвілля. Так, в Фінляндії щорічно обслуговується 800 мільйонів прийомів їжі, в Швеції – 1,9 мільярда [1], в Ломбардійскому регіоні (Італія) в якості інституційного харчування реалізується понад 211 млн. страв на рік [2]. На результати господарської діяльності суб'єктів ресторанного господарства впливає як стан економіки в країні господарювання, так і глобальні тенденції світової економіки. Детально ці аспекти досліджено в роботі [3] і показано, що в економічно розвинених країнах зростає зацікавленість в послугах підприємств харчування.

У роботах [4-6] досліджено стан ресторанного господарства в масштабах конкретних країн. Встановлено, що в період економічного благополуччя стабільно ростуть всі сектори цієї галузі. Під впливом економічної кризи спостерігається зменшення кількості закладів усіх типів, за винятком закладів типу «Ресторан».

У дослідженні [7] було показано, що в умовах економічної кризи 2006-2009 років розвиток мережі харчування Харкова був пов'язаний зі збільшенням частки закладів типу «Кафе» і «Бар», які пропонують споживачам надання послуг в демократичному форматі. Крім того, була виявлена тенденція до укрупнення існуючих закладів, яка проявлялася через збільшення їх середньої потужності.

Проведене дослідження стану мережі ресторанного господарства міста Харків за період 2013-2016 років виявило тенденцію до укрупнення мережі (рис. 1). Це проявляється в зростанні кількості закладів і збільшенні сумарної потужності мережі. При цьому зазначена тенденція спостерігається на фоні ослаблення обласної мережі закладів харчування. Таке явище може знайти своє пояснення в розвитку негативних процесів гуманітарного генезису, викликаних флуктуаціями соціально-економічного середовища.

Визначено, що фактична забезпеченість міста закладами харчування на 10 тис. осіб дорівнює 19 об’єктам, що в три рази перевищує цей показник для області. У той же час в країнах Європейського союзу цей показник дорівнює 32 об’єктам, що на 40 % вище. Фактична забезпеченість місцями в закладах харчування в два рази перевищує цей показник для області і на 16 % більше встановленого нормативу. Ці факти можуть вказувати як на задовільну ступінь розвитку мережі закладів харчування міста, так і на наявність конкуренції між суб'єктами господарювання.


~ 241 ~

Рис. 1 – Динаміка основних показників мережі підприємств харчування м. Харків

за 2013-2016 рр. Встановлено монотонне зменшення середньої потужності закладів харчування

за досліджений часовий проміжок, що свідчить на користь висновку про існування тенденції до розукрупнення закладів харчування.

На основі вивчення структури мережі проведено ранжування типів закладів за зростанням їх кількості в загальному обсязі мережі. Отриманий ряд має такий вид: ресторан → спецмережа → буфет → їдальня → бар → кафе. Зазначений факт дозволяє винести судження про те, що найбільш поширеними типами закладів харчування є кафе і бари з невеликими торговими залами (в середньому 37 і 21 місце відповідно), які орієнтовані на створення затишної атмосфери для проведення дозвілля.

Ранжування типів закладів за зростанням частки їх потужності призвело до наступного ряду: буфет → спецмережа → ресторан → бар → кафе → їдальня. При цьому сумарна частка потужності закладів, які здійснюють продаж їжі та напоїв споживачам, об'єднаним за професійними ознаками, становить 49,4 %. Такі факти дозволяють сформулювати твердження про те, що в даний момент мережа харчування м. Харків в рівній мірі спрямована як на надання послуг харчування в робочий час, так і на надання сервісу у позаробочий час.

Завдяки виявленим тенденціям забезпечується можливість результативних організаційних рішень при проектуванні нових і реконструкції існуючих закладів. Це


~ 242 ~

здатне створити конкурентні переваги як для закладів в рамках мережевих структур, так і для індивідуальних закладів ресторанного бізнесу.

Список використаних джерел: 1. Mikkola M. Green Connections and Emotional Wellbeing: Sustainability as a Factor of

Occupational (Dis)Satisfaction in Catering [Текст] / M. Mikkola, A. Post. // Proceedings in system dynamics and innovation in food networks. – 2012. – С. 511-529. 2. Caputo P. Food Chain Evaluator, a tool for analyzing the impacts and designing scenarios for the institutional catering in Lombardy (Italy) [Текст] / P. Caputo, M. Clementi, C. Ducoli, S. Corsi, G. Scudo // Journal of Cleaner Production, Accepted manuscript – 2016 – Т. 140. – Ч. 2. – C. 1014-1026. doi:10.1016/j.jclepro.2016.06.084. 3. Rutkowska E. Catering services in Poland and in selected countries [Текст] / Е. Rutkowska, Е. Czarniecka-Skubina // Szczecin University Scientific Journal, № 872. Service Management. – 2015. – № 15 (1). С. 13–22. doi: 10.18276/smt.2015.15-02. 4. Петрук, Ю. Актуальні завдання управління розвитком підприємств ресторанного господарства в Україні [Текст] / Ю. Петрук // Схід. – 2014. – № 4. – С. 41-47. 5. Gheribi E. Factors affecting the development of catering enterprises in Poland [Текст] / E. Gheribi // Scientific journal № 876. Economic problems of tourism. – 2015. – № 3 (31). – C. 207-220. doi:10.18276/ept.2015.3.31-11. 6. Kelly P.W. The catering industry in the Republic of Ireland [Текст] / P. W. Kelly // Int. J. Hospitality Management. – 1995. – Том 14. – № 1. – C. 25-37. 7. Анісімов, Г.Г. Аналіз розвитку загальнодоступної мережі ресторанного господарства Харкова [Текст] / Г.Г. Анісімов, Є.В. Жуков // Вісник Міжнародного слов’янського університету. Серія: Економічні науки. – 2009. – т.12. – № 2. – С. 17-22.

СТВОРЕННЯ РЕСТОРАННИХ МЕРЕЖ ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ ШВИДКОГО ХАРЧУВАННЯ

Андрацуляк А.О., Анісімов Г.Г. Харківський торговельно-економічний інститут


Перехід до ринкових відносин надав можливість виходу на український простір іноземних концернів масового харчування з новими формами обслуговування та типами підприємств. В таких умовах українське ресторанне господарство повинно оперативно перебудовувати свої позиції, шукати своє місце на ринку швидкого харчування.

Основним напрямком розвитку швидкого харчування є створення ресторанних мереж, які є новою формою бізнесу в індустрії харчування України. Це може бути єдиний бренд, під яким працюють усі заклади. В іншому разі мова йде тільки про загальну назву мережі, коли фактичне управління здійснюється на місцях. Перший випадок найбільш характерний для ресторанів швидкого харчування, в той час як другий прийнято називати «мережею віртуальною», коли під одною назвою об’єднуються різноманітні концептуальні ресторани певної кухні. Іноді в мережу входять заклади різних цінових категорій – від демократичних до елітних. Мережеві ресторани мають єдиний центр управління, централізоване постачання продуктами, сировиною і напівфабрикатами, однакове меню з відносно обмеженим асортиментом. Прийнято розрізняти регіональні, національні і міжнародні мережі. В якості міжнародної мережі ресторанів можна навести успішно працюючу в Україні та


~ 243 ~

інших країнах CНД – мережу Макдоналдс. На загальноміському рівні для Харкова можна виділити мережу ресторанів «Пузата хата», «Чудо картопля».

За оцінками спеціалістів збудувати fast - food або quic-casual простіше, ніж відкрити ресторан високої кухні або хай-класу. По – перше, капіталовкладення у швидке харчування в 3 – 4 рази нижче, ніж у традиційному ресторані. По - друге, система обслуговування має свої стандарти якості і у більшості випадків грамотно організований менеджмент компанії. По – третє, заклади швидкого харчування, як правило, будуються у центральних частинах міста або у торгівельних точках (фуд-кортах), де інтенсивність руху людей достатньо висока, що дає можливість економити на рекламі. Таким чином, ресторани швидкого харчування – традиційно мережевий формат. Причини цього лежать на поверхні: такі мережі звичайно мають відпрацьовану та перевірену часом франшизу, що звичайно спрощує процес «тиражирування» закладу. Адміністративні процеси добре піддаються стандартизації, послуга доступна масовій аудиторії, обіг одного місця за день складає понад десяти посадок, обладнання спеціалізоване, а собівартість страв в 2 – 3 рази нижча. Крім того, ринок швидкого харчування після масового закриття пиріжкових, пельменних та підприємств з продажу пончиків, виявився незаповненим.

Сьогодні цей сегмент ринку представлений багатьма торгівельними марками, такими як, «Пузата хата», «Домашня кухня», «Два гусака». «Трали-вали», «Швидко», «Смачна картопля», «Мистер Снек», «Баскин Роббинс», «Мак Смак», «Челентано», «Здоровенькі були», «Роtato House», «Печена картопля» та ін. Як правило, такі типи закладів приносять прибуток якраз завдяки інтенсивному відвідуванню, що дозволяє з часом подовжити ланцюг закладів та поетапно формувати національну мережу.

Особливості створення ресторанних мереж можна визначити так:

зважаючи на широкий перелік характеристик споживачів і комерційної спрямованості операцій на масового споживача виникає доцільність уніфікації страв та послуг;

керування мережею підприємств значною мірою спрощується в результаті стандартизації продукції, сервісу і управлінської політики;

з`являється можливість економії грошових коштів на масштабах при закупівлі продуктів;

зменшуються витрати, пов’язані з наймом і навчанням фахівців;

спрощується контроль за якістю продукції та послуг; Перебуваючи у складі ресторанної мережі, заклади швидкого харчування

прагнуть одноманітності всіх елементів (операційної діяльності), оскільки стандартизація полегшує поширення позитивного досвіду та підвищує продуктивність праці. Важливо, щоб споживачі знали, що позитивний досвід, досягнутий на одному підприємстві , буде поширений по всій мережі, незалежно від місця розташування закладів.


~ 244 ~

Проведені обстеження закладів швидкого харчування м. Харкова та опитування відвідувачів підтвердили характерні особливості сегменту швидкого харчування та дозволили уточнити деякі проектні показники їх діяльності. Перевагами більшість споживачів (72%) висловились за уніфікований обмежений асортимент відомих страв, а також проти паління (81%) і споживання алкогольних напоїв (76%), середня вартість однієї покупки складає – 18 – 27 грн., у закладах швидкого харчування. Як показали дослідження оборотність одного місця в закладах швидкого харчування коливається в межах 6 – 8 разів на день, площа торгової зали закладу в розрахунку на одне місце становить 1,3 – 1,5 кв.м, що на 20 – 30 % меньше порівняно із традиційними закладами ресторанного господарства.

Фаст – фуди, як і деякі ресторані мережі розвиваються завдяки схемі франчайзингу, який став однією з найкращих форм розвитку та поширення бізнесу. Серед основних переваг франчайзингу – є те, що потенційний франчайзі (користувач), придбає готовий стандарт бізнесу та можливість роботи під популярним торгівельним знаком франчайзера (право володаря), зменшує комерційний ризик, пов’язаний з відкриттям нової справи, і в результаті чого знижує капіталовкладення в порівнянні з відкриттям власного підприємства. Крім того, новачкам надається постійна та різнобічна підтримка зі сторони компанії, наприклад в галузі закупівлі та постачання. Банки охоче фінансують підприємства, які працюють у рамках франчайзингу, кредит і його умови значно доступніші. Також франчайзі отримує підтримку у використанні рекламних заходів в межах країни.

Існують і певні обставини стримування розвитку швидкого харчування наприклад, недосконала законодавча база, обмеженість планування, не завжди обраховується вагомий відсоток постійних виплат від об’єму продаж (після придбання самої франшизи). За умов розривання договору «філія» не має права використовувати ім’я та технології діяльності франчайзера. Крім того, схеми франчайзингу має на увазі низку обмежень : закупівля товарів у визначених постачальників, дотримання певної цінової та асортиментної політики. Крім того, залишається актуальною проблемою кадровий голод : дефіцит добре навченою персоналу. Відчувається зниження фінансово-інвестиційної привабливості ресторанних мереж, швидкого харчування, за певних умов нераціонального їх розміщення.

Ринок мереж фаст-фуда сьогодні продовжує динамічно розвиватися, причому, як у форматі ресторану, так і вуличного харчування, залишаючись при цьому лідером ринку. Вітчизняний ринок швидкого харчування потребує сучасних, ефективних технологій, відсутність яких, незважаючи на комп’ютеризацію, імпортного технологічного та торгівельного обладнання, призводить до надмірних виробничих трудовитрат, зростання собівартості і відповідно цін, що не сприяє популярності підприємств.

Основною організаційно-правовою формою підприємств швидкого харчування в Україні, у тому числі і у Харкові, виступає мале підприємство, яке у ринкових умовах недостатньо конкурентоспроможне. У зарубіжних країнах ринок швидкого


~ 245 ~

харчування відрізняється більшим рівнем концентрації, наявністю могутніх спеціалізованих концернів (таких як «Макдональдс», «Піца-Хат» та ін.). Невеликі закусочні швидкого харчування доцільно об’єднувати в спеціалізовані фірми, за принципом горизонтальної інтеграції.

Аналіз світового досвіду становлення швидкого харчування дозволяє зробити деякі принципово важливі, з точки зору, пошуку раціональних форм розвитку досліджуваної проблеми, узагальнення:

Ресторани швидкого харчування, спеціалізуються на виготовленні та реалізації одного–двох кулінарних виробів та супутніх харчових продуктів;

Вузька спеціалізація дозволяє організувати швидкий відпуск страв завдяки мінімальному асортименту продукції та заздалегідь, здійснювати її підготовку до відпуску (упаковка, розлив напоїв у спеціалізований одноразовий посуд та ін.);

Застосування одноразового посуду дає можливість прискорити відпуск їжі, відмовитись від звичайного столового посуду та приборів, отримати економію площ мийних та підсобних приміщень до 7 – 12 % від загальної площі, виключаються також витрати на бій посуду;

Скорочення асортименту спрощує заготівлю та зберігання продуктів внаслідок чого зменшується площа складських приміщень підприємств;

У ресторанах швидкого обслуговування відсутній продаж алкогольної продукції, що також зменшує потребу у складських приміщеннях;

Ресторани швидкого харчування об’єднуються в корпоративні мережеві системи, що дозволяє централізувати капітал, ефективно управляти та організовувати постачання, налагодити виробництво харчових напівфабрикатів, проводити єдину технічну і кадрову політику. Список використаних джерел: 1. «Заклади ресторанного господарства. Класифікація» ДСТУ 4281:2004, к.:

Держспоживстандарт України, 2004 2. Архипов В.В. Організація ресторанного господарства, К.: 2007, с.280 3. Денисов Д.І. Фаст – фуд. Рестораны быстрого обслуживания /Д.И. Денисов. – М.: Изд.

Дом «Ресторанные ведомости», 2003. – 233 с. 4. Завадинська О.Ю. Організація ресторанного господарства за кордоном. /

О.Ю.Завадинська, Т. Є. Литвиненко – К,: КНТЕУ, 2003. – 200 с. 5. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства / А.А. Мазаракі, Л.О. Лігоненко,

Н.М.Ушакова. – К.: «Хрещатик», 1999. – 800с. 6. П’ятницька Г.Т. Менеджмент громадського харчування/ Г.Т. П’ятницька, Н.О.

П’ятницька. – К.: КНТЕУ, 2001. – 655 с. 7. П’ятницька Г.Т. Ресторанне господарство України: ринкові трансформації, інноваційний

розвиток, структурна переорієнтація. Монографія, К.: 2007, с.464 8. Анісімов Г.Г. Сучасні тенденції та чинники розвитку швидкого харчування, Вісник

Міжнародного Слов`янського університету. Харків, Серія «Економічні науки», том ХІ, №2, 2008 р., с.27 – 30

9. Ресторанная сеть: цена успеха/ РестораторЪ №10 (47) 2007


~ 246 ~

ПРОЕКТУВАННЯ РЕЦЕПТУРНОГО СКЛАДУ БУРГЕРІВ ЯК ЗАСІБ АДАПТАЦІЇ МЕНЮ ФАСТФУДУ ДО ВИМОГ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ

В. В. Ковалевський [email protected]

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету,м. Харків

Сучасний темп життя вимагає від людини максимально ефективного

використання часу, у тому числі відведеного на харчування. Саме тому надзвичайної популярності сьогодні набули заклади швидкого харчування, такі як fastfood, fastcasual та інші. Їх цільовою аудиторією є споживачі з середнім рівнем доходів, для яких дуже важливо ефективно задовольняти потребу в якісному харчуванні за мінімальних витрат часу і коштів. Зараз потенціал розвитку ринку фастфуду України оцінюється в $ 4,5…5 млрд, причому прогнозується щорічне його збільшення щонайменше на 10% [1].

У той же час світові тенденції свідчать про скорочення обсягів продажів фастфуду [2], що зумовлено зростанням популярності здорового та якісного харчування серед населення. Систематичне споживання продукції фастфуду може спричинити виникнення низки небезпечних захворювань аліментарного походження – ожиріння, серцево-судинних і онкологічних захворювань, цукрового діабету, остеопорозу тощо [3]. Тому адаптація продукції фастфуду до вимог здорового харчування є актуальним завданням сучасної ресторанної індустрії.

Серед асортиментних одиниць меню фастфуду центральне місце традиційно займають бургери (або закриті бутерброди), популярність яких у населення зумовлена значною їх поживністю та зручністю споживання як у самому ресторані, так і за його межами. Проведений нами аналіз рецептурного складу бургерів на прикладі меню ресторанів мережі McDonald’s дозволив установити, що наявні асортиментні позиції даної продукції характеризуються достатньо однотипним складом інгредієнтів, що не дозволяє задовольнити потребу населення в різноманітному харчуванні.

У зв’язку з цим метою представленого дослідження є цілеспрямоване проектування рецептур бургерів із наперед заданим складом інгредієнтів і нутрієнтів.

Для досягнення поставленої мети сформулювано такі завдання: 1) обрати інгредієнти для проектування бургеру із тих, що є доступними для

широкого кола споживачів; 2) розробити математичну модель рецептури бургеру зі збалансованим

складом нутрієнтів; 3) оптимізувати рецептуру бургеру; 4) порівняти якість розробленого бургеру з відомими аналогами. У результаті проведеного дослідження з використанням методу лінійного

програмування створено рецептуру фірмового бургеру «By Kovalevsky», який


~ 247 ~

відрізняється від аналогів збалансованим вмістом кальцію, фосфору, магнію та жиру, підвищеним вмістом харчових волокон, вітамінів, мінеральних речовин. Отримання зазначеного результату зумовлене, по-перше, цілеспрямованим вибором інгредієнтів бургеру, що дозволять покращити його нутрієнтний склад (булочка цільнозернова, м'ясо індика, сир твердий, салат листовий, томати, мандарин); по-друге, створенням математичної моделі рецептури бургеру та оптимізацією його рецептурного складу в системі MathCAD.

Математична модель рецептури бургеру містить: 1) обмеження на вміст інгредієнтів у рецептурі; 2) співвідношення, що зв’язує вміст інгредієнтів із вмістом нутрієнтів у них; 3) співвідношення, що забезпечують збалансованість таких нутрієнтів, як жир,

кальцій, фосфор і магній; 4) умови збагачення виробу деякими нутрієнтами – фосфором, магнієм,

харчовими волокнами; Аналіз нутрієнтного складу спроектованого нами виробу дозволив установити,

що він характеризується високим вмістом білків і жирів – понад 50% добової потреби у цих нутрієнтах (норми споживання харчових речовин обрано для чоловіків віком 18…29 років з коефіцієнтом фізичної активності 1,6), мінеральних речовин – кальцію, фосфору та магнію, а також харчових волокон (31% від добової потреби), що дозволяє розглядати спроектований виріб як ефективне джерело зазначених нутрієнтів.

Отже, у результаті проведеного дослідження з використанням методів математичного моделювання рецептур та сучасного комп’ютерного забезпечення спроектовано рецептурний склад бургеру, що характеризується підвищеною харчовою та біологічною цінністю. У подальшому планується продовжити дослідження в напрямку розширення асортименту бутербродів зі збалансованим вмістом нутрієнтів, проектування бутербродних наборів для обслуговування споживачів поза межами закладу ресторанного господарства, а також доповнення цих наборів салатами, що є джерелами клітковини, вітамінів і мінеральних речовин.

Список використаних джерел: 1. Сучасні тенденції розвитку ресторанного господарства у світі та Україні [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.com 2. Саакян М.Т., Фаст-фуд: Мифы и реальность. // Медицина и здравохранение – 2013. 3. Гращенков И.Г., Фаст-фуд и его влияние на организм человека. // Научная библиотека –

2010.


~ 248 ~

РОЗРОБКА ТЕХНОЛОГІЇ М’ЯКОГО МОРОЗИВА ОЗДОРОВЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ Масюк В.С.

[email protected] Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного

торговельно-економічного університету, м. Харків

Організація харчування є однією з основних послуг, яку готель має надавати своїм гостям. Це ключовий фактор, який впливає на імідж готелю. Саме якість цієї послуги свідчить про рівень закладу. Серед широкого асортименту продукції, що надають ресторани при готелях, особлива роль належить солодким стравам, а зокрема, морозиву.

Традиційне м’яке морозиво переважно виготовляють на молочній основі з додаванням вершків, цукру та інших інгредієнтів. Але таке морозиво характеризується високою жиро ємністю та калорійністю, високим вмістом цукру, тоді як вміст вітамінів та мінеральних речовин є низьким. Не зважаючи на те, що морозиво було і залишається улюбленою стравою дорослих та дітей, вищезгадані чинники роблять обмеженим споживання морозива для значної кількості гостей готелю. Це спричинене тим, що більшість гостей готелю віддають перевагу харчовим продуктам оздоровчого призначення. Дослідження інформаційних джерел показали, що асортимент продукції оздоровчого спрямування у вітчизняних готельно-ресторанних комплексах складає близько 2 %, тоді як за кордоном цей показник становить близько 75%.

Метою роботи є розробка технології м’якого морозива на основі кефіру та меду з використанням фруктово-ягідної сировини оздоровчого призначення.

В якості методів дослідження було використано стандартні методи визначення фізико-хімічних, мікробіологічних, органолептичних показників якості вихідної сировини, напівфабрикатів та готових виробів.

Удосконаленню складу і технології морозива присвячено наукові праці багатьох вчених. Ними доведено, що хімічний склад сумішей і технологічні режими їх оброблення є основними чинниками формування показників якості морозива [1].

М’яким називається морозиво, що виробляють, в основному, в закладах ресторанного господарства і вживають в їжу відразу ж після виходу з фризера, що і обумовлює специфічність його складу, тобто незначний вміст стабілізаторів [3].

При розробці інноваційної технології м’якого морозива в якості інгредієнтів, які дозволять покращити якість готового продукту, обрано кефір із жирністю 2,5%, мед та фруктово-ягідну сировину (яблуко та малина). В якості стабілізатора використано термогідратовану крупу або картоплю.

Шляхом технологічних відпрацювань отримано оптимальне співвідношення рецептурних компонентів, які дозволяють отримати харчову композицію м’якого морозива, що відповідає реологічним та органолептичним вимогам, та отримати продукцію оздоровчого спрямування. Морозиво (в розрахунку на стандартну


~ 249 ~

порцію 150 г.) містить в своєму складі 53% кефіру, меду 13%, 11% стабілізаційної системи та 23% фруктово-ягідної добавки.

В ході роботи досліджено основні показники якості інноваційного морозива, а саме:

- в’язкість рідкої основи рецептурної суміші (інноваційний продукт характеризується показниками, вищими за стандарт,);

- збитість (насиченість повітрям у вигляді дрібних повітряних бульбашок) (дослідженнями встановлено, що в кефірно-медовому морозиві даний показник знаходиться в межах норми);

- об’ємну частка повітря (деякі зразки інноваційного морозива характеризуються вищими за стандарт результатами за цим показником);

- вітамінно-мінеральний склад готового продукту (отримані результати свідчать про те, що вміст вітамінів та мінеральних речовин збільшився);

- опір таненню (досліджувані зразки характеризуються вищим опором до танення, ніж стандартне морозиво);

- органолептичні показники; - конкурентні переваги (комплексний показник якості, комплексний показник

конкурентоспроможності, рівень ціни, популярність продукції та рівень задоволення очікувань споживачів).

У результаті дослідження інноваційного морозива за вищезазначеними показниками було встановлено, що продукт характеризується високими показниками якості та має переваги над традиційним молочним морозивом за рівнем ціни, комплексним показником якості, рівнем задоволення очікувань споживачів та популярністю продукції.

Також встановлено соціально-економічний ефект від впровадження нової технології. Так, було знижено собівартість на одиницю продукції та знижено роздрібну ціну одиниці продукції, чистий прибуток на одиницю продукції становить 1,34 грн.

Наукова новизна роботи полягає в розробці технології м’якого морозива з використанням нетрадиційної сировини оздоровчого призначення. Експериментальними дослідженнями одержано нові дані щодо поживної цінності, технологічних режимів та впливу їх на органолептичних показників м’якого морозива.

Обґрунтовано рецептурний склад та технологічні параметри виготовлення м’якого морозива оздоровчого призначення з використанням кефіру, меду та рослинної сировини. Встановлено якість та безпечність нової продукції, а також її конкурентопридатність.

Результати роботи впроваджено у виробництво готельно-ресторанних закладів (МПП «Бісквіт», ресторан «Аристократ» готелю «Аврора»), та у навчальний процес ХТЕІ КНТЕУ в межах дисциплін «Оздоровче харчування. Технологія харчових продуктів спеціального призначення», «Інноваційні ресторанні технології».


~ 250 ~

В ході подальших досліджень можна експериментувати з основними інгредієнтами морозива, беручи за основу інші молочні продукти, змінюючи наповнювачі тощо.

Список використаних джерел: 1. Смоляр, В.І. Еволюція європейського харчування / В.І.Смоляр// Проблеми харчування..–

2004. –№1.– С.15–21. 2. Кулиев, Н.Ш. Мороженое с фруктово-овощными стабилизаторами / Н.Ш. Кулиев, Б.Х. Саломов, М.З. Ашурова, Н. Ганиева // Пищевая промышленность.– 2008.–№3. – С.38–39. 3. Алешина И.В. Маркетинговые исследования качества продуктов.- Маркетинг,1998, № 1. – С. 50-53. 4. Багирян Е.А., Куртова И.В. Мороженое и качество. – //. Мороженое и замороженые продукты. 2002, №2 с 4-6. 5. Пивоваров П.П. Теоретичні основи харчових технологій - Навч. Посібник – Харків, 2010. - С. 65, 217. 6. Кравченко М.Ф., Теоретичні основи харчових технологій. - Навч. Посібник – Київ: Харчова промисловість, 2011. – С. – 295 – 311.


~ 251 ~

СЕКЦІЯ 6

ТУРИСТИЧНА ОСВІТА І ПІДГОТОВКА КАДРІВ ДЛЯ СФЕРИ ТУРИЗМУ


~ 252 ~

ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ ХТЕІ КНТЕУ (2007–2017)

Т. Г. Павлова [email protected]

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, м.Київ

Харківський торговельно-економічний інститут зі статусом філії Київського

національного торговельно-економічного університету було засновано на базі Харківського Бізнес-коледжу в 2005 р. (наказ МОН України №33 від 21.01.2005). Спочатку він готував фахівців із економіки, маркетингу, обліку і аудиту, фінансів, менеджменту, товарознавства і комерційної діяльності, харчових технологій. У 2007 році перелік спеціальностей було розширено за рахунок туризму, готельно-ресторанної справи і товарознавства в митній справі.

Ліцензування спеціальності «Туризм» було обумовлено, з одного боку, профілем інституту, наявністю кваліфікованих кадрів, з іншого – зростаючим попитом на фахівців даного напряму. Останнє зв’язано зі зростанням туристичних потоків: з 2000 по 2007 рр. збільшилася кількість туристів із 80,3 тис. до 189,7 тис. Вагомий внесок у підготовку документів для ліцензування зробила к.геогр.н., доцент М. М. Поколодна.

Підготовку вирішено було здійснювати на базі кафедри філософських та соціальних наук, оскільки спеціальність «Туризм» відносилася до галузі знань «Культура». Відповідно, змінилася назва кафедри – вона стала називатися кафедрою туризму та соціальних наук. Очолювала її з 1.09.2005 р. по 1.10.2008 р. к.філос.н., доцент С. М. Омельченко. Там вже працювали кваліфіковані викладачі, в т. ч. з науковими ступенями: к.філос.н., доцент Г.В. Владимирова, к.п.н. Т. В. Лутаєва (доцент з 2011), к.і.н., доцент Т. Г. Павлова, к.філос.н. О. В. Федотова (доцент з 2012) та без наукових ступенів: викладач історії України О. М. Ткаченко, викладач української мови О. М. Кисіль та викладачі фізкультури О. Ю. Боровська, С. В. Боровський, О. В. Смирнов. Для викладання туризмознавчих дисциплін було прийнято на роботу молодого к.геогр.н. О. В. Яковчука (доцент з 2015).

В наступні роки кафедрою керували к.п.н. Т. В. Лутаєва (2008–2011), к.геогр.н. О. В. Бабаєва (2011–2013 рр.), к.і.н. М. М. Паньків (2013–2016, лютий–червень 2017), к.геогр.н., доцент О. В. Яковчук (вересень 2016 – лютий 2017). Кожен із них сумлінно й плідно працювали над подальшим розвитком кафедри. Так, у 2011 р. було акредитовано спеціальність 1401 Сфера обслуговування 6.140103 Туризм і здійснено перший випуск бакалаврів. Але оскільки ліцензування наступних освітньо-кваліфікаційних рівнів затягнулося, бакалаври відправилися здобувати їх у КНТЕУ (магістри) та Вінницький торговельно-економічний інститут (спеціалісти). Ліцензію на підготовку спеціалістів була отримана в 2013 р., а на підготовку магістрів – у 2015 р. Диплом спеціаліста отримали студенти, що поступили на 1-й курс у 2008 р, а магістрів – у 2009 р. Важливими етапами в розвитку кафедри стало розширення


~ 253 ~

ліцензійного обсягу бакалаврів (у 2015 р. з 30 до 50 здобувачів) та магістрів (у 2016 з 10 до 20 здобувачів). Останній випуск спеціалістів відбувся в червні 2016 р. після чого даний освітньо-кваліфікаційний рівень було ліквідовано.

Протягом 10 років кадровий склад кафедри постійно удосконалювався: спираючись на стабільне ядро викладачів, він поповнювався досвідченими й молодими фахівцями. Певний час на кафедрі працювали Т. В. Лутаєва (2007–2012, викладала культурологію, основи риторики, історію туризму, міжкультурні комунікації, професійне і ділове спілкування в туризмі), к.філос.н. С. М. Омельченко (2007–2008, викладала соціологію), к.філос.н. Г. В. Владимирова (2008–2011, викладала філософію, логіку), к.і.н. М. В. Фомін (2010–2014, викладав історію української культури, діяльність туристської самодіяльності, туристичне країнознавство, археологічний туризм), к.і.н. К. В. Філіппов (2008–2010, викладав технологію готельної справи), к.і.н. О. В. Шаповалова (2009–2011, викладала міжнародний туризм, організацію анімаційних послуг в туризмі, туроперейтинг), аспірант Інститут телекомунікацій та глобального інформаційного простору НАН України В. О. Охарєв (2010–2011, викладав екологію, екологічний туризм), В. В. Лихольот (2008–2011, вела практичні заняття з філософії), психолог ХТЕІ О. І. Святокум (2009–2017, викладав соціологію). Залучалися за сумісництвом й фахівці з інших вишів: д.е.н., професор С. В. Мельниченко (2013–2014, КНТЕУ), к.і.н, професор Л. О. Радченко (2017–2011, ХТЕК), к.філос.н. С. О. Руденко (2008–2009, ХТЕК), к.псих.н. М. В. Удовенко (2007–2008, ХГУ «НУА»).

Із 2012/2013 н. р. по 2016/2017 н. р. на кафедрі ТСН викладалися правознавчі дисципліни, в рель таті чого кадровий склад поповнився профільними фахівцями: М. М. Топорковою (к.ю.н. з 2012, доцент з 2015), к.філос.н. А. І. Жуковою, О. О. Білоус, А. Ю. Нещеретним.

Усі викладачі регулярно підвищували свій професійний рівень шляхом стажування кожні п’ять років (у КНТЕУ, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, НТУ «ХПУ», УІПА, ХДУХТ на профільних кафедрах), участі в наукових конференціях і публікації статей і монографій. Кандидатські дисертації захистили Г. М. Казарова (2014) та М. М. Топоркова (2012). Атестат доцента кафедри туризму та соціальних наук отримали Т. В. Лутаєва (2011), О. В. Федотова (2012), О. В. Яковчук (2015), М. М. Топоркова (2015 – доцент кафедри права). У 2016 р. доцент М. М. Паньків здобула диплом спеціаліста з туризмознавства, а доцент З. Р. Шайхлісламов – диплом спеціаліста з готельної і ресторанної справи.

Кафедра приділяє велику увагу науковій діяльності. Кржний викладач щороку готував до публікації в фаховому видання одну статтю та брав участь у 2–3-х наукових конференціях і семінарах. Найбільш вагомі публікації, підготовлені викладачами кафедри – це монографії: «Молодь і туризм в культурі України: аксіологічний аспект соціалізації» (Монографія / Відповід. ред. О. В. Федотова. [Кафедра туризму та соціальних наук]. Х.: РВВ ХТЕІ КНТЕУ, 2013. 290 с.), «Негосударственная высшая школа Харькова в начале ХХ века» (Т. Г. Павлова; Х.: Изд-во «Сага», 2012, 410 с.), «Модернізація туризмознавства: теорія і практика


~ 254 ~

партнерства» (М. М. Паньків, у співавторстві; Полтава: ПУЕТ, 2015. 372 с.), «Туристичний кластер Харківщини» (Монографія / гол. ред. О. В. Яковчук; Н. В. Добровольська, М. М. Паньків та ін. Х.: Цифра-Принт, 2017. 330 с.).

Для якісного забезпечення навчального процесу усі дисципліни забезпечені методичною літературою різного ґатунку: конспектами лекцій, практикумами, методичними вказівками з організації самостійної роботи студентів, збірниками тестів й ін. Аудиторні заняття проводять як у традиційний, так і в інноваційний спосіб. Так, наприклад, за результат атами вивчення дисципліни «Організація туризму» студенти проводять ділову гру – створюють тур фірму, готують тур продукт, реалізують його (доцент О. В. Яковчук), під час вивчення дисципліни «Організація дозвілля» – готують і показують анімаційні програми (доцент О. В. Бабаєва), після засвоєння теоретичної частини дисципліни «Організація екскурсійної діяльності» – готують і проводять екскурсії по м. Харкову (доцент Т. Г. Павлова).

На кафедрі працюють наукові гуртки – «Політклуб» і «Туризмознавець». Для учнів шкіл проводиться конкурс «Закохайся в туризм» і літня школа «Юний турист».

Сьогодні освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавру зі спеціальності «туризм» здобувають 124 студенти денного та 76 студентів заочного відділень і освітньо-кваліфікаційний рівень магістру – 23 здобувача денного та 12 здобувачів заочного відділень.

Певний внесок у організацію навчального процесу зробили лаборанти кафедри: Олена Долгопол, Ірина Ільчишина, Світлана Кальницька, Олена Лященко, Віра Сігеда, Світлана Кальницька, Дар’я Оробей, Яна Медушівська, Анастасія Лагун, Анастасія Новікова та зав. кабінетом Наталя Вольфсон-Гаршина.

1 вересня 2017 р. кафедра ТСН змінила назву на кафедру туристичного бізнесу. Її очолила д.е.н., доцент О. В. Бервено. На кафедрі на постійній основі працюють к.геогр.н. О. В. Бабаєва (з вересня 2008), к.геогр.н. Н. В. Добровольська (з вересня 2016), к.тех.н. Л. С. Іванов (з вересня 2017), к.псих.н. Г. М. Казарова (з вересня 2007), к.і.н. Т. Г. Павлова (з вересня 2007), к.і.н. М. М. Паньків (з травня 2010), к.псих.н., с.н.с. З. Р. Шайхлісламов (вересня з 2011), к.філос.н., доцент О. В. Федотова (з вересня 2007), к.геогр.н., доцент О. В. Яковчук (з вересня 2007), асистент Н. В. Вольфсон-Гаршина (з 2017), викладачі фізкультури С. В. Боровський (з вересня 2007), С. Ю. Клокова (з вересня 2016), О. О. Сластіна (з вересня 2017), за сумісництвом – д.е.н., професор М. Г. Бойко, к.філос.н. А. І. Жукова (з 2015), О. М. Ткаченко (з вересня 2007), Є. І. Фаворов (з вересня 2007).

Отже, кафедра туристичного бізнесу до свого 10-річного ювілею повністю укомплектованою кваліфікованими і досвідченими науково-педагогічними працівниками, здатними інноваційно і творчо готувати фахівців зі спеціальності туризм. Накопичено хороший досвід поєднання навчальної, наукової та виховної роботи зі студентами, на підставі якого, безумовно, буде зростати і якість підготовлених кафедрою спеціалістів.


~ 255 ~

СПЕЦИФІКА КОНКУРЕНЦІЇ НА РИНКУ ФАХОВОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ОСВІТИ У ХАРКІВСЬКОМУ РЕГІОНІ

Яковчук О.В. [email protected]


Фахова туристична освіта як і будь яка інша фахова освіта в Україні знаходиться

під впливом досить динамічних суспільно-політичних тенденцій, що мають як змістовний характер, так і падають під реорганізацію. Нова редакція закону України «Про освіту» від 2017 року визначила базовим пріоритетом формування свідомого патріотичного проукраїнського суспільства на шляху до євроінтеграційних перспектив. У даному контексті туризм виконую двояку функцію: - по-перше, є інструментом ефективної міжкультурної комунікації як у

міжнародному форматі та і в міжрегіональному контексті в межах України, - по-друге, є інструментом виховання любові до рідного країни засобами

внутрішнього туризму під час вивчення національної природної і культурної спадщини. Разом з тим, поглиблення глобалізаційних процесів, масова інформатизація

суспільства спонукають зростання у підростаючого покоління пересічного інтересу до інтерактивного пізнання навколишнього світу, зокрема до туризму як можливої фахової профорієнтації.

На початку 21 століття у традиційній вищій школі України почали з’являтися перші кафедри, що випускали фахівців для сфери туристичної діяльності та супроводу. Цей процес відбувався досить інтенсивно, особливо у контексті очікувань туристичного зростання під час підготовки країни до проведення ЄВРО-2012, і максимальний тренд зростання абітурієнтського попиту на туристичні спеціальності припав на період 2011-2014 років.

Так, рухаючись «у ногу» із зміною соціального запиту на нові прогресивні спеціальності у Харкові на базі місцевого бізнес-коледжу у 2005 році було створено Харківський торговельно-економічний інститут (ХТЕІ) як відокремлений територіальний підрозділ Київського національного торговельно-економічного університету – «молодого флагмана» підготовки спеціалістів для сервісно-торговельної економіки в Україні. Разом із зростанням КНТЕУ, відбувалось паралельне зростання потенціалу і ХТЕІ, - тут почали з’являтись нові фахові спеціальності, зокрема у 2007 було ліцензовано напрям підготовки 6.020103 «Туризм» у галузі знань 0201 «Культура», створено кафедру туризму і соціальних наук, набрано на навчання перших 12 студентів, розпочато процес підбору і підвищення кваліфікації власних науково-педагогічних кадрів.

На той час нова спеціальність «Туризм» вже 2-3 роки як була відкрита і користувалась певним попитом у трьох ВНЗ Харкова – Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, Національної Академії міського господарства імені


~ 256 ~

О.М. Бекетова і Національного економічного університету імені С. Кузнеця – визнаних брендів класичної, спеціалізованої та економічної освіти не лише в Україні, а й у світі (пізніше приєдналась до даного топ-списку приєдналась Харківська державна академія культури). В таких умовах ХТЕІ КНТЕУ складав лише перманентну конкуренцію зазначеним вишам, займаючи, проте поступово і постійно розширюючи, власну ринкову нішу освітніх послуг саме Харківському регіоні.

Доволі ефективний адміністративний менеджмент і креативні підходи та ідеї персоналу ХТЕІ КНТЕУ, а також, певною мірою, сприятлива соціально-економічна кон’юнктура в Східно-Українському макрорегіоні – всі фактори сприяли перетворенню нашого інституту на доволі потужного конкурентна на регіональному ринку фахової освіти з підготовки спеціалістів для галузей сервісної економіки: громадського харчування, торгівельного, готельно-ресторанного і туристичного бізнесу. На кафедрі туризму і соціальних наук запроваджено прогресивну систему виробничих практик, що передбачали подорожі і стажування по всій Україні та за кордоном в Туреччині, Греції, Болгарії.

За більшістю нових напрямів підготовки, у тому числі «Туризму» (який перекваліфікувався з 2010 року у галузь знань 1401), було проведено акредитаційні процедури, збільшено ліцензовані обсяги набору, ліцензовані нові магістерські програми. Тренд розвитку ХТЕІ мав експонентний характер, ВНЗ отримав найвищий ІV рівень акредитації МОН України.

Про це свідчить статистика набору на 1 курс денного відділення напряму підготовки «Туризм»: 2007 р. = 12 студентів, 2008 р. = 12 (+3 влились в групу на 2 курсі), 2009 р. = 12, 2010 р. = 30, 2011 р. = 27, 2012 р. = 34, 2013 р. = 30, 2014 р. = 29. У географічній структурі абітурієнтів кафедри туризму і соціальних наук прослідковувались чіткі закономірності: - 25-30% студентів-першокурсників походили із місцевих харківських шкіл, - 35-40% походили із міст і районів Харківської області (переважно Куп’янський,

Ізюмський, Чугуївський, Красноградський, Лозівський р-ни), - 30-35% походили із районів інших областей України (переважно Донецька,

Луганська, Дніпропетровська, Полтавська, Сумська). Проте з 2015 року змінились (спростились) умови вступу для абітурієнтів до ВНЗ

за результатами ЗНО, крім того, попит на спеціальність «Туризм» проходив піковий стан. Це дало привід для розширення ліцензованого обсягу до 50 осіб, і вже на 1 курс у 2015 році було набрано 50, а в 2016 р. 46 студентів.

Проте економічні закони циклічності, посилені несприятливою військово-політичною ситуацією на Сході України (регіон-«донор» абітурієнтів для ХТЕІ) та різким зростанням рівня вишів-конкурентів на фоні демографічної кризи молодого підростаючого покоління спонукали появу доволі несприятливої на фоні попередніх років ситуації з набором абітурієнтів у 2017 р. = лише 20 студентів (4 харківські, 16 не харківські).

Не зважаючи на дуже потужну профорієнтаційну роботу саме із харківськими ЗОШ, аналогічна ситуація спіткала практично й всі інші спеціальності у ХТЕІ, проте,


~ 257 ~

що стосується саме напряму підготовки 242 «Туризм», варто окреслити певні об’єктивні обставини: 1) Механічне (кількісне) зниження попиту на туристичну й іншу освіту у зв’язку із

несприятливою демографічною ситуацією, особливо на Сході і Півночі України; за період 2008-2017 рр.. контингент потенційних абітурієнтів знизився майже удвічі.

2) Збільшення кількості ВНЗ-конкурентів, які ліцензували бакалаврат з «Туризму»; так, якщо у 2009 р. в Україні таких ВНЗ було 47 (у Харкові 4, і ще 4 у всій Східній Україні), то вже у 2013р. таких ВНЗ стало 82, а у 2017 р. 105, зокрема у Харкові 6, по 6 у Дніпропетровській і Запорізькій областях, по 4 у Полтавській і Донецькій, по 1 у Сумській і Луганській областях.

3) Збільшення ліцензованих обсягів підготовки ВНЗ-конкурентами як у Харкові, так і в Східній Україні; так, ліцензований обсяг підготовки «туризмознавців» лише на бакалавраті у харківських вишах перевищує 500, і це в регіоні який не є традиційно популярною дестинацію, тобто очевидна асиметрія між пропозицією і попитом освітніх послуг в регіоні на даному сегменті ринку.

4) Збільшення конкуренції з боку спорідненої спеціальності «готельно-ресторанна справа», очевидно , що частина потенційних абітурієнтів на «Туризм» поступають саму на цю спеціальність; так у 2009 році в Україні всього функціонували лише 23 таких ВНЗ, тоді як у 2015 р. 51, а в 2017 вже 82 ВНЗ, з них 7 у Харкові та 13 в Східній Україні.

Така ситуація, звичайно хоч і викликана об’єктивними чинниками, проте однозначно вимагає переосмислення традиційних засобів формування позитивного іміджу і лояльності абітурієнтів до бренду ХТЕІ КНТЕУ. Саме тому, дана науково-практична конференція, її символіка і тематика, а також інші профорієнтаційні та навчально-методичні заходи і спрямовані на пошук і впровадження прогресивних педагогічних альтернатив і ефективних освітніх інновацій, на ребрендування і реформування кафедри, яка тепер має назву туристичного бізнесу, і в перспективі може розширити профіль діяльності за рахунок нових спеціальностей і спеціалізацій.

ВЗАЄМОДІЯ ХАРКІВСЬКОГО ОБЛАСНОГО ТУРИСТСЬКО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ ІЗ ВИЩИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ

В.Д. Холодок, [email protected]

ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму» Управління культури і туризму Харківської облдержадміністрації, м. Харків

Популяризація туризму в Харківській області, створення позитивного

туристичного іміджу, збільшення туристичного потоку, поліпшення якості обслуговування туристів в регіоні неможливе без підтримки органів місцевого


~ 258 ~

самоврядування як на рівні області так і на рівні адміністративних районів та об’єднаних територіальних громад.

Саме тому 23 грудня 2010 року з метою сприяння розвитку туристичної галузі області, забезпечення методичної підтримки суб’єктів туристичної діяльності, інформаційного супроводження туристичних ресурсів регіону та просування Харківської області як туристичного центру Слобожанщини в Україні був створений Обласний комунальний заклад «Харківський організаційно-методичний центр туризму» був створений (ОКЗ ХОМЦТ, юридична адреса та місцезнаходження Центру: 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 7 під’їзд,).

Основними напрямками діяльності Центру є: - збирання і впорядкування інформації про туристичні ресурси і послуги у

Харківському регіоні; - виготовлення та розповсюдження рекламно-інформаційної продукції та інших

друкованих матеріалів про туристичні можливості Харківського регіону; - організація та проведення семінарів, тренінгів та інших заходів туристичної

спрямованості для представників туристичного бізнесу, громадських організацій, вищих навчальних закладів, широких верств населення;

Структурним підрозділом ОКЗ «Харківський організаційно-методичний центр туризму» є Туристсько-інформаційний центр (ТІЦ, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 4 під’їзд, 1 поверх). Крім нього, на території Харкова працюють й інші структурні підрозділи - туристсько-інформаційні пункти (ТІП): ТІП - Вокзал Харків-пасажирський, ТІП - Міжнародний аеропорт Харків, ТІП - Харківська обласна бібліотека для дітей, ТІП - Харківська обласна універсальна наукова бібліотека.

ТІЦ надає безкоштовну інформацію громадянам та організаціям про: - об'єкти історії та культури, пам'ятки природи, що є об'єктами туризму; - культурні, спортивні та суспільні події Харківської області; - туристичні маршрути Харківщини; - ліцензовані туристичні фірмі (туроператори і турагентства), акредитовані гіди-

перекладачі, екскурсоводи; - транспортні послуги; - послуги об'єктів розміщення, харчування, торгівлі та побутового

обслуговування Партнерами ТІЦ ОКЗ ХОМЦТ є також:

1) ТІП Харківської області на базі Валківського краєзнавчого музею. 2) ТІП Харківської області на базі Комунального закладу «Зміївський краєзнавчий

музей». 3) ТІП Харківської області на базі Івано-Франківського регіонального туристично-

інформаційного центру. 4) ТІП Харківської області на базі Туристичного інформаційного центру міста Одеси. 5) ТІП Харківської області на базі Полтавського університету економіки і торгівлі.

Одним із нових перспективних напрямків діяльності ОКЗ ХОМЦТ є запровадження, обґрунтування та вертикальне і горизонтальне розширення


~ 259 ~

співпраці та реалізації спільних проектів із представниками фахової туристичної освіти Харківського регіону. Зокрема, на базі Центру у 2017 було створено «Платформу розвитку туризму», до складу якої увійшли завідувачі кафедр та представники туристичних ВНЗ міста Харкова.

Нормативно-правовою основою співпраці виступають Договори про співпрацю та партнерство у сфері туризму. Предметом Договору є співпраця Сторін відповідно до чинного законодавства України та в межах наданих повноважень з метою забезпечення розвитку туризму, вдосконалення туристичної інфраструктури, популяризації туристично-рекреаційного потенціалу, створення сприятливих умов для туристичної діяльності, активізації створення та просування конкурентоспроможного туристичного продукту, реалізації перспективних ініціатив та інноваційних туристичних проектів в Харківській області.

Сторони зобов’язуються співпрацювати для досягнення спільної мети в наступних напрямках:

1) Спільна організація, участь і проведення робочих зустрічей, тренінгів, навчань, різноманітних акцій, конкурсів та інших заходів спрямованих на розвиток туризму та туристичної інфраструктури, які не суперечать статутній діяльності Сторін Договору і законодавству України.

2) Сприяння активній участі молоді в процесах становлення, розвитку та популяризації туризму в Україні.

3) Обмін наявною у їхньому розпорядженні інформацією для досягнення мети зазначеної в предметі Договору.

4) Внесення пропозиції щодо проведення різноманітних інформаційних, екологічних, молодіжних, педагогічних, наукових та інших заходів туристичного спрямування та благодійних заходів.

5) Надання інформаційної підтримки, в тому числі шляхом висвітлення інформації про співробітництво, організація спільних інформаційних заходів.

Окремими питаннями діяльності «Платформи» є: - розробка Дорожньої карти реформ туристичної галузі у Харківській області, - спільна експозиційна та навчально-методична діяльність, - просування проектів «Слобожанський сувенір», «Нам є ким гордитись»,

«Стежинами легенд Слобожанщини» тощо, - проведення регіонального конкурсу наукових (магістерських) робіт щодо

розвитку туризму у Харківській області, - молодіжна та волонтерська діяльність студентів у заходах ОКЗ ХОМЦТ, - створення на базі навчальних закладів прототипів ТІП ОКЗ ХОМЦТ із

розширеними функціями. Останній у переліку вище напрям діяльності передбачає створення на базі ВНЗ

певної гнучкої організаційної структури, зокрема: 1) Забезпечення матеріально-технічної бази ТІП з використанням окремого

приміщення (кабінетів або їх частини) вузівських бібліотек, наявних туристських клубів, навчально-тренувальних туристичних фірм інших підрозділів.


~ 260 ~

2) Забезпечення постійного персонального представництва у структурі ТІП від вузу студентів-волонтерів, організації їх діяльності.

3) Забезпечення відповідального керівництва зі сторони ВНЗ студентами-волонтерами.

4) Забезпечення проходження фахової виробничої практики студентів ВНЗ на базі ТІП та ТІЦ ОКЗ ХОМЦТ.

5) Організація інформаційної взаємодії ТІП ВНЗ з ОКЗ ХОМЦТ через інтернет-сайти, сторінки у соціальних мережах, у ЗМІ тощо.

6) Акумуляція та інкубація цікавих та прогресивних туристичних ідей щодо перспектив розвитку внутрішнього туризму і просуванню бренду «Туристичної Харківщини» в науковій і практичній діяльності.

Така форма співпраці значно розширить як потенційні можливості самого ОКЗ ХОМЦТ так і створить необхідну платформу для іміджевої та профорієнтаційної роботи вищих навчальних закладів, відкриє нові горизонти взаємодії і розвитку туристичного простору Харківщини.

ПРОБЛЕМЫ ОБРАЗОВАНИЯ В ТУРИСТИЧЕСКОЙ СФЕРЕ И ПУТИ ИХ РЕШЕНИЯ А.О. Москвина

[email protected] Харьковский национальный университет городского хозяйства имени

А.Н. Бекетова, г. Харьков, Украина Динамическое развитие туризма во всем мире ставит высокие требования к

уровню подготовленности кадров в этой отрасли и в нашей стране. В последние годы в Украине хоть и активно развивается туризм, но он отстает от международного уровня, в первую очередь, по продвижению туристического продукта и качеству обслуживания. Развивая туристическую отрасль, мы еще и делаем шаг в сторону перехода на новый уровень функционирования экономики, приближая ее к постиндустриальному уровню развития. Поэтому туристическое образование в Украине сегодня приобретает особой значимости.

В работах многих зарубежных и отечественных ученых уже раскрыто содержание профессионального туристического образования, однако на сегодняшний день в виду активного развития данной сферы и глобальных перемен во всей мировой экономике необходимы новые подходы к созданию системы туристического образования, главной целью которой должно стать улучшение качества образования с учетом тенденций развития мирового туризма, опыта ведущих профильных учебных заведений, потребностей национальных предприятий и потребителей данного продукта, создания унифицированных требований к специалистам туристической сферы, внедрения на практике принципа многоуровневого и непрерывного образования, стажировок, в том числе и за рубежом.


~ 261 ~

Специфика туристского образования заключается в его многогранности. Туристское образование является сложным, постоянно совершенствующимся механизмом, позволяющим активно внедрять инновационные программы для подготовки кадров, в том числе и с использованием зарубежного опыта. Работник сферы туризма должен обладать разносторонними компетенциями. Конкурентоспособность специалистов в области туризма определяется полученными ими навыками в сфере информационных технологий, иностранных языков, географии, организационно-управленческой деятельности и др. Необходимо готовить кадры разных направлений и специальностей со знаниями и умениями управленческого, экономического, технологического, технического, научного, психологического, социального и другого характера. Особое внимание следует также уделять социально-культурной составляющей туристской деятельности. Важным аспектом обучения является интеграция фундаментальной и специальной подготовки: умение студента использовать знания как фундаментальных, так и специальных дисциплин.

Современные экономические условия требуют нового подхода от образовательных учреждений к подготовке специалистов XXI века в сфере индустрии туризма. Выпускники вузов приходят на рынок труда с большим теоретическим запасом знаний и с недостаточными профессиональными навыками, поэтому следует совершенствовать систему подготовки кадров для туристских предприятий с учетом требований рынка туристских услуг и выпускать из вузов уже хорошо подготовленных к практической деятельности специалистов.

Необходима государственная поддержка учебных заведений в области подготовки кадров для сферы туристического бизнеса, которая заключается в создании условий для взаимодействия профильных учебных заведений и представителей бизнеса через создание объединений в рамках социального партнерства с представителями профессиональных участников индустрии туризма (гостиниц, ресторанов, турагентств и т. д.), организаторов систем обучения, специалистов вузов.

Обучение сегодня не может быть закончено профессиональным обучением в учебных заведениях. Процесс обучения должен быть непрерывным, осуществляться в различных формах – программы адаптации и повышения квалификации работников внутри организации, самообразование и саморазвитие и т. д.


~ 262 ~

НЕПЕРЕРВНА ГЕОГРАФІЧНА ОСВІТА: СУЧАСНІ ПІДХОДИ, ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ РОБОТИ

О.М. Саввіч [email protected]

Комунальний вищий навчальний заклад «Харківська академія неперервної освіти», м.Харків

Процес модернізації та реформування сучасної української освіти, що

відбувається сьогодні, спрямований на реалізацію її змісту відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Він повинен забезпечувати умови отримання якісної освіти, яка б відповідала здібностям та інтересам учнів. Як зазначає Міжнародна хартія географічної освіти, «… право на освіту включає право на високий рівень географічної освіти…» Основна мета шкільної географічної освіти полягає в усебічному розвитку особистості учня через формування географічної культури як основи світосприйняття, світогляду та діяльності. Географія – єдиний предмет, що формує світоглядне розуміння Землі, її географічної оболонки як природного, природно-техногенного середовища, у якому протікає життя людини. Глобалізація та загострення планетарних соціально-економічних, природно-ресурсних, геоекологічних, етнічних, туристичних, інших проблем підвищують роль і значення географічної освіти. Тільки географія розвиває просторове мислення, розуміння важливості врахування територіальних відмін при вирішенні економічних, соціальних, екологічних, туристичних проблем. Географічна освіта має стати фундаментом становлення світогляду молодої людини, на якому формуються фахові знання та професійна відповідальність.

Епоха, що настала, – епоха змін, інновацій, інтелекту, – диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до людини. Докорінні зміни в суспільному житті підвищують вимоги до рівня освіти, кваліфікації та громадянської активності людини. Найбільшою цінністю нового суспільства є неповторна людська особистість із її нахилами, уподобаннями, обдаруваннями. Чим більше освіченим стає суспільство завдяки педагогічній діяльності, тим вища вірогідність прояву здібностей учнів. Якість освіти, яку здобувають наші діти, є визначальним чинником якості їх життя в майбутньому, індикатором рівня життя, інструментом соціальної злагоди та економічного зростання. На сьогодні якість освіти розглядається як одна з найвагоміших цілей процесу її модернізації, як чинник, що визначає могутність і розвиток України.

У сучасній системі освіти України домінує ідея формування людини-дослідника, здатної до творчого мислення, самостійного пошуку шляхів вирішення актуальних проблем, навчання протягом усього життя. Таким чином, якість освіти в найширшому розумінні цього слова є основою якості життя окремої людини й усього суспільства в цілому.

В умовах переходу суспільства до інноваційного розвитку в Україні виникла необхідність підвищення якості та значущості шкільної географічної освіти. Основна


~ 263 ~

мета географічної освіти – це розвиток особистості школяра з урахуванням його природних задатків, здібностей, інтересів і потреб через формування географічної культури як основи світосприйняття, світогляду та діяльності. Завданням вивчення географії є цілеспрямоване формування в школярів як пізнавальної сфери (аналіз, синтез, узагальнення, проведення аналогії, висловлення суджень тощо), так і емоційної (здатність сприймати, реагувати, виділяти головне, бути готовим відстоювати свою точку зору тощо) та психомоторної (уміння спостерігати й наслідувати, діяти за інструкцією тощо), формування географічних компетенцій та посилення ролі географії в особистісному розвитку учнів і підготовці їх до практичного життя. Тому важливим завданням географічної освіти є формування у світогляді учнів цілісної географічної картини світу, що можливо лише за умови системного засвоєння знань.

Підвищити інтерес до географії, активізувати діяльність учнів на уроках і таким чином забезпечити підвищення якості навчально-виховної роботи – це завдання кожного вчителя географії. Показниками якості вивчення географії є рівень сформованості основних видів діяльності школярів, передбачених державним стандартом і навчальною програмою, рівень організаційно-методичного супроводу навчання географії та дотримання вчителями основних дидактичних принципів викладання предмета.

За таких підходів концептуальною основою навчання географії повинно стати формування особистості, а не носія тільки певної суми знань, формування людини, яка живе й працює у світі техніки та складних технологій. У навчально-виховній діяльності на уроках географії велике значення має використання системи методів і прийомів навчання, що спрямовані на формування пізнавальної активності учнів, засвоєння ними навчального матеріалу, розвиток інтелектуальних здібностей учнів і вміння працювати із сучасною технікою.

У сучасних умовах реформування освіти радикально змінюється статус учителя, його освітні функції, відповідно зростають і вимоги до його професійної компетентності, рівня його професіоналізму. Від професійної компетентності вчителя залежить формування конкурентоздатності, ключових компетентностей учнів, їх спроможності ввійти у світовий глобальний простір. Оцінка ситуації стану географічної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах Харківської області свідчить, з одного боку, про певні позитивні тенденції та динаміку розвитку, з іншого – про наявність досі не розв’язаних проблемних питань.

Завдяки системному підходу до організації роботи вчителів географії на Харківщині було досягнуто таких результатів:

сформовано організаційно-координаційні вертикалі науково- методичної роботи (обласний рівень, районний (міський), шкільний рівні);

створено мотиваційне середовище для самостійності змісту навчально-методичної роботи вчителя географії;


~ 264 ~

ефективна система роботи з обдарованими учнями сприяла підвищенню результатів учнівських команд Харківської області на всеукраїнських етапах олімпіад, турнірів, конкурсів МАН;

учителі географії Харківської області є постійними дописувачами фахових видань, авторами навчально-методичних видань, рекомендованих МОН України до використання в ЗНЗ. У той же час показники якості навчання географії в загальноосвітніх навчальних

закладах Харківської області не можуть нас задовольнити. Недостатній рівень сформованості навчальних географічних компетентностей учнів загальноосвітніх навчальних закладів Харківської області підтверджується результатами ЗНО. Тому подальшого вдосконалення потребують навички роботи вчителів географії з тестовими технологіями. Більшої уваги потребує мотивація учнів до навчання географії, їх чітке усвідомлення мети і завдань навчальної діяльності на уроці. Деякі вчителі географії не дотримуються критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів, допускають формальне виставлення балів без відповідних коментарів.

Особливої уваги потребує система роботи щодо формування картографічних компетенцій учнів, унаочнення навчального процесу з використанням сучасних мультимедійних технологій.

Виходячи з цього, пріоритетними напрямами модернізації системи шкільної географічної освіти в Харківській області є:

якісна робота районного (міського) методичного об’єднання вчителів географії;

мережна взаємодія як засіб покращення роботи шкільного методичного об’єднання, до складу якого входять учителі географії;

узагальнення та поширення ефективного педагогічного досвіду;

залучення педагогів до дослідно-пошукової роботи;

апробація та введення нових освітніх технологій і систем;

створення фонду літератури, аудіо- та відеоматеріалів в електронному вигляді. Учителям географії необхідно сьогодні відібрати зі своїх методичних надбань

найбільш ефективні, змінити, модернізувати, трансформувати навчальний процес із метою підвищення якості географічної освіти.

Оновленню, доповненню, розширенню, розвитку теоретичних і практичних знань, умінь і компетентностей учителів географії в умовах зростання вимог до рівня кваліфікації педагогів сприяють курси підвищення кваліфікації, тематичні та фахові спецкурси, що проводить Харківська академія неперервної освіти. Вони надають допомогу вчителям географії в організації навчально-виховного процесу, а учням – в опануванні основ географічних знань під час підготовки до олімпіад, турнірів, написання наукових робіт. Таким чином, система неперервної географічної освіти, що сформувалася на Харківщині, спрямована на єдиний результат – забезпечення якості освіти.

Список використаних джерел: 1. Комунальний вищий навчальний заклад «Харківська академія неперервної освіти»

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:///edu-post-diploma.kharkov.ua/


~ 265 ~

2. Центр методичної та аналітичної роботи КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://centrexpert.blogspot.com/

3. Методичний порадник для вчителів географії : методичний посібник / О.І. Грінченко, О.М. Саввіч; за ред. Л.Д. Покроєвої, Т.В. Дрожжиної. – Харків : Харківська академія неперервної освіти, 2015. – 160 с.

4. Кобернік С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі : Навчально- методичний посібник. - К. : Стафед - 2, 2000. 320с.

5. Топузов О.М. Загальна методика навчання географії: підручник [з грифом МОНМС України] / О.М. Топузов, В.М. Самойленко, Л.П. Вішнікіна. - К.: ДНВП «Картографія», 2012. – 512 с.

6. Концепція географічної освіти в основній школі : проект / Інститут педагогіки НАПН України / за заг. ред. О.М. Топузова, О.Ф. Надтоки, Л.П. Вішнікіної. – К.: Педагогічна думка, 2014. – 30 с.

7. Джерело педагогічних інновацій. Географія: науково-методичний журнал. – Випуск № 2. – Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2013. – 188 с.

ФОРМУВАННЯ ЗМІСТУ І СТРУКТУРИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ГЕОГРАФІЯ ТУРИЗМУ» В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ БАКАЛАВРІВ З ТУРИЗМУ

К.К. Мараховська, М.М. Поколодна [email protected]

Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова, м. Харків

Прийняття нового покоління стандарті Вищої освіти в Україні з орієнтацією на

передовий закордонний досвід безумовно є великим кроком на шляху нашої держави до спільного європейського товариства і відкриває широкі можливості до признання на цьому рівні вітчизняної вищої освіти та сприятиме більш вигідному працевлаштуванню випускників.

Слід відзначити, що новітня система суттєво вирізняється від попередньої своєю високою гнучкістю і автономністю, в порівнянні з попереднім варіантом, коли в стандартах чітко були визначені переліки дисциплін та їх зміст. Тому актуальним для всіх вищих навчальних закладів постає питання розробки нових планів та змісту начальних дисциплін. І в цьому разі вкрай необхідним на сьогодні є збереження того великого корисного накопиченого досвіду та внесення новітніх актуальних відомостей, таких що відповідають запитам часу та галузі професійної діяльності, відбивають регіональний компонент навчання.

Спеціальність «туризм» вже декілька років поспіль займає лідируючі позиції по кількості абітурієнтів які вступають до вищих навчальних закладів. Така тенденція зберіглася і у 2017 році. Так, за словами Міністра Освіти і науки Лілії Гриневич, менеджмент, медицина, комп’ютерні науки і туризм займають третю позицію після іноземної філології і права [1]. Такі дані свідчать про доволі високу якість підготовки на даній спеціальності та її затребуваність на ринку праці.

Всі вище наведені факти свідчать про необхідність та актуальність формування змісту і структури навчальних дисциплін для спеціальності «туризм» у відповідності


~ 266 ~

до вимог нових стандартів освіти Галузі знань 24 Сфера обслуговування Спеціальності 242 Туризм.

При цьому слід враховувати, що в основу нових стандартів покладений компетентісний підхід, а загальна мета навчання формуються у такий спосіб: формування загальних та фахових компетентностей для успішного здійснення професійної діяльності у сфері рекреації і туризму. В стандарті описаний теоретичний зміст предметної області, який ґрунтується на основних поняттях, концепціях та принципах, які визначають підготовку фахівців, окреслені методи і засоби навчання, інструменти та обладнання і предметна область навчання, яка містить знання з географії та історії туризму, туристичного краєзнавства і країнознавства, рекреалогії, організації туризму та екскурсійної діяльності, організації готельної та ресторанної справи, транспортного обслуговування, інформаційних систем і технологій в туризмі, економіки туризму, туроперейтингу, менеджменту та маркетингу туризму, правового регулювання та безпеки туристичної діяльності [2]. Тобто звичного переліку навчальних дисциплін новий стандарт не містить, пороте з наведеного змісту предметної області навчання однозначно зрозуміло, що дисциплінам географічної системи наук приділятиметься у підготовці бакалаврів з туризму значна увага. До таких дисциплін можливо віднести: рекреаційну географію, географію туризму, туристське країнознавство, туристське краєзнавство. Місце географії туризму в ієрархічній структурі географічних наук показано в табл.1.

Таблиця 1 Місце географії туризму в ієрархічній структурі географічних наук [3]

Географія Система наук

Суспільна географія Родина наук

Соціальна географія Комплекс наук

Рекреаційна географія Галузь

Географія туризму Розділ

Слід зазначити, що «Географія туризму» як навчальна дисципліна входила як

нормативна дисципліна до попереднього стандарту підготовки та мала доволі розгорну програму, яка складалася з таких розділів [4]:

Розділ 1 Теоретичні та методологічні основи географії туризму: 1. Географія туризму як наукова дисципліна. 2. Методологія та методика географічних досліджень в туризмі. 3. Географія туристських потоків, доходів та витрат.

Розділ 2 Туристичне ресурсознавство: 4. Класифікація та географічна оцінка туристських ресурсів. 5. Природні туристські ресурси. 6. Культурно-історичні ресурси туризму.

Розділ 3 Географія спеціальних видів туризму: 7. Географія рекреаційних видів туризму. 8. Географія активних видів туризму. 9. Географія культурно-пізнавального та подієвого туризму. 10. Географія ділового туризму. 11. Географія релігійного туризму та паломництва. 11. Географія міського, сільського та екологічного туризму.


~ 267 ~

Дана програма дійсно відбиває в повній мірі зміст сучасної географії туризму, проте в деяких моментах, як наприклад Розділ 2, дуже тісно пересікається з предметною областю рекреаційної географії. Тому не менш важливим завданням при розробленні змісту навчальних дисциплін є його розподіл між дисциплінами які належать до однієї системи наук.

Вивчення дисципліни «Географія туризму» повинна забезпечити набуття майбутніми фахівцями більшості з визначених загальних компетенцій та цілого ряду спеціальних (фахових) компетентності, як наприклад: ФК1.Знання та розуміння предметної області своєї професії; ФК2.Уміння застосовувати фахові знання на практиці; ФК3. Здатність аналізувати рекреаційно-туристичний потенціал територій; ФК5. Розуміння сучасних тенденцій і регіональних пріоритетів розвитку туризму в цілому та окремих його форм і видів; ФК10. Здатність здійснювати моніторинг, інтерпретувати, аналізувати та систематизувати туристичну інформацію, уміння презентувати туристичний інформаційний матеріал [2]. Виходячи з цього формується зміст та структура навчальної дисципліни «Географія туризму», яка на наш погляд може складатися з наступних розділів/блоків/модулів:

І. Теоретичні основи географії туризму: 1. Географія туризму як наукова дисципліна. 2. Методика географічних досліджень в туризмі.

ІІ. Туристське районування та географія туристських потоків: 3. Загальні засади туристського районування. 4. Варіанти туристського районування та туристські регіони світу за UNWTO. 5. Географія та характеристика туристських потоків.

ІІІ. Географія туризму за видами: 6. Географія рекреаційних видів туризму. 7. Географія культурно-пізнавального туризму. 8. Географія релігійного туризму. 9. Географія ділового туризму. 10. Географія екологічного туризму. 11. Географія круїзного туризму. 12. Географія мисливського туризму. 13. Географія спортивного туризму. 14. Географія лікувально-оздоровчого туризму.

Запропонований зміст дисципліни «Географія туризму» є лише одним з багатьох варіантів бачення. Слід відзначити, що запропонована структура змісту дисципліни включає вивчення туристського потенціалу нашої держави. Проте в цьому випадку воно є достатньо генералізованим і не дасть необхідного ефекту, в зв’язку з чим в плани підготовки бакалаврів так само необхідно включати окрему дисципліну покликану розкривати туристський потенціал України.

Список використаних джерел: 1. Больше всего желающих было поступить на филологию. Интервью Министра образования и науки Украины Лилии Гриневич - [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://ru.tsn.ua/ukrayina/strana-filologov-i-yuristov-v-minobrazovaniya-nazvali-samye-populyarnye-specialnosti-sredi-abiturientov-926535.html 2. Стандарт вищої освіти України. Галузь знань 24 Сфера обслуговування. Спеціальність 242 Туризм. Міністерство освіти і науки України. - Київ, 2016. 3. Алаев Э.Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь / Э.Б. Алаев / - М.: Мысль 1983. — 350 с. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.twirpx.com/file/601132/ 4.Програми нормативних навчальних дисциплін підготовки бакалавра галузі знань 1401 «Сфера обслуговування», напряму 6.140103 «Туризм». Упорядник: Київський національний торговельно-економічний університет. – 260 с.

https://ru.tsn.ua/ukrayina/strana-filologov-i-yuristov-v-minobrazovaniya-nazvali-samye-populyarnye-specialnosti-sredi-abiturientov-926535.html%202

https://ru.tsn.ua/ukrayina/strana-filologov-i-yuristov-v-minobrazovaniya-nazvali-samye-populyarnye-specialnosti-sredi-abiturientov-926535.html%202

http://www.twirpx.com/file/601132/


~ 268 ~

МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ХТЕІ КНТЕУ

Н.В. Якименко-Терещенко, О.В. Яковчук [email protected] , [email protected]


При функціонуванні туристичного підприємства необхідно ураховувати безліч

факторів. Один із найголовніших факторів – це стан ринкової кон’юнктури на певний момент часу та у динаміці. Особливо важливо визначити споживчий сегмент на який буде зорієнтована продукція підприємства та провести аналіз конкурентів. Тому одним із найбільш ефективних інструментів підвищення якості освітньої діяльності у контексті моделювання фінансово-господарської діяльності туристичного підприємства під час навчання є залучення студентів-випускників 4 курсу до участі у загальноінститутському заході Навчальний тренінг «Віртуальне підприємство», основною метою якого є створення хоч і віртуальних, проте максимально наближених до справжніх виробничих умов підприємств.

«Навчальний тренінг (Туристичне підприємство)», відповідно до структурно-логічної схеми підготовки бакалаврів спеціальності 242 «Туризм» галузі знань 24 «Сфера обслуговування», викладається на 4 курсі , 8 семестрі і базується на усіх ключових фахових навчальних дисциплінах: «Географія туризму», «Організація туризму», «Менеджмент туризму», «Маркетинг туризму», «Економіка туристичного підприємства».

Предметною сферою такого тренінгу є вивчення є моделювання реальних виробничих ситуацій для віртуального туристичного підприємства-оператора шляхом об’єднання навколо студентів базової сервісної спеціальності «туризм» студентів інших економічних спеціальностей, фахові компетенції яких об’єктивно необхідні для повноцінного функціонування такого віртуального підприємства.

Метою навчального тренінгу є формування у майбутніх бакалаврів – фахівців сфери сервісної економіки, зокрема туристичного бізнесу, комплексу необхідних практичних навиків і компетенцій участі у професійній діяльності шляхом віртуалізації економічних процесів у туристичному бізнесі і моделювання діяльності віртуального туристичного оператора.

Завданням навчального тренінгу є використання набутих знань, вмінь і навиків у фаховій сфері сервісно-господарської діяльності підприємств та організацій, що беруть участь у туристичному процесі, а також сформувати уяву про специфіку функціонування туристичного оператора у конкурентному середовищі, засвоєння нормативно-правових, організаційних та економічних компетенцій функціонування туристичного підприємства.

Для реалізації таких ідей створюються парна кількість підприємств конкурентів (у даному випадку - 2 туроператори), до виконання завдань яких залучаються студенти не лише спеціальності «Туризм», а й також інших економічних


~ 269 ~

спеціальностей: «Менеджмент та адміністрування», «Економіка підприємництва», «Маркетинг», «Облік і аудит», кожний із яких виконує свою власну «виробничу» функцію. Разом з тим, крім власне віртуального туристичного підприємства, на базі інших випускаючих спеціальностей створюють й інші підприємства: готельно-розважальні комплекси, продуктові магазини, рекламні агенції.

Таблиця 1 Структура навчального тренінгу та розподіл годин за темами

Назва теми

Кількість годин*

Форми контролю

Усього годин

з них

Лек

ції

Сем

і-

нар

ські

Пр

ак-

тичн

і

Сам

ост

ійн

а р

об

ота

1. Практичні основи туристичного бізнесу

6 2 2 2 Усна

2. Практичні основи туристичного оперейтингу

6 2 2 2 Усна

3. Розробка інноваційного турпродукту 84 28 56 Проекти

4. Презентація інноваційного турпродукту

8 2 4 2 Семінар

5. Підсумок роботи туристичного підприємства

6 2 2 2 Семінар

6. Звітування про роботу підприємства 11 4 7 Звіт

Залік 2 2 Тест

Разом 150 72 78

Підсумковий контроль – ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ЗАЛІК

У результаті проходження навчального тренінгу в рамках саме «туристичного

підприємства» студент повинен знати: сутність суб’єкт-суб’єктних і суб’єкт-об’єктних взаємовідносин у туристичному

процесі; основні поняття і категорії туристичного підприємництва, особливості процесу

створення та реєстрації нового туристичного підприємства; організаційно-функціональна структура туристичного підприємства-оператора,

особливості туристичного менеджменту та управління персоналом на туристичному підприємстві;

закономірності функціональної організації оперейтингу та агентського бізнесу в туризмі, теорія і практика інноваційного туристичного продукту, інвестиційна та інноваційна стратегія туристичного підприємства;

позиціонування туроператора на ринку туристичних послуг, фактори розвитку туристичних підприємств в умовах гострої конкуренції на спільних сегментах туристичного ринку, особливості взаємодії туристичних підприємств-операторів із постачальниками туристичних послуг;


~ 270 ~

специфіка фінансово-економічної діяльності на туристичному підприємстві, особливості бухгалтерського обліку та фінансової звітності туристичного підприємства-оператора.

У результаті проходження навчального тренінгу в рамках саме «туристичного підприємства» студент повинен вміти: аналізувати особливості функціонування міжнародних, національних та

регіональних ринків туристичних послуг; проектувати структуру нового туристичного підприємства у залежності від

кон’юнктури туристичного ринку, планувати внутрішні і зовнішні витрати туристичного підприємства, оцінювати лімітуючі і стимулюючі фактори функціонування туристичного оператора;

проводити сегментацію ринку туристичних послуг та позиціонувати на ньому власне підприємство, застосовувати різні рекламні і не рекламні інструменти просування інноваційного турпродукту на ринку;

проектувати, планувати, просувати та реалізовувати інноваційний туристичний продукт, прогнозувати життєвий цикл інноваційного туристичного продукту,

розраховувати базову і додаткову собівартість інноваційного туристичного продукту.

Таблиця 2 Паралельний тематичний план навчального тренінгу для інших учасників

№ Фахове спрямування студентів-учасників тренінгу

«туризм» «менеджмент» «маркетинг» «економіка підприємства»

«облік і аудит»

1 Практичні основи туристичного бізнесу

2 Практичні основи туристичного оперейтингу

Організаційна структура туристичного оператора

Позиціонування туроператора у конкурентному середовищі

Бізнес-планування туристичного оператора

Комплекс витрат туристичного оператора

3 Розробка інноваційного турпродукту

Нормативно-правова база тур-планування і тур-просування

Обґрунтування просування турпродукту на ринку

Ціноутворення і прогнозування життєвого циклу турпродукту

Калькуляція вартості інноваційного турпродукту

4 Презентація інноваційного турпродукту

Ефективність взаємодії персоналу

Рекламне забезпечення і веб-підтримка

Економічна ефективність інноваційних турів

Складання фінансового балансу

5 Підсумок роботи туристичного підприємства

6 Звітування про роботу туристичного підприємства

Даний тренінг має високу ефективність у контексті набуття фахових

компетентностей випускників-бакалаврів, проте згідно досвіду проведення необхідно акцентувати увагу на певних рекомендаціях з його покращення на майбутнє, зокрема:


~ 271 ~

1. Залучати до керівництва віртуальними підприємствами лише фахових викладачів за галузевим профілем, які мають досвід викладання відповідних фахових дисциплін.

2. Залучати до керівництва економічними блоками віртуальних підприємств лише тих викладачів, які адекватно розуміються на предметі їх профільної діяльності (викладали відповідні дисципліни у відповідних групах).

3. Залучити до навчального тренінгу викладачів-правознавців, оскільки при створенні і функціонуванні віртуальних підприємств виникає дуже багато нормативно-правових аспектів їх діяльності.

4. Залучити до проведення занять реальних фахівців з реальних підприємств на додаткових умовах, зокрема із числа успішних випускників.

5. Збільшити календарний термін, що відведений на тренінг більше 2 тижнів, окремо виділивши третій тиждень підготовки до звіту, зокрема більш чітко і методично зрозуміліше розмежувати повноваження викладачів-кураторів і викладачів-забезпечувачів;

6. Забезпечити єдиний підхід всіх викладачів і кураторів як щодо форми робочих програм, так і щодо форми дистанційного навчання в системі MOODLE.

7. Обов’язково проводити теоретичні і практичні заняття за профілем діяльності підприємства для студентів «економістів» (по 1 парі в день із 2 рекомендованих на 1 тижні), підключаючи їх до роботи підприємства вже на 2 тижні. Таким чином, модулювання фінансово-господарської діяльності певних

підприємств, зокрема туристичних, у рамках інтенсивного навчального тренінгу є досить корисною інноваційною формою навчального процесу, особливо для досягнення міжфахового синергетичного ефекту для студентів економічних спеціальностей, які у співпраці із вузькими «спеціалістами» туристичного, готельно-ресторанного і торгівельного бізнесу закріплюють отримані теоретичні знання на практиці.

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНИХ КЛАСТЕРІВ

Ю.І. Кандиба, Н.В. Добровольська

[email protected], [email protected] Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Харків

Кластеризація в туризмі є такою формою внутрішньої інтеграції та кооперування, що здатна забезпечити стійкість суб’єктів туристичного ринку та їх протидію тиску конкуренції. Найважливішим показником діяльності кластерів є забезпечення високої конкурентоспроможності їх продукції на ринку, тому кластерний розвиток туристичних дестинацій як окремих регіонів країни є однією з характерних ознак сучасної інноваційної економіки [2].


~ 272 ~

До складу туристичних кластерів можуть бути залучені туристичні підприємства, заклади розміщення та оздоровлення, заклади ресторанного господарства, транспортні, страхові та банківські організації, навчальні заклади, які спеціалізуються на підготовці кадрів для туристичної сфери, асоціації та агенції регіонального розвитку і підтримки підприємництва, професійні асоціації розвитку туризму та підтримки туристичних підприємств, органи місцевого самоврядування, інноваційні структури, заклади культури та охорони історичної спадщини [1].

У цьому контексті важливе значення має освітня складова формування туристичних кластерів як база для підготовки кадрового забезпечення туристичної галузі. Зростаюча популярність туризму у світі та в Україні, зокрема, зумовлюють підвищення попиту на освіту у галузі туризму, головна мета якої – підготовка кваліфікованих, конкурентоспроможних на ринку праці фахівців.

У Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна підготовка фахівців у сфері туризму здійснюється на факультеті міжнародних відносин та туристичного бізнесу. У 2014 р. на факультеті геології, географії, рекреації і туризму для підготовки магістрів було відкрито спеціальність «Географія рекреації та туризму», перший набір на яку відбувся у 2015 р.

Туризм як комплексна галузь потребує для свого вивчення знання з географії, історії, економіки, правових дисциплін тощо. При цьому у багатьох освітньо-професійних та освітньо-наукових програмах підготовки фахівців з туризму географічна складова представлена недостатньою мірою.

В освітньо-науковій програмі «Географія рекреації та туризму» виписані, зокрема, такі фахові компетентності випускників:

- здатність використовувати професійно профільовані знання й практичні навички для проведення комплексного географічного аналізу та управління туристсько-рекреаційною діяльністю регіонів, складання планів та програм її розвитку;

- здатність використовувати системний аналіз в рекреаційно-географічних дослідженнях, моделювати і прогнозувати сучасний стан та перспективи розвитку територіальних рекреаційних систем;

- здатність використовувати професійно профільовані знання в галузі картографії, практичного застосування ГІС-технологій в рекреаційно-географічних дослідженнях.

Таким чином, важливе місце у підготовці магістрів з географії рекреації та туризму відводиться оволодінню уміннями і навичками моделювання, прогнозування, застосування ГІС-технологій у рекреаційно-географічних дослідженнях.

У процесі підготовки магістрів досягаються програмні результати навчання, які можна розділити на:

- дослідницькі: уміння планувати і проводити наукову роботу, що пов’язана з проблемами сучасної географії рекреації та туризму, досліджувати територіальну організацію рекреаційних систем, проводити комплексне вивчення та оцінку


~ 273 ~

рекреаційних ресурсів територій; - проектувальні: уміння складати перспективні програми турів, проектувати

найбільш ефективне використання туристських потоків у часі та просторі; - організаційні: навички підтримувати ділові контакти, взаємодіяти з

виробниками туристських послуг, засобами розміщення, підприємствами харчування, транспорту, екскурсійними бюро, іншими закладами рекреаційно-туристичної сфери;

- технологічні: здатність розробляти різні види туристичних маршрутів з урахуванням рекреаційних, пізнавальних та інших потреб індивіда на підставі знань рекреаційних ресурсів, культурологічних характеристик рекреаційного регіону;

- контролюючi: здатність контролювати якість туристичної послуги та визначати її відповідність встановленим стандартам, контролювати екскурсійний супровід, дотримання програм перебування, правильність оформлення турдокументації тощо;

- технiчнi: уміння використовувати спеціальне програмне забезпечення для обробки статистичних даних та отримання нової інформації, користуватися сучасними методиками створення електронних карт, працювати із сучасними ГІС-пакетами, комп’ютерними засобами моделювання.

Оволодіння зазначеними вище компетентностями та досягнення програмних результатів навчання реалізується через викладання навчальних дисциплін: «Організація туристичної діяльності», «Управління туристсько-рекреаційною діяльністю», «Картографічний метод у географії рекреації та туризму», «ГІС-аналіз в туризмі та рекреації», «Географія міжнародного туризму», «Географія внутрішнього туризму», «Туристсько-рекреаційні ресурси світу», «Рекреаційне природокористування», «Природна та історико-культурна спадщина», «Рекреаційне країнознавство», «Системний аналіз в туристсько-рекреаційній діяльності», «Екскурсознавство», «Музеєзнавство», «Спортивно-оздоровчий туризм».

Комплексний підхід до підготовки магістрів з географії рекреації та туризму сприяє формуванню компетентних фахівців, конкурентоспроможних на ринку праці у сфері туристсько-рекреаційної діяльності.

Список використаних джерел: 1. Басюк Д.І. Науково-теоретичні підходи до класифікації туристичних кластерів / Д.І. Басюк

// Міжнародна економіка: інтеграція науки та практики: Збірник наук. праць: / [редкол.: О.А. Гавриш (відпов. ред) та ін.].– К.: НТУУ «КПІ», 2011. – С. 17-22.

2. Михайліченко Г.І. Формування інноваційних туристичних кластерів як конкурентної переваги розвитку регіону / Г.І. Михайліченко // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Збірник наукових праць. – 2012. – С. 341-349.


~ 274 ~

СУЧАСНИЙ СТАН ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ:

АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ТА ПЕРСПЕКТИВИ Вольфсон-Гаршина Н.В.


Туріндустрія – одна з найдинамічніших та найприбутковіших галузей економіки.

Туристичний бізнес – заняття, що потребує чималих знань, особливо сьогодні, в умовах жорсткої конкуренції. Основним аспектом успішного функціонування індустрії гостинності та туризму являється формування ефективної системи підготовки висококваліфікованих спеціалістів туристського профілю. З метою задоволення потреб ринку в Україні створено систему базової туристичної освіти, але постає питання якості підготовки кадрів сфери туризму. Професійна освіта об’єднує теорію та практику, але з точки зору роботодавців пріоритетна роль повинна належати практиці.

Питання розробки методик підготовки кадрів для туристичної сфери висвітлені в роботах И. Бондарь, О. Виноградової, В Квартальнова, А. Волкової, Л. Сакун, Г. Цехмістрової, В. Федорченко та ін.. Розглянуто педагогічні умови організації професійного навчання майбутніх фахівців туристичної сфери в наукових роботах Ю. Земліної, Л. Козак, Л. Поважної; В. Любарець та ін. Зарубіжний досвід професійної підготовки фахівців сфери туризму досліджували Л. Кнодель, Л. Чорна.

Як свідчить аналіз літературних джерел освіта потребує збільшення функцій , нових форм організації професійної підготовки фахівців різних спеціальностей. Однак, ще недостатньо досліджена проблема професійно-орієнтованих форм навчально-пізнавальної діяльності у професійній підготовці майбутніх фахівців туризму. А тому тема дослідження є актуальною та перспективною.

Сьогодні жорстока конкуренція між туристичними компаніями не дозволяє приймати на роботу працівників, які не мають туристичної освіти. Однак, не дивлячись на те, що навчальних закладів, які здійснюють підготовку спеціалістів туристичного напряму економічної діяльності, вже більше сотні, роботодавцю, перед тим, як визначитись із персоналом, доводиться ретельно підбирати співробітників. Студенти, володіючи лише теоретичними знаннями, не вміють поводитися системами бронювання, не володіють комерційними навичками, не ознайомлені з формами звітності, що використовуються в туризмі. У свою чергу, туристи стають все більш освіченими, вибагливими і вимогливими. Якість цієї освіти викликає безліч нарікань, та через відсутність практичних навичок у випускників багатьом компаніям доводиться витрачати час на самостійне навчання співробітників [1].

Загальні результати наукових досліджень показують, що в даний час в системі туристської освіти спостерігається тенденція, орієнтована на теоретичну складову підготовки спеціалістів з туризму. В той же час практичній підготовці, що забезпечує


~ 275 ~

зв'язок з життям, наближує студентів до реальних умов їх майбутньої професії приділяється недостатньо уваги. Вітчизняні реалії процесу підготовки фахівців галузі туризму часто показують, що теоретична підготовка кадрів в Україні в більшості проводиться належним чином та в достатньому обсязі охоплює різноманітні необхідні дисципліни та навчальні предмети, але під час проходження практики значна кількість туристичних підприємств не хоче витрачати свій час для влаштування на практику студентів, або ж використовує їхню практику в якості безкоштовної робочої сили для дрібних доручень (наприклад, в якості кур’єрів), що пізніше негативно позначається на практичній підготовці цих студентів. В ідеалі на базі навчального закладу, що готує фахівців для індустрії туризму, повинно бути все необхідне для практичного навчання.

Так, навчальні заклади України, які займаються підготовкою майбутніх кадрів в галузі туризму, можуть скористатися практичним досвідом Польщі, яка від недавнього використовує наступні особливості щодо покращення практичної підготовки фахівців туристичної індустрії:

- студенти можуть висловити свої побажання та окреслити перспективи проходження практики відповідно до свого індивідуального плану підготовки;

- при організації практичної підготовки допускаються відступи від основної програми практики, передбачені регламентом навчального закладу й зумовлені особливостями індивідуального плану проходження практики студентом, специфікою діяльності бази практики,

- за умови відповідної згоди навчального закладу можливе введення інноваційних форм проходження практики: стажування за кордоном, практика при частковому працевлаштуванні студента, що дає можливість безпосередньо включитись у професійну діяльність;

- студенти мають можливість у повній мірі скористатись перевагами навчання, побудованого за принципом почерговості в умовах професійного середовища[3,4].

За словами В. Жук навчальні дії повинні проводитися в аудиторіях у вигляді масових або групових дій по залученню всіх студентів, але це суперечить принципу вільної волі і комплексний підхід та зайнятості учнів після уроків .

Ми підтримуємо ідею щодо створення на базі вищого навчального закладу навчально-тренувальної фірми, де будуть проводити навчання у спеціально обладнаних приміщеннях, оснащених технічними засобами, які широко застосовуються в практиці туристичної діяльності чи гостинності. На практичних заняттях під керівництвом викладача буде акцентуватися увага на розвиток професійних умінь та навичок студентів шляхом вправляння та відпрацювання певних дій на практиці, а також на перевірку теоретичних знань студентів. Обговорення проблемних моментів лекційних занять, що виносяться на практичне заняття і стають предметом дискусії, дозволяють підвищити активність студентів як в аудиторії, так і під час самостійної роботи. Така форма організації підготовки, як самостійна робота студентів посідає вагоме місце в процесі навчання та практики[5].

На нашу думку, впровадження інноваційних технологій навчання на основі


~ 276 ~

поєднання учбового процесу і практики, дозволяє зробити підготовку майбутнього фахівця у сфері туризму більш професіональною. При цьому зростає роль творчого підходу у професійній підготовці фахівців. Майбутні фахівці показують готовність не тільки оволодівати новими знаннями, а й прагнуть переглянути освітні цілі, демонструють здібності до аналізу наукових здобутків, реальної практики, і формування на цій основі науково-обґрунтованих інновацій і розумних змін, що експериментально доводить ефективність такого підходу. Тому утворення мережі спеціалізованих науково-дослідних інститутів, центрів, лабораторій та учбово-тренувальних фірм завданнями яких є розроблення наукових засад туристичної діяльності, дослідження і узагальнення туристичної практики з метою її вдосконалення, навчання студентської молоді туристських професій є ще одним стимулом до формування теорії туризму[6].

Список використаних джерел 1. Шульгіна Л. М. Тенденції розвитку туристичного ринку України / Л. М. Шульгіна // Зб.

наук. праць «Проблеми системного підходу в економіці». – Вип. 7. – К. : НАУ. – 2004. – С. 65–68. 2. Туристичні ВНЗ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://tourpalata.org.ua/rus/polesnoje_turistu/. 3. Борущак М. Проблеми формування стратегії розвитку туристичних регіонів :

монографія / Борущак М. – Львів : ІРД НАН України, 2006. – 288 с. 4. Худо В. Інвестиційні можливості туристичної сфери України / В. Худо //Вісник Львів. Ун-

ту. – 2008. – № 24. – С. 531–538. 5. The Global Competitiveness Report 2010–2011 // Word economic forum. – Режим доступу до

журн.: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2010– 11.pdf 6. International Tourism: First results of 2011 confirm consolidation of growth. – Режим доступу

: http://media.unwto.org/eng/press–release/2011–05– 12/mezhdunarodnyi–turizm–pervye–rezultaty–2011–goda–podtverzhdayut–usilenie– ro

ВЛИЯНИЕ СПОРТИВНО-ОЗДОРОВИТЕЛЬНОГО ТУРИЗМА НА МОЛОДЕЖЬ В УКРАИНЕ

Е. А. Сластина, В. Г. Поникарьова [email protected]

Харьковский торгово экономический інститут, Харьковский институт финансов Киевского національного торгово экономического университета, г. Харьков

На сегодняшний день большинство молодых людей, зачастую из-за

малоподвижности и постоянного нахождения за компьютерами, склонны к гиподинамии. В следствии возникает масса различных заболеваний, таких как шейный остеохондроз, проблемы с осанкой и зрением. С целью восполнения недостатка активного движения, был придуман спортивно-оздоровительный туризм. Этот уникальный сегмент туризма возник на самодеятельных началах по инициативе туристов-любителей, сочетая в себе спорт и отдых, воспитывает патриотизм и национальное самосознание. По сути, он является одним из самых доступных массовых форм активного отдыха, познания и изучения окружающего


~ 277 ~

мира. Актуальность развития такого вида туризма в нашей стране с каждым днём возрастает.

Стоит отметить, что Украина объективно имеет предпосылки для интенсивного развития спортивно-оздоровительного туризма: особенности географического положения и ландшафта, благоприятный умеренный климат, богатый природный, историко-культурный и туристско-рекреационный потенциал.

Спортивный туризм является эффективным средством привлечения населения к здоровому образу жизни, что привлекает значительное внимание со стороны органов государственной власти в этой сфере деятельности.

Как вид спорта спортивный туризм возник и сформировался в России, где расположены штаб-квартиры двух международных федераций. В настоящее время в спортивно-оздоровительном туризме получили развитие восемь видов туризма: пешеходный, водный, горный, лыжный, спелео-, авто-мото-, парусный и велотуризм. Кроме этого имеют место комбинированный туризм, а также другие виды туризма, которые еще не вошли в спортивную классификацию по причине небольшого количества совершаемых походов, но со временем при определенных благоприятных условиях могут получить сильный импульс развития - это подводный туризм, туризм на машинах с шинами низкого давления, на шарах и ряд других. В спортивном туризме существуют четкие правила, по которым проводятся все соревнования по этому виду спорта.

Спортивный туризм как вид туризма был определен в Законе Украины "О туризме". В Украине спортивный туризм осуществляется под руководством Федерации спортивного туризма Украины. Федерация является действительным членом Международного туристско-спортивного союза и Международной федерации спортивного туризма. В ней представлены почти все существующие виды спортивного туризма. Существует Единый календарный план физкультурно-оздоровительных и спортивных мероприятий Украины на 2017 год, утвержденный приказом Министерства молодежи и спорта Украины 06.01.2017 года, благодаря которому каждый может проследить за мероприятиями и соревнованиями по спортивному туризму в нашей стране на текущий год и поучаствовать в них.

Спортивно-оздоровительный туризм в Украине развивается как неотъемлемая составляющая туристской отрасли и направлен на укрепление здоровья, развитие физических, морально-волевых и интеллектуальных способностей человека путем привлечения его к участию в спортивных походах различной сложности и соревнованиях по спортивному туризму, самодеятельных туристских путешествиях, путешествиях активного туризма.

Согласно статьи 49 Конституции Украины каждый имеет право на охрану здоровья, медицинскую помощь и медицинское страхование. Охрана здоровья обеспечивается государственным финансированием соответствующих совместных социально-экономических, медико-санитарных и оздоровительно-профилактических программ. Государство заботится о развитии физической культуры и спорта, обеспечивает санитарно-эпидемическое благополучие.


~ 278 ~

Физическая культура и спорт в учебных заведениях является неотъемлемой частью формирования общей профессиональной культуры современного специалиста и должны рассматриваться как важное средство укрепления здоровье. Будущий выпускник должен быть высокообразованным специалистом с соответствующим уровнем физической подготовленности. Но в современном мире есть необходимость поиска новых технологий, которые будут результатом совместной работы преподавателя и студента. Внедрение видов спортивного туризма в учебный план нынешних студентов непременно принесет позитивные результаты как в соблюдении здорового образа жизни молодежи, так и в получении достижений в образовательной и профессиональной сферах.

Более того, участвуя в туристических поездках молодые люди активно взаимодействуют с представителями других наций, культур, что способствует формированию единого социокультурного пространства, в рамках которого действуют общие ценности, формируется взаимоуважение. Для усиления роли туризма необходимо развивать среди молодежи такие направления как программы «Work and travel» (путешествий и работы за рубежом), организацию всевозможных семинаров, конференций, стажировок, в результате которых молодые люди не только получают необходимый опыт работы в профессии, знания по специальности, но и повзаимствуют ценности постиндустриального глобального мира. Такие мероприятия создадут условия для сочетания восстановления работоспособности с познавательной и развивающей деятельностью.

Спортивный туризм направлен на сохрание здоровья студенческой молодежи. Использование средств оздоровительного туризма повышает функциональные возможности организма, уровень физического здоровья и улучшает показатели психоэмоционального состояния студентов.

Поддержание организма на высоком функциональном уровне с помощью туризма, является необходимым условием укрепления здоровья и стимулирования иммунитета молодых людей. Особенно благотворно активный туризм влияет на мышечную, сердечнососудистую, дыхательную системы, суставы и связки. Спортивно-оздоровительный, или как его также называют активный, туризм является мощным средством физического, эстетического, трудового, морально-нравственного, патриотического воспитания подрастающего поколения.

Согласно множеству исследований специалистов, регулярная туристическая деятельность и участие в туристических соревнованиях является эффективной компенсацией недостатка физической нагрузки в современных условиях, вызывают у человека радость, служат средством закаливания и увеличение физической работоспособности организма. Как быстро прогрессирующая отрасль мирового хозяйства, спортивный туризм в Украине должен найти своё признание и получить активное участие среди населения, в том числе среди молодежи.

Список литературы: 1. Сучасні фітнес-технології у фізичному вихованні студентів: Матеріали V Міжнародної

науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих учених. / За заг. ред. Л.В. Ясько, В.В. Білецької. – Т. І. – К.: НАУ, 2016. – 96 с.


~ 279 ~

2..Кобеньок, Георгій Васильович (2011) Влияние туризма на формирование мотиваций к здоровому образу жизни учащейся и студенческой молодежи Актуальні проблеми формування здоров’я учнівської та студентської молоді в сучасних навчальних закладах: Збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції (16-17 грудня 2010 р., Черкаси), 3 (4). С. 116-119.

3. Птахина Е.В., Назаренко В.К. Материалы конференции "Перспективные вопросы мировой науки - 2012".Развитие спортивного туризма в Украине.

4. Туризм в системе социально-культурного взаимодействия студенческой молодёжи,2013.

Автор научной работы: Васильченко, Елена Викторовна Диссертации по гуманитарным наукам - http://cheloveknauka.com/turizm-v-sisteme-

sotsialno-kulturnogo-vzaimodeystviya-studencheskoy-molodyozhi#ixzz4veqr3Ydg 5. ПОЛОЖЕННЯ про туристські маршрутно-кваліфікаційні комісії навчальних закладів

Наказ Міністерства освіти і науки України 02.10.2014 № 112 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2014 р. за № 1342/26119

6. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про туризм Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 31, ст.241

7. Підлужняк О.І., Шемчак І.А.Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології.2010. - №1(3). - С.421-428.Вплив занять туризмом студентів вищих навчальних закладів на формування здорового способу життя.

8. Оздоровчий туризм : анот. бібліогр. покажч. трьома мовами [Електронний ресурс] / уклад. Ірина Свістельник. – Львів : [б. в.], 2017. – 21 с. (Серія „Інформаційне забезпечення фізичного виховання, спорту і туризму”, вип. 1).

9. Птахина Е.В., Назаренко В.К.Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган – Барановского .Развитие спортивного туризма в Украине

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТОСТІ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ТУРИЗМУ

Г. М. Казарова [email protected]

Харківський торговельно-економічний інститут Київського торговельно-економічного університету м. Харків

Професійна компетентність має на увазі крім технологічної підготовки, цілий

ряд інших компонентів, що мають, в основному позапрофесійний досвід або надпрофесійний характер, але в той же час необхідних сьогодні в тій чи іншій мірі кожному фахівцю. Це, в першу чергу, такі якості як самостійність, здатність приймати відповідальні рішення, вміння постійно вчитися і оновлювати знання; такі якості мислення, як критичність, гнучкість, системне мислення.

Таким чином, для того, щоб стати компетентним фахівцем, необхідно опанувати сукупністю компетенцій, серед яких можна виділити загальні компетенції і професійні. Загальні (ключові) - визначальні компетенції, відповідні найбільш широкому спектру специфіки, є універсальними, затребувані усіма професіями -метапрофессіональні.


~ 280 ~

Спеціальні компетенції - це компетенції, необхідні для здійснення конкретного виду професійної діяльності фахівця.

Принцип свідомості і активності студентів у навчанні при керівній ролі викладача відображає активну роль особистості в навчанні, підкреслює, що він є суб'єктом навчання, а не пасивним його об'єктом. Активність студентів повинна бути спрямована не стільки на просте запам'ятовування і прояв уваги, скільки на процес самостійного добування знань, коли вони самі засвоюють нові знання, досліджують факти і роблять доступні висновки і узагальнення, конкретизують свої знання, виявляючи і виправляючи помилки, неточності, намічаючи план нових дій з оволодіння знаннями.

Загальнопрофесійні компетенції, інваріантні до напрямку підготовки, забезпечують підготовленість випускника до вирішення професійних завдань.

За всіма цими конкретними способами діяльності криються вміння узагальненого характеру або узагальнені пізнавальні вміння, вміння які виходять за рамки предметних умінь, які в свою чергу розділяємо на інтелектуальні та практичні. До числа таких узагальнених умінь віднесемо аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, складання плану, класифікацію, складання конспекту, тез, бібліографії, впізнання, порівняння. Ці вміння не можна «прив'язати» до жодної дисципліни, і в той же час вони мають відношення до всіх предметів.

Таким чином, ми підійшли до проблеми формування професійної компетентності сучасного фахівця, до вибору змісту професійної освіти, формування узагальнених інтегрованих якостей з урахуванням активності особистості студента. Головна ознака самостійної роботи не в тому, що студент займається без безпосередньої участі і допомоги викладача, а в тому, що в його діяльності поєднуються функція перекладу інформації в знання, вміння і функцію управління цією діяльністю.

Готовність до безперервного пошуку нового, актуального знання, до грамотного здійснення інформаційних процесів (пошуку, зберігання, переробки, поширення) - одна з професійних компетенцій фахівця в будь-якій галузі, яка визначає успішність його особистісного зростання і соціальну затребуваність. Студент усвідомлює себе не тільки споживачем, але і розповсюджувачем нового знання, відчуває суспільну значущість своєї індивідуальної пізнавальної діяльності.

Ці вимоги до формування компетенцій фахівця у сфері туризму потребують від сучасних студентів, звісно, й осмислювання, сприйняття процесу отримання, пошуку знання як власної цінності, відношення до цього процесу як особисто значущого. Студенти-туристи, які приймали участь у опитуванні, присвяченому з’ясуванню того, чи є для них знання цінністю, продемонстрували високий суб’єктивний рівень значущості знання як такого, і з точки зору необхідності них для майбутнього фахівця, і з точки зору необхідної складової особистості. Тобто можна зробити висновок, що ціннісний компонент особистості студентів відповідає умовам освітньої діяльності. При цьому зазначимо, що фіксується невизначеність уявлень


~ 281 ~

про те, що таке знання, обізнана людина, більшість опитуваних визначає знання як деяку сукупність відомостей, можливість вирішити якусь проблему та т. ін.

Однак проблема, з нашої точки зору, знаходиться в іншої площині. Не дивлячись на те, що більшість студентів зорієнтовано на знання, має чітку переконаність у необхідності кожної людині набувати знання протягом всього життя, тим не менш демонструють власну пасивність з цього приводу, в багатьох випадках обмежуючись тим об’ємом, який дає змогу уникнути «неприємностей» з боку викладачів, формальних вимог освітнього процесу. Можна констатувати невідповідність пізнавального, ціннісного, емоційного, мотиваційного та поведінкового компонентів особистості студентів, коли вони добре усвідомлюють, високо емоційно оцінюють знання, але не втілюють, або недостатньо втілюють ці настанови у діяльності.

Чому ж виникає така невідповідність? Це питання, з нашої точки зору, потрібно розглядати у різних вимірах. У соціально-філософському плані багато філософів, культурологів акцентують увагу на те, що реалії сучасної культури, іменованої постмодерном, серйозно перешкоджають формуванню цінності саме фундаментальних, системних знань в мисленні людини. Так, під впливом широкомасштабної маніпулятивної практики з громадською і індивідуальною свідомістю з боку ЗМІ, рекламних агентств, центрів вивчення громадської думки, комерційних експертних служб і т.п. суверенність думки перетворюється в ілюзію. Технологічний, уклад сучасного життя чужий всякої рефлексивності, орієнтує людину на наперед задані схеми рішення ситуативних завдань. Стрімко зростаючий вплив на особистість такого потужного телекомунікаційного мультіінформаційного інструменту, як Інтернет, вимиває в індивіда залишки креативних здібностей (так звана «кліпізація свідомості»). Чітко виражений ігровий початок постмодерну, формуючи у свідомості людей уявлення про недійсний, умовний, відносний характер навколишнього світу, дискредитує будь-які спроби людини знайти в цьому світі будь-які риси стійкості, фундаментальності, об'єктивності. Системність як принцип пояснення миру не витримує змагання з ідеєю його фрагментарності, уривчатості.

У психологічному плані фахівці вказують на складність формування вольової або поведінкової сфери особистості, яка у сучасних умовах знаходиться, досить часто поза увагою батьків, вчителів та інших дорослих, що мають відношення до процесу дорослішання дитини, яка знаходиться у сучасному середовищі під потужним впливом масових комунікативних технологій. Як результат, випускники школи, студенти, демонструють проблеми у вирішенні таких завдань, які пов’язані з необхідністю довготривалого напруження, концентрації уваги, утримання мети протягом всього процесу досягнення цілі.

Таким чином, дослідження цієї проблеми вимагає різнопланового та системного вивчення на перетині соціальних наук, пошуку практичних шляхів до подолання негативних тенденцій та утримання позитивних.


~ 282 ~

Список використаних джерел: 1. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / А. Маслоу – М.: Смысл,1999. – 425 с. 2. Смульсон М. Л. Інтелект і познавальні процеси / М. Л. Смульсон // Вісник Харківського

державного університету № 439 – Х., 1999 – С.105-107. 3. Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня / Й. Хейзинга – М.: «Прогресс»,

«Прогресс-Академия», 1992. – 464с. 4. Чепелева Н. В. Основні поняття наративної психології / Н. В. Чепелева // Психологія. Зб.

наук. праць НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001. – Вип. 12. – С. 7 – 16.

ДЕЯКІ ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ПРОПОЗИЦІЙ

ОСВІТЯНСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТУРИЗМУ О. В.Федотова



Питання про те, чи може наука зберігати позицію непорушної незалежності, віокремленості від методологічних засад філософії на кожному історичному етапі пропонує свої форми вирішення.

Наприкінці XIX століття у філософії сформувалась позиція, яка розрізнила науки про природу, та науки про дух, до яких застосовуються різні методи. Наприклад, за вже класичним тлумаченням В. Дільтея, це «пояснення» та «розуміння».

Можна погодитися з думкою тих філософів, що розрізнення наук за методом та способом організації знання є доречним. Така позиція дозволяє не використовувати універсальну математику для дослідження історії, а історії дозволяє залишити науковий статус.

Туризм як явище культури, як творча діяльність, що впливає на клімат соціальної комунікації та на самотворення людини потребує теоретичного осмислення для подальшого розвитку.

Дослідження цього феномена в контексті освітянських технологій передбачає необхідність розгляду впливу туризму на різні соціокультурні явища. Оскільки спеціалісти в галузі туризму потребують як теоретичної підготовки, так і практичних навичок, система освіти має враховувати гуманітарний та природнонауковий як два способи світорозуміння, два стиля мислення, дві системи цінностей у викладанні всіх предметів спеціалістам даної галузі.

Німецький філософ Ю. Габермас запропонував саме таку методологічну позицію не випадково: сучасна європейська освіта потребує змін на шляху виховання людини епохи постмодерну.

Будь-яке індустріальне суспільство створює ситуацію, коли наука і техніка отримують ідеологічні функції, сприяючи вихованню технологічної свідомості людини, яка починає інтерпретувати себе саму і інших в термінах ціле раціональної дії. Габермас вказує на те, що ідеологічна позиція такої свідомості приводить до елімінації розрізнення практики і техніки. Практичне належить до сфери комунікації,


~ 283 ~

а не інструментального маніпулювання. Природознавство відіграє важливу роль у визначенні системи науковості, обмежуючи її від квазінаукових уявлень. При цьому гуманітарне знання іноді здається антиподом, що знижує авторитет вчених і послаблює соціальний авторитет науки.

Погодившись у деяких питаннях з Ю Габермасом, звернімо увагу на наступне твердження: філософське тлумачення розуму не є незалежним від емпіричних спостережень і повинно постійно підтверджувати себе в діалозі з конкретними науковими дисциплінами. Така позиція буде сприяти формуванню своєрідної дихотомії праці і інтеракції, цілераціональної дії і комунікації. Спираючись на традиції позитивізму, історицизму та психоаналізу, Ю. Габермас пропонує вчення про «пізнавальні інтереси»:

Перша форма інтересу – технічний інтерс в господарюванні над оточуючим середовищем. Вона дозволяє визнати істиним положення про «вбудованість» знання в людську діяльність.

Другою формою є практичний інтерес щодо взаєморозуміння між людьми, він передбачає включеність гуманітаристики в контекст соціальної практики.

Третя форма означена як емансіпаційна. Вона спрямована на компенсацію неминучих витрат, які виникають при проведенні в життя перших двох. Тут робиться акцент на ролі критичної рефлексії, яку, на думку Габермаса, виконує психоаналіз.

Щодо ролі психоаналізу, то з цього питання можна дискусувати, але саме такий дискурс, на наш погляд, дозволяє досліджувати проблематику туристичної діяльності в аспекті її впливу на культуру та соціум. Туризм як соціокультурне явище має певний вплив на культурне середовище. Знання, які накопичуються в цій галузі формуються як під впливом безпосереднього практичного досвіду і є результатом спроб і помилок, так і такі, що потребують теоретичного осмислення, систематизації, тобто звернення до наук про дух.

Список використаних джерел: 1. Хабермас Ю. Познание и интерес // Философские науки. 1990. № 1 2. Хабермас Ю. Социальная проекция Фрейда и утопия общества // Философская и

социологическая мысль.- 1990.- № 2.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КОНКУРС «ЗАКОХАЙСЯ В ТУРИЗМ» ЯК ЗАСІБ ТУРИСТИЧНОЇ

ПРОСВІТИ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ О.В. Яковчук, Паньків М.М., Вольфсон-Гаршина Н.В.

[email protected], [email protected], [email protected] Харківський торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків «Подорожі навчають більше ніж будь що, іноді один день, проведений в

іншому місці дає більше, ніж десять років життя вдома !!!» Так говорив відомий французький літератор А. Франс. Саме туристичні подорожі є одним із найбільш ефективних інтерактивних засобів пізнання світу підростаючим поколінням, дають


~ 284 ~

можливість плекати любов до пізнання світу через засоби туризму, формувати у майбутнього покоління жагу до творчого життя і прогресивних ідей.

Ми всі любимо подорожувати, хто просто заради відпочинку від трудової діяльності, хто заради пізнання цікавостей неосяжного світу, хто заради екзотичного задоволення чи ексклюзивних емоцій, а хто хоче підкорити нездолані висоти чи відстані.

Причин такого феномену як туризм дуже багато, але безумовним залишається той факт, що саме туризм є тим потужним інструментом позитивної комунікації різних людей між собою і з природою, тим інструментом, який може забезпечити мир і спокій в душах людей, запалити любов і пристрасть в їх серцях, додати «смаку» життю…

За даними фахівців Всесвітньої туристичної організації ООН (UN WTO), щороку з країн в країни подорожує вже більше 1 мільярда людей, а за даними Всесвітньої Ради подорожей і туризму (WTTC) кількість туристів, що подорожують в межах своїх країн перевищує 2,5 мільярди… тобто половина населення планети в тій чи іншій мірі подорожує !

Туристична економіка стала флагманом галузевої структури та інвестиційним локомотивом господарств багатьох високо розвинутих країн світу, а для деяких регіонів і країн туризм є безальтернативним соціально-економічним явищем. В структурі ВВП туристична сфера і суміжні з нею галузі забезпечують до 30% усієї трудової зайнятості, дуже багато соціальних технологій генеруються саме у сфері туристичної діяльності.

Для України дуже важливо розвивати сферу туристичної діяльності й надалі, адже ми володіємо не лише прекрасними й унікальними туристичними ресурсами, український народ, люди, що живуть і працюють в Україні – ось найбільший скарб і ресурс туризму, ось де сконцентрований той необхідний для процвітання нашої держави і вирішення проблем потенціал, його просто необхідно розвивати його і удосконалювати.

У 2017 році кафедрою туризму та соціальних наук (наразі після реорганізація – кафедри туристичного бізнесу) було ініційовано проведення на базі ХТЕІ КНТЕУ Відкритого чемпіонату м. Харків і Харківської області «ЗАКОХАЙСЯ В ТУРИЗМ» , по суті – інтелектуального турніру серед школярів старших класів у формі інтерактивної ділової гри.

Даний освітньо-профорієнтаційний захід відбувався за сприяння Департаменту науки та освіти Харківської облдержадміністрації і Комунального вищого навчального закладу «Харківська академія неперервної освіти», а також за технічної підтримки Харківської обласної станції юних туристів, Обласного комунального закладу «Харківський організаційно-методичний центр туризму» Управління культури і туризму Харківської облдержадміністрації, інформаційним партнером заходу виступила Всеукраїнська мережа туристичних агенцій «Поїхали з нами».

Тематичне спрямування турніру охоплювало знання унікальних географічних, економічних, соціальних, культурних, політичних особливості регіонів і міст України,


~ 285 ~

країн і континентів світу, ідентифікацію видатних туристичних об’єктів України та інших країн світу, розуміння сутності і різноманіття форм, видів і напрямів сучасних туристичних подорожей.

Формула турніру має «олімпійський» алгоритм і передбачає проведення: 1) Серії кваліфікаційних раундів за участю 4 команд в кожному із визначенням

1 переможця. Кількість раундів і переможців залежить від кількості зареєстрованих для участі команд і кількості проведених раундів.

2) Серії відбіркових раундів за участю 4 команд в кожному серед переможців кваліфікаційних раундів із визначенням 1 переможця. Кількість раундів і переможців залежить від кількості переможців кваліфікаційних раундів і кількості проведених раундів.

3) Фінального раунду за участі 4-6 кращих команд-переможців серії відбіркових раундів із визначенням переможця і почесних призерів.

Запрошуються збірні команди учнів усіх загальноосвітніх і спеціалізованих шкільних закладів Харкова та Харківської області у складі 4-5 осіб (+ вчитель-керівник), які цікавляться географією та історією, країнознавством і туризмом, прагнуть до пізнання природи і культури рідного краю, України та інших країн світу і бажають проявити себе у сфері туризмознавства.

Правила проведення групових матчів: - Матчі будуть проводитися з 15-00 до 17-00 в спеціалізованій навчальній

аудиторії №315. Проводить матч відповідальний викладач ХТЕІ КНТЕУ, секретар, студент-ведучий та 4 студенти-куратори, закріплені за кожною командою-учасником.

- Реєстрація на матч відбуватиметься з 14-30 до 15-00. Для охочих гостей в цей час пропонується оглядова екскурсія по ХТЕІ КНТЕУ.

- Аудиторія вміщує до 50 посадочних місць, тому на матчі можуть бути присутні також «гості-уболівальники» та інші зацікавлені особи (представники адміністрації шкіл, співорганізаторів турніру, батьки, рідні друзі учасників та інші).

- Команда-учасник займає одну навчальну парту з 1-2 ряду (до 5 осіб) без вчителя-керівника, отримує необхідні інформаційні і сигнальні матеріали для участі.

- Ведучий оголошує 4 тури по 10 завдань в кожному, зміст яких проектуватиметься на екран за допомогою мультимедійної техніки, учасники команд згідно установлених вимог дають відповіді на певні питання за певний відведений час, використовуючи спеціальні сигнальні та інформаційні засоби.

- Студенти-куратори фіксують відповіді та зароблені бали своєї команди, оперативно надаючи інформацію по кожному туру секретарю, який надає зведену підсумкову інформацію ведучому та відповідальному викладачу.

- Після кожного туру оголошується рекреаційна пауза, а за необхідності на вимогу учасників і 5-7-хв перерва.

Інтелектуальні завдання мають 4 рівні складності: - 1 тур: 10 завдань тестового характеру із вибором однієї правильної відповіді із

трьох запропонованих (вірна відповідь = 1 бал), максимум складає 10х1 = 10 балів;


~ 286 ~

- 2 тур: 10 завдань на ідентифікацію міста (або регіону) і країни знаходження видатного туристичного об’єкту за його фотозображенням (повна вірна відповідь = 1+1 бал), максимум складає 10х2 = 20 балів;

- 3 тур: 10 завдань на встановлення логічних послідовностей згідно змісту завдання (повна вірна відповідь = 3 бали, неповна = 1 бал), максимум складає 10х3 = 30 балів;

- 4 тур: 10 завдань на швидкість ерудиції – (повна вірна відповідь = 4 бали, неповна = від 1 до 3 балів), максимум складає 10х4 = 40;

Максимальна сума за матч може становити = 100 балів. Завдання кожного матчу будуть різними і не повторюватимуться. Завдання кваліфікаційного і фінального матчів будуть ускладнюватись.

Перший Чемпіонат проводився кафедрою туризму і соціальних наук ХТЕІ КНТЕУ у період з 19 по 26 квітня 2017 р. Було подано 16 заявок із 11 навчальних закладів міста Харкова і 5 закладів Харківської області. Відповідальний за проведення Чемпіонату, автор конкурсних завдань, ведучий матчів – Яковчук О.В., співорганізатори від кафедри: к.істор.н, доцент Паньків М.М., к.юрид.н, доцент Топоркова М.М., к.геогр.н, доцент Бабаєва О.В., асист. Вольфсон-Гаршина Н.В., секр. Лагун А.І. Також були залучені 10 студентів 1-2 курсу спеціальності «Туризм» для чергування і проведення оглядових екскурсій по ХТЕІ КНТЕУ для школярів.

Всього Чемпіонат охопив 79 школярів-учасників різного віку 7-11 класів і 20 учителів-керівників, які відвідали інститут під час проведення відбіркових матчів і фіналу. Перемогу у фіналі здобула команда Харківської гімназії №55.

Під час кожного матчу надавалися гарячі напої та кондитерська продукція. Забезпечувався супровід черговими студентами. Всі учасники Чемпіонату отримали оригінальну сувенірну продукцію (блокнот і ручка), а також сертифікати учасників, була проведена профорієнтаційна робота. Команди-переможці 4 відбіркових і 1 фінального матчу отримали почесні грамоти переможців.

Учасники фінального матчу (20 школярів і 4 вчителі-керівники) були премійовані туристичною поїздкою в Одесу в рамках апробації результатів дипломної роботи студентки із групи СТР-16 Цюх Ілони. Команда-переможець поїхала у цю подорож абсолютно безкоштовно, а фіналісти зі знижкою 50% від повної вартості такого туру.

Даний захід став важливим вектором формування позитивного іміджу ХТЕІ КНТЕУ серед загальноосвітніх навчальних закладів Харкова і області. Проведення Чемпіонату визначило подальші перспективи такого заходу із прогнозом участі на наступний Чемпіонат у сезоні 2017/2018 рр.. понад 60 команд-учасників.

Дане турнірне змагання – це прекрасна можливість розкрити потенціал учнів, віднайти ті інтелектуальні перлинки, які зможуть не просто подорожувати із задоволенням, а забезпечувати це задоволення для інших людей, адже жодного сумніву щодо того, що робота і діяльність в сфері туризму – це унікальне поєднання корисного і приємного !!!


~ 287 ~

НОТАТКИ ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ………………………………………………………………………………………………………………………………………..


~ 288 ~

НОТАТКИ ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ……………………………………………………………………………………………………………………………………….. ………………………………………………………………………………………………………………………………………..

Documents

ТУРИСТИЧНІ ТРЕНДИ-2017: інновації, бренди, дестинаціїconf.htei.org.ua/wp-content/uploads/2017/12/konf-turisti-2017-zbirka.… · Всеукраїнська