Українська мова

жива!

Цікаві знахідки з

історії писемності

Дві фортеці

Спочатку були

Боги...

Зазирни до пра-

вопису

Ввiчливi слова

творять дива

Україну не побо-

роти!

Пам’ять жива!

Неймовірні реко-

рди

Психологія ко-

льору

Майбутнє Украї-

ни

Сучасна молодь

України

Пізнай себе

Людина почина-

ється з добра

Людину прикра-

шає не зовніш-

ність

Чужа душа - тає-

мний ліс

День подяки

Майбутні муль-

типлікатори

Ми - гімназисти

Випуск №3 (111) листопад 2017 року

Українська мова жива!

Сьогодні в Україні мовна проблема

є однією з найактуальніших. На пер-

ший погляд, це дивно, адже єдиною

державною мовою давно проголоше-

но українську. Що ж до інших мов, то

їм Конституція України гарантує ві-

льний розвиток. Однак проблема фу-

нкціонування української мови чо-

мусь досі не зникає.

Українська мова від часів своєї по-

яви розвивалася в складних і неспри-

ятливих умовах.

Знаючи багато фактів утиску рід-

ної мови, несвідомо замислюєшся над

тим, як у таких неймовірно складних

умовах українська мова могла не те

що вижити, а ще й розвинутися.

Зрозуміло, що це сталося в основ-

ному завдяки митцям-ентузіастам,

яким доля рідної держави була не

байдужа. Це і Тарас Шевченко, і Пан-

телеймон Куліш, і Іван Франко, і Ми-

кола Хвильовий, і багато інших дія-

чів. Вони вистраждали, вибороли пра-

во нашого народу на власну мову. Так

чому ж сьогодні деякі співвітчизники

висловлюють невдоволення: мовляв,

ну навіщо вивчати українську? Кому

вона потрібна?

Відповідь одна — українська мова

потрібна всім нам. Не можна жити

такими собі напівсонними й байдужи-

ми до національних святинь безбатче-

нками. Не можна забувати про всі ті

жертви, які принесли на вівтар рідно-

го слова справжні герої України —

культурні й громадські діячі.

“Нещасна людина, що добровільно

й легко зрікається рідної мови. Щас-

лива, праведна людина, що в радості

й горі будує слово своєї землі. Щас-

ливий, непереможний народ, що по-

роджує своїх захисників й оборон-

ців", — стверджує Б. Захарчук.

Думаю, що згодом ми перестанемо

чути обурені голоси, що особисто для

себе вимагають привілею - не вивчати

державну мову. Тоді можна буде ска-

зати: мовна проблема в Україні вирі-

шена остаточно.

Сандуляк Артем, 10-Б клас

2 №3(111) листопад,2017

МОВА ЖИВА

Цікаві знахідки з історії писемності

9 листопада відзначається День української

писемності та мови. За традицією цього дня

покладають квіти до пам'ятника Несторові-

літописцю, відзначають найкращих популяри-

заторів українського слова, заохочують видав-

ництва, які друкують літературу українською

мовою, проводять Міжнародний конкурс знав-

ців української мови імені Петра Яцика.

З нагоди цього свята я підготувала декілька

фактів про нашу мову.

Українська мо-

ва – єдина держа-

вна мова в Украї-

ні. Статус офіцій-

ної або близької

до офіційної вона

має в багатьох

державах світу:

Молдові, Сербії,

Румунії, Словаччині, Польщі.

Історична довідка: державною

українська мова була у Великому

князівстві Литовському (XIV-

XVI ст.).

Українська мова – одна з наймилозвучніших

мов світу. 1934 року в Парижі на лінгвістично-

му конгресі провідні фахівці визнали українсь-

ку мову третьою з-поміж усіх мов (після фран-

цузької та фарсі) за мелодійністю, лексичним і

фразеологічним багатством, величезними сло-

вотвірними можливостями, синтаксичною

гнучкістю. На аналогічному форумі мовознав-

ців у Швейцарії, де головними критеріями оці-

нки були евфонічна система мови, її мелодій-

ність і милозвучність, українську мову було

названо другою після італійської.

Українська мова є однією з найпоширені-

ших мов у світі. За кількістю носіїв вона посі-

дає, за різними даними, 26 або 32 місце у світі.

Найближчими до української мови за лекси-

чними ознаками є білоруська (84%), польська

(70%) та сербська (68%) мови. Російська мова

на четвертому місці (62%). У фонетиці й гра-

матиці найбільше спільних рис – від 22 до 29 –

українська мова має з білоруською, чеською,

словацькою й польською мовами, із російсь-

кою - 11.

Сучасна українська мова нараховує близько

256 тисяч слів.

На відміну від інших

східнослов’янських

мов, в українській мові

є кличний відмінок.

Найбільш уживаною

літерою в українській

мові є літера П. На цю

букву також почина-

ється найбільша кіль-

кість слів. Найменше

слів із літерою Ф.

Найбільше синонімів

має слово «бити» - 45.

Українська мова багата на зменшувальні

форми. Зменшувальну форму має навіть слово

«вороги» – «вороженьки».

Найдовшим словом в українській мові є сло-

во «дихлордифенілтрихлорметилметан» (назва

хімікату, що використовується для боротьби зі

шкідниками). У цьому слові є 30 літер.

Любімо й шануймо украї-

нську мову – одну з найми-

лозвучніших, найбагатших,

найпоширеніших і найкра-

щих мов у світі!

Ткаченко Валерія,

11-А клас

№3(111) листопад, 2017 3

Дві фортеці

Відомо, що мова кожного народу – явище

давнє, її коріння сягають у доіс-

торичні часи. Вона є найгеніа-

льнішим наслідком матеріаль-

ної й духовної діяльності бага-

тьох поколінь, а кожне створе-

не слово – це символ сформова-

ної ідеї, витвореної у великих

зусиллях людини проникнути в

світ природи, у саму себе.

Національна мова – це здо-

буток культури, духовної діяльності певного

народу, а одночасно здобуток культури всього

людства, бо кожна мова доповнює іншу, а ра-

зом – вони витвір світового колективного

людського розуму.

Мова й пісня – дві найважливіші фортеці,

які народ повинен оберігати пи-

льніше й відчайдушніше, ніж

свої кордони. Бо, утративши ко-

рдон, державність, народ завжди

має можливість їх відновити, а

мову не відновить ніколи. Вона

втратиться навіки-віків. Ціннос-

ті її немає з чим порівнювати. ЇЇ

не можна замінити чужою мо-

вою, бо це означало б, що наро-

ду потрібно прищепити чуже серце, вселити

чужу душу. Силою примушувати народ зріка-

тися рідної мови – найбільший злочин.

Давлад Володимир, 11-А клас

ШАНУЙТЕ МОВУ

***

Спочатку були Боги,

Створили вони слова

І стали слова- Боги.

І вигнали ті творців

У міста й назвали людьми.

І 45 тисяч літ

Між малюнків тварин вуглем,

Між переказів та легенд,

Між літописів та билин,

Від Аскольда і до Петра,

Між бетону і між алей,

Між снарядів та катакомб,

Від посухи та зголодінь,

Від спекоти та холодів,

320 ночей на рік,

19 годин на діб

Забуваємо, хто є хто,

Звідки ми та куди йдемо.

Хто помер,

Хто злякався й втік.

Ми всі втратили те зерно

В ДНК від Батьків-Богів.

У нас тепер замість рибосом

Код бінарний з самих нулів.

Класицизм нео два dot нуль,

Покоління Гібрісових снів

На шляху в свій Іршалаїм

Зупинились на free wi-fi

Next to озеро Міражів.

Все пластмасове, навіть я.

Все пластмасове, я клянусь.

Ніби світ - це лише шматок

Від конструктора Lego для

Тих, чий підпис під планом

дня.

Бо

Спочатку були Боги,

Створили вони слова

І стали слова - Боги.

Кириченко Дмитро, 11-А клас

4 №3(111) листопад, 2017

МАНДРУЄМО. УЧИМОСЯ

Зазирни до правопису

У початковій школі НКВ “Ерудит” ми

вивчаємо такі предмети, як українська мова й

літературне читання. На цих уроках ми вчимо-

ся грамотно й правильно говорити та писати.

Цього місяця наш учитель розповів нам про

День української писемності і мови, який що-

річно відзначається українським народом

9 листопада. Ми дізналися, що це

День вшанування пам’яті преподобного Не-

стора-літописця - першого

історика Київської Русі, ми-

слителя, ученого, ченця Ки-

єво-Печерського монастиря.

Мене вразила інформація,

що над книгою «Повісті ми-

нулих літ» преподобний Не-

стор працював до останньо-

го дня свого земного життя

упродовж 20 років щодня.

Мені стало дуже ціка-

во, як з'явилася наша

мова. Тому з мамою ми

вирішили на вихідних

сходити до пам'ятника

преподобного Нестора

та відвідати музей кни-

ги.

У музеї мені дуже

сподобалося, тому що я

побачив велику кіль-

кість експонатів, які

показують історію книги та писемності. Також

я побачив старовинну друкарську техніку, діз-

нався, як робився в давнину папір, які раніше

були шрифти й багато що інше. Мені було ці-

каво подивитися на старовинні підручники з

математики та української мови, а ще на книги

з казками, які читали діти декілька століть то-

му. Звичайно ж, сучасні книги мені більше по-

добаються тому, що во-

ни барвисті й написані

сучасною мовою.

Також я дізнався,

що в минулих століттях

існувало декілька сис-

тем українського право-

пису. Су-

часний

алфавіт

українсь-

кої мови

здебіль-

шого складається з аналогів гре-

цьких літер і декількох слов’ян-

ських знаків. Сьогодні для запи-

су української мови використо-

вують 33 букви. Особливостями

українського алфавіту в порівнянні з іншими є

наявність букв Ґ, Є та Ї.

Відвідавши цей музей, я зрозумів, наскі-

льки український народ любить і береже свою

мову. Після такої екскурсії я став більше розу-

міти значення прислів'їв і висловлювань про

українську мову.

Коли ми повернулися додому, мені захотіло-

ся написати вірш.

***

Рідна мова – мова предків,

створена народом щирим.

Буду я вивчати мову,

бо хочу читати книжки.

Будуть думки мої ясні,

а слова розумні й добрі.

Кожушко Мирон, учень 3 класу

ВИХОВАНІ ЕРУДИТИ

№3(111) листопад, 2017 5

Ввiчливi слова творять дива

Як приємно бачити усміхнене обличчя, по-

чути ласкаві, звернені до тебе слова. І тоді

твій настрій стає піднесеним,

веселим.

Так само

й людям

приємно

почути

від тебе

лагідні, добрі слова.

З добрими, чуйними та ввічливими людьми

завжди хочеться спілкуватися, бути поруч із

ними.

Бути чемними, ввічливими нам допомага-

ють «чарівні слова». Недарма ввічливі слова

називають «чарівними». Усім, кому адресова-

ні ці слова, стає приємно й хороше.

Деякi фрази й слова можуть здаватися

зовсiм неважливими й незначущими. Але дос-

татньо довга iх вiдсутнicть може гостро

вiдчуватися.

Мало хто з нас замислювався про значення

щирого "Доброго ранку!" Але воно може

змiнити так багато:

пiдняти настрiй, на-

дати вiдчуття впев-

неностi й щастя i,

навiть, змiнити став-

лення дитини до

школи!

Особисто в нас так i

трапилося…

Тому хочеться подякува-

ти нашим учителям i всiм,

хто кожного ранку зу-

стрiчає нас у школi, дарую-

чи свої посмiшки та щирi

вiтання!

Кожушко Мирон, 3 клас

Слова щирого вітання дорожчі за частування.

Одне приємне слово — наче сад.

Ввічливих і лагідних скрізь шанують.

Від теплого слова й лід розмерзає.

Слово — не горобець, випустиш — не піймаєш.

Теплі слова зігрівають душу людині.

Народна

мудрість

6 №3 (111) листопад, 2017

З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ

Україну не побороти!

Українці мають усі підстави пишатися тим,

що їхня Батьківщина не раз переживала дні

сили й слави, мала справді легендарних героїв.

Вона мужньо переносила найважчі випробу-

вання, коли гинули не сотні й тисячі, а мільйо-

ни її дочок і синів…

І потім, як та казкова пташка Фенікс, відро-

джувалася, вирос-

тала з пожарищ і

руїн, виховувала

нові покоління за-

коханих у рідну

землю лицарів пра-

вди й волі. Ми мо-

жемо втішатися й

гордитися тим, що

Україна ніколи не

поневолювала інші

народи, а лише

захищала себе

від ласих на чу-

же добро близь-

ких і далеких

сусідів.

На жаль,

цілі сторіччя во-

рогам за допо-

могою грубого й

жорстокого, як

правило, крива-

вого насильства,

облудної брехні й підступу, розпалювання не-

нависті між різними частинами нашого народу

вдавалося панувати над Україною. Майже всі

такі завойовники трубили на повний голос,

кричали нахабно, безсоромно й цинічно, що

вони несуть українцям добро i щастя. Прикро,

але дехто з наших співвітчизників, як необач-

на рибка на гачок з приманкою, ловилися. Во-

ни ставали на службу до чужаків-

можновладців і допомагали їм гнобити та ви-

зискувати свій народ. Перевертнями, перекин-

чиками і яничарами, а в наш час манкуртами

називають люди таких осіб, які за масну юшку

готові навіть від рідної матері відректися.

Ніколи не йшли та-

кою ганебною доро-

гою ті люди, які зма-

лку пізнавали прав-

ду своїх предків, про

їх минувшину. На-

віть настромлені на

польсько-

шляхетських палях

та підвішені на туре-

цьких залізних гаках

за ребра, по-

звірячому като-

вані в сталінсь-

ких фабриках

смерті, вони

вмирали з іме-

нем України на

вустах, яку ніж-

но називали не-

нькою. Для неї

вони віддавали

всі свої сили,

здібності, пра-

цю й навіть життя. Кожна людина розуміла,

що тільки тоді її ненька-Україна зможе стати

господинею на власній землі, коли всі її сини і

дочки будуть щоденно працювати для досяг-

нення цієї великої, святої й справедливої мети.

Распутній Данило, 11-А клас

З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ

№3(111), листопад, 2017 7

Пам’ять жива!

Декілька років минуло, а здається, що

все сталося вчора. Силовий розгін мирного

маршу, підпал будинку Федерації профспі-

лок України, кулі снайперів, що ховалися на

верхівках будівель, і кров.. І втрати. Десятки

загиблих, тих, хто міг будувати майбутнє

України так само спрагло, як боролися за її

незалежність. Можливо, не так, як під час

відділення від СРСР, але за її суверенність

від зовнішньополітичного гніту держави-

сусіда.

Цих людей більше немає

серед нас. Як і тисяч патрі-

отів, що загинули на війні

на Донбасі. Як десятки

представників української

інтелігенції, що загинули в

урочищі Сандармох у Каре-

лії, були вбиті просто "до

гарної дати", чергової річниці Жовтневої ре-

волюції. Немає, як і тих українців, яких вби-

вали в катівнях Жовтневого палацу, за сумні-

вну участь у створенні терористичної органі-

зації "Спілка визволення України". Радянська

політика полягала в тому, аби нищити, топта-

ти цвіт української нації.

Микола Хвильовий, людина, яка розуміла

атмосферу цього гніту, як ніхто, писав у сво-

їй книзі "Я (Романтика)" так: "Це була дійс-

ність - хижа й жорстока, як зграя голодних

вовків. Це була дійсність безвихідна, немину-

ча, як сама смерть." Саме проти цієї дійснос-

ті, яка повторювалася вже в часи незалежної

України, повстали люди під час Революції

Гідності. Проти свавілля влади, необмеженої

сили Президента, проти того, що інша країна

втручається в справи України та вирішує її

подальший курс.

Ціна знову була страшною. Людей вбива-

ли, аби зупинити хвилю свободи, але вона

була невпинною. Зараз країною шириться

розчарування. Бо війна на сході України три-

ває. Бо нічого, здається, не змінилося.

Але це не правда. Змінилися люди, змінилося

ставлення, змінилося майбутнє нації. Ми, мо-

лоді українці, пам'ятаємо та розуміємо. І зна-

ємо, що найвищою шаною для загиблих буде

продовження їхньої боротьби. Бо вона триває

і триватиме завжди.

Відомий український по-

літичний діяч В'ячеслав

Липинський казав: "Ніхто

нам не збудує держави, ко-

ли ми її самі не збудуємо, і

ніхто з нас не зробить нації,

коли ми самі нацією не схо-

чемо бути".

Події чотирирічної давнини довели, що

ми - нація. За це довелося заплатити важку

ціну, але українці знову зрозуміли, що нам

під силу все. Тепер наша задача - багато пра-

цювати й вести свою країну до нових звер-

шень та перемог. Ми зможемо. Ми не забуде-

мо. Ми винесли урок.

Події останніх років нам показали, як ва-

жлива взаємодопомога та національна єд-

ність. Знаменно, що це свято відбувається

саме на день Покро-

ви - захисниці. Буде-

мо благати, щоб во-

на захистила наш

народ від горя та

втрат, бо ми всі пра-

гнемо тільки миру.

Асєєв Віталій, 11-А

Неймовірні рекорди

До Дня книги рекордів Гіннеса

Книга рекордів Гіннеса, також відома як

Всесвітня книга рекордів, уперше була опублі-

кована в 1955 році. На сьогодні є єдиним у

своєму класі щорічним збірником-довідником

рекордних фактів із усього світу. Ідея випус-

кати такий довідник прийшла англійському

інженеру Х’ю Біверу в листопаді 1951 року.

Саме з того часу 9 листопа-

да є офіційним Днем книги

рекордів Гіннеса.

«Кни́га реко́рдів

Гі́ннеса» — довідник, який

виходить щорічно та міс-

тить усесвітньо визнану ко-

лекцію світових як людсь-

ких досягнень, так і екстре-

мальних фактів природи.

Досягнення українців,

які ввійшли до книги реко-

рдів Гіннеса також значи-

мі.

Спортивні досягнення

Ларисі Латиніній досі

немає рівних за кількістю

олімпійських на-

город серед жінок.

Вона піднімалася

на п'єдестал реко-

рдні 14 разів, при-

чому 9 раз за золо-

том.

Сергій Бубка

здивував світ ін-

шим - за свою кар'єру встановив 35 світових

рекордів. На відкритих стадіонах із ним і досі

ніхто не зрівняється.

Найвища людина світу

До минулого року саме українець носив ти-

тул найвищої людини світу. Зростання Леоні-

да Стадника - 2 метри 57 сантиметрів.

Сила духу і швидкість

У свої 65 років львів'янин Павло Резвой зро-

бив те, що під силу одиницям. На човні зі зви-

чайними веслами переплив Атлантичний оке-

ан. Увійшовши в азарт, підкорив ще й Індійсь-

кий, ставши при цьому третьою лю-

диною у світі з таким послужним

списком.

Витривалість

У 2013 року Олексій Гуцуляк

вразив світ, пробувши під снігом

без одягу 1 годину 8 секунд. Рекорд

японського тріумфатора Олексій із

Коломиї перевершив аж на 20 хви-

лин. Витримати допомогла тибетсь-

ка техніка медитації й довгі

роки загартовування. Дотриму-

вався він і всіх вимог: висота

снігового покриву не менше

70 см і повна відеофіксація.

Тривале читання

У 2014-му студенти та викла-

дачі Острозької академії 19 діб

безперервно читали твори Шевченка. Усього

456 годин, тому випередили досягнення мек-

сиканців відразу на 59 годин.

Вічний рекорд

Розмах одного крила в

найбільшого літака у світі

Ан-225 “Мрія” приголомш-

ливі - 88 метрів.

Підготувала Бойко Валерія,

учениця 3 класу, разом із ма-

мою Наталією Міщенко

8 №3(111) листопад, 2017

У СВІТІ ЦІКАВОГО

Психологія кольору

З давніх часів людство надавало кольорам

символічне значення. Група вчених розробила

методику «Кольорові діти», за допомогою якої

за кольорами, які дитина найчастіше викорис-

товує в малюнках, можна визначити характер

дитини, її реакцію на життєві ситуації й емо-

ційний клімат у родині, а головне - спрогнозу-

вати, якою вона виросте.

"“Жовті діти"

Мовою кольору, жовтий - колір

духовності, але в той же час і не-

безпеки. Це люди вільні, оригіналь-

ні, інакодумці. "Жовта" дитина -

мрійник, фантазер, казкар, жартів-

ник. Вона любить грати наодинці,

любить абстрактні іграшки: камін-

чики, гілочки, ганчірочки, кубики,

пожвавлюючи їх силою своєї уяви.

Коли малюк виросте, він буде відда-

вати перевагу різноманітній, цікавій

роботі. Завжди буде в щось вірити, на щось

сподіватися, прагнути жити майбутнім.

" Червоні діти"

Червоний колір - колір здоров'я, життя, ене-

ргії, сили, влади. Ці діти відкриті й активні.

Дуже важко батькам із «червоними» дітьми:

живими, неслухняними, збудливими, непоси-

дючими. Коли вони виростуть, то висока пра-

цездатність визначатиметься прагненням дося-

гти успіху, отримати результат, заслужити по-

хвалу.

" Сині діти"

«Сині» діти - повна протилежність

«червоним». Недаремно «червоних» дітей мо-

жна заспокоїти синім кольором, а «синіх» ді-

тей - червоним. «Синя» дитина спокійна, урів-

новажена, любить робити все не кваплячись.

Із задоволенням лежить на дивані з книжкою,

роздумує, усе детально обговорює.

" Фіолетові діти"

Мовою кольору, фіолетовий означає ніч,

таємницю, містику, споглядання. Такі діти жи-

вуть багатим внутрішнім світом і відрізняють-

ся артистизмом, вони дуже чутливі. Їх легко

загіпнотизувати, вони збудливі. «Фіолетова»

дитина більше звід інших

потребує підтримки й за-

охочення.

" Зелені діти"

«Зелена» дитина вважає себе

покинутою й дуже потребує

материнської любові. Щоб

вона не виросла «зеленою»

особою, потрібне особливе

творче виховання, розвиток

відвертості, інтересу. Такій

дитині необхідно почуття за-

хищеності, надійності.

" Помаранчеві діти"

Ці діти легко збудливі, як «червоні» та

«жовті», але це збудження не має виходу. І ді-

ти веселяться, бавляться, кричать без усякої

причини. Тому так небезпечний помаранчевий

колір. Коли до помаранчевого сонця додається

помаранчеве небо та ще помаранчева мама,

цей колір стає верескливим, неприємним, він

дратує й спустошує.

Блакитний колір говорить про свободу,

безтурботність, схильність до зміни обстанов-

ки. Зазвичай його полюбляють хлопчики.

«Рожева дитина» ніжна, слабка, боязка.

Така дитина дуже залежить від оточуючих, по-

требує постійної підтримки. Коли рожевий ко-

лір обирає хлопчик, він як особистість виявля-

ється сильнішим.

Практичний психолог НВК “Ерудит”

СТОРІНКА ПСИХОЛОГА

№3(111) листопад, 2017 9

Якими кольорами

малює ваша дитина?

10 №3(111) листопад, 2017

З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ

Майбутнє України

Багато хто з дорослих не вірять у майбутнє

нашої країни. Вони вважають, що Україна

відстала від цивілізованих європейських країн

на цілі десятиліття, що нічого світлого попере-

ду немає. Але молодь України так не думає!

Україна!..

Це слово з глибокою шанобою й гордістю

промовляють справжні сини і дочки України.

Українці мають усі підстави пишатися тим, що

їхня Батьківщина

не раз переживала

дні могутності й

слави, мала справді

легендарних героїв,

мужньо долала

найважчі випробу-

вання. І потім від-

роджувалася, виро-

стала з руїн, вихо-

вувала нові покоління

закоханих у рідну зем-

лю лицарів правди і

волі.

Однак не все так по-

гано в нашому домі.

Сучасна молодь України охоче вивчає історію

України, знає свята, традиції, звичаї українсь-

кого народу, любить слухати пісні – красиві,

влучні, ніжні. Молодь цікавиться своїм мину-

лим і сьогоденням.

У цьому можна переконатися, поглянувши

на результати конкурсу «Ми – молодість, май-

бутнє України», який був проведений у червні

в приміщенні міської бібліотеки № 2 для доро-

слих і дітей. Завданнями конкурсу були:

- залучення молоді до читання художньої

літератури, поезії;

- вивчення й підтримка талановитих юнаків

та дівчат;

- підвищення ролі бібліотеки в естетичному

вихованні підростаючого покоління.

Підготували та провели конкурс працівни-

ки бібліотеки.

Одноголосно членами журі було визначе-

но переможницю конкурсу Міщук Юлію Дми-

трівну, ученицю НВК № 2. Як сказала Юлія:

«Ми були. Є. І будемо! Ми здатні на боротьбу!

Усе в наших руках! Я рада, що я -

українка!» Саме це надихнуло

Юлію на написання вірша:

Ми молодість – майбутнє України,

ми ті, кому довірили життя.

Життя своєї власної країни,

її надію й віру в майбуття.

Ми не підведемо свою родину,

крізь гори злості віднайдемо шлях.

Із кожного ми зробимо Людину,

достойну жити у вільності полях.

Путівником служитимуть нам мрії,

у кращий світ, добробут України.

Та, незважаючи на злісні перевії,

перлину створимо ми з нашої країни.

Ми бачимо складні культурні дебрі,

моральний стяг давно вже звідти зник.

Його ті розтоптали, наче вепрі,

кого щоденно чуємо ми крик.

Можливо наш і знизився політ,

під залишками зламаного строю.

Та ми є з вами молодості цвіт,

і поновивши стрій ми кличемо до бою.

Усі разом ми ввірвемось у цей світ!

Я впевнена, що з інтелектуальною та гли-

бокомислячою молоддю в нашої країни є гар-

не, надійне, щасливе майбутнє.

Міхайлік Катерина, 11-А клас

Сучасна молодь України

Україна майбутнього – це прекрасна та

забезпечена держава. Ми чітко усвідомлює-

мо, що майбутнє України в значній мірі зале-

жить від нас, від молоді. Кожен замислюєть-

ся про своє майбутнє. І так хочеться, щоб во-

но було світлим і радісним. На сьогоднішній

день існує проблема розвитку сучасної моло-

ді й нашої держави. І хто, як не ми, зможе

допомогти під-

няти її на новий

рівень і дати

поштовх до но-

вого, великого

майбутнього.

Сучасна мо-

лодь має вели-

кий потенціал,

запал та енер-

гію, які саме в

молодому віці

потрібно направити в правильне русло - фор-

мування особистості, розвиток суспільства,

формування молодого політикуму.

Молоде покоління в наш час стоїть перед

складним вибором. Система його ціннісного

світогляду формується під впливом глобаль-

ної зміни політичної та економічної ситуації

у світі. Іншими словами можна сказати, що

молодь - це одна з найбільш економічно ура-

жених соціальних верств, вона позбавлена

культурних і моральних цінностей.

Сьогодні ми спостерігаємо швидкі темпи

науково-технічного прогресу, який допома-

гає нам у комунікації та інших сферах. Мо-

лодь швидко звикає до сучасних новинок і

технологій, при цьому на перше місце ми

завжди повинні ставити духовні цінності, ку-

льтуру й мораль. Адже ці цінності є вічними

й саме вони повинні лежати в основі побудо-

ви демократичного суспільства.

У даний час ведеться багато дискусій що-

до розвитку суспільства, але цільовою й го-

ловною аудиторією, на яку покладають надії,

є молодь. Адже саме вона - це майбутнє дер-

жави. Тому сьогодні ми повинні виробити

чітку стратегію виховання молодого поколін-

ня, форму-

вання його

світогляду.

Україна - це

дуже красива

країна. Вона

може й по-

винна бути

високорозви-

неною. Вона

заслуговує

гідного май-

бутнього. То-

му треба зробити все, щоб ми, наші діти і

внуки, відчували гордість за країну, у якій

живемо.

З огляду на всі проблеми, які існують

сьогодні в Україні, я щиро вірю, що ми їх по-

долаємо й досягнемо розквіту України. До-

сить буде почати з самого себе. Зроби щось

на користь

свого міста,

країни. Тому

що молодь -

це майбутнє

України!

Мазаєва

Маргарита

11-А клас

З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ

№3(111) листопад, 2017 11

12 №3(111) листопад, 2017

СКРИНЬКА МУДРОСТІ

Пізнай себе

Із чого починається самопізнання? Мабуть,

із ставлення до самого себе. Оцінка себе зале-

жить від виховання та від усвідомлення себе в

цьому бурхливому світі. Ми всі отримуємо

різне виховання. На жаль, роблячи перші кро-

ки самоусвідомлення, ми почи-

наємо порівнювати себе з інши-

ми людьми, насамперед, зі

своїми ровесниками. Якщо ж є

мудрі наставники поруч, то

слід звернутися до них, аби ма-

ти можливість поспілкуватися з

ними на цю тему. Хоча очевид-

ним є те, що самоусвідомлення

включає знання свого походження, мету в

житті, сприйняття найближчих людей. Само-

усвідомлення передбачає відповідь на питан-

ня: «Що я хочу і що я можу в цьому житті?»

Критично, ніби збоку, подивитися на себе, —

це теж момент самоусвідомлення, бо питання

«Який я є?» — надзвичайно важливе, як і

«Що я можу? Які в мене здібності?» Настіль-

ки це важливо, що від цього буде залежати

майбутній вибір життєвого шляху.

На мою думку, головним у пізнанні себе

має бути щирість і правдивість, бо можна

намагатися обдурити інших щодо гарної по-

ведінки, себе ж неможливо. Тому треба бути

щирими перед собою. Не треба вдавати з себе

кращим, ніж ти є насправді. Хочеш добре

знати себе — слід уже зараз пробувати свої

зусилля докладати до різних видів діяльності,

а в школі таких можливостей безліч. Ясна річ,

що це не тільки уроки, конкур-

си, олімпіади, це може бути

щось своє, як зараз усі гово-

рять, — це може бути

«власний проект». Чому б не

спробувати? Правильно народ-

на мудрість зауважує: «Під ле-

жачий камінь вода не тече».

Тож треба себе випробовувати, не упускати

жодної нагоди такої перевірки власних здіб-

ностей. У людині повинен відбуватися постій-

ний духовний розвиток, самовдосконалення,

самовиховання кращих людських якостей.

Уміти виправляти погані риси характеру —

велике досягнення. Треба

визнавати справедливу кри-

тику, змінюватися, і тоді

можна досягти успіху.

Калішенко

Петро, 11-А клас

Людина починається з добра

Людина залишається людиною тільки тоді,

коли в ній живе добро та любов до оточуючих.

До людей, тварин, природи та

до усього, що є навколо неї.

Людська доброта не наживна

справа, із цим треба народитися

й гідно нести по життю. Коли

по дорозі зустрічається щось

погане, ніколи не падайте духом

та не звинувачуйте всіх довкола у своїх негараз-

дах, а йдіть далі по життю посміхаючись.

Людська доброта робить світ кращим та доз-

воляє радіти новому дню. Коли

людина добра, то здається, що все

навколо радіє їй та стає таким гар-

ним та квітучим.

У чому полягає людсь-

ка доброта? Та в усьому в наймен-

ших дрібницях.

Мацапура Сергій, 6 клас

Людину прикрашає не зовнішність

Якщо моральні норми визначають зміст

вчинків, мотиви поведінки, то культура пове-

дінки розкриває, як саме здійснюються в по-

ведінці вимоги моральності, яке «обличчя»

поведінки людини, наскільки органічно, при-

родно й невимушено такі норми злилися з її

способом життя, стали повсякденними життє-

вими правилами.

Тільки за умови цілісного підходу до розу-

міння культури поведінки, тільки при аналізі

ставлення до праці, природи, мистецтва, до

колективу й окремих людей і зливаються во-

єдино основне поняття етики «добро» і понят-

тя, яким користуються, щоб висловити есте-

тичну оцінку, — «красота».

Моральна й естетична грані культури пове-

дінки існують у тісній єдності та взаємодії. На

жаль, і раніше, і тепер можна зустріти людей,

які протиставляють естетичне етичному й на-

впаки. Трапляється так, що чуйна людина ви-

являє свою доброту незграбно, грубо, а інша,

залишаючись у душі егоїстичною, черствою,

бездушною, поводиться бездоганно, але тіль-

ки для того, щоб справити на оточення добре

враження.

Зовнішня культура людини очевидна, про

неї можна зробити висновок із першого пог-

ляду, зважаючи на те, як людина говорить, як

поводиться з оточенням, як одягається. Відтак

складається про людину перше враження.

Але в зовнішній культурі виявляється внут-

рішня культура особистості. Важливі не фор-

ми спілкування й поведінки, а їх мотиви та

внутрішня вихованість, яка спрямовує поведі-

нку людини. Вихована людина ввічлива й за-

побіглива не тому, що хоче красиво вигляда-

ти, а тому, що повага до людей, увага до них,

душевний такт не дозволяють їй бути іншою.

У такій поведінці людини виявляється її внут-

рішня сутність, її внутрішня культура.

Таким чином, завдання,

що стоїть перед люди-

ною, — це формування

внутрішньої й зовнішньої

культури, її моральний і

естетичний розвиток.

Асєєв Віталій, 11-А клас

СКРИНЬКА МУДРОСТІ

№3(111) листопад, 2017 13

Чужа душа - таємний ліс

Із езотеричних джерел відомо, що справж-

ньої людини не видно, бо вона — це

її душа, аура. Усе, що ми робимо, від-

чуваємо, про що думаємо, фіксує на-

ше біополе. Відбиваються на ньому

вчинки праведні й неправедні. Це ви-

дно з певних візерунків, кольорів. Ко-

жен учинок – то ціла гама. Негідні

«малюють» темні фарби, а гнів і жорстокість

«розсипають» по нашому біополю червоні

плями. Стан жертовності дарує зелені кольори.

Духовність – бузкові, білі, самозакоханість –

бордові. Любов випромінює срібне сяйво.

Аура духовно досконалої людини чиста,

ясна, світиться кольорами веселки. Аура духо-

вно бідної людини – сіра, темна, склада-

ється з густих кольорів, що свідчить про

низькі почуття й пристрасті.

Неправедний вчинок нікуди не діва-

ється, а лишається на нашій душі, справ-

ляє на неї негативний вплив. Як каже

прислів’я: «Стоїть, як гріх над душею».

А можна того уникнути самовихованням,

самоконтролем. Давня мудрість учить: «Не

роби того іншому, чого не хочеш, щоб тобі ро-

били». Тоді на душі буде легко й світло.

Коваль Катерина, 11-А клас

14 №3(111) листопад, 2017

ГІМНАЗІЙНЕ СЬОГОДЕННЯ

День подяки

Напевно, кожен із нас бачив у багатьох

американських фільмах та серіалах, як уся

родина збирається за святковим столом, про-

мовляє молитву зі словами подяки за все хо-

роше, отримане протягом року. Дехто навіть

знає назву цього свята -

День подяки.

Про походження цьо-

го дня існує розмаїття

розповідей та відео. Зві-

дки ж насправді похо-

дить це свято? Які має

традиції? Про це учням

5 та 6 класів розповіла

творча група знавців ан-

глійської мови й тради-

цій учнів 9 класу на чолі

з учителями англійської

мови.

Своїм коріння свято

сягає далекого 1620 ро-

ку, коли після двохмісяч-

ного плавання до берегів

Америки причалив анг-

лійський корабель. На

ньому припливли близь-

ко ста пілігримів, які че-

рез релігійні пересліду-

вання залишили рідну

країну та помандрували

в таку небезпечну подо-

рож у пошуках вільної

землі. На жаль, перша

зима видалася дуже су-

ворою та важкою, тому

забрала багато життів

мандрівників.

Лише завдяки індіанцям, які навчили ко-

лоністів вирощувати боби, кукурудзу, гарбу-

зи, та показали, де і як полювати на дичину.

Поселенці зібрали дуже щедрий урожай,

який дозволив їм пережити наступну зиму.

Вирішено було влаштувати величезне свято

на знак подяки Бо-

гові за щедрість.

Зрештою, театральна

постановка захопила

глядачів із перших

секунд дійства. Діти

з задоволенням спі-

вали разом із весели-

ми індіанцями, спів-

чували голодним пі-

лігрімам та згодом

долучилися до свят-

кового частування,

отримавши соковиті

яблука від артистів.

Учні закладу

дякують глядачам

за увагу, юні актори

– усім присутнім,

учнівський колек-

тив – учителям за

можливість розкри-

ти свої здібності,

учителі – батькам

за підтримку, а ді-

тям за наполегли-

вість і талант!

З Днем подяки!

Заболотня

Оксана

Олександрівна,

учитель англійської

мови

МАНДРУЄМО. УЧИМОСЯ

№3(111) листопад, 2017 15

Майбутні мультиплікатори

У житті кожної дитини присутні мультфі-

льми. Особливості їх тісно співвідносяться з

властивостями дитячого сприйняття, що дозво-

ляє розглядати мультиплікацію як потужний

засіб впливу на маленького глядача.

Мовою яскравих образів, посилених музи-

чним супроводом, мультфільми можуть донес-

ти до дитячої свідомості значну кількість інфо-

рмації. Чи є дитина, що не любить

“мультики”? Немає такої! Усі діти у світі люб-

лять мультфільми та їх героїв - казкових прин-

цес, суперменів, смішних казкових звіряток.

Цей світ невичерпний як і фантазія дитини.

Але мало хто знає, що являє собою

"лабораторія казки".

А щоб дізнатися, як створюється

“мультик”, учні 2-Б класу відвідали

“Лабораторію мультфільмів”.

Під час пізнавальної екскурсії по території

мультстудії учні дізналися про історію мульти-

плікації, про магіч-

ний світ мультфіль-

мів і кіно, побачили

на власні очі весь

процес створення

мультфільму, а та-

кож взяли участь у цікавому квесті та шоу

“Я - мультгерой”.

А скільки здивувань було, коли учні поба-

чили, скільки роботи треба докласти величез-

ній кількості людей — майстрів своєї справи,

щоб з’явився малесенький ролик на 9 секунд.

Можливо, після такої екскурсії, саме в 2-Б кла-

сі “народився” новий креативний мультипліка-

тор?!

Доброволянська Вікторія Віталіївна,

класний керівник 2-Б класу

Ми - гімназисти

Я завжди хотів навчатися в школі, де кожен

може почувати себе, як удома, де ставляться до

тебе, як до рівноправного члена родини зі

своїми бажаннями, прагненнями та потребами.

Дуже пишаюся тим, що вчуся в НВК«Ерудит».

До кожного учня ставляться тут із родинним

теплом та турботою.

24 листопада 2017

року для нас, учнів 5-А

та 5-Б класів, відбулася

незвичайна подія —

посвята в гімназисти.

Ми відкрили для себе новий світ – світ гімна-

зії «Ерудит». Кожен п’ятикласник ретельно го-

тувався до цього заходу: готували творчі

візитівки про свій клас, дізнавалися про основні

події гімназійного літопису, цікавилися випуск-

никами нашого навчального закладу. Перед

усією громадою ми дали обіцян-

ку - бути вірними Кодексу честі

гімназиста й отримали значок —

ознаку належності до гімна-

зійної родини.

Кравченко Віктор, 5-Б клас

16 №3(111) листопад, 2017

ЗНАЧИМА ПОДІЯ

Від редакторів газети: Якщо вам цікава наша газета, із радістю вислухаємо ваші пропозиції щодо введення нових рубрик, а також власні погляди на життя, посприяємо реалізації ваших творчих здібностей.

Засновник та

видавець газети

гімназія

«Ерудит»,

м.Київ

Колектив редакції:

гол. редактор, коректор Андрієнко С.В.,

помічник редактора Конопля Т.Г.

(газета на правах інформаційного бюлетеня)

Голови рубрик: Гармаш Валерія, 10-Б кл., Гончаренко Роксолана,

10-А кл., Ситдикова Єлизавета, 7 кл., Запольська Валерія, 11-Б кл.,

Грушка Анастасія, 7 кл..

Наша адреса: м.Київ, вул. Тетяни Яблонсь-

кої, 12

тел. (044) 401-10-61

E-mail:erudit-times@ ukr.net www.erudite-gim.at.ua

Віддруковано на підприємстві

поліграфічний центр “Квітка”.

Наклад - 50 прим.

Усі опубліковані матеріали є власністю редакції. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори матеріалів. Погляд редакції не завжди може співпадати з поглядом авторів матеріалів.

Фото не завжди є прямими ілюстраціями до тексту. Рукописи не рецензуються та не повертаються!

Ми – гімназисти, ми – українці,

разом ми – сила!!!

Юнкорівці

зафіксували