Рідна мова 5

Рідн

а м

ова

Зміст

Від редакції 3

Мова і література

Ірина БабійСемантична характеристика назв

кольорів у сучасній українській мові 4Борис Антоненко-Давидович

Навіщо літера «ґ» в українській мові? 7Ірина Мельник

Фонетична структура українських ономатопей як джерело вивчення

національно-мовної специфіки 10Поліна Вовк

Типологічне зіставлення української, російської та польської мов 13

Виталь МоргунюкЗастандартовані правила ділового

та наукового стилів 16

Психологія

В. ХромовМнемотехніка – мистецтво

запам’ятовування 24

Методика

А. Великоцька, Н. ІванкоКонспект уроку «Державні символи

України» 29Г. Середюк

Андрієві вечорниці у Хмелівці 33

Історія

Марко СирникУкраїнське шкільництво у Польщі після

1947 року – штрихи до історії 37Jarosław Syrnyk

Ukraińskie Towarzystwo Społeczno-Kultu-ralne na Dolnym Śląsku (1956–1990) 46

Закони

Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodo-wej w sprawie przyjmowania osób niebędą-cych obywatelami polskimi do publicznych

przedszkoli, szkół, zakładów kształcenia nauczycieli i placówek 69

Закон України про правовий статус закордонних українців 72

Матеріали

Марко СирникМовні головоломки або спробуй

прочитати 77

Статистика

Маріанна ЯраПункт навчання української мови

у Сяноці 93Богуслава Комар

Навчання української мови у Підкарпатському воєводсті

в 2004/2005 шкільному році 94Єлизавета Томчук

Навчання української мови на Підляшші 95

Різне

О. СтрижакХто ж вони, бойки? 96

Іван Красовський, Дмитро СолинкоХто ми, лемки 98

Володимир БілецькийУкраїнська мова на сході України:

фрагменти донецьких реалій і спроба прогнозу 112

Віталій РадчукМова як чинник консолідації

сучасного українського суспільства у націю 116Юрій Бадзьо

Конституція мови нашої 123Валерій Власенко

Сергій Бородаєвський: штрихи до біографії 128

Маріанна ЯраХристиянське покликання жіноцтва

в православній теології: традиція і сучасність 134

Наталя КрутенкоУкраїнські обереги:

традиції і сучасність 139

Рідна мова

„Ridna Mowa” – kwartalnik oświatowy Ukraińskiego Towarzystwa Nauczycielskiego w Polsce

Redakcja:Irena Drozd (Biały Bór) – prezes UTNStefania Jawornicka (Zielona Góra)Bohdan Majer (Elbląg)Jarosław Syrnyk (Wrocław)Marek Syrnyk (Wałcz) – redaktor

naczelny

Współpracownicy:dr Bożena Zinkiewicz-Tomanek

(Kraków)prof. Roman Drozd (Koszalin)Maria Steć (Przemyśl)Lesia Chraplywa-Schur (London

– Canada)Wałerij Sobko (Kijów)Wadym Olifirenko (Donieck)

Korekta językowa i stylistyczna:mgr Maria Mandryk-Fil (Biały Bór)

Sekretarz redakcji:Krystyna Syrnyk

Strona www:Grzegorz Mucowski

Opracowanie graficzne:Teresa Oleszczuk

Korekta:Katarzyna Seń

Wydawca:Ukraińskie Towarzystwo Nauczycielskie w Polsce

Adres redakcji:78-600 WałczDolne Miasto 10/80tel. (67) 258 98 87e-mail: [email protected]

Numer wydany przy pomocy MEN

Під час використання матеріалів, посилання на журнал «Рідна мова» – обов’язкове

3

Рідн

а м

ова

Від редакції

Не будемо вкривати, що поява цього номера дуже нас (редакцію) – тішить. Всі, хто знає в яких умовах творяться наші громадські діла, можуть собі уявити, скільки труднощів треба побороти, щоб чогось добитися. Хоч би видан-ня журналу. Віримо, що з року в рік буде легше. Тим більш, що «Рідну мову» читають не лише у Польщі, а також в Україні і інших країнах сві-ту. Тішить це, що щораз більше число авторів з України надсилає нам свої матеріали. Дещо, однак, сумує – те, що наші українці з Польщі дописують рідко. А жаль не використовувати нагоди – на сьогодні «Рідна мова» є майже одиноким українським журналом у Польщі, який хоче виповняти допоміжну роль для шкільництва і освіти, а крім цього висвітлює також проблеми з історії, психології, різних аспектів нашого громадського життя.

У п’ятому числі «Рідної мови» читайте про деякі аспекти і питання, якими живе сьогодні мовний український світ, історію українців Вроцлавщини, штрихи до історії навчання української мови у Польщі після 1947 року.

Варто теж познайомитися – зокрема ди-ректорам українських шкіл – з законом, яким врегульовано принципи навчання дітей іншого як польське громадянство. Зокрема в контексті малої кількості учнів в деяких наших освітніх закладах і в контексті перебування на території

Польщі значущої хвилі заробітчан і емігрантів з України. Може треба зв’язуватися з ними, по-давати інформації у посольство та консульські відділи – Ваші діти можуть вчитися в україн-ських школах, що у Польщі.

Як завжди – подаємо також інформації про поодинокі пункти навчання – цей розділ мусите, однак, редагувати вже Ви – вчителі, активісти ОУП чи УВТ.

Зате для цього, щоб навчання у цих же пунктах ставало більш атракційним – попро-буйте використати матеріали – головоломки, анаграми, танграми, лабіринти тощо – їх теж віднайдете у цьому числі «РМ».

Розділ «Різне» – про лемків (і для лемків) та бойків. А задля цього, щоб ми вчилися дивитися на Україну нашими – а не чужими – очима: запізнаймося з донецькими мовними реаліами.

Пізнаваймо теж українські традиції, вчи-мося їх, знаймо їх – у цьому допоможе стаття, присвячена українським оберегам.

Останнє – редакція працює на громадських принципах. Журнал є виданням некомерцій-ним. Читайомо його і перечитуймо. Вчимося свого.

Заохочуємо також відвідувати наш сайт в Інтернеті. Там багато цікавого.

Марко Сирник

4

Рідна мова

Ірина Бабій

Семантична характеристика назв

кольорів у сучасній українській мові

Тернопільський педуніверситетімені Володимира Гнатюка

Моваі література

Слова на позначення кольору у сучасній українській мові, як і в інших мовах світу, становлять окрему лексико-семантичну групу. Колір є найдавнішою реальністю людського буття, складним явищем, пізнання якого було тривалим. У науці усталився погляд, що кольо-ри, які існують у природі, становлять триви-мірну систему: кожен колір може змінюватись у трьох напрямках, які характеризують колір-ний тон, насиченість і яскравість. Ця система є «безперервною і замкнутою, оскільки всі кольори зв’язані один з одним безперервними переходами і між кожними двома кольорами існує багато таких переходів»1. Власне, саме ці три ознаки колір (тон), яскравість, наси-ченість прийнято вважати універсальними диференційними ознаками, за допомогою яких можна описати назви кольорів у рамках «компонентного аналізу значень»2.

Класифікацією кольороназв української мови займались А. Критенко3, А. Кириченко, О. Дзівак та ін. У сучасній лінгвістиці при-йнято поділяти всі назви кольорів на «основні» і «другорядні». Основними є назви давнього походження, генетично споріднені з кольо-ропозначеннями в інших слов’янських мовах, вони становлять ядро всієї лексико-семан-тичної групи кольороназв, навколо якого роз-ташовані назви пізнішого походження. Цими основними є сім семантично незалежних назв, які позначають «колір без відтінків»: червоний, жовтий, зелений, голубий, синій, білий, чорний. Усі інші є назвами відтінків основного тону, що вказують на міру вияву колірної якості,

на інтенсивність колірного тону, змішування кольорів, на колірну ознаку, якої набув предмет у результаті якоїсь дії чи процесу, і на ряд інших ознак. Вони семантично об’єднуються навколо «основних». Їх є багато, це майже всі наявні в мові колірні назви (голубуватий, зелененький, червонястий, блідо-рожевий, темно-червоний та ін.).

За відношенням назви кольору до поняття про нього прийнято виділяти два типи назв кольорів:

І. Назви, що позначають конкретну колір-ну ознаку предмета чи явища об’єктивної дійсності. Це численна група, яка охоплює невмотивовані (білий, жовтий, сірий і ін.) та вмотивовані з погляду носіїв сучасної укра-їнської мови кольоропозначення (малиновий, калиновий, пшеничний і ін.); лексеми з колірною семантикою різних граматичних категорій (синій, синь, синьо і ін.); назви, що вказують на ступінь вияву колірної ознаки (зеленастий, жовтуватий і ін.).

ІІ. Назви, що характеризують забарвлення предмета, не вказуючи на конкретний характер кольору. Такі назви займають окреме місце в семантичній класифікації слів із колірним значенням, оскільки вони чітко не позначають конкретний колір, але дають певну інформацію про забарвлення предмета чи явища, тому їх умовно можна вважати кольороназвами. Серед них виділимо такі групи:

а) назви, які визначають ступінь насиченості, інтенсивності кольорів, не називаючи конкрет-ної колірної якості: ясний, світлий, темний,

5

Рідн

а м

оваблідий. Напр.: Вгорі – темне непривітне небо

(М. Коцюбинський, 1, 108); ... бліде обличчя було скривлене від болю (М. Коцюбинський, 1, 217);

б) назви, що вказують на спосіб поєднання кількох невизначених кольорів у певній фор-мі: рябий, зозулястий, картатий, смугастий, пістрявий і ін. Напр: зав’язалась рябенькою хусточкою (М. Коцюбинський, 1, 37); зозуля-стенька курка (М. Коцюбинський, 2, 175);

в) назви для неозначеного кольору, які вказу-ють на загальне забарвлення реалій, не визнача-ючи його конкретного характеру: кольоровий, барвистий, різнобарвний, двобарвний, строка-тий, квітчастий та ін. Напр.: І цей строкатий колір [карнавалу – І. Б.] б’є мені в вічі, мов червона пляма, що від слова «ярмарок» (М. Хвильовий, 1, 319); весь одяг її був з різнокольорових латок, здавалося, наділа комедіанське вбрання (М. Хви-льовий, 1, 609); Кремезні козаки, в одних кольоро-вих сорочках (М. Коцюбинський, 2, 289);

г) назви, що виражають відтінки певного забарвлення предметів і явищ природи: со-ковитий, свіжий, злинялий, яскравий, чистий, брудний і ін. Напр.: очі сиві, злинялі, як два замерзлі серця (М. Коцюбинський, 2, 288); над тобою бірюза чистого, безхмарного неба (М. Хвильовий, 2, 95);

ґ) назви, які вказують на загальний характер забарвлення реалії, зумовлений дією сонця, вітру тощо: загорілий, смуглявий та ін. Напр.: Смугляве личенько розчервонілося (М. Коцю-бинський, 1, 34); засмалений вид (М. Коцю-бинський, 1, 374);

д) назви, що вказують на суб’єктивну оцінку певного колірного тону: похмурий, ніжний, легкий, крикливий і ін. Напр.: Ранок був ніж-но-голубий і надзвичайно запашний (М. Хви-льовий, 2, 314); З надією дивилась в теплу легко-бірюзову далечінь (М. Хвильовий, 2, 541); осіннє м’яко-бірюзове небо, що тривожить її душу (М. Хвильовий, 2, 20).

До лексико-семантичної групи назв кольорів належать і загальні назви цієї категорії слів, які позначають сукупну колірну ознаку: колір, фар-ба, барва, краска. Напр.: Сіро й сумно ставало на острові по заході сонця: всі фарби линяли, як в акварелі, що її підмочили (М. Коцюбинсь-кий, 2, 195).

Загалом кольороназв другого типу є незнач-на кількість. Мовці частіше виражають по-няття кольору словами і конкретною колірною ознакою, що мотивується лексичним змістом цих мовних одиниць.

Спостереження над мовою прозових творів виявили активне вживання загальномовних лексем із колірною семантикою у мові худож-ньої прози, використання їх як засобів яскра-вого зображення реалій. Змальовуючи пейзаж, подаючи влучні портрети персонажів, описи різноманітних предметів і явищ, прозаїки не обходяться без слів із колірною семантикою. Це пояснюється властивою цим лексемам ознаковістю, здатністю давати вичерпну ха-рактеристику колірної ознаки зображуваних реалій. У результаті аналізу виявлено, що, крім кольороназв, зафіксованих у словниках, у мові художньої прози є ряд лексем, які виступають у функції кольору, але для них вона не харак-терна. Такі слова у звичайному вживанні не містять колірної інформації, а в образному мовленні письменників можуть вказувати на забарвлення предметів і явищ природи. Йдеть-ся про незвичні назви кольорів, значення яких можна зрозуміти, зіставивши зі значеннями омонімічних форм у групі відносних прикмет-ників. Напр.: весняний колір неба (М. Коцю-бинський, 2, 256), тобто небо має такий колір, який властивий йому лише навесні. Наведемо ще кілька прикладів уживання нетрадиційних назв кольорів у прозових творах, які, крім номінативної, виконують естетичну функцію, надають зображуваним реаліям образності, поетичності, напр.: Віддалялося і сонце: все нижче й нижче сідало за віллою. Криве проміння стояло в задумі, потім гладило оксамитно--мигдальний колір лісу (М. Хвильовий, 1, 348). Нетрадиційні кольороназви можуть давати вичерпну характеристику рис зовнішності пер-сонажів, напр., у реченнях Очі ваші, матусько, подібні до весняного неба, – до того неба, коли сонечко обгортають легко-димчаті хмарки, і вони наче в сірому серпанку (М. Хвильовий, 2, 354); Морські очі встромлені в мене, і біле обличчя привітно киває (М. Коцюбинський, 2, 192); навіщо ж так хвилюватися? Це і на нерви шкодливо, і колір личка може зопсуватися, хоч воно й так у вас нагадує торішню мамалигу (М. Коцюбинський, 1, 201), де вони містять емо-ційно-оцінну характеристику. Інколи лексеми із традиційно невластивою їм колірною інфор-мацією у відповідному словесному оточенні можуть вступати у контекстуальні синонімічні відношення зі словами інших лексичних кате-горій. Так, у мікроконтексті і воно [сонце – І. Б.] стало бліде, анемічне (М. Коцюбинський, 2, 65) автор зіставляє колір сонця із зовнішнім вигля-дом хворої людини, лексеми блідий і анемічний

6

Рідна мова

– градаційні синоніми (анемічний – обов’язко-во блідий, хворобливо блідий, майже білий), з допомогою яких письменник увиразнює вра-ження від описаної пейзажної деталі. Загалом індивідуальні кольоропозначення-неологізми є цілком авторським образним уживанням, вони з’являються на сторінках художніх творів і є наслідком асоціацій окремих письменників. Найчастіше в таких індивідуальних кольо-ропозначеннях назва колірної ознаки реалії поєднується із загальною назвою цієї категорії мовних одиниць «колір», що виконує у такому словесному оточенні роль допоміжного слова, вказує на належність ужитої у невластивій функції лексеми до семантичної сфери назв кольорів.

Індивідуально-авторським уживанням по значені складні кольороназви, створені за існуючими в мові моделями. Напр.: Поперед них промайнула стежка срібно-лускової ріки (М. Хвильовий, 1, 173); Небо блякло; нечутно й зів’яло скрадалися полинялі сонячні дороги до незнайомих горизонтів, до туманово-бузкова маси (М. Хвильовий, 1, 339).

Вцілому індивідуально-авторські кольоро-назви збагачують категорію лексем із колірною семантикою, проте рідко в ній закріплюються, оскільки їх поява зумовлена потребами кон-

тексту й власними враженнями автора, його світосприйманням, тому ці назви не стають загальновживаними. Вони не призначені для цього, «так само, як метафори, порівняння художнього твору не створюються спеціально для того, щоб увійти в загальномовну фразе-ологію»4.

Таким чином, у сучасній українській мові назви кольорів утворюють багату, семантично різнопланову лексико-семантичну групу, яку в художньому мовленні доповнюють незвичні кольороназви, позначені індивідуально-автор-ським уживанням.

ПРИМІТКИ

1 Г. Фриллинг, К. Ауэр, Человек – цвет – простран-ство. Прикладная цветопсихология, Москва 1973, с. 9.

2 Р. Фрумкина, Цвет, смысл, сходство: Аспекты психолингвистического анализа, Москва 1984, с. 21.

3 А. Критенко, Семантична структура назв кольо-рів в українській мові [у:] Славістичний збірник, Київ 1963, с. 97–100.

4 Д. Шмелёв, Слово и образ, Москва 1964, с. 7; М. Ко-цюбинський, Твори: в 2 т., Київ 1988; М. Хвильовий, Твори: в 2 т., Київ 1991.

http://mova.info/Page3.aspx?l1=133

7

Рідн

а м

ова

В українській мові є два різні звуки, подібні до латинських h і g. Раніш вони позначались на письмі й друковано літерами г (h) і ґ (g). Під час одної реформи українського правопису в трид-цятих роках літеру ґ (g) скасовано. Мотивували це тим, що літера в написанні іноземних слів і прізвищ ніби творила велику плутанину, бо її треба було писати в словах латинського поход-ження, а також із сучасних європейських мов, де чується звук g, наприклад, ґенерація, Ґюго; в словах грецького походження або в сучасних іноземних словах, де чується звук h, потреба в цій літері відпадала, скажімо, географія, Геро-дот, гусар. Прибічники цієї реформи додавали, що в українській мові слів із звуком g поглядно не так уже й багато, а тому відповідну вимову їх легко запам’ятати.

Написання українських слів із звуком g на початку чи в середині слова раз у раз змушує гостро відчувати брак скасованої літери при нескасованому звуці, який, звісно, скасувати в живій мові не можна, хоч би як того хотілося задля спрощення чи для якоїсь іще мети. Отож, виникла дуже незручна ситуація, коли певний звук у мові є, а знака для нього в правописі нема, тому-то хоч-не-хоч, а щоразу, коли на-трапляєш на українське слово з звуком g, до-ходиш висновку, що викинули літеру з нашого алфавіту необачно, похапцем.

Слід зауважити, що скасування цієї літери припало на той час, коли вчинено було багато перекручень і збочень, коли заявились «ре-форматори» не тільки українського правопису, а й самої української мови, які рішуче виступа-

Борис Антоненко-Давидович

Навіщо літера «ґ» в українській мові?

ли, наприклад, проти слова чекати, бо, мовляв, є слово ждати, – або вимагали викинути слова щойно, тільки-но, допіру, залишивши їхній синонім тільки-що; природний український вислів «насипати борщу, юшки (чи навіть вина)», який ми подибуємо не тільки в наших класиків, а й у сучасного поета М. Бажана, вони вважали за прояв мовного шкідництва... Наслідки всіх цих дивацьких заходів, що набирали часом анекдотичного характеру, давно вже переборено й виправлено: в шеститомному Українсько-ро-сійському словнику, виданому Інститутом мовоз-навства АН УРСР 1958–1963 рр., ми бачимо всі ці «крамольні» слова й вислови, і вони не викли-кають тепер ніякого сумніву. Не бачимо тільки скасованої тоді за одним заходом ні в чому не повинної літери ґ (g), її нема ні в словниках, ні в підручниках, узагалі ніде нема.

Цілком слушно й доцільно, реформуючи на початку революції російський правопис, викинули з алфавіту літери ять (Ђ), бо вона позначала той самий звук, що й е, так зване «десятиричное» і, адже не було ніякої різниці у вимові між ним і «восьмиричним» и, а також відкинули твердий знак (ъ) на кінці слів, бо він там нічого не позначав. Але зовсім інша річ із літерою ґ (g) в українському алфавіті. Вона – не тотожна жодній іншій літері й часто відрізняє схожі слова з одним різним звуком і різним зна-ченням. Візьмімо слова гніт (напишемо його для виразності латинською транскрипцією – hnit), що є відповідником до російських слів гнет, угнетение, і ґніт (gnit), що означає по--російському фитиль; грати (hraty) – дієслово,

8

Рідна мова

відповідник до російського играть і ґрати (graty) – іменник, по-російському решетка; гулі (huli) – по-російському гулянье, і ґулі (guli) – множина іменника, відповідниками до якого є російські слова шишка, волдырь.

Звукова й значеннєва різниця цих слів, не позначена окремою літерою, не тільки утруд-нює читання писаного й друкованого тексту з цими словами, а іноді призводить до того, що важко добрати, про що йдеться. Ось фраза: «Це твої перші гулі, хлопче, а скільки їх ще буде в тебе попереду?» Про що тут мовиться – чи про гуляння парубків і дівчат на сільській ву-лиці, чи про ті болячки-пухлини, що їх дістав хлопець після бійки або вдарившись об щось? Це можна зрозуміти, тільки прочитавши попе-редні або дальші речення. Гляньмо ще на таку фразу: «Хоч тут були грати, та він однаково не перестав грати». Чи можна відразу збагнути зміст цієї фрази, надто коли відучитися ви-мовляти звук, як це вже трапляється з нашими учнями, про що пишуть мої дописувачі? Тут можна лише догадуватись, яке значення має кожне з двох однаково написаних слів, і фраза, поза волею автора, обертається на загадку--жарт... Доберіть глузду в такій фразі: «Сумно сьогодні в Сіцілії. Не тішать душу селянина чудові краєвиди садів та виноградників, бо він працює в них наймитом, а не господарем, а вдома облягають злидні, що їх ще більше підкреслює вечорами прадавній гніт, у якому не стає олії... І тільки тоді, коли сіцілійський селянин позбудеться гніту землевласників, у його хату прийдуть достаток і електрика, що витіснять злидні і зроблять непотрібним той доісторичний гніт». Не знаю, як хто, а я мусив напружувати думку, щоб збагнути, де йдеться про частину каганця – ґніт, а де мовиться про соціальне гноблення сіцілійських селян.

Ці три фрази через брак скасованої літери обертаються на дивні крутиголовки, а їх можна було б наводити ще й ще, та, щоб заощадити місце в статті й час у читача, обмежусь ними, бо гадаю, що й так уже видно, як нам бракує скасованої літери.

Виходить, що ліквідація літери ґ (g) не спро-стила нашого правопису й не полегшила ні читання, ні писання, як того, може, й хотіли реформатори, а, навпаки, ускладнила можли-вість легко зрозуміти написане. Якщо поважно підійти до другої частини мотивації скасування цієї літери, що ніби суто українських слів із звуком ґ (g) небагато й що їх легко запам’ятати для практичного вжитку, то побачимо, що вона

не витримує критики. Словник Б. Грінченка, перевиданий фотомеханічним способом за по-становою вченої ради Інституту мовознавства АН УРСР 1958–1959 рр., налічує таких слів мало не 270, а, як відомо, цей словник далеко не вичерпує всього лексичного багатства сучасної української мови, отож, цих «капосних» слів не так уже й мало в нашій мові. Так що легше – завчати напам’ять оці 270 слів, щоб правильно вимовляти під час читання чи відновити ска-совану літеру й читати текст так, як написано? Відповідь на це може дати перший-ліпший учень початкових класів нашої середньої школи.

До труднощів, породжених скасуванням потрібної літери, додається ще й морока з на-писанням українських прізвищ, які мають звук ґ, на чому слушно спиняє увагу в Довіднику українських прізвищ («Радянська школа», Київ 1969) автор передмови, ст. науковий працівник Інституту мовознавства, кандидат філоло-гічних наук І. Варченко. Мовознавець пише: «Деякої складності або, точніше, неясності набуло останнім часом питання творення форм дав. відм. одн. від прізвищ на -га. Річ у тім, що в значній частині випадків формант -га розви-нувся з -ка завдяки зміні глухого к у проривний ґ між голосними, однак ця зміна губиться під дією правопису у результаті чого форми дав. відм. набувають неприродного орфографічного та орфоепічного вигляду, зазнаючи збігу з тими формами, які постали природно».

Перекажу думку вченого трохи популярніше, щоб було зрозуміло широкому загалові, про що, власне, мовиться. Як відомо, є багато українських прізвищ, які мають усередині чи наприкінці, а то й на початку звук г (h) і закінчення -га, приміром: Волоцюга, Чепіга, Стрига тощо; в давальному відмінку однини вони закінчуються на -зі: Во-лоцюзі, Чепізі, Стризі. Але трапляється в нас чимало прізвищ із проривним ґ (g): Дзиґа, Реґа, Ломиґа та ін., які в давальному відмінку однини мають уже закінчення -дзі: Дзидзі, Редзі, Ломидзі. Отже, постає питання, яке з цих двох закінчень ставити в давальному відмінку однини, коли прізвища обох груп у називному відмінку однини пишуться за сучасним правописом тільки з г? Тут не дасть собі ради навіть людина з вищою освітою й феноменальною пам’яттю, бо годі охопити всі можливі українські прізвища з цими двома сум-нівними звуками. Автор передмови І. Варченко й видавництво «Радянська школа» мусили вдатись до скасованої літери й користуватись нею, щоб висловити точно думку. Переконатися в цьому показовому факті може кожний читач,

9

Рідн

а м

оварозгорнувши 24. сторінку названого вище До-

відника українських прізвищ.А втім, І. Варченко не являє собою в цьому

питанні виняткового автора, що для висловлен-ня своєї думки мусив удаватись до написання літери ґ (g), – група авторів книжки Сучасна українська літературна мова. Фонетика видання «Наукової думки» 1968 р. теж не могла в певних місцях точно висловитись інакше, як тільки скориставшись цією літерою; не міг обійтись без неї й мовознавець Ф. Жилко у своїй праці На-риси з діалектології української мови, що вийшла у видавництві «Радянська школа» 1968 р.

Як бачимо, ця скасована літера стала-таки знову з’являтись на сучасних друкованих сто-рінках – факт промовистий і повчальний. Якщо навіть наші мовознавці не можуть обійтись без цієї літери, щоб точно й зрозуміло висловити свої наукові думки, то що вдіють автори книжок із точних наук, де текст має бути так викладено, щоб читач не догадувався, а відразу розумів, що означає те чи те слово, щоб він, натрапивши, ска-жімо, на дієслово загнітити, надруковане без використання літери ґ (g), правильно збагнув, що мовиться тут не про всунення гнота, а про присмажений хліб в печі або навпаки.

А яких труднощів зазнають часом письмен-ники й перекладачі художньої літератури чи редактори видавництв, коли їм треба добирати способу, щоб читач із двох однаково написаних слів, але різних за одним звуком і змістом, про-читав у тексті саме те, що хотів сказати автор!..

Зручність легко передавати думки, щоденна практична потреба, об’єктивна логіка й, нареш-ті, культура мови й мовлення – наполегливо вимагають відновити помилково скасовану літеру. Недарма по ній тужили й пропонували знов запровадити її в український правопис такі тонкі знавці нашої мови, як поети-акаде-міки М. Рильський і П. Тичина (перша нарада в цій справі на визволеній від фашистської окупації частині території України коло Хар-кова). Але тоді точилася ще війна, треба було думати не про доцільність скасованої літери, а про те, як добити фашистського нелюда й відбудувати руїну, що залишив ворог по собі, тому це питання відклали. На жаль, воно так і повисло нерозв’язане аж по сьогодні.

Останнім часом ми багато зробили в царині мовознавства, високо піднесли культуру нашої мови, присвятивши цій справі, зокрема, респу-бліканську наукову конференцію 1963 р. А який величезний кількісний і якісний поступ уперед зробили ми за ці роки хоч би в словниковому

ділі! У цьому легко переконатись, бодай по-рівнявши так званий (у побуті) «зеленки» – Ро-сійсько-український словник нашого Інституту мовознавства видання 1948 р. й цьогорічний тритомний Російсько-український словник того самого інституту. Так що заважає нам випра-вити останню невиправлену помилку наших нерозважних попередників, яка дошкульно дається нам узнаки на кожному кроці?

Доконечна й нагальна потреба відновляти в нашому алфавіті цю літеру – зрозуміла для всіх, її бачить кожний працівник нашої куль-тури. Єдиним аргументом проти відновлення її, – однак не науковим, а причиненим флегма-тичною або інертною вдачею людини, котра не любить ніяких змін і пов’язаних із нею турбот, – може бути така мотивація: «Що?! Пропону-ється нова реформа українського правопису? Чи не забагато вже було тих реформ досі й чи не завдавали вони шкоди усталенню певних право-писних форм? Дайте спокій!». Справді, ми бага-то разів реформували наш правопис, і не завжди те йшло на користь йому, але до чого тут ре-форма? Усяка реформа означає запровадження в правопис чогось нового, остаточне розв’язан-ня якихось проблем, унормування сумнівних питань; а тут, у справі відновлення літери ґ (g), нема ні чогось нового, ні якоїсь проблематики, ні сумнівного питання. Відколи П. Куліш створив для української мови алфавіт, трохи відмінний від російського через фонетичні особливості нашої мови, існує ця літера, щоб передавати на письмі звук, неподібний до інших звуків. Цим алфавітом, який удячні нащадки назвали на честь укладача кулішівкою, користуємось ми тепер, лише відкинувши з нього літеру ґ (g). Виходить, не треба ніякої нової реформи право-пису, а досить забезпечити каси друкарень цією літерою й почати друкувати, користуючись нею, підручники, словники, періодику, художні, пу-бліцистичні й наукові твори, як усе внормується. Не стане більше фраз-крутиголовок, зникне по-треба мудрувати – як передати на письмі свою думку – в письменників, публіцистів і науков-ців, зникнуть граматичні помилки в написанні українських прізвищ, і учні в школах навчаться правильно вимовляти українські слова, а сама скасована літера не буде з’являтись, так би мови-ти, «явочним порядком», як це ми спостерігаємо тепер у працях наших мовознавців, а займе своє давнє, законне місце.

Як ми говоримо, Б. Антоненко-Давидович, Київ 1994.

10

Рідна мова

Фонетична структура українських ономатопей

як джерело вивчення національно-мовної

специфіки

Ірина Мельник Київський університет імені Тараса Шевченка

Одна з висловлених В. фон Гумбольдтом1 антиномій акцентує увагу дослідників на тому, що мова з точки зору її історичного розвитку є і динамічною, і статичною водночас. Попри чис-ленні еволюційні зміни, котрих неминуче за-знає кожен із системних рівнів будь-якої мови, внутрішня організація останньої передбачає наявність певних константних характеристик, що впливають на процеси лінгвотрансформації і зберігають, таким чином, національно-мовну специфіку. Бузук висловлює міркування про те, що загальною причиною змін на фонетичному рівні є «різноманітність або простір артикуля-ції»2, тож серед основних критеріїв, що забезпе-чують еластичну стабільність звукової системи мови, слід розглядати артикуляційну базу, яка репрезентує всі фонаційні засоби мови. Царук у своїй відомій праці Українська мова серед інших слов’янських : етнологічні та граматичні параметри наголошує на вагомості саме цього критерію для контрастивного зіставлення слов’янських мов. Він підкреслює, що «сьогодні саме артикуляційна база окремих слов’янських мов, основний набір її фонем є надзвичайно вагомим чинником, який багато в чому ви-значає мовну своєрідність і неповторність [...] Попри можливість окремих фонологічних інтервенцій, що можуть вплинути на харак-тер артикуляційної бази, вона йде на будь-які зміни надзвичайно важко»3. На думку дослід-ника, джерелом вивчення артикуляційної бази, а відтак і національно-мовної специфіки, мо-жуть бути звуконаслідування або ономатопеї, тобто апроксимативні відтворення немовних

звучань фонетичними засобами конкретної мови. Це пов’язано з тим, що людська мова здатна лише приблизно передати навколишні звукові явища, при цьому настільки вправно, наскільки дозволяє артикуляційна база. Оно-матопеїчні форми акумулюють всі можливості фонологічної системи. Крім того вважається, що вони належать до шару найдавнішої лек-сики: А. Газов-Гінзберг висловлює міркуван-ня про те, що «багато звуконаслідувальних коренів зародилися ще в дофоносемантичну епоху мови і, таким чином, самі здійснювали вплив на становлення фонетичної системи мо-ви»4. За словами О. Потебні, «[...] у будь-якому випадку слушним є те, що мова передбачає такий ступінь розвитку [...], [який називають – І. М.] ономатопоетичним»5. Саме тому аналіз зазначених одиниць дозволить простежити, наскільки послідовно зберігаються давні (ще прамовні) вимовні особливості6.

Метою нашого дослідження було встанов-лення основних артикуляційних параметрів українських ономатопей у зіставленні з фо-нетичною структурою аналогічних утворень білоруської, російської та сербської мов. Ма-теріалом слугували фольклорні тексти7, адже звуконаслідування є фонетичними реліктами, належать до маргінальних шарів лексики8 і не фіксуються найдавнішими писемними пам’ятками. В процесі аналізу також було ви-користано лексикографічні дані9.

Фактичний матеріал є підставою розподі-лити усі ономатопеїчні форми на три групи згідно з хронологічним та функціонально-

11

Рідн

а м

ова-семантичним критеріями: 1) первісні вигуки-

-комунікативи, природним субстратом яких є інстинктивні викрики людини; 2) голосові звертання до тварин; 3) ономатопеїчні номени (до них належать звуконаслідування, джерелом яких є звучання, створювані: а) тваринами; б) неживими об’єктами).

Поширеною у сучасній лінгвістиці є думка про те, що звучання первісних вигуків подібне навіть у генеалогічно неспоріднених мовах, що «[...] пояснюється їх домовною спільністю для всіх особин виду»10. Ця теза цілковито під-тверджується результатами наших студій над звуковою будовою українських, білоруських, російських та сербських вигуків. Прикметною рисою фонетичної структури зазначених форм є тяжіння до задніх артикуляцій, про архаїч-ність яких писав І. Бодуен де Куртене (вчений підкреслював, що у процесі становлення мови відбувалося поступове пересування мовленнє-вої роботи гортані в ротову порожнину11). Так, консонантними компонентами у структурі первісних вигуків української мови виступають фарингальний фрикативний [г] та задньоязико-вий [х]. Вигукові ж форми сербської, російської та білоруської мов обмежуються вживанням приголосного [х] (у сербській мові він має артикуляційний статус задньопіднебінного12). Спорадично звукова оболонка моновокалізмів може бути ускладнена кінцевим нарощенням [j], що, очевидно, є наслідком пізніших моди-фікацій. Голосні артикуляції первісних вигуків представлені передусім звуками [a], [e], [y]. Слід зауважити, що на давність цих артикуляцій вказує їх первинність у процесі онтогенетичного становлення мови. Трубецькой13 кваліфікує цю ознаку як фонетичну універсалію, тобто як он-тологічну прикмету всіх мов світу. Незначною мірою у структурі первісних вигуків порівню-ваних мов виявляється звук [o].

Таким чином, є підстави розглядати вимовні особливості первісних вигуків як артикуляцій-ні універсалії. Ономатоепічні номени, навпаки, є національно-мовно специфічними, відтак їхня фонетична структура має якнайповніше відображати особливості артикуляційної бази певної мови.

Аналіз фонетичної структури зазначених форм в українській, російській, білоруській та сербській мовах показав, що мовне відобра-ження звучань позамовної дійсності передба-чає часткове використання одиниць сучасних фонологічних систем. Так, імітація немовних звукових явищ засобами артикуляційної бази

української мови характеризується вживанням 82% усіх фонем, російська та білоруська послу-говуються в цьому відношенні 97%, а сербська – 93%. До артикуляцій із нульовим ступенем продуктивності в структурі ономатопей укра-їнської мови належать: передньоязиковий [ж], відсутній також і в звуконаслідуваннях трьох інших мов; задньоязиковий проривний [ґ], котрий є одним із найменш уживаних у структурі ономатопей російської, білоруської та сербської мов; губний [ф]; передньоязиковий африкатний [дз], малоактивний у білоруській мові; передньоязикові [з] і [ц], які майже не фіксуються у фонетичному складі звуконас-лідувальних форм російської мови.

Найбільш активним функціонуванням у структурі звуконаслідувальних утворень української та сербської мов характеризується лабіалізований голосний заднього ряду [y] (14% від загальної кількості звуковживань у складі ономатопей української мови; 16% – у серб-ській). У російській та білоруській переважає [a]. Найпродуктивнішим з-поміж приголосних в українських звуконаслідуваннях є губний звук [п] (6,7% від загальної кількості звуков-живань), при вимові якого актуалізується дорсально-задня артикуляція. До найуживані-ших належать також губний [б], задньоязикові [к], [х] та фарингальний [г]. У сербській мові домінуючими консонантними компонентами виступають задньопіднебінні (згідно з серб-ською лінгвістичною термінологією) [к] (8% від загальної кількості звуковживань) та [х] (6,3%), а також губний [п] (5,6%). У структурі онома-топей російської мови найповніше функціону-ють передньоязиковий [т] (20% від загальної кількості звуковживань), [р] (18%), [л] (8,6%), [к] (6,2%). Для звуконаслідувань білоруської мови найпродуктивнішими виявляються пере-дньоязикові [ц] (13, 2%), [т], [л], [p] – по 9,6% від загальної кількості звуковживань. Як бачимо, найвищою активністю в структурі українських та сербських ономатопей відзначаються голо-сні. За підрахунками, функціонування цих компонентів становить 40,5% від загальної кількості звуковживань у складі ономатопе-їчних номенів української мови (фактично, це означає, що кожен другий елемент звукової форми останніх має нелокалізовану артикуля-цію); у сербській мові цей показник виявляєть-ся ще вищим і складає 43%.

Звісно, вивчення специфіки артикуляційної бази будь-якої мови потребує різновимірного підходу. На основі ж студій над фонетичною

12

Рідна мова

структурою ономатопей української, росій-ської, білоруської та сербської мов можна зробити висновок про те, що національно--мовна специфіка артикуляційної бази укра-їнської мови виявляється передусім у тяжінні до задніх артикуляцій. Ці дані збігаються з матеріалами експериментально-фонетичних досліджень О. Бас-Кононенко, яка зазначає, що «переважна більшість артикуляторних типів має відсунуту назад локалізацію, що можна вважати найвагомішою тенденцією в артикуляційній базі українського мовлення як динамічного процесу»14. У цьому відношенні звуконаслідування української мови як відо-браження визначальних рис її артикуляційної бази виявляють багато спільних рис із серб-ськими ономатопеями.

ПРИМІТКИ

1 В. Гумбольдт фон, Язык и философия культуры, пер. с нем., Москва 1985.

2 Цит. за: О. Царук, Українська мова серед інших слов’янських: етнологічні та граматичні пара-метри, Дніпропетровськ 1998, с. 134.

3 О. Царук, там само, с. 136–137.4 А. Газов-Гинзберг, Был ли язык изобразителен

в своих истоках?, Москва 1965; Цит. за: С. Воро-нин, Основы фоносемантики, Ленинград 1982, с. 15–16.

5 А. Потебня, Мысль и язык, Киев 1993, с. 74.6 О. Царук, там само, с. 162.

7 В. Гнатюк, Народні новелі, Львів 1917; Малороссий-ские песни, изданные М. Максимовичем, Москва 1927; Сб. малороссийских заклинаний, сост. П. Ефименко, Москва 1874; Українські народні казки у записах та публікаціях письменників XIX – поч. XX ст., упор. Л. Дунаєвська, Київ 1990; Українські приказки, прислів’я і таке інше, укл. М. Номис, Київ 1993; Е. Ляцкій, Матеріалы для изучения творче-ства и быта белоруссов: Пословицы. Поговорки. Загадки, Москва 1898; Е. Романовъ, Белорусский сборникъ. Сказки космогоническія и культурныя, Витебскъ 1891; М. Довнаръ-Запольский, Песни пинчуковъ, Киев 1895; Н. Виноградов, Заговоры, обереги, спасительные молитвы, Санкт-Петер-бург 1909.

8 С. Воронин, там само, с. 44.9 Речник савременог српског књижевног jезика

с jезичким саветником, израдио Др. М. С. Моско-вљевић, Београд 2000.

10 Ю. Мосенкіс, Теоретичні аспекти поглибленого діахронічного дослідження основної лексики: До проблеми гіпотетичного первісного мовного етапу доісторії української мови, Київ 1997, с. 18.

11 И. Бодуэн де Куртене, Избранные труды по обще-му языкознанию, Москва 1963, т. 1, с. 258.

12 Граматика српскога jезика, Ж. Станоjчић, Љ. По-повић, Београд 2000, с. 30.

13 Н. Трубецкой, Основы фонологии, пер. с нем., Москва 1960.

14 О. Бас-Кононенко, Артикуляційна база укра-їнської мови (за даними палатографування і кінорентгенографування відкритих складів), „Acta Universitatis Nicolai Copernici. Studia Slav-ica” VI, „Nauki Humanistyczno-Społeczne” 2001, Zeszyt 351, s. 65.


13

Рідн

а м

оваПоліна Вовк Київський університет

імені Тараса Шевченка

Типологічне зіставленняукраїнської, російської

та польської мов

Українська мова є центральною – між схід-нослов’янською російською та західнослов’ян-ською польською мовами. На підтвердження цієї думки, висловленої директором Інституту слов’янознавства АН СРСР Микитою Толстим у розмові з головою української фонологічної школи Ніною Тоцькою, можемо навести три фонологічні аргументи:

1) ізоглосу твердості – м’якості приголосних в українській, російській, польській мовах;

2) склад опозиційних центрів фонологічних систем трьох слов’янських мов на рівні най-менших фонологічних одиниць, F-1;

3) дані вищих рівнів абстракції фонологіч-них систем: рівня F-2 (одиниць живих вну-трішньомовних морфонологічних чергувань) та F-3 (одиниць історичних внутрішньомовних морфонологічних чергувань).

Коротко розглянемо всі три аргументи.Твердість – м’якість приголосних є основною

типологічною рисою, що відрізняє фонологічні системи слов’янських мов від інших індоєвро-пейських.

Розбіжності наукової літератури стосуються фонемного чи субфонемного, алофонного ста-тусу м’якості українських губних у словах типу пік, бік, фінн, він, міг, задньоязикових та фарин-гального у словах кінець, гінець, гід, хід.

Вважаємо м’якість українських губних, за-дньоязикових та фарингального фонемною рисою.

Враховуємо існування трьох типів ознак фо-нем: фонетичних (акустико-артикуляційних), фонологічних і морфологічних. До фонетичних

належать дванадцять пар ознак, запропонова-них Р. Якобсоном на підставі експериментально--фонетичного аналізу, та їх паралелі в артикуля-ційній термінології (губні, язикові, фарингальні, сонанти, шумні; глухі – дзвінкі, тверді – м’які тощо). Артикуляційна чи акустична назва ознаки ще не визначає її статусу у фонологічній системі мови. Цей статус може бути визначений лише на основі аналізу білатеральних, змістових одиниць мови, у формуванні й протиставленні яких беруть участь звукові мовні одиниці, тобто на підставі аналізу морфем і слів.

У фонологічних системах мов існують ознаки, використовувані й не використовувані у даній мовній системі для протиставлення змістових одиниць.

До першої групи належать ознаки диферен-ційні та інтегральні. Наприклад, для україн-ської африкати /ц/ її глухість є диференційною ознакою, бо існує африката /дз/, а для російської африкати /ц/ її глухість – інтегральна ознака, що об’єднує її з глухими, для яких ця ознака є диференційною: /т/, /с/ тощо.

До другої групи залучаємо ознаки загальні, групові та окремі. Прикладом загальної ознаки українського вокалізму може бути нерізкий початок голосних. Ця загальна ознака не використовується для внутрішньомовного протиставлення голосних, але є міжмовною диференційною між українською та німецькою мовами. Як приклад групової ознаки можна на-вести лабіалізованість українських /у/, /о/, бо не-лабіалізованих голосних заднього ряду високого й середнього підняття в системі немає, отже, ця

14

Рідна мова

ознака не є диференційною. Окремою ознакою слід визнати середньоязиковість приголосного /й/, якщо не вважати м’які приголосні /т'/, /д'/, /н'/ середньоязиковими.

Конкретні артикуляційно-акустичні ознаки в одній мовній системі можуть бути диферен-ційними, а в іншій – ні.

Ознаки морфологічні передбачають враху-вання певних морфологічних позицій, де функ-ціонує звукова мовна одиниця. В українській та інших слов’янських мовах це позиції кореневі, афіксальні та флективні.

Для визначення фонемного статусу звукової мовної одиниці вирішальними є не фонетичні, а фонологічні й морфологічні ознаки, функція звукової одиниці, її зв’язок зі змістом.

Виходимо з того, що ознаки, які є диферен-ційними для даної фонологічної системи в ці-лому, для конкретної звукової одиниці можуть бути або диференційними, або інтегральними і не можуть бути просто алофонними! Функ-ціональний статус диференційної, досягнутий ознакою у системі, не може бути понижений без кардинальної зміни системи, без утрати позицій диференціації.

Поки в російській мові існує протиставлення типу тон – Дон, дзвінкість – глухість в її фоно-логічній системі є диференційною ознакою, властивою системі в цілому, незважаючи на те, що кінцевослівної позиції дзвінкі не мають. Обмеженість позицій ще не означає недиферен-ційного статусу ознаки для системи.

Тому вважаємо твердість – м’якість диферен-ційною ознакою, властивою українській фоно-логічній системі в цілому. Для українських губних, задньоязикових та фарингального м’якість є ознакою інтегральною, яка об’єднує їх з передньоязиковими.

І в російській, і в польській фонологічних системах визнана м’якість губних як фонемна риса, хоч у польській мові губні м’які кінцевос-лівної позиції не мають.

М’якість задньоязикових визнана польською фонологічною традицією і є в російській мові об’єктом дискусії між Московською та Щербівською школами. Згідно зі Щербів-ською школою, вважаємо російські /г'/, /к'/, /х'/ м’якими фонемами. Але, крім фонетичної, акустико-артикуляційної природи /г'/, /к'/, /х'/, враховуємо морфологічні чергування: трава – на траве, роса – в росе, рука – в руке, ухо – в ухе, нога – на ноге.

Всі українські приголосні з ознакою м’якості мають спільну морфологічну позицію в кінці

основи перед флективним /і/ як позицію чергування з твердими. Отже, констатуємо в українській мові наявність центральної та периферійної груп м’яких приголосних. До центральної групи м’яких належать приголосні з диференційною ознакою м’якості, до пери-ферійної групи – приголосні з інтегральною ознакою м’якості.

Центральна група українських м’яких при-голосних: /т'/, /д'/, /н'/, /с'/, /з'/, /л'/, /р'/, /ц'/, /дз'/.

Периферійна група м’яких приголосних: /п'/, /б'/, /ф'/, /в'/, /м'/, /ш'/, /ж'/, /к'/, /х'/, /г'/, /ґ'/, /ч'/, /дж'/. /й/ стоїть окремо, бо не чергується з твердим. Його слід визнати напівголосним внаслідок чергування /і/–/й/.

Спірним є фонемний статус десяти подовже-них м’яких. Але їх десять – і це серйозне систем-не явище, вони сприймаються як м’які, а не як тверді, принаймні чотири подовжені м’які, що стоять у словах життя, суддя, знання, рілля, передують наголошеному голосному і входять до наголошеного складу, отже, складоподіл всередині м’якого не відбувається і правило М. Трубецького щодо монофонемності не по-рушується. Вважаємо ці м’які периферійними фонемами української мови.

За кількістю м’яких приголосних у фоно-логічній системі українська мова значно пере-вищує російську й польську*.

Це – перший доказ на користь твердження, що українська мова є центральнослов’ян-ською.

Другий аргумент: зіставлення опозиційних центрів рівня F-1 в українській, російській, польській мовах.

Опозиційний центр фонологічної системи доцільно встановлювати за максимумом опо-зицій, а позиційний центр – за максимумом позицій. Дослідження фонологічних систем дало змогу встановити опозиційні й позиційні центри кожної з трьох мов. В усіх трьох мовах опозиційні центри мають консонантний, а по-зиційні – вокалічний характер. І в українській, і в російській, і в польській мовах у складі опозиційних центрів констатуємо по вісім при-голосних, взаєморозташування яких можна моделювати у формі куба. Склад опозиційного центра української мови: /t/, /d/, /s/, /z/, /t'/, /d'/, /s'/, /z'/; польської мови: /t/, /d/, /s/, /z/, /c'/, /ʒ'/, /s'/, /z'/; російської мови /t/, /d/, /p/, /b/, /t'/, /d'/, /p'/, /b'/ (фонеми позначено знаками міжнародного фонетичного алфавіту). Спільні внутрішньо-центрові опозиції трьох слов’янських мов – глухість – дзвінкість, твердість – м’якість;

15

Рідн

а м

овакрім того, українську і польську мови об’єднує

також опозиція зімкненості – щілинності.Риси відмінності: до російського опозицій-

ного центра входять передньоязикові та губні зімкнені; до українського – лише передньоязи-кові фонеми, зімкнені й щілинні; до польського – передньоязикові та середньоязикові; зімкне-ним твердим відповідають середньоязикові африкати, щілинним – щілинні.

Опозиційний центр української мови є цен-тральним щодо центрів двох близькоспорідне-них слов’янських мов, бо складається саме з пе-редньоязикових фонем, а передньоязиковість є центральною, вихідною і для опозиційних центрів мов-сусідів.

Аргумент третій: морфонологічні чергуван-ня. Виходимо з праці Я. Бодуена де Куртене Спроба теорії фонетичних альтернацій (1895). На підставі цієї знакової для фонетичної те-орії праці встановлюємо рівні фонологічних систем фонетичних мов: рівень найменших фонологічних одиниць системи, фонем, F-1; рівень живих внутрішньомовних морфоно-логічних чергувань, F-2; рівень історичних внутрішньомовних морфонологічних чергу-вань, F-3; рівень міжмовних морфонологічних чергувань близькоспоріднених мов, F-4; рівень міжмовних чергувань неблизькоспоріднених і неспоріднених мов, F-5 (у запозичених словах щодо слів мови-джерела).

На рівні F-2 в українській, російській, польській мовах виявляється спільна риса: твердість – м’якість стає нерелевантною! Об’єднується в одну «гіперфонему»: укр. стіл – на столі, дім – у домі, двір – надворі тощо; рос. стол – на столе, дом – в доме, двор – во дворе; польськ. stół – na stole.

На рівні F-3 тверді задньоязикові фоне-ми української й польської мов чергуються з м’якими передньоязиковими щілинними та африкатами: укр. рука – в руці, нога – на нозі, польськ. ręka – w ręce, noga – na nodze тощо. В російській мові задньоязикові тверді чер-гуються із задньоязиковими м’якими: рука – в руке, нога – на ноге. Всі три мови об’єднує історичне чергування твердого приголосного з м’яким, а українську й польську ще й чергуван-ня за характером перешкоди (зімкненість – фри-кативність, зімкненість – африкативність).

Знов українська мова виступає як центральна щодо східнослов’янської російської та західно-слов’янської польської мов.

* За даними енциклопедії УМ, також і південно-слов’янську групу мов.


16

Рідна мова

Виталь Моргунюк

Застандартовані правила ділового та наукового

стилів

Підкреслено, що основоположні національні стандар-ти України містять систему вимог до стилю україн-ських нормативних документів. Викладені правила ділового та наукового стилю виведено з традицій української народної мови. Дотримуючися цих пра-вил, укладачі документів вдосконалюватимуть та збагачуватимуть українську фахову мову.

The Ukrainian document style must fulfill the require-ments of Ukrainian national standards. The standard business-like and scientific style rules have been derived from the Ukrainian people language. Using these rules is the way to improve and extend the Ukrainian special languages.

У зв’язку з ухваленням закону України «Про стандартизацію» [1] та затвердженням «Державної програми розвитку й функціону-вання української мови на 2004–2010 роки» [2], у стандартах [3, 4] уперше у вітчизняній практиці закріплено систему вимог до стилю українських нормативних документів (НД). Ці стандарти разом із чинним правописом [5] мають стати нормою для розробників НД усіх видів та рівнів приймання.

Дотримування застандартованих правил, як сказано у вступі до [4], сприятиме: 1) усталю-ванню однозначності термінів; 2) уніфікуван-ню мовних засобів, необхідному для внутрі-мовного гармонізування науково-технічної термінології; 3) шліфуванню українського науково-технічного стилю мовлення.

А також дасть змогу: 1) полегшити сприй-мання й розуміння науково, технічного та діло-

вого тексту; 2) впорядкувати й пришвидшити процес узгоджування й удосконалювання української науково-технічної термінології; 3) випрацювати українську термінологію, що відповідатиме традиціям, духові й структурі сучасної української літературної мови; 4) убез-печити від руйнування, відродити і розвивати цілісність та системність української наукової й ділової мови.

Зауважмо, що ці правила не є нові. Вони ґрунтуються на традиціях української літера-турної мови, рекомендаціях відомих україн-ських мовознавців [6–13].

Головних застандартованих правил діло-вого та наукового стилю є два й установлено їх в одному з основоположних стандартів на-ціональної стандартизації України ДСТУ 1.5 [3], а інші випливають із двох перших і тому підпорядковані їм.

Перше головне правило – усі мовні засоби треба вживати відповідно до їхньої прямої (головної) призначеності.

Друге головне правило – за наявності двох рівнозначних слів: іншомовного походження й українського, треба вживати українське.

Обидва правила зумовлені тим, що науковий, технічний чи діловий текст повинен бути од-нозначний і потребувати якнайменше зусиль, щоб його зрозуміти. Адже кожне слово на-самперед спричинює асоціацію свого прямого (головного) значення, а переносне випливає лише з аналізу контексту.

Стосовно першого головного правила нагадаймо пряму (головну) призначеність

17

Рідн

а м

овадеяких мовних засобів, які головно [3–14]

означають: – дієслова недоконаного виду й утворені від

них віддієслівні іменники на -ння (-ття) – дію (процес);

– дієслова доконаного виду й утворені від них віддієслівні іменники на -ння (-ття) – подію;

– зворотні дієслова на -ся – неперехідну дію;– безособова форма дієслова на -но, -то – дію

в безособових реченнях;– віддієслівні іменники із суфіксами відмінни-

ми від -ння (-ття), без суфіксів і на -óвання – предмети, об’єкти, суб’єкти, наслідки, стани тощо, але не дії чи події;

– дієприкметники* – стан об’єкта дії;– дієприслівники – стан суб’єкта дії;– віддієслівні прикметники – дійові властивос-

ті об’єктів і суб’єктів дії.Зазначені вище мовні засоби в українській

мові становлять добре зіструктуровану слово-творчу й поняттєву систему, що свідчить про досконалість мови. Можна проілюструвати це за допомогою поданої далі таблиці 1.

Правила, що випливають із двох головних, подамо відповідно до [3, 4], використавши де-які приклади і формульовання, опубліковані в [3, 4, 19].

1. Треба віддавати перевагу природному для української мови дієслівному способові позна-чання дії (процесів) перед іменниковим, тради-

ційним для російського офіційно-ділового та наукового стилів [3, п. 5.1.2; 4, п. Г.9.1.1]

Однією з основних і безперечних прикмет української мови є вживання зворотів із ді-єсловом у неозначеній формі й у різних осо-бових формах, а також дієприслівниками, там, де в російській мові, як правило, уживають віддієслівні іменники [6; 7; 11; 13], що можна проілюструвати такими прикладами:

рос.: отдать в стирку укр.: віддати прати

отдать в чистку віддати почистити

требует принятия решительных мер потребує вжити

рішучих заходів

учиться игре на скрипке учитися грати

на скрипці

Тому, викладаючи в НД текст положення чи вимоги, треба скрізь, де це можливо, уникати нагромадження віддієслівних іменників на «-ння», уживаючи замість них відповідні ді-єслова [3, п. 5.1.2; 4, п. Г.9.1.1; 7], наприклад:

Неправильно Правильно

Вимірювання тиску здій-снюється для порівняння...

Тиск вимірюють, щоб порівняти...

2. Потрібно уникати мовних конструкцій «дієслово + віддієслівний іменник» [3, п. 5.1.2; 4, п. Д.12]

Частина мови діє- подіє- діє- подіє- Значинá – слово прóбувати вúпробувати випробóвувати повипробóвувати

назва дії/події – іменник прóбування вúпробування випробóвування повипробóвування

– прикметник прóбуваний вúпробуваний випробóвуваний повипробóвуваний ознака пасивногодієвого/подієвого стану

– прислівник прóбуючи вúпробувавши випробóвуючи повипробóвувавши ознака активного дієвого/подієвого стану

Віддієслівний іменник

вúпроба вúпробуваність наслідок, стан

прóбувальник випробóвувач випробнúк суб’єкт дії

прóба прóбуваникпрóбуванка

вúпробуваниквúпробуванка

випробóвуваниквипробóвуванка об’єкт дії

Віддієслівний прикметник

прóбувальний випробóвчий випробóвувальний ознака властивості

суб’єкта дії

випробнúйвипробóвний ознака властивості

об’єкта дії

Іменник прóбувальність випробóвчість

випробóвувальність властивість суб’єкта дії

вúпробністьвипробóвність властивість

об’єкта дії

Таблиця 1

18

Рідна мова

Розроблювані НД, навчальні та наукові праці рясніють конструкціями «дієслово + віддієслівний іменник», у яких дієслово вказує тільки на те, що щось відбувається, а іменник-додаток показує, що саме відбувається [13]. Згідно з [4, п. Д.12; 6; 11; 12] потрібно замість таких конструкцій, уживати природніший для української мови й економніший засіб – дієслово, наприклад:

Мовна конструкція «дієслово + віддієслівний

іменник»Дієслово, що її замінює

виконувати обчислення обчислювати виконувати моделювання моделювати здійснювати вимірювання вимірювати здійснювати гармонізацію гармонізувати здійснювати контроль контролювати забезпечувати безпеку убезпечувати займатися досліджуванням досліджувати

3. Зворотну форму дієслова, відповідно до її прямої призначеності, треба вживати лише на позначення неперехідної дії [3, п. 5.1.2; 4, п. Д.12]

Книжному стилю російської мови притаман-но широке вживання пасивних конструкцій з дієсловами на -ся [8], наприклад, институ-том выполняется ответственное задание, нами выполняются работы. Цим реченням властиво таке:

Учасник дії Відмінок Член речення Приклад

суб’єкт дії орудний додаток институтом; нами об’єкт дії називний підмет задание; работы

На штучність і неприродність таких па-сивних конструкцій в українських текстах звертали увагу мовознавці [6; 8; 10–12] і ра-дили речення будувати природно – суб’єкт дії повинен бути підметом, об’єкт дії – додатком,

а присудок описує дію підмета, спрямовану на додаток. Отже, у наведених вище прикладах ужито зворотну форму дієслова-присудка саме для того, щоб показати напрямок дії, протилежний природному. Виходячи з норм української мови та згідно з [3, пп. 5.1.2, 5.1.9], вимоги потрібно викладати так:


Роботи виконуються з використанням вивірених засобів вимірювання

Роботи треба виконувати (виконують), викорис-товуючи вивірені засоби вимірювання.

Згідно з правилами та нормами наукового стилю української мови, зворотні дієслова по-трібно вживати за їх прямою призначеністю лише стосовно неперехідної дії, тобто коли є суб’єкт дії, але немає іншого об’єкта, на який спрямовано дію [3, п. 5.1.2; 4, п. Д.12; 11]:


він змінюється (дефор-мується, нагрівається) кимсь (чимось)

його змінює (деформує , нагріває) хтось, щось (пе-рехідна дія) він змінюється (деформу-ється, нагрівається) десь (за певних умов) (непере-хідна дія)

4. Безособову форму дієслова на -но, -то, відповідно до її прямої призначеності, треба вживати лише в безособових реченнях [3, п. 5.1.10; 4, п. Д.12]

Згідно з [3, п. 5.1.10], потрібно використо-вувати безособову форму викладання тексту стандарту, яка не потребує означення виконав-ця дії, а лише наголошує на події, що відбулася, наприклад: застосовано метод, зазначено у настанові тощо. Широке вживання таких безособових конструкцій у ролі присудка є синтаксичною особливістю української мови [7; 8; 10; 11], що відрізняє її від російської мови, де є такі форми (наприклад, сказано – сделано),

прóбування – дія за знач. прóбувативипробóвування – дія за знач. випробóвувативúпробування – подія за знач. вúпробувати прóба – зразок речовини чи виробу, відібраний для випробóвування вúпроба – наслідок прóбування, випробóвування, вúпробування прóбуваний – той, якого прóбували чи прóбують непрóбуваний – той, якого не прóбували і не прóбують випробóвуваний – той, якого випробóвували чи випробóвують невипробóвуваний – той, якого не випробóвували і не випробóвують вúпробуваний – той, якого вúпробували невúпробуваний – той, якого не вúпробували

вúпробуваність – стан, спричинений подією вúпробувати прóбувальний – призначений чи здатний прóбувати випробóвчий (випробóвувальний) – здатний (призначений) випробóвувати випробóвний (випробнúй) – той, якого можна (призначено) вúпробувати випробóвність – здатність піддаватися прóбуванню, випробóвуванню невипробóвний – той, якого не можна вúпробувати прóбний – той, що належить чи стосується проби

19

Рідн

а м

оваале вживають їх значно рідше, ніж в україн-

ській [7; 10].По-перше, потрібно пам’ятати, що безособові

конструкції на -но, -то керують іменником у знахідному відмінку без прийменника [11], наприклад, вироблено (що?) новий підхід (новий розв’язок, нову методику).

По-друге, уживаючи безособові конструкції, автори досить часто роблять помилку, уводячи в речення виконавця дії у формі іменника чи займенника в орудному відмінку [6–9]. Тому хибна така фраза: фахівцем винайдено новий метод дослідження – бо в цьому реченні є вико-навець дії – фахівець і це слово стоїть у орудно-му відмінку. Правильно писати так: фахівець винайшов новий метод досліджування.

Отже, безособову форму дієслова на -но, -то можна вживати лише в реченнях, де прямо не зазначено виконавця дії [4, п. Д.12]:


його змінено (здеформова-но, нагріто) кимсь

його змінив (здеформував, нагрів) хтосьйого змінено (здеформо-вано, нагріто) десь (за певних умов)

Саме виходячи з викладеного правила, у передмові національних стандартів змінено формульовання деяких пунктів (див. [3, п. 4.3]), що мусить стати зразком для розробників НД інших видів та рівнів приймання.

5. Потрібно розмежовувати засобами укра-їнської мови дію, подію та наслідок події, уживаючи для них різні віддієслівні іменники, утворені відповідно від дієслів недоконаного та доконаного виду [3, п. 5.1.2, 5.1.4; 4, пп. Г.4.1, Г.9.1, Г.9.2, Г.9.2.1]

З правила першого не варто робити хибний висновок, ніби віддієслівних іменників не тре-ба вживати зовсім. Їх зазвичай використовують у заголовках, дефініціях, а також у реченнях, де ці іменники виконують функцію підмета або додатка [7]. Тому дуже важливо їх вживати правильно, у тому самому значенні, на відміну від російської мови, що мають дієслова від яких їх утворено.

Річ у тім, що як в українській [15], так і в російській мові [16] є два види дієслів: не-доконаний (рос. несовершенный) та доконаний (рос. совершенный), причому категорія виду притаманна всім дієсловам української та зде-більшого російської мови, а дієслова недокона-ного та доконаного виду, тотожні за лексичним значенням, утворюють видову пару.

Кардинальна різниця полягає в побудові віддієслівних іменників. Зазвичай від двох російських дієслів, що утворюють видову пару, можна побудувати тільки один віддієслівний іменник для позначання дії, тоді як від їхніх українських відповідників – два віддієслівні іменники, наприклад [17, 18]:

Вид Російська мова Українська мова Недокона-ний (дія)

изменять → изменение

змі нювати → змі ню-вання

Доконаний (подія)

изменить → изменение змінити → змінення

Згідно з рекомендаціями [6] та вимогами [3, п. 5.1.4; 4, п. Г.4.1], дію треба позначати віддієслівними іменниками на -ння (-ття), утвореними від дієслів недоконаного виду, подію – віддієслівними іменниками на -ння (-ття), утвореними від дієслів доконаного виду, а об’єкти (наслідок події) – відповідними одно-кореневими іменниками з іншими суфіксами або без них, наприклад:

Дія Подія Наслідок згинання зігнення згин змінювання змінення зміна нарізування нарізання нарізь повертання повернення поворот розтягування розтягнення розтяг устатковування устаткування устатковання

Від багатьох видових пар у словниках укра-їнської мови (наприклад, [14; 18]) зафіксовано три віддієслівні іменники, що позначають дію, подію та наслідок події. Треба правильно вживати ці віддієслівні іменники, розрізняючи їх значення, наприклад:

Російська мова Українська мова

Аналоговый сигнал пере-дает информацию за счет непрерывного изменения амплитуды или частоты

Аналоговий сигнал пере-дає інформацію завдяки неперервному змінюван-ню (дія) ампліт уди або частоти

Использованием рациона-лизаторского предложения признается создание или изменение конструкции изделий, технологии про-изводства и применяемой техники или состава ма-териала

Використанням раціона-лізаторської пропозиції визнають створення або змінення (подія) конструк-ції виробів, технології ви-робництва та застосову-ваної техніки або складу матеріалу

Фазовый сдвиг – это изме-нение фазы сигнала

Фазовий зсув – це змі-на (наслідок події) фази сигналу

20

Рідна мова

У термінологічних сполуках, що позначають назви виконавців дії, засобів і способів ви-конування дії, а також інших характеристик дії, треба завжди вживати іменник (який у словниках подають здебільшого другим), утворений від дієслова недоконаного виду, тобто іменник, що позначає загальну назву дії. Не можна в таких випадках уживати іменники, що позначають подію [4, пп. Г.9.2, Г.9.2.1]. Але саме ці іменники, що позначають подію, слід уживати в словосполуках з деякими іншими іменниками, наприклад:

Дія Подія засіб пакування свідоцтво про впакування засоби виконування звіт про вúконання метод розв’язування час (момент) розв’язання настанови щодо впроваджування дата впровадження

порядок видавання рік видання правила приймання акт прийняття процедура затверджування дата затвердження

процедура подавання день подання спосіб готування довідка про підготування технологія складання момент складення тривалість створювання момент створення функція перетворювання після перетворення

Не треба вживати іменників, яких помил-ково називають українськими віддієслівними, але які утворено не від українських дієслів, а від російських віддієслівних іменників, зокре-ма управління, падіння, плетіння тощо [20].

6. Віддієслівні іменники, що означають дію, потрібно вживати тільки в однині [3, п. 5.1.3; 4, пп. Г.9.2.1]

Оскільки такі іменники є узагальнена назва дії як багаторазової, так і повторюваної, неви-значеної ні за кількістю циклів, ні за обсягом, ні за тривалістю, їх треба вживати тільки в однині, наприклад,

Неправильно Правильноприлади для вимірювань прилади для вимірюваннязасоби нарізувань засоби нарізування

для багаторазових згинань для багаторазового згинання

Примітка. Терміни-іменники для позна-чання події можна вживати в множині, якщо обсяг подій якось визначено: серія досліджень теплотривкості, кількість визначень напрямку [4, п. Г.9.1.2].

7. Потрібно правильно вживати віддієслівні іменники із суфіксом -к(а) [4, п. Г.9.9]

Згідно з рекомендаціями [6; 12] та вимогами [4, п. Г.9.9] віддієслівні іменники із суфіксом -к(а) можна вживати лише на позначення наслідків події, об’єктів, суб’єктів, але їх не можна вживати на позначення дії чи події, наприклад:


дія дія подія наслідок події, об’єкт

оцінка оцінювання оцінення оцінка

викрутка викручу-вання

викручен-ня викрутка

8. Потрібно правильно вживати іншомовні терміни на -ція, -зія, -інг, -мент [4, п. Г.9.11]

Слова іншомовного походження збагачують лексику кожної мови, лише тоді, коли немає власного слова для якогось поняття [9; 12]. Вживання, наприклад, замість слова виявник [21–23] слова детектор не збагачує, а примі-тивізує мову. Адже детектор для української мови слово зовсім безсистемне – єрогліф який треба просто запам’ятати, а виявник – цілком системне, прозоре і зрозуміле навіть нефахів-цеві, бо системно утворене від дієслова вияв-ляти, а це – ознака досконалості мови. Тому в [3, п. 5.1.5; 4, п. Г.9.11] зазначено, що у стан-дарті заборонено вживати іншомовні слова та терміни за наявності рівнозначних слів чи термінів українського походження. Якщо в академічних словниках є слово іншомовного походження й рівнозначне українське, перевагу треба надавати українському слову, наприклад: фактор – чинник.

Однак, у разі доцільності запозичення, тре-ба підпорядкувати іншомовні слова законам української мови [9]. Зокрема, згідно з вимо-гами [4, п. Г.9.11], запозичаючи назву дії, треба, насамперед, від іншомовного слова утворити українське дієслово недоконаного виду, а далі всі потрібні похідні слова. Не можна стандар-тизувати іншомовні іменники для позначання дії, що закінчуються на -ція, -інг, -мент тощо, які не даватимуть змоги розрізняти поняття дії та події і тим руйнуватимуть структуру української мови. Такими іменниками можна позначати інші поняття: наслідки події, об’єкти, суб’єкти тощо, наприклад:

21

Рідн

а м

оваДія Подія Наслідок події,

об’єкт, суб’єкт

ізолювати, ізолювання

заізолювати, заізолювання ізоляція

класифікувати, класифікування

розкласифікувати, розкласифіку-вання

класифікація

формувати, формування

сформувати, сформування

формовання, формація

публікувати, публікування

опублікувати, опублікування публікація

9. Назви учасників дії (суб’єктів та об’єктів) треба позначати іменниками [4, п. Г.9.9]

На відміну від російської мови, яка для назв учасників дії широко вживає прикметники (ді-єприкметники), що набули функції іменника, українська мова надає перевагу іменникам:

Російська мова Українська мова прибывший прибулець вычитаемое від’ємник нарочный посланець поступающий вступник ссыльный засланець трудящийся трудівник

Таку тенденцію зафіксовано в [4, п. Г.9.9], де не рекомендовано вживати прикметники (дієприкметники) в іменниковому значенні та запропоновано замінити деякі з них, на-приклад:

Не рекомендовано Рекомендовано напрямна напрямник (напрямниця) складова складник

комплектуючі комплектовання, комплектівка

10. Потрібно вживати за прямою призна-ченістю віддієслівні прикметники та дієприк-метники [4, пп. Г.9.3 – Г.9.8].

Дійові властивості (тобто здатність або при-значеність бути учасником дії) українська мова, на відміну від російської, ніколи не позначає дієприкметниками, а зазвичай використовує для цього віддієслівні прикметники, утворені за допомогою таких суфіксів:

Вид властивостей Суфікси Приклади

Дійові властивості суб’єктів дії

-льн(ий) вимірювальний прилад

-івн(ий) гальмівний пристрій -ч(ий) виконавчий орган

Дійові властивості об’єктів дії

-н(ий) змінний тиск -овн(ий) виліковна хвороба -енн(ий) здійсненна процедура -анн(ий) здоланна перешкода

Дійові властивості учасників непере-хідної дії

-к(ий) летка олія -лив(ий) мінливий відтінок -уч(ий) плавучий док -ав(ий) блукавий струм -ив(ий) світивий об’єкт

Увага! Не можна дійові властивості суб’єктів дії та учасників неперехідної дії позначати активними дієприкметниками, наприклад [4, п. Г.9.6]:

Неправильно Правильно ріжучий інструмент різальний інструментплаваючий док плавучий док

Ознаки стану, спричиненого перебуванням (перебуттям) учасником дії, треба позначати іншими засобами – пасивними дієприкметни-ками або підрядними реченнями. Треба мати на увазі таке:

– лексико-граматичною особливістю сучас-ної української мови є повна відсутність у ній активних дієприкметників теперішнього часу [6; 9; 12]. Тому кальки на зразок працюючі в цеху агрегати, наявні в деяких НД, помил-кові – натомість потрібно вживати підрядні речення;

– в українській мові є два види пасивних дієприкметників із суфіксами -н(ий), -т(ий), утворені від основи інфінітива недоконаного та доконаного виду відповідно [6], які треба чітко розрізняти та правильно вживати:

1) дієприкметниками недоконаного виду треба позначати ознаки стану об’єктів, спри-чиненого спрямованим на нього дíянням суб’єктів (перехідною дією);

2) дієприкметниками доконаного виду треба позначати ознаки стану об’єктів, спричиненого спрямованим на нього подíянням суб’єктів (перехідною подією).

22

Рідна мова

Ознаки стану об’єктів, спричиненого спрямованим на нього

дíянням суб’єктів подíянням суб’єктів змінюваний тиск змінений тиск виліковувана хвороба вилікувана хворобакоригований напрям скоригований напрямдеформоване тіло здеформоване тіломитий ґрунт вимитий ґрунт

Отже, українська мова має ефективні засоби, щоб розрізняти дійові властивості та ознаки стану учасників дії:

Вид дії Дійові властивості Ознаки стану учасника дії

Перехідна дія (дія суб’єкта на об’єкт)

зчитувальний при-стрій(рос. считывающее устройство)

абонент, який викликає (рос. вызываю-щий абонент)

виліковна хвороба (рос. излечимая болезнь)

вилікувана хвороба (рос. излеченная болезнь) виліковувана хвороба (рос. излечивае-мая болезнь)

Неперехідна дія

самозавантажний драйвер (рос. самозагружаю-щийся драйвер)

країна, яка (що) розвивається (рос. развиваю-щаяся страна)

Згідно з вимогами [4] треба уживати за призначеністю спільнокореневі віддієслівні прикметники та дієприкметники:

ВИСНОВКИ

1. Усі викладені вище правила добре відомі, їх виведено з традицій української народної мови [6]. Якщо народна мова через невелику потребу вживала деякі з цих засобів рідко (особливо це стосується слів, що описують процеси), то в діловій та науково-технічній мові доцільно їх активно використовувати. Згідно з [3, п. 5.1.1, 5.1.6], розробникам НД треба

Віддієслівні прикметники, що означають призначе-

ність чи здатність суб’єкта виконувати дíяння (пере-

хідну дію)

Дієприкметники, що означають стан об’єкта, спричине-ний спрямованим на нього

Віддієслівні прикметники, що означають призначе-ність чи здатність об’єкта

піддаватися дíянню (пере-хідній дії)

дíянням(перехідною дією)

подíянням(перехідною подією)

відтворювальний відтворюваний відтворений відтворний коригувальний коригований скоригований скориговний модифікувальний модифікований змодифікований змодифіковний напружувальний напружуваний напружений напружний оброблювальний оброблюваний оброблений обробний обслуговувальний обслуговуваний обслугований обслуговний ремонтувальний ремонтований відремонтований відремонтовний

користуватися усталеною лексикою, наявною в академічних словниках, застандартизованою науково-технічною термінологією, установ-леною стандартами на терміни і визначення понять. Якщо потрібних слів (термінів) немає, їх можна утворити за правилами українського словотворення, зокрема наведеними в [4].

2. Зважаючи на те, що багато раніше роз-роблених чинних термінологічних стандартів не відповідають вимогам Додатків Г і Д [4], у п. 7.4.9.2 цього стандарту визначено процеду-ру використання попередніх термінологічних напрацювань, а саме дозволено, за потреби, виправляти їх граматично і стилістично, до-давши, чи змінивши ознаки, що розкривають зміст поняття. Зміни в такому разі, не повинні порушувати змісту і обсягу поняття.

3. Щоб перейти на природний для україн-ської мови стиль, розробникам НД потрібно подолати психологічну залежність насамперед від російськомовного способу мислення, що є причиною переважної більшості помилок.

4. Система правил українського ділового та наукового стилю, викладена в [3, 4] та зреалізо-вана розробниками комплексу основополож-них стандартів національної стандартизації, є дороговказом для всіх, хто пише українською мовою НД, ділові та наукові тексти. Адже від мови НД усіх видів та рівнів приймання багато залежить, чи фахова українська мова вдоско-налюватиметься й збагачуватиметься, чи, – як

іноді, на жаль, трапляється, – примітивізува-тиметься та засмічуватиметься.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 року, № 2408-ІІІ.

2. Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004–2010 роки: Затв. пост. КМ України від 02.10.2003, № 1546.

23

Рідн

а м

ова

3. ДСТУ 1.5:2003. Національна стандартизація. Пра-вила побудови, викладання, оформлення та ви-моги до змісту нормативних документів (ISO/IEC Directives, part 2, 2001, NEQ).

4. ДСТУ 3966–2000. Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять.

5. Український правопис, НАН України, Ін-т мовознав-ства ім. О. Потебні; Ін-т української мови, стерео-тип. вид., Київ 2003, 240 с.

6. О. Курило, Уваги до сучасної української літера-турної мови, 5-е вид., Торонто 1960, 199 с.

7. Б. Антоненко-Давидович, Як ми говоримо, Київ 1994, 254 с.

8. К. Городенська, Синтаксична специфіка українсь-кої наукової мови [у:] Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць, вип. IV, відп. ред. Л. Симоненко, Київ 2001, с. 11–14.

9. О. Пономарів, Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник, Київ 1999, 240 с.

10. О. Сербенська, Ю. Редько, О. Федик, Антисур-жик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити, за заг. ред. О. Сербенської: Посібник, Львів 1994, 152 с.

11. О. Сербенська, М. Волощак, Актуальне інтерв‘ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей, Київ 2001, 204 с.

12. Н. Непийвода, Сам собі редактор: Порадник з української мови, Київ 1998, 240 с.

13. С. Ярема, На теми української наукової мови, Львів 2002, 44 с.

14. Великий тлумачний словник сучасної української мови, уклад. і голов. ред. В. Бусел, Київ 2001, 1440 с.

15. Л. Шевченко, В. Різун, Ю. Лисенко, Сучасна укра-їнська мова: Довідник, за ред. О. Пономаріва, Київ 1996, 320 с.

16. Д. Розенталь, М. Теленкова, Словарь-справочник лингвистических терминов, 3-е изд., испр. и доп., Москва 1985, 399 с.

17. Большой толковый словарь русского языка, гл. ред. С. Кузнецов, Санкт-Петербург 2001, 1536 с.

18. Великий зведений орфографічний словник сучас-ної української лексики: 253 000 слів, уклад. і голов. ред. В. Бусел, Київ 2003, 896 с.

19. М. Гінзбург, Десять правил українського ділового та наукового стилю, «Стандартизація. Сертифіка-ція. Якість» 2004, № 2, с. 22–28.

20. Є. Козир, В. Моргунюк, Проблеми назовництва щодо процесу та наслідку процесу [у:] Матеріали 6-ї міжнародної наукової конференції «Проблеми української термінології», Львів 2000.

21. Покажчик ключових термінів до Міжнародної патентної класифікації, Київ 1997.

22. Міжнародна класифікація товарів і послуг для реєстрування знаків (Ніццька класифікація), Київ 1997.

23. Міжнародна класифікація промислових зразків (Локарнська класифікація), Київ 1997, 419 с.

* Для української мови природні лише пасивні – В. М.

«Вісник» Національного університету «Львівська політехніка», Проблеми української термінології, № 503.

24

Рідна мова

Ефективність запам’ятовування й збережен-ня в пам’яті певного предмета, тексту або явища залежить від особливостей їхньої побудови або організації, які зазвичай виявляє людина в процесі запам’ятовування. Саме організуюча розумова діяльність і емоційні прояви, що супроводжують сприйняття, лежать в основі запам’ятовування матеріалу і його подальшого відтворення.

Одного разу під час лекції відомий психолог А. Петровський запропонував студентам за-пам’ятати ряд з 24 цифр:

144121100816449362516941Безнадійний подих пробіг по аудиторії. Ніх-

то не зважувався відтворити цей ряд. Намага-лися ділити його на окремі групи. Наприклад, відразу можна відокремити перші чотири циф-ри – 1441, далі після двійки йдуть дві одиниці й два нуля, а потім усяке угруповання усклад-нюється, заплутується. Здається, нічого не за-лишалося, крім докучливого зубріння. Однак коли студенти дізнались, що в ряді перерахова-ні квадрати чисел від 12 до 1, він запам’ятався миттєво, вірніше, саме запам’ятовування ви-явилося наче зайвим. Воно практично вже не залежало від здібностей студентів.

Сучасна наука не розглядає запам’ятовуван-ня як відбиття. Сократ, що жив в V ст. до н. е., припускав, що в мозку людини існує якась воскова табличка, на якій при запам’ятовуванні виникає слід, як від персня з печаткою. Таке уявлення явно суперечить активній діяльно-сті людей, тобто тій діяльності, що визначає ефективність власне мнемонічної дії.

В. Хромов

М н е м о т е х н і к а –мистецтво

запам’ятовування

Усім відомо, як важко перерахувати секції калорифера, поверхи багатоповерхового будинку, позбавленого карнизів. Якщо на калорифері виявиться пляма, а у вікні одного з поверхів – яскрава фіранка, то завдання буде істотно полегшене.

Розглянемо два ряди паралелограмів. По-рахувати кількість елементів у першому ряді набагато складніше, аніж у другому.

Якщо при рахунку ми зіб’ємося, доведеться починати із самого початку. Але варто затушу-вати лише два елементи ряду, як око відразу визначає їхню загальну кількість. При цьому у свідомості як би пробігає фрагмент таблиці множення (4 x 3 = 12), а додавання (12 + 2 = 14) здійснюється взагалі миттєво, немов швидше за думку. Ефективність підрахунку підвищила-ся, але характер дії змінився, у ньому з’явилися нові моменти.

У курсі лекцій з загальної психології, який прочитав в МДУ професор А. Лурія, роз-глядається процес запам’ятовування ряду з шістнадцяти цифр (10 одиниць і 6 нулів):

1001110101100111Запам’ятовування цього ряду трохи по-

легшується, якщо цифри розбити на групи по два або по три:

10 01 11 01 01 10 01 11100 111 010 110 0111

Психологія

25

Рідн

а м

оваі ще більше спрощується при розподілі ряду

на чотири групи: 1001 1101 0110 0111

Тут ми маємо справу немов з меншою кіль-кістю предметів. Лурія робить наступний висновок: зменшуючи шляхом укрупнення кількість тих елементів, які необхідно за-пам’ятати, ми зменшуємо загальну кількість елементів, які впливають на нашу пам’ять. Можна додати, що при подібних членуваннях ряду з’являється можливість порівнювати його елементи. Інакше кажучи, у дію вводиться певний розумовий компонент.

Отже, в основі будь-якого запам’ятовування, якщо це не механічне повторення або зубрін-ня, лежить активна діяльність з організації матеріалу.

Але різні ряди, переліки, набори елементів по-різному піддаються організації. У нарисі Про пам’ять німецького вченого Германа Еб-бінгауза, написаному ще наприкінці минулого століття, наводиться таблиця, де вказується, як запам’ятовуються елементи в 48 рядах, кожний з яких складається з десяти членів. Учасники зробили таку кількість помилок при відтво-ренні елементів:

Порядкове число елементів ряду 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Число помилок при відповідях 0 3 6 9 23 24 31 25 23 5

Число правильних відповідей 48 45 42 39 25 24 17 23 25 43

Як видно з таблиці, найкраще з усіх запам’я-товуються перший, другий і десятий елементи, гірше – шостий, сьомий і восьмий. І, як це не дивно, на перший погляд, саме такий розподіл правильних відповідей і помилок є звичайним для будь-якого ряду або списку однозначних предметів. Це може мати два пояснення.

Перше: причиною забування є гальмування з боку попередніх і наступних елементів ряду.

Друге: крайні в ряді елементи відіграють роль обрамлення, тобто мають більше конструктив-не значення, і, отже, мають певні відмінні вла-стивості. Природно, на них менше впливають перешкоди або «шуми» від запам’ятовування інших елементів. Щоб обмежити такі пере-шкоди, необхідно відокремити елементи спи-ску, наділити їх якими-небудь відмінними від інших ознаками або властивостями.

Описана Еббінгаузом закономірність за-пам’ятовування ряду з однотипних елементів

не поширюється на наступний ряд з десяти прапорців.

Найважчі для запам’ятовування п’ятий, шостий, сьомий і восьмий елементи мають тут принципові особливості. Вони викликають конкретні асоціації в більшості людей.

Якщо перелік складається із чотирьох еле-ментів, то в першу чергу запам’ятовуються перший, другий і четвертий. Гірше запам’ято-вується третій. Це також пояснюється кон-структивним значенням рамки або контуру. Свого роду рамками в рамці є, наприклад, чотиривірші або строфи вірша. Об’єднання рядків вірша в чотиривірші – найпоширеніший прийом у поезії. Тому в чотиривіршах варто звернути увагу на третій рядок – «Ахілесову п’яту» конструкції. Характерно, що саме в третіх рядках чотиривіршів автори найбіль-ше часто допускають порушення розміру. От як звучить, наприклад, перший чотиривірш вірша Н. Язикова Муза:

Богиня струн пережилаБогов и грома и булата.

Она прекрасных рук в оковы не далаВекам тиранства и разврата.

Дуже важко запам’ятати перелік з 18 одно-типних предметів. Але перерахування поку-пок, що звичайно наводять для характеристики образа Ноздрєва, героя Мертвих душ, не вияв-ляється занадто складним для запам’ятовуван-ня. У цьому нам допомагає сам автор, він немов за нас провів необхідну організацію переліку. Звернемося до тексту М. Гоголя: «Якщо йому (Ноздрєву) на ярмарку пощастило напасти на простака й обіграти його, він накупав купу всього, що колись впадало у вічі в крамницях: хомутів, курильних смолок, ситців, свіч, хусток для няньки, жеребця, родзинок, срібний руко-мийник, голландського полотна, борошна, тю-тюну, пістолетів, оселедців, картин, точильний інструмент, горщиків, чобіт, фаянсовий посуд наскільки вистачало грошей».

Покупки тут перераховані так, що кожна на-ступна виявляється для читача несподіваною. Жеребець опинився поруч із родзинками, пістолет з оселедцями, чоботи з фаянсовим посудом. Перерахування побудоване тут на принципі несподіванки або протиставлення, що, як певний організуючий момент, полегшує запам’ятовування.

26

Рідна мова

Запам’ятовування переліку однотипних предметів виявляється важким, коли за кожним із предметів не йде безліч асоціацій – результат індивідуального досвіду людини. Асоціації збільшують багатоплановість пред-мета, роблять його об’ємним і опуклим. У ре-зультаті в конкретному предметі перебувають сторони або грані, які легко сполучаються з певними сторонами або ознаками інших предметів. Ці об’єднуючі ознаки можна назва-ти системоутворюючими. Мистецтво запам’я-товувати полягає в умінні системно бачити й системно мислити. Майстер запам’ятову-вання – мнемоніст – уміє ніби накидати сітку на предмети і явища, що дозволяє відтворю-вати їх у сукупності. Відомо, наскільки легше копіювати зображення, розподіляючи його на клітинки. Це зовсім довільне членування. Мнемоніст уміє знаходити системоутворюючі ознаки, по яких можна будувати систему, тобто вміє йти як від цілого до частини, так і від частини до цілого.

Особливості запам’ятовування у мнемонсі-тів, що мають певні негативні ознаки, стануть зрозумілішими при розгляді буквеного ква-драта – криптограми:

* А Л К

Р С А Ш

Д К Н У

Н Е И П

Уявіть собі таку ситуацію. Необхідно швид-ко й надовго запам’ятати всі букви, включені у квадрат. Мнемоніст кидає швидкий погляд на таблицю, і він уже готовий її відтворити відразу, через кілька місяців, а іноді й через багато ро-ків. У якому вигляді він так швидко запам’ятав усі п’ятнадцять літер на своїх місцях? Швидше за все він зберігає в пам’яті чотири незрозумі-лих слова – «алк», «рсаш», «дкну» і «неип», але за кожним з них криється коло асоціацій, а за всіма чотирма – невеликий сюжет. Припус-тимо, це буде момент із гри дітей, що смішно спотворюють слова або використовують у грі власні «неологізми». Мнемоніст ніби заздалегідь має під рукою гладкі рейки з будь--якою шириною колії, по яких легко йде потяг

з будь-якою кількістю вагонів з чітко видими-ми (нехай переплутаними) номерами.

Більшості людей наведений квадрат здасться незручним для запам’ятовування. Але пере-сунемо крапку на інше місце й замінимо дві малі літери заголовними. Краще, якщо до вирішення криптограми ви тепер прийдете самостійно.

Р С А К

Д К * Ш

Н Е Н У

А Л И П

Так, квадрат читається з кінця, і рядки йдуть знизу нагору. Якщо запам’ятовування проходить паралельно зі здогадом, воно стає більш міцним. (До речі, мнемоніста не цікавить здогад, але він набагато швидше відповість на запитання, де знаходиться та чи інша буква.)

Зручні варіанти прочитання, які роблять запам’ятовування матеріалу миттєвим, не зменшують кількості інформації, що втри-мується в ньому. Варіабельність прочитання збільшує ємність каналу зв’язку, яким є будь-який текст. Інформація втримується й у самій побудові тексту.

Системне бачення властиве кожній людині, оскільки сама людина не що інше, як жива система, однак розвинене воно у всіх по-різно-му. Вірші погано запам’ятовує той, хто погано відчуває хоча б деякі з величезної кількості внутрішніх зв’язків (значеннєвих, звукових, ритмічних). Звідси підміни слів, зміна їхнього порядку, що порушують твердо зафіксовану віршовану структуру. І зубріння – це не що інше, як наслідок читацької «глухоти», коли механічні повторення тексту повинні компен-сувати, зокрема, повторення подібних ознак, що містяться в структурі вірша, але, на жаль, не помічених людиною, яка запам’ятовує.

Звукові флуктуації або явно виражені відхи-лення від середнього розподілу звуків у тексті звичайно називають звукописом або алітераці-ями й розглядають як образотворчий засіб або засіб художньої виразності. Образотворчим звукописом починається, наприклад, поема А. Пушкіна Граф Нулін: «Пора, пора – рога

27

Рідн

а м

овасурмлять». У цих словах виразно чується гра

мисливських рогів. Але от «непомітна» фраза з Євгенія Онєгіна: «Латинь із моди вийшла нині». Вона не відрізняється багатством значен-нєвої інформації, несподіванкою повідомлен-ня, грубо кажучи, це неяскраво пофарбована констатація. Однак просто неможливо змінити цю фразу навіть у відриві від віршованого роз-міру й рими. Нам «перешкоджає» характер зву-кової побудови (чотири «ы» в одному рядку при меншій кількості цих звуків у деяких чотир-надцятирядкових строфах поеми). Очевидно, кількість значеннєвої й структурної інформації балаксируется. Автор у цьому випадку швидше за все підсвідомо керує сприйняттям, а точні-ше, запам’ятовуванням читача.

У такий же спосіб на звуці «а» «тримається» прислів’я «Не красна изба углами, а красна пирогами». Кожне наступне повторення того самого звуку є наче матеріалізованим зворот-ним зв’язком або матеріалізованим відбиттям попереднього звуку-близнюка. Але ж зво-ротний зв’язок, що лежить в основі будь-якої регульованої дії, визначає запам’ятовуваність цієї дії.

Вже давно говорять про те, що художник ке-рує сприйняттям глядача. Чудовий художник В. Фаворский, аналізуючи зворотну перспекти-ву в давньоруському живописі, підкреслював, що вона служить тимчасовій послідовності сприйняття глядачем сюжету, конкретно керує рухами очей від одного елемента до іншого. У живописі таке керування здійснюється головним чином підсвідомо, глядачеві залиша-ється значний простір у виборі послідовності розгляду при нормальному сприйнятті. Цей простір звужується в плакаті й рекламі через особливі акценти. В інженерній психології при створенні пультів керування й мнемосхем домагаються однозначного керування сприй-няттям оператора.

Найбільш відповідальні ділянки пульта розміщаються й виділяються таким чином, щоб око оператора без зусиль у першу чергу зупинялося саме на них.

Вірші запам’ятати легше, ніж прозу. Багато аматорів поезії запам’ятовують більші твори з першого прочитання. Однак процес завчан-ня без розуміння структури вірша завжди зводиться до механічних повторень тексту, до зубріння. При зубрінні мозок як би відмовля-ється від роботи й довіряє запам’ятовування органам мовотворення. З іншого боку, не мож-на запам’ятовувати вірші тільки за змістом.

Що значить розуміти структуру твору? Чому таке розуміння прискорює запам’ятовування? Розуміти структуру – це значить відзначати свідомо або підсвідомо ті «віхи», ті «дорожні знаки», по яких автор керує сприйняттям і запам’ятовуванням читача. У віршах таки-ми віхами є повторення звуків, ритму, рим і строф.

Запам’ятати – часто значить знайти зако-номірність, зрозуміти принцип організації матеріалу. Досить важко по пам’яті відтворити на папері яку-небудь таблицю, наприклад, «магічний квадрат». Один з таких квадратів увічнив німецький художник XVI ст. Альбрехт Дюрер на знаменитій гравюрі Меланхолія.

У кожному ряді й по діагоналях сума цифр дорівнює тут 34. Однак запам’ятовуванню квадрата в цілому мало допомагає навіть вказівка на рік виготовлення гравюри (1514), зазначена у двох середніх числах нижнього рядка. Ключем до запам’ятовування може стати графічна схема побудови цього циф-рового квадрата.

16 3 2 13

5 10 11 8

9 6 7 12

4 15 14 1

Користуючись цим пучком ліній, можна підібрати відповідні числа й відтворити дю-реровський квадрат.

Людині, не знайомій з китайською мовою, важко запам’ятати який-небудь ієрогліф, навіть відносно простий, такий, наприклад, як «мо» – верхівка дерева, вершина. Але можна дуже швидко навчити будь-якого читача не тільки цьому ієрогліфу, але й цілому ряду споріднених ідеограм, якщо правильно розташувати (орга-нізувати) матеріал для запам’ятовування.

Як бачите, ми організуємо матеріал по двох елементах: «му» – дерево й «жи» – Сонце – і до зорового сприйняття додаємо розуміння змісту ієрогліфів-ідеограм. Завдяки цьому за-пам’ятати вісім ієрогліфів виявляється легше, ніж запам’ятати один.

З наведених прикладів можна зробити ви-сновок, що ефективність запам’ятовування залежить від того, наскільки одні сприймаючі органи встигають заповнити «вакансію», за-лишену іншими органами, діяльність яких не приводить до необхідного результату. Образно

28

Рідна мова

кажучи, усі сприймаючі органи повинні бути ситі.

Здатність до комплексного почуттєвого сприйняття називається синестезією. Одні, наприклад, запам’ятовують фразу за змістом, інші більшу увагу звертають на її звуковий зміст. Важко сказати, що саме превалює у за-пам’ятовувані слів В. Маяковського «Років до ста рости нам без старості». Яскравим прикла-дом запрограмованої синестезії є чотиривірш Л. Мартинова, написаний в 1949 р.:

И вскользь мне бросила змея:У каждого судьба своя!

Но я-то знал, что так нельзя -Жить извиваясь и скользя.

Тут звукопис не тільки передає рух повзучо-го плазуна, він найкраще передає презирство й справедливу злість. Здається навіть, що звуки впливають на міміку. Таке емоційне наповнення тексту, безумовно, полегшує його запам’ятовування.

Емоційне переживання проявляє себе по-різному. Емоції виражаються, наприклад, у жестах, у позі, у міміці, у сяйві очей, у сльо-зах і т. п. Така представницька участь сприяє хорошому запам’ятовуванню емоційного пере-живання. Можна відзначити, що поза й жест читця повинні служити не ілюстрацією тексту, вони органічно випливають із вкладеної в текст емоційної інформації.

У роботі Пам’ять і почуття чудовий психо-лог П. Блонський розповів про цікавий досвід. «Я пропонував студентам в аудиторній обста-новці написати «перші спогади, які спали їм на думку» з поточного року й, коли вони вже написали, пропонував ще раз зробити те ж, але вже з життя до інституту». Так було зібрано 224 спогади. У відсотках спогади поточного року розподілилися так:

неприємні – 38, нові – 24, приємні – 19, інші – 19.

Характерно, що 81% спогадів були емоційно пережитими випадками. Спогади з років до інституту виявилися ще більш показовими: неприємні – 64,

приємні – 19, нові – 9, інші – 8.

Усього 8% спогадів виявилися без емоційно-го забарвлення. Але хто знає, як вони сприй-малися тим чи іншим студентом?

Мав рацію К. Батюшков, коли писав: О память сердца, ты сильнейРассудка памяти печальной.

Очевидно, що в щиросердних пережи-ваннях, незалежно від того, як вони ви-ражаються, здатність людини до синестезії, до комплексного сприйняття проявляється особливо сильно. А за багатьма ознаками, природно, завжди легше відтворити картину минулого. Мнемотехніка – це здатність зна-йти в запам’ятовуваному матеріалі, «їжу» для діяльності різних органів сприйняття. Іноді ця здатність пов’язана з гіпертрофованим розвитком образного мислення, з незвичай-ною асоціативною діяльністю, що дозволяє поєднувати всілякі явища в послідовності, зручній для запам’ятовування. Однак існують люди з пересічною пам’яттю, які уміють добре запам’ятовувати. Вони вміють подивитися на той самий матеріал з різних точок зору й в остаточному підсумку знайти можливість його організації. Такі люди повинні мати ши-рокий кругозір.

Звичайно, тут не йдеться про чудові здо-бутки поезії, які повинні швидко запам’ято-вуватися кожною нормальною людиною. У поетичному тексті завжди закладені основи для емоційного сприйняття. Читач не просто захоплюється видатними поетичними тво-рами, він «уживається» у текст, робить його постійним супутником життя. Мистецтво запам’ятовувати невідривне від мистецтва відчувати, переживати й співпереживати. Дослідження процесу запам’ятовування матеріалу показує, що автор завжди творить для людей і підсвідомо «піклується» про те, як люди сприйматимуть його шедевр.


29

Рідн

а м

ова

Методика

А. ВеликоцькаН. Іванко

вчитель історії, директор школи-ліцєю № 8 м. Севастополя

вчитель української мови й літератури, заступник директора з повчально--виховної роботи школи-ліцею № 8м. Севастополя

Конспект уроку «Державні символи

України»

Тема уроку: Державні символи України Мета:1) заакцентувати увагу на державних символах;2) повторити документи, які узаконюють держав-

ність;3) показати відображення питань української сим-

воліки в літературі та мистецтві;4) виховання патріотичних почуттів у підростаю-

чого покоління.

Форма: бінарний урок (історія та українська літе-ратура)

Обладнання: карта України. Державні символи: Прапор. Тризуб. Відеокадри старого і сучасного Києва. Музичне оформлення

Література: Конституція України; Ф. Турченко, Новітня історія України, 11 кл., Генеза, ЕС, 1995; І. Шаров, 100 видатних імен України, Київ, «Аль-тернатива», 1999; Твори П. Тичини, Олександра Олеся, Василя Симоненка

Хід уроку І. Організаційний моментІІ. Вступна частина

Учитель історії: оголошення теми, мети та епіграфа уроку (епіграф записано на дошці. Глибоке піз-наная символіки – це органічна потреба кожної людини, котра прагне до самовдосконалення, духовності, культури (Микола Дмитренко).

ІІІ. Повторення матеріалу з історії:– У якому році Україна стала незалежною?

– Які документи узаконюють статус України як держави? (1990 р. Декларація про державний суверенітет України, 1991 р. Акт проголошення незалежності України, Всеукраїнський рефе-рендум).

– Який відсоток громадян підтвердив Акт неза-лежності України?

– Які результати голосування в Криму? Севасто-полі?

– Коли та в якому юридичному документі остаточно визнана незалежність України як держави світу? (1996 р., Конституція України).

Учитель пропонує звернутися до тексту Конститу-ції (статті 1., 20.).

Учень: Конституція закріпила статус України як суверенної, незалежної, демократичної право-вої держави. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України. Столиця Укра-їни – місто Київ.

Під музичний супровід з демонстрацією відеомате-ріалу підготовлені учні показують літературно--музичну композицію.

Учениця 1. На тому місці, де тепер стоїть красень Київ, були колись ліси і поля. Жили там поляни й володіли своїми родами, кожен на своїх місцях. Прийшли туди три рідні брати – Кий, Щек і Хорив та їхня сестра Либідь. Стали вони над Дніпром, і найстарший Кий сказав:

– Ось тут побудуємо оселі і жити будемо, купців зустрічати.

30

Рідна мова

Вирубали вони ліс і побудували перші хати. А за-будоване місце обнесли ровом і обгородили частоколом. Назвали місце на честь старшого брата Києвом – місто Кия. І розбудувався Київ. І став славетною столицею нашої держави.

Учениця 2. Андрій Первозванний – один із два-надцяти апостолів, покликаний Ісусом Христом у апостольські ряди (звідси – Андрій Первозван-ний). За легендою, проповідував християнство балтійським та причорноморським народам, зокрема, скіфам, був розіп’ятий на хресті у грець-кому містечку Патри.

У Повісті минулих літ переказується легенда про прихід Андрія Первозванного на Київські гори. «Коли Андрій навчав у Синопі, прийшов у Корсунь і побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла. І в’їхав у гирло Дніпра і поплив уверх по Дніпру. І сталося так, що він затримався на березі Дніпра у підніжжі гір. А на другий день встав і сказав своїм учням, що були з ним: «Ви бачите ці гори? Саме на цих горах має засяяти Божа благо-дать, тут має постати великий город! І вийшов на гори, благословив їх, поставив хрест і помолився Богу». Ось так розказує легенда про початок древнього Києва.

За проектом Растреллі на мальовничих берегах Дніпра було збудовано собор Святого Андрія Первозванного, який і досі є окрасою нашої столиці.

Учень (представляє княгиню Ольгу).Княгиня Ольга – дружина київського князя Ігоря.

Правила в малолітстві сина Святослава і під час його походів. Придушила повстання древлян. 955 (або 957) року прийняла християнство. Тільки нечисленні із святих жон християнської історії удостоїлись великої честі-лику рівноапостоль-них. Ще менше знайдеться в історії жінок, які за могутністю державного розуму, за організатор-ськими здібностями можуть зрівнятися з нашою княгинею.

Учениця (в образі княгині Ольги);Як вранішня зірка перед сходом сонцяІ як зоря перед світом,Сіяла вона, як місяць вночі.Хай буде воля Божа.Коли Бог захоче помилувати рід мійІ землі Руськії,Хай вкладе їм у серце бажання Бога,Як то і мені Бог дарував.

Учень: Те, що жило в Ользі, воскресло в її онукові Володимирові, котрий ріс на її руках (виходить

учень в образі князя Володимира, кланяється Ользі, стає поруч, в руках – тризуб).

Учениця (представляє князя Володимира):Володимир – онук Ольги, незаконно народжений

син Святослава і Малуші, в 980 році «сів на столі отця свого в Києві». Правив 35 років. З них 28 прожив у святому хрещенні.

У стародавньому Херсонесі, де кожен камінь пам’ятав Андрія Первозванного, відбулося він-чання святого рівноапостольного Володимира і блаженної Анни грецької. І ввійшла Русь у лоно Вселенської церкви.

Учень (в образі Святого Володимира):Велю звергнути язичництво: порубати іпопалити Ідолів, а на їх місце на пагорбках церкви поставити, храми на підвищених місцях, у вигинах річок.І бути множеству училищ книжних, і бути з цих пір множеству любомудрих філософів.Побудувати міста і фортеці, мости будувати, гаті гатити, воювати і подолати печенігів поганих.Об’єднати землі слов’янські.В мирі, злагоді жити, захищати скривджених, шанувати батьків своїх.

Учениця:Слава тобі, Володимире,Слава тобі невмирущаІ слово вдяки щире,Що з’єднав нашу землю,Наш Володимире!Що беріг границь широкихПолками своїми,Що опіку, ніби крила,Розпростер над всіми.Не дав сильним знущатися,Ні кривди творити:Добре було нашим предкамПід тобою жити.А найбільша славаІ вдяка без міри,Що ти нам указав сонце Христової віри,

Князь Володимир:Передаю Вам наймогутнішу державу Європи і цей

Тризуб – символ єдності Сонця, Повітря і Води – триєдиної сили.

Князь Володимир передає Тризуб юнакові, який роз-повідає історію створення цього державного символу.

31

Рідн

а м

ова

Юнак: Герб – символічний знак, який відображає історичні особливості країни. Офіційна емблема держави.

Опис герба подано в Конституції, стаття 20. Вели-кий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького Законом, що при-ймається Верховною Радою України.

Головним елементом великого Державного Герба України є знак Княжої Держави Володимира Вели-кого – малий Державний символ України. Малим Державним Гербом України затверджено золотий Тризуб на синьому щиті. Малий державний Герб розміщується на печатках органів державної вла-ди, грошових знаках, посвідченнях, бланках.

Учениця 1:Існують найрізноманітнішні трактування тризуба:– символ княжого роду;– скіпетр скіфських царів;– норманський сокіл;– стилізована квітка-трисвічник;– схематичне зображення слова «свобода»;– символ влади над трьома світами (небесним,

земним, підземним); і, нарешті, герб держави Володимира Святого.

Учениця 2:Тризуб символізує Київську Русь. У 1918 році

став гербом Української Народної Республіки. Державний герб Української Держави Павла Скоропадського і часів Директорії. У 1939 році Тризуб признано Сеймом як державний герб Карпатської України.

Учень:Таким чином, враховуючи історичні традиції, Верхо-

вна Рада України 19 лютого 1992 року затвердила малий герб України – Тризуб, що було закріплено в Конституції України, стаття 20.

У виконанні групи дівчат звучить пісня Н. Шостак «Це моя земля».

Навкруги я озирнуся – луги і поля,Щиро я тобі всміхнуся, моя земля,Мелодійна рідна мова – казки і пісніЗігрівають ніжно душу мені.Білі хати мальовничі стоять у саду,Шлях до них завжди по пам’яті я знайду.І лелеки на даху в’ють гніздо своє –Буде серце пам’ятати моє.

Приспів:Це моя земля,Це твоя земля –Неповторна і єдина.Це моя земля,

Це твоя земля –Україна, Україна.

Повертаюся до тебе завжди і здаля,Моя рідна Батьківщино, моя земля.Пригорнуся вірним серцем до тебе я,Незрівнянна Україно моя.Навкруги я озирнусь – гори і моря,За красу твою молюся – моя земля,Над тобою чисте небо і мирний світ –Хай так буде сотні, тисячі літ.

Приспів.

Учениця (стоїть біля прапора):Прапор – це офіційна емблема держави, що сим-

волізує її суверенітет. Державний Прапор Укра-їни – це стяг із двох рівновеликих смуг синього і жовтого кольорів. Українське сполучення синьо-го і жовтого кольорів – одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Воно походить від Герба Галицько-Волинського князівства, землі, яку у ХІІ столітті літописці називають Украйною. У другій половині ХІІІ століття на прапорі з’яв-ляється золотий лев на синьому тлі. У 1410 ро-ці ополчення Львівської землі брало участь у Ґрюнвальдській битві під синьою корогвою із зображенням золотого лева, що піднімається на скелю. Згодом золотий лев на синьому тлі став гербом Руського воєводства, що було створено у 1434 році і об’єднало Львівську, Галицьку, Ся-ноцьку та інші землі. Головна Руська Рада – орган, що представляв національний рух українського населення в Галичині, у жовтні 1848 року проголо-сила своїм гербом золотого лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор.

Жовто-синій (із жовтою смугою вгорі) був дер-жавний прапором УНР. Після перевороту П. Скоропадського порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і за часів Директорії.

Синьо-жовтий прапор був національним прапором українського народу в Галичині. 28 січня 1992 року синьо-жовтий прапор було визнано Дер-жавним Прапором України, що закріплено в 20. статті Конституції.

Прапор – це честь Держави. Поважайте національні символи України (відеокадри державного прапора над приміщенням Верховної Ради).

(Група учнів на фоні стенду з державною символі-кою)

Учень 1:Гімн – це урочиста пісня, котра символізує Державу

і є одним із атрибутів державності.

32

Рідна мова

16 січня 1992 року Державним Гімном України була затверджена, написана у 1863 році українським композитором Михайлом Вербицьким, пісня Ще не вмерла Україна на слова Павла Чубинського.

Учениця: Павло Чубинський – автор вірша Ще не вмерла Україна, український інтелігент лі-берально-демократичних поглядів. Виріс на Київській землі, закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Вірш Ще не вмерла Україна був одразу заборонений царською вла-дою. Чубинського заслано до Сибіру.

Українська молодь виконувала твір Чубинського на мотив сербського гімну. Вперше Ще не вмер-ла Україна було надруковано у журналі «Мета» разом із творами Тараса Шевченка, і українська громадськість сприйняла цей текст як Шевчен-ківський.

Виконана пісня Ще не вмерла Україна вперше в 1864 році у спектаклі Запорожці Львівського україн-ського центру. Хор співав цю пісню так чудово, що за бажанням публіки її виконали вдруге. Це була пісня Михайла Вербицького – мелодія май-бутнього національного гімну.

Учень 2: М. Вербицький, як і П. Чубинський, – україн-ський інтелігент, що вийшов з народу. Народився він у 1825 році в селі Улюч поблизу Перемишля. Музичну освіту здобув у школі півчих у Пере-мишлі й у Львівській духовній семінарії. У 1840-х роках був регентом церковних хорів у Львові та Перемишлі, а з 1852 року жив у рідному селі. Тут він писав інструментальну, а також хорову музику, у тому числі на слова Т. Шевченка. Ком-позитор, хороший диригент і музичний діяч, був одним із перших композиторів-професіоналів у Галичині.

Учень 3: Державний Гімн як офіційний символ дер-жави виконується на початку офіційних зустрічей на вищому рівні, під час прийняття військової присяги, під час спортивних змагань.

Конституцією України затверджена музична версія Національного Гімну. Слова Державного Гімну України передбачається затвердити окремим законом. У зв’язку з цим проголошено конкурс.

Гімн слухають стоячи, проявляючи повагу до дер-жавних символів.

Учень 4 читає вірш В. Симоненка:Земле рідна!Мозок мій світліє,І душа ніжнішою стає,Як твої сподіванки і мріїУ життя вливаються моє.Я живу тобою і для тебе,Вийшов з тебе, в тебе перейду,Під твоїм високочолим небомГартував я душу молоду!

Учитель:Ми ще раз перегорнули сторінки історії. Бо симво-

ли нашої держави ввібрали в себе нелегку, але славну історію українського народу.

Як же ми ставимося до них, до цієї святині? Цьому уроку передувала підготовка. Ви писали твір на тему «Які почуття оволодівають мною, коли піднімається Державний Прапор і звучить Гімн України», і зараз я прошу висловити ці думки вголос.

(Учні зачитують уривки з творів, висловлюють свої думки). Учениця читає вірш П. Тичини:

Я єсть народ, якого Правди силаНіким звойована ще не була.Яка біда мене, яка чума косила! –А сила знову розцвіла.Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.Щоб жить – я всі кайдани розірву.Я стверджуюсь, я утверждаюсь,бо я живу.

Звучить Гімн України.Урок закінчено.

Авторське право: журнал «Рідні джерела» 2004, № 1.

33

Рідн

а м

оваГ. Середюк Тернопіль

Андрієві вечорниці у Хмелівці

CЦЕНАРІЙ СВЯТА АНДРІЯ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ

(Інтер’єр сільської хати: на стіні портрет Шевченка у вишитому рушнику, на столі, застеленому скатер-тиною, хліб на рушнику; лави, накриті тканими килимами.)

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то за молодь, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні. А ми колись, як згадаю... Літа-літа, летять, наче орли сизокрилі.

(Співає «Ой верніться, літа мої. Хоч до мене в гості...». У цей час непомітно заходить така ж літня жінка і підхоплює спів.)

Не вернемось, не вернемось, Немає до кого, Було б же нас шанувати, Як здоров’я свого.

Господиня: Ой, Маріє, налякала ти мене. А я тут молодість згадала, та так тужно стало. Ні з ким й словом перемовитися, хоч би дівчата прийшли та розвеселили б трохи.

Жінка: Не треба, Олено, не край мого серця.

(Співають разом.)

Ой за гаєм зелененьким Брала вдова льон дрібненький. Вона брала, вибирала, Тонкий голос подавала.

(У цей час на вулиці зібрались дівчата у вишитих сорочках, гарних спідницях, на плечах хустки, в кожної в руках якесь рукоділля.)

Дівчина 1: Дівчата, у кого сьогодні збираємось на вечорниці?

Дівчина 2: А тітка Олена запрошувала нас, каже, що сумно їй у хаті.

34

Рідна мова

Дівчина 3: То ходімо до тітки Олени та розвеселимо її.

Всі: Ходімо.

(Дівчата ідуть, співаючи пісню «В саду гуляла» і заходять в хату тітки Олени.)

Дівчина 4: Добрий вечір у вашій хаті!

Господиня: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчина 5: Чи ж пристало нам сідати, нам пристало пісню співати. (Продовжують співати пісню.)

Господиня: Ще раз прошу гостей до хати, прошу сідати.

(Дівчата сідають, виймають своє рукоділля і починають працювати.)

Дівчина 6: Тітко Олено, а розкажіть нам щось цікаве, нам так хочеться послухати про давні часи.

Господиня: Заслухалась я вашої пісні, задивилась на вас таких гарних та й згадала оце давнє повір’я про дівочу красу.

Дівчина 7: Розкажіть, розкажіть, це так цікаво.

Господиня: З давніх-давен, коли в хаті підростала дівчина, мати ретельно стежила за її волоссям: щоденно розчісувала, вмивала в пахучих травах, прикрашала стрічками. Згодом, підрісши, дівчина сама вчилася до-глядати за своєю косою. Це були її перші кроки праці. Про охайність дівчини судили з її коси: яка коса – така й краса; подивись на косу, а подумай про господиню; дівчина з косою, як трава з росою; нема коси – нема краси. Коса була символом дівочої чистоти й вірності. Адже на весіллі й досі хвилюючим є обряд розплітання коси.

Дівчина з гарною косою: Коса, коса! Як тебе треба берегти і доглядати!

Жінка: Дівчата, а розкажіть і ви щось нам, що чули від старших людей.

Дівчина 1: Ой, моя бабуся дуже любить розказувати про давнину, а інколи так захоплюється своїми роз-повідями та приповідками, що й не зупинити її. Якось вона розказувала, що, як сниться вітер, то це любов буде і дівчатам, і парубкам, і хлопцям, і молодицям, і жінкам. Я інколи, лягаючи спати, все думаю, щоб мені вітер приснився.

Дівчина 2: Ой, моя бабуся також знає дуже багато прикмет. Колись вона мені розказувала, що не можна мити голову в понеділок, бо вилізуть коси.

Дівчина 3: У п’ятницю нехай приходять свати – буде удача, може засвататися навіть свинячий пастух.

Дівчина 4: Як сняться вишні – то це сльози, якась біда буде.

Дівчина 5: В ніч на Івана Купала треба купатися в росі – на красу.

Дівчина 6: А моя бабуся розказувала, що багато повір’їв пов’язані з Покровою – святом завершення хліборобського року.

(У цей час чути пісню «Ой не світи, місяченьку», яку співають хлопці на вулиці. Дівчата швидко кидають рукоділля і біжать до вікна, а далі продовжують знову працювати.)

(Хлопці заходять у хату.)

35

Рідн

а м

ова

Хлопець 1: Добрий вечір у вашій хаті!

Господиня: І вам вечір добрий, парубки!

Хлопець 2: Добрий вечір, дівчата. Ми оце йшли вулицею, почули, як дівчата співають, давай, думаємо, зайдемо.

Хлопець 3: А чи приймете нас на вечорниці?

Господиня: Проходьте, сідайте. Десь ви трохи забарились.

Дівчина: Не пустимо в хату, бо дуже вас багато.

Хлопець: Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Хлопець: Дівчатонька, голубоньки, та ми прийшли не битися, ми прийшли на вас подивитися. Ще й гостинці принесли.

(Хлопці підходять до дівчат, пригощають їх яблуками, горіхами, жартують.)

Дівчата співають:До нас, до нас, парубочки, та й на вечорниці,Та й до тої дівчиноньки, що коло полиці.До нас, до нас, парубочки, та й на вечорниці,Та й до тої дівчиноньки, що кругленькі лиці.

Господиня: Хоч не знаємо, звідки ви в нашу хату прийшли, але просимо сідати і з дівчатами пісню спі-вати.

(Дівчата і хлопці співають пісню «Голуб на черешні».)

Хлопець 4: Тітко Олено, а скажіть, що дівчата розказували на вечорницях?

Господиня: Ми згадували давні часи.

Хлопець 5: А може, щось і нам розкажете, як колись бувало?

Господиня: Ой, хлопці! Як згадаю ті давні часи, то здається, що все ніби вчора було. Колись, як підростав син, то батько гордився ним, бо то буде його наслідник. А які парубки колись були: роботящі, чемні, вміли і косити, і сіяти, і землю обробляти, і худобу доглядати. А одягалися, аж любо було подивитися: у вишитих сорочках. І батьків любили і шанували, і старших поважали, і дівчат не ображали. Але що це я все згадую. Ану, дівчата, хлопці, розвеселіть трохи моє серце, заспівайте.

Дівчина співає: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі, Сидить гуска на воротях, вирячила очі. Він до неї: гиля, гиля, вона й полетіла, Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

Хлопець співає: У Хмелівці густо хати, вітер не провіє, Сама мати ложки миє, бо донька не вміє.

Дівчина: Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

36

Рідна мова

Сидить сова на воротях, крутить головою. Він сердега, як побачив – та й через городи, Заплутався в бур’яни та й наробив шкоди.

Хлопець: Ой у горах сніги впали, а я в капелюсі, Який з мене ґазда буде, як я оженюся.

Хлопець: У Хмелівці нема дров, лиш самі поліна, У Хмелівці такі дівки – хлопцям по коліна.

Дівчина: Ти гадаєш, дурний хлопче, що я тебе хочу, Я такими парубками коноплі волочу.

Дівчина: Гриць мене, моя мамко, Гриць мене полюбив, Гриць мені, моя мамко, черевички купив. Купив, купив черевички за цілого п’ятака, Ой щоби я витинала щонеділі гопака.

(Разом співають «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».)

Хлопці: Тітко Олено, скажіть, а чи працьовиті наші дівчата, чи гарні з них будуть ґаздині?

Господиня: О, хлопці, дівчата в нас дуже працьовиті. Тому не треба вам шукати собі по інших селах, а вибирати ґаздиню в нашому селі. А тепер потанцюйте трошки. (Хлопці і дівчата танцюють.) Господиня пригощає всіх варениками, узваром.

Дівчина: Дівчата, а може пора нам уже додому?

Дівчина 2: Пора, пора.

Господиня: То заспівайте мені ще на прощання.

(Хлопці і дівчата співають «Ой у вишневому саду». Дівчата збирають своє рукоділля.)

Дівчина 3: Тітко Олено, дякуємо вам за те, що прийняли нас на вечорниці.

Хлопець 4: І ми дякуємо вам.

Господиня: Спасибі й вам, дорогі діточки, що розвеселили хату старої вдови. Приходьте ще, не забувайте мене.

Хлопці і дівчата разом: Прийдемо!

(Співаючи, виходять з хати.)

Вчитель: Наша дума, наша пісня не вмре, не загине, От де, люди, наша слава, слава України. Без золота, без каменю, без хитрої мови, А голосна та правдива, як Господа слово!

Джерело: Педагогічний пошук класного керівника, під ред. Г. Середюк, Тернопіль 2004.

37

Рідн

а м

ова

Попри те, що перші школи, в яких розпочато навчання української мови у Польщі опісля депортації 1947 р. виникли – в нових умовах діаспори – вже у 1952, то щойно з 1956 р. можемо почати говорити про творення основ цього, що сьогодні розуміємо під назвою «українське шкільництво». Цей термін свідомо беру в лап-ки, і свідомо треба було б нам вживати термін «навчання української мови у Польщі». Ці два поняття аж ніяк з собою не співпадають.

Вживаючи першого терміну, силоміць від-носимося до довоєнного і воєнного контексту, коли в умовах польської і німецької держав, все ж таки існували українські школи – укра-їнські як за викладацькою мовою, так і про-грамою навчання. Того типу заклади існували і після Другої світової війни до часу переселен-ня українців в 1944–1946 рр. в Радянську Укра-їну, і поступово владою замикалися. Зокрема ті, що виникли в час німецької окупації. Отже – ставлячи питання про шкільництво, мусимо про ці умови зважувати.

Період 1947–1952 рр. у Польщі це повна порожнеча для української громади. Мабуть теж – найважчі її роки у виживанні. Не лише національному.

Комуністи зложили колись клич, який вільно парафразуючи можна навести у цьому місці – коли дійсність не згідна з ідеологією, тим гір-ше для дійсності. Політичні і адміністративні власті уважали, що з 1947 р. проблема українців у Польщі розв’язана, і що Польща однонаціо-нальна держава. Однак такий підхід поглиблю-вав в українців, як почуття кривди, так і був


Українське шкільництво у Польщі після 1947 року

– штрихи до історії

елементом, який у великій мірі спричинявся до заховування почуття «тимчасовості». До цього – не було теж бажаної владою повної контролі над цією частиною суспільства, яка закрилася у своєму гетто. Дозвіл на контрольоване гро-мадське життя, мав теж на меті розв’язку цієї проблеми.

Так чи інакше – про організоване навчання української мови можемо говорити починаючи з 1956 р. Отож – у 2006 мине шістдесят років, а це вже нагода до певних підсумків.

Професор Роман Дрозд, описуючи стан на-вчання української мови у Польщі, відмітив декілька заключних періодів цього елементу громадського життя. Не будемо повторюватися, а у цьому місці спробуємо проаналізувати самі явища – кількість, стан, можливості тощо.

Як можна зауважити з наведеного вище зведення, основний розвиток навчання укра-їнської мови у Польщі, в згаданому періоді, наступив після 1956 р. Саме тоді покликано до життя Українське суспільно-культурне товариство, якому доручено піклуватися за забезпечення як освітніх, так і культурних потреб українців.

У 1956/1957 р. виникла початкова школа з українською мовою навчання в Банях Ма-зурських, що на Ольштинщині. Зорганізовано в цьому часі три класи, в яких згуртовано 28 учнів. У 1959/1960 шкільному році, школа стала повною під організаційним оглядом – тут пра-цювало вже сім класів. Однак, як самостійна одиниця, заклад цей проіснував лише до 1964 р.,

Історія

38

Рідна мова

коли у цій місцевості адміністративним шля-хом об’єднано українську і польську школи в один організм. Це вже не була українська школа, а школа з паралельними українськими класами. У вісімдесяті роки почався повільний занепад школи, яка зараз зведена до пункту навчання1.

У шкільному 1956/1957 році створено теж початкову школу з українською мовою нав-чання у Ярошівці, що на Вроцлавщині. Школа пропрацювала до 1969/1970 шкільного року, у наступному – в ї ї місце створено пункт нав чання. Історія навчання української мови у Ярошівці закінчується на 1973 р., коли лік-відовано теж пункт – мала кількість дітей та ліквідація самої школи2.

Ще коротшою була історія української по-чаткової школи у місцевості Чахів (щецінське воєводство) – це перша, після 1947 р., укра-їнська школа з гуртожитком. Заклад існував

від 1956 до 1964 рр. Подібна – хоч ще коротша є історія української школи у Тшенсачу (ще-цінське воєводство), яка прoіснувала лише два роки – з 1957 по 1959 р. П’ять років існувала українська початкова школа у Сонґнітах (оль-штинське воєводство) – з 1957 по 19613.

З вересня 1958 р. відкрито українську по-чаткову школу у Білому Борі (кошалінське воє-водство). Працює вона до сьогодні як комплекс загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання (початкова, гімназія, ліцей). З 1957 р. працює загальноосвітній ліцей у місцевості Лігниця – зараз теж як комплекс – гімназія та загальноосвітній ліцей. Понад десять років пізніше виник також ліцей у Ґурові Ілавецько-му – 1968 р., хоч ця школа організована була як українські класи при польському ліцеї. Зараз це окремий заклад. Від 1957 по 1964 рр. існували теж українські класи при польському загаль-ноосвітньому ліцеї в Перемишлі. Сьогодні

Рік Школи Кількість дітей у школах Пункти Кількість дітей у пунктах Разом1952/1953 24 487 4871953/1954 18 330 3301954/1955 19 424 4241955/1956 82 1625 16251956/1957 2 56 141 2590 26491957/1958 8 279 142 2377 26561958/1959 9 441 152 2602 30431959/1960 9 449 118 1934 23831960/1961 9 583 143 2559 31421961/1962 9 542 133 2141 26831962/1963 9 568 129 2241 28241963/1964 7 572 137 2711 32831964/1965 5 462 130 2268 26301965/1966 5 501 136 2667 31681966/1967 5 398 111 2070 24681967/1968 5 475 132 2569 30441969/1970 6 435 96 1906 23411970/1971 5 410 86 1665 20751972/1973 4 440 80 1191 16311973/1974 4 429 51 853 12821975/1976 4 404 35 727 11391976/1977 4 402 38 758 11601980/1981 4 319 28 531 8501981/1982 4 294 27 528 8221985/1986 4 356 55 1136 14881987/1988 4 358 56 1095 14531988/1989 4 334 57 1076 14101989/1990 4 354 60 1236 15881990/1991 6 475 68 1358 18331992/1993 7 783 83 1743 25261995/1996 8 856 81 1985 28412000/2001 5 966 104 2577 35232003/2004 5 878 95 2103 2981

Таб. 1. Розвиток українського шкільництва у Польщі після 1947 року

39

Рідн

а м

овапрацює тут комплекс шкіл з додатковим на-

вчанням української мови – садок, початкова школа, гімназія, ліцей. З 1956/1957 р. почав працювати педліцей у Бартошицях, що про-існував чотирнадцять років – зліквідовано його внаслідок шкільної реформи у Польщі. Зараз у Бартошицях працює початкова і гім-назія – комплекс шкіл з українською мовою навчання.

Вчителі української мови вчилися у створе-ній в 1957 р. Вчительській студії у Щеціні, зга-даному педліцеї у Бартошицях та українських філологіях при окремих університетах. В час Польської Народної Республіки, подібні філо-логії створено лише в університеті у Кракові та Варшаві. У вісімдесятих роках минулого століття подібне навчання відкрито згодом і у Католицькому університеті в Любліні та Університеті Марії Кюрі-Склодовської у цьому ж місті. Сьогодні – українська або слов’янська філологія – працюють майже при всіх вищих учбових закладах Польщі.

Кількісний стан шкіл, в яких створено на-вчання української мови у Польщі різний у різний час. Перший період розвитку – кінець п’ятидесятих та початок шістдесятих років ХХ ст., це найбільш бурхливий розвиток цього навчання. Вісімдесяті роки це повний майже його розвал.

Найслабкішим елементом цієї шкільної мере-жі є, безумовно, пункти навчання української мови – хоч парадоксально – саме вони охоплю-ють навчанням найбільше число дітей.

Варто це явище розглянути за поодинокими воєводствами – можемо тоді сподіватися на кращий огляд цього явища.

Почнемо з воєводства, в якому поселено найбільшу кількість українців – тобто оль-штинського воєводства.

Таб. 2. Навчання української мови в оль-штинському (вармінсько-мазурському) воє-водстві в окремих роках

П.ч. Шкільний рік Кількість пунктівнавчання Кількість дітей

1 1956/1957 26 3202 1957/1958 42 10143 1958/1959 60 12004 1960/1961 65 10935 1961/1962 72 12476 1962/1963 75 14927 1963/1964 81 1656

8 1964/1965 144 18769 1965/1966 93 159710 1967/1968 82 154411 1968/1969 54 100912 1969/1970 67 117013 1972/1973 34 62014 1973/1974 31 53515 1975/1976 17 24516 1976/1977 24 44017 1980/1981 18 35618 1987/1988 33 56219 1988/1989 33 53420 1992/1993 26 57721 2002/2003 43 101322 2003/2004 43 1082

Коли простежити за найкращим роком навчання української мови в ольштинському воєводсті (1964/1965 шк. р. та 1876 учнів і 144 пункти) з сьогоднішніми показниками, то можемо дізнатись, що:

• дітей зменшало на 40%;• пунктів менше на 70%.

Щоб уточнити подавані тут цифри, треба сказати, що підставою обрахунків є адміністра-ційна карта Польщі до 1975 р. – тобто зведено кількість пунктів і дітей з території бувшого ельблонзького, ольштинського, сувальського і частинно білостоцького воєводств. Отже, територіально наведені дані досить точні, і можна їх з собою порівнювати. Зараз у тих пунктах працює понад 40 вчителів (понад 80 у 60-х рр.).

Найбільших кількісних втрат українського населення зазнало в період з 1947 по 1989 рр. кошалінське воєводство. Тут у вісімдесятих роках велике число людей – здебільшого молоді – виемігрувало на Захід. Однак шкільні проце-си також і у тому випадку розглянемо, зводячи підсумки – для бувшого кошалінського, ще-цінського, пільського та слупського воєводств (адміністративний стан після 1975), а сьогодні – західнопоморського і частини поморського воєводств. Цей захід має нам дати можливість – так як і в попередньому випадку – проведення в міру точного аналізу.

40

Рідна мова

У найкращому році (1961/1962) вчилося на цій території 770 учнів – говоримо весь час лише про пункти навчання української мови. В найгіршому році (1975/1976) – лише 72 учнів.

Показник найкращого року і сьогоднішнього стану навчання української мови у західно-поморському воєводстві, буде отже виглядати так:

• 60% дітей менше на сьогодні;• 70% пунктів менше в наш час.

Розглянемо ще окремо декілька місцевостей Кошалінщини.

Таб. 4. Навчання української мови у вибра-них місцевостях Кошалінщини

Місцевість Шкільний рік Кількість дітей

Кошалін (місто)

1984/1985 701985/1986 711986/1987 761990/1991 751991/1992 831992/1993 931993/1994 1021994/1995 881995/1996 901997/1998 801998/1999 741999/2000 672000/2001 682001/2002 742002/2003 672003/2004 622004/2005 60

П.ч. Шкільний рік Кількість пунктівнавчання Кількість дітей

1 1956/1957 32 262 1957/1958 46 6483 1958/1959 44 7124 1959/1960 28 4425 1960/1961 35 5806 1961/1962 39 7707 1962/1963 35 7548 1963/1964 28 6049 1964/1965 22 43510 1965/1966 22 42711 1967/1968 21 46012 1969/1970 14 29013 1972/1973 14 24614 1973/1974 9 22315 1975/1976 5 7216 1976/1977 6 10517 1980/1981 5 8618 1985/1986 10 19619 1987/1988 14 27320 1988/1989 10 23921 1990/1991 13 30322 1991/1992 13 32223 1993/1994 12 39424 1994/1995 11 37925 1995/1996 11 34826 1996/1997 11 35327 2003/2004 14 34328 2004/2005 14 301

Таб. 3. Навчання української мови в західнопоморському і частинно поморському воєводствах у вибраних роках

41

Рідн

а м

ова

Битів

1990/1991 301991/1992 431992/1993 531993/1994 501994/1995 491995/1996 461996/1997 431997/1998 351998/1999 491999/2000 472000/2001 502001/2002 472002/2003 482003/2004 46

М’ястко

1994/1995 111995/1996 111996/1997 161997/1998 181998/1999 221999/2000 222000/2001 242001/2002 242002/2003 182003/2004 25

І зараз слід нам перейти до Рідних земель. В першу чергу переглянемо стан навчання української мови у вибраних роках на території сьогоднішнього підкарпатського воєводства

– бувші ряшівське та перемиське воєводства і частинно кроснянське.

Таб. 5. Навчання української мови у вибра-них роках в підкарпатському воєводстві

П.ч. Шкільний рікКількість пунктів

навчанняКількість дітей

1 1956/1957 8 902 1957/1958 9 983 1958/1959 10 1154 1960/1961 10 2965 1961/1962 6 2476 1962/1963 4 1307 1963/1964 5 1308 1964/1965 6 1859 1965/1966 5 14910 1969/1970 6 18111 1972/1973 7 15912 1973/1974 6 15413 1975/1976 3 8914 1976/1977 5 16115 1980/1981 2 6616 1987/1988 6 19317 1988/1989 6 18218 1992/1993 10 20819 1999/2000 19 35120 2003/2004 11 21121 2004/2005 11 201

П.ч. Шкільний рікКількість

групнавчання

Кількістьгодин

в тижні на всі групи

Кількість дітейРазом дітейсадок початк.

школа гімн. середняшкола

1 2004/2005 5 15 4 12 4 14 342 2003/2004 5 15 4 7 6 14 313 2002/2003 5 15 4 7 6 14 314 2001/2002 5 15 3 7 8 14 325 2000/2001 5 15 3 7 8 14 146 1999/2000 5 15 2 18 14 – 327 1998/1999 5 15 2 34 – – 368 1997/1998 5 15 – 34 – – 349 1996/1997 5 15 – 35 – – 3510 1995/1996 5 15 – 35 – – 3511 1994/1995 5 15 – 35 – – 3512 1993/1994 4 9 – 26 – – 2613 1992/1993 4 9 – 26 – – 2614 1991/1992 4 9 – 18 – – 1815 1990/1991 4 9 – 14 – – 1416 1989/1990 2 6 – 10 – – 1017 1969/1970 1 3 – 5 – – 518 1968/1969 1 3 – 7 – – 719 1967/1968 1 3 – 12 – – 1220 1966/1967 1 3 – 12 – – 1221 1965/1966 1 3 – 14 – – 1422 1964/1965 1 3 – 16 – – 1623 1963/1964 1 3 – 15 – – 15

Таб. 6. Пункт навчання української мови у Сяноці4

42

Рідна мова

Зводячи підсумки – початок вісімдесятих років це майже цілковитий занепад навчання української мови на Рідних землях – лише два пункти навчання і всього 66 дітей.

Порівнюючи найкращий рік (1960/1961) – 296 учнів і 19 пунктів навчаня (1999/2000) до сьо-годнішнього стану, отримаємо цифри:

П.ч. Шкільний рік Кількість груп Кількість годиннавчання

Кількість дітейПочаткова школа Гімназія Разом

1 2004/2005 24 10 342 2003/2004 2 + 1 6 + 2 24 10 343 2002/2003 2 + 1 6 + 2 27 10 374 2001/2002 2 + 1 6 + 2 29 12 415 2000/2001 3+ 1 9 + 3 27 14 456 1999/2000 3 + 1 9 + 2 31 14 457 1998/1999 4 12 32 328 1997/1998 4 12 39 399 1996/1997 4 12 37 3710 1995/1996 4 12 44 4411 1994/1995 4 12 38 3812 1993/1994 4 12 39 3913 1992/1993 4 12 36 3614 1991/1992 3 9 37 3715 1990/1991 3 9 38 3816 1989/1990 3 9 47 4717 1988/1989 4 12 42 4218 1987/1988 3 9 27 2719 1986/1987 4 12 37 3720 1985/1986 4 12 45 4521 1984/1985 4 12 51 5122 1983/1984 4 12 46 4623 1982/1983 4 12 45 4524 1981/1982 4 12 47 4725 1980/1981 3 9 48 4826 1979/1980 3 9 47 4727 1978/1979 2 6 43 4328 1977/1978 брак вчителя29 1976/1977 1 3 35 3530 1975/1976 2 6 33 3331 1974/197532 1973/1974 2 6 28 2833 1972/1973 3 9 49 4934 1971/1972 3 9 38 3835 1970/1971 4 12 49 4936 1969/1970 4 12 41 4137 1968/1969 4 12 57 5738 1967/1968 4 12 58 5839 1966/67 3 9 41 4140 1965/1966 4 12 49 4941 1964/1965 4 12 53 5342 1963/1964 4 12 54 5443 1962/1963 4 12 60 6044 1961/1962 4 12 58 5845 1960/1961 4 12 52 5246 1959/1960 4 12 53 5347 1958/1959 3 9 48 48

Таб. 7. Пункт навчання української мови у Мокрому/Загір’ї5

• 32% зниження кількості дітей;• зменшення кількості пунктів на вісім

місцевостей – тобто 42%.

І ще декілька вибраних місцевостей підкар-патського воєводства.

43

Рідн

а м

оваТаб. 8. Пункт навчання української мови в Репеді6

П.ч. Шкільний рік Кількість груп


навчання

Кількість дітей

Садок Початкова школа Гімназія Разом

1 2004/2005 122 2003/2004 2 6 6 6 123 2002/2003 2 6 3 5 84 2001/2002 2 6 5 4 95 2000/2001 2 6 6 4 106 1999/2000 1 3 9 2 117 1998/1999 2 6 11 118 1997/1998 2 6 10 109 1996/1997 2 6 12 1210 1995/1996 2 6 9 911 1994/1995 2 6 11 1112 1993/1994 2 6 15 1513 1992/1993 2 6 11 1114 1991/1992 2 6 11 1115 1990/1991 3 9 17 1716 1989/1990 2 6 17 17

Дуже гарно в останніх роках почали працювати на рідному Підляшші – хоч тут історія навчання української мови, це відносно недавнє минуле.

Таб. 9. Навчання української мови на Підляшші у вибраних роках7

П.ч. Шкільний рік Кількість пунктів навчання Кількість дітей1 1994/1995 1 1122 1995/1996 2 1313 1996/1997 2 1444 1997/1998 2 1325 1998/1999 2 1126 1999/2000 2 1287 2000/2001 2 1258 2001/2002 2 1439 2002/2003 2 14310 2003/2004 4 18011 2004/2005 4 213

ШКОЛИ

Згадали ми вже про перші школи і початки їх виникнення у Польщі після виселення 1947 р. Оскільки, однак, це дуже важливий аспект у навчанні рідної мови та побудові національ-ного духу серед молодого покоління українців у Польщі, їм належиться також декілька слів.

Найбільш знаною і визнаною школою у свій час був ІV Загальноосвітній ліцей в Лігниці (зараз долішньосілезійське воєводство, до того лігницьке і вроцлавське).

Школа почала працю з 1 вересня 1957 р. – початковим її осідком була місцевість Зло-тория. В цьому історичному першому класі почало навчання 22 учні. Щойно у 1962 р.

ліцей став окремою шкільною установою – два роки раніше його перенесено до самої Лігниці. З 1 вересня 1962 р. директором ліцею стала Ірина Снігур, яка служила на цьому посту аж до 1977 р. У вересні 1993 р. школа отримала нові приміщення – будинки по бувшому гарнізоні російських військ. З 1998 р. установа працює як комплекс шкіл – гімназія та загальноосвітній ліцей. Однак дев’яності роки це одночасно постійний занепад значення і авторитету цієї школи. Не так через виникнення подібних шкіл у Білому Борі, Перемишлі чи Ґурові – як неспроможність залучити в учні місцевого українського населення, здебільшого етнічних лемків. Коли до Лігниці приходила молодь з інших регіонів Польщі – 60% загальної кіль-

44

Рідна мова

кості учнів – цієї проблеми не було видно. Дуже пошкодили теж цьому закладові внутрішні непорозуміння, як у вчительському колективі, так і місцевій українській громаді. Це призвело до того, що школа, яка ще у вісімдесятих роках клопоталася за відкриття паралельних класів, зараз ледве виживає8.

Українські класи при польському ліцеї в Ґу-рові Ілавецькому почали працювати з першого вересня 1968 р. – навчання розпочало у першо-му класі сорок учнів. На навчання української мови виділено чотири години тижнево. З само-го початку школа у Ґурові була школою регіо-нальною – тобто основою її існування були учні з Вармії і Мазур. Ознаки кризи наступили під кінець сімдестяих років – у 1978 р., а згодом і 1980 р. не набрано потрібної кількості учнів, і замість українських класів створено змішані – польсько-українські. Школа поборола ці труднощі і домоглася, щоб з 1 вересня 1990 р. відкрито у Ґурові окремий ліцей з українською мовою навчання. Його директором став Мирон Сич.

З 1996 р. школа працює у новому будинку. Зараз ґуровський заклад це комплекс шкіл з українською мовою навчання, який охоплює гімназію, загальноосвітній та профільований ліцеї9.

Комплекс загальноосвітніх шкіл у Перемиш-лі може похвалитись дуже довгою історією. Сучасна школа дуже охоче нав’язує до традиції української семикласної школи, яка виникла

у Перемишлі у 1911 р. Цю школу польська адміністрація закрила в жовтні 1945 р. Згодом у шістдесятих роках проведено у Перемишлі невдалу спробу втримати хоч би, створені у цей час українські класи при польській школі – про це писалося вище.

Щойно з 1 вересня 1991 р. вдалося у Пере-мишлі відкрити початкову школу з україн-ською мовою навчання. Її директором став Юліан Бак. Науку розпочало тоді у всіх семи класах та нульовому класі 145 учнів.

З 1995/1996 шкільного року школа працює як комплекс – початкова та ліцей, хоч таке рішен-ня формально шкільні власті видали щойно у 1998 р. З 1999/2000 р. працює теж у згаданому комплексі гімназія10.

Перемиська Шашкевичівка це одинока школа, де навчається української мови, яка в загальному ранкінгу малих шкіл здобула місце у першій десятці подібних установ в Польщі11.

З 2 вересня 1958 р. почала свою історію школа з українською мовою навчання у Білому

Борі. Дев’ятнадцятого березня 1961 р. її при-своєно ім’я Тараса Шевченка. В першому році навчання тут вчилося 57 учнів. В 1996 р. на основі цієї школи відкрито теж у Білому Борі Загальноосвітній ліцей. Довгий час білобірська школа клопоталася про гідні умови навчання та проживання дітей – при ній функціонує гуртожиток для учнів з інших місцевостей. Однак щойно у 1983 р. учні і вчителі могли пе-реселитись до нових будинків, які побудовано

Таб. 10. Кількість учнів у Білобірській школі у вибраних роках12

Шкільний рік Кількість учнів Шкільний рік Кількість учнів Шкільний рік Кількість учнів1958/1959 57 1974/1975 69 1990/1991 1061959/1960 62 1975/1976 69 1991/1992 1131960/1961 80 1976/1977 68 1992/1993 1101961/1962 80 1977/1978 75 1993/1994 1081962/1963 71 1978/1979 101 1994/1995 1051963/1964 75 1979/1980 85 1995/1996 1031964/1965 68 1980/1981 78 1999/2000 1531965/1966 54 1981/1982 60 2000/2001 1531966/1967 65 1982/1983 52 2002/2003 1421967/1968 75 1983/1984 71 2003/2004 1411968/1969 84 1984/1985 74 2004/2005 1361969/1970 76 1985/1986 901970/1971 72 1986/1987 981971/1972 65 1987/1988 991972/1973 63 1988/1989 1061973/1974 69 1989/1990 109

45

Рідн

а м

овау великій мірі з коштів самооподаткування

української громади у Польщі та української діаспори у світі. Після шкільної реформи 1999/2000 р. школа працює як повноцінний комплекс загальноосвітніх закладів: початкова школа, гімназія та ліцей.

Наймолодшою школою, в якій навчається української мови у Польщі є Комплекс загаль-ноосвітніх шкіл ім. Лесі Українки, що у Барто-шицях. Школа почала працю з вересня 1990 р., а її першим директором став Ярослав Мару-шечко. В склад комплексу входять початкова школа та гімназія. Протягом останніх п’ятнад-цяти років школу закінчило 202 учнів13.

Варто теж – на мою думку – прослідкувати за окремими школами, в яких навчається української мови, і розглянути їх в повному контексті, тобто – порівнюючи їх з собою. До уваги візьмемо, однак, лише останні роки.

Таб. 11. Учні українських шкіл у вибраних роках14

П.ч. Місцевість 2000/2001 2003/2004 2004/20051 Лігниця 95 71 872 Ґурово Іл. 318 283 2943 Білий Бір 153 141 1364 Перемишль 247 244 2315 Бартошиці 131 139 137

Разом 944 878 885

1 С. Бень, Бані Мазурські та околиці [у:] «Український альманах» 1997, Варшава 1997, с. 267–268.

2 J. Syrnyk, Szkolnictwo ukraińskie na Dolnym Śląsku [у:] www.ridnamowa.prv.pl.

3 «Український альманах» 1997, с. 270–272.4 М. Яра, Навчання української мови у Сяноці 1963–

–2005, архів автора.5 М. Онишканич, Пункти навчання української мови

у Польщі – Мокре [у:] Українське шкільництво у Польщі після 1989 року. Звіт УВТ, Ґурово Іла-вецьке 2005.

6 Д. Тима-Городецька, Пункти навчання української мови у Польщі – Репедь [у:] Українське шкільництво у Польщі після 1989 року. Звіт УВТ, Ґурово Ілавець-ке 2005.

7 Є. Томчук, Пункти навчання української мови в Підляському воєводстві, архів автора.

8 Historia szkoły – IV Liceum Ogólnokształcące w Legnicy [у:] www.ridnamowa.prv.pl, polska wersja językowa, historia.

9 Українська школа в Гурові Ілавецькому. Історичний нарис, Górowo Iławeckie 2004, c. 14–16.

10 Zespół Szkół Ogólnokształcących im. Markiana Sza-szkiewicza w Przemyślu [у:] http://www.szaszk.edu.pl/index1.htm.

11 Б. Гук, Шашкевичівка є тренді, «Наше cлово», № 19, 3 травня 2004.

12 Л. Дрозд, Білобірська школа [у:] «Український альманах» 1997, Варшава 1997, с. 273–275; І. Дрозд, Українське шкільництво в західнопоморсько-му воєводстві у 2002/03 шк. р. [у:] http://www.ridnamowa.prv.pl/; Стан, перспективи і загрози українського шкільництва. Звіт УВТ 1999/2000 [у:] http://www.ridnamowa.prv.pl/.

13 С. Мігус, Ювілей бартошицької альма-матер, «Наше cлово», № 42, 16 жовтня 2005.

14 М. Сирник, Українське шкільництво у Польщі після 1989 року. Рапорт 2004 [у:] http://www.ridnamowa.prv.pl/.

46

Рідна мова

1. GENEZA I STRUKTURY UTSK NA DOLNYM ŚLĄSKU

Działalność kulturalno-oświatowa ludności ukraińskiej na Dolnym Śląsku po 1945 r. rozpo-częła się w formie zorganizowanej jeszcze przed 1956 r., czyli przed powstaniem Ukraińskiego Towarzystwa Społeczno-Kulturalnego (UTSK). Jednym z jej przykładów były spotkania, z pozoru towarzyskie, na których dyskutowano o potrzebach społeczności ukraińskiej i możliwościach zachowa-nia przez nią własnej tożsamości. Odbywały się one w Sopocie, Łodzi, Szczecinie1 i we Wrocławiu2.

Jesienią 1955 r. grupa około dwudziestu osób narodowości ukraińskiej (w zdecydowanej więk-szości urodzonych na Łemkowszczyźnie) wystąpiła do przewodniczącego Prezydium Wojewódzkiej Rady Narodowej (PWRN) we Wrocławiu z petycją w sprawie powołania ukraińskiego stowarzyszenia o charakterze kulturalno-społecznym. W grupie tej znaleźli się m. in.: Piotr Bodak, Lubomir Bubniak, Aleksander Bubniak, Włodzimierz Wasiczko, Piotr Gandża, Leon Gal, Irena Hubiak3, Piotr Dzwoń-czyk, Eugeniusz Jewusiak, Eugeniusz (młodszy) Jewusiak, Emilia Kłapyk, Jan Krynicki, Antoni Małesz, Lubomir Piech, Michał Rotko, Andrzej Stawiski, Dymitr Stefanowski, Piotr Tychański i Bazyli Szost4. Przedstawiciel grupy – Bazyli Szost – spotkał się z wiceprzewodniczącym PWRN, Bronisławem Ostapczukiem. Nie obyło się przy tym bez nieporozumień w środowisku dotyczą-cych tego, kto powinien je reprezentować5. Na spotkaniu w PWRN, na którym wnioskodawców mieli reprezentować Szost, Stawiski i Gandża, a na

które przyszedł tylko B. Szost ustalono, że zebranie organizacyjne ukraińskiego towarzystwa odbędzie się w listopadzie 1955 r.6

Dzięki intensywnym wyjazdom inicjatorów spotkania, m. in. bardzo częstym – nierzadko na własny koszt – wyjazdom w teren, na spotkanie przybyło około stu osób z województwa wro-cławskiego. Burzliwej, wedle oceny jej świadka, dyskusji przysłuchiwali się m. in.: B. Ostapczuk, kierownik Wojewódzkiego Urzędu Spraw We-wnętrznych PWRN – Mazur oraz przedstawi-ciele Ministerstwa Spraw Wewnętrznych (MSW) z Warszawy. Jej efektem było powołanie „Komisji Kulturalno-Oświatowej ds. Ludności Ukraińskiej przy Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia”7. Przewodniczącym wrocławskiej Komisji został Bazyli Szost8. W skład dziewięcioosobowej komisji weszli m. in. P. Gandża, L. Gal, M. Truchan9.

Podobne komisje powstawa ł y wówczas i w innych miastach Dolnego Śląska, np. w Górze Śl.10 i Legnicy. Spotkanie organizacyjne Komisji Kulturalno-Oświatowej dla Ludności Ukraiń-skiej w Legnicy miało miejsce 25 listopada 1956 r. w gmachu Prezydium Powiatowej Rady Narodowej w Legnicy. Można mniemać, że odbyło się ono na skutek działań Prezydium WRN we Wrocławiu, gdyż w sprawie organizacji tego spotkania do Prezydium PRN w Legnicy zwrócił się 3 listopada 1955 r. B. Ostapczuk11. Spotkanie rozpoczął z-ca przewodniczącego PRN Mieczysław Gaweł. Po nim głos zabrał przedstawiciel WRN „tow.” Krupa. Zaapelował on do zebranych, aby „wypowiadać się o wszystkich bolączkach”, lecz także, aby „kierować się jedną zasadą, że żyjemy w jednym państwie”

Jarosław Syrnyk Ukraińskie Towarzystwo Historyczne

Ukraińskie Towarzystwo Społeczno-Kulturalne

na Dolnym Śląsku (1956–1990)

47

Рідн

а м

оваoraz, „że należy czuć się, jak u siebie w domu”.

W podobnym tonie wypowiedział się przybyły na spotkanie przewodniczący wrocławskiej Komisji – Bazyli Szost12.

Spośród przybyłych przedstawicieli ludności ukraińskiej (w sumie 15 osób), głos zabrało pięć osób. Zgłosili oni niemal jednobrzmiące postulaty dotyczące rozwoju szkolnictwa (w tym utworzenia Wyższej Szkoły Ukraińskiej) i życia kulturalnego. Zwracali oni również uwagę na przejawy dys-kryminacji, jaką odczuli na sobie w niedawnej przeszłości. Spotkanie zakończyło się wyborem Komisji Kulturalno-Oświatowej. Jej skład, poda-ny po spotkaniu odbiegał jednak od przesłanego ostatecznie do Prezydium WRN we Wrocławiu w dniu 27 stycznia 1956 r. Jakie były powody zmian i ich tryb – możemy jedynie snuć domysły. W każ-dym bądź razie przewodniczącym Komisji został Bazyli Sokacz, jej sekretarzem Bazyli Popowczak, członkami – Mikołaj Man, Dymitr Hołowczak, Piotr Mościcki, Jan Poliwka, Haras (może Taras?) Salamon, Stefan Choma, Stefan Przybyła, Maria Popowczak i Piotr Przysłupski. Jeszcze przed zjaz-dem organizacyjnym towarzystwa ukraińskiego w Warszawie, Komisja zdążyła zebrać się kilkakrot-nie dla omówienia bieżącej działalności13.

Podobnie jak i w innych miastach, Komisja we Wrocławiu zajmowała się m. in.: organizowaniem imprez kulturalnych, tj.: zabaw tanecznych (pierw-sza z nich odbyła się po akademii ku czci rewolucji październikowej w dniu 6 listopada 195514), akademii z okazji rocznicy urodzin ukraińskiego wieszcza narodowego, poety Tarasa Szewczenki i in. Pierwsza oficjalna akademia szewczenkowska we Wrocławiu po 1945 r., odbyła się 25 marca 1956 r., w sali Wojewódzkiego Domu Kultury przy ul. Mazowieckiej. Wkrótce rozpoczęły się przygoto-wania do wystawienia sztuki T. Szewczenki pt. Nazar Stodola. Młodzi ukraińscy aktorzy-amato-rzy z Wrocławia po raz pierwszy wystąpili w dniu 1 lipca 1956 r. Należy przy tym podkreślić, że imprezy organizowane w ramach Komisji cieszyły się ogromnym zainteresowaniem ze strony ludno-ści ukraińskiej. Były to jednocześnie pierwsze po 1947 r. masowe i legalne zebrania Ukraińców15.

Na przełomie 1955 i 1956 r. w większych skupi-skach ludności ukraińskiej odbywały się zebrania przed zjazdem organizacyjnym późniejszego Ukraińskiego Towarzystwa Społeczno-Kulturalne-go (UTSK). Delegatami z Wrocławia zostali: Bazyli Szost, Daria Bazarnik i Piotr Gandża16. Ponadto Dolny Śląsk reprezentowali jeszcze m. in.: Leon Gal, Mikołaj Spiak i Irena Tymoczko17. Ogółem delegacja z województwa wrocławskiego liczyła

23 osoby18. Zjazd Organizacyjny UTSK odbywał się w dniach 16–18 lipca 1956 r. w Warszawie. Wzięło w nim udział 239 delegatów. Jedną z aktywniejszych na Zjeździe była właśnie delegacja z województwa wrocławskiego, która wespół z zielonogórską zgłosiła zestaw postulatów ułożonych w dwunastu punktach19. W centralnych władzach UTSK zna-lazło się pięć osób z województwa wrocławskiego. Byli to: w Prezydium Zarządu Głównego – Bazyli Szost (usunięty stąd notabene już jesienią 1956)20, w Zarządzie Głównym – oprócz Bazylego Szosta, Leon Gal, Piotr Gandża i Mikołaj Spiak, wreszcie w Komisji Rewizyjnej – Irena Tymoczko21.

Obecność Tymoczko we władzach nowego To-warzystwa musi budzić zdziwienie i jest trudna do oceny. Była ona bowiem znaną działaczką OUN, zwolnioną z więzienia w Fordonie zaledwie w listo-padzie 1955 r. Miała wśród pracowników aparatu bezpieczeństwa opinię „skostniałej nacjonalistki”. W czasie odbywania kary, czterokrotnie karano ją dyscyplinarnie za aroganckie odnoszenie się do funkcjonariuszy więziennych22. Równie za-stanawiający, choć z innego powodu – był wybór do Zarządu Głównego M. Spiaka, który z kolei miał opinię osoby o poglądach karpatoruskich (moskalofilskich)23.

Po zakończeniu Zjazdu przystąpiono do or-ganizowania struktur UTSK w terenie. Osobą odpowiedzialną za organizowanie powiatowych komitetów organizacyjnych UTSK z ramienia Zarządu Głównego UTSK był Grzegorz Bojarski24. Zasadniczą pracą zajął się jednak miejscowy aktyw. Pomocy w organizowaniu struktur UTSK miały udzielić – zgodnie z zaleceniem MSW z 23 sierpnia 1956 r. – wojewódzkie i powiatowe prezydia rad narodowych25.

Mimo czynionych starań, tworzenie struktur organizacyjnych UTSK w województwie wro-cławskim przebiegało słabo. Ponadto, stosunkowo krótko funkcjonowały koła wiejskie lub istniejące w mniejszych miastach. W ciągu całego okresu istnienia UTSK, tj. do 1990 r., podstawowe jednost-ki organizacyjne Towarzystwa – koła – powstały w 27 miejscowościach Dolnego Śląska. Wedle po-średnich danych można przyjąć, że jednocześnie najwięcej kół istniało w latach 1957–195826. Od 1971 r. nastąpił zauważalny spadek liczby kół, cho-ciaż jednocześnie wzrosła liczba członków UTSK. Wydaje się, że jednym z czynników, który wpłynął na to zjawisko, była migracja ludności ukraińskiej ze wsi do miast. Znamienne jest zestawienie liczby członków kół w Legnicy i we Wrocławiu do ich liczby na terenie całego Dolnego Śląska. W 1963 r. stanowili oni 28,4%, a w 1980 – aż 56,7%.

48

Рідна мова

Do 1976 r. koła UTSK podlegały bądź powiato-wym, bądź też bezpośrednio (ze względu na brak wystarczającej ilości kół w powiecie, do powołania zarządu powiatowego) Zarządowi Wojewódzkiemu we Wrocławiu. Do czasu narzuconych przez władze odgórnie zmian w statucie (ich pretekstem była reforma administracyjna kraju28), likwidujących powiatowe (a przy okazji i wojewódzkie) struktury UTSK (w 1976) lub też ich likwidacji na skutek zaniku działalności, zarządy powiatowe istniały w: Środzie Śl.29, Wołowie, Legnicy i Lubinie30; koła natomiast w: Chomiąży31, Gniewomierzu32, Gro-madce, Jaroszówce, Jaworze33, Kębłowie, Legnicy,

Modle, Mikołajowicach, Niemstowie, Oleśnicy34, Orzeszkowie, Pieszycach, Piotrowicach, Sambo-rzu35, Smogorzówku, Strzelinie36, Szczepanowie, Wysokiej, Wałbrzychu37, Wągrodnie38, Wilczko-wie39 i Wrocławiu. Koło UTSK w Głogowie pod-legało ZW w Zielonej Górze40. Nie wiadomo, czy doszło do powstania Koła w Górze Śl. O mających miejsce próbach założenia go, możemy się domyślać na podstawie informacji o naradzie „Komisji K-O do spraw ludności ukraińskiej” z 7 lipca 1956 r.41 W 1958 r. miał istnieć w Rokitkach pow. Złotoryja „Powiatowy Komitet UTSK”, który nie był zale-galizowany (zgłoszony) we władzach. Cytowane

Koła UTSKLiczba członków UTSK w latach

1963 1967 1970 1972 1977 1984 1985 1988Chomiąża 11 bd bd bd bd bd bd bdGniewomierz 12 9 + 15 10 + bd bdGóra Śl. +/- – – – – – – –Gromadka 35*** + + + + + + 46Jaroszówka 15 14 + 34 17 bd + –Kębłów 29 29 + 12 7 + bd bdLegnica 43(45) 55 + 108 101 + + 98Lisiec 10 (17) 20 + 20 15 + + bdLubin 12(15) 31 + 28 56 + + 54Marzęcino 10 7 + 11 bd bd bd –Michałów 10 (18) 14 bd bd bd bd bd bdMikołajowice 17 15 + 12 15 + bd –Modła 27 27 + 25 13 bd bd –Niemstów bd bd bd bd 15 + bd bdOleśnica 24 (23) 19 bd bd bd bd bd –Orzeszków 13 14 bd bd bd bd bd –Pieszyce 25 – – – – – – –Piotrowice bd bd bd bd bd + bd bdPrzemków bd bd bd bd 15 bd bd bdSambórz 12 bd bd bd bd bd bd –Szczepanów bd – – – – – – –Smogorzówek 10 7 bd bd bd bd bd –Wągrodno bd bd bd bd bd bd bd –Wilczków 0**** – – – – – – –Wrocław 5027 84 + 50* + + 123 156**Wysokie bd bd bd bd – – – –

OGÓŁEM 365 (327) 345 384 >315 >264 >265 410 354 (436)

Tabela 1. Liczba członków UTSK w kołach na Dolnym Śląsku w latach 1963–1988

(+) wiadomo, że koło istniało, brak danych liczbowych; bd – brak danych; (–) koło nie istniało; w nawiasach (...) podano liczbę ze źródła alternatywnego; > – co najmniej

*) przed rozwiązaniem Koło liczyło 150 osób, vide: APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia, 2252, k. 1. Z kolei „Nasze Słowo”, nr 24 z 1973 podało, że 30 października 1971 grupa 80 osób założyła nowe koło w miejsce rozwiązanego; **) dane z 1986; ***) dane z 1964; ****) Koło rozpadło się w 1963.

Źródło: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 4, 5, 13, 15, 44; XVIII/290, k. 1; KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/18, Pismo z Prezydium WRN we Wrocławiu do MSW z 29 IV 1969, s. 8; APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 3–5, Informacja o działalności kół UTSK z terenu województwa legnickiego [1977]; Г. Боярський, 15 років УСКТ [w:] «Український календар» 1971, Warszawa 1971, s. 66; О. Гнатюк, Нашому товариству зростати [w:] «Український календар» 1987, Warszawa 1987, s. 29; E. Prus, Ludność ukraińska w Polsce – przeszłość i teraźniejszość (Ekspertyza), Legnica 1985, mps, s. 151; «Наше слово» 1972, nr 12, s. 2; 1988, nr 17, s. 4.

49

Рідн

а м

оваźródło – charakterystyka kontrwywiadowcza SB

ze Złotoryi z 26 lutego 1958 r. – wymienia nawet skład tego komitetu: przewodniczący Jan Garbera, z-ca i skarbnik – Jan Ładna, sekretarz – Michał Hawran, przewodniczący komisji rewizyjnej – Jan Koczański i członkowie: Stefan Urda, Bazyli Romaniak, Piotr Nesterak, Jan Szczemiecki, Jan Howaniec, Bazyli Knapik, Dymitr Kostek, Antoni Kulika, Marian Keklak, Stefan Świątkowski, Dy-mitr Chojtycz, Jan Barnowski42.

Trójstopniową strukturę UTSK przywrócono w czerwcu 1984 r. Tym razem oparto się – przy-najmniej teoretycznie – nie na, nieistniejących przecież, powiatach, lecz na wielkości i aktywności danego ośrodka ukraińskiego. Jednostką pośred-nią pomiędzy zarządem a kołem stał się oddział. W ten oto sposób koła dolnośląskie zostały formal-nie zrzeszone w 1985 r. w oddziale legnickim43. Jego działalność nie wybiegała poza teren województwa legnickiego44.

Tabela 2. Liczba członków i kół UTSK na Dol-nym Śląsku w latach 1961–1988

Rok Ilość kół UTSK Liczba członków

1961 17 *1963 19 3271967 14 3451969 12 2631971 * 2561973 10 3401978 11 4061980 * 3841985 10 4101988 10 436

* brak danych

Źródło: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 44; KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocena sytuacji politycznej w środowiskach mniejszości narodowościowych (październik 1973); 74/XIV/18, Protokół z posiedzenia Komisji Narodowościowej przy KW PZPR z 29 IX 1961, s. 1; Pismo Prezydium WRN do MSW z 29 IV 1969, s. 1; Z. Wierzbicki, Awans społeczno-kulturalny ludności ukraińskiej w PRL po 1956 roku, „Lud” 1974, t. LXVIII, s. 25; М. Трухан, Українці в Польщі після Другої cвітової війни, New York 1990, s. 70; О. Гнатюк, Нашому товариству зростати [w:] «Український календар», Warszawa 1987, s. 29; «Наше слово» 1988, nr 17, s. 4.

Baza lokalowa UTSK na Dolnym Śląsku była w sumie kiepska. W latach 1957–1961 istniało tu osiem świetlic UTSK w: Gromadce, Jaroszówce, Legnicy, Liścu, Samborzu, Wałbrzychu, Wągrod-

nie i Wrocławiu. W niektórych miejscowościach ludność ukraińska korzystała ze świetlic gromadz-kich. W najlepszej sytuacji znalazł się wrocławski ośrodek UTSK. Wrocławska „domiwka” należała do największych, jakimi zarządzała UTSK w Pol-sce. Większe były tylko w Przemyślu i Warszawie. Siedziba UTSK mieściła się początkowo w Rynku, w Sukiennicach. Następnie, w 1959 r.45, przeniesio-no ją na ulicę Ruską 46a, do lokalu o powierzchni całkowitej ok. 240 m2, m. in. z dużą salą, w której odbywały się koncerty i przedstawienia teatralne, pomieszczeniem na sekretariat-bibliotekę (ok. 1000 tytułów), choć z prymitywnym zapleczem sanitarnym46. Gruntowny remont przeprowadzono tu dopiero w latach osiemdziesiątych, gdy prze-wodniczącym Zarządu Koła był Dymitr Bogusz. Dodatkową bolączką był też wysoki czynsz, często zresztą niepłacony47. W Legnicy lokal oddany do użytku UTSK liczył 172 m2. Według standardów istniejących na początku lat siedemdziesiątych był nieźle wyposażony. Podobnie, jak w innych świetlicach Towarzystwa mieściła się tu biblio-teka zawierająca w 1970 r. sześćset woluminów48. Istotnym mankamentem usytuowania świetlicy był fakt, iż istniała ona nad lokalami mieszkalnymi. Liczba świetlic zmniejszyła się w 1985 r. do pięciu (Legnica, Wrocław, Lubin, Jaroszówka i Lisiec)49.

2. DZIAŁALNOŚĆ OŚRODKÓW UTSK NA DOLNYM ŚLĄSKU

Zarząd Wojewódzki i Koło we Wrocławiu

Z formalnego punktu widzenia pracą UTSK na Dolnym Śląsku kierował Zarząd Wojewódzki we Wrocławiu (do 1976). W latach 1956–1958 wykazywał on dużą niezależność wobec władz. Cieszył się przy tym rzeczywistym poparciem ze strony ludności ukraińskiej, gdyż jego podsta-wowym postulatem było żądanie umożliwienia, wysiedlonym w 1947 r. w ramach akcji „Wisła”, Ukraińcom powrotów na dawne ziemie50. Pierw-szym przewodniczącym Zarządu Wojewódzkiego UTSK we Wrocławiu od 1956 do 1958 r. był Bazyli Szost51. W skład Prezydium wchodzili: J. Hawry-luk, L. Gal, W. Poliszczuk, E. Jewusiak oraz Hanas i Stawiski52. Koło miejskie UTSK liczyć miało w 1957 r. 75 osób53.

W listopadzie 1956 r. uczestnicy wojewódzkiej konferencji UTSK wystosowali do Biura Poli-tycznego KC PZPR i Prezydium Rządu PRL list, w którym w dramatyczny sposób domagano się re-stytucji struktur Cerkwi greckokatolickiej. Pismo to było wykorzystane przez Zarząd Główny UTSK

50

Рідна мова

do próby wywarcia presji na odpowiedzialnego za sprawy wyznaniowe ministra Sztachelskiego54. Na cytowanej konferencji ponownie wysunięto żądanie zorganizowania masowego powrotu z ziem zachodnich na dawne ziemie. To wtedy wła-śnie, uczestniczący w spotkaniu przedstawiciel, jakby nie było, władz, zastępca przewodniczącego PWRN we Wrocławiu B. Ostapczuk, żądania te miał określić mianem „słusznych”. Działania lokalnych, w tym wrocławskich członków UTSK, doprowadziły do podjęcia sprawy powrotów przez Zarząd Główny podczas II Plenum ZG w grudniu 1956 r. Rzeczywiste cele władzy były jednak inne. Sygnały świadczące o zmianie stanowiska władz w kwestii powrotów pojawiły się na początku 1957 r.55 Mimo to, w lutym 1957 r. poszerzone Plenum ZW UTSK we Wrocławiu ponownie wystosowało pi-smo do władz, tym razem kierując je bezpośrednio na ręce W. Gomułki, zawierające m. in. następujące stwierdzenia:

Brak zdecydowanego stanowiska i konkretnych kroków w kierunku usunięcia krzywd wyrządzonych w minionym okresie ludności ukraińskiej powoduje jej zniecierpliwienie i wzburzenie, co w rezultacie może spowodować następstwa nieprzyjemne w skutki. Plenum zwraca Waszą uwagę szczególnie na fakt, iż do dnia dzisiejszego na rezolucje i pisma skierowane do KC nie ma żadnych odpowiedzi. Aktyw Woj. Zarz. UTSK we Wrocławiu jest bezradny w swojej pracy, gdyż do tej pory nie widzi dobrej chęci ze strony KC i władz centralnych w sprawie rozwiązania palących problemów ludności ukraińskiej56.

Ukoronowaniem polityki powstrzymywania powrotów (lub, jak to określił J. Lovell: „uregulo-wania” i powstrzymania samowoli w tej materii57), było powołanie w kwietniu 1957 r. komisji rządowej pod przewodnictwem S. Tkaczowa, której formal-nym zadaniem było umożliwienie powrotów tym, którzy zgłosili taki zamiar, a praktycznym właśnie „uregulowanie”, tj. powstrzymanie fali powrotów58. Zamysł ten nie został dostrzeżony przez działaczy wrocławskiego UTSK, którzy podczas Plenum ZW UTSK we Wrocławiu, w dniu 26 maja 1957 r. doszli do następującego wniosku:

Uchwała Sekretariatu KC PZPR w niewielkiej tylko mierze zaspokaja żądania ludności ukraińskiej w Polsce, a w niektórych sprawach krzywdzi Ukraińców59.

Równocześnie, tj. w maju 1957 r. przewodniczący ZG UTSK – St. Makuch ocenił wrocławski ZW bardzo nisko stwierdzając, że:

Zarząd Wojewódzki we Wrocławiu jest zaliczany obecnie do najsłabiej pracujących, m. in. z powodu niewłaściwego wyboru sekretarza, ob. Śnieżko60.

Inna rzecz, że opinia ta została wyrażona w trakcie trwającej właśnie walki wewnątrz UTSK. W pewnym sensie sytuacja zaistniała we wrocławskim UTSK została wykorzystana do przeprowadzenia zmian kadrowych w Zarządzie Głównym, bowiem jej przyczyn upatrywano rów-nież w „politycznej chwiejności władz UTSK”61. Na podstawie zarzutów postawionych przez A. Ho-szowskiego wobec kierownictwa UTSK, Komisja ds. Narodowościowych przy KC PZPR, przyjęła m. in. następujące wnioski:

UTSK [...] miało trudne zadanie zdobycia zaufania Ukraińców zamieszkałych w Polsce i wciągnięcia ich do socjalistycznego budownictwa [...]. Reali-zacja tej słusznej linii została zahamowana w IV kwartale w wyniku silnego nacisku ukraińskich drobnomieszczańskich i nacjonali stycznych elementów wewnątrz UTSK [...]. To znalazło swój kulminacyjny wyraz na grudniowym II Plenum Zarządu Głównego [...]. Ta polityczna dywersja rozzuchwaliła ukraińskie nacjonalistyczne elementy w województwach [...]62.

Ostatnie z przytoczonych powyżej zdań do-tyczyło szczególnie sytuacji w województwie wrocławskim i zielonogórskim. Na zwołanym w sierpniu 1957 r. posiedzeniu ZW UTSK we Wrocławiu, przybyły na nie nowy przewodniczący Towarzystwa – Grzegorz Bojarski niedwuznacznie zasugerował, aby miejscowy aktyw sam dokonał zmian we władzach wojewódzkich63. Póki co, do zmian jednak nie doszło. Mało tego, przewodni-czący ZW stwierdził podczas zebrania, że:

Wytyczne [Komisji ds. Narodowościowych – przyp. J. S.] do dalszej pracy są słuszne, jednak sama ocena pracy wrocławskiego aktywu jest niesłuszna64.

Jeszcze w grudniu 1957 r. Zarząd Wojewódzki UTSK we Wrocławiu skierował do Sekretariatu KC PZPR pismo potępiające praktyki stosowane przez PWRN w Krakowie i Rzeszowie ogranicza-jące możliwości osiedlenia na podległym sobie terenie powracających Ukraińców65. Była to już jednak jedna z ostatnich inicjatyw „niepokor-nego” wrocławskiego aktywu. W sprawie zmian w składzie wrocławskiego UTSK zabrał głos w koń-cu sam sekretarz Komisji ds. Narodowościowych, Aleksander Sław, który przesłał notatkę dotyczącą przewodniczącego ZW – B. Szosta (datowaną na 10 kwietnia 1958) komendantowi głównemu MO

51

Рідн

а м

оваgen. Ryszardowi Dobieszakowi66. Pisano w niej

m. in.:Tow. Szost Bazyli, oficer WKMO w stopniu po-rucznika we Wrocławiu [...]. Przez cały czas nie podporządkowuje się uchwałom Komitetu Central-nego PZPR [...] i pracę Towarzystwa na tym terenie skierowywuje [sic!] na niewłaściwe tory. [...] demago-gicznie na wszystkich zebraniach stawia sprawę pow-rotu. [...] jest inicjatorem szeregu rezolucji negujących obecną politykę Partii i Rządu [...]. [...] skupia wokół siebie elementy nacjonalistyczne67.

Do usunięcia z Zarządu Wojewódzkiego UTSK najbardziej aktywnych działaczy, wśród których znalazł się m. in. B. Szost doszło w końcu w li-stopadzie 1958 r. W przeciwieństwie do innych województw, wrocławskie ominęły aresztowania ukraińskich aktywistów tak, jak miało to miejsce w Zielonej Górze, Szczecinie czy Warszawie68. O powadze sytuacji świadczył jednak ton wypowie-dzi szefa Komisji ds. Narodowościowych A. Sława, który w przededniu II Zjazdu UTSK do oskarżeń działaczy wrocławskiego UTSK dołączył także „próbę rehabilitacji UPA”:

A oto ob. Malinowski Aleksander z Legnicy [powiedział]: „Stwierdzam, że UPA nie jest naszym wrogiem” i dalej – ośmiela się on identyfikować zbro-dniarzy z UPA z narodem. „Naród ukraiński walczył o swoje życie narodowe oraz swą niepodległość” [...]69.

W tym miejscu nasuwa się pytanie: na ile praw-dziwe były stawiane zarzuty? Na podstawie dostęp-nych danych, z całą pewnością można stwierdzić, że podstawowym problemem dla ludności ukra-ińskiej w owym czasie była kwestia powrotów na dawne ziemie. Dla zdecydowanej większości Ukraińców nie była to jednak „kwestia politycz-na”, lecz kwestia uczuciowa: chciano powrócić na ojcowiznę. Zgoda władz na powroty oznaczałaby dla nich zadośćuczynienie za doznane krzywdy. Z drugiej strony jednak, masowe powroty Ukra-ińców na dawne ziemie stałyby się niewątpliwie faktem politycznym (w świetle założeń i praktyki polityki narodowościowej, a w szczególności po-lityki względem Ukraińców prowadzonej przez ówczesne władze państwowe) o wymiarze nieko-rzystnym dla państwa polskiego. Dokonałaby się bowiem zdecydowana zmiana statusu społeczności ukraińskiej w PRL, która przyczyniłaby się do spowolnienia procesów denacjonalizacyjnych w jej szeregach. Z tego ostatniego zdawali sobie sprawę właśnie niektórzy działacze UTSK, w tym i z województwa wrocławskiego. Stąd też energicz-

ne, choć niepozbawione naiwnej wiary w zapew-nienia popaździernikowej ekipy rządzącej, zabiegi o powrót. Wysoce prawdopodobna wydaje się tu rów-nież próba wygrania „karty łemkowskiej”. Stąd też i kontrakcja władz. Nie chcąc wprost określić swego negatywnego stanowiska w kwestii powrotów, widząc jednocześnie wzrost popularności UTSK, władze zdecydowały się na sztuczne wyciągnię-cie zarzutów o nacjonalizm i próby rehabilitacji UPA. Z pewnością głosy takie pojawić się mogły, lecz trudno ustalić, choćby w przybliżeniu, które z nich były autentyczne, które zaś nosiły znamiona prowokacji70. Zdarzały się także „wystąpienia nacjonalistyczne” (niekoniecznie wśród człon-ków UTSK) w postaci „wyszydzenia narodowości polskiej”71 (częstotliwość, z jaką pojawiało się to stwierdzenie, jak i używanie go w przypadkach „niestwierdzenia wyszydzania...” sugeruje raczej, że była to odpowiedź na pytanie formularza, a nie określenie oddające natężenie konkretnego wystąpienia). Trudno jednak na tej podstawie zakwalifikować kogokolwiek spośród członków czy działaczy wrocławskiego UTSK do „nacjona-listów” albo wysnuć wniosek o rewindykacyjnym charakterze UTSK. Co więcej, ze wspomnień B. Szosta wynikałoby, że działacze tworzący w 1956 r. UTSK, zdawali sobie sprawę, iż muszą „akceptować ustrój państwowy”. Szost dodawał przy tym, że:

W tych warunkach, jakie były postanowiliśmy zgo-dnie z hasłem marksistowskim mówiącym, że „nie może być komunistą ten, kto nie jest patriotą”, robić wszystko, aby przeciwstawić się denacjonalizacji--polonizacji [...]72.

W wyniku presji ze strony władz pod koniec lat pięćdziesiątych większość aktywniejszych działaczy wrocławskiego UTSK bądź to została z organizacji usunięta, bądź, dostrzegając w UTSK narzędzie penetracji środowiska, sama (tak jak Irena Tymoczko) od organizacji odsunęła się73. Po 1958 r. Zarząd Wojewódzki UTSK we Wro-cławiu wyzbył się „ambicji politycznych”. Innymi słowy, nie sprawiał władzom tylu kłopotów, co dotychczasowy. Przewodniczącymi ZW UTSK byli w tym czasie: Jerzy Hawryluk (od listopada 1958)74, Michał Baczyński, Dymitr Bogusz75. W informacji o sytuacji mniejszości narodowych za 1961 r. pisano:

Poprzedni Zarząd Wojewódzki [z lat 1956–1958 – przyp. J. S.] uzurpował sobie prawo politycznej reprezentacji Ukraińców. Porozumiewał się z innymi województwami [chodzi o Zarząd Wojewódzki w Zie-

52

Рідна мова

lonej Górze – przyp. J. S.] w sprawie zorganizowania powrotów na dawne ziemie, nawoływał do upomina-nia się o odszkodowania, o naprawienie „krzywd”. Obecny Zarząd [...] zajął się właściwą pracą76.

Jednocześnie jednak władze wrocławskie oceniały działalność UTSK jako „organizacyjnie najsłabszą” na tle pozostałych stowarzyszeń mniej-szościowych. W informacji sporządzonej w 1962 r. przez kierownika Urzędu Spraw Wewnętrznych T. Włodarka, zarzucono UTSK słabe wyniki w pracy, a także stosunkowo niewielką liczbę akty-wistów w porównaniu z liczbą ludności77.

W latach 1958–1969 przejawem aktywności politycznej UTSK w województwie wrocławskim było, zgodne z instrukcjami Zarządu Głównego UTSK, popieranie kandydatów wysuwanych w farsie wyborów samorządowych i parlamentar-nych przez FJN78. Gdy stało się jasne, że sprawa powrotów została przegrana, działacze UTSK zajęli się pracą organiczną, większą uwagę zwracając na działalność kulturalno-oświatową. Świadczyć o tym może nowa lista „postulatów” opublikowana przez „Nasze Słowo” na początku 1959 r. zawiera-jąca propozycje:1. zorganizowania przy Wojewódzkim Domu

Kultury we Wrocławiu sekcji instruktażu me-todycznego dla zespołów ukraińskich;

2. zaopatrzenia kół UTSK w odpowiedni repertuar dla zespołów amatorskich;

3. opublikowania utworów dramatycznych, które mogłyby być wystawiane przez te zespoły;

4. zorganizowania centralnych i lokalnych prze-glądów zespołów artystycznych;

5. zorganizowania wystaw artystycznych;6. zorganizowania stałego kontaktu i wymiany

z działaczami kultury z Ukraińskiej SRR;7. bezpłatnego korzystania ze scen teatralnych;8. zapewnienia środków transportowych dla ze-

społów wyjeżdżających w teren;9. wydzielenia etatów dla instruktorów kulturalno-

-oświatowych;10. uzupełnienia bibliotek UTSK i szkolnych

o książki ukraińskie;11. sprowadzenia z USRR kilku filmów w wersji

ukraińskiej79.

Działania w zakresie kulturalnym nie były oczywiście niczym nowym we wrocławskim kole UTSK, jednak w aktualnej sytuacji stały się w zasadzie jedyną dopuszczalną formą aktywności członków Towarzystwa. Aktyw organizacji, któ-remu krytyczny J. Dechtiarenko zarzucił jednak „słomiany zapał”80, postanowił podzielić pracę

na osiem sekcji. Znalazły się wśród nich sekcja teatralna, chóralna, taneczna, literacka i in.

Jednym z pierwszych ukraińskich zespołów amatorskich, które rozpoczęły działalność na Dolnym Śląsku, był teatr we Wrocławiu. Jego założycielką i długoletnią kierowniczką była Olga Hoszowska. Pierwsze przedstawienie, o czym już wspomniano, przygotowano jeszcze w 1956 r. Do 1965 r. wrocławski teatr UTSK zaprezentował co najmniej jedenaście premier. Były to: Nazar Stodola i Kateryna Tarasa Szewczenki, Ukradene szczastia i Budka 27 Iwana Franki, Swatannia na Honczariwci wg Hryhorija Kwitki-Osnowjanen-ki, Za dwoma zajciamy Mychajła Staryćkiego, Maty-najmyczka Iwana Tohobicznoho, Nespodi-wane swatannia M. Kropywnyćkoho, Jedynyj syn W. Szczohołewa, wreszcie Neczysta syła I. Hrebin-czyszyna81. Ukraiński teatr amatorski z Wrocławia istniał z przerwami do początku lat siedemdzie-siątych. Wśród aktorów znaleźli się zaś: W. Stolar, N. Dziubyk, O. Hoszowska, O. Kunicka, O. Rak, H. Paszkowiak, N. Cybulińska, W. Hnat82.

Dużą popularnością cieszyły się zespoły wokal-no-instrumentalne. W latach 1963–1970 działał we Wrocławiu zespół „Trembita”83. Pierwszym kierownikiem artystycznym zespołu został Jaro-sław Tomin, z którym współpracowali N. Rogińska i C. Banicki. W 1968 r. z zespołem wystąpił znany solista warszawskiego Teatru Wielkiego W. De-nysenko84. W 1967 r. podjęto starania o nadanie temu zespołowi statusu profesjonalnego. Według działaczy Zarządu Koła UTSK we Wrocławiu to właśnie one były pretekstem do administracyjnego rozwiązania „Trembity” przez ZG UTSK85.

Od końca lat pięćdziesiątych po lata siedemdzie-siąte funkcjonowały we Wrocławiu w różnej formie zespoły chóralne. Na przełomie lat pięćdziesiątych i sześćdziesiątych chór prowadziła tu D. Łotocka--Bazarnik86. Trzydziestoosobowy chór pod jej kie-rownictwem wymieniony został też w zestawieniu zespołów wokalno-muzycznych przygotowanym przez UTSK w styczniu 1969 r.87 Na początku lat siedemdziesiątych istniał chór żeński, kierowany przez Helenę Wodonos88. W 1957 r. założono we Wrocławiu również zespół taneczny.

We wrocławskim UTSK bardzo popularną formą działalności były wieczornice literackie. Ich organizacją zajmowała się specjalna sekcja. Do 1960 r. zorganizowano tu co najmniej kilkadziesiąt tego rodzaju spotkań89. Okazjami do nich były naj-częściej rocznice urodzin lub śmierci ukraińskiego poety czy pisarza (szczególnie Tarasa Szewczenki, Łesi Ukrainki, Iwana Franki), chociaż także święta wówczas oficjalne, jak rocznica rewolucji

53

Рідн

а м

оваbolszewickiej czy 1 maja. Szczególnie okazałe były

obchody rocznic szewczenkowskich, które trak-towane były jako święto narodowe (ukraińskich świąt narodowych takich, jak rocznica uchwalenia IV Uniwersału Ukraińskiej Centralnej Rady 22 stycznia 1918 – rzecz jasna, nie obchodzono). Po-dobnie, znaczenie symbolu narodowego odgrywały dwie pieśni do słów T. Szewczenki (Rewe ta stohne Dnipr szyrokyj i Zapowit), które traktowano jak nieformalne ukraińskie hymny.

Nie udało się natomiast wrocławskiemu UTSK uruchomić audycji ukraińskich w Polskim Radio, tak jak to się stało w Koszalinie, Szczecinie, Rze-szowie czy Olsztynie. Według „Naszego Słowa” zgody na to nie wyraził ówczesny dyrektor PR we Wrocławiu Andrzej Walatek90. Jedynymi osiągnię-ciami na tym polu były sporadyczne pogadanki w powiatowych radiowęzłach, które zanikły już pod koniec lat pięćdziesiątych91.

Władze unikały wszelkich działań zmierza-jących do profesjonalizacji ruchu kulturalno--oświatowego w środowisku ukraińskim. Nieliczni instruktorzy, licho opłacani, nie mogli zaspokoić potrzeb środowiska ukraińskiego. Stąd też gros pracy wykonywana była społecznie. Gdy brakło społeczników, aktywność danego ośrodka pod-upadała. W jednym ze sprawozdań dotyczącym mniejszości ukraińskiej bardzo trafnie określono tryb pracy UTSK jako akcyjny92. Nie powiodły się, nie tylko zresztą na Dolnym Śląsku, próby utworzenia profesjonalnego zespołu teatralnego. Działacze ukraińscy zabiegali o to już w 1956 r.93, postulat ponawiano zaś jeszcze na początku lat siedemdziesiątych94 oraz w 1989 r.95

Nie było również niczym nowym po 1958 r. zaangażowanie ZW UTSK we Wrocławiu w spra-wy oświatowe tym bardziej, że nawet w ocenie czynników partyjnych z obowiązków swych nie wywiązywały się należycie lokalne władze oświa-towe. Władze ZW UTSK we Wrocławiu zwracały szczególną uwagę na kwestię istnienia i rozbudowy IV LO w Legnicy96. Postulat utworzenia średniej szkoły z ukraińskim językiem nauczania wysu-nięto na zebraniu powiatowego oddziału UTSK w Legnicy 19 sierpnia 1956 r. Dzięki aktywności działaczy UTSK w roku następnym zebrano 22 osoby do pierwszej klasy liceum, w końcu oni też doprowadzili do przeniesienia siedziby liceum ze Złotoryi do Legnicy. Niekiedy zdarzały się sytuacje kuriozalne, gdy lokalni działacze UTSK bronili samodzielnego bytu szkoły przed działaczami Zarządu Głównego97. Zarząd Wojewódzki inter-weniował ponadto m. in. w sprawach: otwarcia punktów nauczania w Samborzu (w 1960)98;

w Legnickim Polu i Mikołajowicach (w 1969)99; bazy lokalowej IV LO w Legnicy (1965 interwencja w kuratorium i Prezydium WRN)100. Niejedno-krotnie we władzach wrocławskiego UTSK znajdo-wali się też nauczyciele, co z pewnością „uczulało” organizację na sprawy oświatowe. Nie najlepiej z kolei przedstawiała się współpraca pomiędzy UTSK i wojewódzkimi władzami oświatowymi, przy czym winą za taki stan rzeczy obie strony obarczały się nawzajem101. Pod wpływem presji ze strony UTSK wrocławskie władze oświatowe przyznawały jednak w 1960 r., niejako w wewnętrz-nym obiegu, że organizacja punktów nauczania „napotyka na poważne trudności, ze względu na brak kadry”. W związku z powyższym, KOS we Wrocławiu wystosował do terenowych inspekto-ratów oświatowych pismo, w którym zalecał przed nowym 1960/1961 rokiem szkolnym:– zbadanie, ilu nauczycieli narodowości ukraiń-

skiej pracuje w każdym z powiatów oraz w jakim stopniu znają oni język ukraiński;

– ustalenie, którzy nauczyciele – Polacy – znają język ukraiński;

– sporządzenie wykazu miejscowości, w których rodzice domagają się wprowadzenia nauczania w języku ukraińskim;

– przeprowadzenia rozmów z nauczycielami w sprawie ewentualnej zmiany miejsca zamiesz-kania w przypadku podjęcia pracy na stanowisku nauczyciela języka ukraińskiego.Niezależnie od powyższego KOS zezwalał na za-

trudnianie osób spoza nauczycieli, którzy spełniają inne kryteria stawiane przez władze oświatowe, a przede wszystkim znają język ukraiński. KOS dopuszczał również możliwość uruchomienia na-uki języka ukraińskiego w trakcie roku szkolnego, o ile znajdzie się nauczyciel102.

Tabela 3. Wydatki na ukraińską oświatę, kulturę i opiekę społeczną w województwie wrocławskim w 1961 roku

Cel dofinansowania Kwota(w złotych)

Oświata 73 890Świetlice 23 210Opieka społeczna 26 400Działalność Zarządu Wojewódzkiego UTSK 80 000

Razem 203 500

Źródło: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/285, k. 112.

54

Рідна мова

Finansowanie działalności Zarządu Wojewódz-kiego UTSK we Wrocławiu odbywało się na prze-łomie lat pięćdziesiątych i sześćdziesiątych poprzez budżet Wydziału Kultury Prezydium WRN we Wrocławiu103. Pieniądze przeznaczano na dofi-nansowanie działalności kulturalnej towarzystwa na terenie całego Dolnego Śląska (w tym opłacenie instruktorów zespołów amatorskich) i utrzymanie kilku pracowników etatowych. Oddzielnie, bo z budżetu powiatowych rad narodowych dofinan-sowywane były świetlice, oświata oraz opieka spo-łeczna. Podczas kwerendy źródłowej natrafiono na zestawienie dotyczące 1961 r. (patrz tabela). Należy przypuszczać, że środki przeznaczone przez władze na działalność UTSK drastycznie odbiegały od oczekiwań działaczy ukraińskich. W preliminarzu na 1957 r. planowali oni, tylko na działalność miej-skiego koła UTSK we Wrocławiu, kwotę 67 800 zł, w czym ujęto opłacenie czterech instruktorów104. Dodatkowym źródłem finansowania działalności UTSK były imprezy kulturalne (głównie zabawy taneczne) organizowane przez to towarzystwo. Należy przypuszczać, że poza zmianami wynika-jącymi np. ze zmian administracyjnych w Polsce, sposób (ale nie wielkość) finansowania działalności kulturalnej i oświatowej ludności ukraińskiej na Dolnym Śląsku nie uległ zmianie aż do 1990 r.

Ożywienie działalności wrocławskiego UTSK nastąpiło pod koniec lat sześćdziesiątych, cho-ciaż w ocenie władz partyjnych nadal brakowało w Towarzystwie młodzieży (według różnych danych wrocławskie Koło liczyło w latach 1967/1968 od 84 do 130 osób105), narastały konflikty wewnętrzne, spowodowane być może „dyktatorskimi metoda-mi” ówczesnego przewodniczącego i konfliktem na linii ZW – teren106. Konflikty wewnętrzne dopro-wadziły do odwołania dotychczasowego przewod-niczącego ZW UTSK, choć, jak się okazało, nie na długo107. Wrocławscy działacze UTSK przejawiali także aktywność na forum ogólnoorganizacyjnym. Na IV Zjeździe UTSK (grudzień 1967) do władz organizacji weszli przedstawiciele województwa wrocławskiego: I. Snihur i W. Stach – do Zarządu Głównego, D. Bogusz – do komisji rewizyjnej, J. Śpiwak – do sądu koleżeńskiego108.

Na przełomie lat 1968 i 1969 przy wrocławskim UTSK powołano tzw. „komisję historyczną”. W jej skład weszli: B. Szost, L. Gal, Rydzanicz, M. Maślej i Świątkowski. Komisja przygotowała siedmiostro-nicową ankietę, którą w ilości 2500 szt. zamierzano rozkolportować wśród ludności ukraińskiej pocho-dzącej z Łemkowszczyzny. Jednym z jej celów było udokumentowanie udziału Łemków w szeregach Armii Czerwonej w czasie II wojny światowej.

Druk ankiety został wstrzymany, a sama komisja, z inspiracji SB, rozwiązana w 1969 r.109

W ciągu 1971 r. (w styczniu, czerwcu, paździer-niku i listopadzie) Zarząd Koła UTSK we Wrocła-wiu wystosował aż cztery niemal jednobrzmiące pisma do centralnych władz PRL, w których przed-stawił stan, w jakim znalazła się ludność ukraińska w Polsce oraz zawarł podstawowe jej postulaty. Krytyce poddano w nich nie tylko UTSK, ale także politykę narodowościową państwa. W petycji z 27 października 1971 r. pisano:

[...] pewni urzędnicy USW Oddziału Społeczno--Administracyjnego Prezydium Rady Narodo-wej m. Wrocławia i funkcjonariusze ZG UTSK w niewłaściwy sposób pojmują swoją rolę i zadanie wobec ogniw organizacyjnych UTSK i zarządów oraz celów i zadań Towarzystwa, a wykorzystując zajmowane stanowiska, lekceważą praworządność, statut UTSK i przepisy prawa, interes społeczny i zasady współżycia społecznego oraz interes i po-trzeby ukraińskiej mniejszości narodowej w PRL. [...] Jest nieprawidłowością ujemnie rzutującą na funkcjonowanie i rozwój UTSK, że nadzoru i opieki nad działalnością Towarzystwa nie sprawuje również MKiS [...], jednostronna opieka i nadzór MSW [...] nie wpłynęły korzystnie na rozwój i stan obecny UTSK, który jest raczej opłakany [...]. Szowinistyczno-na-cjonalistyczne tendencje pewnych urzędników MSW i USW rad narodowych w traktowaniu Ukraińców oraz w stosunku do UTSK uwidaczniają się jaskrawo i w zagadnieniach pracy kulturalnej, w podejściu do problemu rozwoju artystycznego ruchu amatorskiego [...]110.

Autorzy pisma zajęli się także problemem szkol-nictwa ukraińskiego, gdyż:

[...] stan, w jakim się znajduje [...] jest zastraszający! [...] Od przeszło 25 lat dzieci ukraińskie w PRL nie uczą się języka ojczystego [...]. Są systematycznie i metodycznie wynaradawiane [...]111.

Mimo iż większość postulatów zawartych w pi-śmie dotyczyła kwestii kulturalnych i oświatowych (utworzenie ogólnopolskiego ukraińskiego zawo-dowego teatru objazdowego, zawodowego zespołu pieśni i tańca, zawodowego zespołu estradowego, kilku półzawodowych zespołów artystycznych, miesięcznika społeczno-literackiego, powołania Ukraińskiego Instytutu Ludoznawczego przy Polskiej Akademii Nauk, utworzenia Muzeum Kultury Ukraińskiej, codziennych ogólnopolskich audycji w Polskim Radio, przeznaczenia 0,5%112 budżetu MKiS na potrzeby kultury ukraińskiej)113, należy je ocenić w kategoriach politycznych jako

55

Рідн

а м

оваmanifestację dążeń do zachowania ukraińskości

w Polsce. W piśmie wystosowanym do VI Zjazdu PZPR 29 listopada 1971 r., działacze Koła UTSK we Wrocławiu poszli jeszcze dalej. Postulowano w nim m. in.:1. potwierdzenia generalnej linii partii na odcinku

polityki narodowościowej „sformułowanej jed-noznacznie i dobitnie na VII Plenum KC PZPR z lipca 1956, a opartą na leninowskich zasadach w kwestii traktowania mniejszości narodowych, naruszaną w ostatnim 14-leciu”;

2. odrzucenia „szeroko rozpowszechnionej, na-cjonalistycznej koncepcji Władysława Gomułki o rzekomym jednolitym pod względem narodo-wościowym charakterze PRL”;

3. ocenienia „po marksistowsku [...] przeprowadzo-nej w 1947 roku akcji «W» [która] dała początek wszystkim nieszczęściom i biedom, które Ukra-ińców w Polsce gnębią do dzisiaj”;

4. zorganizowania powrotu na dawne ziemie114.

Być może autorzy pism (wedle władz – B. Szost i związana z nim „grupa” osób115) mieli nadzieję na kolejną odwilż, w czasie której spodziewano się uzyskać pewne koncesje dla ludności ukraińskiej w Polsce – analogicznie do sytuacji z lat 1956–1957. Przemawiałaby za tym częstotliwość, z jaką wy-syłano petycje. W świetle dokumentacji SB mogły mieć one także związek z uaktywnieniem się działalności „Łemkosojuzu” i jego, pochodzącą z 1967 r., petycją do rządu PRL w sprawie powro-tów116. Wykluczyć, że pisano je „dla historii” wszak nie możemy. Poza adresatem, pismo przesłano do wiadomości I sekretarzowi Komitetu Centralnego Komunistycznej Partii Związku Radzieckiego (KC KPZR) Leonidowi Breżniewowi, I sekretarzowi KC KPU[krainy] Petrowi Szełestowi i ambasado-rowi radzieckiemu w PRL Stanisławowi Piłotowi-czowi117.

Reakcja centrali UTSK na poczynania wro-cławskich działaczy była błyskawiczna. W dniu 19 grudnia 1971 r. odbyło się Plenum ZW UTSK z udziałem przewodniczącego ZG UTSK Mi-kołaja Korolki, przedstawiciela Departamentu Społeczno-Administracyjnego MSW – F. Bielaka oraz Wydziału Administracyjnego KW PZPR A. Żelaznego i Urzędu Spraw Wewnętrznych WRN we Wrocławiu E. Zadrożnego. Plenum usunęło ze składu Zarządu Wojewódzkiego dotychczasowego zastępcę przewodniczącego Maksyma Maśleja118. Zawieszona została działalność Koła UTSK we Wrocławiu119. Na początku 1972 r. nastąpiły dalsze zmiany. W trakcie konferencji wojewódz-kiej UTSK we Wrocławiu, która miała miejsce

20 lutego 1972 r., dokonano wyboru nowego Zarzą-du Wojewódzkiego. Weszli do niego: Jan Śpiwak (jako przewodniczący ZW), Michał Szumada, Dymitr Bogusz, P. Kowalczuk, Bohdan Hnatiuk, Michał Baczyński, Helena Wodonos, S. Hordiuk, T. Dubec, W. Sowa, G. Fedak i A. Stefura120. Zarząd Koła utworzyli P. Kowalczuk – przewodniczący, M. Kowalik – zastępca, Romaniak – sekretarz, Nowakowska – skarbnik121.

Działacze wrocławskiego miejskiego koła UTSK, którzy wystosowali pisma zostali napiętnowani przez centralne władze UTSK. Ich działalność uznano za przynoszącą szkodę organizacji122, mia-ła też „poderwać autorytet Towarzystwa”123. Wedle tego samego źródła akcja wrocławian nie znalazła poparcia w terenie, który „wykazał dojrzałość i nie zaraził się chorobą, która niszczyła ueskatowski [od ukraińskiej nazwy UTSK – УСКТ – przyp. J. S.] organizm w samym Wrocławiu124.

Wedle cytowanej powyżej „Oceny sytuacji po-litycznej w środowiskach mniejszości narodowo-ściowych” z października 1973 r., pisma świadczyły o wzroście tendencji nacjonalistycznych w środo-wisku ukraińskim. Wiązano w niej wprost „grupę Szosta” z Łemkosojuzem125. Nie wspomniano natomiast o współautorze pism – Leonie Galu126. Najprawdopodobniej żadna zorganizowana „gru-pa Szosta” nie istniała. Była raczej konstrukcją stworzoną przez władze w celu przeprowadzenia „czystki” w UTSK. Do nacjonalistów z „grupy Szosta” zaliczono: Stefana Króla, Jarosława Tomina (jako osoby, które podpisały ww. dokumenty) oraz M. Masleja, Irenę Snihur (ówczesną dyrektor IV LO w Legnicy), Helenę Wodonos i Nowicką [chodzi prawdopodobnie o Nowakowską – przyp. J. S.], a spoza województwa wrocławskiego: Michała Ko-walskiego z Gorzowa Wlkp., Michała Dońskiego, Teodora Gocza i P. Stefanowskiego:

Grupa Szosta inspirowała oderwanie Zarządu Koła Miejskiego UTSK we Wrocławiu i utworzenie UTSK-Łemko, a także od szeregu lat propaguje w środowisku ukraińskim separatyzm od środowiska polskiego [...]127.

W cytowanym dokumencie zawarto wykaz pod-noszonych w środowisku ukraińskim problemów. Były one zbieżne z tymi, które przedstawili autorzy cytowanej już wcześniej petycji z 27 października 1971 r. Znalazły się wśród nich postulaty128:1) wprowadzenie audycji radiowych w języku

ukraińskim oraz zobowiązanie PRiTV, prasy do popularyzowania problematyki ukraińskiej;

2) zwiększenie nakładów wydawnictw ukraiń-skich;

56

Рідна мова

3) prowadzenie kroniki Towarzystwa;4) rozszerzenie reprezentacji ukraińskiej w FJN

oraz wytypowanie posła narodowości ukra-ińskiej;

5) wprowadzenie obowiązkowego nauczania języka ukraińskiego w szkołach, do których uczęszczają dzieci ukraińskie;

6) weryfikacja punktów nauczania języka ukra-ińskiego;

7) rozbudowa IV LO w Legnicy.

Po ponownym dokonaniu zmian we władzach wrocławskiego UTSK znów, analogicznie, jak to miało miejsce kilkanaście lat wcześniej, aktywność członków organizacji chciano skierować na tory kulturalno-oświatowe. We Wrocławiu powstały dwie grupy instrumentalno-wokalne: „Inter-mezzo” – utworzony w 1974 r. i kierowany przez M. Dowhania129 oraz „Romen” istniejący jeszcze na początku lat dziewięćdziesiątych, a kierowany przez Romana Ładnę. Próbowano reaktywować zespół taneczny. Jego działalność nie trwała jednak długo. Wystąpił on m. in. na przeglądzie zespołów UTSK w 1973 r. Grupa liczyła dwanaście osób. Choreografem był Z. Rakoczy, akompaniatorką zaś E. Semenowycz130.

Najgorszy okres w istnieniu struktur UTSK we Wrocławiu przypadł na drugą połowę lat siedem-dziesiątych. W wyniku reorganizacji Towarzystwa przestał tu istnieć Zarząd Wojewódzki. Pozostało wyłącznie Koło. Według oceny przedstawionej w notatce sporządzonej przez SB na temat D. Bo-gusza z 18 marca 1976 r., ten były przewodniczący Zarządu Wojewódzkiego UTSK określił wrocław-skie Koło, jako nie wypełniające swych zadań131. Nie powiodły się również próby uruchomienia we Wrocławiu punktu nauczania języka ukraińskiego w 1977 r. W pracy organizacyjnej znów drgnęło dopiero na początku lat osiemdziesiatych, a to za sprawą młodego pokolenia Ukraińców i w następ-stwie zmiany ogólnej sytuacji w kraju.

Studenci odgrywali w działalności miejskiego Koła UTSK we Wrocławiu dużą rolę począwszy od lat pięćdziesiątych132. Próba radykalnej wymiany pokoleniowej we władzach wrocławskiego koła UTSK miała miejsce w lutym 1980 r. Koło liczyło wtedy 138 członków (według innych danych liczba ta wynosiła w 1978 – 128, zaś w 1980 – 133 człon-ków133). W skład nowych władz weszli sami „mło-dzi” – najstarszy wśród wybranych – Włodzimierz Sobin – liczył wówczas 27 lat. Przewodniczącą Koła wybrano Irenę Wasylko, W. Sobin został jej zastępcą, a w skład Zarządu weszli jeszcze Maria Iwanyk, Aleksander Maślej i Roman Tchir. Do

komisji rewizyjnej weszli: Michał Kowalik, Szymon Romaniak i Piotr Leżyński. Wybory te zostały z „przyczyn statutowych”134 unieważnione przez Zarząd Główny UTSK, a nowym przewodniczą-cym został Roman Ładna135. O działalności koła z tego okresu wiemy niewiele. Wiadomo, że wio-sną 1980 r. zdołano wystawić ponownie Nazara Stodolę136. Próba reaktywacji zespołu teatralnego spełzła jednak na niczym. Być może przyczyną owego niepowodzenia był konflikt istniejący pomiędzy zespołem a Zarządem Koła UTSK137. Zarząd był oskarżany o brak zainteresowania pracą teatru138.

W kwietniu 1982 r. dokonano ponownych wybo-rów zarządu. W jego skład weszli: Dymitr Bogusz – przewodniczący, Roman Ładna – zastępca, Ste-fania Kijak, Katarzyna Kuźma i Aleksander Maślej. Komisję rewizyjną utworzyli Anna Smuk, Bazyli Howzan i Borys Kowalski139. Za najważniejszy sukces działaczy wrocławskiego koła w tym okre-sie należy uznać uruchomienie w 1982 r. punktu nauczania. Koło zatrudniało na umowę-zlecenie dwie osoby sprzątające. Jako że byli to studenci, należy uznać to za formę wsparcia finansowego dla nich. Mimo pewnych pozytywnych zjawisk, podsumowanie działalności koła przeprowadzone na zebraniu sprawozdawczo-wyborczym w lutym 1985 r. wypadło źle. Dobitnie wskazywano, że UTSK we Wrocławiu znów znalazło się w kryzysie. Jego podstawowym przejawem był coraz bardziej odczuwany brak osób chętnych do pracy społecz-nej. Przewodniczącym Koła w 1985 r. ponownie został Dymitr Bogusz, mimo iż w ciągu pół roku miał on przenieść się do Przemyśla. Jego zastępcą został Eugeniusz Oleśniewicz, sekretarzem Za-rządu – Natalia Bogusz, skarbnikiem – Ewa Gal. W skład Prezydium weszli ponadto: Jarosław Kołacz, Jan Olejnik i Jarosław Poliszczuk. Komisja rewizyjna składała się z następujących osób: Włodzimierz Bazarnik, Helena Wodonos i Bazyli Howzan140.

Z ważniejszych wydarzeń kulturalno-oświato-wych mających wówczas miejsce we Wrocławiu należałoby wymienić powstanie w połowie lat osiemdziesiatych rockowej grupy „Orden” (Borys Kowalski, Roman Sokolicz, Włodzimierz Kucha-ryk, Piotr Gela), niezależnej jednak od UTSK. Od 1986 r. we Wrocławiu organizowano również konkurs recytatorski dla dzieci141. Jego inicjatorką była Ewa Gal.

Koło w Górze Śl.

Góra Śl. była jedną z miejscowości, w której w 1955 r. powstała komisja kulturalno-oświatowa

57

Рідн

а м

оваdla ludności ukraińskiej. Prawdopodobnie UTSK

powstało tu jeszcze w 1956 r., jednakże o jego działalności nie wiemy nic. Śladem istnienia koła jest notatka z 1963 r., w której czytamy:

W Górze kier. WSW [...] próbował ożywić działalność koła UTSK (figurującego w ewidencji WSW mimo, że od dawna koło to nie jest wykazywane przez ZW UTSK). Zwołano członków Zarządu i niektórych dawnych członków koła. Przybyło 8 osób, którzy nie wyrazili chęci do brania udziału w pracy To-warzystwa142.

Koło w Gromadce

Pierwszym przewodniczącym Koła UTSK w Gromadce był Szymon Maliniak143. Po wyborach dokonanych 13 grudnia 1960 r. skład władz koła przedstawiał się następująco: Antoni Baranowski – przewodniczący, Eugeniusz Oleśniewicz – zastęp-ca, Justyna Koban – sekretarz, Szymon Maliniak – skarbnik oraz członkowie zarządu: Stefan Myrna i Olga Warcholak144. W Gromadce istniała przez pewien czas ośmioosobowa orkiestra145. Koło to jako jedno z nielicznych przetrwało do końca istnienia UTSK.

Koło w Jaroszówce

Pierwszym przewodniczącym UTSK był tu Bazyli Kucza. Według materiałów SB uważał się on za jednego ze współtwórców miejscowej szkoły z ukraińskim językiem nauczania. Na początku lat sześćdziesiątych na linii UTSK – szkoła doszło do konfliktu, której stronami byli B. Kucza i kierownik szkoły – M. Romaniak. Według tego ostatniego Ku-cza zbyt mocno wtrącał się w sprawy leżące w gestii kierownika szkoły. Romaniak doprowadził do zmiany w dotychczasowym, wybranym w 1961 r., Zarządzie UTSK, w którego skład wchodzili Bazyli Kucza, Maliniak, Jan Mylanicz, Eugenia Wasylko i Paweł Ładna. Nowym przewodniczącym został właśnie P. Ładna. Cytowane źródło podaje, że w 1964 r. UTSK w Jaroszówce skupiało się głównie na organizowaniu zabaw146.

Według informacji Urzędu Wojewódzkiego w Legnicy z 1977 r. koło nie prowadziło żadnej działal-ności, nadto nie odbywało żadnych zebrań. Miejsco-we władze administracyjne nie otrzymywały także sprawozdań i planów działania koła147.

Koło w Jaworze

Jedyne informacje na temat Koła UTSK w Jawo-rze dotyczą daty jego powołania (1956) i nazwiska

pierwszego przewodniczącego – Poliszczuk148. Jaworskiego Koła nie wymienia się już w zesta-wieniu za 1963 r.

Koło w Kębłowie

W niewielkiej miejscowości Kębłów funk-cjonował zespół teatralny149, którym kierował I. Demkowicz oraz okresowo D. Bazarnik. Akto-rami teatru byli m. in.: O. Oleksiewicz, J. Perun, M. Rak, A. Nagrant, Borys Dziubiński. Teatr wysta-wił w wielu miejscowościach regionu m. in. sztukę S. Wasylczenka Na perszi huli oraz Łemkiwśke wesillia150. To ostatnie przedstawienie tylko w 1970 r. na ośmiu spektaklach miało obejrzeć ok. 4000 widzów151. W 1972 r. teatr z Kębłowa liczyć miał 33 osoby152. Na początku lat sześćdziesiątych istniał w Kębłowie również chór, którego dyrygen-tem była dojeżdżająca z Wrocławia D. Bazarnik153. Według relacji zamieszczonej w sprawozdaniu Prezydium Powiatowej Rady Narodowej w Wo-łowie z 1967 r.:

[...] Zebrania w kołach [poza Kębłowem, były to w tym czasie Orzeszków i Smogorzówek – przyp. J. S.] odbywają się bardzo rzadko, na które zarządy niechętnie zapraszają przedstawicieli Gromadzkiej lub Powiatowej Rady Narodowej czy też przedstawi-cieli instancji partyjnych. [...]154.

Jednym z przewodniczących UTSK w Kębłowie był Borys Dziubiński155. W 1971 r. przewodniczą-cym koła był Andrzej Stefura156. Działalność kół w powiecie wołowskim cytowane źródło określiło jako słabą, upatrując tego przyczyn w migracji młodzieży do miast157.

Zarząd Powiatowy, Koło i Oddział w Legnicy

W latach 1956–1976 funkcjonowały tu równole-gle Zarząd Powiatowy UTSK i Koło Miejskie. Od 1984 r., po przywróceniu trójstopniowej struktury Towarzystwa, Legnica stała się również siedzibą oddziału dolnośląskiego. UTSK w Legnicy korzy-stało z pomieszczeń przy ul. Szkolnej 10, które po-dobnie jak wszystkie inne świetlice UTSK w Polsce nie były własnością organizacji. W 1961 r. doszło do dwukrotnego włamania do świetlicy UTSK, skradziono urządzenia świetlicowe, kilkakrotnie zerwano antenę, powybijano szyby158. Być może spowodowało to brak zainteresowania działal-nością UTSK ze strony ludności ukraińskiej, nad czym ubolewał w 1961 r. korespondent „Naszego Słowa”159. W 1966 r. doszło do prowokacyjnego

58

Рідна мова

podrzucenia w świetlicy UTSK kilku książek „z Zachodu”160, które ówczesny przewodniczący Zarządu Koła przekazał do lokalnego Wydziału Spraw Wewnętrznych.

Ośrodek legnicki należał do stosunkowo naj-równiejszych pod względem aktywności ośrodków UTSK na Dolnym Śląsku, a to głównie za sprawą skupionej wokół IV LO ukraińskiej inteligencji. Liceum praktycznie zdominowało obraz społecz-ności ukraińskiej miasta. Zdominowało również problematykę, jaką zajmowało się UTSK. W roku szkolnym 1960/1961 legnicką świetlicę oddano nawet tymczasowo pod internat dla liceum. Pod koniec lat sześćdziesiątych duży udział w UTSK mieli słuchacze miejscowego Studium Nauczy-cielskiego161.

W ramach działalności statutowej legnickie koło UTSK podlegało nadzorowi Wydziału Spraw Wewnętrznych Prezydium Miejskiej Rady Narodo-wej w Legnicy. Coroczne kontrole odbywały się tu zazwyczaj w grudniu162. O jednej z przeprowadzo-nych kontroli czytamy w Sprawozdaniu z zakresu spraw narodowościowych za 1967 r.:

Na spotkaniu aktywu UTSK z kierownictwem Wydziału Spraw Wewnętrznych przewodniczący Koła Śpiwak żalił się na przewlekanie remontu świetlicy oraz niewłaściwe załatwienie sprawy przez Wydział Oświaty dot. zezwolenia na prowadzenie kursu języka ukraińskiego [...] ob. Snihur [...] podkreśliła stosunek Wydziału Oświaty do liceum. Każda jej bytność w Wydziale Oświaty traktowana jest jako skarga. Do jej obowiązków służbowych należy dbanie o interes szkoły i nie czuje się winną przewlekłego remontu budynku szkolnego163.

Kontrole USW były łączone z zebraniami koła UTSK. Piętnastego grudnia 1968 r. odbyło się ono „pod specjalnym nadzorem”, w specyficznej atmosferze wynikającej z niedawnych jeszcze wydarzeń marcowych oraz interwencji wojskowej w Czechosłowacji164. Zarząd Koła UTSK w Legnicy poparł oficjalne stanowisko władz w sprawie wy-darzeń marcowych w 1968 r.:

W sprawozdaniu [z działalności Koła, przewodniczący] mówił o wydarzeniach marcowych z 1968 roku podkreślając, że społeczność ukraińska w Legnicy negatywnie oceniła wystąpienia sił reakcyjnych, które działały w tym czasie [...]165.

Inna rzecz, że oświadczenia takie wysuwano wówczas raczej w wyniku nacisku władz (trzeba pamiętać, że w zebraniach UTSK brali udział m. in. przedstawiciele miejscowych urzędów spraw wewnętrznych) niż samodzielnej decyzji poszcze-gólnych członków UTSK.

Do dokumentacji z kolejnej kontroli legnickiego UTSK, która odbyła się tym razem w marcu 1971 r. (być może spowodowana była wysondowaniem na-strojów Ukraińców po niedawnych wydarzeniach na Wybrzeżu), dołączono sporządzone w grudniu 1970 r. charakterystyki nauczycieli IV LO166.

Aktyw legnickiego UTSK działał na zasadach społecznych. Pierwszym przewodniczącym koła UTSK w Legnicy był Bazyli Sokacz167. W 1963 r. przewodniczącą Zarządu Koła Olgę Suchińską zastąpił J. Myrna. W tym samym roku przewodni-czącym Zarządu Powiatu został Jan Koczański168. W 1969 r. po rezygnacji Dymitra Trochanowskiego, przewodniczącym Koła UTSK w Legnicy został ponownie (był nim już w 1967169) Jan Śpiwak170. Do Zarządu weszli ponadto: Michał Koziar (wiceprze-wodniczący), Maria Stefaniak (sekretarz), Józef Ta-baka (skarbnik) i członkowie: Roman Miszczyszyn, Teodor Serafin i Anna Bazylewicz171.

Mimo iż faktyczny „ciężar” prowadzenia ze-społów artystycznych z czasem przejęło na siebie IV LO, istniały one jednak również w ramach UTSK. W 1965 r. doszło do wystawienia przez amatorską grupę teatralną sztuki W im’ ja lubowi wg Eugenii Dymińskiej, której reżyserem była Olga Hoszowska172. W 1968 r. koło opłacało instruktora chóru173. Liczył on pięćdziesiąt osób. Ponadto dzia-łało kółko muzyczne (25 osób) i grupa taneczna (18 osób)174. Działalność tych grup została za-wieszona w 1969 r. Próbę reaktywacji zespołu dramatyczno-muzycznego podjęto w listopadzie 1969 r., jednak wkrótce jego działalność znów została zawieszona175. W Legnicy funkcjonował również zespół estradowy „Fijałoczky”. Sporadycz-nie organizowane były konkursy recytatorskie (np. „Poetyczne lito” w 1986176). Najczęstszym prze-jawem aktywności kulturalnej były tu jednakże, analogicznie do innych ośrodków, akademie szew-czenkowskie (na które przychodziło nawet kilkaset osób177) oraz noworoczne zabawy „Małanki”.

59

Рідн

а м

оваTabela 4. Liczba członków Koła UTSK

w Legnicy

Rok Liczba członków Koła1963 45*1965 561967 61**1968 721969 1051970 991973 851978 1011980 851988 98

* wg innego źródła – 43; ** wg innego źródła – 55.

Źródło: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 15; XVIII/257, k. 8, 10, 16; XVIII/292, k. 25; XVIII/288, k. 29; APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 4, Informa-cja o działalności kół UTSK z terenu województwa legnickiego [1978]; «Наше слово» 1988, Nr 17, s. 4; М. Трухан, op. cit., s. 70.

Legniccy działacze UTSK brali aktywny udział w pracach UTSK na szczeblu ogólnokrajowym. Delegatami z województwa legnickiego na Zjazd UTSK w 1976 r. byli J. Śpiwak, J. Olejnik, P. Dzia-dyk, R. Telep, Danuta Walnicka, Jan Werchmiań-ski178. Szefem legnickiego koła UTSK w czerwcu 1976 r. był Jan Olejnik, jego zastępcą zaś Jan Śpiwak179. Według SB „kierunek pracy nadawany [w tym czasie] przez Śpiwaka i Olejnika podob-ny był do działalności z lat ubiegłych Wasyla Szos ta”180. Prawdopodobnie autorom tej notatki chodziło o prezentowaną pewną niezależność wspomnianych działaczy UTSK.

Według informacji władz wojewódzkich w Le-gnicy z 1978 r., koło „względnie aktywne”. Działal-ność przejawiała się w organizowaniu wieczorków, gier świetlicowych, pogadanek, obchodów rocznic państwowych, obchodów związanych z roczni-cami poetów i pisarzy polskich i ukraińskich181. Podobnie jak działające aktywnie w tym czasie koło w Lubinie, legnickie UTSK poddane zostało szykanom ze strony władz administracyjnych województwa.

Na początku 1981 r. w Zarządzie Koła UTSK w Legnicy pracowali: B. Hnatiuk – przewodni-czący, J. Olejnik – zastępca, M. Bzdel – sekretarz oraz jako członek J. Fedak182. Mimo trwających szykan ze strony SB (rozpracowanie o kryptonimie „Żurawie”), był to jeden z aktywniejszych okresów w działalności koła. I tak m. in. w kwietniu został zorganizowany tu I Przegląd Zespołów Estrado-wych UTSK, w których wzięło udział jedenaście

zespołów, zaś w maju zorganizowano koncert poświęcony 25-leciu UTSK183. W lutym 1984 r. zorganizowano w Legnicy kurs dla instruktorów zespołów artystycznych UTSK. Wzięły w nim udział 33 osoby. Kurs trwał pięć dni. Jego współ-organizatorami były Ministerstwo Kultury i Sztuki oraz legnicki Wojewódzki Dom Kultury184.

W marcu 1988 r. wybrana została czterooso-bowa delegacja oddziału legnickiego na IX Zjazd UTSK (Maria Tucka, Bohdan Hnatiuk, Jan Olejnik i Bazyli Spodarek). Nastąpiła również zmiana przewodniczącego. Dotychczasowego – Jana Olejnika, wybranego w 1985 r.185, zastąpił Bazyli Spodarek. Do zarządu weszli Bogdan Kalitka, Jan Olejnik, Bohdan Hnatiuk i Mikołaj Tabaka. Prze-wodniczącym Komisji Rewizyjnej został Michał Bzdel, a przewodniczącym Sądu Koleżeńskiego – Michał Brejan186.

Koło w Liścu

Jedno z dłużej istniejących kół UTSK na Dolnym Śląsku, choć o jego działalności wiemy niewiele. Istniał tu amatorski zespół teatralny187. Według władz administracyjnych województwa legnic-kiego koło w Liścu było w 1978 r. jednym z trzech aktywnie działających kół UTSK w województwie. Odbyły się tu w tymże roku trzy spotkania zarządu koła poświęcone sprawom organizacyjnym. Zor-ganizowana została zabawa z okazji Dnia Kobiet, w czerwcu zorganizowana została impreza z okazji Dnia Dziecka, podczas której przygotowano dla dzieci przyjęcie i występ teatru lakowego „Zaj-czyk” z Lubina. Na 1979 r. planowano krzewienie sztuki ludowej, udział w imprezach kulturalno--oświatowych organizowanych przez koła UTSK w Lubinie i Legnicy oraz organizowanie wieczor-ków tanecznych188.

Koło w Lubinie

UTSK w Lubinie zorganizowano w 1956 r. Podczas konferencji organizacyjnej UTSK w tym mieście, w dniu 7 października 1956 r. zredagowa-no szereg postulatów, których adresatem miało być Koło Poselskie we Wrocławiu189. Lista postulatów przedstawiała się w następujący sposób:1. przywrócić prawo własności dla Ukraińców na

gospodarstwa w województwie rzeszowskim (anulować dekret z 27 VII 1949);

2. rozpatrzyć możliwość powrotu;3. pomóc tym, co wracają;

60

Рідна мова

4. wprowadzić zmiany do ordynacji wyborczej, która powinna zawierać klauzulę umożliwiającą Ukraińcom dostanie się do Sejmu;

5. wprowadzić obowiązkowe nauczanie dla dzieci języka ukraińskiego, aby zapobiec asymilacji;

6. zwrócić się w sprawie stworzenia filologii ukra-ińskiej na Uniwersytecie Wrocławskim im. B. Bieruta;

7. stworzyć profesjonalny teatr i zespół pieśni i tańca.

W Lubinie istniał również Zarząd Powiatowy UTSK. W 1957 r. w skład władz powiatowych wchodzili: Prokop Kuziak – przewodniczący; Jan Kret – sekretarz, Bazyli Spodarek – skarbnik, członkowie: Teofil Dubec, Jan Smerenczak, Jan Szkurat, Michał Romaniak, Maria Pecuch, Alek-sandra Bejmuk, Szymon Waczur, Teodor Kuziak, Michał Gojdycz, Jan Kuzemczak, Mikołaj Kalitka, Teodor Lejcus, Stefan Maslej, Włodzimierz Woź-niak, Stefan Słota, Michał Krochta, Łukasz Racki, Piotr Perun, Stefan Pilip, Michał Kopcza190.

Krytyczną ocenę aktywności UTSK w Lubinie przedstawił w 1963 r. kierownik miejscowego wy-działu spraw wewnętrznych przy PPRN, według którego „UTSK od dłuższego czasu nie prowadzi żadnej działalności”191.

Świetlicę UTSK otwarto dopiero na początku lat siedemdziesiątych192. Miała ona ok. 10 m2 193. Przewodniczącym Zarządu Koła był wówczas P. Dziadyk194. W 1971 r. Koło liczyło 28195, a w 1973 – 30 członków196. W latach 1976–1978 działał w Lubinie teatr lalkowy „Zajczyk” (Zajączek), stworzony przez Romana Telepa197. Dużą popular-nością cieszyły się, występujące również na wese-lach i zabawach, zespoły muzyczne, np. „Ruta”198, „Wodohraj”199, „Kałyna”200, „Okmeł”.

Według informacji władz administracyjnych województwa legnickiego z 1978 r. – koło aktyw-ne201. Mimo to władze zdawały się utrudniać jego działalność, o czym może świadczyć cytowana już korespondencja pomiędzy UTSK, Urzędem Woje-wódzkim w Legnicy i MSW w Warszawie.

Skład zarządu koła wybranego w 1986 r. przed-stawiał się następująco: Roman Telep – przewod-niczący, Jan Wanat, Bazyli Spodarek, Grzegorz Fedak, Dionizja Hubiak, Oleg Herejczak, Bohdan Hryńko. Przewodniczącą komisji rewizyjnej została Lubomira Kochan, a jej członkami Maria Maliniak, Grzegorz Merena202.

Koło w Niemstowie

Koło UTSK w Niemstowie zostało zorganizo-wane w latach sześćdziesiątych. Jego założycielką

miała być Nadzieja Cymbałko (z domu Wisłoc-ka)203. Według władz administracyjnych w 1978 r. nie prowadzono tu żadnej działalności i nie prze-prowadzano zebrań. Planowane było ożywienie działalności na 1979 r., głównie w formie ludowej twórczości artystycznej i udziale w imprezach or-ganizowanych przez koło UTSK w Lubinie, jednak nie doszło nawet do zaplanowanego na styczeń tegoż roku zebrania sprawozdawczego204.

Koło w Orzeszkowie

Istniał tu zespół artystyczny, który prowadziła Teodozja Buszko205.

Koło w Pieszycach

Aktyw koła w 1963 r. stanowili: Teodor Kuźmiej i Antoni Kossobucki206. W 1963 r. z koła UTSK wystąpiło kilku członków organizując Rosyjskie Stowarzyszenie Kulturalne207.

Koło w Strzelinie

Koło UTSK założono 4 listopada 1956 r.208 Brak go w zestawieniu za 1963 r., choć prawdopodobnie istniało do tego roku. Podobnie, jak w przypadku Góry Śl. „próby nawiązania kontaktu z członkami Zarządu ze strony Wydziału nie dały rezultatu z powodu niechęci członków do jakiejkolwiek działalności w UTSK”209.

Zarząd Powiatowy i Koło w Środzie Śląskiej

Jednym z pierwszych przewodniczących UTSK w Środzie Śl. był Jan Żerelik210. W sprawozdaniu PPRN w Środzie Śl. z 1963 r. pojawiła się informacja dotycząca UTSK w Środzie Śl.:

Mówiąc szczerze UTSK jest to w terenie sztuczny twór podtrzymywany administracyjnie211.

Przyczyn takiego stanu rzeczy władze admi-nistracyjne upatrywały w braku inteligencji oraz w braku siedziby212. Działalność Towarzystwa określono mianem „akcyjna”. Zarząd Powiatowy przetrwał tu do 1967 r. Zlikwidowano go razem z kołami w Chomiąży i Samborzu213.

Trzebnica

Mimo sporej liczebności Ukraińców w powiecie trzebnickim, struktury UTSK tu nie powstały. Próby utworzenia Towarzystwa miały miejsce

61

Рідн

а м

оваjeszcze w 1956 r., lecz w tym samym roku zostały

zaniechane, gdyż „ludność obawiała się dyskry-minacji”214.

Koło w Wałbrzychu

Koło UTSK zainicjowało działalność w paź-dzierniku 1958 r., jego przewodniczącym został Stasiw (nie znamy imienia). W 1959 r. otrzymało ono do korzystania jeden pokój w siedzibie TPPR w Wałbrzychu215. Koło zostało rozwiązane przed 1963 r.

Koło w Wągrodnie

Przewodniczącym Koła w Wągrodnie w 1961 r. był Tylawski (brak imienia w źródle). On i inni członkowie UTSK wycofali się z działalności w organizacji po groźbach „rozprawienia się z Ukraińcami”, jakie padły pod ich adresem. Przez pewien czas Ukraińcy barykadowali swe domy w obawie przed jakimiś wystąpieniami216.

3. OCENA DZIAŁALNOŚCI UTSK NA DOLNYM ŚLĄSKU

Przy próbie oceny roli UTSK w środowi-sku ukraińskim nie należy zapominać przede wszystkim o kwestii fundamentalnej: była to organizacja powołana dla ludności ukraińskiej, a nie przez nią [podkreślenia moje – J. S.]. Geneza Towarzystwa usytuowana jest w latach 1952–1955, gdy rozpoczęła się zmiana taktyki władz PRL w kwestii ukraińskiej. Stworzenie organizacji dla Ukraińców nie było wyłomem w polityce naro-dowościowej ludowego państwa tym bardziej, że wcześniej (w przypadku Żydów i Białorusinów) lub niemal równolegle (w przypadku Litwinów, Czechów i Słowaków oraz Niemców) utworzone zostały organizacje społeczno-kulturalne dla in-nych mniejszości narodowych. Powstanie UTSK ilustruje jedynie, jak się zdaje, realizację koncepcji zbudowania społeczeństwa korporacyjnego.

W założeniu i z nazwy, jedyną sferą zaintereso-wania UTSK miały być kwestie kulturalno-oświa-towe. Próby przekształcenia UTSK w rzeczywistą reprezentację ludności ukraińskiej skończyły się w 1958 r. „czystkami” polegającymi na usunięciu najbardziej aktywnych działaczy (jak choćby B. Szosta) z władz Towarzystwa czy wręcz areszto-waniami, czego przykładem był los M. Kowalskiego z Gorzowa Wlkp. UTSK było, w tym również na Dolnym Śląsku, organizacją infiltrowaną przez SB. Wśród wrocławskich działaczy znajdowali się także

tajni współpracownicy aparatu bezpieczeństwa, z „tow.” o pseudonimie „Żan” na czele217.

Z celami, które towarzyszyły władzom przy po-woływaniu UTSK, zderzyły się oczekiwania i cele, które przed tym stowarzyszeniem kładli działacze ukraińscy. Głównym celem było przywrócenie, choćby w części, sytuacji – niemalże – ante bellum, czyli do stworzenia możliwości do powrotów na dawne ziemie. Drugim postulatem było zalega-lizowanie działalności Cerkwi greckokatolickiej. Biorąc pod uwagę osiągnięte efekty, pierwsza ze spraw – powroty – zakończyła się porażką. Druga – legalizacja Cerkwi greckokatolickiej – zakończo-na została połowicznym sukcesem. Po usunięciu ze struktur UTSK w latach 1956–1958 co bardziej niezależnie myślących działaczy, nastąpił wyraź-ny spadek zaufania do tej organizacji ze strony społeczności ukraińskiej. Przyczyniło się do tego też ponowne rozprzestrzenienie się wśród części społeczności ukraińskiej idei tzw. łemkowskiego separatyzmu, nie bez inspiracji Łemkosojuzu. Pojawiły się nawet głosy domagające się stworze-nia odrębnej łemkowskiej organizacji na wzór UTSK, czemu jednak sprzeciwiła się Komisja ds. Narodowościowych przy KC PZPR218. Jednym z ciekawszych zagadnień jest rola, jaką odegrali niektórzy działacze UTSK w rozpowszechnieniu idei „łemkowskiej”.

Na słabą aktywność UTSK niejednokrotnie zwracano uwagę w sprawozdaniach sporządzanych przez prezydia powiatowych rad narodowych. W jednym z nich (1961, Wołów), organizację tę określono jako:

[...] najsłabsze stowarzyszenie narodowościowe [...] pod względem wyników pracy, ilości aktywistów219.

Przyczyn tych zjawisk autorzy wspomnianych raportów upatrywali w braku ukraińskiej inteligen-cji220, podziale środowiska – sztucznym, dodajmy – na „Łemków i Ukraińców”221, działalności „grupy nacjonalistycznej”, słabej pracy aktywu i aparatu etatowego, wreszcie w braku należytego kontaktu UTSK z innymi organizacjami oraz tendencjach izolacjonistycznych wśród Ukraińców222. Urzędo-we sprawozdania dotyczące ludności ukraińskiej pomijały jednak kwestie najistotniejsze. Przede wszystkim chodzi tu o skutki akcji „Wisła”, której celem było przecież ostateczne rozwiązanie kwestii ukraińskiej w Polsce, poprzez pełną asymilację Ukraińców w środowisku polskim. Działaniom, które mogły w rzeczywisty sposób pomóc Ukra-ińcom w kultywowaniu własnej kultury, rozwoju oświaty itp. (jak choćby kwestii zorganizowania powrotów na dawne ziemie), nadawano miano

62

Рідна мова

„nacjonalistycznych”, a ich autorów w najlepszym przypadku odsuwano od UTSK.

UTSK była organizacją działającą pod „patrona-tem” MSW. W terenie nadzór nad nią sprawowały odpowiednie urzędy spraw wewnętrznych przy prezydiach rad narodowych. Działalność UTSK nadzorowana była też przez Służbę Bezpieczeń-stwa. Truchan upatruje przyczyn słabości UTSK w nastawieniu doń ludności ukraińskiej: w latach 1956–1958, gdy spodziewano się z przynależności do UTSK jakichś korzyści (zwłaszcza załatwienia sprawy powrotów), liczebność Towarzystwa była stosunkowo wysoka, później zaś uległa radykal-nemu zmniejszeniu223.

Działalność UTSK można określić, jako „ak-cyjną”224. Po okresach wzmożonej aktywności jakiegoś ośrodka, następowały (zwykle o wiele dłuższe) okresy zupełnego marazmu. Było to spowodowane brakiem pracowników etatowych, profesjonalnych, tj. opłacanych instruktorów itp., jednym słowem oparciem pracy organizacji na społecznikach. Stosunkowo najrówniejszym pod względem aktywności ośrodkiem UTSK na Dol-nym Śląsku była Legnica, a to głównie za sprawą skupionej wokół IV LO ukraińskiej inteligencji. Bardziej chimeryczny był ośrodek wrocławski225, chociaż ten wyróżniał się największą aktywnością polityczną. We Wrocławiu też stosunkowo duży udział w pracach Towarzystwa miała młodzież, w tym młodzież akademicka. Na przełomie lat siedemdziesiątych i osiemdziesiatych wzrosła aktywność ośrodka lubińskiego226.

Mimo tych wszystkich zastrzeżeń, należy jednak stwierdzić, że to właśnie ludzie skupieni w UTSK, od samego zarania tej organizacji byli – na miarę niezależności UTSK – animatorami ukraińskiego życia kulturalnego i oświatowego. Można wyod-rębnić kilka zasadniczych kierunków działalności kulturalnej UTSK:1. organizowanie własnych zespołów amatorskich

(chórów, zespołów teatralnych, tanecznych);2. organizowanie imprez kulturalnych (akademii

rocznicowych, wieczornic, wieczorów literac-kich, imprez tanecznych – w tym najpopularniej-szej tzw. „Małanki”, tj. ukraińskiego Sylwestra w dniu 13 stycznia, towarzyskich, konkursów itp.), często z udziałem zespołów spoza danego ośrodka;

3. utrzymywanie świetlic, a w nich: bibliotek, filmotek, sprzętu projekcyjnego, telewizorów); w ramach świetlic sprowadzano też ukraińską prasę.Do końca lat osiemdziesiątych nie prowadzono

natomiast w ogóle działalności wydawniczej.

Tabela 5. Liczba prenumeratorów „Naszego Sło-wa” na Dolnym Śląsku w latach 1978–1983

województwo 1978 1979 1980 1982 1983

jeleniogórskielegnickiewałbrzyskiewrocławskie

132551495

102521590

133271585

8210

990

9221

6117

razem 377 367 440 317 353

Źródło: AZUP-ZG, Akta nieuporządkowane, Сітка передплатників «Нашого слова» (dokument luźny).

W celu usprawnienia działalności przy kołach UTSK tworzone były czasami sekcje zajmujące się poszczególnymi dziedzinami, np. sekcje teatralne, recytatorskie, chóry itd. W praktyce podział taki nie przynosił zamierzonego efektu227, chyba że daną sekcją kierował instruktor na etacie (opłacany przez odpowiedni wydział kultury) lub zapalony społecznik.

Na Dolnym Śląsku występowały także zespoły UTSK z innych województw oraz sporadycznie zespoły z USRR (te jednak przyjeżdżały wówczas na zaproszenie instytucji polskich, często w ra-mach dni „zaprzyjaźnionego miasta” – miastem, z którym utrzymywał kontakty Wrocław było Zaporoże)228. UTSK z kolei było organizatorem wielu przeglądów ukraińskich zespołów amator-skich, głównie we Wrocławiu i Legnicy. Okazją do nich były najczęściej zbliżające się przeglądy centralne, które począwszy od 1967 r. odbywały się w cyklu dwuletnim (początkowo w Sanoku, Kętrzynie, później w Warszawie, Koszalinie, a od 1983 do 1993 r. w Sopocie; obecnie jako Festiwale Kultury Ukraińskiej są organizowane w Przemyślu lub Sopocie przez Związek Ukraińców w Polsce). Na Dolnym Śląsku niejednokrotnie gościł też reprezentacyjny chór UTSK „Żurawli”, którego członkami bywały też osoby z terenu województwa wrocławskiego229.

Ukraińskie zespoły amatorskie, poza wyjątkami, występowały tylko przed publicznością ukraińską. Jedną z przyczyn tego faktu była z pewnością nie-chęć części społeczeństwa do Ukraińców, która manifestowała się niekiedy właśnie podczas wy-stępów ukraińskich zespołów, tak jak np. podczas Festiwalu Pieśni w Bolesławcu 5 marca 1961 r., kiedy to na występujących Ukraińców posypały się z sali obraźliwe wyzwiska230.

Na Dolnym Śląsku nie istniała żadna organizacja zrzeszająca ukraińskich literatów, jednak trzech (nie wymienionych z nazwiska) spośród nich

63

Рідн

а м

оваnależało do istniejącego przy UTSK Zrzeszenia

Literacko-Artystycznego231.Działalność kulturalna UTSK niejednokrotnie

była także przedmiotem posiedzeń Komisji Na-rodowościowej przy KW PZPR we Wrocławiu232. Brali w nich udział także zaproszeni przedsta-wiciele Towarzystwa. Innym forum, na którym poruszano problemy ukraińskiej (czy ogólnie mniejszościowej) kultury, były systematyczne narady-seminaria organizowane przez KN przy KW PZPR we Wrocławiu wraz z Urzędem Spraw Wewnętrznych Prezydium WRN od drugiej poło-wy lat sześćdziesiątych. Do 1974 r. zorganizowano takich narad dziewięć233.

Biorąc pod uwagę wszelkie trudności, na jakie napotykali działacze UTSK czy to we własnym środowisku, czy też u władz oświatowych woje-wództwa234 należy stwierdzić, iż mimo niekiedy bardzo ostrej krytyki ze strony np. „Naszego Słowa”, to właśnie im należy przypisać inicjatywę w uruchamianiu nowych punktów nauczania języka ukraińskiego, szkół z tym językiem, wy-szukiwaniu nauczycieli, organizowaniu kursów metodycznych itp.235 Działacze ukraińscy zdawali sobie sprawę z niedoskonałości nauczania języka ukraińskiego w punktach nauczania. Mogą o tym zaświadczyć choćby próby zorganizowania szkoły podstawowej z ukraińskim językiem nauczania w Legnicy236, a także co istotniejsze, próby wpro-wadzenia obowiązku nauki języka ukraińskiego dla dzieci ukraińskich. Postulat taki został sfor-mułowany już podczas konferencji organizacyjnej UTSK w Lubinie 7 października 1956 r., pojawiał się także w latach późniejszych237. Nie wykorzy-stano natomiast bardzo istotnego punktu z zarzą-dzenia ministra oświaty z 12 grudnia 1959 r., które regulowało tę kwestię aż do lat osiemdziesiątych. Mówiło się w nim o tym, że po zgłoszeniu dziecka na nauczanie języka ukraińskiego staje się on dla niego przedmiotem obowiązkowym238.

Poza UTSK praktycznie do końca lat osiem-dziesiątych na Dolnym Śląsku nie istniała żadna organizacja zrzeszająca ludność ukraińską mimo, iż podejmowane były próby utworzenia takowych. Jeszcze w 1957 r. działający aktywnie we wrocław-skim kole UTSK studenci (szczególnie kierunków technicznych) planowali utworzenie własnej spółdzielni budowlanej lub cegielni239, a także własnej organizacji studenckiej240. Na początku lat sześćdziesiątych SB ze Złotoryi podejrzewała Michała Jacenika o próbę zorganizowania Związku Ukraińskiej Młodzieży241. O próbę zorganizowania w latach 1965–1967 „nielegalnej organizacji rekru-tującej się z młodzieży ukraińskiej” (co prawda na

terenie Sanoka) był podejrzany jeden z nauczycieli IV LO w Legnicy Jan Śpiwak242.

W połowie lat siedemdziesiątych przesłana zo-stała na Zachód odezwa sygnowana przez Ukra-ińską Grupę Helsińską w Polsce. SB podejrzewała o jej autorstwo Leona Gala243. Nie posiadamy nie-stety więcej informacji na ten temat, ale warto w tym miejscu przypomnieć, że w początkach 1976 r. Gal wystosował pismo do władz polskich, utrzymane w podobnej, jak cytowane pisma z 1971 r., konwen-cji. Formalnie był to głos obywatelski w trwającej dyskusji na temat zmian w konstytucji PRL. Za-wierało ono propozycję dodania artykułów „o pra-wach mniejszości zamieszkujących PRS” [Polską Republikę Socjalistyczną – jak proponował L. Gal nazwać państwo polskie], w tym „proporcjonal-nym udziale przedstawicieli mniejszości w ciałach ustawodawczych i administracji”, analogicznie do praw mniejszości w NRD, Jugosławii, Rumunii i WRL. Gal podawał przykłady dyskryminacyj-nych działań władz polskich wobec Ukraińców po II wojnie światowej: akcję „Wisła” i obóz w Jaworz-nie244. W latach dziewięćdziesiątych osobiście poznałem L. Gala i pamiętam, że w sporządza-nych przez niego w tym czasie różnych pismach i odezwach chętnie powoływał się na działalność w Grupie. Nie wiem, na ile była to działalność sformalizowana. Podobnie nie wiadomo, jakiego charakteru miały zarejestrowane przez SB kon-takty pomiędzy figurantami sprawy „Żurawie” (nauczyciele IV LO w Legnicy)245 a przedstawi-cielami polskiej opozycji tym bardziej, że wśród osób, z którymi rzekomo mieli się Ukraińcy porozumiewać, był Leszek Moczulski, uznany w 2005 r. przez Sąd Lustracyjny RP za tajnego współpracownika SB.

W połowie lat osiemdziesiątych powstała we Wrocławiu – dokładniej w kwietniu 1986 r. (podob-nie jak w wielu miastach Polski) ukraińska sekcja Studenckiej Grupy Aktywności przy Ogólnopol-skiej Radzie Kultury ZSP246. Jednym z jej liderów był Bogdan Pecuszok. Formami działalności podejmowanej przez studentów, głównie Politech-niki Wrocławskiej i Uniwersytetu Wrocławskiego, z czasem również Akademii Ekonomicznej, było przede wszystkim organizowanie imprez mło-dzieżowych przy okazji spotkania porajdowego, otrzęsin itp. Próbowano również sił w promowaniu sztuki młodych Ukraińców z Polski, czego przy-kładem może być wystawa prac A. Maruszeczki we wrocławskiej galerii „W Pasażu” w 1987 r.247 Krytyczną opinię o działalności wrocławskich studentów wyraził ich warszawski kolega, Roman Kryk (brat księdza Piotra Kryka), dla którego we

64

Рідна мова

Wrocławiu w zasadzie nic się nie działo, a ponadto był on ostoją indywidualistów248.

Prawdziwy przełom w tworzeniu się nowych organizacji przyniosły lata 1989–1991, kiedy to w kilku miejscowościach Dolnego Śląska (m. in. Wrocław, Legnica) powstawały koła takich orga-nizacji, jak: Zjednoczenie Łemków, Ukraińskie Towarzystwo Lekarskie, Związek Ukraińskiej Mło-dzieży Niezależnej, Płast (organizacja skautowska), Studenckie Koło Ukrainoznawcze Uniwersytetu Wrocławskiego.

PRZYPISY

1 М. Трухан, Українці в Польщі після Другої світової війни, New York 1990, s. 43–44.

2 IPN Wr., 024/8043, t. 1, k. 73–74.3 I. Dechtiarenko zaliczył ją w poczet inicjatorów

działań kulturalno-oświatowych we Wrocławiu; por.: І. Дехтяренко, Вроцлавське УСКТ [w:] «Український календар», Warszawa 1966, s. 111.

4 В. Шост, Лемки не хотіли миритися з національним небуттям (початки суспільного та національного відродження на Долішньому Шлеську – 1955–1956 рр.) [w:] «Український альманах» 1996, pod red. S. Zabrowarnego, Warszawa 1996, s. 65; І. Дехтя-ренко, op. cit., s. 111.

5 IPN Wr., 024/8043, t. 1, k. 156–159. Przy okazji przy-gotowań do powstania Komisji nie zaniechano też przygotowania Spisu „obywateli ukraińskich”, tj. w rzeczywistości obywateli polskich narodowości ukraińskiej mieszkających wówczas we Wrocławiu. Było to 67 osób; por.: APWr., Prezydium Rady Naro-dowej m. Wrocławia, 2255, k. 34, Spis obywateli ukra-ińskich zamieszkałych na terenie m. Wrocławia.

6 В. Шост, op. cit., s. 66. Autor ten zapewne myli mie-siące, gdyż w Archiwum Państwowym we Wrocławiu znajduje się protokół z zebrania Komisji z dnia 25 października 1955, por.: APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia, 2255, k. 36, Protokół z zebrania Komisji Kulturalno-Oświatowej ds. ludności ukraińskiej przy PRN m. Wrocławia, 25 października 1955.

7 В. Шост, op. cit., s. 66.8 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia,

2255, k. 9–18; o komisjach w powiatach wojewódz-twa wrocławskiego: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/281, k. 60–82.

9 В. Шост, op. cit., s. 66.10 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/281,

k. 82.11 APLg, Prezydium Powiatowej Rady Narodowej w

Legnicy, 1154, Pismo z Prezydium WRN we Wrocławiu do Prezydium PRN w Legnicy z 3 listopada 1955, k. 6.

12 APLg, Prezydium Powiatowej Rady Narodowej w Legnicy, 1154, k. 7, Protokół z narady ludności ukra-ińskiej w Legnicy z 25 listopada 1955.

13 APLg, Prezydium Powiatowej Rady Narodowej w Legnicy, 1154, k. 8–9, 15, Protokół z narady ludności ukraińskiej w Legnicy z 25 listopada 1955; ibidem, k. 19, Pismo PPRN w Legnicy do PWRN we Wrocławiu, 27 stycznia 1956; ibidem, k. 20, Imienny wykaz człon-ków Komisji Kulturalno-Oświatowej dla ludności

ukraińskiej; Ibidem, k. 21, Protokół z posiedzenia Komisji kulturalno-oświatowej dla ludności ukraiń-skiej, 26 kwietnia 1956.

14 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia, 2255, k. 18.

15 Ibidem, k. 9–18.16 Ibidem, k. 14.17 «Наше слово» 1956, nr 2, s. 3.18 S. Zabrowarny, Geneza i początki działalności Ukra-

ińskiego Towarzystwa Społeczno-Kulturalnego [w:] „Zeszyty Naukowe Instytutu Nauk Politycznych UW” 1991, z. 16, s. 134; Wydział Społeczno-Administra-cyjny PWRN we Wrocławiu zamówił 4 przedziały w pociągu do Warszawy; por.: APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia, 2255, k. 11.

19 R. Drozd, I. Hałagida, Ukraińcy w Polsce 1944–1989. Walka o tożsamość (Dokumenty i materiały), Warsza-wa 1989, s. 13–14.

20 «Наше слово» 1956, nr 19, s. 1.21 «Наше слово» 1956, nr 2, s. 3.22 IPN Wr., 024/7796, t. 1, k. 4–27.23 IPN Wr., 024/8043, t. 1, k. 159.24 «Наше слово» 1956, nr 4, s. 7.25 A. Serednicki, Ukraińskie Towarzystwo Społeczno-

-Kulturalne, Warszawa 1976, s. 8.26 М. Трухан, op. cit., s. 69; dodatkową wskazówką są

dane zawarte w sprawozdaniach prezydiów powia-towych rad narodowych z początku lat 60. mówiące o spadku liczby członków i zamieraniu działalności UTSK w woj. wrocławskim; por.: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/285, k. 25, Informacja o sytuacji ludności ukraińskiej i żydowskiej w woj. wrocławskim oraz pracy towarzystw społeczno--kulturalnych (1961).

27 «Наше слово» 1957, nr 15, s. 5. Podaje się tu, że w 1957 koło miejskie UTSK we Wrocławiu liczyło 75 osób.

28 «Наше слово» 1986, nr 28, s. 3.29 Zarząd Powiatowy w Środzie Śl. został zlikwidowany

przez ZW już w 1967, por.: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292, k. 69, Sprawozdanie opisowe PPRN w Środzie Śl. wg formularza MSW 8 i MSW 9 za 1967 z 15 marca 1968.

30 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 44, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowi-sku ukraińskim na terenie woj. wrocławskiego z 10 września 1963.

31 Koło zlikwidowane w 1967; por.: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292, k. 69, Sprawozdanie opisowe PPRN w Środzie Śl. wg formularza MSW 8 i MSW 9 za 1967 z 15 marca 1968.

32 Według źródła, z którego pochodzi informacja, Koło powstało w 1964, chociaż pojawia się już w zestawie-niu za 1963: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/290, k. 30.

33 Koło powstało w 1956: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/290, k. 15.

34 W 1963 miało liczyć 23 członków; por.: APWr., Prezy-dium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 13, Odpowiedź PPRN w Oleśnicy na zarządzenie Urzędu Spraw Wewnętrznych PWRN we Wrocławiu z 10 sierpnia 1963.

35 Koło zlikwidowane w 1967. APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292, k. 69, Sprawozdanie opiso-we PPRN w Środzie Śl. wg formularza MSW 8 i MSW 9 za 1967, 15 marca 1968.

36 Koło powstało 4 listopada 1956. Według informacji urzędowej miało jeszcze działać w 1963; por.: APWr,

65

Рідн

а м

ова

Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 5, Od-powiedź PPRN w Strzelinie na zarządzenie Urzędu Spraw Wewnętrznych PWRN we Wrocławiu z 10 sierpnia 1963.

37 «Наше слово» 1959, nr 4, s. 7. Koło zainicjowało działalność w październiku 1958. W 1959 otrzymało do użytku jeden pokój w siedzibie TPPR. Przewod-niczącym Koła był wówczas Stasiw [brak imienia w źródle].

38 Koło zlikwidowane w 1963; por.: APWr. Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 44, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowisku ukraińskim na terenie woj. wrocławskiego z 10 września 1963.

39 Koło zlikwidowane w 1963; por.: APWr. Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 44, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowisku ukraińskim na terenie woj. wrocławskiego, 10 września 1963.

40 AAN, KC PZPR, 237/XIV-147, k. 4, Pismo UTSK w Gło-gowie z 10 marca 1958.

41 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/281, k. 60, Protokół z narady Komisji kulturalno-oświatowej do spraw ludności ukraińskiej w Górze Śl. z 7 lipca 1956.

42 IPN Wr., 051/483, k. 29–30, Charakterystyka kontr-wywiadowcza KPMO w Złotoryi, 26 lutego 1958.

43 «Наше слово» 1986, nr 28, s. 3.44 «Наше слово» 1991, nr 27, s. 1.45 В. Ідзьо, До історії однієї могили на Закерзонні,

Львів 2003, s. 33.46 W latach 1960–1961 lokal należał do ZGS „SCh”,

czynsz wynosił 5014 zł, co dla UTSK było bardzo wysoką stawką, urządzenia sanitarne określono jako „prymitywne”, zaś lokal w całości jako „abso-lutnie nienadający się do tych celów”; por.: APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia, 1542, k. 21, 23.

47 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia, 1542, k. 21–23.

48 APLg, Prezydium MRN w Legnicy, 549, k. 50.49 K. Pudło, op. cit., s. 99–100.50 В. Шост, op. cit., s. 64–70.51 AAN, KC PZPR, 237/XIV-147, k. 8, Pismo sekretarza

Komisji KC PZPR ds. Narodowościowych A. Sława do komendanta głównego MO, gen. R. Dobieszaka, 10 kwietnia 1958.

52 IPN Wr., 024/8043, t. 2, k. 116, Notatka służbowa, 6 lutego 1958; por.: K. Pudło, op. cit., s. 93. Autor po-daje, że funkcję tę pełnił F. Śniżko. W istocie był on sekretarzem ZW UTSK; por. również: І. Дехтяренко, op. cit., s. 111.

53 «Наше слово» 1957, nr 15, s. 5.54 R. Drozd, I. Hałagida, op. cit., s. 91–93, Pismo ZG UTSK

do Urzędu ds. Wyznań, 27 listopada 1956.55 «Наше слово» 1957, nr 8, s. 4.56 AAN, KC PZPR, 237/XIV-146, k. 11, Pismo Prezydium

UTSK we Wrocławiu do KC PZPR, luty 1957. Załącznik do pisma opublikowany [w:] R. Drozd, I. Hałagida, op. cit., s. 101.

57 J. Lovell, „Kompleksu ukraińskiego” ciąg dalszy, „Życie Literackie” 1966, nr 12, s. 5.

58 М. Трухан, op. cit., s. 57.59 R. Drozd, I. Hałagida, op. cit., s. 108.60 AAN, KC PZPR, 237/XIV-146, k. 45, Pismo przewodni-

czącego ZG UTSK S. Makucha do Komisji ds. Narodo-wościowych, 25 maja 1957.

61 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/35, Wnioski Komisji KC PZPR ds. Narodowościowych, s. 1.

62 AAN, KC PZPR, 237/XIV-146, k. 52, Wnioski Komisji KC PZPR ds. Narodowościowych, czerwiec 1957.

63 AAN, KC PZPR, 237/XIV-146, k. 69, Protokół z po-siedzenia Prezydium ZW UTSK we Wrocławiu, 18 sierpnia 1957.

64 Ibidem, k. 65.65 AAN, KC PZPR, 237/XIV-146, k. 110, Pismo ZW UTSK

we Wrocławiu do Sekretariatu KC PZPR, 7 grudnia 1957.

66 AAN, KC PZPR, 237/XIV-147, k. 8–9, Notatka o prze-wodniczącym Zarządu Wojewódzkiego UTSK we Wrocławiu, tow. Szoście Bazylim, kwiecień 1958.

67 Ibidem, k. 8. Podobną w treści ocenę działań Zarządu Wojewódzkiego za lata 1956–1958 przedstawiono w informacji o środowisku ukraińskim z 1963: „[...] W latach 1956–1958 w Towarzystwie działała liczna grupa, która swą działalnością wykraczała poza ramy statutowego programu UTSK, chciała zmienić Towarzystwo w jakąś nową organizację polityczną o zabarwieniu nacjonalistycznym. Widząc, że nie uda się jej wykorzystać szyldu Towarzystwa dla swych poczynań, działacze ci wycofali się z aktywnego udziału w pracach UTSK i przeważnie przestali być członkami Towarzystwa [...]”; por.: APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 45.

68 М. Трухан, op. cit., s. 69, 205.69 A. Sław, Niektóre głosy wymagają odpowiedzi, «Наше

слово» 1959, nr 51, s. 7.70 A. Sław, op. cit.; por.: APWr., Prezydium WRN we Wro-

cławiu, XVIII/285, k. 25, Informacja o sytuacji ludności ukraińskiej i żydowskiej w woj. wrocławskim oraz pracy towarzystw społeczno-kulturalnych, 1961.

71 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 18, Odpowiedź PPRN w Oławie na zarządzenie Urzędu Spraw Wewnętrznych PWRN we Wrocławiu z 10 sierpnia 1963.

72 В. Шост, op. cit., s. 68.73 IPN Wr., 032/571, t. 5, k. 391, Sprawozdanie za IV

kwartał 1960 z rezultatów pracy operacyjnej po zagadnieniu wrogiej działalności bazy ukraińskiej, białoruskiej, NTS-u i innych..., 30 grudnia 1960.

74 «Наше слово» 1958, nr 50.75 Od 1964. Wcześniej D. Bogusz (właściwe nazwisko:

Ołeksa Snihur) był przewodniczącym Koła Miejskie-go UTSK we Wrocławiu – zastąpił tu J. Dechtiarenkę; por.: В. Ідзьо, op. cit., s. 26, 28–29.

76 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Informacja o sytuacji mniejszości narodowych we Wrocławiu z 1961.

77 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k. 326, Informacja o realizacji wytycznych przewodniczą-cego PWRN we Wrocławiu z 7 listopada 1961; por.: XVIII/285, k. 1, Protokół z konferencji przedstawi-cieli towarzystw mniejszości narodowych Dolnego Śląska oraz przedstawicieli zainteresowanych rad narodowych zorganizowanej przez Departament Pracy Kulturalno-Oświatowej i Bibliotek Wydziału Kultury PWRN we Wrocławiu i RN m. Wrocławia, 7 i 9 listopada 1961.

78 «Наше слово» 1958, nr 2, nr 3; 1969, nr 21. 79 «Наше слово» 1959, nr 2, s. 6.80 «Наше слово» 1959, nr 9.81 «Український календар» 1984, s. 53–54; «Наше

слово» 1961, nr 2, s. 7; 1962, nr 42, s. 7; 1963, nr 12, s. 6.

82 «Наше слово» 1962, nr 42, s. 7.

66

Рідна мова

83 A. Serednicki, Ukraińskie Towarzystwo Społeczno--Kulturalne, Warszawa 1976, s. 28.

84 М . Ш у м а д а , В р о ц л а в ська «Тр е м бі т а» [w : ] «Український календар» 1971, Warszawa 1971, s. 86.

85 Аннали Лемківщини, s. 148. 86 «Наше слово» 1959, nr 9; «Український календар»

1984, s. 51; М. Трухан, op. cit., s. 345.87 AZUP-ZG, Akta nieuporządkowane, Artystyczne

zespoły wokalno-muzyczne, zestawienie z dnia 10 stycznia 1969.

88 «Наше слово» 1973, nr 7, s. 7; 1974, nr 13, s. 2.89 «Наше слово» 1960, nr 16.90 «Наше слово» 1959, nr 7, s. 6.91 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k. 313,

Informacja o realizacji wytycznych przewodniczące-go PWRN we Wrocławiu z 7 listopada 1961.

92 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/290, k. 53.

93 «Наше слово» 1956, nr 17, s. 1.94 Аннали..., s. 148. 95 Ukraińcy w Polsce. Kalendarium. Dokumenty. Informa-

cje, red. M. Czech, Warszawa 1993, s. 90.96 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/90, k. 213,

Pismo ZW UTSK we Wrocławiu do KOS we Wrocła-wiu, w sprawie bazy lokalowej dla IV LO w Legnicy, 1965; ibidem, k. 215, Pismo ZW UTSK we Wrocławiu do PWRN we Wrocławiu, w sprawie bazy lokalowej dla IV LO w Legnicy; APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocena..., s. 8–9.

97 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k. 29; APWr., KW PZPR we Wrocławiu, Pismo z Prezydium WRN we Wrocławiu do MSW z 29 kwietnia 1969, s. 14.

98 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/93, k. 2, Petycja ZW UTSK we Wrocławiu o otwarcie szkoły w m. Sambórz w roku szkolnym 1960/1961.

99 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/93, k. 363, Pismo ZW UTSK we Wrocławiu w sprawie otwarcia punktu nauczania w Legnickim Polu i Mikołajowi-cach, 4 czerwca 1969.

100 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/90, k. 213, 215.

101 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/90, k. 91.

102 APLg, Prezydium PRN w Lubinie, 663, k. 8, Pismo z KOS we Wrocławiu do Inspektoratu Oświatowego w Lubinie z 14 stycznia 1960.


104 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia, 2255, k. 23.

105 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/18, Ocena sytuacji politycznej w organizacji wojewódzkiej UTSK z 1967/1968, s. 9–10.

106 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/18, Pismo Prezydium RN m. Wrocławia do MSW Departa-ment Społeczno-Administracyjny (tajne, egz. numerowane) z 2 maja 1968, s. 9–10; Pismo z 29 IV 1969 (tajne) z PWRN do MSW Dep. Społeczno--Administracyjny (sprawozdanie za 1967), s. 9–10.

107 В. Ідзьо, op. cit., s. 32.108 «Український календар», Варшава 1969, s. 67.109 IPN Wr., 053/1479, t. 6, k. 209–210; por. również: IPN

Wr., 024/804, t. 2.

110 Аннали Лемківщини, cz. 4, New York 1984, s. 137–143. Pismo do IV Zjazdu PZPR wystosowa-ło również gdańskie Koło UTSK; por.: «Вісник Закерзоння» 2001, nr 1–2, s. 44.

111 Аннали Лемківщини, op. cit., s. 170–171.112 Autor (autorzy?) pisma wyszli z założenia, że mniej-

szość ukraińska stanowi właśnie ok. 0,5% ludności Polski.

113 Аннали Лемківщини, op. cit., s. 148–150.114 Ibidem, s. 189–192.115 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocena

sytuacji politycznej w środowiskach mniejszości naro dowych (październik 1973), s. 9.

116 IPN Wr., 024/8396, k. 7.117 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocena

sytuacji politycznej w środowiskach mniejszości naro dowych (październik 1973), s. 194.

118 «Наше слово» 1972, nr 1, s. 6.119 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia,

2252, k. 1.120 «Наше слово» 1972, nr 9, s. 1.121 APWr., Prezydium Rady Narodowej m. Wrocławia,

2252, k. 16.122 «Наше слово» 1972, nr 1, s. 1.123 «Наше слово» 1972, nr 2, s. 2.124 Ibidem.125 Ibidem, s. 9.126 Do grona współautorów pismo łemkowskie „Wa-

tra” zaliczyło: P. Gandżę, L. Bubniaka, A. Bubniaka, L. Piecha, J. Krynickiego, P. Dzwinkę i D. Stefanow-skiego; por. «Ватра» 1997, nr 4, s. 3.

127 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocena sytuacji..., s. 9–10.

128 Ibidem, s. 8–9.129 «Наше слово» 1974, nr 13, s. 2.130 «Наше слово» 1973, nr 17, s. 4; nr 25, s. 5–6.131 IPN Wr., 054/1084, k. 2, Meldunek operacyjny, 18

marca 1976.132 «Наше слово» 1957, nr 15, s. 5; Koło miejskie liczyło

w 1957 75 osób.133 М. Трухан, op. cit., s. 70.134 AZUP-Wr., akta nieuporządkowane, Protokoły

z posiedzeń Zarządu Koła UTSK we Wrocławiu 1976–1982.

135 «Наше слово» 1982, nr 8, s. 1.136 «Наше слово» 1980, nr 29, s. 4.137 AZUP-Wr., akta nieuporządkowane, Protokoły

posiedzeń Zarządu Koła UTSK we Wrocławiu 1976–1982, Pismo nr 377/80 z 25 VI 1980 z ZG UTSK do ZK UTSK we Wrocławiu.

138 «Наше слово» 1980, nr 29, s. 4.139 AZUP-Wr., akta nieuporządkowane, Protokoły

z posiedzeń Zarządu Koła UTSK we Wrocławiu 1976–1982.

140 «Наше слово» 1985, nr 10. 141 «Наше слово» 1988, nr 11, s. 4. 142 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287,

k. 46, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowi-sku ukraińskim na terenie woj. wrocławskiego, 10 września 1963.

143 IPN Wr., 053/715, t. 1, k. 38.144 IPN Wr., 053/715, t. 2, k. 71–72.145 І. Дехтяренко, op. cit., s. 112.146 IPN Wr., 051/483, k. 38–39, Pismo KPMO w Złotoryi

do KWMO we Wrocławiu, 1 października 1964; k. 42, Okólnik Wydziału III KWMO we Wrocławiu w spra-

67

Рідн

а м

ова

wie aktualizacji charakterystyki kontrwywiadow-czej „po zagadnieniu nacjonalizmu ukraińskiego”; k. 45, Sprawozdanie kwartalne KPMO w Złotoryi, 25 września 1961, k. 50, Sprawozdanie kwartalne KPMO w Złotoryi za I kw. 1961, 20 marca 1961.

147 APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 3, Informacja o działalności kół UTSK z terenu województwa legnickiego [1977].

148 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/281, k. 66, Sprawozdanie opisowe PPRN w Jaworze z działalności wśród grup narodowościowych za 1956 (1 stycznia – 5 grudnia 1956).

149 М. Трухан, op. cit., s. 150.150 «Наше слово» 1961, nr 32, s. 6; «Український

календар» 1984, s. 54–55. Zespół wystawił w 1969/1970 Łemkiwśke wesillia w Legnicy, Wrocła-wiu, Liścu, Gromadce i Jaroszówce.

151 Г. Боярський, 15 років УСКТ [w:] «Український календар» 1971, Warszawa 1971, s. 69.

152 «Наше слово» 1972, nr 12, s. 2.153 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/93,

k. 234; «Наше слово» 1961, nr 7, s. 6.154 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292,

k. 53, Sprawozdanie opisowe PPRN w Wołowie z zakresu spraw narodowościowych za 1967.

155 IPN Wr., 022/355, k. 214, Informacja od k. o. „MJ” z 14 października 1976.

156 IPN Wr., 024/8396, k. 85.157 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292,

k. 53, Sprawozdanie opisowe PPRN w Wołowie z zakresu spraw narodowościowych za 1967.

158 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k. 310, Informacja PPRN w Wołowie o realizacji wy-tycznych przewodniczącego PWRN we Wrocławiu z 7 listopada 1961 w sprawie zadań rad narodo-wych na odcinku pracy z ludnością niepolską.

159 «Наше слово» 1961, nr 47, s. 6.160 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/291, k.

26–30, Sprawozdanie PMRN w Legnicy za 1966.161 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257, k.

8, Pismo PMRN w Legnicy do PWRN we Wrocławiu, 29 grudnia 1969.

162 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257, k. 16, Protokół z kontroli działalności Koła Miej-skiego Ukraińskiego Towarzystwa Społeczno--Kulturalnego w Legnicy przeprowadzonej przez z-cę kierownika WSW PMRN w Legnicy, 9 grudnia 1970.

163 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292, k. 25, Sprawozdanie opisowe z zakresu spraw na-rodowościowych za 1967 WSW PMRN w Legnicy.

164 «Наше слово» 1969, nr 1, s. 6.165 Ibidem.166 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257,

k. 28–33.167 H. Machul, Śladem krzywd, „Słowo Polskie” 1957, nr

22, por.: Wspomnienia Andrzeja Sokacza [w:] Mniej-szość w warunkach zagrożenia. Pamiętniki Łemków, red. W. Sitek, Wrocław 1996, s. 132.

168 «Наше слово» 1963, nr 12, s. 6; 1963, nr 38, s. 6.169 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292, k.

25, Sprawozdanie opisowe WSW PMRN w Legnicy z zakresu spraw narodowościowych za 1967.

170 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/257, k. 8, Pismo PMRN w Legnicy do PWRN we Wrocła-wiu, 29 grudnia 1969. W krótkiej charakterystyce nowego przewodniczącego napisano: „Jan Śpiwak

[...] Cechuje go wysoki poziom wyrobienia społecz-nego i politycznego. W środowisku ukraińskim, a zwłaszcza wśród młodzieży cieszy się poważaniem i szacunkiem. [...]”.

171 APLg, Prezydium MRN w Legnicy, 549, k. 5–6, Pismo z PPRN w Legnicy do PWRN we Wrocławiu z 29 grudnia 1969.

172 «Наше слово» 1962, nr 13.173 С. Павук, Нове правління в Лігниці, «Наше слово»

1969, nr 1, s. 6.174 APLg, Prezydium MRN w Legnicy, 549, k. 5–6,

Sprawozdanie Prezydium PRN w Legnicy z zakresu spraw narodowościowych za 1968.

175 APLg, Prezydium MRN w Legnicy, 549, k. 35–36, Sprawozdanie Prezydium PRN w Legnicy z zakresu spraw narodowościowych za 1969; ibidem, k. 72, Sprawozdanie Prezydium PRN w Legnicy z zakresu spraw narodowościowych za 1970.

176 «Наше слово» 1986, nr 18, s. 8.177 «Наше слово» 1962, nr 15, s. 7; por.: APLg, Prezy-

dium MRN w Legnicy, 549, k. 73, Sprawozdanie Prezydium PRN w Legnicy z zakresu spraw naro-dowościowych za 1970.

178 IPN Wr., 022/355, k. 184.179 IPN Wr., 022/355, k. 28, Uzupełnienie do planu

przedsięwzięć operacyjnych z 22 marca 1976 dot. sprawy operacyjnego sprawdzenia „Żurawie”, 30 czerwca 1976.

180 IPN Wr., 022/355, k. 185.181 APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 4–5, Informacja

o działalności kół UTSK z terenu województwa legnickiego [1978].

182 IPN Wr., 022/355, k. 69, Meldunek operacyjny do sprawy „Żurawie”, 18 lutego 1981.

183 «Український календар» 1983, Warszawa 1983, s. 62, 64.

184 «Український календар» 1986, Warszawa 1986, s. 91.

185 «Наше слово» 1957, nr 15, s. 5.186 «Наше слово» 1991, nr 27 s. 1.187 М. Трухан, op. cit., s. 150.188 APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 4, Informacja


189 «Наше слово» 1956, nr 17, s. 1.190 IPN Wr., 032/547, k. 2–8, Pismo KPMO w Lubinie

do KWMO we Wrocławiu w sprawie imiennego wykazu członków UTSK, 13 grudnia 1957.

191 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 46, Informacja o środowisku ukraińskim na terenie woj. wrocławskiego, 10 września 1963.

192 «Наше слово» 1973, nr 19, s. 6.193 «Наше слово» 1986, nr 18, s. 1.194 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Sprawoz-

danie z zakresu stowarzyszeń narodowościowych i spraw nar. za 1970, b. pag.


196 «Наше слово» 1973, nr 19, s. 6.197 М. Трухан, op. cit., s. 344.198 «Наше слово» 1986, nr 34, s. 1.199 М. Трухан, op.cit., s. 34.200 «Наше слово» 1986, nr 18, s. 4.201 APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 3–5, Informacja


202 «Наше слово» 1986, nr 18, s. 4.

68

Рідна мова

203 На землі чужосторонській, red. S. Zabrowarny, Warszawa 2001, s. 69–70.

204 APLg, KW PZPR w Legnicy, 1032, k. 4, Informacja o działalności kół UTSK z terenu województwa legnickiego [1978].

205 IPN 032/571, t. 2, k. 239.206 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k.

43, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowisku ukraińskim na terenie woj. wrocławskiego, 10 września 1963.

207 Ibidem, k. 51.208 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287,

k. 5, Odpowiedź PPRN w Strzelinie na zarządzenie Urzędu Spraw Wewnętrznych PWRN we Wrocławiu z 10 sierpnia 1963.

209 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/287, k. 46, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowisku ukraińskim na terenie woj. wrocławskiego, 10 września 1963.

210 Relacja ustna Rościsława Żerelika w dniu 5 marca 2005. Podał on również, że pełna nazwa jednostki UTSK w Środzie brzmiała: „Zarząd Powiatowy UTSK w Środzie Śl. z siedzibą w Szczepanowie”.


212 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/290, k. 53: „[...] Brak inteligencji w stowarzyszeniu, czyni jego działalność sprowadzającą się do spełniania funkcji czysto administracyjnych [...]”.

213 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292, k. 69, Sprawozdanie opisowe PPRN w Środzie Śl. za 1967 wg formularza MSW 8 i MSW, 15 marca 1968.

214 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/291, k. 55–58, Sprawozdanie PPRN w Trzebnicy za 1966.

215 «Наше слово» 1959, nr 41, s. 7.216 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k.

310–311, Informacja PPRN w Wołowie o realizacji wytycznych przewodniczącego PWRN we Wrocła-wiu z 7 lipca 1961 w sprawie zadań rad narodowych na odcinku pracy z ludnością niepolską.

217 IPN Wr., 054/904, k. 1, Notatka informacyjna, 14 listopada 1978.

218 K. Pudło, op. cit., s. 96.219 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92,

k. 326.220 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/290, k.

53, Informacja PWRN we Wrocławiu o środowisku ukraińskim na terenie woj. wrocławskiego, 10 września 1963.

221 Ibidem, k. 43.

222 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/289, k. 143–144, Ocena sytuacji i stanu pracy politycznej wśród mniejszości narodowych na terenie woj. wrocławskiego, 10 grudnia 1964.

223 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/92, k. 308, Informacja PPRN w Wołowie o realizacji wy-tycznych przewodniczącego PWRN we Wrocławiu z 7 lipca 1961 w sprawie zadań rad narodowych na odcinku pracy z ludnością niepolską; М. Трухан, op. cit., s. 68.


225 М. Трухан, op. cit., s. 348.226 «Наше слово» 1986, nr 18, s. 1, 4.227 «Наше слово» 1959, nr 9.228 «Наше слово» 1956, nr 10, s. 6; 1958, nr 24; 1974;

nr 43, s. 6.229 М. Трухан, op. cit., s. 163.230 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/285,

k. 116.231 Z. Wierzbicki, Awans społeczno-kulturalny ludności

ukraińskiej w PRL, „Lud” 1974, t. LXVIII, s. 15.232 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/18; «Наше

слово» 1959, nr 51, s. 6.233 «Наше слово» 1969, nr 12, s. 1–2; 1974, nr 43, s. 6.234 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Infor-

macja Komisji ds. Narodowościowych przy KW o sytuacji wśród mniejszości narodowościowych z 1957, s. 2; Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/93, k. 6, 15; М. Трухан, op. cit., s. 141.

235 «Наше слово» 1956, nr 4; 1957, nr 8, s. 4; APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/93, k. 2, 363; KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocena sytuacji..., s. 8–9; AZUP-Wr., Sprawozdanie z działalności Koła UTSK we Wrocławiu 26 IV 1975 – 31 XII 1977.

236 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVII/91, k. 146.

237 APWr., KW PZPR we Wrocławiu, 74/XIV/17, Ocena..., s. 8–9.

238 М. Трухан, op. cit., s. 144.239 «Наше слово» 1957, nr 15, s. 5.240 М. Трухан, op. cit., s. 84.241 IPN Wr., 051/483, k. 7.242 IPN Wr., 022/355, k. 121.243 IPN Wr., 024/8043, t. 2, k. 104.244 Аннали Лемківщини, op. cit., s. 195–198.245 IPN Wr., 022/355, k. 56.246 «Зустрічі» 1986, nr 3, s. 2.247 «Зустрічі» 1987, nr 12. 248 Р. Крик, Вроцлав і 78 метрів вежі на церкві св.

Хреста, «Зустрічі» 1986, nr 4.

69

Рідн

а м

ова

Закони, закони...

Dziennik Ustaw Nr 131 10250 Poz. 1458

1458

ROZPORZĄDZENIE MINISTRA EDUKACJI NARODOWEJz dnia 4 października 2001 r.

w sprawie przyjmowania osób niebędących obywatelami polskimi do publicznych przedszkoli, szkół, zakładów kształcenia nauczycieli i placówek

Na podstawie art. 94a ust. G ustawy z dnia 7 września 1991 r. o systemie oświaty (Dz. U. z 1996 r. Nr 67, poz. 329 i Nr 106, poz. 496, z 1997 r. Nr 28, poz. 153 i Nr 141, poz. 943, z 1998 r. Nr 117, poz. 759 i Nr 162, poz. 1126, z 2000 r. Nr 12, poz. 136, Nr 19, poz. 239, Nr 48, poz. 550, Nr 104, poz. 1104, Nr 120, poz. 1268 i Nr 122, poz. 1320 oraz z 2001 r. Nr 111, poz. 1194) zarządza się, co następuje:

§ 1. Rozporządzenie określa:1) warunki i tryb przyjmowania osób niebędących obywatelami polskimi do publicznych przedszkoli,

szkół, w tym szkół artystycznych, zakładów kształcenia nauczycieli i placówek.2) wysokość odpłatności za naukę w publicznych szkołach ponadgimnazjalnych, dotychczasowych

szkołach ponadpodstawowych, szkołach artystycznych, zakładach kształcenia nauczycieli i placówkach oraz sposób wnoszenia opłat,

3) sposób organizacji dodatkowej nauki języka polskiego oraz języka i kultury kraju pochodzenia, o których mowa w art. 94a ust. 4. i 5. ustawy z dnia 7 września 1991 r. o systemie oświaty,

4) wysokość stypendium dla osób niebędących obywatelami polskimi, które korzystają z nauki jako stypendyści otrzymujący stypendium przyznane przez ministra właściwego do spraw oświaty i wycho-wania, oraz przypadki, w których stypendium może być obniżone lub zawieszone.

§ 2. 1. Osoby niebędące obywatelami polskimi, zwane dalej „cudzoziemcami”, są przyjmowane:1) do przedszkoli, szkół podstawowych i szkół artystycznych – na warunkach i w trybie dotyczących

obywateli polskich, z zastrzeżeniem pkt. 2,2) do gimnazjów, szkół ponadgimnazjalnych, dotychczasowych szkół ponadpodstawowych, szkół

artystycznych realizujących kształcenie ogólne, zakładów kształcenia nauczycieli i placówek, jeżeli:a) legitymują się zalegalizowanym świadectwem lub innym dokumentem stwierdzającym ukończenie

szkoły za granicą, który uprawnia do podjęcia takiej nauki w kraju wydania, uznanym – zgodnie z odręb-nymi przepisami – za równoważne polskiemu świadectwu ukończenia odpowiedniej szkoły publicznej lub świadectwu dojrzałości, a także innymi dokumentami umożliwiającymi zakwalifikowanie cudzoziemca do odpowiedniej klasy lub na odpowiedni semestr.

b) przedstawią zaświadczenie lekarskie stwierdzające brak przeciwwskazań do podjęcia nauki w danym typie szkoły.

2. Dyrektor szkoły, zakładu kształcenia nauczycieli lub placówki przyjmuje i kwalifikuje cudzoziemca do odpowiedniej klasy lub na odpowiedni semestr na podstawie dokumentów, o których mowa w ust. 1.

3. Jeżeli cudzoziemiec nie może przedłożyć dokumentów, o których mowa w ust. 1, lub gdy przyj-mowanie uczniów do szkoły, zakładu kształcenia nauczycieli lub placówki odbywa się na podstawie postępowania kwalifikacyjnego, zostaje on przyjęty do odpowiedniej klasy lub na odpowiedni semestr na podstawie przeprowadzonego egzaminu wstępnego, sprawdzianu wiedzy lub badania przydatności albo innych warunków określonych w odrębnych przepisach.

§ 3. 1. Cudzoziemcy podejmujący naukę w szkołach, zakładach kształcenia nauczycieli lub placówkach na warunkach odpłatności wnoszą opłatę za każdy rok nauki w wysokości nie niższej niż planowany koszt kształcenia, która nie może wynosić mniej niż:

70

Рідна мова

1) w szkole ponadgimnazjalnej i dotychczasowej szkole ponadpodstawowej – równowartość 1200 euro, z zastrzeżeniem pkt 2.,

2) w szkole policealnej i szkole pomaturalnej oraz zakładzie kształcenia nauczycieli i placówce – rów-nowartość 1500 euro.

– równowartość3) w szkole artystycznej:a) muzycznej i plastycznej 3000 euro,b) baletowej, sztuki cyrkowej, policealnej oraz pomaturalnej bibliotekarskiej i animatorów kultury

– równowartość 4500 euro.2. W pierwszym roku nauki opłaty, o których mowa w ust. 1., podwyższa się o równowartość 200

euro.3. Za okres nauki trwającej krócej niż rok szkolny opłatę nalicza się proporcjonalnie do faktycznego

czasu trwania nauki.§ 4.1. Wysokość opłat, o których mowa w § 3, ustala organ prowadzący szkołę, zakład kształcenia

nauczycieli lub placówkę.2. W przypadku trudnej sytuacji materialnej cudzoziemca, podejmującego naukę na warunkach

odpłatności, organ prowadzący szkołę, zakład kształcenia nauczycieli lub placówkę, na wniosek cu-dzoziemca lub jego rodziców albo opiekunów, może obniżyć opłatę, o której mowa w § 3, lub zwolnić z niej całkowicie.

§ 5. 1. Opłaty, o których mowa w § 3, wnoszone są za cały rok szkolny lub okres nauki trwającej krócej niż rok szkolny, w terminie do dnia rozpoczęcia nauki.

2. W uzasadnionych przypadkach organ prowadzący szkołę, zakład kształcenia nauczycieli lub placówkę może przedłużyć termin wniesienia opłaty lub wyrazić zgodę na wniesienie opłaty w dwóch ratach, za pierwsze i drugie półrocze.

3. Opłaty, o których mowa w § 3, wnoszone są na rachunek bieżący – subkonto dochodów organu prowadzącego szkołę, zakład kształcenia nauczycieli lub placówkę, w przeliczeniu na złote polskie według kursu średniego euro w Narodowym Banku Polskim w dniu wpłaty.

4. Opłaty za naukę nie podlegają zwrotowi za rok szkolny lub okres nauki, w którym cudzoziemiec został skreślony z listy uczniów lub słuchaczy albo zrezygnował z nauki, chyba że rezygnacja nastąpiła z powodów zdrowotnych potwierdzonych zaświadczeniem lekarskim lub z innych ważnych przyczyn losowych.

§ 6. 1. Dla cudzoziemców podlegających obowiązkowi szkolnemu, którzy nie znają języka polskiego albo znają go na poziomie niewystarczającym do korzystania z nauki, gmina organizuje w szkole lub placówce dodatkową bezpłatną naukę języka polskiego w formie:

1) kursu przygotowawczego, jeżeli do udziału w zajęciach zgłoszonych zostanie co najmniej 15 cu-dzoziemców,

2) dodatkowych lekcji języka polskiego, jeżeli do udziału w zajęciach zgłoszonych zostanie mniej niż 15 cudzoziemców.

2. Cudzoziemiec może pobierać naukę języka polskiego w formach określonych w ust. 1. przez okres nie dłuższy niż jeden rok szkolny.

3. Nauka prowadzona jest w wymiarze pozwalającym na opanowanie języka polskiego w stopniu umożliwiającym udział w obowiązkowych zajęciach edukacyjnych, nie niższym niż 2 godziny lekcyjne zajęć tygodniowo.

4. Tygodniowy rozkład oraz wymiar godzin zajęć z języka polskiego ustala, w porozumieniu z gminą, dyrektor szkoły lub placówki, w której organizowana jest nauka języka polskiego.

§ 7. 1. Zagraniczna placówka dyplomatyczna lub konsularna albo stowarzyszenie kulturalno-oświatowe danej narodowości mogą organizować w szkole naukę języka i kultury kraju pochodzenia cudzoziemców, jeżeli do udziału w tym kształceniu zgłoszonych zostanie co najmniej 15 cudzoziemców podlegających obowiązkowi szkolnemu.

2. Łączny wymiar godzin nauki języka i kultury kraju pochodzenia cudzoziemców, o której mowa w ust. 1., nie może przekroczyć 5 godzin lekcyjnych tygodniowo.

3. Dyrektor szkoły ustala dni tygodnia i godziny, w których może odbywać się w szkole nauka języka i kultury kraju pochodzenia cudzoziemców, o której mowa w ust. 1.

71

Рідн

а м

ова§ 8. 1. Stypendium ministra właściwego do spraw oświaty i wychowania może być przyznane cudzo-

ziemcowi miesięcznie do wysokości:1) dla uczniów szkół podstawowych, gimnazjów, szkół ponadgimnazjalnych, dotychczasowych szkół

ponadpodstawowych, szkół artystycznych oraz placówek – stanowiącej dwukrotność stypendium Prezesa Rady Ministrów, o którym mowa w przepisach wydanych na podstawie art. 91. ust. 2. ustawy z dnia 7 września 1991 r. o systemie oświaty, z zastrzeżeniem pkt. 2.,

2) dla uczniów szkół policealnych i szkół pomaturalnych, artystycznych szkół policealnych i szkół pomaturalnych bibliotekarskich i animatorów kultury oraz słuchaczy zakładów kształcenia nauczycieli – stanowiącej trzykrotność stypendium Prezesa Rady Ministrów, o którym mowa w pkt. 1.

2. Stypendia, o których mowa w ust. 1., finansowane są z budżetu państwa z części, której dysponentem jest minister właściwy do spraw oświaty i wychowania.

§ 9.1. Stypendium, o którym mowa w § 8, może być obniżone w przypadku, gdy cudzoziemiec:1) osiąga niezadowalające wyniki w nauce,2) otrzymał poprawną lub nieodpowiednią ocenę zachowania na świadectwie szkolnym.2. Stypendium, o którym mowa w § 8, może być zawieszone:1) jeżeli cudzoziemiec podał nieprawdziwe informacje, na podstawie których zostało mu przyznane

stypendium,2) jeżeli cudzoziemiec nie otrzymał promocji do klasy programowo wyższej lub na semestr progra-

mowo wyższy,3) jeżeli cudzoziemiec przebywa dłużej niż miesiąc poza granicami Rzeczypospolitej Polskiej,4) w okresie ferii letnich, z zastrzeżeniem ust. 3., 5., z innych ważnych przyczyn.3. Cudzoziemcy zamieszkali poza Europą mogą otrzymać stypendium w okresie ferii letnich, jeżeli

przebywają w Rzeczypospolitej Polskiej.§ 10.1. Dyrektor szkoły, zakładu kształcenia nauczycieli lub placówki informuje organ prowadzący

o liczbie cudzoziemców korzystających z nauki na warunkach dotyczących obywateli polskich oraz na warunkach odpłatności, a także o liczbie cudzoziemców, o których mowa w § 6 ust. 1. i § 7 ust. 1.

2. Informację, o której mowa w ust. 1., organ prowadzący szkołę, zakład kształcenia nauczycieli lub placówkę przekazuje kuratorowi oświaty i ministrowi właściwemu do spraw oświaty i wychowania, a w przypadku szkoły i placówki artystycznej – również ministrowi właściwemu do spraw kultury i ochrony dziedzictwa narodowego.

§11. Rozporządzenie wchodzi w życie po upływie 14 dni od dnia ogłoszenia, z wyjątkiem 5 6 i 7, które wchodzą w życie z dniem uzyskania przez Rzeczpospolitą Polską członkostwa w Unii Europejskiej.

Minister Edukacji Narodowej: E. Wittbrodt

72

Рідна мова

Верховна Рада України; Закон вiд 04.03.2004 № 1582-IV

Про правовий статус закордонних українців

Стан документа: ЧиннийСистемний номер: 1582–15

З А К О Н У К РА Ї Н И

Про правовий статус закордонних українців

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, № 25, ст. 343)

Українська держава сприяє розвитку національної свідомості українців, які проживають за ме жами України, зміцненню зв’язків з батьківщиною та поверненню їх в Україну. Відповідно до статті 12. Конституції України (254к/96-ВР) держава дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами.

Стаття 1. Визначення термінів

Закордонний українець – це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без грома-дянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України;

українське етнічне походження – це належність особи або її предків до української нації та ви-знання нею України батьківщиною свого етнічного походження.

Стаття 2. Національна комісія з питань закордонних українців

Національна комісія з питань закордонних українців (далі – Національна комісія) створюється при Кабінеті Міністрів України.

До складу Національної комісії входять представники центральних органів виконавчої влади, народні депутати України (за згодою), представники Адміністрації Президента України, а також громадських організацій, які опікуються питаннями закордонних українців, з правом дорадчого голосу.

Національна комісія приймає рішення про надання, відмову або припинення статусу закордон-ного українця.

Заяви на отримання статусу закордонного українця подаються до закордонних дипломатичних установ України або безпосередньо до Міністерства закордонних справ України.

Національна комісія розглядає заяви на отримання статусу закордонного українця у термін до 90 днів з дня реєстрації заяви у Національній комісії та приймає рішення про надання або відмову у наданні такого статусу.

У разі позитивного рішення щодо надання статусу закордонного українця Національна комісія ви-дає особі посвідчення встановленого зразка, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

73

Рідн

а м

оваУ разі відмови у наданні статусу закордонного українця особі видається копія відповідного рі-

шення Національної комісії. У такому випадку за особою залишається право повторного звернення щодо надання статусу закордонного українця до Національної комісії.

Кабінет Міністрів України розробляє і затверджує програму повернення та облаштування за-кордонних українців в Україні. Верховна Рада України щорічно передбачає кошти для виконання цієї програми в Державному бюджеті України.

Стаття 3. Умови надання статусу закордонного українця

Умовами надання особі статусу закордонного українця є:

1) українська самоідентифікація;

2) українське етнічне походження або походження з України;

3) письмове звернення щодо бажання мати статус закордонного українця;

4) досягнення особою 16-річного віку;

5) відсутність громадянства України.

Українське етнічне походження або походження з України заявник підтверджує відповідними документами або свідченнями громадян України, закордонних українців чи громадських органі-зацій закордонних українців.

Стаття 4. Порядок надання статусу закордонного українця

Особа, яка бажає набути статусу закордонного українця, подає письмову заяву про надання статусу закордонного українця: на території України – до Міністерства закордонних справ України, а за кордоном – до дипломатичних установ України за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

До заяви про надання статусу закордонного українця додаються:

1) паспортний документ або документ, що його замінює;

2) документи чи свідчення, які підтверджують українське етнічне походження або походження з України, відповідно до частини другої статті 3. цього Закону.

До документів може бути додано характеристику-клопотання громадської організації закордон-ного українця, членом якої є заявник.

Положення про надання та оформлення посвідчення закордонного українця затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Посвідчення закордонного українця

Посвідчення закордонного українця є документом, що засвідчує цей статус, але не замінює паспорт.

До посвідчення закордонного українця вносяться разом з фотокарткою такі дані:

1) прізвище та ім’я чи імена;

74

Рідна мова

2) дата та місце народження;

3) громадянство чи наявність статусу особи без громадянства;

4) країна постійного проживання.

Дані до посвідчення закордонного українця вносяться українською мовою.

Вносити до посвідчення закордонного українця дані, не передбачені цією статтею, забороня-ється.

Зразок посвідчення закордонного українця, порядок його надання, виготовлення та анулювання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення закордонного українця видається на 10 років з подальшою його перереєстрацією.

Власник посвідчення закордонного українця відповідає за достовірність внесених до посвідчення даних. У разі зміни імені, прізвища, громадянства власник посвідчення протягом шести місяців зобов’язаний повідомити про це Міністерство закордонних справ України або дипломатичне представництво чи консульську установу України за кордоном. У такому випадку особі видається нове посвідчення.

У разі втрати посвідчення закордонного українця особі за її заявою Національна комісія видає дублікат посвідчення.

За оформлення посвідчення закордонного українця або його дубліката встановлюється плата, порядок стягнення і розмір якої визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6. Відмова у наданні статусу закордонного українця

Підставою для відмови у наданні статусу закордонного українця особі є:

1) дії, вчинені особою, які суперечать інтересам національної безпеки України;

2) подання завідомо неправдивих даних або підроблених документів для отримання відповід-ного статусу;

3) порушення інших вимог, передбачених Положенням про надання та оформлення посвідчення закордонного українця, зазначених у статті 4. цього Закону.

Стаття 7. Підстави припинення статусу закордонного українця

Дія статусу закордонного українця припиняється:

1) у разі подання особою відповідної заяви з дня її реєстрації у Національній комісії;

2) у разі набуття закордонним українцем громадянства України;

3) якщо цього статусу було набуто внаслідок подання завідомо неправдивих даних або підро-блених документів;

4) якщо протягом шести місяців з дня зміни імені, прізвища, громадянства або місця проживання особа не повідомила про це Міністерство закордонних справ України або дипломатичну установу України за кордоном;

75

Рідн

а м

ова5) якщо особа вчинила дії, зазначені у статті 6. цього Закону.

Рішення про припинення статусу закордонного українця може бути оскаржено у Національній комісії.

Особа, статус закордонного українця стосовно якої було припинено згідно з пунктами 3. і 5. частини першої цієї статті, не має права на поновлення цього статусу.

Стаття 8. Порядок в’їзду та перебування закордонного українця на території України

В’їзд в Україну та виїзд з України закордонних українців здійснюються відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (3929–12). При цьому закордонні українці – громадяни держав, з якими Україна має візовий режим, мають право на безкоштовне оформлення багаторазової візи для відвідання України без надання відповідного запрошення терміном дії на 5 років на підставі посвідчення закордонного українця.

Закордонний українець може іммігрувати в Україну для постійного проживання за умови отри-мання в установленому законом порядку дозволу на імміграцію для постійного проживання поза межами квот на імміграцію.

Положення цієї статті поширюються також на подружжя закордонного українця та його дітей у разі їх спільного в’їзду та перебування на території України.

Стаття 9. Права, свободи і обов’язки закордонних українців

Закордонний українець, який перебуває в Україні на законних підставах, користується такими самими правами і свободами, а також несе такі самі обов’язки, як і громадянин України, за винят-ками, встановленими Конституцією (254к/96-ВР), законами України чи міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 10. Правовий захист закордонного українця

Захист основних прав і свобод людини і громадянина стосовно закордонних українців є не-від’ємною частиною зовнішньополітичної діяльності України.

Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, по-садових осіб щодо вирішення питань, пов’язаних з перебуванням закордонного українця в Україні, можуть бути оскаржені в суді у встановленому законом порядку.

Стаття 11. Гарантії задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонного українця

Задоволення культурно-мовних, освітніх, інформаційних та інших потреб здійснюється в рамках національної концепції співпраці із закордонними українцями та на підставі спеціальної національної програми.

Україна з метою задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонного українця:

1) під час укладення міжнародних договорів передбачає забезпечення прав українських меншин за кордоном, створення оптимальних умов та можливостей для задоволення їхніх соціальних, культурно-освітніх, інформаційних та інших потреб;

2) сприяє укладенню міжнародних договорів про співробітництво в галузях культури, освіти, соціального захисту, інформаційного забезпечення з урахуванням інтересів організацій закор-донних українців;

76

Рідна мова

3) надає українським культурно-інформаційним центрам організаційну, методичну, технічну та іншу допомогу в місцях компактного проживання українців за кордоном;

4) створює умови для радіомовлення та телевізійної трансляції програм з України на територію компактного проживання українців за кордоном на підставі міжнародних угод, зокрема через супутниковий зв’язок та інші засоби комунікацій.

За видатні заслуги перед Україною закордонний українець може бути нагороджений державними нагородами України та відзнаками Президента України в порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 12. Сприяння благодійній діяльності закордонних українців

Держава в особі її органів влади гарантує і забезпечує захист передбачених законодавством України прав та інтересів закордонних українців – учасників благодійництва та благодійної діяль-ності, заохочує здійснення такої діяльності.

Стаття 13. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:

подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають із цього Закону;

прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 4 березня 2004 року№ 1582-IV

Iсторiя документа 04.03.2004 – прийняття03.10.2004 – набуття чинності

Публiкацiї документа • Урядовий кур’єр вiд 03.04.2004 – № 63• Голос України вiд 06.04.2004 – № 64• Офіційний вісник України вiд 16.04.2004 – 2004 р., № 13, стор. 51, стаття 879• Відомості Верховної Ради України вiд 18.06.2004 – 2004 р., № 25, стор. 1035, стаття 343

77

Рідн

а м

ова

Аналогії, танграми, головоломки, лабіринти, загадки, задачі на спостережливість або просторове мислення – улюблені дітьми форми праці. Можемо їх теж використати в навчанні української мови. Зокрема в умовах поселення, де форми навчання мусять бути і оригінальними, і атракційними – а водночас розвиваючи кміт-ливість, повинні теж вчити й мови. Саме для Вас декілька прикладів різних головоломок. Надіємось, що Ваші діти (а віримо, що й Ви самі) будете добре розважатись, пробуючи розв’язати деякі задачі. Приклади задач наводимо за сайтом: http://www.mysl.lviv.ua/.

ТЕМА: НЕСТАНДАРТНЕ МИСЛЕННЯ НА ВЕРБАЛЬНОМУ РІВНІ79 РОКІВ

Всього задач: 3.

1. a) Зліва на сердечку написані лише приголосні літери, а справа

– лише голосні. Спробуй об’єднати приголосні з голосними так, щоб отримати змістовне питальне речення. Пошукай відповідь на це запитання. Може, знайдеш підказку десь зовсім поряд.

б) У наступних завданнях слова уже не відділяються одне від одного. Спробуй тепер прочитати загадки та відгадати їх.

2. Як ти гадаєш, що тут написано і якою мовою?


Мовні головоломкиабо спробуй прочитати

Матеріали

78

Рідна мова

3. ** Починаючи з літери «З», прочитай назву відомої казки, яка зашиф-рована у цьому лабіринті.

Cпостережливість або помилки в малюнкахТЕМА: СПОСТЕРЕЖЛИВІСТЬ. ЗАГАЛЬНА ОБІЗНАНІСТЬ

57 РОКІВВсього задач: 1.

Сидів собі художник Зажура і малював... І був він, як завжди, дуже засмучений – якусь важку думу думав – от і понамальовував. Ой лишенько, і помилок же наробив! Кінь із котячим хвостом, черепаха з курячими лапками... Стільки клопоту завдав. А малюнки мало не плачуть. Як же їм далі жити таким неправильним?

Допоможи їм. Знайди помилку в кожному малюнку. Будь певен – допоможеш їм, і вони тобі колись у при-годі стануть.

1.

Анаграми або чудасії в кав’ярніТЕМА: РОЗВИТОК КМІТЛИВОСТІ ТА ПРИШВИДШЕННЯ

ТЕХНІКИ ЧИТАННЯ. ПРИКАЗКИ69 РОКІВ


На окраїні Мовного королівства була собі кав’ярня. Слова приходили сюди погомоніти – щось розумне розповісти або послухати. Столиків у тій кав’ярні було багато, але вони були маленькі – лише чотири слова могли поміститись навколо кожного. Зазвичай за столик сідали подібні слова. Друзям завжди є про що по-розмовляти між собою. Одного разу в ніч на Андрія, коли трапляються різні чудасії, в кав’ярні було особливо гамірно. Та раптом згасло світло. Стільці стали кружляти довкола столиків, мов діти на ковзанці, та ще й під-стрибувати. Слова, мабуть, наперед знали цю гру.

Слова так тішились, сміялись, Аж букви з них повисипались.

79

Рідн

а м

ова

Назад як-небудь вже складались. Всі весело і любо грались. А як з’явилось світло знов, То не впізнати вже основ. Всі букви зовсім заблудились, На АНАГРАМИ перетворились. Чудасії скінчилися, а перекручені слова залишилися та ще й попересідали за інші столики. Дорослі їх не

впізнають. А ти спробуй. Постав літери на місце і знайди слово, яке заблудилось. Дивись, як це робитиме Кметик. Он за тим столиком сидять слова

ГИРТ ЕЛВ СОНЛ ШАРКЕПТКИ Кметик швидко здогадався, що це були слова ТИГР, ЛЕВ, СЛОН та ШКАРПЕТКИ. Звірі не носять шкарпеток

і не мають про що з ними розмовляти. Дорослі такі перекручені слова називають АНАГРАМАМИ. Скажу тобі по-секрету: дорослі вважають такі

слова хуліганами. Але ти ж знаєш, що це просто слова-пустуни і їм треба допомогти, бо ж інакше їх ніхто, крім дітей, не розумітиме. Отож до справи.

Спробуй прочитати анаграми-приказки. 1.

Не лама бааб локотуп, та пилаку ропося.

2. делоМоць ротип веоць, а ротип лодмоця і мас цявів.

80

Рідна мова

3. щераК сицяни в меніж, жін равежуль у біне.

4. На те кащу в чірці, бощ ракась не рідмав.

5. Як вокав не догуй, а нів суе в сіл дисявить.

6. Онад джолаб ламо дему синонать.

81

Рідн

а м

оваТЕМА: НЕСТАНДАРТНЕ МИСЛЕННЯ.

ЕВРИСТИЧНІ ЗАДАЧІ З СІРНИКАМИ711 РОКІВ

Хіба ти міг коли-небудь подумати, що в звичайнісінькій сірниковій коробці живуть го-ловоломки? Звичайно, вони не живуть там тоді, коли ми використовуємо сірники для запалювання вогню. Але вони одразу поселяються у сірниковій коробці тоді, коли сірники перестають бути звичайними сірниками, а перетворюються на цифри, слова чи фігури. Hе віриш? Тоді спробуй розв’язати наступні математичні головоломки і ти побачиш, що без

кмітливості та математичних знань цього не можна зробити. Отож, сірникові головоломки.

Задачі на побудову фігур78 РОКІВ


1. З 10 сірників побудуй геометричну фігуру, площа якої дорівнює чотирьом площам квадрата,

який можна викласти із 4 сірників.

2. Як перекласти два сірники так, щоб із двох трикутників утво-

рилось три?

3. Забери чотири сірники так, щоб зали-

шилось п’ять трикутників.

4. * Кметик написав число 100, використовуючи дев’ять сір-

ників. Спробуй написати це число тими ж сірниками, але іншим способом.

5. * Переклади лише один сірник так, щоб із

хлопчачого імені ТОЛЯ утворилось жіноче ім’я.

82

Рідна мова

6. Із 36 сірників викладено фігуру, яка нагадує спіраль. Пере-

клади три сірники так, щоб утворилися три квадрати.

МАТЕМАТИЧНІ ЗАГАДКИВсього задач: 2.

1. *** Зрабовані яблукаЕроса, що надійшов раз сумний, запитала Кіпріда:«Що за журба долягла тобі, сину?» Він відповідає:«Кинулись, наче шалені, усі музи на мене й забралиЯблука, що я приніс у поділку аж із Гелікону.Кліо взяла п’яту частину, а дванадцяту ввімкнула Евтерпе,Восьму Талія взяла преподібна, а двадцяту тут жеХап Мельпомена, а дрянь Терпсіхора четвертую вкрала,Сьому захопила часть собі, знать, на придане Ерато,А Полігімнія, бач, захарпачила яблучок тридцять.Сто двадцять Уранія ще заграбала, а обтяженаСтрашенно Калліпа йшла, навантаживши яблучок триста.Ось я додому прийшов, ади, майже з пустими руками,Бо яблук лиш п’ятдесят мені всього лишили богині».

Скільки яблук ніс Ерос і скільки з них забрала кожна з богинь?

2. * Одна жінка винесла на базар продавати кури. Перший покупець купив у неї половину всіх курей

і ще півкурки. Другий – половину з того, що у неї залишилось і ще півкурки. Третій покупець зробив так само: забрав половину з того, що було, та ще півкурки. Після цього у жінки курей не залишилось і вона задоволена пішла додому. Скільки курей винесла вона на продаж?

ПОСЛІДОВНОСТІВсього задач: 3.

1. * Як лисиця та вовк рибу дiлилиВкрали лисиця з вовком риби багатенько, та й давай дiлитись. – Я не дуже тямущий у математицi, – каже вовк, – дiли ти, але так, щоб порiвну. – Ось тобi одна рибка, а менi двi, – каже лисичка. – Чи не замало?! – стривожився вовк. – Та нi, – каже лисичка, – слухай далi. Ось тобi три рибки... – Так можна, – заспокоївся вовк. – Менi 4, а тобi 5, менi 6, а тобi 7...

83

Рідн

а м

оваТак дiлила лисичка рибку, щоразу збiльшуючи на одну рибину. Наостанку вона кинула собi 20

рибин i на цьому риба закiнчилась. Вовк подумав, що лисиця чесно подiлила. А ти як гадаєш, у кого бiльше риби i на скiльки?

2. *** У Країнi Чудес на озерi ростуть водяні лiлiї, якi

розмножуються та ростуть настiльки швидко, що кожної доби площа поверхнi озера, яку вони займа-ють, збiльшується вдвiчi. Вiдомо, що якщо спочатку була лише одна лiлiя, то озеро буде повнiстю вкрите лiлiями через 24 доби. Через скiльки дiб лiлiями вкриється все озеро, якщо спочатку було 4 лiлiї?

3. ***У банку помістили одну бактерію, яка розмножувалась так швидко, що за одну секунду з однієї

бактерії ставало дві. За 60 с наповнилась уся банка. а) Скільки бактерій стало у банці за 3 с? А за 4 с? б) У скільки разів збільшується кількість бактерій за 1 с? в) За скільки секунд цими бактеріями наповнилось півбанки? г) За скільки секунд банка наповниться, якщо в порожню банку помістили одразу дві такі бак-

терії?

Подібність або недоречна появаТЕМА: ПОДІБНІСТЬ У СУТТЄВОМУ

67 РОКІВВсього задач: 1.

Hа кожній хмаринці малюнка усі предмети з однієї родини, а один – з іншої. Він прийшов без запрошення і не відчуває, що його поява тут недоречна. Шепни йому на вушко, що він помилився номером квартири, коли йшов у гості. Може, він почує тебе. Лише вважай, не помилися, кому шепнути, бо розпадеться родина.1.

84

Рідна мова

Приклад:

1.

Лабіринти або як собаці добігти

до кісткиТЕМА: НАОЧНОСХЕМАТИЧНЕ

МИСЛЕННЯ


Ти ще маленький і, мабуть, не знаєш, що часто в житті людина блукає: або не знає, куди має йти, або сама не знає, що шукає, або знає, що шукає, але не може знайти, або бачить те, до чого хоче дійти, та на її шляху виникають різні перешкоди. Треба докласти великих зусиль, щоб здолати ті перешкоди, а часом навіть треба повернутись назад і почати все спочатку. І лише дуже наполегливі й сильні люди потрапляють туди, куди хотіли дійти. Там їх чекає винагорода за їхні зусилля.

У кожного своя мета в житті. І треба вчитись прямувати лабіринтами життя до цієї мети. Як ти гадаєш, чого хоче собака, що на малюнку? Звичайно, вона хоче добігти до кістки. Ти ж знаєш,

що собака має дивовижний нюх. Вона чує запах кістки. Дуже хочеться її знайти – аж слинка котить-ся, та от уже вкотре їй це не вдається. Щоразу перед нею стіна, яку ні обійти, ні перестрибнути. А запах манить і манить. Ти гадаєш, це так просто – не заблукати в лабіринті? Спробуй лишень сам. Ось тобі декілька лабіринтів:

85

Рідн

а м

ова1.

Як заповнити стільники медом бджілці, якщо в жодну комірку вона не може заповзати двічі?

2. З’єднай лініями кола з однаковими цифрами,

але зроби це так, щоб лінії не перетинались.

3. У табличцi, що на малюнку, потрiбно пройти з її

верхнього лiвого кутка, де стоїть число 1, до ниж-нього правого кутка, де стоїть число 4. Пересуватись при цьому можна лише праворуч або вниз. Знайди такий шлях, щоб сума чисел у всiх клiтинках, в яких ти побуваєш, дорiвнювала 14.

4. Як пройти через троє воріт, щоб набрати 100

очок?

86

Рідна мова

5. Як пройти через троє воріт, щоб набрати 120 очок?

Задачі на розташування предметів810 РОКІВ


1. *** Сім монет розклади в два ряди так, щоб в одному ряді було п’ять монет, а у другому – чотири.

2. * Як розкласти на столі чотири олівці так, щоб усі торкалися один одного?

3. ** Як розкласти на столі шість олівців так, щоб усі торкались один одного?

4. *Монети розклади так, як це показано на малюнку,

який ліворуч. Як перекласти лише три монети, щоб їх розташування було таким, як це показано на ма-люнку, що праворуч?

5. ***У Михайлика було менше, нiж 50 камiнцiв. Спочатку вiн виклав їх рядочками так, що утворився

квадрат. Рядочкiв було стiльки, скiльки камiнцiв у кожному рядочку. Потiм вiн із тих самих камiн-цiв склав трикутник з рядочкiв так, що в першому рядочку був один камiнець, у другому – два, у третьому – три, в четвертому – чотири i т. д. Скiльки камiнців мав Михайлик?

6. **Десять монет можна викласти на столi

у виглядi рiвностороннього трикутника, як показано на малюнку. Якщо викладати їх у виглядi квадрата, то одна монета буде за-йва. З якої найменшої кiлькостi монет можна викласти як рiвностороннiй трикутник, так i квадрат, використовуючи в обох випадках усi монети?

87

Рідн

а м

оваПоділ на частини та складання цілого з частин


1. На краях круглого торта поставили чотири точки з крему на однаковій

вiддалі одна вiд одної. Через усi пари точок зробили розрiзи. Скiльки всього вийшло шматочкiв торта?

2. Не вiдриваючи руки вiд аркуша і не обводячи

уже існуючі лінії, подiли фiгуру на шiсть рiвних трикутникiв.

3. *Кожну з фігур, зображених на малюнку, поділи на

три рiвнi частини.

4. **Фiгура складається з 12 однакових квадратiв.

Роздiли цю фiгуру на чотири однакові частини.

5. *Перемалюй фiгури у зошит i роздi-

ли кожну з них на чотири однакові за формою i площею фiгури.

6. Зображену на малюнку фігуру розділи на три од-

накові частини.

88

Рідна мова

7. *Роздiли фігуру двома прямими лiнiями на п’ять нерiвних частин. Чи

можна її роздiлити двома прямими лiнiями на шість частин?

Задачі на формування просторової уяви79 РОКІВ


1. Прямокутний брусок завдовжки 6 см з квадратними гранями на кінцях, сторони яких мають по

2 см, пофарбували в два кольори: основи в чорний колiр, а бiчнi – в бiлий. Пiсля цього брусок роз-рiзали на кубики зі стороною 1 см. Скiльки буде кубикiв з двома пофарбованими гранями, трьома i в який колiр вони пофарбованi?

2. Кметик хоче зафарбувати вершини кубика в зелений колiр так, щоб на кожнiй гранi кубика було

щонайменше по однiй зафарбованiй вершинi. Яку найменшу кiлькiсть вершин необхiдно для цього зафарбувати?

3.

89

Рідн

а м

оваМалюнок одним розчерком


1. ***У невеличкому ліску перебуває заєць. Ви-

скочивши з ямки і бігаючи снігом від дерева до дерева, він залишив сліди у формі ліній і нарешті заховався під одним із дерев. Де пере-буває тепер заєць, якщо відомо, що по одній лінії він жодного разу не пробігав двічі? Під яким деревом його ямка?

РозміщенняВсього задач: 5.

1. *Замість зірочок розстав цифри від 1 до 5 так, щоб вони не повторювались у рядках, стовпчиках

та по двох діагоналях.

2. **Наталка з Яринкою граються у таку гру: Яринка загадує трицифрове число, утворене з цифр

1, 2 і 3, а Наталка повинна його вiдгадати, користуючись пiдказкою товаришки. Спершу Наталка на-звала число 132 i почула у вiдповiдь, що лише одна цифра стоїть на своєму мiсцi. Потiм вона назвала число 312, але Яринка вiдповiла, що жодна цифра не стоїть на своєму мiсцi. За третiм разом Наталка назвала число 123, i знову жодна цифра не стояла на своєму мiсцi. Яке число задумала Яринка?

3. **На уроцi математики, вибираючи серед цифр 1, 2, 3, 4 і 5 рiзнi, вчителька утворила з них тризначне

число, яке учнi повиннi вiдгадати, користуючись її пiдказками. Спершу дiти назвали число 523, на що вчителька вiдповiла, що вгадано двi цифри, але лише одна з них стоїть на своєму мiсцi. Потiм дiти назвали число 124. Цього разу дiти знову вгадали двi цифри i лише одна стояла на своєму мiсцi. За третiм разом учні назвали число 324. I знову було двi правильні цифри i лише одна з них стояла на своєму мiсцi. Допоможи учням записати число, яке задумала вчителька.

90

Рідна мова

4. **Переклади пiрамiду, яка викладена з десяти карток, так, щоб

форма її не змiнилась, але кожна картка дотикалась лише до нових карток.

5. **Заповни порожні комірки піраміди числами

так, щоб кожне число, яке міститься у прямо-кутнику, дорівнювало сумі чисел, розташованих у двох нижніх прямокутниках. Крім того, кожне число повинно траплятися лише один раз.

Задачі на складання табличок істинностіВсього задач: 5.

1. У першiй, другiй, третiй квартирах жили три

котики: чорний, бiлий та рудий. У першiй та другiй квартирах жив не чорний котик. Бiлий жив не в першiй квартирi. У якiй квартирi жив кожний котик?

2. Оксанка, Марійка та Оля купили по пирiжку: одна – з капустою, друга – з рисом, третя – з яблуками.

Хто з них який пирiжок купив, якщо в Оксанки пирiжок не з капустою i не з яблуками, а Марійка не любить з капустою?

3. Граючись, кожна з трьох подруг – Катруся, Галинка i Настуся – опустили в чарівний мiшок одну

з iграшок: ведмедика, зайчика i слоненя. Вiдомо, що Катруся не ховала зайчика. Настуся не ховала нi зайчика, нi ведмедика. Хто яку iграшку заховав?

4. Василько, Оленка, Петрик i Христинка розмовляли про те, де б вони хотiли жити: в селi, високо

в горах, плавати весь час морями й океанами, мандрувати з одного мiста в iнше разом із цирком. Пiд час розмови з’ясувалося, що Оленка не любить мандрувати, Василько любить море, а Христин-ка захоплюється вирощуванням рiзноманiтних рослин. Як, на твою думку, може в майбутньому влаштувати своє життя кожен з них?

5. *Петрик живе на околицi мiста. Одного дня вiн поїхав до мiста i зробив одразу три справи. Вiн

купив корм для рибок у зоологiчнiй крамницi, лобзикові пилочки у господарській крамниці i вiд-

91

Рідн

а м

овавiдав заняття шахового гуртка. Вiдомо, що зоологiчна крамниця у вiвторок i середу була зачинена

на переоблiк, а у господарськiй крамницi в п’ятницю весь день приймали товар. У який день тижня хлопець зробив усi цi справи, якщо заняття шахового гуртка вiдбуваються в понедiлок, середу i п’ятницю?

Переплутані написи. Хибні твердженняВсього задач: 4. Показано: 1–4.

1. На першій коробцi з олівцями написано «синi», на

другiй – «зелені», а на третiй – «червонi або зеленi». Які олівці лежать у кожній коробці насправді, якщо всі написи на коробках переплутанi?

2. У трьох ящиках є груші, яблука і сливи. Hа одно-

му написано «яблука», на другому «сливи», на третьому – «яблука або груші». Що в якому ящику лежить, якщо всі написи переплутані?

3. У трьох бочечках містяться гречка, рис та цукор. Hа

бочечках написано «гречка», «рис» та «гречка або цу-кор», але всі написи переплутані. Що лежить у бочечці під назвою «гречка»?

4. Коли Буратіно прийшов до черепахи Тортили по золотий ключик, та винесла йому три коробоч-

ки: трикутну, квадратну і круглу. На круглій коробочцi написано: «Золотий ключик», на квадратній – «Коробочка не порожня», а на трикутній – «Змiя». Тортила сказала: «Справді, в однiй коробочцi є золотий ключик, а в iншiй – змiя. Але написи на усіх коробочках неправильні. Якщо вiдгадаєш, у якiй коробочцi золотий ключик – вiн твiй». Допоможи Буратiно знайти золотий ключик, бо як вiдкриє не ту коробку, то його вкусить змія.

УмовиводиВсього задач: 3.

1. Петро дружить з Віктором, а Віктор із Сергієм. Чи означає це, що Петро дружить із Сергієм?

2. Який із трьох хлопчиків (А, Б і В) грає на скрипці, якщо відомо, що: а) серед А і Б один грає, другий – ні; б) якщо б грав А, то тоді обов’язково грав би і Б, але якщо б грав Б, то не обов’язково грав би А.

3. *Дівчатка у класі або чорняві, або мають коси. Дай відповідь на такі запитання: а) чи може бути білява дівчинка без кіс? б) чи може бути чорнява дівчинка з косами? в) чи може бути білява дівчинка з косами? г) чи може бути чорнява дівчинка без кіс?

92

Рідна мова

Задачі про правдолюбівВсього задач: 3.

1. ***Подорожній іде по мосту, на якому стоїть варта і запитує: «Куди йдеш?». Якщо подорожній каже

правду, то його роздягають, а якщо неправду – забирають всі гроші. Яку відповідь повинен дати подорожній, щоб і одяг, і гроші залишились у нього?

2. У короля були два блазнi. Один завжди брехав, а iнший

завжди казав правду. Одного разу мiж ними вiдбулася розмова:

– Ми обоє з тобою брехуни, – вигукнув перший блазень.

– Лише ти брехун, – вiдповiв на це другий блазень. Хто з них завжди каже правду? Поясни свою вiдповiдь.

3. **У короля був блазень, який казав правду в понедiлок, середу i п’ятницю, а в усi iншi днi тижня

казав лише неправду. Одного дня вiн запевнив усiх, що пiслязавтра увесь день буде казати лише неправду. В який день тижня вiн міг таке сказати?

Числові квадратиВсього задач: 2.

1. *Квадратну таблицю розділіть на такі шість однакових частин, щоб

суми шести чисел, записаних в кожній частині були рівними.

2. *Прямокутну таблицю розділіть на шість частин – два од-

накові прямокутники і чотири однакові квадрати, щоб суми чотирьох чисел в кожній частині були однаковими.

93

Рідн

а м

ова

П.ч. Шкільний рікКількість

групнавчання


у тижні на всі групи

Кількість дітейРазом дітейсадок поч.

шк. гімназія середняшкола

1 2004/2005 5 15 4 12 4 14 342 2003/2004 5 15 4 7 6 14 313 2002/2003 5 15 4 7 6 14 314 2001/2002 5 15 3 7 8 14 325 2000/2001 5 15 3 7 8 14 146 1999/2000 5 15 2 18 14 – 327 1998/1999 5 15 2 34 – – 368 1997/1998 5 15 – 34 – – 349 1996/1997 5 15 – 35 – – 3510 1995/1996 5 15 – 35 – – 3511 1994/1995 5 15 – 35 – – 3512 1993/1994 4 9 – 26 – – 2613 1992/1993 4 9 – 26 – – 2614 1991/1992 4 9 – 18 – – 1815 1990/1991 4 9 – 14 – – 1416 1989/1990 2 6 – 10 – – 1017 1969/1970 1 3 – 5 – – 518 1968/1969 1 3 – 7 – – 719 1967/1968 1 3 – 12 – – 1220 1966/1967 1 3 – 12 – – 1221 1965/1966 1 3 – 14 – – 1422 1964/1965 1 3 – 16 – – 1623 1963/1964 1 3 – 15 – – 15

Пункт навчання української мови у Сяноці

Маріанна Яра Сянік

Статистика

94

Рідна мова

Навчання української мови у Підкарпатському

воєводстві в 2004/2005 шкільному році

Богуслава Комар

Пункти навчання української мови:

П.ч. Місцевість Кількість дітей Вчителі

1 Мокре 34 Мажена Онишканич2 Щавне 12 Олександра Гаврилець

3 Репедь 12 Данута Тима--Городецька

4 Гломча 5 о. Іреней Кондро5 Команча 27 Ольга Шарий

6 Сянік22 Маріанна Яра14 Тадей Лакус

7 Устрики Дол. 3 Ольга Оцяс8 Чорне 13 Ольга Оцяс9 Кальників 28 Світлана Щурек10 Хотинець 23 Андрій Путко11 Ніновичі 9 Оксана Кахнич

Разом 201 11

Садок:

• Перемишль – 18 дітей – вчительки: Мирос-лава Хома та Наталія Рибка

Комплекс загальноосвітніх шкіл № 2 у Пере-мишлі ім. М. Шашкевича:

Клас Кількість учнів Вчитель

«0» 15 Марія МричкоПочаткова

школа: І 12 Марія Туцька

ІІ 19 Марія СтецьІІІ 10 Любомира ПилиповичІV 18 Анна БагінськаV 14 Анна БагінськаVІ 17 Анна Багінська

Гімназія: І 24 Богуслава КомарІІ 21 Богуслава КомарІІІ 24 Богуслава Комар

Ліцей: І 19 Богуслава КомарІІ 17 Анна БогушІІІ 19 Богуслава Комар

Світлиця Євгенія ФеснакАнна Штаба

Катехіза Даниїла Шумна, Богдан КрупаРазом 229 11

Перемишль

95

Рідн

а м

ова

Навчання української мови на Підляшші у вибраних роках

П.ч. Шкільний рік Кількість пунктів навчання Кількість дітей1 1994/1995 1 1122 1995/1996 2 1313 1996/1997 2 1444 1997/1998 2 1325 1998/1999 2 1126 1999/2000 2 1287 2000/2001 2 1258 2001/2002 2 1439 2002/2003 2 14310 2003/2004 4 18011 2004/2005 4 213

Єлизавета Томчук Більськ Підляський

Навчання української мови на Підляшші

96

Рідна мова

Інтеграційні процеси, що з розвитком сус-пільно-економічних стосунків охопили майже всю територію України, менш нівелююче діяли в гірських районах, де довгий час не тільки консервувалися старі, а часом формувались і нові етнографічні групи.

На Лівобережній Україні, приблизно в трикутнику Переяслав-Хмельницький – Біло-пілля – Полтава, помічено групу географічних назв, до складу яких входить компонент Бойк-. Це села Бойківка або Бойківська Слобідка, і Бойківщина в колишньому Золотоніському повіті, х. Бойків (Іванів Бойків у XVIII ст.) в районі Полтави і в колишньому Хорольсько-му повіті, поселення Бойківка на Зіньківщині, Бойківський у Кременчуцькому повіті, Бой-кове на р. Голтві та ін. Є тут і Бойкова могила (с. Бацмани), і Бойків став, і багато подібних.

Аналогічні назви зустрічаються і на Пра-вобережжі; наприклад, х. Бойка або Бойків, занотовано на Бердичівщині, села Бойки – в колишніх Вінницькому й Слонімському по-вітах, Бойкова – в повітах Олександрійському (там же Стара Бойкова і Бойківка) та Лисавет-градському, Бойків – на Херсонщині, присілок Бойківка – на Ольгопільщині та ін.

Є вони і па Нижньонаддніпрянському Лі-вобережжі (с. Бойківка у колишньому Олек-сандрівському повіті), у Таврії (х. Бойків на Мелітопольщині) і навіть у Криму (гора Бойка в районі Мангупа) та ін.

Про деякі з них, наприклад, про гору Бойка поблизу с. Соколиного (Крим) і х. Бойків (Іва-нів Бойків) точно відомо, що вони походять від

О. Стрижак

Хто ж вони, бойки?

прізвищ. Та й не тільки ці назви, але й ряд інших того ж походження. Прізвище Бойко на Україні належить до дуже поширених. Укажемо, що тільки на Полтавщині нами занотовано його в обласному центрі, в Гадячі, Зінькові, у ряді сіл Гребіпківського, Чорноуського та інших районів. У XVIII ст. ці прізвища зустрічаються в описах Новгород-Сіверського намісництва, м. Воронькова, сіл Гуджулів, Рибців та ін. Бага-то таких прізвищ носять козаки армії Богдана Хмельницького. Так, Кирилъ Бойковъ 1649 р. числивсь у Голтвянській сотні, 1660 р. Семен Бойко мешкав у Харкові, а 1683 р. Федька Бойко проживав у Луцьку. Це прізвище, очевидно, давнє, бо ще 1410 р. якийсь Бойко жив у Києві. Є такі прізвища в Галичині (в с. Серафинцях колишнього Городенського повіту, м. Самборі та ін.), на Закарпатті. У XVII ст. воно відоме в Білорусі, а ще в XIV ст. навіть у Сербії.

Серед похідних від нього вкажемо на Бой-ченко (Наддніпрянщина), Бойчук (Поділля й Підкарпаття; опришок Іван Бойко був одним із послідовників Довбуша), Бойкало (Львів), Бойків, Бойкович, Бойкевич, Бойчешок, Бой-чик, Боннун та ін.

Шляхетський герб Бойча у Польщі відомий з 1390 р.

Поселення, назви яких до свого складу включають компонент Бойк-, тягнуться від Чернігівщини, Слобожанщини, Степової України через Полтавщину, Правобережжя і до крайнього заходу. Особливо багато їх на Лівобережній Україні.

Різне

97

Рідн

а м

оваІ ось тут, майже в центрі згаданого нами

лівобережного «бойківського» трикутника, знаходиться великий ареал назв, похідних від слова Грунь (це річки Грунь-Черкес, Грунь--Московська, Грунь-Суха, Грунь-Мала і ряд інших), переплетених топонімами, похідними від слів Коломия, Покуття та ін. Так, с. Коло-мийцівка на Ніжинщині знаходиться поблизу с. Бойківщини, р. Коломійцева Долина на Зіньківщині протікає неподалік від х. Бойкова, с. Коломийці на Решетилівщині розміщене за декілька кілометрів від іншого х. Бойкова, с. Коломиці на Драбівщині поблизу мас с. Бой-ківку, а Коломийці і Бойки, що розмістилися на південний захід від м. Сум, мають у своєму районі ще й с. Покутні.

Якщо до цього додамо, що загальні слова типу «бескид», «бескед» – крутизна, обрив, не-прохідний яр, «бескеття» – обрив, обриви, яри відомий український словникар Б. Грінченко нотує переважно на Полтавщині і... в Карпатах (Бескид, бескедина, Бескиди, бескидський, бескидувати тощо), то не можемо утриматися, щоб не сказати: «Але всі ці східнослов’янські назви нагадують карпатські!».

Згадаймо лише: слово «грунь» відоме в Кар-патах від краю й до краю (крім повсюдного розпросторення його як невласної назви, тут є декілька поселень і р. Грунь – притока Збруча), а славна Коломия і Покуття!?

Але найголовніше Бойківщина! Хто не знає на Вкраїні бойків, лемків і гуцулів – пред-ставників трьох гірських українських груп («племен»), талановитих й оригінальних у своїй творчості, самобутніх у пісні, неповторних у музиці? Геніальний бойко Іван Франко на весь світ прославив українське слово, думку й культуру.

Якщо походження слів «гуцули» (від румун-ського hotul (є й інші версії – Ant) – розбійник, що виникло, очевидно, у зв’язку з масовим по-встанським рухом опришків та ін.) і «лемки» (від частки лем – лиш, вживаної у цих говорах) вже в основному ясне, то інакше стоїть справа з назвою бойків.

Ми вже говорили, що прізвище Бойко в XIV–XV ст. відоме на широкій території, що охоплює Балкани, Польщу, Прикарпаття і Над-дніпрянщину, а коли ж воно виникло, якщо вже тоді поширилося на пів-Європи?

Грецький імператор Костянтин VII Багря-нородний, який жив у X ст., писав, що на кор-

доні Білої Хорватії, на яку нападають печеніги, з Білою Сербією, є місце, яке називається Бойки. Якщо пригадати, що білі хорвати жили в Прикарпатті, то ясно, що вже тоді десь були тут і бойки.

Головацький пише, що назва бойків згаду-ється під час переселення сербів із Підкарпаття на Балкани, тобто біля 638 р.

А відтепер уже недалеко й до племені бойів, як називалися кельти, що жили протягом III–І ст. до нашої ери в межах сучасної Австрії, південної Німеччини, північно-східної Італії, Чехословаччини, Угорщини (Паннонії) та ін. У І ст. до нашої ери згадується Бойська пустеля, що знаходилась у басейні Тиси. Якщо ж при-гадати, що р. Тиса починається на Закарпатті, а бойки живуть не тільки на північних (між ріка-ми Лімницею і Сяном), а й на південних схилах Карпат (дехто заперечує це твердження), то дуже природним для тодішніх бойів було, від-ступаючи перед ворожими і сильними гетами й даками, утікати не тільки у басейн Дунаю, але й у Карпати. Адже в горах легше було сховатися, зберегтися. Прийшлі слов’яни, як і романці, звичайно, асимілювали місцеве населення, але при цьому, можливо, прийняли назву бонів, трохи її видозмінивши (наближення до слова «бойкий» – бойовий).

Однак цій теорії суперечить інша, за якою бойки так прозиваються тому, що в їхнім діа-лекті дуже поширеною є частка боє, яка озна-чає «так». Тобто бойки називаються від слова «боє», як лемки – від слова «лем», лишаки – від «лиш» і т. д.

Що ж лягло в основу цієї племінної назви: частка боє чи назва кельтів-бойів? І те, й інше – дуже ймовірне. А де ж істина?

До цього ще додамо, що на Лівобережну Україну бойки зайшли, мабуть, ще в XIV ст., коли князь Вітовт, готуючись до битви з ордою хана Едигея, яка відбулася 1399 р. па Ворсклі, набирав жителів Підкарпаття для зміцнення східних рубежів своєї держави. Це, мабуть, тоді були перенесені із Карпат на крайній схід землі українського народу назви типу Самбір, Вислока, Новосанківка, Чечва, Зіньків, Реут і т. д. Чи не відтоді поширились і на Лівобережній Україні слова «бескет», «бескеття», які пере-кликаються з таємничими Бескидами?

http://www.halychyna.ukrbiz.net/boyky.html

98

Рідна мова

ПОПУЛЯРНИЙ НАРИС

ВІД АВТОРІВ

Бурхливі події, які відбуваються в Східній Європі, Радянському Союзі, зокрема на Україні, породили нову хвилю відродження демократії та приспаної національної свідомості як ці-лих народів, так і окремих національних груп і об’єднань. Процес цей торкнувся й колишніх мешканців західних Карпат – лемків, розсіяних по планеті.

В силу історичної ситуації етнографічна територія розселення лемків також після Другої світової війни залишалася поділеною між трьома державами. Галицька частина Лемківщини відійшла до Польщі. Це гірська смуга південно-східної Польщі від рік Солинки і Сяну на сході до Попраду з Дунайцем на заході. Південна частина Лемківщини відійшла до складу Словаччини. Це гірська смуга від кордону з Україною до ріки Попраду, частина південної Лемківщини входить до складу Закарпатської області. Це «трикутник» від с. Ужок (на пів-ночі) і м. Ужгорода (на півдні) до ріки Боржави на сході. Обіймає райони Великоберезнянський та Перечинський і частково Свалявський, Ір-шавський, Мукачівський та Ужгородський.

Ще в середині XVIII ст. численні лемківські родини з Пряшівщини та галицької частини Лемківщини подалися шукати кращої долі в Югославію. Об’єднані в різні «русинські» осередки, вони продовжували розвивати свої давні традиції. Від 1990 р. вихідці з Лемківщини

Іван КрасовськийДмитро Солинко

Бібліотека Лемківщини

Хто ми, лемки...

належать до єдиної організації Союзу русинів і українців Югославії.

У другій половині XIX ст. Лемківщину за-хопила хвиля масової еміграції в США, Канаду. Там лемки об’єдналися спочатку в загально-українських організаціях, а згодом створили власні, локальні. Однією з перших лемківських організацій став «Лемко-Союз» (1929). Органі-зація ця проголосила лемків «карпато-росами» («карпатороси», «угророси», «словакороси» – назви, створені штучно у другій половині XIX ст.). Консервативно-сепаратистична політика «Лемко-Союзу» спричинилася до його занепаду в 80-х рр. У США діють Світова Феде-рація Лемків, Організація Охорони Лемківщини (1936), а в Канаді – Об’єднання Лемків Канади. Всі вони мають українську орієнтацію.

Особливо трагічною була доля лемків захід-ної Галичини (Польщі) у післявоєнний період. Давнішній і пізніший уряди Польщі не були зацікавлені у культурному й національному роз-виткові непольських національних меншостей. Якщо до того часу нічого не вдалося вдіяти з «впертими русинами», то сталінський досвід переселення народів та їх знищення допоміг польській націоналістичній верхівці розпра-витися з інородними сусідами, незважаючи на те, що лемки завжди ставилися до поляків з почуттям поваги і дружби.

У 1944–1946 рр. більша частина лемків (понад 200 тис.) була виселена з Польщі на Україну. Ще важча доля спіткала тих лемків, які за-лишилися в рідному краї (їх налічувалося тоді біля 140 тис.). Навесні 1947 р. польський уряд

99

Рідн

а м

оварозпочав так звану акцію «Вісла». За допомогою

армії та поліції лемків було насильно вигнано з рідних осель. З метою швидкої асиміляції їх розсіяли малими групами на західних і пів-нічних землях Польщі. Сподівання польських властей на знищення лемків не справдилися. У 1956 р. вони зосередилися навколо Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ). Але польські урядові кола не були зацікавлені в єд-нанні лемків з українським населенням Польщі. Довголітнє залякування, обмежені права УСКТ у виконанні хоч би найскромніших законних ви-мог остаточно відштовхнули частину лемків від УСКТ і українських проблем. Щоб поглибити цей процес у Польщі почала популяризуватися назва лемків «карпатороси», з’явилися пропо-зиції прийняти її за національно-етнографічну назву. Окремі польські публіцисти намагалися переконати лемків: «Ви не українці, не русини, ви – лемки». Як не дивно, але ця помилкова ідея знайшла сприятливий ґрунт. У 1989 р. у Лігниці створено Товариство лемків. Його керівники ви-знають лише назву «лемки». Об’єднання лемків у Польщі, створене у 1990 р., дозволяє називати-ся лемкам так, як вони самі собі бажають, але радить добитися єдності і спільно працювати на ниві розвитку регіональної культури.

У Словаччині більшість лемків називає себе русинами; але не ізолюється від українського народу. Є ще частина, яка вважає себе окремою «нацією русинів». Незначна частина лемків оголосила себе словаками.

На Україні проживає близько половини всіх лемків. Це переселенці з Польщі, а також постійні, давні мешканці кількох районів За-карпатської області. В основному всі лемки є свідомі того, що вони – частина українського народу, і лише поодинокі особи на Закарпатті і в еміграції підтримують ідею «карпаторусь-кого» народу.

Оскільки окремі етнографічні особливості лемків поступово нівелюються й зникають (мова, традиційний одяг, народне будівництво, форми господарювання, народні промисли), виникла необхідність спільними зусиллями по-жвавити науково-дослідну та культурну працю над побутом і культурою лемків.

Невідкладна потреба об’єднання всіх лемків шляхом спрямування зусиль у єдиний потік заходів для відтворення їх історії, вивчення і розвитку самобутніх культурних традицій, необхідність покінчити з беззмістовними су-перечками та всім урешті-решт усвідомити, чиїх батьків ми діти, спонукали нас опрацюва-

ти цю книжечку і в міру можливостей відпові-сти на питання: ХТО Ж МИ, ЛЕМКИ?

Щоб з самого початку дати об’єктивну орієнтацію читачеві, ми вирішили подати ци-тування з найбільш надійного та всесторонньо опрацьованого джерела – різних енциклопедій. Що ж вони про нас говорять?

Почнемо з польських. У «Великій загальній енциклопедії» (т. 43–44, Варшава, 1910, с. 190) читаємо: «Лемки, або, як самі себе називають, руснаки – відгалуження русинських горян (гура-лів), так названі у зв’язку з вживанням частки «лем» у значенні «тільки». Проживають на пів-нічних схилах Карпат, їх села простягаються від Попраду на схід через повіти Новосанчів-ський, Грибівський, Горлицький, Ясельський і Короснянський і займають смугу краю від угорського кордону на північ шириною 20–30 км і довжиною біля 100 км...».

«Ілюстрована Енциклопедія» (Пшаскі, Еверта, Ш-хальського, т. З, 1927) твердить: «Лемковє, лемки – група руських горян, які за-селяють північні схили Карпат від Попраду до Іваньча і Риманова. Всіх біля 100 000 осіб. Назва походить від вживаного ними слова «лем» або «лем» – «лише», «тільки»...»

Подібно трактує цю проблему «Енциклопедія Загальна», видана у 1934 р. у Варшаві: «Лемки – горяни (гуралі) русинські, що проживають на т. зв. Лемківщині у Західній Малопольщі на північних схилах Західного і Середнього Бескиду. На заході їх села переходять трохи за Попрад, на півночі підходять під Грибів, Горлиці і Ясло, на сході досягають Дукельського перевалу...» (т. 6, с. 666–667).

«Лемки – одна з галузей руських горян у Кар-патах, на схід від Попраду до Дукельського пере-валу» – твердить «Ілюстрована Енциклопедія Загальна», видана в 1937 р. у Варшаві.

«Велика Енциклопедія Сучасна» (Державне наукове видавництво, Варшава 1965, т. 6, с. 697) констатує, що «Лемковє-лемки, власна назва руснаки [етнографічна назва – І. К. і Д. С.] вживається в літературі з кінця XIX ст. Це назва руської народності, яка проживала до 1945 р. в Низькому Бескиді, від Дуклянського перевалу до Попраду».

І, нарешті, «Енциклопедія Загальна (повшех-на)» (т. 2, Варшава 1974) теж стверджує, що «Лемковє, власна назва руснаки – народність руська, що до 1945 р. проживала в Низькому Бескиді. У зв’язку з діяльністю УПА на згаданому терені, після 1945 р. переселена до Вроцлавсько-

100

Рідна мова

го, Щецінського, Ольштинського і Кошалінсько-го воєводств».

Наводимо відповідні гасла двох чехо-сло-вацьких енциклопедичних видань. «Енци-клопедичний ілюстрований словник», т. 2 (Чехословацька АН, 1981) вважає, що «Лемки (Лемковє) – етнографічна група укр. народу в Карпатах між ріками Сян і Попрад і на захід від р. Уж». «Мала Чехословацька енциклопедія» (т. З, 1986) подає аналогічне визначення: «Лем-ки (Лемковє) – етнографічна група українців у Карпатах між ріками Сян і Попрад і на захід від ріки Уж...» (с. 762).

Визначення українських енциклопедичних видань майже однакові, наприклад, «Словарь української мови» Б. Грінченка (т. 2, Київ 1908) пояснює: «Лемак – назва малороса, який проживає у Венгрїі, в долинах за Бескидами»; «Лемачка – малороска із Венгрїі, жителька до-лин за Бескидами» (ці пояснення стосуються лише закарпатських лемків-лемаків). «Лемко – галицький малорос, житель Лемківщини» (с. 354–355).

«Українська Радянська Енциклопедія» (УРЕ, т. 8, Київ 1962): «Лемки – етнографічна група українців, які здавна жили по обох схилах Схід-них Бескидів (у Карпатах між річками Сяном і Попрадом – на захід від Ужу)...».

Такі ж визначення знаходимо в «Радянській Енциклопедії Історії України» (т. 2, Київ 1970), «Словнику української мови» (т. 4, Київ 1973) в «Українському Радянському Енциклопедично-му Словнику (т. 2, Київ, 1987) та інших.

Процитуємо ще два авторитетні енцикло-педичні російські видання, а саме:

«Большая Энциклопедия» (т. 12, С.-Пе-тербург 1903): «Лемки... русинське населення в Західних Бескидах (Карпатах), уніати. Мова їхня є поєднанням русинської мови з польськими і словацькими словами».

«Малая Советская Энциклопедия» (т. 6, Москва 1937): «Лемки – одне з карпатських від-галужень українського народу. Чисельність – 250 тис. Проживають на Західній Україні (Поль-ща), в Карпатах, по обох схилах Карпатського Хребта і у Закарпатській Україні...».

Те, що лемки (Lеткеп) – мешканці західних Карпат і належать до українського народу, го-ворить «Дер гроссе Брокгауз» (Мюнхен 1955).

Такі ж висновки інших видань і цитувати їх надалі немає потреби. Не будемо звинувачувати авторів окремих заміток у незнанні точних ет-нографічних меж розселення лемків та їх кіль-кісного складу. Головне інше: всі енциклопедії

стверджують, що лемки – частка українського народу. І лише польські видання до цього часу без симпатії ставляться до назви «українці» і вживають стару назву «русини». Зрештою, це аж ніяк не змінює справи.

Здається, все зрозуміло. Але чому вжива-ються інші національні назви для означення лемків, як з боку сусідів, так і в середовищі самих лемків?

Щоб з’ясувати це питання, звернемося до іс-торії, здійснивши короткий екскурс у минуле.

При написанні цієї книжки ми використали архівні матеріали, історичні та літературні друковані джерела, періодичні видання і власні дослідження та спостереження.

АвториЛьвів, жовтень 1990

СЛОВ’ЯНСЬКА КОЛОНІЗАЦІЯКАРПАТ. БІЛІ ХОРВАТИ

Серед найбільших народів світу почесне місце, без сумніву, займають слов’яни. Вони, у свою чергу, поділяються на три великі групи: східні слов’яни – українці, росіяни, білоруси; західні слов’яни – поляки, чехи, словаки; пів-денні слов’яни – серби, хорвати, славінці, бол-гари. Подібність мови слов’ян усіх трьох груп, їх культури, побуту свідчать про те, що в давнину предки всіх теперішніх слов’ян належали до єдиної слов’янської родини.

Існують різні думки з приводу давньої історії слов’ян. За однією з теорій слов’яни у давнину проживали в Азії і звідтам мігрували у Пів-денну Європу і над Дунай. За іншою теорією правітчизною слов’ян були Карпати до ріки Дунай. Звідти вони розселилися на південь, північ і на схід. Цю теорію до певної міри під-тверджує той факт, що у піснях усіх слов’ян любовно оспівується ріка Дунай. Особливо часто зустрічаємо цю назву в українських, зо-крема лемківських піснях.

Античні автори 1–2 ст. н. е. Пліній Старший, Тацит, Птоломей згадували племена венедів, які заселяли територію від Балтійського моря до Карпат і від Одри до Дніпра. Не виключено, що під цією назвою виступають давні слов’яни. Населення займалося землеробством, тварин-ництвом, мисливством, рибальством. Високого рівня досягли в них видобування та обробка металу, гончарство. Була розвинута торгівля. У слов’ян існувала військова організація.

Рідн

а м

ова

101

Візантійські автори VI–VII ст., називали слов’ян «антами», стверджуючи, що вони на-селяли територію лісостепу Східної Європи. Анти створили міцне військове об’єднання. Основними їхніми заняттями були земле-робство, тваринництво, промисли, ремесла, торгівля. Високого рівня досягло ужиткове мистецтво. На думку візантійців під кінець VI ст. анти мігрували на Балканський пів-острів, зайнявши територію теперішньої Болгарії та Югославії. Ті ж автори вживали щодо слов’ян також назву «склавіни», але їхні поселення відносили далі на захід. Згідно з твердженнями візантійських авторів склаві-ни жили на території теперішньої Польщі, крім Карпат, і теперішньої Словаччини. Утворили міжплемінне об’єднання державного типу. У другій половині VI ст. потрапили під владу аварів – тюркськомовних племен, які згодом були розгромлені франками і уграми.

Історик VI ст. Йордан вважав, що антами і склавінами називали себе венеди. Але разом з тим трактував венедів, антів і склавінів як три окремі групи давньослов’янських племен.

Найбільш правдоподібно, що поділ слов’ян на групи у ті часи був умовним. Вони ще не різнилися ні мовою, ні звичаями, ні релігією. Дослідники розмежували їх у залежності від географічного місця поселення. Наприклад, тих, що жили в лісистих місцях, звали древ-лянами, на просторих полях – полянами, над рікою Бугом – бужанами. Тих, що осіли на горбах, у горах, названо гор-батами, горватами, хорватами.

У VII ст. на території середніх і західних Карпат проживало слов’янське плем’я білих хорватів. Назва «білі» на той час означала «західні». Кольорами: білий – захід, чорний – північ, червоний – південь давні народи визначали «сторони» світу. Назва «хорвати» (горвати) означала, що саме ця група слов’ян поселилася у горах. Про білих хорватів згадує давньоруський літописець Нестор у своїй Повести временных лет. Білі хорвати своєю мовою, культурою, релігією не відрізнялися від слов’янських племен Наддніпров’я і, як і інші східні сусіди (так вважав угорський літо-писець Анонім), вони самі себе уже на початку IX ст. називали «русами», «русинами». Більша частина білих хорватів емігрувала на південь і оселилася на території теперішньої Хорватії.

У зв’язку з географічними, економічними умовами слов’янські групи поступово почали об’єднуватися в більш чіткі формування. Ті

слов’яни, які подалися на південь (сучасна Бол-гарія, Югославія) створили об’єднання півден-них слов’ян. Слов’янські племена, які заселили простори на північ і на захід від Карпат, дали початок західним слов’янам. Східні слов’яни за-йняли степові простори Придніпров’я, басейни рік Буг, Прип’ять, Дністер, а також Карпати. Отже, так звані білі хорвати (руси, русини) з самого початку належали до східнослов’ян-ської групи слов’янських племен.

Основним заняттям усіх слов’ян було зем-леробство і тваринництво. Візантійський автор Прокопій, описуючи побут слов’ян, їх суспільний лад, вірування, відзначив, що це люди вельми хоробрі і волелюбиві і що їх «ні-яким чином не можна схилити до рабства або поневолення».

Із повідомлень Прокопія Кесарівського до-відуємося, що у слов’ян у дохристиянські часи найпопулярнішим був бог блискавки і грому. Таким давньоруським божеством вважався Перун, на честь якого до середини XX ст. на Україні і, зокрема, на Лемківщині, у ніч на Івана Купала (з 6 на 7 липня за н. ст.) палили вогнище – собітки. Не виключена можливість, що давнє лемківське село Перунка отримало назву саме від Перуна, ідол якого міг стояти на місці пізнішого християнського храму. Покло-нялися слов’яни також різним духам і явищам природи, лісовикам, русалкам.

Найбільш раннім державним утворенням у південних слов’ян було Болгарське царство (VII ст.). У західних слов’ян існувала ран-ньофеодальна держава Сато (у неї входили сьогоднішні словаки, морави, чехи, словенці і лужицькі серби), пізніше Великоморавська держава, до якої деякий час входила також частина території теперішньої Лемківщини. На півночі утворилася Польська держава. Схід-нослов’янські племена об’єдналися в єдиний державний союз – Київську Русь, до складу якої увійшли також русини західних Карпат (так звані білі хорвати).

КАРПАТИ В СКЛАДІ КИЇВСЬКОЇ РУСІ, ГАЛИЦЬКОГО І ГАЛИЦЬ

КОВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВ

Русини Карпат (назва очевидно походить від індоєвропейського «роса» – вода, у сучасній українській «роса» – краплини води, або від назви ріки Рось на Київщині) і русини При-дніпров’я перебували в постійних контактах. Як свідчать поодинокі джерела, мешканці

102

Рідна мова

карпатських гір нерідко перебиралися на Схід і вступали в дружини київських князів. Кар-патські русини славилися як відважні воїни у війську князя Олега, брали участь у поході київського князя на Царгород.

Тісні взаємозв’язки мешканців західних Кар-пат з Київською Руссю спричинилися до того, що в 992 р. київський князь Володимир при-єднав білих хорватів до Київської Русі. Єдність релігій (у західних Карпатах християнську релігію поширили брати Кирило і Мефодій ще до хрещення Русі у 988), звичаїв, мови сприяли як економічному зміцненню західних околиць Русі, так і повсюдному прийняттю єдиної на-родної назви «русини», «руські» аж до Попраду з Дунайцем.

На Прикарпатті виникли і розвивалися школи – дяківки, осередки іконопису, пере-писування церковних книг. Піднявся освіт-ній рівень мешканців Карпат, їх культура, мистецтво.

У другій половині XI ст. на ріці Сян роз-почалося будівництво оборонної фортеці на заході Русі – міста Сянока, яке стало важли-вим адміністративним і торговим осередком. 3 Київської Русі прибули майстри-будівельни-ки, котрі закладали в околиці Сянока нові оселі на руському праві. Польський дослідник Адам Фастнахт у книзі Osadnictwo Ziemi Sanockiej (Вроцлав 1962) ствердив, що вже на початку будівельних робіт на цій землі були численні руські оселі, такі як Терепча, Межибрід, Ду-брівка Руська, Заболотці, Улич (пізніше Улюч), Лодина, Гломча, Тирява Сільна, Вільхівці, Сторожі Великі, Сторожі Малі, Костарівці, По-ловці, Чертеж, Прусик та інші. Вони існували на руському праві.

Руські села були й далі на захід – у долині Вислоки, вздовж Яселки. Серед найдавніших поселень у цих краях, заснованих на руському праві – Босько і Дошно. Руське населення було здавна корінним і на західних околицях тепе-рішньої Лемківщини. Відомості про існування руських сіл на Пряшівщині походять з джерел ХІ–XII ст. ст. Про високу густоту населення русинів аж поза Попрадом, Дунайцем свідчить їх міграція. Наприклад, у 1270 р. сини Марка Маріаші привели з гір за польською Щавницею – «з Явірок, Шляхтової, Білої та Чорної Води русинів, яких поселено в селах Тепличка та Порач» (М. Попович, Село Порач, «Нове жит-тя», Пряшів, 20, 15 травня 1987). Межа руських поселень за деякими даними, сягала Кракова і Ряшева на півночі.

У 1241 р. татаро-монгольська орда напала на Київську Русь. Втікачі з Русі знаходили сховок у карпатських горах і лісах, де можна було безпечніше пережити лихоліття. Є підстави гадати, що саме татаро-монгольська навала, яка досягла Карпат відтіснила на південь частину білих хорватів, котрі поселилися на території теперішньої Югославії (Сербо-Хорватія).

Процес формування української народності охопив як Наддніпрянщину, так і Галичину з Карпатами. Але у зв’язку з тим, що західно-українські землі на довгий час були політично відірвані від східної України, а також внаслідок діяльності політичних угруповань, що ви-ступали проти нової народної і національної назви «Україна», «український», поширення цієї назви на західних околицях Русі було загальмоване. Назва «Україна» (ї ї вперше згадує Київський літопис під 1187) початково закріпилася в піснях і думах, а починаючи з XVI ст. вживається в офіційних документах та літературі. Давня назва «руський», «русин» подекуди на західноукраїнських землях збере-глася дотепер (в Закарпатській області, Польщі, ЧСФР, Югославії, на еміграції). Вона рівноцінна сучасній і є свідченням спільного минулого українського народу. Назву «Русь-Україна» вживав історик – М. Грушевський.

Слов’янські мови вчені-мовознавці поділя-ють на підгрупи: східну (українська, російська, білоруська), західну (польська, чеська, словаць-ка й серболужицька), південну (болгарська, сербохорватська, македонська й словенська). Мови цих груп близькі за словниковим складом та граматичною будовою. Лемківські говірки, що зберегли ряд давньоруських архаїзмів, відносяться до діалектів української мови. Це переконливо довели відомий літератор і мовоз-навець Я. Головацький (О язиці южноруськім, 1849), І. Верхратський (Про говір галицьких лемків, 1902), вчені В. Гнатюк, Ф. Колесса, польські та чехо-словацькі дослідники, сучасні українські мовознавці.

ЗАХОПЛЕННЯ ПІВНІЧНИХ СХИЛІВ ЗАХІДНИХ КАРПАТ ПОЛЬЩЕЮ,

ПІВДЕННИХ УГОРЩИНОЮ. ПОЛЬСЬКОНІМЕЦЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ

ПРИКАРПАТТЯ. ПАНЩИЗНЯНІ ВІДНОСИНИ І ВОЛОСЬКЕ ПРАВО

У середині XIV ст. Волинь і Галичина, в тому числі землі теперішньої північної Лемківщини, захоплені Польщею, південні схили західних

103

Рідн

а м

оваКарпат ще раніше загарбала Угорщина. Поль-

ські королі і шляхта, угорські державні власті започаткували нову, довготривку політику, спрямовану на повну асиміляцію українсько-го населення, його економічне поневолення. З цього приводу польський письменник Ф. А. Осендовський у книжці Karpaty i Podkarpacie (Познань 1930) писав: «У 1340 році Казимир [польський король – І. К., Д. С.] приєднав галицькі землі і Карпати до Польщі. Коло-нізував Прикарпатський край при допомозі рицарів – поляків, німців, чехів, крок за кроком полонізуючи чужоземців [мається на увазі українців – І. К., Д. С.]...». Переводячи міста на німецьке (магдебурзьке) право, польські власті заборонили в містечках Прикарпаття (Сяноці, Яслиськах, Бічу, Мушині та ін....) поселятися русинам. Села також масово переводились з руського на німецьке право. Для остаточного підкорення захоплених земель королі роздали більшу їх частину польській шляхті і римо--католицькому духовенству. Почалася масова німецько-польська колонізація Прикарпаття. Колоністи поселялись у горах неохоче, нато-мість вони силою зайняли кращі низинні землі на Сяніччині і Новосанчівщині, відтісняючи корінне населення у гори.

Так поступово змінилися етнічні межі по-селення русинів на півночі. Поступово німці ополячились, а як пам’ять про них збереглися німецькі назви окремих місцевостей (Горлиці – Ноrlitz, Шимбарк – Schon Berg, Рихвальд – Re-ich Wald, Заршин – Sehr Schon та ін.) і німецькі прізвища серед польського населення.

Північна частина Лемківщини – Динiвщина – у кінці XVI ст. була заселена, в основному, українцями з невеликою домішкою польсько-го i німецького елементу. Руський характер краю викликав незадоволення польської шляхти і римо-католицького духовенства. Яскравим підтвердженням цього є грамота власниці земель і сіл Динівщини, рідної сестри перемиського латинського єпископа – Катерини Ваповської від 23 січня 1593 р., в якій говориться: «... З тієї зверхності, яку нам над підданими дав сам Господь Бог..., ті церкви руські на костьоли римської віри перетворю-ємо. Церкви в наших селах Іздебках, Лубній, Глодному, Бахірі, Варі і на Динівському перед-містю перетворюємо на латинські костьоли. Ксьондзи, нами презентовані, мають наверта-ти Русь до святої римської церкви, хрестити руських дітей і стежити, щоб у попів не були хрещені...».

Шляхта і римо-католицьке духовенство на-сильно перевели на латинську віру і ополячили мешканців ряду руських сіл на Динівщині.

Таке ж становище виникло і в західній частині Лемківщини. У 1626 р. краківський латинський єпископ Марцін Шишковський заборонив будувати церкви грецького обряду в околиці Мушини. Єпископ Яків Задзiк у 1636 р. звелів закрити руську церкву в Тиличі. У 1686 р. її розібрали, а з матеріалу побудували костьол у Мушині.

Після прилучення північного Прикарпаття до Польщі, становище селянства різко погірши-лося. Король роздав більшу частину земель ра-зом з селами шляхтичам, які започаткували не лише національний і релігійний гніт руського селянства, а й жорстокий економічний, що ви-ражався у примусовому обробітку селянством панських ґрунтів та обложенні селян різними натуральними повинностями. Таким чином була заведена тяжка фільварково-панщизняна система.

Розвиток фільварків відбувався за рахунок привласнення поміщиками і так більш, аніж скромних селянських наділів. У XVI ст. по-міщики довели панщину до чотирьох днів на тиждень, а згодом до 5–6 днів. Цілий тиждень змушені були працювати на панщині селяни с. Кальниця, Дубрівка Руська, Половці, Бонарів-ка, Костарівці та інших на Лемківщині. Крім цього, селяни вносили на користь поміщика високий грошовий чинш та данину у вигляді гусей, курей, яєць, пряжі, вовни і т. д. У доку-ментах того часу селяни-русини трактувалися як «худоба» (бидло). Поміщики жорстоко карали селян за найменші провини, всіляко знущалися з них.

Постійні лихоліття, голодування сприяли поширенню епідемій. Від холери вимерли мешканці с. Терепча, а також багато жителів інших сіл Прикарпаття і Закарпаття.

Із введенням панщини змінилися правові відносини на селі. Для регулювання стосунків між поміщиками і кріпаками руське право ви-явилося застарілим і не відповідало інтересам поміщиків. Німецьке (магдебурзьке) право регулювало, в основному, правові відносини міщан, купців та ремісників. А тому вже у XV ст. на Прикарпатті і Закарпатті почалася масова локалізація сіл на волоському звича-євому праві, яке в гірських умовах краще...формулювало селянські повинності в інтересах шляхти. Спочатку волоське право було введено в королівських селах, потім – у шляхетських.

104

Рідна мова

Одними з перших на новому праві локалізова-но с. Одрехову і Щавне. У Сяніцькій землі, за свідченням А. Фастнахта, на волоське право пе-реведено у XVI–XVII ст. ст. понад 160 сіл, що до того часу перебували на руському і німецькому праві. На волоському праві закладалися також нові села, мешканцями яких були як русини, так і польські та німецькі колоністи.

ВИЗВОЛЬНИЙ ЗБІЙНИЦЬКИЙ РУХ НА ЗАХІДНОМУ ПРИКАРПАТТІ.

ПОВСТАННЯ СЕЛЯН ПІД КЕРІВНИЦТВОМ АНДРІЯ САВКИ

Нещадний феодальний гніт викликав серед селянства Карпат масові протести, що спо-чатку мали пасивний характер (відмова від панщизняних робіт, нищення знарядь праці тощо), а незабаром перетворилися на масові селянські бунти. Найбільш організованим проявом селянської антифеодальної боротьби став збійницький рух. Доведені до відчаю се-ляни покидали села і втікали у ліси. Чоловіки і парубки об’єднувалися у боєздатні загони, вибирали ватажка. Такі збійницькі групи на-падали на поміщицькі маєтки.

Найдавніша згадка про лемківських збійни-ків відноситься до 1434 р., коли, за свідченням польського історика М. Стечинського, лем-ківські та чеські збійники почали боротьбу зі шляхтою.

Наприкінці XVI і початку XVII ст. помітно активізується збійницький рух по обох схилах Карпат. Поодинокі виступи перетворилися в організовану антифеодальну боротьбу – ма-совий визвольний рух. У 1635–1648 рр. най-більш уславилась на Лемківщині збійницька група Василя Баюса з Ліщин на Горличчині. На початку 1648 р. староста Біча вислав проти Ба-юса військовий загін, який відтіснив збійників до Бардієва (Угорщина).

Визвольна війна українського народу 1648––1654 рр. під керівництвом Б. Хмельницького проти польської шляхти мала великий і не-заперечливий вплив на розвиток селянської боротьби на Лемківщині. Ця війна знайшла відгомін навіть у найбільш віддалених закутках Карпат. Селяни посилили напади на панські маєтки, фільварки, приєднувалися до збійни-ків. Назрівало загальне селянське повстання.

Весною 1649 р. в с. Барвінку недалеко від Кросна відбулася нарада збійницьких ватаж-ків, на якій окремі загони об’єдналися в одну боєздатну дружину під керівництвом «славно-

го на весь Бескид» Андрія Савки зі Стебника на Словаччині.

Богдан Хмельницький знав про народний рух на Прикарпатті і вирішив зміцнити зв’язки з повстанцями українських Карпат і Польщі. В своїх універсалах гетьман писав: «Виб’ю з лядської неволі народ увесь. Допоможе мені в тому селянство по Люблин та Краків, бо то права рука наша...».

Перемога Хмельницького над польськими військами створила сприятливі обставини для подальшого піднесення селянського визволь-ного руху на Лемківщині. Цей рух набув най-вищого розвитку тоді, коли його очолив поль-ський повстанець Костка Наперський, який діяв спільно з А. Савкою. На початку 1651 р. К. Наперський появився на Прикарпатті з універсалами Б. Хмельницького. Народ при-єднався до повстанців.

«Від Сяну до карпатського Підбескиддя, в околицях Дуклі і Кросна, руський народ горнувся до збійницьких дружин», – писав польський історик Людвиг Кубаля. Незаба-ром Савка зібрав велику дружину у кількасот бійців, в чому йому допомагав інший ватажок лемківських збійників Василь Чепець. До повстанців приєднався і Василь Баюс, який повернувся з Угорщини. Сам К. Наперський пі-діймав на боротьбу польських селян Підгаля.

Переконавшись, що населення Прикарпаття приєднається до повстання і підтримає похід на Краків, невеликий загін на чолі з Наперським 15 червня 1651 р. захопив Чорштинський замок на Підгалі – об’єкт великого стратегічного зна-чення. Це було сигналом початку загального селянського повстання.

Ці події налякали шляхту і духовенство. Вже на другий день краківський єпископ Гембіць-кий скликав нараду, яка вирішила негайно відправити 60 кіннотників та 25 драгунів під керівництвом Хшонстовицького для звільнен-ня замку від повстанців.

Вісімнадцятого червня військовий загін єпис-копа почав облогу замку. Повстанців було мало і їм не вистачало куль та пороху. На допомогу повстанцям поспішав Савка з великою групою лемківських селян. Саме в критичну хвилину селяни напали на єпископських воїнів і роз-громили їх – але мабуть через відсутність харчів К. Наперський залишив залогу замку всього 54 чоловіків і п’ять жінок. Селяни, приведені Савкою, були відпущені з умовою, що при появі сигналу (уночі – запалені смолоскипи, удень – зе-лений вінок на вежі) вони негайно повернуться.

105

Рідн

а м

оваПісля першої поразки єпископ послав для

здобуття Чорштинської фортеці спочатку 250, а потім ще 200 піхотинців, 60 гарників, дві гармати. Староста з Любовлі поспішав зі 150 піхотинцями та двома гарматами. Цей військо-вий озброєний загін, що налічував біля 700 бійців і 4 гармати, 21 червня під керівництвом шляхтича Рихвальдського обложив замок.

Повстанці успішно відбивали атаки. На-ступного дня прибуло ще 60 кіннотників, що їх очолював полковник Яроцький. Він узяв на себе загальне командування. У повстанців вичерпалися боєприпаси, і вони кидали на про-тивників каміння, лили гарячу смолу. Надія на швидку допомогу селян додавала їм сили.

Справді з різних районів Лемківщини, з обидвох схилів Карпат поспішали загони українських селян. На Підгалі зібралися чис-ленні групи польських селян, які очікували умовного сигналу 24 червня – дня походу на Краків. На допомогу повстанцям поспішали також чеські, словацькі і угорські загони селян. Стурбований тим, що облога замку затягнула-ся, 23 червня єпископ відправив до Чорштина ще 100 гарників з Мушини. Такий самий за-гін з Любовлі. Крім того, відіслав посланців у королівський табір під Берестечко, благаючи негайної допомоги.

Поразка козацьких військ під Берестечком дозволила королю відправити для розправи над повстанцями двотисячне військо на чолі з Зебжидовським. Не дочекавшись допомо-ги з боку повсталих селян 24 червня 1651 р. Чорштин здався. Наперський був схоплений шляхтою і незабаром страчений.

Хоча збійницьке повстання завершилося поразкою, все ж воно залишило яскравий слід в історії визвольної боротьби лемківських селян. Селянський рух на Лемківщині був складовою частиною загальної визвольної боротьби укра-їнського народу. У цій боротьбі проявилося ві-ковічне прагнення русинів-лемків до об’єднання зі своїми східними українськими братами та всіма східнослов’янськими народами.

ЛЕМКІВЩИНА ПІД ПАНУВАННЯМ АВСТРІЇ. ЕМІГРАЦІЯ. ТЕОРІЯ ВОЛОСЬКОЇ КОЛОНІЗАЦІЇ КАРПАТ.

ЕТНОГРАФІЧНА НАЗВА І МЕЖІ РОЗСЕЛЕННЯ ЛЕМКІВ

У 1772 р. Галичина, в тому числі терито-рія північної Лемківщини, опинилася під пануванням Австрії. Ця політична зміна не

спричинилася до поліпшення економічного становиша селян-русинів, що проживали в Карпатах. Панщизняний гніт, високі податки непосильним тягарем лягали на плечі хліборо-ба, оскільки права польської шляхти не були анульовані.

Протести селян проти незаконного підви-щення суми податків зобов’язали австрійський уряд уже в перші роки панування зробити точний опис розмірів земельних наділів селян. Уже на початку вісімдесятих років XVIII ст. з’явилося урядове розпорядження про скла-дення в 1785–1788 рр. поземельного кадастру з описом земельних наділів селян. Цей кадастр отримав в історії назву «Йосифінської метри-ки» (від імені імператора Йосифа І). Документи кадастру лемківських сіл збереглися в Цен-тральному історичному архіві УРСР у Львові. Вони мають величезну вартість при аналізі економічного становища селян, національної приналежності. Ці документи допоможуть точно відтворити історичне минуле мешканців західних Карпат.

Соціальний і національний гніт спричинився до виникнення повстання у 1846–1848 рр., що завершилося революцією 1848 р. В результаті цих подій була відмінена панщина. Але подія ця не поліпшила становища селян, які не мали змоги викупити землю у поміщиків, платити високі податки. Частина селянства зовсім роз-орилася і стала безземельною, поповнюючи ще слабкий робітничий прошарок.

А тому відкриття зарібкової еміграції за оке-ан у другій половині XIX ст. породило у русинів Галичини надію на поліпшення життєвих умов. Першими емігрантами в США були русини з західних Карпат, а започаткував еміграцію Юрко Кашицький – селянин з Нової Веси Но-восанчівського повіту, який подався до США в 1871 р. З цього приводу галицькі часописи, жартома, але не без підстав, заявили: «Лемки відкрили Америку».

На той час не тільки у Східній Галичині, але й на Лемківщині стало помітним національне пробудження. Нову сторінку в житті мешкан-ців Карпат відкрила Русалка Дністровая та автори цієї книжечки, члени «Руської Трійці» – М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич. На Лемківщині помітну культурну діяльність розгорнув І. Бірецький. Лемки щораз відваж-ніше почали заявляти про свої національні права, про права на культурний розвиток у рідному краю. Польським буржуазним іде-ологам явно не до вподоби було національне

106

Рідна мова

пробудження «русінув», і вони почали кампа-нію проти офіційного визнання національних прав представників непольської народності. Почалося цькування як проти назви «русини», а ще завзятіше проти нової національної назви «українці», робилися відчайдушні старання «натравити русинів на русинів». Не дивно, що у таких умовах у середовищі русинів західних Карпат стала більш популярною етнографіч-на назва «лемки», яка очевидно виникла від вживаної ними мовної частки «лем». Назва ця особливо стала популярна на північних схилах Карпат. В Карпатах сформувалися ще етно-графічні групи українців – бойки і гуцули, та західніше від лемків – польська етнографічна група гуралів.

Вперше назву «лемки» ввів у історію та літературу Левицький у передмові до власної Граматики (1831). Надалі цю назву вжили О. Торонський, В. Хиляк та інші. Свою етногра-фічну територію русини-лемки, потім також їх сусіди почали називати Лемківщиною.

Історична доля не дуже прихильною була до лемків і Лемківщини. Від середини XIV ст. їх територія не належала вже до матірного осередку Русі (України), а була розчленована Угорщиною і Польщею, пізніше належала до Австрії, потім до Чехословаччини і Польщі. У склад етнографічної лемківської території входить південна гірська частина Польщі, пів-нічно-східна гірська частина Чехословаччини та (після 1945) західна частина Закарпатської області Української РСР.

Ріст національної свідомості лемків, їх-нього переконання, що вони є господарями свого краю з незапам’ятних часів, був явно не до душі окремим польським історикам, економістам. Почалися гарячкові пошуки «білих плям» в історії лемків, пошуки «до-казів» про їх «неруське» походження і недавнє перебування в Карпатах. Була створена нова «теорія» про походження русинів у Карпатах, теорія «волоської колонізації» західних Карпат у XV–XVII ст. ст. Творцями цієї «теорії» стали К. Добровольський, А. Стадницький, Е. Длугопольський. Для її «обґрунтування» взято на озброєння факт масової локалізації сіл у XV–XVII ст. ст. на волоському праві та нечис-ленні назви і слова румунського походження в лемківському діалекті.

За цією «теорією» у XV–XVII ст. ст. в Кар-пати прибули великі валки волохів (румунів) і колонізували Прикарпаття. Тому що було неможливо відповісти на питання «Звідки ж

взялися русини?», дослідники, серед яких про-фесор Р. Рейнфусс, пізніше підмінили поняття «волоська колонізація» поняттям «волосько--руська колонізація». Так чи інакше, мовляв, русини в Карпатах – це зрусифіковані «волохи», поляки і живуть тут недовго, настав час, аби їх повернути раз і назавжди в лоно костьола і польського народу.

Теорія «волоської колонізації» Карпат не витримує жодної критики. Якщо б мала місце така масова міграція румунів, то існували б документальні ї ї джерела. Та й румуни в умовах Польщі могли б хіба спольщитися або залишитися румунами, а не стати русинами. Локалізація сіл на волоському праві аж ніяк не є підтвердженням «волоської колонізації», а слова румунського походження перейшли до лемків від русинів з Закарпаття, які жили поряд з румунами, або ж від інших сусідів-слов’ян, де вони теж зустрічаються.

Важливим аргументом проти теорії «волось-кої колонізації» є згадана вище Йосифінська метрика XVIII ст. З п’яти тисяч прізвищ лемків того часу 70 відсотків є українські або такі, що творилися за правилами українського слово-творення, до 20 відсотків – загальнослов’янські, певна частина польських і словацьких. Пріз-вищ румунсько-угорського походження дуже мало, не більше одного відсотка. Родини лемків перейшли довгий розвиток, бо такі прізвища як Русин, Коваль, Мельник та інші носили по 45–50 родин, про що свідчать матеріали Йоси-фінської метрики.

Отже, лемки – не волохи (румуни), а давні русини, які проживали на той час у Карпатах не 100–150 років згідно з теорією «волоської колонізації», а значно довше. Вагомим аргумен-том проти «волоської колонізації» є також той факт, що уже в XIV ст. на території теперішньої Лемківщини існувала високохудожня школа іконопису, формувалася велична архітектура храмів.

Ми вже згадували грамоту К. Ваповської 1593 р., в якій перераховується велика кількість руських церков на північній частині Лемківщи-ни. Якби в історії була «волоська колонізація» Карпат, то такої кількості сіл з руським насе-ленням і церков не могло б існувати. Лемки є автохтонами західних Карпат, давніми госпо-дарями карпатського краю.

Проти теорії «волоської колонізації» висту-пили болгарський вчений Д. Кранджалов, чехо-словацький дослідник Й. Штіка, радянський історик Ю. Гошко і багато інших.

107

Рідн

а м

оваНАЦІОНАЛЬНЕ ПРОБУДЖЕННЯ

У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ. О. ДУХНОВИЧ, І. СИЛЬВАЙ,

О. ПАВЛОВИЧ, В. ХИЛЯК. УКРАЇНСЬКІ ДІЯЧІ І. ФРАНКО, В. ГНАТЮК,

Ф. КОЛЕССА ПРО ЛЕМКІВЩИНУ

Друга половина XIX ст. характерна зміцнен-ням хвилі національного пробудження серед русинів-лемків обох схилів західних Карпат. Позитивну роль у зближенні розсіяних груп українського народу відіграла праця члена «Руської Трійці» Я. Головацького Розправа о язиці южноруськім і єго нарічях (1849), в якій автор переконливо довів приналежність лем-ківського діалекту до української мови.

З особливою силою прокотилася хвиля на-ціонального пробудження серед русинів пів-денних схилів Карпат, де цей рух очолили видні діячі «будителі» О. Духнович, О. Павлович, І. Сильвай та інші патріоти, захисники куль-тури і національної гідності русинів Закар-паття.

Провідна місія у цьому благородному пориві належить Олександру Духновичу (1803–1865), автору багатьох віршованих творів, драм. Особливу роль у боротьбі проти мадяризації відіграли його твори, написані народною мо-вою, як Я русин, Піснь простонародна та інші. Близьким однодумцем Духновича був поет Олександр Павлович (1819–1900), який походив з с. Шариське Орне. Був активним поборни-ком єдності слов’ян і, зорема, єдності русинів. Завжди твердив, що галицькі і закарпатські русини – кровні браття.

Проти денаціоналізації русинів Закарпаття, за розвиток освіти в їх середовищі постійно боровся письменник-будитель Іван Сильвай (1838–1904) з с. Сускове, тепер Свалявського району. У своїх повістях, оповіданнях оспі-вував єдність русинів Закарпаття з русинами в Галичині та на Великій Україні. Досліджував фольклор.

На північній (галицькій) частині Лемків-щини будителем національного духу лемків успішно виступав глибокий знавець селян-ського життя, талановитий письменник Воло-димир Хиляк (Єронім Анонім, 1843–1893), який народився у с. Верхомля біля Нового Санча. Польсько-руські національні відносини він порушив уже в першій своїй повісті Польський патріот. Любов до рідної історії, карпатського краю, до земляків розвинув в дальших своїх

повістях Шибеничний верх, Руська Доля і бага-тьох інших.

Отже, національні «будителі» у своїх творах відзначили, що русини Карпат є такі ж, що й русини Східної Галичини і України, входять у склад єдиного українського народу. Що-правда, на той час нова національна назва «українці» ще не знайшла поширення, а тому «будителі» називали русинами всіх тепе-рішніх українців.Таким чином, великі наші попередники повністю ствердили однаковий зміст і значення національної назви «руський» і «український».

Велику увагу лемківським справам присвя-чували видні українські вчені, культурні діячі. Серед них виділявся письменник і мовознавець Іван Верхратський (1846–1919) родом з м. Белза. Із подорожей по південній частині Лемківщини вийшла праця Знадоби до пізнання угро-руських говорів. Велику монографію створив також Про говір галицьких лемків (1902), яка не втратила своєї наукової вартості і сьогодні.

Проблемами лемків на дуже поважному рівні займався Іван Франко (1856–1916). У багатьох творах він описував їхнє життя, закликав до більш широкого і глибокого вивчення культур-них надбань лемків. Належну увагу присвятив лемкам у праці Карпаторуська література XVII–XVIII віків. Відзначив, як дуже позитивне явище, той факт, що лемківський діалект дуже виразно проявив себе у писаннях XVII і XVIII ст. ст., але потім пішов у забуття.

Видатний український вчений-етнограф і фольклорист Володимир Гнатюк (1871–1926), який походив з с. Велеснів на Тернопільщи-ні, фактично першим розпочав ґрунтовне дослідження культури русинів Закарпаття і Пряшівщини, підготував і видав шість томів Етнографічних матеріалів з Угорської Русі (1897–1911), багато окремих праць з етнографії і фольклору русинів Пряшівщини і Югосла-вії.

Відомий фольклорист, музикознавець і композитор, академік Філарет Колесса (1871–1947), який народився в с. Ходоровичі біля Стрия на Львівщині, усе життя цікавив-ся пісенною культурою лемків. Напередодні Першої світової війни побував у багатьох лем-ківських селах, записуючи пісні. Видав збірки Народні пісні з південного Прикарпаття (1923), Народні пісні з галицької Лемківщини (1929). Розпочату науково-дослідницьку та культурну працю на Лемківщині зупинила Перша світова війна.

108

Рідна мова

З ЖИТТЯ ЛЕМКІВ У МІЖВОЄННОМУ ЧАСІ

Перша світова війна принесла багато страж-дань лемкам. Були повністю розорені окремі села, багато селян загинуло у війні. За симпатії лемків до східнослов’янських народів австрій-ські власті вивезли з Лемківщини понад три тисячі інтелігенції і селян у Талергофський концентраційний табір, де кілька сотень лемків загинули.

Розпад Австро-Угорської монархії у 1918 р. сприяв боротьбі поневолених народів за само-визначення. Така боротьба розгорнулася і на Лемківщині. У с. Команча на Сяніччині було проголошено створення Східнолемківської Республіки, яка проголосила своє об’єднання з ЗУНР. Польські легіонери в кривавій су-тичці з селянами розправились із спробою самовизначення. У той же час у с. Фльоринка на Новосанчівщині проголошено створення Західнолемківської Руської Республіки, яка виступила за солідарність з Радянською Укра-їною і Радянською Росією. Польські війська ліквідували Республіку, а ї ї творців було віддано під суд. Подібні спроби боротьби за самовизначення мали місце на Пряшівщині і в теперішній Закарпатській області. Велика група лемків боролася за волю в рядах січо-вих стрільців та УГА. Визвольний рух, хоч і закінчився невдачею, загартував витримку українського народу і його складової частини лемків, зміцнив віру в можливість соціального і національного визволення.

Польські буржуазні власті, які жорстоко розправилися з народним визвольним рухом на Лемківщині, повели довготривалу боротьбу за ліквідацію національних завоювань русинів--лемків. Були закриті або перетворені на поль-ські українські школи, заборонені українські культурно-освітні осередки.

У міжвоєнній Польщі з новою силою розгорілася кампанія за «врятування» лем-ків перед «українізацією» і приєднання їх до поляків. Польська преса (наприклад. «Кур’єр Краковскі» № 143, 160–1933) виступила з «доводами», що діалект лемків є польським, а лемки – етнографічна група польського на-роду. У рукописному трактаті Łemkowszczyzna (зберігається в Історичному архіві у Львові) ксьондз Ч. Войтисяк висловив обурення на адресу українців з приводу «незаконного привласнення лемків», які, мовляв, «зовсім не

українці, а польське плем’я». Автор вважав, що негайна полонізація лемків була б вельми корисною для польської політики і католицької церкви, а лемкам «дала б відпорність на про-паганду українську». Подібні шовіністичні ідеї розвинула М. Пєрадська в книжці Na szlakach Łemkowszczyzny (Краків 1939).

Лемко, щоб отримати навіть найнижчу урядову посаду, змушений був відректися від свого національного імені, змінити східну віру на римо-католицьку.

У порівняно кращих умовах проживали лем-ки у Чехословаччині (включаючи теперішню Закарпатську область). Тут існували «руські» (українські) школи, товариства, літературні об’єднання, освітні і культурні осередки. На еміграції лемки теж об’єднувалися в суспіль-но-культурні організації. У США і Канаді діяв «Комітет допомоги Лемківщині», який збирав кошти на допомогу лемкам «в краю», сприяв засновуванню освітніх і культурних товариств, бібліотек. Як вже згадувалося на початку цієї праці, у тридцятих роках засно-вано «Лемко-Союз» з його друкованим органом газетою «Карпатська Русь». Одним з перших керівників «Лемко-Союзу» і редакторів газети був лемківський письменник і публіцист Дми-тро Вислоцький (Ваньо Гунянка), який після Другої світової війни повернувся на Україну до м. Львова.

Національні інтереси лемків у міжвоєн-ному часі гаряче захищав талановитий поет і публіцист родом з Новиці Богдан-Ігор Ан-тонич (1909–1937). У своїх творах він оспівав рідні Карпати, життя земляків. Б.-І. Антонич заслужено увійшов до плеяди найкращих по-етів слов’янського світу. У липні 1990 р. йому встановлено пам’ятник у рідному селі Новиці на Лемківщині.

Нове горе принесла лемкам німецька оку-пація. Фашисти заарештували і знищили кра-щих синів і дочок Лемківщини. Багато молоді вивезли на примусові роботи до Німеччини. У своїй людиноненависницькій антислов’ян-ській політиці намагалися «вигортати вогонь з печі» руками самих же слов’ян, зокрема українців. У таємному меморандумі до Гітлера його заступник Гіммлер радив фюреру, що для успішного проведення «расової селекції» (винародовлення) на Сході слід культивувати серед українців якнайбільше окремих «націй»: «русинів», «малоросів», «карпаторосів», «лем-ків», «бойків», «гуцулів» тощо, нацьковувати їх одна на одну.

109

Рідн

а м

оваЗ перших днів окупації лемки включилися

в антифашистську боротьбу. Разом з поль-ськими патріотами в русі опору активну участь брали лемки П. Пиртей, М. Донський, П. Русиняк і багато інших. Володимир Водзік зі Мшаної та Андрій Яворський з Королика очолювали партизанський рух на Прикарпатті. Велику роботу в рядах борців проти фашизму здійснив лемко з Петрушої Волі коло Кросна Петро Когутов.

Лемки внесли значний вклад у всенародну боротьбу проти фашизму. Численні доброволь-ці-лемки в рядах Червоної Армії приспішили день перемоги у війні.

ЛЕМКІВЩИНА ПІСЛЯ ДРУГОЇСВІТОВОЇ ВІЙНИ.

ЛЕМКИ В ПОЛЬЩІ, ЧСФР,НА УКРАЇНІ, В ЮГОСЛАВІЇ

І НА ЕМІГРАЦІЇ

Хоч у травні 1945 р. в Європі закінчилася Друга світова війна, у західних Карпатах її відлуння не стихало. Лилася кров невинних людей, цілими ночами горіли лемківські села. Польські підпільні озброєні групи жорстоко знущалися з лемківських селян. Було ви-мордовано майже всіх мешканців с. Завадка Морохівська біля Сянока. Однієї весняної ночі бандити вирізали більше тридцяти п’яти лемківських парубків і чоловіків у с. Синява недалеко Риманова. Багато селян було вивезено до концтабору Явожио біля Кракова.

Хоч і за всю історію лемки мирно проживали з поляками, все ж сильніші сусіди виношували плани позбутися національних меншостей. Така нагода трапилась. Восени 1944 р. тимча-совий уряд Польщі заключив угоду з урядом Радянської України про обмін населенням. За тією угодою українське населення, що прожи-вало в межах післявоєнної Польщі, підлягало виселенню на Україну в обмін на польське на-селення, яке виселялося з України до Польщі. Нестерпна ситуація, яку створило націоналіс-тичне польське підпілля, постійні залякування, вбивства, грабунки спричинилися до того, що понад 200 тис. лемків «добровільно» покинули рідні гори і переселилися на Україну.

У межах Польщі ще залишилося близько 140 тис. лемків. Під приводом, що ці рештки лемків є «опорою для УПА» і з метою активі-зації боротьби з «українськими бандитами», решта лемків, в результаті операції «Вісла», в червні 1947 р. була насильно виселена на

західні землі Польщі. Незважаючи на те, що польське підпілля було на той час сильніше і насправді опиралося на польське населення – поляків ця «акція» не зачепила.

Насильно виселених лемків розсіяно по кіль-ка родин в польському середовищі на західних землях Польщі. Таким чином наші слов’янські сусіди розраховували на швидку асиміляцію лемків, їх винародовлення.

Але лемки, поруч з іншими українцями Польщі (волиняни, поліщуки, надсянці) в неймовірно тяжких умовах відстоювали свої інтереси і постійно вимагали задоволення своїх національних потреб. У 1956 р. створено у Поль-щі Українське суспільно-культурне товариство з його органом – тижневиком «Наше слово». Початково лемки організовано включилися в роботу товариства. Але у зв’язку з тим, що ні УСКТ, ні «Наше слово» не взяли (і не могли взяти) участь у кампанії за повернення лемків у рідні гори (велика кількість господарств перейшла уже у власність польських поселен-ців), лемки поступово почали відходити від УСКТ, вимагаючи від урядових кіл створення Лемківського СКТ. Незначна частина лемків повернулася в Карпати, розпочавши посту-повий розвиток рідної культури. Щоправда, лемківська секція при Головному правлінні УСКТ діяла дуже пасивно і згодом припинила своє існування. Не вповні задовільняла лемків «Лемківська сторінка» тижневика.

Самотужки створилися на Лемківщині хо-рові, танцювальні, музичні колективи, серед яких найбільшу популярність здобула хорова капела «Лемковина» (керівник і диригент Я. Трохановський). У с. Зиндранова з ініціати-ви активістів-лемків на чолі з Федором Гочом створено музей лемківської культури. З 1983 р. на Лемківщині щороку проводиться багато-людний фольклорно-етнографічний фестиваль «Ватра».

Окремим польським суспільно-культурним об’єднанням, публіцистам, літераторам явно не до вподоби єдність лемків з українським народом, і вони всіляко перешкоджають та-кій єдності. Після війни в Польщі з’явилася порівняно велика кількість окремих видань і публікацій про лемків. Але всі вони нама-гаються переконати лемків, що вони не авто-хтони Карпат і не українського, а волоського походження. У деяких публікаціях ствер-джується, що лемки – не українці, а попросту лемки, в інших – що вони етнографічна група польського народу.

110

Рідна мова

Ці «наукові відкриття», як також тривале на-зивання українців «бандитами», «різунами», «розбійниками» спричинилися до того, що частина лемків в Польщі боїться називати себе українцями чи навіть русинами. Створилися групи лемків, які називають себе тільки «лем-ками», «лемками-поляками», «карпаторосами». Створено у Лігниці (1989) Стоваришення лемків, девіз якого «Лемки – лише лемки». На Лемків-щині у 1990 р. створено Об’єднання лемків, яке приймає у свої ряди лемків, незалежно від того, до якої народності вони себе відносять.

У Горлицях з ініціативи П. Стефанівського створено «Круг лемків», який вимагає повер-нення лемкам лісів. Такий різнорідний «букет» лемківських об’єднань приносить лише шкоду, породжує антагонізм між окремими суспіль-ними діячами, непорозуміння.

У північно-східній Словаччині проживає понад 100 тис. русинів, які належать до лем-ківської етнографічної групи. Після Другої світової війни тут створено Культурний союз українських трудящих, який оголосив різкий курс на українізацію. Це завдало поважної шкоди, бо противники «Українізації» вперто поширювали чутки, що всіх русинів, які за-пишуть себе українцями, власті насильно ви-везуть на Сибір. Пропаганда ця зробила свою справу. Багато русинів (українців) записало себе словаками.

У 1989 р. КСУТ перетворено на Об’єднання русинів-українців Чехо-Словаччини, але по-вної гармонії між українцями різних поглядів не досягнуто.

Слід зазначити, що культурно-освітня, науко-ва і видавнича справа в українському середови-щі у Словаччині на високому рівні. Українське відділення словацькоого видавництва постійно видає збірки місцевих письменників, науково--популярні праці. Поважні наукові збірники видає музей української культури в Свиднику. З періодичних видань здобули популярність журнали «Дукля», «Дружно вперед», тижневик «Нове життя». Щорічно проводяться масові фес-тивальні свята у Свиднику, Межилабірцях та в інших осередках. У Пряшеві діє Український національний театр, а при ньому Піддуклян-ський український народний ансамбль пісні і танцю.

На Україні лемки-переселенці, переживши перші труднощі, зумовлені втратою майна, зо-всім незвиклим новим оточенням, поступово поправили своє становище. Виручила праце-любність, витривалість, допомога місцевого

українського середовища. Нова обстановка спричинила поступове зникання в середовищі розсіяних лемків їх етнографічних особливос-тей, які «не вписувалися» в новий побут. Це сто-сувалося, у першу чергу, культурно-побутових та обрядових звичаїв, форм господарювання, відмирання давніх знарядь праці, традицій у народному будівництві, саморобного одягу. Значної зміни зазнала і мова лемків, наблизив-шись до норм літературної мови.

Зате на Україні набуло дальшого розвитку народне мистецтво лемків. Діє кілька осеред-ків різьбярства у Львові, Стрию, Трускавці, Моршині, Підгайцях, Бережанах. З народних різьбярів виросли такі майстри, як заслужений діяч мистецтв України Василь Одрехівський, брати Юрій і Мирон Амбіцькі, Лука Біганич, Іван Мердак, Андрій Сухорський з синами. Роботи лемківських митців відомі далеко за межами України.

Розвивається співоче мистецтво лемків. На Україні виросли талановиті співачки сестри Даниїла, Марія і Ніна Байко з Яблониці – нині народні артистки України. Великої популярнос-ті набула народна хорова капела «Лемковина» (Львів), яка успішно виступила також у Польщі та Словаччині. Про капелу знято два коротко-метражні кінофільми, виступи записані на двох платівках. Кілька лемківських художніх колективів створено на Тернопільщині.

Помітного розвитку досягла суспільно-куль-турна і науково-видавнича діяльність лемків на Україні. З 1988 р. у Львові діє суспільно-куль-турне Товариство «Лемківщина», перед яким відкриваються широкі можливості контактів з лемками у всьому світі. Серед членів Товари-ства є велика кількість діячів культури і науки з ЧСФР, Польщі, США і Канади. З ініціативи правління Товариства та Львівського відділен-ня інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР 22–24 травня 1990 р. у Львові проведено міжнародну наукову кон-ференцію, на якій обговорено і затверджено проспект трьохтомної наукової монографії «Лемківщина», що буде видана на Україні. При оновленому у Львові Науковому товаристві імені Т. Шевченка (НТШ) створено проблемну групу для вивчення історії та культури лемків. У Львові та поза його межами працює великий загін інтелігенції – вихідців з Лемківщини.

Лемки на Україні переконалися, що розвиток їх культури, наукове опрацювання їх історії можливі лише в єдності з усім українським народом.

111

Рідн

а м

оваУ Югославію сотні лемківських родин з Пря-

шівщини та північної Лемківщини переселилися на початку сорокових років XVIII ст. За 250 років вони не винародовилися, зберегли основу само-бутньої культури, національне ім’я – «русини». Успішно розвивається їх культурне життя після Другої світової війни. Щоправда, говірка югославських русинів зазнала сильного впливу сербохорватської мови. Розвивають літературно--наукову видавничу діяльність власною говіркою та українською літературною мовою. Етнографіч-на назва (лемки) в Югославії не знайшла свого поширення. Наші земляки в Югославії об’єднані в Союзі русинів і українців Югославії.

Важкі економічні умови на Лемківщині спричи-нили масову еміграцію лемківських селян у другій половині XIX ст. за океан. Масова еміграція набула найбільшої інтенсивності в кінці вісімдесятих років. Початково лемки об’єднувалися разом з емігрантами зі Східної Галичини в українських робітничих осередках, «Українському Народному Союзі» (1894), у міжвоєнному часі почали створю-вати власні культурні осередки.

Крім згаданого вже «Лемко-Союзу» в 1936 р. створено Організацію Оборони Лемківщини української орієнтації, яка стала найповажнішим об’єднанням лемків у США. Разом із Світовою Федерацією лемків видає журнал «Лемківщина», «Аннали». У 1988 р. ООЛ здійснила видання дво-томного збірника Лемківщина, що є фактично першою монографією такого роду.

У Канаді емігранти-лемки теж початково, подібно як в США, об’єднувалися в українських суспільно-культурних організаціях. На почат-ку тридцятих років частина лемків об’єдналася у філіалі американського «Лемко-Союзу». Після Другої світової війни канадський філіал розірвав стосунки з американським центром «Лемко-Союзу», створивши самостійний Карпаторуський центр лемків Канади. Згодом ця організація змінила назву на Об’єднання Лемків Канади, яке вступило до Світової Фе-дерації Лемків і займає платформу поступової організації з українською орієнтацією.

Останніми роками на лемківській ділянці в Канаді активну діяльність проводить про-фесор Торонтського університету Павло Маючі (батько – угорець, мати – русинка з Пряшівщи-ни). Але треба підкреслити, його ідея існування штучного «карпаторуського» народу, до якого він відносить також лемків, завдає великої шкоди справі єдності лемків.

Можливість об’єднання всіх лемківських осередків (наприклад, навколо СФЛ) створила

б сприятливі умови для інтенсивного розвитку їх культури, допомогла б поглибити наукові дослідження про історію цієї цікавої етногра-фічної групи українського народу.

Ми здійснили короткий екскурс у історію. Про що ж довідалися? Далекі предки лемків – це руське східнослов’янське плем’я, що їх дослідники називали здебільша білими хор-ватами. Уже в VI–VII ст. ст. проживали вони по обох схилах західних Карпат.

У кінці X ст. західні Карпати були з’єднані з Київською Руссю, потім належали до Га-лицького і Галицько-Волинського князівств. Цей період приналежності русинів західних Карпат до рідної держави-матері позначився бурхливим розвитком економічного життя, освіти, культури карпатського краю.

Після розпаду Київської Русі у XIV ст. її південно-західна частина (теперішня Україна з Лемківщиною) увійшла у сферу засягу укра-їнської народності. Отже, лемки належать до українського народу. Популярна серед лемків народна назва «русини», «руські» є давньою назвою українців.

У 1340 р. західне Прикарпаття захопила Польща. Оселі русинів на той час сягали око-лиць Любліна, Ряшева, Кракова. Щоб відтіс-нити русинів у глиб гір, польський уряд запо-чаткував уже тоді тривалу польсько-німецьку колонізацію. Було заведено панщину, а села локалізовано з руського на волоське право.

Русини продовжували боротьбу проти гнобителів. Особливого розмаху ця боротьба досягла в середині XVII ст. під час визвольної війни під керівництвом Б. Хмельницького. Цим мешканці західних Карпат ствердили свою єдність з українським народом, стремління до возз’єднання. Ідею єдності зі східними братами відстоювали кращі сини Карпат О. Духнович, О. Павлович, В. Хиляк, Б.-І. Антонич та інші.

Поодинокі польські діячі міжвоєнного часу проголосили кампанію, що лемки – «польське плем’я» і їх необхідно повернути полякам. Для послаблення єдності лемків та їх денаціоналіза-ції у наш час в Польщі іде боротьба за відірвання лемків від решти українців, насадження серед них сепаратизму і національного нігілізму.

Лемки свідомі того, що вони здавна належать до сім’ї східнослов’янських народів, є органіч-ною складовою частиною українського народу. Дальше процвітання їх культури може бути забезпеченим лише в національній єдності з усім українським народом, до якого вони належать.

112

Рідна мова

Прийнявши пропозицію моїх київських колег висвітлити тему стану і перспектив укра-їнської мови та культури на Донбасі, де я живу і працюю, я ще раз переконався, що це справа невдячна. Бо існуючі реалії, не кажучи вже про перспективи і протиречиві, і дискусійні, як і сама первинна інформація.

Але все ж пропоную своє бачення ситуації і спробу прогнозу на майбутнє.

РЕАЛІЯ ПЕРША: КОНТРАСТ ІНФОРМАЦІЇ

Хоча і є офіційна інформація стосовно сфери вживання української мови на Донеччині, я на основі мовних реалій краю все ж змушений послуговуватися відомою формулою «з одно-го боку – з іншого боку». Отже, з одного боку, у Донецькій області:– діє цільова комплексна Програма розвитку та

функціонування української мови на 2004––2010 рр., яку затверджено рішенням спіль-ного засідання колегій обласної державної адміністрації та Міністерства освіти і науки України від 18 грудня 2003 р. № 12/6–2;

– відповідно до статистичних даних 2004–2005 навчального року 661 заклад дошкільного ви-ховання області має статус україномовного, що від загальної кількості закладів (1166) складає 56,7%;

– з 1145 шкіл Донеччини 612 шкіл мають украї-номовний статус, що складає 53,4% від загаль-ної кількості шкіл в області; в них навчаються

Володимир Білецький доктор технічних наук, професор Донецького національного технічного університету, дійсний член НТШ, шеф-редактор аналітично--інформаційного журналу «Схід»

Українська мова на сході України: фрагменти

донецьких реалій і спроба прогнозу

державною мовою 113 750 учнів, тобто 26% від їх загальної кількості (444 369);

– зі 117 професійно-технічних училищ об-ласті україномовні – 13, тобто 11%; 2,5% від загального контингенту учнів системи про-фесійно-технічної підготовки навчаються державною мовою;

– на Донеччині працюють 112 вищих на-вчальних закладів всіх рівнів акредитації з них: І–ІІ рівнів – 82, ІІІ–ІV – 30, загальною кількістю студентів – 213,5 тис., з яких 68,6 тис. навчаються державною мовою, що до-рівнює 32,1%. І це все, не рахуючи великої кількості

конкурсів (починаючи від Міжнародного конкурсу української мови ім. Петра Яцика), мовно-літературних олімпіад, оглядів, виста-вок, фестивалів, інших імпрез тощо.

Як бачимо, Донбас – це далеко не Крим, де україномовний статус мають всього декілька шкіл на весь півострів. Але і далеко не Полтав-щина, не кажу вже про Центр і Захід України. Існує оте «з іншого боку»: попри такі втішні реляції у дійсності в дитячих садках, школах, вузах, на вулиці, в установах, у коридорах влади українську мову майже не зустрінеш. Чому? Де ж матеріалізація цих втішних відсотків, які на-водять владці? Питання зависає у повітрі...

РЕАЛІЯ ДРУГА: ЕТНОКУЛЬТУРНЕ САМОВИЖИВАННЯ

Умови задоволення національних потреб у регіоні, де проживає ~52% етнічних українців

113

Рідн

а м

овапочасти складніші і важчі, ніж у діаспорі. Куди

не глянеш – всюди колосальна диспропорція навіть з оцими 52%.

Скажімо, бібліотечний фонд Донецької обласної універсальної бібліотеки тільки на 9,1% укомплектований книгами українською мовою. У 1991 р. їх було ще менше – 6,1%. Якщо таким темпом фонд буде поповнюватися укра-їнською книгою і надалі, то 50 х 50% сягне десь років через сто. У місцевих бібліотеках області, фонд яких майже повністю ще радянський, загальний обсяг літератури складає понад 17,0 млн. примірників, з яких українською мовою – 30,3%.

Станом на 1 січня 2005 р. в області зареєстро-вано 990 періодичних видань, з яких тільки ві-сімнадцять видаються виключно українською мовою, у тому числі тільки одна обласна газета «Донеччина» з мізерним накладом у 20–25 тис. примірників на місяць, 69 газет і журналів ви-даються українською та російською, а решта 666 – практично російською.

В інформаційному просторі Донецької об-ласті працюють 136 телерадіоорганізацій. З них – 38 телерадіокомпаній і 18 радіоорганізацій ефірного мовлення, 67 – телерадіокомпанії кабельного мовлення і 13 – радіоорганізації дротового мовлення, що діють згідно з ліцен-зіями Національної ради України з питань теле-бачення і радіомовлення. Телерадіоорганізації, використовують у своєму ефірі в середньому 45% державної мови і 55% – російської, крім обласної державної телерадіокомпанії, яка веде програми у такому співвідношенні мов: україн-ською – 65%, російською – 35%. Про тематичну наповненість передач місцевих телерадіоком-паній український глядач поінформований добре на прикладі ТРК «Україна», ОДТРК «Регіон», КРТ тощо. Назвати їх українськими можна тільки з відомою часткою гумору.

Однак є і такі телепередачі: «Мови чарівний голос», «Україна – рідний край», «Чиста кри-ниця», «Зірки та зіроньки», «Мій рідний край»; теленариси: «Родом з Донбасу», «Сусіди»; дитя-чі та пізнавальні програми «Сонячне зайченя» і «Загадковий майданчик». А у червні 2004 р. в м. Миколаєві на ІХ Всеукраїнському фести-валі телевізійних і радіопрограм «Калинові острови-2004», присвяченому тринадцятій річниці незалежності України, за високий професійний рівень журналістів і технічних працівників чотири роботи ОДТРК «Регіон» отримали дипломи лауреатів у номінаціях «Україна: від мови до нації», «Повернення із

забуття», «Україна і світ: народна диплома-тія», «Земля моїх батьків». Можемо ж! Хоча популярних молодіжних теле- і радіопрограм практично немає.

Громадський сектор культурологічних орга-нізацій на Донеччині вкрай бідний – із зареє-строваних 4053 громадських організацій (2003) тільки біля двох десятків культурологічні та дотичні до них.

При цьому культурно-інтеграційні процеси Донеччини на перетинах «Схід – Захід» хоча і відбуваються, але протікають вкрай повільно і очевидно за рахунок власних творчих ресур-сів. Реального фінансового спонсорства у куль-турологічну сферу від Києва (Центр) і Заходу (Західна Україна і діаспора) немає. Дуже рідкіс-ні і візити творчих колективів з Центру і Заходу – майже всі сцени на Донбасі заполонили росій-ські варяги. Вражає індиферентність владного Києва, який попри всі «донецькі події» 2004 пускає ситуацію на самоплив, займає позицію всепрощення (окрім буквально декількох осіб), не має ніякої стратегії культурної інтеграції Східної України, зокрема Донбасу.

У сфері релігійного життя з 1324 юридично зареєстрованих на 1 січня 2005 р. релігійних громад Донеччини україномовними можна вважати менше 10%. Та й то вражає позиція де-яких авторитетних україномовних інституцій – скажімо у греко-католицькій церкві Донецька створена ікона із зображенням В. Януковича.

Отже, у духовній сфері українська більшість на Донеччині знаходиться на супербідному, голодному національно-мовному і націо-нально-культурному пайку, існує в режимі етнокультурного самовиживання. І взагалі дивно, що в цих умовах ще й до сьогодні біль-шість населення Донбасу ідентифікує себе українцями.

СПРОБА ПРОГНОЗУ МАЙБУТНЬОГО

Донбас – втрачений край, майбутній Укра-їнський П’ємонт чи щось третє...?

Епітети, якими українські політики і гро-мадські діячі іноді «нагороджують» Донбас, Донеччину часто звучать образливо або з певним підтекстом: «чорна дірка» (є такий фізичний феномен – надвелике тіло, з якого навіть світло не витікає), «донецькі», «донбася-ни» тощо. І дійсно, на останніх президентських виборах «ющенківці» свої преференції як правило не розголошували, а тих, хто «про-

114

Рідна мова

коловся» чекала адміністративна обструкція – дорослих аж до звільнення з роботи (навіть науковців, кандидатів наук, доцентів), дітей у школах – приниження і цькування, молодь в інститутах і університетах – непевне май-бутнє. У дещо прихованому вигляді цей стан триває і сьогодні. Людина ж, яка під час виборів на вулиці говорила українською могла з вели-кою імовірністю наразитися на неприємності. Як правило, російськомовна більшість була на виборах більш агресивною.

То що ж, Донбас – втрачений край? Хочеться вірити, що ні. Треба ретельно від-

ділити «зерна від полови». Дійсно, в регіоні є агресивні сили, є керівники, які й до сьогодні впівголоса, але настирно говорять, що «до влади прийшли націоналісти», по деяких бібліотеках пропадають українські книги і журнали, а ті, що є, роками не каталогізують-ся. У школах замість власне лекції по предмету вчитель іноді проводить «політінформацію» в дусі синьо-білих. Те ж саме – і у вузах. Все це ще є. І мабуть буде деякий час.

Але все ж етнічна українська маса, україн-ська більшість Донбасу ще не виявила своєї творчої сили. Перебування з одного боку у більшості, а з іншого – у духовно-пригніче-ному стані створює ефект «стискання пружи-ни», певного, ще не усвідомленого «глухого» протесту. За певних обставин ця «пружина» розправиться. І тоді повинна проявитися прихована творча енергія української еліти і енергія самоутвердження мільйонів. Динамі-ка цього процесу, на мою думку, нагадує криву з досить тривалим періодом «накопичення» і швидким лавиноподібним періодом «злету». Останній (зрозуміло, що тільки в разі його досягнення) і може бути ідентифікований як новий Український П’ємонт. У цих явищах немає нічого казкового, все закономірно і вже багато разів реалізовувалося у інших зем-лях, на інших етнічно-культурних основах.Які ж умови активного національно-культур-ного, в тому числі мовно-культурного відро-дження Донбасу, Донеччини? Поміркований національно-культурний протекціонізм Києва, розумна, прагматично-державницька кадрова політика Києва, державне мислення олігархів, зміна поколінь, створення основ конкуренто-спроможної української «культури міста». Над-звичайно важливими ланками у цьому процесі є авторитетні суспільні інститути: влада, наука, вищі навчальні заклади, бізнес, церква, армія. Саме вони повинні стати першими осередками

україномовності. І рушієм тут повинно бути не тільки ідейне усвідомлення необхідності єдності суспільства, але й прагматизм знання державної мови.

Одна з умов українського відродження є, як це не дивно на перший погляд, мовна то-лерантність. Справа, до речі, не стоїть у тому, щоб грубо і силоміць або хитрощами замінити російську мову на українську у тому ж Донбасі. Така установка (якою часто лякають населення різноманітні «політтехнологи») – шлях у ніку-ди. Мова може сьогодні йти зовсім про інше – про реалізацію як для Донбасу, так і для всієї Східної України шляху: (1) майже російська (3) (2) російсько-українська двомовність одно-мовність (4) українсько-російська двомовність + знання англійської елітою українська мовна домінанта + знання російської і англійської. На Донбасі ми зараз перебуваємо в стані (2). Аналогічний шлях мовно-культурних транс-формацій чекає і інші регіони, де, правда, вплив російської мови і культури слабший і вони вже перебувають на стадіях (3) і почасти навіть (4).

Зупинімося тут і відповімо можливим скептикам, які давно хочуть «кинути каменя у огород» цих дещо теоретичних побудов. На-веду декілька прикладів з культурного життя Донеччини, які спростовують песимістичний погляд щодо деяких «необережних» термінів та здійсненності зазначеного алгоритму подій.

Приклад перший. У 1994 р. за грантом МФ «Відродження» (Фонд Сороса) у Донецьку була заснована громадська організація «Україн-ський культурологічний центр». Одержавши згодом підтримку від «Євразії», «Каутенпарту» та ін. організацій з 1998 р. організація припи-нила бути «грантоїдом», створила своє дочірнє підприємство «Східний видавничий дім». Сьогодні це аналітичний і ресурсний центр, дослідно-видавнича фундація, яка готує і ви-дає чотири (!) періодичних видання, зокрема вже десять років аналітично-інформаційний фаховий журнал «Схід» (70 чисел за 10 років), «Донецький вісник НТШ», ініціювала і здій-снила з рядом партнерів понад сто видавничих проектів. Загальний наклад видань – понад 300 тисяч. Так як значна їх частина – оригінальні посібники і підручники для шкіл і вузів (тобто книги багаторазового використання), то «про-дукцією» Центру вже охоплено близько 10 млн. чоловік, головно на Сході України, в Криму і на Кубані, для якої, зокрема, створено перший в новітні часи посібник з літературного кра-

115

Рідн

а м

оваєзнавства Кубані Козак Мамай. У «Східному

видавничому домі» створено першу гірничу енциклопедію, в підготовці якої було задіяно понад сто фахівців з України і зарубіжжя. Її обсяг – понад триста друкованих аркушів, 13 000 термінів та терміносполучень (це най-більше науково-довідкове видання з існуючих у цій галузі у слов’янському світі). Діяльність «Українського культурологічного центру», більша частина активу якого – колишні і су-часні члени Донецького Товариства української мови – яскравий приклад (і прецедент!) того, що може зробити мала, але згуртована когорта фахівців Донбасу у царині мови і культури.Приклад другий. На Донеччині сьогодні діє близько п’ятдесят підприємств книговидання і близько 450 книготорговельних одиниць. За останні шість років кількість виданої літерату-ри за назвами збільшилася в три рази, а укра-їномовної майже у сім разів. Протягом 2004 р. видавничими підприємствами області видано 1100 найменувань книг (в Україні близько 14 000), їх загальний наклад становить понад 4,7 млн примірників. Кількість україномовних книжкових видань склала триста назв загаль-ним накладом 1,7 млн примірників.

І це все – майже виключно на своїх ресурсах, своїми творчими силами, на своїй ініціативі і при далеко не сприятливій внутрішній по-літичній атмосфері (а яких керівних кадрах...). Тобто ми бачимо результат стихійного на-ціонального українського відродження знизу. А якби все це було відповідним чином і розум-но простимульовано державою? Не нав’язане, а саме підтримане, заохочене. А якби вже сьогодні були замінені (ще недавно говорив про це Президент В. Ющенко!) ректори вузів та інших вирішальних для культури і науки «проривних» ланок краю? Чи не здається вам, що часи нового Українського П’ємонту тоді були б не за горами? Що «закатана в асфальт» українська культура Донбасу вже сама проби-вається пагонами до Сонця? Ви цього не знали? Не зволікайте часу. Підтримуйте Схід!

Але тут ми все ж додамо в ці «феєрії» ложку дьогтю. Те, що ми продемонстрували останніми прикладами – скоріше виключення з правила ніж домінуючий вектор розвою на Донеччині. Для нової якості, як відомо, необхідна певна

(немала) кількість сил, а саме – лідерів, вико-навців, фінансів, організацій тощо. А їх поки що на Донеччині «не наросло». Тому на сьогодні і у близькому майбутньому найбільш реальний «третій варіант». А саме: нічого революційного на Сході України найближчим часом не від-будеться, «м’яке» протистояння культур і мов у краї продовжиться, суттєвого протекціонізму української від Києва не буде, але натомість триватиме надважкий етап власного «накопи-чення» українських культурних надбань і «стис-кання пружини», яка вивільниться, очевидно, після зміни поколінь. Тобто «третій варіант» – це еволюційний шлях «повернення до джерел» з опорою на свій потенціал. Спробуємо зробити висновки, прив’язуючись до назви конферен-ції. Серед двох альтернатив – КОНФЛІКТ або ГАРМОНІЯ розумно, звичайно, обрати друге. Попри масовий і почасти спонтанний характер процесів, що стосуються мовних взаємовпли-вів сучасна цивілізація має велику кількість способів і засобів їх корекції – психологічних, мас-медійних, наукових, виховних, протекці-оністських тощо. Звичайно, великий союзник тих, хто торкається дуже делікатної матерії мовно-культурних корекцій – це час (треба поспішати повільно). Соціум піде за елітою, а незворотність процесу у історичній перспек-тиві довершить молодь. Інтегральні мови, які не будуть носіями тільки традиційної культури, рафіновано-державними, а тими, якими тво-ритимуться високі технології, нові знання, нові популярні художні й музичні твори, так само, як і масова культура, культура полісів – ці мови у майбутньому розвинуться. Народи і нації, яким вдасться створити такі інтегральні мови стануть або (ті, що вже є) залишаться історич-ними. Інші, зокрема носії тільки традиційної культури, зійдуть на маргінес.

Українська еліта – високоосвічена, пасіонар-на частина старої європейської нації має шанс піднести свій народ, свою культуру, свою мову до рівня історичного явища майбутнього.

Дуже хочеться закликати нові дерзновенні уми – EXCELSIOR!

Все вище і вище!

http://www.intellect.com.ua/index.php?lan-g=u&material_id=54797&theme_id=7253

116

Рідна мова

Досвід людства протягом тисячоліть перекон-ливо доводить, що мова об’єднує народи у нації і зміцнює державу. Занепадає мова – зникає і нація. Коли ж мова стає авторитетною, перспек-тивною, необхідною і вживається, насамперед, на-ціональною елітою, сильною і високорозвиненою стає як нація, так і держава. Мова без своєї дер-жави беззахисна і згасає. Держава без своєї мови втрачає істотні ознаки суверенітету – культурного та інформаційного, зрештою засадничо-ідео-логічного. Сьогодні навіть потужні англомовні держави дбають про свій мовний суверенітет. Адже зайве будувати й охороняти ворота там, де межу не визначає навіть поламаний тин.

Відродження та впровадження державної мови в незалежній Україні стикається з без-ліччю проблем та перешкод. А тому вплив мовного фактора на процес згуртування нації не є таким простим, як може здатися на пер-ший погляд. Він має чимало аспектів і вимірів, найважливіші з яких ми тут бодай коротко спробуємо осмислити.

По-перше, треба чітко встановити, яким є механізм цього впливу. Історичні приклади показують, що ефективно спрацьовує сила ав-торитету. Причому впливає як авторитет влади, так і інтелектуальний авторитет. Зокрема, Л. Бу-лаховський вважав, що саме авторитет єдиної літературної мови, створюваної і впроваджува-ної верхівкою суспільства, зіграв вирішальну роль при консолідації німців у націю у XIX та XX ст. cт. Цей же чинник об’єднав у нації італійців та французів (1). Чеський політолог М. Грох, а за ним і український сучасний філософ І. Пасько,

Віталій Радчук голова Товариства української мовиКиївського національного університетуімені Т. Шевченка, доцент Інституту філології,науковий працівник Інституту українськоїмови НАН України

Мова як чинник консолідації сучасного

українського суспільства у націю

аналізуючи процес формування західнос-лов’янських націй, переконливо доводять, що воно завдячує насамперед підняттю народної розмовної мови до рівня літературної, охоплен-ня нею сфер політики, економіки, права, науки тощо. І в цих землях авторитетну літературну мову також творив невеликий загін національ-но свідомої еліти, а впроваджувала її владно жменька еліти політичної (2). На виняткове інтеграційне значення саме високорозвиненої мови вказував і Е. Ренан (3).

Але сила авторитету, владного чи інтелек-туального, вочевидь, діє найефективніше тоді, коли цьому сприяють настрої широких мас суспільства. Французький дослідник початку XX ст. А. Мейє особливої ваги надавав чиннику корисності мови (4). Приміром, за останніми опитуваннями у школах Москви близько чвер-ті всіх учнів віддає перевагу англійській мові перед російською. Саме корисністю російської як засобу для широкого спілкування, передачі та отримання інформації значною мірою пояс-нюється те, що вона зараз поширена в країнах пострадянського простору. І вона такою тут залишиться тривалий час, аж поки у цій ролі її не витіснять англійська і почасти місцеві ко-рінні. Втім, при оцінці декларованих інтересів, особистих чи загальних, слід зважати на те, що вони можуть бути вузько усвідомленими або й ілюзорними. Така вже людська природа, що ми часто переоцінюємо одні вигоди і не бачимо ін-ших, у чомусь перебільшуємо переваги чужого над своїм чи навпаки, навіть не завжди до кінця певні того, що нам треба і чого ми прагнемо...

117

Рідн

а м

оваОтже, є очевидним, що еліта має непересічне

значення для приведення в дію чинника мовної консолідації і що методи впровадження українсь-кої чи будь-якої мови шляхом закликів, умовлянь, звинувачень і тому подібного емоційного тиску в дусі деяких сучасних українських громадських і політичних організацій (згадаймо хоча б «Про-світу» П. Мовчана – радикальне крило націонал--демократії) абсолютно хибні. Натомість вельми дієвими і корисними є методи реального підви-щення авторитету мови і створення таких умов чи передумов, за яких українською мовою говорити було б просто необхідно, а знати її – корисно для кар’єри, інформаційного обміну, праці на комп’ю-тері тощо. Таку атмосферу доцільно культивувати передусім на сході й півдні України.

По-друге, треба розкрити складові автори-тету мови як феномена. Найкраще цей аналіз провадити з опорою на функції мови (2). Якими ж є особливості функціонування української мови, ті її переваги, які обумовлюють або мо-жуть обумовити її авторитет? Зрозуміло, що без таких переваг про авторитет чи корисність мови годі й говорити.

Отже, перша і найголовніша функція мови – комунікативна. Тут ми зразу мусимо засвід-чити цілу низку слабкостей нашої мови, яка, на жаль, не виконує повноцінно цієї функції у науці, техніці, на виробництві, у ділових стосунках, в освіті та інших сферах, де чи-мало залежить від порозуміння між людьми. Тому конче необхідним є зосередження уваги у першу чергу української еліти на необхідно-сті суттєвих зрушень на цій ділянці відразу у багатьох галузевих напрямках. Саме еліта, а не люмпен-галасуни, спроможна розсунути межі обширів функціонування української мови. І насамперед тут відчувається гостра потреба в національно свідомій технічній еліті. Вона, до речі, сама повинна переконатися у корисності такого подвижницького заходу, як перехід науки, техніки, виробництва на українську мову.

– Чому, – запитує дехто, – не на англійську? – Своя мова корисна вже тому, що вона дає відчуття соціальної гармонії, тобто єдності, неподільності й цілісності соціального орга-нізму як середовища, у якому територіальне й станове (стратове) розмаїття у найтонших своїх проявах має спільний орудний засіб для взаємозв’язку й ефективної взаємодії. Це, зрештою, і є почуттям комфорту, без якого цілий народ почувається чужинцем на своїй землі і обпльовує все поза стінами свого

гнізда, починаючи зі сходів і ліфтів свого ж будинку.

Перш ніж адміністративно насаджувати свою мову і силоміць нею гуртувати загал у єдність, що може викликати спротив (при-родний спротив – попри імператив історич-ної справедливості, тобто незважаючи на всі права корінної мови на своїй землі), треба сформувати таку національну еліту, яка своїм саморозвитком здатна буде зробити прорив до української мови, піднісши її до відповідного рівня у кожній спеціальності й галузі.

Таким чином, треба починати не з прямого «впровадження української» в російськомовних регіонах сходу і півдня, як дехто наївно вважає за найперший обов’язок влади, пробуючи водночас досягти цього безрезультатною пропагандою та агітацією, а з формування національної еліти, яка забезпечить успіх цього процесу. Без такої еліти помітних зрушень годі й чекати.

Друга функція мови – пізнавальна (гносе-ологічна, мислетворча). Чимало блискучих українських учених від Памви Беринди до Івана Пулюя й авторів української Енциклопедії кі-бернетики однозначно показали повноцінність нашої мови при виконанні нею цієї функції. Але консолідуючою для українського суспільства вона у значно повнішій мірі може виявити себе лише тоді, коли цілком реалізується комуніка-тивна функція, з якою їй суджено бути у парі. Адже відкриття для себе – це тільки школа, тоді як справжня наука є відкриттям для всіх.

Тут знову постає питання: чому ж не робити ці відкриття англійською, котра чимдалі більше заявляє про себе у функції міжнародної лати-ни? Проте факт публікації великої кількості наукових праць англійською зосім не означає, що усі студії проведено, тобто, що дослідник мислив саме цією мовою. Якраз навпаки: як у школі, так і в науці кожен пізнає світ через рідну мову, а другу, третю і т. д. використовує здебільшого для перекладу наслідків свого (чи чийогось) пізнання, тобто у функції спілкуван-ня (як «транспортну», або, як кажуть лінгвісти, вегікулярну). Прикметно, що в навчальних методиках термін «іноземна мова» усе більше поступається конкуренту «друга мова», що є, по суті, визнанням світової тенденції до полі-глотизму і диференціації функцій та спеціалі-зації мов «другої» і рідної – «материнської».

Рідна мова у функції пізнання є незамінною. Експресивна функція мови – та, що дає

можливість «побачити» внутрішній світ інди-віда. «Говори і я тебе побачу», – стверджували

118

Рідна мова

мудреці античності (5). Тут наша мова має безперечні переваги. Інколи російськомовний плебс (та й не тільки такий), надто пролетаріат у первісному й істинному значенні цього сло-ва, коли чує поряд з platt-russisch донбаського зразка вишукану українську мову, аж закипає від того, що відчуває свою неповноцінність, ущербність. Ще б пак! Його обійдено освітою, обділено, духовно обкрадено, приземлено й принижено. Усякий мав нагоду спостерігати в Україні це хоча б раз. Той же плебс скоріше за все пошле своїх дітей вчитися досконалої української, якщо підняти його освітній рівень хоч трохи вище звичайного і традиційного для багатьох робітничих районів «міцного сленгу», викоханого у лоні російської мови, і показати вигідність знання корінної державної мови. Щоправда, і для ширшої реалізації експре-сивної функції української мови так само потрібна самобутня національна, а не безлика зденаціоналізована еліта. А такої досить мало на сході і півдні.

Етична функція. Цю функцію серед інших ви-різняє чимало мовознавців. Етичність мови по-лягає вже у самому виборі мови для конкретного випадку спілкування. Ввічливим уважається вибір мови свого співбесідника, однак дотрима-ти цього правила можуть хіба що найосвіченіші поліглоти з вершків суспільства. У дипломатії, приміром, установлено цілком протилежний протокол: тут ввічливою є мова у представничій ролі. Завойовник завжди силою насаджував свою мову, винятки тут надзвичайно рідкісні (наприклад, Велике Князівство Литовське) і по-яснюються значно вищою стадією культурного розвитку завойованого народу. Скрізь і завжди було прийнято наслідувати питомий голос зем-лі, на яку ступаєш з добром і миром.

Авторитет мови, безумовно, зв’язаний з усталеними формулами етикету і модою на поведінку. Прикметно, що пошанна множина («баба казали, що тітка приходили») стала у нас ознакою майже виключно сільської мови, водночас запозичення типу Салют!, Чао!, Хел-ло!, Честь!, Гуд бай!, Пардон! характерні для міського середовища. Ще більш прикметно те, що українська мова виявляє дивовижний іму-нітет проти засвоєння російської матірщини, яка має тюркське походження. Навіть ті з укра-їнців, хто вкраплює в свій ідіолект російську лайку, відчувають і визнають, що вона чужа й українській мові не надається. Очевидно, що таке неприйняття пояснюється відмінностями історичного розвитку, що спричинилися до ви-

роблення стійкого національного менталітету. Тут безмежне поле для інтелектуальної і ви-ховної роботи. Звертання, форми ввічливості, інші етичні формули мають у немолодій укра-їнській мові глибоку мотивацію, тим-то вони варті пильнішої уваги дослідників і вчителів. Варто, приміром, замислитися над тим, чому українці, вітаючися, бажають зустрічному до-брого здоров’я, зокрема, у відповідь на «Добрий день!» і пояснити, чому відповідь повтором («Добридень» на «Добридень») є порушенням етнічної логіки й традиції, а обрубок «Добрий!» – просто неввічливим цинізмом. Безумовно, українська мова має неабиякі потенції для того, щоб асоціюватися з авторитетним типом поведінки.

Ідентифікативна функція української мови запрацює на згуртування нації тоді, коли стане престижно бути українцем, тобто, коли відійдуть у минуле всі елементи іміджу мен-шовартості, як нав’язані нам колоніальним правлінням, так і культивовані у собі без сторонньої «допомоги». Ясна річ, набуття на-ціональної гідності залежить від цілої низки економічних, соціальних, політичних, освіт-ницьких чинників. Проте й зараз українство має виграшні риси національної вдачі і може пишатися багатьма героїчними сторінками своєї унікальної історії, своїм достойним виходом на міжнародну арену. Світ уже іден-тифікує наших олімпійських переможців в Атланті 1996 р. саме як українців, попри те, що імена їхні було транскрибовано англійсь-кою на іграх через російську згідно з припи-сами таємної інструкції Головліту СРСР (6), а самі вони дають інтерв’ю офіційною мовою іншої держави. Залишається і нам удома тісні-ше пов’язати спортивну честь з національною гідністю. Обнадійливим є й успіх на міжнарод-ній сцені наших митців, особливо співаків. Та й у Криму останні фестивалі української пісні перевершили усі сподівання. Навіть розкида-них по обширах колишніх Російської імперії та СРСР українців, уже й зрусифікованих, упізнавали по пісні. Прийнято вважати, що пісня є останнім форпостом мови. Але вона може бути й аванпостом чи авангардом тієї чи іншої мови, про що свідчить спалах інтересу до її вивчення, надто з боку молоді, спричинений популярністю співака, що є її носієм, а отже, і пропагандистом. Звичайно, представничі яко-сті української пісні, як і художньої літератури, мають особливу вагу у сув’язі з естетичною і експересивною функціями слова.

119

Рідн

а м

оваМи, навіть не знаючи мови іноземця, звично

визначаємо за її звучанняям, з якої він країни: Польщі чи Румунії, Італії чи Грузії, Болгарії чи Японії. Складніше з мовами світовими або такими, що є національними у двох–трьох країнах. Ми ще можемо за вимовою відрізнити американця від британця, проте канадця з ав-стралійцем сплутаємо напевне. Проте всереди-ні мовного ареалу (англійського, французького, іспанського, німецького, португальського, арабського) його представники прекрасно ідентифікують одне одного за територіальним варіантом мови чи за діалектом, тобто визнача-ють не лише громадянство, а й належність до місцевості. Ми в Україні можемо (а якби школа прищеплювала цю корисну навичку, то могли б краще) відрізнити полтавчанина від подоляка і поліщука від галичанина, а проте на держав-ному рівні, як свідчить російськомовність деяких наших послів та мандрівних нардепів, – хай закордон і не вловлює їхнього українсь-кого акценту, – ще не усвідомили сповна, що опіка своєю мовою є складником міжнарод-ного авторитету і що знання української мови є ознакою українського громадянства.

Естетична функція української мови не зводиться, звичайно, до її милозвучності, пісенності, вокалізму, потенцій гармонійного суголосся, тобто до її звукової краси, котра навіть у поезії виникає тільки від поєднання з музикою значень. Так само логічна вишука-ність граматичних структур або етимологічна глибина і смисломісткість слів, їх точність, влучність, синонімічне розмаїття, варіативна гнучкість тощо у нашій чи в будь-якій від-шліфованій віками мові самі по собі можуть викликати евристичне захоплення й естетичні почуття хіба що у лінгвістів чи при опануванні (навчанні) мови. Істинна ж естетична функція мови полягає у її здатності творити художні об-рази, тобто це функція художня і їй відповідає цілий розгалужений на роди і жанри функціо-нальний стиль – художній.

Тут треба тверезо оцінити сучасні естетичні смаки і потенціал не лише власне української літератури, але й українських перекладів за-рубіжної класики, оскільки художні переклади належать тій мові, літературі, культурі чи нації, запити якої їх спричиняють і проблеми якої вони розв’язують. Ця тема заслуговує на окрему розмову. Втім, читач може сам виста-вити тут оцінки залежно від того, піде він в академічну бібліотеку чи на книжкоий ринок. При цьому не зайве йому буде пам’ятати, що

не лише мови, а й поняття краси та духовності єднають й урізноманітнюють людей, зокрема й за національною ознакою, і що вони так само не даються зроду.

У своїй культуроносній функції українська мова здатна виконати консолідаційну роль для сучасної української нації, якщо її розуміти як нову політичну націю. Бо етнічний грек, попри те, що він живе в Україні, все ж залишається носієм грецької культури, росіянин – російсь-кої, поляк – польської, угорець – угорської і т. д. Проте саме українське середовище – не лише культурне чи соціальне, а навіть при-рода, клімат, ландшафт – накладає відбиток на етнічність і мову меншин. Це не той грек, що в Греції, не той росіянин, що в Росії, не той поляк, що в Польщі, не той угорець, що в Угорщині. У цьому сенсі хіба що кримсько-му татаринові нема з ким себе порівнювати, однак його специфіка якраз і полягає в тому, що, повернувшися до Криму, він бачить, що з українською мовою і культурою тут так само сутужно, як і там, де він був. Проблема ще й у тім, що, скажімо, частина болгар, молдаван чи поляків з представниками інших етнічних груп, а то й між собою спілкується українсь-кою мовою, тоді як інша частина – російською, а таке розмежування всередині етнічної групи, де кимось і рідна мова призабута, і місцева не засвоєна, не йде на користь ані етносу, ані на-ції і державі, де українська культура належить усім меншинам по праву громадянства і ви-ступає як консолідуюча. Надзавдання полягає в тому, щоб не створити всеперетоплюючого «українського котла» на кшталт імперського російського чи радянського, де панувала по-літика національного оскоплення й етноциду. За умови міцної громадянської єдності етнічно розмаїта мала країна має неабиякі переваги над країною з великою територією і численним, але асимільованим населенням. Діалектика розвитку полягає в тому, що запорукою гро-мадянської єдності є не прокрустова нівеляція, а органічна взаємодія етнічних чинників, котра просто немислима без різноманітності у межах цілості. Позиція «ми в Україні всі українці» виграшна для згуртування політичної нації у тому розумінні, що кожному гарантується свобода його етнічного самовираження. Под-ібна атмосфера розкутості панує в Америці, де всі – американці, але кожен пам’ятає своє, здебільшого заокеанське, коріння. Різниця у тому, що етнічні українці живуть на своїй споконвічній землі і є у себе вдома більшістю,

120

Рідна мова

їм не доводиться звідкілясь пересаджувати своє коріння і тим самим суттєво видозмінюва-тися. Проте і для них перехід української мови чи культури з стану етнічної в ранг державної та інтегруючої таїть небезпеку втратити (бо-дай частково, але істотно) свою національну самобутність. По-перше, офіційна мова і куль-тура можуть віддалятися від народних джерел і насаджуватися замість них. По-друге, всяка спроба насильної українізації неминуче обер-неться вихолощенням своєрідності української духовності і перетворенням української мови (не тільки у середовищі етнічних меншин, а у більшості українського суспільства) у не-виразне й мілке есперанто на штиб мови «нової історичної спільності» євнухів-радянців.

В Україні, однак, з огляду на те, що упродовж життя багатьох поколінь було здійснено широ-комасштабне, всепроникаюче і надзвичайно глибоке її духовне нищення, взагалі особливо слабкий ґрунт для тривог про насильницьку українізацію і шум з приводу неї можуть здіймати лише політичні забіяки. Бульдозер русифікації зруйнував тут усе до основ, і гала-сувати з приводу відродження традицій, мовної і культурної відбудови можуть лише ті, хто упевнений, що саме тим бульдозером, якому ви-падало трансформуватися тільки в танк і якому годиться іржавіти на звалищі історії, і справді можна зводити щось на геть сплюндрованій ним землі. Суть же нашої державної політики має бути в тому, щоб повернути Україні відібране і ним заповнити штучно утворений культурний вакуум, який без продуманих і цілеспрямова-них зусиль сам собою заповнюється усіляким мотлохом (чужим низькопробним чтивом, відео, зомбуючою рекламою і т. п.). Українець в Україні повинен не лише називатися, а сповна бути українцем, білорус – білорусом, єврей – євреєм, росіянин – росіянином (це ілюзія, що він зараз є таким), гагауз – гагаузом і т. д. Тільки культурно повноцінні громадяни можуть тво-рити українську націю.

Номінативна (термінотворча, називна) функ-ція української мови поки що не спрацьовує на консолідацію українського народу. З одного боку, у нас є більш-менш усталена, відшліфо-вана й унормована мова. Але у своїх ресурсах вона неповна, бо не охоплює номенклатури понять, вироблених світовою цивілізацією останнім часом у техніці, науці, виробництві, суспільно-економічних відносинах. Укра-їнське мовознавство свідоме цієї проблеми і посилено працює над укладанням галузевих

термінологічних словників, проте загальної державної стратегії і програми впорядкування термінології Україна досі не має.

Крім того, певне мовне розшарування регіо-нів України, Сходу й Заходу, Півночі й Півдня може зберігатися і через діалекти, говори та говірки, тобто місцеві відмінності мови, і не лише у називній її функції, хоча назви чи не найбільше вагомі для порозуміння (баклажани – синенькі). Але у побуті така територіальна диференціація мови не спричиняє антагонізму у взаєминах, а радше служить локалізації ідіо-лектів: говірка кожного мовця є його візитною карткою і місцевою пропискою. Штучне усе-реднення говірок непотрібне і недоцільне. Го-вірки, як відомо, збагачують мову. Більше того, у районних багатотиражках і в середніх школах є смисл культивувати говірку своєї місцевості, звичайно ж, за неодмінної умови засвоєнння і поваги до літературної норми.

Українська мова, як і всяка інша, виконує функцію нагромадження, поширення і збере-ження інформації. Мова як тезаурус понять, образів і операцій вже сама по собі містить ко-лосальну інформацію про людину і її світ, проте навіть мертві мови, як-от латина чи санскрит, не обмежуються роллю джерела знань про саму себе, об’єкта уваги, а виступають у давніх текстах засобом збереження повідомлень про свій час і його творців. Цю функцію мова утримує і тоді, коли з неї зроблені переклади іншими мовами. Власне, переклад є могутнім рушієм розвитку мови, оскільки поряд з комунікативною і еври-стичною, він здійснює і цю функцію.

Не слід інформацію розуміти одновимірно як поняттєво-логічну. Оцінки й емоції, образи і стиль – це теж інформація, хоча й іншого роду. В СРСР не тільки умисно не впускали в українську мову Гегеля, Ньютона, Ейнштейна, Ф. де Соссюра та іншу наукову класику, але й ревно слідкували, щоб український пере-клад світового поета, драматурга чи прозаїка не проскочив раніше російського перекладу і не мав конкурентноздатних тиражів у «ре-спубліці». Більше того, для українців в Україні масовими тиражами у російських перекладах видавалися твори українських письменників і так само дублювалися російською мовою фільми українських режисерів – із занімле-них вуст героїв І. Миколайчука та Б. Ступки злітали рідні, легко вгадувані зором звуки і їх тут же виправляв чужий голос. На українство чинився грубий психологічний тиск. Штучно створювався вакуум, і той факт, що тепер

121

Рідн

а м

овайого заповнює третьосортна американська

маскультура в російськомовній обгортці, не є лише проблемою змісту. Міною під авторитет мови є будь-яке посягання на її законні пра-ва на своїй споконвічній землі. Географічні карти України поширюються здебільшого «для гостей», тож навіть в українськомовному виконанні маємо на Півдні Южноукраїнськ, а на Сіверському Дінці Сєверодонецьк. Про мову преси годі й говорити. В інформаційно-му просторі України активно здійснюється неоколоніальна політика. Звернімо увагу й на те, що український ринок заполонено російсь-комовними довідниками, зокрема про Україну. По суті, вони утримують мовну монополію, яку ніхто не взявся зламати ані перекладами, ані оригінальними українськомовними видання-ми, котрі для читачів з українським паспор-том чи атестатом зрілості (а українську мову в школах у нас вивчають усі) перекладу взагалі не потребують.

Отже, досліджений блок чинників, який пов’язаний з функціями мови, показує, що вони по-різному впливають на процес консолідації українського суспільства у націю. Часто від опонентів України як національної держави і української мови як єдиної державної дово-диться чути посилання на приклад багатомов-ної Швейцарії. Це, мовляв, стабільна країна, благополучна, процвітаюча, чому б і нам не запровадити офіційну двомовність? Справді, поміркуймо над цим.

У світі біля 150 держав, але близько 3 тисяч мов (за іншими даними – 5,5 тисяч). Тому тіль-ки у 22 країнах проживає одномовне населення, а у решті країн панує багатомовність. Скажімо, в Індонезії налічується 838 мов, у Папуа – Новій Гвінеї – біля 850 мов, у Нігерії – 513 мов (5). Ясна річ, це не означає, що навіть у тих 22 країнах дехто, крім рідної, не послуговується «другою» чи іноземною мовою, тим більше це не означає, що батомовній Україні треба стати такою ж 23. одномовною.

Очевидно, що стабільність у полімовних і поліетнічних державах зберігається за таких умов:

1. Коли окремі етнічні елементи вже мають свої повноцінні національні держави. Приклад – та ж Швейцарія, де офіційними мовами, по-ряд з рето-романською, є німецька, французька й італійська. Існування Німеччини, Франції та Італії – повноцінних національних держав – є чинником не відцентровим, а доцентровим, який задовольняє інтереси етнічного самови-

яву і розвитку, підтримує їх баланс і стримує конгломерат від розпаду.

2. Коли багатомовність у державі дуже не-симетрична – у ній є одна явно панівна мова (мова-лідер) і багато інших, котрі мають значно нижчий соціальний престиж. Саме така ситуа-ція у більшості багатомовних країн. Серед них і Британія, Франція та Іспанія, що дали світові міжнародні мови.

У такому ж полінаціональному конгломераті, де є сильний, вже сформований географічно компактний етнос, який не має своєї на-ціональної держави, як правило, виникають конфлікти. За приклади можуть правити палестино-ізраїльська та курдська проблеми, чечено-російська війна, югославський вузол суперечностей.

Україна належить саме до цієї конфліктної групи етно-політичних систем з сильним українським етносом, який ще не має своєї по-вноцінної національної держави. Іншими силь-ними етносами в Україні є російський (точніше його частина, котру імперії для досягнення своєї мети не вдалося перетворити в «гомо советікус») та, попри свою малочисельність, кримсько-татарський. Українське відроджен-ня, вочевидь, об’єктивно звужуватиме сферу вживання російської мови. Запорукою тривкої соціальної стабільності та економічного розк-віту в Україні може бути тільки державність однієї мови – корінної української (при осо-бливому статусі Криму). Офіційна двомов-ність означала б повний розвал і крах України як держави, що зрозуміла і Верховна Рада, прий маючи 1996 р. Конституцію. Прикметно, навіть парадоксально, проте у тому й полягає діалектика розвитку, що таке високоофіційне виявлення волі зроблене фактично двомовним парламентом. Подобається це комусь чи ні, але практика суспільного розвитку свідчить на користь офіційної одномовності. Без неї ми будемо нестабільним, нетривким, а отже, й економічно немічним псевдодержавним утворенням, у якому національні партії або їх об’єднання (проукраїнська і проросійська) по-стійно з’ясовуватимуть стосунки і «перетягува-тимуть канат», що, певна річ, тільки шкодитиме економічному поступові і громадянській зла-годі (власне, й зараз дуже шкодить).

У Криму мовна проблема найскладніша. Дехто уперто не хоче зрозуміти того, що вона не є ані чисто мовною, ані суто кримською. Залюднений 350 тисячами після війни, Крим має сьогодні 2,6 млн. мешканців. Офіційна

122

Рідна мова

тримовність тут лише про людське око, хоча фальш тут очевидна кожному. Вже той факт, що 700 тисяч українців, платячі державі податки, не мають жодної державної української шко-ли, а кримські татари між собою спілкуються російською, котра мала б посідати у табелі про ранги почесне третє місце як виразник добро-сусідства, говорить сам за себе. Крим, по суті, залишається уламком СРСР.

З усього сказаного тут очевидно, що укра-їнська мова має ще одну і надзвичайно важливу функцію – державотворчу.

На закінчення наведемо деякі соціологіч-ні дані, що ілюструють консолідуючу роль української мови вже у сьогоднішній Україні. Дослідження Ейна Бремера (7) показують, що більшість росіян у Львові і Києві постійно по-слуговуються українськими засобами масової інформації. Шодо радіо – таких у Львові 64%, а в Києві – 70%, щодо телебачення – відповідно 74% і 75%, щодо газет і журналів – 58% і 68%. Навіть у Сімферополі 27% росіян слухають українське радіо, 33% дивляться українське телебачення і 17% читають українські газети. Щоправда, М. Рябчук слушно закидає Е. Бре-мерові, що той не врахував російськомовності значної частини українських газет (8), але на національному радіо українська мова посідає належне їй місце, має зростаючу тенденцію панувати вона і на телебаченні.

Найпоказовішим у дослідженні Е. Бремера є те, як ставляться росіяни в Україні до укра-їнської освіти своїх дітей: 54% росіян у Львові і 65% у Києві згодні на те, щоб їхні діти ходили до української школи, і майже всі росіяни у Львові і Києві (96% і 91%) визнають, що їхні діти повинні вільно володіти українською мо-вою. Отже, майбутнє своїх дітей і України укра-їнські росіяни пов’язують з корінною мовою.

Щойно 1996 р. «Фонд підтримки прогресив-них реформ» на замовлення Донецької обласної державної адміністрації виконав соціологічні дослідження про стан і перспективи розвитку міжнаціональних відносин у Донецькій об-ласті (В. Мозговий‚ Т. Болбат та ін.). Одержані дані дозволили зробити висновок‚ що «об’єк-тивно потенційної небезпеки загострення національних конфліктів в Україні і ще більше в регіоні [Донбасу – прим. авт.] не існує». Дуже показово‚ що в цьому майже суцільно зросій-щеному за радянських часів регіоні українська

мова дедалі більше завойовує авторитет. На запитання «Чи треба розвивати українську мову та культуру в рівній мірі з іншими на-ціональними мовами та культурами?» 85‚8% донецьких респондентів відповіли ствердно‚ і тільки 4‚8% з цим незгодні.

Підведімо підсумки. Життєва реальність дає нам достатньо підстав стверджувати на-ступне:

1. У різних частинах України простежується єдина тенденція орієнтуватися на українсько-мовну державу при ліберальному ставленні до мов національних меншин.

2. Українська мова сьогодні і в перспективі є потужним засобом консолідації українського суспільства у націю.

3. Механізм впливу мовного чинника на процес згуртування нації приводиться в рух авторитетом мови.

4. Авторитет корінної мови в Україні на сьо-годні недостатній для виконання нею у повній мірі місії державотворення.

5. Вирішальним для піднесення авторитету української мови є формування національно свідомої еліти.

6. Потреба цілеспрямованих зусиль і заходів держави та громадськості для підвищення цього авторитету очевидна і нагальна.

Консолідуючи українське суспільство у на-цію, українська мова як вияв його саморозвит-ку є знаряддям побудови найвищої форми його організації для здійснення його найсвятіших прагнень.


1. Булаховський Л., Вибрані праці, т. 1, Київ 1975, 496 с.

2. Пасько І., Національна ідея: варіанти на тлі євро-пейської культури, «Схід»‚ № 3‚ с. 7–10, № 4, с. 3–11.

3. Ренан Е., Происхождение языка, Киев 1902, 325 с.4. Meillet A., Linguistique historique et linguistique gеn-

еrale‚ ed. 2, Paris 1926.5. Іванишин В.‚ Радевич-Винницький Я. Мова і нація,

Дрогобич 1994, 218 с.6. Кузьменко Ю. Як ми відрекомендовуємося світові,

Час (Time), 1 листопада 1975.7. Bremer J., The Politics of Ethnicity: Russian in the New

Ukraine, „Europe-Asia Studies” 1994, vol. 46‚ № 2‚ р. 261–283.

8. Рябчук М., Росіяни в Україні з погляду американ-ського соціолога, «Схід», № 2, с. 29–33.

http://novamova.com.ua/htm/radchuk/mova_22.htm

123

Рідн

а м

ова

У справі удосконалення правопису – від-повідно до набутого досвіду і щоб усунути минулі спотворення та уникнути нових деформацій – ми переживаємо такий самий стан, як і в сфері реформування економіки, політичного устрою, життєвого ладу загалом: стан невизначеності, хаосу, нерішучості, браку політичної волі і дисциплінованості. Особливо дисциплінованості. Ситуація загрожує вийти за психологічні рамки перехідного періоду і самій стати нормою. Мовознавці (як і по-літики у своїй царині), остерігаючись невдо-волення «народу», не впливають належно на обставини, а зацікавлена громадськість, роз-христана свободою самовираження, ніяк не дійде згоди: писати «В’ячеслав» з апострофом чи без апострофа? Хоча, здавалось би, ніякої проблеми – ні лінгвістичної, ні культурно-по-літичної – тут немає: просто діє інерція імпуль-сивного індивідуального реагування (мотив самоствердження – як наслідок психологіч-ного комплексу неповноцінності). Так вийшло і з літерою ґ, точніше, звуком, позначуваним нею. Зняття політичної заборони з цього мовного знака зробило відповідний звук дуже модним. Зусиллями частини української ін-телігенції почалося активне звуження сфери вжитку звука «г», одного з найхарактерніших та, самобутніх в українській мові, – витіснення його зі слів запозичених, але давно зукраїнізо-ваних і широко вживаних: газета, інтеліген-ція, генерал, аргумент і багато інших. Один ґеґіст (кандидат філологічних наук) склав на-віть список слів із відновлюваним ґ – їх вийшло

Юрій Бадзьо

Конституція мови нашої

«Літературна Україна» 2000, № 8 (4905)

цілих 1750! Практично та фактично, тобто в контексті актуальному і походження та ста-новлення нашої мови, зазначена тенденція не що інше, як новітня потужна хвиля русифікації українців (на цей раз – із власної, нерозумної, волі). Адже опозиція г – ґ – одне з визначальних російсько-українських розрізнень, і підґрунтя в нього генетичне. Праслов’янська мова немала звука «г» на його шляху українці й росіяни розійшлися із самого початку. Нині ж ця норма українського мовлення відчутно розхитується, навіть стосовно питомих наших слів: з екрана телевізора (з уст ведучого!) можна почути за-ґроза, ґідність, ґість...

Перефразовуючи назву відомої сгатті Б. Ан-тоненка-Давидовича (1969), хочеться сказати: туга від звука ґ... Проект нової редакції Право-пису доцільно впорядковує вживання в нашій мові звуків г і ґ. А втім, варто погодитися з думкою професора В. Німчука, що «відповід-но до g та h мови-джерела треба вживати г чи ґ також у топонімах (Копенгаґен, Ґватемала, Гамбурґ, Гаваї)...».

Велике свавілля запанувало в написанні іншомовних власних назв: Криштоф Во-линський – Волінські, Воліньскі, Волинскі; Павєл Басінскій, Пьотр Родовіч, Ґьоте, місто Копєйськ і т. ін.

Отже, висновок перший: у незалежній Украї-ні, в умовах політичної свободи мовна практи-ка стала хаотичною, чинний український пра-вопис де-факто утратив статус законодавчої норми. Ситуація негативно впливає на куль-турну та політичну консолідацію суспільства.

124

Рідна мова

Вихід із такого становища самоочевидний: прийняття нового, реформованого, правопису і забезпечення, авторитетом державної влади, неухильного дотримання його.

На повідомлення, що 15 лютого Національ-на правописна комісія має затвердити зміни до нашого правопису, певна частина публіки зреагувала бурхливо – у стилі більшовицької ідеологічної кампанії проти «ворогів народу». Без перебільшення. Академік П. Толочко, віце-президент НАН України, лякаючи гро-мадськість розколом суспільства (наче воно ще не поколоте до самих глибин!), обзиває своїх академічних колег-мовознавців, які підготу-вали проект нової редакції правопису, «мала-хольними прохфесорами» і пропонує для них... «гамівну сорочку»(?!). Кандидат філологічних наук Антоніна Матвієнко називає рекоменда-ції проекту «правописною фантасмагорією». Культурно-національну сутність «дискусії» висвітлив автор публікації Гавканням біди не замаскувати (під рубрикою «Чию мову нам нав’язують») у г. «Комуніст» (18.01.2001) – його «турбота» про українську мову та культуру виразно відтворила атмосферу сталінських погромів: «українське панство», «люте панське гавкання», «гітлерівський колаборант», «во-линський Геббельс», мовна традиція діаспори – «тих, хто або ж узагалі ніколи не ступав на цю землю, або ж вимушений був тікати з неї від народного гніву» і т. ін.; автор обурюється тими співвітчизниками, хто вважає російську літе-ратуру іноземною (тобто не «другою рідною»?), віддаляється від «соціалізму» та «слов’янського братерства»...

Висновок другий: реформування правопису – проблема передусім політична, так до неї і треба ставитися: чия воля переможе. Дехто з українців (!) заперечує правописні ново-введення з психологічних мотивів – консер-вативність сприйняття та афект самозахисту жертв денаціоналізації: нагадування про українськість насторожує і дратує їх. Але не це створює суспільно-культурну колізію в країні. Ґвалт проти реформування Правопису зчинили передусім ті, кому наша мова чужа й небажана.

По-третє, правда й те, що справу не під-готовлено належно: не відбулося спокійної, зацікавленої дискусії в науковому середовищі, критеріїв змін не окреслено виразно, не обґрун-товано доцільність нововведень перед ширшою громадськістю. Через те у сприйнятті проблеми й панує ірраціоналізм, упередженість.

Справді, чому в декого викликає спротив пропозиція уніфікувати вживання апострофа? Роздільність вимови я, ю, е, ї та попереднього твердого приголосного у відповідній позиції – тверда й послідовна норма природного укра-їнського мовлення.

Проте старий правопис (хоч наша орфогра-фія історично ґрунтується на фонетичному принципі) цю норму фіксував половинчасто: п’ять, п’ята, м’ясо, але (російські прізвища) Пятаков, Мясков; б’ю, але (іншомовні слова) бюджет, бюрократ, бюро... Ясно, що тут діяв критерій не лінгвістичний чи національно--культурний, а зовнішньополітичний. Цілком логічно, що новий правопис залишається в межах суто наукового підходу. Хоча й не уникає непорозумінь. У примітках застережено написання без апострофа ряду слів, «коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголо-сного з а, у»: на моє сприйняття, Виспянський (аналогічно до свята), Рюмін, Крюково, Рязань відповідають цьому застереженню (більше того, українська вимова тут настільки однозначна, що воно й не потрібне: як можна чи кому спаде на гадку вимовити роздільно рю у слові Крюково?), але в решті прикладів це за-стереження грубо суперечить нашій артикуля-ційній нормі: Бядуля, Вяземський, Пясецький, Вязьма, Вятка, Кяхта, Хярма – «природний» українець вимовить ці слова тільки роздільно, тобто писати їх треба з апострофом.

Нововведення фонетичного характеру стосуються головно фундаментальних осо-бливостей нашої мови, самої природи ї ї артикуляційної бази, яка працює, на відміну, скажімо, від російської мови, ненапружено, відкрито, широко. Це особливість південних мов, що сформувалися в умовах теплого клімату. Звідси – наше г, и, роздільна вимова, позначувана апострофом, співвідношення м’якості – твердості приголосних тощо. Тому написання – типу инший, иржа, радости, соли, любови, імени і т. ін. цілком відповідають природі, духові української мови. І традиціям нашого мовлення та написання, причому на різних землях української етнічної території (наприклад, «радости», «соли» говорять і в За-карпатті, і на Полтавщині). Отже, справа тут стосується не тільки правописної проблеми, а й самої національної історії народу, його глибокої етнічної єдності.

У контексті зазначеної особливості, тобто як обґрунтовану пропозицію, треба сприймати і написання типу Юда, Йоан, Йов (див. від-

125

Рідн

а м

оваповідні пункти проекту), поширення правила

«дев’ятки» на деякі (відбирає жива практика) іншомовні власні назви (Аристотель, Сира-кузи, Цецилія і т. д.), відмову від «ляльолю-кання», як каже професор В. Німчук. Але саме з цього принципового погляду виникають сумніви щодо форм геніяльний, соціялізм, проєкт тощо: чи вони не «стискують» наших артикуляційних органів? Пропозиція стосовно написання з ія суперечить тенденції до ствер-діння вимови в окремих позиціях, наприклад, форми народна, природна явно взяли гору над їхнім, донедавна звичним, м’яким варіантом – з кінцевим ня. За логікою запропонованого критерію обґрунтовувати проєкт об’єктом чи суб’єктом не можна, бо в другому випадку напруженість вимови знімається роздільністю звуків (графічно – апостроф).

Опозиція «м’якість – твердість» визначальна для української фонетики. На жаль, у новій редакції правопису тут трапляється не лише такий недогляд, як щойно зазначений, а й гру-бе нехтування самою природою нашої мови. Маю на увазі узаконення цілковито чужої для нас російської вимови російських прізвищ та географічних назв: Звєрєв, Алексєєв, Андрєєв, Maтвєєв, Тимофєєв, Бєлінський, Мєстечкін, Пєшковський, Бєлорєцьк (спробуйте вимови-ти!), Прєсня, Благовєщенськ тощо. Українська мова не знає звукосполучення вє, бє, сє, фє, мє, пє, лє, рє (пор. Рєпін і репаний), дє – не випадково в літературі і раніше, і тепер часто можна зустріти натуральне українське напи-сання: Козирев, Писарев, Андреєв, Белінський, Матвеєв, Пресня і т. д. Якщо до деяких форм (через тривалий і панівний російськомовний вплив) треба звикнути (Лесков, Столетов, Твердохлебов, то решта звучань цілком при-родна, «непомітна»:

крім наведених вище, Пешковський, Бело-рецьк, Тимофеєв, Наседкін, Благовещенськ, Белово. Поня мовознавців на етимологічне ѣ у цьому місці – не аргумент, бо це підхід етимо-логічний, а не фонетичний, крім того, в нашій мові ѣ дало і. У випадку з ле замість лє можна «захиститися» тим, що в українській літератур-ній мові л напівм’яке, отже, наближене певною мірою до російського звучання.

Нав’язує нам проект російську вимову і при відтворенні російських прізвищ з ё: Алфёров – Алфьоров (замість природного Алфйоров), Семёркин – Сімьоркін (замість Семйоркін). Адже по-українському ці слова звучать так само, як узаконені Воробйов і Соловйов (рос.

Воробьев, Соловьев а не як Будьонний, Верьов-кін, Тьоркін і подібні, де справді маємо сполу-чення м’якого приголосного з о. За аналогією до узвичаєних Воробйов, Соловйов і відповідно до звучання в оригіналі треба вимовляти й писати Артьомов, Семйонов, Фйодоров, а не Арте-мов, Семенов, Федоров, як пропонує проект, без потреби українізуючи ці прізвища.

Дивно, що на десятому році державної незалежності країни українські мовознавці у ставленні до іншомовних запозичень усе ще дотримуються імперської традиції – об’єкт застосування правил ділять на три частини: «іншомовну», «слов’янську» і «російську». Тобто стосовно російської мови, нехтуючи закономірностями українського мовлення, визначають окремі норми – «братерські». Пи-шемо (так і проект установлює) Белград, але те саме російське – Бєлгород, «слов’янські» Белич, Речиця – рос. Бєлий, Тихорецьк, болгарське ім’я Вера – рос. Вєра польське Мйодович – рос. Сімьоркін (замість такого самого мйо – якщо по-українському вимовляти).

Одна з центральних проблем розвитку на-ціональної мови – звукове та графічне оформ-лення іншомовних запозичень і власних назв. У нашій не впорядкованій нині мовній прак-тиці переважає схильність до якнайточнішого відтворення чужомовного звучання. Загалом принцип правильний (згадаймо кумедну ситуацію з Ґор і Гор), але він стає руйнівним, якщо застосовувати його механічно, адже це означало б, що ми прагнемо перенести на український мовний ґрунт фонетику всіх тих мов, з якими стикаємось, тобто знищити влас-ну як самобутню, історично посталу звукову систему. У наших «офіційних» правописних стосунках, із російською мовою в ряді суттєвих випадків так і виходить. За новим правописом, як ми бачили, також. Хоча стосовно інших мов проект загалом керується правильною, аксіоматичною нормою: використовувати ін-шомовні слова за законами власної фонетики, зважаючи при цьому на традиції та конкретні лексичні ситуації. Тому пишемо Ґете, Беме, Шредер, М’юнхен (відповідних звуків німець-кої мови – ö, ü – наша не знає, Шрьодер, Ґьоте не меншою мірою віддалені від оригіналу, ніж нормативні Шредер, Ґете), Відень не перетво-рюємо, на Він чи Віін (нім. Wien, звідси рос. Вена) і зберігаємо традиційні Генуя (оригінал усе одно віддалений: Genova), хобі, хол (зо-крема, щоб розрізнялось хол і гол, а чому б не ввести ближчий до оригіналу гокей?).

126

Рідна мова

Німецькі дифтонги ei, eu не створюють нія-ких труднощів для їх українського відтворен-ня: ай, ой – де й наші звуки. Тому, для прикладу, умить стало нормою написання дойче цайтунґ замість учорашнього, під тиском російської традиції, дейче цейтунг. Але деякі давніші запозичення настільки одомашнилися в нас, що їхній оновлений, відповідно до оригіналу, варіант сприймається, як зовсім нове слово (скажімо, лейтенант і лойтнант). Проект правопису, цілком справедливо, у таких випад-ках не пропонує відступати від традиції. Проте він не має рації, коли поширює такий підхід на власні назви: по-перше, тому, що це власні назви, і власникові імені-прізвища завжди приємніше чути їх автентичне звучання; по-друге, нові форми не затемнюють адекватного сприйняття реалій, та й коло їх споживачів специфічне – освічене; по-третє, масовим стало використання нових форм: Гайне, Ай-нштайн, Фройд, Фоєрбах... Якщо сприймати неупереджено, нормальними стають і Лайпціг (думаю, таки не Ляйпціг), Райн, Швайцарія і под. Справа вчених – дослідити, чи існують тут обґрунтовані винятки з правила.

Засвоєння українською мовою грецького звука фіта (у латинському написанні – th) і на письмі, і в живому мовленні історично «густо» двоваріантне – т і ф. Автори проекту повелися розумно, узаконивши паралельні форми відповідних слів: ефір – етер, кафедра – катедра, міф – міт... Політично буде дуже показовим, якщо Правописна комісія зважить на зубоскальство недоброзичливців і забракує етер, катедру, міт...

Ряд нововведень правопису стосується спрощення норм у напрямку їх уніфікації. Здавалось би, це зручно всім, справа суто тех-нічна, і мовознавцям тут би й не слід радитися з громадськістю. Одначе стихія упередженості до українських ініціатив у нашому «інтерна-ціоналізованому» суспільстві така могутня, що й на цьому плацдармі розгортаються баталії. Дехто почувається скривдженим за пів літра (певне, спрацьовує зорове враження: від літра трохи таки забрано – відпито?), іншому здаєть-ся, що пауза і павза вимовляються по-різно-му, третьому чомусь шкода зайвого й у слові фе(й)єрверк... Мабуть, справа тут – в уперед-женості сприйняття і недостатній просвітній роботі морознавців: якщо звичне й узаконене лавр, то немає ніяких розумних підстав писати його інакше у похідному слові – лауреат. Так само – автограф і аутекологія. Інаугурацію

ще радянський словник 1974 р. подає у двох варіантах – з в (на першому місці!) та у.

Роблячи винятки з цього спрощуваного правила, автори проекту посилаються на традицію. Проте, як видно з прикладів, річ не тільки в традиції. Лаýра (наголос!) – це не Лав-ра, Пáуелл не треба перетворювати на Павелл (практично – русифікувати), подібно – і Пауль, Фауст і Штраус розріджують накопичення приголосних, «облагорожуючи» звучання; ноу--хау віддаляючись від поширених українських звукосполучень, утверджують статус слова як повноцінної лексеми, щось близьке відчува-ється у словах джоуль і клоун. А от стосовно Джорджтаун, Каунас, Краузе предметний ар-гумент не проглядається, і їх би можна писати за загальним правилом – з ав.

Отже, керуючись фундаментальним критері-єм – не руйнувати власної фонетичної системи і не спотворювати власних назв інших народів, треба остерігатися механічного застосування принципу спрощення та уніфікації. Чи варто, в ім’я універсалізації правила «дев’ятки» від-мовитися від звичного вже й адекватного щодо мови-джерела Ґрімм, Дідро, Шіллер, якщо звуко- й буквосполучення рі, ді, ші нормативні для нашої мови? Тим паче що власні іншомовні назви засвоюються освіченим сприйняттям (через освіту), отже, і не мали б створювати труднощів при написанні. Очевидно, існують якісь складніші закономірності, буття мови, тож обов’язок учених – досліджувати їх і до-носити до свідомості мовців. А тим часом створюється враження, що мовознавці інколи самі не усвідомлюють логіку нововведень. Про-ект пропонує Ігорьович – а чому тоді Ігореві, а не Ігорьові? А царевич? (у пресі це запитання вже ставилося). Ігорьович – і поруч Іванéві від прізвища Іваньо, яке (як і моє) у давальному відмінку в живому закарпатському мовленні існує тільки у формі Іваньові (Бадзьові). Так (Іваньові поруч із штучним Іваню) фіксує і чинний нині правопис. Очевидно, у цьому випадку справу вирішує наголос.

Подвоєння приголосних звичне в україн-ській мові, для загальних назв іншомовного походження тут немає чіткого, однозначного критерію, тому не варто скорочувати список подвоєння, коли нововведення сприймається як кумедне: нето, бруто, тона, дона, піца тощо. По-перше, універсалізації правила все одно немає, по-друге, нові форми створюють інший, небажаний, контекст, скажімо: нето – згадуємо «інородне» російське нэту, тона

127

Рідн

а м

ова– неправильний родовий відмінок від тон?;

дона, мадона виразно понижують образ і т. ін.

Відмінювання чи невідмінювання іменників бюро, депо, кіно, метро, ситро – не вельми принципове для нашої мови, але в живому мовленні таки наростає тенденція до україні-зації цього слововжитку (ситро, наприклад, переважно відмінюється), та й прецедент уже маємо – зі словом пальто. Отже, пропозицію проекту можна б і прийняти.

Підтримувана й теперішнім проектом право-пису традиція передавати імена росіян і біло-русів їх українськими відповідниками створює штучні проблеми для перекладачів і науковців: у російськомовному тексті ім’я невідомої особи позначено ініціалом, скажімо, А – що це, Олек-сандр чи Андрій? Та проблема ще серйозніша. Повільно, але йде й наростатиме (якщо не за-хочемо стати остаточно переможеними) процес нашого національного самоусвідомлення й психологічного оздоровлення, практично – са-мовизначення стосовно росіян. Опозиція «ми – вони» захоплюватиме і сферу імен, вона вже діє, звернімо увагу – з російського боку також! Нам ставатиме дедалі дивніше, що в Росії був «наш» цар – Микола! Що румунський Андрей – добре, а такий самий російський – погано. Росіяни сприйматимуть так само: нинішня

їхня тенденція – не перетворювати нашого Миколу на свого Николая.

Цю природну й перспективну тенденцію по-винен підтримати і наш реформований право-пис (проблему варто би виділити для окремої, конкретнішої розмови).

Пропозиції до правописних змін справді делікатні, як кажуть їхні автори. Проте укра-їнський вольовий чинник і на цей раз виявився заслабким, щоб не спасувати перед тими, хто сприйняв ініціативу не як проблему, яку треба тверезо обміркувати, а як нагоду знову нагадати, хто в нашому домі хазяїн. Спочатку з відповідальних уст прозвучала абсурдна заява проте, що років десять діятимуть два правописи, старий і новий (тобто пануватиме сьогоднішній безлад!), а потім влада відмови-лася навіть від запланованого засідання Пра-вописної комісії. Хоча напрошувався інший варіант, більш гідний чи й доцільний: продо-вжити обговорення проекту нової редакції правопису на два–три місяці і до десятиріччя незалежності України таки затвердити нову конституцію нашої мови.

Очевидно, українській громадськості треба усвідомити проблему й ситуацію в ширшому національно-культурному та політичному контексті і повестися адекватно – активніше і зацікавленіше.

128

Рідна мова

З-поміж теоретиків і практиків світового кооперативного руху кінця ХІХ – першої по-ловини ХХ ст. помітне місце належить Сергію Бородаєвському. Свого часу він був відомим економістом, державним діячем, викладачем кількох вітчизняних і європейських вищих шкіл. За словами історика українського ко-оперативного руху І. Витановича, поруч із М. Туган-Барановським Бородаєвський був «найбільш відомим у наукових колах і в між-народному кооперативному світі» дослідником кооперації1. На жаль, за радянських часів ім’я вченого було забуте. Проте наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. посилився інтерес до наукової спадщини Бородаєвського з боку вітчизня-них істориків, про що свідчать публікації у наукових збірниках і журналах2 та енцикло-педичних виданнях3, що з’явилися останнім часом в Україні. В них йдеться переважно про діяльність вченого на ниві кооперації в Росії й Україні, викладацьку роботу в українських вищих навчальних закладах у Чехословаччині у міжвоєнний період. Майже недослідженим залишається його творчий доробок як публі-циста, пропагандиста кооперативної справи в еміграції. Зауважимо, що праці Бородаєв-ського друкувалися на сторінках періодичних видань Англії, Аргентини, Бельгії, Болгарії, Індії, Іспанії, Італії, Китаю, Королівства Сербії, Хорватії та Словенії, Латвії, Литви, Мексики, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, США, Франції, Чехословаччини, Швейцарії. Тому у рік 135-літнього ювілею варто згадати основні

Валерій Власенко кандидат історичних наукдоцент, завідувач кафедри історіїСумського державного університету

Сергій Бородаєвський: штрихи до біографії

(до 135-річчя з дня народження)

віхи біографії вченого, в тому числі і пов’язані із Польщею.

Бородаєвські, серед яких були і запорозькі козаки, походили з Полтавщини. У Зіньків-ському повіті вони мали родинний маєток і 127 десятин землі. Батько майбутнього вче-ного, закінчивши Харківський університет, викладав арифметику і геометрію у школах та училищах Полтавської і Харківської губерній, був головою Охтирської повітової училищної ради, директором Корочевської вчительської гімназії4. Дядько майбутнього кооператора працював учителем у Сумському та Лебедин-ському повітових училищах5. Старший брат Сергія Бородаєвського Олександр на початку ХХ ст. був інспектором народних училищ Ле-бединського повіту Харківського навчального округу.

Народився Сергій Бородаєвський 28 серпня 1870 р. у м. Охтирка, нині Сумської області. Наприкінці вісімдесятих років вступив на юридичний факультет Харківського універ-ситету. Під час навчання виявив здібності до наукової роботи. За конкурсну працю Влияние сословного положения на гражданскую право-способность Сергій Бородаєвський отримав премію Зарудного. По закінченні університету та відбутті військової повинності у 1895 р. Бородаєвський розпочав свою діяльність за фахом в окружному суді м. Тифліс6. Проте вже наступного року переїхав до Петербурга.

У столиці Сергій Бородаєвський обіймав різні посади у Міністерстві фінансів. Брав ак-

129

Рідн

а м

овативну участь у роботі Особливої наради щодо

потреб сільськогосподарської промисловості під головуванням С. Вітте. Наслідком цього стали дві праці Бородаєвського про кредит і коопера цію7. Згодом Сергій Бородаєвський працював у ІХ відділі інспекції Державного банку, який очолював відомий кооператор Олександр Беретті, був старшим ревізором Управління у справах дрібного кредиту, членом його Центрального Комітету. У 1909 р. перей-шов до Міністерства торгівлі і промисловості, де згодом очолив департамент торгівлі8.

Державну службу Бородаєвський поєдну-вав з роботою у кооперативних організаціях. У 1900–1915 рр. він працював у Санкт-Пе-тербурзькому (Петроградському) відділенні Комітету щодо сільських ощадно-позичкових і промислових товариств, яке виконувало функції наукового, організаційного і методич-ного центру з розвитку різних видів кооперації в Росії. Сергій Бородаєвський був спочатку секретарем, а потім і головою відділу установ дрібного кредиту цієї організації. Про плідну діяльність Бородаєвського у Петербурзькому відділенні Комітету щодо сільських ощадно--позичкових і промислових товариств свідчать його численні статті у друкованому органі цієї організації «Вестник кооперации». Заходами відділення були видані такі праці вченого, як Как устроить мелкий кредит в городах (1907), Современное положение мелкого кредита в России (1909), Зернохранилища-элеваторы и кооперативный сбыт хлеба (1912) та інші. Але найбільш відомим і популярним серед коопе-раторів виданням відділення був Сборник по мелкому кредиту, складений С. Бородаєвським. Збірник витримав шість видань. На загальних зборах відділення обговорювалися актуальні проблеми кооперативного руху. Сергій Боро-даєвський брав активно участь у них, виголо-шував доповіді.

Бородаєвський представляв цю поважну організацію на міжнародних кооперативних форумах. Так, на І Міжнародному конгресі з питань народного кредиту, що відбувся у липні 1900 р. в Парижі, представниками від Росії були Олександр Беретті, Сергій Борода-євський, Максим Ковалевський, Олександр Чупров та інші. На останньому засіданні конгресу була схвалена пропозиція сенатора Лурті висловити подяку Санкт-Петербурзь-кому відділенню Комітету щодо сільських ощадно-позичкових і промислових товариств за надані матеріали про розвиток кредитної

кооперації в Росії, зокрема брошуру „Crédit populaire en Russie”, написану Бородаєвським французькою мовою9.

З 1900 р. Сергій Бородаєвський майже що-року виїжджав за кордон з метою вивчення діяльності тамтешніх кооперативів, розвитку торгівлі і дрібної промисловості. Свої вражен-ня від подорожей він виклав у низці статей, надрукованих у журналах «Вестник коопера-ции», «Вестник мелкого кредита», «Хроника учреждений мелкого кредита». Вийшли друком його праці Сельскохозяйственная кооперация в Германии (СПб. 1908) і Кооперация среди сла-вян (СПб. 1912). У другій роботі Бородаєвський проаналізував процес розвитку кооперативно-го руху серед слов’янських народів, в тому числі поляків й українців Східної Галичини і Північ-ної Буковини. Якось після чергової поїздки до Австро-Угорщини на засіданні Слов’янського добродійного товариства у Петербурзі вчений виголосив доповідь про поширення кооперації в Галичині, довівши, що там активно діють лише українські кооперативи, спираючись на національно-громадську свідомість населення, а москофільські товариства ледве животіють. За такі висновки Сергія Бородаєвського мало не звинуватили у мазепинстві10. Слід згадати і те, що під час Першої балканської війни 1912––1913 рр. вчений був одним з організаторів збору коштів для болгар, які воювали проти османських завойовників11.

Бородаєвський брав активну участь у роботі всеросійських кооперативних і кустарних з’їздів, виступав на них з доповідями. Так, на З’їзді діячів дрібного кредиту, що відбувся у червні 1907 р. в Петербурзі, він був секретарем з’їзду і доповідав про необхідність створення Всеросійського банку дрібного кредиту, на І Всеросійському з’їзді представників коопера-тивних установ, що проходив 1908 р. в Москві, виступав про необхідність запровадження загального кооперативного законодавства, за створення кооперативних об’єднань. На Всеросійському з’їзді діячів дрібного кредиту і сільськогосподарської кооперації (СПб., 1912) Бородаєвський очолював кредитну секцію. На кустарних з’їздах Сергій Бородаєвський закликав земства і кооперативи до співпраці у справі підтримки кустарного виробництва і дрібної промисловості.

Працюючи у Петербурзі, Бородаєвський під-тримував зв’язки з представниками столичної української громади, редакцією журналу «Украинский вестник»12, допомагав україн-

130

Рідна мова

ським кооператорам порадами і заступни-цтвом перед чиновництвом. Кілька його праць вийшло українською мовою. Насамперед, це Сільськогосподарські спілки у Німеччині (СПб. 1909) і Про кредитні кооперації (позичково-збе-рігальні та кредитні т-ва) (СПб. 1909). Друга книга була надрукована на кошти Благодійного товариства з видання дешевих книг. Переклад її з російської здійснив відомий український гро-мадсько-політичний діяч, майбутній міністр освіти за часів гетьманату Петро Стебницький, з яким Сергій Бородаєвський був особисто зна-йомий і листувався13.

Бородаєвський виявив себе і на педагогічній ниві. Він читав лекції з кооперації на Вищих комерційних курсах Побєдінського (з 1912), у Політехнічному інституті (з 1915) в Петро-граді. Водночас займався науковою роботою, публікувався у пресі. Майже усі його праці присвячені вивченню кооперації та ролі креди-ту у розвитку сільського господарства, торгівлі і дрібної промисловості. Деякі його роботи були опубліковані за кордоном – у Брюсселі та Римі14. В роки Першої світової війни вчений написав кілька праць про вплив війни на роз-виток кооперації. Так, у 1915 р. вийшла праця Война, сельское хозяйство и будущие торговые договоры, в якій Бородаєвський проаналізував стан сільського господарства країни і визначив перспективи його розвитку в роки війни.

З приходом до влади більшовиків Сергій Бородаєвський залишив державну службу і був обраний головою Всеросійської ради з’їз-дів діячів середньої і дрібної промисловості та торгу. У 1918 р. повертається в Україну. За часів Української держави, коли гетьман П. Скоро-падський намагався залучити до уряду пред-ставників української національної демократії, Український національний союз запропонував кандидатуру Бородаєвського (поряд з А. Мар-голіним) на посаду міністра торгівлі, проте він не був затверджений15. Сергій Бородаєвський став товаришем (заступник) міністра торгу і промисловості, брав участь у підготовці і підписанні міжнародних договорів України. Він входив до складу спільної українсько--німецько-австрійської комісії, що займалася питанням продовження терміну дії договору між Україною і Центральними Державами від 23 квітня 1918 р. Десятого вересня того ж року такий договір був укладений. Угоди про впо-рядкування комунікації (залізничних переве-зень), транспортування товарів (вантажів), що

були складовими частинами цього договору, підписав саме Бородаєвський16.

Коли у зв’язку з революційними подіями у Німеччині й Австро-Угорщині та поразкою цих країн у війні міжнародна ситуація змі-нилася і постала потреба налагоджувати від-носини з країнами Антанти, український уряд вирішив, що краще це зробити через Румунію, де перебували представники зазначеного блоку. Сергій Бородаєвський увійшов до складу спе-ціальної комісії для переговорів з румунською делегацією на чолі з Концеску17.

Керівництво Української держави намага-лося встановити дипломатичні, дружні зв’язки з країнами, що постали на уламках Російської імперії. Так, влітку 1918 р. Україна і Фінляндія відкрили свої представництва у Хельсінкі та Києві. Обидві країни виявили зацікавленість у налагодженні перш за все економічних зв’язків. Тридцятого вересня 1918 р. посол Фін-ляндії в Україні Ґ. Ґуммерус і С. Бородаєвський підписали угоду щодо продажу «Товариством фінських паперових заводів» мільйона пудів паперу в Україну в обмін на 250 тисяч пудів цукру. Загальна сума «паперової угоди» сяг-нула 30 млн. фінських марок. Проте через поразку Німеччини у Першій світовій війні, вивід її військ з території України та інші зо-внішньополітичні обставини цю угоду так і не вдалося реалізувати18. П’ятого грудня 1918 р. у Києві був укладений українсько-грузинський договір, який з боку Української держави під-писав Бородаєвський, Грузинської Республіки – В. Тевзая19.

Перебуваючи на державній службі, Сергій Бородаєвський допомагав розвитку коопера-тивного руху в Україні. З ініціативи Централь-ного українського кооперативного комітету та за підтримки Бородаєвського при Мініс-терстві торгу і промисловості була створена кооперативна рада, що сприяла налагодженню взаємодії між державними установами і коопе-ративними організаціями20.

За часів Директорії УНР Сергій Бородаєв-ський також виконував важливі урядові до-ручення. У січні 1919 р. він у складі урядової делегації на чолі з А. Марголіним відбув до Одеси для налагодження відносин з представ-никами країн Антанти. Місія Бородаєвського полягала у тому, щоб з’ясувати справу підробки українських грошей представниками Добро-вольчої армії. Сергій Бородаєвський подав французькому військовому командуванню

131

Рідн

а м

оваскаргу на дії «добровольців». Невдовзі він був

заарештований представниками Добровольчої армії і провів у в’язниці більше місяця21. Після звільнення Бородаєвський брав активну участь у формуванні в Одесі національних коопе-ративних установ. Він організував й очолив Раду Всеукраїнського об’єднання виробничих кооперативів «Трудсоюз». Водночас читає лекції з історії кооперації в Західній Європі у місцевому Політехнічному інституті.

Але наприкінці 1919 р. Сергій Бородаєвський змушений був емігрувати. Він виїздить до Стамбула, звідти – до Франції. У 1921–1922 рр. викладав у Міжнародній академії в Брюсселі та Російському відділі Паризького університету22. Перебуваючи у французькій столиці, Борода-євський почав розмірковувати про переїзд до Чехословаччини (ЧСР), де гуртувалися основні сили української і російської еміграції. Він листувався зі своїми давніми знайомими по роботі у Петрограді і Києві О. Мицюком. Його запрошували викладати історію кооперації в Українській господарській академії (УГА) в Подєбрадах та Російському інституті сіль-ськогосподарської кооперації у Празі. Бородаєв-ський обрав український заклад. У травні 1922 р. його заочно було обрано доцентом УГА23. Проте через матеріальну скруту вчений перебирається до Праги лише на початку 1923 р.

В ЧСР Сергій Бородаєвський займався науково-педагогічною діяльністю. У 1924 р. він стає професором історії кооперації та кредитної кооперації, 1928–1931 рр. – деканом економічно-кооперативного факультету Укра-їнської господарської академії24. За час свого існування (до 1935) УГА видала понад двадцять підручників у галузі економічної науки. Три з них – Історія кооперативного кредиту (1923), Історія кооперації» (1925) та Теорія і практи-ка кооперативного кредиту (1925) – написав Бородаєвський. За оцінкою фахівців, вони належали до числа найповніших і найґрун-товніших посібників з кооперативної справи25. Сергій Бородаєвський очолював академічний осередок «Українського товариства для Союзу Народів», що ставило собі за мету налагоджен-ня культурної співпраці українців з іншими народами. З ініціативи студентів академії та за сприяння професора постало ощадно-по-зичкове товариство «Єдність», що допомагало студентській молоді здолати матеріальну скру-ту і поневіряння емігрантського життя.

Бородаєвський працював також в Україн-ському технічно-господарському та Україн-

ському соціологічному інститутах у Празі. З 1924 р. і до кінця свого життя Сергій Борода-євський викладав історію і теорію кооперації, принципи кооперативного законодавства, сільськогосподарську кооперацію, цивільне право та цивільний процес в Українському вільному університеті26. Він був доцентом, звичайним професором (з 1928), продеканом факультету права і суспільних наук (1930–1932). Сергія Бородаєвського обирали головою Това-риства українського студентства і професури для Ліги Націй, яке було повноправним чле-ном Міжнародної університетської федерації для Ліги Націй. За свою працю Les problemes économiques et la Paix, що була написана на оголошений Міжнародною університетською федерацією конкурс, Сергій Бородаєвський у 1928 р. отримав премію Монтагю-Бертон27.

Бородаєвський залишався активним діячем міжнародного кооперативного руху, брав участь у роботі зарубіжних фахових установ і наукових організацій. Він був одним з фунда-торів Міжнародного інституту кооперативних студій, заснованого професором Шарлем Жі-дом у Базелі, зберігав членство у Міжнародній кооперативній спілці, підтримував зв’язки з такими відомими діячами кооперації, як гене-ральний секретар Міжнародної кооперативної спілки Мей, представник Міжнародного бюро праці доктор Фоке, кооператори Г. Кауфман і Пуасон та інші. Бородаєвський, як зазнача-лося у звіті вченого про участь у Міжнародній кооперативній конференції (1924, Прага), використовував міжнародні кооперативні форуми для налагодження відносин з між-народними кооперативними організаціями, інформування наукової громадськості про діяльність українських вищих шкіл28. Лише у 1931–1932 рр. Сергій Бородаєвський був учас-ником Міжнародного конгресу вивчення про-блем населення у Римі, Міжнародного конгресу Університетських федерацій для Ліги Націй у Женеві, ХV Міжнародного конгресу середніх класів і Міжнародного сільськогосподарського з’їзду в Празі, репрезентував УВУ на викладі Філіппо де Філіппі у Карловому університеті, влаштованому Міністерством освіти ЧСР29.

Велику роль у консолідації українства, по-дальшому розвитку вітчизняної науки віді-грали, як відомо, І і ІІ Українські наукові з’їзди, що працювали у 1926 і 1932 рр. в Празі. Сергій Бородаєвський очолював економічно-коопе-ративну підсекцію секції права і суспільних наук Першого з’їзду30. У квітні 1926 р. від імені

132

Рідна мова

оргбюро з’їзду Бородаєвський надіслав листа неодмінному секретарю УАН А. Кримському з пропозицією взяти участь у роботі наукового форуму31. Бородаєвський був членом організа-ційної комісії Другого наукового з’їзду. На цьо-му форумі вітчизняної науки Бородаєвський виголосив доповіді про кооперативне законо-давство та сільськогосподарську кооперацію в Радянській Україні.

Ще одним важливим напрямком діяльності вченого була участь в українських фахових організаціях, співпраця з українською пре-сою. Він був членом Товариства українських економістів, очолюваного В. Тимошенком. Його статті друкувалися у таких часописах, як «Студентський вісник», «Український еко-номіст», «Український інженер», що виходили у Чехословаччині. Ціла низка статей вченого з’явилася у тогочасній Польщі, зокрема, в українських виданнях «Діло», «Кооперативна республіка» (Львів). В них йшлося про стан сільського господарства, земельну реформу, розвиток кооперації, центральні кооперативні спілки у Чехословаччині, співпрацю сербських і чехословацьких кооперативних об’єднань, виробничу кооперацію в СРСР і ЧСР, міжна-родні кооперативні видання, ювілей латиської кооперації тощо. Сергій Бородаєвський під-готував низку статей для Української Загальної Енциклопедії (УЗЕ або Книга Знання).

Бородаєвський залишив велику наукову спадщину. Його науковий доробок складає близько п’ятдесят великих наукових праць, з-поміж яких виділяється ґрунтовна робота Історія кооперації, в якій подано порівняль-ний аналіз розвитку кооперації у більш, ніж сорок країнах світу, в тому числі і Польщі. Знання європейських мов дало можливість вченому порівняти кооперативне законодав-ство й організаційний досвід кооперативних установ багатьох країн. Як зазначив у рецензії на книгу О. Мицюк, вона є «не тільки новою і єдиною в своїм роді в українській економічній літературі, але доки ще не маючи прикладу і в світовій кооперативній літературі»32. Вче-ний є автором понад п’ятисот фахових статей, написаних українською, російською, чеською, англійською, іспанською, італійською, німець-кою, французькою та іншими мовами, що були опубліковані у 85 друкованих органах кооперативної преси 22 країн33. З-поміж них слід назвати такі поважні у світі видання, як „Bulletin du crédit populaire”, „Bulletin de l’Union des classes rurales”, „Journal des Economistes”,

„L’Association ouvrier”, „La voix républicaine”, „Revue International du Travail”, „Revue études coopératives”, „Terre et liberté” (Франція), „Il lavoro cooperativo” (Італія), „Bulletin de l’institut international des classes moyennes”, „Le рaysan Belgique” (Бельгія), „Der Genossenschafter” (Ні-меччина), „Farm credit administration”, „Journal of farm economics” (США) тощо.

Про міжнародне визнання багаторічної плідної діяльності Бородаєвського на ниві кооперації свідчить те, що у 1940 р. з нагоди сімдесятиліття вченого у багатьох журналах була надрукована його біографія.

Помер Сергій Бородаєвський 1942 р. у Празі, де і похований.

Отже, короткий життєпис С. Бородаєвського свідчить про широку і різноманітну діяльність вченого на ниві розвитку світової і вітчизняної кооперації, у справі економічного і політичного відродження України.

ПРИМІТКИ

1 І. Витанович, Історія українського кооперативного руху, Нью-Йорк 1964, с. 578.

2 В. Власенко, Видатний український кооператор, «Наука і суспільство», Київ 1995, № 5–6, с. 11–13; Він же, Сергій Бородаєвський (1870–1942) [в:] Українські кооператори. Історичні нариси, кн. 1, Львів 1999, с. 201–210; Він же, До біографії В. Бородаєвського, «Сумська старовина» 1999, № V–VI, с. 70–74.

3 Бородаєвський [в:] УСЕ Універсальний словник енциклопедія, Київ 2003, с. 162; В. Марочко, Боро-даєвський [в:] Енциклопедія історії України, т. 1, Київ 2003, с. 351; В. Власенко, Бородаєвський [в:] Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник, Суми 2003, с. 61; Він же, Бородаєвський [в:] Енци-клопедія сучасної України, т. 3, Київ 2004, с. 358.

4 Державний архів Сумської області (далі – ДАСО), ф. 489, оп. 1, спр. 66, арк. 31–32.

5 Там же, арк. 46.6 Центральний державний архів вищих органів

влади та державного управління України (далі – ЦДАВО), ф. 3859, оп. 1, спр. 230, арк. 150.

7 Кредит. Свод трудов местных комитетов о нуждах сельскохозяйственной промышленности, СПб. 1904; Кооперации. Свод трудов местных комитетов о нуждах сельскохозяйственной про-мышленности, СПб. 1904.

8 Інститут рукописів НБУ ім. В. Вернадського (далі – ІР НБУ), ф. 1, спр. 26729, арк. 1.

9 С. Бородаевский, Международный конгресс по народному кредиту в Париже, СПб. 1901, с. 2, 82.

10 І. Витанович, Вказана праця, с. 169.11 Вниманию кооператоров, «Вестник мелкого кре-

дита» 1913, № 11, с. 421–422.12 А. Животко, Історія української преси, Мюнхен

1989–1990, с. 192.13 ІР НБУ, ф. ІІІ, спр. 51966, арк. 1; спр. 51967, арк. 1.14 La petit crédit en Russie, Bruxelles 1908; La coopération

en Russie, Roma 1914.

133

Рідн

а м

ова

15 Д. Дорошенко, Історія України 1917–1923 рр., т. ІІ, Українська Гетьманська Держава 1918 року, Київ 2002, с. 272; Є. Чикаленко, Щоденник (1918–1919), у 2-х т.: Документально-художнє видання, Київ 2004, т. 2, с. 134, 139.

16 Там же, с. 211, 316.17 Там же, с. 143.18 В. Матвієнко, Українсько-фінські відносини у 1918–

–1921 рр. [в:] «Київська старовина» 2001, № 6, с. 98–99.

19 Д. Дорошенко, Вказана праця, с. 318, 320.20 І. Витанович, Вказана праця, с. 211.21 А. Марголин, Украина и политика Антанты [в:]

Революция на Украине по мемуарам белых, Мо-сква–Ленинград 1930, с. 377, 383–384.

22 ЦДАВО, ф. 3859, оп. 1, спр. 230, арк. 150.

23 Там же, ф. 3795, оп. 1, спр. 1, арк. 55.24 Там же, спр. 128, арк. 151.25 Б. Винар, Матеріяли до історії економічних

дослідів на еміграції (1919–1964), Мюнхен 1965, с. 23.

26 Український В. Університет в Празі в роках 1921––1926, Прага 1927, с. 166, 171, 214; ЦДАВО, ф. 3859, оп. 1, спр. 300, арк. 166.

27 ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 432, арк. 62.28 Там же, спр. 320, арк. 128.29 Там же, ф. 3859, оп. 1, спр. 140, арк. 160–161, 189,

192.30 Там же, ф. 3795, оп. 1, спр. 432, арк. 37.31 ІР НБУ, ф. І, спр. 26729, арк. 2 зв.32 ЦДАВО, ф. 3795, оп. 1, спр. 432, арк. 19.33 І. Витанович, Вказана праця, с. 115.

134

Рідна мова

І сталося, як Він це говорив, – одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: «Блаженна Утроба, що Тебеносила, і груди що Ти ссав Їх!». А Він сказав:«Отож, блаженні Ті, котрі слухають Сло-во Боже і бережуть Його» (Лк. 11, 27–28).

Християнство відновило цілий світ в усіх відношеннях. В життя і становище жіноцтва також внесло великі зміни. На противагу при-нижуючому місцю жінки в античному світі, християнство проголосило її рівноправним створінням Божим, вільною дочкою Церкви Христової.

Гідність новозавітної жінки надзвичайно возвеличилася в особі Пречистої Діви Марії – чеснішої від Херувимів і незрівняно славні-шої від Серафимів. Але до величі Богоматері ніколи не дорівняється жодна смертна жінка. Отож мова йтиме про заслуги звичайних жінок, котрі своє життя тією чи іншою мірою присвятили служінню Святій Церкві.

Сам Господь наш Ісус Христос не забороняв перебувати жіноцтву серед своїх учнів-апос-толів, слухати Його науку, служити Йому: ... дехто з жінок, що були оздоровлені від злих духів і хвороб; Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло; Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового; Сусанна і інших багато... (Лк. 8, 2–3).

Найбільшим доказом відданості, безстраш-ності й великої любові до Спасителя було спів-страждання жінок Мироносиць під Хрестом (див. Мф. 27, 55–61). Знаємо зі Святого Письма Нового Заповіту, що з усіх учнів Христових

Маріанна Яра Сянік

Християнське покликання жіноцтва

в православній теології: традиція і сучасність

у годину Його страждань був тільки св. ап. Іван Богослов, котрого Господь доручив тоді Своїй Пречистій Матері, а Пресвяту Богоро-дицю – під опіку Свого улюбленого Учня (Ін. 19, 26–27). А другого дня Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Соломія, накупили пахощів, щоб піти і намастити Тіло Його (Мр. 16, 1). Найвищою нагородою за їх безстрашність, віру, правдиве виконання Заповіді Христа возлюби Господа Бога твоєго стало з’явлення Воскреслого Христа першій серед Мироносиць – Марії Магдалині (Ін. 20, 11–18). Саме жінка стає першою проповідницею Христового Воскресення, першою промовила світові Христос Воскрес!, сповістивши май-бутнім поколінням найважнішу подію всієї історії Християнства, бо згідно з ап. Павлом, коли Христос не воскрес – марна віра ваша... (1 Кор. 15, 17).

Свята Марія Магдалина ввійшла в історію Церкви як рівноапостольна. В широких ви-мірах проявлялась її духовно-просвітницька діяльність. І хоч ніколи першохристиянські просвітительки-диякониси не брали на себе вчительського обов’язку на церковних зборах чи першохристиянських Богослужіннях, під-коряючись заповітові св. ап. Павла жінки ваші у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити (1 Кор. 14, 34), вони постійно пере-бували зі святими апостолами, підтримуючи їх у проповідях серед поганського люду. Зі Свято-го передання нам відомо, що Марія Магдалина дійшла до Риму, де про Воскреслого Христа сповістила імператора Тіберія. До нашого часу

135

Рідн

а м

овазалишилося в традиціях православного іконо-

пису зображати св. рівн. Марію Магдалину з червоною писанкою в руці.

Серед числа перших дияконис, жінок--християнок, що активно діяли при церкві, були і неодружені (наприклад, вищезгадана св. рівн. Марія Магдалина, св. Сусанна, та ін.), і одружені (наприклад, св. Соломія, мати св. ап. і єванг. Івана Богослова, Іванна, Марія Яковова та ін.), свідомо ставши ученицями Христови-ми при Його земному житті, продовжували і після Його Вознесіння зберігати свій послух, дотримуючись заповітів Христа і Його Учнів – святих апостолів.

Пізніше протягом усіх віків, перші святі про-світниці мали своїх послідовниць.

* * *

Святий ап. Павло в своєму Посланні до Галатів акцентує: Нема чоловічої статі, ані жіночої, всі бо ви одне у Христі Ісусі (Гал. 3, 28). Однак, це твердження не може служити до прагнення цілковитої рівноправності жінок з чоловіками, не тільки в Церкві, а й у побуті, особливо тих, котрі пов’язані шлюбом. Знову ж таки звернімося до повчання св. ап. Павла: Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господе-ві, бо чоловік голова жінки, як і Христос Голова Церкви (Еф. 5, 22–23). То ж кожна заміжня християнка усвідомлює, що головним її по-кликанням є великий духовний дар, вияв Божої опіки – материнство в найширшому розумінні цього слова.

Найяскравішим прикладом доброї матері, а водночас і визначної діячки Церкви Христової служить нам постать св. рівн. цариці Олени, матері імператора Костянтина Великого. Свій життєвий материнський обов’язок вона вико-нала до кінця – і стосовно свого сина, і стосовно всього людства. Знайдення нею в 326 р. Чесного Животворящого Хреста спричинилося до Все-світнього Його прославлення – Воздвиження. З ініціативи і при усебічній допомозі цариці Олени на святих місцях у Палестині було збу-довано багато церков.

Невипадково через кілька століть велика княгиня Києва Ольга приймає Святе Хрещення з іменем Олена. Скільки ж бачимо спільного в житті й діяльності цих двох святих рівно-апостольних жінок! Як і св. Олена, св. кн. Ольга возвеличує Чесний Хрест на нашій землі, будує в Києві одну з перших церков, і хоч не вдалось їй свого сина Святослава привести до святого

Хрещення, зате внука Володимира виховала на Хрестителя Київської Русі.

На жаль, в історії нашого народу знаходимо небагато імен жінок, для котрих діяльність св. кн. Ольги стала взірцем. Серед короткого спису славетних княгинь і князівен, дещо зна-ємо про кн. Анну Ярославну (ХІ ст.), королеву Франції, що в далекий край забрала з собою як найцінніший скарб рукописне Святе Письмо рідною мовою і увійшла в історію України і Франції як «Анна Реґіна». Її сестра – ігуменя Матрона свого часу очолила жіночий монастир в Холодному Ярі, відомий як «Матронівський монастир».

Блискучою зорею в українській духовній культурі назвав митрополит Іларіон (Огієнко) князівну Анну Всеволодівну. Коротко озна-йомимося з легендарним образом цієї славної особистості.

Епоха, в якій жила і діяла Анна – друга половина ХІ ст. – сприяла розвиткові науки і культури серед жіноцтва. Слід зауважити, що українська жінка від зорі нашої історії не була приниженою чи позбавленою загально-сус-пільних прав, могла при бажанні вільно пра-цювати як вдома, так і поза домом: Кардинальна ріжниця староруського права проти римського і староґерманського, щодо становища жінки полягає в тім, що вона не знає ніяких правних ограничень становища жінки і її правосильнос-ті. Ми не маємо тут тої потреби опіки над жінкою, яку уважає неминучою право римське чи староґерманське, уважаючи жінку або дитину неправосильною ціле її життя. Описуючи право перебування жіноцтва серед духовен-ства в часи Княжої доби, М. Грушевський далі константує: Слідів ограничень жіночої свободи ми не маємо, навпаки, кілька звісток свідчать, що жінка свобідно появляється в товаристві публично, з чоловіком або без нього. Правило митрополита Івана, згадуючи про пири, що споряджалися часом в самих монастирях, або не в монастирях, але з участю духовенства, все припускає, що на таких пирах бувають і чоловіки і жінки.

Однак, виявити себе повністю в просвіт-ницькій діяльності жінка мала змогу тільки в монастирі. В той час саме в жіночому мо-настирі могла отримати освіту світська жінка. Заслуга цих монастирів у творенні української культури безмежно велика.

З цієї причини і Анна Всеволодівна стала мо-нахинею, присвятивши своє життя служінню Богові і розвитку богословської науки серед

136

Рідна мова

жіноцтва. Князівна увійшла в нашу історію під іменем Янка і прославилась як видатна діячка: в 1086 р. заснувала в Києві жіночий монастир св. Андрія Первозванного з першою в Україні жіночою школою, повністю присвятивши себе вдосконаленню освіти українських жінок.

У 1240 р. монголо-татари зруйнували Янчин монастир св. Андрія Первозванного, а разом з ним і Янчину школу, але її неоціненний вне-сок у розвиток українського теологічного про-світництва не забутий. Св. преп. Анну з гідніс-тю можемо вважати Небесною покровителькою тих її послідовниць, котрі продовжували орати, почату Анною освітянську ниву.

Поміж визначних українських церковних діячок знаходимо не тільки монахинь, Невіст Христових. Були також і жінки-матері, що мали великі родини і при всіх своїх мирських турбо-тах знаходили час для виконання суспільного християнського обов’язку. Переважно матері давали своїм дітям перші уроки Закону Божого. Майже в кожній парафії існували церковно--парафіяльні школи, де нерідко вчителювали і освічені дружини священиків.

Відомий арабський мандрівник, архідиякон Павло Алепський, який супроводжував Ан-тіохійського Патріарха Макарія до Москви, і в 1653 та 1655 рр. побував в Україні, у своїх спогадах зазначав, що: ... по всій землі Руських [українців – М. Я.], ми помітили прекрасну рису, що викликала наше здивування: всі вони, за ви-нятком небагатьох, а навіть їх жінки і дочки вміють читати і знають порядок церковних служб і знають церковні співи.

Прагнення боголюбивих жінок-матерів внести свій вклад у процвітання Церкви збільшило число офіродавиць-фундаторок в XVII ст., коли виникла потреба підтримки і оборони Святої нашої прабатьківської Православної віри. Незабутні імена Анни Гойської, фундаторки Свято-Успенського Почаївського монастиря; Раїни Могилянки, котра в 1615 р. заснувала монастир і школу під Лубнами; кн. Корецької, кн. Сандомирської; Маргарити Грицівни та ін.

Особливе місце серед фундаторок того часу посідає Гальшка Лисавета Гулевичівна, дружина маршалка мозирського Стефана Лозки. Відома з нашої історії як меценатка Києво-Могилянської академії, вона 14 жов-тня 1615 р. заснувала Освітянську фундацію, в «Акті» котрої, було зазначено: Правовірним і благочестивим християнам народу руського в повітах воєводств Київського, Волинського

і Брацлавського будучим, станом духовним і світським, інокам, священником і дияконом чину мнишеського і чину мирського, также освіцоним княжатам, вельможним паном шляхти і якого ж кольвек іного заволання і ста-ну людей руських, єднак тим тілько, коториє в Православной благочестивой церкві всходній набоженства греческого Вірі, в послушенстві і теж благословенії св.патріарха Константи-нопольського неодмінні трвають і трвати бу-дуть... З історії знаємо, що прагнення Лисавети Гулевичівни спричиниться до вдосконалення освіти серед православних і було зумовлене натиском католицизму і порушенням постанов Берестейського собору з 1596 р.

Вільна діяльність жінок у церковній сфе-рі (і не тільки в церковній) стала слабнути з кінця XVII ст. Не з вини самих жінок, а через історичні обставини, в яких опинилась Укра-їнська Православна Церква. Тривалий процес приєднання України до Москви, починаючи з 1654 р., завершився в 1686 р. переходом Київської Митрополії в послушаніє Москов-ського Патріарха. Якими були причини цієї події, і яким шляхом все відбувалося, сьогодні загальновідомо, як і те, що акція та не була ка-нонічною. В документі під назвою Патріарший і Синодально-Канонічний Томос Вселенської Константинопольської Патріархії від 13 листопада 1924 р. про визнання Православної Церкви в Польщі Церквою Автокефальною, читаємо: ... розглядаючи також факт, чому не заперечує й історія, бо ж написано, що перше відділення від Нашого Престолу Київської Ми-трополії й Православних Митрополій Литви та Польщі, залежних від неї, а також прилучен-ня їх до святої Московської Церкви наступило не за приписами Канонічних Правил, а також не дотримало всього того, що було установлено відносно повної церковної Автономії Київського Митрополита, який носив титул Екзарха Вселенського Престолу. Не ставлю собі за мету аналізувати дії тих часів, залишаю це питання історикам. Однак, серед трагічних її наслідків для українців, а особливо для українок – це початок невластивого для нашої нації трак-тування жінки. Не лише в церкві, а й в усьому суспільстві. Згадаймо хоч би героїню відомого літературного твору Лесі Українки Бояриня. Не змогла волелюбна козачка погодитися зі своїм принизливим становищем, котре для москов-ської жінки було звичайним, навіть законним. На жаль, тривала така ситуація досить довго і зневажливе ставлення до жіноцтва, накине-

137

Рідн

а м

оване нам східним сусідом, зуміло вкоренитися

свідомості багатьох...Зрештою, було б несправедливим звинува-

чувати тут тільки північно-східнього сусіда. Нічого втішного не пропонував і католицький захід. Навпаки, ще в 1690 р. у Франкфурті вийшов трактат латинською мовою: Жінка – не людина, а 1753 р. в Ляйпцігу вийшла книжка німецькою мовою: Цікаві докази, що жінка не належить до людського роду. Чого ж могла сподіватись при таких обставинах українка з опущеною додолу головою?

Сьогодні важко окреслити, якою була духо-вно-харитативна діяльність жіноцтва в ті часи. Дана епоха вимагає докладнішого дослідження цього питання. Але, безумовно, жіночі згур-тування-сестринства існували при церквах, а при жіночих монастирях – сиротинці, школи, майстерні та ін. Розвиток церковного обра-зотворчого мистецтва, зокрема іконографія, вишивання церковного одягу, оздоблення речей церковного вжитку, багато в чому за-вдячує просвітницько-практичній роботі жіночих монастирів. Таким важливим цетром у XVII–XVIII ст. ст. був Києво-Вознесенський Печерський монастир, ігуменею котрого, свого часу була мати гетьмана Івана Мазепи Марія Магдалина Мазепина, саме вона розпочала функціонування гаптярсько-іконописної шко-ли, і послужила прикладом для інших.

Ігуменя Чернігівського П’ятницького монас-тиря Фотинія Максимовичева протягом сорока років очолювала школу шиття священичого одягу.

У двадцятих–тридцятих роках XVIII ст. ігуменя Києво-Флорівського монастиря Оле-на керувала майстернями, де гаптувалися митри, золотом оздоблювалися ризи. Києво--Йорданський, Ніжинський, Благовіщенський та Кам’янський монастирі сталися значними центрами іконопису, в яких монахині ви-конували почесні відповідальні замовлення з виготовлення ікон і навіть цілих іконостасів. При цих монастирях було чітко організовано школи і училища з докладно розпрацьованою систематичною програмою художнього на-вчання.

Отож, навіть на основі цих вибраних іс-торичних фактів можна констатувати, що від початків нашої історії жіноцтво різними шляхами прямувало до осягнення найви-щої християнської мети – служіння церкві і народові. А волелюбність українок, їх щиру побожність, прагнення духовного самовдоско-

налення і бажання бути потрібними не вдалося знищити ані пригнобити ворогові видимому і невидимому.

* * *

Поняття жінка-теолог, як бачимо, не є зовсім новим і безтрадиційним як в усьому Право-славному світі, так і в Україні. Але в минулі віки не існувало конкретних галузей теології в сучасному розумінні, тому й сьогодні поки що не визначено чіткого окреслення належнос-ті тієї чи іншої діяльності жіноцтва до певного теологічного нурту.

В далеко кращих обставинах знаходиться православна християнка-теолог у наші дні. Про становище нашої сучасниці можна сказати словами відомого православного проф. теології Пауля Евдокимова: Жінка-Орантка... опіку-ється кожною людською істотою, наче своєю дитиною. Однак своє післанництво сповнює тільки тоді, коли приймає службу Євангель-ської Мудрої Діви, Лампада котрої, по вінця наповнена Даром Духа Святого... Сьогодні, перед лицем світових трагедій і катаклізмів, перед лицем практичного матеріалізму, перед лицем прояву демонічної деструкції, саме жінка покликана до того, щоб затримати людство над межею прірви, щоб нагадати чоловікові про його властиве, гідне чоловіка, покликання. Шлях у сферу богословських наук проклали і благословили нам Ієрархи Православної Церкви майже в усьому світі. Двері Теологічних Академій і Факультетів відкриті для право-славних жінок у Варшаві, Белграді, Парижі, Пряшеві та багатьох інших європейських міс-тах, а також і на інших континентах.

В цьому короткому дописі я не ставлю собі за мету глорифікації жіноцтва, ані в жодному разі не підтримую будь-який напрям радикального фемінізму. Дякувати Богові, православна хрис-тиянка знає своє місце в Церкві, і ніколи не від-важиться переступити поріг Святого Вівтаря, а отже не домагатиметься рівності з чолові-ками, котрих Господь вибрав для служіння при Святім Престолі. Зрештою, нам було б це забагато, ми маємо свої обов’язки, своє християнське покликання в сфері церковної діяльності. А наше від віків служіння рідній Православній церкві не залишається поза увагою світу. У 1997 р. в православній пара-фії Смоки Лейк в Канаді відбулася візитація владики Івана з метою освячення пам’ятника Українському Православному Жіноцтву, котре

138

Рідна мова

споконвіку трудилося і тепер трудиться на благо нашої Святої віри. Видно, що заслужили собі українські жінки на пошану від людей. І все ж, основною нагородою залишається на-города Небесна, котру боголюбива українка, будемо вірити, успадкує, бо не закопує свій талант, даний Богом, у землю, а в міру власних сил старається примножити. Саме до цих та-лановитих, а їх у нас тисячі, відноситься наша сучасна поетеса Антоніна Листопад, котра по-своєму, поетичним словом оспівала всі Псалми Давидові, доречі, вперше серед жінок поеток.

На закінчення прагну виразити бажання, щоб мої спостереження про потребу присут-ності наших сестер в теологічній діяльності, стали запрошенням до глибшої рефлексії сучасних українських теологів.


1. Архієп. Адам, По Святій Землі [в:] «Церковний календар», Вид. Перемисько-Новосанчівської Єпархії 1997.

2. Геллей Г., Біблійний довідник, Торонто 1984.3. Грушевський М., Ілюстрована історія України,

Київ–Львів 1913.4. Грушевський М., Історія України-Руси, т. ІІІ.5. Грушевський М., Історія України-Руси, т. V.6. Ілюстроване життя святих, Львів 1907.7. Кара-Васильєва В., Літургійне шитво України

XVII–XVIII ст., Львів 1996.8. Митр. Іларіон, Наша літературна мова, Вінніпег

1969.9. Митр. Іларіон, Преподобна Анна Всеволодівна,

Вінніпег 1960.10. Митр. Іларіон-Огієнко, Українська церква, Ві-

нніпег 1982.11. Православная Энциклопедия, т. І, Спб. 1900.12. Путешествие Антиохийского Патриарха Мака-

рия в Россию в пол. XVII в., кн. 1–4, Москва 1897.13. «Церковний календар», Вид. Перемисько-Ново-

санчівської Єпархії, Сянік 1994.14. Bendza M., Tendencje unijne względem Cerkwi

Prawosławnej w Rzeczypospolitej w latach 1674–1686, ChAT 1987.

15. Danielou J., Marrou H., Historia Kościoła, Warszawa 1984.

16. Evdokimov P., Kobieta i Zbawienie Świata, Poznań 1991.

139

Рідн

а м

ова

гиня – мати всього живого, первісне божество-захисник людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охоронницею дому, її скульптурки знаходились у хатах, зо-браження-амулети носили на шиї.

Образ Берегині дійшов до нас у вишивці: на обрядових рушниках, у жіночому одязі бачи-мо стилізовану жіночу постать, найчастіше – з піднятими руками (знак захисту), іноді з прибогами – конями по обидва боки (іл. 1). Нерідко Берегиню підміняла ідеограма – ромб з гачками – землеробський символ родючості, магічний оберігальний знак (українська плахта – своєрідне «перепитування» цього мотиву).

Образ Берегині у вишивці: а) Берегиня з прибогами; б) ідеограми Берегині

З Х ст., тобто з часу прийняття християнства, символічний смисл Берегині (Венери, Рожа-ниці) було перекладено на образ Богородиці. В ньому людина вшановувала саму природу, життя, подвиг материнства. У свідомості лю-

Наш оберег ішов з землі, Коли нас скіфами ще звали. І талісман той берегли, І щастя в доленьці шукали. Або коли була війна, І ворог йшов на схил Дніпровий, Чи то котилася чума, Чи хтось був дуже тяжко хворий...1

О. Онищенко

Іще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля, пов’язаного навхрест, а також слова «добрий день!», «з Богом!», «бувайте здорові!», як і «не убий», «не украдь», – були не просто предметами і словами, а знаками добра й сили, заступниками від нещасть, були – оберегами.

У давнину людина відчувала тісніші зв’язки з силами природи і вже за часів палеоліту (10–5 тис. до н. е.) диференціювала їх на добрі та злі, причому добрі були оберегами від злих. Але їх треба було періодично задобрювати, звертатись до них з магічними заклинаннями, приносити їм жертви.

Проте людина відчувала потребу ще і в ма-теріалізованих захисниках – оберегах. Най-давніший зразок оберега – жіноче божество, яке було поширеним практично у всіх народів. З ним пов’язана і етимологія слова «оберег», яку свого часу дослідив академік Б. Рибаков2. Походить воно від слова «берегиня», що рів-нозначне грецькому «земля» (давньоруська транскрипція – «берние», тобто земля, глина), богиня землі, її берегуша, охоронниця. Бере-

Наталя Крутенко мистецтвознавець«Образотворче мистецтво» 1991, № 3

Українські обереги: традиції і сучасність

140

Рідна мова

дей Давньої Русі Богородиця сприймалась як всемогутня заступниця людства перед Богом. Підтвердження цьому знаходимо в історії. Так, під час походу азіатського полководця Тімура на Русь в 1395 р. вважалось, що Москва була «врятована» заступництвом Всевишнього за-вдяки іконі Владимирської Богоматері (письма початку XII ст.), яку встигли перенести з Вла-димира до Москви і яка ніби відвернула похід Тімура на Москву. З того часу русини почали шанувати ікону Божої Матері як заступницю, як оберег, складали про неї легенди, на її честь були закладені монастир та церква. Не менш цікава історична подія відтворена на одному з клейм ікони «Битва новгородців із суздальця-ми» (письма 2. половини XV ст.), на якому зо-бражено фортечну стіну, де виставлено ікону із зображенням Богоматері. На неї дощем летять ворожі стріли, вона – перша мішень ворожої раті і – захисниця міста.

Ікони із зображенням Богоматері брали з собою в похід, ними благословляли воїнів, що йшли на смертний бій із загарбниками. Такі ікони часто вважаються покровительками міст.

Окрім образу Берегині, до українських орнаментів увійшли й інші тотемічні знаки часів язичництва. Загалом орнаменту на одязі приписувалась магічна сила «не впустити» хворобу в тіло. Дешифруючи різні орнаменти, національний одяг, Б. Рибаков дійшов вис-новку, що жіночий одяг в цілому являв собою своєрідну модель всесвіту. Так, головний убір ототожнювався з ідеєю неба. Навіть назви його були «пташині» – кокошник (кокошь-півень), кика, кичка (качка), сорока. На ньому зобража-лись птахи, солярний знак. Ідею світобудови продовжувала вишивка, що розташовувалась біля шиї, рук, ніг, тобто на комірі, кінцях рука-ва, подоли (з метою охорони прорізів-отворів), а також на верхній частині рукава, в місцях біцепса – як знак охотюни працездатності. Мотиви орнаменту на подолі жіночого вбрання – це ідеограми землі, пророслого зерна, води. У вишивку верхньої частини одягу додаються рослинні мотиви, що символізують ідею родю-чості. Плетений жіночий пояс оздоблювався на кінцях головами ящірок – символами підзем-но-підводного царства (іл. 4).

Численні прикраси, елементи одягу також мусили «підсилювати» захисну функцію одягу щодо зла та хвороб. Так, до головного убору кріпились рясна. Заткані бісером, вони символізували дощ, а кульки з пташиного

пір’ячка на стрічках – повітря. На рясна чіпля-лись колти, округла форма яких походить від форми «овиду» – частини земного простору, що повинно було нагадувати про земну твердь. На колтах зображались птахи, русалки, грифони, древо життя (іл. 3). За допомогою ланцюжків, ремінців, стрічок до головного убору кріпились іще заушниці, тобто наскронні кільця, на яких зображались богиня з прибогами або пара коней (іл. 3). Гривне начиння у вигляді самої гривни (до речі, її носили і чоловіки), намиста, мониста, діадеми, різних символічних прикрас для коміра повинно було охороняти найменш захищену частину тіла – шию. Персні несли в собі ідею макросвіту (замкнене коло), що, за віруваннями древніх слов’ян, захищало мікросвіт дівчини (як обручка – мікросвіт за-міжньої жінки). На срібних браслетах-наручах, що охоплювали широкі рукава весільного вбрання нареченої, витискали зображення паростка древа життя – крину та двох сиринів (птаходів) по обидва його боки. В цьому мотиві персоніфікувалась ідея зародження нового життя. На сторожі спокійного проростання майбутнього життя «несли варту» фантастичні грифони (крилаті леви з орлиними головами), симаргли (крилаті пси) та барси.

Апотропеїчне зображення птаха:а), в) прикраси на фронтонах будівель; б) зразок вишивки на жіночій сорочці; г), д) мотиви орнаментів вишивки рушників; е) колт; є) «язичницькі письмена» часів Київської Русі – набір оберегів-амулетів для молодят: дві ложки як побажання бути ситими, ключ – для захисту майна, ніж – для охорони від зла, птах – символ сімейного життя, що піклуватиметься про нащадків

141

Рідн

а м

оваМотиви орнаменту, що мали оберігальні

властивості, бачимо не тільки в старовинному одязі, а й в оздобленні побутових речей, кінсь-кої збруї, військової зброї (іл. 4). Звернімо увагу на важливий момент: практично всі народи на-діляли захисною властивістю не стільки окремі елементи орнаменту, скільки орнаментальний комплекс в цілому. За народною естетикою вважалось, що красиве, гармонійне оздоблення привертає, причаровує щастя, обіцяє захист, допомагає в житті. Народний орнамент – це гімн усьому сущому на землі, це величальна красі та Добру.

Цікаво простежити взаємозв’язок між апо-тропеїчним наповненням одягу (як магічної оболонки людини) і знаряддями праці, що були причетні до його виготовлення. Ткацтво – один з найдавніших технологічних процесів – було відоме ще людині епохи енеоліту (бл. 8 тис. років до н. е.) і вважалось найпочесні-шим видом жіночого рукомесла, бо життєво важливими були його результати: одяг, сіті для вилову риби, звірів, різноманітне домашнє начиння (ковдри, рушники, скатертини) та речі ритуально-обрядового призначення. Ось чому з повагою ставились до всього інструментарію по виготовленню нитки – основи майбутнього полотна: до чесала, прядки, тріпала, ткацького верстата, веретена, мотовила, пряслиця. У ба-гатьох народів існують міфи про божественне походження певного ремесла. У східних слов’ян божеством-деміургом прядіння вважалась Мо-кош. Вона пряла нитку життя, тобто саму долю, життєвий шлях. Прядка у слов’ян вважалась найціннішим весільним подарунком нареченій

від молодого. Інколи на її виготовлення йому доводилось рубати ціле дерево. Та найважли-вішим було її декоративне оздоблення знака-ми-оберегами. Із до-монгольських часів до нас дійшли тільки пряслиця – єдиний не дерев’яний елемент, а з шиферного каменю чи випаленої глини (пряслице – це невеличке грузило окру-глої форми, яке вдягається на нижній кінець веретена для надання йому обертальної сили). Вони оздоблювались сакральними символами (хрест, коло, солярний знак, ромби), які бачи-мо і в розписах на дерев’яних основах прядок пізнішого часу (іл. 3), а також стилізованими зображеннями – знаками коней, биків, птахів. Пряслиця-амулети у вигляді намиста на грудях чи стегні виконували функцію оберега для померлої жінки. В обертальній же властивості веретена вбачали магічну силу світобудови. «Закрутилось, завертілось, і викрутились небо і земля»3. Прядка як символ жіночого єства передавалась у спадок, шанувалась як добра помічниця, як оберег домашнього добробуту.

Плачинда в історичному романі Київські фрески4 наводить поетичні перекази про те, що воїни-роси, йдучи на ворога, приймали від своєї неньки материн оберег у вигляді трикутної платівки із зображенням Берегині та дівочий від нареченої – у вигляді круглої платівки із зображенням Лади – Богині весни, дружини Бога шлюбу.

Оберег на шиї, біля серця або на поясі був дуже поширеним. Контакт із тілом, а відтак постійне нагадування про себе, мали неаби-який психологічний ефект: це заспокоювало, надавало сили, впевненості, а при віддаленні

142

Рідна мова

від домівки – ще й зігрівало спогадами про батьківщину, про рідних. Наведемо кілька зразків оберегів цього типу.

Ще за епохи палеоліту людина носила на шиї підвішені на мотузці ікла маралів, хижих звірів, кістки мамонтів, камінчики (як частки чогось великого, тобто сили – хижака, скелі), які повинні були відлякувати злих духів. Пізніше, за доби культу язичницького бога-громовержця Перуна, за обереги правили міні-атюрні амулети-сокирки (знак Перуна) та інші «шумні» предмети – металеві ключі, бубонці, брязкальця, ножі, ланцюжки, що кріпились на поясі чи на плечі. Підвіски-лунниці в намисті охороняли жінку від наврочення. Гуцули ще донедавна практикували після обряду першої купелі прив’язувати на праву ручку немовляти мішечок з часником і шматочком глини з печі – як надійний оберег від дитячих хвороб.

Дуже популярний різновид нашийного оберега на Русі XI–XVII ст. ст. – змійовик. Це двосторонній медальйон круглої або овальної форми з бронзи, срібла, золота або каміння з вушком для протягування мотузки. На аверсі його зображався християнський сюжет (Богородиця, архангел Михаїл, Борис та Гліб, Федір Стратілат, цілителі Козьма та Доміан, Хрещення, Розп’яття та ін.), а на реверсі, що торкався тіла людини, – «змійовий» сюжет – голова Горгони Медузи із зміями, а по пери-метру – напис: цитата з трисвятої пісні во славу Саваофа або інші магічні заклинання. Віра в дієвість змійовиків була настільки велика, що давньоруські лікарі роздавали їх хворим.

Та чи не найбільшого розповсюдження не тільки у слов’ян, але і в багатьох інших народів набув хрест, який носили на шиї. Він був по-ширений задовго до виникнення християнства і вважався надійним оберегом від «чорних» сил.

3 усіх чотирьох сторін (магічність знаку вба-чалась саме в його орієнтації на чотири сторо-ни – знак всесвіту; чотири виміри, чотири пори року, чотири стихії). Хрест як апотропеїчний знак знаходимо і в інших варіантах. Дослідник Є. Спасська5 наводить зразки глиняних горщи-ків з хрестами на шийках, що виготовлялися у двадцяті роки XX ст. на Сумщині, Полтав-щині, Чернігівщині. Безперечно, це відгомін більш ранньої традиції: відомо, що глечики з хрестиками зустрічаються у скіфо-сарматсь-кій культурі II ст. до н. е. – II ст. н. е., в античній Греції, що доводить нехристиянське напо-внення цього символу. Зустрічаються вони

і в середньовічній Європі, зокрема в XIII–XIV ст. ст. в Німеччині. Такі горщики мав право виготовляти не кожний, не рядовий гончар, а лише визнаний у своїй місцевості майстер, і тільки раз на рік у Зборну, або Федорову, су-боту, тобто в першу суботу Великого посту, під час відправи «на Достойно». Гончар сідав фор-мувати ці горщики з першим дзвоном і робив їх стільки, скільки встигав до кінця служби, помічаючи кожний хрестиком. Як переказує Є. Спасська, «баби за ними страшенно побива-ються», бо в них буває найкращий збір вершків – на всю висоту шийки. Вірили також, що такий горщик захищає від наврочення, в’д псування корів відьмами. Віра в «магічність» горщика відбивалась і на його матеріальній вартості: на базарі вони коштували 30 коп., в той час як звичайні – 15 коп.

Здавна хрест вважався ще й емблемою вог-ню (бо форма хреста нагадує знаряддя для добування вогню), пізніше – сонця, як вогню небесного. З вогнем пов’язане язичницьке уявлення про очищувальну, цілющу стихію. На Україні в Страсний четвер страсною свічкою, яку приносили з церкви, на сволоках хати, над вікнами, дверима, на воротах випалювалися хрести. Знак цей наносили і на господарські будівлі, на речі хатнього скарбу, одяг з метою вигнати злі сили, очистити (пригадаймо вислів «людина без хреста в душі»).

Для християнина хрест, благословення хре-стом прирівнюється до всевишнього заступ-ника. Ось чому здавна ставили хрести обабіч доріг, на узліссях і в полі, при річках та ставках, коло містків та на них. Дерев’яні, часом кам’яні високі простої форми, лише іноді із зображен-ням Богоматері або Христа, вони часом огород-жувались, іноді випадковими мандрівниками прикрашалися вінками з квітів, намистом або цінною річчю («даю, аби ти дав»), бо люди свято вірили, що це разом з молитвою перед хрестом буде гарантом Божої милості.

Розглядаючи інші символи-обереги, які втілювались у художній формі в побутових речах, на одязі, в архітектурі, неважко помі-тити домінуючі образи птаха та коня (іл. 2, 4), що пов’язані з язичеським солярним культом. Кінь символізував денний шлях сонця по небу, водоплавний птах – його нічне проходження по океану, що оточує землю. Обидва мали ба-гатовіковий «досвід» надійних оберегів. Кінь – вірний помічник, друг людини – являв собою домашній оберег від «чорних» духів та лихих людей. Пічний та дверний коники у східних

143

Рідн

а м

оваслов’ян вважалися оберегами від блискавки,

пожежі. Коня приносили в жертву (відомо, що в новгородських землях у Х–XIV ст. ст. кінську голову закопували у підвалини фундаменту, щоб вона охороняла хату від лиха).

Птах – символ долі, сім’ї, любові, весільний оберег, покровитель дітей та жінок. У домон-гольській Русі був популярним «цілодобовий» оберег від наврочення – підвіски до жіночого головного убору у вигляді «качкоконей» – фантастичного гібриду качечок з кінськими хвостами. Кінь та птах – дуже поширені мотиви орнаментів вишивок, вибійки, зустрічаються на ювелірних прикрасах магічного призна-чення (двостулкових браслетах-наручах, на колтах, перснях). Птаха зображували і на весільному прянику. Відгомін культу коня та птаха дійшоз до нас у формі підкови «на щастя», народного повір’я про те, що пташине гніздо під стріхою – то «на добро», пташине подружжя на весільному короваї – «на щасливе шлюбне життя». На Поліссі і досі трапляються паперові, дерев’яні, хвойні птахи під стелею, які символізують присутність святого духа, а значить і його покровительство.

Оберег як знак віри у вище заступництво, сфокусований у слові, числі, символічній речі, в художньому образі, в побутовому предметі або предметі релігійного призначення, був відомий практично всім народам. Нині дешиф-рування цієї «азбуки віри» – це і можливість проникнення в світ сакральних філософських ідей древніх, і з’ясування невідомих функцій відомих речей, взаємин з ними наших пред-ків, і повернення у наше сьогодення великого пласта культури, що може і збагачувати, і на-вчати, і надихати. Саме зацікавлене вивчення історичних джерел у час «розквіту» войовни-чого атеїзму (1962) надихнуло групу київських художників-керамістів на незвичайний крок – спробувати відродити забуті талісмани, створити нові обереги. Автором ідеї відрод-ження оберегів була Ніна Федорова – досвід-чений інженер-технолог, художник-кераміст, душа колективу, що очолювала майстерню архітектурно-художньої кераміки Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування житлових та громадських споруд – Київ-ЗНДІЕП – від часу заснування закладу в 1946 р. упродовж сорока років. Разом з художницями Антоніною Масєхіною, Ганною Шарай, Галиною Севрук, а пізніше – Раїсою Батечко, – Ніна Федорова довгі роки працювала над створенням оригіналь-

них національних сувенірів. Від випадкової, досить побіжної інформації в популярному виданні зацікавленість привела художників до ґрунтовного вивчення наукових джерел, в яких ідеться про обереги, до праць академіка Б. Рибакова, дослідників М. Сумцова, Н. Ве-лецької та інших. Чимало було вивчено народ-них легенд, етнографічних розвідок, перш ніж з’явилися сповнені фантазії, гумору, збагачені віршами-побажаннями, посвятами невеличкі шедеври мистецтва глини і вогню. Часто вони супроводжувались текстом з історичними до-відками про знамениті обереги. Отож у цій не-величкій майстерні (вона лише зовсім недавно припинила своє існування) протягом багатьох років відроджувались образи добра та вдачі – добрі, веселі, похмурі, страхітливі, кумедні химерки. У колективі працювали ентузіасти. Плідними виявились сорок років натхненної праці народних майстрів та професіональних художників, архітектора, технолога. Результати цієї творчої співдружності живуть у багатьох монументальних творах архітектурних споруд нашої країни та за її межами (лише в Києві – Будинок кіно, підземний вестибюль станції метро «Хрещатик», готелі «Дніпро», «Русь», «Київ» та інші). Але скількох людей зігрівають душевним теплом, захищають від зла сотні оберегів, подарованих від щирого серця їх авторами. У «майстерні Федорової», як нерідко її називали прихильники за ім’ям «доброго ан-гела кераміки» – Н. Федорової, із захопленням реалізували будь-які нові творчі ідеї. Творча атмосфера сприяла і відродженню оберегів, і появі оригінальних сувенірів. До речі, в цих маленьких забавках відбився весь попередній художній та технологічний досвід митців, до-сягнутий у творах монументального мистецт-ва: декоративна пластичність, співзвучність ліній, гармонія кольорів полив, емалей, солей, а також мистецтво випалювання. Мабуть, впер-ше тут задумались над створенням тематичних сувенірів. Ніна Іванівна справедливо називає їх пізнавальними сувенірами. Бо вони, як і обереги, несуть в оригінальній художній формі часточку інформації з духовного життя наших попередників. Розповімо про деякі з них.

Відомо, що в давній Русі цифри позначались літерами алфавіту, над якими зверху ставили горизонтальний знак – титло (ця традиція дожила до XVIII ст. і існувала паралельно з сучасним правописом цифр). Так, цифру «1» зображала літера «а» з титлом, «2» – «в» з тит-лом, «20» – «к» з титлом і т. д. Доклавши до цієї

144

Рідна мова

інформації фантазію, художники майстерні розробили медалі-сувеніри з давньоруським написом чисел та їх арабським еквівалентом поряд – як подарунки до днів народжень, ювілейних дат, зустрічей випускників шкіл, вузів, до інших датованих подій. Медаль можна було прикрасити стрічкою або бантом. А чи знаєте ви, що таке «вавілон»? Це загадко-вий квадрат-лабіринт, який правив древнім зодчим за уніфікований план-креслення при будівництві споруд будь-яких параметрів. За образною характеристикою літописця, «символ зодческой мудрости, хитрости храмоздатель-ской» також відтворили в майстерні і дарували з побажанням творчого натхнення архітекто-рам. Своїм колегам-керамістам присвятили символ мистецтва вогню і глини – плакетку із зображенням Адама і Єви (пригадаймо: Бог виліпив Адама з глини!). Для письменників, що були частими гостями привітної оселі, були виготовлені плакетки із знаками Івана. Федорова та Франциска Скорини, для мате-матиків – «диявольський» магічний квадрат (його відкрили бл. 5 тис. років до н. е. древні китайці), тобто квадрат, сума чисел у якому по кожній стороні сітки та по діагоналях – одна-кова. Металеві пластинки з гравійованими на них магічними квадратами (їх відомо кілька сот тисяч варіантів) на одному боці та «особи-стою планетою» на другому носили на шиї як особисті обереги в середньовічній Німеччині. Додатком до всіх перелічених пізнавальних сувенірів був текст-довідка.

Та найбільш популярними були сувеніри на історичну тематику у вигляді плакеток з гербами давньоруських міст, з художнім вті-ленням образів князів, видатних діячів нашої держави від часів її заснування, а також меда-лей із зображеннями архітектурних перлин нашої батьківщини. Залишаючись творами мистецтва, які з успіхом прикрашають сучас-ний інтер’єр, – сувеніри керамічної майстерні

Київ-ЗНДІЕПу («Софійської майстерні») за-охочують нас до вивчення тих чи інших подій, фактів, спрямовують до джерел науки, літера-тури, мистецтва.

Хочеться вірити, що плідний досвід «со-фійських» керамістів у створенні пізнавальних сувенірів і оберегів буде вивчений і підхопле-ний молодими митцями.

Повертаючись до оберегів, нагадаймо, що, за віруваннями древніх, оберег – це матеріа-лізована метафора доброго ангела, модель сили, котра при нагоді заступиться за тебе, а у «перекладі» на наше наукове сучасне мис-лення – сконцентрує твої ж таки сили, допомо-же провести аутогенну регуляцію (на тривалий час або в екстремальній ситуації). Хто сказав, що це погано? Адже людина за своєю природою відкрита до віри. З вірою легше жити, її вбивати не можна. Апотропеїчні ж речі, тобто ті з них, в які «втілено» людську віру, – самі наповнені доброю енергією і мають властивість транс-формувати її до іншої людини, а відтак – бути пересторогою лиходійству. То чи не відродити обереги?

ПРИМІТКИ

1 Вірш-присвячення х удожникам майстерні архітектурно-художньої кераміки Київського зонального науково-дослідного інституту екс-периментального проектування житлових та громадських споруд, які відродили обеpеги, одного з співробітників інституту.

2 Б. Рибаков, Дpевние элементы в русском народном творчестве, «Советская этнография» 1948, № 1, с. 90–106.

3 О. Бopяк, Герасимчук О., Веретено та пpяслиця у слов’янській міфологічній тpадиції, «Народна творчість та етнографія» 1990, № 1, с. 30–36.

4 С. Плачинда, Київські фрески, Київ 1982. 5 Є. Спасська, Глечик з хрестиком [в:] Матеріали до

етнології і антропології, т. 21–22. ч. 1, Львів 1929, с. 35–41.

http://etno.onestop.net/lib/obereg.html

Редакція часопису просить про підтримку у видаванні«Рідної мови». Бажаючим підтримати ідею видавництва нашого освітнього журналу, подаємо банківський рахунок Редакції:

Zespół Twórczy ZUwPRedakcja „Ridna Mowa”78-600 WałczDolne Miasto 10/80

PKO BP О/Wałcz 28 1020 2847 0000 1702 0052 7382

Documents

Рідна мова 5