НАУКОВО-АНАЛІТИЧНИЙЖУРНАЛ

ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА ЗА УЧАСТЮ МІЛІЦІЇ • ПРОБЛЕМИ ПРАВОСУДДЯ ЯК ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВОГО ДИСКУРСУ В ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВ. • ОСНОВНІ НАПРЯМИТАЗАВДАННЯ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ • ІНТЕРНЕТ ЯК ВАЖЛИВИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА

Ш ГРОМАДЯН НА ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

, ТАКТИЧНІ ОПЕРАЦІЇ Z Ш ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ Т Щ КОРУПЦІИНИХ ЗЛОЧИНІВ Гйі ' Щ •

ПРАВА ПРОКУРОРА У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНО-

ГО тял ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ НІ^Н • Д У Д А В М ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ частино 2 ЗАДІЯЛЬНІС чрМІЛЩ;ї

Ш1 СУДОВИЙ KOh ИОЛЬ У І НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

ИНІЙІІШІВЙ

392 МИТНА СПРАВА №3(75)'2011, частії., І

В.Г. Дрозд. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ УМИСНИХ ТЯЖКИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ ІМ

ЩУАЛЬШ ПИШШ ПРОТИДІЇ АДМШ1СТРА ТИВНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ А.О. Граділь. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСІБ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ОФОРМЛЕННЯ ДТП 11,'і С.О.Марченкова. ПРАВА ПРОКУРОРА У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІМ А.А. Іванищук. РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ СУДДЕЮ І /И Ю.О. Шматова. ДО ПИТАННЯ ЩОДО ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ГАРАНТІЙ ПРАВ ЛЮДИНИ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙЦИХ СИТУАЦІЙ 182 Р.І. Крамар. ОБ'ЄКТИВНІ ТА СУБ'ЄКТИВНІ ОЗНАКИ СКЛАДУ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ВЧИНЕНИХ У СФЕРІ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ III/ Ю.В. Дрозд. ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОТРИМАННЯ ПРИНЦИПІВ ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ 19J М.В. Кутерга. ПРАВОВА ОСНОВА ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ їм/

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

М.П. Пихтін. ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ МІЛІЦІЇ ЛМ О.Ю. Кісіль. ОСОБИ РЯДОВОГО ТА НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЯК СУБ'ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН З ДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 20Ь М.М. Садченко. РОЛЬ МІЛІЦІЇ У ЗДІЙСНЕННІ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ: ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 210

МИТНА СПРАВА №3(75)'2011, частина 2 393

І.Р. Березовська. ЕЛЕМЕНТИ МЕХАНІЗМУ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ 215 Т.Л. Стародубцева. ЩОДО МЕТИ ТА ПРИНЦИПІВ ЗДІЙСНЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВКОНТРОЛЮ ГОСПОДАРСЬКОЇ ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 220 О.О. Малоголова. НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ БОРОТЬБИ З НЕЗАКОННИМ ОБІГОМ НАРКОТИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 224 Г.В. Рюмшина. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНЬОГО СВІДКА 228 О. В. Гуріч. ОБОВ'ЯЗОК ЗАХИСНИКА-АДВОКАТА НЕ ЗАТЯГУВАТИ РОЗСЛІДУВАННЯ ЧИ СУДОВИЙ РОЗГЛЯД 234 С.Г. Братель. ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ 239 В.О. Кудря. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ 244

ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ОКРЕМИХ ГАЛУЗЕЙ ТА ІНСТИТУТІВ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА НАУКИ

М.Л. Смілевський. ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ 251 М.М. Дякович, Ю.М. Юркевич. ПРАВОВИЙ ЗМІСТ ПОНЯТТЯ «НАКЛАДАННЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА (МАЙНОВИХ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО) І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДЕРЖАВНІЙ РЕЄСТРАЦІЇ* 253 1.1. Попадинець. ФОРМИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ: ПРОБ ЛІ МИ КЛАСИФІКАЦІЇ У ПРАВОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ 258 О.М. Єщук. МЕХАНІЗМ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 264 В.В. Воробйов. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ОХОІ'ОНИ І/Н'ОІПІ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ АДМІНІСТРАТИВНО ПРАИОИОІ И Ф< Н'МИ '1)8 А.В. Авсієвич. ФОРМИ ЗАХИСТУ СУБ'ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ІІРлИ чі МІ'АїкіИА кли ИИ'ІЧ >П,

182 МИТНА СПРАВА №3(75)'2011, частина 2 УДК:342/716:342.77

Ю.О. Шматова, аспірант кафедри правового регулювання економіки КНЕУ ім. Вадима Гетьман.і

ДО ПИТАННЯ ЩОДО ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ГАРАНТІЙ ПРАВ ЛЮДИНИ В УМОВАХ

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

У даній статті висвітлено питання юридичних гарантій прав людини в умовах надзвичайних ситуацій (далі НС). Зокрема, розглянуто та проаналізовано існуючі підходи до тлумачення терміну «юридичні гарантії» та запропоновано термін «адміністративно-правові гарантії прав людини в умовах надзвичайних ситуацій».

Ключові слова: гарантії, юридичні гарантії, забезпечення, права людини в умовах НС.

В данной статье отражен вопрос юридических гарантий прав человека в условиях чрезвычайных ситуаций (дальше НС). В частности, рассмотрены и проанализированы существующие подходы к толкованию понятия «юридические гарантии» и предложенное понятие «административно-правовые гарантии прав человека в условиях чрезвычайных ситуаций».

Ключевые слова: гарантии, юридические гарантии, обеспечения, права человека, в условиях НС.

In this article the question of legal guarantees of human rights is reflected in the conditions of extraordinary situations (farther NS). In particular, considered and analysed existent going near interpretation of concept «Legal guarantees» and offered concept «Administrativno-pravovye guarantees of providing of human rights in the conditions of NS».

Keywords: guarantees, legal guarantees, providing, human rights, in the conditions of NS.

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх років як в Україні, так і в усьому світі спостерігається тенденція до зростання кількості надзвичайних ситуацій. У зв'язку з цим виникає загроза нанесення шкоди національним і міжнародним суб'єктам останніми, що спричинює необхідність дослідження їх гарантій забезпечення. Окремі аспекти цієї проблеми розглядали у свої працях, такі вчені - правознавці Воєводін Л.Д. [5], Бородін І. Л. [3], Заворотченко Т.М. [13] тощо. Разом з тим, аналіз інформаційних джерел [1, 2, 3, 4] показав, що науковцями не враховувалися умови надзвичайних ситуацій, під час трактування категорії «гарантії». Саме це окреслило сферу дослідження, часткові результати якого представлені в даній статті.

Метою цієї статті є спроба автора на основі методологічного аналізу різних інтерпретацій поняття «юридичні гарантії» запропонувати власний підхід до розуміння цієї загально-теоретичної категорії з урахуванням умов надзвичайних ситуацій, який би відповідав сучасним потребам розвитку вітчизняної юридичної науки та правозастосовчої практики.

Виклад основного матеріалу. Перш за все, слід визначитись щодо суті поняття «юри-дичні гарантії». Таким чином, вважаємо за доцільне дослідити всі розробки науковців з даного питання, що сприятиме створенню узагальненого терміну досліджуваної категорії.

Етимологічне дослідження даного терміну свідчить про ототожнення юридичних кате-горій «забезпечення» та «гарантування», оскільки відповідно до словника сучасної україн-ської мови поняття «гарантія» означає:

1) порука в чомусь; 2) забезпечення чого - небудь; 3) умови, що забезпечують успіх - чого небудь [2, с. 173]. Водночас, в науковій літературі є доцільним виокремити два підходи щодо співвідношення

цих понять:

МИТНА СПРАВА №-3(75)'2011, частина 2 183

1) Бородін І. Л., [З, с. 53] та інші, відстоюють позицію ототожнення термінів «забезпе-чення» та «гарантії», спираючись на етимологію понять, так як «гарантія» означає запоруку, умову, котра забезпечує що-небудь;

2) Заворотченко Т.М., [ 13] та інші, з думкою яких ми погоджуємося, представляють іншу іенденцію, щодо відмежування даних категорій, визначаючи, що поняття «правовий механізм іабезпечення прав» є більш широким поняттям, де однією із складових є гарантії.

Аналізуючи категорію «гарантії», що запропонована науковцями юридичної літератури можна зробити висновок, що дані тлумачення стосуються більше терміну «юридичних га-рантій», оскільки вони визначають дане поняття через права, свободи та інтереси людини.

Звідси слідує, що більшість науковців не проводять чіткої паралелі між категоріями «гарантії» та «юридичні гарантії». Водночас, ми вважаємо, що дані поняття не слід ото-южнювати, оскільки вони співвідносяться як загальне (гарантії) і ціле (юридичні гарантії).

Отже, ми вважаємо, що в узагальненому вигляді термін «гарантії» найбільш доцільно визначає Скакун О.Ф. - це система соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів та способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист [4, с. 125].

Що стосується категорії «юридичних гарантій», результати проведеного аналізу свідчать про відсутність єдиного тлумачення даного терміну. Тому є доцільним виділення наступних груп до визначення даної категорії:

Перша група дослідників Воєводін Л.Д., тощо визначають поняття «гарантії» через кате-горію «умови та засоби».

Як вважає Воєводін Л.Д. у дефініцію «юридичні гарантії» входять як умови так і засоби, що забезпечують громадянам можливість здійснення свої прав [5, с. 4]. На нашу думку, основним недоліком даної групи авторів є не приділення уваги «засобам забезпечення» прав людини.-

Друга група авторів Скобєлкін В.М. та інші дотримуються думки, відповідно до якої під категорією «гарантії» слід розуміти «засоби і способи». На думку Скобєлкіна В.М. юридичні гарантії елід визначати як правові та організаційно-

правові засоби і способи, за допомогою яких забезпечується реалізація прав та виконання обов'язків, передбачених законодавством. Вони представляють собою складну систему взаємодіючих елементів, що дозволяють організувати різностороннє забезпечення, яке охоплює різні стадії реалізації прав та обов'язків, захист від посягань, поновлення порушених юридичних прав [5, с. 4]. Ми вважаємо, що негативною стороною даного тлумачення є неврахування охорони прав людини.

Так, ми вважаємо, що не викликає сумніву правильність трактування категорії «юридичні гарантії» через «умови, засоби та способи». Проте, хотілося б наголосити, що «юридичними гарантіями» дані «засоби і способи» стають лише в разі їх закріплення в нормах права. Звідси слідує, що даний термін має нормативно-правову основу.

Третя група науковців Князев В.І., та інші відстоюють позицію, відповідно до якої під терміном « юридичні гарантії» слід розуміти «засоби». На думку, Князева В.І. юридичні гаран-тії - це державно - правові засоби, які забезпечують здійснення і охорону прав і свобод та обов'язків людини і громадянина, і які найбільшою мірою складають механізм реалізації і охорони прав, свобод і обов'язків людини і громадянина [6, с. ЗО]. На нашу думку, основним недоліком даних визначень є неврахування авторами захисту прав людини. Четверта група представників Нікітін А.Ф., Міцкевич О.В. та інші визначають гарантії

через термін «обов'язок держави». Так, на думку Нікітіна А.Ф гарантії прав та свобод - це обов'язки держави захищати лю-

дину, створювати правові, соціальні і культурні умови для реалізацій!' прав і свобод, а також діяльність міжнародних і державних організацій по захисту прав людини [7, с. 76]. Ми погод-жуємося з автором, що одним із основних обов'язків держави є створення гарантій, проте,

184 МИТНА СПРАВА №3(75)'2011, частина /

ми вважаємо, що: 1) недоцільно термін «гарантії» трактувати як діяльність міжнародних і державних орга

нізацій по захисту прав людини, оскільки остання виступає повноваженнями інституцій, які спрямовані не лише на захист, а й на реалізацію, та охорону прав людини;

2) недоцільно дану категорію визначати через термін «обов'язки держави», адже форму лювання цього поняття не розкриває сутності даного визначення, оскільки повноваження держави, в особі держаних органів спрямовані на формування гарантій.

Міцкевич О.В. вважає, що юридичні гарантії - це встановлений державою порядок дія льності державних органів та установ, громадських організацій, спрямований на поперед ження й припинення посягань на права громадян, на відновлення цих прав і залучення до відповідальності за порушення цих прав [8, с.136]. На нашу думку, до основних недолікіи даного тлумачення можна віднести наступні:

1) недоцільно трактувати юридичні гарантії через порядок діяльності державних органів; 2) недоречно виділяти окремо припинення посягань на права громадян та залучення до

відповідальності за порушення цих прав, оскільки вони належать до категорії захисту. П ята група дослідників Колісник В. П., Алексеева С.С. та інші під терміном «гарантії»

розуміють «механізми». На думку, Алексеева С.С., гарантіями є умови й особливі юридичні механізми, покликані

забезпечити фактичну реалізацію законоположень [9, с.135]. Водночас, Колісник В. П. виз-начаючи конституційні гарантії підкреслює, що крім умов, засобів і механізмів, виступають і методи, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод людини [ 11, с. 132]. Проте, на нашу думку, є незрозумілим, який зміст вкладається даними авторами в поняття «механізм».

Шоста група науковців Кушніренко ОХ. та Ярмиш О.Н., Малеїн Н.С. та інші відстоюють позицію, відповідно до якої під терміном «гарантії» слід розуміти «систему норм».

Юридична категорія «гарантії основних прав і свобод громадян», на думку Кушніренко О.Г. та Ярмиша О.Н. - це система норм, принципів, умов і вимог, які у своїй сукупності за-безпечують дотримання прав та свобод і законних інтересів особи [11, с. 113; 12, с. 128]. Проте, ми вважаємо, що основними недоліками даного тлумачення є:

- по-перше, недоречно виділяти принципи, які на нашу думку, виступають самостійною юридичною категорією, на яких базується поняття «гарантій»;

- по-друге, недоцільно виділяти спрямування гарантій, лише на дотримання, оскільки для останніх характерним є реалізація, захист і охорона. Малеїн Н.С. юридичні гарантії визначає наступним чином - це норми права, які передбачають у своїй сукупності правовий механізм, покликаний сприяти реалізації законів. Якісна характеристика юридичних гарантій передбачає оцінку всієї діючої системи права в цілому, з точки зору повноти охоплення правовим інст-рументарієм усіх найбільш важливих взаємовідносин державних органів та громадян, а також громадян між собою [5, с. 5]. Проте, ми не погоджуємося з думкою цього автора, оскільки вважаємо, що основною метою гарантій є не реалізація законів, а забезпечення прав людини.

Отже, враховуючи вищевикладене можна зробити висновок про те, що література містить найрізноманітніші складові гарантій: «засоби», «заходи», «механізм», «норми права», «умо-ви», «обов'язки держави», «система умов, способів, засобів».

Однак, на нашу думку, найбільш прийнятною для даної категорії є трактування її через «норми права», проте не будь-які, а саме «особливі» норми права. Адже, як відомо з теорії, загальне призначення норм права спрямоване на регулювання суспільних відносин, служити певною підставою поведінки учасників правовідносин. Водночас, норми -гарантії, крім цього передбачають обов'язок уповноваженої особи реалізувати конкретні права.

Звідси, «особливі норми» є ті, які мають не лише законодавче закріплення, а й обов'язок державних органів влади та місцевого самоврядування (які здійснюють управлінські від-

МИТНА СПРАВА №3(75)'2011, частина 2 185

і к н ини), щодо їх виконання, що підкріплюється можливістю застосування певного виду юри-дичної відповідальності. Як приклад можна визначити ст. ЗО Конституції України [1], відпо-иідно до якої усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення Або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та 11'и адових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати об-рунтовану відповідь у встановлений законом строк. Даний приклад, є свідченням того, що

дане положення закріплює не лише право, а й обов'язок його виконання. Одним із реальних прикладів, щодо норДО, які не мають обов'язку і стосуються прав

людини в умовах НС є положення Закону України «Про правовий режим надзвичайного і і ану» відповідно до якого особам, які втратили житло і це пов'язано з дією надзвичайного ( гану, надаються жилі приміщення [14]. Проте, дане право на практиці практично не реалізується, оскільки нормативно незакріплений за жодним міністерством обов'язок держави, щодо будівництва житла, свідчить перш за все про відсутність гарантування, щодо останнього. Звідси, виникає доцільність законодавчого закріплення цього обов'язку за Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій.

Таким чином, ми вважаємо, що саме «особливі норми» у нормативно-правових актах повинні викладатися чітко (на відміну від ти, які мають досить загальний характер), що вик-лючатиме можливість їх двоякого тлумачення.

Враховуючи те, що деякі дослідники вказують на важливість юридичних гарантій, проте спостерігається відсутність визначення останніх в умовах надзвичайних ситуацій. Тому з ог-ляду на предмет нашого дослідження є доцільним звернути увагу на адміністративно-правові і арантії прав людини в умовах НС.

Отже, адміністративно-правові гарантії прав людини в умовах надзвичайних ситуацій -це сукупність особливих норм права, що виникають у сфері забезпечення прав людини в умовах надзвичайних ситуацій, які здійснюються органами державної влади і місцевого само-ирядування та спрямовані на реалізацію, охорону та захист прав людини в умовах надзви-чайних ситуацій.

Враховуючи вище викладене є доцільним зазначити про те, що обов'язковою складовою юридичних гарантій є наявність юридичного обов'язку (вчинювати певні дії або утримуватися під їх вчинення), та наявність санкцій, які виступають підкріпленням даного обов'язку. Звідси ( л іду, що для юридичної гарантії не є характерним альтернативна поведінка (можливість діяти за власним вибором). Таким чином, є доцільним стверджувати, що «спеціальні норми права» це правові норми, в яких прослідковується нормативно закріплений зв'язок між правами однієї сторони та обов'язками іншої.

Враховуючи особливість останніх в механізмі адміністративно-правового забезпечення прав людини в умовах НС, зазначимо, що вони взаємодіють з терміном «гарантування». Останньому відведене принципово важливе значення в даному механізмі, так як воно передбачає практичні дії по реалізації гарантій. Таким чином, є доцільним зазначити про те, що «гарантування» - це /іише процедура створення умов за яких особа в умовах надзвичайних ситуацій може реалізувати своє право або обов'язок. Саме ж забезпечення виявляється цілим механізмом, який проявляється в конкретних діях органів державної влади та місцевого самоврядування, які спрямовані на реалізацію, охорону, захист та гарантування прав і свобод людини. Отже, є всі підстави стверджувати, що «гарантування» виступає динамічним елементом досліджуваного механізму.

Так, враховуючи небезпечний характер НС, варто зазначити про те, що в даному випадку кожна юридична гарантія виступає необхідним важелем, так як вона впливає на рівень захищеності прав і свобод людини в даних умовах. Таким чином, на підставі вищенаведеного більш детально визначимо адміністративно-правові гарантії забезпечення прав людини, які в умовах надзвичайних ситуацій будуть використовуватися.

186 МИТНА СПРАВА №3(75)'2011, частина 2

Визначаючи сутність прав людини в умовах надзвичайних ситуацій, ми дійшли висновку про те, що при наявності даних умов особа наділена певним комплексом прав, більшість з яких й виступають гарантіями, а саме: право на правову допомогу; звернення; інформаційне забезпечення громадян; відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рішенням, діями або бездіяльністю органів виконавчої влади та їхніх посадових осіб; судовий захист тощо. Проте, не зважаючи на те, що більшість законодавчо закріплених гарантій [1], що є вкрай необ-хідними для особи в умовах НС виступають лише фікціями (права на працю (ст. 43), права на охорону здоров'я (ст. 49) тощо), виникнення останніх породжує підстави для неможливості реалізувати комплекс гарантій особою, що знаходиться в даних умовах (право на підприєм-ницьку діяльність; пільги; судовий захист тощо).

Отже, з вищевикладеного є доцільно зробити висновок, що питання дослідження проблем гарантій реалізації, захисту та охорони прав людини в умовах НС, поки що лишаються відкритими і являють собою проблемне поле для подальших досліджень як безпосередньо автора цієї статті, так і численних науковців та практиків, що спеціалізуються у цій предметній галузі.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 26.06.1996 р. / / Відомості Верховної Ради України. - 1996. - N° ЗО. - Ст. 141.

2. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад, і голов, ред. В. Т. Бусол]. -К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002.-1440с.

3. Бородін I. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина [Текст]: монографія / Іван Лук'янович Бородін. - Херсон : ОЛДІ-плюс, 2003. - 220 с.

4. Скакун О. Ф. Теория государства и права: [учеб. ] \ Ольга Федорівна Скакун. - Харьков : Консум; Ун - т внутр. дел, 2000. - 704 с.

5. Малихіна Я.А. Юридичні гарантії за трудовим законодавством України / / Форум права. -2007. -№ 2. -С.133-138 [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07mjatzu.pdf

6. Князев В.І. Конституційні гарантії прав, свобод та обов'язків людини і громадянина в Україні / В. І. Князев / / Право України. - 1998. - № 11. - С. 29 - 31.

7. Словарь- справочник по праву [ сост. А. Ф. Никитин]. - М.: Акалис, 1995. - 144 с. 8. Мицкевич А.В. О гарантиях прав и свобод советских граждан в общенародном социальном

государстве / А. В. Міцкевич / / Советское государство и право. - 1963. -№ 8. - С. 15-17. 9. Алексеев С.С. Право и перестройка: вопросы, раздумья, прогнозы / С. С. Алексеев. - М. :

Юрид. лит, 1983.-234 с. 10. Конституційне право України : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / [Л. К. Бай-

рачна, Ю. Г. Барабаш, Ф. В. Веніславський та ін.]; за ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. - X. : Право, 2008.-416 с.

11. Кушніренко О. Г. Права і свободи людини та громадянина: навч. посіб. / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слінько. -X . : Факт, 2001. - 440 с.

12. Гарчева Л.П. Конституционное право Украины: Учебное пособ. / Л.П. Парчева, А.Н. Ярмыш. - Симферополь: ДОЛЯ, 2000. -336 с.

13. Заворотченко Т.М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Тетяна Миколаївна Заворотченко. - К., 2002. - 19 с.

14. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 № 1550-111 / / Відомості Верховної Ради України від від 09.06.2000 - 2000. - № 23. - Ст. 176.

МИТНА СПРАВА №3(75)'2011, частина 2 187

УДК 342.9 Р.І. Крамар, здобувач кафедри адміністративного

права та адміністративного процесу ЛьвДУВС

об'єктивні та суб'єктивні о з н а к и складу адміністративних правопорушень, вчинених

у сфері паливно-енергетичних ресурсів

В статті, на підставі правового аналізу, дається характеристика складу адміністративних правопорушень, вчинених у сфері енергозбереження в контексті протидії марнотратному пикористанню паливно-енергетичних ресурсів.

Ключові слова: марнотратне використання, паливно-енергетичні ресурси, об'єк-тивні ознаки, суб'єктивні ознаки, адміністративні правопорушення.

В статье, на основании правового анализа, дается характеристика состава администра-іивньїх правонарушений, совершенных в сфере энергосбережения в контексте противодей-( і вия расточительному использованию топливно-энергетических ресурсов.

Ключевые слова: расточительное использование, топливно-энергетические ресурсы, объективные признаки, субъективные признаки, административные правонарушения.

In the article, on the basis of legal analysis, description of composition of administrative crimes perfect in the field of energy-savings in the context of counteraction to the wasteful use of fuel and energy resources.

Keywords: the wasteful use, fuel and energy resources, objective signs, subjective signs, administrative crimes.

Постановка проблеми. В нашій державі дуже гостро стоїть питання використання енер-і оносіїв, висока вартість яких у поєднанні з нерозвиненістю енергозберігаючих технологій 11, і вітчизняних підприємствах та у житлово-комунальному господарстві формує значну залеж-ність країни від кон'юнктури ринку та, більше того, періодично використовується в якості політичного важелю впливу іншими країнами. Тому в юридичній літературі центральною лан-кою досліджень правопорушень, вчинених у сфері паливно-енергетичних ресурсів зазвичай » проблема відповідальності і дослідження поняття складу і класифікації даного виду пра-иопорушень, на які, у подальшому у правовому аспекті, повинно бути звернена належна увага, ('азом з тим, теоретичний аналіз вказаного проступку буде сприяти належному розвитку .ідміністративногоправа, розумінню складу адміністративного проступку, яке необхідне для відмежування його від суміжних (частково співпадаючих) з ним правопорушень.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Актуальність проблематики дослідження полягає у тому, що не дивлячись на те, що окремі пи тання використання паливно-енерге-іичних ресурсів досліджувалися І.В. Діяком, М.П. Ковалком, A.M. Новицьким, О.В. Пані-ор.іцькою, А.К. Шидловським, П.Ф. Шпаком, Ю.С. Шемшученко, А.Я. Олейниковою, але подночас, окремі теоретичні та практично-прикладні питання визначення складу адмініст-I ».ітивних правопорушень, вчинених у сфері паливно-енергетичних ресурсів досліджено не-д<»« гатньо, тому існує певна потреба наукового пошуку у цьому напрямку.

Постановка завдання. В даній публікації пропонується на основі узагальнення теоре-іи' тих досліджень та положень адміністративного законодавства України дослідити сутність «>(>'< ктивних та суб'єктивних ознак складу адміністративних правопорушень, вчинених у сфері і мливно-енергетичних ресурсів в Україні.

Виклад основних положень. Сутність адміністративного правопорушення у сфері