1

В Україні триває президентська виборча кампанія. Загалом на неї відведено 90 днів, і майже половина з них вже позаду. За той час, що залишився, громадяни країни мають остаточно визначитися, кому до-вірити найвищу посаду в державі. Чинна влада відчайдушно запевняє українців, що цього разу вибір безальтернативний і кращого за чинного президента годі й шукати. Мовляв, аби не стало ще гірше. Проте все не зовсім так, і обирати все-таки є з кого. Ба більше: за висновками соціо-логів, беззаперечного фаворита передвиборчих перегонів досі немає, а розрив між претендентами з чільної десятки, до якої входить і нар-деп-укропівець Олександр Шевченко, доволі незначний. Інакше кажу-чи, переможцем може стати цілком несподіваний кандидат. Зрештою, все залежить від нас з вами – за кого проголосуємо…

КАЛЕНДАР ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ

Виборчий процес стартував «під ялинку» – 31 грудня 2018 року, від-коли офіційно розпочалися вису-нення та реєстрація претендентів на посаду глави держави. Останній день видачі посвідчень кандидата у президенти України – 8 лютого.

Ці вибори стали рекордними за кількістю учасників: 7 лютого заре-єстрували 42-го кандидата. До цьо-го найчисленнішими були кампанії 2004 року, коли за президентство змагалися 24 «здобувачі», 2014-го – 21 і 2010 року – 18. Для порівняння: у 1991-му було лише 6 кандидатів, у 1994-му – 7 і в 1999 році – 13.

Втім, остаточна кількість пріз-вищ у бюлетені визначиться лише 8 березня. Саме до цієї дати (за 23 дні до виборів) зареєстрова-

ні претенденти мають можливість зняти свою кандидатуру. Зазвичай хтось відсіюється ще на етапі ре-єстрації: причиною для відмови Центрвиборчкому є ненадання всіх необхідних до-кументів, неправдива інформація в них, не-проживання в Україні протягом останніх де-сяти років, невнесення 2,5 млн грн застави тощо. До речі, заставу по-вертають лише «фіналістам», тобто учасникам другого туру волеви-явлення. Або тільки президенту, якщо він переміг за результатами першого туру. Решта коштів попов-нює держбюджет.

Найвизначальніша дата вибор-чого календаря – день голосуван-ня, яке має проводитися в останню неділю березня п’ятого року по-

вноважень президента. Цього разу вибори припадають на 31 березня. Подейкують, що в оточенні чинно-го гаранта розробляли сценарій їх-нього перенесення, наприклад, на літо, коли через спеку та відпустки до дільниць доходить значно мен-ша кількість виборців, а за таких умов сфальсифікувати результати волевиявлення легше.

Одним з механізмів відтерміну-вання, напевно, мало би стати вве-дення воєнного стану на 60 днів і в масштабах усієї країни, але народні депутати, зокрема від УКРОПу, від-стояли проведення виборів 31 бе-резня, завадивши гаранту ще біль-ше узурпувати владу.

Якщо 31 березня жоден з кан-дидатів не набере абсолютної більшості голосів, то за три тижні, 21 квітня, ми вдруге підемо на ви-борчі дільниці, щоб з-поміж двох «фіналістів» таки обрати прези-дента.

Ймовірність другого туру вибо-рів наразі дуже висока, адже рей-тинг жодного із зареєстрованих претендентів поки не гарантує бли-скавичної перемоги. Якщо ж вибо-

ри будуть двотуровими, то ім’я но-вого очільника держави українцям назвуть не раніше 1 травня – саме стільки часу має Центрвиборчком для оголошення результатів.

ВІД ЧОРНОГО ПІАРУ ДО ЕПАТАЖУ

І, зрештою, безпосередньо про претендентів.

Хто ж збирається позмагатися за посаду Президента України? Здебільшого ті, у кого за плечима чималий політичний досвід, або, відвертіше, – політичні пенсіонери та корупціонери, популісти й при-стосуванці тощо. До слова, навіть

КПУ на з’їзді висунула свого кандидата – Петра Симоненка. Та оскільки Комуністична партія за-боронена в Україні, ЦВК

могла б його зареєструвати хіба що як самовисуванця…

Ще одна група претендентів – так звані технічні кандидати. Не розраховуючи на бодай якийсь пристойний результат, вони наці-лені на «відкушування» голосів у основних претендентів на перемо-гу. Для цього в хід йдуть усі можли-ві інструменти – від чорного піару до епатажу на кшталт пошуку дру-жини для кандидата.

Є і нові обличчя, на які, за дани-ми соціологічних досліджень, укра-їнці покладають великі сподівання. Зокрема, «Українське об’єднання патріотів» висунуло свого кандида-та – нардепа Олександра Шевченка. Але влада насторожі. Щойно з’явля-ється чесний претендент – громадян намагаються миттєво налаштувати проти нього: поливають брудом і в ЗМІ, і в інтернет-мережі, вишукують компромат, якого насправді немає, навіть псують білборди.

Втім, цього разу, прогнозують соціологи, українці більше голосу-ватимуть не за системних політиків, а таки за незаплямованих владою новачків. Про це свідчить і той факт, що навіть так званий томос-тур не зміцнив позицій Петра Порошенка, позаяк його антирейтинг відчутно перевищує рейтинг народної дові-ри. Така сама історія і з іншими по-літичними пенсіонерами.

Укропівець Олександр Шевчен-ко вже пройшов неабиякий народ-ний відбір, перемігши у перших в історії України внутрішньопартій-них президентських праймеріз. І після реєстрації в ЦВК кандидат від УКРОПу вже офіційно претендує на посаду голови держави. Задля чого це ефективному нардепу та колишньому успішному бізнесмену – читайте на стор. 2-3.

Українці більше голосуватимуть за незаплямованих владою новачків, а не за системних політиків

УКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ – УКРОП

ОБИРАЙМО ГІДНІСТЬ!

НА ВИБОРИПРЕЗИДЕНТА

ВІД УКРОПУ ЙДЕОЛЕКСАНДР

ШЕВЧЕНКО

ПАТРІОТИЗА ШЕВЧЕНКА

ІНФ

ОРМ

АЦІЙ

НИЙ

БЮЛЕ

ТЕНЬ

ЛЮТИ

Й, 2

019

2

Стисло про важливе– Найщасливіша подія у вашому житті?– Їх було сім. Як чудес світу (посміхається).

Народження дітей та вінчання з дружиною. – Улюблена книга?– Дві. Біблія та «Кобзар». Вони є моїм дороговка-

зом у житті.– Улюблений фільм?– Теж два. В дитинстві – «Сімнадцять миттєвостей

весни», зараз – «Вертикальна межа».– Улюблена страва?– Мамині пельмені! А ще дуже люблю україн-

ський борщ, гуцульський банош, білі гриби...

– Найголовніше в житті?– Найдорожче в житті кожної людини – це роди-

на. Саме сім’я дає мені міць та силу, і кожен її член є моїм натхненником та опорою. І віра в бога. Це і твоє сьогодні, і майбутнє!

– Найбільше розчарування?– Чинний президент. У 2014 році я повірив

Порошенку. Як і 55% людей, які за нього тоді прого-лосували. Але, на жаль, не такого керманича чекала знекровлена Україна…

– Що для вас щастя? – Коли всі люди навколо мене щасливі.– Ваша формула успіху?– Успішна не та людина, яка багато заробляє, а

та, яка може щось дати іншим... А формула – будь уважним, слухай всіх, але вирішуй сам.

– Заповітна мрія?– Зробити щасливими, вільними і заможними всіх

українців.

ОЛЕКСАНДР ШЕВЧЕНКО: «ПРАГНУ ЗРОБИТИ УКРАЇНУ ДЕРЖАВОЮ ЗАМОЖНИХ ГРОМАДЯН»Центральна виборча комісія офіційно зареєструвала переможця праймеріз УКРОПу кандидатом у президенти України

Народний депутат України, укро-півець Олександр Шевченко розпо-чав свою передвиборчу кампанію як претендент на найвищу посаду в державі. В його найближчих планах – поїздки всіма регіонами, щоб осо-бисто презентувати свій план змін, реалізація якого дала б змогу нареш-ті перетворити Україну на заможну державу заможних громадян.

Втім, перш ніж серйозно говорити про велику політику, варто зрозумі-ти, чим живе та дихає сам пан Олек-сандр, яка він людина, які у нього характер, знання, світогляд і пере-конання, родина та друзі. Тож ми спілкувалися з нардепом про «все на світі» – дитинство та юність, гроші та бізнес, роботу і відпочинок тощо. Знайомтеся ближче і ви.

ПРО БАТЬКІВСЬКУ РОДИНУ ТА ДИТИНСТВО

– Ви небагато розповідаєте про батьків, дитинство. «Звичайна радян-ська родина, мама – вчитель, батько – слюсар»... Що ховається за цими сло-вами, як ви росли, дорослішали?

– Я мав звичайнісіньке дитинство в аб-солютно звичайній родині в невеличкому містечку Коломия на Івано-Франківщині. Моя мама – вчителька, 40 років викладала географію, а тато був слюсарем локомо-тиворемонтного депо, тепловози лаго-див. З братом не сварилися: у нас майже 10 років різниці, тож, напевно, просто не було що ділити (посміхається. – Ред.). Мама у нас дуже добра. Вона ніколи ні-кого не ображала, хоча й була непохитно твердою у принципових речах. Батько ж був суворим: навіть за четвірки (за п’яти-бальною системою. – Ред.) на нас чекало покарання... Тому своїх дітей я не сварю, виховую зовсім по-іншому.

– Найприємніші дитячі спогади – про що вони у вас?

– Дідусь, бабуся, коли йдеш у садок – чашка компотику… Школу теж тепло згадую. Вчився я добре, бо і давалося все легко, і тато «стимулював». Не ху-

ліганив, щойно почав займатися спор-том – боротьбою, потім карате, то дуже любив захищати дівчат...

Прекрасні спогади, як ми всі разом, родиною, робили пельмені. А ще виго-товляли червоне вино з винограду, що ріс на дачі. Це було на-прочуд цікаве заняття. І досі пам’ятаю ба-бусині пироги, а вона їх пекла кожні кілька днів…

– Що ще любили?

– Гуртки різні відвіду-вав, пиляв лоб зи ком, по-тім захопився радіотехнікою і паяв схе-ми. Вже після шко ли грав у вокально-інструментальному ансамблі. Сам удосконалив собі електричну гітару. Ну, і спорт, звісно. Я і досі займаюся боксом та кікбоксингом.

– Задля відпочинку? Взагалі, як зараз відпочиваєте?

– І для здоров’я, і тому що подо-бається. Час від часу люблю побити грушу – це дає змогу «перемкнути-

ся». Із задоволенням ходжу горами. 5, 10, 20 км – це заряджає і тіло, і мозок. Звісно ж, обож-нюю гірські лижі. Ну, інак-ше, напевно, Буковелю і не було б (посміхається. – Ред.). До речі, у нас ка-тається вся родина. Діти з самого дитинства – з трьох-чотирьох років, а старший син став на лижі взагалі у два з полови-ною, і так його це захо-пило, що не можна було роззути – мало не спати був готовий у лижних че-ревиках…

ПРО ПЕРШИЙ ЗАКОРДОН, ПАТРІОТИЗМ І ВІРУ В БОГА

– Чи були у вашому житті на-справді переломні події?

– Що точно змінило моє життя, то це поїздка в Болгарію, куди мене в 1987 році як відмінника від учили-ща відправили на відпочинок. З 24 людей, які поїхали, 12, як потім з’я-сувалося, були кадебістами...

Це був геть інший світ. А після по-вернення мама дала мені почитати листи свого батька, які він писав з та-бору. Відвертого у своїх висловлю-ваннях про радянську владу, мого діда в 1944-му засудили на 25 років, 12 з яких він відсидів як політв’язень, а в 1956-му його реабілітували. З тих листів я дізнався, що дідові довело-ся пережити, та вирішив бороти-ся з комуністичним ладом. Пізніше почав спілкуватися з дисидентами

та навіть возив з Москви і розпов-сюджував самвидавські антирадян-ські листівки. І мріяв про вільну й незалежну Україну. Пам’ятаю, який був піднесений, коли в 1989-му в Чернівцях, де я вчився в універ-ситеті, провели перший україн-

ський фестиваль «Червона рута»...

– До віри теж прийшли через

якусь значущу подію чи батьки привчили?

– Радянська влада точно не сприя-ла вірі в бога, мало не всі церкви у нас були зачинені. Батьки не привчали. Та коли ми жили з бабусею, бачив, як

вона щовечора й щоранку молила-ся. А я її питав: «Що ти робиш? Нам у школі сказали, що бога немає!»

Мене похрестили у 20 років. І ось тоді я вже сам відчув різницю, як було без віри та як стало з нею. Відтоді весь час йду до Бога. Бо без нього нічого не буде. Тому і дітей ми з дружиною спокійно й поступово долучаємо до віри, пояснюємо все, і в них вже з’явилася потреба ходити до церкви.

З дружиною та сином

Сашко (праворуч) та Вітя Шевченки

у дитинстві

Олександр (праворуч) та Віктор Шевченки – народні депутати України

ПАТРІОТИ – ЗА ОЛЕКСАНДРА ШЕВЧЕНКА!

ПРО БІЗНЕС, ГРОШІ ТА ВІРУ В СЕБЕ

– Ваша бізнес-історія – як вона почалася?

– Я навчався в університеті, коли розвалив-ся СРСР і почалася гіперінфляція. Щоб якось виживати, багато хто тоді гендлював – возив у Польщу, і не тільки, одні товари, звідти інші... Їздили і ми з першою дружиною, бо часом тижнями їли голу картоплю з сіллю, а сосиска на вихідні була справжнім святом...

Що я тільки не робив у ті тяжкі часи! І бе-тон тягав, і сіно вантажив, на яке у мене була така алергія, що просто не міг дихати... Але потрохи щось заробляв-таки. Коли ж у 1993-му отримав перші «великі гроші» – дві тисячі

доларів, пішов до друга моїх батьків з купою ідей та пропозицій. І ми разом почали роби-ти бізнес, ставши повноцінними партнерами. Ми переробляли й експортували сільгосп-продукцію. Справа виявилася успішною – за якихось чотири роки вже мали мільйонні обо-роти…

– А як виникла ідея величезного гірсько-лижного курорту, яким нині є ваше дітище «Буковель»?

– Я часто кажу, що це моя сьома дитина. А ідея виникла під час відпочинку на словаць-кому гірськолижному курорті. Надихнувшись побаченим, загорівся зробити щось подібне й в Україні. До речі, спочатку ні про який мега-

курорт не йшлося – просто невеличкий комп-лекс з кількома витягами та парою-трійкою готелів. Але надто захопився.

– Для такого «захоплення» потрібні ме-гаінвестиції…

– Так, з ними допомогли Ігор Палиця, з яким я потоваришував, коли він керував нафто переробним заводом у Надвірній на Прикарпатті, та Ігор Коломойський, з яким він мене познайомив у 2002-му…

– Перше враження від зустрічі з Коломой-ським пам’ятаєте?

– Приємне! Я побачив людину емоційну,

навіть ексцентричну, але без злості, без пи-хатості. Вразили його розум, твердість і напо-легливість! Він нікому не дасть себе ошукати або збити зі шляху… Потім ми багато спілкува-лися, коли він очолював Дніпропетровщину, співпрацювали, перешкоджаючи утворенню так званих ДНР і ЛНР, а також «народних рес-публік» в інших областях, далі разом допома-гали АТО, часто обмінюємося думками і зараз.

А щодо «Буковеля» хочу додати таке. Тоді, 16 років тому, багато хто відверто глузував з моєї «божевільної» ідеї створення курорту. Але я – вірив! І Україна сьогодні має справді європейського рівня курорт, вже відомий у світі. Це я до того, що треба вірити у себе та свою перемогу. Не віриш – ніколи не перемо-жеш! Ані в бізнесі, ані в політиці.

3

Довідка УКРОПуОлександр Шевченко народився 8 квітня 1971 року у мі-

сті Коломия на Прикарпатті. Більшу частину життя займався туристичним і готельним бізнесом, хоча за освітою – радіоінже-нер, а починав простим монтажником радіоапаратури.

Від звичайного менеджера виріс до генерального дирек-тора великої компанії. Автор ідеї та засновник гірськолижного комплексу «Буковель» і за сім років зі звичайного курорту пере-творив його найкращий в Україні та найбільший у Східній Європі.

Ініціював створення дорожньої компанії, яка запровадила в Україні найновіші технології з ремонту та будівництва доріг та єдина в державі надає 10-річну гарантію на зроблені автошляхи.

Активно займається громадською діяльністю та добро-чинністю. У 2013 році заснував благодійний фонд, щоб на-давати адресну допомогу тим, хто її особливо потребує. З 2014-го року і донині представляє у Верховній Раді виборців Івано-Франків ського мажоритарного округу № 83 як народний депутат від УКРОПу.

Член президії «Україн ського об’єднання патріотів». Одружений, має шестеро дітей.

ПРО ДОБРОЧИННІСТЬ

– Які свої благодійні програ-ми та проекти вважаєте най-важливішими?

– Знаєте, я переконаний, що благодійність має бути «ти-хою». А кого дуже цікавить мій внесок, то всі звіти у відкри-тому доступі – і особисто мої, і щодо Благодійного фонду Олександра Шевченка, за-снованого у 2014 році, і щодо спільних з церквами проектів тощо. Я – за повну прозорість! І щасливий, що не без моєї участі реалізується чимало програм і проектів, завдяки яким реальну допомогу надано десяткам ти-сяч українців – дітям з ДЦП, ау-тизмом, іншими вадами та про-блемами, людям з інвалідністю, нашим пораненим захисникам, родинам загиблих бійців; тим, хто опинився у скруті чи безви-ході; підтримуються освітні та медичні заклади, культурні по-чинання... Звісно, сам Шевченко не в змозі власним коштом до-помогти всім, хто того потре-бує, але намагаюся робити все, на що мені вистачає сил.

ПРО ЦІЛІ ТА ПРАГНЕННЯ

– Як сім’я поставилася до вашого на-міру балотуватися в президенти?

– Сказали, що вірять у мене, тож і під-тримуватимуть, і допомагатимуть.

– А навіщо це вам? Хочеться слави та влади?

– Питання не в тому, що я хочу стати президентом заради високої посади. Питання в тому, що я прагну змінити жит-тя людей на краще. Тільки не плутайте з «жити по-новому» – з новими захмарни-ми цінами на все, але старими жебраць-кими зарплатами, пенсіями, стипендіями тощо. Я маю на увазі не виживання, а на-справді гідне, заможне життя.

Мене взагалі-то ніколи не цікавила влада заради влади. Я займався роз-

витком «Буковеля», ставши депутатом – розвитком Прикарпаття, передусім його дорогами. Дуже багато зробив для будівництва та ремонту автошляхів, при-чому за найновішими, суперсучасними технологіями, які гарантують і швидкість, і якість, і економію державних грошей. Бо спочатку завжди потрібно дивитися на глобальні речі, а тільки потім – на ло-кальні.

Отже, не женуся ні за владою, ні за сла-вою, ні за грошима. Мені особисто того, що я маю, цілком вистачає для комфор-ту – і свого, і родини. Некомфортно лише єдине – бачити безліч людей, які ледве зводять кінці з кінцями. Тож вважайте мене егоїстом: хочу жити в заможній дер-жаві і щоб мене оточували заможні гро-мадяни. Бо успішні люди – це запорука успіху країни. І я завжди керуюся словами Любомира Гузара: «Політика – це одна з найвищих форм служіння людям».

– Тільки задля цього і йдете у прези-денти?

– Саме так! І в депутати облради у 2010 році йшов за цієї ж причини. Мене тоді підтримали 47 % виборців мого райо-ну. А у травні 2014-го отримав мандат до-віри вже як народний депутат. До речі, у той самий день, коли обирали президен-та, 25 травня 2014 року. І навіть у сесійній залі мені дісталося його крісло…

– Кандидат від партії – це колективна відповідальність чи тільки ваша?

– Навіть най-най-найрозумніша лю-дина самотужки багато не зробить. Потрібна потужна команда і дуже кропіт-ка командна робота – інакше ніяк! Тому без УКРОПу ви бачили б, напевно, іншо-го Шевченка, та й УКРОП, напевно, був би інший…

Під час передвиборчого туру Україною. В Золочівському замку на Львівщині

ПРО ДРУЖИНУ ТА ДІТЕЙ

– Розкажіть про свою дружину. Чи впевнені ви, що знайшли своє справжнє кохання?

– З Тетяною ми разом вже 18 років. Вона дійс-но моя друга половинка, і наше сімейне вогнище щороку розпалюється дедалі сильніше. Міцне й розуміння один одного, взаємоповага, підтримка. Це моє друге одруження, але, богу дякувати, і я, і моя перша дружина зустріли своє щастя.

До речі, з Тетяною ми повінчалися у римсько-му соборі святої Софії, спорудженому відомим греко-католицьким архієпископом – українцем Йосифом Сліпим, який за СРСР відбув 18 років за-слання у таборах Сибіру та Мордовії…

– Тяжко бути батьком шістьох дітей?

– Це велике щастя! І нетяжко, бо я їх всіх люблю! Загалом – троє синів і три дочки. Всі вони прекрас-но ставляться один до одного, а відчуття великої родини – дивовижне, тому ми із задоволенням збираємося разом, коли є така можливість.

Найстарші, дві доньки, вже працюють, молод-шій скоро 11, але вона вже встигла завоювати ти-тул міні-міс Європи серед дітей.

Найменший, якому сім років, і середній сини навчаються у школі. Старший – торік фактично після 10 класу екстерном закінчив і 11-й, склав ЗНО, вступив відразу в три вітчизняних виші; ще декілька закордонних готові навчати його безко-штовно. Поки що вчиться в двох українських уні-

верситетах – Київському національному та Івано-Франківському нафти і газу. Паралельно веде кілька проектів у «Буковелі», піклується про його розвиток, і у нього гарно виходить. Але я не тисну на нього, хай сам обирає свій шлях.

Переконаний, найгірший злочин батьків – під-лаштовувати дітей під себе. Кожна людина – ін-дивідуальність, тож має змалку бути собою, йти

за своїми бажаннями та мріями. Тільки так можна досягнути успіху. Мені ж хочеться, щоб мої діти стали щасливими.

– Для мрій та успіху потрібні ще й розум, осві-та… До речі, де вчилися ваші найстарші доньки?

– Школу закінчували тут, а вищу освіту здобу-вали за кордоном, куди я їх відправив, щоб вбе-

регти від можливих провокацій тодішньої влади Януковича. Щоб віджати «Буковель» або хоча б його частину, вона влаштовувала проти нас чис-ленні провокації, відкривала, як і нинішня влада, замовні кримінальні справи…

Дочки, як і я свого часу, захопилися готель-но-ресторанним і туристичним бізнесом, на «відмінно» вивчилися у Швейцарії, зараз хо-

чуть набути практичного досвіду у відомих світових готелях, а вже тоді повернутися в Україну.

Дуже тішуся тим, що мої дівчата свідомо вирі-шили пройти всіма сходинками професії – з «ни-зового» прибирання номерів, сервірування столів і аж до керування туркомплексами. А це можливо, лише коли ти сам вмієш бездоганно робити будь-яку роботу, з якою матимеш справу!

УКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ – УКРОП

Родина Шевченків за святковим різдвяним столом

4

За ініціативою Олександра Шевченка була створена буковелівська дорожня компанія «ПБС», в яку інвестува-ли близько 500 млн грн. Використовуючи найновіші тех-нології, ця компанія вже відбудувала та реконструювала майже тисячу кілометрів автошляхів – як місцевого, так і державного значення, а зараз вона працює в Івано-Фран-ківській, Львівській, Закарпатській, Чернівецькій, Волин-ській та Черкаській областях, а також обслуговує 400 км доріг Прикарпаття і Львівщини.

Вперше в Україні:

надано 10 років гаран-тії на експлуатацію відре-монтованих доріг, тоді як всі вітчизняні підрядники дава-ли лише 2–5 років. Протягом визначеного десятиріччя компанія власним коштом усуває будь-які недоліки на автошляхах. І зараз «ПБС» – єдина дорожня компанія в Україні, яка гарантує якість своєї роботи; пропускна спромож-

ність реконструйованих трас

(Н-09 Івано-Франківськ – Львів, Н-10 Івано-Франківськ – Чернівці та інших) зросла втричі, а стан покриття після двох-трьох-чотирьох років експлуатації практично не змінився; застосовується іннова-

ційна технологія холодного ресайклінгу: на спеціальну монолітну бетонну основу кладуть ще два шари ас-фальтобетону. Це робить покриття стійким до пере-падів температур, надмірної вологості та навантажень.

Через 10 років треба буде лише зняти верхній шар ас-фальтобетону і перестели-ти його по-новому, а ниж-ні шари служитимуть ще 30–40 років.

Буковелівські дорожники слугують за приклад і в об-слуговуванні доріг, значно перевиконуючи нормативи з розчищення шляхів після снігопадів. Завдяки обробці зволоженою сіллю, дозу-вання якої з точністю до 1 см регулює найновіша німецька техніка, автомагістралі зали-шаються ідеально чистими та безпечними для проїзду на-віть у кількаденні снігопади.

Олександр Шевченко також є одним з ініціаторів програми відновлення до-ріг Єврокарпатського регі-ону, зокрема на Львівщині, Буковині, Прикарпатті та Закарпатті.

За рахунок Благодійного фон-ду Олександра Шевченка реалі-зовані такі проекти і програми:

ПРОГРАМА ОЗДОРОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

Понад 4 тис. дітей з ДЦП, ау-тизмом або вадами опорно-рухо-вого апарату пройшли реабіліта-цію в «Буковелі».Майже 2800 хворих діток оз-

доровилися у першому в Україні таборі для дітей з цукровим ді-абетом, 570 – у християнському таборі, 7,5 тис. – у таборі «Артек-Буковель». 12 років поспіль у «Буковелі»

проходить Лещетарський вишкіл пластунів.

ПРОГРАМА ПІДТРИМКИ ЮНАЦТВА ТА МОЛОДІ

Проводяться конкурси учнів-ських творів на патріотичну тема-тику, для всіх учасників влашто-вуються екскурсії в цікаві міста України. Покращується матеріаль-

но-технічна база дитячих садочків, шкіл та профтехучилищ – закупо-вується комп’ютерне та мультиме-дійне обладнання тощо.

ПРОГРАМА РОЗВИТКУ СПОРТУ Надається різноманітна до-

помога юним боксерам, баскет-больним та футбольним коман-дам. Підтримується проведення

дитячих змагань з гірськолижного спорту за Кубок Яни Клочкової, а також з інших зимових видів спорту.

ПІДТРИМКА МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Проводяться необхідні ре-монти приміщень, виділяються кош ти на придбання медичного обладнання.

ПРОГРАМА ПІДТРИМКИ АРМІЇ ТА ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ Створено Центр військової

підготовки та інформації, де прово-дяться такі необхідні під час війни навчання молоді. Виділяються кошти на потре-

би військових, збирається гума-нітарна допомога для фрон ту та прифронтових територій. Рідні загиблих бійців і героїв

Небесної сотні, а також майже 2 тис. українських захисників, поранених на сході, отримали лікування та реа-білітацію.

Надається фінансова допомо-га постраждалим бійцям на плас-тичні й інші операції, зокрема за кордоном.

ПРОГРАМА ПІДТРИМКИ ЛЮДЕЙ З НЕДУГАМИ

2700 громадян отримали гро-шову допомогу на лікування. Близько 800 українців оздоро-

вилися у «Буковелі» в рамках програ-ми реабілітації людей з інвалідністю. Безкоштовний відпочинок та

оздоровлення на курорті отримали понад 8 тис. пенсіонерів.

ПІДТРИМКА КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА

Профінансовано видання збірок «Пам’яті Небесної сотні», «Послання Андрея Шептицького» та понад сотні інших книг. Відновлюються пам’ятки архі-

тектури, розвиваються автентичні народні ремесла. Проводяться різноманітні

виставки, постановки, мистецькі форуми, зокрема топовий укра-їнський багатоденний фестиваль сучасного мистецтва «Порто-Франко».

Справжнє дітище Олександра Шевченка – туристич-но-рекреаційний комплекс «Буковель», розташований неподалік села Поляниця, біля підніжжя гори, яка дала йому своє ім’я, найбільший гірськолижний курорт Украї-ни. Під час зимового сезону, який тут може тривати з ли-стопада і аж до квітня, переважають шанувальники гір-ських лиж, сноубордів і санчат, а в теплу пору року – ті, хто любить чисте гірське повітря, неповторні краєвиди, пішохідні, вело- та кінні прогулянки тощо. Проте не тури-стами єдиними живе «Буковель». Щороку тут оздоровлю-ються наші захисники та їхні родини, хворі дітки, люди з інвалідністю та пенсіонери.

Протягом 2004–2010 рр. у «Буковель» було інвестова-но близько 500 млн доларів. Нині це найбільший східно-європейський гірськолижний курорт: тут 68 км трас і 16 ви-тягів.

Наче магнітом, «Буковель» притягує не лише мільйони туристів, а й мільйонні інвес-тиції. Інвестори перекона-лися, що українські проекти

можуть бути варті уваги та грошей, відтак у «Буковель» тільки у 2018 році вкладено понад 50 млн доларів приват-них коштів.

Безпосередньо в «Буко ве-лі» створено 5 тис. робочих місць. Мінімальна щомісяч-на зарплатня – 12 тис. грн. І якщо в 2000 році бюджет села Поляниця, де мешкало лише 600 осіб, був дотаційним, то

зараз він становить 50 млн грн, а чисельність населення майже подвоїлася.

Загалом «Буковель» дав поштовх розвитку всього прикарпатського регіону, де з’явилися десятки тисяч робочих місць з гідною зар-платнею. Люди виводять на якісно новий рівень зелений туризм, відкривають міні-го-телі, садиби, ресторани, надають інші послуги тури-стам. У регіоні припинилася трудова міграція за кордон, бо прикарпатці отримали впевненість у кращому май-бутньому для себе та своїх родин.

У 2018 році «Буковель» відвідали 2 млн туристів. Частка відпочивальників із-за кордону зараз сягає вже близько 50 % від їхньої загаль-ної кількості.

ЯКІСНІ ДОРОГИ

КРАЇНА «БУКОВЕЛЬ»

СЛУЖІННЯ ЛЮДЯМЗавдяки Олександру Шевченку та його

благодійному фонду багато років поспіль реалізуються надважливі соціальні проек-ти. Допомогу отримали тисячі людей з усіх куточків України.

«Не маю можливості допомогти всім, але на Прикарпатті народився і живу, тому при-карпатці отримують від мене максимум ува-

ги. Моя мета в політиці, щоб люди ніколи більше не жебракували, не поневірялися по світах. А ті, хто потребує допомоги, – отримували б її вчасно від держави, а не залишалися кинутими напризволяще. Збережи, боже, всіх людей від всього не-доброго! Шануймо одне одного! Бо ми люди!» – каже Олександр Шевченко.

Підписано до друку 07.02.2019 р.Наклад: 500 000 прим. Замовлення №5207.

ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗЕТНИЙ СИНДИКАТ»07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, буд. 16-Б

Замовник: Шевченко Олександр Леонідович.

Відповідальний за друк:Головенський О. М.

Дорога Н10 на ділянці Чернівці – Івано-Франківськ. Сотні кілометрів автошляхів, збудованих буковельськими дорожниками з гарантією 10 років, мають саме такий вигляд

За програмами Благодійного фонду Олександра Шевченка оздоровилися тисячі людей – особи з інвалідністю, бійці, поранені в АТО, діти з ДЦП та аутизмом...