1 спецвипуск №24

З Новим роком!

2№ 24

Завжди приємно чути, коли про Інститут міжнародних від-носин говорять з повагою та гордістю. Інститут сьогодні відповідає всім умовам, щоб називатися основним закла-дом, який готує фахівців у сфері міжнародних відносин. Вірю, що він завжди буде рід-ною домівкою для кожного з нас, осередком людської уваги та душевного тепла, взірцем інтелігентності та розуму, міс-цем, куди хочеться приходити знову і знову.

Шановні викладачі! Вашу заслугу у вихованні національ-ної дипломатичної еліти важко переоцінити. Саме Вам вдячні за підтримку і турботу тисячі молодих людей, що кожного дня приходять до Інституту в по-шуках нових обріїв. Нехай доля усміхається вам у всіх ваших починаннях. Нехай ваші сер-ця наповнюються чистими ба-жаннями, світлими роздумами, глибокими знаннями, а життя – тільки добрими справами.

Шановні студенти! Ви є авангардом української молоді. Саме ви берете участь у своє-

рідному етапі еволюції освіти, науки, громадських стосунків, пов’язаних з демократичними перетвореннями в Україні. Не-хай студентська лава стане для вас відмінним стартом у майбут-нє життя! Щиро бажаю вам чер-пати мудрість, знання і досвід зі скарбниці історії та культури нашого народу і всього людства. Пам’ятайте – ваша доля у ваших руках.

Бажаю всім міцного здоров’я, ентузіазму в пізнанні істини, до-сягнення бажаного. Нехай ваші зусилля уквітчуються тільки успіхом і принесуть найкращі плоди для вас і всієї нашої дер-жави.

Щиро вітаю наш колектив з Новим роком та Різдвом Хрис-товим! Хай Новий рік увійде у ваші домівки щасливою зіркою, подарує затишок, тепло, любов та достаток! Оптимізм і вдача нехай будуть вам вірними су-путниками. Бажаю вам творчого натхнення, щасливих усмішок і веселих свят!

Напередодні Нового 2009 року хочу подякувати колективу за відданість рідному закладу,

за щиру зацікавленість у всіх його справах. Сподіваюся, що на нас чекатимуть тільки приємні звістки, позитивні емоції та ра-дість перемог.

Ректор Київськогонаціонального університету

імені Тараса Шевченка,академік НАН України

Леонід Васильович Губерський

Для нас важливо, що у перетво-реннях, які відбуваються в Україні, Інституту міжнародних відносин відведена важлива роль. Наша зада-ча – підготовка елітних спеціалістів, що працюватимуть у дипломатичній сфері, в міністерствах, відомствах та підприємствах. Україні потрібна сильна, незалежна зовнішня полі-тика, економіка, і наші спеціалісти стануть тими, хто виведе її в ряд пе-редових країн світу.

Студентам я бажаю завжди шука-ти та знаходити нове, пам’ятаючи, що їхні знання та інтелект – те багатство, що з часом все більше накопичується. А викладачам хочу побажати гарних студентів, наполегливості та творчих прагнень.

Немає сумнівів, що ми вико-наємо завдання, поставлені перед нами Батьківщиною. Бажаю всім

здоров’я, плідної роботи, здійснен-ня бажань, нових сміливих ідей та їхньої реалізації!

Вітаю Вас з Новим роком і Різдвом Христовим! Нехай свято Різдва напо-внить Ваші серця любов’ю та додасть наснаги на добрі справи.

Бажаю щастя, міцного здоров’я, радості, добра! Нехай виправда-ються всі ваші сподівання і надії на краще в Новому році, здійсняться найзаповітніші мрії та бажання! Нехай 2009 рік стане для Вас часом добрих надій, успіхів та великих досягнень!

Виконувач обов’язків директора Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

професор Валерій Володимирович Копійка

Шановні викладачі, студенти та співробітники Інституту міжнародних відносин!

Шановні колеги, студенти та співробітники Інституту!

Вітаю Вас із професійним святом – Днем працівників дипломатичної служби!

Щиро вітаю Вас із Днем працівників дипломатичної служби!

3 № 24

Шановні колеги,дорогі студенти!Щиро вітаю вас із Новим

2009 роком та Різдвом Хрис-товим!

Щаслива новорічна пора – привід згадати все найкраще, що відбулося впродовж року. Впевнений, що ми з вдячніс-тю будемо згадувати 2008 рік. Наш Інститут жив насиченим та цікавим життям, в якій зна-йшлося місце і творчій праці, і добрим святам.

Бажаю Вам відчути тур-боту і любов ваших близьких, радість зустрічей з гарними друзями, а в майбутньому році – досягти здійснення всіх ваших бажань.

Володимир Антонович Вергун

Шановні викладачі,студенти та співробітники!Прийміть щирі вітання

із Новим роком та Різдвом Христовим!

Бажаю вам невичерпної енергії, впевненості та опти-мізму у ваших справах. Нехай на вашому небосхилі сяють лише яскраві зірки, мирне небо та благополуччя.

Нових успіхів, нового щастя, відмінного здоров’я та сімейного тепла! Нехай кожен день дарує вам удачу і радість нових відкриттів!

Олександр Іванович Шнирков

Дорогі друзі!Від всього серця вітаю вас

і ваших близьких з добрими, світлими, радісними, теплими святами – Новим роком та Різд-вом Христовим.

Бажаю, щоб ті секунди, коли ми прощаємося з мину-лими і зустрічаємо майбутнє, принесли вам, вашим рідним та близьким, друзям і знайо-мим велике людське щастя, міцне здоров’я, удачу та успіх.

Нехай Новий рік стане для Вас часом оновлення, творчих сміливих ідей та досягнення поставлених цілей.Володимир Андрійович Манжола

Шановні колеги тастуденти ІМВ!Дозвольте привітати Вас із

Новим роком та Різдвом Хрис-товим!

Від всього серця бажаю, щоб вам і в подальшому спри-яла доля, щоб вас супрово-джувало розуміння, процві-тання та успіх у професійній діяльності.

Нехай наступний рік стане для вас роком реалізації нових планів і успішного виконання попередніх, відкриє нові гори-зонти Вашого життя!

Микола Миколайович Рижков

Шановні викладачі тастуденти!Вітаю із наступаючим Но-

вим роком та Різдвом Христо-вим!

Кожного разу, коли ми згадуємо, як багато зроблено разом, приходить розуміння того, що Інститут – частка душі кожного. Тут ми одержуємо можливість найяскравіше про-явити себе, зустріти справжніх друзів. Приходячи в Інститут, розумієш – тут тобі завжди раді, це місце, де ти потрібен, де ти можеш допомогти.

Сподіваюся, що з року в рік наші теплі традиції та міцні стосунки всередині Інституту і надалі міцнішатимуть.

Бажаю всього найкращого у 2009 році!

Голова Наукового товариства студентів та аспірантів ІМВ

Віктор Вишньов

Дорогі колеги тастуденти!Прийміть мої найщиріші

вітання із Новим роком!Новий рік зазвичай

пов’язують із сподіваннями на краще, тому нехай все до-бре, що зігрівало нас у 2008 році, неодмінно знайде своє відбиття у 2009-му.

Нехай кожен день дарує Вам радість нових відкриттів!

Новий рік – це час, коли здійснюються мрії. Якщо в них по-справжньому вірити, вони обов’язково здійснюються. Давайте сміливо перегорнемо першу сторінку календаря 2009 року та побажаємо один одно-му мрії, надії, злагоди, терпін-ня, добра, щастя та здоров’я.

Миру та всіх благ Вам і Ва-шим родинам!Валентина Вікторівна Дайнеко

Дорогі, студентиколеги,співробітники!Від всього серця вітаю із

світлими, радісними свята-ми – Новим Роком та Різдвом Христовим! В ці дні свято входить в кожен дім, даруючи тепло та сердечність старих друзів, вносить в наше життя впевненість і надію.

Напередодні Нового року прийнято підбивати підсум-ки минулого та планувати майбутнє. Обертаючись на-зад, можна сміливо сказати, що минулий рік прожитий не дарма. Це був рік, сповнений змісту та нових досягнень.

Нехай на Вас завжди очі-кують яскраві зірки, мир-не небо та благополуччя! Нових успіхів Вам, нового щастя, міцного здоров’я та сімейного тепла!

Наталя Федорівна Сербіна

Дорогі колеги, студентита співробітники!Вітаю вас із Новим 2009 ро-

ком та Різдвом Христовим!Давайте подякуємо мину-

лому року за все, що він нам приніс – радості та печалі – адже будь-який досвід корис-ний, все проходить в нашому житті не дарма. Вірте в успіх – і він обов’язково прийде.

В Новому році бажаю вам максимально наблизитися до вашої заповітної мрії. Нехай ваше життя складається так, як ви того прагнете. Гармонії, радості, щастя вам та вашим близьким!Олександр Вікторович Задорожній

Шановні викладачі таспівробітники, дорогідрузі, любі батьки!Вітаю Вас із Новим 2009 ро-

ком та Різдвом Христовим!В минулому році більшості з

нас довелося багато працювати. Цей рік безсумнівно був бага-тим на події: ми багато пережи-ли разом – і радісного, і складно-го. І хоча нам частенько бувало нелегко, ми досягли всього, чого прагнули. Нарешті не треба складати модулі і конвенсії.

Від імені Студентської ради завдячую всім, хто допо-магав нам – адміністрації та студентам-активістам.

Бажаю гарантовано зна-йти своє особисте щастя, яке є обов’язковою передумовою на-тхненної праці! Успішної всім сесії та приємних незабутніх канікул!

Голова Студентської ради ІМВВіталій Лисенко

Прилетіли... Нарешті – із неочікуваним приходом Ново-го року – прийшов час підбити підсумки, чим так люблять за-йматися бездарні редактори.

Новий рік дарує відроджен-ня почуття безпосередності, дитячості. Хоча й дорослі від-значають свято дуже яскраво, все ж в дитинстві очікування Нового року набагато казкові-ше, сильніше, урочистіше. Це передчуття подарунків, див, здійснення бажань – дитячих, наївних, добрих. Варто відчути себе дітьми, щоб повною мірою насолодитися цим святом!

Побажання не хочеться пе-ретворювати на формалізовану доповідь, але це досить складно: кожному хочеться здійснення свого бажання, найголовнішо-го. Але я ризикну.

Бажаю успішно скласти сесію, без зайвих турбот та за-боргованостей.

А ще – реалізації амбіцій у позитивному сенсі цього сло-ва, прагнення стати сильнішим у своїй справі та виходити на нові рівні. Максимального ви-явлення своїх талантів – бути митцем своєї справи.

Першокурсникам бажаю не розчаруватися у своєму виборі (впевнений, цього не станеться).

Випускникам – успішного захисту магістерських робіт та запального старту професій-ної діяльності.

Викладачам – відмінного настрою, особливо на іспитах.

А головне, чого варто по-бажати кожному – розуміння близьких людей. Вмійте бути аб-солютно щасливими. Нехай Но-вий рік навчить Вас цьому та по-дарує безліч нових позитивних емоцій та цікавих відкриттів.

Варто віддавати себе жит-тю на повну. Всьому, що тобі так треба – чи то кохана люди-на, чи наука, чи близькі. Жити так, щоб запам’ятовувалося.

З наступним Новим роком, яскравим, добрим, неперевер-шеним!

Завжди Ваш, Дмитро Яровий,головний редактор

4№ 24

На порядку денному: Євроатлантична інтеграція

20-21 листопада 2008 року в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Сту-дентська Рада при МЗС України спільно з Науковим товариством студентів та аспірантів Інституту міжнародних відносин провела Всеукраїнську студентську наукову конференцію «Євроатлантична інтеграція України: Організація Північноатлантичного договору – підсумки минулого, концепції майбутнього».

На відкритті конференції виступили Мішель Дюре (Директор Центру інформації і документації НАТО в Україні), Чорновол Т.В. (Перший заступник голови комітету у закордонних справах Верхо-вної Ради України, народний депутат України), Кожара Л.О. (Заступ-ник голови комітету у закордонних справах Верховної Ради України, народний депутат України), Огризко Р.В. (І секретар МЗС України).

В рамках конференції було змодельовано засідання Комісії Україна-НАТО. У перший день конференції учасники мали пред-ставити позицію певної країни щодо надання Україні ПДЧ або при-йняття її до НАТО. У другий день представники країн були розділені на 2 групи (1 – «старі» члени НАТО; 2 - країни, що були прийняті до НАТО після 1999 року). Для консультацій в кожній групі були при-сутні по представнику від делегацій України та Російської Федерації. Кожна група мала написати проект резолюції щодо надання Україні ПДЧ. На підсумковому засіданні обидва проекти резолюцій були ви-несені на голосування, проте жоден не був одностайно прийнятий. Враховуючи позицію окремих країн, було створено «компромісний» проект резолюції, який отримав одноголосне схвалення.

Віктор Вишньов (²V МВ )

День студента в ІМВ13 листопада в Інституті

відбувся концерт присвяче-ний Дню Студента. Ми по-бачили яскраве шоу за участі студентів усіх відділень від першого до шостого курсів.

На початку ми прослухали вступне слово із привітання-ми Голови Студентської ради Інституту Віталія Лисенка.

Вже з самого початку ведучі інтригували глядачів майбутні-ми подіями, і всі перебували у зацікавленості до самого кінця.

Протягом концерту студенти у залі побачили неймовірні здібнос-ті студентів нашого інституту, що співали на різних мовах, танцюва-ли, показували свої акторські здібності.

Ми вкотре переконалися, що ІМВ – це не лише інститут розум-них, здібних та вихованих людей, а й джерело талантів і творчості, і з кожним роком з приходом перших курсів ІМВ поповнюється все більшими силами. Але щоб робили вони, якби не досвідчені попере-дники, що показують шлях у майбутнє?

Для багатьох першокурсників цей перший їх концерт в Інституті можна назвати бойовим хрещенням, та старшокурсники впевнено вели за руку своїх молодших колег, готуючи собі гідну заміну.

Студенти ІМВ мали змогу побачити 11 номерів за участі колег, та заключний номер, у якому брали участь май же всі ці, хто працював над створенням концерту. І цей самий заключний номер був присвя-чений саме нашому інституту.

Всі студенти приспівували разом з тими, хто був на сцені, рядки, присвячені інституту:

«Це…І…М…В…!!!».Я вважаю, що у багатьох тих, хто був на цьому неймовірному кон-

церті, ще на довго залишилися у голові слова та мотив цієї пісні. Ще довго після закінчення концерту він був темою обговорення.

Хотілося б щиро подякувати всім, хто брав участь у концерті, присвяченому Дню Студента, особливо організаційному комітету та Студентській раді нашого інституту, та завдячити всім студентам та викладачам, хто був присутнім на цьому грандіозному святі.

Крістіна Тюленєва (² МІ)

NEWSNEWS

У четвер, 18 грудня, Студент-ським братством Кураторів було організовано зустріч студентів Інституту з сучасним україн-ським публіцистом, літерату-рознавцем, активним учасником національно-демократичного руху, одним з його інтелектуаль-них лідерів, Євгеном Олексан-дровичем Сверстюком. Зустріч проходила у теплій неформаль-ній атмосфері у невеликому кафе в центрі міста.

Обговорювалось широке коло питань з історії та літерату-ри. Особливо студентів цікавили питання проблеми формування української національної ідеї та участі у цьому процесі молодо-го покоління. Євген Сверстюк порадив збирати навколо себе однодумців та власним пози-тивним прикладом надихати їх

на відстоювання активної жит-тєвої позиції. При цьому, зазна-чив Євген Олександрович: «Не топіть в словах того головного, що лежить в основі всіх ваших намірів». Наводячи приклад зі своєї діяльності, він розповів, що головним проривом руху «шістдесятників» була прямота і

чесність, з якою вони виступали проти існуючого режиму.

Відповідаючи на питання щодо української ментальності, Євген Сверстюк сказав, що над нашим народом висить тягар рабства, а рабство – це тяжка хвороба. Дисидент підняв питан-ня духовності та моральності у сучасному суспільстві. Він зазна-чив, що попри значне послаблен-ня позицій, ніщо не зможе замі-нити релігію у наш час.

Оцінюючи свої враження піс-ля зустрічі з Євгеном Сверстю-ком, я шкодую, що в нашій країні

мало цінують таких людей, як він. Справжній інтелігент, моральна і чесна особистість, що все життя боролась за кращу долю для Укра-їни і відбула 12-річне заслання за свої переконання. Євген Сверстюк – це герой, який може служити зразком для сучасного покоління.

На прощання студенти презен-тували Євгенові Олександровичу щойно видрукований альманах по-езій наших студентів «Молодість. Життя. Кохання» та книгу Владис-лава Бібічкова «Трактат про україн-ську інтелігенцію».

Олег Киричук (²² МІ)

Затишна бесіда із справжнім інтелігентом

Ми небайдужі!3 грудня в рамках Дня солідарності з ВІЛ-позитивними людь-

ми в Інституті міжнародних відносин відносин відбувся збір ко-штів, призначених для допомоги хворим на ВІЛ-СНІД.

Завдяки сприянню профбюро Інституту та його голови Ната-лі Федорівни Сербіної було видано альманах студентської поезії «Молодість. Життя. Кохання», благодійний розпродаж якого здій-снено серед студентів та викладачів ІМВ.

Протягом дня завдяки волонтерам було зібрано понад 13 тисяч гривень, які були передані на потреби ВІЛ-позитивних людей.

МіК

5 № 24

We are constantly plagued with reminders about the need to be patriotic, to recognise the achievements of our ancestors, to better our-selves so that we may better our nation. So much so that our ears become deaf to these precious words, our hearts become inoculated against these feelings. As the Day of Ukrainian Diplo-macy approaches, let us very briefl y delve into the history of the subject, just so we can get our head round just what it’s all about (I promise that this will be brief and painless).

Ukraine has a considerable diplomatic tradi-tion. From times immemorial, the Slavic tribes had negotiated with their neighbours over issues such as land, marriage and war, a sensibility that lay at the root of the successful establishment of relations with such ancient states as Byzantium, the Holy Empire, Poland, Hungary, France and the Scandinavian states by the monarchs who governed the Kyivan Rus. Queen Olga’s embassy to Byzantium in 946AD is possibly the most notable of these negotiations; both the wealth of her gift s to the Byzantine Emperor and his family and the uttermost dignity of her conduct are described in great awe in contemporary ac-counts, both Slavic and Byzantine. Th e Kyivan Rus’ foreign aff airs undergo the most develop-ment and become increasingly dynamic under the rule of Yaroslav the Wise (1019 – 1054). We have only to know very little to be able to draw inspiration from the sheer courage and adroit-ness of these early medieval negotiations.

Sadly, as the once mighty Rus goes into de-cline, its international relations also wither. It is not until the establishment of the Zaporozh Host that Ukriane steps onto the arena of world aff airs with the signing of a treaty with the Holy League in 1594, vowing to wage war against the Ottoman Empire. Hetman Bohdan Khmelnytsky (1595 – 1657) breathes new life into Ukrainian diplomacy, while his successors, the Hetmans Ivan Vygovsky,

Ivan Mazepa and Pylyp Orlyk make equally sig-nifi cant contributions to securing Ukraine’s posi-tion as a prominent player in Europe’s increas-ingly more complicated political games.

No Ukrainian needs to he reminded that neither the Russian Empire nor the Soviet Union were particularly conductive to the develop-ment of Ukrainian economy, culture or domes-tic policy. What they did succeed in was entirely depriving Ukraine of its status as a full-bodied subject of international relations. Bearing that

in mind, one period does stand out very clearly. Th at is of course the brief spell of independence that Ukraine enjoyed at the start of the last cen-tury. Th e short-lived existence of the Ukrainian People’s Republic (est.1917) saw the creation and development of the Ministry of Foreign Af-fairs, no mere formality, but a signifi cant part of the republican government’s structure. Th e 22nd December 1917 saw the approval of the Act of the Creation of the General Secretariat of For-eign Aff airs. Th is is the reason we celebrate the Day of Ukrainian Diplomacy on this date. Th e professional holiday itself was established by a special Presidential Decree (No.1639/2005) on

21st November 2005. A great excuse to slack a little just before the holidays, all you future dip-lomats! But perhaps there’s a little more to it.

Th ough the 1910-20s were extremely un-easy times for Ukrainian politics, both domestic and external, the consecutive powers that came to govern Ukraine recognised the dire need for gaining recognition among world states and attaining support that would not require the complete capitulation of national interests and territorial sovereignty. Th is was of course

fraught with extreme diffi culty, which became increasingly obvious as Ukraine’s attempts to put forward her demands were largely ignored at the peace talks following the end of WWI. Hetman Pavlo Skoropadsky who came to power 28th April 1918 continued the reform of the na-tional foreign aff airs service, while the Directory which succeeded him following a coup d’Etat in December 1918, attempted to build on the rela-tions already established. Th e diplomatic activi-ties of the West Ukrainian People’s Republic also deserve a mention. Very few developments oc-cur in Ukrainian diplomacy while it was a mem-ber republic of the USSR. Most of its diplomatic activity was concentrated on participating in the work of the UNO (United Nations Organisation) and ensuring fair representation in parliament.

Of course, with the acceptance of the 1990 Declaration of National Sovereignty of Ukraine by the Supreme Council of the USSR and the consequent Act of Independence passed 24th August 1991, Ukraine re-enters world politics as an independent state, which places increasingly challenging tasks upon the Ministry of Foreign Aff airs of now independent Ukraine. Th e main challenge that the Ukrainian diplomatic service faces today is the training of young specialists who would represent Ukraine in a manner befi t-ting a diplomat of world standard.

Here we are also talking about instilling in young specialists such distinctive qualities as patriotism, self-motivation, creativity – qualities without which we cannot hope to further the development of our young state, which requires innovative ideas and common sense of her ex-perts in the development almost every branch, from Social Security to law reform to foreign af-fairs. But most importantly, we are talking about humanity, because being a diplomat requires the ability to empathise, to express sensitivity and awareness, to understand the point of view of another and to convince your opponent by employing sound reasoning and logic, but also good humour and optimism.

We all here at the Kyiv Institute of Inter-national Relations are given the opportunity to become the diplomats of tomorrow, ever more successful and progressive in our thinking and our methods than our predecessors. We are in a position where we’re actually able to change the way our country is perceived by the world, but

to do this we must fi rst learn from the experi-ence of our predecessors and come to analyse their mistakes not from a self-deprecating, ni-hilistic point of view, but with a fresh pair of eyes and an open mind, free from the burdens of re-cyclable idealism. If not you, the most intelligent and privileged students in the country, then who else should strive for shaping the land we live in? May this day become a professional holiday for a great many of you in the not-so-distant future!

Myroslava Halushka (² МП)

We all here at the Kyiv Institute of International Relations are given the opportunity to become the diplomats of tomorrow, ever more successful and progressive in our think-ing and our methods than our predecessors.

Ukrainian Diplomatic History in a Nutshell, Or Why the Day of Ukrainian Diplomacy is One to Watch

6№ 24

З відновленням незалежності Україна розпочала свій нелегкий шлях повернення до Європи. А, як кажуть англійці, if You are in Rome, do as Romans do. В чужий монастир зі своїм статутом не лізуть, по нашому говоря-чи. Тому хочемо ми того чи ні, але підлашто-вуватись під Європу нам прийдеться. У ба-гатьох вимірах, і освітянському зокрема. На цьому шляху вже були зроблені певні кроки.

Так, на початку 90-х років, з прийняттям Закону про вищу освіту, Україна перейшла на двоступеневу систему навчання у ВНЗ. За часів СРСР студенти вищих навчальних за-кладів навчались п’ять років, і отримували кваліфікацію «спеціаліст»по закінченні. Те-пер від «спеціалістів»(в Європі в принципі не розуміють що це), поступово відмовляють-ся, а в деяких закладах вже давно відмовили-ся. Студенти навчаються чотири роки, після чого отримують кваліфікацію «бакалавр». Потім на конкурсній основі вони мають пра-во вступати до магістратури на бюджетну чи контрактну форму навчання, незалежно від того, на якій формі вони навчалися до цього, а виходячи лише з їх успіхів.

Слід зауважити, що в цілому європей-ських стандартів (як і світових стандартів) в принципі-то не існує, адже їх ніхто не ви-робляв і вони ніде не записані. Однак є ціла низка традицій та правил, які є спільними для успішних країн світу.

Увійшовши до болонського простору, українська система освіти має зазнати про-сто кардинальних змін. Сесії поступово втрачають своє значення, поскільки наголос ставиться на семестровій роботі студентів.

Найголовнішим критерієм якості осві-ти на Заході є кількість часу, що її затра-чено на здобуття освіти. За болонськими стандартами, кожен предмет розбиваєть-ся на модулі – самостійні частини дисци-пліни – за кожен з яких студент отримує

кредити. Для здобуття вищої освіти по-трібно скласти певну кількість дисциплін, деякі з яких є обов’язковими, а деякі сту-дент обирає сам. Студент може обірвати навчання на невизначений термін, і в будь – який час продовжити його у будь – яко-му з ВНЗ, що долучився до болонського процесу.

Після здобуття вищої освіти охочі до науки можуть продовжити своє навчання і здобути науковий ступінь. Так, з Радян-ського Союзу в Україні залишилася до-волі ефективна практика. Вступивши до аспірантури (тривалість навчання очного відділення – 3 роки, заочного – 4, прикрі-плення - 5), здобувач пише кандидатську дисертацію і проходить курс відповідних фахових дисциплін. Аспіранти стаціонар-ної форми навчання поряд з тим також долучаються до викладацької роботи. Пройшовши захист на відповідній спеціа-лізованій раді і отримавши підтвердження Вищої Атестаційної Комісії (ВАК України), здобувачеві присвоюється науковий сту-пінь кандидата наук. Відпрацювавши не менше двох років по спеціальності, вче-ний має право вступати до докторантури (термін навчання – 4 роки). Однак, слід зауважити, що протягом навчання в док-торантурі докторська дисертація скоріше не пишеться, а оформлюється в належний вигляд, оскільки в середньому термін, за який виконується ця робота становить 10 років. Вчений, який став доктором наук до 40 років, як правило, вважається молодим, навіть юним доктором.

Кандидатам наук, які мають відповідний вимогам викладацький стаж присвоюється вчене звання «доцент». Докторам наук, що мають тривалий викладацький стаж, і під на-уковим керівництвом яких аспіранти захис-тили кандидатські дисертації, присвоюється вчене звання «професор». У виключних ви-падках допускається присвоєння атестату професора кандидатам наук.

В більшості західних країнах все є куди більш простим. Так, в Іспанії професором має право називатися будь- хто, якщо він щось викладає. У Франції, фактично, так само. В Сполучених Штатах Америки кожен викладач ВНЗ є професором, але в них існує певна градація на три категорії професорів, що дуже схожа до нашої. Так, «ассістант про-фесор» фактично відповідає нашій категорії викладачів/асистентів (згідно до Закону про вищу освіту викладач та асистент є рівними посадами). Американський «ассошіейтед професор» відповідає нашому доцентові. Найвища ступінь – «трейнінг професор» від-повідає нашому професору.

Слід зазначити найголовніше. В країнах болонської системи, як правило, ступінь

магістра є не освітньою кваліфікацією, а первинним науковим ступенем. Якщо у нас студенти магістратури пишуть і захищають магістерські роботи, то в них – магістерські дисертації. Після цього охочі до науки мо-жуть приступити до виконання PhD (що, фактично, є спрощеним варіантом нашої докторської дисертації). Після успішного проходження всіх бюрократичних проце-дур, вченому присвоюється звання «доктор філософії», незалежно від напрямку в якому він працював (в Україні чітко вказується – «кандидат технічних наук», чи «доктор іс-торичних наук» і т.д). Таким чином, з долу-ченням до європейських стандартів постане питання не тільки «хто такі спеціалісти», а й що робити з кандидатами наук – прирівняти до докторів (ой, як несправедливо!), чи (ще більш несправедливо) до магістрів.

Як видно, гострих питань постає чима-ло. Як впорається з ними Україна, нам від-повість тільки час. Проблема лиш у тому, чи дійсно піднімимо ми такими реформами нашу систему освіти, чи лиш опустимо цей рівень порівняно з радянською системою освіти, що була, мабуть, однією з небагатьох чеснот якими славився СРСР...

Ігор Черінько (аспірант ІМВ)

Європейські стандарти освіти:на нас це теж чекає...

...хочемо ми того чи ні, але підлаштовуватись під Європу нам прийдеться. У багатьох вимірах, і освітянському зокрема. На цьому шляху вже були зроблені певні кроки.

7 № 24

Згідно з даними Держком-стату в Україні функціонує 189 вищих закладів юридичної осві-ти. З них 134 – державні, 55 – ін-ших форм власності. Показник насправді вражаючий. Для по-рівняння, до 1991 року існувало лише 6 (!) таких навчальних за-кладів. Водночас у Сполучених Штатах Америки на 2003 рік на-дали юридичну освіту 188 прав-ничих шкіл. Про що ж свідчать ці факти? З одного боку можна відмітити надшвидкий розви-ток нашої держави в напрямку кількісного нарощування за-кладів освіти. При цьому темпи даного процесу дозволили на-здогнати таку розвинену світо-ву державу, як США. З іншого боку маємо екстенсивний шлях розвитку юридичної освітньої сфери, який не є оптимальним, оскільки кількісне зростання не означає якісне. Так, на роботу здебільшого беруть випускни-ків вузького кола навчальних закладів. Саме цим можна по-яснити наступний парадокс - недостатню кількість фахівців права на одного громадянина в державі. Багато студентів піс-ля завершення університету елементарно не можуть знайти роботу.

Виходячи з наведеного вище, можемо поставити питання: якщо людина прагне пов’язати своє життя з юриспруденцією, яку з галузей варто обрати, щоб не прогадати з майбутнім пра-цевлаштуванням?

Варто зазначити, що біль-шість навчальних закладів го-тує юристів за спеціальностями «правознавство» та «правоохо-ронна діяльність». А в органах державної влади та управління, в економіці багато посад, які по-требують правової підготовки, і заміщуються при цьому кадра-ми без юридичної освіти.

Особливо скрутна ситуація в галузі міжнародного права. У більшості юридичних навчаль-них закладів країни воно вивча-ється факультативно, в обсязі, недостатньому для можливості

працювати в дипломатичних службах України. Це є значною проблемою сучасної юридичної освіти. Існує невелика кількість вишів, які комплексно готують юристів-міжнародників (Інсти-тут міжнародних відносин, Ака-демія адвокатури України). Цим насправді може скористатися майбутній студент, обираючи свою спеціальність.

Переваги такого вибору без-заперечні: високий попит на фа-хівців з міжнародного права на ринку праці, можливість працю-вати за кордоном, перспективи оволодіння кількома іноземни-ми мовами. Для України галузь міжнародного права сьогодні виходить на одне з ключових місць. Держава ще досить мо-лода і поки що знаходиться за

межами провідних світових ор-ганізацій, а тому потребує спе-ціалістів, які б орієнтувалися у складних політичних подіях, що відбуваються на міжнародній арені, могли б аналізувати пози-ції інших держав щодо проблем інтернаціонального значення. І найголовніше – могли б форму-вати оптимальну позицію дер-жави стосовно таких проблем. На даний момент з цим є певні труднощі, оскільки Україна, на-приклад, своєчасно не сформу-вала чіткої позиції щодо неза-лежності Косова.

Таким чином, людина, що обирає у якості спеціальності не класичне правознавство, а між-народне право, ризикує значно менше , а відповідно має більше перспектив працевлаштувати-

ся в майбутньому. Ось перелік первинних посад, які можуть займати фахівці з міжнародного права після закінчення Інститу-ту міжнародних відносин: адво-кат, прокурор, помічник судді, експерт, експерт з міжнарод-ного права, нотаріус, радник, радник з міжнародного права, науковий співробітник (пра-вознавство), політичний огля-дач, консультант із суспільно-політичних питань (в партіях та громадських організаціях), екс-перт із суспільно-політичних питань, науковий співробітник (переклади), перекладач. Як ба-чимо, спеціаліст-міжнародник може обіймати посаду звичай-ного юриста чи прокурора і на-віть перекладача. Тобто у разі невдалої спроби працювати безпосередньо в галузі міжна-родного права, можна викорис-тати знання українського права та іноземних мов. Міжнародник має більший діапазон можли-востей.

Слід наголосити на прогре-сивних зрушеннях в українській освіті останніх років, а саме: приєднанні нашої держави до Болонського процесу та прове-денні на обов’язковій основі Зо-внішнього незалежного оціню-вання з навчальних дисциплін при прийомі до вищого навчаль-ного закладу. Перший аспект сприятиме визнанню дипломів українських вишів за кордоном, другий – наблизить Україну до системи зарубіжної освіти, ство-рить необхідну навчальну базу для майбутнього спеціаліста, по-легшить його адаптацію до умов іноземного ринку праці.

Отже, можемо відзначити перспективність вивчення між-народного права як спеціаль-ності в системі юридичної осві-ти. Переваги його беззаперечні, можливості – неабиякі. Головне, що вимагається від студента – наполеглива праця, віра у власні сили та бажання захищати ін-тереси України на міжнародно-му рівні!

Ярослав Лихно (² МП)

Юридична освіта в Україні.Переваги міжнародного права

Юридична освіта є невід’ємною складовою освітньої системи будь-якої країни. Укра-їна в цьому плані не є винятком. Більше того: вона має багатовікові правничі тради-ції, що сягають своїм корінням ще в XVII століття. Так, саме в той час був заснований нинішній Львівський національний університет імені Івана Франка – перший на-вчальний заклад на теренах України, що готував фахівців у галузі правознавства.

8№ 24

Было около одиннадцати ча-сов вечера. Помню, я тогда про-сто сидел и наслаждался покоем. Внезапно в дверь раздался стук.

– Заходите, открыто, – гром-ко сказал я.

– Здравствуй, Павел, – по-слышался знакомый голос, – как относишься к интеллигентным и высокоинтеллектуальным ме-роприятиям?

– Игорь, ты ли это? Какие мероприятия? После нашего с тобой последнего мероприятия я до сих пор не могу отыскать свои ключи…

– Все очень просто. Предла-гаю устроить чемпионат по би-льярду. Будем организаторами, сделаем все по высшему классу – стол, кии, шары, кубки побе-дителям, почет и уважение…

Неделю спустя мы уже мота-емся по городу в поисках наград. Решено было наградить победи-телей шикарными кубками из камня и металла, инкрустиро-ванными бумажками с надпися-ми «I место» и «II место».

– Где же эта … контора? Мы опаздываем на игру!

– Не переживай, мы уже где-то рядом, – сказал мой коллега. – Дом 33а… Авиакассы… Ага! Вот сюда мы и зайдем.

Небольшая квартира была переоборудована наполовину под офис, наполовину под вы-ставочный зал со множеством кубков, медалей и значков различных видов и катего-рий. Наше внимание привлек большой стеллаж с кубками. На нем располагалась целая уйма всевозможных трофе-ев. Награды были выбраны с особой тщательностью, чтобы удовлетворить вкусы наших уважаемых участников. И вот мы уже мчимся к месту про-ведения турнира, расталкивая по дороге зазевавшихся после тяжелого рабочего дня людей. Единственное, что меня беспо-коило в здании станции метро – это турникет. Я всегда с особой осторожностью прохожу сквозь него, ибо мне пока еще дорого мое будущее. Так что сумка с наградами была поднята одной рукой повыше, вторая же была наготове в случае чего остано-вить взбушевавшегося монстра андеграундного турникета, ко-торый, кстати сказать, уже при-чинил вред небезызвестному персонажу из мультфильма про волка и зайца…

Прибыв на место, мой кол-лега обнаружил всех участни-ков, а также неимоверное коли-чество болельщиков, зрителей и просто зевак. Воздух был про-питан атмосферой здоровой конкуренции, дружественного соперничества, а вибрации дру-желюбия можно было почти осязать.

– Здравствуйте, господа. Разрешите представиться. Я организатор этого турнира. Со мной, – тут мой коллега показал в мою сторону, – мой товарищ и второй организатор.

– Всем добрейшего вечера, – поздоровался я. – Ну, что ж, господа, начнем? Приглашаю к столу первую пару игроков.

Первые несколько поедин-ков не заслуживали особого внимания, поэтому мой кол-лега и я просто добросовестно выполняли свои обязанности маркёров по подготовке стола к игре, соблюдению правил, и на-значению соперников.

Но, как говорится, дальше – больше. Следующие игроки ока-зались необычайно подготов-ленными и серьезно отнеслись к игре. Победителем оказался мой хороший товарищ (чему я был искренне рад), не проиграв ни одной партии за вечер.

Позже мы сидели у моего коллеги в комнате и разгла-гольствовали о пользе спорта, интеллигентных игр и культур-ного времяпрепровождения. Наша интеллектуальная бол-товня растянулась настолько, что невозможно было опреде-лить – еще ночь, или уже утро.

– Какие мы все-таки молодцы, что провели все на таком высоком уровне, – сказал мой коллега. – Ты знаешь, что-то давно наше со-общество не видело турниров по шахматам. У меня появилась от-личная идея! А что, если…

– Давай отложим на потом идею турниров. Посмотри на время – уже светает. А сейчас я хочу немного вздремнуть, ведь всего через пару часов я вы-

нужден посетить семинарское занятие. У тебя есть «Визин»? Владимир Иванович не любит красные глаза, смотрящие на него с первой парты.

Павло Ліневич (²² МВ)

Иной ради минутной выгоды готов и замок из слоновой кости пустить на бильярдные шары (Алексей Гришанков)

Игры интеллигентов:как нашипобеждают

9 № 24

...пролунало питання у ди-наміку моєї «NOKIA», коли я, зі-гнувшись з-під очей професора Мицика, прийняв виклик това-риша. З його слів, моє вірне авто кілька хвилин тому провезли на спецвантажівці такого знаного й коханого водіями підприєм-ства, як «Київтранспарксервіс». Звичайно, для нашого Інституту подібне переміщення не є чи-мось екстраординарним. Але, як точно підмітив та обґрунтував ще пан Фрейд, людині властиво перейматися певною проблемою лише в разі безпосереднього контакту з її інтересами. Інший аспект – мій «Хорьх» був припар-кований на бічній вуличці Пуга-чова. Одразу ж у моїй уяві нама-

лювалася картина, як евакуатор, цілковито перекривши проїзну частину, заніс свою щоглу над беззахисним легковиком. Щодо емоцій, які, певно, виражали протягом хвилин десяти водії, заблоковані спецвантажівкою, моя багата уява відмовилася по-відомити бодай щось.

Підійшовши на перерві (лек-ція з міжнародного права важ-ливіша за приватну власність) на місце стоянки, відмічаю, що гарне місце порожнім не буває – вже запаркувалася інша автів-ка. До речі, закривши фірмовий

слід «Київпарктранссервісу» – листівку-повідомлення про переміщення. Беру таксі, їду на штрафмайданчик. На всяк ви-падок прошу засікти відстань Ін-ститут – проспект Московський, 26-а (вийде сім кілометрів). При-їхавши, виявляю живу чергу за «товаром». Звісно, чекати на ву-лиці, куртка – в машині, машина – відомо, де. Зате – дорогоцінна можливість поспостерігати за поведінкою інших постраждалих гомо сапієнс. А тут – все: і роз-пач, і погрози, і пафосні дзвінки друзям-олігархам. Щодо соці-ального зрізу: жодного дійсно дорогого авто, жодного, власне, олігарха. Чому? Мабуть, краще знають правила паркування.

Інша підтема, варта уваги – працівники підприємства. По-спілкувавшись з кількома, мій висновок: розумово не обтяжені особи переважно чоловічої статі, віком від 20 років, цілковито пе-реконані у важливості своєї місії, але геть не зацікавлені в належній її реалізації. З добрими намірами евакуаторів я, з певними засте-реженнями, готовий погодитися. Застереження виявляють і інші водії, щоправда, у формі гнівних викликів. Мовляв, забирають лише там, де зручно їм, а не там, де автомобілі дійсно заважають.

Забирають тільки легковики (рід-ше – буси). Таксистів, які пере-творили зупинки громадського транспорту у зону очікування пасажирів, не чіпають. Звичними є випадки пошкодження автомо-біля («телефонуйте 02, викликай-те експертизу! Може, приїдуть» – порада працівників). Не такими звичними, але, відверто, лячними є поодинокі випадки завантажен-ня авто разом із дітьми на борту.

Окреме питання до пред-ставників Державтоінспекції, які також не надто переймаються добросовісним виконанням своїх обов’язків. Протокол вразив не-професійністю, безграмотністю, нехлюйством. Замість прізвищ нібито свідків – просто чиїсь під-писи. «Мнятена», а не вм’ятина. Половина граф – незаповнені. На питання про підстави перемі-щення – сльозна історія про важ-ке дитинство й службу в армії.

Результат загального духу недбальства усіх, причетних до діяльності «Київтранспарксерві-су» – вічна конфліктність з влас-никами автомобілів. Пояснення перше й універсальне: гроші. За хвилин 20, що я чекав, привезли сім нових «порушників». Запла-тивши 650 гривень (щоб не шука-ти здачі, мені навіть подарували 2 гривні. Буржуї, одним словом), одразу в голівоньці відбувається підрахунок, який виливається в щоденний прибуток служби евакуації біля ста тисяч гривень. Непогано, га? Звідси – гонитва за кількістю, а не якістю.

Розпитав я й про невідворот-ні бійки. Виявилось, доволі не-ефективний спосіб захисту прав – за викликом, уже за 2 хвилини прибуває наряд міліції. Трапля-лось, не порожні балачки.

Нарешті, найкомічніше. Як я вже згадував, відстань ІМВ – штрафмайданчик – сім кіло-метрів. У протокол мені зане-сли 11. Питаю, чому? Посадовці тільки знизали плечима, «так водій евакуатора написав». Ду-мали, відчеплюсь? Ні, звичайно, розшукую шофера, питаю. Від-повідь – геніальна: у спецван-тажівки колеса більші, тому й нарахувало 11 кілометрів, а не 7, як легкове авто з маленькими. Перша реакція – прикол? Ні, ціл-ковита серйозність в очах водія. Друга реакція – моментальне розумове опрацювання теорії: так, відстань, діаметр колеса, розгорнута площина...

Стоп. Для чого? Кому пояс-нювати, що відстань між точ-ками А і Б не може змінювати-ся лише тому, що її по-іншому виміряти? Оцьому посіпаці, який ледь влаштувався на цю сумнівну, але епіцентричну щодо уваги суспільства робо-ту, що одразу підняло його Его до небачених висот? Шкода, що тільки Его. А елементар-на техніко-юридична освіта працівникам «Київтранспарк-сервісу», мабуть, не потрібна. Можливо, саме це – друга при-чина конфліктності?

Віталій Власюк (²²² МП)

Викликав евакуатор?

А тут – все: і розпач, і погрози, і пафосні дзвінки друзям-олігархам. Щодо соціального зрізу: жодного дійсно дорогого авто, жодного, власне, олігарха. Чому? Мабуть, краще знають правила паркування.

10№ 24

Амплєєв Петро Володимирович,викладач кафедри іноземних мов

Гон Олександр Мойсейович, доцент кафедри іноземних мов

- Яка мова, на Вашу думку, матиме прі-оритет і буде домінуючою в 2020 році?

- Дві будуть: китайська і англійська.- Чи прогулювали Ви пари з іноземної

мови, коли буди студентом?- З іноземної – ні!- Яку останню книгу Ви прочитали?- Ой, дай Бог пам’яті! Іван Багряний

«Тигролови».- В б хотіли брати участь у так званій

«великій політиці» нашої держави?- Ні, дякую :)- Що робить людину щасливою?- Ніщо не робить. Людина стає, або не

стає завдяки чомусь. Це просто калька з ро-сійської, в українській ніхто ні з кого ні що не робить. Якщо тільки, Ви знаєте, Ви з плас-тиліну коників не ліпите, от тоді ви робите коника зеленим, коричневим, високим, ма-леньким… А так людина або щаслива, або ні. І вона щаслива завдяки тому, сьому і т.д.

- На що Ви свого часу витратили пер-шу стипендію?

- Я не пам`ятаю…Це було надто давно для моєї пам`яті.

- Що первинне – матерія чи свідомість?- Матерія.- Чи чули Ви про великий адронний ко-

лайдер, який може утворити чорну діру та спричинити кінець світу? Як Ви до цього ставитеся?

- Так, чув. Ставлюсь? Ну як? Було б ціка-во побачити цю діру.

- Чого б Ви не змогли пробачити?- Не знаю…Важко собі уявити ситуацію,

в якій щось, в принципі, можна не пробачи-ти. Дивлячись кому, в яких обставинах. Це дуже таке філософське питання, на яке я не можу дати однозначну відповідь.

- Які бажання загадали б Ви, спіймав-ши Золоту рибку?

- Це запитання вже напевно, що для мене не по віку.

- Яка мова, на Вашу думку, матиме пріоритет і буде домінуючою в 2020 році?

- Все ще англійська.- Чи прогулювали Ви пари з іноземної

мови, коли буди студентом?- Звичайно, траплялося. Проте «прогуля-

ти» і «не відвідувати» – різні речі. Скажімо, в день першого візиту Р.Рейгана в СРСР я в інститут не пішов ¬– записував на магніто-фон промови М.С.Горбачова (в послідовно-му перекладі П.Р.Палажченка) і Рейгана. До речі, використовую цей запис двадцятиріч-ної давнини і сьогодні. Вважаю його одним із найцінніших навчальних матеріалів елек-тронної бібліотеки нашої кафедри.

- Яку останню книгу Ви прочитали?- Із художніх творів – «Нестерпна лег-

кість буття» Мілана Кундери.- В б хотіли брати участь у так зва-

ній «великій політиці» нашої держави?- На превеликий жаль означення «так

званий» радше стосується словосполучен-ня «наша держава»: сьогодні в нашій краї-ні немає держави. Стосовно власне великої політики, то я – на щастя – вчасно прочи-тав есе Йосипа Бродського «Менше одини-ці». У цьому тексті, поряд із його поезією, я знайшов підтвердження своїх юнацьких здогадок про самоцінність приватного іс-нування, про те, що на вулиці тебе повинні впізнавати, наприклад, продавці книжко-вих крамниць і знайомі, а не натовп.

- Що робить людину щасливою?- Усвідомлення відносності самого по-

няття «щастя», його зарядженості тепе-рішнім і минулим часом. Згадується бла-женний Августин, який твердив, що слово «щастя» по відношенню до майбутнього є лінгвістичним парадоксом.

- На що Ви свого часу витратили пер-шу стипендію?

- Не пам’ятаю, але точно не на слов-ники. А ось на першу вчительську платню придбав електричну друкарську машинку.

- Що первинне – матерія чи свідо-мість?

- Тут я невиправний марксист – мате-рія.

- Чи чули Ви про великий адронний ко-лайдер, який може утворити чорну діру та спричинити кінець світу? Як Ви до цього ставитеся?

- Ставлюся як філолог. І «чорна діра», і «кінець світу» – це метафори, якими людство за браком мовних засобів охрестило, відпо-відно, наукові теорії й ідеологічні гіпотези. Якщо вдумливо озирнутися навколо – хіба ми не живемо після кінця світу? Але мені дуже приємно думати про те, що українські вчені теж долучилися до експериментів, які нещодавно проводилися в Швейцарії.

- Чого б Ви не змогли пробачити?- У «Перверзіях» Ю.Андруховича зга-

дуються наші сучасники, яких об’єднує до-тримання лише однієї з десяти заповідей – «не вбивай». Напрочуд вдалий іронічно-постмодерний еквівалент біблійного «не судіть, щоб і вас не судили». Думаю, що вміння пробачати є одним із недосяжних атрибутів справжньої людяності.

- Які бажання загадали б Ви, спіймав-ши Золоту рибку?

- Геніальний Пушкін уже відповів на це питання. Для мене урок його казки та-кий: якщо тобі й поталанило спіймати Золоту рибку (нотабене: трудовий стаж протагоніста-небораки нараховував по-над тридцять років нудної та бездоходної праці), треба випустити її назад у море без усяких передумов. Хоча Старий попервах так і зробив, він не знав, що про це нікому не можна було розповідати.

F A C E F A C E CONTROLCONTROL

Дарина Остапчук (² МІ)Євген Луб`янський (² МІ)

11 № 24

Геніальність належить тим, хто заслуговує на неї. Мабудь саме такою людиною є Стівен Фрай – сучасний Оскар Уайльд, письменник, актор та останній власник титулу «Найкращий куритель трубки року».

«У наступному тексті нема ні слова правди.» Стівен Фрай

A bit of Fry please!

ПРО НАЙВПЛИВОВІШОГОБРИТАНЦЯСУЧАСНОСТІ…Останнім часом більшість сучасних ав-

торів намагаючись відійти від стереотипів класичної літератури сходячі до брудного реалізму через примітивне зображення зви-чайної реальності.

Таким чином, серед усіх авторів сучасної прози є лише декілька талановитих майстрів слова, що акумулюють свою діяльність папе-ромарнування на естетику слова.

Більшість таких письменників належить ще до старої школи літературного світу, після уходу яких двері класичної літерату-ри будуть назавжди зачинені. До числа та-ких авторів можна віднести Берніс Рубенс, Ен Райс, Тома Топпарда, Хью Лорі та ще де-кілька талановитих письменників кількість яких з часом зменшується.

Стівен Фрай – англійський актор, веду-чий, драматург, випускник Кембріджського університету на сьогодні має чи не найбіль-ший потенціал і як письменник. Його про-

за – це поєднання англійського гумору та шарму Оскара Уайльда. Нажаль, сьогодні в книжкових магазинах, серед багато кількіс-ного мотлоху, бульварщини та самовчителів з кулінарії можна знайти лише три романи цього талановитого письменника.

«Гіпопотам»– роман, що представляє со-бою сатиру до світу сучасної богеми. Це та-кож детальний список усіх речей які любить та не навидить старий поет, що має блискуче стилістичне оформлення, яке нагадує «По-смертні записи Піквікського клубу»Діккенса у його найкращих традиціях класичного ан-глійського гумору.

Не менш цікавішим є перший роман Фрая - «Брехун», що фактично являє собою сатиричне висвітлення Британської освіти, в якому головним героєм виступає прива-бливий та начитаний Адріан Хілі, який за-вдяки своєму вмінню брехати, будує власну кар’єру. Тут вперше Фрай використовує пер-

сонажа який являв альтер-его: пись-мненника для радіо-шоу – Дональда Трефузіса.

«Тенісні кульки небес»– це книга, яка у певній мірі є репрезентацією «Графа Монте Крісто». В романі йдеть-ся про чоловіка на ім’я Нед Меддсто-ун, який вважаючи, що він не має ворогів, страждає від школярських знущань свої друзів, які руйнують не тільки його кар’єру, а й власно і все його життя. Цей роман дозволить всім прихильникам Дюма здобути нові вра-ження від історії, яка вже давно була забута на полках шкільної бібліотеки.

Під час читання будь-якої його книги, колоритні англійські вислов-лювання та афоризми вилітають з-під пера автора як іскри під час роботи коваля. Про відсутність нових ідей та її наповнення Стівен Фрай вислов-люється вустами Дональда Трефузіса: «Якщо ви представите мені твір в яко-му буде хоча б сім’я чогось нового, при-мара відбитка іскри зачатка ембріона натяку на йоту тіні частинки чого-небудь цікавенького, я вважатиму, що ви винагородили мене за необхідність слухати як ви відригуєте чужі ідеї.»

ОСТАННІЙ ДЖЕНТЛЬМЕНМайбутній геній - Стівен Джон

Фрай народився в районі Норфолк, Лондон, де й досі живе , якщо не мандрує. Він ходив до Аппінгемської школи де ви-явився його інтерес літератури та великої англійської мови. У вісімнадцять років, юнак

Стівен просидів три місяці у тюрмі за корис-тування чужою кредиткою. Але всі події його дитинства не в якій мірі не могли порівняти-ся з тим, що очікувало на нього у Кембриджі куди він незабаром вступив. Там, відчуваючи університетський дух та запах бібліотечних книг, майбутній символ Британії почав своє справжнє виховання. Він досконало вивчив англійську та російську літературу і досяг успіху у вивченні англійської мови. Там він зустрів свого майбутнього колегу - Хью Лорі. Вони обидва брали участь у Кембріджсько-му клубі театралів любителів.

По закінченні університету перед Фраєм, як то говорять, відкрився світ великих можли-востей. У 1984 його запросили написати нову версію п’єси «Я і моя дівчина «Ніла Гея, за, яку він отримав престижну нагороду Тоні. Вза-галі 80ті стали для Фрайа періодом особливо-го успіху у кіноіндустрії. Незабаром зя’вилось «Шоу Фрая та Лорі»та «Дживс і Вустер», що мали величезний успіх серед глядацької ау-диторії, навіть після періоду наркотичної залежності та депресії, після якої він зробив два важливих документальних проекти про «наркотичну депресію»та СНІД.

Стівен Фрай з часом став обличчям бри-танського кінематографу. Він знявся в таких фільмах, як «Вітер у вербах», «V означає Вен-дета», «Дикість»та «Уайльд», в ролі Оскара Уайльда. Фрай також написав цікаву, якщо можна її так назвати, автобіографію та де-кілька п’єс, першою з яких була «Латинос, або хлопці та табак». Ті, хто полюбляє так звані аудіокниги, можуть знайти записи серії Гарі Поттера та «Автостопом по галактиці «зі Стівеном Фраєм в якості диктора.

Стівен Фрай завжди отримував від скеп-тичних критиків лише гарні відгуки. Він та-кож говорить: «Найкраща винагорода для мене, це листи моїх читачів. Дуже радісно робити комусь приємно.»

НЕ ЗАБУДЬ ПАРАСОЛЬКУ. СЬОГОДНІ БУДЕ ДОЩ…Зараз Стівен Фрай працює над новим ро-

маном, готує новий сценарій для свого з Хью Лорі дуету у фільмі про Шерлока Холмса, багато мандрує, одним з членів спілки при-хильників Оскара Уайльда та Конана Дойля, пише статті для Daily News та грає у крикет. Коли його питають про те, яка кар’єра, пись-менника чи актора йому подобається більше, він відповідає: «Будучи актором, я заробляю чималі гроші, але я завжди буду письменни-ком, щоб не трапилось»…

A Double Fry, please!Микита Рожков (²² МІ)

12№ 24

Сучасна освіта в Китаї «Людина, яка не знає жодної іноземної мови, не може знати рідної мови» – повчав мудрий німець Ґєте. «Людина, яка не знає рідної мови, не може знати чужоземної мови» – доповнює через сто п’ятдесят років відомий ірландець Бернар Шоу.

Адже мова є найвірнішим та найглибшим відображенням як духу цілого народу, так і окре-мої людини. Саме мова є тим мостом, який найпевніше може об’єднувати різних людей і спри-яти взаєморозумінню між ними. Тому, недаремно ж кажуть, що скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина.

До того ж ти вивчаєш чужо-земні мови не тільки і, навіть, не стільки заради розвитку інте-лекту, як найперше для свого ду-ховного зростання. І з початком XXI століття люди мусять почати вдосконалювати та збагачувати радше свої мовно-лінґвістичні, аніж військові, арсенали.

Про те, що Китайська Народ-на Республіка є країною, вірною традиціям, знає кожен. Підтвер-дження цьому - її історія, релі-гія, культура. Що ж до освіти, то можна справедливо відзначити, що в цій сфері найчисленнішої країни у світі змогли поєднатися традиції і звичаї Китаю з інно-ваціями і прогресом сучасного світу.

Китай вживає різноманітних заходів для залучення іноземних студентів. Серед них — полегше-ні вимоги до вступу, зменшенна вимогливість збоку викладачів, дозвіл іноземним студентам проживати в родинах простих китайців з метою спілкування китайською мовою і глибоким розумінням ситуації в Китаї тощо. В аспірантурі іноземним студентам читаються курси ан-глійською і китайською мовами. Це робиться з метою залучення тих учнів з числа іноземних сту-дентів, ступінь володіння ки-тайською мовою в яких, досить низький.

Китай - одна з країн, яка по-ряд із традиціями, особливостя-ми культури, які сповідують її жителі, змогла виплекати у сві-домості людей важливу життєву потребу - у знаннях.

Якщо XVII століття було іс-панським, XVIII століття фран-цузьким, XIX англійським, а XX століття американським, то в XXI столітті пророкують глобальний

розквіт та панівний вплив саме китайського духу, китайського менталітету, китайської нації і звичайно ж китайської мови. І не єгипетські піраміди, а Вели-ка Китайська Стіна, довжиною в 2,5 тисяч кілометрів, є єдиним

об’єктом, створеним людиною, який видно з космосу.

Тому, якщо ви все ще дума-єте, що Китай - дрімуча пере-населена країна, де ладом хо-дять піонери і люди працюють від зорі до зорі за миску рису, вам просто необхідно його

відвідати, аби переконатися, що сучасний Китай розви-вається скаженими темпами, і це стосується не тільки еко-номіки: ще 15 років тому про китайські вузи ніхто не чув, а сьогодні освіта Піднебесної

цілком відповідає європей-ським стандартам.

Як приклад, можна згадати про один з найбільш амбітних проектів Китаю у сфері освіти - «Проект 211», згідно якому сто китайських вузів в 2021 р. пови-

нні зайняти лідируючі позиції у світі. Якщо судити з розвитку економіки, слово зі справою у китайців не розходиться. Вже зараз багато китайських фахів-ців і вчених, що здобули освіту в Європі і США і добилися там успіху, повертаються викладати

на батьківщину, де уряд забез-печує їм гідну оплату праці й умови життя. Державні субсидії йдуть також на забезпечення високого технологічного рівня учбового процесу і підтримку обдарованих студентів. Така

політика робить вищу освіту в Китаї доступнішою і популярні-шою, руйнуючи помилкові сте-реотипи про цю країну.

Наприклад, стереотип пер-ший: китайську мову дуже важ-ко вивчити.

Не потрібно лякатися чи тікати при першій згадці про китайську мову. Китайська мова значно простіша за своєю структурою, аніж мова укра-їнська, польська, санскрит, італійська, французька, ро-сійська, арабська чи японська. Мало того, китайська мова простіша навіть за англійську мову, знання якої вже навіть не вважається чимось незви-чайним. То чим тоді ще диву-вати роботодавців?

В китайській мові, як і в ан-глійській, також вельми складне читання. Але, як і в мові англій-ській, тільки спершу. Необхідно лише трохи повправлятися, аби добре оволодіти тонами. Саме завдяки такій своєрідній тоно-

Якщо XVII століття було іспанським, XVIII століття французь-ким, XIX англійським, а XX століття американським, то в XXI столітті пророкують глобальний розквіт та панівний вплив саме китайського духу, китайського менталітету, китайської нації і звичайно ж китайської мови.

13 № 24

– варто чи ні?!

вій системі китайської мови, усі без єдиного винятку 100% ки-тайців мають абсолютний музи-кальний слух.

Сама ж китайська писемність від свого зародження мала не звукову, а зорову природу, тому не має граматичних та морфо-логічних форм. Китайський іе-рогліф одночасно означає і кон-кретний предмет, і абстрактне поняття, його значення визначає контекст, інтонація. Китайське Слово лише натякає на смисл, який кожен мусить відшукати сам. Китайське Слово ні про що не говорить. Воно тільки вказує напрям пошуку смислу.

Слід зазначити, що китай-ське ієрогліфічне письмо нале-жить до найбільших досягненнь культури сучасної людської ци-вілізації. Усе більша кількість культурологів, психологів, педа-гогів в цілому світі звертають до нього свою увагу.

Згідно американських до-сліджень, вивчення та малю-вання китайських ієрогліфів (а ієрогліфи традиційно малюють

пензлем, хоча їх можна, звичай-но, і писати ручкою або олівцем) чудодійно-благотворно впливає на стан та розвиток людської психіки та особистости загалом.

Також, проходження мовної програми можна суміщати із заняттями кун-фу, каліграфією, вивченням історії і культури Ки-таю, що навіть допоможе тобі у вивченні мови.

Стереотип другий: китай-ське - отже, ненадійне.

Якщо це і має місце в дея-ких випадках, то воно точно не стосується освіти, адже до освіти китайці відносяться дуже серйозно: університети запрошують кращих зарубіж-них викладачів, держава ін-вестує в освіту величезні за-

соби, багато вузів оснащено за останнім словом техніки і використовують самі передо-ві методики навчання. Щоб успішно розвиватися, країні потрібно все більше кваліфіко-ваних працівників, і китайські вузи успішно справляються з підготовкою кадрів.

Стереотип третій: жахливі умови життя.

На сьогоднішній день біль-шість університетів пропонують комфортні умови життя для сво-їх та іноземних студентів і лише у деяких провінціях вищі на-вчальні заклади лише виходять на цей шлях.

У будь-якому випадку, по-пит, що росте, на китайську освіту і мовні програми гово-рить про те, що Китай все більш щільно інтегрується у світову економіку, і фахівці, що воло-діють китайською мовою, все більш затребувані.

Умови прийому іноземцівдо ВНЗ КитаюЯкщо ти – далекоглядна лю-

дина чи любитель екзотики і все ж таки вирішив здобути освіту в Китайській Народній Республі-ці, тобі потрібно пам’ятати про такі обов’язкові вимоги: претен-дент на вступ до в китайського ВНЗ на бакалаврську програму мусить мати 18 повних років і атестат про закінчення середньої школи. Рівень знання китайської мови для вступу на мовні кур-си значення не має. Заяву про вступ на бакалаврську програму краще подавати навесні попере-

днього навчального року (край-ній термін - червень). Заяви про прийом на мовні курси прийма-ються з вересня до кінця грудня (на весну) і з лютого до кінця червня (на осінь). Існують також короткотермінові літні курси. Деякі вузи приймають студентів за результатами вступних іспи-тів. Іноземні студенти можуть зв’язатися з приймальною комі-сією навчального закладу через Інтернет. Якщо критерії учня відповідають вузові, з метою зручності, процедура зарахуван-ня здійснюється в мережі Інтер-нет. Нині більш 300 китайських вузів приймають іноземних сту-дентів у такий спосіб.

Плата за навчання в КНР до-сить низька. Вона залежить від обраної спеціальності і навчаль-ного закладу. В даний час серед-ня плата за навчання в Китаї складає приблизно 20 тис. юанів на рік (2,5 тис. дол. США).

Усю цю та більше інформа-ції можна зайти на сайті По-сольства КНР в Україні та на сайтах вищих навчальних за-кладів, які пропонують навчан-ня для іноземців, зокрема www.blcu.edu.cn.

Зі свого досвіду можу запев-нити, що це варто спробувати. І вивчати мову взагалі, і відвіда-ти Китай. Навчання, поєднане зі спілкуванням, перебуванням в оточенні носіїв мови, а також відпочинком з друзями, принесе багато користі і запам’ятається на усе життя! Тож щасти в Підне-бесній і не забувай: «і чужого на-учайтесь, і свого не цурайтесь».

Євгенія Мальник (²²² МБ)

Китайське Слово лише натякає на смисл, який кожен мусить відшукати сам. Китайське Слово ні про що не говорить. Воно тільки вказує напрям пошуку смислу.

14№ 24

Яка вона – перша леді країни?

Молодіжна фундація ЮНЕСКО

– твій внесок у добрі справи!

Через десятки років ти з радістю згадуватимеш свої студентські роки і лише від тебе залежить, чи буде тобі, що згадувати. Тож не сиди на місці, а дій і негайно!

Студентське життя – це не лише навчальні будні та «кі-ношні» вечірки, але й також участь у різноманітних куль-турних та благодійних заходах, що їх пропонують наші інститутські організації та товариства. І однією з таких організацій є Молодіжна фундація ЮНЕСКО, створена ро-ків 10 назад представниками національної комісії. Участь в таких організаціях – це не лише весело та цікаво, але також дуже корисно для студентів-міжнародників. Адже це цін-ний досвід спілкування з представниками різноманітних міжнародних організацій, послами, дипломатами та про-сто цікавими і творчими людьми, організація та участь у конференціях і багато іншого. Волонтери ЮНЕСКО – це завжди яскраві та активні люди, готові втілювати креатив-ні ідеї у життя. Тому якщо ти не відносиш себе до пересіч-ного громадянина, ми раді вітати тебе у нашій команді.

Молодіжна фундація ЮНЕСКО – це не лише гарні слова, все це підтверджено нашими діями. Приміром, минулого року деякі члени МФ ЮНЕСКО взяли участь у проведенні Міжна-родного Лінгво-фестивалю, де нашим завданням була зустріч та супроводження іноземних послів та аташе протягом свята. Важкою роботою це не назвеш, а у відповідь ми отримали до-свід та практику англійської мови. Також ми були волонтера-ми у благодійній акції «Серце до серця», метою якої був збір коштів для дітей з вадами зору. Студенти усіх київських вузів також долучилися до цієї акції. Кошти було зібрано і передано до лікарень, а серця наші стали відкритішими.

Якщо ти з нами – ти маєш змогу допомогти тим, хто на це сподівається. Ми намагаємося допомагати не лише ма-теріально: чи то зібрати книжки для бібліотек селищ Ки-ївської області, чи то іграшки для дитячих будинків, – ми ще намагаємося дарувати тепло і позитивні емоції тим, хто цього потребує. Тому ми влаштовуємо концерти у бу-динках для людей похилого віку, відвідуємо дитячі будин-ки, проводимо пізнавальні уроки у школах і намагаємося усіляко ділитися своїм теплом та любов’ю з оточуючими.

Ну і про свято до міжнародного дня толерантності, яке нещодавно пройшло в нашій їдальні, ти не міг не чути!

Отже, якщо ти шукаєш себе у соціальній діяльності (а також культурній, просвітній, благодійній, науковій та ін.), ласкаво просимо приєднатися до дружньої команди МФ ЮНЕСКО.

P.S. І особливо нам потрібна підтримка наших мужніх чоловіків, адже так склалося, що благодійність і просвіта завжди лягали на плечі прекрасної половини людства.

Про ці та інші наші проекти, конференції та моделюван-ня ти можеш дізнатися у представників фундації у своїй групі або безпосередньо зв’язавшись з президентом МФ ЮНЕСКО Євгенією Мельник, 80664243103, janeblossom@ukr.net

Марта Раєць (²²² МЕВ), Євгенія Мельник (²²² МБ)

Вперше з Катериною Ющенко я познайомилась ще в 10-річному віці. Того незабутнього червневого дня на летовищі «Чайка» під час візиту в Україну Папи Римського Іоанна Павла ІІ мені пощастило виступа-ти разом з Ніною Матвієнко. При-гадую, як раптом стало відчутним пожвавлення в нульовому секторі: в епіцентрі уваги був Віктор Ющенко

з дружиною Катериною і маленькою донечкою на руках. Це вже тепер, по-дорослішавши, я усвідомлюю, як не-правильно інколи чинять політики, використовуючи для публічних ви-ступів навіть богослужіння… Втім, люди самі спонукали Віктора Ющен-ка до розмови (він в той час був опо-зиціонером). Особливо старались телевізійники і фотокори.

Пізніше я спілкувалась з Катери-ною Михайлівною на ІІІ Всесвітньому Форумі Українців, де була учасницею концерту «Український спів у світі». Те, що Форум впродовж кількох днів проходив саме в нашому Інституті міжнародних відносин, – вважаю до-брим Божим знаком в своєму житті.

Потім був Майдан і знову чергова зустріч з пані Катериною. Пригадую, як вона відповідала на запитання ре-портерів, розповідала, що допомогло їй у ті дні зберігати мужність.

Молитва, а ще медальйон. Його пані Катерина всім показувала. Той медальйон їй привезли з Португалії за кілька днів до листопадових по-дій 2004 року. У ньому – маленький шматочок паперу. Кажуть, до нього торкалася Божа Матір. Вона явилася людям, і ті приносили їй різні речі, бо вірили: якщо Мати Божа торкнеться їх, вони матимуть велику силу. Хтось узяв папірці, яких вона торкалася, по-різав на малюсінькі шматочки і вклав їх у медальйони. Цей медальйон із ма-леньким шматочком паперу Катерина Ющенко завжди тримає біля серця.

Три роки тому у нас на Прикарпат-ті відбулася незабутня подія: жінки-лідери, представники світової громад-ськості, дружини послів зібрались в Яремчі на Міжнародний Саміт, співго-ловою якого була перша леді країни Ка-терина Ющенко. Вона активно працює в соціальній сфері, охороні здоров’я дітей, допомагає безпритульним. Є головою благодійного фонду «Україна 3000». Сьогодні її зусилля спрямовані на те, щоб збудувати дитячу лікарню майбутнього – з найновішою апарату-рою, де можна було б лікувати від най-складніших захворювань.

З пані Катериною завжди просто й легко спілкуватися. Інколи її на-віть не вирізниш з натовпу, особливо на гуцульських фестинах. Вона обо-жнює національні строї, в її гардеробі – бойківські, гуцульські, буковинські вишиванки. Навіть класичні костю-ми, в яких супроводжує Президента в країнах далекого зарубіжжя, містять українські елементи. Мабуть, всім українцям імпонувало те, що вбрання «жіночої половини» родини Ющенків створили для церемонії інавгурації вітчизняні дизайнери.

Кажуть, жінки можуть змінити світ. Але цього треба захотіти. І не чекати, доки це зробить хтось замість тебе. Цього й прагне Катерина Ющен-ко, животворна робота якої спрямова-на на захист демократії та гуманізму.

Ольга Ошитко (²² МІ)

Катерина Михайлівна Ющенко, в дівоцтві Чумаченко, цікавить нас і як особистість, і як жінка, котра представ-ляє Україну на «світовому параді» перших леді. Склад-на, дипломатична роль, яка може додати балів народної любові нашому Президенту чи позбавити прихильності частини його симпатиків. Бо історія знає чимало різних прикладів… Чому росіяни не любили розумну й актив-ну Раїсу Горбачову і чому поляки обожнюють освічену і також активну Іоланту Квасьнєвську?

15 № 24

Хто з нас хоча б раз у жит-ті не замислювався над таким філософським питанням як сутність звичайного людського щастя? От і я неодноразово за-глиблювалася в самісінькі нетрі, щоб нарешті розповісти всім і кожному, що ж воно таке.

Одразу хочу зазначити, що цілком свідомо беру на себе від-повідальність щодо всього ниж-че викладеного і охоче поспе-речаюсь з бажаючими довести мені свій креативний погляд на зазначену тематику.

Почну свою мандрівку не дуже оригінально – із класнич-ного визначення, що дає нам звичайний тлумачний словник. Знавці сучасної української мови кажуть, що щастя – це стан ціл-ковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості, яких зазнає хто-небудь; зовнішній вияв цього відчуття; радість від спілкування з ким-небудь близьким, коханим тощо; те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість кому-небудь. Здавло-

ся б, доволі вичерпне пояснення... Але, наприклад, шкільний курс «Людини і світ» визначає щастя ще й як абсолютний емоційний позитивний максимум. Універ-ситетський курс філософії тлума-чить цю категорію як емоційний стан (відчуття), при якому люди-на випробовує внутрішню задо-воленість умовами свого існуван-ня, повноту і свідомість життя і здійснення свого призначення. Та годі вже підручників! Зайдіть на перший-ліпший форум в ін-тернеті – і здивуйтесь, наскільки безмежними є можливості люд-ської фантазії і красномовності. Список визначень можна продо-вжувати до нескінченності, адже скільки людей – стільки й погля-дів. Але не цього Ви чекаєте від мене, чи не так?

Я не розповім Вам щось ре-волюційно нове, але нагадаю, що щастя, саме те щастя, яке зігріває душу й тіло, змушує прокида-

тись вранці, кудись іти і щось робити, живе в серці кожного з нас. Нехай це банально, але щастя – це вміння цінувати те, чим володієш; радіти тому, що тобі пропонує життя; посміха-тися тим, хто поряд; жити тут і зараз. І, найголовніше, робити це треба не час від часу (напри-клад, коли надворі сонечко чи сесію склав на «відмінно»), а кожного дня, кожної хвилини, кожної секунди. Немає нічого складнішого, аніж навчитися бути щасливим. Я зовсім не маю на увазі, що всі повинні ходити уміхненими, розповідати один одному анекдоти і не дивитись програму „Новини”. Розумом, серцем, душою Ви повинні від-чувати приємне тепло; бурхли-вий потік думок і прагнень; мати нестримне бажання рухатись, діяти, дізнаватись, випробову-вати, створювати і обов’язково усвідомлювати, що коли-небудь,

будь-де і за будь-яких обставин (вибачте за каламбур) все нео-дмінно буде добре. Тільки тоді, коли Вам є про що думати, чим опікуватись, якими проблемами перейматись, про кого піклува-тись, Ви - щасливі. Щасливі Ви і тоді, коли не вимірюєте свій ду-шевний стан і настрій наявністю чи відсутністю певних матері-альних цінностей. Із абсолютною впевненістю я можу сказати, що це марна трата власних сил, емо-цій, часу. Завжди пам’ятайте, що життя – одне, і кожний день – це неповторна можливість зробити його неймовірно цікавим, якого-мога більш приємним і просто щасливим. Помилковим, на мою думку, є твердження про те, що щастя – це короткотривалий пе-ріод емоційного піднесення у ви-падку, коли людина досягла мети або мрії. Я заперечую.

Щастя повинно бути стилем життя, неодмінним Вашим су-путником, головним життєвим завданням, улюбленим брендом і, звісно ж, частиною власного Я.

Валерія Тодорова (²² МЕВ)

Як не крути – життя цікава річ

***Є тільки білий аркуш і кур-

сор, що не втомлюється мигати. Зараз вже він відміряє час, про-грес та й життя, зрештою. Єдина відмінність з реальною реаль-ністю – відсутність «Delete»..

***Ідеальний світ без людей..

Можливо, й без мене... Тихо... з ро-зуму. Переосмислити власне я або усвідомити його самознищення... Просто чогось бракує. Напевне, елементарного повітря для подиху чи оголення людського єства, або й свого, зрештою. Те, чого боїшся найбільше – виявляється найбільш бажаним. Silly world.. Взагалі.., а варто було виходити на Голгофу і терпіти розп’яття заради всього того, що зараз оточує нас.. та й за-ради нас загалом? Варто?

***- Ви виходите на наступній?***У житті, як в метро... Усередині

ми помиляємося і сідаємо не в той бік, двері закриваються перед са-мим носом, в час пік не вистачає по-вітря, ну все як назовні… Але тут, під землею, в коридорах тунелів, всі справжні, чи хоча б не приховують власний фальш. Бо набридає грати, набридає жити не так як мріяло-ся… Метро – місце відпочинку для сильних слабкого світу. Для тебе?

Вмощуйся зручніше і лови

чужі життя, для того, аби в свідо-мості створити нові. Власне бабуся з пофарбованим волоссям і двома масивними перснями на руках, на-певне, вдова генерала або полков-ника.. У неї розкішна квартира, але збідніле життя. Вона має декілька колег у будинку для пристарілих, яким жаліється на долю і на сина, який відсудив у неї квартиру..

А он та дівчинка з великими блискучими очима зніяковіло по-сміхається всім у вагоні лише тому, що таким чином захищається від світу. Від того світу, через реалії якого її під час переливання крові заразили СНІДом. І вона би хотіла жити... і буде! А ви разом з нею?

Жіночка з вичурними клун-ками приїхала у столицю на за-робітки. Але в столицю чого? Барвистого і спокійного життя? Золотоверхих церков? Ні... сірих швидкоплинних мас. І скоро її зніяковіле, щире обличчя ста-не холодним і жорстоким. Вона ввіллється в безглуздий потік, виконуватиме свої робочі функ-ції, перетвориться на хижака. Словом – стане такою, як інші.

Маленький хлопчик зайшов на зупинці. «Люди добрые, ради Христа, подайте на жизнь бедно-му сироте?!» Дитинка стрибає на одній нозі і хреститься, дякуючи за кожні 25 копійок. А високий дужий молодик тим часом ви-

ймає гаманці у тіточок, увага яких прикута до сироти. Нічого особистого, лише…?

Біля напису «Не притулятися» пристрасно цілується пара. Вони, напевно, найщасливіші у цьому мікросвіті, бо любов накриває їх хвилями, але не викидає на берег. І їм немає значення до заздрісних поглядів, до осудливих, до всіх, власне, бо в них тільки вони. Не бачать того, що природне світло змінилось на штучне, що наступ-на станція «Арсенальна».., лише очі, лише дотик, лише емоція. А ти готовий до жертви?

Усі з якимось сумками, в яких на власну думку, сховали життя.. і ось тут відкривають її, а в ній лише непотрібний мотлох. Чекають бактерицидний пластир за грив-ню. Вона розмовляє по телефону, не усвідомлюючи, що в метро не-має зв’язку, але бажаючи через

свою самотність показати власну необхідність. Він читає останні економічні новини, бо його цін-ності – грошові накопичення, а не щирість, кохання, дружба. ЇЇ покинув чоловік. ЇЇ завжди всі за-лишають – вона погано готує. Він досягнув мети, але тепер тільки пустка, що з’їдає душу.

Потроху стає вільніше. На-ступна кінцева. «Поїзд далі не їде, звільніть, будь ласка, ваго-ни». Сідаємо на іншу гілку? Та ні, досить відпочивати. Одягаємо маски, що давлять, і йдемо далі у жорстокий ілюзійний вир. Там, в метро, все просто, бо все таке, як є, а тут, назовні, все складно, бо занадто аж просто там.

Ти купив квиток на наступ-ну виставу?

Можливо, головна роль у ній – ТВОЯ…

Ольга Дейнеко (² МП)

Станьмо щасливими!

16спецвипуск

Шеф-редактор: доц. Даниленко С.І. Головний редактор: Дмитро ЯровийЗаступник головного редактора: Варвара Даниленко

Над номером працювали: Віктор Вишньов, Віталій Власюк, Мирослава Галушка, Ольга Дейнеко, Олег Киричук, Павло Ліневич, Ярослав Лихно, Євген Луб`янський, Євегнія Мельник, Дарина Остапчук, Ольга Ошитко, Марта Раєць, Микита Рожков, Валерія Тодорова, Крістіна Тюленєва, Ігор Черінько

Фотографії: Богдана Бондарчука, Павла Ліневича, Анастасії Машури, Євгенії Мельник, Дмитра ФоменкаБільд-редактор: Дар`я Скрибченко Верстка і дизайн: Дмитро Яловий