ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ

ВИХОВАННЯ

Оптимізація змісту, форм і методів виховання потребує всебічного врахування його принципів, у

яких відображені закономірності виховного процесу.

Принцип виховання — керівне твердження, яке відображає загальні закономірності процесу виховання і визначає вимоги до змісту його організації і методів.

Узагальнюючи досвід виховної діяльності, вони є системою вимог щодо всіх аспектів виховного процесу, спрямовують його на формування цілісної особистості.

ДООСНОВНИХПРИНЦИПІВ :ВИХОВАННЯНАЛЕЖАТЬ

Цілеспрямованість виховання. Цей принцип означає, що вся виховна робота має спрямовуватися на досягнення основної мети — виховання всебічно розвиненої особистості, підготовку її до свідомої й активної трудової діяльності. Реалізація його передбачає підпорядкованість усіх заходів загальній меті та нетерпимість до стихійності у вихованні. Знання мети створює перспективу, дає змогу проектувати бажаний рівень вихованості особистості.

Зв'язок виховання з життям. Відповідно до цього принципу

виховна діяльність закладу освіти має спонукати учнів (студентів) до участі в житті

суспільства вже під час навчання, в процесі підготовки

до подальшої трудової діяльності. Для цього у виховній

роботі використовують краєзнавчий матеріал,

систематично знайомлять вихованців із суспільно-

політичними подіями в країні, залучають їх до посильної

участі в громадсько корисній роботі.

Єдність свідомості та поведінки у вихованні.

Реалізується цей принцип через правильне

співвідношення методів формування свідомості та

суспільної поведінки, попередження відхилень у

свідомості та поведінці особистості, вироблення

несприйнятливості до будь-яких негативних впливів,

готовності протистояти їм.

Виховання в праці. Передбачає усвідомлення

учнями (студентами) того, що праця — єдине джерело

задоволення матеріальних і духовних потреб людей,

фактор всебічного розвитку особистості. Тому сумлінне

ставлення до праці є важливою рисою людини.

Педагог має прищепити вихованцям нетерпимість до

порушень трудової дисципліни, розкрадання

народного добра і приватної власності.

Принцип комплексності вимагає враховувати вікові та

індивідуальні особливості учнів

(студентів), а також постійно коригувати

виховні впливи залежно від рівня їх

вихованості.

Виховання особистості в колективі. Реалізація цього

принципу сприяє усвідомленню вихованцями того, що колектив є могутнім засобом виховання і

багато рис особистості формуються тільки в колективі.

Педагог повинен докладати зусиль для згуртування колективу вихованців,

заохочувати їх до участі у самоврядуванні, сприяючи розвитку їх самостійності,

самодіяльності, ініціативи та ін.

Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю вихованців. Необхідність педагогічного

керівництва зумовлена незначним (недостатнім)

життєвим досвідом вихованців. Водночас

виховання творчої особистості можливе за умов її

самостійності й творчості, ініціативи й самодіяльності.

Поєднання поваги до особистості вихованця

з розумною вимогливістю до нього. В основі його — єдність

вимог педагогів до вихованців, контроль

за їх поведінкою, гуманне ставлення до

них, повага до їхніх поглядів тощо, а також індивідуальний підхід до кожного вихованця.

Систематичність, послідовність і наступність у

вихованні. Формування свідомості, вироблення

навичок і звичок поведінки вимагає системи виховних заходів, які застосовують у певній послідовності. Адже позитивних рис особистості не можна сформувати, якщо

виховний процес буде випадковим набором епізодичних впливів.

Єдність педагогічних вимог закладу освіти, сім'ї і

громадськості. Реалізується у постійній взаємодії, взаємному

інформуванні учасників виховного процесу про

результати виховних впливів.

Досягнення виховної мети є наслідком оптимального поєднання всіх принципів

виховання з огляду на умови, в яких відбувається виховний процес. Важливо при цьому

забезпечити гармонійну взаємодію універсальних і національних

виховних принципів, які у кожного народу мають свої особливості.