ЖИВА НАДІЯ«Бог з великої Своєї милості відродив нас до Живої Надії через воскресіння Ісуса Христа» 1 Петр. 1:3

Липень - вересень 2013 р. Безкоштовна християнська газета № 3 (72)

1025-річчя хрещення Київської Русі

цьому році Україна відзначає 1025-річницю з часу хреще-ння Київської Русі. Приємно констатувати, що найвищими

керівниками України, зокрема її Президентом, дані вказівки по всім регіонам країни для проведення усіляких урочистих заходів з приводу цієї дати. Основні урочистості намічені на липень-серпень. Президент дав наказ керівникам областей, мерам міст сприяти об’єднанням громадян, релігійним організаціям у їх діяльності щодо відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі. Сподіваємося, що ці євангелізаційні заходи, які провадить і Церква Християн Віри Євангельської згідно не тільки наказу Президента України, а насамперед, згідно Наказу Господа Ісуса Христа (Мт. 28:18-20, Мрк. 16:15-16) сприятиме євангелізаційній просвіті насе-лення України, утвердженню духовності її жителів на основах Євангелії.

Прохання до керівників міських і селищних Рад: Просимо вас уважно прочитати нижче Указ Президента України і віднестися з розумінням, пова-гою до святкових заходів хрис-тиян у містах і селах, просимо керівників (мерів міст, голів селищних рад) усіляко сприяти провадженню євангелізаційних святкових заходів на місцях.

У асто доводиться чути запитання: Якої ви віри? А яка віра правильна?

Яке ж значення та сенс віри в Бога для людини, що вірує? Для чого вірувати в Бога? Віра – це сподівання того, на що людина очікує. Християнин повірив обітницям Божим і очікує на те, що обіцяв йому Бог. Нажаль, є віра лише для цього життя – щоб тільки тут Бог допоміг жити краще. Віра й надія такої людини безперспективна, і така людина по суті нещасна: «Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!» (1Кор. 15:19). Коли запитуєш у такої людини, а що буде після того, як вона помре? То можна почути, наприклад, такі відповіді: «Мені все одно (байдуже)», «А що всім людям, те й мені!», «Закопають і все». Якщо ж скажеш, що це ще не все, то така людина зазвичай «аргументує», що звідти ніхто не повертався. Неправда! Звідти повернувся Хтось! Це Ісус Христос! Істинна віра сягає за межу смерті! Євангельська віра (тобто віра згідно вчення Ісуса Христа, переданого нам на сторінках Євангелії) сподівається на власне воскресіння! Бо носій такої віри вірує, що воскрес Спаситель Ісус Христос і така людина очікує, що здійсняться над нею слова Євангелії: Бог «…воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами!» (2Кор.4:14); «Бог же…воскресить і нас Своєю силою!» (1Кор. 6:14). Якщо ж людина стверджує, що вірує в Бога, але не вірує у власне воскресіння, віра такої людини даремна. Яка ж віра не марна, а істинна?

Насамперед, у правильних висновках щодо істин-ності віри важливо керуватися Новим Заповітом Господа нашого Ісуса Христа! Саме ця книга є першоосновою християн (будь-якої християнської конфесії). Якщо хтось переконує, що ось саме так треба робити у богослужбовій практиці церкви чи віровченні (чи особистому житті), то хоч би що то було, все повинно знаходити підтвердження в Новому Заповіті. Апостол Павло написав до церкви в Галатах: «Але якби й ми або Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий! Як ми перше казали, і тепер знов кажу: коли хто вам не те благовістить, що ви прийняли, нехай буде проклятий!» (Гал. 1:8-9). «Те, що ви прийняли спочатку» – мається на увазі вчення Ісуса Христа і Апостолів, передане нам на сторінках Євангелії, Нового Заповіту.

Деякі християни аргументують свої докази віри певними цитатами з Біблії, але оперують ними однобоко. Тобто цитують одне місце з Євангелії, але мовби не бачать іншого. Тобто аргументованим доказом правильності віри повинно бути все вчення Ісуса Христа та Апостолів, передане нам на сторінках Нового Заповіту. Важливо дослідити той чи інший вірш з Євангелії в повному контексті.

Жодні постанови церкви не повинні суперечити першоосновам Христового вчення та Апостолів. Нажаль, дехто підставою своєї віри бере пізніші передання церкви, які не знаходять підтвердження в Новому Заповіті. Або ж деякі віруючі цитують якийсь вірш з Нового Заповіту, але пояснюють його невірно. Хоча б узяти вищезгадані вірші про те, що прийняли спочатку, у тому пробувайте. Дехто це трактує, як те, що він прийняв, у тому повинен і

перебувати. Це неправильне розуміння. Якщо батьківська традиція, релігійні передання не знаходять підтвердження в Новому Заповіті, або ж взагалі – суперечать вченню Христа – то варто повернутися до того, що благовістили Апостоли, Ісус Христос. Це важливо!

Доводиться чути й такий аргумент: «Один Господь, одна віра, одне хрещення!» (Єф. 4:5). І далі така людина робить для себе висновок: я не буду змінювати віру. Одразу треба поміркувати: про яку «одну віру» пише апостол Павло? Якщо один Господь і Він не змінюється, так само й Слово Боже незмінне. Це Слово передане нам на сторінках Нового Заповіту – це Божа книга, щоденний путівник на шляху віри християнина. Чи відповідає моя «одна» віра Євангелії? Далі в цьому ж (4 розділі посл. Єфесян) апостол продовжує вчити церкву, «щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду». Бо багато прийшло антихристів і зухвальців, щоб проповідувати щось своє і відвести учнів Христа від «однієї віри!» Яка ж це одна віра? Зараз дуже багато назв церков (і відповідно – вір), але чи відповідають усі вони цій «одній вірі»? Неважлива назва, можна називатися й правильно, але вести неправильне життя, фанатично осуджувати інших віруючих, не підкріплюючи своє судження вченням Ісуса Христа. І така віра не приведе до мети віри євангельської. Про цю мету записав апостол Петро: «Ви Його (тобто Ісуса Христа) любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю, бо досягаєте мети віри вашої – спасіння душам!» (1Петр. 1:9). «Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої» (Рим. 5:1-2).

Відкрийте власноруч свою Біблію і дослідіть особисто, чи знаходить підтвердження ваша віра у Новому Заповіті? Хто ж стверджує, що він вірує, але практично ніколи не прочитав Нового Заповіту, віра такої людини сумнівна. Нехай рясно кожного з вас благословить Господь, щоб ваша віра не була марною, а досягла спасіння душі.

Геннадій Андросов.

ЯКА Ж ВІРА ІСТИННА?Ч

Що ми знаємо про ВОЗНЕСІННЯ?

«Вознесіння» і «воскресіння» – співзвучні слова і багато людей не задумуються, що вони різні за змістом.

Насамперед, слід зауважити, що свідками вознесіння Ісуса на небо були не всі жителі Єрусалиму, а тільки ті, хто повірив Йому. Але для всіх християн нині залишається відкритим питання підхоплення віруючих на зустріч Христу (вознесіння віруючих).

Пригадую, як у нашій сім’ї ввечері всі мали спільну молитву і дякували Богові за день, що пройшов. Мій батько закінчував молитву ось так: «А може ти, Боже, прийдеш цієї

ночі, то дай нам бути готовими до зустрічі з Тобою». Ці слова я запам’ятав на все життя і розумію, як потрібно акуратно проводити свій час, тому що моє підхоплення може відбутися навіть сьогодні.

А що Біблія говорить про вознесіння? Чи були випадки в історії, що люди були підхоплені з цієї землі? Коли ми читаємо першу книгу Біблії, Буття, то знаходимо чоловіка Еноха: «І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог» (5:24). Далі ми читаємо про Іллю: «І сталося, як вони все

йшли та говорили, аж ось з’явився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо» (2Цар. 2:11). Я вірю, що ті біблійні події записані для нас, сучасних християн, як великий праобраз: що саме чекає тих людей, які мають тісні взаємовідносини з Богом.

Сам Ісус нас навчає, що наше підхоплення відбудеться раптово і торкнеться усієї планети – чи ми будемо спати, чи працювати: «Будуть двоє на полі тоді, один візьметься, а другий полишиться. Дві будуть молоти на жорнах, одна візьметься, а друга полишиться» (Мт. 24:41). Варто звернути увагу на ці події, адже це пророчі слова нашого Спасителя! А як гаряче вірили апостоли в факт свого скорого підхоплення (ще при їхньому земному житті)! Ми читаємо історію учнів Христа, їм приходилося переживати великі гоніння за віру, але вони потішали себе: «Сам бо Господь

із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть померлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо підхоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом!» (1Сол. 4:16).

Висновок: У вознесіння вірять тільки ті, хто повірив Богу! Вознесіння має відношення тільки до тих людей, які йдуть услід за Ісусом Христом.

Як швидко нині збуваються пророчі слова Христові! Прихід Христа наближається! Що ж нам робити?

1. Полюбити другий прихід Ісуса на землю: «Наостанку мені призначається вінок праведності, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2Тим. 4:8).

2. Пильнувати, зі страхом Божим проводити своє щоден-не життя на землі: «Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш!» (Мт. 24:42).

3. Бути вірним Богові, працювати при справах Божих: «Хто ж вірний і мудрий раб, якого пан поставив над своїми челядниками давати своєчасно поживу для них? Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!» (Мт. 24:45-46).

Володимир Бобик, священнослужитель церкви., м. Пирятин. Тел. 067-25-97-689.

З метою сприяння належній організації та проведенню у 2013 році в Україні заходів з відзначення 1025-річчя хрещення Київської Русі постановляю:

1. Кабінету Міністрів України вжити заходів з метою активізації роботи центральних та місцевих органів виконавчої влади з під-готовки та відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі, зокрема: 1) забезпечити перегляд складу Організаційного комітету з підготовки та відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі, його ефективну діяльність; 2) переглянути план заходів з підготовки та відзначення 1025-річчя хрещення Київської Русі, передбачивши, зокрема, додаткові заходи щодо збереження об’єктів культурної спадщини, пов’язаних із християнством, а також широке залучення громадськості до реалізації зазначеного плану заходів, та забезпечити його виконання; 3) внести у місячний строк пропозиції щодо проведення в липні 2013 року у місті Києві урочистих заходів з нагоди 1025-річчя хрещення Київської Русі; 4) вирішити в установленому порядку питання стосовно фінансування у 2013 році заходів із підготовки та проведення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі.

2. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміні-страціям: 1) забезпечити перегляд заходів з підготовки та відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі та їх виконання; 2) сприяти об’єднанням громадян, релігійним органі-заціям у їх діяльності щодо відзначення в Україні 1025-річчя хрещення Київської Русі.

3. Міністерству закордонних справ України вжити заходів щодо залучення до участі в урочистостях з нагоди відзначення 1025-річчя хрещення Київської Русі представників іноземних держав, у тому числі дипломатичного корпусу.

4. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

*Офіційне інтернет-представництво Президента http://www.president.gov.ua

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 34/2013*

оє дитинство було, як у всіх дітей, нічим особливим не відрізнялося. Але з 11-річного віку у мене стали сильно боліти м’язи на руках і ногах. Лише в обласній лікарні професор правильно визначив мій діагноз: прогресуюча м’язова дистрофія. Мені ставало все гірше, лікування не допомагало. Я стала втрачати рівновагу, часто падала. Мені вже важко було піднімати вгору руки. Я й так була сором’язливою, а через хворобу взагалі стала замкнутою в собі. Були моменти, коли мені хотілося розпрощатися з життям, лише любов до мами тримала мене на світі. Мама у мене віруюча, і вона молилася за мене. Одного разу мені приснився сон, мовби хтось мені читав Біблію. І я навіть запам’ятала про що той уривок зі сну. Тоді я ще Біблію не читала. З-за цікавості я почала читати Біблію, я думала, чи є насправді таке в Біблії, як мені приснилося. О, як же я зраділа, коли через декілька місяців я знайшла це місце в Біблії, притчі 4:23-27. Я не облишила читати Біблію, а стала читати ще з більшим бажанням. Коли ж прочитала про Ісуса Христа, про Його страждання, смерть, зрозуміла, як сильно любить мене Бог. Коли мені виповнилося 17 років, я взагалі перестала ходити, але вірити в Бога не перестала, навпаки – вірила ще дужче. Я багато часу залишалася вдома сама, бо в селі всі працювали на городі чи полі. Мене виносили влітку надвір, і я любила споглядати природу навколо, навіть в маленькій пташині, чи метелику я отримую духовне підбадьорення для себе. Потім я написала в одну християнську газету листа з проханням знайти друзів по листуванню. До 27 років я вела листування з декількома друзями. Потім перейшла на спілкування по телефону і Інтернет. В церкві бувала не часто, але в 16-річному віці я прийняла святе водне хрещення і присвятила своє життя Богові. Я часто задавала Богові запитання: чому мене спіткала така тяжка хвороба? Я не знаходила відповіді. Одного разу проповідник в церкві говорив саме про це і сказав: “Ви

думаєте: чому мене спіткала така хвороба? Спробуйте поставити питання інакше: для чого це сталося?” Коли я задала Богові таке запитання, то зрозуміла, що саме через хворобу я стала ближчою до Бога. Якби я була цілком здоровою, чи стала би так ревно читати Біблію, молитися, шукати близькості з Богом? Скільки здорових людей обтяжені турботами і їм не вистачає часу зупинитися і поспілкуватися в молитві з Богом. І так проходить все життя. Я також можу співчувати і підтримувати інших людей, які так само, як і я, мають фізичні вади чи хвороби. Саме через такі труднощі я багато чому навчилася, змінився мій характер, я стала цінити кожним днем, даним мені Господом. Життя – дорогоцінний скарб, даний Богом людині. Якщо ти в такому стані, коли цілком залежиш від сторонньої допомоги, але якщо ти з Господом, можна бути щасливим і можна радіти життю. З 18-річного віку я стала писати вірші, які по змісту схожі на щоденник мого життя. Раніше мені складно було писати твори чи навіть декілька речень, тому те, що я стала писати вірші, для мене було дивом. Коли мені було 24 роки, один християнин подарував мені електровізок, і відтоді я можу щонеділі відвідувати богослужіння місцевої церкви. Щороку (вісім років підряд) я відвідую з’їзди інвалідів, які провадить церква нашого району. Я дуже хочу, щоб всі інваліди надбали віру в живого Бога і отримали повноту життя, не зважаючи на фізичні вади. З Богом це можливо! Наостанок залишаю вам вірш з Нового Заповіту: “І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре!” (Рим. 8:28). Я раніше боролося з цим віршем, а тепер він один із моїх улюблених віршів. Я прошу тих, кому важко: не впадайте у відчай, а довіртеся Богові. Він проведе вас по земній дорозі і допоможе у всіх ваших труднощах. Ісус облегшить ваші болі і дасть сили. Черпайте силу у спілкуванні з Богом і ви відчуєте радість і в дні смутку.

о пізнання Божої правди я прийшов пізно. Мені тоді було 53 роки. Уже 12 років – віруючий. Все життя пройшло в турботах,

в роботі майстром на швейній фабриці. Я також десять років займався хоровим співом і їздив з ансамблем по всьому Радянському Союзу. Та й тоді був такий час, що про Бога ніхто не говорив. Коли ж Божою рукою була знята «залізна заслона» атеїзму з СРСР, то стали скрізь проповідувати Євангелію, свідчити про живого Ісуса Христа. Отож, і я почув цю звістку в 1991 році. Мені було пророче слово через одну жінку, щоб я поспішив прийти до Бога. Ті слова мене дуже вразили і в той же день на вечірньому богослужінні в церкві с. Здовбиця я покаявся. Коли ж я прийняв водне хрещення, то прийшов додому і став ламати самогонний апарат. Зять сказав тоді моїй доньці, що я з’їхав з глузду. Хоч по суті до мене тільки тоді й повернувся здоровий розум.

Не все було гладко в моєму християнському житті. Так сталося, що я втратив зір. Лікарі сказали, що в мене відшарування сітківки і мені ніякі операції не допоможуть. Ворог душі штовхав мене на самогубство, нашіптував, щоб я кинувся з балкону, бо як я буду жити незрячим? Але я втішався Господом і молився. Моя інвалідність, втрата зору, не стала перешкодою, щоб славити Бога. Я співаю сольні пісні в церкві, скрізь свідчу про славу Божу. Господь дав мені братів і сестер по вірі з церкви м. Здолбунів, які огорнули мене турботою і любов’ю. Один брат запросив мене разом з ним їздити по інших селах, щоб співати й свідчити для слави Божої. Я погодився і це дуже мене підбадьорило. Я вивчив напам’ять 50 християнських псалмів.

Але знову прийшло нове випробування: мою дружину розбив інсульт і мені, незрячому, доводилося робити усю хатню роботу. Я навчився варити їсти, прибирати тощо. Сусіди дивувалися цьому. Слава Богові за Його милість! І знову випробування: дружина померла. Мені допомагають члени церкви, але я живу сам в 2-кімнатній квартирі, і інколи стає дуже сутужно через це. Було би добре, якби знайшлася помічниця, яка би погодилася жити разом зі мною. Також я хотів би розширити коло спілкування з братами та сестрами по вірі подібної долі.

СВЯТА ТРІЙЦЯНа десятий день після Вознесіння Ісуса Христа Церква святкує зішестя

Святого Духа на апостолів. Цей празник називається також Днем Святої П’ятидесятниці, або ж Трійцею. П’ятидесятницею він іменується тому, що подія, тут згадувана, сталася на п’ятдесятий день після воскресіння Христового – Пасхи. Як ми знаємо з Писання, упродовж сорока днів по воскресінню Господь Ісус Христос являвся учням Своїм і повчав їх. В самий же день вознесіння дав наказ учням, щоб не відходили вони з Єрусалиму, а чекали обітниці Божої, “що про неї, – казав, – ви чули від Мене. Іван бо водою хрестив, ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів...” І тоді ж, на сороковий день, сталося славне вознесіння Господа на небо на очах усіх учнів Його.

Дотримуючись наказу Божого, апостоли залишилися в Єрусалимі в очікуванні даної їм обітниці. І ось настав десятий день після вознесіння. У євреїв тоді було велике свято П’ятидесятниці в пам’ять Синайського законодавства. Усі апостоли з матір’ю Ісуса та іншими учнями разом були в одній світлиці у Єрусалимі. Була третя година дня за єврейським часом (за нашим – дев’ята година ранку). Євангеліст Лука у книзі “Дії святих апостолів” так змальовує подальші події: “Раптом почався з неба шум, наче подув буйний вітер і наповнив усю оселю, де

вони сиділи. З’явилися їм поділені язики, наче вогняні, і сіли на кожного з них. Усі наповнилися Святим Духом і почали говорити іншими мовами, – так, як Дух велів їм говорити” (Дії, 2:2-4).

Це був 34-й рік по Різдві Христовім. Таким був початок проповідування Євангелії і, фактично, початок діяльності новозавітної церкви Божої, – початок благовіствування через святих апостолів, насамперед, в Юдеї, а потім і в усьому світі.

Зішестя Святого Духа на апостолів відзначається як одне з дванадцяти найбільших церковних свят, і має назву також Дня Святої Трійці. Трійцею воно зветься тому, що саме в цей день відкрилася світові уся повнота дії Пресвятої Трійці, і люди навчились поклонятися й прославляти три іпостасі Єдиного Божества: Отця, Сина, Святого Духа. Бог Отець послав Сина на землю; Син явив нам шлях до Отця – дорогу смирення, настановив нас любити Бога і ближніх, постраждав на хресті за наші гріхи, воскрес і вознісся на небо, обіцяючи учням послати Духа Святого, Утішителя; і тепер Цей Утішитель зійшов на учнів, і наповнює засновану Христом Церкву.

У чому полягає духовна символіка дня П’ятидесятниці? Це зішестя має статися у серці кожного християнина як акт довершеності Божого спасіння. http://vedmedenko.org.ua, фото картини Тиціана, 1555 р.

СВІДЧЕННЯ.Томащук Марія Леонтіївна, вул. Незалежності,

68/2, cмт. Гоща, Рівненщина. ій тато помер в рік мого народження, в 1952 р. Мама самотужки виховувала мене й мою

сестру. Зараз їй 88 р. Моє життя проходило так, як у більшості жителів СРСР. Коли ж відкрилася свобода для проповіді Євангелії, то в наше село приїхали молоді місіонери, які розповіли нам про Спасителя Ісуса Христа. Я хотіла ходити на такі зустрічі, але тоді мій чоловік був проти того, щоб я була в такій церкві. Він був дуже буйним, пиячив. Часто я з трьома дітьми втікала ночувати до сусідів. Коли ж ми переїхали жити в Гощанський район, то я стала відвідувати щонеділі місцеву церкву за сім кілометрів від нашого житла. Старалася прийти першою, щоб без перешкод обійти й обцілувати всі ікони в храмі, поставити свічки. А сестра й мати вже тоді ходили до такої церкви, як проповідували ті місіонери. Я ж не спішила, а хотіла розібратися, де правильна віра. Сестра радила мені читати Євангелію, щоб знайти на це відповідь. І одного разу такий час для мене прийшов, я нарешті відкрила Новий Заповіт Ісуса Христа й уважно читала всю зиму, приймаючи написане, як безпосередню вказівку для себе, для мого правильного християнського життя. У мене мовби пелена з очей спала. І я стала ходити разом з сестрою і мамою в Гощанську церкву, де поклонялися живому Богові. Кожен, хто вважає себе християнином, повинен уважно досліджувати Слово Боже, приймаючи слова Ісуса Христа і

Апостолів, як першочергову вказівку для свого щоденного життя. Скільки таких, що думають, що вони християни, але навіть Євангелії ніколи не читали і по суті живуть грішним, безбожним життям, опираючись в своїх виправданнях не на Слово Боже, а на батьківські передання, традиції, обряди чи щось інше.

Я покаялася, прийняла водне хрещення згідно вказівки Ісуса Христа: «Хто увірує й охреститься, буде спасенний» (Мрк. 16:16). Також повеління апостола Петра: «Петро ж сказав до них: Покайтеся, і хай охреститься кожний з вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів – і одержите дар Святого Духа» (Дії, 2:38). Після хрещення я повернулася додому радісною, чоловік з похмілля одразу приступив до мене, шукав сокиру, сказав, що буде мені ноги рубати. Коли ж я розповіла йому, що прийняла Завіт з Богом через водне хрещення, то щось з ним сталося: він підійшов до мене, простяг руку і сказав, що вітає мене. Я в цьому вбачаю чудо Боже, що сталася така різка переміна в чоловікові. Сатана хотів заподіяти шкоду, але Бог явив Свою славу. Через рік чоловік сильно захворів (цироз печінки). Дав згоду, щоб я прикликала до нього священнослужителя церкви, щоб молитися за його покаяння й спасіння душі. Усі ми молилися в кімнаті, ставши на коліна, молився й чоловік. Через декілька днів після цього він помер. Похоронне служіння вже звершували віруючі. Слава Богу, що хоч перед смертю Павло (так звали мого чоловіка) зміг молитися, каятися. А скільки таких, що померли і не знайшли за все життя для цього й п’яти хвилин. Якби можна

було такій душі в вічності мати вибір: ось вибирай, оці п’ять хвилин життя, але ти будеш з Богом, або ж 100 років життя, але ти помреш в гріхах, без прощення, без покаяння, то напевно б кожна душа вибирала оті п’ять хвилин…

Я стала ревно служити Богові, стала усім свідчити про живого, воскреслого Ісуса Христа, стала складати вірші, в яких славлю Господа. Бог бачив мою щирість, і Він дав мені покаяння. Раніше такий тягар був у мене на серці, що не можу вам переказати, а тепер (після покаяння) де все те й поділося. Я пригадала все своє життя, скільки раз Бог оберігав його, хоч я й не знала тоді живого Бога. Одного разу, коли мені було 20 років, провалилася під лід в річку Горинь. Я кричала, подумала, що мені вже кінець прийшов, але звідкілясь взявся хлопчина, який простягнув мені палицю. Я чудом тоді врятувалася. Іншим разом я штукатурила в багатоквартирному будинку, коли накачала розчину, то раптово все затріщало піді мною, я падала вниз, через усі поверхи, аж до підвалу (там був отвір не перекритий). Коли з мене постягали уламки ящиків, дощок і витягли на поверхню, то я була живою й майже не ушкодженою.

І звичайно найбільше чудо в моєму житті сталося, коли 10 липня 2010 р. я покаялася. Уже третій рік я служу Богові і дуже вдячна Ісусу Христу, що Він мене знайшов у цьому грішному світі, хоч я жалкую, що раніше не пізнала живого Бога, а лише в 58 років. Але краще пізніше прийти до Христа, ніж ніколи: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28).

2 ЛИПЕНЬ - ВЕРЕСЕНЬ 2013 р., №3

М

Прийти до Ісуса Христа ніколи не пізно!

М

«Хто любить Бога, тому все сприяє на добро!»

Д

«ВТРАТА ЗОРУ НЕ СТАЛА ПЕРЕШКОДОЮ ДЛЯ МЕНЕ,

ЩОБ СЛАВИТИ БОГА!»СВІДЧЕННЯ. Барановський Володимир Павлович,

вул. Шкільна, 21, кв. 6, м. Здолбунів, Рівнещина, 35701.Тел. моб. 096-102-73-56, дом. 03652-23376.

«ЖИВА НАДIЯ»

СВІДЧЕННЯ. Надія Пігош, Закарпаття, 32 р., тел. 096-69-42-554.

«ЖИВА НАДIЯ»ЛИПЕНЬ - ВЕРЕСЕНЬ 2013 р., №3 3Увага! В попередньому випуску газети «Жива Надія» (№2, квітень-червень) була допущена технічна помилка у свідченні «Божий дар» (стор. 3). В передостанньому абзаці другого стовпчика тексту правильний текст такий: «Коли ж син закінчив інститут, то його послали в Київ на посаду заступника прокурора. Хтось доніс на сина, і він мусив зізнатися, що в нього батько віруючий, через що мав зайвий клопіт. Одного разу він приїхав до мене. Майже одночасно з ним приїхав один майор дякувати мені за зцілення дружини...» і далі по тексту.

Увага! Якщо у вас виникли складні юридичні питання, ви можете звернутися за до-помогою по тел. 067-50-16-964 (Матьора Микола Іванович).

МОЛИТВА ПОКАЯННЯЧасто люди кажуть, що не знають молитов, і тому не можуть

звернутися до Бога в молитві. Бог знає все, і наші думки Йому всі відомі. Молитва Богові – це не завчені слова, які потрібно промовляти декілька раз. Молитва Богові – це ваше щире серце, яке голосить до Бога, як до люблячого Батька. Молитва Богові – це сердечна розмова з Тим, Хто й так тебе розуміє. Однією з перших молитов (тобто наше щире звернення до Бога) є молитва покаяння. Молитва покаяння – це благання до Бога про помилування і прощення вчинених раніше гріхів.

Промовляючи молитву покаяння, ми повідомляємо Богові, що довіряємося Ісусу Христу як своєму особистому Спасителю. Для спасіння не потрібні якісь «магічні» слова. Тільки через віру в смерть і воскресіння Ісуса ми одержуємо спасіння! Якщо Ви розумієте, що згрішили і відчуваєте необхідність у спасінні і прощенні гріхів через Ісуса Христа, то Вам допоможе молитва покаяння, словами якої Ви можете звернутися до Господа. Наприклад, ось так:

«Боже, я знаю, що згрішив перед Тобою. Я розумію, що заслуговую смерть і пекло через свої гріхи, але я вірю в Ісуса Христа як мого Спасителя. Вірю, що Його смерть і воскресіння забезпечили мені прощення гріхів і спасіння моєї душі від прокляття та вічної загибелі. Я довіряю Ісусу Христу, і тільки Йому, як своєму особистому Господу і Спасителю. Дякую Тобі, Отче Небесний, за те, що Ти спасаєш і прощаєш мене! Амінь!»

Во всех христианских церквах наиболее значимыми являются такие праздники: Рождество Иисуса Христа, Пасха (Воскресение Иисуса Христа) и Троица (сошествие Духа Святого). Дорогие читатели, совсем недавно вы наверняка праздновали Пасху, и вот уже прошло пятьдесят дней после этого, когда отмечают праздник Троицы. Но что этот праздник значит для вас лично? Какие чувства вызывает он в вашей душе? Когда люди большой светлый христианский праздник используют только как очередной повод для праздничного застолья с обильным возлиянием алкогольных напитков, это печально. Больнее ещё и потому, что именно те, кто называют себя христианами, веселятся в пьяном угаре. Возможно, вы спросите: а что, разве нельзя немного выпить на праздник? Вот теперь очередной повод для застолья – Троица. Не берусь судить – можно или нельзя, вам решать. Лично я вообще не употребляю спиртных напитков, для поднятия настроения мне это не требуется, да и очень вреден алкоголь для организма, и написано в Новом Завете, что пьяницы Царства Божия не наследуют (1Кор. 6:10). Христос призвал нас трезвиться и не предаваться непотребствам.

С уверенностью могу утверждать, что любой христианский праздник (Рождество, Пасха, Троица)

не должен быть поводом для употребления алкоголя и объедения. Настоящий смысл христианского праздника – поклониться Творцу, ещё глубже уразуметь, что он значит для человечества в целом и для каждого индивидуума в частности. Человек, который утверждает, что он празднует Троицу, но нисколько не задумывается о духовном смысле праздника, а всё сводит только к мирскому застолью, ничегонеделанию, то он не празднует согласно канонов христианской церкви – какой бы то ни было деноминации. Если христианин празднует Пасху, но всё внимание уделяет только внешней стороне праздника, а именно: праздничной пище, крашеным яйцам и куличам, обрядам, церковным традициям, это не есть праздником Пасхи Господней. Молитва, поклонение Богу, участие в праздничном богослужении в церкви, чтение Евангелия, размышления над Словом Божьим, Заповедями Иисуса Христа, делание добра ближнему (согласно Евангелия от Луки, 10:29-42) – вот необходимые атрибуты праздника Пасхи и любого другого христианского торжества. Дорогой читатель, моё искреннее пожелание к тебе: именно в этом ключе научиться праздновать.

Пётр Украинец.

Надія на Бога – це саме те єдине, що потрібно людині, те, що ніколи не посоромить її сподівання. По суті, крім надії на Бога, людині нічого іншого не залишається! Бо люди помиляються, люди не знають, люди обманюють… Лише Бог вірний Своєму Слову! Все людське промине й не стане його, а Боже Слово незмінне! «Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!» – стверджує Ісус Христос (Мт. 24:35). Вічне Боже Слово вище від людських аргументів та амбіцій. Те Слово, яке реально може показати вихід та допомогти кожній людині. Для нас є жива надія! (1 Петр.1:3, Рим. 5:5, 8:24)

ПОВЧАЛЬНІ ІСТОРІЇ

Помирав один професор, зібралися колеги, які хотіли його потішити. Вони йому казали: «Тримайтеся, професоре…» Але він так сумно поглянув і сказав: «Я б і радий триматися, але нема за що!» Той професор не мав справжньої надії. Він прожив в достатку, і здавалося все мав, але не мав головного: живої надії, тієї надії, що приходить від Бога.

* * *Один щиро віруючий у Бога,

фарисей, на ймення Савл, пере-слідував перших християн. Він написав так: «Думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина, що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в’язниць я замкнув, як отримав був владу від перво-священиків; а як їх убивали, я голос давав проти них. І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозне-ваги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах» (Дії Ап. 26:9-11). Прямуючи в Дамаск, щоб там також переслідувати віруючих в Христа, він зустрівся з Ісусом. Після цього Савл одразу миттєво переосмислив свої погляди віри і у трепеті і жаху сказав: «Господи! що повелиш мені робити?» Так обраний був Апостол Павло (Дії, 9:6).

ІСТИННО ВІРУЮЧИЙ В одній місцевості настала

посуха. Літо було в розпалі, і місцевий священик скликав усіх жителів ранком до храму молитися про дощ. Прийшло багато людей, і всі із здивуванням поглядали на

маленького хлопчика. Той притяг на богослужіння велику батьківську парасольку. Над ним глузували і говорили: «Навіщо ти притягнув парасольку? Дощу ж нема. А як загубиш або пошкодиш?». Хлопчик сказав: «А я думав, що якщо ви всі помолитеся, буде дощ…».

ХТО ТВІЙ БОГ? В одній із сільських церков час

початку богослужіння вже давно пройшов, а священика все не було. Людей прийшло дуже мало і ті потяглися до виходу. Нарешті в зал рвучко зайшов схвильований священик і, звертаючись до церкви, попросив перенести служіння на завтра. Служитель церкви був таким спантеличеним, що не міг спокійно говорити і вести служіння. Він сказав, що тільки-но зустрів самого диявола і той сказав йому три слова. Про що той йому сказав, священик обіцяв усе в подробицях розповісти завтра. Усі, обговорюючи пригоду, розійшлися по домівках. Наступного дня в церкві народу було стільки, що, як кажуть – яблуку ніде було впасти. Усі очікували й перешіптувалися, що ж то за такі три слова. Будували здогадки і версії. Нарешті священик вийшов наперед. У церкві запанувала тиша. Усі завмерли в очікуванні того, що він скаже. Він зі слізьми на очах подивився на зібрання і сказав: “Подивіться на себе, який інтерес у вас викликали три слова, що вимовив диявол, а він же брехун (коли каже неправду, то каже своє). Диявол спотворює істину. Кожне богослужіння я проповідував вам Слово Боже, яке є Істина, але такого інтересу воно у вас не викликало. А диявол запитав мене: «Хто твій Бог?». Я відповів

йому: «Ісус Христос!», і він утік від мене. А хто ваш Бог? Пастор повернувся і вийшов, залишивши церкву на роздуми.

НЕ СУДІТЬ ПЕРЕДЧАСНО НІЧОГО!

Літній чоловік з дорослим сином увійшли у вагон потяга і зайняли свої місця. Син сів біля вікна. Як тільки потяг рушив, він висунув руку у вікно, щоб відчути потік повітря і раптом захоплено вигукнув: «Тато, бачиш, усі дерева йдуть назад!» Батько посміхнувся у відповідь. Поруч з молодим чоловіком сиділа поважна подружня пара, яка була у збентеженні від того, що доросла людина поводилася так, як маленька дитина. Раптом син знову вигукнув у захваті: «Тато, бачиш, озеро і тварини... Хмари їдуть разом з потягом!» Подружжя зніяковіло спостерігало за дивною поведінкою молодого чоловіка, а його батько, здавалося, не помічав у цьому нічого дивного. Пішов дощ, і краплі дощу торкнулися руки молодої людини. Син знову переповнився радістю і вигукнув: «Тато, йде дощ, вода торкається мене! Бачиш, тату?» Бажаючи хоч чимось допомогти, чоловік і жінка, що сиділи поруч, із співчуттям запитали літнього чоловіка: «Чому Ви не поведете сина в яку-небудь клініку на консультацію?» Чоловік відповів: «Ми щойно з клініки. Сьогодні мій син вперше у житті отримав зрячі очі...».

Неможливо судити про справи і вчинки інших людей, не володі-ючи при цьому всією повнотою знань. Усією повнотою знань во-лодіє тільки Бог. Тому «не судіть, щоб і вас не судили!» (Мт. 7:1).

Как мы отмечаем христианские праздники?

У цьому році Україна на державному рівні святкує особливий ювілей – 1025 років хрещення Київської Русі князем Володимиром Великим. Це стало знаковою подією для усіх слов’янських народів. Це те духовне зерно, яке було посіяне у душах людей – язичників, що згодом зробило велику духовну та суспільну реформу і дало величезний імпульс для розвитку та прогресу у кожній сфері життя наших предків (культурі та мистецтві, освіті та писемності, науці та медицині). Свято Хрещення Київської Русі... А що ж акт хрещення означає згідно Євангелія? Може це християнська традиція? Церковний обряд чи данина сучасній моді? Це наше? Чи привезено нам із-за кордону?

Давайте звернемо нашу увагу на першоджерело, на першо-витоки, на саме Євангеліє, яке підводить нас до вод Йордану і до найголовнішої особи Біблії: Сина Божого – Ісуса Христа, Який майже у тридцятирічному (дорослому) віці прийшов на річку Йордан, щоб охреститись від Іоанна Хрестителя, що в свою чергу привело у сум’яття навіть великого пророка. Ось, що сказав Іоанн: «Мені самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене» (Мт. 3:14). Послухайте, що відповів Син Божий: «Допусти тепер, бо так годиться нам виповнити всю правду!» (Мт. 3:15).

Зверніть увагу, що хрещення Ісуса мало конкретну ціль і показує цілком усвідомлені дії людини, яка готується прийняти водне хрещення. Ісус знав, що Він робить і для чого Він це робить. Христос через хрещення виконав усю правду Божу і відкрито прийняв посвяту Богові та Його Царству і таким чином виконав Божу доброчесну вимогу. На відміну від цього мені важко сказати: чи мали правильне розуміння дії хрещення ті люди, яких в часи князя Володимира часто примусово хрестили у водах Дніпра. Але й сьогодні перед нами стоїть важливе запитання: «Чи знають люди, які приймають хрещення (або яких хрестять у дитячому віці водою), що вони чинять?»

Справді, можна добре пам’ятати подію і дату, коли це було і як це було. Але чи знає і усвідомлює людина ціль і зміст самого акту водного хрещення? У Євангелії дається конкретна відповідь на це важливе запитання. Апостол Ісуса Христа, Петро пише: «…хрещення – не обмиття тілесної нечистоти, а обітниця Богові доброї совісті – спасає воскресінням Ісуса Христа, Який зійшов на небо і перебуває праворуч Бога, Якому покорились ангели, влади і сили» (1Петр. 3:21-22). Послухайте, за словами святого Апостола Петра євангельське хрещення це не є якоюсь церковною традицією чи обрядом, але це – свідоме рішення і обіцянка Богові служити Йому у чистій совісті! Це – Завіт між людиною і Богом. Це – договір на все життя, це – персональна відповідальність перед Тим, кому обіцяєш!

Отож, сьогодні важливо не тільки врочисто згадати цю історичну подію, але, насамперед, серйозно задуматись над тим, чи виконуємо ми обіцянку перед Богом і чи служимо Йому у чистій совісті? Бо саме в цьому і полягає зміст і ціль християнського (євангельського) хрещення. Зі святом Вас, друзі-християни!

З повагою, Михайло Роман, священнослужитель церкви,

м. Полтава. Тел. 050-19-77-678.

Хрещення Київської Русі... Про головне.

Рейчел Беквіс на-родилася 12 червня 2002 року в Сієтлі. Коли їй виповнило-ся 9 років, вона умовила батьків не запрошувати нікого на її день народження, а по-просила своїх дру-зів перерахувати гроші (які б пішли їй на подарунки) на її сторіночку в Інтернеті. Там вона збирала кошти для буріння колодязів, щоб забезпечити жителів Африки, страждаючих від браку чистої питної води. Як виявилось, на такий крок вона пішла після того, як церква, в яку ходили її батьки, вирішила надати підтримку фонду «Сharity: water», що забезпечує чистою водою жителів Африки. Дівчинка дізналася, що 4,5 тис. африканських дітей щодня гинуть від страшних хвороб, вживаючи воду з брудних калюж і боліт, заражених небезпечними мікроорганізмами. Метою дівчинки було зібрати суму в 300 доларів, яка, по розрахунках фонду, змогла б врятувати життя 15 дітей. Раніше Рейчел також займалася доб-родійністю, двічі відрощуючи і зістригаючи своє волосся, з тим, щоб віддати його на парики для дітей, що втратили волосся від онкологічних захворювань. Проте дівчинці удалося зібрати лише 220 доларів. Через півтора місяці з моменту відкриття добродійної

сторінки сталася трагедія: на шосе в Сієтлі зіткнулися одночасно 13 ав-томобілів. Єдиною жертвою цього ДТП стала Рейчел Беквіс. Підключена до апаратів життєвого забезпечення, дів-чинка не приходила до свідомості. Шукаючи спосіб

подати підтримку, родичі, друзі сім’ї (або просто знайомі) стали жертвувати невеличкі суми грошей на сторінку Рейчел, що була на сайті добродійної організації «Сharity: water». Сума пожертвувань почала нестримно зростати, привертаючи увагу громадськості. Рейчел до свідомості так і не прийшла, апарат життєзабезпечення був відключений. Вчинок Рейчел і її трагічна доля викликали великий резонанс серед американської громадськості. У жовтні 2011 року, коли акція по збору коштів була закінчена, з’ясувалося, що 31 997 чоловік зі всього світу пожертвували 1 265 823 долари. Цих грошей повинно було вистачити, щоб вирішити проблему чистої води більш ніж 60 тисяч людей. Те, що Рейчел не змогла зробити за життя, стало можливим після її смерті. Вона прожила порівняно дуже і дуже мало, але її життя і смерть принесли добрий плід для порятунку багатьох інших дітей. Мама Рейчел, Саманта Пол, продовжує справу своєї дочки — збирає пожертвування для буріння колодязів в країнах Африки.

ЛИПЕНЬ - ВЕРЕСЕНЬ 2013 р., №34 «ЖИВА НАДIЯ»Простягни руку

і отримай!Гордість – праматір

усіх гріхів, початок гріхопадіння людини. Що примітно: горда людина хоче все одержати відразу, без особливого зусилля, мовби лотерею виграти чи простягнути руку і взяти бажане: «І

побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв» (Буття, 3:6). Ось саме такий шлях гордості першої людини, що згрішила: простягла руку і взяла плід… Чому підлітки з легкістю беруть у руки сигарету чи спиртне, чи ще чинять якесь інше непотребство? Це легкий спосіб проявити себе (нехай навіть у поганому), виділитися і тим самим підігрівається гордість у людині. А виявити терпіння, смирення – це рутинна праця, на яку сучасній грішній людині ставати ліньки й забарно, а от простягнув руку – закурив і вже типа крутим став (правда, у своїх очах). Шлях згідно волі Божої (шлях смирення) займає багато часу і кропіткої праці, значного зусилля, а гордість обіцяє людині відразу все. Грішна людина хоче одержати все відразу, як виграти джекпот, ніякого зусилля робити не треба (раз і все є). Це шлях гордості. На першому місці на початку слідування за Христом потрібно поставити в нашому житті смирення. «Навчіться від Мене!» – закликає Христос (Мт. 11:29). І чому саме варто одразу навчитися? Смиренності, лагідності, тихості, покорі Богові. У першу чергу! А це важкий шлях, шлях щоденної праці, великого терпіння і принижень. Саме в цьому нам подав гідний приклад Ісус Христос (Флп. 2:5-10).

Удаление приставки «БЕЗ» из русского языка.

До 1917 г. в России азбуку изучали со смыслом букв: Аз (я), Буки (буквы), Веди (ведать), Глагол, Добро, Есть, Жизнь… Комиссары, захватив власть в России, закрыли эту информацию, и азбуку стали преподавать без смысла букв. Просто: а, б, в, г, д и всё. Сегодня люди на всех просторах СНГ не понимают, почему слово пишется так, а не иначе. Берут орфографический словарь и оттуда переписывают слова бездумно. А на самом деле, многие искажения языка носят мистический характер. Например, в 1921 г. коммунисты по инициативе Луначарского-Ленина поменяли орфографию для таких слов как: безценный, безполезный, безчеловечный, безпринципный, безсовестный, безсмысленный, безславный, безпощадный, безплодный, безсодержательный, безпомощный и т. д. и заставили писать все эти слова с приставкой «бес» вместо «без». Казалось бы, какая разница? А разница очень велика! «Без» – это отсутствие чего-либо, а «бес» – это одно из имён нечистого духа. Приставка «бес», внедрённая в русский язык вопреки правилам русского языка. Это правило, считают православные христиане, было введено специально, чтобы беса восхвалять и превозносить. Исследование показывает, что приставки «бес» в русском языке никогда не было, а замена истинной приставки «без…» на «бес…» грубо искажает смысл слова. Искусственно внедрённая приставка «бес…» обращается в корень и означает нечистый дух, состоящий на службе дьявола. По этим причинам слово обретает двусмысленность. Безславный означает позорный, постыдный. Безсильный – немощный, слабый. Однако если вместо сильной жизнеутверждающей буквы «З» поставить более слабую букву «С», то слово обретает прямо противоположный смысл. Получается, что дух нечистый становится хозяином положения. Например, по смыслу выходит, что не безславный, а бес-славный. Сам смысл коренным образом изменяется и переворачивается настолько, что вместо отрицания присутствия чего-либо, получаем смысл присутствия нечистого духа. Например, не безсильный, а бес-сильный.

В словари XX столетия заложено неверное понимание Луначарским-Лениным русского языка. А правильное словоупотребление – это правильное мышление. А беса не следует пускать в свои язык и мысли. http://коб-институт.com.ua

м. Глобине: з 1000 та 1700, вул. Четверикова, 5, дім молитви;

м. Гадяч: з 1000, вул. Вокзальна, 1А, дім молитви;

м. Градизьк: з 10-00, вул. Проектна, 23, церква «Христа Спасителя»;

м. Гребінка: з 1400, вул. Жовтнева, 52, церква «Жива Надія»;

смт. Диканька: з 1400, вул. 40 Років Жовтня, 22;

м. Зіньків: з 1500, вул. Гоголя, 33, церква «Віфанія»;

смт. Котельва: з 10-00, вул. Жовтнева, 251;

м. Кременчук: з 900, вул. Маршала Жукова, 104, церква «Віфанія»;

м. Лохвиця: з 16-00, вул. Леніна, 1-а, актова зала будинку дитячої та юнацької творчості;

м. Лубни: з 1000, вул. Драгоманова, 33, церква «Ковчег»;

смт Машівка: з 1000, вул. Нестерця, 8, Церква Христа Спасителя;

м. Миргород: з 1000, вул. Гоголя, 159, церква «Жива Надія»;

с. Новаки Лубенського р-ну: з 15-00, приміщення колишньої школи, церква «Ковчег»;

смт Нові Санжари: з 14-00, вул. Ветеринарна, 2, церква «Нове Життя»;

с. Оболонь Семенівського р-ну: з 1000, вул. Котляревського, 9А;

м. Оржиця: з 900, вул. Леніна, 87, дім молитви, церква «Ковчег»;

м. Полтава: з 1000, бульвар Б. Хмельницького, 19, (Зуп. «Вавілова»), церква «Нове Життя»;

м. Пирятин: з 900, пл. Борців Ре-волюції, 16, церква «Жива Надія»;

cмт Решетилівка: з 1000, вул. Горького, 105А, дім молитви;

смт Семенівка: з 1300, вул. Чапаєва, 6, церква «Жива Надія»;

м. Хорол: з 1000, вул. Крилова, 16, дім молитви;

с м т Ч у т о в е : з 1 0 - 0 0 , в у л . Комсомольська, 45, церква «Голос Спасителя»;

м. Чорнухи: з 1000, вул. Сковороди, 11; дім молитви;

смт Шишаки: з 900, вул. Корніліча, 27, дім молитви.

П р о п о н у є м о В а м в і д в і д а т и б о г о с л у ж і н н я

християн в Полтавській області, що відбуваються ЩОНЕДІЛІ:

Дорогі читачі, ця газета друкується лише завдяки Вашим добровільним пожертвам! Якщо Ви вважаєте, що це видання корисне для людей, наближає їх до пізнання Божої правди, то візьміть у цьому служінні посильну участь своїми коштами, пам’ятаючи слова Євангелії: «Кожен нехай дає, як постановив у серці своєму, не з жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто дає охоче» (2 Кор. 9:7).

Добровільні пожертвування на газету надсилайте на картковий рахунок: Приватбанк, картка № 4405 8858 2152 7022 (на прізвище Андросов), або поштовим переказом на адресу редакції газети.

Компенсувати витрати по пересиланню газети можна, надіславши поштові марки, які вкладіть в конверт з вашим листом замовлення (кількість – на ваш розсуд). Чистих конвертів надсилати не потрібно.

Щира подяка Богові за християн, які жертвують кошти на друк газети “Жива Надія”! Нехай милосердний Господь рясно поблагословить кожного жертводавця, кожного, хто молиться за друк і розповсюдження газети “Жива Надія”!

Щиро запрошуємо всіх бажаю-чих для вивчення Біблії за адресою: м. ДОЛИНСЬКА, вул. Шевченка, 119. Щонеділі з 9:00 та 16:00, що-середи та щоп’ятниці з 18:00. Ви можете особисто зателефонувати священнослужителю церкви: тел. 098-26-86-015.

ЖИВА НАДIЯЛИПЕНЬ - ВЕРЕСЕНЬ 2013 р., №3

Г а зе т а ( хр и ст и я нс ь ко г о з мі с т у ) друкується за рахунок добровільних пожертвувань і розповсюджується без-коштовно. Засновник газети: Церква християн віри Євангельської «Жива Надія», м. Миргород, Полтавська обл.

Реєстраційне свідоцтво: ПЛ №386 від 20. 11. 2000.

Віддруковано: ТОВ Вид. «Миргород», Зам. №540. Тираж 32 000 екз.

Редактор: Андросов Г. М.Тел.: 050-28-13-256,096-34-100-75, 067-1050282. Email: giva.nadiya@gmail.com

Адреса редакції: Геннадій Ми-колайович Андросов, вул. Колгосп-на, 44, м. Миргород, Полтавська обл., 37600, Україна Ukraine.

Церква Божа – це учні Ісуса, що зібралися разом в Ім’я

Господа Ісуса Христа!Якщо хтось стверджує, що він віруючий (християнин), то

обов’язково буде шукати спілкування з іншими віруючими в церкві, в зібранні християн. Хто читає Євангеліє, Дії Апостолів, той простежить, що Ісус Христос збирав Своїх послідовників докупи, навіть коли Він йшов молитися на самоті, то й тут брав з Собою декількох учнів (Мрк. 14:33), а перед Своїм вознесінням зібрав разом усіх учнів (Дії, 1:4). А «коли ж почався день П’ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі» (Дії, 2:1). Саме тоді на них злинув Дух Святий і народилася Церква Ісуса Христа. Грецьке слово ekklesia (церква) означає збори людей, яких скликали й зібрали разом. Згідно з Новим Заповітом — це учні Ісуса Христа, послідовники Христового вчення. Це живі люди, а не будівля! А це означає, що церква є там, де збираються віруючі в ім’я Ісуса Христа, незалежно від місця чи споруди. Христос сказав: «Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт. 18:20).

А щодо будівлі (храму), де спеціально збирається церква (тобто люди), щоб поклонятися Богу, Христос сказав так: «Дім Мій буде домом молитви в народів усіх» (Мрк. 11:17). Сучасну храмову споруду, де моляться Богу, традиційно прийнято називати церквою, але правильніша назва: дім молитви – згідно Заповіді Ісуса Христа.

До християн останнього часу, тобто до сучасних учнів Христа, у Новому Заповіті записано таке повеління: «Не будемо залишати зібрання свого, як є в деяких звичай; але будемо заохочувати» (Євр. 10:25). Усі послання апостолів з Нового Заповіту адресовані здебільшого до групи людей (послідовників вчення Ісуса Христа), що наводить на думку, що щирі християни постійно збиралися разом для спілкування й молитви. У Діях Апостолів ми читаємо, що перші християни збиралися для поклоніння Богові й для дослідження Слова Божого не тільки щотижня, а «кожного дня перебували вони однодушно у храмі» (Дії, 2:46). Тому якщо хтось вважає себе християнином, а до церкви приходить один раз чи двічі на рік, його християнство сумнівне.

Запрошуємо:

Це зробила маленькадівчинка, що зробив ти?

ХРИСТИЯНСЬКІ АФОРИЗМИ— Нам потрібна не просто

голова, повна фактів, нам потрібно серце, повне віри.

— Люди говорять: «Не побачу – не повірю», Бог говорить: «Не повіриш – не побачиш».

— Віра в Христа – міст через прірву смерті.

— Чим сильніші труднощі, тим сильніша віра.

— Не буває безнадійних ситуацій у того, хто сподівається на Бога.

— Бог відкриває ворота небес усім, хто відкриває Йому своє серце.

— Ми на землі не для того, щоб пристосовуватися до пітьми, але для того, щоб світити в пітьмі.

— У того, хто ходить у світлі

Слова Божого, і в пітьмі душа співає.

— Якщо ти знаєш, що Бог є, покажи це своїм життям.

— Справжня свобода – це життя для Христа.

— Щоб від вашого життя була якась користь, довірте його Богові.

— Ми зможемо пройти через всі життєві труднощі, якщо з нами йде Ісус.

— Краще з Христом плисти крізь шторм, ніж без Христа по тихим водам.

— Платити добром за добро похвально, платити добром за зло – по-християнськи.

— Якщо Христос живе в нас, ми будемо жити з Ним вічно.

ЧИТАЙТЕ газету «Жива Надія» в електронному варіанті (всі випуски з 2009 р. в кольорі) на сайті: www.hve.poltava.ua

С Л У Х А Й Т Е х р и с т и я н с ь к у радіопередачу «ЖИВА НАДІЯ» щотижня, у понеділок, з 21 год. 30 хв. на 1 каналі Українського Національного Радiо.