с. 31 с. 41 с. 47 · Дроздов О. М. Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України

А. Костін Система правосуддя

в Канаді: судді, які допомагають

вирішувати спори, та адвокати, які

захищають суддів

с. 19

О. МарченкоПроблемні питання

розв’язання адміністративними судами

спорів з приводу рішень, дій або бездіяльності

Державної виконавчої служби

с. 31

А. Сербіна Правила оформлення та розгляду матеріалів

про адміністративні правопорушення

у сфері безпеки дорожнього руху

с. 41

№ 9(16)

вересень

О. ЧеникаєвАктуальні проблеми

застосування законодавства України

про військові адміністративні

правопорушення

с. 47

1вересень 2015 № 9 (16) ВІСНИК НААУ

ЗМІСТРЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Ізовітова Л. П.Голова Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України

Гвоздій В. А. Заступник Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України

Кухар О. І. Заступник Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України

Дроздов О. М. Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України

Бєляєв О. А.Заступник Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

Грабовський Ю. Л. Заступник Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури

Дмитрієва О. Л.Голова Вищої ревізійної комісії адвокатури

Офіційний бюлетень Національної асоціації адвокатів УкраїниРеєстраційне свідоцтвосерія КВ № 20370-10170 Р від 19.11.13 р.

ЗасновникНаціональна асоціація адвокатів України

Юридична та фактична адреса засновника:04071, м. Київ, вул. Ярославська, 6, поверх 5

Секретаріат НААУ(044) 392-73-71факс: (044) 392-73-70E-mail: [email protected]

НОВИНИ ТА ПОДІЇ Нові ставки судового збору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3

А. СербінаПрокуратура по-новому . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .9

РІШЕННЯ ОРГАНІВ АДВОКАТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯРішення РАУ від 4 липня 2015 року № 12 «Про затвердження роз’яснення щодо можливості укладення трудового договору з особою, яка отримала диплом бакалавра як з помічником адвоката» . . .12

Рішення РАУ від 4 липня 2015 року № 13 «Про затвердження роз’яснення щодо деяких питань застосування Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

Рішення РАУ від 4 липня 2015 року № 72 «Про затвердження роз’яснення щодо зарахування стажу роботи на посаді помічника адвоката до стажу роботи в галузі права особи, яка не здобула повної вищої юридичної освіти, та щодо права на звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .16

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІДА. КостінСистема правосуддя в Канаді: судді, які допомагають вирішувати спори, та адвокати, які захищають суддів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .19

АДВОКАТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬІ. ВасиликВзаємодія адвокатури та пенітенціарної служби . . . . . . . . . . . 25

2 вересень 2015 № 9 (16)ВІСНИК НААУ

Головний редакторІзовітова Л. П.

Шеф-редакторКозіна В. В.

Редактор-аналітикКовтун М. С.

Загальний дизайнКорчемака К. М.

Відповідальний випускаючийКавторєва Я. В.

Реєстраційне свідоцтво:серія КВ № 20370-10170Р

ВидавецьТОВ «Видавничий будинок «Фактор»

Редакція:вул. Сумська, 106а,м. Харків, 61002, Українател.: (057) 76-500-76e-mail: [email protected]

Віддрукованозгідно з наданиморигінал-макетому друкарні «Фактор-Друк»,вул. Саратовська, 51,м. Харків, 61030, Українател.: (057) 717-53-55

Номер замовлення6693

Загальний тираж видання4300 екз.

Передплатний індекс: 86385

Періодичність виходураз на місяць

Дата виходу 21.09.2015 р.

© ТОВ «Видавничий будинок «Фактор», 2015.

Усі права на публікації захищені. Відтворення та поширення (розповсюдження) у будь-який спосіб творів (окремих частин творів), розміщених у бюлетені «Вісник Національної асоціації адвокатів України», допускається лише за дозволом Національної асоціації адвокатів України. При відтворенні матеріалів, що містяться у бюлетені «Вісник Національної асоціації адвокатів України», посилання на видання і вказівка імені (псевдоніма) автора твору обов’язкові.

ДИСКУСІЯД. ПономаренкоДискусійні питання щодо кола осіб, які беруть участь у допиті, та процесуального значення допиту . . . . . . . .28

ЦИВІЛЬНІ СПРАВИЗапитання-відповідьЯкий порядок утримання аліментів із матеріальної допомоги на оздоровлення та середньої заробітної плати працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .30

АДМІНІСТРАТИВНІ СПРАВИО. МарченкоПроблемні питання розв’язання адміністративними судами спорів з приводу рішень, дій або бездіяльності Державної виконавчої служби . . . . . . . . . . . . . 31

А. СербінаПравила оформлення та розгляду матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

О. ЧеникаєвАктуальні проблеми застосування законодавства України про військові адміністративні правопорушення . . . . . 47

СУДОВА ПРАКТИКАОгляд судової практики Верховного Суду України . . . . . . . . . . . 51

ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВАдвокатський запит . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 61

Позовна заява про відшкодування майнової та моральної шкоди, отриманої внаслідок кримінального правопорушення в порядку ст. 61 КПК України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

Клопотання про виділення матеріалів кримінального провадження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .63

Заперечення на апеляційну скаргу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .64


НОВИНИ ТА ПОДІЇ

НОВІ СТАВКИ СУДОВОГО ЗБОРУ1 вересня 2015 року набув чинності Закон України від 22.05.15 р. № 484 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким запроваджено єдиний підхід до ви-значення ставок судового збору в усіх судових юрисдикціях, зокрема, диференціацію ставок судового збору за категоріями платників (фізичні особи, юридичні особи) з перенесенням більшого навантаження на юридичних осіб. Також відтепер судовий збір можна оплатити on-line через інтернет-портал cудової влади (www.court.gov.ua).

СТАВКИ СУДОВОГО ЗБОРУ ВСТАНОВЛЮЮТЬСЯ У ТАКИХ РОЗМІРАХ:

Найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір,

та платника судового зборуСтавка судового збору

Мінімальна заробітна плата

до 30.11.15 р. 1218 грн.

Мінімальна заробітна плата

з 01.12.15 р. 1378 грн.

1 2 3 4

1. За подання до суду:

1) позовної заяви майнового характеру, яка подана:

юридичною особою

1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної

заробітної плати

1,5 відсотка ціни позову,

але не менше 1218 грн.



фізичною особою або фізичною особою — підприємцем

1 відсоток ціни позову, але не менше

0,4 розміру мінімальної заробітної плати та

не більше 5 розмірів мінімальної заробітної

плати

1 відсоток ціни позову,

але не менше 487,20 грн.

та не більше 6090 грн.




2) позовної заяви немайнового характеру, яка подана:

юридичною особою або фізичною особою — підприємцем

1 розмір мінімальної заробітної плати

1218 грн. 1378 грн.

фізичною особою0,4 розміру мінімальної

заробітної плати487,20 грн. 551,20 грн.

3) позовної заяви:

про розірвання шлюбу0,4 розміру мінімальної




1 2 3 4

про поділ майна при розірванні шлюбу




плати







4) заяви про видачу судового наказу; заяви у справах окремого провадження; заяви про забезпечення доказів або позову; заяви про перегляд заочного рішення; заяви про скасування рішення третейського суду; заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про роз’яснення судового рішення, які подано:


0,5 розміру мінімальної заробітної плати

609 грн. 689 грн.



5) позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме:

позовної заяви немайнового характеру0,4 розміру мінімальної


позовної заяви про відшкодування моральної шкоди







6) апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявле-ними обставинами

110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви,

іншої заяви і скарги

7) касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду



8) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України



9) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду:



1218 грн. 1378 грн.



1 2 3 4



2. За подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру


заробітної плати та не більше 150 розмірів

мінімальної заробітної плати







2) позовної заяви немайнового характеру1 розмір мінімальної

заробітної плати1218 грн. 1378 грн.

3) заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову; заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про скасування рішення третейського суду; заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду; заяви про роз’яснення судового рішення


609 грн. 689 грн.

4) апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами

110 відсотків ставки, що підлягала сплаті

при поданні позовної заяви, іншої заяви

і скарги

5) касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство



6) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України

130 відсотків ставки, що підлягала сплаті

при поданні позовної заяви, іншої заяви

і скарги

7) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду


1218 грн. 1378 грн.

8) заяви про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство

2 розміри мінімальної заробітної плати

2436 грн. 2756 грн.

9) заяви про порушення справи про банкрутство

10 розмірів мінімальної заробітної плати

12180 грн. 13780 грн.



1 2 3 4

10) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом; заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство; заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною

2 розміри мінімальної заробітної плати

2436 грн. 2756 грн.

3. За подання до адміністративного суду:

1) адміністративного позову:

майнового характеру, який подано:

суб’єктом владних повноважень, юридичною особою







фізичною особою або фізичною особою — підприємцем




плати







немайнового характеру, який подано:

суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою — підприємцем


1218 грн. 1378 грн.



2) апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявле-ними обставинами



3) касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду

120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви

4) заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України


іншої заяви та скарги



1 2 3 4

5) апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду


1218 грн. 1378 грн.

6) заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення


365,40 грн. 413,40 грн.

4. За видачу судами документів:

1) за повторну видачу копії судового рішення

0,003 розміру мінімальної заробітної плати за кожний аркуш

паперу

3,65 грн.за кожний аркуш

паперу

4,13 грн.за кожний аркуш

паперу

2) за видачу дубліката судового наказу та виконавчого листа

0,03 розміру мінімальної заробітної

плати36,54 грн. 41,34 грн.

3) за роздрукування технічного запису судового засідання


плати за кожний аркуш тексту на папері

формату А4

12,18 грн. за кожний аркуш тексту на папері

формату А4

13,78 грн. за кожний аркуш тексту на папері

формату А4

4) за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання


плати36,54 грн. 41,34 грн.

5) за виготовлення копії судового рішення у разі, якщо особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов’язків, звертається до апарату відповідного суду з письмовою заявою про виготовлення такої копії згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень»


копії

3,65 грн. за кожний аркуш

копії


копії

6) за виготовлення копій документів, долучених до справи


копії


копії


копії

5. У разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення


243,60 грн. 275,60 грн.



ПІЛЬГИНовий Закон також зменшує кількість платників,

що звільняються від сплати судового збору (юридичних осіб); скасовує пільги стосовно сплати судового збору суб’єктами владних повноважень у разі, коли судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єк-

том владних повноважень; установлює пільги лише для соціально вразливих та незахищених верств населення.

Відповідно до нової редакції ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звіль-няються:

1 позивачі — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі

2позивачі — у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи

3 позивачі — у справах про стягнення аліментів

4позивачі — у справах щодо спорів, пов’язаних з виплатою компенсації, поверненням майна, або у справах щодо спорів, пов’язаних з відшкодуванням його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»

5особи, які страждають на психічні розлади, та їх представники — у справах щодо спорів, пов’язаних з розглядом питань стосовно захисту прав і законних інтересів особи під час надання психіатричної допомоги

6позивачі — у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримі-нального правопорушення

7громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб

8інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи

9 інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів

10позивачі — громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи

11 виборці — у справах про уточнення списку виборців

12військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, — у справах, пов’язаних з виконанням військового обов’язку, а також під час виконання службових обов’язків

13 учасники бойових дій, Герої України — у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав

14позивачі — у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту»

15

фізичні особи (крім суб’єктів підприємницької діяльності) — кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов’язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, — після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом»



ПРОКУРАТУРА ПО-НОВОМУАнастасія Сербіна, адвокат, аналітик Видавничого будинку «Фактор»

15.07.2015 р. набрав чинності в цілому Закон України від 14.10.14 р. № 1697 «Про прокуратуру»1. Про нові функції прокуратури поговоримо у цій статті.

СИСТЕМА ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Згідно зі ст. 1 Закону № 1697 п рокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Систему прокуратури України становлять (ст. 7 За-кону № 1697):

1 Генеральна прокуратура України

2 регіональні прокуратури

3 місцеві прокуратури

4 військові прокуратури

5 Спеціалізована антикорупційна прокуратура

У системі прокуратури може запроваджуватися спеціа-лізація прокурорів.

Новий Закон передбачає трирівневий ступень підпо-рядкування.

Г енеральна прокуратура України в ч. 3 ст. 7 та ст. 8 За-кону № 1697 визначена як орган прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура — як орган прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністра-тивно-територіальної одиниці, що підпадає під територі-альну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

До регіональних прокуратур (ст. 10 Закону № 1697) належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

До військових прокуратур належать Головна війсь-кова прокуратура (на правах структурного підрозділу Ге-неральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури

гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах міс-цевих), перелік яких чітко визначений Законом № 1697.

Н овим Законом встановлено, що у разі якщо в силу виключних обставин у певних адміністративно-територі-альних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора України виконання їх функцій може поклада-тися на військові прокуратури.

У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеці-алізована антикорупційна прокуратура, до структури якої входять центральний апарат і територіальні філії, які розташовуються в тих самих містах, в яких розташовані те-риторіальні управління Національного антикорупційного бюро України (ст. 81 Закону № 1697).

ФУНКЦІЇ ПРОКУРАТУРИ

Статтею 2 Закону № 1697 на прокуратуру покладаються такі функції:

1 ) підтримання державного обвинувачення в суді (ст. 22 Закону № 1697) щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’яз-ки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України2;

2) представництво інтересів громадянина або дер-жави в суді у випадках, визначених цим Законом (ст. 23 Закону № 1697). Таке представництво полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інте-ресів громадянина або держави.

Про курор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спро-можна самостійно захистити свої порушені чи оспорю-вані права або реалізувати процесуальні повноваження

1 Далі — Закон № 1697.2 Далі — КПК.



через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або ор-гани, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інте-ресів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійс-нює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відпо-відні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Не допускається здійснення прокурором пред-ставництва в суді інтересів держави в особі держав-них компаній, а також у правовідносинах, пов’язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, ді-яльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, ор-ганізацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об’єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та На-ціонального банку України може здійснюватися прокуро-ром Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи на-казом Генерального прокурора України або його першо-

го заступника чи заступника відповідно до компетенції.Прокурор здійснює представництво інтересів громадя-

нина або держави в суді виключно після підтвердження судом підста в для представництва.

Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити пр о це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повно-важень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор ко ристується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена гро-мадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

Виключно з метою встанов лення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повнова-жень, до компетенції якого віднесені відповідні повнова-ження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребо-вувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інте-ресів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1

витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб’єктів, у порядку, визначеному законом

2

отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою

Під час здійснення представництва інтересів громадя-нина або держави у суді прокурор має право в поряд-

ку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

1 звертатися до суду з позовом (заявою, поданням)

2вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження

3 ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи

4 брати участь у розгляді справи

5подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом

6брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді



7з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження

Закон № 1697 н е містить таких понять, як прокурор-ська вимога та подання прокурора;

3) нагляд за до держанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, ді-знання, досудове слідство (ст. 25 Закону № 1697), здійс-нюватиметься в межах повноважень, визначених Законом України від 18.02.92 р. № 2135 «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК.

Письмові вказів ки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.

Прокурори, здійс нюючи нагляд за додержанням за-конів органами, що провадять оперативно-розшукову ді-яльність, дізнання, досудове слідство, координують діяль-ність правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності. Координаційні повноваження про-курори здійснюють шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, а також проведення узгоджених заходів, здійснення аналітичної діяльності;

4) нагляд за дод ержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян (ст. 26 Закону № 1697). Під час здійснення даної функції прокурор має право:

— у будь-який час за посвідченням, що підтверджує займану посаду, відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені від-бувають покарання, установи, де перебувають особи, щодо яких застосовані примусові заходи медичного або вихов-ного характеру, та будь-які інші місця, до яких доставлено осіб з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення чи в яких особи примусово тримаються згідно з судовим рішенням або рішенням адміністратив-ного органу;

— опитувати таких осіб з метою отримання інформації про умови їх тримання та поводження з ними, ознайом-люватися з документами, на підставі яких ці особи трима-ються в таких місцях;

— знайомитися з матеріалами, отримувати їх копії, перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших ак-тів відповідних органів і установ та в разі невідповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони

призвели, а також скасовувати незаконні акти індивіду-альної дії;

— вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо допущених порушень, а також вимагати усунення порушень та причин і умов, що їм сприяли, при-тягнення винних до передбаченої законом відповідаль-ності;

— знайомитися з матеріалами виконавчого прова-дження щодо виконання судових рішень у кримінальних справах, робити з них виписки, знімати копії та в установ-леному законом порядку оскаржувати рішення, дії чи без-діяльність державного виконавця;

— вимагати від керівників органів вищого рівня про-ведення перевірок підпорядкованих і підконтрольних органів та установ попереднього ув’язнення, виконання покарань, застосування заходів примусового характеру та перевірок інших місць несвободи;

— звертатися до суду з позо вом (заявою) у визначених законом випадках.

Прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно (за відсутності відповідного судового рішен-ня, рішення адміністративного органу або іншого перед-баченого законом документа чи після закінчення перед-баченого законом або таким рішенням строку) перебуває у місці тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі, установі для виконання заходів примусового характеру, інших місцях несвободи.

Письмові вказівки прокурор а щодо додержання вста-новлених законодавством порядку та умов тримання осіб є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.

На Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру покладаються такі функції:

1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудо-вого розслідування Національним антикорупційним бюро України;

2) підтримання державного обвинувачення у відповід-них провадженнях;

3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопо-рушеннями.

У межах реалізації своїх функцій Спеціалізована ан-тикорупційна прокуратура здійснює міжнародне співро-бітництво.


РІШЕННЯ ОРГАНІВ АДВОКАТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ

НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ АДВОКАТІВ УКРАЇНИРАДА АДВОКАТІВ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ № 12

Про затвердження роз’ясненнящодо можливості укладення трудового договору з особою, яка отримала диплом бакалавра як з помічником адвоката

«04» липня 2015 року м. Київ

Рада адвокатів України, керуючись статтею 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяль-ність», Положенням про Раду адвокатів України, вирішила:

1. Затвердити роз’яснення щодо можливості укладення трудового договору з особою, яка отримала диплом бакалавра як з помічником адвоката, що додається.

2. Секретарю Ради адвокатів України про прийняте рішення повідомити ради адвокатів регіонів та кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), а також оприлюднити його на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

Голова Ради адвокатів України Л. П. ІзовітоваСекретар Ради адвокатів України П. М. Гречківський

Додаток № 1до рішення Ради адвокатів Українивід «04» липня 2015 року № 12

Щодо можливості укладення трудового договору з особою, яка отримала диплом бакалавра як з помічником адвоката

Рада адвокатів України, розглянувши звернення адвоката Корецької Л. В. про роз’яснення з питання, чи може бути укладений трудо вий договір з осо бою, яка отримала диплом бакалавра я к з помічником адвоката, надає наступні роз’яснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту.

Положення про помічника адвоката затверджується Радою адвокатів України (ч. 3 ст. 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до п.п. 2.1.2 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 123 від 01 червня 2013 року, помічником адвоката може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту.

Повна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інте-лектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра (ч. 3 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року).



Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти:

— по чатковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;— перший (бакалаврський) рівень;— другий (магістерський) рівень;— третій (освітньо-науковий) рівень;— науковий рівень.Бакалавр — це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується

вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-про-фесійної програми, обсяг якої становить 180 — 240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної про-грами для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра визначається вищим навчальним закладом.

Особа має п раво здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Магістр — це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90 — 120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми — 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Згідно з п. 1) ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, що провадиться вищими навчальними закладами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка — диплома спеціаліста. Останній прийом на здобуття освітньо-ква-ліфікаційного рівня спеціаліста проводиться у 2016 році.

Згідно з п. 2) ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.

Таким чином, у випадку здобуття особою вищої юридичної освіти до набрання чинності Законом України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року або в умовах здійснення освітньої діяльності, що про-вадиться вищими навчальними закладами і започаткована до набрання чинності цим Законом, трудовий договір із нею як з помічником адвоката може бути укладений лише за умови отримання такою особою кваліфікаційного рівня «спеціаліст», «магістр» та/або отримання диплома спеціаліста, магістра.





Про затвердження роз’ясненнящодо деяких питань застосування Положення про організацію та порядок проходження

стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю


Рада адвокатів України, керуючись статтею 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Положенням про Раду адвокатів України, вирішила:

1. Затвердити роз’яснення щодо деяких питань застосування Положення про організацію та порядок прохо-дження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, що додається.

2. Секретарю Ради адвокатів України про прийняте рішення повідомити ради адвокатів регіонів та кваліфі-каційно-дисциплінарні комісії адвокатури (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), а також оприлюднити його на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.



Щодо деяких питань застосування Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю

Рада адвокатів України, розглянувши звернення керуючого партнера адвокатського об’єднання «Шкребець і партнери» Шкребця Є. Ф. про роз’яснення з питань вичерпності переліку підстав відмови у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, сутності співбесіди з метою з’ясування готовності особи здійс-нювати адвокатську діяльність самостійно, наслідків її оцінювання та інших питань щодо норм Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 81 від 16 лютого 2013 року (з на-ступними змінами), надає наступні роз’яснення.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що ад-вокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стажування полягає в перевірці готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Стажування здійснюється протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради адвокатів регіону.

Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок про-ходження стажування, програма та методика оцінювання стажування затверджуються Радою адвокатів України.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 81 від 16 лютого 2013 року (з наступними змінами), стажуванням є діяльність із формування і закріп-лення на практиці професійних знань, умінь і навичок, отриманих у результаті теоретичної підготовки, особи,



яка одержала свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, щодо її готовності самостійно здійснювати адвокатську діяльність з метою отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, стажування є важливою стадією допуску до адвокатської діяльності та за загальним правилом є обов’язковою умовою набуття статусу адвоката.

Одночасно згідно з частиною п’ятою статті 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від проходження стажування звільняються особи, які на день звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту мають стаж роботи помічника адвоката не менше одного року за останні два роки.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, з до-держанням вимог цього Закону і законодавства про працю. Помічни к адвоката виконує доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов’язків) адвоката. Помічнику адвоката забороняється суміщати роботу в адвоката з діяльністю, не сумісною з діяльністю адвоката. Помічником адвоката не можуть бути особи, зазначені в частині другій статті 6 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Положення про помічника адвоката затверджується Радою адвокатів України.

Положення про помічника адвоката, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 123 від 01 червня 2013 року (з наступними змінами і доповненнями), визначає єдині засади організації, правовий статус та умови діяльності особи, яка займає посаду помічника адвоката, зокрема: принципи діяльності, права та обов’язки, особливості діяльності помічника адвоката тощо. При цьому статус помічника адвоката має специфічні ознаки та характеристики, які відрізняють його від статусу інших суб’єктів, що здійснюють діяльність у галузі права, та максимально наближують його до статусу адвоката.

Отже, враховуючи особливості статусу помічника адвоката, чинне законодавство передбачає єдиний випадок звільнення від проходження стажування — для осіб, які мають встановлений стаж роботи на посаді помічника адвоката.

Однак таке звільнення від стажування не є передумовою автоматичного набуття статусу адвоката.Так, відповідно до пункту 12.2 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отриман-

ня особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 81 від 16 лютого 2013 року (з наступними змінами), питання про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування особі як такій, яка працювала не менше року протягом останніх двох помічником адвоката, вирішується на засіданнях ради адвокатів регіону.

Пунктами 12.3 — 12.7 цього ж Положення визначено, що таке рішення приймається на підставі поданих осо-бою, яка бажає отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, документів та за наслідками перевірки відповідності такої особи та поданих нею документів вимогам чинного законодавства.

При цьому співбесіда, проведення якої передбачено пунктом 12.5 зазначеного Положення, є однією з скла-дових такої перевірки, а її проведення — передумовою прийняття радою адвокатів регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у видачі такого свідоцтва. Критерії оцінки результатів такої співбесіди випливають із вимог статей 6, 7 та частини п’ятої статті 10 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

У зв’язку із наведеним, у випадку невідповідності документів або особи, яка їх подала, вимогам чинного зако-нодавства, в тому числі встановленої за результатами співбесіди, рада адвокатів регіону може прийняти рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажування.

Враховуючи динамічність суспільних відносин та змінюваність норм права, що їх регулюють, перелік підстав для відмови у видачі особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю без проходження стажуван-ня, визначений пунктом 12.8 Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 81 від 16 лютого 2013 року (з наступними змінами), не може бути вичерпним, однак він обмежений підставами, визначеними чинним законодавством.





Про затвердження роз’ясненнящодо зарахування стажу роботи на посаді помічника адвоката до стажу роботи

в галузі права особи, яка не здобула повної вищої юридичної освіти, та щодо права на звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту


Рада адвокатів України, керуючись статтею 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяль-ність», Положенням про Раду адвокатів України, вирішила:

1. Затвердити роз’яснення щодо зарахування стажу роботи на посаді помічника адвоката до стажу роботи в галузі права особи, яка не здобула повної вищої юридичної освіти та щодо права на звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, що додається.

2. Секретарю Ради адвокатів України про прийняте рішення повідомити ради адвокатів регіонів та кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), а також оприлюднити його на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.



Щодо зарахування стажу роботи на посаді помічника адвоката до стажу роботи в галузі права особи, яка не здобула повної вищої юридичної освіти, та щодо права

на звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту

Рада адвокатів України, розглянувши звернення Голови Ради адвокатів Тернопільської області Мі-щенка В. В. від 16 жовтня 2014 року № 91 про надання роз’яснення з питання, чи зараховується Да-нильчуку Н. Б. стаж роботи на посаді помічника адвоката з 19 липня 2012 року по червень 2013 року до стажу роботи в галузі права та чи вправі останній звернутись із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, надає наступні роз’яснення.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року адвокат може мати помічника або кількох помічників з числа осіб, які мають вищу юридичну освіту.

Згідно з роз’ясненням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури «Про можливість укладення конт-ракту на виконання обов’язків помічника адвоката з особами, які мають вищу юридичну освіту за ос-вітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за спеціальністю «правознавство», затвердженого рішенням



Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 18 лютого 2005 року № ІV/9-2, адвокатські об’єднання та адвокати можуть укладати контракти на виконання обов’язків помічника адвоката з особами, які ма-ють вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за спеціальністю (напрямом) «правознавство».

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту.

Повна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інте-лектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра. Аналогічне визначення «повної вищої освіти» випливає і зі змісту п. 2) ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року (частина третя статті 7 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року).

Згідно з частиною першою Перехідних положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення, інші акти Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, що не суперечать цьому Закону, чинні до прийняття відповідних актів органами адвокатського самоврядування, сформованими згідно із цим Законом.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набрав чинності 15 серпня 2012 року. Відповідно до частини другої Прикінцевих положень вказаного Закону Закон України «Про адвокатуру» втратив чинність.

Враховуючи наведене, з 15 серпня 2012 року адвокат може мати помічника лише з числа осіб, які мають повну юридичну освіту, тобто освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» або «ма-гістр», а роз’яснення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури з цього приводу втратили чинність як такі, що суперечать Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Положення про помічника адвоката затверджується Радою адвокатів України.

Відповідно до пункту 2.1.2 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради ад-вокатів України № 123 від 01 червня 2013 року, помічником адвоката може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до скла-дення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п унктом 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» для цілей цієї статті стаж робо ти в галузі права — стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти.

Відповідно до пункту 6 розділу 2 Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, Порядку складення кваліфікаційного іспиту та Методики оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затверджених рішенням Ради



адвокатів України № 270 від 17 грудня 2013 року (з наступними змінами) до стажу роботи в галузі права слід зараховувати роботу на посадах:

1) судді, прокурора, слідчого, нотаріуса;2) помічника адвоката, помічника судді або нотаріуса;3) юриста, юрисконсульта, головного юрисконсульта, начальника юридичного відділу;4) роботу на посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприєм-

ствах, в установах, організаціях всіх форм власності, якщо такі посади за кваліфікаційними вимогами потребують наявності виключно повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність;

5) науково-педагогічних або наукових працівників, що здійснюють навчання, виховання та професійну підготовку в професійно-технічних, вищих або післядипломних навчальних закладах, якщо такі посади вимагають наявності повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність;

6) працівників науково-дослідних установ, якщо такі посади вимагають наявності повної вищої освіти за спеціальністю правознавство/правоохоронна діяльність;

7) на інших посадах, які відповідно до закону вимагають наявності повної вищої освіти за спеціаль-ністю правознавство/правоохоронна діяльність.

При виникненні складнощів з віднесенням посади особи до роботи в галузі права слід виходити з кваліфікаційних вимог посадової інструкції Заявника, а також загальних відомостей Класифікатора професій ДК 003:2010.

Таким чином, згідно з вимогами чинного Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до юридичного стажу роботи в галузі права може бути зарахований стаж роботи на посаді помічника адвоката лише за умови заняття такої посади відповідно до встановлених вимог та виключно після здобуття повної вищої юридичної освіти.

Оскільки особа, зазначена у зверненні Голови ради адвокатів Тернопільської області від 16 жовтня 2014 року № 91, здобула повну вищу юридичну освіту в червні 2013 року, то зарахування стажу робо-ти останньої помічником адвоката з 19 липня 2012 року по червень 2013 року в стаж роботи у галузі права, необхідний для набуття статусу адвоката, суперечить вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Одночасно питання допуску до складення кваліфікаційного іспиту врегульовані статтею 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та розділами 2, 3 Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту, Порядку складення кваліфікаційного іспиту та Методики оцінювання ре-зультатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, затверджених рішенням Ради адвокатів України № 270 від 17 грудня 2013 року (з наступ-ними змінами).

Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що первинна оцінка відповідності вимогам частин першої та другої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надається особою, яка виявила бажання стати адвокатом, і яка реалізовується у спосіб її звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до скла-дення кваліфікаційного іспиту. Прийняття рішення за результатами розгляду такої заяви (про допуск особи до складення кваліфікаційного іспиту або про відмову в допуску до складення кваліфікаційного іспиту), в тому числі й у контексті відповідності особи встановленим вимогам, належить до компетенції відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, що має відбуватись з урахуванням як вимог чинного законодавства, так і конкретних обставин його дотримання особою, яка бажає набути статус адвоката.


МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

СИСТЕМА ПРАВОСУДДЯ В КАНАДІ:СУДДІ, ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ ВИРІШУВАТИ СПОРИ, ТА АДВОКАТИ, ЯКІ ЗАХИЩАЮТЬ СУДДІВ

Андрій Костін, Голова Комітету із міжнародних відносин НААУ, адвокат

Проект уряду Канади «Суддівська освіта — для економічного розвитку», яким опікується Офіс Уповноваженого з питань федеральних судових органів Канади, є дуже відомим серед суддівського середовища в Україні. Цей проект включає у себе декілька компонентів, зокрема, з досудового врегулювання спорів. На-ціональним партнером компонента з досудового врегулювання виступає Вища кваліфікаційна комісія суддів України, а заходи в рамках проекту проходили не тільки в Києві, але й в інших містах України. Крім того, пілотними судами

для опрацювання процедури досудового врегулювання спорів за участю судді1 стали окружні адміні-стративні суди в Івано-Франківську та Одесі, а також Івано-Франківський міський суд та Малиновський районний суд міста Одеси. Вкрай важливим компонентом проекту є залучення до участі адвокатів, які практикують у цивільних та адміністративних справах, тому що саме адвокати можуть впливати на вибір клієнта: «воювати» у суді або спробувати досягти компромісу шляхом примирення. Тому ознайомлення адвокатів із процедурою ДВС за канадською системою є необхідним для поширення цього мирного способу розв’язання судових спорів.

ВІЗИТ ДО КАНАДИВізит української делегації до Канади у травні

2015 року був завершальним у проекті впровадження ДВС і в той же час як би передував наступному проекту уряду Канади, який буде направлений на зміцнення незалежності судової влади в Україні.

Враховуючи завершення саме проекту ДВС та під-готовку силами українських суддів та канадських експертів законопроектів про впровадження сис-теми ДВС в Україні, організатори візиту включили до складу делегації також народного депутата Украї-ни, заступника голови Комітету з питань правової політики та правосуддя ВРУ, члена Ради з питань су-дової реформи В. Яніцького, керівника відділу пред-ставництва інтересів Президента України у судах АПУ В. Короленка, який опікується також питаннями ре-

формування процесуального законодавства в скла-ді робочої групи Ради з питань судової реформи. Суддівську частину делегації, до якої входили судді всіх чотирьох пілотних судів, очолювала Голова Ради суддів України, суддя ВСУ В. Симоненко, яка, до речі, також є членом Ради з питань судової реформи, а та-кож Конституційної комісії. До складу цієї делегації увійшли представники ВККС — українського партне-ра проекту, а також автор цієї статті, якого запросили представляти адвокатуру.

Хочу одразу висловити подяку Офісу Уповноваже-ного з питань федеральних судових органів Канади за відмінну організацію візиту і особисто керівнику програми Олегу Шакову та його заступниці Наталці Городецькій за корисну навчальну складову і щоденну підтримку.

1 Далі за текстом — ДВС.



ДОСУДОВЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ СУДДІОтже, про ДВС. Канада, яка має дещо своєрідну

судову систему, що поєднує англосаксонське преце-дентне правосуддя в англомовних частинах країни і статутне континентальне правосуддя в франкомов-них провінціях, зіткнулася із перевантаженням судо-вої системи ще у 80-х роках минулого сторіччя. По-важаючи право громадян на доступ до ефективного правосуддя, канадці, з одного боку, не могли вдатися до «прискорення» розгляду справ за рахунок знижен-ня якості судових рішень, а з іншого боку, повинні були вирішувати проблему поступового збільшення строків розгляду справ.

Загальновідомо, що збільшення терміну розгляду справ (особливо цивільних, комерційних, адміністра-тивних) призводить до поступової девальвації системи правосуддя, тому що з часом актуальність вирішення спору зникає, змінюючись на розчарування громадян неефективністю системи правосуддя. Встановлення штучних бар’єрів в доступі до правосуддя може част-ково вирішити питання кількості справ, але водночас призведе до негативного ставлення до влади з боку суспільства.

Таким чином, канадці повинні були шукати варіанти вирішення проблеми перевантаження судової сис-теми. Одним із напрямків зменшення навантаження на суди стало впровадження різноманітних варіантів досудового врегулювання спорів. На відміну від інших країн, Канада здобула успіх саме у застосуванні Judge Assisted Dispute Resolution, або досудового врегулю-вання за допомогою судді (ДВС). Чому так сталося? Напевно, головною причиною став високий рівень сус-пільної довіри до канадських суддів, що є запорукою успішного застосування процедури ДВС сторонами.

Принципово процедура ДВС виглядає наступним чином. Справа, яка потрапляє до суду, передається судді, який буде проводити процедуру ДВС. Він викли-кає сторони і в закритому режимі (без публіки, адже це ще не судовий розгляд) проводить загальну зустріч, на якій позивач пред’являє позовні вимоги, а відпові-дач пояснює свою позицію щодо позову. Ніяких свідків, експертів і публіки — тільки сторони та їх представни-ки. Вся інформація, яку сторони висловлюють під час ДВС, є конфіденційною, адже суддя, який проводить процедуру ДВС, не має права в подальшому розгляда-ти цю ж справу, якщо сторони не досягнуть примирен-ня. Більш того, навіть сторони не зможуть в подаль-

шому у суді використовувати інформацію, яку вони отримали (від іншої сторони) під час процедури ДВС. Такі правила дозволяють сторонам не приховувати якусь інформацію з метою її використання в подальшо-му з мотивів процесуальної тактики, а просто і швидко висловлювати свої вимоги і заперечення. Далі суддя може поспілкуватися з кожною із сторін конфіденцій-но і, враховуючи обставини справи, судову практику та власний досвід, поставити запитання, за допомогою яких сторони мають можливість переглянути власну позицію і змінити її на більш компромісну. Кілька ра-ундів загальних та конфіденційних зустрічей дають можливість сторонам дійти згоди, причому доволі часто відповідач погоджується сплатити більше, ніж розраховував позивач (більше суми, озвученої під час конфіденційної зустрічі). Буває і таке, що позивач задовольняється щирими вибаченнями відповідача і відмовляється від, наприклад, грошових вимог. Таке примирення між сторонами є ще однією важливою по-зитивною рисою ДВС, адже обидві сторони залишають суд, якщо і не задоволеними, але й не розгніваними на протилежну сторону, на суддю, владу і весь світ.

Досвідчені канадські судді проводять процедуру ДВС по одній справі за 2 — 3 години, на відміну від 5 — 10 робочих днів, якщо справа би дійшла до судового розгляду. На завершення справи сторони підписують документи, які виражають їхнє волевиявлення. Таких документів може бути кілька — залежно від фактичних обставин справи. Це є ще однією важливою перевагою ДВС над процедурою судового розгляду, тому що не всі питання взаємовідносин сторін можливо закріпити в судовому рішенні. Часто суд процесуально зобов’я-заний вирішити спір на користь однієї із сторін і не може «розділити» рішення між обома сторонами, на-віть якщо вони того бажають. Процедура ДВС, навпаки, дає можливість сторонам вільно обирати різноманітні варіанти примирення.

Закон зобов’язує сторони виконувати рішення, яко-го вони досягли за процедурою ДВС, про що сторони підписують відповідну заяву. Враховуючи, що питання застосування ДВС належать до провінційного законо-давства, правила його застосування дещо відрізняють-ся в різних регіонах країни. Але загальна статистика доводить, що по деяких категоріях спорів сторони досягають примирення у 70 — 80 % випадків, що є кращим доказом ефективності канадської моделі до-судового врегулювання.

До речі, залежно від провінції та категорій спорів



ДВС може застосовуватися добровільно (за згодою обох сторін) і обов’язково (сторона, яка звертається до суду, вже знає, що судовому розгляду передувати-ме процедура ДВС). Зазвичай обов’язковим ДВС є в сімейних спорах. Взагалі, здається, що канадське сус-пільство, зваживши всі бюджетні переваги ДВС, зараз більше цінує саме суспільне значення цієї процедури примирення, адже це напряму впливає на збереження злагоди у суспільстві, якої так не вистачає в Україні…

СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КАНАДИКанада є федеративною державою, в якій багато

принципових питань державного управління базу-ються на історичних чинниках. При цьому, за слова-ми одного із наших експертів, професора політології Університету Торонто Пітера Соломона, найважливі-шою запорукою політичної стабільності у багатонаціо-нальному та двомовному суспільстві Канади є чітке розмежування повноважень між федеральними та провінційними гілками влади.

Колегам буде цікаво дізнатися, що питання кримі-нального права і процесу регулюються федеральним законодавством, але питання здійснення правосуддя віднесені до повноважень провінцій. Функції нашого Конституційного Суду в Канаді виконує Верховний Суд Канади, який може прийняти рішення про неконс-титуційність того чи іншого закону, але не скасовує його, а надає парламенту час (зазвичай — один рік) на виправлення помилки. Якщо парламент не впора-ється із цим, тоді відповідне рішення вступає в силу і спірний закон втрачає силу. Такий досвід конституцій-ного правосуддя Канади є досить цікавим, особливо в період реформування системи правосуддя в Україні. З одного боку, спеціалісти критикують Верховний Суд Канади в тому, що його рішення з питань конститу-ційності є не стільки правосуддям, скільки засобом політичної відповідальності. Але, на мій погляд, дуже важливим є невтручання судової влади у компетенцію законодавчої, тобто Верховний Суд Канади не переби-рає на себе повноваження представницького органу, обраного громадянами, скасовуючи прийнятий ним закон, але юридично обґрунтовано вказує парламенту на його помилку і дає достатній час на виправлення ситуації. Таким чином, судова влада, зберігаючи свій авторитет, не принижує авторитет парламенту. І знову це не тільки питання суто правове, це ще один спосіб збереження суспільного ладу.

СУДОВА СИСТЕМАСудова система Канади включає в себе Верхов-

ний Суд, федеральний апеляційний суд та федеральні суди першої інстанції, податковий суд Канади, а також війсь кові суди (в тому числі апеляційний). Але пере-важна більшість справ розглядається провінціаль-ними судами першої інстанції, вищими судами (або судами «королівської лави»), апеляційними судами провінцій. Існує також можливість оскарження рішень апеляційних судів провінцій до Верховного Суду Кана-ди. Залежно від категорії справи вона розглядається за першою інстанцією в провінційному, або в вищому суді. Так, дрібні цивільні справи з сумою позову до 5 — 25 тисяч доларів (залежно від регіону) розглядаються в провінційному суді, як і кримінальні справи. Але пи-тання, наприклад, застосування запобіжного заходу, пов’язаного із обмеженням волі, розглядаються вже судом «королівської лави». Канадські суди історично застосовують принцип судового прецеденту, в тому числі загальновідомі «переконливі» прецеденти інших країн Британської Співдружності, тобто бувають ви-падки, коли канадські суди застосовують прецеденти англійських, австралійських чи новозеландських судів і навпаки. До речі, до 1949 року функції Верховного суду виконував Судовий комітет Таємної ради Об’єд-наного Королівства у Лондоні, тому вплив англійсько-го права на канадську судову практику залишається дуже значним і сьогодні. Головний суддя Канади і 8 ін-ших членів Верховного суду призначаються за по-данням Прем’єр-міністра країни довічно. Формальне призначення здійснює Генерал-губернатор Канади. Цікаво, що історично із 9 суддів Верховного Суду Ка-нади троє представляють провінцію Квебек, хоча у ній проживає менше третини населення країни та працює менше третини суддів. Така ж диспропорція існує і в парламенті країни, де блок місць зарезервований за представниками Квебеку. Скарги до Верховного суду на рішення судів у цивільних справах можуть бути подані лише з дозволу суддів, які винесли су-дові рішення, або самого Верховного суду, якщо той визнає, що проблеми, які виникли в ході розгляду справи, виходять за межі безпосередніх інтересів сторін судового процесу. Крім того, Верховний суд розглядає скарги у кримінальних справах у найбільш тяжких злочинах, або коли вищестоящим судом був скасований виправдувальний вирок, або якщо при розгляді справи ви никли питання щодо тлумачення норм права.



СИСТЕМА ДОБОРУ СУДДІВСистема добору суддів в Канаді виглядає дуже ло-

гічною і відкритою, тому до лав суддівської професії потрапляють професійні та поважні представники сус-пільства, які бажають бути корисними для своєї краї-ни. Серед загальновідомих критеріїв, окрім громадян-ства, юридичної освіти та володіння мовами, є також мінімальний стаж роботи в галузі права, який складає 10 років. Але практика свідчить про те, що переважна більшість суддів має не менше 20 років стажу профе-сійної діяльності юриста, а середній вік федерального судді в Канаді складає 52 роки. По-перше, більшість суд-дів — це колишні успішні адвокати, які за 20 років про-фесійної діяльності не тільки набралися професійного і, що навіть важливіше, життєвого досвіду, але й стали заможними людьми. Багато з них, ставши суддями, за-робляють менше, ніж в адвокатській професії, і це при тому, що судді в Канаді є одними з найбільш оплачува-них державних службовців. Цей своєрідний «майновий» ценз є однією із запорук відсутності корупції в судовій системі Канади. Судді у Канаді приймають рішення без жодного впливу, на підставі виключно фактів та зако-нів. Головними чинниками цієї системи є три складові: гарантія збереження посади (призначення всіх суддів довічно), гарантоване фінансове забезпечення (заробіт-на платня суддів є однією із найвищих серед державних службовців), адміністративна незалежність. Крім того, добором суддів на федеральному рівні займаються спеціальні консультативні комітети, які складаються із голів судів, суддів, представників Асоціації адвока-тів відповідної провінції, Канадської асоціації адвока-тів, представників правоохоронних органів та пред-ставників громадськості, що обрані Федеральним міністром юстиції. Ці комітети мають трирічний строк повноважень і розглядають заяви кандидатів. Головна мета цих комітетів полягає в ретельному вивченні заяв, по-перше, на предмет відповідності кандидатів об’єк-тивним критеріям, а по-друге, що є найважливішим, на предмет відповідності особи виконувати обов’язки судді. Вивчаючи заяви кандидатів, члени комітету спіл-куються із колегами кандидатів, отримують інформацію із різних джерел і потім колегіально ухвалюють рішення про надання рекомендації кандидату на обіймання по-сади судді чи відхиляють кандидатуру. При цьому чле-нам комітету заборонено спілкуватися із кандидатом на посаду особисто. Член комітету також зобов’язаний заявити про своє знайомство з кандидатом на посаду і не може подавати свою кандидатуру на посаду судді

під час роботи в комітеті і 1 рік після закінчення ка-денції. Рекомендація щодо кандидатури потенційного судді направляється до міністра юстиції Канади, який призначає суддю на конкретну посаду. Але відкритих вакансій зазвичай менше, ніж кандидатів, які рекомен-довані консультативними комітетами, тому деякі кан-дидати, що не були призначені протягом двох років, знову проходять процедуру рекомендування. Навіть не уявляю собі існування такої системи у нас, коли при-значення на конкретну посаду судді буде здійснювати міністр юстиції, але слід не забувати систему політично-го устрою Канади, яка нагадує британську, згідно з якою більшість у парламенті формує уряд країни і міністри уряду є членами парламенту. Тому подання міністра юстиції Канади про призначення на посаду конкретного судді буде підтримане парламентською більшістю, яка контролює уряд. Крім того, міністр юстиції зобов’язаний зробити вибір тільки із кола кандидатів, які рекомендо-вані незалежними консультативними комітетами. Таким чином, баланс між різними гілками влади і суспільством в питанні призначення суддів допомагає підтримувати довіру до суддів і системи правосуддя.

СУДДІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯРада суддів Канади, яка створена в 1971 році, є ор-

ганом, відповідальним за ефективність і високу якість роботи федеральної судової системи, підвищення ква-ліфікації суддів та притягнення федеральних суддів до дисциплінарної відповідальності. Рада суддів склада-ється із голів та заступників голів вищих та апеляційних судів, інших судів федеральної системи судових органів, представляючи загалом більш ніж 1100 федеральних суддів. Головою ради за посадою є Голова Верховного Суду Канади. Серед інших завдань Ради суддів — кому-нікація із громадськістю, особливо з мас-медіа з питань, які стосуються діяльності судової системи. Головним із комітетів ради суддів є Комітет з питань поведінки суддів, який відповідальний за розгляд заяв про недо-стойну поведінку суддів. Основна мета роботи коміте-ту — збереження суспільної довіри до канадської су-дової системи. Комітет складається із 6 членів ради, які обираються Головою ради суддів. Вони повинні оцінити доводи скарги і аргументи судді і прийняти рішення про відповідність поведінки судді Етичним принципам для суддів, які, до речі, мають рекомендаційний характер. Безумовно, що невідповідність суддівської поведін-ки етичним принципам під час здійснення правосуд-дя є більш суворим порушенням, ніж його поведінка



у приватному житті. Але і в останньому випадку комітет буде оцінювати наслідки негативного впливу суддів-ської поведінки на довіру до системи правосуддя. Що-року комітет розглядає близько 160 скарг на поведінку суддів, з яких половина стосується справ із сімейних відносин. Насправді скарг надходить набагато більше, але переважають скарги, які не стосуються поведінки суддів. Переважна більшість скарг закривається про-вадженням, але 2 — 3 щороку передаються на роз-гляд спеціального складу ради. Якщо спеціальна рада дійде висновку про наявність серйозного порушення, що не сумісне з подальшим перебуванням на посаді судді, то Рада суддів надає парламенту рекомендацію про звільнення судді з посади. Рішення цього питан-ня потребує підтримки обома палатами парламенту, але канадські колеги не пам’ятають про такі випадки. Зазвичай судді самі подають у відставку, коли розумі-ють, що будуть притягнуті до відповідальності. Якщо поведінка судді не відповідає етичним правилам, але порушення не є настільки серйозним, щоб звільнити суддю, то Рада суддів може рекомендувати судді при-нести вибачення за свою поведінку, направити суддю на обов’язкове підвищення кваліфікації, а також висло-вити занепокоєння поведінкою судді у конкретному випадку. Загалом починаючи із 1971 року Рада суддів дала рекомендації про звільнення 8 суддів.

ДІЯЛЬНІСТЬ КВАЗІСУДОВИХ ОРГАНІВАле не всі справи в Канаді обов’язково розгляда-

ються судами. Дрібні спори та справи про незначні кримінальні правопорушення можуть розглядатися магістратами або мировими суддями. Крім того, ще од-ним суттєвим чинником боротьби із перевантаженням судової системи є діяльність адміністративних трибу-налів. Діяльність трибуналів в Канаді є також дуже ці-кавою з точки зору можливого застосування в Україні.

Мета діяльності трибуналів — високопрофесійний та швидкий розгляд специфічних категорій спорів. Трибунали — це постійно діючі органи, які склада-ються не із суддів, а з відомих спеціалістів, наприклад, адвокатів, лікарів, патентних повірених, які не можуть поєднувати цю діяльність із своєю професійною ді-яльністю на строк призначення, отримують заробітну плату від держави та мають деякі інші гарантії, що при-таманні професійним суддям.

Серед адміністративних трибуналів є такі, як: Ка-надський сільськогосподарський трибунал, Нафтога-зовий апеляційний трибунал, Трибунал з прав людини,

Трибунал з питань працевлаштування, Трибунал з пи-тань заробітної плати, Трибунал з міжнародної тор-гівлі, Трибунал з питань фінансових послуг, Трибунал з питань соціального захисту тощо.

Враховуючи, що трибунали розглядають тільки спо-ри відповідної категорії, а судді цих трибуналів є ви-сокопрофесійними спеціалістами у профільних галу-зях, то справи розглядаються швидко та справедливо. Доказом цього є той факт, що до судів оскаржується дуже незначна частина рішень трибуналів. Суди, між тим, переглядаючи рішення трибуналу, здебільшого довіряють висновкам своїх колег і перевіряють в ос-новному наявність процесуальних порушень.

АДВОКАТУРА В КАНАДІАдвокатура в Канаді є дуже впливовою і потужною

спільнотою, яка користується повагою як з боку влади, так і з боку суспільства. Причому повага до адвокатів з боку суддів є природною, адже переважна більшість суддів вийшла з адвокатури. Адвокати також пова-жають суддів, мабуть, пам’ятаючи про те, що судді — колишні адвокати. Регулювання адвокатської професії віднесено до компетенції провінцій, тому в Канаді ре-гуляторними органами є Асоціації адвокатів провінцій. Крім цього, більшість практикуючих адвокатів є члена-ми добровільної Канадської асоціації адвокатів (КАА), яка вже згадувалась як організація, яка делегує кілька членів в консультативні комітети, які дають рекомен-дації для призначення суддів. КАА, крім цього, бере активну участь і в інших процесах підтримання неза-лежності правосуддя, а саме відіграє важливу роль у рекомендаціях комітету із компенсації суддів, який раз у кілька років переглядає базову заробітну плату суддів. Адвокати є одними із найактивніших лобістів поступового підвищення компенсації суддів, розумію-чи, що гідна оплата праці судді є однією із передумов незалежності суду. Взагалі канадська адвокатура надає постійну підтримку судовій владі, особливо на рівні засобів масової інформації, розуміючи, що ЗМІ також можуть бути інструментом втручання у незалежність судової влади, а судова влада, зі свого боку, в силу специфічності статусу не завжди може публічно реа-гувати на деякі обвинувачення.

Кілька слів про доступ до адвокатської професії в Канаді. Після закінчення університету (3 — 4 роки) і юридичної школи (3 роки) майбутній адвокат пови-нен відпрацювати до 12 місяців в адвокатській конторі, прокуратурі або на юридичній посаді на державній



службі. Після цього кандидат повинен пройти обов’яз-кові курси (2 місяці) з підготовки до екзамену та його скласти.

Канадські адвокати мають виключне право на на-дання правової допомоги, тобто навіть юрист в кор-порації повинен бути адвокатом. І ця вимога є також перешкодою для можливої корупції. На наше запитан-ня, як буде діяти юрист корпорації, якщо його керів-ник зобов’яже юриста виконати щось на межі закону чи етичних норм, виконавчий директор КАА Д. Хойлс одразу відповів, що будь-який адвокат повинен і буде виконувати тільки ті накази (причому не тільки в приватному секторі, але й на державній службі), які не порушують закон і норми професійної етики, таким чином, статус адвоката захищає юриста корпорації чи державного службовця від виконання незаконних наказів, що сприяє загальній повазі до закону в країні. Така поведінка адвокатів є загальновизнаною і сприяє збереженню поваги з боку суспільства до адвокатської професії.

Під час перебування в Канаді ми мали можливість відвідати ділову столицю країни Торонто, офіційну сто-лицю Оттаву і місто Вінніпег, яке відоме своєю дуже потужною українською діаспорою, і найкрасивіше міс-то Канади Монреаль. Дуже різні міста, кожне із своїм колоритом, але всюди ми відчували повагу держави до громадян і гордість громадян за свою країну. Взага-

лі в канадському суспільстві вигідно бути законослух-няним і сплачувати податки, адже взамін громадянин отримує безоплатну освіту та медицину, справедливий суд та соціальний захист, порядок на вулицях та хо-рошу екологію. Цей справедливий обмін податків на державні послуги викликає загальну довіру з боку суспільства, яка підтримується відкритістю влади. Площа перед парламентом Канади не має парканів і відкрита весь час, незважаючи на збройний напад, який скоїв якийсь терорист за кілька тижнів до нашого візиту. Тільки два авто патрульної поліції, які стояли метрів за 50 — 70 від стін парламенту. Всім дозволе-но гуляти навколо, навіть вночі. Екскурсії школярів до парламентів, як федерального, так і провінційних, є нормою, як і привітання членів парламенту цих дітей, які на власні очі бачать, як створюється закон. Держав-ний прапор Канади, який висить на будівлі парламенту тільки один день, а потім надсилається безкоштовно будь-якому громадянину Канади, який зареєструвався на спеціальному сайті. І нічого, що черга сягає з де-сяток років, все одно громадяни Канади хочуть мати вдома та підіймати на свята саме той прапор, що ма-йорів на шпилі парламенту.

Ось така країна Канада, де громадяни є не просто патріотами ідеї, а й патріотами справедливості і поряд-ку, де адвокати захищають суддів, а судді допомагають людям вирішувати спори.

Канадські експерти з досудового врегулювання (зліва направо): адвокат Тоні Маркес, суддя Дональд Брик, суддя Тед Зажечни, адвокат Алан Макінтайр


АДВОКАТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

ВЗАЄМОДІЯ АДВОКАТУРИТА ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СЛУЖБИ

Ірина Василик, к. і. н., доцент, керівник Центру досліджень адвокатури і права НААУ

Саме під такою назвою вперше було проведено лекторіум-практикум для курсан-тів юридичного факультету Інституту кримінально-виконавчої служби1. Проект здійснено в рамках Меморандуму про співпрацю між Національною асоціацією адвокатів України2 та Інститутом кримінально-виконавчої служби від 17.02.15 р. Його метою було ознайомити курсантів з історією становлення Інституту захисту

на українських землях та вивчити практичні аспекти адвокатської діяльності — від допуску до про-фесії, прав та обов’язків адвоката до його діяльності на різних етапах слідства, співпраці з органами пенітенціарно-виконавчої служби.

Для забезпечення проведення лекторіуму під керівництвом Заступника Голови НААУ Валентина Гвоздія було сформовано авторський колектив, який на волонтерських засадах підготував курс лекцій для курсантів 2 і 3 курсів юридичного факультету ІКВС по основних питаннях адвокатської діяльності.

«Оскільки до цього часу, перебуваючи на практиці, курсанти бачать здебільшого не найкращий приклад поводження з адвокатом, а це і недопуск до клієнта, ненадання матеріалів по справі, навіть побиття ад-воката і т. п., вважаючи це нормою, а це не може бути нормою, тому завданням НААУ є пояснити дітям, які через рік чи два безпосередньо на роботі зустрі-нуться з цими проблемами, які права має адвокат, що таке адвокатська таємниця, передумови здійс-нення адвокатської діяльності, що таке первинна і вторинна правова допомога, безоплатна правова допомога, саме тому ми почали цей проект», — на-голосив Валентин Гвоздій під час розробки програми лекторіуму.

До авторського колективу увійшли:Валентин Гвоздій — адвокат, Заступник Голови

Ради адвокатів України; Ірина Яковець — адвокат, д. ю. н., старший науковий співробітник, провідний на-уковий співробітник НДІ вивчення проблем злочинно-

сті імені академіка В. В. Сташиса НАПН України; Анна Колесник — адвокат; Андрій Анапріюк — адвокат; Олександр Дроздов — адвокат, к. ю. н., докторант, член Ради адвокатів України, Голова Науково-кон-сультативної ради при НААУ; Ірина Василик — к. і. н., доцент, керівник Науково-методичного центру до-сліджень адвокатури і права при НААУ; Ігор Кара-ман — доктор права, керівник Центру підвищення кваліфікації адвокатів НААУ.

Організаційну та методичну допомогу у проведен-ні лекторіуму надавав Центр досліджень адвокатури і права НААУ. Всього було проведено 4 лекції і охоп-лено 8 тем.

Тема 1. Історія виникнення адвокатури в Украї-ні. Виникнення української адвокатури в княжий та становлення у польсько-литовський періоди (розглядалися: Правовий статус адвоката за історич-ними пам’ятками України. Адвокатура України XVIІ — XVIIІ ст. Адвокатура й судова реформа 60-х рр. ХІХ ст. Особливості розвитку інституту адвокатури на зем-лях Східної Галичини і Буковини. «Адвокатська доба» у Східній Галичині в кінці ХІХ на початку ХХ ст. По-рівняльна характеристика польської та української адвокатури перелому ХІХ — ХХ ст. Становище укра-їнської адвокатури в ХХ — ХХІ ст. Роль української

1 Далі за текстом — ІКВС.2 Далі за текстом — НААУ.



адвокатури в час національно-визвольних змагань у період 1917 — 1923 рр. та у відродженні української державності. Історико-правові аспекти розвитку ін-ституту адвокатури на Буковині, Галичині та Закарпат-ті у міжвоєнний період. Українська адвокатура в СРСР. Діяльність українських адвокатів та правничих органі-зацій в еміграції. Відродження української адвокатури в 1991 — 2011 рр.).

Тема 2. Роль адвокатури в системі захисту прав людини в Україні (розглядалися: Право громадян на кваліфіковану юридичну допомогу. Чим відрізня-ється статус адвоката від статусу інших юристів, які займаються юридичною практикою).

Ці перші лекції були проведені 21.05.15 р. адво-катом Анною Колесник та керівником Центру дослі-джень адвокатури і права Іриною Василик.

Тема 3. Система нормативних актів про адвока-туру (розглядалися: Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Органи самоврядування та управління в системі адвокатури, їх основні функ-ції. Хто може бути адвокатом і хто не може ним бути. Цивільно-правова відповідальність адвоката. Кримі-нальна відповідальність адвоката).

Цю тему курсантам 28.05.15 р. читав адвокат Ан-дрій Анапріюк, який детально і доступно розповів слухачам про Закон України «Про адвокатуру та ад-вокатську діяльність», компетенцію органів само-врядування та управління в системі адвокатури, їх основні функції, цивільно-правову та кримінальну відповідальність адвоката.

Важливо зауважити, що після перших двох занять з лекторіуму для курсантів-юристів послухати цю тему виявили бажання ще й курсанти-психологи 2 і 3 кур-сів, які активно ставили запитання після неї.

Далі курсантам було запропоновано прослухати лекції ще з п’яти тем.

Тема 4. Передумови здійснення адвокатської діяльності (Права адвоката. Обов’язки адвоката. Від-мова від захисника. Підстави, що виключають участь особи як захисника. Взаємовідносини між адвокатом та клієнтом. Прийняття адвокатом захисту обвинува-ченого. Підстави обов’язкової участі адвоката у кри-мінальній справі. Момент допуску адвоката до участі у справі у кримінальному процесі. Договір про на-дання правової допомоги: підстави, форми, сторони і порядок укладення).

18.06.15 р. на третьому занятті виступив адвокат Юрій Грабовський, висвітлив тему ролі адвоката

у процесі виконання кримінальних покарань. Лек-тор звернув увагу курсантів на такі питання, як: права та обов’язки адвоката при відвідуванні установ вико-нання покарань та слідчих ізоляторів, підстави та про-цедура допуску, проведення огляду та можливість пронесення речей і документів, форма спілкування адвоката з клієнтом в умовах установи виконання покарань чи слідчого ізолятора, порядок залучення адвоката за зверненням засудженого або адміністра-ції установи виконання покарань, слідчого ізолятору, залучення адвоката до захисту прав засудженого в ци-вільній, сімейній чи іншій сфері.

Тема 5. Права і обов’язки адвоката (Підстави, що виключають участь особи як захисника. Взаємо-відносини між адвокатом та клієнтом. Прийняття ад-вокатом захисту обвинуваченого. Підстави обов’яз-кової участі адвоката у справі. Правила адвокатської етики та їх значення в діяльності адвоката. Правове значення та зміст адвокатської таємниці, наслідки її порушення).

Тема 6. Первинна і вторинна правова допомога (Закон України «Про безоплатну правову допомогу». Центри з надання безоплатної правової допомоги, порядок звернення за допомогою та повноваження адвокатів. Визначення підстав для надання безкош-товної допомоги).

Тема 7. Роль адвоката у процесі виконання кримінальних покарань (Права та обов’язки адво-ката при відвідуванні установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Підстави та процедура допуску, проведення огляду та можливість пронесення речей і документів. Форма спілкування адвоката з клієнтом в умовах установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. Порядок залучення адвоката за звернен-ням засудженого або адміністрації установи виконан-ня покарань, слідчого ізолятору. Участь та повнова-ження адвоката при наданні допомоги засудженому в процесі відбування покарання (питання дисциплі-нарних стягнень, заміни невідбутої частини покаран-ня більш м’яким, умовно-дострокового звільнення, помилування, зміни умов тримання тощо). Залучення адвоката для захисту прав засудженого в цивільній, сімейній чи іншій сфері. Підстави та порядок оплати таких послуг).

Тема 8. Правова допомога засудженим особам (Практика ЄСПЛ. Особливості надання правової допо-моги особам, які тримаються під вартою або позбав-лені волі в контексті практики ЄСПЛ).



Заключна лекція відбулася 25.06.15 р. На лекції Ігор Караман розглянув Європейську конвенцію з прав людини та на прикладах конкретних справ показав особливості надання правової допомоги особам, які тримаються під вартою або позбавлені волі в контексті практики ЄСПЛ.

Оскільки ця тематика не передбачена для ви-вчення у навчальних планах, авторським колекти-вом прийнято рішення розробити окремий навчаль-но-методичний посібник «Права засуджених осіб в практиці Європейського суду з прав людини» для студентів юридичних факультетів і, зокрема, курсантів вузів пенітенціарної системи.

Крім того, лектори-адвокати Андрій Анапріюк та Юрій Грабовський розповіли про передумови здійснення адвокатської діяльності, зокрема про прий няття адвокатом захисту обвинуваченого і під-стави обов’язкової участі адвоката у кримінальній справі. Та найбільше запитань у курсантів виникло щодо ролі адвокатів у процесі виконання криміналь-них покарань. У форматі «запитання-відповідь» зу-стріч тривала і після закінчення лекції.

Досвід спілкування з курсантами-пенітенціарія-ми показав, що такий діалог надзвичайно потрібний. По-перше, у курсантів формується і змінюється уяв-лення про діяльність адвокатів, їхні права та обов’яз-ки, а відповідно, змінюється і ставлення до адвоката. По-друге, таким чином виховується нове покоління юристів, які будуть працювати у пенітенціарній системі і розуміти основні аспекти їхньої діяльності. По-тре-тє, вперше у вузах силових структур читаються лекції по адвокатурі. І хоча поки що це, швидше, виняток із правил, в умовах формування правового суспільства воно повинно стати правилом! Тому треба предмети

по адвокатурі вдосконалювати і вводити у навчальні плани усіх юридичних факультетів на постійній основі.

За результатами проведення лекторіуму курсанти ознайомилися з:

— історією виникнення і розвитку інституту адво-катури на українських землях, відомими представни-ками адвокатської професії та їх внеском у становлен-ня і розвиток української державності;

— передумовами здійснення адвокатської діяль-ності;

— правами і обов’язками адвокатів у криміналь-ній справі;

— правилами збереження адвокатської таємниці та адвокатської етики;

— різницею первинної та вторинної правової до-помоги;

— роллю і функціями адвоката у процесі виконан-ня кримінальних покарань;

— правами адвокатів при відвідуванні установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;

— практикою ЄСПЛ щодо надання правової до-помоги засудженим особам.

НААУ висловлює подяку усьому творчому колек-тиву у розробці лекторіуму-практикуму «Взаємодія адвокатури та пенітенціарної служби», усім лекто-рам за такі потрібні і висококваліфіковані лекції, Цен-тру досліджень адвокатури і права та Секретаріату НААУ — за організацію проведення лекцій та забез-печення курсантів науково-методичною літературою.

Проект реалізований повністю на волонтерських засадах у рамках Меморандуму між Національною асо-ціацією адвокатів України та Інститутом криміналь-но-виконавчої служби.


ДИСКУСІЯ

ДИСКУСІЙНІ ПИТАННЯЩОДО КОЛА ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ДОПИТІ, ТА ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗНАЧЕННЯ ДОПИТУ

Денис Пономаренко, адвокат

Кожен з юристів, адвокатів, які практикують у кримінальних справах, постій-но бере участь у допиті підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні.Однак у цьому питанні з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України1 виникає багато різноманітних проблем щодо правильності розуміння та застосування нового КПК, у тому числі при здійсненні допиту в суді. Досить частою проблемою є нерозуміння щодо кола осіб, які беруть

участь у допиті, та те, які це має процесуальне значення та наслідки. На жаль, таке нерозуміння досить часто є і в суддів.

Так вийшло в нашій судовій практиці по криміналь-них справах, що паралельно з «новим» процесуальним Законом досить часто застосовуються, за звичкою, по-ложення «старого» Закону, і ми змушені «подорожува-ти» з минулого в теперішнє і навпаки.

У зв’язку з такими «подорожами» і виникає плу-танина та незрозумілість — проблеми правильного розуміння та застосування «нового» КПК.

Дуже часто в судовій практиці ми стикаємося з проблемою того, що більшість суддів та сторони кримінального провадження не розуміють кола осіб, які беруть участь у допиті, однак це є дуже важливим для кримінального провадження в суді.

Принциповою різницею між КПК 1960 р. та КПК 2012 р. є відсутність такого поняття, як «судове слід-ство».

За нормами нового КПК, суддя став незалежним арбітром (ч. 6 ст. 22, ч. 3 ст. 26 КПК), а сторони кримі-нального провадження отримали змагальність (ст. 22, ст. 26 КПК).

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 300, ч. 3 ст. 303, ст. 307, ст. 308, ч. 2 ст. 311 КПК 1960 р., бачимо, що у допиті свідка брали участь такі учасники процесу: прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі (до їх виключення з КПК 1960 р.), а також запрошений ним захисник. У такій черговості та таким колом учасників процесу здійснювався допит щодо всіх допитуваних: підсудного, свідка, потерпілого, експерта.

Для точності необхідно вказати на певну відмін-ність щодо учасників допиту та порядку допиту під-судного, оскільки в такому допиті після прокурора мав право допиту громадський обвинувач (ч. 1 ст. 300 КПК 1960 р.).

Кримінальний процесуальний кодекс України має суттєві відмінності щодо кола осіб, які беруть участь у допиті та мають право на участь, а разом із тим і щодо порядку такого допиту (окрема проблематика).

Для з’ясування кола осіб, які відповідно до проце-суального Закону мають право брати участь у допиті,

1 Далі за текстом — КПК.


ДИСКУСІЯ

а разом з тим і його порядку, пропоную проаналізу-вати зміст ст. 351— 353, ст. 356 КПК.

Стаття 351 КПК визначає, що у допиті обвинуваче-ного першим його допитує прокурор, а потім захисник. Разом з тим далі ч. 1 цієї статті вказує, що «після цього обвинувачуваному можуть бути поставлені запитання потерпілим, іншими обвинуваченими, цивільним пози-вачем, цивільним відповідачем, представником юри-дичної особи, щодо якої здійснюється провадження, а також головуючим і суддями. Крім того, головуючий має право протягом усього допиту обвинуваченого ставити йому запитання для уточнення та доповнення його відповідей».

Таким чином, ми бачимо, що законодавець виділяє та розмежовує такі поняття, як «допит» та «запитання», що випливає з абзацу 2 ч. 1 ст. 351 КПК: «після цього йому можуть бути поставлені запитання…», зазначе-не вбачається і з положень ч. 11 ст. 352, ст. 353, ч. 2 ст. 356 КПК.

Тож ми бачимо, що відповідно до ч. 11 ст. 352, 353, ч. 2 ст. 356 КПК у допиті беруть участь лише сторони кримінального провадження: сторона об-винувачення та сторона захисту, а всі інші учасники судового процесу, головуючий і судді мають право ставити лише запитання, тобто останні не беруть участі у допиті.

Разом з тим звертаю увагу, що в допиті беруть участь не сторони кримінального провадження, а лише прокурор та захисник (ч. 1 ст. 351, ч. 6 ст. 352, ст. 353, ч. 2 ст. 356 КПК), всі інші учасники судового процесу, головуючий і судді мають право ставити лише запитання.

Тобто моментом закінчення допиту є закінчення допиту стороною кримінального провадження, напри-клад, як це передбачено ч. 11 ст. 352 КПК.

Це має колосальне процесуальне значення та від-повідні, в тому числі і процесуальні наслідки.

Як вбачається з положення ч. 1 ст. 352 КПК, перед допитом свідок попереджається про кримінальну від-повідальність за відмову від давання показань та за-відомо неправдиві показання. За ч. 1 ст. 353 КПК перед допитом потерпілий попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 95 КПК, показан-ня — це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм об-ставин у кримінальному провадженні, що мають зна-чення для цього кримінального провадження.

За таких обставин вбачається, що показаннями не можуть вважатися відомості, які надані в усній або письмовій формі після допиту, тобто відповіді на запи-тання інших учасників судового процесу, головуючого і суддів. А як наслідок, свідок та потерпілий не можуть нести відповідальність за відповіді на запитання ін-ших учасників судового процесу, головуючого і суддів, а разом з тим свідок не підлягатиме відповідальності за відмову відповідати на такі запитання.

Разом з тим відповіді на запитання інших учасників судового процесу, головуючого і суддів не є джерелом доказів (ч. 8 ст. 95 КПК), оскільки такі відповіді не є показаннями.

Зазначене повністю відповідає принципам та ос-новним ідеям КПК 2012 р., оскільки не секрет, що «но-вий» кримінальний процес за своєю ідеєю схожий на кримінальний процес у США, де є лише дві сторони: прокурор і адвокат, а між ними незалежний арбітр — суд.

Разом з тим це стосується принципів змагальності (ст. 22 КПК), диспозитивності (26 КПК).


ЦИВІЛЬНІ СПРАВИ

Роз’яснення щодо утримання аліментів з цієї кате-горії громадян надало Міністерство юстиції України у листі від 06.03.15 р. № 356-0-3-15/7.2 «Щодо надання роз’яснення деяких питань стосовно порядку утри-мання аліментів із матеріальної допомоги на оздо-ровлення та середньої заробітної плати працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Т ак, постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.93 р. № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, батьків, дітей, інших осіб. Пунк-том 1 Переліку, зокрема, передбачено, що утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів за-робітку і додаткової винагороди як за основною ро-ботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо; усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати; заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків, та в інших випадках збере-ження середньої заробітної плати; інших видів заробіт-ку. При цьому п. 12 Переліку передбачено види доходу, з яких утримання аліментів не провадиться.

Поряд з цим Міністерство юстиції України зазначає, що відповідно до п. 13 Переліку утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.

Що до структури заробітної плати, то відповідно до ст. 2 Закону України від 24.03.95 р. № 108/95 «Про оплату праці» вона складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочу-вальних та компенсаційних виплат.

Зг ідно з п. 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати2, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5, який зареє-стровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. Фо нд оплати праці складається з фонду основної заробітної плати, фонду додаткової заробіт-ної плати та інших заохочувальних та компенсаційних

виплат. Зг ідно з п. 2.3 зазначеної Інструкції інші заохо-чувальні та компенсаційні виплати включають винаго-роди та премії, які мають одноразовий характер, ком-пенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них належать матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологіч-ним станом, крім сум, указаних у п. 3.31 (матеріальна допомога разового характеру, що надається підпри-ємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення ді-тей, поховання)) (пп. 2.3.3 п. 2.3 Інструкції).

Одн очасно Міністерство юстиції України зазначає, що головним органом у системі центральних орга-нів виконавчої влади із забезпечення реалізації дер-жавної політики, зокрема у сфері трудових відносин, є Міністерство соціальної політики, яке відповідно до покладених на нього завдань надає роз’яснення щодо здійснення державної політики у зазначеній сфе-рі (абзац другий п. 1, пп. 79 п. 4 Положення про Мініс-терство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. № 389).

Також звертаю увагу на постанову Кабінету Міні-стрів України від 29.07.15 р. № 542 «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати» щодо обчислення середньої заробітної плати працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особли-вий період, та повторно призвані для проходження військової служби за призовом.

У разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заро-бітної плати, яка зберігалась за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розра-хунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалась за працівником протягом пе-ріоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Марина Ковтун, редактор, адвокат, к. ю. н.

Який порядок утримання аліментів із матеріальної допомоги на оздоровлення та середньої заробітної плати працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації?

Львівська обл.


АДМІНІСТРАТИВНІ СПРАВИ

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РОЗВ’ЯЗАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИМИ СУДАМИСПОРІВ З ПРИВОДУ РІШЕНЬ, ДІЙ АБО БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

Олена Марченко, асистент кафедри адміністративного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, к. ю. н.

Після прийняття 21.02.15 р. Кабінетом Міністрів України постанови № 17 «Пи-тання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції»1 розпочався процес оптимізації системи органів юстиції, зокрема лік-відації Державної виконавчої служби України як центрального органу виконав-чої влади з одночасним покладенням функцій у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) на Міністерство юстиції Украї-ни. Ліквідація Державної виконавчої служби України є лише першим кроком

на шляху вдосконалення системи примусового виконання рішень. У подальшому планується запрова-дження змішаної системи шляхом введення інституту приватних виконавців. Втілення у життя таких амбіційних планів, безумовно, потребує докорінного оновлення усього масиву нормативно-правових актів, що врегульовують як питання організації системи органів державної виконавчої служби, так і сам порядок примусового виконання рішень.Ця стаття стала результатом проведення автором узагальнення практики розгляду Харківським апеля-ційним адміністративним судом справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби. Так, зокрема, вивчалися рішення цього суду, постановлені у справах досліджуваної категорії у другому півріччі 2014 року, якими скасовано рішення судів першої інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.99 р. № 606 «Про виконавче провадження»2 виконав-че провадження як завершальна стадія судового провадження є сукупністю дій органів і посадо-вих осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів чи їх посадових осіб, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законами, іншими нор-

мативно-правовими актами, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню. У розумін-ні Європейського суду з прав людини3 виконання судового рішення слід розглядати як стадію судо-вого вирішення спору. У свою чергу, неналежне виконання або невиконання судового рішення є порушенням права людини на належний судо-вий захист.

1 Далі за текстом — постанова № 17.2 Далі за текстом — Закон № 606.3 Далі за текстом — ЄСПЛ.



КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ?При відповіді на запитання про межі юрисдикції

адміністративних судів щодо розв’язання спорів у сфері виконавчої служби та виконавчого про-вадження необхідно ураховувати правило, сфор-мульоване у ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України4, відповідно до якого юрис-дикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Так, згідно з приписами ст. 181 КАС, яка визначає особливості провадження у справах досліджува-ної категорії, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залуча-ються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої по-садової особи державної виконавчої служби пору-шено їх права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження діяльності цих владарюючих суб’єктів (ч. 1 ст. 181 КАС).

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 2.2 постанови від 13.12.10 р. № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодав-ства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»5, роз’яснюючи судам зміст наведеного норматив-

ного положення, вказує на те, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону № 606, крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Чинні нормативні положення закріплюють знач ний перелік виконавчих документів, які під-лягають виконанню державною виконавчою служ-бою. Не вбачається за доцільне цитувати з цього приводу законодавця, але разом з тим зазначу той факт, що вказаний перелік відносно нещодавно було розширено та додано рішення (постанови) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконан-ня за законом покладено на державну виконавчу службу, і рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу (пп. 10 і 11 ч. 2 ст. 17 Закону № 606).

Залежно від того, який виконавчий документ підлягає виконанню, буде вирішуватися питання про порядок оскарження діяльності державної ви-конавчої служби до суду. Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону № 606 рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рі-шення можуть бути оскаржені у такому порядку:

Сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ

Іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій

до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом

Якщо ж ідеться про виконання рішень інших органів (посадових осіб), то законність рішень або дій (бездіяльності) державної виконавчої служби з цього приводу має перевірятись у порядку адмі-ністративного судочинства.

Таким чином, одним із провідних критеріїв визна-чення юрисдикції судів з приводу розгляду й вирі-шення справ щодо оскарження рішень, дій чи без-діяльності органів державної виконавчої служби

стосовно виконання судового рішення є юрисдик-ційна належність суду, який видав виконавчий документ. При цьому у п. 2.6 постанови Пленуму ВАСУ № 3 зазначається, що до юрисдикції адміні-стративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання су-дових рішень на підставі виконавчих документів, ви-даних судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які

4 Далі за текстом — КАС.5 Далі за текстом — постанова Пленуму ВАСУ № 3.



видано загальними і господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їх представників.

Отже, ще одним критерієм, який потрібно врахо-вувати при визначенні юрисдикції щодо розв’язання таких спорів, є статус позивача як сторони у ви-конавчому провадженні. Якщо позивач у вказаній категорії справ не має статусу сторони у відповідно-му виконавчому провадженні, а є іншим учасником такого провадження або особою, що залучається до проведення виконавчих дій, то йому слід звер-татися до відповідного адміністративного суду в по-рядку, передбаченому законом.

Сторонами у виконавчому провадженні згідно з приписами чинного законодавства є стягувач і боржник. Відпові дно до ст. 8 Закону № 606 стягу-вачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а боржником — фізична або юридична особа, ви-значена виконавчим документом. За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтере-сах держави від її імені виступає орган, за позо-вом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відпо-відно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на ко-ристь чи в інтересах держави від її імені виступають фіскальні органи.

Що стосується інших учасників виконавчого провадження, які можуть звертатися до суду щодо оскарження рішень та дій (бездіяльності) державної виконавчої служби, то до них положення абз. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 606 відносять прокурора, експертів, спеціалістів, перекладачів, суб’єктів оціночної діяльності — суб’єктів господарювання. В абз. 1 ч. 2 ст. 7 цього Закону вказано, що для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхід-ності залучає понятих, працівників органів внутріш-ніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у встановленому порядку.

Прокурор має право звернутис я з позовом у вказаних справах не лише як учасник виконав-чого провадження, статусу якого він набуває при відкритті виконавчого провадження за його заявою

у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону № 606), а й при здійсненні представництва в суді особи, яка є учасником виконавчого провадження.

Важливо відзначити, що незалежно від суб’єк-та звернення до суду із позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших (тобто не су-дових) органів справи з таких спорів повинні роз-глядатися в порядку адміністративного судочинства.

ЩОДО ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДІВ РІЗНИХ ЮРИСДИКЦІЙЗгідно з ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуаль-

ного кодексу України6 скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо вико-нання рішень, ухвал, постанов господарських су-дів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Окрім обмеженого кола суб’єктів, які мають право звертатися до господарського суду з питань оскарження тільки тієї частини діяльності держав-ної виконавчої служби, що стосується виконання процесуальних документів, прийнятих цим судом (рішень, ухвал, постанов), слід звернути особливу увагу й на те, що саме може бути при цьому пред-метом судової перевірки. Зі змісту вказаної норми ГПК випливає, що суд господарської юрисдикції має право оцінити правомірність лише дій та бездіяль-ності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, тобто пере-вірити правомірність відповідних владних рішень господарський суд вже не може.

Однак це не узгоджується з приписами ч. 4 ст. 82 Закону № 606, що закріплюють правило, відповідно до якого рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рі-шення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ. Із зазначеного можна зробити висновок: оскарження рішень дер-жавної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів має відбувати-

6 Далі за текстом — ГПК.



ся в порядку господарського судочинства, оскільки законодавець передбачив це в нормах спеціального закону.

Подібним чином врегульоване питання про межі цивільної юрисдикції суду, хоча у ст. 383 Цивіль-ного процесуального кодексу України7 вже прямо зазначається, що сторони виконавчого проваджен-ня можуть звернутися до суду за оскарженням як дії чи бездіяльності, так і рішення державного виконав-ця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятого (вчиненого, допущеного) під час виконання судового рішення, ухваленого згідно з цим Кодексом.

Відповідно до розд. XIV1 ГПК та гл. 2 розд. VIII ЦПК розгляд заяв про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та видачу такого виконавчого документа здій-снюють господарські суди та суди з розгляду ци-вільних справ. Пленум ВАСУ у п. 4 вищезгадуваної постанови № 3 вказує на те, що до юрисдикції адмі-ністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання таких виконавчих докумен-тів за позовами учасників виконавчого провадження (крім сторін та їх представників) чи осіб, які залуча-ються до проведення виконавчих дій.

Окрім цього, зазначається, що відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону № 606 до юрисдикції адміністративних судів належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків судів у частині, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою (про стягнення штрафів, конфіскацію майна тощо), за винятком справ за позовами сторін вико-навчого провадження.

При визначенні меж юрисдикції адміністратив-них судів слід ураховувати, що вона поширюється на справи з приводу оскарження постанов держав-ного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового ви-конання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрис-дикції, вони видані.

Також до юрисдикції адміністративних судів на-лежать справи про оскарження рішень, дій чи без-діяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового вико-нання постанов державного виконавця про стягнен-ня виконавчого збору, витрат, пов’язаних з організа-цією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому ви-конавчому провадженні. Приклади справ вказаної категорії будуть наведені дещо нижче.

ЩОДО ВИКОНАННЯ ВИКОНАВЧИХ НАПИСІВ НОТАРІУСАВідповідно до ч. 5 ст. 82 Закону № 606 юрисдик-

ція адміністративних судів поширюється на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності дер-жавного виконавця або іншої посадової особи дер-жавної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Так, у справі № 820/12943/13-а за позо-вом ТОВ до Дзержинського відділу державної ви-конавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання дій незаконними та зобов’я-зання вчинити певні дії позивач, зокрема, просив визнати незаконними дії по виконанню виконавчого напису, вчиненого 06.09.13 р. приватним нотаріу-сом Харківського міського нотаріального округу про звернення стягнення на зернозбиральну техніку, яка належить ТОВ. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. вимоги пози-вача були задоволені. Зобов’язано Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції повернути ТОВ арешто-ване майно. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач та третя особа пода-ли апеляційні скарги, у яких просять її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Харківського апеляційного адміні-стративного суду вважає, що постанова Харківсько-го окружного адміністративного суду від 24.12.13 р. прийнята при невідповідності висновків суду об-ставинам справи і підлягає скасуванню з наступних підстав. Судом першої інстанції помилково визнано обґрунтованим посилання позивача на порушення з боку державного виконавця вимог ч. 7 ст. 57 За-

7 Далі за текстом — ЦПК.



кону № 606, в яких зазначено, що вилучення аре-штованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним ви-конавцем, але не раніше ніж через п’ять днів після накладення арешту. Оскільки при цьому не врахо-вано, що вказане майно не вилучалося для передачі його на реалізацію, а на нього відповідно до вимог ст. 57 Закону № 606 було накладено арешт та пере-дано на відповідальне зберігання представнику стя-гувача за довіреністю. Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосована ця норма права.

Отже, арешт, опис майна, на яке було звернуто стягнення за виконавчим написом нотаріуса, та пе-редання його на відповідальне зберігання саме стя-гувачу є законним, відповідає вимогам Закону № 606 та спрямоване на захист прав стягувача у виконав-чому провадженні і на забезпечення можливості фактичного задоволення вимог стягувача у виконав-чому провадженні за рахунок майна, яке перебувало у заставі.

Судом першої інстанції також не було враховано, що на виконанні відповідача знаходився не просто виконавчий документ, за яким стягувалась певна сума боргу на користь стягувача, а виконавчий на-пис нотаріуса, за яким вже було звернуто стягнення на майно боржника у заставі, і що виконання тако-го виконавчого напису безпосередньо передбачає арешт та подальшу реалізацію заставленого майна у разі невиконання боргових зобов’язань.

З позиції колегії суддів апеляційного суду не може вважатись обґрунтованим й посилання суду першої інстанції на порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 59 Закону № 606 в частині непередан-ня арештованого майна на зберігання боржнику, оскільки положення цієї статті передбачають аль-тернативну можливість передання арештованого майна на зберігання також і іншій особі, зокрема й представнику стягувача.

Крім цього, у п. 4.2.3 Інструкції з організації при-мусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 р. № 512/5, вказано вичерпний перелік обставин, коли описа-не та арештоване майно передається на зберігання лише боржнику, а саме: якщо опис і арешт майна здійснюються на виконання рішення про забез-печення позову, державний виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може

бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визна-чено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

У всіх інших випадках відповідального зберігача призначає державний виконавець на свій розсуд, а беручи до уваги відсутність представника борж-ника під час проведення виконавчих дій та неви-конання з боку боржника виконавчого документа у добровільному порядку, описане й арештоване майно було правомірно передане на відповідальне зберігання представнику стягувача за дорученням. Отже, виконавчою службою при виконанні вико-навчого напису нотаріуса дотримано всі вимоги, передбачені чинним законодавством.

ПІДСУДНІСТЬ СПРАВ СТОСОВНО ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИВизначаючи предметну та територіальну під-

судність справ з приводу рішень, дій або безді-яльності державної виконавчої служби, необхідно враховувати приписи п. 5 ч. 1 ст. 18, ч. 6 ст. 181 КАС, відповідно до яких адміністративні справи з при-воду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пп. 1 — 4 ч. 1 ст. 18 КАС, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

Згідно зі змінами від 12.09.14 р., внесеними до п. 9.2 постанови Пленуму ВАСУ № 3, місцевим загальним судам як адміністративним також пред-метно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи ін-шої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на прове-дення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень.

Пленум ВАСУ у п. 9.3 постанови № 3 вказує на те, що справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ви-конавчих документів, виданих цими судами в інших справах, крім передбачених пп. 1— 4 ч. 1 ст. 18 КАС,



підлягають розгляду місцевими загальними судами як адміністративними, які видали виконавчий лист, у разі звернення сторін виконавчого провадження.

Справи ж за позовами інших учасників виконав-чого провадження чи осіб, які залучаються до про-ведення виконавчих дій під час виконання таких виконавчих документів, підсудні окружним адміні-стративним судам. Територіальна підсудність таких справ визначається відповідно до положень ст. 19 КАС (п. 9.4 постанови Пленуму ВАСУ № 3).

Ураховуючи п оложення ч. 4 ст. 82 Закону № 606, у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо вико-нання рішення окружного адміністративного суду такі справи територіально підсудні окружному ад-міністративному суду, який видав виконавчий доку-мент, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

Непоодинокими є випадки, коли суди, не враху-вавши предмет спору, приймають до свого прова-дження справи, які підсудні іншим адміністративним судам. Прикладом є справа № 554-6554-13-а за позо-вом Головного управління Пенсійного фонду Укра-їни в Полтавській області до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення штрафу. З матеріалів справи вбачається, що зазначене управління Пенсійного фонду зверну-лося до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом, в якому просило скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби від 18.05.13 р. про накладення штрафу в сумі 1360,00 грн. за невико-нання постанови Харківського апеляційного адмі-ністративного суду від 19.02.13 р.

Суд у задоволенні позову відмовив. Не пого-дившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову у справі скасувати та винести нову — про задово-лення позову. Колегія суддів Харківського апеля-ційного адміністративного суду своєю постановою від 11.03.14 р. вимоги позивача задовольнила, мотивуючи рішення тим, що суд першої інстанції, відкривши провадження у цій справі, не дотримав правила предметної підсудності адміністративних справ, а отже, не мав повноважень щодо ії розгляду і вирішення.

Так, предметом спору є оскарження постанови

державного виконавця про накладення штрафу на боржника у виконавчому провадженні. Справи, які підсудні місцевим загальним судам як адміні-стративним, визначені ч. 1 ст. 18 КАС, зокрема, п. 5 ч. 1 ст. 18 КАС вказано, що місцевим судам як адмі-ністративним підсудні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбаче-них пп. 1 — 4 ч. 1 ст. 18 КАС.

Колегія суддів зазначила, що предметом спору не є оскарження рішення державного виконавця по виконанню рішення місцевого суду, оскільки оскаржується постанова про накладення штрафу на боржника. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС зазначений спір за предметною підсудністю мав бути вирішений окружним адміністративним судом, оскільки у справі однією зі сторін є держав-ний орган.

ХТО Є ВІДПОВІДАЧЕМ?Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС відповідачем

у справах з приводу оскарження рішень, дій чи без-діяльності державного виконавця або іншої поса-дової особи державної виконавчої служби є відпо-відний орган державної виконавчої служби. Як вже відзначалося, відповідно до постанови № 17 завдання і функції Державної виконавчої служби України, що ліквідується, покладаються на Міністер-ство юстиції України, у структурі якого утворено Департамент державної виконавчої служби. Окрім цього, до системи органів державної виконавчої служби входять управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Респу-бліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також районні, районні в містах, міські (міст об-ласного значення) і міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Таким чином, відповідачами у зазначеній катего-рії справ можуть бути лише перелічені органи дер-жавної виконавчої служби, оскільки їх структурні підрозділи, наприклад, такі як відділи примусово-го виконання рішень, у такому випадку не наділе-ні необхідною адміністративною процесуальною право здатністю. Отже, суди у разі одержання по-зовних заяв з вимогами до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної вико-



навчої служби чи до наведених вище структурних підрозділів цих органів мають, керуючись прави-лами, сформульованими у ст. 52 КАС, здійснювати заміну первинного відповідача на належного, а за наявності заперечень позивача — залучати їх як другого відповідача.

ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯПри вирішенні у порядку адміністративного су-

дочинства питань, пов’язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, трапляються ситуації, коли до суду звертаються особи, на користь яких постановлені такі рішення, з вимогою встано-вити контроль за їх виконанням.

Так, прикладом є справа № 643-9319-13-а за позо-вом громадянки до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управ-ління юстиції про визнання неправомірною безді-яльність відповідача, що виявилася у неналежному виконанні виконавчих документів, виданих Москов-ським районним судом м. Харкова, та зобов’язання вжити заходів для виконання зазначених виконав-чих документів в повному обсязі.

Суд першої інстанції задовольнив позов част-ково. Не погоджуючись з таким рішення, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасува-ти його в частині відмови в задоволенні позовних вимог і прийняти нове рішення, яким задовольни-ти позов; в резолютивній частині рішення вказати строк надання відповідачем звіту про виконання судових постанов відповідно до виконавчих доку-ментів у повному обсязі. Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду своєю поста-новою позов задовольнила частково, відмовивши у задоволенні частини вимог з приводу зобов’язан-ня відповідача у встановлений строк надати звіт про виконання судових постанов. Судове рішення щодо відмови вмотивоване наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС суд, який ухва-лив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, по-дати у встановлений судом строк звіт про вико-нання судового рішення. Цей нормативний при-пис кореспондується з положеннями абз. 7 п. 4 ч. 1 ст. 163 та абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений

судом строк для подання суб’єктом владних повно-важень — відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за ви-конанням рішення суб’єктом владних повнова-жень — відповідачем у справі суд першої чи апе-ляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов’язання надати звіт про ви-конання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту — встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Під час ухвалення Московським районним су-дом м. Харкова постанови у справі питання щодо встановлення строку для подання суб’єктом влад-них повноважень — відповідачем звіту про її ви-конання не вирішувалось, отже, підстави для за-доволення вимог у цій частині апеляційних вимог відсутні.

Аналогічні рішення приймалися колегіями суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у подібних правовідносинах у справах № 592/879/14-а, № 2027/2а-3078/11. Такий висновок суду повністю узгоджується з позицією ВАСУ, закріпленою в Ін-формаційному листі від 09.01.13 р. «Щодо встанов-лення судового контролю за виконанням рішення суб’єктом владних повноважень», який був виданий у зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням ч. 1 ст. 267 КАС. Так, зо-крема, зазначається, що у разі звернення позивача із заявою про зобов’язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд повинен ухвалою відмовити у задоволенні такої заяви.

Слід відзначити, що серед рішень адміністратив-них судів першої інстанції, постановлених у спра-вах досліджуваної категорії, які переглядалися у 2014 році Харківським апеляційним адміністратив-ним судом та були скасовані за результатами такого перегляду, переважають ті, що виникали зі спорів за участю органів Пенсійного фонду України. Значна частина таких спорів виникала у зв’язку з неможли-вістю через відсутність бюджетного фінансування виконати цими органами судові рішення, якими на них покладалися зобов’язання здійснити пен-



сійні (соціальні) виплати. Органи Пенсійного фонду України при цьому мали статус позивача або третьої особи у таких справах.

Так, у справі № 643/17094/13-а за позовом гро-мадянина до Московського відділу державної ви-конавчої служби Харківського міського управлін-ня юстиції про зобов’язання скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження як третю особу було залучено Управ-ління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.

Судом першої інстанції встановлено, що поста-новою Московського районного суду м. Харкова від 17.06.11 р. задоволено вимоги позивача про пере-рахунок пенсії. На примусовому виконанні в Мос-ковському відділі державної виконавчої служби зна-ходиться виконавчий документ, виданий 09.07.12 р. Московським районним судом м. Харкова. Після відкриття виконавчого провадження до держав-ного виконавця надійшла інформація з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про проведення перерахунку пенсії від-повідно до рішення суду, але виплата нарахованих коштів буде провадитись лише за умови бюджетного фінансування.

У зв’язку з відсутністю бюджетного фінансуван-ня, необхідного для виконання судового рішення, 15.06.13 р. державним виконавцем прийнята по-станова про закінчення виконавчого провадження. Постановою Московського районного суду м. Хар-кова від 11.12.13 р. у задоволенні адміністративного позову про скасування цієї постанови відмовлено. Позивач, не погодившись з постановою суду пер-шої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій про-сив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, вихо-дячи з наступного.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 8 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд при цьому повинен ураховувати судову практику ЄСПЛ.

Так, у справі «Горнсбі проти Греції» ЄСПЛ зазна-

чив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина су-дового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов’язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внут-рішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не вико-нувалося на шкоду однієї зі сторін.

У Рішенні від 15.10.09 р. у справі «Комнацький проти України» ЄСПЛ визначився, що держава по-винна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних сво-бод8, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією.

Колегія суддів Харківського апеляційного адмі-ністративного суду, ухвалюючи постанову у справі № 545-3540-13-а, при вирішенні подібного питання посилалася на інше рішення ЄСПЛ з цього приводу. Так, відповідно до Рішення від 29.06.04 р. у справі «Жовнер проти України» державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не випла-чувати борг, підтверджений судовим рішенням.

А у справі № 539-1173-13-а колегія суддів при ви-несенні рішення спиралася на правові позиції ЄСПЛ, викладені у Рішенні у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 р., згідно з якими якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, орга-ни державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинни-ми. Тобто органи державної влади не можуть поси-латися на відсутність коштів як на причину невико-нання своїх зобов’язань.

Відповідно до ст. 11 Закону № 606 державний ви-конавець зобов’язаний здійснювати необхідні захо-ди щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені цим Зако-ном та виконавчим документом. Разом з тим у п. 2 ч. 1 ст. 47 цього Закону зазначається, що виконав-чий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стя-гувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені держав-

8 Далі за текстом — Конвенція.



ним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Виходячи з вказаних приписів Пленум ВАСУ звертає увагу судів на те, що виконавці мають пра-во повертати виконавчі документи щодо виконання рішень адміністративних судів про стягнення з пен-сійних органів та суб’єктів владних повноважень відповідних виплат пенсії, соціальної допомоги тощо у разі здійснення державним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення (п. 18.2 постанови Пленуму ВАСУ № 3).

Так, приписи ч. 1 ст. 75 Закону № 606 поклада-ють на державного виконавця обов’язок після від-криття виконавчого провадження за виконавчим документом здійснити перевірку виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без по-важних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону № 606 і не пізніше 5 робочих днів з дня його накла-дення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний викона-вець організовує виконання відповідно до повно-важень, наданих йому законом, та вносить подан-ня (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно на-кладається штраф.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону № 606 виконавче провадження підлягає закінченню у випадку по-вернення виконавчого документа до суду чи ін-шого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону. У цьому нормативному положенні закріплено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржни-ка неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону № 606 та вносить подання (повідомлення) право-охоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого

виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, що затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий до-кумент до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Значна кількість рішень, скасованих у 2014 році Харківським апеляційним адміністративним судом, постановлені адміністративними судами першої ін-станції у справах за позовами органів Пенсійного фонду України до державної виконавчої служби з приводу оскарження постанов про накладення на них штрафів. Доцільно зазначити, що постано-ви державного виконавця про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору належать до видів відповідальності за невиконання без поважних при-чин рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії, та невиконання рішення самостійно.

Прикладами є справи № 525-319-14-а, № 530-2547-13-а, № 545-2815-13-а, № 554-496-2014, № 576-1589-13-а. Рішення колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 525-319-14-а за позовом Управління Пенсійно-го фонду України у Великобагачанському райо-ні Полтавської області9 до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу є типовим для цієї категорії справ.

Колегія суддів апеляційного суду, вирішуючи цю справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, непра-вильно виходив з того, що відсутність в Управління ПФУ відповідних бюджетних асигнувань, яка обумо-вила затримку у нарахуванні та виплаті пенсії, не є поважною причиною невиконання рішення суду.

Аналізуючи обставини у справі та нормативні акти, що регулюють ці правовідносини, колегія суд-дів зазначає, що державний виконавець зобов’яза-ний перевірити причину невиконання боржником зобов’язань і лише після перевірки та за її резуль-татами винести постанову про застосування санк-цій. Отже, для прийняття рішення про накладення на боржника штрафу державний виконавець по-винен встановити два факти: по-перше, що судове рішення не виконано, по-друге, що рішення суду

9 Далі за текстом — Управління ПФУ.



не виконано без поважних на те причин. У мотиву-вальній частині оскаржуваної постанови відсутнє обґрунтування прийнятого державним виконавцем рішення щодо невиконання боржником судового рішення без поважних на те причин.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач повідомив орган Державної виконавчої служби лис-том від 20.01.14 р. про поважність причин невико-нання судового рішення та зазначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій відпо-відно до Закону України від 09.07.03 р. № 1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуван-ня» здійснюється за рахунок коштів Державного бю-джету України.

У листі також інформується про вимоги Бюджет-ного кодексу України, відповідно до якого видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені Законом України «Про Державний бюджет України» на конкретні цілі, що пов’язані з реалізацією державних програм, пе-релік яких визначено зазначеним Кодексом, у зв’яз-ку з чим до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать також видатки на соці-альний захист та соціальне забезпечення.

Вищевикладене підтверджує вжиття Управлін-ням ПФУ всіх можливих і передбачених законодав-ством заходів з метою виплати стягувачу нарахова-них за рішенням суду сум коштів, що, у свою чергу, є поважними причинами нездійснення їх виплати і, як наслідок, виключає склад правопорушення, пе-редбаченого ст. 89 Закону № 606.

За таких обставин колегія суддів дійшла виснов-ку, що відповідач прийняв рішення про накладен-

ня штрафу з порушенням вимог ч. 1 та 3 ст. 2 КАС, оскільки воно прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Таким чином, судом першої ін-станції не надано належної оцінки нормам чинно-го законодавства, а висновки суду не відповідають обставинам справи, отже, прийнята ним постанова підлягає скасуванню.

Але не лише органи Пенсійного фонду України зверталися до суду з питань оскарження поста-нов державної виконавчої служби про накладення штрафів, а також й інші суб’єкти владних повнова-жень та особи. Прикладами є справи № 818/231/14, № 818/8628/13-а, № 820/6699/14, № 820/9818/13-а,№ 8 2 0 / 1 1 1 4 0 / 1 3 - а , № 8 2 0 / 1 1 1 4 2 / 1 3 - а , № 820/13603/13-а тощо. Як правило, у рішеннях по цих справах апеляційний суд також доходив висновку про необхідність скасування рішень су-дів першої інстанції з підстав неповного з’ясування обставин справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що виразилися у наданні судом неправильної оцінки причин невиконання боржниками виконавчих документів та неналежній перевірці правомірності постанов державних вико-навців про накладення штрафів.

У результаті проведеного узагальнення з’ясова-но, що адміністративні суди першої інстанції при розв’язанні спорів досліджуваної категорії інколи припускаються помилок. Причому йдеться про неправильне застосування як деяких правил КАС, обумовлене ігноруванням позиції вищестоящих судових інстанцій, так і норм, які регулюють спірні правовідносини.



5порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 18828 КпАП, стосов-но невиконання законних вимог посадових осіб па-трульної служби МВС щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, додаються акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та копія раніше надісланого (врученого) листа.

У разі н аявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені ч. 1 — 4, 6, 7 ст. 1211, ст. 1225, 126, ч. 1 — 4 ст. 130, ст. 1321 і 2061 КпАП, працівник па-трульної служби МВС тимчасово затримує транспорт-ний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засо-бу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля-евакуато-ра. Про тимчасове затримання робиться відповідний за-пис у протоколі про адміністративне правопорушення.

У разі ви явлення транспортного засобу боржни-ка, оголошеного в розшук відповідно до ст. 40 Закону України від 21.04.99 р. № 606 «Про виконавче прова-дження», у присутності двох свідків і представника під-приємства, установи або організації, який доставляє транспортний засіб на спеціальний майданчик чи сто-янку, складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

При засто суванні блокування транспортного засобу уповноваженою особою патрульної служби МВС, яка прийняла таке рішення, на лобовому склі автомобіля на видному місці залишається повідомлення про тим-часове затримання транспортного засобу.

Водії та інші особи, які керують транспортними за-собами, стосовно яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, нарко-тичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікар-ських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування

цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або пе-ребування під впливом лікарських препаратів, що зни-жують їх увагу та швидкість реакції (ч. 1 ст. 266 КпАП).

Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алко-гольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебу-вання під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншо-го сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.08 р. № 1103.

Результати огляду, проведеного в присутності двох свідків працівником патрульної служби МВС з вико-ристанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і патрульною службою МВС, за-значаються в протоколі про адміністративне право-порушення.

У разі про ведення огляду в закладах охорони здоров’я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відм ови водія транспортного засобу від про-ведення огляду в закладі охорони здоров’я посадова особа патрульної служби МВС в присутності двох свід-ків складає протокол про адміністративне правопо-рушення, у якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

У разі пору шення учасниками дорожнього руху пра-вил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи ін-шого майна, на місці ДТП складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються:

1 схема місця ДТП, що підписується особами, які брали участь в огляді, та працівником патрульної служби МВС

2 пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності)

3 показання технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження

4 інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення в справі



У випадках, коли учасникам ДТП заподіяно тілесних ушкоджень, викликається слідчий для проведення огляду місця події відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Одночасно на місці оформлення відповідних документів про адміністративні правопорушення водіям видаються довідки про пошкодження

транспортних засобів. Копія схеми або фотогра-фії з місця ДТП надаються учасникам пригоди за їх письмовою заявою в підрозділі патрульної служ-би МВС, працівники якого оформили зазначене ДТП.

На схемі міс ця ДТП повинні бути графічно зо-бражені та зафіксовані такі об’єкти:

1 ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода

2 сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив’язка об’єктів та слідів

3транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та сталих орієнтирів

4сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїзної частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям

5

інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об’єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини тощо), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїзної частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту тощо

6 координати місця зіткнення, наїзду тощо відносно сталих орієнтирів

7 ширина проїзної частини разом з роздільними смугами

8 ширина тротуарів, узбіччя

9 розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття

10 розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття

11 розташування дорожньої розмітки

12 розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху

13 розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду

В обов’язковом у порядку на схемі місця ДТП за-повнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються

назви об’єктів, зображених на схемі.На зворотному бо ці схеми місця ДТП вказуються:

1 марка (модель ) пошкодженого транспортного засобу

2 номерний знак транспортного засобу

3 власник транспортного засобу

4 перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП

Зазначена інфор мація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.

Складена на місц і пригоди схема місця ДТП долу-чається до матеріалів справи. Зазначена схема підпи-сується особами — учасниками ДТП, а також праців-ником патрульної служби МВС, який її склав.

У разі тимчасового вилучення посвідчення водія (ст. 2651 КпАП) робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Протокол підписує ться особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопору-шення; за наявності свідків і потерпілих протокол про



адміністративне правопорушення може бути підписа-ний також цими особами. У разі відмови порушника від підписання протоколу про адміністративне право-порушення в протоколі робиться запис про це, який засвідчується підписом свідків. Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а та-кож викласти мотиви своєї відмови від його підписан-ня, які долучаються до протоколу.

Якщо на місці ДТП працівник патрульної служби МВС не може об’єктивно визначити особу, яка скої-ла адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП, або відсутні прямі докази її вини, оформ-лені матеріали ДТП протягом доби передаються для подальшого розгляду інспектору з адміністративної практики підрозділу патрульної служби МВС, на те-риторії обслуговування якого сталася пригода, або особі, яка виконує його обов’язки.

Інспектор з адмін істративної практики підрозділу патрульної служби МВС або особа, яка виконує його обов’язки, під час розгляду матеріалів ДТП повинні в найкоротший, але не більше одного місяця з мо-менту скоєння ДТП, термін установити всі обставини її скоєння, ужити інших заходів щодо об’єктивного ви-значення особи (осіб), яка (які) скоїла(и) адміністра-тивне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП, скласти відносно такої(их) особи (осіб) протокол(и) про адміністративне правопорушення та в 5-денний строк надіслати його до відповідного суду.

Якщо для об’єктив ного розгляду матеріалів ДТП не-обхідно залучити експерта, інспектором з адміністра-тивної практики підрозділу патрульної служби МВС або особою, яка виконує його обов’язки, у 3-денний строк з моменту скоєння ДТП готується відповідний лист до регіонального підрозділу Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при МВС з пе-реліком питань, які треба з’ясувати для прийняття об’єктивного рішення у справі.

Якщо внаслідок ДТП немає потерпілих та не завда-но матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого підрозділу патрульної служ-би МВС або в орган чи підрозділ міліції, на території обслуговування якого сталася пригода, для оформ-лення відповідних матеріалів, попередньо склавши самостійно схему місця ДТП та підписавши її осо-бисто.

Працівник патрульно ї служби МВС здійснює ог-ляд транспортних засобів. Схема місця ДТП, складена водіями транспортних засобів, долучається до мате-ріалів справи.

РОЗГЛЯД СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯСправа про адмініст ративне правопорушення роз-

глядається за місцем його вчинення (ст. 276 КпАП).Справи про адмініст ративні правопорушення, пе-

редбачені ст. 80, 81, 121 — 126, 1271 — 129, ч. 1 — 4 ст. 130 і ст. 139 (коли правопорушення вчинено водієм) КпАП, можуть також розглядатися за місцем облі-ку транспортних засобів або за місцем проживання порушників (ч. 2 ст. 276 КпАП).

За деякими категоріям и адміністративних справ (ст. 80 і 81 (у частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транс-портних засобів), ст. 1241, ч. 2 і 3 ст. 126, ч. 3 ст. 127, ст. 128, 129, 1321, ч. 6 і 11 ст. 1331, ч. 1 — 3 ст. 140 КпАП) повноваження з розгляду адміністративної справи та, як наслідок, винесення постанови передані начальни-ку або заступнику начальника Управління патруль-ної служби МВС, командиру окремого підрозділу патрульної служби МВС чи його заступнику.

Працівники патрульної служби МВС, які мають спеціальні звання, відповідно до своїх функціональ-них обов’язків самостійно виносять постанови у спра-вах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 — 3, 5, 6 ст. 121, ст. 1211, 1212, ч. 1 — 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 125, ч. 1 ст. 126, ч. 1 і 2 ст. 127, ч. 3, 8 — 10 ст. 1331 КпАП.

Військовослужбовці і призвані на збори військово-зобов’язані, а також особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ несуть відповідаль-ність відповідно до ст. 15 КпАП.

При порушенні правил до рожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або ін-ших утворених відповідно до законів України військо-вих формувань — військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується.

Під час документування т аких порушень особа, на яку покладено обов’язки інспектора з адміністра-тивної практики підрозділу патрульної служби МВС, в обов’язковому порядку повідомляє військову комендатуру гарнізону за місцем учинення пору-шення.



Справа про адміністративні правопорушення роз-глядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсут-ності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не на-дійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 268 КпАП).

Відповідно до ст. 247 Кп АП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а те, що розпочате, підлягає закриттю за таких обставин:

1) відсутність події і ск ладу адміністративного пра-вопорушення;

2) недосягнення особою на момент учинення ад-міністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідно-сті або необхідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосу-вання адміністративного стягнення;

6) скасування акта, який установлює адміністратив-ну відповідальність;

7) закінчення на момент р озгляду справи про адмі-ністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КпАП;

8) наявність за тим самим фактом щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або не-скасованої постанови про закриття справи про ад-міністративне правопорушення, а також порушення за даним фактом кримінальної справи;

9) смерть особи, стосовно якої було розпочато про-вадження в справі.

Розгляд справи розпочинає ться з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа під-лягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов’язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне право-порушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішують-ся клопотання. У разі участі в розгляді справи про-курора заслуховується його висновок (ст. 279 КпАП).

Посадова особа, яка винос ить постанову, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрун-тується на всебічному, повному і об’єктивному дослі-дженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КпАП).

Якщо під час розгляду спр ави посадова особа дій-де висновку, що в порушенні є ознаки злочину, вона передає матеріали прокурору, органу досудового роз-слідування (ст. 253 КпАП).

Стягнення за адміністрати вне правопорушення накладається в межах, установлених КпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення врахо-вуються характер учиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обста-вини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (ст. 33 КпАП).

Особа, яка вчинила адмініс тративне правопору-шення, звільняється від адміністративної відпо-відальності з передачею матеріалів на розгляд гро-мадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи, яка притягається до адміністративної відпові-дальності, до неї доцільно застосувати захід громад-ського впливу (ст. 21 КпАП).

Розглянувши справу про адм іністративне право-порушення, посадова особа виносить постанову у цій справі.

Постанова в справі про адм іністративне право-порушення повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також інформацію про порядок і строк її оскарження.

Постанова про закриття спр ави виноситься під час оголошення усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового ко-лективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, перед-бачених ст. 247 КпАП.

Постанова оголошується нег айно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендо-ваним листом особі, стосовно якої її винесено.

Посадова особа патрульної служби МВС, яка розгля-дає справу, встановивши причини та умови, що спри-яли вчиненню адміністративного правопорушення, вносить у відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, громадську організацію або посадовій особі пропозиції про вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті захо-



ди протягом місяця з дня надходження пропозиції повинно бути повідомлено орган (посадову особу), який вніс пропозицію (ст. 282 КпАП).

Дані про вчинення особою п овторних адміністра-тивних правопорушень заносяться інспектором з ад-міністративної практики підрозділу патрульної служби МВС до алфавітної книги після набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопо-рушення.

Посадова особа патрульної служби, яка подає мате-ріали до розгляду, готує довідку про відсутність (на-явність) повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної катего-рії, а за адміністративними матеріалами за правопо-рушення, передбачені ч. 2 і 3 ст. 130 КпАП, — довідку про належність транспортного засобу.

У разі скасування постанови в справі про адмі-ністративне правопорушення внаслідок її неправо-мірного винесення за даним фактом проводиться службова перевірка. Стосовно винної посадової особи відповідно до Закону України від 22.02.06 р. № 3460 «Про Дисциплінарний статут органів внутріш-ніх справ України» вживаються заходи дисциплінар-ного впливу, відомості про які додаються до матеріа-лів перевірки.

ДЕЯКІ МОМЕНТИ ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯПостанова у справі про адміністративне правопо-

рушення, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження, виконується органом (по-садовою особою), який її виніс.

Постанова у справі про адмі ністративне право-порушення, за якою стягнуто штраф, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс таку постанову.

У разі винесення постанови суду про позбавлення права керування транспортним засобом тимчасово вилучене посвідчення водія особі, стосовно якої засто-совано вказаний захід адміністративного стягнення, не повертається на термін позбавлення права керу-вання транспортним засобом.

Водії транспортних засобів вважаються позбавле-ними права керування транспортним засобом з дня

набрання чинності постановою про позбавлення цього права. Якщо особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого до-кумента.

У разі вчинення водієм пору шення, за яке відповід-но до ст. 2651 КпАП може бути накладено адміністра-тивне стягнення у вигляді позбавлення права керу-вання транспортними засобами, працівник патрульної служби МВС тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення і видає тимчасовий дозвіл строком дії три місяці. Про тимчасове вилу-чення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

У разі вчинення особою, які й уже видано тимчасо-вий дозвіл на право керування транспортним засо-бом, повторного адміністративного правопорушення, за яке передбачено позбавлення такого права, цій особі новий дозвіл видається лише після закінчен-ня строку дії попереднього дозволу, але на термін не більше трьох місяців з моменту скоєння такого правопорушення.

Після закінчення тримісячно го строку тимчасового вилучення посвідчення водія у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звер-нутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністра-тивне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення осо-бі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.

ВАЖЛИВО! Справи про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожньо-го руху підлягають зберіганню протягом 3 років. Матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою фото- і кінозйомки, відеоза-пису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, зберіга-ються в підрозділі в електронному вигляді протягом 3 місяців з моменту фіксації порушення.



АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ВІЙСЬКОВІ АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Олександр Ченикаєв, начальник штабу — перший заступник начальника Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку, полковник

Останнім часом не дають спокою Військовій службі правопорядку1 у Збройних Силах України2, військовій прокуратурі, суду, захисникам окремі проблемні мо-менти застосування на практиці до певної міри нової проблеми — законодавства про військові адміністративні правопорушення.Захисники і військовослужбовці ВСП єдині у тому, що діяльність і суб’єктів влад-них повноважень, і правозахисних організацій повинна здійснюватися відповідно до Конституції і законів України, а спірні моменти мають вирішуватися у правовому полі. Але між ними є й певні відмінності у поглядах і засобах впливу на військових

правопорушників. Відмінності полягають в тому, що ВСП, яка покликана забезпечити дисципліну і правопо-рядок у ЗСУ, природно, орієнтується на вжиття суворих, звичайно ж, у межах Конституції і законів, заходів впливу на військових правопорушників, у той час як захисники (адвокати) зацікавлені у захисті своїх клієнтів і так само, звісно, орієнтовані на пом’якшення (послаблення) відповідальності своїх підзахисних.Але підтримання високого авторитету Армії серед Українського народу, дисципліни і правопорядку у лавах ЗСУ, усіх законних військових формувань — справа не лише ВСП, а й всього суспільства, суб’єктів владних повноважень, особливо судової влади, інститутів громадянського суспільства, зокрема адвокатського сере-довища. В свою чергу, і захисникам також слід було б докладати зусиль для вирішення цієї проблеми, а не у будь-який спосіб захищати правопорушника. Виховна робота з такими особами має стати пріоритетом.

Нижче приведені конкретні проблеми, з якими ВСП вже стикається чи не щодня і гаряче дискутує із за-хисниками. Але ці проблеми є типовими, набувають поширення і безпосередньо зачіпають конституційні права людини і громадянина.

ЗАТРИМАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ У СТАНІ АЛКОГОЛЬНОГО СП’ЯНІННЯОднією з таких проблем є додержання строків

затримання військовослужбовців, які знаходяться

у стані алкогольного сп’яніння. Проблема дійсно існує.

Позиція ВСП наступна. При вирішенні питання терміну затримання військовослужбовців, які зна-ходяться у стані алкогольного сп’яніння, керівник органу управління ВСП керується ст. 82 Дисциплінар-ного статуту ЗСУ, затвердженого Законом України від 24.03.99 р. № 551 «Про Дисциплінарний статут ЗСУ», та абз. 5 п. 2 Додатка 12 до Статуту гарнізонної та вар-тової служб ЗСУ, що затверджений Законом України від 24.03.99 р. № 550 «Про Статут гарнізонної та вар-

1 Далі за текстом — ВСП.2 Далі за текстом — ЗСУ.



тової служб ЗСУ». Згідно із вказаними законодавчи-ми актами термін (строк) затримання і утримання на гауптвахті складає момент протвереження, але не перевищує доби, тобто має складати не більше 24 годин.

У свою чергу, адвокати наполягають на застосу-ванні ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення3, яка визначає загальні терміни за-тримання — до трьох годин. Як бачимо, в наявності відома для правознавців, як теоретиків, так і практи-ків, проблема — конкуренція нормативно-правових актів.

Хотів би зробити певний екскурс у історію пробле-ми. 11.10.11 р. Конституційний Суд України4 (у справі про строки адміністративного затримання) визнав неконституційною ч. 5 ст. 263 КпАП, яка встановлю-вала, що строк адміністративного затримання особи, яка була в стані сп’яніння, обчислюється з моменту її витвереження. При цьому КСУ ще тоді звернув увагу на те, що «залишається незрозумілим також питан-ня щодо моменту витвереження особи, яка перебуває у стані сп’яніння, що призводить до невизначеності у встановленні загального часу тримання такої особи у відповідних органах, що також може бути підста-вою для певних зловживань з їх боку» (абз. 8 п.п. 4.2 п. 4 мотивувальної частини рішення КСУ від 11.10.11 р. № 10-рп/2011 (справа про строки адміністративного затримання)).

На жаль, і досі «залишається незрозумілим також питання щодо моменту витвереження особи, яка перебуває у стані сп’яніння». Проте, повертаючись до вирішення зазначеної вище проблеми, ми вихо-димо з наступного.

На відміну від законодавства про кримінальну від-повідальність, яке становить Кримінальний кодекс України5, що ґрунтується на Конституції України6 та за-гальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (абз. 4 п.п. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 26.01.11 р. № 1-рп/2011), законодавство про адміністративну відповідальність складається з низки

законодавчих актів, зокрема, КпАП, Дисциплінарного статуту ЗСУ та інших. Останній є спеціальним щодо особливої категорії правопорушників — військово-службовців.

При цьому, по-перше, ми виходимо з презумпції конституційності закону (у даному разі ст. 82 Дис-циплінарного статуту ЗСУ, яка є чинною і підлягає застосуванню, доки не скасована Верховною Радою України або за рішенням КСУ не визнана неконсти-туційною).

По-друге, за умов відсутності правового визнання за певним із таких законодавчих актів юридичного верховенства, як це чітко, для прикладу, визначено Цивільним кодексом України, щодо пріоритетності перед усіма законодавчими актами, що регулюють цивільно-правові відносини, нами за усталеною док-триною та практикою застосовується спеціальне за-конодавство, навіть якщо воно передбачає більш сувору відповідальність. Але з огляду на те, що ми маємо справу із спеціальним суб’єктом адміністра-тивної відповідальності, якими є військовослужбовці, то це, на наш погляд, виглядає юридично обґрунто-ваним.

Такий підхід в цілому відповідає й останній зако-нодавчій тенденції щодо посилення юридичної від-повідальності військовослужбовців, яка дістала відо-браження в Законі України від 05.03.15 р. № 158 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбов-ців, надання командирам додаткових прав та покла-дення обов’язків в особливий період»7. Так, згідно з цим Законом ст. 15 КпАП доповнено ч. 5 такого зміс-ту: «Військовослужбовці за вчинення військових адміні-стративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою криміналь-ну відповідальність».

На перший погляд така законодавча новела за-кладає сумнів щодо її конституційності. Адже від-повідно до ч. 1 ст. 58 КУ закони та інші норматив-

3 Далі за текстом — КпАП.4 Далі за текстом — КСУ.5 Далі за текстом — КК.6 Далі за текстом — КУ.7 Далі за текстом — Закон № 158.



но-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Відтак згідно з принципами кримінальної відповідальності суд (за аналогією від-повідальна особа Військової служби правопорядку, природно, що і захисники) мав би ставати на пози-цію застосування більш м’якого покарання. З іншого боку, така практика не відповідатиме принципу справедливості як складової конституційного прин-ципу верховенства права, що виражається, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у прин-ципі пропорційності юридичної відповідально-сті вчиненому правопорушенню (Рішення КСУ від 02.11.04 р. № 15-рп/2004 (справа про призначення судом більш м’якого покарання)).

І ще один дуже важливий момент. У випадку скла-дення практики неоднозначного застосування одних і тих самих положень КпАП чи Статуту вирішення цієї колізії (проблеми) можливе двома шляхами: або більш чіткого законодавчого врегулювання, або офіційного тлумачення КСУ.

КОНКУРЕНЦІЯ НОРМ КПАП З ДЕЯКИМИ СТАТТЯМИ ККДруга проблема, яка є потенційною у зв’язку з на-

бранням чинності 05.03.15 р. вищезгадуваним Зако-ном № 158, — можлива конкуренція КпАП з де якими статтями КК. Наприклад, передбачена ст. 17210 КпАП «Відмова від виконання наказу або інших законних вимог командира (начальника)» конкурує з ч. 1 ст. 402 чинного КК «Непокора, тобто відкрита відмова викона-ти наказ начальника, а також інше умисне невиконан-ня наказу», а ч. 2 ст. 17211 КпАП «Самовільне залишення військової частини або місця служби» — з ч. 4 ст. 407 чинного КК «Самовільне залишення військової части-ни або місця служби». У світлі вищезаявленої позиції хотів би наголосити, що ВСП буде чітко виконувати вимоги ст. 15 КпАП щодо кваліфікації відповідних діянь як кримінально караних.

СТРОКИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ НА ГАУПТВАХТІТретя проблема, з якою ми стикаємося на практи-

ці, — нечіткість формулювань у резолютивних части-нах актів судової влади щодо початку перебігу стро-ків відбування покарання у виді арешту на гауптвахті. Для прикладу дозволю собі процитувати одну з по-

станов, яка, на жаль, є поширеною. Так, постановою Балаклійського районного суду Харківської області від 04.06.15 р. військовослужбовець N визнаний вин-ним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 17220 КпАП. На нього накладено адміністративне стягнення у виді арешту з утриман-ням на гауптвахті на 7 діб. При цьому цитую: «строк відбуття адміністративного арешту рахувати з мо-менту його затримання».

Виникає низка запитань: з моменту якого затри-мання — фактично, одразу після складення адміні-стративного протоколу (як випливає з матеріалів, це 25.05.15 р.), з моменту постановлення рішення суду (04.06.15 р.) чи з моменту доставлення заарештованого до Харківського зонального відділу ВСП (а це сталося 05.06.15 р.)?

КСУ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що «елементами верховенства права є прин-ципи рівності та справедливості, правової визначе-ності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове за-стосування, не виключає необмеженості тракту-вання у правозастосовній практиці і неминуче при-зводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 22.09.05 р. № 5-рп/2005). Це повною мірою стосується і актів суду, які, як відомо, є актами правозастосування і які так само мають бути чітко визначеними, ясними і недвозначними, інакше можливі зловживання уже з нашого боку, а ми, як я вже зазначав на початку статті, намагаємося діяти ви-ключно у правовому полі.

Крім цього, захисникам, мабуть, добре відома ар-гументація КСУ при вирішенні питання про неконс-титуційність ч. 5 ст. 263 КпАП, яка, зокрема, встанов-лювала, що строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для складення протоколу. Хотілось би нагадати ще раз: КСУ наголосив на тому, що «невизначеність у вирішенні питання, пов’язаного з часом доставлення порушника, може призвести до певних зловживань з боку відповід-них органів в частині, що стосується встановлення можливого строку обмеження права особи на свободу, який з урахуванням часу доставлення може тривати більше, ніж це визначено в законі» (читай — в рішенні суду) (абз. 7 п.п. 4.2 п. 4 мотивувальної частини рішення КСУ від 11.10.11 р. № 10-рп/2011 (справа про строки адміністративного затримання)).



АРЕШТ З УТРИМАННЯМ НА ГАУПТВАХТІ & АДМІНІСТРАТИВНИЙ АРЕШТІ остання проблема, яку взагалі можна б було поєд-

нати з попередньою, це порівняння деякими суддями арешту з утриманням на гауптвахті з адміністративним арештом.

Так, останнім часом склалася цікава практика, коли в резолютивній частині постанови суду про арешт військовослужбовця вказується, що постанова в час-тині арешту підлягає негайному виконанню. В той же час в цій же резолютивній частині у наступному пункті вказується на право оскарження рішення суду протя-гом встановленого законом терміну.

Судді під час розгляду відповідних справ керуються ст. 326 КпАП, відповідно до якої постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення.

Також у ст. 294 КпАП визначено, що постанова суд-ді у справах про адміністративне правопорушення

набирає законної сили після закінчення строку по-дання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 1853 цього Кодексу.

Тобто якщо мова йде про адміністративний арешт, передбачений ст. 32 КпАП, то він повинен виконуватися негайно.

Проте деякі судді не беруть до уваги, що арешт з утриманням на гауптвахті — це зовсім інший вид адміністративного стягнення згідно зі ст. 24 та 321 КпАП.

Тому і відповідна постанова суду, винесена від-носно військовослужбовця за скоєння військового адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 17210 — 17220 КпАП, з призначенням адміністратив-ного стягнення у виді арешту з утриманням на га-уптвахті, повинна набирати законної сили через десятиденний термін.


СУДОВА ПРАКТИКА

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУУ СПРАВІ ПРО ВИЗНАННЯ ДІЙ НЕЗАКОННИМИ ТА ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ВЧИНИТИ ПЕВНІ ДІЇ

Верховний Суд України на спільному засіданні Су-дових палат у цивільних та господарських справах 24.06.15 р. ухвалив постанову у справі № 6-535цс15, предметом якої був спір про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії.

Суд зробив правовий висновок про те, що постано-вою Кабінету Міністрів України від 30.08.99 р. № 1596 затверджено «Порядок виплати пенсій та грошової до-помоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах»1.

Відповідно до п. 13 Порядку сума пенсії, що належала одержувачу і не була зарахована на поточний рахунок у зв’язку з його смертю, виплачується згідно зі ст. 52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Кошти, переказані платником отримувачу, з момен-ту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпо-рядження ними, а банк у свою чергу в межах договору

та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійс-нює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта про-водить розрахунково-касові операції за допомогою пла-тіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача стали його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу. При цьому перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством, шля-хом отримання спадщини спадкоємцями померлого вкладника.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступ-ним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/6519B2CC0D6F906FC2257E760026AE70

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУУ СПРАВІ ПРО ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМИ ДЕРЖАВНИХ АКТІВ НА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ

Верховний Суд України на засіданні Судової пала-ти у цивільних справах 10.06.15 р. ухвалив постанову у справі № 6-162цс15, предметом якої був спір про ви-знання протиправними і скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право влас-ності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-про-дажу та зобов’язання вчинити дії.

Суд зробив правовий висновок про те, що прибе-режна захисна смуга — це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної

ширини передбачене нормами закону (ст. 60 Земель-ного кодексу України2, ст. 88 Водного кодексу України3).

Системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділян-ки необхідно виходити із нормативних розмірів при-бережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водо-охоронних зон та режиму ведення господарської діяль-ності в них». Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК

1 Далі за текстом — Порядок.2 Далі за текстом — ЗК.3 Далі за текстом — ВК.



України, суперечить нормам статей 83, 84 ЗК України.Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України4 суд

визнає незаконним та скасовує правовий акт індиві-дуальної дії, виданий органом державної влади, орга-ном влади АРК або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самовряду-вання акта, яким порушуються права особи щодо во-лодіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 34 Закону України «Про місцеві дер-жавні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, зако-нам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, нееко-номними, неефективними за очікуваними чи фактични-

ми результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Рес-публіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судово-му порядку.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступ-ним посиланням:

http://www.scour t.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/50562DC6886A933DC2257E6E003CB791

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУУ СПРАВІ ПРО ВИЗНАННЯ РІШЕННЯ СЕЛИЩНОЇ РАДИ І ДЕРЖАВНОГО АКТА НА ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ НЕДІЙСНИМИ

Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 03.06.15 р. ух-валив постанову у справі № 6-217цс15, предметом якої був спір про визнання рішення селищної ради і державного акта на право власності на землю недійсними та визнання права власності на земельну ділянку.

Суд зробив правовий висновок про те, що ст. 173 ЗК визначено, що межа району, села, селища, міста, райо-ну у місті — це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 ЗК до повноважень сіль-ських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земель-них ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1,2 ст. 116 ЗК громадяни та юридичні осо-би набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або кому-нальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повно-

важень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юри-дичними особами здійснюється шляхом передачі земель-них ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено ч. 1 ст. 122 ЗК, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або корис-тування із земель комунальної власності відповідних те-риторіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, оскільки зазначені норми встановлю-вали нерозривний зв’язок між виникненням права влас-ності на земельну ділянку з обов’язковим одержанням її власником державного акта на право власності, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, безпідставно скасував рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15.11.13 р. в частині визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку з відміткою про перехід права власності.

Висновок суду апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, про неправильне застосування місцевим судом вищенаведених норм матеріального пра-

4 Далі за текстом — ЦК.



ва з огляду на те, що після переходу права власності на зе-мельну ділянку до Д. на підставі договору купівлі-прода-жу, який не визнано судом недійсним, саме державний акт посвідчує право власності, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 125, ч. 2 ст. 126 ЗК (у редакції, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу) пра-во власності на земельну ділянку виникає з моменту дер-жавної реєстрації цих прав. У разі набуття права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою воно посвідчується не державним актом, а відповідною цивіль-но-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, який установлений законом.

Вчинення в такому разі на державному акті (визнано-му судом недійсним) відмітки про відчуження земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу не змінює суті такого державного акта як недійсного.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі «По-станови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням:

http://www.scour t.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/AECB77007AE4418AC2257E61001C868D

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУУ СПРАВІ ПРО ПЕРЕГЛЯД СУДОВОГО РІШЕННЯ З ПІДСТАВ НЕОДНАКОВОГО ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ НОРМИ Ч. 2 СТ. 15, Ч. 2 ТА 3 СТ. 27, Ч. 3 СТ. 368 КК ЩОДО ПОДІБНИХ СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ДІЯНЬ

Верховний Суд України на засіданні Судової пала-ти у кримінальних справах 23.04.15 р., розглядаючи справу № 5-6кс15, в черговий раз висловився про те, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 400-12 Кримінально-процесу-ального кодексу України5 підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, є неодна-кове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подіб-них суспільно небезпечних діянь (крім питань при-значення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.

Це положення передбачає, що остаточний ви-сновок Суду про наявність чи відсутність зазначе-ної підстави може ґрунтуватись на окремих проміж-них висновках, які пов’язані з вирішенням питань: 1) чи мала місце «подібність суспільно небезпечних діянь», які були предметом оцінки касаційної інстан-ції в оспореному рішенні та рішенні, наданому для порівняння, а якщо мала, то у чому вона виявилась; 2) чи одні і ті самі норми закону України про кримі-нальну відповідальність застосовані у цих рішеннях; 3) чи не стосуються ці норми питань призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідаль-

ності в межах так званих дискреційних повноважень касаційної інстанції; 4) чи має місце неоднакове за-стосування таких норм; 5) у чому саме полягає різний зміст оспореного рішення та рішення, наданого для порівняння.

ВСУ підкреслив, що остаточний висновок про наяв-ність підстави для перегляду оспореного рішення каса-ційної інстанції в порядку п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК 1960 р. може бути зроблений лише тоді, коли Суд у межах про-міжних висновків дасть конкретні «позитивні» відповіді на всі зазначені вище питання. Якщо ж за наведеної послідовності питань хоча б один з проміжних виснов-ків «негативний», то його цілком достатньо для оста-точного висновку про відсутність підстави для пере-гляду оспореного рішення в порядку п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК 1960 р.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі «Постанови у справах кримінальної юрисдикції» за на-ступним посиланням:

http://www.scour t.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/1337304E035EF9C6C2257E4A001D7E19

5 Далі за текстом — КПК 1960 р.



ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК ВСУУ СПРАВІ ПРО ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ

Верховний Суд України на засіданні Судової пала-ти у цивільних справах 02.09.15 р. ухвалив постанову у справі № 6-639цс15, предметом якої був спір про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд зробив правовий висновок, про те, що у разі скасування незаконного судового рішення про визнан-ня іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення пер-винного запису, який виключено на підставі незаконно-го рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту вне-сення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст. 204 ЦК, яка закріплює презумпцію правомірнос-ті правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов’язки, доки ця презумпція не буде спростова-на, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, у зв’язку зі скасуванням судового рішення) всі права,

набуті сторонами правочину за цим договором, по-винні здійснюватися, а створені обов’язки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення про недійсність до-говору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спрос-товує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов’язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Отже, суд дійшов правильного висновку про збе-реження обтяження майна іпотекою внаслідок скасу-вання рішення суду щодо виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження цього майна іпо-текою та про поширення на особу відповідно до ст. 23 Закону України «Про іпотеку» статусу іпотекодавця за іпотечним договором, враховуючи те, що до неї пе-рейшло право власності на квартиру, яка є складовою частиною будинку — предмета іпотеки.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіційному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у підрозділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/2698391BDE1C8620C2257B1E00498230?OpenDocument&Type=2015&

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУЩОДО ОБ’ЄДНАННЯ ВИМОГ В ОДНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Верховний Суд України на засіданні Судової пала-ти у цивільних справах 01.07.15 р. ухвалив постанову у справі № 6-467цс15, предметом якої був спір про стяг-нення виплаченого страхового відшкодування.

У контексті справи, що розглядається, Суд висло-вив правову позицію щодо об’єднання вимог в одне провадження.

Відповідно до ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України1 не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за пра-

вилами різних видів судочинства, якщо інше не вста-новлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 118 ЦПК позивач має право об’єд-нати в одній позовній заяві кілька вимог, пов’язаних між собою.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 12.06.09 р. № 2 «Про засто-сування норм цивільного процесуального законодав-ства при розгляді справ у суді першої інстанції»2, вирі-шуючи питання про відкриття провадження у справі,

1 Далі за текстом — ЦПК.2 Далі за текстом — постанова Пленуму ВСУ № 2.



суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Кон-ституції України юрисдикція загальних судів поширю-ється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. 1 і 2 ст. 15 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, не-визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сі-мейних, трудових відносин, а також з інших правовід-носин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Ко-дексом адміністративного судочинства України (ст. 17) або Господарським процесуальним кодексом України (ст. 1 і 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передба-чено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 15 постанови Пленуму ВСУ № 2 роз’яс-нено, що вимоги позивача до кількох відповідачів мо-жуть бути об’єднані в одне провадження, якщо ці ви-моги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить ви-

рішення інших. Таке об’єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об’єднання в одне прова-дження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмов-ляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочин-ства.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіцій-ному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у під-розділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/2A8DC652098E273AC2257E7D0025E057

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУЩОДО ПОПЕРЕДНЬОЇ ЗГОДИ ОРГАНУ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ НА ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОЧИНУ

Верховний Суд України на засіданні Судової пала-ти у цивільних справах 01.07.15 р. ухвалив постанову у справі № 6-396цс15, предметом якої був спір про ви-знання недійсним договору іпотеки.

У контексті справи, що розглядається, Суд висловив правову позицію щодо попередньої згоди органу опі-ки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або ко-ристування яким мають діти.

У справі, яка переглядається, ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з виснов-ками якого погодився суд касаційної інстанції, уста-новивши, що спірне майно є місцем проживання матері малолітньої дитини, виходив з того, що ма-лолітня дитина у спірному будинку на момент укла-дення договору іпотеки не проживала та не була зареєстрована.

Разом з тим в ухвалах від 04.02.15 р., 28.01.15 р., 04.12.14 р., 12.02.14 р. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, задовольняючи позовні вимог про визнання іпотечно-

го договору недійсним, виходив з того, що на момент укладення договору іпотеки спірною квартирою разом з батьками мала право користуватися й малолітня ди-тина, тому при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» необхідний попередній дозвіл органів опіки і піклування.

Викладене свідчить про те, що має місце неоднако-ве застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм мате-ріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК місцем проживання фі-зичної особи, яка не досягла десяти років, є місце про-живання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров‘я, в якому вона проживає.



Статтею 2 Закону України «Про свободу пересуван-ня та вільний вибір місця проживання в Україні» пе-редбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конс-титуцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, за змістом зазначених норм матеріально-го права за умови встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них місце про-живання фізичної особи, яка не досягла десяти років, презюмується за місцем їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем прожи-вання сама по собі не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого

майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочи-нів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що на-дається відповідно до закону.

Отже, відсутність попередньої згоди органу опі-ки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або ко-ристування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіцій-ному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у під-розділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/4ABBFF2409040208C2257E7D0025DF17

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУУ СПРАВІ ПРО ПОНОВЛЕННЯ НА РОБОТІ

Верховний Суд України на засіданні Судової пала-ти у цивільних справах 01.07.15 р. ухвалив постанову у справі № 6-491цс15, предметом якої був спір про по-новлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

У контексті справи, що розглядається, Суд висловив таку правову позицію.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм матеріального пра-ва, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить з такого.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 51 Кодексу законів про працю України3 правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнен-ня, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укла-дений на невизначений строк, а також строковий тру-довий договір до закінчення строку його чинності мо-жуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва

і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрут-ства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату пра-цівників.

Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пп. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести пра-цівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 492 КЗпП про наступне вивіль-нення працівників персонально попереджають не піз-ніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації ви-робництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов’язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав ви-моги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 492 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на під-

3 Далі за текстом — КЗпП.



приємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з ура-хуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Проте суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, на зазначене уваги не звернув. Суд першої інстанції неналежно встановив фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не переві-рив, чи були на той час наявні вакантні посади, які від-

повідали кваліфікації, освіті, досвіду роботи позивачки, чи було їх запропоновано позивачці, що є обов’язком роботодавця відповідно до вимог ст. 492 КЗпП.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіцій-ному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у під-розділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/543A14355659E5D4C2257E7D0025E0E9

ПРАВОВІ ПОЗИЦІЇ ВСУУ СПРАВІ ПРО ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 01.07.15 р. ухвалив низку поста-нов, предметом яких був спір про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У справі № 6-345цс15 ВСУ висловив таку правову позицію.

Установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення креди-тів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредито-ром права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов’я-зань за договором, а лише тимчасово забороняє при-мусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону України «Про морато-рій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нор-мативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконав-чі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень, на період чинності цього Закону. Рішення суду в части-ні звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії

Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіцій-ному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у під-розділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/91E5263ADAD578F9C2257E7D0025DDEE


Згідно з п. 1 Закону України «Про мораторій на стяг-нення майна громадян України, наданого як забезпе-чення кредитів в іноземній валюті» (далі — Закон Украї-ни «Про мораторій»), який набув чинності 07.06.14 р., не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (пози-чальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами — резидентами України в іноземній валюті.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов’язання (п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК), що повною мірою відповідає лек-сичному значенню відповідного слова, яке розкрива-ється в тлумачному словнику української мови.

Мораторій є відстроченням виконання зобов’язан-ня, а не звільненням від його виконання. Відтак мора-



торій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій», не передбачає втрату кре-дитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов’язань за договором, а лише тимчасово забо-роняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з п. 4 Закону України «Про мора-торій» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з ура-хуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нор-мативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконав-чі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Разом з тим суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у справі, яка переглядається, не врахував, що Закон України «Про мораторій» не є підставою для відмови в захисті по-рушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мо-раторій» не підлягає виконанню.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-

ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіцій-ному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у під-розділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/4ED14D637F249D5CC2257E7D0025E2D8


За змістом ст. 39 і 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предме-том іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на пред-мет іпотеки надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кре-диту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернен-ня якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 109 та ст. 1322 ЖК Української РСР.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіцій-ному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у під-розділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/774B30980AF7760EC2257E7D0025E237

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУУ СПРАВІ ПРО ВИЗНАННЯ ПРОТИПРАВНИМ ТА СКАСУВАННЯ РІШЕННЯ І ВИТРЕБУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

Верховний Суд України на засіданні Судової пала-ти у цивільних справах 01.07.15 р. ухвалив постанову у справі № 6-184цс15, предметом якої був спір про визнання протиправним та скасування рішення і ви-требування земельної ділянки.

Суд висловив таку правову позицію.Відповідно до ст. 60 ЗК, ст. 88 ВК прибережні за-

хисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний

період) шириною: для малих річок, струмків і потіч-ків, а також ставків площею менш як 3 га — 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га — 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 м.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохорон-ними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природно-



го середовища України від 05.11.04 р. № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об’єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матері-алів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захис-них смуг, установлених ст. 88, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час установлення водоохоронної зони.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підста-

ви для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі вста-новлення прибережної захисної смуги необхідно ви-ходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначають-ся відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96 р. № 486.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіцій-ному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у під-розділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/EB55322C8BE5ACCEC2257E7D0025DBE2

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУУ СПРАВІ ПРО ПОНОВЛЕННЯ НА РОБОТІ

Верховний Суд України на засіданні Судової пала-ти у цивільних справах 01.07.15 р. ухвалив постанову у справі № 6-703цс15, предметом якої був спір про по-новлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування мораль-ної шкоди.

Суд висловив таку правову позицію.Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП та ч. 6 ст. 39 Закону

України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрун-тованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має пра-во звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Висновок про правильне застосування зазначених норм матеріального права викладено, зокрема, у по-становах ВСУ від 24.09.14 р. та від 22.10.14 р.

Відповідно до цього висновку за змістом вищеза-значених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з’ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрун-тування відмови у наданні згоди на звільнення праців-ника власник або уповноважений ним орган має пра-во звільнити працівника без згоди виборного органу

первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених за-конодавством вимог для звільнення.

Разом з тим, оскільки у зазначеному висновку не до-сліджувалося питання значення терміна «обґрунтова-ності» або «необґрунтованості» рішення профспілко-вого комітету, Судова палата у цивільних справах ВСУ вважає за необхідне зазначити наступне.

В аспекті положень ч. 7 ст. 43 і ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням вищезазначеного вис-новку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов’язаний оцінювати рішення профспілко-вого органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст понят-тя обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст. 8 Консти-туції України, ст. 3 ЦК, ст. 1 і 213 ЦПК) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим,



підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору по-винно бути достатнім, добре аргументованим та місти-ти посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

З огляду на те, що висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового коміте-ту про відмову у наданні згоди на звільнення працівни-ка може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового зако-

нодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей, то по-силання на відсутність у суду повноважень здійснювати перевірку та давати юридичну оцінку рішенню проф-спілкового комітету (яке відповідно до вимог ст. 57 і 212 ЦПК є одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення) не можна визнати правильним.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіцій-ному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у під-розділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/8299BF78B33C8527C2257E7D0025E4F0

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ВСУУ СПРАВІ ПРО ВИЗНАННЯ МАЙНА СПІЛЬНОЮ СУМІСНОЮ ВЛАСНІСТЮ ПОДРУЖЖЯ ТА ЙОГО ПОДІЛ

Верховний Суд України на засіданні Судової пала-ти у цивільних справах 01.07.15 р. ухвалив постанову у справі № 6-612цс15, предметом якої був спір про ви-знання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.

Суд висловив таку правову позицію.Норми Сімейного кодексу України4 у ст. 57 і 60 вста-

новлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, нале-жить їм на праві спільної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості, СК містить винятки із загального пра-вила.

Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК особистою приватною власністю дружини/чоловіка є майно, на-буте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є під-ставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у ст. 60 СК.

За змістом цієї норми належність майна до спіль-ної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосу-вання ст. 60 СК та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт на-буття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що дже-релом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

З повним текстом постанови Верховного Суду Украї-ни у цій справі можна буде ознайомитися на офіцій-ному веб-сайті Суду (http://www.scourt.gov.ua) у під-розділі «Постанови у справах цивільної юрисдикції» за наступним посиланням: http://www.scourt.gov.ua/ clients/vsu/vsu.nsf/ %28documents %29/B830A8E03C8F7F90C2257E7D0025E19D

4 Далі за текстом — СК.


ЗРАЗКИ ДОКУМЕНТІВ

Начальнику СІЗО НАЗВА СІЗО

КОГОВ ІНТЕРЕСАХ КОГО

АДВОКАТСЬКИЙ ЗАПИТ

У Вашій установі знаходиться підсудний ОСОБА 1, ДАТА НАРОДЖЕННЯ — підсудний за ст. 307 ч. 2, ст. 309 ч. 2, ст. 311 ч. 1, ст. 317 ч. 1 КК України, закріплений за НАЗВА СУДУ, вирок суду не набрав законної сили.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський за-пит — письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та під-порядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 20, ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у зв’язку із бажанням отримати повну та достовірну інформацію щодо стану здоров’я мого підзахисного, а також з курсом лікування вже наданого та рекомендованого на майбутнє, користуючись правом, передбаче-ним ст. 39 Закону України «Про основи законодавства у сфері охорони здоров’я», прошу надати мені довідку про стан здоров’я ОСОБА 1, ДАТА НАРОДЖЕННЯ, в якій вказати встановлені йому діагнози, курс лікування, тривалість лікування та рекомендації у зв’язку із станом здоров’я.

У зв’язку із випадками ненадання відповіді на адвокатські запити вимушена нагадати про відпо-відальність, встановлену законодавством, за відмову від надання інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації.

Копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордера та письмову згоду на розголошення лікарської таємниці додаю.

ДАТА ПІДПИС



НАЗВА СУДУЦивільний позивач: П. І. Б., АДРЕСА, ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУЦивільний відповідач: П. І. Б., АДРЕСА, ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ

Ціна позову: 9670 (дев’ять тисяч шістсот сімдесят) грн., моральна шкода — 5000 (п’ять тисяч) грн.

ПОЗОВНА ЗАЯВАпро відшкодування майнової та моральної шкоди, отриманої внаслідок

кримінального правопорушення в порядку ст. 61 КПК УкраїниУ провадженні Вашого суду слухається кримінальна справа за матеріалами кримінального провадження

стосовно ОСОБА 1.

ФАБУЛА СПРАВИ

Винність ОСОБА 1 у вчиненні кримінального правопорушення відносно мене, передбачене ст. 186 ч. 2 Кримінального кодексу України, підтверджується матеріалами кримінального провадження.

На даний момент ОСОБА 1 добровільно відшкодовувати мені завдані збитки відмовляється, повертати викрадені грошові кошти не бажає, у зв’язку з чим я вимушений звертатись до суду із цією позовною заявою.

Матеріалами справи встановлено, що цивільний відповідач відкрито викрав у мене 100 грн., а також кредитну картку. З кредитної картки ДАТА трьома операціями було знято на користь підсудного 9200 грн., за зняття грошових коштів, які отримані з кредитної лінії на моє ім’я, банк нарахував мені 370 грн. процентів за користування наданими у кредит грошовими коштами (роздруківку за кредитною карткою додаю).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Протиправною поведінкою цивільного відповідача мені спричинено моральну шкоду, яка полягає у нер-вових розладах та душевних стражданнях. Внаслідок протиправної поведінки відповідача порушений звич-ний уклад мого життя, я знервований, вимушений боротися за своє право, моральна шкода також полягає у порушенні мого права власності.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах відшко-дування моральної шкоди» від 25.05.01 р. № 5 кожна особа оцінює ступень спричиненої моральної шкоди самостійно виходячи із глибини своїх душевних страждань та самостійно оцінює суму моральної шкоди. Моральну шкоду від протиправної поведінки я оцінюю у 5000 грн., яка полягає у розладі мого душевного здоров’я внаслідок вчинення щодо мене кримінального правопорушення, переживаннях, які я отримав через порушення мого права власності, моральних стражданнях, які спричинені протиправною поведінкою цивільного відповідача.

У відповідності до вищевикладеного, на підставі ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1192 Цивільного кодексу Укра-їни, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах відшкодування моральної шкоди» від 25.05.01 р. № 5, керуючись ст. 61 Кримінального Процесуального кодексу України,

ПРОШУ:

1. Стягнути з ОСОБА 1, ДАТА НАРОДЖЕННЯ, на мою користь майнову шкоду на загальну суму 9670 (дев’ять тисяч шістсот сімдесят) грн.

2. Стягнути з ОСОБА 1, ДАТА НАРОДЖЕННЯ, на мою користь моральну шкоду на загальну суму 5000 (п’ять тисяч) грн.

Додатки:1. Копії позовної заяви.2. Копії роздруківки за кредитною карткою.




НАЗВА СУДУКОГОВ ІНТЕРЕСАХ КОГО

КЛОПОТАННЯпро виділення матеріалів кримінального провадження

У провадженні Вашого суду розглядаються матеріали кримінального провадження за обвинуваченням П. І. Б., який обвинувачується у тому, що ДАТА близько 22:00 з метою заволодіння чужим майном, поєдна-ного з насильством, небезпечним для життя у момент його заподіяння, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в кафе-крамниці «Явір» — СПД «Іванов», де, взявши з барної стійки кухонний ніж, прослідував до підсобного приміщення, де перебував ПОТЕРПІЛИЙ, який працював охоронцем вказаної крамниці. Після чого, утримуючи в руці вказаний ніж, навмисно наніс ПОТЕРПІЛОМУ удар ножем згори вниз в область грудної клітини справа та, скориставшись безпорадним станом потерпілого, незакон-но протиправно заволодів спиртними напоями та належними ОСОБА 2 грошовими коштами у розмірі 4700 грн. Далі з місця пригоди зник, спричинивши ПОТЕРПІЛОМУ проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа, підшкірну емфізему, тобто тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент їх спричинення, а ОСОБА 2 матеріального збитку.

На стадії досудового слідства та під час судового розгляду підсудний П. І. Б. свою вину визнавав част-ково, не визнавав в частині заволодіння будь-якими грошовими коштами.

АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНИХ В СУДІ ДОКАЗІВ

Таким чином, по-перше, немає будь-яких доказів, що у приміщенні кафе станом на ДАТА знаходились будь-які грошові кошти, а по-друге, немає будь-яких доказів того факту, що П. І. Б. під час здійснення ним розбійного нападу викрав та привласнив собі 4700 грн.

Відповідно до ст. 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчи-нення особою суспільно небезпечного діяння. Особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Загальними засадами кримінальної відповідальності відповідно до ст. 7 пп. 2, 10, п. 2 ст. 9, ст. 17 Кри-мінального процесуального кодексу України є законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Належність та достатність доказів є необхідною умовою встановлення винуватості особи. У матеріалах кримінального провадження не міститься жодного прямого або достатньої кількості непрямих доказів привласнення П. І. Б. з приміщення кафе-магазину «Явір» будь-яких грошових коштів.

У зв’язку із вищенаведеним, на підставі ч. 3 ст. 217, ч. 1 ст. 334 Кримінального Процесуального ко-дексу України,

ПРОШУ:

Виділити в окреме провадження матеріали кримінального провадження за заявою ОСОБА 2 сто-совно зникнення грошових коштів у розмірі 4700 грн. з приміщення магазину «Явір», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА.

ДАТ А ПІДПИС



Апеляційному суду області

КОГОВ ІНТЕРЕСАХ КОГО

Апелянт: Заступник прокурора П. І. Б., АДРЕСА

Апеляційне провадження № ____

ЗАПЕРЕЧЕННЯна апеляційну скаргу

Заступником прокурора ________ області подано апеляційну скаргу на вирок НАЗВА СУДУ від ДАТА.Керуючись ст. 401 КПК України, бажаю надати письмові заперечення по суті апеляційної скарги.Прокурор вважає, що призначене ОСОБА 1 покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців є не-

достатнім, занадто м’яким, у зв’язку з чим просить призначити ОСОБА 1 за ч. 2 ст. 389 КК України 2 роки обмеження волі. З таким твердженням прокурора не можна погодитись з огляду на наступне: суд пер-шої інстанції при вирішенні питання про міру покарання вже врахував наявність судимостей у мого клі-єнта та негативну характеристику за місцем проживання, а тому судом враховані в повній мірі відомості про особу, у зв’язку із чим вирок суду в частині визначення міри покарання за ст. 389 ч. 2 КК України є законним, справедливим та таким, що є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та по-передження скоєння нових злочинів. Більше того, запропонована прокурором міра покарання є занадто суворою та такою, яка на тривалий строк позбавить ОСОБА 1 волі, внаслідок чого той втратить соціальні зв’язки із суспільством, не зможе належним чином утримувати свою родину та не зможе допомагати непрацездатній матері ОСОБА 2, 1949 року, яка є пенсіонеркою, непрацездатною та такою, що потребує матеріальної підтримки від працездатного сина та стороннього догляду.

У розгляді апеляційної скарги бажаю взяти участь.На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 402, 409, 413 КПК України, —

ПРОШУ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора _______ області відхилити.2. Вирок НАЗВА СУДУ від ДАТА залишити без змін.

Додатки:1. Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.2. Копія ордера.


Documents

с. 31 с. 41 с. 47 · Дроздов О. М. Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України