Ю н а к .

З (328) 1994

А л і с н е а ж : і ; і ц і ш і л о !

Ш к а р п е т к и — н е б е з п е ч н а з б р о я ! (стор. Ю )

Д е р е в ' я н а о п е р а ц і я

П л а с т у н и с а д я т ь д е р е в а в К а р п а т а х (стор. і)

«Юнак» — журнал пластового юнацтва.

Виходить 6 разів на рік.

Видає Головна Пластова Булава.

Оформлення обкладинки пл. скоб Колі Савицького.

* Усі редакційні матеріяли слід слати на адресу

головного редактора.

* Редакція застерігає право виправляти мову, як теж

скорочувати й виправляти одержані матеріяли згідно із

пластовою термінологією, пластовими виховними

напрямними та вимогами юнацького віку читачів.

Редагує колегія:

Головний редактор:

Члени редакційної колегії:

ст. пл. Юрко Мончак

пл. сен. Іванка Ганкевич

пл. сен. Петро Соболь

пл. сен. Тонн Горохович

пл. сен. Ольга Кузьмович

ЗМІСТ

стор.

КОРІННЯ

Тисовий Гай

Пл. сен. Уляна Старосольська 1

ПЛАСТОВИЙ ГЛОБУС

Едмонтон - Україна

Олександер Юрчук 4

У Житомирі кипить.

Пл. пр. Сергій Кравець 5

ДО „ЮНАКА" ПИШУТЬ

Робінзон Крузо - тепер?!? 6

ВУЗЛИ, ЕТ СЕТЕРА

Між ногою і черевиком

Ст. пл. Юрко Мончак 10

ПОПЕЛЮШКИНІ ТАЄМНИЦІ

,,Ми прямо в крапці, Попелюшко!"

Мирослава Мончак 17

ВІД МОЛЕКУЛ ДО ГАЛАКТИК

У Тітки-Квітки 19

ХІХИСМІХИ

Гри, анекдоти 20

РІЗНЕ

Ріками тихими (пісня) 7

Привіти 8

Замість квітів на могилу 9

Гороскоп 19

„Юнак" виготовлений при допомозі двомовної

комп'ютерної системи фірми Кеу-Со. Епіегргіке», 1765

\¥іпсШо\¥ег \Уау, Огіеапз, Опіагіо, Сапасіа, КІС 5У4.

На обкладинці: Учасники міжкраєвого вишкільного

табору Золота Булава 1994, який відбувся на пластовій

оселі Батурин біля Монтреалю (привіт на стор. 9,

репортаж в наступнім числі).

Ю Ц І У С

1994

Ч.П. З (328) РІК XXXII

Інтернаціональне стандартно-серійне число

0044-1384

Річна передплата для не-членів

Пласту — $25.00 амер. дол.;

ціна одного примірника — $4.50 амер. дол.

У Ш А К — Шгаіпіап Ві-топіЬ1у Ма§агіпе, РиЬІікпесі Ьу РІ.А8Т Р11ВІЛ8НІМО Ш С .

АДРЕСА АДМІНІСТРАЦІЇ: 2199 Віоог Зігееі \Уе8І, Тогопіо, Опіагіо, Сапасіа М68 Ш2, Теї. (416) 769-7855

АДМІНІСТРАЦІЯ НА ЗСА: 144 8есопс1 Аує., №\¥ Уогк, ІЧ.У. 10003

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: Уигу Мопсгак, 7895 Без Есогез, Мопігеаі, (ЗиеЬес, Сапасіа Н2Е 2АУ7

З ДРУКАРНІ Мирона Баб'юка, 1525 Етегзоп 81., Коспевіег, Г̂ .У. 14606 Б.8.А.

К О Р І Н Н Я

Т И С О В И Й Г А Й

П А М ' Я Т Ь Н А Ч А Л Ь Н О Г О П Л А С Т У Н А

Садження дерев, гаїв у пам'ять осіб чи

подій поширене в цілому світі. Отож,

подруга Христя Соневицька, координатор в

Американській Акції Ґлобал РеЛіф (СІоЬаІ

КеЬеа/, ге-іеа/ - вкривати листям), піддала

пластовій станиці у Вашінґтоні думку про

садження дерев пам'яті Начальнього

Пластуна - Юрія Старосольського.

Начальний пластун др. Юрій Старосольський,

Дрот (1907-1991).

Природа та піклування про навколишнє

середовище у житті пластунів займає чільне

місце. Тому пластовий провід радо

підтримав думку подруги Соневицької і

зарядив збірку фондів на посадження дерев.

Щ е при кінці 1991-го року, Ґлобал РеЛіф

та Національний Екологічний Центр

України стали партнерами. Тоді повстав

проект „Зелений привіт Україні" (Сгееп Наїо

Оуєг ІЛсгаіпе - Ґрін Гейло Овер Юкрейн),

метою якого була допомога в реабілітації

довкілля України. Національний

Екологічний Центр України, у співпраці з

Пластом, включив у свої пляни на 1993-ий

рік проект садження тисового гаю в пам'ять

св.п. Юрія Старосольського. З цього приводу

виконавчий директор Еко Центру в Києві,

Ярослав Мовчан, запросив родину

Начального Пластуна приїхати в Україну.

Він написав:

„З радістю повідомляємо Вас, щ о проект

насадження меморіяльного гаю пам'яті

Юрія Старосольського біля підніжжя гори

Синяк, щ о в Ґорґанах, Національний

Екологічний Центр України втілюватиме

у травні 1993 року (...) Сподіваємось, щ о

невдовзі зашумлять молоденькі деревця

Начальний пластун Юрій Старосольський на

Ювілейній пластовій зустрічі 1978-го року в

Альберті, Канада.

гаю Юрія Старосольського в Ґорґанах -

місці мандрів його юности. Тож

(...)'Заслухались кедри ґорґанської ночі',

і приєднались до гомону вікових

модрин і смерек зелених Карпат України.

Так буде!"

Садять перші тиси. (Від права) Оксана

Старосольська, Н.Н., Лариса Літошенко, Уляна

Старосольська, Олена Полаєва, Оксана

Соколовська (студентка), Світляна Гордащук та

добровольці-екологи.

Родина бажала, щоб гай був посаджений

в Ґорґанах — це найбільш дика і мальовнича

частина Карпат, пов'язана з молодістю св.п.

Юрія Старосольського, де він молодим

пластуном мандрував. В травні 1993-го року

на Україну поїхали дружина, п-і Оксана, і

сестра, п-і Уляна Старосольські, щоб взяти

участь у засадженні тисового гаю. Ц ю подію

описує п-і Уляна:

„Приїздимо на туристичну базу, звідки

група вирушить вгору. Погана погода.

Д о щ . Нас попереджають, щ о доведеться

залишитися на ніч в готелі ,£еркут".

Підхід на узбіччя Синяка й Хом'яка, де

мають садити тиси, сам собою не легкий, а

при цій погоді трудний. Поєкт під'їзду

джіпом, про який згадували пластуни у

Львові, не до здійснення. Знаходять

провідника, який, може, завтра вранці

допоможе мені вийти на поляну.

Вирішують посадити сьогодні на пагорбі

2

перших п'ять тисів. Д о щ ніби вщух, коли

м и спинаємося по стрімкому узбіччі.

Посаджено п'ять тисів.

Показують н а м таблицю - пам'ятний

знак, який буде встановлено побіч гаю:

„Тисовий гай в пам'ять начального

пластуна Юрія Старосольського

(1907-1991).

У 90-річчя українського Пласту.

ЗО травня 1993.

Українська Скавтська

Організація Пласт,

Національний Екоцентр

України у співпраці з

СІоЬаІ КеЬеаГ.

Пам'ятка історії і природи.

Охороняється законом."

-

Добровольці Еко-Центру, пластуни та студенти

садять тиси на полонині в Ґорґанах, Карпати.

Знову дощ. П о мокрій наскріз землі

група відходить вгору, на узбіччя Синяка і

Хом'яка. Вони з різних сторін України: з

Києва, Буковини, Львівщини, працівники

Екологічного Центру України, пластуни,

науковці, студенти. Там розкладуть намети

на промоклій землі і будуть сьогодні до

ночі і завтра від сходу сонця садити тиси в

пам'ять людини, яку знають тільки з

розповідей.

Залишаємося — братова Оксана і я -- під

опікою водія автобуса, який відвозить нас

до ,£еркута". Він — цікава людина,

професійний альпініст. Розказує про свої

переживання, пригоди у мандрах по

скелястих горах Европи і Азії. Околиця і

вид з готелю ,£еркут", не зважаючи на

погоду, чарівні. Засипляю з надією, що,

може, все таки буду могти вийти на ц ю

поляну. Ніч не ворожить нічого доброго, але

я одягаюсь вранці як на дорогу в гори.

Автобус привозить нас на туристичну базу,

звідки дорога веде вгору. Нас зустрічає

директор Еко Центру Ярослав Мовчан й інші

екологи і пояснюють, щ о дійти туди мені

таки не прийдеться. Розказують, щ о вчора

до ночі і сьогодні від сходу сонця закінчено

перший етап проекту — посаджено 96 тисів,

а разом з тими, які посаджено вчора — це

101.

Тиси посаджено. Пращальна зустріч тих, хто

був на турбазі біля Яремча в Карпатах. Сидять

(від права): Оксана Старосольсьа, Н.Н., Н.Н.,

Лариса Літошенко, Оксана Соколовська. Стоїть

(перший зправа) Юрій Масікевич.

Сходить з гори вся група. Жваві, веселі.

Так і видно - „ніщо їм лихо ні пригоди".

Зустрічаємось, як приятелі. П о к и

попрощаємося — гутірка, знімки.

Розказую їм, я к и м він був, мій брат,

начальний пластун Юрій Старосольський.

Я к любив природу, як багато мандрував, не

тільки по Карпатах, але по різних країнах

світу. Навіть відбув подорож довкола світу.

Свою любов виявляв у малюнках, а в

записках писав, щ о „малювати природу,

значить переживати її". Особливо любив

Карпати, де таборував з пластунами-

друзями, а теж з вихованками-пластунами.

Цей гай - найкращий пам'ятник д л я

нього.

Промовляють теж учасники садження

гаю. Крім слів прощання з тими, хто став

н а ш и м и друзями, залунав теж спів. О д и н

з учасників заспівав пісню на слова Юрія:

„Сіріли у сумерку півночі шатра".

Не соромно мені признатися, щ о я не

могла стримати сліз. Це були сльози не

тільки зворушення, у тих сльозах була

радість, щ о такими вони є ці наші земляки,

які з такою щирістю і завзяттям, не

зважаючи на труднощі, невигоду й

непогоду виконали своє завдання.'"

(Виготовлено за репортажем Уляни Старосольської

в газеті „Свобода" з 13-го серпня 1993 року.)

Закінчився перший етап садження

тисів. Плянують другий на осінь, а

далі -- наступного року, на св. Юрія.

Пластуни з тих станиць, де щ е не

було збірки на „Тисовий гай в

пам'ять Юрія СтаросольсьокогО",

можуть долучитися до тієї акції

пересилаючи одного доляра за

дерево на адресу „Юнака".

Ґорґани - пасмо гір в Карпатах

Хом'як і Синяк - шпилі гір в Карпатах

гай — маленький лісок

тис - рід шпилькового дерева (анг. уе\у ігее)

модрина - рід шпилькового дерева (анг. ІагсЬ)

смерека - рід шпилькового дерева (анг. Гіг Ігее)

кердра - рід шпилькового дерева (анг. сесіаг Ігее)

П Л А С Т О В И Й Ґ Л О Б У С

Е Д М О Н Т

Пластова станиця в Едмонтоні споріднена зі станицями у Рівному, Луцьку та

Острозі. Вони взаємно листуються, посилають одне одному фотографії. Цікаво, чи

такий обмін відбувається в інших станицях? Референт зв'язку з Україною при станиці в

Едмонтоні, Канада, пл.сен. Софія Скрипник, переслала до „Юнака" листа, щ о його

написали пластуни з Острога в Україні.

„В серпні 1993 року, зразу ж після зустрічі

з Вами, пластуни відбули окружний табір

„Зоряні стежі". Його проводили Рівенська

станиця разом з пластовою групою міста

Острога. На таборі зложили присягу

шестеро юнаків та юначок; вони отримали

ступінь учасника. Серед них троє юначок з

гуртка блакитна троянда", де я є вихов-

ником. Багато острозьких пластунів здали

різні вмілості (табірництво, картографія,

куховарення, піонерство та інші).

Восени, в місяці жовтні, троє старших

пластунів з Острога успішно перейшли

вишкіл у Львові на туристичній базі в

Брюховичах і тепер можуть організувати

дітей. Ідея Пласту все більше

розповсюджується по Україні, зокрема на

Рівенщині та Волині. Від 1993 року на

Україні число станиць зросло від 12-ти до

50-ти, і Рівенська область стоїть на третьому

місці після Львова та Тернополя.

У листопаді в місті Острозі м и з

Р і в е н с ь к о ю с т а н и ц е ю п р о в е л и

Листопадовий зрив". Д о нас завітали

тоді пластуни з Києва, Чернігова і Ніжина.

На різдвяні свята, м и зорганізували вертеп

і наші пластуни заколядували 240 тисяч

карбованців. Вони підуть на потреби

станиці. Нещодавно м и відзначили

річницю створення (відродження) Пласту в

місті Острозі, м и зорганізувалися 31-го

січня 1993 р.

Д о нас зголошуються нові юнаки та

юначки, щ о хочуть своєю працею і

зайняттями в Пласті прилучитися до цієї

надзвичайно корисної організації. М а є м о

вже п'ять гуртків і твориться шостий.

На 1994 рік м и заплянували провести

декілька своїх таборів. Це )гЛісова пісня-94"

- мандрівний табір, та „Зоряні стежі-94" -

окружний табір. Обидва проведемо на

території остріжчини. В часі березневих

вакацій кращі з юнаків та юначок поїдуть

на мандрівний табір в Карпати.

Всі ми, так як більшість людей у нашому

суспільстві, стомилися від погіршення

ситуації на Україні. Л ю д и хочуть повністю

„піднятися з колін", адже все необхідне

для цього в нас є: роботящі руки і недурна

голова. Необхідно, щ о б н а м в цьому ніхто

не заважав. Тому з надією чекаємо виборів

до парляменту.

Д у ж е хочемо знати про Канаду, про

Едмонтон, про пластунів і українську

спільноту. Про ті проблеми, щ о турбують

вас, адже проблеми можуть бути різні,

більші або менші, але чомусь вони завжди

є, і їх потрібно вирішувати.

Чекаємо вас і пластунів з Едмонтону у

нас на Волині."

Олександер Юрчук

ІТ< п и т ь

Шановний пане редакторе!

З перших рядків листа хочемо подякувати

за цікаві матеріяли розміщені в Юнаку. Ваш

журнал м и читаємо уже другий рік.

В 1993-ім році м и були на пластовому

таборі на Соколі. Під час того, 24-го серпня,

м и брали участь в споруджені церковного

храму в селі Гриньки. Там ж е і відбулося

посвячення церкви святого Юрія та хреста

пам'яті пластунів, поляглих за волю України.

Пересилаємо Вам фотокопію знимки з цієї

події (див. повище -- ред.)

В цьому році м и також будемо на таборах

в Житомирській області в Україні.

М и б хотіли нав'язати дружбу і

листування з пластунами інших країн. В

зв'язку з цим просимо, по можливості,

подати нам адресар пластових організацій в

країнах Европи, Америки та Азії.

Здоровлю пластовим привітом С К О Б !

За дорученням гуртка „Беркути"

Пл.п р . С е р г і й К р а в е ц ь

вул. Бердечівська 41, кв. 17

Житомир 262008

Україна

**********

Відповідь редакції: На жаль, не маємо інформація

про зорганізований Пласт в Азії. Подаємо адреси

КПС в Канаді й Америці:

РІазі (Сапасіа)

2199 Віоог Зі. \Л/.

Тогопіо, Опі.

Сапасіа М63 1 №

РІазі (Ц.З.А.)

144 Зесопсі Ауепие

ІЧєму Уогк, МУ

ІІ.З.А. 10003

Д О „ Ю Н А К А " П И Ш У Т Ь . . .

т е п е р

До редакції Юнака надійшов досить цікавий лист. Ми спершу думали, щ о

це написав хтось із загубленого острова десь біля Фіджі чи Тагіті в полудневім

Пацифіку. Поглянули на коверту -- ні, не з другого кінця світу, а з Европи.

Цікаво, щ о на листі були майже автентичні (при докладнішім дослідженні

спеціялісти ствердили, щ о підроблені) почтові значки: на однім герб ст.пл.

куреня Лісових Чортів, а на другім -- Вовкулаків. А ще цікавіше, щ о біля герба

Вовкулаків теж виднів таємний знак того ж куреня. Це майже шпіонаж!

Передруковуємо лист в цілості. Просимо зауважити, щ о в листі є кілька

прохань; якщо є серед пластунів добровольці -- маєте поле до попису!

С К О Б !

Пише Вам з України Іван Гоменюк-

„Сокіл". Мені 12 років, ходжу до 6-ої кляси.

Хочу стати пластуном, але у нашому

містечку Пласту нема. Тому я з м о л о д ш и м

братом (його ім'я Олесь, йому 7 років,

ходить до 1-ої кляси, але вже вміє читати і

хоче стати пластуном; його псевдо ,Дней")

заснував 16.08.93. у нашій родині пластовий

осередок „Робінзони" ім. У П А . М и

листуємося з пластунами міст Борщів і

Моршин, з редакцією пластового часопису

Цвіт України (в Тернополі).

За допомогою пластового референта

преси, пл.сен. Б. Олексія з Тернополя, м и

отримуємо передруковані числа Юнака

(мені) і Готуйсь (Олесеві). Нині м а ю числа

Юнака за липень-грудень 92-го року і за

січень-лютий 93-го року, а Готуйсь за

травень-червень, жовтень-грудень 92-го року

і число 1-2 за 1993-ий рік. Крім того в нас є

„Підручна книга пластуна і пластунки"

(ГПБ, 1989 р.) та велика Гра" Ю.

Старосольського (передрук в Україні).

Я к щ о В и зможете, вишліть, будь ласка,

„Батькам про Пласт", „Пластовий

співанник" чи „Життя в Пласті". Я к щ о

6

м о ж н а кілька чисел Юнака

Я цікавлюся історією, географією та

геральдикою, усілякими одностроями і

відзнаками. Збираю марки на теми „звірі",

Християнство", і „Скавтінґ".

Я буду радий переписуватися з

пластуном мого віку і з подібними

зацікавленнями з Канади чи Америки.

Я хотів би отримати кілька пластових

знимок.

Я вітаю Вас і Вашу родину з Великоднем.

Також надсилаю листівку до редакції

Юнака

Буду В а м дуже вдячний, коли В и

виконаєте моє прохання.

Чекаю на Вашого листа.

Д о побачення.

Слава Україні!

Христос Воскрес!

Сильно-Красно-Обережно-Бистро

П.С. М о я адреса:

Іван Гоменюк

вул. Борканюка 22Ц7

с.м.т. Перечин

Закарпатська обл.

Україна 295070

тел.: (код 02245) 2-22-79

Л р и & С ш «

П о лівій стороні почтівка, яку

переслав Іван Гоменюк з

України. Лист дещо спізнився,

тому Великодні побажання не на часі.

Проте, найважніше -- це намір. Редакція (та

її родина) дуже а дуже дякує Іванові-

>гРобінзонові" за побажання та за такого

цікавого листа.

С.КО.Б!

: ' І г * ,ни

Р І К А М И Т И Х И М И

Слова і музика: ЮСТ-а (кол. Начального Пластуна, пл.сен. Юрія Старосольського)

Ріками тихими, водами — водами

Ген по Поліській Землі

Гнались під вітром та вслід за пригодами

Наші в'юнкі кораблі.

Гнались за юними мріями - мріями

Ген в зачарований світ,

Мавка де кличе і де над обріями

Чапля знімається в літ.

АічЬАМТІНО *ЕЦОсЄ

Ночі під небом, під зорями — зорями

Пахнув п'янкий очерет,

Дні повні сонця і дні грізні бурями,

Простір, що кликав вперед ...

Десь там далеко, за морями — морями,

Де на нас ждуть кораблі,

Ждуть нас під вітром, під сонцен, під зорями

На українській землі

% М і . и і М І { б=з;

*=*=* Ш 1 * Ц \ І І І Рі-ка-ми ти-хи-ми г>о -да- ми, в о д а м и ген по по-лісь-кій ЗЕМЛІ

Гнались під вт ром та млід за псигв-ддпи наші е'йн-ч' ко-гль-Л.

^ 4 } ^ Ч г \ ^ и . ^ ^ \ і і і щ гаЗ

ГнА-ДИСЬ ІА ІО­НИ- МИ МП-»- Ми, МП-«-ИИ, ГЕН вЗДЧДРО- ВАМИИ світ.

мад-сл де КЛИЧІ і Д1 НАД о - ьг\ - * - ми, чмл-л» ЇНІ -Я»- ет». с» І ЛІТ .

Ма»-«:а де КЛИЦЕ і ДЕ НАД 6Ь-ГІ- л - МИ ЧАП-Л* їні-МЛ-ІТЬс:* »оТг.

П Р И В І Т И , П Р И В І Т И

ЇЇРИВІТь

РОДИННОЇ ВАТРИ

9 5

еішгоск., н.н. 199т *•!

Я ^ г^у^Г -Ции. йшА О М ^ ^

^*. с2««£ ^^)%^х^-"^^

й ^ лі*»** Є***'* ) ?*уьм % ^ о „ м ^ С « Л е ш ^

Ь~уСК4

З о л о т а іЗоцлаба

1 дм-И9

^

'?,,

"*"• ґ~і- ч*т* «"«наділ* -Юшіша С- —н—- а -^9*

V їх "Г л

<л **. а. "ь̂ л. м̂ Сй, Г ^ * - ^ * П ^

^ Д л ™ ^ Ц ^ « Ч*^?**-

.̂/Л;.! -Аи.С»*-^

• о**_і в ДЛ^ои^-ТТС

Г и . ^ . ^ ^ и ^ зт«.к

^ /а,^> ^ *

^ е^,

^

ТТора Н а м Станути в Ряд

?.?-•

^ ^ С і Ч и^ті/і.

Ьитьйх.

№

°Г--/^"И-*-"^

'3<*-С<и-І_ І\*- еет' Ромдн '^У1"^ Л Гпс. Тлрлс Феремцекнч. ЛЧ ^ ^-є>Т^Коа«ндднт і ^7 Пислр

£̂

Ст. пл. Андрій Гликєвнч, ОХ Бунчужний Лу?*Яь>*?**? О ^ З х ^ ^ С

Часи ламвсасід...

друЖбу ллсклси

ст. ии. М ф ш н Дании/е есті С<&х і/. *#<у"<

прихильниці

П р и в і т

і Р ' Гасниці розвідувачки

гуухг^кл. і&?<ал-о

Табір УПЮ-ок # Вовча Тропа * Літо 1994

• "м. *хрм: х*Лсхг*.Г &Р & ;:і*і̂ / ̂ 4.

, ..... •- Пп-г̂ І̂̂ ГЩ

м ^ ь т й а л д в і р

о* па гДГ*.иил^ « * «-' ^ іР^^К 1994 л̂ ( Й Й ^ ф V 4

^ л . / % кіл* «і£> О С " -

1 р ̂ £ £ 2 Ь

' Ч С / Я 8 ^

З а м і с т ь к в і т і в н а м о г и л у ...

$25.00(118) Плем'я Перші Стежі, в пам'ять $25.00(118) Плем'я Перші Стежі, в пам'ять

св.п. пл.сен. Дарії Витанович, Ольги Гафткович, м а м и

матері стежинки Рути Галібей. подруги Наді Гафткович.

$ 150.00(118) Др. Олег Бачинський, в пам'ять

свого хресного батька, св.п. Др.

Атанаса Фіґоля, на Пластовий

видавничий фонд.

$25.00(ҐГ8) Курінь Верховинки, в пам'ять

св.п. Стефанії Нагірної, матері

подруги Оксани Кузишин.

$25.00(118) Плем'я Перші Стежі, в пам'ять

Єфрозини Ш и р а й , матері

подруги Валі Чудовської.

* * * * * * * * * * * * * * * * *

Н а п р е с ф о н д „ Ю н а к а "

$25.00(118) Пл.сен. Оксана Коропецька,

дарункова передплата Юнака

потребуючим.

В У З Л И , Е Т С Е Т Е Р А

М І Ж Н О Г О Ю І Ч Е Р Е В И К О М

В шкарпетках мандрівкою пахне ...

Крута стежка сповзала серпентинкою в

низ гори. Часами її було тяжко впізнати

там, де йшла через скелі чи насипи

зсунутого каміння. Та це не диво, за спиною

шпиль гори сягав трьох тисяч метрів висоти,

виступи його були стрімкі, і зимовий лід

розсаджував все нові відламки каміння, які

котилися вниз з весняним теплом.

Місько Малина обережно ступав з каменя

на камінь, пильнуючи, щоб не звихнути ноги.

Чоботи сильно стиснув, а руками вдержував

10

рівновагу на особливо тяжких переходах.

Наплечник тісно лежав на спині.

- Гей, шафа грає! — промимрив собі під

носом.

Легко стрибнув вниз малої скелі.

- Уф! Добре, щ о тісно зашнурував

черевики, бо інакше б геть повикручував

ноги.

Десь далеко внизу Місько завважив

малий гурт юнаків, між ними і Друга Цяпку.

Місько зупинився, обтер піт з чола та

приглянувся пильніше. Щось там сталося.

Місько далі продовжував ступати вниз по

каменях, час до часу зиркаючи вниз на гурт

юнаків.

- Щ о там трапилося? — питав себе Місько,

сівши на край каменюки, щоби з'їхати на

задку на нижчу плиту.

- Щось не впорядку, то напевне.

Тепер Місько зупинився другий раз.

Сперся наплечником об скелю, тяжко дихав.

Перевірив реміні наплечника, покопав

пятами черевиків об камінь і приглянувся

до юнаків, які збилися разом внизу. Д о

Міська вже долітали уривки розмови.

- Ай-яй-яй, Влодзю ... лопнув вже давно ...

десь терло щ е з обіду ...

Місько завважив, щ о Друг Цяпка клячав

біля ніг Андрійка і щось оглядав. Інші

юнаки приглядалися і чимсь неначе

захоплювалися, бо вигукували і показували

пальцями на Андрійкові ноги. Це Міська

фест заінтригувало, і він рушив швидким

кроком далі вниз.

Щ е здалека Максим підбіг до Міська з

криком:

- Гей, Міську, ти повинен те побачити, та

то один жах! Друг Цяпка каже, щ о м о ж е

ноги треба буде повідтинати!!

Місько заскочено лише глянув на

Максима.

- Про щ о ти говориш?

- Та про Андрійкові ноги. Там навіть вже

шкіри нема! Та то так якби вулкани там

повибухали, знаєш, так як в/шгш'с Рагк\\

Місько вже зі заляканим виразом

обличчя наближався до гурту хлопців.

- И-и-и-а-а-у-у! — це Матвій скривився,

приглядаючись до Андрійкової правої стопи.

- Та диви, там в тім міхурі повно крови!

Микола раптом вибух сміхом:

- Га-а-а-га-а-а-а-а! Та не міхур, а піхур! В

міхурі ти щось інше маєш, як ідеш пісю!!

Місько просунувся крізь коло юнаків і

поглянув на Андрійка.

- Щ о сталося?

- Та я не знаю, здається, м а ю піхурі, і

вони лопнули і дуже болять.

Місько зсунув погляд на Андрійкові

стопи. Вони були роззуті, чоботи відкинені

вбік, шкарпетки теж валялися по траві. А

стопи?

- Ай-яй-яй!! М а м о рідна, та щ о з твоїми

ногами?!

Максим вмішався:

- Та бо він вже від обіду кульгав, думав

щ о трохи покалічив ноги ...

- Але то ще від вчора, чи позавчора в

нього така зараза ...

- Друг Цяпка казав, щ о він далі не м о ж е

йти.

Н а те все Друг Цяпка нервово відізвався:

- Хлопці! Ану вже досить тої паніки, ще

Андрійко готов тут самогубство поповнити...

- А чи треба буде йому ноги відтинати? ...

Тут Друг Цяпка вже справді позлостився:

- Ч и ти вже перестанеш, чи м а ю тобі

лопатою дати?! Він має паскудні піхурі, і це

11

все, а як будеш так продовжувати, то сам

нестимеш його два дні!

Хлопці затихли, деякі відступили і почали

тихо обговорювати нещасну долю свого

колеги. Напевно налякалися, щ о дійсно

хтось з них сам буде нести Андрійка.

Місько поглянув на Андрійкові чоботи.

- Та виглядають добрі, ти вже в них ходив

перед табором? — запитався Андрійка.

- Певно, я вже їх м а ю три роки, вони

дуже вигідні.

- То чого ж вони так тебе натерли?

Н а це відповів Друг Цяпка:

- Знаєш, Міську, він має чудові чоботи,

але подивися, щ о він за шкарпетки на себе

натягнув.

Місько подивився біля чобіт. Там лежали

дві пари білих шкарпеток до кошиківки.

Були зовсім мокрі.

Друг Цяпка підніс одну з них гиллячкою.

- Ходіть тут, хлопаки, хочу вам щось

показати.

Гурток хлопців мовчки обступв свого

виховника.

- Бачите, Андрійко цілий день ходив в

бавовняних шкарпетках. Очевидно, щ о нині

рано, як він виліз зі шатра, то ті шкарпетки

були сухенькі і м'якенькі. Але за дві години

мандрівки Андрійко зіпрів, і та бавовна на

стопах почали втягати в себе воду неначе

губка. І от вже в обід ті шкарпетки, замість

охороняти його ноги, почали натирати піху­

рі, і з того всього вийшла така катастрофа.

Хлопці мовчки дивилися то на Андрійка

стопи, то на мокру білу шкарпетку, яка

погойдувалася на гіллячці.

- Ч и щ е хтось з вас взув на себе такий

ґеніяльний виряд?

Юнаки глипнули на свої ноги. Маркіян

почув, щ о червоніє. Але не обзивався.

Л и ш е дивився на свої чоботи, боявся

признаватися. Т е ж відчував біль в стопах.

Н е хотів їх тепер скидати, щоби не побачити

наскільки і його піхурі жахливі.

Але Друг Цяпка був досвідченим

12

мандрівником,

зразу ж завва­

ж и в Маркія-

нові бавовняні

шкарпетки.

- Маркіяне?

М а р к і я н

далі стояв не­

рухомо, вп'я­

лив очі в свої

чоботи.

- Маркіяне,

ану скидай

свої чоботи!

І Маркіян

нерадо, пово­

леньки сів на Ілюстрація 1

землю і почав

обережно роззуватися.

І що ж ви думаєте ховалося в

Маркіянових чоботах? Наскільки мені

відомо, Маркіянові теж не обійшлося легко;

ноги були понатирані, усі в піхурях. Ні

Маркіян, ні Андрійко мандрівки вже не

могли закінчити. їхні друзі мусіли їх нести

ще два дні по крутих гірських стежках, а це

справді вже не були жарти. Під кінець

прогульки юнаки були готові повісити

Андрійка і Маркіяна на найближчій сосні.

А все це через ту нещасну бавовну (соїіоп).

Скільки м и вже писали про неї! А вона

завжди десь з'являється і псує нам

приємність таборування.

Перша заповідь мандрівництва:

Мусимо запам'ятати собі одне загальне

правило: таборовий виряд Н Е має бавовни!

Очевидно, завжди є винятки, проте будь-

який виряд з бавовни скоріше чи пізніше

завдасть нам клопоту, а навіть і великої

проблеми. Досвідчений мандрівник оминає

бавовну, як хворобу. Це відноситься до

зовнішнього одягу, штанів, сорочок, курток,

вітрівок, шапок, рукавиць, підштанців, і

також шкарпеток.

Ов-ва. які вони спеціяльні:

Уявіть собі, щ о тиск тіла на стопу (/ооі)

при кожнім кроці дорівнює 300 кілограмам

ваги!!! Феноменально! Отже, коли ви

пройдете 1 км. віддалі (приблизно 1000

кроків), кожну вашу бідну стопу гримне вага

300 кг. п'ятсот разів (це 150,000 кг!!!) А ваші

ноги ще досі живі і здорові. Можливо, щ о

нині вечором перед спанням, ви поглянете

на ваші стопи із неабияким захопленням.

Тому не тяжко зрозуміти важливість не

лише добрих, припасованих мандрівних

черевиків, а також і порядних шкарпеток.

кліти ни

Пі хур : "Вегстьа *\.

%\ь.ь>\л*ла^й "ві& "верстви "і.

Ілюстрація 2

Із теоретичної точки зору:

Роля шкарпетки: це неначе „пружина",

яка абсорбує частину удару кожного кроку,

та хоронить стопу від тертя і пгхурш.

Підошва черевика сповняє ту саму функцію,

як також і береже стопу від каміння та

нерівности стежки/дороги. Проте надто

багато таборовиків купують добрі, дорогі

мандрівні черевики, а до них взувають

найдешевші шкарпетки. Це прямо саботаж!

Добра шкарпетка теж холодить стопу,

тримаючи її відносно сухою. Я к щ о під час

мандрівки вам будь-коли було горячо в

стопи — ви мали дрантиві шкарпетки.

Із медичної точки зору:

Як шкарпетка хоронить стопу від піхурів?

Усі мандрівники, напевно, застановлялися

над цим питанням, але не всі знають

правильну відповідь. Щ о б и відповісти на це

питання, треба спершу поглянути на

анатомію стопи.

Людська шкіра складається з багатьох

верств (Іауегз) неначе „приклеїних"

органічними складниками одні до одних та

до м'язів і кісток {ілюстр. 2, А ) . Це можете

побачити, коли потягнете себе за шкіру: вона

тримається разом, не „їздить" по цілім тілі.

Жаби, натомість, мають шкіру, яка щільно не

прикріплена до тіла, і таким чином вона

„їздить" набагато більше (це перевірте

наступного разу, коли зловите жабу у

ставочку).

Піхурі повстають тоді, коли одна верства

шкіри відділиться від другої, переважно

через повторюване механічне тертя {ілюстр.

2, Б). Це відбувається звичайно так: зовніш­

ня верства шкіри „прилипає" до черевика,

(часто при допомозі мокрої шкарпетки).

Стопа далі „їздить" у черевику, і тертя відбу­

вається не між зовнішньою верствою шкіри

і черевиком, а, радше, між двома верствами

шкіри. Незадовго після того рвуться

складники, які тримають верстви шкіри

разом, і в тім місці між двома верствами

напливає вода (з крови). От і виростає

піхур. Це природний спосіб тіла боронитися

із

від дальшого ушкодження.

Із практичної точки зору:

То як не натерти собі піхурів?

П е р ш за все, нога не повинна вільно

рухатися у черевику. Проте пам'ятаймо, щ о

не м о ж н а стискати черевик надто сильно, бо

зупинемо обіг крови до нижньої ноги. В

додаток, надто тісний черевик спричинить

швидкий біль, а то й ушкодження стопи.

По-друге, порядна шкарпетка повинна

прилягати до стопи і рухатися разом з нею,

щоби тертя відбувалося між шкарпеткою і

чоботом, а не між стопою і шкарпеткою.

Ефективність цієї охорони пропорційна до

„сухоти" шкарпетки: суха шкарпетка

прилягатиме до стопи багато краще, ніж

мокра. Також суха шкарпетка багато краще

задержує свою пружність і форму. Отже з

того виходить, щ о піхурів не матимемо, якщо

будемо взуті в добрі черевики та сухі

шкарпетки. Але м и всі знаємо, щ о після

години мандрування ноги в нас пітніють,

отже таким чином і шкарпетки мокнуть.

Тут, власне, і є таємниця добрих шкарпеток.

Із технічної

т о ч к и зору:

Т о я к а

ш к а р п е т к а

найкраща?

В і д р а з у

с п о ч а т к у

можна відки-

н у т и о д и н

матеріял, який

з о в с і м н е

підходить до

м а н д р і в н и х

шкарпеток. Ви

Вовняні шкарпетки НЕЇ Зяиіге; н а п е в н о

98% вовна, 2% спандекс; $8.50. вгадали: це

Ілюстрація 3 б а в о в н а

{ С О І І о п ) .

14

Бавовна втягає в себе вогкість, і разом з тим

швидко тратить свою пружність. В додаток,

бавовняні шкарпетки часто „збиваються"

разом і творять рубці, кульки, чи інші

нерівності, які обов'язково доведуть до

піхурів. Бавовняні шкарпетки традиційно

уживаються лише для бігу та ракеткових

видів спорту, хоча тепер більшість атлетів

уживають синтетичні вироби також і для тих

спортів.

Із всіх матеріялів - природних та штучних

- вовна (\\>ооГ) лишається найкращим для

шкарпеток. Груба вовна (г১ н>ооІ) дуже

витривала і задержує свою пружність навіть

вогкою чи мокрою (ілюстр. 1). Часто фірми

змішують нільон із вовною, щоби вовна не

витиралася так скоро. Проте не радимо

купувати вовняних шкарпеток в яких є

менше, ніж 5 0 % вовни; добрі шкарпетки

матимуть більше, ніж 7 0 % вовни (ілюстр. 3).

Американська кооператива КЕІ виробляє

феноменальні шкарпетоки п.н. Могн>е£Іап

Іапш або Ьоп§ ]¥еагіщ Зоскз. Шкарпетки

зроблені із 100% вовни, але надзвичайно

витривалі.

Але я є синтетичний хлоп:

Д л я тих, хто воліють не вовняні, а

с и н т е т и ч н і

ш к а р п е т к и ,

фірма Ткогіо-

Р а М виробляє

надзвичайні

шкарпетки із

орльону/нілону

( 8 5 % /1 5 % )

(ілюстр. 4).

Характеристич­

н и м в цих

шкарпетках є їх

складна кон­

струкція: на

п'яті та кругом

пальців вшиті

ТЬогІо.

Ілюстрація 4

грубші підкладки, які (так фірма твердить)

краще охороняють стопу від ушкодження.

Д л я мандрівництва підходять шкарпетки

п.н. ТНогІо-РаЛй Нікіщ Зоскз.

Особисто я їх випробовував, хоча великої

різниці між ними і вовняними шкарпетками

не бачив. Д л я бігання в тенісівках (І0£§іп§)

такі шкарпетки найкращі, але для мандрів­

ництва волію вовняні. Одна від'ємна сторо­

на цих шкарпеток є та, щ о вони напрочуд

швидше мокнуть, і тоді не є такими теплими

(це важливо для зимових мандрівок). Д л я

пластунів, алергічних до вовни, вони

лишаються найкращою альтернативою.

Ця сама фірма також виробляє другий

подібний рід шкарпетки п.н. Тіюгіо-РаМ

Тгеккіщ Зоскз, який має дещо вовни (45%

акри ліку, 3 8 % вовни, 9 % розтягаючого

нільону, 6 % Ноііорі (для ізоляції тепла) і 2 %

спандексу). Ці шкарпетки кращі, ніж

попередні.

І ще є висока ..тьохніка":

Недавно на

ринку поя­

вився ще один

рід шкарпеток

зроблених із

синтетичного

матеріялу, а

саме із штуч­

ної шерсти

(Роїаг /Іеесе),

п.н. „Ріеесе

Р є є і" (їх

в и р о б л я є

фірма Теїоп

Т о а 8 і є г 8 ;

ілюстр. 7). Це

т а с а м а

матерія, яку

уживають до

шиття іншого

о д я г у ,

Ьу ГЕТОМ ТОАШКЇ РаїепІ Репйіпд

Ілюстрація 5

особливо светерів та курток. Цей рід

шкарпеток дуже новий, і тяжко його судити.

Початкові випробування дали позитивний

відгук серед мандрівників, проте ще зарано

казати, чи такий рід шкарпетки кращий від

інших. Час покаже своє.

Щ е один винахід високої „тьохніки" - це

шкарпетки із плівкою ґор-тексу, які, між

іншими, виро­

бляє фірма

КЕІ ($35.00;

ілюстр. 5).

Багато ман­

дрівників їх

пробувало, і

кажуть, щ о

вони добре

хоронять сто­

пи від мокро­

ти, проте не

на 100%. У

сильнім дощі,

при довгому

чи частому

п е р е х о д і

потічків, навіть такі шкарпетки не збережуть

стопу сухою. Отже, чи вони варті інвестиції?

Я особисто вважаю, щ о такі шкарпетки зайві;

краще купити кілька добрих пар вовняних

шкарпеток за ту саму ціну. Врешті, ґортекс

не є вічним, швидко перетреться і тоді сяк

чи так пропускатиме воду. А якщо справді

боїтеся води — взуйте ноги в плястикові

торби, поверха шкарпеток. Ц я метода

ефективна на 100%.

Одну пару чи дві пари шкарпеток?

Це, на жаль, питання без правильної

відповіді. Одна добра пара грубих вовняних

шкарпеток задовільно хоронитиме ногу,

проте я волію вдягати під вовняну щ е другу,

тоненьку шкарпетку із синтетичної матерії

(роїурюруїепе або Саріїепе). Вона додатково

зменшує тертя стопи в черевику. Проте

Ілюстрація 6

15

зменшує тертя стопи в черевику. Проте

синтетика швидше „засмороджується", і

треба її переполоскувати чи не щодня.

Дві пари вовняних шкарпеток можна

вбрати лише тоді, коли вони тоненькі. Я к щ о

ви можете вигідно взутися у мандрівні

черевики із двома парами грубих вовняних

шкарпеток, вони на вас завеликі (черевики,

не шкарпетки!) Мандруючи в таких

черевиках ви скорше чи пізніше звихнете

собі ногу, бо черевики не триматимуть стопу

досить тісно, або понатераєте собі піхурів, бо

стопа остаточно „їздитеме" по черевику.

Г о п , я х о ч у в ж е й т и :

Н а закінчення можу порадити таке:

лишайте бавовняні шкарпетки вдома, щоби

носити їх до школи чи на „рантку" з

панною/кавалєром. Підіть до крамниці з

вашими мандрівними черевиками, та

випробуйте різні комбінації шкарпеток. Н е

бійтеся довго випробовувати, та врешті

виберіть те, щ о підходитиме найкраще.

Прикро стає щойно тоді, коли під час

мандрівки вас несуть друзі на ношах і

грозять вам ампутацією голови чи іншої

частини анатомії. Приємної мандрівки!

Ст.пл. Юрко Мончак "V"

А Е Щ

С т а н и ц і Т о р о н т о -- г р у д е н ь 1 9 9 4

Оцим повідомляємо, що лещетарський табір УПЮ (станиці Торонто) відбудеться

від неділі 18-го г р у д н я 1 9 9 4 р. д о

с у б о т и 24-го г р у д н я 1 9 9 4 р.

в ,Дазе де Реіп Аіґ, 8і. і/оу/їє, ОиеЬес (біля гори Мі. ТгетЬІапі).

Кошт табору: Торонто: $450.00 кан/$315.00ам. (зголошення до 16.11.94.)

$480.00 з транспортом $300.00 без трансп. (після

16.11.94.. якщо буде місце в таборі).

Монтреаль/Оттава: $375.00 кан (без транспорту);

$275.00 ам (без транспорту).

* Кошт табору включає щоденний доїзд на гори, квитки на витяги, нічліг, сніданок

обід або вечерю.

* За дальшими інформаціями прошу звертатися до станичного Торонта, пл.сен,

Володимира Луціва (416) 769-4020. Зголошення можна отримати від канцелярії:

Пласт - Лещетарський табір

2199 Віоог Зі Мезї

Тогопіо, ОШ.

М63 1 №

(416) 769-9998 / (416) 767-5278

16

П О П Е Л Ю Ш К И Н І Т А Є М Н И Ц І

и п р я м о в к р а п ц і , П о п е л ю ш к о ! "

Ну, любі мої читачі, ось і знову зустрічаємося ми з вами! Пам'ятаєте у минулих

числах я розповіла вам як поводитися під час гостини. Ви, мабуть, усі скористали з

моїх порад, побували в гостях, на забавах, Маланках, фестинах. Але ось переді мною

лежить ціла купка листів з запитаннями, які надійшли за минулий місяць. Ну, певна,

певна річ. Усього я не передбачила! І багато з вас потрапило на забавах у часом

скрутні, а часом і кумедні ситуації.

Ну, щ о ж, вибачайте, вибачайте, вибачайте. Попробую хоч тепер поміркувати над

вашими листами. Отож -- увага!

^

Попелюшко!

Минулої суботи я була на уродинах у

моєї товаришки Катрусі. На десерт подали

каву зі збитою сметанкою. І ось Катрусин

дідо, п'ючи ту каву, вмочив ніс у ту

сметанку і не помітив цього, а на носі в

нього лишилася біла цятка. Уяви,

Попелюшко, цей поважний пан серіозно

говорить з усіма н а м и про те, як він

таборував

щ е в Укра­

їні і світить

до нас бі­

л и м но­

сом. М и

усі пирска­

ємо зі смі­

ху і н е

знаєм, де

подіти очі

від ніяко­

вості. Я к

б у т и ?

Кожному з

нас було

якось соромно звернути увагу цьому

старенькому панові, а вийшло щ е гірше.

Наостанок дідусь нас цілував на прощання

і ставив кожному біле кружальце на щоці чи

на вусі.

Софійка Д., Нью Йорк.

Люба Софійко!

Як я Тебе розумію! Оце ж таке саме

трапилось і мені нещодавно, коли м и з

принцем приймали у нас короля Швеції з

королевою.

К о р о л е в і

з а м а н у л о с ь

відвідати стару

частину міста,

отож м и виру­

шили на про­

гулянку у від­

критих літніх

каретах. І ось

-лиха година! ~ коли м и проїздили повз

якийсь будинок, шибеник вітер зірвав з

линви чиюсь шкарпетку, щ о саме сушилась

на сонечку, і кинув її прямо на капелюха

нашому високодостойному гостеві. М и усі,

включно зі слугами, зробили вигляд, щ о

саме такий вигляд мали капелюхи усіх

римських імператорів. А щодо нашого гостя,

то він нічогісінького не помітив. За декілька

17

годин ми, дві королівські родини, позували

нашому придворному художникові для

історичного портрету. І живописець,

відбиваючи реалію життя, зобразив на

королевім капелюсі шкарпетку, щ о

кокетливо зачепилась за пір'їну павича.

Розбираючи короля наніч, покоївка також

і словом не обмовилась про шкарпетку,

гадаючи, щ о то звичай нашої країни:

нагороджувати почесного гостя таким

чином.

О т о ж король так ні про щ о й не дізнався.

А ж тоді, коли за якийсь час він отримав

копію портрету, наші країни перервали

дипломатичні стосунки. Король вирішив, щ о

художник навмисне прималював шкарпетку,

щоб познущатись з його королівської

гідності. А коли він почув, щ о шкарпетка

існувала в дійсності, то дав наказ привести

військо в бойову готовність, а

також висловився не в

найделікатніший спосіб, щ о

він, мовляв, своїми новими

мушкетами, „зітре з землі

королівство отієї колишньої

свинопаски, щ о вибилась у

принцеси через малий розмір

ноги."

О т а к е то л и ш е н ь к о !

Міжнародна сутичка! А могло

ж не бути.

О т о ж раджу вам, друзі! Краще завжди

делікатно сказати людині, звичайно,

тихенько, а не качаючись по землі зі сміху і

вказуючи пальцем на, скажімо, бульку, щ о

непрохано вилізла з носа вашої вчительки.

Щ о робити, коли хтось поважний чхне і

обплює вам обличчя. Тоді виникає таке

бажання обтертись негайно, не чекаючи.

Ч и це тактовно?

Віра П., Детройт.

Дорогенька Вірко!

Ні. Зачекайте, поки людина відійде чи

відвернеться.

Попелюшко, порадь!

Мої вуйко і вуйна приїхали цього літа до

нас на вакації, і взяли мене одного вечора

до одного дорогого ресторану, „щоб дитина

знала, щ о у світі не л и ш е 'Макдоналдз'

існують".

Н а м п о д а л и

якусь рибу, а поруч

поставили мисочки

води, з насадже­

н и м и на них кру­

жальцями цитрини

для обмивання рук.

М о я вуйна Христя з

таким смаком поча­

ла попивати ту во­

ду, щ о я не зчувся, як та вода зникла, а

цитрина була вигризина. М о ж н а було б

змовчати, якби вуйна не заохочувала і мене

до цого „екзотичного" напою, бо, мовляв,

гроші заплатили то харчу не пропадати. Я

тоді таки сказав вуйні, щ о то вода не для

пиття, а для миття, і їй зробилось дуже

незручно. Я бачив, вона почервоніла і

вуйко теж. Я к я мав вчинити?

Адьо П., Ванкувер.

Адріяне, я б зробила так. Найперше в

такій ситуації не гарно поводитись

насмішкувато і зверхньо. Найкраще з самого

початку, наче б то сумніваючись, запитати:

„А чи то вода не для рук?" Ч и щось

подібне. Це ліпше, ніж чекати, доки людина

вип'є ту воду.

В І Д М О Л Е К У Л Д О Г А Л А К Т И К

У Т і т к и - К в і т к и

Ми всі знаємо, що у Тексасі все є

найбільше: авта, кактуси, корови,

капелюхи, рушниці, і т.д. Проте

найбільша квітка на світі не є в Тексасі,

а далеко-далеко звідтам. А ж по другій

стороні кулі земської, в Західній Яві

(1¥е$С /оуя).

Квітка має латинську назву Аплог-

ркорНаІІш іііапшп, і дуже рідко цвіте —

лише раз на чотири роки, та дуже

коротко, всього під час кількох днів. В

додаток, квітка жахливо смердить:

ботаніки порівнюють її запах до

мертвого щура, або до змішаного запаху

гнилої риби та спаленого цукру.

Н а знимці бачимо якраз таку квітку,

яка зацвила 21-го березня в ботанічному

городі в Західній Яві.

ШШ1Г' і

Г О Р О С К О П І 41 тИ1Р' 41 ТИР' ̂ ІР141 ті, ТИР 41 411

ЛЕВ: Ворожка вичитала цілу

купу речей для вас, але просила

не друкувати, бо вони були такі

жахливі, що, прочитавши їх, усі льви би

попали в глибоку депресію. М о ж е м о

надрукувати вам одну пораду: не виходіть з

хати цього місяця.

ДІВИЦЯ: Вам усміхається

щастя, але воно йтиме разом із

труднощами. Наприклад:

знайдете п'ятдесять долярів ... але вони

лежитимуть на дні закритого канала. Вас

поцілує до-о-о-о-вгим поцілунком страшно

гарна юначка ... але ви загубите її адресу.

ВАГА: Коли ходитимете на

Галовін по цукорки, не переби­

райтеся на пірата: якраз того

вечора поліція шукатиме злодія, який буде

перебраний на пірата. Хлопці: зорі

ґварантують, щ о першу дівчину, яку ви

поцілуєте в Домівці, схоче з вами піти на

Маланку. Дівчата: Вас незадовго хтось

поцілує в Домівці.

РАК: Дівчата: якщо зломите

ніготь цього місяця — це добрий

знак. Зорі радять пообтинати

нігті, бо себе подряпаєте, і зможете мати

потім проблеми. Хлопці: не скачіть з

парашута, бо м о ж е він не відчиниться.

КОЗЕЛ: Обережно з

фінансами. Незнайомий схоче

виміняти у вас гроші — добре

пригляньтеся, бо інакше будете жалувати.

Залишіть ваші тісні джінси в шафі ~ є велика

правдоподібність, щ о вони лопнуть.

19

Х І Х И - С М І Х И

Ч и б у л и в и к о л и с ь

у В а ш і н ґ т о н і ? ? ?

Тут внизу є зображення американського

Капітолія (парляменту), в Вашінґтоні. Д о

нього є три входи (два знизу, один згори),

але лише одна можлива дорога

через цілий будинок. Ану, хто

зможе розібратися в тій

заплутаній американській

політиці. Доброго

полювання!

У поїзді:

- Чому поїзд став?

- Н а штреці стояла корова. Але вже пішла,

їдемо далі.

Годину пізніше.

- Чому знова поїзд став?!

- Бо м и догнали ту корову.

20

Порядний годинник:

Прийшов клієнт до годинникаря:

- Мій годинник спізнявся півгодини на

день. Я дав вам направити, і тепер він

спішить на півгодини.

- Ну, то видно все в порядку. Він мусить

тепер наздогнати втрачений час!

— Коли подаю смажену рибу, завжди закриваю

акваріюм, щоб ця друга не мала нервового шоку...

Чи це схід, чи захід сонця?

Захід.

А по чому пізнаєте?

Я знаю маляра, він перед десятою

не встає з ліжка!..

1. Один столяр згодився працювати за 20

долярів кожного дня, що він працюватиме з

тим, щ о за кожний день, щ о не працюватиме

він віддаватиме ЗО долярів за кожний день,

що не працюватиме. Після 30-ох днів столяр

побачив, щ о він мусів віддати усі гроші, які

заробив. Скільки днів він працював?

2. Два білі й два чорні коні розставлені на

шахівниці (див. ілюстр.) Уживаючи хід коней

в шахах, як можуть білі коні стати там, де

чорні, а чорні - там де білі?

%

&

%

^

3. Скільки квадратів є на шахівниці?

4. Як можна подарувати трьох фазанів двом

татам і двом синам, щоб кожний мав одного?

5. У місті Кенігсбергу є сім мостів через

річку Преґель (див. ілюстр.) Чи можна

перейти через кожний міст лише раз, а не

більше, ніж два рази?

с

оаиужопен вП ін '9

' іаочЛнв о-іои О-іочхесіх в 'іаонио о.юу о_іО-іЛ<1? '|во?!? внвєвф сионте иі.ваЛсІв7оц >

•Нівхам юг = г1 + гЗ + гЄ + ^ + г5 + г9 + гЛ- ;8 Є

•хкпоіи хивон вн чіАнвла вн иноа ииои жв 'ли ни?о ихваАовсІеи іесівь ои внон

о-іонжоя 'оїоя а инЛи і ивнох нинв-Чі-Лд є иьавниьои •£

•він* гі овь 9(и вваапвсіи вн в 'а|Н« 81 аваапвсіи сівжно ч

=маоиУіа

21

ІМоп-РгоГіІ Ог§ II.5. РоЛа^е

Р А Г О

КоспеЯег, ]Ч.¥. Регші( N0. 466

Ціна $4.50

ЗДОРОВИЙ і С М А Ч Н И Й ХЛІБ

та всякі інші печива

УКРАЇНСЬКА ПЕКАРНЯ

власниками якої є Ірина і Р о м а н Вжесневські

Т Н Е РОТІІКЕ

В А К Е К У 735 Оиеепя 81. ^еЯ, Тогопіо, Опіагіо

Теї.: Е М 8-4235

РОК СОІЖТЕОШ РКШМОЬУ 5ЕКУІСЕ

соммикгтутст

2271 Віоог 8ігееІ \Уе«1

ТОКООТО, ОNТАШО, М65 1Р1

Б У Д Е В І Д К Р И Т А В

Л И С Т О П А Д І :

В С Е Р Е Д У 3,10,17 і 2 4

В І Д 7:00 Д О 8:00

В Е Ч О Р А М И

І В С У Б О Т У 6,13,20 і 2 7

В І Д 2:30 Д О 4:30

П О П О Л У Д Н Е

Ріаві 8ирр1іеа-2199 Віоог Зі. \У.

Тогопіо, Опіагіо М68-Ш2

Тел: (416) 769-0327 Гах: (416) 763-0185

Т Е П Е Р М О Ж Е Т Е

П Л А Т И Т И Г О Т І В К О Ю

Б Е З Г О Т І В К И

В И Г І Д Н О

Л Е Г К О

Ш В И Д К О

щоб одержати Ваш М Е М В Е К САК.Б®

ШТЕКАС® Б Ж Е С Т РАУМЕОТ вступіть

до Української Кредитової Спілки

ЦКВАІМІАК сгечнипіоп

У к р а ї н с ь к а К р е д и т о в а С п і л к а

295 СоІІеде Зігееі 2397 Віоог Зігееі УУезІ 225 Тгіе Еазі МаіІ 3635 Саууіпга Воасі 247 Ааеіаісіе Зігееі 3. 38 ̂ скзоп Ауєгшє 1093 ОПаууа Зігееі

Тогопіо Тогопіо Еіооісоке Міззіезаида І_опс1оп Озгіаїка Мпсізог

416 922-1402 416 762-6961 416 233-1254 905 272-0468 519 649-1671 905 571-4777 519 256-2955