№ 2 (92) 2016.12

kolosok.org.ua, vk.com/kolosokgroup

ЗМІСТ

..............2

Олег Орлянський. Ізотопи, гіпотези та ядерні реактори..... 6

Марія Надгара. Валентинки від квіткового царства ........14Ганна Кузьо. Повзик ........................................................................16Ірина Кук. Обережно,… овочі та фрукти!..............................18Ольга Германович. Дерево-ліс ...................................................24

Олександр Шевчук. Найбільша родина супутників...........30Ольга Возна. „Небесний” театр тіней: магія навколо нас..38

SEEDY’S CLUB.....................................................................................44Фан клуб „КОЛОСКА”. Колосальна ялинка ...........................46Овочева вікторина..........................................................................48

ЖИВА ПРИРОДА

ЗЕМЛЯ І ВСЕСВІТ

НАУКА І ТЕХНІКА

ПРОЕКТИ „КОЛОСКА”

НАУКОВІ ЦІКАВИНКИ

№ 2 (92) 2016.12

kolosok.org.ua, vk.com/kolosokgroup

ЗМІСТ

..............2

Олег Орлянський. Ізотопи, гіпотези та ядерні реактори..... 6

Марія Надгара. Валентинки від квіткового царства ........14Ганна Кузьо. Повзик ........................................................................16Ірина Кук. Обережно,… овочі та фрукти!..............................18Ольга Германович. Дерево-ліс ...................................................24

Олександр Шевчук. Найбільша родина супутників...........30Ольга Возна. „Небесний” театр тіней: магія навколо нас..38

SEEDY’S CLUB.....................................................................................44Фан клуб „КОЛОСКА”. Колосальна ялинка ...........................46Овочева вікторина..........................................................................48

ЖИВА ПРИРОДА

ЗЕМЛЯ І ВСЕСВІТ

НАУКА І ТЕХНІКА

ПРОЕКТИ „КОЛОСКА”

НАУКОВІ ЦІКАВИНКИ

НАУКОВІ ЦІКАВИНКИ

НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ 2015 РОКУ З МЕДИЦИНИ –НАЙВАЖЛИВІША ЗА БАГАТО РОКІВ

ЗУПИНИЛИ ПАРАЗИТІВ

Нобелівську премію 2015 року з фізіології і ме-дицини за відкриття в галу-зі боротьби з паразитами і малярією отримали япо-нець Сатосі Омура, амери-канець Вільям Кембл та ки-таянка Ю Ю Ту.

Омура вивчав одну з найбільш небезпечних хвороб – елефантіаз, або слоновість. Мікроскопіч-ний хробак проникає в тіло людини з москітами, все-редині тіла розвивається і закупорює лімфатичні про-токи. Кінцівки і тіло хворого набрякають і набувають не-ймовірного розміру. Десят-ки мільйонів людей у тро-піках потерпають від цієї хвороби, насамперед, най-бідніші – рисівники, рибал-ки та селяни. Сатосі Омура спостерігав за водоймами,

НАЙБІЛЬША ЗАГРОЗА

ДЛЯ ЛЮДСТВАМільярдер Білл Гейтс, колишній

глава Microsoft, створив дослідниць-ку групу, яка змоделювала можливу інфекційну катастрофу на Землі. Саме інфекційну епідемію він називає одні-єю з найбільших загроз для людства.

„Не зважаючи на те, що рівень ме-дичного забезпечення за останні 100 років відчутно зріс, з’явилися нові ліки і медична апаратура, ці досягнен-ня нівелюються сучасними технічни-ми можливостями для пересування людей, які мимоволі переноситимуть хвороби. Тому швидкість поширення інфекцій буде блискавичною”, – впев-нений Білл Гейтс. За його розрахунка-ми, інфекція поширюватиметься так швидко, що впродовж перших 100 днів вона може вбити 770 тисяч лю-дей, а за 200 наступних – 33 мільйони!

Є хвороби, які вражають не нас, мешканців Півночі, а сотні мільйонів людей, які живуть у джунглях Африки і Азії, що кишать паразитами. І про них ми згадуємо тільки тоді, коли загроза на кшталт Еболи з біженцями або з ту-ристами раптом потрапляє на терито-рії розвинених країн Північної півкулі.

22

в яких розвиваються личин-ки хробака  – чи немає там природного ворога цього виду? Багаторічні пошуки дали результат: він знай-шов грибок, який виробляє авермектин  – природний антибіотик. Цю речовину очистив і доопрацював Ві-льям Кембл. Лише одна доза препарату виліковує страждальця від багаторіч-ного недуги!

Ліки від малярії давно відомі, але збудник присто-совується до них. Професор Ю Ю Ту вивчала стародавні китайські трактати, в яких часто згадувався один із ви-дів полину. Вона з’ясувала, що звичайний бур’ян полин активно діє не лише проти малярії, але й проти інших найпростіших паразитів і червів, які вражають най-бідніші верстви сільського населення на півдні Азії.

Блакитні тунці накопичують в

собі більше ртуті, ніж інші види риб,

бо знаходяться вище у харчовому

ланцюгу.

РТУТЬ, ПОМНОЖЕНА

НА ТРИЗгідно останніх досліджень

британських учених, рівень важких металів у Світовому оке-ані збільшився втричі за остан-ніх сто років. Важкі метали в основному знаходяться побли-зу поверхні, а не в глибинних водах, як вважали раніше. Мине декілька десятиріч, поки ртуть та інші тяжкі метали осядуть на дно водойм.

НОБЕЛІВСЬКАПРЕМІЯ 2015 РОКУ З ХІМІЇ

ПОДВІЙНА СПІРАЛЬ НА ТРЬОХ

Нобелівську премію 2015 року в галузі хімії отримали швед Томас Ліндаль, громадянин США Пол Модріх і американець ту-рецького походження Азіз Сан-джар – за вивчення механізму відновлення ДНК. Їхнє відкриття збагачує фундаментальні знання про функціонування живої кліти-ни і допоможе розробникам но-вих ліків від раку.

33

Потенційна загроза нега-тивного впливу ртуті сьогодні є в будь-якій точці земної кулі, не залежно від розташування промислових підприємств. Це тому, що пари ртуті поширю-ються дуже швидко. Британські дослідники пропонують вирі-шити цю проблему, застосував-ши найновіші сучасні хімічні фільтри на вугільних електро-станціях, а також розвинути систему очищення стічних вод.

МАВПЯЧИЙ СЛОВНИК

Шотландські біологи впро-довж дев’яти місяців спо-стерігали за орангутанами у трьох європейських зоопар-ках. Вони досліджували 28 особин і виявили у них 64 різ-них жести. Найчастіше по-вторювалися 40, які однако-во розуміли практично всі тварини, а тому природодос-лідники точно пояснили їхнє значення.

Серед мавп’ячих жес-тів  – сальто, розворот назад, кусання повітря, посмику-вання за волосся. Розміщен-ня об’єктів на голові („я хочу гратися”)  – найпоширеніше висловлювання у орангута-нів. Щоб покликати „ходи зі мною”, мавпа обіймає візаві і легенько тягне в сторону.

НОБЕЛІВСЬКАПРЕМІЯ 2015 РОКУ З ФІЗИКИ

НЕВЛОВИМИХ СПІЙМАЛИ В ТЕНЕТА

Нобелівську нагороду з фізики у 2015 році здобули ка-надець Артур Макдональд і японець Такаакі Кадзита за від-криття нейтринних осциляцій, що підтверджують наявність у них маси. Учені довели, що нейтрино можуть змінюватися, а, отже, вони мають масу.

44

„МАРСІАНИ” НА ВУЛКАНІЗа розрахунками NASA експе-

диція на Червону планету відбу-деться ще не скоро. Але в рамках наукового експерименту амери-канського космічного агентства, яке готує польоти на Марс, шес-теро людей поселилися на вул-кані в будинку-куполі на Гавайях. Впродовж року вони перебува-тимуть майже у повній ізоляції від зовнішнього світу. Такий екс-перимент допоможе врахувати всі можливі варіанти негативного розвитку подій: від необхідності коректувати меню до залагоджу-вання побутових конфліктів.

У складі групи: французький астробіолог, німецький фізик і четверо американців – пілот, ар-хітектор, журналіст і вчений ґрун-тознавець. У кожного учасника експерименту є своя невелика кімната, ліжко і стіл. Меню „мар-сіан” буде невибагливим. До при-кладу, воно включає порошковий сир і консервований тунець. До-ступ в Інтернет обмежений, а за межі будинку дослідники зможуть вийти лише у скафандрі.

ЧИ ПОЛЕТИТЬ УКРАЇНЕЦЬ НА МАРС?Український інженер

Сергій потрапив до переліку ста претендентів для польоту на Марс в рамках голланд-ського проекту „Mars One”. Його та ще 99 щасливчиків обрали з 165 тисяч бажаю-чих заснувати колонію на Червоній планеті. Остаточ-но до марсіанської команди увійде 24 чоловіки. „Mars One”  – приватний проект американського мільярдера. Він планує транслювати по телебаченню життя колонії на Марсі в форматі масштаб-ного реаліті-шоу. Місія стар-тує у 2024 році. Повернення екіпажу на Землю не перед-бачається, всі жителі колонії залишаться на Марсі наза-вжди.

55

ЗАГАДКИ ПРИРОДИОл

ег О

рлян

ськи

й

Загадка природиУ природі найпоширеніші три ізотопи урану: Уран-238, Уран-

235 та Уран-234. Ядро кожного з цих атомів містить 92 протони, а кількість нейтронів легко обчислити. В Урану-238: 238-92=146 нейтронів, в Урану-235: 235-92=143 нейтрони, а в Урану-234 – 142 нейтрони. В земних гірських породах усі три ізотопи пере-мішані. Атомів Урану-238 приблизно в 140 разів більше, ніж Ура-ну-235, якого, в свою чергу, в 130 разів більше, ніж Урану-234. Тобто, в нашій трійці на кожен атом найлегшого ізотопу Урану припадає 140 . 130 =18 200 атомів найважчого. Це наче одна лю-дина і заповнений уболівальниками стадіон „Динамо” ім. Валерія Лобановського в Києві. Здогадайтеся, за такої чисельної пере-ваги, внесок якого ізотопу у радіоактивність більший? Важкого? Чи все ж таки легкого (не даремно ж запитують, напевне, якийсь підступ)? Виявляється, внесок практично однаковий! Період пів-розпаду Урану-234 становить 246 тисяч років, а період піврозпа-ду Урану-238 – 4 мільярди 470 мільйонів років. Поділивши друге число на перше, знову отримаємо приблизно те ж саме чис-ло – 18 200! Виявляється, Атоми рідкісного легкого ізотопу

ІЗОТОПИ, ГІПОТЕЗИ ТА ЯДЕРНІ РЕАКТОРИ

66

розпадаються у стільки ж разів частіше, у скільки їхня кількість менша. Відтак у зразку природного урану розпади найлегшого і най-важчого ізотопів відбуваються з однаковою частотою. Яке дивне співпадіння! Невже воно випадкове? Перед нами справжня наукова загадка. І її придумала не людина, а створила природа. Хто з вас по-любляє відгадувати загадки? Випробуйте себе!

Яблуко від яблуньки недалеко падаєПоміркуємо. На один періоду піврозпаду Урану-238 припадає

18 200 періодів піврозпаду Урану-234. Це означає, що 4 млрд 470 млн. років тому, в епоху юності Землі, Урану-238 було у 2 рази, а Ура-ну-234 в 218200 разів більше, ніж сьогодні. Число таке неймовірно велике, таке велетенське, що такого просто не може бути! Де там 2270 (кількість атомів у Всесвіті). А ми з вами вже добре знаємо, яка під-ступна залежність 2n, чи не так…

Висновок простий: усі атоми Урану-234 за 4 мільярди років дав-но розпалися. Як же тоді вони опинилися у гірських породах разом з Ураном-238? Завдяки чому виникли? Можливо, завдяки тому ж Урану-238, позаяк їх знаходять разом? Якщо так, то у процесі роз-паду Урану-238 має утворюватися легший Уран-234. Саме за таких обставин на кожен розпад Урану-238 в подальшому припадає один розпад Урану-234, а, отже, у зразку гірської породи активність обох ізотопів буде однаковою! Ось вам і розгадка. Оскільки 238 – 234 = 4, під час розпаду ядра Урану-238 з нього вилітає частинка масою 4 атомні одиниці. Це альфа-частинка, яка складається з 2 нейтронів і 2 протонів.

Після такої втрати Уран-238 перетворюється на Торій-234. Але ненадовго, наче йде у коротку відпустку. З періодом піврозпаду 24 дні з ядра вилітає електрон (бета-частинка), а за хвилину – ще один, і заряд ядра знову стає 92, як і належить уранові. Подальший роз-пад Урану-234 врешті призведе до утворення стабільного ізотопу Плюмбуму-206. Вивчення метеоритів та місячного ґрунту підтвер-дили, що відношення 18 200 для кількості атомів обох ізотопів Ура-

ну зберігається і для позаземних тіл. Може хтось і здивується, але не ми – закони фізики всюди однакові: і на Землі, і під землею, і будь-де за її межами.

ІЗОТОПИ, ГІПОТЕЗИ ТА ЯДЕРНІ РЕАКТОРИ

Uranium 235:92 protons

143 neutronsUranium 238:

92 protons146 neutrons

Uranium 234:92 protons

142 neutrons

77

Ланцюгова реакціяНайважливіший ізотоп для атомної енергетики – Уран-235.

Його період піврозпаду становить 704 мільйони років, що, зважа-ючи на його кількість, дає внесок у радіоактивність у 20 разів мен-шу, ніж Урану-238 або Урану-234. То чому ж саме цей малоактивний 235-й ізотоп такий важливий? Тому, що ядра Урану-235 залюбки поглинають нейтрони, які пролітають повз них. Особливо, якщо нейтрони рухаються не дуже швидко. Поглинувши нейтрон, ядро відразу ж ділиться на два легші ядра-уламки, зазвичай у супроводі двох, або навіть трьох, нейтронів. Був один нейтрон, стало два. Но-воутворені нейтрони можуть потрапити в інші ядра Урану-235, які теж зазнають поділу, і кількість нейтронів знову збільшиться вдвічі. Після ланцюжка з n перельотів від ядра до ядра, матимемо щонай-менше 2n нейтронів. Але, на відміну від бактерій1, час подвоєння кількості нейтронів мізерно малий. Відстані між атомами крихітні, а швидкості, хоча й малі у порівнянні зі швидкістю світла, все ж до-сить вражаючі (десятки кілометрів за секунду). Тому практично за частки секунди у зразку урану вибухне нейтронна злива, неймо-вірний тропічний шквал. Порівняння з тропіками не випадкове. Кожний розпад відбувається з виділенням енергії, і у зразку урану дуже швидко стає спекотно. Так спекотно, що зразок випарується внаслідок ядерного вибуху.

Низка реакцій, кожна з яких викликає наступну, називається ланцюговою реакцією. Ланцюгова реакція з наростанням кількос-ті атомів, що розпадаються, відбувається занадто швидко, мирна енергетика потребує спокійнішого темпу.

Згадаємо про бактерій. Вони теж досить швидко розмножують-ся, але ж досі не вкрили поверхню Землі шаром хиткої біомаси. А люди навчилися використовувати їх у сільському господарстві, ку-лінарії, медицині. На Землі немає умов для необмеженого розмно-ження бактерій. Ось так і в Урану-235 немає умов, щоб підірвати уранові поклади. Не всі мандруючі нейтрони стикаються з ядрами Урану-235 – навкруги багато інших атомів. А якщо уран збагатити? Збільшити концентрацію 235-го ізотопу так, щоб реакція відбувала-ся, але не розросталася безконтрольно, а після кожного розпаду в середньому лише один нейтрон досягав цілі? Саме та цій ідеї базу-ється атомна енергетика.

Uranium 235

Uranium 235

Uranium 235protons

neutrons

1Про поділ бактерій читай у журналі „КОЛОСОК” № 1/2016.88

Критична масаПричина не потрапляння нейтронів у ядра атома Урану-235

пов’язана не лише з наявністю інших атомів. Навіть у абсолютно чи-стому тонкому пласкому листі Урану-235 ланцюгова реакція ніколи не розпочнеться. Нейтрони вилітатимуть по обидва боки з урано-вої пластини, не зазнаючи зіткнень з ядрами атомів. Щоб такого не сталося, шматку урану треба надати компактнішої форми. Що мен-ша площа поверхні, крізь яку нейтрони покидають уран, то кращі умови для підтримання ланцюгової реакції. У цьому сенсі ідеаль-ною є форма кулі. Якої б форми гончар не надав кулястому шматку глини, площа поверхні збільшиться. Але якщо взяти маленьку ура-нову кульку, то навіть атоми у її центрі розташовані занадто близько до поверхні. На шляху нейтронів, що вилітають, може не трапитися жодного ядра, бо відстані між ядрами у десятки тисяч разів більші, ніж їхні розміри. Найменша куля з Урану-235, в якій розпочнеться ланцюгова реакція, має мати діаметр 17 см, завбільшки з невелику головку капусти, але з набагато більшою масою – 52 кг. Цю масу на-зивають критичною. Для будь-якої іншої форми, наприклад куба, критична маса збільшаується.

Поспішати повільноНевже не має способу зменшити масу урану, в якому розпо-

чнеться ланцюгова реакція? З’ясуємо суть проблеми. Нейтрони ви-літають, але не досягають цілі? Що ж, треба їх повернути назад. Як? Наприклад, за допомогою стінок з матеріалу, який добре відбиває нейтрони. А такий існує? Виявляється, так. Щоправда, не ідеальне дзеркало, але все ж краще, ніж нічого. Для нейтронів різних енер-гій і швидкостей підбирають різні матеріали-відбивачі. Наприклад, графіт, берилій і навіть звичайну воду. Уявімо процес відбивання як сповільнення і повернення. І, справді, всі перелічені матеріали сповільнюють нейтрони. А це відкриває нові можливості! Прига-дайте – Уран-235 охочіше поглинає повільні нейтрони. Виявляєть-ся, під час його розпаду (внаслідок поглинання нейтрону), нейтро-ни, що вилітають, рухаються досить швидко. Якщо їх сповільнити, то ймовірність захоплення цих нейтронів ядрами Урану-235 суттє-во зростає. Отже, критичну масу можна зменшити, якщо змішати уран зі сповільнювачем, або, додавши сповільнювач, запустити

neutron

Uranium 235

neutrons'+energy'

99

ланцюгову реакцію у речовині з невисокою концентрацією урану. Такі технології використовують у сучасних ядерних реакторах. Од-нак у природному урані концентрація Урану-235 недостатня для підтримання реакції, тому його попередньо збагачують.

Пригадайте: на 140 атомів Урану-238 припадає лише один атом Урану-235, точніше, 0,72 % від загальної кількості атомів. Водночас, період піврозпаду Урану-235 становить 704 мільйони років, а Ура-ну-238 – 4 мільярди 470 мільйонів років (у 6,35 разів більше). Який висновок зробимо? І чи може цей висновок наштовхнути на ще одне наукове відкриття?

Давні ядерні реакториВисновок такий: у минулому концентрація Урану-235 була біль-

шою. Наприклад, 4 мільярди 470 мільйонів років тому Урану-238 було в 2 рази більше, ніж сьогодні, а Урану-235 – в 2 6,35 ≈ 82 разів більше. Переконайтеся самі. Відкрийте калькулятор і скористайтеся функ-цією xy . Відношення кількості ізотопів відтоді змінилося у 40 разів. Якщо концентрація Урану-235 була більшою, то вода, потрапивши в уранове родовище, могла б сповільнити нейтрони і спровокувати ланцюгову реакцію. За рахунок енергії, яка виділилася, розігрілася б вся речовина, вода закипіла і випарувалася, а ланцюгова реакція припинилася б. Після охолодження родовища вода знову проникла б у нього, і все повторилося б знову. Уявіть велетенський підземний чайник, який час від часу випускає хмари радіоактивної пари…

У 1956 році японський і американський хімік-ядерник Пол Кадзуо Куродо передбачив, що в минулому на Землі існували такі природні ядерні реактори. Йому не повірили, але в 1972 році в ура-новому родовищі Окло (Габонська республіка, Африка) виявили, що вміст Урану-235 менший, ніж 0,72 %. Згодом учені з’ясували: приблизно два мільярди років тому та території родовища дія-ли 16 природних ядерних реакторів. Детальний аналіз продук-тів розпаду підтвердив, що такий реактор в середньому впро-довж півгодини розжарювався і вода в ньому википала, а потім дві з половиною години охолоджувався і заповнювався водою. Це тривало впродовж декількох сотень тисяч років. За цей час де-яка кількість атомів Урану-235 розпалася, і його процентний вміст у руді зменшився.

1010

ὑπόθεσις(від дав.-гр. ὑπό – знизу, під і θέσις – теза)

І Уран-238, і Уран-235, на відміну від Урану-234, мають, в осно-вному, космічне походження. Під час вибухів наднових зір за ко-лосальних температур і тисків відбувалися всілякі перетворення атомних ядер. Саме тоді виникли важкі елементи таблиці Менделє-єва, серед них – ізотопи Урану 238 та 235. На сьогодні спостерігає-мо в 140 разів більшу кількість атомів Урану-238. Ми з’ясували, що колись ця різниця була меншою. А як щодо моменту виникнення? Чого було більше – Урану-238 чи Урану-235? Як ви гадаєте?

Атомні маси 238 і 235 досить близькі за величиною, тому вису-немо гіпотезу (від дав.-гр. ὑπόθεσις – припущення), що відразу після вибуху кількість атомів обох ізотопів була приблизно одна-ковою. Знаючи періоди піврозпаду, беремо калькулятор, міркуємо і вираховуємо, коли ж це сталося. Виявляється, 6 млрд. років тому народилися атоми, з яких згодом утворилося наше Сонце і планети. Чому ми так впевнено вийшли за межі Землі і узагальнили висно-вки на всю Сонячну систему? Бо в метеоритній речовині і місячно-му ґрунті відносний вміст усіх трьох ізотопів урану такий самий, як і на нашій планеті. Це вказує на їхнє спільне походження. А тепер заглянемо у Вікіпедію. Вік Землі оцінюється у 4 млрд. 540 млн. ро-ків, а вік Сонця – на 30-50 млн років більший. Це менше, ніж 6 млрд років. Вік Всесвіту – майже 14 млрд років. А це вже більше. Отож наша гіпотеза вивела нас на цілком правдоподібний результат. Це вражає: один крок переніс нас від простого маленького атома до складного велетенського Всесвіту!

Радіоактивні історикиЗа допомогою закону радіоактивного розпаду і завдяки вели-

чезному розмаїттю ізотопів ми навчилися досить точно визначати вік матеріалів, предметів і датувати події. Для вивчення історії нашої цивілізації мільярди і сотні мільйонів років – надто великий про-міжок часу. Зручніше використовувати радіоактивні речовини, пе-ріод піврозпаду яких менший, ніж в Урану-238 і Урану-235. Карбон є основою органіки і земного життя. Ми вдихаємо кисень і видихаємо вуглекислий газ, а зелені листки рослин в процесі фотосинтезу чи-нять навпаки. Карбон на Землі представлений двома стабільними

23892 U

23490 Th

42 He

1111

ізотопами (Карбоном-12 (98,9 %), Карбоном-13 (1,1 %)) і одним ра-діоактивним ізотопом, Карбоном-14, кількість якого мізерно мала, а період піврозпаду становить 5730 років. Звідки ж береться Кар-бон-14, який за час існування Землі давно мав би розпастися?

Верхні шари атмосфери першими зустрічають космічні промені. Нейтрони, які при цьому утворюються, потрапляють в ядра атмос-ферного Нітрогену-14, вибивають з них по протону і перетворюють в радіоактивні ізотопи Карбону-14. Інтенсивність космічного ви-промінювання практично незмінна, тому ми впевнені, що й сьогод-ні, і в недалекому минулому, на кожен трильйон (1012) стабільних атомів Карбону припадає лише один атом радіокарбону. Це дуже мало, однак розроблені вченими прилади і методики дозволяють відслідковувати і значно менші кількості. Коли тварина або росли-на помирають, кількість радіоактивного Карбону у їхніх тканинах за рахунок розпаду може лише зменшуватися. Що старіший фраг-мент кістки, одягу або деревини, то менше в них атомів Карбону-14. Якщо в са́вані, якою вкутували єгипетську мумію, радіоактивного Карбону рівно у два рази менше, це означає, що волокна тканини виготовили приблизно 5730 років тому. Мумія знаходилася в гроб-ниці, тому у склад тканини нові атоми Карбону потрапити практич-но не могли. Складніше у такий спосіб встановити вік знаменитої Туринської плащаниці, у яку, за переказами, обгорнули тіло Ісуса Христа. У 1532 році вона була пошкоджена під час пожежі, а потім її виварили у лляному маслі. Оскільки всі атоми Карбону-14 цілком однакові, визначити, які з них потрапили у тканину пізніше, а які були від самого початку, практично неможливо. У випадку з плаща-ницею можна лише стверджувати, що за формальним радіовугле-цевим аналізом її вік буде занижений.

Саме тому, встановлюючи дати, використовують комплексний під-хід, аналізують внесок різних ізотопів, використовують надбання бага-тьох наук, в яких формула 2n трапляється не так часто, як у цій статті.

Але ви не лякайтеся чисел! Знаменитий фізик лорд Кельвін ка-зав: „Якщо ви можете виміряти і подати у числовому вигляді те, про що говорите, то ви дещо про це знаєте, якщо ні – ваші знання убогі і незадовільні. Вони можуть стати першим кроком, але, про що б не йшлося, без вимірювань і чисел ніколи не приведуть вас до справжньої науки”. Пам’ятайте ці слова, вчіться і дерзайте!

1212

ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ1. Ми легко оперували мільйонами і мільярдами років, не за-

мислюючись, як це багато. Хвилина минає швидко, а от мільйон хви-лин – це два попередніх роки вашого життя. Мільярд хвилин – три-валість нашої ери, час, який минув від Різдва Христового.

2. Понад половину електроенергії в Україні виробляють атомні електростанції. Найпотужніша – Запорізька АЕС, найбільша у Європі.

3. Наприкінці 1994 року в Будапешті Україна відмовилася від своєї ядерної зброї, а Російська Федерація, Великобританія та США зобов’язалися „поважати незалежність, суверенітет та існуючі кор-дони України” і гарантували, що „жодне їхнє озброєння ніколи не буде використане проти України, хіба з метою самооборони або в інший спосіб відповідно до Уставу ООН”.

4.За часів СРСР на території України проводилися ядерні вибу-хи в мирних цілях: „Факел” (1972 рік, поблизу села Крестище Харь-ківської області), щоб закрити палаючий факел газового родовища; „Кліваж” (1979 рік, східне крило шахти „Юнком”, Донецька область), щоб зменшити напругу гірських порід та підвищити безпеку видо-бутку вугілля.

5. На більшості космічних апаратів використовують радіоізо-топні джерела енергії або ядерні реактори. Перший ядерний ре-актор SNAP-10A (США) вирушив у космос 1965 року. Він працював на Урані-235, а сповільнювачем був гідрид цирконію. Марсохід К’юріосіті масою 900 кг плідно мандрує Марсом з початку серпня 2012 р., робить селфі, бурить гірські породи, проводить безліч ана-лізів завдяки радіоізотопному термоелектричному генератору на Плутонію-238.

6. Для кмітливих. За скільки років місія К’юріосіті отримувати-ме вдвічі менше енергії, ніж на початку місії, якщо період піврозпа-ду Плутонію-238 становить 88 років?

1313

ЧУДЕСА ПРИРОДИ

МАРІЯ НАДРАГА

1Aнтуріум Андре – епіфіт, поширений у дощових лісах Колум-бії та Еквадору. Його вирощують на зріз у промислових масш-табах. Антуріуми, які продають у нас, – переважно гібриди.

1Aнтуріум Андре – епіфіт, поширений у дощових лісах Колум-бії та Еквадору. Його вирощують на зріз у промислових масш-табах. Антуріуми, які продають у нас, – переважно гібриди.

Валентинки від квіткового

царстваУ день закоханих, мабуть, багатьом

хочеться здивувати об’єкт свого поклонін-ня особливими валентинками. І тут у нагоді неочікувано можуть стати рослини. „Але ж да-рувати квіти – це гарно, та тривіально!” – може заперечити закоханий-авангардист. Що ж, саме для таких у мене є вишукана пропозиція: пошукайте квіти, уяких форма листків або пло-дів схожа на серце, – і незвичний подарунок у кишені! А якщо до цього додати трішки фанта-зії і власноруч виготовити вітальну листівку, то

хто ж не оцінить ваші зусилля?Серед великого асортименту „рослин-

валентинок” на першому місці, звичайно, антуріуми. І видумувати нічого не тре-

ба: даруєш букет, звертаєш увагу на покривало у суцвітті – і все. Найкращі антуріуми для закоханих – це антурі-ум Андре1 (Anthurium andraeanum),

який завжди можна придбати на ринку.

Anthurium andraeanum

14

Оригінальним „серцем” може похизуватися багаторічна

рослина з родини макових – дицентра прекрасна („розбите серце”) (Lamprocapnos

spectabilis). Дві з чотирьох пелюсток її віночка (рожевого або білого кольору) зігнуті у дугу та огортають менші за розмірами білі пелюстки-стрічки. Форма квітки ідеально імітує серце. От тільки збирати такі сердечка треба у травні – на початку липня, щоб взимку, на свято закоханих, приготувати цікаву вітальну листівку.

Цирцея звичайна (Circaea lutetiana) внесе-на мною до переліку „рослин-валентинок”, бо має дрібні, рожеві серцеподібні пелюстки. Така ж форма пелюсток у багатьох зірочників – пред-ставників родини гвоздичні (Caryophyllaceae), на-приклад, у зірочника ланцетовидного (Stellaria holostea). Запастися цими рослинами також варто ще влітку.

Для закоханих, які люблять смачно поїсти, для подарунку можна використати їстівні плоди, наприклад, помідори сорту бичаче серце. Зро-зуміло, що їх треба заздалегідь законсервувати. А от із зовсім неапетитних плодів грициків зви-чайних (Capsella bursa-pastoris) можна вигото-вити листівку-гербарій.

Великому поету і натуралісту Йогану Вольфгангу Гете листок ґінкго, схожий на серце, до того ж нагадував двох закоха-них, які сплелися в обіймах. Тож можна без слів подарувати коханому завчасно засушений листок цього легендарного дерева Гете.

Придивіться, і ви переконаєтеся: у природи велика колекція рос-лин-валентинок!

Валентинки від квіткового

царства

Lamprocapnos spectabilis

Circaea lutetiana

Stellaria holostea

Ґінго

Capsella bursa-pastoris

1515

ГАННА КУЗЬО

НАШІ ПТАХИ

Заходиш у зимовий ліс або парк, потираєш долоні, щоб зігрітися, дивишся в порожню крону дерев, і здається, що тут мертва тиша. Але варто почекати декілька хвилин, і ти чуєш, як вирує життя. Крім „цінькання” синиць у кронах лунає дзвінке „тюі-тюі-тюі”, схоже на сигнали автомобіля. Це голос повзика. Як добре, що ці потішні птахи зимують у нас і оживляють ліс!

Повзик – дуже жвавий лісовий птах, завбільшки з синицю, але за обрисами тіла схожий на дятла. Повзик має унікальну властивість: він повзає вздовж стовбуру і вниз, і вверх головою.

Взимку у пошуках їжі (горіхів, насіння, жолудів, букових го-рішків) повзики приєднуються до зграй синиць або харчуються з власних запасів. Завбачливі повзики не лінуються влітку: коли інші птахи дрімають, вони збирають насіння бука і втрамбову-ють його у борозни кори дерев. Найкраще для такої схованки підходить верхня частина стовбурів сосни, де є глибокі щілини. Інколи повзики повністю заповнюють буковими горішками та іншими смаколиками вертикальні полички соснової кори на висоті 5–10 м.

„тюі-тюі-тюі”

„тюі-тюі-тюі”

ПОВЗИК

16

„тюі-тюі-тюі”

„тюі-тюі-тюі”

Повзики також регулярно відвідують годівнички, поїдаючи сало, сир, хліб. Вони досить комунікабельні птахи: якщо підгодовувати одного й того ж повзика тривалий час, можна привчити його їсти з рук.

Незважаючи на те, що тривалість життя по-взиків лише 4-5 років (як і більшості диких дрібних птахів), вони формують пару на все життя. Ранньою весною самець і самка займають свою територію, голосно демонструючи це сусідам. Запримі-тивши небажаних гостей, вони обоє проганяють можливих конку-рентів. Своє гніздо пара повзиків облаштовує в дуплі або шпаків-ні. Щоб захистити себе від вторгнення більших птахів (наприклад, шпаків), хитрий повзик зменшує розміри отвору, замуровуючи його глиною. Птахи по черзі прилітають до льотка з глиною в дзьо-бику і штукатурять отвір. Коли фортеця збудована, ніхто з перна-тих не проникне в їхній дім. Небезпечними є лише куниці та білки, які люблять ласувати пташиними яйцями та пташенятами.

За цими спритними птахами цікаво спостерігати впродовж року. Якщо навесні основна місія повзиків – успішно виростити потом-ство, то взимку – вижити. Ось повзик, підстрибуючи, вправно ру-хається стовбуром. Він дуже заклопотаний – несе в дзьобі буковий горішок. Зараз він спритно закладе його в щілину кори, постукає, щоб плід не випав, і далі впевнено видзьобає смачну начинку. На со-нечку повзик виглядає дуже ошатно і привабливо: сіро-блакитний верх, рожева грудка, рівна чорна брова. Ну, і звісно, поведінка. Ось він хутко повзе стовбуром, час від часу постукуючи кору, ось пере-летів на інше дерево і голосно кричить. Ходімо до годівнички, мож-ливо, вдасться побачити його зблизька!

Взимку пара повзиків займає кормову територію, не підпус-каючи туди своїх родичів. Зате вони залюбки об’єднуються

в змішані зграї синиць, підкоришників та золотомушок.Середина лютого – час весняних переміщень.

Молоді пари повзиків розпадаються, а старі при-ступають до гніздування.

1717

Ірина КукЕКОСТИЛЬ ТВОГО ЖИТТЯ

Овочі та фрукти – це дуже корисні продукти харчування. За ре-комендацією Всесвітньої організації охорони здоров’я варто що-денно вживати 5 порцій фруктів і овочів (400 г, приблизно 5 твоїх пригоршень). Однак іноді рослинна їжа може стати джерелом не-безпеки для людини. Спробуємо з’ясувати, чому треба обережно вибирати овочі та фрукти в супермаркетах та на ринках.

Здебільшого зашкодити здоров'ю можуть фрукти та овочі, об-роблені задля підвищення врожайності, збільшення тривалості зберігання, гарного товарного вигляду або вирощені із застосуван-ням пестицидів, азотних мінеральних добрив тощо.

Обережно,… овочі та фрукти!

18

Пестициди – це хімічні сполуки, які пригнічують розвиток пев-ної групи рослин або шкідливих організмів. Це „зброя”, якою лю-дина „відвойовує” урожай у „конкурентів” – комах, бур’янів, пато-генних грибів. За допомогою пестицидів підвищують урожайність, збільшують термін придатності та покращують зовнішній вигляд овочів та фруктів. Серед таких препаратів: uінсектициди – для знищення комах; u гербіциди – для знищення бур’янів; u фунгіциди – для захисту рослин від грибкових захворювань.

Однак ця зброя згодом повертається проти нас. До пестицидів належать отрутохімікати (хлорорганічні, фосфорорганічні та неор-ганічні сполуки Меркурію, Плюмбуму, Арсену та інших токсичних елементів). Приблизно 99 % пестицидів, що застосовуються для обробки рослин, потрапляють у навколишнє середовище, а відтак надходять до складу сільськогосподарських продуктів, які вжива-ють люди і тварини.

Усі, без винятку, пестициди мають негативну (наприклад, мута-генну) дію на організм людини. За висновками Всесвітньої організа-ції охорони здоров’я, пестициди належать до особливо небезпечних

З чим ми їх їмо?

Обережно,… овочі та фрукти!

1919

канцерогенних сполук, що сприяють появі злоякісних пухлин (осо-бливо шлунка й кишківника), ушкоджують печінку, центральну не-рвову систему.

Особливу пересторогу викликає застосування системних фун-гіцидів, які не змиваються з поверхні плодів. Саме завдяки таким речовинам не псуються овочі й фрукти, які транспортують з інших країн, а потім вони місяцями лежать на полицях супермаркетів. Як правило, таку продукцію обробляють відразу кількома препарата-ми (від грибкових захворювань, комах та гризунів) одночасно!

Консерванти – це речовини, які перешкоджають мікробній, ферментній і окислювальній деградації (псуванню) продуктів харчування. Серед найбільш відомих консервантів – дифеніл та сульфур(IV)оксид.

Дифеніл (харчова добавка E 230) – ароматичний вуглеводень, який легко розчиняється в бензолі, спирті, ефірах та інших органіч-них розчинниках, але не розчиняється у воді. Дифеніл не має ко-льору, запаху і смаку, а тому люди не бачать і не відчувають його. Чи завжди ви миєте фрукти перед тим, як зняти шкірку? Напевне, ні, бо

20

логіка така: навіщо її мити, а потім викидати? А мити треба, бо ди-феніл залишається на пальцях, і ми його з’їдаємо разом з фруктом.

У харчовій промисловості добавку E 230 використовують пере-важно як консервант для обробки шкірки цитрусових проти цві-левих грибів. Вона може спричиняти сильні алергічні реакції. Ви все ще хочете чаю з лимоном? Пам’ятайте, дифеніл не змивається водою. Фрукти і овочі, оброблені дифенілом, необхідно промивати під стічною водою з милом і зчищати з них верхню оболонку. Щоб з’ясувати, чи оброблені яблука дифенілом, протріть їх рукою. Якщо шкірка масляниста, фрукт оброблений хімікатом.

Консервант сульфур (IV) оксид (SO2, добавка E 220) – безбарв-ний газ із різким запахом. Більшість сухофруктів, які виробляють-ся у промислових масштабах, обробляють цією токсичною неор-ганічною речовиною, щоб фрукти зберігали колір, передчасно не темніли і не гнили. Сульфур оксидом обкурюють склади та овочеві сховища, обробляють практично всі види цитрусових для далекого транспортування.

„Блискучі” фрукти та овочіНа полицях магазинів у всій красі виблискують апетитні замор-

ські плоди, які „з честю” витримали довгу дорогу. Яблука, апельси-ни, перець, оброблені тонким шаром парафіну чи воску, не лише набувають глянцевого блиску, але й зберігаються майже два роки! Однак не все, що блищить, корисне для людини. Змити цей шар протічною водою неможливо. Необхідно, як мінімум, декілька хви-лин чистити плід щіткою під гарячою водою.

2121

НітратиСолі нітратної кислоти (або нітрати) – це базові поживні речо-

вини, джерело Нітрогену, з якого рослина будує клітини. Тож не дивно, що нітрати входять до складу багатьох добрив: калійної се-літри (нітрату калію), кальцієвої селітри (нітрату кальцію), аміачної селітри (нітрату амонію). Однак тільки частина нітратів перетворю-ється на рослинний білок, інша – накопичується в овочах і фруктах. Безпечна добова доза нітратів, яку можна спожити разом із харчо-вими продуктами, – 320 мг. Надлишки нітратів перетворюються в шлунково-кишковому тракті на солі нітритної кислоти (нітрити), які отруюють організм. У крові збільшується вміст молочної кисло-ти, холестерину, блокується гемоглобін; нітрити вступають у вза-ємодію з гемоглобіном, утворюючи метгемоглобін (речовину, яка перешкоджає приєднанню кисню до гемоглобіну), порушується нормальне дихання клітин і тканин. Наслідок – зниження працез-датності людини, запаморочення і навіть втрати свідомості.

Як позбутися нітратів?Вимочування. Повністю занурте овочі в холодну воду на 15–20

хвилин, і ви зменшите концентрацію нітратів на 25 %.

22

Кулінарна обробка. Опустіть овочі в киплячу підсолену воду, варіть до готовності, і ви знизите рівень нітратів на 40–80 %. Тушку-вання і смаження зменшують вміст нітратів на 10 %, консервація – на 70 % (шкідливі речовини переходять у маринад).

Очищення. Видаліть частини, що містять максимальну кількість нітратів. У такий спосіб можна позбутися до 70 % нітратів.

В усіх овочах найбільше нітратів міститься у шкірці. Наприклад, в шкірці огірків і редиски нітратів на 70 % більше, ніж у внутрішній частині.

В зелених плодах нітратів більше, ніж у стиглих. У листі петрушки, селери та кропу їх майже вдвічі менше, ніж у стеблах. У листках біло-качанної капусти нітратів на 1/3 менше, ніж у потовщеннях її листків, і на 2/3 менше, ніж у качані (так само у суцвіттях цвітної капусти). У поверхневій частині моркви їх на 80 % менше, ніж у серцевині.u Усі овочі очищайте від шкірки. u Огірки, буряки, редьку обрізайте з обох кінців, оскільки саме

тут найвища концентрація нітратів.u Не їжте недозрілу білу м'якоть біля шкірки кавуна і дині. u Обрізайте частину патисонів, кабачків і баклажанів, яка меж ує

з плодоніжкою.Зберігання. Кількість нітратів збільшується у плодів, які збері-

гаються за кімнатної температури у брудних і сирих приміщеннях і, особливо, якщо ці плоди ушкоджені. Салат і шпинат найкраще їсти відразу з грядки, бо з часом кількість нітратів у них зростає. Збері-гайте овочі в холодильнику, оскільки за температури +2 °С немож-ливе перетворення нітратів на більш отруйні речовини – нітрити. Додавайте у свій раціон якомога більше чорної, червоної сморо-дини (у висячих плодах нітратів практично немає), пийте зелений чай – усе це природні нейтралізатори нітратів, що надійшли до ва-шого організму.

2323

ЧУДЕСА ПРИРОДИ

ОЛЬГА ГЕРМАНОВИЧ

Корінь рослини не лише утримує її в ґрунті і поглинає воду з розчиненими мінеральними речовинами. Видозміню-ючись до невпізнанності, він може вико-нувати й інші функції. Виявляється, ви-дозмінених коренів у природі набагато більше, ніж звичайних. Корені-причіпки, корені-присоски, ходульні корені, коре-неві бульби, коренеплоди, повітряні, ди-хальні корені – це ще не повний перелік важливих пристосувань рослин до умов існування. Дивовижною життєвою фор-мою є ходульні корені багатьох видів фі-кусів, які називають баньянами. НАРО

НАРОДерево-ліс

24

Деякі тропічні дерева (наприклад, Клузія ро-жева Clusia rosea) починають рости високо над землею. Поїдаючи лісові плоди, тварини розкидають на-сіння або переносять його з випорожненнями. Якщо на-сінина потрапила в затишне місце, звідки її не здує вітер і не змиє дощ, вона проростає на гілках рослини-госпо-даря в органічному матеріалі, що накопичився в її трі-щинах. Так з’являється епіфіт – повітряна рослина, яка утримується на гілці дерева, хапаючись за його стовбур чіпкими коренями. Волога з повітря прискорює ріст коренів загарбника, вони потовщуються навколо стов-бура „жертви”, сповзаючи в ґрунт. Увага: корінь повзе стовбуром дерева, на якому паразитує епіфіт, а звичайні повітряні корені баньяна опускаються на землю з його гілок. Бічні корені охоплюють стовбур дерева-госпо-даря, зростаються з ним у місцях дотику. Ось тепер агресор випускає повітряні ко-рені вздовж цієї першої ланки, яка з’єднує його із землею. Вони ростуть вниз, обплі-таючи дерево-жертву. НАРО

Дерево-ліс

2525

Якщо ж блукаючі ко-рені не можуть опус-титися по стовбуру дерева-господаря, епі-

фіт випускає повітряний корінь вертикально до землі, а від нього,

наче від прямовисного канату, у сторону стовбура ростуть бічні корені. Вони наче бачать, де знаходиться стов-

бур жертви! Розпочинається війна за виживання… Хто кого, зале-жить від того, скільки життєвої сили у фікуса. Він може задушити велике лісове дерево і стати цілком самостійним впродовж 100 ро-ків. За сприятливих обставин серед фікусів багато душителів. Од-нак якщо насіння проросте не високо на дереві, а в ґрунті, молодий фікус, як правило, не має потреби пристосовуватися, а самостійно утворити дуже високий стовбур не може.

Багато видів фікусів з часом стають баньянами, але найчас-тіше така метаморфоза відбувається з індійським видом Ficus

benghalensis. Тонкі і гнучкі корені цього фікуса звисають у вигляді гігантських гірлянд. Але, досягнувши землі, вони вкорінюються, утворюючи корені-стовпи. Останні товсті-

шають і можуть досягати кількох метрів в об-хваті, перетворюючись на додаткову

опору для спільної густої крони. ДЖЕНА

26

Новоутворені корені-стовпи випускають пагони, з яких утворюються нові опори. Так триває з року в рік, кіль-кість коренів-стовпів зростає, розростається і крона де-рева, яка є лідером за розмірами серед усіх дерев у світі. Усі дерева такого типу називають баньянами.

Індійський фікус (F. elastica), який у країнах помір-ної зони культивують як кімнатну рослину, у природних

умовах викидає корені стовпи і перетворюється у баньян. Деякі баньяни розпочинають життя звичайним деревом, а деякі народжуються епіфітами.

Не даремно баньян називають „дерево-ліс”: у його тіні розбу-довують великі села. Історики стверджують, що в заростях баньяна

ховалася армія Олександра Македонського. У лабіринтах баньяну, які можуть займати те-

риторію у кілька гектарів, можна довго блукати, нараховуючи сотні і навіть тисячі коренів-стовпів. Тому одне дерево дає тінь і прихисток ба-гатьом організмам, наче справжні-сінький ліс, може врятувати від спеки не одну сотню стомлених мандрівників, а його червоні плоди з насінням – прекрас-

на пожива для птахів, кажанів, ДЖЕНА

2727

комах та мавп (для людини вони неїстівні). Деревина баньяну м'яка і пориста, з неї виготовляють клейку речовину, яку назива-ють пташиним клеєм.

Баньян родом із Бангладеша, Індії та Шрі-Ланки, але назву „banyan” придумали європейці. Португальські та англійські ман-дрівники помітили, що індуські торговці („banias”) часто збирають-ся під широким деревом для розмов і відпочинку. Так з'явилася назва „banias tree”, а згодом просто „banyan”.

Найбільший баньян, занесений до „Книги рекордів Гіннеса”, рос-те в окрузі Анантапур штату Андрадеш і займає площу понад два гектари. Йому більше 500 років. Вчені-дендрологи стверджують, що

знищити дерево-ліс неможливо. Інколи деякі корені-підпорки всихаються, їх вражає гри-бок або ураган пошкоджує частину крони. Внаслідок таких стихійних лих одне дерево розділилося на декілька. Але не загинуло!

Баньян у місті Корат (Таїланд) є місцем паломництва туристів. Вони гуляють пішо-хідними доріжками, прокладеними попід його кроною, відпочивають на лавочках, відвідують невеликий буддійський храм, який затишно вмостився у дереві-лісі. Пло-ща крони дерева становить щонайменше 3000 квадратних метрів. Ніхто не знає, який його корінь є первісним.

„Багатоноге” дерево шанують індуські мудреці, його називають національним де-ревом Індії і сакральним відразу в двох ре-лігіях – буддизмі та індуїзмі. Кажуть, під цим деревом часто відпочивав Будда, і саме під баньяном на нього зійшло осяяння. В Індії вірять, що баньян ріс ще в райському саду і

називають його деревом зла і добра. Баньян – дивовижне дерево,

яке постійно відроджуєть-ся, воно – невичерпне джерело життя.

НАРО28

СЛОВНИЧОК ЮНОГО БІОЛОГА

КОРЕНЕПЛОДИ – видозмінене потовщення го-ловного кореня, що виконує функції запасання по-живних речовин (буряк, морква, петрушка, ріпа, редиска).

КОРЕНЕВІ БУЛЬБИ – видозмінені потовщені біч-ні та додаткові корені, теж запасають поживні речо-вини (жоржина, орхідея, хвощі).

ХОДУЛЬНІ КОРЕНІ – вирости, що утворюються на пагонах і виконують функцію опори, тому їх ще називають опорними (кукурудза, пальма, баньян).

ДИХАЛЬНІ КОРЕНІ утворюються у рослин, що ростуть на ґрунтах, бідних на кисень. Вони підніма-ються над поверхнею ґрунту або води і ростуть вго-ру. Накопичують повітря, яке поступає в звичайні корені у товщі ґрунту (рослини боліт та мангрових

дерев у тропіках).ПОВІТРЯНІ КОРЕНІ утворюються у рослин,

що ростуть на корі інших рослин. Вони звиса-ють вниз і поглинають вологу з повітря (є у дея-ких тропічних рослин).

КОРЕНІ-ПРИЧІПКИ мають виткі рослини. Вони чіпляються за опору чи кору дерева, по якій в’ється рослина (плющ, фікус).

КОРЕНІ-ПРИСОСКИ є у рослин-паразитів (повитиця, омела).

ГРИБОКОРІНЬ утворюється, коли коріння дере-ва щільно переплітаються і обмінюються поживни-ми речовинами з грибницею.

КОРЕНІ З БУЛЬБОЧКОВИМИ БАКТЕРІЯМИ – це звичайні корені, на яких бактерії утворюють буль-бочки з певними поживними речовинами (бобові завдяки бульбочковим бактеріям акумулюють Ні-троген з ґрунту). Такі корені мають береза, крушина.

2929

ОЛЕК

САНД

Р Ш

ЕВЧУ

К

НАЙБIЛЬША РОДИНА

СУПУТНИКIВ

ПЛАНЕТИ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Загальний опис супутникової родиниУ січні 1610 року Галілео Галілей, спостерігаючи Юпітер у ви-

найдений ним телескоп-рефрактор, відкрив чотири його супут-ники. Це було перше в історії науки відкриття супутників і від-криття нового небесного тіла.

На честь чотирьох синів свого покровителя Фердинанда Ме-дичі Галілей запропонував назвати відкриті ним супутники „Зоря-ми Медичі”. Втім, назва не прижилась. Німецький астроном Симон Марій, який претендував на першість у відкритті супутників, за-пропонував назвати їх Іо, Європа, Ганімед і Каллісто за сюжетами давньогрецьких міфів, пов’язаних із Юпітером (Зевсом). На честь Галілея ці супутники досі називають галілеєвими.

Завдяки наземним телескопічним спостереженням на кінець 70-х років було відкрито 13 супутників Юпітера. У 1979 році, про-літаючи поблизу Юпітера, космічний апарат „Voyager-1” виявив ще три супутники. Наприкінці ХХ століття Юпітер налічував у сво-їй родині 19 супутників, поступаючись лише Сатурну.

Упродовж дванадцяти років ХХІ століття за допомогою на-земних телескопів нового покоління та адаптивної оптики було відкрито ще 48 супутників Юпітера розміром від 1 до 10 км. За кількістю супутників Юпітер у 2011 році „обігнав” Сатурн.

3030

мал. 1, Орбіти нерегулярних супутників

Цікаво, що напрямок орбітального руху 47-ми нових супутни-ків зворотний (вони обертаються в напрямку, протилежному руху планет навколо Сонця і великих супутників навколо Юпітера). Такі супутники називають ретроградними. Періоди обертання цих су-путників – від 459 до 1077 діб, а радіуси орбіт – від 17 до 30 млн км.

Комісія з номенклатури Міжнародної Астрономічної Спілки (МАС) зазвичай присвоює супутникам Юпітера, що рухаються в прямому напрямку (проградні), імена, взяті з римської міфології, що закінчуються на -а, -ея, -о, -я: Метида, Адрастея, Амальтея, Фіва, Іо, Європа, Фемісто, Каллісто, Леда, Гамалія, Лісітея, Елара, Дія, Кар-по. Виключенням з цього правила є Ганімед. Не дивно – він най-більший супутник Сонячної системи. До речі, у сімействі Юпітера є ще один рекордсмен – Метида. У Метиди найбільша орбітальна швидкість серед супутників Сонячної системи.

Для ретроградних супутників Юпітера вибирають імена з грець-кої міфології, що закінчуються на -е, -є: Евпоріє, Тельксіноє, Еванте, Геліке, Ортозіє, Іокасте, Праксидике, Гарпаліке, Мнеме тощо. На початок 2016 року Комісія з номенклатури МАС ще не затвердила назви 16 супутників, а відкриття деяких супутників потребують під-твердження.

3131

Астрономи також поділяють супутники Юпітера на регулярні та нерегулярні. Регулярні супутники мають пряме (проградне) обер-тання і майже колові орбіти з невеликим нахилом до екваторіаль-ної площини планети. До цієї групи належить підгрупа галілеєвих супутників та чотири супутники, радіус орбіти яких менший, ніж галілеєвих супутників. Ці супутники (Метида, Адрастея, Амальтея і Фіва) називають підгрупою Амальтеї.

Ще 59 супутників Юпітера – нерегулярні і невеликі за розмі-рами (менше 15 км). Вони мають і проградне, і ретроградне обер-тання, більш віддалені від планети, мають великі нахили орбіт до екваторіальної площини планети та помітну еліптичність орбіт. На мал. 1 показані зі збереженням масштабу орбіти нерегулярних су-путників.

Отож, на сьогодні Юпітер має найбільшу супутникову родину: 4+4+59=67.

ГАЛІЛЕЄВІ СУПУТНИКИ Галілеєві супутники більші, ніж карликові планети. Вони на-

лежать до найбільших (за масою) об’єктів Сонячної системи після Сонця і восьми великих планет, а Ганімед навіть більший, ніж Мер-курій. Галілеєві супутники є, відповідно, першим, третім, четвертим і шостим за розмірами природними супутниками в Сонячній систе-мі. В них зосереджено 99,999 % маси тіл, що обертаються навколо Юпітера (мал. 2, 3). Маса самого Юпітера в 5 000 разів більша, ніж галілеєвих супутників.

мал. 2. Галілеєві супутники

Ганімед

Калісто

Іо Європа

мал. 3. Відносні розміри галілеєвих супутників

3232

мал. 3. Порівняння

Першими космічними апаратами, які наблизилися до супутни-ків Юпітера, були апарати-близнюки „Pioneer-10” і „Pioneer-11” (від-повідно 3 грудня 1973 року та 2 грудня 1974 року). У 1979 році два космічні кораблі „Voyager-1” та „Voyager-2” передали на Землю світ-лини з доказами геологічної активності галілеєвих супутників. У 1990-х та на початку 2000-х років за галілеєвими супутниками спо-стерігав космічний апарат „Galileo”, потім – „Cassini–Huygens” (2000 рік) і космічна міжпланетна станція „New Horizons” (2007 рік).

ІОІо (дав.-гр.: Ἰώ) – найближчий до Юпітера галілеєвий супутник.

„Voyager-1” пролетів повз Іо 5 березня 1979 на відстані 20 600 км. Зображення, надіслані цим апаратом, продемонстрували незвич-ний різнобарвний пейзаж. Відносно молода поверхня Іо залита потоками лави (мал. 4) і вкрита западинами дивної форми, горами, вищими, ніж Джомолунгма. „Voyager-2” пролетів повз Іо на відстані приблизно 1 130 000 км 9 липня 1979 року.

Внаслідок детального вивчення поверхні Іо апаратами „Voyager-1” та „Voyager-2” власні назви отримали 225 вулканів, гір, плато та інших об’єктів. Деталі рельєфу Іо називають на честь пер-сонажів з міфу про Іо, на честь божеств вогню, вулканів, Сонця і грози, на честь персонажів з „Пекла” Данте.

мал. 4. Io

мал. 3. Відносні розміри галілеєвих супутників

3333

На поверхні Іо понад 100 гір. Їхня середня висота – 6 км, макси-мальна – 17,5 км (гора Південна Боосавла). Гора Тохіль (мал. 5) має висоту 8,8 км (від підніжжя – 9,4 км), діаметр гори 433 км.

Барвистий зовнішній вигляд Іо – наслідок інтенсивного вивер-ження вулканів, які викидають силікати, сірку та сульфур діоксид. Над поверхнею тягнуться химерні вулканічні шлейфи червоного та білого попелу. Поверхня Іо вкрита сіро-білою памороззю сульфур діоксиду, жовтими та жовто-зеленими плямами покладів сірки, а в середніх та високих широтах, де під впливом радіації розщеплю-ються стійкі восьмиатомні циклічні молекули сірки, вона має чер-вонувато-коричневе забарвлення.

Іо – найактивніший супутник у Сонячній системі, вкритий со-тнями вулканів та густими потоками лави. Під час особливо потуж-них вивержень потоки лави розливаються на десятки і навіть сотні кілометрів. На супутнику одночасно може діяти понад 10 вулканів! Жерла багатьох вулканів мають величезні розміри (мал. 6). Під час найпотужніших вивержень на Іо речовина зі швидкістю 1 км/с під-німається на висоту до 300 км (мал. 7).

Орбіта Іо перетинає силові лінії потужного магнітного поля Юпітера, яке перетворює Іо на магнітогідродинамічну машину. Юпітер обертається, і магнітні сили щосекунди стирають з поверх-ні Іо тонну речовини. Вона іонізується і утворює плазмовий тороїд (мал. 8). Йони виштовхуються у верхні шари атмосфери Юпітера, де виникає полярне сяйво.

мал. 5. ГораТохіль

мал. 6. Вулкан на Іо

мал. 9. Європа3434

ЄВРОПАЄвропа (дав.-гр.: Eυρώπη) – найменший галілеїв супутник і вод-

ночас один з найбільших супутників у Сонячній системі. За розмі-рами співмірний з Місяцем (мал. 9). Поверхня Європи достатньо рівнинна, зрідка вкрита пагорбами, які мають висоту кілька сотень метрів. Кратерів мало, і лише три з них діаметром понад 5 км.

Крижаний панцир Європи покреслений численними роз-ломами і тріщинами завширшки до 20 км з темними розмитими краями, поздовжніми борознами і світлими смугами посередині (мал. 10, 11). Деякі з них практично оперізують всю планету. Ймо-вірно, ці лінії – результат деформацій у корі Європи через її притя-гання Юпітером. На супутнику простягаються подвійні хребти, які утворилися внаслідок наростання льоду вздовж країв тріщин.

Геологія поверхні Європи наводить на думку про існування рідкого океану під її крижаною поверхнею. Лід, який вкриває

кратери, відносно молодий і з’явився вже після уда-ру метеориту, що пробив крижану кору. Товщина

льоду становить приблизно 10–30 км, а глибина

мал. 7. Виверження на Іо

мал. 8. Іо – МГД-генератор

мал. 9. Європа

мал. 10. Фрагмент поверхні Європи

мал. 11. Тріщини на поверхні Європи

3535

рідкого океану під кригою може сягати 100 км (мал. 12). Отож, об’єм океану на Європі більший, ніж об’єм Світового океану на Землі! Саме тому Європа є одним з основних місць в Сонячній системі, де в океані можливе існування примітивних форм позаземного життя.

ГАНІМЕДГанімед (дав.-гр.: Γανυμήδης) – найбільший супутник у Сонячній

системі (мал. 13). За розмірами він більший, ніж Меркурій, але за масою вдвічі поступається цій планеті.

Ганімед обертається навколо Юпітера по майже коловій орбі-ті на відстані 1,07 млн км. На поверхні Ганімеда переважають два типи рельєфу: старі густо вкриті кратерами темні ділянки (мал. 14) і молоді світлі ділянки, вздовж яких простягаються смуги гряд і запа-дин. Найпомітніше утворення на поверхні Ганімеда – темна плоска рівнина з концентричними грядами – область Галілео (на мал. 13 вгорі). Поверхня Ганімеда асиметрична: півкуля, яка повернена за орбітальним рухом супутника, світліша. У широтах понад 40° є по-лярні шапки, імовірно, з водяного інею.

В середині 80-х років американські та індійські астрономи, спо-стерігаючи затемнення зорі Ганімедом, виявили у супутника дуже розріджену атмосферу.

Космічний апарат „Галілео”, який вивчав систему Юпітера почи-наючи з 1995 року, виявив підземний океан і магнітне поле Ганіме-да. Ганімед – єдиний супутник у Сонячній системі, що має власну магнітосферу.

мал. 12. Океан на Європі. Ілюстрація

мал. 14. Фрагмент поверхні Ганімеду

мал. 15. Каллисто

мал. 13. Ганімед

3636

КАЛЛІСТОКаллісто (дав.-гр.: Καλλιστώ) – третій за величиною супутник у

Сонячній системі, розміром приблизно такий, як Меркурій (але у три рази менший за масою).

Каллісто – синхронний супутник: період його обертання на-вколо осі дорівнює орбітальному періоду. Тому супутник завжди повернений до Юпітера однією стороною. Поверхня Каллісто аси-метрична: півкуля, яка повернена за орбітальним рухом супутника темніша (на інших галілеєвих супутниках все навпаки).

Поверхня Каллісто вкрита величезною кількістю кратерів (мал. 15), що свідчить про її поважний вік – приблизно 4 млрд років. Кратерів на поверхні супутника так багато, що майже кожен новий накладається на старий або руйнує сусідній. Зазвичай ударні кра-тери на супутнику мають розмір від 0,1 до 200 км. Невеликі кра-тери, діаметрами менше 5 км, мають форму чаші з увігнутим або плоским дном. Кратери розміром від 5 до 40 км, як правило, мають центральну гірку. Особливість супутника – утворення Вальхалла – світла пляма діаметром 600 км з концентричними кільцями довко-ла діаметром до 3 000 км (мал. 16). Вальхалла утворилась внаслідок падіння великого метеорита. Ще одне схоже утворення – Асгард – має діаметр 1600 км.

Найхарактерніша особливість поверхні Каллісто – кільцеві гори (цирки). Низовини супутника темніші, а вершини гір вкриті яскравою памороззю. Існує гіпотеза, що Каллісто вкрита крижаною корою завтовшки до 200 км, під якою знаходиться десятикіломе-тровий шар океану з рідкої води. Учені сподіваються, що там (як і на Європі та Ганімеді) існують примітивні форми життя. Однак надра Каллісто випромінюють менше тепла, ніж Європа або Ганімед, тому ймовірність знайти тут життя менша.

мал. 16. Кратер Вальхалла на Каллісто

мал. 15. Каллисто

3737

НЕБЕСНИЙ ТЕАТР ТiНЕЙ: МАГiЯ

НАВКОЛО НАС

ПЛАНЕТИ СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Частина 1

ЩО ТАКЕ „”ТЕАТР ТIНЕЙ”?За давньою китайською легендою, до імператора прийшов

мандрівник і заприсягнувся, що може викликати тіні людей та передбачати їхню долю. Мандрівнику дозволили показати своє мистецтво. У темряві засвітився паперовий екран, а на ньому роз-вернулася моторошна сцена: на фігуру імператора в святковому вбранні наповзав дракон… Заціпеніли від жаху вельможі не від-разу зрозуміли, що фігури вирізані з паперу, а дійством керує лю-дина. Минули століття, а мистецтво театру тіней залишилося.

Грандіозним розмахом вражає нас і небесний театр тіней, але ним керує не людина…

Світло і тінь…Загалом є над чим подумати,Якщо думати вам не лінь…

Р.Сеф „Зовсім не зрозуміло”

ОЛЬГА ВОЗНА

3838

НЕБЕСНИЙ ТЕАТР ТiНЕЙ: МАГiЯ

НАВКОЛО НАС

АФIША „НЕБЕСНОГО

”ТЕАТРУ ТIНЕЙ”

Solar Eclipse ! Solar Eclipse !(„небесний” театр тіней)

Вхід вільнийГОЛОВНІ РОЛІ ВИКОНУЮТЬ:

Земля – найбільше диво Сонячної системи, планета людей. Величезна театральна зала, в якій усі бажаючі безкоштовно спостерігають за небесним дійством.

Сонце – розпечена газова куля. Мандрує у просто-рі, дарує Тепло і Світло.

Мiсяць – природний супутник Землі. За збігом обставин час від часу опиняється між Сонцем та Землею.

ТIНЬ – химера, яка вештається світами.СПОСТЕРIГАЧI – всі, хто потрапив на небесну ви-

ставу. ДЕ ВIДБУДЕТЬСЯ ДIЙСТВО: на території всієї України

КОЛИ ВІДБУДЕТЬСЯ ДІЙСТВО:21 червня 2020 року; 10 червня 2021 року; 25 жовтня

2022 року; 29 березня 2025 року; 2 серпня 2027 року; 1 червня 2030 року; 20 березня 2034 року; 16 січня 2037

року; 11 червня 2048 року; 12 вересня 2053 року; 5 листопада 2059 року; 30 квітня 2060 року…

РЕКВIЗИТ ДЛЯ ГЛЯДАЧIВ: захисне скло для очей (закопчене полум’ям свічки або таке, як у зварювальних апаратах).

КОРОТКИЙ ЗМIСТ ВИСТАВИ. У блакитних просторах неба світить Сонце. Воно неподільно панує над Землею. Потоки Світла і Тепла ллються на Землю. Але ось, здавалося б, без причини, Сонце починає згасати… Спочатку повільно, а потім дедалі швидше Сонце надщерб-люється.

І ось уже Сонце – серпиком, наче Місяць. Денне світло помітно слабшає. Небо набуває важкого свинцевого відтінку, повітря втра-чає прозорість, Тінь розпочинає свою гру, а Сонце згасає. Ось-ось від нього залишиться тільки вузенький серпик.

ОЛЬГА ВОЗНА

3939

Небо темнішає, у повітрі віє прохолодою. Все живе охоплене неспокоєм. Чути виття собак, домашня худоба квапливо поверта-ється з пасовища додому, кури заскакують на банта. Але Сонце ще світить, ще видно його тоненький серпик і хочеться вірити, що па-нує Світло. Ще мить – і Сонце, кинувши на Землю прощальний про-мінь, зникає. Що це? Невже перемогла Тінь?

Світ миттєво занурився в темряву, наче гігантське покривало блискавично накрило Землю: поля і ліси, моря, гори і долини. На небі спалахують зорі, насуваються сутінки. Там, де щойно світило Сонце, з'являється прекрасне сріблясто-діамантове сяйво – соняч-на корона. Це дивовижне видовище беззаперечного панування Тіні триває декілька хвилин, і картина раптово змінюється.

З-під чорного круглого заслону Тіні несподівано вириваються спалахи сліпучих сонячних променів і знову осяюють Землю. При-рода прокидається, наче зникають чари, і події розгортаються у зворотному порядку. Світло перемагає Тінь! Нарешті зникає остан-ня темна плямка біля лівого краю сонячного диску, і природа ожи-ває. Дійство завершилося. Завіса.

УТIКАЙ – НЕ ВТЕЧЕШ, ДОГАНЯЙ – НЕ НАЗДОЖЕНЕШ

Хто в дитинстві не тішився грою світла й тіні, переплітаючи до-лоні й пальці так, щоб на стіні з'являлися силуети песиків, зайців, вовків, голубів? Пояснення цього явища дуже просте. Промені світ-ла поширюються прямолінійно. Тому за перешкодою, яка трапля-ється на шляху світла, утворюється тінь.

Земля і Місяць – холодні небесні тіла, що освітлюються Сон-цем. Якщо Місяць, рухаючись навколо Землі, опиняється на одній лінії між Сонцем і Землею, місячна тінь падає на Землю. Рухається Місяць – рухається і його тінь поверхнею Землі, невелика пляма, завбільшки приблизно 270 км. Щодо півтіні, то вона значно біль-ша – 6–7 тис. кілометрів. Швидкість руху Місяця навколо Землі при-близно 1 км/с, тому й місячна тінь переміщується земною поверх-нею приблизно з такою ж швидкістю, описуючи на поверхні Землі вузьку, але дуже довгу доріжку завдовжки 10–12 тис. кілометрів. Саме там жителі планети спостерігають повне сонячне затемнення, а на поверхні, захопленій півтінню, бачать часткове затемнення.

4040

ПОРТРЕТИ „ГОЛОВНИХ ДIЙОВИХ ОСIБСередня відстань від Землі до Сонця становить

приблизно 150 млн. кілометрів, а середня відстань від Землі до Місяця – 384 000 кілометрів. Отже, Сон-це від нас у 400 разів далі, ніж Місяць. Водночас діаметр Сонця приблизно в 400 разів більший, ніж Місяця. Цікаве співпадіння, чи не так? Саме тому видимі кутові розміри Сонця і Місяця на небі при-близно однакові.

Місяць рухаються по еліпсу, тому його видимі кутові розміри дещо змінюються. Зрозуміло, що ха-рактер сонячного затемнення залежить і від того, де знаходиться спостерігач, і від видимих діаметрів Сонця і Місяця на момент затемнення.uЧасткове затемнення: спостерігач знахо-

диться досить далеко від лінії, що з'єднує Сонце і Місяць, і потрапляє лише в напівтінь.u Повне затемнення: спостерігач знаходиться

в тіні Місяця. Можна спостерігати сонячну корону!u Кільцеподібне затемнення: спостерігач зна-

ходиться поблизу лінії, що з'єднує Сонце і Місяць. Кутові розміри Місяця менші, ніж Сонця. В цей час Місяць знаходиться поблизу апогею своєї орбіти, тобто, найдальше від Землі.

ЧИ ЗАВЖДИ МОЖНА ПОТРАПИТИ НА „НЕБЕСНУ ВИСТАВУ?

У даній точці земної поверхні повні сонячні за-темнення можна спостерігати раз на 300–400 ро-ків. Це тому, що місячна тінь часто оминає Землю, а півтінь лише частково захоплює її. Тоді відбувають-ся тільки часткові затемнення. Повне ж сонячне за-темнення триває не довше 7,5 хвилин. Найближче затемнення тривалістю 7 хвилин 29 секунд відбу-деться лише в 2186 році.

ЗЕМЛЯ

СОНЦЕ

МIСЯЦЬТінь

Півтінь

схема повного сонячного затемнення.А-зона повного затемнення

В-зона часткового затемнення

схема кільцеподібного сонячного затемнення.

А-зона кільцеподібного затемненняВ-зона часткового затемнення

4141

Отож, повне сонячне затемнення – рідкісне явище. Якщо сиді-ти вдома, то впродовж життя його можна й не побачити. Але якби вони траплялися часто, ми звикли б до них, як до місячних фаз. А так зберігається інтрига…

ЦЕЙ ДИВНИЙ САРОС…Ще давні греки помітили: сонячні затемнення неминуче по-

вторюються. Цей проміжок часу вони назвали саросом. Він триває стільки ж, як і 223 оберти Місяця, тобто 18 років 11 діб 8 годин, або 6585 діб і 8 годин. По завершенню цього періоду всі затемнення по-вторюються, але в інших місцях планети, адже за ці „зайві” 8 годин Земля обернеться навколо осі лише на третину, тому смуга місяч-ної тіні пробіжить на 120° західніше, ніж попереднього разу.

Стародавні єгиптяни, вавилоняни та халдеї ще у 2 500 році до н. е., не знаючи причин затемнення, передбачали їх з точністю до 1–2 діб.

Знаючи закони руху Землі, Сонця та Місяця, астрономи перед-бачають тривалість, вид та межі видимості сонячних затемнень на багато років вперед з точністю до однієї секунди.

НАВIЩО ВИВЧАТИ НЕБЕСНЕ ДIЙСТВО?e Для встановлення точної дати історичних подій Нічого дивного, що в давніх літописах часто згадують рідкісні

астрономічні явища. Знаючи закони руху небесних тіл, можна „пере-глянути сонячні затемнення у зворотному напрямку” і встановити дату історичної події, під час якої відбувалося сонячне затемнення. e Для уточнення швидкості обертання ЗемліЗа швидкістю руху місячної тіні вивчають природну еволюцію

руху Землі та вплив Місяця на цей рух. Такі дослідження виявили сповільнення швидкості обертання Землі навколо осі на 0,0014 се-кунди за сторіччя.e Для дослідження сонячної атмосфериПовне сонячне затемнення – це унікальна можливість для до-

слідження зовнішніх шарів атмосфери Сонця – хромосфери і ко-

4242

рони. В цей момент на фоні неперервного спектру корони видно яскраві емісійні лінії поглинання атомів Феруму та Кальцію, темпе-ратура йонізації яких приблизно мільйон градусів. e Для дослідження земної атмосфериПід час сонячних затемнень учені спостерігають за змінами

температури, тиску, вологості, вітру, за хмарністю, станом іонос-фери та верхніх шарів атмосфери Землі, фізична природа процесів у яких ще мало вивчена. На іоносферу великий вплив мають по-токи заряджених частинок, які випромінює Сонце. Вони збурюють іоносферу і супроводжуються полярними сяйвами, магнітними бу-рями та порушеннями радіозв'язку. e Для перевірки теорії відносності ЕйнштейнаОдним із завдань науковців є перевірка ефекту гравітаційного

впливу масивних космічних об'єктів (зокрема, Сонця) на світлові промені, передбаченого в рамках теорії відносності Ейнштейна. За допомогою одного і того ж телескопа фотографують зорю поблизу краю Сонця під час затемнення, а через кілька місяців – на фоні ніч-ного неба. Порівнюючи фото, визначають відносне зміщення зорі. Цікаво, що спостереження повністю підтвердили теорію.e Для дослідження Сонця як типової зорі Під час сонячних затемнень астрономи регулярно проводять

фотометричні, колориметричні, спектрофотометричні, поляриме-тричні спостереження. Неоціненний внесок у наші знання про Сон-це та про міжпланетне та міжзоряне середовище дають програми дослідження Сонця в радіодіапазоні, вивчення інфрачервоного ви-промінювання міжпланетного пилу.

so

4343

Can you make pepper run away from your finger?

. Pot. Water. Black pepper. A bar of soap

1. Pour some water in to a pot.2. Sprinkle black pepper on the water’s surface.3. Touch the middle of the water on the surface with your fingertip.

Nothing will happen (other than a wet fingertip).4. Now rub your fingertip on the bar of soup. 5. Touch the middle of the water on the

surface with your soapy fingertip. What happens to the pepper now?

2016 – РІК АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ

4444

Can you make a paper fish swim?

.Paper.Pot.Water .Detergent (vegetable oil works too)

1. Draw a fish on a piece of paper. Cut out the shape. Next, cut a thin channel from the body. Make a round hole, as shown.

2. Fill your pot with water. 3. Carefully place the fish on the water.. 4. Add a drop of detergent into the hole. Watch what happened!

The drop of detergent changed the water’s surface tension. The first was propelled because it was in contact with two different surface tensions one with the detergent and one with plain water.

It may seem that the pepper was changed by the soup, but actually the soup changed the water’s surface tension. Soup molecules have the power to mix with water molecules and make water molecules less clingy with one another. (This is what soup does to dirt and stains, too). As the water molecules relaxed their tight grip on one another, the surface relaxed and pushed outward. In this experiment the pepper rode to the sides of the bottle along with the soup, away from your finger.

topour[tuːpɔː] налити tosprinkle[tuːˈsprɪŋkl] посипати asurface[əˈsɜːfɪs] поверхня outward[ˈaʊtwəd] назовні

4545

Колосальна ялинка виготовлена з шишок, палиці, клею, золотис-того лаку, прикрашена новорічними іграшками і має власну спідничку.

Полтавська область, м. Кременчук, ліцей № 4, учні 5- В класу

СЬОМИЙ ФЛЕШМОБ„КОЛОСАЛЬНА ЯЛИНКА”

Колосальна ялинка виготовлена з соломи злаків (пше-ниці та ячменю), сухої трави, хвої ялинки, грона горобини, шишок, паєток, картонного конусу, ниток, клею.

Учні 9 класу Глибочецької ЗОШ Борщівського району Тернопільської області.

Вчитель Осьо. О. І.

Наші переможці: найчисельніша група

Наші переможці: найбільше лайків

4646

Ялинка виготовлена з колосся пшениці.

Зубрьов Радомир, 5 клас, школа № 2, м. Южний,

Харківська обл.

Ялинка виготовлена з пластикових пляшок.

Коляда Данило, 6-А клас,

Смолінська ЗОШ №3

Ялинка виготовлена із жит-ніх колосків, основа – катушка для ниток, прикраса – жовтобла-китна стрічка та кільце

Учні 3 класу Іванчуківська ЗОШ, Харківська обл.

Сон Аліна, 3-Б клас, НСЗШ № 8, м. Нікополь

Наші переможці: оригінальні ялинки

Виклинець Вікторія, 5 клас, Загвіздянська ЗОШ,

Івано-Франківська обл.

4747

Впиши біля малюнків номери запитань, яким вони відповідають.

1. Який овоч розпочав „еру консервації”?

2. Відомий мультиплікаційний персонаж моряк Папай легко піднімає рояль, сло-

на і навіть літак. А щоб в критичній ситуації по-новити сили, з’їдає банку …

3. У перекладі італійської мови назва цієї овочевої культури означає „золоте яблу-

ко”. У 2001 році Євросоюз вирішив, що плоди цієї рослини не овочі, а фрукти. Яка це рослина?

4. Про яку капусту Марк Твен жартував: „… це звичайна капуста, яка закінчила

коледж”?

5. Її називають „капустою з університет-ською освітою”. Вона – справжня скарб-

ниця вітамінів і мінералів, дуже корисна, проста у приготуванні. І для розумних, бо майже не міс-тить калорій. Про який сорт капусти йдеться?

ОВОЧFlВА ВІКТОРИНА

ЧУДЕСА ПРИРОДИ

4848

6. Який дуже витривалий овоч росте у далекій Гренландії і цві-те навіть у сильні морози?

7. Щоб привчити до споживання цієї овочевої культури сво-їх співвітчизників, французький агроном Антуан-Огюст

Пармент’є використав хитрий прийом. Поле вдень посилено охоро-няли, а вночі охорону знімали. Цікавість брала верх, і вночі овоч ви-копували, щоб розкуштувати, що ж так ретельно охороняє агроном.

8. Як називається газ, який пришвидшує „старіння” (дозріван-ня) плодів?

9. Досліджуючи плоди та листки цієї рослини, учені відкрили гени, що змінюють своє місце у геномі („стрибаючі гени”?)

10. Ці помаранчеві коренеплоди, прибульці з Афганістану, можуть мати й незвичні для нас кольори: фіолетовий,

червоний, білий і жовтий. Яка це овочева культура?Підготувала Ірина Кук

ВІДПОВІДІ. 1. Горох. 2. Шпинату. 3. Помідор. 4. Про цвітну. 5. Броколі. 6. Гренландський хрін. 7. Картопля. 8. Етилен. 9. Кукурудза. 10. Морква.

4949