11111

Рід

на м

ова

ЗмістЗмістЗмістЗмістЗміст

Від редакції 3

Мова і література

Леся ОліфіренкоСтрофіка як стилетворчий чинник

у поетичних творах Василя Стуса 4

Психологія

Тетяна ТурчинОсобистісна рефлексія як предмет

психології 9Олександра Кравців

Комунікативна природа педагогічноїдіяльності 12

Методика

Łucja DrozdRozkład materiału z języka ukraińskiego

dla kl. IV 15Валентина Габорак

Поет і його пісня 18Мирослава Ганаско

«Наш Тарас Шевченко» 25Уршуля Боднар, Богуслава Комар

Тематичний вечір присвяченийТарасові Шевченку 30

Анна Богуш, Євгенія ФеснакКонкурс «Зачаровані казкою» 38

Історія

Мажена ОнишканичПункти навчання української мови

у Польщі (Мокре, Загір’я) 42Петро Шафран

Українське шкільництво на Лемківщині2002/2003 рр. 44

Marek SyrnykNauczanie języka ukraińskiego w Polsce

po roku 1989 46Jarosław Syrnyk

Kwestia wyznaniowa wśród ludnościukraińskiej na Dolnym Śląsku

w latach 1945–1989 52

Соціологія

Bohdan MajerRola katechizacji dzieci obrządku

greckokatolickiego w budowaniu tożsamościnarodowej w świetle badań własnych 70

Статистика

Mirosława HanaskoPunkty nauczania – Bytów 76

Володимир ЦеліпПункти навчання української мови

у Польщі 77Bohdan Majer

Punkty nauczania języka ukraińskiegona terenie Oddziału ZUwP w Elblągu 78

Стефанія ЯворницькаПункти навчання української мови

– Любуське воєводство 2003/2004 79Данута Тима-Городецька

Пункт навчання української мовив Репеді 80

Prawo

Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodoweji Sportu z dnia 10 września 2002 r. 80

Матеріали

Марія СтецьДопоміжні матеріали до теми «У якомумісяці» для учнів молодших класів 89

Марко СирникІз вчительської полиці. Матеріали до

навчання української мови.До використання у пунктах навчання 92

Різне

Людмила РябоконьДорослі права. Два мільйони дітей

навчаються в Україні моваминаціональних меншин 99

Степан КилимникаСвято Різдва 100

Advisory Committee On The FrameworkConvention For The Protection Of National

Minorities Opinion On PolandStrasbourg, 27 November 2003 121

22222

Рідн

а м

ова

„Ridna Mowa”– kwartalnik oświatowyUkraińskiego TowarzystwaNauczycielskiego w Polsce

Redakcja:Irena Drozd (Biały Bór) – prezes UTNStefania Jawornicka (Zielona Góra)Bohdan Majer (Elbląg)Jarosław Syrnyk (Wrocław)Marek Syrnyk (Wałcz) – redaktor naczelny

Współpracownicy:dr Bożena Zinkiewicz-Tomanek (Kraków)prof. Roman Drozd (Koszalin)Maria Steć (Przemyśl)Lesia Chraplywa-Schur (London, Canada)Wałerij Sobko (Kijów, Ukraina)doc. Vadym Olifirenko (Donieck, Ukraina)

Korekta językowa i stylistyczna:mgr Maria Mandryk-Fil (Biały Bór)

Sekretarz redakcji:Krystyna Syrnyk

Strona www:Grzegorz Mucowski

Opracowanie graficzne:Teresa Oleszczuk

Korekta:Katarzyna Seń

Wydawca:Ukraińskie Towarzystwo Nauczycielskiew Polsce

Adres redakcji:78-600 WałczDolne Miasto 10/80tel. (0-67) 258 98 87e-mail: proswita@op.plwww.ridnamowa.prv.pl

Skład i łamanie:TYRSA Sp. z o.o.03-614 Warszawaul. Kościeliska 7tel. (0-22)679 95 47e-mail: tyrsa@hot.pl

Numer wydany dzięki dotacjiMinisterstwa Edukacji Narodoweji Sportu

Під час використання матеріалів, посиланняна журнал «Рідна мова» – обов’язкове

33333

Рід

на м

ова

Від редакціїВід редакціїВід редакціїВід редакціїВід редакції

Шановні!

Цей номер «Рідної мови» чекав на своюпояву майже рік. Все через фінансові нега-разди. Жодна українська установа у Польщіне в силі самостійно фінансувати випускунашого журналу. Попри навіть те, що роботаредакції спирається все на громадськихпринципах.

І – на превеликий жаль – поки не вдастьсянам знайти інституцію, яка взяла б на себекошти видавництва – така ситуація будеповторюватися.

У грудні 2004 року у цій справі ми доби-лися окремої розмови з міністром освітиПольщі. На його руки безпосередньо буласкладена заява фінасувати наше видавницт-во. Разом з нею також і калькуляція коштів.До цього часу відповіді немає жодної. Хоч –завдяки цим клопотанням вдалося роздобутикошти на появу цього номера, який фінансуєвласне МЕНіС.

Якийсь час затримку у видаванні журналуможна розв’язати існуванням і оновлюваннямвеб-сайту «Рідної мови». Надіємося, що саме –так і воно є. На електронній сторінці можнавіднайти багато інших ще розділів – хоч бибібліотеку, етнографію чи посилання начудові сторінки в Україні (Уроки державноїмови, Весела абетка) та інші.

У цьому номері «Рідної мови» Ви віднай-дете дуже цікаві матеріали. В тому числі прокомунікативну природу педагогічної ді-яльності, особисту рефлексію, поезію Васи-ля Стуса. Розбудований і методичний розділ– зокрема різними сценаріями, оскільки цедуже важлива і поширена у нас форма робо-

ти. Є теж інформації про окремі пункти нав-чання української мови, їх минуле і сьогоден-ня. Друкуємо дуже цікавий історично--дослідницький матеріал, який відноситьсядо конфесійної проблеми серед українцівСілезії. Вперше за нашу історію у Польщі,подаємо теж висліди досліджень відносновпливу навчання релігії на формуванняпочуття тотожності серед молодого поколін-ня українців.

Поміщаємо теж закон про вчительськікваліфікації. Варто його добре розглянути,може він стати нам у пригоді вже недовго.Зміст доповнюють матеріали до безпосеред-ньої праці з дітьми та обширне обговорен-ня традицій свят Різдва в українців. На кінецьпоміщаємо теж рапорт ЄС про ситуаціюнацменшостей в РП – це в англійській мові.

Відповідаючи на закид (необґрунтованийна нашу думку), який прозвучав у 2004 роціна сторінках «Нашого слова», а який мавмісце під час конференції в Ельблонзі –виразно закликаємо вчителів – пишіть і над-силайте нам свої матеріали, діліться Вашимзнанням. Один одному помагаймо і будьмоактивні. Запрошуємо бути співредактораминашого журналу.

І одне зауваження вже на сам кінець – ре-дакція працює суспільно. Утримання сторін-ки в Інтернеті, виїзди, телефони, збиранняматеріалів – все робиться за громадськимпринципом. Все ж таки, за журнал просимолише символічну копійку – отже купуйтейого і розповсюджуйте. Банківський раху-нок, на який ці гроші слід вплатити, поміще-ний на кінці журналу.

На все добре!

44444

Рідн

а м

ова

Леся Оліфіренко

Строфіка якстилетворчий чинник

у поетичних творахВасиля Стуса

кандидат філологічних наук, доцент кафедрикандидат філологічних наук, доцент кафедрикандидат філологічних наук, доцент кафедрикандидат філологічних наук, доцент кафедрикандидат філологічних наук, доцент кафедрисоціально-гуманітарних дисциплін Донецькогосоціально-гуманітарних дисциплін Донецькогосоціально-гуманітарних дисциплін Донецькогосоціально-гуманітарних дисциплін Донецькогосоціально-гуманітарних дисциплін Донецькогоінституту ринку та соціальної політикиінституту ринку та соціальної політикиінституту ринку та соціальної політикиінституту ринку та соціальної політикиінституту ринку та соціальної політикиДонецькДонецькДонецькДонецькДонецьк

МоваМоваМоваМоваМоваі літератураі літератураі літератураі літератураі література

Лірика Василя Стуса відзначається

безліччю версифікаційних відкриттів.

Варіативність метро-ритмічної структури

його творів зумовлена використанням

різноманітних фонічних та стилістичних

засобів як строфотворчих чинників,

окремими композиційними прийомами

побудови поезій. Більшість ліричних творів

митця написана в силабо-тонічній системі

віршування. Так, наприклад, збірка Зимові

дерева свідчить про схильність автора до

двоскладових розмірів: дві третини поезій

збірки написані ямбічним метром. Проте,

незважаючи на це, вони вражають надзви-

чайною варіативністю ритмо-мелодики та

необмеженими можливостями експеримен-

тування над строфами, римами тощо. При

загальному тяжінні до силабо-тоніки в пое-

тичних збірках автора зустрічаються як то-

нічні твори, так і твори, позначені певними

ознаками силабізму (фіксоване положення

цезури, римовані колони в середині вір-

шового рядка при незмінній кількості складів

у ньому) (напр., вірші Висамітнів день.

Висмоктали сили…, Ходімо, друже мій,

дивачний хлопчику…, Мов жертва щирості –

життя… та ін.).

До найчастіше вживаних віршових

розмірів В. Стуса ми відносимо ямб, хорей,

анапесто-ямбічний дольник, рідше — чистий

анапест. Розмір вірша зумовлює строфу: так,

ямбові та хорею відповідають, як правило,

катрени (вірші Мені здалося – я живу завж-

ди…, І сто твоїх подоб в руках перебираю та

ін.), а анапесто-ямбічний метр характерний

переважно для астрофічних творів (вірші

Колимські закували зозулі…, На вітрі палає

осика…, У темінь сну занурюється шлях та ін.,

що входять до збірки Палімпсести та більша

кількість текстів збірки Час творчості).

Це можуть бути також поезії з нечітко

виявленою строфічністю, наближені до

астрофічних, де римові асонансові та

алітераційні рядки створюють строфо-

подібні багаторядкові конструкції, серед

яких найбільше чотирирядкових. До астро-

фічних поезій В. Стуса належать:

1) неримовані твори, написані одним

розміром із чергуванням різних клаузул,

напр., Не відповідаєш? Мовчиш? Заціпило?,

Сидимо біля погаслого вогнища…, Ловить

кожне вікно по сонечку;

2) поезії без рими з вільною зміною

клаузул та розмірів або такі, що взагалі не

мають розміру (вірші Біля метро «Хре-

щатик», Посадити деревце…, Їх було двоє…,

Ось вам сонце…, Сьогодні свято, На розквіт-

лому лузі… та ін.).

Строфічне багатство Стусової лірики

виявляється в тому, що в його поетичному

дискурсі наявні різні строфи, починаючи від

моновірша як фрагмента більшого твору

(напр., З надвечір’я визирає ніч, Дівчина…,

Спогад зі сну) і закінчуючи складними

багатокомпонентними конструкціями, що

нараховують понад двісті рядків (напр., вірші

Потоки, Ця п’єса почалася вже давно та ін.).

Строфотворчість В.Стуса відзначається

численними типами побудови поетичних

текстів: автор творить як однострофні, так

і полістрофні твори з чітко й нечітко

виявленою строфічністю. Так, до одно-

строфних поезій митця належать чотири-,

п’яти- та шестивіршові мініатюри (Між

55555

Рід

на м

оваспівами тюремних горобців…, Гусне вечір

сурою корана…, Тоскний тріск у порожнім

лісі… тощо), а також деякі з канонізованих

строф: сонет, рондо, тріолет та ін. Кількісно

ж переважають поезії полістрофічної будови:

ті, що складаються з двох, трьох, чотирьох,

десятьох та більше строф (Ця п’єса почалася

вже давно…, Медитація, Гойдається вечора

зламана віть…, Потоки, Уже тоді, коли

пірнувши в ліс… та ін.).

В. Стус звертається й до найпростішої

строфи – двовірша, що функціонує як окре-

мий твір з викінченою думкою, в якому ми-

тець досягає високої сили звучання,

метафоричності висловлювання, пор.:

Ще й до жнив не дожив, зелен-жита не

жав

Ані не долюбив. І не жив. І не жаль (П-1:50).

Деколи дистих відіграє роль інтродукції

до усього вірша, виконуючи функцію

епіграфа та набираючи смислової кон-

денсації усього твору. За такої функції дистих

є неримованим, як, напр., у поезії Сорочка

тріпоче…, де поетичний образ сорочки

постає динамічним й естетично інформа-

тивним унаслідок набування ним макси-

мального напруження та емоційності,

естетичної образності:

Сорочка тріпоче – із білого болю-вогню,

струмує дорога – од білого-білого болю

(П-2:130).

Тут викристалізовано поетичну ідею,

наповнену силою багатьох слів-образів: жит-

тя людини завжди сповнене трагедій, які

вивіряють її на стійкість. Ця ідея виростає

з буденного та звичайного і підноситься над

усім віршем. Вона виражена не прямо,

а сформована в глибинах складної єдності

різнопланових деталей, нанизаних на на-

скрізний образ-символ — біла сорочка,

і виливається в таку енергію любові до життя,

яка здатна зворушити читача. У цьому

виявляється естетична вартість усієї Стусової

поетичної творчості і двовіршового дистиху

зокрема.

Дистих може завершувати полістро-

фічний вірш. У такому випадку він теж

виконує функцію поетично-філософського

узагальнення. Напр., у поезії І не те, щоб

жити…, де митець стверджує своє творче

й життєве кредо, узагальнює своє ставлення

до жінки, два кінцевих двовірша постають

своєрідними моностихами внаслідок своєї

влучності, афористичності, викликаних

антиметаболою (гр. antimetabolé – вживання

слів у зворотному напрямку) першого з них.

Часто автор тяжіє до таких дворядкових

афористичних узагальнень без рими, які

виступають конденсаторами головної думки

всієї поезії. Вони наявні у віршах Лісова ідилія

(пор.: Не спатимуть лиш сосни на поляні, /

вижалюючись (ЗД:50)), Жовтий місяць, а ще

вище – крик твій… (пор.: А світання золоте

обіддя/ котиться, округле і пусте (ЗД:52))

тощо. Ці та інші неримовані глибоко філо-

софські двовірші, які можна розглядати як

моностихи внаслідок викінченості їх думки,

тяжіють до бейтів – «у тюркомовній, перській

та арабській поезіях – двовірш, в якому

міститься певна закінчена думка; може бути

римованим та неримованим» [5, с. 81].

Іноді натрапляємо на тривіршові строфи,

типові для романського фольклору. На

відміну від традиційних терцин тривірші

В. Стуса в основному є неримованими. При

цьому терцет фігурує поруч із іншими стро-

фами (здебільшого катренами), як, напр.,

у неримованій поезії З гіркотою…, де

фінальний терцет, як і фінальні дистихи,

несе важливе смислове навантаження,

виконуючи роль поетичного узагальнення,

пор.: Завжди пробуєм доростати до себе/

(одвічний егоїзм людського серця!),/але ніхто

не може подвоїтись (ЗД:67).

До одних із найзначніших щодо сили

естетичного впливу на читача є катрени

В. Стуса, писані п’ятистопним ямбом. Це

вірші Озеро Кисегач, О болі радісні

непізнаних бажань…, Минулі мрії видяться

майбутнім… тощо.

З-поміж строфічного розмаїття поетики

В. Стуса виокремлюються також п’ятивіршові

строфи, з-поміж яких трапляються як

римовані, так і неримовані або римовані

частково.

Трапляється шестивіршова строфа без

рим або здебільшого з римою аббавв або

абабвг (вірші Не здайся – веснам. Легше –

зимам…, Бентежністю вивищена до неба…,

Відлітали білясті голуби, І не син і не муж

і не батько ні брат та ін.).

Поет звертається й до семивіршових

строф, які є в основному неримованими:

А ти стоїш. І закут мій грубезний…, У те

цямриння вертикальних стін… та ін. Римо-

вані секстини написані здебільшого п’яти-

стопним ямбом із римами аббавгг (поезії

Вітчизна – ось, зі мною, тут, в мені…, Зима.

66666

Рідн

а м

ова

Зима. Попереду зима…) і являють собою

окремі твори – однострофні мініатюри.

Найвживанішою, особливо у збірці Час

творчості, постає восьмивіршова строфа

(вірші Що не рядок – то день життя,

Тюремних вечорів смертельні алкоголі…,

Тріпочуться троянди, мов живі…, Віддай мені

своєї смерти частку…, Вечірнє сонце

дибиться при спаді та багато ін.).

Василь Стус є автором дев’ятивіршових

(вірші Наснилося, з розлуки наверзлося…,

Осики лист карозелений…), десятивіршових

строф (Сонце, бджолами хоре, сумовите в

добрі…, що має парне римування, Ти, моя

маленька сeстро, попри вікнах сновигаєш…,

Мій сокoле, на кого ти мене полишив… –

яскраві приклади тонічної системи

віршування та ін.) та строф, що мають понад

десять віршів. Це, напр., одинадцятивіршові:

Тебе нема. Ти був. Тебе нема ,

дванадцятивіршові строфи: Напевне, так і

треба…, Поснули люди – щедра тьма… і

чотирнадцятивіршові строфи: Люблю цю

тишу гробову, Шевченко. Дорога до Орська, І

ось: росте гора і всі надгір’я.

Багатство та розмаїтість Стусової стро-

фіки не обмежується канонізованими

строфами або їх синтезом, як, напр., у вірші

Був вечір. Втома. І досада літ, де автор

демонструє вільні переходи від двовірша до

катрена та восьмивірша. Поетичний дискурс

митця засвідчує майстерність автора у вір-

шуванні строф античного походження,

наприклад, елегійного дистиха.

До розмаїття своїх строф поет долучає

також терцини, що характеризуються

оригінальним типом римування: перший

рядок римується з третім, а середній рядок

кожної попередньої строфи римується

з першим і третім рядками наступної строфи.

Виникає своєрідний ланцюг зі схемою аба

бвб вгв. Завершуються терцини одним

окремим рядком, який римується з другим

рядком останньої строфи. Пор., напр.,

у В. Стуса поезію Усе тотеж: відколи час

спинився…, де на початку і в кінці твору

вживаються рими, які об’єднують по два

рядки і становлять своєрідне кільце.

У цій терцині у високохудожній формі

письменник змальовує свої роздуми на

екзистенційну тематику: хід життя людини

неможливо змінити, повернути назад.

Бажання ж ліричного героя змусити час йти

іншим чином може призвести до його спину.

Художньо-стилістичною особливістю цього

вірша є енжамбеман – улюблений прийом

поета, який тут відіграє роль скріпу, підсилює

художньо-естетичну значущість твору.

З-поміж канонічних строф у віршах

В. Стуса зустрічається сонет, але сонетна

форма трактується митцем досить довільно.

У катренах, що входять до складу сонета,

наявне, як правило, і кільцеве, й перехресне

римування; будуються строфи, написані

п’ятистопним ямбом, на п’яти римах. У зв’яз-

ку з цим слід відзначити, що зміна порядку

римування — один із найулюбленіших

прийомів компонування нерівнострофічної

поезії у доробку автора. Сонети В. Стуса за

строфікою та віршовим розміром можна

поділити на такі групи:

1) англійський (шекспірівський) сонет,

для якого не обов’язковим є те, щоб рими

першого «катрена» повторювались римами

другого. «Терцетів» тут взагалі немає. Такий

сонет складається з трьох «катренів» та

одного «дистиха»: Минає час моїх дитячих

вір, З дитячих спогадів, Дні стали сторч.

І рік – мов чорний бір…, Де ти — збагнув? Таж

на самому споді…;

2) німецько-російський сонет, що зви-

чайно написаний п’ятистопним ямбом: Їй-

богу, так, напевно, має бути…, Відслона за

відслоною – площин…, рідше – шестистоп-

ний, напр., Немилосердно нас об вічність

б’ють…, Була ти мрійною… Далеке й при-

забуте…, Доброго ранку;

3) білий сонет: Ловить кожне вікно по

сонечку;

4) сонетино, що замість довгого вірша

має короткий і написаний чотиристопним

ямбом: Люблю цю тишу гробову….

Часто вживаним постає у Стусовій поезії

рондель, позначений авторським відходом

від його звичайної структури. На відміну від

традиційної тринадцятивіршової строфи

рондель В. Стуса має дванадцять віршів,

повторення першого рядка з сьомим та

тринадцятим автор замінює на повторення

першого з п’ятим та дванадцятим, вносячи

таким чином власне трактування цього

жанру поезії (вірші Прикрийся мідною

горою…, Верни до мене, пам’яте моя! тощо).

Різнометричність у межах однієї строфи

в поетичному дискурсі письменника явище

нечасте, що не є підставою вважати В. Стуса

традиційним у формі, а швидше свідчить про

його вибагливе, вишукане ставлення до

77777

Рід

на м

оваметро-структури творів, послідовність у дотри-

манні чіткості, чистоти певного віршового

розміру. Порушення кадансу твору (фр. ca-

dence – такт, розмір, ритм, темп) – тональної

завершеності періоду чи фрази у віршова-

ному мовленні – у межах різновимірної

строфи відбувається, як правило, лише вна-

слідок інтонаційного членування ряду.

Одним із видів віршів, ритмічна єдність

якого ґрунтується на відносній синтаксичній

завершеності рядків та на їхній інтонаційній

подібності, є верлібр (фр. vers libre — вільний

вірш). Його досить широко репрезентовано

у поетичному дискурсі В.Стуса: у творчості

митця періоду 1960-х – першої половини

70-х рр. переважає верлібр, що можна

розцінювати як один із проявів такого

складного естетико-філософського явища

у творчості митця, як модернізм. Так, напр.,

у збірці Зимові дерева зі 122 поезій 67 писані

верлібром, у Веселому цвинтарі з 65 поезій

– 40, у збірці Круговерть з 40 поезій – 18,

у збірці Час творчості з 320 – 46. Як свідчить

аналіз, можна говорити про певну тенденцію

В. Стуса відходити від цього виду вірша

протягом творчості. «Чистими» зразками

верлібру можна вважати: Синє небо обрієм

пролилося, Не відповідаєш? Мовчиш?

Заціпило?, Як нам порозумітись – душа

в душу?, Утік з казарми…, Який це час? та ін.

У цих поезіях, де складний ритмічний малю-

нок органічно пов’язаний з ідейним змістом

твору, послідовно кожен рядок являє собою

смислову одиницю. Автор вживає однотипні

синтаксичні конструкції, паралельні ряди

словесних груп. Це підкреслюється і широ-

ким використанням анафор. Лаконізм цих

віршорядків змушує нас відшукувати опущені

асоціативні зв’язки, продовжувати, домислю-

ючи, парцельовані речення.

Часом поет може руйнувати й такі ознаки

верлібру, як інтонаційно-синтаксичні пов-

тори та синтагматичні паузи, перериваючи

фразу незвичною розбивкою на тексто-

рядки, що надає таким несподіваним роз-

ривам додаткової семантики, пор.: В високості

необлі-/ таній кружеляє проміж ві-/ ттями

єдине шамоті-/ ння безбережне (ЗД:95). Такі

неправильні переноси тут наче вивільняють

кореневу енергію слів, надаючи зображе-

ному ірраціональності, фантасмагоричності,

ефекту незвичайного, святкового сприй-

няття навколишньої дійсності, коли навколо

шамотіння снігопаду.

Деколи автор вдається до модифікації

верлібру. Зберігаючи такі його основні пара-

метри, як нерозподіл на стопи, різна довжина

рядків, різна кількість наголосів у рядках, що

довільно розташовані, уникнення рим та

строф, поет залишає за собою право на свій

улюблений прийом енжамбеману (вірші Ко-

ли посне твоє здревіле тіло…, Куди тобі

прибитися, людино?, Жаль та ін.).

Нерівнорядність строф митця не

обмежується лише канонічними строфами

європейського походження. З-поміж поезій

автора вирізняються також строфи східного

походження, зокрема китайської (танка) та

японської (хоку) поетичної традиції. Так,

напр., до жанру танка можна віднести такі

короткі здебільшого неримовані п’ятивір-

шові поезії В. Стуса, які характеризуються

стислістю і водночас розгорненістю думки,

високим ступенем метафоричності та

прозорістю думки: Навіть весни бувають

печальні, З підпалами лилові хмари…,

Колимські багаття… і под.

Як свідчить матеріал, поет виступає про-

ти традиційних форм художнього мислення,

відшукуючи мовноестетичне самовира-

ження у слові. Ігнорування автором розділо-

вих знаків сприяє посиленню значеннєвого

тла художнього слова; образи взаємодіють,

перетікаючи одне в одне, і читач стає спів-

учасником творчості митця: вироблення

цезури стає його власною справою. Внас-

лідок цього процесу семантика слова, його

внутрішнє значеннєве багатство як лінгві-

стичної сутності значно зростає, демонстру-

ючи всю силу естетичного впливу на

реципієнта.

Хоку як жанр японської поезії також

передбачає лаконізм у формі та змісті,

спроможність точно виразити ліричний

настрій у трирядковій неримованій строфі.

Порівняймо хоку у В. Стуса: вірші При свічці,

впавши на кожух..., Бажання самозречення –

як поклик..., Відтято голову народові. Язик...

та ін. Автор інтерпретує жанр хоку, зміщуючи

акценти в його тематиці. Замість традиційної

пейзажної лірики поет пропонує читачеві

філософські роздуми-медитації на актуальні,

нагальні теми сьогодення: віра/невіра у свій

народ, прагнення осмислити події у роз-

бурханому світі середини ХХ ст.

Поетика автора багата на різноманітні

рефренні форми, що покликані творити

сугестивну думку, ускладнювати мовно-

88888

Рідн

а м

ова

образну структуру творів. У віршах В. Стуса

трапляються такі сталі строфічні сполуки

(повтори):

1) початкові (анафористичні), напр.,

у поезіях І глянув я – і ось кінь білий, Болото.

Болото. Паркан і вода, Ця чорнота попереду

– вона…, Ти тут. Ти тут. Вся біла, як свіча…,

Гойдається вечора зламана віть… та ін.;

2) кінцеві (епіфористичні), напр., у поезії

Радість, де кожна з чотирьох строф завер-

шується епіфорою Гомони! Гомони! (Кр:198),

що несе основне смислове й естетичне

навантаження цілого твору;

3) кільцеві (анадиплозійні), напр., у пое-

зіях Верни до мене, пам’яте моя!, Прикрийся

мідною горою…, О, скільки слів, неначе

поторочі!, Пісенька для В.. Так, у Пісеньці для

В. перший катрен На нашій молодій воді/

тепер ані човна./ Чадіють пасма молоді – /

то бариться весна перегукується з останнім,

у якому наявні синтаксичні та лексичні зміни:

після першого рядка автор ставить тире, що

витворює подовжену другу малу цезуру,

а в третьому та четвертому віршах уводить

нове речення з новими компонентами. Пор.:

На нашій молодій воді – / тепер ані човна./

Лиш миче пасмуги руді/ задумана весна

(ЗД:117). Анадиплозійний рефрен наявний

і у поезії Колимські закували зозулі…, в якій

останній рядок доповнюється звертанням

автора (Радій: кують колимські зозулі!

(П-2:87)) та зміною розташуванням слів у

реченні. Така зміна компонентів у віршовому

рядку та введення звертання додають усьому

творові інтимізованого характеру, ствер-

джують віру ліричного героя в перемогу

життя над смертю, адже фольклорний образ

зозулі, що кує без упину, асоціюється в нашій

уяві з довгими роками життя;

4) стикові (епанастрофічні), напр.,

у поезіях На однакові квадрати…, У цьому

полі, синьому, як льон… перший рядок відіграє

кілька строфотворчих функцій: він є ана-

форичним, кільцевим і стиковим;

5) спіральні, напр., у вірші Справляю в лісі

самоту, де перший рядок поезії ніби

спіраллю пронизує весь твір, повторюючись

на початку, в середині та наприкінці. Спі-

ральні строфи наявні й у поезіях Тільки

тобою білий святиться світ…, Потоки та ін.

Біклаузульність поезій митця співіснує

з поліклаузульністю його строфічних кон-

струкцій, де навіть у катренах можуть ужи-

ватися клаузули трьох або чотирьох типів

(Лісова ідилія, Шаблюкою воронованою…

тощо). Це пов’язано з використанням не-

рівноскладових різнонаголошених рим,

побудованих на асонансовій співзвучності,

рідше – на співдії асонансу та консонансу, що

входять у полігамію фонічних засобів

строфотворчого чинника. Моноклаузульні

строфи зустрічаються в поетичних збірках

автора значно рідше і бувають виключно

окситонними (Не відволодати душі ,

Пісенька для В. тощо).

У сукупності з багатством ритмів, роз-

мірів, рим, художніх образів, лексики тощо

строфічне багатство В. Стуса репрезентує те,

що називається мистецькістю твору, його

вишуканістю, винятковою добірністю,

естетичною спрямованістю.

ЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРА

Домбровський В., Українська стилістика і ритміка,Перемишль 1923, 219 с.Єрмоленко С., Синтаксис віршової мови, Київ 1969, 94 с.Качуровський І., Метрика, Київ 1994, 120 с.Качуровський І., Строфіка, Київ 1994, 271 с.Літературознавчий словник-довідник, Київ 1997.Стус В., Зібрання творів: У 4-х т., 6-ти кн., Львів 1994, т. 1,кн. 1; т. 1., кн. 2; т. 2; т. 3., кн. 1; т. 3., кн. 2.Ткаченко А., Мистецтво слова (Вступ до літературознав-ства), Київ 1998, 448 с.

Список скорочень:Список скорочень:Список скорочень:Список скорочень:Список скорочень:ЗД – збірка Зимові дереваЧТ – Час творчостіВЦ – Веселий цвинтарКр. – КруговертьП-1 – Палімпсести, книга 1П-2 – Палімпсести, книга 2

99999

Рід

на м

ова

ПсихологіяПсихологіяПсихологіяПсихологіяПсихологія

Тетяна Турчин аспірант кафедри психології Дрогобицькогоаспірант кафедри психології Дрогобицькогоаспірант кафедри психології Дрогобицькогоаспірант кафедри психології Дрогобицькогоаспірант кафедри психології Дрогобицькогодержавного педагогічного університетудержавного педагогічного університетудержавного педагогічного університетудержавного педагогічного університетудержавного педагогічного університетуім. Івана Франкаім. Івана Франкаім. Івана Франкаім. Івана Франкаім. Івана Франка

У психології рефлексія досліджується

в межах чотирьох аспектів: кооперативного,

комунікативного, інтелектуального та осо-

бистісного. Відповідно до цього визначені

її типи. Так, психологічні знання про коо-

перативний аспект рефлексії забезпечують

проектування спільної діяльності індивідів

з урахуваням координації їх професійних

позицій і групових ролей (Н. Алексєєв,

В. Рубців, А. Тюков, Г. Щедровицький).

Соціально-психологічні дослідження спе-

цифіки комунікативного аспекту рефлексії

визначають її як складову розвинутого

спілкування та міжособистісного сприйма-

ння (Г. Андрєєва, Я. Коломінський, Л. Пет-

ровська, В. Петровський, Т. Шибутані).

У контексті вивчення когнітивних процесів

ведуться дослідження інтелектуального

аспекту рефлексії як вміння виділяти,

аналізувати і співвідносити з предметною

діяльністю власні дії (Є. Бодрова, В. Давидов,

О. Зак, В. Мільман, Н. Поливанова, В. Ро-

манко).

У дослідженнях, спрямованих на виз-

начення особистісного аспекту рефлексії,

робиться акцент на активізацію принципу

саморозвитку особистості. Згідно з ним куль-

тивується рефлексія, що забезпечує само-

організацію і самомобілізацію особистості

в різних умовах її існування. Рефлексія висту-

пає як процес осмислення особистісних

змістів (образів особистості, з якими

ототожнює себе «Я»), який призводить до їх

поступальних змін і породжує новоутво-

рення особистості в різних умовах її існу-

вання. Поняття «особистісна рефлексія»

у цих дослідженнях розглядається в одному

синонімічному ряду з поняттям «самореф-

лексія» (Н. Гуткіна, І. Бех, В. Зарецький та інші).

Особистіснарефлексія як предмет

психології

Особистісна рефлексія виявляється

в процесі переосмислення особистістю своєї

внутрішньої суті. При цьому рефлексія роз-

глядається як спрямування пізнання людини

на себе, свій внутрішній світ, як оцінка своїх

якостей і станів. Почуття рефлексії широко

використовується також у дослідженнях з са-

морегулювання особистості (К. Альбуханова-

Славська, Л. Анциферова, Ю. Кулюткин та

інші), коли індивід по відношенню до самого

себе водночас виступає і як об’єкт рефлексії,

і як її суб’єкт, що регулює свої власні дії і вчинки.

На важливу роль рефлексії у становленні

підростаючої особистості вказували ще кла-

сики психологічної науки. Так, Л. Виготський

підкреслював, що нові типи взаємозв’язків

психічних функцій, які утворюються на ос-

нові розвитку рефлексії, необхідно розгля-

дати у віковому аспекті.

Водночас у віковому аспекті рефлексія

визначається у взаємозв’язку із самоста-

новленням, яке, на думку окремих дослід-

ників, є визначальним чинником конструк-

тивної особистісної рефлексії (С. Пантелєєв).

Самостановлення за своєю психологічною

природою – складна система, яка не зво-

диться до емоцій, самооцінки та інших «влас-

не психічних» характеристик особистості.

Це особистісне утворення, що може бути

зрозумілим як безпосереднє феномено-

логічне вираження особистісного смислу «Я»

для самого суб’єкта. За умови негативного

ставлення до себе, на тлі незадоволення со-

бою, недовіри до себе рефлексія є засобом

самопригнічення. І навпаки, при позитив-

ному ставленні, коли особистість приймає

себе і переживає це ставлення як цінність,

рефлексія функціонує як самодостатній засіб

саморозвитку.

1010101010

Рідн

а м

ова

Гегель пов’язував феномен рефлексії

з визначенням її форм, які співвідносяться

з етапами вікового становлення самосвідо-

мості загалом. Це покладальна, порівняльна

і визначальна рефлексія.

Покладальна рефлексія здійснює най-

перше розрізнення самості суб’єкта від його

життєдіяльності у широкому спектрі її

можливих проявів. Виникнення цієї пер-

винної форми рефлексії співпадає

з початковим зародженням самосвідомості

у дитини. Основою цього процесу є пере-

живання неспівпадання суб’єктивності

і суб’єктності. У реальному житті дитина

постійно зустрічається зі своєю нерозум-

ністю, несвободою, безпорадністю.

Суперечність буття і свідомості вимагає

подолання, спосіб якого повинен одночасно

бути і джерелом бажаних дій та ставлень,

і засобом їх досягнення. Саме у символічній

грі, у якій відбувається ототожнення себе

з соціальним світом дорослих, дитина долає

кордон між «Я» і «не Я», більше того, усі

попередні визначення «не Я» починають

переходити до складу цілісного «Я». Такі

зміни пов’язані із зародженням іншої форми

рефлексії – порівняльної, яка забезпечує

синтез цілісного «Я» і стійке уявлення про

світ. У переддошкільний вік це «Я» повністю

тотожне «ми». До кінця дошкільного віку

символічні ігри поступово замінюються

іграми за правилами. Дотримання чи

порушення правил сприяє усвідомленню

свого «Я». Бурхливе усвідомлення своїх

бажань, можливостей, процес самообме-

ження є результатом роботи визначальної

рефлексії.

На сучасному етапі серед різноманітних

напрямів дослідження особистісної реф-

лексії найбільш перспективним є вивчення

такого її аспекту, згідно з яким рефлексія

ідентифікуєтся з процесами осмислення

і переосмислення. Переосмислення люди-

ною інтелектуальних змістів (образів

предметної ситуації) та особистісних змістів

(образів особистості, з яким ми ототожнюєм

себе «Я») є механізмом їх зміни і продов-

ження психічних новоутворень людини

(І. Семенов, С. Степанов).

Перше дослідження, що розкрило сут-

ність особистісної рефлексії дитини, зок-

рема підлітка, було виконано Н. Гуткіною, яка

розглядала цей феномен як механізм само-

свідомості, як особливий акт самодослі-

дження, коли індивід вивчає власний внут-

рішній світ і самого себе як дослідника.

Проявом особистісної рефлексії в її дослі-

дженні виступили рефлексивні очікування,

а критерієм наявності – самоаналіз, який

призводить до нових знань про себе. Під-

креслюється, що підлітковий вік є сензи-

тивним періодом у розвитку особистісної

рефлексії. Особистісна рефлексія виступає

вихідною розумовою операцією, на основі

якої розгортається процес розвитку

особистості дитини (Є. Бохорський, М. Ке-

лесі, Д. Леоніду).

Залежно від спрямованості в осмисленні

і переосмисленні особистісних змістів,

в учня появляються різні види особистісної

рефлексії:

– ретроспективний вид особистісної

рефлексії (осмислення і переосмислення

минулого образу «Я»);

– ситуативний вид особистісної реф-

лексії (осмислення і переосмислення реаль-

ного «Я»);

– перспективний вид особистісної реф-

лексії (осмислення і переосмислення май-

бутнього «Я»).

Провідним критерієм існування особис-

тісної рефлексії є «рефлексивний аналіз»,

який приводить індивіда до нових знань про

самого себе як суб’єкта життєдіяльності

і дозволяє виявити три рівні розвитку само-

рефлексії: фіксований, занижений і збалан-

сований. Найбільш ефективним у само-

пізнанні, самоствердженні і саморозвитку

особистості учня є збалансований рівень.

Аналіз літератури з окресленої проблеми

дає можливість виділити залежність

збалансованості рівня саморефлексії від

такого психологічного феномену, як довіра

особистості до себе.

Проблема довіри до себе відноситься до

числа екзистенціальних проблем людини,

тому що саме вона, її рівень пов’язані

з незліченними виборами, які особистість

повинна зробити сама: «Екзистенція – це те,

що ти повинен зробити тепер і тут. Вона

виключає відкладання на завтра чи пере-

кладання на плечі іншого – на плечі ближ-

нього, на плечі нації, держави, суспільства. Ти

повинен сам... ».

Довіра до себе є відносно самостійним

феноменом суб’єктності, який властивий

внутрішньому світу людської особистості.

Більше того, він відноситься до числа

1111111111

Рід

на м

овафеноменів, пов’язаних з активністю людини,

здатної діяти як життєдайний, суверенний

суб’єкт творчої активності. Отже, довіру до

себе можна вважати умовою існування

особистості як суверенного суб’єкта актив-

ності, здатного до самостійного вибору

цілей.

Прогнозуючи майбутню активність

у кожен момент часу, людина прагне

відповідати не тільки собі, але і світові, тому

довіра до себе існує в єдності з довірою до

світу. Проблема полягає в рівні їхнього

співвідношення. Іншими словами, прогно-

зуючи свою поведінку, людина завжди займає

одночасно особистісну і соціальну позицію,

тому що вона одночасно звернена і у світ,

і в себе (М. Мамардашвілі).

На феноменологічному рівні це можна

уявити так: регулюючи свою поведінку,

прогнозуючи її, людина завжди певним

чином співвідносить свої можливості (у тій

мірі, у якій вона їх усвідомлює, тобто

рефлексує) з тим, наскільки важливі, значущі

для неї вимоги й умови, що виходять із зов-

нішньої дійсності. Тому зрозуміти сутність

довіри до себе можна лише спираючись на

єдину онтологію «людина і світ».

Без довіри людини до себе неможливий

творчий, тобто життєдайний характер

діяльності, неможливе самопроектування

майбутнього, тому що довіра до себе перед-

бачає насамперед ставлення до себе як до

цінності. Довіра до себе – це складне

утворення, що не є величиною постійною,

адже цей рівень визначається постійним

співвіднесенням людиною себе зі світом,

а з іншого боку – із самим собою.

Ішими словами, прогнозуючи свою

діяльність, свої вчинки, вибираючи мету,

людина, з одного боку, «виходить за межі»

себе, тобто вже накопиченого досвіду,

а з іншого – звертається до змістів, сформо-

ваних у минулому досвіді, і спирається саме

на них, тобто на їхній зміст. Саме в цьому

змісті довіру до себе можна визначити як

здатність людини «виходити за межі» себе, не

вступаючи у суперечності із собою. Інакше

немає цілісності, немає стійкості особис-

тості, з одного боку, але немає зміни, немає

розвитку – з іншого.

Отже, довіра до себе сприяє злиттю ми-

нулого і майбутнього в єдиний цілісний акт

життєдіяльності, і в цьому її найважливіша

функція. У результаті саме довіра до себе

є одним із механізмів, що моделює ефект

збалансованості рівня саморефлексії.

У своєму дослідженні ми спираємося ще

на один феномен, який зумовлює розвиток

особистісної рефлексії особистості –

визначення себе у світі (самовизначення).

Бахтін вказує на одну надзвичайно важ-

ливу характеристику самовизначення –

його орієнтованість у майбутнє: «усвідомити

самого себе активно – означає висвітлювати

себе майбутнім змістом; поза ним мене немає

для себе самого».

На основі аналізу робіт Л. Божович,

А. Петровського, І. Кона й ін. було показано,

що особистісне самовизначення як психо-

логічне явище виникає на межі підліткового

та старшого підліткового віку. Основні ха-

рактеристики особистісного самовизна-

чення полягають у тому, що: 1) потреба

в особистісному самовизначенні є потребою

у формуванні змістовної системи життє-

діяльності, у якій злиті уявлення про себе

і про світ; 2) особистісне самовизначення

орієнтоване на майбутнє.

Формування особистісного самовизна-

чення є психологічним завданням підлітко-

вого віку; самовизначення підліткового віку,

що формується, інтегрує всі попередні дитячі

самовизначення.

Багато дослідників зазначають, що харак-

терною рисою підліткового та старшого

підліткового віку є зацікавленість глобаль-

ними проблемами сенсу життя загалом

і власного існування зокрема – зацікавле-

ність «останніми питаннями» (Ф. Достоєв-

ський). Міркування про сенс життя є істот-

ною характеристикою самовизначення, що

формується.

ЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРА

Бахтин М. М., К рефлексии поступка, «Философияи социология науки и техники». Ежегодник. 1984––1985, Москва 1986, с. 80–160.Виногородський А. М., Методичний арсенал вивченняособистісної рефлексії підлітків при сприйнятті музики[в:] Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 1(4),Київ 1999, с. 25–31.Мамардашвили М. К., Лекции о Прусте, Москва1995, с. 20.Український Я. І., Штопало Н. Я., Рефлексія як засібсаморозвитку особистості [в:] Вісник Київського уні-верситету імені Тараса Шевченка: Соціологія. Пси-хологія. Педагогіка, 1999, Випуск 7, с. 24–27.Эмерсон Р. У., Доверие к себе, Санкт-Петербург1992, с. 21–43.

1212121212

Рідн

а м

ова

Олександра Кравців аспірант кафедри психологіїаспірант кафедри психологіїаспірант кафедри психологіїаспірант кафедри психологіїаспірант кафедри психологіїДрогобицького державного педагогічногоДрогобицького державного педагогічногоДрогобицького державного педагогічногоДрогобицького державного педагогічногоДрогобицького державного педагогічного

Комунікативнаприрода педагогічної

діяльності

університету ім. Івана Франкауніверситету ім. Івана Франкауніверситету ім. Івана Франкауніверситету ім. Івана Франкауніверситету ім. Івана Франка

Історія розвитку уявлень про роль і місце

спілкування в педагогічному процесі

пов’язана, перш за все, з різним тлумаченням

цієї дефініції. В психологічній літературі

поряд з поняттям «педагогічне спілкування»

використовуються і інші: педагогічна комуні-

кація, взаємодія викладача та студента,

мовленнєве спілкування, професійно-педа-

гогічне спілкування, співробітництво

викладача та студента, мовленнєва культура

педагога, психологічна сумісність викладача

та студента. Кожний конкретний педаго-

гічний процес наповнює ці поняття специ-

фічним змістом і створює поняттєву

нечіткість, що ускладнює розгляд природи

педагогічної діяльності. Не заперечуючи

вагомий доробок психолого-педагогічної

науки щодо педагогічної діяльності,

підтримуємо тих вчених, які розглядають

особистість індивіда як ієрархію різних

рівнів зовнішніх і внутрішніх комунікацій,

динамічно утворюючи нову якість –

комунікативне ядро, комунікативний світ

людини. Так О. Бодальов вказує на те, що

готовність людини до повноцінного між-

особистісного спілкування – це складний

багатокомпонентний процес, який перед-

бачає одночасний розвиток психіки індивіда

з декількох взаємопов’язаних напрямків.

Головне в ньому – формування гуманістич-

ного за своїм характером комунікативного

ядра особистості, яка передбачає досягнення

такого рівня відображення будь-якої

людини, відношення до неї і поведінки, коли

вона сприймається як найбільша цінність.

Отже, формування в учасників взаємодії

(а педагогічна діяльність як ніяка інша поза

спілкування, поза вихованням, без співпраці

і діалогу, без взаємодії не може існувати)

широкого діапазону комунікативних

навичoк, тобто здатності до спілкування, є

необхідною складовою частиною розвитку

і становлення особистості, підготовки май-

бутніх спеціалістів до професійної діяль-

ності, до життя і функціонування в мікро-

і макросистемах. Комунікабельність – вла-

стивість особистості, яка необхідна в будь-

якій суспільній формації, але в сучасних

умовах оновлення суспільства, оновлення

особистості, коли індивід включений

в складне переплетіння відносин, спілку-

вання, діяльності, вона набуває особливого

значення. Комунікабельність робить людину

людиною, саме тому стає засобом, котрий

забезпечує успіх сукупної людської діяль-

ності.

Заслуговує на увагу той інтерес, який

викликає ця проблематика у американських

теоретиків і практиків. Основи комуніка-

тивної теорії в США були закладені на

початку ХХ ст. в роботах Дж. Дьюі, в яких

навички спілкування розглядались як го-

ловний елемент підготовки майбутнього

вчителя. Підкреслювалась необхідність

непорушної єдності вчителів і учнів, які

в спільній діяльності переборюють труднощі,

що виникають у ході навчання. В 50-х роках

в США, а потім у Швеції був здійснений

великий комплексний експеримент, в рам-

ках якого реалізовувались концепції відо-

мого американського «плану Трампа».

Сьогодні в США вони мають назву «коопе-

ративна революція в освіті», в Західній Європі

– «комунікативна педагогіка», у Скандинав-

1313131313

Рід

на м

оваських країнах – «педагогіка діалогу». У 80-х

роках у США в шкільну практику був вве-

дений курс із спілкування. У зв’язку з цим було

опубліковано низку робіт, що присвячені

питанням його засвоєння учнями. В реко-

мендаціях по спілкуванню підкреслювалась

необхідність розвитку у школярів наступних

навичoк і вмінь у сфері усної комунікації:

уважно слухати розмовну мову; викори-

стовувати голосом: виокремлювати головні

ідеї у повідомленнях; говорити дохідливо,

аргументовано: вміло захищати свою пози-

цію тощо.

Не менш цікавими є концептуальні

положення «педагогіки діалогу». Сутність

концепції в наступному: по-перше, в процесі

цілеспрямованого впливу вихователя на

вихованця необхідно використовувати такі

засоби педагогічного впливу, які б ради-

кально змінили характер і клімат взаємо-

стосунків між ними; по-друге, «зовнішня»,

«технологічна» сторона такого впливу

безпосередньо пов’язана з переходом від

монологу викладача до діалогу між

педагогом та студентом; по-третє, реалізація

названої установки на практиці передбачає

володіння вмінням змінювати характер,

зміст і засоби педагогічного впливу з боку

вихователя в залежності від того, як його

сприймає вихованець. При цьому мова йде

не про маніпулювання людиною, а про

орієнтацію педагогічного впливу у відпо-

відності з високими моральними крите-

ріями, перш за все, загальнолюдськими.

У контексті нашої проблеми заслуговує

на увагу також трактовка західними вченими

морального аспекту діалогового спілкування

людей. Діалог виникає лише тоді, коли його

учасники визнають один одного гідними

співбесідниками, відчувають взаємну довіру

і повагу. Важливо сприймати іншого таким,

яким він є, не нав’язуючи йому нічого влас-

ного. Довіра, яка виражена в словах і справах

не залишає місця для страху або покарання

в міжособистісних стосунках. Однак довіра

виникає при умові взаємної відкритості, що

вимагає таких властивостей особистості, які

би виключали маніпулювання, подвійну гру.

Повага до особистості іншого є однією

з природних передумов справжнього діалогу

між людьми.

Головне в чому сходяться всі концепції

щодо феномену комунікації, це трактування

даного поняття з точки зору передачі

інформації, яка має життєвий сенс. В осо-

бистісному плані – це передача власного

смислу, це самореалізація, саморозвиток

індивіда в комунікативному світі людини.

Щодо педагогічного спілкування, то взаємо-

стосунки між вихователем і вихованцем

передбачають внутрішньо значуще, пер-

цептивно-когнітивне, емоційно-моральне

відображення суб’єктами один одного.

Підсумовуючи аналіз комунікативної

природи педагогічної діяльності, зазначимо,

що комунікативний підхід базується на ос-

новних загальнонаукових підходах – істо-

ричному, структурному, системному та ін.

У той же час він виходить за межі

«діяльнісного підходу», де всі форми люд-

ської активності розглядаються через призму

категорії діяльності, в основі якої лежить

«суб’єкт – об’єктна парадигма». Саме тому

є багато психологічних досліджень, в яких

спілкування осмислюється як компонент,

вид або рівень організації діяльності.

В комунікативному підході, який орієнто-

ваний на розуміння педагогічної діяльності

як суто комунікативної, сама діяльність

є частковою специфічною формою спілку-

вання. Спілкування – це зовнішня умова, засіб

існування людини, це внутрішня хара-

ктеристика психічної активності особи-

стості. У педагогічному процесі все

знаходиться в єдності – спілкування,

учасники спілкування, їх життя, культура.

Ефективність спілкування визначається

характером спільної діяльності, індиві-

дуальними психофізіологічними особливо-

стями особистості, вибірковістю відносин,

якістю вибору (вибірковістю), соціально-

психологічними факторами (рівнем суміс-

ності, ставлення до роботи тощо).

Теоретичні узагальнення результатів

багаточисленних досліджень в галузі педаго-

гічного спілкування дають змогу виокремити

в цій сфері аналізу декілька напрямків:

вивчення процесів сприймання і розуміння

в системі «вчитель – учень (О. Бодальов,

С. Кондратьєв та ін.); дослідження проблем

педагогічного такту і педагогічної май-

стерності (І. Синица, В. Загвязінський та ін.);

аналіз проблем психології праці, особис-

тості і здібностей педагога (Н. Левітов,

Н. Кузьміна, Е. Клімов, Л. Орбан та ін.);

вивчення закономірностей формування

у педагога комунікативних умінь та навичок

(В. Кан-Калик, Г. Ковальов, А. Добрович,

1414141414

Рідн

а м

ова

О. Коропецька та ін.); теоретично-методичні

розробки системи активного соціально-

психологічного навчання і комунікативного

тренінгу (Л. Петровська, Т. Яценко, Л. Овся-

нецька та ін.); обґрунтування і запровадже-

ння систем інтенсивного навчання (А. Дер-

кач, І. Зимня, В. Ляудіс та ін.).

Цілком зрозуміло, що в контексті без-

посередньої педагогічної діяльності, внут-

рішнє та зовнішнє у педагогічній взаємодії

поєднані, вони являють собою синдром,

у якому педагогічне відношення може по-

різному реалізовуватись під час педагогіч-

ного спілкування.

Досліджуючи психологічні основи кому-

нікативної підготовки педагога, В. Рижов

справедливо зазначає, що теоретичною

основою стратегії, тактики і реальної прак-

тики професійного виховання педагога

в сучасних умовах може стати така

концепція педагогічного спілкування і адек-

ватна їй модель професійно важливих кому-

нікативних властивостей, здібностей і вмінь

вчителя, в якій би були послідовно реалі-

зовані:

– розуміння педагогічної діяльності як

принципово комунікативної, тобто такої,

в якій спілкування є центральною основою;

– розуміння спілкування як діяльності

принципово соціальної і діалогічної, тобто

такої, що здійснюється не педагогом у вигляді

особливого роду професійних дій стосовно

об’єкту виховання, а саме всіма учасниками

педагогічного процесу по відношенню до

діяльності, яка їх об’єднує;

– розуміння особистості педагога як

учасника, партнера і співробітника в сумісній

діяльності і спілкування з іншими членами

цього процесу.

Успішна діалогічна взаємодія в педаго-

гічному процесі можлива тоді і тільки тоді,

коли партнери здатні та схильні визнати, що

вони деякою мірою належать до однієї внут-

рішньої діалогічної спільності, можуть

уявити себе в ролі партнерів по діалогу;

здійснювати операції міжособистісного та

функціонально-рольового діалогу з метою

досягнення взаємного задоволення; адек-

ватно сформульовувати предмет діалогу та

умови, при дотриманні яких результати

діалогу можуть бути визнані такими, що

взаємно задовільняють обидві сторони.

ЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРАЛІТЕРАТУРА

Ананьєв Б. Г., Человек как предмет познания [в:]Избранные психологические труды: В 2 т., т. 2.,Москва 1980, с. 127–267.Балл Г. О., Гуманістичні засади педагогічноїдіяльності, «Педагогіка і психологія» 1994, № 2,с. 8–17.Вербова К. В., ПарамейГ. В., Психодиагностикасклонностей и способностей к педагогическойдеятельности, «Вестник Моск. ун-та. Сер. 14. Пси-хология» 1990, № 2, с. 17–28.Выготский Л. С., Собрание сочинений: В 6 т., т. 4,Москва 1984.Грехнев В. С., Культура педагогического общения,Москва 1990, 144 с.Ковалев Г. О., Три парадигмы в психологии – тристратегии психологического воздействия [в:] Обще-ние и диалог в практике обучения воспитания и пси-хологической консультации: Сб. науч. трудов, –Москва 1987, с. 1–16.Ковалёв Б. П., Рефлексия учителей с разным стилемвзаимодействия с учащимися, «Психология» 1997,№ 7, с. 64–81.Коропецька О. М., Формування готовності сучасноговчителя до спілкування з учнями. (Збірник науковихпраць: філософія, соціологія, психологія), Івано-Франківськ1998, вип. 2, ч. 1, с. 81–91.Крутій О. М., Шляхи формування діалогу як внут-рішньо-психологічної основи пізнання [в:] Матеріалитретіх «Костюківських читань», Київ 1994, с. 64–65.

1515151515

Рід

на м

ова

МетодикаМетодикаМетодикаМетодикаМетодика

Łucja Drozd Biały BórBiały BórBiały BórBiały BórBiały Bór

План праці – кл. ІV(за програмою DKW–4014–13/01)

Rozkład materiałuz języka ukraińskiego

dla kl. IV

1. Познайомення з підручником і лектурою.

2. Спогади про канікули на основі вірша

Прощай літо.

3. Пригадуємо голосні та приголосні звуки.

4. Мої класні товариші – складаємо роз-

повідь про товариша.

5. Познайомлений з оповіданням Хто смі-явся останнім?

6. Які обов’язки людини перед рідною

землею? – редагування відповіді на

основі казки Казка про Максима.

7. Складання плану казки Казка про Мак-сима.

8. Виділюємо дзвінкі та глухі приголосні

звуки. Розподіл слів на склади для пере-

носу.

9. Вправи в писанні – диктант.

10. Інтонаційне читання оповідання Яблукадля чергових.

11. Слова близькі за значенням у вірші Плу-танина (впр. 20).

12. Розказування пригод героїв оповідання

Списав задачу.

13. Спроба опису героїв оповідання Спи-сав... Діалог Зіни і Павла.

14. Диктант з правопису великої букви.

15. Вивчення вірша Українській дитині.

16. Форми іменників.

17. Змінювання іменників за відмінками.

18. Про що можна дізнатися з кам’яної книги?

19. Чергування приголосних г, к, х.

20. Познайомлення з оповіданням Чорнийкіт...

21. Складання плану казки Кирило Кожу-м’яка за картинами.

22. Читання оповідання Моя мама вчи-телька.

23. Пояснення речення «Чому шлях до

вивчення інших мов лежить через рідну

мову?». На основі вірша Рідна мова.

24. Що потрібно учневі, щоб стати відмін-

ником? Чарівний перстень.

25. Чим характерна казка? Чит. Три бажа-ння.

26. Спроба інсценізації казки.

27. Вправи у змінюванні іменників – диктант.

28. Пригадаймо інформації про апостроф.

29. Як павуки подорожують? Звичаї павуків.

30. Вправи в читанні.

31. Диктант з апострофа.

32. Переказ казки Батько та доньки.33. Яке значення узорів, вишитих на сороч-

ках?

34. Чого потребує наша рідна мова? – фор-

мулювання відповіді.

35. Розплутаймо прислів’я – порівняння.

36. Як зберегти пам’ять народу? Стара ви-шня.

37. Пригадаймо рід і число іменників.

38. Вправи у писанні твердих і м’яких при-

голосних.

39. Диктант – писання м’яких приголосних.

40. Читання казки Старе добро забува-ється.

41. Що це таке епітети?

42. Пишемо ТВОРИ на вибрані теми. (впр. 119).

43. Вправи у виділюванні і писанні подов-

жених і подвоєних приголосних (76).

44. Записуємо діалог із казки Вовк і Кіт (77).

45. Чого повинні діти вчитися від птиць?

Життєвий дороговказ у вірші Птиціі діти.

46. Записування числівників на основі лі-

чилок (87).

1616161616

Рідн

а м

ова

47. Спроба писання фантастичного твору,

спираючись на Казці про осіннє лис-тячко.

48. Що це уособлення? (впр. 96).

49. Розказування казки Біда навчить.

50. Складання плану казки.

51. Як треба жити в гурті?

52. Переказ оповідання Соловей і Жук.

53. Як бути добрим сусідом? – Сусіди.

54. Пригадуємо інформації про дієслово.

55. Згадуємо Січових Стрільців.

56. Порівнюємо себе з героєм оповідання

Семенковий подвиг.

57. Вправи в писанні дієслів майбутнього

часу в усіх формах.

58. Розказуємо про «свої» справи (впр. 104).

59. Яка наша батьківщина? – Розповіді стру-мочка.

60. Складання плану Розповіді Струмочка.

61. Кого боялися могутні султани?

62. Виділювання неозначеної форми дієслів.

63. Читання казки Фарбований Лис.

64. Спроба опису лиса.

65. Розповідь пригод дітей На ковзанах.

66. Пишемо не з дієсловом.

67. Опис зими на основі казки Три сест-риці.

68. Називаємо місяці року.

69. Пригадуємо інформації про прикметник.

70. Згадуємо Святого Миколая.

71. Пишемо листи до Святого Миколая (вірші

про Миколая).

72. Ми також можемо чинити як Св. Миколай.

Читання оповідання Запізно.

73. Форми прикметників в однині і множині.

74. Слухання казки про Крижинку.

75. Змальовуємо зиму.

76. Пишемо не з іменниками і прикметни-

ками.

77. Читання оповідання Ялинка.

78. Познайомлений з Різдвяним оповідан-ням.

79. Як Шевченко згадував Різдво.

80. Добираємо споріднені слова.

81. Вивчення колядок.

82. Звідки взялася кутя? Прозова і віршована

мова.

83. Плекаємо новорічні звичаї.

84. Видалювання прислівників з оповідання

Святковий обід.

85. Як Лесик писав бабусі листа.

86. Вишукуємо секрети краси зими в опові-

данні Чотири бажання.

87. Вправи в писанні прислівників.

88. Розказування казки Чоловік і лев.

89. Познайомлення з лектурою Лілея Лесі

Українки (впр. 7, 134).

90. Переказ змісту лектури (впр. 8, стор. 134).

91. Вечір з героями лектури (впр. 9, 10, стор.

135).

92. Познайомлення з життям Лесі Українки.

93. Вивчення вибраного вірша Лесі Українки.

94. Писання вірша з пам’яті.

95. Читання Казки про Оха-чудотвора.96. Письмовий переказ змісту казки.

97. Повторення і закріплення знань про

частини мови.

98. Контрольна робота з граматики – час-

тини мови.

99. Хто або що приводить до нас весну?

100. Опис весни за картиною і віршем Зій-шли сніги (впр. 5, стор. 132).

101. Що таке підмет у реченні?

102. Познайомлення з життям Шевченка.

103. Малий маляр – читання оповідання.

104. Вивчення вірша Найкращий син Ук-раїни.

105. Яку пригоду з Кобзарем пережили герої

оповідання?

106. Виділювання присудка в реченні.

107. Називаємо весняні квіти на основі вір-

шів та ілюстрацій.

108. Опис весняної квітки.

109. Зв’язок слів у реченні – вправи.

110. Непоширене та поширене речення –

виділювання речень.

111. Виділювання підмета і присудка в ре-

ченні – диктант.

112. Великодні звичаї за О. Воропаєм.

113. Які свята показала верба господареві

в оповіданні Прощання з вербою?

114. Чим для нас є писанки?

115. Познайомлення з легендою Перші кра-шанки.

116. Зачитування поезії про Великдень.

117. Просте й складне речення.

118. Читання казки Бузиновий цар Л. Кос-

тенко.

119. Опис царя на основі казки.

120. Виділення головної думки із казки Орелі лис.

121. Малюємо комікс до казки Орел і лис(впр. 13, стор. 138).

122. Розрізняємо види речень.

123. Читання оповідання Сова і орел.

124. Складання питань і відповідей до

оповідання Сова і орел.

125. Якою мамою, а якою сусідкою була сова?

1717171717

Рід

на м

ова126. Свято матері – зачитування вірша.

127. За що цінуємо наших мам? – Павлусеванедуга.

128. Як мати стала зозулею? (ознайомлення

з легендою)

129. Наші поради дітям.

130. Читання оповідання Харитя.

131. Опис вигляду і характеру Хариті.

132. Коли ставити кому в реченні?

133. Що ми дізналися про речення? –

контрольна робота.

134. Споріднені слова у вірші Бджоли.

135. Слухання казки Продавець мрій.

136. Яке повчання випливає з казки Про-давець мрій?

137. Яку поставу заховав у серці герой опо-

відання Велика постанова?

138. Вивчення життєвих дороговказів із вір-

ша Завіт.

139. Які у нас плани на літні канікули?

140. Виділення гумору В оповіданні Ура ба-бусечко.

141. Опис поведінки Лесика на основі опо-

відання і картини.

142. Що це таке Пласт?

143. Самостійне складання загадок відносно

героїв пізнаних творів – квіз.

1818181818

Рідн

а м

ова

Валентина Габорак вчитель-методист школи-ліцею № 23вчитель-методист школи-ліцею № 23вчитель-методист школи-ліцею № 23вчитель-методист школи-ліцею № 23вчитель-методист школи-ліцею № 23Прикарпатського університетуПрикарпатського університетуПрикарпатського університетуПрикарпатського університетуПрикарпатського університетуім. Василя Стефаникаім. Василя Стефаникаім. Василя Стефаникаім. Василя Стефаникаім. Василя Стефаникам. Івано-Франківськм. Івано-Франківськм. Івано-Франківськм. Івано-Франківськм. Івано-Франківськ

На сцені портрет Б. Лепкого, прикрашений вишитим українським рушником, на тлі жовтого осінньогоНа сцені портрет Б. Лепкого, прикрашений вишитим українським рушником, на тлі жовтого осінньогоНа сцені портрет Б. Лепкого, прикрашений вишитим українським рушником, на тлі жовтого осінньогоНа сцені портрет Б. Лепкого, прикрашений вишитим українським рушником, на тлі жовтого осінньогоНа сцені портрет Б. Лепкого, прикрашений вишитим українським рушником, на тлі жовтого осінньоголистя.листя.листя.листя.листя.У глибині сцени три столики (кав’ярня), за двома сидять молоді люди, спілкуються, п’ють каву. Один стілУ глибині сцени три столики (кав’ярня), за двома сидять молоді люди, спілкуються, п’ють каву. Один стілУ глибині сцени три столики (кав’ярня), за двома сидять молоді люди, спілкуються, п’ють каву. Один стілУ глибині сцени три столики (кав’ярня), за двома сидять молоді люди, спілкуються, п’ють каву. Один стілУ глибині сцени три столики (кав’ярня), за двома сидять молоді люди, спілкуються, п’ють каву. Один стілвільний, біля нього стілець.вільний, біля нього стілець.вільний, біля нього стілець.вільний, біля нього стілець.вільний, біля нього стілець.На сцену виходять дві пари ведучих. Звучить, поступово затихаючи, мелодія «Чуєш, брате мій»...На сцену виходять дві пари ведучих. Звучить, поступово затихаючи, мелодія «Чуєш, брате мій»...На сцену виходять дві пари ведучих. Звучить, поступово затихаючи, мелодія «Чуєш, брате мій»...На сцену виходять дві пари ведучих. Звучить, поступово затихаючи, мелодія «Чуєш, брате мій»...На сцену виходять дві пари ведучих. Звучить, поступово затихаючи, мелодія «Чуєш, брате мій»...

1 вед. Богдан Лепкий...1 вед. Богдан Лепкий...1 вед. Богдан Лепкий...1 вед. Богдан Лепкий...1 вед. Богдан Лепкий...Український поет, прозаїк, критик, перекладач, історик літератури, педагог, художник,життєвий шлях якого майже не досліджений, літературна творчість оцінювалася поверховоі тендеційно, а ім’я по суті, було вилучене з історії української літератури.2 вед. Богдан Лепкий...2 вед. Богдан Лепкий...2 вед. Богдан Лепкий...2 вед. Богдан Лепкий...2 вед. Богдан Лепкий...Подолянин з м’якою вдачею добродушного українця, ґрунтовно освіченого, патріотичнонастроєного, який над усе любив свій знедолений народ, ідилію поліських сіл, поліві степів, шляхетність, фізичну красу, прадідівську працьовитість, козацьку відвагу корінногохлібороба, шанував принаду запорізьких лицарів, народних просвітителів і духовнихнаставників.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед. Щодо нього нащадки вчинили велику несправедливість, забувши і його самого ійого творчість. Наш обов’язок – подати об’єктивну і всебічну оцінку його оригінальноїтворчої індивідуальності.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед. У Кракові, на старому Раковицькому кладовищі, губить останнє листя сумнийосінній клен над могилою Богдана Лепкого. Рвучкий вітер підхоплює листя, і воно летить,немов журавлі у вирій, які, покидаючи рідну землю, знають, що можуть не повернутисяназад.Звучить мелодія пісні «Чуєш, брате мій»...Звучить мелодія пісні «Чуєш, брате мій»...Звучить мелодія пісні «Чуєш, брате мій»...Звучить мелодія пісні «Чуєш, брате мій»...Звучить мелодія пісні «Чуєш, брате мій»...

1 вед.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед. Пісні, як і люди, мають свою долю – щасливу і трагічну. За антинародногорежиму українську пісню забороняли, переслідували, а коли не могли зламати крила, тофальшували, витравлювали волелюбний дух. Такої долі зазнали й пісні Б. Лепкого тайого брата Левка, що були однодумцями, патріотами, для яких найвищим ідеалом сяяласоборна, незалежна Україна.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед. ...Стояла сіра, похмура осінь 1912 року. Вулицями Кракова у напрямі до вокзалуйшов середнього віку поет, професор Краківського університету, українець Б. Лепкий.У захмареному надвечірньому небі тужливо курликали журавлі, покидаючи рідну землю,їх пронизливе курликання зливалося з болючим лементом на вокзалі галицьких табуковинських емігрантів, які назавжди покидали рідну землю, виїжджаючи на чужину.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед. Із серця поета з глибини його душі, чуйної до народного горя, народжувалисяпрості, але глибоко трагічні слова про знедолених журавлів – емігрантів... Крізь стиснутівуста проривалося:

Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру.Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру.Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру.Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру.Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру.

Так народжувався драматичний текст пісні «Видиш, брате мій».

Поет і його пісня(сценарій вечора присвяченого

життю і творчості Богдана Лепкого)

1919191919

Рід

на м

оваВидиш, брате мій,

Товаришу мій,Відлітають сірим шнуркомЖуравлі в вирій

Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру. Мерехтить в очах БезконечнийЧути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру. Мерехтить в очах БезконечнийЧути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру. Мерехтить в очах БезконечнийЧути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру. Мерехтить в очах БезконечнийЧути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру. Мерехтить в очах Безконечний

шлях Гине, гине в синіх хмарах Слід по журавлях.шлях Гине, гине в синіх хмарах Слід по журавлях.шлях Гине, гине в синіх хмарах Слід по журавлях.шлях Гине, гине в синіх хмарах Слід по журавлях.шлях Гине, гине в синіх хмарах Слід по журавлях.

Лунає пісня у виконанні учнівського ансамблю. Під звуки затихаючої мелодії на сцену повільно, задуманоЛунає пісня у виконанні учнівського ансамблю. Під звуки затихаючої мелодії на сцену повільно, задуманоЛунає пісня у виконанні учнівського ансамблю. Під звуки затихаючої мелодії на сцену повільно, задуманоЛунає пісня у виконанні учнівського ансамблю. Під звуки затихаючої мелодії на сцену повільно, задуманоЛунає пісня у виконанні учнівського ансамблю. Під звуки затихаючої мелодії на сцену повільно, задумано

виходить юнак у темному пальті наопашки – письменник.виходить юнак у темному пальті наопашки – письменник.виходить юнак у темному пальті наопашки – письменник.виходить юнак у темному пальті наопашки – письменник.виходить юнак у темному пальті наопашки – письменник.

– Я вертався з театру, з драми Виспянського «Листопадова ніч», під ногами шелестілопожовкле листя, а над головою лунали крики відлітаючих журавлів. Вірш склався немовсам із себе, без мойого відома і праці. До нього підібрав музику мій брат, Левко Лепкий,січовий стрілець.Письменник відходить вглиб сцени, сідає за столик у кафе, щось пише...Письменник відходить вглиб сцени, сідає за столик у кафе, щось пише...Письменник відходить вглиб сцени, сідає за столик у кафе, щось пише...Письменник відходить вглиб сцени, сідає за столик у кафе, щось пише...Письменник відходить вглиб сцени, сідає за столик у кафе, щось пише...

4 вед.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед. Сьогодні пісня Б. Лепкого набула поширення як народна і стала однієюз найпопулярніших. Пісня, яку всім серцем любив В. Стефаник, яка до глибини душізворушувала О. Кобилянську, яку поетизував О. Довженко, зігріли своїм могутнім талантомБорис Гмиря, Іван Козловський. Пісня, яку сприйняв як свою народ, бо вона нагадує, щонайцінніший скарб кожного із нас – Батьківщина.

1 вед.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед. Як ті журавлі, Б. Лепкий серцем завжди линув на Батьківщину, хоча значнучастину життя прожив і останній вічний притулок знайшов на чужині.

Звучить фрагмент мелодії пісні.Звучить фрагмент мелодії пісні.Звучить фрагмент мелодії пісні.Звучить фрагмент мелодії пісні.Звучить фрагмент мелодії пісні.

2 вед.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед. Люди, як і пісні, мають свою долю – і щасливу, і трагічну. Ніхто не знає, кудистежина життя заведе його, які перепони доведеться здолати, які втрати пережити, якевідчути щастя.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед. Життєва стежина Б. Лепкого повела його від порогу батьківської хати, в селіКрегульці на Тернопільщині, де він побачив світ 9 листопада 1872 року в сім’ї священикаСильвестра Лепкого, який в літературних колах був відомий як письменник Марко Марава.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед. Він був першою дитиною в сім’ї і перші знання одержав у батьківській хаті.Швидко – за одну зиму – навчився читати, писати й рахувати. Батько розповідав йомупро пригоди Робінзона Крузо і про письменників, художників, чиї портрети висіли настінах. Богдан Лепкий уже в дитинстві знав на пам’ять багато віршів Т. Шевченка, читав«Марусю» Г. Квітки-Основ’яненка.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед. Від селян хлопець чув багато легенд та переказів про давні часи, про церкву, яка,як казали, була ще свідком татарських набігів. Знайомство з народними піснями, звичаямибудило творчу уяву майбутнього письменника і вилилось пізніше у вірші «На святийвечір», «У Великодній тиждень», «У Різдвяні свята».

Звучить вірш «У Різдвяні свята».Звучить вірш «У Різдвяні свята».Звучить вірш «У Різдвяні свята».Звучить вірш «У Різдвяні свята».Звучить вірш «У Різдвяні свята».

Дідух, ялинка, свічечки,Золочені горішки:Трояндами цвітуть щічки,Дзвіночком дзвонять смішки,Пустують діти. А в кутіСидить дідусь на лаві,Зі стін всміхаються святі,Бо раді тій забаві.Нараз: хтось ходить під вікном!Хтось сперся на загаті...Втихомирилося кругом,

2020202020

Рідн

а м

ова

Пішов мороз по хаті.Дідусь вікно перехрестив:«Ніщо. Звичайні речі.Це дух Івана приходивДо хати, на Святий Вечір».

2 вед.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед. Рідне Поділля було колискою, в якій ріс, розвивався, зрів талант Б. Лепкого.

Звучить вірш «Заспів».Звучить вірш «Заспів».Звучить вірш «Заспів».Звучить вірш «Заспів».Звучить вірш «Заспів».

Колись мою колискуВітер рідного ПоділляІ зливав на сонні вії.Степового запах зілля.Колисав мою колискуЗвук підгірської трембіти,Що від неї зорі меркнутьІ росою плачуть квіти.Колисав мою колискуГолос недалеких дзвонів,І веселий спів весільнийІ сумний плач похоронів.Колисав мою колискуКрик неволеного людуІ – так в серце вколисався,Що до смерті не забуду.

2 вед.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед. Освіту Б. Лепкий здобував у Бережанській гімназії на Тернопільщині. ТодішніБережани називали студентськими Афінами, бо саме вони для багатьох діячів культуристали джерелом, що живило їхню творчість, наснажувало на працю в ім’я народу. ТутБ. Лепкий мав змогу спілкуватися з композитором Денисом Січинським, батьком ЛесяКурбаса Степаном Яновичем, Сильвестром Яричевським... Чарувала хлопця краса рідноїприроди, особливо м’яка подільська осінь, співцем якої він став.

Звучить вірш «Бачиш?»Звучить вірш «Бачиш?»Звучить вірш «Бачиш?»Звучить вірш «Бачиш?»Звучить вірш «Бачиш?»

Бачиш, як листя паде?Осінь іде. Чуєш той шелест і шум?Смертельний сум. З півночі вітер летить,Квіти в’януть; Голови хвилить до землі плачуть в імлі.Плачуть, що сонця нема, що йде зима.Плачуть, а листя паде, – осінь іде.Прийде вона і на нас – всьому свій час.

3 вед.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед. Після закінчення гімназії Б. Лепкий вступив у Відні до Академії мистецтв. Вінготувався стати художником і поезіям не надавав серйозного значення. Однак ужеперший його вірш приніс автору визнання: його передруковують, часто декламують навечорах. Уже в цій поезії Б. Лепкий визначив напрямок усієї своєї творчості – вболіванняза долю скривджених, їх безталання. Людське горе завжди боліло поетові: Де не глянеш– там і тутки – Всюди клопіт, всюди смутки; Дооколе, наче море, Розлилося людськегоре.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед. В одному із віршів Б. Лепкого є рядки: Хто борню веде – поборе, хто терпить лиш– тому горе! Поетові горе, бо він не бореться, а лиш боронить свій внутрішній світ відоточуючої бездушності і жорстокості. У поезії він знаходить втіху і бальзам на душевні рани.

Вірш „Моя душа”Вірш „Моя душа”Вірш „Моя душа”Вірш „Моя душа”Вірш „Моя душа”

2121212121

Рід

на м

оваМоя душа, як струна тая,

Багата на всілякі тони– На ній і коломийка грає,І похоронні плачуть дзвони.Мені байдужі всі правила,Майстерні строфи, ритми, рими,Всі поетичні мотовила,Покриті пасмами тонкими.Ступаю в світ з бажанням волі,З любов’ю ясного простору,Я чую радість, чую болі,Я розумію душу хору.Співаю те, що в світі бачу,То засміюся, то заплачу,Сміху немного, сліз немало.Напишу – от і легше стане,Немов тягар скотився з груди.А якщо вдасться непоганоТо прочитайте, добрі люди.

1 вед.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед. І поетові вдалося. І непогано. Про це свідчать пісні на його слова, які сталинародними. А народ називає своїми лише ті твори, в яких пізнає власну душу, в якихвідчуває повну гармонію слів і мелодії.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед. Крім популярних «Журавлів», такими піснями стали стрілецькі «Ой видно село»,«Ой поїхав стрілець», «Ішов відважний гайовий», «Колись дівчино мила» та інші.Цікавим свідченням того, що народ є вимогливим і суворим критиком, який дає життянайталановитішим творам є популярна пісня «Час рікою пливе», у якій поєднані поезіїБ. Лепкого та І. Франка. Без неї не обходиться жодне українське весілля чи простогостина, вона увійшла до репертуару відомого естрадного співака Миколи Гнатюка.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед. Бо ця пісня – про життя, яке не буває повноцінним без кохання, що живе, невмирає і навіть через багато років прокидається в людській душі, освітлює її неземнимсяйвом благородства і чистоти, заставляє страждати і торжествувати.

Звучить пісня «Час рікою пливе».Звучить пісня «Час рікою пливе».Звучить пісня «Час рікою пливе».Звучить пісня «Час рікою пливе».Звучить пісня «Час рікою пливе».

4 вед.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед. З часом потяг до літератури приводить Б. Лепкого до Віденьского університету, девін вивчає філологію. Саме в цей час з’являється низка його поетичних творів, пройнятихтугою за рідним краєм.

Письменник встає з-за столика, читає тільки-но написане з аркуша...Письменник встає з-за столика, читає тільки-но написане з аркуша...Письменник встає з-за столика, читає тільки-но написане з аркуша...Письменник встає з-за столика, читає тільки-но написане з аркуша...Письменник встає з-за столика, читає тільки-но написане з аркуша...

... Милий світе!Чи вік мені отут сидіти,Мов у заперті? І чи ніколи,Моя судьбо, моя ти доле,Не понесеш мене в родину?Чи на чужині я загину,Забутий усіма?

Знову сідає за столик і щось швидко пише.Знову сідає за столик і щось швидко пише.Знову сідає за столик і щось швидко пише.Знову сідає за столик і щось швидко пише.Знову сідає за столик і щось швидко пише.

1 вед.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед. Саме такі почуття спонукали Б. Лепкого перевестися до Львівського університету,де він поринув в українську культурну стихію.

Діалог між львів’янами, що зібрались у кав’ярні:Діалог між львів’янами, що зібрались у кав’ярні:Діалог між львів’янами, що зібрались у кав’ярні:Діалог між львів’янами, що зібрались у кав’ярні:Діалог між львів’янами, що зібрались у кав’ярні:

2222222222

Рідн

а м

ова

– Жодне помітне свято не обходиться без читання ним власних творів!– А яка в нього струнка, гарна й певна себе постава, милий, м’який ліричний голос...– Все те робить Лепкого найбільш популярною особистістю на галицькому ґрунті.

2 вед.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед. Роки навчання у Львівському університеті, вчителювання у Бережанській гімназії,де колись навчався сам... Це був час інтенсивної творчої праці Б. Лепкого, формуванняйого як українського поета і прозаїка.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед. І знову поету довелося покинути рідну землю. Він стає лектором української мовита літератури в одній із гімназій Кракова, а пізніше – професором Ягеллонськогоуніверситету.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед. Друга половина життя Б. Лепкого пройшла за межами України, але вона булаодухотворена болючими думками митця про долю України – розділеної, розмежованої,пошматованої, але духовно єдиної, неподільної у своєму прагненні до свободи.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед. На зламі двох столітть з’являються поетичні і прозові збірки Б. Лепкого: в літературувходив талановитий лірик, проникливий прозаїк – новеліст, вдумливий критик-аналітик.А сучасники запам’ятали в цей час його як видатного педагога, енциклопедичне освіченуй в усьому компетентну людину.

Діалог між студентами – гістьми кав’ярні:Діалог між студентами – гістьми кав’ярні:Діалог між студентами – гістьми кав’ярні:Діалог між студентами – гістьми кав’ярні:Діалог між студентами – гістьми кав’ярні:

– Лекції професора Б. Лепкого захоплюють всіх, хто його слухає!– Він високий на зріст, у нього спокійна, майже статична постава при викладанні,виразні риси обличчя з високим чолом і добродушними, сміливими синіми очима.– А при тому – прекрасна дикція, цілеспрямована інтонація, сила і м’якість мови. Все цестворює гармонійну єдність і просто зачаровує слухачів.Недарма професором Лепким захоплювалася Варшава, а своїми виступами на різнихсимпозіумах та конгресах він дивував наукову Європу.– Може, тому і назвали його українським Демосфеном?– Особа професора звдяки своїм природним даним і набутим знанням є гіднимрепрезентантом і виявом всього найкращого і найглибшого, що виходить з душі іментальності нашого народу.

2 вед.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед. Кажуть, що коли гримлять гармати, музи мовчать. Творчість Б. Лепкого спростовуєцю сентенцію. У період Першої світової війни він не покидав пера. Родина поета змушенабула тікати від переслідувань.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед. Угорщина, Австрія... Робота в гімназії, в таборі для військовополонених солдатівцарської армії. У короткі години перепочинку сідав за робочий стіл і писав...4 вед.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед. Літо 1917 року дало можливість побувати на батьківщині, і з братом Левком –січовим стрільцем – постояти на подвір’ї зруйнованої батьківської хати в селі Жукові.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед. А далі – знову чужина: Австрія, Німеччина. Виснажлива праця для потреб України:підготовка до друку творів Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, С. Руданського,виступ на сторінках періодики.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед. Письменник повертається до Кракова, ближче до рідного краю, відновлюєпедагогічну діяльність у Ягеллонському університеті.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед. Інтерес до вітчизняної історії, а також відсутність української художньої літературина історичні теми, особливо про маловідомі, складні події, послужили поштовхом достворення історичних романів «Мотря», «Не вбивай», «Батурин», «Полтава», об’єднанихпід назвою «Мазепа».4 вед.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед. Романтична і суперечлива постать гетьмана Мазепи виринає перед нами ізглибини віків, коли ми гортаємо сторінки тетралогії.

Сцена за романом «Мазепа».Сцена за романом «Мазепа».Сцена за романом «Мазепа».Сцена за романом «Мазепа».Сцена за романом «Мазепа».На сцені – Орлик і Чуйкевич читають якісь документи. Збоку – Мазепа милується красою Києва.На сцені – Орлик і Чуйкевич читають якісь документи. Збоку – Мазепа милується красою Києва.На сцені – Орлик і Чуйкевич читають якісь документи. Збоку – Мазепа милується красою Києва.На сцені – Орлик і Чуйкевич читають якісь документи. Збоку – Мазепа милується красою Києва.На сцені – Орлик і Чуйкевич читають якісь документи. Збоку – Мазепа милується красою Києва.Звучить передзвін церковних дзвонів.Звучить передзвін церковних дзвонів.Звучить передзвін церковних дзвонів.Звучить передзвін церковних дзвонів.Звучить передзвін церковних дзвонів.

2323232323

Рід

на м

оваОрликОрликОрликОрликОрлик

– Гетьмана ніби хтось заворожив, так задивився.– Наш гетьман дуже любить Київ.Мазепа (Мазепа (Мазепа (Мазепа (Мазепа (повертається до нихповертається до нихповертається до нихповертається до нихповертається до них).).).).).– Багато їздив я по світі й чимало всякої краси надивився, але садів таких, як нашікиївські, і другої такої ріки, як наш Дніпро, я ніде більше не бачив. Гарний та нещасливийгород.ЧуйкевичЧуйкевичЧуйкевичЧуйкевичЧуйкевич– Чому б то нещасливий?МазепаМазепаМазепаМазепаМазепа– Ви ще питаєте? Від Андрея Боголюбського донині немає йому спокійного життя, щобивін міг розгорнути всі свої сили і розкинутися широко і далеко на славу собі і цілій нашійкраїні. Що одне покоління збудує, то друге руйнує, і навіть свої не вміють свого пощадити,незнаючи ціни йому. Пригадайте, скільки праці українського ума даром пропало, скількимистецьких творів змарнувалося або на чужину пішло. Пригадайте собі тільки, що року1554 перевезено з Києва до Москви знамениту бібліотеку Ярослава Мудрого. Міждорогоцінними книгами була, як кажуть, одинока рукопись Гомера. За книгами потяглиі наші вчені та й тягнуть тим шляхом до нинішньої днини. Коли ж цей відліт скінчиться,коли настане весна, щоб наші птиці назад до нас вернули?(((((ПомовчавшиПомовчавшиПомовчавшиПомовчавшиПомовчавши):):):):):– В нашій Лаврі Печерській, у Святій Софії і в других церквах є ще й нині чималоцінного. Дрожу за нього. Коли Господь дозволить мені ще кілька літ прожити, то збудуюв Києві бібліотеку і галерею, безпечну ВІД ОГНЯ І ЗЛОДІЇВ.

Енергійно йде зі сцени у супроводі Чуйкевича і Орлика.Енергійно йде зі сцени у супроводі Чуйкевича і Орлика.Енергійно йде зі сцени у супроводі Чуйкевича і Орлика.Енергійно йде зі сцени у супроводі Чуйкевича і Орлика.Енергійно йде зі сцени у супроводі Чуйкевича і Орлика.

Лунає, поволі стихаючи, голос трембіти (грамзапис або магнітофонна плівка).Лунає, поволі стихаючи, голос трембіти (грамзапис або магнітофонна плівка).Лунає, поволі стихаючи, голос трембіти (грамзапис або магнітофонна плівка).Лунає, поволі стихаючи, голос трембіти (грамзапис або магнітофонна плівка).Лунає, поволі стихаючи, голос трембіти (грамзапис або магнітофонна плівка).

1 вед.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед. 1939 рік. Родина Лепких відпочиває в Черче, що у нас на Прикарпатті. З повагидо письменника жителі села побудували йому будинок, який назвали «Богданівка».2 вед. 2 вед. 2 вед. 2 вед. 2 вед. У вересні Червона армія згідно з пактом Ріббентропа-Молотова почала займатизахідноукраїнські землі. Автор «Мазепи» знав, що його могло б чекати, якби він потрапивдо сталінських опричників. Поет з родиною спішно повертається до Кракова.

Звучить вірш «Не питай мене».Звучить вірш «Не питай мене».Звучить вірш «Не питай мене».Звучить вірш «Не питай мене».Звучить вірш «Не питай мене».

Не питайте мене,Як я в світі живу:Шура-бура гуде,Я весельцем гребу.Не питайте, як?В моїм мозку гадки –Йдуть осінні дощі,А я сію квітки.Не питайте, чомуМоє серце сумне– Як в чужині умру,То згадайте мене.

4 вед.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед. Після окупації Польщі фашистською Німеччиною, Б. Лепкий втратив посадув Краківському університеті, бо не захотів співпрацювати з катами свого народу.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед.1 вед. Хворе серце поета, яке стільки страждало і терпіло, стільки пережило, не витримало.Учень, що грає роль письменника, виходить на авансцену і читає вірш.

Звучить вірш «Цить серце, цить!»Звучить вірш «Цить серце, цить!»Звучить вірш «Цить серце, цить!»Звучить вірш «Цить серце, цить!»Звучить вірш «Цить серце, цить!»

Цить, серце, цить!Та ж ти кохало,

2424242424

Рідн

а м

ова

І раювало, й горювало,І наболілося досить– Цить, серце, цить!Весні кінець,Пшениця спіє,Зелене жито половіє,Вже й серп готує пильний жнець –Весні кінець...Пора і нам,Збирати з поля,Що прищадила Божа воля,Як не гуртом, то сам на сам– Пора і нам!

Лунає мелодія «Журавлі».Лунає мелодія «Журавлі».Лунає мелодія «Журавлі».Лунає мелодія «Журавлі».Лунає мелодія «Журавлі».

2 вед.2 вед.2 вед.2 вед.2 вед. Богдан Лепкий помер 21 липня 1941 року.(пауза)(пауза)(пауза)(пауза)(пауза)

Шумлять осінні клени над могилою із скромним барельєфом на Раковецькому кладовищіу Кракові.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед.3 вед. Поета поховали у чужій, але дорогій йому землі, під небом якої він прожив кількадесятиліть, залишаючись вірним своєму народові, понад усе люблячи Україну.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед.4 вед. Чесне ім’я Б. Лепкого повернене українському народові. Повернені Україні йогопісні, поезії, проза. Ще один син України злився зі своїм народом.Його любов до Батьківщини, віра в майбутнє рідної землі так потрібні нам сьогодні!

Звучить вірш «Вона там є...».Звучить вірш «Вона там є...».Звучить вірш «Вона там є...».Звучить вірш «Вона там є...».Звучить вірш «Вона там є...».

Стояв я сам-один, немов на вартіЗабутий вояк у чужій землі,І України я шукав на карті,Шукав, шукав, та не було її.Розірвана граничними стовпами,Осяяна загравою пожежІ розпанахана ворожими мечами,Конала тихо серед власних меж.Кругом кістки, череп’я, попелище,Незвісного непройдений простір,А в тім просторі, чую – ближче й ближчеІде і вовком виє голод-звір.Ні, ні! Не встою довше я на варті,Закрию очі, кину кріс, піду...Я України не знайшов на карті,Може в душі її я віднайду.Вона там є. Єдина, неподільна,Від Сяну срібнолентного по Дон,Така розкішна, чиста, ясна, вільна,Немов найкращий молодечий сон.Прийде момент, коли сей сон скінчитьсяІ буде дійсність кращою від мрій,А поки що най цілий світ валиться,Хоч сам-один, ти вір і кріпко стій!

2525252525

Рід

на м

ова

Мирослава Ганаско БитівБитівБитівБитівБитів

«Наш Тарас Шевченко»(сценарій свята)

Святково прибраний зал. На стіні портрет Т. Шевченка, прикрашений вишитим рушником.Святково прибраний зал. На стіні портрет Т. Шевченка, прикрашений вишитим рушником.Святково прибраний зал. На стіні портрет Т. Шевченка, прикрашений вишитим рушником.Святково прибраний зал. На стіні портрет Т. Шевченка, прикрашений вишитим рушником.Святково прибраний зал. На стіні портрет Т. Шевченка, прикрашений вишитим рушником.На сцені, по лівому боці на підвищенні книжки (різноманітні видання «Кобзаря»), біля них бандура...На сцені, по лівому боці на підвищенні книжки (різноманітні видання «Кобзаря»), біля них бандура...На сцені, по лівому боці на підвищенні книжки (різноманітні видання «Кобзаря»), біля них бандура...На сцені, по лівому боці на підвищенні книжки (різноманітні видання «Кобзаря»), біля них бандура...На сцені, по лівому боці на підвищенні книжки (різноманітні видання «Кобзаря»), біля них бандура...З правого боку сцени – столик для ведучих, на ньому чорнило, перо, горять свічки...З правого боку сцени – столик для ведучих, на ньому чорнило, перо, горять свічки...З правого боку сцени – столик для ведучих, на ньому чорнило, перо, горять свічки...З правого боку сцени – столик для ведучих, на ньому чорнило, перо, горять свічки...З правого боку сцени – столик для ведучих, на ньому чорнило, перо, горять свічки...Учні зодягнені святково у вишиванки.Учні зодягнені святково у вишиванки.Учні зодягнені святково у вишиванки.Учні зодягнені святково у вишиванки.Учні зодягнені святково у вишиванки.Ведучі сидять при столику.Ведучі сидять при столику.Ведучі сидять при столику.Ведучі сидять при столику.Ведучі сидять при столику.Хор або група дітей які співають пісні постійно стоять на сцені, десь по лівому боці, за бандурою.Хор або група дітей які співають пісні постійно стоять на сцені, десь по лівому боці, за бандурою.Хор або група дітей які співають пісні постійно стоять на сцені, десь по лівому боці, за бандурою.Хор або група дітей які співають пісні постійно стоять на сцені, десь по лівому боці, за бандурою.Хор або група дітей які співають пісні постійно стоять на сцені, десь по лівому боці, за бандурою.Діти, які декламують вірші, знаходяться за сценою і виходять у відповідному часі.Діти, які декламують вірші, знаходяться за сценою і виходять у відповідному часі.Діти, які декламують вірші, знаходяться за сценою і виходять у відповідному часі.Діти, які декламують вірші, знаходяться за сценою і виходять у відповідному часі.Діти, які декламують вірші, знаходяться за сценою і виходять у відповідному часі.Виступ починається піснею.Виступ починається піснею.Виступ починається піснею.Виступ починається піснею.Виступ починається піснею.

Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Думи моїДуми моїДуми моїДуми моїДуми мої (лихо мені з вами) (лихо мені з вами) (лихо мені з вами) (лихо мені з вами) (лихо мені з вами)

Вірш:Вірш:Вірш:Вірш:Вірш: Думи мої, думи мої, Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви менеПри лихій годині.Прилітайте,сизокриліМої голуб’ята,Із-за Дніпра широкогоУ степ погуляти...

... Прилітайте ж, мої любі,Тихими речамиПривітаю вас, як діток,І заплачу з вами.

Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: Дев’ятого березня 1814 року народився Тарас Шевченко – великий поетУкраїни. Тільки невпинною тяжкою працею змогли Грицько і Катерина Шевченки утриматисебе і своїх шестеро дітей. Ріс Тарас, як усі сільські кріпацькі діти, під Божою опікою, алевже змалку вирізнявся з-поміж ровесників. Був він до всього цікавий, допитливий, хотівусе знати.

2.Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча: Одного сонячного ранку восени 1822 року, мама у темно-зеленій корсетці,у синій спідниці, в зеленій квітчастій хустці на голові – вся святково усміхнена, пригладилаТарасові чупринку, наділа нову шапку, почепила йому через плече торбину для книжок,обдарувала лагідною усмішкою:

Мама:Мама:Мама:Мама:Мама: Щасти тобі, синку, може, людиною станеш...

Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча: Так на восьмому році життя Тарас став учнем дяка.

2626262626

Рідн

а м

ова

Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: ... куплюПаперу аркуш, і зроблюМаленьку книжечку; хрестамиІ візерунками з квітамиКругом листочки обведу,Та й списую Сковороду...

Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: Лихо не спало. Коли Тарасові було 9 років померла його мати, а в 11 роківзалишився він круглим сиротою, бо ж і батько помер.Став Тарас пасти громадську худобу. Та все ж мріяв про малювання. Знайшов-такиодного маляра, який погодився взяти його в науку, проте Тарасові треба було отриматидозвіл від пана Енгельгарта.

Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Пане управителю, я до вас! Я дуже хочу вчитися малювати і дяк з Хлипнівкипогодився взяти мене в учні. Я прийшов, щоб ви дозволили й документа дали.

Управитель:Управитель:Управитель:Управитель:Управитель: А батьки в тебе є?

Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Ні, померли, сам я. Так дасте документа?

Управитель:Управитель:Управитель:Управитель:Управитель: Якого документа? Дурниці! Оце я одержав листа від пана, йому саме такиххлопців, як ти, треба в козачки набрати.

Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: В козачки!? Які козачки?

Управитель:Управитель:Управитель:Управитель:Управитель: А такі козачки, пан уже знає. Так що я тебе до кухаря нашого пошлю.

Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Пане управителю... я хочу на маляра вчитися...

Управитель:Управитель:Управитель:Управитель:Управитель: Ну, годі там базікати! Одведіть його до кухаря.

3.Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: ДоляДоляДоляДоляДоля

Ти не лукавила зо мною,Ти другом, братом і сестроюСіромі стала. Ти взялаМене, маленького, за рукуІ в школу хлопця одвелаДо п’яного дяка в науку.«Учися, серденько, колисьз нас будуть люде», – ти сказала.А я послухав, і учивсь,І вивчився. А ти збрехала.Які з нас люде?

Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: Охота до рисування не покидала його. Пан сварив його, тяжко карав, лютував.Виїжджаючи до Петербурга взяв його з собою. Один з видатних митців дорадив пановівіддати хлопця в науку до Ширяєва.У Петербурзі пощастило Тарасу познайомитись зі славними художниками і письменниками,які зібрали гроші і 22 квітня 1838 року викупили його з кріпацтва.Став Шевченко вільною людиною.

Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Бандуристе, орле сизий...Бандуристе, орле сизий...Бандуристе, орле сизий...Бандуристе, орле сизий...Бандуристе, орле сизий...

2727272727

Рід

на м

оваВедуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча: Шевченко був живою піснею, журбою і плачем. Усе його життя було важке

і жорстоке, але він не падав духом і все зміцнював – то піснею, то словом, то власнимжиттям – безмежну любов до України. У 1840 році світ побачив «Кобзар»!

Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Розрита могилаРозрита могилаРозрита могилаРозрита могилаРозрита могила – цілий – цілий – цілий – цілий – цілий

Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Встає хмара з-за ЛимануВстає хмара з-за ЛимануВстає хмара з-за ЛимануВстає хмара з-за ЛимануВстає хмара з-за Лиману

Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: І ще одна важлива деталь: Як відомо, власні імена походять від загальних.Тарас –Тарас –Тарас –Тарас –Тарас – це ім’я запозичене з грецької мови, воно означає – бунтарбунтарбунтарбунтарбунтар.

Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: І мертвим...І мертвим...І мертвим...І мертвим...І мертвим...(фрагмент від слів «І смеркає...» до слів... «Велику руїну».(фрагмент від слів «І смеркає...» до слів... «Велику руїну».(фрагмент від слів «І смеркає...» до слів... «Велику руїну».(фрагмент від слів «І смеркає...» до слів... «Велику руїну».(фрагмент від слів «І смеркає...» до слів... «Велику руїну».

4.Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча: Треба нам всім пам’ятати, що майже усе своє життя Шевченко жив за межамирідної землі, та своєї мови не тільки не забув, а підняв народне слово до вершинсвітового письменства.

Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: І мертвим...І мертвим...І мертвим...І мертвим...І мертвим... (фрагмент) (фрагмент) (фрагмент) (фрагмент) (фрагмент) Учітесь, читайте,

І чужому научайтсь,Й свого не цурайтесь!Бо хто матір забуває,Того Бог карає,Того діти цураються,В хату не пускають.

Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Реве та стогне Дніпр широкий...Реве та стогне Дніпр широкий...Реве та стогне Дніпр широкий...Реве та стогне Дніпр широкий...Реве та стогне Дніпр широкий...

Ведучий: Ведучий: Ведучий: Ведучий: Ведучий: Після закінчення Академії мистецтв, Шевченко повернувся в Україну і вступивдо таємного політичного товариства.У 1847 році його заарештували і присудили на заслання за Урал.

Вірш: (фрагмент)Вірш: (фрагмент)Вірш: (фрагмент)Вірш: (фрагмент)Вірш: (фрагмент)Заросли шляхи тернямиНа тую Вкраїну,Мабуть, я її навіки,Навіки покинув.Мабуть, мені не вернутисьНіколи додому?Мабуть, мені доведетьсяЧитати самомуОці думи? Боже милий!Тяжко мені жити!Маю серце широкеє –Ні з ким поділити!Не дав єси мені долі,Молодої долі!Не давав єси ніколи,Ніколи! ніколи!Не дав серця молодогоЗ тим серцем дівочимПоєднати! МинулисяМої дні і ночі

2828282828

Рідн

а м

ова

Без радості, молодіїТак собі минулиНа чужині...

5.Вірш: Н. Н. (фрагмент)Вірш: Н. Н. (фрагмент)Вірш: Н. Н. (фрагмент)Вірш: Н. Н. (фрагмент)Вірш: Н. Н. (фрагмент)

Сонце заходить, гори чорніють,Пташечка тихне, поле німіє,Радіють люде, що одпочинуть,А я дивлюся... і серцем линуВ темний садочок на Україну.Лину я, лину, думу гадаю,І ніби серце одпочиває.Чорніє поле, і гай, і гори,На синє небо виходить зоря.

Ведуча: Ведуча: Ведуча: Ведуча: Ведуча: Шевченко всією душею любив свою Україну і він завжди нагадував українцямпро її славне минуле.

Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Іван ПідковаІван ПідковаІван ПідковаІван ПідковаІван Підкова – перша частина – перша частина – перша частина – перша частина – перша частина

Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Тече вода в синє мореТече вода в синє мореТече вода в синє мореТече вода в синє мореТече вода в синє море

Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: На засланні поету заборонено писати і малювати. Та все ж вдавалось йомуроздобути клаптик паперу, щоб під ослоною ночі творити...

Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: І досі сниться: під горою...І досі сниться: під горою...І досі сниться: під горою...І досі сниться: під горою...І досі сниться: під горою... – цілий – цілий – цілий – цілий – цілий

Вірш: (фрагмент)Вірш: (фрагмент)Вірш: (фрагмент)Вірш: (фрагмент)Вірш: (фрагмент) Лічу в неволі дні і ночі, І лік забуваю. О Господи, як то тяжко Тії дні минають. А літа пливуть меж нами, Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо!

Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: Пісня: По діброві вітер виє...По діброві вітер виє...По діброві вітер виє...По діброві вітер виє...По діброві вітер виє...

Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча: Неволя тривала довгих 10 тяжких літ, які відібрали в поета здоров’я, проте невбили його палкої, глибокої любові до рідного краю.

Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: В КазематіВ КазематіВ КазематіВ КазематіВ Казематі (частина ІІІ) – (частина ІІІ) – (частина ІІІ) – (частина ІІІ) – (частина ІІІ) – Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. ... і частина ХІІ і частина ХІІ і частина ХІІ і частина ХІІ і частина ХІІ – Чи ми ще зійдемося знову?...6.Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: Кобзар намагався також довести, що кожен народ повинен мати своюнаціональну гідність, мораль, освячену віковими традиціями.

Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: І мертвим...І мертвим...І мертвим...І мертвим...І мертвим... (фрагмент): (фрагмент): (фрагмент): (фрагмент): (фрагмент):Подивіться на рай тихий,На свою країну,Полюбіте щирим серцемВелику руїну,Розкуйтеся, братайтеся!

2929292929

Рід

на м

оваУ чужому краю

Не шукайте, не питайтеТого, що не маєІ на небі, а не тількоНа чужому полі.В своїй хаті своя правда,І сила, і воля.

Ведучий: Ведучий: Ведучий: Ведучий: Ведучий: Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року.

Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Не молилася за мене... Не молилася за мене... Не молилася за мене... Не молилася за мене... Не молилася за мене... (фрагмент):(фрагмент):(фрагмент):(фрагмент):(фрагмент):Я тілько хаточку в тім раїБлагав, і досі ще благаюЩоб хоч умерти на ДніпріХоч на малесенькій горі.

Пісня: ЗаповітПісня: ЗаповітПісня: ЗаповітПісня: ЗаповітПісня: Заповіт

Пісню співають всі діти і гості.Пісню співають всі діти і гості.Пісню співають всі діти і гості.Пісню співають всі діти і гості.Пісню співають всі діти і гості.

У сценарії використано:У сценарії використано:У сценарії використано:У сценарії використано:У сценарії використано:1. Вірші Т. Шевченка.2. Життя Т. Шевченка, П. Зайцева.3. Тарас Шевченко, Ярослав Грицковян; Любіть Україну.4. Великий син українського народу, Валентина Москальчук.5. Українська мова..., Е. Міляновський

3030303030

Рідн

а м

ова

Уршуля Боднар вчителька української мови у ПШ та ГМвчителька української мови у ПШ та ГМвчителька української мови у ПШ та ГМвчителька української мови у ПШ та ГМвчителька української мови у ПШ та ГМ

вчителька української мови у ГМ та ЗЛвчителька української мови у ГМ та ЗЛвчителька української мови у ГМ та ЗЛвчителька української мови у ГМ та ЗЛвчителька української мови у ГМ та ЗЛБогуслава Комар

Звучить пісняЗвучить пісняЗвучить пісняЗвучить пісняЗвучить пісня По діброві вітер виє... По діброві вітер виє... По діброві вітер виє... По діброві вітер виє... По діброві вітер виє...

Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик: Тарасе, сонце заходить! Женімо отару в село!Тарас: Тарас: Тарас: Тарас: Тарас: Я заночую тут. Мене й так ніхто не чекає.Мачуха ненавидить, щовечора битий...Хлопчик: Хлопчик: Хлопчик: Хлопчик: Хлопчик: А вівці?Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Жени й моїх овець, а у селі вони й самі дорогу до двору знайдуть.Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик: А вечеряти? Ти ж голодний...Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Вечеря! Була вечеря, коли мати жила. Тепер мене годують штовханцями.

Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Вірш: Тяжко мені сиротоюНа сім світі жити,Свої люде – як чужіїНі з ким говорити,Нема кому розпитати.Чого плачуть очі,Нема кому розказатиЧого серце хоче...

Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: А тоді, тоді кожен вечір був святом! А ще як навесні вишні зацвітуть, як сядемовечеряти надворі, як соловейко защебече-защебече! Катерина вечерю подає, а мамана нас дивиться і посміхається....Садок вишневий коло хати,Хрущі над вишнями гудуть– Згадаю, як співала мати,Із серця сльози потечуть.Казала мати: «Любі діти,Коли полинете у світ...,Мої пісні вас будуть гріти,Насниться вам вишневий цвіт...»Тарас: Тарас: Тарас: Тарас: Тарас: А спали ми під відкритим небом, на подвір’ї, а над нами роїлися зорі, і татоказав, що десь там сяє і моя зірка... (Плаче)(Плаче)(Плаче)(Плаче)(Плаче).Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик: Не плач, Тарасе. Послухай, я тобі велику таємницю відкрию; тільки нікому нерозказуй, бо біда тобі ж самому буде!Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Ну, яка в тебе може бути таємниця?Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик: У мене сестричка народилася, то я вночі підслухав, як баба-повитуха пророчиламатері про долю малої. Вона, знаєш, перш, ніж увійти до хати, де має дитина народитися,у вікно дивиться і в ньому бачить тієї дитини долю.

Тематичний вечір присвяченийТарасові Шевченку

Ні! Пломінь той в душі не згас, що запaлив колись Тарас(словно-музичний монтаж)

3131313131

Рід

на м

оваТарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Нема в мене долі. А про твою сестричку мені й не цікаво слухати. Яка тут може

бути таємниця?Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик: Є, є таємниця! Баба й про твою долю матері розповіла. Каже, що як глянулаколись у ваше вікно, мало не зомліла.Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: А далі що?Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик: А далі баба розповідати побоялася. Казала, що ти неабияка дитина. Казала,що уже народився такий, що волю в панів одніме... Казала, що, може, це якраз ти...Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Волю? В царя відібрати, а людям дати?! Ех, якби я мав таку силу!

ВВВВВірш:ірш:ірш:ірш:ірш:– Тарасові не треба нічого, –Мовив батько на смертному ложу,Розумів, що син дідичить много,Дуже много – святу іскру Божу.

Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик: Женімо, Тарасе, отару! Поночіє...Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Не пожену. Заночую отут під зорями в полі. Може, хоч мама присниться абокозаки. Козаки мені часто сняться, особливо один старезний і сивоусий.Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик:Хлопчик: Тоді добраніч, Тарасику! Я тобі вранці хліба принесу!

Тарас вкладається під тополею, вкривається свиткою, засинає. З глибини сцени виринає старезнийТарас вкладається під тополею, вкривається свиткою, засинає. З глибини сцени виринає старезнийТарас вкладається під тополею, вкривається свиткою, засинає. З глибини сцени виринає старезнийТарас вкладається під тополею, вкривається свиткою, засинає. З глибини сцени виринає старезнийТарас вкладається під тополею, вкривається свиткою, засинає. З глибини сцени виринає старезнийзапорожець. У руках в нього дві великі книги. Запорожець сідає коло Тараса, гладить його по головізапорожець. У руках в нього дві великі книги. Запорожець сідає коло Тараса, гладить його по головізапорожець. У руках в нього дві великі книги. Запорожець сідає коло Тараса, гладить його по головізапорожець. У руках в нього дві великі книги. Запорожець сідає коло Тараса, гладить його по головізапорожець. У руках в нього дві великі книги. Запорожець сідає коло Тараса, гладить його по головіі сам до себе промовляє:і сам до себе промовляє:і сам до себе промовляє:і сам до себе промовляє:і сам до себе промовляє:

Козак:Козак:Козак:Козак:Козак: (вірш)Було колись, – в УкраїніРевіли гармати:Було колись, – запорожціВміли панувати.Панували, добувалиІ славу, і волю:Минулося – осталисяМогили на полі.Була колись козацькаяІ слава і воля –Слава сяє, а воленьку –Спіткала недоляБуло колись – панували,Та більше не будем.Тієї ж слави козацькоїПовік не забудем!

Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Ви знову прийшли? Ви мені принесли ці грубезні книги?Козак:Козак:Козак:Козак:Козак: Коли б волею якоїсь сили наш народ постав перед необхідністю з-поміж усіхлюдських книг вибрати дві, то мав би узяти Біблію та Кобзар. Кобзар це Євангеліє відТараса.Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Від Тараса? Але мій дідусь ніколи не читав Євангелія від Тараса. Читав від Івана,Луки, Матвія, Марка...Козак:Козак:Козак:Козак:Козак: Євангеліє від Тараса напишеш ти!Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Я? Але ж я не апостол! Я – кріпак. Я – сирота, козаче, і в мене нема нікого-нікого, хто б вивів мене в люди....Козак:Козак:Козак:Козак:Козак: Нікого? В тебе є Україна. У тебе є Бог. У тебе є народ. Це багато, хлопчику,дуже багато. Україна стане твоєю Голгофою, воля – твоїм хрестом. Ти будеш розіп’ятийза свою Вітчизну і воскреснеш через неї... Сила твого слова, Тарасику, буде божественною.Цим словом ти врятуєш народ від німоти. Кожне твоє слово підтримуватиме волю, нашенаціональне небо.

3232323232

Рідн

а м

ова

(Лепкий)(Лепкий)(Лепкий)(Лепкий)(Лепкий)Благословенна най буде година,І тая хата, і село,Що Україні принеслоЗ великих найбільшого сина.Благословенна!

Хто, як він,Відчув давніх часів прокльони,Руїни смуток, гробу стопиІ кождий зойк, і кождий скінПрийняв у серце?

Хто туживТакою лютою тугоюЗа волею і за красою,За тим найбільшим дивом див,

Хто другий так, як він, горівОгнем бажання, щоб колисьШирокі струї, розлилисьДобра, щоби ненависть, гнівНавіки щезли, щоб кругомЗацвіло радістю, добром,Як райським квітом?

Ведучий: Ведучий: Ведучий: Ведучий: Ведучий: Щовесни, коли тануть снігиІ на рясті засяє веселка,Повні сил і живої снаги,Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

Ведуча: Ведуча: Ведуча: Ведуча: Ведуча: Живими в пам’яті встаютьЯрема, Гонта, Гамалія,Перебендя, ПричиннаІ Катерина, і Марія –В людськії серця проклали путь.

Ведучий: Ведучий: Ведучий: Ведучий: Ведучий: А чи були в дитинстві Тараса радісні дні? Радісними, світлими були ті дні, в якихвін шукав залізних стовпів, слухав розповідей діда Івана про Коліївщину і золотийчервонець, який дав гайдамаці (прадідові Тараса) сам Максим Залізняк; дружба Тарасикай Оксани.

Тарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: А я так мало, небагатоБлагав у Бога: тілько хату,Одну хатиночку в гаю,Та дві тополі коло неї,Та безталанную мою,Мою Оксаночку...

Оксана: Оксана: Оксана: Оксана: Оксана: Щоб зі мноюУдвох дивитися з гориНа Дніпр широкий, на яри,На лани золотополіГуляли б, поки не смеркає,Поки мир Божий не засне,

3333333333

Рід

на м

оваТарас:Тарас:Тарас:Тарас:Тарас: Поки з вечірньою зорею

Не зійде місяць за горою,Туман не лан не пропаде.

Появляється Катерина край сцени, тривожно і пильно до чогось прислуховуючись, з якимось просвітленнямПоявляється Катерина край сцени, тривожно і пильно до чогось прислуховуючись, з якимось просвітленнямПоявляється Катерина край сцени, тривожно і пильно до чогось прислуховуючись, з якимось просвітленнямПоявляється Катерина край сцени, тривожно і пильно до чогось прислуховуючись, з якимось просвітленнямПоявляється Катерина край сцени, тривожно і пильно до чогось прислуховуючись, з якимось просвітленнямвдивляючись вдаль.вдивляючись вдаль.вдивляючись вдаль.вдивляючись вдаль.вдивляючись вдаль.

Катерина: Катерина: Катерина: Катерина: Катерина: Лихо моє! Доле моя!Хіба забув Катерину?Хіба не пізнаєш?Подивися, мій голубе,Подивись на мене:Я – Катруся твоя люба!На що рвеш стремена?Хоч ти не цурайся!Покинь мене, забудь мене,Та не кидай сина!Не покинеш? Серце моє!Не втікай од мене!Я винесу тобі сина.Ось воно, подивися!Де ж ти заховався?Утік!... Нема!... Сина, синаБатько одцурався!Боже ти мій!... Дитя моє!Де дінусь з тобою?

Ведучий: Ведучий: Ведучий: Ведучий: Ведучий: Біга Катря боса лісом,Біга та голосить;То проклина свого Івана,То плаче, то просить.Вибігає на возлісся;Кругом подивиласьТа в яр... біжить... серед ставуМовчки опинилась.«Прийми, Боже, мою душу,А ти – моє тіло!»Шубовсь в воду!..Попід льодомГеть загуркотіло.

Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча: Чорнобрива КатеринаНайшла, що шукала.Дунув вітер понад ставом –І сліду не стало.

Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: Шевченко все більше і більше задумується над гіркою долею рідного краю,над безправним становищем покріпаченого люду.

Він говорить:Він говорить:Він говорить:Він говорить:Він говорить:

Кобзар: Кобзар: Кобзар: Кобзар: Кобзар: Я вільний. А мої брати і сестри?А тисячі тисяч моїх земляків?«Чого мені тяжко, чого мені нудно,Чого серце плаче, ридає, кричить,Мов дитя голодне! Серце моє трудне,

3434343434

Рідн

а м

ова

Чого ти бажаєш, що в тебе болить?»Як же далі жити мені, тепер вільному, щоб допомогти їм?

Звучить пісня Звучить пісня Звучить пісня Звучить пісня Звучить пісня Думи мої – Думи мої – Думи мої – Думи мої – Думи мої – бандурабандурабандурабандурабандура

Вірш Антонія Сови Вірш Антонія Сови Вірш Антонія Сови Вірш Антонія Сови Вірш Антонія Сови ШевченковіШевченковіШевченковіШевченковіШевченкові

Народний співаче і сину народу,Вітай, найславніший з народних співців!Лавровий вінець оповив тобі скроні,Святочний, як твій променіючий спів.

А другий вінець із колючого тернуНа скронях кривавих у тебе лежить,Не власні боління – терпіння народуТи в слово безсмертне хотів перелить.

Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: Довгождана поїздка на рідну Україну породжує у поета гнітюче враження:сумні, убогі села, виснажені люди.

Минули літа, а село Марне брате, не виглянеВсе перемінилось. Чорнобрива з хати.Пустка на край села Не покличе стара матиНабік похилилась Вечеряти в хату

А колись... Давно колись-то!Рушники вже ткались,І хустина мережалась,Шовком вишивалась

Ведуча: Ведуча: Ведуча: Ведуча: Ведуча: Бачить нестерпні муки поневоленого народу, панську сваволю...

Селянин 1:Селянин 1:Селянин 1:Селянин 1:Селянин 1: Чого тобі шкода? Хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людсього плачу?

Селянка 1:Селянка 1:Селянка 1:Селянка 1:Селянка 1: Он глянь – у тім раї, що ти покидаєш Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають.

Селянка 2:Селянка 2:Селянка 2:Селянка 2:Селянка 2: А он розпинають Вдову за подушне, а сина кують Єдиного сина, єдину дитину Єдину надію! в військо віддають.

Селянка 3:Селянка 3:Селянка 3:Селянка 3:Селянка 3: А онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.

Селянка 1:Селянка 1:Селянка 1:Селянка 1:Селянка 1: На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало У холодочки за снопомСелянин 2:Селянин 2:Селянин 2:Селянин 2:Селянин 2: Чи Бог бачить із-за хмари

Наші сльози, горе?(зневірено)(зневірено)(зневірено)(зневірено)(зневірено) Може, й бачить, та помага,

Як і оті гори...

3535353535

Рід

на м

оваТарас Шевченко:Тарас Шевченко:Тарас Шевченко:Тарас Шевченко:Тарас Шевченко:

(дорослий зі свічкою у руках)(дорослий зі свічкою у руках)(дорослий зі свічкою у руках)(дорослий зі свічкою у руках)(дорослий зі свічкою у руках)

Мій Боже милий!Воскресну нині ради їх,Людей закованих моїх,Убогих нищих... ВозвеличуМалих отих рабів німих!Я на сторожі коло їхПоставлю слово...

Селяни:Селяни:Селяни:Селяни:Селяни: Благословляємо тебе на бій(похиляються)(похиляються)(похиляються)(похиляються)(похиляються) За люд!(голоси ззаду)(голоси ззаду)(голоси ззаду)(голоси ззаду)(голоси ззаду)

Неначе завірюха, поженешПонад степи,Свій рідний край з упадку піднімешІ похилилася пісня над нимВ віночку мрій,І голосом промовила сумним:«Ти мій!»

Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: Виняткова внутрішня сила Шевченка проклала мільйонам знедолених новийшлях проти течій:

Пророцтво слів і символічна сила Понятьневоля, рабство і клеймо. Вкраїна вся –осквернена могила, Народ – буй-тур,запряжений в ярмо.Та хтось, нарешті, мусить відповісти За все,що перетерпів мій народ!

Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча: Так він голосить. Мов пророк,Між людом ходить. Кождий крокЙого, як бунт. Він хоче силДобути з батьківських могил.Він обіцяє кріпакаПеретворити в козака,Він, ніби гетьман України,Гетьманщину давно з руїниДобути хоче...

Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча:Ведуча: Шукання правди, особливо високим тоном лунає в поезії Шевченка; Вонавключає в собі і волю, і любов, і братерство, стає для поета гаслом відродження.

Скажи, що правда оживе,Натхне, накличе, наженеНе ветхеє, не древлє словоРостліннеє, а слово новеМіж людьми криком пронесеІ люд окрадений спасе.

Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: Прямим вираженням несприйняття і гнівного осуду самодержавства була поема«Сон» що стала справжньою причиною довголітнього поневіряння поета в солдатах.

Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий:Ведучий: На 47 років Шевченкового життя випало 24 кріпацькі роки під доглядом, 10каторжних років солдатчини, 4 останні роки – на поруках і під опікою жандармів. Тільки9 років волі – учнем Академії мистецтв у Петербурзі і три літа пекучих дум на рідній землі.

3636363636

Рідн

а м

ова

Хлопець: Хлопець: Хлопець: Хлопець: Хлопець: Ой, гляну я, подивлюсяНа той степ, на поле:Чи не дасть Бог милосердийХоч на старість волі?Пішов би я в Україну,Пішов би додому:Там би мене привітали,Зраділи б старому;Там би я спочив хоч мало;Молившися Богу;Там би я... та шкода й гадки;Не буде нічого!...Як же його у неволіЖити без надії?Навчіть мене, люде добрі,А то одурію!

Один з селян: Один з селян: Один з селян: Один з селян: Один з селян: Шевченко розбуджує свідомість нації, намагається допомогти їй збагнути,що без України навіть найталановитіші не позбудуться статусу малороса і раба. Актуальнозвучать слова поета:

Особа 1:Особа 1:Особа 1:Особа 1:Особа 1: У чужому краюНе шукайте, не питайтеТого, що немаєІ на небі, і не тількоНа чужому полі...В своїй хаті – своя правда,І сила і воля!

Особа 2: Особа 2: Особа 2: Особа 2: Особа 2: Подивіться лишень добре,Прочитайте зновуТую славу, та читайтеОд слова до слова;Не минайте ані титли,Ніже тії коми,Все розберіть, та й спитайтеТоді себе: що ми?Чиї діти? Яких батьків?

Особа 3: Особа 3: Особа 3: Особа 3: Особа 3: Як би ви вчились так, як треба,То й мудрість би була своя;Учітеся, брати мої!Думайте, читайте,І чужому научайтесь,Свого не цурайтесь:Бо хто матір забуває,Того Бог карає,Чужі люде цураються,В хату не пускають,Свої діти, – як чужії,І немає зломуНа всій землі безконешнійВеселого дому.

3737373737

Рід

на м

оваОсоба 4: Особа 4: Особа 4: Особа 4: Особа 4: Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата,Нехай мати усміхнеться,Заплакана мати!Благословіть дітей своїхТвердими руками,І обмитих поцілуйтеВольними устами!І забудеться срамотняДавняя година,І оживе добра слава,Слава України,І світ ясний, невечерній,Новий засіяє...Обніміться ж, брати мої,Молю вас, благаю!

Особа 5:Особа 5:Особа 5:Особа 5:Особа 5:(Лапський)(Лапський)(Лапський)(Лапський)(Лапський)

Страшно робиться, коли читаю,Перечитую, од краю і до краюСлізьми засіяні лани паперу Білого. І диво дивнеєСтає: бадьорію, коли з померлих літерСхопиться й повієВітер.Тарасе,Не визначить Тебе,Хто рідного порогаЗрікся, а незрячому і в хаті власнійНедосяжною здаватиметься висьТвого «борітеся».

Закінчення: Закінчення: Закінчення: Закінчення: Закінчення: Справді, для України вага Шевченкового генія переходить ті межі, якіпоставлено навіть великим письменником у їхній батьківщині: він сам був для неї тимсонцем, що «за собою день веде», – день нового народження на світ, як великогокультурного народу; його поезія стала найкращим виразом національної самосвідомості

* * *Поки лунатиме Шевченкове слово – буде жити поет і не загине народ, що дав світовітакого Кобзаря.

(Антонич)(Антонич)(Антонич)(Антонич)(Антонич)

Це Ти сто літ показував мету і шлях стовпом вогнистим,ми виросли у спадщині Твоїй, як в сяйві сонця листя.у куряві воєн, у мряці буднів час Тебе не зрушив.Твоє наймення мов молитву кладемо на стяг,бо знаємо, що мов тавро понесемо в життяпечать Твоїх палючих слів, що пропекла до дна нам душі.

3838383838

Рідн

а м

ова

Конкурс«Зачаровані казкою»

Анна БогушЄвгенія Феснак

бібліотекар, Перемишльбібліотекар, Перемишльбібліотекар, Перемишльбібліотекар, Перемишльбібліотекар, Перемишль

вчителька світлиці, Перемишльвчителька світлиці, Перемишльвчителька світлиці, Перемишльвчителька світлиці, Перемишльвчителька світлиці, Перемишль

Учасники:Учні кл. 0–1 – перша група

Учні кл. 2–3 – друга група

Мета конкурсу:• заохочувати до читання й розвивати чи-

тацькі зацікавлення учнів

• закріплювати в пам’яті учнів назви україн-

ських казок

• випрацьовувати вміння вихоплювати най-

важливіші інформації з прочитаного тексту

• випрацьовувати вміння користуватися

й вільно висловлювати свої думки україн-

ською мовою

• випрацьовувати вміння вільно висловлю-

вати свої думки

• виявляти думки та почуття у художній твор-

чості

• випрацьовувати творчу уяву

• заохочувати учнів відвідувати бібліотеку.

Учні та вчителі були заздалегідь ознайомлені

з розпорядком конкурсу. Конкурс проходив

у двох вікових рівнях у категорії «Ілюстрація до

улюбленої казки» (учні «0» та І класів) та «Як

уважно вміємо читати казки» (учні 2 та 3 класів)

і вимагав ознайомлення учасників зі змістом

слідуючих українських народних казок:

а) Перша група (кл. 0–1):

– Колобок

– Котик і півник

– Рукавичка

– Івасик-Телесик

– Пан Коцький

– Півник і двоє Мишенят (Колосок)

б) Друга група (кл. 2–3):

– Лисичка і Журавель

– Коза-Дереза

– Котигорошко

– Яйце-райце

– Царівна жаба

– Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат

– Івасик-Телесик

Перший день свята – час – 3 уроки.

Перша вікова група (кл. 0–1).

Свято казки для наймолодших учнів про-

понується розпочати від гри – планшет

«У світі казки».

Для цього необхідно заздалегідь підготовити

планшет, на якому можна розмалювати напр.

картину лісу з різними казковими героями

й доріжкою з черговими станціями. Підго-

товити кістку для гри з очками і пішаки.

Учасників ділимо на кілька команд. Пред-

ставник команди кидає кістку й, коли його

команда дасть правильну відповідь на

питання, пересувається по ігровій доріжці на

стільки місць, скільки їй випало очок на

кісточці. Переможе ця команда, яка відгадає

більше й першою перейде лінію мети.

Завдання для команд:

1. З якої це казки?

Гуси, гуси, гусенята!

Візьміть мене на крилята

Та понесіть до батенька,

А в батенька – Їсти й пити,

Ще й хороше походити.

(Івасик-Телесик)

2. Чиї це слова й з якої це казки?

Котику-братику!

Неси мене до лиска

По каменю-мосту

3939393939

Рід

на м

оваНі на своєму хвосту.

Порятуй мене!

(Півник із казки «Котик і півник»)

3. Яку пісенькуспівав Колобок?

Я по коробу метений.

Я на яйцях спечений.

Я од баби втік і од діда втік,

Так і од тебе втечу.

4. З якої це казки?

В одного чоловіка був кіт, старий такий, що

вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн його

взяв і вивіз у ліс. Покинув його, а сам поїхав

додому. Сидить кіт, коли це підходить до

нього Лисичка (Пан Коцький).

5. З якої це казки?

Жили собі дід та баба, та такі убогі, що нічого

в них не було. Ось одного разу дід і каже:

Бабусю! Піди у комору, назмітай у засіці

борошна та спечи...(Колобок).

6. З якої це казки?

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка. Та й

загубив дід... (Рукавичка).

7. Як мати гукала свого сина Івасика-

-Телесика?

8. Як кликав півник на допомогу Котика?

9. Як просив Івасик-Телесик гусеняток?

10. Який човен і весельце мав Івасик-Телесик?

11. Кого зустрів Колобок у лісі?

12. Як звали дочку змії з казки Про Івасика-

Телесика?

13. На яке дерево виліз Івасик-Телесик?

14. Хто хотів вийти заміж за Пана Коцького?

15. Звідки Івасик-Телесик мав човен?

16. Чому Колобок втік від діда і баби?

17. Кого просив Івасик-Телесик про допо-

могу?

18. Скільки табунів гусей перелетіло і не

допомогло йому?

19. Кого перелякав Пан Коцький?

20. Як змія перехитрила Івасика-Телесика?

21. Чому звіри боялися Пана Коцького?

22. Що любив робити Колобок?

23. Чому маленьке кволе Гусятко допомогло

Івасику-Телесику?

24. Чому змія сама не спекла Івасика-Телесика?

25. Хто і де загубив рукавичку?

26. Кого зустрів по дорозі Колобок?

27. Як Лисичка перехитрила Колобка?

28. Хто першим знайшов рукавичку?

29. Хто жив у рукавичці?

30. Як Івасик-Телесик допомагав дідові і бабі?

31. Коли трісла рукавичка?

32. На якому інструменті грав Котик?

33. Де жили Котик і Півник?

34. Що робив Котик?

35. Що казав Котик Півникові?

36. Чи Півник був слухняним?

37. Скільки разів Лисичка обдурила Півника?

38. Як Лисичка обдурила Півника?

39. Чи Котик врятував свого приятеля?

40. Де сховався кабан перед Паном Коцьким?

41. Хто його злякав?

42. Хто запросив Лисичку і Пана Коцького на

обід?

43. Де сховався Вовк перед Паном Коцьким?

44. Де сховався Зайчик перед Паном

Коцьким?

45. Де сховався Ведмідь перед Паном Коць-

ким?

46. Яких слів Пана Коцького злякалися звіри?

(Ма-у)

47. Відгадайте загадку і скажіть, у якій казці

відгадка є одним з героїв:

Гострі кігті має

В подушки ховає.

Лазить все на плотик

А зветься... (котик, Котик і Півник)

48. Відгадайте загадку і скажіть, у якій казці

відгадка є одним з героїв:

Має клешні й довгі вуса.

Я і сам його боюся,

Бо щипає мов гусак.

Ну а звуть щипаку... (рак,

напр.., Коза-Дереза, Заєць і Рак).

49. Відгадайте загадку і скажіть, у якій казці

відгадка є одним з героїв:

Пара довгих вушок,

Сіренький кожушок.

Скорий побігайчик,

А зветься... (зайчик, напр., Рукавичка,

Коза-Дереза, Заєць і Рак).

50. Відгадайте загадку і скажіть, у якій казці

відгадка є одним з героїв:

Хоч у нього шуба є,

Та як холод настає

Він не їсть тоді, не п’є,

І не ходить не гуляє,

4040404040

Рідн

а м

ова

А у лігво спать лягає (ведмідь, напр.,

Рукавичка, Колобок, Пан Коцький)

Переможців нагороджено цукерками, якими

вони частують усіх учасників.

Опісля кожна дитина виконала ілюстрацію

до своєї улюбленої казки. Малюнки були

пізніше оцінені Шкільною конкурсною комі-

сією. Результати проголошено на 3 день свята.

Другий день свята

Конкурс «Як уважно вміємо читати казки»

– учні 2 та 3 класів. Час – 1–2 уроки.

Кожен з учнів одержує комплект запитань.

Його завдання – це скреслити одну пра-

вильну відповідь на кожне запитання. За

правильну відповідь він одержує 1 бал.

Оскільки учні кл. 2 ще не зовсім швидко чи-

тають можна підготовити карточки з но-

мерами запитань й відповідями:

1. а, б, в

2. а, б, в

3. а, б, в, і так далі.

Тоді вистачить на конкурс присвятити 1 урок.

У такому випадку ведучий голосно читає

запитання, а діти скреслюють бажаний ва-

ріант відгадки. Слід зауважити, що цей спосіб

набагато дешевший, бо не треба копіювати

всіх завдань, але вимагає більшої праці від

організаторів і збереження дисципліни

(тиші) від учасників.

Тестові завдання. Скреслити одну правиль-

ну відповідь на кожне запитання:

1. Що зварила, щоб пригостити Журавля?

а) кисіль

б) кулешу

в) кашку

2. Як повів себе Журавель супроти хитрої Ли-

сички?

а) розсердився і рішив відплатити їй тим

самим?

б) посварився з Лисичкою

в) образився і мовчав

3. Чим і як пригостив Журавель Лисичку?

а) рисовою кашею з м’ясом у мисочці

б) рисовою кашею з маслом у горщику

з вузенькою шийкою

в) картоплею з м’ясом в горщику з вузень-

кою шийкою

4. Де купив дід Козу-Дерезу?

а) у сусіда

б) на ярмарку

в) у крамниці зі звірятами

5. За скільки кіп дід купив Козу-Дерезу?

а) за п’ять

б) за три

в) за чотири

6. Як відповідала завжди Коза-Дереза на пи-

тання діда?

а) Ні, дідусю, я не їла, тільки пила, тільки

бігла через місточок та вхопила кленовий

листочок...

б) Ні, дідусю, я не пила, а лиш їла, тільки

бігла через місточок та вхопила кленовий

листочок...

в) Ні, дідусю, я не їла, я не пила, тільки бігла

через місточок та вхопила кленовий лис-

точок, тільки бігла через гробельку та

вхопила водиці крапельку...

7. Що зробив дід з козою?

а) продав на ярмарку

б) вигнав з хати

в) віддав бідному сусідові

8. Чию хатку хотіла зайняти Коза-Дереза?

а) Рака-Неборака

б) Зайчика

в) Їжачка

9. Хто прогнав Козу-Дерезу з хатки?

а) Ведмідь

б) Лисичка

в) Рак

10. Кого врятував чоловік з казки Яйце-райце?

а) Орла

б) Соловейка

в) Горобця

11. В кого замінилася змія з казки Яйце-

-райце?

а) у Золотого Зайця

б) у Білого Зайця

в) у Срібного Зайця

12. Чи хлопець з казки Яйце-райце одружився

зі зміїною дочкою?

а) так

б) ні, одружився з іншою

в) ні, залишив її та виїхав далеко

13. Чи у Котигорошка були брати?

а) ні, була тільки сестра

б) так

в) у нього не було ні братів, ні сестер

14. Чим боровся Котигорошко зі змієм?

а) здоровенною булавою

б) великим мечем

в) гострою шаблею

15. Як звали помічників Котигорошка?

а) Вернигора, Крутидуб і Вирвидуб

б) Вернипліт, Круть і Верть

в) Вернидуб, Вернигора і Крутивус?

4141414141

Рід

на м

ова16. Чому в Котигоршка таке ім’я?

а) бо він народився з горошинки

б) бо дуже любив їсти горошок

в) бо був маленький і подібний до горо-

шинки?

17. На що обміняла Лисичка-Сестричка кра-

дений пиріжок?

а) на санчата

б) на гарну хустку

в) на бичка

18. Як Лисичка-Сестричка радила Вовкові ло-

вити рибку?

а) на вудочку в ополонці

б) на хвостик в ополонці

в) сіткою в річці

19. Куди влетіла стріла Івана-царенка з казки

Царівна-жаба?

а) далеко в ліс

б) у садок в сусідньому селі

в) ні далеко, ні близько – коло села в болота

20. Чому Царівна-Жаба покинула Івана-ца-

ренка?

а) бо він спалив її кожушок

б) бо не любила його

в) бо він не купив їй гарної суконки

21. Кого замість невістки отримала Лисичка-

-Сестричка?

а) гуску

б) хорта

в) баранчика

22. Чому у Лисички-Сестрички не було хво-

стика?

а) відкусила собі сама

б) продала дідові на комірець для його

баби

в) відкусив його хорт

23. Хто підглянув, що Лисичка-Сестричка

хитрує й обдурює?

а) Оля

б) внучка

в) баба

24. На яке дерево виліз Івасик-Телесик?

а) дуба

б) явір

в) ялинку

25. Як звали дочку змії з казки Про Івасика-

-Телесика?

а) Оля

б) Оленка

в) Оксанка

26. Що Змія задумала зробити з Івасиком-

-Телесиком?

а) спекти

б) зварити

в) продати

27. Хто допомагав Змії зловити Івасика-

-Телесика?

а) коваль

б) інші змії

в) її дочка

28. Як Івасик-Телесик допомагав батькам?

а) мив посуд

б) ходив на базар

в) ловив рибу

Третій день свята

Усі учні, що приймали участь у конкурсі

зібрались в одному приміщенні. Ці діти,

у яких було таке бажання переодягнулись

в героїв улюблених казок. Цей день присвя-

чений був проголошенню результатів

конкурсу.

На стінах виставлені були всі ілюстрації,

які виконали діти з першої вікової групи.

Після привітання всіх присутніх організа-

торами свята, діти мали змогу подивитись

виставу двох казок І. Франка Їжак і Заєць та

Старе добро забувається здійснену учнями

п’ятого і шостого класів. Діти підготувала

А. Богуш, а прекрасні декорації виконала

Є. Феснак. Опісля відчитано протокол

Шкільної конкурсної комісії. Переможцям

директор школи вручив дипломи. Усі учас-

ники одержали почесні грамоти й симво-

лічні подарунки.

«Казка – це дитинство людства і його

мудрість. Читайте і слухайте казки, легенди,

пісні, прислів’я, приказки, притчі... . Вивчайте

казки, переказуйте. Нехай вони ідуть по світу,

нехай живуть серед нас і після нас, хай вихо-

вують синів і дочок нашої землі, нашого на-

роду, вчать, як треба по правді жити».

Розроблений конспект шкільного кон-

курсу можна використати також на уроках

української мови як два незалежні сценарії

ефективних методів праці з дитиною: гра-

планшет і тестова провірка з прочитаного.

Бажаємо вдоволення від праці з нашими

дітками.

4242424242

Рідн

а м

ова

ІсторіяІсторіяІсторіяІсторіяІсторія

1 2004/2005 Мокре 24 10 34

2 2003/2004 Мокре 2 + 1 6 + 2 24 10 34

3 2002/2003 Мокре 2 + 1 6 + 2 27 10 37

4 2001/2002 2 + 1 6 + 2 29 12 41

5 2000/2001 3+ 1 9 + 3 27 14 45

6 1999/2000 3 + 1 9 + 2 31 14 45

7 1998/1999 Мокре 4 12 32 32

8 1997/1998 4 12 39 39

9 1996/1997 4 12 37 37

10 1995/1996 4 12 44 44

11 1994/1995 4 12 38 38

12 1993/1994 4 12 39 39

13 1992/1993 4 12 36 36

14 1991/1992 3 9 37 37

15 1990/1991 3 9 38 38

16 1989/1990 3 9 47 47

17 1988/1989 4 12 42 42

18 1987/1988 3 9 27 27

19 1986/1987 4 12 37 37

20 1985/1986 4 12 45 45

21 1984/1985 4 12 51 51

22 1983/1984 4 12 46 46

23 1982/1983 4 12 45 45

24 1981/1982 4 12 47 47

25 1980/1981 3 9 48 48

26 1979/1980 3 9 47 47

27 1978/1979 2 6 43 43

28 1977/1978 брак вчителя

29 1976/1977 1 3 35 35

30 1975/1976 2 6 33 33

31 1974/1975 брак даних

32 1973/1974 2 6 28 28

33 1972/1973 3 9 49 49

34 1971/1972 3 9 38 38

35 1970/1971 4 12 49 49

36 1969/1970 4 12 41 41

Мажена Онишканич МокреМокреМокреМокреМокре

Пункти навчання української мови у ПольщіВоєводство: Підкарпатське – Сяніцький відділ ОУП

Мокре – поч. школаЗагір’я – гімназія (від 1999/2000)

П.ч. Шкільний Місцевість Кількість Кількість Кількість дітей

рік груп годин Садок Початкова Гімназія Середня Разом

навчання школа школа

4343434343

Рід

на м

ова37 1968/1969 4 12 57 57

38 1967/1968 4 12 58 58

39 1966/1967 3 9 41 41

40 1965/1966 4 12 49 49

41 1964/1965 4 12 53 53

42 1963/1964 4 12 54 54

43 1962/1963 4 12 60 60

44 1961/1962 4 12 58 58

45 1960/1961 4 12 52 52

46 1959/1960 4 12 53 53

47 1958/1959 3 9 48 48

Вчитель – 2004/2005 – Мажена Онишканич

1958/1959 до 1963 – Романа Цабан (Чабан ?)

1963/1964 до 1972 – Леслав Тара

1972/1973 – Софія Кохановська

1973/1974 до 1975 – Галина Бендза

1975/1976 до 1994 – Анна Мельник

1994/1995 до 1999 – Дарій Онишканич

1999/2000 – Петро Герент і Мажена Онишканич

4444444444

Рідн

а м

ова

Петро Шафран

Українське шкільництвона Лемківщині

2002/2003 рр.

Після повернення частини лемків з виг-

нання, зорганізовано навчання української

мови в деяких місцевостях – зокрема

в Сяніцькому і частинно в Горлицькому по-

вітах (Білянка). Згодом на Горличчині пере-

стали діяти пункти навчання української

мови з причин бюрократії влади. Оновити їх

було дуже важко. Одна група навчання му-

сила мати більше 7 дітей і до неї не могли

належати учні з найстарших і наймолодших

класів, тільки з паралельних або зведених.

Батьки мусіли щороку підписувати заяви на

навчання рідної мови своїх дітей у керівників

шкіл. Бракувало кваліфікованих вчителів.

По кількарічних заходах (три рази під-

писували заяви від 1968 р.) в 1971 р. лише

в Ганчові вдалося створити пункт навчання

1. Ганчова: Початкова школа – 4 учнів.

Вчителька Анна Мокляк (вища педагогічна освіта).

Комплекс рільничих шкіл – 5 учнів.

Вчитель о. Володимир Канюк (мгр теології).

2. Гладишів: Початкова школа – 16 учнів.

Вчителька Вікторія Черненко (мгр україністики та мгр політології).

3. Горлиці: Початкова школа і гімназія – 13 учнів.

Вчителька Вікторія Черненко (мгр україністики і мгр політології).

Загальноосвітний ліцей і середні школи – 15 учнів.

Вчитель Еміль Гойсак (мгр україністики).

4. Криниця: Початкова школа і гімназія – 12 учнів.

Вчителька Лариса Шкварло (вища освіта в Україні).

5. Лося: Початкова школа і гімназія – 12 учнів.

Вчитель о. Петро Павлище (мгр теології).

6. Сенкова: Початкова школа і гімназія – 12 учнів.

Вчителька Кристина Дзюбина (мгр україністики і русицистики).

7. Устя Горлицьке: Початкова школа і гімназія – 4 учнів.

Вчителька Вікторія Черненко.

Разом вчиться 85 учнів української мови на західній Лемківщині у Малопольському воєводстві.

української мови (19 учнів), але навчання ве-

ла вчителька – полька, яка не вміла навіть

говорити українською мовою. Щоби змінити

вчительку треба було аж міністерської

візитації. Від 1992 р. в Ганчові і Лосю вчи-

телькою української мови стала Мирослава

Хом’як. Ці пункти проіснували до 1978 р. Не

відкрито таких пунктів в Гладишові (20

дітей), Ждині, Реґетові, Бортному.

У 1991 р. Об’єднання лемків видало бук-

вар (передрук) Перша книжечка, з якого діти

могли вчитися рідної мови.

Заходами ОЛ від 1991 р. творено пункти

навчання української мови:

Висова; в двох групах вчилося 12–16

дітей. Від 1995 р. кількість дітей зменшилася

і навчання велося в одній групі 4–7 дітей,

ГанчоваГанчоваГанчоваГанчоваГанчова

4545454545

Рід

на м

овавчитель Петро Шафран. Від 1999–2002 рр.

вчителює Мирослава Федорщак, одна група

3–4 дітей. Від 2002 р. з браку відповіднього

числа дітей стримано навчання.

В 1992/1993 р. українську мову навчано:

Ганчова: 6 дітей, 3 год. (вчитель Анна

Мокляк).

Горлиці: 12 учнів, 2 год. (о. Петро Хутко).

Маластів: 9 учнів, 2 год. (Наталія Боґонь).

Сенкова: 3 дітей, 3 год. (Зореслава Сте-

фановска, Лариса Шкварло).

Криниця: 17 учнів, 6 год. (Лариса

Шкварло).

Лося: 9 учнів, 2 год. (о. Петро Хутко, Анна

Мокляк, Анна Богачик).

Білянка: 8 дітей, 4 год. (о. Андрій Квока).

Ждиня: 5 дітей, 3 год. (Гелена Копча).

Ганчова: 8 учнів, 3 год. Комплекс ріль-

ничих шкіл (Володимир Мокляк).

Гладишів: 1992/1993 р. не було нав-

чання з браку вчителя, а від 1993 р. (Анна

Богачик).

Кункова: (о. Андрій Квока).

13 лютого 1992 р. в Кураторії освіти

у Новому Санчі покликано візитатора – до-

радника української мови д-ра Володимира

Мокляка.

30 березня 1993 р. в Новому Санчі від-

булася нарада дуректорів шкіл, в яких діють

пункти навчання української мови.

Більша частина вчителів української мо-

ви з Лемківщини брала участь в курсокон-

ференції 7–13 квітня 1993 р. у Львові.

Перша (після акції «Вісла») курсокон-

ференція вчителів української мови відбу-

лася 22 листопада1993 р. в Ганчові. Брали

в ній участь вчителі з початкових шкіл Гор-

личчини і Криниці.

Другу коференцію зорганізовано 17

березня 1994 р. в Маластові.

Від 31 березня до 6 квітня 1994 р.

організовано курсоконференцію вчителів

української мови. Брало в ній участь троє

вчителів з Горличчини.

Третю курсоконференцію вчителів ук-

раїнської мови з Новосанчівського воєводства

проведено 11 червня 1994 р. в Криниці.

В Устю 14 лютого 1995 р. відбулася нарада

в справі українського шкільництва в Ново-

санчівському воєводстві, в якій брали участь:

куратор освіти Єжи Налепка, з-к куратора –

Зофія В’ятр і голова новосанчівського

Сеймику самоуправи – Едвард Пашкот.

Об’єднання лемків представляв: В. Шлянта –

голова, П. Шафран – секретар і В. Мокляк –

візитатор і член ГУ ОЛ.

В 1994/1995 р. на Горличчині діяло 12

пунктів навчання української мови з 140

учнями. Заслуга в цьому Президії ГУ ОЛ і

візитатора – дорадника д-ра Володимира

Мокляка.

4646464646

Рідн

а м

ова

W początkowym okresie przemian w Polsce,tzn. do 1992 r., nauczanie języka ukraińskiego pro-wadzono w oparciu o zarządzenie Ministra Eduka-cji Narodowej, Nr 67, z dnia 21 grudnia 1988 r.

W Dzienniku Ustaw Nr 34 z 1992 r. (poz.150)opublikowano nowy przepis prawny regulującyodnośną kwestię – Rozporządzenie Ministra Edu-kacji Narodowej z dnia 24 marca 1992 r. w spra-wie organizacji kształcenia umożliwiającego pod-trzymywanie poczucia tożsamości narodowej,etnicznej i językowej uczniów należących domniejszości narodowych. Obowiązywało onorówno dekadę – do 2002 r. włącznie.

Rozporządzenie to – wydane w okresie bu-dowania zrębów demokracji w Polsce, było nie-zwykle korzystne dla mniejszości narodowych.Uwzględniało bowiem zarówno indywidualnąspecyfikę danej mniejszości, jak również indywi-dualne potrzeby.

Wprowadzono przede wszystkim pewnegorodzaju ujednolicenie pojęć będących w po-wszechnym użyciu, a nie zawsze precyzyjnie sto-sowanych. Mamy więc pojęcie „szkoły z ojczystymjęzykiem nauczania” – placówki, w którychwszystkie przedmioty z wyjątkiem języka polskie-go i historii są prowadzone w języku ojczystymdanej mniejszości; „szkoły dwujęzyczne” – gdzienauczanie prowadzi się w dwóch równoważnychjęzykach (j. polski i język danej mniejszości);„szkoły z dodatkową nauką języka ojczystego” –prowadzące nauczanie w języku polskim, opróczprzedmiotu dodatkowego, którym jest językmniejszości – i wreszcie międzyklasowe czy mię-dzyoddziałowe grupy nauczania języka ojczyste-go1. Organizacja danego typu kształcenia – czyraczej formy kształcenia – zależna była od lokal-nych warunków i możliwości. Dla społeczności

Nauczanie językaukraińskiego w Polsce

po roku 1989

ukraińskiej niezwykle istotnym zapisem był tenostatni – z tych przedstawionych, w tym miejscu.Jedno bowiem po 1989 r. pozostało dla tej mniej-szości niezmienne – a mianowicie fakt dużegorozproszenia członków tej grupy narodowościo-wej w Polsce. Znamiennym jest też wprowadze-nie możliwości nauki języka ojczystego już doprzedszkoli – zajęcia w przedszkolu mogły być odtej pory prowadzone wyłącznie w języku danejmniejszości. Równolegle – przepisy omawianegorozporządzenia regulowały kwestie liczebnościgrup, klas oraz oddawały bezpośredni nadzór nadplacówkami, w których prowadzone było naucza-nie języka mniejszości kuratorowi oświaty. Zali-czono jednocześnie język ojczysty do przedmio-tów obowiązkowych „ze wszystkimi konsekwen-cjami wynikającymi z regulaminu oceniania, kla-syfikowania i promowania”2. Utrzymano zarazemformę dobrowolności przy zgłaszaniu dziecka nanaukę języka ojczystego – zgłoszenie takie waż-ne było w myśl przepisów do końca nauki na da-nym etapie edukacyjnym. Te ostatnie zapisy pod-nosiły znacznie rangę nauczanego przedmiotuoraz stwarzały szansę na rzeczywiste podniesie-nie jakości nauczania języków mniejszościowychw Polsce. Szansę, której same mniejszości nieste-ty już nie wykorzystały.

Od 1 stycznia 2003 r. w nauczaniu językówojczystych mniejszości narodowych obowiązujejuż inny przepis, a mianowicie: RozporządzenieMinistra Edukacji Narodowej i Sportu z dnia3 grudnia 2002 r. w sprawie warunków i sposo-bu wykonywania przez szkoły i placówki publicz-ne zadań umożliwiających podtrzymywanie po-czucia tożsamości narodowej, etnicznej, języko-wej i religijnej uczniów należących do mniejszo-ści narodowych i grup etnicznych.

Marek Syrnyk WWWWWałczałczałczałczałcz

4747474747

Рід

на м

оваOdnośne rozporządzenie – w porównaniu do

poprzedniego – stanowi istotny regres, w regula-cji kwestii nauczania języków ojczystych mniej-szości w Polsce. Usunięto przede wszystkim za-pis o zaliczeniu języka ojczystego do przedmio-tów obowiązkowych, zniknęły już całkowicie za-pisy dotyczące przedszkoli, uporczywie wprowa-dzany jest zwrot „kraj pochodzenia” mniejszości,co może sugerować, iż mniejszości narodoweznalazły się w Polsce w wyniku emigracji z po-szczególnych krajów3. Tymczasem, w zasadniczejswojej masie są one w Polsce niejednokrotnie od„zawsze”. Tak jest przynajmniej w przypadkuUkraińców, których przesiedlono przecieżw 1947 r. z polskich województw południowo-wschodnich.

Znamienne jest również i to, że przy opraco-wywaniu nowego rozporządzenia MENiS w cało-ści odrzucił propozycje i sugestie Związku Ukra-ińców w Polsce – przekazano je 6 listopada2002 r.4 Chociaż – i warto to zauważyć – te pro-pozycje zasadniczo koncepcji przepisów praw-nych nie burzyły. Szkoda, iż Związek Ukraińcóww Polsce włącznie z Ukraińskim TowarzystwemNauczycielskim nie skonsultowały ze środowi-skiem swoich propozycji w jakimś szerszym stop-niu. Bowiem już chociażby postulaty giżyckich na-uczycieli z międzyszkolnego zespołu nauczania ję-zyka ukraińskiego miały charakter bardzo szcze-gółowy i odwoływały się do praktycznych aspek-tów nauczania. Aspektów niezwykle istotnych, jakchociażby propozycja wprowadzenia i możliwo-ści opłacania dodatkowych godzin na prowadze-nie pracy artystycznej w takich grupach, wyko-rzystywania w pracy autorskich programów na-uczania języka czy innych5.

Reasumując – odnośne rozporządzenie likwi-dując niektóre, niezwykle istotne zapisy i niewprowadzając w to miejsce nowych zostawiłozbyt dużo miejsca na dowolność interpretacji orazcofnęło regulacje w tej zasadniczej dla mniejszo-ści kwestii na kilkadziesiąt lat wstecz.

Podręczniki

Po 1989 r. wydano w Polsce kilkanaście róż-nego rodzaju podręczników do nauki języka ukra-ińskiego. W większości były one opracowywaneprzez nauczycieli praktyków.

Omówienie tego zagadnienia rozpoczniemyod podręcznikowych propozycji dla najmłod-szych – stąd też niemożliwe będzie zachowaniechronologii ukazywania się poszczególnych wy-dawnictw.

W 1999 r. Wydawnictwo Szkolne i Pedago-giczne wydało zeszyt ćwiczeń dla klasy „0” autor-stwa Marii Mryczko – Horobjatko (rekomenda-cja MENiS Nr 145/99). Zeszyt wydany w forma-cie A4, niezwykle barwnie ilustrowany. Bardzodużo klasycznych ukraińskich akcentów wynika-jących z tradycji narodowej. Jedyną wadą tegowydania jest zbyt mała ilość proponowanych za-jęć dotyczących rozwijania umiejętności analizyi syntezy słuchowej głosek (słuchu fonematycz-nego). A jest to przecież umiejętność podstawo-wa dla poprawnego przebiegu procesu nauki czy-tania i pisania w przyszłości. Niekoniecznie teżw przedszkolu musimy już ćwiczyć pisanie liter.Ćwiczenia grafomotoryki można prowadzić wy-korzystując inne elementy.

Również w 1999 r. ukazało się kolejne wyda-nie – zeszyt ćwiczeń dla klasy pierwszej Dżerelce

– autorką jakiego jest Maria Tucka (rekomenda-cja MENiS Nr 153/99). Zeszyt także barwnie ilu-strowany, zawiera treści dostosowane do progra-mu nauczania i wieku dzieci. Błędem jest jednakwprowadzenie litery i głoski „l – ł” w propono-wany sposób, tzn. bez uwzględnienia specyfikitych głosek w języku ukraińskim.

Ciągle brakuje niestety podstawowego opra-cowania dla klasy pierwszej – elementarza. Szko-ły i międzyszkolne zespoły nauczania wykorzystu-ją w tym przypadku wydania ukraińskie.

Dla klas drugich szkoły podstawowej dyspo-nujemy już kompletem, tj. podręcznikiem orazzeszytem ćwiczeń. Podręcznik Żurawłyky, które-go autorem jest dr Jarosław Hryckowian zostałwydany w 1996 r., natomiast zeszyt ćwiczeń –Żurawłennia (autor Maria Mryczko) ukazał siędopiero w 2000 r. Obie pozycje są rekomendo-wane przez MENiS.

Uczniom klas trzecich zaproponowano pod-ręcznik Lubomyry Pyłypowycz: Razom z sonecz-

kom. Ukazał się on także w 2000 r. – rekomenda-cja MENiS Nr 144/2000. Również ta sama autor-ka opublikowała w 2002 r. wybór lektur i tekstówdo czytania dla klas I–III szkoły podstawowej:Czotyry pory roku.

Natomiast w 2001 r. ukazały się podręcznikoraz zeszyt ćwiczeń dla klas czwartych szkół pod-stawowych. Obie pozycje noszą ten sam tytuł:Rusznyczok. Autorki – Łucja Drozd i Anna Mazur.Rekomendacja MENiS – Nr 281 oraz 282/2001.

W 2002 r. wydano podręcznik dla klasy szó-stej – Berehynia. I znowu autorski duet: AnnaDrozd oraz Irena Drozd.

Wszystkie wymienione pozycje ukazały siędzięki staraniom Wydawnictw Szkolnych i Peda-

4848484848

Рідн

а м

ова

gogicznych. Niestety, jak na razie to wszystkiepodręczniki, które wydane zostały w okresie od1989 do 2003 r. Czekamy ciągle na książki do gim-nazjów oraz szkół średnich. Wspomniane pod-ręczniki opracowane zostały w oparciu o zatwier-dzone przez MENiS programy nauczania. Braku-je także specjalnych pozycji z przeznaczeniem dlamiędzyszkolnych zespołów nauczania językaukraińskiego – ta forma nauczania jest bardzorozpowszechniona w Polsce, a jednocześnie naj-bardziej zaniedbana zarówno przez władze oświa-towe, jak też ukraińskie instytucje społeczne.Warto jedynie wspomnieć, iż właśnie z tej formynauki języka ukraińskiego w Polsce korzysta więk-szość uczniów.

Oprócz podręczników, ukazały się także ma-teriały pomocnicze, które mogą i są wykorzysty-wane w prowadzeniu zajęć.

W 1995 r. wydano „Szkolną gramatykę językaukraińskiego”, którego autorem jest wybitny ję-zykoznawca prof. Michał Łesiów z Lublina. Nato-miast w następnym, tj. 1996 r. długoletni profe-sor legnickiego liceum Jan Śpiwak opublikowałniezwykle cenną pozycję: Samowczytel’ ukrajinś-

koji mowy. Cenną, ponieważ pozwala ona na opa-nowanie lub doskonalenie języka przez osobyuczące się go w sposób indywidualny. Ten ostat-ni autor (Jan Śpiwak) w 1998 r. wydał następnąpozycję – Zbirnyk dyktantiw z ukrajinśkoji mo-

wy (Wybór ćwiczeń do języka ukraińskiego). Wtym samym 1998 r. ukazała się praca dr. Jarosła-wa Hryckowiana – Metodyka nauczania języka

ukraińskiego i ukraińskiej literatury.Uzupełnieniem tych pozycji – ale zważywszy

na formy nauczania oraz pewne tradycje w na-uczaniu języka ukraińskiego w Polsce – niezwy-kle istotnym uzupełnieniem, jest Kałynowyj mist

(Warszawa 1997), autorstwa profesora ukraińskie-go liceum w Białym Borze – Marii Mandryk-Fil.Książka zawiera wybór tekstów i materiałów dopracy artystycznej i pozaszkolnej z uczniami.

Jako literaturę i materiały dodatkowe w na-uczaniu języka ukraińskiego w Polsce wykorzy-stuje się także szkolne pozycje wydawane w Ukra-inie. Głównie są to opracowania dla klas młod-

szych oraz publikacje z zakresu literatury i gra-matyki.

Nauczyciele języka ukraińskiego mają takżedo dyspozycji kwartalnik „Switanok”, który uka-zuje się jak dodatek do tygodnika „Nasze Słowo”.Odnajdujemy w nim zarówno teksty z ukraińskiejhistorii, materiały dotyczące tradycji ukraińskich,rebusy, krzyżówki, jak i korespondencję i infor-macje z życia poszczególnych szkół czy międzysz-kolnych zespołów nauczania języka ukraińskiego.

Ważną rolę w ukraińskim życiu oświatowymw Polsce powinno już wkrótce zająć kolejne wy-dawnictwo, a mianowicie ukazujące się od 2001 r.czasopismo „Ridna Mowa”. Regularne – kwartal-ne – wydania tego czasopisma ukazują się w In-ternecie, zaś wydania konwencjonalne, jak dotej pory zjawiają się raz w roku. W „Ridnej Mo-wie” publikowane są materiały z zakresu metody-ki nauczania języka ukraińskiego i ukraińskiej li-teratury, psychologii i socjologii, historii i geogra-fii Ukrainy, historii ukraińskiej mniejszości na-rodowej w Polsce, prawa oświatowego, etnogra-fii. Wydanie internetowe „Ridnej Mowy” to w tejchwili chyba najbogatszy w Polsce zbiór ukraini-ki – zwłaszcza dział „Biblioteka Ridnej Mowy”,w którym zamieszczane są oryginalne teksty lite-ratury ukraińskiej, począwszy od wieków śred-nich do dnia dzisiejszego.

Szkoły ukraińskie w Polsce

Ostatnie lata komunizmu w Polsce to znacz-ny spadek liczby ukraińskich dzieci uczących sięswego języka ojczystego. Wiązało się to zarównoz negatywnymi tendencjami w gospodarce, du-żej emigracji Ukraińców z Polski na „Zachód”, jakteż częściowo asymilacji oraz niewątpliwie takżewalką młodego pokolenia działaczy ukraińskichw Polsce o zmiany także i w tej dziedzinie życiaspołecznego. To co pozostaje niezmienne zarów-no do okresu PRL-u, jak też III RP – to fakt, iż naj-bardziej rozpowszechnioną formą nauczania dzie-ci ukraińskich w Polsce pozostają międzyszkolne,międzyklasowe i międzyoddziałowe zespoły na-uczania tego języka.

4949494949

Рід

на м

ова

Szkoły z ukraińskim językiem nauczania w Polsce7:

Rok szkolny Liczba szkół Liczba uczniów

1988/1989 4 3341989/1990 4 3541990/1991 6 4751991/1992 7 7271992/1993 7 7831999/2000 7 966

Odnosząc się do powyższego zestawienia należy pamiętać, iż większość szkół ukraińskich funkcjo-nuje jak zespół: szkoła podstawowa, gimnazjum, liceum.

I tak:– Zespół Szkół Ogólnokształcących w Białym Borze tworzą: szkoła podstawowa, gimnazjum, liceum– Zespół Szkół Ogólnokształcących w Górowie Iławeckim: gimnazjum, liceum– Zespół Szkół Ogólnokształcących w Legnicy: gimnazjum, liceum– Zespół Szkół Ogólnokształcących w Przemyślu: szkoła podstawowa, gimnazjum, liceum– Zespół Szkół Ogólnokształcących w Bartoszycach: szkoła podstawowa, gimnazjum– Ukraińskie klasy w Szkole Podstawowej w Baniach Mazurskich– Ukraińskie klasy w gimnazjum w Bielsku Podlaskim

Międzyszkolne zespoły nauki języka ukraińskiego funkcjonująw siedmiu nowych województwach8:

Rok szkolny Województwo Liczba punktów Liczba uczniów

1999/2000 Lubuskie 5 66Dolnośląskie 4 60Podlaskie 10 90Pomorskie 8 254Warmińsko-Mazurskie 46 1544Podkarpackie 19 351Zachodniopomorskie 12 215

Dla porównania – w roku 1992/1993 punkty nauczania istniaływ następujących województwach9:

Województwo Ilość zespołów Liczba uczniów

Elbląskie 13 330Gdańsk (m.) 1 33

Międzyszkolne zespoły nauczania języka ukraińskiego w Polsce6:

Rok szkolny Liczba punktów Liczba uczniów

1988/1989 57 10761989/1990 60 12361990/1991 68 13581991/1992 70 14741992/1993 83 17431999/1900 104 2557

5050505050

Рідн

а м

ова

Gorzowskie 2 14Koszalińskie 2 119Krośnieńskie 7 140Legnickie 2 60Nowosądeckie 10 70Olsztyńskie 18 338Przemyskie 3 68Słupskie 5 146Suwalskie 8 239Szczecińskie 4 66Pilskie (m. Wałcz) 1 17Warszawa 1 21Wrocławskie 4 45Zielonogórskie 2 50

Międzyszkolne zespoły nauczania języka ukraińskiego w wybranych województwachw roku szkolnym 2002/2003

Pomorskie; Zachodniopomorskie; Lubuskie10

Miejscowość Liczba zespołów Liczba uczniów

Miastko 1 13Wałcz 1 21Przećmino 1 16Szczecin 1 18Szczecinek 1 13Kołobrzeg 1 16Trzebiatów 1 16Bytów 1 48Człuchów 1 45Koszalin 1 67Świerzno 1 8Słupsk 1 36Lębork 1 17Bobolice 1 9Charzyno 1 4Gościno 1 4Zielona Góra 1 12Nowogród Bobrzański 1 18Szprotawa 1 16Międzyrzec 1 18Gorzów 1 4Strzelce Krajeńskie 1 12

Razem 22 431

Analizując powyższe zestawienia należystwierdzić, iż począwszy od 1989 r. liczbauczniów w ukraińskich szkołach i międzyszkol-nych zespołach stopniowo – aczkolwiek nieznacz-nie – zwiększa się. Nie zwiększa się natomiast licz-ba szkół ukraińskich. I – co ważniejsze – nie ma-leje. Nieznacznym też wahaniom ulega liczba dzie-ci w międzyszkolnych zespołach nauczania, co

mogłoby oznaczać zatrzymanie się negatywnychtendencji z przeszłości.

Omawiając kwestie szkolne ukraińskiej mniej-szości narodowej nie sposób nie wskazać i napewne towarzyszące mu zagrożenia. Zagrożenianatury obiektywnej – takiej jak chociażby spadekpopulacji dzieci w kraju. W równym stopniu do-tyczy to również mniejszości ukraińskiej – z tym,

5151515151

Рід

на м

оваże przez tę mniejszość jest boleśniej odczuwana.

Na razie głównie w wymiarze finansowym. Wpro-wadzenie bowiem bonów oświatowych do szkol-nictwa spowodowało znaczne obniżenie subwen-cji oświatowej dla tych szkół – i to nawet przyzwiększeniu odpowiedniej wagi, używanej doobliczenia tejże subwencji. Małą liczbę dzieci po-woduje, iż z natury swojej są to szkoły drogiei jako takie niezbyt chętnie widziane przez wła-dze samorządowe, którym podlegają.

Ukraińskie środowisko nauczycielskie już odlat domaga się oddania tych szkół pod bezpośred-ni zarząd odpowiednim urzędom marszałkow-skim, wskazując – i to zupełnie słusznie, iż są toz reguły szkoły regionalne i ponadregionalne. Odlat też wnioskowana jest potrzeba utworzeniaspecjalnego urzędu przy MENiS – pełnomocnikads. oświaty mniejszościowej w Polsce. Starania tepozostają na razie bezowocnymi. Ciągle też bra-kuje nauczycieli metodyków języka ukraińskiego– zatrudnionymi na części etatów w Polsce pozo-stają w ten sposób jedynie trzy osoby, po jednejw województwie warmińsko-mazurskim, zachod-niopomorskim oraz podkarpackim. Brak jest teżnależytej kontroli ze strony organów podległychresortowi edukacji nad właściwym realizowaniemnauczania w międzyszkolnych zespołach naucza-nia – dyrektorzy szkół niejednokrotnie nie wie-dzą nawet, na jakiej podstawie prawnej takie na-uczanie się odbywa. Nie wspominając już o tym,iż zdarzają się przypadki wręcz ingerowania or-ganów prowadzących obsadę stanowisk nauczy-cielskich czy tolerowania nagannych przypadkóww tymże nauczaniu. Brak kontroli prowadzi bo-wiem do wypaczeń i degradacji.

Stosunek kompetentnych czynników do kwe-stii właściwego zabezpieczenia potrzeb edukacyj-nych mniejszości narodowych w Polsce jest tak-że miarą demokracji. I miarą rzeczywistego sto-sunku Państwa do części swoich obywateli.

PRZYPISYPRZYPISYPRZYPISYPRZYPISYPRZYPISY

1 Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowejz dnia 24.03.1992 r. [w:] Dz.U. Nr 34, poz.150, 1992 r.

2 Ibidem, op.cit.3 Rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej

z dnia 3 grudnia 2002 r.4 Pismo Zarządu Głównego ZUwP z dnia 6 listo-

pada 2002 r. do Ministerstwa Edukacji Naro-dowej, maszynopis, archiwum autora.

5 М. Сирник, Організація шкільної ситсемиу Польщі і проблема навчання мови нацмен-

шостей, «Наше слово» 2003, № 23.6 Ukraińcy w Polsce 1989–1993 [red. M. Czech],

Warszawa 1993, s. 310–311; Звіт Україн-

ського вчительського товариства у Польщі,«Рідна мова» 2001, № 1.

7 Ibidem, op.cit.8 Звіт..., op.cit.9 Ukraińcy w Polsce..., op.cit., s. 311.10 І. Дрозд, Навчання української мови у виб-

раних місцевостях Західнопоморського та

Поморського воєводств у 2002/2003 році,

«Рідна мова» 2003, № 3, c. 99 oraz: S. Ja-wornicka, Nauczanie języka ukraińskiego w wo-jewództwie lubuskim w 2002/2003 r. szk., ma-szynopis, archiwum autora.

LITERALITERALITERALITERALITERATURA ŹRÓDŁTURA ŹRÓDŁTURA ŹRÓDŁTURA ŹRÓDŁTURA ŹRÓDŁOWOWOWOWOWAAAAA

Грицковян Я., Виноградник, Варшава 1999.Грицковян Я., Журавлики, Варшава 1996.Грицковян Я., Методика української мови та

літератури, Варшава 1998.Дрозд І., Дрозд А., Берегиня, Варшава 2002.Дрозд Л., Мазур А., Рушничок, Варшава 2001(підручник).Дрозд Л., Мазур А., Рушничок, Варшава 2001(зошит вправ).Мандрик-Філь М., Калиновий міст, Варшава

1997.Мричко М., Гороб’ятко, Варшава 1999.Мричко М., Журавлення, Варшава 2000.Пилипович Л., Разом з сонечком, Варшава

2002.Пилипович Л., Чотири пори року, Варшава

2002.Співак І., Збірник диктандів з української мови,

Варшава 1998.Співак І., Самовчитель української мови,

Варшава 1996.Туцька М., Збірник диктандів з української мови,Варшава 1998.Туцька М., Джерельце, Варшава 1999.

Łesiów M., Szkolna gramatyka języka ukraińskie-go, Warszawa 1995.

5252525252

Рідн

а м

ова

Jarosław Syrnyk WWWWWrocławrocławrocławrocławrocław

Przed 1945 r., na Dolnym Śląsku funkcjono-wało duszpasterstwo greckokatolickie1 oraz pra-wosławne2. Nie można jednak mówić o ciągłościpomiędzy strukturami cerkiewnymi sprzed i potej dacie. Zmiana przynależności państwowej orazznacznie liczniejsza niż dotychczas, szczególniepo 1947 r., liczba wiernych obu wyznań, nadałakwestii funkcjonowania prawosławia i grekoka-tolicyzmu na Dolnym Śląsku zupełnie nowegowymiaru. W okresie sprawowania w Polsce wła-dzy przez partię komunistyczną, mimo trudności,na jakie napotykali głównie grekokatolicy, leczrównież wyznawcy prawosławia, na Dolnym Ślą-sku stopniowo uformowały się trwałe, a nie mi-syjne, choć przy tym, charakterystyczne dla sku-pisk diasporalnych (ze względu na liczbę wier-nych, sieć placówek duszpasterskich, otoczenie)struktury obu cerkwi.

Po zakończeniu wojny ramy prawne, w jakichdziałały obydwie struktury cerkiewne ukształto-wały się odmiennie. Cerkiew prawosławna dzia-łała w okresie II Rzeczypospolitej na podstawieautokefalii przyznanej jej w 1924 r. przez Patriar-chę Konstantynopolitańskiego. Wraz z zakończe-niem działań wojennych władze rozpoczęły wy-wieranie presji na kierującym Cerkwią metropo-licie Dionizym, aby ten zrzekł się autokefalii nada-nej w 1924 r. na rzecz nowej, którą miał nadaćPatriarchat Moskiewski. Żądaniom tym metropo-lita się nie poddał, za co zapłacił odsunięciem odsprawowania swojej posługi. W pełni zaakcepto-wało je natomiast, i to już w 1948 r., TymczasoweKolegium Rządzące Polskiego AutokefalicznegoKościoła Prawosławnego3. W dniu 5 czerwca1946 r. utworzono tzw. Prawosławną Administra-cję Ziem Odzyskanych, przekształconą w niecoponad miesiąc później w Diecezję Ziem Odzyska-

Kwestia wyznaniowawśród ludności

ukraińskiej na Dolnym Śląsku w latach 1945–1989

nych4. Na jej czele stanął ks. Aleksander Kalinow-ski5.

W przypadku struktur greckokatolickich, powywiezieniu biskupów przemyskich do ZSRR,które, choć de iure nie likwidowało diecezji prze-myskiej, to de facto pozbawiało ją odpowiedniejstruktury kanonicznej, papież Pius XII jako naj-wyższy zwierzchnik Cerkwi Greckokatolickiejw sprawach związanych z jej funkcjonowaniemw Polsce, nadał pełnomocnictwa kardynałowi Au-gustowi Hlondowi. Tuż przed początkiem akcji„Wisła” kardynał Hlond ustanowił dwóch wikariu-szy generalnych: dla diecezji przemyskiej ks. Ba-zylego Hrynyka, a dla Administracji Apostol-skiej Łemkowszczyzny (AAŁ) ks. Andrzeja Złup-kę, któremu, z racji choroby, przydzielił dwóchpomocników w osobach ks. Pawła Szuflata i ks.Włodzimierza Hajdukiewicza6.

W państwie budowanym w oparciu o ideolo-gię komunistyczną religię częstokroć przedsta-wiano jako „opium dla mas”. Jednak głównymicechami charakteryzującymi politykę komuni-stycznego państwa polskiego wobec obu wyznańwschodnich nie były sprawy ideologiczne ani teżkwestie związane np. z sekularyzacją dóbr kościel-nych. Dominującym jej kryterium był czynniknarodowy. Władze państwowe traktowały oba wy-znania w sposób instrumentalny, co objawiało sięm. in. w inicjowaniu oraz wspieraniu działań an-tagonizujących środowisko prawosławne z grec-kokatolickim, a także w negacji, początkowo cał-kowitej, a od 1956–1957 r. częściowej, potrzebwiernych obrządku greckokatolickiego.

Ukraińcy, których los rzucił po II wojnie świa-towej na Dolny Śląsk, w niemal stu procentach,byli wyznawcami dwóch odłamów chrześcijań-stwa – prawosławia i grekokatolicyzmu. Zdarzali

5353535353

Рід

на м

оваsię wśród nich także nieliczni protestanci (przy

czym trudno jednoznacznie określić momentprzyjęcia tego wyznania, tj. czy nastąpił on przedczy po wysiedleniu). Spośród protestantóww urzędowych dokumentach wymienia się bab-tystów7 i metodystów8, choć trudno ocenić, czyautorzy tych informacji zdawali sobie sprawęz różnic dzielących obie grupy wyznaniowe. Nametodystów, pod przewodnictwem Michała Ru-dza, zamieszkujących w powiecie Góra Śl., zało-żone zostało w październiku 1949 r. rozpracowa-nie o kryptonimie „Płomień”. Na 39 rozpracowy-wanych osób, znalazło się w nim jednak aż 28Polaków9. Ponadto UB rejestrowało „sekty meto-dystów” również w Szprotawie i powiecie wołow-skim10. Poza chrześcijanami wśród Ukraińców zu-pełnie sporadycznie pojawiali się w późniejszymokresie także Świadkowie Jehowy11.

Przesiedlona ukraińska ludność prawosław-na pochodziła głównie z zachodniej części Łem-kowszczyzny, a także z okolic Hrubieszowa i Wło-dawy. Także wśród nich znaleźli się duchowni: ks.Stefan Biegun, przesiedlony początkowo do Ści-nawy12 oraz ks. Dymitr Chylak, przesiedlony doówczesnego pow. Szprotawa13. Przesiedleńcy wy-znania greckokatolickiego pochodzili w większo-ści z terenów, które do 1947 r. podlegały jurys-dykcji diecezji przemyskiej i AAŁ. Znaleźli sięwśród nich również duchowni, według jednegoz opracowań w liczbie jedenastu14. Prawdopodob-nie było ich więcej, a znaleźli się tu np.: ks. An-drzej Złupko – administrator generalny AAŁ15,przesiedlony do Kostomłotów, ks. WłodzimierzHołyński16, ks. Aleksander Styczek17, na tereniepow. Wołów dwóch księży, w tym prawdopodob-nie ks. Eugeniusz Chylak18, a także ks. Jan Syro-tyński i ks. Rużycki19. Do powiatu milickiego zo-stali przesiedleni: ks. Jan Jurczyński20, ks. PiotrSobin i ks. Apolinary Wodała21. Do Środy Śl. zostałpoczątkowo przesiedlony ks. Jarosław Wodonos22.Do Legnicy trafił ks. Michał Werhun23, przeniesio-ny potem do Szprotawy, do której trafił też ks.Włodzimierz Hajdukiewicz24. Ks. Jan Polański25

przybył na teren Dolnego Śląska jeszcze w stycz-niu 1946 r. W związku z obejmowaniem stano-wisk na placówkach rzymskokatolickich liczbaksięży greckokatolickich rejestrowanych przezwładze na Dolnym Śląsku uległa z czasem zmniej-szeniu. Według wykazu sporządzonego w maju1954 r. na terenie ówczesnego województwa wro-cławskiego przebywało sześciu duchownychgreckokatolickich: ks. Paweł Szuflat, ks. HipolitOrawski, ks. Konstanty Daćko, ks. Aleksander Sty-czek, ks. Józef Chylak, ks. Jan Czyczuła. Ponadto

w Szprotawie przebywali nadal ks. M. Werhuni ks. W. Hajdukiewicz, zaś w parafii Kwielice pra-cował ks. Jarosław Wodonos26.

Władze administracyjne, a przede wszystkimorgana bezpieczeństwa, doskonale orientowałysię w strukturze wyznaniowej wśród przesiedleń-ców i przywiązywały do tej wiedzy dużą wagę.Na aspekt ten zwracano uwagę jeszcze w trakcietrwania akcji „Wisła”. Ustalenie pełnej strukturywyznaniowej przesiedlonej ludności nie jest moż-liwe ze względu na brak pełnych danych. Dziękizachowanym dokumentom wiemy na przykład,że do gminy Chobienia przybyło 310 grekokatoli-ków i 155 prawosławnych, w gminie Chocianównotowano 242 prawosławnych, do wsi Stodoło-wice (późniejsze Studzianki) w powiecie Wołówprzybyło 50 prawosławnych i 31 grekokatoli-ków27, w Zimnej Wodzie i Lisim Młynie na 376osób przywiezionych – 270 było obrządku grec-kokatolickiego28. W gminie Jawor było 30 prawo-sławnych29, w Jeleniej Górze w 1948 r. – 92 oso-by tego wyznania30, w powiecie oleśnickim –18431. W powiecie legnickim na ogólną liczbę1938 zamieszkujących tu w 1954 r. Ukraińców,1472 stanowili grekokatolicy32. Uwzględniając cy-towane powyżej dane szczątkowe pochodzącez lat 1947–1954, dane z 1953 r. dotyczące ludno-ści prawosławnej33 oraz późniejsze, bo pochodzą-ce z końca lat 60. dane Urzędu ds. Wyznań Prezy-dium WRN we Wrocławiu34, a także ogólną wie-dzę o kierunkach przesiedlania ludności ukraiń-skiej w 1947 r. i jej strukturze wyznaniowej sprzedakcji „Wisła”35, można dojść do wniosku, że ok. 3/4przybyłej tu, w latach 40. XX w. ludności ukraiń-skiej, tj. ok. 15 tys. osób, stanowili grekokatolicy36.

Przy uwzględnieniu całej specyfiki sytuacjipanującej na Ziemiach Odzyskanych, działalnośćCerkwi Prawosławnej na Dolnym Śląsku zostałazainicjowana stosunkowo szybko, bo w 1946 r. WeWrocławiu organizatorem pierwszych nabo-żeństw (początkowo dla 15 osób) był ks. AleksyZnosko. Z pewnością wśród wiernych znaleźli sięjuż wówczas Ukraińcy. W roku następnym utwo-rzona została we Wrocławiu parafia prawosław-na (ok. 200–300 wiernych), która otrzymała ka-plicę przy ul. Dąbrowskiego37. W uroczystości po-święcenia cerkwi wzięli udział przedstawicielemiejscowego Wydziału Społeczno-Politycznego38.W kwietniu 1947 r. wrocławska parafia liczyć mia-ła 500 osób39.

W związku z napływem ludności wysiedlonejw akcji „Wisła” został powołany w połowie 1947 r.w Warszawie, Prawosławny Metropolitalny Ko-

mitet Niesienia Pomocy Przesiedleńcom na Zie-

5454545454

Рідн

а м

ова

mie Odzyskane. W jego skład wszedł m. in. ks.Stefan Biegun, sam wysiedlony z Florynki, jedenz najaktywniejszych duszpasterzy prawosławnychw tamtych latach na Dolnym Śląsku. Niektórzybadacze zwracają uwagę na niespójność działańprowadzonych wobec prawosławnych przez lo-kalną, dolnośląską administrację, z kierunkamipolityki władz centralnych40. Miałaby się ona prze-jawiać w utrudnianiu powstawania parafii prawo-sławnych na Dolnym Śląsku, na dowód czegoprzytacza się pismo z Urzędu Wojewódzkiego weWrocławiu do Starosty w Wołowie z 9 paździer-nika 1947 r., którego fragment tu zacytujemy:

[...] Urząd Wojewódzki prosi o [...] podanie

narodowości osób zapodanych w wykazach,

a mianowicie, czy są to Polacy, czy też Ukraińcy

przesiedleni [...] w ramach akcji „W”. W przypad-

ku drugim należy zasięgnąć opinię Powiatowe-

go Urzędu Bezp.[ieczeństwa] Publ.[icznego] od-

nośnie obecnego zachowania się przesiedlonych

i celowości utworzenia parafii prawosławnej

[...]41.W piśmie z 19 stycznia 1948 r. skierowanym

przez Wojewodę Wrocławskiego do MinisterstwaZiem Odzyskanych pisano zaś:

[...] W związku z powyższym [liczba wyznaw-ców, baza lokalowa – przyp. J. S.] podaję, iż nie

jest celowym i koniecznym tworzenie parafii pra-

wosławnej w w/w miejscowościach z uwagi na

to, że wszyscy wyznawcy wyznania prawosław-

nego są pochodzenia ukraińskiego i przesiedleń-

cami [...] z akcji „W” [...]42.Kluczową rolę w utrudnianiu powstania placó-

wek prawosławnych w tym okresie odgrywałowszakże Ministerstwo Ziem Odzyskanych w War-szawie. Urzędnicy MZO opierali się przy tym na prze-pisach prawnych pochodzących z 1938 r.43 Wydajesię więc, że istoty podejmowanych na przełomie1947 i 1948 r. działań ograniczających powstawa-nie parafii prawosławnych, nie należałoby upatry-wać w niezrealizowaniu przez urzędników wro-cławskich zarządzeń władz centralnych, alew obawie, aby powstające placówki prawosław-ne nie stały się miejscem integrującym przesiedlo-ną ludność ukraińską. Wskazywać na to mogłobypismo Wojewody do MZO z dnia 24 czerwca 1948 r.w sprawie utworzenia parafii w Jaworze:

[...] Ze względu na narodowość polską wy-

znawców prawosławnych nie stawiam prze-

szkód w kierunku utworzenia parafii prawo-

sławnej w Jaworze [...]44.Mimo trudności, w dość krótkim czasie od-

prawione zostało pierwsze nabożeństwo dla wy-siedlonych. Zorganizował je w Zimnej Wodzie (19

sierpnia 1947 r.) ks. Jan Lewiarz. W Michałowiepierwsze nabożeństwo odbyło się 26 sierpnia1947 r. dzięki staraniom ks. Stefana Bieguna.W 1949 r. posługę duszpasterską pełnił tu ks. Wła-dysław Kocyłowski. W Stodołowicach (Studzian-kach), inauguracyjna msza miała miejsce 14 listo-pada 1947 r. Dojeżdżali tu 81-letni wtedy ks. Dy-mitr Chylak, a także ks. Stefan Biegun. W JeleniejGórze pierwsze nabożeństwo prawosławne powojnie odprawił również ks. S. Biegun, a miało tomiejsce 27 listopada 1947 r., choć próby podej-mowane były już wcześniej, bo już w 1946 r.(w mieście mieszkało wówczas 99 osób prawo-sławnych)45. W Wałbrzychu w 1948 r. utworzo-ny został punkt duszpasterski przemianowanyz czasem na parafię46. W tym samym roku,w mieszkaniu prywatnym, odbyło się dla 19 osóbpierwsze nabożeństwo prawosławne w Legnicy.Jej proboszczem został ks. Jarosław Tyczyno.W roku następnym założono placówki w Lipinach(ks. prot. Michał Popiel) i Lubinie (początkowojako filia parafii w Zimnej Wodzie; założył ją ks.Jan Lewiarz, w parafię została przekształcona w1958 r.; jej pierwszym proboszczem został ks.Michał Rydzanicz)47. Także w 1949 r. odbyła siępierwsza liturgia prawosławna w Przemkowie.Odprawił ja ks. Wiktor Masik48. W 1950 r. powsta-ła parafia w Malczycach, gdzie pierwszą liturgięodprawili tu ks. S. Biegun, ks. Mikołaj Pronińskii ks. Jarosław Tyczyno49. Parafia w Starym Woło-wie powstała w 1952 r. 50

W ramach nowego podziału terytorialnegoPAKP, który nastąpił w 1951 r., erygowana zosta-ła diecezja wrocławsko-szczecińska. W 1952 r.wchodzący w jej skład dekanat wrocławski liczył19 placówek. Posługę kapłańską prowadziłow niej 10 duchownych (7 proboszczów, 2 wika-riuszy i 1 diakon), przy czym dla całej diecezji licz-ba ta wynosiła 17. W latach 1951–1954, w Semina-rium Duchownym w Warszawie kształciło się4 przyszłych księży pochodzących z terenu woje-wództwa wrocławskiego. Sześć lat późniejw województwie wrocławskim było 16 placówekprawosławnych. Istniały one w następującychmiejscowościach: Chojnów, Jawor, Jelenia Góra,Lubin, Malczyce, Michałów, Oleśnica, Rudna Mia-sto (powstała w 1958 r.), Studzianki, Sambórz,Wrocław, Wałbrzych, Wińsko, Wołów, ZimnaWoda, Żmigród51. Poza dekanatem wrocławskimfunkcjonowały parafie w Buczynie i Przemkowie.

W latach 1947–1957 nie było na Dolnym Ślą-sku żadnego ośrodka, w którym odprawiane by-łyby legalnie msze greckokatolickie, chociaż jużw 1947 r. z prośbą o stosowne zezwolenie do

5555555555

Рід

на м

оваwładz wojewódzkich we Wrocławiu zwrócił się,

nie wymieniony z nazwiska i imienia duchowny52.Zgody, rzecz jasna, nie udzielono, przeto msze od-bywały się potajemnie, czego dowodem przykładz Wołowa (odnoszący się do jesieni 1949 r.53).Można przypuszczać, że nieregularne msze grec-kokatolickie odprawiane przez ks. W. Hajdukie-wicza odbywały się w gromadzie Leszno Dolnew 1954 r.54 Według S. Stępnia na Dolny Śląsk do-cierał z kapłańską posługą ks. B. Hrynyk55. Jakociekawostkę można podać fakt, że w Modle tużpo przesiedleniu rzymskokatolicki ksiądz Kukieł-czyński odprawiał msze w greckokatolickie świę-ta, pozwalając przesiedlonym śpiewać „po swoje-mu”56, co można zinterpretować jako próbę prze-ciwdziałania akcji misyjnej prowadzonej przezprawosławnych57.

Jakkolwiek pozbawienie Cerkwi Greckokato-lickiej jej własnych struktur, jak również rozpro-szenie ludności ukraińskiej na nowych miejscachosiedlenia były niewątpliwie elementami prowa-dzonej przez państwo polityki wobec ludnościukraińskiej, nie były to jednak wszystkie czynni-ki decydujące o powojennym kształcie tego ob-rządku w Polsce. Równie ważnym elementemw tym zakresie była postawa hierarchii rzymsko-katolickiej. Ze wspomnień ks. Stefana Dziubynywynika, że przychylna postawa niektórych bisku-pów rzymskokatolickich mogła, o czym świadcząprzykłady z terenu Pomorza Środkowego i Ka-szub, już nawet w latach 40. i na początku 50.,umożliwić grekokatolikom na pewien czas spra-wianie własnego kultu, przynajmniej w większeświęta cerkiewne58. Na Dolnym Śląsku z takimzjawiskiem się jednak nie spotykamy.

W większości miejsc, dokąd przesiedlonoukraińskich grekokatolików, ci spośród nich, dlaktórych ważniejsza była wiara katolicka od ob-rządku wschodniego, chrzcili swoje dzieci, cho-wali zmarłych, brali śluby w kościołach rzymsko-katolickich59. W warunkach, w jakich znaleźli siępo wysiedleniu Ukraińcy ta swego rodzaju „wal-ka o dusze” nabrała nowego rozmachu. Motywa-cją działań kleru rzymskokatolickiego mogły byćtakże względy narodowe lub poczucie wyższości,zawierające się w powiedzeniu greca fides nulla

fides60. Wg ks. B. Hrynyka, do greckokatolickichduchownych nieprzychylnie nastawiony byłpierwszy rządca diecezji wrocławskiej ks. dr K.Milik61. Masowe były szykany ze strony księżyrzymskokatolickich, szczególnie pochodzącychz dawnych Kresów62. W latach 40.i 50. zgrzytałorównież w stosunkach pomiędzy „łacinnikami”i prawosławnymi63, bardziej chyba jednak z po-

wodów różnic narodowych niż religijnych64. Pa-miętać przy tym należy, że w kościele katolickimznaczące zmiany w podejściu do prawosławia roz-poczęły się dopiero po Soborze Watykańskim II.

Po śmierci kardynała Hlonda delegatem pa-pieskim ds. kościołów wschodnich w Polsce zo-stał kardynał S. Wyszyński. Do 1952 r. nie zezwa-lał on jednak na celebrowanie mszy w obrządkachwschodnich, zaś wydaną w tymże roku zgodę podnaciskiem władz po pewnym czasie cofnął.W związku z zaistniałą po przesiedleniu sytuacją,niektórzy duchowni greckokatoliccy czasowo od-stąpili od sprawowania posługi kapłańskiej. Na-leżeli do nich również przesiedleni na Dolny Śląskks. J. Syrotyński i ks. Rużycki65. Większość podję-ła posługę w kościele rzymskokatolickim, na mocynadanych uprawnień przez kardynała Hlonda. Na-leżeli do nich m. in. ks. J. Jurczyński, ks. P. Sobini ks. A. Wodała66, ks. P. Szuflat (jako wikary w para-fii w Strzelinie), ks. Konstanty Daćko (proboszczparafii Różanka w pow. Bystrzyca Kłodzka), ks.A. Styczek (proboszcz w Piławie Dolnej), ks. W. Haj-dukiewicz, ks. J. Wodonos, ks. M. Werhun.

Istnienie rozdziału religijnego między prze-siedleńcami, większy kosmopolityzm Cerkwi pra-wosławnej wynikający po części tylko z racji więk-szego zróżnicowania narodowego wśród wy-znawców sprawiły, że władze państwowe zdołałyz kwestii religijnych, z niezłym – dodajmy – skut-kiem, uczynić narzędzie prowadzonej przez sie-bie polityki wobec mniejszości narodowych. Dlaprzykładu, zgodnie właśnie z zasadą dziel i rządź,jednego ze zwerbowanych księży greckokatolic-kich wykorzystywano na Dolnym Śląsku do inwi-gilacji kleru rzymskokatolickiego, z kolei, infor-mator o pseudonimie „Buk” pozyskany jeszczew 1949 r.67 będący księdzem prawosławnym,przez kolejne kilkanaście lat wprost „produko-wał”, niezliczoną ilość donosów na księży grec-kokatolickich. W sumie, w przypadku DolnegoŚląska można udokumentować co najmniej jedenprzypadek zwerbowania duchownego greckoka-tolickiego do współpracy przez organa bezpie-czeństwa68 (choć próby pozyskania agenturywśród księży greckokatolickich oraz w ich najbliż-szym otoczeniu czynione były niemal bez prze-rwy69) i przynajmniej czterech duchownych pra-wosławnych70.

Duchowni obu wyznań wschodnich i osobyz ich najbliższego otoczenia znajdowały się podstałą obserwacją aparatu bezpieczeństwa. W la-tach 40. i 50. zagadnieniem tym bezpośredniozajmował się referat V71. Prawosławnego księdza,Stefana Bieguna rozpracowywano w 1948 r., gdyż

5656565656

Рідн

а м

ова

utrzymywał kontakty z wysiedlonymi, co samow sobie było dla władz faktem podejrzanym72, zaśks. Aleksego Znoskę skazano w 1949 r. na karępozbawienia wolności73. Zdecydowanie większąuwagę organa bezpieczeństwa kierowały na du-chownych greckokatolickich. Byli oni pod ciągłąobserwacją organów bezpieczeństwa74. Systema-tycznie monitorowano „oddziaływanie kleru”greckokatolickiego (częstokroć określanego jako„reakcyjno-nacjonalistyczny”75) na społecznośćukraińską76.

Przejawem działań władz była niewątpliwie,prowadzona także na Dolnym Śląsku, akcja misyj-na. O inspirującej roli władz w opisywanym pro-cesie może świadczyć fakt, że jednym z głównychorganizatorów akcji na terenie Dolnego Śląska byłtajny współpracownik UB o pseudonimie „Buk”77.Oczywiście do przechodzenia przesiedlonychgrekokatolików na prawosławie78 lub raczej tyl-ko do ich uczestniczenia w bliższej kulturowo li-turgii prawosławnej dochodziło już od 1947 r. Nieulega kwestii, że parafie prawosławne były naon-czas jedynymi legalnie funkcjonującymi „instytu-cjami”, w których przesiedlona ludność znajdo-wała duchowe oparcie, jedynymi, w których moż-na było modlić się po „swojemu” (tzn. w językustarocerkiewno-słowiańskim)79. Akcja misyjnapolegała na organizowaniu w skupiskach greko-katolików parafii prawosławnych80. WarszawskiKonsystorz Prawosławny opracował specjalnyterminarz – Kalendarz wyjazdów w teren księży

proboszczów dekanatu wrocławskiego dla orga-

nizacji życia kościelno-religijnego, zgodnie z któ-rym duchowni prawosławni mieli: rozeznać roz-mieszczenie ludności greckokatolickiej, odprawićnabożeństwa i wytypować ewentualne siedzibyparafii prawosławnych, wreszcie podjąć w przy-szłości kroki w kierunku erygowania parafiii przydziału świątyń81.

Warto podkreślić, że akcja misyjna na DolnymŚląsku nie miała szerokiego zasięgu, gdyż więk-szość placówek prawosławnych powstała tuprzed 1950 r. Świadczy to, być może, o skutecz-ności przeciwdziałania kleru rzymskokatolickie-go, rywalizującego w tamtym okresie z kleremprawosławnym o „dusze” grekokatolików. Wedługbiskupa Makarego, również współpracujący z wła-dzami ksiądz prawosławny przejawiał „wyraźnąniechęć” do tej sprawy82. Tak czy inaczej, prowa-dzone działania doprowadziły do wielu konflik-tów między grekokatolikami a prawosławnymi,szczególnie uwidocznionych w Legnicy83.

Księża greckokatoliccy sprawujący posługęw obrządku rzymskokatolickim, podobnie jak du-

chowni polscy, zmuszani byli do okazywania po-słuszeństwa władzom państwowym. Pod konieclat 40. powstała przy ZBOWiDzie tzw. KomisjaKsięży mająca stać się zalążkiem przyszłego „ko-ścioła narodowego”84. Do „księży patriotów”,w ramach Okręgowych Komisji Księży (OKK), za-liczało się przynajmniej kilkunastu duchownychgreckokatolickich w Polsce, w tym przynajmniejtrzech z terenu Dolnego Śląska. W ramach wyda-nego w lutym 1953 r. dekretu, narzucającego Ko-ściołowi państwową kontrolę, duchowni zmusze-ni zostali do składania ślubowania na wiernośćPRL. Ponadto zmuszano ich do składania podpi-sów pod różnego rodzaju deklaracjami, jak ApelSztokholmski, Karta Plebiscytu Pokoju i in., sta-nowiącymi narzędzie propagandowe w rękachwładz komunistycznych. Na duchowieństwo na-łożony został też swego rodzaju podatek w for-mie deklaratywnej subskrypcji Narodowej Po-życzki Rozwoju Sił Polski85.

Do 1956 r. władze państwowe konsekwent-nie odmawiały Cerkwi greckokatolickiej prawado istnienia na terenie Polski. Nawet w dokumen-cie rozpoczynającym okres liberalizacji w stosun-ku do mniejszości ukraińskiej, tj. w uchwale Biu-ra Politycznego KC PZPR z kwietnia 1952 r.zawarte zostało zadanie zwalczania agentury pod-ziemnej wyznania greckokatolickiego. Aż do dru-giej połowy 1956 r. jakimkolwiek ustępstwomwobec grekokatolików sprzeciwiał się Urząd ds.Wyznań86. Ponadto, jakakolwiek ewentualna zmia-na polityki państwa wobec grekokatolików niemogła się odbyć w sytuacji, gdy stosunki państwaz Kościołem rzymskokatolickim, zaognionew 1953 r., do końca 1956 r. nadal były stosunkaminieakceptowanymi przez stronę kościelną. Procesnormalizacji relacji władz państwowych z Kościo-łem został zapoczątkowany po uwolnieniu z in-ternowania kardynała Stefana Wyszyńskiegow październiku 1956 r. i potwierdzony w podpi-sanym 8 grudnia tegoż roku porozumieniu rzą-du z Episkopatem87.

Kwestia restytucji obrządku greckokatolickie-go została podniesiona przez działaczy UTSK naWojewódzkiej Konferencji we Wrocławiu w dniu4 listopada 1956 r. W liście skierowanym do KCPZPR i Prezydium Rządu, jej uczestnicy żądali za-przestania dyskryminacji grekokatolików88. Za-rząd Towarzystwa skierował w tej sprawie pismodo władz 27 listopada 1956 r. Pismo zawierałowykaz projektowanych parafii na terenie woje-wództwa wrocławskiego (Wrocław, Legnica, Ści-nawa, Bolesławiec, Głogów) oraz wykaz księży,którzy przebywać mieli na tym terenie (w sumie

5757575757

Рід

на м

оваośmiu: z wcześniej wymienianych ks. ks. Czyczu-

ła, Daćko, Orłowski, Werhun, nowymi postacia-mi byli zaś ks. ks. Jarosław Hrebeniak, Michał Huk,Antoni Kowalski i Teodor Markiw)89. W styczniu1957 r. na telefoniczne żądanie Urzędu ds. Wy-znań, wrocławski odpowiednik przekazał tu cha-rakterystyki duchownych90. Żądania ukraińskieponowiono w Deklaracji poszerzonego PlenumZW UTSK we Wrocławiu z lutego 1957 r.91

Jednocześnie jesienią 1956 r. podjęte zostałyu prymasa Wyszyńskiego przez ks. Bazylego Hry-nyka, ks. Mirosława Ripeckiego starania o urucho-mienie parafii greckokatolickich. Memoriały w tejsprawie datowane na 14 i 26 listopada 1956 r. po-zostały bez odpowiedzi. Co ciekawe, w drugimz nich ks. Hrynyk zawarł informację o potrzebieutworzenia na terenie województwa wrocław-skiego pięciu parafii greckokatolickich92, zapew-ne tych samych, które wymieniał dokumentUTSK. Akcentowano przy tym, że „należy tworzyćparafie, nie zaś ekspozytury”93. Rzeczywiściew latach 1956–1957 powstało pięć placówek grec-kokatolickich: we Wrocławiu94, Legnicy, Woło-wie95 oraz Modle96 i Żmigrodzie97. Mimo starań,nie były to jednak parafie sensu stricte, lecz pla-cówki funkcjonujące formalnie „przy” parafiachrzymskokatolickich.

Dosyć intrygująca jest informacja o stosunkuproboszcza kościoła parafii rzymskokatolickiejw Rudnej, który miał rzekomo w 1957 r. opono-wać przeciwko użyczaniu świątyni grekokatoli-kom, gdyż ci ją tylko zanieczyszczają nie łożąc nautrzymanie98. Potwierdzenia odnośnie odprawia-nia nabożeństw greckokatolickich w Rudnej nieznaleziono w żadnym innym dokumencie. Byćmoże chodziło o kościół w Studziankach, gdziewedług urzędowej informacji miały być odprawia-ne msze w drugiej połowie lat 60.99 Możliwe też,że autorzy cytowanych powyżej urzędowych in-formacji nie do końca orientowali się w odmien-nościach pomiędzy grekokatolikami, a prawo-sławnymi. Zarówno w Rudnej, jak i Studziankachistniały bowiem z całą pewnością placówki pra-wosławne.

Pierwsze oficjalne nabożeństwa greckokato-lickie były dla ich uczestników ogromnym prze-życiem. W Legnicy „[...] było bardzo dużo ludzii był jeden wielki płacz”100. Ze względu na zbytrzadką sieć placówek większość wyznawców mia-ła do pokonania nieraz po kilkadziesiąt kilome-trów, by uczestniczyć w swoim obrządku. Ten samproblem dotyczył obsługującego zazwyczaj kilkaparafii duchownego. Problemem dla wiernych

był również, obowiązujący grekokatolików, po-dobnie jak i prawosławnych, kalendarz juliański.Zakłócało to możliwość pełnego udziału w litur-giach, szczególnie w Boże Narodzenie i zazwyczajw Wielkanoc.

Warto zwrócić uwagę, że stosunki pomiędzygrekokatolikami a łacinnikami w drugiej połowielat 50. nadal nie były dobre. Bardzo długo trwałyszykany ze strony kleru rzymskokatolickiego, to-warzyszyły na przykład powstawaniu placówekgreckokatolickich po 1956 r., jak chociażby w Le-gnicy, we wrześniu 1957 r., gdzie jeden z księży zkościoła pw. Św. Jacka oświadczył, że nie otwo-rzy świątyni dla grekokatolików, gdyż:

[...] ludność polska nie życzy sobie, aby w ich

kościele Ukraińcy śpiewali ukraińskie pieśni i ro-

bili tutaj drugą Ukrainę [...]101.Po tych zajściach grekokatolicy dogadali się

z ewangelikami i przez pewien czas nabożeństwagreckokatolickie odbywały się u nich, jeden razw miesiącu102. Także ks. Jarosław Wodonos, dusz-pasterz greckokatolicki w Wołowie i we Wrocła-wiu wspominał, że stosunki z księżmi rzymsko-katolickimi układały się „różnie”103. Lekceważącelub wrogie wypowiedzi wobec przesiedlonej lud-ności padały nierzadko z ambony104, podgrzewa-jąc niewątpliwie i tak nadal napięte stosunki mię-dzy ludnością polską a ukraińską.

Pojawienie się możliwości restytucji obrząd-ku greckokatolickiego wywołało u niektórychduchownych prawosławnych wyraźne zaniepo-kojenie. Ksiądz J. Lewiarz np. zawiadamiał kierow-nika Wydziału ds. Wyznań we Wrocławiu Witol-da Skórczyńskiego o działaniach podejmowanychna Dolnym Śląsku przez ks. S. Dziubynę105. Co cie-kawe, ten sam duchowny był w tymże 1956 r. po-sądzony przez władze Wydziału o „utwierdzanieŁemków w przekonaniu, że Ziemie Odzyskanestanowią ich czasowe miejsce pobytu”106. Niewąt-pliwie wskutek wydarzeń mających miejsce naprzestrzeni kilku lat (od 1956 do 1960 r.) takich,jak umożliwienie ludności wysiedlonej w akcji„Wisła” ograniczonych powrotów na dawne zie-mie, przyzwolenie na odprawy w obrządku grec-kokatolickim na Dolnym Śląsku spadła liczba pa-rafian prawosławnych. Warto przy tej okazji za-znaczyć, iż liczby dotyczące prawosławnychw dekanacie wrocławskim powstałe w oparciuo dane Wydziału ds. Wyznań prezydium WRN weWrocławiu znacząco odbiegają od deklaracji sa-mych zainteresowanych. Na przykład dla 1953 r.w danych cerkiewnych podawano liczbę 35 tys.wiernych prawosławnych, dla 1969 r. zaś 16,9 tys.107

5858585858

Рідн

а м

ова

Innym zjawiskiem, które niewątpliwie niepo-koiło hierarchię prawosławną był obserwowanyna początku lat 60. spadek liczby duchownychprawosławnych w dekanacie wrocławskim.W 1960 r. posługę swą kontynuowało tu zaled-wie 5 księży. Sytuacja powróciła do normy jak sięwydaje w 1964 r., gdyż znów ich liczba wyniosła10. Biorąc pod uwagę liczbę parafian przypadają-cych na jednego duchownego należy stwierdzić,że większość parafii prawosławnych na Dolnym

Tabela 1: Liczba prawosławnych w dekanacie wrocławskim w latach 1951–1969 wg Urzędu ds. Wyznań

Lata 1951 1953 1958 1969

Liczba prawosławnych 5393 4580 2700 3670

Źródło: K. Urban, Kościół Prawosławny w Polsce 1945–1970. (Z zagadnień stabilizacji życia kościelnego), Kraków

1992, s. 73–81.

Tabela 2: Prawosławni w poszczególnych parafiach dekanatu wrocławskiego w roku 1968/69 i 1970

Parafia 1968/1969 1970 (szacunki)

Rudna Miasto 241 363Legnica 300 300Stary Wołów 220 150Ząbkowice Śląskie 143 37 rodzinŻmigród * 40Wrocław + filia Świdnica 680 *Malczyce + filia Sambórz 200 234Studzianki 300 368Zimna Woda 230 120Michałów 280 98Lubin 108 123Jelenia Góra + filia Wałbrzych 130 110Oleśnica 220 180

RAZEM 3052 –

Źródło: K. Urban, Kościół Prawosławny w Polsce 1945–1970 (Z zagadnień stabilizacji życia kościelnego), Kraków

1992, s. 79.

Śląsku w żaden sposób nie byłaby w stanie sięsama utrzymać bez wsparcia z zewnątrz. Kwestieekonomiczne stanowiły jeszcze jeden punkt spor-ny pomiędzy duchowieństwem prawosławnyma greckokatolickim. Należy je przy tym rozpatry-wać w szerszym aspekcie, tj. w korelacji z działa-niami prowadzonymi (szczególnie na terenachpołudniowo-wschodniej Polski) przez Kościółrzymskokatolicki108.

W 1970 r. prawosławna diecezja wrocławsko-

szczecińska nadal dzieliła się na 4 dekanaty. Naterenie ówczesnego województwa wrocławskie-go spadła liczba zarejestrowanych parafii – byłoich 14, ponadto istniały 3 filie. Posługę duszpa-sterską niosło 9 osób. W połowie lat 80. w czte-rech województwach istniejących na obszarzeDolnego Śląska istniały 22 placówki prawosław-ne, z tego 18 o statusie parafii, 4 – jako filie109.

Mniej więcej bowiem od końca lat 60-tych na-stępowała dalsza modyfikacja stosunku hierarchii

łacińskiej do zagadnienia greckokatolickiego.W 1967 r. kard. Wyszyński mianował ks. B. Hryny-ka wikariuszem generalnym dla wiernych obrząd-ku greckokatolickiego. Niewątpliwie sprawą niecierpiącą zwłoki było zapewnienie wiernym no-wych duchownych. Mogli się oni wówczas kształ-cić jedynie w uczelniach rzymskokatolickich.

W odniesieniu do Dolnego Śląska, szczegól-nie dobrze w relacjach wewnątrz obrządków ka-tolickich zapisał się okres sprawowania posługi

5959595959

Рід

на м

ова

arcybiskupiej w archidiecezji wrocławskiej przezks. abp. kardynała Henryka Gulbinowicza, któryzostał włodarzem prowincji wrocławskiejw 1976 r. i okazywał grekokatolikom wiele przy-jaźni i zrozumienia110. Jego przychylna postawawobec grekokatolików była przedmiotem wieluspekulacji niższego duchowieństwa rzymskoka-tolickiego z terenu woj. legnickiego, szczególnieurażonego faktem, że pierwsze po ingresie pu-bliczne wystąpienie nowego arcybiskupa wro-cławskiego miało mieć miejsce w kościele pw. Św.Jacka w Legnicy, tj. w kościele, w którym swojemsze odprawiali również grekokatolicy111. Trzechksięży rzymskokatolickich (z Rokitek, Legnicyi Gromadki) miało nawet pisemnie interwenio-wać w sprawie rzekomego faworyzowania greko-katolików na terenie woj. legnickiego u kardyna-ła Wyszyńskiego112.

Od połowy lat 70. doszło rzeczywiście naDolnym Śląsku do aktywizacji działań prowadzo-nych przez duchownych greckokatolickich, po-legająca w tym czasie na dążeniu do zwiększeniailości placówek, w których odprawiane byłyby nastałe nabożeństwa, zwiększaniu liczby nabo-żeństw oraz w organizacji stałych punktów kate-chetycznych. W latach 70. i 80., powstały kolejneparafie greckokatolickie na Dolnym Śląsku:w Zamienicach (według różnych danych w 1975lub 1976 r.), Lubinie (podobnie, jak w poprzed-nim przypadku, podawane są różne daty powsta-nia parafii – 1975 lub 1981 r.), Głogowie (1982 r.)113,Oławie (1985 r.)114 i Chobieni (1988 r.)115. Stałosię tak za sprawą dwóch czynników: zmiany wpodejściu hierarchii rzymskokatolickiej oraz wzmianie pokoleniowej w szeregach duchowień-stwa greckokatolickiego.

Również Wydział ds. Wyznań w Legnicy za-obserwował w drugiej połowie lat 70. wzrost ak-tywności grekokatolików. W lutym 1977 r., dyrek-tor Wydziału Mieczysław Przenzak, przesłał w tejsprawie do Warszawy notatkę służbową116. Dużo

uwagi poświęcono w niej działalności nowego„parocha” legnickiego, przybyłego tu w lipcu 1975 r.ks. Jana Martyniaka.

Ksiądz Jan Martyniak ukończył w 1964 r.Wy-ższe Seminarium Duchowne we Wrocławiu.W latach 1964–1965 pracował jako wikary w pa-rafii rzymskokatolickiej w Wałbrzychu. W 1968 r.obronił na ATK pracę magisterską i podjął studiadoktoranckie, których przedmiotem miało byćprawosławie. W latach 1972–1973 pracował jakowikary w parafii w Międzyrzeczu, zaś od 1973 do1975 jako wikary w katedrze w Gorzowie Wlkp.W lipcu 1975 r. rozpoczął pracę w obrządku grec-kokatolickim w Legnicy. W grudniu tego rokuotrzymał od Prymasa dekret ustanawiający godziekanem greckokatolickiej kapituły w Przemy-ślu117. W notatce sporządzonej na jego temat w le-gnickim Urzędzie Wojewódzkim, Wydziale ds.Wyznań czytamy m. in.:

[...] Ksiądz Jan Martyniak, swoje przejście do

obrządku greckokatolickiego uzasadnia tym, że

do diecezji gorzowskiej został przeniesiony

wbrew swojej woli. [...] Wiele wskazuje na to, iż

nacjonalizmu nie popiera, w prywatnych rozmo-

wach wyrażał niezadowolenie z postaw niektó-

rych nauczycieli IV LO oraz kazania wygłoszo-

nego przez goszczącego tu księdza z Przemyśla.

[...] Ma zwyczaj dziękowania wiernym za udział

w nabożeństwach i podkreśla, że udział wy-

znawców obrządku rzymskokatolickiego w na-

bożeństwach greckokatolickich świadczy o jed-

ności chrześcijan [...]118 .Warto zauważyć, że już w drugiej połowie lat

70. były rozpowszechniane plotki o tym, że ks.J. Martyniak ma zostać biskupem pomocniczymprzy Prymasie Wyszyńskim dla wiernych wyzna-nia greckokatolickiego119. Zważywszy na niedaw-ną wizytę abp. Poggi, mającą rzekomo zalegalizo-wać wreszcie Cerkiew greckokatolicką na tereniePRL oraz sygnały o wspólnych działaniach ducho-wieństwa greckokatolickiego i hierarchii rzym-skokatolickiej na terenie województwa legnickie-go i nowosądeckiego (próby przejęcia cerkwiw Gładyszowie) Urząd ds. Wyznań przygotowałprojekt pisma do Episkopatu Polski w formie notyPro Memoria, opisującym nacjonalistyczne prze-jawy działalności duchownych greckokatolickichi z żądaniem ukrócenia takowej. Planowano rów-nież przeprowadzenie rozmów z miejscową hie-rarchią rzymskokatolicką, m. in. z abp. Gulbino-wiczem120. Trudno orzec, na ile te działania od-niosły skutek, w każdym bądź razie po śmierciks. B. Hrynyka, nowym wikariuszem generalnymdla grekokatolików został ks. S. Dziubyna.

Ks. mitrat B. Hrynyk, październik 1972 r.

6060606060

Рідн

а м

ова

Wobec grekokatolików wzmożone działaniapodjęły także organa bezpieczeństwa. W 1976 r.w związku ze spotkaniem, do jakiego doszło naterenie Polski pomiędzy arcybiskupem Poggiz Watykanu a jednym z greckokatolickich du-chownych – ks. Deńką, legnicka SB zintensyfiko-wała rozpracowywanie wszelkich rzeczywistychi domniemanych kontaktów ludności ukraińskiejz Watykanem. Ten wątek pojawił się np. w trak-cie rozpracowywania dyrektor IV LO w Legnicy– I. Snihur w związku z korespondencją prowa-dzoną przez nią z ks. M. Pryszlakiem, domniema-nym „emisariuszem” kard. Josyfa Slipego121. Kar-dynałowi Slipemu, będącemu zwierzchnikiemCerkwi Greckokatolickiej, przypisano przekaza-nie na potrzeby grekokatolików w Polsce za po-średnictwem jednego z duchownych z DolnegoŚląska, znacznych sum w latach 1978–1979122. Po-moc materialna w rzeczywistości tu docierała,gdyż przy ówczesnym systemie dystrybucji dóbrzakup samochodu bez wsparcia dewizowego był-by dla poszczególnych parafii praktycznie nie-możliwy.

W październiku 1978 r. nowy wikariusz ge-neralny ks. mitrat Dziubyna przyjechał do Legni-cy. Zaniepokojony tym faktem, prawosławny ks.Jerzy Krysiak, poinformował Wydział ds. Wyznań,że przyjazd Dziubyny ma mieć charakter „intro-nizacji biskupa greckokatolickiego”. W rzeczywi-stości nic takiego nie miało miejsca, a same uro-czystości nie miały nawet, według urzędników,zbyt okazałego charakteru. W wysłanej do Urzę-du ds. Wyznań informacji służbowej w tej spra-wie, znalazło się również świadectwo ignorancjiurzędników zajmujących się sprawami greckoka-tolickimi, gdyż mitrę, którą ks. Dziubyna miał nagłowie, uznali za atrybut władzy biskupiej123.

W tym samym miesiącu z chwilą rozpoczęciapontyfikatu przez papieża Jana Pawła II, doszłowszakże do wydarzenia, które przyczyniło sięw niedalekiej przyszłości do radykalnej zmiany

w funkcjonowaniu nie tylko Cerkwi greckokato-lickiej w Polsce, lecz całego oblicza tej części świa-ta. Mimo nowej sytuacji nie osłabło zainteresowa-nie władz problematyką greckokatolicką. W „In-formacji o sytuacji wśród wyznawców grekoka-tolicyzmu na terenie woj. legnickiego” z 29 kwiet-nia 1980 r. czytamy:

[...] Do niedawna nabożeństwa dla grekoka-

tolików na naszym terenie odprawiane były w

Legnicy, Zamienicach, Modłej i Przemkowie. Sta-

ły punkt katechetyczny istniał tylko w Legnicy.

Ostatnio zorganizowano stałą placówkę grecko-

katolicką w Lubinie i podejmowane są działa-

nia zmierzające do zorganizowania takich pla-

cówek w Polkowicach i Głogowie. Punkty kate-

chetyczne utworzono we wszystkich działają-

cych placówkach. [...]124.Przytaczany dokument wymienia trzech du-

chownych pracujących wówczas na terenie woj.legnickiego, tj. ks. Jana Martyniaka, ks. Piotra Kry-ka i ks. Andrzeja Rożaka125. Ponadto punkt kate-chetyczny w Przemkowie miała prowadzić siostrazakonna ze zgromadzenia Bazylianek (córka ks.W. Hajdukiewicza – Oksana)126. Autorzy notatkizwracali uwagę na ofensywną postawę duchow-nych greckokatolickich wobec prawosławnych:

[...] Charakterystyczna dla działalności dusz-

pasterzy greckokatolickich jest ich nietolerancja

w stosunku do prawosławia, a nawet wyznania

rzymskokatolickiego [...]. Księdzu Piotrowi Kryko-

wi, który prowadzi placówkę w Lubinie udało się

pozyskać szereg wiernych ze wsi Mleczno, Juszo-

wice, Pielgrzymów i Rynarcice, którzy do tej pory

należeli do parafii prawosławnej w Rudnej. [...]

wierni [...] w miejscowości Łagoszów, parafia

prawosławna Buczyna doprowadzili [...] do li-

kwidacji prawosławnego punktu katechetyczne-

go. [...] ksiądz Martyniak w ostatnim czasie za-

chowuje dość agresywną postawę wobec parafii

prawosławnej w Legnicy np. [...] zabronił kate-

gorycznie wiernym uczęszczania na jakiekol-

wiek uroczystości do cerkwi prawosławnej [...]

nazywając ją ‘schizmatycką cerkwią rosyjską

[...] Obserwując rozwój grekokatolicyzmu na na-

szym terenie należy stwierdzić, że rozwija się on

równolegle do parafii prawosławnych i jest

w dużej mierze nastawiony na przechwytywa-

nie wiernych z tych parafii. Niektórzy obserwa-

torzy zgodnie stwierdzają, że rozwój grekokato-

licyzmu i odradzanie się tendencji nacjonali-

stycznych wśród Ukraińców po dojściu do łask

kardynała Slipyja w Rzymie127.

Wydaje się, że kluczem do odczytania tej, skąd-inąd urzędowej notatki, byli wymieni w niej „nie-

Wizytacja ks. mitr. S. Dziubyny we Wrocławiu, 21 lute-

go 1979 r. (pierwszy z lewej stoi ks. P. Kryk, w środku

ks. mitrat Stefan Dziubyna)

6161616161

Рід

на м

оваktórzy obserwatorzy”, którymi w istocie rzeczy

byli księża prawosławni z Rudnej, Legnicy i Lubi-na. Oto kilka fragmentów, odnoszących się do ichwypowiedzi:

[...] Ks.[iądz] [...] z Rudnej stwierdza jedno-

znacznie, że od szeregu miesięcy [...] systematycz-

nie zmniejsza się ilość wiernych czynnie biorą-

cych udział w nabożeństwach prawosławnych.

[...] Ks.[iądz] [...] w Lubinie oświadczył, że jak-

kolwiek nie zaobserwował, aby w jego parafii

zmniejszyła się ilość ludzi biorących udział w na-

bożeństwach, to jednak wie, że wielu spośród jego

parafian uczęszcza również na nabożeństwa

greckokatolickie. [...] Ks.[iądz] [...] w Legnicy

stwierdza, że w ostatnim czasie wszelkie rozró-

by prowadzone przez grekokatolików w parafii

prawosławnej w Legnicy ustały. Zdaniem księ-

dza [...] dzieje się tak dlatego, że cele, jakie zało-

żyli sobie grekokatolicy nie zostały osiągnięte tj.

nie zdołali oni przechwycić żadnego z dwóch

znajdujących się we władaniu parafii prawo-

sławnej obiektów [...] ani też rozbić jedności pa-

rafii [...]128.Gdyby przyjąć wszystkie powyższe informa-

cje za prawdziwe, mielibyśmy do czynieniau schyłku lat 70. z kolejną akcją misyjną, tym ra-zem skierowaną na odebranie wiernych Cerkwiprawosławnej. Co ciekawe, na taki stan sprawprawosławnych w województwie miał wpływwedług cytowanych duchownych również faktutrzymywania przez prawosławnego biskupaAleksego bezpośrednich kontaktów z ks. Marty-niakiem. Do jednego ze spotkań obu duchownychmiało dojść w prywatnym mieszkaniu w Legnicyw lutym 1980 r.129 Wiarygodność podanych przezlegnicki Urząd informacji zmniejsza wszakże fakt,iż ówczesny proboszcz prawosławny w Legnicy,którym nadal był ks. Jerzy Krysiak, „uwiarygad-niał się” przed władzami wyznaniowymi w różnysposób. Według jednej z informacji służbowychprzekazanych przez Wydział w Legnicy do War-szawy, ksiądz ten informował np. o posiadaniuprzez jednego z księży prawosławnych [sic!], ad-ministratora parafii prawosławnej we Wrocławiu,„wydawnictw o treści niemarksistowskiej”, przyczym chodziło o czasopismo „Żyzń z Bogom”.Z kolei o administratorze parafii w Przemkowie(w 1978 r.) informował, że przed wyjazdem naurlop do USA był u niego jakiś gość z Ukrainy, któ-ry prawdopodobnie przekazał duchownemu ja-kieś materiały do przewiezienia za ocean130.

Również stwierdzenia o nietolerancji wobecwyznania rzymskokatolickiego pochodziły z ustosoby bezpośrednio zainteresowanej. Aktywność

ks. Martyniaka przejawiająca się choćby w pró-bach uruchomienia nabożeństw w Lubinie czyznalezieniu innego miejsca dla nabożeństww Legnicy (odbywały się tu one o niekanonicz-nej porze, po południu o godz. 14.) na dobrą spra-wę nie była niczym zdrożnym. Dawała mu wręczświadectwo „sumiennego księdza”. A jednak,według cytowanej wcześniej charakterystyki per-sonalnej, księża rzymskokatoliccy, po przeniesie-niu z Legnicy jednego z niezadowolonych z po-stępowania ks. Martyniaka duchownych, ledwie„tolerowali go w obawie przed sankcjami”131.

Sierpniowy protest robotników, powstanieNSZZ „Solidarność” wprowadziły niewątpliwiestan wyczekiwania i nadziei na zmiany w kraju.Jednakże należy pamiętać, że społeczność ukra-ińska Dolnego Śląska była świeżo po doświadcze-niach zintensyfikowanych w stosunku do niejw latach 1976–1980, działań aparatu państwowe-go, z SB na czele. W tym sensie nie dziwi informa-cja, iż w latach 1980–1983, księża greckokatolic-cy z Wrocławia, tj. ks. Kryk i ks. Wodonos, któryprzeszedł na emeryturę i pozostał we Wrocławiu,mieli przestrzegać swoich parafian, aby ci nie an-gażowali się w toczące się sprawy polityczne uzna-jąc, że nie dotyczą one społeczności ukraińskiej132.

Liturgia żałobna po śmierci s. Oleksiji, 11 maja 1985 r.

Od prawej stoją: ks. P. Kryk, ks. J. Wodonos, ks. J. Mar-

tyniak

W strukturze Cerkwi greckokatolickiej u pro-gu lat 80. zachodziły kolejne istotne zmiany.W grudniu 1981 r. nowy prymas – kard. JózefGlemp, jako ordynariusz dla grekokatolików po-dzielił obszar Polski na dwa „wikariaty general-ne”: północny i południowy. Jednym z powoła-nych wówczas wikariuszy generalnych został ks.J. Martyniak133. Ponadto obszar wikariatu połu-dniowego podzielono na dwa dekanaty: przemy-ski i wrocławsko-legnicki. Warto zwrócić uwagę,że kard. Glemp odwiedził w 1984 r. legnicką pla-cówkę greckokatolicką i wziął udział w tutejszymnabożeństwie134. Tymczasem w oficjalnych publi-kacjach nadal konsekwentnie nie dostrzegano ist-

6262626262

Рідн

а м

ова

nienia grekokatolików, choć w samym tylko Wro-cławiu naliczono w 1985 r. 18 wyznań135.

Ważnymi wydarzeniami w życiu grekokatoli-ków mieszkających na Dolnym Śląsku były wizy-tacje, a raczej pielgrzymki, które przeprowadziłtu w latach 1984–1987 arcybiskup Myrosław Ma-rusyn. Pierwsza z nich miała miejsce w dniach22 czerwca – 6 lipca 1984 r.136 Dla grekokatolikówwydarzenie to miało niemal rangę wizyty papie-skiej. Podobnie wielką uwagę poświęciły jej czyn-niki oficjalne. Notatki na ten temat otrzymywalibezpośrednio m. in. gen. W. Jaruzelski i gen.Cz. Kiszczak137. W innej notatce operacyjnej na te-mat przyjazdu apb. Marusyna do Legnicy (24czerwca 1984 r.), możemy przeczytać, że przyje-

chał on tu o godz. 3.00 nad ranem. Władze szaco-wały, iż we mszy wzięło udział około 2 tys. wier-nych138.

W czerwcu 1987 r. arcybiskup M. Marusyn,podczas swej kolejnej wizyty w Polsce wyświęciłczterech nowych księży greckokatolickich. Byłoto pierwsze po wojnie tego typu wydarzeniew Polsce (tj. fakt, że wyświęcenia dokonał biskupgreckokatolicki)139. W tym samym 1987 r. dyrek-tor wrocławskiego Wydziału ds. Wyznań Mieczy-sław Preissner sporządził informację na temat ks.P. Kryka. Czytamy w niej m. in., że na podstawie„posiadanego rozeznania” ksiądz ten prowadziłożywioną działalność z młodzieżą. Na lekcjach re-ligii „na kanwie” wyznania uczył historii Ukrainy

Tabela 3: Parafie i filie parafii prawosławnych w dekanacie wrocławskim (stan na 1986 r.)

Miejscowość Parafia Proboszcz

Wrocław Katedra Narodzenia Najświętszej Marii Panny Ks. prot. Jan Romańczuk

Wrocław Św. Cyryla i Metodego i Św. Anny Ks. prot. Eugeniusz Cebulski

Głogów Wszystkich Świętych –

Jelenia Góra Św. Apostołów Piotra i Pawła Ks. Sławomir Chwojko

Legnica Zmartwychwstania Pańskiego i Św. Mikołaja Ks. Bazyli Litwiniuk

Lubin Świętej Trójcy Ks. prot. Michał Żuk

Malczyce Zwiastowania Najświętszej Marii Panny Ks. Michał Szlaga

Michałów Św. Michała Archanioła –

Oleśnica Zaśnięcia Najświętszej Marii Panny Ks. prot. Jan Zbirowski

Rudna Miasto Podwyższenia Krzyża Św. Ks. prot. Anatol Fedasz

Sambor Św. Paraskewy –

Studzianki Św. Kosmy i Damiana –

Świdnica Św. Mikołaja Ks. Sławomir Troc

Wałbrzych Podgórze Wszystkich Świętych –

Wołów Stary Św. Dymitra z Tessaloniki –

Ząbkowice Śl. Św. Jerzego –

Zimna Woda Zaśnięcia Najświętszej Marii Panny Ks. Jan Pietruczuk

Żmigród – –

Źródło: Церковний календар на 1986 р., Видавництво Перемисько-Санчівської Єпархії, Sanok 1987 (Dodatek)

6363636363

Рід

на м

ова

i podkreślał znaczenie znajomości kultury ukra-ińskiej. Zorganizowane zostały cztery grupy lek-cyjne nauki religii, chór cerkiewny, w miesiącachletnich organizowane były wycieczki do miejsckultu. W związku ze zbliżającym się MillenniumChrztu, ks. Kryk miał się wyrazić, że święto toudowodni, iż rozrzuceni po całym świecie Ukraiń-cy stanowią jedność. Według autora informacjikontaktów towarzyskich z klerem rzymskokatolic-kim praktycznie nie prowadził, zaś do duchownychprawosławnych zarówno Kryk, jak i Wodonos od-nosili się wrogo lub co najmniej niechętnie140.

W związku ze zbliżającym się MillenniumChrztu Rusi-Ukrainy Urząd ds. Wyznań poprosiłpodległe mu placówki wojewódzkie o nadesłanieinformacji na temat liczebności wiernych grec-kokatolickich w poszczególnych parafiach. We-dług nadesłanej w sierpniu 1987 r. odpowiedzi,liczbę grekokatolików na terenie Dolnego Śląskaszacowano na około 7 tysięcy, z tego: w parafiiLegnica 2,5 tys. wiernych, Lubin – 300 wiernych,Głogów – 250 wiernych, Rokitki (Modła) – 800osób, Wrocław – 1000 osób, Milicz – 300 wier-nych, Żmigród – 300, Wołów – 350 osób141. We-dług stanu na 1989 r. grekokatolicy użytkowali naDolnym Śląsku 11 świątyń, z czego żadna nie byłaich własnością, do wyłącznego użytku były dwie(Wołów, Wrocław), pozostałe odprawy miałymiejsce w kościołach rzymskokatolickich142.

Symbolicznym zamknięciem epoki „nieistnie-nia” Cerkwi Greckokatolickiej w Polsce stało sięwyniesienie do godności biskupiej jednegoz dwóch dotychczasowych wikariuszy general-nych, ks. J. Martyniaka. Uroczystość chirotoniimiała miejsce 16 września 1989 r. w Częstocho-wie. Odnowienie istnienia diecezji przemyskiejnastąpiło 16 stycznia 1991 r.144

Niezmiernie trudne do oceny i choćby zrela-cjonowania jest zagadnienie ukraińskie w PAKP

Tabela 4: Liczba placówek, duchownych i świątyń prawosławnych w 1986 r. wg poszczegól-nych województw dolnośląskich

Województwo Liczba Liczba Liczbaplacówek duchownych świątyń

wrocławskie 11 11 12wałbrzyskie 1 2 1legnickie 9 6 9jeleniogórskie 1 1 1

Razem 22 20 23

Źródło: K. Urban, Hierarchia i duchowieństwo w latach 1939–1992 [w:] Kościół Prawosławny w Polsce dawniej

i dziś [L. Adamczuk, A. Mironowicz – red.], Warszawa 1993, s. 94–95.

Święto „Jordanu” we Wrocławiu, 19 stycznia 1986 r.

na Dolnym Śląsku. Cerkiew ta była bowiem wie-lonarodowościowa. Wśród wiernych prawosław-nych na Dolnym Śląsku można się doszukać za-równo Ukraińców, jak i Rosjan, Białorusinów,Bułgarów czy Greków i Macedończyków.Uwzględniając kwestię postępujących procesówasymilacyjnych, część wiernych tej Cerkwi okre-śliłaby się z pewnością jako Polacy. Z wyznaniemtym związane były również osoby reprezentują-ce tzw. opcję łemkowską.

Jak już wspomniano parafie prawosławnebyły przez ponad 10 lat jedynymi legalnie funk-cjonującymi „instytucjami”, w których przesiedlo-na ludność mogła używać „swojego” języka. Jużjednak dokładne określenie tego, jakim ów językbył i jak był określany nie było tak jednoznaczne.

Językiem liturgicznym – podobnie jak w Cer-kwi Greckokatolickiej – był język staro-cerkiew-no-słowiański. Istotne różnice polegały na tzw.wymowie, która w liturgice prawosławnej zbliżo-na była bardziej do języka rosyjskiego niż ukraiń-skiego. Kazania zazwyczaj wygłaszane były bądźto w języku rosyjskim, bądź po polsku, bardzoczęsto w swoistym „jazycziju”, tzn. mieszaninie ję-zyków polskiego, ukraińskiego, rosyjskiego i bia-łoruskiego. Nieco inaczej rzecz się miała w para-

6464646464

Рідн

а м

ова

Tabela 5: Parafie greckokatolickie z terenu Dolnego Śląska należące do Dekanatu Wrocław-skiego – stan na 1989 r.

Parafia Data Administratorzy Okres Rok założeniapowstania oraz wikariusze ksiąg metry-

kalnych

Wrocław Ks. Paweł Szuflat 1957–1963Pw. Podniesienia 1956 Ks. Teodor Sawka 1963–1969św. Krzyża lub 1957 Ks. Zenon Złoczowski 1969–1977

Ks. Jarosław Wodonos 1977–1979 1958Ks. Piotr Kryk 1979–2001Ks. Piotr Kryk 1983–1988Ks. Miron Michaliszyn 1983–1986Ks. Bohdan Ogrodnik 1988–

Legnica Ks. Włodzimierz Hajdukiewicz 1957–1974Pw. Zaśnięcia 1957 Ks. Zenon Złoczowski 1974–1975 1958Przenajświętszej Ks. Jan Martyniak 1975–1989Bogurodzicy Ks. Marek Sośnicki 1988–

Wołów 1957 Ks. Jarosław Wodonos 1957–1988 1958Ks. Bohdan Ogrodnik 1988–

Modła 1957 ?Ks. Jan Martyniak 1975–1989 1958Ks. Stanisław TarapackiKs. Marek Sośnicki 1988–

Przemków Ks. Włodzimierz HajdukiewiczPw. Św. Kosmy 1958 Ks. Piotr Maziar143 –1971i Damiana Ks. Jarosław Wodonos 1958–1977 1958

Ks. Andrzej Rożak 1977–1988Ks. Jan Hojniak 1988–

Zamienice Ks. Jan Martyniak 1976–1989 1976Pw. Św. Jana 1975/1976 Ks. Marek Sośnicki 1988–Chrzciciela

Lubin Ks. Jan Martyniak 1981–1983Pw. Świętych 1975 Ks. Piotr Kryk 1983Apostołów Piotra lub 1981 Ks. Michał Huki Pawła

Głogów Ks. Jan Martyniak 1982–1983 1982Pw. Św. Michała 1982 Ks. Piotr Kryk 1983–1985

Ks. Andrzej Rożak 1985–Ks. Bohdan Miszczyszyn 1988–

Oława Ks. P. Kryk 1985– 1985Pw. Podwyższeniaśw. Krzyża

Oleśnica 1988 Ks. P. Kryk 1988– Nie prowadziło się

Chobienia 1988 Ks. Bohdan Ogrodnik 1988– Nie prowadziło się

Źródło: Греко-католицький церковний календар, Варшава 1989, c. 185–188; AAN, UdsW, 132/165, k. 69.

6565656565

Рід

на м

оваfiach, z przewagą ludności pochodzącej z Łem-

kowszczyzny, gdzie wymowa była bardziej zbliżo-na do dialektu łemkowskiego, jak również kaza-nia próbowano wygłaszać w tym dialekcie.W opublikowanej niedawno książce na temat ży-cia i działalności ks. Stefana Bieguna, znajduje siękilkanaście reprodukowanych dokumentów, ta-kich jak konspekty kazań, korespondencja, ogło-szenia i inne, które rzucają pewne światło na opi-sywane powyżej zagadnienie145.

Decydującym elementem kształtowania naro-dowego oblicza cerkwi miała postawa hierarchiiprawosławnej czy nawet sam jej skład narodowo-ściowy, które także nie pozwalają na uproszczo-ne przypisanie działań Cerkwi Prawosławnej naDolnym Śląsku ludności ukraińskiej. Wśród du-chownych dużą część stanowili przedstawicieleinnych narodowości, głównie Białorusini. Symp-tomatyczne też, że w wypowiedziach duchow-nych prawosławnych zdecydowanie częściejmożna odszukać odwoływanie się do „Łemków”jako odrębnej grupy narodowej146. Równie zna-czący jest fakt, iż język ukraiński został wprowa-dzony do prawosławnego Seminarium Duchow-nego w Warszawie dopiero w 1956 r.147, co nie-trudno skojarzyć z rychłym uruchomieniem pla-cówek greckokatolickich.

Duchowieństwo prawosławne było w dużymstopniu uzależnione od pomocy finansowej pań-stwa. Niewątpliwie presja ekonomiczna w co naj-mniej kilku przypadkach na terenie Dolnego Ślą-ska mogła spowodować zdecydowanie większądyspozycyjność niektórych księży na sugestie pły-nące ze strony władz. Jak już wspomniano infor-matorami lub tajnymi współpracownikami służbspecjalnych było tu przynajmniej czterech du-chownych prawosławnych. Można nawet wska-zać konkretny przypadek pochodzący z końca lat70. z Legnicy, gdzie duchowny prawosławny wewidentny sposób sabotował polecenie wydaneprzez swojego zwierzchnika – bp. Aleksego – wsprawie rozpoczęcia odpraw w języku ukraiń-skim w tamtejszej parafii148.

Na tym tle rola Cerkwi greckokatolickiej dlazachowania tożsamości narodowej ludności ukra-ińskiej wydaje się nie do przecenienia, choć niejest to rola w stu procentach jednoznaczna. Nale-ży bowiem pamiętać, że spośród duchownychgreckokatolickich, którzy znaleźli się po wojniena Dolnym Śląsku część nigdy, nawet po 1956 r.,nie powróciła na łono własnego obrządku. Kilku,jak ks. J. Polański, ks. J. Czyczuła, ks. J. Chylak czyks. A. Styczek, było aktywnymi działaczami OKK,co również oznaczało finansowe uzależnienie od

władz149. W co najmniej jednym przypadku mo-żemy mówić o współpracy księdza greckokato-lickiego z SB. Także w kwestii świadomości naro-dowej księży greckokatolickich, biorąc pod uwa-gę dane zawarte w ankietach personalnych, sytu-acja przedstawiała się w sposób zróżnicowany(poza narodowością ukraińską, podawano czasa-mi narodowość polską czy łemkowską).

Na kształt oblicza narodowego cerkwi grecko-katolickiej wywarło wpływ także pochodzeniewiększości pracujących tu duchownych. Poza jed-nym przypadkiem do początku lat 80. żaden z czyn-nych duchownych greckokatolickich nie pocho-dził z Łemkowszczyzny mimo, iż wielu tam wła-śnie rozpoczynało swą duszpasterską posługę.

Na przykładzie prowadzonych we Wrocławiuksiąg metrykalnych możemy uzyskać wiele cen-nych informacji o obliczu społeczności ukraiń-skiej miasta. Od początku prowadzenia ksiąg pa-rafialnych do końca 1989 r. we Wrocławiu zawar-tych zostało 108 małżeństw, z tego 20 – „miesza-nych” wyznaniowo. Co ciekawe, dwa spośródnich zawarte zostały przez pary, w których żadnez partnerów nie było grekokatolikiem. Jednoz małżeństw zawarte zostało nawet przez obywa-teli NRD.

PRZYPISYPRZYPISYPRZYPISYPRZYPISYPRZYPISY

1 «Краківські Вісти» 1945, № 2, c. 3.2 K. Urban, Kościół Prawosławny w Polsce 1945–1970,Kraków 1992, s. 87.3 R. Żerelik, Rola prawosławia na Dolnym Śląsku poII wojnie światowej [w:] Miejsce i rola kościoła wro-cławskiego w dziejach Śląska [red. K. Matwijowski],Wrocław 2001, s. 156.4 K. Urban, Struktura aministracyjno-kościelna w la-tach 1939–1992 [w:] Kościół Prawosławny w Polscedawniej i dziś [L. Adamczuk, A. Mironowicz – red.],Warszawa 1993, s. 69.5 Jego następcami byli (od 1951 r. jako ordynariuszewrocławsko-szczecińscy): ks. Wiaczesław Rafalski (5 II––17 IX 1947); metropolita Dionizy (17 IX 1947–17 IV1948); abp Tymoteusz (21 V 1948–8 IX 1948); bpMichał (8 IX 1948– 6 XI 1951); metropolita Makary(5 XII 1951– 22 III 1953); bp Stefan (22 III 1953–5 V1961); bp Bazyli (5 V 1961–24 I 1970); bp Aleksy(26 I 1970–24 IX 1982); bp. Jeremiasz (od 1983 r.).Biskup Jeremiasz (Anchimiuk) urodził się na Białostoc-czyźnie, por.: K. Urban, Hierarchia i duchowieństwo wlatach 1939–1992 [w:] Kościół Prawosławny w Pol-sce..., op.cit., s. 90, 97–98.6 Ks. Bazyli Hrynyk (27 XII 1896–31 V 1976), areszto-wany przez UB w 1954 r. i skazany w 1955 r. na 6 latwięzienia za związki z siatką „Zenona”, zwolnionyw lipcu 1956 r., w 1967 r. ponownie mianowany wi-kariuszem generalnym, którą to funkcję sprawował dośmierci; ks. Włodzimierz Hajdukiewicz, s. Włodzimie-rza ur. 28 IX 1902 r. w Jasmanicach, pow. Przemyśl.Ukończył seminarium greckokatolickie w Przemyślu.

6666666666

Рідн

а м

ова

Święcenia kapłańskie otrzymał w 1927 r. Zmarł w Le-gnicy 24 XI 1974 r.; ks. Paweł Szuflat (ur. 6 IV 1899 r.– zm. 30 XI 1981 r.); por.: AAN, UdsW, 19/535,k. 38, 50; І. Гарасим, Нарис вибраних аспектів історіїГреко-Католицької церкви в Польщі (1945–1985),«Зустрічі» 1990, № 5–6, c. 27; Календар «Благо-віста» 1997, Гурово-Ілавецьке 1997, c. 14, 26;І. Галагіда, Жертви «Зенона» (VІІІ), «Наше слово»2004, № 25, c. 9.7 IPN Wr., 032/141, k. 6.8 IPN Wr., 053/618, t. 1, k. 48.

9 IPN Wr., 053/618, t. 5., k. 50.10 IPN Wr., 053/618, t. 1, k. 52–53.11 Por.: I. Hałagida, Sytuacja wyznaniowa Ukraińcówna zachodnich i północnych ziemiach Polski w latach1947–1957 [w:] Ukraińcy w najnowszych dziejach Pol-ski (1918–1989) [red. R. Drozd], t. 1, Warszawa 2000,s. 161.

Tabela 7: Małżeństwa mieszane zawarte w parafii greckokatolickiej we Wrocławiu w latach 1958–1988

Mężczyzna Kobieta Liczba małżeństw

Grekokatolik Prawosławna 5Grekokatolik Rzymokatoliczka 5Prawosławny Grekokatoliczka 2Rzymokatolik Grekokatoliczka 6Prawosławny Rzymokatoliczka 1Rzymokatolik Prawosławna 1

Źródło: Księgi metrykalne parafii greckokatolickiej we Wrocławiu.

Tabela 6: Ilość chrztów i ślubów w parafii greckokatolickiej we Wrocławiu w latach 1958–1988

Rok Ilość Ilość Rok Ilość Ilośćchrztów ślubów chrztów ślubów

1958 3 0 1974 12 51959 3 4 1975 11 21960 1 4 1976 2 31961 4 7 1977 9 21962 11 1 1978 2 21963 5 4 1979 2 11964 8 2 1980 7 41965 5 5 1981 8 01966 10 0 1982 5 31967 4 3 1983 5 51968 4 4 1984 4 51969 7 1 1985 4 51970 10 5 1986 8 31971 6 5 1987 5 31972 5 6 1988 5 51973 11 3 1989 4 6

Razem 190 108

Źródło: Księgi metrykalne parafii greckokatolickiej we Wrocławiu.

12 K. Urban, Ks. Stefan Biegun (1903–1983). Zapisjednego życia, Kraków 2000, s. 18.13 APWr., Urząd Wojewódzki Wrocławski, VI/687, k. 79.14 I. Hałagida, Sytuacja wyznaniowa Ukraińców..., op.cit., s. 167.15 Ks. Andrzej Złupko (26 IV 1891– 6 V 1956), por.:С. Дзюбина о. мітрат, І стверди діло рук наших.Спогади, Варшава 1995, c. 83; S. Stępień, Kościółgreckokatolicki na Śląsku po II wojnie światowej [w:]Miejsce i rola kościoła wrocławskiego w dziejach Ślą-ska [red. K. Matwijowski], Wrocław 2001, s. 152;Календар «Благовіста» 1997, Гурово-Ілавецьке 1997,c. 12.16 IPN Wr., 053/618, t. 1, k. 12; Ks. Hołyński zmarł13 IX 1948 r., por.: Календар «Благовіста» 1997,Гурово-Ілавецьке 1997, c. 22.17 Właściwe nazwisko brzmiało Stećkyj, ale w doku-mentach podawane jest nazwisko Styczek.

6767676767

Рід

на м

ова

18 IPN Wr., 053/618, t. 25, k. 5, 88. Por.: E. Misiło,Akcja „Wisła”, Warszawa 1993, s. 219; С. Дзюбинао. мітрат, І стверди..., op. cit., c. 62–94; Ks. E. Chy-lak zmarł 9 września 1953 r., por.: Календар«Благовіста» 1997, Гурово-Ілавецьке 1997, c. 22.19 Por.: I. Hałagida, Sytuacja wyznaniowa..., op. cit., s.161; Ks. Syrotyński wyjechał w 1960 r. do Kanady.Zmarł 3 XI 1985 r., por.: Календар «Благовіста» 1997,Гурово-Ілавецьке 1997, c. 26.20 IPN Wr., 053/618, t. 15, k. 2. W dokumentachUBP podano, że ks. Jurczyński przywieziony zostałz Gładyszowa. Według ks. S. Dziubyny, ksiądz ten byłproboszczem Smerekowca, por.: С. Дзюбина о. мітрат,І стверди..., op. cit., s. 61.21 IPN Wr., 053/618, t. 15, k. 2. Ks. Sobin przywiezio-ny został z Regietowa (zmarł 27 XI 1952 r. we Wrocła-wiu), zaś ks. Wodała z Gorlic; por: Календар«Благовіста» 1997, Гурово-Ілавецьке 1997, c. 26.22 AAN, UdsW, 19/535, k. 48; Ks. Jarosław Wodo-nos, s. Mikołaja, ur. 30 III 1908 r. w Szumlanach Wi-lekich, pow. Podhajce, przed przesiedleniem praco-wał na parafii w Zdyni. Na parafii w Kwielicach, pow.Głogów „nie cieszył się wśród wiernych dobrą opiniąze względu na to, że był grekokatolikiem i mieszkałz żoną”. Zmarł we Wrocławiu w 1999 r.23 IPN Wr., 032/124, k. 10; Ks. Michał Werhun, ur.23 IX 1909 r. w Cebłowie, święcenia kapłańskie otrzy-mał w 1939 r., był proboszczem Nowicy. Po wyjeździez Dolnego Śląska pracował w Gdańsku i Cyganku,zmarł 3 XI 1982 r.; por.: Календар «Благовіста» 1997,Гурово-Ілавецьке 1997, c. 26.24 IPN Wr., 053/618, t. 1, k. 52.25 Ks. Jan Polański (ur. 20 I 1888 – zm. 6 IX 1978),por.: Календар «Благовіста» 1997, Гурово-Ілавецьке1997, c. 22; AAN, UdsW, 19/535, k. 26.26 AAN, UdsW, 19/535, k. 38–50. Ks. Józef Chylakpracował w miejscowości Ciepłowody, dokąd przybyłz Bytomia. Ur. 7 V 1894 r. w Nawiczu pow. Gorlice,zm. 7 IV 1962 r., por.: AAN, UdsW, 19/535, k. 41;Календар «Благовіста» 1997, Гурово-Ілавецьке 1997,c. 26.27 APWr., Urząd Wojewódzki Wrocławski, VI/687, k. 78.28 APWr., Urząd Wojewódzki Wrocławski, VI/686,k. 159, 172.29 APWr., Urząd Wojewódzki Wrocławski, VI/686,k. 343.30 APWr., Urząd Wojewódzki Wrocławski, VI/687, k. 8.31 APWr., Urząd Wojewódzki Wrocławski, VI/687, k. 63.32 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/273,k. 198.33 K. Urban, Kościół Prawosławny w Polsce 1945––1970..., op. cit., s. 74.34 Ibidem, s. 89.35 M. Czech, O tożsamość grekokatolików [w:] O toż-samość grekokatolików. Zbiór dokumentów z historiiCerkwi Greckokatolickiej w Polsce, Warszawa 1992,s. 8.36 P. Gerent, Wierni wyznania prawosławnego na Dol-nym Śląsku w świetle powojennych migracji ludności,„Zeszyty Naukowe Studenckiego Koła Ukrainoznaw-czego Uniwersytetu Wrocławskiego” 1996, z. 3,s. 47. Na marginesie warto zwrócić uwagę na faktgwałtowanego „wzrostu” liczby prawosławnych na te-renie Polski pomiędzy 1954 a 1955 r. odnotowanymw „Rocznikach Statystycznych” (o 150 tys.). Trudno niepowiązać tego z trwającą wówczas akcją misyjną wśródgrekokatolików, por.: K. Urban, Prawosławni w struk-

turze wyznaniowej Polski po drugiej wojnie światowej[w:] Kościół Prawosławny w Polsce dawniej i dziś [red.– L. Adamczuk, A. Mironowicz], Warszawa 1993,s. 40–42.37 M. Ordyłowski, Życie codzienne we Wrocławiu1945 –1948, Wrocław 1991, s. 42.38 AAN, MZO, 248, k. 5.39 AAN, MZO, 245, k. 6.40 R. Żerelik, Rola prawosławia na Dolnym Śląsku...,op. cit., s. 156.41 APWr., Urząd Wojewódzki Wrocławski, VI/686,k.159.42 Ibidem, k.177.43 AAN, UdSW, 5b/3, k. 5. W związku z pismem Kon-systorza Prawosławnego z 11 sierpnia 1947 r. w spra-wie utworzenia parafii w Lisim Młynie i Zimnej Wodzieoraz przeniesienia tu ks. J. Lewiarza MZO nie wyraziłozgody, a ponadto na przyszłość prosiło „o nie stawia-nie Ministerstwa Ziem Odzyskanych przed dokonany-mi faktami”. „Zaznacza się – pisano dalej w piśmieMZO datowanym na 31 stycznia 1948 r. – że o każ-dej kandydaturze dziekana, proboszcza lub wikaregowinien być zawiadamiany wł.[aściwy] wojewoda w myślart. 35, pkt 4, ustawy z 18 X 1938 r.”.44 APWr., Urząd Wojewódzki Wrocławski, VI/686,k. 343.45 Następcą ks. S. Bieguna na probostwie w JeleniejGórze został ks. Sławomir Chwojko, por.: K. Urban,Ks. Stefan Biegun (1903–1983). Zapis jednego życia,Kraków 2000, s. 343.46 K. Urban, Ks. Stefan Biegun (1903–1983)..., op.cit., s. 19–20.47 Cerkiew została poświęcona przez ks. AtanazegoSławińskiego. Jej proboszczami byli natomiast jeszcze:ks. Jerzy Ziłitynkiewicz, ks. Jan Rydzaj i ks. prot. mitratMichał Żuk. por.: P. Gerent, Wierni wyznania prawo-sławnego na Dolnym Śląsku..., op. cit., s. 51.48 Kolejnymi proboszczami byli tu ks. ks. Romaniuk,Leszczyński, Mikołaj Poliszczuk, Bogdan Seńcio i IgorPopowicz, por.: P. Gerent, Wierni wyznania prawosław-nego na Dolnym Śląsku..., op. cit., s. 50.49 K. Urban, Ks. Stefan Biegun (1903–1983)..., op.cit., s. 278. W 1960 r. proboszczem parafii w Malczy-cach był Atanazy Sienkiewicz.50 P. Gerent, Wierni wyznania prawosławnego na Dol-nym Śląsku..., op. cit., s. 50–52. Proboszczami parafiiw Starym Wołowie byli: ks. Atanazy Sławiński, ks. AnatolFedasz, ks. Jerzy Doroszkiewicz, ks. Eugeniusz Cebul-ski, od 1973 r. ks. Konstanty Marczyk.51 K. Urban, Kościół Prawosławny w Polsce 1945––1970...., op. cit., s. 97, 107.52 AAN, MZO, 1032, k. 30.53 IPN Wr., 053/618, t. 25, k. 88.54 AAN, UdsW, 19/535, k. 50.55 S. Stępień, Kościół greckokatolicki na Śląsku po IIwojnie światowej..., s. 152.56 B. Siewierski, W świecie symboli i wierzeń: sacrumi profanum w życiu Łemków na Ziemiach Zachodnich[w:] M. Dziewierski, B. Pactwa, B. Siewierski, Dylematytożsamości, Katowice 1992, s. 83.57 I. Hałagida, Sytuacja wyznaniowa Ukraińców na za-chodnich i północnych ziemiach Polski w latach 1947––1957, op. cit., s. 167; Podobny przypadek miał miej-sce w Lubinie, gdzie odprawiano specjalne msze dlaUkraińców zapowiadane jako „msza św. po łacinie –w czasie mszy śpiew cerkiewny”, por.: I. Hałagida,Ukraińcy..., s. 59

6868686868

Рідн

а м

ова

58 С. Дзюбина о. мітрат, І стверди..., op. cit., c. 108–109.59 o. В. Гриник, Церква в рідному краю і в Польщі[w:] Україна і Польща між минулим і майбутнім [ред.А. Павлишин], Львів 1991, c. 79.60 С. Дзюбина о. мітрат, І стверди..., op. cit., c. 106–117.61 o. В. Гриник, Церква..., op. cit., c. 95; Por.: ks. J.Myszor, Kościół na Śląsku w okresie powojennym [w:]Miejsce i rola kościoła wrocławskiego w dziejach Ślą-ska [red. K. Matwijowski], Wrocław 2001, s. 138.62 o. В. Гриник, Церква..., op. cit., s. 97.63 R. Żerelik, Rola prawosławia na Dolnym..., op. cit.,s. 159.64 P. Gerent, Wierni wyznania prawosławnego na Dol-nym Śląsku, op. cit., s. 51.65 I. Hałagida, Sytuacja wyznaniowa Ukraińców na za-chodnich i północnych ziemiach Polski w latach 1947– 1957, op. cit., s. 161. O ks. J. Syrotyńskim zob.:С. Дзюбина о. мітрат, op. cit., c. 29–30, 129–137.66 IPN Wr., 053/618, t. 15, k. 2.67 IPN Wr., 053/618, t.1, k. 51.68 IPN Wr 032/571, t. 1, k. 348.69 IPN Wr., 032/571, t. 6, k. 360; 053/618, t. 1,k. 61; 022/355, k. 42, 48, 244.70 IPN Wr 032/547, k. 72; IPN Wr., 053/618, t. 1,k. 51, 96. Nosili oni pseudonimy: „Buk”, „Buława”,„Ścisły” i „Władysław Olchowski”.71 IPN Wr., 032/124, k. 38.72 APWr., Urząd Wojewódzki Wrocławski, VI/687,k. 13; IPN Wr., 053/618, t. 7, k. 54–55.73 K. Urban, Ks. Stefan Biegun (1903–1983)..., op.cit., s. 20.74 IPN Wr 053/618, t. 1, k. 12, 52; 053/618, t. 25,k. 88; 032/571, t. 1, k. 472; 032/571, t. 6, k. 360;024/8043, t. 2, k. 152; 049/120, k. 14.75 IPN Wr., 022/1214, k. 1376 IPN Wr., 032/571, t. 1, k. 53; 051/483, k. 34– 38.77 IPN Wr., 053/618, t.1, k. 51; Por.: K. Urban, Koś-ciół Prawosławny w Polsce 1945–1970, op. cit.,s. 156.78 R. Żerelik, Rola prawosławia na Dolnym Śląsku...,op. cit., s. 159.79 Język ukraiński został zaprowadzony w liturgii grec-kokatolickiej na terenie Polski dopiero w końcu lat 90.XX w. Do tego czasu posługiwano się liturgią „hybry-dową”, w której tylko niektóre modlitwy śpiewane byływ języku ukraińskim. Jeśli chodzi o PAKP, pierwsza stricteukraińska, choć bardzo niewielka, parafia ukraińskapowstała na początku XXI w. we Wrocławiu.80 R. Drozd, Polityka władz wobec ludności ukraińskiejw Polsce w latach 1944–1989, Warszawa 2001,s. 111.81 I. Hałagida, Ukraińcy na zachodnich i północnychziemiach Polski 1947–1957, Warszawa 2003, s. 93.82 Ibidem, s. 92.83 K. Urban, Kościół Prawosławny w Polsce 1945––1970, op. cit., s. 155–156; por.: Z. Wojewoda, Za-rys historii Kościoła greckokatolickiego w Polsce w la-tach 1944–1989, Kraków 1994, s. 38.84 A. Albert (W. Roszkowski), Najnowsza historia Polski1918–1980, Londyn 1991, s. 591.85 AAN, UdsW, 19/535, k. 15.86 M. Czech, O tożsamość grekokatolików [w:] O toż-samość grekokatolików. Zbiór dokumentów z historiiCerkwi Greckokatolickiej w Polsce, Warszawa 1992,s. 9–10.87 A. Albert (W. Roszkowski), Najnowsza historia Polski1918–1980, Londyn 1991, s. 736.

88 R. Drozd, I. Hałagida, Ukraińcy w Polsce 1944––1989. Walka o tożsamość (Dokumenty i materiały),Warszawa 1999, s. 92.89 AAN, UdsW, 24/743, k. 4–8; Ks. T. Markiw byłw późniejszym czasie duszpasterzem w Wałczu, zmarł4 lipca 1974 r., ks. Michał Huk zmarł 9 grudnia 1980 r.;por.: Календар «Благовіста» 1997, Гурово-Ілавецьке1997, c. 18, 28.90 Według tych danych, ks. Jarosław Hrebeniak (ur.25 VII 1908 r. – zm. 22 IX 1983) był wtedy probosz-czem parafii Żelazno w pow. Kłodzko, do władz usto-sunkowany lojalnie, prowadził spokojną działalnośćduszpasterską, w późniejszym czasie pracował na te-renie Barkowa i Wałcza; ks. Paweł Szuflat był wikariu-szem w Strzelinie, „lojalny, w poprzednim okresie niemiał zadrażnień z władzą”, w ankiecie personalnejpodawał narodowość łemkowską, w 1963 wyjechałdo USA; ks. Aleksander Styczek (ur. 8 IX 1905 r.w Oparach, pow. Drohobycz) – był jednym z pierw-szych członków OKK. przy ZBOWiD, korzystał ze sta-łych miesięcznych zapomóg z funduszu kościelnego.Charakterystyki sporządził kierownik Wydziału WitoldSkórczyński, por. AAN, UdsW, 25/716, k. 1–2, por.Календар «Благовіста» 1997, Гурово-Ілавецьке 1997,c. 22, 26.91 R. Drozd, I. Hałagida, Ukraińcy w Polsce 1944––1989..., op. cit., s. 101–102.92 І. Гарасим, Нарис вибраних..., op. cit., c. 23–24.93 С. Дзюбина о. мітрат, І стверди..., c. 263.94 Greckokatolicka placówka we Wrocławiu powstaław 1957 r. Od 1958 r. prowadzone były tu księgi me-trykalne. Początkowo nabożeństwa greckokatolickieodbywały się w kościele św. Marcina (?). Później dokońca lat 90., odprawiano je w kościele pw. św. Krzy-ża na Ostrowie Tumskim, przez pewien czas na zmia-nę w kościele górnym lub dolnym. Pierwszym admini-stratorem parafii greckokatolickiej we Wrocławiu byłks. Paweł Szuflat. Od 1963 do 1969 obowiązki tesprawował ks. Teodor Sawka (później pracował w By-towie, zmarł 22 II 1992 r.; por.: Календар «Благовіста»1997, Гурово-Ілавецьке 1997, c. 8), po nim, przezkolejne 8 lat, ks. Zenon Złoczowski. W 1974 r. wsku-tek śmierci ks. W. Hajdukiewicza, proboszcz z Wrocła-wia administrował również odległą o niemal 70 kmLegnicą. W 1977 r. po dość nieoczekiwanym wyjeź-dzie ks. Złoczowskiego do Rzymu, administratoremparafii wrocławskiej został ks. kanonik Jarosław Wo-donos. Od 1979 r. obowiązki te przez 22 lata spra-wował ks. Piotr Kryk, obecnie biskup i egzarcha Cer-kwi greckokatolickiej w Niemczech. Stałą pomocw posłudze kapłańskiej niósł tu również ks. Michał Huk(SDS). Podobnie, jak w innych parafiach greckokato-lickich, wrocławski proboszcz miał pod swoją opiekąkilka mniejszych punktów, jak np. Żmigród czy Oła-wa, przejściowo również Lubin i Głogów.95 Z. Wojewoda, op. cit., s. 38.96 Ks. S. Dziubyna dotarł na Dolny Śląsk jesienią 1956 r.i miał udzielić ślubu jednej parze w Modle 18 paź-dziernika 1956 r., por.: AAN, UdsW, 24/21, k. 3.97 Греко-католицький церковний календар, Варшава1987, c. 74–78.98 IPN Wr., 032/574, k. 113.99 APWr., Prezydium WRN we Wrocławiu, XVIII/292, k. 54.100 B. Siewierski, W świecie symboli i wierzeń: sacrumi profanum w życiu Łemków na Ziemiach Zachodnich,[w:] M. Dziewierski, B. Pactwa, B. Siewierski, Dylematytożsamości, Katowice 1992, s. 83.

6969696969

Рід

на м

ова

101 IPN Wr., 053/715, t. 1, k. 5.102 Ibidem.103 Z. Wojewoda, op. cit., s. 38.104 K. Pudło, Łemkowie. Proces..., s. 135; O tego ro-dzaju sytuacjach w okresie tuż po przesiedleniu – por.:S. Madzelan, Spowiedź z nie popełnionych grzechów,[w:] Mniejszość w warunkach zagrożenia. PamiętnikiŁemków [W. Sitek – red.], Wrocław 1996, s. 108: „[...]widząc nas, [ksiądz – przyp. J. S.] wyszedł na ambonęi strugnął swoją ‘homilię’, zresztą bardzo nie na czasie.Co chwila podnosił ręce do nieba i wzywał wszystkie ogni-ste pioruny, żeby w korzeń wytępiły schizmatyków. [...]”.105 AAN, UdsW, 24/21, k. 3.106 Ibidem, k. 1.107 K. Urban, Kościół Prawosławny w Polsce 1945––1970..., op. cit., s. 74 i 81.108 Pod koniec lat 60. grekokatolicy próbowali odzy-skać cerkiew w Polanach. Warto zaznaczyć, że wedługstanu na 10 marca 1972 r., Kościół rzymskokatolickiużytkował na terenach południowo-wschodnich 200cerkwi, z czego 147 zostało przez niego przejętych bezodpowiednich regulacji prawnych. 53 cerkwie użytko-wał wówczas PAKP, 31 zostało przekazanych instytu-cjom państwowym, 38 spółdzielczym, niezagospoda-rowane pozostawały 62 obiekty. Prezydium WRNw Rzeszowie proponowało sukcesywne przekazywanieświątyń Kościołowi rzymskokatolickiemu. Hierarchiakościelna występowała przy tym jako zarządca prawny(na mocy nadanych prymasowi w 1962 r. przez pa-pieża uprawnień ordynariusza dla grekokatolików wPolsce). Por.: AAN, UdsW, 131/288, k. 81.109 K. Urban, Kościół Prawosławny w Polsce 1945––1970..., op. cit., s. 103, 111; Por.: Struktura admini-stracyjno-kościelna w latach 1939–1992 [w:] KościółPrawosławny w Polsce dawniej i dziś [L. Adamczuk,A. Mironowicz – red.], Warszawa 1993, s. 69–73.110 С. Дзюбина о. мітрат, І стверди..., c. 216–233.111 AAN, UdsW, 131/288, k. 181–182.112 Ibidem.113 Греко-католицький церковний календар, Варшава1987, c. 74–78; Пам’ятка архієрейських відвідин.Благословен хто йде в ім’я Господнє, Рим (bdw.), c. 12.114 W 1994 r. staraniem ks. P. Kryka rozpoczęto od-prawianie nabożeństw w Środzie Śl. Pod koniec lat 90.na krótko powstały parafie w Jeleniej Górze i Wał-brzychu, obsługiwane również przez duszpasterzaz Wrocławia.115 Греко-католицький церковний календар, Варшава1989, c. 185–188.116 AAN, UdsW, 131/288, k. 180–182.117 Ibidem, k. 234.118 Ibidem, k. 234–235.119 Ibidem, k. 181–182.120 Ibidem, k. 192, 194–195.

121 IPN Wr., 022/1214, k. 5–6.122 IPN Wr., 022/355, k. 57.123 AAN, UdsW, 131/288, k. 296.124 Ibidem, k. 166.125 Ks. A. Rożak zmarł w 1994 r. w Przemyślu.126 AAN UdsW, 131/288, k. 166.127 Ibidem, k. 167–169.128 Ibidem, k. 168.129 Ibidem, k. 168.130 Ibidem, k. 296.131 Ibidem, k. 235–236.132 AAN, UdsW, 132/165, k. 102.133 І. Гарасим, Нарис вибраних аспектів історії Греко-Католицької церкви в Польщі (1945–1985), «Зустрічі»1990, № 5–6, s. 27.134 AAN, UdsW, 132/165, k. 70.135 A. Michalak, Wyznania religijne we Wrocławiu,„Kalendarz Wrocławski” 1973, s. 253–258; B. Sta-churska, Wiara niejedno ma imię (Osiemnaście wy-znań religijnych we Wrocławiu), „Kalendarz Wrocław-ski”, 1985, s. 188–194.136 Пам’ятка архієрейських відвідин. Благословен хтойде в ім’я Господнє, Рим (bdw.).137 AAN, UdsW, 132/165, k. 258.138 Ibidem, k. 266.139 Ibidem, k. 102.140 Ibidem, k. 101–102.141 Ibidem, k. 68–69, 101.142 Греко-католицький церковний календар, Варшава1989, s. 185–188.143 Ukraińcy w Polsce 1989–1993. Kalendarium. Do-kumenty. Informacje, Warszawa 1993, s. 16, 35.144 Ks. Piotr Maziar – ur. 26 VIII 1890 r. w Grabowcu,pow. Jarosław. Aresztowany przez UB w 1947 r., zwol-niony po 2 miesiącach, ponownie aresztowany po 40dniach i skazany w 1950 r. na 10 lat więzienia. Zwol-niony z więzienia w 1953 r. Zmarł 2 XII 1971 r.; por.:AAN, UdsW, 19/535, k. 25; Календар «Благовіста»1997, Гурово-Ілавецьке 1997, с. 28.145 K. Urban, Ks. Stefan Biegun (1903–1983)..., op.cit., s. 29–344.146 K. Urban, Ks. Stefan Biegun (1903–1983)..., op.cit., s. 278. Jest tu fotokopia okolicznościowej infor-macji zawartej w „Cerkownym Wiestniku” z 1960 r.,nr 6, o dziesięcioleciu parafii prawosławnej w Malczy-cach. Ani razu nie pada słowo „ukraiński”, za to kilka-krotnie podkreśla się łemkowskie pochodzenie para-fian i niektórych księży.147 I. Hałagida, Ukraińcy..., op. cit., s. 124.148 AAN, UdsW, 131/288, k. 168. Duchowny ten nieomieszkał przy tym o całej sprawie poinformować le-gnicki Wydział ds. Wyznań.149 AAN, UdsW, 19/535, k. 40, 41; AAN, UdsW,25/716, k. 2.

7070707070

Рідн

а м

ова

СоціологіяСоціологіяСоціологіяСоціологіяСоціологія

Od redakcji:Od redakcji:Od redakcji:Od redakcji:Od redakcji: poniżej przedstawiamy fragment pracyBohdana Majera na temat roli, jaką w budowaniupoczucia tożsamości narodowej spełnia nauczanie ka-techezy. Praca powstała w oparciu o badania własneautora przeprowadzone wśród dzieci biorących udziałw zajęciach międzyszkolnego zespołu nauczania w El-blągu. We wspomnianym fragmencie przedstawiamywyniki z badań i wnioski końcowe. Pominęliśmy nato-miast część teoretyczną i metodologiczną – cała pracadostępna jest w wydaniu internetowym naszego cza-sopisma. Zapraszamy.

CHARAKTERYSTYKA BADANEJGRUPY

Zanim przystąpię do odpowiedzi na pytaniebadawcze (rola katechizacji dzieci obrządku grec-kokatolickiego w budowaniu tożsamości narodo-wej) scharakteryzuję na podstawie uzyskanychwyników populację uczniów i rodziców.

Tabela nr 1.Charakterystyka ankietowanych uczniów(liczba, wiek, płeć badanych)

Wiek Dziewczynki Chłopcy

12 2 213 1 114 1 215 1

Ogółem 4 6

Źródło: badania własne

Rola katechizacji dzieciobrządku greckokatolickiego

w budowaniu tożsamościnarodowej w świetle badań

własnych

W przeprowadzonej przeze mnie ankiecie udziałbrali uczniowie piątej i szóstej klasy szkoły pod-stawowej i gimnazjum. Są to dzieci uczestniczącew nauce języka ukraińskiego i religii w obrządkugreckokatolickim w Międzyszkolnym PunkcieNauczania w Elblągu. W ankiecie uczestniczyło10 osób, w tym 4 dziewczynki i 6 chłopcóww wieku 12–15 lat.

Tabela nr 2.Deklarowana narodowość rodziców przezankietowane dzieci

Narodowość Ojca % Matki %

Ukraińska 10 100 9 90Polska 0 0 0 0Białoruska 0 0 1 10

Ogółem 10 100 10 100

Źródło: badania własne

Jako narodowość ukraińską ojca podają wszy-scy ankietowani – 100%, narodowość ukraińskąmatki – 90% dzieci, jedno dziecko (10%) podajenarodowość matki białoruską, narodowości pol-skiej brak.

Tabela nr 3.Charakterystyka ankietowanych rodziców(liczba, płeć i wykształcenie badanych)

Liczba badanych mężczyźni kobiety

wyższe średnie zawodowe

22 6 16 9 12 1

Wiek badanych: 19–55 lat.Źródło: badania własne.

Przedstawię teraz kolejno wyniki uzyskane na podstawie odpowiedzi uczniów i rodziców.

Wykształcenie

Bohdan Majer ElblągElblągElblągElblągElbląg

7171717171

Рід

на м

оваROLA KATECHIZACJI DZIECI

OBRZĄDKU GRECKOKATOLICKIEGOW BUDOWANIU TOŻSAMOŚCINARODOWEJ W ŚWIETLE BADAŃWŁASNYCH

W tym rozdziale zamierzam odpowiedzieć napostawione wcześniej główne pytanie badawcze:Czy katechizacja dzieci obrządku greckokatolic-kiego ma znaczenie dla budowania tożsamości na-rodowej? W analizowaniu problemu głównegopomocne były następujące pytania szczegółowe:

1. Jak przedstawia się zdaniem badanych sto-pień znajomości języka i kultury ukraińskiejw środowisku rodzinnym?

2. Jak badani oceniają kultywowanie obrzę-dów i tradycji religijnych przez środowisko ro-dzinne?

3. Jak badani oceniają rolę katechizacji dlabudowania tożsamości narodowej?

STOPIEŃ ZNAJOMOŚCI JĘZYKAI KULTURY NARODOWEJW ŚRODOWISKU UKRAIŃCÓWW POLSCE

Materiałów do napisania tego podrozdziału do-starczyły pytania nr 2 i 3 ankiety dla uczniów (zob.aneks 1) oraz pytanie nr 2 ankiety dla rodziców(zob. aneks 2).

WYNIKI BADAŃ UCZNIÓW

Tabela nr 4.Oceniany przez badanego stopień znajomo-ści języka i kultury ukraińskiej w jego rodzi-nie

dobry średni słaby

Liczba 8 2 0

% 80 20 0

Źródło: badania własne

Zdecydowana większość badanych dzieci(80%) określiła stopień znajomości języka i kul-tury ukraińskiej przez członków własnej rodzinyjako dobry, a tylko 20% jako słaby.

Są to dane pocieszające, świadczą o tym, żew większości rodzin pielęgnuje się język i kultu-rę swoich przodków przekazując ją następnympokoleniom.

Język bowiem to taka żywa istota jak naród,który go stworzył i kiedy on porzuci swój język,

to będzie koniec jego ducha, koniec tego wszyst-kiego, co odróżnia go od innych ludzi.

Tabela nr 5.Język, którym dzieci mówią w domu

Język Liczba osób %

ukraiński 4 40polski 3 30ukraiński i polski 3 30

Ogółem 10 100

Źródło: badania własne

Część badanych dzieci (40%) posługuje sięw domu językiem ukraińskim, przez co utrwalajego znajomość. Godnym podkreślenia wydaje sięzjawisko posługiwania się dwoma językami –ukraińskim i polskim (30%). Dwujęzyczność jestwynikiem używania języka polskiego w szkolei w środowisku (kontakt z rówieśnikami, z oto-czeniem, środki masowego przekazu), a językaukraińskiego w gronie rodziny i znajomych tej na-rodowości. Literatura określa to jako jeden z ty-pów tożsamości kulturowej – identyfikacjaz dwiema kulturami.

WYNIKI BADAŃ RODZICÓW

Tabela nr 6.Posługiwanie się językiem ukraińskim (de-klaracje rodziców)

Odpowiedzi Liczba %

W domu 14 63,6W kontaktachz rodziną 12 54,5W środowiskuukraińskim 11 50,0W każdej sytuacji 5 22,7

Źródło: badania własne

Największy odsetek badanych rodziców(63,6%) posługuje się językiem ukraińskimw domu, najczęściej ze swoimi rodzicami, z dzieć-mi. 54,5% badanych używa języka ukraińskiegow kontaktach z rodziną, bliskimi, znajomymi.W środowisku ukraińskim w czasie spotkań, świątcerkiewnych, imprez kulturalnych ukraińskim po-sługuje się 50% ankietowanych. Niewielka częśćankietowanych odpowiedziała, że mówi po uk-raińsku na co dzień, w każdej sytuacji, na ulicy itp.

7272727272

Рідн

а м

ова

Uzyskane wyniki w oparciu o literaturę świad-czą, że jest to jeden z etapów tożsamości kulturo-wej – nabywanie tożsamości rodzinnej.

Analizując odpowiedzi uczniów i rodzicównasuwa się wniosek, że przede wszystkim domrodzinny, a także środowisko ukraińskie (rodzi-na, bliscy, działające organizacje) są kolebką pie-lęgnowania i kultywowania języka i tradycji na-rodowych. To sprzyja przekazywaniu kultury na-stępnym pokoleniom, a także podtrzymywaniuwięzi narodowych.

KULTYWOWANIE TRADYCJII OBRZĘDÓW NARODOWYCHW ŚRODOWISKU BADANYCH

Materiałów do napisania tego podrozdziałudostarczyły pytania nr 1 ankiety dla uczniów (zob.aneks 1) oraz nr 1 ankiety dla rodziców (zob.aneks 2).

WYNIKI BADAŃ UCZNIÓW

Tabela nr 7.Deklarowane kultywowanie w domu religij-nych tradycji ukraińskich

tak nie

Liczba 10 0% 100 0

Źródło: badania własne.

Wszystkie dzieci odpowiedziały, że w domusię religijne tradycje ukraińskie. Na pytanie – ja-kie? – dzieci wymieniły: obchodzenie świąt Bo-żego Narodzenia, Wielkanocy i innych świąt reli-gijnych, odmawianie modlitw w języku ojczystym, uczestniczenie w mszach, odpustach, śpiewaniekolęd i pieśni religijnych, święcenie ziela, palm(gałązek wierzby), świec gromnicznych.

WYNIKI BADAŃ RODZICÓW

Tabela nr 8.Tradycje i elementy kultury ukraińskiejobecne w domu ankietowanych

Odpowiedzi Liczba %

Obchodzenie 21 95,5świąt,uczestniczeniew nabożeństwachw cerkwi

Uczestniczenie 11 50w imprezachkulturalnych,festiwalach

Ukraińska literatura, 8 36,4poezja, czasopisma,filmy, środki masowegoprzekazu, muzyka

Posługiwanie się 5 22,7językiem ukraińskim

Różne obyczaje, tradycje 4 18,2

Ikony, wyszywane 4 18,2koszule, obrusy,poduszki

Posyłanie dzieci na 3 13,6katechezę i naukęjęzyka ukraińskiego

Pamiątki rodzinne, 2 9,1fotografie, odwiedzanierodzinnych stron

Wszystkie tradycje 2 9,1przekazane przezrodziców

Źródło: badania własne

W ankiecie w jednej odpowiedzi wymienio-no różne tradycje i elementy kultury. Dokonującanalizy pogrupowałem je w punkty – Tabela nr 8.

I tak, najczęściej powtarzała się odpowiedź –obchodzenie świąt religijnych – zwłaszcza Boże-go Narodzenia i Wielkanocy, uczestniczenie w na-bożeństwach w cerkwi. Ankietowani licznie

7373737373

Рід

на м

оваuczestniczą w imprezach kulturalnych, np. zaba-

wa noworoczna, zwana ,,Małanką” odbywająca sięna powitanie Nowego Roku wg kalendarza juliań-skiego, dni pamięci ukraińskiego wieszcza Tara-sa Szewczenki, w festiwalach, np. Dziecięcy Fe-stiwal Kultury Ukraińskiej w Elblągu (w 2002 r.– XXXVI), w koncertach zespołów ukraińskichz kraju i z zagranicy, w pokazach sztuk teatralnych,w wystawach, np. ikon, pisanek, fotografii o te-matyce związanej z akcją ,,Wisła”. Kolejne znaczą-ce w odpowiedziach miejsca zajmują: ukraińskaliteratura, poezja, muzyka, środki masowego prze-kazu, np. tygodnik Związku Ukraińców w Polsce,,Nasze Słowo” i miesięcznik Ukraińskiego Grec-kokatolickiego Kościoła ,,Błahowist”. Część ankie-towanych w domu posługuje się językiem ukra-ińskim, posiada ikony, wyszywane obrusy, koszu-le, poduszki, ręczniki. Ankietowani pisali teżo katechezie i lekcjach języka ukraińskiego dladzieci. Niektórzy gromadzą pamiątki i fotografierodzinne, odwiedzają strony rodzinne swoichprzodków. Pisano również o kultywowaniu tra-dycji przekazanych przez rodziców nie wymienia-jąc ich nazwy.

Należałoby wyjaśnić, że święta cerkiewnew obrządku greckokatolickim obchodzone sązgodnie z kalendarzem juliańskim. Centralnemiejsce wśród największych nieruchomych świątzajmuje Boże Narodzenie (Rizdwo Chrystowe)obchodzone zawsze 7 stycznia według nowegostylu (kalendarza gregoriańskiego). Natomiast docentralnych ruchomych świąt należy Wielkanoc,czyli Święto Zmartwychwstania Pańskiego (We-

łykdeń, Woskresennia Chrystowe)1.Dokonując analizy odpowiedzi dzieci i rodzi-

ców odnośnie tradycji i elementów kultury naro-dowej obecnych w domu na pierwszy plan wysu-wają się tradycje religijne związane z wiarą, z cer-kwią, a więc obchodzenie świąt, uczestniczeniew nabożeństwach, wigilia, śpiewanie kolęd. Sku-piona wokół cerkwi społeczność podkreśla jed-ność z wiarą i kulturą ojców, akcentując swoją od-rębność narodową. Innym ważnym czynnikiemw kultywowaniu tradycji jest aktywne uczestni-czenie w życiu mniejszości ukraińskiej poprzezbranie udziału w różnego rodzaju imprezach,a tym samym kontakt z narodową literaturą, mu-zyką, sztuką, językiem.

ROLA KATECHIZACJI DZIECI DLABUDOWANIA TOŻSAMOŚCINARODOWEJ

Materiałów do napisania tego podrozdziałudostarczyły pytania nr 4 ankiety dla uczniów (zob.aneks 1) i nr 3 ankiety dla rodziców (zob.aneks 2).

WYNIKI BADAŃ UCZNIÓW

Rola katechezy w podtrzymywaniu tożsamo-ści narodowej.

Przytaczam w tym miejscu wypowiedzi ankie-towanych uczniów:

,,Jest bardzo ważne, aby dzieci wiedziały, gdziejest ich miejsce i kim są, chociaż nie mieszkająw swym kraju, ale muszą także szanować inne wy-znania”.

,,Na katechezie pogłębiam wiedzę o swoim ko-ściele”.

„Umacnianie wiary we własnym obrządku,kształtowanie, pogłębianie i umacnianie wiedzyo własnej ojczyźnie”.

„Znam religię moich przodków, uczę się języ-ka ukraińskiego”.

„Wydaje mi się, że dzięki Bogu i modlitwiemamy jeszcze jakiś związek z naszą ojczyzną”.

„Pozwala na poznawanie swojej kultury i ob-rządku, utrzymywanie kontaktów z rówieśni-kami”.

„Katecheza wpływa na moją świadomość, żejestem Ukraińcem”.

„Moim zdaniem jest to kontakt z językiemukraińskim, a także podtrzymywanie tradycji”.

„Dodatkowy kontakt z językiem i rozmowy nainteresujące religijne tematy”.

„Przebywanie w środowisku młodzieży ukra-ińskiej, słuchanie wykładów w języku ukraińskim,poczucie odrębności”.

Z przytaczanych wypowiedzi można wyod-rębnić główne myśli na temat roli katechezyw podtrzymywaniu tożsamości narodowej –przede wszystkim kształtowanie świadomościo tożsamości jednostki i odpowiedź na pytania:kim jestem?, gdzie jest moje miejsce? Pomocnew osiąganiu tego jest pogłębianie wiedzy o swo-im kościele, kulturze, ojczyźnie, umacnianie wia-ry, kontakt z językiem ukraińskim, kontakt z ró-wieśnikami. Można to podsumować jedną z od-powiedzi: „Katecheza wpływa na moją świado-mość, że jestem Ukraińcem”.

7474747474

Рідн

а м

ова

WYNIKI BADAŃ RODZICÓW

Czy katechizacja w obrządku greckokatolic-kim ma wpływ na kształtowanie świadomości na-rodowej?

Na to pytanie wszyscy ankietowani odpowie-dzieli pozytywnie. Uzasadnienie podane przez an-kietowanych przedstawiam w tabeli nr 9.

Tabela nr 9.Wpływ katechizacji na kształtowanie świa-domości narodowej

Odpowiedzi Liczba %

Uczenie kultury, 14 63,6tradycji, historiii kształtowanieświadomościnarodowej

Umocnienie dzieci 7 31,8we własnej wierzei tożsamości

Posługiwanie się 7 31,8językiem ojczystym

Poznanie obrządku 4 18,2greckokatolickiego

Przekazanie wartości 1 4,5chrześcijańskich

Źródło: badania własne

Najwięcej (63,6%) ankietowanych uzasadnia,że katechizacja w obrządku greckokatolickim mawpływ na kształtowanie świadomości narodowejpoprzez uczenie dzieci i młodzieży historii, prze-kazywanie kultury i tradycji ukraińskiej. Znacz-na część rodziców podkreśla takie aspekty w ka-techizacji jak: umocnienie dzieci i młodzieży wewłasnej wierze i tożsamości narodowej oraz po-sługiwaniu się językiem ojczystym. Niektórzy wi-dzą w katechizacji możliwość poznania obrząd-ku greckokatolickiego, a także możliwość prze-kazywania wartości chrześcijańskich.

Porównując odpowiedzi dzieci i rodzicówznajduje się tam dużo elementów wspólnych ta-kich jak: kształtowanie tożsamości, umacnianiewiary, poznawanie kultury, tradycji, historii, do-skonalenie języka – to daje im katecheza.

Jak rodzice widzą działania osób katechizują-cych przedstawiam poniżej. Materiałem do wyja-śnienia dostarczyło pytanie nr 4 ankiety dla ro-dziców (zob. aneks 2). Przedstawiam to w tabelinr 10.

Tabela nr 10.Czy bez pomocy katechezy rodzice są zdol-ni przekazać swoją wiarę?

Odpowiedzi Liczba %

tak 1 4,5nie 13 59,1częściowo 8 36,4

Ogółem 22 100

Źródło: badania własne.

Tylko 1 osoba na 22 ankietowane jest przeko-nana, że zdoła bez pomocy katechezy przekazaćswoją wiarę. Większość rodziców nie jest w sta-nie tego dokonać. Natomiast część sądzi, żew miarę swoich możliwości i w razie potrzebybędzie mogła przekazać swoją wiarę dzieciom, aletylko częściowo. Najczęściej rodzice argumentu-ją to brakiem wystarczającej wiedzy, umiejętno-ści i przygotowania, brakiem czasu. Uważają, żelepiej, bardziej profesjonalnie zrobią to osobyprzygotowane merytorycznie i pedagogicznie –księża, zakonnice i katecheci.

Na podstawie tych wypowiedzi wysuwa sięwniosek, że praca osób katechizujących jest bar-dzo potrzebna i pomocna. Rodzice pokładająw katechezie dużą nadzieję. Chcieliby, by skupiaćmłode pokolenie wokół kościoła, nie tylko na ka-techezie, ale organizować inne zajęcia, np. festi-wale twórczości religijnej, konkursy rysunkoweo historii kościoła, mecze piłki nożnej międzyministrantami, sareptę (rodzaj odpustu dladzieci).

PRZYPISPRZYPISPRZYPISPRZYPISPRZYPIS

1 M. Łesiów, Nazwy najważniejszych świąt chrześcijań-skich w kulturze i jezyku ukraińskim [w:] Polska–Ukra-ina 1000 lat sąsiedztwa, red. S. Stępień, Przemyśl 2000,t. 5, s. 287.

7575757575

Рід

на м

оваANEKSY

ANEKS 1

ANKIETA DLA UCZNIÓW

Płeć ...................................Wiek lub klasa ...................................Miejsce zamieszkania ...................................Narodowość ojca ....................................Narodowość matki ...................................

1. Czy w Twoim domu kultywuje się religijne ukraińskie tradycje? Jakie?

2. Jaki jest Twoim zdaniem stopień znajomości języka ukraińskiego w Twojej rodzinie?a) dobry b) średni c) słaby [podkreśl]

3. W jakim języku mówisz w domu?....................................4. Jaka jest Twoim zdaniem rola katechezy w podtrzymywaniu tożsamości narodowej?Proszę o krótką wypowiedź.

Przeczytaj uważnie całość!Ankieta jest anonimowa. Uzyskane dane będą wykorzystane wyłącznie do celów naukowych.

Dziękuję

ANEKS 2

ANKIETA DLA RODZICÓW

Ankieta jest anonimowa. Uzyskane dane będą wykorzystane wyłącznie do celów naukowych.

Płeć .............................Wiek .............................Wykształcenie ............................

1. Jakie tradycje i elementy kultury ukraińskiej są obecne w Pani(a) domu?

2. Czy posługujesz się językiem ukraińskim, a jeśli tak, to w jakich sytuacjach?

3. Czy Pani(a) zdaniem katechizacja w obrządku greckokatolickim ma wpływ na kształtowanie świado-mości narodowej (ukraińskiej)?a) tak b) nie [podkreśl]Krótkie uzasadnienie:

4. Czy Pani(a) zdaniem sami jesteście (bez pomocy katechezy) zdolni przekazać swoją wiarę?

Przeczytaj uważnie całość! Dziękuję

7676767676

Рідн

а м

ова

СтатистикаСтатистикаСтатистикаСтатистикаСтатистика

Województwo pomorskie

Lp. Rok Miejsco- Ilość Ilość Razem szkolny wość grup godzin

nauczaniałącznie przed- podsta- gimna- ponad-

szkole wowa zjum gimnaz.

1 2003/2004 Bytów 10 10 1 30 10 5 46

2 2002/2003 Bytów 10 10 4 34 6 4 48

3 2001/2002 Bytów 10 10 1 34 10 2 47

4 2000/2001 Bytów 10 10 8 30 12 50

5 1999/2000 Bytów 9 10 9 38 47

6 1998/1999 Bytów 9 10 9 40 49

7 1997/1998 Bytów 9 10 10 25 35

8 1996/1997 Bytów 9 10 7 36 43

9 1995/1996 Bytów 9 10 4 42 46

10 1994/1995 Bytów 9 10 5 44 49

11 1993/1994 Bytów 9 10 7 43 50

12 1992/1993 Bytów 10 12 41 53

13 1991/1992 Bytów 10 1 42 43

14 1990/1991 Bytów 10 30

15 1989/1990 Bytów

Nauczyciele:Bytów: 1990/1991–2004 – mgr Mirosława HanaskoBytów: 1977 (?)–1989 – Mychajło SzemelaUdorpie: 1970–1980 (?) – Iwan PidłużnyjŻukiwko: (?) – Zofia ŁytwynJutrzenka : 1970 (?)Bytów: 1999/2000 – Olga Kapeluch (Mirosława Hanasko na zwolnieniu lekarskim)

Mirosława Hanasko BytówBytówBytówBytówBytów

Punkty nauczania– Bytów

inf. 11.05.2004

Liczba dzieci

7777777777

Рід

на м

ова

Пункти навчанняукраїнської мови

у Польщі

Володислав Целіп М’ясткоМ’ясткоМ’ясткоМ’ясткоМ’ястко

Поморське воєводство – М’ястко

П.ч. Шкільний Місце- Кіль- Кількість Кількість дітей Разом

рік вість кість годингруп навчання

Садок Початко- Гімназія Середня

ва школа школа

1 2003/2004 М’ястко 5 15 14 5 6 25

2 2002/2003 М’ястко 3 9 7 7 4 18

3 2001/2002 М’ястко 3 9 13 7 4 24

4 2000/2001 М’ястко 3 9 18 7 4 24

5 1999/2000 М’ястко 3 9 18 4 22

6 1998/1999 М’ястко 3 9 22 22

7 1997/1998 М’ястко 3 9 18 18

8 1996/1997 М’ястко 3 9 16 16

9 1995/1996 М’ястко 2 6 11 11

10 1994/1995 М’ястко 2 6 11 11

11 1993/1994

12 1992/1993

13 1991/1992

14 1990/1991

15 1989/1990

Коротка інформація про вчителів:

Ч.п. Місцевість Рік шкільний Вчитель/вчителі

1 М’ястко 1994/1999 Михайло Лісєчко

2000/2002 Марія Кишнірчик

2003/2004 Мирослава Прихожденко

7878787878

Рідн

а м

ова

Bohdan Majer ElblągElblągElblągElblągElbląg

Punkty nauczaniajęzyka ukraińskiegona terenie Oddziału

ZUwP w Elblągu

Rok szkolny 2003/2004

L.p. Miejscowość Liczba dzieci

1. Elbląg 61

2. Lelkowo 65

3. Pieniężno 52

4. Godkowo 26

5. Mingajny 9

6. Gdańsk 47

7. Jantar 7

8. Tujsk 4

9. Dzierzgoń 20

10. Piotrowiec 5

11. Zagaje 14

12. Braniewo 30

13. Marzęcino 7

14. Żelazna Góra 9

15. Pasłęk 48

Razem 404

7979797979

Рід

на м

ова

П.ч. Місцевість Кількість груп Кількість годин Кількість дітей

1/гр

1 Зелена Гора 2 3 12

2 Новоґруд Бобжанський 1 3 19

3 Шпротава* 23

4 Мендзижец 2 3 13

5 Ґожів 1 3 4

6 Осєцко/Блєдзев 1 3 5

7 Позжадло/Лаґів 1 3 4

Разом 10 80

* зміна вчителя, в стадії організації

Пункти навчанняукраїнської мови

– Любуське воєводство2003/2004

Стефанія Яворницька Зелена ГораЗелена ГораЗелена ГораЗелена ГораЗелена Гора

П.ч. Місцевість Кількість груп Кількість годин Кількість дітей

1/гр

1 Добеґнев 1 4 11

2 Стшельце Краєнські 1 4 8

3 Бжоза 1 3 9

4 Звежинь*

Разом 28

* в стадії організації

Вчитель: о. Артур Гарбан

Навчання лемківського діалекту

8080808080

Рідн

а м

ова

Пункт навчанняукраїнської мови

в Репеді

Данута Тима-Городецька

РепедьРепедьРепедьРепедьРепедь

Пункт засновано 1 вересня 1989 р. Почат-

ково наука відбувалася в суботи або в інший

день тижня пізним пополуднем. Кілька років

тому українську мову включено в план лекції,

завдяки тому учні не мусять додатково при-

ходити до школи. Батьки співпрацюють

з вчителькою, особливо під час організації

різних заходів (екcкурсії, День мами, День

батька, Свято Миколая, вечір з колядою тощо).

Діти та молодь з Репеді радо зустріча-

ються з учнями інших пунктів на «Зимових

візерунках», Шевченківському святі та ін-

теграційних вогнищах, що відбуваються

у Мокрому. На уроках учні пізнають

українську літературу, історію, географію,

а також минуле своїх рідних земель, народні

традиції, звичаї та пісні, які презентують під

час різного роду культурних заходів.

Підкарпатське воєводство

П.ч. Шкільний Місце- Кіль- Кількість Кількість дітей Разом

рік вість кість годингруп навчання

Садок Початко- Гімназія Середня

ва школа школа

1 2004/2005 Репедь 12

2 2003/2004 Репедь 2 6 6 6 12

3 2002/2003 2 6 3 5 8

4 2001/2002 2 6 5 4 9

5 2000/2001 2 6 6 4 10

6 1999/2000 1 3 9 2 11

7 1998/1999 2 6 11 11

8 1997/1998 2 6 10 10

9 1996/1997 2 6 12 12

10 1995/1996 2 6 9 9

11 1994/1995 2 6 11 11

12 1993/1994 2 6 15 15

13 1992/1993 2 6 11 11

14 1991/1992 2 6 11 11

15 1990/1991 3 9 17 17

16 1989/1990 2 6 17 17

8181818181

Рід

на м

оваКоротка інформація про вчителів:

П.ч. Місцевість Шкільний рік Вчитель/вчителі

1 Репедь 1989/1990 Данута Тима-Городецька

1990/1991 Данута Тима-Городецька

Дарій Онишканич

1991/1992 Данута Тима-Городецька

2004/2005 Данута Тима-Городецька

8282828282

Рідн

а м

ова

PrawoPrawoPrawoPrawoPrawo

Od redakcji:Od redakcji:Od redakcji:Od redakcji:Od redakcji:Poniższe rozporządzenie określa kwalifikacje, jakie powinni spełniać nauczyczyciele uczącyw szkołach. Prosimy zwrócić uwagę na paragraf 13, w którym zostały określone warunki, najakich można zatrudnić w szkole nauczyciela, ktory nie ma wyższego wykształcenia albo jegowykształcenie jest niezgodne z nauczanym przedmiotem – w naszym wypadku językiem ukra-ińskim. Przepis jasno stanowi, iż potwierdzeniem kwalifikacji w takim przypadku jest potwier-dzenie znajomości języka. Miłej lektury.

RRRRROZPORZĄDZENIEOZPORZĄDZENIEOZPORZĄDZENIEOZPORZĄDZENIEOZPORZĄDZENIE M M M M MINISTRAINISTRAINISTRAINISTRAINISTRA E E E E EDUKADUKADUKADUKADUKACJICJICJICJICJI N N N N NARODOWEJARODOWEJARODOWEJARODOWEJARODOWEJ i S i S i S i S i SPORPORPORPORPORTUTUTUTUTU11111

z dnia 10 września 2002 rz dnia 10 września 2002 rz dnia 10 września 2002 rz dnia 10 września 2002 rz dnia 10 września 2002 r.....

w sprawie szczegółowych kwalifikacji wymaganych od nauczycieli oraz określeniaw sprawie szczegółowych kwalifikacji wymaganych od nauczycieli oraz określeniaw sprawie szczegółowych kwalifikacji wymaganych od nauczycieli oraz określeniaw sprawie szczegółowych kwalifikacji wymaganych od nauczycieli oraz określeniaw sprawie szczegółowych kwalifikacji wymaganych od nauczycieli oraz określeniaszkół i wypadkówszkół i wypadkówszkół i wypadkówszkół i wypadkówszkół i wypadków, w których można zatrudnić nauczycieli nie mających wyższego, w których można zatrudnić nauczycieli nie mających wyższego, w których można zatrudnić nauczycieli nie mających wyższego, w których można zatrudnić nauczycieli nie mających wyższego, w których można zatrudnić nauczycieli nie mających wyższego

wykształcenia lub ukończonego zakładu kształcenia nauczycieli.wykształcenia lub ukończonego zakładu kształcenia nauczycieli.wykształcenia lub ukończonego zakładu kształcenia nauczycieli.wykształcenia lub ukończonego zakładu kształcenia nauczycieli.wykształcenia lub ukończonego zakładu kształcenia nauczycieli.

Na podstawie art. 9 ust. 2 ustawy z dnia 26 stycznia 1982 r. – Karta Nauczyciela (Dz. U.z 1997 r. Nr 56, poz. 357, z 1998 r. Nr 106, poz. 668 i Nr 162, poz. 1118, z 2000 r.Nr 12, poz. 136, Nr 19, poz. 239, Nr 22, poz. 291 i Nr 122, poz. 1323, z 2001 r. Nr 111,poz. 1194, Nr 128, poz. 1404 i Nr 144, poz. 1615 oraz z 2002 r. Nr 4, poz. 32 i Nr 113,poz. 984) zarządza się, co następuje:

§ 1.§ 1.§ 1.§ 1.§ 1.Ilekroć w rozporządzeniu jest mowa o:

1) nauczycielu – należy przez to rozumieć nauczycieli, wychowawców i innych pracowni-ków pedagogicznych wymienionych w art. 1 ust. 1 pkt 1 i 2 i ust. 2 ustawy z dnia 26 stycz-nia 1982 r. – Karta Nauczyciela,

2) kursie kwalifikacyjnym – należy przez to rozumieć kurs kwalifikacyjny prowadzonyprzez placówkę doskonalenia nauczycieli, zakład kształcenia nauczycieli lub inną jednostkę,zgodnie z przepisami w sprawie rodzajów, zasad tworzenia, przekształcania i likwidowaniaoraz zasad działania placówek doskonalenia nauczycieli,

3) przygotowaniu pedagogicznym – należy przez to rozumieć nabycie wiedzy i umiejęt-ności z zakresu psychologii, pedagogiki i dydaktyki szczegółowej – nauczanych w powiąza-niu z kierunkiem (specjalnością) kształcenia i praktyką pedagogiczną – w wymiarze nie mniej-szym niż 270 godzin oraz odbycie pozytywnie ocenionych praktyk pedagogicznych w wy-miarze nie mniejszym niż 150 godzin; w przypadku nauczycieli praktycznej nauki zawoduniezbędny wymiar zajęć z zakresu przygotowania pedagogicznego wynosi nie mniej niż 150godzin; o posiadaniu przygotowania pedagogicznego świadczy dyplom lub inny dokumentwydany przez szkołę wyższą, dyplom ukończenia zakładu kształcenia nauczycieli i świadec-two ukończenia pedagogicznego kursu kwalifikacyjnego,

4) kierunku (specjalności) studiów zbliżonym do nauczanego przedmiotu lub rodzajuprowadzonych zajęć – należy przez to rozumieć kierunek (specjalność) dający dostatecznąwiedzę merytoryczną z zakresu nauczanego przedmiotu lub rodzaju prowadzonych zajęć;ustalenia, czy dany kierunek (specjalność) studiów jest zbliżony z nauczanym przedmiotemlub rodzajem prowadzonych zajęć, dokonuje kurator oświaty,

5) zakładzie kształcenia nauczycieli – należy przez to rozumieć kolegium nauczycielskie,nauczycielskie kolegium języków obcych, studium nauczycielskie, pedagogiczne studiumtechniczne, studium wychowania przedszkolnego, studium nauczania początkowego.

8383838383

Рід

на м

ова§ 2.§ 2.§ 2.§ 2.§ 2.

1. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela w:– zakładach kształcenia nauczycieli,– placówkach doskonalenia nauczycieli,– poradniach psychologiczno-pedagogicznych, w tym specjalistycznych,– bibliotekach pedagogicznych,– wojewódzkich ośrodkach politechnicznych,– szkołach pomaturalnych,– szkołach policealnych,– szkołach średnich ogólnokształcących,– szkołach średnich zawodowych,– liceach ogólnokształcących, liceach profilowanych, technikach i szkołach policeal-

nych, o których mowa w art. 9 ust. 1 pkt 3 lit. b) – g) ustawy z dnia 7 września 1991 r.o systemie oświaty (Dz. U. z 1996 r. Nr 67, poz. 329 i Nr 106, poz. 496, z 1997 r. Nr 28,poz. 153 i Nr 141, poz. 943, z 1998 r. Nr 117, poz. 759 i Nr 162, poz. 1126, z 2000 r.Nr 12, poz. 136, Nr 19, poz. 239, Nr 48, poz. 550, Nr 104, poz. 1104, Nr 120, poz. 1268i Nr 122, poz. 1320, z 2001 r. Nr 111, poz. 1194 i Nr 144, poz. 1615 oraz z 2002 r. Nr 41,poz. 362 i 113, poz.984), zwanej dalej „ustawą”,posiada osoba, która legitymuje się dyplomem ukończenia:

1) studiów magisterskich na kierunku zgodnym lub zbliżonym z nauczanym przedmiotemlub rodzajem prowadzonych zajęć i posiada przygotowanie pedagogiczne lub

2) studiów magisterskich w specjalności zgodnej lub zbliżonej z nauczanym przedmio-tem lub rodzajem prowadzonych zajęć i posiada przygotowanie pedagogiczne albo

3) studiów magisterskich na kierunku innym niż nauczany przedmiot lub rodzaj prowa-dzonych zajęć, która ponadto posiada przygotowanie pedagogiczne i ukończyła studia po-dyplomowe z zakresu nauczanego przedmiotu lub rodzaju prowadzonych zajęć.

2. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela teoretycznych przedmiotów za-wodowych, w szkołach, o których mowa w ust. 1, posiada również osoba, która legitymujesię dyplomem ukończenia studiów wyższych zawodowych na kierunku (specjalności) zgod-nym lub zbliżonym z nauczanym przedmiotem lub rodzajem prowadzonych zajęć i posiadaprzygotowanie pedagogiczne.

§ 3.§ 3.§ 3.§ 3.§ 3.Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela w gimnazjach posiada osoba, która:

1) ma kwalifikacje określone w § 2 ust. 1 lub2) legitymuje się dyplomem ukończenia studiów wyższych zawodowych na kierunku (spe-

cjalności) zgodnym lub zbliżonym z nauczanym przedmiotem lub rodzajem prowadzonychzajęć i posiada przygotowanie pedagogiczne albo

3) legitymuje się dyplomem ukończenia studiów magisterskich na kierunku innym niżnauczany przedmiot lub rodzaj prowadzonych zajęć albo dyplomem ukończenia studiówwyższych zawodowych na kierunku (specjalności) innym niż nauczany przedmiot lub rodzajprowadzonych zajęć, która ponadto posiada przygotowanie pedagogiczne i ukończyła stu-dia podyplomowe lub kurs kwalifikacyjny z zakresu nauczanego przedmiotu lub rodzajuprowadzonych zajęć.

§ 4.§ 4.§ 4.§ 4.§ 4.Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela w:

– przedszkolach,– szkołach podstawowych,– szkołach zasadniczych,– zasadniczych szkołach zawodowych, o których mowa w art. 9 ust. 1 pkt 3 lit. a) ustawy,– placówkach oświatowo-wychowawczych,– placówkach zapewniających opiekę i wychowanie uczniom w okresie pobierania na-

uki poza miejscem stałego zamieszkania, posiada osoba, która:1) ma kwalifikacje określone w § 2 ust. 1 lub § 3 pkt 2 lub 3 lub2) legitymuje się dyplomem ukończenia zakładu kształcenia nauczycieli w specjalności

zgodnej z nauczanym przedmiotem lub rodzajem prowadzonych zajęć albo

8484848484

Рідн

а м

ова

3) legitymuje się dyplomem ukończenia zakładu kształcenia nauczycieli w specjalnościinnej niż nauczany przedmiot lub rodzaj prowadzonych zajęć, która ponadto ukończyła kurskwalifikacyjny z zakresu nauczanego przedmiotu lub rodzaju prowadzonych zajęć.

§ 5§ 5§ 5§ 5§ 51. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela w przedszkolach specjalnych, szko-

łach specjalnych, specjalnych ośrodkach szkolno-wychowawczych i specjalnych ośrodkachwychowawczych dla dzieci i młodzieży z upośledzeniem umysłowym w stopniu umiarkowa-nym i znacznym, a także do prowadzenia zajęć rewalidacyjno-wychowawczych z dziećmii młodzieżą z upośledzeniem umysłowym w stopniu głębokim posiada osoba, która:

1) legitymuje się dyplomem ukończenia studiów magisterskich na kierunku pedagogikalub pedagogika specjalna, w zakresie oligofrenopedagogiki, lub

2) legitymuje się dyplomem ukończenia studiów wyższych zawodowych:a) na kierunku pedagogika lub pedagogika specjalna, w zakresie oligofrenopeda-

gogiki, lubb) w specjalności nadającej kwalifikacje do pracy z dziećmi i młodzieżą z upośledze-

niem umysłowym, lub3) ma kwalifikacje wymagane do zajmowania stanowiska nauczyciela w danym typie

szkoły lub rodzaju placówki, określone odpowiednio w § 2–4 i 10, a ponadto ukończyłastudia podyplomowe lub kurs kwalifikacyjny w zakresie oligofrenopedagogiki, albo

4) legitymuje się dyplomem ukończenia zakładu kształcenia nauczycieli w specjalnościnadającej kwalifikacje do pracy z dziećmi i młodzieżą z upośledzeniem umysłowym.

2. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela przedmiotu lub prowadzącegozajęcia w przedszkolach specjalnych, szkołach specjalnych, specjalnych ośrodkach szkolno-wycho-wawczych i specjalnych ośrodkach wychowawczych dla dzieci i młodzieży z niepełnospraw-nościami nie wymienionymi w ust. 1, posiada osoba, która ma kwalifikacje wymagane dozajmowania stanowiska nauczyciela w danym typie szkoły lub rodzaju placówki, określoneodpowiednio w § 2–4 i 10, a ponadto ukończyła studia podyplomowe lub kurs kwalifika-cyjny w zakresie pedagogiki specjalnej, odpowiedniej do niepełnosprawności uczniów.

3. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela prowadzącego zajęcia w przed-szkolach specjalnych, szkołach specjalnych, specjalnych ośrodkach szkolno-wychowawczychi specjalnych ośrodkach wychowawczych dla dzieci i młodzieży z niepełnosprawnościaminie wymienionymi w ust. 1, posiada również osoba, która legitymuje się dyplomem ukoń-czenia studiów magisterskich na kierunku pedagogika lub pedagogika specjalna, w spe-cjalności odpowiedniej do niepełnosprawności uczniów.

4. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela prowadzącego zajęcia w przed-szkolach specjalnych, szkołach podstawowych specjalnych, gimnazjach specjalnych, szko-łach zasadniczych specjalnych, zasadniczych szkołach zawodowych specjalnych, specjal-nych ośrodkach szkolno-wychowawczych oraz w specjalnych ośrodkach wychowawczychdla dzieci i młodzieży z niepełnosprawnościami nie wymienionymi w ust. 1, posiada rów-nież osoba, która legitymuje się dyplomem ukończenia studiów wyższych zawodowych:

1) na kierunku pedagogika lub pedagogika specjalna, w specjalności odpowiedniej doniepełnosprawności uczniów lub

2) w specjalności odpowiedniej do niepełnosprawności uczniów.5. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela prowadzącego zajęcia w przed-

szkolach specjalnych, szkołach podstawowych specjalnych, szkołach zasadniczych specjal-nych, zasadniczych szkołach zawodowych specjalnych, specjalnych ośrodkach szkolno-wy-chowawczych oraz w specjalnych ośrodkach wychowawczych dla dzieci i młodzieży z nie-pełnosprawnościami nie wymienionymi w ust. 1, posiada również osoba, która ukończyłazakład kształcenia nauczycieli, w specjalności odpowiedniej do niepełnosprawności uczniów.

6. Kwalifikacje do nauczania języków obcych w przedszkolach specjalnych i szkołachspecjalnych posiada osoba, która ma kwalifikacje wymagane do nauczania języków obcychw danym typie szkoły, określone odpowiednio w § 11 ust. 2–4.

8585858585

Рід

на м

ова§ 6§ 6§ 6§ 6§ 6

1. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela-logopedy w szkołach i placów-kach, o których mowa w § 2–8 posiada osoba, która ukończyła studia magisterskie lubpodyplomowe w zakresie logopedii i posiada przygotowanie pedagogiczne.

2. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela-psychologa w szkołach i placów-kach, o których mowa w § 2–8 posiada osoba, która legitymuje się dyplomem ukończeniastudiów magisterskich na kierunku psychologia w specjalności odpowiadającej rodzajowiprowadzonych zajęć i posiada przygotowanie pedagogiczne.

§ 7§ 7§ 7§ 7§ 71. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela w szkołach w zakładach popraw-

czych i schroniskach dla nieletnich posiada osoba, która ma kwalifikacje wymagane dozajmowania stanowiska nauczyciela w danym typie szkoły, określone odpowiednio w § 2–4,11 i 15, a ponadto ukończyła studia podyplomowe lub kolegium nauczycielskie albo kurskwalifikacyjny, w zakresie resocjalizacji.

2. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela-wychowawcy w zakładach po-prawczych i schroniskach dla nieletnich posiada osoba, która:

1) legitymuje się dyplomem ukończenia studiów magisterskich na kierunku pedagogikalub pedagogika specjalna, w zakresie resocjalizacji, lub

2) legitymuje się dyplomem ukończenia studiów wyższych zawodowych:a) na kierunku pedagogika lub pedagogika specjalna, w zakresie resocjalizacji lubb) w specjalności nadającej kwalifikacje do pracy w szkołach w zakładach popraw-

czych i schroniskach dla nieletnich albo3) ukończyła kolegium nauczycielskie w zakresie resocjalizacji.

§ 8§ 8§ 8§ 8§ 81. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela w szkołach w zakładach popraw-

czych dla nieletnich upośledzonych umysłowo posiada osoba, która ma kwalifikacje wyma-gane do zajmowania stanowiska nauczyciela w danym typie szkoły, określone odpowiedniow § 2–4,11 i 15, a ponadto ukończyła studia podyplomowe lub kolegium nauczycielskiealbo kurs kwalifikacyjny, w zakresie oligofrenopedagogiki.

2. Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela-wychowawcy w zakładach po-prawczych dla nieletnich upośledzonych umysłowo, posiada osoba, która:

1) legitymuje się dyplomem ukończenia studiów magisterskich na kierunku pedagogikalub pedagogika specjalna, w zakresie oligofrenopedagogiki, lub

2) legitymuje się dyplomem ukończenia studiów wyższych zawodowych:a) na kierunku pedagogika lub pedagogika specjalna, w zakresie oligofrenopeda-

gogiki, lubb) w specjalności nadającej kwalifikacje do pracy w szkołach dla dzieci i młodzieży

upośledzonej umysłowo, albo3) ukończyła kolegium nauczycielskie w zakresie oligofrenopedagogiki.

§ 9§ 9§ 9§ 9§ 9Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela-pedagoga i psychologa w rodzinnychośrodkach diagnostyczno-konsultacyjnych posiada osoba, która spełnia wymagania kwali-fikacyjne określone w odrębnych przepisach.

§ 10§ 10§ 10§ 10§ 10Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela praktycznej nauki zawodu w szkołachzasadniczych i średnich zawodowych, a także w zasadniczych szkołach zawodowych, lice-ach profilowanych, technikach i szkołach policealnych, o których mowa w art. 9 ust. 1 pkt 3lit. a), c), d), f) i g) ustawy, w tym również w szkołach w zakładach poprawczych i schroni-skach dla nieletnich, posiada osoba, która:

1) ma kwalifikacje określone w § 2 lub2) legitymuje się dyplomem ukończenia pedagogicznego studium technicznego, lub3) posiada świadectwo dojrzałości technikum lub szkoły równorzędnej odpowiedniego

kierunku – wraz z potwierdzeniem uzyskania tytułu zawodowego, zgodnego z rodzajem pro-wadzonych zajęć – i przygotowanie pedagogiczne, a ponadto:

a) ukończyła kurs z zakresu bezpieczeństwa i higieny pracy,

8686868686

Рідн

а м

ова

b) ma co najmniej dwuletni staż pracy w zawodzie, którego będzie nauczać lub tytułrobotnika (pracownika) wykwalifikowanego albo

4) posiada tytuł mistrza w zawodzie, którego będzie nauczać i przygotowanie pedago-giczne.

§ 11§ 11§ 11§ 11§ 111. Kwalifikacje do nauczania języków obcych i innych przedmiotów wykładanych w języ-

ku obcym w nauczycielskim kolegium języków obcych, posiada osoba legitymująca się dy-plomem ukończenia:

1) studiów magisterskich na kierunku filologia w specjalności, poz. 291 i Nr 122, poz. 1323,z 2001 r. Nr 111, poz. 1194, Nr 128, poz. 1404 i Nr 144, poz. 1615 oraz z 2002 r. Nr 4,poz. 32 i Nr 113, poz. 984) zarządza się, co następuje: § 1. Ilekroć w rozporządzeniu jestmowa o:1) nauczycielu – należy przez to rozumieć nauczycieli, wychowawców i innych pra-cowników pedagogicznych wymienionych w art. 1 ust. 1 pkt 1 i 2 i ust. 2 ustawy z dnia 26stycznia 1982 r. – Karta Nauczyciela, 2) kursie kwalifikacyjnym – należy przez to rozumieć kurskwalifikacyjny prowadzony z zastrzeżeniem ust. 4, posiada osoba, która:

1) ma kwalifikacje określone w ust. 1 lub2) legitymuje się dyplomem ukończenia studiów wyższych zawodowych:

a) na kierunku filologia w zakresie danego języka obcego lubb) w specjalności danego języka obcego lub lingwistyki stosowanej w zakresie dane-

go języka obcego,a ponadto posiada przygotowanie pedagogiczne, lub3) legitymuje się dyplomem ukończenia nauczycielskiego kolegium języków obcych w spe-

cjalności odpowiadającej danemu językowi obcemu albo4) legitymuje się dyplomem ukończenia studiów magisterskich lub wyższych zawodowych

na dowolnym kierunku (specjalności) i świadectwem państwowego nauczycielskiego egza-minu z danego języka obcego stopnia II lub świadectwem znajomości danego języka obce-go w zakresie zaawansowanym lub biegłym, o którym mowa w załączniku do rozporządze-nia, a ponadto posiada przygotowanie pedagogiczne.

3. Kwalifikacje do nauczania języków obcych w przedszkolach, szkołach i placówkach,o których mowa w § 4, posiada również osoba, która legitymuje się:

1) dyplomem ukończenia zakładu kształcenia nauczycieli w dowolnej specjalności oraz:a) świadectwem państwowego nauczycielskiego egzaminu z danego języka obcego

stopnia I lub II lubb) świadectwem znajomości danego języka obcego w zakresie co najmniej zaawan-

sowanym – wymienionym w załączniku do rozporządzenia i posiada przygotowanie peda-gogiczne, lub

2) świadectwem dojrzałości i świadectwem państwowego nauczycielskiego egzaminu z da-nego języka obcego stopnia I lub II.

4. Kwalifikacje do nauczania języków obcych w przedszkolach i klasach I–III szkół pod-stawowych posiada również osoba, która legitymuje się dyplomem ukończenia:

1) studiów magisterskich na kierunku pedagogika w zakresie nadającym kwalifikacje dopracy w przedszkolach lub klasach I–III szkół podstawowych lub

2) studiów wyższych zawodowych:a) na kierunku pedagogika w zakresie nadającym kwalifikacje do pracy w przedszko-

lach lub klasach I–III szkół podstawowych lubb) w specjalności nadającej kwalifikacje do pracy w przedszkolach lub klasach I–III szkół

podstawowych albo3) zakładu kształcenia nauczycieli w specjalności nadającej kwalifikacje do pracy w przed-

szkolach lub klasach I–III szkół podstawowych,a ponadto świadectwem znajomości danego języka obcego w zakresie co najmniej podsta-wowym, o którym mowa w załączniku do rozporządzenia, i która ukończyła studia podyplo-mowe lub kurs kwalifikacyjny w zakresie wczesnego nauczania danego języka obcego.

§ 12§ 12§ 12§ 12§ 12Kwalifikacje do nauczania przedmiotów – z wyjątkiem języka obcego – i prowadzenia zajęćw języku obcym w szkołach dwujęzycznych posiada osoba, która ma kwalifikacje wymaga-

8787878787

Рід

на м

оваne do zajmowania stanowiska nauczyciela w danym typie szkoły, a w zakresie znajomości

języka, w którym naucza lub prowadzi zajęcia, legitymuje się:1) dyplomem ukończenia studiów magisterskich na kierunku filologia w specjalności

danego języka obcego lub lingwistyki stosowanej w zakresie danego języka obcego lub2) dyplomem ukończenia studiów wyższych zawodowych:

a) na kierunku filologia w zakresie danego języka obcego lubb) w specjalności danego języka obcego lub lingwistyki stosowanej, lub

3) dyplomem ukończenia studiów magisterskich lub wyższych zawodowych uzyskanymw kraju, w którym językiem urzędowym jest dany język, albo

4) świadectwem znajomości danego języka obcego w zakresie co najmniej podstawo-wym, o którym mowa w załączniku do rozporządzenia.

§ 13§ 13§ 13§ 13§ 131. Kwalifikacje do nauczania lub prowadzenia zajęć w grupach, oddziałach, przedszko-

lach lub szkołach umożliwiających uczniom podtrzymywanie tożsamości narodowej, etnicz-nej i językowej posiada osoba, która ma kwalifikacje wymagane do zajmowania stanowiskanauczyciela w danym typie szkoły lub przedszkolu, a ponadto wykazuje się znajomościąjęzyka, w którym naucza lub prowadzi zajęcia.

2. Znajomość języka, o której mowa w ust. 1, potwierdza się dyplomem (świadectwem)lub stwierdza ją organ zatrudniający w porozumieniu z właściwym stowarzyszeniem (związ-kiem) mniejszościowym lub etnicznym.

§ 14§ 14§ 14§ 14§ 14Kwalifikacje do prowadzenia zajęć z wychowania fizycznego realizowanych w formach po-zalekcyjnych lub pozaszkolnych oraz zajęć szkolenia sportowego w szkołach i klasach spor-towych oraz szkołach mistrzostwa sportowego posiada osoba, która:

1) ma kwalifikacje określone odpowiednio w § 2–4 lub2) legitymuje się świadectwem dojrzałości i tytułem zawodowym trenera lub instruktora

w określonej dyscyplinie sportu, uzyskanym według zasad określonych w odrębnych przepi-sach i posiada przygotowanie pedagogiczne.

§ 15§ 15§ 15§ 15§ 15Kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela-bibliotekarza, z wyjątkiem bibliotekpedagogicznych, posiada osoba, która:

1) ukończyła wymagane do danego typu szkoły odpowiednio studia magisterskie lubwyższe zawodowe w zakresie bibliotekoznawstwa i posiada przygotowanie pedagogicznelub

2) ma kwalifikacje wymagane do zajmowania stanowiska nauczyciela w danym typieszkoły lub rodzaju placówki, a ponadto ukończyła studia podyplomowe lub kurs kwalifika-cyjny z zakresu bibliotekoznawstwa albo legitymuje się dyplomem ukończenia pomaturalne-go studium bibliotekarskiego,

§ 16§ 16§ 16§ 16§ 16Kwalifikacje do nauczania religii posiada osoba, która spełnia wymagania kwalifikacyjneokreślone w odrębnych przepisach.

§ 17§ 17§ 17§ 17§ 17Warunki zdrowotne niezbędne do wykonywania zawodu nauczyciela spełnia osoba, któraprzed nawiązaniem stosunku pracy przedstawiła zaświadczenie lekarskie stwierdzające po-siadanie tych warunków, według zasad określonych w odrębnych przepisach.

§ 18§ 18§ 18§ 18§ 18W przypadku nauczycieli zatrudnionych przed dniem wejścia w życie rozporządzenia i uzu-pełniających przygotowanie pedagogiczne oraz nauczycieli, o których mowa w art. 10 ust. 3ustawy z dnia 26 stycznia 1982 r. – Karta Nauczyciela, za odbycie praktyki pedagogicznejuznaje się pracę w szkole lub placówce, pod warunkiem uzyskania jej pozytywnej oceny.

§ 19§ 19§ 19§ 19§ 19Określony w § 1 pkt 3 wymiar przygotowania pedagogicznego nie dotyczy osób, które przeddniem wejścia w życie rozporządzenia Ministra Edukacji Narodowej z dnia 10 października1991 r. w sprawie szczegółowych kwalifikacji wymaganych od nauczycieli oraz określeniaszkół i wypadków, w których można zatrudnić nauczycieli nie mających wyższego wykształ-cenia (Dz. U. Nr 98, poz. 433, z 1994 r. Nr 5, poz. 19 i Nr 109, poz. 521 oraz z 1999 r.

8888888888

Рідн

а м

ова

Nr 14, poz. 127), uzyskały przygotowanie pedagogiczne w formach i w wymiarze zgodnymz obowiązującymi wówczas przepisami.

§ 20§ 20§ 20§ 20§ 20Nauczyciele zatrudnieni w dniu wejścia w życie rozporządzenia na podstawie mianowania,którzy spełniali wymagania kwalifikacyjne na podstawie dotychczasowych przepisów, za-chowują nabyte kwalifikacje do zajmowania stanowiska nauczyciela.

§ 21§ 21§ 21§ 21§ 21Traci moc rozporządzenie Ministra Edukacji Narodowej z dnia 10 października 1991 r. w spra-wie szczegółowych kwalifikacji wymaganych od nauczycieli oraz określenia szkół i wypad-ków, w których można zatrudnić nauczycieli nie mających wyższego wykształcenia (Dz. U.Nr 98, poz. 433, z 1994 r. Nr 5, poz. 19 i Nr 109, poz. 521 oraz z 1999 r. Nr 14, poz. 127).

§ 22§ 22§ 22§ 22§ 22Rozporządzenie wchodzi w życie po upływie 14 dni od dnia ogłoszenia.

Minister Edukacji Narodowej i Sportu: K. Łybacka

PRZYPIS

1 Minister Edukacji Narodowej i Sportu kieruje działem administracji rządowej oświata i wychowanie na podstawie§ 1 ust. 2 pkt 2 rozporządzenia Prezesa Rady Ministrów z dnia 1 lipca 2002 r. w sprawie szczegółowego zakresudziałania Ministra Edukacji Narodowej i Sportu (Dz. U. Nr 97, poz. 866).

8989898989

Рід

на м

ова

МатеріалиМатеріалиМатеріалиМатеріалиМатеріали

Загадки про пори року

1. Жовте листячко летить

Під ногами шелестить

Сонце вже не припікає

І коли ж це в нас буває?

2. Тріщить на річці сивий лід

Гуркоче і ламається

А сонце шле землі привіт

І лагідно всміхається.

3. Всі поля дороги

Замітає снігом

Спить ведмідь в барлозі

Коли це буває?

4. Жайворонок в небі в’ється

Ясне сонечко сміється

І легка немов пір’їнка

Десь розтанула хмаринка.

Розгадування загадок про місяці

Дванадцять братів один за одним ходять

Один одного не обходять.

(рік)

Вже морози розгулялися навколо

Та в будинки не пускаєм лютий холод

Снігурі злетілися на збори

Це який настав місяць зимовий?

(січень)

Аж тріщить мороз лютує

Сніжна віхола танцює

А ставок у лід закутий

Що за місяць діти? (лютий)

Ще вітер зимовий з дощем загуде

Ще сніг острівками блищить де-де-де

Береза стежки свої розпускає

Чи ви здогадались коли це буває?

(березень)

Місяць славний квітникар

Сонячно і рясно

Уквітчав наш календар першим

цвітом-рястом.

Який це місяць?

(квітень)

А в цім місяці підряд

Маємо багато свят

Зеленіють буйно трави

То іде веселий...

(травень)

Як настав цей літній місяць

Все росте у нас навколо

Ягідки почервоніли

Спіє в полі щедрий колос.

(червень)

Їде літо на коні

Та й несе гарячі дні

Зацвіли пахучі липи

Як цей місяць зветься?

(липень)

У місяці спекотнім цім

Жарко дуже нам усім

Хочеться в саду побути

Смакувати світлі фрукти.

(серпень)

ПеремишльПеремишльПеремишльПеремишльПеремишльМарія Стець

Допоміжні матеріалидо теми «У якому місяці»

для учнів молодшихкласів

9090909090

Рідн

а м

ова

У південний край землі

Відлітають журавлі

Знов лункий шкільний дзвінок

Нас покликав на урок.

Як цей місяць звати

Прошу відгадати.

(вересень)

Кличуть нас ліси, поля, сади

Дозбирать усі плоди.

Із дерев падає листя жовте

То землею ходить місяць.

(жовтень)

Капає з неба, дахів, стріх

Дощ холодний перший сніг

Почорнів без листя сад

Що за місяць?

(листопад)

Холод нам несе мороки

У турботах плине будень

Це останній місяць року зветься як він?

(грудень)

Відшукай і підкресли назви місяців,а потім їх запиши за чергою.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Запиши назви місяців, в яких можназустріти в природі:

Фіалки – к а в у і с т б е ч н г ь

Суниці – ч п е к р о в і е л н д ь

Липи – л й и с п т е к н р ь

Горішки – с і е д р м п о е р н ц ь

Щоб провірити, чи правильно ти вга-дав, викресли кожну другу букву.

Склади із складів назви місяців, поко-льоруй їх, щоб пасували до пори року

зелений жовтий

ВЕСНА ЛІТО

червоний синій

ОСІНЬ ЗИМА

БЕ РЕ ЗЕНЬ КВІ ТЕНЬ

ЧЕР ВЕНЬ ЛИ ПЕНЬ СЕР ПЕНЬ

ВЕ РЕ СЕНЬ ЖОВ ТЕНЬ

ЛИС ТО ПАД ГРУ ДЕНЬ

Склади назви місяців в алфавітному по-рядку.Який місяць тобі наймиліший. Нама-люй його.

Прочитай вірш про місяці Л. Кондраць-кої. Заінсценізуй його.

Січень – року перший син.

Носить одяг він з перлин.

Всіх морозами страхає

Путь – доріжки замітає.

Але люблять його діти.

Як же січню не радіти?

Новий рік, Різдво Христове,

Водохреща ці чудові свята

Січень нам дарує,

Всіх гостинцями частує.

Лютий – місяць дуже лютий

Запитає, в чому взутий?

Виє хуга-завірюха,

Не пускає без кожуха.

Але сонечко сміється,

Стиха до землі проб’ється,

Хоч частинку, хоч хвилинку,

А погріє її спинку.

Березень сміється і плаче.

По доріжках зайчик скаче.

Зайчик сонячний, тендітний,

7.

8.

9.

10.

11.

12.

9191919191

Рід

на м

оваДо діток дуже привітний.

Хоч мороз ще вусом крутить,

А зима лякає й лютить,

Але зайчик той сильніший

Тим, що березню миліший.

Квітень квітничок, квітарик –

Синьоокий наш дударик.

Всюди квітнуть первоцвіти

У верби зелені віти.

Птахи з вирію літають

Ходить квітень по землі –

Вже кінець зимовій млі.

Травень. Солов’їні співи,

Перші грози. Перші зливи.

Зацвіли сади повсюди,

Щиро раді травню люди.

Червень, місяць – трудівник,

Працювать багато звик

Косить в лузі зрілі трави,

Пташенят в гніздечках бавить,

Шепче казку зелен-житу.

Червень гарно служить літу.

В липні липа розцвітає.

Скрізь пшениця розцвітає.

Солод – меду повні соти,

Щедрить липень сонце – злотом.

Час купатись, засмагати,

Щоб себе загартувати,

Липень. Світлі небеса.

Ласка, казка і краса.

Серпень серпиком збирає

Хліба стиглі урожаї.

З кошиком до лісу ходить

Діткам яблуками годить,

Сливами і кавунами,

Зеленими огірками,

Щоб міцні вони були

І як квіточки цвіли.

Вересень. Громи стихають.

Птахи в вирій відлітають

Майорять в садах жоржини,

Загорівся кущ калини.

Відчиняє двері школа,

Сміх дзвінкий луна довкола.

Жовтень з пензлем у руці

Жовтень хвилі на ріці.

Шиє сукні золоті

І березі і вербі.

Дощ у сірих хмарах носить

І вогню у сонця просить.

Жовтень. Перший морозець.

Вже теплу настав кінець.

В грудні виють заметілі.

Вкрили ковдри білі-білі

І луги, й долини, й поле.

Спить, дрімає все навколо.

Грудень скрізь господарює,

Замки крижані мурує,

На ялинові верхи

Одягає кожухи.

Грудень-місяць рік кінчає,

Нас до свята наближає.

9292929292

Рідн

а м

ова

Берегиня

Берегиня, обереги – наші давні і добрі

символи. Їхнє генетичне коріння сягає

глибини століть. Може, маючи такі прекрасні

символи, народ зумів уберегти від забуття

нашу пісню й думу, нашу історію і родовідну

пам’ять, волелюбний дух. Виряджаючи

чоловіків та синів у нелегкі походи проти

чужинських набігів, матері, дружини й кохані

дарували їм напам’ять амулети – хусточки,

медальйони, грудочку землі, рушники з

оберегами...

Мамина пісня, батькова хата, дідусева

казка, бабусина вишиванка, добре слово,

сусіди, традиційний звичай взаємодопомоги

– толока, незамулена криниця, задавніла

пам’ятка на околиці села чи урочища або ж

прибережені жорна, що годували в тяжке

лихоліття народних месників та сирітських

дітей, портрет на стіні найдорожчої людини,

пожухлий від часу лист-трикутник – все це

наша родовідна пам’ять, наші непересічні

символи, наша історія, може почасти й сумна,

але в основі своїй велична і всестверджуюча.

Не вивітрити з пам’яті, зберегти ці символи

людського духу від забуття й байдужости,

зробити набутком для наших дітей і нащадків

– саме це й осимволізовує Берегиня.

Скориставшись нагодою, я, щоб відно-

вити в пам’яті берег свого дитинства, вирі-

шив відвідати рідне поліське обійстя...

Ось і сад розгалузився густою порослю,

і задавніла хвіртка з глухим поскрипом,

і поросла споришем стежка, і калина ви-

гойдує обважніле ягодиння...

Марко Сирник ВалчВалчВалчВалчВалч

Із вчительської полиці.Матеріали до навчання

української мови.До використання

у пунктах навчання

У хаті тихо німували дбайливо припа-

совані на стінах мамині рушники, на покутті

прикритий доморобною скатертиною,

запрошував до застілля ясеновий стіл,

вимайструваний трудовими батьковими

руками...

Отак у спогадах присів на лаву, окинув

поглядом рідну світлицю. І враз, наче спалах

серед нічного неба, засвітили хату мамині

рушники – понад вікнами і на дверях, узяв-

шись обіруч, дивилися на мене добрими

очима обереги, і від того стало на душі якось

тепліше, затишніше. Яке то щастя, поду-

малося собі, що є іще в живих незрадлива

колиска материзни – батькова хата, де були

радощі й жалі, злагоди та клопоти, пахло

сіном і рутою-м’ятою, духмянились паля-

ниці, а по святах жовтіли пухкі паски... Це ж

вона, хата, зберігала наш добрий дух, віру

в щасливе майбутнє, у блакитизну тихого

неба, де осідали на спочинок досвітні

зірниці, щоб вечорами засвітилися курним

Чумацьким Шляхом.

І згадалися враз віщі мамині слова: «Все

це, щоб ти знав, і є Берегиня»...

(за В. Скуратівським)

«Хліб і золото»– з книжкиЛегенди та перекази

Коли ще в Галичі жив король Данило, він

мав такого майстра, що робив йому гроші.

Той майстер у золоті купався, але волі не мав.

Король Данило сам відкривав касу, де

9393939393

Рід

на м

овапрацював майстер, замикав його. Випускав

теж власноручно, коли треба було золотареві

кудись вийти. Він лише один знав про все

багатсво Данила. І так розжився, запанів, що

забувся, як то голодним бути. Та й каже

одного разу королеві:

– Золото – цар.

А Данило поправляє його:

– Ні чоловіче, хліб усьому голова.

– Ні, золото і срібло.

Так вони сперечалися, що король

обернувся та й пішов з майстерні. А другого

дня бачить Данило золотий напис на стіні:

«Хліб – болото, а всьому голова – срібло й зо-

лото».

Данило нічого не сказав. Але другого дня

зранку привів майстра, і як завжди замкнув

його. А тут вістові прилітають – ворог іде.

Данило зібрав військо, вирушив у похід.

Поїхав, а про майстра звичайно забув.

Минуло кілька місяців. Данило пере-

можно повертається додому. І тут нарешті він

згадав про замкненого майстра. Зіскочивши

з коня, побіг до каси. Відімкнув двері, а на купі

золота лише кістяк золотаря лежить. А вище

на стіні золотом написано:

«Срібло, золото – то болото, а хліб цар».

Отак життя вчить.

Галичина це частка України. Колись там

власне було галицьке князівство.

В той час слабла Україна, розпадалася.

А в Галичі були мудрі князі. Дбайливим і доб-

рим князем бум Роман Мстиславович, але

загинув у битві з поляками в 1205 році. Його

сини були ще малі: чотири роки було

Данилові, і два Василькові. Коли Данило

виріс, то 40 років потратив, щоб відновити

незалежність своєї держави. А довелося йому

ще воювати з татарами. Його назвали

Данилом Галицьким. Він став першим

королем України, бо прийняв королівську

корону від папи. Данило об’єднав з собою

навіть золотоверхий Київ. Будував багато

твердинь, міст та укріплень. Він заклав місто

Львів – яке назвав в честь свого сина Льва.

Заклав теж місто Холм, де перенісся згодом

жити. Данило жив і панував в ХІІІ столітті.

Гіркий урок

... В автобусі Оксана зайняла зручне місце

й безтурботно поринула у свої мрії. Не зва-

жила, коли на одній зупинці увійшла і стала

якраз біля неї літня жінка з важкими сумками.

Пасажири попросили дівчинку поступитися

місцем. Та Оксана вдала, ніби не чує. А лише

зверхньо подумала: «Невелика пані, якщо з

торбами носиться...». Увечері Оксана з ма-

тір’ю та батьком подзвонили до нових сусідів,

які справляли новосілля і запросили їх на

знайомини. Двері відчинилися і на порозі

стала жінка, яку Оксана так образила своєю

нечемністю в автобусі, а на столі було часту-

вання з тих самих важких сумок.

Оксана ладна була провалитися крізь

землю. Мати вихваляла перед новою сусід-

кою свою доньку, яка вона вихована та

скромна, і вчиться добре, і вдома допомагає.

І кожне її слово, як насмішка, стьобало

дівчину. А сусідка спокійно, розуміюче диви-

лась їй просто в очі. Той погляд надовго

запам’ятався Оксані.

Часом потрібен гіркий урок, щоб людина

зрозуміла, що причиною багатьох її не-

приємностей і невдач у житті є елементарна

невихованість.

(А. Паламар)

Про заснування Києва(з Повісті минулих літ)

Поляни жили окремо й володіли своїми

родами. І до того вони жили родами, кожен

на своїх місцях. І були три брати: одному ім’я

Кий, другому – Щек, а третьому – Хорив,

а сестра в них була Либідь.

Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів.

А Щек сидів на горі, яка зветься нині

Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього

вона прозвалася Хоревицею.

І збудували вони місто в ім’я старшого

брата свого і нарекли його Київ.

Був круг міста ліс та бір великий, і ловився

там всякий звір, і були мужі мудрі та тямущі,

а називалися вони полянами, від них поляни

і донині в Києві. Дехто не знаючи, каже, що

Кий був перевізником коло Києва, мовляв,

був перевіз з того боку Дніпра: тим-то й го-

ворили «На перевіз на Київ». Але якби Кий був

перевізником, то не ходив би він до Царго-

рода. А Кий князював у своєму роду і ходив

до царя грецького, і той цар, переказують,

зустрічав його з великою шаною та почес-

тями.

Літературний переказ

Віктора Близнеця

9494949494

Рідн

а м

ова

Про похід князя Ігорана половців

Навесні 1185 року хан Кончак зібрав

своїх половців і рушив на Русь. Поблизу Хо-

рола зійшлися з ним князі Святослав і Рюрик.

Кончак оборонявся довго, але не встояв

і кинувся утікати. Це було на самий Ве-

ликдень. Князі вислали за ним погоню. За

ним погналися наперед старші князі: князь

Новгорода Сіверського Ігор, і його брат,

князь курський Буй-Тур Всеволод а з ними ще

син Ігоря Володимир з Путивля та Святослав

Рильський. Вони хотіли прислужитися

рідному краєві, мали хоробре військо, але

було його мало, отож Кончак зібрав половців

і по довгій битві розбив їх і знову рушив на

Русь.

Цей похід князя Ігоря на половців оспівує

невідомий поет тих часів, певно якийсь

лицар, що був в Ігоревій дружині. Він пише

про цей похід у своїй поемі Слово о полку

Ігоревім. Ця поема незвичайно гарна і нале-

жить до найдавніших пам’яток українського

письменства. Її можна порівнювати з най-

кращими творами світової літератури. Поет

каже, що коли дійшла до Києва вістка про

битву над Калкою, то заплакала вся Русь,

і заридала у Путивлі княгиня Ярославна, дру-

жина Ігора.

Пояснення слів:Калка – назва ріки

половці – плем’я кочовиків, які заселяли

східну Європу

Розв’яжи кросворд:1. Хижий птах

2. Давня назва України

3. Інакше викуп, дань

4. Київський князь (помер 1076 р.)

5. Хронологічний запис подій

6. Східнослов’янські племена

7. Брат князя Ігоря

8. Місто, в якому княжив Ігор

9. Мешканець Азії

Безславна поразкаяничар

Магомет ІV дав наказ відправити в Крим

15 тисяч добірних стамбульських яничарів.

Кримський хан підняв 40-тисячну орду, щоб

стерти з землі Запорізьку Січ. Підступну

операцію надумали провести на Різдво, саме

тоді, коли після святкування козаки поснуть.

Настала люта зима. Тріскучі морози ску-

вали Дніпро. На третю ніч Різдва хан пі-

дійшов до Січі й несподівано захопив варту.

Задум був такий – заскочити січовиків зне-

нацька і вирізати їх сонними. Запорожці

й гадки не мали про підступний намір ворогів.

Яничари непомітно зайшли на тери-

торію Січі, захопили виходи, гармати і вже

були готові кинутися на козаків.

Саме в цей час в одному курені, де було

150 чоловік, прокинувся козак Шевчик.

Він виглянув і не пойняв віри своїм очам.

Усі вулиці Січі густо заповнили турки.

Кмітливий козак не розгубився і ти-

хенько розбудив братчиків. Курінний отаман

наказав негайно взяти мушкети й стати біля

вікон. Іншим – заряджати рушниці, щоб

безперервно стріляти в турків. Коли всі були

вже напоготові, курінний наказав відчинити

вікна і відкрити вогонь по яничарах. Од-

ностайні постріли збудили всіх і осяяли

спалахами всю Січ. Пострілами скошували

враз по два-три ворога. А з вікон безупинно

поливали свинцем. Потім зав’язався не-

щадний рукопашний бій. Ворог, як на-

віжений, почав безславно втікати. Із 15 тисяч

живими залишилося лише півтори. Героїчно

полягли і сотні оборонців. Коли хан, який

6

1

2

3

4

5

7

8

9

9595959595

Рід

на м

овастояв біля Січі, почув про страшну поразку,

він поспішно зняв облогу і щодуху помчав у

Крим, оглядаючись, чи не женуться за ним

запорожці.

Після цієї поразки турки довго не на-

смілювалися затівати походи проти козаків.

Зате кошовий отаман Іван Сірко не зали-

шився в боргу. 1675 року він скликав раду

запорізького товариства. На ній було ви-

рішено помститися ханові за харцизький

наскок на Січ. Із 20-тисячним військом Сірко

за п’ять днів потряс увесь Крим. Хан ледве

встиг вискочити із своєї столиці Бахчисарая

і сховався в горах. Запорожці визволяли із

тяжкого полону тисячі єдиновірних бранців.

Саме після цього героїчного походу

Сірко разом із козацькою громадою напи-

сали кримському ханові славнозвісний лист.

Уїдливо дошкульний, дотепний, він ще раз

засвідчив мужність, безстрашність, оптимізм

славних запорозьких лицарів.

Запам’ятай:«не залишатися в боргу»

«прокинутися зі сну»

«мчати щодуху»

«кмітлива людина»

«рукопашний бій»

Вертеп

Сіни ясно освічено свічками, з коминка

била полумінь тепла і пахло королівським

кадилом. Посеред широких сіней на

підвищенні стояв вертеп. Церква з трьома

банями, розмальованими й позолоченими. У

вікнах, замість шибок, воскований папір, за

ним свічечки. До церкви сходи. Над ними

широка галерея.

– Усе готове, лиш завісу підняти, –

завважив Войнаровський, – ось і дзвінок.

Задзвонили в білій кімнаті, і три бурсаки

жвавим кроком виступили перед гетьмана.

Поклонилися, і середущий став говорити

заздалегідь вивчену орацію. Говорив про

вифлеємську зорю, про поклін пастирів і про

дари трьох царів зі Сходу, про радість цілої

вселенної, що народився Христос, і про втіху

бідного бурсацтва, якому милосердний Бог

дав такого благородного опікуна, як ясно-

вельможний гетьман Іван Мазепа.

– Як колись бідні пастушки бігли

з овечками до вифлеємської стаєнки, –

говорив бурсак, – так отсе ми з нашими

вбогими дарунками прибігаємо до тебе, наш

добродію, щоб подякувати тобі за твою

печальність і ласкавість, а якою пособляєш

нам добути науку і знання. Прийми ж тоді,

наш достойний гетьмане, низький поклін від

бідного бурсацтва і побажання веселих

і щасливих свят, усього блага на довгі літа –

Христос раждається!

– Славім Його! – відповів Мазепа...

– Дозволите, пане гетьмане починати? –

спитав оратор.

– Починайте з Богом!

Озвався дзвінок і відчинилися верхні

широкі двері у вертепі. Темно.

Пастухи сплять коло своєї отари. Нараз

вбігає Панько.

– Іване, Петре, Климе, вставайте! Глядіть,

яка зоря возсіяла на небі!

На небі дійсно сяє зоря з довгим хвостом.

Пастухи з острахом дивляться на неї. Три-

вога, здогади, що робити? Рішили йти, куди

їх зоря запровадить. Чим хата багата, –

понесуть в дарунку. Будять сонну отару,

вибирають щокращі. Вівці бекають. Той

бурсак, що суває ляльками у вертепі, так

знаменито вдає бекання овець, що всі

сміються, не можуть здержатися від сміху.

Двері вертепу замикаються, хор співає

різдвяний тропар. Знов дзвінок і знову

відчиняються двері вертепу, Стаєнка, Мати

Божа і в жолобі новонароджений Христос.

Ясла. Віл, кінь і осел дихають на дитину.

Старий Йосиф на палицю сперся і думає.

Хвилина мовчанки. Особи у вертепі не

рухаються, жива картинка.

Надходять три царі. З повагою підходять

до ясел і клякають. Середущий старий, по

боках два молодші. На всіх оксамитові,

горностаями підшиті плащі, а під плащами

козацьке вбрання.

Образ закінчується колядкою. Почи-

нають її бурсаки, підхоплює гетьманове то-

вариство, а далі і його двір, що з відчинених

бокових кімнат дивився на вертеп.

(Богдан Лепкий)

Зрада

В одному з походів у 1675 р. козаки під

проводом легендарного кошового Запорізь-

кого Війська Івана Сірка зуміли звільнити

з татарської неволі понад 7 тисяч бранців-

-українців.

9696969696

Рідн

а м

ова

Вивівши їх з оточення, кошовий помітив,

що в деяких жінок на очах з’явилася зажура

і сльози. Козаки прийшли в сум’яття:

здавалося б, бранки за логікою повинні були

радіти цьому, а тут навпаки. Спробували

розпитати, в чому, власне, причина, невже їх

не радує звільнення з неволі? Замість

відповіді – німе мовчання.

І тоді Сірко сказав: «Звільняючи вас, чи-

мало козаків загинуло в бою. Тепер ви вільні.

Вчиняйте як хочете: хто бажає вернутися

додому – наші хлопці проведуть. А якщо

комусь стала нерідною земля батьків – мо-

жете йти назад!»

На превеликий подив, чимало звільнених

бранок, знову, як отарні вівці пошкандибали

до Криму. Дивлячись на це, у козаків за-

блиснули сльози гніву і презирства. У бага-

тьох не витримали нерви: невеличкий загін

наздогнав яничар і вчинив самосуд – «всіх

до одного нещадно порубав»...

Зрада отчої землі, якими аргументами

вона не пояснювалася, завжди суворо

засуджувалася у будь-якого народу. Не було,

немає і не буде їй виправдання. Згадаймо

лише повість Миколи Гоголя Тарас Бульба,

коли батько виносить вирок своєму рідному

синові за зраду....

(за В. Скуратівським)

Зимова ніч

Спить – дрімає земля під глибоким

снігом. Знемігся вітер.

Утомилася й хуртовина, затихло. Не сплять

тільки зорі в далекому небі та не спить старий

дідуган Морозенко. Білим інеєм чіпляється він

за дерево, гладенькою кригою вистиляє собі

слід по снігу, дише в повітрі таким холодом, що

аж кипить усе кругом нього.

Розсердився, сердитий, немилосердно

давить. Колеться від його натовпу чорна

земля, тріскається на ній снігова кора, ді-

литься на шматки товста крига над водою.

Глухий бренькіт від нього йде понад землею,

розпросторюється в холодному та густому

повітрі, а дійшовши до лісу, стукається об

кожну деревину. Там, у його темній гущавині

виють вовки – сіроманці.

Сумно всюди, холодно й страшно. Кру-

гом висить морок та мла непроглядна буяє.

Тільки сніги виблискують трохи...

(Панас Мирний)

Вовк війтом

Пасся собі раз осел на пасовиську та якось

наблизився до корча, а за корчем сидів вовк,

вискочив до Осла і хотів його роздерти.

А Осел, дарма що його за дурня окричали,

зараз надумав, що йому робити. Вовк до

нього біжить, а він усміхається так радісно,

кланяється йому низенько та каже:

– От то добре, пане Вовче, що ви над-

ходите. Я вже тут за вами шукаю-шукаю.

– А пощо я тобі здався? – питає Вовк.

– Та, бачите, громада вислала мене по вас

і остро наказала: «Іди і без Вовка нам навіть

не вертай до села».

– А пощо я громаді здався? – питає Вовк.

– А ви й не знаєте? Адже у нас у громаді

війта вибирають.

– Ну, так що з того, що вибирають?

– Не то біда, що вибирають, – мовить

Осел, – а то біда, що ні на кого не можуть

згодитися. Вже всі господарі пересварилися

поміж себе, а тоді кажуть: «Тут хіба один Вовк

із лісу може війтом бути». Як похопили се

слово, так на тім і стали, і вислали мене, щоб

вас зараз спровадив до села. Таке-то діло.

Почувши се, Вовк, аж хвіст угору підняв

з радості. Зараз виліз на Осла, сів йому на

хребет та й їде до села. А коли приїхали до

села, Осел закричав своїм дзвінким голосом,

з хат повибігали люди, а бачачи, що Вовк на

Ослі верхом їде, кинулися з палками, ціпами

та полінами та давай його молотити. Били,

били, ледве Вовк живий із села втік.

Біжить неборака, та все оглядається, чи

ще люди за ним не біжать.

Аж коли вже села не було видно, Вовк

побачив копицю сіна, вискочив на неї, про-

стягнувся і ляг спочивати. А спочиваючи,

почав голосно сам до себе говорити:

– Мій тато війтом не був, мій дід війтом

не був, і чого ж то мені, дурному, раптом

забажалося війтом бути? Ех, шкода, що нема

тут якого порядного хлопа, щоби мене

здоровенним буком протрепав та розуму

навчив.

А під копицею, сидів власне, порядний

хлоп з вилами в руках.

Почувши се, як вискочить, як потягне

Вовка разів з десять по хребті, аж Вовк і дух

спустив.

(Іван Франко)

9797979797

Рід

на м

оваМарш Сагайдачного

Широкий вільний степ, а далі синій ліс. На

горбі женці жнуть. Падає під їхнім серпом

золоте колосся. Задоволене їхнє серце. І тіль-

ки іноді воно турбується: коли б не нападали

татари і не вирвали в них того золота, не

пустили його під синє небо червоними

стовпами диму.

Оглядаються женці навколо й бачать – іде

під горою військо. Наче маком вкрилася

долина. Блищить на сонці зброя. Тупотять

коні...

Проїхала одна частина війська, іде друга.

Попереду їде гетьман. Його очі пильно див-

ляться в далечінь, а в зубах – люлька...

Вітер хвилює в повітрі хорогви. Сурмлять

сурмачі й гудуть бубни.

І несеться в далечінь вільна, широка пісня

вільного народу:

Ой на горі там женці жнуть,

А попід горою, попід зеленою

Козаки йдуть!

Попереду Дорошенко

Веде своє військо,

Військо запорозьке,

Хорошенько!

А позаду Сагайдачний,

Що проміняв жінку

На тютюн та люльку,

Необачний!

Їде старий гетьман, і грає вітер прапо-

рами над його головою.

І дивляться женці, і питають самі себе:

куди він веде військо? На якому полі покла-

дуть свої голови оті завзяті люди? Тепер скрізь

такі страшні події... А в них же є старі неньки

й жінки чорнобриві... Невже їм не шкода їх

залишати?

І сумує серце в женців, і гукають вони:

Ой вернися, Сагайдачний!

Візьми свою жінку,

Віддай тютюн, люльку,

Необачний!

Погляне на них гетьман, і усміхаються

в нього очі:

– Ех ви, гречкосії! Приліпилися ви до

поля, до плуга й нічого не розумієте! А хто ж

добуватиме долю рідному краєві? Хто дасть

йому сили вирватись з неволі? Хто покладе

за нього, коли треба буде, свої голови? Не

розумієте ви того!... Шкода й нам матерів

стареньких і діточок дрібненьких... Та кличе

нас від них інший, вищий обов’язок, і ми

мусимо його виконати!

Мені з жінкою не возиться!

А тютюн та люлька

Козаку в дорозі

Пригодиться.

І сурмлять сурми, гудуть бубни, тупотять

коні, дзвенить зброя...

Іде військо, іде запорозьке з своїми

хорогвами на велику, страшну боротьбу.

Дивляться йому вслід женці... Сумно

схилив голову старий батько.

Зажурилася стара ненька. Вся аж трем-

тить, як молода тополя, чорнобрива дочка.

Кинув серп на землю й побіг молодий син

услід за військом... Не біжи, не доженеш!

Уже військо наближається до темного

лісу й зникає в ньому. І чути з лісу могутню

пісню запорозьку:

Гей, хто в лісі – озовися!

Та викрешем вогню,

Та закурим люльку –

Не журися!

Не журися! Нехай гречкосії обробляють

лани, нехай крамарі сидять по своїх крам-

ницях. А ми боремося, хоч, може, й покла-

демо свої голови, за наш Рідний Край, за його

долю. (за Миколою Чернявським)

Рослинний світ

Рослини належать до живої природи.

Вони бувають двох видів: культурні та

дикорослі.

До культурних належать рослини, які

люди вирощують і доглядають: картопля,

буряк, капуста, морква, горох, квасоля, огірки,

помідори, кавуни, дині, цибуля, редиска,

соняшник...

Рослини мають такі органи: коріння,

стебло, листя, плоди, квітки.

Кущі і дерева з широким листком нази-

ваються листяними: дуб, клен, горіх ,

яблуня, слива та інші.

9898989898

Рідн

а м

ова

Кущі і дерева з глицею називаються

хвойними: ялина, сосна, ялиця та інші.

Рослини розмножуються після запи-

лення квітки бжолами, іншими комахами, та

вітрами, з допомогою насіння, а також

частин стебла, листя.

Вирощування культурних рослин

називається рослинництвом. До культур-

них рослин належать: пшениця, ячмінь,

жито, кукурудза, овес, рис, картопля,

гречка, соняшник, льон та інші.

До дикорослих належать: кульбаба,

лілія, лаванда, братки, ромашка, цико-рій, волошка, материнка (чебрець), бар-вінок, ковила, фіалка, терен, черемши-на, шипшина, пролісок, шафран, кон-валія та інші.

Людина-скелет

Ти, мабуть, чув таку приказку: були б

кістки, а м’ясо само наросте?

Так, от, саме з таких кісток і складається

наш скелет. Без скелету не буде нас із тобою.

Складається наш скелет із двохсот

кісточок різного розміру, міцно скріплених

одна з одною. За допомогою сухожилль та

суглобів до скелету приєднані ноги, руки та

пальці.

У грудній клітці розміщені серце і легені,

їх захищають дванадцять міцних ребер,

семеро з яких прикріплені одним кінцем до

хребта, а другим до кістки грудини.

Закінчується скелет «куприком» – неви-

димим виступом, продовженням якого був

колись хвіст. Його носили предки. З часом

потреба у хвості відпала, тож і сам хвіст

у людей відпав.

Запам’ятай нові слова: скелет, суглоби, го-

лінка, стегно, хребет, ключиця, череп, хвіст,

грудина, груди, легені.

стопа

голінка

коліно

стегно

мідниця(туз)

хребет

рамено

ключиця

грудна кістка(грудина)

череп

ребра

лікоть

9999999999

Рід

на м

ова

РізнеРізнеРізнеРізнеРізне

У Вірменії, Азербайджані, Білорусі, Грузії,

Молдові й Російській Федерації буде вико-

ристано досвід України щодо впровадження

пілотного проекту програми Ради Європи

«Освітня політика та національні меншини».

У нашій країні цей проект реалізовувався

в 2000–2001 рр., а минулого тижня в Києві

проходив дводенний міжнародний семінар

«Освітні права національних меншин», обго-

ворювався стан виконання в Україні реко-

мендацій експертів Ради Європи.

Наша країна єдина у світі, де дітям

нацменшин надано можливість здобувати

повну середню освіту з усіх предметів рідною

мовою. А нині розглядається ще й питання про

дошкільну освіту рідною мовою. Як правило,

в Європі національні меншини навчаються

лише рідної мови, історії та культури.

За роки незалежності в Україні почали

розроблятися й випускатися підручники

з української мови для шкіл національних

меншин, вирішується питання й про

педагогічні кадри. У тих випадках, коли пред-

ставники нацменшин не проживають

компактно, для п’яти і більше дітей дозво-

ляється відкривати в звичайних школах

спец-класи. Однак слід добряче замислитися

над тим, чи дійсно має сенс повною мірою

використовувати такі широкі можливості для

навчання рідною мовою. Вузи України нав-

чають студентів державною мовою, ділова

мова в них – українська, це забезпечення прав

українців. Корінь проблеми – в демографі-

чній ситуації. Загалом у країні дітей стає мен-

ше й напівпорожні школи зберігати немає

сенсу. У деяких регіонах країни україномовні

громадяни становлять меншість, і в умовах

демографічного спаду кількість українських

шкіл меншає швидше. Ситуація вирішується

таким чином, що з української школи, що

Людмила Рябоконь

Дорослі права.Два мільйони дітей

навчаються в Українімовами національних

меншин

закривається, всі класи разом з педагогічним

складом переводяться в російську школу як

українські класи. Очікується, що ці школи

згодом переростуть в українські. Так що в цьому

випадку спостерігається не порушення прав

якоїсь певної національності, а має місце

політизація явища в інтересах якихось певних

кіл.

Сьогодні в Криму відроджується вив-

чення кримськотатарської мови народу,

який в нашій країні не є нацменшиною, тому

що Крим – це їхня історична батьківщина.

Цікаво, що багато хто з кримських татар

прагне вивчити українську мову. У Сімфе-

рополі є тільки один ліцей з українською

мовою навчання, і серед його учнів – діти

кримських татар. Про свої права нацменшин

в Україні нині стали також заявляти німці

й литовці України, представники єврей-

ського народу. До речі, перед Другою сві-

товою війною закрили в Україні дуже багато

шкіл, де навчали на ідіші, лише в Києві було

закрито близько десяти. Нині в Україні вив-

чається в основному іврит, хоча на території

України євреї споконвіку говорили саме на

ідіші. Заявляють сьогодні про свої права на

освіту й роми. Вже зараз у Закарпатті є де-

кілька шкіл, де вивчається ромська мова,

підготовлено й перший буквар цією мовою.

Загалом в Україні функціонує понад двад-

цять тисяч освітніх навчальних закладів,

в яких навчається більш як шість мільйонів учнів.

З них українською мовою – майже 4 мільйони

(17 тисяч шкіл), російською – понад 800 тисяч

(1732 школи), румунською мовою — 25 тисяч

учнів (94 школи), угорською — 16,5 тисячі (69

шкіл), кримськотатарських шкіл — 13 і в них

учнів близько 4 тисяч. Польських шкіл —

чотири, в них трохи більш, ніж тисяча учнів.

Авторське право: «День» 2003, № 124.Авторське право: «День» 2003, № 124.Авторське право: «День» 2003, № 124.Авторське право: «День» 2003, № 124.Авторське право: «День» 2003, № 124.

КККККиївиївиївиївиїв

100100100100100

Рідн

а м

ова

Чи цьому дому та й веселому,

Чи дозволите колядувати,

Колядувати – дім звеселити,

Дім звеселити – дітей втішити!

(З запиту «Берези»)

1. ДО ІСТОРІЇ РІЗДВЯНИХ ЗВИЧАЇВ

Найбільшим, найголовнішим україн-

ським родинним, громадським і релігійним

святом у річному циклі зимових свят – «бру-

малій» – було в давнину свято Корочуна.

Назву Корочун толкують різно: як свято дня,

що ступневе збільшується (ніч скоро-

чується), як назву сонячних променів, що

входять з цього часу під земну кору і т. д. Але

запевнити, що саме від спогаданого пішла

назва – дуже трудно, та й неможливо.

Походження самого свята Корочуна та-

кож толкують різно. Одні теоретики-до-

слідники, як наприклад, відомий професор

Харківського університету Потебня (1835-

–1891), виводить подібність наших свят від

східної міфології – іранської та індійської.

Санскритські «Веди» та іранські «Авести»

дуже багато подають близького до наших

пісень та звичаїв.

Була думка, що наші пращури з пере-

селенням принесли відтіля все це.

Прихильники теорії літературних та

культурних запозичень, зокрема професор

Драгоманов, намагаються довести, що ми,

частково, способом культурних зв’язків,

запозичили ці обрядові свята. І, справді,

є в нашім фольклорі багато подібностей

навіть і до семітських переказів та культів.

Степан Килимника

Свято Різдва

Різні міфологічні та фантастичні образи,

переховані в наших казках, знаходять собі

разючі паралелі в повістях вавилонських та

старо-єгипетських, – говорить професор

М. Грушевський у своїй праці З історії релі-

гійної думки на Україні’.

А навіть спостерігаємо й те, що у наших

стародавніх колядах панували мотиви про

створення світу, подібно до буддистських та

китайських молитв та переказів. Ці мотиви

яскраво відбиті в східньо-турецькій та мон-

гольській поезії.

У дійсності, азійські орди проходили

через Чорноморські степи й цілком при-

родно могли позначити свої впливи. За-

перечувати ж, що наші пращури могли бути

в ті часи в культурній та політичній за-

лежності від іранських орд – не прихо-

диться.

Не можна заперечити й грецьких впливів

на антів. З розселенням на Чорномор’ї, ук-

раїнські племена (правда, вони тоді не но-

сили назви «українські», а мали в різні часи

й різні назви), зокрема анти, зустрілися там

з грецькими колоніями – Тири, Ольвії, Та-

наїса, Херсонеса тощо.

Посуваючись до Дунаю, анти зустрілися

з романською культурою, звичаями. І коляда,

певно, від латинської назви «календи» (ново-

річні святкування); відтіля, можливо, прий-

шли до нас і уривки «сатурналій» – ново-

річних забав.

Поруч з цим і українські культурні впливи

позначилися, і тепер відчуваються у східних

слов’ян та частково й у західних.

Наш цикл зимових свят наближається

й нагадує цикл подібних грецьких та рим-

УУУУУкраїнакраїнакраїнакраїнакраїна

101101101101101

Рід

на м

оваських. «Врумалії» – від 24 листопада до 17

грудня на честь Діоніса; «Сатурналії» від 17 до

24 грудня; «Воти» – від 24 грудня по 1 січня.

Цьому циклу відповідають наші – Калита-

-Андрій, Катерина; Корочун, тепер Різдво;

Маланка, Василь – Новий Рік та Водохрищі.

(Стародавні назви свят, крім Калити та Ко-

рочуна забуті в пам’яті народній, а з прий-

няттям християнства всім цим святам дано

вже й християнські назви).

Про зміну назв зрозуміло цілком, бо хри-

стиянська церква з ранніх часів вела завзяту

боротьбу з врумаліями, сатурналіями, вотами

й календами. Ця рішуча, на жаль, боротьба

з дохристиянськими святами провадилась

і в Руси-Україні. Найдовше втримались в Єв-

ропі календи. Таким чином, припускаємо, що

спогадані свята могли прийти з Азії через

Грецію та Рим в Європу. Тут перетравилися,

прибрали європейської особливості, змісту

та ідейності – кожний народ уклав у ці свята

свою особливу притаманність, свою психіку,

свої ідеї, свої вірування.

Українське свято Корочуна просякнуто

цілком анімістичним світоглядом, цебто, що

вся природа, жива й нежива, має душу, і що

людина своїми магічними діями може

впливати на природні й надприродні сили,

– добрі прихиляти на користь, на добро собі,

а сили недобрі-лихі – унешкоджувати, від-

хиляти...

Сонце у дні грудня та січня «повертає на

весну», народжені перші промені вигрівають

землю – Деметру до відродження природи.

Це свято – народження чудодійної сили, що

надає силу природі – рослинам, тваринам,

людині, водам і землі...

Свято Корочуна – цілком хліборобське –

було в ті далекі часи імпульсом натхнення

людини, надією й вірою у щасливий рік уро-

жаю, приплоду худоби, здоров’я, добробуту

та радісного життя господаря.

Приходить християнство й у Руси-Україні,

як і у всій християнській Європі, починається

боротьба церкви з стародавніми дохристиян-

ськими звичаями, зокрема з колядами. Але те,

що творилося віками, що складає частину

людської душі, і що вийшло з глибини народ-

ної мудрості та віри – не можна одразу зупи-

нити, не можна так легко вижити.

Свято Корочуна з різноманітними обря-

дами-ритуалами, відправами, молитвами,

магічними актами-діями – виступає й сьо-

годні досить яскраво у нашім Різдві.

Різдво – це свято не тільки слов’янське,

але святкується всіма народами світу, релі-

гіями світу, на всіх континентах, починаючи

з світанку людської культури. Звичайно, кож-

ний народ вкладає в це свято свій зміст,

форму та ідею.

Корочун Руси-України, що покрився Свя-

тим Різдвом – це винятково багате, веселе,

радісне й велике свято, що вирівняється від

подібних свят інших народів своєю особливою

обрядністю, багатством фольклору, взагалі

оригінальністю етнографії, найглибшою

захованістю в народних масах нашої старо-

давньої передісторичної культури.

Це свято є нашим документом глибокої

доісторичної дійсності не лише вірувань,

світогляду, але й наших культурних, полі-

тичних та економічних зв’язків і взаємин із

всесвітом.

У Різдвяних та новорічних звичаях не

лише підіймається високо релігійне й за-

гальнолюдське почуття, але тут глибоко

виявлено і колективно-громадське та націо-

нальне почуття солідарності, єдності; вияв

найвищих людських чеснот – шанування

людини, її пам’яті, ділити радість з іншою

людиною; бажати їй те, що бажаєш собі;

шанування праці; психіка тодішньої людини;

її бажання, мрії, надії.

Наша церква ті гарні звичаї – рештки пер-

вісної культури – врешті прийняла, але, як

і мусить бути, вклала в усе це християнські

ідеали, християнську мораль, нові ідеї прав-

ди, любові, всепрощення, щедроти, удоско-

налення.

Цілком природно, багато змін зазнали

наші предковічні традиції цього свята, про-

ходячи віки від патріархальної родини до

родового побуту, а потім до племенного

устрою; від ранньої до пізньої князівської

доби та аж до часів соціальних змін в Ук-

раїні.

Але характерно, що в основі різдвяних

звичаїв збереглося й досі все те, що пов’язано

було в ті далекі часи з хліборобським гос-

подарством, з пастушеством; яскраво

виступають у звичаях і істотні риси українця

— працьовитість, гостинність, чесність, доб-

рота, співучість; єдність і святість родини;

шанування пам’яті покійників і т. п.

До речі, треба зупинитись, бодай корот-

ко, на джерелах вивчення нашої старо-

давньої дохристиянської культури.

Це будуть такі:

102102102102102

Рідн

а м

ова

1. Стародавні матеріальні пам’ятки (роз-

коти могил, обстеження та дослідження

стародавніх місць поховання, вивчення

відкопаних міст та місць поселення, дослі-

дження стародавньої культури, як Трипіль-

ська тощо);

2. Писемні джерела чужоземних того-

часних письменників та істориків;

3. Писемні документи та джерела ран-

ньої християнської доби, де згадується,

в більшості засуджується, стародавні звичаї та

вірування – літописи, зокрема Повість вре-

менних літ та інші;

4. Народна обрядовість, наші націона-

льні традиції, зокрема свята, що зберегли

істотні риси нашого доісторичного життя;

5. Фольклор – святочні вітання, коляди,

щедрівки, гаївки, купальські пісні тощо;

6. Врешті, наукові розвідки як наслідки

довгорічних досліджень з XIX віку.

З чужоземних письменників давніх часів,

що цікавились нашою первісною культурою

та життям наших пращурів, треба назвати

бодай головних: Геродот (V ст. до Христа)

чималу увагу приділив Скитії, а тим і нашим

пращурам, нашій первісній культурі;

Прокопій Кесарійський (VI ст. по Христі);

Лев Диякон; Маврикій; Гіппократ; Меандр

і багато інших.

З арабських письменників та істориків –

Ібн-Фадлан; Масуді; готський історик Йордан

і багато-багато інших.

Між іншим, Прокопій Кесарійський (VI ст.

по Христі) так характеризує антів:

«Вони визнають владикою всіх Єдиного

Бога, що посилає блискавку. Жертвують йому

корів та всяку іншу жертву. Якоїсь фатальної

долі, яка мала б силу над людьми, вони не

признають: коли хто побачить перед собою

видиму смерть чи в хворобі, чи на війні — він

обіцяє за своє життя жертву богові, якщо він

не пропаде, і, врятувавшись, жертвує обіцяне

та й думає, що тією жертвою врятував собі

життя. Шанують річки, німф та деякі інші

божества, жертвують їм усячину і з тих жертв

ворожать собі».

Треба відмітити, що, в основному, різдвяні

звичаї в усій Україні (Наддніпрянщина, Во-

линь, Галичина, Буковина, Закарпаття) мають

один характер, але південні області в дечому

різняться від північних. Південні області

були в тісних зв’язках з Боспором, греками,

романськими та азійськими народами, заз-

нали сильніших впливів орієнтальної куль-

тури, а разом зазнали й змін у житті у зв’язку

з навалами азійських орд. Південь у силу

природних умов неспроможний був затри-

мати усі тонкощі нашої культури, наших

обрядів. Натомість середні та північні ук-

раїнські області, сприйнявши культуру

південних областей, – утримали свою при-

таманну, розвинули й зберегли до цього часу.

Це не визначає, що південні області відійшли

від української культури чи забули її, аж ніяк

ні! Різниця лише та, що на півдні збереглися

дуже цікаві фольклорні особливості, які ін-

коли дуже трудно пояснити.

Але перейдемо до самих звичаїв Коро-

чуна-Різдва. Це свято складається з цілої

низки свят, ритуалів-дій і тягнеться з перших

чисел грудня (Андрій-Калита, Катерина

тощо); з 24 грудня по 7 січня святкується

активно й безперервно, а саме:

1. Готування до Різдва;

2. Вілія;

3. Багата кутя – Свята вечеря;

4. Звичай у Святий вечір носити діду-

ньові та бабуні «Вечерю»;

5. Возити вечерю на 1–2–3-ій день Різдва

одруженими дітьми своїм батькам;

6. Коляди: малими дітьми на 1-ий день;

молоддю протягом Святого тижня з «Бере-

зою»; дорослими під час Святих вечорів;

7. Святі вечори;

8. Маланки – Щедра вечеря (Передодні

Нового року, Ніч);

9. Щедрівки;

10. Василь – Новий рік;

11. Посівання-посипання; полазники;

спалення Дідуха;

12. Голодна кутя;

13. Обход і освячення всього госпо-

дарства господарем з хлоп’ям;

14. Водохрищі то розстріл «коляди».

2. ГОТУВАННЯ ДО РІЗДВА

Ще далеко до Різдва починали готуватися

до цього великого зимового свята. Господар

зберігав сніп Рай-Дідух з обжинків у клуні. Він

додавав до Дідуха, крім пшениці та жита, ще

й інших хлібних злаків по кілька стебел.

З косовиці відкладалося найкраще запашне

зелене сіно для Різдва; готувалися сухі добрі

дрова (не можна було готувати дрова

з вивертів та сухостоїв). Господар вгодовував

кабанця; бив свіжу олію; дер достатньо проса

та гречки на пшоно та крупи; робив повний

103103103103103

Рід

на м

овалад у всіх галузях господарства: упорядко-

вував хліви, стайні, обори, комори, стебник,

погреби, подвір’я; варив мед (останніми ча-

сами була горілка, а тому готувалася запі-

канка, вишняки, сливняки, квас тощо); справ-

ляв чи лагодив сани, упряж, а навіть і віз, хоч

возом на Різдві ніколи не користався; упо-

рядковував подвір’я. Звичайно, мука житня

й пшенична була намолота завчасно; овечі

шкури «вичиняні» на кожухи; сукно на свити

«вибито»; верстатня робота – полотен, ска-

терок, рушників, ряден, плахт чи запасок,

поясів та «крайок» – усе закінчено.

Господиня з свого боку завчасно закупала

нові макітри, горшки, покришки, нові миски,

нові ложки; в окремих місцевостях навіть

макогін і качалку, та коцюба – все справ-

лялося нове до Різдва.

Завчасно пошита й вишита була нова бі-

лизна для всіх членів родини (сорочки, шта-

ни, запаски, плахти); покачані намітки; при-

готовлені нові чисті рядна, рушники на стіни,

«за образи», застелено лавки; скатерті – усе

нове, і ношене – усе попрано, «покачано».

Хата двічі вибілена, вимащена, а долівка

вимащена жовтою чи зеленою глинкою,

а всюди, навколо і всередині внизу підведена

червоною глинкою; комін розмальований

квітами, свійськими та фантастичними

птицями, на «кілках» по всіх кутках хати,

у світлиці й у «ванькирі» – всюди розвішані

вишиті та більцею перероблені рушники. За

образами закладені рушники, здебільшого

київські та поверх заквітчані зіллям – ва-

сильками, ласкавцями, кудрявцями, бар-

вінком та іншим зіллям. Пізніше в додаток

заквітчували образи й штучно робленими

різнокольоровими квітами. Причому, образи

мусили бути заквітчані городнім та лісовим

зіллям. З лісового найчастіше вживали ма-

теринку та Богородичну траву (чебрець). Іще

у XVIII ст. розмальовували стіни у хатах

квітами та різними символічними знаками,

що залишилися на писанках, – у XIX ст.

розмальовували лише коміни, а на стінах

наліплювали великі вирізані з різноко-

льорового блискучого паперу квіти та чіпляли

шпалери. У миснику виставлялися у стоячому,

ледве похилому до стіни, стані полумиски та

миски полив’яні, а в шафчику вже стояли

келішки та карафинки...

За два–три дні до Різдва господар разом

з господинею, проказуючи спеціальні слова

для того, пізніше з молитвою, – «качали»

свічки з воску власної пасіки – і на Багату

кутю – Святу вечерю (подекуди кажуть «Тай-

ну»), і на Щедру вечерю, і на Голодну кутю.

В окремих місцевостях, зокрема на Полтав-

щині – качали три грубих свічки й на Трійцю,

але в більшості Трійцю робили перед Спасом.

Іще в початках XIX ст. у хатах світили

«скалками» та в окремі дні восковими

свічками та каганцями, а тому й це мусило

бути приготовлене. Для скалок готувалось

і сушилось завчасно рівне липове чи бере-

зове поліно. Старі бабусі «скубли» вовну чи

«дерли» пір’я й вечорами навчали дітей ко-

лядувати. Старші діти, шкільного віку, та па-

рубки з підлітками збиралися за місяць–два

в одній–другій хаті й вчилися колядувати,

«запитувати та «бажати». У XVII ст., а подекуди

й у XVIII в окремих місцях ходили з вертепом,

що пізніше замінили зорею з образком Різдва

й запаленою свічкою. Це також завчасно

готувалось. На тих юнацьких чи парубоць-

ких гурткових зібраннях розподілялися й ро-

лі: обирали «Березу» – головного розпоряд-

чика – «командира», міхоношу, латконошу,

скарбонця, дзвонаря, побажальників, запи-

тальників; на Гуцульщині та на Полтавщині

плясунів, а подекуди й скрипалів, попереду

цимбалістів.

Менші готували рукавички для посіва-

ння-посипання, вивчали дитячі колядки,

готували торбинки для коляди та щедрівки,

вивчали побажання та привітання.

Старші дівчата завчасно плели вінки

з барвінку та іншого зілля, золотили послід-

кою, оздоблювали качуровим пір’ям у ґриш-

пані; готували «кички» та під час цієї роботи

колядували. Так готувалися в Руси-Україні всі

до Різдва, від найменшого до найстаршого.

3. ВІЛІЯ (24 ГРУДНЯ, СТАРОГО СТИЛЮ)

Це вже початок свята. Напередодні, пізно

увечері господиня спекла паляниці, а сьо-

годні до світа витягла з печі книші та кни-

шики, посадила в піч калачі та пісні пиріжки.

Взагалі на Вілію господарі встають о 1–2-ій

годині ночі. В хаті чисто, прибрано, помито,

почищено все, піл святочно застелений.

Господиня звечора внесла вже до хати ма-

кітри, миски, полумиски, горшки, ринки,

покришки, ложки, варешки, копистки й все

необхідне начиння. Кутя (пшениця обтов-

чена) намочена іще напередодні в новій

макітрі, а сьогодні засипана в горщок, налита

104104104104104

Рідн

а м

ова

досхідньою водою (вода на кутю прино-

силась до світанку, вночі) і мусить зваритися

так, щоб із сходом сонця вийняти з печі го-

тову. Дрова у піч накладалися з особливими

церемоніями господарем і господинею ра-

зом, бо саме перше – це готувалася «Божа їжа»

та їжа для духів-Лада, святих і добрих душ

покійників. Тому то й вода береться най-

чистіша, освячена в цю ніч богом сонця;

а розпалювали в печі в давнину «живим вог-

нем» (добували живий вогонь тертям де-

ревини об деревину), пізніше – викрісували

вогонь, а в останні часи – запалювали зви-

чайним сірником. Хоч у гуцулів, в окремих

селах, таки здобувався живий вогонь ще в XIX

ст. Підпаливши дрова в печі, господар з гос-

подинею також разом всували «Божу їжу» –

кутю та вар (узвар з сушених фруктів –

кришаниць з яблук, – сушених груш, слив,

вишень та черешень). Місили разом. Діжу для

книшів, разом виробляли, разом і в піч са-

джали. Коли Кутя – це їжа бога урожаю,

«сонця праведного», то книші – хліб духів,

хоч усе споживалося всіма: і богом, і духами,

і людьми. Книші вироблялися так: виро-

блявся хліб, звичайний, а зверху накладали

маленьке хлібенятко, що називали його «ду-

шею» – це саме для духів чи, як казали, для

душі. Книш змащували олією зверху й так

саджали в піч. Після цього господиня робила

голубці, складала в новий череп’яний горщик

і також наливала досхідньою водою. І, взагалі,

всі страви на Вілію наливалися досхідньою

водою. У деяких північних селах Чернігів-

щини та північної Волині господиня на Вілію

після кожної окремої роботи «очищувала»

свої руки перед челюстами печі та періо-

дично «приголублювала» свячену воду.

До Святої вечері господиня готувала 12

страв, а страви мусили бути всі пісні. Страви

готувалися такі:

1. Кутя – обтовчена набіло пшениця,

з самого добірного зерна. Декілька вечорів

уся родина повинна була перебирати це

зерно. Її мішають з медом і маком;

2. Вар (узвар) – варяться сушені фрукти:

груші, яблука-кришаниці, сливи, вишні:

3. Капусняк, затертий олією та пшоном;

4. Горох;

5. Борщ пісний з карасями та грибами;

7. Риба смажена;

8. Риба холоджена;

9. Вареники з сливами та грушками, виш-

нями та черешнями;

10. Млинці (до борщу);

11. Каша гречана чи пшоняна (особливо

приготовлена);

12. Пироги пісні з капустою, з сливами,

з грушами тощо.

В деяких місцевостях готувалося 17 страв.

Чому в цей Вечір готується саме 12 страв?

Чому страви пісні? На основі глибоких дослі-

джень приходять до думки, що 12 страв це

тому, що протягом року місяць оббігає землю

12 раз. Отже, кожному місяцю наче при-

свячена страва. По друге, на Багату кутю му-

сять бути приготовлені страви з усієї горо-

дини та садовини, що тільки є в господарстві,

щоб усім цим прийняти й бога врожаю, і святі

душі дідів-прадідів... А вони, покоштувавши

всього цього, дадуть у цьому році іще біль-

ший урожай.

Пісні страви мусять бути на Багату кутю

тому, що стародавні слов’яни, наші пращури,

у цей Вечір приносили богові урожаю –

сонцю – безкровну жертву з усієї рослин-

ності, яку тільки людина вживала, бо це

магічні дії – дати повний достаток на Багату

вечерю, усе рослинне багатство. А бог уро-

жаю це побачить і дасть іще більший урожай.

Але разом з богом урожаю невидимо у цей

Вечір та в цю ніч буде оглядати «скотій бог»,

якого пізніше називали Велесом. А тому жод-

на тварина в цей вечір не повинна зазнати

найменшої кривди й не мусить бути крови.

На Вілію невільно нікому й нікуди йти чи

їхати з дому. Усі члени родини мусять бути

разом. Не можна на Вілію нікому й нічого

позичати чи давати, заходити до іншої

хати.

А тим часом починає надворі світати.

Господарю треба встигнути у момент

сонячного сходу відчинити браму в клуні,

сінешні двері, повідчиняти хліви, стайні,

обори, комори та ворота на дорогу. Сьогодні

на землю по сонячному промінню сходить

з неба бог багатства, бог урожаю... Його

вітають люди, тварини, рослини, води, поля,

ліси й гори – вся земля. Він, бог-сонце, мусить

освітити й освятити увесь двір, усе госпо-

дарство – усю землю!

Господиня мусить встигнути саме в час

сходу вийняти з печі Вар та Кутю й поставити

на лавку. Виймає з печі й книші та книшики

– на просланих рушниках розкладає цей хліб

на лавці.

Господар у цей час дбайливо й любовно

обходить худібку: напуває, вичищає хліви,

105105105105105

Рід

на м

овагодує, підстеляє, вичісує згреблом; заготовляє

святочну пашу – сіно, обрік коням напо-

ловину з вівсом і навіть курям готує добірне

зерно.

Після цього господар брав чарівне зілля,

останніми часами мак-видюк і обсипав

усюди в господарстві: у стайнях, оборах,

хлівах, у стебнику, в клуні, біля курей тощо.

Це він чарував, щоб ніяка зла сила не

вступила в його двір, до худібки та до людей.

Далі іще раз перевіряє, чи все в господарстві

в належному порядку й готове до Святого

вечора, – йде до хати й кличе з собою старше

хлоп’я внести до хати «Святки». Хлоп’я

одягається, бере шапку, рукавиці й поважно

виходить зі своїм батьком надвір. Батько бере

сина за руку й поволі йдуть у клуню (стодолу).

Це дуже урочиста година була в селян-

ській родині й особлива приємність для

батьків і дітей. Батько несе свячену досхідню

воду, а син квіточку з 3-х колосочків.

4. ГОСПОДАР З СИНОМ ВНОСЯТЬ ДІДУХА В ХАТУ

У клуні серед току вже приготовлений

стоїть Дідух-Рай, а навколо нього декілька

(в окремих місцевостях (12) в’язочок най-

кращого зеленого запашного сіна. Цей сніп

з особливими почестями принесений з поля

у часі обжинок.

Батько з сином, увійшовши в клуню,

здіймають шапки, вклоняються Дідухові-

-Раєві, батько бере колосяну квіточку у сина

й кропить Дідуха, а потім побожно хре-

ститься, схиливши голову, проказує, а хлоп’я

повторяє:

– ... Милостивий Боже, і ти, Сонце пра-

ведне, з Святим Різдвом! Торік дали ви уро-

жай, дали добро, багатство й здоров’я... По-

шліть іще краще цього року!

– Берімо Дідуха, синку, несімо Свята до

хати! – Звертається батько до сина. Батько-

-господар бере Дідуха поперед себе, а хлоп’я

прикладає руки, вдає начебто беруть удвох.

– Подай, синку, оцю в’язочку мені під ліву

паху, а сам бери в обидві руки. Хай труситься

сіно, хай годує худібку. Хай м’яко буде

душечкам, хай м’яко буде Святому Дитяті та

худібці на сіні лежати! – промовляє далі

батько до сина.

Батько виходить з клуні перший – у пра-

вій руці Дідух, під лівою пахою маленька

в’язочка сіна. За батьком хлоп’я несе дві

в’язочки такого ж сіна. Одна з них легко зв’я-

зана, щоб сіно трусилося-губилося по дорозі

до хати. На Варвинщині (Полтавщина) у цей

час випускають худобу на подвір’я, щоб сми-

кала з рук сіно...

Повільно й урочисто підходять до хати

й стають перед сінешнім порогом. Господиня

слідкує з хати й у цей час бере книша, від-

чиняє хатні та сінешні двері й з легким ук-

лоном зустрічає гостей.

Входить господар у сіни, за ним слідом

і хлоп’я.

– Святки йдуть! – проказує батько.

– Святки прийшли! – проказує після

батька хлоп’я!

– Шануємо й просимо Дідуха й вас заві-

тати до господи! – відповідає господиня,

несучи попереду книша в руках. А на столі

горить запалена свічка.

Господар, переступивши хатній поріг,

побожно хреститься, що робить і хлоп’я,

й вітає:

– Будьте здорові з Святами, з Дідухом,

з Святим Різдвом!

Господиня бере з-під лівої пахи господаря

сіно й розстеляє його на покутті, а господар

урочисто ставить на ньому Дідуха, хлоп’я

допомагає.

Після цього хлоп’я кладе першу в’язочку

на стіл, а другу під стіл...

Коли входять з Дідухом у хату, всі тоді

стоять мовчки. Коли ж розстеляють сіно на

покутті й на столі, усі діти, що є в хаті, кача-

ються та перевертаються на полу – це ма-

гічні дії, щоб вівці котилися, худібка пло-

дилася.

Установивши снопа-Дідуха на покутті, всі

стають обличчям до Дідуха, а господар про-

мовляє:

«Наситив єси, напоїв, нагодував, нагрів

нас і нашу худібку, оберіг нашу ниву – подай

це ще краще цього року!

Сніп-Дідух («Рай») – це місце перебу-

вання духів дідів-прадідів, опікунів чи по-

кровителів свого дому. Український народ

у ті далекі часи вірив, що всі духи (душі)

померлих – це святі душі, вони є благодій-

никами роду та родини; улітку вони пере-

бувають на нивах та серед скоту; сприяють

урожаю, охороняють його від бур, від граду

та засухи, – худібці – сприяють приплоду та

оберігають від усього злого, подаючи добрі

пасовиська... Разом духи-Лада є посеред-

никами бога-сонця й людей... А бог-сонце –

106106106106106

Рідн

а м

ова

податель багатства й життя на землі. Ці духи

прийшли з Неба й вселилися в людину, а по

смерті вони знову відійшли у сонячний край,

у край духів. Отож, коли вижата нива, то духи-

-Лада вселяються в останній почесний Сніп-

-Дідух або «Рай» і переселяються до госпо-

даря в клуню на зиму; решта духів пересе-

ляються в ліси, яри та доли, доки знову не

покличе їх бог-сонце навесні й знову не піш-

ле їх у день Нового року на ниви.

Ось чому така шана Дідухові, чому така

назва – тут замешкають душі-духи дідів-

-прадідів... А так як усі душі померлих вважа-

лися святими, то мусили перебувати в раю.

Тому то й сніп носить другу назву «сніп-Рай».

Дідух-Рай, крім перебування духів дідів та бога

урожаю, символізував іще й новорічний

урожай, добробут, багатство та долю людей.

Ось чому його несуть у хату з такою свя-

тістю, як і принесли з поля з почестями; тому

й ставлять його на самому почесному місці

та ставлять йому «божеську» жертвенну їжу

– кутю та «божеське» питво – вар...

На Вілію входять у хату з Дідухом,

а краще сказати, в Дідухові, добрі духи-Лада.

Для них та для бога-сонця улаштовується

Свята вечеря – Багата кутя. Тому й вечори від

24 грудня до 1-го січня – до Маланок – Щед-

рого вечора – вважаються й називаються

Святі вечори, коли нічого не можна робити,

крім догляду худібки, і коли Дідух-Рай стоїть

на покутті.

Пращури вірили, що на Багату кутю –

Святу Вечерю – приходять усі добрі духи

(душі) разом з богом урожаю та скотім богом

вечеряти. Тому то коли сідають за Святу

вечерю, то застеляють лавки, а перед тим, як

мають сісти – продмухують місця, щоб не

присісти духа. Зрозуміло, що й зайву мисочку

та ложку ставили для добрих духів та для

відсутніх членів родини.

Коли Дідух-Рай уставлений на сіні на

покутті, хлоп’я вже само приносить решту

в’язочок сіна. Господиня здіймає зі столу

скатерку, а господар укладає тонким шаром

сіна увесь стіл і застеляє чистою білою ска-

тертю поверх сіна. Господиня бере чарівне

зілля, в останні часи часник, і укладає по всіх

чотирьох кутах, промовляючи магічні ча-

рівні слова:

«Злая сило, темна сило, іди на болота,

очерети, яри-скелі, у глибокі води-прірви,

куди курячий голос не доходить, куди світ-

-сонце не світить...»

Цим закляттям господиня (вважалося і ві-

рилося) відводить і відганяє всяку нечисть

з господарства.

Поверх першої скатерті – для добрих

духів-душ – господиня стелила другу – для

людей. Посеред столу господар кладе книша,

вважалося для святих духів, – а господиня

рядочком клала паляницю.

В кінці столу ставив господар повну ве-

лику миску з пиріжками. Далі господар про-

бивав дірку в паляниці й вставляв воскову

свічку, зі своєї пасіки, власного виробу.

В давнину запалювали живим, на Вілію здо-

бутим вогнем, що робили в деяких гірських

селах гуцули до останнього часу. Пізніше

світили викресаним вогнем. Це вважалося, що

вогонь взятий безпосередньо з неба від бога-

-сонця, бога багатства та родючості... З цього

моменту свічка вже горіла до кінця, всю ніч.

Засвічуючи свічку, господар побожно

проказував:

– Світи, праведне сонце, святим душеч-

кам і нам живим, грій землю-матінку, наші

ниви, нашу худібку!

Після цього господар розстеляв сіно під

столом і клав у те сіно: сокиру, косу, серпа,

частину рала, частину граблів. В інших міс-

цевостях лише що-небудь одне, а останніми

часами клали лише ніж і то не всюди. Це

магічне чаклування, щоб і добре оралося,

і добре жалося, добре б косилося. Та щоб було

що жати та косити у новому році...

По цьому господиня виносить з хати ві-

ника й не вносить його аж до Василя –

Нового року. А далі, кожний член родини, від

найменшого до найстаршого беруть у руки

по в’язочці сіна, розтрушують його по всій

хаті, чаклуючи добрий майбутній укіс:

– Зелене, запашене, як барвінок сіно... Милуй

нас таким, сонечко праведне, і на цей рік...

Ось сіно розтрусили по всій долівці...

Господар стає біля порога, господиня біля

припічка, а всі діти бігають і качаються по сіні,

мукають, як корови, рикають, як воли, іржуть,

як коні, мекають, як вівці, гавкають і м’яв-

кають... Це магічні дії для умилостивлення

й причарування добрих духів, щоб сприяли

доброму урожаю та приплоду худібки.

Пращури вірили, що в сіні ховається доля

худібки – скотій бог – перебувають невидимі

духи свійських тварин – корів, волів, коней,

овець, кіз та домашньої птиці. Духи тварин

споглядатимуть Святу вечерю й матимуть на

сіні свою.

107107107107107

Рід

на м

оваВрешті, Дідух-Рай поставлений, сіно роз-

трушене, стіл застелений, свічка запалена –

тоді господиня здіймає з Куті сухий верх

і кладе у покришку для хатньої птиці, щоб так

численно неслася й плодилася, як численні

зерна цієї куті, – господар бере Кутю, а гос-

подиня Вар і урочисто з певними молитвами

несуть на покуття. «Іде Кутя на покуття!»

Приговорює господар, несучи.

А господиня по ньому:

– Прийми, праведне сонце та святі ду-

шеньки, свою їжу й питво, щоб і на той рік

вам принесли!

Кутю накриває господар книшем, а Вар

господиня паляницею.

У цей час, коли несли батьки «божі страви

на покуття», діти всі кричали: – Кво-кво-кво!

Цяп-цяп-цяп, – як квочка й курчата. А потім

дзижчали: – Дз-дз-дз... Ш-ш-ш-ш...

Це магічні дії, щоб і кури розводились,

щоб і неслись добре, та щоб бджоли роїлись

і добре мед носили.

Після цього господар «забиває» – затикає

дірки в лавках, щоб на Святу вечерю ніщо

лихе там не приховалося. Перед цим госпо-

диня «виливала» водою ці дірки. Закінчивши

з дірками, господар бере з-під столу сокиру

й легенько тричі цьопає хатній поріг, потім

сінешний, – перед цим господар обкурював

димом-вогнем з ладаном чи ялівцем та

кропив святою водою, бо вогонь і вода – це

найвищі чистителі й святителі в давнину:

вони все лихе відганяли. Отож, вигнане лихо,

– вірили тоді, – сіло на порозі, а цим цьо-

панням господар усе «доконав». З цією ж

сокирою виходить господар на подвір’я,

кладе її у воротях обори й випускає худобу,

щоб «збирала» сіно. А коли худібка перейде

через цю чарівну сокиру (а вона ж була під

столом у сіні, де є присутні добрі духи

й опікуни роду і духи тварин і, врешті, дух

скотього бога), то не боятиметься нічого

лихого, бо ця сокира зітне все те лихе, що,

бува, вчепилося до ніг чи вовни-шерсті

тварин. Потім тричі цьопає – «обрубує»

пороги в оборі, стайні, хлівах, у клуні та во-

ротях. У нього в кишені є чарівне зілля,

здебільшого видюк-мак. А коли видюком

обсипати подвір’я і все господарство, то ніяка

ворожа сила не підступить, а та, що є в под-

вір’ї чи на оборі – втікає, зникає, щезає...

Закінчивши з цими діями, господар на-

пуває худібку, закладає пашу на ніч, а в кутику

стайні чи коровні ставить кухля зі свяченою

та купальською водою (пізніше ставили

й «благовіщенську»), а у воді два–три вуглики.

Це знаменувало найвищих чистителів і свя-

тителів давнини: вогонь і воду.

Підстеляється у цю ніч всій худібці не

солома, а сіно. Бо в цю Святу ніч, худібка

розмовлятиме з богом скотім та з богом

урожаю – сонцем, а разом з духами-опіку-

нами домашнього огнища – господарства.

Ось саме тому господар дуже добре годує

худібку, пестить, розчісує згреблом,

розмовляє з нею. А коли бог та духи запи-

тають худібку, чи добре з нею поводиться

господар, чи пестить, чи добре доглядає,

годує, і худібка похвалить господаря, то бог

скотій та бог сонце дадуть добробут у

господарстві іще більший, іще кращий:

і урожай, і приплід, і добрий покіс...

Але починає смеркати. В селі наступає

особлива тиша, і собаки не гавкають, бо

ніхто ніде не ходить тепер. Худібка по-

порана, усе приготовлено. Господар вхо-

дить до хати.

Усі миються, одягають чисте шмаття

(білизну), чепуряться. Поза столом лавки

застелені чистими рушниками, перед обра-

зами блимає червоне чи зелене світло, на

столі горить свічка ярого воску... У хаті приє-

мно пахне смачними стравами.

На лавці, біля мисника, стоять дві макітри:

одна з маком, а в другій буде господар мішати

кутю. Рядочком і сита з меду в новому кух-

лику...

До цього часу, до зорі ніхто нічого й у рот

не клав – усі постяться, за винятком малих

дітей.

Господар тре мак у макітрі, господиня

розкладає нові ложки, готує нові миски,

висуває з печі на припічок страви... Готове

й це все. А на небі вже засвітили зорі.

– Івасю (чи інше належне ім’я), поглянь,

чи засвітились у небі зорі! (у багатьох

місцевостях: Чи з’явилась зоря?!). Посилає

батько сина. Той виходить обов’язково на-

двір, повертається й повідомляє:

– Божа зоря засяла! (А чи «Божі зорі за-

світились!») З цього моменту починається

Свята вечеря чи Багата кутя.

5. БАГАТА КУТЯ — СВЯТА ВЕЧЕРЯ

Усі чистенькі, помиті, причепурені, готові

до Святої вечері. Господар бере макітру,

новий ополоник та й іде до горшка з кутею.

108108108108108

Рідн

а м

ова

Набирає ополоником, стиха щось говорить,

якісь магічні слова, – після прийняття хри-

стиянства – молитву, – кладе новою вареш-

кою втертий мак та раніш розчинену ситу

(у теплій воді мед) і мішає купно. Макітру

ставить на столі перед книшем, паляницею

та запаленою свічкою. Сам бере покришку,

накладає з печі вугілля (жар), посипає –

насипає на гарячі вуглі ялівцю чи пахучого

зілля й обкаджує всю хату та сіни. Потім

з цією ж покришкою йде в стайні, на обори,

на подвір’я ввесь час проказуючи молитву.

Повернувшись до хати, дає знак усій ро-

дині. Тоді всі стають навколішки в напрямку

Дідуха та образів і моляться. Молитва закін-

чилася. Господар бере у дві руки макітру

з кутею, а господиня свічку. Господар зупи-

няється посеред сіней і каже:

– Пресвяте Сонце, Місяцю ласкавий, зорі

ясні, дощі рясні – йдіть до нас на Святу ве-

черю – Кутю їсти!

Потім удруге:

– Святі наші діди-прадіди, батьки-матері,

брати-сестри, діти-онуки-правнуки – усі

душі наші-Лада, йдіть з нами вечеряти! Так

повторює тричі. Ці запрошення майже у кож-

ному місці мають свої нюанси, особливості

та відмінності. Господиня на це проказує:

– Шануємо вас і просимо до господи

Святу вечерю споживати!

Потім хатні двері зачиняються, а надвірні

(сінешні) відчиняє господиня:

– Лихий морозе, буйний вітре, палючі

промені, люта буре, лихе й зле – йдіть кутю

їсти! Так проказує тричі. Потім виходить на-

двір, стає перед порогом і каже:

– Кличу вас! Не йдете? Щоб повік-віків не

приходили... Щоб ми вас видом не видали,

слихом не слихали.

Господиня закінчує:

– Скам’янійте ж у скелях, кручах, темних

лісах, високих горах, глибоких кручах, у сні-

гах-льодах, куди курячий голос не доходить...

(Заклинання записано з уст Миколи

Гутуляка з Гуцульщини у 1943 р.).

Повернувшись з сіней, господар бере

кілька ложок куті та по ложці інших страв,

змішує це з мукою й іде дати кожній худобині

Святої вечері. При цьому розмовляє з ху-

дібкою, запитує її й відповідає сам від імені цих

тварин. З господарем ходять і старші діти.

Після цього повертається задоволений до

хати, а господиня поспішно зачиняє за ним

надвірні та хатні двері.

Господар підходить до столу, посувається

на покуття, продмухує місце, де має сісти

й сідає. За ним, по старшині, сідає вся родина.

Господиня сідає перед столом, бо лише вона

може вставати під час Вечері, подавати

страви та міняти миски. Посеред стола стоїть

макітра з Кутею, книш, паляниця, пироги,

горить свічка та на всьому столі розкладені

куски книша, паляниці та пиріжки.

Старший у хаті, дід чи батько бере перший

ложку Куті, підносить до рота й промовляє:

– Усі душі нашого роду, ідіть з нами Кутю

їсти! Дай, Боже, царство небесне всім помер-

лим, у небі панування, а нам щастя, здоров’я

і довге життя!

Трошки попробувавши, підкидає цю Кутю

догори, в стелю, приговорюючи:

– Скільки зерен та маку на стелі, пошли,

Боже, стільки роїв та приплоду худоби!

Господиня після господаря приговорює:

– Скільки мачин у стелі, щоб кожна ку-

рочка знесла стільки яєчок!

За цим чаклуванням бере господиня

Кутю, потім діти по старшині. По першій

ложці Куті господар наливає чарку горілки,

запіканки, вишнівки чи сливняку, а в давні

часи – меду, – підносить чарку вгору, сам

встає і повторює попередні слова, спога-

дуючи покійників, бажаючи їм панування

в небі, а живим щастя, здоров’я та добробуту.

Чарка обходить усю родину по черзі.

Майже в кожній родині від спогадів та

надмірного чуття сплакнуть за Вечерею.

Далі господиня подає страву за стравою

й споживається смачно, бо, як попереду я

сказав, до зорі ніхто й нічого не їсть, за винят-

ком дітей.

Порядок подачі страв приблизно такий:

1. Кутя;

2. Горох та капусняк (дві страви спожи-

ваються разом);

4. Борщ з грибами та рибою;

5. Голубці;

6. Риба холоджена;

7. Риба смажена;

8. Вареники;

9. Млинці (їдять з борщем разом);

10. Каша (спеціально приготовлена);

11. Пиріжки;

12. Вар (узвар).

Страви не всюди однакові, є чимало

відмінностей і особливостей; також і поря-

док споживання – чергування страв – не

всюди тотожне.

109109109109109

Рід

на м

оваБув звичай іще з доісторичних часів за-

прошувати на Святу вечерю одиноких, без-

домних, убогих та неприкаяних людей. Коли

на Вечері є якась із згаданих людина – це

вважалося дуже доброю прикметою. Такому

гостю приділялась велика увага, й раділи,

коли він був вдоволений.

Святу вечерю вся родина їла зі спільних

мисок та макітри. Але на столі ставили іще дві

мисочки, за якими ніхто не сідав. Це одна для

духів-душ покійників, а друга – для відсутніх

членів родини.

Після Вечері зі столу не приймали Куті та

ще деяких страв, не мили ложок й також за-

лишали на столі. Вірили, що вночі прийдуть

духи-душі й сядуть за Святу вечерю удруге.

Для них на вікні чи на покутті ставили

й склянку води.

За Вечерею можна було говорити-спо-

гадувати покійників, про урожай, про ху-

дібку.

Загальний вигляд хати на Святий вечір:

Святочно прибрана хата... Свічка палає...

Лампадка блимає... Пахне запашним сіном,

зіллям, смачними стравами. Усі святочно

одягнені... А з покуття велично споглядає

Сніп-Дідух-Рай, а під ним свята Кутя – Божа

їжа та Вар – Боже питво... Радісні обличчя...

Урочистий настрій... Тиша. Лагідність. Спокій,

доброта й любов...

На Полтавщині, в районі Сріблянщини,

під час Вечері ворожили діти. Засовує руку

під скатерку й витягає щось: базилік, тра-

винку, квіточку, колосочок трави тощо. А по

всьому цьому й угадували майбутнє. На

Волині, Поділлі та в Галичині – таке гадання

провадилося після Вечері.

Вечеря тягнеться довго – 2–3, а то й 4

години. Після Вечері не встають у більшості

місцевостей, а одразу починають колядувати,

а в других місцях коляда починається за

Вечерею. Головні мотиви дохристиянських

коляд: про створення Світу, про бога-сонце,

про урожай, «Троє гостоньків» тощо.

А після Вечері починав ворожити

господар. Коли витягне довгу травинку –

буде довго жити; коли колосочок трави –

матиме добрий урожай тощо. Господиня –

витягне листочок – дадуться добрі полотна.

Господар сідає з одного кінця столу за

пирогами, а господиня у протилежному.

Господар, сховавшись за пирогами, питає

господиню: «Чи бачиш мене?»

Господиня відповідає: «Не бачу!»

– Дай же, Боже, щоб і на той рік не бачила!

Це треба розуміти, що скирти будуть такі

великі й стільки їх, що через них нічого й ні-

кого не буде видно – чаклування багатого

врожаю.

Але скінчилося й гадання. Батько виймав

калитку з грішми й обдаровував дітей, а мати

обдаровувала ласощами: цукерками, горіха-

ми, соняховим та гарбузовим насінням тощо.

Врешті, батько обдаровував матір і навпаки.

Це також магічні дії, щоб плило багатство

кожному з членів родини.

Після цієї довгої Святої вечері можна

лише відпочивати, але не можна спати, зок-

рема батькові та матері. Тому лягають одяг-

нені, а спати можна аж по третіх півнях. Після

Багатої куті нікому й нікуди не можна вихо-

дити зі свого двору аж до ранку, лише малі

діти «носять вечерю» дідуньові, бабуні та хре-

щеним батькам.

6. СВЯТА НІЧ

По всіх хатах горять свічки та лампадки.

Свічку на Святий вечір не можна гасити, бо

це символ життя, вона мусить догоріти до

кінця. Коли ж хтось випадково погасить

свічку, то вірили, що у наступному році хтось

помре в родині...

Ця ніч – це Свята ніч. У цю ніч бог урожаю

та скотій бог – Сонце невидимо сходять на

землю й досвіту перебувають у селянських

хатах, невидимо, але в образі свічки, присутні

при Багатій вечері, перебувають у Снопі-

-Дідухові-Раєві. У цю ніч добрі духи – душі

дідів-прадідів, опікуни нив та домашнього

огнища теж з Дідухом увійшли до хати й пе-

ребуватимуть аж до «Василя» у хаті. У цю Ніч

бог урожаю та скотій бог ходять і оглядають

двори господарства; розмовляють з худіб-

кою, питають, чи добре її плекає господар, чи

вчасно напуває, годує, чи чистить... І коли цей

бог побачить у всьому лад, довольство, усіх

членів родини в хаті чи на господарстві, то й

у наступному році пошле урожай, приплід,

достаток у всьому. Ось чому у цю Святу ніч

не можна спати, не можна щось недобре

говорити, бо і добрі сили, й лихі – все це

чують... тому може все так і статися; не можна

бути сердитому, не можна пам’ятати зла.

У цю Святу ніч, як і у новорічну, блукають

лихі духи, відьми, упирі, викляті і, коли лю-

дина засне, можуть оселитися у тім госпо-

дарстві, можуть заподіяти зло. У цю Ніч

110110110110110

Рідн

а м

ова

квиглять і мучаться душі самогубців, просять

рятунку, хотять вирватися на волю з-під землі...

У цю ніч горять гроші, заховані в давнину

й праведними й грішними людьми... у цю Ніч

і щастя приходить до людей... Скільки повір’я,

скільки легенд, сказань існує про цю Ніч!

Аж під ранок, після третіх півнів, коли вже

все лихе не має сили й повертається туди,

куди курячий голос не доходить – тоді гос-

подар може заснути й то насторожі, одягне-

ний... У цю Ніч мусить бути повна тиша, бо

саме тепер, уночі, духи-Лада повертаються

з гір, долин, лісів та ярів до селянських

стодол, та зі снопом Дідухом-Раєм та богом

урожаю входять у хату на Святу вечерю.

А пробудуть вони всі аж до Василя — Нового

року. Тоді їх бог урожаю відправить навесні

на ниви, а поведе їх Дід-Ладо...

Свята вечеря – Багата кутя – улашто-

вується на пошану добрих духів-душ та бога

врожаю, скотього бога. Кутя Та Вар – це божі

жертвенні страви. А тому ця Ніч, як і всі Святі

вечори до Нового року – належать духам...

і Вечеря свята, і Ніч свята, і Вечорі святі.

7. ДІТИ НЕСУТЬ БАБУНІ, ДІДУНЬОВІ ТА ХРЕЩЕНИМ БАТЬКАМ СВЯТУ ВЕЧЕРЮ

Коли на Вілію нікому з членів родини не

вільно виходити з дому й взагалі кудись

ходити, нікому нічого на сторону не можна

давати, не можна й позичати, то зараз таки

по Святій вечері, діти (10–15 років) в обо-

в’язковому порядку носили Вечерю дідуньові,

бабуні та хрещеним батькам. Звичайно, коли

близько, а коли далеко, то це робилося на

перший день Різдва разом з батьками.

Зараз по Вечері мати опоряджає дітей

з Вечерею. Кладе в миску паляницю чи кни-

ша, а в деяких місцевостях три калачі, трошки

куті, вареників та інших страв, зав’язує

в хустку й діти несуть Вечерю. Прийшовши

в хату, а їх завжди ждали в ту пору, казали:

Будьте здорові з Святим Різдвом! (Чи:

Святами!). Тато й мама просять вас на Святу

вечерю, й я прошу. (Коли двоє чи троє дітей

– ми просимо).

Миску з Вечерею ставили на стіл, потім

підходили до дідуня та бабуні чи хрещених

батьків і цілували руку, а ті їх, дітей у голову.

– Дякуємо (чи спасибі) татові, мамі і тобі,

сину чи онучку (вам, дітоньки). Хай Господь

дасть вам усім здоров’я, а померлим пану-

вання в небі! – відповідали дітям.

Після цього роздягали дітей, саджали за

стіл і приймали Святою вечерею. По цій ве-

чері обдаровували дітей дрібними грішми,

яблуками, горіхами, насінням та цукерками

(останнім, звичайно, уже в наші часи). По

цьому, бабуня розв’язувала хустку, міняла всю

Вечерю, зав’язувала знову й виряджали дітей

додому чи до хрещених батьків.

Декому здається, що це звичайна ввіч-

ливість. Насправді це дуже стародавній

звичай, іще з часів родового (кланового)

побуту й мав він у давнину неабияке зна-

чення.

Нести Вечерю – це значить шанувати

старійшину (найстаршого в роді), ділити

надію, долю, добро, багатство зі старшим

роду, а разом – це нести Вечерю й для Діда-

-Лада – духа, найстаршого опікуна не ро-

дини, а роду. Виникає питання, чому ж саме

на Багату кутю несуть Вечерю не дорослі,

а діти?

Етнографія намагається це пояснити ось

чим: З первісних часів діти вважалися чис-

тими, невинними й найближчими до добрих

духів. Отож, прихід їх у дім старійшини – це

вважалося, що завітали вістуни бога багатства

та Діда-Лада, а з ними невидимо й добрі духи

завітали на добро, на урожай, на здоров’я.

Дорослі ж, в силу анімістичного світогляду,

своїх вірувань – не могли залишати двір,

господарство, хату, а мусили гостити з доб-

рими духами та стерегти, щоб лихі духи не

завітали в господарство.

Носити Вечерю – для дітей це була ціло-

річна мрія, радість, гордість й глибоке задо-

волення.

8. ПЕРШИЙ ДЕНЬ РІЗДВА І ВИДИ КОЛЯД ЗА ВИКОНАННЯМ І СУСПІЛЬНИМ ЗНАЧЕННЯМ

Віншування-віршуванняЗ раннього досвіту, далеко іще до сходу

сонця, малі діти – 7–8-річні хлопчики йдуть по

селу віншувати-віршувати – вітати з Святами

Різдва своїх родичів, сусідів, а то й усіх по черзі...

Маленькі – 5–6-річні діти ходять також, але

лише до родичів чи найближчих сусідів.

Дівчатка у цій справі не ходять. В Україні

з незапам’ятних часів вважалося, коли прийде

у хату на велике свято першим хлопчик, то усе

буде успішно, добре й прибуткове. Тому цих

віншувальників-віршувальників у всіх хатах

вітали дуже радо, з любов’ю.

111111111111111

Рід

на м

оваМаленькі діти віншували так:

... Я, маленький хлопчик,

Ізліз на стовпчик,

У дудочку граю,

Христа забавляю!

А чи:

... Горобчик летить,

Хвостом вертить, –

А ви, дядьку, переймайте,

Мені копійочку дайте...

Старшенькі діти віншують різно в різних

місцевостях. Характерне віншування на Чер-

нігівщині, зокрема в Борзенському повіті:

... З Святим Різдвом вітаю,

Всім здоров’я бажаю:

Господарю на воли,

Господині на квочки,

Хлопцям-дівчатам на гуляння,

Малим дітям забавляння...

Христу-Богу вихваляння!...

Відповідь віншувальники одержували

таку:

— Тобі й батькам твоїм цього ж бажаємо!

— Дякуємо за віншування, рости здоро-

вий та веселий на втіху батькам!

В інших місцевостях віншували діти ко-

ротко:

– Христос рождається! Їм відповідали:

– Славіте Його! Остання редакція була

прийнята у всій Галичині.

Після віншування господарі давали дітям

здебільшого книшик – маленьке хлібинятко

«з душею», а чи бублик, яблуко, горіхи, копій-

ку чи гріш.

Цей стародавній, іще дохристиянського

періоду звичай зберігся лише в окремих ку-

точках України.

Щодо цього, то було, а в деяких місцево-

стях є й тепер, вірування: коли у дні великих

свят, чи при якійсь визначній родинній

нагоді прийде до хати перший мужчина,

а особливо хлопчик-полазник – хата-госпо-

дарство буде щасливе, – і горе, коли «всу-

неться» перша жінка. Цим і пояснюється те,

чому дітей – хлопчиків-полазників ждуть

і приймають з приємністю.

Був у давнину звичай – у Різдвяну ніч

хлопчики ходили по селу «з яблуком». Хлоп-

чик, увійшовши в хату, привітав, а потім

показував яблуко. Господарі дякували й щиро

обдаровували полазника ласощами чи

давали копійку. Вони вірили, що їх сади ряс-

но зародять у наступному році. Звертаємо

увагу, що спогадані полазники ходили лише

удосвіта, до сходу сонця. Це пояснюється

тим, що у Різдвяну ніч ходили добрі духи-

-душі, і бог урожаю залишався до сходу сонця

у господарстві – тому хлопчики-полазники

й персоніфікувались в уяві селянина хлібо-

роба чи скотаря як благовісники, посланці

добрих духів та бога сонця. А добрі духи (та

й лихі) діяли лише вночі під час свят...

9. СВЯТА ВЕЧЕРЯ – РАННІЙ ОБІД НА ПЕРШИЙ ДЕНЬ РІЗДВА

Різдвяна ніч – це Свята ніч. Вона нале-

жить богу урожаю та святим душам роду –

добрим духам – Ладо... Тому і родові магічні

ритуали на честь бога-сонця та духів відбу-

валися вночі. З прийняттям християнства

нічну Службу Божу також відправлялося

й відправляється вночі з таким розрахунком,

щоб досвіту закінчити й знову сісти з духами

– Ладо за Святу вечерю-обід до сходу сонця.

Які саме служби-ритуали були в добу

родового побуту, понад три тисячі літ тому –

до нас не дійшло, й ми неспроможні за-

глянути крізь морок тисячоліть. А тому опи-

суватимемо, як вони провадилися з часів

прийняття християнства.

Отже, Служба Божа починається майже

о 12-ій годині ночі й, як урочиста, тягнеться

чотири години, а інколи й довше. На Службі

Божій іще у XVIII ст. уночі, як і протягом

Святих вечорів, уся церква колядувала своїх

стародавніх дохристиянських коляд. У XIX

ст. в українській церкві московське духів-

ництво повело надзвичайну боротьбу

з колядами. Але, коли нічого не могло вдіяти,

то дозволено було колядувати з Богоглас-

ника. В інших православних церквах цього

таки не було. Кожний член родини, по-

вернувшись з церкви, вітає всіх у хаті:

«Христос Рождається!» Чи: «З Святим Різдвом

будьте здорові!».

Йому всі хором відповідали: «Славіте

його!» Чи: «І вас також вітаємо й бажаємо

здоров’я!».

У більшості місцевостей України були

привітання такі: «Будьте здорові з Святами чи

Святками!».

Відповідали: «І ви!» Чи: «І вас з Святою

Кутею!».

Отже, до світанку всі розходились

з церкви, до світанку мусили сісти знову за

Святу вечерю, а після неї безпосередньо

йшов святочний обід.

112112112112112

Рідн

а м

ова

За віруванням тодішнім, духи – Лада лише

вночі діють, а вдень були у спокою, ось чому

й сідали за продовження Вечері досвіту.

І знову вранці світив господар свічку, про-

образ сонця праведного, знову очищав-об-

каджував хату ялівцем чи іншим пахучим

зіллям, скроплював хату святою водою.

А господиня аж тепер уранці мила ложки та

миски, і знову готувалась до ранішньої Ве-

чері-Обіду.

Усі, як і на Святу вечерю, спочатку моли-

лися, потім по старшині за батьком сідали за

стіл на посланих рушниках, продмухуючи

під собою місця. І знову подавалися усі пісні

страви у тому порядку, що й вечором.

Після першої ложки куті господар нали-

вав чарку, встає і промовляє:

– Будьмо здорові з Святим Різдвом! Хай

Господь милує нас і має нас у своїй опіці на

кожному кроці! А всім померлим пошли,

Боже, царство небесне, раювання в небі!

Чарка по черзі обходила всіх.

Після всіх пісних страв господиня мила

посуд і вже починався святочний обід. Цей

обід уже скоромний. Трудно устійнити, які

були загально прийняті страви цього обіду,

бо вони бувають різні у різних місцевостях

України й не усталені, як пісні. Але було тра-

диційно обов’язково колоти на Різдво каба-

нця, а тому й страви здебільшого м’ясні.

Головні й більш спільно-загальні: українська

ковбаса, кишка (кров’янка), холодець, печеня

зі спеціально приготовленою гречаною ка-

шею тощо. Також у складі страв цього святоч-

ного обіду мусить обов’язково бути бодай

одна страва молочна.

Аж після вечері-обіду виходив тепер

господар порати худібку – напувати, году-

вати, підстеляти. Характерним є те, що

господар кладе на поріг сокиру й всі через неї

переступають, виходячи з хати. І худобу

випускає з хлівів також через сокиру.

До 2-ої години у кожній хаті був абсолют-

ний спокій – усі відпочивали після перед-

святкової праці. Лише дітвора та молодь зби-

ралася у гуртки й готувалися до вечірньої

коляди.

10. СВЯТО РОДУ – ОДРУЖЕНІ ДІТИ ВЕЗУТЬ ДО СВОЇХ БАТЬКІВ СВЯТУ ВЕЧЕРЮ

На Перший день Різдва не можна було

ходити до сусідів та знайомих, але, як обо-

в’язок, одружені діти – син з невісткою, чи

донька з зятем – мусили з 2-ої години везти

до діда вечерю.

Село з другої години оживляється – в усі

сторони й кінці йдуть і їдуть молоді господарі

– це несуть (коли близько) і везуть Вечерю.

Традиційно було обов’язково везти, коли на-

віть діти з батьками живуть у межу, але в ос-

танні часи й носили. Разом з батьками їдуть

і малі онуки – це також обов’язково.

Господиня кладе Вечерю в миску – три

паляниці чи книші, трошки куті та інших

страв від Святої вечері, ковбасу та сало. Гос-

подар бере пляшку меду (горілки, запіканки

чи наливки) та вінок з колосся, посвячений

на Спаса. Вкутують дітей, сідають у сани

й гонорове їдуть.

Дідусь з бабусею (старші роду) вже ждуть,

виглядають; зарані приготовлене місце для

волів чи коней, приготовлений обрік та сіно

для них.

Ось і приїхали. Дідусьо відчиняє ворота,

а бабуся вітає гостей ще на сінешнім порозі,

потім відчиняє хатні двері, а тим часом ді-

дусьо з молодим господарем-гостем вла-

штовує коні чи воли. Ждуть дальших дітей-

-гостей. З’їхалися всі. Кожне з дітей, входячи

до хати, вітає з Святами Різдва, бажає щастя,

здоров’я, добробуту. Діти кладуть на стіл

вечерю, а господар кладе вінок з колосся,

а у вінку ставить пляшку з якимсь напоєм

міцним, потім цілують дідуня й бабуню у руку.

Бабуня роздягає онуків і саджає у запічок,

а їх батьків саджають по старшині за стіл. По-

середині за столом на покутті сідає найста-

рший – дідуньо.

Треба сказати, що вітання батьків у біль-

шості складні й досить цікаві: «... Вітаємо вас

з святами – Різдвом тим, Святами Різдва! Хай

(най) Бог дасть дочекати Нового року! Від

Нового року до Богоявлення, від Богояв-

лення до Воскресення, а від Воскресення до

ста літ – покиль Бог призначив вік! То вам

зичу й віншую – Христос Рождається!».

Дідусь з бабусею відповідають: «Хай

звеличить і вас святе Сонце, Осяють ясні зорі!

Будьте багаті, як земля, Здорові, як вода, Милі,

як місяць! Славіте Його! (Христа)».

Характерно, що й у віншуванні й у від-

повіді яскраво позначений дуалізм: і стара

віра, і нова віра.

Усі за столом по старшині, дідусь на по-

кутті, посередині між усіма, бабуня перед

столом. Бабуня прислуговує – все подає,

а разом і сидить за Вечерею.

113113113113113

Рід

на м

оваЯк і на родинній Святій вечері, дідусь

перший починає їсти кутю, кличе померлі

душі, живим бажає здоров’я, щастя та до-

статку. Перед цим дідусь запалює свічку. Після

дідуся підносить ложку до рота бабуся, а по-

тім беруть усі по старшині. По першій ложці,

дідусь наливає чарку й звертається до всіх:

«Пошли, Боже, царство небесне й вічне па-

нування у небі всім тим, що відійшли з нашо-

го роду на небо! А нам усім пошли, Боже,

щастя, здоров’я, многая літа!».

Дідусь випиває, а трошки залишає на дні

чарки. Решту горілки підкидає у стелю. Потім

наливає знову й подає старшому синові. Цей

п’є до матері-бабусі, рештки горілки з чарки

також підкидає у стелю. Наливає й подає

матері-бабусі, а та, випивши з різними поба-

жаннями, наливає й подає старшій невістці

чи доньці... І так чарка кружляє під час всієї

Вечері... Вечеря проходить дуже повільно.

Повеселішали всі після першої–другої чарки

й починають колядувати. За столом лунають

стародавні коляди. Це, між іншим, дуже

характерно й цікаво. За колядами не можна

було напиватись – бути п’яним.

Подаємо деякі зразки цих коляд:

1. Пане-господарю, вставай з постелі,

Вставай з постелі, застеляй столи,

Бо буде в тебе троє гостоньків...

Рефрен:

Добрий вечір, Святий вечір,

Добрим людям на цей вечір...

Або:

Славен Ти є,

Славен єси, Славне Сонечко

На небеси!

Перший гостонько – ясне сонечко...

Другий гостонько – ясний місяцю ...

Третій гостонько – дрібен дощику...

Рефрен...

Перший-гостонько, чим ся радуєш?

Як зійду я рано-пораненьку,

То втішуться мені старенькі

й маленькі...

Рефрен...

Другий гостонько, чим ся радуєш?

Як зійду я рано звечора,

То втішиться мені гість у дорозі...

Рефрен...

Третій гостонько, чим ся радуєш?

Як впаду я тричі у маю,

То втішиться мені жито-пшениця,

Жито-пшениця, всіляке зело...

Рефрен...

А вже пізніші коляди – це поєднання ста-

рих з новими, але розуміння Бога таке ж:

Бог Предвічний народився,

Зійшов днесь із небес... і т. д.

На цій Родовій вечері колядують спеціаль-

ний цикл коляд: про зшестя Бога на землю

(тоді вірили, що у Різдвяну та Новорічну ніч

бог урожаю сходить з неба на землю); про

Сонце, Зорі, Місяць; про урожай, худібку,

звеличання господаря-дідуня й бабуню –

голови роду та різні господарські бажання.

Цікава коляда з того циклу, яка показує

тодішнє реалістичне розуміння Бога, що Він

серед людей, допомагав їм у всьому, а навіть

в обробітку ниви:

...Ой у полі плужок оре,

Рефрен:

Славен Ти є,

Славен єси,

Славне Сонечко

На небеси!

За тим плужком Господь ходить...

Рефрен...

Святий Петро поганяє...

Рефрен...

Божа Мати їсти носить,

Рефрен...

Їсти носить, Бога просить...

Рефрен...

Ори, Синку, цюю нивку,

Рефрен...

Та й посіємо пшеничку...

Рефрен...

Розуміння християнського Бога злилося

у цій коляді з розумінням попереднього бога-

-урожаю.

Надзвичайно цікаві коляди цього циклу

– виховання-звеличення дідуся-бабусі, бать-

ка-матері, сина-доньки.

Несказана радість панує на цій Родовій

вечері, що також носить назву Коляди. Це

символ єдності, об’єднання роду; близькості,

злагоди та любові! Все це яскраво віддзер-

калено в гучних і хвальних гімнах – молит-

вах-колядах.

Другою характеристичною рисою Коляд

– Родової вечері–це те, що у цей день ніхто

з роду чи родини не мусить пам’ятати ані

спогадувати кривд чи сварок, невдоволень

попередніх – забуто все. Панує лише любов,

ласка й єдність.

На Наддніпрянщині ця вечеря кінчалася

тим, що дідусь та бабуся в кінці обдаровують

своїх дорослих одружених дітей солодощами,

114114114114114

Рідн

а м

ова

п’ють за їх здоров’я та добробут, а онуків та

правнуків – ласощами та копійками. У гуцулів

ця Родова вечеря кінчалася Святим танцем –

Кругляком, що знаменує бога-сонце, а самі дії

визначали хвалу сонцю, його біг.

Правда, збереглися своєрідні танці на

Святі роду і в окремих селах Полтавщини

(можливо, й в інших місцевостях України);

збереглися ті хвальні танці й на Чернігівщині.

Десь аж під ранок кінчається Родова ве-

черя. Бабуся міняє всім дітям книші тощо, іще

на дорогу обдаровує дітей і, разом з дідусем,

виряджають аж за ворота своїх дорогих у той

день гостей.

11. КОЛЯДА – СУСПІЛЬНО-ГРОМАДСЬКА ЧАСТИНА СТАРОДАВНЬОГО СВЯТА

Стародавні, дохристиянські хвально-

-магічні пісні-коляди розрізнялись родинні

й родові; щодо виконання – коляди доро-

слих, громади молодців-хлопців, дівчат та

дитячі. Пізніше розрізнялись: родинні, родові

та суспільні. Щодо тематики та змісту – хва-

льні – сонцю, зорям, місяцю, дощу, урожаю;

магічні (чаруючі) господарсько-хлібороб-

ські, скотарські, хвальні для звеселення гос-

подаря, господині, хлопців та дівчат, казкові-

дитячі. Пізніше коляди прибрали забарвле-

ння суспільно-політичного й відображали,

частково, історичні події. У християнській

добі коляди прибрали апокрифічного та

євангельсько-релігійного змісту. А в останні

часи, у зв’язку з соціальними змінами, знову

почали приймати політично-національне

забарвлення.

12. ВИКОНАННЯ КОЛЯД

1) ДитячіПід вечір, на перший день Різдва, малі

діти, віком від 6–12–14 років, збиралися

гуртками, усі з торбинками для дарунків че-

рез плечі, ходили від хати до хати «щебетати-

-колядувати».

Саме ці дитячі колядки надзвичайно цінні

своїм історичним змістом, епітетами,

порівняннями, гіперболічними чеснотами,

героїзмом, покірністю та слухняністю бать-

кам тощо. Вони відбивають мрії, жадання

батьків – мати своїх дітей з такими визнач-

ними чеснотами: працьовитість, слухняність,

сміливість, чесність, злагода, любов до бать-

ків. Далі йшли побажання скорше вирости,

бути здоровим: «... Володимирко коником

грає, Коником грає, військо збирає... Як зібрав

військо, аж землі важко...» За кожним рядком

рефрен: «Ой дай, Боже!».

Цей Володимирко (беруть ім’я того, кому

колядують) перемагає противника, бере

у нього данину – і злотом, і сріблом, і кіньми,

а в кінці й ґречною панною... як бачимо, мо-

тиви історичні.

Ось гурток дітей-колядників підходить до

хати:

– Заколядувати вам? – Дружньо гукає

дітвора.

– Колядуйте, колядуйте! Чутно з хати

згоду, а навіть прохання.

Діти-колядники стають перед «застіль-

ним» вікном і питають:

– Кому колядувати?

Коли в хаті є маленькі діти, то відпові-

дають:

– Іванкові, Марійці!

Називають справжнє ім’я своїх дітей. Тоді

діти гуртом гукають:

– Добривечір!

... Ой у полі, край дороги,

Там Іванко оре поле...

Рефрен: Ой дай, Боже!

Оре поле, засіває,

Своїх волів поганяє...

Рефрен: Ой дай, Боже!

Своїх волів поганяє

Та й ласкаво промовляє:

Рефрен: Ой дай, Боже!

Сонце гріє, пригріває,

Вітер віє, повіває...

Рефрен: Ой дай, Боже!

А Іванкова пшениця

Спіє, спіє, поспіває... і т. д.

Рефрен: Ой дай, Боже!

І знову: Добривечір!

Щиро й сердечно приймають селяни

вістунів добра й щастя. Вірили вони, що те,

про що діти колядують, збудеться. Це були

магічні дії-молитви, які нам сьогодні не-

зрозумілі, і на які ми дивимось тепер, як на

дитячу розвагу.

Коли було прийде перший гурток хлоп-

чиків-колядників, то, вважалося, дуже добре,

а коли дівчаток – не зовсім добре. Але прий-

мали всіх, хто прийде.

Після коляди господиня виносила дітям-

колядникам книшики, бублики чи яблука,

а багатші – й копійки, дякуючи за коляду.

Щораз все більше наповнювали діти свої

115115115115115

Рід

на м

оваторбинки. Дитяча коляда була лише у цей

вечір на селі й кінчалася не пізніше 8 години

вечора.

2) Коляда молодечих гуртківМолодь, в давнину – гуртки молодців,

останніми часами – парубоцькі та молодечі,

– також збирається увечері на перший день,

започатковує. Вони збираються людно, біля

школи чи біля церкви й також людно

готуються до спільної-громадської коляди.

Спочатку вони вибирають Березу (Брезая) –

провідника й керівника всієї коляди, латко-

вого, який збирає сало та ковбаси, хлібоношу

та помічників йому, скарбонькара, що носить

скарбоньку й відбирає гроші, звіздаря, що

носить зорю, дзвонарів, що мусять дзвонити

увесь час і цим давати знати, що парубоцька

коляда йде; на Гуцульщині вибирають іще

скрипалів, цимбалістів (також і на Полтав-

щині) та танцюристів. У часі готування до

коляди перед Різдвом, цих осіб намічали

й підготовляли до цієї важливої функції,

а тепер саме законно вибирають й знаки

дієвої гідності доручають.

На цьому денному зібранні колядницька

громада домовляється, на яку мету збиратиме

гроші: на церкву, на школу чи на іншу гро-

мадську ціль. Парубоцька громада не вільна

була розпорядитися грішми. А решта збору

– книші, сало та ковбаси – це вже належало

цілком парубоцькій громаді. А тому на цьому

зібранні й домовляються, де, у кого і коли

«пропиватимуть» коляду, інакше кажучи, де

справлятимуть латки.

Громадсько-суспільна коляда ходить по

всьому селу, не минаючи жодної хати. А ко-

лядують вони до самого ранку щоночі. Щоб

усе село обходити, то парубоцька коляда

тягнеться по деяких селах 2–3 дні, а то й

довше. Кожний господар радо приймає ко-

лядників, щедро їх обдаровує: дає обов’яз-

ково книша чи паляницю, латку – це кусок

сала, чи ковбасу; в скарбоньку щедро опускає

гроші на громадську ціль. А коли в хаті

є дівчина на відданні чи хлопець на одру-

женні, то ще й частують колядників чаркою

чи солодощами...

Але от у воротях задзвеніли дзвінки.

Миттю у хаті з’являється світло. А тим часом

під вікном Береза гукає:

... Чи дозволите заколядувати,

Звеселити дім ваш, діток, худібку,

Чи ні?!

А чи:

Чи цьому дому та й веселому,

Чи дозволите колядувати,

Колядувати – дім звеселити,

Дім звеселити – дітей втішити!

Господарі відповідають: – Просимо, коля-

дуйте! Господь благослови!

А чи: Весельтеся, звеселіте! (Звесельте!)

Коляди громадсько-парубоцькі різняться

від коляд дитячих, від дівочих та хатніх. Ре-

пертуар цих коляд не так численний, але

різноманітний.

Коляда дому – бажання достатку, багат-

ства, урожаю, щоб клуні-комори були повні,

обори плідні, у пасіці рійно:

... Ой, Даждьбоже! (Даждьбог – це до-

християнський бог урожаю, сонце, в інших

місцях надавали йому функцій і громовика).

Ой, Даждьбоже! У полі врожайно,

На току буйно, в пасіці – рійно,

У дворі збройне, в коморі повно,

А в домі склінно на челядоньку,

На дворі щастя на худобоньку.

На худобоньку рогатую та ще й дрібную...

Хай же вам буде Бог у дорозі,

На кожному броді, на перевозі!

Ми вас вінчуємо щастям, здоров’ям,

Сими святками та й Різдвяними!

Після кожного рядка співають рефрен:

Ой, Даждьбоже!

Коли ж господар гукне колядувати госпо-

дині (це тоді, коли нема дітей) – колядники

готові й на це. Основний зміст коляди гос-

подині подібний до коляди господареві. Але

тут відбито мотиви, щоб здорова була, лад

у хаті робила, мужа любила, щоб городина

буйна була, льон-прядиво до стелі, полотна

білі, рушники-скатерті красні, у хаті тепло, на

столі смачно...

Парубкові:

Ой, славен, славен, красний Петруню

(чи інше ім’я)

А чим же ти та й прославився?

Що ізвечора коня сідлав,

А вже к світу під Царів город став...

Ой як б’є, та й б’є на Царгород...

Цар ся дивує, хто то воює.

А міщани все ходять, все раду радять,

Що тому вояці за дари дати!

Вивели йому коня в наряді...

Він коня то взяв, не подякував,

Не подякував, шапочки не зняв,

Шапочки не зняв, не поклонився,

Не поклонився, не покорився...

116116116116116

Рідн

а м

ова

(В іншій редакції – «не замирився»).

Після кожного рядка рефрен:

Ой, Даждь-боже!

Далі винесли йому полумисок грошей.

І знову він взяв, але не подякував. І, врешті,

і шапочку зняв, і покорився, і помирився

тоді, коли йому вивели ґречную панну. Це

коляда історична й сягає у ранню князівську

добу...

3) Коляда дівчині на порі: ... Ой, рясна-красна

Калина в лузі,

Рефрен: Ой, Даждьбоже!

А ще найкраща

Марія в батька.

Рефрен: По воду йшла,

Як зоря сяла

Рефрен: З водою йшла,

Як бджілка гула,

Рефрен: В сінечки ввійшла

Сінечки сяють...

Рефрен: Сінечки сяють

Пани вставають,

Рефрен: Пани вставають

Шапки знімають,

Рефрен: Шапки знімають,

Її питають:

Рефрен: Чи ти царівна,

Чи королівна?

Рефрен: Я не царівна.

Ні королівна,

Рефрен: У свого батька

Ґречная донька,

Рефрен: Ґречная донька,

Донька Марія

(чи інше відповідне ім’я).

Ця коляда цікава й характерна своїм зміс-

том, тією далекою мрією юнака знайти собі

дружину – гарну, працьовиту, розумну, ласка-

ву, слухняну, добру порадницю, щоб і пани

у неї радились. Ось ті вимріяні стародавні

чесноти дівчини...

А часто господарю, що має на відданні

доньку, кінчають коляду жартівливо (там

мусять дати добру «латку»):

А за цю коляду

Дайте все до ладу:

Грудку каші,

Кільце ковбаски,

Книша-пирога...

А не дасте

За книша-пирога

Поволочу хату за рога;

За ковбасу – хату розтрясу,

За кашу – візьму Марічку вашу!

Дай, Боже!

І, врешті, типова коляда для хлопчика

(історична, з часів литовського панування):

... Павлечко коника сідлає,

Павлечко з дворика з’їжджає,

Павлечка батенько питає:

– Що ти, сину, гадаєш?

Куди з двору з’їжджаєш?

Сину мій!

Славен ти є, славен єси,

Славен Господь Бог на небеси!

– Татку мій,

Що тобі до сього?

Осідлаю коня вороного

Та поїду до царя

Добиватись лицарства.

Рефрен:

Хоч лицарства не доб’юсь,

Так ума я наберусь

– Татку мій!

Слова «поїду до царя» – певно пізніше

виникли, а попереду, у старших варіантах –

«поїду до князя». Коляда дівчинці – подібна

до коляди хлопчикові – вихваляються й зма-

льовуються чесноти дитини-дівчинки: слух-

няність, працьовитість, ласкавість, доброта,

покірність неньці.

4) Коляда дорослих, господарівУ багатьох місцевостях України заведена

й коляда «господарська», коли йдуть гос-

подарі з колядою. Коляди чоловіків у біль-

шості біблійні та апокрифічні й відбуваються

на другий і третій день Різдва. Господарі

колядують лише з метою допомоги вдовам,

сиротам, хворим, ув’язненим. Вони також усе

беруть те, що й гуртки молодців та ще

збирають полотно, вовну, пір’я та сухі харчі.

Усе це здають за вищеподаним призначен-

ням.

Парубоцькі гуртки також здають вдовам

та сиротам три чверті зібраного хліба –

книшів, паляниць та латок.

5) Дівоча колядаДорослі, на порі, дівчата також ходять ко-

лядувати. Але ці коляди не носять характеру

ані громадського, ані суспільного (в широ-

кому розумінні). Колядниці ходять на другий

день Різдва й то лише до своїх товаришок-

-дівчат. Вони приходять удень, по обіді, на

подвір’я, стають під вікном і просять дозволу

117117117117117

Рід

на м

овазаколядувати. Дівчат запрошують до хати,

садовлять на лавці й вони колядують лише

дівчатам та малим дітям. Ніякого збору ко-

лядниці не провадять. Трудно сказати, але

є думка, що коли організація хлоп’ячих та

дитячих коляд веде початки, без сумніву,

з часів родового побуту, то дівчачі, певно,

почалися далеко пізніше, хоч зміст дівчачих

коляд лише дохристиянський: про чесноти,

про хлопця, про одруження.

6) Коляда невістціКоляда, в якій подано стан та образ неві-

стки, дуже цікава, характерна й показує від-

ношення родини до новоприбулого члена –

невістки. Ця коляда – це витвір північних об-

ластей України. Наводимо характерні уривки:

... Ой у печі окріп біжить,

А в колисці дитя пищить,

У хліві порося квічить,

На полу воркун ворчить,

А на печі свекор кричить...

А окріп біжить

Та візьми мене;

А дитя пищить

Нагодуй мене;

Порося квічить

Та напій мене;

Воркун ворчить

Приголуб мене;

Свекор кричить

Щоб ключами не дзвеніла,

Підківками не бряжчала,

Його зі сну не збуджала...

Це коляда – відображення важкого життя

невістки в домі мужа; вона на початку мусить

усю працю на собі нести до того часу, поки

не займе в родині рівного стану або не від-

ділиться на власне господарство. Зміст коля-

ди ясний і не потребує коментарів...

7) Коляда на ГуцульщиніОсобливо цікаво проходить коляда в гу-

цулів. Колядники-парубки, також і дорослі

чоловіки ходять колядувати дуже урочисто:

одягнені в національне святочне вбрання,

з бартками, спеціальними дзвінками, з музи-

ками, танечниками. Гучно входять колядники

на подвір’я. В усіх підняті бартки догори,

трясуть дзвінками. Питають дозволу заколя-

дувати. Знак подає «береза». Усі вправно,

доладно й мистецьки колядують. Під час

коляди цікаво жестикулюють бартками,

трясуть і дзвонять дзвінками. Усі учасники

коляди весь час у рухові – ритмічно відби-

вають такт ногами. Закінчують коляду зве-

личанням і накликанням добробуту – багат-

ства двору:

... Бувай нам здоров, господаречку,

Не сам собою, а з ґаздинькою,

Та з ґаздинькою, з родиною!

Віншуємо тим щастям, здоров’ям,

Щастям, здоров’ям, Різдвом Христовим!

Дай же, ти, Боже, в городі зело,

В городі зело, в хаті весело!

Подай же, Боже, всім здоровийочко

На худобоньку, на роговую,

На челядоньку, на домовую!

За кожним рядком співають рефрен:

Ой дай, Боже!...

Ось коляда закінчена – тоді на подвір’я

виходять танечники, а часто й усі, та й ко-

лишній священний танок – «Кругляк».

8) Коза, танечники та машкарникиПрищепився в Україні й звичай ходити

з козою, переодягання та маскування. По

обіді на перший день Різдва збираються

парубки, які не будуть брати участі в загаль-

ній коляді, переодягаються – за цигана, діда-

жебрака, Маланку, жида, лікаря, козака, ляха,

урядника, козу тощо.

Провідну роль тут грають циган і «жидок».

Спочатку вони заходять до хати, жартують,

просять «дарів». Коли господарі виявляють

бажання дати дари, тоді вони вводять козу,

а збоку лікар. Дід-жебрак приспівує речита-

тивом на порозі:

... Кізонько-лебедонько, стань на порозі

На одній нозі, – ввійдеш до хати,

Будемо скакати... Гоцки... гоцки!...

Коза входить до хати, Дід-жебрак виго-

лошує речитативом довші монологічні жар-

тівливі вірші, нюхає табаку й вихваляє козу...

Коза «гине» ... Кличуть лікаря... Той відмовля-

ється лікувати дохлу козу... Усі машкарники

жартують, співають, веселять дотепами дім.

Головне в Козі – це спів:

... Де коза ходить,

Там жита сім куп;

Там жито родить;

Де коза рогом,

Де не буває,

Там жито стогом;

Там жито вилягає,

Де коза хвостом,

Де коза туп-туп,

Там жито кустом...

118118118118118

Рідн

а м

ова

Віджартувавши, брали «дари» й ішли до

другої хати. У дорозі до другої хати жарти

з зустрічними не вгавають.

Козу робили з хутра, причіплювали роги

тощо, а під низом був парубок, який і тан-

цював увесь час та виконував потрібні це-

ремонії...

Цей звичай дуже стародавній і досить

нашарований, але зберігся лише в окремих

місцевостях України, зокрема в Галичині, на

Волині та взагалі в південних областях Ук-

раїни, і то в окремих селах; він близький до

грецьких та римських звичаїв, але змістом –

національний.

13. ВЕРТЕП

Звичай «водити козу», середньовічні

містерії, низка інтермедій та духовна драма

– породили Вертеп.

Вертеп – це легенька ятка, у два поверхи,

– верхній – це «Віфлеєм», де відбуваються

вистави біблійного змісту та апокрифічні

про народження Христа, а у нижньому – ви-

ставляються комічні сценки з народного

життя – своєрідний театр гумору й критики,

а навіть політичні.

Головні виконавці у Вертепі – це ляльки,

які рухаються по дротах з волі вертепника. За

вертепом приховувався «спудей» – особа, що

говорила в імені ляльок. Вертеп провадився

в формі діалогів, окремих сценок. У верх-

ньому поверсі здебільшого відбувалися такі

сценки:

1) Свята ніч – народження Христа;

2) Приношення дарів трьома царями;

3) Переслідування Іродом Христа;

4) Втеча Богоматері з Христом і Св. Йоси-

пом до Єгипту;

5) Смерть страчає Ірода і т. д.

Отже, й дійові особи тут біблійні.

У нижньому поверсі дійові особи: дід-

-селянин, баба, циган, жид, лях, солдат,

венгер, запорожець, купець, шинкар і т. п.

Для цього поверху матеріал брали безпо-

середньо з тодішнього життя, з народних

творів, політичних та економічних подій.

Коли саме, і де виник вертеп – трудно

сказати, але в ХVІІ–ХVІІІ ст., а в окремих

місцях – і в XIX – це було обов’язкове дійство

на перший день Різдва. Іще до більшо-

вицького наїзду вертеп був в Галичині, на

Волині та в окремих селах на півдні Ук-

раїни.

Михайло Возняк трактує, що вертеп ви-

ник вперше в Галичині; підпирає свою думку

науковою розвідкою І. Франка та опу-

блікованою псальмою – Псалма на Різдво

Христове в копії 1738 р.

Нам відомо декілька редакцій вертепу,

а саме: Волинська редакція вертепу – опу-

блікована І. Франком з рукописного Збір-

ника 1788–1791 рр. У цій редакції згаду-

ються Староконстянтинів та Бердичів.

Але найстаршою редакцією вертепу вва-

жається копія з архіву родини Ґалаґанів

у Сокиринцях – 1870 р., а перед цим копія

вертепу Маркевича – 1860 р.

Відома редакція й Сибірського вертепу,

занесена туди з України якимсь єпископом.

Своєрідну форму й зміст мав вертеп Під-

карпаття та вертепного змісту псалма та

коляди на Полтавщині. Вертеп мав позитивні

сторони і з точки зору релігійної, громад-

ської та політичної.

14. ПОЯСНЕННЯ ОКРЕМИХ ТОЧОК РІЗДВА ЯК УКРАЇНСЬКИХ ТРАДИЦІЙ

Свято Корочуна у дохристиянські часи

було найбільшим, найсвятішим, найбагат-

шим стравами, найрізноманітнішими обря-

дами, магічними діями та магічними (чарів-

ними) словами.

Перші початки свята Корочуна – це пер-

ший ступінь – свято патріархальної родини

– Вілія та Свята вечеря. Другий ступінь –

свято набрало характеру загального-ро-

дового – носити вечерю до дідуся та до

бабусі; а головне – возити вечерю – це були

збори всього роду на перший день свята

у старійшини роду. Тут єднання, спільність

інтересів Роду, магічні дії, щоб рід був ве-

личний і багатий. Третій ступінь свят – це

загально-суспільна коляда.

Після об’єднання родів у племена й свято

Корочуна набрало ширшого характеру та

змісту – вся суспільність через своїх членів

бере участь у святі. Усі молитви-коляди, усі

магічні дії, усі бажання – скеровані до всіх

членів племені чи поселення.

Чому обов’язково провідну роль в святку-

ванні беруть саме хлопці та хлопчики, як

і одружені чоловіки?

Неодружений хлопець, як і діти-хлоп-

чики, – це вважався символ чистоти, незай-

маності, надії, сили, краси, відваги й загальної

любові. Вірили, що найскорше бог урожаю та

119119119119119

Рід

на м

оващедроти, також і дід-Ладо почують прохання

їх і здійснять їх чаклування, відчують їх

магічні дії та слова. А в давнину кожна родина

відряджала свого члена до загального свят-

кування, цебто хлопця, коли він був у родині.

Чому Вечеря прибрала назви – Свята,

Тайна, Велика, Багата кутя? Хоч попереду

частково подано пояснення, доповнимо.

Відповідь ми знаходимо цілком таки в ані-

містичному світогляді наших пращурів, в їх

умовах життя, віруваннях та ступені розу-

мового розвитку.

Вони вірили, що у цей день, на Вілію, бог-

-сонце посилає перші промені тепла-світа до

весни. В цю ніч з’їжджає-злітає-сходить

з промінням невидимо бог багатства, уро-

жаю, здоров’я, приплоду худоби, бог радості

життя, бог захисту від усього злого, бог

допомоги й рятунку...

«Зійшов днесь із небес...»

А сходить він тайно, а несе з собою уро-

жай, багатство. У цей вечір і ніч – він освячує,

оглядає все на землі: двір, дім, розмовляє

з худобою, з душами померлих. Зрозуміло

нам стає, чому у годину «сходу сонця» відчи-

няються усі двері й ворота; ясно стає, чому

досхідньою водою вариться Свята вечеря;

чому здобувається живий вогонь. Вода й во-

гонь – це головні святителі й чистителі

життя.

Цей добрий сонячний бог, що сходить на

землю у Святий вечір – мусить бачити навко-

ло повний достаток, радісне життя... його

закликають – «Праведне Сонце», – запро-

шують, славлять, готують йому найбагатшу

вечерю, з усього, що є в господарстві, що дає

земля. Тепер нам будуть зрозумілі слова

коляди:

... Пане-господарю, вставай з постелі,

Застеляй столи,

Бо буде в тебе троє гостоньків...

Перший гостонько – ясне сонечко...

Цей бог-сонце ще з минулого року є в Ді-

духові-Раєві – в обжинковому снопі, що свято

зберігається по принесенні його з поля. Цей

сніп мусить стояти на покутті – святому

місці, де сидить бог багатства-сонце, де си-

дять святі душі померлих, де ставиться божа

їжа – пшениця з медом і маком – кутя та

вар...

Бог сходить на вечерю і йому застеляють

хату сіном-соломою, кладуть сіно і під ска-

теркою на столі, а в це сіно сиплять різне

зерно хлібних культур, крім гороху. З при-

ходом християнства горох вважали слізьми

Богоматері – вона плакала, стоячи біля

Христа, а сльози котилися й повстав горох

з тих сліз.

А щоб бог-сонце освятив усю працю – під

стіл кладуть усе (частини) хліборобське

знаряддя...

Коли стелять сіно, по якому бог прийде

на Вечерю, – бог побачить і почує, чого саме

господар хоче: іржання коней, мукання

корів, мекання овець, квоктання-сокотання

курей та ціпання курчат... І це, вірили, таки

буде так. Ці магічні дії та слова переконують

доброзичливого бога на добро й прихиль-

ність до людини. А щоб бог-сонце увійшов

охоче й вільно до господаря – треба очи-

стити хату водою й вогнем-кадилом; треба

гарно причепурити хату.

Коли всі сядуть за Вечерю, то тайно, не-

видимо з ними будуть сідати й вечеряти –

і бог багатства, і душі Лада, будуть їсти кутю

та пити вар. А цей бог з душами померлих

сидить на покутті, у снопі Дідухові-Раєві. Тому

у час Вечері господар говорить і думає про

душі померлих, про добрі сили – про бога-

-сонце, про врожай, про родину. І чуйно

господарі прислухаються, про що саме

говорять діти за Вечерею, бо часто через

дітей говорить бог багатства. Але треба

зрозуміти мову, розшифрувати її...

І гадання за столом – це боже віщування

через дітей. Дорослі – батьки – майже не

говорять під час Вечері.

Кутя кидається у стелю – це у небо до

сонця – поштується святою їжею вища добра

сила; разом і гадають, скільки роїв буде, як

нестимуться кури.

І всі дірки в лаві чи де вони є – мусять бути

на Святу вечерю забиті, заткані, щоб туди

ніщо зле не залізло, не залишилося, не

притаїлося у хаті, не перешкодило б сонцю

та духам прийти на Вечерю; а це разом

визначало, що й рот недобрим людям буде

«затканий», щоб нічого недоброго не гово-

рили у цей час на родину...

Господар з божою їжею – кутею – обхо-

дить двір, худобу, закликає й бога багатства,

й всі добрі сили на Вечерю; закликає й су-

противні сили. Але супротивні сили не прий-

дуть, бо тепер з господарем є бог багатства,

хата очищена вогнем, омита-освячена во-

дою. Тому господар закликає, щоб у майбут-

ньому вони не діяли йому зла, а разом і закли-

нає їх, відганяє лихі сили назавжди.

120120120120120

Рідн

а м

ова

На цей Вечір, в інших місцевостях на

перший день Різдва, господар дає попро-

бувати святих страв – божої їжі-куті худобі.

І вона буде здорова, весела, буде плодитись,

бо в неї з їжею увійшов бог багатства й добра.

Він розмовляв з худібкою у цю святу Ніч.

Господар обходить і з вогнем (вугіллям)

господарство, очищає, обсипає видюком –

диким маком. Видюк бачить усі злі сили й має

властивість не допустити ці «лихі сили» до

худоби до двору.

«Зарубує» пороги господар перед святою

Вечерею, бо на порозі сидить лиха сила й жде

слушного часу вскочити у двір, у хату, у хліви.

Господар розрубує ту «лиху силу» на порозі,

а коли прийде подібна нова та побачить

«зарубані пороги – утече й побоїться зайти

у двір...

Іще повернемось до Дідуха-Раю, обжин-

кового снопа. Цей сніп з ритуалами, піснями

й молитвами – вже освячений, з почестями

принесений з поля; у ньому є частка бога-

-сонця, бога урожаю та багатства – це емблема

урожаю. Тому й ставиться цей сніп на покутті,

«у раю», святім місці, де сидить і сидітиме бог

багатства та врожаю з душами померлих, де

стоятиме для них їжа – кутя та вар.

Лише господар сидітиме на покутті, а че-

рез це причаститься, приєднається до бога-

-сонця. А через господаря різні добродійства

одержить увесь двір, увесь дім. З цього Дідуха

на Новий рік діти вимолотять зерно, а те

зерно посіють по всьому обійсті, у хатах та

на полях.

Чому під час Святої вечері мусить горіти

тільки воскова свічка?

Віск – це продукт великої, важкої, щирої

й невсипучої праці, а бджола – символ лю-

дини. Крім цього, воскова свічка знаменує

собою життєдайну силу – сонце, до якого

підноситься бджола.

Залишення ложок біля куті на Святій

вечері, ставлення куті, води та мисочок на

вікні, на покутті та на столі для добрих духів-

-душ покійників – це виразний культ пошани

померлих. Це частково нагадує нам «городи»

мертвих – культ пошани покійників у ста-

родавньому Єгипті.

Але цілком було б помилково думати, що

Свято Корочуна запозичено нами від інших

народів. Спогадуючи ті чи інші моменти

впливів інших культур, ми лише добачаємо

в цьому стародавні культурні, політичні та

економічні зв’язки українських племен

з іншими народами, а звичайно, обмін куль-

турою – це природно.

Само ж Свято Корочуна – цілком відмінне

від відповідних свят інших народів. Жодний

народ у світі не має такого справді багатого

свята Різдва, як маємо ми.

Наша міфологія, також і демонологія – не

мають чітких образів (Перун, Хорс, Стрибог,

Морена тощо – з’явилися пізніше).

Наша дохристиянська віра цілком була

наближена до однобожжя, бо вірили, го-

ловне, у Вищу Творчу Силу – у Небо та його

Сонце; віра, що вся природа населена духами,

але що бог добра завжди з господарем, з лю-

диною. А навіть пізніший дуалізм зливав Вищі

сили минулого й нового воєдино. Та й су-

противні сили були в уяві наших пращурів не

такі жорстокі й злобні, як скажімо, чорт

у росіян, який топить кораблі, знищує людей,

робить зло безмежне, й він є пострахом лю-

дей. А в уяві українця – чорт – це сміхотво-

рець, з яким можна й у карти грати, і за стіл

сісти, і обдурити його, посміятись з нього,

пожартувати.

Отже, свято Корочуна, що перекрилося

Різдвом, є святом господарським, поєднаним

з культом пошани померлих та з культом

пошани вищої сили природи – сонця, землі

тощо. Це свято дає науці найбільше мате-

ріалів у справі вивчення й зрозуміння нашої

доісторичної ранньої культури, життя, побу-

ту, віри, вірувань, ідеалів, прагнень та психіки

українського народу. Все це спрямовує лю-

дину пізнати себе, полюбити свій народ,

свою вітчизну, відчути себе рівним з іншими

народами світу!

Джерело: Джерело: Джерело: Джерело: Джерело: Український рік у народних зви-Український рік у народних зви-Український рік у народних зви-Український рік у народних зви-Український рік у народних зви-чаях в історичному освітленні.чаях в історичному освітленні.чаях в історичному освітленні.чаях в історичному освітленні.чаях в історичному освітленні.

121121121121121

Рід

на м

ова

ADADADADADVISORVISORVISORVISORVISORY COMMITTEE ON THE FRAMEWORK CONVENTIONY COMMITTEE ON THE FRAMEWORK CONVENTIONY COMMITTEE ON THE FRAMEWORK CONVENTIONY COMMITTEE ON THE FRAMEWORK CONVENTIONY COMMITTEE ON THE FRAMEWORK CONVENTIONFOR THE PROFOR THE PROFOR THE PROFOR THE PROFOR THE PROTECTION OF NATECTION OF NATECTION OF NATECTION OF NATECTION OF NATIONAL MINORITIES OPINIONTIONAL MINORITIES OPINIONTIONAL MINORITIES OPINIONTIONAL MINORITIES OPINIONTIONAL MINORITIES OPINION

ON POLANDON POLANDON POLANDON POLANDON POLANDStrasbourgStrasbourgStrasbourgStrasbourgStrasbourg, 27 November 2003, 27 November 2003, 27 November 2003, 27 November 2003, 27 November 2003

Table of contents:EXECUTIVE SUMMARYI. PREPI. PREPI. PREPI. PREPI. PREPARAARAARAARAARATION OF THE CURRENT OPINIONTION OF THE CURRENT OPINIONTION OF THE CURRENT OPINIONTION OF THE CURRENT OPINIONTION OF THE CURRENT OPINIONII. GENERAL REMARKII. GENERAL REMARKII. GENERAL REMARKII. GENERAL REMARKII. GENERAL REMARKSSSSSIII. SPECIFIC COMMENTIII. SPECIFIC COMMENTIII. SPECIFIC COMMENTIII. SPECIFIC COMMENTIII. SPECIFIC COMMENTS IN RESPECT OF ARS IN RESPECT OF ARS IN RESPECT OF ARS IN RESPECT OF ARS IN RESPECT OF ARTICLES 1-19TICLES 1-19TICLES 1-19TICLES 1-19TICLES 1-19IVIVIVIVIV. MAIN FINDINGS AND COMMENT. MAIN FINDINGS AND COMMENT. MAIN FINDINGS AND COMMENT. MAIN FINDINGS AND COMMENT. MAIN FINDINGS AND COMMENTS OF THE ADS OF THE ADS OF THE ADS OF THE ADS OF THE ADVISORVISORVISORVISORVISORY COMMITTEEY COMMITTEEY COMMITTEEY COMMITTEEY COMMITTEEVVVVV. CONCL. CONCL. CONCL. CONCL. CONCLUDING REMARKUDING REMARKUDING REMARKUDING REMARKUDING REMARKSSSSS

EXECUTIVE SUMMAREXECUTIVE SUMMAREXECUTIVE SUMMAREXECUTIVE SUMMAREXECUTIVE SUMMARYYYYY

Following the receipt of the initial State Report of Poland on 10 July 2002 (due on 1 April2002), the Advisory Committee commenced the examination of the State Report at its 15thmeeting, on 9–13 September 2002. In the context of this examination, a delegation of theAdvisory Committee visited Poland, on 14 to 17 April 2003, in order to seek further infor-mation on the implementation of the Framework Convention from representatives of theGovernment as well as from NGOs and other independent sources. The Advisory Commit-tee adopted its opinion on Poland at its 18th meeting on 27 November 2003. Poland has inmany respects made valuable efforts to support national minorities and their cultures, in-cluding through certain sectoral legislative provisions in such fields as the educational andelectoral systems and through the recent adoption of the Programme for the Roma commu-nity in Poland.

Although the legal and institutional framework protecting persons belonging to nationalminorities is fairly well developed in some areas, it lacks overall coherence and containsimportant shortcomings. This is particularly the case for the use of minority languages inrelations with administrative authorities, as well as the display of traditional local names andother topographical indications in minority languages. In these areas, legislative guaranteesare needed as a matter of priority. The adoption of a comprehensive law on national minori-ties could ensure legal coherence and address the issue of limited state support for nationalminorities in practice.

Poland should pursue the efforts made to solve the issues linked to monuments andcemeteries affecting many national minorities including Germans, Ukrainians, Jews, Lemksand Karaites. These efforts should be made in a spirit of tolerance and intercultural dialogueand in consultation with those concerned. The same applies to demands by many nationalminorities, including the Ukrainians, Slovaks, Armenians, Russians and Belarusians withregard to the setting up of and support for cultural centres, museums and libraries.

Despite regular radio and television broadcasts in a number of minority languages, theAdvisory Committee finds that there is scope for improvement in the media sector, especiallyconcerning additional radio programmes and geographical cover of broadcasting for dis-persed national minorities. Greater attention should also be paid to involving more consis-tently persons belonging to national minorities in the preparation of programmes intendedfor them.

122122122122122

Рідн

а м

ова

Notwithstanding the existing legal guarantees and the many opportunities available topersons belonging to national minorities for receiving instruction of/in their languages aspart of the public education system, there is reason for concern about the threats of closureof a number of Lithuanian schools. It is thus important that all means of maintaining theseschools be explored in consultation with those concerned.

Despite efforts by the Government, there remain problems in the implementation of theFramework Convention as concerns Roma. Consultation with the Roma is crucial for thesuccessful implementation of the newly adopted Programme together with further action toaddress acts of discrimination and ensure equal opportunities for access to education. Whileparticipation in public affairs at local and regional level is satisfactory, there is a clear needto reinforce participation of persons belonging to national minorities at national level.

I. PREPI. PREPI. PREPI. PREPI. PREPARAARAARAARAARATION OF THE CURRENT OPINIONTION OF THE CURRENT OPINIONTION OF THE CURRENT OPINIONTION OF THE CURRENT OPINIONTION OF THE CURRENT OPINION

1. The initial State Report of Poland (hereinafter: the State Report), due on 1 April 2002,was received on 10 July 2002. The Advisory Committee commenced the examination of theState Report at its 15th meeting, on 9–13 September 2002.

2. In the context of this examination, the Advisory Committee identified a number ofpoints on which it wished to obtain fuller information. A questionnaire was therefore sent tothe Polish authorities on 30 October 2002. The Polish Government replied to this question-naire on 12 February 2003.

3. Further to an invitation from the Polish Government, and in accordance with Rule 32of the Committee of Ministers’ Resolution (97) 10, a delegation of the Advisory Committeevisited Poland from 14 to 17 April 2003 in order to obtain supplementary information fromrepresentatives of the Government, NGOs and other independent sources on the imple-mentation of the Framework Convention. In preparing this opinion, the Advisory Committeealso consulted a range of written materials from various Council of Europe bodies, otherinternational organisations, NGOs and other independent sources.

4. The Advisory Committee subsequently adopted this opinion at its 18th meeting on 27November 2003 and decided to transmit it to the Committee of Ministers [1].

5. The present opinion is submitted pursuant to Article 26 (1) of the Framework Conven-tion, according to which, in evaluating the adequacy of the measures taken by the Parties togive effect to the principles of the Framework Convention, „the Committee of Ministers shallbe assisted by an advisory committee”, as well as pursuant to Rule 23 of Resolution No. (97)10 of the Committee of Ministers, according to which the „Advisory Committee shall con-sider the state reports and shall transmit its opinion to the Committee of Ministers”.

II. GENERAL REMARKII. GENERAL REMARKII. GENERAL REMARKII. GENERAL REMARKII. GENERAL REMARKSSSSS

6. The Advisory Committee welcomes that the Polish authorities consulted representa-tives of national minorities [2] during the preparation of the State Report. It also warmlywelcomes that the authorities included in an appendix to the State Report the remarks ofrepresentatives of national minorities which were not incorporated in the State Report andprovided reasons for adopting this approach. The Advisory Committee observes that theState Report is detailed as to existing legislation, but gives little information about statepolicy and relevant practice.

7. The Advisory Committee notes that additional information and useful clarificationswere obtained from the Polish authorities’ written reply to its questionnaire and the meetingsduring the visit, which took place in Cracow and Bialystok as well as Warsaw. The AdvisoryCommittee considers that the visit organised at the Polish Government’s invitation providedan excellent opportunity to have a direct dialogue with various sources. The informationfrom the Government, the Ombudsman (Commissioner for Civil Rights Protection) andrepresentatives of other sources, particularly national minorities, proved invaluable, notablywith regard to implementation of the relevant provisions in practice. The Advisory Commit-tee notes the spirit of co-operation shown by Poland throughout the process which led to theadoption of the current opinion.

123123123123123

Рід

на м

ова8. Although persons belonging to national minorities seem generally to be familiar with the

Framework Convention, the Advisory Committee nevertheless encourages the Polish authori-ties to take further measures to improve awareness of the Framework Convention, its explana-tory report and the rules concerning its monitoring at international level, including through thepublication and dissemination of the State Report and other relevant documents.

9. The Advisory Committee notes that the system for protection of national minorities inPoland appears to be closely linked to bilateral agreements with neighbouring countries.This approach is reflected, in particular, in the State Report and in the text of the declarationcontained in Poland’s ratification instrument (see related comments under Article 18 below).

10. The Advisory Committee notes with satisfaction that in recent times, the necessity to passa comprehensive law protecting national minorities has gained ground and this option nowseems to be the option preferred by the authorities. Such a law could be instrumental in fillingexisting gaps in the legal and institutional framework pertaining to national minorities and wouldbe an important signal by the State of its commitment to national minorities in Poland.

11. An extensive process of decentralisation has taken place in Poland in recent years. Inaccordance with the subsidiarity principle, many functions are now performed by regionaland local authorities, in particular the municipalities as regards matters – such as education– which are particularly relevant for persons belonging to national minorities. Hence theAdvisory Committee considers it important that the central authorities provide the localauthorities with the necessary assistance – financial, technical or other – so that they canproperly perform their new functions as regards protection of national minorities.

12. In the following part of the opinion, it is stated in respect of a number of articles that,based on the information currently at its disposal, the Advisory Committee considers thatimplementation of the article at issue does not give rise to any specific observations. TheAdvisory Committee wishes to make clear that this statement is not to be understood assignalling that adequate measures have now been taken and that efforts in this respect maybe diminished or even halted. Indeed, the Advisory Committee considers that the nature ofthe obligations of the Framework Convention requires a sustained and continued effort bythe authorities to respect the principles and achieve the goals of the Framework Convention.Furthermore, a certain state of affairs may, in the light of the recent entry into force of theFramework Convention, be considered acceptable at this stage but that need not necessar-ily be so in further cycles of monitoring. Finally, it may be the case that issues that appear atthis stage to be of relatively minor concern, prove over time to have been underestimated.

III. SPECIFIC COMMENTIII. SPECIFIC COMMENTIII. SPECIFIC COMMENTIII. SPECIFIC COMMENTIII. SPECIFIC COMMENTS IN RESPECT OF ARS IN RESPECT OF ARS IN RESPECT OF ARS IN RESPECT OF ARS IN RESPECT OF ARTICLES 1–19TICLES 1–19TICLES 1–19TICLES 1–19TICLES 1–19

Article 1Article 1Article 1Article 1Article 113. The Advisory Committee notes that Poland has ratified a wide range of relevant

international instruments. On the basis of the information currently at its disposal, it consid-ers that implementation of this article does not give rise to any further observations.

Article 2Article 2Article 2Article 2Article 214. Based on the information currently at its disposal, the Advisory Committee considers

that implementation of this article does not give rise to any specific observations.

Article 3Article 3Article 3Article 3Article 315. The Advisory Committee notes that Poland made two declarations when it deposited

its instrument of ratification of the Framework Convention. The first one reads as follows:„Taking into consideration the fact, that the Framework Convention for the Protection ofNational Minorities contains no definition of the national minorities notion, the Republic ofPoland declares, that it understands this term as national minorities residing within the terri-tory of the Republic of Poland at the same time whose members are Polish citizens”. Thesecond declaration pertains specifically to Article 18 and states the following: „The Republicof Poland shall also implement the Framework Convention under Article 18 of the Conven-tion by conclusion of international agreements mentioned in this Article, the aim of which isto protect national minorities in Poland and minorities or groups of Poles in other States”.

124124124124124

Рідн

а м

ова

16. The Advisory Committee underlines that, in the absence of a definition in the Frame-work Convention itself, the Parties must examine the personal scope of application to begiven to the Framework Convention within their country. The position of the Polish Govern-ment is therefore deemed to be the outcome of this examination.

17. Whereas the Advisory Committee notes on the one hand that Parties have a marginof appreciation in this respect in order to take the specific circumstances prevailing in theircountry into account, it notes on the other hand that this must be exercised in accordancewith general principles of international law and the fundamental principles set out in Article3. In particular, it stresses that the implementation of the Framework Convention should notbe a source of arbitrary or unjustified distinctions.

18. For this reason the Advisory Committee considers that it is part of its duty to examinethe personal scope given to the implementation of the Framework Convention in order toverify that no arbitrary or unjustified distinctions have been made. Furthermore, it considersthat it must verify the proper application of the fundamental principles set out in Article 3.

19. In the State Report, the Polish authorities indicated that 13 national minorities [3]resided in Poland, totalling around 1 million people and accounting for between 2% and3% of the total population. The authorities added that the Kaszubs constituted neither anational nor an ethnic minority, but a group of speakers using a regional language. Never-theless, the authorities take the view that the Framework Convention’s provisions on lan-guage rights can be applied to the Kaszubs mutatis mutandis. The Advisory Committeewelcomes this approach since it seems in line with the wish of the persons concerned andconsiders it important that the authorities take into account not only the Kaszub languagebut also Kaszub culture as a whole in developing its policies and measures for this group.

20. Both the terms „national” and „ethnic” minorities are used in the Polish legal order. TheDraft Law on National and Ethnic Minorities [4] contains a list of national and ethnic minoritiesspecifying the 13 groups mentioned in footnote 3 above, as well as the Kaszubs. While theAdvisory Committee notes with satisfaction that both „national” and „ethnic” minorities underPolish law can benefit from the protection offered by the Framework Convention, it firmlybelieves that there should be no unjustified differences of treatment between them.

21. In reply to the Advisory Committee’s questionnaire, the authorities stated that thelegislation did not provide any specific procedure for recognising a group as a nationalminority. The Advisory Committee notes, however, that some Polish authorities seem to usethe registration procedure of the Law on Associations as a means to determine whether ornot a group can be considered a national minority [5] and encourage the Polish Govern-ment to examine whether this practice is the most appropriate.

22. As regards the Lemks, the Advisory Committee notes with satisfaction that, for someyears now, the authorities have taken care to respect their identity better, in particular bydesignating them as Lemks. In the past Lemks were systematically assimilated to Ukrainiansand it is therefore particularly important to pay proper attention to the calls from many oftheir representatives for the distinctive elements of the Lemk identity to be recognised.

23. The representatives of the Russian minority located in the province (voivodship) ofPodlaskie indicated that, contrary to their wishes, they were sometimes designated collec-tively as „Orthodox Poles” or „Old-Rite Poles”. Members of some local authorities of thisprovince seem themselves to use these terms occasionally in referring to persons belongingto the Russian minority. In view of the strong objections to these terms by a number of thoseconcerned, the Advisory Committee urges the authorities to refrain from using them in thefuture to designate persons belonging to the Russian minority.

24. For the first time for several decades, the 2002 census contained a question about theethnic origin („nationality”) of the respondent and another about the language used at home.Under section 8 paragraph 1 of the General Census of Population and Households Act,replies to these two questions were compulsory. While recognising the need for quality data inthis area, the Advisory Committee considers that the right not to be treated as a personbelonging to a minority also extends to a census and that a compulsory answer to a questionon ethnic origin or a question on language used is not compatible with that principle.

25. The Advisory Committee finds it essential that the resulting census data is protectedin an appropriate manner and that the ethnicity data is processed, as a rule, in such a

125125125125125

Рід

на м

оваmanner that data subjects are not identifiable, bearing in mind the principles contained in

the Committee of Minister’s Recommendation 97 (18) concerning the protection of per-sonal data collected and processed for statistical purposes. In this respect the AdvisoryCommittee welcomes the Government’s assurances that all individual and personal datacollected are treated as confidential and are given special protection for the purposes of thePublic Statistics Act, with its provisions on data protection.

26. Information from representatives of several minorities as well as from various othersources point to irregularities in the conduct of the latest census. Some enumerators allegedlyomitted to ask the questions about national affiliation and language used, replied ex officio insome cases with „Polish”, questioned the replies which some people gave, or entered thereplies to these questions in pencil. The Government acknowledges that there were isolatedoccurrences of this kind but states that the enumerators involved were immediately repri-manded and the errors identified were rectified. The Ombudsman twice made representationsto the General Commissioner of the census, the first time to report minorities’ fears that thecensus results would not reflect their actual numbers, and a second time to draw attention tocertain irregularities committed by enumerators that might affect the credibility of the census.

27. In view of these elements, which raise some doubt on the reliability of the latestcensus results as to the numbers of persons having declared their belonging to a nationalminority and those having stated that they spoke Kaszub [6], the Advisory Committee be-lieves that the authorities should interpret these results with caution, particularly for purposesof developing policies and measures and allocating subsidies to national minorities. Cau-tion is all the more required as the results of the latest general census, published aftersubmission of the State Report, indicate a drastic fall in the number of persons belonging tonational minorities and that a large percentage of respondents did not declare any ethnicbelonging despite the compulsory nature of this question. The drop is evident not only fromthe estimates put forward by minorities’ representatives but also from those which the au-thorities gave in the State Report, in many cases three to four times larger than the figuresproduced by the census. The Advisory Committee is concerned that such large discrepan-cies can seriously hamper the ability of the state to target, implement and monitor measuresto ensure the full and effective equality of persons belonging to national minorities. It istherefore important that the authorities bear such discrepancies in mind when discussingpolicies and other measures with representatives of national minorities.

28. The results of the latest census also show that large numbers of people stated „Silesian”in reply to the question on national affiliation – more, indeed, than stated belonging to anyof the 13 national minorities, and more than the number of Kaszubs. The Polish authoritiesconsider that Silesians cannot be treated as a national minority nor be protected by theFramework Convention. Whatever the approach ultimately adopted, the Advisory Commit-tee urges the Polish authorities to continue their dialogue with the Silesians on this matterand to take care that persons claiming to belong to the Silesian group are able to expresstheir identity (see also related comments below under Article 7).

29. In addition to the Silesian group, the Advisory Committee notes the existence inPoland of other ethnic or linguistic groups which the Government does not at this stageconsider to be covered by the Framework Convention. The Advisory Committee is of theopinion that it should be possible to consider the inclusion of persons belonging to thesegroups, including non-citizens as appropriate, in the application of the Framework Conven-tion on an article-by-article basis, and takes the view that the Polish authorities shouldconsider this issue in consultation with those concerned.

Article 4Article 4Article 4Article 4Article 430. The Advisory Committee notes that Article 32 of the Constitution guarantees the

principle of equality and non-discrimination and that Article 11 paragraph 3 of the LabourCode prohibits any form of ethnic discrimination in employment. However it is difficult toassess the scope and effectiveness of Article 11 paragraph 3 as the authorities do not collectany statistics on proceedings concerning alleged contraventions of that legal provision. TheAdvisory Committee therefore strongly urges the authorities to develop new methods of datacollection in this field.

126126126126126

Рідн

а м

ова

31. Several institutions currently play an important role in combating discrimination. TheOmbudsman, for instance, annually deals with dozens of cases concerning persons belong-ing to national minorities, including discrimination cases. The Advisory Committee wel-comes the Ombudsman’s work in this area, which seems highly appreciated by representa-tives of national minorities. It involves not only handling complaints from persons belongingto national minorities but also, and primarily, a large amount of mediation work during on-the-spot visits in which the Ombudsman meets representatives of national minorities andlocal authorities. Such mediation work has proved useful and constructive in a number ofsituations, including in the controversy on the possible erection of a watchtower in Puńsk,near the Lithuanian border.

32. The Advisory Committee also notes with interest that the Plenipotentiary for EqualTreatment Between Women and Men has had her terms of reference widened, by Govern-ment order of June 2002, to address all discrimination matters until a new anti-discrimina-tion body is set up. Although the Plenipotentiary does not have the same status as theOmbudsman, being a governmental agency, her role is nonetheless crucial to developmentof Government anti-discrimination policy.

33. From the foregoing, it is clear that the authorities have recently paid closer attention tothe legislative anti-discrimination framework, primarily with regard to its institutional aspect.Bearing in mind the need to transpose the European Council Directive 2000/43/EC of 29June 2000 implementing the principle of equal treatment between persons irrespective ofracial or ethnic origin, and as other Council of Europe bodies have already done, the AdvisoryCommittee can but encourage the Polish authorities to pursue their efforts to complete thelegislative framework so as not only to prohibit discrimination in all areas of life, particularlyhousing, contractual relations between individuals, access to welfare benefits or access topublic places, but also to ensure that effective remedies are available to victims of discrimina-tion [7]. The same goes for their efforts to consolidate the institutional framework in that sphere.

34. The Advisory Committee notes however that the Draft Law on National and EthnicMinorities provides for a new body that would develop and implement policy on nationalminorities, including elimination of discrimination, as well as take action to prevent discrimi-nation of persons belonging to national minorities. In this connection the Advisory Commit-tee considers that care should be taken, both in legislation enacted and terms of referenceissued, that the various institutions are able to co-ordinate their anti-discrimination workproperly. The Advisory Committee considers that it will also be necessary to clarify relationsbetween new structures such as the body for implementing policy on national minorities andexisting structures, notably the Ombudsman and the Plenipotentiary for Equal Treatmentbetween Women and Men, because it is important that everyone concerned, includingpersons belonging to national minorities, has a clear idea of how responsibilities are di-vided in this field.

35. The Advisory Committee notes that it is difficult to measure full and effective equalitybetween persons belonging to national minorities and the majority given the lack of statisticaland qualitative data in this field. According to the authorities, for instance, the statistics do notcover employment among national minorities, though the results of the 2002 census shouldprovide various demographic and socio-economic data on national minorities by the end of2003. In addition to data resulting from the 2002 census, the Advisory Committee is of theopinion that the Government should endeavour to find additional means to collect reliablestatistical data concerning national minorities. Without such data, it may be very difficult forthe Polish authorities to operate effectively and for the international monitoring bodies toascertain whether Poland meets its obligations under the Framework Convention.

36. The Advisory Committee notes that there continue to be great socio-economic dif-ferences between many Roma and the rest of the population. Such differences, together withpersisting discriminatory practices against Roma which are still reported in various fields (seerelated comments under paragraphs 49 and 50 below), render the requirement for specialmeasures in respect of this minority a matter of priority. However, the Roma minority is not ahomogeneous community and the socio-economic situation of its component groups canvary considerably from one region to another. It seems that the Roma in the mountains ofthe Małopolskie province are particularly hard hit, sometimes suffering, inter alia, deplor-

127127127127127

Рід

на м

оваable housing conditions, poor water supply and educational difficulties, including illiteracy

and school drop-out.37. The Government recognises the particular difficulties which the Roma face in this

region. On 13 February 2001, the Council of Ministers adopted a Pilot Programme ofsupport to the Roma community in Małopolskie for 2001–2003. This Programme, whosemain emphasis is on education and which representatives of the Roma community andmany NGOs helped draw up, also includes a range of measures to improve standards ofliving, access to employment and public health of the population concerned. Although therewill not be a final evaluation of the Programme until 2004, the Advisory Committee noteswith satisfaction that results so far have mostly been considered positive, including by repre-sentatives of the Roma. Substantial progress has been recorded in the education field,where the school drop-out rate has been lowered and results have improved, thanks inparticular to the introduction of Roma educational-support staff, a measure which has provenpromising and would be worth extending to other regions.

38. The authorities have indicated that they intend using the results of the MałopolskiePilot Programme as a basis for developing longer-term, nationwide measures within a sup-port programme for the whole of Poland’s Roma community so that Roma in other regions,particularly in the province of Podkarpackie, can also benefit. The Advisory Committeewelcomes in this context the adoption in August 2003 of a Programme for the Roma com-munity in Poland with emphasis on educational measures.

39. Given the important needs in this area and the repeated requests from representativesof the Roma minority, the Advisory Committee considers it essential that the Governmentmakes available the necessary resources for its effective implementation [8], which shouldtake place in full consultation with Roma and representatives of civil society. The AdvisoryCommittee also notes that during implementation, special attention will need to be paid toRoma women. More generally, the Advisory Committee recalls that, in designing further mea-sures to promote full and effective equality in favour of the Roma, the Polish authorities shouldtake into due account the Committee of Ministers’ Recommendation (2001) 17 on improvingthe economic and employment situation of Roma/Gypsies and Travellers in Europe.

Article 5Article 5Article 5Article 5Article 540. The Advisory Committee notes that the Polish legislation has numerous sectoral

provisions governing key fields for protecting national minorities, such as culture and edu-cation. At the same time it regrets that rights in some other sectors which are no less impor-tant, mainly language rights (see related comments under Articles 10 and 11 below) andparticipation rights (see related comments under Article 15 below) are not sufficiently guar-anteed by existing legislation or in some cases not guaranteed at all. The Government isaware of these shortcomings, and draft remedial legislation has been under examination forseveral years.

41. In this connection it is to be stressed that a Draft Law on National and Ethnic Minoritiesis currently being examined by the relevant parliamentary commissions. The Advisory Commit-tee cannot but regret that this Draft Law, which has existed for several years and was preparedat the initiative of the Sejm Commission on National and Ethnic Minorities, has still not beenenacted to date and that no calendar for its examination by the Sejm in plenary has beencommunicated. The Advisory Committee considers that the Sejm enactment of the Draft Law,which now enjoys the support of the Government and which representatives of minorities havelong been calling for, would contribute significantly to completing the legal and institutionalframework pertaining to national minorities and would be an important signal by the State ofits commitment to minorities in Poland. Meanwhile the controversy and delays in the adoptionof the Draft Law will continue to be interpreted by many as a sign of this lack of coherence andof a minimalist attitude of the state with regard to the recognition of minority rights.

42. The Advisory Committee notes that representatives of several national minoritiesattach great importance to state support for development of their cultural activities. Supportfor setting up cultural centres, museums and libraries is therefore a key demand of Ukraini-ans, Slovaks, Armenians, Russians and Belarusians. In several cases, it is alleged that prom-ising projects – for example, the Hajnówka Belarusian museum – could have been realised

128128128128128

Рідн

а м

ова

if the authorities had taken more determined action. In this respect minorities’ representa-tives have expressed a degree of frustration at how little will some authorities have shown, inoccasional contrast to the support the same authorities give to Polish cultural institutions.The Advisory Committee notes in this context that notwithstanding measures which the au-thorities have taken to assist national minorities despite a difficult budgetary situation, theprevailing feeling among those concerned is that of a state minimum action for nationalminorities.

43. Seemingly a factor that might account, at least in part, for the difficulties in obtainingstate support for establishing minority cultural institutions is that the authorities tend to prioritisefinancial support for projects and activities rather than institutions. National minorities’ rep-resentatives regret that this makes it increasingly difficult, or even impossible, to obtainlonger-term subsidies for setting up and running institutions, renting premises and payingstaff. While understanding why the authorities might adopt such funding criteria, and with-out denying Poland’s budget difficulties, the Advisory Committee nevertheless considers thatthe authorities should pay more attention to requests from minorities as regards setting upcultural centres, museums and libraries, which are often their main means of asserting theiridentity and making it visible to the public.

44. Renovation and maintenance of cemeteries, which deteriorate over time and aresometimes vandalised, is a central concern of several national minorities. There are forinstance estimated to be around twelve hundred Jewish cemeteries, many of them in placeswhich now have virtually no Jewish population, and around two hundred synagogues, whichthe Jewish community finds it difficulties to continue maintaining. The Lemks, which haveover 200 Orthodox churches and chapels in places where they are often no longer present,have similar problems in maintaining that heritage as has the Karaite minority, the numeri-cally smallest minority in Poland, with its cemetery. Given the huge needs in this field, theAdvisory Committee is of the opinion that the authorities should endeavour to agree with therepresentatives of the national minorities concerned on priorities for action and at the sametime consider increasing the support available for national minorities in this field.

45. The Advisory Committee notes that the negative effects of Operation „Wisla”, whichthe communist Government conducted in 1947, in a tragic context affecting the Polish popu-lation, and which forcibly displaced Ukrainians from south-east Poland to northern and west-ern parts of the country, as well as forcing many Lemks out of their traditional area of settle-ment, have still not been completely resolved, despite the measures taken by the authorities inrecent years. Large numbers of Ukrainians and Lemks today live outside their regions of originand both minorities have to contend with geographical dispersal which further complicates thepreservation of their identity. The authorities recognise that there remain at least two types ofproblem – restitution of property and preservation of cultural sites.

46. The lack of a specific law dealing with return of property seems to be delayingcompensation of some Ukrainians and Lemks who were victims of nationalisation of theirproperties during Operation „Wisla”. Representatives of the Ukrainians likewise attach greatimportance to compensation which they think should be given to members of their commu-nity imprisoned in the Jaworzno work camp from 1947 to 1949.

47. In view of the serious consequences of Operation „Wisla” which still affect Ukraini-ans and Lemks today, and while welcoming remedial measures which have already beentaken, the Advisory Committee considers that, in consultation with representatives of theUkrainians and Lemks, the authorities should step up their efforts to return property andpreserve cultural sites so that satisfactory solutions to the problems can be found. The Advi-sory Committee recognises, in this connection, that despite the lack of a law on the restitu-tion of property, the authorities of the province of Małopolskie have succeeded, by means ofcase-by-case administrative decisions which the courts have then upheld, in speeding upthe process of returning property. It urges other provinces to draw inspiration from thisexperience. The Advisory Committee is also of the opinion that the authorities should con-tinue discussions with representatives of the Ukrainian minority in order to settle the questionof the follow-up to be given to past imprisonments at Jaworzno labour camp.

129129129129129

Рід

на м

оваArticle 6Article 6Article 6Article 6Article 6

48. The Advisory Committee notes that, as its history attests, Poland has a long experi-ence of handling ethnic and cultural diversity notwithstanding that especially the SecondWorld War brought about a significant decrease in the numbers of persons belonging tonational minorities, which now account for only a small proportion of the total population.In this context, the Advisory Committee considers it important that the authorities, who oftenstress the homogeneity of modern-day Poland, increase their awareness-raising efforts at alllevels – and particularly in education and the media – to ensure greater recognition of thenational minorities’ contribution to Polish society and intercultural dialogue. Over-insistenceon the homogeneity of the Polish population may have an adverse effect on the rights ofpersons belonging to national minorities to assert their identity (see related comments aboutthe latest census under Article 3 above).

49. The Advisory Committee notes with concern that in practice, as evidenced by certaincases of violation of legal provisions on non-discrimination mentioned by the Ministry ofJustice, persons belonging to vulnerable groups are still discriminated against in variousfields. The Roma are the most affected by this, and a number of them living on the outskirtsof cities are reportedly still without access to some basic services such as waste disposal,water supply or electricity. The Ombudsman, for instance, has called on local authorities inCracow to improve the housing of some of the Roma, and the Advisory Committee can butencourage the authorities to respond to such recommendations.

50. There are also reports of discrimination against Roma as regards employment andmedical care [9]. Moreover, the Advisory Committee is deeply concerned to note that thepractice of introducing or maintaining special Roma classes, which has been strongly criticisedby the Roma in that it generates exclusion and marginalisation, has not yet been completelyeradicated from schools (see related comments below under Article 12). The Advisory Com-mittee therefore urges the authorities to step up their efforts to counter persistent discrimina-tion of this kind by taking action as regards both the legislative framework and its implemen-tation in practice (see related comments under Article 4 above).

51. The Advisory Committee notes the persistence, in Polish society, of negative stereo-types which contribute to stigmatising some minorities, in particular the Roma but also theUkrainians and Germans. Such stereotypes reportedly appear not only in the media andsome publications but also, sometimes, within the education system. In this context, theAdvisory Committee recalls the need for the authorities to promote intercultural dialogue atall levels, including in the media and within the school curricula, so as to sensitise pupils tonational minorities’ existence and, as far as possible, endeavour to promote dispassionatetreatment of painful historical events.

52. The Advisory Committee notes that the question of erecting and/or renovating me-morials to war victims has recently caused tension between the authorities and representa-tives of the German minority, particularly in the Opole region but to a lesser extent also inSilesia. The Advisory Committee recognises that this is a difficult and sensitive issue whichresurrects painful episodes in Polish tragic history and that diverging perceptions of thesehistorical events may sometimes be hard to reconcile. Cases of this kind pose complex anddelicate questions, in particular as to the acceptability of certain symbols and certain placenames, the translation of inscriptions, the question whether victims’ names and identitiesshould be displayed and the further question whether a distinction should be drawn betweensoldiers and war victims. Issues of this kind have also been reported in connection with theUkrainian minority’s erecting and/or renovating memorials in various places like Bircza,Liszna, Kalisz or Łańcut, despite a 1994 bilateral treaty between Poland and Ukraine on theProtection of Memorial Sites and Resting Places of Victims of War and Political Repression.

53. The Advisory Committee underlines the importance of the work by the Council forthe Protection of Memory of Fighting and Martyrdom, which is endeavouring to establishprinciples and guidelines to settle these issues in a manner that accommodates the interestsof all parties. The Advisory Committee welcomes the setting up, in the province of Opolskie,of a special committee, made up, inter alia, of members of local authorities and represen-tatives of the German minority to find acceptable solutions in problem cases. Care shouldbe taken not to make reciprocity with neighbouring states a condition for settling these

130130130130130

Рідн

а м

ова

issues. The Advisory Committee however appreciates the steps taken by the Polish authori-ties in connection with the erection and/or renovation of memorials by means of promotinga continuing dialogue including in this dialogue representatives of the national minoritiesconcerned and by adopting a non-discriminatory approach particularly as regards lan-guage requirements pertaining to inscriptions.

54. According to information from various sources, it appears that effective action againstproduction and dissemination, in electronic or written form, of works that are insulting oroffensive to particular national minorities or which incite racial hatred is not always beingtaken. Similarly anti-Semitic publications are said to be readily available from numerousbook-sellers, against whom the prosecuting bodies apparently seldom take any action. TheAdvisory Committee is deeply concerned about this information and urges the authorities topay greater attention to it and, if need be, strengthen legislative and other measures in thisarea. In this connection the Advisory Committee notes with satisfaction that the Sejm iscurrently considering proposals to complete Article 256 of the Criminal Code so as toextend and strengthen penalties for the production, acquisition, possession or distribution ofworks inciting racial, ethnic or religious hatred and which would make it easier for theauthorities to confiscate such works. The Advisory Committee hopes that these proposalswill be enacted in the near future.

55. The Advisory Committee’s attention was also drawn, during its visit to Poland, to theconcept of „insignificant social consequences of an act”, which prosecuting authorities canapply as a ground for not prosecuting the author of a criminal offence or for discontinuingcriminal proceedings in case these have already been initiated (see Criminal Code, Article1, paragraph 2 and Article 17, paragraph 1, item 3. According to information submitted tothe Advisory Committee, in the case of hate speech or public insult directed at particularnational minorities or vulnerable groups, as well as in the case of publication and dissemi-nation of works that are clearly anti-Semitic or hostile to particular national minorities,criminal proceedings are discontinued or often not even initiated, precisely on the groundthat the social consequences of the offence are considered insignificant.

56. The Advisory Committee welcomes that this problem was openly discussed with theauthorities during its visit and that a detailed additional report on the issue was subsequentlysent. According to this report from the Ministry of Justice the statistics record that there havebeen a significant number of prosecutions, namely 44 in 1999, 53 in 2000 and 25 in 2001for incitement to racial hatred or racial violence, under Articles 118, 256 and 257 of theCriminal Code. These figures, however, do not make it possible to determine in how manycases prosecutions have not been initiated on the ground of an alleged absence of signifi-cant social harm. No clear trend can therefore be identified concerning the importance ofthese phenomena in practice, even though the Ministry of Justice explained that fewer pro-ceedings are discontinued on the ground of absence of significant social harm.

57. The Advisory Committee is of the opinion that criminal provisions on absence ofsignificant social harm should be handled with extreme caution in cases of behaviour insult-ing to national minorities or incitement to hatred. Even though there are not always individu-ally identifiable victims or economic interests at stake in this type of case, the possible effectson the spirit of tolerance, mutual respect and understanding among all persons, irrespectiveof their ethnic, cultural or religious identity, must not be underestimated.

Article 7Article 7Article 7Article 7Article 758. In a recent case involving persons seeking registration of their association called the

„Union of People of Silesian Nationality” (Związek Ludności Narodowości Śląskiej), the Eu-ropean Court of Human Rights found no violation of the freedom of association by thePolish authorities. The Advisory Committee points out, however, that the Court did not ex-press a view on whether Silesians were a national minority [10] and refers here to its forego-ing comments (see related comments in paragraph 28 above).

Article 8Article 8Article 8Article 8Article 859. Several minorities have a different religion from the great majority of the Polish

population. This has implications in various fields, as is the case with those national minori-

131131131131131

Рід

на м

оваties’ particular commitment to preserving their religious heritage, which is an essential ele-

ment of their identity. In this connection the Advisory Committee recalls the need for theauthorities to take that dimension sufficiently into account in designing measures and poli-cies for these national minorities, including in the allocation of financial support (see relatedcomments under Article 5 above).

Article 9Article 9Article 9Article 9Article 960. The Advisory Committee notes with satisfaction that, on the basis of Article 21,

paragraph 9 of the Broadcasting Act, and as stated in the State Report and the appendix toit, there are regular radio and television broadcasts in many minority languages. It is worthobserving that the Draft Law on National and Ethnic Minorities would go further than currentlegislation in two ways: firstly public broadcasters would have a duty to produce and broad-cast programmes in minority languages and secondly editorial boards responsible for pre-paring minority programmes should include members proposed by the national minoritiesthemselves, an indication that progress is possible in this sphere.

61. The Advisory Committee notes that representatives of several national minoritiessaid they were interested in receiving more broadcasts in their own languages. It seemshowever that to date – according to the information from the National Council of Radio andTelevision Broadcasting – only the Belarusians and Germans have formally applied forbroadcasting licences. The Belarusians were awarded a licence, and the Germans, after aninitial refusal some years ago, reapplied at the end of 2002 to be allowed to set up theirown radio station at Opole.

62. Although, in the authorities’ opinion, the Germans now seem to meet the statutorytechnical requirements for being granted a licence, a licence has not so far been awardedreportedly due to a lack of available frequencies. While not denying such difficulties, theAdvisory Committee nevertheless recalls that Article 9, paragraph 3 of the Framework Con-vention also contains a positive obligation on States Parties – as clearly attested by theexplanatory report – notably as regards allocation of frequencies. Consequently, and giventhat the Germans have several times expressed their wish to have more programmes inGerman and seem technically and financially able to produce such programmes them-selves, the Advisory Committee urges the competent authorities to look into meeting theGermans’ needs which Opole public radio, with its limited programmes in German, doesnot appear to meet.

63. An amendment to the Broadcasting Act (Articles 4 and 39b) introduced in 2001 theconcept of „social broadcaster”. Broadcasting companies recognised as social broadcastersare exempt from fees for award of a broadcasting licence. It seems, however, that no minorityorganisation has yet applied to be recognised as a social broadcaster, despite the advantagesthis status may grant. The Advisory Committee therefore encourages the competent authori-ties, in particular the National Council of Radio and Television Broadcasting, to step up rel-evant information aimed at minority organisations and, more generally, to design a moreproactive policy as regards access to media for persons belonging to national minorities.

64. The Advisory Committee notes that because several national minorities are dis-persed over a large part of Poland, it is sometimes difficult, for many of those concerned, toreceive the programmes broadcast for them. This applies, for example, to the Ukrainians,whose communities in west Pomerania and the Carpathian lowlands complain of not beingable to receive the programme Telenowyny, broadcast solely by the Warsaw region stationof the third public television channel. The Advisory Committee notes that the authorities areaware of the problem, which is apparently essentially a technical one. The Advisory Com-mittee calls on the authorities to investigate means of remedying the situation speedily. Moregenerally, the authorities, in consultation with the representatives of the national minoritiesconcerned, could review the existing shortcomings in the geographical cover of broadcast-ing and consider with them how the situation could be improved, including the feasibility ofproducing and broadcasting certain programmes for national minorities at the nationallevel and no longer exclusively at the regional level.

65. As regards public radio and television stations’ programmes intended for nationalminorities, the Advisory Committee notes that although national minorities’ representatives

132132132132132

Рідн

а м

ова

are involved in a number of them, and some of them are produced by journalists belongingto national minorities, some other programmes are prepared without significant consulta-tion with national minorities. This apparently applies, for instance, to „Ethnic Climate”, anational programme on cultural diversity which is broadcast by the third public televisionchannel, and also to „Unsere Heimat”, a bilingual German-Polish programme broadcast byOpole public radio. The Advisory Committee considers that the competent authorities shouldpay more attention to involving persons – including journalists – belonging to nationalminorities in the preparation of programmes for those national minorities and/or in thebodies which supervise these programmes (see related comments under Article 15 below).The authorities could also intensify their efforts to sensitise producers and broadcasters tothis question and promote journalism training for national minorities in order to meet theexisting needs.

Редакція часопису просить про підтримку у видаванніРедакція часопису просить про підтримку у видаванніРедакція часопису просить про підтримку у видаванніРедакція часопису просить про підтримку у видаванніРедакція часопису просить про підтримку у видаванні«Рідної мови». Бажаючим підтримати ідею видавництва нашого«Рідної мови». Бажаючим підтримати ідею видавництва нашого«Рідної мови». Бажаючим підтримати ідею видавництва нашого«Рідної мови». Бажаючим підтримати ідею видавництва нашого«Рідної мови». Бажаючим підтримати ідею видавництва нашого

освітнього журналу, подаємо банківський рахунок Редакції:освітнього журналу, подаємо банківський рахунок Редакції:освітнього журналу, подаємо банківський рахунок Редакції:освітнього журналу, подаємо банківський рахунок Редакції:освітнього журналу, подаємо банківський рахунок Редакції:

Zespół TZespół TZespół TZespół TZespół Twórczy ZUwPwórczy ZUwPwórczy ZUwPwórczy ZUwPwórczy ZUwPRRRRRedakcja „Ridna Mowaedakcja „Ridna Mowaedakcja „Ridna Mowaedakcja „Ridna Mowaedakcja „Ridna Mowa”””””

78-600 W78-600 W78-600 W78-600 W78-600 WałczałczałczałczałczDolne Miasto 10/80Dolne Miasto 10/80Dolne Miasto 10/80Dolne Miasto 10/80Dolne Miasto 10/80tel. 0-67 258 98 87tel. 0-67 258 98 87tel. 0-67 258 98 87tel. 0-67 258 98 87tel. 0-67 258 98 87

eeeee-mail: proswita@op.pl-mail: proswita@op.pl-mail: proswita@op.pl-mail: proswita@op.pl-mail: proswita@op.plwwwwwwwwwwwwwww.ridnamowa.prv.ridnamowa.prv.ridnamowa.prv.ridnamowa.prv.ridnamowa.prv.pl.pl.pl.pl.pl

Bank i numer rachunku:Bank i numer rachunku:Bank i numer rachunku:Bank i numer rachunku:Bank i numer rachunku:PKPKPKPKPKO BP O/WO BP O/WO BP O/WO BP O/WO BP O/Wałcz 20 1020 2847 0000 1102 0007 2793ałcz 20 1020 2847 0000 1102 0007 2793ałcz 20 1020 2847 0000 1102 0007 2793ałcz 20 1020 2847 0000 1102 0007 2793ałcz 20 1020 2847 0000 1102 0007 2793