Рідн

а м

ова

Зміст

Від редакції 3

Мова і література

Максим КирчанівЩе не вмерла українська література?

Непольові студії українського літературного життя 4

Юрій ЛуцькийСемантика слова «Україна»

в давніх народних піснях 9Дмитро ЧередниченкоБезсмертне слово поета

як основа народної пісні і державного гімну України

(До 165-ліття від дня народження Павла Чубинського) 13

Дмитро СтеповикТарас Шевченко

і українське православ’я 18Дмитро Дроздовський

Камертон поезії Ліни Костенко 28Історія

Jarosław SyrnykSylwetka Symona Petlury

i jego znaczenie w historii Ukrainy 32Дмитро Полюхович

Як помирала москвофільська Галичина, потужніша за російськомовний Крим 37

Ярослав ДашкевичПодзвінне операції «Вісла» 41

Аркадій ЖуковськийМитрополит Андрей Шептицький

і православ’я 52Статистика

Марко СирникСтан навчання української мови

у Польщі у 2005/2006 шкільному році 65

Закони

Umowa między Rządem Rzeczypospolitej Polskiej a Rządem Ukrainy o współpracy

w dziedzinie kultury, nauki i oświaty sporządzona w Kijowie dnia

20 maja 1997 roku 73

Методика

І. ЧесноковаЗаняття з художньої праці

«Тітонька Осінь Золотокоса ліс малювати пішла» 77

М. МогилаІнсценізація за мотивами

народної казки 81Роман Завадович

«Святий гість» –сценарій до свята «Святого Миколая» 83

Олена СкляренкоСценарій

до народних «Вечорниць» 87Олена Скляренко

Сценарій до свята Св. МиколаяСвято Миколая у родині 90

с. Олена Данута Манькут ОСДМБл. Отець Омелян Ковч – послідовник

Ісуса Христа (сценарій) 92Н. Іжевська

Тема уроку: Новеля М. Хвильового Я (Романтика) 95

Сценарій літературного вечора, присвяченого 66. роковинам від дня

народження Василя Стуса«Ярій, душе! Ярій, а не ридай...» 99

Матеріали

Василь СкуратівськийТрадиції і звичаї

українського народу 105Забавлянки для дитини 121

Ігри українських дітей 124

Публіцистика

Петро ТимаМетоди праці з молоддю.

Кілька зауваг практика 130Jarosław Syrnyk

Podstawowe aspekty funkcjonowania ukraińskiej mniejszości narodowej na Dolnym Śląsku po 1989 r. 140

Костянтин ШевердінДегуманізуючі аспекти культури, що впливають на зниження рівня

духовності людини, суспільства і національних культур 145

А. МатвієнкоПолітика мови проти суспільства

невдах 151Дмитро Дроздовський

«Нації вмирають не від інфаркту, cпочатку в них відбирають мову». Рефлексії довкола «непросвіченої

двомовності» 154

Рідна мова

„Ridna Mowa” – kwartalnik oświatowy Ukraińskiego Towarzystwa Nauczycielskiego w Polsce

Redakcja:Irena Drozd (Biały Bór) – prezes UTNStefania Jawornicka (Zielona Góra)Bohdan Majer (Elbląg)Jarosław Syrnyk (Wrocław)Marek Syrnyk (Wałcz) – redaktor

naczelny

Współpracownicy:dr Bożena Zinkiewicz-Tomanek

(Kraków)prof. Roman Drozd (Koszalin)Maria Steć (Przemyśl)Lesia Chraplywa-Schur (London

– Canada)Wałerij Sobko (Kijów)Wadym Olifirenko (Donieck)

Korekta językowa i stylistyczna:mgr Maria Mandryk-Fil (Biały Bór)

Sekretarz redakcji:Krystyna Syrnyk

Strona www:Grzegorz Mucowski

Opracowanie graficzne:Teresa Oleszczuk

Korekta:Katarzyna Seń

Wydawca:Ukraińskie Towarzystwo Nauczycielskie w Polsce

Adres redakcji:78-600 WałczDolne Miasto 10/80tel. (67) 258 98 87e-mail: proswita@op.plwww.ridnamowa.prv.pl

Numer wydany przy wsparciu finansowymMSZ Ukrainy i Ambasady Ukrainy w Polsce

Під час використання матеріалів, посилання на журнал «Рідна мова» – обов’язкове

Цей номер журналу «Рідна мова» присвячується пам’яті покійного

Мирона Кертичака, голови Об’єднання українців у Польщі

3

Рідн

а м

ова

Від редакції

В час, коли складається цей номер «Рід-ної мови» доходять до нас небажані нами інформації з України. А то кримський парламент проголошує референдум про надання статусу державної мови росій-ській, а то самоврядування міста Харкова приймає ухвалу про надання цій мові статусу регіональної.

Варто ж тоді запитати – яка мовна по-літика в Україні, і чи взагалі така політика існує?

Чи не буває так, що з політичних (читай: сондажних) міркувань, замовчується і переноситься вирішення цієї проблеми на якесь мниме завтра? Таке враження скла-лося також у мене, коли вслуховувався в дебату Президента України зі студентами в місяці листопаді минулого року.

Час може відповісти – чого насправ-ді хочемо і яка наша позиція відносно мови. І тим самим – України! Годі вже вичікувати зручного часу, сприятливих обставин. Їх може не бути ніколи. А най-гірше, що зустрічає нас у житті, це надто довге вичікування. Брак визначення. І це теж шкодить державній мові в Україні. Раз на завжди треба це питання вирішити і зняти. Не можна допускати до розпалу дискусії над чимось, що в кожній демо-кратичній державі вирішене від природи – мовою держави є мова народу. Держава захищає мову народу. Кожна спроба дис-кусії чи заміни цього має сприйматися як антидержавна авантюра і відповідно до цього мають застосовуватися адекватні статті кримінального кодексу. Все.

Ми – чудна нація. Замість вперто і по- слідовно захищати і дорожити своїм, завжди в першу чергу будемо міркувати – а як до цього поставляться інші. Як вони сприймуть наші рішення.

Маленька Латвія, де понад 40% населен-ня не – то, що російськомовне, а просто

російське, одним простим рішенням зняла мовну проблему з денного порядку. Ми на-вряд – міркуємо, дискутуємо, вичікуємо.

Подібно з нами – українцями у Польщі. Плани, збори – збори і плани – а робота як не йшла, так не йде і надалі. І теж ніби чогось хочемо, ніби за щось клопотаємося – але так «ніби», не до кінця.

Час може вирішити вкінці – ким ми є, чого хочемо, куди прямуємо! Менше – може – потрібно нам великих слів – нам потрібні малесенькі, позитивні діла! Але так щодня, не від свят та празників.

Нам потрібна послідовність і витри-валість у будуванні свого українства – почнімо, однак, його будувати від себе. Собі теж – а не лише іншим – поставмо за-вдання – що можу задля свого українства зробити.

А в поточному номері нашого журналу читайте про сучасну українську літера-туру, москвофільство в Західній Україні, традиції українського народу.

Окремої уваги вимагає матеріал, опрацьо-ваний Петром Тимою – про методи і працю з молоддю в наших умовах на фоні історич-ного контексту і дня сьогоднішнього.

Цікавими – на нашу думку – є статті, в яких висвітлюються різні аспекти про-блем – психологічні, мовні, суспільні – українства. Зі статтею про методи праці з молоддю цікаво співзвучить матеріал, який надіслав нам Костянтин Шевердін з далекого Луганська, а в якому насвітлю-ються негативні чинники, що впливають на розвиток людини.

Багато теж у цьому номері методич-них матеріалів. Сценарії, інсценізації, конспекти – для великих і малих. Отже, користайте Друзі!

Але не забувайте теж дописувати – журнал буде таким, яким його ми всі створимо.

Марко Сирник

4

Рідна мова

Максим Кирчанів

Ще не вмерла українська література?

Непольові студії українського

літературного життя

Аспірант Воронезького університетум. Воронеж

Моваі література

Я хочу почати цей свій нарис з невели-кої, майже ліричної, відступи. Недавно я був в Україні, на сході країни, в велико-му місті з сильними інтелектуальними і науковими традиціями. Напевно кожен українець з діаспори, коли він виявляєть-ся на Батьківщині, хоче придбати книгу рідною мовою – для себе, для знайомих, чи української кафедри в своєму універ-ситеті. Власне, я хотів і для себе, і для друзів, і для кафедри. Коли ж я опинився в магазині, то з полиць на мене дивилися Дашкови, Марініни, «нічні» і всякі інші дозори, марші Турецького... Вся україн-ська література помістилася на одній по-лиці. Тут мимовільно і виникло питання: «Ще не вмерла українська література?».

Завдання проаналізувати сучасний стан українського літературного життя склад-не, і зробити це в одній статті практично неможливо. Автор не претендує на по-вний огляд сучасної української літерату-ри – прози, поезії і літературної критики. Вибір аналізованих сюжетів суб’єктивний і ймовірно цей текст слід було б назвати «Декілька роздумів про сучасну україн-ську літературу». Отже почнемо...

Перше, чому ми приділимо увагу – це загальний стан сучасної української літе-ратури. Розпад у 1991 р. Радянського Со-юзу і поява на політичній карти Європи незалежної Української Держави стали несподіваною подією для українських ін-телектуалів. Навіть українські національ-но орієнтовані дисиденти, письменники

і літератори, якщо і припускали, що це можливо, то не думали, що це відбудеть-ся так швидко. Тому, українським пись-менникам було непросто пристосуватися до нової ситуації. Нові умови почали ви-значати розвиток українського літера-турного життя в 1990-і рр. Націоналіза-ція літературного простору стала одним із найважливіших завдань українських письменників. Українська література стає літературою достовірно українською і на-ціональною.

Відрив від Росії, припинення російсько-го диктату пішло на користь української літературі й активізувало українське лі-тературне життя, додавши стимул диску-сіям, якого в Україні не було, починаючи з радянських репресій 1930-х рр. З друго-го боку, 1990-і рр. були відмічені кризови-ми тенденціями в економіці, тиражі книг різко скоротилися, а книжковий ринок на початку 1990-х якщо не вмирає, то впадає в стан порівняний з комою. Це не було хво-робою, а було одужанням і позбавленням від радянських мільйонних тиражів мало кому потрібної і майже неспоживаної і не-читаної ідеологічно орієнтованої книжко-вої продукції. Тиражі книг скоротилися, і по числу активних читачів-інтелектуалів Україна порівнялася з іншими країнами Центральної Європи.

Література, як і інші сфери гуманітар-ного знання, почала розвиватися в умовах інтелектуального впливу з боку україн-ської діаспори. Українські діаспорні пись-

5

Рідн

а м

оваменники відвідували Україну і до розпаду

Радянського Союзу, а після відновлення незалежності деякі з них повернулися не тільки накладами своїх книг, але і почасти стали жити в Україні. Так, наприклад, один з лідерів українського постмодернізму, ві-домий теоретик і учасник Нью-Йоркської поетичної групи Богдан Бойчук, що живе періодично в Глен-Спей і в Києві, в Україні буває, мабуть, частіше, ніж інші його по-братими по українському літературному цеху у вигнанні. Тенденція повернення не була тимчасовою, викликаною інтересом і захопленням українською зарубіжною літературою. Інтерес до неї серед україн-ських інтелектуалів стійкий. Наприклад, зовсім недавно в Києві вийшла чергова антологія творів українських поетів пост-модерністської орієнтації, які живуть в Європі, Північній Америці, Канаді і Бра-зилії. Така література має свого постійно-го читача.

Окрім діаспорної літератури в укра-їнське культурне життя повернулися і літературні традиції Розстріляного Від-родження, еміграційного українського національно орієнтованого романтизму і західноукраїнської поезії 1920-х та 1930-х рр. Іншими словами, до України «повер-нулися» ті автори, імена яких в радян-ський період були синонімами політично лайливих визначень типу «буржуазний український націоналізм», «реакційна ан-тимарксистська література» і т. п. Так до України на сторінках своїх книг повернув-ся ідейний лідер і натхненник поетичної школи пражан Євген Маланюк. Знайшли не тільки своїх читачів і шанувальників, але і дослідників і інші українські поети – Юрій Клен, Олена Теліга, Олег Оль-жич. Цьому сприяла і «Науково-дослідна фундація імені О. Ольжича», центр якої знаходиться в США. У Києві ж було орга-нізовано «Видавництво імені О. Теліги».

Ще одна характерна риса сучасного українського життя полягає у тому, що лі-тературний процес протікає на декількох рівнях одночасно. Це і різні літературні організації, письменницькі товариства і спілки, клуби літераторів. Це і літератур-ні журнали, часописи і газети, як старі, успадковувані від радянського періоду, так і принципово нові, котрі виникли в 1990-і рр. У цій сфері в українській лі-тературі склалася ситуація схожа на ту,

в якій опинилися і історичні дослідже- ння.

Старі інституції і прикріплені до них ви-дання в очах значної частини українських інтелектуалів виявилися нерозривно пов’язаними із старим радянським режи-мом. Наприклад, якщо до початку 1990-х рр. «Спілка письменників» була єдиною і найвпливовішою організацією, то після 1991 р. вона перестала бути і єдиною, і найвпливовішою. Літературні дискусії пе-ремістилися на університетські кафедри і в наукові літературознавчі видання, які починали розвиватися в кінці 1980-х рр. як опозиційно орієнтований самвидав чи виникли в 1990-і рр. як вже легальні і не-залежні літературні періодичні видання. У такій ситуації стара традиційна періо-дика не може відновити свій авторитет і продовжує існувати і розвиватися за інерцією. Старі літературні інституції за-лишаються офіціозними, але їх вплив рік від року скорочується і він незрівнянний з тією роллю, яку в літературному житті грають нові об’єднання.

У 1990-і рр. література на паперовому носії починає поступатися своїми пози-ціями виданням нового типу – Інтернет-виданням – в Україні почалася віртуа-лізація літературного життя і простору. Літературний процес перемістився в Ін-тернет, а Інтернет-форуми стають ареною для літературних дискусій, потіснивши на задній план традиційні товсті літера-турні журнали. Нові видання, такі як «Ї. Незалежний культурологічний часопис», «Купало», «Крейда», виниклі в 1990-і рр. і створили свої Інтернет-ресурси раніше і швидше, ніж їх сучасники, що увійшли до сучасного літературного процесу із старого радянського. Тому, вони і направ-ляють розвиток сучасного літературного життя, а ніколи радянські видання, які змогли вписатися в сучасний літератур-ний ландшафт, залишаються на периферії. Така ситуація і формує круг споживачів літератури – молодь і інтелектуали до со-рока років орієнтуються на нову інтелек-туальну і літературну періодику, а старі видання здаються не дуже привабливими проявами пострадянської архаїки.

У 1990-і рр. українська література пе-режила процес своєрідної регіоналізації. Якщо в радянський період центром літе-ратурного життя Української РСР було місто Київ – столиця Української РСР, то

6

Рідна мова

в 1990-і рр. українська література позбула-ся своєї столиці. Вона стала поліцентрич-ною, регіональною літературою. Львів, який в радянський період пригнічувався і репресувався, став центром європей-ськи орієнтованих національно мислячих українських інтелектуалів. Свої літера-турні видання і центри виникли в Харко-ві, Полтаві і інших українських містах.

Література була і продовжує залиша-тися самою персоніфікованою сферою гуманітарного знання. Хід літературного процесу в сучасній Україні персоніфіко-ваний декількома іменами, яскравими фігурами письменників, які залишають-ся володарями дум або претендують на статус таких серед сучасних українських інтелектуалів. Серед них і старі письмен-ники, які стали класиками ще української радянської літератури або мали статус провідних авторів діаспорної літератури, і ті, хто прийшов в літературу в кінці 1980-х або в 1990-і рр. Вибір фігур, яким автор нижче надасть увагу, суб’єктивний і не демонструє цілісного стану сучасної української літератури.

Борис Олійник увійшов до української літератури ще тоді, коли вона була ра-дянською і залишився в ній, після того, як вона знову стала українською. У 1990-і рр. він залишався одним з найбільших письменників, дозволяючи собі критичні зауваження на адресу політичного режи-му Леоніда Кучми. Але його поезія, хоча і була національно орієнтованою, продо-вжувала залишатися традиційною, навіть – пострадянською. В порівнянні з іншими українськими поетами авторитет Олійни-ка – це його своєрідна спадщина від ра-дянського режиму. Така ситуація робить його творчість не такою привабливою для сучасного читача. При всьому статусі і офіційності, Олійник – периферія сучас-ного українського літературного процесу.

Богдан Бойчук в 1990-і рр. спробував свої сили як прозаїк і мемуарист. У Києві в 2002 і 2003 рр. виходили його прозаїч-ні книги, а в 2003 р. побачили світло його спогади. Бойчук – фігура авторитетна серед українських письменників Украї-ни і діаспори. Проза Бойчука продовжує традиції класичної і діяспорної україн-ської літератур. У прозі Бойчук стає як психолог і спостерігач, який тонко описує психологічні переживання людини, укла-

деної в клітку самотності, укинутої в світ сучасного мегаполісу чи середньовічного східноєвропейського ландшафту. У своїх споминах Бойчук розвертає перед нами плеяду українських письменників і поетів другої половини ХХ ст., з якими він був особисто знайомий. Це перетворює його книгу на унікальне джерело, значення якого складно переоцінити.

Якщо до 1990 р., Бойчук був знайомий українським інтелектуалам, то поява книг Аскольда Мельничука стала своєрідним літературним відкриттям. Мельничук – американський англомовний письмен-ник українського походження. У 1996 р. в Україні вийшов його роман Що сказано, де він намагається засобами прози осмис-лити свою ідентичність, знайти шляхи для її розвитку, знайти можливості для свого самовираження. Мельничук вельми вільно поводиться з історією, що робить його книги привабливими для читача і доступнішими для розуміння. З’єднання давньої історії, архаїчного міфу, подій на-ціональної боротьби і діаспорної дійснос-ті додають його прозі неповторний стиль і привабливість.

Найгучнішими подіями в українській новітній літературі слідує визнати рома-ни-скандали, романи-провокації.

У 1996 р. виходить роман української письменниці Оксани Забужко Польові дослідження українського сексу. Українська і західна критика схильна позиціонувати роман як книгу, де авторка робить спробу бути вільною жінкою, вільною людиною у вільній країні. Роман став справжнім українським не бестселером, а лонґселе-ром: до 2004 року він тільки українською мовою перевидавався сім разів. Книга була перекладена російською, польською, чеською і угорською мовами і стала сво-єрідною візитною карткою української сучасної літератури.

У 2000 р. в Львові виходить книга Василя Кожелянка Дефіляда в Москві, яка могла стати потенційно скандальною в контек-сті розвитку україно-російських відносин. Кожелянко створює масштабну картину альтернативної історії, де в 1941 р. Україна розгромила Радянський Союз і відновила свою незалежність. Книга Кожелянка – це не твір русофоба, в ній є немало неприєм-них моментів і для українців. Історія по-казана очима сатирика, здатного сміятися

7

Рідн

а м

оване тільки над східним сусідом, але і над

самим собою.Сучасна українська література немож-

лива і без української критики. Українська критика, подібно всьому літературному процесу, персоніфікована. Вона представ-лена декількома провідними дослідника-ми-філологами, які направляють вивчення як сучасного літературного процесу, так і історії української літератури. Ці україн-ські гуманітарники і інтелектуали, з одно-го боку, пов’язані із старою радянською традицією літературознавства, а, з іншою, інтегровані в сучасну систему українських студій, маючи розвинені і різносторонні контакти з філологами і істориками укра-їнської діаспори. Ці зарубіжні українські дослідники в 1990-і рр. стали частими гістьми в Україні. Взаємний діалог між ними і українськими критиками почав направляти основні шляхи розвитку літе-ратурно-критичної думки. Примітно і те, що українське літературознавство ґендер-но марковано: саме жінки-філологи стали авторами найцікавіших досліджень, тоді як філологи-чоловіки в цьому напрямі від них відстають.

Львівська дослідниця Тамара Гундо-рова перші свої кроки в науці зробила ще в 1980-і рр., а в 1990-і перетворилася на одну з найбільших спеціалісток історії українського модернізму. Перша вели-ка її книга, присвячена цій тематиці, де вона дослідила проблеми історії раннього українського модернізму, вийшла в 1997 р. Заслуга Гундорової полягає в розхитуван-ні старих радянських ідеологічних схем і концепцій в історії літератури – і Іван Франко, і Володимир Винниченко, і інші українські письменники, які в радянський період прочитувалися або як прогресивні чи реакційні автори – предстають як укра-їнські модерністи, майстри літератури європейського рівня. У 2002 р. в Києві, у видавництві «Критика», виходить друга монографія Гундорової, присвячена про-блемам взаємозв’язку ґендера і літератури на прикладі творчості Ольги Кобилянської. Цією книгою Гундорова підтвердила свою репутацію одного з найбільших фахівців, здатного на новаторський аналіз україн-ської класичної літературної спадщини.

Віра Агеєва, професор Києво-Моги-лянської академії, також належить до числа відомих українських істориків літе-

ратури. У центрі однієї з її новітніх студій – проблеми ґендерного, жіночого, виміру української модерної літератури. Вона не обмежується виключно творчістю пись-менників-жінок, але і надає увагу тому, як жіноча тема розвивалася в творах укра-їнських письменників-чоловіків. Книга Жіночий простір – фундаментальне до-слідження, доведене до наших днів, що дозволяє прослідити розвиток жіночого ґендерного компоненту в українському модернізмі від витоків до сучасності.

На жаль, в кінці 1990-х рр. з життя піш-ла одна з найвпливовіших дослідниць української літератури – Соломія Пав-личко (1958–1999). Павличко була доч- кою українського письменника і одно-го з лідерів національно орієнтованої опозиції в пізний радянський період, Дмитра Павличка. Вона, почавши з науко-вого аналізу історії англійської літератури, займалася вивченням історії українського модернізму. У 1990-і рр. вона, опубліку-вавши декілька досліджень, стала одною з найвпливовіших українських філологів. Остання незавершена її наукова розвід-ка була присвячена творчості Агатангела Кримського. Соломія Павличко була зна-ковою фігурою, її дослідження знайшли свого читача, а видавництво «Основи» стало називатися «Видавництво Соломії Павличко».

З критиків-чоловіків згадаємо двох діа-спорних дослідників – Григорія (Джор-джа) Грабовича і Мирослава Шкандрія і двох українських авторів – Ярослава По-ліщука і Володимира Моренця. Грабович живе в США і він вірогідно є найбільшим літературознавцем української діаспо-ри. У 1990-і рр. він неодноразово бував в Україні, а його твори були перевидані. Шкандрій, професор Манітобського уні-верситету, відомий як перекладач і вида-вець творів Миколи Хвильового і дослід-ник історії україно-російських відносин в літературній перспективі. Спроба Шкан-дрія осмислити цю проблему в категоріях постколоніальних студій не позбавлена недоліків, але не слідує заперечувати її новаторський характер і дослідницький потенціал. У центрі уваги Я. Поліщука – міфологічна компонента в українському модернізмі, а Моренець відомий як до-слідник історії українського і польського модернізму в порівняльній перспективі.

8

Рідна мова

Завершуючи цей нарис ще декілька ду-мок, які американці позначили б як last, but not least (останнє, але не найменше) – про зв’язок сучасної української літе-ратури з українською політикою. Радян-ська українська література була однією з політизованих літератур, і як українські письменники в 1990-і рр. не старалися цю ангажованість подолати, зробити цього ним не вдалося. Зв’язок літератури з по-літикою зберігся. Я не хочу детально зупи-нятися на аналізі цієї теми, тому що вона заслуговує окремого вивчення. Я обмежуся тільки тим, що згадаю лише один випадок з новітньої української літературної історії.

Шістнадцятого жовтня 2004 р. дванад-цять українських письменників (Юрій Андрухович, Олександр Бойченко, Андрій Бондар, Микола Рябчук, Юрій Винничук, Наталка Білоцерківець, Тарас Прохасько, Юрко Іздрик, Олександр Ірванець, Ірена Карпа, Іван Андрусяк, Василь Кожелянко) обнародували свій відкритий лист Два-надцять українських літераторів проти блатняка Януковича, за – культурного Ющенка. Відкритий лист дванадцяти, де закликали українців віддати свій голос за Віктора Ющенка. Лист, емоційно написа-ний, був пройнятий тривогою. Хвилюван-ня українських письменників зрозумілі: вони боялися того, що перемога Януко-вича приведе до необоротних для краї-ни негативних змін – від переслідування української мови до втрати державної

незалежності. Українські письменники зробили свій вибір, вибравши В. Ющенка. Я не хочу коментувати цей вибір, щоб по-казатися упередженим, але він свідчить про те, що українські інтелектуали в усві-домленні самих себе як громадян про-сунулися набагато далі, ніж, наприклад, письменники в сусідній Росії. Політика і література виявилися нерозривно зв’яза-ні і в незалежній Україні...

Пора ставити крапку і підвести підсу-мок цим уривчастим роздумам про літе-ратурний процес в сучасній Україні. Пора і відповісти на питання, яке я сам задав собі на початку статті. Ні, українська лі-тература не вмерла. Протягом 1990-х рр. вона динамічно розвивалася. Її розвиток, рух і літературні пошуки і дискусії не при-пиняються і до цього дня. У цих роздумах я намагався показати основні тенденції українського літературного життя. Мій вибір сюжетів був суб’єктивним. Це озна-чає, що українська література не обмежу-ється тільки тими тенденціями, авторами і творами, яким я надав увагу. Ні. Вона на-багато ширша за той діапазон літератур-них явищ, над якими роздумує автор. Це доводить лише те, що українська літера-тура є типовою середньоєвропейською літературою, яка динамічно розвивається. Вона – література зі своїми традиціями і досягненнями, пошуками і новаціями, провокаціями і містифікаціями, які чека-ють своїх дослідників.

9

Рідн

а м

оваЮрій

Луцький

Семантика слова«Україна» в давніх

народних піснях

У 1928 р. Юрій Яновський видав збір-ку поезій, що називалася Прекрасна Ут. Акронім Ут розшифровано як «Україна трудящих». Молодий Яновський, як і моло-дий Хвильовий, вірив у «голубу далечінь» і в «прекрасну Україну трудящих». Дещо пізніше ця віра не виправдалася. Але що знаменне тут – це конечність ближчого окреслення слова «Україна». Його треба окреслити, пояснити. Ця конечність від-чувалася за радянського режиму чимраз більше. У 1940-х і пізніших роках писа-тимуть про «Радянську Україну», «соціа-лістичну Україну» і т. п., наче б саме слово було чимсь неясним, майже небезпечним.

Який контекст «України» знаходимо в наших народних піснях? Яке значення самого слова? Які висновки можна зро-бити з цих роздумів, керуючись тут не так знаннями фольклориста, як здоровим глуздом звичайного читача?

Прикметникове окреслення «України» є різне й часом суперечливе. Уперше стрі-чаємо це в Думі про сокола, де упорядник навмисне ставить «україну» з малої літери:А старий сокіл з чужої україни прибуває, Сизокрилого орла на своїй українці стрічає.(Грушевська)

У пісні про Морозенка цей мотив повто-рюється:Поглядає Морозенко на свою Україну: Ой що своя Україна, як мак, процвітає, А чужая Україна, як лист, опадає. (Марко Вовчок)

Для Морозенка в неволі (не птаха-со-кола на волі) своя Україна стає чужою. У Думах слово «Україна» стрічається рід-ко. Адже синонім до неї – це часто вжи-вана «земля християнська» або «віра християнська» – протиставлення «вірі бусурменській». Тому в Думі про Марусю Богуславку» Україна, про яку героїня при-забула, не згадується. Маруся «побусурма-нилася для турецької розкоші». В інших думах деколи підкреслена «своя Україна»:А таки хочу в своїй Україні голову покладати. (Дума про Самійла Кішку – Грушевська)

У деяких історичних піснях Україна – країна козаків:Гей то ж їхали козаченьки та із України. (В. Антонович і М. Драгоманов)

У чотирьох думах: Хвесько Андибер, Іван Коновченко, Хмельницький і Барабаш і По-хід на Молдавію – є назверх декоративний епітет – «славна Україна», який також зна-ходимо в історичних піснях. Цей епітет не має точніше визначеного історичного окреслення. У двох менше відомих думах таке окреслення, однак, переважає аж до пересади. Це Дума про орендарів, де силь-но тавруються євреї, які вчинили козакам «багато кривд», і Дума про Білоцерківщи-ну – про «ляхів – мостивих панів». Пер-ша з них найбільш кровожерна з-поміж усіх мені відомих пісень. Антисемітизм у нас звичайно в дискусіях оминають. Що-правда, дають деколи історичне пояснен-

10

Рідна мова

ня, яке знаходимо в самій думі: погром – це відплата за кривди. Але пояснення не є виправданням. «Усе, що не подоба-ється нам в інших, може привести нас до розуміння нас самих», – каже Юнг. На ту болючу тему (антисемітизм) мені відома лише одна стаття: відважна аналіза укра-їнського антисемітизму, зроблена Марком Царинником у «Сучасності» на матеріалі Щоденника Аркадія Любченка. В Думі про орендарів нічого не приховано:

«Отче наш» читайте! На славну Україну прибувайте! Жидів-рендарів упень рубайте! (Грушевська)Про це варто пам’ятати в час, коли наре-

шті налагоджуються взаємини між Украї-ною й Ізраїлем. Можна б тепер повторити такі рядки з тієї ж думи, на цей раз вже без іронії:

А на Україні козак з жидом походжає, Ще його вельможним паном називає. (Грушевська)Дума про Білоцерківщину також подеку-

ди амбівалентна:Ой чи добре пан Хмельницький починав, Як із Берестецького року Всіх ляхів-панів на Україну висилав. (Грушевська)

Критика Хмельницького за укладення миру в Білій Церкві з дозволом полякам вер-татися в Україну, схрещується з критикою самої України, яку тут репрезентує жінка:

Да вже ж на Україні не одна жінка курку зготовила, Тебе, ляха, кручого сина, на ніч чекала. (Грушевська)Тут наявна дволикість жіночого архети-

пу (своя – чужа, добра – зла), але про це пізніше.

Історичні події героїчної доби козаччи-ни віддзеркалені в піснях в узагальненнях і дрібних деталях. Україна – жертва чужих інвазій:

Зажурилась Україна, Що ніде прожити, Витоптала орда кіньми Маленькії діти. (Лукашевич) Ой то ляхи – вражі сини Вкраїну зрубали. (В. Антонович і М. Драгоманов)

Ой три літа й три неділі Минулося на Вкраїні, Як козака турки вбили, Під явором положили. (М. Максимович)Проте її боронять (деколи невдало)

славні подвижники – Байда, Кішка, Не-чай, Морозенко й багато інших. Вони го-тові за неї вмерти, як сини однієї матері. Її образ – ліричний і поетичний, їхній – ге-роїчний.

Ой огляньмося на тую Україну, Та й обіллємся сльозами. (Ф. Колесса) Ой засмутилася Україна Та як сонечко в хмарці. (М. Драгоманов) Деколи святкуються перемоги над воро-

гами:

Гей, не дивуйте, добрії люди, Що на Вкраїні повстало: Що за Дашевом, під Сорокою Множество ляхів пропало. (М. Лисенко) Не будуть мати вражі ляхи На Вкраїні волі. (Доленга-Ходаковський)Здебільшого боротьба з ворогами пред-

ставлена в чорно-білих кольорах. Та не завжди вороги тільки чорні. Подеколи відчуваються й нотки співчуття до всіх жертв війни:

Збунтовалась Україна, попи і дяки, Погинули на Вкраїні жиди і поляки. Прилетіли на Вкраїну із западу гуси, Погинули на Вкраїні невиннії душі. (М. Максимович)

В одній пісні-псальмі про правду ви-дно цей перший погляд на людство та лю-дяність, у якому правду мають не люди, а Бог:

То полетіли б ми на ту Україну, Де нас отець і мати спородили... А котрий чоловік може ту святу правду сповняти, То сошлеть йому Господь з неба благодати. (М. Драгоманов)Історичне існування України в піснях

незаперечне. Воно набирає навіть полі-тичного забарвлення у т. зв. Думі геть-

11

Рідн

а м

овамана Мазепи, яка стала народною піснею.

Думу цю, що починається словами «Всі покою щиро прагнуть...», приложив Ко-чубей 1708 р. до свого доносу на Мазепу. В думі двічі згадується про Україну:

По Вкраїні і той тужить: «Мати моя старенькая! Чом ти вельми слабенькая? Розно тебе розшарпали... Зжалься, Боже, Україні, Що не вкупі має сини! (М. Максимович)Візія Мазепи, однак, виняткова. Зде-

більшого політичне існування України не затверджене:

Була Польща, була Польща, Та стала Росія. (М. Драгоманов) Соціальні обставини також добре від-

дзеркалені в піснях:Добре було нашим батькам на Україні жити, Що не знали наші батьки панщини робити. (Доленга-Ходаковський)Однак, не можна не погодитися з висно-

вками М. Драгоманова:Рідна сторона козаків зветься Украї-на... Народ жалкував на руїну Січі царем Петром і не залишив прихильности до проклятої царем бунтарської Січі... На-род український після Мазепи зовсім не був довольний московськими царськими порядками... Народ пам’ятає Запорож-жя зовсім не як розбишацьке гніздо..., а як товариство господарське, як грома-ду вільну. Народ дуже ясно розумів свою осібність од Москви і як осібної породи, і як осібної громади, так само, як він розумів у ХVII ст. осібність України од Польщі, хоч із Москвою не ділила його та віра, що ділила Україну від Польщі (Політичні пісні українського народу, Женева 1883).

Якщо історичне поняття України оче-видне, то її етнічне окреслення дуже слаб-ке. У понад тисячі переглянутих пісень лише раз ідеться про людей, які живуть в Україні, як про українців.

Ой живіть, живіть, славні українці, Та не бійтесь нікого. (М. Драгоманов)

Правда, Шевченко також ні разу не вжив слова «українець», хоч деколи вжи-вав прикметник «український».

У більшості пісень Україна виступає не як категорія історична, соціальна чи етніч-на, а як поняття позаісторичне, сакральне й міфологічне. Вона, перш за все, добре ві-дома поза межами Козаччини. У пісні про Довбуша ми маємо рядки:

Пішли би ми в Московщину Та в далеку Україну. (М. Гнатюк)Кто бы поверил, что галицкий пастух знает гораздо более о героях Украины и ея историю, нежели поседелый мало-российский казак, – пише Лукашевич (Малороссийские и червонорусские на-родные думы и песни, 1836).Деколи Україна дорожча всього, навіть

родини:Покинь, дівчинонько, Батька, матіночку, Помандруєш з нами На Україночку. (Павлик)

Покину дитину в крапивину, Сама піду гулять на Вкраїну. (Марко Вовчок)

Поїхав би на Вкраїну, Там дівчину знайду. (Марко Вовчок)

Україна – край свободи й невичерпних можливостей:

А я піду, молод, На ту Україну Щастя-долі шукати. (О. Потебня)

Та іди на Україну, Там знайдеш родину, Знайдеш родину, Любую дівчину. (Доленга-Ходаковський) Поїду, матінко, на Україноньку, Собі по дівчину, вам по невістоньку. (Доленга-Ходаковський) Покинь батька, покинь мати, покинь всю худобу, Іди з нами, козаками, на Україну, на слободу. (М. Сумцов)

12

Рідна мова

Здрібнілі форми «Українонька», «Укра-їночка» доказують глибоке прив’язання до України як до матері, матері не тільки синів своїх козаків, а й усіх людей. Вона – всеохоплюючий архетип матері-жінки.

Ой є в мене родина, уся Україна. (М. Драгоманов)Найбільше нещастя – бути без неї:Свою рідну Україну Навіки покинув. (М. Максимович)Будеш паном на всю Вкраїночку. (В. Антонович і М. Драгоманов)Як у всіх архетипах, завжди є можли-

вість протиставлення:Лихая година, Чужа Україна! (Марко Вовчок)Великий світ Україна, Та нігде прожити. (Ф. Колесса)

«Україна» жіночого роду. Це не тільки категорія граматична, а й міфологічна. Шевченко, який виріс серед народних пі-сень, звертався: «Привітай же, моя нень-ко, моя Україно». У піснях Україна часто плаче, як мати за сином:

За тобою, Морозенку, вся Україна плаче. (Марко Вовчок)

Заплакала Україна, така її доля. (Ф. Колесса)

Згідно з Еріхом Нойманом, «жінка є бо-гинею долі». Доля єднає Україну з її сина-ми-козаками, що часто «шукають долі». Доля невблаганна, але досяжна.

Слова «батьківщина» в піснях немає. Також немає слова «материзна», але жі-ночість майже завжди на першому плані. У наступній пісні спершу згадується мати, лише потім батько:

Ой є в мене на Вкраїні рідненькая мати, Вона ж мене пожалує, як свого дитяти; Ой є в мене на Вкраїні ріднесенький батько, Та він мене пожалує, як своє дитятко. (М. Драгоманов)Жіночість домінує в обрядових і жар-

тівливих піснях. Там не згадується слово «Україна» (хіба що в коломийці А я піду на Вкраїну з дітьми на свободу – Лукашевич). Недаремно Максимович ділив українські пісні на чоловічі й жіночі; радянські вчені, любителі «колективної творчості», засу-дили згодом цей погляд як «ненауковий». Чи не настав тепер час оскаржити цей присуд?

Україна манить багатогранністю міфу. У ній схрещуються його полюси. Тому Україна «своя», але й «чужа»; «рідна» – й «далека»; войовнича – й безборон-на; «славна» – й страдницька; «вільна» – й поневолена; багата – й окрадена; весела – й сумна; приманлива – й ворожа. Але тому, або помимо того, вона – одинока.

«Народна творчість та етнографія» 2003

13

Рідн

а м

ова

Безсмертне слово поета як основа народної пісні

і державного гімну України

(До 165-річчя від дня народження Павла Чубинського)

ДмитроЧередниченко

Кілька років тому було оголошено кон-курс на кращий текст державного гімну України. До складу комісії входили дуже поважні, відомі люди. Після тривалої копіткої роботи було ухвалено: жоден із кількох сотень отриманих зразків не підходить, отже комісія вважає за необ-хідне повернутися до історичного тексту Павла Чубинського Ще не вмерла України і слава, і воля, рекомендувати всілякі уро-чистості відкривати духовним гімном О. Кониського – М. Лисенка Боже Вели-кий, Єдиний, а завершувати державним – П. Чубинського – М. Вербицького. Згодом відбулося засідання урядової комісії під головуванням В. Дурдинця, яка майже од-ноголосно (один лише проти) підтримала ухвалу робочої комісії з цього питання. Про те інформував голова урядової комі-сії по українському радіо.

Як же було в Чубинського, у його славетній пісні? У справі Слідчої комісії з політичних справ при Київському, По-дільському й Волинському генерал-губер-наторі «Про дворян Синьогуба В. й Пи- липенка В. й поміщика Потоцького В., звинувачуваних в агітації серед селян с. Пилипчичі Переяславського повіту Полтавської губернії з метою підняти повстання проти царського уряду і про перевірку показань Синьогуба В. про іс-нування в Києві таємних товариств „Ма-лоросійська громада” та ін.» (почато 25 квітня 1863 р., коли Чубинський уже був на засланні в Архангельській губернії) є такий розділ чи підсправа: «Революційні

пісні різних авторів [в ориг.: сочінітєлєй – Д. Ч.], завчені дворянином Володими-ром Пилипенком з настанови дворяни-на також Володимира Синьогуба взимку з 1862 на 1863 рік»1.

Серед цих пісень згадано й текст Павла Чубинського. Ось його початок (подано без розділових знаків):Ще не вмерла УкраїнИ [підкр. моє – Д. Ч.]І слава і воляЩе нам браття молодціУсміхнеться доляЗгинуть наші ВОРОГИ [підкр. моє – Д. Ч.]Як роса на сонціЗапануєм браття й миВ своїй сторононьці

Душу й тіло ми положимЗа свою свободуІ докажем що ми браттяКозацького родуГей гей браття милі

Нумо братися за ділоГей гей пора встатиПора волі добувати

Після вірша є дивний припис: «Справ-жній текст революційної пісні – який дво-рянин Синьогуб ще в кінці минулого року [час написання – Д. Ч.] виучив дворянина Володимира Пилипенка й студента Київ-ського університету св. Володимира Єв-гена Ізвєцкова, який переписав потім цю пісню зі слів Синьогуба на папір, з яко-го потім перед масницею переписував її також і Пилипенко...»

14

Рідна мова

А тепер звернімося до історії написан-ня цього вірша, що наполохав усю імпе-рію царських і післяцарських часів. На-ведемо правдиві аргументи Павлового побратима Леоніда Білецького: «У пресі мені траплялась вказівка, що пісня Ще не вмерла України і слава, і воля – народна. Я можу засвідчити, що це помилкова дум-ка: її справді створив Павло Платонович за таких обставин. На одній із вечірок громадян [членів Київської громади – Д. Ч.] із сербами в тому домі, де квартиру-вав і Павло Платонович, співали сербську хорову пісню, змісту якої не пам’ятаю, але в ній були слова: гранічарін і кайшіц... і царя Душана, а в приспіві – серце біє і крев ліє за свою свободу. Чубинському дуже сподобалася ця пісня. Він раптом зник, а згодом вийшов зі своєї кімнати з написаною ним піснею Ще не вмерла Укра-їни, і слава і воля на мотив сербської пісні. Тут же під орудою Павла Платоновича хор розучив цю нову пісню в спільному підне-сенні. Таким чином, цю пісню Павло Пла-тонович створив експромтом»2.

Отож, всілякі непевні вигадки й інс-ценізації на цю тему далекі від правди. Адже Леонід Білецький дуже добре знав Чубинського й усе, що той робив. Про це свідчить багато документів, зокрема й ось ці Леонідові слова: «... в Києві з 12–13-річ-ного віку він жив деякий час у домі мого батька разом зі мною, і наші близькі сто-сунки не припинялися до самої кончини його»3.

Справді, коли Чубинський розгорнув свою знамениту експедицію, то на бланку «Відряджений Імператорським географіч-ним товариством для дослідження Пів-денно-Західного краю П. П. Чубинський» 13 березня 1870 р. за № 575 шле листа до Леоніда Білецького [«Леоніда мені вдалося влаштувати в Полтавський округ судовим слідчим» – П. Ч., 1869], близького при-ятеля, громадівця, згодом дійсного члена Південно-Західного відділу. Після друко-ваного тексту про те, що «успіх досліджен-ня обумовлюється мірою прихильності місцевих діячів до цього заходу», читає-мо написане рукою самого Чубинського: «За Ваших постійних роз’їздів по повіто-ві, Вам не важко буде зібрати відповіді на додані до цього програми зі звичаєвого права і з мови. Чим швидше Ви надішлете ці відповіді, тим більше я буду вдячний.

Сподіваюсь на Ваше освічене сприяння, маю честь бути Вашим, ласкавий пане, слугою покірним. П. Чубинський»4.

Коли ж Чубинського вдруге вислали з України й він працює у Міністерстві шляхів сполучення, то 1877 р. клопо-четься про поїздку Леоніда на роботу в Пітер, запевняючи, що той житиме в нього й столуватиметься...5.

Що пісня створена на сербський мотив, знаходимо й у Лесі Українки в листі від 4 (за іншими джерелами – 10) березня 1890 р. з Києва: «Люба мамочко! Вчора ми з кна-кною [дітворою – Д. Ч.] були на кон-церті в пользу чорногорців, дуже гарний концерт був... а в самому кінці хор утяв Србиjа слободна (мелодія Ще не вмерла Україна). Дивно було чути сю мелодію в концерті! Ми з кнакною руки одбили, плескаючи»6.

На сей мотив її й співали тут, над Дні-пром; кажуть, була ще й мелодія Миколи Лисенка. А в четвертому числі журналу «Мета» (Львів, грудень 1863) цей вірш був надрукований помилково (?) в поетичній добірці Т. Шевченка7.

І вже злетів на крилах мелодії Михай-ла Вербицького над сивим Дністром. У тій публікації перший рядок уже «Ще не вмерла УкраїнА...» [підкр. моє – Д. Ч.], а п’ятий – ще «Згинуть наші вороги». «Воріженьки» з’явилися в укладі Дениса Січинського на три голоси в супроводі фортепіано. В манускрипті Михайла Вер-бицького, що його подарував «Хвально-му товариству „Станіславівський Боян”» Віктор Матюк, ще було «вороги»; та й при-спів там був повніший.

Цікаво глянути на вірш і в контексті тодішнього літературного процесу (а не з погляду поверхової вигадки, як то бу-ває). Чи його вітром хтозна звідки прине-сло, чи він винуртував, виплекався із того поетичного виру, що клекотав на теренах українського слова, української незни-щенної думки.

Уже ми писали про Чубинського в уні-кальному культурно-громадському гур-ті «Основи». Спілкування з Шевченком, Костомаровим, Кулішем, Лазаревським та іншими видатними постатями, співп-раця з Шевченковим журналом... Жалоба по Тарасові. Уся українська громада під-велася воєдино, аби заступити величезну духовну втрату. З’явилися вірші пам’яті

15

Рідн

а м

овабатька Тараса, безсмертного Кобзаря, але

з глибокою впевненістю, що національна ідея (і сила, і воля) «не вмре, не загине», що змагання за Україну усе-таки завер-шиться перемогою. «Заснув, батьку, ти для себе, Не заснув для люду», – пише й Чубинський8.

Усе, що друкує «Основа», стає духовною програмою багатьох одержимців, своєрід-ним камертоном душі. З’являються вірші О. Кониського, А. Навроцького, В. Алек-сандрова, В. Кулика, Ф. Бойчука й того самого П. Чубинського.

Постійно й широко друкується в «Осно-ві» Пантелеймон Куліш, який після Шев-ченка став поетичним «провідником» журналу. Кожна його публікація – мов ак-цент духовної орієнтації. Так постає дума Солониця, присвячена наливайківцям, молодим орлятам. Завершується вона рядками:Виростайте, дітки,В щасливу годину. Ой рятуйте-визволяйтеЩе раз Україну!9

Іншу свою історичну думу Кумейки Куліш закінчує словами:Поки Рось зоветься Россю,Дніпро в море ллється,Поти серце українськеЗ панським не зживеться10.

А ось вірш Народня слава. Читаємо:Ой встань, славо,Устань рано,Вийди, славо,Із туману...11

І в цьому ж числі (дев’ятому) знамените послання Варфоломеєві Шевченку від іме-ні Тараса під назвою З того світу. Автор його також Пантелеймон Куліш. Особли-во вражають останні два рядки, які, без-перечно, Чубинський добре знав, може, й напам’ять.Годі, браття, сумувати:Ще не вмерла наша Мати!12

Знав, напевно, й драму Милість Божія, адже її опублікував Михайло Максимо-вич, приписавши авторство Ф. Прокопо-вичу. Валерій Шевчук вважає: ймовірніше, що автором був Інокентій Нерунович. Так от перша ява цієї драми, написаної 1728 р. й висловленої в Київській академії з наго-ди відновлення гетьманства Данила Апос-тола, називається: «Богдан Хмельницький

долю козацьку оплакує і нову раду на дум-ку собі кладе». Є в ній такі рядки:Коли шабля при нас є, то ще не змарнілаЗнаменита у світі козацькая сила. Доказали ми слави немало чужої,За ганьбу помстимося, бо сили такоїНе змогли вороги ще у нас подолати,Бог живий, і не вмерла козацькая мати!13

Як бачимо, й Пантелеймон Куліш перей-няв цей характерний поетичний прийом до свого послання з добре відомої йому іс-торичної драми. (Безперечно, добре знав її і Чубинський. Це побачимо, як порівняємо цитований уривок із його піснею.) Очевид-но, це вже була поширена в нашій тогочас-ній поезії символічна метафора, що звучала як упевненість, як запевнення і присяга. Не випадає з тогочасного літературного про-цесу й Павло Чубинський, людина освіче-на, талановита й глибоко патріотична.

А тепер згадаймо Шевченкового Івана Підкову, написаного 1839 р., коли поетові було 25 літ:Було колись – в УкраїніРевіли гармати;Було колись – запорожціВміли панувати. Панували, добувалиІ СЛАВУ, і ВОЛЮ;Минулося – осталисяМогили на полі...14 [підкр. – Д. Ч.]

Чи не здається, що пісня Чубинсько-го виникла як відгук на цей Шевченків сумний заспів? Як заперечення його ви-сновку. Ось поставмо лиш у пісні замість «Ще» – «Ні». За змістом – майже те саме, що й було, за формою ж – відповідь:Ні, не вмерла УкраїниІ слава, і воля...

Ще й ще переконуєшся, як добре знав Чубинський рідну літературу.

(А ми в сусіда шукаємо, чого не пози-чали!). Напевне, ота пісня, яку співали громадяни зі своїми завзятими гостями, була останньою краплею, що переповнила душу юного (23-річного) поета. Він уса-мітнився в своїй кімнаті й почав писати, що зібралося на серці:Ще не вмерла УкраїниІ слава, і воля...

Зауважмо, що серед перших виконавців пісні Чубинського був і Володимир Синьо-губ, який у кінці 1862 р. «...виучив дворя-нина Володимира Пилипенка й студента

16

Рідна мова

Київського університету св. Володимира Євгена Ізвєцкова...»

В архівах охранки знаходимо згадку й про місце, де була створена пісня, – у бу-динку купця Лазарєва на Великій Василь-ківській, 122 (тепер – 106). Тут Чубинський квартирував останні перед засланням три місяці разом із братами Синьогубами15.

Другого листопада (ст. ст.) Чубинсько-го заарештували, а 4 громадяни про-воджали його до Броварів – у далеку Архангельську губернію. Отже, у будинку купця Лазарєва Павло Чубинський жив у серпні, вересні, жовтні. У вересні–жов-тні за Чубинським уже було встановлено негласний нагляд.

Отже, час написання Ще не вмерла Укра-їни і слава, і воля – кінець серпня – поча-ток вересня за старим стилем або за новим – вересень 1862 р. Тому й годилося б вста-новити меморіальний знак: «На цьому міс-ці стояв будинок, у якому влітку–восени 1862 р. жив Павло Чубинський – видатний український етнограф, фольклорист, поет, перекладач і громадський діяч. Тут він у вересні 1862 р. написав слова україн-ського національного гімну». Адже цей текст – історичний. Він живий, як і без-смертний дух українського народу.

Народившись на зіткненні світлого духа із мороком свавілля (текст – у вересні 1862, мелодія – в 1863), відшліфувавшись та загартувавшись у буремних змаганнях за незалежність упродовж багатьох деся-тиліть, цей славень заслужив безсмертної шани у свого народу.

* * *Сучасники Чубинського, а також архіви

охранки однозначно свідчать, що слова пісні Ще не вмерла України і слава, і воля написав експромтом Павло Чубинський у своїй кімнаті, яку він винаймав на Вели-кій Васильківській. Відома точна адреса, відомі й люди, що були при цьому й тут же вперше співали в доброму піднесенні новий текст на сербський мотив...

І на тобі сюрприз – читаємо в «Голосі України» за 7 березня 2003 р.: «Автором вірша Ще не вмерла України ні слава, ні воля... спершу вважали Шевченка, потім Чубинського. Та йому належить лише ре-дактура і приспів».

І потягнув автор публікації чомусь Чубинського в чужий будинок Голіци-них співати Єще Польска не зґінела, аби

Чубинський сказав Миколі Вербицькому: от і нам би таку пісню! Але ж Чубинський не з тих, що балакають, а з тих, що ро-блять...

Боже, стільки вже було тих підтасо-вок, що аж дивно! Сенатор Лімановський нав’язував версію, що він продиктував Мазурку Домбровського Чубинському аж в Архангельську, після чого, мовляв, той написав Ще не вмерла... Пробі! За цю піс-ню Чубинський і опинився там, на півно-чі. Саме силкування підтасувати думку, що наш славень похідний від польського, завело в нетуди й автора публікації в «Го-лосі України» (та ще й на другий день піс-ля затвердження гімну Верховною Радою України!).

Спочатку дивно було читати, а тоді як натрапив на ще химерніші перли, то й ди-вуватись перестав.

Ось читаємо такий пасаж: «Шевченко скоро помер. Похорон збігся в часі з па-нахидою по загиблих у Варшаві маніфес-тантах. На панахиді поляки співали Єще Польска не зґінела, а потім пішли на похо-рон Шевченка...»

А тепер звернімося до неспростовного документа. В журналі «Колокол» (1861, № 102, с. 856) повідомлялося: «28 февраля был похорон Т. Г. Шевченка, прах которо-го на днях будет перевезен в Малороссию. По окончании похорон один из студентов объявил всем присутствовавшим, что за-втра, т. е. 1 марта, в католической церкви будет реквием в память убитых в Варшаве 13 и 15 февраля. Реквием действительно состоялся...»16.

І що могли тоді співати на панахиді?.. Читаємо про ці дні в литовського класика Вінцаса Міколайтіса-Путінаса: «Тим часом „червоні” ухвалили 27 лютого повторити маніфестацію в ще більших масштабах і надати їй характеру всенаціонального протесту. Сотні агітаторів розсипались по місту, скликаючи всіх до Костьолу карме-літів на панахиду. Після відправи натовп, що швидко розростався, ринув до будин-ку намісника. Навіть нагайки козаків не могли його спинити. Другий натовп зі-брався біля Бернардинського костьолу й заспівав гімн Боже цось Польске. Сім разів козаки нападали на юрбу й щоразу були відбиті камінням та цеглою»17.

Поважний дослідник національного гімну В. Трембіцький правдиво свідчить:

17

Рідн

а м

ова«Вірш П. Чубинського друковано пізніше

і в польській пресі у Львові, з думкою по-хвалитися, що він є наслідуванням Мазур-ки Домбровського, пізнішого польського національного гімну»18.

Отже, на панахиді в Петербурзі, що від-булася не перед похороном Шевченка, а на другий день після похорону, найпевніше звучав гімн Боже цось Польске, а не Мазур-ка Домбровського.

Оце вже найдивніше: задля чого ті пе-рестановки та підтасовки, коли ж факти промовляють зовсім інше? Редакція газе-ти зазначила, що публікація Люди і тек-сти «... є скороченим викладом заключно-го розділу з рукопису книги п. Сиротенка Незнаний Шевченко». Постає запитання: чи й увесь Шевченко в цього автора такий, що й не впізнаєш?

* * *Ясно одне: не зважаючи на всілякі го-

ніння, підтасовки, перестановки, навіть на кпини, він як Фенікс вийшов із усіх бід і поневірянь і став непоборним символом нашої незалежної Батьківщини, нашої упевненої ходи в світле майбутнє.

ПРИМІТКИ

1 ЦДІАУ, ф. 473, оп. 1, спр. 20. 2 Л. Белецкий, Из воспоминаний о П. П. Чубинском. Памяти П. П. Чубинскаго, Окр. відтиск із ж. «Украин-ская жизнь» 1914, с. 35. 3 Там само, с. 31.4 Рукописні фонди ЦНБУ, ІІІ, 63069. 5 Там само, ІІІ, 67308. 6 О. Косач-Кривенюк, Леся Українка. Хронологія жит-тя і творчости, Нью-Йорк 1970, с. 110. 7 «Мета», Львів 1863, № 4, с. 271–272. 8 Сопілка Павлуся, Київ 1871, с. 14. 9 П. Куліш, Солониця [в:] «Основа» 1861, № 9, с. 30.10 П. Куліш, Кумейки [в:] Там само, с. 53.11 П. Куліш, Народня слава [в:] Там само, с. 25.12 П. Куліш, С того світу [в:] Там само, с. 50.13 Марсове поле. Книжка друга, Київ 1989, с. 207.14 Т. Шевченко, Кобзар, Київ 1970, с. 55.15 ЦДІАУ, ф. 473, оп. 1, спр. 20. 16 П. Жур, Труды и дни Кобзаря, «Люберецкая газета» 1996, с. 549. 17 В. Міколайтіс-Путінас, Повстанці, Київ 2002, с. 242.18 В. Трембіцький, Український гимн та інші патріо-тичні пісні, Нью-Йорк – Рим 1973, с. 67.

http://www.etnolog.org.ua/imfe.html

18

Рідна мова

ДмитроСтеповик

Тарас Шевченкоі українське православ’я

Деякі риси національного характеру, наприклад, вільнолюбність і нежорстке, толерантне ставлення до інославних ві-ровизнань та релігій, – зумовили часті нарікання на українців з боку частини ортодоксальних християн Сходу. Багато писав про невдоволеність нами греків та інших східняків наш письменник-ман-дрівник Василь Григорович-Барський у своїй фундаментальній подорожній кни-зі Мандри по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік1. Як він не намагався представити українців як побожних і вірних право-славно-візантійській традиції християн, йому скрізь говорили, що українці надто добрі до католиків, не поборюють ісламу, кохаються в освіті, малюють ікони на за-хідний взірець. Подібне чували і чуємо від самої Київської Руси і аж до нашого часу. Може, цікавий виняток зробив усередині ХVII ст. сирійський архідиякон Павло з міста Алепо, який у своїх подорожніх нотатках з подорожі Україною не знаходив слів для похвали українців за їхню побож-ність, красу їхніх храмів та ікон2.

Тарас Шевченко як віруючий хрис-тиянин також не уникнув критики за особливість своєї віри в Бога. Його віра була й залишається однією з найбільших контраверсій у Шевченкознавстві. Словес-на й образотворчо-мистецька творчість його не дає однозначної відповіді, як Шевченко ставився до Бога, до Церкви, до релігії й віровизнання. І це не тому, що в нього на ці проблеми були супе-

речливі, непослідовні чи плутані погля-ди. навпаки, вони у нього системні, ясні й визначені. Проблема полягає у підході до цих поглядів тих, хто в них пробував розібратися. Досі підхід до цієї проблеми нагадував перетягування ковдри тих, хто намагався прикрити нею свою наготу. Так, наприклад, не відповідає дійсності образ Шевченка-християнина, який нарікає, плаче, благає у Бога поліпшення свого народу і своєї особистої долі. Ніщо не є таким далеким від сумління Шевченка, як отакими фарбами змальована його нібито рабська, упокорена, фанатична віра. Були спроби приписати Шевченкові роздвоєність: пристрасні, романтичні звертання до Бога – з одного боку (як вияв своєрідної міфотворчої ментальності), і епікурейський спосіб життя – з випивка-ми, розвагами і сумнівними зв’язками, – з другого боку. Наругою виглядають спро-би деяких представників Російської Пра-вославної Церкви, наприклад, редактора «Троицкого слова» архієпископа Никона (це видання друкувалося перед Першою світовою війною у Троїце-Сергієвій лаврі) трактувати Шевченка як «богохульника», і під цим оглядом критикувати тих, хто 1914 р. хотів широко вшанувати пам’ять Шевченка з нагоди сторіччя від дня його народження. Невідповідним є також пред-ставляти Шевченка і як атеїста. А це за-любки робили і роблять комуністи, які теж хочуть «погрітися» біля слави Шевченка і так-сяк нав’язати йому свої погляди на

19

Рідн

а м

оварелігію. Навіть відомий свого часу Шев-

ченківський словник під гаслом «Атеїстичні погляди Тараса Шевченка» вписав неймо-вірну за своєю неправдивістю фразу: «Він показав безглуздість релігійних легенд, зривав покривало святості з біблійних героїв, доводив ворожість релігії народові. Шевченко показував, що релігія і церква є розсадниками мракобісся, гальмом у роз-витку науки і культури»3. Як бачимо, всі терміни комуно-більшовицької безбожної пропаганди приписані Шевченкові.

Не надто далеко відстали від комуно- -більшовиків їхні антиподи – московит-ські монархісти, які повтікали від терору більшовиків у західні країни і, замість спільно з еміграцією народів колишньої Російської імперії працювати для повален-ня терористичного і безбожного режиму у себе на батьківщині, почали гризти ви-хідців з України, Білорусі, Прибалтики, Закавказзя, нападати на їхніх діячів куль-тури, на їхні Церкви за те, що ті проти-вляться відновленню «єдіной і нєдєлімой» російської імперії. Наведу один приклад такого поїдання автокефальних право-славних церков одним православним московитським «батюшкою» із так званої «зарубєжной» РПЦ у США, архієписко-пом Віталієм. З особливою неприязню цей ортодокс писав саме про Українську Православну Церкву: «Тепер та Київська Самостійна Церква, як і інші – Польська, Фінляндська, Латвійська, Естонська ав-токефалії – розсипались, бо не від Бога була справа їхня. Залишився був один тільки Іван Теодорович [решта, понад 30 єпископів, замучені або розстріляні були більшовиками, з чого «побожний» монар-хіст явно вдоволений. – Д. С.]. Насвятив священиків, має стільки-то парафій, але його ніхто в Америці за єпископа не ви-знавав: ні росіяни, ні греки, ні серби, ні сирійці, ні румуни, ні навіть українці, – ні, о диво! – сам себе за законного єпископа не визнавав. Неймовірне діло! Після Другої світової війни разом з ДП [переміщеними особами. – Д. С.] наїхало ще багато таких самосвятів, «єпископів» і «священиків» Української Самостійної Церкви, і в ба-гатьох місцях вони піднімають свою про-паганду і баламуту. Попереджаю і умоляю вас, православні люди, не беріть участі в службах живоцерковців, самосвятів, східнообрядників і всяких самозваних

священиків [бо, мовляв, усі, крім москови-тів, «неканонічні». – Д. С.], що роздирають на частини єдину Російську Православну Церкву [дарма, що ця «єдина» свого часу не була визнана 141 рік – Д. С.]. Не беріть участі в страшному гріху»4.

Представники московитського право-слав’я добре знали, що Тарас Шевченко, беззавітно вірячи в Бога і будучи україн-ським православним християнином, мав доволі критичний погляд на морально--етичні й обрядові аспекти православ’я російського, яке, на основі реакційної неєвангельської формули «православія, самодєржавія і народності», зрослося з деспотичним монархічним режимом, культивувало замість любові – ненависть, замість благословіння – прокляття. Тому московитські єпископи і священики, де б вони не жили, в Росії чи Америці, ніколи не зважувалися сказати про Шевченка якесь добре слово. Усі вони, колишні й сучасні, є спадкоємцями несамовитого («неистового») Віссаріона Бєлінського, котрий один з перших почав нападати на Шевченка і бачив усе в ньому тільки погане. Не скажу цього про всіх росій-ських православних мирян, які глибоко шанували християнську ідею в творчості Шевченка і знали його як зразкового уцер-ковленого чоловіка.

Так, професор Микола Сумцов, один з видатних знавців поезії й епістолярії (щоденники, листи) Шевченка, писав: «Знайомлячись з ними, ми бачимо, що релігійність Шевченка має барву рідної по-етові православної Церкви, під час посту постився і приймав святі тайни [сповіда-вся й причащався. – Д. С.]. Взагалі не роз-ривав з церковними формами релігії своїх батьків». У численних спогадах про Шев-ченка5, коли мова заходить про релігійні питання, всі відзначають православність віри Шевченка. Останнім часом, правда, представники Української Греко-Като-лицької Церкви роблять спроби довести, що родове прізвище поета – не Шевченко, а Грушівський, і що охрещений він був як греко-католик. У 1995 р. священик Семен Посіко писав у замітці Релігія Тараса Шев-ченка: «У нашому народі панує загальна думка, що Тарас Шевченко православний Олександр Кониський, що був дійсно пра-вославний, у Біографії Тараса Григоровича Шевченка-Грушівського, виданій 1914 р.

20

Рідна мова

до сторіччя від дня народження Кобзаря, пише: «В обидвох селах, Кирилівці і Мо-ринцях, були церкви греко-католицького віросповідання, і в обидвох – святого Івана Богослова». У примітці під текстом він до-дає, що шваґер Тараса – Вартоломій Шев-ченко – твердив, що Тарас у школі писав себе не інакше, як Грушівський. Знаємо, що Тарасів прадід Андрій, учасник битви під Полтавою 1709 р. [на боці гетьмана Івана Мазепи. – Д. С.], переховувався від посіпак Петра І й оженився з донькою Івана Шевця в Кирилівці, а як приймак був названий людьми Шевченком. І так Тарас підписувався під своїми поезіями, хоч у копіях свідоцтв народжень, вінчань і смертей родини Тараса є всюди Грушів-ські (фотокопії документів зберігаються в музеї Тараса Шевченка в Києві). На Пра-вобережній Україні московським царем впроваджене православ’я в 1834–1838 рр., а Тараса Шевченка-Грушівського хрестив о. Олексій Базаринський у греко-католиць-кій церкві в 1814 р. (метрика зберігається в музеї Тараса Шевченка в Києві), тобто ще до впровадження в Україні православ’я».

Цим твердженням священик Семен Посіко не «відкрив Америки» в Шевченко-знавстві, бо згадані факти давно відомі: але відомо також і те, що молодий Шевченко і в Україні, і у Вільнюсі, і згодом у Петер-бурзі молився у православних церквах, очевидно не вважаючи, що його хрещення греко-католицьким священиком не було православним. Якби він трактував своє прізвище «Шевченко» як літературний псевдонім, то мабуть офіційно записав-ся б у студенти Петербурзької академії мистецтв під прізвищем «Грушівський» і цим прізвищем підписував би і свої мис-тецькі твори. Але в Україні з давніх-давен було заведено, що прізвиська дуже часто ставали узаконеними прізвищами. Це трапилося і з Тарасом Шевченком та всіма його родичами.

На початку перебування Шевченка в Петербурзі, а саме – в лютому 1839 р., завдяки апостасійній акції віленського єпископа УГКЦ Йосипа Семашка, греко- -католицтво на території Російської імпе-рії було заборонене6, Уніатську Церкву в Петербурзі було передано РПЦ і, природ-но, Шевченко молився як православний, і сам це визнавав. Як у православного християнина у поведінці Шевченка можна

розрізнити певну роздвоєність: цілком позитивне ставлення до православного віровчення з його догматами й канонами, з одного боку, і доволі критичне ставлення до РПЦ, її священноначалія її священного Синоду, який був звичайним царським відомством з питань релігії і ревно ви-конував антиєвангельську у своїй суті політику репресивного імперського ре-жиму. У поетичній і мистецькій творчості Шевченка нема нічого протиправослав-ного, єретичного або інославного. Навіть критики Шевченкових творів і його самого як особи, не наважуються звинувачувати Кобзаря у якихось суттєвих порушеннях православного віровчення; їхні закиди стосуються виключно Шевченкового неприйняття РПЦ – і вже під цим огля-дом шовіністи пробували і пробують розігрувати карту «антиправославності» Шевченка.

Митрополит Іларіон Огієнко, який дуже ретельно простудіював усю творчість Шевченка під оглядом її релігійності, нічого антиправославного в творчості не виявив. Навпаки, він стверджував про-рочий, апостольський, проповідницький характер багатьох Шевченкових творів. В одному з досліджень Шевченкової творчості митрополит Іларіон писав: «Так, Шевченко був проповідником і вмів ним бути. Він постійно навчав так, ніби говорив у церкві. Пригадайте Моє посланіє. І відразу стверджую: більшість Шевченкової науки можна повторювати в церкві на проповідях, так ніби цитати з якого церковного твору. І треба тільки жаліти, що українське духовенство так рідко цитує Кобзаря – для проповідей з нього можна брати обома руками! До цього ще додам, що Шевченко, як пропо-відник і оборонець правди Божої, був усе своє життя послідовний і незмінний. І за свою оборону правди Божої і життя своє віддав! Усі твори Шевченка – виразно навчальні, бо він науку твору ставив на перший план»7.

На тему релігійності Шевченка митро-полит Іларіон написав сімнадцять статей, ґрунтовно проаналізувавши саму суть поетової віри, включно з аналізом контр-оверсійних запитань до Бога й вислов-лювань про Бога. І митрополит доходить висновку (у статті Поет у безнадії та розпачу), що «Бог для Шевченка – Батько,

21

Рідн

а м

оваі то Батько рідний. І він до Нього всякі

претензії несе й скеровує, як люблячий син до Батька. Ці Шевченкові звернення часто, власне, синівські, хоч і подратовані, хоч і неспокійні, але завжди оправдані тяж-кою дійсністю... Кобзар – це чиста книга гарячих сліз, тяжкого горя та смертельної печалі, а то й чорної розпуки»8. Дуже по-хвальний докір митрополит Іларіон зро-бив українському духівництву за те, що воно рідко цитує Кобзаря в проповідях. Але Шевченка таки цитували священи-ки і єпископи УАПЦ у 20-х рр., зокрема, митрополит Василь Липківський. Інша річ, що Іларіон Огієнко дуже упереджено ставився до УАПЦ й особисто до митро-полита-мученика Василя Липківського, тому й «не помітив» того, що Липківський у проповідях часто посилався на Шевчен-ка, а також присвятив йому спеціально кілька проповідей. В одній з них, Релі-гійність Тараса Шевченка, він говорив: «Дух істини підніс Тараса Шевченка на безмежну духовну височінь – аж до Бога звернутися, Його запитати: „Чи довго ще на цім світі катам панувати?” Мабуть, сказав Господь Тарасові, що вже недовго, бо вмираючи, він заповів: „Поховайте та вставайте, кайдани порвіте, і вражою, злою кров’ю волю окропіте!». Не пройшло і шістдесят літ після того, як його похова-ли, а ми вже є свідками, як рвуться віковіч-ні кайдани панування над нашим народом, з яким величезним напруженням народ наш здобуває свою волю, як щиро поливає цю волю, поливає тільки не вражою злою кров’ю, а праведною братньою кров’ю най-кращих синів України. І ми бачимо, що в цей величний мент визволення України душа Тараса Шевченка, як він сам це казав, „і лани і гори – все покинула і полинула до самого Бога молитися” за сім’ю велику, сім’ю вільну, нову Матері-України, яку він більш від усього на світі любив»9.

В іншій проповіді Мати Божа в уявленні Тараса Шевченка, сказаній на свято Благо-віщення, митрополит Василь Липківський дав свій коментар до Шевченкової поеми Марія: «Пречисту Діву Марію Шевченко уявляє собі в образі нашої ж таки сер-дешної селянської матері, святої у своїй убогості, чистої у своїй праці, непорочної в своїх мріях, і весь побут життя Йосифа і Марії з їх Сином змальовує красками життя убогої бідолашної селянської сім’ї.

Але що тут є грішного чи кощунного? Що кощунного, коли наші предки на старо-винному образі Благовіщення, який ви бачите в цім храмі, змалювали пресвяту Діву Марію в мент Благовіщення і явлення архангела Гаврила за кужелем з веретеном в руках? У св. Софії Київській так іменно і змальовано старовинний мозаїчний образ Благовіщення, що на колюмнах вівтаря. Що кощунного, коли наш народ з любови і пошани до пресвятої Діви вбирає її у віночок з польових квітів, у стрічки, в намисто, в сорочку вишивану і цим найбільше наближає її до свого сер-ця, до свого рідного життя?»10.

Отже, українське православне священ-ноначаліє визнало високу пробу право-славності Тараса Шевченка. Як і його не-бесний тезоіменник, св. Тарасій, патріарх візантійський, Шевченко любив Бога як син, голосно кликав його на поміч, знаючи з Євангелії, що Царство Боже зусиллям досягається. Чимало рис характеру Шев-ченка подібні до вдачі св. Тарасія візантій-ського – людини, яка відіграла визначну роль у ліквідації іконоборства.

Якраз найсильніші сторони віри Шев-ченка були піддані критиці представника-ми московитського православ’я, які будь-коли «удостоювали» нашого поета своєю увагою. В РПЦ завжди буйно пучилася цвіль найзапеклішого шовінізму, тому борець за незалежність і свободу України Шевченко був у таких «батюшок» більмом на обох очах. Ненавиділи вони його саме за волелюбство; але їхня професія зобов’язу-вала їх знущатися якраз із його христи-янських поглядів. Коли після революції 1905 р. посилився рух за визволення України, саме РПЦ очолила кампанію паплюження Шевченка, бо його творчість стала натхненником українських борців. У 1911 р. минуло п’ятдесят років з дня упо-коєння Шевченка, і РПЦ навіть заборони-ла служити по ньому панахиди. Найбільш «ліберальний» погляд на пропозицію відслужити панахиди по Шевченкові ви-словив, наприклад, Одеський архієпископ Назарій: «За хулителя пречистої Божої Матері молитися треба, але по совісті, щоб Бог простив йому ганебні його писання. Панахиди ж можна служити, але тільки ніяк не в церкві, а вдома». А Харківський архієпископ Арсеній клопотався перед синодом і Міністерством внутрішніх

22

Рідна мова

справ, щоб заборонили читати Шевченків Кобзар.

Ще з більшою несамовитістю московит-ські «батюшки» заперечували наміри гідно відзначити сторіччя від дня народження Шевченка у 1914 р. Вони накидалися на кожного, хто в пресі чи усно насмілювався сказати добре слово про Шевченка. Верши-ною цинізму, і в той же час типовим по-казником фарисейського обскурантизму в середовищі РПЦ були антишевченківські статті за 1914 р. в журналі «Отдых хрис-тианина». Тут лютування на Шевченка, здається, перевершило злобу фарисеїв на самого Господа Ісуса Христа. Взяти хоч би такі ганебні слова з цього «Отдыха христи-анина»: «Ім’я його [Шевченка. – Д. С.] стало штандартом зрадників. Воно теліпається на древку розбійницького прапора. Банди-ти, які йдуть з погромом на вітчизну; Юда, який продає свого Христа австрійським легіонам і римському престолу; Каїн, що точить ніж на брата, – вони ховаються за ім’ям Шевченка, як за бруствером. Вони вирізали на своїх щитах його віршовані заклики і прокляття. Вони вже не одне десятиліття, за його ідейною допомогою, підкопують коріння величезного росій-ського дуба. Ми зупиняємося з подивом перед постаттю людини, яка обілляла свою думку братською кров’ю рідного народу, яка зганьбила свою душу для нерозумного догоджування смакам невіруючих і пере-любників. Шевченко – не наш. Він ангел, скинутий з неба. Він – марево пустині, яке вабить оманливою картиною прекрасної землі. Він – батько зрадників, натхненник перекинчиків, спокусник хистких умів. Він нам не потрібний»11.

Це «пафосне» кликушество й інші подіб-ні «перли» зоологічного Шевченкофобства ретельно визбирав, мов ворон на гнойо-виці, якийсь протоієрей із «зарубєжной» РПЦ Іоанн Чернавін для своєї брошури Тарас Шевченко и его религиозно-поли-тические идеалы, яка з’явилася друком у Нью-Йорку 1941 р. – до 80-ліття з дня упокоєння великого сина України. Харак-терний момент: антипод «зарубєжной» РПЦ, тобто нинішня РПЦ Московського патріархату, заходами свого «издательства Крутицкого подворья» передрукувала пасквіль Чернавіна п’ятитисячним на-кладом у 2002 р. і майже всю цю словесну гнилизну завезла своїй дочірній діаспор-

ній Київській митрополії РПЦ в Україні, яка чваньковито іменує себе «Украинской Православной Церковью», опускаючи при-вісок «Московського патриархата»12.

Всупереч обґрунтованому твердженню митрополита Іларіона Огієнка, що, як оборонець правди Божої, Шевченко був усе своє життя послідовний і незмінний, Чернавін весь час твердить про якусь роз-двоєність поета, про крутий його поворот не в сторону віри й Церкви, а від них; про «зараження» Шевченка раціоналізмом під впливом читання творів Томи Кем-пійського і Штрауса тощо. Неймовірно перекручуючи зміст цитат з поетичних творів Шевченка й умисно та злостиво викладаючи їх у суржиковім варіанті, Чер-навін робить своє резюме: «Замість того, щоб покаятись у своїх гріхах і звернутися до Бога, Тарас падав усе нижче й нижче і ставав найлютішим ворогом христи-янства взагалі. Будучи ворогом Право-славної Церкви, Шевченко був ворогом і російського народу. Як небезпечний по-літичний злочинець, Тарас 5 квітня 1847 року був заарештований і відправлений на заслання на 10 років»13.

Треба не боятися Бога, перекручувати правду до невпізнання, щоб таке напи-сати. А ще й «протоієрей»! Справді, як каже приказка, «у злості нема милості», і деякі люди, навіть наділені саном церков-нослужителя, у своєму шовіністичному засліпленні починають свідомо служити неправді, відкидаючи або спотворюючи правду. Можна було б забути про всіх цих чорносотенців, імена яких вже «канули в лету», а слово й діло Шевченка живуть; проте якраз напередодні 190-річчя від дня народження Тараса мухомори Шевченко-ненависництва знову вилазять з перегною, стараючись привабити невибагливих людей своїми отруйними червонястими голівками. «Розвінчувати геніального поета, – писала у травні 2003 р. газета «Лі-тературна Україна» – беруться щораз нові й нові пігмеї, прибравши машкару „по-шукувачів істини”, окрім сумнозвісного Бузини з його „вурдалацькою” манією, про якого ми вже й згадувати зарікалися, аби не оскверняти газетні сторінки... Столичні ЗМІ (і друковані, й електронні) видали перший потужний залп по ненависній декому постаті Кобзаря. Причому снаряди виявилися начиненими не ідеологічною

23

Рідн

а м

овачи політичною вибухівкою, а елементар-

ним брудом, з ретельністю пилососа ви-смоктаним з висловлювань різних людей – сучасників поета... „Парадував” читачів „Киевский телеграф” статтею якогось Алєксандра Карєвіна під назвою Копыт-ца ангела, та ще й з підзаголовком Тарас Шевченко: оборотная сторона медали. Неістовий Віссаріон Бєлінський [один з перших у ХІХ ст. пасквілеписців про Шевченка. – Д. С.], як висловлюється сучасна молодь, може відпочивати піс-ля того, що нагромадив на цілу газетну шпальту новоспечений „історик”... Та підійдімо до проблеми з другого боку. Хіба російські чи англійські дослідники не знають, що і Пушкін з Лермонтовим, і Байрон не були, м’яко кажучи, ангелами в житті, в повсякденному побуті? Та добре знають, як і в усьому культурному світі, бо вивчили кожен рядок їхніх біографій, кожен крок. Але замість того, щоб без кінця-краю перебирати брудну білизну геніїв, не перестають захоплюватися їхньою творчістю, пишаються тими, хто підніс цілу націю до такої величі духу!»14.

З християнського погляду, це замаху-вання на світочів віри, творчості й розуму – наслідок гріха. Адже були в історії такі, що ненавиділи святих Івана Золотоустого, Василя Великого, Івана Дамаскина, Теодо-ра Студита, княгині Ольги, Володимира Великого, Петра Могили і багатьох інших. Як люди, ці святі мали свої недоліки, але самовіддано служили Богові, зверталися до Нього – коли з любов’ю, коли з три-вогою, коли з розпачем. Проти них лю-тували, на них скреготали зубами не так безбожники, як «віруючі» фарисеї, за те, що святі вірили не так, як вони, фарисеї. Бог розпорядився, що святі – біля Його престолу, а де фарисеї?

Хоч Шевченко не святий, і ніхто його не збирається канонізувати, та все ж те-перішні фарисеї – хулителі імені й діла Тараса Шевченка – мали б пам’ятати долю Юди, Пилата й інших своїх попередників, які поїдом-їли Божих угодників. Творець історії Бог викидає з її сторінок негідників і залишає угодників. Шевченко – залише-ний! І негідна писанина жодного сучасного і майбутнього фарисея-хулителя не здатна не тільки викреслити Шевченка з історії, а й пошкодити його світлому й незмінному авторитетові.

Шанобливе синівське ставлення Шев-ченка до трьох осіб одноістотної й нероз-дільної Трійці, до Богородиці і святих, повага до ікон і особисте малювання ікон, численні рисунки на релігійні теми – все віддзеркалює його християнський світо-гляд, його нездоланну віру в Бога. Треба відкинути неправдивий, спекулятивний підхід, ніби в поета був неправославний погляд на Діву Марію. Шевченко, ясна річ, тут не богословствував, а просто благо-говів перед нею як Матір’ю – і то Матір’ю втіленого Бога, Ісуса Христа. Навколо поеми Марія накручено багато вигадок. Марійська тема має у Шевченка декілька духово-тематичних ліній, які перепліта-ються з підкреслено гуманним ставлен-ням до жінки взагалі, з благоговінням поета перед феноменом материнства. Але центральна вісь ставлення Шевченка до Діви Марії точно співпадає з тією роллю, яка відведена їй у святих Євангеліях: вона пречиста, свята, непорочна, безмежно до-бра, вибрана самим Богом для великого й недосяжного розумові людини експери-менту: перевести духовну іпостась Бога в матеріальне тіло живої людини – для того, щоб це тіло умерло й одночасно зняло прокляття гріха з усіх інших людей. Велич Марії проектується виключно через велич Ісуса Христа. Ось ці рядки з поеми Марія виразно вказують на рефлекторну, христологічну велич і славу Діви Марії: «Все упованіє моє на тебе, мій пресвітлий раю, на милосердіє твоє все упованіє моє на тебе, Мати, возлагаю – святая сило всіх святих, пренепорочная, благая. Молюся, плачу і ридаю: воззри, пречистая, на їх, отих окрадених сліпих невільників; по-дай їм силу твойого мученика Сина, щоб хрест-кайдани донесли до самого, самого краю. Достойно пітая! благаю, царице неба і землі, вонми їх стону і пошли благий кінець, о всеблагая!».

Не тільки змістом, а й молитовним настроєм, емоційним звертанням і про-ханням до Богородиці, чудовою чисто євангельською ритмікою і строфікою, а також щедрим та делікатним і щиро українізованим використанням церков-нослов’янізмів – це суто православна по-хвала Марії, довершена молитва великої поетичної сили. І тут якраз пригадується зауваження митрополита Іларіона Огієн-ка, що українському духівництву треба

24

Рідна мова

було б брати у Шевченка обома руками! Ці початкові слова з Шевченкової по-еми Марія таки треба було б включити в українські молитовники! Серед ряду прославлень Діви Марії, це безумовно була б молитва-перлина, створена до того ж великим національним поетом-христи-янином. На відміну від переважної біль-шості людей, які у молитвах звіряють свої особисті клопоти і просять про індивіду-альну допомогу, Шевченко молиться до Богородиці за «окрадених сліпих невіль-ників», тобто за свій цілий народ, може, за все людство. Ще Олександр Кониський відзначав, що Шевченко зі своєї природи був людиною високо ввічливою і доброю. М’яке, наче віск, серце його ніколи навіть у своєму ворогові особистому, не забу-вало чоловіка. Стоячи на національному ґрунті, Кобзар ширяє у сфері загально-людських ідей: волі, правди і братолюбія. Він дихав любов’ю, бажанням погодити всі національності, поладнати соціальні неправди. Мрією його була загальна воля і братерство всіх народів.

Також зі своєї природи Шевченко і любить, і розуміє любов поза егоїзмом, у тому сенсі, як проповідували у своїх бо-гословських працях мужі Східної Церкви, – як любов уселюдську. Автор маловідомої в Україні монографії про християнсько- -філософську думку Шевченка, яка ви-йшла друком у Мадриді 1962 р., – доктор Дмитро Бачинський вияснив природу лю-бові у Шевченка такими словами: «До при-родної любови людського серця Шевченко відноситься не тільки по-людському, зна-чить з цілим людським достоїнством, без звірячих інстинктів, і не впадає в тон аске-тизму, а з найпильнішою увагою, ніжністю і найвищим її розумінням»15.

Це не означає, що Шевченко відділив себе муром від католицького світу (греко- і римо-католиків), від протестантів. Його товаришування з польськими інтелігента-ми у Санкт-Петербурзі, а також на засланні (а вони були римо-католиками) вказує на те, що жодних конфесійних забобонів та упереджень у Шевченка не було. Подібне можна твердити і щодо його ставлення до греко-католиків. Звичайно, посилаються на зміст поеми Гайдамаки, як на нібито рецептор завзятих антиуніатських на-строїв Шевченка. Але це є однобічний погляд. Уже сам український патріотизм

Шевченка не дозволив би йому стати на прю з мільйонами українців-галичан, які були і є найвідомішою в національному відношенні частиною українського віру-ючого народу. Хоч звертають увагу на те, що Гайдамаки – це єдина поема Шевченка, яка має науковий апарат (примітки), але мало хто дає собі звіт з того, навіщо ці при-мітки. Посилання Шевченка в цій поемі на джерела є очевидною вказівкою на те, що трактування Гайдамаччини не є його особистим поглядом, а поетичною інтер-претацією джерел, які не в усьому могли співпадати з його ставленням до того повстання, зокрема, до кривавих оргій, убивства власних дітей на підставі релі-гійного фанатизму. Дуже і дуже сумнівно, щоб християнський гуманізм Шевченка мав щось спільне, симпатизуючи стосовно поведінки Гонти.

Щодо протестантів, то критична позиція Шевченка до формального християнства, до ортодоксального фундаменталізму і носіїв цього фундаменталізму в особі російського святенництва його доби – без-посередньо перегукується з традиційним критицизмом протестантів. Ніде Шев-ченко не виступає проти жодної протес-тантської конфесії своєї доби, – ані проти лютеран, ані проти кальвіністів, англікан, реформатів, методистів чи баптистів. На-впаки, поеми Неофіти й особливо Єретик вказують на віротерпимість Шевченка. Він виразно тяжіє як у своїх позитивних ви-словлюваннях на християнські теми, так і в критичних щодо клерикалів, які забу-ли про Заповіді Божі, – до християнства, яке сповідував його великий попередник на ниві християнського інтелектуалізму в Україні Григорій Сковорода. Як скита-лець, Сковорода з іронією відкинув про-позицію києво-печерських ченців кинути якір постійного помешкання в їхньому монастирі через те, що вони «стовпи нео-тесані»; так і скиталець Шевченко відкинув цезаропапистське, зрощене з імперськими структурами «русскоє православіє».

Сковорода й Шевченко з євангельського погляду, спільне й відмінне у їхніх погля-дах та в інтерпретаціях Святого Письма, – ця тема ще не вивчена і не висвітлена ні в українській літературі, ні в українській філософії. Відомо, що Шевченко з глибо-кою пошаною ставився до Сковороди і вже в ранньому дитинстві, сидячи в бур’янах,

25

Рідн

а м

овачитав його псалми, очевидно з Саду Боже-

ственних пісень. Дослідники обох світо-чів українського духу відзначають не так церковно-конфесійну, як євангельську близькість Шевченка й Сковороди. Про це пише автор монографії про християнсько--філософські погляди Шевченка Дмитро Бачинський, вказуючи, що пошук Шевчен-ком Божої причини у всьому близький до тези св. Томи Аквінського: «Все од Бога, од Бога все! А сам нічого дурний не вдіє чоловік!». Також у диспуті зі своїм опонен-том Козловським Шевченко ясно висловив своє розуміння присутності Бога у всьому, а також дію Святого Духа – невидимо, тихо, а найчастіше через дію життєдайно-го Слова Біблії: «Теологія без живого слова не в силі створити ані ось такого липового листочка... Ми повинні благоговіти перед Матір’ю Того, що прийняв за нас муки і смерть на хресті». Виходячи з подібних висловлювань Шевченка, Дмитро Бачин-ський підносить Шевченка до категорії світових християнських мислителів16.

Шевченко був прихильником єдиної, святої, соборної й апостольської Церкви, яка б гуртувалася довкола свого єдиного глави – Ісуса Христа. Але він бачив щось інше – вивищування однієї конфесії над іншою. Російська Церква, вважаючи сама себе «найсвятішою», не соромилася кри-тикувати інші Церкви і віровизнання, включаючи і православні, якщо вони не були поплентачами святєйшаго Синода в Петербурзі та вищого ешелону росій-ських попів. Шевченко чудово розумів де-структивну роль російського православ’я у цілому християнському світі. Він бачив дріб’язковість у дотриманні обрядів, бук-воїдство, підміну чистої віри бутафорною театральністю. Представники московит-ського православ’я не можуть вибачити Шевченкові, що він передбачав часи, коли з їхніх риз, якими вони прикривали своє сластолюбство, будуть дерти онучі. На всі лади смакують формальні віруючі гострий відгук Шевченка про одну Службу Божу, на якій він був у Нижнім Новгороді, по-вертаючись із заслання. Шевченко знав благородний чин цієї святої служби, тому коли побачив п’яних священиків, які абияк служили, то й записав у щоденнику і про поклоніння неоковирним суздальським ідолам, і про вакханалію, і про п’яних лох-матих жерців, і про тибетські та японські

декорації, а найбільше – про «колосальне п’янство», яким завершили своє «служін-ня» новгородські клірики.

Шевченко відчував, що однією обрядо-вістю, з якої вихолощена духовність, Росія не об’єднає навколо себе православний світ, як свого часу зробила Візантія; що Москва ніколи не стане третім Римом, як би вона не хотіла ним стати. І коли там, у Нижньому Новгороді, він побачив у головному православному богослужін-ні елементи азійства «щось тибетське чи японське», то тут не дорікати треба Шевченкові, а подякувати за те, що і в об-рядовій частині, не кажучи вже про духо-вну, він ревнував за чистоту православ’я, а не виступав проти нього. Він хотів, щоб православ’я було єдине, але щоб ця єдність ґрунтувалася на чистоті й любові, а не на гордині й ненависті. Дмитро Бачинський у цитованій монографії писав, що Шев-ченко вболівав, що Церква роз’єднана, що формалізм і владолюбство як Заходу, так і Сходу шкодять істинній вірі: «Маємо багато здогадок про те, що він обурював-ся проти різних установлених канонів, а з цього, що вони залишались у Церкві й були для християн мертвою буквою за-кону, а його віра була жива, основана на Книзі Правди – Христовій Євангелії. Це була причина, що він часом висловлювався дуже гостро проти надто разячої поверхо-вості в Церкві, а також записав сам у Що-деннику з нагоди побуту на архієрейській Службі Божій у Нижньому Новгороді: „В архієрейській Службі, з її обстановкою та взагалі з тими декораціями, видалося мені щось тібетське чи японське. І на цій ляльковій комедії читають святу Єванге-лію! Яка суперечливість”»17.

Усі ті висловлювання, які комуністи трактували як «атеїстичні погляди Шев-ченка», – якраз відносяться не до віри як такої, а до клерикалів, що за єлейними сло-весами відступили від Бога, забули його настанови щодо любові до ближнього. Шевченко розвинув у своїй творчості відо-му тезу, висловлену в посланні апостола і євангеліста Івана про те, що любов до Бога і ненависть до ближнього – несумісні, тобто одна з цих тез мала б бути помил-ковою: «Хто говорить, що він пробуває у світлі, та ненавидить брата свого, той у темряві досі» (Перше Соборне послання св. апостола Івана, 2:9). Тільки осудом

26

Рідна мова

фарисейства у сучасних Шевченкові ду-ховних владик викликані його критичні зауваження про недостойних церковни-ків. Але у деяких критиків ці зауваження Шевченка знову ж таки видаються за атеїстичні погляди.

А як бути з прикрими запитаннями, які Шевченко часто ставить перед Богом? То він дорікає, що Ти, Боже, «смієшся, Ба-течку, над нами»; то риторично запитує, чи Бог бачить із-за хмари наші сльози й горе; то прямо запитує в Ісуса Христа в поемі Кавказ: «За кого ж Ти розіп’явся, Христе, Сине Божий? За нас добрих, чи за слово істини... чи може, щоб ми з Тебе на-сміялись?». Подібних запитань і ніби--то претензій Шевченка до Бога чимало. Адже, за підрахунками митрополита Іларіона Огієнка: «Коли зібрати докупи все, що становить істоту релігійного стилю Кобза-ря, то все це складає близько 15 відсотків останнього. Шевченко неповторний в на-шій літературі таким широким релігійним виявленням»18.

Однозначної відповіді на місце й зна-чення цих запитань у християнських поглядах Шевченка нема. Усі відповіді – різновекторні, найчастіше вони є аргу-ментами на користь нібито атеїзму Шев-ченка. Але це є поверхова оцінка, так само, як трактування релігійності Шевченка як різновиду богоборства. Але коли так, то благочестивий Йов з біблійної Книги Йова, який переніс неймовірні фізичні й моральні страждання, теж виглядатиме за свої болісні, розпачливі запитання до Творця, – ледь не найбільшим богобор-цем в історії. А хіба пророки, апостоли мало ставили нібито незручних запитань Богові з приводу всього того у світі, чого вони не розуміли, що здавалося їм поза межами компетенції Бога? Ні, таке по-яснення – не у світлі Євангелії. Шевченко не був богословом, і багато подій, неспра-ведливостей здавалося йому відступом від християнських правд, хоч тодішня Церква продовжувала твердити, що так все має бути. Звідси дуалізм у його ставленні до Бога, який бачимо також у деяких учнів Ісуса, але який не трактувався як бого-борство і тим більше як атеїзм. До цього дуалізму в Шевченка додається, на думку Леоніда Білецького, щось «іще третє, ота боротьба між злом і добром, між неправ-дою і правдою, і перемога зла над добром

і правдою у душі людини й оте страшне, що так хвилювало тоді Шевченка. А до такого особистого змагання прилучилась у нього боротьба з оточенням своїм і чужим»19.

Таким чином, віра Шевченка – надкон-фесійна. І цим вона найближча до літери й духу Євангелії. Він уже тоді бачив згуб-ність міжконфесійних протистоянь, які постійно роздирають церковні організми й суспільства у багатьох країнах. Шев-ченко мав своє позитивне і своє критичне щодо кожної з них. Ця його позиція також глибинно євангельська. В останній книзі Біблії, в «Об’явленні св. Івана Богослова», Господь посилає до семи існуючих тоді Церков Малої Азії свого ангела – і в жод-ній з них не було стовідсоткового порядку і повної відповідності Божим настановам. Хоч кожна з них мала і свої переваги.

Шевченка називають пророком Укра-їни. Частіше це є образний вислів, але пророцтво його має і реальний зміст, від-повідний біблійному тлумаченню. Поза сумнівом, він носив у собі духовну візію, дану йому Богом. Як людина він мав багато вад і гріхів, але його устами часто говорило Провидіння, зокрема щодо України. Адже Бог здійснював і здійснює свої плани не через суперзірок, героїв і сильних світу сього, а через немічне й упосліджене. Біблійна тематика посідає помітне місце в літературній і мистецькій творчості Шевченка, проте особливо хотілося б наголосити на ретельному прочитанні й інтерпретації Шевченком книг великих пророків Старого Заповіту. Ці прочитан-ня є глибокі, повні символів і звернені у майбуття. Наслідування Шевченком 35-го розділу біблійної пророчої книги Ісаї вивчають навіть у школах, але, на жаль, науковці-шевченкознавці не провели досі ретельного зіставлення оригінального біблійного тексту з текстом Шевченка. Пророк Ісая духовно бачив друге при-шестя Ісуса Христа – за багато століть до його першого пришестя, – як настання тисячолітнього царства, примирення ворогування в суспільстві й природі, на-стання доби повної гармонії, як це було при створенні світу: «Розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим»; «буде скакати кривий, мов олень, і буде співати безмовний язик»; «лігво шакалів... стане місцем тростини й папірусу»; «не буде там лева і дика звірина не піде на неї», тобто

27

Рідн

а м

ована дорогу правди, «а будуть ходити лиш

викуплені», «і радість довічна на їхній голові, веселість та радість осягнуть вони, а журба та зітхання втечуть».

Шевченко конкретизує обстановку, зву-жує простір зі Всесвіту – до України (це видно на прикладі українського пейзажу – із степами, озерами, верстовими та ши-рокими шляхами); звужує також і час: це не тисячолітнє царство, а лише хвиля у вічності: «Тоді як, Господи, святая // На землю правда прилетить // Хоч на годи-ночку спочить», – мов би для того, щоб переконати зневірених людей у тому, що Бог є, що Він не забув землю і людей на ній. В описі блаженств, які настануть з при-ходом правди, Шевченко в цілому йде за Ісаєю: тут і «незрячі прозрять, а кривії, мов сарна з гаю, промайнуть»; і «німим отвер-зуться уста»; і «дебрь-пустиня неполита, сцілющою водою вмита, прокинеться, і по-течуть веселі ріки»; і на широких шляхах правди «без ґвалту і крику позіходяться докупи, раді та веселі» колишні раби. Все це дослівна інтерпретація Ісаї. Але, поряд з цим, Шевченко вводить фразу, якої в Ісаї нема: після слів «німим отверзуться уста», які відповідають словам Ісаї «буде співати безмовний язик», – Шевченко вставляє фразу: «Прорветься слово, як вода». Кому доводилося бачити, як у степу пробива-ється з надр землі джерело холодної чистої води, той оцінить багатозначну місткість цього образу Шевченка і порівняння сло-ва з цим джерелом. Україні під залізною московською п’ятою так бракувало віль-ного слова, – і кому про це було краще знати, як не Шевченкові, який у викритті московського імперіалізму користував-ся часто Езоповою мовою, але таки за вільне слово був засланий на десять літ у тодішній царський «архіпелаг ҐУЛАҐ»? Тому фраза щодо прориву слова як води добавлена Шевченком до тексту Ісаї, як його візія царства правди, царства Ісуса Христа, де буде не тільки рай духовний і матеріальний, а й рай волі.

Шевченко був християнином філософіч-ного складу думання, який, як і апостол Павло, готовий був навіть душу погубити, аби лиш його народ був помилуваний і прощений, аби зменшилися – чи й зо-всім були скасовані – його страждання. І сьогодні в живих храмах народ – це не безмовне й тупе стадо, а люди, повні за-питань. Хвала єднається з гострим допит-ливим розумом, із дошукуванням правди, а шукати чогось не можна, не запитуючи.

«Шевченко шукав у християнській релігії не формальних моментів, не мертвої обря-довості, а намагався збагнути те, що було в ній найбільш істотне»20. І тому православ-ність Шевченка слід трактувати не стільки в конфесійному розумінні цього слова (хоч і таке трактування не буде помилковим), скільки в дещо ширшому значенні: як вірності євангельському духові, непри-йнятті всього того, що в букві узгоджене з Божим Словом, але на ділі розходиться з ним. Якщо так розуміти православність Шевченка, тоді кожний неупереджений чи-тач його літературних творів і глядач його образотворчого доробку визнає в ньому великого християнського мислителя.

ПРИМІТКИ

1 В. Григорович-Барський, Мандри по святих місцях Сходу з 1723 по 1747 рік, Київ 2000, с. 125, 140, 594, 596, 605–607.

2 Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине ХVII века, описанное его сыном архидиаконом Павлом Алеппским. Вып. 2, Москва 1897, с. 21, 22, 28, 41, 59, 76, 77, 88, 151, 165.

3 Атеїстичні погляди Тараса Шевченка [в:] Шевчен-ківський словник, Т. 1, Київ 1976, с. 48.

4 Разъяснение архиепископа Виталия о незаконном духовенстве [в:] «Епархиальные ведомости РПЦ в Северной Америке и Канаде», №№ 3–4, Нью- -Йорк 193?, с. 10.

5 Воспоминания о Тарасе Шевченко, Київ 1988, 606 с.6 Синодальний акт 1839 року [в:] Атанасій Великий.

З літопису християнської України, Т. 7, Рим 1975, с. 268–272.

7 Іван Огієнко (митрополит Іларіон), Тарас Шевченко, Київ 2002, с. 222.

8 Там само, с. 233, 236. 9 Митрополит Василь Липківський, Проповіді на неді-

лі й свята: Слово Христове до українського народу, Нью-Йорк 1988, с. 148.

10 Там само, с. 218. 11 Журнал «Отдых христианина», Санкт-Петербург

1914, с. 659–660. 12 Иоанн Чернавин, протоиерей, Тарас Шевченко

и его религиозно-политические идеалы, Москва 2002, 24 с.

13 Там само, с. 14. 14 В. Плющ, Як зрівнятися з генієм, або «дегероїзація»

триває [в:] «Літературна Україна», Київ, 22 травня 2003.

15 Д. Бачинський, Християнсько-філософська думка Тараса Шевченка, Мадрид–Лондон 1962, с. 167.

16 Там само, с. 203. 17 Там само, с. 201. 18 Митрополит Іларіон, Релігійність Тараса Шевченка,

Вінніпег 1964, с. 8–9. 19 Л. Білецький, Віруючий Шевченко, Вінніпег 1949, с. 9. 20 І. Стус, протоієрей, Релігійні мотиви у творчості

Тараса Шевченка, Едмонтон 1989, с. 14; П. Ковалів, Тарас Шевченко як християнин [в:] Український православний календар на 1965 рік, Саут Банд Брук (штат Нью-Джерсі, США) 1965, с. 89–94.

«Народна творчість та етнографія» №3 за 2004 http://www.etnolog.org.ua/imfe.html

28

Рідна мова

Дев’ятнадцяте березня – день наро-дження Ліни Костенко. Двадцять пер-шого березня увесь світ відзначає Між-народний день поезії. Будь-які паралелі та акценти, думаю, зайві... Але в такі дні завжди над світом зависає одне за-питання: а чи потрібні сьогодні поети і поезія? Які речовини плавляться в мар-тенах творчості? З яких таємниць скла-дається поезія? Не будемо дошукуватися остаточної відповіді, та й упевнений, що не знайдемо, – людська мова дуже недо-сконала, щоб зрозуміти образний світ та процеси сприйняття цих образів нашою свідомістю.

Ось тому писати про поетів важко. Пишучи, намагаємося дати раціональне пояснення метафізиці, каталогізувати стихії, дати логічну інтерпретацію загад-ковим сигналам з підсвідомості, що ре-транслюють нам таємні коди космічного життя... Одне слово, прагнемо приборкати «неприборкані слова», в той час, як поет знає інше, знає, що насправді це –

... Хтось диктує з понад-світу Непередбачені слова. Часто й самі поети – маю на увазі

ПОЕТІВ! – не погоджуються з тим, що поетичну творчість можна розкласти на фрагменти в шухлядах літературознав-чого пізнання. Літературний твір може жити самодостатнім життям і без науко-вого супроводу, попри всі тлумачення і перетлумачення. Тож навіщо науковці невпинно вписують творчість у кано-

Дмитро Дроздовський

нічні парадигми, вивчають і аналізують, вишукують засоби розуміння творчих загадок, елементи стилю, гри з читачем – від Івана Величковського до Михайля Семенка, від Павла Русина з Кросна до Миколи Вінграновського, якщо сам поет є свідомий недосяжності Слова в його біблійному розумінні?

Багато слів написано пером.Несказане лишилось несказанним.Природа пошуку Слова – це вища ал-

хімія візіонера, неприступна для «сліп-ців»:

Я – алкоголік страченої суті,її Сізіф, алхімік і мурах.Мої слова, у чоботи не взуті,спливають кров’ю на її тернах.Вони горять і валяться, як вежі.А потім їх обмацують сліпці.І що ж, так наче й не було пожежі –і тільки жменька попелу в руці.Світ рятувало Слово. У Великобританії

вже більше п’ятидесяти років у шпиталях лікують поетичними записами. У ста-родавніх цивілізаціях поезія супрово-джувала всі сакральні і взагалі значимі для історії народу процеси: народження і смерть, війни і мир, ритуальні свята і наукові відкриття. Це є розуміння мови як складової здоров’я людини, а відтак і здоров’я нації. Жанна Безп’ятчук, сту-дентка Києво-Могилянської академії, у статті Дорога від Лубен до Києва, або шлях національної солідаризації зазначає,

Камертон поезії Ліни Костенко

Києво-Могилянська академіям. Київ

29

Рідн

а м

оващо, «як не парадоксально це звучить, але

один роман Ліни Костенко [йдеться про роман Маруся Чурай – прим. Д. Д.]здатен зробити для справи національної міфот-ворчості більше, ніж весь Інститут етно-національних досліджень...»1.

У нашій пострадянській дійсності вна-слідок ідеологічної блокади свідомості та інфляції естетики суспільство втратило почуття естетичної спраги та етичних ім-перативів, а література втратила зв’язок зі свідомістю. Наразі можна зневажати слово, адже цілковито розруйновані па-раметри його етичної та естетичної ролі в житті як окремої людини, так і суспіль-ства в його історичній та онтологічній ці-лісності. Тому девальвувалося і поняття відповідальності. Оточена віртуальними реаліями інформації, знання, естетики, політики, людина створює штучний про-стір довкруж, забуваючи про коріння, природу, автентичний зміст людського буття в його внутрішній іпостасі. Витво-рений штучний світ, навіть продукуючи мегатонни інформації, не може сформу-вати екоінформаційної свідомості без ро-зуміння природи, без естетики і філосо-фії Краси. Але маємо визнати: XX ст. – це епоха підробок, ерзаців, механізованих систем і технологій у вирі антиестетики. Онтологію краси втрачено, розпродано, – її наразі шукають в Інтернеті, в ерза-цах, а не в людській присутності-у-світі. Настала ера фальсифікації краси. Світ біґ-маків шириться і множиться коштом фастфудівських дивідендів.

Але тільки не в Ліни Костенко:І не знецінюйте коштовне,не загубіться у юрбі.Не проміняйте неповторнена сто ерзаців у собі!.........................................В епоху спорту і синтетикилюдей велика ряснота.Нехай тендітні пальці етикиторкнуть вам серце і вуста.Збірки поезій Сад нетанучих скульп-

тур, Над берегами вічної ріки, книга Вибраного – поезія, здатна бачити мудру Красу Всесвіту й інтегрувати її в що-дення – без страху перед цією Красою, без намагання загнати її сліпучу ясність в похмуру резервацію реальних або й ви-гаданих патологій. Це поетичний простір витонченої мови – знакової, символічної,

неповторної, насиченої «старими» і «но-вими», «своїми» і «чужими» елементами: архаїчними зворотами, ідіомами і нео-логізмами, іспанськими та італійськими концептами, багатовимірними культур-ними ремінісценціями – впізнаваними та закодованими. Не мова – інструмент поета, а навпаки: поет – інструмент мови. Поетичний вимір сприйняття світу мо-дифікує сенсорні системи, формує їхню чутливість до камертонного рівня сприй-няття світу. Втрата цього камертону, – це втрата поезії («бутафорські строфи»!), а з нею – сенсу буття і зв’язку поколінь:

Поезія згубила камертон.Перецвілась, бузкова і казкова.І дивиться, як скручений пітон,скрипковий ключ в лякливі очі слова.Поетична творчість – це код до розу-

міння світової інформації, адже поезія живе заради внутрішньої самості, – як та птаха, що летить заради самого польоту. І в цьому поетичному вирі слово – само-тній лебідь, а не солодкоспівець нахтіґаль чи ворони «звалищ приміських», що шукають творчої мертвечини. Птах твор-чого слова Ліни Костенко – дуже давній, архаїчний і мудрий у своєму підсвідо-мому вирії поетичних шквалів магми та вулканічної енергії: він бачить увесь світ, від античності до сьогодення — від Pax Romana до Millennium 2000.

Як стверджує Анрі Берґсон, філософ--інтуїтивіст і натхненник літератури «потоку свідомості», людина пізнає світ за допомогою двох методів: смислово-ін-телектуального та інтуїтивного. Але існує ще третій метод, яким користувались про-роки, – метод святого одкровення. Поезія має у своєму арсеналі всі три методи, і, поєднавши їх, поет може сягнути таких глибин пізнання світу, які недосяжні ані для науковців, ані для філософів.

Зазвичай, ця інформація герметична під час традиційного світосприйняття, хоча все одно існує ймовірність, що при певних психічних станах декому така інформація може більшою чи меншою мірою відкри-ватися. Якщо спробувати вибудувати вербальну модель світу Ліни Костенко, то постане лексичний вимір іншосвіття, аб-страктно-умоглядних понять, звернених до надчуттєвої суті: магія, чудо, казка, мрія, марення, уява, вигадка, загадка, спогад, пам’ять. Реальність крізь поетичну

30

Рідна мова

призму сприймається у двох вимірах – у фізичній даності та «розгорнутій» уявою (пам’яттю, почуттям) підсвідомості:

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.Він добре вам зіграв колись мою присутність.Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.І, може, це і є моя найвища сутність.Отже, незмінним лишається дуалізм

пізнання світу, а через це пізнання – і два шляхи осягнення Істини: інтуїтив-ний та раціональний («свободи предтеча – розхристана втеча / з мудрованих дум у мандруючий дим»). Перший – для Бого-обраних, здатних бачити Істину, бо вони живуть мудрістю серця і в такий спосіб відчувають, думають і передають своє знання символами. У цьому випадку ма-ємо інтуїтивно-образотворчий процес на основі одкровення Духу, коли зупиняєть-ся логічна діяльність лівої півкулі мозку і весь мозок працює як єдність.

Інтелектуальний центр поетичного ви-міру Ліни Костенко складається з різно-площинних предметних циклів, об’єдна-них потужним внутрішнім струмом, що вдаряє читача, стомленого від «шабашів фікцій», сатурналій фальші та поточної омани. Поезія – це плач і сміх, зойк і іро-нія, безвихідне страждання і переможна радість, але всередині б’ється годинни-кове серце внутрішнього такту, внутріш-нього камертону.

Поет – заручник творчості. Естетична аксіома. Свобода творчості не має нічого спільного зі свободою волі. Справжній поет, коли і схоче підкорити музу, виявити власну свободу волі і творчості, не зможе цього зробити. Поетичний геній не зале-жить від самодіяльності розуму. Він має вимір самосвідомості та авторефлексії. Поет знає про імперативний характер творчості, про її безальтернативну основу. Поет каже своїй «печальній музі»: «Спа-сибі, що ти вибрала мене».

Тож маємо категорію: «Вірші пишуть мене!», як каже сам автор2. Тому справжня свобода Поета – у творчій «еміграції»в гли-бини свого «Я», у відділенні себе від світу:

Страшні слова, коли вони мовчать,коли вони зненацька причаїлись,коли не знаєш, з чого їх почать,бо всі слова були уже чиїмись.

Основна категорія справжньої свободи творчості – в потенційності розуму і волі, – свобода належить, перш за все, тим по-етичним образам, думкам і звукам, що самі вільно «залітають» у душу, готову їх прийняти. І сама поетична душа вільна тому, що у хвилину натхнення її не зв’язує щось чужорідне, імплантат ерзацу, а вона підкорюється лише тому, що надходить із несвідомого, космічного. У світі поезії душа не тільки первень діяльного само-визначення. «Якби поет міг сам писати свої твори, або хоча б передбачати, що і коли йому подарує натхнення, то він не брався б за перо, щоби гризти його в герці з Часом»3. Історія майбутнього ре-транслює себе в Поеті: «Поет – це медіум історії», – пише Ліна Костенко.

Поет – це передусім індивідуальність, емблема індивідуалізму, перетин світів і перетворення їх у космос індивідуаль-ного пізнання. Поети – конденсатори ма-кросвідомості, що транслюється нам че-рез неповторність мікросвідомості. Їхнє знаряддя – слово-образ. У слово-образі ширяють нескінченні струмені розумо-вого життя. Поети штибу Ґете, Дікінсо-на, Блока, Вінграновського бачать світ власної фантазії як розумовий організм, як мислення вищого типу, як органіку думки. Кожна поетична матерія містить у своїй нейроглії пам’ять про об’єкт ре-ального світу. Поезія – це філософія розу-му, який шукає своєї самореалізації крізь естетичний вимір.

Перенизаний позивними з космосу і «флюїдами» профанності, поет – це стражденний алхімік, що шукає золото «страченої суті» коштом власного життя:

Душа моя обпалена,і як ти ще жива?Шукаєш, мов копалини, – слова, слова, слова!Оголеними нервами угадуєш словамнестачу мікровольта і зайвий міліграм.Душа з очима снайперав трагічній німоті,здається, що вже знайдено.І знову – ні, не ті!................................

31

Рідн

а м

оваЛише в такий спосіб поезія є «неповтор-

ністю», «безсмертним дотиком до душі». Маємо визнати, що дослідження поезії Ліни Костенко перебуває ще тільки на по-чатках свого становлення. На нас чекають нові відкриття і нові прочитання Слова Ліни Костенко у проекції на ХХІ ст.

ПРИМІТКИ1 Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних, Київ 2005, с. 85.2 Там само, с. 98.3 О. Мандельштам, Произведения, т. 2, Москва 1990, с. 424.

32

Рідна мова

Jarosław Syrnyk

Sylwetka Symona Petlury

i jego znaczenie w historii Ukrainy

Історія

Gdy niemal szesnaście lat temu opuszcza-łem Lublin, przenosząc swoje studiowanie do Wrocławia, wśród rzeczy, które bardzo moc-no utkwiły w mojej pamięci pozostał obraz strzeleckich krzyży na prawosławnym cmen-tarzu w Lublinie. Obraz ten był na tyle silny, że stał się swego rodzaju zobowiązaniem, które próbowałem w jakiejś mierze wypełnić przez zainicjowanie w 1991 r. porządkowania gro-bów żołnierzy URL na cmentarzach kaliskich czy napisanie pracy magisterskiej na temat ich internowania w Polsce. Mimo więc, że obec-nie zajmuję się nieco inną problematyką, a do grona prawdziwych fachowców w tej dziedzi-nie zaliczyć należałoby przede wszystkim prof. Z. Karpusa, dr. A. Kolańczuka czy dr. E. Wisz-kę, to temat mojego dzisiejszego wystąpienia jest mi w sposób szczególny bardzo bliski. Chciał-bym zatem na wstępie serdecznie podziękować Eminencji, Panu Konsulowi Ukrainy Iwanowi Hrycaku oraz Panu Prezesowi Towarzystwa Opieki nad Grobami Żołnierzy Ukraińskich w Lublinie, którego, poczytując sobie ten fakt za zaszczyt, jestem również członkiem, Doktorowi Grzegorzowi Kuprianowiczowi, za zaproszenie do udziału w dzisiejszych uroczystościach.

Czterdzieści siedem lat życia Symona Pe-tlury przypadły na okres niezmiernie obfityw przełomowe dla historii Ukrainy wydarze-nia. Gdyby przyszło nam w najkrótszy sposób określić położenie, w jakim znalazła się sprawa ukraińska w drugiej połowie XIX w., mogliby-śmy zapewne skorzystać z określenia Jarosła-wa Hrycaka i nazwać je „przedświtem nowej epoki”1.

Podstawowym parametrem opisującym stan szerokorozumianych spraw ukraińskich był podział ziem ukraińskich pomiędzy car-ską Rosję i Cesarstwo Austro-Węgierskie. Wskutek tego podziału, stanowiącego w pew-nym sensie kontynuację stanu istniejącego w wiekach poprzednich, ukształtowały się od-mienne warunki powstawania nowoczesnej ukraińskiej świadomości narodowej, choć warto przy tym zwrócić uwagę na niedosta-tecznie dostrzegany fenomen, tzn. istnienie, pomimo tego podziału, swoistego ducha jed-noczącego wysiłki Ukraińców naddnieprzań-skich i galicyjskich zmierzające do utworze-nia niepodległego państwa ukraińskiego. Ko-lejnym istotnym elementem tworzącym realia ówczesnej Europy był radykalny ruch rewolu-cyjny, który w połączeniu z przeobrażeniami cywilizacyjnymi miał odegrać w historii Eu-ropy rolę niewątpliwie istotną, choć trudno powiedzieć, by była to rola chwalebna.

Ruch ukraiński w Imperium Rosyjskim (pomijam tu zagadnienie ukraińskie w Ga-licji) został wystawiony w drugiej połowie XIX w. na liczne próby. Jednym ze stałych ele-mentów carskiej imperialnej polityki wobec Ukrainy była prowadzona przez władze ru-syfikacja. Sztandarowymi przykładami takiej polityki były akty prawne tj.: edykt Wałujewa z 1863 r. i emski ukaz z 1876 r. Mimo to, wte-dy właśnie zaczęły się tworzyć zręby politycz-nych organizacji ukraińskich, wśród których znalazła się utworzona w 1859 r. Hromada, które z czasem wypisały na swoich sztanda-rach hasła przywrócenia swobód kozackich,

33

Рідн

а м

оваautonomii, wreszcie niepodległości Ukrainy.

Do rangi symbolicznej urasta fakt wydania w 1900 r. we Lwowie przez charkowskiego adwokata Mykołę Michnowśkiego broszury politycznej pod znamiennym tytułem Samo-stijna Ukrajina.

Symon Petlura przyszedł na świat w 1879 r. na przedmieściach Połtawy. Dorastał w okre- sie, gdy opisany wcześniej proces – znów za Hrycakiem – „narodzin nowoczesnego na-rodu”, zaczął się wyraźnie dynamizować. W wieku 21 lat, w tym samym roku, w którym M. Michnowśkyj wydał Samostijną Ukrainę, Petlura zaangażował się w działalność poli-tyczną – został członkiem dopiero co utwo-rzonej Rewolucyjnej Ukraińskiej Partii. Nie-mal natychmiast spotkały go też za to represje – został relegowany ze szkoły, musiał ponadto opuścić Połtawę, udając się do Katerynodaru na Kubaniu. Wraz z kilkoma towarzyszami stworzył tu filię RUP – Czarnomorską Wol-ną Gromadę. W połowie grudnia 1903 r. po raz pierwszy znalazł się w więzieniu, w któ-rym spędził trzy miesiące. Wykorzystując zwolnienie, nie czekając na proces, Petlura udał się na emigrację do Lwowa. Głównym jego zajęciem w czasie pobytu w Galicji była praca partyjna i dziennikarska. Spotkał się też z Iwanem Franką, co wywarło wielki wpływ na jego dalsze losy.

Po ogłoszeniu w Rosji w 1905 r. amnestii, Symon Petlura powrócił do Kijowa, następnie przeprowadził się do Petersburga i Moskwy. Redagował w tym czasie kilka czasopism, m. in. „Radę”, „Słowo”, „Ukrajinę”. W Mo-skwie ożenił się z Olgą Bilską. Tu też przyszła na świat jego jedyna córka – Łesia. Według biografów Petlury, to właśnie okres moskiew-ski ostatecznie uformował postać przyszłego „Hołownoho Otamana” i wodza ukraińskiej rewolucji.

Udział Petlury w tworzeniu państwa ukra-ińskiego jest bodaj najlepiej znanym okresem jego biografii. Można w nim wyróżnić dwa główne etapy: pierwszy, z lat 1917–1920, tj. w okresie gdy tworzyły się i funkcjonowały (bodaj w szczątkowej lub zakonspirowanej formie) instytucje państwa ukraińskiego na własnym terytorium i drugi (w latach 1920– –1926), gdy walkę o państwowość ukraińską przeniesiona została wskutek militarnej prze-granej, na grunt emigracyjny.

Wybuch I wojny światowej przyspieszył wśród Ukraińców zamieszkujących impe-rium rosyjskie dojrzewanie koncepcji sa-

modzielności państwowej. Analogicznie do rozdartej przez zaborców Polski, także wśród naddnieprzańskich kół politycznych pojawiły się różne koncepcje dotyczące stosunku do bieżących wydarzeń, wyboru sojuszników itp. Ukraińscy obywatele carskiej Rosji opo-wiedzieli się zarówno po stronie Rosji, jak uczynił to w przededniu wojny właśnie Pe-tlura, publikując znany manifest polityczny, jak i po stronie państw centralnych, co uczy-niła Spiłka Wyzwołennia Ukrajiny z Dmytro Doncowem. Deklaracja Petlury, którą należy rozumieć przede wszystkim, jako przejaw obywatelskiej postawy w obliczu wspólnego zagrożenia (takim samym aktem była dekla-racja ukraińskich posłów na Sejm RP w chwi-li wybuchu II wojny światowej), stanowiła pierwszy ważny sygnał, że na ukraińskim firmamencie politycznym pojawiła się postać znacząca, że pojawił się prawdziwy mąż sta-nu. Stanowi ona również klucz do zrozumie-nia późniejszych wydarzeń. Niezależnie bo-wiem od temperatury nastrojów politycznych w Ukrainie, jednym ze stałych elementów w polityce działaczy ukraińskich była (więcej niż) dbałość o legalną formę przejęcia władzy, granicząca niekiedy niestety z brakiem zde-cydowania.

Początek 1917 r., wybuch rewolucji lutowej w Rosji i obalenie caratu spowodował, że tak-że w Ukrainie doszło do radykalizacji nastro-jów. W marcu tegoż roku powstała namiastka ukraińskiego parlamentu – Ukraińska Cen-tralna Rada, rozpoczęło się tworzenie zrębów ukraińskiej armii. W czerwcu 1917 r. UCR wydała swój I Uniwersał, w którym Ukra-ina ogłoszona została krajem wolnym, choć w ramach państwa rosyjskiego. W utworzo-nym przez UCR organie wykonawczym – Se-kretariacie Generalnym, Petlurze powierzono sprawy wojskowe. Etapem przejściowym do stworzenia ukraińskiej armii miała być ukra-inizacja dokonywana w jednostkach armii rosyjskiej, złożonych z Ukraińców. Jak napi-sał Serhij Łytwyn: „W sprawach wojskowych był samoukiem, ale mimo to bardziej od po-zostałych ukraińskich liderów rozumiał, że odrodzić i obronić państwo mogą nie rewo-lucyjne odezwy i hasła, lecz tylko nadająca się do boju narodowa armia”2. Szesnastego lipca 1917 r. UCR wydała kolejny Uniwersał bę-dący w istocie kompromisem zawartym po-między nią a Rządem Tymczasowym w Pio-trogrodzie. Rząd rosyjski uznawał co prawda legalność UCR i zgadzał się na dalszą ukra-

34

Рідна мова

inizację armii, jednak ceną za to było wyco-fanie się przez UCR z postulatu terytorialnej i politycznej autonomii. Porozumienie między Kijowem i Piotrogrodem zostało źle przyjęte zarówno przez Rosjan, jak i Ukraińców. Dzień po wydaniu Uniwersału doszło w Kijowie do nieudanej próby wojskowego zamachu stanu i obalenia UCR przez Ukraiński Pułk im. Po-łubotka. Jednak nie to przesądziło o dalszym biegu wydarzeń. Do trwającej przecież wojny światowej, narastającego konfliktu pomiędzy Rządem Tymczasowym i UCR, doszedł kolej-ny czynnik destabilizujący sytuację: rewolta bolszewicka. Obalenie Rządu Tymczasowe-go, z którym formalnie związana była UCR i niepodporządkowanie się przez nią bol-szewikom, wytworzyło jakościowo nową sy-tuację. Piętnastego listopada 1917 r. Petlura został mianowany Generalnym Komisarzem Wojskowych Spraw Ukrainy, zaś pięć dni później, 20 listopada 1917 r. UCR ogłosiła III Uniwersał, w którym proklamowana zosta-ła Ukraińska Republika Ludowa. Niebawem doszło do otwartego konfliktu zbrojnego po-między bolszewikami i URL. W trakcie jego trwania okazało się, że naprędce zukrainizo-wane jednostki, przepojone nastrojami pa-cyfistycznymi i podminowane bolszewicką propagandą zaczęły w starciu z oddziałami rewolucyjnymi ponosić porażki. W kierow-nictwie UCR spowodowało to wzrost istnie-jącego już od dawna antagonizmu pomiędzy W. Wynnyczenką a S. Petlurą. Trzydziestego pierwszego grudnia 1917 r. sekretarzem ds. wojskowych został w miejsce Petlury My-koła Porsz. Sam Petlura zajął się organizacją nowych jednostek wojskowych, które znane są w historii jako Kosz Słobodzkiej Ukra-iny. Jednostki te odegrały nadzwyczaj ważną rolę w stłumieniu powstania bolszewickiego w Kijowie w połowie stycznia 1918 r. Dwu-dziestego drugiego stycznia 1918 r. UCR zdołała uchwalić IV Uniwersał, w którym proklamowano pełną niepodległość Ukrainy. Dwudziestego dziewiątego stycznia 1918 r. akt ten został okupiony bohaterską śmiercią ukraińskiej młodzieży, broniącej miasta pod Krutami, w ukraińskich Termopilach, jednak ani ta ofiara, ani jednostki Petlury nie były w stanie obronić stolicy w obliczu natarcia armii Murawjowa. Kijów został oddany 9 lu-tego 1918 r., a bolszewicy wymordowali tu ok. 5 tys. osób.

Tymczasem rząd URL zawarł w Brześciu pokój z państwami centralnymi, nazywany

niekiedy pokojem zbożowym. Pierwszego marca armia URL i sprzymierzone z nimi wojska niemieckie odbiły Kijów. Jako pierw-sza weszła do miasta jednostka dowodzona przez S. Petlurę. Jednak tuż po odbiciu mia-sta, Petlura odsunął się od głównego nurtu wydarzeń. Osłabł jednak i autorytet UCR, która została obalona pod koniec kwietnia 1918 r. przez samozwańczego hetmana, daw-nego carskiego generała Pawła Skoropad-skiego. Dwunastego czerwca 1918 r. doszło do formalnego zakończenia pierwszej wojny ukraińsko-bolszewickiej. W Kijowie podpi-sane zostały preliminarze pokojowe. W lipcu 1918 r. działaczy URL, w tym Wynnyczenkę i Petlurę władze Państwa Ukraińskiego (Het-manatu) aresztowały. Petlura wyszedł na wol-ność po niemal czterech miesiącach. Tuż po wyjściu z więzienia wszedł – jako Naczelny Ataman wojsk URL – w skład Dyrektoriatu, instytucji powołanej do restytucji republiki i kierowania antyhetmańskim powstaniem. Powstanie to rozpoczęło się 17 listopada 1918 r., ogarniając ogromne rzesze pospolitego ru-szenia. Czternastego grudnia 1918 r. wojska Dyrektoriatu zajęły Kijów, jednak, jak na-pisał J. Hrycak „Armia Dyrektoriatu, która wyrosła z potężnego zrywu chłopskich mas w walce o ziemię i wolność zaczęła szybko rozpadać się zaraz po osiągnięciu bezpośred-niego celu. Chłopi nie chcieli dalej walczyć i wracali do domów”3. Wołodysław Wersiuk zaś dodaje: „Anarchiczna mentalność ukraiń-skiego chłopa, dobrego rolnika i politycznego nieuka, brała górę nad interesami ogólnonaro-dowymi”4.

W obliczu kolejnej agresji bolszewickiej na Ukrainę, która przybrała początkowo for-mę „bratniej pomocy” powstańcom przeciw hetmanowi, w łonie Dyrektoriatu zaczęło dochodzić do coraz poważniejszego rozdź-więku ponownie pomiędzy Wynnyczenką a Petlurą. O ile ten pierwszy reprezentował poglądy zbliżone do bolszewizmu, opowia-dał się za pewną formą sojuszu z Rosją, o tyle S. Petlura reprezentował stanowisko bardziej pragmatyczne, akcentując przede wszystkim aspekt narodowy trwającej w Ukrainie re-wolucji i upatrując sojusznika w Entencie. Tragizmu istniejącej wówczas sytuacji doda-je fakt, że ani Rosja (bolszewicka czy biała), ani Ententa nie były w istocie rzeczy zainte-resowane istnieniem niepodległego państwa ukraińskiego. Na krótko sytuację URL zdawał się poprawić akt zjednoczenia URL i ZURL,

35

Рідн

а м

оваktóry symbolicznie dokonał się w dniu 22

stycznia 1919 r. Niedługo po tym wydarzeniu Dyrektoriat opuścił stolicę udając się do Win-nicy. Próbując oprzeć się o Ententę i sprostać wymaganiom francuskich interwentów, któ-rzy w grudniu 1918 r. wylądowali w Odessie, został zmieniony skład osobowy Dyrektoria-tu. Przede wszystkim z Dyrektoriatu odszedł Wynnyczenko. Doszło również do reorgani-zacji rządu. „Nowy gabinet – opisuje J. J. Bru-ski – z optymizmem przystąpił do dalszych negocjacji z przedstawicielami aliantów. Wie-rzono w rychłą i wymierną pomoc wojskową niezwyciężonej Ententy, w słynne francuskie i brytyjskie czołgi”5. Niemniej optymistycz-ny zdawał się pozostawać również S. Petlura: „Charakterystyczną cechą jego charakteru – napisał W. Prochoda – był twórczy opty-mizm. On widział tylko przyszłość Ukrainy, o którą walczyć wzywał wszystkich do ostat-niej kropli krwi. W tym była, jest i będzie siła wpływu Petlury nie tylko współcześnie, ale i na następne pokolenia”6. Rezygnując z człon-kowstwa w swojej partii, Ataman napisał zaś znamienne słowa: „Biorąc pod uwagę to, że dzisiejsza sytuacja jest dla Ukrainy niezwy-kle trudna i złożona uważam, że w tej chwili wszystkie siły twórcze naszego kraju powinny wziąć udział w państwowotwórczej pracy; nie uważam za możliwe, abym jako syn swego narodu mógł uchylić się od wykonania obo-wiązku przed Ojczyzną i będę dopóki to moż-liwe trwać w pracy dla państwa”7.

Mimo zakończenia wojny światowej, w Ukrainie przez cały 1919 r. trwała zażarta „wojna wszystkich ze wszystkimi”. Wojska Dyrektoriatu walczyły jednocześnie na czte-rech frontach. Poważną zmianą – przede wszystkim w aspekcie politycznym – było wy-cofanie się wojsk interwencyjnych z Ukrainy. W połowie roku oddziały bolszewickie prak-tycznie wypchnęły oddziały URL z Podola, jednak po reorganizacji armii Dyrektoriatu, jej wzmocnieniu przez oddziały przybyłe z Rumunii, a także wskutek wybuchających na zapleczu bolszewickim buntów, bolszewicy zostali wyparci z Podola. Armię URL wspar-ły wkrótce także oddziały UHA, wypchnięte przez wojska polskie za Zbrucz. Trzydzie-stego sierpnia 1919 r. armia ukraińska po-nownie wkroczyła do Kijowa, który jednak znalazł się niebawem w rękach Denikina. Na domiar złego, na stronę denikinowskiej Armii Ochotniczej przeszły w listopadzie 1919 r. jednostki UHA. Fakt ten, wycieńczenie

walkami, tyfusem i dyzenterią spowodowały podjęcie przez Dyrektoriat decyzji o ewaku-acji tymczasowej siedziby rządu z Kamieńca. W nocy z 5 na 6 grudnia 1919 Petlura udał się na terytorium kontrolowane przez wojsko polskie. W przededniu ewakuacji członkowie Dyrektoriatu postanowili scedować na Petlu-rę pełnię władzy. Na jednej z ostatnich rzą-dowych narad Petlura wygłosił następujące zdania: „W tej ciężkiej sytuacji, w jakiej znaj-duje się ukraińska armia w tej chwili, możliwe niektórym zakradnie się w serce myśl – czy nie nadeszła czasem pora byśmy powiedzieli: Ne trat’te kume syły, puskajtesja na dno. Nie ma nic bardziej błędnego, gdyby ktokolwiek spośród nas tak pomyślał. Czy zrobiliśmy coś dla Ukrainy poprzez swą walkę? Tak, nasza walka będzie zapisana w ukraińskiej historii złotymi zgłoskami. Wyszliśmy na światową arenę wówczas, gdy cały świat nie wiedział, co to jest Ukraina. [...] Przyznajmy, bez za-dufania i bez żadnej skromności, że w czasie naszej dwuletniej walki stworzyliśmy naród ukraiński, który nadal będzie walczył o swoje prawa, o prawo do samodzielnego od nikogo niezależnego rządzenia się na swojej ziemi”8.

Kolejny etap walki o państwowość ukraiń-ską, tym razem w oparciu o sojusz z Polską, jest z kolei jednym z lepiej naświetlonych fragmentów historii ukraińskiej rewolucji. Wokół porozumienia, które skrótowo przyję-ło się nazywać układem Piłsudski – Petlura, a którego istotę doskonale oddaje tytuł filmupoświęconego tamtym wydarzeniom – Trud-ne braterstwo, narosło jednocześnie wiele mitów. Sojusz ten był ostatnią deską ratunku dla obrony niepodległości Ukrainy, stąd wy-soka cena, jaką nowy sojusznik Petlury kazał sobie za niego zapłacić. Był też elementem nieudanej próby wyrwania tej części świa-ta z dotychczasowych ram geopolitycznych. Stworzenie federacji Międzymorza, stano-wiąca istotę koncepcji prometejskiej, detro-nizowałaby dotychczasowe regionalne potę-gi: Rosję i Niemcy, wynosząc w ich miejsce, ustawione, jak rzekł Piłsudski, plecami do siebie, lecz połączone więzami federacyjnymi Polskę i Ukrainę. Umowa podpisana pomię-dzy Polską a URL w kwietniu 1920 r. stała się ponadto jednym z głównych argumentów dla przeciwników politycznych S. Petlury, które-mu zarzucono kupczenie ukraińską ziemią i zdradę interesów narodowych.

Jak wiadomo, polsko-ukraińska wyprawa kijowska mimo zdobycia Kijowa zakończy-

36

Рідна мова

ła się fiaskiem. Z wojny tej Polska wyszła wzmocniona, ale też umocniła się wła-dza bolszewików. Zdradzone w Rydze, jak mówiono nawet w niektórych kręgach pol-skich, resztki ukraińskiej armii w listopadzie 1920 r. przekroczyły Zbrucz i zostały inter-nowane w Polsce. Tym samym rozpoczął się nowy etap w biografii Petlury. Początkowo przebywał on razem z rządem w Tarnowie, potem, pod przybranym nazwiskiem (Ste-fan Mogiła) mieszkał w Warszawie. Ostat-ni zryw militarny wojsk URL, zakończył się symboliczną i tragiczną śmiercią 359 roz-strzelanych ukraińskich żołnierzy w Bazarze w listopadzie 1921 r. W grudniu 1923 r. Pe-tlura via Wiedeń, Budapeszt i Genewę udał się do Paryża, do którego dotarł ostatecznie w grudniu 1924 r. Wybór stolicy najpotężniej-szego wtedy państwa nie był przypadkowy. Petlura dążył bowiem do uczynienia z kwestii ukraińskiej zagadnienia międzynarodowego. Istotnym orężem w tych działaniach miały być działania propagandowe. Na początku 1925 r. Petlura rozpoczął wydawanie czasopi-sma „Tryzub”. Jego działalność przerwała na-gła śmierć zadana mu przez Sz. Szwarzbadta 25 maja 1926 r.

Znaczenie postaci Symona Petlury w ukra-ińskiej historii wydaje się nie do przecenienia i to pomimo krytycznej oceny niektórych przejawów jego działalności. Przede wszyst-kim Petlura był niezłomnym bojownikiem o ukraińską państwowość i trwał w pracy na jej rzecz nawet wtedy, gdy inni opuszczali szeregi, a scedowanie na niego pełni władzy przez Dyrektoriat było tego bodaj najbardziej wyrazistym przykładem. Miał on również dar dostrzegania najistotniejszych elementów geopolitycznych (czego dowodem dostrze-ganie roli Ententy), miał też dar dostosowy-wania wyznaczanych celów do istniejących realiów politycznych (tu z kolei mogliby-śmy podać przykład układu z Piłsudskim). Był dobrym duchem ukraińskiej rewolucji, a optymizmu nie odmawiali mu nawet jego przeciwnicy polityczni. Mimo, a może wła-śnie dzięki temu, że pochodził ze wschodniej

Ukrainy, zdawał sobie sprawę, że najzacieklej-szym wrogiem ukraińskiej państwowości jest Rosja, niezależnie – biała czy bolszewicka.

Warto sobie zadać pytanie: czy wobec upad-ku państwa ukraińskiego (URL), można po-wiedzieć, że Petlura był politykiem przegra-nym? Zdecydowanie nie, choć owo zdecydo-wanie uzasadnione jest dopiero od niedawna. Petlura był pierwszym wielkim przywódcą tworzącego swoje nowoczesne oblicze naro-du ukraińskiego. Poprzez to stał się również symbolem walki o ukraińską państwowość, inspirującym coraz to nowe pokolenia Ukra-ińców w dążeniach do utworzenia własnego państwa. Postać Petlury stanowi wszakże i memento, a brzmi ono tak: naród, który chce być wolny, o wolność tę musi wciąż zabiegać; naród, który chce się tym mianem nazywać, nigdy nie powinien liczyć na to, że wolność, kiedykolwiek i przez kogokolwiek będzie mu darowana; naród, poza licznymi innymi ce-chami, obdarzony być powinien i tą jedną, że w chwili najwyższej próby potrafi zjednoczyć się wokół narodowych wartości, bo w tej jed-ności właśnie jest narodu moc i siła. Obyśmy nigdy nie musieli przekonywać się na własnej skórze w prawdziwości tych zdań.

ПРИМІТКИ

1 J. Hrycak, Historia Ukrainy 1772–1999. Narodziny no-woczesnego narodu, Lublin 2000, s. 23.2 С. Литвин, Симон Петлюра і військо. До оцiнок в українськiй iсторiографiї [w:] http://www.uarmy.com.ua/ALMANAH/ALMANAH01/01_history/03_symon_petlura_i_vijsko/symon_petlu-ra_i_vijsko.html, 12.01.2006.3 J. Hrycak, op. cit., s. 149.4 Cyt. za: J. J. Bruski, Petlurowcy. Centrum państwowe Ukraińskiej Republiki Ludowej na wychodźstwie (1919––1924), Kraków 2000, s. 57.5 J. J. Bruski, op. cit., s. 64.6 Сyt. za: В. Іванис, Симон Петлюра – Президент України 1879–1926, Торонто 1952, s. 106.7 Cyt. za: В. Іванис, op. cit., s. 94.8 Cyt. za: S. Zabrowarny, Symon Petlura – niezłomny orę-downik niepodległości Ukrainy [w:] Polska i Ukraina. So-jusz 1920 roku i jego następstwa [Z. Karpus, W. Rezmer, E. Wiszka – red.], Toruń 1997, s. 146 oraz В. Іванис, op. cit., s. 119.

37

Рідн

а м

оваДмитро

Полюхович

Як помирала москвофільська Галичина,

потужніша за російськомовний

Крим

Сьогодні майже неймовірним видається той факт, що ще зовсім недавно Галичина за рівнем проросійських настроїв, мало чим поступалася, скажімо, сьогоднішній Донеччині. А за кількістю промосковських організацій, вона могла б навіть випереди-ти Крим!

Одним із основних галицьких міфів є думка про масову одвічну ненависть «за-паденців» до «клятих москалів». Знаєте, мабуть, цей популярний анекдот:

– Куме, навіщо ж ви негритятко всинови-ли, невже біленьких діточок не було?

– Та були... Але тепер я напевно знаю, що його батько не москаль...

Як і усі міфи, байки про антиросійські настрої галичан, м’яко кажучи, перебіль-шення. Хоча, звичайно, з точки зору «рус-кіх інтєрнационалистав» вже одне вперте небажання русифікуватися є жахливою «русофобією». Але не про це...

Сьогодні, майже неймовірним, видається той факт, що ще зовсім недавно Галичина за рівнем проросійських настроїв, мало чим поступалася, скажімо, сьогоднішній Донеччині. Більш того, за кількістю та ма-совістю промосковських організацій, вона могла б навіть випередити Крим! Проте, наразі про це пам’ятають лише історики, а самі ж галичани про колишню щиру та палку любов до «Білокам’яної» переважно навіть не здогадуються.

Неймовірно, але факт – галицькі мо-сквофіли (тобто «Москволюби», так тоді називали проросійські організації) майже

до 80-х рр. XIX ст. були основною доміную-чою силою чи не в усіх галузях суспільного життя українців Галичини. Починаючи від культурно-просвітницької та бізнесової, закінчуючи... релігійною. Так, як не дивно, але Греко-Католицька Церква того часу – була одним з головних осередків про-московських настроїв.

Ідеологія тогочасних галицьких москво-філів базувалася на трьох стовпах:

1) Київ – центр давньоруської культури та державності;

2) Після занепаду Києва усередині XIII ст. цей центр перемістився в Москву;

3) Увесь час галицькі землі були відірвані від загальноруського процесу і перебували у польському полоні і тепер прийшла чер-га надолужити відставання – запозичити готову російську культуру та доповнити її місцевими галицькими елементами.

Далі думки розділялися. Найбільш радикально налаштовані говорили про приєднання Галичини до Росії, більш помірковані – про створення окремого руського центру. До речі, схожі позиції були і з мовного питання – від ідеї повно-го запозичення і перенесення в Галичину «правильної» російської мови, до створен-ня на її базі галицькоруського «язічія».

Самозрозуміло, що галицькі москвофіли заперечували існування українського на-роду як окремого етносу, зараховуючи, як наддніпрянців, так і галичан, до «єдиного великоруського народу». Вперше публічно це було заявлено у 1866 р. на шпальтах

38

Рідна мова

таємно фінансованої Петербургом газети «старих русинів» «Слово»: «Ми не може-мо більше китайським муром відділяти себе від наших братів, відкидаючи мовні, літературні, релігійні та етнічні зв’язки, що єднають нас з усім російським світом. Ми більше не є русини 1848 року; ми – справ-жні росіяни».

Треба сказати, що поштовхом до роз-витку москвофільства стала вже згадана революція 1848 р., яку назвали «весна на-родів». На жаль, для українців Галичини «весна» тоді так і не прийшла – усі доміну-ючі позиції в краї перебрали поляки. Того-часне москвофільство стало українською відповіддю на політичне та економічне домінування польської шляхти. Позитив- не ж ставлення до Росії не в останню чергу було зумовлено антипольською політикою Російської імперії, особливо після поразки Польського повстання 1863 р. Фактично було задіяно принцип: «ворог мого ворога – мій друг». На москвофільські позиції тоді перейшла більша частина старої руської інтелігенції. На хвилі антипольських на-строїв москвофіли перейняли керівництво в усіх провідних українських організаціях у Львові – Ставропігійському інституті, «Галицько-Руській матиці», «Народному домі» та «Руській бесіді». Головним осе-редком москвофілів стало «Общество им. Михайла Качковского», що активно пра-цювало в селянському середовищі. Зокрема у 70-х рр. ХIХ ст. ця організація мала 181 на-родну читальню в селах Галичини. Під гас-лом «краще втопитися у російському морі, ніж у польській калабані» до москвофілів приєдналися навіть ті, хто з осторогою ставився до Росії.

Москвофільська істерія дійшла до аб-сурду і українське галицьке середовище піддало остракізму навіть тих діячів, які могли принести чимало користі «русинам Прикарпаття». Один із них доктор філосо-фії, маршалок (спікер) Галицького сейму Миколай Зіблікевич опинився на своїй посаді у цілковито польському оточенні у Львові. Українець за походженням, ко-ристуючися добрим ставленням до себе з боку цісаря, він добивався дозволу на створення руського театру у Львові, але для українців-москвофілів так і залишився коляборантом, бо не підтримував їхнього тодішнього зачарування Москвою. Чи ж варто дивуватися, що його нащадок став

одним із засновників УВО, що в свою чергу утворила ОУН.

Найсмішніше, що попри відверту не-любов до поляків у побуті значна частина тогочасних москвофілів користувалася ... польською – «Бо малоросійська – це мова нецивілізованих селян, а російської ми не знаємо». Галицькі русофіли не лише зне-важали українську мову, але й вважали її шкідливою справі відродженню загально-російської єдності, вони навіть привітали заборону українського книгодрукування в Росії у 1876 р. У відразі до української мови тодішні «москвофіли» були дуже схожі з сьогоднішніми представниками проросійських рухів...

Значному поширенню москвофільських настроїв сприяло уявлення про Росію не лише, як про альтернативу польському впливу, але як про своєрідну «землю обі-цяну (обітовану)». Адже, на той час Гали-чина вже встигла скуштувати усіх принад дикого капіталізму, у той час, як у Росії ще зберігалися старі, патріархальні порядки, а капіталізм лише народжувався. У Росії на-віть вбачали надію на соціальне визволення – у 60–80-х рр. ХIХ ст. по селах Галичини ходили інспіровані «москвофілами» чутки, ніби скоро прийде «білий цар» (російський імператор), який покарає нахабних по-ляків, вижене зажерливих євреїв, забере у панів землю та роздасть її місцевим селя-нам.... І усім буде щастя... Цікаво, що щось подібне ми спостерігаємо нині в Криму, де культивується думка, що лише Крим при-єднається до Росії, то кримчани заживуть, як у Москві (але не як у вимираючих селах, та дрібних містечках десь на Рязанщині).

Зі свого боку Росія підживлювала ці настрої фінасово. Головним чином, як за-значено в одному з документів російського таємного відомства від 1876 р. «в целях пре-сечения малороссийской пропаганды».

Відповідно до офіційних даних урядових структур Російської імперії, у 1909 р. мініс-терствами внутрішніх справ та фінансів було прийнято рішення про регулярне виділення коштів на допомогу «прикар-патским русским» – щорічно на запит міні-стра внутрішніх справ надходило 60 тисяч рублів і ще 25 тисяч – безпосередньо через міністра фінансів. Втручалася Москва і ціл-ком демократичні процеси: у 1911 р. Петро Столипін розпорядився надати 15 тисяч рублів одноразової допомоги на покриття

39

Рідн

а м

овавитрат по виборах до Австрійського пар-

ламенту. Започаткований у вересні 1909 р. головний друкований орган радикального мосвофільства – щоденна газета «При-карпатская Русь» – включно до початку Першої світової війни отримувала щорічну таємну урядову субсидію з Російської імпе-рії у розмірі 14 тисяч рублів. Суми по тих часах досить значні.

Щоправда, значна частина їх, як і тепер, одразу ж привласнювалася «борцями за російську ідею». У звіті від 14 червня 1913 року керуючий російським консульством у Львові, надвірний радник Верховцев харак-теризує галицьких радикальних москво-філів, як «отвратительных комиссионеров по инсценированию русского движения в Галиции» и «субсидируемой кликой». Як у цьому ключі не згадати сучасних активіс-тів російського руху Львова, у офісі яких «кляті націоналісти» з завидною регуляр-ністю б’ють одне й теж саме вікно, а недавно ще й копійчаного гіпсового Пушкіна роз-трощили... Кожного разу збитки невеликі, але дають можливість поволати про те, що оплоту російськості у «бандерівському» Львові не завадила б допомога..

Крім таємного фінансування проросій-ських організацій та їх керівників Петер-бург організовував безкоштовне навчання для їх активістів в учбових закладах імперії. Але це не дуже допомогло. З кожним роком галицькі москвофіли втрачали позиції.

Вже з 80-х рр. ХІХ ст. проросійські галичани поступаються на суспільній арені «народовцям». Останні виступали з українофільських позицій, та прагнули консолідації українського народу на всьо-му етнічному просторі по обидва береги Збруча. Але навіть на початку ХХ ст. за проросійські партії на виборах голосував чи не кожен третій українець Східної Га-личини!

Втім, справжній кінець русофільського руху почався з початком Першої світової війни. Першого удару завдала Австро-Угор-ська імперія. Не бажаючи мати у своєму тилу потужну «п’яту колону», Відень провів арешти активістів, та просто співчуваючих проросійським організаціям. Арешти були не такими вже й безпідставними, зважаючи на заяви провідників москвофілів, які у перші ж дні війни відверто сказали пресі, що вони підтримують Росію. Як завжди, при масових арештах, постраждали тися-

чі абсолютно невинних. Більша частина арештованих галицьких москвофілів була зібрана у концентраційному таборі в Та-лергофі. Місце це було дійсно страшне. Пізніше один із в’язнів згадував: «До зими 1915 р. у Талергофі не було бараків. Люди лежали на землі під відкритим небом, у дощ та мороз. Щасливі були ті, хто мав над со-бою полотнину, а під собою жмут соломи. Скоро стебло витиралося й змішувалося з брудом, просякнутим людським потом. Цей бруд був найкращим ґрунтом та по-живною їжею для незчисленних парази-тів..., які розносили по всьому Талергофу заразні хвороби...».

Сучасна проросійська пропаганда кінець галицького русофільства пов’язує саме з цими репресіями, а також з тим, що десят-ки тисяч борців за єдину та нєдєліму були замордовані у австрійських таборах. Але статистика свідчить інше. У кінці 1914 р. в Талергофі було лише близько 8000 в’язнів, у листопаді 1916 – 2717 (у тому числі 85% українців; 76% селян, 7% гре-ко-католицьких священиків); від 1914 до 1916 рр. зареєстровано 14 000 в’язнів. Су-ворий режим, голод і нестерпні санітарні умови (епідемія плямистого тифу) спри-чинили велику смертність серед в’язнів (зареєстровано 1767 смертей; у дійсності їх було більше; лише між 17 січня і 31 березня 1915 померли 524 особи). Але все одно, це аж ніяк не 60 тисяч замордованих, про яких нині постійно згадують в проросійських ЗМІ. Зауважимо, що набагато масштабніші та кривавіші радянські репресії (австрійці хоч немовлят не розстрілювали) не змогли знищити самостійницькі настрої населення Західної України.

Так от насправді, галицьке русофільство знищили не австрійці, а ... російські вояки. А 21 серпня 1914 р., день коли росіяни за-йняли Львів можна сміливо вважати датою політичної смерті західноукраїнського москвофільства. Генерал-губернатором Галичини Росія призначила тоді графа Георгія Бобринського, який одразу розпо-чав активно викорінювати «мазепинство». У цьому йому активно допомагали вцілілі москвофіли на чолі з Володимиром Дуди-кевичем, Семеоном Бандасюком та Юлі-аном Яворським, що приїхали до Львова в обозі Російської армії.

Але тут москвофіли жахливо прораху-валися – політика нової російської адміні-

40

Рідна мова

місцевих москвофільських рухів, хоч вони були єдиною не забороненою політичною силою в Галичині, так і не було надано жодної більш-менш важливої посади у новій адміністрації. Єдине місце, де їм знайшлася робота, це проведення русифі-кації усіх сфер життя та репресивні заходи щодо українського руху.

Так Росія втратила ауру «Землі обіто-ваної». Якщо раніше поняття «Росія» се-редньостатичний галичанин наповнював власним змістом, перетворюючи її на своє-рідну «країну мрій», то реальність виявилася абсолютно шокуючою та непривабливою. За короткий час було вщент знищено усі ілюзії пов’язані з Великоросією та «білим царем». Втім, згодом не стало і самого царя...

страції та жорстокі репресії проти усіх хто підозрювався в «самостійщині» та пере-слідування Греко-Католицької Церкви ви-кликали відверте невдоволення місцевого населення, як проти росіян, так і проти їх прислужників. А незабаром виявилося, що росіяни аж ніяк не збираються виступати проти поляків (а саме сподівання на це і підживлювали москвофільські настрої). Заради вдоволення амбіцій маргінальної політичної сили, Петербург аж ніяк не збирався збурювати усе багатомільйонне польське населення Імперії, тим більше під час війни.

Москвофіли також відчули на собі став-лення старшого брата – за неповний рік ро-сійської окупації Галичини представникам

41

Рідн

а м

оваЯрослав

Дашкевич

Подзвінне операції «Вісла»

Двадцять восьмого квітня 1947 р. шість дивізій Війська Польського розпочали виселення українського населення з захід-них окраїн українських етнічних земель, що в кінцевій фазі Другої світової війни опинилися в межах Польщі. Це виселення отримало військову назву операції «Ві-сла». Операція тягнулася кілька місяців і, практично, закінчилася в жовтні 1947 р. Проводилася вона з великими знущан-нями над українцями і з особливою брутальністю. Було депортовано на захід і північ Польщі близько 150 тисяч осіб, одночасно арештовано і ув’язнено у піс-лягітлерівському таборі Явожно, а також просто вбито кілька тисяч українців (у Явожно опинилися 3873 в’язні). Україн-ців виселяли з Ряшівського, Люблінського і Краківського воєводств і розпорошено розселювали на понімецьких землях – в Ольштинському, Кошалінському, Щецін-ському, Вроцлавському, Зеленогірському і Ґданському воєводствах. За повернення в рідні місця арештовували.

Ця етнічна чистка проводилася під приводом боротьби з Українською По-встанською Армією, кількісний склад якої налічував тоді на даному терені близько 1400 бійців. Депортація мала знешкодити, нібито, допомогу, яку українське населен-ня давало повстанцям. Така аргументація з військової точки зору не витримує кри-тики. Бо невже замість бойових дій проти нечисленних сил українського збройного опору треба було застосовувати виселен-

ня сто разів більшої кількості мирного цивільного населення? Безпосереднім поштовхом до проведення операції «Вісла» стало вбивство повстанцями 28 березня 1947 р. заступника міністра національної оборони Польщі генерала Кароля Сверчев-ського, справжні обставини смерті якого досі дуже незрозумілі.

Депортація в рамках операції «Вісла» була насправді другим виселенням укра-їнців з тих українських земель, що опи-нилися під владою комуністичної Польщі. Перша депортація, яка офіційно мала виглядати як добровільне переселення українців з Польщі в Україну, відбувалася від вересня 1944 до початку серпня 1946 рр. Добровільними – і то частково – були ці захо-ди лише протягом першого року; пізніше від-булася примусова депортація типу недалекої вже в часі «Вісли». З Польщі тоді усунули 482 тис. осіб. Українську етнічну територію в Польщі було зліквідовано, українські землі загарбано. «Українське питання» в Польщі було, як здавалося, остаточно вирішене методами тоталітарного терору.

Польська пропагандивна машина, за-ідеологізоване стереотипне мислення, ксенофобне антиукраїнське виховання суспільства вплинули на польську істо-ріографію цього питання. Зрештою, поль-ська історіографія – і та серйозна, і та пу-бліцистично нібито патріотична – в свою чергу також впливали саме на такий, а не інший стан панівної громадської думки. Я намагався кинути сучасний погляд на

42

Рідна мова

події, які відбулися 50 років тому. Щоб уникнути звинувачення в упередженості, я старався розглянути деякі аспекти істо-ричних проблем минулого на ширшому тлі явищ всесвітньої історії, бо українська нація не була єдиною, що вела боротьбу за своє визволення, і не була єдиною, з якою розправлялися «вогнем і мечем». В осно-ву викладу покладено мої виступи під час круглого столу польських і українських істориків, який відбувся 4 квітня 1997 р. у Кракові на німецько-польсько-укра-їнському форумі «До 50-річчя операції „Вісла”. Від важкої історії до відвертого обміну молоддю»; доповідь на конференції «Депортації українців та поляків: кінець 1939–початок 50-х років (До 50-річчя опе-рації „Вісла”)» у Львові 15 травня 1997 р. та на «круглому столі», організованому під час цієї ж конференції 16 травня.

Так чи інакше, об’єктивна історична правда полягає в тому, що Польща, яка протягом століть була окупантом в Укра-їні, здійснила багато злочинів супроти української нації. Найсвіжішою ланкою в довгому ланцюгу злочинів стали депор-тації українців із західних окраїн укра-їнських земель у 1944–1947 рр. Останнім акордом була операція «Вісла» – остаточна ліквідація основної частини української етнічної території (крім Підляшшя). Було здійснено акт брутального етноциду. Ці події вимазати з історії українського на-роду неможливо.

Історики вже мають у своєму розпоря-дженні видані фахово збірники історич-них джерел, які дають правдиву картину подій і є критерієм для перевірки висно-вків історіографії. Це такі видання як:

1. Akcja „Wisła”. Dokumenty. Opracował Eugeniusz Misiło (Операція «Вісла». Доку-менти. Підготував Євген Місило), Варшава 1993, 524 с. Готується український пере-клад цієї збірки, а також друге доповнене видання польською мовою. До речі, істо-рика Є. Місила, наукового співробітника Інституту історії Польської академії наук, після публікації збірки звільнили з робо-ти, він досі безробітний.

2. Repatriacja czy depоrtacja. Przesiedle-nie Ukraińców z Polski do USSR 1944–1946. Dokumenty 1944–1945. Pod redakcją Euge-niusza Misiły (Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР 1944–1946), Том 1. Документи. За ред. Єв-гена Місила), Варшава 1996, 336 с.

3. Депортації. Західні землі України кін-ця 30-х – початку 50-х рр. Документи, ма-теріали, спогади. У 3 т. Ред. Юрій Сливка. Т. 1 (1939–1945 рр.), Львів 1996, 752 с.

МІСЦЕ ОПЕРАЦІЇ «ВІСЛА» В ПОЛІТИЦІ ПОЛЬЩІ ЩОДО УКРАЇНЦІВ

Виникає питання, чи була операція «Вісла» якимсь відокремленим, може, одіозним фактом в історії польсько-укра-їнських стосунків у ХХ ст., чи, може, лише однією ланкою в політичній тенденції, що існувала, панувала, проводилася в життя, для прикладу, від другого десятиріччя ХХ ст.

Слід відверто сказати, що польсько--українські відносини принаймні від XVI ст. – якщо не від XIII ст. або і раніше – були погані і періодично вели до заго-стрень: воєнних сутичок чи українських повстань проти польського панування. Таке загострення панувало також в пе-ріод Австро-Угорської імперії (бо поляки посідали панівні позиції в Галичині – й використовували їх для національного гноблення). Польська сторона розгромила 1919 р. незалежну Західно-Українську На-родну Республіку, а щодо Східної Гали-чини, заселеної переважно українцями, не виконала ухвали Ради послів 1923 р., що забезпечувала – формально – Східній Галичині статус автономного краю. Не має сенсу розгортати історію польсько-україн-ських стосунків 20–30-х рр., але можна по-дати кілька штрихів: дві пацифікації укра-їнських сіл (тобто застосування принципу колективної відповідальності), поступова ліквідація українських шкіл, недопущен-ня до утворення українського університе-ту, ізоляція і переслідування українського руху на Волині, насильницька латинізація (на практиці – полонізація) і руйнування церков Холмщини, концентраційний табір у Березі Картузькій, в якому ув’язнювали без судового вироку і т. д., і т. д. Висновок зводиться до того, що Польща до 1939 р. не була державою, що визнавала дух і букву закону та міжнародні зобов’язання, а державна національна політика вела не до злагіднення відносин між панівною та непанівними націями, а, навпаки, до їх загострення. У середовищі польської націонал-демократії (ендеки) дійшло, ще до 1939 р., до підготовки планів виселен-ня і розселення українців (їх було понад

43

Рідн

а м

ова5 млн.) у Західній Польщі. Ці ідеї відби-

лися в таємній постанові Ради міністрів Польщі з березня 1939 р., що зводилася до поступового витіснення українців з їхніх етнічних земель. Відносини між поляка-ми та українцями на західноукраїнських землях 1939 р. виявилися загостреними до краю.

Переходячи до операції «Вісла», треба сказати, що вона стала цілком логічною ланкою – а не яким екстраординарним ви-явом – польської національної політики, в якій агресивною стороною була поль-ська. Тим більше, що політика етнічних чисток у ХХ ст. взагалі застосовувалася тоталітарними режимами дуже широко.

Є ще другий висновок. Протягом остан-ніх років велися досить інтенсивні пошуки документальних даних про те, що, мовляв, команда здійснити операцію «Вісла» була дана з Москви. Поки-що жодних перекон-ливих доказів цього не знайдено. Немає наказу, розпорядження чи іншого доку-менту з Москви до Варшави про проведен-ня операції такого типу, скерованої проти українського цивільного населення.

Тому фантастичними, позбавленими джерельної бази, виглядають твердження, що Польщу нібито примусили (хто? де? коли?) провести операцію «Вісла». Історія польсько-українських відносин у ХХ ст. говорить про те, що капітал ненависті з обох боків зібрався дуже великий і окре-мої команди з Москви не було потрібно. Вистачало команди з Варшави. Не під-лягає, однак, сумніву і те, що Москва – чи підпорядкований їй повністю Київ – не висловлювали жодних протестів проти операції «Вісла», яка цілком відповідала широко застосованій Росією політиці етнічних чисток.

З іншого боку, відомо, що, наприклад, під час переселення української люд-ності (значною мірою насильницького) з території Польщі на територію України, ініціатива різних заходів виходила пере-важно з польського боку (про що свідчать документи, які зберігаються в Києві, у Центральному державному архіві вищих органів державної влади й управління України – документи років три тому знову засекречені).

ЕТНІЧНІ ЧИСТКИ ХХ СТ. ТА МІСЦЕ СЕРЕД НИХ ОПЕРАЦІЇ «ВІСЛА»

Етнічні чистки ХХ ст. мали різні види та різні нюанси, але, в основному, вони відбу-валися за двома сценаріями: екстермінація (різня, масовий етноцид, здійснений ін-шими методами, наприклад за допомогою голодомору) і депортація.

Екстермінація широко застосовувалася починаючи з другого десятиріччя ХХ ст.: ма-сова різня вірменів у деспотичній Туреч-чині 1915–1916 рр.; голодомор українців 1932–1933 та 1946–1947 рр., заініційований комуністичною Москвою; голокост євреїв у першій половині 40-х рр., здійснений гіт-лерівською Німеччиною. Етнічні чистки екстермінаційного типу здійснювалися, правда, у набагато менших масштабах, та-кож на території Югославії під час Другої світової війни і там же в останні роки.

Депортація в широкому масштабі почала вживатися Росією ще в період Першої сві-тової війни: маю на увазі виселення німців з Волині 1916 р. Пізніше Росія почала за-стосовувати такий спосіб «вирішення» на-ціональних проблем як у мирний час, так і у воєнний період. Подаю перелік народів, стосовно яких – повністю або частково – застосовувалися такі заходи: кубан-ські українці, месхетинські турки, німці з південної України, Криму і Поволжжя, кримські татари, греки, болгари і вірмени з Криму, чеченці, інгуші, карачаївці, бал-карці, а також румуни і греки – чужоземні громадяни з Північного Кавказу. Часткові депортації українського і польського на-селення здійснювалися комуністичним режимом у кінці 30-х, на початку і в другій половині 40-х рр. Після війни депортували німців зі Східної Пруссії.

Німеччина почала застосовувати депорта-цію євреїв незабаром після приходу Гітлера до влади, а широкомасштабні депортації вже під час війни – щодо поляків тогочасної Західної Польщі, пізніше – в Замойщині.

Про екстермінацію, що проводилася польським легальним лондонським уря-дом і підпіллям та українським підпіллям, говоритиму ще окремо.

Нова хвиля депортацій захопила Цен-трально-Східну Європу після закінчення Другої світової війни. Масово депортува-ли німців (т. зв. Фертрайбург) з новоза-хоплених західних і північних територій Польщі, з Судетів у Чехословаччині.

44

Рідна мова

Якщо дивитися на ці масові етнічні чистки в Східній та Центральній Європі, то операція «Вісла» вписується в їхній контекст майже органічно – але орга-нічно лише для тоталітарних режимів з терористичними методами правління. Бо таким шляхом не вирішували свої міжнаціональні проблеми – також деколи загострені до краю – ні на кордонах між Францією та Німеччиною, між Бельгією та Німеччиною, між Данією та Німеччиною, між Італією та Австрією. Навіть тоталі-тарна Румунія, по суті, не піддавалася спокусі, хоча й гнобила угорську меншину. Чи не найпізніше – і найближче до наших часів – комуністична Болгарія практично депортувала значну частину турків.

Не буду торкатися етнічних чисток типу екстермінацій і депортацій у Африці, де цей метод процвітає досі й дає періодично спалахи.

Висновок єдиний: екстермінації та депортації на етнічній підставі були і є можливі лише в державах з диктаторським тоталітарним режимом, який здійснює своє правління на користь панівної нації терористичними методами.

Є дві особливості операції «Вісла», на які треба звернути увагу. Перша особливість полягає в тому, що не було ні співчуття, ні протестів з боку польської громадськості, ні, зокрема, з боку польської католицької Церкви, що мала і певну силу, і певну від-вагу навіть при тоталітарному режимові. Це насторожувало і насторожує досі, бо є ознакою глибоко вкоріненої ксенофобної ментальності в широких колах польського суспільства.

Може виглядати неймовірним, але ще наприкінці 80-х рр. у польських правих колах (Взаємопорозуміння незалежниць-ких партій і організацій ПП і ОН) розро-блялися і публікувалися в позацензурній пресі (журнал „Zamek”, Варшава 1989, лютий, вип. 3) плани нової депортації українців на схід, поза лінію Збруч–Буг, бо, як там аргументувалося, в Східній Га-личині є «прекрасні врожайні орні ґрунти, газ, нафта, калійні солі, сірка, ліси, гори, клімат», а Львів та Вільнюс мусять бути польськими, бо «в історії нашого народу і культури вони відіграли надто велику роль, щоб змагання до їх новоповерення не було природним відрухом, обґрунто-ваним правом і мораллю». Здається, такі

цитати не потребують коментування, хоча може виникнути питання про які право і мораль ідеться.

Інша особливість – ми займаємося тепер операцією «Вісла», на якій фокусується основна увага. Насправді ж, була не одна, а дві насильницькі депортації, бо т. зв. обмін населення між комуністичними Польщею та Україною здійснювався у 1946–1947 рр. шляхом, здебільшого, саме примусового виселення українського на-селення на схід, за лінію Керзона.

ВІЙСЬКОВІ АСПЕКТИ ОПЕРАЦІЇ «ВІСЛА»

Більше тепер, як у часи проведення опера-ції «Вісла», її захисники наводять аргумент, що депортація була необхідна з військової точки зору, бо навіть те, вже не дуже числен-не українське населення, яке залишилося після депортації на схід, допомагало – до-бровільно або й під примусом – партизанам Української Повстанської Армії.

Справді, такі військові заходи при бо-ротьбі з партизанським рухом застосову-валися також в інших місцях. Утворення «великих» чи «укріплених», «стратегіч-них» поселень в Індокитаї, пізніше у Південному В’єтнамі, у деяких регіонах Африки (Анґола). На практиці це були більші або менші концентраційні табори, до яких колонізатори та диктатори заганя-ли вороже, непокірне або непевне сільське населення. Всі ці заходи – як і у випадку «Вісли» – переважно супроводилися жорстокостями й грабунками. Однак між цими військовими заходами та операцією «Вісла» є принципові відмінності.

По-перше, після ліквідації партизан-ського руху (або після його перемоги) т. зв. «укріплені» поселення розформовувалися і їх поселенці – після періоду виселення, який тривав від кількох місяців до двох––трьох або й більше років – поверталися в рідні місця. Після припинення україн-ського партизанського руху в Польщі ви-селенців у рідні місця не повернули.

По-друге, у всіх згаданих випадках, відомих з азійського або африканського театрів воєнних дій, відбувалася концен-трація, а не розпорошення населення. Під час проведення операції «Вісла» про кон-центрацію населення в поселеннях-селах – таборах не йшлося (бо табір Явожно важко вважати селом!), а виразно була поставлена мета асиміляції.

45

Рідн

а м

оваПо-третє, у багатьох регіонах Польщі

діяв партизанськими методами польський антикомуністичний збройний рух (АК, ВіН, НСЗ). Він користувався підтримкою населення польських сіл і міст, які часто були базою для розгортання дій поль-ського руху опору. Незважаючи на це, не було спроб застосувати депортацію як військовий засіб боротьби з польським підпіллям.

У даному випадку висновки можуть бути лише такі: якщо виселення було продиктоване військовою стратегією і так-тикою, то після ліквідації партизанського руху виселене тимчасово (бо виселення мало бути тимчасовим) населення мало повернутися до рідних сіл; якщо цього не трапилося, то мета першої (за лінією Керзона на схід) і другої (на захід і північ) депортацій була суто політична – нама-гання насильницьким способом вирішити українське національне питання, ліквіду-ючи одночасно багатовікову українську етнічну територію на східних окраїнах комуністичної Польщі.

СПРАВА КОЛЕКТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Друга світова війна піднесла терор щодо цивільного населення (який раніше засуджувався) до – як почали вважати – одного з найбільш дієвих методів ве-дення війни.

Терор щодо цивільного населення засто-совували всі воюючі сторони (Німеччина – щодо Англії; Англія та США – щодо Німеччини; США – щодо Японії) у різних масштабах: від розстрілів закладників до бомбардування міст методом «розсте-ляння килиму», ракетами «земля-земля», атомними бомбами. Такий терор, дарма що його лицемірно засуджували т. зв. ліберальні кола, залишився засобом ве-дення війни особливо в неоколоніальному оформленні (США – в Кореї, В’єтнамі, Іраку; Ірак – у Курдистані; Росія – в Че-ченії й т. д.). Про такий терор згадують – вже після подій – або з засудженням, або з виправданням, або його намагаються цілком не згадувати. Майже як правило, терор застосовувався досі – державами, що претендують на статус супердержав, здійснюють або намагаються здійснювати свої імперські мрії на практиці. Виходить, якщо все це дозволяється безкарно і без

реального засудження великим державам – то чому б це не дозволяти також малим? Це нериторичне питання для сучасних західних т. зв. лібералів.

У даному конкретному випадку не під-лягає сумніву, що операція «Вісла» – це акт здійснення колективної відповідальності, продиктованої не військовими, а політич-ними вимогами згідно з правилами етніч-ної чистки, чи, кажучи узагальнювальним терміном, методами етноциду.

Є ще один мотив, яким пояснювали май-же офіційно колись та й пояснюють вже неофіційно ще й тепер операцію «Вісла». Мотив помсти. Тут я хочу торкнутися по-дій, загальновідомих під назвою «справа Волині».

З точки зору історика, справа Волині була логічним наслідком подій попередніх двох десятиріч. Не повторюючи історію польсько-українських протиріч 20–30-х рр., необхідно погодитися з тим, що польське панування на Волині мусило бути жахливим, якщо викликало такий спалах насильства. Так само як жахливими були німецьке гітле-рівське і російське комуністичне пану-вання, що розпалили пекло. Ми мусимо дотримуватися хронології подій і мусимо погодитися, що польський терор на Холм-щині ще у 1941–1942 рр. став тою запаль-ною іскрою, яка викликала вибух і спалах міжетнічного насильства. Кваліфікувати його інакше як польсько-українську ві-йну важко. Як польсько-українську війну типу «війни сіл», що покотилася через Югославію в часах, формально, німецької окупації. Як війну безжалісну, безмеж-но криваву і зайву та непотрібну як для польської, так і для української сторін. Не-зайву та потрібну для двох інших гравців – німецького та російського. Останній на послугах мав ще й німецького райхскомі-сара, радянського агента Еріха Коха (про його відповідальність та взагалі німецьку відповідальність за волинські події якось ніхто не згадує). Польська сторона, слід сказати відверто, була дуже недалекогляд-ною, беручи допомогу з німецьких та ро-сійських рук і віддаючи на поталу десятки тисяч своїх комнаціоналів. Жорстокості волинських подій, що незабаром стали також східногалицькими – з українсько-го боку – можуть мати пояснення, але не можуть мати виправдання. Так само як не можуть мати виправдання жорстокості

46

Рідна мова

з польського боку. Думаю, що визначення, яке дав видатний бандерівський діяч та військовий історик Лев Шанковський для польсько-української війни 1942–1944 рр. – «непотрібний третій фронт» – дуже до-бре визначає суть справи.

Незважаючи на велику літературу, пере-важно польську і, як правило, малонауко-ву про справу Волині, досі залишається нез’ясованим ряд принципових питань.

Не було опубліковано документи поль-ського лондонського уряду часів Владисла-ва Сікорського і Станіслава Міколайчика, а також Головного командування АК про т. зв. вирішення українського питання (на українській землі, до речі). Яким чином 27 дивізія АК опинилася на Волині? Як виникли: операція «Бужа» (похід, зрештою розгромлений УПА, відділів АК з Люблін-щини на Львів 1944 р.), спроби захоплення Львова („Przedwiośnie”) і Вільнюса перед приходом російських т. зв. радянських військ? Хто висував безвідповідальну концепцію збереження польського «ста-ну посідання» на українських землях? Хто пропагував і намагався здійснювати тактику «доконаних фактів»? За чиїм наказом польські села Волині й Східної Галичини підтримували червоні рейди на Волинь, у Галичину, в Карпати, де т. зв. радянських партизан винищили відділи УПА? Хто конкретно з польського боку несе велетенську відповідальність за такі самовбивчі дії? (Не публікувалися, до речі, також відповідні німецькі та російські документи).

Польська історіографія досі не з’ясувала тла пружин усіх цих подій, не визначила персональних винуватців. Чому лон-донський уряд, який, без сумніву, мав набагато більший політичний досвід від «безурядових» українців, не хотів реаліс-тично підходити до ситуації? Як можна було провокувати бої в Холмщині й на Волині, на українській етнічній території, при абсолютній перевазі українського на-селення? Що довело до такого засліплен-ня? Важко повірити, що тут не обійшлося без анахронічних пережитків імперського мислення.

Великі злочини полягали не лише і не виключно в різанині. Висвітлювати треба не лише питання про те, хто, де і коли був ініціатором терору (Холмщина), але і хто не був ініціатором конструктивних

переговорів по суті. Відомо, що було при-наймні три спроби польсько-українських переговорів, під час яких польська сторона наполягала на status quo ante, тобто на підтвердженні кордонів 1939 р., а не пого-джувалася на звичайне перемир’я і відхід польських збройних формувань з укра-їнських земель. Це могло зберегти життя тисячам і десяткам тисяч людей.

Треба шкодувати, що сучасна польська історіографія намагається обороняти явно втрачені позиції за допомогою позаісто-ричних міфів. До таких міфів належить не лише, згадане вище, шукання пружини операції «Вісла» у вигляді «руки Москви», але й, наприклад, твердження, що ОУН(р) – прийняла політичну ухвалу про вини-щення польського населення на своїй III конференції в лютому 1943 р. Документів з такою ухвалою немає. Антипольські акції здійснювалися тоді стихійно як відплата за польські, а у випадку масш-табніших операцій – рішення приймали на військовому рівні. Про ухвали III конференції я вів свого часу розмови з колишнім крайовим провідником ОУН(р) Михайлом Степаняком (до речі, учасником польсько-українських пере-говорів 1943 р., пізніше провідником на Волині, де він намагався злагіднити між-національний конфлікт; мої розмови з ним у 1951, 1954–1955 рр. у Карабаху, Караґанді та Спаську в Казахстані (та з членом і дея-кий час фактичним керівником Головного Проводу ОУН (р) Миколою Лебедем (роз-мови 1994 р. у Києві, 1995 р. у Нью-Йорку). Жодних політичних ухвал про екстермі-націю польського населення тоді не при-ймали. Польські історики, здебільшого, правильно уявляючи собі силу підпільної мережі ОУН(р) в лютому 1943 р., не хочуть усвідомити, що наявність політичної ухва-ли ОУН(р) такого типу довела б у цей час до справжньої майже повної екстермінації польського населення по селах і містечках західноукраїнських земель – або до його поголовної втечі на захід.

Інший позаісторичний міф – про брато-вбивчу боротьбу. Цей скомпрометований інтернаціоналістичний термін (нещо-давно «старшим братом» рекламували себе росіяни) тут ні до чого. Польський і український народи – дві окремі повно-правні й рівноцінні нації, в яких взаєм-них братерських почувань завжди було

47

Рідн

а м

овамало. А лише справжня взаємодопомога

і рівноправність можуть стати підставою нормалізації стосунків.

Є певні загальновизнані світовою іс-торією істини, що стосуються не лише польсько-українських стосунків. Кож-ний поневолений народ має право вести національно-визвольну боротьбу за не-залежність своєї нації і Батьківщини. На-ціонально-визвольна боротьба не вимагає виправдання, а її цілі є загальнозрозумілі й святі. Методи боротьби накидають гнобителі. Коли мирні засоби не дають результатів, залишаються збройні. Крайні жорстокі методи заслуговують засуджен-ня – та аналізи з точки зору їх причин та доцільності. Поведінка агресивної части-ни польської меншини в Західній Україні взагалі не вкладається в будь-які логічні рамки. Бої велися на українській етнічній території – будьмо відверті – проти коло-нізаторів, які в кардинально змінених умо-вах не зуміли (і не захотіли) нормалізувати свої відносини з українським корінним населенням, а намагалися втримати вже неіснуючий «стан посідання».

В остаточному підсумку польська сто-рона з великими втратами програла війну на Волині та в Східній Галичині, – і тому вважала, що має право на помсту й від-плату. Докладніше, – на польську помсту за українську відплату польській стороні. У вигляді операції «Вісла».

Не буду спинятися на морально-етич-ному аспекті проблеми, бо ставлення до таких подій – як ми бачили на багатьох прикладах зі світової історії ХХ ст. – далеке від задовільного, але не підлягає сумніву, що з погляду політичної та державно-полі-тичної мудрості було виявлено цілковиту їх відсутність.

Повертаючись до оцінки депортацій українців, вважаю, що слід відмовитися від намагання подавати неправдиві мо-тиви подій, а відверто сказати правду, що це був акт помсти за великий волин-сько-галицький програш. Акт помсти, що виявився у застосуванні принципу ко-лективної відповідальності до цивільного населення лише тому, що воно українське, а не до безпосередніх винуватців. Правда, тут треба ще внести певну поправку на ментальність: не лише помста за Волинь і Східну Галичину, але й за те, що україн-ський народ був нечемним, підступним

і невдячним. Лише невідомо, за що він мав бути вдячним.

Ставити на одну площину – навіть чисто формально – Волинь і операцію «Вісла» неможливо. Волинь і Східна Галичина – це усунення колонізаторів з українських земель. «Вісла» – ліквідація віковічної української етнічної території.

З ПЕРСПЕКТИВИ 50-И РОКІВ І РЕЗУЛЬТАТИ КОМПАРАТИВІЗМУ

Не думаю, що за п’ятдесят років став-лення до операції «Вісла» – маю на увазі ставлення мужніх і чесних істориків та звичайних розумних людей – могло змінитися. Як акт брутального етноциду вона заслуговує лише засудження та ви-правлення тих її наслідків, які ще можна виправити. Засудження «принципу» ко-лективної відповідальності і розуміння того, що жодна людина не є і не може бути власністю держави та не може бути визна-на винною без доведеної вини.

Як відомо з історії, етнічні чистки були піднесені до рангу державної національної політики у Росії, що існувала певний час під назвою Радянського Союзу. Реабілі-тація депортованих народів проходила важкий шлях, але, незважаючи на всі перешкоди, була здійснена як юридичний акт, а сам «принцип» засудила історія. Хочу нагадати, що все це було проведено в той час, коли в Радянському Союзі ще не пахло демократією, коли були спалахи антинаціонального терору (в Грузії, в Лит-ві), коли ще сьогодні в російському сере- довищі далеко до ліквідації ідей і практики патологічної ксенофобії. Польща, як досі, не пішла шляхом повного засудження злочину і виправлення зла. Не буду тут аналізувати причин – вони зрозумілі. Не варто подавати рецепти, що треба робити і як треба міняти спосіб мислення – ці проблеми також зрозумілі.

Етнічні чистки не були, не є і не будуть внутрішньою справою однієї держави – хоч як би цього добивалися ті держави, що займаються етноцидом. Це не лише справа двох уплутаних у конфлікт сторін, осо-бливо тоді, коли для однієї з них етнічна територія продовжується в сусідній дер-жаві (як у випадку українців у Польщі), але й справа цілого людства, бо порушуються права людини. Тому й нічого деяким опор-туністам на зразок колишнього депутата

48

Рідна мова

польського сейму Володимира Мокрого, пропагувати думку, що операція «Вісла» та виправлення її – це суто внутрішня справа Польщі. І Україна, і держави За-хідної Європи зацікавлені в нормалізації українсько-польських стосунків, а казус «Вісли» – складова частина цієї нормалі-зації. Це ще раз підкреслює міжнародний характер цілої справи. Зрозуміло, що в такій нормалізації не зацікавлена Мо-сква і проросійські кола у Польщі. Бо не раз у минулому Росія і Польща знаходили спільну мову за рахунок України.

Хочу висловити свою думку щодо різних сентиментальних і символічних акцій типу «прощаємо і просимо прощення» та щодо висування якихось «попередніх умов чи вимог», від яких, мовляв, зале-жить остаточне вирішення справи.

Конгрес українців у Польщі, що відбув-ся у квітні 1997 р., вважаю, не мав права оголошувати формулу «прощаємо і про-симо прощення». По-перше, не зрозуміло, чи Конгрес справді мав повноваження всіх українців взагалі. По-друге, немає рівнорядної польської організації (типу Конгресу поляків Польщі, скажімо), тому покаянна формула прозвучала як голос волаючого в пустелі. По-третє, така ухвала Конгресу порушила повільний, але неминучий процес реабілітації жертв операції «Вісла» – і, після вже наявного позитивного рішення сенату, треба було відчекати будь-якого (навіть негативного, з яким можна боротися) рішення сейму. По-четверте, врешті – й це основне – поль-ське суспільство (як постараюся довести далі) ще не готове до рівноправного діало-гу. Без сумніву, у випадку Конгресу треба б знати, хто стояв за лаштунками справи – хто саме персонально підштовхував до такої формули. Якщо це діячі з почуттями громадської відповідальності та особистої гідності, вони повинні відверто викласти свою аргументацію.

Необхідно ще підкреслити, що формула «прощення» розрахована на сценічний ефект – вона не компенсує реально запо-діяного зла.

Справедливість, якщо про неї думати серйозно, не залежить від «попередніх умов» – вона або є, або ї ї немає. Від-носини між націями і державами, це здається ми вже засвоїли, будуються не на сентиментальності, а на взаємоповазі,

рівноправності й правильному розумін-ні національних і державних інтересів. І знову і лише на справедливості.

Прошу вибачити мою наївність.

ЧИ І КОЛИ БУДЕ ОПЕРАЦІЯ «АНТИ-ВІСЛА»?

Можна розгорнути цю думку. Йдеть-ся про те, чи сучасна польська держава і сучасне польське суспільство готові нормалізувати стосунки з українською державою та з українським суспільством і виправити здійснене зло?

Трагічна річниця операції «Вісла» віді-грала в Польщі роль лакмусового папірця і викликала поляризацію активної части-ни суспільства на тих, хто «за» нормалі-зацію і тих, хто «проти» нормалізації. Ці прояви ще раз довели, що, попри наміри організаторів операції «Вісла» п’ятдесят років тому, в наступні роки і досі, не було досягнено «остаточного вирішення» укра-їнського питання в Польщі. Українське питання існує, турбує, вимагає рішень саме тоді, коли цих рішень ніяким чином не хочуть ні приймати, ні, тим більше, здійснювати.

Є помітна і впливова група польських політиків та менш помітна і менш впли-вова група інтелектуалів, які намагаються полагодити справу «Вісли» і нормалі-зувати польсько-українські стосунки. Саме з цього середовища вийшла відозва переважно представників опозиційної до уряду Виборчої акції «Солідарність» та їх прихильників з кіл інтелектуальної еліти, опублікована у польському паризь-кому журналі „Kultura”. Ніхто з владної коаліції (посткомуністичний Союз демо-кратичної лівиці, СЛД, плюс Об’єднана народна партія, ЗСЛ, т. зв. «людовці») до цієї відозви не приєднався. Характерно, що серед тих, хто поставив свій підпис немає імен відомих польських істориків, які займаються польсько-українськими відносинами. Таку помітну відсутність спеціалістів можна пояснювати подвійно: або принциповою незгодою з намірами нормалізувати стосунки двох народів (такі історики не готові до діалогу навіть суто наукового), або страхом перед пресією шовіністів, ксенофобів, україножерів, як лівих, так і правих. Очевидно, причини абсентизму є справді дві. Бо навіть серед формально прихильних науковців пану-

49

Рідн

а м

овають такі стереотипи про українців, що не

мають фактичної підстави, а є наслідком псевдоісторичної міфології та певних іде-ологічних настанов. Ну, а відвага відверто боротися з шовінізмом – не притаманна історикам. Часом виникає враження, що сумне відзначення 50-річчя перетворило-ся в палицю, застромлену в муравлище.

Слід підкреслити, що президент Польщі Александер Квасневський, приймаючи організаторів і гостей Конгресу українців Польщі, засудив під час розмови з ними як юридичні підстави, так і практич-ну реалізацію депортації. Він і прем’єр Влодзімеж Цімошевич підтримали ідею будови пам’ятника українцям – жертвам табору в Явожно й обіцяли взяти участь у його відкритті.

Але не завжди реакція польської по-літичної верхівки була настільки при-хильною. Газета „Życie” зацитувала слова віце-маршалка сенату Зофії Куратовської (центристський Союз свободи), яка «по-переджувала, щоб українці не атакували Польщі, бо вони також на Східних Кресах [Куратовська вжила це образливе для України поняття, бо вислів «західно-українські землі» не може пройти через її уста, а термін «Східні Креси» автома-тично означає, що йдеться про частину Польщі – Я. Д.] чинили різанину. Гострі слова можуть відштовхнути прихильних людей, що хочуть жити в злагоді. Думаю, найкращою формулою врегулювання наших контактів було б послати слова «прощаємо і просимо прощення». З цього всього повіває явним диктатом: робіть саме так, бо може бути гірше. Про формулу «прощаємо і просимо прощення» я вже ви-словлювався. Тут можу додати, що, на мою думку, це глибоко неморально – вимагати каяття від поневолених, які піднялися на повстання проти гнобителів. Насамперед треба почекати каяття гнобителів. Росія не вимагала від поляків, а також литовців та білорусів каяття за повстання 1794, 1831, 1863 рр., хоча вона також зазнала тоді великих жертв. Мої слова про гнобителів і поневолених не стосуються спеціально польсько-українських відносин, а є ви-сновком із світової історії. Була збройна і кривава деколонізація Алжіру, Анґоли, Бельгійського Конґо, Кенії – й ніхто за це не вибачався. Чому українці мають каятися за Богдана Хмельницького, Гайда-

маччину, Українську Повстанську Армію перед своїми гнобителями? Це факти іс-торії – здійснення права пригноблених на повстання (коли мирні заходи не дають результатів) – і чесна історіографія може їх інтерпретувати лише однозначно. Чи, може, українці мають бути єдиним наро-дом у світі, що не сміє вести національно--визвольну боротьбу?

Колишній міністр внутрішніх справ Антоні Мацеревич (тепер в опозиції; пред-ставник правого, дехто вважає – крайньо правого, Руху відродження Польщі, РОП): «Польська держава повинна справедливо компенсувати кривди Другої світової вій-ни. Однак не можна допустити до ситуації, при якій компенсацію мали б отримати спершу позбавлені комуністами польські громадяни інших національностей, а лише опісля – також позбавлені майна – поляки» (цитую за газетою „Życie”). З таким про-явом національного егоїзму дискутувати досить просто. Україна, попри свій дуже важкий економічний стан, дає фінансову допомогу своїм громадянам кримськота-тарської, а також грецької, вірменської, болгарської національностей, хоча ця ж Україна не має жодного стосунку до депортації кримських татар та інших мен-шин (а Польща ж до депортації українців стосунок має!) – її здійснила Росія, що не дає жодної компенсації. Хоча цілком оправданою є вимога, щоб український уряд пам’ятав також про депортованих українців.

Думаю, крапки над «і» поставив у ін-терв’ю „Gazecie Wybоrczej” віце-маршалок сейму Марек Боровський (Союз демокра-тичної лівиці): «Поки що не бачу шансу, щоб сейм засудив операцію „Вісла” [при-гадую, що сенат засудив операцію «Вісла» ще 3 серпня 1990 р. – Я. Д.]. Операція була наслідком, а не причиною певних подій. Не так, як сталінська політика денаціона-лізації, коли переселювали цілі невинні народи. Ці українці не були народом спо-кійним і тихим, тогочасна влада мусила щось робити, реагувати». Як бачимо, польські посткомуністи нічим не різнять-ся – в ставленні до українців – від своїх комуністичних колег з-перед п’ятидесяти років. Боровський не хоче знати історії, бо між сталінською депортацією народів Росії і комуністичною депортацією наро-дів Польщі стоїть знак рівняння по лінії

50

Рідна мова

принципу колективної відповідальності, засудженого цілим цивілізованим світом. Смішно слухати, що операція «Вісла» з розпорошенням українців на великих територіях не була розрахована на дена-ціоналізацію й етноцид, бо цим займався, нібито, лише Сталін.

Як бачимо, на практиці до нормалізації польсько-українських стосунків – у світлі 50-річчя «Вісли» – з точки зору відомих польських політиків ще далеко. А польська влада не думає реально загладити злочин операції.

Про, м’яко кажучи, нерішучість поль-ських істориків я вже згадував. На німець-ко-польсько-українському форумі «До 50-річчя операції „Вісла”. Від важкої історії до одвертого обміну молоддю» 4 квітня 1997 р. у Кракові відомий історик Ришард Тожецький відстоював думки, що, нібито, існувало політичне рішення, ухвалене III конференцією ОУН у лютому 1943 р., про ліквідацію польського населення на західноукраїнських землях; що операція «Вісла» здійснювалася за командою з Мо-скви; що депортація українців Закерзоння була викликана мілітарною необхідністю. Все це – без підтвердження історичними джерелами. Польські історики, майже як правило, іґнорують українські історич-ні праці та уникають наукової дискусії з автентичними документами в руках. Запрошення до зіставлення своїх та українських наукових поглядів відкида-ють. Найновіший приклад. 15–16 травня 1997 р. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича Національної академії наук України та Львівський університет ім. І. Франка провели у Львові конферен-цію «Депортації українців та поляків: кі-нець 1939 – початок 50-х років (до 50-річчя операції «Вісла»)». У ній мали взяти участь такі польські спеціалісти, як А. Айненкель, С. Ячинський, М. Папежинська-Турек, В. Серчик, С. Стемпень, Р. Тожецький, Р. Щиґел. Ні один з них на конференцію не приїхав, хоча їх дуже чекали. Бойкот не є ні науковою дискусією, ні науковою відповіддю. Тим більше, що українські іс-торики лише відносно недавно отримали змогу писати і говорити одверто. Таким чином, предметна наукова дискусія істо-риків, по суті, лише повинна початися.

Можна зрозуміти, що польські історики є у дуже складному становищі: між іс-

торичною правдою, що може бути лише одна-єдина, і патріотичним обов’язком, який чомусь не завжди ототожнюють зі справедливістю і, знову, з історичною правдою. Але завдання позбавити власну громадськість позаісторичних міфів, зда-ється, дуже важливе і невідкладне. Правда, це завдання не єдиних лише істориків.

Задля об’єктивності слід відзначити, що й з українського боку працюють фальси-фікатори історії, які шляхом пристосу-ванства намагаються – за дуже давньою традицією – не втрачати «панської ласки». Академік Ярослав Ісаєвич, для прикладу, керуючи засіданням II Міжнародного на-укового семінару «Польсько-українські стосунки в роках Другої світової війни», що проходив 22–24 травня 1997 р. у Варша-ві, наклав кляп на уста тих українських іс-ториків, які намагалися розглядати поль-сько-українські відносини у причиновому зв’язку. До тем, на які академік наклав табу і які були вилучені з наукової дискусії, увійшли наприклад: польські пацифікації українських земель напередодні війни, винищення польською стороною укра-їнського населення Холмщини, Волині, Східної Галичини, Закерзоння саме в роки війни і зразу ж після неї, межі української етнічної території на 1939–1945 рр. і те, що Україну – також під час війни – позбавили двох стародавніх княжих – королівських столиць Перемишля і Холма. А замовчу-вання проблем – це, як відомо, один з най-яскравіших проявів фальсифікації. Між прислужництвом та науковим підходом до важливих питань дуже важко знайти щось спільне. Ледве чи помагають у таких випадках ті високі наукові титули.

Розглядаючи ставлення польської преси до українського питання в Польщі, історик та журналіст, редактор місячника „Arcana” Анджей Новак скаржився на згаданій кра-ківській конференції 4 квітня 1997р., що в пресі, мовляв, складалася непропорційна ситуація, бо найпочитніші газети друку-ють матеріали, прихильні до українців і навіть говорять про польські злочини. А відмовляються друкувати антиукра-їнські статті. Тому, за Новаком, виникає «ситуація нерівноваги» і «однобічність», яких треба уникати. Треба віддати на-лежне найпоширенішій польській пресі (а вона є високого рівня, без сумніву), яка намагається займати об’єктивну позицію.

51

Рідн

а м

оваТакож відчуваючи пульс епохи. Але не

все є таким рожевим. Хоча україножерна католицька газета «Слово» перестала ви-ходити, її майже автоматично замінила посткомуністична «Трибуна». Один з найпопулярніших у Польщі тижневиків «Політика» вмістив 12 квітня ц. р. нотатку про Конгрес українців Польщі у своїй хроніці аж на передостанньому двад-цятому місці, після однієї кримінальної справи і перед некрологом. Це про дещо говорить. Та й основне, на що звернув увагу тижневик, це формула «прощаємо і просимо прощення». Антиукраїнські походи не припиняють правоекстреміс-тичні „Szczerbiec” та „Falanga Toruńska”. Так що статті антиукраїнського змісту не зникають і «ситуація рівноваги» не надто порушена.

Явну ж «ситуацію нерівноваги» ство-рюють спеціальні вітрини і відділи в книгарнях, в яких щедро представлено видання про польські Львів, Вільнюс та Східні Креси. При читанні такої літера-тури складається враження, що саме там, а не в Центральній Польщі, перебуває дух і б’ється серце правдивого поляка. Тому з великим успіхом відбувається збір ко-штів на екранізацію «Вогнем і мечем» за Генриком Сенкевичем, хоча антиісторич-ність і фальсифікаторство його роману не є секретом. Тому на роль Богуна признача-ють актора, якого амплуа є ролі бандитів та вбивців. А ще є український тризуб, пробитий польським орлом, у римо-като-лицькому костьолі в Перемишлі та багато, багато свідчень ксенофобії й шовінізму. Є ще забуття шести мільйонів поляків, які загинули від рук німецьких окупантів під час Другої світової війни, і постійне при-гадування хай навіть 80 тисяч тих поляків, які загинули в цей же час від рук українців на українських землях. Варто вдуматися в пропорції жертв. Німців повинні б не-навидіти понад сімдесят разів більше, ніж українців. Але так не є. Є ще результати примусової асиміляції українців – ті, що під тиском стали перекинчиками та при-мусили своїх дітей забути про українське коріння. Виникла категорія криптоукра-їнців, які, побоюючись ксенофобного оточення, «на людях» говорять лише по-польськи і всіма способами намагаються

замаскувати свою українськість. В такий спосіб було розтоптано людську гідність значної частини українців у Польщі.

У польському суспільстві помітні певні зрушення. Але воно в цілому не хоче розу-міти і визнати свої помилки, свій імперіа-лізм, колоніалізм стосовно українців. Воно хоче лише покори і прохань прощення. У польському суспільстві, поки що, немає розуміння того, що і на Волині, й на інших українських землях поляки були лише окупантами і колонізаторами – і що як такі вони програли політично, мілітарно і морально. Культивування ненависті до українців за програну – це хвороба сус-пільства, яку треба лікувати. Ліки в руках польської політичної й інтелектуальної еліт. Бо лише вони можуть допомогти ламати психологічний бар’єр, який на-ростав століттями, і який вони переважно зміцнювали, а не руйнували.

Треба сподіватися, що офіційні контак-ти між Польщею та Україною (візит пре-зидента Польщі до Києва у травні 1997 р. і підписання ряду угод та інших докумен-тів), які розвиваються цілком задовільно, поступово впливатимуть також на стан умів суспільства. Правда, «залишаючи минуле історикам», обидва президенти одночасно виступили інтерпретатора-ми (не дуже вдалими) цього минулого, а словесної формули «просимо вибачення» у наш час вже замало.

Існує певний, питомо польський комп-лекс: уявлення про те, що Україна не зможе існувати, жити, розвиватися при непри-хильному або ворожому ставленні до неї польського суспільства. Зможе. Бо Польща не є «номер 1» в українських зовнішньо-політичних проблемах. А плекання не-нависті йде лише на шкоду самій Польщі й польському народові.

Доки в Польщі діятиме подвійний ал-горитм мислення – один для «нас», по-ляків, а інший для «них», українців, доти польське суспільство не буде готовим до рівноправного і плідного діалогу з укра-їнським суспільством. А такий діалог і нормалізація надзвичайно потрібні. Це вимога часу, який ми переживаємо.

web-джерело:

Незалежний культурологічний часопис «Ї»

52

Рідна мова

АркадійЖуковський

МитрополитАндрей Шептицький

і православ’я

Ціль моєї праці – зібрати всіх вас під стягом Христа. Наука Христова, якою я перейнятий сто раз більше з влас-ного переконання, ніж з уряду, – це мій прапор і дороговказ. Хай умру сьогодні і в вічності не знайду щастя, щоб тіль-ки ви, мої браття, були щасливі.

(Лист митр. Андрея Шептицького до української інтелігенції з 1909 р.)

У многогранній діяльності визначного церковного, культурного і громадського діяча митрополита Андрея Шептицького центральне місце займала проблема єд-ності Церков, і зв’язана з нею екуменічна акція, яка проявлялася на протязі усього його свідомого життя. На українському або загальнослов’янському відтинку для Митрополита унійна проблема зводилась до відношення, співпраці, евентуально до пізнішої єдності між Греко-Католиць-кою і Православною Церквами, що саме й є змістом нашої теми.

Справа об’єднання православних вірую-чих – українців, росіян і білорусів – з Апос-тольською Столицею була головною спо-нукою навернення Романа Шептицького з римо-католицтва до Унії, він не пере-ставав працювати для реалізації цієї цілі до кінця свого трудолюбивого життя. «Всі ми мусимо, – писав він у своєму посланні в 1940 p., – вважати працю для з’єдинення Церков за наш моральний обов’язок любові до Бога, що проявляється в християнській любові до ближнього, але також за один

з найважніших конституційних елементів нашого християнського патріотизму»1. Під час совєтської окупації Галичини Митро-полит Андрей звертався до Папи, щоб він його вибрав і призначив на смерть «за віру і єдність Церкви». Очевидно, що Папа не дав свого благословення на мученицьку смерть визначного ієрарха Церкви.

Ідея привернення слов’янського Сходу в лоно Вселенської Церкви зродилася у майбутнього Митрополита Андрея ще в молодечому віці, вона конкретизувалася у зустрічі з життям. У 1887 р. Шептицький відвідав Київ, побачив його святині, там він познайомився з українською грома-дою, був гостем професора Володимира Антоновича, який, як і він, порвав був з польщизною й пристав до українського народу. Напевне, ця зустріч залишила гли-бокі сліди в душі молодого Шептицького, і стала провідною в дальшому його житті. Того ж року осінню він відвідав також Москву, де познайомився з філософом В. Соловйовим, прихильником церковного об’єднання.

Двадцять четвертого березня 1888 р. Роман Шептицький був прийнятий на спеціальній авдієнції Папою Львом XIII, якому звірився щодо бажання стати васи-ліанином, та щодо своїх планів відносно з’єдинення Церков. Тоді ж Папа уділив для молодого ентузіаста своє благословення для цих незвичних задумів.

Митрополит Андрей Шептицький зу-мів переводити в життя здійснення своїх

53

Рідн

а м

оваунійних планів, коли почав очолювати

Греко-Католицьку Церкву. Рівночасно з гідністю архиєпископа Львівського, він ставав також єпископом Кам’янець-По-дільським: епархія, яка з 1807 р. належала до Галицького митрополита, але її тери-торія знаходилась в межах Російської імперії. Тут унійна праця стала можливою щойно після революції 1905 р., коли в Росії встановлено свободу совісті. Свої плани про організацію Католицької Церкви на території Російської імперії Митрополит представив Папі Пієві X в першій половині 1907 р. Йшлося про висвячення священиків і єпископів у греко-католицькому обряді для православних Росії, на що Папа дав згоду. Осінню 1907 р. Митрополит ви-їздить інкоґніто на територію Російської імперії, – Вільно – Мінськ – Слуцьк – Мо-сква – Петербург, де нав’язує контакти з прихильними людьми до Унії й назначає о. Олексія Зерчанінова генеральним ві-карієм Кам’янець-Подільської епархії та душпастирем для католиків візантійського обряду для усієї Росії. У лютому 1906 р. Папа Пій X легалізував цю номінацію, а рівночасно іменував Митрополита Андрея апостольським адміністратором Кам’я-нець-Подільської епархії, і також надав А. Шептицькому адміністративну повно-важність на усю територію Російської ім-перії. Ці надзвичайні права і повновласті були поновно потверджені папами Пієм X (у 1909, 1910 і 1914), Венедиктом XV і Пієм XI. Для обережності перед російським урядом ці повновласті були вдержані в таємниці й відомими тільки Папі і Ми-трополитові. В 1912 р. Митрополит вдруге відвідав Київ, тоді він відправив панахиду по Тарасу Шевченкові в костелі св. Мико-лая і виголосив патріотичну проповідь про Великого Кобзаря. Значення цієї ініціативи Митрополита тим важніше, що в тому часі російський уряд забороняв публічні відзна-чення Шевченкових роковин.

Для популяризації духовних взаємовід-носин між Сходом і Заходом Митрополит Шептицький ініціює в 1907 р. міжнародні зустрічі – з’їзди, присвячені плеканню ідеї з’єднання Церков, передусім представни-ків слов’янських народів, католицького і православного віровизнань. Ці з’їзди від-бувалися у Велеграді в Моравії, відомому місійному осередку св. Кирила й Мефодія, в яких брали участь богослови і обгово-

рювали справи, що єднали обидві Церкви і проблеми взаємопізнання і зближення між ними. На цих з’їздах, до 1927 р., Ми-трополит Андрей виголошував доповіді, а на деяких головував. Доповіді конгресів у Велеграді були друковані в серії «Акти Велеградські».

Під час окупації Галичини російськими військами в 1914 р. Митрополит Андрей виступив проти насильного запроваджен-ня російської православної Церкви, за що був заарештований і засланий спершу до Києва, а згодом в Росію: в Новгород, Курськ і Суздаль. Свій побут в неволі Митрополит використав для спроби оформити Греко- -Католицьку Церкву в Україні і Росії. Під час свого короткого перебування в Києві Шептицький висвятив о. Йосифа Боцяна, ректора Львівської духовної семінарії, на єпископа Луцького. Після звільнення в березні 1917 р. Митрополит скликав у травні 1917 р. синод у Петрограді, на якому номінував о. Леоніда Фьодорова на свого екзарха на всю Росію, а для Білорусі й України призначено двох інших екзархів: для Наддніпрянщини о. Володимира Гром-ницького екзархом, а генеральним вікарієм о. Михайла Цегельського. Новостворена структура Греко-Католицької Церкви на Сході протривала до приходу більшовиць-кої влади, коли вона була зліквідована, як і всі інші Церкви.

Під час свого побуту в Росії і Україні в 1917 р. Митрополит Шептицький зу-стрічався з українським громадянством, відвідав українські національні установи. I хоча йшлося про українців Наддніпрян-щини, що були православними, всюди його вітали як мученика і оборонця загальної української справи. Особливо тепло прий-няла Митрополита українська громада в Петрограді. У Києві він мав зустріч з про-відними членами Української Центральної Ради, відвідав визначних особистостей в столиці України: М. Грушевського, Д. Дорошенка, вдову М. Драгоманова і інших. Навіть В. Винниченко, який спо-чатку ставився з резервом до Митропо-лита, згодом, за Директорії, пропонував А. Шептицького як кандидата на митро-полита України. За Гетьманату Всеук-раїнський православний собор у Києві задумував 21 червня 1918 року створити па-тріархат, а кандидатом на його очолювання висувалося особу Андрея Шептицького.

54

Рідна мова

Назагал Митрополит Галицький вдержу-вав добрі взаємини з наддніпрянськими політичними діячами і державними кер-маничами – М. Грушевським, П. Скоропад-ським і С. Петлюрою – в часі української державності.

Повернувшись до Львова, Митрополит Андрей великодушно поставився весною 1919 р. до православних ієрархів – архіє-пископа Олексія Дородницина, що тікав від більшовиків, та до ув’язнених польською владою митрополита Антонія Храповиць-кого і архієпископа Євлогія Георгієвсько-го; останній у 1914 р. змагав до ліквідації Греко-Католицької Церкви в Галичині. Він прийняв їх у своїх палатах і робив заходи перед польською адміністрацією про їх звільнення. Поступування Митрополита Андрея супроти православних ієрархів заслуговує тим більше на увагу, бо сам Митрополит і його Церква потерпіли від вчинків одного з них.

Після невдачі Визвольних Змагань багато православних емігрантів з Наддніпрянщи-ни знайшлися у Львові, де отримали бать-ківську допомогу і притулок у Митрополита Андрея. Згадаємо деяких з них: Микола Вороний, Леонід Білецький, Михайло Кор-чинський, Іван Огієнко, Василь Дядинюк, Василь Кричевський, Іван Шендрик, Воло-димир Дорошенко, Вячеслав Заїкін і інші.

Справі релігійного з’єднання між Сходом і Заходом мали служити і навчально-освітні інституції; створена Митрополитом у люто-му 1928 р. Греко-Католицька богословська академія у Львові мала бути «підвалиною духовного відродження Нашого Народу та приготування нашої св. Церкви до сповне-ння великої грядучої місії у Христовому винограднику на Українській Землі та серед народів Східної Європи...»2.

У періоді між двома світовими війнами великий відгомін з позитивними наслід-ками мав пастирський лист Митрополита з 2 серпня 1938 р. в обороні Православної Церкви на українських землях під Поль-щею. У цьому листі, зверненому до свого духовенства, Андрей Шептицький гостро засуджує брутальну акцію польського уряду, який при помочі адміністративних і поліційних чинників проводив нищення православних церков на Холмщині та примушував православних переходити на католицизм (текст пастирського листа прикладаємо як Додаток I).

Нищення православних церков під про-водом повітових старостів і польської державної поліції набрало широких роз-мірів навесні–літі 1938 р. На Холмщині і Підляшші з 389 православних церков поляки забрали для себе 149 і перемінили їх на римо-католицькі костели, а 189 право-славних церков спалили чи збурили. При цьому часто нищили і цвинтар біля церкви, викидали з могил з найбільшою наругою тлінні останки православних, висміювали релігійні і національні почування право-славних вірних.

У своєму посланні Митрополит Анд-рей став в обороні «переслідуваних на-ших братів нез’єдинених православних християн Волині, Холмщини, Підляшшя і Полісся»3. Після вичислення руйнацій церков та знаряддя релігійного культу, а «людей змушували, іноді насильством, прийняти католицьку віру в латинському обряді», Львівський і Галицький Митро-полит стверджує: «Ціле православне на-селення Польщі затривожене. Населення Холмщини зранене у найсвятіших і най-благородніших почуваннях. А всі з’єдинені з Вселенською Церквою восточні боліють над ударом, завданим самому ділу з’єди-нення». Митрополит пробує відмежувати Апостольський Престіл від акції польсько-го уряду, хоча «в очах кількамільйонового населення Польщі Апостольська Столиця представлена співвинною діла знищення. Отвирається нову пропасть поміж Схід-ньою і Вселенською Церквою». Антихрис-тиянські поступки та факти релігійного переслідування, на думку автора послання – це тріумф ворогів Церкви – масонів, які завдали «моральний удар самій ідеї з’єди-нення Церков та авторитетові Вселенської Церкви й Апостольської Столиці»4.

Це послання було заборонене польською цензурою, однак воно розійшлося масово і зробило успокоююче враження серед православних.

За посередництвом Митрополита Діоні-сія Валединського вони дякували Митро-политові Шептицькому за гідний і відваж-ний виступ в обороні православної Церкви. Послання Митрополита і інтерпеляція українських парламентаріїв у польському сеймі і перед урядом мали відгук, і Мініс-терство внутрішніх справ спинило дальше нищення церков і примусове навернення на католицизм.

55

Рідн

а м

оваПісля окупації Галичини большевиками

Митрополит Андрей, гідно обороняючи свою Церкву перед безбожницькою акці-єю влади, користає з нагоди доступу до східних областей Совєтського Союзу, щоб відновити, так як і в часі Першої світової війни, апостольську діяльність на цих тере-нах. Користаючи з повновластей, наданих йому Папою Пієм X, потверджених його наслідниками Венедиктом XV і Пієм XI, Митрополит Шептицький творить 9 жов-тня 1939 р. чотири екзархати, які охоплю-вали територію усього Совєтського Союзу, а саме: екзархат Волині і Холмщини на чолі з єпископом Миколою Чарнецьким; екзар-хат для Білорусі (отець Антоній Нєманце-віч); екзархат Великої Росії і Сибіру (отець ігумен Климентій Шептицький); і екзархат для Великої України (Наддніпрянщини) (архієпископ Йосип Сліпий)5. Рівночасно Митрополит пише листа 10 жовтня 1939 р. до Папи Пія XII і просить його про потвер-дження повновластей, даних йому Папою Пієм X, і дозвіл на висвячення на єпископа о. Йосипа Сліпого на свого коад’ютора з правом наслідства. Два тижні пізніше Конгрегація для Східної Церкви іменує о. Йосипа Сліпого коад’ютором і надає Ми-трополитові нові надзвичайні повновласті. Ці нові повновласті, однак, анулювали попередні (за офіційною номенклатурою «були на місце тих, уже неважних повно-властей»), значить остаточне стягнення повновластей, про що повідомив Митро-полита Секретар Стану 30 травня 1940 р. – повідомлення, яке дійшло до Львова 26 вересня 1940 р., внаслідок чого Митро-полит Андрей повідомив 12 жовтня 1940 р. чотирьох екзархів, що він не має вже навіть власті, щоб прийняти їхнє звільнення від обов’язків і залишає їх сумлінню вибір на-пряму, як далі поступати.

З половини 1941 р. почалася окупація України німцями і тоді знову Митрополит вбачав перспективи для своєї традиційної праці для з’єдинення Сходу. У цій справі він вислав 27 жовтня 1941 р. свою реля-цію-звідомлення до Папи, зміст якої подає К. Королівський французькою мовою (По-вний текст прикладаємо в Додатку II).

Після аналізу стану Церкви на Україні під більшовицькою, а згодом і німецькою окупаціями Митрополит порушує також делікатну справу «повернення в лоно церкви Христа мільйонів східних вірних,

відлучених досі від єдності»6. Для цього потрібно священиків, однак німці заборо-няють як греко-католикам, так і православ-ним з Волині і Холмщини, щоб вони вели місійну роботу на Наддніпрянщині. Серед інтелігенції на Україні є люди прихильно наставлені до Греко-Католицької Церкви, їм потрібний тільки єпископ, який би був згідний поширювати церковну єдність. Тому Митрополит ще раз просить Папу Пія XII потвердити повноваження, яке йому уділив Папа Пій X, потвердити вже іменованих екзархів, що йому допоможе промінювати на Схід. Двадцять другого листопада 1941 р. Папа потвердив екзархів і іменував Митрополита Андрея як делегата Апостольського Престолу. Однак Папа не відважився задовольнити прохання Ми-трополита, щоб висвятити декілька єписко-пів з-поміж навернених православних.

В розгарі Другої світової війни помимо трудного загального положення українства, браку єдності на політичному відтинку, не-впорядкованості в церковно-релігійних справах, Митрополит Шептицький вважав ситуацію не безнадійною, але навіть і спри-ятливою, щоб знову розпочати заходи над зближенням Католицької і Православної Церков; цим разом обмежуючися тільки Україною.

При кінці 1941 р. Митрополит Шептиць-кий звернувся до українських православних архієреїв, пізніше і до української віруючої православної інтелігенції, з закликом до церковної єдності, яка могла б багато до-помогти також до осягнення національної єдності. Спроба порозуміння цим разом велася виміною листами, які, почасти, й були друковані в тодішній українській пресі. В хронологічному порядку йшлося про такі документи:

1. Лист Митрополита Шептицького до Іларіона Огієнка, архієпископа Холмсько-го, з 21 жовтня 1941 р.;

2. Послання Митрополита Андрея до православних Архієреїв в Україні і на укра-їнських землях з 30 грудня 1941 р.;

3. Послання Митрополита Андрея до української віруючої інтелігенції з 3 бе-резня 1942 р.

З професором Іваном Огієнком, пізні-шим архієпископом Холмським Іларіоном, Митрополит був знайомий з 1920-х рр., коли I. Огієнко в складі «петлюрівської емі-грації» прибув до Львова і знайшов захист

56

Рідна мова

у митрополичих приміщеннях. Нагадуючи про давнє знайомство, приязнь, Митро-полит привітав Іларіона з його недавньою хіротонією, побажав йому відновити «віру св. Володимира і митрополита Іларіона»7 і прохав очистити Українську Православну Церкву з неканонічних, шкідливих, накине-них неволею установ чи законів, а передусім з тієї московської нетерпимості і тісноти, якими відзначалося усе московське право-слав’я. Відповідаючи Митрополитові своїм листом з 14 листопада 1941 р., архієпископ Іларіон вважав, що наближення між двома українськими Церквами є можливе, коли не тільки Українська Православна Церква очиститься від московських впливів, але також Греко-Католицька Церква буде очи-щена від чужих нам латинських додатків, тоді «обидві Українські Церкви наблизять-ся одна до однієї, як дві рідні сестри»8.

Центральне місце у довголітній акції Митрополита Андрея по з’єдиненню двох українських Церков займає відкритий лист «До всіх Високопреосвященних і Преосвя-щенних Православних Архієреїв в Україні і на українських землях» з 30 грудня 1941 р., який був друкований у щоденнику «Кра-ківські вісті» з 15 лютого 1942 р. У цьому листі (Додаток III), названому і посланням (С. Баран), Митрополит тісно пов’язує релі-гійні справи з українськими національними справами, гаряче апелюючи своїх земляків до єдності як передумови до осягнення національних ідеалів українців. Вказуючи на роздори, які ділять українців, роздори, які дещо згодом змусили Голову Греко-Ка-толицької Церкви звернутися з посланням 21 листопада 1942 р. «Не убий», наплямо-вуючи політичні убивства серед українців, Митрополит Андрей уважає, що релігійна єдність стане могутнім поштовхом в осяг-ненні й національної єдності. Автор листа стверджує, що моменти, які нас роз’єдну-ють, сталися дуже давніми віками, це були суперечки між греками й латинянами. Запрошуючи православних архієреїв до церковної єдності, Митрополит Андрей вказує на деякі потрібні передумови для важного діла поєднання. А саме, щоб на-самперед всі бажали примирення, щоб за це поєднання увесь народ молився, про-сив у Бога благодаті, і вкінці, з обох сторін потрібні уступки. Запрошуючи всіх взяти участь в обговоренні поставлених пропо-зицій, тому й він оприлюднює цього листа через пресу9.

Як доповнення до свого листа до архіє-реїв, два місяці пізніше, з датою 3 березня 1942 р., Митрополит Андрей звертається до української віруючої православної ін-телігенції (Додаток IV), до представників української науки, літератури, мистецтва і до суспільних діячів України, як також до патріотичного духовенства, яких уважає за провідну верству суспільності, і які мають вагомий голос і в церковних справах.

Лист до інтелігенції уточнює об’єдну-ючі плани Митрополита і вказує, якими шляхами прямувати до повної злуки. Насамперед він пояснює свій особистий стан, він, як греко-католик не може стати Київським митрополитом, для цього він не має й фізичної змоги через свій вік, через хворобу. На думку А. Шептицького, Київ-ський митрополит мусить бути обраний із православних; а коли б він був з’єдинений із Вселенською (католицькою) Церквою, всі греко-католики підлягали б йому, і «я пер-ший, – каже Митрополит Андрей, – радо піддався б його верховній владі»10.

Митрополит свідомий того, що повна злука греко-католицького і українських православних віроісповідань – це справа дальшої майбутності. Перед тим, після довгих змагань з обох боків, слід себе на-ближувати і взаємно себе пізнавати. Ось чудове формулювання українського еку-менізму. Аналогічний шлях – зближення і взаємного пізнання – необхідний і до осягнення національної єдності. До май-бутньої єдності слід іти через помирення, усуваючи взаємні роздори і ненависті між українцями, між українськими конфесіями. Митрополит запевняє, що, поєднуючись із Вселенською Церквою, не потрібно відрі-катися своїх звичаїв, передання чи обряду Української Православної Церкви. Між греко-католиками і українськими право-славними різниці малі. Помирення на віроісповідній площині причиниться і до національної єдності.

Відгуки на обидва листи Митрополита Андрея з боку православних були слабими, виминаючими, а по суті відмовними. Ко-ротко їх з’ясуємо.

Архієпископ Краківський і Лемківський Палладій Видибіда-Руденко (1 березня 1942), уболіваючи за єдністю, з захоплен-ням голосить: «Ваш зазив до Православної Української Ієрархії є те, чого вже більше як 300 років очікувала наша церква...,

57

Рідн

а м

оваа роздор, що в кінці XVI віку був у значній

мірі штучно впроваджений неприятелями Української Церкви та Українського на-роду, мусить бути закінчений»11. При чому уточнює, «що з боку Православної Церкви ми намагатимемось усунути всі перешкоди на шляху великої справи поєднання, що спиратиметься на повернення до стану з-перед офіційного, у XVI в. розпаду Право-славної Української Церкви»12 (значить до становища передунійного).

Олексій (Алексій) Громадський, ми-трополит Волинський і Житомирський, екзарх Української Автономної Право-славної Церкви, що лишилася в юрисдикції Московської патріархії [16 червня 1942], у принципі згоджується з виложеною Ми-трополитом Андреєм ідеєю єдності Церков, тільки сумнівається щодо можливости її реалізації. Вказує на труднощі довести до співпраці Автономної Православної Церкви на Україні, яку він очолював, з Українською Автокефальною Право-славною Церквою митрополита Полікарпа Сікорського. Тому вважає, що «може і по-трібна на землі ота різноголосниця і в ре-лігійних сгіравах, бо красота заключається в різноманітності»13. Щодо поєднання нам треба молитися, але воно не відбудеться до скінчення віку.

Зміст цих двох листів Митрополита Андрея був також розглянений Собором Автокефальної Православної Церкви в Генерал-Губернаторстві, що відбувся 27 травня 1942 р. у Варшаві і прийняв у цій справі ухвалу. Вітаючи заклик Митропо-лита Андрея Шептицького про поєднання двох наших Церков в одну Церкву, Собор висловив свою готовність прийняти до своєї Православної Церкви всіх наших братів греко-католиків14. Іншими словами пропонувалася ліквідація Греко-Католиць-кої Церкви і її інкорпорація в Українську Православну Церкву. Цю ухвалу підготував архієпископ Іларіон Огієнко, а в складі Со-бору брали ще участь митрополит Діонісій Валединський і архієпископ Палладій Видибіда-Руденко. Останній вважав цю ухвалу зарізкою, яка замикала можливість дальшої дискусії.

Повищі відповіді українських православ-них ієрархів, супроводжені звичайними реверансами в сторону всіма ціненого і шанованого Митрополита, були по суті відмовними. Болючим для Митрополита

була мовчанка єпископів Української Автокефальної Православної Церкви, що себе оформила під проводом митрополита Полікарпа Сікорського і поширювала свою діяльність на території Наддніпрянщини, в так званому Райхскомісаріаті України.

На лист Митрополита Андрея до укра-їнської інтелігенції прибуло більше від-повідей, деякі позитивні, інші полемічні й з негативним наставленням до уній-них пропозицій. Друкований був тільки одвертий лист з квітня 1942 р. деяких українських православних діячів з Праги і Варшави, старих емігрантів15. Цей лист написаний у полемічному тоні, гостро, а часто й несправедливо, засуджуючи в історичному аспекті Унію й Католицьку Церкву. Автори одвертого листа оцінюють церковну Унію як одну з найсумніших діб української минувшини, порівнюючи її хіба з добою панщини. На думку авторів цього листа всі унійні спроби, – це не з’єд-нання Греко-Католицької і Православної Церков, а тільки приєднання Української Православної Церкви до Римо-Католиць-кої, експонентом якої усе було польське католицтво. Обороняючись від закидів, що українське православ’я має «забагато мос-ковського намулу», однак, на думку авторів, від нього буде легше позбутися, ніж гре-ко-католицькій Церкві від впливів римо- -католицьких, наприклад, запровадження целібату. Багато місця присвячено загаль-но-традиційним догматичним суперечкам про примат Папи римського і роль східних патріархів, – справи загальновідомі. Є ще одна заява, а саме, в питаннях взаємовід-носин Української Православної Церкви з іншими Церквами компетентними є лише українські православні ієрархи.

Річ ясна, що подібний лист не міг по-служити не тільки справі з’єдинення, але навіть спробам порозуміння, взаємного пізнання.

На цьому заходи в справі з’єдинення Церков й були припинені, тим більше, що в цю відважну акцію з евентуальними наслідками також скріплення українства в національній і політичній площинах вмішалася німецька окупаційна влада, за-бороняючи публікувати що-небудь в справі об’єднання двох українських Церков.

Такий стан речей не міг задовольнити го-лову Греко-Католицької Церкви, який, як було видно, справу єдності уважав за пріо-

58

Рідна мова

ритетну над усіма своїми заняттями, за неї він був готовий віддати своє життя. Тому і зрозумілий був його біль, коли бачив, на схилі свого життя, слабі висліди його трудів на цій ниві. Він ще раз пробував пояснити, про що йому йшлося в його унійній акції 1941–1942 рр.16 Запевняв інтелігенцію, що приєднання до Католицької Церкви не є підчиненням, що можна зберігати свою автономію, своєрідну автокефалію. По-друге, не йдеться відразу про злуку в одну Церкву, а передусім про порозуміння, а злука може прийти тільки після довгих обосторонніх зусиль до єдності. Митро-полит Андрей уточнює, що злука двох українських віроісповідань виглядала б скоріше як підкорення греко-католиків під владу Київського патріарха, з умовою, що Київський патріарх прийняв би Все-ленську Віру, себто православ’я перших сімох Вселенських Соборів, доповнених рішеннями Вселенських Соборів від X ст. до сучасних часів. Відкидаючи твердження інтелігенції, що Римська Церква кривдила нас, Митрополит є думки, що справа з’єди-нення церков від трьохсот літ є головним предметом дослідів наших учених і поба-жань наших патріотів. Він радить Панам одвертого листа лишити на боці аргумен-ти з історії, бо при кожному примиренні треба з обох сторін сказати «забудьмо», не робити греко-католиків відповідальними за історичні факти з початку XVII, а на-віть і з X ст. Митрополит Андрей ще раз підкреслює, що звертаючися до православ-ної інтелігенції, бажав тільки зближення і взаємного пізнання, які є передумовою також для осягнення національної єдності. Бо злука греко-католицького і українських православних віроісповідань є справа хіба дальшої майбутності17.

Аналізуючи діяльність Митрополита Ан-дрея Шептицького відносно православ’я, особливо його унійну спробу під час Другої світової війни, з перспективи півстоліття можна не тільки дати об’єктивну оцінку преважливої релігійно-церковної пробле-матики, але й в ній знайти науку для деяких процесів в сучасній Україні.

Добрий знавець суспільно-політичних процесів XX ст., як також автор доброї монографії про Митрополита Андрея Шептицького, сам беручи участь як греко--католик в обороні переслідуваних право-славних в Польщі, як також у зближенні

двох традиційних українських віроіспові-дань, ось так схарактеризував трактований аспект праці Шептицького: «На практиці з великих унійних планів Митрополита ви-йшло дуже мало чи властиво нічого. Серед росіян тільки дуже нечисленні пристали до католицтва... Католицьких прозелітів у Московщині було дуже мало, а в Україні, де Митрополит теж побував у 1917 р., ма-буть ще менше, хоч особисто Митрополит Шептицький втішався там великою і за-гальною пошаною»18. З цією оцінкою, яка вбачає тільки прагматичний бік справи, не можна погодитись. Коротко приглянемось, як розвивалась діяльність Митрополита в ділянці з’єдинення Церков – православ-ної з католицькою.

У початку йшлося про приєднання до Апостольської Столиці усього Сходу, від Збруча по Камчатку, включаючи, крім Росії, увесь Сибір. Приступаючи до реалізації цього універсального плану, маючи до-звіл і підтримку Папи Пія X, Митрополит творив екзархати на території Російської імперії в часі Першої світової війни; цю ж саму тактику повторює на території Со-вєтського Союзу під час Другої світової війни. Очевидно, що обидві спроби за-лишилися в стадії народження, обставини не дали їм можливості розвинутися. На думку українських дослідників (С. Баран, В. Дорошенко) ці задуми були понад сили і спроможності кадрів, якими диспонував Митрополит, а воєнні обставини зі своїми позарелігійними турботами їм не сприяли. Ба, що більше, обидва повищі дослідники вважають, що спроба включити в унійну справу також Росію, в деякій мірі шкодила навіть зближенню обох українських Цер-ков. Мабуть і сам Митрополит переконався в цьому, тому в останній фазі своїх унійних спроб у 1941–1942 рр. обмежився тільки до України. А щоб заохотити ще більше своїх співвітчизників, він тісно пов’язав церковну єдність з такою потрібною на той час загально-національною і політич-ною єдністю. Реалізацію унійної справи в Україні уявляв собі Митрополит шляхом покликання в Києві українського патріа-рхату, який мав визнати примат Папи, але був би цілком самостійний, своєрідна українська автокефалія, зберігаючи дотепе-рішні обрядні звичаї Православної Церкви. Іншими словами повторювався проект єдності Церков, який триста років тому

59

Рідн

а м

овапропонував другий великий український

митрополит Петро Могила19. Довголітня практика у змаганні за цер-

ковну єдність привела Митрополита до устійнення шляхів для осягнення бажаної мети. Тоді коли в початках Митрополит хотів привести до Унії з Римом увесь «Схід» – українців, білорусів і росіян, здійснити навернення «нез’єднаних» – так називалося православних – в лоно правдивої Церкви, яка одинока веде до спасіння, так з часом місце навернення заступлено поняттям злуки або релігійної єдності греко-ка-толиків з українськими православними. А наколи реалізація і цієї єдності знаходила перешкоди, тоді унійні заходи обмежено до екуменічної дії – припинення неприязні, помирення між віроісповіданнями, вза-ємне наближення і взаємне самопізнання. Сама злука мала б наступити багато пізні-ше, коли ці перші етапи будуть зреалізова-ні. Іншими словами, до єдності може дійти щойно після довшої підготовки, а найваж-ніша запорука її живучості, щоб бажання до єдності було з двох сторін.

I ще одна заввага на основі дотеперішніх спроб з’єдинення. Воно може наступити, коли обидві сторони будуть рівноряд-ними і добре зорганізованими. У 1941 р. Українська Православна Церква знахо-дилась на початку свого відродження, без досвідчених церковних кадрів і практики міжконфесійного спілкування. Тому вона й не могла приступати до важливої проби, за-початкованої головою добре зорганізованої Церкви. Якщо Великому Митрополитові не вдалося зреалізувати мрію свого життя, то проведена ним підготовка стала цінною спадщиною, яка послужить в майбутньому

до змагання за повне здійснення заповіту Христа «щоб всі були одно, як Ти Отче в Мені, і я в Тобі». Тому його труд не пішов намарно, він може послужити дороговка-зом і для застанови над розв’язанням не менш складних відносин між двома тради-ційними українськими віроісповіданнями в сучасній Україні.

ПРИМІТКИ

1 Письма-Послання Митрополита Шептцького з часів німецької окупації. Частина друга, Йорктон 1962, с. 76. 2 Греко-Католицька Богословська Академія у Львові в другому трьох-літтю свойого існування (1931– –1934), с. 9–10. 3 С. Баран, Митрополит Андрей Шептицький, Жит-тя і творчість, Мюнхен 1947, с. 108–109. 4 Там же, с. 109. 5 Артикули для започаткування процесу беатифіка-ції й канонізації Слуги Божого Андрея Шептицького, Рим 1958, с. 26; В. Ленцик, Ідея церковної єдности у Митрополита Шептицького, «Богословія» 1971, том XXXV, с. 197. 6 C. Kоrolevskij, Metropolite Andre Szeptyckyj, 1865–1944, Rome 1964, p. 375. 7 С. Баран, op. cit., с. 123. 8 Там же, с. 126. 9 Там же, с. 127–128; Письма-Послання Митропо-лита Шептицького з часів німецької окупації, ч. II, с. 339–340. 10 С. Баран, op. cit., с. 130–131; Письма-Послання..., ч. II, с. 340–342. 11 С. Баран, op. cit., с. 132. 12 Там же, с. 132. 13 Там же, с. 128–130. 14 Там же, с. 132. 15 Письма-Послання..., ч. II, с. 345–349. 16 «Мої відповіді», Письма-Послання, ч. II, с. 349–359. 17 Там же, с. 353. 18 С. Баран, op. cit., с. 122. 19 А. Жуковський, Петро Могила й питання єдности Церков, Париж 1969, с. 121–264.

Додаток I

ПОСЛАННЯ В СПРАВІ ХОЛМЩИНИ

АНДРЕЙ, Львівський і Галицький Митрополит, Преосвященним Єпископам, Високопреподобним Капітулам і Всечесному Духовенству Галицької Провінції

Мир Вам о Господі і Божа благодать! Потрясаючі події останніх місяців на Холмщині змушують мене прилюдно станути в обороні

переслідуваних наших братів, нез’єдинених православних християн Волині, Холмщини, Підляшшя і Полісся, та завізвати Вас до молитви за них і до діл покути, щоб виєднати з неба Боже милосердя.Коло сто церков розібрано і розвалено. Многі замкнено. Деякі спалено рукою незнаних злочинців. У замкнених церквах і каплицях заборонені Богослуження, і в них і поза ними. Між знищеними церквами є дорогоцінні старинні пам’ятники церковної архітектури.

60

Рідна мова

Часто нищили і знаряддя релігійного культу. Людей змушували, іноді насильством, приймати католицьку віру в латинському обряді. Священиків, удержуваних лептами бідного населення, що з доручення своєї Духовної Влади виконували душпастирські обов’язки, виселювали та діймаючо карали грошевими гривнами або в’язницею. Неповинних людей нераз бито та видалювано з їхніх осель. Навіть не вільно там учити катехизму і проповідувати в матерній мові людей.

Православна Церква покрита жалобою. Православні церкви поза границями держави наказали молитви і пости в намірі виєднати з неба заперестання релігійного переслідування.

Ціле православне населення Польщі затривожене. Населення Холмщини зранене у найсвятіших і найблагородніших почуваннях. А всі з’єдинені з Вселенською Церквою восточні боліють над ударом, завданим самому ділу з’єдинення.

А те все сталося в хвилині, коли уряд предкладав до ратифікації уклад в справі поунійних дібр, заключений між Апостольською Стoлицею та Польською Державою. Тим хронологічним збігом об-ставин ініціятори й організатори діла знищення скидають на Апостольський Престіл одіюм того, що сталося. Події на Холмщині нищать в душах православних, нез’єдинених наших братів, саму гадку про можливість з’єдинення, представляють Вселенську Церкву ворожою і небезпечною для право-славного народу. В очах кількаміліонового населення Польщі Апостольська Столиця представлена співвинною діла знищення. Отвирається нову пропасть поміж Східною і Вселенською Церквою.

Кому ж приписувати ті матеріяльні і моральні руїни? Хто ж посмів у католицькій державі на очах представника Апостольського престолу – Нунція, на очах многочисленних католицьких єпископів завдати Вселенській Церкві такий страшний удар? Хто ж посмів, усупереч інтересам Держави, з по-топтанням традиції Маршала Йосифа Пілсудського, виконати таке безприкладне діло?

Це могло статися тільки за інспірацією укритих ворогів Вселенської Церкви та Християнства. Таке діло не могло нікому принести хісна крім них. Вони мали легке завдання, коли нищили частину Все-ленської Церкви і нарід, що до тої Церкви належить, а могли заслонюватися позірними мотивами, що нищать ворогів держави. Нищили Католицьку Церкву при мовчазливій апробаті або радісних оплесках многих католиків.

Ми навіть не зверталися за поміччю до наших братів латинського обряду. Вони могли нам цієї по-мочі відмовити, уважаючи нас, наперекір яскравим доказам, що так не є, за нельояльних громадян.

Законспіровані вороги Християнства не можуть у Польщі виступати явно проти католиків, бо ці останні надто сильні. Мусять маскувати свої удари. Ділають через інших посередньо, але і тоді можна їх пізнати по цілі, до якої прямують.

Осмілені успіхом поважилися в останньому випадку нанести тяжкий удар на неповинних і бідних селян та священиків Холмщини, яких не могли оскаржувати у нельояльності для держави, удар, якого не могли оправдати ніяким закидом, зробленим тому народові. Наносять його, вживаючи патріотич-них гасел, як «вирівняння історичних несправедливостей» і «нищення слідів неволі», а несвідомих католиків штовхають до нехристиянських вчинків. Той удар нанесли неповинним православним так зручно, що рівночасно вдарили і Вселенську Церкву, але тим і зрадилися, показали, чим є вони в дійсності: це вороги Вселенської Церкви, вороги Християнства.

Ми болюче мусимо відчувати всі терпіння наших братів, а антихристиянські поступки мусимо на-пятнувати. Нищення церков у місцевостях, де церква потрібна народові, заборона відправи церковних Богослужень і карання за молитву – мусимо вважати за факти релігійного переслідування.

Мусимо, на жаль, уважати за тріюмф ворогів Церкви – масонів той моральний удар, завданий самій ідеї з’єдинення Церков та авторитетові Вселенської Церкви й Апостольської Столиці.

Мусимо запротестувати проти намагання кинути понуру тінь підозріння, що боротьбу з Право-славною Церквою апробує Апостольська Столиця. Мусимо також запротестувати проти того, щоб холмські події та політичну боротьбу з Українським Народом оправдувати інтересами Католицької Церкви.

Сьогодні може католицька опінія ще не зорієнтована, сьогодні ще багато католиків не здає собі справи з того, що сталося, та що є і лишиться грізним мементо для католицької Польщі.

Для переслідуваних, так як і для нас, є потіхою, що Бог справедливий дивиться з неба на наші терпіння. Доля народів у Божих руках. Бог зможе з терпінь бідного народу випровадити правдиве тривале добро для нього, славу та перемогу для Святої Вселенської Церкви.

Дано у Підлютому в день св. Славного Пророка Іллі 2 серпня Р. Б. 1938 † АНДРЕЙ, Митрополит

61

Рідн

а м

оваДодаток IІ

CYRILLE KOROLEVSKIJ METROPOLITE ANDRE SZEPTYCKYJ (1865–1944)

L’armée allemande, par la victoire remportée sur le communisme russe, a rendu a la chrétienté et peut être a l’humanité entière un service signals’. Les Bolcheviks étaient et, par malheur, sont encore, vu que la victoire n’est pas encore définitive, les ennemis les plus acharnes de Jésus-Christ, de son Eglise et de toute religion et spiritualité; et d’après leur manière d’agir nous étions tous surs qu’après quelques années d’un régime pareil il ne serait reste dans notre pays ni clergé, ni églises, ni fidèles. Ils se proposaient ouvertement de miner jusqu’aux racines tout ce qu’il y avait de chrétien dans notre pays. Si la victoire des Allemands est menée jusqu’a une fin définitive et certaine, le bolchevisme cessera d’exister.

Les Allemands laissent à notre Eglise une liberté presque complète. Ils accepterait il est vrai, le fait de la nationalisation ou de la confiscation des biens monastiques et en partie ecclésiastiques, comme les menses épiscopales, mais il semble qu’ils reviendront sur ces décisions et restitueront à 1’Eglise tous ses biens. On laisse même prévoir qu’on accordera au clergé certaines subventions, nécessaires à cause de la ruine extrême a laquelle est réduite tout le pays par cette guerre de deux ans. Cette guerre devient de jour en jour un fardeau toujours plus lourd pour le clergé et pour le peuple, qui pendant ces deux ans a entretenu le clergé par ses aunes.

Apres 1’occupation d’une plus grande partie de la Grande Ukraine par l’armée allemande, le peuple à соmmеnce a rebâtir ou restaurer les églises et à renouveler aussi sa vie religieuse. Vu que le clergé dans ces contrées était devenu extrêmement rare et qu’on ne pouvait trouver de prêtres hors des grandes villes, ou quelques pauvres prêtres continuaient a vivoter, j’ai reçu des requêtes et des demandes de plusieurs contrées dejà occupées par les Allemands ou on (me) priait d’envoyer nos prêtres. Ayant la possibilité de leur com-muniquer les facultés accordées par Votre Sainteté pour tout le territoire de la Russie ou plutôt de 1’Union soviétique, j’ai essaye d’en envoyer quelques uns. Le premier essai n’a pas réussi a cause d’une défense for-melle des autorités allemandes, venue de Berlin, d’admettre et de tolérer dans les régions occupées le travail quel qu’il soit de prêtres catholiques. Malgré cela l’armée allemande ayant besoin d’interprètes et ayant un certain nombre de nos prêtres qui font leur service militaire, nous avons des relations assez positives sur l’état religieux de presque toutes les contrées de 1’Ukraine.

II n’y a pas de doute que tant que dure le manque de prêtres et de hiérarchie orthodoxe en Ukraine, le peuple accepterait volontiers nos prêtres; j’ai même des demandes formelles d’une quinzaine de villages et quelques députations de villageois venus a Leopol de centaines de kilomètres pour obtenir 1’envoi de nos prêtres. La position serait pour le moment exceptionnellement favorable, car dans toute l’Ukraine jusqu’au Caucase il n’est reste aucun évêque orthodoxe qui puisse ordonner de nouveaux prêtres. II semble que les Allemands ne veulent pareillement pas permettre aux évêques orthodoxes de la Volhynie et de Kholm de passer en Ukraine et même d’y envoyer leur clergé.

Le besoin est croissant du renouveau de la vie ecclésiastique, tous les intellectuels dans les villes de province non moins qu’a Kiev même, tendent a créer un centre de vie ecclésiastique. Du caractère qu’aura ce centre dépend l’avenir de 1’Eglise dans ces contrées. Parmi ces intellectuels il y a des gens qui ont une opinion favo-rable de notre Eglise gréco-catholique ou byzantino-slave et sont d’avis que notre organisation ecclésiastique est celle qui répond le mieux aux besoins religieux non moins que nationaux de la nation ukrainienne.

S’il nous était possible d’envoyer à Kiev un évêque, il serait possible qu’avec un peu de zèle et de prudence il saisisse la clef du mouvement et ramène au moins la majorité morale de ce peuple a l’unité catholique. Nous ne pouvons envoyer quelqu’un de chez nous vu la défense formelle des Allemands, mais s’il se trouvait entre les Ukrainiens orthodoxes quelqu’un assez pieux et assez docte pour accomplir cette tache de pénétration de l’unité ecclésiastique dans ce pays, 1’Eglise catholique pourrait y avoir gain de cause.

Votre Sainteté ayant rejeté ma demande faite encore en automne de 1’annee 1939, je n’ose rien demander, mais je crois tout de même qu’il est de mon devoir de prier Votre Sainteté très instamment de daigner bien relire la lettre que je lui adressais en cette matière.

La position est telle que je me la représentais il y a de cela deux ans; les espoirs me semblent encore plus fondés que je ne le croyais, Alors j’ai demande a Votre Sainteté de confirmer les facultys que le Saint Père Pie X m’avait accordés il y a de cela trente quatre ans, et que les Souverains Pontifes Benoît XV et Pie XI avaient approuves. Je n’ose point revenir a ma demande, mais, vu les arguments exposes alors avec amplitude, j’ose demander que Votre Sainteté daigne m’accorder la grâce de me permettre de choisir entre les orthodoxes convertis un candidat qui pourrait devenir, par exemple, évêque de Poltava. Si Votre Sainteté daignait confi-rmer dans leurs charges les Exarques du Saint Siège, dont les rapports ont du être présentes a Votre Sainteté, et si Elle daignait permettre que 1’Exarque de la Grande Ukraine ou ma médiocrité choisissions encore deux ou trois autres évêques pour la Grande Ukraine et dans ce cas en donne un autre pour la Grande Russie et la Ruthénie Blanche, j’ose espérer en 1’infmie miséricorde et bonté de Notre Seigneur Jésus-Christ que Votre Sainteté aura peut-être la joie de voir des millions d’Orientaux sépares jusqu’a présent de 1’Unité, revenir dans le giron de 1’Eglise du Christ.

62

Рідна мова

Додаток IІ ЗВІДОМЛЕННЯ МИТРОПОЛИТА З 29 ЖОВТНЯ 1941 p. (переклад з французького текcту)

[...] Своєю перемогою над російським комунізмом німецька армія вчинила значну прислугу хрис-тиянству, а може й цілому людству. Большевики були і, на нещастя, є ще, дивлячись на те, що пере-мога ще не є остаточна, найбільш завзятими ворогами Ісуса Христа, його Церкви і всякої релігії та духовости; внаслідок їх дій ми були всі певні, що після кількох років такого режиму не залишиться в нашому краю ні духовенства, ні церков, ні вірних. Вони явно плянували докорінно знищити все, що було християнського в нашій країні. Якщо перемога німців стане остаточна і певна, большевизм перестане існувати.

Німці залишають нашій Церкві майже повну свободу. Щоправда, вони приймають факт удержав-лення чи конфіскації манастирського майна і частинно церковного – як єпископські приходи, але виглядає, що вони відкличуть ці рішення і віддадуть Церкві все її майно. Передбачується навіть, що духовенство дістане деяку допомогу, необхідну із-за величезної руїни, до якої є доведений цілий край цією дволітньою війною. Ця війна стає з дня на день щораз більшим тягарем для духовенства і для народу, котрий впродовж цих двох років удержував духовенство своїми пожертвами.

Після окупації німецькою армією більшої частини Великої України звільнений нарід почав від-будовувати чи відновляти церкви і відновляти також своє релігійне життя. З огляду на те, що духо-венство на цих землях стало надзвичайно рідке та що не можна знайти священиків поза великими містами, де животіють кілька бідних священиків, до мене звернулися з проханням і домаганням з багатьох провінцій окупованих вже німцями, в яких мене просять післати наших священиків. Маючи можливість виявити їм повноваження уділені Вашою Святістю для цілої території Росії чи радше Совєтського Союзу, я пробував вислати кількох з них. Перша спроба не вдалася через формальну заборону німецьких властей, видану в Берліні, допустити і толерувати на окупованих землях будь--яку працю католицьких священиків. Однак тому, що німецька армія потребує перекладачів, а має деяку кількість наших священиків, які відбувають свою військову службу, до нас доходять досить позитивні звіти про релігійний стан з майже усіх українських земель.

Немає сумніву, що доки існує на Україні брак священиків і православної ієрархії, нарід радо прийняв би наших священиків; я маю навіть формальні прохання з біля п’ятнадцяти сіл і кілька сільських делеґацій прибулих до Львова сотки кілометрів, щоб запросити до себе наших священиків. Під сучасну пору положення є виїмково прихильне, бо на цілу Україну аж до Кавказу не залишився ні один православний єпископ, який міг би висвячувати нових священиків. Виглядає, що німці не хочуть також дозволити православним єпископам з Волині і з Холма виїзд на Україну, а навіть ви-слати своїх священиків.

Зростає потреба відновлення церковного життя, інтеліґенція в провінційних містах, як і в самому Києві, стремить до створення центру церковного життя. Від характеру, який буде мати цей центр, залежить майбутність Церкви на цих землях. Серед цієї інтеліґенції є люди, які мають прихильну думку про нашу греко-католицьку чи візантійсько-слов’янську Церкву і уважають, що наша церковна організація відповідає найкраще релігійним як і національним потребам української нації.

Якщо б нам було можливо вислати до Києва одного єпископа, здається, що при його працьовитості і осторожності він міг би взяти провід руху і привів би принаймні здорову більшість цього народу до католицької єдности. Ми не можемо вислати нікого від нас через формальну заборону німців, але якщо б знайшовся між православними українцями хтось досить побожний і досить розумний для сповнення цього завдання поширення церковної єдности в цьому краю, католицька Церква могла б на цьому виграти.

Тому, що Ваша Святість відкинула моє прохання, висловлене ще восени 1939 року, я вже не на-смілююся нічого просити, однак я вважаю моїм обов’язком настійно просити Вашу Святість ласкаво зволити ще-раз прочитати листа, що я й вислав в цій справі.

Положення є таке, яким я його представляв перед двома роками; можна сподіватися більш ніж я передбачував. Тоді я просив Вашу Святість потвердити повноваження, що їх мені уділив Святійший Отець Пій X перед тридцять чотирма роками і котрі Папи Римські Бенедикт XV і Пій XI потвердили. Я не наважуюся повторити моє прохання, але беручи під увагу арґументи, висловлені тоді обширно, я насмілююся просити, щоб Ваша Святість зволила уділити мені ласку і дала дозвіл вибрати між на-верненими православними кандидата, який міг би стати, наприклад, Полтавським єпископом.

Якщо Ваша Святість зволила потвердити в їхніх обов’язках Екзархів Святого Престолу, звіти яких повинні були бути представлені Вашій Святості, і якщо Вона дозволила, щоб Екзарх Великої України чи моя слабість могли вибрати ще двох або трьох єпископів для Великої України і так само іншого для Росії і Білорусі, хочу вірити в безконечне милосердя і доброту Нашого Спасителя Ісуса Христа, що Ваша Святість може буде мати радість побачити мільйони вірних Сходу відлучених досі від Єдности, що повернуться в лоно Церкви Христа.

63

Рідн

а м

оваДодаток IІІ

МІЙ ЛИСТ ДО ВСІХ ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННИХ I ПРЕОСВЯЩЕННИХ ПРАВОСЛАВНИХ АРХІЄРЕЇВ В УКРАЇНІ I НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

До осягнення наших національних ідеалів треба нам єдности, бо навіть при найбільшій єдности і найбільш посилених змаганнях з нашого боку, обставини можуть так скластися, що їх не осягнемо. Тому треба нам, оскільки це тільки можливе, усунути всякі роздори і все, що ділить, і всіма силами змагати до осягнення, по змозі, якнайбільшої єдности. Між роздорами, що ділять україців, не останнє місце занимають релігійні справи, в яких ми такі поділені. А, безперечно, релігійна єдність була би могутнім товчком в осягненні національної єдности. Тому думаю, що кожний український патріот повинен зробити все, що може до здійснення такої релігійної єдности. Вона видається тим більше можливою, що нас ділять і роз’єднюють не справи якісь особисті, а справи, що перед дуже давніми віками розділили наших попередників. Нас ділять суперечності між греками і латинянами, нас ділять традиції, переняті від грецької і московської Цeркви.

I не бачу, щоб хтонебудь із нас, Архієреїв різних українських віроісповідань, міг дбати про те, щоб піддержувати церковні роздори. Тому пишу це письмо, щоб витягнути руку до згоди і Ваші Пре-освященства запросити до церковної єдности. А що здаю собі справу з того, що не легко перевести таке важне діло, хочу зо свого боку представити те, що вважаю конечною передвступною умовиною до такого поєднання.

Передусім, думаю, треба, щоб ми усі бажали помирення, треба, щоб того помирення бажало і духо-венство і вірний нарід у всіх наших епархіях. Треба, дальше, про це поєднання молитися, себто треба нам заряджувати такі Богослуження, в яких брало б участь і духовенство і нарід, а які мали б на меті просити у Бога потрібної до помирення благодаті. Вкінці, треба, щоб ми з обох сторін були готові до потрібних до нього уступок. Коли Євангеліє обов’язує нас відрікатися себе самих до того ступеня, що маємо класти й душу, то тим більше мусимо уступити від усього того, що може бути перешкодою в поєднанні, уступити так далеко, як нам тільки совість дозволяє. Тому, безумовно, треба буде, щоб ми взаємно щиро висказували свої думки і, щиро обговорюючи усі життєві й богословські справи, злучені з поєднанням Церков, шукали дороги до поєднання.

Бажаючи дати нагоду до такого об’єктивного і мирного обговорення, пишу цього відкритого листа та прошу усіх Високопреосвященних і Преосвященних Архієреїв на українських землях висказати свою гадку в цій справі.

Львів, 30. грудня н. ст. 1941 р. † АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ Галицький Митрополит, Львівський Архієпископ

Додаток IV МІЙ ЛИСТ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ВІРУЮЧОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ

Свойого листа до православних Архієреїв мушу доповнити кількома заввагами. Роблю це в цьому письмі до Високодостойних Представників Української науки, літератури, мистецтва і до суспільних Діячів України та, очевидно, до освіченого і патріотично наставленого Високопреподобного Духо-венства – в переконанні, що інтелігенція всіх віросповідань має важний голос і в церковних справах, бо є завжди провідною верствою суспільности.

Прикро мені, що я змушений сказати дещо про себе самого; – мушу доказати, що, пишучи цього лис-та, не можу мати ніякого особистого інтересу. Я сповняю тільки обов’язок українського патріота.

Ясна річ, що греко-католик не може стати Київським Митрополитом. А я не маю ні бажання цього достоїнства, ні фізичної змоги бути в Києві. Незабаром починаю 78-ий рік життя. Недугою хронічного запалення суглобів від 12-ти літ прикований я до крісла, без змоги станути на ноги. Недуга позбавила мене майже всієї влади в правій руці, а кілька разів у році, і то за кожним разом через кілька тижнів, я зовсім позбавлений влади і в лівій руці. Київський Митрополит мусить бути вибраний із православ-них або автокефальних Архієреїв чи священиків. Коли б він був з’єдинений із Вселенською Церквою, всі ми, греко-католики, підлягали б йому і я перший радо піддався б його верховній владі.

Та повна злука греко-католицького і українських православних віросповідань – це справа хіба дальшої майбутности. Вона стала б можливою тільки після довших обосторонніх зусиль, щоб до себе наближуватися і взаємно себе пізнавати. А зближення і взаємне пізнання необхідні до осягнення на-

64

Рідна мова

ціональної єдности. Те зближення може колись довести до з’єдинення, але мусить передусім усунути взаємні роздори і ненависті, які спричинюють, що українець українцеві ворог. I ті з нас, що бажають колись єдности, і ті, що її не бажають, – всі почнімо працю над помиренням. На такому конечному помиренні багато скористає увесь український нарід, а на повному з’єдиненні скористають більше православні ніж ми, греко-католики.

З притиском стверджую, що поєднання зі Вселенською Церквою не спричинює ніякої потреби відрікатися якогонебудь звичаю, передання чи обряду Православної Церкви. Українська Церква нічого не стратила б із тих дібр чи вартостей, які з неї роблять для українців цінну, святу національну пам’ятку минувшини, а зискала б пребагато дібр і сил, які випливають із зв’язків з усіми віруючими християнами цілого світу. Ми названі греко-католиками, вважаємо себе самих і в обрядових молитвах називаємо себе православними. Маємо ту свідомість, ту певність, що ми не затратили зі свого пере-дання нашого Великого св. Володимира. Струя того передання перейшла до нас через царгородських патріярхів Йоана Векка і Йосипа та наших митрополитів Ісидора і Григорія чистішою і повнішою від тієї струї передання, що дійшла до наших братів над Дніпром через Нікона і московський Синод. Порівнюйте наші православ’я, церкви, духовенства, життя релігійне і національне, порозуміваймося, – може переконаєтеся, що мої твердження правдиві. Низкою малих змін, а в останніх часах рішен-ням Апостольського Престолу ми вернулися в обрядах Літургії до звичаїв нашої Церкви XVI і XVII століття, які були звичаями Київської Церкви.

Брати, Панове, – у Вас, світської української інтелігенції, святе передання чистіше ніж те, що його черпала Україна зі шкіл ведених петербурзьким Синодом. Ваше православ’я ближче до православ’я широких мас українського народу. Те Ваше православ’я і до нашого ближче. В ньому більше зрозу-міння для потреб страждучого від віків поневоленого народу. Хоч би Ваша праця над помиренням й не довела до повного з’єдинення, все ж принесе українському народові велику користь, коли хоч у частині причиниться до національної єдности. А кожен патріот українець-самостійник повинен в тому напрямі зробити усе, що може. Сповняючи цей патріотичний обов’язок, і я написав цього листа.

У Львові, дня 3. березня 1942 † АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ Галицький Митрополит, Львівський Архiєпископ

Науковий збірник Українського вільного університету (т. 15, 1992)

http://spilka.onestop.net/library/szeptyckyj.html

65

Рідн

а м

ова

СтатистикаМарко

Сирник

Стан навчання української мови у Польщі у 2005/20006 шкільному році

П.ч. Відділ ОУП

Кількістьмісце-востей

Кількість груп

Середньогодин в тижні

на групу

Кількість дітейРазом учнів

Садок Поч шк.

Гім-назія

Понад-гімназ.

1 м. Варшава 1 2 Брак інф. 3 16 – – 19

2 м. Вроцлав 1 4 Брак інф. 3 14 12 – 29

3 Сяніцький 8 18 3 17 73 25 12 127

4 Любуський 7 10 3 Брак інф.

Брак інф.

Брак інф.

Брак інф.

68

5 Кошалінський* 6 18 3 4 76 45 – 125

6 Ельблонзький 17 54 2,6 – 237 133 – 370

7 Щецінський** 4 Брак інф.

Брак інф. Брак інф.

Брак інф.

Брак інф.

Брак інф.

42

8 Слупський 5 8 77 41 11 137

9 Перемиський 4 9 3 15 42 15 72

10 Лемківщина 6 14 2,3 3 44 12 – 73

11 Ольштинський 20 58 2,4 – 284 98 – 382

12 Ґіжицький 15 44 3 – 238 79 – 317

13 Лігницький 5 13 2,6 – 78 13 – 91

14 Підляшшя 4 75 121 21 7 224

Разом 2076

* – навчання у Валчі в другому семестрі не ведеться** – без м. Щеціна – брак інформації

Навчання української мови у Польщі – 2005/2006 шк. р.

66

Рідна мова

Школи 2005/2006

І Комплекс українських шкіл у Лігниці

Гімназія: І клас – 21 учень ІІ клас – 22 учні 66 ІІІ клас – 23 учні

Ліцей: І клас – 15 учнів ІІ клас – 13 учнів 42 ІІІ клас – 13 учнів

Разом: 107

ІІ Комплекс українських шкіл у Ґурові Ілавецькому

Гімназія – 56 Загальноосвітній ліцей – 214 293 Профільований ліцей – 23

ІІІ Комплекс українських шкіл у Бартошицях

Разом учнів – 126 (перший клас – 18 учнів)

ІV Комплекс українських шкіл у Перемишлі Початкова школа – 114 Гімназія – 69 244 Ліцей – 61

V Комплекс українських шкіл у Білому Борі Початкова школа – 37 Гімназія – 32 123 Ліцей – 54

Разом у школах: 893

Разом у пунктах: 2076

Всіх: 2969

}}

}

}

}

67

Рідн

а м

оваПункти навчання української мови

Ельблонзький відділ ОУП, 2005/2006 навчальний рік

П.ч. Місцевість Кількість груп

Кількість годин

(разом)

Кількість учнів у школіРазом учнівСадок Поч.

шк.Гімна-

зія Погімназ.

1. Ельблонґ 6 18 – 22 20 – 42

2. Ґданськ 4 9 – 31 8 – 39

3. Маженціно 2 3 – 5 3 – 8

4. Осташево 2 2 – 4 3 – 7

5. Лельково 7 21 – 38 26 – 64

6. Пасленк 6 18 – 35 17 – 52

7. Бранєво 6 18 – 18 15 – 33

8. Пєнєнжно 5 15 – 30 19 – 49

9. Дзежґонь 2 2 – – 8 – 8

10. Орнета 2 2 – 3 4 – 7

11. Ґодково 3 9 – 11 5 – 16

12. Мінґайни 2 6 – 8 – – 8

13. Залізна Гора

3 6 – 10 – – 10

14. Загає 2 6 – 11 – – 11

15. Пйотровець – 7 – – 7

16. Янтар 1 3 – – 5 – 5

17. Пакоше 1 3 – 4 – – 4

Разом 54 141 – 237 133 – 370

Інформація: Управа відділу ОУП в Ельблонзі, листопад 2005

Кошалінський відділ ОУП, 2005/2006 навчальний рік

П. ч. Місцевість Кількість груп

Кількість годин

(разом)

Кількість учнів у школіРазом учнівСадок Поч.

шк.Гімна-

зія Погімназ.

1. Кошалін 5 7 2 26 19 – 47

2. Колобжеґ 3 3 – 13 7 – 20

3. Джоново 3 1 1 8 3 – 12

4. Щецінек 3 1 – 15 5 – 20

5. Боболіце 2 2 1 4 8 – 13

6. Валч 2 2 – 10 3 – 13

Разом 18 16 4 76 45 – 125

Інформація: Управа відділу ОУП у Кошаліні, листопад 2005

68

Рідна мова

Пункти навчання української мови на Підляшші

1. Більськ Підляський– Дитячий садок „Leśna Polana” – 75

– Ансамбль шкіл ім. А. Міцкевича:– Початкова школа № 4 – 76– Гімназія № 2 – 21– Ліцей ім. Т. Костюшка – 7

2. Черемха– Початкова школа – 32

3. Білосток– Початкова школа – 10

4. Орля– Початкова школа – 3

Сяніцький відділ ОУП, 2005/2006 навчальний рік

П.ч. Місцевість Кількість груп

Кількість годин

(разом)

Кількість учнів у школіРазом учнівСадок Поч.

шк.Гімна-

зія Погімназ.

1. Мокре 2 6 – 22 – – 22

2. Загір’я 1 3 – – 10 – 10

3. Щавне 2 6 1 12 – – 13

4. Репедь 2 6 – 5 6 – 11

5. Команча 4 12 10 16 3 – 29

6. Сянік 5 15 6 8 6 12 32

7. Чорна 1 3 – 5 7

8. Устрики Долішні

1 3 – 5 – – 5

Разом 18 54 17 73 25 12 129

Примітка: Цього навчального року, на жаль, припинено діяльність пункту навчання української мови в Гломчі б. Сянока.

Інформація: Управа відділу ОУП у Сяноці, листопад 2005

Щецінський відділ ОУП 2005/2006

Старгард Щецінський – 14 дітейІнсько – 5 дітейТшеб’ятів: Груп Годин Початкова Гімназія Понадгімн. Разом

3 9 14 9 – 23

Місцевостей – 4 (Щецін не подав інформації)Всіх дітей у пунктах у Відділі – 42

69

Рідн

а м

оваВідділ ОУП у Зеленій Горі – 2005/2006

П. ч. Місцевість Кількістьгруп

Кількість год. (всіх)

у тижні

Кількість дітей у школах Разомдітей

Cадок Поч. шк. Гімн. Понадгім.

1. Новоґруд Бобжанський

1 3 3 9 6 – 18

2. Зелена Гора 2 6 2 7 3 – 12

3. Бледзев 1 3 2 8 2 – 12

4. Мєндзижеч 1 3 11

5. Позжадло 1 3 3

6. Пщев 1 3 3

7. Шпротава 3 9 – 3 3 3 9

Разом 10 40 7 26 14 3 68

Лемківська говірка – як у 2004/2005 шк. р.

Вчителі:– Новоґруд, Зелена Гора – Стефанія Яворницька– Бледзев – Мирослава Наконечна– Мєндзижеч, Позжадло, Пщев – Люба Бойченюк– Шпротава – Ольга Бундзило

Навчання у лемківській говірці веде о. Артур Грабан

Інформація: Стефанія Яворницька, 16 грудня 2005

Західна Лемківщина, 2005/2006 навчальний рік

П. ч. Місцевість Кількість груп

Кількість годин

(разом)

Кількість учнів у школіРазом учнівСадок Поч.

шк.Гімна-

зія Погімназ.

1. Гладишів 3 6 3 17 – – 20

2. Устя Горлицьке

1 3 – – – – 5

3. Горлиці 4 12 – 6 12 – 18

4. Санкова 2 6 – 4 – – 10

5. Криниця 1 3 – 7 – – 7

6. Лося 3 9 – 10 – – 13

Разом 14 39 3 44 12 – 73

Інформація: Управа ОЛ, листопад 2005

70

Рідна мова

Відділ ОУП у Слупську 2005/2006

1. М’ястко: Початкова – 11Гімназія – 3Понадгімназійна – 6Разом дітей: 20

2. Слупськ: Початкова – 20 Гімназія – 12Понадгімназійна – 2Разом дітей: 34

3. Битів: Початкова школа – 22Гімназія – 7Понадгімназійна – 3Разом дітей: 32

4. Члухів: Початкова школа – 15 Гімназія – 12 Разом дітей: 27

5. Лемборк: Садок – 8Початкова школа – 9Гімназія і ліцей– 7Разом дітей: 24

Разом дітей у відділі: 137

Інформація: Ірина Дрозд, січень 2006

Відділ ОУП у Лігниці – 2005/2006

Місцевість Кількістьгруп

Кількість годин

(разом)

Кількість учнівРазом

Садок Поч. шк. Гімн. Понадгімн.

Лігниця 42 – – 42

Mодла 2 6 – 16 – – 16

Громадка 1 3 – 5 – – 5

Громадка 2 6 – – 13 – 13

Рокіткі 2 6 – 15 – – 15

Разом 7 21 – 78 13 – 91

Інформація: Управа відділу, січень 2006

71

Рідн

а м

ова Відділ ОУП у Ґіжицьку, 2005/2006 шкільний рік

П.ч. Місцевість Кількістьгруп

Кількість годин

(разом)

Кількість дітей РазомдітейСадок Почат. шк. Гімн. Понадгім.

Повіт Ґіжицько

1. Ґіжицько 9 27 – 56 34 – 90

2. Круклянки 4 9 – 9 7 – 16

3. Кути 1 3 – 10 – – 10

4. Видміни 3 9 – 21 – – 21

5. Ґавліки Великі

2 6 – 10 – – 10

6. Ліси 2 6 – 17 – – 17

Разом 21 60 – 123 41 – 164

Повіт Венґожево

1. Венґожево 8 24 – 47 16 – 63

2. Позездже 2 6 – 8 7 – 15

3. Собєхи 2 6 – 12 – – 12

4. Будри 3 9 – 21 – – 21

5. Вєнцки 3 6 – – 16 – 16

Разом 18 51 88 39 127

Повіт Ґолдап

1. Бані Мазурські 5 15 – 20 6 – 26

Разом Ґіжицький відділ

Числомісце-востей

Число груп

Числогодин

в тижні

Середньогодин в тижні

на групу

Число дітей Числодітей разом

Число вчи- телівСадок Поч.

шк. Гімн. Понагімн.

12 39 111 2,8 – 120 80 – 200 17

Інформація: Люба Тхір, вчитель-методист, січень 2006 та Управа відділу в Ольштині

П.ч. Місцевість Кількістьгруп

Кількістьгодин

(разом)

Кількість учнівРазомучнівСадок Поч.

шк. Гімн. Понадгім.

1. Перемишль 15 15

2. Кальників 3 9 – 24 7 – 31

3. Хотинець 3 9 – 14 3/4 – 17/18

4. Ніновичі 2 6 – 4 4 – 8

Разом 8 24 15 42 15 – 72

Інформація: Управа відділу, грудень 2005

Перемиський відділ ОУП – 2005/2006

72

Рідна мова

Пункти навчання української мови у Польщі – 2005/2006 шкільний рік – Ольштин

П. ч. Місцевість Кількістьгруп

Кількість годин

(разом)

Кількість дітей Разомдітей

Садок Почат. шк. Гімн. Понадгім.

Повіт Лідзбарк Вармінський

1. Ліздбарк 3 9 – 21 – – 21

2. Мінґайни 2 6 – 8 7 – 8

3. Орнета 2 2 – 3 4 – 7

Разом 7 17 – 32 4 – 36

Повіт Кентшин

1. Кентшин 3 10 – 35 12 – 47

2. Барцяни 5 6 – 7 12 – 19

3. Решель 1 3 – 4 4 – 8

4. Молтайни 1 2 – 14 – – 14

5. Сроково 2 6 – 8 7 – 15

Разом 12 27 – 68 35 – 103

Повіт Бартошиці

1. Ґурово Іл. 5 15 – 44 – – 44

2. Топожин 2 6 – 9 – – 9

3. Кандити 7 20 – 29 20 – 49

4. Камінськ 1 2 – 5 – – 5

5. Семпополь 1 3 – 6 – – 6

6. Вятровець – – – – – – –

7. Поніки 1 3 – 6 – – 6

Разом 17 49 – 99 20 – 119

Повіт Оструда

1. Оструда 2 6 – 12 4 – 16

2. Моронґ 6 13 – 19 8 – 27

Разом 8 19 – 31 12 – 43

Повіт Ілава

1. Ілава 3 6 – 12 – – 12

Повіт Ольштин

1. Ольштин 9 27 – 40 27 – 67

2. Добре Місто 2 6 – 9 – – 9

Разом 11 33 – 49 27 – 76

Разом Відділ Ольштин

Числомісце-востей

Число груп

Числогодин

в тижні

Середньогодин в тижні

на групу

Число дітей Числодітей разом

Число вчи- телівСадок Поч. шк. Гімн. Понагімн.

20 58 151 2,6 – 291 98 – 389 22

Інформація: Відділ ОУП в Ольштині, грудень 2005

73

Рідн

а м

ова

Закони

Rząd Rzeczypospolitej Polskiej i Rząd Ukrainy, zwane dalej „Umawiającymi się Stronami”, kierując się zasadami i celami Aktu końcowego Konferencji Bezpieczeństwa i Współpracy w Europie oraz postanowienia-mi Paryskiej Karty Nowej Europy i Doku-mentu krakowskiego Sympozjum na temat dziedzictwa kulturalnego, uwzględniając postanowienia Europejskiej konwencji kultu-ralnej z dnia 19 grudnia 1954 r., opierając się na postanowieniach Traktatu między Rzecz-pospolitą Polską a Ukrainą o dobrym sąsiedz-twie, przyjaznych stosunkach i współpracy z dnia 18 maja 1992 r., kierując się postano-wieniami Porozumienia wstępnego między Rządem Rzeczypospolitej Polskiej a Rządem Ukrainy w sprawie współpracy kulturalnej i naukowej z dnia 18 maja 1992 r. oraz Umowy między Rządem Rzeczypospolitej Polskiej a Rządem Ukrainy o współpracy w dzie-dzinach nauki i techniki z dnia 12 stycznia 1993 r., uwzględniając etniczną i kulturową bliskość narodów polskiego i ukraińskiego oraz biorąc pod uwagę znaczący wkład, jaki te narody wnoszą w rozwój obu Państw i ich kultur, wyrażając wolę rozwijania wzajemnie korzystnej współpracy w dziedzinach kultury, sztuki, nauki, oświaty i informacji, w celu nadania szczególnego znaczenia bezpośred-nim kontaktom twórczym i międzyludzkim, uzgodniły, co następuje:

ARTYKUŁ 1

Umawiające się Strony będą rozwijać wzajemną wszechstronną współpracę

Umowa między Rządem Rzeczypospolitej Polskiej a Rządem Ukrainy o współpracy w dziedzinie kultury, nauki i oświaty

sporządzona w Kijowie dnia 20 maja 1997 roku(Dz. U. z 2000 r. Nr 3, poz. 29)

w dziedzinach kultury, nauki, oświaty i innych objętych postanowieniami niniejszej umowy.

ARTYKUŁ 2Umawiające się Strony będą popierać

nawiązywanie bezpośrednich kontaktów między instytucjami i organizacjami kultu-ralnymi i stowarzyszeniami twórczymi obu krajów oraz fundacjami.

ARTYKUŁ 3

Umawiające się Strony, w oparciu zarów-no o powiązania historyczne i bliskość obu narodów i ich kultur, jak i o ich wkład do cywilizacji światowej, będą promować rozwój dwustronnej współpracy kulturalnej i wy-miany na wzajemnie korzystnych zasadach. Każda ze Stron będzie podejmować wysiłki mające na celu popularyzację wartości ar-tystycznych i kulturalnych drugiej Strony, zapewniając szeroki dostęp do nich swoich obywateli, rozwijając kontakty państwowe, społeczne i prywatne, udzielając wsparcia w organizowanych przez oba kraje przedsię-wzięciach artystycznych:

– występach zespołów operowych, baleto-wych, teatralnych i innych grup artystycznych,

– wymianie wystaw pomiędzy muzeami, galeriami, bibliotekami, archiwami.

Ubezpieczenia wystawy dokonuje Strona przyjmująca. Strona ukraińska może przyjąć poręczenie rządowe Strony polskiej w zamian za ubezpieczenie cennych wystaw wysyłanych do Rzeczypospolitej Polskiej, jeżeli Strona polska posiada takie gwarancje rządowe.

74

Рідна мова

ARTYKUŁ 4Umawiające się Strony będą informować

się wzajemnie o konferencjach, konkursach, festiwalach i innych imprezach międzynaro-dowych w dziedzinie kultury i sztuki, które odbywają się na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej i Ukrainy.

ARTYKUŁ 5

Umawiające się Strony będą sprzyjać:– wymianie doświadczeń w dziedzinie

rozwoju kultury, sztuki i literatury, kultury ludowej i ruchu amatorskiego poprzez or-ganizowanie konferencji i innych spotkań oraz przez wzajemną wymianę specjalistów i wspólną działalność naukowo-badawczą w tym obszarze spraw,

– upowszechnianiu książki, rozwojowi czytelnictwa i współpracy bibliotek między obu krajami.

ARTYKUŁ 6Umawiające się Strony będą sprzyjać:– wydawaniu przekładów literatury ukraiń-

skiej w Polsce i literatury polskiej na Ukrainie oraz wspólnych wydań dwujęzycznych,

– organizowaniu wymiany wystaw i targów książek.

Strony będą tworzyć sprzyjające warunki dla zwiększenia dostępu do literatury i perio-dyków naukowych. W tym celu Strony dążyć będą do otwarcia polskiej księgarni w Kijowie i ukraińskiej w Polsce.

ARTYKUŁ 7

Umawiające się Strony sprzyjać będą rozwi-janiu bezpośredniej współpracy w dziedzinie kinematografii poprzez m. in. popieranie:

– bezpośrednich kontaktów i współpra-cy między instytucjami, organizacjami i stowarzyszeniami filmowymi obu krajów w ramach dwustronnych umów zawartych między nimi,

– podejmowania wspólnej produkcji fil-mowej,

– popularyzacji sztuki filmowej swych kra-jów poprzez wymianę filmów na handlowych i niehandlowych zasadach,

– organizowania spotkań specjalistów w dziedzinie kinematografii,

– organizowania premierowych przeglądów i tygodni filmowych w obu krajach,

– udziału kinematografii kraju partnera w międzynarodowych festiwalach i przeglądach filmowych organizowanych w Polsce i na Ukra-inie zgodnie z regulaminem tych imprez.

ARTYKUŁ 8Umawiające się Strony będą udzielać

wszechstronnego poparcia rozszerzaniu i pogłębianiu bezpośredniej współpracy między akademiami nauk, placówkami ba-dawczymi, naukowcami, szkołami wyższymi oraz innymi organizacjami naukowymi obu krajów. Strony będą dążyły do zapewnienia niezbędnych warunków współpracy nauko-wej, m. in. przez:

– prowadzenie wspólnych badań i związaną z tym wymianę pracowników naukowych,

– kształcenie kadr w specjalnościach bę-dących przedmiotem obustronnego zainte-resowania,

– wymianę publikacji i informacji naukowej o nowych osiągnięciach w nauce, technice oraz technologiach przemysłowych,

– udostępnianie materiałów archiwalnych, zbiorów bibliotecznych i innych materiałów źródłowych,

– organizowanie wspólnych imprez na-ukowych – kongresów, konferencji, sympo-zjów, ekspedycji naukowych i innych form współpracy, które mogą być dodatkowo uzgodnione.

ARTYKUŁ 9Umawiające się Strony będą sprzyjały

rozwojowi bezpośrednich kontaktów i współ-pracy między szkołami wyższymi, ponadpod-stawowymi i podstawowymi, instytucjami i organizacjami nauki, kultury i sztuki na podstawie istniejących między nimi umów i porozumień.

ARTYKUŁ 10

Umawiające się Strony będą sprzyjały roz-wojowi nauczania języka ukraińskiego, lite-ratury i ukrainistyki w uczelniach wyższych Rzeczypospolitej Polskiej oraz języka pol-skiego, literatury i polonistyki w uczelniach wyższych Ukrainy, jak również prowadzeniu badań naukowych w tych dziedzinach. Pro-wadzona też będzie wymiana wykładowców i lektorów zgodnie z zapotrzebowaniem obu Umawiających się Stron.

ARTYKUŁ 11

Umawiające się Strony będą kontynuować współpracę nad projektem umowy o wzajem-nym uznawaniu i ekwiwalencji świadectw szkolnych, dyplomów ukończenia studiów wyższych i dyplomów o nadaniu stopni i tytułów naukowych.

75

Рідн

а м

оваARTYKUŁ 12

Umawiające się Strony zobowiązują się zapewnić osobom należącym do mniejszości ukraińskiej zamieszkałej na terenie Rzeczy-pospolitej Polskiej i osobom należącym do mniejszości polskiej zamieszkałej na terenie Ukrainy warunki sprzyjające zachowaniu, rozwojowi i wyrażaniu ich tożsamości naro-dowej, religijnej, kulturowej i językowej, bez jakiejkolwiek dyskryminacji i na warunkach pełnej równości.

Każda z Umawiających się Stron będzie na swoim terytorium państwowym wszech-stronnie wspierać działalność towarzystw narodowo-kulturalnych wyżej wymienio-nych osób, zapewni możliwość uzyskiwania przez nie pomocy materialnej z ich etnicznej ojczyzny, a także będzie sprzyjać zachowaniu więzi kulturowych tych osób z rodakami zamieszkałymi na terytorium państwowym drugiej Strony.

ARTYKUŁ 13

Każda z Umawiających się Stron zapewni na swoim terytorium osobom wymienionym w artykule 12. niniejszej umowy możliwość nauczania ich języka ojczystego oraz nauki w tym języku, z uwzględnieniem historii i kultury ich etnicznej ojczyzny.

W tym celu każda ze Stron:– zapewni tym osobom dostęp do nauki

w języku ojczystym i nauki tego języka oraz historii i kultury ojczystej w przedszkolach, szkołach podstawowych i średnich w ramach państwowych systemów oświatowych Polski i Ukrainy oraz umożliwi podnoszenie pozio-mu nauczania tych przedmiotów,

– zapewni odpowiednie przygotowanie i doskonalenie kadr nauczycielskich dla instytucji oświatowych nauczających języka mniejszości lub w języku mniejszości,

– zapewni możliwość pracy nauczycielom skierowanym do szkół na podstawie porozu-mienia Stron.

ARTYKUŁ 14

Każda z Umawiających się Stron uzna prawa autorskie przysługujące osobom fizycznymi prawnym drugiej Umawiającej się Strony oraz ich prawnym następcom i będzie gwa-rantować ochronę tych praw, opierając się na zasadach wynikających ze standardów ochro-ny określonych w Porozumieniu w sprawie handlowych aspektów praw własności inte-lektualnej (TRIPS), stanowiącym załącznik

do Porozumienia ustanawiającego Światową Organizację Handlu (WTO).

Umawiające się Strony będą dążyły do zabezpieczenia wzajemnej ochrony praw autorskich i praw pokrewnych osób fizycz-nych i prawnych, zgodnie ze standardami ochrony obowiązującymi w Unii Europejskiej i przewidzianymi przez Konwencję berneńską o ochronie dzieł literackich i artystycznych oraz rzymską Międzynarodową konwencję o ochronie wykonawców, producentów fono-gramów oraz organizacji nadawczych.

ARTYKUŁ 15

Umawiające się Strony deklarują zaintere-sowanie tworzeniem ukraińskich ośrodków kulturalnych w Rzeczypospolitej Polskiej i pol-skich ośrodków kulturalnych na Ukrainie.

Status i warunki działalności ośrodków będą uregulowane w oddzielnym porozu-mieniu.

ARTYKUŁ 16

Umawiające się Strony będą popierać współpracę w zakresie archiwów zgodnie z podpisanymi porozumieniami, a szczegól-nie współpracę w dziedzinie:

– wymiany, w miarę możliwości, pełnej informacji o materiałach, które dotyczą Ukra-iny, w archiwach Polski, i dokumentów, które dotyczą Polski, w archiwach ukraińskich,

– wymiany mikrofilmów i kserokopii najważniejszej dokumentacji tego rodza-ju przez obydwie Umawiające się Strony, przygotowania publikacji dokumentów ar-chiwalnych, które dotyczą związków polsko--ukraińskich.

ARTYKUŁ 17

Umawiające się Strony uznają, że dobra kultury nielegalnie wywiezione z terytorium państwowego jednej ze Stron i nielegalnie wwiezione na terytorium państwowe drugiej Umawiającej się Strony podlegają zwrotowi.

ARTYKUŁ 18

Umawiające się Strony gwarantują zacho-wanie dziedzictwa kulturalnego, ochronę zabytków historycznych oraz dóbr kultury każdej ze Stron, a znajdujących się na teryto-rium drugiej Strony.

Umawiające się Strony będą współpracować w dziedzinie inwentaryzacji, badań, konserwa-cji i restauracji dóbr kultury znajdujących się na terytorium obu Państw i umożliwiać do nich dostęp specjalistów i zespołów badawczych.

76

Рідна мова

Oświadczenie Rządowe z dnia 7 stycznia 2000 r.w sprawie wejścia w życie Umowy między Rządem Rzeczypospolitej Polskiej a Rządem Ukrainy

o współpracy w dziedzinie kultury, nauki i oświaty, sporządzonej w Kijowie dnia 20 maja 1997 r.

Podaje się niniejszym do wiadomości, że zgodnie z artykułem 26. Umowy między Rządem Rzeczypospolitej Polskiej a Rządem Ukrainy o współpracy w dziedzinie kultury, nauki i oświaty, sporządzonej w Kijowie dnia 20 maja 1997 r., dokonane zostały przewidziane w tym artykule notyfikacje.

Umowa weszła w życie dnia 22 listopada 1999 r.Minister Spraw Zagranicznych: B. Geremek

ARTYKUŁ 19Umawiające się Strony będą wspierać bez-

pośrednie kontakty między organizacjami i instytucjami państwowymi koordynującymi sprawy młodzieży obydwu Państw.

ARTYKUŁ 20

Umawiające się Strony sprzyjać będą współ-pracy pomiędzy organizacjami i stowarzy-szeniami oświaty dorosłych i będą popierać organizowanie konferencji, imprez nauko-wych, wymianę prelegentów i specjalistów z dziedziny edukacji dorosłych.

ARTYKUŁ 21

Umawiające się Strony będą umacniać roz-wój współpracy w dziedzinie kultury fizyczneji sportu, prowadzonej zarówno przez organi-zacje rządowe, jak i pozarządowe.

ARTYKUŁ 22

Umawiające się Strony będą sprzyjać roz-wojowi wymiany turystycznej w celu wza-jemnego zapoznania się z kulturą i historią obydwu Państw.

ARTYKUŁ 23

Umawiające się Strony będą wspierać współpracę w zakresie telewizji i radio, która będzie prowadzona w ramach porozumień za-wartych między właściwymi instytucjami obu krajów, a także wspierać wymianę materiałów i informacji, zachowując przy tym normy prawa autorskiego, tworzenie programów i ich emisję dla mniejszości narodowych, które zamieszkują na terytorium drugiej Umawia-jącej się Strony.

ARTYKUŁ 24

Umawiające się Strony będą sprzyjać roz-wojowi współpracy między agencjami infor-macyjnymi obydwu Państw.

ARTYKUŁ 25Umawiające się Strony będą prowadzić

współpracę i w ymianę w dziedzinach objętych niniejszą umową na zasadach wzajemności i równych praw. Konkretne finansowe warunki wymiany będą określane w okresowych programach wykonawczych do niniejszej umowy lub bezpośrednich po-rozumieniach, które podpiszą między sobą odpowiednie instytucje i resorty w ramach swoich kompetencji i zgodnie z ustawodaw-stwem każdego z Państw.

ARTYKUŁ 26

Umowa niniejsza podlega przyjęciu zgodnie z prawem każdej z Umawiających się Stron, co zostanie stwierdzone w drodze wymiany not. Za dzień wejścia w życie umowy uważać się będzie dzień otrzymania noty późniejszej.

Umowa niniejsza obowiązuje przez okres pięciu lat. Podlega ona automatycznemu przedłużeniu na następne okresy pięcioletnie, jeżeli żadna z Umawiających się Stron nie wypowie jej w drodze notyfikacji na sześć miesięcy przed upływem danego okresu.

Wypowiedzenie niniejszej umowy nie naruszy realizacji projektów i programów, uzgodnionych podczas jej obowiązywania, a znajdujących się w stadium realizacji, jeżeli Strony nie podejmą w tej sprawie wspólnej decyzji.

Sporządzono w Kijowie dnia 20 maja 1997 roku w dwóch egzemplarzach, każdy w języ-kach polskim i ukraińskim, przy czym oba teksty mają jednakową moc.

Z upoważnienia Rządu Rzeczypospolitej Polskiej

D. Rosati

Z upoważnienia Rządu Ukrainy D. I. Ostapenko

77

Рідн

а м

ова

МетодикаІ. Чеснокова

Заняття з художньої праці«Тітонька Осінь Золотокоса ліс малювати пішла»

Учитель-методист м. Київ

Тема : Тітонька Осінь Золотокоса ліс малювати пішлаМета. Розширювати уявлення про зміни в живій і неживій природі восени. Уточнити уявлення про золоту осінь у природі – колір неба, забарвлення листя на деревах, кущах, ягодах. Учити дітей створювати композицію картини, враховуючи пропорції деталей, поєднання кольорів. Розвивати мовлення дітей, вчити висловлювати міркування з приводу побаченого і почутого. Виховувати у дітей бережне ставлення і любов до природи.

Обладнання. Папки для уроків праці у дітей, папір, пензлі та фарби для малювання, ножиці; ілюстрації рослин, тварин, птахів, осінніх пейзажів; на дошці – картина-фон Золота осінь у лісі.

Хід заняттяI. Організаційна частина заняття

– Діти, згадаймо, яка зараз пора року?– Назвіть осінні місяці.– Відгадайте загадку:

Кличуть нас ліси, поля, сади Дозбирати осінні плоди. Із дерев спадає листя жовте. А землею ходить місяць... (жовтень).

– Вірно, це другий місяць осені – жовтень. А чому він так називається?– Назва його пов’язана з кольором, що переважає в цей час у природі – усі відтінки

жовтого і червоного кольорів на деревах, кущах, травах, ягодах, плодах. Небо в цей час буває різного кольору – від голубого до сіро-білого.

Тварин у лісі побачити складніше. Вони рухливі, не сидять на одному місці, ховаються під рослинами. Вони в цей час готуються до зими – запасають собі їжу на зиму: збирають гриби, горіхи, насіння дерев, ягоди. Сушать їх і ховають у дуплах дерев, у своїх нірках.

(Учитель поступово вивішує ілюстрації, що підтверджують його слова).– В цей час з’являється багато грибів. Назвіть, які гриби ви знаєте.(Опеньки біля пнів ростуть цілими родинами, а під ялинами – маслюки, підберез ники,

сироїжки, печериці, білі гриби – під дубами).(показ муляжів грибів)

78

Рідна мова

– А тепер, діти, давайте пригадаємо основні прикмети осені:1. Якщо у жовтні листя з берези і дуба не все облетіло – чекай суворої зими, якщо

все – зима буде тепла.2. Восени ліс шумить без вітру – на дощ.3. На горобині й дубі багато плодів – чекай суворої зими.4. Чим більші мурашині купи, тим лютішою буде зима.5. Білка мостить своє гніздо до землі – на морозну зиму, а високо – на м’яку.6. Пізній гриб – пізній сніг.

– Діти, ви вірно назвали усі прикмети золотої осені.– Ось сьогодні ми з вами і створимо колективну картину, яку назвемо «Золота осінь

в лісі».(Вивішується фон-картину на дошці. Картина намальована частково)

Звертається увагу дітей на неї:– Як зробити, щоб картина була ще більш схожою на осінь?Що ще треба домалювати? (листя, птахів, кущі, тваринок, хмарки на небі, гриби, ягоди,

плоди, траву).– Ви сьогодні також художники і створите окремі деталі до цієї загальної картини. Хтось намалює тваринок у русі, хтось яскраві листочки до різних дерев і кущів, ягоди,

плоди, птахів, хмаринки на небі, дехто намалює різні види грибів, навіть цілими родинами, кущики трави та інше. Потім виріжемо їх з паперу і наклеїмо на картину.

– А що будете малювати і якого розміру, ви дізнаєтесь, коли розкриєте конверти, які лежать на партах. Тваринок можна малювати у русі. Кількість листочків і грибів залежить від вас, скільки встигнете намалювати за один урок.

(Звертається увагу дітей на ілюстрації на дошці, на окремі предмети та їх забарвлення, колір.

Згадати про техніку розведення і змішування фарб на палітрі)

II. Практична робота учнів(Індивідуальна допомога окремим учням в ході роботи з боку вчителя – вихователя).Потім роботи підсихають. Діти вирізають їх.

III. Утворення сюжетної картини– А тепер, діти, я буду загадувати вам загадки. Ви будете їх відгадувати, а ті учні, малюнки

яких відповідають відповідям на загадки, будуть поступово підходити до загальної картини на дошці і приклеювати свої малюнки.

Загадки:

1. Стоять у полі сестрички, платтячка білі, шапки зелено-жовті. (берези)2. І взимку, і літом одне вбрання у нас, А можна нас побачить, як рік почавсь у нас. (сосна, ялина)3. М’який, але не пух, зелений, але не трава. (мох)4. У вінку зеленолистім, у червоному намисті Видивляється у воду на свою хорошу вроду. (калина)5. Мов розгорнута долоня Ліг спочити на осоння Між зелених їжаків Найменший із листків. Він землі приніс вітання Від старезного. (каштана)

6. Цей ховав від злого ока Намистинки круглобокі. Та від тих гарячих барв Лист і сам червоним став. Буду гріть землицю нині,- Він шепоче. (горобині)7. Він немов крило за вітром В небо мріяв полетіти. Тільки золотом налився І тому в траву звалився Пораділи жолудята Це – листочок (з дуба) тата.8. Цей вальсує і кружляє, Барви осені збирає. Він і жовтий, і зелений, І оранжево-вогненний Золотавий, пурпуровий... Це, звичайно, лист. (кленовий)

79

Рідн

а м

ова 9. Він все літечко для мене

Скриньки доглядав зелені. Скриньки ті змінили колір І тепер ось жмені повні Нам сипне їх на потіху Золотавий лист. (горіха)10. Летить орлиця по синьому небу. Крила розкрила, сонце закрила. (хмара)11. Хоч не шию я ніколи, А голок завжди доволі. (їжак)12. Я вухатий ваш дружок, В мене сірий кожушок, Куций хвостик, довгі вуха, Я усіх-усіх боюся. (заєць) 13. Хвіст пухнастенький, шубка золотиста. У лісі живе. У селі курчат краде. (лисиця)

14. Я веселенький звірок: стриб з ялинки на дубок. (білка)15. Влітку наїдається, взимку висипається. (ведмідь)16. По полю та лісу гасає, овечок хапає та всіх лякає. (вовк)17. Без сокири і без рук, а дім будують. (птахи)18. Чорна, як вар, кричить «карр». (ворона)19. Відгадайте, діти хто Має носик долото? Ним комах з кори виймає, Про здоров’я лісу дбає. (дятел)20. Біла лапка, чорна лапка по дереву скаче. (сорока)

(Діти прикріплюють усі деталі, крім грибів)

БоровикЯ, гриб – боровик,маскуватися звик.Мусиш ліс обійти,щоб мене знайти.А кому знайти удасться,знай, тому всміхнулось щастя,бо смачнішого немаміж грибами усіма.Хто не вміє нас шукати,тим адресу можу дати:ми і в лісі, й на галяві,корінь білий, верх смаглявий.

ПечерицяПо-нашому – я печериця,а по-французьки – шампіньйон.Хоч куцонога, білолиця,але витримую фасон.Засмажите мене в сметані,й куди тому боровику!Мене шукайте на світанніу лісі, полі, у садку.

СироїжкаЯ сироїжка, біла ніжка,у різний колір чепурюсь.Така тендітна, така я ніжна,у руки візьмеш – і кришусь.Хоча кришусь, хоча тендітна,а кажуть, дуже апетитна.Хто куштував хоч раз мене,забачить в лісі – не мине.

ЛисичкиМи лисички, жовті личка,ростом зовсім невеличкі,не червиві, дуже чисті,не ховаємось у листі.Хто на слід наш натрапляє,повен кошик назбирає.Ростемо ж не поодинці,нас шукайте у низинці.

РижокЯ рижок, сурмлю в ріжок,корінець дірчастий,на мені капелюшокчервоно – смугастий.Не боюся я дощу,кожну краплиночкучерез себе пропущуніби через лієчку.Обійдіть все царство грибне, –хто ще здатний на подібне?

ОпенькиМи опеньки.Ніжки тоненькі.Шиї мов цівкикруглі голівки.А як більші виростаєм, –парасольки розкриваєм.

– Діти, а чого у нас не вистачає ще на картині? Вірно, грибів.А ось про гриби ми послухаємо інсценівку п’єси О. Підсухи Хвалилися гриби.

80

Рідна мова

IV.

1. Нагадати дітям про поетів, які оспівували красу рідної природи, а саме осінь Це українські поети: Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, П. Тичина, Д. Павличко,

В. Сосюра, К. Перелісна.Пропонується дітям прочитати свої улюблені вірші про осіньДіти читають вірші Катерини Перелісної, Івана Франка, Тараса Шевченка, Дмитра

Павличка.2. – Діти давайте пригадаємо прислів’я про осінь

Не розіб’єш горіха, то не з’їси зернятка.Семеро страв, та все гриби. Осінь іде – за собою дощ веде.Синиця пищить – зиму віщить.Сова хоч би літала під небеса, то соколом не стане.Восени багач, а навесні – прохач.Де пташки, там гинуть комашки.Як листя жовтіє, то поле сутніє.Як вересніє, то дощик сіє.Весна багата на квітки, а осінь на сніпки.Де один грибок, там цілий вінок.Вітер віє і не знає, що погоду він міняє.

В осінній час сім погод у нас і сіє, віє, крутить, мутить, припікає, поливає.

V. Підсумок заняття

Ще раз пропонується дітям помилуватися виглядом цієї великої картини, яку створили колективно усі учні.

Пропонується дітям скласти невеличкі оповідання, казки про цей казковий золотий ліс та його мешканців напередодні зими. Створені дітьми оповідання, казки, заслухається на наступних заняттях. Дякується дітям за колективну працю.

Заняття закінчено.

http://edu.kiev.ua/schools/sl38/ukr/method/pages/chesnokova.htm

МухоморЯ мухомор, я мухомор,червоний, наче помідор.Кашкет цяцькований, розлогий,а сам стрункий і довгоногий.Серед урочища грибногоне знайдеш красеня такого.Та я отруйний, пам’ятай,мене побачиш – обминай.

Після сценки діти доповнюють картину-фон своїми малюнками – грибами.

Після цього декілька хвилин всі милуються виглядом цієї картини, дають оцінку своїм роботам і роботам своїх товаришів.

81

Рідн

а м

ова

Ведучий:

Не часто в нашій Україні Бува, щоб ріпку хтось садив... Але було... В одній хатині Дідусь Панас з сім’єю жив.

Раз навесні, коли берізки Пухкі сережки одягли, Коли дрібні зелені бризки Так рясно на гілля лягли,

Дід порався в своїм садочку, Доріжки чистив, тин ладнав, Скопав землицю на горбочку, Що посадити тут – не знав.

І раптом вибігла Ганнуся, Набрати думала води... Підбігла, лащиться: «Дідусю, Ти мені ріпку посади!»

І посадив... Ходив щоранку поливати, Глядів, щоб півник не стоптав. Бур’ян зривав, щоб їй зростати.

Ретельно ріпку доглядав. А українські землі – диво! За труд відплачують як слід. І ріпка виросла красива,

«Хороша ріпка!» – каже дід. Блищить на сонці чепурненька, Як мед, не скласти їй ціни, Тугенька, жовта, величенька. А висоти! А ширини!

Танок сонячних промінчиків: «гріють ріпку»

Дід довго нею милувався, І знав, що він досяг мети. Хоч шкодував, і хоч вагався, Та все ж сказав: «Пора тягти!»

На другий день зібрався зранку, Неначе десь на свято йшов, Надів сорочку-вишиванку, До ріпки стиха підійшов.

До неї чемно привітався, Примірявся і так, і сяк. Але ж... як тільки не старався, А витягти не міг ніяк.

Дід:Гей, жінко, нумо вийди з хати, Покинь всі справи хоч на мить. Біжи мені допомагати, Бо ріпка глибоко сидить.

Баба:Ти кликав, діду? Я хутенько, Усе покинула й біжу. Ця ріпка й справді величенька, Давай тобі допоможу.

Ведучий:Бабця – за діда, дід – за ріпку, Разом щосили потягли... Вона ж сидить в землиці кріпко – Так витягти і не змогли.

М. Могила

Інсценізація за мотивами народної

казки

82

Рідна мова

Баба:Онучко, чуєшь? Йди скоренько! Де ти там граєшься? Давай! Засіла ріпка глибоченько, Її тягти допомагай!

Ведучий:Дівча – за бабцю, Та – за діда, А дід – за ріпку, Й потягли... Не подає красуня й виду. Так витягти і не змогли.

Онучка:Сірко! Біжи сюди, собачко! Чіпляйсь за мене, В ряд ставай! Разом і витягнем, побачиш. Ти тільки нам допомагай.

Ведучий:Сірко – за внучку, Та – за бабу, Бабуня діда обійма, Той тягне... Та виходить слабо, І успіху ніяк нема.

Сірко:Гей, кицько, глянь, усі при ділі. Не гай часу, сюди біжи! Що розляглася в тому зіллі? Ти краще нам допоможи.

Ведучий:Киця – за собачку, Той за онучку зачепивсь, Вона – за бабу, та – за діда, А дід за ріпку ухопивсь.

Дід тягне обома руками, Командує: «Тягніть! Тягніть!» Сам сперся обома ногами... А ріпка смирненько сидить! Лоби в усіх уже намокли, Сміється сонечко згори, А мишеня блиснуло оком І хвацько вилізло з нори.

Миша:Без мене тут не буде діла, Це знає навіть дід Панас. Буває, що великій силі Бракує трішечки підчас.

Кіт:Ти краще, мишко, не хвалися. Підходь хутчіш, за хвіст бери, Гарненько ніжками зіприся, Повітря в груди набери...

Ведучий:І тягнуть всі: Мишка – за кицю, Кицюня – хвостик у Сірка, Сірко – онуччину спідницю, А та – бабуні фартуха. Бабуня держить чоловіка, Піт виступає на чолі, Дід тягне ріпку, цупить, смика... І... ріпку витягли з землі! Коріннячко у жовтій глині, Така блискуча і гладка... Всі впали і лежать на спині, Проте ніхто не наріка. Сусіди вибігли із хати, Ото вже галасу було!... Дідусь усіх став пригощати, Наїлося усе село!

М. Могила, З живого джерела, 1997

83

Рідн

а м

ова

Дійові особи: Святий Миколай, 1 Ангел, 2 Ангел, 3 Ангел, Ангелики, Тарасик, Яринка, дівчинка, Вітер.

На задньому плані сцени вогні великого міста, збоку росте ялинка, вечір.

1 Ангел: Ніч розкрила чорні крила, Землю в темряву сповила.

2 Ангел: Сніг засипав всі дороги, І поля, і перелоги.

3 Ангел: Ані сліду не видати, Ні стежиночки до хати.

1 Ангел: Як же Миколай святий Знайде стежку до дітей?

Вітер (вбігає з мітлою): Не турбуйтесь, слуги Божі! Вітер радо вам поможе. Гляньте, ось мітлу я маю, Всі шляхи позамітаю, Брами всі повідчиняю Я святому Миколаю. (Замітає шляхи, ангели присвічують).

2 Ангел: О, спасибі, Вітер-брате! Гарно вмієшь замітати.

Роман Завадович

«Святий гість» – сценарій до свята

«Святого Миколая»

Може б, ти ще допоміг, Щоб світити місяць міг? В темну ніч їзда тривожна, Заблудити легко можна...

Вітер: Добре! Я під небо злину, Сіру плаху з нього скину. Вийде місяць з-поза хмар, Ясний витягне ліхтар, І усі шляхи осяє Пресвятому Миколаю!

Замітаючи сніг, виходить за лаштунки, за хвилю сцена стає освітленою.

3 Ангел: Гляньте, місяць в небі світить!

1 Ангел: Вже чекають чемні діти На святого Миколая.

2 Ангел: Ми йому на зустріч йдем.

3 Ангел: В кожну хату заведем.

Ангели виходять, з протилежного боку виходить чортик і хухає на пальці рук, робить зігріваючі рухи.

Чортик: Ой, холодна тут зима – В пеклі ж холоду нема,

84

Рідна мова

Вибиравсь я, наче вліті! В пеклі – жар, зима – на світі. Я без шапки, без кожуха, Відмерзають хвіст і вуха. От біда! Чи довго ждати, Поки всунусь десь до хати, Де живуть погані діти, Треба ж кості розігріти!

Під звуки музики пританцьовує та співає:

Ух, ух, ух, ух, ух...

Замерзає в мене дух! Не поможе тут і плач – Грійся, чортику, та й скач! (перестає танцювати) Трохи розігрівсь... Та цить! Чути здаля сніг скрипить! Хтось надходить. На хвилинку Заховаюсь за ялинку.

(Чортик ховається. Виходять з санчатами Яринка та Тара-сик)

Яринка: Чом, Тарасе, не видати Ні одного ангеляти, Ні дзвіночків не чувати! Може, Миколай Святий Не прибуде до дітей?

Тарасик: Неможливо це, сестричко! Ще хвилинку невеличку Терпеливо ми заждім. Миколай Святий в наш дім Вірю, скоро завітає, Він про нас всю правду знає. Ми ж усі учились пильно, Не вели себе свавільно, І чужого научались, Та й свого не відцурались.

1 Ангел: (непомітно вийшов з-за лаштунків, слухає розмову дітей, а потім мовить сам до себе) Добрі, гарні діти! Як же ними не радіти?

Чортик: (вихиляється з-за ялинки) Не мої це друзі-діти! Ні, не маю чим радіти!

Яринка: Ми до Господа молились, Щоб багато дав нам сили, Щоб багато дав охоти Перешкоди всі збороти І колись такими стати, Як хотіли б тато й мати, Як хотіла б вся родина Й наша рідна Україна!

1 Ангел: Добрі діти, гарні діти, України пишні квіти!

Чортик: Не мої це друзі, бачу – З горя мало не заплачу.

Тарасик: (прислухається) Сестро, чуєшь?

Яринка: Це дзвіночки!

Тарасик: Ангеляток голосочки!

Яринка: Чуєшь, брате? «Ту-ру-ру!» Здаля чути дивну гру...

Тарасик: Ангелята, видно, грають, Як Святого проводжають.

Дзвонять дзвіночки, грають труби, співа-ючи, виходять на сцену ангели.

Пісня ангелів (вальс) Сяють зорі, пізній час – Спіть, малятка, лю-лі-лі! В гості ми ідем до вас, Чемні діточки малі, Чи у місті, чи в селі. Спить у білій льолі гай, В’ється полем шлях пустий – Саночками Миколай, Друг дитячий, пресвятий, Їде, їде до дітей...

Сцена яскраво освітлюється, поважно виходить Святий Миколай у супроводі двох ангелів, вони тягнуть санки, повні подарунків.

85

Рідн

а м

ова2 Ангел:

Просим, глянь, Дідусю Божий: Перед містом на дорозі Ми зустріли цих дітей.

Святий Миколай: Мир вам, діти! (благословляє)

Яринка: О, святий наш Миколаю! Не прогнівайся, благаю, Що Тобі на зустріч ми Серед ночі і зими Аж за місто вийшли з хати! Ми хотіли привітати, Поклонитися Тобі...

Тарасик: Правду мовим, далебі!

Святий Миколай: Добрі діти – вас я знаю! Правду з ваших серць читаю, З ваших синіх оченят – Дуже, дуже з того рад! Тільки ви вночі взимі Не пускайтеся самі Віддалік від ваших хат!

Тарасик: Ми гадали, слуги Божі, Що поможем вам в дорозі, Шлях у місто вам покажем, Хто і де живе, розкажем.

Святий Миколай: Нам якраз туди пора, Де чекає дітвора, Щоб її здійснилась казка.

Тарасик: О, то просимо! Будь ласка! Тут місток, там перший дім, Парк і зал...

Святий Миколай: Хутчіш ходім!

Знову відізвалися дзвіночки. З-за ялинки висовується чортик і, смикнувши Тарасика за рукав, відводить вбік.

Чортик: Даремно я сюди пригнався, Замерз, ще й нежиті набрався. (чихає) Брів снігами без кожуха, Відморозив ніс і вуха.

Друзів тут моїх нема – Все пропало... все дарма!..

Чути завивання вітру, виходить вітер.

Вітер: Хто ти будеш?

Чортик: Друг я твій! Перемерз я – розігрій!

Вітер: О, чортів я розумію! Зараз я й тебе зогрію... (вітер з мітлою женеться за Чортиком, той втікає)

Сцена знов освітлюється, дзвонять дзві-ночки, на сцену виходять Святий Миколай з ангелами. Яринка та Тарасик показують дорогу.

Яринка: Ось ми в залі! Погляньте – Олі, Галі Ромки, Славки та Петрусі – Українські діти всі!

Святий Миколай: О, спасибі, друзі браві, Що дорогу показали! За цю помічь, милі діти, Буде вас Ісус любити, А Ісусикова Мати Все вам буде помагати.

Пригортає Яринку та Тарасика, а потім підступає до краю сцени і благословляє громаду дітей:

Мир вам, любі! Ласка Божа Ваші душі хай осяє! А громада ваша гожа, Мов чудова квітка-рожа, Хай росте і розцвітає Без пригоди злої, лиха, Мамі, татові на втіху, А народові на славу!

Ангели: Любі хлопчики й дівчата, Вас вітають ангелята!

Святий Миколай (до ангелів): А скажіть, небісні дітки, – Ви ж для них найліпші свідки –

86

Рідна мова

Чи ті діти, що у залі, Ті спереду і там далі, Більші, менші і маленькі, Цілий рік були чемненькі?

Ангели (гуртом): Так, вони були чемненькі, Тата слухали і неньки.

Святий Миколай: А скажіть, небесні дітки, – Ви для них найкращі свідки – Чи молитву рідну знають? Бога нею прославляють? Чи шанують рідну мову, Українське рідне слово?

Ангели: Так, і моляться, й читають, Рідні пісеньки співають Галі, Стефи, Марки, Олі, Бо вчаться у рідній школі.

Святий Миколай (до дівчинки у залі): А ходи сюди, дитинко, На коротку на хвилинку, Розкажи нам, що ви, діти, Тут навчилися робити?

Дівчинка (виходить): Я скажу усе, що знаю, Пресвятому Миколаю: Хоч малі ми дитинчата, Поважаєм маму й тата. Ми шануєм рідне слово, Прадідівську рідну мову, Рідні книжечки читаєм, Рідні пісеньки співаєм, І молитвою, що мати Нас навчила в рідній хаті, Ми звертаємось до Бога Про опіку й допомогу.

Святий Миколай: Чи молилась ти, дитино, За добробут в Україні, За бабусеньку – сирітку, За дідуня і за тітку, За ровесників дітей І за рідних всіх людей?

Дівчинка: Ми всі молимось щоднини За весь нарід України.

2 Ангел: Добрі діти, так і треба – Все те бачили ми з неба.

Святий Миколай: Бачу я, ви добрі діти – Буде з того Бог радіти! Хай же вам, мов сонце світить, Захищає, мов покров, Божа ласка та любов! Не за плату-нагороду, А тому, що чесні зроду, Що шляхетні, не пусті, Правді служите святій. (до ангелів) Божі слуги, ангелята! Розвантажуйте санчата, Розпаковуйте гостинці Мирославові, Галинці. Роздавайте всім, як треба, Подаруночки із неба.

Дівчинка: Дякуємо Тобі, Владико, За утіху цю велику!

Яринка: Дякуємо Тобі, Святий, Від усіх оцих дітей!

Тарасик: Обіцяємо добрими бути, Слів Твоїх не призабути, Завжди вчитися охоче, Бо того Ісусик хоче, І такими виростати, Як бажають тато, мати І увесь наш рідний край!

Ангели (хором): Всім вам Боже помагай!

Починається роздача подарунків.

Сценарій з книги Гість із неба Святий Миколай,

Львів 2000.

87

Рідн

а м

ова

Післ я свята Микола я , до Великого пoстy, в селах України кожного ве-чора збиралась молодь на вечорниці. Вечорниці – це клуб сільської молоді, де молоді люди знайомилися, зближалися, пізнавали один одного для подружнього життя... На вечорниці збиралися тільки дівчата та хлопці.

Сценарій українських вечорниць, для середніх та старших класів

Клас прикрашено у вигляді селянської хати (піч, стіл з рушниками, скатертинами з вишивками)

Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня. Лунають українські пісні...

Ведуча: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слова.

Олена Скляренко

Сценарій до народних

«Вечорниць»

Ведучі виходять, з’являється хазяйка вечорниць, починає застеляти стіл ска-тертиною, чепуритися.

Хазяйка: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як згадаю... Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі. (Співає)

«Ой, верніться, літа мої, Хоч до мене в гості...»

Непомітно заходить літня жінка, під-хоплює пісню...

Жінка: «Не вернемось, не вернемось. Немає до кого. Було б же нас шанувати, Як здоров’я свого».

Хазяйка: Ой, Наталко, налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала, та так сумно стало. Жінка: Не треба, Катре, не край мого серця (Співають разом). «Ой за гаєм зелененьким Брала вдова льон дрібненький Вона брала-вибирала, Тонкий голос подавала...»

У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні.

88

Рідна мова

Дівчата: Добривечір у вашій хаті!

Жінки: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будь ласка, у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчата: Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати (співають) «В кінці греблі шумлять верби, що я насадила, Нема того миленького, що я полюбила. Нема мого миленького – вже й рочок минає, Пішла б його виглядати – дороги не знаю. Зашуміла дібровонька листом зелененьким. Як поїхав мій миленький конем вороненьким».

Хазяйка: Просимо гостей до хати, просимо, просимо сідати.

Дівчата (сідають, виймають вишивання, дві пораються біля печі, жінки сідають за прядку):

«Сядем, сядем, заспіваєм Аж усе, що тільки знаєм, Поки підем спати, Щоб раненько встати...»

Хазяйка: Дівчата, голубоньки, не крайте, веселої співайте.

Дівчата співають веселі пісні...

Одна із дівчат: А де ж наші хлопці?

У цей час чується пісня «Ой на горі та й женці жнуть», яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці.

Хлопці: Пустіть до хати!

Дівчата: Гарненько попросіть!

Хлопці стукають.

Дівчата: Агов, хто такий?

Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Дівчата: Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопці: Пустіть, бо гірше буде!

Дівчата: Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.

Хлопці: (видають, що злякалися)

Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли, і музик привели!

Музики грають. Дівчата пускають до хати хлопців, але вони вдають, що сердяться. Дівчата починають їх зачіпати. Виходить одна, починає, пританцьовуючи співати:

«Полюбила коваля, така доля моя, Я ж подумала – кучерявий, а в нього чуба немає...»

Хлопець до неї співає:

«Галя, Галя чорнобрива, чого в тебе брови криво, На козака задивилась, та й брівоньки іскривились...»

Дівчата: «А до мене Яків приходив, Коробочку раків приносив. А я тії раки забрала, А Якова з хати прогнала!»

Хлопці: «По дорозі жук, жук, по дворі чорний, Подивись на мене, дівко, який я моторний...»

Хлопці починають танцювати «Гопака».

Хазяйка: Хоч не знаєм звідки ви, чи з полудня чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати із дівчатами пісню заспівати!

Співають пісні.

«Ой, дівчино, шумить гай...»

«Ой, дівчино, шумить гай, Кого любиш, забувай, забувай. Нехай шумить, ще й гуде, Кого люблю, мій буде, мій буде...”

Хазяйка: А згадаймо, як колись молоді жили, про що мріяли, як любили.

89

Рідн

а м

оваІнсценізуються уривки з класичних україн-

ських п’єс І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», Г. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці».

Потім проводиться гра: хто знає більше народних пісень, що починаються на чо-ловічі та жіночі імена. Змагаються хлопці та дівчата, звучать уривки з пісень, які називаються.

Хазяйка: А хто з вас смішне нам щось розкаже?

Читають народні усмішки, гуморески. Співають веселі пісні.

Дівчата: Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою, Сидить сова на воротах, крутить головою, Він, сердега, як побачив, та через городи, Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

Хлопці: В Шамраївці густо хати, вітер не провіє, Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє.

Дівчата: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі, Сидить гуска над водою, вирячила очі. Я до неї: гиля, гиля – вона й полетіла, Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла.

Хлопці (починають прощатися)

Дякуємо хазяйці! (кланяються)

Хазяйка: Спасибі і вам, будьте здорові, йдучі.

Дівчата (співають пісню): «Ой у вишневому саду, саду Там соловейко щебетав, Додому я просилася, А він мене все не пускав... Весна іде – красу несе, І в тій красі радіє все...»

Дівчата і хлопці співають разом:

Скільки б не співали, а кінчати час, Кращі побажання ви прийміть від нас. І в вас, і в нас хай буде гаразд, Щоб ви і ми щасливі були.

З книги Л. Кудріна, Від роду до роду [у:]

«Народознавство», Харків 2002.

90

Рідна мова

Хата, стіл, лава. Діти допомагають мамі. Мама пече балабушки.

Мама (місить тісто): Ану, Катрусю, подай мені лист. Будемо викладувати на нього балабушки. Бери, помагай. Бо Св. Миколай усе бачить і чує. Як побачить, що не допомагаєш, то не буде вам дарунків.

Хлопчик: Мамо, мамо, хто він є, Св. Миколай?

Мама: Ой, діточки, то довга історія, а я не маю часу розповідати. Підіть просіть розказати тата. Він краще знає.

Дівчинка: Повідайте нам, тату.

Хлопчик: Повідайте!

Тато: Жінко, а ти кликала на вечір кумів та сусідів?

Мама: Та а як же! Прийдуть. Казали, що прий-дуть. А ти розкажи дітям, що просять.

Діти: Повідайте нам, тату!Тато: Слухайте, бешкетники. Ось, сідайте по-руч...

То було, діточки, дуже давно. Десь п’ятсот

Сценарій до свята Св. Миколая

Свято Миколая у родині

ОленаСкляренко

років тому. Жив у однім краю, служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Це була добра і порядна людина. Він пома-гав усім людям, які вірували в Ісуса Христа. А найперше він помагав тим людям, яких спіткало горе. І любив він свої дари давати так, щоб його при цьому не бачили. При-міром, в одної жінки вмер чоловік. І було тій вдові дуже тяжко жити. Бо сама вона тепер утримувала малих дітей та хворих старих батьків. Одного разу прокидається вона, застеляє ліжко, а під подушкою зна-ходить вузлик, набитий грішми. Здивува-лась вона дуже. Помолилася Господу Богу, подякувала щиро за те добро, а сама одразу мала на думці, що то робота Св. Миколая. І відтоді тій вдовиці велося дуже добре, бо Св. Миколай допоміг їй від щирого серця. Тож вона і дітей поставила на ноги, і її рідні одужали. І було ще багато подібних випад-ків. Ото ж пішло з того часу і по сьогодні, що ми святкуємо свято Св. Миколая. Отож нині, може дасть Бог, і до нас прийде Св. Миколай.

Мама: Прийде, чому ж не прийде, наші дітки чем-ні, слухняні, помічники по господарству.

Заходить дядько.

Дядько:Слава Ісусу Христу!

Мама:Слава навіки!

91

Рідн

а м

оваТато:

О, вже дядько прийшли, а ти, жінко, все ще пораєшся коло печі.

Дядько:Така завірюха надворі, то я й думаю собі, піду раніше, поки не смеркло.

Тато і мама:Сідайте, грійтеся!

Дядько (до дітей):А ви тут як? Як наука в школі? А ти хлопче, що далі збитки робиш? Іду я ось щойно вашім подвір’ям. Дивлюся, а за сараєм щось чорне. Страшне стоїть і ричить. Аж я злякався, та подумав, що не годиться втікати, не взнавши, що ж воно і до чого. Ще просунувся трохи вперед, а воно як би десь пропало, а голос чути:

В хаті цій живе хлопчисько, Називається Петро, До науки він не дуже,А до шкоди о-го-го!

– За кого б отой голос таке казав, чи не знаєшь?

Хлопчик схилив голову, йому соромно...

Мама:Кажи, де напакостив. Чому мовчиш? Чи не ти ото, часом, у тітки Мотрі вікно розбив? Зізнавайся!

Хлопчик:Я, ... тільки ж я не хотів. То ж я в кицьку сніжку пустив, а вона... (плаче)

Заходять сусіди, куми. Вітаються та сідають.

Кум:

А що це воно за веремія в хаті? Ти що плачешь, Петрику? Певно, щось накоїв?

Кума:Та він же такий гарний хлопець, чи не міг він щось страшне скоїти? А вже, коли щось і вийшло, то не зі зла, не з охоти, правда?

Хлопчик:Так!

Кума: Бачите, і він більше не буде. Не будеш?

Хлопчик:Ні, не буду!

Тато: Сідайте, прошу в нашій хаті. Будемо скоро Св. Миколая стрічати.

Кум: То не завадило б і заколядувати. Бо щось дуже тихо в хаті. І Різдво Христове вже скоро, а ми не колядували.

Колядують. Стукіт у двері.

Мама:Мабуть, Миколай. Піду, двері відкрию.

Чути: «А хто, хто Миколая любить?»

Св. Миколай:Слава Ісусу Христу!

Усі:Навіки слава!

Св. Миколай:Ішов я луками і лісами, снігами й наме-тами і до вашої оселі прийшов. Казали мені добрі люди, що в цій хаті діти гарні і слухняні, добрі. Я хотів їх бачити. А ну, дітки, покажіть, що вмієте, що знаєте. А хто з вас молитву знає?

Дівчинка: Отче наш, що єси на небесах! Нехай свя-титься ім’я твоє, Як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний, Дай нам сьогодні І прости нам провини наші, Як ми прощаємо Винуватцям нашим. І не введи нас у спо-кусу, Але визволи нас від лукавого! Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь.

Хлопчик:Боже Великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни. Світлом науки і знання Нас усіх просвіти, В чистій любові до краю Ти нас, Боже, зрости.

Св. Миколай обдаровує дітей, примовля-ючи: Учися, дитинко, хай розум не спить, Дорогу в науку всім треба любить...Навчайтесь, навчайтесь, поки молоденькі. До школи щодня поспішайте, любенькі...

На прощання всі дякують Св. Миколаєві за ласку, добро. Він благославляє присутніх.

З книги Л. Кудріна, Від роду до роду [у:] «Народознавство», Харків 2002.

92

Рідна мова

Бл. Отець Омелян Ковч – послідовник Ісуса Христа

(сценарій)

c. Олена Данута Манькут

СНДМ

o ВСТУПДаний катехізис присвячений пам’яті мученика о. Омеляна Ковча, переслідуваного безбожним комуністичним режимом та врешті-решт, знищеного нацистами у страхітливих печах концтабору Майданек. Мета катехізису спонукати учнів до особистих роздумів на тему сенсу і мети життя.

o АКТИВІЗАЦІЯСьогодні ти є молодою людиною, учнем цієї школи. З певністю ставиш собі питання: Що в житті є важливе? Що потрібно зробити вперше? Що вибрати? Світ також ставить кожному завдання до виконання.

o ПРАЦЯ В ГРУПАХЗ нижчеподаного списку завдань вибери десять, які здаються тобі найважливішими і запиши їх на окремі карточки. Опісля згуртуйтеся по чотири особи і в групі перерахуйте свої завдання, залишіть ці (10), котрі спільні для усіх, тоді збудуйте піраміду вартостей.

Метод: 10 із 20Допоміжні матеріали: попередньо приготовлені картки з переліком завдань, чисті карточки і фломастери, чисті аркуші паперу (А4), клей.

o ПРАЦЯ НА ЗАГАЛЬНОМУ ФОРУМІ Групи зачитують результати своєї праці.

o ПІДСУМОК Кожне завдання має якусь мету, до чогось веде. Ісус також мав до виконання на землі завдання: Я не прийшов шукати своєї волі, але Батька. Коли це виконав і вознісся на небо, залишив своїм Апостолам наказ продовжувати місію спасіння на землі.

o АКТИВІЗАЦІЯ Метод: праця з текстом і зошитомПрочитайте текст: Мт 28, 16–20, випишіть Ісусовий наказ.Допоміжні матеріали: примірник Св. Письма для групиo ПІДСУМОК

До кожного відноситься наказ Христа, який Церква має продовжувати до кінця світу. Сьогодні пізнаємо постать о. Омеляна Ковча, який в особливий спосіб виповнив наказ Христа.

93

Рідн

а м

оваo РОЗПОВІДЬ.

Катехит розповідає історію життя о. Омеляна, зосереджуючися на часах Другої світової війни, де отець відважно виконував свої священичі обов’язки, проповідуючи любов до людей усіх національностей та рятуючи від винищення євреїв. Драматичне забарвлення історії і пропозиція катехита уявити себе на місці священика створюють підґрунтя для виконання завдання.

o ПРАЦЯ В ГРУПАХ 1. Дві групи учасників, які уявляють себе на місці священика у в’язниці у Львові, приготовляють імпровізовану сценку- -розмову о. Омеляна з гетсеманцем. 2. Інші дві групи, уявляють себе на місці священика у концтаборі Майданек і пишуть листа до родини з концтабору.

Метод: імпровізована сценка, листДопоміжні матеріали: папір, ручка, картки з текстами: Лист з Майданеку, Реляція з в’язниціo ПРАЦЯ НА ЗАГАЛЬНОМУ ФОРУМІ

Кожна група презентує результати своєї праці: розмови і версїї листів.

o ПІДСУМОККатехит відчитує правдиву розмову о. Омеляна (реляція Анни Маріі Ковч-Баран у книжці За Божі правди і людські права, с. 140) і прочитує фрагменти оригінальних листів. Підводить підсумок, вказуючи на правдиву християнську любов, яка життя віддає за ближніх. Звертає увагу, що також і сьогодні Ісус промовляє до нас і ставить непересічні завдання будувати Боже Царство на землі, запрошуючи особисто кожного християнина виконати це.

Лист з Майданеку

... Я розумію, що ви стараєтеся про моє визволення. Але я прошу вас не робити нічого. Вчора вони убили тут 50 чоловік. Якщо я не буду тут, то хто допоможе їм перейти ці страждання? Вони би пішли (у вічність) з усіма своїми гріхами і у глибокій зневірі, що допроваджує до пекла. Тепер вони йдуть на смерть з піднятими до гори головами, залишають свої гріхи позаду себе. Вони переходять міст вічності.З почуттям щастя у їхніх серцях і я бачив мир та ясність, що розгорталася перед ними, – то, що я говорив їм останнього часу.

Я дякую Богові за його до мене доброту. Окрім неба, це єдине місце, де я хотів би перебувати. Тут ми всі є рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латиші та естонці. З усіх присутніх тут я є одиноким священиком. Не можу навіть уявити собі, що було би тут без мене. Тут я бачу Бога, Бога, який одинаковий для всіх нас, незалежно від релігійних відмінностей, що існують між нами. Можливо наші церкви є різні, але у всіх них царює той же великий, всемогутній Бог. Коли я відправляю Службу Божу, всі вони моляться. Вони моляться різними мовами, але хіба Господь не розуміє всіх мов? Вони вмирають в різний спосіб, а я допомагаю їм переходити місток у вічність.

Дякую Богові тисячу разів на день за те, що він послав мене сюди. Я не прошу його про нічого більше. Не турбуйтесь та не зневіряйтесь моєю участю. Натомість радійте зі мною. Моліться за тих, хто створив цей концтабір та цю систему. Вони є одинокими, хто потребує молитов... нехай Господь помилує їх...

94

Рідна мова

1. ходити щоденно до школи 2. вчитися 3. шанувати вчителів 4. любити батьків 5. здобувати приятелів 6. відпочивати 7. добре відживлятися 8. брати участь в класних зустрічах 9. бути щонеділі і свята в церкві10. молитися

11. читати християнську літературу12. вивчати вірші напам’ять13. дбати про своє спасіння14. дивитися телебачення15. читати св. Письмо16. робити порядки вдома17. робити покупки18. помагати слабшим19. робити добрі діла20. здобувати мудрість і знання

Завдання учня:

95

Рідн

а м

ова

МЕТА. Дослідити образну систему новели, проблематику, стилістичні особливості та ідейний зміст для досягнення розуміння учнями світоглядних позицій автора та ствер-дження гуманістичних ідей твору на противагу антигуманним.Формувати в учнях етичні цінності, гуманістичну філософську концепцію.

ОБЛАДНАННЯ. Репродукція картини П. Пікассо Герніка.

Хід уроку

І. Перевірка і систематизація знань теми попереднього уроку

Завдання і запитання до учнів

1. Коли було написано М. Хвильовим Я (Романтика) і яка тема твору?2. Який жанр твору? Пригадайте особливості новели як різновиду оповідання.3. Охарактеризуйте образи твору, підкреслюючи лаконізм авторських характеристик, ви-

разні художні деталі (використовуючи зроблені вдома записи). Розкрийте символічний зміст образів.

В ході обговорення формулюються стислі характеристики персонажів і в зошити по-ступово записується план образної системи новели:

1) матері (матір Марія – Божа й вселюдська мати – центральний гуманістичний сим-вол новели, символ надії, любові, життя, материнського всепрощення);

2) доктора Тагабата (доктор Тагабат – «людина з холодним розумом і каменем замість серця», безглуздо жорстокий п’яниця й людожер);

3) дегенерата (дегенерат – вартовий революції з душею «палала з гільйотини»);4) Андрюші (Андрюша – людина з нормальною психікою, «чекіст мимоволі»);5) інсургента «Я» – образ розкрити у розвитку, акцентуючи на моменті остаточного

зламу і ролі в ньому дегенерата та на ставленні «Я» до інших постатей, виведе-них у творі: тамуванні відрази, виправданні того, що не можна виправдати, в собі і в інших – «Я думаю: так треба». («Я» – «м’ятежний» син – «чекіст, але й людина», комунар, що у вогні фанатизму вбиває рідну матір і відтоді вже остаточно не лю-дина, а тільки чекіст).

4. Опишіть печально-похмурий колорит тла, на якому розгортаються трагічні події; ви-

значте його ідейно-художню функцію.5. Сформулюйте ідею новели.

Н. Іжевська

Тема уроку: Новела М. Хвильового Я (Романтика)

Вчитель-методист української мови і літературим. Київ

96

Рідна мова

Робота над темою уроку

Учитель проводить анкетування учнів (можливе коротке обговорення)

1. З якої літери вам хочеться писати слова «Бог», «мати», «людина»?2. Чи відчуваєте ви в собі посів християнства?3. Яке місце у становленні свідомості мають займати Біблійні заповіді?

Коментар учителяБіблійні заповіді в тлумаченні фанатиків більшовизму втратили силу морального за-

кону.

– Шануй отця і матір твою – дивлячись, хто вони.– Не убивай – дивлячись кого.– Не давай кривавих свідчень – дивлячись, чи корисно. Це був теоретично обґрунтова-

ний терор – безперервний і безнадійний, і він деморалізував людей.«Злочин і кара» – це в рамках психології і моралі. Але безкарний злочин і безбожна все-

дозволеність – це безум, що агонізує і котиться з безодні в безодню.Бог творить позитивною силою любові і надихає нею свої творіння.Диявол має негативну силу, і ця руїнна сила ненависті була суттю більшовизму.Тому всі найкращі слова стали словами-пастками. «Правдою» назвали газету, яка уза-

конила всяку брехню і обман – аби на користь революції. І це ключ до всієї жовтневої «революційної законності», якою розпочався весь ланцюг терористичних актів, що були визнані за ефективні засоби для досягнення перемог рад людиною на шляху до маячних цілей. Весь шлях «це ланцюг страшних і нелюдських засобів, що використовували людину як матеріал, як раба рабів.

Ленінський декрет 5 вересня 1918 року про червоний терор був декретом над усіма де-кретами» (Є. Сверстюк).

Питання до учнів

Чи одне й те саме, на вашу думку, відсутність святині й принципова відсутність свя- тині?

ОбговоренняЦе різні речі. Відсутність святині людина може визнати, як сором, як біду, як власну ваду. Принципову відсутність святині людина перетворює на гасло і накидає його всім. Звідси усі гострі, жорстокі, негативні гасла і плакати більшовиків – з націленими гвин-тівками і багнетами – культ ненависті. Все разом набирає характеру епідемії. Блудний син стає позитивним героєм часу. Інші, ті, з-поміж кого вийшли такі «герої», кричать, хто гучним, а хто німим криком, викрикуючи з себе кров і душу, як на цій репродукції. І хай ця картина, написана з іншого страшного приводу (учитель уточнює – з якого), художник виразив, що відчуває людина, безсила перед насильством.

Учитель. Ця похмура трагедія, зокрема й розгорнута перед нами М. Хвильовим, має три виміри. Спробуємо визначити їх:

1. Образно-описовий (Це печальне море розлитої пам’яті, яке болить і ятрить душу).2. Морально-етичний (Вина злочинців у скоєному).3. Містично-ідеологічний (Це нелюдські злочини, запрограмовані у рамках феномену більшовизму і комунізму).(За бажанням ці три виміри трагедії можна записати на дошці або в зошитах).

Коментар учителя

Микола Хвильовий присвятив новелу Я... Цвітові яблуні М. Коцюбинського. По-перше, М. Хвильовий-прозаїк був пильним учнем М. Коцюбинського. По-друге, у Цвіті яблуні теж виведено персонаж із роздвоєною свідомістю; це письменник, який, переживаючи

97

Рідн

а м

оватрагедію смерті власної дитини, одночасно відчуває і муку батьківських почуттів, і роботу

письменницької пам’яті. Для нього навіть момент смерті дитини стає творчим матеріалом – поза контролем свідомості, поза його волею. Він страждає, зневажає себе, але не владен будь-що змінити. Однак торжествує у цій трагедії творча, життєстверджуюча сила.

Микола Хвильовий також розкриває глибини підсвідомості персонажа. Але при цьо-му показує, що він сам несе повну відповідальність за вчинене. Його вибір був свідомим, і злочин його непрощенний.

Такі, в кількох словах, аналогії, породжені авторською присвятою.

* * *На попередньому уроці вчитель розповідав, що в грудні 1923 р. М. Хвильовий читав

Я (Романтика) у київському театрі ім. Т. Шевченка і твір, як писав журнал «Нова грома-да», «справив глибоке враження на аудиторію». Тепер необхідно пояснити деякі причини цього враження, а також позицію автора.

Як пише літературознавець М. Жулинський, М. Хвильовий був чесним комуністом, сам романтично вірив у ідеали революції, йшов за них на смерть. І коли писав новелу, безпере-чно, вірив у те, що головний герой – справжній революціонер, більше того, вважав його ідеальним втіленням революційної відданості ідеалам комунізму.

Так вважала і захоплена твором аудиторія, схвалюючи цілеспрямованість, послідов-ність і стійкість героя. Сьогодні нам страшно, що в розколі на людину і звіра переміг звір. У 1923 р. цю перемогу вважали гідною захоплення. І це страшніше, ніж сама новела. А в 1932 р. у передмові до Вибраних творів М. Хвильовий уже навіть звинувачує героя за недостатню рішучість. Індивідуалізм, дрібнобуржуазні інтелігентницькі переживання, подвійність натури.

Отже, сьогодні, у 90-х роках, наше трактування постаті головного героя суперечить ав-торській точці зору, але нам здається – випливає з аналізу самого тексту. Як це часто буває з великими митцями, те, що сказав М. Хвильовий-художник, набагато глибше, ніж те, що хотів сказати Микола Хвильовий-ідеолог.

Визначення проблематики твору у процесі бесіди з учнями1. Суперечність, полярність одвічного ідеалу любові, гуманізму, добра. Традиційних етич-

них цінностей, вироблених християнською цивілізацією – з одного боку, і служін-ням ідеї абстрактного гуманізму, фанатизму, фальшивої романтики – з другого.

2. Неминучість втрати людської сутності через зраду принципів людяності. Хто вбиває іншого – вбиває себе.

Окреме зауваження3. Проблематика носить надчасовий, філософський характер.

Робота над стилем твору (обговорення) Найважливіші стильові ознаки (учні записують у зошити)

1. Розповідь від першої особи 2. Драматизм 3. Внутрішні монологи героя 4. Відсутність безпосередньої авторської оцінки 5. Лаконізм 6. Виразні художні деталі 7. Глибокий психологізм 8. Відмова від традиційного описового реалізму 9. Часові зміщення10. Зіткнення віддалених епізодів11. Історичні алюзії, асоціації (термін «версальці» тощо) з метою поставити революцію

у контекст визначних подій світової історії12. Змістове згущення13. Символічний зміст образів, деталей

98

Рідна мова

14. Своєрідність зорового та звукового тла подій15. Засоби поетичного синтаксису

Закріплення

Проблемні питання до учнів

1. Чому, на вашу думу, новела називається Я (Романтика)?2. Чому ми називали героя «блудний син»?3. Що єднало «блудних синів»? (Втрата вартостей, підміна їх фанатичною ідеєю, спільна

мета, спільна боротьба).4. Хто небезпечніший для людства: доктор Тагабат чи дегенерат?5. Чи не є дегенерат частиною душі коленої людини, а не тільки героя новели М. Хвильово-

го? Вмотивуйте свою думку, наведіть приклади з історії і, можливо, власного життєвого досвіду. Що з цим робити?

Висновки

Ще раз повернемося до ідеї цього глибокого філософського твору:

1. Фанатизм убиває в людині людину.2. На крові не може постати гуманне суспільство.3. Гармонійна світобудова виключає насильство як шлях її досягнення.4. Новела М. Хвильового Я (Романтика), як і вся література Розстріляного Відродження,

перейнята пафосом гуманізму.

Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.2. Написати твір-мініатюру «Конфлікт фанатизму і людяності у новелі М. Хвильового

Я (Романтика)».

ЛІТЕРАТУРА

1. Агєєва В., М. Хвильовий, Київ 1995.2. Сверстюк Є., Блудні сини України, Київ 1993.3. Хвильовий М., Я (Романтика).

http://edu.kiev.ua/schools/sl38/ukr/method/pages/hvul.htm

99

Рідн

а м

ова

Сценарій літературного вечора, присвяченого 66. роковинам від дня народження

Василя Стуса«Ярій, душе! Ярій, а не ридай...»

На сцені портрет В. Стуса, увінчаний українським рушником. Перед ним хліб і свіча, живі квіти. Фонограмою звучать пісні, романси на слова В. Стуса. З обох боків розта-шована книжкова виставка, на якій представлені нові видання. Протягом усього вечора демонструються кадри з документального фільму, слайди, фотографії.

Поступово згасає світло. Висвітлюється символічний «вівтар».

Ведучий

Врізаючись гранітним профілем

Він йшов на повний зріст

Вразливий і беззахисний

Під градом націлених

Очей об’єктивів і магнітофонів.

Доброго вечора всім присутнім в цій залі. Сьогодні ми розпочинаємо традиційні Сту-сівські читання.

Вечори вшанування творчої і подвижницької діяльності великого українського поета і патріота Василя Стуса відбуваються щорічно у січневі дні.

Василь Стус – легендарна постать, якій вдалося реалізувати свій талант за обставин, де інші «гаснуть», посилаючись на умови.

Великий Поет, який піднявся над малим часом. Це була людина найбільших чеснот, життєвим кредо, якої було «Караюсь, мучусь, але не каюсь», Людина, яка остерігалась тихо говорити Правду. І в пам’ять про нього дозвольте запалати свічу пам’яті (запалю-ється свіча).

Гортаю томик його віршів, виданий 1990 року «Радянським письменником» Дорога болю.

Чесного читача, що намагатиметься йти за ним слово в слово, як слід у слід, пектиме докір: де ти перебував тоді, коли тому боліло? Тоді буде лише правдолюбцем, коли зну-щаються над народом. Треба ставати правдоборцем. Може й правильно роблять колишні політичні в’язні: не подають руки тим, хто не зазнав такої ж долі. Багато їх було за ґратами, а світ заговорив про Василя. Чому? Бо він вище за інших підніс свою нескореність владі, що полювала на таланти.

100

Рідна мова

Справжній поет – це бунт душі. Таланти – наші духовні атланти.Ярій, душе! Ярій, а не ридай,У білій стужі сонце УкраїниА ти шукай червону тінь калиниНа чорних водах тінь її шукай,Де жменька нас...

Ведучий

Суд над Василем і ще попереду. Де ж набув він отой незрівнянний стоїцизм, почуття власної гідності, непоступливості й непокори?

(на екрані демонструються кадри з документального фільму про В. Стуса «Пресвітлої дороги свічка чорна»).

Скупа розповідь про своє дитинство, юність, якоюсь мірою відповідають на всі запи-тання. У листі від 25 квітня 1970 р. до сина Василь згадує, як він з самого малечку (було йому менше року) уперше відчув себе самотнім: мама в полі, довкола нікого нема. Плакати надокучило, лежати в колисці нудно. Залишившись із бабусею у рідному селі Рахнівка, вивчив напам’ять «Отче наш».

Перша полотняна сорочка з кишенькою, перша свитка, в якій ходив до школи, перший біль – співчуття, коли на його очах сусід-татарин зарізав лошака.

«Я плакав – так було шкода». А коли сусід хотів нагодувати кониною – «я ревма ревів, аби не присилував до такого гріха».

Це було першим випробуванням раннього його стоїцизму. Пізніше, вже в мордовських таборах, він не раз оголошуватиме голодівку протесту проти нелюдського ставлення до в’язнів і, можливо, згадуватиме «гарного, молоденького» лошака, якому татарин на його очах перерізав горло.

Згадує Василь і смерть старшого брата Івана, що підірвався на міні, і помирання пух-лого з голоду батька. Його незабутній світлий образ, певно постав перед Стусом у карцері табору особливого режиму, коли той оголосив суху голодівку до кінця.

Ми вже ніколи не дізнаємося, про що думав перед смертю у холодному карцері стражден-ний Василь, але можна припуститися, що його не раз навідували тіні позабутих предків, – Сковороди, Шевченка, Довженка і багатьох інших поборників правди і свободи.

(демонструються уривки з документального фільму)

Читець

«Воля – найвище в світі, чого потребує людина і Мойсей жорстоко карав слюнтяїв, що тужили за рабськими глечиками», говорив В. Стус.

... Сто чорних тіней довжаться, ростутьі вже, як ліс соснової малечі,устріч рушають. Вдатися до втечіСтежину власну, ніби дріт, згорнуть?Ні. Вистояти. Вистояти. Ні – Стояти. Тільки тут у цьому полі,Що наче льон і власної неволіСпізнати тут, на рідній чужині.

Ведучий

Вересень у житті Стуса – рокований: 20 вересня 1965 р. відраховують із аспірантури інституту літератури, 7 вересня 1972 р. Київський обласний суд розглядає його «кримі-нальну» справу: 29 вересня 1980 р. Київський міський суд почав розгляд нової справи після другого його арешту, у вересні 1983 р. йому забороняють пересилати свої вірші на волю; 4 вересня 1985 р. – смерть.

101

Рідн

а м

оваПрихід Василя у цей немилосердний світ збігся із днем народження Ісуса Христа. І хоч

батьки записали у метриці 8 січня 1938 р., доля все ж уготувала йому страсну путь на Голгофу кривавого двадцятого століття.

«Хтось дати проставив мені знак омиті...». Воістину – Боже провидіння.

Слова Василя Мисика «Але що ж робити живій душі у цій державі смерті?», узяті Стусом за епіграф до першого вірша з циклу Костомаров у Саратові, можна вважати епіграфом до всього Стусового життя. Він ще на волі, ще «не вполонила його тісна осоружна в’язниця, але передчування її змушує його шукати прикладів мужності серед велетів духу – він подумки ніби піднімає Костомарова у його Саратовській тюрмі, намагаючись уявити, як то там йому ведеться».

(затемнення. Висвітлюється портрет В. Стуса)

Читець

– Ти весь – на бережечку самоти присмоктаний до туги, ніби равлик, від вибухлої злості занепалий не можеш межі болю осягти. А світ весь втих, витух, відпалав, не вгамувавши вікової спраги. Він висмоктав із тебе всю одвагу, лишив напризволяще і прокляв.

Ведучий

На початку 1971 року Стусові мало виповнитися 33. Тож не випадково саме тієї пори у нього народжується вірш На Лисій горі догоряє багаття нічне..., часто потім цитований багатьма дослідниками життя і творчості поета. І коли згодом комендант засланницького гуртожитку в с. Матросова Алла Баннікова, знайомлячись із Василем, попросила його прочитати їй якийсь із своїх віршів, Стус вибрав саме цей.

ЧитецьНа лисій горі догоряє багаття нічнеі листя осіннє на Лисій горі догоряє,а я вже забув, де та Лиса гора, і не знаю,чи Лиса гора впізнала б мене...

Ведучий

У кожному рядку – повторюване підтвердження Лисої гори, яка виглядає нагадуванням про біблійне «лобне місце». Цілком можливо, що в Рахнівці (чи неподалік від неї) була своя Лиса гора. Це вірш – спогад, вірш – передчуття. Він – наче своєрідне продовження найпершого вірша Веселий цвинтар – «Цей став повісплений...», де є такі болючі рядки:

Читець... Крилато рветься з нього воронняМайбутнього. Летить крилато лезоНа віття виголіне. Лине в просіна утлу синь високогорлі сосни,І на пропащу голову мою...

Ведучий

Останнім рядком Стус ніби передбачає страсну свою путь. У художника Опанаса Зали-вахи – колишнього в’язня, а нині Лауреата Шевченківської премії – є дивовижне полотно: білий баский кінь на тлі червоних маків, що вслали дорогу в безкінечність. Не знаю, кому воно присвячене, але здається – Василю Стусу і всім таким, як він.

Наприкінці шістдесятих він ще на волі, та незабаром яких пекельних мук доведеться зазнати, не тільки його тілу, а й духу.

Стус продовжує документовувати свій дов’язничий душевний біль у нових віршах, що складуть збірку Веселий цвинтар.

102

Рідна мова

ЧитецьМені здається, що живу не я,а інший хтось живе за мене в світів моїй подобі. ... Тільки перехожиймежи світів, ворушишся на сподічужого існування. Сто ночейпопереду і сто ночей позаду,а межи ними – лялечка німа.Розпечена, аж біла з самоболю,Як цятка пекла, лаконічний крик.усесвіту, маленький шротик сонця... Ти ждеш іще народження для себе,а смерть ввійшла у тебе вже давно

ВедучийКожне Стусове слово «забезпечене» золотим запасом його сумління найвищої проби. Тут

що не рядок – то правда. Це стогін душі, приречений жити «на рідній, не своїй землі...».

ЧитецьПорідшала земна тужава твердь,міський мурашник поточив планетуМіліцйонери, фізики, поетиВигадливо майструють власну смертьПротрухлий український материкРосте, як гриб. Вже навіть немовлятко.Й те обіцяє стати нашим катомІ порубати віковий порігДідівським вимшілим патріотизмом,Де зрідка тільки човгання чобітНагадує: іще існує світСправіку заборонений, як схизмаЦю твердь земна трухлявіє щодня,А ми все визначаємось. До сутіДоходимо і, Господом забуті,Вітчизни просимо, як подання.

ВедучийПісля Сковороди й Шевченка, після Симоненка й Довженка, після Драй–Хмари і Остапа

Вишні, після тисячі патріотів – потоптаних, понівечених, знищених тоталітарною сис-темою, Стус не зміг жити інакше – одверто став на прю з нею. Свідомо, беззастережно, з відкритим забралом. Поряд із ним було багато сподвижників, але не кожен із них прой-шов свій трудний шлях від початку й до кінця так, як зробив це Стус.

ВедучийОсь «Пояснювальна записка», яку Василь подав керівництву інституту літератури

ім. Т. Шевченка і яка в кожному друкованому збірнику документальних матеріалів про нього не оприлюднювалась.

Написана вона одразу ж після акції протесту проти приховування тогочасних арештів української інтелігенції і датована 7 вересня 1965 р., третього дня після виступу в кіно-театрі «Україна».

(на екрані висвітлюються рядки рукописного тексту. Голос за кадром озвучує їх)

В суботу, 4 вересня під час виступу автора фільму та його учасників, а потім після ви-ступу Ів. Дзюби, який не зміг сказати про групу арештів (його зіпхнули зі сцени, гукаючи, що людей не заарештовують), я виступив там також. Мене обурило брутальне пово-дження з Ів. Дзюбою...

103

Рідн

а м

оваЯ говорив з обуренням про те, що підозріливо приховувані арешти викликають гнітючу

атмосферу, яка створилася в Києві, особливо щодо молодих митців. Ці підозріливі арешти створюють ґрунт для страшних аналогій – тінь кривавого 1933-го року надто близька, щоб не можна було реагувати на будь-які подібні симптоми. Чисто психологічно, чисто громадянськи я не міг стриматись. Я вважаю, що в таких умовах мовчанка є злочином...

Ведучий Цей найперший документ Стусової непоступливості і громадської мужності Жулин-

ський навів 10 вересня 1990 р. у фільмі Просвітлої дороги, свічка чорна виробництва студії «Галичинафільм».

(на екрані демонструються уривки з фільму «Просвітлої дороги, свічка чорна»)

ВедучийДругим документом визначальної ваги було Двоє слів читачеві – передмова до збірки

поезій Зимові дерева, котра майже десяток років пролежала без руху в «Радянському письменнику» з позитивними рецензіями на неї. Ця збірка – цілісна і поетична.

Читець Не одлюби свою тривогу ранню, –Той край, де обрію хвиляста каламуть,Де в надвечір’ї вітровії тчутьЄдвабну сизь, не віддані ваганню...

ВедучийСвіт покріпачуваного вісімнадцятого століття так і не уполонив Сковороди. Світ жан-

дармського дев’ятнадцятого ув’язнив на довгих десять літ Шевченка, а світ винищуваль-ного двадцятого не допускав його пророчого слова до спраглих людських душ. Він так і не випустив із своїх пазурів нескореного Стуса.

ЧитецьЯка нестерпна рідна чужина,Цей погар раю, храм, зазналий скверни!Ти повернувся, але край – не верне:Йому за трунву пітьма кам’яна.

ВедучийСтус казав: головне для в’язня – вміти тримати голову, як би важко йому не було.У листі від 3 грудня 1978 р. до Олега Орача він писав із селища Матросова.

(висвітлюється портрет)

Читець«Я, як рокований на розтерзання дикими звірами в римському цирку. Оббреханий,

зневажений, але гордо тримаю голову, аж їм кров із зубів».

Ведучий

Василь Стус і в таборах, і на засланні ніколи нікого з товаришів по неволі не повчав, як треба жити. Він робив це своїм прикладом. Але небагато було здатних повторити подвиг його мужності й непокори. Як мало було й тих, хто упродовж майже двох тисячоліть на-магався повторити подвиг Ісуса Христа.

Шанований Стусом А. Камю писав:

«Для Ніцше, як і для Толстого, Христос – не бунтар. Суть його вчення зводиться до тотальної згоди, до непротивлення злу». Стус не наслідував Христа – він став на прю з людиноненависницькою системою. У Ніцше є нищівний вислів: «Соціалізм – це не біль-

104

Рідна мова

ше, ніж звиродніле християнство». А звиродніло воно через те, що дві тисячі років тому на волю було відпущено не пророка Ісуса, а злодія Варраву і схоже, саме від нього й ведуть свій початок підступні й брехливі, нещадні й загребущі, злодійкуваті безбожники:

Читець Чи ти спізнав життєву путь своюНа цій безрадісній сумній роботі,Де все людською мукою взялось?Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі,Твоїм нещастям серце пройнялосьМоє недужне. Ти ж за мене вдвоєНещасніший. Я сам. А ти, лиш тінь.Я є добро. А ти – труха і тліньА спільне в нас – що в’язні ми обоє,Дверей обабоки. Ти там, я – тутНас порізнили Мури, як Статут.

http://www.library.vinnitsa.com/includes/stus04

105

Рідн

а м

ова

ПЕРШИЙ ВИГІН ХУДОБИ

У повсякденному житті наших предків важливу роль відігравало й тваринництво. Без волів та коней не міг обійтися жоден селянин. Корова була чи не найосновні-шою годувальницею, а вівці та свині не тільки забезпечували харчами, але й, об-разно кажучи, взували й зодягали людину. Про високий статус тваринництва гово-рить і те, що серед поважних верховних богів маємо окремих опікунів худоби, зосібна дохристиянського Велеса, котрого «замінив» святий Юрій. Це потверджують численні обряди, пов’язані зі свійськими тваринами. Один з таких – урочистий вигін худоби на пасовиська.

Після весняного Юрія (6 V) уже не мож-на було «турбувати» озимих: ходити, їзди-ти та випасати скотину. Відтак казали: «До Юрія в житах і травах б’ють тільки дурня, а після Юрія наб’ють і умного». Отже, за звичаєм, до цього дня ще дозволявся віль-ний випас тварин будь-де, а вже опісля за-боронялося толокувати на сінокосах і ози-мині. Тому в усій Україні з Юрієвого дня зорганізовували колективні череди, котрі випасали на спеціальних вигонах. Якщо так вчинити до свята, то в таких госпо-дарів, вважалося, вовки можуть загризти скот – «бо їх не оберігає Юр» (цей святий був покровителем і звірів, і свійської худо-би). З цього приводу казали: «Що у вовка на зубах, те йому Єгорій дав».

* Заголовок від редакції «РМ».

Перед тим, як вигонити тварин на попас, господарі підрізали волам і коням хвости та гриви (винятком були корови – «бо як їм підрізати, то молока не даватимуть»). Домашню худобу виганяли в поле до сходу сонця – «коли ще відьми роси не потолочили». Поліщуки робили це так. Біля воріт стелили червону крайку або такого ж кольору хустину. Якщо корова не зачіпала її ратицями, то на увесь сезон позбавлялась од хвороб і нападів вовків, а як зачепилася – «то нападуть трясця або звірі»; дехто перегонив тварин через замкнуту колодку, тобто залізний замок, яким путали коней, щоб злодії не викра-ли, – «тоді ні звір, ні лихе око не однімуть корови, і вона глядітиме череду». При цьому годилося вдарити тварину кілька разів посвяченою вербовою галузкою (але остерігалися бити голою, цебто без кори, палицею чи осиковим кілочком, щоб була здорова).

На Закарпатті побутували дещо від-мінні обрядові дійства. Якщо на Поліссі вигонили корів до сходу сонця, то тут – лише тоді, як воно геть підіб’ється – «щоб зрання відьма не пошкодила». Мати на-магалася зіпертись на плечі синові-по-пасичу, аби корови й телиці цього року побігали. Дехто з жінок навіть виходив за село й просив у чужих пастухів хліба – «щоб корова давала багато молока». Найбільше обрядодій, пов’язаних із пер-шим вигоном тварин, побутувало серед мешканців Карпат, де тваринництво було

Василь Скуратівський

Традиції і звичаї українського народу*

Матеріали

106

Рідна мова

основною формою господарювання. Осо-бливо урочисто зорганізовувався «поло-нинський хід» – виряджання отар і черед на далекі пасовиська, де вони перебували впродовж усього літньо-осіннього сезону. З цієї нагоди майже всі жителі села збира-лися на околиці, влаштовуючи різнома-нітні ігри та забави під супровід троїстих музик і покликів трембіт. Ритуалізовані дійства мали убезпечити тварин од звіра та «лихого ока», защедрити на молоко та приплід.

Перед тим, як вигнати з обійстя тварин, гуцули розводили багаття («курило», «курище») зі скіпок та глоду, і перего-нили через нього корів, приказуючи: – Дай, Боже, аби тілько було маржини, кіль-ко має бути тут попелу із цього курища! Потім попіл розтрушували на сінокосах та посівах і підсипали в спеціально виго-товлений книш з дванадцяти страв, який давали з’їсти тваринам. Щоб молоко було жирним і густим, удосвіта на Юрія під-годовували корів спеціальними квітами (юрочками) із сіллю. Дехто з горян увечері ставив у хлівах терновики, на яких спо-чивали тварини, чи борони, обсипавши їх юріївським попелом, а вим’я натирав цибулею чи часником; обійстя обтикували галузками берези та глоду. Щоб захистити тварин од чародійництва, ґазди робили дерев’яні колеса, обкручували їх сіном і, підпаливши, котили подвір’ям, а хвіртки та ворота обкладали дерном, в який ути-кали вербові галузки – «щоб відьми корів не доїли».

Було за правило, вигонячи на перший попас, виплести для кожної корови по два віночки з живих квітів, які вішали на роги як оберіг від хижаків. Усі ці дійства супро-воджувалися спеціальними піснями, так званими латканками. Наведу одну з них:

Пасла коровицю, пасла,Відерко каші принесла.Вийся, віночку, гладко,Ой вийся й увивайся,На корівку придавайся...На півдні України, де обряди не були

такими пишними, як у Карпатах, пастухи, котрі зголосилися на сезон доглядати че-реди, від Георгіївського дня і до Покрови відпускали бороди. Такими в загальних рисах були обряди першого вигону корів та овець. Тієї ж днини організовували й попас для коней. Щоправда, робили це

не вдень, а вночі. Звечора підлітки, для яких було великою честю започаткувати сезон, урочисто гнуздали коней, сідлали їх і, як заходило сонце, гнали риссю на толоку. Додому, як правило, не поверта-лись, оскільки перший припас мав бути з ночівлею біля багаття. За повір’ям, хто засне, то в того вовк задере кобилу. Щоби цього не трапилося, всю ніч біля вогнища розповідали один одному всілякі легенди і перекази.

При вигоні на попас тварин власники ретельно стежили, чи покачалася коняка в юріївській росі: якщо так, то гожа до роботи, а коли ні – вибраковували («вона вже відслужила своє»). Звідси й поговір-ка: «Юрієва роса краща од вівса». До речі, в цей день не годилося запрягати коней і виконувати ними будь–яку роботу – «бо то їхній день». Відтак першим вигоном тварин на пасовиська утверджувався справжній прихід весни. Одначе цим дійством не завершувалися обряди, пов’язані зі свійськими тваринами. Їх улаштовували і влітку – на Петра (12 VII), коли відзначали пастуше свято. У деяких регіонах, передовсім у Карпатах, пишно святкували і закінчення пастушого сезону. Чимало обрядів, які мали убезпечити худобу, відбувалося й на інші свята. По-ліщуки навмисне постили в Переплавну середу – «для худоби, щоб рогів не по-збивала, не звихнулась і не приводила кривих телят».

ВЕРБА

Одним із наших національних символів є верба. Цьому значною мірою, як на мене, прислужилася творчість Тараса Шевченка, в якій з особливою поетичністю оспіване «журливе дерево національної скорботи». В пам’яті одразу зринає хрестоматійне:

Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.Але не лише поетове слово стало пер-

шопричиною всенародної шани до верби – великий Кобзар лише узагальнив тра-диційну символіку народних уявлень. Традиційно вербами обсаджувалися шля-хи, обійстя, ставки, береги річок, греблі, криниці та природні животоки; росли вони на вигонах і левадах, перехрестях

107

Рідн

а м

овадоріг. Важко уявити сільські краєвиди

без верб. У давніші часи вважалося, що це дерево охороняє від нечистої сили, а звід-си – й таке широке його культивування. Зрештою, верби відігравали й практичну роль: вони призупиняли ерозію ґрунтів, пісковії, затримували вологу (згадаймо побутовий афоризм: «Де верба – там і вода, а де вода – там і верба»).

Отже, верба виконувала всеохоплюю-чі охоронні функції. Її висаджували на кладовищах, щоб створювати «вічний за-тишок і спокій». Що ж до сухої деревини, то народні вірування забарвлені іншим змістом: у старих, а особливо дупластих та всохлих стовбурах начебто люблять оселя-тися дідьки. Це засвідчує хоч би таке при-слів’я: «Влюбивсь, як чорт у суху вербу». Очевидно, саме це стало причиною того, що з приходом християнства верба була пошельмована. Як засвідчує Г. Булашев, їй приписували «зрадницькі риси» – ні-бито це «дерево, яке прокляв Бог, оскільки з нього зробили цвяхи для хреста, на яко-му розіп’яли Спасителя». Але в народі ця легенда практично не прижилася. Досить згадати, що в Україні, як і серед інших слов’янських народів, вербові пагони освя-чувалися в церквах напередодні Велико-дня (цей тиждень називається Вербним). І дотепер ритуальні галузки зберігаються протягом року як обереги від злих сил – відьом, упирів, од градобою, повеней, пожеж; їхнім димом обкурювали хворих тварин і людей, клали в домовини, брали з собою, коли вирушали в далеку дорогу, або ж припасовували корів – «щоб вовки не загризали». Раніше в нас був звичай: коли з’являлися котики (вони є першими провісниками весни), дітям пропонували ковтати їх – «щоби горло не боліло».

У вербну суботу матері в усій Україні «били» посвяченими галузками своїх ді-тей, приказуючи: «Не я б’ю – верба б’є...». Це – своєрідне магічне виганяння нечистої сили з людського тіла і побажання – «будь здоровий, як верба». Те, що це дерево до прийняття християнства було своєрідним тотемом, засвідчує й такий історичний факт: Степан Разін, позакривавши церк-ви на Дону, наказав вінчати молодят під вербами.

Селяни, повертаючись із церкви на Вербну неділю, вважали за обов’язок посадити кілька освячених галузок обіч

дороги чи довкіл обійстя. Тому кож-не українське село потопало у вербах. Отже, це традиційне для України дерево з давніх-давен виконувало своєрідну оберегову функцію, а згодом стало й на-ціональним символом, що засвідчує відо-мий афоризм: «Без верби і калини нема України».

ХАТА

Рідна вітцівська хата. Скільки щемли-вих спогадів навіює вона, особливо коли ти, немов пташеня, полишив її і вже не маєш змоги повернутись у затишок цього кубельця, відчути родинне тепло, вслуха-тись у жалісливий скрип дверей, вгледіти лагідний усміх приземкуватих вікон. Ли-шень з відчуттям цієї непоправної втрати починаєш гостро усвідомлювати з літами, чим була для тебе хата, в якій народився й виріс.

Кожне покоління залишало в обительці роду людського частку свого життя. Тому, перш ніж зводити оселю, господарі турбу-вались, аби вона стала місцем справжньо-го затишку, родинного тепла і материзни. Протягом сторіч витворювався чіткий сте-реотип так званого щасливого місця. Наші пращури вважали, що добробут і злагода в родині значною мірою залежали від того, де зведено оселю. Я спинюся на найхарак-терніших для нашого народу віруваннях. У давніші часи остерігалися будувати житло на дорогах і перехрестях, у місцях, де стояли всохлі або побиті блискавками дерева, знаходилися смітники чи за-хоронення згинулих тварин. Такі місця вважалися «нечистими». Скажімо, гуцули вірили: якщо звести оселю на дорожищі (себто на перехресті трьох шляхів, куди збігаються чорти «укладати угоду з людь-ми, що продають свою душу нечистій силі»), то родинне життя заздалегідь при-речене на незгоди.

У збудованій на межі хаті завше будуть сварки й нещасні випадки, бо саме тут на-чебто правують нечестивці. Це ж саме сто-сується згарищ – тих місць, де спалахували пожежі. В будівлі, зведені там, найчастіше влучає блискавка. Остерігались оселятися й на стариці – неораній землі – «бо там полюбляє жити диявол», а також на місци-нах, де покалічилась чи загинула людина. Чимало обрядів пов’язано із закладанням

108

Рідна мова

хати. Зазвичай, під підвалини клали дріб-ні, здебільшого мідні копійки – «щоб гроші велися». Перед закладчинами на місці, де мав би бути покуть, ставили стіл з хлібом, але не покривали скатертиною – «бо може дочка покритися», себто народити поза-шлюбну дитину. Під покутню підвалину деінде клали шматочок хліба і дрібок солі як пожертву духам – покровителям роди-ни, або ж одрубували півневі голову.

При зведенні зрубу на причілкові при-бивали березову або соснову гілку (ві-нець). Цей звичай – вельми давній, він символізував древо життя (у наш час – ритуал при зведенні оселі). Одначе, за повір’ям, не годиться повністю до-будовувати оселю – «бо тоді хтось – гос-подар чи господиня – відійдуть з неї». Тому найзавбачливіші залишали шмат необмазаної стіни (переважно на печі). Віддавна наші пращури надавали осо-бливого значення будівельному матері-алу, з якого зводили житло. Переважно використовували дерево. Одначе не всі породи годилися для цього. Віддавали пе-ревагу дубу, сосні, липі, вільсі. Підвалини робили, як правило, дубові, як і сволоки. Стіни та крокви вивершували з сосни та вільхи або, залежно від географічних умов, з деяких інших порід.

Дахи також мали свої символічні знаки. Їх завершували стилізованими фігурками у формі сонця (солярні знаки), зображен-нями кінських голів та ін. Це були своє-рідні тотемні символи, котрі виконували оберегові функції. Вони збереглися, пере-важно в сільській місцевості, й до наших днів. Уважно придивіться до старих чи новозведених осель, і до вас озветься гли-бока минувшина, хоч багато будівничих і не усвідомлюють нині функції тих пер-вісних кодових знаків, вважаючи їх лише традиційними мистецькими прикрасами. На особливу увагу заслуговує і побілка зовнішніх стін. Парадну й покутню об-мащували лише білою глиною, а глуху – червоною. У багатьох регіонах глухою стіною «оповіщали», що в оселі є відда-ниця, – для цього дівчата на Полтавщині проводили три вертикальні смуги різними відтінками глини. Це означало, що вже можна засилати сватів.

Але найцікавішими все-таки були об-ряди, пов’язані з переселенням у нове по-мешкання. Перш ніж зробити вхідчини,

напередодні впускали в новозведену хату на переночівок кота або півня, котрі мали вигнати нечисті сили і «обжити житло». Лише після цього господарі з хлібом-сіл-лю заходили в світлицю. Зазвичай брали також із собою зі старого помешкання деревне вугілля або жар, кладучи його на припічок. Це означало, що в нову будівлю переселяються родинна злагода і статки. Щоб у сімействі не переводилися кращі родинні традиції, новосели запрошували переселитись і Домовика. За повір’ям, якщо йому було не до вподоби нове місце або ж коли про нього забули, тоді він вчи-няв різні бешкети, залишав напризволяще родинне осідло, що давало змогу безпе-решкодно оселитися злим духам. Вони шкодили людям і худобі – насилали різно-манітні хвороби, порчі, нестатки, а нерідко й смерть. Щоб позбутися цього, потрібно «пересунути» хату на кілька метрів або ж збудувати в іншому місці. Такі випадки відомі майже в кожному селі.

Оскільки з житлом пов’язана практич-но вся діяльність людини, то відповідно опрактиковувалися найрізноманітніші магічні, символіко-оберегові дії. Чимало з них дійшло й до нашого часу.

ОБРЯДИ ПЕРШОЇ БОРОЗНИ

Усе, що оточувало первісну людину, вважалося живими створіннями. Навіть каміння, на думку наших пращурів, має душу. Побутувало чимало легенд, перека-зів і пісень про те, що каміння, як і все живе, здатне рости. Згадаймо відому русальську пісню, в якій польовиця, впіймавши ді-вчину, запитує її: «Що росте без коріння?» Це стосувалося й землі. До неї зверта-лись як до живої істоти. «Земля, – каза-ли, – це наша мати, її треба шанувати». Землею клялися, цілували її, навіть їли, складаючи високу обітницю. Можна

109

Рідн

а м

ованавести чимало інших прикладів по-

шанівку й любовного ставлення до зем-лі як до живої істоти й годувальниці. Але я спинюся лише на одному дійстві. За віруваннями наших предків, земля, як дерева й рослини, лягає на зимовий від-починок, який має чіткі часові межі. Об-робляти землю – орати чи копати – можна було лише до Введення (4 ХІІ). З цього часу й до Благовіщення не годилося тривожити її – «бо земля спочиває й на літо сили на-бирається». До речі, цієї традиції більшість літніх хліборобів дотримуються й досі. Нещодавно, перебуваючи в селі Тетерів-ському Іванківського району на Київщині, я запитав у господині, чому вона не садить картоплю, адже земля вже просохла. У від-повідь почув: «Не можна до Благовіщення рушити землі, бо їй болить».

Вважалось: якщо знехтувати давнім звичаєм, то можна розгнівити Всевиш-нього. Збереглося чимало етнографічних матеріалів, які оповідають про громадські осуди тих, хто порушив канон. Якщо, скажімо, траплялося посушливе літо, тоді гурт односельців йшов до «безбожника» і розламував тин, який городився до Бла-говіщення. Так чинили і в неврожайні роки та при пошестях. Відтак до Благо-віщення землі не обробляли, даючи їй уволю відпочити. Одначе після свята по-чинали масово орати ниви. Перший вихід у поле також супроводжувався низкою обрядових дійств. Напередодні господиня варила святочну їжу. Коли сідали гуртом за стіл – молилися, виголошуючи поетичні тексти: щоб робота спорилась і нива щедро засівалася та врожаїлася.

Перед тим, як вирушати в поле, господар скроплював воза, плуга, борони та коней свяченою водою, а дружина, відчинивши навстіж ворота, благословляла сіячів на-путніми словами:

– Поможи, Боже, рано почати і рано скінчити – хай легко почнеться і ще легше скінчиться!

Подібними приказуваннями-примов-ляннями завершували й першу оранку. Після цього починали сіяти яровину. Цей процес відбувався ще урочистіше. Ладнаючи лантухи із зерном, господар скроплював їх свяченою водою, зодягав святкову сорочку, в якій ходив на остан-нє причастя, – «це для того, щоб не було бур’янів у хлібі». Не забував він прихопи-

ти з собою і громничну свічку, свячену воду, празникову скатертину, «хрестець» – спеціально випечений на середохрес-ному тижні хлібець, полудник, кілька колосочків од зажинкового снопа, а також великодню крашанку та окраєць свяче-ної паски. З батьком їхав і син-підліток. Перед початком роботи господар розсте-ляв скатертину на межі чи посеред ниви, викладав їство, ставив свічку і, наповнив-ши зерном коробок, молився до сходу сон-ця. Потім зерном із розім’ятих колосочків робив символічний, у формі хреста, засіб і після цього звертався до польних духів з такими словами:

– Приходьте, душки, на наше поле, при-ходьте, сонечко ясне, дощик рясний, віте-рець легенький – на врожай гарненький!

Наостанок мовив:– Не прийшли їсти та пити – ніколи

не приходьте на нашу ниву, громи, гради, тучі, буйні вітри, а йдіть на ліси, болота, у скелі, куди курячий голос не доходить. А ти, Боже, поможи вродити на нашу і чужу долю!

Такі заклинання мали убезпечити май-бутній врожай від різних катаклізмів, що нерідко приносили селянинові чимало лиха. Лише після цього починали засівати ниву і вже потім сідали снідати. Їли пере-важно пісний обрядовий хліб – «хрестці». Розламані шматочки змочували свяченою водою; одну частину віддавали коням чи волам, а іншу приносили додому для сім’ї та домашніх тварин. Рештки залишали польним духам, птицям – «щоб зерна не клювали».

Закінчивши сіяти, господар скородив ниву. Наостанок ще раз дякував польним духам і сонцеві, розламував окраєць паски й розкидав по полю. Посередині лану за-копував крашанку, а на межі – громничну свічку. Скропивши ниву свяченою водою, молився й благословляв:

– Уроди, Боже, з сівка три мішка: мірочку попові, коробочку дякові, а ківшик півни-кові. Це йому за те, що він пісеньку співає, хазяїна врожаєм звеселяє!

Перед тим, як їхати додому, ще раз огля-дав поле, скидав шапку й приказував:

– Нивко, нивко, верни мені силку!Під час сівби селяни суворо дотриму-

валися народних прикмет. Не годилося, скажімо, починати роботу, коли хворів господар, – «бо буде мізерне зерно»;

110

Рідна мова

остерігалися лихословити та лаятись – «щоб чорт не ходив слідом і не розсівав бур’янів»; не можна було губити кришок од їства – «бо миші трубитимуть збіжжя», позичати в цей день посівного зерна – «аби до нового врожаю не йти у позички» тощо. При садінні інших культур практикували ритуальну «магію росту і захисту» рос-лин. Зокрема, зодягались у зелений колір – «щоб огірки були зеленими», садили соняшник до сходу чи після заходу сонця – «коли горобці ще сплять і не бачать», а під час роботи не лузали насіння й не розмовляли – «щоби не почули птахи».

Не обходилося також і без замовлянь. Ось одне з таких, вживане при висаджу-ванні капусти: «Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капусточка приймалась і в голо-вки складалась! Щоб моя капусточка була з кореня коренистая, із листу головистая; щоб не росла високо, а росла широко, щоб була туга, як коліно, щоб була туга, як камінець, головата, як горщок, а біла, як платок!».

З початками весняного обробітку землі пов’язаний ще один унікальний обряд, який називався «Вдовиним плугом». За звичаєвим правом, жоден селянин не міг починати обробляти свою ниву доти, до-поки не обсіються вдови, сирітські родини та одинокі немічні люди. Після обіду на Благовіщення збирався сільський схід. Найповажніші його члени вирішували, кому і коли розпочинати орати та засівати городи. Одночасно узгоджували й супрягу, цебто – хто який інвентар (плуга, борони, запряг чи коня) даватиме до «Вдовиного плугу», а хто оратиме, скородитиме ріллю чи висіватиме збіжжя.

Остаточно визначившись, із наступного дня розпочинали почергово обробляти землю спершу у вдів та сиріт, а потім в одиноких стариків та калік. Усі процеси обробітку землі виконувались, як ми нині кажемо, на добровільних засадах і без будь-якої оплати. Якщо в когось не виста-чало посівного матеріалу, зорганізовували складчину.

«Вдовиний плуг» засвідчує високогу-манні форми звичаєвого права, яке регу-лювало суспільні взаємини між людьми, утверджувало колективізм у його первіс-ному розумінні, опираючись на кращі тра-диції нашого народу. На жаль, ці звичаї, що заслуговують особливої поваги, нині

майже втратилися, залишившись лише в приповідці – «З Благовіщення – «Вдо-виний плуг».

У ВЕЛИКИЙ ПІСТ ПІДІГНУВ І СОБАКА ХВІСТ

Нині про пости написано чимало, але вся відома література орієнтує на цер-ковне світобачення. Натомість запусти тісно пов’язані з побутовим життям; до них вдавалися наші пращури ще до при-йняття християнства. Один з респонден-тів Етнографічної комісії ВУАН писав так у 20-х роках: «Християнство навчає, що піст запровадив сам Бог. В Євангелії ска-зано, що Ісус постив у пустині 40 днів. Але ще задовго до християнства таку саме казку мали й багато давніших народів. У них також боги та пророки страждали, постили, боролися із спокусою, вмирали й воскресали. Але це ще не коріння постів, як кажуть люди. У первісних народів, що жили з полювання, були певні правила, що саме вживати й коли. Ці правила охороняли дичину від хижацького ви-нищення, зберігали достигле насіння на вистиглих самосівах. Наші предки – наддніпрянські слов’яни – мали най-більший піст якраз напередодні весни, коли ставало найскрутніше. Перед постом справляли «масницю» – щедро частували померлих предків. А до весни накладали на себе всілякі обмеження...».

Одначе форма постіння, себто повної відмови від скоромних страв, зумовлюва-лася не лише нестачею м’ясних продуктів. Це, кажучи по-сучасному, були своєрідні «розвантажувальні періоди», які допо-магали людині очистити свій організм і урізноманітнити раціон рослинною їжею. Запусти регулювали й статеві зно-сини. Загальновідомо, що під час постів вважалось гріхотворним курити, вживати міцні напої і спати з жінкою. Цих при-писів чітко дотримувалися богомільні люди.

Таке табу, особливо на статеві зносини, не просто чиясь забаганка. Завдяки за-боронам люди контролювали циклічні періоди пологів. Якщо ми уважно пора-хуємо, то побачимо цікаву картину: при дотриманні цих приписів народжуваність збігалася з періодами, коли в жінок було більше вільного часу.

111

Рідн

а м

оваНарешті, пости збігалися з найменшим

фізичним навантаженням селянина, а отже, не вимагалось особливо калорій-них страв. Винятком є Петрівський та Спа-сівський пости, але вони найкоротші й не такі суворі, оскільки можна було вживати в обмеженій кількості молочні продукти, а в цю пору вже вистачало удосталь зелені, свіжих ягід, овочів і фруктів.

На річний цикл припадає чотири пости – два літніх, осінньо-зимовий та весня-ний. Літні запусти – Петрівка та Спасівка – як уже мовилося, найкоротші й найде-мократичніші, оскільки вони збігалися з жнивами.

За Спасівкою наступає значно довший і суворіший – Пилипівський піст, який розпочинається 27 листопада і триває до Різдва (звідси ще одна його назва – Різд-вяний). Він триває рівно шість тижнів. Якихось особливих дійств, пов’язаних з його початком, не зафіксовано. Що-правда, досить цікаво проходили об-ряди в переддень пилипівських заговин. У кожній оселі готували чимало смачних страв – борщ, локшину, пиріжки, варе-ники, смажене м’ясо, переважно птицю, і збиралися сусідськими кутками в «склад-чину». До батьків обов’язково мали прийти на вечерю дочки із зятями, котрі недавно пошлюбувались, а також запрошувалися куми й самотні сільчани. Залишки од ве-чері відносили бідним людям.

Найдовшим і найсуворішим є Великий піст. З цього приводу казали: «У Вели-кий піст підігнув і собака хвіст». Відтак громадське життя помітно притухало. В селах затихали веселі розваги, колек-тивні забави, музика, співи, молодь об-межувала вечорницькі дійства. Якщо сходилися, то лише невеликими гуртами, де переважно пряли й вишивали. Бого-мільні щотижня одвідували церкву, говіли й приймали причастя, старші люди давали обітницю Великого посту. На причастях ті, хто вважав себе грішним або тяжко хворим, обіцяв Богові суворо дотриму-ватися постіння, «бив поклони»; дехто навіть відмовлявся вживати в окремі дні будь-яку їжу, іноді й воду, а від Чистого четверга й до Великодня голодували три дні поспіль.

Великий піст триває майже два місяці, себто сім тижнів, кожен з яких має свою назву. Перший понеділок седмиці назива-

ється «жилавим», «збірним» або «чистим». У цей день хлопчики зранку оббігали сусідів, оповіщаючи: «Здрастуйте, з по-стом будьте здорові!». Субота називалася «збірною» – «бо птахи збираються з ирію і дівчата готуються до веснянок».

Наступний тиждень зветься «другою седмицею», за ним настає «третя седмиця». Потім наступає середина посту – «серед-хрестя» або «середопістя». Особливу шану віддавали «христовій середі». В цей день господині випікали пісне обрядове печиво – «хрести» або «христеці». Їх виготовляли стільки, скільки членів було в родині, й один – найбільший. Його виносили в комору й занурювали в посівне зерно, тримаючи там до першого виїзду в поле на весняну оранку.

П’ятий тиждень посту – «похвальний», бо на ньому «віддавали хвалу Господу». Богомільні йшли до церкви «бити покло-ни». Вважалося: хто зробить від двадцяти до сорока поклонів – «тому Бог простить усі гріхи за рік».

«Вербовим», «шутковим» або «білим» називали передостанній тиждень. У субо-ту зносили до церкви вербові галузки, щоб у неділю, а деінде – того ж дня, посвятити їх. А завершувався Великий піст Чистим четвергом та Страсною суботою. У цей час посилено готувалися до свята – пекли паски, фарбували яйця і виготовляли писанки (щоправда, останні розписували протягом усіх запустів). В ці дні люди їли раз на добу і в малій кількості, а дехто, як уже мовилося, від четверга і до Великодня взагалі говів.

З Великим постом пов’язано безліч вірувань. Більшість із них стосується четвергів. Вважалося, скажімо, якщо про-тягом шести тижнів викидати на горище щочетверга по поліну, а в останній поне-ділок укласти в чоботи свіжі вустилки із соломи й перед тим, як випікати у четвер паску, розпалити ними прибережені дро-ва, то неодмінно за позичкою прийде до хати сільська відьма.

Як бачимо, серед чотирьох постів най-більше дійств пов’язано з Великим. Люди намагалися в такий спосіб очиститися ті-лом і душею від усілякої скверни. Пости за допомогою певних обмежень регулювали біологічний і фізичний цикли в повсяк-денному житті.

112

Рідна мова

ХРЕСЦІ

Почесне місце серед традиційного обря-дового печива належало хресцям (хрестам). Їх випікали майже в усій Україні. Але най-оригінальніше робили це поліщуки. Тому я зупинюся саме на цьому регіоні, де найдо-вше збереглися давні міфологічні обряди. Хресці робили до Христопоклонної середи. Вона припадає на четвертий тиждень Ве-ликого посту. З цього приводу казали: «Христопоклонна піст переламує» – себто на цей день якраз припадає половина за-пустів, а звідси й назви святця – середопіс-тя, хрестя, середохрестя, христопоклонна тощо. З цієї нагоди люди випікали пісне обрядове печиво. Воно призначалося для обрядових дійств (коли вперше виїздили засівати весняну ниву), для худоби, а та-кож для власних потреб.

Борошно, переважно житнє, замішу-вали на воді. Нерідко до тіста додавали товчений мак, сушені ягоди і цукор. З розкачаного тіста робили два продо-вгуваті кавалочки і складали їх навхрест (за формою це нагадувало хрест), потім випікали в печі. Крім житніх, готували також вівсяні хресці, котрі призначалися для коней, ячмінні – для корів, гречані – для овець. Їх тримали до Юрія (6 V). Перед тим, як вигонити тварин на перший попас, господар частував ними домашню худобу – «аби справно велась».

Окремий хрестець або кілька однотип-них випікали «для ниви». В тісто нерідко вкладали зерно жита, пшениці, ячменю, а іноді й гроші. Випечені хлібці виносили в комору й утикали в збіжжя, призначене для посіву. Коли господар уперше виру-шав у поле, то брав із собою це печиво, прикрашене квітами, а також громничну свічку та свячену воду. Ставши обличчям до сходу сонця, хрестився й виголошував заклинання, звернені до сонця, дощику, вітру, польних духів (предків), аби вони допомагали ниві щедро заврожаїтися – принести статки, вродити зерно на всіх: для родини, тварин, птахів, навіть для гризунів і крадіїв; потім просив вищі сили, аби грозові хмари, пожежі й повені обходили ниву стороною. По цьому вий-мав засохлий хрестець, розмочував його у свяченій воді й, відламавши шматочок, з’їдав сам та частував коней чи волів, при-казуючи: «Дай, Боже, і на той рік їсти свій

хліб!». Решту привозив додому й роздавав усім членам родини – «щоб дочекатися багатого нового врожаю».

Крім хресців, деякі господині випікали ще один хлібець, але більшого розміру. Його тримали на полиці протягом року. За випадків, коли в хаті бракувало паляниці, його клали на скатертину – «бо стіл без хліба не може бути». Напередодні наступ-ного Середохрестя віддавали свійським тваринам. Водночас із ритуальними ви-пікали й обрядові коржики для кожного члена родини. Їх нерідко брали з собою, коли відлучалися на цілий день, зосібна на заготівлю лісу. Постійно тримали в оселях хресці й пасічники. Перед тим, як вирізати щільники з медом, поруч на скатертину клали й середохресне печиво.

Я оповів про найужитковіші вироби. У повсякденному житті їх було значно більше. В декого може утвердитися думка, що сама форма обрядового печива без-посередньо пов’язана з церковною атри-бутикою. Але символ хреста, як відомо, знаний нашими пращурами ще задовго до впровадження християнства. Він при-сутній у багатьох ритуальних дійствах та виробах, котрі сягають глибокої давнини, – передовсім у сюжетах писанок, вишивки, ткацтва тощо. Хрест символізував чотири сторони світу і чотири пори року, себто всесвіт. Очевидно, давній дохристиян-ський обряд випікання хресців суголос-ний саме цій символіці.

ЩО Ж ТИ НАМ, ВЕСНО, ПРИНЕСЛА?

Зустріч птахівДо важливих обрядодій, пов’язаних із

календарною весною, належить і давній звичай зустрічати перших прилітних птахів. Вважалося, що саме вони є справ-жніми оповісниками приходу весни. Якщо зозулі опікуються ирієм – вони останніми відлітають з теплих країв, за-микаючи ворота, і першими вирушають до теплолюбної країни, щоби приготу-вати місце для перезимку решті птаства, – то ключниками в наших краях при-йнято вважати ластівок і жайворонків. Саме їх поява означала початок весни. За повір’ям, найраніші птахи почина-ють вилітати з ирію на Обертіння (9 ІІІ) і дістаються до нас в одних випадках на Кононів день (18 ІІІ), в інших – на Сорок

113

Рідн

а м

оваСвятих (22 ІІІ), а коли весна запізнювалася,

то й пізніше. З цієї нагоди влаштовували цікаву забаву – так звану «Зустріч птахів» чи «Заклички птахів». Напередодні мате-рі й бабусі випікали для дітлашні безліч (найчастіше сорок) різноманітних птахів. Таке обрядове фігурне печиво називали «жайворонками», «ластівками», а почасти й «голубками».

Вранці ними прикрашали двір і сад, а в підобідню, коли сонце обігрівало зем-лю, віддавали дітям, і ті, взявши їх у руки, піднімали високо над головою, виходили на найвищий пагорб, щоб закликати пер-натих до свого села. При цьому виконува-ли коротенькі й невибагливі за мелодією пісні-веснянки. Найпопулярнішою була така:Пташок викликаю З теплого краю.Летіть, соловейки,На нашу земельку,Спішіть, ластівоньки,Пасти корівоньки!

Вважалося доброю ознакою, коли під-літковому гуртові трапилася на очі жива птаха. Якщо це була ластівка, то брали по грудочці землі й жбурляли їй услід, при-казуючи:

– На тобі, ластівко, на гніздо, а людям на добро!

Коли ж бачили диких гусей, то кидали в їхній бік соломинки з побажаннями.

– Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров’ячко, а нам на тепло!

Якщо з’являвся лелека – зводили вгору руки, роблячи навколо голови символічне коло, й прохали:

– Бусле, бусле! Колом, колом над нашим двором. Не лети далечко, а звий гніздечко на клуні чи хаті, щоб ми були багаті!

У селі Космач, що на Івано-Франків-щині, хлопчики, побачивши лелек, про-сили їх, аби вони допомогли придбати сестричку:

– Бузьку, бузьку, принеси Маруську!Діти щиро вірили, що їх справді приніс

у дзьобі лелека.На Лівобережній Україні діти заздале-

гідь вистругували з дерева символічну птаху, а на Сорок Святих, зібравшись у гурт, носили її селом, наспівуючи вес-нянок і проказуючи поетичні заклички до птахів. Потім «ластівку» відносили на сільський вигін і прив’язували до найви-

щого дерева. Вважалося, що після цього всі перелітні птахи не обминатимуть села і зів’ють гнізда в ближніх і дальніх околах.

Ці та схожі дійства засвідчують, якою великою любов’ю користувалися пернаті серед наших пращурів. Щонайперше це стосувалося лелек і ластівок. Народна мораль суворо засуджувала будь-яке зну-щання над цими птахами. Батьки повчали дітей: якщо заглянути в ластів’яче гніздо чи зруйнувати його, то обличчя зарябіє ві-спою або ж покриється веснянками на все життя, а коли понівечити буслячу оселю – птаха в дзьобі принесе жарину й спалить хату. Було аксіомою, що лелеки оселяються біля добрих людей і сприяють своєю при-сутністю добробуту.

Як бачимо, традиційні обряди зустрічі чи закличок прилітних птахів увібрали не тільки анімістичні вірування про них як про ключників та віщунів весни, але й ставлення як до бажаних і добрих сусі-дів, котрі приносять злагоду, оберігають посіви од шкідників. Тому й мовиться: «У ранньої пташки всі комашки».

«Топчу, топчу ряст...»Оживаючи, природа впливала і на лю-

дину, її біологічний стан. Про це добре знали наші пращури. У традиційних вза-ємозв’язках людини з живою природою відомо чимало дійств і обрядів. Про окремі з них уже йшлося. Скажімо, на Цвітному тижні, коли заготовляли вербові галузки для посвяти, «заряджали живою енергією» й дітей: батьки символічно «били» їх па-гонами по спині, виголошуючи ритуальні тексти, в яких є побажання «бути здоро-вим» і «бути багатим». За віруваннями, такі дії мали «оздоровити дух і тіло» та наповнити їх новою енергією.

Окрім «биття лозою», кожен намагався ще й проковтнути бодай одного свіжень-кого «котика» – щонайпершу весняну квітку, щоб бути здоровим і дужим. На заході України хлопці й чоловіки вва-жали за честь втикнути вербову галузку з «котиками» до кресані – «од зурочин та для сили»

До дійств, які широко практикувалися в давніші часи, належить і обряд «Топтати ряст», про який уже частково мовилося. Наш сучасник практично вже не знає цього унікального і шанованого в народі звичаю. Від нього залишилися тільки при-

114

Рідна мова

слів’я, котрими нерідко послуговуються старші люди. Якщо хочуть сказати про чиюсь тяжку недугу, то в таких випадках кажуть: «Йому вже не топтати рясту» чи «Я вже відтоптав свій ряст» (злі люди мо-гли кинути зловісний прокльон – «Щоб ти рясту не топтав»).

Згадаймо цей обряд. Напровесні, коли земля звільняється од снігових наметів, першим заселяє довкола ряст. Це широ-колисте зело росте переважно на узлісках та видолинках. У середній частині України воно з’являється в березні. Відтак було за звичай на Сорок Святих виходити в поле і, відшукавши кущик рясту, босоніж по-топтати його. Це робили практично всі, особливо літні люди, немічні й каліки, яких спеціально несли чи везли до ново-знайдених заростей.

При цьому виголошувалися спеціальні поетичні примовлянки:Топчу, топчу ряст, ряст, Бог здоров’я дасть, дасть! Чи: Дай, Боже, ряст топтати І того року діждати!

У тих регіонах, де ряст не ріс, топтали пер-воцвіт або сон-траву. Вважалося, що той, хто так учинить, дочекається і наступної весни.

Закопування каші

Кашу як обрядову страву використову-вали в багатьох ритуалах: на хрестинах, поминках, при першому поході до школи (батько разом з учнем відносили навчи-телеві й горщик пшонянки; звідси й по-говірка: «Ти ще мало каші з’їв»), а також при вирішенні важливих питань (якщо не доходили згоди, то казали: «З ним каші не звариш») тощо.

Широко практикували варіння й за-копування каші дівочими гуртами. Цей обряд зафіксований майже в усій Україні. Напровесні, як відомо, закінчувалися ве-чорничні й досвіткові молодіжні зібрання, які протягом осінньо-зимового сезону влаштовувалися в спеціально найнятих оселях. Відтак молодіжне дозвілля, коли тепліло, переносилося на природу – так звані «Колодки», «Вулицю» чи «Гулі».

Традиційно молодіжні зібрання зорга-нізовували в найвелелюдніших місцях, зосібна крижовому, а також на кутках, де мешкали дівчата. Ініціаторками весняно-літніх гулянь, звичайно ж, були юнки.

Кожному гуртові – а таких у селі було декілька – хотілося привабити якомога більше парубків до свого товариства. Хлопці мали право вибирати, де їм краще веселитися.

Щоб парубки «не відбивались» од гурту, дівчата практикували магічний обряд «Закопування каші». В різних місцевостях були свої, значною мірою відмінні, форми цього обряду. Облюбувавши місце, де зби-ратимуться «на колоди», дівчата потайки, переважно ввечері або вночі, варили кашу в глиняному горщику. Процес її приготу-вання супроводжувався різноманітними дійствами. Скажімо, в Київській, Черні-гівській та Полтавській губерніях дівчата, збираючись уперше на веснянкові хорово-ди, варили кашу, виносили її на вулицю, закопували горщика в землю й прибивали кілком під супровід пісні:

Закопали горщик каші,Ще й колком прибили,Щоб на нашу та улицюПарубки ходили.Оригінальне дійство закопування каші

зафіксував свого часу П. Чубинський: «Вкрали дівки ложку в парубка, швірень од білої кобили і яйце з-під білої квочки, що сидить. Зварили кашу проти неділі вночі, вкинули те яйце, тією ложкою помішали й закопали, – де збирається вулиця, за-били там і той швірень, і ту ложку, та ще й потанцювали на тому місці. То де вже ходить-не ходить парубок, а туди так, як цуркою тягне, – таки мусить прийти на шкворівщину».

Найчастіше робили це в неділю першо-го тижня Великого посту. На Черкащині, облюбувавши зручне місце, де мала б зби-ратися «вулиця», дівчата вночі розкладали багаття, яке розпалювали ключами од криниць, котрі перед цим крали в сусідів. Зваривши на вогнищі кашу, закопували її в землю разом з ложкою та ключем – «щоб тут молодь постійно збиралася».

Деінде, крім пшоняної каші, варили й макову, вкидали в горщик ще й ракову клешню і закопували обрядову страву під перелазом. Поставивши поруч вертушку, крутили її – «щоб хлопців було багато, як маку, і щоб вони так трималися дівчат, як рак своєю клешнею».

Цікаве свідчення про дійство, яке побу-тувало на Житомирщині в 1927 році, по-дав один з кореспондентів Етнографічної

115

Рідн

а м

овакомісії ВУАН. Він, зокрема, писав: «Дівчата

починають ходити на вулицю тоді, як роз-тане вже сніг, стане тепло – у піст Великий. І на тому місці, де буде вулиця, закопують швірня од воза, щоб багато хлопців ходи-ло, і приносять води біжучої в роті, щоб хлопці бігали на вулицю, і викопують не-велику ямку й кидають туди гроші – «щоб ходили хлопці багатії», і сиплять пшоно та мак – «щоб було хлопців, як каші з маком усяких – менших і більших».

Ось такими були традиційні обряди, пов’язані із закопуванням каші. Про це мовиться в одній із пісень:

На нашу вулицю, на нашу,Несіть пшоно на кашу.Будемо кашу варити,Будемо хлопців манити!

ЗАГРИМІВ ГОЛОВОСІК

– ТЕПЛА ПРИБАВИТЬ РІК

Це свято відоме насамперед як Головосік (Всічення, Усікновення). В церковному календарі воно має іншу назву – Усікно-вення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана – і три-мається сталого числа – 11 вересня. За релігійними канонами сей празник не позначений особливою увагою, хоч у на-роді він мав магічну силу. Скажімо, літні люди й дотепер намагаються не вживати скоромнини, а дехто взагалі не їсть.

Колись це був єдиний день, коли не ва-рили борщ. Ця заборона пов’язана з тим, що страва готується із капусти та буряків, а на Усікновення не вживали овочів, котрі мають круглу або овальну форму, а отже, нагадують людську голову, оскільки Іва-нові Предтечі відтяли її.

З цього приводу існує безліч легенд. Одна з таких, що побутувала на Поділлі, засвідчує: «У цей день, у давнину, було велике свято. Ніхто не повинен був нічого різати ножем у городі ані виходити з чи-мось гострим у город. Не можна було в цей день зачіпати ані цибулі, ані часнику, ні капусти, ні буряків і навіть маку. В святій землі – Йорданській – були люди великі грішники, в Бога не вірували й свята не святкували. А був там пророк Іван Хрес-титель. Цей пророк молився там за всіх грішних людей і усовіщав їх покаятись. Вони його не слухали, грішили далі. Був там і цар Ірод, дуже великий грішник, яко-

го Іван Хреститель усовіщав прилюдно, картав його. А лютий цар повелів скарати пророка й відсік йому голову. І та свята голова сказала до людей: „Покайтеся і в цей день не січіть ніякої голови, то й у вас не буде боліти ніколи голова”».

Під час експедиції на Полтавщині я за-фіксував чимало різноманітних засторог, котрі стосуються цього дня. Старші люди остерігаються брати в руки все гостре – ножа, пилку, косу, заступа чи сапу. Хліб, скажімо, лише розламують, картоплю варять тільки в мундирах, а дехто взагалі не зважується виходити на город, щоб не накликати лиха: «Якщо зрізати головку ка-пусти в цей день, – сказала одна старенька бабуся, – то може потекти кров...».

В етнографічній літературі є чимало легенд-свідчень, у яких стверджується: ті, хто порушив обітницю, начебто спокуту-вали Господню кару. Павло Чубинський зафіксував оповідку про чоловіка, котрий у цей день зважився різати вівцю і сам себе скалічив на смерть, а Є. Онацький подав переказ, що жінка, зрізаючи капусту, по-бачила голову своєї дитини...

Ці та подібні переповісті, певною мірою, робили «громадську думку» – люди на-магалися дотримуватись канонізованих приписів. Ось ще одне свідчення, записане С. Килимником на Чернігівщині.

На Головосіки вранці всім мужчинам, передусім дітям, треба мити голови й гладенько їх причесати. День пісний, а одруженим чоловікам та жінкам до обі-ду взагалі не можна їсти. У тих селах, де відзначали престольні празники, ніхто не брався за працю, окрім того, що годував худобу; якщо храмового свята не було, то виїздили в сусідні села чи на ярмарок. У цей день чоловіки ні стриглися, ані голилися, навіть не брались за голову, остерігалися дивитись на себе в люстерко, доторкатися до всього круглого – «хто цього не виконуватиме, то буде хорувати до смерти».

Усі ці застороги пов’язані з релігійни-ми віруваннями. В дохристиянську ж добу це був, очевидно, окремий празник, пов’язаний з дозріванням овочів. Люди також уникали нагоди ходити до лісу, оскільки існує повір’я, буцімто в цей день всюди плазують лісові гади, шукаючи собі зручного місця для перезимівку. Тому на Головосіка небезпечно з’являтися в за-

116

Рідна мова

ростях, хоч основне свято плазунів, коли вони остаточно ховаються у свої схронки, припадає на Воздвиженє (27).

На Поліссі з цього часу починали органі-зовувати колективні полювання на вовків, а народні травники збирали останній цвіт святоянівського зілля. Його настоювали на горілці й тримали протягом року як одні з найкращих ліків од багатьох недуг. За народними віруваннями, день Голо-восіка є останньою межею, коли з’явля-ються грози. Якщо хтось почув грім, то це віщувало довгу і теплу осінь. Звідси й приповідка: «Загримів Головосік – тепла прибавить рік».

НА ІЛЛІ – НОВИЙ ХЛІБ НА СТОЛІ

У нашому і в багатьох інших селах по-бутувало прислів’я: «Після Ілля купається тільки свиня». Мене дивувало: на вулиці ще доста тепло – свято пророка Іллі при-падає на 2 серпня, – а мама з татом уже забороняють купатися в річці, бо, казали, як не утопленик затягне у воду, то на спині обов’язково виростуть вербові гілки...

Ми, сільські дітлахи, не вельми вірили в такі застороги. В обідню днину, коли біля ставків не було дорослих, похватом зніма-ли одіж і шубовськали у воду. Купалися звичайно недовго – підсвідомо тяжіла уява про мерців-утоплеників та вербові пагони, котрі, дивись, зненацька й ви-ростуть на спині. Та й вода вже віддавала прохолодою: як-не-як, а таки повернуло на останній місяць літа, і, отже, скоротшали дні, позябкішали ночі.

Власне, саме цими повір’ями і запам’ята-лося з дитинства свято пророка Іллі. Зго-дом в одній з експедицій мені пощастило записати легенду. Начебто в цей день Ілля бере під свою опіку воду і дозволяє раю-вати в ній лише праведним душам, себто таким, що одійшли з цього світу, а також «обмити грішникам свої гріхи».

За іншими віруваннями, після Іллі всі духи-душі оселяються у горах, скелях, водах і лісах, але після жнив Ілля про-ганяє їх, оскільки він вважавсь опікуном житніх кіп та їхнім захисником, одне слово – покровителем збіжжя. Саме ця роль наштовхувала багатьох дослідників на думку, що християнство замінило дай-бозького Перуна – бога блискавок та грому – на Іллю Громовержця.

Таким чином, християнізований пророк Ілля виступає в кількох іпостасях. Він, по-перше, відає дощами та зливами, що підтверджує, зокрема, й таке прислів’я: «Як прийде Ілля – наробить гнилля» (під цю пору припадає найбільше заливних дощів та горобиних ночей). Дехто вва-жав: якщо зернові зібрано, то Ілля вже не навідує ниви, а полює за дідьками в небі. Вони, начебто, ховаються од нього у воду, та святий студить її, а тому – «Пішов Ілля і тепло повів за собою», «Урожай зібрано і тепло відібрано» чи «У серпні сонце серпи гріє, а Ілля воду холодить».

По-друге, він розпоряджався громами та блискавками (тому його в народі ще на-зивали Громовержцем, і ця роль, певною мірою, збігалася із Зевсовою). В одному з переказів мовиться, що коли чорти збіси-лися проти Бога, то він наказав Іллі ганя-тися за ними на небі, а отже, коли гримить грім, то Ілля нечистих розганяє, їдучи на колісниці, і пускає в бісовитих свої огненні стріли, котрі, не влучивши у чорта, потра-плять на землю в гріхотворне...

Цікаву легенду свого часу записав С. Килимник. Святий Ілля їздить небес-ними мостами – з хмари на хмару пере-скакує. Він відтіля оглядає ниви. А їздить він на огненній колісниці, а запряжено в ту колісницю четверо білих могутніх коней. Ті коні блискавично, що ніхто не може углядіти, з хмари на хмару пере-скакують. А з ніздрів цих небесних коней вогонь дише. А копита у них у срібло окуті. А коли коні з хмари на хмару перескаку-ють, то тоді саме й гримить. Коли ж Ілля розмахнеться та тросне пугою, – а пуга в нього велика, довга, – підганяючи коней, то на небі буває видно ту пугу, наче вогне-нна смуга-стрічка – блискавка. А троскає він не лише на свою білу четверню коней, а й дідьків, що намагаються лихо скоїти на ниві. Від троскання вогненної пуги св. Іллі розбігаються дідьки в усі сторони. Отож, як загримить, то св. Ілля і спускається на ниви й гонить ті лихі сили – дідьків, а їздить він над копами, над нивами, над стернею. Коли довше гримить, то означає, що св. Ілля пускає стріли, ціляє в дідьків. Коли який дідько сховається під копу, то св. Ілля пускає в ту копу вогненну стрілу й копа горить...

По-третє, Ілля є опікуном кіп та збіжжя («Куди махне – жито росте, жито–пшени-

117

Рідн

а м

оваця, всяка пашниця»). Тому світські бого-

мази здебільшого зображували пророка на іконах як старця з довгою сивою бородою, довжелезною пугою і в кожусі; він, як пра-вило, сидить на громіздкій, соковито роз-мальованій колісниці, упряженій чотирма білими кіньми з розкішними гривами та хвостами, з ніздрів яких палахкотять вог-ненні снопи. В одному з переказів мовить-ся, що пророк їздить такою колісницею по небу, збирає пшеницю, перемелює її на борошно і пече з нього калачі. А щоб діти не боялися грому, то їх заспокоювали: «То Бозя чемним діткам калачі везе».

В іншій дитячій оповідці стверджується, що святий Ілля засіває з неба ниви золо-тими зернами. Якщо господарі працьовиті й шанують свого пророка, то він таких ощедрює гарним, чистим збіжжям; коли ж нехтують його – засіває ниви кукілем і стоколосом…

Нарешті, Ілля вважався найосновні-шим оберігачем усіх трьох етапів жнив – зажинків, власне жнив та обжинків. На переважній більшості України це свято збігається з останнім періодом – об-жинками. З цього приводу казали: «На Іллі новий хліб на столі» чи «То не ґазда, що на столі нема свіжого хліба на Іллі». В одній обрядовій пісні мовиться: «Святий Петро жито зажинає, Святий Ілля в копи складає».

На Іллю жінки до схід сонця йшли на городи в одній сорочці й стискали головки капусти, приказуючи:

– Святий Ілля, складай головки тугі та білі так, як я!

У цей день дехто навіть не випускав у поле тварин – «бо гади всюди ходять», не вживав картоплі, бо «то великий гріх», оскільки «нечиста всіх комарів з’їла». Воно й справді так: під цю пору вже зникають ці надокучливі комахи.

На початку серпня спостерігається най-активніший зорепад. Якщо на Іллю зірка падає і згоряє, то одні вважали, що то «відьма підхопила її і сховала у глечик», інші стверджували – коли зоря залишає по собі довгий пучок світла, то «це Україна втрачає дівчину».

З Іллею, який на основному терені завер-шував жнива, пов’язано чимало прислів’їв та приказок:

Жнива кінчаються – осінь починається.В цей день до обіду літо, а по обіді осінь.

Як запрядеш кукурудзи до Іллі, то будеш у млині.

Тільки до Іллі добрі рої, а по Іллі – повись роя на гіллі.

До Іллі мужик купається, а після Іллі й на кущі не сохне

Ілля по полі копи лічить.Хто на Іллі парить, той з торбою ша-

рить.Як не буде волoти в Іллі, то не буде ся

молоти в млині.Коли жито дозріває до Іллі, то воно най-

краще для насіння.Якщо цього дня хмари з’являться

зрання, то наступного року вродить хліб на ранніх посівах, в обід – на середніх, а ввечері – пізніх.

Цілий день сонячно – на недорід.До Іллі хмари ходять за вітром, а по Іллі

– проти вітру.До Іллі дощ ходить за і проти вітру

– як накаже пророк, а після Іллі тільки за вітром.

Що б там не було, але свято це пов’язане насамперед з новим врожаєм. Тому селя-ни з нетерпінням чекали цього празника, приповідкуючи: «На Іллі – новий хліб на столі»

СВИТКУ НА ЗДВИЖЕННЯ СКИДАЙ, А КОЖУХ ОДЯГАЙ

Непомітно сплив перший місяць. Для селянина він особливий: нарешті при-порано ниву – зібрано врожай, на полях уже проклюнулися осінні сходи, помітно облисіли дерева. Сонце, змінивши свою траєкторію, в обідню пору черкає за дахи сусідніх хат; як-не-як, майже на чотири години скоротшав день, а відповідно й доточилося ночі. В садах і на луках за-тихли пташині бенкети, і тільки де-не-де прокричать у призахідному небі спізнілі ключі диких гусей...

Живий світ природи налаштовується на зимовий спочинок. Особливо це відчутно в лісі. Шарудливе листя ласкає зір і вод-нораз навіює посум, що вже, як мовиться у відомій пісні, «промайнуло любе літеч-ко, настануть холода, осиплеться з них листячко і понесе вода». Тільки крадли-вий постук дятла чи сторожке осіяння рудохвостої білки нагадають, що життя не завмерло, – он, на узліскові, скрутившись у клубок, гріється на скупому сонці вужача

118

Рідна мова

родина. Але і їм доведеться прощатися з безтурботним життям – шукати надій-ний схронок до наступної весни.

За народними уявленнями остан-ній термін, коли плазуни могли без-перешкодно гуляти в лісовій обителі, – 27 вересня. Саме в цей день вони мають од-звітуватися за свої вчинки. За церковним же календарем це Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, або, як кажуть у народі, Здвиження. З ним пов’язані напрочуд цікаві вірування й уявлення, котрі дійшли до нас з дохрис-тиянської доби.

Вважається, що «на Здвиження земля движиться ближче до зими» чи «в цей день здригається-здвигається земля з літа на зиму». Тому-то все лісове гаддя мусить зійтись на свою останню раду, а птиці – одлетіти у вирій.

Зі Здвиженням у давнину були пов’язані суворі заборони. Батьки не дозволяли дітям ходити в цей день у ліс – «бо гади всюди повзають і можуть ужалити». Іс-нує повір’я, начебто на Здвиження від-бувається велика рада, на якій кожен має одзвітуватися за свої вчинки. Той, хто не порушив даної ним обітниці, буде спочи-вати до наступного Руфа – 21 квітня, коли гаддя знову вилізає із землі; натомість, хто жалив людей та корів (такі змії називають у народі «шатунами»), висмоктував молоко, не має права на відпочинок, бо «їх не бере земля», а відтак проганяють геть. Тому вони особливо небезпечні – нападають на людей, кидаються під колеса. Щоб убезпе-читись лиха, дітям забороняли ходити в ліс, де, за повір’ям, можна провалитися в яму, в якій збираються зимувати нечестивці. Якщо хтось потрапить туди, то буде всю зиму лизати з ними «гадючий камінь».

На Житомирщині та Київщині, щоб застерегти дітей, оповідали таку легенду. Начебто на Здвиження всі гади сповза-ються у велику нору й лижуть камінь. Одна дівчинка не послухалася мами й пішла в ліс. Там вона впала в гадючу яму, з якої не могла вилізти. Так прожила всю зиму. Гадюки смоктали з неї кров, а вона лизала гадючий камінь. На Руфа, коли все прокидається від зимового сну, а гадюки виповзають зі своїх ям, вилізла й дівчинка. Вона була така квола, що ледве дійшла до своєї хати. Вдома вона встигла розповісти про свою пригоду і вмерла.

Подібні легенди досить відомі в народі, оскільки змії приносили чимало лиха. Відтак образ цих плазунів завше викликав острах, уособлювався з такими рисами, як хитрість і зрадливість. Тому Здвиження – день Підземного. Він скликав усіх змій ще до того часу, як земля «здригнеться». На суд до Підземного з усіх сторін спо-взаються, котяться і злітаються гади-змії. Тут вони мають одзвітуватися, хто з них найбільше проштрафився: кусав людей, нищив пташині яєчка чи їв пташенят. За кожен вчинок Підземний засуджував грішних до загибелі: «Не ввійти вам на зиму в землю, не вигріватися і не відіспа-тися, – виносив свій вирок Підземний. – Залишитеся ви на морозі й снігу і спо-кутуєте людську поругу!».

Подібні суди начебто мали місце і серед птахів. Особливо це стосувалося зозуль, котрі протягом літа байдикували – не вили гніздечок, не вигодовували діточок, а свої яєчка підкидали іншим. За це вони мусили в останню чергу вирушати до вирію, щоби дорогою поїти й годувати стомлених птахів; якщо котрась із них приставала, то зозулі мусили нести її на собі (щоправда, одними з перших виру-шають до теплих країв саме ці пернаті, від чого й примовка: «У зозулі – золотий ключ од вирію: вона першою відкриває його і останньою замикає»). Та не будемо надто прискіпливими, мораль тут проста: за свою безтурботність і нечемні вчинки кожен має понести кару...

Загалом зі Здвиженням не пов’язано особливих церковних дійств. Богомільні люди остерігалися вживати скоромну їжу, виконувати важкі роботи, зосібна рубати й колоти дрова, стругати й пиляти дошки. У цей день годилося тільки відвідувати церкву та ярмаркувати – «бо Здвиження – день ярмарок і храмів». Вранці господарі виносили на подвір’я хліб і крихти – «для птахів»

На Закарпатті Здвиження було останнім днем заготівлі горіхів – «бо залишилися лише не червиві» – та яблук, котрі тримали на зиму.

Зі святом пов’язані й іменні прислів’я: «Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не варт собачого хвоста», «Свитку на Здви-ження скидай, а кожух одівай». Справді--бо: осінь уже нагадує про себе першими приморозками.

119

Рідн

а м

оваДО ДМИТРА ДІВКА ХИТРА

З празників осіннього циклу мені осо-бливо пам’ятний день святого велико-мученика Димитрія чи, як казали в нас – Дмитра, що припадає на 8 листопада. Саме в цей день у моєму родовідному селі відзначають храмове свято, на яке мені завжди щастило приїздити, бо воно збі-галося з вихідним днем. Наш Великий Ліс нараз оживав, ставав «знаменитим» в усій окрузі, адже традиційно на храм з’їжджа-лися близькі й далекі родичі, навідували знайомі і незнайомі люди з сусідніх сіл.

Щоправда, останнім часом традиція помітно занепала, але в повоєнні літа, навіть до середини 60-х років, село два, а то й три дні, було центром велелюддя й розваг – гостювання, веселощі, пісні. Саме ця обставина якоюсь мірою відтіни-ла в моїх односельців інші обряди, пов’яза-ні з великомучеником, хоч свято Дмитра здавна в народі шанувалося через те, що воно завершувало хліборобський рік. За народною уявою, Дмитро замикає землю і надає право господарювати на ній зимі, тримаючи при собі ключі, доки за ними не приїде верхи на білому коні весняний Юрій (6.V). В одній з колядок мовиться, що у «святого Дмитра труба із срібла», якою він оповіщає про зиму:

А як затрубив ще і святий ДмитроТа й покрив зимков усі гори біло...На Україні з Дмитровим святом пов’я-

зується давній обряд поминання по-кійників – так звані «дідівські суботи». В кожному році їх відзначали кілька разів: у зеленосвятську суботу – так звані «роди-тельські», що припадали на другу, третю і четверту суботи Великого посту, на Проводи – першу по Великодню («Томи-на неділя») та Дмитрівську, що назива-лася «Поминальною або задушливою». У деяких регіонах були й свої відмінності: «осінніх дідів» пошановували напередодні Кузьми-Дем’яна (14), а на Закарпатті – в суботу перед Михайлом (21), що мала назву «задушної».

Остання напередодні Дмитра субота на Вінниччині називалась «пам’ятною». Жінки в цей день несли до церкви калачі й роздавали їх бідним людям, щоб ті по-молилися за померлих родичів. На Волині до «дідової суботи» господарі готували кілька страв дідам-жебракам, частину

з яких відкладали в окрему посудину. Це їство призначалося покійникам – його ставили на покуті, клали поруч ложки, а також воду й рушник – «щоб душечки по-мерлих повмивалися й пообідали». Деінде вранці й увечері запалювали свічки, бо як тільки смеркне – «то діди снуватимуть по кутках».

Наприкінці минулого століття дми-трівську поминальну суботу відзначали повсюдно. Жінки вранці несли до церкви «мисочки» – три книшини (калачі, паля-ниці) та їство, що колись смакувало не-біжчикам, і граматки з іменами померлих, аби відслужити заупокойну. За народними уявленнями, перша хлібина призначалася давно померлим пращурам, друга – дідам і бабам найближчого роду, а третя – тим, що померли наглою смертю на війні, у воді чи вогні.

Після панахиди-парастасу братчики організовували при церкві обід і запро-шували всіх бажаючих, щоб спом’янути небіжчиків, бо «в цей день до церкви приходять небіжчики-духи і на спільній трапезі сідають поруч сущих». Розпочи-нали її з обрядової їжі – колива.

Разом з тим, деякі господарі організо-вували ритуальні обіди вдома. На них запрошували сусідів, літніх і вбогих лю-дей, випадкових мандрівників «з вулиці». Перед тим, як розпочати трапезу, годилося всім помолитися за упокійників, приві-татись із господарями легким поклоном і, скуштувавши колива, сідати за обід (він мав розпочатися перед заходом сонця і завершитись увечері – «бо саме в цей час праведні душі відвідують оселі»).

За їжею розмовляли упівголоса і тільки на побожні теми, згадували поіменно чесноти тих, хто одійшов з цього світу; не заборонялося співати божественних пісень, зосібна лірницьких: «Про бідного та багатого Лазаря», «Ходження душі по митарствах» тощо. Переважна тема та-ких співанок, як зауважує С. Килимник, образ сирітки, яка одвідує могили своїх батьків і скаржиться на нелегку життєву долю. Нерідко ґаздиня, в якої померли діти (здебільшого саме в таких родинах і справляли поминальні обіди), згадувала їх та батьків, а закінчувала дійство речи-тативним голосінням, імітуючи розмову зі своїми близькими.

120

Рідна мова

Найчастіше запрошували на трапезу ді-дів та бабусь. Після вечері годилося поси-діти трохи за столом, поіменно помолити-ся за померлих. Подякувавши, господиня обдаровувала присутніх хлібом, печивом та яблуками, а старцям спаковувала на дорогу торбини.

На відміну од інших поминальних субот, на Дмитрівську не ходили на кладовища – цей обряд здійснювався лише в оселях.

На жаль, давній обряд пошани пра-щурів на сьогодні майже втрачено, хоч ця прекрасна традиція покликана ви-ховувати шанобливе ставлення до пред-ків, культивувати родовідні традиції, віддячувати увагою покійників за ви-рощений урожай. Вважалося, що саме вони допомагають вчасно прорости зернам, оберігають їх од злих сил і при-родних катаклізмів – граду, бурі, вогню, повені тощо (згадаймо різдвяний Дідух як символ предків). Усе це, разом узяте, і створювало атмосферу пошани до добрих пільних духів, якими вважалися пращури, що підтримували взаємозв’язки між по-

тойбічним світом і сущими нащадками. З цим, очевидно, пов’язано й те, що після Дмитра вже заборонялося справляти ве-сілля й ходити у свати. З цього приводу існує чимало цікавих прислів’їв та при-казок. Наведу найвідоміші:

До Дмитра дівка хитра, а після – ще хитріша; ... а по Дмитрі – лавку витри; ... хоч кісся витри; ... хоч кахлі витри; ... хоч нею губи витри; ... хоч чобіт витри; ... а по Дмитрі – хоч сім за цибулю; ... а після Дмитра – в ніс змерзла; ... а після Дмитра – сякий–такий був, щоби хліба роздобув; ... а по Дмитрі – хоча за старця, аби не остаться.

До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі стріне собаку і питається: «Дядьку, ви не з сватами?»; ... а після Дмитра свиня йде, а вона питається: «Тітко, чи не бачили старостів?»; ... а стріне собаку, то каже: «Здоров, дядьку! Чи не в старости?»

До Дмитра дівка кричить на корову: «Алуч, бо перескочу!», а по Дмитрі вже й свиню просить: «Ачу, бо впаду!».

121

Рідн

а м

ова

Ототушки-тутушки

Погладжуючи тільце дитини, розводять ручки: Ототушки-тутушки! На котика потягушки, А на Василька ростушки. Ой тошки, тотошки! Щоб підросли трошки.

Потягусі, потягусі

Потягусі, потягусі, На Галю ростусі. Щоб Галочка росла, Росла-виростала, Щоб Галочка своїй мамці Скоріш в поміч стала. У поміч стала, Діток колихала Й хату доглядала.

Печу, печу хлібчик

Беруть у долоні дитячу голівку і, злегка її перекидуючи з руки на руку, роздільно проказують:

Печу, печу хлібчик Дітям на обідчик. Меншичкому – меньший, Більшичкому – більший.

Після цього, нахиляючи голівку то наперед, то назад, продовжують: Шусть у піч!

Сажай – виймай, Їжу, ріжу Я, куштую – Гам!

Кра, ворона, кра!

Дитині, яка, тримаючись за палець дорослого, то опускає, то піднімає руку, примовляють:

Кра, ворона, кра! На полиці сиділа, Дітям кашу варила. Діти пішли до села, Сама кашу поїла. Гиш, гиш, гиш!

Дибки, дибки!

Примовляють, навчаючи дитину ходити: Дибки, дибки! Ходить котик по лавочці, Водить кішку за лапочки: Диб, диб, диб.

Куй, куй, чобіток

Постукують по ступні дитини... Куй, куй, чобіток, Подай молоток, Не подаси молотка – Не підкую чобітка. Молоток золотенький, Чобіток дорогенький. Ш-ш-ш.

Забавлянки для дитини

122

Рідна мова

Коточку, де ти був?

Гладять долонями обличчя дитини й приказують: – Коточку, де ти був? – У коморці. – Що там робив? – Молочко пив. – А мені залишив? – Забувся. – Апчхи! Апчхи! – Апчхи! Апчхи!

Печу, печу хлібчик

Забавлянки з ручками та пальчиками дитини... Перекладаємо ручки і кажемо: Печу, печу хлібчик Дітям на обідчик.

Перебираємо пальчики: Цьому дам, цьому дам, цьому дам і цьому дам... А цьому не дам: Він хліба не місить, Він води не носить, Він в печі не палить, То я цьому й не дам...

Ладі-Ладусі

– Ладі-ладусі, – А де були? – В бабусі. – А що їли? – Кашку. – А що пили? – Бражку! – А що на закуску? – Хліб та капустку. – Гай, гай на бабину хату Калачі їсти!

Наш хлопчик

Оцей пальчик – наш дідусь, Оцей пальчик – баба, Оцей пальчик – наш татусь, Оцей пальчик – мама, Оцей пальчик – хлопчик наш, А зовуть його..!

Пальчику

Пальчику, пальчику, Де ти бував? Пальчику, пальчику,

Що ти чував? – З меньшеньким братом Я кашу варив, Із безіменним Я кашу поїв, Із середульшим У лісі гуляв, А із найбільшим Пісню співав.

Сорока-Ворона

Сорока-Ворона На припічку сиділа, Діткам кашку варила. – Цьому дам, цьому дам, Цьому дам і цьому дам, А цьому не дам, Бо цей буцман Дров не носив, Діжі не місив, Хати не топив, Діток гулять не водив – Справжній лежень.

Скачу, скачу діда

Дитину підстрибуємо на колінах: Скачу, скачу діда За скибочку хліба. Я не дурно скачу, А я їсти хочу.

Гойда-да!

Гойда-да! Гойда-да! Добра в коника хода, Поводи шовкові, Золоті підкови.

Чук, чук

Ой, гоп, Чук, чук Захотів Кіт щук. Але чуки, Чуки, чуки, Повтікали Усі щуки.

Їде пан

Їде, їде пан, пан На конику сам, сам. А за паном хлоп, хлоп, На конику гоп, гоп.

123

Рідн

а м

оваЗаохочують пританцьовувати:

Гоп, гоп, горобейки, На бабині конопельки, А на дідів мак Нехай буде так.

Ой без дуди, без дуди Йдуть ніженьки не туди. А як дудочку почують, Самі ніженьки танцюють.

Два півники, два півники

Масаж та погладжування:

Два півники, два півники Горох молотили, Дві курочки, дві курочки У млинок носили. Коза меле, коза меле, Кізка підсипає, А маленьке козенятко З ковша вигрібає. Старий дід та й ведмідь Встав да й пришиває, А лисичка-майстеричка Красні хустки вишиває. А сова із дупла Очицями луп, луп: – Якби мені не діточки, – То я пішла туп, туп.

Ходив кіт по току

Ходив кіт по току В червоному ковпаку, В червоному ковпаку, А миші сміються, Аж в боки беруться.

Миш книш проточила

Миш книш проточила, Муха борщ пролила, Півень коня задавив – Нічим їхать до млина. А бабині коноплі На печі попріли, А дідові постоли На льоду згоріли.

Заєць косив

Заєць косив, заєць косив, Лисиця згрібала, Павук метав у копицю, А муха топтала.

Комар траву покосив

Комар траву покосив, Муха посушила, Заєць в пластя ізметав, А миш повозила.

Купалися ластів’ята

Співають під час купання: Купалися ластів’ята Та в чару-водиці, Щоб були ми білотілі Та ще й білолиці.

Купалися ластів’ята Та в чару-водиці, Щоб були ми чорноброві Та ще й білолиці.

У любисточку купали, Живу воду наливали, Щоб здоров’я тіло мало, Лиха-горенька не знало.

Іди, іди, дощику

Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику В зеленому горщику, Поставлю на вербі, Щоб випили горобці. Я яєчком забілю, А яєчко прісне, А сонечко блисне.

Ходи, ходи, дощику

Ходи, ходи, дощику, Зварим тобі борщику, Зварим тобі галушок Та виллємо на пісок.

Хлюп, хлюп... Хлюп, хлюп, водиченько, Хлюп, хлюп на личенько, І на ручки, і на ніжки Хлюп, хлюп, хлюп!

124

Рідна мова

Ігри українських дітей

Подоляночка

Діти беруться за руки й стають у коло. Вибирають «подоляночку». Діти співають, а «подоляночка» робить все те, про що вони співають:

Десь тут була подоляночка, Десь тут була молодесенька. Тут вона стояла, До землі припала, Личка не вмивала, Бо води не мала. Ой встань, встань, подоляночко. Обмий личко, як ту шкляночку. Візьмися в бочки, – За свої скочки, Підскочи до раю, Бери сестру скраю. «Подоляночка» вибирає когось з кола, і та стає на її місце.

Цурка

Усі діти діляться на дві команди і стають у два ряди один проти одного. Кожен хлопчик у руках тримає тичку, яка називається «цурковником». Посередині, між рядами, лежить кулька, яка називається «цуркою». Цю кульку кожна з команд намагається перекотити на протилежний бік. Діти тривалий час ведуть боротьбу у перекочуванні цієї кульки. Команда, до котрої наблизиться кулька, вважається переможеною. У «Цурку» діти іграють переважно взимку.

Панас

Діти іграють у кімнаті. Одному з них зав’язують очі, ставлять біля порога і говорять: Панас, Панас! Не лови нас. На тобі коробочку груш Та мене не воруш.

125

Рідн

а м

оваПісля цього діти тихенько ходять по кімнаті, а «Панас», розкинувши руки, намагається

піймати кого-небудь. Кого спіймає, той стає «Панасом», і гра продовжується.

Панас – 2

Грають хлопці та дівчата. За бажанням хтось стає «Панасом», йому зав’язують очі хустинкою, виводять на середину площадки і звертаються з такими словами: – Панасе, Панасе! На чому стоїш? – На камені! – Що продаєш? – Квас! – Лови курей, та не нас. «Панас» починає ловити, і кого з гравців спіймає, той стає «Панасом».

Куці-баба

У цю гру звичайно грають діти взимку у великій хаті. Одному з граючих зав’язують очі хусткою, ставлять на порозі і питають: – Бабо, бабо! На чим стоїш? – На глах-лободах. – А що ти їси? – У мене каша на полиці. – А мені ж даси? – Чорта з’їси! Тоді ударяють його рукою, і всі тікають. Якщо «Куці-баба» когось спіймає – тому зав’язують очі. А якщо ні – продовжується гра. – А чия то, бабо, каша на полиці стоїть? – Моя. – А я виїм. – А я з києм. – А я утечу. – А я дожену. – А я в ополонку. – А я за головку.

І знову ударяють і розбігаються. Якщо «Куці-баба» нікого не зловить, повертається на своє місце.

– Бабо, бабо? Чиє то поросятко по смітнику ходить? – Моє. – Коли ти його заколеш? – Завтра. – А мені ж даси? – Чорта з’їси. Якщо і цього разу «Куці-баба» нікого не спіймає, завершують гру. – Ти, бабо, сліпа? – Сліпа, синочку, сліпа. – Що ж тобі дать? – Дай, синочку, борошенця на галушечки. Хтось насипає бабі жменю піску абощо.

Ластівка

Дві дівчинки беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить:

126

Рідна мова

– Печу, печу ластівки! Інша питає: – Нащо печешь? Лиха впечеш, лиха й піймаєш!...

Тоді дівчатка, котрі почали розмову, роз’єднують руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з’єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з’єднується, то їй припадає знову тікати, а другій парі – ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, що почали гру, впіймають, то ця гра, що не збіглась, ловитиме, а інша – тікатиме.

Перепілка

Діти беруться за руки і роблять коло. Посередині стоїть дівчинка – «перепілочка». Всі співають:

А в перепілки да головка болить. Тут була, тут була перепілочка, Тут була краснопірочка. («Перепілка» держиться за голову)

А в перепілки да очиці болять. Тут була, тут була перепілочка, Тут була краснопірочка. («Перепілка» береться за очі)

А в перепілки підошви болять. Тут була, тут була перепілочка, Тут була краснопірочка. («Перепілка» ударяє себе по підошвах)

А в перепілки да животик болить. Тут була, тут була перепілочка, Тут була краснопірочка. («Перепілка» держиться за живіт)

А в перепілки да ушиці болять. Тут була, тут була перепілочка, Тут була краснопірочка. («Перепілка» держиться за вуха)

А в перепілки да умер мужичок Тут була, тут була перепілочка, Тут була краснопірочка. («Перепілка» плаче)

А в перепілки да ожив мужичок. Тут була, тут була перепілочка, Тут була краснопірочка. («Перепілка» танцює)

Ти, перепілко, не корись, не корись, Старшому, меншому поклонись, поклонись, Куди хоч, перескоч, тільки трави не толоч. («Перепілка» кланяється комусь з кола, і той стає «перепілкою»)

127

Рідн

а м

оваКоло «Царівна»

Хлопці й дівчата, узявшись за руки, стають у коло, вибирають «царя» й «царівну». Царівна перебуває в колі, Царевич – за ним. Усі співають:

Ой, у городочку, царівна, царівна, А за городочком царів син, царів син. Приступи, царенко, близенько, близенько, Поклонись царівні низенько, низенько. Поклонись, царенко, ще ближче, ще ближче, Поклонись царівні ще нижче, ще нижче. Пророби царівні вороточка, вороточка, Вивези царівну з городочка, з городочка. Обведи царівну кругом ряду, кругом ряду Та й постав царівну у ряду, у ряду.

«Царевич» виконує все, про що йому проспівує, бере «царівну» за руку і ставить у ряд поруч із собою. Потім вибирають другого «Царя» й «Царівну».

У довгої лози

Усі гравці стають один за одним, обличчям у потилицю, на відстані сажня, голову і спину нахиляють. Гравець, котрий стоїть позаду, розганяється, перестрибує через кожного і стає попереду всіх так само, як і всі гравці. За ним те саме робить другий, третій...

Позаяк при цій грі усі безперервно посуваються вперед, то щоб не зайти далеко, вони розвертаються в інший бік і продовжують грати.

Перстень

Діти сідають рядком або колом. Беруть якусь маленьку річ, частіше перстень. Цей перстень кладуть у руки так, щоб відгадчик не знав, у кого цей перстень. А для цього діти наставляють руки, і той, що роздає перстень, кладе свої руки з перстнем в інші руки і, кому забажає, тому й опустить той перстень. Це все добре бережеться, щоб відгадчик не побачив перстня. Коли вже перстень розданий, той, хто відгадує, підходить до сидячих і каже:

Гадало, гадало По полю ходило, Дай, Боже, вгадать І перстеньок взять.

Він підходить до дитини, яка, на його думку, має в своїх руках перстень. Коли ж угадає, то сідає на його місце, а той стає відгадчиком. Коли відгадчик не вгадає, все повторюється знову, аж поки він не вгадає.

Заїнько

Дівчатка та хлопчики стають у коло, побравшись за руки. Обраний «заїнько» ховається в кущі, а всі його просять:

Заїнько, заїнько, йди до нас, Сіренький, сіренький, йди до нас. Ой да кося, йди до нас. Заїнько виходить з кущів і стає в середину кола. Тоді діти співають:

128

Рідна мова

Заїнько, заїнько, лягай спать, Заїнько, сіренький, лягай спать.

Заїнько лягає спати. Тоді знову приспівують: Заїнько, вставай, Сіренький, вставай, Ой да кося, вставай.

Заїнько встає. Його просять умитись, взутись, причесатись... Робить усе, що його просять. Нарешті кажуть:

Заїнько, заїнько, вдар тропачка, Сіренький, сіренький, вдар тропачка. Ой да кося, вдар тропачка. Заїнько танцює і вибирає іншого на роль, а сам встає в коло.

Латки

Діти збираються грати в латки, хтось говорить: – Давайте грати в латки. Відразу ж б’є сусіда по плечу і тікає, примовляючи: Латка-битка, Шовкова нитка, На мені не була, На тобі ізгнила!

«Полатаний» переслідує втікача, але не промине «полатати» й іншого, хто потрапить під руку. Вдаривши, каже: «Латка».

«Полатаний» намагається передати латку третьому...

Регіт

Всі стають у ряд по два, а спереду один – «регіт». «Регіт» каже: Горю, горю, палаю, Кого люблю, спіймаю! Раз, два, три! Остання пара – лети!

Остання пара біжить, «регіт» ловить. Кого вловив, з тим стає в пару, а той, хто лишився, буде «реготом». Якщо «регіт» нікого не вловив, ця пара, що тікала, стає попереду, а «регіт» лишається «реготом», аж поки когось не вловить.

Чий батько дужчий

Двоє гравців сідають на землю, беруться за руки і, упершись ступнями ніг, намагаються перетягти один одного. Хто перетягне – той дужчий.

Мовчанка

Коли діти дуже розкричаться, хтось нагадає про цю гру і скоромовкою проговорить:

Їду до дому На зелену солому. На тій соломі Сидить жаба. Хто писне,

129

Рідн

а м

оваТой жабу хлисне,

Мені можна говорити Сто раз, А іншому – ані раз.

Всі замовкають. Ведучий намагається кого-небудь викликати на розмову. Хто перший заговорить, той програв.

Гречка

Усі діти стають попарно, беруться рука за руку, і кожен одну ногу тримає вільною рукою. Залишаючись на одній нозі, починають скакати в один бік, приспівуючи: Ой, гук, гречки, Чорні овечки, А я гречки намелю, Гречаників напечу.

http://uaua.info/content/?action=article&parent=&id=1087&catid=15&subcatid=174

130

Рідна мова

ПетроТима

Методи праці з молоддю. Кілька зауваг практика

Публіцистика

Проблема праці з дітьми, молоддю та студентами часто стає предметом заяв представників громади чи інколи редак-торів українських видань у Польщі. Про-блемою є, однак, те, що назагал небагато в нас теоретичних статей, які пока-зували б відмінність ситуації від інших українських громад у світі, досвід та на-працювання попередніх років. Подібно як і вся громада протягом років схема робо-ти з молоддю підлягала різній динаміці змін, була залежною як від зовнішніх, так і внутрішніх чинників. Варто подивитись в минуле, щоб ставити діагноз сьогодні.

ЧАСИ УСКТ, ЗЛАМ ВІСІМДЕСЯТИХ

Загалом праця з молоддю та дітьми в часи Народної Польщі зосереджувалися в основному в школах, дитячих й моло-діжних колективах. Саме в часи УСКТ починали свою історію школи у Банях Ма-зурських, Злоториї, потім Лігниці, Білому Борі та Ґурові Ілавецькому, розроблено систему дитячих фестивалів у Кошаліні, Ельблонзі. Суто молодіжні організації чи нестандартні схеми праці, які виходили б поза виховання за допомогою музичних чи танцювальних форм були – у більших масштабах – від початків УСКТ по 80-і роки неможливими. Тому неабияку роль у процесі виховання відігравали школи, при яких існували гуртожитки, що давало можливість навчатися у Лігниці, Біло-му Борі, Ґурові Ілавецькому, а скоріше

ліцеї у Перемишлі та педагогічному ліцеї у Бартошицях чи Вчительській семінарії у Щеціні молодим українцям майже з цілої Польщі. У цих навчальних закладах діти та молодь не лише вивчали українську мову і частинно історію, але також вчилась жити в колективі, засвоювати українську культуру, виходити поза малий світ про-блем свого міста чи села, де народилися. В мінісуспільствах – гуртожитках з’явля-лися також натуральні лідери, які потім віднаходили себе в громадському житті, самодіяльних колективах, церковних структурах. Для багатьох українців, ко-трі стали активними на громадській ниві в дорослому житті такі особистості, як Іван Співак, Михайло Дуда були першими, незаперечними зразками доброго педаго-га, вихователя. Вони будували стандарт, норму поведінки, взірець у ставленні до проблеми власної активності у громаді, збереження української тотожності, куль-турної активності, ідейності врешті.

Про дуже важливу виховну роль наших шкіл та шкільних колективів – хорових, танцювальних чи вокальних – у часи ПНР засвідчує багато чинників, між іншим те, що серед керівників сьогодні «дорослих» колективів, котрі активно працюють є випускники наших шкіл – Андрій Путько, який керує колективом «Діброва» з Хотинця, Андрій Дрозд, нині директор білобірської школи та керівник колективів «Вітрогон», а скоріше гурту «Метелиця», варшавського танцювального колективу

131

Рідн

а м

ова«Обрій», Ярослав Левків, диригент Хору

ім. Березовського та в минулому диригент хору «Журавлі», нинішній хормейстер цього ж хору Ярослав Вуйцік. Подібно з особами, які на керівних постах в гро-мадських структурах різних рівнів від гуртків, воєводств по централі організа-цій. Попри сьогоднішню прихильність до середовища антиукраїнсько настроєних лемківських сепаратистів, слід згадати, що перші кроки на сцені Юрій Старинський з «Кичери» cтавив під оком пані Генрики Дмітрієвої, довголітньої інструкторки ліг-ницьких колективів. Лігницькі випускни-ки керували також «Ослав’янами», були біля витоків багатьох інших колективів. Варто пригадати, що перші артистичні захоплення українською музикою, танцем та співом багатьох молодих українців ви-творювалися в час їхньої науки в україн-ських школах.

До переліку тих одиниць, які виховували за допомогою культури слід дорахувати і інші колективи особливо відомі у 80-і роки, хорові колективи «Тисячоліття» та варшавський «Молдіжний камерний хор». З існуванням тих артистичних, але і вихов-них одиниць стисло пов’язана особа та роль Ярослава Полянського, як диригента, ви-ховника нових музичних кадрів. Виховну роль і позитивний вплив на молодь мали також «Журавлі» (і ряд інших колективів). Багатьох початкуючих співаків, будучи підлітками, мріяло про можливість співу у цьому колективі. Частина здійснила у зрілому житті цю мрію. В історії хору не раз син ставав побіч батька.

Важливою формою виховання в часи ПНР було також навчання релігії при па-рохіях. Дуже часто релігія, участь в Службі Божій для багатьох українців, розкинутих по різних віддалених містах і селах Польщі це був одинокий, у суспільному вимірі, контакт з мовою, традиціями. Катехити також намагалися гуртувати молодих українців, розкривати їм очі на історію, переконували батьків до того, щоб на-приклад, посилати дітей до українських шкіл. Довгі роки вів для прикладу роботу з молоддю з різних місць (у Циганку, Ко-манчі, Новиці) о. Мадзелян. До тої картини виховної роботи слід дорахувати, попри те, що відбувалися вони дуже рідко (за рідко) літні табори. У 80-х роках появилася навіть можливість проводження літніх таборів для українських дітей з Польщі в Україні.

Цей акцент на артистичну творчість, активність у шкільних колективах, малих аматорських гуртах різних жанрів ви-никав, між іншим, з загальної концепції держави, яка для меншин передбачувала обмежений спектр свободи й доволі мало дозволеного. У роботі товариств меншин постійно відчувався тиск на згортання активності в бік фольклоризму і загалом згортання культурної активності, яка бурхливо виникнула на початках існу-вання УСКТ. Спроби організувати окре-мі українські молодіжні чи студентські організації (чи хоча б натяки на те) спри-чиняли різку реакцію з боку СБ. Людей, в яких з’явилася хоч яка ідея їх створю-вати щось ще крім УСКТ спецслужби від разу оточували агентурою, відкри-вали так звані SOR, SO (sprawy opera-cyjnego rozpracowania, sprawy obiekto-we), щоб мати над ідеєю контроль чи у відповідньому моменті вибити з голо-ви ініціаторам неправомірні думки. Дуже часто партійні органи та СБ усі не-стандартні дії українців розглядали як прояви націоналізму. Особливо в таких випадках спецслужби цікавило, чи лідери мали контакти з українцями за кордоном або що думали про минуле (післявоєнні депортації). Коли від співробітників т. зв. TW отримували інформацію про контакти з західною діаспорою, від разу запускали схему загрози з боку націоналізму та захід-них імперіалістів. Для громади означало це, що все верталося до дозволених форм життя, люди знеохочувалися. З того часу існують документи про справу «Спулка», у рамках якої в 60-і–70-і роки інвігільова-но лідерів українського студентства у Ще-ціні, з середовища Вчительської студії та загалом студентське середовище у Польщі. Подібні практики характерні для цілого періоду ПНР. Сам факт обрання ліцею у Лігниці означав, що людині у СБ закладе-но папку, а опісля деяких учнів вербували, деяких примушували до еміграції. Проте у 60-і 70-і роки студентські осередки Ще-цін, Вроцлав, Краків, Варшава, вирували активністю українського студентства – літературні вечори, Маланки. У половині 70-х років появилися гуртки самоосвіти, в яких, звичайно, неофіційно велися лекції про історію України, український політичний рух. Такі форми підготовки лідерів мали місце також у 80-х роках. Їх проводжено або у приватних помешкан-нях, або в час туристичних поїздок до міс-

132

Рідна мова

цевостей Янтар, Циганка чи до Ветлини. Тому, здається, в початку 80-х років, часу найбільшого «вибуху» рейду «Карпати» не було проблем з провідниками груп, вони заздалегідь готувалися протягом навчаль-ного року або в час зимових канікул.

У студентському середовиші 80-х років немалу роль відігравала, після невдачі по-кликання незалежної організації СУС (Со-юзу українських студентів) Рада культури студентів національних меншин, яка діяла при Спілці польських студентів (ZSP). З цією структурою пов’язаний вихід жур-налу «Зустрічі», який в задумі мав бути не лише студентським, але і відображати думку молодої української інтелігенції. Інші форми роботи серед студентства, це фестивалі культури студентів націо-нальних меншин, шалена популярність з половини 70-х років мандрівок «Карпа-ти» (в яких в середині вісімдесятих кож-ного разу брало участь до кількасот осіб). Інші символи активності молодих україн-ців у той час це релігійні табори «Сарепти» у селі Новиця на Лемківщині, символічні літні та зимові повернення до землі бать-ків, студентська хата у Білянці. Ці акції, а також післярейдові зустрічі, проводжені у різних осередках (Вроцлаві, Перемишлі, Ґданську) стали знаком великого про-будження українського студентства та молоді тих часів. Загалом слід додати, що попри різні обмеження та клопоти немалу роль у виховному процесі студентів віді-грівала варшавська україністика. Доказом заангажування варшавських студентів у багато видавничих проектах (газети «Голка», «Зустрічі», «Відрижка»), ініцію-вання нових подій Фестиваль культури національних меншин, контакти з літе-ратурним та музичним андерграндом у ще Радянській Україні, вихід на польську опозицію.

До тої картини молодіжної артистичної експресії (і не тільки) слід додати культур-не явище, яке називалося «Молодіжний ярмарок», котрий не лише збирав молодь з цілої Польщі, але й активізував її артис-тично. У 70-х та 80-х роках на ярмарковій сцені виринали кабаре, рок гурти, на пу-бліці, зібраної в залі сопотського відділен-ня транспорту Ґданського університету інколи важко було найти свобідне місце. Важливі проекти, пов’язані зі студент-ським середовищем Вроцлава, тут діяли

гурти «Трембіта», «Вернісаж», «Ромен», «Орден», українознавчий гурток. Студен-ти тримали зв’язок з лігницьким ліцеєм.

Іншим явищем, гідним уваги була по-ява у 80-х, особливо серед міської молоді українського авангарду, який віддзер-калював поколіннєві і естетичні зміни, котрі поступали з половини 80-х, особливо у великоміських громадах. Гурт «Оселе-дець», активність митців Андрія Мару-шечка та Мирослава Машлянка. Поява газетки «Відрижка» і музичних проектів В. Наконечного, це прояв дій нурту, який пробував ставити серйозні запитання про тотожність молодого українця в час кризи, проявів диференціації, які були сильно відчутними серед польської молоді періоду після воєнного стану. У рамках цього нурту мав місце свого роду бойкот низькопробної артистичної творчості, штампів – шароварщини та уескатівщини. Інші прояви дій цього руху це нові форми – альтернативні Маланки, відновлення зв’язків з діаспорою, вихід до польського середовища.

Окремим, характерним в кінці 80-х був вихід українських студентів з Польщі на контакти з т. зв. українськими неформала-ми та посилення зв’язків на різних рівнях з України. Українці з Польщі контактували зі студентським рухом (УСС, львівським товариством «Лева»), зв’язки з дисидент-сько налаштованою інтелігенцією Львова та Києва та музичним некомерційним українським рухом (від театру «Не жу-рись» до київського андергранду гуртів «Ве-Ве», «Колежський асесор»). Після виникнення фестивалю «Червона рута» організовувалися з Польщі поїздки не цей вельми важливий у процесі творення української масової культури фестиваль; у Польщі з того часу почали з’являтися за-писи українських рок колективів. Молоді українці з Польщі сприяли появі на сценах різножанрових виконавців з України

Панораму студентської активності 80-х років не можна назвати повною без врахування таких видань, як «Свічадо», редаговане середовищем Люблінського католицького університету. Злам 80-х та 90-х років це також спалах інших виявів релігійних ініціатив для молоді та дітей, розвиток таборів і літніх акцій, мандрівок, релігійних зустрічей у селі Циганок біля Ґданська чи у Білому Борі, організованих

133

Рідн

а м

овацерквою або мирянами. Це також мандрів-

ки по горах, вивчення літургії. Норми українського молодого журна-

лістичного та поетичного, літературного слова встановляли у 80-і роки поети Тадей Карабович, Роман Крик, співак Роман Гав-ран, касети зі співаною поезією, кабаре на сцені Молодіжного ярмарку.

Слід наголосити, що студентськість більшості заходів, який натхненниками і організаторами були українські студенти з Польщі була умовною, дуже часто брали у ньому участь учні середніх шкіл, робіт-нича та сільська українська молодь. Цей період це поява літературних талантів, фотографів-митців які були відкритими на спілкування з іншими, та на вихід зі своєю творчістю до мас.

Нові явища мали теж місце в половині 80-х на Підляшші. Популярністю серед студентства з різних осередків втішалися молодіжні рейди «Підляшшя», етногра-фічні експедиції. Місцеві лідери Юрій Місіюк, Євген Рижик, Юрій Гаврилюк проводили працю у підстав, організували видавничий рух. Підляшшя показало, що організоване українство може освоювати також нові території.

Нові форми світського життя у початках 90-х років це поява серед студентів і шкіль-ної молоді Союзу української незалежної молоді (СУНМ) та скаутської організації «Пласт». У обох випадках це була поява двох молодіжних структур, які брали на озброєння діаспорні моделі праці з молод-дю та досвід польських середовищ (гарце-рів з незалежного гарцерства). Осередком, в якому виникнули і реалізувалися ці за-думи був Ґданськ. В той час відкривалася великі можливості доступу до літератури, можливість отримати фінансову допомогу з діаспори, підсилення більш досвідче-ними кадрами. В початках 90-х у літний період бувало, що в пластових таборах, акціях брало участь понад сто дітей. В той сам час у деяких містах Польщі появились спроби закладати відділення Спілки української молоді (Люблін, Перемишль), деякі лідери побували на таборах у СУМ в Німеччині, опісля також в Україні, але ця форма активності серед українців з Поль-щі не прижилася. Деякі молодіжні лідери з Перемишля пробували шукати контактів з львівськими молодіжними структурами але це також виявилося неуспішним. Най-

більш успішну і послідовну співпрацю з закордоном (молодіжними структура-ми) вів «Пласт». У Польщі на таборах, вишколах, семінаріях побували пластові виховними з Канади, США, України, Ні-меччині. Пластові виховники з Польщі побували на багатьох таборах-вишколах в Україні, США, Німеччині. Допомога світового «Пласту» літературою та тех-нікою допомогла зберегти послідовність дій організації.

ВЕРИФІКАЦІЯ 90-МИ. ПРО МОЛОДЬ ЗА ШТАМПОМ І БЕЗ ШТАМПУ

Половина 90-х років внесла коректу в наші уявлення про можливості автоном-ного і масового розвитку молодіжних чи студентських структур у Польщі. Попри знесення обмежень на організаційну ак-тивність, плюралізм, дійсність показалася більш складною, ніж це виходило з уяв-лень. В половині декади занепали структу-ри СУНМ (зараз це в основному Ґданський осередок і студентська активність біля Яр-марку). Після бурхливого розвитку почав-ся частинний занепад, криза також плас-тової організації – відхід людей, проблеми з активністю на місцях, зв’язками між ви-ховниками. Зараз кризу подолано, завдяки копіткій роботі Ірини Борущак та появі нової групи виховників (з-посеред числа колишніх учасників таборів). Важливим елементом подолання кризи є відновлення зв’язків з Україною та діаспорою, що за-плодоносило обміном кадрами, реальну допомогу як з України, так і з діаспори.

Криза це не лише зменшення кількості учасників таборів, але занепад видань, які мали амбіції відкликуватися, по-давати інформації про молодіжні за-ходи та активність. «Пластовий вісник», «Бюлетень СУНМ», так як і скоріше «Зустрічі», «Відрижка», «Свічадо» стали вже історичними виданнями. Подібне можна сказати, коли згадувати редаго-ваний польською мовою студентський вроцлавський „Dialog” чи люблінський „Krąg”. Відхід в дорослість редакторів Ярка Сирника, Марка Гумецького, Гри-горія Купріяновича означала «смерть» дуже цікавих видань. Перестали жити також інші цікаві ініцативи українських студентів, як наприклад Осередок інфор-мації національних меншин у Ґданську.

134

Рідна мова

Ця доволі цікава і потрібна ініціатива, яка відкривалася на досвід та гранти з західних інституцій перестала існувати, а з нею конференції лідерів національних меншин, бюлетень та нестандартний куль-турний захід, яким був гданський фести-валь національних меншин (а радше його молодіжна студентська гілка). Проблеми мав також рейд «Карпати», щораз то менше учасників, менш амбітна заздалегідь під-готована програма. Перестали існувати деякі музичні та танцювальні колективи, які роками гуртували молодь. Діагнозу-вати і активізувати українську молодь не вдалося за допомогою Злетів української молоді, організованих у половині 90-х у Перемишлі чи Варшаві.

Але ми стали також свідками добрих і цікавих процесів у 90-х роках і сьогодні. Таку тезу про позитивні зрушення та яви-ща можна захистити, коли брати до уваги кількість учасників релігійних таборів «Сарепта». Табори, які проходять у відді-леннях у селі Новиця, Команча не мають проблем з набором та кількістю учасників. Попри те, що частина бувальців нарікає на випадковість у підборі учасників, різну підготовку кадри, перегин з молитовною програмою, ці табори показують, що мо-лодь і діти є, що є з ким працювати. Натяки на постійні проблеми з підготовкою кадрів та формулу таборів не повинні залишити-ся поза увагою організаторів, але слід ще раз сказати, що сама ініціатива зібрання молоді з різних, часто малих місцевостей, молоді, яка нащодень має обмежений контакт з українством повинна отримати усесторонню підтримку також світських людей. Взагалі в наш час зросли можливос-ті церков, штатні катехити, більш розви-нута мережа парохій, розкривають великі можливості ведення цілеспрямованої ро-боти з дітьми та молоддю. Добрим явищем є більше пропозицій для дітей протягом літнього періоду. Табори в Україні, літні табори для українських дітей у Щеціні, табори «Пласту», «Лемківська академія», туристичні поїздки в Україну протягом року відіграють немалу виховну роль.

Цікавим явищем останніх років є поява у 2003 р. українського молодіжного сту-дентського часопису „San Rideau” – це приклад, як з перемиських спонтанних ініціатив – Об’єднання «Кропива», по-тім співучасті молодих перемишлян

у видаванні «Вісника Закерзоння» вийшов цікавий, зовсім новий нестандартний проект. Взагалі перемиське середовище в кінці 90-х характеризувалося багатьма починами, направленими до молоді. Ко-лективні поїздки на могили на Закерзонні, в Україну, слідкування за літературним життям, це були форми роботи, які огор-тали багато молодих людей. Очевидно, інколи не обійшлось без клопотів, закидів, непорозумінь навколо деяких осіб і ідей, але цей традиційний модель плюс нові ініціативи дали ефект, з’явилося доволі нове середовище молодих, цікавих світу і громади, людей.

Коли мова про активність Греко-Ка-толицької Церкви, то в останніх роках пожвавішала робота з дітьми та молоддю – до білобірських з’їздів та релігійних фес-тивалів слід доєднати регіональні заходи, організовані священиками, катехитами чи монашками.

Важко щось сказати автору цих рядків про роботу з українською молоддю та дітьми Православної Церкви, певно від-бувається також навчання релігії, табори, діє Братство православної молоді (яке має навіть свої осередки у Гайнівці та Цепліцах), в якому активні також молоді українці, але національна різноманітність ПАПЦ не сприяє більшому впливові церкви на українську молодь. Водночас можна сказати, що немалу роль у виховній роботі відіграють фольклорні та хорові колективи, які в Сяноці веде Маріанна Яра – «Сянічок», хор «Ірмос» гуртують в основному дітей та молодь православно-го віровизнання. Подібне можна сказати про Підляшшя, активність зосереджу-ється навколо колективу «Ранок», дій Єлизавети Рижик. Спроби переносити на Підляшшя досвіду пластової організації, відкривати Підляшшя на молодіжні ор-ганізації в Україні виявилися марними. Навіть в студентському Білостоці інша молодіжна структура СУНМ дуже швидко перестала діяти.

Нові цікаві явища у праці з наймолод-шими це праця з дітьми на рівні садочків. Виникнення садочку в Перемишлі та Біль-ську Підляському з українською виховною програмою, літніх етнографічних таборів для малюків, в час яких діти практично пізнають народне мистецтво, фольклор, спів, мають змогу почути живу мову бабусь. Цей досвід вартий уваги в інших регіонах Польщі (в Перемишлі вже є), де є відповідна кількість дітей.

135

Рідн

а м

оваПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ, ПИТАННЯ

МЕТОДИКИ. КАДРОВЕ ПИТАННЯ ЯК ВИКЛИК АБО ЧОГО НЕМА, ТОГО НЕМА

Після переліку (очевидно у великому спрощенні) основних подій, тенденцій 80-х та 90-х років, варто серйозніше заду-матися над тим, чи існує на сьогоднішній день загальна схема та концепція вихо-вання українського молодого покоління у Польщі? Варто також поставити запи-тання, які загальні процеси, котрі мають місце у Польщі матимуть вплив на те, чого нам сподіватися у майбутньому.

Здається несерйознішою проблемою є відсутність на різних рівнях, де ведеться робота з дітьми та молоддю уніфікованої обдуманої методики виховної роботи, стратегічного планування.

Так складається, що ані діаспорна, ані українська дійсність не підходить у 100% до застосування серед українців Польщі. В Канаді чи США більші не лише фінансові можливості, більший досвід і кількісний потенціал як серед виховного персоналу, так і потенційних виховуваних. Українці з Польщі знаходяться надалі десь поміж, умовно кажучи, діаспорою і Україною. Все ж таки треба тут згадати, що у Польщі кра-ща ситуація, як у Словаччині, де молодь часто не знає вже кирилиці, не говорить українською. Танець і спів, участь в на-родних колективах залишається для ба-гатьох одинокою ознакою приналежності до української чи українсько-русинської спільноти. У Польщі форми активності в українському культурному просторі молоді на даний момент більш різнома-нітні, проте перед українством у Польщі стоїть питання, як бути дальше? Такі самі, здається, як у Словаччині загрози стоять перед нашою громадою. В деяких регіонах Польщі у початкових школах давно не вчать російської, отже дитина, яка зали-шається поза системою українських шкіл та пунктів навчання може вже не мати контакту з кирилицею (і для прикладу самотужки вивчати мову). До того дохо-дять експерименти, яких наслідки важко передбачити, спроби писати латинкою церковні пісні, молитви. Звідти виникає, що загроза переходу на словацький шлях виявляється доволі реальною.

Щоб мати більшу певність, щодо того, що українці не згинуть, треба надалі по-

єднувати старі форми активності й нові, як наприклад можливість більшого за-лучення сучасного українського фактора від можливостей відвідувати Україну, мати партнерів, друзів, до можливості користання з україномовних телевізійних програм, записів на платівках зірок укра-їнської музики. Попри недосконалість цієї схеми російськомовність багатьох сфер українського культурного, суспільного життя це може і повинен бути сильний виховний фактор. Розрахунок на про-довження життя виключно за рахунок закерзонської, підляської чи лемківської тотожності не гарантує шансів виживання в умо-вах колонізаційного тиску, комерці-алізації усіх сфер життя та глобалізації. Проте, щоб у виховному процесі задіяв фактор України, треба, на мою думку, більше уваги присвятити різноманітності образу України. На сьогодні непогано за допомогою ватр, днів української культу-ри, у Польщі присутня українська музика фольк, фольклор, церковна та рок музика. На жаль, інші жанри культури мало при-сутні, особливо в регіонах. Інколи більш амбітні проекти (театр, кіно) не викорис-товуються повністю у виховному процесі. Також мало помітні спроби залучати до виховного процесу українських спеціа-лістів з України.

Протягом 90-х років немала кількість молодих українців пройшла систему виш-колів для лідерів громадських організа-цій, і у рамках українських молодіжних структур – «Пласт», СУНМ, світового СУМ-у чи у рамках програми польської «Школи лідерів» і тому подібних. Дуже часто було однак так, що молоді укра-їнці, котрі оволоділи основними зна-ннями, як діяти, де находити фонди не бралися до того, щоб бути активними у себе на місцях, серед ровесників. Питан-ня чому? Інколи теоретичні знання дуже важко застосувати в малих структурах, проблемою були обмеження фінансів та мала ефективність таких дій. Простіше організовується концерт, Маланку, ефек-ти видно по кількості публіки, це також реальний фінансовий прибуток на кошти діяльності. Інколи на заваді стояла висока середня віку людей, які активні у структурі ОУП на місцях. Саме різниця віку буває причиною зудару між консерватизмом і молодістю. У ставленні до нових людей

136

Рідна мова

та ідей частина лідерів ОУП та священ-нослужителів церкви надто обережна. Багатьох молодих відштовхували сварні зрілих лідерів, обмеження сфер активності до культури (в більшості у фольклорному вигляді).

Нова система вишколів лідерів україн-ського середовища не повстала і, здається, скоро не повстане. На заваді стоять і ко-шти, і останнім часом дуже помітна про-блема набору як учасників, так і кадрів. У Польщі іде західний, відомий від років українцям Канади і США тренд, студенти літом працюють, щоб мати на прожиток протягом року. А як не працюють, то хочуть відпочити, їдуть самостійно за кордон чи навіть в Україну, але не хочуть включатися в громадські акції, адресовані молодим та дітям. Постійною проблемою є набрання літом кваліфікованої кадри, яка зуміла б підготовити цікаву програму, подбати про безпеку і при цьому зробила б це частинно без зарплати.

Попри спроби залучення молодих українців до молодіжних проектів, про-блемою залишається також небажання нашими лідерами міняти постійні форми активності та інколи солом’яний запал до того.Молодість – це стан на кілька років, потім починяються проблеми з роботою, хатою, а ситуація у країні не навіює опти-мізмом. Проекти, реалізовані в Україні показали, що наша молодь загалом поза надто заполітизованим молодіжним ру-хом. В Україні молодіжні організації діють у інших масштабах мають інші проблеми. Тому, окрім «Пласту», шкіл у Білому Борі, Перемишлі, деяких колективів чи відді-лення ОУП у Ельблонзі, мало хто серед українців Польщі може похвалитися дов-готерміновою різноманітною співпрацею у молодіжній ділянці з партнером з Украї-ни. Слід сказати, що на заваді стояло також те, що деякі лідери українських середовищ з України зневажливо ставились до мо-лодіжних організацій з-поза України, їх більше цікавив вихід на захід, т. зв. вели-кий масштаб. Не без впливу на розвиток співпраці на рівні двох держав мав вплив брак грошей та відсутність зацікавлення попри декларації державних мужів Києва та Варшави.

Зараз, коли на сторінках «Нашого слова» чи «Благовіста» з’являються час від часу статті, присвячені проблемі молоді, то

вони дуже часто мають виключно харак-тер звітів з заходів або штампові дописи з концертів чи поїздок в Україну. Дуже мало є можливостей з україномовного видання у Польщі довідатися, що сьогодні про на-вколишній світ думають молоді люди, які цінності сповідує молоде покоління, яке ставлення до українськості, мови, України. Статті про сучасну молодь, які інколи з’яв-ляються у наших виданнях про проблеми виховання, також не наближають україн-цям Польщі того, що змінилося протягом останніх років або, що в цьому плані від-бувається в сьогоднішній Україні. Загалом можна сказати, що автори більше зосеред-жуються на своєму власному досвіді або показують історичний досвід довоєнної галичанської моделі. Переважають спогади з сильним релігійним фактором.

Інша проблема це обмін і контакти на рівні нашої громади між ініціаторами різних виховних проектів. На жаль, при реалізації виховних програм багато від-бувається в закритому режимі, не від-бувається обміну досвідом, критичний аналіз пройденого. Організаторам не вистачає сил, часу, переконання до того, щоб проводити аналіз і співпрацювати на загальнопольському рівні. Причиною тут і брак навичок і... акція «Вісла» – наше розпорошення. Коли порівняти зі студент-ськими ініціативами 80-х, сьогодні вражає ницість, закритість та перевага спожива-цьких форм та загалом малий відсоток активних людей.

Як у відомому гуцульському анекдоті про допит НКВД-истом гуцула, коли говорити про форми праці, треба згадати, чого на-справді у нас нема, що ставить під загрозу майбутнє громади. На даний момент усім структурам, які намагаються працюють з молоддю не вистачає вповні кваліфіко-ваних кадрів, нових систем дії, а також варіантів фінансування. Загалом систе-мою свідомого виховання дітей та молоді охоплений малий процент українських дітей та молоді (хоч є позитивні зрушення, збільшення дітей в час дитячих фестива-лів в Ельблонзі, Кошаліні). Генеральною проблемою надалі є обмежені контакти з Україною. Літні поїздки це замало для налагодження більш серйозного спів-робітництва, зміцнення пропозицій від культурницьких на більш перспективні виховування лідерів тощо.

137

Рідн

а м

оваАТАКА УКРАЇНОЮ. ЗІРКИ ЯК

ВИХОВНИЙ КУЛЬТУРОВИЙ ФАКТОР

Помаранчева революція і частинна активізація в час подій в Україні нашої громади показала, що Україна може бути критерієм активізації також для молодих українців Польщі. Наша молодь показала, що вміє і може не лише виступати на сцені чи тинятися по ватряних полях, але й бути спостерігачем, організатором і учасником мітингів протесту, перекладачем і посе-редником в контактах між польськими і українськими організаціями. Це не можна не враховувати. До того зміна імі-джу України як держави відкриває для українців Польщі нові можливості бути необхідним для польських організацій. Вже зараз зросло запотребування на пе-рекладачів, координаторів проектів. Вже сьогодні можна акцентувати, що знання української мови це, окрім інших еле-ментів, можливість здобути професію. Прикладів безліч: українці-журналісти з Польщі, які працюють у Києві Роман Крик, Анна Кузьма, Ярослав Юнко. Оля Гнатюк – аташе культури у польському посольстві у Києві, Юрій Онух з Варшави, дирек-тор Центру сучасних мистецтв у Киє-ві, до того представники комерційних фірм тощо. Ці аргументи повинні ви-користати вчителі батьки. Треба спо-діватися, що вкінці збільшиться об-мін молоді між Польщею та Україною і тоді молоді українці повинні у цьому процесі заіснувати. Дуже багато залежить і від нас, і від України.

В Україні повинна опрацюватися окрема програма співпраці з українцями Польщі. Вічно не можна пояснювати відсутність такої програми... великою діаспорою в Росії та її потребами. Українці в Росії це зовсім інша специфіка. Як показалося в останні роки в Україні є фонди на веден-ня активної політики, відсутня була лише політична воля і творчий підхід до питан-ня допомоги діаспорі. Програма допомоги молодим українцям у Польщі повинна окремо адресуватися для дітей із садочків, окремо для старших дітей, окремо для сту-дентів. Коли при її створенні візьметься до уваги наш досвід і наші очікування, тоді Україна як виховний фактор посягне на-лежне її місце. Одноразові табори, поїздки це добра річ, але це замало, щоб міняти

ситуацію загрози, в якій ми знайшлися. Друге це залучення молодих українців в якості інструкторів, виховників в акції які проводяться в Україні. Досвід «Плас-ту», деяких членів СУНМ, українського СУМ чи дитячих таборів в Артеку по-казує, що діти та молодь з Польщі вмі-ють і можуть творчо збагатити проекти, реалізовані в Україні. Треба лише добре підготовити пропозиції, взяти до уваги специфіку, творчо переосмислити працю установ та організацій, відповідальних за працю з діаспорою. Водночас треба також пам’ятати про кошти. Замість витрачати на поїздки чиновників від молоді на Кубу чи до Алжиру краще профінансувати реальні взаємокорисні проекти.

У виховному процесі серйозною за-грозою є поступаюча мовна асиміляція нашої молоді. Не дасться вкрити, що щораз частіше і ті, що виступають в колективах і ті, що їдуть літом на «Сарепту» бувають повністю а то і вперто польськомовні. Ви-ховники дуже часто не мають і не володі-ють знаряддями, щоб протидіяти цьому. Форми протидії можуть бути різні, від примусу до акцентування, що українська мова може бути присутня у різних сферах життя. Дуже цінним у цьому плані є до-робок творців сайту www.harazd.net, який принципово є україномовний. Здається принциповість у плані мови тут повинна виходити на усі рівні бути умовою sine qua non кожного українського почину. Взагалі сам сайт harazd.net це доказ того, що навіть в часи комерціалізації, змагань пацюків (wyścigu szczurów) є молоді українці, які мають бажання і пробують зробити щось корисне, не лише критикують інших, але вводять в життя проект, який вимагає від них немалої праці. І все робиться на гро-мадських основах і, що важливе, якісно і на професійному рівні.

В часи домінації комерційних медіа (го-ловно телебачення) та загальної комерціа-лізації культури немалу роль в піднесенні культурного рівня громади та схиленні до національного молоді можуть відігравати українські фольк колективи (яких інколи слід називати міні зірками). Гурти «Хутір», «Горпина» «Беркут», яких засновники, що важливе вийшли з українських шкіл (головне Ґурово-Ілавецького комплексу), котрі мають вже стійку позицію на му-зичному ринку можуть бути позитивним

138

Рідна мова

взірцем для молодої людини. Своєю високою позицією на музичній фольк сцені, присутністю в загальнопольських та регіональних медіа підносять рівень культурних заходів, створюють атрак-ційний взірець українства. Популярність колективів, спостерігання їхньої кар’єри притягає на масові заходи глядача, в цей спосіб зростає також кількість спожива-чів української музичної продукції. Це остільки важливе, що зараз молодь більш відкрита на медіа, потребує виходити поза світ колективів, які відомі лише в своєму середовищі, на колективи, які показалися в телебаченні мають якісні записи платі-вок. Це остільки важливе, що в роки ПНР частина української міської молоді відхо-дила від середовища, між іншим тому, що культурні (в тому музичні) пропозиції бу-вали одножанрові або низькопробні. Довгі роки серед українських музикантів не було справжніх рок колективів, колективів, які могли б з’явитися з українським репер- туаром у загальнопольських медіа (радіо та ТБ). Зараз молоді українці в плані жанрів музики дуже різноманітні, і це дуже добре. Жаль лише, що наші непогані колективи не можуть заіснувати в Україні, хоч, як твердить Василь Вовкун, режисер бага-тьох культурних заходів у Києві, а також нашого Фестивалю, українські колективи з Польщі дуже цікаві і могли б бути ними і для українського слухача.

До цієї картини музичного життя мо-лоді треба звичайно додати те, що надалі важливим елементом національного і музичного виховання молодих українців є шкільні колективи та регіональні фоль-клорні колективи. Сьогодні участь в укра-їнських колективах дає набагато більше можливостей, як в часи ПНР. Українські колективи з Польщі запрошуються на європейські заходи, участь в колективах нобілітує в очах друзів. Частина виконав-ців, особливо з відомих фольк колективів створила собі також з музики джерело фінансових прибутків.

У 90-і роки виникали також студентські аматорські театральні групи. Активними були театр «Контакт» у Ґданську, Театраль-ний гурт Анни Курак «Варшава-Люблін», а зараз діють театр студентів варшавської та ольштинської україністик, колектив люблінського колегіуму чи шкільні колек-тиви лігницький та білобірський. Ці ама-

торські драматичні гуртки засвідчують, що старі форми активізації студентської та середньошкільної молоді (що цікаве дуже популярні у часи УСКТ, коли вони існува-ли майже в кожному більшому осередку) можуть бути успішними попри зміну по-колінь. Зараз, на жаль, поза студентським середовищем і перемиським театральним гуртом він занадто занепав, а міг би бути елементом активізації артистично вразли-вих молодих людей.

Окрім гуртів немалу виховну роль має волонтерська заангажованість молодих людей в підготовку масових і локальних заходів. Як показує історія українців Польщі фестивалі української культури немислимі без молодих і не лише тих на сцені. Фестивалі, Молодіжні ярмарки це завжди була добра школа активності й заангажованості у життя громади.

МАЄМО ТЕ, ЩО МАЄМО

До активізації молоді є відносно неве-ликі кадрові можливості для розгорнення діяльності. Досвід «Пласту» і криза рейду «Карпати» показують, що в наш час осо-бливо у студентському віці спадає зацікав-лення активністю у громаді. Цей процес на жаль поступає. Сьогодні маємо до діла з ситуацією, що міцні колись студентські середовища перетворились щонайвище на консумерів щораз то більшої кількості розважальних заходів. Активність укра-їнців з деяких академічних осередків, так помітна в різні роки, це на даний момент історія. Здається, що це не лише зміна формули активності, а радше активне від-ходження певної кількості молодих людей від будь-якої активності. Атомізація і ко-мерціалізація не сприяє збиранню людей. Парадоксально, в ситуації, коли є щораз більше можливостей комунікації – Інтер-нет, українські телепрограми, радіо, сайти, загальнодоступні мобільні телефони, все це разом узяте не спричиняє збільшен-ня активності серед молодих українців у Польщі. Великим викликом є також проблеми на ринку праці, вони саме ви-ключають з активності частину студентів, чим ближче до завершення стадії, в тим більше турбот про працю. Інше явище, яке почасти має вплив на осередки, це виїзд активних високопрофесійних українців за кордон чи міграції до великих міст.

139

Рідн

а м

оваВ час злету молоді у квітні 2002 р. в Пере-

мишлі і на сторінках «Вісника Закерзоння» Редактор Б. Гук та його вихованці поста-вили запитання про авторитети. Здається, що розглядаючи проблему виховання слід звернути увагу на те, що це доволі серйоз-на проблема. Загалом навколишній світ дуже скоро міняється, темп змін шалений. Життя ставить перед молоддю постійні питання про авторитет, водночас показує їх багатство і ницість. Немалу деструктив-ну роль відіграють у наш час медіа, чого доказом популярність зірок, учасників «біґ-брадер» та «бар» чи інших.

Молоді українці інколи інстиктивно шукають подібних героїв, рок зірок, фут-болістів, більшість однак не виходить поза схему польських ровесників. У половині 90-х у гуртожитку білобірської школи не бачив ні одного плакату з української рок чи спорт зіркою – на стінах красилися за-гальнопопулярні глобалізовані герої.

Новим явищем 90-х років є масові заходи просто неба, де молодь має мож-ливість пізнати українських виконавців (часто це дуже популярні українські зірки з України) слід, однак, поставити тезу, що сама присутність на масових заходах не є запорукою збереження для українства молодих людей. Дуже часто трапляється, що попри масовість участі молоді таких заходів більш активні форми, які вимага-ють самозаангажування мають серйозну проблему набрати до двадцяти учасників. Консумціонізм це не лише теоретична загроза, доказом хай будуть порожні до-мівки ОУП, висока середня віку читачів «НС».

Отже, на завершення, загальний діагноз, на сьогодні для зрушення проблеми вихо-

вання з місця потрібна співпраця тих, які мають досвід і бажання бути активними в ділянці праці з дітьми та молоддю (шкіл, церков, ОУП, батьків та умовно кажучи України), більша відкритість на нові фор-ми праці тих, які займаються процесом виховання на різних рівнях, збільшення кількості зв’язків з Україною, і що найваж-ливіше нам необхідна й потрібна співп-раця різних структур та осіб (особливо вчителів). Враховуючи досвід 90-х років слід залучити до цієї співпраці, органі-заторів масових заходів, щоб з року в рік зростав рівень культурних пропозицій, протидіяли вони патологіям і верховен-ству споживацької схеми участі в культурі (збільшити продаж книжок, більш амбітні точки програми, вишколи).

ПЕТРО ТИМА – випускник Лігницького ліцею; в 1985–1989 рр. заангажований в роботу Ради культури студентів національних меншин, член Ґданського відділення; в 1985–1990 рр. член сту-дентського Наукового гуртка істориків Ґданського університету, учасник та співорганізатор наукових конференцій; у 1988 р. співзасновник україн-ського експериментального театру «Контакт»; у 1989 р. співзасновник й перший голова Союзу української незалежної молоді (СУНМ); у 1989 р. співорганізатор Світової конференції українських молодіжних організацій (Білий Бір, Польща); у 1990 р. співзасновник та в 1990–1996 рр. голова Крайової пластової старшини організації «Пласт» у Польщі; відзначений медаллю Святий Юрій у Бронзі;в 1996–2004 рр. голова Крайової пластової ради; протягом 90-х років комендант таборів і ви-школів; співробітник журналу «Зустрічі», віце-голова СКУМО (Світової конференції українських молодіж-них організацій), ініціатор польсько-українських мо-лодіжних проектів, а також українських молодіжних проектів у Польщі, таких як «Лемківська академія», «Польсько-український фестиваль молоді», «При-кордонна зона».

140

Рідна мова

W 1989 r. w sposób symboliczny zamknię-ty został rozdział historii noszący nazwę PRL, choć w niektórych dziedzinach życia spo-łecznego, faktyczne zamykanie tego rozdzia-łu trwa do dzisiaj. I pewnie jeszcze potrwa. Transformacja ustrojowa przyniosła przy tym szereg nowych wyzwań, które zrewi-dowały dotychczasowe postrzeganie świata. W odniesieniu do ludności ukraińskiej w Pol-sce, zmiany w funkcjonowaniu kraju, które-go w większości są obywatelami, rozpoczęły lawinę zmian w tej części Europy. W 1991 r. parlament w Kijowie ogłosił światu i własnym obywatelom, że odtąd Ukraina jest państwem niepodległym. Marzenie pokoleń Ukraińców zaczęło się urzeczywistniać. Pierwsze lata nie-podległości przyniosły jednak Ukrainie wiele rozczarowań, których ogrom eksplodował na kijowskim Majdanie Nezałeżnosti, wynosząc w grudniu 2004 r. Wiktora Juszczenkę do godności trzeciego z kolei prezydenta Repu-bliki.

Ludność ukraińska na Dolnym Śląsku we-szła w lata 90. z nadziejami na zmianę swo-jego społecznego statusu, z nadziejami na własne upodmiotowienie, zrzucenie jarzma obywateli „drugiej kategorii”. Zmiany rzeczy-wiście zaczęły zachodzić, jednak ich kierunek nie zawsze okazywał się dla Ukraińców naj-lepszy. Większość starych problemów została rozwiązana, jednak na ich miejsce przyszły nowe wyzwania. Częściowo są to wyzwania, przed którymi stoi całe społeczeństwo III czy już teraz IV Rzeczypospolitej, z kluczowym problemem ekonomicznym na czele.

Podstawowe aspekty funkcjonowania ukraińskiej

mniejszości narodowej na Dolnym Śląsku po 1989 r.

W zakresie działalności zorganizowanej zmiany zaszły już na początku przemian. W czerwcu 1989 r. katalizatorem zmian w UTSK stał się wybór pierwszego posła--Ukraińca po II wojnie światowej – Włodzi-mierza Mokrego. W 1990 r. UTSK zostało faktycznie rozwiązane, choć formalnie była to przemiana w Związek Ukraińców w Pol-sce. Do rangi symbolu uchodzi fakt, że pierw-szym przewodniczącym wrocławskiego Koła Związku został nie kto inny, jak Leon Gal. Kolejnymi przewodniczącymi wrocławskiego Koła byli Jarosław Syrnyk, Jaropełk Żyźniew-ski i Igor Salamon. Poza Wrocławiem Zwią-zek Ukraińców działa jednak jeszcze tylko w Gromadce, Legnicy i Lubinie. Całkowicie upadły natomiast wiejskie ogniwa UTSK.

Ukraińcy z Dolnego Śląska próbowali swo-ich sił w szerszej działalności politycznej. W 1991 r., w ramach Bloku Mniejszości Na-rodowych z terenu województw legnickiego i wrocławskiego kandydowali (nieskutecznie) m. in. Marek Bortniak, Jaropełk Żyźniewski, Bogdan Kalitka, Jan Olejnik i Bogdan Pecu-szok. W 2001 r. z listy Unii Wolności starto-wał również Jarosław Syrnyk, zbierając jednak tylko nieco ponad 130 głosów.

Dużą aktywność, szczególnie na przełomie lat 80. i 90. przejawiało środowisko studenc-kie. W 1990 r. z okazji kolejnej rocznicy IV Uniwersału URL, pod ukraińskimi flagaminarodowymi została zorganizowana mani-festacja na ulicy Świdnickiej we Wrocławiu. Studenci wrocławscy brali udział w różnego rodzaju przedsięwzięciach na terenie Ukra-

JarosławSyrnyk

141

Рідн

а м

оваiny, m. in. w rajdzie „Dzwin”, którego celem

było przebudzenie ukraińskiej świadomości narodowej na terenie wschodniej Ukrainy. W 1991 r. powstały tu Związek Ukraińskiej Młodzieży Niezależnej oraz Studenckie Koło Ukrainoznawcze Uniwersytetu Wrocławskie-go, którego opiekunem naukowym był Rości-sław Żerelik, a przewodniczącymi Jarosław Syrnyk, Mariusz Humecki i Piotr Gerent. SKU UWr zorganizowało m. in. sesje naukowe poświęcone stosunkom polsko-ukraińskim po II wojnie światowej, zaprosiło do Wro-cławia pierwszego przedstawiciela Ukrainy w Polsce Teodozjusza Staraka, ówczesnego po-sła do Sejmu RP Mirosława Czecha, wydawa-ło czasopismo „Dialog” (w sumie ukazało się 8 numerów) i „Zeszyty Naukowe Uniwersy-tetu Wrocławskiego” (3 zeszyty). Środowisko SKU UWr próbowało w 1996 r. uruchomić, nieskutecznie, wydawanie lokalnej popular-nej gazety pn. „ŁemKus” (ukazał się 1 numer). W latach późniejszych, a stan ten trwa po dziś dzień, ukraińskie środowisko studenckie we Wrocławiu należałoby ocenić jako środowi-sko o dużym stopniu dezintegracji.

Na stan życia studenckiego wpłynęło być może załamanie się w połowie lat 90. nabo-ru do IV LO w Legnicy. Mimo bardzo do-brych warunków lokalowych, szkoła cierpi na brak chętnych do pobierania w niej nauki. W głównej mierze jest to wynikiem trwają-cego i bardzo głębokiego niżu demograficz-nego. Bardzo ważne są również czynniki eko-nomiczne. Na szkole tej bardzo szybko odbiło się powstanie dwóch nowych liceów ukraiń-skich: w Białym Borze i Przemyślu. Ponad-to lata świetności przeżywa obecnie liceum w Górowie Iławeckim, w którym naukę po-bierało w 1997 r. 220 uczniów. IV LO nie zdołało przyciągnąć do siebie młodzieży łem-kowskiej z terenu województwa legnickie-go. Niekorzystnie na postrzeganie placówki wpłynęły również konflikty personalne wśród kadry pedagogicznej, szczególnie widoczne w drugiej połowie lat 90.

Kwestia nauczania języka w punktach na-uczania nadal nie rozwiązuje potrzeb od-czuwanych w tym zakresie przez ludność ukraińską. Przede wszystkim są to placówki bardzo słabo przygotowane od strony zaple-cza do prowadzenia nauczania. Niepokoją-cym zjawiskiem jest brak opieki metodycznej ze strony instytucji nadzoru oświatowego, a także nierozwiązana sprawa decyzyjności w zakresie doboru kadr prowadzących na-

uczanie. Obecnie na Dolnym Śląsku funkcjo-nuje sześć punktów nauczania języka ukra-ińskiego (Modła, Gromadka, Rokitki, Lubin, Legnica, Wrocław).

Bardzo ważnym wydarzeniem było odro-dzenie się struktur Cerkwi Greckokatolickiej w Polsce. W następstwie tego faktu, w 1996 r. powołana została do życia diecezja wrocław-sko-gdańska tej Cerkwi. Jej pierwszym bisku-pem został Teodor Majkowicz. Ingres biskupa miał miejsce 3 sierpnia 1996 r. we Wrocławiu. Po śmierci bp. Majkowicza (9 maja 1998 r.), nowym rządcą eparchii został urodzony na Dolnym Śląsku bp Włodzimierz (Roman) Juszczak. Także z Dolnym Śląskiem związany był przez ponad dwadzieścia lat obecny egzar-cha Cerkwi Greckokatolickiej w Niemczech, Skandynawii i Beneluxie bp Piotr Kryk, re-zydujący w Monachium. W 1998 r., w trak-cie kolejnej pielgrzymki do Polski, papież Jan Paweł II przekazał na potrzeby greckokatolic-kiej katedry dotychczasowy kościół św. Win-centego we Wrocławiu przy pl. Nankiera.

W 2002 r. powstała we Wrocławiu pierwsza na Dolnym Śląsku ukraińskojęzyczna parafiaprawosławna. Inicjatorami jej powołania byli Andrzej Kobak i Mirosław Worhacz. Parafiata została erygowana pod wezwaniem św. Pe-tra Mohyły, obok istniejącej parafii Św. Cyryla i Metodego na wrocławskim Piasku. We-wnątrz cerkwi umieszczona została tablica upamiętniająca wysiedlenie ludności ukraiń-skiej w ramach akcji „Wisła” w 1947 r. z napi-sem w języku ukraińskim.

Wśród innych inicjatyw, które związane są z ukraińskim środowiskiem Wrocławia za-sługują na uwagę: powstały w 2001 r. z udzia-łem Mirosława Szumskiego ukraiński portal internetowy www.harazd.net, a także zapo-czątkowanie wiosną 2005 r., przy współpracy Ewy Waplak, nadawania cyklicznych audycji radiowych w PR Wrocław (cykl nosi tytuł „Sami swoi”).

Nowym zjawiskiem na terenie Dolnego Śląska było pojawienie się w latach 90. bardzo licznej grupy nowej emigracji z Ukrainy. Ma ona charakter zróżnicowany: jest to emigracja zarobkowa, ale także emigracja akademicka. Częstokroć Wrocław staje się dla obywateli Ukrainy miastem etapowym w dalszej dro-dze na Zachód. W bardzo niewielkim stop-niu ludzie ci integrują się z mieszkającymi tu „rodzimymi” Ukraińcami. Na potrzeby ukra-ińskich obywateli został nawet uruchomiony we Wrocławiu punkt konsultacyjny Konsula-

142

Рідна мова

tu Generalnego Ukrainy w Krakowie (mieści się w lokalu obok świetlicy Związku Ukraiń-ców w Polsce). W ceremonii otwarcia punktu uczestniczyli prezydent Wrocławia – Bogdan Zdrojewski i ambasador Ukrainy w Polsce – Dmytro Pawłyczko.

Poza instytucjami powołanymi przez lud-ność ukraińską, na Dolnym Śląsku funkcjo-nują również instytucje polskie w jakiś sposób związane z Ukrainą. We Wrocławiu zostało zarejestrowane Kolegium Europy Wschod-niej, powołane do życia dzięki staraniom Jana Nowaka-Jeziorańskiego. Jest ono organiza-torem corocznego festiwalu „Ukraina Viva!”. Z drugiej strony, również we Wrocławiu znaj-duje się centrala Stowarzyszenia na Rzecz Upamiętnienia Zbrodni Ukraińskich Nacjo-nalistów, wydająca czasopismo „Na Rubieży” i „Semper Fidelis”. Organizacja ta doprowa-dziła do zbudowania na jednym z wrocław-skich skwerów pomnika ku czci pomordowa-nych Polaków.

Od chwili ogłoszenia niepodległości Ukra-iny zaktywizowały się kontakty pomiędzy instytucjami samorządowymi Polski i wła-dzami obwodów i miast Ukrainy. Szczegól-nie dobrze rozwijają się kontakty pomiędzy partnerskimi miastami Wrocławiem i Lwo-wem. Miastem partnerskim Legnicy jest z kolei Drohobycz. Od chwili powstania wo-jewództwa dolnośląskiego rozwija się również współpraca pomiędzy Urzędem Marszałkow-skim województwa a wschodnimi regionami Ukrainy. Niestety w przedsięwzięciach tych z rzadka, a praktycznie w ogóle, nie uczest-niczą Ukraińcy będący obywatelami polskimi i mieszkający na Dolnym Śląsku.

W maju 2002 r. przeprowadzony został w Polsce Narodowy Spis Powszechny (NSP), w ramach którego, pierwszy raz po wojnie, zadane zostało pytanie o narodowość. Na te-renie Dolnego Śląska 1859 osób zadeklarowa-ło narodowość ukraińską, z czego 1422 sta-nowiła grupa obywateli polskich. Jednocze-śnie 3084 osoby określiły się jako Łemkowie, z czego dwie nie posiadały polskiego obywa-telstwa. W sumie niespełna 5 tys. osób można byłoby uznać za żyjących nadal przesiedleń-ców z akcji „W”, repatriantów narodowości ukraińskiej, późniejszych imigrantów, osoby przybyłe tu w ramach naturalnych migracji wewnętrznych oraz ich potomków. Przy-pomnijmy, że tylko w ramach akcji „Wisła” pojawiło się ich tu ok. 20 tys. Wyniki spisu mogłyby pokazać skuteczność prowadzonej

przez komunistyczne władze polskie po-lityki asymilacyjnej wobec Ukraińców choć byłyby one z tego punktu widzenia czytelniej-sze, gdyby spis przeprowadzono na przykład w 1990 r. Jeśli pytać zatem, czym jest historia, to jest ona również nauką przewrotną. Sama sta-wiając cezury, cezurom tym się nie poddaje.

Wyniki spisu, którego sposób przeprowa-dzenia był wielokrotnie krytykowany przez Związek Ukraińców w Polsce, poza najbar-dziej ogólną informacją dotyczącą stopnia asymilacji narodowej mniejszości ukraińskiej na Dolnym Śląsku, do której należy wszak-że podchodzić bardzo uważnie i krytycznie, przyniosły nam informację na temat zróżni-cowania wewnętrznego opisywanej społecz-ności. Około 60% osób będących potomkami wysiedleńców z akcji „Wisła” zadeklarowa-ło narodowość łemkowską. Warto zwrócić uwagę, że spis nie odpowiada nam na pyta-nie, czy narodowość łemkowska oznacza za-przeczenie związków z narodem ukraińskim, podobnie, jak trudno byłoby założyć a priori, że 200 tysięcy osób deklarujących narodo-wość śląską, zadeklarowało się tym samym jako nie-Polacy. Warto też zwrócić uwagę, że w 1947 roku przesiedleńcy z Łemkowszczy-zny stanowili ok. 75% całości społeczności ukraińskiej Dolnego Śląska. Około 4/5 osób deklarujących narodowość łemkowską za-mieszkuje na terenie byłego województwa legnickiego i jeleniogórskiego (obecny po-wiat bolesławiecki). W największych mia-stach dawnego województwa legnickiego, tj. Legnicy i Lubinie proporcje osób deklarują-cych narodowość łemkowską i ukraińską są niemal identyczne (z lekką przewagą opcji łemkowskiej).

Zagadnienie łemkowskie jest jednym z klu-czowych problemów dla współczesnej mniej-szości ukraińskiej na Dolnym Śląsku. Jest to jednocześnie zagadnienie bardzo drażliwe i delikatne. Wynika to po części z antyukra-ińskiego charakteru działań prowadzonych przed 1989 r. przez niektóre organa admini-stracji państwowej, szczególnie władze woje-wódzkie w Legnicy. Wedle zamówionej przez Urząd Wojewódzki w Legnicy w połowie lat 80. ekspertyzy dotyczącej zagadnienia ukra-ińskiego, jej autor – Edward Prus – dość bez-ceremonialnie wyraził się na temat koniecz-ności prowadzenia działań:

„Naszą sprawą jest zachowanie pozornej obojętności w tej kwestii [asymilacji – przyp. J. S.], racja stanu jednak wymaga, aby

143

Рідн

а м

оваproces ten bacznie obserwować i w jakimś

sensie przyspieszać. [...] Powiem wprost: w naszym interesie narodowym jest ode-rwanie Łemków i Bojków od Ukraińców”1.W kontekście badań nad ludnością łem-

kowską na Dolnym Śląsku, na problem instrumentalnego traktowania kwestii łemkowskiej w celu „osłabienia orienta-cji narodowo-ukraińskiej wśród Łemków, a w dalszej perspektywie ich polonizacji [...]”2 zwrócił uwagę B. Siewierski. Wskazywał on również na błędy metodologiczne niektórych prac (np. autorstwa A. Kwileckiego)3. Ponad-to istniały (i nadal występują) próby udowod-nienia, iż tzw. separatyzm łemkowski nie był częścią procesów denacjonalizacyjnych wśród Ukraińców, ponieważ stanowił „pierwociny tego [co można nazwać] tożsamością naro-dową łemkowską”4. Z tego punktu widzenia, oprócz możliwości asymilacji w środowisku polskim (polonizacji Łemków), istniałaby teoretyczna możliwość asymilacji Łemków w środowisku ukraińskim, czyli – „ukrainizacji Łemków”5. Twierdzenia powyższe, w ślad za cytowanym już B. Siewierskim, należy uznać jednak za nieuzasadnioną spekulację, gdyż:

„[...] Droga do zrozumienia odrębności społeczeństw wiedzie [...] poprzez analizy porównawcze wzorów kultury zbiorowości ukazujące jej uwikłania w złożonym kon-tekście cywilizacyjnym. Taki wgląd w kul-turę łemkowską pozwala na wyodrębnienie dwóch konstytutywnych elementów uni-wersum symbolicznego: chrześcijańskiego obrządku wschodniego i języka ukraińskie-go [...]. Fakty te wyznaczają obiektywne [podkr. moje – J. S.] kryterium pozwalające uchwycić związek zbiorowości Łemków z narodem ukraińskim. Kryterium to nie musi pokrywać się z kryterium subiektyw-nym tzn. samookreśleniem przynależności narodowej [...].”6.Tzw. separatyzm łemkowski przybrał for-

mę instytucjonalną dopiero w końcu lat 80. W dniu 7 kwietnia 1989 r. zarejestrowano Stowarzyszenie Łemków, którego liderem zo-stał Andrzej Kopcza7. Trudno określić skalę zjawiska na Dolnym Śląsku. Próby określenia źródeł i skali zjawiska tzw. separatyzmu łem-kowskiego, nie podjęli się, w badanych przez siebie w maju 1987 r. mikrośrodowiskach na terenie Dolnego Śląska (w miejscowościach: Zamienice, Modła, Patoka, Michałów, Stany,

Lipiany, Jaroszówka, Niekarzyn, Pożrzadło, Wrocław i Legnica), autorzy Dylematów toż-samości8. Niezależnie od tego, czy określiliby-śmy społeczność poddaną przedstawionym badaniom jako Łemków-Ukraińców, czy też tylko-Łemków, warto zwrócić uwagę, że w cztery dziesięciolecia po wysiedleniu lud-ność zamieszkująca wsie (np. Patoka) nadal używała w mowie codziennej dialektu łem-kowskiego, nazywając go wszak „językiem łemkowskim”9. Bardzo trafnie, jak się zdaje, natomiast oddali istotę problemu:

„[...] Jest bardziej prawdopodobne, że trau-matyczne przeżycia (własne lub zasłyszane od osób starszych) związane z przyznawa-niem się do ruskiej tożsamości i używaniem rodzimego języka oraz trwająca od dziesię-cioleci presja społeczeństwa pozostawiła ślady w postaci przesadnego podkreślania różnic dzielących Łemków od ich ukraiń-skich sąsiadów [podkr. moje – J. S.] [...]”10

Obecnie jej działalność koncentruje się na organizowaniu corocznej „Watry na Czużyni” w Michałowie.

W tym samym 1989 r. powstała też orga-nizacja łemkowska o orientacji ukraińskiej – Zjednoczenie Łemków, wśród liderów któ-rej znaleźli się też działacze z Dolnego Śląska (B. Szost, L. Gal, obecnie jego liderem jest ab-solwent IV LO w Legnicy Adam Wiewiórka). Na styku obu orientacji powstał w latach 90. niezależny byt stworzony również przez ab-solwenta IV LO w Legnicy – Jerzego Starzyń-skiego, doskonały i znany na całym świecie zespół artystyczny „Kyczera” w Legnicy, przy którym od niedawna rozpoczęła działalność dziecięca „Kyczerka”.

Niezależnie od ocen wyników spisu po-wszechnego, niezależnie od ocen wydarzeń historycznych, które miały miejsce w Polsce Ludowej, obecność Ukraińców i ich udział w tworzeniu społeczności Dolnego Śląska po-zostaje faktem. W 2004 r. doszedł nam kolej-ny, bardzo ważny kontekst, w jakim przyszłe pokolenia będą mogły badać losy zamieszka-łej tu ludności ukraińskiej. Pierwszego maja 2004 r. Polska stała się częścią Unii Europej-skiej. Być może, obecni ukraińscy obywatele Unii, których wedle pobieżnych szacunków może być ok. 1 mln. osób, staną się swoistą forpocztą dla Ukraińców znad Dniepru w ich dążeniu do pełnej integracji ze strukturami europejskimi.

144

Рідна мова

PRZYPISY

1 E. Prus, Ludność ukraińska w Polsce – przeszłość i teraź-niejszość (Ekspertyza), mps, Legnica 1985.2 B. Siewierski, Łemkowie jako problem socjologiczny. Tło historyczne i założenia metodologiczne badań [w:] M. Dziewierski, B. Pactwa, B. Siewierski, Dylematy tożsa-mości, Katowice 1992, s. 10.3 B. Siewierski, Łemkowie jako problem socjologiczny..., op. cit., s. 10–11, 20.4 J. Żurko, Wybrane aspekty tożsamości narodowej wy-siedlonych z Łemkowszczyzny w świetle relacji pamięt-nikarskich [w:] Kultura i struktura. Problemy integracji i polaryzacji różnych grup społecznych na Śląsku [W. Si-tek – red.], Wrocław 1992, s. 117.

5 Ibidem, s. 136–137, 143.6 B. Siewierski, Łemkowie..., op. cit., s. 12–13.7 Ukraińcy w Polsce..., s. 9, 295; Я. Горощак, Лемки – сьогодні, «Зустрічі» 1989, nr 19, s. 41–49; Wcześniejsze próby (np. w połowie lat 50.) nie zostały zaakceptowa-ne przez władze, sprzeciwiła się temu Komisja ds. Na-rodowościowych przy KW PZPR we Wrocławiu – por.: K. Pudło, Łemkowie. Proces..., op. cit., s. 96.8 M. Dziewierski, B. Pactwa, B. Siewierski, Dylematy toż-samości, Katowice 1992, s. 41.9 B. Siewierski, W świecie symboli i wierzeń: sacrum i profanum w życiu Łemków na Ziemiach Zachodnich [w:] M. Dziewierski, B. Pactwa, B. Siewierski, Dylematy tożsa-mości, Katowice 1992, s. 81. 10 Ibidem, s. 80.

145

Рідн

а м

ова

У статті розглядаються негативні ас-пекти сучасного культурного простору, які впливають на духовність, духовні потенці-али і цінності сучасної людини, суспільства і національних культур. Автор звертає значну увагу на поняття «масова культу-ра» як одного з явищ у функціонуванні су-часного суспільства, його концептуальну і змістовну складову потужного впливу на духовний стан, і розвиток суспільства в ці-лому і кожної людини окремо. Акцентуєть-ся увага на проведення фундаментальних досліджень процесів зв’язаних із впливом цього багатовекторного явища на загальну культуру народу України й його духовність, тобто на національну культуру, у якій ознака духовності, є домінуючою, є голов-ною культуро-формуючою складовою.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ В ЗАГАЛЬНОМУ ОГЛЯДІ І ЇЇ ЗВ’ЯЗОК З ВАЖЛИВИМИ

НАУКОВИМИ І ПРАКТИЧНИМИ ЗАДАЧАМИ

У «Основних напрямках розвитку духо-вності, захисту моралі і формування здо-рового способу життя громадян України», говоритися, «Останнім часом в Україні розвиваються негативні процеси в духо-вній сфері, деформуються моральні засади суспільства. Цьому сприяють пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, послаблення виховної роботи з боку ор-ганів виконавчої влади, закладів освіти і культури» [10]. Це свідчить про вкрай серйозні проблеми в області культури

КостянтинШевердін

держави – національної культури. Микола Бердяєв у роботі Про культуру, затвер-джує, що «не в політиці і не в економіці, а в культурі здійснюються мета суспіль-ства. І високим якісним рівнем культури виміряється цінність і якість громад-ськості...» [2], [3, 84]. Отже, культура, це показник якості духу і відповідно рівня розвитку духу, тобто духовного потен-ціалу – духовності. Тому проблема духо-вності, духовного розвитку суспільства, є однією з пріоритетних і вимагає самої широкої уваги і підтримки, державного статусу, першочергового вивчення і рішен-ня. Розуміння важливості вирішення цієї проблеми знайшло своє підтвердження у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України «На зустріч людям». «Основне гасло нашого Уряду – вільна Людина в справедливій державі. Найвищі цінності – людський розвиток і гідність, духовність і воля, рівність і солідарність, грома-дянське суспільство та демократія, єд-ність і правова держава, міжнаціональна і міжконфесійна злагода, взаємна повага і толерантність, справедливість і добро» [11], а також в Указах Президента України 2005 р. [13], [14].

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІ-КАЦІЙ, У ЯКИХ ПОЧАТЕ РІШЕННЯ ДАНОЇ ПРОБЛЕМИ І НА ЯКІ СПИРАЄТЬСЯ АВТОР

Виходячи з того, що під культурою розуміються організовані сукупності ма-

м. Луганськ, Україна

Дегуманізуючі аспекти культури, що впливають на зниження рівня духовності

людини, суспільства і національних культур

146

Рідна мова

теріальних об’єктів, ідей і образів; техно-логії їхнього виготовлення та оперування ними; стійкі зв’язки між людьми і способи їхнього регулювання; оцінювальні крите-рії, що маються в суспільстві. Це створене самими людьми штучне середовище існу-вання і самореалізації, джерело регулю-вання соціальної взаємодії і поводження [9], [3, 348]. Ми у своїй роботі спираємося на різноманіття теоретичних і методичних досліджень і підходів, за допомогою яких прямо або опосередковано розглядалися різні аспекти даної проблеми у роботах Н. Бердяєва, А. Бєлиха, А. Зинов’єва, С. Кримського, Б. Нагорного, Ю. Пахомо-ва, С. Расторгуева, А. Тараса, В. Ульшина, Ю. Фесенко, Ф. Фукуями, М. Хоркхаймера, Г. Шевченко і ін.

ВИДІЛЕННЯ НЕВИРІШЕНИХ РАНІШЕ ЧАСТИН ЗАГАЛЬНОЇ

ПРОБЛЕМИ, ЯКИМ ПРИСВЯЧЕНА ДАНА СТАТТЯ

Найголовнішим дегуманізуючим ас-пектом, який впливає сьогодні на рівень зниження духовності людини, суспіль-ства і національних культур на нашу думку є «масова культура». Як термін «масова культура», уведений ще в 1941 р. М. Хоркхаймером у роботі Мистецтво і масова культура [3, 356], є актуальним і на початку XXІ ст. Більш того, це явище викликає широкий науково-дослідний інтерес учених різних областей сучасної науки, і не тільки з погляду філософії, культурології і суспільствознавства. Особливе значення на наш погляд має дослідження даної проблематики збоку сучасної педагогіки, а саме, як системи педагогічних наук, у тому числі, загальної педагогіки, теорії виховання, соціальної педагогіки, сімейної педагогіки, этно-педагогіки, этнодидактикт та інше, що покликане «розкривати, методологічні, теоретичні й організаційно-методичні основи духовного розвитку людини в умо-вах трансформації українського суспіль-ства» [16,3]. У нашій статті досліджується питання про механізми і ступінь впливу „масової культури» на духовний потенціал українського суспільства на сучасному етапі його розвитку.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ (ПОСТАНОВКА ЗАДАЧІ)

Нашою головною задачею є визначення механізмів і аналіз ступеню впливу «масо-вої культури» на духовний стан, духовний клімат людини, суспільства і національну культуру українського суспільства на су-часному етапі його розвитку.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ З ПОВНИМ ОБҐРУНТУ-ВАННЯМ ОТРИМАНИХ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Учені, що досліджують процеси історич-ного розвитку суспільства відзначають, що з другої половини XX ст. сучасна цивілі-зація, досягнувши значних висот у різних сферах громадського життя – науці, техні-ці, культурі – зштовхнулася, здавалося б, з нерозв’язними глобальними проблемами. Їхнє коло досить добре відоме сьогодні. Перелік цих проблем представляється в науковій, спеціалізованій, довідковій літературі в наступній послідовності: «... військово-політичні, ресурсно-еконо-мічні, демографічні, світохозяйські, еко-логічні й інші проблеми, що виявляються, зокрема через кризи в області охорони здо-ров’я, управління, культури...» [4, 428].

Головною ознакою, що характеризує цивілізацію розглянутого історичного періоду, на нашу думку, є економічна до-мінанта, що припускає відповідну модель функціонування суспільства. Ця модель розвитку, привела до кризових явищ у системі духовних, естетичних, мораль-них і гуманістичних цінностей людини – эмоційно-чуттєва сфера, що є основою культури людини і суспільства в цілому.

Економічна домінанта функціонування суспільства продукує індивідуалістичні, егоїстичні, агресивні та інші негативні потенціали в суспільстві. Унаслідок чого порушується баланс, що сприяє духовним, естетичним, моральним і гуманістичним взаєминам між людьми – культури від-носин, заснованої на збереженні загаль-нолюдських цінностей, на толерантному відношенні до культур народів світу, на необхідності інтеграції національної куль-тури в культурний міжнародний простір, на розвиток дружби і співробітництва між різними країнами і т. п.

147

Рідн

а м

оваСуспільство, що функціонує на основі

економічної домінанти, у якій дегума-нізовані суспільні взаємини, тобто від-сутній духовний чинник, приречене на зникнення національної культури – фун-даментальної, базової духовно-культурної основи народу (традиції, мова, етнічні норми, релігійні представлення і багато чого іншого) і заміщення останньою «ма-совою культурою».

Проблема «масової культури» не нова, однак на цей час вона, на нашу думку, займає перше місце із самих актуальних проблем, які слід подолати сучасному сус-пільству задля перспективного розвитку і збереженню людства взагалі.

Дослідники даної проблеми називають її по різному: радянський філософ І. Фролов – «масова культура» [15, 265], російський дослідник А. Зинов’єв – «західнізацією» учені Центра гуманітарних досліджень Львівського національного університе-ту – «грошовою культурою» [8, 95], що функціонує на основі «калькуляційного мислення», доктор соціологічних наук, професор Східноукраїнського націона-льного університету ім. Володимира Даля Б. Нагорний (м. Луганськ) оперує терміном «макдоналізаційна культура», у основі якої лежить культ індивідуалізму [8,92–100].

Довідкові джерела дають наступне трактування: масова культура – продукт «масового суспільства», культура його специфічного функціонування. Характе-ризується організованою індустрією спо-живання і широко розгалуженою мережею засобів масової комунікації, що роблять відповідний вплив на індивідуальну і суспільну свідомість і створюють необ-хідну рекламу для забезпечення попиту на продукти цієї культури. Є інструмен-том підтримки визначених представлень людини про сенс життя, призначенні у світі, шляхах змін соціального буття, та-кож засобом його соціалізації, виховання і включення в соціально-економічні і по-літичні інститути державності. Основні соціальні функції цієї культури: інтегра-ція людей в існуючу систему суспільних відносин; переключення їхньої уваги з проблемного осмислення реального жит-тя на видовищне сприйняття розважальної масової продукції, емоційну розрядку і гру уяви, що ведуть людини у світ мрій, ілюзій

і створюючих видимість причетності його до рішення актуальних проблем сучаснос-ті; психологічний контроль над розумом мас і вплив на них з метою формування стандартних потреб, стереотипного мис-лення і прийнятних форм пристосування і прилучення до пропагуючого світо-порядку; примирення людини з реально існуючими й усе більш поглиблюючими протиріччями, характерними для сучас-ної стадії розвитку цивілізації. У формі масової культури здійснюється часткове, але, як правило, перекручене прилучення широких мас до окремих цінностей куль-тури, у цілому вона принципово проти-лежна справді демократичній культурі, націленої на духовно-практичне освоєння світу, гуманістичний розвиток світового культурно-історичного процесу, творче розвинення духовного багатства людини і моральне удосконалювання особистості [15,265].

Виходячи з досить ємної характеристи-ки конкретної концептуальної програми обробки суспільства, можна говорити про використання агресивних форм нав’язування штучним шляхом інших світоглядних основ, що зв’язано з прямим впливом на зміну моральних, духовно-культурних засад національної складової, менталітету народу, емоційно-почуттє-вого клімату (психоекологічного стану) людини і суспільства. Одним з головних засобів поширення компонентів «масової культури», що роблять функціональний максимальний вплив на емоційно-по-чуттєву сферу людини і суспільства, є ЗМІ (засоби масової інформації) і ЗМК (засобу масової комунікації). Ознака «інформа-ційної екології» має за нашим переко-нанням до розглядаємої проблеми пряме відношення. Російські учені мають досить аргументовані результати досліджень у цьому спрямуванні. Ними була постав-лена задача розібратися в питанні: «до якого масштабного рівня варто віднести психоекологічні проблеми, зв’язані з бурх-ливим розвитком технологій електронних ЗМІ, масової мультимедійної продукції й Інтернету? З цією метою в Росії була сформована Комісія з вивчення схованих інформаційних впливів на людей і між-народну організацію «Лікарі за права людини». У ній взяли участь провідні фахівці з дев’яти незалежних організа-

148

Рідна мова

цій, включаючи НДІ МВС Росії, Інститут психології РАН, Державний науковий центр соціальної і судової психіатрії ім. В. Сербського, Державної Думи. Комісією визначено, «що у телеглядачів деяких програм хвильові коливання випромі-нювання головного мозку змінювалися на альфа-ритм (8-13 Гц). Цей стан відповідає режимові сприйняття гіпнотичного впли-ву або засвоєння команд, що надходять у праву половину головного мозку, мина-ючи свідомість. Дослідження головного фахівця НДІ МВС доктора медичних наук, проф. Л. Гримака довели, що телевізійний гіпноз може формувати такі негативні по-ведінкові програми, як хвороби і навіть убивства» [5, 189]. Для реалізації подібного роду задач, розробляються реально діючі технології впливу на телеглядачів. Комі- сією, установлено «застосування техніч-них засобів для пред’явлення неусвідом-люваної зорової інформації на диспарат-ному методі і прийомів нейро-лінгвістич-ного програмування (НЛП), або схованого гіпнозу. Обидва методи підсумовуються в ході передачі і поєднуються на прин-ципі нейро-семантичного гіпертексту» [5, 188]. Ученими була поставлена задача відповісти на запитання, « чи дійсно варто побоюватися яких-небудь глобальних на-слідків від впливу сучасних електронних ЗМІ на людей, що це за впливи? Численні і різноманітні експериментальні дані до-зволяють стверджувати: цифрові техно-логії мають різноманітні можливості, що створюють умови як для ненавмисного, так і для цілеспрямованого маніпулюван-ня поводженням величезних мас людей, впливу на їхнє психічне і фізичне здоров’я, а також на генетичну програму розвитку організму» [5,187] .

Враховуючи результати російських уче-них, можна говорити відкрито про втор-гнення в духовно-культурний суверенітет народу, у життєвий зовнішнійі внутрішній экопростір, экостан окремої особистості, що у свою чергу є порушення волі і прав людини, нації, людства. Професор Східно-українського національного університету імені Володимира Даля (м. Луганськ) Ю. Фесенко охарактеризував явище «ма-сової культури» як процес дегуманізації і примітивізації сучасного суспільства.

Ми вважаємо, якщо алгоритм і зміст «масової культури» ввійдуть до програм

культурного розвитку держави, а відпо-відно і до «культури суспільства» і «куль-тури людини», «світоглядних установок», то ні про яку «духовність», «національну культуру» [6, 256], «народне мистецтво», «національну ідею» і т.п., про які говори-лося вище, мови йти вже не буде. Тому що перераховані поняття і терміни не входять до категоріального апарату «масової куль-тури» [15, 256], вона «масова культура» їх руйнує. Професор Східноукраїнського національного університету імені Володи-мира Даля В. Ульшин вважає, що сутність культури людини «визначається його духовністю, тобто здатністю до розуміння інших людей, безкорисливого служіння суспільству, жертви на шкоду власним інтересам, співчуття і співпереживання і т. п. Таким чином, духовність зв’язана зі світоглядом, пріоритетами, життєви-ми цільовими настановами, характером і іншими внутрішніми якостями людини. Причому духовність припускає і високу культуру, але не навпаки [14, 234]. Дослі-джуючи проблему про місце переконань, цінностей і ідеалів у функціонуванні сві-тоглядної системи особистості О. Бєлих характеризує цей процес, як «перетво-рення суспільної духовності в особисту (духовність окремої людини) шляхом її освоєння і присвоєння, приведення у відповідність зі своїми інтересами, схильностями, прагненнями на основах істини, добра і краси» навпаки [1, 4]. Ціль якого, відзначає вчений, є – «досягнення гармонії зі своєю діяльністю, зовнішнім світом, власним образом і бажаним май-бутнім» [1, 4]. Відзначаючи важливим у тематичному дослідженні роль «націо-нальної культури» у духовному розвитку нації ми вважаємо за необхідне в зв’язку з цим, привести думку вітчизняних істори-ків по даному питанню, які вважають, що «розв’язуючи проблеми, пов’язані з кож-ною з національних культур, неможливо обійти увагою питання про її походження. Оскільки поняття «нація» у теперішньому розумінні тісно пов’язане з державним устроєм народу, який заселяє певну те-риторію, національну культуру в першу чергу слід було б розглядати в зв’язку з історією конкретної держави. Проте, як доводить і новітня, і давня історія, полі-тичні кордони у почасти лишаються тіль-ки штучними і нестійкими утвореннями.

149

Рідн

а м

оваКордони змінюються значно швидше, ніж

традиції народів, які закріплені в склад-ному комплексі побутової й соціальної поведінки населення, у його менталітеті, що віддзеркалюється в мові, здобутках матеріальної та духовної культури» [6, 256]. «Тільки в неповторному комплексі природних, расово-етнічних, мовних та геополітичних чинників, що діяли в кон-кретно-історичному часі, й формувалися народи теперішнього світу, а разом із ними зростали й їх унікальні культури [6,256]. Аналізуючи відзначене вище і пам’ятаючи концептуально-змістовну основу терміну «масова культура», можна зробити висно-вок, про те, що перераховані поняття (ду-ховність, духовні цінності, моральність, людяність, порядність тощо) суперечать «масовій культурі», і яка цілеспрямова-но витісняє, заміщає та руйнує останні. В дійсності це роблять люди, які ство-рюють продукт «масової культури», розміщують його у інформаційному та культурному просторі – позиціанують та пропагують його, тобто формують у суспільстві певне відношення до нього, формують цінності цієї культури.

Проблему «масової культури» ми визна-чаємо, як глобальну, усеосяжну, загаль-нолюдську проблему багатовекторного, синтетичного характеру, що, за нашим переконанням, є погрозою прав і волі у першу чергу людини з духовною, а ні матеріальною світоглядною домінантою; розвитку демократичного, правового сус-пільства; розвитку національної культури і культур народів, що проживають на те-риторії України; збереженню історичних духовних і матеріальних цінностей, що функціонують на основі духовно-куль-турної, морально-естетичної, морально-ціннісної та складових.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У ДАНОМУ НАПРЯМКУ

Таке соціальне явище, як «масова куль-тура» було і залишається вкрай актуаль-ною і досить небезпечною проблемою, що негативно впливає на духовний розвиток сучасного суспільства, національної куль-тури, этнокультури, стрижневого компо-нента самобутності народу.

У зв’язку з дослідженням цієї проблеми слід зазначити.

1. На сучасному етапі з наймогутнішим рівнем розвитку комунікаційних техно-логій і систем, що фактично обмежило індивідуальний екологічний інформа-ційний простір (ІЕІП), тобто простір, де людина почуває себе комфортно і захи-щено від будь яких зовнішніх вторгнень, негативних впливів на конкретну людину, втручання постійно посилюється. Цей фактор, є одним з головних небезпечних ознак, що впливає на емоційно-почуттєву сферу кожного члена суспільства. На його духовне, естетичне, психічне і т. п., почут-тя і стан.

2. Посилення глобалізаційних процесів суспільного розвитку, які нажаль тільки стимулюють досягнення науково-техніч-ного прогресу, що більш позиціонують зниження рівня у духовно-культурному, морально-естетичному плані суспільних цінностей, поведінкових реакцій люди-ни у функціонуванні суспільства. Усе це скорочує обсяг природного часу люди-ни на осмислення (класифікація щодо важливості, корисності або шкідливості отримуваної інформації), що у свою чергу змушує його максимально зосереджувати увагу на всіляких інформаційних об’єктах, компонентах, акцентах, звучаннях і т. п., і по суті своєї примушує, одержувати той обсяг інформації й у тій конфігурації і до того ж, за конкретний відрізок часу «щільність соціальних зв’язків» або «ефект монадності» по С. Кримському [7, 21–22].

Подальші дослідження проблематики зв’язаної з впливом «масової культури» на духовний розвиток суспільства ви-магають досліджувати і відповідати на багато питань: чи змінюється з часом змістовна концептуальна основа само-го терміну, його структурування, його інструментарій, засоби і технології, його замовник та автор, роль ЗМІ і ЗМК у позиціонуванні ціннісних орієнтирів «масової культури» та ін. Дослідження з даної групи питань ляжуть в основу опе-ративного моделювання та корегування педагогічних і виховних технологій та методик оздоровчого і реабілітаційного характеру для перспективного розвитку та функціонування людини, суспільства і національних культур.

150

Рідна мова

ЛІТЕРАТУРА

1. Белых А. , Место убеждений, ценностей и идеалов в функционировании мировоззренческой системы [в:] Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць, гол. ре-дактор: Г. Шевченко, вип. 6, Луганськ 2004, 272 с.

2. Бердяев Н., Письмо тринадцатое «О куль-туре»[в:] Философия неравенства, Москва 1990, с. 247–261.

3. Бобахо В., Левикова С., Культурология: Про-грамма базового курса, хрестоматия, словарь терминов, Москва 2000, 400с.

4. Всемирная история: Учебник для вузов, под ред. Г. Поляка, А. Марковой, Москва 1997, 496 с.

5. Севастьянов В., Электронные СМИ, психоэколо-гия и выживание, Информационно-психологическая и психотронная война. Хрестоматия [в:] Под общ. ред. А. Тараса, Минск 2003, 432 с.

6. Історія світової та української культури: Під-руч. для вищ. закл. освіти, Київ 2000, 464 с.

7. Крымский С., Контуры духовности: Новые кон-тексты идентификации [в:] «Вопросы философии» 1992, № 12, 160 с.

8. Нагорный Б., Социалогические аспекты куль-туры современного общества [в:] Полифоническая культура Украины: Материалы региональной научно-практической конференции, отв. ред. Ю. Фесенко, Луганск 2005, вып. 1, 204 с.

9. Орлова Э., Введение в социальную и культурную антропологию, Москва 1994, с. 20.

10. Основні напрямки розвитку духовності, захис-ту моралі та формування здорового способу життя громадян України. Указом Президента України від 27 квітня 1999 року, № 456/99.

11. Програма діяльності Кабінету Міністрів «На-зустріч людям» (Програму затверджено Постановою КМ № 115 (115–2005-п) від 04.02.2005), (Програму схвалено Постановою ВР № 2426-IV (2426–15) від 04.02.2005).

12. Указу Президента України від 04.07. 2005 р. № 1013/2005 «Про невідкладні заходи щодо забезпе-чення функціонування та розвитку освіти в Україні», http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

13. Указу Президента України від 24.11.2005р. № 1647/2005 «Про першочергові заходи щодо збага-чення та розвитку культури і духовності українсько-го суспільства» http://zakon.rada.gov.ua.

14. Ульшин В., О воспитании духовности [в:] Вла-димир Даль в социокультурном пространстве XXI столетия: Сборник материалов VIII Международных Далевских чтений, посвященные 203-летию со дня рождения Владимира Даля, Луганск 2004, 280 с.

15. Философский словарь, под ред. И. Фролова, 5-е изд, Москва 1987, 590 с.

16. Шевченко Г., Духовність і цінності життя[в:] Духовність особистості: методологія, теорія і практика: Збірник наукових праць, гол. редактор: Г. Шевченко, вип. 5, Луганськ 2004, 252 с.

КОСТЯНТИН ШЕВЕРДІН – старший науковий співро-бітник, заступник директора з координації і зв’язків Інституту духовного розвитку людини Східноукра-їнського національного університету імені Воло-димира Даля, керівник Центру мистецтв, дизайну і реклами Інституту, Заслужений художник України, пошукувач кафедри педагогіки СНУ ім. В. Даля.

151

Рідн

а м

ова

Хтось влучно визначив поняття «невда-ха» – це категорія людей, які не досягають у своїй роботі жодного позитивного ре-зультату, але майстерно знаходять при-чини, чому їм не пощастило, і що саме стало їм на заваді. А головне, переконливо говорять про те, як добре нам усім жилося б, якби не ті зловорожі обставини.

Невдахи проголошують великі ідеї, але беруться не за їхню реалізацію, а за пошук причин, які пояснили б черговий провал.

Чи не з таких невдах складається сьогод-ні наше суспільство, аж до найвищих його керманичів на чолі з президентом?

Наслідки діяльності невдах – страшні. Адже вони не тільки роблять життя зли-денним, але й компрометують у суспільній свідомості такі поняття, як демократія, незалежність, ринкові перетворення. Девальвують такі святі слова, як народ, нація, мова.

Хіба ми жили б так, якби не кляті мос-калі? – кажуть одні. Якби не кляті націо-налісти з їхньою незалежністю, то й життя було б іншим, – стверджують другі.

Але ж причина – не в москалях і не в незалежності. Причина в тому, що ми погодилися бути невдахами.

Так – легше жити. Але тоді не варто й претендувати на щось велике, тоді треба змиритися з сірістю та злиднями.

Побороти зусилля невдах може тільки сила духу. Не окремого вождя чи героя, а всього суспільства.

А. Матвієнко

Політика мови проти суспільства невдах

А що ж формує ту силу? Чи не найголовнішим чинником є сус-

пільна угода щодо побудови національної демократичної держави. Угода нації, що дала цій державі назву, з усіма без винятку етносами, які в цій державі живуть. Угода не формальна, а взаємовідповідальна, з гарантією рівних прав та рівних обов’яз-ків тих, хто домовляється.

Іншого шляху – немає. Принаймні, євро-пейська цивілізація його не винайшла.

Всі європейські імперії впали, і останнім серед них розвалився Радянський Союз. Це напріч розбиває аргументи сьогодніш-ніх шовіністів та «інтеграторів».

Звелися на ноги й домоглися успіху ті, хто пішов шляхом побудови національної демократичної держави.

Підкреслюю – демократичної. Аргумент про те, що Європа об’єднуєть-

ся, некоректний. Адже там інтегруються національні демократичні держави. А що пропонують об’єднувати нам? І що вийде з такого об’єднання строкатих різнорідних клаптів? Питання риторичне.

Ми повинні з розумінням ставитися до заяв Путіна про пріоритетність для нього національних інтересів Росії, про необ-хідність побудови сильної національної російської держави.

Але ж ми повинні насамперед прагнути побудувати сильну національну державу в Україні.

Саме ця теза повинна стати основою для порозуміння всіх нас, в Україні сущих.

152

Рідна мова

Але як будувати таку державу? З чого слід розпочати?

Одним із найважливіших факторів у цьому процесі є мова.

В останню чергу хотів би говорити про мову як про засіб спілкування й передачі інформації. Якщо все зводити виключно до цього, то всі «ковбасні» проблеми українці справді можуть сьогодні задовольнити з допомогою виключно російської, а «кока-кольні» – з допомогою англійської.

Але ж німецький філософ Вільгельм фон Гумбольдт стверджував: «Мова – це дух народу». Без мови окрема людина й увесь народ випадають з космічного ладу, перетворюються в населення спо-живачів, у неодухотворену сукупність автономних індивідів.

Саме мова є засобом формування сус-пільної свідомості. Засобом створення єдиної ментальності, єдиного духу сус-пільства. Спробуйте побудувати єдине суспільство з двома-трьома центрами ментальності...

Мова є водночас генетичним кодом сус-пільства. Саме мова дозволяє підтримати історичну тяглість поколінь. Саме мова дозволяє кожному новому поколінню спи-ратися на весь духовний набуток предків, а не щоразу розпочинати все з нуля.

Не можу оминути очевидної проблеми, яка тут виникає.

Безумовно, національні меншини по-інакшому сприймають мову нації, яка дала державі назву. Одна справа, коли мова пустила коріння на всю глибину тисячо-літньої історії, виросла й визріла разом із народом. Зовсім інша – коли мова при-йшла до тебе уже в готовому вигляді.

Це слід розуміти. І не потрібно – навіть шкідливо! – вимагати для представників національних меншин такого ж рівня сприйняття мови нації, що дала державі назву.

Представники меншин повинні оволоді-вати цією мовою насамперед для того, щоб уникнути конфліктів нерозуміння логіки розвитку й особливостей цієї держави, щоб мати змогу свідомо солідаризуватися в процесі державотворення.

Адже конфліктують не мови. Кон-фліктують носії мов – від нерозуміння вищесказаного. Поки я не говорив, що мова, про яку йдеться – українська. Цей підхід – спільний для всіх мов і всіх дер-

жав. І проблему російської мови в Росії вирішують, спираючись на точнісінько такі ж теоретичні засади.

Але ж повернімося до нашої рідної укра-їнської мови.

Немає потреби докладно переповідати, як ретельно нищилася вона за імперських часів – і давніх, і новітніх. Не хочу ще раз таврувати Росію чи СРСР. Така політика була природною для імперії. Адже саме так –трохи ліберальніше чи, навпаки, ще нещадніше – чинили всі імперії щодо мов своїх меншин.

Але хочу наголосити на іншому. В таких умовах, у які було поставлено українців, не здатне було б вижити жодне «наріччя». У таких умовах неминуче загинула б і мова нації слабкої, щойно народженої, ще недостатньо сформованої.

Не тільки вистояти, а ще й розвиватися під страшним гнітом здатна була тільки мова народу з дуже древнім і дуже по-тужним корінням. Цей висновок роблю, опонуючи всіляким шовіністам і невігла-сам, які прагнуть переконати нас у проти-лежному. Як це, скажімо, робить редактор газети «Крымская правда» Михайло Бахарєв (цитую мовою оригіналу його слова з газети з 13 грудня 1997 р.): «Heт никакого украинского языка. Это приду-манный язык, язык черни. ...то, что сегодня считают украинским языком, – это язык, искусственно придуманный Шевченко и другими авантюристами. Так запо-мните: нет такой нации – украинцы, как нет никакого будущего и у обреченного украинского государства».

Не знаю, хто за національністю пан Бахарєв. Але, говорячи так, він ганьбить насамперед свою власну націю.

Але якою є мовна політика сучасної не-залежної України? І чи існує така політика взагалі?

На жаль, мусимо визнати: вона є такою ж сірою і невизначеною, як і та влада, що її здійснює. В кращому разі, маємо погану мову політиків, і зовсім не маємо політики мови.

Вважаємо, що в мовній політиці не маємо права на головну помилку: на при-ниження за будь-яких обставин будь-чиєї гідності. Хоча й розуміємо: агресивність в утвердженні раніше принижуваної мови – це зворотній бік колишнього при-ниження.

153

Рідн

а м

оваАле не можемо заплющувати очі й на те,

що за рядом показників (книговидання, преса тощо) становище з українською мо-вою стало гіршим, ані ж за колоніальних часів. Більше того, українська мова активно перестає бути розмовною мовою молоді.

Час кричати „SOS” бити на сполох! Відомий мовознавець Борис Парін

стверджує, що долю мови визначають три чинники: культурна її вага, характер соці-альної бази, та втручання політичних сил. З першим чинником українська мова не має проблем з огляду на величезний масив культурних скарбів, створених на її основі. З другим – ситуація гірша, з огляду на те, що вона так і не стала повсякденною мовою еліти держави (тут вона використовується в суто ритуальних моментах спілкування на людях, і то не завжди). І, нарешті, тре-тій фактор вимагає від УРП «Собор» як від активної політичної сили включення в підготовку виважених, взорованих на демократичні світові стандарти проектів законів «Про державну українську мову» та «Про мови національних меншин».

І не треба боятися слів «національні мен-шини». Українці теж є національною мен-шиною в будь-якій державі, окрім самої України. І для всіх них Україна є колискою їхнього етносу. І те ж саме можна сказати і про росіян поза межами Росії.

Контури концепції нової мовної по-літики, яку ми могли б запропонувати, накреслено в Декларації УРП «Собор», затвердженій З’їздом єднання 21 квіт-ня 2002 р.: «Стрижнем діяльності УРП «Собор» є реалізація української на- ціональної ідеї. Сьогодні ми розуміємо її як утілення права українського народу на збереження власної неповторності

в спільноті світових народів, на життя в незалежній, вільній, соборній укра-їнській державі, в якій запроваджено справді демократичний устрій, створено умови для заможного життя і всебічного розвитку особистості, захищено права та свободи людини, сформовано ефективну вільноринкову економіку та громадянське суспільство.

Українська соборна національна демо-кратична держава будується на визнанні і активному утвердженні традиційних на-родних цінностей, національної історич-ної спадщини, мови, культури як факторів, що виконують об’єднувальну функцію, водночас поважаючи право всіх етнічних груп в Україні на збереження власної культурної ідентичності. Держава – не самоціль, а умова та інструмент захисту власних національних інтересів.

Ми стверджуємо: тільки сильна соборна національна демократична держава здатна захистити життєвий простір нації, забез-печити високий рівень життя, розвинену систему соціального забезпечення, ство-рити умови для захисту прав та свобод громадян, протистояти будь-якому тиску ззовні».

Великий Кобзар прагнув возвеличити «малих отих рабів німих», на сторожі коло них поставивши СЛОВО. І сьогод-ні народ наш, що досі лишається рабом сірості і нікчем, має шанс возвеличитися тільки тоді, коли поверне собі МОВУ, наш обов’язок – допомогти йому в цьому.

А. Матвієнко, Політика мови проти суспільства невдах [у:] А. Погрібний, Світовий мовний досвід та українські реалії, Київ 2003, 72 с., с. 3–6.

154

Рідна мова

Рушієм національного є дух, а екзистенцією духу є мова.

Вільгельм фон Гумбольдт

Мова – це спосіб самоідентифікації в історичному просторі, метафізична площина, що відображає стан генетич-ної інформації в людині, нації. Феномен мови в третьому тисячолітті вийшов за межі суто лiнгвістичних знань. Мова виконує націєтворчу функцію: соціалі-зація людини відбувається в атмосфері (аврі, етері) національної мови. З цієї причини у визначеннях нації більшість дослідників подає мовний компонент, а в ієрархії атрибутів нації мова посідає домінантне місце – поруч із національ-ною самосвідомістю, елементом і виявом якої є ставлення до мови.

В Україні за останні роки мовне питан-ня із царини філологічної, лiнгвістичної перейшло в площину політики, соціоло-гії, філософії. Але проблема полягає не в тому, що у зв’язку із цим ми потребуємо нових методик і технологій для досліджен-ня мови в контексті мислення, свідомос-ти, нейрофізіології мозку тощо. В Україні мова стала способом маніпулювання: те-пер за «мовним питанням» можна сховати питання політичне, фінансове, економіч-не... У мову почали грати. Вона стала заба-ганкою для тих, хто не є компетентним

В українському мовознавстві немає та-ких лiнгвістичних галузей як нейролiнг-

вістика, психолiнгвістика, етнопсихолiнг-вістика, філософія мови тощо на рівні на-укових шкіл. І в цьому европейська наука випередила нас щонайменше на 50 років. Сьогодні дедалі більше науковців прагнуть кваліфіковано займатися соціолiнгвісти-кою. І в цьому немає нічого поганого, якби не той факт, що в соціолiнгвістику прихо-дять «науковці», які абсолютно не володі-ють базовими знаннями ані про мову, ані про соціум, ані про саму соціолінгвістику. Єдине, що вони можуть, – писати претен-зійні статті під промовистими назвами.

Такі дослідники у своїх працях за сер-панком соціолiнгвістики прагнуть при-ховати елементи далеко не філологічні, не мовознавчі, а політичні. Мова в їхніх руках стає гумовим м’ячем, який можна штовхати й підкидати. Але, що найголо-вніше, зазвичай, сам м’яч наприкінці та-ких досліджень може десь загубитися, а рефреном стає незадоволеність держав-ною політикою щодо російськомовного населення, яке, мовляв, усі «звинувачу-ють в інтелектуальній неспроможності» у зв’язку із «незнанням великої україн-ської мови». Такі мовознавці стверджу-ють, що «українське питання», «асимі-ляція української мови», «лiнгвоцид», «каліцтво української мови» – політичні профанації, оскільки насправді в радян-ські часи українська мова не мала жодних політичних заборон...

Думаю, варто розставити крапки в цих абераційних білiнгвально-політичних до-

Дмитро Дроздовський

Національний університет Києво-Могилянська академія

«Нації вмирають не від інфаркту, cпочатку в них

відбирають мову». Рефлексії довкола

«непросвіченої двомовності»

155

Рідн

а м

оваслідженнях, звернувшись до думок справ-

жніх фахівців-мовознавців. Представник київської соціолiнгвістич-

ної школи Лариса Масенко у новій праці Мова і суспільство: Постколоніяльний вимір цитує слушну думку польського дослідника Є. Велюнського: «Немає дво-мовних народів – так само, як немає ди-тини, у якої було б дві біологічні матері». Поширення двох мов в одній країні стає джерелом постійного дискомфорту й на-пруження. Витіснення національної мови чужою перетворює народ на аморфне на-селення. Тому одне з нагальних сучасних завдань – відновлення природних стихій-них форм існування мови». «Мову, що ви-йшла з ужитку як засіб звичайного буден-ного спілкування, не врятує від забуття створена нею культура, якою б елітарною та досконалою вона не була», – слушно за-уважує Л. Масенко. Цілком логічним є ви-сновок дослідниці, справжнього фахівця із соціолiнгвістики, яка зуміла створити свою школу і розробити нову методоло-гію: «Майбутнє України вирішать наслідки протистояння двох активних угруповань – проукраїнського і проросійського».

Як бачимо, і досі залишається актуаль-ним застереження Івана Дзюби: «Треба нам нарешті усвідомити: русифікація України – усупереч усім нашим гимнам Україні та українській мові й усім ри- туалам на їхню честь – не лише триває, а й сягає такої глибини, що загрожує самому існуванню української нації серед націй світу».

Л. Масенко у праці Мова і суспільство: Постколоніяльний простір, як і попере-дньою – Мова і політика, шукає відповіді на запитання, яке поставила Леся Укра-їнка: «Як світ з старого збудувати? Як на-вчить байдужих почувати?» Мова є най-очевиднішою ідентифікаційною ознакою нації. Ще відомий соціолiнґвіст Ч. Фергю-сон переконував у тому, що в ситуації ди-глосії статус двох мов різний; це здебіль-шого зумовлено тенденційністю їхнього вживання в різних сферах життя.

Сучасна мовна політика повинна ство-рювати передумови для того, щоб мовне планування могло реалізуватися повно-цінно. Не слід забувати при тому про основний мовнополітичний крок, який повинна зробити кожна суверенна держа-ва. Видатний фахівець із мовної політики

Айнар Гоген поділяє процес мовного пла-нування на чотири фази: 1. Фаза відбору, протягом якої приймають визначальні рішення стосовно напрацьованих норм; 2. Фаза кодифікації, коли встановлюють остаточні правила для граматики, орто-графії та лексики; 3. Фаза імплементації – заходи, спрямовані на втілення у жит-тя попередньо вибраних і кодифікованих норм; 4. Фаза розбудови – подальший пер-манентний розвиток та адаптація мови з метою її відповідности до суспільних ви-мог; тут особливу роль відводять актуалі-зації терміносистеми.

Тепер стає зрозумілим, чому цивілізова-ні демократичні країни великого значення надають мовній політиці та мовному пла-нуванню, де роль лiнгвістів є авангардною. Цікаво, що в державній програмі з розви-тку і функціонування української мови на 2004–2010 рр., яку підписав колишній прем’єр-міністр України В. Янукович, було зазначено, що «в державотворчому процесі українській мові відводиться про-відна роль. Разом з тим в останні роки не забезпечується її належний розвиток; іс-торичний досвід більшости европейських народів свідчить про те, що мова як важ-ливий показник національної ідентичнос-ти була і залишається об’єктом державної підтримки та регулювання. Проте в Укра-їні ще не все зроблено для повноцінного впровадження української мови в усі сфе-ри суспільного життя. Потребують удо-сконалення правові норми, що регулюють її функціонування. Слід докладати всіх зусиль для розширення сфери функціо-нування державної мови, щоб вона розви-валася та відігравала консолідуючу роль у становленні громадянського суспіль-ства. Послідовне вирішення мовних пи-тань, зміцнення державного статусу укра-їнської мови передбачає стимулювання процесу побудови заможної та демокра-тичної України». Але яку «мовну політи-ку» впроваджує сьогодні лідер «опози-ції»? Чи є хоча б один із цих пунктів в його «альтернативній» програмі?

Що ж, якщо тільки політична поса-да змушує декларувати розвиток мови, то тоді варто зрозуміти, що сьогодні не «мовне питання і політика» йдуть поруч, а політика потребує «мовного питання» в лавах «опозиції» для подальших про-вокацій і профанацій. Чи, може, це такий

156

Рідна мова

альтернативний «варіянт» розв’язання проблеми, за який у цивілізованих краї-нах відповідає саме опозиція?

Мовознавець Віталій Радчук в інтерв’ю газеті «Шлях перемоги» зазначає: «Мова – унікальне знаряддя людини. Українська мова є символом держави й елементом конституційного ладу. Таке визначення підтвердив і Конституційний суд. Саме тому, щоб розчинити народ і підкори-ти державу як знаряддя його волі, про-ти мови українського громадянства на її споконвічних теренах ведеться справжня війна, де зброєю масової дії є дискредита-ція, знецінення».

«У всіх народів мова – це засіб спілку-вання, у нас – це фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літера-тури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і мо-ральних травм» – сказала свого часу Ліна Костенко. Мова – це національна свобода у філософському вимірі. Але в той же час «ціла мовознавча школа» стверджує, що «український лiнґвоцид» – це просто-таки «психічна хвороба українських мовознав-ців-шовіністів». Історично-мовознавчий екскурс може назавжди розставити крап-ки в цих спекуляціях науковців, які у від-далених ділянках мозку свідомости праг-нуть змінити історичний хід, зробивши ретроспективний стрибок у минуле...

Лiнґвоцид мав i має мiсце фактично в усiх полiетнiчних утвореннях, багато-нацiональних державах, де стикаються iнтереси панiвного i поневолених на-родiв. Лiнґвоцид щодо української мови має довгу iсторiю, сторiнки якої ряснiють пiдступом, погордою, нахабством, лице-мiрством поневолювачiв та щедро политi сльозами i кров’ю їхньої жертви – нашого народу. Торкнемось лише окремих сторiн та епiзодiв цiєї iсторiї.

Професор Київського міжнародного університету, мовознавець Іван Ющук за-значає: «Суть асиміляційного процесу ко-рениться передусім у розмиванні поняття «рідна мова». Згідно з класичним визна-ченням, «рідна мова» – це материнська мова, перша мова, яку засвоює дитина в родинному спілкуванні. Асимілювати народ – це примусити його відмовитися від своєї мови, звичаїв, традиційної куль-

тури, тобто змусити його перестати бути собою, уподібнити до народу-колонізато-ра і, у кінцевій меті, злити з цим народом.

Тактику асимілятора найточніше сфор-мулювала Леся Українка в драматичній поемі Оргія. Суть діяльности Мецената у завойованій країні – «добром і ласкою примусити всіх видатних чужинців Рим любити. Хто любить – той уподобитись може до любого і тілом, і душею».

За словами професора Ющука, «масо-вий перехід на иншу мову послаблює не-зримий духовний зв’язок народу із сво-єю землею». Викривлену, пошкоджену національну самоідентифікацію значної частини українського народу породжує не тільки недостатня обізнаність зі своїм історичним минулим, а й переважно ви-кривлена мовна ситуація. Це вона масово продукує тип конфліктної мовної свідо-мости й поширює явище, що в науці на-зивають запозиченим із соціяльної психо-логії терміном «ненависть до самого себе», або «самоприниження».

На думку І. Ющука, можливість втрати Україною свого історично-інформаційно-культурного простору становить чи не найбільшу загрозу нашому суверенітето-ві, оскільки в сучасному індустріальному суспільстві засоби масової інформації мають величезний вплив на формування масової свідомости. У 1827 р. В. фон Гум-больдт писав: «Нація – це охарактеризо-вана конкретною мовою духовна форма людства, індивідуалізована щодо ідеаль-ної тотальности». У праці, написаній че-рез півтора століття, читаємо: «Нація – це етнічна група, яка об’єднана спільними звичаями, релігією і мовою і яка усвідом-лює свою співналежність».

Лицар української мови Б. Антонен-ко-Давидович, спадщина якого ще че-кає свого фахового дослідження, писав: «Мова – тонкий інструмент. Однією й тією ж мовою, незважаючи на красу її чи милозвучність, можна і «полову віяти», й «святий вогонь викрешувати». Усе за-лежить від того, як хто вміє володіти цим чарівним інструментом. В одних устах вона звучить із такою силою, що, кажучи словами І. Франка, «мов трубою, мільйони зве з собою», в інших – тільки ріже слух, вона – мов те лушпиння без животворно-го зерна... Розмовляти сучасною мовою свого народу, мати високий рівень куль-

157

Рідн

а м

оватури власної мови – це не тільки показник

інтелектуального розвитку особи, а й її обов’язок».

За мовними проблемами сьогодні на-справді стоїть абсолютно інша площина, глибока і фатальна. За словами вченого зі світовим іменем Оксани Пахльовської, «сьогодні кордон між двома Українами проходить не між Україною україномов-ною та Україною російськомовною. По-діл не етнічний, не мовний, не релігійний. З одного боку – вульгарний покруч лобо-томізованого суспільства, жадібний спо-живач фальшивих ідеологем, інертний транслятор енергії насилля. А з іншого боку – всі інші – українці, росіяни, єв-реї, татари, греки, – кожен, хто має свою культуру і відтак поважає культуру іншо-го. Це молода Україна і це стара Україна. А головне – це Україна европейська, в якій свідомість, солідарність і взаємоповага стають підвалинами громадянського сус-пільства».

У сучасних «мовознавчих полеміках без адресатів» потрібно визнати те, що й досі в Україні є значний відсоток людей, яких можна виокремити в категорію «ра-дянськосвідомих» або «москвосвідомих». Це ті люди, мислення яких – у Москві, у минулому, воно чинить опір новим іс-торичним віхам. Але «московський вітер» – це не просто стогін, супротив, це вар-варський зойк, готовність за будь-що ви-нищити те, що є меншовартісним. Україн-ська мова – це покруч, це малоросійська мова в їхньому розумінні. Принаймні, так вчила радянська школа. У даному разі я кажу про культурно-філософську сис-тему радянських часів, що спиралася на історично-документальну базу, яку змо-гли зібрати мовознавці Лариса Масенко, Орися Демська-Кульчицька та Віктор Ку-байчук і видати у вигляді наукової пра-ці Історія українського лiнгвоциду в ХХ сторіччі. «Суржикомовне населення» – термін цілком штучний, відірваний від реалій життя. Заберімо російськомовне населення, і тоді «суржикомовні» пере-творяться на тих людей, які не володіють стилістичними, ортоепічними нормами літературної української мови. Проте проб-лема набагато глибша. Мовлення – прояв свідомости, її лабіринтів, поєд-нання і розташування нейронів у корі головного мозку. Мовлення відбиває пси-

хосоматичний стан людини, воно показує здібності людини, її рівень культури, ду-ховності, свідомості. На жаль, у нас немає поки що в Україні гідних нейролiнгвістич-них та психолiнгвістичних досліджень. Ці міждисциплінарні науки сьогодні мають статус езотерики. Насправді, у нас немає наукової бази і наукових шкіл, які є в Єв-ропі, Америці, Японії, Ізраїлі.

Суржик – це хвороба, що зачіпає не тіль-ки «порушення мовної норми». Це пробле-ма – психічна, психологічна, гуманітарна... Спроба таким чином «захистити себе від України (мови, мовомислення, свідомос-ти) перетворює людей на пітекантропів ХХІ ст., калік і рабів. Культурне невігла-ство – результат опору, природної редукції естетичних клітин людини.

Україна сьогодні перебуває «на лінії мовного фронту» – із заходу та центру йде циклон – з півдня насувається анти-циклон. Подивімося, Крим перетворився на «дачу» для представників зовсім іншої держави – Росії. Є кримці, які не знають ані кримськотатарської, ані української мов. Одеський, Запорізький, Миколаїв-ський, Херсонський регіони – «московське болото із присмаком радянського духу».

Ліна Костенко свого часу сказала: «При всіх традиційних балачках про три братні народи, про спільне історичне коріння, – яке небратнє ставлення до цих двох наро-дів, яке бажання викорчувати їхню мову й культуру з корінням! І кому ж, як не нам, українцям і білорусам, розуміти одне одного? І знати, що якщо знаки біди вер-таються, то вони вертаються до всіх наро-дів на цій пострадянській території».

Але цей «наркотичний сморід» паралі-зує й українців, які не здатні опанувати російську культуру, а натомість здатні втратити зв’язки із генетичним корінням. Ліна Костенко з цього приводу сказала: «...Значна частина самих українців, які, втративши свою національну ідентич-ність і не ставши органічно людьми ро-сійської культури, являють собою конґло-мерат нечіткої національної належності, що продукує найпримітивніший засіб спілкування – суржик. Це вже хронічна хвороба нації. Її не вилікуєш ні піґулками, ні грошовими преміями всеукраїнських конкурсів, ні бальзамом патетики про на-ціональні святині... Тут вже потрібна шо-кова терапія».

158

Рідна мова

Звісно, у кожному із цих міст є свої осе-редки української Ідеї, але вони «ембріон-ні», вони не мають вітальної сили, потріб-ної для перетворення. Ретроспективна свідомість людей змушує їх самих страж-дати – психологічний опір новому часові призводить до духовного, економічного, культурного зубожіння в цих регіонах. Науковець Оксана Пахльовська пояснює це в статті Українська культура у вимірі «пост»: посткомунізм, постмодернізм, поствандалізм так: «Коротке замикання в системі культури відбулося тому, що ця культура втратила зв’язок з тим цивіліза-ційним кодом, з якого вона народилася, як, власне, культура, здатна до самостій-ного життя, до свідомого вибору і викли-ку в найтяжчих історичних умовах».

Україна сьогодні – це вікно у світ нової європейської свідомості. Але покоління, яке у своїй свідомості має імплантат ра-дянської системи, не може зробити гума-нітарну трепанацію самостійно. Воно по-требує лікарів душ, натомість є потужний «московський вітер», що живиться фінан-совою підтримкою тих, кому Україна із її майбуттям байдужі. Це антилюдяний ві-тер поневолення, духовної руйнації, гума-нітарної катастрофи суспільства...

Оксана Пахльовська з цього приводу пише: «Власне, вандалізм посттоталітар-ного суспільства може бути якщо не при-пинений, то принаймні марґіналізований, якщо Україна знайде в собі сили проти-ставити безцеремонній свободі числен-них імперативів один-єдиний імператив: імператив реальної, а не ілюзорної свобо-ди. Якщо імпортує із Заходу не лише ілю-зію свободи від етики, а складний досвід постійної побудови і постійного захисту етики цієї свободи. Свободі не можна на-вчити. Це потреба. Природна, як потреба дихати. Лише відчувши цю потребу, Укра-їна перестане штампувати себе на футбол-ках в аеропортах пострадянською форму-лою „Born to be wild”. І почне писати себе в історії словами західної демократії, – але тоді також і власними словами: „Born to be free”, „народжена бути вільною”».

У статті Україна як жертва і чинник гло-балізації катастроф Ліна Костенко ска-

зала: «Мова... не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першо-елемент літератури, а з важкої руки Імпе-рії ще й досі для багатьох – це ознака на- ціоналізму, сепаратизму, причина кон-фліктів і моральних травм. Ідеться ж на-віть не про вживання чи не вживання української мови, а про зживання її зі сві-ту. Подібні ситуації в постколоніальних країнах були, але щоб після здобуття Не-залежності, у своїй власній державі тер-піти таку дискримінацію, такий неприхо-ваний цинізм, – це безпрецедентно. Мова у такому становищі, ясно, не є ресурсом для розвитку України. Як і всі инші, ви-димі й невидимі, згадані тут і не згадані нинішні кризи і катастрофи».

На тлі енергетичного відлуння цих слів сьогодні набуває неабиякого значення правописна кампанія – це одна зі складо-вих розв’язання мовного питання. Інша річ – під прикриттям демократичного суспільства «представники неукраїнської фінансової конгрегації» намагаються за-хистити «історичний вибір України» не відчути себе європейською державою. У південних регіонах партія «Союз» (з ким?) проводить масові демонстрації на підтримку «приниженої російської мови»? Виявляється, мова змогла обра-зитися і закликати на допомогу, звісно, за «тридцять срібників», які їй впали з мос-ковського неба. Потрібно не говорити про і довкола правописної кампанії, а взяти й увести новий правопис із нормами укра-їнської мови «до репресованого періоду», і тоді все встане на свої місця. Довколамов-ні аберації тільки погіршують ситуацію. Потрібно зробити хоча б один гідний вчи-нок, а не перетворювати це на буфонадно-карнавальну процесію. За словами Ліни Костенко, «третє тисячоліття – це вже не час для становлення...» «Україна відстає від динаміки часу. Лише реальне постання громадянського суспільства може змінити ситуацію на краще. Але насамперед – нова якість мислення, як основний чинник цієї трансформації. Щоб не минуле формува-ло сучасний тип українця, а щоб сучасний українець був здатен формувати майбутнє. Час працює на тих, хто працює на нього».

Редакція часопису просить про підтримку у видаванні«Рідної мови». Бажаючим підтримати ідею видавництва нашого

освітнього журналу, подаємо банківський рахунок Редакції:

Zespół Twórczy ZUwPRedakcja „Ridna Mowa”78-600 WałczDolne Miasto 10/80

PKO BP О/Wałcz 28 1020 2847 0000 1702 0052 7382