МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

Біобібліографічний довідник

2

УДК 016:378(477.87) ББК Ч48г(4Укр-4Зак)я1 О 53

Олашин Микола Васильович Історичний факультет Ужгородського національного університе-

ту: Біобібліографічний довідник/ Держ. вищий навч. заклад „Уж-город. нац. ун-т”; Бібліогр. ред. О.Д. Закривидорога; Відп. за вип. І.О. Мандрик. – Ужгород: Ґражда, 2010. – 440 с. іл.

У пропонованому науково-довідковому виданні дано корот-кий нарис історії розвитку історичного факультету Ужгородського національного університету, вміщено біобібліографічні статті про усіх викладачів з моменту його створення, а також наведено відо-мості про професорсько-викладацький склад кафедр політології та філософії в період їх входження до структури істфаку УжНУ.

Для вчених-істориків, краєзнавців, аспірантів, студентів, до-слідників історії освіти та науки.

Im vorgelegten wissenschaftlichen Nachschlagewerk bietet man einen kurzen Abriß zur Entwicklungsgeschichte der historischen Fa-kultät der Nationaluniversität Ushhorod; die Ausgabe enthält die bio-bibliographischen Aufsätze mit Information über alle Lektoren seit dem Zeitpunkt der Fakultätsgründung. Es beinhaltet Information zum gelehrtenkörper der Lehrstühle für Politologie und Philosophie zur Zeit ihrer Zugehörigkeit zur Struktur der historischen Fakultät der Nationaluniversität Ushhorod.

Die Ausgabe ist geeignet für Gelehrte (Historiken), Landeskun-dewissenschaftler, Aspiranten, Studenten sowie Erforscher der Bil-dungs- und Wissenschaftsgeschichte.

Бібліографічний редактор: О.Д. Закривидорога, бібліограф

Рецензенти: О.Д. Довганич, доктор історичних наук, доцент; В.І. Ілько, доктор історичних наук, професор

Відповідальний за випуск: І.О. Мандрик, доктор історичних наук, професор, завідувач

кафедри нової і новітньої історії та історіографії

Автор висловлює сердечну вдячність братові Юрію Васильовичу ОЛАШИНУ за фінансове сприяння у виданні цієї книги

ISBN 978-966-176-028-7

© М.В. Олашин, 2010 © Василь Ілько, післямова, 2010

© Корнелія Коляджин, дизайн, 2010 © Видавництво „Ґражда”, 2010

3

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ УЖГОРОДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ:

ЗДОБУТКИ, ПРІОРИТЕТИ, ПЕРСПЕКТИВИ

Вступ. Загальновідомим є вислів: „Історія – це вчителька жит-тя”. Звідси й непідробний інтерес більшості населення до сторінок минулого. Але серед нього є й чимало вірних служителів музи Кліо. Вони на високому професійному рівні досліджують різні ак-туальні проблеми вітчизняної чи зарубіжної історії, або спеціаль-них історичних дисциплін.

Що стосується Закарпаття, то з почуттям гордості можемо впев-нено констатувати, що істориків тут ніколи не бракувало. Навіть в умовах багатовікового іноземного поневолення вони, долаючи різні перешкоди, більш чи менш професійно цікавились таємницями історії і публікували свої студії. Серед них найперше треба назвати І. Пастелія, І. Базиловича, І.С. Орлая, Ю.І. Гуцу-Венеліна, М.М. Луч-кая, І. Дулішковича, Ю.Ю. Жатковича, А.Р. Годинку, В.М. Гаджегу та ін. Більшість з них не мали спеціальної фахової підготовки. І це не була їх вина. Просто іноземні господарі вважали, що місцевому русинському (українському) населенню освіта ні до чого, адже їх призначення – обслуговувати панів і різних чиновників.

У той же час трудяще населення та кращі його представники думали зовсім інакше. Вони протягом багатьох століть завзято і наполегливо оберігали рідну мову, побут, звичаї. І плекали надію, що в майбутньому Закарпаття обов’язково стане вільним і воз-з’єднається з іншими українськими землями. А ще мріяли про освіту для своїх дітей, в тому числі й вищу. І в міру своїх сил та можливостей боролись за це.

Вперше вимога про відкриття університету для закарпатсь-ких русинів прозвучала у червні 1848 року на першому Слов’ян-ському з’їзді у Празі. Саме тут було висловлено вимогу про те, щоб „угорські русини… могли собі заснувати… горожанські, богослов-ські і учительські семінарії, потім інститути вищі – гімназії, ліцеї, академії, політехнічну школу і університет”. У жовтні наступного року закарпатська депутація на чолі з А.І. Добрянським зустріла-ся у Відні з імператором Францем-Йосифом та головним урядо-вим комісаром К. Герінгером і передала їм „Меморандум угрору-сів”. Частково згадані вимоги було враховано. Наприкінці 1849 року чотири закарпатські комітати були об’єднані в один Ужго-родський округ. Почали відкриватися початкові школи з руською мовою навчання. Всі школи підпорядковувалися „руській конси-сторії”. На вулицях міст з’явилися надписи руською мовою. Але це був скромний і короткотерміновий успіх.

В міжвоєнний період, коли Закарпаття перебувало в складі першої Чехословацької республіки, громадськість краю (передусім

4

вчителі, члени товариства „Просвіта” і окремі комуністи) ставили питання про відкриття в регіоні університету. Але чиновники ви-щих рангів аж ніяк не хотіли на це пристати. Причини відмови висувалися різні: „економічні труднощі”, „дефіцит кваліфікованих кадрів”, „відсутність належної матеріальної бази”, „політична не-стабільність” тощо. Вирішити згадану проблему могло керівництво Карпатської України, але це нове державне об’єднання проісну-вало дуже недовго і було потоплено в крові окупантами. Тому пла-ни про перенесення Українського Вільного університету з Праги до Хуста не вдалося реалізувати. І тільки визволення Закарпаття Червоною армією у жовтні 1944 року створило реальні умови для розвитку освіти (у тому числі й вищої) в краї.

Уже в доповіді на першій конференції компартії Закарпат-ської України, що відбулася 19 листопада 1944 року, І.І. Туряниця серед інших пріоритетних завдань назвав і відкриття університе-ту. А 5 грудня того ж року Народна Рада Закарпатської України прийняла декрет „Про організацію вищих шкіл на Закарпатській Україні”. У ній ставилось завдання „організувати на території За-карпатської України державний університет”. У тій же постанові йшлося і про плани відкриття кількох галузевих інститутів – Лісо-вого і Агрономічного (цього, до речі, так і не було зроблено).

Дуже важливим в історії вищої школи Закарпаття є день 20 липня 1945 року, коли Народна Рада Закарпатської України спільно з Секретаріатом КПЗУ прийняла постанову про відкриття в Ужгороді „Закарпато-Українського університету”. Дане рішення було розглянуто і вивчено на республіканському рівні і 18 жовтня 1945 року Рада Народних Комісарів УРСР і ЦК КП(б)У ухвалили спільну постанову про відкриття в Ужгороді державного універ-ситету. Нарешті мрія багатьох поколінь закарпатців стала реаль-ністю. У той же час слід зауважити, що більшість вчених схиля-ється до думки, що датою заснування УжНУ слід вважати 20 лип-ня 1945 року.

У числі перших чотирьох факультетів нововідкритого універ-ситету був і історичний. За час, що минув відтоді, істфак став провідним навчально-виховним і науковим підрозділом УжНУ. В його літопис вписано чимало здобутків. Разом з тим, треба заува-жити, що були й неприємні моменти. Про все це й піде мова у пропонованій книзі.

Підкреслимо, що історія історичного факультету УжНУ уже була об’єктом дослідницьких зацікавлень. Цієї проблеми торкалися окремі викладачі та декани (Г.В. Божук, І.М. Гранчак, А.М. Ігнат, В.І. Ілько, С.О. Міщенко, М.В. Троян, І.Г. Шульга та ін.). До ювілеїв вузу виходили довідники. Серед їх упорядників були В.Л. Ми-китась і О.Д. Довганич. Найповнішим серед них є видання 1984 року українською та російською мовами (автори: О.Д. Довганич,

45

46

СМІЯН

Петро Кіндратович

Народився 13 січня 1918 р. у

м. Борзна (тепер районний центр Чернігівської області). Із селян. Кандидат (1946), доктор (1971) історичних наук; доцент (1947), професор (1973). Відмінник на-родної освіти (1974, 1978). Ака-демік Української Академії істо-ричних наук (1999).

Закінчив Артемівський робітфак (1934), історичний факуль-тет Київського педінституту ім. О.М. Горького (тепер Національ-ний державний університет ім. М.П. Драгоманова) (1938) та аспі-рантуру по кафедрі історії України Київського державного (тепер національний) університету ім. Т.Г.Шевченка (1944). У січні 1946 р. захистив кандидатську дисертацію „Україна у Вітчизняній війні 1812 року” (наук. кер. – проф. А.О. Введенський), а у травні 1970 р. – докторську дисертацію „Революційний та національно-визволь-ний рух на Закарпатті кінця ХІХ – початку ХХ ст.”

Трудову діяльність розпочав на посаді асистента Чернігівсь-кого педагогічного інституту (1939). Потім навчався в аспірантурі (1939-1941, 1944) та брав участь у діяльності підпільної антифа-шистської групи, що діяла на Борзненщині (1941-1943). Далі пра-цював завідувачем кафедри історії СРСР Ніжинського педінсти-туту (1943-1944), старшим викладачем та заступником декана Київського педінституту (1944-1946). У 1946-1947 рр. – завідувач кафедри історії СРСР та декан історичного факультету Ужгород-ського державного (тепер національний) університету. Згодом був переведений на посаду завідувача кафедри історії Львівського педінституту (1947-1949). У 1949-1950 рр. – доцент кафедри істо-рії Красноярського педінституту. У 1950 р. був репресований за зберігання „націоналістичної” літератури, засуджений на 10 років позбавлення волі і направлений в один із сибірських таборів. У 1955 р. повністю реабілітований з поверненням усіх прав і стажу роботи. Після цього працював у Луцькому педінституті (тепер Во-линський національний університет ім. Лесі Українки) на посадах

425

З ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОЇ АЛЬМА-МАТЕР Штрихи до портрета доцента Миколи Олашина

Серед викладацького складу історичного факультету Ужгород-

ського національного університету вирізняється постать кандида-та історичних наук, доцента Миколи Васильовича Олашина. Нині він – відомий учений-історик, карпатознавець, педагог вищої школи, громадський діяч. Його шанують за чесність і порядність, доброту і щирість, любов до рідного краю, неньки України. Немає сумніву, що ці благородні людські якості він успадкував від бать-ків з Нижнього Бистрого, що на Хустщині. Саме в цьому гірсько-му селі 10 жовтня 1957 року він узрів цей світ.

У подружжя Олашинів – Василя Васильовича, працівника во-єнізованої охорони Теребле-Ріцької ГЕС і Олени Іванівни (дівоче прізвище Продан) виросло восьмеро дітей – п’ять синів і три донь-ки. Всіх їх зігрівала мамчина любов та нянькова доброта, кожен з них знайшов свою стежку в житті: педагогами стали Микола, Ва-силь, Мирослава, Олена і Володимир, столяром-будівельником – Юрій, юристом – Михайло, медсестрою – Марія. Усі вони бере-жуть спогади про своє щасливе дитинство. Щасливе тим, що мали чудових батьків, які дбали про те, аби діти були і одягнені, і ситі, щоб здоровенькими росли...

Микола, як і брати та сестрички, глибоко завдячує батькам за те, що його, як кажуть, „поставили на ноги”, допомогли здобути улюблений фах, підтримували у складні моменти життя... У 1965 році він пішов у перший клас Нижньобистрівської восьмирічної школи, яку задовго до нього закінчив односельчанин, майбутній поет і прозаїк Василь Вовчок (автор багатьох книг, серед яких „Добрий день”, „Веселки воду п’ють” та ін.). Навчання давалося легко. У цьому, безперечно, велика заслуга першої вчительки Ган-ни Іванівни Росохи, яка на все життя прищепила хлопцеві любов до знань. Досі добрим словом згадує Микола своїх учителів – Ган-ну Михайлівну Вовчок, Юрія Юрійовича Росоху, Олену Михайлів-ну Ковач та інших, які щоденно, крок за кроком, збагачували йо-го знання зі шкільних предметів.

У 1973 році Микола Олашин стає учнем 9-го класу Березів-ської СШ (у Нижньому Бистрому середньої школи ще не було). Пе-рехід у сусідню „чужу” школу не позначився на успішності юнака. Він не скинув, а навпаки, збільшував оберти у навчанні. Цього досягав завдяки своїй наполегливості та допомозі з боку вчителів – Івана Івановича Сабадоша, Михайла Степановича Біляка, Гали-

435

ЗМІСТ Історичний факультет Ужгородського національного університету: здобутки, пріоритети, перспективи 3 ДЕКАНИ 45 СМІЯН Петро Кіндратович 46 ЧУБУКОВ Яків Арсенович 48 АНТОШИН Микола Семенович 50 ТЕРЯЄВ Василь Єгорович 52 ІГНАТ Андрій Михайлович 53 МАРЧЕНКО Григорій Васильович 55 МІЩЕНКО Сергій Олексійович 57 ІЛЬКО Василь Іванович 59 ГРАНЧАК Іван Михайлович 62 ШЕРШУН Іван Георгійович 65 ПАВЛЕНКО Григорій Васильович 67 БАЛАГУРИ Едуард Альбертович 70 МАНДРИК Іван Олександрович 73 ВЕГЕШ Микола Миколайович 75 ФЕНИЧ Володимир Іванович 78 КАФЕДРИ ІСТОРИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ 80 АЛЕШКЕВИЧ Ярослав Андрійович 81 АРСЕНТЬЄВ Микола Васильович 82 БАЖЕНОВА Ніна Петрівна 85 БИСАГА Юрій Михайлович 86 БІЛАК Павло Іванович 88 БОЖУК Ганна Василівна 89 БОЛДИЖАР Михайло Миколайович 91 ВИСКВАРКО Сергій Анатолійович 93 ВІДНЯНСЬКИЙ Степан Васильович 95 ВОВКАНИЧ Іван Іванович 97 ВОЛЬФСОН Бенціон Менделевич 99 ГАЛАС Володимир Іванович 101 ГАЛАС Йосип Йосипович 102 ГАЛДА Павло Павлович 103 ГАНУС Сергій Олексійович 104

436

ГАНЧИН Василь Юрійович 106 ГАРАГОНИЧ Василь Васильович 108 ГИЙДЕЛ Ернест Михайлович 111 ГОРВАТ Люба-Ірина Василівна 112 ГУРНИЦЬКИИ Казимір Іванович 113 ДАНИЛЕЦЬ Юрій Васильович 115 ДАНИЛЬКЕВИЧ Григорій Олексійович 117 ДАНИЛЮК Дмитро Дмитрович 118 ДЕЛЕГАН Василь Васильович 121 ДОВГАНИЧ Омелян Дмитрович 123 ЖИЛЕНКО (ВЛАДІМІРОВА) Марія Анатоліївна 125 ЖУЛКАНИЧ (ЛЕНДЄЛ) Неля Михайлівна 126 ЗАДОРОЖНИЙ Володимир Євгенович 128 ЗІЛГАЛОВ Василь Олексійович 131 ІГОЛЬНИКОВА (ЧЕП’ЮК) Ганна Іванівна 132 ІСАК Юрій Іванович 134 КЕРЕЦМАН (ГРАНЧАК) Надія Павлівна 135 КІЧЕРА Віктор Васильович 136 КОБАЛЬ Йосип Васильович 137 КОВАЛЕНКО Володимир Данилович 139 КОВАЛЕНКО Леонід Антонович 140 КОЛОМІЄЦЬ Іван Гаврилович 142 КОНДОР Євгенія Яківна 144 КОРОЛЬ Іван Федорович 144 КОТИГОРОШКО В’ячеслав Григорович 147 КУЧЕР Тарас Васильович 149 ЛЕЛЕКАЧ Микола Михайлович 150 ЛЕНЬО Павло Юрійович 151 ЛІХТЕЙ Ігор Михайлович 153 ЛОГОЙДА (РОШИНЕЦЬ) Ганна Василівна 154 МАЗУРОК Олег Сергійович 156 МАЗЮТА Михайло Андрійович 158 МАКАРА Микола Петрович 160 МАТЕЛЕШКО Юрій Павлович 162 МАТЬОВКА Микола Петрович 163 МЕЖБЕРГ Наум Ісакович 166 МЕЛЬНИК Василь Петрович 168 МІДЕЛЬСЬКИЙ Людвіг Іванович 170

437

МІСЬКОВ Іван Олексійович 171 МІЩАНИН Василь Васильович 173 МОРОЗЕНКО Сергій Вікторович 174 НЕТОЧАЄВ Володимир Іванович 175 ОЛАГ Василь Іванович 177 ОЛАШИН Микола Васильович 178 ОСИЧНЮК (ДАШКЕВИЧ) Ірина Дмитрівна 181 ОФЩИНСЬКИЙ Роман Андрійович 182 ПАЛІНЧАК Микола Михайлович 185 ПАЛЬОК Василь Васильович 187 ПАШКЕВИЧ Віктор Григорович 189 ПЕНЯК Степан Іванович 190 ПЕТРИЩЕ Петро Андрійович 193 ПЕЧОРА (ГАЛАЙ) Анна Михайлівна 194 ПОВХАН Іван Георгійович 195 ПОЛЯК (ВОЛОЩУК) Володимира Степанівна 196 ПОП Іван Іванович 198 ПОТУШНЯК Федір Михайлович 200 ПРОХНЕНКО Ігор Анатолійович 203 ПРУНИЦЯ Степан Юрійович 204 РОМАНЮК Ростислав Васильович 207 СВІТЛИК (КАПІТАН) Неля Михайлівна 208 СЕГЕДА (МОГИЛЕВЕЦЬ) Тамара Степанівна 209 СЕРГІЄНКО Тетяна Степанівна 210 СКИБА (БАБИНЕЦЬ) Іванна Іванівна 212 СКОБЛИК Володимир Павлович 213 СЛІПЕЦЬКИЙ Олег Степанович 215 СОПКО Томаш Михайлович 217 СОПО Андрій Юрійович 219 СУРНІН Володимир Борисович 220 СЮСЬКО Іван Миколайович 222 ТАРАН Лідія Валентинівна 223 ТИВОДАР Михайло Петрович 226

ТОВТИН Яна Іванівна 228 ТРОЯН Михайло Васильович 229 ФЕДАКА Сергій Дмитрович 232 ФЕРКОВ (ТКАЧУК) Оксана Василівна 234 ХЛАНТА Олексій Васильович 236

438

ХУДАНИЧ Василь Іванович 238 ЦАПОВИЧ Арпад Васильович 240 ЧАВАРГА Іван Михайлович 241 ЧЕЙПЕШ Елла Петрівна 243 ЧЕРКУН Йолана Карлівна 245 ЧЕРНЯВСЬКИЙ Федір Федорович 246 ЧІЧУР Андрій Андрійович 248 ШИЛОХВОСТ Павло Савелійович 249 ШМАНЬКО Георгій Іванович 251 ШНІЦЕР Ігор Омелянович 253 ШТЕРНБЕРГ Яків Ісакович 255 ШУЛЬГА Ілля Гаврилович 357 КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ 260 БАБ’ЯК Юліус Олександрович 261 БАСАРАБ Володимир Ілліч 262 БОДНАР Володимир Лаврентійович 263 БУРКАЛО Валентин Васильович 265 ГИРЯ Володимир Іванович 266 ГОРОБЧЕНКО Ірина Миколаївна 267 ЗАН Михайло Петрович 268 КЛЮЧКОВИЧ Анатолій Юрійович 270 КОЛОДІЙ Маріанна Михайлівна 271 КОРНІЙЧУК Іван Захарович 273 ЛЕНДЬЕЛ (ПЕЦКАР) Мирослава Олександрівна 274 МАРИНА Василь Васильович 276 МИГОВИЧ Іван Іванович 278 ОСТАПЕЦЬ Юрій Олександрович 280 ПЕТРІНКО Віктор Степанович 282 ПРИХОДЬКО Володимир Панасович 283 ТАРАБАН Олександр Іванович 285 ТОКАР Маріан Юрійович 287 КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ 289 БЛЕЦКАН Михайло Іванович 290 АНДРУСЯК Іван Іванович 292 ГВОЗДЯК Валентин Миколайович 293

439

ГОЛОВЕЙ Василь Михайлович 295 ДЕРБАК (СИТНИК) Анжеліка Петрівна 296 КУЧЕРУК Світлана Степанівна 297 ЛЕВКУЛИЧ Василь Васильович 298 ОСТАПЕЦЬ (КУНАК) Ірина Юліївна 299 ФІЛОНЕНКО Іван Степанович 300 ХОМЕНКО Олександр Васильович 302 ХОМЕНКО (ШОВКОПЛЯС) Тетяна Іванівна 303 НАВЧАЛЬНО-ДОПОМІЖНИЙ ПЕРСОНАЛ 305 ПРАЦІВНИКИ ДЕКАНАТУ 306 ГАВРІШ Віолетта Августинівна 306 ТЕЛЮК Діана Михайлівна 306 ІВАНИШ Михайло Михайлович 307 СТАРШІ ЛАБОРАНТИ 307 БУКСАР Алла Михайлівна 307 ГАЙСАК Корнелія Михайлівна 308 ПОВХАНИЧ Ганна Михайлівна 308 ХОДАНИЧ Жанна Іванівна 309 ЛАБОРАНТИ 309 ПЕТКІ Катерина Петрівна 309 РЕГО (Данилюк) Марина Дмитрівна 310 ТУРЯНИЦЯ Інна Анатоліївна 310 УЛІЩЕНКО Олександра Олегівна 311 ДОДАТКИ 312

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 385

СПИСОК ОСНОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 403

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 406

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ 419 Василь ІЛЬКО. З ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОЇ АЛЬМА-МАТЕР Штрихи до портрета доцента Миколи Олашина 425

440

Наукове видання Довідкове видання

М. В. ОЛАШИН

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ УЖГОРОДСЬКОГО

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ:

Біобібліографічний довідник

Редактор Іван Ребрик Художнє оформлення Корнелії Коляджин

Художньо-технічна редакція Андрія Ребрика та Світлани Ялч Коректура Наталії Ребрик

Підписано до друку 20. 04. 2010.

Формат 60х84/16. Гарнітура Bookman Old Style. Папір офсетний. Друк офсетний. Облік.-вид. арк. 20,5.

Замовлення № 8. Наклад 400 прим.

МПП «Ґражда» Свідоцтво про державну реєстрацію видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції. Серія 3т № 22 від 1 вересня 2005 року

88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 18, т./факс (0312) 61-52-76 E-mail: ekzil@yahoo.com

Олашин Микола Васильович О 53 Історичний факультет Ужгородського національного універ-

ситету: Біобібліографічний довідник/ Держ. вищий навч. за-клад „Ужгород. нац. ун-т”; Бібліогр. ред. О.Д. Закривидорога; Відп. за вип. І.О. Мандрик. – Ужгород: Ґражда, 2010. – 440 с. іл.

ISBN 978-966-176-028-7 У пропонованому науково-довідковому виданні дано корот-

кий нарис історії розвитку історичного факультету Ужгородського національного університету, вміщено біобібліографічні статті про усіх викладачів з моменту його створення, а також наведено відо-мості про професорсько-викладацький склад кафедр політології та філософії в період їх входження до структури істфаку УжНУ.

Для вчених-істориків, краєзнавців, аспірантів, студентів, до-слідників історії освіти та науки.

УДК 016:378(477.87) ББК Ч48г(4Укр-4Зак)я1