Відділ освіти Пологівської районної державної адміністрації

Матеріали

на обласний етап Всеукраїнської експедиції

учнівської та студентської молоді

«Моя Батьківщина - Україна»

Тема науково-практичної роботи

«Особливості говірок Пологівщини»

Напрям «Рідного слова краса і співучість»

2

м. Пологи, 2011р

3

Робота учня 8-Б класу

Пологівської спеціалізованої різнопрофільної школи І-ІІІ ступенів №2

Пологівського району

Запорізької області

Тріщука Романа Васильовича

Керівник:

вчитель української мови та літератури

Пологівської спеціалізованої різнопрофільної школи І-ІІІ ступенів №2

Пологівського району

Запорізької області

«спеціаліст вищої категорії»

педагогічне звання «вчитель-методист»

Казнодій Наталія Василівна

телефон 0997129902

4

План

І. Актуальність обраної теми.

ІІ. Мета роботи.

ІІІ. Постановка завдань

ІV. Особливості функціонування говірок Пологівщини.

V. Різновиди діалектизмів.

А) лексичні;

Б) етнографічні;

В) семантичні

Г) фонетичні;

Д) граматичні;

VI. Говірки Пологівщини – складна і розгалужена лексична система , яка характеризується різноманітністю й новизною.

5

І. Актуальність теми

Одним із різновидів вияву національної мови, поряд із літературною, є

місцеві діалекти, що мають свої специфічні риси на різних структурних рівнях.

Особливе місце посідають говори нової формації, до яких належать також і

діалектизми Пологівщини. Сформовані з неоднорідних діалектних елементів,

новостворені говори є різнотипними, різносистемними у своїй генетичній

основі, а тому можуть дати цікавий матеріал для наукових досліджень

ІІ. Мета роботи

Мета роботи – проаналізувати фонетико-фонологічну, морфологічну

(на рівні словозміни) та синтаксичну систему українських говірок Пологівщини

для виявлення їх особливостей у порівнянні із літературною мовою та

відповідними фактами інших діалектів української мови, що зумовлює потребу

виконання таких завдань:

1) зібрати польовим методом та систематизувати фонетико-фонологічні,

морфологічні (словозмінні), синтаксичні засоби мови носіїв говірок;

2) зробити опис структури вокалізму та консонантизму, словозміни,

синтаксису;

3) з'ясуватио собливості функціонування фонем у говірках, уживання

словоформ та синтаксичних конструкцій;

4) визначити чинники формування та функціонування українських

говірокобраного ареалу;

5) виявити генетичний зв'язок досліджуваних говірок з питомими говірками і

говорами та їх місце серед українських діалектів.

ІІІ. Постановка завдань

1) Об’єктом дослідження є українські говірки Пологівщини.

2) Предметом дослідження є структура та особливості цих говірок на рівні

фонетики і фонології, морфології та синтаксису,лексики.

6

3) Методи дослідження – польовий, описовий, порівняльно-типологічний,

статистичний.

4) Новизна роботи полягає в тому , що – це спроба комплексного дослідження

структури фонетики , фонології, морфології та синтаксису українських говірок

Пологівщини на значному фактичному матеріалі.

5) Головні постановки такі: досліджений матеріал може бути корисним у

роботи над діалектичними помилками учнів.

ІV. Особливості функціонування говірок Пологівщин

Карта українських нарічч і говорів (2005 р).

Степовий говір (6)

Пологівські говори - це степові говірки.

Степові говірки, утворюють разом з черкасько-полтавськими (сер.-

наддніпрянськими) й слобожанськими півд.-сх. групу укр. говорів, сягаючи на

півн. до лінії Умань — Новомиргород — Чигирин — Красноград — Луганське,

й поділяються на групи: зах.: (півд.-басарабську з власне — степ. — між

Дністром і Богом) з помітнішими подільсько-волинськими рисами, центр.

(дніпропетровсько-запор.) й сх. (донецьку). С. г. виникли в 17 — 20 вв. в

наслідок колонізаційних схрещень подільсько-волинських з

чернігівськополтавськими й сер.-поліськими, зазнавши й деякої домішки півд.-

рос. говірок (див. Рос. мова в Україні). С. г. характеризує: 1) пом'якшена вимова

7

зубних перед і < *ō (ст'іл) як і перед — і в називному множини прикметників і

займенників (т'і гарн'і), 2) зберігання в низці випадків о з *ō (год, одн'іма,

стойте), 3) упрощення групи ждж в дієслівних формах типу одйіжжат'

'від'їжджати', 4) вимова групи м'я як мн'а (мн'ати 'м'яти'), 5) вимова

ненаголошених о, є як у, і перед наступним наголошеним у, і (гудуй 'годуй',

мін'і 'мені'; також у закінченні типу слухайіш 'слухаєш'), 6) стверділа вимова ц'

в формах типу просицца 'проситься', прос'ацца 'просяться' (зокрема на зах.), 7)

вимова типу д'іт 'дід', т'ашко 'тяжко', 8) вплив закінчень твердого типу

іменників на м'який і мішаний (кон'ові 'коневі', ковал'ом 'ковалем', ножом

'ножем', земл'ой(у) 'землею', душой(у) 'душею'), 9) закінчення в жін. іменників:

у орудному однини -ой/-ей поруч -ою/-ею (хатой(у), в дав.-місцевому однини

спорадично на рук'і, ног'і 'на руці', 'нозі', в родовому множини часте ів (жінкіў

'жінок', ночіў 'ночей'; також сер. роду: йаблукіў 'яблук', порос'ат'іў 'поросят'),

10) заіменникові форми типу до його 'до нього', коло йейі 'коло неї’, з йім ’з

ним’, без йіх 'без них’, (на зах. й: мойого, твойого), 11) дієслівні форми типу

крут'у 'кручу', ход'у 'ходжу', воз'у 'вожу', закрут'уват' 'закручувати', випрос'уват'

'випрошувати', покосиний 'покошений', пита 'питає', питат' 'питати', питац'ц'а

'питатися', питайус', питалас', питаус' 'питаюся -алася, -ався', а в

накоріннонаголошених дієсловах коньюґації -и-/-ї- вирівняння до коньюґації -

е-: круте, -т'ут' 'крутить, крутять'. 12) рештки архаїчного типу узгоджування

присудка з збірним іменником як підметом (народ збіглись, молодіж пішли).

Лексичні тюркізми поширені тут зокрема в термінології рибальській та

городницькій, як і румунізми на зах. у вівчарській і городницькій. На півд. сх. в

донецько-приозівських та кубанських говірках сильні рос. впливи, що призвели

тут до постання мішаних укр.-рос. говірок. Елементи С. г. використовували І.

Тобілевич, В.Винниченко, Ю. Яновський й ін. С. г. досліджували: А. Берлізов,

Й. Дзендзелівський, А. Москаленко, Л. Терешко, В. Дроздовський, А. Мукан, Т.

Заворотна, В. Карпова, Я. Нагін, С. Самійленко, В. Ващенко, О. Горбач, І.

Матвіяс та ін.

8

СТЕПОВИЙ ГОВІР — один з новожитніх говорів південно-східного

наріччя, найпізніший за часом формування, найбільший за територією

поширення. Охоплює півд. райони Кіровоградської, Дніпропетровської,

Луганської. областей, Крим; окр. райони (крім західних) у Миколаївської і

Одеської областях, Запоріз., Донец., Херсон. області; в Краснодар. краї Росії;

окремі. говірки у півд.-схід. частині Румунії (дельта Дунаю). Межує на півночі з

середньонаддніпрянським говором, на півн. сході — із слобожанським говором,

на півд. заході — з румунськими і молдовськими говірками, на півн. заході — з

подільськими говірками, на сході — з рос. говірками. Степовій говір активно

формувався у 17 — 19 ст. на середньонаддніпр. і слобожан. діалектичній

основі, з вкрапленнями говірок півн. і півд.-зах. типів. У різний час зазнав

впливу російських, болгарських, молдовських, частково — сербськ, грец.,

німецьких говірок. У межах степового говору невиразно виділяються

наддніпрянські, західностепові і південнобессарабські говірки.

«Говори долини річки Кінської в значній частині генетично

співвідносні із говорами середньонаддніпрянськими і є їх своєрідною

новонародною гілкою , поширені в зоні поступового переходу старожитніх

середньонаддніпрянських говорів «новоутворені» степові говори. Процес

утворення, досліджування говорів яскраво відображає закономірності розвитку

української загальнонаціональної мови»,- так писав В. Чабаненко, який

досліджував говори долини річки Кінської.

Говірки Пологівського краю порівняно молоді. Процес їх формування

триває близько 200 років. Перші українські села на території півдня сучасної

Запорізької області з’явилися лише в кінці ХVІІІ – середині ХІХ ст..

Походження їх засновників було неоднорідним.Цей ареал уже був предметом

вивчення мовознавців, зокрема В. А. Чабаненка. Однак досліджувалися,

передусім північні його райони, що тяжіють до Нижньої Наддніпрянщини. І

лише С. П. Самійленко, описуючи фонетичні особливості говірок Запорізької

області, фрагментарно використав матеріали з кількох сіл цього регіону . Як

9

бачимо, запорізько-надазовськіговірки, з цього погляду, досі залишалися поза

увагою дослідників.

Осособливості говірок залежать від того переселенцями з якого краю є

жителі Пологівщини.

Басань заснована в 1790р. переселенцями з Старої Басані Бобровицького

району Чернігівської області.

Інженерне було засноване в 1921 році вихідцями з села Басані.

Вербове засноване переселенцями з Полтавщини в 1790р.

с. Кінські Роздори було започатковане в 1771р. як солдатська слобода.

с. Пологи засноване в 1795 вихідцями з сіл Пологи-Вергуни, Пологи-

Яненга Переяславського повіту Київської губернії.

с. Семенівка започатковане в 1799р. переселенцями з Семенівки

Полтавської губернії.

Тарасівку засновано в другій половині ХVIII ст. вихідцями з

Полтавської губернії. Чубарівка (до 1925 Федорівка) започаткували колишні

козаки і селянами 1799р.

Як бачимо, територія Пологівського краю заселена переселенцями із

Чернігівської, Київської , Полтавської областей.

V. Різновиди діалектизмів .

На мову кожної людини, як правило, помітно впливає її оточення, і

тільки дуже небагато людей вміє протистояти цьому.

Найчастіше такий вплив проявляється в тому , що людина несвідомо замінює

літературні слова і звороти їх місцевими відповідниками .

Лексичні особливості степового говору:

Мають здебільшого вузьколокальний характер, часто зумовлені міжмовними

контактами різного часу, наприклад: бакáй - ‘вибоїна, яма’, каби^ц'а - ‘пічка у

дворі’, кирд - ‘велика отара овець’, ґард - ‘споруда на річці для лову риби’,

киргáн - ‘лодник на березі річки, озера для зберігання риби’, вáда - ‘рівчак для

поливання городини’ та ін. Степовій говір досліджували С. Габ, О. Горбач, П.

10

Гриценко, Й. Дзендзелівський, В. Дроздовський, Т. Заворотна, О. Миртов, А.

Москаленко, А. Мукан, Я. Нагін, В. Негрескул, Г. Пелих, Т. Поляруш, А.

Поповський, І. Приймак, С. Самійленко, Т. Сікиринський, З. Сікорська, Л.

Терешко, В. Чабаненко, Б. Шарпило, Т. Шевченко, M. Шумко, Б. Юрковський

та ін..

Лексичними діалектизмами є місцеві назви понять загальнонародної

мови:

Алкогольня- назва магазину , де продається горілка( жарт.) (Бас.)

Білльо- білизна (Чуб. Чап.)

Більзін- бензин(Чап., Чуб., Тар.,К.-Розд.)

Блотний- такий , що займається бешкетництвом, схильний до аморальних

вчинків (Бас.,Тар.)

Завгустішки (присл.) – за ступенем густоти (Гул., Кін., Чуб.,Тар.,Чап.)

Зависимий- залежний ( Кін.,Чуб., Чап., Тар.,)

Загашник(ірон) – тісна , темна , незатишна кімната.( Гул., Тар.)

Задиркать–задеренчати ( Кін.)

Зажалковувать- затаювати жаль за чимось відданим ,подарованим (Чап.,Тар.,

Кін., Бас.)

Зажарювать- додавати до страви засмажку(Бас.,Чап.,Чуб.,Тар.,Кін.)

Закавулок- закуток,закомірок, завулок.( Чап., Чуб., Бас.)

Закальонний- заядлий, завзятий ,запеклий.(Кін.,Чуб.)

Закахкотіть-почати голосно і розкотисто реготати .(Бас.,Чап.)

Закацубнуть- дуже замерзнути (Кін., Чап.)

Заключення- ув’язнення ( Кін.,Тар.)

Закрам- засік (Кін.,Чуб., Тар., Гул.)

Закроквить- поставити крокви (Чуб.)

Закутулять- почати жувати дуже рідкими зубами або беззубими яснами ( Бас.,

Кін., Чап., Тар

Заливаться – пропадати, задихнувшись від спеки (Чуб., Тар., Бас.)

11

Залічувать- довгим ,але неправильним , лікуванням доводити людину до

виснаження , до тяжкого стану.(Чуб., Тар., Кін.)

Занюхаться- стати брудним неохайним , опущеним.(Кін., Тар.)

Залягать – від хвороби закладатися, заповнюватися рідиною(про ніс)(Гул., Тар.)

Заносить – носячи з собою загубити щось.(Чуб.,Тар., Бас.)

Занюнять – почати плакати, скиглити.(Чуб.,Кін.)

Запорчений – такий ,що вже почав псуватися.(Кін.,Тар.,Чуб., Чап.)

Зариваться–починати бійку або сварку з ким-небудь.(Кін., Чуб.,Чап., Тар.)

Зарощій – нестрижений,неголений .( Чуб., Кін., Тар.)

Засвіта- до настання темноти (Тар., Чуб., Чап., Бас.,Кін.)

Засмалить- зацідити.(Тар.,Чуб.)

Застаркуватий- з ознаками раннього старіння (Кін., Чуб., Чап.)

Захазяїнуваться- запустити господарство .( Чуб.,Чап., Тар.)

Зашкрьобувать-зачовгувати ( про взуття ).( Чуб., Тар

Защитний- захисний.( Кін., Тар.,Чап.)

Зборня – схід, збори( Бас.,Кін.,Тар.)

Зведенія- лайка ,сварка(Кін.,Чап.,Чуб.)

Цеберка- відро(Бас.,Тар.,Чап.,Чуб.)

Звізда- зірка (Бас.,Кін.,Тар.)

Зволнувать-схвилювать .(Чап., Чуб.,Тар.)

Здіваться – знущатися .(Кін.,Чап.. Чуб., Тар.)

Здрехвить- злякатися ( Бас., Чуб., Тар.)

зміна – зрада .(Бас., Чап.,Чуб.)

Зненарошки- ненароком. (Кін., Чуб.)

Зрослий- дорослий. ( Чуб., Чап.)

Зряххваться-збиратися , готуватися.(Чап., Чуб., Кін.)

Зубник – лікар-стоматолог.(Чуб., Чап.)

Кладбище- кладовище .(Чап.,Чуб., Тар.)

Клейнить- мітити. ( Тар.)

Клейно- мітка для худоби. ( Тар.)

12

Коверзун- вередун ( Тар.)

Кодрина – грубе домоткане вкривало з вовни. ( Чуб.),шерстяна хустка (Чап).

Крівля- дах. (Чуб.)

Кружок- кругла дерев’яна накривка , яку кладуть на овочі в діжці при

квашенні.(Тар.)

Кумпал і Кунпал- купол ,баня. ( Гул., Тар.)

Куражиться – виявляти неспокій, Зариватися, лізти в бійку. ( Гул., Бас.)

Кураяник – коржик випечений з борошна , в яке додане насіння кураю.(Чап.,

Чуб., Кін.)

Кутю-кутю –уживається для кликання собак ( Тар., Чуб.)

Кучу- уживається для відганяння овець. (Чуб., Чап., Кін.)

Лавка – крамниця.( Тар.)

Ладиком- Ладком , по-доброму.( Гул., Кін.,Чап., Чуб., Тар.)

Ламаться – хизуватися .(Кін., Бас., Чап., Чуб.,Гул.)

Ланпасейка- льодяник монпасье.( Тар., Чуб.)

Ланпачина – одна штука . ( Тар.)

Лахматина – шмат тканини, велика ганчірка .(Бас.,Тар., Кін., Чап.)

Легки- легені. ( Бас.)

Лєнта – стрічка .(Чап., Тар.)

Лизькання – повільне , без охоти і в дуже малій кількості прймання їжі.(Кін.

Тар.)

Липка- липуча рослина .( Чуб.,Чап., Тар.)

Спиця- горизонтальна планка , що з’єднує передні загнуті частини полозків у

санках.(Чуб.)

Лепнуть – Сказати щось недоречне , нерозумне.(Гул.)

Бузівок- однорічне теля (Чуб.)

Бутильок- скляна посудина з широким горлом(Кін.,Чуб.,Бас.,Тар.)

Вагани – ночви (Бас.,Чуб.,Чап.)

Вирізок- частина стільника з медом , вирізана для споживання(Бас.)

Віс- вага(Кін.,Тар.,Чап.,Чуб.,)

13

Галан- півень голандської породи(Чуб.,Чап.,Тар.)

Гнидники- старий ,порваний, брудний одяг(Кін.)

Горюче- пальне(Тар.,Чуб.,Чап.,Кін.,Бас.)

Дурацюга- великий дурень(Чуб.,Тар.)

Зарізака- великий ніж(Тар.)

Затирачка – гумка для затирання(Чуб.,Чап.,Тар.,Кін.)

Окарік – окіст (Чуб.)

Оса – остюк (Кін.)

Охвишка – листівка (Чуб.,Чап.,Кін.)

Пацьорки – нитки, шнурки , обірвані кінці одягу ,що звисають, не заплетені

коси (Чуб.,Кін.,Тар.)

Піпа – курча (Тар.)

Простинка – простирадло (Чуб.)

До етнографічних діалектизмів належать назви реалій і понять,

не поширюваних за межами говору: плачинда – вид печива. Вони пов’язані зі

специфікою побуту й трудової діяльності носіїв певної говірки:

Солодке – весільне печиво, виготовлене із солодкого тіста й нанизан

ще до випікання на стебла очерету або на лозини (Тар.,Чуб.)

Мамай- кам’яна баба.

Відник- виступ дошки закладеної в стіну на який ставлять відро з

водою.(Чап.)

Семантичні діалектизми – лексеми відмінні від слів

загальнонародної мови: пироги(в значенні вареники), гора(горище).

баран- верхня частина скибки кавуна , в якій не має насіння(Бас.)

Бугай- міцний , потужний, дуже великий(про фізичну силу)(Бас.)

Гарбузик- кабачок(Гул.)

Гуска-бородавочний пухирець білого кольору , що з’являється на

пальцях кінцівок(Тар.,Чуб.,Кін.,Бас.)

Жирно- занадто, надмірно(Тар.,Кін.)

14

Кутя- собака, щеня(Чуб.,Тар.)

Клешня- рука або нога людини(Бас.,Кін.,Чап.,Чуб.)

Лить- почати здіймати куряву(Тар.,Кін.,Бас.)П’явка – припухлість на тілі від

укусу комахи. (Кін.,Чуб.)

Фонетичну систему степового говору характеризують такі риси:

1) наголошений вокалізм шестифонемний:

І у; и е о а

ненаголошений вокалізм п'ятифонемний, варіативний, може мати такі типові

структури:

і у, і у; ие(еи) о ие(еи) oy а а

2) помірне укання — переважно перед складом з наголошеними í, ý у

більшості говірок (тоубí, зоузýл'а); як зворотне до укання гіперичне окання

(очи^теил’);

3) спорадично обнижеш вимова «і» різного походження як «и» (рил’á,

фигýра);

4) регулярний розвиток «ę» як «а», зрідка — як «е», «и», «і» (колóд'ез’,

дéв'іт’);

5) неоднаковий розвиток «ě» — переважно як «і», зрідка — як «и», «е», «о»,

«у» (ди^рка,ц'ул'увáти);

6) відносно рідке вживання протетичних приголосних (вýлиц'а, йіржáти, але

óстрий,ýса);

7)пом'якшенавимова"ч’"(курч’á,ч'ужи^й);

8) зміна функц. навантаження окр. фонем: "р’ " — у наддніпр. говірках

(р'ама), «р» — у західностепових (зорá, гарáчий); в окремих говірках

вживання «ф» зам. «хв»(фали^ти,фіст)і«x»зам.«ф»(хунт);

9) неоднаковий розвиток сполуки губний приголосний +j (здорóвл'а,

здорóвйа);

10) відсутність в окр. словоформах чергування задньоязикових приголосних

г, к, x з шиплячими і свистячими приголосними (на дорóг’í, рук’í);

15

11) перед глухими і в кінці слова дзвінкі приголосні оглушуються (т’áшко,

міх ‘міг’);

12) заступлення "т’ " на "к’ " в окремих словах (к’íсно, к’íсто).

Наголос у степового говору динамічний; особливістю захід. говірок є

збереження півд.-зах. типу наголошування займенників (мóго, твóго); в

окремих говірках зміна наголосу лексикалізована (полоўни^к, сороковий̂,

уз’áли та ін.).

Г)Фонетичні діалектизми відрізняються від літературних слів

звучанням: Кунь (кінь), бухвет (буфет)

Болниця - лікарня (Чуб.,Бас.)

Бастон – тканина бостон (Кін.,Чуб.,Бас.)

Ливатор – елеватор. ( Кін., Чап., Чуб., Гул., Тар.)

Буркульоз – туберкульоз (Чуб.,Бас.)

Замірать – завмерти (Кін.,Чуб.)

Замацькувать – замацувати (Гул.)

Вакуація – евакуація (Бас.)

Гармоня – гармоніка (Чап.,Чуб.)

Гилька – гілка (Кін.)

Гитара – гітара (Бас.,Чуб.)

Гряд – град (Кін.)

Кіснота – тіснота (Чуб.)

Клопот- клопіт (Чап.,Чуб.,Тар.)

Кукуруза – кукурудза (Чуб.,Чап.)

Кокоргузиння – (кукурудзиння) – стебла кукурудзи (Чуб.,Чап.)

Оборт- аборт (Бас.)

Оброщий – оброслий (Кін.)

Обтека – аптека (Чуб.)

Огроном – агроном (Тар.)

Обжора – обжера (Чуб.,Чап.)

Одяга – одяг (Чап.,Чуб.,Бас.,Тар.)

16

Озвар – узвар (Кін.,Тар.)

Ордін – орден (Кін.,Тар.)

Пророщий – пророщений (Чуб.)

Пудря – пудра (Кін.,Чап.,Чуб.,Тар.)

Особливості словозміни степового говору:

1) при збереженні протиставлення твердого й м'якого різновидів

відмінювання іменників виразний вплив твердого різновиду на м'який і

мішаний (дав. в. — з’áт'ові,товáришові,ор.в.ковал’óм,пáл'ц'ом);

2) у частині говірок спостерігається розподіл уживання паралельних

закінчень род. в. одн. іменників І відміни: під наголосом -и (гори^, нори^), не

під наголосом -і(хáт'і,хмáр'і);

3) зрідка у говірках зберігаються давні закінчення род. в. одн. іменників III

відміни-и(рáдости,сóли);

4) в ор. в. одн. іменники І відміни можуть мати паралельні закінчення -ойу, -

ейу, -ой,-ей(земл’óйу,душóй);

5) помітний вплив закінчень іменників ч. р. на іменники ж. і с. р. у род. в.

одн. (хат’íў,ноч’íў,озéр'іў,тел'ат'іў);

6) паралельні закінчення широко відомі в іменниках колишніх t-основ: у род.

в. -ати, -ат'і, -а (тел’áти, тел’áт'і, тел'а), дав. в. -у, -ату, -атов'і, ор. в. -ам, -ом, -

атом;

7) паралельні закінчення властиві ор. в. множинних іменників (син'ми —

сáнами, гóн'ми —гóнами);

8) у ряді говірок збереглися форми двоїни іменників ж. р. ри числівниках два,

три,чоти^ри(трийам'і,ч'оти^р'ікорзйн'і);

9) відсутність у формах непрямих відмінків особових займенників

приставного «н»(кóлойéйі,найóму);

10) у наддніпр. говірках поширені нестягнені форми займенників — мойóго,

свойóго;

11) при дієвідмінюванні виразна тенденція збереження структури основи —

кінцеві приголосні д, т, з, с у 1-й ос. одн. теп. ч. переважно не чергуються

17

(крут’ý,вóз'у);

12) можливе паралельне закінчення 3-ї ос. одн. теп. ч. — зрідка з кінцевим "т’

" (рóбит’, хóдит’), але переважно без кінцевого "т’ " (рóбе, нóсе).

Д) Граматичні діалектизми мають свої особливості у відмінкових

закінченнях слів, у родовій характеристиці іменників , у будові

словосполучень і речень : зубома ( зубами), лошом( лошам ), різати з ножом

( Різати ножем ),він є машиніст ( він машиніст).

VI. Говірки Пологівщини – складна й розгалужена лексична система, яка

характеризується різноманітністю й новизною.Зафіксувати особливості

територіальних говорів і зберегти їх для наступних поколінь - така мета

вчених-діалектологів. Їм допомагаємо й ми учні та вчителі. Кожному, кому

дорога доля рідної мови, повинен записати діалектні слова та

словосполучення рідної говірки, говірки того населеного пункту, в якому

мешкає. Адже кожна говірка – це частина історії нашого народу.

18

Список використаної літератури

1) Історія міст і сіл УРСР. Запорізька область В.М.Кулаковський .Редактори:

Б.В.Гордієнко , Д.О.Дубенко , П.І.Жеваков , Л.С.Некрасов, С.І.Перетятко,

В.Б. Рибка ,Л.А.Сухих, З.В..Шлепаков.-К.:Головна редакція української

радянської енциклопедії Академії наук УРСР.-1970р.

2) О.М.Авраменко ,В.Ф.Чукіна. «Стилістика сучасної української мови». 10-

11 класи. Программафакультетного курсу.-К: «Грамота», 2008р.

3) О.Пономарів. «Стилістика сучасної української мови». – Т: «Навчальна

книга – Богдан», 2000 рік.

4) «Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини», упорядник В.А.Чабаненко,

- З: «Запорізький державний університет», 1992 рік.

5) Сайт http://uk.wikipedia.org/wiki

6) Пачева Валентина Миколаївна. Українські говірки Запорізького Надазов'я:

Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Запорізький держ. ун-т. Кафедра

загального і слов'янського мовознавства. - Запоріжжя, 2002. - 271арк. -

Бібліогр.: арк. 177-207.