Опис педагогічного досвіду за методичною проблемою

«Формування самоосвітньої компетентності на уроках

української мови і літератури»

Входження України у світовий освітній простір, постійне збільшення обсягу

інформації, підвищення вимог до будь – якого фахівця щодо його професійної

майстерності вимагають систематично й наполегливо займатися самоосвітою.

У середині 90 –х років Радою Європи був прийнятий список компетентностей,

якими повинні володіти випускники освітніх закладів. В окремий спосіб

діяльності виділена « здатність вчитися протягом життя». Отже, самоосвітня

компетентність є однією з ключових, що формується в процесі навчання і

виховання. Згідно з Національною доктриною розвитку освіти в Україні

необхідним є розвиток особистісно орієнтованої парадигми освіти , яка

повинна забезпечити умови для самореалізації, самоактуалізації кожної

особистості, здатної для життєтворчості.

Цим пояснюється актуальність обраної теми. Національна доктрина розвитку

освіти України, Державний стандарт базової загальної освіти з української мови

і літератури вказують на необхідність формування у підростаючого покоління

сучасного світогляду, розвитку творчих здібностей і навичок самоосвітнього

наукового пізнання , самоосвіти і самореалізації. Саме в рамках життєвої

компетентності як цілісного утворення надзвичайно важливо орієнтувати учнів

на розвиток уміння постійно творити, самонавчатися, самостійно здобувати

нові знання , самостійно формувати нові вміння та навички і вчитися впродовж

життя.

Актуальність обраної теми обумовлена також необхідністю реалізації чинних

освітніх програм:

-« Цільова комплексна програма розвитку та функціонування української мови

в Донецькій області на 2004 – 2010р.»;

- « Обласна цільова програма роботи з обдарованою молоддю»;

- « Організація та забезпечення самоосвітньої діяльності учнів»;

- «Моніторинг якості мовної освіти учнів»;

- «Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально –

виховний процес»;

- «Дистанційна освіта».

Досвід роботи над проблемою ґрунтується на науково – методичних

рекомендаціях, розроблених Н.В. Бухловою, О. Землянською, О. Гуменюк, Т.О.

Харахоріною, В.С. Адаменко, Т.В. Ткачук, С.М. Панченко,В.Г. Зарицькою, І.В.

Родигіною, теоретико – практичних доробках учителів – словесників Т.Ю.

Попової, І.А. Кузьминої, Н.А. Дібрової, С.М. Ралькіної.

Для розвитку творчості особистості велика увага надається самоосвіті. Під

самоосвітою розуміємо складний вид систематичної пізнавальної діяльності,

під час якої людина сама ставить перед собою пізнавальну мету і завдання,

визначає шляхи її досягнення, контролює хід самостійної роботи з надбання

знань та сама оцінює і вдосконалює результати.

Сутність діяльності полягає в реалізації моделі стимуляції розумового,

особистісного й духовного зростання учнів засобами самоосвіти.

У роботі застосовується такий алгоритм педагогічного супроводу

самоосвітньої діяльності учнів з української мови:

1. Вхідний контроль щодо перевірки мовних і мовленнєвих навичок, з'ясування

наявних прогалин у знаннях ( діагностична контрольна робота: диктант,

різнорівневі завдання тощо).

2. Вхідний контроль щодо перевірки сформованості мотиваційної сфери

вивчення української мови та літератури, самооцінка рівня сформованих

умінь різних видів мовної діяльності ( аудіювання, читання вголос,

говоріння, орфографічна і пунктуаційна грамотність). Постановка цілей на

навчальний рік.( поглиблення знань з предметів, удосконалення вмінь і

навичок мовної діяльності);

3. Вхідний контроль щодо виявлення рівня сформованості загально навчальних

умінь, потрібних для самоосвіти.

4. Кількісний та якісний аналізи рівня навчальних досягнень учнів ( за

результатами контрольних робіт; визначення кількості й характеру

допущених учнем помилок).

5. Створення блоку корекційних диференційованих завдань з теми .

6. Ознайомлення учнів з методами самоосвіти:

- самостійне опрацювання літератури;

- спілкування;

- самотренування;

- самостійна робота з аудіовізуальними засобами;

- самостійне виконання практичних завдань;

- сосліди, експерименти;

- екскурсії.

7. Робота над блоком завдань, консультації( за додатковою літературою,

наприклад: «Збірник завдань з української мови для розвитку самостійно –

творчої діяльності» Т.О. Харахоріної, В.С. Адаменко. Завдання виконуються

протягом терміну роботи над темою у робочих зошитах).

8. Проведення аналізу результативності самоосвіти учнем і вчителем.

9. Оцінка результатів самоосвітньої діяльності учня.

10.Організація колекційної діяльності.

11.Етап( більш глибокий) мотивації пізнавальної діяльності.

Досвід роботи в старших класах дає можливість стверджувати , що основну

роль у структурі мовленнєвої чи навчальної діяльності відіграє мотивація

навчання мови. Особливостями мотивації учнів старшого шкільного віку

вважаю:

- інтерес до різних форм самоосвіти;

- чітко виражений вибірковий характер мотивацій і цілей під кутом

зору вибору професії;

- стійкість інтересів. Їх відносна незалежність від думки оточуючих;

- активність на уроках має вибірковий характер і пов'язана з

розвитком здібностей;

- несприйняття одноманітних форм роботи на уроці, відсутність

творчих та проблемно – пошукових форм навчання.

Спираючись на мотиваційну закономірність учнів старшого шкільного віку

визначаю основні напрямки роботи на уроках мови і літератури:

- розвивати пізнавальну активність через залучення до науково –

дослідницької роботи;

- сприяти самостійно – творчій діяльності:

- формувати соціальний мотив вивчення мови.

У зв'язку з цим розумію, що ефективним формування мотивації буде за

умови зацікавленості й активної діяльності самих учнів, відбору вчителем

продуктивних методів і прийомів навчання української мови і літератури.

Розробляю цикли уроків, у яких намагаюсь поєднати різні моделі навчання :

активнк, інтерактивну – відповідно до типу уроку, завдань і умов роботи.

Створенню відповідних умов для активізації й розвитку пізнавальної

діяльності учнів сприяє впровадження таких технологій:

1. інтерактивні технології навчання ( «Мозкова атака», «Мікрофон»,

«Ажурна пилка», «Незакінчені речення», «Робота в групах»,

«Акваріум» ).

2. Проектна технологія:

-дослідницькі проекти ( короткочасні – реферати, повідомлення,

виступи; довготривалі – науково – дослідницька робота у Малій

академії наук);

- творчі проекти: колективний чи індивідуальний колаж, тексти для

перекладу, картки на певне правило, сценарій свята, весора, творча

літературна робота ( твір, вірш, репортаж, інтерв'ю, стіннівка);

- інформаційні проекти ( стаття, реферат, комп'ютерна презентація).

3. Технологія «Ситуація успіху» ( за А.С. Бєлкіним);

4. Технологія навчання як дослідження.

5. Інформаційні технології навчання ( лінгвістичні програми, система

перевірки правопису українських і російських текстів – РУТА, програма

перекладу російськомовних текстів українською та навпвки – ПЛАЙ,

російсько – український електронний словник _УЛІС; практичний посібник з

української мови, презентації, фільми).

Стимулювання самоосвітньої діяльності відбувається на уроках української

мови та літератури завдяки створенню творчої обстановки, бо креативна

діяльність у навчальному процесі сама по собі викликає інтерес учнів і

стимулює їх до самоосвіти. Важливо побудувати структуру процесу навчання

так, щоб учень, виконуючи навчальні завдання, вивчення яких організуються

вчителем, дає можливість застосування різноманітних форм уроку.

Наприклад, урок – подорож, урок – звіт, урок – гра, урок – уявна екскурсія.

Поглиблення змісту уроку відбувається за рахунок встановлення між

предметних зв'язків з історією, музикою, географією, світовою художньою

культурою, російською мовою, світовою літературою, інформатикою.

Одним із ефективних засобів формування навчально – пізнавальних умінь

учнів є пам'ятки, інструкції, що допомагають учням здійснювати розумові

навчальні операції.

Факультатив « Культура мовлення і стилістика української мови» , введений

для вивчення в 10 класі, став дієвим засобом у процесі формування в учнів

прагнення до самоосвіти. Заняття використовуються для цілеспрямованої

роботи з формування загальних умінь самоосвіти, вдосконалення мовних і

мовленнєвих умінь і навичок, навчання прийомів творчого застосування

теоретичних знань на практиці.

Ще однією умовою для формування самоосвітньої компетентності учнів є

позакласна робота з української мови і літератури. Це конкурси, ранки,

літературні газети, усні журнали, наукові конференції, літературні читання,

які здебільшого організовуються за методикою творчої колективної справи

( за І.П. Івановим).

Система роботи над формуванням самоосвітньої компетентності дає певні

позитивні результати. Моніторинг якості мовної освіти свідчить про те, що

більшість випускників за результатами зовнішнього незалежного

оцінювання мають високий і достатній рівень навчальних досягнень з мови і

літератури. Випускниця 2009 р. Братченко Ксенія отримала найвиший у

місті бал – 194, за результатами 2008 р. випускники школи посіли ІІІ місце

серед шкіл міста за результатами ЗНО з української мови і літератури.

У 2009р. учениця 11 класу Чеберніна Інна посіла І місце в міській олімпіаді

з мови і літератури і була запрошена на обласну олімпіаду. Також вона

посіла І місце в міському конкурсі – захисті робіт МАН. У 2010-2011 н.р.

учениця 9 класу Шабанова Марина посіла ІІІ місце в міському конкурсі –

захисті робіт МАН, а в 2011-2012 н.р. вона посіла ІІ місце в міському

конкурсі –захисті робіт МАН.

Педагогічний досвід дає змогу стверджувати, що формувати гармонійну

особистість , здатну до безперервного навчання, може вчитель, який сам

постійно займається самоосвітою, постійно професійно вдосконалюється.

Цьому сприяє самоаналіз уроків, позаурочних заходів, проведення відкритих

уроків, участь у наукво – практичних семінарах, керівництво творчою міської

групою вчителів української мови і літератури.

Підтверджуючи думку В.О. Сухомлинського, стверджую: «Без самоосвіти не

уявляю формування розумових і творчих здібностей школяра»

Отже,, проблема щодо розвитку самостійної компетентності учнів при

вивчення української мови і літератури потребує науково – методичної уваги

та подальшої розробки.

Формування навичок самоосвітньої діяльності в учнів

допрофільного класу

Мета навчання дитини – дати їй можливість жити самостійно, без учителя.

Альберт Губбард

Навчання – це творчий процес відкриття дитиною світу. Це незаперечна істина, якою я керуюсь у своїй професійній діяльності. Не передати знання учневі в готовому виді, а навчити його самостійно добувати їх, самому доходити висновку, висловлювати думку - це ті принципи, яким я віддаю перевагу у своїй педагогічній діяльності.

Головне завдання сучасної школи — створити умови для розвитку кожної особистості як неповторної індивідуальності, здатної до творчої самореалізації, до навчання впродовж життя. З огляду на це велике значення має формування в особистості прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, вміння ставити і продуктивно вирішувати нові проблеми, критично мислити, грамотно працювати з інформацією.

Важливою потребою сучасної школи є створення умов , за яких кожен учень мав би змогу навчатися, самостійно здобувати необхідну інформацію, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для розв'язання існуючих проблем.

Уміння самому здобувати знання й застосовувати їх на практиці споконвіку

було життєвою необхідністю людини. Нині ця потреба стає для кожного

нормою буття.

Костянтин Ушинський розумів самостійну роботу як програму самоосвіти на все життя. Самоосвіта – це свідомий рух особистості від «Я» реального до «Я» ідеального

Алгоритм умінь самоорганізації.

1. Планування роботи.

2. Вибір джерел пізнання.

3. Організація робочого місця.

4.Регламентація самоосвітньої роботи.

5. Самоконтроль за пізнавальною діяльністю.

6. Самооблік результативності роботи.

Самостійна продуктивна діяльність школярів поділяється на чотири рівні,щ о

відповідають їх начальним можливостям:

Початковий рівень – копіювальні дії за поданим зразком;

Репродуктивний рівень – діяльність з відтворення навчальної інформації,

що не виходить за межі рівня пам'яті;

Конструктивний рівень – продуктивна діяльність самостійного

застосування набутих знань;

Творчий рівень – вироблення аналогового мислення.

Слід враховувати, що сучасний учень повинен не лише оволодівати певною

сумою знань, але

й формувати критичне і творче мислення, виробляти вміння і навички,

необхідні для самостійного пошуку, аналізу й оцінювання інформації. Він

повинен контролювати інформацію, піддавати її сумніву, об'єднувати,

опрацьовувати і систематизувати, писати тексти і виступати перед

аудиторією, володіти навичками ділової комунікації. Для цього недостатньо

підручника, хрестоматії. Необхідний доступ для більш широких джерел

інформації, забезпечення умов для накопичення досвіду самостійного

набуття нових знань.

У допрофільному 8 –А класі 15 учнів, 5 учнів навчаються з української мови

і літератури на середньому рівні, є 2 претенденти на високий рівень – Пергат

Марина і Шацький Данило. Елементи самоосвітньої діяльності в класі

вводилися вже з 7 класу. Найпоширеніші форми роботи в цьому напрямку

такі:

1. Створення учнями словника понятійно – термінологічного поля,

опорних слів, словосполучень;

2. Укладання виписок і опорних конспектів ( тези – 9 класу);

3. Проведення навчальної гри «Науково – дослідна лабораторія»;

4. Розроблення учнями вікторин, тестів, сценарієв.

5. Організація усних рубрик на початку уроку «Чи знаєте ви?»;

6. Залучення учнів до участі в предметних конкурсах ( Маруха Д.-

конкурс ім.. Т. Шевченка, Шатський Д._ конкурс імені П. Яцика,

Новикова Єлизавета – лауреат міського конкурсу творів до Дня

Перемоги, 8 учнів брали участь у конкурсі «Патріот»).

7. Робота з пам'ятками « Як працювати з текстом», «Як працювати з

газетним матеріалом», «Прийоми ведення записів».

Одним із засобів самоосвітньої діяльності є пошукові дослідницькі

завдання випереджального характеру. Учні готують стислі за обсягом

домашні завдання заздалегідь перед навчальним завданням. Це підвищує

інтерес учнів до процесу навчання ,самостійність. Діти вчаться виділяти

головне, зіставляти, давати оцінку, робити логічні висновки, висловлювати

судження. Пошукова робота формує у дітей міцні і глибокі знання. Завдання

мають різний рівень складності, тому практикуються вони диференційовано,

враховуючи ступінь розумових зусиль і здібностей учнів. Наприклад, перед

вивченням біографії Тодося Осьмачки я підібрала таке випереджальне

пошукове завдання: на основі статей із журналу «Слово і час» створити

словесний портрет поета; під час вивчення народної лірики – дібрати пісні,

складені Марусею Чурай; під час вивчення творчості Миколи Вороного – на

основі статті газети «Літературна Україна» підготувати повідомлення про

долю поета за часів УНР та СРСР.

На уроках мови також застосовую пошуково – дослідницькі завдання. Під

час вивчення нового матеріалу я не пояснюю учням його одразу, а лише

ставлю проблему, пропоную або мовний матеріал, або опорні схеми, за

якими учень сам, власними зусиллями відкриває те, що було відкрито до

нього. І хай це будуть незначні відкриття, але учень відчуває, що він здобув

їх сам.

У роботі застосовую такий алгоритм педагогічного супроводу самоосвітньої

діяльності учнів з української мови:

1. Вхідний контроль щодо перевірки мовних і мовленнєвих навичок,

з'ясування наявних прогалин у знаннях.

2. Кількісний та якісний аналізи рівня навчальних досягнень учнів.

3. Створення блоку корекційних диференційованих завдань з теми .

4. Ознайомлення учнів з методами самоосвіти:

- Самостійне опрацювання літератури;

- Спілкування;

- Самотренування;

- Самостійна робота з аудіовізуальними засобами;

- Самостійне виконання практичних завдань;

- Досліди, експерименти.

5. Робота над блоком завдань, консультації( за міні – підручниками,

додатковою літературою, наприклад «Збірник завдань з української

мови для розвитку самостійно – творчої діяльності учнів у системі

самоконтролю і самооцінки Т.О. Харахоріної, В.С. Адаменко)

6. Проведення аналізу результативності самоосвіти учнем і вчителем.

7. Оцінка результатів самоосвітньої діяльності учня.

8. Організація корекційнної роботи.

Створенню відповідних умов для активізації й розвитку пізнавальної

діяльності учнів сприяє впровадження проектної технології:

- Дослідницькі проекти ( короткочасні – реферати, повідомлення,

виступи);

- Творчі проекти : рукописний журнал, колективний чи

індивідуальний колаж, творча літературна робота ( твір, вірш,

стіннівка)

- Інформаційні проекти ( стаття, комп'ютерна презентація).

Під час організації самоосвітньої діяльності встановлюються міжпредметні

зв'язки з історією, музикою,образотворчим мистецтвом, географією, світовою

художньою культурою, російською мовою, світовою літературою.

Педагогічний досвід дає змогу стверджувати, що формувати гармонійну

особистість, здатну до безперервного навчання, може вчитель, який сам

постійно займається самоосвітою, постійно професійно вдосконалюється.

Цьому сприяє самоаналіз проведених уроків, позаурочних заходів, участь у

науково – методичних семінарах.

АНКЕТА

Формування мотивації до самоосвіти

Вчимося спонукати себе до самоосвітньої діяльності.

Проаналізуйте, чи завжди ви це робити.

1. Аналізуєте свої слабкі та сильні сторони.

2. Визначаєте свої потреби, інтереси, цілі, мотиви

3. Знаєте, як долати власні недоліки, бо ознайомлювалися з

інформацією, як це робили видатні люди.

4. Відчуваєте в собі силу здійснити процес самовдосконалення,

саморозвитку, самовиховання, самоосвіти.

5. Знаєте, як здобувати інформацію з різноманітних джерел,

володієте певними навичками.

6. Самостійно організовуєте власну діяльність.

7. Опрацьовуєте матеріал осмислено, знаходите можливості його

застосування у власному житті.

. КОРИСНІ ПОРАДИ ДЛЯ ЗАНЯТЬ

САМООСВІТОЮ

1. Чітко визнач мету самоосвіти.2. Ознайомся із блоком завдань.3. Вибери завдання. Завжди обирай завдання не найлегші, а ті, які тебе

цікавлять і хвилюють.4. Визнач джерела пізнання.5. Сплануй свою роботу на відведений час.6. Під час роботи пам'ятай: « З усіх втрат утрата часу найтяжча», «Хто

добре запалився, той добре почав, а добре почати- це наполовину завершити».

7. Зроби самооцінку, звірившись з відповідями.

ВИДИ САМООСВІТНІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

з літератури:

●дослідження за таблицею;

● дослідження мови художніх творів;

●дослідження за епіграфом;

●краєзнавчі дослідження;

● дослідження випереджального характеру;

●проблемні дослідження.

Теми самоосвітніх досліджень з української

літератури в 9-11 класах

1. «Роль кобзарів, бандуристів і лірників у популяризації народного епосу»

2. «Змалювання стану освіти і культури в Україні за романом І. С. Нечуя- Левицького «Хмари».

3. «Роль портретних деталей у створенні персонажів роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні»

4. «Роль першого Всеросійського з'їзду сценічних діячів 1897 року в розвитку театральної справи»

5.« Іван Франко- письменник- новатор.»

6 «Роль біблійного підтексту в поемі І Франка «Мойсей»

7. «Роль повісті «Тіні забутих предків» і однойменного кінофіль-

му в пробудженні національної самосвідомості»

8.«Педагогічна діяльність Б. Грінченка»

9.«Сценічне життя «Лісової пісні»

10. «Історія дружби О. Кобилянської з Лесею Українкою»

11. «Творчість представників літературної групи неокласиків»

12. «Біблія в долі та творчості великих українців»

13. «Велесова книга»- оригінал чи фальшивка?»

14. «Філософські погляди Г, Сковороди на людину і життя»

15. «Образ України за афоризмами П, Куліша»

16. «Федькович і Шевченко. Духовні контакти видатного буко-

винця з Кобзарем: які вони?»

17. «Крилаті вислови в п'єсі І,Котляревського «Наталка Полтавка»

18. Скласти карту місць перебування Марка Вовчка в Україні,

Росії та Західній Європі.

19. «Фразеологізми в поемі І.Котляревського «Енеїда»20. Літературна мова 15- 18 століть.

ЯК СКЛАДАТИ ТЕЗИ СТАТТІ

● Попередньо переглянути статтю, продумати мету, яку ви ставите перед собою, приступаючи до її опрацювання;

● Уважно прочитати статтю, визначити її основну думку;

● Поділити статтю на смислові частини, визначити всі мікротеми.

●Сформувати пункти плану, логічно пов'язавши їх між собою.

● Сприймаючи текстову інформацію, намагатися чітко уявити, що є важливим для автора, а що для вас як читача.

● Вибирати для тез основні ідеї та положення, відділивши важливі деталі від подробиць, записати їх словами автора або власними словами, розмістивши в певній послідовності.

● Керуватися найголовнішим принципом нотування чужого тексту.

ЯК ОСМИСЛИТИ ХУДОЖНІЙ ТВІР

● Скласти план- запитання до тексту.

●Записати короткий зміст( основні події, головні герої).

● Сформулювати тему та ідею твору.

● Записати проблеми, які порушуються.

●Зробити висновок про пізнавальне, виховне та естетичне значення твору.

● Визначити сюжетні лінії та позасюжетні елементи ( епіграф, назва твору, описи, ліричні відступи, вставні епізоди, художні образи, епілоги, прологи, обрамлення).

● Скласти план- характеристику головного героя твору.

● Проаналізувати уривок, який сподобався.

● Зафіксувати власні висновки чи запитання, які виникли під час читання твору.

План аналізу ліричного твору

◘ Які життєві обставини викликали поезію до життя.

● Мотив і жанр поезії.

◘ Якими художніми засобами та віршованим розміром передано роздуми й почуття ліричного героя.

● Ваші роздуми й почуття, навіяні поезією.

Пообразний аналіз твору

◘ Підготовка до сприйняття твору( назвати сюжетні лінії, коротко проаналізувати).

◘ Грунтовний розгляд персонажів твору ( як групуються- позитивні, негативні, епізодичні). Їх характеристика, яка включає:

- вчинки і дії героя,- відтворення його душевних переживань,- авторську характеристику героя,- позасюжетні елементи твору.

◘ Образ автора, його ставлення до персонажів.

◘ Ідейно- художнє значення твору:

- що цінуєте в людях?- що засуджуєте?- яких знаєте літературних персонажів і реальних людей,

схожих на певного героя?

Як готувати доповідь

● Визначити адресата мовлення і мету спілкування.

Вдуматися в тему, визначити основну думку доповіді. Опрацювати літературу з цієї теми, осмислити її. Добираючи матеріал, звернути увагу на ті факти, які будуть цікаві

аудиторії. Зробити певні висновки. Скласти робочий план і відповідно до нього систематизувати

дібраний матеріал. Записати текст доповіді повністю або частково ( початок,

кінцівку). Виділити терміни, незнайомі слова, уточнити вимову і

наголошення слів. Говорити нешвидко, робити паузи, дотримуватися правильної

їнтонації. Виступати, завжди стежачи за слухачами: якщо вас перестали

слухати, змінити тип мовлення, навести цікавий факт, ніколи не намагатися перекричати аудиторію.

Стежити за своїм мовленням: уникати слів- паразитів, не заповнювати паузи звуками ее-е-е, ну-ну тощо.

Переказати усно текст доповіді вдома(відводиться 15-20 хв.).

Як писати реферат

◘ Визначити адресата і мету спілкування.

◘ Дібрати відповідну літературу.

◘ Опрацювати дібрані джерела з робочими стислими помітками, закладками в книжці.

◘ Скласти план відповідно ло обсягу реферату.

◘ Оформити яскравий, привабливий вступ.

◘ Дати перелік основних висновків, узагальнень та рекомендацій.

◘ Оптимальний обсяг реферату- 10- 12 друкованих сторінок. Такий реферат потребує для основного викладу перед аудиторією 10-15 хв.

◘ Під час усного виступу краще розповідати, а не читати реферат. Для цього скласти розгорнутий план- конспект на 2-4 сторінки.

◘ Під час добору мовних засобів для написання реферату необхідно враховувати особливості наукового стилю мовлення.