ТЕМА:

“ Банківська система ”

Виконала: студентка 1 курсу групи ЕМО – 101

Гитченко Зоряна

Банківська система

Формування власне банківської системи незалежної України розпочалося після прийняття Верховною Радою України 20 березня 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність", положеннями якого передбачалася дворівнева банківська система. Вона складалася з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку. Ощадного банку, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.

З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України у сфері регулювання банківської діяльності відбулися істотні зміни. Конституція закріпила засади національної банківської системи. Відповідно до статті 92 Конституції виключно законами України встановлюються засади створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.

Також встановлені повноваження Верхової Ради України (призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України, призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України) та Президента України (призначення на посади та звільнення з посад половини складу Ради Національного банку України) у сфері формування керівних органів Національного банку.

Окрім того, положеннями статті 99 Конституції закріплена основна функція Національного банку України як центрального банку держави — забезпечення стабільності грошової одиниці України. Також Конституцією передбачено, що правовий статус Ради Національного банку України, яка розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням, визначається законом.

Пізніше був прийнятий Закон України "Про Національний банк України" (20 травня 1999 року) та новий Закон України "Про банки і банківську діяльність" (7 грудня 2000 року).

Чинний Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні та правові засади створення, діяльності, реорганізації й ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку й діяльності банків в Україні та створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Відповідно до вказаного Закону банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені й діють на території України відповідно до положень цього Закону. Отже, законодавством України встановлена дворівнева банківська система. До першого рівня належить Національний банк України, а другий рівень охоплює інші банки та філії іноземних банків.

Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження й принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом “ Про Національний банк України" та іншими законами України. Як вже зазначалося, відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, — цінової стабільності.

До інших банків належать комерційні банки різних форм власності. З одного боку, банки є самостійними і юридично не підпорядкованими Національному банку, а з іншого боку. Національний банк України здійснює регулювання банківської діяльності та банківський нагляд відповідно до законодавства.

Філії іноземного банку для здійснення банківської діяльності на території України повинні пройти акредитацію, яка здійснюється Національним банком України шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків та видачі банківської ліцензії. Філія банку — це відокремлений структурний підрозділ банку. Що не має статусу юридичної особи та здійснює банківську діяльність від імені банку.

Акредитація філії іноземного банку є підставою для здійснення нею банківської діяльності. Діяльність філії іноземного банку повинна відповідати вимогам, встановленим вказаним вище Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України здійснює регулювання діяльності та встановлює економічні нормативи для філій іноземних банків відповідно до вимог законодавства України. Діяльність та оподаткування філії іноземного банку здійснюється відповідно до законодавства України, яке застосовується до банків України. Національний банк України має право вводити тимчасову адміністрацію та ініціювати процедуру ліквідації філії іноземного банку в порядку, передбаченому законодавством України.

Слід також зазначити про можливість діяльності представництв іноземних банків на території України на підставі акредитації Національним банком України в порядку та на умовах, визначених Законом "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правовими актами Національного банку України. Акредитація представництва іноземного банку здійснюється на підставі визначених Законом документів шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Представництво банку е територіально відокремленим структурним підрозділ банку, що виконує функції представництва й захисту інтересів банку та не здійснює банківську діяльність.

Правовою підставою прийняття Національним банком України нормативно-правових актів є норми Закону України “Про Національний банк України”. Відповідно до статті 15 вказаного Закону нормативно-правові акти Національного банку України видає Правління Національного банку. Нормативно-правовим актам НБУ присвячена спеціальна стаття цього Закону — стаття 56, яка має і відповідну назву — “Нормативно-правові акти Національного банку”. Згідно з цією статтею Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Державна реєстрація нормативно-правових актів запроваджена Указом Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 3 жовтня 1992 р. 493/92. Згідно з пунктом 1 цього Указу державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Порядок державної реєстрації нормативно-правових актів встановлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. №731. Згідно з пунктом 4 цього Положення державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

- зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; - мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Відповідно до пункту 15 вищезазначеного Положення міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, органи господарського управління і контролю направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. Статтею 1 Закону України “ Про Національний банк України ” визначено, що нормативно-правові акти Національного банку підлягають публікації в офіційному виданні НБУ. Таким офіційним виданням є Вісник Національного банку України.

Отже, при визначенні чинності нормативно-правового акта НБУ юрист обов'язково повинен з'ясувати такі питання: 1. Чи підлягає цей акт державній реєстрації у Міністерстві юстиції України відповідно до вимог законодавства. 2. У випадку, якщо державна реєстрація у Міністерстві юстиції України є обов'язковою, звернути увагу на наявність відповідного напису про дату державної реєстрації та номер, під яким зареєстровано цей акт (не переплутати з написом про реєстрацію в юридичному управлінні Національного банку України). 3. Яка дата набрання чинності нормативно-правовим актом? Нормативно-правові акти Національного банку можуть бути оскаржені відповідно до законодавства України.