Дійові особи:

Прокіп — платник податківОдарка — держава, його жінка

Уляна Гончарівка — бібліотека, їх донькаОлексій Скубент — читач-користувач

Павло Москаль — спонсорСтецько Москаль — син спонсора

Брехач — PR-менеджерПідбрехач — офіс-менеджер

Дівки, подруги Уляни

Підбрехач: Навіть не просто жила, а квітла!

Брехач: Жила така собі у гарних батьків Уляна...

Брехач: Молода (порівняно зі своєю далекою родичкою Олександрійською).

Підбрехач: Білесенька, висока та гарна, привітна та лагідна, чемна та вихована.

Брехач: Оригінальна!

Підбрехач: А яка розумниця!

Брехач: На 100 000, інформаційних одиниць, звичайно.

Підбрехач: Та ні, на мільйон!

Брехач: І сестер в неї було багато.

Підбрехач: Правда, батько Уляни родиною не дуже-таки переймався.

Прокіп: Спить жінка, не чує, Що мужик її мандрує.

Спи, жінка, спи!

Тим часом деякі дочки розважалися, як могли...

Брехач: Між тим жили батьки Уляни душа в душу...

Одарка: Який мене гаспид поніс за цього п'яницю?..От же і пішла; от і живу! Люди у щасті

та у богатстві і не чують, як живуть; а я занапастила себе. Де мої молодії літа? Де моя дівичая краса? Усе заїв оцей п'яниця, шибеник,

харцизяка...

Брехач: Доречі, де ж той батько? Де він там

переховується?

Підбрехач: Звісно де...Одарка йому нову книжку придбала —

так він так і побіг її читати... у тіньочок

Прокіп (з тіні): Та тут я не скучатиму, Усім, усім казатиму: Била жінка мужика, Била, била і товкла!

Одарка: Брешеш, брешеш, вражий сину! Я не била, не товкла. Потягла я за чуприну, Тільки страху задала.

Брехач: Та й годі про них! Вони друг дружку вже знайшли — хай милуються. Ми ж про Уляну...

Одарка: (перебива) А дуже добре було, якби ми по-панськи вередовали над мужиками!

Брехач: «Мечты, мечты, где ваша сладость?» Про що це ми?

Підбрехач: Та про кохання ніби то почали...

Брехач: Який же зиск с того кохання, якщо сватати не їдуть? Одно сумлєніє та балавство!

Одарка: Брешеш! Хто тільки до моєї Ульяночки Гончарівки не приїзджав!

Одарка: Хто тільки не припливав!

Одарка: А дехто, навіть, і прилітав!

Підбрехач: А ще більше і мимо проходило...

Брехач: І Стецько проходив...

Одарка: Та таки трошки вередливенька... Та що-небудь і вигадує, така вже собі і ніжна! Та щось із

женихами не стала вередовати.

(Звідкіля і взявся)

Павло Москаль:Кароче.

Сина маю.Ви — дочку.

Будьмо ми сватами.Точка.

Одарка: Усяк зна, що в вашого сина та клепки нема!

Москаль: А мій же Стецько та не зовсім і дурний... Та й яка нужда, що нічого не зна: жінка

навчить і усьому товк дасть.

Москаль: Книжки, правда, тута не до чого, а ось, якийсь суші-бар відкрити або офісов

поназдавати...Ето сладкое слово —

аренда!

Одарка: (с явним удовольствием слушает его). А що, Прокопе, як думаєшь?

Прокіп: Ти думай, а я вже за тобою.

Одарка: Е! Тривайте лишень: ще треба дівки спитати, як-то вона ще скаже?

Москаль: Та вона ж не панянка! Нехай вже ті вередують, поки довередуються до свого.

Стецько: Батько казав: не потурай і женихайся та пісеньки заспівай, то вона і піде.

От я і заспіва..

Ішов Стецько льодом,Свинка огородом;

Подай мені, моя мила,Свою білу ручку!

Брехач: А Уляна все працювала,

Брехач: чепурилася,

Підбрехач: Аж трішки заморилася...

Одарка: Чи знаешь Павла Москаля, що спонсорує?Уляна: От за того старого? Лисого?

Одарка: Тю-тю, дурна! За Стецька, його сина, коли знаєшь.Уляна: за того божевільного? Се ще краще! Та він, мамо, зовсім дурний!

Одарка: Дурний! Так багатий.Уляна: Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема.

Одарка: Глузду нема, так багатий.Уляна: Се вже побила лиха година та нещаслива, коли за такого іти; неначе усі люди повимирали.

Одарка: Так кажу тобі, що багатий! У нього будеш у золоті ходити...якимось ресторантом або бізнес-центром, а не книгарнею. Нема на світі лучшого щастя! Ось і мій п'яниця: що з

нього, що він не дурний? Коли б так сдурів, от я б зрадовалась.

Стецько: Та чого ти ій в пику дивишся? За патли та в потилицю!

Брехач: І так би воно все було...

Якби...

Підбрехач: Если бы не вмешался

ОН...

Брехач: Побачила наша Уляна Гончарівка гарного парубка з французької сторони...

Підбрехач: З Сорбони чи що...

Брехач: І так до нього потягнуло!

Брехач: І полетіло все шкереберть!

Підбрехач: Так, нема для Гончарівки більшої радості, ніж оті скубенти...

Стецько: За дурних не ідуть, а розумних нігде узяти, от усі люди і повиздихають, а нових

людей — тпррру — нігде буде взяти!

Брехач: Звідкілля?

Підбрехач: Та є, є, звідки взяти!

Підбрехач: Ви, куме, й бо самі, як мала дитина. Ось книжку візьміть, почитайте,

звідкіля діточки.

Брехач: Так їх тут у Уляни Гончарівки стільки розвелося!

Підбрехач: Це за болонською системою...

Головне, що від великого кохання діти народжуються красиві та розумні.

Так що:Кохайтеся, чорнобриві, та не з Москалями!

З ким же кохатися?

Брехач: А з тим, хто реєструє відношення...

То й вам таке щастя буде!

Використані цитати з творів• Г. Квітки-Основ'яненка

• Т. Шевченка• І. Карпенко-Карого

• О. Пушкіна

Фото: Херсонський фотоклуб «Свіжий погляд»

на базі Херсонської обласної універсальної наукової

бібліотеки ім. Олеся Гончара

Херсон - 2011